Удосконалення організації художньо-естетичної роботи в ЦДЮТ № 5 м. Харкова

Реферат


Магістерська кваліфікаційна робота на тему «Удосконалення організації художньо-естетичної роботи в ЦДЮТ №5 м. Харкова».

Мета дослідження полягає в розробці та практичному впровадженні в організацію художньо-естетичної роботи у ЦДЮТ №5 м. Харкова авторської програми діяльності студії раннього естетичного розвитку дітей дошкільного віку «Равлик».

Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:

. Визначити сутність, особливості та засоби художньо-естетичного виховання дітей дошкільного віку.

. Проаналізувати особливості організації художньо-естетичної роботи ЦДЮТ №5 м. Харкова.

. Розробити та експериментально перевірити програму діяльності студії раннього естетичного розвитку дошкільників «Равлик» як один із шляхів удосконалення організації художньо-естетичної роботи ЦДЮТ №5 м. Харкова.

. Розробити методичні рекомендації щодо удосконалення організації художньо-естетичної роботи ЦДЮТ №5 м. Харкова.

Для вирішення поставлених завдань були використані такі методи педагогічного дослідження: теоретичний аналіз та синтез змісту філософських, психологічних, педагогічних літературних джерел, наукових фактів з проблеми художньо-естетичного виховання дітей дошкільного віку; вивчення і аналіз педагогічного досвіду роботи, навчальних програм, планів роботи викладачів гуртків художньо-естетичного відділу з метою визначення стану проблеми й пошуку шляхів удосконалення роботи з художньо-естетичного виховання дошкільників; методи збору емпіричних даних: анкетування, спостереження, якісний та кількісний аналіз, інтерпретація отриманих даних.

Наукова новизна й теоретична значущість дослідження полягає в тому, що визначено особливості художньо-естетичного виховання дітей дошкільного віку, проаналізовано особливості організації художньо-естетичного виховання в умовах позашкільного навчально-виховного закладу; визначено один з шляхів удосконалення організації художньо-естетичної роботи у позашкільному закладі - забезпечення діяльності студії раннього розвитку дошкільників «Равлик».

Практична значимість роботи полягає в розробці та впровадженні авторської програми діяльності студії раннього естетичного розвитку дошкільників «Равлик» до структури організації діяльності ЦДЮТ №5 м. Харкова; розробці рекомендацій щодо удосконалення організації художньо-естетичної роботи ЦДЮТ №5 м. Харкова.

Роздроблені результати дослідження і рекомендації можуть бути використані у роботі ЦДЮТ № 5 м. Харкова з метою удосконалення організації художньо-естетичної роботи.

Подальшого наукового вивчення, на думку магістранта, потребують методики діагностики рівнів художньо-естетичного смаку.

Ключові слова: організація художньо-естетичного виховання, позашкільні , заклади освіти, освіта дошкільників.

Вступ


Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку нашої держави стратегічними завданнями реформування освіти в Україні є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров'я, забезпечення пріоритетності розвитку людини, відтворення й трансляції культури і духовності, а також виведення освіти в Україні на рівень освіти розвинутих країн світу шляхом докорінного реформування її концептуальних, структурних, організаційних засад.

Аналіз становлення і розвитку позашкільної роботи з дітьми та учнівською молоддю України свідчить про наявність прогресивних досягнень і позитивний вплив на творчий розвиток особистості. У процесі свого історичного розвитку позашкільна освіта і виховання набули певного досвіду, престижу і сформувались як невід'ємна частина цілісної системи освіти України. Поряд з цим десятиріччями існувала проблема пошуку шляхів удосконалення системи позашкільної освіти, підвищення ефективності практичної діяльності позашкільних закладів. Крім того, в нових умовах ринкових відносин, соціальних та економічних реформ, демократизації суспільства та гуманітаризації освіти підвищився попит підлітків та їхніх батьків на додаткові освітні послуги, які можуть бути задоволені в результаті використання соціально-педагогічних можливостей позашкільної освіти та виховання.

Сутність позашкільної освіти та виховання як складової частини системи освіти України визначають специфічні умови її функціонування, а саме: диференційованість, динамічність, гнучкість, мобільність, варіативність, доступність тощо. Позашкільна освіта та виховання - процес безперервний, що не має фіксованих термінів завершення і послідовно переходить із однієї стадії в іншу, від створення умов, сприятливих для творчої діяльності дітей та підлітків, до забезпечення їх співробітництва у творчому процесі та самостійної творчості, яка і формує потребу особистості у подальшому творчому сприйнятті світу.

Останнім часом підвищилася увага до проблем теорії й практики художньо-естетичного виховання як засобу формування всебічно розвинутої, духовно багатої особистості, що висвітлено в наукових дослідженнях Л.С. Виготського, М.С. Кагана, Г.Г. Коломійця, О.П. Крупник, А.А. Мелик-Пашаєва, Г.А. Петрової, В.Г. Ражникова, В.А. Разумного, В.Н. Шацької, Б.П. Юсова та інших. Формувати особистість і її художньо-естетичну культуру, як відзначають багато науковців, педагогів, письменників, діячів культури (Д.Б. Кабалевський, А.С. Макаренко, Б.М. Неменський, В.О. Сухомлинський, Л.М. Толстой, К.Д. Ушинський), особливо важливо в найбільш сприятливому для цього дошкільному віці.

Проте й насьогодні залишаються недослідженими особливості забезпечення художньо-естетичного виховання дітей в умовах позашкільної освіти, шляхи удосконалення системи організації роботи в цьому напрямі. Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив визначити проблему дослідження, спрямовану на усунення суперечностей: між підвищенням вимог суспільства до реалізації переходу до нової системи позашкільної освіти, орієнтованої на розвиток особистості, і нерозробленістю шляхів удосконалення існуючої системи; між високими потенційними можливостями позашкільних закладів щодо формування естетичної культури особистості і їх невикористанням в організації художньо-естетичного виховання дітей дошкільного віку.

Отже, актуальність проблеми удосконалення роботи з художньо-естетичного виховання в умовах позашкільних закладів, необхідність вирішення суперечностей зумовили вибір теми дослідження: „Удосконалення організації художньо-естетичної роботи в ЦДЮТ №5 м. Харкова.

Мета дослідження полягає в розробці та практичному впровадженні в організацію художньо-естетичної роботи у ЦДЮТ №5 м.Харкова авторської програми діяльності студії раннього естетичного розвитку дітей дошкільного віку «Равлик».

Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження:

. Визначити сутність, особливості та засоби художньо-естетичного виховання дітей дошкільного віку.

. Проаналізувати особливості організації художньо-естетичної роботи ЦДЮТ №5 м. Харкова.

. Розробити та експериментально перевірити програму діяльності студії раннього естетичного розвитку дошкільників «Равлик» як один із шляхів удосконалення організації художньо-естетичної роботи ЦДЮТ №5 м. Харкова.

. Розробити методичні рекомендації щодо удосконалення організації художньо-естетичної роботи ЦДЮТ №5 м. Харкова.

Об'єктом дослідження є організація художньо-естетичної роботи в позашкільному навчально-виховному закладі.

Предмет дослідження - удосконалення організації художньо-естетичної роботи ЦДЮТ №5 м.Харкова.

Гіпотеза дослідження ґрунтувалася на припущенні: ефективність художньо-естетичної роботи позашкільного навчально-виховного закладу підвищиться завдяки організації діяльності студії раннього естетичного розвитку дошкільників за розробленою програмою.

Для вирішення поставлених завдань були використані такі методи педагогічного дослідження: теоретичний аналіз та синтез змісту філософських, психологічних, педагогічних літературних джерел, наукових фактів з проблеми художньо-естетичного виховання дітей дошкільного віку; вивчення і аналіз педагогічного досвіду роботи, навчальних програм, планів роботи викладачів гуртків художньо-естетичного відділу з метою визначення стану проблеми й пошуку шляхів удосконалення роботи з художньо-естетичного виховання дошкільників; методи збору емпіричних даних: анкетування, спостереження, якісний та кількісний аналіз, інтерпретація отриманих даних.

Наукова новизна й теоретична значущість дослідження полягає в тому, що визначено особливості художньо-естетичного виховання дітей дошкільного віку, проаналізовано особливості організації художньо-естетичного виховання в умовах позашкільного навчально-виховного закладу; визначено один з шляхів удосконалення організації художньо-естетичної роботи у позашкільному закладі - забезпечення діяльності студії раннього розвитку дошкільників «Равлик».

Практична значимість роботи полягає в розробці та впровадженні авторської програми діяльності студії раннього естетичного розвитку дошкільників «Равлик» до структури організації діяльності ЦДЮТ №5 м. Харкова; розробці рекомендацій щодо удосконалення організації художньо-естетичної роботи ЦДЮТ №5 м. Харкова.

Обсяг і структура магістерської роботи складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПитАння ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ особистості


1.1 Художньо-естетичного виховання особистості як психолого-педагогічна проблема


Дорослі й діти постійно зіштовхуються з художніми й естетичними явищами. У сфері духовного життя, повсякденної праці, спілкуванні з мистецтвом і природою, у побуті, у міжособистісному спілкуванні - скрізь прекрасне і потворне, трагічне й комічне відіграють істотну роль. Краса надає насолоду й задоволення, стимулює трудову активність, робить приємними зустрічі з людьми. Потворне відштовхує. Трагічне вчить співчуттю. Комічне допомагає боротися з недоліками.

У процесі дослідження варто звернути увагу, що часто серед педагогів існує думка про розмежування естетичного й художнього виховання. Так, наприклад, В.Н. Шацька ставить перед естетичним вихованням мету: "Естетичне виховання служить формуванню... здатності активного естетичного ставлення учнів до творів мистецтва, а також стимулює посильну участь у створенні прекрасного в мистецтві, праці, у творчості за законами краси" [74, с. 14]. З визначення видно, що автор важливе місце в естетичному вихованні надає мистецтву. Мистецтво - це частина естетичної культури, як художнє виховання - частина естетичного, частина важлива, вагома, але охоплює тільки одну сферу людської діяльності. "Художнє виховання є процес цілеспрямованого впливу засобами мистецтва на особистість, завдяки якому у вихованців формуються художні почуття й смак, любов до мистецтва, уміння розуміти його, насолоджуватися їм і здатність по можливості творити в мистецтві" [74, с.35]. Естетичне ж виховання набагато ширше, воно містить як художню творчість, так і естетику побуту, поведінки, праці, відносин. Естетичне виховання формує людину всіма естетично значущими предметами і явищами, у тому числі й мистецтвом, як його самим потужнім засобом. Естетичне виховання, використовуючи для своїх цілей художнє виховання, розвиває людину не для мистецтва, а для його активної естетичної життєдіяльності.

У наш час проблема художньо-естетичного виховання, розвитку особистості, формування її естетичної культури одне з найважливіших завдань системи освіти. Зазначена проблема розроблена досить повно в працях вітчизняних і закордонних педагогів і психологів. Серед них Д.Н. Джола, Д.О. Леонтьєв, Б.Т. Лихачов, А.С. Макаренко, А.А. Мелик-Пашаєв Б.М. Неменський, В.О. Сухомлинський, Е.М. Торошилова В.Н. Шацька й інші. У використаній літературі є безліч різних підходів до визначень понять, вибору шляхів і засобів естетичного виховання. Розглянемо деякі з них. У книзі «Дитина у світі творчості» за редакцією Н. Варкки можна знайти таке формулювання: «Педагогіка визначає художньо-естетичне виховання дітей дошкільного віку як цілеспрямований процес формування творчо активної особистості дитини здатного сприймати й оцінювати прекрасне в житті й мистецтві» [7, с. 53].

І.Д. Запорожець визначає художньо-естетичне виховання як «організацію життя й діяльності дітей, що сприяє розвитку естетичних і художніх почуттів дитини, формуванню почуттів і знань про прекрасне у житті й мистецтві, естетичних оцінок і естетичного ставлення до всього, що нас оточує» [28, с. 43]. В обох визначеннях йдеться про те, що художньо-естетичне виховання повинне формувати художній смак, виробляти й удосконалювати в дитині здатність естетичного усвідомлення прекрасного в мистецтві й у житті, правильно розуміти й оцінювати його.

Отже, художньо-естетичне виховання має діяльнісну й творчу спрямованість, що не має обмежуватися тільки спостереженням, воно повинне також формувати здатність створювати прекрасне в мистецтві й житті.

Стикаючись із естетичними явищами життя й мистецтва, дитина, так чи інакше, естетично й художньо розвивається. Але при цьому дитиною не усвідомлюється естетична сутність предметів, а розвиток найчастіше обумовлений прагненням до розваги, а без втручання ззовні у дитини можуть скластися невірні уявлення про життя, цінності, ідеали. Б.Т Лихачов, як і багато інших педагогів і психологів, вважає, що «тільки цілеспрямований педагогічний естетико-виховний вплив, залучення дітей у різноманітну художню творчу діяльність здатні розвинути їхню сенсорну сферу, забезпечити глибоке збагнення естетичних явищ, підняти до розуміння справжнього мистецтва, краси дійсності й прекрасного в людській особистості» [46, c.51-60].

Існує різні визначення поняття «художньо-естетичне виховання», але, розглянувши лише деякі з них, можна виділити основні положення, що говорять про його сутність. По-перше, це процес цілеспрямованого виховання почуття прекрасного. По-друге, це формування здатності сприймати й бачити красу в мистецтві й житті, оцінювати її. По-третє, завдання художньо-естетичного виховання полягають у формуванні художнього смаку. І, нарешті, по-четверте, - розвиток здатності до самостійної творчості й створення прекрасного, розвиток уміння творчо створювати продукти ручної творчості. Своєрідне розуміння сутності художньо-естетичного виховання обумовлює й різні підходи до його цілей. Тому проблема цілей і завдань художньо-естетичного виховання вимагає особливої уваги.

В «активізації здатності творчо працювати, досягати високого ступеня досконалості своїх результатів праці, як духовного, так і фізичного» бачить мету художньо-естетичного виховання Л.А. Григорович [17, с.39]. Б.М. Неменський дотримується тієї ж точки зору. «Успіх діяльності особистості в тій або іншій області визначається широтою й глибиною розвитку здатностей. От чому всебічний розвиток всіх дарувань і здатностей особистості є кінцева мета й одне з основних завдань естетичного виховання» [52, с. 67].

Головне - виховати, розвинути такі якості, такі здатності, які дозволять особистості не тільки досягти успіху в будь-який діяльності, але й бути творцем естетичних цінностей, насолоджуватися ними й красою навколишньої дійсності. Крім формування художньо-естетичних відносин дітей до дійсності й мистецтва, художньо-естетичне виховання паралельно вносить вклад і в їх всебічний розвиток. Воно сприяє формуванню моральності людини, розширює його пізнання про світ, суспільство й природу. Різноманітні творчі заняття дітей сприяють розвитку їхнього мислення й уяви, волі, наполегливості, організованості, дисциплінованості.

Т.Н. Фокіна мету естетичного виховання визначила таки чином: «художньо-естетичне виховання - виховання цілісної гармонійно розвинутої особистості, для якої характерно сформованість естетичної свідомості, наявність системи естетичних потреб і інтересів, здатностей до творчості, правильне розуміння прекрасного в дійсності й мистецтві» [72, с. 36]. Ця мета також відображена й в особливості художньо-естетичного виховання як частини всього педагогічного процесу.

Будь-яка мета не може розглядатися без завдань. Більшість педагогів (Г.С. Лабковська, Д.Б. Лихачов, Е.М. Торошилова й інші) виділяють три провідні завдання, які мають інші варіанти формулювань у працях інших вчених, але при цьому не втрачають головної суті. Отже, по-перше, це створення певного запасу елементарних естетичних знань і вражень, без яких не можуть виникнути схильність, тяга, інтерес до естетично значимих предметів і явищ. Суть цього завдання складається в нагромадженні різноманітного запасу звукових, колірних і пластичних вражень. Педагог повинен вміло підібрати за зазначеними параметрами такі предмети і явища, які будуть відповідати нашим поданням про красу. Таким чином, буде формуватися чуттєво-емоційний досвід. Необхідні також конкретні знання про природу, саме себе, про світ художніх цінностей. «Різнобічність і багатство знань - основа формування широких інтересів, потреб і здатностей, які проявляються в тім, що їх власник у всіх способах життєдіяльності поводиться як естетична особистість, що творить», - відзначає О.К. Ожерел`єва [54, c.60].

Друге завдання художньо-естетичного виховання складається з «формування на основі отриманих знань і розвитку здатностей художнього й естетичного сприйняття таких соціально-психологічних якостей людини, які забезпечують їй можливість емоційно переживати й оцінювати естетично значимі предмети і явища, насолоджуватися ними» [47, с.62]. Це завдання говорить про те, що трапляється, що діти цікавляться, наприклад живописом, лише на загальноосвітньому рівні, вони квапливо дивляться картину, намагаються запам'ятати назву, художника, потім звертаються до нового полотна. Ніщо не викликає в них здивування, не змушує зупинитися й насолодитися досконалістю добутку. Б.Т. Лихачов відзначає, що « ...таке випадне знайомство із шедеврами мистецтва виключає один з головних елементів художньо-естетичних відносини - милування» [47, с.32]. З естетичним милуванням тісно зв'язана загальна здатність до глибокого переживання. «Виникнення гами піднесених почуттів і глибокої духовної насолоди від спілкування із прекрасним; почуття відрази при зустрічі з потворним; почуття гумору, сарказму в момент споглядання комічного; емоційного потрясіння, гніву, страху, жалі, що ведуть до емоційного й духовного очищення, що виникає в результаті переживання трагічного, - все це ознаки справжньої художньо-естетичної вихованості», - відзначає той же автор [47, с. 42].

Глибоке переживання естетичного почуття нерозривно зі здатністю естетичного судження, тобто з художньо-естетичною оцінкою явищ мистецтва й життя. Е.О. Гусєв художньо-естетичну оцінку визначає, як оцінку, «засновану на певних естетичних принципах, на глибокому розумінні сутності естетичного, що припускає аналіз, можливість доказу, аргументації» [19, с.43]. Порівняємо це визначення з визначенням Д.Б. Лихачова: «Естетичне судження - доказова, обґрунтована оцінка явищ громадського життя, мистецтва, природи» [47, с.35].

Таким чином, одна із цілей - сформувати такі якості дитини, які дозволили б йому дати самостійну, з урахуванням вікових можливостей, критичну оцінку будь-якому добутку, висловити судження із приводу його та власного психічного стану.

Третє завдання художньо-естетичного виховання пов'язане з формуванням у кожного вихованця художньо-естетичної творчої здатності. Головне полягає в тому, щоб виховати, розвинути такі якості, потреби й здатності особистості, які перетворюють індивіда в активного творця, творця естетичних цінностей, дозволяють йому не тільки насолоджуватися красою світу, але й перетворювати його «за законами краси». Сутність цього завдання полягає в тім, що дитина має не лише знати прекрасне, уміти ним милуватися й оцінювати, а вона ще повинна і сама брати активну участь у створенні прекрасного в мистецтві, житті, самостійно створювати продукти ручної творчості.

Розглянуті нами завдання частково відбивають суть художньо-естетичного виховання, що можна розглянути з позиції психологічних підходів. Їх суть полягає в тому, що в процесі художньо-естетичного виховання у дитини формується естетична свідомість. Естетичну свідомість педагоги й психологи поділяють на категорії, які відбивають психологічну суть естетичного виховання й дозволяють зробити висновок про ступінь естетичної культури людини.

Більшість дослідників виділяють такі естетичні категорії: естетичне сприйняття, естетичний смак, естетичний ідеал, естетична оцінка. Д.Б. Лихачов виділяє також естетичне почуття, естетичну потребу та естетичне судження [47, с.42]. Про такі категорії як естетична оцінка, судження, переживання ми згадували раніше. Поряд з ними найважливішим елементом естетичної свідомості є естетичне сприйняття.

Сприйняття - початковий етап спілкування з мистецтвом і красою дійсності. Від його повноти, яскравості, глибини залежать всі наступні естетичні переживання, формування художньо-естетичних ідеалів і смаків. Д.Б. Лихачов естетичне сприйняття характеризує, як: «здатність людини визначати у явищах дійсності й мистецтва процеси, властивості, якості, що збуджують естетичні почуття" [47, с.45]. Тільки таким чином можливе повноцінне засвоєння естетичного явища, його змісту, форми. Це вимагає розвитку в дитині здатності тонкого розрізнення форми, кольору, оцінки композиції, музичного слуху, розрізнення тональності, відтінків звуку й інших особливостей емоційно-почуттєвої сфери. Розвиток культури сприйняття є початок художньо-естетичного ставлення до світу.

Естетичні явища дійсності й мистецтва, глибоко сприйняті людьми, здатні породжувати багатий емоційний відгук. Емоційний відгук, на думку Д.Б. Лихачова, є основою художньо-естетичного почуття. Воно являє собою «соціально-обумовлене суб'єктивне емоційне переживання, породжене оцінюючим ставленням людини до естетичного явища або предмета» [47, с.53]. Залежно від змісту, яскравості естетичні явища здатні збуджувати в людині почуття духовної насолоди або відрази, піднесені переживання або жах, страх, або сміх. Д.Б. Лихачов відзначає, що, випробовуючи такі емоції неодноразово, у людині формується естетична потреба, що являє собою «стійкий нестаток у спілкуванні з художньо-естетичними цінностями, що викликають глибокі переживання» [47, с.48].

Ще одна категорія художньо-естетичного виховання - естетичний смак. Ю.Б. Борев визначає його, як «відносно стійка властивість особистості, у якої закріплені норми, переваги, що служать особистим критерієм для естетичної оцінки предметів або явищ» [8, с.92]. Д.Б. Неменський визначає естетичний смак, як «несприйнятливість до художніх сурогатів» і «спрагу спілкування зі справжнім мистецтвом». Але нам більше імпонує визначення, дане Є.О. Гусєвим: «Естетичний смак - це здатність безпосередньо, без особливого аналізу почувати, відрізняти справді прекрасне, справжні естетичні переваги явищ природи, громадського життя й мистецтва» [19, с.37].

Естетичний смак формується у людини протягом багатьох років, у період становлення особистості. У дошкільному ж віці про нього говорити не доводиться. Однак це ні в якій мері не означає, що естетичні смаки не слід виховувати в дошкільному віці. Навпроти, естетична інформація в дитячому віці є основою майбутнього смаку людини. Дитина має можливість систематично знайомитися з явищами мистецтва. Вихователеві не доставляє труднощів акцентувати увагу дитини на естетичних якостях явищ життя й мистецтва. Таким чином, поступово у дитини розвивається комплекс подань, що характеризують його особисті переваги, симпатії.

Вся система художньо-естетичного виховання націлена на загальний розвиток дитини як в естетичному і художньому плані, так і в духовному, моральному й інтелектуальному. Це досягається шляхом рішення таких завдань: оволодіння дитиною знаннями художньо-естетичної культури, розвиток здатності до художньо-естетичної творчості й розвиток естетичних якостей, виражених естетичним сприйняттям, почуттям, оцінкою, смаком і іншими психологічними категоріями естетичного виховання.

Отже, художньо-естетичне виховання має такі компоненти:

ХУДОЖНЬО-ПІЗНАВАЛЬНИЙ КОМПОНЕНТ

ЕМОЦІЙНО-ОЦІНюючИЙ КОМПОНЕНТ

ТВОРЧО-ДіЯЛЬНіСНиЙ КОМПОНЕНТ

Тобто, робити висновок щодо ступеня художньо-естетичного виховання людини можливо лише на підставі глибокого аналізу критеріїв кожного з трьох перелічених компонентів: художньо-пізнавального, емоційно-оцінюючого та творчо-діяльнісного. Слід додати, що розвиток кожного наступного компоненту відбувається лише за умов розвитку попереднього.

1.2 Особливості художньо-естетичного виховання в дошкільному віці


Формування особистості дитини, виховання в неї правильного ставлення до навколишнього середовища - складний процес, в основі якого лежить правильний, гармонічний розвиток почуттів. Почуття - це особлива форма ставлення людини до явищ дійсності, обумовлена відповідністю або невідповідністю до потреб людини. «Ніщо: ні слова, ні думки, ні навіть вчинки наші не виражають так ясно й вірно нас самих й наше ставлення до світу, як наші почуття: у них чутний характер не окремої думки, не окремого рішення, а всього змісту душі нашої і її ладу», - писав К.Д. Ушинський [71, с.117].

Формування естетичних почуттів починається з раннього дитинства. Дошкільний вік - це період первісного фактичного складання особистості. Діти дошкільного й шкільного віку з більшим бажанням будують замки й фортеці зі снігу, мокрого піску або кубиків, забивають цвяхи, з не меншим старанням малюють олівцями, фарбами або крейдою. Батьки повинні завжди підтримувати, а не гальмувати ці природні потреби дітей.

Дошкільний вік - найважливіший етап розвитку й виховання особистості. Це період прилучення дитини до пізнання навколишнього світу, період його початкової соціалізації. Саме в цьому віці активізується самостійність мислення, розвивається пізнавальний інтерес дітей і допитливість. Це період, коли творча діяльність може стати й найчастіше є стійким захопленням не тільки особливо обдарованих, але й майже всіх дітей, тобто, захоплюючи дитину в казковий мир мистецтва, ми непомітно для нього розвиваємо в нього уяву та здібності.

У вітчизняній психології розгляд уяви як самостійного психічного процесу було запропоновано Л.С. Виготським [14]. Таке розуміння уяви має принципове значення для рішення питання про розвиток цього психічного процесу з віком, дозволяючи критично поставитися до позицій деяких авторів (Д. Дьюї, В. Штерн), що розглядали уяву дитини як більш багате й оригінальне в порівнянні із творчістю дорослого. Л.С. Виготський показав, що уява одержує найбільший розвиток у дошкільному віці, починаючи складатися в ігровій діяльності й одержуючи свій подальший розвиток і втілення у всіляких видах діяльності (образотворчої, конструктивної, музичної тощо).

Психологи виділяють три основні напрями психічного розвитку дітей дошкільного віку:

. Формування особистості: дитина починає усвідомлювати своє «я», свою активність, діяльність, починає об'єктивно себе оцінювати; ускладнюється емоційне життя дитини, збагачується зміст емоцій, формуються вищі почуття.

. Розширення сфери діяльності дитини: дитина освоює мети й мотиви різних видів своєї діяльності; формуються певні навички, уміння, здатності й особистісні якості (наполегливість, організованість, товариськість, ініціативність, працьовитість та ін.).

. Інтенсивний пізнавальний розвиток: відбувається засвоєння сенсорної культури мови; відбувається сприйняття кольору, форми, величини, простору, часу; розвиваються види й властивості пам'яті, уваги, уяви; відбувається становлення наочних форм мислення й розвиток знаково-символічних функцій свідомості [53, с.39].

Щоб доросла людина стала духовно збагаченою, треба звернути особливу увагу на естетичне виховання дітей дошкільного й молодшого шкільного віку. Б.Т. Лихачов пише: «Період дошкільного й молодшого шкільного дитинства чи є не самим вирішальним з погляду естетичного виховання й формування художньо-естетичного ставлення до життя». Автор підкреслює, що саме в цьому віці здійснюється найбільш інтенсивне формування відносин до світу, які поступово перетворюються у властивості особистості [47, с.42]. Сутнісні художньо-естетичні якості особистості проявляються в ранньому періоді дитинства й зберігаються в більш-менш незмінному виді на все життя. Але саме в дошкільному й молодшому шкільному віці художньо-естетичного виховання є однією з головних основ всієї подальшої виховної роботи.

На етапі від 2,5 до 3-4,5 років відбуваються такі зміни:

оволодіння сенсорними еталонами, які допоможуть дітям освоїти кольори, форми, розміри (однак це не тільки дізнавання, але й розвиток почуття кольору, форми, оскільки створені умови вибору, порівняння, переваги);

збагачення змісту творчої діяльності;

оволодіння «мовою» творчості;

У цей період відбувається якісна зміна у творчій діяльності дитини. Вона самовизначається, проявляє власне «Я» при створенні продуктів творчості. Віна малює, ліпить для себе, вкладаючи в це власний досвід і своє бачення предмета, явища. Звичайно вважається, що це період зображення дітьми окремих предметів, форм. У цей час для дітей головне - виразити своє світовідчування, через колір, форму, композицію. У дітей проявляється перевага до того або іншого кольору, інтерес до деталізації, виділенню характерних ознак предмета, з'являється улюблена тематика в хлопчиків і дівчинок.

У віці від 4,5 до 7 років у дітей розвиваються образотворчі здатності, уява, художнє мислення при створенні сюжетних і декоративних композицій; диференціюються переваги на тлі різнобічних інтересів - до живопису або графіки, пластики або дизайну.

Протягом усього дошкільного періоду відбуваються зміни сприйняття, від простих спроб розглянути й обмацати, не відповідаючи на запитання, який предмет, до прагнення більш планомірно й послідовно обстежити й описати предмет, виділяючи найбільш помітні особливості.

Засвоєння дітьми системи сенсорних еталонів істотно перебудовує їх сприйняття, піднімаючи його на більш високий рівень. У процесі пізнавальної діяльності діти опановують систематизованими знаннями про почуттєві якості предметів, особливу роль при цьому грає формування в них узагальнених способів обстеження предметів. Від способів обстеження залежить структура сформованих образів.

Сенсорна культура має велике значення для художньо-естетичного виховання. Уміння розрізняти кольори, відтінки, форми, сполучення форм і квітів відкриває можливість краще розуміти твори мистецтва, одержувати потім від цього задоволення. Дитина вчиться створювати образ, опановує здатністю надавати предметам властивості, форму, будову, колір, положення в просторі, свої враження, засвоює знання про матеріали, використовуваних для передачі зображення, створення художнього образу. Оволодіння зображувально-виразними навичками прилучає дітей до елементарної творчої діяльності, проходячи складний шлях від найпростіших дій до процесів образного відтворення форм.

Наступна особливість художньо-естетичного виховання в дошкільному віці пов'язана зі змінами, що відбуваються в сфері пізнавальних процесів школяра. Формування художніх і естетичних ідеалів у дітей, як частини їхнього світогляду, - складний і тривалий процес. Це відзначають всі педагоги й психологи, згадані вище. У ході виховання життєві відносини, ідеали перетерплюють зміни. В окремих умовах під впливом товаришів, дорослих, творів мистецтва, життєвих потрясінь ідеали можуть перетерплювати корінні зміни. «Педагогічна суть процесу формування художніх і естетичних ідеалів у дітей з обліком їх вікових особливостей полягає в тому, щоб із самого початку, з раннього дитинства, формувати стійкі змістовні ідеальні подання про прекрасне, про суспільство, про людину, про відносини між людьми, роблячи це в різноманітній, що змінюється на кожному етапі новій і захоплюючій формі», - відзначає у своїй роботі О.М. Торшилова [67, с.26].

До кінця перед дошкільного віку дитина може переживати елементарні естетичні почуття й стани. Дитина радується гарному банту на голові, любується іграшкою, виробом і т.д. У цих переживаннях спочатку чітко виступає пряма наслідувальність дорослому, у вигляді співчуття. Дитина повторює за мамою: «Як красиво!» Тому, спілкуючись із маленькою дитиною, дорослі мають підкреслювати естетичну сторону предметів, явищ і їх якостей словами: «який гарний виріб», «як чудово одягнена лялька» і так далі.

Поведінка дорослих, їх ставлення до навколишнього світу, до дитини стає для маляти програмою його поведінки, тому дуже важливо, щоб діти бачили навколо себе якнайбільше доброго й гарного.

Підростаючи, дитина попадає в новий колектив - дитячий садок, що бере на себе функцію організованої підготовки дітей до дорослого життя. Питання художньо-естетичного виховання в дитячому садку починаються з ретельно продуманого оформлення приміщення. Усе, що оточує дітей: стільці, столи, посібники - повинно виховувати своєю чистотою й акуратністю.

Ще однією з головних умов є насиченість будинку творами мистецтва: картинами, художньою літературою, музичними добутками. Дитина з раннього дитинства має бути оточена справжніми творами мистецтва.

Велике значення у художньо-естетичному вихованні дітей дошкільного віку має декоративно-прикладне мистецтво. Вихователь повинен знайомити дітей з виробами народних майстрів, тим самим прищеплюючи дитині любов до Батьківщини, до народної творчості, повагу до праці.

Художньо-естетичне виховання має викликати бажання активної діяльність дошкільника. Важливо не тільки почувати, але й створювати щось гарне. Навчання, що цілеспрямовано здійснюється у дошкільному закладі, спрямовано також і на розвиток художніх та естетичних почуттів, тому велике значення мають такі систематичні заняття, як музичні, ознайомлення з художньою літературою, малювання, ліплення й аплікація, особливо якщо вихователь вчить дітей підбирати форми, кольору, становити гарні орнаменти, візерунки, установлювати пропорції й т.д.

Формування перших художньо-естетичних оцінок, виховання художнього смаку багато в чому залежить від гри. Загальновідомий вплив художніх іграшок на художньо-естетичне виховання дітей. Прикладом служать народні іграшки: мотрійки, вироби, зроблені вручну.

Приклад вихователя, його емоційна чуйність на гарне особливо необхідні дітям для становлення їх власного художньо-естетичного смаку.

Художні й естетичні почуття, так само як і моральні, не успадковуються, а передбачають спеціальне навчання й виховання.

Організація послідовної системи завдань, навчає дітей естетичному баченню й грамотному зображенню навколишнього, можна навчити дітей не тільки сприймати картину, але й бачити в ній предмет мистецтва.

Почуття, у тому числі й художньо-естетичні - специфічна форма відбиття навколишнього світу. Тому вони не можуть виникати й розвиватися там, де в повсякденному оточенні немає тих сполучень предметів, форм, фарб, звуків, які можуть бути сприйняті як зразки прекрасного. Однак тільки наявність цих об'єктів ще недостатньо для виникнення у дітей естетичних почуттів і художнього смаку, дитина має навчитися сприймати різноманітні форми, гармонію звуків, фарб і випробовувати при цьому естетичні почуття.

Для того, щоб творчість, твори мистецтва впливали на художньо-естетичний розвиток особистості, а особистість відчувала потребу в насолоді прекрасним, необхідно створити основу, фундамент для розвитку творчих здібностей. На наш погляд, найбільш пріоритетними засобами формування художньо-естетичного виховання є:

ознайомлення дітей з творчістю як сутністю естетичного ставлення до оточуючого світу;

доступні віку види художньо-творчої діяльності, максимально забезпечують свободу авторського ставлення до знання оточуючої дійсності;

активна педагогічна діяльність.

Реалізація художньо-естетичного виховання може здійснюватися під час вивчення музики, іноземної й рідної мов, у ході прилучення дитини до національної культури.

Так, наприклад, зміст виховання дітей дошкільного віку містить художньо-естетичне виховання, що здійснюється в українській культурі через:

знайомство з добутками народної творчості;

знайомство з народним українським костюмом, відвідування музею народної творчості;

робота із глиною, виготовлення оригамі, малюнків;

Великими потенційними можливостями у формуванні художньо-естетичного виховання є процес навчання музиці, іноземній мові й інтегруючих з ним дисциплін, таких як, наприклад, навчання ручній творчості.

Завданнями занять з ручної творчості є:

. Усвідомлення художньо-естетичного смаку.

. Розвиток образного мислення.

. Розвиток умінь визначати колір, гаму, установлювати пропорції.

. Розвиток ручних умінь працювати з фарбами, папером, ножицями, пластиліном, клеєм.

. Розвиток умінь творчо створювати продукти ручної творчості.

Вивчення й аналіз теоретичної літератури, досвіду навчання дітей ручній творчості дозволили зробити висновок про те, що основними сферами діяльності художньо-естетичного виховання є:

знайомство із традиційними видами народної творчості;

знайомство з народними костюмами;

виставки дитячих робіт;

національні свята;

уроки ручної творчості (робота із глиною, виготовлення виробів із природного матеріалу, паперу (оригамі), тканини (ляльки, іграшки), виготовлення колажів);

На заняттях з ручної творчості діти знайомляться з технікою аплікації, з паперовою пластикою як способом декоративного перетворення природних форм, заснованих на естетичних і пластичних властивостях матеріалів (рельєфні декоративні композиції, способи складання (оригамі), вирізування), проводяться колективні творчі роботи.

Психолог Н.Варкки, характеризуючи художню творчість дітей, писав, що одна з важливих особливостей і більших труднощів педагогічної роботи з художнього виховання пов'язана з тим, що творча діяльність дитини не може мотивуватися як діяльність навчальна, необхідно, щоб якась частина художньої діяльності дитини була спрямована на створення продукту діяльності, що на когось повинен зробити вплив, з яким зв'язане свідомість його можливостей соціальної цінності. Без цього розвиток творчості дитини неминуче підміниться розвитком деякого формального вміння [7].

Джерела творчих сил людини сходять до дитинства, до тієї пори, коли творчі прояви багато в чому довільні й життєво необхідні. Концепція дошкільного виховання розглядає уяву й творчість як передумови формування базису особистісної культури.

Багато вчених давали свої визначення творчості, але всі вони зводилися до того, що творчість є діяльність людини, що створює щось нове, оригінальне. «Творчість - це свідома, цілеспрямована, активна діяльність людини, орієнтована на пізнання дійсності, що створює нові, оригінальні, ніколи раніше не існуючі предмети, добутки для удосконалювання матеріального й духовного життя суспільства» [37, с. 11].

І.Д. Запорожець стверджував, що «дитяча художня творчість існує» [28, с.53], і звертав увагу на те, що необхідно навчитися керувати особливостями його прояву, розробляти методи, що спонукають і розвивають дитячу творчість. Він призначав велику роль заняттям художньої діяльності, а також всій виховній роботі з дітьми щодо розвитку в них сприйняття краси у навколишньому житті й у творах мистецтва, що відіграє величезну роль у загальному й творчому розвитку дитини. Не можна забувати й про те, що мистецтво дає багатий емоційний досвід. Це досвід особливого роду: мистецтво не тільки викликає переживання, але й пізнає його, а через пізнання та почуття воно веде до оволодіння емоційною чуйністю.

Інтерес до творчої діяльності дітей обумовлюється його важливістю для розвитку особистості дитини, і з роками потреба в ній все більше збільшується. Формування психічних процесів і основних видів діяльності взаємозалежно. Сприйняття, уява, пам'ять, увага дитини, розвиваючись в іграх і на заняттях, проявляються по-різному, залежно від організації його діяльності, що залежить від прийомів і засобів виховання й навчання, що відповідають віку дитини.

Цілісне ставлення дитини до навколишнього світу формується різними видами художньо-творчої діяльності й нерозривно пов'язане із самовизначенням дитини у світі культури. Своєрідність естетичного сприйняття природи, предметного світу, творів мистецтва збудує активне, діюче ставлення дитини до навколишнього середовища. У різних видах творчої діяльності (образотворчої, театралізованої, музично-пластичної, ігрової) дитина створює особистісну, просторову реальність, відкриваючи свій світ й себе в ньому. У цьому процесі формується можливість і бажання цілеспрямованого, гармонійного перетворення навколишнього простору за законами краси.

Оскільки дошкільна освіта є складовою загальної системи безперервної освіти, то дошкільне навчання має логічно й послідовно підводити дошкільника до шкільної освіти, чим і обумовлений пріоритет розвиваючого навчання. Головне завдання дошкільної освіти ми бачимо в цілісному розвитку дитини, у створенні умов для реалізації індивідуальних особливостей, потреб, мотивів, інтересів дітей з метою безпроблемної інтеграції в подальшому освітньому середовище. Для цього необхідно створювати комфортну атмосферу й знімати, за можливостями, фактори, що сприяють створенню стресу [37, с.35].

Таким чином, виховання дітей засобами різних видів мистецтва, формування у них художньо-естетичного ставлення до навколишнього середовища, потреба виявити себе у творчій діяльності можуть бути ефективні за умови, якщо буде забезпечено позитивний емоційний фон для дитини, якщо буде розроблений зміст і методи, що забезпечують охорону його здоров'я (усунення перевантажень, перевтоми, гіподинамії).

Основною метою дошкільної освіти є цілісний розвиток особистості й ми виділяємо такі компоненти мети: розвиваючий, виховний, освітній та практичний.

Розвиваючий компонент мети передбачає розвиток психічних процесів - естетичної свідомості, пам'яті, творчої уяви; розвиток інтелектуальних і пізнавальних здібностей дитини; емоційних, творчих, художньо-естетичних якостей дитини.

Виховний компонент мети полягає у формуванні у дитини художнього смаку, естетичного усвідомлення творів мистецтва, у вихованні інтересу й потреби до ручної художньої творчості.

Освітній компонент мети виражається у знайомстві із творами мистецтва, у навчанні різним видам творчості .

Практичний компонент мети полягає в оволодінні дитиною ручними вміннями працювати з фарбами, папером, ножицями, пластиліном, клеєм; у творчих уміннях створювати продукти ручної творчості.

Ґрунтуючись на загально дидактичних принципах дошкільної педагогіки й керуючись індивідуально-гуманним підходом до навчання [57, c.101-110], визначимо освітні принципи для дошкільників:

пізнання і засвоєння дитиною прекрасного;

прояв дитиною власної індивідуальності, неповторності, творчості;

своєчасний і всебічний розвиток задатків та здібностей;

Ці принципи відповідають ідеї індивідуально-гуманного підходу до розвитку дитини в педагогічному процесі. Вони визначають спрямованість і рух педагогічного процесу, образ діяльності педагога гуманного типу.

При взаємозв'язку навчання й творчості дитина має можливість самостійно освоювати різні художні матеріали, експериментувати, знаходити способи передачі образа в малюнку, ліпленні, аплікації. Це не заважає дитині засвоїти ті способи й прийоми, які йому були невідомі (вихователь підводить дітей до можливостей використовувати варіативні прийоми). При такому підході процес навчання втрачає функцію прямого проходження, нав'язування способів. Дитина має право вибору, пошуку свого варіанту. Вона проявляє своє особистісне ставлення до того, що пропонує вихователь. Створення умов, за яких дитина емоційно реагує на кольори, форми, вибираючи їх за власним бажанням, є необхідним у творчому процесі.

Крім того, мистецтво допомагає формувати емоційно-ціннісне ставлення до світу. Потреба у творчій діяльності пов'язана, насамперед, з бажанням дитини виразити себе, затвердити свою особистісну позицію.

Продукти ручної творчості, зображення в малюнку, ліпленні, аплікації пов'язані із процесами співпереживання, співчуття, емоційного відношення до образу. Важливо, що дитина будує композицію, розташовуючи всі деталі, предмети, вносячи власне розуміння сюжету, місця дії. Тому не можна говорити, що вона просто відображає у творчості навколишній світ. Вона його трансформує, будує, використовує різні способи, сполучаючи їх між собою.

Можна сказати, що процес дитячої творчості здобуває характер творчої діяльності. Дуже важливо надати дітям можливість виявити свої здатності, реалізувати творчі задумки. Наявність гарних якісних художніх матеріалів (папір, фарба, глина, набори кольорових олівців, кисті) забезпечить розвиток творчої діяльності дошкільників.

Одне з умов прояву творчості в художньо-естетичній діяльності - це організація цікавого змістовного життя дитини:

організація повсякденних спостережень за явищами навколишнього світу;

спілкування з мистецтвом, матеріальне забезпечення;

облік індивідуальних особливостей дитини;

дбайливе ставлення до процесу й результату дитячої діяльності;

організація атмосфери творчості й мотивація завдання.

Формування мотивів творчої діяльності від прийняття, утримання, виконання теми, поставленої педагогом, до самостійної постановки, утримання й виконання теми є однією з важливих завдань навчання.

Наступним завданням є формування сприйняття, тому що творча діяльність можлива на рівні сенсорного сприйняття: уміння розглядати предмети, дивуватися, виділяти частини, порівнювати із сенсорними еталонами форму, колір, розмір, визначати ознаки явища й предмета. Для створення художньо-виразного образу необхідно емоційне сприйняття, розвиток у дитини вміння зауважувати виразність форм, кольору, пропорцій і виражати при цьому своє ставлення й почуття.

З огляду на такий фактор як охорона здоров'я дитини потрібно відзначити, що в період раннього віку від 0 до 2,5 років необхідно переважну увагу звернути на створення умов для емоційного стану дитини, коли вона вперше знайомиться з матеріалами (фарбами, олівцями, папером, глиною), їхніми властивостями, учиться діяти з ними. Радість пізнання, експериментування, відкриття при створенні простих композицій, дізнавання й вибір матеріалу - все це проходить без твердого нав'язування дорослими.

Отже, основою художньо-естетичного виховання дитини засобами творчої діяльності є:

особистісна позиція дитини, бажання самовираження;

розвиток здібностей до творчої діяльності (їх структура містить емоційний відгук, сенсорика, творча фантазія, почуття кольору, форми, композиції, ручна вправність);

створення художнього образу - особистісне ставлення дитини, емоційний відгук, самоствердження, вибір та пріоритет засобів виразності;

взаємозв`язок різних способів та самостійний їх вибір дитиною;

зміна структури педагогічного процесу і методів педагогічного керівництва.

Ця зміна припускає роль педагога як помічника, співучасника творчості. Спільна діяльність дорослого й дитини має характер співтворчості, що на кожному віковому етапі несе свою функцію (більш активна роль співтворчості на ранніх етапах і поступова зміна його змісту на більш старших вікових етапах, коли педагог бере роль порадника, партнера). На всіх вікових етапах особистісна позиція дитини залишається головною, провідною, і педагог має приймати це до уваги.

Виявлення результатів художньо-естетичного виховання вимагають тривалого часу. Не завжди можна перевірити й установити, наскільки розвинені у дітей естетичне усвідомлення прекрасного і художній смак. Тому вивчення рівня сформованості цих якостей варто проводити систематично, тому що з віком міняється рівень їх художньо-естетичного розвитку.

Необхідно відзначити принципи організації занять: наочність, свідомість і активність, доступність і міра, облік вікових і індивідуальних особливостей дітей, систематичність і послідовність, варіативний підхід [57, с.58-61].

Основними завданнями виховання дітей дошкільного віку є:

охорона життя та збагачення фізичного та психічного здоров`я;

забезпечення емоційного комфорту кожній дитині;

забезпечення фізичного, соціального, морального, художньо-естетичного та пізнавального розвитку дітей у відповідності до закону України «Про Освіту».

Незважаючи на це, в педагогічній практиці і дотепер є недооцінка ролі художньо-творчих видів діяльності як одного з напрямків естетичної системи у створенні гармонійного, естетичного ставлення дитини до зовнішнього оточення. Перетворення моделі виховання, реалізація особистісно орієнтованого підходу в організації педагогічного процесу естетичного виховання вимагає перегляду цілей, завдань, функцій творчих видів діяльності, що в практиці здійснюється досить повільно й не завжди ефективно.

Дослідження показують, що багато дітей, що володіють основами образотворчої діяльності, не мають досить усвідомлені образні подання про явища дійсності. «Обстеження дітей 6-8 років показало, що тільки 24% респондентів проявляють здатність почувати емоційний характер явищ дійсності й виділяти «виразне» у навколишньому світі (милуватися миром); 88% дітей не оцінюють адекватно свої творчі можливості. У цієї ж групи відсутня соціальна мотивація реалізувати себе, недостатньо розвинена творча ініціатива. Вони не вміють зайняти гідне місце в колективі, розкрити іншим цінність задуму й виконання своєї роботи, не впевнені, соромливі, внутрішньо «затиснуті» [65, с.54].

Проаналізувавши можливості естетичного виховання й зіставивши їх з реальною організацією педагогічного процесу в дошкільних та позашкільних установах, стали очевидними такі недоліки в організації та керівництві естетичним вихованням:

відсутність принципу комплексності у використанні всіх можливих засобів художньо-естетичного виховання;

відсутність варіативних методик діагностики рівня художньо-естетичного розвитку дошкільників;

недостатній облік психолого-педагогічних умов в організації й керівництві виховною роботою з естетичного та художнього сприйняття дошкільниками навколишнього світу й творів мистецтва;

низький якісний рівень підготовки вихователів за даним напрямком роботи.

Із цього приводу варто відмітити, що заняття ручною творчістю припускають не лише оволодіння дитиною технічною стороною творчості, але й усвідомлення дитиною власної діяльності. А кожний вид діяльності формує свій тип відносин до дійсності: так пізнавальна - детермінує гностичне відношення до світу; перетворювальна - породжує творче ставлення до предметного середовища і людей; ціннісно-орієнтаційна - спрямовує свідомість дитини до поваги гуманістичних основ життя в структурі емоційно-ціннісних відносин. Творча ж діяльність, що поєднує всі перераховані види діяльності, формує естетичне ставлення дитини до навколишнього світу. Естетичний мотив піднімається над гностичною, етичною й органічною мотивацією поведінки як споконвічний стимул засвоєння подібних відносин і, одночасно, як результат, реалізований у продуктах художньої творчості.

. Виховання - це соціокультурний феномен, що пов'язаний з певним рівнем економічного, політичного, художньо-естетичного розвитку особистості. Художньо-естетичне виховання - одна з найважливіших сторін багатогранного процесу становлення особистості, естетичне усвідомлення прекрасного, формування художнього смаку, уміння творчо створювати продукти ручної творчості. Ази художньо-естетичного виховання виявляються при участі дорослих уже відразу після народження дитини й продовжують своє становлення довгі роки, тому батькам і вихователям треба створити таку атмосферу, щоб у дитини швидше розвинулися такі естетичні почуття, як почуття прекрасного, художній смак, творчі вміння.

. Дошкільний вік - найважливіший етап розвитку й виховання особистості, найбільш сприятливий для формування художньо-естетичної культури, оскільки саме в цьому віці у дитини переважають позитивні емоції, з'являється особлива чутливість до язикових і культурних проявів, особиста активність, відбувається якісні зміни у творчій діяльності. Саме цей вік є для дитини сенситивним до сприйняття, усвідомленню прекрасного, формуванню художнього смаку й творчих здатностей. Цей вік багато в чому визначає світогляд майбутнього суспільства. Формування ж будь-якого світогляду не може вважатися закінченим, якщо не сформовані естетичні погляди. Без естетичних відносин світогляд не може бути справді цільним, здатним об'єктивно й у всій повноті охопити дійсність.

. Творча діяльність у дошкільному віці є стійким захопленням не тільки для особливо обдарованих, але й майже для всіх дітей, розвиваючи в них уяву й творчі здібності. Заняття ручною творчістю припускають не лише оволодіння дитиною технічною стороною творчості, але й усвідомлення власної діяльності. Залучення дитини до національної культури носить виховний характер: розвиває творчі здатності, формує художній смак, прилучає підростаюче покоління до естетичних поглядів народу.

. Організація естетичного виховання дітей дошкільного віку вимагає перегляду цілей, завдань, функцій творчих видів діяльності, що в практиці здійснюється досить повільно й не завжди ефективно.

РОЗДІЛ 2. організація художньо-естетичної роботи в позашкільному закладі освіти


.1 Система освіти і місце позашкільної освіти в ній


Вітчизняній освітянській практиці притаманний постійний пошук теоретико-методологічних засад створення ефективної системи управління освітою. Ускладнює цей процес той факт, що сьогодні існує різниця між професійною та загальною культурою особистості та співвідношення між станом суспільства і рівнем освіти громадян.

З методологічної точки зору механізм взаємозвязку культури та освіти може бути охарактеризовано таким чином. Загальна культура суспільства ґрунтується на певних матеріальних, духовних та організаційних засадах, які, з одного боку, становлять її зміст, а з іншого - є чинниками і механізмами, що допомагають людині пристосуватися до її основних надбань.

Неможливість визначення меж загальнолюдської культури та нескінченне розгалуження існуючих напрямів її розвитку призвели суспільство до усвідомлення необхідності здійснити умовний розподіл її основних надбань на окремі сфери: загальну та професійну культури. При цьому саме на освіту як головну інституцію неперервної трансляції культурного знання та загальнолюдського досвіду суспільством було покладено функцію адаптування людини до умов існування у соціумі. Тому такого важливого значення і набув у суспільстві рівень освіченості людини, тобто якість і кількість її знань, сукупністю яких і визначається роль та життєдіяльний статус індивіда. У звязку з цим у практичній освітянській діяльності і виникають проблеми зазначеного нами першого виміру - проблеми, повязані з пошуком оптимального співвідношення загальнокультурного та професійного знання, яке освіта на кожному етапі розвитку суспільства має надавати індивідові.

У межах другого виміру особливого значення набуває стан соціальної системи. У цьому вимірі освітні потреби людини повинні узгоджуватись з рівнем розвитку держави. При цьому цілком зрозуміло, що держави з визначеним соціальним шляхом і стабільним розвитком, і держави, що знаходяться у перехідному стані з притаманними йому певною невизначеністю та нестабільністю, вимагають різних освітніх систем. При визначенні основних ознак цих систем значущим є ряд факторів, що характеризують стан суспільства: національний менталітет (суспільні цінності, норми, традиції), державний устрій, стан економіки, рівень правового забезпечення, рівень освіти, що склався, демографічна ситуація тощо. Сьогодні управління освітою повинно узгоджуватись з економічною системою України, тобто входити у загальну систему управління матеріальним виробництвом як її окремий елемент, оскільки у сфері економіки існують власні освітні потреби, без задоволення яких її існування неможливе.

Управління розвитком освіти в такому контексті повинно здійснюватися в межах потреб певних галузей та виконувати триєдине завдання: забезпечувати певну галузь освітніми послугами, бути провідником загальнодержавної стратегії розвитку суспільства, своєчасно надавати інформацію про сучасні наукові і практичні досягнення, нові технології із зарубіжної та вітчизняної освітньої практики. Це управління буде ґрунтуватися на прогнозуванні розвитку освітньої системи, виходячи з її суспільної корисності.

За таких умов і має досягатися освітня стабільність як результат реалізації управлінського прогнозу, що базується на врахуванні безпосереднього поля діяльності тих, хто здобуває освіту. Таке управління буде досить гнучким, оскільки завдяки його адекватності виникає можливість ефективно вирішувати проблеми забезпечення відповідності кількісних і якісних характеристик освітянського продукту реальним та перспективним потребам розвитку суспільства.

Для обґрунтування ефективної моделі управління необхідно відокремити цілі розвитку освіти, як такої, від мети розвитку управління нею. В.А. Співак з цього приводу підкреслює, що «...система управління повинна забезпечувати залучення тих факторів, які сприяють просуванню системи до її мети, і стримувати прояв протидіючих факторів» [69, с. 17].

За Г.М. Добровим, у зміст поняття «управління» входять: визначення цілей, шляхів їх досягнення, розподіл ресурсів, використання системи економічних, організаційних, правових, соціально-психологічних, технологічних засобів впливу на виробничі стосунки людей, колективів і організацій у процесі їх діяльності [66, с. 7].

Уперше науковий підхід до управління на основі побудови чіткої організаційної системи, що базується на врахуванні фундаментальних законів управління було запропоновано Ф. Тейлором, який теоретично і практично довів, що функціонування організації буде ефективним, якщо в процесі управління враховуються такі фактори: певна система технології праці; програма наукової організації праці; знання наукових основ виробництва; науково обґрунтований добір виконавців; їх науково визначене навчання; система досягнення результатів [66].

Ідеї Ф. Тейлора знайшли широке визнання. Його послідовник Г. Гант практично довів, що управління, яке здійснюється на наукових принципах, системно-цільовій основі, значно результативніше, ніж управління, яке базується на здоровому глузді і досвіді [66]. Надалі плідно розвинув наукові принципи ефективного управління А. Файоль, який уперше розглянув управління як наскрізний універсальний процес забезпечення функціонування складної системи. Тобто управління, за А. Файолем, являє собою ієрархічно організовану діяльність, завдяки якій визначається оптимальний спосіб групування робіт, розподіл повноважень і відповідальності на різних рівнях організації. Діяльність з управління будується на 14 принципах, які роблять відповідну систему ефективною (це - принципи влади, дисципліни, підпорядкування окремих інтересів загальним, централізації, розподілу управлінських повноважень, ієрархії, нагороди та ін.) [50].

Визначення факторів, що впливають на ефективність управління, та розробка ефективних моделей управління стали обєктом уваги багатьох дослідників.

У сфері освіти опубліковано значну кількість робіт, що розглядають різні аспекти управління педагогічними системами:

загальні принципи оптимізації навчально-виховного процесу (Ю.К. Бабанський, Н.В. Кузьміна, Л.І. Фішман);

менеджменту в освіті (Ю.А. Конаржевський, В.П. Симонов, П.І. Третьяков);

організація навчального процесу у вищій школі (С.І. Архангельський; В.П. Беспалько);

управління в загальноосвітній школі (Є.С. Березняк, В.І. Бондар, І.В. Горбунов, Л.І. Даниленко, М.Г. Заxapoв, В.І. Зверєва, А.Е. Капто, М.О. Кириченко, Б.С. Кобзар, М.І. Кондаков, В.Ю. Кричевський, Н.М. Островерхова, В.С. Пікельна, М.Л. Портнов, М.М. Поташник, М.В. Черпінський, А.П. Черниш);

психологічні аспекти управління освітою (Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський, В.А. Якунін).

Спільним для цих праць є намагання системно розглянути питання управління з урахуванням особливостей такого специфічного соціального явища, як освіта, орієнтація на підвищення якості освіти відповідно до вимог суспільства та індивідуальних освітніх потреб.

Системний підхід, як відомо, є плідним засобом розгляду складних обєктів, особливостей їх функціонування та взаємодії з іншими обєктами. Система освіти взагалі, та позашкільна освіта зокрема є соціальними (педагогічними) системами, яким притаманні певні структурні та функціональні елементи.

Позашкільну освіту розглянемо з позицій системного підходу, оскільки цей процес охоплює елементи та функції соціальної, а точніше - педагогічної системи. За визначенням Н.В. Кузьміної, існує 5 умов, за якими педагогічні системи можуть виникнути та функціонувати [66]. Система позашкільної освіти нами розглядається як педагогічна метасистема. Розглянемо умови виникнення та функціонування педагогічної системи стосовно позашкільної освіти.

. Педагогічна система виникають лише там і тоді, де і коли усвідомлена потреба в опануванні певними уміннями та розвитком особистості (суспільством визначена та усвідомлена ціль позашкільної освіти взагалі, та позашкільного навчального закладу зокрема).

. Педагогічна система виникає лише тоді, коли накопичена певна навчальна інформація, яка має стати предметом засвоєння певної категорії учнів(слухачів). Тобто існує зміст освіти, який мають засвоїти учні, аби опанувати певними уміннями та набути розвитку певних якостей та рис особистості.

. Педагогічна система може виникнути лише тоді, коли знайдені способи досягання цілі, тобто відомі методи, форми та засоби навчання певним умінням та діям.

. Будь-яка педагогічна система може виникнути лише при наявності особистостей, що мають потребу в навчанні певним умінням та засобам діяльності.

. Педагогічна система може виникнути лише в тому разі, якщо є педагоги, відповідні цілям педагогічної системи, які володіють навчальною інформацією та методами, формами і засобами її передачі та мають психологічні знання відносно навчання певної категорії учнів.

Таким чином, виконання перелічених умов свідчить про наявність педагогічної системи, якою є позашкільна освіта взагалі, та позашкільний навчальний заклад зокрема. Основними елементами педагогічної системи, як вважає Н.В. Кузьміна [66], є: мета, навчальна інформація, способи (методи, форми та засоби) її передачі, учні та викладачі.

Окрім перелічених структурних компонентів, педагогічні системи відтворюють основні функції управління: планування, організації, регулювання, контролю, обліку та аналізу.

Якщо розглянути функції управління стосовно художньо-естетичної роботи позашкільного закладу освіти, сутність функцій управління конкретизуються:

. Планування - це формулювання цілей, складання плану заняття, відбір змісту освіти та розробка конспекту заняття, вибір дидактичних засобів, адекватних цілям занять.

. Організація - це підготовка дидактичних засобів, перевірка та приведення у стан готовності навчального та демонстраційного обладнання, проведення організаційних частин заняття.

. Регулювання - це зміна методів та темпу навчання при виявленні невідповідності реального ходу процесу навчання запланованому.

. Контроль - це застосування різних методів для встановлення відповідності реально засвоєних умінь та засобів діяльності учнів запланованому рівню знань та засобів діяльності.

. Облік - це фіксація відповідних оцінок, що були отримані учнями при контролі знань та способів діяльності.

. Аналіз - це оцінка відповідності проведеного заняття запланованому, співставлення результатів контролю знань та способів діяльності запланованому обсягу, оцінка впливу застосованих методів та засобів навчання, а також організаційних форм та методів контролю на засвоєння знань та способів діяльності.

При вивченні складних соціальних систем, у тому числі й педагогічних, виявилося цілий ряд фактів, проблем, які не можна було пояснити тільки методами класичної науки. Стосовно управління педагогічним процесом такі проблеми появилися при обґрунтуванні можливості багатомодельності систем управління, суті й ролі субєктивного фактора при створенні таких моделей, обєктивної можливості існування суперечностей і протилежностей у процесі управління та інше. Постнеокласична наука проблеми управління педагогічним процесом пояснює на основі детермінації через самоорганізацію, управління через поля можливостей і вибір та перетворення можливостей у дійсність. Субєктивність управління педагогічним процесом полягає в існуванні обєктивного поля можливостей та у виборі з нього субєктом управління - педагогом певних можливостей.

Поняття феномену управління найбільше розкриття знайшло у кібернетиці. Один з основоположників кібернетики Н. Вінер визначив кібернетику як науку про управління. В.М. Свінціцький під управлінням розуміє цілеспрямований процес, результатом якого є перехід системи чи її компонентів з одного стану в інший. Системний аналіз управління педагогічним процесом вимагає виділення його складників та встановлення звязків між ними. А.І. Кітов виділяє три стадії управління: діагностичну, творчу й організаторську [50]. В.А. Якунін у педагогічному процесі називає такі етапи управління: формування цілей; інформаційні основи навчання; прогнозування; прийняття рішення; організація виконання, комунікації, контролю й оцінки результатів; коригування [50].

Управління такими складними обєктами найчастіше розглядається у вигляді певної моделі, що містить у собі блок визначення цілей, блок засобів реалізації цілей і блок рівнів управління.

Блок визначення цілей, завданням якого є визначення загальної стратегії та наскрізних завдань, включає такі елементи: а) систему цілей діяльності, яка містить склад завдань та системних пріоритетів у їх вирішенні; б) відповідний цілям розподіл ресурсів, що включає формування необхідного для вирішення завдань виробничого потенціалу; в) критерії ефективності як результату, так і процесу, тобто доцільності шляхів досягнення цілей і засобів використання ресурсів.

У кожному визначенні управління педагогічним процесом явно чи неявно виділяється поняття цілі управління. Ціль управління педагогічним процесом повязана зі свідомою діяльністю педагога, яка спрямована на реалізацію системи дій (актів управління) для отримання потрібних результатів. Ціль управління виступає як спосіб інтеграції різних дій педагога в деяку послідовність чи систему, котра визначає характер і системне впорядкування різних управлінських актів та операцій.

Ціль виступає концентрованим вираженням потреб педагогічного процесу й виконує роль моделі потрібного майбутнього. Доцільність поведінки педагогічного процесу як системи, згідно погляду М.Ю.Казарінова, можна тлумачити як відповідність моделі цілі педагогічного процесу. Цільова детермінація є одним з основних видів складної детермінації педагогічного процесу й одночасно одним з факторів функціонування і розвитку педагогічного процесу. В.Д. Шадриков розглядає ціль у двох аспектах: як образ майбутніх результатів і як прагнення до певного рівня досягнень [66]. Ціль педагогічного процесу як майбутній результат може виступати у двох формах: ціль-образ, яка відображає те, що повинно бути досягнуто, і ціль-завдання, що визначає кількісно-якісні параметри результату. Окрім того, існує поле допустимих і можливих результатів, яке утворює нормативну ціль педагогічного процесу.

Цілі управління педагогічним процесом можуть бути довгостроковими й поточними. Довгострокові цілі педагогічного процесу залишаються незмінними протягом значного проміжку часу. Довгострокові цілі формуються у процесі філогенетичного навчання. Поточні цілі управління педагогічним процесом спрямовані на досягнення обмеженого в часі конкретного результату.

Існують головні цілі управління педагогічним процесом, які стосуються педагогічного процесу в цілому, і підпорядковані, котрі спрямовані на досягнення головних цілей. Головні й підпорядковані цілі управління педагогічним процесом перебувають у звязку координації та субординації і в сукупності утворюють ієрархію цілей, пріоритетом у якій користуються цілі вищих рівнів. Здебільшого цілі вищих рівнів більш довгострокові, визначальні для педагогічного процесу, більш абстрактні, менш динамічні. Чим нижчий рівень ієрархії, тим конкретнішими стають цілі, визначеними шляхи, дії і засоби їх досягнення.

Перебуваючи на конкретному етапі педагогічного процесу, педагог тримає в полі зору минулі та прогнозує майбутні етапи, включаючи кінцевий результат.

Складність педагогічного процесу вимагає декількох одночасних актів управління. Отже, перебіг педагогічного процесу передбачає комплекс взаємозвязаних цілей управління, які й створюють досить складну ієрархію. Цілі можуть бути суперечливими і тому вимагають компромісних дій педагога.

Блок засобів реалізації цілей включає заходи, механізми, форми регулювання процесів діяльності, в тому числі: а) організаційні заходи, правові і адміністративні регламенти; б) економічні механізми і регулятори; в) соціально-психологічні засоби регулювання діяльності людей в колективі; в) педагогічні засоби, що базуються на використанні відповідних професійних знань, виробничого досвіду, технологічних регламентів.

Блок рівнів управління відбиває ієрархічну структуру відповідної галузі, яка водночас є структурним елементом соціальної системи і містить: галузь в контексті всієї структури економіки (її специфіка, взаємозвязок з іншими галузями); регіон або територіальний комплекс (специфічні особливості, включаючи як народні традиції, так і розвиток споріднених галузей виробничої та невиробничої сфер тощо); галузеві заклади і установи; трудові колективи; окремі особистості - як ті, що є виробниками певного продукту або послуг, так і ті, що є користувачами.

У межах розгляду проблеми удосконалення організації управління позашкільного закладу освіти доцільно дотримуватися загальносистемних і власне системних вимог щодо аналізу особливостей взаємодії: а) освітньої галузі в цілому і специфіки її управління; б) галузі позашкільної освіти, що містить у собі як системні якості загальної системи, так і власні системні ознаки; в) системи дошкільної та позашкільної освіти.

Під час аналізу особливості управління необхідно розглядати:

стосовно блоку визначення цілей: а) цілі, які сьогодні висуваються перед освітою, системою позашкільної освіти і на основі яких визначаються цілі позашкільного навчального закладу; б) той розподіл ресурсів, що склався, і наявні можливості системи перевести на вирішення нових актуальних цілей; в) визначення тих критеріїв, які дають змогу проконтролювати доцільність і продуктивність реформ, що відбуваються, а, отже, і доцільність відповідних управлінських рішень, оцінити ті інновації, що впроваджуються;

стосовно блоку засобів реалізації цілей: а) проблеми законотворення, тобто визначення і опрацювання тих правових механізмів та нормативних організаційних форм, які регулюють діяльність відповідних закладів; б) економічні чинники; в) соціально-психологічні аспекти, передусім зацікавленість керівників позашкільних закладів, конкретних працівників у підвищенні фахового і педагогічного рівня; в) нові форми організації процесу навчання (насамперед нові навчальні технології);

стосовно блоку рівнів управління: зміни, які стосуються співвідношення різних ієрархічних рівнів управління.

Сьогодні в світі ефективно діють два типи управління освітніми системами - централізована і децентралізована. При цьому спостерігається тенденція доповнення однієї стратегії управління елементами, притаманними протилежній стратегії: децентралізоване управління починає ширше використовувати механізми централізації (наприклад, шляхом створення великих освітніх комплексів, що мають єдиний центр управління), а централізоване - надавати більше прав закладам освіти щодо самоуправління. Але загальним для всіх управлінських стратегій їхнє спрямування на основний освітній, а водночас і суспільний ідеал. Саме цей ідеал відіграє роль організуючого начала у системі стратегічних і тактичних, насамперед державних управлінських рішень у межах правової бази суспільства. Завданням управління стає формування засобами освіти національної свідомості як чинника, що лежить у засадах соціальної активності громадян. Отже, мета реформування системи управління полягає не в відмові від однієї стратегії на користь іншої, а в пошуку саме такого балансу, який відповідає національним особливостям конкретної держави, її менталітету, освітнім потребам і, врешті-решт, економічному стану.

Як відомо, існують три види управління, які різняться за параметрами, що визначають управлінське рішення: 1) від досягнутого рівня; 2) від відхилень, що виникають у процесі функціонування обєкта управління; 3) за кінцевими цілями. При управлінні за кінцевими цілями уявлення про майбутнє формується, виходячи з прогнозів або політичних настанов. Якщо такі уявлення обґрунтовані, то в кінцевих і проміжних цілях діяльності більш-менш системно відображуються якісні і кількісні зміни, які бажано чи необхідно здійснити тепер заради потрібного майбутнього.

Режим управління за відхиленнями найчастіше має додатковий до попередніх видів управління оперативний характер. Його зміст залежить переважно від відповіді на запитання: відхилення від чого слугують основами для управлінських рішень, що оперативно приймаються?

Принциповою особливістю управління за відхиленнями є реагування на безпосередній стан обєкта управління, мобільність оперативного реагування. Водночас, його органічним недоліком є притаманна йому небезпека втрати перспектив і системних взаємозвязків з іншими видами діяльності, перетворення в самоціль того, що в дійсності є лише засобом досягнення реальних цілей.

В умовах централізованого державного управління вважалося, що найбільш ефективною є стратегія управління за кінцевими цілями. Дійсно, вона має безумовні переваги, серед яких: можливість здійснити і забезпечувати системну інтеграцію різних видів діяльності, надання їх цілям соціально-економічного змісту незалежно від професійних та технологічних особливостей цих видів діяльності. Програмно-цільове планування і управління - конкретний прояв управління за кінцевими цілями.

У межах централізації найбільш повно спрацьовували системні правила управління:

Управління може забезпечити стабільний успіх у досягненні кінцевих цілей управлінської діяльності, коли воно здійснюється при взаємній відповідності обґрунтованого визначення цілей і діючих засобів реалізації цілей.

Управління може розраховувати на стабільний успіх, яке систематично приймає обґрунтовані і несуперечливі настанови стосовно всіх без винятку елементів визначення цілей (системи цілей, ресурсів для їх досягнення і критеріїв вибору ефективних засобів впливу).

Управління, зорієнтоване на стабільний успіх, повинно несуперечливо використовувати весь арсенал організаційних, економічних, соціальних і технологічних засобів реалізації цілей при послідовному посиленні економічних і соціальних форм регулювання процесів діяльності.

Управління, що функціонує на будь-якому рівні суспільного виробництва, тільки тоді може розраховувати на стабільний успіх, коли воно послідовно узгоджує настанови визначення цілей і засоби реалізації цілей з інтересами і настановами всіх інших рівнів за безумовного пріоритету критеріїв кінцевої ефективності [48, с. 4 - 5].

Але навіть у той час, коли централізація була провідним принципом організації суспільного життя, актуальним було і завдання визначення найоптимальнішого співвідношення механізмів централізації і децентралізації управління, що на практиці вирішувалось таким чином:

)зосередження в одній ланці (найчастіше в головній організації) певних функцій, які передаються з інших різнорівневих ланок;

)передача деяких функцій загально програмного управління знизу наверх в ланку, яка має реальну можливість подолати міжвідомчі і внутрішньовідомчі барєри;

)передача вищим органом управління частки своїх повноважень спеціально затвердженій програмній ланці, яка надалі безпосередньо керує взаємоповязаною діяльністю виконавців.

Проте сьогодні вже зрозуміло, що централізований вид управління не завжди є ефективним. Адже прорахунки, що відбуваються на етапі визначення мети, мають наслідком значні втрати матеріальних, трудових ресурсів. Хибна мета може тривалий час залишатись привабливою, адже часто недостатню оптимальність обраного напряму можна виявити лише тоді, коли процес досягнення відповідної мети вже завершено. Страждає також оперативність реагування на зміни, що відбуваються в суспільстві.

Перед Україною постає завдання - створити власну систему управління, в якій органічно поєднувалися б елементи централізації з доцільною децентралізованістю. Саме тому все більше уваги науковців і практиків привертає технологія так званого адаптивного управління, яку з позицій викладеного вище слід розглядати як інтеграцію всіх видів управління: за досягненнями, за відхиленнями і за цільовою спрямованістю. Особливістю адаптивного управління є поділ процесу управління на ряд окремих управлінських циклів, яка підпорядкована кінцевим цілям системи. Із завершенням певного циклу відбувається аналіз досягнутого рівня виявлених відхилень та доцільності попередньо визначених цілей. Зміст і організаційні форми наступного циклу визначаються лише на основі врахування досягнутого стану обєкта управління.

Розглянувши особливості управління як соціального явища, вважаємо за необхідне більш повно зупинитися на особливостях сфери, яка розглядається. Її видовою ознакою є віднесеність до освітньої системи, а родовою - позашкільна освіта. Це, з одного боку, обумовлює специфічні цілі, характер діяльності і контингент осіб, що навчаються, а з іншого - привносить у сферу системоутворюючі чинники більш узагальнених систем: освіти та суспільства в цілому.

Сьогодні ми маємо справу з найбільш високими масштабами перетворень, які відбуваються на фоні принципових змін в усіх сферах міжнародного і внутрішньодержавного життя, глибоких кризових явищ у суспільстві. Саме тому виникає і вже реально має прояв тенденція прийняття вольових управлінських рішень з метою досягнення швидких або локальних результатів, реформування галузі не за законами неперервної еволюції, а шляхом разової перебудови системи на нових підставах. Тобто основними ознаками і специфічними особливостями існуючого поля управління є:

прагнення досягти безпосереднього успіху (вирішення актуальних проблем) в дуже короткий час;

прагнення перекласти відповідальність на нижчі щаблі управлінської ієрархії;

розрив між цілями, що декларуються, і засобами їх досягнення;

орієнтація не на потреби галузі або користувачів освітніх послуг, а на потреби держави в цілому (серед яких найбільш впливовою сьогодні є потреба зменшення витратної частини бюджету шляхом згортання соціальних програм).

Саме наявність у вітчизняному суспільстві двох різноспрямованих тенденцій - прагнення покращити ситуацію і відсутність реальних ресурсів для цього - призводить до виникнення небезпеки прийняття таких управлінських рішень, що приведуть систему до критичного стану, за межами якого вона втратить свої системні якості.

Тому актуальним питанням сьогодення є визначення тих змін, що відбуваються в методології управління, адже без цього неможливо відокремити доцільні рішення реформування від тих, що обумовлені певними конюнктурними або випадковими чинниками.

Таким чином, на рівні визначення орієнтирів управлінської діяльності відбуваються принципові зміни, які торкаються всіх базових елементів управління. Але принципові зрушення відбуваються і в змісті, принципах і пріоритетах самої освіти як особливої соціальної системи.

Розглянемо основні методологічні принципи, на яких відбувається реформування системи освіти в цілому і в тому числі позашкільної.

Гуманізація освіти. Як відомо, тривалий час у суспільстві домінувала технократична орієнтація, де головною метою було привласнення людиною наукового підходу та інформації про науково-технічні надбання людства. Відповідно будувався і навчальний процес, головною метою якого було надання та засвоєння певної сукупності знань та навичок. Гуманістично орієнтована освіта висуває на перше місце саму людину, її індивідуальні потреби та загальнолюдські цінності. Ця зміна на практиці реалізується різними шляхами: через підвищення в навчальному процесі питомої ваги гуманітарних дисциплін, підвищення уваги до проблем людини через принциповий перегляд пріоритетів навчання, де, крім знаннєвого компоненту, значна увага приділяється ціннісному аспекту через індивідуалізацію навчання.

Демократизація освіти, насамперед, означає розширення прав осіб, що навчаються, щодо вибору різноманітних засобів задоволення освітніх послуг. Ідеї багаторівневої освіти, надання людині права на вибір власної стратегії навчання, навчальних програм, залучення учасників педагогічного процесу до участі в проектуванні змісту освіти міцно затвердились у сучасному суспільстві. Принципово змінюється також характер традиційних стосунків між педагогами та учнями на субєкт-субєктній основі.

Інтеграція знань, яка спрямовує тих, хто навчається, не лише на засвоєння інформаційного змісту окремих предметів, а й на формування цілісного уявлення про навколишній світ, що забезпечується внаслідок взаємодії всіх навчальних предметів та актуалізації власного життєвого досвіду.

Фундаменталізація знань, яка реалізується через збільшення методологічних компонентів змісту освіти, що розкривають базові основи життєдіяльності людини у сучасному суспільстві, сприяють формуванню усвідомленого, творчого підходу особистості до життя, професії, власного розвитку та саморозвитку.

Орієнтація освіти в цілому на такі принципи не обходить і окремі галузі. Так, управління позашкільною освітою означає напрям пошуків таких засобів організації навчальної діяльності на різних рівнях системи, які забезпечують втілення відповідних принципів у діяльність конкретних позашкільних закладів освіти. При цьому самі принципи мають стати тими сутнісними ознаками всіх пошуків і новацій, наповнюючи їх наскрізним змістом.

Невизначеність, випадковість, мінливість педагогічного процесу також створюють можливості неоднозначності вибору моделі управління. Жорстка однозначна детермінація управління педагогічним процесом практично неможлива. Ієрархічна модель управління, особливо її нижні рівні, повинна передбачати можливі варіанти управління. Надмірна жорсткість, авторитарність, лінійність управління педагогічним процесом може призвести до наслідків, протилежних цілям управління. Як приклад, можна назвати виникнення неформальної організації педагогічного процесу, інтереси якої не завжди можуть збігатися з намірами управління. Досягнення цілей управління, перебіг педагогічного процесу здійснюються більш оптимально не через авторитарне управління, а через діалог, компроміс, взаєморозуміння, співробітництво, повагу.

Вихідна ціль управління педагогічним процесом виникає як реальна можливість, яка за певних умов і наявності певних засобів перетворюється у дійсність. Процес перетворення можливості в дійсність вимагає певних часових затрат. Оскільки реальна можливість ще не є дійсністю, то вона віддалена від дійсності процесом свого перетворення.

Основна роль цілей управління педагогічним процесом полягає у прогнозуванні, моделюванні майбутніх дій для отримання потрібного результату. У процесі визначення цілей у педагогічному процесі вихідна ціль зазнає змін, які повязані з переходом від ймовірності до визначеності. У міру свого здійснення ціль управління педагогічним процесом все більше набуває рис визначеності. Змісту вихідної цілі, навіть деталізованої і конкретизованої у вигляді ієрархії, властиві можливі відхилення, які викликані випадковими обставинами. Тому модель управління педагогічним процесом у вигляді ієрархії може змінюватися. Особливо це стосується нижніх рівнів ієрархії.

Нерівнозначність цілей педагогічного процесу вносить у процес управління ним додаткову суттєву складність. Компромісне рішення призводить до неповного здійснення вихідних цілей педагогічного процесу, до їхнього обмеження із самого початку вибору. Компромісне рішення приймається на основі багатьох чинників, у тому числі й на основі набутого досвіду.

Педагогічний процес володіє такою системною складністю, яка виражається різноманітністю елементів, звязків між ними, особливостями звязків і т.п., що задовольняє «принцип мінімальної різноманітності», введений У.Р. Ешбі. Згідно з названим принципом, педагогічному процесу властиві самоорганізація та самоуправління. Ніяка досконала ієрархічна модель управління не може передбачити всіх можливих ситуацій. Саме для таких моментів педагогічного процесу, передусім, характерні самоорганізація та самоуправління.

На певному етапі класичні уявлення про управління педагогічним процесом давали свої позитивні наслідки. Проте з розвитком суспільства, а значить і з його ускладненням, ускладнювався і педагогічний процес. Насамперед зростали відкритість і технічні можливості педагогічного процесу. Радіо, телебачення, преса, Інтернет, електронна пошта, факси й тому подібне настільки розширили інформованість учасників педагогічного процесу, що роль педагога як основного передавача інформації різко знизилася. Роль педагога змістилася в напрямку активного ініціатора й організатора педагогічного процесу.

Управління педагогічним процесом у класичному розумінні відносно просте, логічно зрозуміле, близьке до лінійного, проте не дає змоги повною мірою враховувати індивідуальні особливості учасників педагогічного процесу, створити умови свободи творчості, здорової конкуренції.

У рамках класичного природознавства визнавалась тільки обєктивність. При такій схемі педагог як субєкт управління здійснює управлінські дії стосовно учнів, які є обєктами управління. Така спрощена схема веде до субєктно-обєктного навчання та виховання. Звичайно, педагогічний процес ніколи не здійснювався за такою лінійною схемою. Практика і досвід уможливлювали педагогам вести навчально-виховний процес за значно складнішими схемами, де враховувалися індивідуальні особливості, цілі та цінності учнів і т.п. Однак, такі підходи формувалися як емпіричні узагальнення у вигляді евристичних правил і не мали достатнього наукового обґрунтування.

Ідеї стосовно управління педагогічним процесом знайшли своє відображення у сінергетиці, яка виражає три головні ідеї: відкритість педагогічного процесу, його нелінійність та самоорганізація.

Педагогічний процес володіє надкібернетичною складністю, однією з особливостей якої є управління на семантичному рівні. Акту управління передує аналіз, тлумачення змісту отриманої інформації та прийняття відповідного рішення. Управління педагогічним процесом здійснюється через забезпечення відповідних умов самоорганізації

Зовнішнє управління не є загальним типом детермінації, тоді як самоорганізація, основана на внутрішній цільовій детермінації, тією чи іншою мірою властива всьому педагогічному процесу. Зовнішнє управління педагогічним процесом визначає зовнішні впливи на кожний елемент педагогічного процесу, передусім - учня, але передбачити всі спонтанні процесі в педагогічному процесі не може. При самоорганізації внутрішня ціль управління формується безпосередньо в самому колективі, диференціюється на акти управління і розподіл відповідних функцій між учнями. Принциповим є те, що налагодження педагогічного процесу відбувається через взаємодії, взаєморозуміння, компромісні рішення, діалог членів колективу. Складність педагогічного процесу - мінливість, випадковість, невизначеність - створює поле можливостей управлінських дій для досягнення цілей. У результаті самоуправління та самоорганізації педагогічного процесу деякі можливості через відбір, синтез, селекцію, компроміси, прийняття рішень поступово перетворюються у дійсність. У такий спосіб відбувається формування одного з можливих природних шляхів розвитку педагогічного процесу, який відображає суспільні цілі педагогічного процесу, індивідуальні особливості його учасників, конкретність ситуації та інше. Управлінські дії педагога в ситуації самоорганізації зміщуються в напрямку від командного стилю до дій, що характеризують педагога як активне, ініціативне, організаційне начало педагогічного процесу.

Управління педагогічним процесом повинно оптимально поєднувати в собі авторитарні дії педагога з формуванням поля можливості для самоорганізації, що є одним з моментів мистецтва управління і педагогічної майстерності вчителя.

Сутність сінергетичного підходу до управління педагогічним процесом полягає в тому, що він орієнтується на внутрішнє, іманентно властиве самому педагогічному процесу, а не на бажання, наміри, проекти субєкта експериментальних, реформаторських чи інших дій. Управління педагогічним процесом не може бути зведене тільки до зовнішнього управління у вигляді ієрархічної моделі, а повинно поєднуватися з самоорганізацією на кожному рівні ієрархії. Кожен компонент управління на кожному рівні ієрархії формує поле можливостей для компонента нижчого рівня. Поле можливостей дає змогу сформувати оптимальне управління педагогічним процесом, тоді як лінійне управління такої можливості не дає.

Для прогресивного розвитку педагогічного процесу, який веде до появи нових якостей, зростання складності, підвищення рівня різноманітності, необхідні позитивні зворотні звязки. Вони дозволяють використовувати в управлінні педагогічним процесом властивості мінливості, лавиноподібності. У нестійких станах педагогічного процесу незначні резонансні управлінські дії можуть привести до значних результатів завдяки позитивним зворотним нелінійним звязкам. Для впровадження нового потрібно розхитати тенденції старого, ввести педагогічний процес у нестійкий стан, впровадити в педагогічний процес нове у вигляді певних активних елементів (активаторів), підтримати їх резонансними діями через нелінійні позитивні зворотні звязки й добитися вагомих результатів.

Одночасно негативні тенденції у нестійких станах педагогічного процесу потрібно вчасно загасити за допомогою негативних зворотних звязків, не допустити розвитку педагогічного процесу в небажаному руслі. У цьому полягає суть нелінійного управління педагогічним процесом.

Поєднання суперечностей у педагогічному процесі вимагає створення особливого апарату управління. Жорстка схема управління ніколи не установить гармонійних співвідношень між суперечностями в педагогічному процесі. Крайнім виявом такої дисгармонії буде перемога однієї суперечності над іншою, наприклад, порядку над хаосом.

При жорсткому управлінні в достовірність може перетворитися тільки необхідність, а при мякому - у достовірність перетворюється можливість, яку визначає сам обєкт управління. Механізми кооперації педагогічного процесу спонукають його учасників до вигідного для всіх компромісу.

Надання учасникам педагогічного процесу можливостей вибору допомагає затушувати протиріччя, знайти компроміс, гармонізувати стосунки, зберігаючи при цьому індивідуальність і власні цінності. Надання можливості вибору дає змогу сформуватися педагогічному процесу як єдиному цілісному організму, що забезпечує таку гнучкість, яка поєднує розвиток учасників педагогічного процесу в різних аспектах.

Управління педагогічним процесом завжди має неформальний складник. Педагогу потрібно спрямовувати свої зусилля на те, щоб неформальний складник в управлінні й організації педагогічного процесу не призвів до «патологій управління» [48], тобто до ситуацій, які суперечать намаганням управління.

Поняття управління з погляду сучасної науки розширює та доповнює класичні уявлення про управління, а порівняння класичного та постнеокласичного тлумачень управління педагогічним процесом свідчить про можливість різних підходів до управління ним. Розуміння обох підходів до управління та суті їх взаємного доповнення допоможе педагогам краще зрозуміти сутність педагогічного процесу та управління ним.


2.2 Особливості організація художньо-естетичної роботи в ЦДЮТ №5 м. Харкова


Відповідно до поставленої мети дослідження має бути проведений ґрунтовний аналіз системи організації діяльності ЦДЮТ №5. Аналіз діяльності Центру буде проведено відповідно до чотирикомпонентної горизонталі управління закладом, складові якої рівновеликі за своїм значенням і органічно перетинаються одна з одною.

Організація навчально-виховного процесу:

річний навчальний план, у якому визначені пріоритетні цілі й завдання діяльності закладу;

навчальні програми (типові, адаптовані, авторські);

розклад роботи закладу із обовязковим урахуванням санітарно-гігієнічних вимог та вікових категорій вихованців;

гурткова документація;

документально оформлена діяльність зі створення безпечних умов для всіх учасників навчально-виховного процесу з обовязковим урахуванням специфіки діяльності дитячого колективу;

результати моніторингових досліджень із визначення рівня ключової грамотності на момент прийому вихованця в колектив;

функціональні обовязки членів колективу.

Підготовка педагогічних кадрів до вирішення завдань якості освіти:

система управління педагогічним цілепокладанням (через роботу методичної та психологічної служб закладу з розяснення та впровадження магістральних напрямів діяльності ЦЕВ);

підвищення професійної кваліфікації педагогів (курсова перепідготовка при ЗОІППО, навчання в профільних вищих навчальних закладах, участь у творчих майстернях, науково-практичних семінарах, ділових зустрічах тощо);

індивідуальна програма росту професійної майстерності кожного педагога;

засоби стимулювання професійного росту керівників гуртків (моральні? грамота, подяка, представлення до нагородження, встановлення звання; матеріальні? преміювання, нагородження цінним подарунком, допомога в придбанні спеціальної літератури, методичних посібників, підписка на періодичні профільні видання; професійні? включення в склад методичної ради, атестаційної комісії, представлення до участі в конкурсах педмайстерності; емоційні? похвала, вітання);

способи взаємодії членів педагогічного колективу.

Освітнє середовище закладу:

взаємодія Центру естетичного виховання з дошкільними закладами, школами, закладами професійної освіти, закладами культури, спортивними організаціями;

взаємодія з батьками вихованців як педагогічними партнерами (загальна рада батьків вихованців закладу, батьківські комітети гуртків, індивідуальна робота з батьками);

взаємодія із суспільними організаціями району;

взаємодія із державними організаціями району, міста та закладами різних форм власності.

Уклад життя закладу:

взаємодія субєктів освітнього процесу (вихованці, педагоги, батьки);

поєднання різноманітних форм освітньо-виховної діяльності (навчання, самоосвіта, досвід соціально-творчої діяльності);

самоврядування (традиційні короткотривалі проекти, робота над наскрізною програмою із значним наповненням елементами учнівського самоврядування);

регламентування прав і обовязків учасників навчально-виховного процесу;

педагогічні і соціальні ініціативи, соціальне проектування.

Комунальний заклад «Центр дитячої та юнацької творчості № 5 Харківської міської ради» засновано виконавчим комітетом Харківської міської Ради депутатів трудящих 21.09.1955 (рішення від 21.09.1955р. № 689). Центр є комплексним позашкільним навчальним закладом, який надає знання, формуючи уміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови до соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоровя вихованців, учнів і слухачів у позаурочний та позанавчальний час. На даний час у ЦДЮТ працює 42 співробітника, з них 31 - педагоги.

Головною метою Центру є навчання і виховання громадян у позаурочний та позанавчальний час. Головними завданнями діяльності Центру:

надання дітям знань, формування умінь та навичок за інтересами;

виховання громадянина України;

вільний розвиток особистості та формування її соціально-громадського досвіду;

виховання у вихованців, учнів і слухачів патріотизму, любові до України, поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей українського народу, а також інших націй і народів;

виховання у вихованців, учнів і слухачів шанобливого становлення до родини та людей похилого віку;

створення умов для творчого, інтелектуального, духовного і фізичного розвитку вихованців, учнів і слухачів;

формування у вихованців, учнів та слухачів свідомого й відповідального ставлення до власного здоровя та здоровя оточуючих, навичок безпечної поведінки;

задоволення освітньо-культурних потреб вихованців, учнів та слухачів, які не забезпечуються іншими складовими структури освіти;

задоволення потреб вихованців, учнів та слухачів у професійному самовизначенні і творчій самореалізації;

пошук, розвиток та підтримка здібних, обдарованих і талановитих вихованців, учнів і слухачів;

вдосконалення фізичного розвитку вихованців, учнів та слухачів, підготовка спортивного резерву для збірних команд України з різних видів спорту;

організація дозвілля вихованців, учнів та слухачів, пошук його нових форм, профілактика бездоглядності, правопорушень;

виховання в учасників навчально-виховного процесу свідомого ставлення до власної безпеки та оточуючих;

формування здорового способу життя вихованців, учнів та слухачів.

Центр організує роботу з дітьми та юнацтвом за принципом добровільності вибору діяльності за інтересами, а також здійснює її за участю батьків або осіб, які їх замінюють, громадських організацій, товариств, фондів тощо.

Діяльність Центру будується на умовах доступності, гуманізму, демократизму, незалежності від політичних, громадських і релігійних обєднань, взаємозвязку розумового, морального, фізичного і естетичного виховання, рівності умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку, органічного звязку з національною культурою, традиціями, пріоритетності загальнолюдських цінностей. Згідно Статуту, до навчання у Центрі залучаються діти, вихованці, учні, слухачі віком від 4 до 18 років.

Головною метою педагогічного колективу закладу є виховання особистості дитини, її розвиток, формування вміння адаптуватися до суспільних умов життя, вірити в себе, проявляти свої кращі якості та робити їх потрібними для оточуючих.

Центр проводить навчально-виховну, інформаційно-методичну, організаційно-масову, навчально-тренувальну та спортивну роботу за напрямками: художньо-естетичний; туристсько-краєзнавчий; дослідницько-експериментальний.

Художньо - естетичний напрям забезпечує розвиток творчих здібностей, обдарувань та здобуття гуртківцями практичних навичок, оволодіння знаннями в сфері вітчизняної і світової культури та мистецтва. У 2008-2009 навчальному році за даним напрямом працювало 40 груп.

Туристсько - краєзнавчий спрямований на залучення дітей та молоді до активної діяльності вивчення історії, географії, екології рідного краю та оволодіння практичними уміннями та навичками з туризму і краєзнавства. У 2008 - 2009 навчальному році працювало 13 груп даного напряму. Серед них активними видами туризму займалися учні 8 груп, краєзнавчою роботою - 5 груп.

Дослідницько - експериментальний сприяє залученню учнів Центру до науково - дослідницької, експериментальної та винахідницької роботи у різних галузях науки, техніки, культури та мистецтва, а також створенню умов для творчого самовдосконалення, розвитку і підтримки юних талантів та обдарувань.

Оздоровчий напрям представлений гуртками валеології (3 групи), здорового способу життя (4 групи) - «Гармонія» і «Досконалість». Даний напрям дає можливість вихованцям оволодіти знаннями, необхідними для формування культури здоров`я та створення індивідуальної програми здорового способу життя, а також забезпечує необхідні умови для змістовного відпочинку та оздоровлення вихованців. У закладі існує традиція організації літнього відпочинку та оздоровлення гуртківців у закладі відпочинку-наметовому містечку «Сосновий бір», що розташоване на Чорноморському узбережжі.

Соціально - реабілітаційний напрям забезпечує соціальне становлення та розвиток інтересів у самореалізації вихованців Центру, підготовку до активної громадської діяльності шляхом участі в роботі органів самоврядування закладу; формування життєвих компетентностей дітей і підлітків, організації їх змістовного дозвілля та відпочинку. За даним напрямом працює 6 груп; провідна роль належить молодіжному клубу «Діалог», який функціонує в закладі протягом 3-х років. Даний гурток дав змогу найбільш активним вихованцям стати лідерами дитячих громадських об`єднань закладів освіти району, міста, а його випускники, як правило, очолюють органи самоврядування у вищих навчальних закладах студентами яких вони стали. Значну роль у реалізації завдань цього напряму відіграють відділ інформаційно - методичної роботи, культорганізатор, практичний психолог.

Аналіз організації навчально-виховного процесу дозволяє зробити висновки, що:

Центр працює за річним планом роботи, погодженим районним управлінням освіти, у якому визначаються перспективи його розвитку, висвітлюються найголовніші питання роботи закладу;

навчально-виховний процес у Центрі здійснюється за типовими навчальними планами і програмами, що затверджуються центральними органами виконавчої влади, а також за іншими навчальними планами і програмами, затвердженими відповідними місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування;

експериментальні навчальні плани можуть складатися Центром з урахуванням типових навчальних планів.

середня наповнюваність груп, гуртків, секцій, студій становить, як правило, 10 - 15 вихованців, учнів та слухачів;

навчально-виховний процес здійснюється диференційовано (відповідно до індивідуальних можливостей, інтересів, нахилів, здібностей учнів, вихованців, слухачів з урахуванням їх віку, психофізичних особливостей, стану здоровя) з використанням різних організаційних форм роботи: заняття, гурткова робота, клубна робота, урок, лекція, індивідуальне заняття, конференція, семінар, курси, читання, вікторина, концерт, змагання, навчально - тренувальні заняття, репетиція, похід, екскурсія, експедиція, практична робота в лабораторіях, майстернях, теплицях, на науково - дослідних земельних ділянках, сільськогосподарських промислових підприємствах, на природі, а також інших форм, передбачених Статутом Центру;

тривалість одного заняття у Центрі визначається робочими навчальними планами і програмами з урахуванням психофізіологічного розвитку та допустимого навантаження для різних вікових категорій і становить: для дітей віком 5-6 років - 30 хвилин; для дітей віком 6-7 років - 35 хвилин; усіх інших - 45 хвилин.

Окрім того, можна відмітити, що навчання учнів здійснюється в одновікових і різновікових творчих обєднаннях. Гуртки, групи та творчі обєднання класифікуються за трьома рівнями:

початковий рівень - творчі обєднання, діяльність яких спрямована на загальний розвиток вихованців, учнів і слухачів, виявлення їх здібностей та обдарувань, прищеплення інтересу до творчої діяльності;

основний рівень - творчі обєднання, які розвивають інтереси вихованців, учнів, слухачів, дають їм знання, практичні уміння та навички, задовольняють потреби у професійній орієнтації;

вищий рівень - творчі обєднання за інтересами для здібних і обдарованих вихованців, учнів і слухачів.

Так, у 2010-2011 навчальному році у 64 гуртках закладу позашкільну освіту здобувало 1092 учня, у тому числі: 689 учнів у 35 гуртках початкового рівня; 332 учня у 22 гуртках основного рівня; 91 учень у 7 гуртках вищого рівня.

Відповідно до рівня класифікації визначаються мета і перспективи діяльності гуртків, груп та інших творчих обєднань, їх чисельний склад, обирається програма.

Навчально-виховний процес здійснюється диференційовано (відповідно до індивідуальних можливостей, інтересів, нахилів, здібностей учнів, вихованців, слухачів з урахуванням їх віку, психофізичних особливостей, стану здоровя) з використанням різних організаційних форм роботи: заняття, гурткова робота, клубна робота, урок, лекція, індивідуальне заняття, конференція, семінар, курси, читання, вікторина, концерт, змагання, навчально - тренувальні заняття, репетиція, похід, екскурсія, експедиція, практична робота в лабораторіях, майстернях, теплицях, на науково - дослідних земельних ділянках, сільськогосподарських промислових підприємствах, на природі, а також інших форм, передбачених Статутом Центру.

Сучасній інноваційній моделі позашкільного навчального закладу перш за все потрібен новий педагог, готовий до професійної діяльності в умовах змін і перманентного вдосконалення фахової майстерності.

Велика увага приділяється організації навчально-методичної роботи. З цією метою Центр проводить інформаційно - методичну роботу, спрямовану на удосконалення програм, змісту, форм і методів діяльності гуртків, груп та інших творчих обєднань. Також, Центр проводить роботу спільно з науковими, творчими організаціями, вищими навчальними закладами, створювати лабораторії для творчої, експериментальної, науково-дослідницької роботи. У Центрі функціонують методичні обєднання за напрямами діяльності гуртків, груп та інших творчих обєднань, що охоплюють педагогічних працівників певного професійного спрямування. З метою вдосконалення системи навчання та виховання у Центрі створана методична рада, до складу якої входять педагогічні працівники Центру та інші учасники навчально-виховного процесу.

Забезпечуючи методичний супровід професійного розвитку педагога, важко переоцінити значення моніторингових досліджень, що спрямовані на отримання повної інформації про освітньо-виховну діяльність педагога в умовах позашкільного закладу для управління нею.

Так, завдяки моніторингу навчально-виховної діяльності педагогів ЦДЮТ №5 у 2010-2011 н.р. було отримано інформацію про діяльність керівника гуртка за такими критеріями:

Навчальна діяльність:

стан виконання навчальних планів і програм;

оформлення гурткової документації (ведення журналу, заяви, довідки від лікаря, протоколи батьківських зборів та ін.);

своєчасне планування роботи;

вміння підтримувати зацікавленість дітей до певного виду творчої діяльності (відвідування).

Творче зростання педагога:

розробка програм, підготовка дидактичних матеріалів, міні-праць із творчої проблеми, конспектів відкритих занять;

виступи на педрадах, МО, школі педмайстерності тощо;

відкриті творчі заняття гуртка;

самоосвітня діяльність;

участь у конкурсах педмайстерності, педагогічних виставках.

Участь членів гуртка в підсумкових заходах:

виставки робіт;

концертні програми;

творчі досягнення вихованців у районних, обласних, всеукраїнських, міжнародних конкурсах, фестивалях, змаганнях.

У Центрі реалізується програма «Підвищення мотивації особистості до пізнання і творчості засобами впровадження в практику навчально-виховного процесу ЦДЮТ інноваційних технологій». Так, у 2009 - 2010 навчальному році перед педагогічним колективом закладу стояло завдання - впровадження інноваційних форм та методів навчання вихованців в практику роботи кожного керівника гуртка.

Моніторинг, проведений інформаційно-методичним відділом щодо застосування педагогами інноваційних форм та методів під час навчально-виховного процесу, показав, що 50 % педагогів володіють і з успіхом використовують у роботі інтерактивні форми й методи навчання та виховання. Найбільшу перевагу в навчально-виховному процесі більшість педпрацівників надавала таким технологіям як: формування творчої особистості - 83,3 % педагогів; колективної творчої справи - 50 % та проектній - 22,2%. Протягом багатьох років творчі колективи ЦДЮТ № 5 досягають високих результатів у фестивалях та конкурсах міського, обласного та Всеукраїнського рівнів, беруть активну участь у справі відродження надбань національної культури.

Однак, за результатами моніторингових досліджень було встановлено, що поряд зі значними успіхами в конкурсно-концертній діяльності є відставання в роботі над накопиченням та систематизацією методичного матеріалу, недостатньо активна участь педагогів у роботі МО, педагогічних рад.

Розглядаючи роботу з художньо-естетичного виховання в ЦДЮТ №5 як єдину педагогічну систему, потрібно відзначити таке:

. Відповідно до робочого навчального плану за художньо-естетичним напрямом працюють гуртки: „Ансамбль гітари, „ВІА, „Вокальний, „Декоративно-прикладна творчість, „Образотворче мистецтво, „Сатиричних мініатюр, „Світ моди і культури, „Театральний, „Хореографія, „Культура мови та спілкування. Статистичні дані відповідно до робочого навчального плану щодо охоплення дітей вихованням за художньо-естетичним напрямом зведені у таблиці 2.1.


Таблиця 2.1 - Показники художньо-естетичного напряму підготовки у ЦДЮТ №5 м. Харкова

НАЗВА ГУРТКА1 рівень навчання2 рівень навчання3 рівень навчаннявсьогоХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНИЙ напрямкіл-сть гуртківкіл-сть год/тижд.кіл-сть год/ріккіл-сть гуртківкіл-сть год/тижд.кіл-сть год/ріккіл-сть гуртківкіл-сть год/тижд.кіл-сть год/ріккіл-сть гуртків на один гуртокна один гуртокна один гурток Ансамбль гітари0001121440001ВІА00039324193244Вокальний54144362162621610Декоративно-прикладна творчість74144162160008Образотворче мистецтво3414416216141445Сатиричних мініатюр000262160002Світ моди і культура000000341443Театральний14144141440002Хореографія1621626216162164Культура мови та спілкування000162160001Всього 172279215611908829104440

Таким чином, відповідно до статистичних даних початковим рівнем підготовки охоплено найменшу кількість дітей, у деяких гуртках зовсім не передбачається художньо-естетичне виховання на початковому рівні.

. Проведений аналіз програм роботи кожного гуртка (див. Додаток 4) виявив, на жаль, відсутність спільних тем для опрацювання. Введення інтеграційних тем, на думку автора, дозволило б більш повно формувати єдину світоглядну позицію в учнів щодо системи художньо-естетичних цінностей.

. Центр з метою визначення рівня практичної підготовки вихованців, учнів і слухачів проводить організаційно-масову роботу в формі конференцій, концертів, змагань, походів, екскурсій, експедицій, навчально-тренувальних зборів та інших форм роботи, передбачених Статутом. Однак, аналіз документів свідчить, що в роботі ЦДЮТ відсутня цілеспрямована система діагностики щодо вивчення рівнів сформованості художньо-естетичного смаку вихованців.

. У відповідності до Концепції позашкільної освіти і виховання, затвердженої рішенням колегії Міністерства освіти України від 25.12.1996 р. № 16/3-8, ЦДЮТ № 5 є центром інформаційно-методичної та організаційно-масової роботи в районі. Планування масових виховних заходів на рік для дітей та молоді району за участю Центру дитячої та юнацької творчості здійснюється спільно з загальноосвітніми навчальними закладами району, районним комітетом у справах сімї, молоді фізкультури і спорту, районним Центром соціальної служби для сімї, дітей та молоді, районною службою у справах дітей та іншими організаціями. Також, ЦДЮТ № 5 продовжує працювати над реалізацією державної політики у сфері освіти щодо забезпечення сприятливих умов для виявлення обдарованих дітей, розвитку їх здібностей, залучення до систематичної науково-дослідницької діяльності. Заклад працює з урахуванням соціального запиту району. Однак, проведений аналіз свідчить, що існує досить значні упущення щодо охоплення системою виховання дітей дошкільного віку. Так, згідно зі статистичними даними в місті Харкові на початок 2011 року проживає 67 017 дітей від народження до шести років. У місті функціонує 216 навчальних закладів різних типів і форм власності, в яких навчається і виховується лише 38505 дітей від року до шести. Таким чином, охоплення дітей дошкільною освітою в середньому становить 68% від загальної кількості дітей відповідного віку. Охоплення дітей 5-ти річного віку дошкільною освітою - 99%. З метою забезпечення юних харків'ян місцями в дошкільних навчальних закладах у місті реалізована програма «Розвиток дошкільної освіти м. Харкова на 2007-2010 роки». В рамках реалізації програми мережа садів збільшилася на 8 одиниць; додатково відкрито 212 груп для більш ніж 4-х тисяч дошкільнят, що відповідає 17 повноцінним дитячим садам. Уперше за 18 років з 2006 року в Харкові не закривалися, а відкривалися дитячі садки і групи. Ця робота цілеспрямовано продовжується і зараз. У 2010 році рішенням сесії Харківської міської ради прийнято Комплексну програму розвитку освіти м. Харкова на 2011-2015 роки, яка включає детально розроблені заходи щодо поетапного відкриття груп та дитячих садків.

Оскільки в системі позашкільної освіти немає державних стандартів, які б визначали якісні вимоги до діяльності та її результатів, то важливим критерієм якості роботи освітньо-виховних структур стає зростання попиту на послуги позашкільних навчальних закладів у своїх мікрорайонах та задоволення інтересу дітей в особистісних, творчих, пізнавальних потребах, спрямованих на стимулювання діяльності особистості до продуктивності у власному житті й житті держави.

У межах проблеми дослідження нами було проведено моніторингове дослідження думки батьків дітей дошкільного віку, які не відвідують дитячих садочків. Майже третина з цих дітей відвідують приватні центри розвитку дошкільників, в яких головний акцент робиться на підготовку дітей до школи. Основні напрями підготовки: англійська мова, математика та читання. Художньо-естетичний розвиток здійснюється за допомогою інтегрованих занять, в яких діти опановують навички співу, малювання та танцювання. Одне з основних завдань модернізації освіти - зміна змісту освіти, створення умов, за яких кожна дитина отримувала б можливість засвоєння нового, актуального досвіду взаємодії зі світом. Усвідомлюючи, що майбутнє дитини визначається тим, що закладено та виховано в ній сьогодні, батьки шукають не просто комфортних або престижних закладів освіти, а таких, де взаємовідносини "дитина - педагог побудовано на таких критеріях, як: "діалог, "зайнятість, "супровід, "поле успіху і досягнень. Проведене моніторингове дослідження виявило, що майже половина з опитаних батьків бажає розвивати художньо-естетичні здібності своїх дітей.

Отже, існуюча система роботи з художньо-естетичного виховання вимагає пошуку шляхів удосконалення з метою підвищення ефективності роботи.

Таким чином, з аналізу організації художньо-естетичної роботи в ЦДЮТ №5 м. Харкова, вивчення досвіду роботи педагогів Центру й процесу управління навчально-виховною роботою можна зробити висновок про те, що організація навчально-виховної роботи Центру відповідає сучасним вимогам розвитку та віковим особливостям дитини. Проте процес художньо-естетичного виховання потребує впровадження нових прогресивних методик і технологій художньо-естетичного розвитку дітей, зокрема дошкільного віку, які не суперечать Статуту Центру, перспективному плану його розвитку і нормативним документам, зокрема «Положенню про позашкільний навчальний заклад» і Закону України «Про позашкільну освіту».

Головною метою педагогічного колективу закладу є виховання особистості дитини, її розвиток, формування вміння адаптуватися до суспільних умов життя, вірити в себе, проявляти свої кращі якості та робити їх потрібними для оточуючих.

Центр проводить навчально-виховну, інформаційно-методичну, організаційно-масову, навчально-тренувальну та спортивну роботу за напрямками: художньо-естетичний; туристсько-краєзнавчий; дослідницько-експериментальний.

Зроблено висновок про те, що існуюча система роботи з художньо-естетичного виховання вимагає пошуку шляхів удосконалення з метою підвищення ефективності роботи.

РОЗДІЛ 3. розробка і Експериментальна апробація удосконалення організаціїї художньо-естетичної роботи ЦДЮТ № 5 м. Харкова


.1 Розробка програми з удосконалення організації художньо-естетичного виховання дітей дошкільного віку


Авторська програма художньо-естетичного виховання дітей засобами ручної творчості заснована на дослідженнях, присвячених проблемі цілеспрямованої й активної дії на розвиток художньо-творчих здібностей, якою свого часу займалися Н.П. Сакуліна, Н.Б. Халезова (ліплення), низка дослідників під керівництвом Н.А. Ветлугиної (Т.Г. Казакова, В.А. Єзікєєва - у галузі малюнка), А.В. Бакушинський, Д.Б. Богоявленська, О.О. Венгер. Авторами досліджувалася дитяча творчість в цілому, його своєрідність, особливості розвитку, шляхи і методи дії на дітей.

У своїй роботі автор спиралася на методичні розробки М.Г. Дрезніної „Кожна дитина - художник. Навчання дошкільників малюванню (художній творчості); Р.Г. Казакової „Малювання з дітьми дошкільного віку. Нетрадиційна техніка, планування, конспекти занять .

У практичній діяльності автор також керувалася розробками І.В. Тюфанової „Майстерня юних художників. Розвиток образотворчих здібностей старших дошкільників (конспекти занять); допомогою О.М. Сахарової „Казки і фарби (казкові історії для розвитку мови і творчих здібностей).

Мета студії раннього естетичного виховання «Равлик» - всебічний гармонійний розвиток дитини, активізування дитячої творчості та інтелекту на базі авторських програм за дисциплінами: живопис, ліпка, аплікація. Ці програми розраховані для дітей віком 3-6 років, які не відвідують дитячі садки. Враховуючи вікові особливості учнів, на заняттях використовуються, в основному, ігрові форми, ілюстровані розповіді, виконання колективних та самостійних завдань, екскурсії. Студія користується популярністю та є перспективною оскільки тут закладаються основи дошкільної підготовки, діти розвиваються фізично і естетично, вчаться спілкуватися з ровесниками, слухати і запамятовувати, думати і виразно говорити.

У основу авторської програми дослідження лягли принципи, направлені на особистісно-орієнтований підхід до навчання і виховання.

. Принцип розвиваючої взаємодії педагога, батьків і дитини, як сприяння розвитку іншого і тим самим саморозвитку.

. Принцип виховуючого навчання перекликається з попереднім. Основним завданням виховання і навчання в образотворчій діяльності виділяють розвиток творчих здібностей дітей.

. Принцип розвиваючого навчання полягає в правильному визначенні провідних цілей навчання: пізнавальної, виховної, розвиваючої. Цей принцип припускає розробку творчих завдань, що не мають однозначного рішення. Дітей учать думати, міркувати, робиться акцент на можливості й необхідності варіативних шляхів рішення задач; стимулюють до творчих пошуків і знахідок, розвивають спостережливість.

. Принцип гуманізації, співпраці, партнерства припускає шанобливе відношення до думки дитину, підтримку його ініціативи, бачення в дитині цілеспрямованого партнера.

. Принцип диференціації, врахування індивідуальності дитини. Художня творчість припускає прояв і розвиток індивідуальності. Створення оптимальних умов для самореалізації кожного вихованця в процесі освоєння образотворчої діяльності з урахуванням віку, статі дитини, накопиченого нею індивідуального досвіду, особливостями її емоційної та пізнавальної сфери.

. Принцип інтегрованого підходу реалізується в співпраці з керівника студії з сімєю, а також при перспективному плануванні з урахуванням взаємозвязку всіх видів образотворчої діяльності.

У своєму дослідженні автор також спиралася на принципи навчання дітей образотворчої діяльності:

. Принцип наочності.

. Принцип доступності матеріалу.

. Принцип побудови програми від простого до складного.

. Принцип повторності матеріалу.

Всі вищеперелічені положення провідних принципів навчання і виховання стали стрижньовою основою педагогічної технології автора.

Одна з найважливіших умов розвитку дитячої творчості - взаємодія і співпраця педагога і батьків, єдина позиція в розумінні перспектив розвитку дитини.

З цією метою педагог провела низку консультацій для батьків: „Натюрморт як засіб художньо - естетичного розвитку особистості в дошкільному віці, „Скажи, скажи, художник, якого кольору дощик?..(додаток №Б).

Враховуючи чинники розвитку художньо-творчих здібностей, автор здійснювала практичну роботу по декількох напрямах:. Збагачення враженнями і розширення уявлень:

) Проведення спостережень, процесу сприйняття; досвіду художніх вражень образів мистецтва.

) Організація цікавого змістовного життя дитини в ЦДЮТ №5 і сімї; забезпечення емоційно-інтелектуального досвіду, що є основою для виникнення задумів і матеріалом, необхідним для роботи уяви.

) Створення наочно-розвиваючого середовища, умов, які стимулюють і забезпечують художньо-мистецьку діяльність дітей. . Розробка спеціального циклу занять з використанням нетрадиційної техніки малювання, що включали систему творчих завдань, направлених на формування у дітей здатності створювати нові образи, використовуючи для цього засоби різних видів мистецтва і створення проблемно-пошукових ситуацій, використання ігрових вправ і розвиваючих дидактичних ігор, що активізують творчу уяву.

Кожне із занять диференціювалося педагогом залежно від мети (за змістом зображення: малювання за уявленням, по памяті, з натури, а також наочне, сюжетне і декоративне; за джерелом задумів, тем: тему, запропоновану педагогом, вибрану дітьми, вільну тему; комплексні заняття (обєднання під одним тематичним змістом різних видів художньої діяльності: малювання, ліплення, аплікація).

Заняття диференціювалися автором за характером пізнавальної діяльності дітей:

. Заняття з повідомлення дітям нових знань і ознайомленню їх з новими способами зображення.

. Заняття з застосуванню знань і способів дії, направлені на репродуктивний спосіб пізнання і формування при цьому узагальнених, гнучких, варіативних знань, умінь.

. Заняття творчі, на яких діти включалися в пошукову діяльність, були вільні і самостійні в розробці та реалізації задумів.

Ступінь самостійності й творчості в освоєнні дітьми художнього досвіду був різним на різних етапах навчання.

Автор розробила свою програму розвитку художньо-естетичного смаку дітей в образотворчій діяльності:

. Демонстрація зразка творчої діяльності. Педагог ненавязливо, як би для себе, демонструвала процес творчості, міркуючи, роздумуючи вголос. Діти виявляли зацікавленість і увагу, коли на їхніх очах демонструвалися прийоми задуму образу, пошуку його варіантів, способів дії, відмова від якихось рішень і знаходження нових. Педагог створювала оригінальні роботи, нестандартно використовувала художні матеріали, комбінувала техніку для створення виразнішого образу і показувала варіативність підходів при роботі над однією і тією ж темою. Після того, як діти зацікавилися, слідували практичні завдання в ігровій формі як репродуктивного, так і творчого характеру.

Наприклад, на занятті „Обличчя осені (рання, золота, пізня) діти перетворювалися на дерева (крихку білу берізку, могутній дуб, струнку тополю, розкидистий каштан, задумливу плакучу вербу, безтурботний кучерявий клен, тонку горобину, пухнасту красуню ялину). Педагог спонукала дітей передавати не тільки зовнішню схожість, але й характер. У словесній формі від імені дерева діти описували свої відчуття, ділилися думками (верба: „мені сумно, і я весь час думаю, щоб діти не зламали мої гілки; клен: „у мене пожовтіли листочки і мені лоскітно, тому що вони опадають; дуб: „я найголовніший у лісі, стежу за порядком і щоб звірів не кривдили).

Такі вправи - відчуття сприяли образному сприйняттю, розвитку фантазії.

Наступний крок - виконання робіт у різній техніці й широке використання природного матеріалу: „Старе коряве дерево (вугілля, сангина), „Туман у лісі (аквареллю по-сирому) „Берізка(гуаш), „Осінній гай (ниткографія), „Осінній килим (набризг), „Гілочка горобини (тичкування), „Листопад(акватипія), „Осінній букет (природний матеріал), „На галявині (відбиток формою), „Осіннє дерево (колективна аплікація способом мяття і обриву) тощо (додаток №А).

Потім, спираючись на одержаний досвід творчої діяльності діти із задоволенням зображали пейзажі й натюрморти на осінню тематику, передавали враження і своє бачення навколишньої дійсності.

. Сумісна творчість педагога і дітей.

У процес пошукової діяльності на рівні попереднього задуму, виконання і подальшого при цьому розвитку задуму педагог поступово підключала дітей. Сумніваючись у своїх рішеннях, радячись з дітьми, демонструючи радість, задоволення від їхньої участі, підхоплюючи і розвиваючи їхні ідеї, поступово розкривала їм сутність такої діяльності.

На етапі сумісної творчості дітям пропонувалися в ігровій формі цікаві теми, разом з дорослим дітлахи в процесі задуму продумували, обговорювали зміст образу (що і як буде зображено), способи (у якій техніці та якими матеріалами працюватимемо, який формат листа (якщо це малюнок) краще узяти, послідовність втілення задуму.

Діти вчилися вислуховувати думку іншого, аргументувати своє, творчо спілкуватися та співпрацювати. У процесі практичної діяльності педагог дійшла висновку, що колективна художня діяльність формує позитивну мотивацію до неї і заглиблює інтерес до творчості.

Колективні картини і панно викликали у дітей живий інтерес. Такі роботи стали для дітей хорошим прикладом, що ілюструє особливості багатофігурних композицій, де одні предмети розташовані ближчими, інші - на відстані („Підводний світ, „Зимові забави тощо).

Зберігаючи і підтримуючи мотив гри, поступово педагог формувала прагнення виконати зображення, розпізнане іншими людьми, що справляє враження на глядачів, тобто суспільно-направлені мотиви, в основі яких потреба спілкування з людьми, з дорослими і дітьми. Становлення суспільно-направлених мотивів робили дитячу діяльність достовірно художньою, близькою по сенсу і значенню до зрілої діяльності.

Педагог також формувала мотив вищого порядку - прагнення виконати зображення по-своєму, „не так як інші, і потім на цій основі ще вищий мотив - потреба, бажання, прагнення зайнятися творчою діяльністю.

. Творчість дітей з мінімальною допомогою дорослого. На заняттях завжди панувала творча, невимушена атмосфера. За допомогою сюрпризних моментів, атрибутів вихователь створювала емоційно-радісний настрій, атмосферу казкової таємничості. Діти проявляли активність та ініціативу, пропонували сміливі рішення, цікаві варіанти виконання, а дорослий спонукав їх до створення різноманітних і неповторних задумів, учив збагачувати задум на основі спостереження, читання літератури, спілкування з витворами образотворчого мистецтва.

Автор вела дітей від розуміння, ухвалення, дотримування і досягнення мети (виконання завдання), поставленої педагогом, до самостійної постановки, дотримання і виконання тем-цілей (з часом різноманітніших і адекватніших досвіду, оригінальних).

У цьому типі занять керівництво дорослого виражалося: по-перше, у спостереженні, зясуванні, а то і в пропозиції мотивів діяльності; по-друге, у спостереженні за процесом задуму (індивідуального і колективного), розподілу планування послідовності роботи, допомоги в разі потреби; по-третє, в спостереженні реалізації задуму, коректуванні, узгодженні дій на правах учасника або зацікавленого глядача; по-четверте, в позитивному ухваленні результату діяльності та його застосуванні.

Надавши дітям свободу вибору техніки і матеріалів, педагогу відразу стало ясно, хто до чого тяжіє. Практично всім подобалося малювати блопенами із-за їхньої яскравості, незвичності та багатофункціональності, восковою крейдою (дітей привертала їхня властивість - з намальованої поверхні зображення фарба „скачується). Комбінуючи образотворчі матеріали, багато дітей були традиційні: основними виступали фарби і кисті, але при цьому діти активно користувалися палітрами, віддавали перевагу над готовими кольорами змішуванню фарб. Деяким дуже подобалося малювати вугіллям, але багатьох не влаштовувала ця „брудна робота, не подобалося, що зображення обсипається і так легко розмазується. Майже зовсім забутими виявилися кольорові олівці, оскільки діти малюють ними частіше вдома. Усім дітям подобалося працювати в нетрадиційній техніці („граттаж, „акватипія, „друк картопляними матрицями тощо), особливий інтерес викликало застосування природного матеріалу, плівки, що самоклеїться.

Коли діти вже оволоділи достатніми уміннями, педагог запропонувала їм теми: сюжетне малювання по казці, вигаданою спільно з дітьми „Як сніговики за ялинкою ходили, „Ніч у зимовому лісі (колективне, за уявленням), „Гусаки-Лебеді (по казці) тощо. У процесі виконання продовжувалася робота по навчанню дітей умінню збагачувати первинний задум.

На всіх типах занять був присутній сюрпризний момент, в ігровій формі створювалися проблемно-пошукову ситуації, з яких діти з більшою або меншою часткою самостійності повинні були знайти вихід. Наприклад, при малюванні зимового лісу нібито закінчився папір, і дітям довелося подумати, на чому ще можна малювати. Були варіанти: на дошці, на склі, а потім діти помітили рулон шпалер з незвичайною фактурою (наперед готуються варіанти паперу з різною фактурою) і були здивовані, що доведеться малювати на такій нерівній поверхні.

. Самостійна творчість дітей. Автор відзначив, що навіть після проведеної поглибленої роботи, діти все ще потребували керівництва дорослого. Вони вже навчилися замислювати образ, відбирати технічні матеріали, але зміст малюнка у багатьох випадках вимагав збагачення, уточнення і доповнення. А також необхідно було продовжувати роботу, направлену на розвиток операційно-технічної сторони діяльності дітей.

Часто в самостійній образотворчій діяльності дитяче виконання носило репродуктивний характер. Діти малювали як би „напамять те, що у них найбільше виходило або повторювали тему і малюнок так, як малювали на занятті. Іноді вони хотіли малювати в якійсь певній техніці, але не могли придумати зміст композиції, іноді просто багато разів повторювали якісь прийоми малювання. Це, звичайно ж, добре для закріплення, але було потрібне втручання дорослого, щоб спрямувати процес у творче русло. Деякі не могли утриматися від штампів (як загальних - сонечко з обличчям і проміньчиками - паличками, будиночок у вигляді квадрата - стін і трикутника - дахи; так і особистісних - наприклад, малювання всіх дерев за однією і тією ж схемою, не звертаючи уваги на характерні особливості конкретного дерева).

Іноді в самостійній діяльності діти малювали недбало, як би поспішно (якщо тільки не було особистої зацікавленості в предметі зображення (себе і все що для неї має значення дитина малювала дуже ретельно і детально, а інших учасників композиції більш схематично і недбало). Дитина могла вважати свій малюнок закінченим, хоча над ним ще треба було попрацювати: додати виразність, зробити деталювання та виправити деякі помилки.

Тому особливу увагу педагог приділяла аналізу дитячих робіт. Досягнення дитини оцінювалися з його особистісними можливостями і порівняно з його ж колишніми малюнками, докладно аргументувалася оцінка, якій додавався позитивний характер. Тому часто на міні-виставках зявлялися не тільки найкращі дитячі твори (інакше це були б малюнки одних і тих же дітей, роботи яких, навіть не дуже оригінальні, з виконавської точки зору, виявлялися „сильнішими в порівнянні з роботами „слабких дітей), але і малюнки, що відрізнялися своєрідністю, особистими переживаннями і самовираженням кожної дитини, її „прориви і особистісні досягнення.

Особлива увага приділялася і вихованню думки дорослих (батьків), яких педагог привчала також не порівнювати дитячі роботи між собою, а відзначати індивідуальну манеру виконання. Привертала до аналізу дітей, звертаючи їхню увагу на те, що малюнки інших треба оцінювати не з позиції: „мені подобається цей малюнок тому, що я дружу з Наталкою, а з позиції їхньої виразності.

Окрім цього, регулярно педагог організовувала творчі виставки спільних робіт дітей і батьків. Були цікаві та оригінальні знахідки, свіжі ідеї. Діти побачили, що продукти їньої праці значущі й цікаві не тільки їм, але й співробітникам і гостям ЦДЮТ №5.

Розглянемо детальніше навчальні програми по дисциплінах, які були впроваджені в процес художньо-естетичного розвитку дітей дошкільного віку (Живопис, Аплікація, Ліпка).

. Живопис - один з предметів комплексної програми раннього естетичного виховання дітей. Предмет спрямований на розвиток естетичного смаку, навчання дітей елементарних прийомів роботи з фарбами для створення задуманого зображення; навчання дітей розумінню звязку традицій українського народу і сучасного мистецтва, залучення їх до творчості.

Чим більше прекрасного відкривається маленькій людині у дитинстві, тим багатшою вона буде духовно. Естетичне виховання спрямоване на розвиток в дитині закладених природою здібностей, необхідних для її повноцінного розвитку формування майбутньої особистості.

Завдання предмету - виховання здатності розуміти мову мистецтва, приймати твори різних видів і жанрів образотворчого мистецтва. Уроки живопису спираються на традиції українського мистецтва, дозволяють розвинути фантазію дитини, її емоційність, естетичне ставлення до навколишнього світу. Програма складена з урахуванням вимог Державного стандарту початкової загальної освіти в галузях «Мистецтво», «Людина і світ». З дітьми проводяться бесіди, які мають народознавче спрямування. В роботі враховується календар народних свят. Привертається увага дітей до літератури. Кожне заняття включає теоретичний матеріал, як розяснення та постановку завдання, а також практичну роботу.

Після освоєння програми діти повинні вміти площинно показувати форму предметів, малювати по памяті, за спостереженням, з уяви.

Програма передбачає варіативність форм, методів навчання. На заняттях використовуються пояснювально-ілюстративні (розповідь, пояснення, бесіда, демонстрація), репродуктивні (відтворювальні) методи навчання. Створюються умови для диференційованого та індивідуального навчання. Перевірка та оцінювання знань та умінь учнів здійснюється під час виконання дітьми практичних робіт, а також у формі проведення підсумкових виставок.

Програма початкового рівня розрахована на 3 роки навчання. Група 1-го року навчання складається з дітей віком 3-4 роки.

Метою занять 1-го року навчання є:

ознайомлення дітей з таким видом мистецтва, як живопис;

вивчення назв кольорів;

усвідомлення поняття відображення форми;

вміння бачити форму і колір в обємах природного та побутового середовища;

ознайомлення з прийомами користування олівцями, пензлями, фарбами, фломастерами;

формування навичок малювання;

тренування по координації рухів.

На програму відводиться 36 годин. Кількісний склад групи 9-12 чоловік.

Метою занять 2-го року навчання є:

закріплення навичок користування олівцем і пензлем;

повторення назв кольорів;

усвідомлення існування відтінків кольорів;

засвоєння способів змішування фарб для отримання бажаного результату;

тренування по координації рухів;

вміння розфарбувати заданий контур;

вміння самостійно створити контур для розфарбування;

відображення настрою засобами підбору кольорів;

співпраця з однолітками при виконанні колективної роботи.

На програму ІІ-го року навчання відводиться 36 годин. Кількісний склад групи 10-12 чоловік.

Метою занять 3-го року навчання є:

закріплення набутих знань та вмінь;

створення закінченої роботи на задану тему (самостійне створення композиції в заданому форматі, відтворення простих форм, застосування як основних кольорів, так і її відтінків);

виконання малюнку по памяті з уяви, з натури;

виконання малюнку в стилі народного розпису;

співпраця з іншими учнями при виконанні колективної роботи;

участь в виставках студії.

Програма розрахована на 36 годин. Кількість учні в 9-12 чоловік.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН - ПОЧАТКОВИЙ РІВЕНЬ

-й рік навчання


№ п/пТЕМАГодиниКонтроль1Вступна бесіда. Техніка безпеки при роботі з пензлями, фарбами, олівцями, фломастерами.1опитування2Вивчення назв кольорів. Вправи на використання заданого кольору. Наприклад: «кольорові долоньки», «повітряні кульки», «букет», «овочі».1практична роб.3Бесіда про кольори в природі. Малюнок на вільну тему одним кольором.3практична роб.4Розфарбовування заданого контуру. Малюнок «Листочок».3практична роб.5Малюнок «Осіннє листя». Відтворення природних контурів листків і укладання композицій (букет, вінок).2практична роб.6Бесіда. Ілюстрація до казки. Малюнок: «Колобок», «Курочка ряба», «Рукавичка».2практична роб.7Бесіда. Малюнок до свята Миколая: «Портрет святого Миколая».2практична роб.8Самостійна робота. Малюнок «Ялинка в лісі».2практична роб.9Колективна робота. Розфарбовування заданого контуру. Малюнок: «Зимовий пейзаж», «Орнамент на одязі».3практична роб.10Бесіда. Ілюстрація до літературного твору (вірша, оповідання). Малюнок: «У курчатка гарна хатка», «Журилась жабка», «Тече вода із-за гаю».1практична роб.11Створення олівцем задуманого контуру. Малюнок: «Мишка», «Жабка», «Киця».1практична роб.12Малюнок «Квіти» (пролісок, тюльпани).1практична роб.13Бесіда. Малюнок «Цирк» (собачка в цирку, слон).2практична роб.14Повторення назв кольорів. Малюнок: «Веселка над квітковою галявиною».1практична роб.15Бесіда. Писанкові мотиви. Розфарбовування заданого контуру. Малюнок «Писанка».2практична роб.16Малюнок «Півник». Виконання малюнку за зразком народного розпису.1практична роб.17Малюнок «Наше чудове місто» (будиночки, автомобілі).1практична роб.18Малюнок «Сонячний день» (весна).1практична роб.19Бесіда. Птахи. Птахи нашого краю. Малюнок «Пташка на гілці».1практична роб.20Бесіда. Ілюстрація до казки. Малюнок «Лисичка-сестричка», «Котик і півник».3практична роб.21Малюнок «Портрет друга».1практична роб.Всього:36

Зміст програми

Вступне заняття. Бесіда про живопис, як вид мистецтва. Техніка безпеки при користуванні олівцями, пензлями, фарбами, фломастерами.

Практична робота. Розфарбовування заданого контуру. Підбір кольорів. Технічні прийоми. Наприклад: «кольорова долонька», «повітряні кульки», «листочок».

Бесіда про кольори в природі. Діалог з дітьми про овочі, квіти, їх назви, вигляд, кольори. Виконання малюнку одним кольором. Тема вільна.

Бесіда присвячена зимовим святам «від Миколая до Різдва». Обговорення елементів традиційного святкування. Виконання малюнків на тему зимових свят.

Бесіда. Обговорення змісту улюблених казок, головних героїв, їх характерів та вигляду. Виконання малюнків - ілюстрацій. Наприклад: «Колобок», «Курочка ряба», «Рукавичка», «Лисичка-сестричка».

Бесіда. Орнамент, як малюнок, утворений повторенням форм і кольору в певному ритмі. Поняття симетрії і ритму. Демонстрація орнаментів, вишивок, тканих виробів, розпису. Виконання робіт - спроба відтворити орнамент в різноманітних композиціях. Вправи.

Бесіда. Акцентування уваги на природні форми обєктів живої природи. Обговорення баченого пейзажу, окремих рослин та їх елементів. Виконання робіт з відображенням природних контурів рослин. Наприклад: «листочок», «веселка над квітковою галявиною».

Бесіда. Наше чудове місто. Привернення уваги учнів до своєрідної архітектури Харкова, до відмінності архітектурних споруд центру і мікрорайонів міста. Виконання робіт з передачею перспективи та пропорцій обєктів, що зображуються. Наприклад малюнок «Будиночки».

Бесіда. Ознайомлення учнів з особливостями народного українського розпису. Демонстрація зразків. Виконання вправ. Обговорення. Виконання робіт з копіюванням окремих елементів запропонованих зразків. Відтворення по памяті зразків, що сподобались. Наприклад малюнки: «Півник», «Орнамент».

Малюнки по памяті та за спостереженням. Спроба передати особливості образу засобами образотворчого мистецтва. Наприклад малюнки: «Слон», «Собачка в цирку», «Пташка».

Заключне заняття. Підведення підсумків за рік. Привітання учасників конкурсів і виставок. Завдання на літо.

-й рік навчання


№ п/пТЕМАГоднийКонтроль1Вступна бесіда. Техніка безпеки при роботі з пензлями, фарбами, олівцями, фломастерами.1опитування2Повторення назв кольорів. Вправи на використання заданого кольору. Наприклад: «Гілка калини», «Тропічні рибки».1практична роб.3Бесіда про кольори в природі. Малюнок на вільну тему одним кольором.3практична роб.4Розфарбовування заданого контуру. Малюнок «Павич».3практична роб.5Малюнок «Осіннє листя». Малюнок по памяті з натури.2практична роб.6Бесіда. Ілюстрація до казки. Малюнок: «Півник і двоє мишенят », «Рукавичка».2практична роб.7Бесіда. Малюнок до свята Миколая: «Іде святий Миколай».2практична роб.8Самостійна робота. Малюнок «Ялинка в лісі».2практична роб.9Колективна робота. Розфарбовування заданого контуру. Малюнок: «Равлик», «Квіткова декоративна композиція».3практична роб.10Бесіда. Ілюстрація до літературного твору (вірша, оповідання). Малюнок: «Трудівниця бджола», «Про жука», «Село, як писанка».1практична роб.11Створення олівцем задуманого контуру. Наприклад -керамічний посуд.1практична роб.12Малюнок «Квіти» (бджілки збирають мед).1практична роб.13Бесіда. Малюнок «Цирк» (портрет клоуна, вистеп лева).2практична роб.14Повторення назв кольорів. Малюнок: «Веселка» (метелики над квітами).1практична роб.15Бесіда. Писанкові мотиви. Розфарбовування заданого контуру (орнамент). Малюнок: «Українські писанки», «Рушник».2практична роб.16Малюнок «Півник» (відтворення народного розпису по памяті).1практична роб.17Малюнок «Наше чудове місто».1практична роб.18Малюнок «Сонячний день» (свято мами).1практична роб.19Бесіда. Птахи. Птахи нашого краю. Малюнок: «Пташка по памяті».1практична роб.20Бесіда. Ілюстрація до казки. Наприклад: «Буратіно», «Червона шапочка».3практична роб.21Малюнок «Портрет друга».1практична роб.Всього:36

Зміст програми

Вступне заняття. Бесіда про живопис, як вид мистецтва. Техніка безпеки при користуванні олівцями, пензлями, фарбами, фломастерами.

Практична роб.. Розфарбовування заданого контуру. Підбір кольорів. Технічні прийоми. Наприклад: «Гілка калини», «Тропічні рибки», «Павич».

Бесіда про кольори в природі. Діалог з дітьми про овочі, квіти, їх назви, вигляд, кольори. Виконання малюнку одним кольором. Тема вільна.

Бесіда, присвячена зимовим святам «від Миколая до Різдва». Обговорення елементів традиційного святкування. Виконання малюнків на тему зимових свят.

Бесіда. Обговорення змісту улюблених казок, головних героїв, їх характерів та вигляду. Виконання малюнків - ілюстрацій. Наприклад: «Півник і двоє мишенят», «Рукавичка», «Буратіно», «Червона шапочка».

Бесіда. Орнамент, як малюнок, утворений повторенням форм і кольору в певному ритмі. Поняття симетрії і ритму. Демонстрація орнаментів вишивок, тканих виробів, розпису. Виконання робіт - спроба відтворити орнамент в різноманітних композиціях. Вправи.

Бесіда. Акцентування уваги на природні форми обєктів живої природи. Обговорення баченого пейзажу, окремих рослин та їх елементів. Виконання робіт з відображенням природних контурів рослин. Наприклад: «Осіннє листя», «Гілка калини».

Бесіда. Наше чудове місто. Привернення уваги учнів до своєрідної архітектури Львова, до відмінності архітектурних споруд центру і мікрорайонів міста. Виконання робіт з передачею перспективи та пропорцій обєктів, що зображуються. Наприклад: малюнок «Моє місто».

Бесіда. Ознайомлення учнів з особливостями народного українського розпису. Демонстрація зразків. Виконання вправ. Обговорення. Виконання робіт з копіюванням окремих елементів запропонованих зразків. Відтворення по памяті зразків, що сподобались. Наприклад малюнки: «Півник», «Квіткова декоративна композиція».

. Малюнки по памяті та за спостереженням. Спроба передати особливості образу засобами образотворчого мистецтва. Наприклад малюнки: «Свято мами», «Портрет друга», «Пташка на гілці».

. Підсумкове заняття. Аналіз роботи за рік. Привітання учасників конкурсів і виставок. Завдання на літо.

-й рік навчання


№ п/пТЕМАГодиниКонтроль1Вступна бесіда. Техніка безпеки при роботі з пензлями, фарбами, олівцями, фломастерами.1опитування2Повторення назв кольорів. Вправи на використання заданого кольору. Малюнки: «Натюрморт», «Наш акваріум».1практична роб.3Бесіда про кольори в природі. Малюнок на вільну тему одним кольором.3практична роб.4Розфарбовування заданого контуру. Малюнок «Соняшник».3практична роб.5Малюнок «Осіннє листя». Робота з використанням природних контурів рослин.2практична роб.6Бесіда. Ілюстрація до казки. Малюнок: «Котик і півник», «Дюймовочка», «Три поросятка».2практична роб.7Бесіда. Малюнок до свята Миколая: «Діти і святий Миколай».2практична роб.8Малюнок-фантазія «Прикрашаємо ялинку».2практична роб.9Колективна робота. Розфарбовування заданого контуру. Декоративна композиція: «Калина».3практична роб.10Бесіда. Ілюстрація до літературного твору (вірша, оповідання). Малюнок: «Лисиччина колискова», «Чемний хрущ», «Сімя вечеря коло хати».1практична роб.11Створення олівцем задуманого контуру. Малюнок: «Букет в вазі».1практична роб.12Малюнок «Квіти» (квітковий бал).1практична роб.13Бесіда. Малюнок «Цирк» (циркова арена, коні).2практична роб.14Повторення назв кольорів. Малюнок: «Веселка над містом».1практична роб.15Бесіда. Писанкові мотиви. Малюнок: «Орнамент», «Великодні свята».2практична роб.16Малюнок «Півник» (декоративна композиція).1практична роб.17Малюнок «Наше чудове місто» (свято у Харкові).1практична роб.18Малюнок «Сонячний день» (свято мами).1практична роб.19Бесіда. Птахи. Декоративне зображення пташки за мотивами народного розпису.1практична роб.20Ілюстрація до казки. Наприклад: «Попелюшка», «Снігова королева», «Кіт у чоботях».3практична роб.21«Портрет». Відтворення характеру особи художніми засобами. Вправи.1практична роб.Всього:36

Зміст програми

Вступне заняття. Бесіда про живопис, як вид мистецтва. Техніка безпеки при користуванні олівцями, пензлями, фарбами, фломастерами.

Практична робота. Розфарбовування заданого контуру. Підбір кольорів. Технічні прийоми. Наприклад: «натюрморт», «наш акваріум», «соняшник».

Бесіда про кольори в природі. Виконання малюнків на вільну тему одним кольором. Вправи.

Бесіда, присвячена зимовим святам «від Миколая до Різдва». Обговорення елементів традиційного святкування. Виконання малюнків на тему зимових свят.

Бесіда. Обговорення змісту улюблених казок, головних героїв, їх характерів та вигляду. Виконання малюнків - ілюстрацій. Наприклад: «Котик і півник», «Дюймовочка», «Попелюшка», «Снігова королева», «Кіт у чоботях».

Бесіда. Орнамент, як малюнок, утворений повторенням форм і кольору в певному ритмі. Поняття симетрії і ритму. Демонстрація орнаментів вишивок, тканих виробів, розпису. Виконання робіт - спроба відтворити орнамент в різноманітних композиціях. Вправи.

Бесіда. Акцентування уваги учнів на природні форми обєктів живої природи. Обговорення баченого пейзажу, окремих рослин та їх елементів. Виконання робіт з відображенням природних контурів рослин. Наприклад: «осіннє листя», «соняшник», «букет в вазі».

Бесіда. Наше чудове місто. Привернення уваги учнів до своєрідної архітектури Харкова, до відмінності архітектурних споруд центру і мікрорайонів міста. Виконання робіт з передачею перспективи та пропорцій обєктів, що зображуються. Наприклад: малюнок «Свято у Львові».

Бесіда. Ознайомлення учнів з особливостями народного українського розпису. Демонстрація зразків. Виконання вправ. Обговорення. Виконання робіт з копіюванням окремих елементів запропонованих зразків. Відтворення по памяті зразків, що сподобались. Наприклад: «Пташка», «Калина», «Декоративна композиція з півником».

Мал юнки по памяті та за спостереженням. Спроба передати особливості образу засобами образотворчого мистецтва. Наприклад малюнки: «Діти і святий Миколай», «Свято мами», «Портрет».

.Заключне заняття. Підведення підсумків за рік. Привітання учасників конкурсів і виставок. Завдання на літо.

Прогнозований результат

Учні повинні знати:

про живопис, як вид мистецтва;

про матеріали та інструменти, що застосовуються на заняттях живописом;

техніку роботи з олівцями, фломастерами, фарбами;

про етапність створення картин (задум, ескіз, вибір техніки виконання,

виконання, оформлення);

про існування традиційного народного розпису;

про існування таких видів живописних творів, як портрет, пейзаж, натюрморт, ілюстрація;

про зображення, як декоративні, реалістичні, абстрактні;

про існування перспективи і передачу її на малюнку;

про відтворення пропорцій (більше, менше, однакове, ширше, вужче,

нижче, вище);

основні кольори;

відтінки, способи їх утворення;

про стилізацію (спрощення) при зображенні;

про декорування (прикрашання) зображення;

про необхідність шанобливого ставлення до своїх робіт, робіт інших авторів;

про участь своїх картин в виставках, як високу оцінку роботи.

Учні повинні вміти:

естетично сприймати середовище;

виділяти окремі обєкти композиції, що розглядається;

аналізувати форму і колір цих обєктів;

розміщувати (компонувати) малюнок в заданому форматі;

виконувати малюнок на задану тему;

виконувати всі етапи створення картини (задум, ескіз, компонування,

виконання, декорування);

відтворювати форми простих обєктів;

стилізовано зображувати складні обєкти;

відтворювати малюнок за мотивами народного розпису;

виконувати малюнок в заданій кольоровій гамі;

працювати самостійно;

співпрацювати з однолітками при виконанні колективної роботи.

. Аплікація. Уроки аплікації - це перша зустріч дитини з творчістю, процес опановування наймолодшими учнями певної системи початкового рівня технологічних знань, вмінь і навичок.

Мета занять - формування практичних навичок художньо-творчої діяльності дитини, її розуміння звязку художньо-виразних завдань з ідеєю і задумом:

Створення у дітей правильного уявлення про культуру, побут, традиції українського народу;

Ознайомлення дітей дошкільного віку з видами робіт, де використовують папір, навчання основних прийомів роботи в техніках аплікації та початків паперової пластики.

Програма розрахована на 3 роки навчання (початковий рівень). Група 1-го року навчання складається з дітей віком 3-4 роки. Метою занять групи 1-го року навчання є:

в доступній формі знайомити дітей з таким видом мистецтва, як аплікація;

розвивати у дітей цікавість до творчості;

спонукати їх до вивчення кольорів;

прищеплювати початкові навички моделювання;

ознайомлювати з правилами роботи з папером на площині і в просторі;

вчити користуватись готовими елементами для створення роботи.

На програму 1-го року навчання відведено 36 годин. Кількісний склад групи - 10-12 учнів.

Група 2-го року навчання складається з дітей віком 4-5 років. Метою занять групи 2-го року навчання є:

закріплення навиків з виготовлення аплікації;

усвідомлення належності аплікації як до традиційного, так і до сучасного виду мистецтва;

ознайомлення зі способами обробки паперу для надання елементу бажаної форми;

підтримання цікавості до творчої діяльності;

закріплення навичок виготовлення просторових композицій з паперу із застосуванням елементів моделювання та паперопластики;

ознайомлення з правилами користування ножицями;

На програму 2-го року навчання відводиться 36 годин. Кількісний склад групи -10-12 учнів.

Група 3-го року навчання складається з дітей віком 5-6 років. Метою занять групи 3-го року навчання є:

закріплення та вдосконалення вже набутих знань та вмінь роботи з папером;

навчання самостійно користуватись ножицями;

усвідомлення поетапності процесу створення композиції (задум, ескіз, деталювання, виконання, доповнення);

формування навичок моделювання та паперопластики;

залучення до творчості;

участь у виставках студії.

На засвоєння програми відводиться 36 годин. Кількісний склад групи - 10-12 учнів.

Програма складена з урахуванням вимог Державного стандарту початкової загальної освіти в галузях „Мистецтво, „Людина і світ. В бесідах порушуються питання мистецтва, народознавства, природознавства, літератури. Кожне заняття включає теоретичний матеріал як розяснення та постановку завдання і практичну роботу.

Програма передбачає варіативність форм, методів навчання. На заняттях використовуються пояснювально-ілюстративні (розповідь, пояснення, бесіда, демонстрація), репродуктивні (відтворювальні) та ігрові методи навчання. Поряд з індивідуальною проводиться колективна форма роботи, в тому числі при підготовці до змагань, виставок, інших масових заходів. Створюються умови для диференційованого та індивідуального навчання.

Перевірка та оцінювання знань та вмінь учнів здійснюється під час виконання учнями практичних робіт, а також у формі проведення підсумкових виставок.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН - ПОЧАТКОВИЙ РІВЕНЬ

рік навчання


№ТемаК-сть годинКонтроль1Вступна бесіда. Техніка безпеки.1опитування2Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. „Ромашка.1практична роб.3Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. „Грибочки.1практична роб.4Моделювання. Іграшка „Котик. Модель 1.1практична роб.5Моделювання. Іграшка „Мишка. Модель 1.1практична роб.6Моделювання. Іграшка „Грибочки.1практична роб.7Аплікація „Листочки.1практична роб.8Моделювання. Іграшка „Черепаха.1практична роб.9Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. „Жук1практична роб.10Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. Колективна робота. „Орнамент.Практична роб.11Аплікація. „Черепаха.1практична роб.12Аплікація. „Рибка.1практична роб.13Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. „Будиночок.1практична роб.14Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. „Домашні тварини.1практична роб.15Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. „Сніговик.1практична роб.16Виготовлення ланцюжків на ялинку.1практична роб.17Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. „Равлик.1практична роб.18Моделювання. Іграшка „Равлик, „Курчатко.1практична роб.19Аплікація. „Сонечко.1практична роб.20Моделювання забавки на основі конуса: „Півник, „Зайчик.2практична роб.21Аплікація. Листівки „Квіткові композиції-„.2практична роб.22Аплікація. Писанкові мотиви.2практична роб.23Аплікація. „Сімя.1практична роб.24Аплікація. „Цирк.1практична роб.25Ілюстрація до казки.4практична роб.26Аплікація. „Літо. Колективна робота.1практична роб.27Аплікація. „Пейзаж. Колективна робота.3практична роб.Всього36Зміст програми

Вступне заняття. Поняття аплікації. Бесіда про використання аплікації у побуті та мистецтві. Показ зразків. Знайомство з гуртківцями.

Техніка безпеки. Загальні поняття про матеріали, що використовуються при аплікації. Інструменти, що використовуються при роботі (олівці, ножиці, ножиці з 2-подібною ріжучою кромкою). Правила користування клеєм, ножицями. Правила безпеки роботи з ріжучим та колючим інструментом.

Практична роб.. Збирання малюнку із заданих форм за зразком. Наприклад: „Ромашка, „Грибочки, „Черепаха.

Практична роб.. Збирання малюнку із заданих форм за описом. Наприклад: „Будинок, „Листочки, „Сніговик.

Практична робота. Виготовлення колективного виробу. Техніка безпеки при виготовленні колективної роботи. Розяснення поняття орнаменту, як послідовного повторення форм в заданому ритмі. Демонстрація зразків. Виклеювання за зразком. Вправи. Панно. Орнамент.

Ознайомлення з поняттям паперопластики. Демонстрація зразків. Виготовлення просторових елементів. Практична роб.. Виготовлення ялинкових прикрас (ланцюжків).

Ознайомлення з поняттям моделювання з паперу, способі надання обємної форми плоским елементам для отримання бажаного ефекту. Виготовлення забавок на основі кільця, конуса. Наприклад: „Равлик, „Черепаха, „Курчатко. Практична роб..

Практична робота. Виготовлення аплікації на задану тему з використанням готових елементів. Роботу розмішують в обумовленому просторі (листівка, ф.А4, ф.А3).

Заключне заняття. Підведення підсумків за рік. Завдання на літо.

2-рік навчання


№ТемаК-сть годинКонтроль1Вступна бесіда. Техніка безпеки.1опитування2Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. „Квіти.1практична роб.3Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. „Лісова галявина.1практична роб.4Моделювання. Іграшка „Котик. Модель 1.1практична роб.5Моделювання. Іграшка „Мишка. Модель 1.1практична роб.6Моделювання. Іграшка „Грибочки.1практична роб.7Аплікація. „Листя падає. Колективна робота.Практична роб.8Моделювання. Іграшка „Черепаха.1практична роб.9Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. „Метелики.1практична роб.10Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. Колективна робота. „Орнамент.1практична роб.11Аплікація. „Підводний світ.1практична роб.12Аплікація.„Веселі рибки.1практична роб.13Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. „Місто.Практична роб.14Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. „Домашні тварини.1практична роб.15Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. „Святий Миколай.1практична роб.16Виготовлення ялинкових прикрас.Практична роб.17Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. „Равлик.1практична роб.18Моделювання. Іграшка „Равлик.1практична роб.19Аплікація. „Сонце усміхається.1практична роб.20Моделювання забавки на основі конуса: „Півник, „Зайчик, „Мишка, „Пташка.2практична роб.21Аплікація. Листівки „Квіткові композиції*.2практична роб.22Аплікація. Декоративні композиції з елементами писанкових мотивів.2практична роб.23Аплікація. „Сімя.1практична роб.24Аплікація-ілюстрація до літературного твору (вірша).2практична роб.25Аплікація. „Цирк.1практична роб.26Ілюстрація до казки.2практична роб.27Аплікація. „Літо. Колективна робота.1практична роб.28Аплікація. „Пейзаж. Колективна робота.1практична роб.Всього36Зміст програми


Вступне заняття. Бесіда про аплікацію, як вид мистецтва. Показ зразків.

Техніка безпеки. Повторення понять про матеріали та інструменти, що використовуються при роботі.

.Практична робота. Збирання малюнку із заданих форм за зразком. Наприклад: „Лісова галявина, „Метелики, „Равлик, „Веселі рибки.

.Практична робота. Збирання малюнку із заданих форм за описом. Наприклад: „Місто, „Сімя, „Святий Миколай.

.Повторення поняття орнаменту, як послідовного відтворення форм в заданому ритмі. Виконання вправ. Наприклад: „Орнамент, „Декоративні композиції з елементами писанкових мотивів.

.Колективна робота. Техніка безпеки при спільній роботі. Обговорення сюжету виконання завдання. Наприклад: ілюстрація до вірша, ілюстрація до казки, „Пейзаж.

.Повторення поняття паперопластики. Демонстрація зразків.

Моделювання іграшок „Мишка, „Котик.

.Повторення поняття моделювання з паперу. Повторення назв геометричних фігур. Виготовлення забавок на основі циліндра, конуса. Наприклад: „Мишка, „Пташка, „Півник.

.Практична робота. На задану тему з використанням готових елементів. Робота компонується в заданому форматі: листівка, ф.А4, ф.АЗ, ф.А2. Наприклад: „Листя падає, „Цирк, „Літо.

.Заключне заняття. Підведення підсумків за рік. Оголошення та привітання учасників конкурсів та виставок. Завдання на літо.

3-й рік навчання


№ТемаК-сть годинКонтроль1Вступна бесіда. Техніка безпеки1опитування2Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. „Квіти.1практична роб.3Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. „їжачки з грибочками.1практична роб.4Моделювання. Іграшка „Котик. Модель 1.1практична роб.5Моделювання. Іграшка „Мишка. Модель 1.1практична роб.6Моделювання. Іграшка „Грибочки.1практична роб.7Аплікація „Осінь. Колективна робота.2практична роб.8Моделювання. Іграшка „Черепаха.1практична роб.9Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. „Бджілки.1практична роб.10Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. Колективна робота „Орнамент.1практична роб.11Аплікація. „Підводний світ.1практична роб.12Аплікація. „Морські мешканці.1практична роб.13Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. „Моє місто.2практична роб.14Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. „Домашні тварини.1практична роб.15Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. „Новорічні композиції.1практична роб.16Виготовлення ялинкових прикрас.2практична роб.17Аплікація. Збирання малюнку із заданих форм. „Равлик.1практична роб.18Моделювання. Іграшка „Равлик1практична роб.19Аплікація. „Сонце усміхається.1практична роб.20Моделювання забавки на основі конуса: „Півник, „Зайчик, „Мишка, „Пташка, „Кіт, „Ангелик.3практична роб.21Аплікація. Листівки „Квіткові композиції.1практична роб.22Аплікація. Декоративні композиції з елементами писанкових мотивів.4практична роб.23Аплікація. „Сімя.1практична роб.24Аплікація-ілюстрація до літературного твору (вірша).2практична роб.25Аплікація. „Цирк.1практична роб.26Ілюстрація до казки.2практична роб.27Аплікація. „Літо. Колективна робота.1практична роб.28Аплікація. „Пейзаж. Колективна робота.1практична роб.Всього36Зміст програми

Вступне заняття. Бесіда про аплікацію як вид мистецтва. Показ зразків.

Техніка безпеки. Повторення понять про матеріали та інструменти, що використовуються при роботі. Опитування.

Практична робота. Збирання малюнку із заданих форм за зразком. Наприклад: „Квіти, „їжачки з грибочками, „Домашні тварини.

Практична робота. Збирання малюнку із заданих форм за описом. Наприклад: „Бджілки, „Підводний світ, „Цирк.

Практична робота. Виготовлення колективного виробу. Техніка безпеки при спільній роботі над виробом. Наприклад: аплікація „Осінь, аплікація „Орнамент.

Повторення поняття паперопластики. Демонстрація зразків. Практична роб.: виготовлення ланцюжків на ялинку, моделювання іграшок „Котик, „Мишка.

Повторення поняття моделювання з паперу, як способу надання обємної форми плоским елементам для отримання бажаного ефекту. Виготовлення забавок на основі циліндра, конуса. Наприклад: „Грибочок, „Зайчик, „Пташка, „Півник.

Практична робота. Виготовлення аплікації на задану тему з використанням готових елементів. Роботу розміщують в обумовленому просторі (листівка, ф.А4, ф.АЗ, ф.А2). Наприклад: „Сонце усміхається, „Квіткові композиції, „Моє місто.

Заключне заняття. Підведення підсумків за рік. Оголошення та привітання учасників конкурсів та виставок. Завдання на літо.

Прогнозований результат

Учні повинні знати:

Назви кольорів;

Відомості про аплікацію, як вид мистецтва;

Відомості про види матеріалів, що застосовують для аплікації;

Інструменти та способи їх використання в роботі;

Технологію виконання аплікації (задум, ескіз, малюнок, деталювання, збирання композиції, виклеювання, декорування, оформлення);

Правила використання розгортки для отримання обємної форми;

Найпростіші способи обробки паперу в техніці паперопластики.

Учні повинні вміти:

Користуватись готовими елементами для створення аплікації:

за зразком

за описом

з уяви

Виконувати роботу на задану тему;

Готувати ескіз для створення панно;

Компонувати роботу в обумовленому просторі;

Декорувати композицію;

Моделювати найпростіші форми з паперу;

Використовувати розгортку для виготовлення моделі;

Застосовувати найпростіші прийоми обробки паперу в техніці паперопластики;

Співпрацювати зі своїми однолітками під час виконання колективної роботи.

. Ліпка. Заняття ліпкою бере початок в глибинах історії і належить до найдавніших видів осмисленої діяльності людини. Від первісних часів до наших днів предмети, виготовлені в техніках скульптури і кераміки супроводжують людину в її побуті.

Кожен народ має свої традиції, і відповідно традиційні види мистецтва. Для українського народу одним з найвиразніших та найулюбленіших видів мистецтва є кераміка. Кожна людина повинна знати про свій рід, свій народ, край своїх предків. Навчання ж дітей прийомам ліплення дозволяє не тільки розповісти їм про давні традиції їх народу, а і самим доторкнутись до них, відчути той же захват людини трипілля, коли з-під її рук виходив глиняний таріль, полумисок, забавка-баранець, або оберіг.

Предмет «Ліпка» допомагає у створенні у дітей правильних уявлень про культуру, побут українського народу, формує практичні навички художньо-творчої діяльності, дозволяє залучити дитину до творчості. Заняття ліпкою позитивно впливає на загальний розвиток дитини, збагачує її уяву. Вправи для пальців, якими по суті є всі прийоми ліплення розвивають їх вправність, рухливість. На пальцях і долонях є «активні точки», масаж яких позитивно відбивається на самопочутті дитини, покращує роботу мозгу. Регулярна робота з глиною сприяє в підтриманні гарного тонусу, тим більше, що діти працюють з природним матеріалом, який сам по собі має лікувальні властивості.

Ліплення є особливою дисципліною в системі студії естетичного виховання, яка вчить просторовому мисленню, тобто допомагає розвитку в учнів відчуття тримірності обєму і форми, вмінню відчувати та передавати художніми засобами обєм у просторі. Чим більше прекрасного відкривається маленькій людині у дитинстві, тим точніше буде її відгук на оточуючий світ тим багатшою стане її душа. Естетичні враження проходячи через серце дитини, виявляються в красі поводження, в гармонійності вчинків, утворює смак до всього гармонійного. Естетичні переживання дають дітям найчистішу радість, а радість є могутнім вихователем. Естетичне виховання спрямоване на розвиток в дитині закладених природою здібностей, необхідних для її повноцінного розвитку, формування майбутньої особистості.

Головним завданням предмету є всебічний - гармонійний розвиток дитини, формування її світогляду засобами прикладних дисциплін, розкриття здібностей дітей, формування художнього смаку, дитячої творчості, культурних навиків, відчуття єдності з іншими дітьми.

Програма гуртка складена з урахуванням вимог Державного стандарту початкової загальної освіти в галузях «Мистецтво», «Людина і світ», спрямована на формування в учнях системного мислення. Програма включає елементарні відомості з народознавства. В бесідах порушуються питання історії, мистецтва.

Програма передбачає варіативність форм, методів навчання. На заняттях гуртка використовують пояснювально-ілюстративні (розповідь, пояснення, бесіда, демонстрація, досліди та ін.), репродуктивні (відтворювальні) методи навчання. Кожне заняття включає теоретичний матеріал, практичну роботу. Програма розрахована на 3 роки навчання (початковий рівень).

Мета першого року навчання

При першому знайомстві з предметом, дати відомості про скульптуру, про ті якості, які відрізняють її від інших видів мистецтв, та ті, що обєднують її з ними.

Залучати дітей до культури свого народу, вчити бачити, відчувати, милуватись, захоплюватись чарівним світом мистецтва.

Використовувати ігрові ситуації для засвоєння теми заняття.

Формувати такі якості як уява, память, розвиток почуттів, здібностей, естетичного смаку.

Група першого року навчання складається з дітей віком 3-4 роки. Кількісний склад групи 10-12 чоловік.

Мета другого року навчання

Закріплення методів роботи з глиною.

Виконання основних геометричних форм, з яких складаються предмети, що нас оточують.

Конструювання обємної фігури з геометричних по формі деталей, складання їх у цілісну композицію.

Ознайомлення з методом розминання матеріалу та ліплення обєму пальцями з цілого шматка, не допускаючи механічного підходу до виконання завдання розкатвання кульок, конусів тощо, складання окремих деталей.

Ознайомлення з роботою з натури: вміння дивитися на предмет, аналізувати його обєм, пропорції, форми при постійному порівнянні з натурою.

Група другого року навчання складається з дітей віком 4-5 років. Кількісний склад групи 10-12 чоловік.

Мета третього року навчання

Дати поняття про масу та обєм, співвідношення фігур у композиції, процес вимірювання обєму.

Опираючись на знайомство дітей з обємними формами рослинного світу, через ліплення ними овочів, фруктів, наштовхують їх на творче переосмислення літературних образів, сприйняття образних характеристик через форму, характер обємів.

Навчити передавати характер рухів, пропорції та індивідуальні особливості птахів або тварин. Розвиток зорової памяті.

Ознайомити з поняттям декоративності в скульптурі та методами перетворення природних форм на декоративні.

Оволодіти методикою створення рельєфу. Виконання рослинного орнаменту пластичними засобами.

Група третього року навчання складається з дітей віком 5-6 років. Кількісний склад групи 10-12 чоловік.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН - ПОЧАТКОВИЙ РІВЕНЬ

-й рік навчання

художній естетичний виховання особистість

№ТЕМАГодиниКонтроль1Вступна бесіда. Техніка безпеки1опитування2Ознайомлення з прийомами ліплення. «Куля», «Колобок»1практична роб.3Ліплення простих геометричних форм1практична роб.4Ліплення простих форм:Яблуко», „Груша»2практична роб.5Ліплення простих форм: „Сніговик1практична роб.6Виконання композиції з кількох предметів. «Тарілка з фруктами»2практична роб.7Засвоєння методу ліпки за допомогою «пласта», „шнура».»Кошик з грибами»2практична роб.8Ліплення фігур поєднанням різних за формою деталей: „Ромашка»,»Черепаха»2практична роб.9Ліплення української народної іграшки:»Півник»2практична роб.10Ліплення персонажів українських народних казок:»курочка».»мишка»2практична роб.11Тема «ялинка»2практична роб.12Уявлення про прості геометричні форми: куб. Конус. Циліндр.2практична роб.13Виготовлення керамічного пласта (медалі),знайомство з формою овала, кола, квадрата.3практична роб.14Виконання фактури на керамічних виробах ,як декору.4практична роб.15Виготовлення керамічного посуду способом «пласта»3практична роб.16Ліплення української народної іграшки «баранець»2практична роб.17Ліплення персонажів українських народних казок :»3айчик»2практична роб.18Тема «Моя улюблена домашня тварина»2практична роб.Всього:36

Зміст програми

Вступна бесіда. Основні відомості про скульптуру та кераміку, про якості ,які відрізняють їх від інших видів мистецтва .Організація робочого місця. Матеріали та інструменти. Техніка безпеки.

Вивчення прийомів ліплення (розминання глини, ліплення обєму пальцями з цілого шматка, розкачування). Розповідь демонстрація, практична роб.

Ліплення простих форм. Вправи. Наприклад: «Яблуко», «Груша», «Курочка».

Бесіда. Знайомство з простими геометричними формами. Їх вигляд, назви (куля, конус, куб, циліндр). Виконання композиції з кількох простих форм шляхом поєднання окремих елементів. Вправи. Наприклад: «Сніговик», «Тарілка з фруктами».

Ознайомлення зі зразками кераміки як традиційного виду мистецтва. Розповідь демонстрація. Поняття стилізації, практична роб. Вправи. Наприклад: «Півник», «Баранчик».

Виготовлення керамічного пласта. Знайомство з формою овалу, кола, квадрата, Засвоєння поняття рельєфу. Компонування фігур на площині, практична робота. Вправи. Наприклад: «Медаль», «Кулон».

Бесіда про посуд та способи його виготовлення. Демонстрація зразків. Виготовлення керамічного посуду способом «пласта» і «шнура».практична роб., Вправи. Наприклад: «Кошик».

Бесіда про народну казку. Ліплення персонажів казок, практична роб.. Вправи. Наприклад: «Колобок», «Мишка», «Курочка», «Зайчик».

Ліплення фігур поєднанням різних за формою деталей, практична роб.. Вправи. Наприклад:»Ромашка», «Черепаха».

Бесіда «Рух». Передача руху обєкта при виготовленні фігури. Демонстрація зразків, практична роб., вправи. Наприклад: «3айчик», «Домашні тварини».

Бесіда. Поняття декорування (прикрашання).Способи виконання фактури на керамічних виробах. Розпис і інкрустування (поняття).Демонстрація зразків, практична роб. Вправи.

-й рік навчання


№ТемаГодиниКонтроль1Вступна бесіда. Техніка безпеки.1опитування2Повторення прийомів ліплення. Виконання простих геометричних форм:»Куля»,»Конус»,»Циліндр»2практична роб.3Ліплення простих предметів. Тема «Овочі, фрукти».2практична роб.4Виконання композиції з кількох предметів:»Тарілка з фруктами»* «Кошик з овочами», «Кошик з грибочками».2практична роб.5Ліплення фігурок поєднанням різних за формою деталей. Птахи (курчата, зозуля, півник, лебідь, качка, сова). Тварини (кішка, мишка, собачка, лисичка, зайчик, їжачок)10практична роб.6Ліплення фігурок із застосуванням прийомів витягування :удав, слон, крокодил.3практична роб.7Ліплення складних тематичних композицій з використанням раніше засвоєних прийомів: «лісова галявина», «острів з крокодилами» і т.п.4практична роб.8Повторення прийомів декорування поверхні.2практична роб.9Виготовлення декоративних пластів з використанням різної фактури.2практична роб.10Виконання стилізованої людської фігурки.2практична роб.11Виготовлення складної фігурки з поєднанням елементів: вершник, човняр.6практична роб.Всього36

Зміст програми

Вступна бесіда. Основні відомості про скульптуру і кераміку, про якості, які відрізняють їх від інших видів мистецтва. Організація робочого місця. Матеріали і інструменти. Техніка безпеки.

Вивчення прийомів ліплення (розминання глини, ліплення обєму пальцями з цілого шматка. Розкачування). Розповідь, демонстрація, практична робота. Ліплення простих форм. Вправи. Наприклад:»Овочі», «Фрукти».

Бесіда,знайомства з простими геометричними формами. Їх вигляд, назви (куля, конус, куб, циліндр). Виконання композиції з кількох простих форм шляхом поєднання окремих елементів. Вправи. Наприклад: «тарілка з фруктами», «кошик з овочами», «кошик з грибочками».

Ознайомлення із зразками кераміки ,як традиційного виду мистецтва. Розповідь, демонстрація. Поняття стилізації. Практична робота. Вправи. Наприклад: «Півник», «Баранчик», «Качка». «Коник».

Виготовлення керамічного пласта. Знайомства з формою овала, кола, квадрата. Засвоєння поняття рельєфу. Компонування фігур на площині, практична робота. Вправи. Наприклад:»Медаль», «Кулон», «Хатка»,»Соняшники».

Бесіда про посуд та способи його виготовлення. Демонстрація зразків. Виготовлення керамічного посуду способом «шнура» і «пласта». Практична робота. Вправи. Наприклад: «»Кошик», «Таріль», «Ваза».

Бесіда про народну казку. Ліплення персонажів казок. Практична робота. Вправи. Наприклад:»Ріпка», «Ведмідь», «Червона шапочка».

Ліплення фігур поєднанням різних за формою деталей. Практична робота. Вправи. Наприклад: Птахи журчата, зозуля, півник, лебідь, качка, сова). Тварини (кішка, мишка, собака, лисиця, Зайчик, їжачок)

Ліплення фігур поєднанням різних за формою деталей. Практична робота. Вправи. Наприклад: «Удав», «слон», «крокодил».

Бесіда. «Рух».Передача руху обєкта при виготовленні фігури. Демонстрація зразків. Практична робота. Вправи. Наприклад: «3айчик», «Домашні тварини», «Стилізована людська фігурка».

Бесіда. Поняття декорування (прикрашання).Способи виконання фактури на керамічних виробах. Розпис і інкрустування (поняття). Демонстрація зразків. Практична робота. Вправи.

Ліплення складних тематичних композицій з використанням раніше засвоєних форм і прийомів. Бесіда. Демонстрація зразків. Практична робота. Вправи. Наприклад: «Лісова галявина», «вершник», «Човняр».

-й рік навчання


№ТемаГодиниКонтроль1Вступна бесіда техніка безпеки.1опитування2Виконання квітки2ромашка»1практична роб.3Ліплення поєднанням різних за формою деталей. Фігурка «кіт»,»лисиця»2практична роб.4Композиція «Гриби в кошику»1практична роб.5Листок дерева1практична роб.6Композиція з геометричних фігур (циліндр,конус куля)2практична роб.7Фігурка «черепаха»1практична роб.8Фігурка «равлик»2практична роб.9Композиція «будинок»2практична роб.10Композиція «домашні тварини»2практична роб.11Композиція «зайчик під липкою»2практична роб.12Композиція «сніговик»1практична роб.13Рельєф «сніжинки»1практична роб.14Композиція «ялинка»1практична роб.15Композиція «Миколаю»2практична роб.16Фігурка «клоун»1практична роб.17Композиція «цирк»2практична роб.18Композиція «тварини на манежі»2практична роб.19Композиція «пташеня у гнізді»2практична роб.20Фігурка «жираф»1практична роб.21Фігурка «слон»1практична роб.22Виготовлення примітивного посуду2практична роб.23Композиція «дерево»2практична роб.Всього36

Зміст програми

Вступна бесіда. Основні відомості про скульптуру і кераміку, про якості, які відрізняють їх від інших видів мистецтва. Організація робочого місця. Матеріали і інструменти. Техніка безпеки.

Повторення прийомів ліплення (розминання глини, ліплення обєму пальцями з цілого шматка, розкачування). Розповідь, демонстрація, практична роб. Ліплення простих форм. Вправи. Наприклад: „Овочі, «Фрукти».

Бесіда, знайомства з простими геометричними формами .їх вигляд, назви (куля, конус, куб, циліндр). Виконання композиції з кількох простих форм шляхом поєднання окремих елементів. Вправи. Наприклад:»Тарілка з фруктами», «Кошик з овочами», «Кошик з грибочками».

Ознайомлення із зразками кераміки ,як традиційного виду мистецтва. Розповідь демонстрація. Поняття стилізації. Практична роб.. Вправи. Наприклад:»Півник», «Баранчик», «Качка», «Коник».

Виготовлення керамічного пласта. Знайомства з формою овала, кола, квадрата. Засвоєння поняття рельєфу. Компонування фігур на площині. Практична роб. Вправи. Наприклад: «Медаль». «Кулон», «Хатка»,«Сніжинки»,«Ялинка».

Бесіда про посуд та способи його виготовлення .Демонстрація зразків. Виготовлення керамічного посуду способом «шнура» і «пласта». Практична роб. Вправи. Наприклад: «Кошик», «Таріль», «Ваза».

Бесіда про народну казку. Ліплення персонажів казок. Практична роб., вправи. Наприклад: «Ріпка», «Котик і півник», «Івасик Телесик».

Ліплення фігур поєднанням різних, за формою деталей. Практична роб. Вправи. Наприклад: Птахи (курчата ,зозуля ,півник ,лебідь ,качка, сова) Тварини (кішка, мишка, собака, лисиця, зайчик, їжачок). Ліплення фігурок з застосуванням прийомів витягування. Практична роб. Вправи. Наприклад: «Удав», «Слон», «Крокодил», «Равлик», «Краб», «Риби».

Бесіда «Рух». Передача руху обєкта при виготовленні фігури. Демонстрація зразків, практична роб. Вправи. Наприклад: «Зайчик», «Домашні тварини», «Стилізована людська фігурка».

Бесіда. Поняття декорування (прикрашання). Способи виконання фактури на керамічних виробах. Розпис та інкрустування (поняття). Виготовлення примітивного посуду. Демонстрація зразків, практична робота, вправи.

Ліплення складних тематичних композицій з використанням раніше засвоєних форм і прийомів. Бесіда. Демонстрація зразків, практична роб.. Вправи. Наприклад: Композиції «Домашні тварини», «Цирк», «Пташенята в гнізді», «Клоун», «Африка».

Підсумкове заняття.

Прогнозований результат

Учні мають знати:

Про використання глини, як матеріалу для роботи в техніках скульптури і кераміки.

Про традиційність мистецтва ліплення (іграшки, посуд, прикраси). Про організацію робочого місця.

Про інструменти, які застосовуються в роботі і техніку безпеки при роботі з ними.

Про технологію ліплення.

Про технологію виготовлення теракоти (видобування глини в карєрі,

підготовка глини до роботи, задум твору, ліплення, сушка, глазурування

при потребі, випал).

Про способи ліплення.

Про способи утворення фактури.

Про поняття декоративності і стилізації.

Учні мають вміти:

Сприймати предмет в просторі.

Застосовувати свої знання про способи ліплення з глини (пласт, шнурівка, комок з витягуванням елементів).

Виділяти прості геометричні форми, з яких складається обєкт на який вони дивляться.

Передавати форму простих обєктів.

Передавати пропорції обєктів або співвідношення предметів в композиції.

Передавати рух обєкта при виготовленні фігурок.

Використовувати початкові знання з кераміки і брати участь в етапах технологічного процесу (ліплення, сушка, розпис, інкрустування склом, підготовка до випалу).

Робити забавки з глини за зразком традиційної народної іграшки. Володіти методикою створення рельєфу.


3.2 Експериментальна перевірка ефективності діяльності студії раннього естетичного розвитку дошкільників „Равлик


Мета й умови експерименту. Метою експерименту була перевірка висунутої нами гіпотези, сутність якої полягає в тому, що створення необхідних педагогічних умов щодо організації художньо-естетичної роботи ЦДЮТ №5 м. Харкова сприятиме підвищенню її ефективності: процес художньо-естетичного виховання буде більш успішним, якщо він буде забезпечений новим програмно-дидактичним матеріалом (авторські навчальні програми раннього естетичного розвитку), і буде створена емоційно-комфортна атмосфера навчання дітей, що сприятиме формуванню таких художньо-естетичних якостей, як:

естетичне усвідомлення прекрасного;

художній смак;

уміння творчо створювати продукти ручної творчості.

Для перевірки гіпотези в студії раннього розвитку „Равлик проводився педагогічний експеримент. У програмі експерименту були передбачені наступні неварійовані умови:

однакова наповнюваність групи (9 чоловік);

робота в групі проводилася за розробленими авторськими програми по дисциплінах: Живопис, Аплікація, Ліпка;

були розроблені єдині критерії оцінювання;

фіксація результатів експерименту проводилася за методикою Є.В. Пчелінцевої (додаток №3).

Хід експерименту. Експеримент проводився в 2010 році в студії раннього розвитку „Равлик серед дітей початкового рівня 2-го року навчання (5-6 років).

Матеріалом для художньо-естетичного виховання були програми навчання ручній творчості (Живопис, Аплікація, Ліпка). Діти навчалися самостійно створювати контур для розфарбування, розфарбовувати заданий контур, малювати по памяті; ознайомлювалися зі способами обробки паперу для надання елементу бажаної форми, з правилами користування ножицями; з методами роботи з глиною, виконання основних геометричних форм, конструювання обємної фігури з геометричних по формі деталей, складання їх у цілісну композицію. В процесі занять формувалися творчі здібності створювати продукти ручної праці.

Результати експерименту. Для проведення зрізу були розроблені критерії оцінювання сформованості художньо-естетичних якостей, які представлені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 - Критерії оцінювання рівня сформованості художньо-естетичного смаку дошкільників

Критерії сформованості художньо-естетичного смакуПоказники критеріївРівень сформованості художньо-естетичного смаку1. Естетичне усвідомлення витвору мистецтвадитина вміє дати вірну оцінку; може описати витвір;високийдитина має труднощі з оцінкою витвору, але вірно визначає кольори;середнійдитина не може дати оцінку самостійно; насилу визначає кольори;низький2. Розвиток художнього смаку дитина вміє правильно підібрати колір, гамму; встановлює правильні пропорції;високийдитина не завжди вдало підбирає елементи костюму; насилу підбирає кольори, встановлює пропорції;середнійдитині важко з вибором кольору; за допомогою вчителя підбирає елементи, встановлює пропорції;низький3. Уміння творчо створювати продукти ручної творчості. дитина самостійно справляється із завданням; правильно підбирає кольори; правильно встановлює пропорції;високийдитина справляється із завданням, але важко при виборі елементів;середнійдитина не справляється із завданням самостійно; за допомогою вчителя підбирає кольори, елементи виробу.НизькийОтримані результати зрізу представлені в таблицях 3.2 і 3.3.


Таблиця 3.2 - Результати зрізу (на початок експерименту)

ГрупаІмя, прізвище дитиниРівні сформованості художньо-естетичного смакуЕГ Олена Д.ВЄгор Е.ВТетяна К.ВМикита К.СДанило Л.НМикола Г.САртур П.СМарина О.НСофійка В.С

Таблиця 3.3 - Результати зрізу (на кінець експерименту)

ГрупаІмя, прізвище дитиниРівні сформованості художньо-естетичного смакуЕГ Олена Д.ВЄгор Е.ВТетяна К.ВМикита К.СДанило Л.НМикола Г.САртур П.ВМарина О.НСофійка В.В

Загальний рівень художньо-естетичного розвитку дітей можна представити у вигляді діаграми на рисунках 3.1 і 3.2.

Рис. 3.1 - Діаграма сформованості художньо-естетичного смаку дошкільників (на початок експерименту)


Рис. 3.2 - Діаграма сформованості художньо-естетичного смаку дошкільників (на кінець експерименту)


Аналіз даних таблиць і діаграм дозволяє зробити висновок про те, що використання спеціально розробленої методики, оснащеної програмно-дидактичним матеріалом, підвищує ефективність художньо-естетичного виховання дошкільників, а отже й вносить позитивні зміни в систему організації роботи з художньо-естетичного виховання в ЦДЮТ № 5 м. Харкова.

Заняття ручною творчістю по усіх дисциплінах проходили на високій емоційній ноті. Згодом цей настрій зберігався на весь день. І це є одним з кращих результатів. Як наголошувалося вище, саме емоційні реакції і стани дитини є критерієм дієвості художньо-естетичного виховання. Правильно організоване, націлене на дитину заняття, викликає непідробний інтерес і відгук у кожній дитині. Емоційно насичений матеріал залишає глибокий відбиток у душі дитини. З художньо-естетичним розвитком відбувається і духовний розвиток людини. Те, що сьогодні дитина сприймає емоційно, завтра переросте в усвідомлене відношення і до мистецтва, і до життя.

Підводячи підсумки дослідницької роботи, направленої на розвиток художньо-творчого смаку дітей дошкільного віку в системі занять по образотворчій діяльності, можна відзначити, що у дітей підвищився не тільки рівень художніх здібностей, але й стало очевидне особистісне зростання кожного вихованця, що підтверджують позитивні результати виконаної роботи:

Діти набули цінного досвіду творчого втілення задумів, досвіду партнерських відносин, активної взаємодії на основі образотворчої діяльності, навчилися вільніше виражати свої думки.

Діти навчилися допомагати один одному, вибудовувати партнерські відносини з педагогом, це додало упевненості навіть самим затиснутим дітям.

Дошкільники використовували елементи декору в своїх малюнках, як на занятті, так і у вільній діяльності; прагнули додати образу виразність за допомогою форми, кольору, композиції.

Діти пішли від стереотипних образів, їхні роботи стали яскравіші та різноманітніші, більш оригінальними та цікавішими за змістом, виконані через призму свого індивідуального бачення.

Дошкільники звикли до термінів і понять, навчилися розуміти їхній сенс.

Спочатку дітям важко було у виборі потрібного образотворчого матеріалу, іноді невдало комбінували техніку, образи виходили недостатньо виразними, іноді занадто декоративними (особливо у дівчаток).

У ході роботи з батьками, на початковому етапі педагог зіткнулася з тим, що багато хто не розумів, яке важливе значення має розвиток художньо-творчих здібностей, уяви дитини саме в дошкільному дитинстві для повноцінного розвитку особистості.

Педагог ознайомила батьків з особливостями дослідження, що проводиться. Розяснила, на якому етапі свого розвитку в образотворчій діяльності знаходилися їхні діти на початку дослідження, чим можуть допомогти батьки та які умови слід створити вдома. Після проведення циклу спеціально організованих занять з дітьми, надала батькам результати експериментально-дослідницької роботи. Разом з батьками організували проведення виставок творчих робіт.

Взаємодія і співпраця педагога, колективу ЦДЮТ №5 і батьків, єдина позиція в розумінні перспектив розвитку дитини стало однією з найважливіших умов розвитку дитячої творчості.

Отже, підставою для успішного розвитку художньо-естетичних здібностей дітей є:

. Систематична комплексна робота з використанням нових методик навчання ізодіяльності, спілкування і взаємодії з дитиною.

. Створення умов для вільної самостійної діяльності, розвитку уявлень про різноманіття навколишнього світу, можливості самовиразитися.

. Взаємодія і співпраця педагога і батьків, єдина позиція в розумінні перспектив розвитку дитини.

. Творче зростання педагогів, виховання власної креативності.

3.3. Рекомендації з удосконалення організації художньо-естетичної роботи ЦДЮТ №5 м. Харкова


Реформування системи позашкільної освіти в умовах нової освітньої політики держави передбачає виведення позашкільних навчальних закладів на якісно новий рівень діяльності за рахунок модернізації управління позашкільним педагогічним процесом. Система управління позашкільним педагогічним процесом - це взаємозвязок, взаємозалежність та взаємопідпорядкування основних його понять та їхня реалізація в єдності (мета, зміст позашкільної освіти і виховання, вибір оптимальних форм, методів та засобів виховного впливу, аналіз наслідків діяльності та корегування).

Управлінська самостійність керівника освітнього закладу, зокрема позашкільного, досить часто обмежена. Це стосується і матеріально-технічного забезпечення навчально-виховного процесу, і процедури затвердження навчальних планів, і розробки навчальних програм, і укладання штатного розкладу та встановлення кількості ставок штатних одиниць, і своєрідності та специфічності контингенту вихованців тощо. Якісь із цих обмежень повязані із браком бюджетних коштів, інші існують за традицією, як інерції попереднього досвіду, і це природно, оскільки немає майбутнього без минулого. Управління самим освітнім закладом також багато в чому зберігає риси попереднього періоду, значною мірою воно ґрунтується на приписах, що поступають "зверху і, відповідно, трансформуються в приписи для персоналу закладу. Через це управління часто має реактивний характер, який є реакцією на поточні події - отримані вказівки, виниклий конфлікт, відхилення від установлених норм. Управління всередині закладу, як і раніше, залишається переважно адміністративним управлінням. Характер управління будь-яким освітнім закладом визначається ступенем його автономізації, впливом місцевого соціуму на управління і вибором стратегії управління безпосередньо керівником освітнього закладу. Виходячи із цього, можна стверджувати, що ефективне управління від простого управління відрізняється створенням обєктивних передумов для переходу позашкільного навчального закладу від стратегії виконання до стратегії синтезу виконання й одночасно вибору власної програми розвитку.

У ситуації, коли зростатиме самостійність закладу освіти в організації виховного та освітнього процесів і, відповідно, зростатиме його відповідальність за результати, буде зростати й необхідність у формуванні кожним освітнім закладом власної програми управління якістю навчально-виховного процесу, оскільки процес вимагає тривалої, інколи протягом декількох років, діяльності зі створення необхідних умов для досягнення бажаних результатів „на виході.

Один з аспектів особистісно-орієнтованого навчання - створення умов для реалізації дитиною власної освітньої траєкторії, зумовленої природними можливостями, запитами, інтересами, здібностями. Саме в закладах позашкільної освіти можливо подолати традиційну суперечність навчання між вимогами держстандартів щодо загальноосвітньої підготовки та потребами й інтересами особистості.

Процес художньо-естетичного виховання особистості в ЦДЮТ має низку переваг, оскільки:

відсутність жорсткої регламентації навчально-виховного процесу;

самостійна розробка освітніх програм, стратегічних документів закладу, виховних проектів і систем, прикладної методичної продукції;

відсутність державних стандартів;

наявність комфортного естетичного середовища життєзабезпечення кожного вихованця;

у центрі освітнього процесу знаходиться унікальна особистість дитини з її здібностями, задатками, потребами та інтересами.

Управління позашкільним закладом повинно забезпечувати ефективне функціонування та взаємодію всіх його підрозділів із метою досягнення стратегічних і тактичних цілей діяльності.

Специфіка управлінської діяльності позашкільного навчального закладу зумовлена особливістю відкритості керованих систем. Тому для забезпечення якісного результату має бути використаний системно-діяльнісний підхід до управлінської діяльності. Цей підхід передбачає:

глибоке усвідомлення загальних цілей і завдань навчання і виховання, які регламентуються директивними державними документами;

всебічне вивчення особистості дитини;

визначення на основі вивчення особистості дитини конкретних цілей і програмних завдань ціннісно-орієнтаційної діяльності в позашкільному навчальному закладі;

організація взаємодії джерел організованого впливу сімї, педагогів, колективу дітей та суспільно-громадських інститутів;

використання активних методів і форм навчально-виховного впливу;

створення організаційно-педагогічних умов ефективної особистісно-зорієнтованої взаємодії педагогів і дітей;

кваліфіковане управління процесом навчання і виховання дітей та інноваційною діяльністю в позашкільному навчальному закладі.

На нашу думку, для покращення системи художньо-естетичного виховання в ЦДЮТ необхідно використовувати:

. Інноваційні форми роботи в гуртку - важливий чинник оптимізації навчально-виховного процесу. Зазначимо, що впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес та управлінську діяльність формує позитивний імідж сучасного навчально-виховного закладу. У свою чергу соціум визначає його престижність, а від цього залежить популярність закладу на освітянському ринку. Отже, імідж формує попит батьків на освітянські послуги саме того позашкільного навчального закладу, який, на їхній погляд, має високий рейтинг серед інших подібних закладів, що визначається, у першу чергу, якістю знань та вмінь вихованців. Позитивний імідж закладу дає можливість розповсюджувати свій досвід за межі нашої області, брати участь у міжнародних конкурсах, педагогічних виставках різних рівнів.

. Участь у конкурсах педагогічної майстерності - стимул для постійного самовдосконалення та творчого зростання педагогів закладу.

. Створення моделі виховної системи художньо-естетичного напряму роботи позашкільного закладу шляхом впровадження наскрізного програмування. Сутність позашкільної освіти полягає в тому, щоб навчити вихованців вирішувати нестандартні життєві завдання, до числа яких можна віднести дослідницькі, творчі, світоглядні, на основі прикладних знань. Усе це вкладається в поняття функціональна грамотність і найповніше може бути реалізовано, з нашої точки зору, саме засобами введення в практику системи наскрізного програмування. Детальніше варто сказати про роботу педагогічного колективу над створенням наскрізних програм, про етапи підготовки до введення їх у дію і, зрештою, безпосередню діяльність із реалізації. На етапі розробки наскрізної програми (етап проекту) зясовується актуальність теми, аналізується професійний та творчий потенціал педагогічного колективу, розробляється й узгоджується на методичній раді система роботи над проектом. Паралельно в колективі має бути сформовано мотиваційну готовність до реалізації задуманого. Умовою формування такої готовності є створення ситуації „занурення колективу в головну ідею програми. Метод „занурення активно використовується під час організації „круглих столів, семінарів, обговорень тощо. Методичною службою забезпечується превентивна теоретична підготовка педагогічного складу (етап конструювання), у ході якої предметно обґрунтовується необхідність створення такої програми, виявляється група професійно активних педагогів, найбільш зацікавлених у впровадженні пропонованої теми, начитується тематичний лекційний матеріал, приймаються пропозиції від керівників гуртків, безпосередніх учасників впровадження готового проекту, готується та систематизується документальна база. У ході введення наскрізної програми в практичну роботу закладу проводиться корекція, доповнення та адаптація деяких положень до спеціальних умов роботи кожного творчого дитячого колективу (етап моделювання).

. Пропонуємо алгоритм дій поетапного управління сучасним позашкільним закладом в художньо-естетичному напрямі:

І етап - постановка перед педагогічним колективом мети і завдань, які виходять із державно-нормативних документів про освіту і виховання, даних діагностико-аналітичних матеріалів та відповідають місії закладу, стратегічній політиці та концепції розвитку.

ІІ етап - діагностика і всебічний психолого-педагогічний аналіз діяльності учнівсько-педагогічного колективу за минулий навчальний рік у розрізі поставлених мети і завдань.

Він є основою всієї діяльності керівника позашкільного закладу, його заступників, навчальної частини, методичної та психологічної служби і сприяє вдосконаленню навчально-виховного процесу.

Психолого-педагогічний аналіз передбачає глибокий та детальний контроль за навчально-виховним процесом в освітніх і клубних структурах, використання всіх його форм та підбиття підсумків перевірок на педагогічних радах, методичних радах, засіданнях методобєднань, оперативних нарадах, педагогічних консиліумах, під час проведення індивідуальних бесід.

Під час аналізу особлива увага звертається на:

основні педагогічні умови підвищення ефективності навчально-виховного процесу;

результативність навчально-виховного процесу, творче ставлення вихованців до діяльності.

Дані аналізу узагальнюються в наказах, методичних листах, обовязково порівнюються з даними попередніх років.

На основі діагностики, аналізу коригується структурно-логічна модель навчально-виховного процесу та зміст діяльності позашкільного закладу. ІІІ етап - планування роботи позашкільного навчального закладу відповідно до проблемної науково-методичної теми та обраної стратегії розвитку. Виходячи з поставлених мети і завдань, детального психолого-педагогічного аналізу, узагальнення даних діагностики, висновків і спостережень директора, його заступника, методиста, керівників освітніх та клубних структур, рекомендацій та пропозицій членів педагогічного колективу складається перспективний план роботи на рік, навчальний план на рік та календарний план на місяць.етап - керівництво і контроль позашкільним педагогічним процесом спрямовані на забезпечення рівня знань, умінь, навичок вихованців, рівня їхньої вихованості та готовності успішно адаптуватися й реалізуватися в життєвому просторі.

Ефективне управління характеризується орієнтацією на мету, модель колективу-команди і системним підходом до організації життєдіяльності позашкільного закладу.

Критерії ефективності управлінської діяльності в художньо-естетичному напрямі:

Досягнення запланованої мети.

Відповідність концепції управління концепції розвитку позашкільного закладу.

Міра дієвості впливу управлінської системи на ціннісні орієнтації та мотиваційну сферу.

Ступінь залежності професійної майстерності педагогів і динаміки розвитку особистості вихованців від управлінської діяльності.

Ступінь впливу стилю та методів управління на морально-психологічний клімат у колективі.

На підставі аналізу недоліків, що існують у системі організації роботи з художньо-естетичного виховання дітей у позашкільному навчально-виховному закладі було внесено пропозиції щодо вдосконалення організації художньо-естетичного напряму в роботі закладу шляхом експериментального впровадження авторської програми організації діяльності студії раннього естетичного розвитку дітей дошкільного віку „Равлик.

Мета діяльності студії раннього естетичного розвитку «Равлик» - всебічний гармонійний розвиток дитини, активізування дитячої творчості та інтелекту на базі авторських програм за дисциплінами: живопис, ліпка, аплікація.

Враховуючи вікові особливості учнів, розроблено програму організації естетичного виховання дошкільників у студії раннього естетичного розвитку, що передбачала використання на заняттях ігрових форм, ілюстрованих розповідей, виконання колективних та самостійних завдань, екскурсії.

В основу авторської програми було покладено такі принципи: принцип розвиваючої взаємодії педагога, батьків і дитини; принцип виховуючого навчання; принцип розвиваючого навчання; принцип гуманізації, співпраці, партнерства; принцип диференціації, врахування індивідуальності дитини; принцип інтегрованого підходу; принцип наочності; принцип доступності матеріалу; принцип побудови програми від простого до складного; принцип повторності матеріалу.

Спеціально організована експериментальна робота підтвердила ефективність внесення змін в організацію роботи з художньо-естетичного виховання в ЦДЮТ №5 м. Харкова шляхом організації діяльності студії раннього естетичного розвитку дошкільників «Равлик».

Розроблений зміст і форми організації художньо-естетичної роботи ЦДЮТ №5 м. Харкова в авторській навчальній програмі відповідають сучасним вимогам розвитку та віковим особливостям дитини, забезпечують створення емоційно-комфортної атмосфери навчання дітей, що сприяє підвищенню її ефективності й формуванню таких якостей, як: естетичне усвідомлення прекрасного; художній смак; творчі здібності.

В результаті проведеної роботи отримана позитивні зрушення у сформованості у дітей дошкільного віку художньо-естетичного смаку.

ВИСНОВКИ


. Вивчення психолого-педагогічної літератури з проблеми художньо-естетичного виховання дітей дошкільного віку дозволило зясувати, що художньо-естетичне виховання займає важливе місце в усій системі навчально-виховного процесу, оскільки за ним стоїть не тільки розвиток естетичних якостей людини, але й усієї особистості в цілому: її сутнісних сил, духовних потреб, етичних ідеалів, особистих і суспільних уявлень, світогляду. Сутність художньо-естетичного виховання полягає у формуванні художнього смаку, виробленні й удосконаленні в дитині здатності естетичного усвідомлення прекрасного в мистецтві й у житті, правильного розуміння й оцінювання його, у розвитку здатності до власної самостійної творчості й створення прекрасного.

Дошкільний вік - найважливіший етап розвитку й виховання особистості, найбільш сприятливий для формування художньо-естетичної культури, оскільки саме в цьому віці у дитини переважають позитивні емоції, з'являється особлива чутливість до мовних і культурних проявів, особиста активність, відбувається якісні зміни у творчій діяльності. Саме цей вік є для дитини сенситивним до сприйняття, усвідомленню прекрасного, формуванню художнього смаку й творчих здатностей.

. На підставі аналізу зясовано, що процес організації роботи з художньо-естетичного виховання особистості в ЦДЮТ має низку переваг: відсутність жорсткої регламентації навчально-виховного процесу; можливість самостійної розробки освітніх програм, стратегічних документів закладу, виховних проектів і систем, прикладної методичної продукції; відсутність державних стандартів; наявність комфортного естетичного середовища життєзабезпечення кожного вихованця; у центрі освітнього процесу знаходиться унікальна особистість дитини з її здібностями, задатками, потребами та інтересами.

Розглядаючи роботу з художньо-естетичного виховання в ЦДЮТ №5 як єдину педагогічну систему, було зясовано, що: відповідно до робочого навчального плану за художньо-естетичним напрямом початковим рівнем підготовки охоплено найменшу кількість дітей, у деяких гуртках зовсім не передбачається художньо-естетичне виховання на початковому рівні; проведений аналіз програм роботи кожного гуртка виявив, на жаль, відсутність спільних тем для опрацювання, у звязку з чим введення інтеграційних тем, на думку автора, дозволило б більш повно формувати єдину світоглядну позицію в учнів щодо системи художньо-естетичних цінностей; Центр з метою визначення рівня практичної підготовки вихованців, учнів і слухачів проводить організаційно-масову роботу в формі конференцій, концертів, змагань, походів, екскурсій, експедицій, навчально-тренувальних зборів та інших форм роботи, передбачених Статутом, однак, аналіз документів засвідчив відсутність системи діагностики щодо вивчення рівнів сформованості художньо-естетичного смаку вихованців; заклад працює з урахуванням соціального запиту району, проте існують значні упущення щодо охоплення системою виховання дітей дошкільного віку.

. На основі аналізу організації художньо-естетичної роботи в ЦДЮТ №5 м. Харкова було розроблено та експериментально апробовано авторську програму раннього художньо-естетичного розвитку дошкільників «Равлик», за якою було організовано діяльність студії раннього естетичного розвитку дітей дошкільного віку, що передбачала: організацію художньо-естетичного виховання на основі єдності діагностичних, прогностичних, координаційних, науково-методичних і контролюючих функцій управління адміністрації позашкільного закладу; використання інноваційних форм роботи в гуртку з адаптацією відповідно до вікових особливостей дітей; постійну спільну робота педагогічного колективу закладу над підвищенням рівня педагогічної майстерності керівників гуртків, відповідно до сучасних освітніх вимог.

У результаті спеціально організованої експериментальної роботи було отримано результати щодо підвищення рівня сформованості художньо-естетичного смаку у дітей дошкільного віку, що займалися в студії раннього розвитку.

. Розроблено рекомендації щодо удосконалення організації художньо-естетичної роботи ЦДЮТ №5 м. Харкова. У сучасних умовах реформування системи позашкільної освіти потрібно в управлінні переходити від стратегії виконання державних вказівок до стратегії синтезу виконання й одночасно вибору власної програми розвитку, яка будувалася б на основі соціального запиту конкретного району м. Харкова.

Розроблено алгоритм дій поетапного управління сучасним позашкільним закладом в художньо-естетичному напрямі: І етап - постановка перед педагогічним колективом мети і завдань, які виходять із державно-нормативних документів про освіту і виховання, даних діагностико-аналітичних матеріалів та відповідають місії закладу, стратегічній політиці та концепції розвитку; ІІ етап - діагностика і всебічний психолого-педагогічний аналіз діяльності учнівсько-педагогічного колективу за минулий навчальний рік у розрізі поставлених мети і завдань; ІІІ етап - планування роботи позашкільного навчального закладу відповідно до проблемної науково-методичної теми та обраної стратегії розвитку; IV етап - керівництво і контроль позашкільним педагогічним процесом спрямовані на забезпечення рівня знань, умінь, навичок вихованців, рівня їхньої вихованості та готовності успішно адаптуватися й реалізуватися в життєвому просторі.

Отже, в результаті проведеної роботи було підтверджено гіпотезу про підвищення ефективності художньо-естетичної роботи позашкільного навчально-виховного закладу завдяки організації діяльності студії раннього естетичного розвитку дошкільників за розробленою програмою.

Список використаних джерел


1.Азаров Ю.П. Искусство воспитывать. М.: Просвещение, 1985. - 127с.

2.Алексеев П.Г. Методологические принципы проектирования образовательных систем / П.Г. Алексеев // Проектирование в образовании: Проблемы, поиски, решения. - М.: Владос, 1994. - 98 с.

.Алексеева М.М., Яшина В.И. Речевое развитие дошкольника. М., 1998.-242 с.

.Амонашвили Ш.А. Размышления о гуманной педагогике. - М., 1996

.Березняк Є.С. Культура управлінської праці // Освіта України. - 2000. - № 38.

.Болотина Л.Р., Баранов С.П., Комарова Т.С. Дошкольная педагогика: Уч.пособие для ст-в высш.уч.зав-й. 2-е изд., испр. И доп. М.:Акад.проект, 2005. - 240 с.

.Варкки Н. Ребенок в мире творчества: Творческое и эстетическое воспитание дошкольников / Н. Варкки // Дошкольное воспитание. - 2003. - №6. - С. 57-67.

.Борев Ю.Б. Эстетика. М.: Изд-во полит.лит-ры, 1988. - 178 с.

.Борев Ю.Б. Эстетика. М.: Русь-Олимп: АСТ: Астрель, 2005. - 829 с.

.Ветлугина Н.А. Художественное творчество и ребенок. - М., 1972. - с. 156.

.Выготский Л.С. Избранные психологические исследования. М., 1980.-384 с.

.Выготский Л.С. К вопросу о многоязычии в детском возрасте //Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. М., 1996.

.Выготский Л.С. Мышление и речь / Ред. Г.Н. Шелогурова. М.: Лабиринт, 1996.

.Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. - М.: Педагогика, 1991.

.Гавриловец К.В., Казимирская И.И. Нравственно-эстетическое воспитание школьников: Кн. Для учителя. 2-е изд-е, доп. И перераб. Мн.: Нар.асвета, 1985.-128с.

.Галанов, А.С. Корнилова С.Н., Куликова С.Л.,«Занятия с дошкольниками по изобразительному искусству» / А.С. Галанов, С.Н. Корнилова, С.Л.Куликова. - Москва: творческий центр «Сфера», 1999. -198 с.

.Григорович Л.А. Развитие творческого воображения. - М.,1997.-175 с.

.Григорьева, Г.Г. «Развитие дошкольника в изобразительной деятельности»/ Г.Г.Григорьева. - Москва: издательский центр «Академия», 2000.- 214 с.

.Гусев Е.О. Творческий процесс и художественное восприятие. Л., 1978.-94с.

.Демянюк Т., Первушевська І. Нові технології позашкільної освіти і виховання. - К., 2000.

.Джидарьян И.А. Эстетическая потребность / И.А.Джидарьян. - М.: Наука, 1986.-191с.

.Дрезнина, М.Г. «Каждый ребенок художник: Обучение дошкольников рисованию» / М.Г. Дрезнина. - Москва: «Ювента», 2002. -200 с.: ил.

.Дитина в дошкільні роки: Програма розвитку, навчання та виховання дітей. - 2-ге видання. - Запоріжжя: ТОВ «Ліпс» ЛТД, 2004. - 268 с.

.Долина О. Завдання естетичного виховання // Дошкільне виховання. - 2000. - №7. - С. 36.

.Доронова Т.Н. Развитие детей от 4 до 7 лет в театральной деятельности // Ребенок в детском саду. - 2001. - №2.

.Дьяченко О.М. Развитие воображения у дошкольников / О.М.Дьяченко.- М.: Педагогика, 1986.

.Ефективне управління школою в сучасних умовах: Навч.-метод. посібник. - СПб.: КАРО, 2005.

.Запорожец И.Д. Воспитание эмоций и чувств у дошкольника. М., 1985.-186с.

.Збірник законодавчих і нормативних актів про дошкільну освіту / Упорядники К.Л.Крутій, Н.В.Погрібняк. - 4-те видання. Доповнене. - Запоріжжя: ТОВ „Ліпс ЛТД, 2005. - 336 с.

.Игры-драматизации // Эмоциональное развитие дошкольника / Под ред. А.Д. Кошелевой. - М., 1983. - 76 с.

.Казакова Т.Г. Развивайте у дошкольников творчество. Пособие для воспитателя дет.сада / Т.Г. Казакова. - М.: Просвещение, 1995.

.Карамушка Л.М. Психологія управління: Навч. посібник. - К.: Міленіум, 2003.

.Касьянова О.М. Моніторинг в управлінні навчальним закладом. - Х.: Основа, 2004.

.Климова, Е.П. «Художественно эстетическое развитие дошкольников. Интегрированные занятия» / Е.П. Климова. - Волгоград: «Учитель», 2007. - 77 с.

.Ковбасенко Л.І. Організаційно-педагогічні основи діяльності сучасного позашкільного закладу. - К., 2000.

.Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Украії: Науково-методичний посібник / Науковий редактор О.Л.Кононко. - К.: редакція журналу «Дошкільне виховання», 2003. - 243 с.

.Казакова, Р.Г. Сайганова Т.И., Седова Е.М., Слепцова В.Ю., Смагина Т.В. «Рисование с детьми дошкольного возраста: Нетрадиционные техники, планирование, конспекты занятий» / Под ред. Р.Г. Казаковой. - Москва: ТЦ Сфера, 2004. - 128 с.

.Козакова, Т.Г. «Развивайте у дошкольников творчество» /Т.Г. Козакова. - Москва, «Просвещение» 1985.-260 с.

.Козакова, Т.Г. «Изобразительная деятельность и художественное развитие дошкольника»/ Т.Г. Козакова. - Москва: «Просвещение», 1985.-280 с.

.Комарова, Т.С. Зырянова О.Ю. «Преемственность в формировании художественного творчества детей» / Т.С. Комарова, О.Ю. Зырянова. - Москва: педагогическое общество России, 2002.-240 с.

.Комарова, Т.С. «Изобразительная деятельность в детском саду» / Т.С. Комарова. - Москва: «Педагогика», 1990.-286 с.

.Котляр В.П. Основи образотворчого мистецтва та методика керівництва образотворчою діяльністю дітей. - Запоріжжя, 2001.

.Красный Ю. Азбука чувств: Программа комплексного эстетического развития дошкольников / Ю.Красный // Искусство в школе. -2003. -№6.- с. 17-9.

.Леонтьев А.Н. Психология общения / А.Н.Леонтьев. - М.: Тарту, 1994.

.Лисенко Н.В., Кирста Н.Р. Педагогіка українського дошкілля: У 2 частинах: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 2006. - Ч. 1. - 302 с.

.Лихачев Б.Т. Методологические основы педагогики / Б.Т.Лихачев. - Самара: Бахрах, 1998.

.Лихачев Д.Б. Теория эстетического воспитания школьников.

.Мармаза О.І. Менеджмент в освіті: дорожня карта керівника. - Х.: Основа, 2007.

.Мелик-Пашаев А.А., Новлянская З.Н. Ступеньки к творчеству / А.А.Мелик-Пашаев, З.Н. Новлянская. - СПб.: Питер, 1997.

.Микляева Н.В. Управление образовательными процессами в ДОУ с этнокультурным (русским) компонентом образования: метод.пособие / Н.В. Микляева, Ю.В. Микляева, М.Ю. Новицкая. - М.: Айрис-пресс, 2006.-240с.

.Надеждин Н.И. Сочинения: В 2 т. Т.1: Эстетика / Н.И.Надеждин / Под ред. З.А.Каменского. - СПб.: Питер, 2000.

.Неменский Б.М. Мудрость красоты / Б.М.Неменский. - М.: Искусство, 1987.

.Обухова Л.Г. Психология детства. М., 1992.-263с.

.Ожерельева О.К. Преемственность в эстетическом воспитании детей дошкольного возраста. / О.К.Ожерельева // Начальная школа. - 2002. - №6. - с.58-63.

.Оморокова М.Г. Обучение детей эстетическому восприятию художественных рассказов // Начальная школа. - 1980. - №8. - с.13-18.

.Погрібна Н. Управляти школою по-новому. - К.: Шкільний світ, 2009.

.Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: «Академвидав», 2004. - 456с.

.Пономарев Я.А. Психология творчества и педагогика / Я.А.Пономарев.- М.: Педагогика, 1986.

.Пріоритетні напрями роботи дошкільної освіти на 2011-2012 навчальний рік: методичний аспект. Випуск десятий К.Л. Крутій 2011 - 250 с.

.Приходько В.М. Моніторинг якості освіти і виховної діяльності навчального закладу. - Х.: Основа, 2007.

.Пчелинцева Е.В. Теория и методика развития детского изобразительного творчества. Учебно-методическое пособие. - Великий Новгород: НовГУ имени Ярослава Мудрого, 2006. - 32с.

.Ражников В.Г. О программе эмоционально-эстетического развития детей «Маленький Эмо» / В.Г. Ражников // Дошкольное воспитание. - 1996. - №9. - с.58-66.

.Сакулина, Н.П..«Изобразительная деятельность в детском саду»/ Н.П. Сакулина, Т.С.Комарова. - Москва: «Просвещение», 1982.- 176 с.

.Сахарова, О.М. «Сказки и краски: 14 сказочных историй для развития речи и творческих способностей» / О.М. Сахарова. - Санкт - Петербург: Издат - й Дом «Литера», 2006. - 32 с.

.Страунинг А.М. Развитие творческого воображения дошкольников на занятиях по изобразительной деятельности. - Обнинск, 1996.-87 с.

.Сущенко Т.І. Управління позашкільним педагогічним процесом. - Запоріжжя, 1994.

.Торшилова Е.М. Шалун, или мир дому твоему: Эстетическое воспитание дошкольников / Е.М. Торшилова // Дошкольное воспитание. - 2001.-№9.

.Тюфанова И.В. «Мастерская юных художников. Развитие изобразительных способностей старших дошкольников» / И.В. Тюфанова. - Санкт -Петербург: «Детство - Пресс», 2004. - 80 с.

.Управление образовательными системами: Учебное пособие / Под ред. В.С.Кукушина. - М.: ИКЦ „Март, Ростов-на-Дону: Изд. центр „Март, 2003.

.Утехина А.Н. Иностранный язык в дошкольном возрасте: Теория и практика / УдГУ. Институт иностранных языков и литературы. Кафедра дидактики раннего обучения ин.яз. Ижевск: Издательский дом «Удмуртский университет», 2000.- 246 с.

.Ушинский К.Д. Избранные педагогические сочинения. М., 1974.- 287 с.

.Фокина Т. Программа художественно-эстетического развития дошкольников / Т.Фокина // Дошкольное воспитание. - 1999.-№1.- С.35-38.

.Художественное творчество и ребенок / Под ред. Н.А.Ветлугиной. - М.: Педагогика, 1992.

.Шацкая В.Н. Общие вопросы эстетического воспитания в школе, 1987.-184 с.

.Швайко, Г.С., «Занятия по изобразительной деятельности в детском саду (программа, конспекты)» / Г.С. Швайко. - Москва: гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 2003. - 158 с.

.Эльконин Д.Б. Детская психология. М., 1960. - 197 с.

.Эстетическое воспитание в детском саду: Пособие для воспитателей дет.сада / Под ред. Н.А.Ветлугиной. - М.: Просвещение, 1995.

.Эстетическое воспитание и развитие детей дошкольного возраста: Учебное пособие для ВУЗов / Е.А.Дубровская, Т.Г.Казакова, Н.Н.Юрина и др.; Под ред.Е.А. Дубровской, С.А.Козловой. - М.: Издательский центр «Академия», 2002.- 256 с.

.Этнокультурное и поликультурное воспитание детей дошкольного возраста / Н.В. Агафонов, Д.А. Хохряков, В.А. Миропольских, Л.Д. Степанова. М., 2003.-121с.

Додаток А


Види і техніка нетрадиційного малювання художніми матеріалами


Сьогодні є вибір варіантів художньої дошкільної освіти, і визначається він наявністю варіатівних, додаткових, альтернативних, авторських програмно-методичних матеріалів, які недостатньо науково дослідженні і вимагають теоретичної та експериментальної перевірки в конкретних умовах дошкільних освітніх установ.

Доступність використання нетрадиційної техніки визначається віковими особливостями дошкільників. Так, наприклад, починати роботу в цьому напрямі слід з такої техніки, як малювання пальчиками, долонькою, обрив паперу тощо, але в старшому дошкільному віці ця ж техніка доповнить художній образ, що створюється за допомогою складніших: кляксографії, монотипії тощо.

Тичкування жорсткою напівсухою кистю. Вік: будь-який. Засоби виразності: фактурність забарвлення, колір. Матеріали: жорстка кисть, гуаш, папір будь-якого кольору і формату або вирізаний силует пухнастої або колючої тварини.

Спосіб отримання зображення: дитина опускає в гуаш кисть і вдаряє нею по паперу, тримаючи вертикально. При роботі кисть у воду не опускається. Таким чином заповнюється весь лист, контур або шаблон. Виходить імітація фактурності пухнастої або колючої поверхні.

Малювання пальчиками. Вік: від двох років. Засоби виразності: пляма, крапка, коротка лінія, колір. Матеріали: миски з гуашшю, щільний папір будь-якого кольору, невеликі листи, серветки.

Спосіб отримання зображення: дитина опускає в гуаш пальчик і наносить крапки, плямочки на папір. На кожен пальчик набирається фарба різного кольору. Після роботи пальчики витираються серветкою, потім гуаш легко змивається.

Малювання долонькою. Вік: від двох років. Засоби виразності: пляма, колір, фантастичний силует. Матеріали: широкі блюдечка з гуашшю, кисть, щільний папір будь-якого кольору, листи великого формату, серветки.

Спосіб отримання зображення: дитина опускає в гуаш долоньку (всю кисть) або офарблює її за допомогою пензлика (з пяти років) і робить відбиток на папері. Малюють і правою і лівою руками, забарвленими різними кольорами. Після роботи руки витираються серветкою, потім гуаш легко змивається.

Відтиснення печатками з картоплі. Вік: від трьох років. Засоби виразності: пляма, фактура, колір. Матеріали: миска або пластикова коробочка, в яку вкладена штемпельна подушка з тонкого поролону, просоченого гуашшю, щільний папір будь-якого кольору і розміру, печатки з картоплі.

Спосіб отримання зображення: дитина притискує печатку до штемпельної подушки з фарбою і наносить відтиснення на папір. Для отримання іншого кольору міняються і миска, і печатка.

Відтиснення поролоном. Вік: від чотирьох років. Засоби виразності: пляма, фактура, колір. Матеріали: миска або пластикова коробочка, в яку вкладена штемпельна подушка з тонкого поролону, просоченого гуашшю, щільний папір будь-якого кольору і розміру, шматочки поролону.

Спосіб отримання зображення: дитина притискає поролон до штемпельної подушки з фарбою і наносить відтиснення на папір. Для зміни кольору беруться інші миска і поролон.

Відтиснення зімятим папером. Вік: від чотирьох років. Засоби виразності: пляма, фактура, колір. Матеріали: блюдце або пластикова коробочка, в яку вкладена штемпельна подушка з тонкого поролону, просоченого гуашшю, щільний папір будь-якого кольору і розміру, зімятий папір.

Спосіб отримання зображення: дитина притискує зімятий папір до штемпельної подушки з фарбою і наносить відтиснення на папір. Щоб одержати інший колір, міняються і блюдце, і зімятий папір.

Воскова крейда + акварель. Вік: від чотирьох років. Засоби виразності: колір, лінія, пляма, фактура. Матеріали: воскова крейда, щільний білий папір, акварель, кисті.

Спосіб отримання зображення: дитина малює восковою крейдою на білому папері. Потім закрашує лист аквареллю в один або декілька кольорів. Малюнок крейдою залишається незакрашеним.

Друк по трафарету. Вік: від пяти років. Засоби виразності: пляма, фактура, колір. Матеріали: миска або пластикова коробочка, в яку вкладена штемпельна подушка з тонкого поролону, просоченого гуашшю, щільний папір будь-якого кольору, тампон з поролону (у середину квадрата кладуть кульку з тканини або поролону і завязують кути квадрата ниткою), трафарети з прооліфленого напівкартону або прозорої плівки.

Спосіб отримання зображення: дитина притискує печатку або поролоновий тампон до штемпельної подушки з фарбою і наносить відтиснення на папір за допомогою трафарету. Щоб змінити колір, беруться інші тампон і трафарет.

Монотипія наочна. Вік: від пяти років. Засоби виразності: пляма, колір, симетрія. Матеріали: щільний папір будь-якого кольору, кисті, гуаш або акварель.

Спосіб отримання зображення: дитина складає лист паперу вдвічі і на одній його половині малює половину предмету, який зображається (предмети вибираються симетричні). Після малювання кожної частини предмету, поки не висохнула фарба, лист знову складається навпіл для отримання відбитку. Потім зображення можна прикрасити, також складаючи лист після малювання декількох прикрас.

Кляксографія звичайна. Вік: від пяти років. Засоби виразності: пляма. Матеріали: папір, туш або рідко розведена гуаш у мисці, пластикова ложечка.

Спосіб отримання зображення: дитина зачерпує гуаш пластиковою ложкою і виливає на папір. У результаті виходять плями в довільному порядку. Потім лист накривається іншим листом і притискається (можна зігнути початковий лист навпіл, на одну половину крапнути туш, а іншим його прикрити). Далі верхній лист знімається, зображення розглядається: визначається, на що воно схоже. Бракуючі деталі домальовувалися.

Кляксографія з ниточкою. Вік: від пяти років. Засоби виразності: пляма. Матеріали: папір, туш або рідко розведена гуаш у мисці, пластикова ложечка, нитка середньої товщини.

Спосіб отримання зображення: дитина опускає нитку в фарбу, віджимає її. Потім на листі паперу викладає з нитки зображення, залишаючи один її кінець вільним. Після цього зверху накладає інший лист, притискує, притримуючи рукою, і витягає нитку за кінчик. Бракуючі деталі домальовувалися.

Набризг. Вік: від пяти років. Засоби виразності: крапка, фактура. Матеріали: папір, гуаш, жорстка кисть, шматочок щільного картону або пластика (5x5 см).

Спосіб отримання зображення: дитина набирає фарбу на кисть і вдаряє кистю об картон, який тримає над папером. Фарба розбризкується на папір.

Відбитки листя. Вік: від пяти років. Засоби виразності: фактура, колір. Матеріали: папір, листя різних дерев (бажано опалі), гуаш, кисті.

Спосіб отримання зображення: дитина покриває листок дерева фарбами різних кольорів, потім прикладає його до паперу забарвленою стороною для отримання відбитку. Кожного разу береться новий листок. Черешки у листя можна домальовувати кистю.

Тичкування. Вік: від пяти років. Засоби виразності: фактура, обєм. Матеріали: квадрати з кольорового двостороннього паперу розміром (2x2 см), журнальний і газетний папір (наприклад, для голок їжака), олівець, клей ПВА в мисці, щільний папір або кольоровий картон для основи.

Спосіб отримання зображення: дитина ставить тупий кінець олівця в середину квадратика з паперу і завертає обертальним рухом краю квадрата на олівець. Притримуючи пальцем край квадрата, щоб той не зісковзнув з олівця, дитина опускає його в клей. Потім приклеює квадратик на основу, притискуючи його олівцем. Тільки після цього витягує олівець, а згорнутий квадратик залишається на папері. Процедура повторюється багато разів, поки згорнутими квадратиками не заповниться бажаний обєм простору листа.

Монотипія пейзажна. Вік: від шести років. Засоби виразності: пляма, тон, вертикальна симетрія, зображення простору в композиції. Матеріали: папір, кисті, гуаш або акварель, волога губка, кахляна плитка.

Спосіб отримання зображення: дитина складає лист навпіл. На одній половині листа малюється пейзаж, на іншій виходить його віддзеркалення в озері, річці (відбиток). Пейзаж виконується швидко, щоб фарби не встигли висохнути. Половина листа, призначена для відбитку протирається вологою губкою. Початковий малюнок, після того, як з нього зроблене відтиснення, пожвавлюється фарбами, щоб він сильніше відрізнявся від відбитку. Для монотипії також можна використовувати лист папери і кахляну плитку. На останню наноситься малюнок фарбою, потім вона накривається вологим листом паперу. Пейзаж виходить розмитим.

Додаток Б


Консультація для батьків


„Скажи, скажи, художник, якого кольору дощик?...

Коротка довідка: Шановні батьки! Якщо вік вашої дитини від 1,5 до 7 років і ви серйозно зацікавлені в тому, щоб вона повноцінно й всебічно розвивалася, розкрила свої природні художні здібності, навчилася самовираженню за допомогою образотворчих засобів і матеріалів, фантазувати і утілювати задум, одержувати емоційне задоволення від зробленого - ця консультація для вас.

Вирішувати або не вирішувати? Вам всім напевно знайома ситуація: малюк випадково знайшов гострий олівець або ручку і ви до свого жаху застаєте його малюючим на нових шпалерах. Яка ж ваша реакція? Вам шкода шпалери, ви лаєте дитину, відбираєте олівець, забороняєте надалі це робити. Але дитина мала, вона зрозуміє, що цього робити не можна, але це не зменшить її бажання „творити. Тому важливо вчасно перемкнути її увагу зі шпалер на доступніші матеріали, наприклад, лист паперу, або крейду на асфальті.

Навіщо це потрібне? Коли маленька дитина бере в руки олівець, фломастери, вона, можливо, ще не здогадується про їхнє призначення. Але навчившись залишати деревяною паличкою слід на папері (або де-небудь ще), вона прагне повторити свої дії. Це передзображувальний період - карлючки. Дитина щось черкає, але дорослим це здається безглуздим. Насправді це дуже важливо. Поступово дитина починає міняти характер рухів і раптом, до свого здивування вона бачить що пляма, це зовсім не пляма, а кішка або собака, або навіть слон. Це процес пізнавання. У цей момент дуже важливо дорослому бути і підтримати. Це переломний момент, цей початок нового періоду - образотворчого. Тепер малювання знаходить для дитини сенс, він свідомо намагається щось зобразити, хоча виходить це частково і поки що продовжує носити випадковий характер. Але це тільки початок, поштовх. Дорослому тепер можна підключитися і показати нескладні прийоми малювання, але тільки з дозволу дитини, ненавязливо. Навіщо це потрібне? По-перше, розвивається дрібна моторика рук. А оскільки діяльність руки безпосередньо повязана з роботою головного мозку, отже стимулюється розумовий розвиток, розвивається зоровий аналізатор, дитина засвоює сенсорні еталони (колір, форму, розмір), формується художнє і конструктивне мислення. Все це разом узяте допомагає дитині ставати особистістю, розкрити свій творчий потенціал.

Ізодіяльність - це, мабуть, найпродуктивніший вид дитячої діяльності. І нехай навіть ваші син або дочка не стануть художниками, але є таке поняття як інтерполяція, тобто перенесення засвоєних знань, умінь і навичок з одного на інші види діяльності. Одержаний досвід допоможе освоїти дітям різні види діяльності: для дівчаток це складання узорів при вязанні, шитті, вишиванні, прикраса торта; для хлопчиків - моделювання, підбір гардероба, будівництво вдома, різьблення по дереву.

При правильному вихованні й навчанні у дітей розвинеться свій естетичний смак.

Чим малювати? Батьки часто замислюються: чим краще малювати дитині олівцем або пензликом, а може ручкою (їй легше залишати слід на папері), чи давати дитині фарби, а якщо давати, то які? Отже, все по порядку. Давати потрібно все, але не відразу, і бажано в ігровій формі (прийшла посилка, а в ній олівці, казковий герой вночі приніс фарби). Дорослий поступово показує і пояснює призначення всіх образотворчих матеріалів та інструментів. Що спочатку дати - олівці або фарби - особливої ролі не грає. Але якщо вашій дитині тільки 2 роки, а ви хочете навчити його користуватися фарбами, то краще починати з одного кольору. Колір обовязково треба назвати, але спочатку не потрібно добиватися від дитини того ж. Наступного разу можна узяти фарбу іншого кольору. Якнайкраще для цих цілей підійдуть гуашеві фарби. Їх можна розводити на палітрі в потрібній кількості. На даному етапі важливо навчити дитину правильно тримати пензлик (трьома пальцями біля железочки) і користуватися нею (добре промивати, набирати потрібну кількість фарби, зайву знімати об край банки, осушувати пензлик об серветку в кінці роботи). Поступово можна додавати кольори (2 кольори, потім 3 тощо). Коли малюк навчиться користуватися кистю і добре її буде промивати, можна запропонувати йому великий набір акварельних медових фарб. Ученими встановлено, що у дітей гостріше сприйняття кольору і очей. 4-х річна дитина розрізняє значно більше відтінків, чим око дорослого. Якщо цю особливість не розвивати і не закріплювати, то з віком вона втрачається. Діти старшого дошкільного віку можуть користуватися як гуашевими так і акварельними фарбами. Можна навчити хлопят змішувати кольори на палітрі для отримання нових відтінків.

Кисті слід мати різних номерів з різною формою ворсу (плоскі, круглі). Чим менше вказаний номер на деревяній ручці кисті, тим вона тонше. Достатньо 2-3 кистів (вузька, середня і широка). Кисті краще купувати з натуральним ворсом. Малюкам 2-3,5 років підійдуть кисті з собаки, кози (2 штуки - вузька і широка). Дітям постарше 4-7 років краще набувати білячих кистей або колонковиє. Щоб правильно вибрати білячу або колонкову кисть достатньо її занурити у воду. Всі ворсинки повинні рівно прилягати один до одної та утворювати тонкий і щільний кінчик.

Яскравий соковитий слід від фарби на папері викликає у дітей емоційний відгук. Слід же від олівця блідіший і тонший, до того ж пальчики дитини не можуть регулювати силу натиску, олівці треба постійно точити. Цю проблему можна вирішити придбавши воскову крейду. Але в олівців є переваги: вони завжди під рукою їх можна узяти з собою на вулицю, при малюванні вони не розмазуються, не треба чекати поки висохне. Тому великий набір олівців буде до речі. Старшим дітям можна запропонувати фломастери і навчити малюванню в змішаній техніці: фломастери + олівці + воскова крейда. Можна також вирішувати користуватися кольоровими ручками. Малюкам малювати ручкою тільки у присутності дорослих, оскільки вона може виявитися небезпечною для здоровя, не кажучи про те, що малюк може сильно вимазатися пастою. Небагато фантазії та терпіння.

Останнім часом велика увага приділяється нетрадиційній техніці: це і малювання тичкуванням (паличка з поролоновим наконечником), картопляні матриці (вирізані з картоплі бруски різної форми залишають на листі витіюватий орнамент), нитками, плямами, пластиліном, вугіллям і, нарешті, пальцями і навіть долонькою! Виготовити необхідні інструменти і придбати матеріали в домашніх умовах не складе великих труднощів і витрат.

Де малювати? Традиційно - на білому альбомному листі хорошого щільного паперу. Але листу можна надати різну форму: папір можна затонувати, так не в один колір, а відразу в декілька; можна малювати гуашшю на кольоровому папері, аквареллю на мятому; у техніці „монотипія за допомогою гуаші і шампуні малюнок наноситься на скло, під яким покладений білий лист і потім з скла зображення віддруковується на папір; можна малювати і зовсім без паперу: крейдою на вулиці, паличкою на піску. Створити нарядну серветку допоможуть тичкування, якими різноколірною тушшю наноситься оригінальний узор на білу, ?бавовняно-паперову тканини. Потім пропрасувати серветку гарячою праскою і готово.

У дитячій кімнаті, якщо дозволяють можливості бажано прикріпити до стіни лист лінолеуму або дошку, щоб дитина могла малювати крейдою і вдома. А якщо ви хочете уникнути розмальованих шпалер, то прикріпите до стіни великі листи паперу так, щоб вони щільно прилягали один до одного і дайте свободу вашому художнику.

Додаток В


Індивідуальні картки за темою: „Показники дитячої творчості


Критерії дитячої творчостіНизький рівень художньо-естетичного смакуСередній рівень художньо-естетичного смакуВисокий рівень художньо-естетичного смаку1. Швидкість реакції, винахідливість у діях2. Виразність образів у малюнку3. Щирість, справедливість, безпосередність переживань4. Знаходження відповідних образотворчо-виразних засобів для втілення образу5. Живе бачення образу, здатність увійти до образу в ситуації, яка зображується6. Яскраво виражена пошукова діяльність7. Індивідуальне „підкреслення дитячої продукції8. Прагнення діяти по-своєму, знаходити різні рішення (зокрема нові)9. Захопленість діяльністю10. Інтерес до творчості11. Своєрідність манери виконання12. Потреба займатися ізодіяльністю регулярно і відносно довгий час13. Оригінальність способів дій14. Оригінальність створення дитиною образів15. Створення нових комбінацій зі старих елементів16. Доповнення, зміни знайомих матеріалів17. Прояв активності, самостійності, ініціативи в постановці творчих завдань, пошуків способів діяльності18. Застосування відомого в нових ситуаціях


Теги: Удосконалення організації художньо-естетичної роботи в ЦДЮТ № 5 м. Харкова  Диссертация  Педагогика
Просмотров: 5514
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Удосконалення організації художньо-естетичної роботи в ЦДЮТ № 5 м. Харкова
Назад