Необхідні умови для роботи з хореографічним колективом

Полтавський районний Будинок дитячої та юнацької творчості


Методичні рекомендації

для керівників хореографічних колективів

Необхідні умови для роботи з хореографічним колективом


З досвіду роботи

керівника гуртка «Усмішка»

Зермакової Євгенії Михайлівни


Полтава 2013

Зміст


І. Вступ

ІІ. Вимоги до керівника хореографічного колективу

ІІІ. Вікові особливості розвитку дітей

ІV. Репертуар - обличчя колективу. Виховна робота в процесі репетиційних занять. Концертні виступи та їх організація. Висновки. Список літератури

Додатки


І. Вступ


Танець - це спілкування з навколишнім світом без допомоги слів, це вираження душі, ставлення до себе і до інших. Але вміти танцювати і вміти навчити танцювати - це дуже вагома різниця. І цю різницю мусить усвідомити кожен, в кого виникне бажання бути вчителем хореографії. Адже вчителі, як і лікарі, не мають право на помилку. І для того, щоб цих помилок не допускати, треба бути професіоналом своєї справи, і що ще важливіше, в цю справу необхідно вкладати свою душу.

Під професіоналізмом в широкому сенсі розуміють високу марку, статус, якість фахівця. Розглядаючи сутність професіоналізму педагога-хореографа, необхідно уточнити співвідношення даного поняття з категоріями «кваліфікація» та «професійна компетентність», які тісно пов'язані між собою і нерідко взаємно замінюються. Кваліфікація - рівень підготовленості до виконання професійної діяльності, і в другому значенні, офіційне визнання (у вигляді диплома / сертифіката) освоєння певного виду професійної діяльності. Кваліфікований педагог-хореограф повинен не тільки володіти знаннями, вміннями, навичками в галузі своїх професійних інтересів, а й мати широкий кругозір, активну життєву позицію, потребу в самоосвіті, психологічну готовність до прийняття рішень в складних виробничих ситуаціях, бути комунікабельним. Професійну компетентність як готовність до здійснення педагогічної діяльності визначають знання, вміння, досвід.

Тема даного методичного матеріалу є актуальною та відповідає потребам в організації навчально-виховної роботи колективів хореографічного жанру.


ІІ. Вимоги до керівника хореографічного колективу


Найголовнішим і першочерговим для створення плідної роботи колективу є наявність організатора, ідейного лідера, сильної творчої особистості, художнього керівника, який визначатиме ідейно-естетичне спрямування всього мистецького життя колективу.

Художній керівник - це передова людина свого часу, людина високої культури і глибоких знань, яка досконало володіє основами професійної майстерності. Від його світогляду та естетичних позицій залежать напрямки творчості всього творчого колективу.

Він повинен розбиратися в складних явищах сучасного мистецтва, відрізняти прогресивні тенденції від помилкових, шкідливих. Повинен вміти мислити хореографічними образами, бути мислителем, психологом і педагогом.

Більшість художніх керівників самі є постановниками номерів у своїх колективах, але є й такі хто запрошує постановників і використовує роботи інших хореографів, але і ті й інші повинні володіти знаннями та навичками балетмейстера.

Тільки у великих театрах і великих професійних колективах можна зустріти цілий штат балетмейстерів, репетиторів і танцмейстерів високої кваліфікації: одні з яких працюють лише з солістами, інші - з кордебалетом, треті лише з народно-характерними танцівниками, четверті спеціалізуються в галузі сучасної хореографії.

Але в невеликих хореографічних колективах є один єдиний штатний балетмейстер, який є і автором, і постановником, і репетитором, і художнім керівником в одній особі. Художній керівник повинен володіти знаннями і здібностями режисера - постановника, щоб правильно вибудувати номер або програму концертного виступу колективу. Він повинен володіти допитливим розумом і жагою до знань, займатися самоосвітою: багато читати (спеціальної та художньої літератури), відвідувати музеї та виставки, концерти і театральні прем'єри, тобто знайомитися з визначними досягненнями інших мистецтв, що розширює кругозір, розвиває розум і художній смак. Висока професійна і загальнокультурна освіта необхідна художньому керівникові нашого часу.

Художній керівник не тільки балетмейстер, але і вихователь. Він повинен бути сам вихованою людиною, мати витримку, вміти ладити з людьми, а також бути в якійсь мірі і дипломатом - що вміє володіти мистецтвом «стратегії» та «тактики». Адже великий творчий колектив - це безліч живих людей, з різними характерами, звичками і уявленнями. Культура поведінки балетмейстера на роботі і в житті має величезний вплив на колектив, а так як хореографічні колективи - це в основному молодь, то можна собі уявити, який величезний як позитивний, так і негативний вплив робить особисте життя, особистий приклад художнього керівника.

Художній керівник завжди на виду і приховати свої вади не вдасться, тому планка вимог до себе як до особистості, як до вихователя підростаючого покоління повинна бути дуже висока. Треба постаратися виховати в собі кращі якості, викорінюючи по можливості такі як: самозакоханість, зазнайство, зарозумілість, черствість і байдужість до учасників колективу, несправедливість у вирішенні спірних питань, упереджене ставлення до одних і неприязне до інших, необхідно уникати легковажності в професійних оцінках і намагатися ніколи не давати нездійсненні обіцянки. Починати роботу необхідно з організації самого себе, тільки в цьому випадку художній керівник може розраховувати на міцний і стійкий успіх у всіх починаннях. Талант, розум, обов'язок, справедливість, чиста совість ніколи не підведуть, це повинно бути творчим кредо художнього керівника колективу. Інакше скільки не твердь про моральність, колектив завжди побачить аморальну поведінку свого керівника - і авторитету як не бувало! Під час створення нових хореографічних номерів, підготовки відповідальних концертів, учасники колективу часто перебувають у стані великої нервової і психічної напруги, без чого неможливий справжній творчий процес. З цієї причини іноді через дрібниці виникають суперечки, конфлікти. І тільки взаємна повага, ввічливість, увага та дбайливе ставлення один до одного можуть відгородити від непотрібної нервозності весь колектив. І тон усім цим відносинам повинен задавати балетмейстер, художній керівник.


ІІІ. Вікові особливості розвитку дітей


У кожної дитини є свій особистий шлях розвитку, але поряд з індивідуальними відмінностями в дітей одного й того <#"justify">Діти 5-6-річного віку вже здатні займатися хореографією, так як сформованість структур і функцій мозку дитини близька по ряду показників до мозку дорослої людини. Сучасні дані вікової психології дозволяють стверджувати, що мозок 6-річної дитини готовий до засвоєння доступної інформації в процесі систематичного навчання. Проте слід мати на увазі, що в індивідуальному розвитку дітей одного і того ж віку спостерігаються відхилення від середніх показників темпу дозрівання мозку і всього організму - випередження або відставання. Крім того, потрібно враховувати і статеві відмінності. У фізіологічному відношенні хлопчики в середньому відстають від дівчаток на рік-півтора, хоча ті й інші мають від народження однакову кількість років.

Діти 6-7 років вже засвоюють поняття статі. До протилежної статі ставляться терпимо, доброзичливо, починають свідомо регулювати свою поведінку. Для них характерна стійкість, безпосередність, життєрадісність, веселий настрій. Вони здатні випробувати насолоду і переживання від сприйняття прекрасного. Виявляється потреба у зовнішніх враженнях, прослуховуванні музики, у відвідуванні концертів, театрів, після чого діти часто зображують побачене. Велике місце в цьому віці займає гра - це психологічна потреба осмислення нових знань через ігри.

Для дітей 7-11років провідною діяльністю виступає систематичне навчання у школі. Щоправда, гра не зникає відразу зі вступом дитини до школи і навіть пізніше, проте вона перестає бути провідним фактором розвитку. М'язи у дітей цього віку ще слабкі, особливо м'язи спини, і вони не здатні тривалий час підтримувати тіло <#"justify">11-14 років - у цей період відбуваються швидкі кількісні зміни та якісні перебудови в організмі. Дитина швидко росте (5-6, а то і 10 см в рік). З інтенсивним зростанням скелета і м'язів відбувається перебудова моторного апарату, яка може виражатися в порушеннях координації рухів (кажуть: став таким незграбним). Розвиток нервової та серцево-судинної систем не завжди встигає за інтенсивним зростанням, що може при великому фізичному навантаженні приводити до непритомності та запаморочення.

Підвищується збудливість нервової системи під впливом посиленого функціонування залоз внутрішньої секреції. У цьому віці нерідко з'являється дратівливість, образливість, запальність, різкість (діти часом самі не розуміють, що з ними відбувається, що спонукає їх на ту чи іншу реакцію). З'являється гостра потреба в самоствердженні, прагненні до самостійності - воно виходить з бажання бути і вважатися дорослим.

Емоційний стан характеризується силою почуттів і труднощами в управлінні ними. Емоційні переживання носять стійкий характер, вони довго пам'ятають образу і несправедливість. Спостерігається взаємне заперечення протилежної статі, кожен живе у своїм світі. Але потім це бажання змінюється зацікавленістю, яка ретельно приховується.

Для цього віку заняття можуть проводитися 3 рази на тиждень, тривалістю до 1,5 години. Відбувається вивчення більш складних рухів, комбінацій, здійснюються більш об'ємні постановочні роботи.

-17 років - у фізіологічному відношенні це період інтенсивного розвитку мускулатури, продовження розвитку мозку. Юнаки та дівчата готові до фізичного і розумового навантаження. Формуються переконання і світогляд, виникає потреба зрозуміти себе, сенс життя. Постає проблема вибору професії. Виникає бажання бути поміченим, хочеться виділитися. З'являється самостійність у судженнях. Юності властивий стан закоханості, життєрадісності, впевненості в собі. Заняття з хореографією повинні будуватися з повним навантаженням. Педагог може довіряти проведення занять у молодших класах.

Для успішної роботи педагог - керівник повинен розбиратися в особливостях кожного віку. Уміло, згідно віковим особливостям розподіляти фізичне навантаження. А при формуванні репертуару і складанні плану виховної роботи просто неможливо обійтися без урахування психологічних особливостей кожного вікового періоду.


ІV. Репертуар - обличчя колективу


Репертуар - «обличчя» колективу, і не важливо, до якого виду творчої діяльності цей колектив відноситься (вокальної, інструментальної, хореографічної). Принципи створення репертуару скрізь однакові.

Підбір репертуару в сучасній хореографічній діяльності справа непроста, хоча, звичайно, вироблені й прийняті єдині критерії і принципи його оцінки. Складнощі ці пов'язані в першу чергу з тим, що кожен колектив індивідуальний в своєму розвитку, різноманітний за віковими категоріями його учасників, володіє властивим тільки йому технічними та художніми взаємовідносинами, відповідно до яких керівнику доводиться робити постановки. Репертуар, насамперед, залежить від профілю хореографічного колективу і будується з урахуванням потреб учасників, їх підготовленості до сприйняття творів і роботі над ними, а також з метою підтримки інтересу до даного виду діяльності. Репертуар є одним з показників розвитку хореографічного колективу, несе в собі певні педагогічні функції. Так репертуар дитячого колективу повинен бути відмінним від репертуару дорослого. Тому підбір репертуару вимагає від керівника чіткого перспективного бачення педагогічного процесу як цілісної та послідовної системи, в якій кожна ланка, кожен структурний підрозділ, кожен фактор доповнюють один одного, забезпечуючи тим самим рішення єдиних художньо-творчих і виховних завдань.

Проте в даний час в педагогічній практиці існує така тенденція, що хореографи дитячих колективів, намагаючись «прикрасити, різноманітити, ускладнити» репертуар, використовують різноманітні прийоми. Як правило, це-складна «не дитяча» драматургія або занадто перевантажена «трюкова» танцювальна композиція. Таким чином, стираються межі між дитячим, легким, безпосереднім, несучим відчуття свята і дорослим, серйозним, драматичним. Це веде до протиріч між теорією і практикою хореографічного мистецтва.

Репертуар - слово французького походження і означає підбір п'єс, музичних (хореографічних), літературних творів, що йдуть в будь-якому театрі (колективі) за певний проміжок часу. Репертуар, може розповісти про історію колективу, так як визначає всю його діяльність.

Репертуар повинен прищеплювати учасникам колективу любов і повагу до танцювального мистецтва своєї Батьківщини і до танцювальної культури інших народів, гуманні моральні почуття, властиві радянській хореографічній школі.

Репертуар колективу може складатися на основі декількох джерел. Особливу роль у створенні самобутнього репертуару в хореографічному колективі може зіграти фактор використання місцевого танцювального фольклору. На основі фольклорно-естетичного матеріалу балетмейстер створює сценічний варіант, при цьому він повинен враховувати, що це не просто перенесення ретельно вивчених рухів і малюнків на сцену. Це процес відтворення виконання, образності, музики, костюма. Це процес відтворення атмосфери життя танцю, його дихання і того таїнства спілкування виконавців, яке в ньому народжується, обумовлюючи його цінність і необхідність.

У тих випадках, коли учасники не можуть освоїти художнє рішення хореографічних образів, керівник зобов'язаний відмовитися від такого танцю і відкласти його до тих пір, поки учасники не набудуть необхідні виконавські навички. Замість цієї постановки керівнику слід намітити іншу, яка відображатиме ту ж тему і характер, але за змістом більш доступну, відповідну виконавським можливостям учасників колективу.

У кожній новій постановці треба прагнути знайти оригінальне рішення майбутнього танцю, щоб при подоланні виконавських і технічних труднощів учасники колективу у своїй творчій діяльності отримували б більшу суму естетичних вражень і переживань.

В даний час досить широко використовується як джерело формування репертуару відеоматеріал. Творчість інших балетмейстерів може не тільки дати керівникові можливість використовувати готові хореографічні твори для поповнення репертуару свого колективу (із збереженням авторства, звичайно), а й надихнути на постановку власного твору, заснованого на враженні від переглянутого відеоматеріалу.

Один з найпоширеніших і найбільш суперечливих джерел поповнення репертуару - запозичення репертуару професійних ансамблів танцю аматорськими колективами. Створені великими майстрами хореографії, сценічні композиції професійних колективів відрізняються художньої закінченістю і, безумовно, можуть служити зразками, освоюючи які, танцюристи-аматори знаходять виконавську культуру, технічні навички, знання законів сценічного хореографічного мистецтва.

Однак не всякий хореографічний твір, перенесений з професійного в аматорський колектив, може бути під силу його виконавцям. Балетмейстерові слід, перш за все, досить точно оцінити виконавські можливості учасників колективу, свої якості репетитора, кількість репетиційного часу і ряд інших аспектів з тим, щоб пропонований до постановки номер не втратив своєї художньої значущості в результаті такого перенесення. Розрахований автором на певний склад артистів, на їх технічні, професійні можливості, танець є цілісним, і зміна загрожує втратою художності. Таким чином, вибір танців з репертуару професійних ансамблів повинен співвідноситися з можливостями їх повноцінного виконання, готовністю до цього колективу. На практиці ми часто зустрічаємося з такими змінами, які фактично роблять танець невпізнанним. Так, танці, розраховані на велику кількість виконавців, через брак їх в аматорському ансамблі, переробляються на меншу кількість, що, природно, видозмінює композицію. Або, скажімо, чоловічі партії найчастіше переробляють на жіночі і задумане хореографом, ламаючись, лише віддалено нагадує сам зразок.

Все вищесказане не заперечує можливості використовувати танці, створені у фахових ансамблях майстрами - хореографами, в якості джерела формування репертуару аматорського колективу. Хотілося лише підкреслити ступінь відповідальності тих, хто звертається до цього джерела, перед твором сценічного мистецтва і його автором.

Творча фантазія хореографа - є, безсумнівно, головним джерелом формування репертуару, створює самобутнє, неповторне обличчя творчого колективу. Необхідно, щоб кожен номер репертуару був не надто легким для виконання, щоб він ставив завдання, які треба подолати в роботі, досягаючи більш високого професійного рівня. Безумовно наявність в колективі людей різних здібностей до танцювального мистецтва ставить перед керівником при формуванні репертуару таку серйозну задачу, як розвиток індивідуальності учасників колективу. У цьому одна зі складностей у виборі репертуару, і тут, мабуть, керівнику слід опиратися не на загальний середній рівень, а на своєрідних творчих лідерів колективу. Для цього корисніше всього одночасно вводити в постановочну роботу не один, а два або навіть три номери, пробуючи на участь в них якомога більше число виконавців. Для одних виявиться ближчим один танець, для інших - інший. Освоєння кожним посильної задачі (певний елемент змагання) дозволить рухатися вперед всьому ансамблю і визначить виконавців для кожного твору.

В даний час в репертуарі колективів значне місце займають масові постановки, що дозволяють залучити максимальну кількість виконавців. Масові танці, розраховані на велику кількість виконавців, «усереднюють» здібності та індивідуальне зростання кожного танцюриста. Фактично, крім трюкових елементів в танці, сольних номерів у репертуарі багатьох танцювальних колективів немає або ж вони вкрай рідкісні. При такому підході більш обдаровані від природи та цікаві учасники змушені виконувати ті ж масові танці, що і менш здібні. Обдаровані особистості є для багатьох учасників колективу зразком для наслідування, дають стимул для роботи, прагнення тягнутися за лідерами і можливість досягти більш досконалого і яскравого прояву своїх знань, умінь у складній майстерності мистецтва танцю. Поруч з масовим репертуаром, необхідний і сольний репертуар, а також дрібногрупові постановки як підготовка до сольних. Подібний підрозділ збагатить концертні програми, дозволить будувати їх за принципом чергування.

Для забезпечення нормальної діяльності колективу йому необхідний свій репертуар, відповідний специфічним особливостям колективу і виконуваних їм функцій.

При створенні репертуару для дітей основними критеріями є, перш за все, змістовність танцю, його відповідність сучасним завданням естетичного виховання і віковим особливостям учасників, урахування специфіки їх роботи і реальних можливостей.

Дорослий репертуар відрізняється від дитячого тим, що постановки містять більш глибокий сенс і вимагають від виконавців осмислення і розуміння сутності втілюваних сюжетів. Як правило, такий репертуар носить камерний характер. Робота над камерним репертуаром вимагає великої виразності, поглибленої роботи над образом, осмислення виконавських завдань, повної зосередженості і мобілізації особистості, оскільки в ньому на перший план висувається художня індивідуальність виконавця, його особиста творча ініціатива. У камерному репертуарі максимально проявляється рівень обдарованості і майстерності виконавця.

Важливу роль камерний танцювальний репертуар грає і у вихованні культури глядацького сприйняття, оскільки від глядача тут також потрібна зосередженість, чуйність, уміння осягати музично-пластичний образ. Тривала і важка навчальна, репетиційна робота може не дати позитивного ефекту педагогічного, художнього, якщо було взято твір завищеної важкості і з ним не впоралися або навпаки, воно виявилося легким, що не вимагає напружених пошуків, показу всього, на що здатні виконавці.

Репертуар дитячих колективів більш різноманітний за своїми формами. Як правило, в таких постановках використовується не складна лексика, але завдяки своєрідному композиційному рішенню і якісному виконанню вони мають заслужений успіх у глядачів і фахівців.

Хореографам варто пам'ятати, що класичний танець при формуванні дитячого репертуару повинен використовуватися з обережністю. Керівникам і педагогам колективів необхідно проявляти тут особливий такт і почуття міри. Класичний танець пред'являє ряд жорстких вимог до виконання, без дотримання яких він втрачає свою художню цінність і перестає бути засобом естетичного виховання. Це відноситься, в першу чергу, до фізичних даних виконавця, а також до якості його навчання. При цьому важливі не тільки правильність виконання окремих па і технічних прийомів, але, головне, точність манери і стилю виконання. Тому доручати такий репертуар можна лише учням, які мають відповідні дані. Оскільки можливості учнів дитячого віку, в більшості випадків, обмежені, основний шлях створення репертуару на основі класики - постановка оригінальних творів, розрахованих саме на даних виконавців і які не ставлять перед ними непосильних завдань, а також не претендують на порівняння з класикою на сцені професійного театру. Саме тому, навряд чи допустимо, виконання шедеврів світової хореографії, які можливі для виконавців - професіоналів. Володіючи сформованими технікою і психікою, дорослим виконавцям під силу виконувати складні по суті танці, які у виконанні дітей виглядають недоречними і комічними.

Так величезний найцікавіший пласт для створення репертуару дитячого хореографічного колективу представляє собою історико-побутовий танець. Робота над цим матеріалом ставить перед виконавцями цікаві творчі завдання необхідність осягнути особливості, стиль і манери танцю, створити образ певної епохи, відточити техніку, а також передбачає поглиблене проникнення в музичний матеріал різних епох і стилів. Все це багато дає як для розвитку виконавських здібностей, так і для загального культурного розвитку учнів. Проте робота над таким репертуаром ведеться в дуже не багатьох дитячих колективах і студіях.


V. Виховна робота в процесі репетиційних занять


Репетиція є основною ланкою всієї навчальної, організаційно-методичної, виховної та освітньої роботи з колективом. З репетиції можна судити про рівень його творчої діяльності, загальної естетичної спрямованості та характері виконавських принципів.

Репетицію можна представити як складний художньо-педагогічний процес, в основі якого лежить колективна творча діяльність, що передбачає певний рівень підготовки учасників. Без цього втрачається сенс проведення репетиції.

Художній керівник змушений постійно шукати такі прийоми і методи роботи з колективом на репетиції, які дозволяли б успішно вирішувати творчі та виховні завдання що стоять перед ним в той чи інший період часу. У кожного керівника виробляється поступово своя методика побудови і проведення репетиційних занять, організації роботи колективу взагалі. Однак це не виключає необхідності знання основних принципів та умов проведення репетицій, виходячи з яких, кожен керівник може вибрати або підібрати такі прийоми і форми роботи, які відповідали б його індивідуальній творчій манері. Особливо це стосується молодих початківців, яким деколи важко знайти найбільш підходящу форму і цікаву методику репетиційних занять, підготувати за короткий проміжок часу колектив до виступу. Необхідно хоча б у самих загальних рисах знати ряд організаційно-педагогічних моментів, від яких залежить якість репетиційної роботи. Адже від того, наскільки ретельно і всебічно підготовлена ??репетиція, залежить і її педагогічна ефективність.

Хотілося б сказати про найважливіші моменти організації репетиції, і мені здається, кожен художній керівник повинен знати і обов'язково використовувати ці положення в організації репетицій свого колективу.

Починати репетицію необхідно вчасно, незалежно від того, скільки прийшло до призначеного часу учасників. Це послужить хорошим уроком тим, хто запізниться, і привчить всіх приходити на репетицію за 10 - 15 хвилин до початку. В іншому випадку, знаючи, що керівник через несвоєчасну явку учасників затримує репетицію, число запізнень може постійно збільшуватися, що призведе до втрати часу, відведеного на репетицію. Від цього знижується не тільки художня віддача репетиції, але втрачається і її виховний, морально-організуючий зміст. Безвідповідальне ставлення одних часом дратує, розслаблює в певному відношенні інших, знижує в них почуття постійного творчого «горіння». У колективі з'являються нездорові тенденції «винятковості» для деяких учасників, різко падає педагогічне значення репетиції. Таким чином, початок репетицій в строго встановлений час - це й етична, і педагогічна, і художньо-естетична вимога.

Негативно впливають на творчий настрій учасників несподівані виклики художнього керівника, наприклад: до телефону, до директора і т.д. Якщо ж все-таки виникає необхідність відлучитися з репетиції, то, звичайно, потрібно вибачитися перед учасниками, дати їм завдання і доручити контролювати хід його виконання найдосвідченішому з них.

Без продуманої організації репетиції не може бути ні справжнього взаєморозуміння між керівником і колективом, ні реалізації педагогічної і мистецької програми. Чітка організація служить підтримці в учасниках творчого горіння, їх активної самовіддачі.

Педагогічна ефективність репетиції в чому залежить від уміло складеного плану роботи. Може виникнути питання - чи потрібно планувати репетиційні заняття? Необхідно!

Так як без планування в репетиції неминуче з'являється елемент стихійності, розкиданості, самопливу. Вона може несподівано затягнутися або, навпаки, закінчитися швидко, так як щось випало з поля зору керівника, він щось забув зробити з наміченого раніше. Все це, в кінцевому рахунку, позначається на художньо-естетичному зростанні колективу, психологічному настрої учасників на серйозну творчість.

У будь-якому хореографічному колективі, а особливо в дитячому, не слід працювати над одним твором протягом половини репетиції, тим більше протягом усієї репетиції. Учасники в цьому випадку швидко втомлюються. Номер їм «примелькається», і вони допускають у виконанні мимовільні помилки, викликані в першу чергу зниженням уваги, втомою. Для роботи краще брати номери в поєднанні: легкі - важкі, швидкі - повільні. На легких номерах виконавці як би «розігріваються». Важкі номери, особливо якщо вони ще добре не засвоєні, вимагають підвищеної уваги, істотних емоційних і фізичних витрат. Виконавці в цьому випадку повинні бути добре налаштованими на роботу.

Виконавці не люблять частих зупинок на репетиції. Це нервує, збиває темп і настрій репетиції. До того ж, часті зупинки розбивають цілісне уявлення про номер, а це означає, що ускладнюється робота уяви.

Багато чого з того, що не виходить після першого, чорнового виконання або першої репетиції, починає вигравати через 2 - 3 заняття: учасники вловлюють стиль номера, його характерні, темпові, смислові особливості, образно-естетичний зміст. Дана обставина допомагає правильно виконати рухи,що не вийшли з першого разу.

На репетиції зауваження потрібно намагатися робити не по кожному допущеному промаху окремо, а відразу за декількома, після виконання цілого номера. Якщо учасники достатньо кваліфіковані та досвідчені, то можна обмежитися словесними поясненнями. Якщо ж упевненості в тому, що виконавці зроблять при наступному повторенні так, як потрібно, немає, необхідно попросити групу або весь склад заново пройти проблемні місця, закріпивши, таким чином, виправлене.

Репетиція - це праця. Причому праця, при якій не завжди видно відразу результати. Вона включає елементи монотонності, що стомлює учасників, знижує їх загальну та виконавську активність. Обов'язок художнього керівника - своїм прикладом надихнути їх, не давати охолонути до творчості. До мови художнього керівника під час репетиції пред'являються особливі вимоги. Перш за все, не потрібно багато говорити, висловлювати думки слід якомога коротше: учасники приходять на репетицію, щоб виразити себе як танцюриста, але не вислуховувати довгі, часом і несуттєві, що не відносяться до предмета розмови. Часті словесні пояснення розхолоджують виконавців, збивають темп репетиції. Для кращого пояснення своєї думки можна вдатися до допомоги особистого виконавського показу. Треба привчати себе не вести сидячий спосіб життя на репетиціях. Я майже завжди на ногах.

Так само мова керівника повинна бути грамотна, культурна, тон при зауваженнях і поправках ні в якому разі не повинен бути грубим і образливим.

Проведення генеральної репетиції має свої особливості, що визначаються тим, що вона є репетицією з одного боку, але в той же час несе на собі прикмети концертного виступу (костюми, грим, світло, звук і т.д.). На генеральній репетиції не потрібно робити часті зупинки. Важливіше пройти всі номери з початку до кінця, дати відчути виконавцям всю програму в цілому, цим самим як би рівномірно розподілити сили й емоційне напруження на всі номери. І краще проводити генеральну репетицію (якщо є така можливість) у тому залі і майданчику, де буде виступ, за два дні до концерту. У цьому випадку (якщо це необхідно) ще є час відпрацювати нюанси, пов'язані з переодяганням, зарядкою костюмів, виходів на сцену, настроюванням світла звуку і т.д.

Перераховані вимоги та побажання, які пред'являються до художнього керівника хореографічного колективу під час проведення репетиційних занять, звичайно, не враховують усього різноманіття складнощів, що зустрічаються в кожному випадку. Художній керівник, виходячи зі специфічних, властивих тільки його колективу особливостей, повинен організувати репетицію таким чином, щоб максимально ефективно, з більшою віддачею використовувати відведений час.


VI. Концертні виступи та їх організація


Концертний виступ - найвідповідальніший момент у житті хореографічного колективу. Він є якісним показником всієї організаційної, навчально-творчої, виховної роботи художнього керівника і самих учасників колективу. З виступу судять про сильні та слабкі сторони їх діяльності, про вміння зібратися, про творчий почерк, самобутності і оригінальності, технічних і художніх можливостях колективу, про те, наскільки правильно і з цікавістю підібраний репертуар. По концерту можна досить точно визначити якість діяльності колективу і рівень керівництва ним.

Важливо підкреслити, що концертний виступ - це не тільки показ певних художніх результатів, але й ефективна форма морального і естетичного розвитку виконавців. Участь у концертах виявляє всі можливості колективу, його художні досягнення, досягнутий виконавський рівень, демонструє його згуртованість, дисципліну, здатність підкорятися волі керівника, сценічність, емоційність, зібраність. Кожен концерт має і виховне значення. Для учасників колективу повинно бути не все одно, чи оцінять їх загальну, колективну працю.

Концертний виступ на відміну від репетиції має тимчасову незворотність. На концерті немає такої можливості, яка була на репетиції: зупинити колектив або окремого учасника, зробити відповідне зауваження, пройти номер ще раз. Номер або програма виконується один раз і сприймається так, як вийшло в даному виконанні. Якщо виступ вийшов невдалим, то вся величезна попередня робота колективу оціниться негативно.

Виявлення в концерті найбільш вразливих і слабких місць у виконанні номерів,в програмі в цілому, технічної та психологічної підготовленості виконавців колективу може служити художньому керівникові відправною точкою для визначення подальших зусиль у навчальній виховній роботі: чим більше позайматися, що виправити, як потрібно готуватися до виступу, розвитку яких якостей надати особливе значення. Не можна не помічати власних прорахунків. Тому так важливо щоб художній керівник проаналізував свою роботу і роботу колективу, виправив помилки і недоліки інакше в іншому випадку подальші концерти теж виявляться невдалими, а при такому стані колектив, як правило, знижує рівень своєї виконавської практики в цілому, втрачає близькі й далекі перспективи свого розвитку. В учасників пропадає інтерес до занять, до постійного творчого вдосконалення. Все це, в кінцевому рахунку, може призвести до розпаду колективу.

І навпаки, якщо виступ був успішним, тепло зустрінутий публікою, - формується позитивна думка про колектив, його виконавські можливості. Зміцнюється в учасників бажання працювати ще плідніше, наполегливо опановувати технічну майстерність, рости творчо.

Концертний виступ дозволяє швидше, ніж репетиційна робота, виявити недоробки з колективом не тільки художнього порядку, але і в організаційній та виховній роботі. По тому, наприклад, скільки і коли (із запізненням або у встановлений час) прийшло учасників колективу на виступ, можна зробити досить точний висновок про стан дисципліни, виховної роботи в цілому та моральному кліматі в колективі. Якщо в останній момент, перед виходом на сцену виконавці та художній керівник починають спішно, нервуючи, розшукувати і перевіряти: чи всі учасники колективу на місці, наявність костюмів, взуття, реквізиту і т.п., то можна сміливо говорити про упущення в організації виступу і про те, що керівникові не вдалося виховати почуття відповідальності в учасників колективу. Втрачається педагогічний ефект такого виступу, різко знижується його вплив на виховання учасників колективу. Прорахунки в організації починають давати про себе знати рецидивами безвідповідальності, скептичного ставлення в поведінці. Не випадково К. С. Станіславський вважав, що театр починається з вішалки. В організації концертної практики дрібниць немає.

Важливим моментом, що забезпечує успішний концертний виступ, є його попередня організація, рішення всіх необхідних питань - від точного з'ясування місця і часу виступу, розміру сценічного майданчика, гримувальних кімнат, звуку, світла і до забезпечення колективу транспортом до місця виступу і назад. Під час концертного виступу на відміну від репетиції новий, особливий стан переживають виконавці та художній керівник. Так зване концертне хвилювання, випробовуване виконавцями, накладає відбиток на емоційно-психологічний і фізіологічний стан. Відомі випадки, коли через хвилювання людина не може добре виконати номер, є люди, які бояться сцени, буває, що підкошуються ноги, буває, що від хвилювання виконавець не може впоратися зі своїм виразом обличчя, тобто замість усмішки перекошене перелякане обличчя і т. п.

Творче хвилювання слід направляти в таке русло, щоб воно сприяло кращому розкриттю виконавських задумів, а не породжувало невпевненість, страх перед глядачами.

Можна змусити людей підкорятися команді, а передати їм усі тонкощі почуттів, всі відтінки бачення і змусити у все це вірити, підкоритися цьому душевно - праця ні з чим не порівняна, посильна лише людині з великим досвідом. Натхнення виконавців, не стихійний прояв, а свідомий і контрольований стан, що направляється художнім керівником колективу ; це гранична концентрація всіх внутрішніх сил і здібностей. Сама обстановка на концерті сприяє творчому піднесенню, натхненню, зібраності. Мова йде про величезну відповідальність учасників колективу за результати своєї творчості, своєї мистецької діяльності. Не має значення - перший це концерт чи черговий, на фестивалі, огляді. Мистецтво вимагає постійно максимальної зібраності і гарного впевненого настрою при виконанні.

У дитячому хореографічному колективі фактор емоційно-творчого хвилювання має специфічне значення. По-перше, тому, що юні виконавці під час концертного виступу відчувають значно сильніше хвилювання в силу того, що в порівнянні з професіоналами виступають рідко, мають слабшу підготовку, ніж професійні танцюристи. По-друге, дещо відрізняється їх настрій на виступ. Для професіоналів це трудова діяльність, для учасників дитячих колективів - форма випробування творчих сил, утвердження своїх здібностей. Це і визначає особливе педагогічне навантаження концерту, його виховний потенціал.

Концертний виступ завжди має підвищений рівень художньо-емоційної взаємної чуйності у художнього керівника та учасників колективу. Між ними встановлюється особливо чуйна взаємозалежність, загострюється відповідальність перед публікою. Під час концертного виступу учасники поводяться значно зібраніше, активніше. Кожен виконує максимально відповідально свої обов'язки, одночасно підвищується і їх емоційно-творча чуйність на дії партнерів. Цікаво те, що відбуваються зміни в бік більшої строгості, регламентації і у відносинах між учасниками колективу. Вони більш вимогливо ставляться один до одного, уважно і швидко реагують на зауваження. Причому особистісні якості, сформовані в цих умовах, починають проявлятися не тільки в стресових ситуаціях (під час концерту), але і під час навчально-творчої діяльності, в повсякденному поведінці, побуті. Це визначає величезний потенціал етичного та естетичного впливу мистецтва на виконавців та глядачів.

Концертний виступ відрізняється від звичайної репетиції і тим, що він активізує процес згуртування колективу, при цьому поліпшується творча дисципліна у виконавців, посилюється виховний процес. Тимчасова незворотність концерту визначає максимальну відповідальність кожного члена колективу за кінцевий результат своєї діяльності. Єдність мети і спільність інтересів, що стоять перед колективом, породжує бажання не тільки як можна краще, виразніше виконати програму, завоювати визнання публіки, а й сприяють формуванню між учасниками колективу відносин взаємопідтримки, взаємодопомоги, взаєморозуміння. Формуванню соціально-цінних якостей сприяє особистий приклад художнього керівника колективу як художника.

Поведінка, манери, характер звернень художнього керівника стає об'єктом пильної уваги учасників колективу. Його активно наслідують, що краще багатьох виховних заходів впливає на формування культури у учасників колективу, їх емоційної чуйності. Художній керівник колективу своїми діями, своєю захопленістю створює настрій творчого натхнення, тобто таку обстановку, при якій кожен учасник колективу може показати все, на що він здатний як танцюрист, як людина. Для цього керівникові в кожному з них треба поважати, насамперед, особистість, художню індивідуальність. Бути більш досвідченим другом, наставником, допомагати в становленні як виконавця.

Художній керівник повинен постійно нагадувати про спільність творчих завдань, що стоять перед колективом. Без художнього керівника немає колективу, але без колективу, згуртованого, цілеспрямованого немає і не може бути і керівника. Цю істину важливо постійно пам'ятати!

У кожному конкретному випадку художній керівник заздалегідь повинен передбачити всі особливості і складності майбутнього концерту. Одна справа, наприклад, виступати на майданчику де базується колектив, коли можна заздалегідь все підготувати для виступу (костюми, взуття, реквізит), провести репетицію зі світлом, зробити загальний костюмований прогін. Багато питань у цьому випадку знімаються.

Інші проблеми доводиться вирішувати в тому випадку, якщо концерт виїзний. На художнього керівника колективу додатково покладається величезна кількість турбот. У нього з'являються додаткові обов'язки - простежити за збиранням костюмів і необхідного реквізиту, а так само за їх вантаженням в транспортний засіб, перевірити наявність усіх учасників колективу, необхідно простежити за всіма організаційними питаннями. По приїзду до місця концерту художньому керівникові колективу доводиться з'ясовувати всі подробиці - де, в якому приміщенні розмістити виконавців, точний час початку концерту. Художній керівник повинен швидко оцінити розмір сцени (якщо раптом майданчик не дозволяє розмістити всіх учасників того чи іншого номера, то необхідно скоротити кількість виконавців), необхідно, дізнатися, де знаходяться гримерні кімнати і тоді прийняти рішення про переодягання виконавців, так, щоб вони встигли змінити костюм і вчасно вийти на сцену, іноді художній керівник змушений провести зміни в програмі і переставити номери, якщо це необхідно. У цьому випадку потрібно кілька раз звернути увагу виконавців колективу на точне слідування вимогам керівника.

На виїзному концерті художній керівник колективу повинен бути особливо зібраними. Ні про яке управління колективом не може бути й мови, якщо художній керівник розгублений, нервує, не знає, як вирішити постійно виникаючі організаційні і творчі питання, не може зібрати виконавців в єдиний творчий колектив.

Йому доводиться бути максимально зібраним, спритним при виправленні різних «накладок» під час концертного виступу (адже можуть виникнути і неполадки зі звуком, світлом, хтось із виконавців може щось упустити з реквізиту на сцені, отримати травму і т.п.). Звичайно, неможливо дати поради на всі непередбачені випадки. Важливо лише, щоб художній керівник колективу не губився, завжди залишався витриманим, вмів вчасно підтримати своїх підопічних. І тільки така поведінка підтримає стан творчого підйому і впевненості в членах колективу. Під час виступу художній керівник повинен знаходитися поряд з учасниками свого колективу, по ходу вносити в їх дії необхідні корективи, стежити за розвитком подій на сцені.

Ні в якому випадку не можна лаяти виконавців під час концерту, а тим більше кричати щось через куліси під час виконання номера. Це збиває учасників з ритму виступу, пропадає емоційний настрій, втілення образу відходить на другий план і всі думки зосереджені лише на тому, що буде йому після закінчення концерту від художнього керівника. Про які танці може йти мова?

Так само не слід вказувати, на помилки відразу після виступу, так як виконавці знаходяться у піднесеному настрої і в цей момент можуть просто не сприйняти зауваження керівника. Найкраще робити зауваження після концерту на наступній репетиції, коли художній керівник сам проаналізував виступ колективу, врахував всі нюанси, недоробки і намітив план роботи над недоліками.

Дуже корисно записувати виступи на відеоплівку, а потім спільно переглянути з учасниками колективу. При наочному матеріалі легше показати і пояснити помилки, та й самі виконавці можуть побачити свої недоробки, помилки і те, над чим слід їм попрацювати.

Концерт вимагає від керівника величезної витрати нервової енергії. На плечі художнього керівника лягає велика турбота про організаційну сторону виступу, контроль за підготовкою до нього.


VII. Висновки

хореографічний колектив репертуар концертний

Художній керівник це:

.Ідейний лідер, сильна творча особистість, яка визначає ідейно-естетичний напрям всього художнього життя колективу;

.Людина, що володіє прекрасними організаційними здібностями;

3.Передова людина свого часу, високої культури і глибоких знань;

4.У невеликих хореографічних колективах художній керівник поєднує в собі і балетмейстера, і постановника, і репетитора;

5.Людина, що досконало володіє основами професійної майстерності;

6.Художній керівник повинен володіти знаннями та здібностями режисера-постановника, щоб правильно вибудувати номер або концертну програму;

7.Займатися самоосвітою: багато читати (спеціальної та художньої) літератури, відвідувати музеї, виставки, концерти і так далі, тобто розширювати кругозір, розвивати розум і художній смак;

8.Вихователь колективу, сам має бути вихованою людиною, що володіє витримкою, умінням ладнати з людьми, володіє мистецтвом «стратегії» і «тактики».

Для успішної роботи педагог-керівник повинен розбиратися в особливостях кожного віку. Уміло, згідно віковим особливостям розподіляти фізичне навантаження. А при формуванні репертуару і складанні плану виховної роботи просто неможливо обійтися без урахування психологічних особливостей кожного вікового періоду.

Відповідальність за репертуар покладається на художнього керівника, так як репертуар - це обличчя колективу, що показує його можливості і розкриває майбутні перспективи.

При підборі репертуару художній керівник повинен враховувати:

. Відповідність репертуару технічним, художнім і виконавським можливостям учасників колективу;

. Постановки повинні відповідати віку учасників колективу та їх вікової психології;

. Для однієї і тієї ж вікової групи необхідно створювати танці різного жанру;

. Створювати номери масові, сольні, дуетні, на 5-6 чоловік, так як це дозволяє зайняти найбільшу кількість учасників ансамблю в програмі, дає можливість врахувати індивідуальні особливості та вибудувати програму сольного концерту колективу;

Репертуар має величезне значення у вихованні естетичної, творчої особистості. Правильно підібраний репертуар забезпечує можливість вирішення художньо-творчих і виховних завдань одночасно. Чим багатше і різноманітніше репертуар колективу, тим ширші можливості для розкриття юних обдарувань.

Репетиція є основною ланкою всієї навчальної, організаційно-методичної, виховної та освітньої роботи з колективом. З репетиції можна судити про рівень його творчої діяльності, загальної естетичної спрямованості та характер виконавських принципів.

Репетицію необхідно:

.Починати треба вчасно;

.Стараться не залишати репетиційний зал до телефону, директора і так далі;

.Обов`язково планувати репетицію, в іншому випадку з'явитися елемент стихійності, розкиданості, самопливу;

.Чергувати номери (легкі з технічно складними, швидкі з повільними);

.Задіяти у репетиції не одну групу артистів, а всіх (якщо репетируєш з двома, іншим теж має бути цікаво);

.Необходімий реквізит для проведення репетиції потрібно налаштовувати заздалегідь;

.Не слід репетирувати один і той же номер більше 2-3 разів;

. Через 40-45 хвилин після початку роботи необхідно зробити перерву;

.Мова керівника повинна бути грамотна, культурна, тон при зауваженнях не повинен бути грубим і образливим;

.Потрібно відрізняти репетиції робочі від генеральних прогонів, у них різні завдання.

.Необхідно усвідомити різницю в змісті репетицій високопрофесійного і самодіяльного колективів.

Художній керівник хореографічного колективу повинен розглядати концертний виступ як найважливішу подію у своєму творчому житті і житті колективу. Перетворення концерту в засіб виховання, надання йому педагогічного сенсу - найважливіше завдання керівника. До організації та проведення будь-якого виступу - незалежно від того, виступає колектив з великою програмою в концертному залі або ж виконує кілька номерів на менш значущому майданчику, - необхідно ставитися однаково відповідально і зацікавлено. Концерт - це не тільки підбиття підсумків, огляд досягнутого. Це ще зустріч з глядачами, від якої залежить настрій. Адже світло рампи, оплески і визнання глядачів - ось заради чого колектив виходить на сцену, заради чого всі виснажливі репетиції. Успіх колективу - це заслуга його художнього керівника, зміцнюється його репутація, а значить і репутація колективу в цілому.


VIII. Список літератури


1. Безруких М. М., Сонькин В. Д., Фарбер Д. А. Возрастная физиология (Физиология развития ребенка). - М.: ИЦ 'Академия*, 2002.

2. Заброцький М. Основи вікової психології. - Тернопіль, 2003.

3. Захаров Р. «Сочинение танца: страницы педагогического опыта». - М., 1983

. Каган М.С. «Искусство и общение». - М., 1989

. Каргин А.С. Воспитательная работа в самодеятельном художественном коллективе: Учеб. Пособие для студентов культ.-просвет. фак. вузов культуры и искусств. - М.: Просвещение, 1984

. Кулаги на И. Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет). - М., 1997. - Гл. 1-4.

. Никифорова А.В. Советы педагога классического танца. С.-П., 2005

. Оценка тяжести труда и его физиологическое нормирование. Метод, ред., Сост. Розенблат В. В., Солонин Ю. Г. и др. - Свердловск, 1975.

. Пуртова Т.В., Беликова А.Н., Кветная О.В. «Учите детей танцевать: учебное пособие для студентов учреждений среди профобразования».- М.: ВЛАДОС, 2003

. Сухомлинский В.А. «Сердце отдаю детям». - Киев, 1977

. «Хореографическое образование на стыке веков»: Сб. докл. и тез. Всероссийской науч.-практ. конф. (Москва, 25-28 апреля 2003 года)/ Отв. Ред. В.Н. Нилов - М.: МГУКИ,2003

. «Эстетическое воспитание школьников на уроках художественного цикла: сборник научных трудов» - М., 1989

. Эфрос А.В. «Репетиция - любовь моя». - М., 1993, кн. 1

. Эфрос А.В. «Профессия - режиссер». - М., 1993, кн. 2


Додаток 1


Приклади народно-сценічних танців для дітей різних вікових категорій

1.Діти віком від 4-6 років:

·Матрьошки

·Прялиця

·Хоровод

·Ворітця

·Подоляночка

·Танець з ложками

·Танець з віночками «Василечки»

.Діти віком від 7-9 років:

·Тарантела

·Валянки

·Яблучко

·Фінська полька

·Німецька полька

·Українська полька

·Кадриль

.Діти віком від 10-13 років:

·Топотуха

·Пастоли мої

·Російський перепляс

·Рогоза

·Чардаш

·Кроковяк

·Лявониха

. Діти 14-16 років:

·Гопак

·Варенька

·Залицяночка

·Сиртакі

·Кубанський танець «Гусениця»

·Чібатуха

·Молдавська сюїта

·Бариня

Діти старші 17 років:

·Смуглянка

·Хоровод «Берізка»

·Циганська сюїта

·Іспанський танець

·Вертушки

·Козачий перепляс


Додаток 2


Приклади сучасних танців для дітей різних вікових категорій

1.Діти віком від 4-6 років:

·Жабенята

·Циплята

·Танець маленьких утят

·Ляльки

·Грибочки

·Чунга-чанга

·Гудзики

·Гусениця

·Танець з подушками

·Пінгвінята

2.Діти віком від 7-9 років:

·Гноміки

·Поварята

·Карандаші

·Танець з парасольками

·Червоні шапочки

·Бджілки

·Метелики

·Макарена

·Клоуни

·Карлсон

.Діти віком від 10-13 років:

·Пеппі

·Бугі-вугі

·Чорні та білі

·Диско

·Твіст

·Рок-н-ролл

·Чарльстон

.Діти старші 14-ти років:

·Роботи

·Армія

·Веселе прибирання

·Танець з капелюхами

·Кокетки

·Пірати

·Байкери


Додаток 3


Сценарій Дня танцю

Оформлення сцени нагадує квіткову галявину: навколо квіти і зелень. По дві сторони від лаштунків стоять лавки, поряд з ними - кошик, відро, лійка. На одній лавці спить Шене, на іншій - Пірует. Під звуки вальсу Шопена, на сцені з'являються танцюючі дівчатка в білих сукнях і з трояндами в руках.

Закінчивши танець, всі дівчатка дарують квіти одній танцівниці, а та, помітивши, що Шене і Пірует сплять, обережно складає квіти в кошик і зникає разом з іншими танцівницями.

Світає. Прокинувшись, Пірует швидко підбігає до Шене.

Пірует:

Вставай, Шене! Всі вже зібралися! Зовсім скоро приїде Терпсихора! Прокидайся!

Шене (прокидаючись насилу):

Піруетік, який мені дивний сон приснився!

Пірует (нервуючи):

Ну що за сон ще?

Шене:

Немов нашу квіткову галявину відвідали білосніжні Феї. Ах! Який це був прекрасний танець!.. А в руках вони тримали красиві квіти. По-моєму, рожеві троянди.

Пірует:

Перестань говорити про це сні. Невже ти забула, що тут сьогодні відбудеться велике свято?!

Шене:

Звичайно, не забула. Ми ж вчора з тобою готували галявину. Так втомилися, що навіть заснули тут.

Пірует:

Потрібно прибрати інвентар (бере відро і лійку, забирає їх і знову повертається).

Шене:

Здрастуйте, хлопці! Ви приїхали до нас у Танцландію, щоб відзначити свято Танцю, правильно? Ось і відмінно. Ми майже готові.

Пірует:

Шене, звідки тут взялася ця кошик з квітами?

Шене (підходить ближче):

Поняття не маю. Вчора вона була порожньою... О! Саме такі троянди були в руках у Фей.

Пірует:

Стривай-но! Щось написано на пелюстках троянд. (Читає) «Милі Шене і Пірует, я трохи затримаюсь. Пограйте до мого приїзду з дітьми, будь ласка. З любов'ю Терпсихора ».

Шене:

Щось мені підказує, що це був не сон...

Пірует (ствердно киваючи):

Але це були не Феї, а маленькі музи - посланниці Терпсихори.

Шене:

Піруетік, як же ми розважати дітей будемо?

Пірует:

Треба щось придумати... (Вийшов на авансцену). Давайте знайомитися, хлопці. Я - Пірует - доглядач квіткової галявини, а це - моя сестричка Шене.

Шене:

Нам би хотілося дізнатися і ваші імена.

Пірует:

Давайте зробимо наступне: по моїй команді ви одночасно вимовите своє ім'я. (Командує - глядачі кажуть імена). Відмінно, от і познайомилися! Ви любите квіти?

Шене (після відповіді дітей):

Тоді ми будемо загадувати вам загадки про квіти.

У процесі відгадування загадок на сцені з'являються Короткошей і Расхляба, починають кидати на сцену зім'яті газети, різні прутики, пускати паперові літачки. Вони це роблять на задньому плані, і тому залишаються непоміченими для Піруета і Шене.

Шене (обертається і з жахом голосно кричить):

Ой! Що сталося з нашою галявиною?

Пірует (оглядаючись):

А-а-а... Я здається, здогадуюсь. (Прямує до лаштунків). Виходьте, розбійнички! Короткошей, Расхляба! Знову ви нам заважати будете?

Расхляба:

Ну, ми просто подумали, що свято вже розпочалося, а нас знову не запросили!

Короткошей:

А нам так хочеться! Тому ми нагадали про себе.

Шене:

Ось як?! Ми ж Терпсихору чекаємо. Вона повинна ось-ось з'явитися.

Пірует:

І вас за таку поведінку...

Пірует не встиг договорити. Під звуки музики з'являється Терпсихора. Злегка перелякані розбійники сідають на лавку.

Терпсихора (не помітивши розбійників):

Здрастуйте, мої дорогі друзі! Вибачте мене за запізнення. Я не змогла знайти Короткошия і Расхлябу. Цього разу хотіла офіційно їх запросити на наше торжество. Але вони пропали кудись.

Пірует:

А вони тут! Он, помилуйтеся.

Терпсихора:

Це просто чудово! (Звертаючись до розбійників) Ви з хорошими намірами прийшли?

Расхляба:

З хорошими, чесно!

Короткошей:

Спеціально для свята ми навіть виростили величезну ромашку.

Терпсихора:

Це дуже добре. Але де ромашка?

Короткошей:

Расхляба, принеси ромашку, а я тут поки сміття приберу.

Терпсихора:

Вас просто не впізнати! Молодці, розбійнички!

Расхляба (з ромашкою в руках):

Ось - дивіться!

Шене і Пірует:

Яка гарна квітка!

Терпсихора:

Дуже цікава ромашка! А я можу зробити її чарівною.

Розбійники:

Зробіть!

Терпсихора:

Хвилиночку!.. (Вимовляє заклинання) Готово!

Шене:

Проте ж ромашка не змінилася!

Розбійники:

Наче вона залишилася колишня.

Терпсихора:

Вам так здається. Потім ви все зрозумієте. Сідайте, прошу вас! Свято, присвячене Дню танцю, я оголошую відкритим!

Далі починається концертна частина заходу.


Теги: Необхідні умови для роботи з хореографічним колективом  Методичка  Педагогика
Просмотров: 7531
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Необхідні умови для роботи з хореографічним колективом
Назад