Індивідуально-психологічні особливості жіночої сексуальності

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна


Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЖІНОЧОЇ СЕКСУАЛЬНОСТІ

.00.01 - загальна психологія, історія психології


Смахтіна Наталія Олександрівна

Науковий керівник:

Кочарян Олександр Суренович

доктор психологічних наук,

професор


Харків - 2011

ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНУ СЕКСУАЛЬНОСТІ

.1 Традиції концептуалізації сексуальності

.2 Особливості інфантильної сексуальності

.3 Теоретичний аналіз поняття зрілої сексуальності

.4 Феномен жіночої сексуальності

.4.1 Психологічні концепції жіночої сексуальності

.4.2 Особливості психосексуального розвитку жінки

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

.1 Характеристика досліджуваної вибірки

2.2 Методи дослідження

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК ЖІНОЧОЇ СЕКСУАЛЬНОСТІ: ГЕНЕЗИС ТА СТРУКТУРА

.1 Звязок інфантильної сексуальності та параметрів симптомокомплексу маскулінності/фемінінності

.2 Типи сексуальності жінок

.3 Структура жіночої сексуальності

.4 Звязок тілесної ідентичності та сексуальності у жінок

.5 Особистісні детермінанти функціювання сексуальності

.5.1Звязок властивостей темпераменту та жіночої сексуальності

.5.2 Звязок характерологічних особливостей особистості та жіночої сексуальності

.5.3 Звязок емоційної сфери та жіночої сексуальності

.6 Психосемантичні особливості сексуального простору жінки

.7 Програма психологічної корекції «Шлях до жіночності»

.7.1 Методологічні аспекти побудови групової роботи

.7.2 Програма групової роботи

.7.3 Ефективність програми

Висновки до розділу

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

тілесна ідентичність зріла сексуальність жінка

ВСТУП


Комунітарна парадигма усе більше реалізується як культура близькості, інтимності та тілесності [149], дефіцити яких відрефлексовано в різних концептуалізаціях: страх психологічної інтимності [200], симптомокомплекс емоційного холоду [8, 138], токсична [157, 194] та залежна любов [72, 82], самотність [137] тощо. Отже близькість та намагання розділити долю іншого становить собою важливий вектор вирішення проблем людського існування.

Довгий час любов та сексуальність були винесені за рамки психологічного аналізу. Проте С.Д. Максименко [104] сформулював тезу, що особистість може бути зрозумілою в стосунках любові, бо вона «починається з любові», в яку інтегровані власне кохання та сексуальність. Проблема сексуальності в останні роки є предметом інтересу психологів [32, 133, 206], що повязано з емансипацією репродуктивної функції жінки від сексуальності та відщепленням сексуальності від кохання [29, 123]. Тому сексуальність перетворюється, власне, на автономний феномен.

Зміни в сексуальній культурі зачіпають не тільки сфери моралі, норм та настанов, але й першочергово - інтимно-особистісний простір жінки. Це відбивається в пошуку нової гендерної ідентичності [72], в пріоритеті реалізації жінки в діловій сфері та відстроченні материнства [20], в збільшенні кількості абортів [118] та занепокоєності жінок своїм сексуальним здоровям і, як наслідок, у зростанні частоти звертань до сексопатологів.

Розгляд сексуальності в загальнопсихологічному, а не в медичному [108, 116] контексті спрямований на поглиблення та поширення поняття «функціонування особистості», важливим елементом якого є визволення раніше табуйованих й рестриктивних форм сексуальності та повернення їх до цілісного обєму функціонування особистості. Сексуальність становить собою не тільки самореалізацію сексуальної функції, а включає багаточисельні психологічні репрезентанти: фантазії, потяги, мотивації, когніції, емоції тощо, які є сферою дослідження в психології. Тому актуальним стає визначення саме індивідуально-психологічних параметрів сексуальної реалізації в умовах гендерних трансформацій та зміни ролі й місця жінки в сучасному суспільстві

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема входить у коло наукових досліджень кафедри психологічного консультування і психотерапії Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна в рамках НДР «Гендерний простір особистості: сучасні проблеми формування ідентичності» (№ держреєстрації 0110U000586).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - на основі статеворольового підходу поглибити теоретичні уявлення про структурну організацію й функціонування жіночої сексуальності.

Відповідно до мети роботи були поставлено завдання дослідження:

1.Провести теоретичний аналіз феномену сексуальності та проблеми формування зрілої сексуальності.

2.Виявити звязок симптомокомплексу маскулінності/фемінінності на різних рівнях його функціонування (соціогенному, поведінковому, біогенному) та інфантильної сексуальності у жінок.

.Визначити типи жіночої сексуальності та особливості їх функціонування.

.Проаналізувати структурну організацію жіночої сексуальності.

.Дослідити звязок особливостей тілесної ідентичності та сексуальності у жінок.

.Визначити особистісні, психодинамічні та емоційні характеристики жіночої сексуальності.

.Проаналізувати зміст психосемантичного простору сексуальності та реалізації себе як жінки.

.Розробити програму психологічної корекції жіночої сексуальності.

Об'єкт дослідження - сексуальність жінки.

Предмет дослідження - психологічні структурно-функціональні характеристики жіночої сексуальності.

Методи дослідження. Для реалізації поставлених завдань було використано наступні методи: 1) для вивчення статеворольової сфери: АСL-шкала А.В. Heilbrun, 5-та шкала ММРI, показник виразності чоловічих та жіночих рис ПДО, шкала Dur-Moll в методиці L. Szondi; 2) для виявлення особливостей сексуальної сфери: проективна методика «Blacky Pictures» G.S. Blum, шкала сексуальності W.E. Snell, D.R. Papini, напівформалізована діагностична анкета для виявлення типів сексуальних сценаріїв, анкета для виявлення сексуальних фантазій; 3) для діагностики особливостей особистісної та емоційної сфер: шкала диференційованих емоцій К. Ізарда, стандартизований багатофакторний метод вивчення особистості (MMPI в адаптації Л. Собчік), опитувальник формально-динамічних властивостей індивідуальності (ОФДВІ) В.М. Русалова; 4) для вивчення психосемантичного простору особистості: метод семантичного диференціала; метод семантичного вибору; 5) для виявлення структури кохання: опитувальник тріади кохання Р.Стернберга.

Математична обробка результатів проводилася за допомогою ряду методів математичної статистики (для обчислення яких використовувався програмний пакет Statistica 8.0) та математичних обчислювань за допомогою програми Matlab 7.0.1; методи перевірки значущості відмінностей незв'язаних вибірок: ?-критерій Фішера (критерій кутового перетворення); U-критерий Уілкоксона-Манна-Уітні; G-критерій знаків; методи багатовимірної статистики (кореляційний аналіз та факторний аналіз); метод класифікації даних за допомогою нейронних мереж (мережа Кохонена).

Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять принципи генетичної психології (С.Д. Максименко [103]), загальні положення статеворольової (О.С. Кочарян [73]) та гендерної психології (Т.В. Говорун [32], О.Ф. Іванова [52]), сексологічні дослідження (У. Мастерс та В. Джонсон [108], Г.С. Васильченко [116], В.В. Кришталь [84], Г.С. Кочарян [78]); психоаналітичні теорії психосексуального розвитку (З. Фрейд [154], М. Кляйн [67]); основи глибинної психології (Т.С. Яценко [182]); дослідження сексуальних сценаріїв (А.А. Тьомкіна [145], О.В. Іоффе [57], А.В. Коцар [72], Г.О. Коцюба [82]), феномен тілесності (О. Ш. Тхостов [149], Д. Макдугалл [102], Н.М. Терещенко [147]); загальнопсихологічні положення психології сім'ї (А.Я. Варга [23], Е.Г. Ейдеміллер [171]).

Наукова новизна дослідження полягає в наступному:

·вперше визначено типи жіночої сексуальності (маскулінний, залежний та істеричний), які ґрунтуються на класифікації параметрів психосексуального розвитку;

·вперше визначено пять стилів сексуальних фантазій («гра», «шанування», «навязливість», «ефект новизни» та «поширення меж»), які повязані з характерологічними особливостями жінки.

·поглиблено теоретичні уявлення щодо структурної організації жіночої сексуальності, а саме визначено пять її компонентів: соціальна реалізація, інфантильна сексуальність, сексуальна амбівалентність, фемінінність, сексуальна емансипація;

·подальшого розвитку дістали теоретичні уявлення щодо статеворольового забезпечення інфантильної сексуальності, яка спочатку спирається лише на структури маскулінності, а з часом починає регулюватися структурами фемінінності;

·поширено теоретичні уявлення щодо походження інфантильної сексуальності жінок із ранніх обєктних стосунків, а саме показано, що жоден із компонентів інфантильної сексуальності не пов'язаний з показником маскулінності/фемінінності біогенного рівня;

·подальшого розвитку дістали теоретичні уявлення стосовно специфіки психосемантичного простору сексуальних сценаріїв жінок, що регулюються сексуальним задоволенням та визначаються трьома структурами, а саме: знецінення сексуальності, розщеплення сексуальності та сексуальна зрілість;

·уточнено субєктивну психосемантичну структуру образу сексуальності, який найбільш повязаний з ідентичністю жінки та має ознаку інфантильності, а саме: фігура батька денотована жіночою сексуальністю.

Практичне значення. У роботі було запропоновано та проведено апробацію програми психологічної корекції «Шлях до жіночності», яка базуються на поглибленні теоретичних уявлень щодо структурних та функціональних аспектів сексуальності жінки. Програма націлена на актуалізацію (розкриття) жіночого потенціалу у когнітивній, емоційній, тілесній та сексуальній репрезентаціях.

Результати дослідження було використано у консультативній та психотерапевтичній практиці Харківської асоціації практичних психологів, Майстер школи клієнт-центрованої психотерапії (м. Харків), у педагогічному процесі підготовки психологів у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна (у рамках курсів: «Основи сексології», «Основи психотерапії», «Методи психокорекції та психотерапії»).

Особистий внесок здобувача. В роботах, написаних у співавторстві, здобувачеві належить набір емпіричного матеріалу і його обробка, формулювання висновків, що становить 60% обсягу статей.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми практичної психології» (Херсон, 2007, 2008); на Міжнародному конгресі з психотерапії «Проблеми та тенденції у сучасній вітчизняній психотерапії» (м. Гурзуф, «Артек», 2008); на Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми девіантної поведінки у дітей та підлітків» (м. Євпаторія, 2008); на Міжнародній науково-практичній конференції «Практична психологія у міждисциплінарному аспекті: проблеми та перспективи» (м. Дніпропетровськ, 2008); на II Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми емпіричних досліджень у психології» (м. Київ, 2008); на молодіжній науково-практичній конференції «Вектори психології - 2009», (Харків, 2009); на XI Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень» (Київ, 2009); на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми практичної психології» (Херсон, 2009); на II Міжнародній науково-практичній конференції «Духовність у становленні та розвитку громадянської особистості» (м. Суми, 2009); на III Всеукраїнському науковому семінарі «Методологічні проблеми психології особистості» (Івано-Франківськ, 2009).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковано в 11 статтях, 7 з яких розміщено у збірниках наукових праць, що входять до переліку ВАК України.

Структура і об'єм роботи. Дисертація викладена на 221 с. машинного друку (основний текст займає 186 с.) і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку з 215 джерел (з них 36 - іноземною мовою), 6 додатків. Дисертація містить 24 таблиці та 26 малюнків.


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНУ СЕКСУАЛЬНОСТІ


1.1 Традиції концептуалізації сексуальності


З відкриттям публічного дискурсу спостерігається підвищення зацікавленості дослідників феноменом сексуальності, що повязано зі зростом сексопатологічних консультацій та сімейної психотерапевтичної практики. [12, 29, 57, 60, 70, 106, 144, 167 ]. Дослідження сексуальності проходить крізь біологічні, соціальні та психологічні наукові парадигми. Проте сутність феномену сексуальності залишається так само не розкритою. В ході еволюції інтеграції знань стосовно даного феномену були закладені та в подальшому доповнені різні підходи, які надають свого трактування та розуміння сексуальності.

Феномен сексуальності привертає увагу дослідників ще з давніх часів. Експлікація сексуальності пройшла великий шлях від деяких згадок у міфах, легендах, наскальних малюнках до відкриття дискурсу та лібералізації сексуальності. У зв'язку з цим виділяють соціо-культурний підхід у вивченні сексуальності. Згідно К. Імелінського [56] виділяють чотири періоди розвитку знань про статеву поведінку особистості: 1) доісторичний (міфи, наскальні малюнки); 2) період спостереження та накопичення інформації; 3) період досексологічних знань (дослідження в межах медицини, біології, філософії); 4) період сексологічних знань. Проте Мішель Фуко стверджує, що сексуальність з'явилася нещодавно та була винаходом вікторіанської медицини, психології та психіатрії XIX століття. Таким чином, термін «сексуальність» вперше зявився на початку XIX століття та зводився до комплексу біологічних інстинктів. На думку С.І. Голода [36] саме в цей період починають формуватися конкретно-наукові знання про сексуальність. Специфіка даного періоду полягає в тому, що вивчення сексуальності розвивалося як сексопатологія. «Нормальна» сексуальна поведінка ще не була усвідомлена як проблематична та не вимагала пояснень. До її розуміння підходили поступово, головним чином через дослідження аномалій [66]. Дослідники того періоду описували симптоматику «статевих збочень» (перверсій), вважаючи, що усі форми сексуальної поведінки, незв'язані з репродукцією є «протиприродними». У другий період (з першої чверті ХX ст. до нашого часу) переважали соціокультурні дослідження сексуальності.

Розширенню знань із сексуальності сприяв психоаналіз та етнографія. Дослідники - етнографи, соціологи, психіатри, історики (А. Кінзі, Б. Маліновський, М. Мід, М.М. Бахтін та ін.) збирали інформацію про сексуальні ритуали, звичаї різних народів. Вчені дійшли висновку, що сексуальне життя людини дуже різноманітне й те, що для одних культур вважається нормою, для інших є патологією. З. Лев-Cтарович [90] виділяє таки типи сексуальних культур: аполлонівські, ліберальні, «культура бідності», культура коханців, оргаїстичні культури, репресивні та пуританські. Виходячи зі ставлення різних культур та суспільств до сексуальності, ці типи розглядаються у категоріях репресивності та перміссивності. Дозвільне відношення до проявів сексуальності спостерігається у багатьох народів Полінезії, де відвертий еротизм (у тому числі прояв сексуальності у підлітків) не лише допускається, але й приймається з привітністю. У той же час середньовічна християнська мораль розцінювала сексуальність як прояв гріховної розбещеності, допускаючи сексуальне життя лише з метою продовження роду. Іудео-християнський етичний кодекс оцінював дошлюбні та позашлюбні сексуальні стосунки як негожі, аморальні.

На думку Фуко [159] історія сексуальності - не просто еволюція засобів соціального регулювання одного й того ж сексуального «потягу», «інстинкту» або «потреби», а процес постійного створення та переконструювання нових соціально-психологічних реальностей. Фуко виділив декілька особливостей в історії сексуальності, супроводжуючі дослідження цього феномену. До першої він відніс дискурсивну природу сексуальності. Кожна епоха, культура та соціальна група формулює своє розуміння засобів усвідомлення та символізації сексуальності. Проте зміна історичних епох супроводжується соціальним контролем за проявом сексуальності. Різні суспільства та час їх існування накладали своє відношення до сексуальності та формування перешкод суспільної рефлективності. Е. Гідденс [29] розділяє переконання М. Фуко про соціальне походження сексуальності, проте вважає, що сексуальний розвиток потрібно розглядати не тільки як дискурс, що вторгається у соціальну реальність, але й як інституційну рефлексивність, тобто як активну свідому діяльність людських суб'єктів, а значить - історії. Тільки відмовившись від надмірного акценту на дискурсі, на думку Е. Гідденса, можна зрозуміти, в чому коріння та причини тих змін в області сексуальності, які відбулися з часів вікторіанської моралі. М. Фуко обходить стороною зв'язок романтичної любові з сексуальністю, що впливає на зміни в сім'ї. Е. Гідденс у свою чергу, робить акцент на романтичній любові та пов'язує її розквіт з початком трансформацій сексуальності. Романтична любов стає надбанням мас, що приводить до значних змін для жінок - прояви сексуальності більше не зв'язуються з вагітністю та пологами, та як наслідок - відбувається зменшення розмірів сім'ї, зявляється феномен «материнство», легітимізація позашлюбних звязків та розповсюдження контрацепції, а також зростання чоловічої та жіночої гомосексуальності. Вказані тенденції привели до формування раціоналізації та демократизації сексуальності. У свою чергу, А. Бежен [12] вказує на процеси, за допомогою яких сексуальність раціоналізувалася: сексуальна активність характеризується ступенем отриманого задоволення; спостерігається прагнення до сексуального задоволення незалежно від емоцій, шлюбу, сім'ї та репродуктивної функції; технізація - коли задоволення є результатом усвідомлюваного бажання та контролю за процесом; виникнення експертів по сексуальній техніці; врахування сексуального задоволення. Історики, соціологи, культурологи, філософи підкреслюють роль культурно-історичного контексту в розповсюдженні маргінальної сексуальності та мінливості соціальних норм сексуальної поведінки для різних соціальних груп та епох [36, 69, 90].

Важливою особливістю розуміння сексуальності є її зв'язок із соціальними розпорядженнями, що дозволяє виділити нормативний підхід. Статеве життя перестає мати вигляд інстинктивного, а моральні норми, що його регулюють перетворюються на «сексуальну культуру» суспільства або групи, варіативні можливості яких обмежені з одного боку, біологічною природою людини, а з іншого - внутрішньою послідовністю та логікою культури як цілого [69]. Нормативна культура визначає статеві заборони (інцест, шлюби між близькими родичами), формує припис дошлюбного, шлюбного та позашлюбного статевого життя, за допомогою яких суспільство уніфікує поведінку людей. Дотримання цих правил забезпечується, з одного боку, зовнішніми санкціями, а з іншого - внутрішніми психологічними установками, включаючи відчуття сорому, провини, естетичні відчуття. Культура не просто «забороняє» або «вирішує» ті чи інші прояви сексуальності, вона визначає їх соціальну, етичну та естетичну цінність. Чим складніше культура, тим складніші та різноманітніші її нормативні установки.

Одним з контекстів нормативного підходу є статеві відмінності, які також несуть посилання певних обмежень. Майже в усіх суспільствах існує так званий подвійний стандарт - різні норми сексуальної поведінки для чоловіків та для жінок, що передбачає найбільш суворі обмеження жіночої сексуальності (дошлюбні зв'язки, подружня вірність і т. п.), ніж чоловічої. В.В. Кришталь [84] виділяє критерії норми сексуальної активності у межах анатомо-фізіологічного, соціального, психологічного та соціально-психологічного контекстів. Закордонні дослідження [197, 211, 215] та велика кількість популярної сексологічної публіцистики, намагаються дати свої критерії сексуальної норми: межі дебюту сексуальної активності, кількості партнерів за життя у чоловіків та жінок, частоти статевих актів у подружжя, типів сексуальних практик, оргаїстичної функції тощо.

Важливим елементом сучасної сексуальної культури стає нормалізація гомосексуальності, пов'язаної із загальним зростанням соціальної толерантності та ослабленням гендерної біполярності. І.С. Кон [68] вважає, що гомофобія та дискримінація людей за ознакою їх сексуальної орієнтації в усьому світі залишається серйозною соціально-політичною проблемою. Проте останнім часом спостерігається помітне зростання терпимості до одностатевої любові, а також збільшення числа чоловіків та особливо жінок, які визнають, що відчували сексуально-еротичний потяг до осіб своєї статі. Нормалізація гомосексуальності - перший випадок соціального визнання індивідуально-групових особливостей, що не вкладаються у межі статевого диморфізму, гендерної біполярності та репродуктивної моделі сексуальності. На думку І.С. Кона [69] подібні трансформації можуть нести загрозу для суспільства не в тому, що порушується інститут сім'ї та можливість продовження роду, а лише в контексті форм реалізації, несумісної з безпекою оточуючих людей.

На сьогоднішній день одним із затребуваних підходів, що розвиваються, є клінічний (медичний), який нерозривно пов'язаний із вивченням сексуальності з точки зору фізіологічного вимірювання філогенезу, порушень та відхилень сексуальної поведінки. Сексуальність розглядається як одна із функцій організму. Витоки цього підходу походять з узагальнення знань про поведінку, що відхиляється, та сексуальних перверзій у творах Маркіза де Сада, а також пізніше описаних сексуальних аномалій в роботах Р. Крафт-Ебінга [35]. Сучасне розуміння сексуальної норми не тотожне поняттю сексуального здоров'я, але є його невід'ємною частиною. Окрім сексуальної норми, сексуальне здоров'я також включає стан сексуальної адаптації, обумовленої усіма рівнями взаємодії партнерів: анатомо-фізіологічним, соціальним, соціально-психологічним. Сексуальна норма визначається після закінчення розвитку організму (20-25 років). До патологічних проявів сексуальності відносять [6, 91]: порушення лібідо, перешкоди сексуальної реалізації, порушення статевих функцій, порушення оргазму, нетипову сексуальну поведінку, порушення статевої аутоідентифікації, сексуальні девіації (перверзії та парафілії).

Слід зазначити, що з моменту досліджень Кінзі, які дали широкий діапазон індивідуальних та соціальних варіацій сексуальної поведінки, а пізніше революційних висновків Мастерс та Джонсон [108], наука збагатилася знаннями про фази копулятивного циклу: 1) збудження; 2) плато; 3) оргазм; 4) вирішення. Заслуга вчених була не просто в об'єктивному формулюванні подібних фаз, а в описі копулятивного циклу як системи парної взаємодії, сексуальних фантазій а також більш повному опису фізіології жіночого оргазму. На сьогодні були розроблені Мастерсом та Джонсоном принципи парної сексотерапії, які полегшують взаємну адаптацію пари, що має величезне значення. На думку Кришталя сексуальну поведінку людей та типи сексуальної культури формує інтеграція наступних компонентів: сексуальні реакції, відчуття, лібідо, емоції, статева конституція, статева самосвідомість, статеворольова поведінка, сексуальна орієнтація, мотивація, сексуальні фантазії, а також сексуальна обізнаність [84]. На сьогоднішній день будування клінічного анамнезу неможливо без урахування показників статевої конституції окремо для жінок та чоловіків, запропонованої Г.С. Васильченко [116]. Вітчизняні клініцисти зробили величезний внесок у вивчення сексуальної поведінки людини. Роботи Г.С. Васильченко [116], А.М. Свядоща [136], Д.Н. Ісаєва та В.Є. Кагана [58], В.В. Кришталя [84] стали містком у перенесенні енциклопедичних знань до методологічної бази, яка дала поштовх розвитку сексології на пострадянському просторі.

Вагомий внесок до розуміння сексуальності було зроблено завдяки гендерному підходу. На думку Е. Здравомислової та А. Тьомкіної [48], виявляється недолік емпіричного знання про специфіку середовища, віку, поколінь та гендерних відмінностей в інтерпретаціях та дослідженнях сексуального життя. Сексуальність розглядається як компонент гендерного порядку. Гендерний порядок визначається як цивільний порядок, для якого характерний нерівний розподіл благ та привілеїв за ознакою статі [144]. R. Connell [187] виділяє наступні компоненти гендерного порядку: влада, розподіл праці за статевою ознакою, катексіс (емоції і сексуальність), а також символічні репрезентації. А. Тьомкіна визначає сексуальні стосунки як «базис» по відношенню до інших рівнів гендерного порядку, де постійно спостерігається створення гендерних відмінностей. Проте егалітарність, яка проповідується феміністками, у гендерному розподілі праці зберігає, а іноді і підсилює поляризацію норм сексуальної поведінки (наприклад - публічна сексуалізація жіночності). У зв'язку з цим слід зазначити, що одна з головних проблематик, які розглядаються в рамках гендерного підходу - це гендерно-стратифікована сексуальність [66, 192]. Її головний механізм - законодавча регламентація дозволеної та недозволеної сексуальної поведінки. Поляризація ролей перестає бути нормою, чому сприяють економічні та інші зміни. Правила сексуальної поведінки соціально стратифіковані, в суспільстві відбувається подальша диференціація норм та практик залежно від приналежності до певної соціальної верстви, співтовариства, місця помешкання. За G. Rubin [192] не всі типи девіантної еротичної поведінки піддаються контролю з боку кримінального правосуддя як гомосексуалізм.

Одним із критеріїв соціальної стратифікації є приналежність до певного покоління. На підставі аналізу масиву автобіографій, присвячених сексуальності, А. Роткірх [144] виділяє декілька поколінь, що розрізняються досвідом сексуального життя. Перше радянське покоління пережило досвід більшовицьких експериментів у сфері побуту та моралі. Друге покоління - "покоління умовчання" для якого характерне поєднання репресивного регулювання інтимної сфери та соціальної пам'яті сексуальних свобод. Наступні покоління пережили досвід, відповідний двом фазам радянської "сексуальної революції". Перша фаза - "поведінкова" революція пізньорадянського часу, в процесі якої відбувається персоналізація інтересів, поширюються практики сексуальної свободи. При цьому офіційний дискурс про сексуальність в цілому залишається незмінним. Друга фаза - це період гласності чи артикуляції сексуальності, коли розвиваються публічний дискурс та нове інституціональне забезпечення, послабляється законодавче регулювання інтимної сфери. Більшість дослідників зв'язують зміни у сфері сексуальності із розвитком ринкових стосунків, стратифікацією суспільства, з однієї сторони, та демократизацією та плюралізацією форм життя - з іншої [29].

Більшість авторів, що працюють у межах гендерного підходу, досліджують інтерпретації досвіду сексуального життя та репрезентації сексуальності різних соціальних груп в конкретних історичних та політичних (владних) контекстах, дотримуючись соціально-конструкційних теоретико-методологічних принципів [146, 170]. На думку А. Тьомкіної [144] основним питанням дослідників стає не просто соціокультурна регуляція сексуальності, а відтворення значення та розуміння сексуального в різних культурах. Зміни у сфері сексуального життя знаходять вираження в різноманітті стратегій, що порушують існуючий гендерний порядок.

Сучасна наука, яка займається дослідженнями сексуальності неможлива поза психологічним підходом. Психоаналіз виявився однією з найбільш впливових психологічних концепцій ХХ століття, що намагалися подолати жорсткий біологічний детермінізм у розумінні сексуальності. В уявленні З. Фрейда [154] сексуальність є властивістю, незалежною від репродукції та такою, що не зводиться до генітальних переживань. На думку Фрейда сексуальність - це не приватний аспект життя людини, а її основа. Підхід до вивчення сексуальності не обмежується вивченням психіки, а враховується індивідуальний психічний розвиток та зв'язок індивідуального сексуального досвіду з культурними нормами, також дається розуміння сексуальному символізму, витоки важливіших сексуальних заборон і табу.

У межах психоаналізу був проведений найбільш революційний та глибинний аналіз сексуальності. З. Фрейд розглядав сексуальність не як функцію статі, що зводиться до репродуктивності, а як елемент психічної реальності особистості. Значний інтерес представляє положення його теорії про лібідо як єдине джерело всієї психічної енергії, яке вказує на органічний зв'язок сексуальних та несексуальних переживань та можливість переходу одного в інше. Тобто сексуальність не може розумітися поза цілісною особистістю, а особистість - без урахування її сексуальних переживань. Під впливом соціально-психологічних чинників сексуальної соціалізації повинна бути взаємодія природного та соціального у розвитку сексуальності. Висновки Фрейда знайшли своє продовження у працях В. Райха [128]. В результаті своїх досліджень автор дійшов висновку про існування фундаментальної біосексуальної енергії, властивої всім живим організмам. Він назвав цю енергію «оргоном» та вважав, що вона лежить в основі сексуального потягу. Енергія оргона, по Райху, це Передвічна Космічна Енергія. Її існування носить повсюдний характер. Він вважав, що причиною багатьох захворювань, навіть таких як рак, є порушення вільного перебігу оргонної енергії в організмі. Також Фрейд постулював, що сексуальні потяги дитини залишаються активними з самого дитинства та виражаються в таких формах діяльності, як смоктання та ковтання. Згідно його теорії любов дитини до батьків обумовлена сексуальним потягом. Дитина розвиває сексуальний потяг до того з батьків, хто є протилежним за статтю та одночасно відчуває суперництво стосовно іншого. Фрейд називає це «Едиповим комплексом». Зростаючи, дитина вирішує свій едипів комплекс. Ідеї З. Фрейда зробили важливий внесок у розуміння сексуальності в контексті інфантильної сексуальності, її відхилень та виникнення неврозів, психозів та патологій характеру. Дослідження інфантильної сексуальності знайшли своє продовження в роботах А. Фрейд [156], М. Кляйн [67] та були поширені у сучасному психоаналізі. Особливо фрейдисти та послідовники М. Кляйн розцінюють «Едипів комплекс» наріжним каменем у розумінні сексуальності. Сучасний психоаналіз [87, 203] розглядає сексуальність як одну з форм звязку в інтимних стосунках.

Інші представники психоаналізу також приділяли увагу дослідженням сексуальності. У своїх працях К. Хорні [163, 164] відмовилася від традиційної фрейдистської ортодоксії унаслідок незгоди з поясненням її у межах жіночої сексуальності. Вона вважала, що З. Фрейд надавав дуже велике значення статевому інстинкту. Карен Хорні каже про залежність сексуальної задоволеності від ставлення до власної гендерної ролі. На думку автора, задоволеність шлюбом також визначається якістю сексуальних стосунків та внутрішньою установкою по відношенню до партнера. Мали також велике значення зауваження Альфреда Адлера [2, 173] про залежність розвитку та спрямованості сексуальності від особистості людини - його системи цінностей та стилю життя. На думку Адлера, не дивлячись на фізіологічну основу, сексуальні спонуки управляються і змінюються відповідно до способу життя особистості та її дійсних остаточних намірів, та можуть бути підготовлені у самих протилежних напрямах. Риси сексуальних мотивів формуються з раннього дитинства під впливом навколишньої культури та, як всі інші спонуки, пригнічуються або збуджуються досвідом, який набувається та не обмежений сферою сексуальності.

Важливий поворот у психоаналітичному трактуванні сексуальності, що не зводиться до фізіологічних стосунків, пов'язаний з Жаком Лаканом. Французький психоаналітик розглядає сексуальність як символічний феномен - як «трансцендентальне значуще», представлене на рівні свідомості у «значеннях» та на рівні несвідомого у феноменах «бажання». На думку Фрейда, тіло є одночасно джерелом природності та пасивним реципієнтом сенсу, що приписується йому. З. Фрейд вважає, що сексуальне збудження закладене в людині природою; соціальний світ реагує на нього та надає йому якусь форму, але не є його джерелом. У його трактуванні символічне поняття сексуальності не відповідає біологічним критеріям сексуальності. Тобто сексуальність є не просто задоволенням тієї, або іншої фізіологічної потреби або реалізацією інстинкту, а конструює образ іншого та сценарій стосунків з ним, що і дає основу Ж. Лакану зробити свій парадоксальний, але по суті вірний висновок: сексуальних стосунків не існує, незважаючи на наявність статевого акту. Структура реального статевого акту є незводимою фантазматичною: «реальне» тіло іншого є усього лише підтримкою нашої фантазматичної проекції та бажання, яке завжди інтенсивніше та більше, ніж реальний партнер [28].

Багато дослідників [63, 96, 107, 158] розглядають сексуальність у контексті любові. Е. Фромм не згоден із З. Фрейдом, що сексуальне бажання - і є прояв потреби в любові. Сексуальне бажання, на думку Фрейда, є результат хімічних процесів, унаслідок чого в тілі виникає хвороблива напруга, що шукає виходу. Е. Фромм [158] говорить про те, що Фрейд ігнорує психо-біологічний аспект сексуальності, чоловічу та жіночу полярності та природну потребу її подолання шляхом злиття. Автор робить акцент на необхідності подальшого розвитку системи оцінки міжособистісних стосунків, її поглибленні та перенесенні психологічного вимірювання - у біологічне та екзистенціальне.

Психологічний підхід також містить і соціально-психологічні напрями у вивченні сексуальності. У вітчизняних дослідженнях проблема сексуальності підіймалася у межах сімейної психології. Досліджувалися питання задоволеності подружнім життям [3, 33], подружньої невірності [27], подружніх конфліктів [4]. Табуювання теми сексуальності як наукового дискурсу призвело до того, що даний феномен розглядався в категоріях «сумісність», «шлюбний чинник», «психофізіологічне спілкування». Пізніше у межах сімейної психотерапії [80, 141] дослідники почнуть звертатися до сексуальності в контексті сексуальних дисгармоній подружжя та засобів їх вирішення.

Також феномен сексуальності висвітлений завдяки сценарному підходу. На думку А. Тьомкіної [146] сексуальні сценарії характеризують ту сексуальну культуру, яка засвоєна індивідом та стала частиною його особистості і тому управляє його поведінкою «зсередини», являючись частиною його диспозицій. Сексуальні сценарії включають те, що в культурі вважається сексуальністю та те, що особистості вважають сферою сексуального. Сценарні елементи виявляються у багатьох аспектах сексуального життя індивіда. Сценарії приймають участь в осмисленні внутрішніх станів, формуванні послідовності сексуальних дій, встановленні допустимих меж сексуальних реакцій та пов'язують несексуальні аспекти життя з певними сексуальними переживаннями [28, 57].

Таким чином, переломним етапом у дослідженнях проблематики сексуальності та головним підсумком зміни парадигми з'явилося переміщення поняття сексуальності з природного світу у соціальний та визнання того, що сексуальність здійснюється через взаємодії та інтерпретації [146].

Сексуальність охоплює більш широкий спектр життєдіяльності людини, ніж ті процеси та дії, які відносяться до репродукції. Прояв сексуальності та весь спектр відчуттів не обмежуються лише областю геніталій. Біологічна суть індивіда стикається з культурними нормами та приписами. Різні епохи та соціальні трансформації накладають свій відбиток на розуміння сексуальності та контекстів її дослідження.


1.2 Особливості інфантильної сексуальності


Більшість теорій психологічного підходу надають велику роль дослідженням інфантильної сексуальності [142, 154, 156, 172, 203]. Революційні висновки про існування дитячої сексуальності стали відправною точкою у розумінні механізмів формування та функціонування сексуальної поведінки дорослих людей.

Важливо, що дослідники, займаючись поясненням властивостей та реакцій дорослого індивіда, переоцінювали спадковість більше, ніж індивідуальний розвиток та досвід особистості та довгий час були впевнені, що сексуальний потяг актуалізується у юнацькому віці. Тобто не існувало чіткого уявлення про закономірності сексуального імпульсу в дитинстві. Слід зазначити, що найбільший внесок у розуміння інфантильної сексуальності зробили теорія З. Фрейда [142] про психосексуальний розвиток та теорія об'єктних стосунків [14, 67], що дозволяє об'єднати процес ідентифікації та компліментарності ролей у єдину модель розвитку.

З. Фрейд запропонував першу психоаналітичну теорію розвитку та описав послідовні стадії сексуального розвитку. У цій теорії він вказував не тільки на існування та розвиток дитячої сексуальності, але й на існування взаємодії між конституцією (внутрішньою послідовністю дозрівання) та досвідом. Згодом і Фрейд, і його послідовники розширили цю теорію так, що вона почала включати багато із зовнішнього досвіду, та стала відома як теорія "психосексуального розвитку".

Запропонована схема розвитку була надалі змінена та доповнена К. Абрахамом [1] та Е. Еріксоном [174]. Сексуальний розвиток починається з первинного нарцисизму та проходить послідовно психосексуальні фази - оральну (перший рік життя), анальну (1,5 - 3 роки), фалічну (3 - 6 років), латентну (6 - 12 років) та генітальну (дорослу), в яких дитина стурбована отриманням задоволення та реалізацією сексуальних імпульсів через ерогенні зони. Фрейд характеризував дитячу сексуальність як "поліморфну перверзію", у якій, так само, як і в дорослих перверзіях, кожен варіант збудження у будь-якій ерогенній зоні потенційно в змозі стати максимальним джерелом задоволення.

Класичні едипальні конфлікти припадають на фалічну стадію. У цьому віці починає формуватися «супер-его» та закладатися статеворольові переваги. Оскільки дитина має сексуальні відчуття до кожного з батьків, то Едипів комплекс традиційно обговорювався у межах позитивної та інвертованої, або негативної форм. Дитячі едипальні бажання суперництва породжують величезний конфлікт через сильне змагання любові та ненависті, заздрості та ворожості, які тільки посилюються при ідентифікації з кожним з батьків та бажанням любові кожного з них. Отже, дитина вимушена або знайти якийсь компроміс, або відмовитися від конфліктних бажань та почуттів, що можуть заподіяти біль. Наступні два-три роки присвячені контролю та частковому вирішенню Едипова комплекса.

Латентний період характеризується зниженням сексуальних імпульсів та зміцненням «его», здатному надалі контролювати дії драйву та доречної його сублімації. Через свою конфліктну природу, ранні сексуальні потяги та фантазії, у більшій частині, недоступні свідомим спогадам та стають проявами дитячої амнезії. Актуалізація сексуальності відбувається у юності, коли біологічні зміни співпадають з пошуком гендерної ідентичності, вивченням своєї сексуальності, конфліктами з батьками, конкурентоспроможністю та досягненнями. Ерік Еріксон [174] доповнив стадії розвитку та докладно їх пояснив, починаючи з психосоціального мораторію у юності, слідуючи до зрілого віку та старості, де остання стадія характеризується наявністю конфлікту між цілісністю, з одного боку, та відчуттям відчаю, з іншого.

Прихильність до біологізму та класична теорія лібідо змінилася та набула значного поширення у теорії об'єктних стосунків, яка розвивалася в роботах М. Кляйн [67] та Д. Віннікот [25]. Основна ідея вказує на співвідношення між хорошими та поганими аспектами материнської та інших значущих фігур, та подальшу терапію сформованих стосунків з об'єктами у внутрішньому світі особистості, на відміну від експресії інстинктів. М. Кляйн [67] стверджує, що функції «его», несвідома фантазія, здатність формувати об'єктні стосунки, переживання тривожності, застосування захисних механізмів - все це доступне для дитини з самого народження. Вона розглядає фантазію як ментальну репрезентацію інстинкту. Таким чином, виходить, що будь-який інстинктивний імпульс має відповідну йому фантазію. Це означає, що будь-які інстинктивні імпульси переживаються тільки через фантазію, і, функція фантазії полягає в обслуговуванні інстинктивних імпульсів.

З погляду теорії об'єктних стосунків, внутрішній об'єкт ділиться на три складові: який задовольняє потреби (або ідеальний); той, що фруструє потреби, (або антілібідальний); який збуджує потребу (або лібідальний). Самовозвеличування має відповідні частини - центральне «его», антілібідальне «его» та лібідальне «его». Ці шість структур самовозвеличування об'єкту можна вважати психологічно активними в сексуальному житті індивіда. Це може виявлятися в сексуальній ситуації, коли має місце взаємодія з іншими як частиною значущої фігури з минулого. Успіхи та збої дорослого сексуального життя засновані на взаємодії немовляти та матері, дитини та сім'ї. Пов'язані з батьками дитячі переживання, як правило, групуються навколо спогадів та несвідомих інтерналізацій подій, що несуть характерні особливості зв'язку з ними [167]. Ці переживання можна розділити на дві категорії: 1) доедипальний розвиток, що включає найперший зв'язок немовляти з матірю; 2) едипальний розвиток, що по-різному відбувається у дівчаток та хлопчиків, включає як позитивний, так і негативний варіанти. Позитивна картина едипального розвитку характеризується ідентифікацією з батьківською фігурою своєї статі (у хлопчика - з батьком, у дівчинки - з матірю) та сексуалізованим потягом до того з батьків, хто є протилежним за статтю. Негативна ж картина едипального розвитку характеризується сексуалізованим зв'язком з батьківською фігурою своєї статі.

Фрейд звітував, що специфічні характеристики та симптоми ряду дорослих емоційних розладів схожі з певними типами поведінки у дитинстві. У межах психосексуального розвитку головне зрушення у підлітковому віці відбувається до примату генітальної зони. Принципове завдання пубертату - дійти згоди з сексуальністю, включаючи сексуальне зріле тіло, та досягти нової рівноваги між драйвами, Его, Суперего, об'єктами занепокоєнь у минулому, теперішньому та в сьогоденні. З цієї точки зору, Д. Шарфф [168] надає символічне значення сексуальній реалізації (враховуючи основні акценти об'єктних стосунків), таким чином:

) секс символізує боротьбу за збереження спогадів про люблячого батька або матір, утримання цього образу всередині себе, можливість піклуватися про неї/нього та отримувати турботу;

) в той же час він символізує боротьбу за подолання образу батька, що відкидає - батька, який не проявляє турботи. Секс включає можливість терпіти та прощати навіть цю батьківську фігуру, оскільки у ній парадоксальним чином закладено можливість зближення;

) нарешті, найважливіше полягає в спробі об'єднати ці два образи, знайти цілісне відчуття любові з боку іншого у відповідь на власну любов - у контексті подолання холодності та постійно присутньої загрози руйнування близькості.

Таким чином, рудименти інфантильної сексуальності знаходять свою реалізацію у дорослому сексуальному житті та можуть виявлятися як характерологічні структури, комплекси, порушення статевої орієнтації, сексуальні сценарії, перверзії та перверситети. Розглянемо кожні прояви більш детально.

Характерологічні структури. У розумінні Фрейда, недозволене задоволення сексуальних імпульсів сприяє фіксації лібідо на певних стадіях психосексуального розвитку, що у свою чергу, приводить до стійких особистісних утворень, які надалі формують характер. Так, на оральній стадії - формується орально-пасивний тип особистості (залежний від матері, любові, тепла), а пізніше наступає орально-садистична фаза (песимізм, саркастичність, цинізм); на анальній стадії - формується анально-утримуючий тип особистості (упертість, скупість, методичність, педантизм) або анально-виштовхуючий тип (схильність до руйнування, неспокій, імпульсивність та навіть садистична жорстокість); на фалічній стадії - формується фалічний тип у чоловіків (прагнення довести свою мужність та статеву зрілість, зухвалий, хвалькуватий, невпевнений), а у жінок фалічний тип характеризується істеричністю (зваблювання, флірт у поєднанні з невинністю та незрілістю у статевій реалізації), або маскулінізацією (наполегливість, завзятість, прагнення командувати над чоловіками). Усі перераховані варіанти фіксацій та інфантильних травм відносяться до меж догенітальної сексуальності, тоді як, минувши латентність, індивід повинен прийти до своєї генітальності: обрати сексуальний об'єкт протилежної статі та відкрити у собі здібності генітальної розрядки, тим самим прийти до зрілості.

У межах психоаналізу було багато спроб визначити механізми формування характеру, проте не всі вони брали за основу особливості психосексуального розвитку [2, 43, 158, 177, 186]. Однією з найповніших та розгорнутих класифікацій є висновки Н. Мак-Вільямс [100]. Суть структури характеру автор визначає на основі використання двох вимірювань: 1) оцінки рівня розвитку особистісної організації (фіксації, по Фрейду), яка відображає рівень індивідуації особистості або ступінь патології. Мак-Вільямс розглядає розвиток на чотирьох рівнях: психотичному, пограничному, невротичному та нормальному; 2) діагностики захисного стилю особистості або типу характеру (параноїдний, шизоїдний, депресивний, мазохістичний, нарцистичний, істероїдний, обсессивно-компульсивний, психопатичний). Н. Мак-Вільямс стверджує, що психотичний, пограничний та невротичний - це рівні розвитку особистості, які співвідносяться зі стадіями розвитку по Е. Еріксону [174]. Так, психотики - це люди, що мають проблеми першої стадії розвитку по Еріксону, тобто проблему довіри або недовіри; пограничні особистості фіксовані на проблемі сепарації/індивідуації, а невротики - на глибших рівнях ідентифікації, пов'язаних з переживанням відчуття провини або ініціативи. Термін "невротик" застосовується до відносно здорових людей, які мають деякі труднощі, пов'язані з емоційними порушеннями. На перших стадіях розвитку - оральній та анальній не спостерігається ніяких серйозних порушень характеру. Проте на едиповій стадії (3-6 років) виникають проблеми, які приводять до організації невротичної структури. Згідно Ж. Бержере [15], залежно від того, наскільки проблемним буде розвиток на підлітковій стадії, є ризик утворення неврозу, або психозу.

У межах тілесно-орієнтованої психотерапії [95, 96, 97, 98, 101, 135, 152] питання сексуальності також розглядаються в контексті травматичного досвіду особистості. Виділяють наступні рівні психосексуального розвитку: догенітальний, проміжний, генітальний. Таким чином фіксації на якому-небудь з цих рівнів можуть бути розглянуті як варіанти незрілих характерологічних структур та представлені як аспекти інфантильної сексуальності. А. Лоуен [98] виділяє п'ять основних характерологічних утворень: шизоїдний, оральний, психопатичний, мазохістичний та ригідний. Ригідний характер, у свою чергу включає фалічно-нарцисичного чоловіка, чия увага зосереджена на потенції, та вікторіанський тип істеричної жінки, яка використовує секс як захист проти сексуальності.

Перверзії. Інфантильна сексуальність так само знаходить свою реалізацію і на поведінковому рівні. Мова йде про порушення психосексуальних орієнтацій [91, 118, 146]. Такими порушеннями є спотворення спрямованості статевого потягу та форм його реалізації, які відомі під назвою статеві збочення (сексуальні перверзії, парафилії). Очевидно, парафилії формуються унаслідок гіпертрофії та закріплення окремих проявів психосексуального розвитку, властивих його раннім етапам. Це не просто реліктові, а зміни в процесі онтогенезу, що зазнали незрілі форми поведінки дитячого та підліткового віку, що включилися в статевий потяг. Фоном, що сприяє становленню перверзій, та тим, що визначає їх враженість, а у ряді випадків і клінічну картину, служать різні варіанти психосексуального дизонтогенезу, які полягають у порушеннях термінів та темпів становлення сексуальності і в спотвореннях статеворольової поведінки.

За спостереженнями Фрейда, перверзні тенденції або випадкові перверзні акти зустрічаються, принаймні у фантазіях, у кожного індивіда, будь то нормальний або невротик. Згідно з психоаналізом, невротичними симптомами є завуальовані перверзні акти. На думку R. Stoller [142] при перверзіях зріла сексуальність заміщається інфантильною сексуальністю. Щось відштовхуюче повинне бути у дорослій сексуальності та специфічно привабливе у інфантильній. Існують патологічні стани, які є всього лише «регресіями до інфантильної сексуальності». Але вони не є типовими перверзіями. Перверзні дії таких індивідів поліморфні, головна особливість їх сексуального життя полягає у зміщенні на задоволення, передуючі сексуальному акту, а це утруднює спостереження, де закінчується стимуляція та де починається задоволення. Індивіди цього типу інфантильні і в несексуальних стосунках. Проте інфантильна сексуальність може бути виявлена і в патологічній формі переверзій.

На думку Г.С. Васильченко [116] залежно від фону можна виділити декілька груп перверзій: 1) транзиторні, замісні парафілії (неможливість адекватно реалізувати статевий потяг, гіперсексуальність); 2) перверзії, що формуються на фоні затримки психосексуального розвитку; 3) перверзії, що формуються на фоні передчасного психосексуального розвитку. На думку Васильченка на формування перверзій впливає порушення статеворольової поведінки, що у свою чергу визначає виникнення садизму та мазохізму.

Проявом інфантильної сексуальності можуть бути різні за змістом перверзії та парафілії. З. Лев-Старович [91] класифікував сексуальні девіації за об'єктом сексуального потягу (фетишизм, педофілія <#"justify">З погляду психоаналітиків [154, 156, 163] можна виявити «узагальнене джерело» формування як сексуальних порушень, так і сексуальних перверзій. Розвиток поведінки, що відхиляється, в сексуальній області визначається як глибинними причинами, закладеними в області несвідомого або витисненими в цю область у зв'язку з психологічними травмами, так і проблемами виховання, що виникли в дитинстві та не були підкріпленими необхідними виховними заходами до становлення повноцінного сексуального потягу в пубертатний період, які могли б стримувати формування такої поведінки. Відсутність нормального функціонування Супер-Его, його слабкість, порушення сексуальної ідентифікації, фіксації на ранніх психосексуальних фазах розвитку - все це є благодатним ґрунтом для розвитку відхилень у сексуальній поведінці.

Гомосексуальність. Так само, варто відзначити роль інфантильних утворювань у порушенні психосексуальної орієнтації за статевим обєктом (гомосексуалізм). Багато послідовників психоаналізу [154, 172] зв'язують походження гомосексуалізму у чоловіків з комплексом Едипа, що не вирішився, а у жінок - з комплексом Електри. Інші психоаналітики [203] вважають, що гомосексуалізм походить з підсвідомих тенденцій кровозмішення по відношенню до батька, або брата, та є замісною формою прояву інцестуозних потреб. На думку ряду дослідників та клініцистів, у багатьох гетеросексуальних індивідів сімейні констеляції ідентичні тим, що вважаються такими, що сприяють гомосексуалізму, а батьківське відношення до багатьох гомосексуалістів відповідає «середньоочікуваному». Соматичні чинники, особливо в пренатальному періоді, визначають анатомічну стать; тоді як вибір об'єкта, детермінований середовищем. Як постулювали психоаналітики, конфлікти стадії сепарації-індивідуації або едипової стадії можуть приводити до ідентифікації з тим з батьків, хто є протилежним за статтю та до гомосексуального вибору об'єкту. Але більшу увагу приділяють порушенням стосунків матері та дитини у доедиповій фазі процесу сепарації-індивідуації. Ці порушення можуть посилюватися, а статева ідентичність спотворюватися природженими дефектами, медичними процедурами, що повторюються, фізичною або емоційною відсутністю матері. Це призводить до фіксації та робить вірогіднішою регресію унаслідок едипового конфлікту.

Сексуальні комплекси. Ще одним проявом інфантильної сексуальності є сексуальні комплекси. На думку З. Лев-Старовича [91] комплексами є прояви пригнічених або пригнічуваних (усвідомлених та неусвідомлених) бажань, спогадів, дитячих травм, що впливають на подальшу сексуальну поведінку. З. Лев-Старович описав ряд культурних комплексів, що детермінують реалізацію сексуальної поведінки як у чоловіків, так і у жінок: комплекс Афіни Палади (ідентифікація себе з батьком, світом чоловіків), комплекс Аліси у країні чудес (жінка живе у світі фантазій), комплекс Титанії (пошук жінкою ідеального чоловіка), комплекс Лицаря та Розпусника (бажання мати мужнього, безпечного та одночасно грубого партнера), комплекс Мессаліни (бажання мати багато сексуальних партнерів, бути прийнятою чоловіком). Частина цих комплексів несе генезис недозволених інфантильних сексуальних травм. Так само в літературі [90] описані сексуальні комплекси чоловіків: комплекс Дон Кіхота (ідеалізація жінки, що, видно, пов'язано з порушенням діадних стосунків «мати-син»), комплекс Дон Жуана (завоювання жінок, їх приниження, домінування), комплекс Мадонни та Блудниці (розмежування чоловіками жінок-дружин та жінок-коханок). Особливості екстракоїтальної поведінки чоловіків, тобто такої, яка характеризує широкий життєвий (сценарний) аспект його активності за наявністю сексуальної дисфункції розглядається в монографії Г.С. Кочаряна [77].

Сексуальні сценарії. Однією з важливих сфер реалізації інфантильної сексуальності є сценарії. Багато авторів використовували сценарний підхід у дослідженні сексуальності (Е.Берн [16], Е.Гідденс [29], І.Кон [69], А.Тьомкіна [146], С.Голод [35], А.Бєжена [12], Е.Ейдеміллер [171], С.Нєкрасов та І.Возілкін [114], Дж. Геньон та У. Саймон [28] та інші). Метафора «сценарію» використовується для затвердження того, що впродовж всього життя людям потрібні зразки сексуальної поведінки, адекватні культурі, які адаптуються до конкретних контекстів. Проте інфантильна сексуальність може виявитися у вигляді повторення сімейних скриптів тих батьків, з якими не були вирішені едипальні травми [154, 167].

Таким чином, значення інфантильної сексуальності визначається не тільки своєю складною та уразливою природою, а також і силою впливу на доросле сексуальне життя. Важливо відзначити, що досягнення статевої зрілості не ідентичне сексуальній зрілості. Інфантильні травми є передумовами та генезисом утворення багатьох порушень та патологій.


1.3 Теоретичний аналіз поняття зрілої сексуальності


Із відкриттям інфантильної сексуальності теорія та практика психологічної науки ставить питання про значення, а головне - суть зрілої сексуальності. Слід зазначити, що даний феномен носить швидше феноменологічний характер та може зовсім не бути тотожнім до поняття «доросла сексуальність». У літературі не існує певного теоретичного напрямку, який би вивчав цей феномен. Певні дослідники підіймали питання зрілої сексуальності, тому треба відзначити існування деяких контекстів та наукових парадигм, що намагаються дати своє визначення проблемі, що вивчається.

Зріла сексуальність як прикінцева стадія психосексуального розвитку, яка вперше була запропонована З. Фрейдом [154]. Зріла сексуальність витікає зі стадій сексуального розвитку в дитинстві. Фрейд вважав генітальну стадію вершиною розвитку та зрілості. Її не можна легко відокремити від інших описаних ним стадій психосексуального розвитку на підставі анатомічної локалізації сексуального інстинкту. Остаточна сформованість статевої системи відбувається на генітальній стадії, тоді коли стають можливим оргазм, еяколяція та вагітність. Оргазм поєднується з еротичними задоволеннями прегенітальних стадій, даючи плоди повного дорослого виразу сексуального інстинкту. Хоча досягнення генітальної стадії без фіксації на нижчих стадіях розвитку не означає, що функціонування на цій стадії вільне від конфліктів та захистів. Мова йде про соціальні переконання особистості з приводу дозволених та табуйованих форм реалізації сексуального інстинкту.

А. Лоуен [98] так само бачив психосексуальний розвиток у межах певних стадій, які особистість проходить перш, ніж знайти сексуальну зрілість. Три періоди за Лоуеном (догенітальний, латентний та генітальний) відповідні до найважливіших біологічних змін, які властиві кожному з них. Кінець генітальної стадії обумовлений появою зрілої сексуальності. Цей феномен дуже складний та зачіпає не просто особливості психосексуального розвитку особистості. Сексуальність у першу чергу означає еротичний контакт, який мобілізує якнайглибші відчуття чоловіка та жінки саме у момент статевого акту, забезпечуючи повну оргаїстичну розрядку. Проте Лоуен також підкреслює важливість статеворольової ідентичності та позицій, які програють чоловік та жінка у своїй інтимно-особистісній сфері. Жінці та чоловікові властива дуалістичність: жінка виконує функції сексуальності та репродукції; чоловік ідентифікується зі своїм тілом та зі своїм статевим органом. Завдяки подвійному зв'язку зі світом та жінкою, чоловік зєднує жінку із зовнішнім світом. Жінка ж поєднує чоловіка з майбутнім через дітей. Таким чином, шлях до зрілої сексуальності проходить далі знайденої оргаїстичної здатності тіла.

За даними Г.С. Васильченка [116] розділення психосексуального розвитку на етапи умовно. Усі етапи психосексуального розвитку - статева самосвідомість, статева роль та психосексуальні орієнтації, а також етапи формування сексуального потягу - стадія платонічного, еротичного та сексуального лібідо тісно пов'язані. Тільки при гармонійному поєднанні та функціонуванні кожного з рівнів лібідо можна свідчити про зрілість сексуальної сфери. Також, для становлення зрілої сексуальності актуальною є проблема сексуальної сумісності партнерів, яка багато в чому визначається статевою конституцією.

Зріла сексуальність як супровід об'єктних стосунків. Представники теорії обєктних стосунків [67] вважають, що сексуальна зрілість, це не твердо встановлена властивість, яку індивід має змогу отримати на певній стадії свого розвитку.

Її слід розуміти як розвиток здібності досягати рівня сексуальної взаємодії, який відповідає кожному життєвому етапу. Д. Шарфф [167] представив загальну схему сексуальної зрілості. На його думку, специфічні труднощі в сексуальному житті є наслідком базових порушень внутрішніх об'єктних стосунків, що виявляються на тілесному рівні.

I.Найраніший рівень дозрівання пов'язаний з сексуальним інтересом, що зароджується як інтерес до власного тіла, що переживається у первинних стосунках із матірю. Власне задоволення - єдина міра успішності. Суб'єкт хоче, щоб об'єкт залишався таким, який злиться поруч з ним, щоб уникнути ризику втрати та відокремлення. Відхилення виникають, якщо цей рівень стає найвищою точкою задоволення від взаємодії, якої вдалося досягти індивідові.

II.Для цього рівня характерний сексуальний інтерес, походження якого зв'язане з цікавістю до матери як об'єкту сепарації. Мета сексуальної активності є близькість, яка спочатку направлена на отримання відчуття безпеки, надійності та благополуччя, не дивлячись на сепарацію. Сексуальне задоволення захищає надійну прихильність до матери, що приносить задоволення.

III.Сексуальний інтерес пов'язаний з едипальними стосунками, співпраця та взаємне сексуальне задоволення виявляються серед його основних цілей. Таким чином, той різновид сексуальної гри, яка асоціюється з «генітальною сексуальністю» та об'єднує догенітальну ніжність та тілесну генітальність.

IV.До цього моменту пара має основу для подальших сумісних досягнень, що походять з латентного періоду та підліткового розвитку, - сублімації енергії в дітях, роботі, творчості, співпраці та упевненості в своїх силах. Розвиток упевненості в своїх силах та повноцінній дорослій продуктивності ґрунтується на безпечній прихильності та здатності бути автономним, що виникає з неї.

У дорослому житті сексуальність потенційно здібна оживити звязок між фігурами із минулого та сім'єю, збираючи воєдино багато аспектів фізичного та емоційного розвитку, які привносяться у теперішні проблеми та втіху з минулих стосунків.

Зріла сексуальність як здібність до оргаїстічної розрядки представлена у тілесно-орієнтованій традиції. Так для В. Райха [128] це формування генітального характеру та рефлексу оргазму. На тілесному рівні досягнення рефлексу оргазму супроводжується спонтанними рухами тазу. Тому зріла сексуальність характеризується відкриттям зони геніталій, заздалегідь позбавившись від тілесних блоків. У підходах А. Лоуена [96] та Л. Бурбо [21] зріла особистість розглядається як вільна від характеру. Зріла сексуальність характеризується як інтеграція тілесних структур: грудей, діафрагми, живота, тазу, геніталій. Тобто до зрілої сексуальності відноситься не тільки здібність до спонтанних рухів тазу, а так само здібність до відповідального вибору, ухвалення партнеру та можливості реалізувати з ним інтимні переживання. А. Лоуен [97] так само вважав, що відокремлення сексу від почуття любові походить у тому випадку, коли через скутість людського тіла відбувається своєрідне відділення верхньої частини (серце) від нижньої (геніталії). В цьому випадку сексуальне збудження не охоплює усе тіло, та людина не може отримати повноцінного задоволення від сексуальних стосунків, що, у свою чергу, веде до ще більшої напруги.

Зріла сексуальність як компонент атракції. Такий контекст передбачає міжособистісні стосунки, які особа будує з оточуючими в процесі своєї соціалізації. П. Куттер [87] відзначає, що зріла сексуальність виключає перверзії. Для цього потрібне відповідне виховання, уміння контактувати з іншими людьми, впевненість у собі, диференційована чуттєвість. Тоді сексуальність може бути чимось більшим, ніж просто «інстинктивний прорив», може служити пожвавленню та збагаченню міжлюдських зв'язків та стосунків.

У свою чергу, В. Франкл [153] вважав, що сексуальність спочатку не є людською властивістю. Якщо З. Фрейд говорить, що статеве дозрівання - це досягнення пристрасті інтимних стосунків, залучаючи до них об'єкт пристрасті, то, на думку В. Франкла, зрілість досягається тільки тоді, коли одна людина розглядає іншу не як засіб досягнення мети, не як об'єкт, а як суб'єкта цих стосунків. На зрілому ступені партнерські стосунки супроводжуються збагненням один одного, підкріплюючи індивідуальність та неповторність кожного, тоді така спільність перетворюється на любов. Не піднявшись на цей ступінь зрілої сексуальності, а застрягши на недозрілості, людина не здатна побачити в своєму партнері особистість. Дезінтеграція сексуальності, викидання її з особистісних та міжособистісних транссексуальних стосунків означає регрес.

Зріла сексуальність як компонент любові. На думку Е.Фрома [158] любов розкладається на дві «нормальні» форми: любов, як взаємне сексуальне задоволення, «злагоджена робота» і як притулок від самоти. З цієї точки зору, зріла любов є єднанням партнерів при збереженні власної цілісності та індивідуальності. А. Лоуен [96] вніс своє бачення до розуміння любові та сексуальності. Він вважає, що секс є проявом любові, тоді як любов є проявом сексуальності. Сексуальність вимагає зрілого розуму та тіла. Сексуальна людина йде по дорозі генітальності, а не оральності. Домінування оральних засобів статевого функціонування - фелляціі та куніллінг - відображають сексуальну незрілість, яка видається за сексуальну досвідченість. Проте сфокусована тільки на генітальній розрядці, перекриваючи всі прояви чуттєвості, емоційності та тепла, також є ознакою незрілої сексуальності. Енергія, що йде від серця до геніталій - запорука сексуального задоволення та зрілості.

Сексуальність в контексті любові, також вивчав О. Кернберг [63]. Автор вважає, що потрібно багато років, щоб людина досягла фази зрілої сексуальної любові. Вивчаючи питання любові, Кернберг дійшов висновку, що цей феномен нерозривно пов'язаний з еротикою та сексуальністю. Сексуальна реакція представлена як суб'єктивне переживання, яке містить несвідомі фантазії, витоки яких лежать в інфантильній сексуальності. У своїй роботі автор приділяє увагу зрілій сексуальній любові, при якій еротичне бажання переростає у стосунки з конкретним об'єктом і має на увазі якісь угоди та зобов'язання в області сексу, емоцій, цінностей. По суті, зріла сексуальна любов є складною емоційною реакцією, що включає: 1) сексуальне збудження, що переходить в еротичне бажання стосовно іншої людини; 2) ніжність з переважанням любові над агресією та толерантністю до нормальної амбівалентності, що характеризує всі людські стосунки; 3) ідентифікацію з іншим, включаючи у відповідь генітальну ідентифікацію, та глибоку емпатію до статевої ідентичності партнера; 4) зрілу форму ідеалізації із зобов'язаннями по відношенню до партнера та до стосунків; 5) елемент пристрасті в усіх трьох аспектах: сексуальних стосунках, об'єктних стосунках та ролі Супер-его пари. Таким чином, інтеграція любові та ненависті, трансформації часткових об'єктних стосунків у цілісні - основні умови для здібності встановлення стабільних об'єктних стосунків та переходу до ідентифікації з улюбленим об'єктом.

На думку М. Балінта [10], зріла любов характеризується: відсутністю суперечливості, жадібності, бажання поглинути улюблений об'єкт, відсутністю страху перед статевими органами партнера та бажання хвалитися своїми. Справжня генітальна любов вимагає сильного Я, здатного балансувати інтереси обох партнерів, вирішуючи догенітальні та генітальні травми у гармонічній взаємодії.

Вказуючи на трансформації, що відбуваються у сфері інтимності у сучасних суспільствах Е. Гідденс [29] говорить про відділення романтичної любові від сексуальності. На думку автора соціум нівелює чисті стосунки, які розуміються як деякий ідеал, який може реалізовуватися як в любовних та сексуальних стосунках, так і у стосунках між батьками та дітьми, у дружбі тощо. Модель чистих стосунків у коханні втілюється як любов-злиття (confluent love). Взаємне відкриття себе іншому та відвертість майбутньому є суттєвими характеристиками любові-злиття та відрізняють її від проектування іншого та розвитку майбутніх подій у романтичній любові. Таким чином, збереження зв'язку між романтичною любовю та сексуальністю свідчить про зрілість цього феномену.

Зріла сексуальність як компонент парних стосунків. Взаємодія партнерів є найліпшим показником у розумінні сексуальності та її реалізації. У роботах Лівея та Кегла [167] висловлюється думка, що поступове просування до сексуальної зрілості проходить три рівні, що виділяються авторами на підставі того, чого досягає індивід, що знаходиться на тому або іншому рівні: 1) задоволення, 2) близькості, або 3) співпраці. На кожному з цих рівнів сексуальний розвиток може порушитися. Труднощі задоволення, що виникають на кожному з рівнів, пов'язані з нездатністю особистості з якої-небудь причини отримувати задоволення. Проблеми з переживанням близькості мають місце, коли індивід не може отримувати задоволення разом з іншим. Порушенням на рівні співпраці є нездатність разом докладати зусилля, щоб випробовувати сексуальне задоволення, - і при цьому виникає радість, коли все виходить. Симптом може виявитися на будь-якому з цих рівнів. Наприклад, деякі жінки не здібні до оргазму, просто не знають як насолоджуватися сексом, проте здатні відчувати близькість та об'єднувати зусилля з партнером. Р.Дж. Стернберг [206] також виділяє три конструкта, які дають певне розуміння сексуальності у парних стосунках: інтимність, пристрасть та відданість. Поєднання цих конструктів відповідають певним типам кохання, та зрілим вважається той, який місить у собі усі три конструкти. Д. Ісаєв [58] також вважає, що важливим критерієм зрілої сексуальності є здатність встановлювати стабільні партнерські стосунки, засновані на емоційній та психологічній близькості.

Таким чином, зріла сексуальність нерозривно повязана з успішним проходженням стадій психосексуального розвитку, подоланням інфантильних травм та відчуттям свободи від впливу якості внутрішніх обєктних стосунків. Успішне обєднання догенітальних та генітальних структур психосексуального розвитку передбачає реалізацію сексуальності як зрілої властивості. Якість формування даного феномену нерозривно пов'язана зі змогою побудови зрілих емоційних звязків з особами протилежної статі, міжособистісною атракцією та соціальною реалізацію.


1.4 Феномен жіночої сексуальності


1.4.1 Психологічні концепції жіночої сексуальності

Сексуальна революція другої половини XX століття на Заході була, перш за все, жіночою революцією [115, 144, 162, 207, 208]. Зрушення в сексуальній культурі нерозривно пов'язані зі змінами в системі гендерного порядку. Трансформації жіночої сексуальності повязані із розкріпаченням біологічної потенції, еротичної відвертості, розкутості та емансипації гедоністичних властивостей сексуальності від репродукції. У зв'язку зі збільшенням жіночих теорій щодо особливостей її життєдіяльності можна виділити підходи, напрямки та контексти, що демонструють поліпараметричну природу жіночої сексуальності, до складу якої входять: архетипи, анатомо-фізіологічні властивості, статеворольова ідентичність, особливості психосексуального розвитку, сексуальні сценарії, гендерні стереотипи та ролі.

До недавнього часу, сексуальність розглядалася в контексті репродуктивності. На думку І.С. Кона [69] спочатку сексуальне задоволення у філогенезі, ймовірно, дійсно виникло як стимул та винагорода за складну та енергоємну поведінку, що забезпечує розмноження різностатевих організмів. Проте в процесі еволюції, сексуальна функція та пов'язана з нею мотивація (пошук задоволення), відокремилася від репродуктивної та стала самоцінною. Проте Е. Гідденс [29] наполягає на тому, що емансипація сексуальності є продуктом та результатом соціальних трансформацій. Автор пов'язує розділення сексуальності на дві автономні функції з наступним: обмеження або заперечення жіночої сексуальної відповідальності та визнання чоловічої сексуальності як безпроблемної. Дослідники ранньої сексології вважали біологічно та культурно «нормальними» тільки такі сексуальні дії, які сприяли, або могли потенційно привести до зачаття. Усі інші сексуальні дії та мотиви вважалися надмірностями, розглядалися як щось другорядне, як підготовка або завершення статевого акту, або навіть як шкідливі та небезпечні «сексуальні збочення». З ухваленням факту самоцінності сексуальності західним суспільством Всесвітня організація охорони здоров'я (ВОЗ), починаючи з 1975 року, розмежовує поняття репродуктивного та сексуального здоров'я. Репродуктивне здоров'я охоплює медичні проблеми, що відносяться до зачаття, вагітності, пологів та догляд немовляти, а сексуальне здоров'я встановлює норми та контроль над гедоністичною функцією [69].

Спроби вивчати жіночу сексуальність у фізіологічному вимірі актуалізувалися лише наприкінці минулого сторіччя, коли у різних країнах світу почали активно вивчати стан сексуального здоров'я жінок як самостійно, так і в нерозривному зв'язку з показниками гінекологічного статусу. На сьогоднішній день сексологами [50, 62, 84, 116, 136] досліджується багато проблем, повязаних із анатомією та сексуальним здоровям жінки. Такий підхід зумовив фізіологічний (гінекологічний) напрямок у вивченні жіночої сексуальності.

Загальнопсихологічні, особистісні чинники вирішальним чином впливають на природу жіночого оргазму. У минулому столітті жіноча сексуальна холодність вважалася не тільки біологічно нормальною, але й високо етичною, та ця настанова діяла як прогноз, що самореалізується. Пізніше аноргазмію виводили із загальних законів еволюційної біології або з органічних, конституціональних рис. Практичним результатом цих теорій було: відсутність оргазму - справа випадку, успіху, долі. Але хоча ні загальні закони біології, ні жіночі конституціональні типи не змінилися, відсоток жінок, що регулярно отримують оргазм, в останні десятиліття значно виріс та продовжує зростати. Більш того, за винятком деяких особливих випадків, аноргазмію сьогодні успішно виліковують. Одними з головних відкриттів у жіночій сексуальності відносять до результатів Мастерс та Джонсон [108] про жіночий оргазм. До появи робіт цих дослідників теоретики сперечалися, чи відрізняються «вагінальні оргазми» від тих, які досягаються за допомогою стимуляції клітора. З. Фрейд [154] стверджував, що «кліторальний оргазм» - це «незріла» форма жіночої реакції, оскільки клітор в організмі жінки можна порівняти із пенісом. Мастерс та Джонсон зруйнували фрейдистський міф, показавши, що фізична реакція при оргазмі однакова, незалежно від того, чим він викликаний. Фактично, відчуття під час коїтусу виникають від стимуляції клітора та інших зовнішніх областей.

Треба зазначити, що вітчизняні дослідження сексуальності були обмежені через закритість дискурсу та заборону на вивчення цього феномену. Однак значний внесок у розвиток жіночої сексології був зроблений В.І. Здравомисловим [49] та А.М. Свядощем [136], які займалися вивченням питань як фізіології, так і патології статевого життя. Так, певним кроком стосовно цього була формула «сексуальної потенції» жінки, яка була запропонована ним. «Х» в знаменнику вказує на кількісну інтенсивність статевого життя (загальне число статевих актів за місяць), а «Y» в чисельнику - на число статевих актів, завершених оргазмом. Таким чином, у цій формулі оцінювалася якісна особливість сексуальності жінки.

Але найбільш плідною вітчизняною концепцією жіночої сексуальності є погляди на статеву конституцію, запропоновану Г.С. Васильченком [116]. Виділяють три типи статевої конституції: слабкий, середній, сильний. Усі вони є варіантами нормальної сексуальності. Г.С. Васильченко разом з І.Л. Болтнєвою розробили ти апробували шкалу векторного визначення статевої конституції для жінок та основні її критерії: початок регулярних менструацій, раннє пробудження статевого потягу, часті мастурбації, перший оргазм, терміни настання вагітності, оцінка протікання вагітності, інформація про сексуальні розлади, визначення типу оволосіння, пробудження еротичного лібідо, трохантерний індекс (співвідношення зросту жінки до довжини її ніг).У жінок з сильною статевою конституцією оргаїстична функція зазвичай після початку регулярного статевого життя швидко стає стабільною, вони мають виражений статевий потяг та пов'язану з цим високу потребу у сексуальних контактах. Жінки зі слабкою статевою конституцією, зазвичай, мають невисокі сексуальні бажання, потребують особливої сексуальної уваги з боку партнера, та більш тривалих та інтенсивних пестощів.

Вивчення жіночої сексуальності нерозривно пов'язане з культурною спадщиною та міфологією. Міфи містять у собі ранні уявлення про особливості жіночності, що дозволило виділити архетипічний підхід у вивченні сексуальності. Р. Джонсон [42], досліджуючи грецький міф про Ероса та Психею, вважав, що це - універсальне та найвідповідніше оповідання для вивчення жіночої психології. У міфі мова йде зокрема про присутність у жінки двох внутрішніх світів та про прояв фемінінності (Психея) та маскулінності у жінки (Афродіта, мати Ероса). Психея - втілення людської душі, це чарівна та неземна істота, вона безпорочна та невинна, приречена на постійну самотність та не може знайти собі чоловіка. Архетип Афродіти з одного боку, має енергію, яка сприяє розвитку особистості та стимулює до зростання, а з іншого, спосіб життя, відображений в природі Афродіти, регресивний. Він тягне жінку назад, у несвідоме, одночасно примушуючи її йти до нового життя, при цьому завжди з великим ризиком. Таким чином, природа жінки конфліктна, так як це пов'язано з протистоянням її двох внутрішніх сутей - Афродіти та Психеї.

Інша дихотомія жіночності, два образи, що стосуються двох протилежних фантазій - про повну необмежену свободу та про прихильність до чоловіка. О.Н. Павлова [117] порівняла їх з двома першими жінками на землі - Євою та Ліліт. Єва - символ залежності від чоловіка, вона підпорядкована йому, оскільки народжена з його ребра. Фактично праобраз нарцисичного продовження. У апокрифічній літературі Ліліт зветься першою дружиною Адама, створеною Богом ще до Єви. Створена так само, як і Адам, з глини (в інших текстах - з вогню), вона вважала себе рівною йому та чинила опір. Ліліт - спокусниця, яку чоловіки завжди бажатимуть та при цьому - завжди боятимуться. Трактуючи психоаналітичну легенду про Ліліт, можна сказати, що вона символізує собою зворотну сторону жіночності. Єва та Ліліт існують одночасно разом та знаходяться у безперервній боротьбі. Від перемоги однієї з них (або встановлення задовільної рівноваги) залежить доля жінки. Це - варіант онтогеністичної динаміки внутрішньо-психічного світу жінки під загальною назвою жіночність. Таким чином, на міфологічних прикладах розглянуті основні архетипічні несвідомі фантазії, якими обумовлена суперечливість жіночої психології, що приводить до порушення її взаємин з чоловіками і статевої ідентичності, - та, відповідно - до сексуальних розладів та відхилень.

На різних етапах життя у психіці жінки переважають різні архетипи. Багато архетипів пов'язані між собою та реалізуються практично так само, як прописана їх суть в літературі. К. Юнг [176] розділив жінок на чотири основні категорії: мати Марія, спокусниця Єва, героїня Олена та інтелектуалка Софія. Аналогічну класифікацію пропонує Едвард Уїтмонт. Автор стверджує, що всі жінки ототожнюють себе з Матірю, Гетерою (або Куртизанкою), Амазонкою або Медіумом. Ш. Болен [18] представила своє розуміння жіночих архетипів, що містять праобрази описаної вище класифікації таким чином: Деметра, Афродіта, Артеміда та Афіна та ін. Сексуальна енергія розкривається лише у двох іпостасях: «дружина» або «мати». Черрі Гілхрайст [30] виділила дев'ять фемінінних архетипів: Королева Краси, Мати-ткаля, Владичиця світла, Цариця ночі, Велика мати, Владичиця вогнища, Цариця Землі, просто Мати та Владичиця танцю. Авторка дала повний опис кожного з типів, розкривши сутність архетипічних ролей, що виконуються жінкою. Не дивлячись на велике розмаїття архетипів, висвітлені різними авторами, усі вони несуть дихотомічну природу сексуальної реалізації жінки: з одного боку, вона є цілком сексуальною та пов'язана з потребою віддатися чоловікові та встановити з ним міцні статеві стосунки; з іншого боку, вона пов'язана з таким аспектом життя жінки, як продовження роду. З. Фрейд [172] стверджував, що між цими двома функціями існує взаємозв'язок та що успішне здійснення першої зазвичай поєднується з успішним материнством.

Достатньо показною та змістовною парадигмою у вивченні жіночої сексуальності є порівняльний розгляд варіантів норм сексуальної поведінки у сім'ї та поза нею для представниць різних соціальних страт, визнання мінливості цих моделей, наявність владного компоненту - як в сімейних стосунках, так і в сексуальних взаємодіях. Таким чином, потрібно відлити соціально-детермінистський підхід у вивченні жіночої сексуальності, який визнає соціокультурне походження норм соціальної (зокрема сексуальної) поведінки і дозволяє перемістити сексуальність з природного та фізіологічного світу в світ культури та суспільства [212]. У межах цього підходу існує ланка досліджень, які вивчають вплив різних епох, культур, що впливають на формування жіночої сексуальності.

Так М. Фуко [159] звертає увагу на страх перед жіночою сексуальністю, який був одним з чинників середньовічної інквізиції та звався «полювання» на відьом. Духівництво характеризувало жінок-відьом як збочені анатомією, пристрастями, слабкою волею, плотськими жаданнями, брехливістю, завдяки чому більшою мірою піддавалися диявольським спокусам. Являючись класичним символом безладу, жінка-відьма була найкращою мішенню для тих, хто намагався укріпити чіткі структури влади у політичній, релігійній та професійній сферах.

Вивчення російської жіночої історії та сексуальності у межах послідовної зміни стійких статево-гендерних порядків, систем та устроїв у різні епохи описано в роботах Н.Л. Пушкарьової [126]. Автор виділяє шість етапів інтеграції знань та розуміння жіночої сексуальності: перший етап- народження православного гендерного порядку та його вплив на норми сексуальної поведінки у Стародавній та Середньовічній Русі (Х-XV ст.); другий етап - утвердження та розвиток православного гендерного порядку у Росії раннього Нового часу (кінець XV-XVII ст.); третій етап - вестернізація способу життя та умонастроїв дворян у православній Росії; перед індустріальний період (XVIII - перша половина XIХ ст.).; четвертий етап - патріархатний гендерний порядок індустріальної Росії другої половини XIX - початку XX століття; громадські обговорення «статевого питання» та «відкриття» жіночої сексуальності; п'ятий етап - радянський етакратичний гендерний порядок та «забуття» жіночої сексуальності у радянському офіційному дискурсі; шостий етап - ерозія радянського етакратичного гендерного порядку та артикуляція питання про жіночу сексуальність у суспільному дискурсі. Н.Л. Пушкарьова вважає, що на сьогоднішній день соціальна стратифікація веде до великих розбіжностей у сексуальних практиках верств суспільства. Так, чим більше жінки належать до благополучної верстви суспільства, тим більш насичена та не обмежена її сексуальність.

Жіноча сексуальність, що репрезентується у російській літературі та у літературних біографіях другої половини XIX століття, є предметом культурологічного дослідження І. Жерьобкіної [48]. Як показує авторка, в літературному дискурсі сексуальність російської жінки маргіналізована: любов-пристрасть приводить до істерії. Реконструкція біографій жінок, що «чинять опір», демонструє, що пристрасть та творчість є засобами самореалізації як суб'єкт бажання. Гендерна структура пристрасті асиметрична: на дискурсивному рівні чоловіча пристрасть-гра «бере перемогу» над жіночою любов'ю-пристрастю. Суб'єктність жінки амбівалентна: вона повинна або підкорятися патріархальному визначенню жіночності, або загинути в протистоянні. Жінка володіє єдиним засобом сексуальної суб'єктивації - через тілесні дії («симптоми говорять замість неї»). Істерія таким чином символізує протест жінки проти її об'єктивації.

У сучасному суспільстві жінку переслідує подвійний стандарт, який ставить перед жіночою особистістю проблему розщеплення на дві протилежні функції: сексуального об'єкту та матері. Таке розуміння жіночої сексуальності формує рольовий підхід у вивченні.

Шкода, яку наносить жінці подвійний стандарт, розповсюджується далеко за границі обмеження її сексуальної активності [192]. Впродовж довгих років він діяв, викликаючи розщеплення її єдиної природи на дві взаємовиключні суті: як сексуальний об'єкт, вона була нижчою істотою, а як дбайлива та жертовна мати - вищою істотою. З часом дані цінності мінялися місцями, а зараз жінка прагне одночасно бути сексуальним об'єктом та матірю, куртизанкою та домогосподинею [96, 105]. Наслідуючи ідею тріумфу природного материнського інстинкту над статевим, Ч. Ломброзо тим самим розділяє розуміння жіночої сексуальності. На його думку, жіночі органи, служать цілям материнської любові і тільки згодом стають статевими, а любов та сексуальний потяг до чоловіка - результат підпорядкування та відданості, тобто соціально обумовлені. Автор вважає, що жінка, швидше мати, ніж жінка як сексуальний об'єкт. Це панування материнського почуття над іншими в жінці знаходиться у зв'язку з тією важливою роллю, яку воно грає в її житті, ослабляє і навіть зовсім пригнічує сексуальність і тілесну насолоду. У результаті жіноча реалізація стає однобокою, що дозволяє О. Вейнінгеру [24] стверджувати, що жінка може буті або повією, або домогосподаркою.

А. Лоуен [96] виділяє чотири жіночі ролі з погляду стосунків, що виникають з представниками протилежної статі: сексуального об'єкту, сестри, романтичного ідеалу та матері. Жінка, при всьому різноманітті її функцій, виступає як Велика Мати, поєднуючи в собі усі властиві їй ролі. З появою "Его" та відмиранням матріархального устрою життя, єдність жіночої особистості розпадається на протилежні за своєю суттю категорії: сексуальний об'єкт та мати. До цього функції Великої Матері поєднували обидві ці ролі. Материнство - не мета, а остаточний ступінь завершеності жіночності. Черговий етап розвитку зростає з попереднього. Жінка не може грати роль сестри, якщо вона не виконала роль дочки. Якщо в її розвитку трапляються відхилення, які зупиняють її на якійсь попередній стадії, то поведінка дорослої жінки відображатиме їх, і певна грань особистості домінуватиме. Н.В. Хамітов дає свою інтерпретацію ролям «матері» та «сексуальний партнер» , а саме: «самка» та «повія» [147]. Автор вважає, що прагнення жінки до продовження роду виявляється сильніше еротичних та сексуальних проявів, а ставлення до дітей придушує стосунки з чоловіками, тому автор використовує термін не «мати», а термін «самка». Знецінення материнської ролі, демонструє обмеженість якості стосунків з чоловіком, який потрібен лише для зачаття дитини та забезпечення її виживання. До типу «повія» автор відносить жінок, які обирають волю та незалежність домінуючими прагненнями. Така поведінка перешкоджає шлях до продовження роду і навіть до сексуальності. Чоловік розглядається такою жінкою як засіб досягнення незалежності: матеріальної та духовної.

Найбільш повним у соціальному вимірі розуміння жіночої сексуальності є сценарний підхід [28, 57, 82, 146]. На основі біографічного матеріалу жінок А. Тьомкіна [146] виділяє шість основних сценаріїв, або смислових меж, що організують розповіді про сексуальне життя респондентів. Сценарії різних поколінь розрізняються: у світі лібералізації сексуальності засоби її інтерпретації зміщуються від сімейно-романтичної моделі до комунікативно-гедоністичної. Незалежно від конкретного сценарію в основі розповідей жінок лежить уявлення про сексуальну затребуваність. А. Тьомкіна виділила шість типів сценаріїв жіночої сексуальності:

1)пронатальний - характеризується табуюванням сексуальної сфери, сексуальне задоволення відсутнє, єдиним партнером є чоловік. Секс описується як одноманітний, рутинний, такий, що не приносить радості. Секс - це додаток до шлюбу, який самостійної цінності не має;

2)романтичний - характеризується тим, що описується в категоріях «любові». Поняття любові організує зв'язний нарратив самозвеличення. Секс виправданий тільки в любові, а сексуальне задоволення зв'язується з силою відчуттів. Секс - це наслідок, інструмент відчуття любові;

3)комунікативний - характеризується тим, що в сексуальних стосунках важлива «духовна близькість». Сексуальні відносини описуються як серія паралельних або послідовних стосунків, де одні мають стабільний характер, а інші - короткочасний. Головне - це розмови. Сексуальне задоволення є предметом обговорення партнерів. У словнику сексу центральне місце займають категорії: «розуміння», «розмови», «людські стосунки»;

4) гедоністичний - характеризується автономізацією сексуальної сфери від шлюбу та навіть від любові. Сексуальне задоволення обов'язковий елемент сексуальних стосунків. У описах сексуального досвіду є акцент на тілесність, на відчуття, на техніку. Разом з тим, в цьому сценарії можливі різні варіанти: а) відщеплення сексуальності від шлюбу та любові; б) сексуальний гедонізм може реалізуватися тільки в шлюбі з коханим. На думку А.Тьомкіної дані сценарії не вичерпують усіх можливостей інтерпретацій сексу;

5)у межах досягницького сценарію сексуальна взаємодія для жінки може бути пов'язана із задоволенням, яке знаходиться за межами тілесності та романтичних відчуттів. Це задоволення "морального" характеру, воно виникає від факту сексуальних стосунків. "Моральне" задоволення породжене тим, щоб подобатися, привертати увагу, викликати сексуальне бажання. У описі партнера акцент ставиться не стільки на його компетентність та відповідальність, скільки на наявність та прояв сексуального бажання з його боку;

6) ринковий сценарій, пов'язаний з реалізацією сексуальності як предмету обміну благами. У такій ситуації жінка знецінює сексуальність до рівня бартеру і тим самим нівелює самоцінність сексуального задоволення та зрілих стосунків з партнером.

Аналіз сексуальності на рівні індивідуального досвіду показує, що жіноча ідентичність залишається когерентною тільки за наявності в ній якостей об'єктності - описуваних в термінах пасивності, залежності, безвідповідальності, некомпетентності та ін. Засоби сексуальної ідентифікації жінки формуються залежно від "погляду" та оцінки значущого іншого (чоловіка).

Однак найбільш суперечливим та повним з точки зору особистісних властивостей феномен жіночої сексуальності було висвітлено у межах психоаналітичного підходу. Питаннями розвитку жіночої сексуальності, несвідомими фантазіями, специфікою аналітичної терапії жіночих сексуальних розладів та перверзій займалися відомі психоаналітики [1, 102, 118, 170, 169, 172, 202, 203]. Н. Шайнесс [172] стверджує, що сексологічні дослідження настільки сильно вплинули на зміну психоаналітичної установки на сексуальність, що психосексуальним розвитком, в лібідозному контексті просто почали нехтувати. Ґрунтуючись на роботах Мастерса та Джонсон [108], багато психоаналітиків почали замість психологічних чинників приділяти основну увагу фізіологічним. Однак завдяки ортодоксальним висновкам стосовно жіночої сексуальності, в науці продовжують сперечатися відносно основних контекстів, які допомагають зрозуміти феномен, що вивчається, а саме: комплекс кастрації, генітальна тривога та комплекс маскулінності.

Перші психоаналітичні уявлення щодо жіночого комплекса кастрації було запропоновано З. Фрейдом [154] та К. Абрахамом [1], центральною ідеєю стало виняткове значення існування у дівчаток заздрості до пенісу. Тобто як аксіома приймався факт того, що жінка відчуває себе ушкодженою саме через свої статеві органи. К. Хорні [163] вважала, що такого трактування було звичайно недостатньо для пояснення комплексу кастрації. Згідно авторки, існують два можливі шляхи подолання комплексу заздрості до пенісу без несприятливих наслідків для дівчинки. Через аутоеротичне нарцисичне бажання пеніса вона може прийти або до жіночої установки прагнення чоловіка (батька) ототожнюючи себе з матірю, або до материнської установки бажання мати дитину (від батька). Страх, що виявиться кастрованість, яка представляється як наслідок забороненої активності, часто обмежує сексуальні прояви дівчаток

Тому К. Хорні вважала, що більшість жінок мають генітальну тривогу та порівнює її із комплексом кастрації для хлопчиків, що супроводжується відчуттям провини та затяжним характером. Джерелами цієї тривоги К. Хорні називає три причини: по-перше, тривожність з приводу травматичних наслідків вагінальної мастурбації у формі страху, що вона нанесла собі непоправне каліцтво; по-друге, спостереження маленькою дівчинкою менструацій, викиднів та пологів; по-третє едипові фантазії про сексуальні стосунки з батьком. Під впливом генітальної тривожності дівчинка відмовляється не тільки від батька як сексуального об'єкту, але і при цьому ще і каструє себе - втрачає чутливість своєї піхви, що у подальшому може привести її до фригідності та аноргазмії. Також погляд на жіночу сексуальність вкладений у контекст комплексу маскулінності як наслідок фіксації або ототожнення з батьком та відмови від жіночої ролі. На думку К. Хорні, можливий результат, що виражається у відмові дівчинки від своєї ролі, - комплекс маскулінності, який формується завдяки підсвідомим бажанням стати чоловіком та тим самим уникнути лібідозних бажань та фантазій, пов'язаних з батьком. Фантазія, що вона чоловік, дозволяє дівчинці піти від жіночої ролі, дуже переобтяженою провиною та тривогою. Дівчинка стикається з відчуттям, що вона ніколи не зможе повністю відповідати чоловічій ролі і це приносить їй відчуття неповноцінності.

Вивчення жіночої сексуальності нерозривно пов'язане з історією становлення жіночої психології та гендерних трансформацій, які впливали на зміщення предмету дослідження різних наукових підходів, що вивчали сексуальність. Важливість відкриття жіночої сексуальності як самостійного феномена, дає чітке розуміння масштабів трансформацій не тільки на рівні індивідуального життя жінки, але й на рівні загальносоціального значення.


1.4.2 Особливості психосексуального розвитку жінки

Сексуальність як властивість особистості формується у безперервній єдності із психічним розвитком і це є визначальним у дорослій сексуальній реалізації. Під психосексуальним розвитком розуміють формування статевої самосвідомості, статевої ролі та сексуальної орієнтації. З одного боку психосексуальність - певний аспект онтогенезу, тісно пов'язаний із загальним біологічним розвитком організму, а з іншого - результат статевої/гендерної соціалізації, в ході якої індивід засвоює певну статеву роль та правила сексуальної поведінки [69]. Відомо, що різні вікові періоди несуть різні кризи психосексуального розвитку та шляхи їх подолання. Тому дуже важливо розкрити зміст основних механізмів формування жіночої сексуальності.

Представники психоаналітичних теорій розвитку розмежовують ядерну статеву ідентичність, статеворольову ідентичність та сексуальну орієнтацію як складові компоненти та три лінії психосексуального розвитку. Дослідниками [142] прийнято вважати, що психосексуальний розвиток у дівчаток набагато складніший, ніж у хлопчиків. Питання формування жіночої сексуальності, несвідомих фантазій, особливостей аналітичної терапії жіночих сексуальних розладів та перверзій булі висвітлені у багатьох закордонних дослідженнях [1, 42, 98, 102, 118, 129, 164, 172, 202, 203]. Недостатній розвиток психології статі у вітчизняній науці, пов'язаний з малозначними дослідженнями та висновками про особливості психосексуального розвитку жінки [73].

На думку вітчизняних сексопатологів психосексуальний розвиток людини починається з перших місяців життя. Г.С. Васильченко, В.М. Маслов, І.Л. Болтнєва виділяють три етапи формування психосексуального розвитку: статева самосвідомість (1-7років), статева роль (7-13 років) та психосексуальні орієнтації (12-26 років). У процесі розвитку дитини відбувається перехід від задоволення біологічних потреб (у їжі, сні) та примітивних емоцій задоволення та незадоволення до вищих емоцій, формуються суспільні уявлення та соціальна свідомість, правильна оцінка своїх здібностей. Ця закономірність характерна і для психосексуального розвитку. У процесі становлення сексуальності на статеву роль жінки, як біологічно детермінованої, завдають впливу соціальні чинники, а гормональний фон визначає інтенсивність проявів сексуальності. У свою чергу, порушення темпів психосексуального розвитку позначаються на подальшому розвитку жінки. Якщо ранні етапи нормального психосексуального розвитку відсутні або порушуються, то виникають грубі порушення і деформація сексуальності, які зачіпають ядро особистості [116].

У психоаналітичній традиції [154, 156, 173] умовно виділяють три основні періоди формування сексуальності: догенітальний, латентний та генітальний. Однак Д. Мані та інші сексологи схильні вважати, що процес психосексуального розвитку починається з моменту зачаття. Онтогенезу передує пренатальний період розвиток сексуальності, в процесі якого відбувається формування статі (на генетичному, гонадному та морфологічному рівнях) та структур мозку, що відповідають за сексуальну поведінку. Згідно цього погляду С. Гроф [38] вказує на роль перинатальної динаміки у формуванні статеворольової ідентичності. Автор пропонує концепцію базових перинатальних матриць (БМП), які можуть нести різні контексти (безпека або родова травма: сприйняття материнської піхви як такої, що несе загрозу для життя немовляти) та в подальшому значно впливати на (сприйняття) ухвалення жінкою своєї ролі.

На думку L. Rotter [131] жінки, які хочуть неодмінно народити хлопчика вже закладають основи психосексуального розвитку своєї дитини. Такі жінки найчастіше навіть не намагаються приховувати свого розчарування та образи, коли народжується дівчинка та згодом під час виховання.

З.Фрейд відзначав, що існує мало висновків стосовно догенітального періоду (а саме оральної та анальної фази) щодо формування жіночого або чоловічого початків. Проте за спостереженнями Столлера [142] жіночі манери, жести і способи взаємодії виявляються у дівчинки ще до того, як вона починає ходити. Це не тільки вказує на раннє формування первинного відчуття жіночності, але і є раннім початком жіночої статеворольової ідентифікації. Складовою ядерної статевої ідентичності є усвідомлення дівчинкою свого тіла, а усвідомлення свого самозвеличання йде нерозривно з усвідомленням своїх статевих органів (спочатку - тактильне), що приводить до первинної жіночності. Психоаналітики акцентують увагу на існуванні вагінального усвідомлення дівчинки [193]. Навіть, якщо рання самосвідомість незв'язна та фрагментарна, коли у дівчинки в дитинстві виникає уявлення про себе, воно включає якесь примітивне відчуття себе жінкою з жіночими геніталіями. У той же час, Мелані Кляйн [67] з колегами вдалося знайти достовірні докази тому, що у дівчаток виявляються вагінальні відчуття та імпульси задовго до фалічного періоду, що вже на стадії вигодовування у дівчаток спостерігаються вагінальні реакції різної інтенсивності, та є не менш обширні свідоцтва того, що і немовлята-хлопчики під час вигодовування випробовують генітальне збудження. Спостереження показали, що як хлопчики у момент годування випробовують ерекцію або мастурбують, так і дівчатка виявляють абсолютно певні ознаки статевого збудження, що супроводжуються типовими онанічними рухами, саме на цій найранішій стадії розвитку.

Слід зазначити значення симбіотичного зв'язку матері та дівчинки у перші роки життя, яке так само робить важливий внесок у первинне відчуття приналежності до жіночої статі. Фантазії про єдність мати-дочка часто зустрічаються у матерів [162], що в майбутньому може заважати первинному відриву дівчинки від матері. L. Irigaray [203] стверджує, що матері та дочки повинні знайти «нову мову» у тілесній взаємодії, щоб була можливість існування двох жіночих ідентичностей. Таким чином, дівчинка повинна прийти до своєї сексуальності через аутоеротизм.

Вже у віці між 1 - 2 роком, дівчинка демонструє певне знання анатомічних відмінностей. Враховуючи ставлення дівчинки до батьків, включаючи ступінь емоційної (вірогідніше ніж сексуальної) доступності батька, а також материнське відчуття своєї власної жіночності визначають вплив травматичного виявлення статевих відмінностей [141]. Проте, якщо ранні фази розділення-індивідуації проходять неспокійно, дівчинка може відреагувати на виявлення анатомічних відмінностей сильно вираженою заздрістю до пенісу. Щоб успішно пройти цю фазу, дівчинка повинна знайти спосіб упоратися із заздрістю до пенісу та сформувати нарцисично ціноване сприйняття власного тіла. Саме у цей період може створитися основа для розвитку жіночої генітальної тривоги [163]. Рання зацікавленість дівчинки своїми геніталіями пізніше може перерости у страх пошкодження від мастурбації, далі перейти у страх внутрішньої шкоди, викликаний нерозумінням процесу дітонародження, потім вилитися у підлітковий страх (травматизації) шкоди від статевого акту та у страх вагітної жінки піддатися внутрішньому пошкодженню з боку очікуваної дитини. Слід зазначити, що ці генітальні тривоги швидше не передують, а слідують за формуванням первинної жіночності та самі по собі не приводять до відчуття неповноцінності.

На третьому році життя дівчинка починає демонструвати нову поведінку. Для цього періоду характерні прояви ексгібіціонізму, зацікавленість анатомічними відмінностями або захопленість тілами та геніталіями обох статей, генітальна мастурбація тощо. Саме цей період психоаналітики знаменують як переломний у засвоєнні жіночої ролі, укладають її у концепцію про «едипів комплекс» та відносять до генітальної стадії психосексуального розвитку. У едиповій фазі відбувається фіксація статеворольової ідентичності та починається психосексуальна фаза статевої ідентичності дівчинки, коли вона наближається до любові батька, а мати сприймається як об'єкт з яким вона змагається. Починаються тріадні стосунки, у яких важлива роль батька щодо диференціації стосунків між дівчинкою та матір'ю, та також, у турботі та визнанні жіночності у дівчинки з одного боку, і встановленні певних меж у стосунках з іншого. Позитивний результат даної стадії супроводжується ідентифікацією дівчинки з матір'ю. Тріадна едипальна конфігурація стосунків у дівчинки може залишатися не вирішеною до пубертатного періоду та її подальше затягування веде до незворотних змін нормальних статевих орієнтацій на все життя. За Т. С. Яценко [182] Едипова ситуація також є витоком «психологічної імпотенції», яка повязана з інтимно-особистісним простором жінки, а саме: утрудненням підтримувати романтичні стосунки з сексуальним обєктом. «Психічна імпотенція» - це результат впливу інфантильних комплексів, а у дорослому житті вона реалізовується як руйнування взаємин, залежна любов, гомосексуальні тенденції, тяжіння до страждань.

Позитивний едиповий розвиток дівчинки не завжди проходить рівно. Я.Ю. Тєлєгін [143] виділяє основні чинники, які заважають нормальному проходженню едипової стадії: роль батька (який підтримує гордість та самоповагу дівчинки - сприяє її ідентифікації з жіночим «Я»; батько, який спокушає, навпроти спонукає відчуття провини та регресивні утворення, які утруднюють ідентифікацію) [142]; відчуття по відношенню до матері (провина за едипові бажання нівелюють суперництво та приводять до страху втратити матір та як наслідок - дівчинка може повернутися до симбіотичної прихильності до матері, залишаючись у стані дитячої залежності, покірності та мазохістичності) [142]; вплив травматичного досвіду (генітальні імпульси, отримані в догенітальний період у відповідь на батька, що спокушає, можуть підсилити едипальні страхи та сприяти витісненню сексуальності) [151]; первинна сцена (містить несвідомі знання дитини про сексуальні стосунки дорослих та впливає на прийняття жіночої ролі) [102] трансгенераційна передача (невротичні батьки виховують невротичних дітей, та у едиповім комплексі дітей спостерігається невирішений едипів комплекс батьків) [151]; вплив сиблінгів (едіпальні відчуття до батьків дублюються у відношенні до старшого брата чи сестри та можуть сприяти або послабленню конфлікту, або створенню нового) [151]; сім'ї з одним з батьків (фрустрація едипової любові часто сприяє ідеалізуючим фантазіям, особливо якщо батько помер, посилюється прихильність до матері, та як наслідок виникає страх сексуальності); сімейні констеляції (садистична та каструюча мати та добрий уразливий батько сприяють тому, що дівчинка не займає місця матері біля батька та не ідентифікується з матір'ю, залишається дитиною і не стає жінкою взагалі) [169].

Статеворольова ідентичність досягає повноти у латентний період, коли ця роль вже стає соціальною, а придбаний досвід догенітального періоду опрацьовується та трансформується. З розвитком соціальних стосунків дівчинка вступає у контакт з більшими групами однолітків та знаходить більше можливостей у пошуку нових об'єктів для ідеалізації та ідентифікації. Маскулінна поведінка дівчинки у цей період може свідчити про придбання чоловічих рис, або бути компенсацією слабкого та недооціненого відчуття жіночності [142].

Отримання фемінінних та маскулінних рис жінкою, її статева роль та сексуально-партнерська орієнтація остаточно асимілюється у підлітковому віці. Цей період пов'язаний зі змінами у будові тіла та вторинних статевих ознаках. Образ тіла привертає увагу з настанням менархе, дівчинка отримує уявлення, що вона вже не дитина та знаходить доросле тіло. Менструації можуть викликати відчуття сорому, безпорадності та тривоги через стрес від неспроможності ними управляти [118]. Так О.С. Кочарян [73, 74] відзначає можливість психосоматичних порушень менструального циклу в пубертатних дівчаток зі статеворольовими трансформаціями. Більшість авторів вважають, що період статевого дозрівання та безпосередньо наступні за ним роки у цьому відношенні особливо важливі для розвитку жіночої сексуальності. На думку І. Кона [68] пубертат якісно міняє структуру статевої самосвідомості, оскільки вперше виявляється та закріплюється вже не тільки статева, але і сексуальна ідентичність суб'єкта, включаючи його сексуальні орієнтації. Психоаналітики [172, 174, 203] у свою чергу, вказують на те, що пубертатний період характеризується психосексуальними конфліктами та реактивацією усіх недозволених конфліктів попередніх стадій розвитку, до того ж вагінальні відчуття стають усвідомленими, концентрованими та повязані з образом свого жіночого тіла. Ухвалення менструацій та зростання грудей є запорукою нормального психосексуального розвитку, якщо ж цього немає, то відроджується заздрість до пенісу та відчуття позбавлення, нарцисичність, вразливість та невизначеність щодо прийнятного образу тіла.

А. Фрейд [156] вважає, що захисні механізми, вироблені в латентному періоді, виявляються неадекватними перед імпульсами, що пробуджуються в пубертаті лібідозними імпульсами; статева зрілість сприяє пробудженню інтересу до власних геніталій і визначає фізичну активність. Як це можна бачити в разі неврозів. «Воно» вступає в особливо сильну конфронтацію з відносно слабким «Я», що викликає стан сильної тривоги і відчуття провини, це виражається в поведінкових проявах агресії і протиставлення (протистояння). Біологічні зміни також відроджують та підсилюють сексуальні потяги дівчинки. У цей період актуалізуються посилена мастурбація, сексуальні дослідження, що супроводжуються страхом, соромом та відчуттям провини, цікавість та фантазії про статеві стосунки часто приводять до тривоги, а фантазії про біль та пошкодження від статевого акту є нагальними. Зріла сексуальність пов'язана з сексуально-партнерською орієнтацією та вимагає пошуку нових засобів взаємодії з тими, хто оточує, особливо з потенційними коханцями. Шлях дівчинки-підлітка до вирішення її конфліктів щодо вибору об'єкту проходить крізь «его-ідеал». Інфантильні образи себе та об'єкту повинні бути переглянуті та деідеалізовані. Нарцисичне задоволення може бути досягнуто через ідентифікацію з «его-ідеалом», у міру того як відчуття жіночності асимілюється, а разом з ним і формується гетересексуальна орієнтація [142].

Слід зазначити, що основний внесок до розуміння психосексуального розвитку жінки зробили представники психоаналізу. На відміну від психодинамічних теорій, більшість авторів вказують на переважну роль підліткового періоду у розвитку сексуальності. Ключовим моментом у психосексуальному розвитку жінки є існування ризику не вирішення конфлікту щодо вибору об'єкта і тоді інфантильні травми будуть визначальними як для статеворольової жіночої реалізації, так і сексуальної.


Висновки до розділу 1


1.У сучасному світі «сексуальність» змінила своє розуміння від комплексу біологічних інстинктів до поліпараметричного утворення, що існує на різних рівнях функціонування особистості та зачіпає різні сфери життя. На сьогодні існує велика кількість підходів, що умовно можна віднести до біологічної, соціальної та психологічної парадигм визначення сексуальності.

2.Психологічна орієнтація дослідження сексуальності представлена різними теоретичними напрямами, які ілюструють багатовимірність феномена сексуальності. Автори соціо-культурного підходу роблять акцент на соціальній природі сексуальності, як результаті історичних епох та культурних трансформацій; нормативний підхід розмежовує допустимі та недопустимі визначення сексуальності, зони її реалізації та роблять акцент на значенні соціальних норм та експектацій членів певних соціальних груп; клінічний напрямок вивчає фізіологічну суть досліджуваного феномену відносно сексуальної норми та патології; гендерний підхід розкриває специфіку сексуальних стосунків, задану ієрархією ролей гендерної схеми; психологічні концепції підкреслюють значення сексуальності як властивості цілісної особи, а також роль емоційного досвіду, придбаного в дитинстві в результаті взаємодії з найближчим оточенням. Разом з тим виникає питання про особливості формування та функціонування зрілої сексуальності та значення інфантильної амнезії.

.Сучасне вивчення сексуальності неможливе без урахування психосексуального розвитку та відкриття феномену дитячої сексуальності. Психоаналіз найповніше описав дану проблему в рамках теорії психосексуального розвитку та теорії обєктних відносин. Невирішені інфантильні травми і конфлікти впливають не тільки на формування дорослої сексуальної поведінки, але й на формування характерологічних структур, перверзій, парафілій, гомосексуальності, сексуальних комплексів та сексуальних сценаріїв.

.Зріла сексуальність являється у певній мірі феноменологічною, так як її чіткого визначення в літературі не існує. Більшість авторів намагалися помістити поняття зрілої сексуальності у контексти психоаналітичних досліджень, теорії обєктних відносин, тілесно орієнтованої психотерапії, емоційних та міжособистісних стосунків. Головна ідея полягає в асиміляції раннього інфантильного досвіду та гармонічній реалізації сексуального лібідо у соціумі.

.Концепції жіночої сексуальності демонструють в першу чергу зміни акцентів дискурсу сексуальності та роль гендерних трансформацій у суспільстві. Феномен що вивчається, описаний в контексті репродуктивності, фізіологічному, міфологічному, соціально-детерміністському, рольовому, сценарному та психоаналітичному підходах, що дозволяє судити про його багатовимірність і разом з тим, він є малорозроблений в особистісному контексті.

.Психосексуальний розвиток жінки розглядається як більш травматичний та проблемний на відміну від чоловічого. Більшість авторів визначають підлітковий період як переломний у прийнятті жіночої ролі та визнанні своєї сексуальності. Травма менархе та тілесні зміни можуть спричинити стрес і стати причиною формування статеворольових девіацій. Однак у психоаналітичних теоріях підіймається питання розвитку жіночої сексуальності на ранніх етапах онтогенезу. На разі концепція едипового комплексу є наріжним каменем у розумінні формування жіночої сексуальності і механізмах реалізації дорослої сексуальності.


РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ


2.1 Характеристика досліджуваної вибірки


Для того, щоб визначити вікову динаміку, структуру та механізми формування сексуальності у жінок були проаналізовані дві вікові групи досліджених (від 13 до 27 років): група дівчаток-підлітків та група дорослих жінок. Загальний обєм вибірки склав 160 осіб:

1)група 1 - 60 осіб: підлітки жіночої статі (12-15 років). Дану виборку склали учениці середньо-освітніх харківських шкіл.

Вибір дослідження дівчат-підлітків повязаний с тим, що пубертатний період характеризується найбурхливішим періодом в сексуальному розвитку організму, під час якого відбувається статеве дозрівання формування платонічної, еротичної та початкової фази сексуального потягу - лібідо [116]. Також, важливим виявляється те, що цей вік обумовлений появою травми менархе у дівчат, після якої відбувається прийняття жіночого гендера, що важливо для формування тілесної ідентичності та статеворольових структур особистості [147].

2) група 2 - 100 осіб: жінки (22-27 років), поведінково гетересексуальні, які не перебувають у шлюбі (ніколи не перебували у шлюбі) та не народжували дітей. Дану виборку склали студентки та випускниці харківських вищих навчальних закладів. Разом с тим, жінки цієї групи мають досвід емоційних та сексуальних стосунків с чоловіками.

Цей період характеризується становленням зрілої сексуальності, найбільш інтенсивною сексуальною активністю, загостренням проблем статеворольової сфери, пошуку шлюбного партнеру та побудовою стосунків з чоловіками. Крім того, це період активного засвоєння жіночих гендерних ролей, обумовлений вступом дівчат у доросле соціальне життя і розширенням діапазону саморепрезентацій у соціумі. За переконаннями Е. Еріксона [174] лише на цей вік приходиться соціальна та сексуальна готовність та реалізація інтимних стосунків (до цього часу прояви сексуальності повязані з пошуком его-ідентичності). Формування інтимності передбачає не тільки сексуальну близькість, але і здібність до емпатичних переживань та емоційної відкритості. Тому криза «інтимність-ізоляція» може сприяти утрудненню реалізації сексуальних потягів та формуванню інтимних стосунків з чоловіком.


2.2 Методи дослідження


При проведенні дослідження було використано наступний комплекс діагностичних методів:

а) для вивчення статеворольової сфери: АСL-шкала А.В. Heilbrun, 5-та шкала ММРI, шкала виразності чоловічих та жіночих рис ПДО, шкала Dur-Moll в методиці L. Szondi;

б) для виявлення особливостей сексуальної сфери: проективна методика «Blacky Pictures» G.S. Blum, шкала сексуальності W.E. Snell, D.R. Papini напівформалізована діагностична анкета для виявлення типів сексуальних сценаріїв, анкета для виявлення сексуальних фантазій;

в) для діагностики особливостей особистісної та емоційної сфер: шкала диференційних емоцій К. Ізарда, стандартизований багатофакторний метод вивчення особистості (MMPI в адаптації Л. Собчік), опитувальник формально-динамічних властивостей індивідуальності (ОФДВІ) В.М. Русалова;

г) для вивчення психосемантичного простору особистості: метод семантичного диференціалу; метод семантичного вибору;

д) для виявлення структури кохання: опитувальник тріади кохання Р. Стернберга.

Нижче наведено більш детальну характеристику використаних методик.

1.АСL-шкала А.В. Heilbrun складається з двох субшкал: маскулінної та фемінінної. Кожна із субшкал включає 24 прикметники, що відображають маскулінний (інструментальний) і фемінінний (експресивний) стилі поведінки. Обстежувані оцінюють виразність у себе маскулінних і фемінінних якостей за 5-бальною шкалою лайкертівського типу. Дані про надійність і валідність шкали у вітчизняній популяції представлено у роботі О.С. Кочаряна [73, 75]. Згідно з даними зазначеного автора, ACL-шкала орієнтована на соціогенний рівень і адекватно описує статеворольову Я-концепцію особистості.

2.Шкала Dur-Moll в методиці L. Szondi, яка виявляє біогенні аспекти М/Ф симптомокомплексу.

У якості чоловічих реакцій (Dur) у кожному вабленні L. Szondi [140, 209], розглядав наступні:


S-Dur0++0+++0++-0-+-+P-Dur0++0++++-0-+-+--Sch-Dur+0+++++-+0+--0--C-Dur0+0-+-+0+--0-+--

У якості жіночих (Moll) L. Szondi враховує наступні реакції:

S- Moll000+0-+++-+++---P- Moll000+0-+-+0+++++-Sch- Moll000+0+0-++++-+-+C- Moll000++0++++++-+++

Посилення (!) за потребами в психосексуальній шкалі означає лише посилення м'яких (Moll) або твердих (Dur) реакцій. L. Szondi доводить генобіологічне значення індексу, тобто його чутливість до ендокринних і генетичних факторів. Автор валідизував індекс маскулінності на різних вибірках: здорові чоловіки-шахтарі середнього віку (30 - 40 років), здорові жінки, гомосексуальні чоловіки і жінки, деякі клінічні і професійні групи: вчителі, повії і хворі параноїдною формою шизофренії. Л. Зонді показав, що індекс маскулінності добре диференціює вищенаведені групи.

Автор шкали доводить генобіологічне значення індексу маскулінності, тобто чутливість вказаного індексу до біологічних, що визначають стать чинників - генетичних і гормональних [209]. О.С. Кочарян [73], розробляючи психодіагностичну карту утворень маскулінності/фемінінності, показав, що індекс маскулінності L. Szondi чуттєвий до біогенного рівня.

3.5-а шкала ММРI, направлена на діагностику поведінкового рівня М/Ф [75, 139], тобто поведінкові і емоційні реакції, ступінь ідентифікації з традиційною культурою і соціальною роллю чоловіка і жінки, вимірюється ступінь відповідності соціально-нормативним уявленням щодо маскулінності/фемінінності. Шкала відображає ступінь ідентифікації з традиційною культурою і соціальною роллю чоловіка і жінки. Концептуально маскулінність і фемінінність, представлені у 5-й шкалі ММPI, узгоджуються з концепцією інструментальності і експресивності. Разом з тим, шкала описується континуально-альтернативною моделлю, і тому фемінінність тут не має специфічних характеристик і лише позначає недолік маскулінності.

Зазначена шкала є достатньо автономною, тобто на показники 5-ої шкали не впливає профіль за всією методикою ММPI і тому можливе окреме використання 5-ої шкали ММPI. У дослідженні був використаний дорослий жіночий варіант даної шкали.

4.Патохарактерологічний діагностичний опитувальник (ПДО) для підлітків. Розроблений у відділенні підліткової психіатрії Психоневрологічного Інституту ім. В.М.Бехтерева. Іванов Н.Я., Лічко А.Е. [94]

Опитувальник призначений для визначення у віці 14-18 років типів акцентуації характеру і психопатій. Даний метод дозволяє дати оцінку деяким іншим особливостям підлітка - психологічній схильності до алкоголізації, до делінквентної поведінки, до дисимуляції рис своєї вдачі і системи своїх особових стосунків, до підвищеної відвертості, а також дозволяє оцінити співвідношення меж мужності-жіночності в системі особистісних стосунків. За даними О.С. Кочаряна [73] шкала мужності-жіночності відповідає поведінковому рівню статеворольової ідентичності.

5.Проективна методика «Blacky Pictures» (див. Додатки А, Б) була розроблена Геральдом С. Блумом у1949 році [185] і валідизована. Пізніше методику було адаптовано та валідизовано до умов вітчизняного суспільства [111]. Методика «Blacky Pictures»- це зображення, які складаються з дванадцяти чорно-білих малюнків. Перший малюнок зображає головних героїв: собака на імя Blacky, мати та батько Blacky і Tippy - постать другої дитини невизначеного віку і статі. Інші одинадцять малюнків зображають ситуації, в які потрапляє Blacky. Головна мета цієї методики - оцінка особливостей психосексуального розвитку людини. Розвиток пояснюється з позицій психоаналізу, що зумовлює і зміст одинадцяти малюнків (основного стимульного матеріалу методики). Кожний наступний малюнок, з яких складається техніка, розроблявся таким чином, щоб зобразити або етап психосексуального розвитку, або тип обєктних стосунків у межах цього розвитку.

Перелік зображень, з яких складається проективна методика

«Blacky Pictures»:- Оральний еротизм- Оральний садизм- Анальний садизм- Едипальна інтенсивність- Провина мастурбації- Кастраційне занепокоєння (для чоловіків)

Заздрість до пенісу (для жінок)- Позитивна ідентифікація- Дитячі ревнощі- Відчуття провини

Для чоловіків- Я - ідеальне- Обєкт любові

Для жінок- Обєкт любові- Я - ідеальне

«Blacky»-зображення являють собою спробу дістатися найглибших, найпотаємніших рівнів особистості у відповідному обрамленні, контексті, так би мовити, «образному оточенні», яке безпосередньо включене до динамічної інтерпретації [99].

6.Шкала сексуальності W.Snell, D.R Papini [205] має три шкали: 1) сексуальна оцінка - оцінка своєї здатності переживати позитивні сексуальні емоції і відчуття себе здібним партнером; б) сексуальна депресія - переживання субклінічної депресії (пригніченості), повязаної із сексуальним життям; в) сексуальна занепокоєність - надмірна фіксація думок на сексі, та усіх проблемах повязаних з ним. Методика містить 30 тверджень. Кожній шкалі відповідає 10 питань, які оцінюються за 5-ти бальною шкалою лайкертівського типу. Бали за кожну із шкал підсумовуються.

7.Напівформалізована діагностична анкета для виявлення типів сексуального сценарію (див. Додаток В). Нами була розроблена анкета на основі результатів досліджень сучасних вітчизняних та зарубіжних науковців (Дж. Генйона, У. Саймона, Е. Гідденса, І. Кона, А. Тьомкіної, С. Голода). Взагалі в описі сексуального сценарію автори використовували наступні референції: мотив вступу до сексуальних стосунків, характер сексуальних стосунків, сексуальне задоволення, сексуальні техніки [57]. Аналіз емпіричних показників, указаних різними авторами, дозволив виявити основні елементи сексуального сценарію: вибірковість по відношенню до партнеру, «коефіцієнт кохання», орієнтація на стабільність стосунків, тип мотивації сексуальної поведінки, орієнтація на задоволення партнера. В анкеті були використані типи сценаріїв, що були виділені А.Тьомкіною для її дослідження «Задоволення та гендерна ідентичність на рівні індивідуального досвіду» шляхом аналізу засобів сексуальних взаємодій у життєвих історіях [145]. Анкета складається з 47 закритих та відкритих питань, кожне з яких відповідає певному типу сценарію: пронатальний, романтичний, комунікативний, гедоністичний, досягницький, ринковий. При обробці отриманих даних використовувався метод контент-аналізу.

8.Анкета для виявлення сексуальних фантазій (див. Додаток Г). Нами була розроблена дана анкета на основі класифікації сексуальних фантазій, запропонованих У. Мастерс, В. Джонсон та Р.Колодні [108]. Автори виділяють 8 типів сексуальних сценаріїв за змістом: експериментування, підкорення, зміна партнера, груповий секс, спостереження, зґвалтування, ідилічна зустріч, садомазохізм. Анкета складається з 40 питань, які містять ситуації, відповідні до типів фантазій та три варіанти відповіді: часто, інколи, ніколи. При обробці результатів використовувався метод контент-аналізу, який дозволив виявити виразність тих, чи інших сексуальних сценаріїв у досліджуваних.

9.Шкала диференціальних емоцій К. Ізарда [53, с. 118-119], спрямована на вивчення емоційної сфери людини. Шкала являє собою список загальновживаних визначень, що у той самий час є стандартизованими і переводять індивідуальний опис емоційного переживання в окремі категорії емоцій. За допомогою цієї шкали можна оцінити цілий ряд емоцій людини. Зміни в інструкції дозволили використовувати один і той самий набір визначень як для оцінки актуального емоційного стану, так і для оцінки стійких емоційних рис особистості. Нас цікавить другий варіант шкали. В інструкції до другого варіанта шкали обстежуваного просять проаналізувати визначений період часу (тривалість якого може варіювати) і оцінити частоту, з якою він переживав кожну емоцію протягом цього часу. Частота переживання даної емоції розглядається як показник емоційної риси. При обробці підраховувався середній бал за кожною емоцією і відсоток від загальної кількості досліджуваних, які відчували часто або завжди вказану емоцію.

10.Багатофакторний метод вивчення особистості (БМВО) це адаптований варіант MMPI, який дозволяє отримати багатобічний портрет особистості, включаючи такі структурні компоненти як: мотиваційна спрямованість, самооцінка, стиль міжособистісної поведінки, статеворольовий статус, риси характеру, ведучі потреби, сексуальну орієнтацію тощо [139]. Опитувальник Л. Собчік містить 566 питань та два варіанти відповіді: так, чи ні. Даний метод дозволяє виділити три шкали достовірності (L, F, K); 10 базисних шкал, та 212 допоміжних шкал. Основні шкали:

- шкала невротичного контролю, 2 - шкала песимістичності, 3 - шкала емоційної лабільності, 4 - імпульсивності, 5 - мужності-жіночності, 6 - ригідності, 7 тривожності, 8 - індивідуалістичності, 9 - оптимістичності, 0 - соціальної інтроверсії. Результати застосування даної методики дозволяють дати якісну і кількісну оцінку, як структурних компонентів особистості, так і побудувати особистісний профіль.

11.Опитувальник формально-динамічних властивостей індивідуальності (ОФДВІ) В.М. Русалова [132] був використаний для діагностики властивостей темпераменту. Опитувальник містить 150 стверджень, які досліджувані повинні оцінити з точки зору своєї поведінки: як характерні, доволі характерні, мало характерні та не характерні зовсім. Для вибору відповіді респондент уявляє собі типові ситуації та свою звичайну поведінку в них. Опитувальник містить 12 шкал, які групуються у три сфери: психомоторну, інтелектуальну та комунікативну. В кожній сфері розглядаються прояви чотирьох формально-динамічних властивостей: ергічність, пластичність, швидкість та емоціональність. Мета методики виявити шлях трансформації біологічних факторів в індивідуально-психологічні властивості особистості.

12.Методика «Семантичний диференціал» (див. Додаток Д). Для дослідження особливостей психосемантичних уявлень про сексуальність, того особистісного змісту, яким наповнюється поняття «секс» та «сексуальність», а також з метою з'ясувати емоційну забарвленість даного поняття, нами використовувалася методика «Семантичний диференціал». Це метод якісного і кількісного індексування значень при вимірі емоційного відношення особистості до об'єктів, аналізу соціальних установок, ціннісних орієнтацій, суб'єктивного змісту і т.п. Застосування даної методики в нашому дослідженні було спрямоване на виявлення психосемантичної близькості між уявленням про сексуальність й емоційно насиченими конструктами (радість, щастя, любов), і негативно забарвленими (приниження, страх, самотність). Нашу задачу складало визначення семантичної відстані між відповідними точками об'єктів в особистісному семантичному просторі суб'єкта. Семантична відстань розраховувалася за такою формулою:


, де


D (x, y) - семантична відстань між об'єктами х и у;

хii - різниця між координатами двох крапок, що представляють значення об'єктів Х та У за факторами.

Обстежуваним у нашому дослідженні було запропоновано оцінити поняття «секс», «сексуальність», «любов», «брак», «залежність», «приниження», «підкорення», «довіра», «піклування», «суперництво», «дружба», «любов», «хвороба», «бруд», «злиття», «гра», «самотність», «почуття провини», «радість», «страх», «гнів», «чоловік», «жінка», «Я» по запропонованим критеріям за семизначною шкалою від - 3 до 3.

13.Метод семантичного вибору (див. Додаток Е). Було використано для виявлення конотативних значень (асоціативних емоційних значень), тілесності, гендерних ролей та ін. У роботі Н.М. Терещенко [147] запропоновано список, до якого увійшли частин тіла важливих для оцінки жінкою власної привабливості, були додані геніталії, для з'ясування особливостей ставлення підлітків та дорослих жінок до власної сексуальності. Досліджуваному пропонувалося вибрати слова-асоціації, що підходять до слова-стимулу. У список слів-асоціацій включені символи верхнього і нижнього несвідомого в розумінні Р. Ассаджолі [9]. Як вектори для асоціативного «зважування» ми вибрали такі позитивні і негативні емоції: страх, радість, гнів. Тілесність: обличчя, шкіра, груди, живіт, ноги, стегна, геніталії, сідниці. Також ми проаналізували співвідношення «Я» з такими ролями: жінка, жінка - мати, жінка - сексуальний партнер, жінка - домогосподиня, бізнес - жінка, жінка - друг. Для визначення ставлення дівчат та жінок до сексу, сексуальності та гендерних ролей, ми використали такі категорії: сексуальність, секс.

14.Опитувальник тріади кохання Р.Стернберга [206] включає 45 тверджень, які утворюють 3 шкали: 1) близькість, 2) пристрасть, 3) відданість. Досліджувані оцінюють ступінь погодження із ствердженнями за 9-ти бальною шкалою лайкертівського типу. Опитувальник дозволяє виявити структуру кохання, а також ступінь відмінностей тріад кохання у дослідницьких групах.

Математична обробка результатів проводилася за допомогою ряду методів математичної статистики [45] (для обчислення яких використовувався програмний пакет Statistica 8.0) та математичних обчислювань за допомогою програми Matlab 7.0.1:

1.Методи перевірки значущості відмінностей незв'язаних вибірок:

?- критерій Фішера (критерій кутового перетворення); U-критерій Уілкоксона-Манна-Уітні ; критерій знаків;

2.Методи багатовимірної статистики: кореляційний аналіз (із використанням коефіцієнта кореляції Спірмена, точково-бісеріальний коефіцієнт кореляції (для змінних дихотомічної та інтервальної шкал) і факторний аналіз (Extraction: principal components, обертання за методом Varimax).

3.Метод класифікації даних за допомогою нейронних мереж: мережа Кохонена. Різноманіття параметрів жіночої сексуальності, що вивчається, ставить завдання структуралізації та параметричної ідентифікації об'єктів в соціальних системах, а також формалізації отриманих даних. На даний час психологічна наука випробовує певний підйом, пов'язаний з широким впровадженням нових інформаційних технологій та використанням їх для вирішення завдань практичної психології. Побудова математичних моделей, таких як факторний аналіз, метод найменших квадратів та інші, мають деякі обмеження і не завжди здатні відповідати дослідницьким запитам. Для психології представляється цікавим використання методу нейронних мереж [7]. Ідея нейронних мереж виникла у результаті спроб змоделювати поведінку живих істот, що сприймають дії зовнішнього середовища і що навчаються на власному досвіді. Нейронні мережі використовують у завданнях класифікації, прогнозування та побудови нелінійних залежностей. Таким чином, застосування даного методу дає можливість моделювання типології та взаємозв'язаних параметрів сексуальності. Перспективним напрямом у вирішенні завдань структурної ідентифікації є використання метода штучних нейронних мереж. Перевага такого підходу перед емпіричними обчислюваннями полягає в можливості побудувати математичні моделі, що мають певний фізичний сенс та отримати достовірність даних.


Висновки до розділу 2


1.Дослідницька вибірка є однорідною (за соціальним та сімейним станом), має оптимальний обєм та відображає усі характерні особливості генеральної сукупності. Вибірка представлена двома групами: дівчатами-підлітками та жінками. Отримані дані на цій вибірці дозволяють побачити вікову динаміку параметрів, що вивчаються.

2.В роботі були використані методи, які найбільш коректно обслуговують цілі та завдання дослідження. Обрані методики відповідають певним теоретичним уявленням про вивчаємі властивості особистості та вимогам психометрики, які пред'явлені до обраного психодіагностичного інструментарію. Методики дозволяють діагностувати різні рівні структурної організації й функціонування особистості: особливості статеворольової сфери, особливості сексуальної сфери, особливості особистісної та емоційної сфер, особливості психосемантичного простору особистості, сферу міжособистісних стосунків.

.Було використано методи математичної статистики, що дозволяють найкоректніше інтерпретувати отримані результати в ході дослідження.


РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК ЖІНОЧОЇ СЕКСУАЛЬНОСТІ: ГЕНЕЗИС ТА СТРУКТУРА


3.1 Звязок інфантильної сексуальності та параметрів симптомокомплексу маскулінності-фемінінності


Інфантильні травми та конфлікти визначають дорослу сексуальну поведінку, впливають на формування перверзій, парафілій тощо, формують базу для міжстатевих стосунків в цілому [15, 65, 99, 142, 154, 156, 167]. Більш того, інфантильна сексуальність вважається підґрунтям, на якому базується доросла особистість в цілому. Разом з тим, до цього часу є невизначеними особливості взаємодії утворень інфантильної сексуальності з іншими особистісними структурами жінок. Одним з невирішених питань є звязок інфантильної сексуальності із симптомокомплексом маскулінності/фемінінності. Становлення та функціонування сексуальної та статеворольової сфери є повязаними і, більш того, спільними, невідємним один від одного процесами, та складають психосексуальний розвиток особистості. Статева ідентичність - ядерна структура як статеворольової ідентичності, так і сексуальності жінки [142]. Багато вказівок на взаємодію статеворольової та сексуальної сфери в жінок можна знайти в наукових дослідженнях, що базуються на психотерапевтичному досвіді та/або на психодинамічній теоретичній платформі. Ці дослідження представляють великий науковий інтерес, та визначають тенденції сучасної психологічної думки, але, здебільшого, вимагають операціоналізацїї та емпіричного обґрунтування. Іншим напрямком дослідження взаємозвязку сексуальності та статеворольової ідентичності є емпіричні дослідження, що відповідають вимогам експериментальної психологїї. Згідно таких даних, як зарубіжних [24, 183], так і вітчизняних досліджень [42, 73, 75], особливості статеворольової сфери у жінок визначають характер їх сексуальної поведінки, сприйняття власного тіла, поведінкові установки та самосвідомість. Слід зазначити, що у вітчизняній психології існує тенденція розглядати особливості статеворольової сфери як симптомокомплекс маскуліності/фемініності (симптомокомплекс М/Ф) [72, 73, 147, 157].

Дотепер зв'язок між симптомокомплексом М/Ф та інфантильною сексуальністю не був предметом спеціального дослідження. Проте на основі аналізу літературних даних та попередніх результатів власних досліджень можна припустити, що інфантильна сексуальність визначає деякі структурні особливості симптомокомплексу М/Ф.

Найбільш ухваленим діагностичним інструментарієм, який дозволяє дістатися найглибших, найпотаємніших рівнів особистості, безпосередньо звязаних з психосексуальним розвитком, захисними механізмами та обєктними стосунками уявляється методика «Blacky Pictures [111]. У ході дослідження були вивчені одинадцять параметрів психосексуального розвитку: оральний еротизм, оральний садизм, анальний садизм, едипальна інтенсивність, провина мастурбації, заздрість до пенісу (для жінок), позитивна ідентифікація, дитячі ревнощі, відчуття провини, обєкт любові (анаклітичний, тобто любов до батька [112]), «Я»- ідеальне, які припускають формування орального, анального, фалічного та генітального типів характеру. Аналіз малюнків «Blacky» в різних дослідницьких групах демонструє вікову динаміку актуалізації інфантильної сексуальності. Результати представлено на малюнку 3.1.


Рис. 3.1. Особливості психосексуального розвитку підлітків та жінок

У таблиці 3.1 приведено дані статистично достовірних відмінностей виразності інфантильних травм у підлітків та дорослих жінок.


Таблиця 3.1 Особливості психосексуального розвитку дівчат та жінок

%?показникрПідліткиЖінкиОральний еротизм76,7246,75р ?0,01Оральний садизм36,7511,77р ?0,05Анальний садизм83,3356,33р ?0,01Едипальна інтенсивність73,3316,49р ?0,01Провина мастурбації85365,35р ?0,01Заздрість до пенісу35562,6р ?0,01Позитивна ідентифікація50420,98-Дитячі ревнощі48,3322,05р ?0,05Почуття провини41,7582р ?0,01Об'єкт любові60422,22р ?0,05«Я» - ідеальне60343,23р ?0,01

Як показано у таблиці 3.1, у підлітків у порівнянні із дорослими жінками значимо більша виразність наступних психосексуальніх фіксацій:

1)оральний еротизм (76,7%), пов'язаний з первинною прихильністю до матері, як об'єкту любові. У більш ранній період орального еротизму діти знайомляться з об'єктами і вчаться встановлювати з ними стосунки. Особливості цього процесу складають основу усього подальшого відношення. Фіксація на оральному еротизмі призводить до залежної поведінки, нездатності піклуватися про себе і встановлювати зрілі стосунки з людьми;

2)анальний садизм (83,3%) - це догенітальне утворення, яке характеризується стриманістю сексуальної енергії. Сексуальні бажання, які виникають та не задовольняються, або задовольняються, але не в повній мірі. Присутнє несвідоме бажання знищити обєкт;

3)едипальна інтенсивність (73,3%), зумовлює дедалі більше сприйняття дівчиною батька як об'єкта любові. Це перший крок до гетеросексуальної орієнтації. Також через доедіпову привязаність дівчини до матері, не зважаючи на суперництво, вона повертається до неї, тим самим відкривая шлях до жіночності. У пубертаті актуалізуються едипальні травми через пошук шляхів реалізації своєї сексуальності [142];

4)провина мастурбації (85%). Мастурбація важлива для статевого відчуття та приводить дівчину до бажання вагінального проникнення, змішаним зі страхом. В той же час повторювання тілесного задоволення надає їй автономію, та зумовлює закінчення симбіотичних догенітальних зв'язків, що призводить до більш зрілого вибору об'єктів [167]. Але провина мастурбації перекриває цей шлях до об'єкта, так як, ще є кріпкими догенітальні зв'язки, які виключають сексуальне задоволення;

5)об'єкт любові (60%) є несвідомою лібідозною прихильністю до батька. Спокушаюча або дистанційована фігура батька визначає шлях дівчинки в прийнятті жіночої ролі і в подальшій реалізації партнерських стосунків з чоловіком;

6)дитячі ревнощі (48,3%) пов'язані з перенесенням певних почуттів до батьків (привязанiсть або суперництво) на старших братів або сестер. Це може посилити фіксації отримані раніше, або сприятиме появі нових конфліктів. У той же час молодші брати або сестри можуть сприйматися як конкуренти, а з іншого боку, як власні діти, особливо, якщо різниця у віці між сіблінгами велика;

7)Я-ідеальне (60%) - є его утворенням, яка формується у дівчинки, у момент вибору та ідентифікації з певною значимою фігурою. В даному випадку, це особистість матері. Оскільки усе захоплення і сила знаходяться в об'єкті, що ідеалізується, дівчинка намагається зберегти з ним нерозривну єдність [71]. У той же час у дорослих жінок спостерігається виразність таких фіксацій: відчуття провини (у 58%), заздрість до пенісу (у 56%), оральний садизм (у 51%):

1) відчуття провини (у 58%), може бути деструктивною емоцією, яка може слідувати за порушенням морального припису. Згідно психоаналізу [169], відчуття провини виникає у результаті конфлікту між Супер-его та інфантильними, сексуальними та агресивними бажаннями. Провина формується в процесі засвоєння жіночої ролі як результат об'єктних стосунків (провина за інцестуозні бажання), або як результат ревнощів сіблінгів до батьків [163]. У деяких концепціях провина виражає тривогу, чи захист від неї, або є позитивним утворенням в процесі розвитку структур особистості [634, 142,160];

2) заздрість до пенісу (у 56%), символізує бажання мати атрибут маскулінного [170]. Так само цей феномен пов'язаний із бажанням дівчинки мати реальний пеніс як захист проти тривоги, що стосується фемінінних бажань по відношенню до батька [172]. Проте інші дослідники схиляються до того, що бажання дівчинки володіти пенісом виникає спочатку з її едипальних фантазій, а не з її бажання бути чоловіком. Вона розглядає пеніс, як частину її батька [129]. Можна припустити, що подібна фіксація у жінок символізує прагнення до прийняття маскулінних цінностей та маскулінної поведінки у сучасному суспільстві;

3) оральний садизм (у 51%). Фіксації на оральному рівні схильні не тільки зберігати рот як головну ерогенну зону та бути прив'язаним до матері (до грудей), але так само до маніакально-депресивних коливань настрою. Несвідома залежність від грудей асоціюється із збереженням первинної ідентифікації з нею, внаслідок чого розчарування і негативні переживання жінки неначе підтверджують фантазію про втрату матері з подальшою агресією на неї за неприйняття або зневажання.

Виходячи з отриманих результатів, слід зазначити, що інфантильна сексуальність має вікову динаміку. Для підлітків характерно зберігати більше елементів інфантильної сексуальності, оскільки в цьому віці пожвавлюється сила інфантильних травмуючих ситуацій, понижена у латентний період. Як відомо, більшість дослідників [65, 116, 122] вважають підлітковий період переломним у розвитку сексуальності. Саме в цей час фізіологічні та морфологічні зміни дівчинки призводять до формування сексуального лібідо і подальших процесів досягнення дорослої сексуальності. У свою чергу, Анна Фрейд [156] стверджує, що відбуваються не якісні зміни, а кількісне нарощування інстинктивної енергії, яке не обмежується лише сексуальним життям. Разом з новими силами (посиленим лібідо), що вторгаються, актуалізується зміст ранньої інфантильної сексуальності. Проте Х. Дойч [188] стверджує, що підлітковий період для дівчинки символізує звільнення від інфантильної сексуальності та агресивності.

У дорослих жінок виявлено зниження інфантильних комплексів. Разом з тим, характер збережених у дорослому віці фіксацій дозволяє припустити, що для жінок важливими залишаються травми, що повязані із прийняттям жіночої статевої ролі, а саме провина за сексуальні почуття, усвідомлення слабкості жіночої гендерної позиції та амбіваленція стосовно неї. На шляху до сексуальної зрілості, такі динамічні процеси пояснюються тим, що накладаються на процес придбання власної ідентичності [174]. Так само на думку Боулбі [19] у дорослому житті сексуальність потенційно здатна оживити зв'язок між внутрішніми фігурами об'єктних стосунків. Таким чином, можна припустити існування стійких інфантильних структур, що впливають на підліткову та дорослу сексуальність.

Для поглиблення розуміння вікової динаміки була проведена факторизація простору психосексуальних параметрів (методика «Blacky Pictures»). У таблиці 3.2 представлено факторну структуру (ротація методом Varimax) досліджуваних ознак в групі підлітків. У таблицю увійшли тільки ті змінні, які несуть значиме навантаження по фактору.


Таблиця 3.2 Структура інфантильної сексуальності у дівчат

Фактор 1 Заборона сексуальностіФактор 2 Інфантильний садизмФактор 3 Комлекс ЕлектриФактор 4 Амбівалентна ідентичністьПровина мастурбації (0,672) Обєкт любові (0,816) «Я»-ідеальне (0,749) Оральний садизм (0, 684) Анальний садизм (0,534) Дитячі ревнощі (0,764) Оральний еротизм (0,705) Едипальна інтенсивність (0,486) Почуття провини (0,464) Позитивна ідентифікація (0,747)Едипальна інтенсивність (0,560) Заздрість до пенісу (0,824) Позитивна ідентифікація (0,573) Вага фактору: 19,5%Вага фактору: 15,5 %Вага фактору: 16,5%Вага фактору: 15,4%

1.Фактор «Заборона сексуальності» характеризується наявністю стійких несвідомих компонентів, що обмежують прояв генітальної сексуальності підлітків. Батько, як об'єкт любові та мати, з якою дівчинка себе ідентифікує, є заборонними суб'єктами. Отримана в дитинстві провина за дослідження свого тіла і мастурбацію зміцнює конфлікт між «супер-его» та «ід» в підлітковому віці. Таким чином, колишня присоромлена сексуальна активність може привести до несформованого сексуального лібідо та нарцисизму (спрямованість статевого потягу на самого себе), - вкрай необхідним умовам дорослого сексуального життя [61]. Загострення відчуття провини за мастурбацію може перенестися на першу менструацію і супроводжуватися несвідомими страхами, що сталися ушкодження геніталій як покарання за мастурбацію [17]. Дівчинка відчуває сором перед своїми геніталіями, що у свою чергу, може перешкоджати прийняттю нею жіночої ролі.

2.Фактор «Інфантильний садизм» пов'язаний з невирішеними конфліктами доедипального періоду: орального та анального садизму. Згідно Grunberger [172] настання анальної фази відбувається одночасно з орально-кусальною та характеризується прагненнями поглинути і опанувати об'єкт любові. Випробовуючи злість на матір, позбавлена любові і тепла, маленька дівчинка наслідує заздрість і ненависть та формує суворе «супер-его» згідно з материнським образом. Дівчинка так само прагне позбавитися від материнського контролю. Це призводить до агресії, протесту, упертості та садизму, а почуття ідентичності в основному залежать від опозиції: «я проти тебе» [100]. Базовий конфлікт цієї структури полягає у боротьбі контрольованого гніву та страху бути покараним або засудженим за неслухняність. До цієї ситуації додаються почуття дитячих ревнощів. Едипова ситуація може зміститися на стосунки з сіблінгами, з якими ведеться боротьба за увагу та любов батьків [83]. Почуття суперництва посилюють злість на об'єкт любові і заважають процесу статеворольової ідентичності. Дівчинка постійно бореться між прагненням до злиття та власною ідентичністю, агресивним самоствердженням та опозицією. Поки генітальність не придбає ідентичність, дівчинка ризикує зберегти перверситетну природу своєї сексуальності, що надалі перешкоджатиме створенню парних стосунків. На думку Е.Рома [158] така інфантильна структура може привести до прояву садизму в дорослому житті, яке він характеризує як патологічне прагнення до необмеженої влади над іншими людьми. На думку А.Є. Лієчко [94] у підлітків невиражена злість проявляється у характерологічних структурах, як позиція антагонізму, агресивність.

.Фактор «Комплекс Електри» характеризується існуванням симбіотичного зв'язку між матір'ю і дівчинкою. Важливо відмітити, що при активності такого догенітального елементу як оральний еротизм, дівчинці складно вирішити едипальну ситуацію з необхідним результатом, що впливає на формування фемінінності. Процес проходження цієї фази у дівчаток минає складніше, ніж у хлопчиків. Ортодоксальні погляди на едипову ситуацію [1, 17, 142, 154] роблять акцент на тому, що дівчинка повинна розчаруватися в матері унаслідок видалення від грудей, привчання до правил туалету, народження інших дітей і що важливе - враження про первинне володіння пенісом, який відняла мати. Наступний етап - це прийти до батька, в надії отримати від нього те, що відняла матір (пеніс). Дівчинка любить батька і хоче мати від нього дитину, що змішується з відчуттями провини і ревнивої ненависті до матері. Залишки доедипової прихильності до матері все ще зберігаються, тому жінки більше амбівалентні по відношенню до своїх матерів. У разі посилення відчуття провини, дівчинка може регресувати назад до симбіотичних стосунків з матір'ю і тим самим спровокувати незрілу і мазохистичну позицію в дорослому житті. На думку К. Юнга [177] інцестуозне бажання є лише символічним вираженням прагнення повернутися до джерела життя, до матері на спокій або в материнське лоно для відродження.

.Фактор «Амбівалентної ідентичності» характеризується конфліктом в прийнятті дівчинкою жіночої ролі. З одного боку, дівчинка випробовує заздрість до пенісу, яку К. Хорні [164] інтерпретує, як бажання мати чоловічі якості, міцно установлених в культурі: силу, активність, мужність, сексуальність свободу, незалежність. З іншого боку, процес позитивної ідентифікації пов'язаний із засвоєнням жіночих ролей, які несе образ матері. Едипальна інтенсивність посилює почуття неповноцінності, а любов до батька і бажання залишатися дочкою батька переростають в спробу відповідати чоловікам і виконувати чоловічі ролі. Це призводить до «втечі від жіночності» як прояву страху перед своєю фемінінністю. Така інфантильна структура характерна для дівчаток-підлітків, які прагнуть займати активні і лідируючі позиції в суспільстві і у свою чергу, «нанизувати» стереотипи жіночої поведінки на свою маскулінну ідентичність, намагаючись відкрити свою власну жіночність. На думку, Ф.М. Сандера [133] дівчатка борються зі своєю амбівалентністю по відношенню до протилежної статі; вони уявляють, що одного разу вони виростуть і стануть такими, як їх батьки, або у них будуть діти, як у їх матерів [162], чи вони затьмарять своїх матерів своїми досягненнями.

У таблиці 3.3. представлено факторну структуру інфантильної сексуальності у жінок (ротація методом Varimax). У таблицю увійшли тільки ті змінні, які несуть значиме навантаження по фактору.

Таблиця 3.3 Структура інфантильної сексуальності у жінок

Фактор 1 Фалічне заборонення Фактор 2 Фіксація на батьковіФактор 3 Фіксація на матеріФактор 4 Маскулінна ідентифікаціяОральний еротизм (0,754) Оральний садизм (0, 652) Анальний садизм (0,552) Провина мастурбації (0,525)Едипальна інтенсивність (0,825) Обєкт любові (0,705) Позитивна ідентифікація (0,715) «Я»-ідеальне (0,787) Заздрість до пенісу (0,615) Почуття провини (0,496) Дитячі ревнощі (-0,751)Вага фактору: 16,5%Вага фактору: 14,8 %Вага фактору: 13,5%Вага фактору: 14,3%

1.Фактор «Фалічного заборонення» містить оральний еротизм, оральний садизм, анальний садизм, провину мастурбації. Ця структура характеризується актуалізацією догенітальних фіксацій у сексуальності дорослої жінки. Виходячи з того, що оральні та анальні фіксації мають єдину силу актуалізації і впливу, слід зазначити, що едипальна фаза так і не була розвязана. Така організація інфантильного досвіду характеризується прихильністю до матері і разом з нею - садизмом, який є насолодою від агресії по відношенню до об'єкту. У доповненні має місце мазохізм, принаймні в рудиментарній формі. Тому цій структурі властива амбівалентність, яка і з'являється на орально-садистичній стадії, коли періоди насолоди єднанням з матір'ю змінюються прагненням атакувати її внаслідок фрустрації. М. Кляйн [67] стверджує, що мати, ймовірно, існує в якості цілісного об'єкту із самого початку, але в неясних контурах. Вона підкреслює страх дитини перед втратою улюбленого об'єкту. У віці трьох років, згідно ортодоксальної теорії [154], дівчинка повинна звернути увагу на батька, тим самим вступити в Едипову фазу. Очевидно, що страх втратити матір був сильніший, ніж едипальна прихильність до батька, що в подальшому визначає залежність та інфантильність жінки. Цей симбіотичний зв'язок супроводжується відчуттям провини за мастурбаторну активність. На думку Р. Шпіца, мастурбація служить важливим цілям побудови Я, а саме - закріпленню досягнень фази відділення, або індивідуації, пропонуючи незалежний від об'єкту спосіб задоволення потужного натиску потягу. Таким чином, провина за аутоеротичні дії перешкоджає відділенню свого власного інтимного світу від об'єктних стосунків, тим самим накладається інфантильна заборона на генітальну активність дорослої жінки.

2.Фактор «Фіксації на батькові» містить едипальну інтенсивність та об'єкт любові і характеризується інфантильною прихильністю дівчинки до батька. Глибинний механізм цього зв'язку E. Abelin [203] описує як акт порятунку дівчинки батьком від «поганої» матері і разом з цим відкриває нові можливості задоволення і сублімації. Як відомо, психоаналіз [17, 87, 142] вказує на те, що сприятливий результат цієї лібідозної прихильності, пов'язаний з подальшою ідентифікацією дівчинки з матір'ю і прийняттям жіночої ролі. Проте ця структура утримує фіксацію саме на стосунках з батьком. Такий зв'язок має декілька шляхів розвитку в дорослому житті: ідентифікація з батьком і відкриття в собі маскулінності [163], чи інфантильна позиція «батькова дочка». Остання позиція («дитина») перешкоджає фемінінній та сексуальній реалізації [16], що у свою чергу обумовлює проблеми з вибором партнеру і подальшим створенням стосунків з чоловіками [92, 161]. Для такої жінки ідеальним чоловіком завжди буде батько, до тих пір, доки не будуть обізнані і прийняті ці травматичні інцестуозні бажання.

.Фактор «Фіксації на матері» містить позитивну ідентифікацію і Я-ідеальне та відображає сприятливий результат едипової ситуації, а саме - ідентифікацію з матір'ю. Відкриття своєї жіночності є тоді зрілим, коли дівчинка дійсно пережила відрив від батька та прийняла матір. «Я-ідеальне» містить в собі зразки та установки жіночності, носіями яких являється мати. Н. Чодороу [162] зв'язує процес засвоєння жіночих ролей із соціальної структурою сім'ї. Ідентифікуючись з матерями, дівчатка дорослішають менш відстороненими, орієнтованими на інших і на прихильність до них, тому як роль матері в сім'ї припускає прихильність, включеність в особисті стосунки, емпатію. З іншого боку, несприятливий вектор розвитку пов'язаний з тим, що така ідентифікація несе небезпеку вирощення конфліктної за своєю природою жіночності. На думку П. Кутера [87] у разі недостатньої диференційованості особистісних меж та симбіотичної залежності від матері, некритична інтроекція ролевої моделі поведінки може проявитися у низькій індивідуації особистості і неадекватній статеворольовій ідентичності дівчинки (за типом «нав'язаної» статеворольової моделі або передрішення ідентичності). К. Белл [13] відмічає, що процеси ідентифікації з матір'ю тривають і на інших стадіях розвитку(аж до клімаксу), які вимагають від жінки нових засобів реагування.

4.Фактор «Маскулінної ідентифікації» містить заздрість до пенісу та відчуття провини, а з негативною кореляцією - дитячі ревнощі. Така структура характеризується реалізацією жінкою чоловічого типу поведінки і відношенням до життя. Класичний психоаналіз [154, 156, 203] розглядає заздрість до пенісу як символ бажання дівчинки бути чоловіком, а у разі фіксації - формування маскулінної статеворольової ідентичності. К. Хорні [163] у свою чергу, зв'язує комплекс маскулінності і відмову від жіночої ролі з несприятливим результатом едипової ситуації, в результаті якої дівчинка відмовляється від батька як сексуального об'єкту, але ідентифікується з ним. Відчуття провини за відмову від жіночності зміцнюють конфліктну природу жінки і перешкоджають її гармонійній сексуальній реалізації. Чим більше посилюватимуться маскулінні тенденції розвитку, тим скоріше жінка буде незалежною від бажання змагатися і доводити свою спроможність, які є символізуванням дитячих ревнощів. Gilligan [31] у свою чергу, вважає, що у жінки є усі передумови розвивати у себе маскулінність. Проблематичність залишається із зведенням маскулінної моделі в абсолютну норму жіночої поведінки.

Таким чином, інфантильні комплекси є актуальними не тільки для дівчат - підлітків, а і для дорослих жінок. Це підтверджує думку А. Фрейд [156], що тимчасовий тріумф «генітальності» над ранніми фіксаціями виявляється неспроможним в дорослому житті: коли тиск інстинктів спадає до нормального рівня, усі старі тривоги і конфлікти з'являються у незмінному вигляді. В той же час, вікова динаміка структури інфантильної сексуальності виявляє залежність актуалізації інфантильних комплексів від життєвих криз та проблем, що вирішуються на тій чи іншій віковій стадії. Так, для підлітків - це питання становлення ідентичності та відрив від батьківської родини, а для дорослих жінок - обмеження та вимоги жіночої гендерної та сексуальної ролі.

Таким чином, отримані прямі та непрямі вказівки на зв'язок між утвореннями інфантильної сексуальності вимагають більш поглибленого дослідження симптомокомплексу маскулінності/фемінінності в контексті інфантильних травм.

Наше дослідження ґрунтується на основних теоретичних положеннях статеворольової психології [73]. На думку С. Бем [183], існує чотири статеворольові типи ідентичності: маскулінний, фемінінний, андрогінний та недиференційований (низькі показники мужності та жіночності). У своєму дисертаційному дослідженні О.С. Кочарян розглядає три моделі статеворольової ідентичності: континуально-альтернативну, континуально-адъюнктивну та андрогінну [73, 157]. Континуально-альтернативна модель має на увазі жорстку диференціацію та незалежність чоловічих та жіночих рис і характеризується як ригідна структура. Континуально-адъюнктивна модель характеризується тісним зв'язком і єдністю маскулінності і фемінінності, які по суті, є конфліктними і суперечними. Обидві описані структури є незрілими і формуються до 15-16 років. На зміну цим моделям в норму повинна прийти андрогінність, яка починає формуватися саме з 15/16 літнього віку.

На рис. 3.2. представлено вікову динаміку формування статеворольової ідентичності.

Рис. 3.2. Вікова динаміка зв'язку параметрів маскулінності/фемінінності в нормі у жінок


О.С. Кочарян відмічає [73, 74, 75], що симптомокомплекс фемінінності/маскулінності представлений на трьох рівнях функціонування особистості: біогенному, соціогенному та поведінковому. На думку автора, формування андрогінії відбувається на рівні Я-концепції (соціогенному рівні), оскільки її реалізація пов'язана в першу чергу з ідеал-утвореннями, а не психічними складовими статі. Таким чином, існування андрогінії на інших рівнях принципово неможливе.

В ході дослідження було визначено особливості симтомокомплексу фемінінності/маскулінності, характерні для дівчаток-підлітків і дорослих жінок. У таблицях 3.4 та 3.5 представлено факторну структуру (ротація методом Varimax) досліджуваних ознак в групах підлітків та жінок. У таблицю увійшли тільки ті змінні, які несуть значиме навантаження по фактору.


Таблиця 3.4 Статеворольова структура симптомокомплексу М/Ф у дівчат

Фактор 1 Біогенний рівеньФактор 2 Поведінковий рівеньФактор 3 Соціогенний рівеньSzondi M (0,997) Szondi F (-0,997)СМІЛ М (-0,863) СМІЛ Ф (0,822)АСL M (-0,780) АСL F (-0,764)Вага фактору: 20,2%Вага фактору: 14,8%Вага фактору: 12%

Таблиця 3.5 Статеворольова структура симптомокомплексу М/Ф у жінок

Фактор 1 Біогенний рівеньФактор 2 Поведінковий рівеньФактор 3 Соціогенний рівеньSzondi M (0,993) Szondi F (-0,993)СМІЛ М (-0,975) СМІЛ Ф (0,954)АСL M (0,737) АСL F (0,860)Вага фактору: 20,1%Вага фактору: 19,7%Вага фактору: 12,9%

Отримані результати є верифікацією існування трьох рівнів симптомокомплексу фемінінності/маскулінності: біогенний, поведінковий та соціогенний, описаних в роботі О.С. Кочаряна [73]. Обрані методи діагностики виявилися не пов'язаними між собою, що підтверджує їх різнорівневу спрямованість.

Для детальнішого вивчення особливостей симтомокомплексу фемінінності/маскулінності у двох вікових групах було визначено певну виразність досліджуваних параметрів. У таблиці 3.6 приведено дані статистично достовірних відмінностей досліджуваних параметрів.


Таблиця 3.6 Розподіл типів статеворольової ідентичності за рівнями М/Ф симптомокомплексу у дівчат та жінок

Рівні М/Ф симптомокомплексуДівчата %Жінки %? показникРівень значущостіСоціогенний (АСL-шкала Heilbrun)А51,7580,77-Ф23,3381,96р<0,05М13,322,86р<0,01Н11,741,81р<0,05Поведінковий (5-а шкала ММРI)М33,3113,39р<0,01Ф67893,39р<0,01Біогенний (шкала Dur-Moll L. Szondi)М63323,9р<0,01М!03--Ф26,7482,73р<0,01Ф!10171,26-

Примітка: А - андрогінний тип; М - маскулінний тип, Ф - фемінінний тип, Н - недиференційований в статеворольовому відношенні; М! - коеф-т М=100%; Ф! - коеф-т Ф=100%.

Слід зазначити, що показники андрогінії в дослідницьких групах були однаково виражені (51,7% та 58%). Це свідчить про зрілі тенденції розвитку та реалізації статеворольової ідентичності як в підлітковій групі, так і в групі жінок.

Слід зазначити, що феномен андрогінії на сьогодні є однією з актуальних концепцій гендерної теорії [183, 200]. Концепція андрогінії заснована на ідеї примирення статевої диференціації, руйнуванні стереотипів соціальної репрезентації статеворольових параметрів. На думку І.С. Кльоциної [66] теорія андрогінії є сполучною ланкою між біполярною та мультиполярною моделями статевої ідентичності, а остання у свою чергу, спрямована на повнішу і розширену інтерпретацію гендерної ідентичності. Не дивлячись на критику цієї концепції, зарубіжні дослідження [183] відмічають, що андрогінія забезпечує великі можливості соціальної адаптації, гнучкість, мотивацію до досягнень, успішну ролеву реалізацію та задоволеність інтимними та партнерськими стосунками. Андрогінію вимірюють в категоріях гуманістичної психології [107, 130]: «духовна свобода», «внутрішня гармонія», «цілісність». К.Г.Юнг [173] приводив Ісуса Христа як приклад такої особи, у якої усі протилежності дозволені в «андрогінній взаємнододатковій єдності». Таким чином, андрогінна особистість представляється вільною від жорсткої статевої диференціації: чоловік вчиться бути емпатичним та чуттєвим, жінка - напористою та активною, і усі ці трансформації приходять до нового виміру статі - «унісекс».

В той же час, було виявлено вікову динаміку статеворольової ідентичності, яка полягає в наступному:

1.Підліткова вибірка характеризується наявністю маскулінних рис на кожному з рівнів: соціогенному (13%), поведінковому (33%) та біогенному (63%). Ця структура повністю відповідає нормі статеворольової ідентичності в цьому віці [73]. Проте спостерігається тенденція до гіпермаскулінної поведінки на біогенному рівні, яка характерна саме для дорослих жінок. Це говорить про те, що статеворольові порушення знаходять свої крайні прояви, коли особистість вже сформована. Так само підлітки частіше відносяться до недиференційованого типу ідентичності (23%), що так само відповідає несформованій та суперечливій природі цього віку.

2.Для дорослих жінок характерна вираженість фемінінності на усіх трьох рівнях: соціогенному (38%), поведінковому (89%) та біогенному (48%). Таким чином, жінки реалізують нормативну ролеву поведінку, яка приписана соціумом та вписується до стереотипного розуміння жіночності.

Для того, щоб виявити вікову динаміку функціонування статеворольових структур з урахуванням їх зв'язку з психосексуальними травмами було проведено факторизацію простору ознак, до якого увійшли: параметри психосексуального розвитку та параметри маскулінності/фемінінності на різних рівнях функціонування особистості. В таблиці 3.7 представлено факторну структуру (ротація методом Varimax) досліджуваних ознак групи підлітків. У таблицю увійшли тільки ті змінні, які несуть значиме навантаження по фактору.


Таблиця 3.7 Статеворольове забезпечення інфантильної сексуальності у дівчат

Фактор 1 Соціогенна маскулінністьФактор 2 Континуально-альтернативна структураФактор 3 Поведінкова маскулінність АСL M (0,400) Оральний еротизм (0,443) Провина мастурбації (0,610) Обєкт любові (0,792) «Я»-ідеальне (0,779)Szondi M (0,970) Szondi F (-0,970) СМІЛ М (0,600) Оральний еротизм (0,605) Едипальна інтенсивність (0,401) Почуття провини (0,462) АСL F (-0,403)Вага фактору: 22,2%Вага фактору: 21,7%Вага фактору: 19%

1.Фактор «Соціогенна маскулінність» містить соціогенну маскулінність та елементи інфантильної сексуальності (оральний еротизм, мастурбаторна провина, об'єкт любові, «Я»-ідеальне). Невирішена первинна залежність від матері, ймовірно і визначає маскулінність. Важливо відмітити, що саме інтеграція материнської та батьківської фігур внутрішньої картини обєктних стосунків формує маскулінність. Невирішена первинна залежність від матері і любов до батька виражається маскулінною реалізацією. Така маскулінна структура відповідає віковій нормі симптомокомплексу, що дівчатка підлітки відмовляються від маскулінності поступово [73]. Присутність параметра его-ідеалу, який несе конструкти жіночої (материнської) поведінки, залишають простір для подальшого фемінінного вектору розвитку.

2.Фактор «Континуально-альтернативна структура» відображає особливості методики L. Szondi, що припускає диференціацію статеворольових властивостей особистості виключно на біогенному рівні. О. Вейнінгер [24] визначає таке співвідношення параметрів як незалежне і вважає, що один з компонентів має бути актуалізований більше, ніж інший. Тільки в цьому випадку можна стверджувати про дійсно маскулінну або фемінінну ідентичності, за умови, якщо ці параметри не зводяться до нуля. Ймовірно, на актуалізацію того або іншого показника впливає вже подальший процес соціалізації. Слід зазначити, що біогенний рівень визначився у самостійний фактор і це свідчить про незв'язаність біогенного рівня з поведінковими варіантами жіночої реалізації.

3.Фактор «Поведінкова маскулінність» містить поведінкову маскулінність та елементи інфантильної сексуальності (оральний еротизм, едипальна інтенсивність, почуття провини) та негативний зв'язок з поведінковою та соціогенною фемінінністю. Важливо відмітити, що вплив інфантильних травм схожий з описаною вище структурою «комплексу Електри». Догенітальні та генітальні утворення формують стійке відчуття провини, пов'язане з обраним типом рольової реалізації. Відмова від інфантильних комплексів призводить до асиміляції своєї жіночності на поведінковому та соціогенних рівнях.

У таблиці 3.8 представлена факторна структура (ротація методом Varimax) досліджуваних ознак в групі жінок. У таблицю увійшли тільки ті змінні, які несуть значиме навантаження по фактору.


Таблиця 3.8 Статеворольове забезпечення інфантильної сексуальності у жінок

Фактор 1 Континуально-альтернативна структураФактор 2 Соціогенна фемінінністьФактор 3 МаскулінністьSzondi M (-0,935) Szondi F (0,934) АСL F (0,526) Оральний еротизм (0,497) Оральний садизм (0, 590) Анальний садизм (0,520) Едипальна інтенсивність (0,401) Провина мастурбації (0,469) Обєкт любові (0,404)АСL M (0,400) СМІЛ М (0,600) Вага фактору: 21,9%Вага фактору: 19,9%Вага фактору: 21,4%

1.Фактор «Континуально-альтернативна структура» відповідає описаній вище підлітковій структурі та відображає особливості методики Szondi.

2.Фактор «Соціогенна фемінінність» містить соціогенну фемінінність та елементи інфантильної сексуальності (оральний еротизм, оральний садизм, анальний садизм, едипальна інтенсивність, почуття провини, об'єкт любові). Ця структура інфантильної сексуальності відповідає описаному вище «Фалічному забороненню» та сприяє формуванню фемінінності на соціогенному рівні. Цей варіант фемінінної ідентичності є незрілим за своєю природою, оскільки зберігає симбіотичну прихильність до матері, так і не зумівши з нею змагатися за любов до батька. Тому ця структура може бути зрозуміла як конфліктна реалізація своєї жіночності. Зміст незрілих структур по відношенню до матері стає амбівалентним, але відірвавшись від неї дозволяє жінці сформувати фемінніну позицію, але містить і тенденцію до конфліктної реалізації сексуальності, обумовленої інфантильною прихильністю до матері.

.Фактор «Маскулінність» містить поведінкову та соціогенну маскулінність і негативний зв'язок з фемінінністю. Ця структура характеризується наявністю континуально-альтернативного варіанту ідентичності, про що свідчить оборотньо-пропорційний зв'язок параметрів фемінінності/маскулінності. Слід зазначити, що злипання показників маскулінності на соціогенному і поведінковому рівнях сприяє формуванню ригідності, перешкоджає реалізації гендерних ролей і створенню партнерських стосунків, а також перешкоджає формуванню андрогінії, яка є найбільш адаптивною. Маскулінна структура стійкіша і інфантильна за змістом, оскільки така ідентичність характерна для дівчаток-підлітків 15-16 років. Ймовірно, зниження маскулінних рис відкриває шлях до фемінінності на поведінковому рівні.

Таким чином, отримані структури демонструють нелінійність зв'язків маскулінності/фемінінності з інфантильними травмами. Можна припустити, що статеворольове забезпечення інфантильної сексуальності має соціогенну природу, так як біогенний рівень статеворольової ідентичності є вільним від компонентів психосексуального розвитку. Прийнята за показник повноцінно-функціонуючої особистості [130] модель андрогінності не може бути реалізована за умови остаточно невирішених конфліктів. На підставі вищевикладеного аналізу можна зробити наступні висновки:

1.Виявлено, що психосексуальні травми мають різний період актуалізації і характер впливу. У підлітків найбільший вплив на сексуальність роблять догенітальні елементи психосексуального розвитку (оральний еротизм, анальний садизм), тоді як у дорослих актуалізуються, як догенітальні (оральний садизм), так і генітальні травми (заздрість до пенісу). Відчуття провини є сильним регулятором сексуальної реалізації дорослих жінок.

2.Інфантильні структури мають вікову динаміку і трансформуються в ході соціалізації індивіда. Найбільш стійкими структурами виявилися пов'язані з едипальним періодом і засвоєнням статевої ролі (комплекс Електри у підлітків, фіксація на матері та фіксація на батькові у дорослих жінок).

3.Структура статеворольової ідентичності являється крос-віковою і відповідає трьом рівням симптомокомплексу фемінінності/маскулінності: біогенному, поведінковому та соціогенному.

4.Для підлітків характерне формування таких структур як «соціогенна маскулінність» та «поведінкова маскулінність». Травми психосексуального розвитку пов'язані з формуванням та реалізацією маскулінності як на поведінковому, так і на соціогенному рівнях і відповідають нормі підліткового віку. У дорослих жінок виявлені «соціогенна фемінінність», яка характеризується конфліктною природою рольової організації. Так само у жінок виявлена структура «маскулінність», яка реалізується на поведінковому та соціогенному рівнях. Біогенний рівень є вільним від компонентів інфантильної сексуальності, що дає підстави вважати інфантильну сексуальність соціогенною за походженням.

5.Підліткова та доросла вибірки не мають відмінностей у вираженості андрогінного типу статеворольової ідентичності (на соціогенному рівні), який так само є переважаючим. Проте андрогінний показник не увійшов до статеворольових структур, які забезпечують інфантильну сексуальність, і це ймовірно, може підтвердити її соціальну та нормативну природу в умовах суспільства, що змінюється. У підлітків більше виражений маскулінний тип, а у жінок фемінінний.


3.2 Типи сексуальності жінок


Більшість психологічних проблем і феноменів розглядаються з точки зору травматичного досвіду особистості [8, 72, 81, 82, 147, 157]. Дитячі травми, можуть перешкоджати нормальному розвитку особистості людини, що проявлятиметься у різних сферах життя, оскільки створюють для травмованої людини помилкове уявлення про світ і своє місце у ньому [21]. З відкриттям інфантильної сексуальності психоаналітики [154, 172, 203] відмічали вплив дитячо-батьківських стосунків, а так само - сексуальних домагань та інших злочинів проти дітей , які впливають на формування зрілої сексуальності. Незважаючи на різноманіття теоретичних та психотерапевтичних висновків, спеціальних досліджень, що підтверджують роль та характер впливу психосексуальних травм на дорослу сексуальність немає. Тому було поставлено завдання побудувати типологію сексуальності, ґрунтуючись на класифікації параметрів психосексуального розвитку. Найбільш адекватним засобом рішення цієї задачі видався метод нейронних мереж. Побудова нейронних мереж дозволяє перейти від традиційного покомпонентного аналізу обраних параметрів до їх комплексного вивчення на основі обліку всієї форми кожного параметру в цілому у вигляді багатовимірного вектора [7].

Виділення типів сексуальності пройшло декілька етапів математичного моделювання :

1.В ході дослідження було проведено класифікацію методом нейронних мереж (мережі Кохонена) простору ознак, представлених у методиці «Blacky Pictures»: оральний еротизм, оральний садизм, анальний садизм, едипальна інтенсивність, провина мастурбації, заздрість до пенісу (для жінок), позитивна ідентифікація, дитячі ревнощі, відчуття провини, обєкт любові (анаклітичний), «Я»- ідеальне. Результати класифікації представлено на малюнку 3.3.


Рис. 3.3. Класифікація простору ознак психосексуального розвитку жінок


Використаний метод припускає розподіл досліджуваних по різних групах. Аналіз отриманих даних дозволив виділити дванадцять типів (груп), які характеризуються різним ступенем виразності тих, чи інших параметрів психосексуального розвитку, які у свою чергу демонструють травматичну природу та інтенсивність тривожності досліджених. Зміст кожного з типів, отриманих методом класифікації, виявився дуже специфічним та занадто навантаженим для аналізу. Тому виникла задача подальшого пошуку більш обєктивного варіанту представлення змісту отриманих категорій.

Наступним етапом дослідження було з'ясування структурних зв'язків між параметрами психосексуального розвитку та побудови кореляційних плеяд, які демонструють ці зв'язки (рис. 3.4). При аналізі враховувався тільки значимий позитивний зв'язок (при р<0,05 та р<0,01) між параметрами.

Такий аналіз даних став проміжним результатом, але ґрунтовним для подальших математичних перетворень даних. Отриманий статистично значимий зв'язок (при р<0,05 та р<0,01) між параметрами, які дозволили виділити три групи інфантильних утворень, куди увійшли: 1) оральний еротизм, оральний садизм, анальний садизм, провина мастурбації, дитячі ревнощі; 2) едипальна інтенсивність, заздрість до пенісу, об'єкт любові (анаклітичний), відчуття провини; 3) позитивна ідентифікація, «Я» - ідеальне. Це дозволило побачити основні варіанти поєднань елементів: догенітальний та генітальний рівні, останній з яких представлений фіксацією на матері та на батькові.


Рис. 3.4. Структурні звязки між елементами психосексуального розвитку у жінок


Отримані дані, по суті, підтверджують описані в попередній главі структури інфантильної сексуальності.

.Метод кореляційних плеяд передбачав безпосередній розподіл параметрів по групах без можливості повторення певного параметра вже в іншій групі знову. Таким чином, отримані три групи (три кореляційні плеяди) містять різні параметри психосексуального розвитку. Числові показники психосексуальних параметрів, що відносяться до своєї групи, складалися між собою. Таким чином, кожна кореляційна плеяда отримала єдиний числовий показник. Виходить, що увесь простір параметрів інфантильної сексуальності був зведений до трьох значень.

3.Для кожного випробовуваного, розподілених раніше по дванадцяти групах, були підраховані ці три цифри. Наступним етапом було визначення середнього значення цих цифрових показників по групі.

. Отримані середньогрупові числові показники досліджуванних дванадцяти груп використовувалися як точки (x, у, z) у Декартовій системі координат. У змодульованому тривимірному просторі було знайдено певну відстань відносно нуля для кожної групи. Це дало змогу спростити дванадцять типів до трьох нових (рис. 3.5). Віднесення тих, чи інших відстаней у певну групу здійснювалося за зростанням отриманих значень (відносно 0). Таким чином, кожний виділений тип характеризується певним ступенем вираженості вивчаємих параметрів.


Рис. 3.5. Типи сексуальності, побудованих на основі класифікації елементів психосексуального розвитку жінок


Слід зазначити, що інфантильні елементи досить складні та різноманітні у своєму прояві. Було проведено порівняльний аналіз між усіма трьома дослідницькими групами. Отримані результати вказують на статистично значимі відмінності (при р<0,01 та р<0,05) у вираженості певних психосексуальних параметрів у співвідношенні дослідницьких груп (табл. 3.9, 3.10, 3.11).


Таблиця 3.9 Виразність інфантильних елементів серед типів 1 та 2

Тип 1Тип 2?рОральний еротизм7,117,91,37-Оральний садизм21,453,62,79р ?0,01Анальний садизм9,539,32,98р ?0,01Едипальна інтенсивність26,217,90,82-Провина мастурбації16,735,71,8р ?0,05Заздрість до пенісу64,342,91,78р ?0,05Позитивна ідентифікація3171,43,41р ?0,01Дитячі ревнощі21,439,30,611-Почуття провини59,571,41,03-Об'єкт любові1935,71,04-"Я" - ідеальне28,5501,81р ?0,05

Таблиця 3.10 Виразність інфантильних елементів серед типів 2 та 3

Тип 2Тип 3?рОральний еротизм17,953,32,90р ?0,01Оральний садизм53,693,33,71р ?0,01Анальний садизм39,366,72,12р ?0,05Едипальна інтенсивність17,9502,65р ?0,01Провина мастурбації35,763,32,13р ?0,05Заздрість до пенісу42,956,71,05-Позитивна ідентифікація71,4303,25р ?0,01Дитячі ревнощі39,336,70,202р ?0,05Почуття провини71,4402,45р ?0,01Об'єкт любові35,773,32,95р ?0,01"Я" - ідеальне5033,31.30-

Таблиця 3.11 Виразність інфантильних елементів серед типів 1 та 3

Тип 1Тип 3?рОральний еротизм7,153,34,59р ?0,01Оральний садизм21,493,36,9р ?0,01Анальний садизм9,566,75,37р ?0,01Едипальна інтенсивність26,2502,07р ?0,05Провина мастурбації16,763,34,12р ?0,01Заздрість до пенісу64,356,70,65-Позитивна ідентифікація31300,09-Дитячі ревнощі21,436,71,42-Почуття провини59,5401,64р ?0,05Об'єкт любові1973,34,8р ?0,01"Я" - ідеальне28,533,30,35-

Таким чином, для першого типу сексуальності характерні наступні інфантильні компоненти: заздрість до пенісу та почуття провини, які відносяться до генітального періоду психосексуального розвитку. Слід зазначити, що цьому типу сексуальності може бути властивий невирішений комплекс мужності [163] і провина за нереалізовану жіночність. Залишкові явища складнощів вибору об'єкту статеворольової ідентифікації та недозволена тяга до чоловічого світу зароджують тривожність та відчуття провини за нестійку ідентичність і труднощі у жіночій реалізації.

Аналіз даних показав, що для другого типу властиві прояви догенітальних (оральний садизм, анальний садизм, провина мастурбації) і генітальних елементів психосексуального розвитку (позитивна ідентифікація, почуття провини, Я-ідеальне). Такий зв'язок між параметрами породжує конфлікт між інфантильними елементами і дорослими компонентами та надалі блокує усі прояви сексуальності. Інфантильна структура містить симбіотичний зв'язок з матір'ю, а також образ материнської фігури є стійким его-ідеалом, що у свою чергу, заважає жінці прийти до своєї власної сексуальної аутентичності.

До третьої групи відносяться догенітальні (оральний еротизм, оральний садизм, провина мастурбації) та генітальні (едипальна інтенсивність, об'єкт любові) елементи психосексуального розвитку. Таким чином, жінки цього типу так само мають догенітальний симбіотичний зв'язок з матір'ю та невиражену агресію по відношенню до неї. Проте догенітальні елементи показують сильну та стійку прихильність жінки до батька, яка впливає на її дорослі стосунки з чоловіком. Таким чином, фіксація на батькові, заважає зрілій сексуальній реалізації жінки.

Наступним етапом дослідження було визначення характеристик та елементів дорослої сексуальності у виділених типів. На підставі показників фемінінності/маскулінності, сексуальних сценаріїв, сексуальних фантазій, сексуальної самооцінки та гендерних ролей були виявлені відмінні риси сексуальної реалізації кожного з типів. При вивченні показників статеворольової ідентичності на різних рівнях було виявлено, що незалежно від організації інфантильної сексуальності, розподіл параметрів фемінінності/маскулінності відбувається практично однаково (рис. 3.6, 3.7 та 3.8).


Рис. 3.6. Параметри М/Ф на соціогенному рівні в дослідженних групах


Для усіх трьох груп спостерігається явище, що на соціогенному рівні переважає андрогінія (57,1%, 60,7% та 63,3%) та фемінінність (35,7%, 35,7% та 33,3%). Значимих відмінностей між вибірками не виявлено. Це свідчить про те, що жінки розширюють свою фемінінну ідентичність разом з розвитком маскулінних рис. Це забезпечує кращу адаптацію та реалізацію особистісних ресурсів в сучасному суспільстві. Проте суто маскулінна позиція на рівні Я-концепції не виражена.


Рис. 3.7. Параметри М/Ф на поведінковому рівні в дослідженних групах

На поведінковому рівні переважає фемінінний тип статеворольової ідентичності (92,9%, 85,7% та 86,7%). Значимих відмінностей між групами так само не виявлено. Досліджені використовують нормативні патерни жіночої поведінки, програють відповідні гендерні ролі і не виходять за межі стереотипних приписів і уявлень стосовно фемінінності.


Рис. 3.8. Параметри М/Ф на біогенному рівні в дослідженних групах


На біогенному рівні в двох групах спостерігається перевага маскулінності (57,1%, 50%). Між першою і третьою групою були виявлені статистично значимі відмінності (?=1,719 при р<0,05). Таким чином, слід зазначити, що для першої групи маскулінність є стійкішим параметром ідентичності, більш того, інфантильним за своїм змістом, оскільки така структура є нормою для підліткового віку.

Для третьої групи характерна перевага показника фемінінності на біогенному рівні. Були знайдені статистично значимі відмінності: між дослідницькими групами 3 (40%) та 1 (?=1,96 при р<0,05). Таким чином, жінки з вираженою глибинною фемінінністю мають можливість для більш гармонійної жіночої реалізації та уникнення тим самим «проміжок» та дисоціації між статевою конституцією та соціальними патернами, що накладаються на жінку.

Наступним завданням дослідження став аналіз реалізації типів сексуальних сценаріїв (запропонованих А. Тьомкіною [144]), які характерні для дослідницьких груп. Аналіз робився за принципом вираженості показників сценаріїв відносно інших дослідницьких груп. Результати представлено на рис. 3.9.


Рис. 3.9. Особливості сексуальних сценаріїв в дослідженних групах


У першій групі в порівнянні з другою і третьою, найбільш вираженим сексуальним сценарієм є пронатальний. Було знайдено статистично значимі відмінності : між дослідницькими групами 1 (38,1%) та 2 (?=2,27 при р<0,05) та групами 1 (38,1%) та 3 (?=1,69 при р<0,05). Таким чином, жінки першого типу частіше, ніж інші розглядають сексуальність з точки зору її репродуктивної функції, а секс лише як необхідний елемент подружніх обов'язків. Проте найяскравіше виражений сценарій в першій групі - комунікативний. Було знайдено статистично значимі відмінності: між дослідницькими групами 1 (64,3%) та 2 (?=1,78 при р<0,05). Цей сценарій характеризує жінок, які обирають сексуальних партнерів за принципом духовної сумісності, а інтимність вимірюється в категоріях здорової комунікації. Такі жінки вважають за краще виносити на обговорення питання сексуального життя, а сексуальне задоволення корениться в гармонійних стосунках.

Для другої групи характерно програвати різні сценарії у приблизно однаковій пропорції. Найбільш виражений сценарій - романтичний, який характеризується тісним зв'язком сексуальності з любов'ю та емоційними стосунками (53,6%). Проте статистично значимих відмінностей виявлено не було.

Для третьої групи в порівнянні з іншими, найбільш вираженим сценарієм виявився досягницький. Було знайдено статистично значимі відмінності: між дослідницькими групами 3 (53,3%) та 1 (?=1,91 при р<0,05). Жінки, які обирають цей сценарій, використовують свою сексуальну активність для підняття своєї самооцінки та зміцненню позиції «бажаної жінки» в очах чоловіка.

Одним з дослідницьких завдань було з'ясувати сексуальну самооцінку досліджених в різних групах. Для аналізу бралися показники шкали сексуальності: сексуальна оцінка, сексуальна депресія, сексуальна занепокоєність. Результати представлено на рис. 3.10.


Рис. 3.10. Особливості сексуальної самооцінки в досліджених групах


Слід зазначити, що серед усіх трьох груп спостерігається виражена шкала сексуальної оцінки в порівнянні з іншими шкалами, що відображає соціальний компонент сексуальної ідентичності та самовідчуття себе як сексуального об'єкту. У свою чергу, в третій групі відзначається вираженість шкали сексуальної занепокоєності. Було виявлено статистично значимі відмінності між третьою та першою групами (U = 422 при р<0,01). Таким чином, для жінок з третьої групи характерні нав'язливі та неспокійні думки відносно свого сексуального життя та реалізованості в цій сфері.

В ході дослідження було виявлено переваги сексуальних фантазій жінок для кожного типу сексуальності. Для аналізу використовувалися фантазії, виділені Мастерс та Джонсон [108] (за змістом): підкорення, експериментування, заміна партнера, груповий секс, спостереження, зґвалтування, ідилічна зустріч, садомазохізм. Важливо відмітити, що багато сексуальних фантазій виявилися однаково популярними серед досліджених незалежно від групи, до якої вони відносяться. Результати представлено на малюнку 3.11


Рис. 3.11. Особливості сексуальних фантазій в досліджених групах


Аналіз отриманих результатів все ж дозволив судити про деякі сексуальні переваги у фантазуванні. Було отримано статистично значимі відмінності між групами у вираженості показників фантазій (при р<0,05, р<0,01). Таким чином, слід зробити висновок, що для першого типу досліджених характерні наступні сексуальні фантазії: спостереження та заміна партнера. Було знайдено статистично значимі відмінності у вираженості сексуальних фантазій: 1) «спостереження»: між дослідницькими групами 1 та 2 (U = 388 при р<0,01); 2) «заміна партнера» між дослідницькими групами 1 і 2 (U = 195 при р<0,05). Жінки цієї групи схильні уявляти собі сцени, де вони є мимовільними, або навмисними свідками, припускаючи підглядання, або подальшу участь в сексуальному акті інших людей (спостереження), або представляти різних сексуальних партнерів, міняти їх та наділяти різним соціальним статусом та роллю у своєму житті (заміна партнера).

Досліджені третьої групи віддають перевагу наступним фантазіям: експериментуванню, зґвалтуванню та ідилічній зустрічі. Було знайдено статистично значимі відмінності у вираженості сексуальних фантазій: 1) «експериментування»: між дослідницькими групами 2 і 3 (U = 259 при р<0,01); 2) «зґвалтування» між дослідницькими групами 3 і 2 (U = 307 при р<0,05); 3) «ідилічна зустріч» між дослідницькими групами 3 і 2 (U =309 при р<0,05). Таким чином, жінки цієї групи частіше звертаються до фантазій, які містять елементи нових сексуальних практик та включають пози, ролеві ігри, ситуації та місця, де можна реалізувати свої бажання (експериментування); мріяти про застосування сили з боку чоловіка, грати роль жертви для насильника, чоловіка або начальника (зґвалтування); мріяти про «секс розхриставшись» [108], фантазувати про вільний секс без зобов'язань з привабливим незнайомцем в прикрашеній дійсності, романтичній та еротичній за змістом (ідилічна зустріч). Фантазія про ідилічну зустріч була найбільш виражена в усіх дослідницьких групах. Проте, саме третя група має достовірно значимі відмінності у вираженості цієї фантазії, відносно другої групи (при р<0,05). Цікаво, що друга група має найменші показники по усіх фантазіях.

Це означає, що фантазування має бути характерним для цієї групи, проте воно займає деяку тіньову позицію, що не показує певних сексуальних переваг відносно інших груп.

Так само було проаналізовано гендерні ролі, які характерні для досліджених. Для аналізу використовувалися семантична близькість понять «Я» та гендерних ролей - жінка, жінка-мати, жінка-сексуальний партнер, жінка-домогосподиня, бізнес-жінка та жінка-друг. Результати представлено на рис. 3.12.

Рис. 3.12. Особливості гендерних ролей в досліджених групах


Слід зазначити, що до недавнього часу репертуар гендерних ролей жінки обмежувався роллю дружини та матері. На сьогодні суспільство пропонує жінці цілий репертуар ролей та сфер реалізації. Тому за усе життя жінки гендерні ролі можуть змінюватися, актуалізуватися в певний період і одночасно поєднуватися, конфліктуючи або навпроти гармонійно співіснуючи. Отримані результати відображають цю різноманітність ролевих поєднань. Проте в ході дослідження вдалося виділити характерні ролі для жінок першої групи: жінка-мати та жінка-сексуальний партнер. Було отримано достовірно-значимі відмінності у вираженості ролей: 1) «жінка-мати» - між дослідницькими групами 1 (50%) та 2 (?=2,86 при р<0,01) та групами 1 (50%) та 3 (?=2,03 при р<0,05); 2) «жінка-сексуальний партнер» - між дослідницькими групами 1 (52,3%) та 2 (?= 3,46 при р<0,01). Таким чином, жінки першого типу прагнуть поєднувати дві головні свої сутності: жіночу та материнську, а сексуальність вимірюється якістю зв'язку та гармонійною реалізацією цих двох ролей.

Дослідженні третьої групи частіше програють ролі жінки-друга та жінки-сексуального партнера. Було отримано достовірно значимі відмінності у вираженості ролей: 1) «жінка-друг» - між дослідницькими групами 3 (56,7%) та 1 (?=2,19 при р<0,05) та 3 (56,7%) та 2 (?=3,16 при р<0,01); 2) «жінка-сексуальний партнер» - між групами 3 (53,3%) та 2(?=3,28 при р<0,01). Таким чином, вибір цих ролей відображають з одного боку деяку чоловічу позицію - поєднання ролей сексуального партнера та жінки-друга звільняє від певної відповідальності, дає більше вибору та свободи у реалізації жіночності та сексуальності; з іншого боку, відображає деяку інфантильну позицію, оскільки уникання відповідальності та реалізація сексуальності через дружбу з чоловіками, а не через інші вагомі категорії (любов, сім'я) йде врозріз з особистісною зрілістю [81]. Важливо відмітити, що друга група має невисокі показники по усіх ролях. Це свідчить лише про невизначеність ролевої реалізації відносно інших типів.

В ході дослідження ставилося завдання проаналізувати вибір компонентів любові, на яких будуються партнерські стосунки у жінок з різним типом сексуальності. За основу бралися показники триангулярної любові Стернберга: відданість, близькість та пристрасть. Результати представлено на рис. 3.13.


Рис. 3.13. Особливості структури кохання в досліджених группах


Аналіз даних дозволяє судити про те, що деяка ідеалізація та уплощення усіх компонентів любові властиві для усіх трьох типів сексуальності. Проте саме для другого типу властиво будувати стосунки на усіх трьох компонентах любові, що поєднуються між собою: відданість, близькість та пристрасть. Було отримано достовірно-значимі відмінності у вираженості компонентів любові: 1) «відданість» - між дослідницькими групами 1 та 2 (U= 442, р<0,05); 2) «близькість» - між дослідницькими групами 1 та 2 (U= 427, р<0,05); 3) «пристрасть» - між дослідницькими групами 1 та 2 (U= 444, р<0,05). Таким чином, дослідженні групи № 3 прагнуть до досконалої любові, про яку говорив Дж. Стернберг [206]. Компонент «близькість» визначає міру інтимності між партнерами, компонент «пристрасть» сильно залежить від психофізіологічного збудження, а «відданість» можна вимірювати в категоріях «рішення», «довіра», «зобов'язання». Усі вони пов'язані між собою у єдиний механізм. Автор розумів таку любов, як гармонійну, але не завжди здатну бути довгостроковою та утриманою на цьому рівні досконалості.

У той же час, слід зазначити вираженість параметра відданість в групі 3. Було отримано достовірно-значимі відмінності у вираженості цього компонента між дослідницькими групами 3 та 1 (U = 445, р<0,05). Такі дані можуть свідчити про те, що дослідженним притаманно вимірювати любов більше в категоріях «моногамія» та проявляти прихильність своїм, можливо, консервативним поглядам.

Різноманітність сексуальних параметрів вимагає провести більш детальніший аналіз та дати більш розгорнуту характеристику типів сексуальності. Слід зазначити, що перелічені характеристики типів є найбільш виявленими та специфічними саме для цих груп у порівняні з іншими. Таким чином, усі характеристики було представлено в описовій таблиці № 3.12.


Таблиця 3.12 Типи жіночої сексуальності

ПроявиТип 1 МаскуліннийТип 2 ЗалежнийТип 3 ІстеричнийІнфан- тильні комплексиКомплекс мужностіСимбіотичний звязок з матірю.Фіксація на батьковіМ/ФМаскулінність (біогенний рівень)-Фемінінність (біогенний рівень)Секс. сценаріїПронатальний Комунікативний- ДосягницькийСексуальні фантазіїСпостереження Заміна партнеру-Експериментування Зґвалтування Ідилічна зустрічШкала сексуаль ності--Сексуальна занепокоєністьГендерні роліЯ-жінка-мати Я-жінка-сексуальний партнер- Я-жінка-друг Я-жінка-сексуальний партнерТріада кохання- Відданість Близькість ПристрастьВідданість % загальної вибірки 42 28 30

Тип 1. «Маскулінний» має наступні особливості психосексуального розвитку: заздрість до пенісу та почуття провини. Таке поєднання інфантильних утворень свідчить про те, що необхідної енергії та бажання для перетворення маскулінної сексуальності маленької дівчинки в особливу фемінінну зрілу сексуальність недостатньо. З.Фрейд звязує це перетворення з невизнанням дівчинкою "факту її кастрації" та ухваленні його. Проте, так і не в змозі прийти до нового усвідомлення, виникає відчуття провини за нездатність прийняття жіночого в собі [154]. Для даного типу сексуальності характерний показник маскулінності біогенного рівня (шкала Dur-Moll L.Szondi). Таким чином, сексуальна реалізація жінки слідуватиме чоловічим схемам поведінки, а саме: домінуванню, агресії, владі, незалежності. Фемінінність знаходить свою реалізацію в програванні пронатального та комунікативного сексуальних сценаріїв. Сексуальність розуміється у стереотипному жіночому призначенні-можливості продовження роду та необхідності мати духовний зв'язок зі своїм партнером. У даному контексті можна говорити, що статеворольова структура відображає континуально-ад'юнктивну модель [73], згідно з якою утворення маскулінності та фемінінності взаємно потенціюють один одного. Така єдність має суперечний зміст: з одного боку, відбувається культивування чоловічого світу, а з іншого - відбувається пошук шляхів реалізації жіночого (вибір партнеру, усвідомлення свого природного призначення). Проте така модель характерна для дівчаток раннього пубертатного періоду, що є нормою для даного віку та відхиленням для дорослої жінки [74, 157]. Отже можна говорити про незрілість статеворольової структури та трансформації жіночої поведінки. У соціумі така жінка позиціонує себе як жінка-мати та сексуальний партнер. На думку Т. Мареза [105] в житті жінка грає тільки дві ролі: матері або істинної жінки. Жінка-мати виступає по відношенню до своїх дітей в ролі чоловічого витоку, а жіноче - просто жіночим. Материнський виток (чоловіче) по суті біогенний та закладений в жінку, а жіночий (сексуальне) - не закладений, тому повинен асимілюватися в процесі дозрівання. Таким чином, програвання цих ролей також містить в собі суперечну єдність. Даний тип також реалізує свою сексуальність у фантазіях таких як: спостереження та заміна партнера. Слід зазначити, що зміст фантазій несе, з одного боку достатньо пасивну та залежну наповненість, а з іншого-активну (так як сама обирає собі чоловіка у межах фантазії «заміна партнера»). Таким чином, характерною особливістю маскулінного типу сексуальності є трансформація жіночої поведінки, спрямована у материнську сферу та нереалізована активність, яка набуває значення у зоні фантазій, що свідчить про незрілість сексуальної структури.

Тип 2. «Залежний» характеризує жінку, для якої актуальні наступні інфантильні утворення: оральний садизм, анальний садизм, провина мастурбації, позитивна ідентифікація, почуття провини, Я-ідеальне. Слід зазначити, що поєднання таких параметрів дозволяє судити про існування мазохістичної характерологічної структури. Агресивні імпульси інфантильних травм незалежно від їх локалізації прямують на себе. Л. Бурбо [21] описує мазохістичну структуру в поняттях знехтування та приниження дитини, найчастіше пов'язаних з матірю. Для такої структури властиво переживати глибоке відчуття провини. Згідно з психоаналізом, відчуття провини виникає в результаті конфлікту між «супер-его» та інфантильними сексуальними бажаннями. Провина формується в процесі засвоєння жіночої ролі як результат об'єктних стосунків (провина за інцестуозні бажання), або як результат ревнощів сіблінгів до батьків. На думку Н. Мак-Уїльямс [100] мазохістична структура використовує у якості захисту інтроекцію та прагне до ідеалізації об'єкту. Тому ми можемо спостерігати позитивну ідентифікацію з матірю та орієнтацію на перфекціонізм, образ «ідеального-Я». За Е.Еріксоном [174] жіноча ідентичність є невизначеною, оскільки вона формується не нею самою, а чоловіком, який знаходиться поряд з нею, а реалізація жіночого відбувається через злиття з чоловіком. Слід зазначити, що даний тип сексуальності по суті вільний від самої сексуальності. Відсутність сексуальної реалізації компенсується інфантильним симбіотичним зв'язком, перенесеним на чоловіка, в контексті залежної любові. Характерним є наявність усіх параметрів структури любові: відданість, близькість, пристрасть. P. Mellody [193] описує такі стосунки через страх відділення, побудови жорстких непроникливих меж, очікування безумовного ухвалення партнеру. Таким чином, сексуальність реалізується через відношення чоловіка, та пов'язана зі страхом нездатності доставити йому задоволення.

Тип 3. «Істеричний» включає наступні психосексуальні параметри: оральній еротизм, оральний садизм, анальний садизм, едипальна інтенсивність, провина мастурбації та обєкт любові. На думку З.Фрейда [153], подвійна фіксація: на оральних та едипальних проблемах призводить до формування істеричної структури. Аналітики [87,172, 173] бачать цей процес таким чином: дівчинка не отримавши достатньо турботи та любові від матері, розчаровується, віддаляється та знецінює її. На генітальній стадії потреби, що не вдоволені об'єднуються з генітальними інтересами та підсилюють едипальну динаміку. Ця дилема прив'язує її до едипового рівня. В результаті подібної фіксації вона конструює образ чоловіків як сильних та мужніх, а жінок - як слабких та незначних. Проте доросла драма полягає в тому, що вона захоплюється та спокушає чоловіків, але не віддається їм. Сексуальність дорослої жінки заблокована страхом, бо вона не може звільнитися від злості на матір, поки сексуальний потяг до батька не асимілюється в зрілу структуру. Проте саме даний тип сексуальності характеризується біогенною феменінністю. Але незважаючи на біогенний паттерн жіночності, реалізація сексуальності йде через досягницький сценарій. Сексуальне задоволення вимірюється чоловічим захопленням та поклонінням такій жінці. Сексуальні фантазії містять бажання управляти чоловіками та самій обирати їх (заміна партнера), бути незалежною та вільною від заборон (експериментування, ідилічна зустріч), іноді дозволяти себе підчиняти (зґвалтування). Проте несвідомий рівень містить табу на таку свободу та розкутість, яка в свідомості виявляється у вигляді сексуальної занепокоєності. У цьому контексті жінка вважає за краще програвати такі ролі як жінка-друг та жінка-сексуальний партнер. Істерична жінка боїться не тільки сексуальних стосунків. Її страх відноситься також і до емоційного компоненту. А. Лоуен [98] вважає, що істерична жінка боїться сильної емоційної залученності. Відчуваючи чуттєві імпульси, її геніталії дають згоду, але серце відповідає відмовою. Як тільки душа посилає у геніталії сильні відчуття, в ньому народжується тривожність. Тому розряджається зазвичай тільки незначна кількість енергії. Любов виявляється розведеною до двох полюсів: ніжності та чуттєвості. Поки в підсвідомості жінки зберігається інцестуозна прихильність, це розщеплювання не може бути ліквідованим. Тому для таких жінок властиво «дружити» з чоловіками, залишаючи свою відданість для міфічних та ідеалістичних стосунків.

На підставі вищевикладеного аналізу можна зробити наступні висновки:

1.В результаті класифікації параметрів психосексуального розвитку жінки, були виділені три типи сексуальності. Отримано типологію побудовану на визначенні виражених поєднань елементів інфантильної сексуальності між собою. Таке поєднання параметрів, віднесених до певного типу, дозволило вважати його відправною точкою у розумінні глибинного механізму цього типу.

2.Було визначено характеристики дорослої сексуальної реалізації, властиві для кожного виділеного типу: симптомокомплекс фемінінності/маскулінності, сексуальні сценарії, сексуальні фантазії, сексуальна самооцінка, гендерні ролі, структура любові. Вираженість тих або інших показників сексуальності визначалася відносно інших досліджуваних груп та отриманих достовірних відмінностей між ними.

.Аналіз усіх характеристик, дозволив визначити досліджувані типи сексуальності як: маскулінний, залежний та істеричний. Таким чином, кожен з типів має певну психосексуальну травму та варіанти дорослої сексуальної реалізації.

а) «маскулінний» тип несе фіксацію на бажанні ідентифікуватися з батьком та відчуття провини за відмову від жіночності. У дорослому житті біогенна маскулінність сприяє активної ролевої позиції, але заважає відкрити свою жіночність та сексуальність;

б) «залежний» тип має травматичний зв'язок з матір'ю, закритий від соціального позиціонування свого жіночого єства та вимірює сексуальність у категоріях «ідеальної любові»;

в) «істеричний» тип має інфантильну лібідозну прихильність до батька. Це визначає «втікаючий» тип стосунків з чоловіками, бажання сексуальної реалізації, але блокування своєї сексуальності від чоловічого вторгнення. Виділена типологія дає глибоку характеристику та специфіку варіантів жіночої сексуальної поведінки.


3.3 Структура жіночої сексуальності


Сучасні дослідження найчастіше охоплюють якісь окремі компоненти та параметри сексуальної поведінки жінки [57, 144, 145, 198]. Поліпараметричність цього феномену ставить завданням зрозуміти природу жіночої сексуальності з точки зору її багаторівневої особистісної організації, а також з урахуванням глибинних і можливо, травматичних механізмів психосексуального розвитку. Для аналізу було обрано наступні показники: особливості статеворольової ідентичності на різних рівнях функціонування особистості, усі шкали психосексуального розвитку, типи сексуальних сценаріїв, шкали сексуальності та гендерні ролі. У ході дослідження було виділено основні типи структурної організації жіночої сексуальності.

Факторизація досліджуваних параметрів, припускає вивчення несвідомого пласта жіночої психіки. Для того, щоб більш повно і коректно інтерпретувати глибинні структури сексуальності було використано архетипічний підхід К. Юнга [177]. Існує багато досліджень, що описують архетипи жінок [18, 30, 165]. Проте усі вони є феноменологічними за своїм змістом, оскільки були виділені в ході накопиченого досвіду психотерапевтичної практики. Виходячи з цього, було поставлено завдання операціоналізувати архетипічні структури на підставі використовуваних психодіагностичних методів. Зіставлення архетипів з прадавніми міфологічними прообразами дають повнішу характеристику тієї або іншої сексуальної жіночої структури. У цій роботі використовувалися прототипи старогрецьких богинь, оскільки старогрецький пантеон найбільш близький до європейської культури [11]. Результати представлено у таблиці 3.13.


Таблиця 3.13 Структурна організація сексуальності у жінок

Фактор 1 Соціальної реалізації (Деметра) Фактор 2 Інфантильної сексуальності (Гарпія)Фактор 3 Сексуальної амбівалентнос ті (Персефона)Фактор 4 Фемінінності (Гестія)Фактор 5 Сексуаль- ної емансіпації (Афіна)АСL M (0,675) Сексуальна оцінка (0,642) Я-жінка (0,529) Я-жінка-мати (0,546) Я-жінка-секс. партнер (0,467) Я-бізнес-жінка (0,5) Я-жінка-друг (0,458) Пронаталь-ний сценарій (-0, 401) Оральний еротизм (0,502) Оральний садизм (0, 637) Анальний садизм (0,526) Провина мастурбації (0,580) Дитячі ревнощі (0,448) Сексуальна занепокоєн-ність (0,453)Szondi F (0,402) Едипальна ітенсивність (0,414) Обєкт любові (0,498) Я-ідеальне (0,451) Комунікатив ний сценарій (0,557) Пронатальний сценарій (-0,403) Ринковий сценарій (-0,466) Сексуальна депресія (- 0,455)АСL F (0,714) СМІЛ Ф (0,4) Почуття провини (0,518) Романтич- ний сценарій (0,4) Я-жінка-домогоспо диня (0,499)Заздрість до пенісу (-0,726) Досягницький сценарій (-0,462)Вага фактору: 26%Вага фактору: 20 %Вага фактору: 19%Вага фактору: 18%Вага фактору: 17%

1.Фактор «соціальної реалізації» містить статеворольовий параметр (маскулінність на соціогенному рівні), семантично близькі звязки між «Я» та гендерними ролями (жінка, мати, сексуальний партнер, бізнес-жінка, друг) та сексуальний сценарій (пронатальний). Така структура може характеризуватися надмірним прагненням жінок до реалізації себе у суспільстві, та позиціюванням своєї сексуальності як «супер жінки» у соціальному вимірі. Важливо відмітити, що дана структура вільна від будь-яких інфантильних утворювань, а сексуальна ідентичність може бути представлена як набір інтроектів, які можуть зовсім і не відповідати психічній організації жінки [120]. Така жінка прагне зайняти собою увесь суспільний простір, вирішувати усі питання, поєднувати роль «жінка-мати» з іншою активністю. Материнська роль знаходиться в оборотньому звязку із пронатальним сексуальним сценарієм, та це лише підтверджує на скільки жіноча та сексуальна реалізація має соціальний характер. Така рольова організація поєднана із маскулінністю на рівні Я-концепції. За Н. Чодороу [162] така активна маскулінна позиція у жінок може свідчити про відсутність тісних емоційних стосунків з чоловіками, тому можна спостерігати таке поєднання майже усіх гендерних ролей як захисний механізм проти самотності. Але на думку феміністських досліджень [202], жінки схильні виходити за межі гендерно-рольових ознак, щоб запобігти тому, що увага суспільства відволікається від унікальних потреб жінки та не може відійти від стереотипних характеристик мужності та жіночності.

Дана структура є прототипом богині Деметри. У літературі образ Деметри символізує материнство та родючість, що у свою чергу є уособленням архетипу Великої Матері в роботах К. Юнга [177] та Е. Ноймана [30]. Основна реалізація цього архетипу пов'язана з народженням та вихованням дітей. На думку Г. Бєднєнко [11] однією з якостей Деметри є її діяльність та демонстрація надмірної ефективності перед чоловіком. Маскулінні риси дозволяють Деметрі приймати важливі рішення, вести бізнес, при цьому залишатися опікаючою матір'ю не лише для дітей, але часто і в стосунках з чоловіком. Дж. Болен [18] відмічає, що сексуальність Деметри також пов'язана з материнством, продовженням роду, подружнім обовязком, а не із задоволенням та самоцінністю. Попри те, що сексуальність як репродукція відповідає пронатальному сценарію, який у свою чергу, протиставляється іншим показникам фактора, це не міняє суті архетипу та його ролеву організацію. Деметра прагне бути соціально затребуваною не лише в сім'ї, але і за її межами, реалізовуючи себе як жінка-друг.

2.Фактор «інфантильної сексуальності» містить усі елементи догенітальної сексуальності (оральний еротизм та садизм, анальний садизм, провина мастурбації), дитячі ревнощі та оцінку сексуальності, вираженою занепокоєністю. Дана сексуальная структура чітко демонструє, що оральні характеристики приводять жінку до постійного прагнення до злиття та потреби у любові. Можна припустити, якщо в дитинстві таким об'єктом була мати, то зараз - це чоловік, з яким жінка відчуває себе залежною з постійним прагненням симбіотичного звязку та потребою схвалення. Оральний садизм повязаний в дитинстві з отриманням задоволення кусання та інших оральних проявів жорстокості призводить до рефлективної спроби здобуття та утримання недозволених джерел задоволення у дорослому віці [142]. У свою чергу, анальний садизм є поєднанням лібідозних та агресивних імпульсів. Страх отримати фізичні пошкодження, чи якість насильницькі дії з тілом, або покарання за отримання задоволення від анально-садистичних схильностей приводить до анальної тривоги. Доросла жінка не в змозі відчути радість життя, тому анальна тривога блокує сексуальну задоволеність затримкою, або зовсім лишає себе радості отримати генітальне задоволення [163, 167]. Проте провина мастурбації, проходить червоною лінією у психосексуальному розвитку жінки та грає не останню роль у стосунках із сексуальним партнером. Конфлікти та провина, що оточують мастурбацію стають більш напруженими, тому як фантазії, які супроводжують мастурбацію, повязані з едіпальними інцестуозними бажаннями [129, 142]. Якщо не знаходиться доросліший спосіб генітальної розрядки, виникає почуття провини та перешкоди у будуванні зрілих сексуальних стосунків. Поєднання несвідомих догенітальних утворень інфантильної сексуальності знаходять відображення в дорослій сексуальності у прояві сексуальної занепокоєності.

Ця сексульна структура відповідає архетипу Гарпії. У міфах Гарпії представлені як озлоблені однобокі напівжінки-напівптахи, які є викрадачками дітей та людських душ. Спочатку Гарпії були богинями Життя і Смерті, але пізніше у них відняли силу прародительок - можливість виношувати, народжувати і виховувати дітей. По суті своїй гарпія є неповноцінним створенням, «недожінкою». Тіло Гарпій сформоване та виглядає як тіло дорослої жінки, проте величезні крила символізують блокування прийняття своєї сексуальності та відчуття себе жінкою, тим самим залишаючи місце для злості і незадоволення. Невирішені догенітальні елементи призводять до порушення статеворольової іднтичності, що нерозривно пов'язане з тілесною несформованістю. Викрадення дітей є символізуванням несвідомих ревнощів до сіблінгів. Як Гарпії є вигнаними зі світу богів і живуть на островах, так і жінки з домінуючою інфантильною сексуальністю виявляються за межами світу жінок, здатних отримувати задоволення від сексуальної реалізації. К. Естес [175] виділила «синдром гарпії», який відповідає за наявність комплексів в душі і заважає енергетичній і творчій реалізації жінки.

3.Фактор «сексуальної амбівалентності» дозволяє судити про конфронтацію зрілої та інфантильної сексуальності. Поєднання таких шкал психосексуального розвитку як едипальна інтенсивність, об'єкт любові та я-ідеальне говорить, як про позитивний (ідентифікація з матірю), так і негативний (несвідомі інцестуозні фантазії) варіанти едипального зв'язку жінки з батьками. Розвиток дівчинки ускладнений тим, що її первинна прив'язаність до матері повинна змінитися прихильністю до батька [129]. В даному випадку едипальна інтенсивність характеризується змішенням лібідозних (любов до батька) та агресивно-деструктивних (конкуренція з матір'ю) потягів, які приводять до високого ступеня амбівалентності в об'єктних стосунках. У той же час, комунікативний сценарій характеризує жінку, яка цінує в сексуальних стосунках «духовну наповненість», близькість та змогу обговорення сексуальних питань зі своїм партнером. У цьому випадку, наявність комунікації - це зрілий компонент, який лише укріплює партнерські стосунки та приводить до гармонії. Таким чином, можна відмітити іншу сторону амбівалентності, яка спостерігається між лібідозною прихильністю до батька та програванням комунікативного сценарію з партнером. Однак чим нижче амбівалентність, тим більше актуалізується знецінення сексуальності. Це виражається у тому, що на фоні прийняття біогенної жіночності заперечується репродуктивна функція сексуальності в межах пронатального сценарію. У свою чергу, пронатальний сценарій поєднаний з ринковим сценарієм, що свідчить не просто про трансформації та знецінення сексуальності, але і призводить до сексуальної пригніченості та незадоволеності. Таким чином, саме розвязання, а не пригнічення амбівалентності, сприяє зрілій сексуальній реалізації.

Даний тип відповідає прообразу богині Персефони, яка є повелителькою підземного царства, сприйнятливою жінкою та маминою дочкою [165]. Міфи про Персефону свідчать про те, що вона була вкрадена у матері богом царства мертвих Аїдом. Природа Персефони повна протиріч і конфліктів. Г. Бєднєнко [11] відмічає один з ключових компонентів даного архетипу - це ініціація, яка може бути, - статусна і психологічна одночасно та є «вступом» у світ жінок, перехід від дитинства до дорослості. Друга жіноча ініціація пов'язана із сепарацією від батьків та переходом в сім'ю чоловіка. Саме друга ініціація визначає головний внутрішній конфлікт богині. Персефоні властива натура дитини, жінки та повелительки, які увесь час повинні боротися. Первинна прихильність до матері заважає їй асимілювати свою жіночність та інтегрувати елементи «Я-ідеального». Дж. Болен [18] порівнює сексуальність Персефони з образами Сплячої Красуні або Білосніжки, які не усвідомлюють свою сексуальність та чекають принца, здатного її розбудити. З чоловіками Персефона - жінка-дитина, соромлива і невпевнена. Проте є і інша сторона архетипу: Персефона несе клеймо «нареченої мимоволі» тому може зовсім знецінити свою сексуальність і материнську реалізацію (оскільки усередині вона сама ще дитина і здатна лише виконувати роль матері) і, як наслідок - представляти себе перехідною ланкою у чоловіків (у міфах у Гадеса і Аїда), які ламають межі її ідентичності. Символізуванням цих таємних помислів є зв'язок ринкового та пронатального сценаріїв з подальшою сексуальною депресією. Таким чином, сексуальна ініціація, яка дозволяє жінці познайомитися зі своєю власною сексуальністю і відірватися від матері, тим самим відкрити зрілість - представляє потенціал архетипу Персефони, що узгоджується з міфологією.

4.Фактор «фемінінності» характеризується зв'язком фемінінності на поведінковому та соціогенному рівнях, романтичного сценарію та ролі жінки-домогосподині, що відображає невід'ємні зрілі компоненти жіночої сексуальної реалізації. Через романтичний сценарій жінка будує емоційну близькість, що сприяє гармонійному сексуальному життю з партнером [129]. Проте розрив з біогенною фемінінністю може приводити до неповноцінної реалізації жіночої ролі та подальших трансформацій сексуальності. Тому, властиве відчуття провини може бути захистом від тривоги, пов'язаної із глибинними процесами психосексуального розвитку та засвоєнням жіночої ролі [163].

Дана сексуальна структура відповідає архетипу Гестії - богині домівки і храму, мудрій і незаміжній жінці. Для Гестії головним в житті є створення домашнього тепла, а ведення господарства значнішою діяльністю, ніж якою-небудь іншою роботою. Жіноча реалізація і гармонія з самою собою настає тоді, коли Гестія вирішує домашній клопіт і повністю занурюється в справи свого господарства. Дж. Болен відмічає, що сексуальність Гестії холодна і зовсім не пов'язана з отриманням задоволення. Міфологія представляє Гестію як діву, що навмисно відмовилася від чоловічого вторгнення в її інтимний світ аби уникнути втрати своєї самодостатності і самоцінності. І хоча Гестія мріє про чисту любов, теплі стосунки з чоловіком, вона переживає почуття провини за несвідомий страх віддатися чоловікові. Прикриваючись переконаннями про цілісність свого творчого центру та індивідуальності, Гестія грає роль жінки-домашньої хазяйки, тим самим виправдовуючи свою сексуальну неспроможність і страх близькості з чоловіком. Незважаючи на свою самодостатність, Гестія може залишатися неінформованою і недосвідченою в питаннях про сексуальне життя до тих пір, поки чоловік не відкриє в ній сексуальну активність і центри задоволень.

5.Фактор «сексуальної емансіпації» містить інфантильне утворення (заздрість до пенісу) та сексуальний сценарій (досягницький). Така структура припускає прагнення жінок до сексуальної свободи та розкутості, без врахування емоційної близькості та тілесної насолоди. Інфантильний компонент «заздрість до пенісу» в класичному психоаналізі відображає «комплекс мужності», як невід'ємний етап прийняття своєї жіночності [172]. Сучасні психоаналітики [87, 203] вважають, що жіночність має власну лінію розвитку. Проте ця інфантильна фіксація, що проривається, заважає розвитку зрілої жіночності, а вибір досягницького сценарію обумовлений лише програванням ролі сексуальної жінки, для підняття своєї самооцінки та значущості в очах партнера. Така сексуальна структура «живиться» за рахунок відчуття неповноцінності «кастрованої дівчинки», обираючи чоловічий завойовницький шлях сексуальної реалізації, тим самим це перекриває усі шляхи до досягнення задоволення та прийняття жіночності.

Дана сексуальна структура відповідає архетипу Афіни - богині мудрості та ремесел, стратегові і дочці свого батька. По міфологічних оповідях Афіна народжена вже дорослою жінкою безпосередньо своїм батьком Зевсом, тому усе життя вважала, що вона має тільки отця серед своїх батьків. Головний конфлікт, який заважає Афіні прийняти свою жіночність, це «її заздрість до пенісу» (тобто тяга до чоловічого) і неприйняття матері (тобто жіночого світу). Спочатку вона повинна була вийти (народитися) з тіла своєї матері, але їй довелося явитися на світ через голову батька. Таким чином, вона вже тут вибирає Чоловіче натомість Жіноче. Маючи сильний зв'язок з батьком вона є його головним радником, правою рукою, дуже хоробрим воїном і почуває себе комфортно саме в чоловічому суспільстві. Афіна - діва, що дала обітницю цнотливості і безшлюбності. Її сексуальна реалізація не супроводжується еротичними бажаннями і гедоністичними переживаннями, а є неминучим актом між партнерами. Дж. Болен [18] відмічає, що сексуальність Афіни виключає романтику, кокетування, грайливість і ласки. Афіні важливий її соціальний статус та її сприйняття іншими. За маскою холодності, обачності та жорсткого інтелекту ховаються досить уразливі самооцінка та позиції внутрішньої жінки. Тому Афіна використовує інтимну близькість в цілях утвердження, підняття своєї самоцінності і головне, піднесення себе до рангу рівних чоловікові. Проте богиня дотримується патріархальних цінностей і вибирає чоловіка сильнішого духом і розумом, ніж вона сама. У літературі [90] описаний сексуальний комплекс, відомий як «комплекс Афіни Паллади», який відображає статеворольову девіацію жінки, її прагнення до чоловічого світу і знецінення гедоністичного та романтичного сенсу сексуальності.

Отримані дані дозволяють стверджувати про існування певних сексуальних структур, які чітко демонструють вплив інфантильних комплексів на дорослу сексуальну реалізацію. Варіанти отриманих типів мають багаторівневу специфіку та зміст. Важливо відмітити, що ці типи можуть співіснувати, змінювати один одного і актуалізуватися у певний момент життя за умови пригнічення або розвязання тих або інших інфантильних проблем. Тонка організація сексуальності кожної з описаних богинь не виключає ідентифікацію жінки з конкретним прообразом. Проте генезис та механізми функціонування кожного з типів є стійкими, трансформація яких відбувається через нові кризи. Порівняння цих сексуальних структур з архетипами вирішило розуміння та специфіку особистісної наповненості виділених чинників. Важливо відмітити, що багато архетипів в міфологічному вимірі і за фактом дослідження стали асексуальними і що часто характеризують нездатність близькості з чоловіком. Важливо, що серед приведених архетипів сексуальності не було жодної структури, яка відповідає прообразу Афродіти. Як відомо, Афродіта - богиня любові та краси, творча натура та коханка. Саме ця богиня асимілювала свою жіночність і відкрила гедоністичне джерело сексуальної реалізації. Дж. Болен [18] використовує термін «відкрити в собі Афродіту», що означає - відкрити свою сексуальність і пристрасть. Виходячи з цього, можна припустити, що архетип Афродіти в деякому роді є его-ідеалом, але з іншого боку, саме вона є тією суттю, яка є в кожній жінці і яку треба звільняти. «Відкрити в собі Афродіту», означає прийти до зрілої сексуальності, уміти насолоджуватися любов'ю і красою, сексуальністю і чуттєвістю - не замість материнства, а у поєднанні з ним.

На підставі виконаного аналізу, слід зробити висновок :

.У літературі практично відсутні дані про дослідження сексуальності з точки зору її багаторівневої організації. В ході дослідження були використані показники психосексуального розвитку, статеворольових шкал, гендерних ролей і соціальних показників сексуальності. Аналіз даних дозволив виділити типи сексуальних структур, які вказують на роль несвідомих інфантильних утворень, що впливають на дорослу реалізацію. Ці структури можуть визначати поведінку дорослих жінок упродовж усього життя або актуалізуватися у певні періоди.

2.Вплив інфантильних комплексів можна умовно віднести до трьох категорій: доедипальний вплив та едипальний вплив. Важливо, що доедипальні елементи сприяють формуванню сексуального самовідчуття і самооцінки, тоді як, едипальні елементи визначають сценарні схеми сексуальної поведінки. Відсутність інфантильних утворень призводить до стійкого сплощення показників рольової реалізації. Сексуальні структури можуть поєднуватися між собою, змінювати один одного, тим самим підтверджуючи поліморфну природу сексуальності, що не зводиться лише до біологічних реакцій.

.Виділені типи відповідають архетипам грецьких богинь: Деметрі, Гарпії, Персефоні, Гестії та Афіні. Особистісні характеристики богинь, які представлені в міфології, розширили розуміння сексуальних структур. Конфліктна та протирічна природа архетипів залишає місце для асиміляції жіночності, досягнення любові і пристрасті і, таким чином, відкриття потоків зрілої сексуальної реалізації.


3.4 Звязок тілесної ідентичності та жіночої сексуальності


Феномен жіночої тілесності вивчається у багатьох дослідженнях і розглядається з точок зору, соціо-культурного виміру [8, 135, 143], статеворольової ідентичності [73, 74], біоенергетичних та інших психотерапевтичних практик [95, 96, 97]. Сексуальність людини визначають як одну з форм тілесного досвіду [149], тому формування і розвиток сексуальності немислиме поза урахуванням тілесності. Табуювання сексуальності, пов'язано в першу чергу з появою феноменів «культурне тіло», «еротичне тіло» [149], а сексуальне задоволення розглядається в категоріях «еротичне», «моральне», «тілесне» [146]. Тому, образ тіла і його емоційне прийняття визначає стосунки з чоловіком [8, 138, 209], рівень інтимності [198, 200], якість сексуальної реалізації [213], сексуальну задоволеність [96], сексуальні дисфункції [6, 136]. Феномен жіночої тілесності є сполучною ланкою, що відповідає за асиміляцію соціокультурного навантаження тіла і внутрішніх сексуальних ресурсів.

Було визначено вікову динаміку уявлень про тіло і формування тілесної ідентичності, а також визначено семантику сексуальності, локалізовану в тій або іншій тілесній структурі. Для цього було проведено факторизацію (ротація методом Varimax) параметрів тілесного простору жінки: моє тіло, груди, стегна, сідниці, обличчя, шкіра, геніталії, ноги, живіт, поняття «сексуальність» та «Я» в групі дівчаток-підлітків і дорослих жінок. Результати представлені у таблицях 3.14 та 3.15. У таблиці увійшли лише ті значення, які несуть значиме навантаження по фактору.


Таблиця 3.14 Фактори тілесного простору та сексуальності у дівчат

Фактор 1 ЕротичністьФактор 2 ВразливістьФактор 3 Соціальна привабливістьФактор 4 СексуальністьГруди (0,835) Стегна (0,804) Сідниці (0,928)Живіт (-0,875) Ноги (-0,892)Я (0,875) Моє тіло (0,561) Обличчя (0,924) Шкіра (0,653) Геніталії (-0,4)Моє тіло (0,664) Стегна (0,472) Геніталії (0,727) Сексуальність (0,752)Вага фактору: 24,8%Вага фактору: 18,7%Вага фактору: 26,4%Вага фактору: 18,2%

Фактор «Еротичність» містить наступні зони тіла: груди, стегна та сідниці. Ця тілесна структура відповідає стереотипним уявленням про жіночу привабливість в очах не лише чоловіків, але і соціуму в цілому [147]. Поєднання цих частин жіночого тіла демонструє репрезентацію саме еротичності, а не сексуальності з причини того, що геніталії не увійшли до цього фактору. Фізіологічні зміни забезпечують дівчаток-підлітків зрілим тілом та грудьми, які швидко формуються. Дівчинка повинна сформувати самосприйняття і відношення до свого тіла, пристосовуючись до цих фізіологічних змін [142]. Таким чином, можна говорити про активність саме еротичного лібідо, яке відповідає цьому віковому періоду [116].

1.Фактор «Вразливість» містить такі зони тіла: живіт і ноги мають негативний кореляційний зв'язок. Виходячи з символічного розуміння цієї тілесної структури, можна припустити, що саме ноги і живіт є «сховищем» страху, тривожності і інших деструктивних емоцій [46]. Як відомо, сильні, міцні ноги говорять про упевненість і стійкість життєвої позиції [135], а м'який, теплий живіт - про жіночність та сексуальну відкритість [96]. Відповідно, при неможливості реалізації цього символічного значення, ця тілесна структура розглядається з точки зору вразливості та перешкоди енергетичної розрядки.

2.Фактор «Соціальна привабливість» містить наступні компоненти тілесного простору: моє тіло, обличчя, шкіра, «Я» та геніталії з негативною кореляцією. Важливо, що «Я» увійшло саме до цієї структури. Важливо відмітити, що ця структура виявляється прообразом саме соціальної тілесної репрезентації дівчаток-підлітків, оскільки саме обличчя виступає головним елементом апперцепції [147]. У цьому сенсі деякі автори [97] відмічали символічне значення обличчя, як щось мінливе та єднальне із зовнішнім світом. За Ельконіним для підлітків спілкування є провідною діяльністю, а обличчя є однією з головних зон, через які формується прийняття себе, свого тіла [207]. Тому в цю структуру увійшла також «шкіра», як символ контакту, споживи, ізоляції [135]. Обличчя несе основне смислове навантаження і групує в собі тіло в цілому. Таким чином, ми можемо говорити не просто про семантику уявлень, про тілесність підлітків, але в першу чергу - про ідентичність. Так само важливо відмітити, що чим сильніше ця структура виражена, тим більше нівелюється прийняття сексуальності, представлене геніталіями. Чим швидше дівчинка відкриє своє тіло і зони сексуальної розрядки, тим більш очевидний її шлях до зрілої сексуальності.

.Фактор «Сексуальність» містить наступні тілесні зони: моє тіло, стегна, геніталії та сексуальність. Ця тілесна структура є демонстрацією того, що у дівчаток починає формуватися сексуальне лібідо [116]. З початком менструації приходить більше усвідомлення геніталій. Вагінальні відчуття стають свідомішими і ясніше локалізуються і, таким чином, стають інтегрованими в образі жіночого тіла [142]. Д. Пайнз [120] вважає, що головною функцією розвитку в юності є встановлення остаточної сексуальної організації. Образ тіла тепер повинен включати фізично зрілі геніталії. Таким чином, параметри - «стегна» і «моє тіло», підкоряються провідній тілесній зоні і ми можемо говорити про деяку цілісність цієї структури. Тому виявлений зв'язок семантики геніталій і сексуальності є атрибутом зрілої сексуальності.

У таблиці 3.15 представлено факторну структуру тілесної ідентичності в групі дорослих жінок. У таблицю увійшли тільки ті змінні, які несуть значиме навантаження по фактору.


Таблиця 3.15 Факторна структура тілесного простору та сексуальності у жінок

Фактор 1 СексуальністьФактор 2 Еротична привабливістьФактор 3 УпевненістьЯ (0,603) Моє тіло (0,836) Живіт (0,612) Стегна (0,756) Геніталії (0,884) Сідниці (0,49) Сексуальність (0,848)Обличчя (0,631) Шкіра (0,799) Груди (0,859) Живіт (0,5) Сідниці (0,781)Я (0,632) Ноги (0,831)Вага фактору: 38,4%Вага фактору: 30%Вага фактору: 11%

1.Фактор «Сексуальність» містить такі тілесні зони: моє тіло, живіт, стегна, геніталії, сідниці, а також - сексуальність та Я. Інтеграція усіх цих тілесних параметрів свідчить про сформоване сексуальне лібідо жінки та відкритість сексуальної реалізації. Важливо відмітити, що ця структура є безпосередньо тілесною ідентичністю жінки (оскільки містить Я). Ця тілесна структура розширила свої межі, завдяки асиміляції еротичної зони та геніталій до однієї цілісності. Такий тілесний симбіоз вписується в розуміння зрілої сексуальності: вільний від табуювання та відкритий для сексуальної реалізації.

2.Фактор «Еротична привабливість» містить наступні компоненти тілесного простору: обличчя, шкіра, груди, живіт та сідниці. Відсутність геніталій в цій структурі дає основу судити, що інстинктивні бажання не знаходять свій вихід в тілі. А.Ш. Тхостов [149] називає такі тілесні сексуальні заборони - «еротичним тілом». Можна припустити, що ця структура є незрілою, якщо виходити з того, що у жінок переважає еротичне лібідо. Так само ця структура містить елементи описаної вище підліткової тілесної ідентичності (соціальне обличчя). Таким чином, можна говорити, що обличчя символізує атракцію та бажання позиціонувати себе в соціумі через нього. Сучасне суспільство вибудовує певні стандарти еротичного та привабливого тіла (виразне обличчя, великі груди, плоский живіт і так далі). Проте, на думку А. Лоуена [97] часто «модельна» зовнішність позбавлена повноти життя і сексуальної енергії. Тому, можна припустити, що ця структура є соціально-виправданою, але такою, що ймовірно не спроможна асимілювати увесь свій тілесний потенціал.

3.Фактор «Упевненість» містить тілесну зону - ноги і Я. Як було вже згадано, ноги є символізуванням стійкості і упевненості [135]. А. Лоуен [95] повязував «здатність упевнено стояти на ногах» з феноменом заземлення. Під заземленням розуміється не лише здатність твердо стояти на ногах, але і енергетичний контакт з ґрунтом, відчуття опори, яка забезпечує стійкість та можливість рухатися. Характер заземлення відбиває внутрішнє почуття безпеки людини. Проблема недоліку почуття безпеки не розв'язана, доки людина не усвідомить своє недостатнє заземлення. Таким чином, тілесна метафора «ватні ноги» також відповідає почуттю невпевненості у собі [179]. Слід зазначити, що в цю структуру потрапило «Я». У свою чергу, можна припустити, що така тілесна організація містить деякий маскулінний елемент, оскільки проблема невпевненості і нестабільності більше характерна для чоловічої самоідентифікації [98]. Так само однією з гіпотез маскулінізації цієї тілесної структури є психоаналітична інтерпретація ніг, запропонована в роботі Н.М. Терещенко [147]. Згідно з цим припущенням, ноги символічно порівнюються з пенісом та пов'язуються з прагненням до чоловічої ідентичності. Проте це припущення потребує подальших досліджень.

Слід зазначити, що отримані тілесні структури підтверджують представлення про психосемантичну диференціацію тілесної ідентичності жінок [147]. Вікова динаміка демонструє збереження еротичного лібідо і актуалізацію сексуального, а інтерпретувати вимір отриманих тілесних структур можна в категоріях інфантильність/зрілість.

Наступним завданням дослідження було з'ясувати зв'язок конотативного навантаження тілесних зон та сексуальності в різних вікових групах. На малюнку 3.14 представлена кореляційна плеяда взаємозв'язку тілесних параметрів, емоцій (радість, страх, гнів) та сексуальності у підлітків. При аналізі даних враховувалися тільки значимі позитивні кореляції (при р<0,05 та р<0,01 ).

На малюнку 3.14 спостерігається опосередкований зв'язок прийняття тіла (наявність зв'язку «радість» з певними тілесними параметрами) та семантики сексуальних зон тіла. Таким чином, підлітки задоволені такими частинами тіла, як: сідниці, стегна, шкіра і ноги. У свою чергу, сексуальність пов'язана з тілом та обличчям, а геніталії викликають страх. Як було показано вище, обличчя є соціальним елементом і в даному випадку саме воно має зв'язок із сексуальністю.


Рис. 3.14. Кореляційна плеяда структури сприйняття зовнішності у дівчат


Примітка. Ш- шкіра, О - обличчя, СТ - стегна, СІ - сідниці, Н - ноги,

ГН - геніталії, Т - тіло в цілому; - позитивний кореляційний зв'язок.

Як відомо, в підлітковому віці самооцінка особливо залежить від зовнішності та образу власного Я, тому сексуальність може бути засобом надбання власної ідентичності. Тільки що придбане доросле тіло вводить дівчинку-підлітка у світ дорослої сексуальності, а страх геніталій може виступати захистом від недозволених емоційних конфліктів найбільш раннього етапу життя [118]. В результаті цього спостерігається роз'єднаність радості від сексуальності та задоволеності певними тілесними зонами. Повертаючись до задоволеності своїм тілом, слід зазначити, що прийняття тілесних зон сталося дуже вибірково. Так, ноги, шкіра, сідниці і стегна так само імовірно можуть нести соціальне значення, пов'язане з упевненістю, стабільністю (ноги разом з сідницями і стегнами символізують опору, можливість руху), а шкіра - як зв'язок з навколишнім світом, засіб спілкування [135]. Відсутність жіночого в цих семантичних зв'язках не суперечить особливостям цього вікового періоду. В ході дослідження враховувалося психосемантичне навантаження не лише поняття «сексуальність», але і «секс». Більшість авторів [16, 61, 127] зводять поняття сексуальності до анатомічної будови тіла та фізіологічних імпульсів, тим самим зрівнюючи його з поняттям «секс». Е. Берн [16] зв'язує секс із статевим актом і усією сексуальною активністю, пропонуючи синоніми «соїття», «коїтус», «сукуплення», тоді як сексуальність представляється складнішим феноменом, що не зводиться лише до тілесних відчуттів (активності лібідо, збудження, оргазму). Таким чином, в ході дослідження з'ясувалося, що дорослі жінки зв'язують «секс» та «сексуальність» (r=0,848, при р<0,01), а підлітки розділяють ці поняття, тим самим наповнюючи їх різним семантичним сенсом. На малюнку 3.15 представлена кореляційна плеяда досліджуваних ознак в групі підлітків. При аналізі враховувався тільки значимий позитивний зв'язок (при р<0,05 та р<0,01) між параметрами.


Рис. 3.15. Кореляційна плеяда структури сприйняття тіла через сексуальність у дівчат Примітка: О - обличчя, СТ - стегна, СІ - сідниці, Н - ноги, Т - тіло в цілому; - позитивний кореляційний зв'язок.


На малюнку 3.15 показано розщеплювання тілесної структури в семантичному зв'язку із сексом та сексуальністю. Таким чином, секс корелює із стегнами, сідницями і ногами, а також з обличчям і тілом в цілому. Виходить, що зв'язок сексу та сексуальності опосередкований через соціальну тілесну репрезентацію дівчинки-підлітка (обличчя та моє тіло). Що ж до найбільш символічного навантаження плеяди, куди увійшов «секс» то можна припустити існування інструментального значення цієї структури. Хоча геніталії сюди не увійшли, але така тілесна організація дуже часто сприймається чоловіками через секс та оцінку тілесного потенціалу дівчини, тобто по суті, так само носить соціальний характер [207]. Зрозуміло, що зв'язок сексу з певними тілесними зонами дублює таку ж тілесну структуру, пов'язану з «радістю», яка була описана раніше. Таким чином, можна припустити, що це розщеплювання понять підтверджує поліпараметричний змiст феномену сексуальності та відображає роль цього віку у відкритті свого тілесного потенціалу сексуальності. Виходить, що сексуальність сприймається як деяка презентація себе і свого тіла в соціумі, при чому через стандарти, які він нав'язує. В той же час секс відкритий лише в контексті еротизму, а саме тими частинам тіла, які викликають задоволення. Вони ще безпечні, але вже відповідають стандартам сексуального тіла, яким захоплюється протилежна стать.

Наступним етапом стало дослідження зв'язку задоволеності тілом та сексуальних тілесних структур у дорослих жінок. Була досліджена семантична близькість таких понять як «радість», «сексуальність» та описані вище тілесні зони. На малюнку 3.16 представлена кореляційна плеяда досліджуваних ознак в групі жінок. При аналізі було враховано тільки значимий позитивний зв'язок (при р<0,05 та р<0,01) між параметрами.


Рис. 3.16. Кореляційна плеяда структури сприйняття зовнішності у жінок Примітка. Ш- шкіра, О - обличчя, СТ - стегна, СІ - сідниці, Г - груди, ГН - геніталії; Н - ноги, Ж- живіт, Т - тіло в цілому; - позитивний кореляційний зв'язок.


Слід зазначити, що зберігається підліткова семантична близькість задоволеності тілесних структур, що відповідають за соціальну атракцію (обличчя і тіло) та сексуальність. Доросла сексуальність тепер представляється інтеграцією тілесних структур, що відповідали раніше за секс та сексуальність у підлітків. У цю тілесну організацію сексуальності додався живіт, символізуючий пристрасть і життєву енергію [96]. Таким чином, ми можемо говорити про те, що задоволення певними частинами тіла безпосередньо пов'язане з прийняттям своєї сексуальності, а вікова динаміка відповідає за локалізацію сексуальності в різних тілесних структурах. Це підтверджує трансформацію лібідо - з еротичного в сексуальне [116]. З іншого боку, задоволеність тілом, пов'язанна з сексуальністю виключає геніталії. Але геніталії пов'язані з сексуальністю поза емоційного прийняття. Це дає підстави припускати про незрілість тілесної структури сексуальності.

Так само ці плеяди демонструють розщеплювання тіла на дві зони: сексуальність (представлена геніталіями і стегнами) та задоволеність (представлена ногами і грудьми). Виходить, що доросла жінка може бути задоволена своїми грудьми, але не задоволена геніталіями, але в цілому приймати свою сексуальність на тілесному рівні. А. Менегетті [109] стверджує, що життєва сексуальність жінки локалізована під грудьми і в зоні стегон, і цей тілесний симбіоз відповідає за пристрасть і сексуальну енергетику. Тому відокремлення цих тілесних структур по різних функціональних напрямах (сексуальність-інструментальне, а радість-задоволення) може впливати на прийняття жіночності і сексуальну реалізацію. З іншого боку, цей розподіл демонструє два жіночі призначення: материнське (груди) і сексуальне (геніталії). Така дихотомія тілесних структур знаходить своє відображення і в соціальному вимірі, а саме в гендерних ролях: жінка-мати і жiнка-сексуальний партнер [96, 100]. Жіноче тіло як соціо-культурний об'єкт ще потрапляє під владу табуювання та реалізацію подвійного стандарту [200]. Проте межі цього розподілу не жорсткі, оскільки опосередковані психосемантичною близькістю понять «сексуальність» і «радість», а вони у свою чергу - з тілесною структурою, еротичною за змістом.

В ході дослідження було зясовано особливості задоволення тілом підлітків та дорослих жінок.

Під задоволеністю розуміється конотативне значення, що приписується респондентами своєму тілу. Таким чином, була досліджена семантична близькість значимих тілесних параметрів [147] та емоцій, а саме: радість, гнів, страх.

Емоційне відношення до свого тіла дає глибше розуміння особливостей тілесної ідентичності. На малюнку 3.17 зображена вікова динаміка емоційного ставлення до свого тіла у досліджених.


Рис. 3.17. Конотативне значення прийняття тілесних зон у дівчат та жінок


Аналіз даних дозволив встановити статистично значимі відмінності (при р<0,05 та р<0,01) між дослідженими групами у вираженості емоційного ставлення до тіла. Результати представлено в таблиці 3.16.


Таблиця 3.16 Конотативне значення прийняття частин тіла у підлітків та жінок

Радість%Гнів %Страх %ПЖ? ПЖ? ПЖ? Моє тіло16393,12*1622-37-Обличчя5062-712-56-Шкіра3343-79-73-Груди20341,95 *1010-76-Живіт1626-1215-1312-Ноги16281,67 *39-108-Стегна1221-1221-1015-Геніталії8222,4**2320-2018-Сідниці2030-2091,95*106-Примітка: в таблицю винесено тільки значущі значення: *-p<0,05; **-p< 0,01


В ході аналізу з'ясувалося, що жінки частіше, ніж підлітки співвідносять своє тіло з радістю (39% та 16%). Були знайдені статистично значимі відмінності (при р<0,01). Іншими словами, загальна задоволеність тілом у жінок вище, ніж у підлітків. Така тенденція повністю відповідає віковим особливостям жінок. Фізіологічні зміни, які відбуваються з підлітками впливають на нестійкість їх самооцінки та образ тілесного Я [147]. Так само виконаний аналіз дозволяє говорити про те, що для жінок більшою мірою характерно позитивно приймати свої груди (34% та 20%), геніталії (22% та 8%) і ноги (28% і 16%). Між групами були знайдені статистично значимі відмінності (при р<0,05 та р<0,01). Можна припустити, що така різниця у сприйнятті цих тілесних зон не випадкова. Як вже було неодноразово сказано, підтверджуються вікові відмінності сприйняття свого тіла. Зріле тіло жінки відкрито для сексуального досвіду та материнства. Що стосується тілесної зони - ніг, то можна припустити про те ж символізування ніг в контексті упевненості та твердості позицій, але в цій ситуації - виходячи із стійкості самооцінки й прийняття важливих тілесних параметрів, що відповідають за сексуальність.

У свою чергу, для підлітків характерно частіше випробовувати гнів на свої сідниці, чим для жінок (20% і 9%). Були знайдені статистично значимі відмінності (при р<0,01). Як відомо, зона сідниць потрапляє під стандарти оцінки сексуальної привабливості протилежною статтю [196, 213]. Період дозрівання і постійної зміни своєї зовнішності заважає підліткові набути своєї тілесної ідентичності.

Саме у цей період, будучи підвладним соціальному впливу і еталонам краси, дівчатка можуть занадто упереджено відноситись до своєї ваги і зовнішнього вигляду.

Почуття гніву на сідниці не випадкове з причини реальної або надуманої проблеми збільшення своїх форм та виходу за стандарти привабливості. Імовірно, гнів може бути пов'язаний із спотворенням образу тіла і, як наслідок, стати передумовою харчових розладів, включаючи нервово-психічну анорексію і нейрогенну булімію [197].

Одним з дослідницьких завдань було з'ясування впливу психосексуального розвитку на конотати тілесних структур в різних дослідницьких групах. В ході аналізу враховувалися параметри психосексуального розвитку: оральний еротизм, оральний садизм, анальний садизм, едипальна інтенсивність, провина мастурбації, заздрість до пенісу (для жінок), позитивна ідентифікація, дитячі ревнощі, відчуття провини, об'єкт любові (анаклітичний), «Я» - ідеальне. Так само була врахована семантична близькість між поняттями «радість», «страх» та «гнів» й конструктами тілесного простору.

На малюнку 3.18 представлена кореляційна плеяда досліджуваних ознак в групі підлітків. При аналізі враховувався тільки значимий позитивний зв'язок (при р<0,05 та р<0,01) між параметрами.

Рис. 3.18. Зв'язок проявів інфантильної сексуальності та коннотативного навантаження частин тіла у дівчат Примітка. СІ- сідниці; - позитивний кореляційний зв'язок.


Як можна побачити на малюнку 3.18, інфантильні комплекси такі, як дитячі ревнощі та утворення Я-ідеальне мають позитивний кореляційний зв'язок з тілесним конструктом «сідниці-страх». Примітно, що це єдиний зв'язок, що підтверджує вплив інфантильної сексуальності на формування негативного відношення до свого тіла. На думку Б. Хеллінгера [161] страх дуже часто йде у зв'язці із гнівом. Через неможливість усвідомити й виразити свій гнів, травмуюча структура прикріпляється до страху. В даному випадку, страх перед зоною сідниць може бути безпосередньо пов'язаний з описаним раніше гнівом на цю частину тіла. Так само страх може бути охарактеризований в категоріях як «побоювання не відповідати» привабливому тілесному образу. Присутність елементу «дитячих ревнощів» може бути пов'язана з невирішеними потребами в суперництві із сіблінгами за батьківську любов. Таким чином, це породжує почуття невпевненості та бажання порівнювати себе з кимось, і знаходитися в постійному пошуку підтвердження своєї тілесної автентичності. Наявність его-ідеалу лише зміцнює тривожну позицію і страх не досягти ідеального образу жіночності та тілесності, який несе матір. Коли дівчина-підліток дорослішає, відкриває свою сексуальність і реалізацію потягів, вона входить у важливий новий етап відділення-індивідуалізації. Це підтверджує її право брати на себе відповідальність за свою сексуальність та право на своє власне доросле тіло, окреме від материнського [118]. Тому, якщо его-ідеал ще має свою владу і вплив, то зв'язок з матір'ю оживає і неодмінно впливає на тілесний образ Я.

Так само були побудовані кореляційні плеяди, що демонструють зв'язок інфантильних комплексів та конотативного значення тілесності в групі дорослих жінок (рис. 3.19). При аналізі враховувався тільки значимий позитивний зв'язок (при р<0,05 та при р<0,01) між параметрами.


Рис. 3.19. Зв'язок проявів інфантильної сексуальності та коннотативного навантаження частин тіла у жінок Примітка. Ш- шкіра, О - обличчя, Н - ноги, Г - груди, Ж- живіт Т - тіло в цілому; - позитивний кореляційний зв'язок.


У групі дорослих жінок відзначається більш інтенсивна актуалізація інфантильних комплексів та їх зв'язок із прийняттям тіла. Очевидно, що з відкриттям своєї сексуальності і задоволенням імпульсів тіло жінки стикається з витісненими травмами та репресованими емоціями.

Таким чином, фіксація, повязана з едипальною інтенсивністю, впливає на формування гніву по відношенню до шкіри, ніг, грудей та страху по відношенню до обличчя і тіла в цілому. Якщо звернутися до значення едипальної стадії, то можна припустити, що близький зв'язок з батьком заважає дівчинці прийняти у собі жіноче. У цей період дуже важливе підкріплення батьком жіночності та привабливості у маленькій дівчинці [148]. Можлива конкуренція з матір'ю заважає вже дорослій жінці позиціонувати свою тілесну структуру як материнську (груди) і соціальну (обличчя, шкіра). Якщо імовірно ноги символічно відносяться до маскулінізації [147], то протирічні метання від матері до батька в едипальний період можуть привести до нестійкої статеворольової тілесної ідентичності та емоційного відчуження тіла від сексуальності. У контексті цього припущення, можна пояснити зв'язок відчуття провини та прийняття (конотат-радість) ніг. Можливо, відчуття провини посилюється у момент несвідомого прагнення жінки до чоловічого типу поведінки. Проте ця гіпотеза потребує додаткових досліджень.

Наступним інфантильним утворенням, що заважає прийняттю жінкою тілесних структур стала позитивна ідентифікація. Цей психосексуальний елемент впливає на формування страху перед своїм тілом та шкірою, а також прийняття (конотат-радість) свого живота. Багато дослідників [8, 147] відмічають вплив ідентифікації з матір'ю на прийняття своєї тілесності. Якщо припустити, що мати маскулінна, то це може визначити негативні емоції жінки по відношенню до свого тіла, оскільки образ матері (з якою проходила ідентифікація) несе конфліктну ідентичність і розходиться із соціальним й внутрішнім потенціалом жінки. Варіант ідентифікації з фемінінною матір'ю, навпроти пов'язаний із прийняттям свого тіла, особливо такої важливої частини як живіт. Як було сказано, живіт символізує життєву енергію, а семантичний зв'язок живота з радістю, додає такі характеристики як пристрасть, сексуальність, свобода від страхів та тривожності [106]. Підтвердженням ролі матері у формуванні позитивної тілесної ідентичності є вплив Я-ідеального. На формування прийняття живота також впливає образ матері, як ідеальних структур жіночності, який вбудовується як до статеворольової так, і тілесної ідентичності жінки.

Таким чином, інфантильні травми впливають на емоційне відношення до тіла і тим самим, визначають формування статеворольової тілесної ідентичності і засобів сексуального вираження.

На підставі виконаного аналізу, слід зробити висновок :

1.Було визначено тілесні структури, з якими досліджені ідентифікують себе та свою сексуальність. Дівчатка-підлітки будують модель еротичного та сексуального тіла, але з останнім ще не ідентифікують себе. Тілесна ідентичність підлітків пов'язана з позиціюванням себе через соціальне сприйняття оточенням. Ідентифікують себе через соціальні стандарти сексуального тіла. Разом із зрілими структурами, виявлено асексуальні та еротичні тілесні паттерни.

2.Жінкам властиво так само виділяти еротичне тіло, але в контексті соціальних стандартів привабливості. Тілесна ідентичність може бути пов'язана з сескуальним тілом або асексуальною тілесною структурою, символізуючою упевненість і практичність жінки.

3.Було визначено семантику сексуальності та її зв'язок із задоволеністю тілом. Таким чином, задоволеність тілом у підлітків пов'язана окремо з сексуальністю, окремо з сексом. Ці дві структури, символічно можна співвіднести з проявом платоничного та еротичного лібідо. При цьому, геніталії не потрапляють до жодної структури сексуальності, а викликають емоцію страху. Доросла вибірка характеризується збереженням підліткової (тобто незрілої) тілесної структури, що приносить задоволення, та пов'язаної з сексуальністю, але вільною від геніталій. Виявлена роз'єднаність сексуальності та задоволення на тілесному рівні, символічно представлена двома жіночими ролями: сексуальний партнер та мати. Межі такого розподілу тим більше стираються, чим вище у жінок задоволеність усіма тілесними зонами.

.Тілесна ідентичність жінок несе більше задоволення своїм тілом, грудьми, геніталіями і ногами, ніж у підлітків. У свою чергу, підлітки випробовують гнів та неприйняття своїх сідниць.

.Виявлено зв'язок інфантильної сексуальності і задоволеності тілом. Психосексуальні травми актуалізуються більшою мірою у жінок, чим у підлітків. Найбільший вплив на тілесну ідентичність підлітків роблять дитячі ревнощі та зв'язок з матір'ю через его-ідеальні структури. Чим більше актуальні ці травми, тим сильніше почуття страху, пов'язане із зоною сідниць. У дорослих жінок спостерігається вплив лібідозного зв'язку з батьком на неприйняття та негативне ставлення до свого тіла, тоді як зв'язок з матір'ю визначає прийняття свого тіла як сексуального.


3.5 Особистісні детермінанти функціювання сексуальності


Специфіка сексуальності визначається також індивідуальним досвідом і особистісними характеристиками. У літературі існує думка, що сексуальне функціонування припускає різні характерологічні відмінності між чоловіками і жінками, а також супутні їм страхи сексуальної реалізації [158]; екстраверсія/інтроверсія впливає на сексуальну активність лібідо; тип особистості впливає на сексуальну близькість на різних стадіях стосунків з партнером; соромязливість і тривога жінки заважає її сексуальному життю; сексуальність є експресією любові [95], а сексуальне злягання виступає як акт проти самотності. Тому в ході дослідження ставилося завдання вивчити зв'язок жіночої сексуальності з темпераментом, який представляється стійкою психофізіологічною властивістю особистості; характером, риси якого є придбаними і змінюються в ході життєдіяльності, а також з особливостями емоційної сфери.


3.5.1 Зв'язок властивостей темпераменту і жіночої сексуальності

Для вивчення психодинамічних властивостей особистості було розглянуто наступні показники темпераменту: індекс психомоторної активності (ІПА), індекс інтелектуальної активності (ІІА), індекс комунікативної активності (ІКА), індекс загальної активності (ІОА), індекс загальної емоційності (ІЗЕ) та індекс загальної адаптивності (ІЗАД). Особливості сексуальної сфери були представлені сексуальними сценаріями, сексуальними фантазіями, сексуальною самооцінкою, параметрами інфантильної сексуальності; так само були враховані параметри симптомокомплексу маскулінності/фемінінності. На малюнку 3.20 представлено кореляційну плеяду досліджуваних ознак в групі жінок. При аналізі враховувався тільки значущий позитивний зв'язок (при р<0,05 та р<0,01) між параметрами.


Рис. 3.20. Зв'язок психодинамічних властивостей та особливостей сексуальної реалізації жінок Примітка: ІЗА-індекс загальної активності, ІКА-індекс комунікативної активності, ІЗАД-індекс загальної адаптивності, М-маскулінність на соціогенному рівні, - позитивний кореляційний зв'язок.


На малюнку 3.20 показано зв'язок лише з деякими властивостями темпераменту з параметрами сексуальності. Найбільший вплив здійснює комунікативна активність жінки, яка пов'язана з сексуальними фантазіями (експериментування та ідилічна зустріч), ринковим сексуальним сценарієм, сексуальною самооцінкою і маскулінністю на соціогенному рівні. Комунікативна активність сприяє відкриттю більшого потенціалу сексуальної реалізації у жінок і так само припускає отримання зворотного зв'язку від сексуального партнеру, що, ймовірно, і визначає її високу сексуальну самооцінку. Також ця властивість темпераменту пов'язана з маскулінністю жінки, її активною соціальною реалізацією і, можливо, активною позицією в стосунках з партнером. Тому вибір ринкового сексуального сценарію може бути обумовлений деякою впевненістю у собі та переходом сексуальності в категорію «бартеру», як пропозиції свого тіла за певні блага від чоловіка. Крім того, для жінки характерна залученність в нові практики і часта зміна варіантів сексуальної активності, свобода від перешкод і обмежень у встановленні сексуальних контактів, про що свідчить зв'язок комунікативної активності з сексуальними фантазіями «експериментування» та «ідилічна зустріч». В цілому, ми маємо психодинамічну структуру, яка має активну психофізіологічну схильність до чоловічого типу поведінки в соціальній і сексуальній (на рівні фантазування) реалізації, оперуючи широким набором комунікативних програм.

Наступна психодинамічна властивість особистості - загальна активність, яка пов'язана з маскулінністю на соціогенному рівні. Ця структура визначає і підтверджує психологічний зміст статеворольового параметра, пов'язаного з активною соціальною позицією, силою та упевненістю [183].

Індекс загальної адаптивності також має позитивний кореляційний зв'язок із соціогенною маскулінністю і сексуальною фантазією «ідилічна зустріч». Як відомо, маскулінні якості є більшою мірою адаптивними і стресостійкими в сучасному суспільстві [14]. Можна припустити, що фантазування на тему сексуальної фривольності припускає не лише свободу від сексуальних умовностей, але і від емоційної депривації, оскільки рівень адаптивності пом'якшує усі ці процеси.

На малюнку 3.21 представлено зв'язок індексу загальної емоційності з фемінінністю на соціогенному рівні і показником сексуальної депресії. При аналізі враховувався тільки значущий позитивний зв'язок (при р<0,05 та р<0,01) між параметрами.

Рис. 3.21. Зв'язок загальної емоційності та особливостей сексуальної реалізації жінок Примітка: ІЗЕ - індекс загальної емоційності, Ф - фемінінність соціогенного рівня, - позитивний кореляційний зв'язок.


Отримані результати відображаються в існуючих дослідженнях психології статі [54] зв'язок феминінності з підвищеною емоційністю в протилежність інструментальній маскулінності. Таким чином, психофізіологічна організація особистості обумовлює природний зміст жіночності (емоційність, чуйність, вразливість) з подальшою її реалізацією в соціальному вимірі. В той же час, сексуальна депресія може визначатися схильністю жінки до сильних емоційних переживань з приводу розбіжностей між очікуваними і реальними результатами власного сексуального життя.

Слід зазначити, що психодинамічні властивості особистості не мають ніяких зв'язків з інфантильною сексуальністю. Як відомо, темперамент заснований на властивостях нервової системи, які погано піддаються змінам [132], але його біологічна природа представляється первинною по відношенню до психосексуальних утворень, тож темперамент впливає на статеворольову ідентичність і деякі показники дорослої сексуальності.


3.5.2 Зв'язок характерологічних особливостей особистості і жіночої сексуальності

Найповнішою і відповідною для диференційно-діагностичного дослідження радикалів характерологічних особливостей особистості видається методика СМИЛ (MMPI). Показники сексуальності були представлені сексуальними сценаріями, сексуальними фантазіями, сексуальною самооцінкою, а також параметрами інфантильної сексуальності. У таблиці 3.17 представлена факторна структура (ротація методом Varimax) досліджуваних ознак групи жінок. У таблицю увійшли тільки ті змінні, які несуть значуще навантаження по фактору.


Таблиця 3.17 Характерологічне забезпечення жіночої сексуальності

Фактор 1 АнальнийФактор 2 Орально-садистичнийФактор 3 Орально-еротичнийАнальний садизм (0,400) Невротичний понадконтроль (0,650) Емоційна лабільність (0,584) Ригідність (0,676) Тривожність (0,840) Індивідуалістичність (0,845) Соціальна інтроверсія (0,437) Сексуальна депресія (0,400)Оральний садизм (0,403) Імпульсивність (0,491) Оптимістичність (0,648) Комунікативний сценарій (-0,494) Емоційна лабільність (-0,591) Особистісна зрілість (-0,685) Оральний еротизм (0,401) Пронатальний сценарій (0,455) Песимістичність (0,647) Соціальна інтроверсія (0,520) Сексуальна оцінка (-0,644) Сексуальна занепокоєність (-0,545) Вага фактору: 40,7%Вага фактору: 26,7%Вага фактору: 26%

1.Фактор «Анальний» містить такі характерологічні радикали, як невротичний надконтроль, емоційна лабільність, ригідність, тривожність, індивідуалістичність, соціальна інтроверсія і показник сексуальної депресії. Слід зазначити, що ця структура містить такий елемент інфантильної сексуальності, як анальний садизм. Поєднання усіх характерологічних рис та елемента інфантильної сексуальності дає підстави зіставити цю структуру із анальним характером, який описаний у літературі [98, 100, 128, 151, 154]. З.Фрейд відзначає, що найбільш типовими характеристиками анального характеру є: акуратність, бережливість та упертетість. Аналіз усіх характерологічних особливостей цієї структури дозволив отримати наступний особистісний портрет жінки :

·Емоційна напруженість, суперечність реакцій, дратівливість, прихована пригніченість і недовірливість;

·Часта зміна настрою, нестійкість самооцінки, можливість психосоматичних захворювань;

·Впертість, бережливість, афективна зацикленість на певній проблемі, зовнішньо-обвинувачуючий тип реагування;

·Пасивно-страждаюча позиція, невпевненість в собі, висока чутливість, конформність;

·Відособлено-споглядальна позиція, відхід у світ фантазій і мрій;

·Зверненість у світ своїх внутрішніх переживань, відхід від контактів, втеча у самотність.

Таким чином, упертість є пасивним вираженням агресії до протилежної статі і нездатністю будувати стосунки. Як наслідок, це може сприяти формуванню пригніченості і розчарування у жінки відносно свого сексуального життя.

2.Фактор «Орально-садистичний» містить: оральний садизм та характерологічні особливості: імпульсивність і оптимістичність. Також даний фактор містить негативний зв'язок з комунікативним сценарієм, емоційною лабільністю та особистісною зрілістю. У психоаналітичних дослідженнях оральний садизм розглядається як невиражена агресія на матір [25], а у дорослому житті проявляється у вигляді збудливої, активної і гіпертимної реалізації. Такі жінки можуть мати завищену самооцінку, утрируване позитивне і легке відношення до дійсності, що можна розглядати як інфантилізм, і компенсаторну реакцію на внутрішній конфлікт (невиражена агресія, пов'язана з материнською фігурою). Ця структура відбиває специфіку орального характеру, що був описаний в літературі [98, 100, 128]. Феніхель [151] відмічає, що садистичний компонент у оральному характері відповідає за агресивність у міжособистісних стосунках. А. Лоуен [98] стверджує, що для орального характеру секс не дисоційований з любов'ю, але його імпульс любові розділений на дитяче пристрасне прагнення до контакту і безпеки й на доросле бажання проникнення та розрядки. Кохана людина розпадається на матір і об'єкт любові. В. Сатір [134] стверджує, що наявність комунікації між партнерами в інтимних стосунках обумовлена особистісним розвитком і духовною наповненістю і це, в свою чергу, полегшує взаєморозуміння. Проте емоційний компонент цієї структури має конфліктну, нестійку і демонстративну природу.

3.Фактор «Орально-еротичний» містить такі характерологічні радикали, як песимістична і соціальна інтроверсія, інфантильна сексуальність (оральний еротизм) і пронатальний сексуальний сценарій, а на іншому полюсі: сексуальну самооцінку і сексуальну занепокоєність. Оральний еротизм символізує симбіотичний зв'язок з матір'ю [17, 118, 142]. У результаті така інфантильна травма призводить до формування таких особистісних рис, як замкнутість, пасивна позиція, постійна потреба в любові, залежність, і надалі відповідає за низьку сексуальну самооцінку у жінок. Одна поширена форма поведінки людей з оральним характером - ідентифікація з об'єктом, який служить джерелом годування. У такому контексті пренатальний сценарій може розгляд атися як ідентифікація з фруструючою матір'ю. Згідно з Феніхелєм [151], така тенденція переважає у людей, нездатних отримати задоволення, оскільки жінка свідомо обмежує своє сексуальне життя лише репродуктивною функцією і не відкриває себе новим сексуальним переживанням.

Слід зазначити, що характерологічне забезпечення жіночої сексуальності містить інфантильні елементи сексуальності, а саме: оральної та анальної стадії психосексуального розвитку. Такі результати свідчать про те, що, елементи догенітальної сексуальності являються найбільш стійкими, ніж генітальні і мають більший вплив на особистісні риси жінки.

Одним із завдань дослідження було вивчення зв'язку між характерологічними радикалами і особливостями сексуальних фантазій. Як відомо, фантазіями є уявний сценарій задоволення, часто несвідомих витіснених сексуальних бажань, тому вони можуть сприйматися також як і захисні механізми особистості проти дорослої сексуальності [154]. На малюнку 3.22 представлена кореляційна плеяда досліджуваних ознак в групі жінок. При аналізі враховувався тільки значущий позитивний зв'язок (при р<0,05 та р<0,01) між параметрами.


Рис. 3.22. Зв'язок особистісних характеристик та типів сексуальних фантазій у жінок


На малюнку 3.22 показані лише ті особистісні риси, які обумовлюють характер таких сексуальних фантазій, як заміна партнера, підкорення, експериментування, ідилічна зустріч, зґвалтування і груповий секс. Ґрунтуючись на отриманих результатах були виділені стильові характеристики сексуальних фантазій.

Оптимістичні жінки відрізняються легковажністю, деякою безпечністю, швидко захоплюються і згасають, не зациклюються на умовностях, в житті не мають особливої розбірливості контактів, характеризуються грайливістю і непостійністю. Для таких жінок властиво вибирати такі сексуальні фантазії як «підкорення», «заміна партнера» та «експериментування». Не дивлячись на активну позицію жінки у неї виникають сексуальні бажання, в яких чоловік може приборкати цю активність, нівелювати екзальтованість, використовуючи свою владу і авторитетність у рамках фантазії «підкорення». Так само при виборі фантазування на тему «заміни партнеру» і «експериментування» оптимістична жінка з легкістю відноситься до вибору та зміни сексуальних партнерів, відкриття нових тілесних практик, не зациклюючись на моралі або ще яких-небудь табуюючих елементах. Ґрунтуючись на вищесказаному, можна визначити таке характерологічне підґрунтя, як основу стильової характеристики сексуальних фантазій - «гра».

У той же час «заміна партнера» характерна для тривожних жінок, які відчувають страх за свої бажання (бути викритою в зраді, розпусті), займають пасивну позицію, яка призводить до самобичування. Також не виключено, що це лише зміцнює бажання фантазувати на цю тему, а сама фантазія може носити нав'язливий характер. Тому стильова характеристика сексуальних фантазій тривожних жінок це «нав'язливість».

Жінки-індивідуалістки вибирають такі сексуальні фантазії, як «ідилічна зустріч», «зґвалтування» і «експериментування». Виходячи з того, що цей характерологічний радикал припускає самотність, замкнутість і вибірковість контактів, то фантазування на тему сексуальних стосунків поза всякими умовностями, забезпечує псевдо реалізацію прихованих сексуальних бажань. Життєва позиція таких жінок, сполучена з претензією на оригінальність і несхожість на інших, тому фривольність сексуальної поведінки в контексті фантазії «ідилічної зустрічі» може підтверджувати внутрішнє відчуття «іншості» та свободи від соціальних норм. Не раз відмічена замкнутість на ряду з незалежністю цієї характерологічної структури носить швидше приховане прагнення бути підкореною чоловіком в контексті фантазії «зґвалтування». Можна припустити, що узяття себе силою може символізувати несвідоме бажання свободи від самотності та самодостатньої активності. «Жінки-індивідуалістки» обирають відособлено-споглядальний, замкнутий, але самодостатній засіб життя, тому фантазія «експериментування» несе в першу чергу активний та інтерактивний зміст, спрямований на різноманітність сексуальних практик, але збереження своєї індивідуальності. Тому стильова характеристика сексуальних фантазій, пов'язана з індивідуалістичністю, відображає жінок-поціновувачів, а саме - «шанування».

Так само фантазію «експериментування» вибирають імпульсивні жінки. Імпульсивність забезпечує готовність до ризику, прагнення досягти результату, нетерплячість і нестримність в сексуальних бажаннях спробувати нове, відкрити свої нові ресурси сексуальності, хоча тільки на рівні фантазії. Таким чином, експериментування обумовлюється активними характерологічними структурами емоційно-відкритими або замкнутими по суті. Тому стильова характеристика сексуальних фантазій імпульсивних жінок - «ефект новизни».

Ригідні жінки фантазують на тему «групового сексу». Як відомо, цей характерологічний радикал містить надмірну раціоналізацію, непідвладність впливам середовища, захопленість певною ідеєю, яка пов'язана з конфліктною ситуацією [139]. У фантазіях такою ситуацією є існування бажання групових сексуальних практик і наявність громадських уявлень про сексуальність. Поступове накопичення потенційної активності знаходить свій вихід у фантазуванні, де межі сексуальності слабшають і вже не потрібно займати жорстку безапеляційну позицію. Таким чином, можна припустити, що ця фантазія пов'язана зі свободою від напруги і прагненням до розрядки. Тому стильова характеристика сексуальних фантазій ригідних жінок також «розширення меж».

Слід зазначити, що характерологічні особливості особистості пов'язані як з комплексами інфантильної сексуальності, так і з особливостями дорослої сексуальної поведінки.


3.5.3 Зв'язок емоційної сфери і жіночої сексуальності

Прояв емоцій в контексті сексуальності багатьма дослідниками визначається в категоріях насолоди процесом сексуального акту [140], оргазмічних переживань [61, 207], страхів і побоювань сексуальної невдачі [77], сексуальній холодності і аноргазмії [112], а також експресії любові [96, 158]. Для того, щоб визначити зв'язок жіночої сексуальності з особливостями емоційної сфери використовувалася шкала диференційованих емоцій К. Ізарда [53]. На малюнку 3.23 представлена кореляційна плеяда досліджуваних ознак в групі жінок. При аналізі враховувався тільки значущий позитивний зв'язок (при р<0,05 та р<0,01) між параметрами.


Рис. 3.23. Зв'язок емоційної сфери та сексуальної реалізації жінок Примітка: с.с.-сексуальний сценарій, - позитивний кореляційний зв'язок.


Як можна побачити на малюнку 3.23, провина пов'язана з сексуальними фантазіями «ідилічна зустріч» та «заміна партнера» так само супроводжується сексуальною депресією. Очевидно, що сексуальні фантазії ґрунтуються на несвідомих конфліктах та недозволених сексуальних драйвах, усвідомлення та псевдореалізація яких в сексуальних фантазіях, призводить до переживання провини. Провина може відбивати витіснені травми (швидше придбаних в дорослому житті) які впливають на сексуальне життя. Так провина може бути пов'язана безпосередньо зі специфікою змісту цих фантазій, а саме - мріями про іншого (чи інших) сексуального партнера або фантазуванням про секс без зобов'язань (ідилічна зустріч). Усе це може суперечити сімейному вихованню, моралі жінки. У той же час, провина пов'язана з пригніченістю жінки відносно її сексуального життя і може бути реакцією за неприйняття себе як гідного сексуального об'єкту.

Емоція гніву пов'язана з інфантильним утворенням «Я-ідеальне» і сексуальною фантазією «садомазохізм». Оскільки его-ідеал пов'язаний з материнською фігурою, то можна припустити, що гнів домінує як реакція на неможливість наблизитися до бажаного образу жіночої поведінки (що несе матір). З іншого боку, агресія може бути спрямована безпосередньо на ідеальний об'єкт, а садо-мазохістична поведінка - проявом аутоагресії. На думку К. Ізарда [53] в сексуальності гнів знаходить свій вихід у реалізації агресивних і владних ритуалів по відношенню до партнера або як об'єкт у рамках фантазування. Якщо інфантильна сексуальність залишається збереженою, то гнів так і шукатиме псевдореалізацію в обхід свого прямого вираження. Наступна емоція радості пов'язана з оральним еротизмом. Радість переживається як приємне, бажане, корисне, поза сумнівом, позитивне почуття, відчуття енергії, сили, почуття психологічного комфорту і благополуччя. Людина здатна випробовувати необумовлену прихильність. В даному випадку зберігається прихильність та відкритість до матері, яка сприймається як частина світу, і жінка відчуває свою близькість та причетність до неї, і сприймає її як продовження, розширення свого власного «Я». Первинна залежність, прихильність і довіра є важливою функцією емоції радості. Це створює плацдарм для переживання любові, хоча й інфантильної за змістом.

Емоція презирства пов'язана з оральним садизмом. Як було сказано раніше, оральний садизм символізує невиражену агресію на матір, злість за неприйняття і покинутість. К. Ізард характеризує презирство, як підступну та найхолоднішу емоцію, що супроводжується почуттям цінності та значущості власного «Я» в контексті почуття переваги над іншими. Виходячи з цього, презирство може бути стійкою емоцією, що проявляється в міжособистісних стосунках в якості деперсоналізації та знецінення об'єкту презирства.

Так само з'ясувалося, що емоція відрази пов'язана з анальним садизмом. Ця інфантильна травма, пов'язана з почуттям приниження через контроль з боку батьків і неможливістю виразити гнів та злість [21]. К. Ізард розглядає відразу як реакцію відторгнення, на об'єкт (частіше за харчову), що представляє загрозу зараженості [197]. Відраза може бути спрямована не лише зовні, - жінка може відчувати відразу до самої себе, що призводить до зниження самооцінки і до самонеприйняття. Оскільки прямого виходу інфантильна злість не знаходить, то в сексуальному житті вона представляється сексуальною відразою. Ця емоція може виконувати адаптивні функції. Відраза встановлює межі норми сексуальної поведінки або виконує захисну функцію по відношенню до небезпечних і шкідливих форм сексуальної близькості [53].

Емоція сорому має позитивний кореляційний зв'язок з комунікативним сценарієм. Сором - це усвідомлення власної неспроможності, незначущості або неадекватності, супроводжуване негативними переживаннями - прикрістю, занепокоєнням або тривогою. Сором не знаходить своє місце в сексуальних стосунках, оскільки надмірна соромливість може просто подавити потяг. Тому жінка, переживаючи власну неповноцінність, обмежується комунікативним сценарієм, де секс як такий не домінує. Можна припустити, що почуття сорому, в зв'язку з цим, грає регулюючу роль. Отже, зниження рівню сорому сприятиме розширенню репертуару сексуальної реалізації.

На підставі вищевикладеного аналізу можна зробити наступні висновки:

1.З'ясувалося, що властивості темпераменту пов'язані з параметрами статеворольової ідентичності на соціогенному рівні, що підтверджує стереотипи чоловічої і жіночої поведінки: феминінність - із загальною емоційністю, що у свою чергу визначає сексуальну депресію, а маскулінність - з показниками активності та загальною адаптивністю і це визначає сексуальну оцінку. Також активність визначає характер сексуального фантазування та ринковий сексуальний сценарій. Темперамент не пов'язаний з інфантильною сексуальністю. Це може свідчити про незалежність психодинамічних властивостей сексуальності від травм психосексуального розвитку. Таким чином, темперамент визначає основний напрям розвитку сексуальності, а травма - малюнок поведінкової реалізації.

2.Зв'язок сексуальності з характерологічними радикалами обумовлений, в першу чергу, впливом догенітальних елементів інфантильної сексуальності. Було виявлено характерологічне забезпечення інфантильної сексуальності: анальний, орально-садистичний та орально-еротичний. Анальна структура характеризується особистісною пригніченістю, яка переноситься на сприйняття свого сексуального життя. Орально-садистична - відображає демонстративність та легковажне відношення до життя, яке пригнічує зрілі варіанти сексуальної реалізації. Орально-еротична - характеризується із замкнутою життєвою позицією, яка пов'язана із знеціненням своєї сексуальності.

.Переживання сексуальних фантазій обумовлено різними характерологічними особливостями жінки. Найбільший вплив на характер сексуального фантазування здійснюють: оптимістичність, тривожність, імпульсивність, індивідуалістичність і ригідність. Відповідно, були визначені стильові характеристики сексуальних фантазій у жінок: «гра», «нав'язливість», «ефект новизни», «шанування» та «розширення меж». Таким чином, характерологічні особливості представляються деяким буфером, який наочно демонструє зв'язок з інфантильною сексуальністю, але в подальшому здійснюють свій вплив на дорослу сексуальність жінки.

.Емоційна сфера має зв'язок із сексуальною сферою переважно через догенітальні утворення психосексуального розвитку. Емоції прикріпляються до отриманої травми і є домінуючими в житті жінки. Догенітальна сексуальність пов'язана з такими емоціями, як радість, відраза, презирство, а генітальні утворення пов'язані з гнівом. Так само емоції є невід'ємною частиною дорослої сексуальності і грають регулюючу функцію в цих зв'язках. Сексуальні фантазії, що містять свободу і розкутість, пов'язані з відчуттям провини, а комунікативний сексуальний сценарій - з соромом. Домінування цих емоцій може бути пов'язане з тим, що у сучасному світі ще зберігається вплив табу на жіночу сексуальність, незважаючи на зовнішню розкріпаченість.


3.6 Психосемантичні особливості сексуального простору жінки


Після відкриття жіночого оргазму [108] питання про сексуальне задоволення і варіанти тілесної насолоди стали показником якості сексуального життя жінки. Сприйняття своєї сексуальності відносно норм сексуального здоров'я та соціальних стандартів накладаються на дорослу сексуальну реалізацію. Тому важливо вивчити жіноче розуміння сексуальності в контексті оціночного показника своєї власної сексуальності. Пихосемантичний підхід виявився найбільш адекватним і коректним у вивченні стильових особливостей і уявлень про сексуальність.

Одним із завдань дослідження було визначення психосемантичної навантаженості ролі та місця категорій жіночої реалізації. Завдяки методу нейронних мереж було проаналізовано простір ознак жіночої реалізації: гендерні ролі, міжособистісні стосунки, структура кохання та емоції. Мережі Кохонена дозволили зробити класифікацію параметрів, що вивчаються та розподілити їх на дев'ять сфер (таб. 3.18).

Таблиця 3.18 Психосемантичні особливості простору жіночого функціонування

СфериПоняття 1МатеринствоДружба, дитина, моя мати, гра, жінка-мати2ХозяйністьЖінка-домогосподарка3СексуальністьСекс, шлюб, сексуальність, пристрасть, злиття, радість, Я, жінка, мій батько, жінка-сексуальний партнер, жінка-друг, піклування.4КоханняЛюбов, близькість, відданість, довіра5ДобропорядністьЦнотливість, інтимність, прийняття6СамореалізаціяОволодіння, забовязливість, підліток, бізнес-жінка, самоствердження7СоромСором'язливість, хвороба, бруд, приниження, самотність, залежність8ЗалежністьПідкорення, почуття провини, страх9ПротестПоглигнання, гнів, суперництво

Аналіз одержаних даних дозволяє судити про різноманіття категорій та сфер жіночої реалізації. Отже суть жіночої реалізації на сьогоднішній день складається з головних складових: материнство, хозяйність, сексуальність, любов, самореалізація. Решта показників (добропорядність, сором, залежність, протест) є безпосередньо жіночими характеристиками, які закладені в біологію статі та можуть лише трансформовуватися або навантажуватися соціальними стандартами та установками, проте залишатися незмінними за змістом. У соціокультурному вимірі жіночність розглядалася в контексті подвійного стандарту. Історичний аналіз змісту природи жіночої реалізації, дозволив Е. Гідденсу [29] виділити дві ролі: господиня будинку або повія (пізніше мати та сексуальний об'єкт). Поєднання ідеалів романтичної любові та материнства дозволило розширити сферу інтимного життя жінки. Останнім часом ідеали романтичної любові втрачають свою значущість під тиском сексуальної емансипації та автономності жінок. На думку сучасних авторів, на зміну єдиним жіночим ролям прийшли переважні орієнтації та вільний вибір, які супроводжуються бажанням проявити себе та реалізувати як особистість, індивідуальність [192, 200]. Таким чином, пережитки трансформацій жіночої ідентичності та поява нових стандартів гендерних ролей швидше являються балансом між емансипацією та гнучкою сексуальністю.

Окремо хотілося б відзначити зміст категорії «сексуальність». Примітний той факт, що параметри «Я», «жінка», «шлюб», «радість» опинилися саме в даній категорії. Довгий шлях створення шлюбів не за розрахунком, а по любові у теперішній час міняє свій зміст у бік гедоністичної наповненості та сексуального досвіду [14]. З іншого боку, визначення жіночності знаходить свою реалізацію саме в контексті сексуальності та здатності виконувати роль сексуального партнеру [12]. Проте присутність таких понять як «мій батько», «жінка-друг» несе інфантильне навантаження та відображає елементи описаного раніше істеричного типу сексуальності. На думку Жерьобкіної [48], жінка володіє єдиним способом сексуальної субєктивації - через тіло та задоволення, тоді як істерична структура символізує протест жінки проти її безвільного перетворення на об'єкт сексуального бажання [17].

Одним з дослідницьких завдань було вивчення зв'язку сексуальних фантазій жінок (експериментування, підкорення, заміна партнера, груповий секс, спостереження, зґвалтування, ідилічна зустріч, садомазохізм) і семантичної близькості понять «секс-задоволення» (представлена показником отриманої кореляції між даними поняттями). У таблиці 3.19 представлена факторна структура (ротація методом Varimax) досліджуваних ознак групі жінок. У таблицю увійшли тільки ті змінні, які несуть значиме навантаження по фактору.


Таблиця 3.19 Факторна структура сексуальних фантазій у жінок

Фактор 1 ДелібідизаціяФактор 2 СтабільністьЕкспериментування (0,728) Підкорення (0,754) Заміна партнера (0,760) Груповий секс (0,690) Спостереження (0,722) Зґвалтування (0,802) Ідилічна зустріч (0,727) Садомазохізм (0,524)с.б. «секс-задоволення» (0,832) Заміна партнера (-0,531)Вага фактору: 39,1%Вага фактору: 12%

1.Фактор «Делібідизація» містить усі фантазії, запропоновані для дослідження. Таке сплощення фантазій з різним змістом може свідчити про незрілість жінки, оскільки усі енергетичні ресурси кинуті на акт фантазування. Б. Мартель [106] вживає таке позначення сексуального фантазування, як «інтрапсихічна ерогенна зона». Виходячи з цього, чим багатіше і різноманітніше сюжети і активність фантазій, тим більше можливості отримати задоволення, але на рівні диференціації еротичного бажання. Відмічено, що до цієї структури не увійшов показник сексуальної задоволеності. Можна припустити, що фантазування є компенсаторною функцією за неможливість отримати задоволення в реальних сексуальних стосунках.

2.Фактор «Стабільність» містить семантичну близькість понять «секс-задоволення», а на іншому полюсі фактору - сексуальну фантазію «заміна партнера». Очевидно, що ця структура направлена на стабільний сексуальний обєкт містить розщеплювання сексуального фантазування і реального задоволення від сексу. За Б. Мертелем така сексуальна реалізація, яка виключає, або особливо не поглиблюється у фантазування на певні тематики (садомазохізм, зґвалтування), - припускає реальні сексуальні дії. Таким чином, чим вище вірогідність переживання сексуального задоволення, тим нижче сексуальне фантазування у варіанті «заміна партнера». Така структура фантазування символізує, що сексуальне задоволення може бути досягнуте лише з одним партнером, а мріяти про інші обєкти забороняється та не узгоджується із задоволенням.

Для того, щоб зрозуміти специфіку сценарної реалізації жінок, був вивчений зв'язок сексуальних сценаріїв жінок (пронатальний, романтичний, комунікативний, гедоністичний, досягницький, ринковий) та семантична близькість понять «секс-задоволення». У таблиці 3.20 представлена факторна структура (ротація методом Varimax) досліджуваних ознак групи жінок. У таблицю увійшли тільки ті змінні, які несуть значиме навантаження по фактору.


Таблиця 3.20 Факторна структура сексуальних сценаріїв у жінок

Фактор 1 Знецінення сексуальностіФактор 2 Сексуальна зрілістьФактор 3 Розщеплення сексуальностіДосягницький (0,640) Ринковий с.с. (0,616) Комунікативний с.с. (-0,736)Романтичний с.с. (0,753) с.б. «секс-задоволення» (0,429) Пронатальний с.с. (-0,738)Гедоністичний с.с. (0,896) с.б. «секс-задоволення» (-0,423)Вага фактору: 14%13,5%10,7%Примітка: с.с. - сексуальний сценарій, с.б. - семантична близькість


1.Фактор «Знецінення сексуальності» містить такі сексуальні сценарії: досягницький та ринковий, а на іншому кінці фактора - комунікативний, який має негативний зв'язок. Потреба жінки підкріпити свою значущість в очах чоловіка і перешкоди в реалізації цієї потреби приводять її до ринкового варіанту сексуальних взаємин. Такий варіант має на увазі використання свого тіла та сексуальних практик в обмін на блага різних категорій. У цій ситуації жінка не просто відсунула тілесне задоволення, замінивши його «моральним» (у контексті досягницького сценарію), але зайняла позицію, яка дає їй ілюзорне відчуття контролю над сексуальними стосунками та регулювання чоловічої активності. Насправді, перенесення своєї сексуальності в категорію «бартеру», як продаж свого тіла за певні блага, позбавляє жінку аутентичної сексуальної задоволеності. Проте, чим менше виражений такий тип сексуальної реалізації, тим більше актуалізується комунікативний сценарій. Цей сценарій представляється більш зрілим, відносно знецінювальної структури. Проте, поза поєднанням з іншими сценаріями, є ризик залишитися на рівні «духовного розвитку» і «розмов про секс», так і не просунувшись до задоволення сексуальним життям.

2.Фактор «Сексуальна зрілість» містить романтичний сексуальний сценарій та семантичну близькість понять «секс-задоволення», а на іншому кінці фактора - пронатальный сценарій. Як відомо, романтичний сценарій має на увазі реалізацію сексуальної активності в контексті любові і емоційної близькості з партнером. А. Тьомкіна [146] вказує, що такий сценарій сексуальності обирають жінки, які дуже поглинені станом закоханості або любові, тому тілесне задоволення може оцінюватися як незначуще в порівнянні з інтенсивними емоціями. Але в цій структурі є присутнім показник сексуального задоволення, тому це дає підстави вважати дану семантичну структуру зрілою. На думку А. Лоуена [96] зріла сексуальність представляється симбіозом сексуального задоволення та любові. У здорової людини духовне вираження любові створює напругу, яка розряджається у фізичному акті любові. Згодом, сексуальне задоволення приносить відчуття усвідомленості і духовності, необхідні для особистісної цілісності [153]. Проте зі зниженням рівню зрілої сексуальності, актуалізується пронатальний сценарій. Таке співвідношення демонструє розщеплювання репродуктивності та сексуальності і відображає соціальні трансформації жіночої сексуальності [29]. Тому індивідуальний досвід жінки також розділяє ці функціонально-значимі змінні. Активна позиція пронатального сценарію носить незрілість, оскільки секс не з'єднується з тілом, яке служить виключно репродуктивному процесу [145]. Тому зниження зрілості, призводить до актуалізації репресивної і незрілої сексуальності.

3.Фактор «Розщеплення сексуальності» представлений гедоністичним сценарієм, а на іншому полюсі фактору семантичною близькістю понять «секс-задоволення». На думку А. Тьомкіної [146], гедоністичний сценарій характеризується розкріпаченням жіночої сексуальності, позиціонуванням себе як сексуально компетентних, бажаючих отримання тілесного задоволення. Такі жінки долають відчуття провини і сорому, внаслідок чого сексуальність стає звільненою та «природною» й сприймається як власна індивідуальна якість. Проте ця структура містить розщеплювання даного сексуального сценарію та сексуального задоволення. Виходить, що жінки програють гедоністичний сценарій, а насправді не відчувають того задоволення, яке виступає самоціллю сценарію. Можна припустити, що гендерні трансформації і дискурс розкріпачення ставлять перед жінкою нові параметри і цінності сексуальної реалізації. Незалежна позиція сексуальності та орієнтація на задоволення властива швидше чоловікам. Тому, коли жінка приміряє на себе такий тип сексуальної поведінки, це може супроводжуватися порушенням гендерної ідентичності, тоді прагнення до отримання задоволення заміщається імітацією. Таким чином, гедоністичний сценарій не завжди еквівалентний реальному сексуальному задоволенню, але програвання його дає жінці статус сексуальної компетентності в тілесних практиках.

В ході дослідження ставилося завдання з'ясувати семантичне навантаження сексуального задоволення. Для аналізу були створені дві групи жінок (група 1 та 2), які були розділені за принципом присутності/відсутності значимого позитивного кореляційного зв'язку (при р<0,05 та р<0,01) між конструктами «секс» і «задоволення». Одним з дослідницьких завдань було вивчення структури любові у жінок. Особливості вираженості компонентів любові в дослідницьких групах для наочності представлені на малюнку 3.24 у вигляді графічного зображення.


Рис. 3.24. Тріада кохання для жінок с різним показником семантичної близькості «секс-задоволення»

Як видно на малюнку 3.24 структура любові у двох дослідницьких групах практично ідентична. Слід зазначити, що конструкт «близькість» найбільш виражений в групі 1 (жінки, які зв'язують поняття «секс» та «задоволення»). Проте достовірно значущих відмінностей між групами знайдено не було. Компонент «близькість» в обох групах є домінуючим по відношенню до інших параметрів. Дж. Стернберг [206] розцінює таку любов як «приязнь», маючи на увазі комплекс дружніх почуттів. Такий тип любові характеризується прихильністю і теплотою по відношенню до іншої людини, не відчуваючи сильної пристрасті і не маючи довгострокових зобов'язань. Таким чином, можна говорить про те, що переживання почуття любові не регулюється сексуальним задоволенням і може формуватися поза уявленнями про тілесну насолоду.

Для того, щоб виявити психосемантичні особливості жіночої сексуальності і визначити специфіку її реалізації у міжособистісному спілкуванні в кожній дослідницькій групі були побудовані кореляційні плеяди. Було досліджено простір ознак, який включає конструкти : «Я», «чоловік», «секс», «любов», «злиття», «шлюб», «залежність», «приниження», «підпорядкування», «довіра», «турбота», «суперництво», «дружба», «гра», «самотність», «престиж», «близькість», «пристрасть», «відданість». «задоволення», що є показниками міжособистісних стосунків, емоціями (страх, радість, гнів).

На малюнку 3.25 представлена кореляційна плеяда досліджуваних ознак в групі жінок, що зв'язують «секс-задоволення». При аналізі враховувався тільки значущий позитивний зв'язок (при р<0,05 та р<0,01) між параметрами. Як видно на малюнку 3.25 ця психосемантична структура представляється достатньо сплощеною. Зв'язок між конструктами «Я», «секс» та «чоловік» представляється деякою цілісною структурою. Такий симбіоз конструктів припускає реалізацію наступних особливостей міжособистісних стосунків: злиття, турбота, шлюб, дружба, гра, радість.

Рис. 3.25. Психосемантична структура сексуальної реалізації в групі 1


Подібна структура несе ідеалізацію сексуальних стосунків з чоловіком, що може свідчити про міжособистісну залежність жінки і вимірюватися в категорії «повної і виняткової зосередженості на чоловіках» [164]. Ймовірно, що такі стосунки представляються залежними, оскільки семантика понять «злиття» і «радість» входять в цю симбіотичну структуру - «я-чоловік-секс». Проте, компонент «любов» не пов'язаний з чоловіком, а існує лише в розумінні жінки і контексті її сексуальної активності. Зв'язок чоловіка та суперництва, ймовірно, символізує недосяжність і незалежність чоловічої фігури для жінки. Можна припустити, що такий розподіл лише підтверджує залежну природу цієї структури, оскільки жінки одержимі (К. Хорні [163]), надметою дістатися чоловіка. У роботі Т. Асланян [8] такий тип стосунків пов'язаний з інфляцією емоцій і вписується у синдром «емоційного холоду». Наявність такого компонента як «шлюб» може свідчити про бажання жінки виправдати свою залежну позицію в соціальному вимірі. Це також підтверджує прагнення до ідеалізації сексуальних стосунків, не конфліктуючих з суспільною мораллю. На думку Д. Шарффа [167] такі жінки можуть використовувати секс для утримання чоловіка і псевдореалізації своєї потреби в любові. Тому, семантична близькість понять «секс-задоволення» несе не емоційне навантаження, а інструментальне, як виправдання своєї прихильності і залежності.

На малюнку 3.26 представлена кореляційна плеяда досліджуваних ознак в групі жінок, що не мають семантичної близькості між поняттями «секс-задоволення». При аналізі враховувався тільки значущий позитивний зв'язок між параметрами.


Рис. 3.26. Психосемантична структура сексуальної реалізації в групі 2


Як видно на малюнку 3.26, ця структура містить розщеплення уявлень про сексуальні стосунки з чоловіком і залученність «Я» в ці стосунки. В уявленні жінки сексуальні стосунки передбачають наявність шлюбу, довіри, дружби, гри і турботи. Проте такі стосунки сприймаються як феноменологічні і абстрактні, які не відносяться до жінки. Секс пов'язаний з таким поняттями як «любов» і «злиття». На думку А. Лоуена [97] таке поєднання параметрів сприяє зрілій сексуальності і гармонійному сексуальному життю. З іншого боку, конструкт «злиття» носить інфантильне навантаження і може бути проявом описаної вище адиктивної тенденції [167]. Так само чоловік представляється незалежним, і це може тільки збільшувати бажання ввірити себе йому в контексті довіри. У свою чергу, жінка зв'язує себе з радістю. Це може відбивати деяку позицію самодостатності та екзистенціальної автентичності, які виключають сексуальні стосунки. На думку A. Fergusson [203], така нарциссічна позиція може символізувати опір патріархату. З іншого боку, М. Хоуп [165] вважає, що головний вектор розвитку жінки - особистісний, а сексуальні стосунки з чоловіком перестають носити обов'язковий характер і можуть експериментувати целібат. Таким чином, жінки, які не зв'язують сексуальність і задоволення в семантичному просторі, можуть реалізовувати так званий «вторинний статевий потяг», описаний В. Райхом [128]. Секс в такому контексті сприймається як акт покірності, який здійснюється задля запобігання конфлікту з чоловіком і нічого спільного з сексуальною реалізацією як акту любові не має.

На підставі виконаного аналізу, слід зробити висновок :

1.Психосемантика сексуальної реалізації жінки розділена на певні зони: материнство, хазяйка, сексуальність, любов, самореалізація, добропорядність, сором, залежність, протест. Такий розподіл сфер відповідає уявленням про жіночу роль і впливу гендерних трансформацій на ці уявлення. Важливо відмітити, що сексуальність, любов і материнство визначають незалежні категорії, що підтверджує процес емансипації сексуальності в самостійний феномен.

2.Жіноча ідентичність визначає сферу сексуальності головної по відношенню до інших категорій. Жінка вимірює сексуальність в категоріях радості і пристрасті, а також бачить її реалізацію в шлюбі. В той же час, сфера сексуальності несе інфантильне навантаження, представлене зв'язком з батьком і гендерною роллю «жінка-друг» і відображає специфіку істеричного типу сексуальності.

.Сексуальні фантазії представлені двома функціональними структурами: «делібідизація» і «стабільність». Компенсація має на увазі широкий репертуар сексуальних фантазій, які не мають зв'язку з сексуальним задоволенням, і тому можуть заміщати реальне сексуальне життя. Операційне мислення виключає сексуальне фантазування і орієнтовано на отримання задоволення. У такій структурі фантазія може виступати як репетиція перед реальною сексуальною активністю.

.Були виділені три сценарні структури сексуальності, які представлені сексуальним знеціненням, сексуальною зрілістю і розщеплюванням сексуальності. «Сексуальне знецінення» не припускає задоволення від інтимних стосунків і вимірюється в категоріях «моя сексуальна затребуваність», «секс за розрахунком» або «бартер». «Сексуальна зрілість» припускає симбіоз любові, емоційної близькості разом з сексуальним задоволенням проти репродуктивної реалізації як самоцілі. «Розщеплення сексуальності» містить дисоціацію сексуального задоволення і позиціонування жінкою своєї сексуальності тільки як гедоністично-орієнтованою. Це відображає неготовність жінки вийти з-під влади патріархальних засад і, як наслідок, може спричинити гендерні порушення. Таким чином, сексуальна зрілість підтверджує свою феноменологічну природу і існує лише на соціальному рівні, а також немислима поза емоційними стосунками.

.Переживання любові не залежить від сексуального задоволення жінки. Дисоціація цих конструктів на міжособистісному рівні відображає соціальні трансформації і реалізується як особистісний досвід.

. Якщо в уявленні жінки секс і задоволення - близькі поняття, то їх сексуальні стосунки носять інфантильний характер і використовуються, щоб бути ближче до чоловіка і виправдати свою залежність. Жінки в групі, що не мають семантичної близькості між поняттями «секс-задоволення», розглядають сексуальні стосунки з чоловіком, як і у відриві від своєї особистості. Це дає основу вважати, що семантика сексуального задоволення має соціальний вимір і може бути описана в категоріях «включеність» або «відстороненість».


3.7 Програма психологічної корекції «Шлях до жіночності»


Сексуальність жінки в нормі є поліпараметричним утворенням, яке функціонує на різних рівнях: психосексуальних комплексів, статеворолевому, тілесному, поведінковому. Важливою характеристикою дорослої жіночої сексуальності є наявність в її структурі елементів інфантильної сексуальності, які потенційно можуть гальмувати прийняття жіночої ролі та адаптивної сексуальної реалізації. Травматична природа сексуальності знаходиться в конфліктних стосунках з соціальною реалізацією та досвідом. Сексуальність є тією особистісною сферою, де відбувається неминуча зустріч індивідуальних особливостей та колективних норм, - як пристосування, так і опіру. Як було показано, реалізація дорослої сексуальності ще не означає - реалізацію зрілості.

Таким чином психокорекційний вплив повинен бути націлений на роботу з когнитивними установками та паттернами адаптивної сексуальної поведінки, а також на рівні глибинних психологічних травм.


3.7.1 Методологічні аспекти побудови групової роботи

На сьогодні робота з проблемами сексуальності здійснюється в першу чергу при лікуванні сексуальних розладів та дисфункцій. У багатьох випадках це єдина форма сексологічного лікування, в інших же використовується як один з компонентів лікування. У сексологічній практиці В. В. Кришталь [84] виділяє три елементи системи психотерапевтичної корекції: 1) когнітивний (інформаційний); 2) афективний (емоційний); 3) конативний (поведінковий). Проте, досі немає єдиної концепції, яка пояснює механізм змін, що виникають в результаті психотерапії. У сучасній сексології в найзагальнішому вигляді принцип адаптуючих стратегій можна сформулювати також і як специфічну форму сімейної психотерапії сексуальних неврозів таким чином: оскільки нормальний сексуальний розвиток і дозрівання людини полягає в зростаючій інтеграції сексуальності до цілісної структури його особистості, то і сімейна терапія має бути спрямована на відновлення такої цілісності, яка характеризувалася б єдністю сексуального, еротичного та духовного компонентів любовного відношення.

У той же час, варіант психологічного та педагогічного супроводу актуалізації жіночої сексуальності випадає із зони сексологічної дії. У межах психологічного консультування та психокорекції немає програм, направлених на роботу з жіночою сексуальністю як особистісним утворенням. Нині робота з проблемами сексуальності має чітку градацію нормативності: діагностика відхилень або робота з поведінковими патернами, які не вирішують глибинних проблем, а іноді навіть посилюють. Виходячи з цього, видається важливим створення психологічних програм, які піднімали б питання жіночої сексуальності з урахуванням її поліпараметричної природи.

Психотерапевтична практика представляється різномаїттям кількістю шкіл, підходів, напрямів, теорій, методик та технік. Одним з найбільш ефективних й найчастіше використовуваних в психотерапевтичній практиці являється еклектичний підхід.

На підставі результатів емпіричного дослідження структури жіночої сексуальності можна припустити, що психокорекційна робота, спрямована на формування зрілої сексуальності, повинна здійснюватися на трьох рівнях : 1) поведінковому, 2) тілесному та 3) рівні інфантильних комплексів. Для консультативної роботи сімейних та шкільних психологів, педагогів, сексологів, соціальних працівників для створення психокоррекційних програм і тренерів, які ведуть тренінги «жіночності» - можуть бути сформульовані як загальні рекомендації, так і спеціальні для дівчаток підліткового віку та дорослих жінок.

Загальні рекомендації:

1.Сексуальність представляється однією з сфер жіночої реалізації нарівні з материнством, господарністю, любов'ю, самореалізацією, доброчесністю. У зв'язку з цим облік особливостей сексуальної ідентичності жінки, вікової динаміки сексуальності потрібний на усіх етапах психокорекційного або виховного процесу.

2.Інфантильна сексуальність, пов'язана з ранніми дитячими психологічними травмами, є важливим елементом жіночої сексуальної ідентичності. Активізація утворень інфантильної сексуальності може відбуватися в різні вікові періоди, що слід розглядати не як відсутність зрілої структури сексуальності, а як проходження жінкою певної життєвої кризи, пов'язаної з тематикою тієї або іншої інфантильної травми. Тому опрацювання відповідної інфантильної травми допомагає вирішити актуальний конфлікт в справжньому житті жінки.

.Інфантильні травми пов'язані з характерологічними особливостями особистості жінки, її статеворольової ідентичністю та характеристиками емоційної сфери. Тому рішення глибинних особистісних проблем з необхідністю припускає психокорекцію сексуальної сфери.

.Одним з рівнів реалізації сексуальності є рівень тілесної ідентичності. Психокорекційна робота, спрямована на прийняття власної зовнішності, тіла опосередковано припускає розвиток жіночої сексуальності в цілому.

Рекомендації по розвитку жіночої сексуальності у дівчаток підліткового віку :

1.Найбільш важливою проблемою в розвитку власної жіночої сексуальності для дівчаток підліткового віку являється психологічний відрив від батьківської сім'ї та побудова незалежної ідентичності. Тому в психокорекційній роботі мають бути враховані ті інфантильні утворення, які пов'язані з цією проблематикою, а саме, амбівалентність по відношенню до материнської фігури, еротична прихильність до батька, відчуття провини за прояви власної сексуальності.

2.Структура тілесної ідентичності дівчаток підліткового віку є уразливою, що визначається невпевненістю у власній привабливості і жіночності. Ця структура відбиває вікові особливості лібідо, а саме розщеплювання його на еротичне і сексуальне. Рішення проблем власної жіночої привабливості пов'язане з опрацюванням проблем суперництва і психологічної залежності від матері.

.Статеворольова ідентичність дівчаток визначена маскулінною ретардацією. Також спостерігається розрив біогенного рівня статеворольової ідентичності з поведінковим та соціогенним. Виходячи з цього, слід звернути увагу на формування жіночих патернів поведінки прийнятніших для дівчаток цього віку. Дозвіл інфантильних комплексів припускає подальшу орієнтацію дівчаток на партнерські стосунки.

Рекомендації для розвитку жіночої сексуальності у дорослих жінок:

1.Статеворольова ідентичність жінок має два шляхи реалізації: фемінінну (незріла, обумовлена симбіотичним зв'язком з матір'ю) і маскулінну (незріла, оскільки такий варіант характерний для дівчаток підлітків). Тому в корекційній роботі має бути врахована глибинна підоснови статеворольової ідентичності, спрямовану на опрацювання стосунків жінки з матір'ю. Виходячи з того, що спостерігається розрив біогенного рівня ідентичності з поведінковим та соціогенним, важливо вирішити внутрішній конфлікт між побудовою жіночої ідентичності та соціальними вимогами, які висуваються чоловічим суспільством.

2.Жіноча сексуальність представлена трьома типами сексуальності: маскулінним, залежним та істеричним. Кожен тип має певну інфантильну природу та дорослий варіант сексуальної реалізації. Облік цієї типології може бути корисний на етапах первинної діагностики сексуальних труднощів. Важливо відмітити, що ймовірно, дані три типи не відбивають повної палітри типологічних структур сексуальності, проте зачіпають найтиповіші варіанти жіночої реалізації.

.Сексуальність жінки представлена п'ятьма архетипами (грецькі богині), які можуть актуалізуватися в певні життєві періоди: Деметра, Гарпія, Персефона, Гестія, Афіна. Головний акцент на роботі з ними має бути поставлений на асиміляцію жіночності, прийнятті своєї ідентичності, бути відкритою до емоційних переживань з чоловіком і, як відмічає Дж. Болен [18], «відкрити в собі Афродіту».

.Тілесна структура жінки характеризується збереженням підліткової (тобто незрілої) тілесної структури, що несе задоволення пов'язане з сексуальністю, але вільною від геніталій. Важливим видається формування позитивного образу тіла, асиміляція еротичного та сексуального лібідо і напрям роботи на гармонізацію рольової реалізації через тіло: материнської та сексуальної.

5.Жінкам властиво програвати різні сексуальні сценарії, які залежать від отримання сексуального задоволення. Зрілим варіантом сексуальної реалізації видається поєднання емоційних стосунків з партнером та переживання сексуального задоволення, яке виключає пронатальний сценарій. Виходячи з цього, необхідно проводити роботу з емоційною близькістю жінки [148].

Найбільш ефективні напрями психотерапевтичної практики актуалізації жіночої сексуальності представлені у межах наступних психотерапевтичних підходів:

.Основні положення клієнт - центрованої психотерапії К. Роджерса [76, 130]. Виходячи з травматичності психосексуального досвіду клієнта, переживання того, що психотерапевт розуміє його, дає клієнтові силу розширити свою Я-концепцію. Таким чином, емпатичне розуміння означає не просто «налаштування» терапевта на світ клієнта, але і заохочення клієнта до подальшого «дослідження» свого внутрішнього світу, а саме: досягнення кращого розуміння природи власної жіночності і можливість змін засобу побудови стосунків з іншими

2.Техніка гештальт-терапії. На думку Ф. Перлза [120], людина, що досягла автентичності, набуває свободи вибору і стає кращим експертом для власної особистості. Таким чином, учасниці мають можливість звернутися до власної жіночності, її значення і психічного змісту.

.Техніки РЕТ (раціонально - емотивної терапії) [22], яка спрямована на протидію ірраціональним представленням (у даному випадку - когнітивні установки та емоційне ставлення до сексуальності). Даний психотерапевтичний напрямок дозволить дослідити особисті, сімейні і культурні очікування, заборони і ролі, пов'язані з жіночністю та їх емоційну оцінку.

.Принципи тілесно-орієнтованої психотерапії [97, 148]. Психотерапія спрямована на вивчення конотативного значення тілесних зон жінки. Як було з'ясовано, задоволеність тілом несе інфантильне травматичне навантаження, яке блокує прийняття тіла як сексуального. А. Лоуен [95] відмічає, що тіло несе в собі м'язову напругу, яка була утворена як реакція на страх, біль, гнів і відчай. Таким чином, тіло дорослої жінки, перекрито від любові, і перетворюється на знаряддя самоподавлення та самообмеження в сексуальній реалізації. Виходячи з цього, робота з тілом представляється одним з етапів, на шляху до звільнення інфантильної сексуальності

.Принципи провокативної психотерапії. На думку Ф. Фареллі [150], саме провокація дозволяє якнайшвидше підходити до тих областей, які клієнт прагне уникнути, виражаючи це своєю поведінкою. Така робота сприяє усвідомленню властивого засобу побудови стосунків з чоловіками і жінками під впливом жіночої складової уявлень про себе.

.Техніки арт-терапії [181] дозволяють дістатися глибинних переживань та комплексів, легше минути захисні механізми та швидше увійти у контакт з клієнтом. Даний напрямок терапевтичної роботи нерідко сприяє тому, що учасники групи швидше усвідомлюють свою проблему та озвучують свої почуття, завдяки арт-терапії.

.Методики ранніх спогадів, малюнкові методики, а також робота з сновидіннями (для актуалізації інфантильних травм) дозволяють виявити ресурси та обмеження власної внутрішньої жіночої природи і сексуальності.


3.7.2 Програма групової роботи

Метою корекційної програми групових занять для жінок являється усвідомлення дезадаптивної сексуальної поведінки, асиміляція жіночності і формування позитивного образу тіла. Ідеологія даної програми будується за принципами клієнт-центрованої психотерапії та груп зустрічей, запропонованих К. Роджерсом [76, 130]. Технологія програми спирається на принципи та методи мультимодальної психотерапії.

Програма розроблена для дорослих жінок (віком від 22 років), загальна тривалість - 30 годин. Учасники групи зустрічалися 2 рази на тиждень по 3 години (усього 10 зустрічей).

Задачи програми:

.Робота з неадаптивними статеворольовими сценаріями;

2. Прийняття свого тіла як жіночного та сексуального;

.Психокорекція когнітивних установок стосовно вибору сексуальних сценаріїв;

.Усвідомлення інфантильного досвіду (травматичного);

.Зміцнення зрілих особистісних структур;

.Формування позитивного образу сексуальних стосунків з чоловіками.

У програму входять як тематичні групові зустрічі, так і неструктуровані, такі, що мають біографічну спрямованість заняття. План групових зустрічей несе орієнтовний характер, і може коригуватися залежно від рівня групи, психологічного клімату та її емоційної спрямованості.

Програма:

Зустріч 1. Мета - знайомство, встановлення сприятливого клімату в групі.

·Обговорення своїх цілей, очікувань від програми.

·Вправа «Це я». Передбачається робота з додатковим реквізитом: дротом. Учасниці групи за відведений час майструють з дроту усе, що вони побажають. Після закінчення завдання, учасникам необхідно розповісти про себе від імені їх винаходу, який вийшов.

·Рефлексія, отримання зворотного зв'язку, фокус на власних почуттях.

Зустріч 2. Мета - руйнування психологічних захистів/масок, виявлення проблемних зон.

·Завдання намалювати малюнок «Кімната». Заздалегідь, учасникам групи озвучується релаксаційна розповідь, у якій вони потрапляють до якоїсь певної кімнати, яка захована за однією з багатьох дверей. По закінченню сеансу розслаблення учасники малюють побачену ними кімнату. Ведеться обговорення кімнат учасників - як прототипів внутрішнього світу жінки.

·Провокативні техніки: «Тест на реальність» (принцип доведення до абсурду допомагає клієнтові усвідомити собі, визначити, підтвердити, захистити і навчити його сміятися над собою), «Вербальна конфронтація» (техніка, спрямована на усунення невідповідності між словами і діями клієнта).

·Рефлексія, отримання зворотного зв'язку, фокус на власних почуттях.

Зустріч 3. Мета - робота з установками в сексуальній сфері партнерських стосунків.

·Вправа «Еротичні фантазії». Учасники групи занурюються у свої сексуальні фантазії, а потім записують їх на папері. Після цього відбувається обмін не підписаними творами і зачитуються вголос. Обмін враженнями, переживаннями.

·Вправа «Мені соромно». Учасники записують усі фрази, які їм перші приходять на думку, залишаючись в темі сексуальності.

·Рефлексія, отримання зворотного зв'язку, фокус на власних почуттях.

Зустріч 4. Мета - біографічний аналіз, сімейні констеляції

·Аналіз дитячих фотографій. Кожен учасник заздалегідь обізнаний про те, щоб принести до групи свої дитячі фотографії (до 8 років). Обговорення усіх фотографій.

·Скульптура сім'ї. Один з учасників тренінгу намагається створити образ своєї сім'ї. Для цього він може вибрати інших учасників, які йому нагадують близьких і таким чином, відтворити звичайну ролеву організацію своєї сім'ї. Учасниця сама задає сценарій і характер персонажів.

·Рефлексія, отримання зворотного зв'язку, фокус на власних почуттях.

Зустріч 5. Мета - вивчення стосунків з матір'ю

·Вправа «Меморіал». Кожен учасник групи уявляє, що він загинув. Його завдання максимально перейнятися ситуацією і уявити, як поводитимуться близькі йому люди, а також які особисті предмети потраплять на аукціон з нагоди його кончини. Ця вправа дозволяє оголити важливі переживання учасника, а також демонструє певні сімейні зв'язки.

·Провокативна техніка «Перелічення». Терапевт не лише примушує клієнта скласти перелік причин його поведінки, але і сам бере в цьому участь з метою з'ясувати можливі причини захворювання і викликати реакцію клієнта.

·Вправа «Лист собі». Учасник групи уявляє, що пише лист собі - п'ятирічній дитині. Які настанови будуть озвучені і якою інформацією він готовий поділитися.

·Рефлексія, отримання зворотного зв'язку, фокус на власних почуттях.


Зустріч 6. Мета - обговорення тілесного образу і самооцінки

·Робота зі снами

·Вправа на усвідомлення свого тіла. Передбачається повне розслаблення, зручна поза і концентрація на усвідомленні своїх емоцій, думок і фантазій в тілі.

·Малюнок «Моє тіло». Завдання намалювати тіло таким, образ якого першим приходить у голову.

·Рефлексія, отримання зворотного зв'язку, фокус на власних почуттях.

Зустріч 7. Мета - дослідження стосунків з чоловіками

·Техніка «Відновлення». Учасниця групи уявлено розділяє себе на дві частини: дорослу і дитячу. Важливим моментом є актуалізація внутрішньої дитини і представлення себе в ролі батька, здатного захистити дитину.

·Завдання намалювати малюнок «Чоловік і жінка».

·Рефлексія, отримання зворотного зв'язку, фокус на власних почуттях.

Зустріч 8. Мета - опрацювання статеворольових проблем

·Техніка спрямованої уяви «Візуалізація і гармонізація жіночого і чоловічого початків» [80, 143]

·Завдання намалювати малюнок «Я жінка».

·Рефлексія, отримання зворотного зв'язку, фокус на власних почуттях.

Зустріч 9. Мета - гармонізація тілесності, сексуальності і любовних переживань

·Принести на заняття якийсь предмет зі своєї домівки (журнал, дрібні предмети), які означають сексуальність взагалі або сексуальність учасниці. Жінці необхідно розповісти історію про цей предмет, зв'язавши його зі своїм інтимним життям.

·Вправа «Згадати усе». Робота з тілом. У розслабленому стані учасниця групи повинна згадувати свої стосунки з чоловіком і відстежувати стан тіла, емоції і їх локалізацію.

·Рефлексія, отримання зворотного зв'язку, фокус на власних почуттях.

Зустріч 10. Мета - підведення підсумків програми, особистий внесок/результат.

·Круг обміну враженнями, почуттями і отриманим емоційним досвідом.

·Обговорення значущості/ефективності даної програми.

·Групове фантазування на тему «Я - ідеальна жінка». Формується і закріплюється позитивний фемінінний образ і гармонійне співіснування учасниць у світі жінок.

·Рефлексія, отримання зворотного зв'язку.

·Прощання.


3.7.3 Ефективність програми

Апробація результативності проведених груп зустрічей представляється невід'ємною частиною психокорекційної програми [88]. Найбільш коректним критерієм оцінки ефективності запропонованої програми вважається зіставлення суб'єктивного (самооцінка змін) і об'єктивного варіанту оцінювання (проводиться за допомогою оцінки психологом або психотерапевтом, а також компетентною особою, яка не приймає участь в корекційній програмі). Об'єктивна оцінка також може базуватися на результатах психологічної та психокорекційної дії.

В ході дослідження була з'ясована ефективність психокорекційної програми, спрямована на асиміляцію жіночності та сексуальності. Оцінка ефективності цієї програми представлена двома варіантами: 1) суб'єктивне оцінювання і 2) об'єктивне оцінювання. Слід зазначити, що ці варіанти оцінювання треба проводити також і в контрольній групі з метою визначити саме терапевтичний вплив програми на учасників експериментальної групи.

Суб'єктивна оцінка ефективності психокорекційної роботи базується на попередньому з'ясуванні основних проблемних зон учасниць проекту (всього 12 жінок). Жінкам був запропонована спеціально розроблена анкета, яка містить найбільш яскраві поведінкові сценарії, які регулюються інфантильною сексуальністю. Учасниці повинні були визначити, які з перерахованих проблем до них відносяться. Така процедура самооцінювання була проведена двічі: до і після корекційної програми. Результати самооцінювання представлені у таблиці 3.21.

Таблиця 3.21 Показник ефективності проведеної психокорекційної програми (суб'єктивне оцінювання)

Проблема (скарга)КЗ1.Я почуваю себе незахищеною жінкою і постійно потребую турботи52.Я самодостатня, але мені важко відкрити свою жіночність63.Я часто будую сексуальні стосунки з чоловіками без любові і вважаю це природним2*4.Більшість моїх стосунків з чоловіками були схожі на обмін послугами і мене це влаштовує2*5.Я вважаю, що емоції між чоловіком і жінкою набагато важливіші за сексуальні стосунки2*6.Моя сексуальна самооцінка залежить від стосунків з чоловіками2*7.Мене оточують дуже багато чоловіків, але я тільки дружу з ними1**8.Я часто переживаю почуття сорому в інтимній близькості з чоловіком2*9.Я тривожуся, що виявлюся недостатньо гарною коханкою2*10Я почуваю себе винною за те, що не викликаю сексуального інтересу у чоловіків411.Я боюся ставати матір'ю, адже тоді моє тіло перестане бути сексуальним2*12.Я вважаю, що сексуальна привабливість - це тільки результат регулярного догляду за собою1**Примітка: КЗ-критерій знаків * - р?0,05; ** - р?0,01


Таким чином, як показують результати суб'єктивного оцінювання на основі статистичного методу КЗ-критерію знаків, існує значима відмінність між наявністю скарг до і після тренінгу.

Об'єктивна оцінка була проведена за допомогою експертної оцінки. Для реалізації цього типу оцінювання були виділені основні параметри жіночої сексуальності, які відіграють важливу роль в становленні зрілості. Таким чином, експертам був запропонований список з параметрів сексуальності, які вони повинні були оцінити. Серед експертів були сертифіковані тренери Українського союзу психотерапевтів (4 чоловіка) і ведучий запропонованої програми. Результати оцінювання представлені в таблиці 3.22

Таблиця 3.22. Показник ефективності проведеної психокорекційної програми (об'єктивне оцінювання)

Критерій КЗ1.Усвідомлення й прийняття своєї жіночої ролі52.Наявність адаптивних когніцій, пов'язаних з програванням сексуальних сценаріїв1**3.Асиміляція зон тіла і прийняття їх як сексуальних2*4.Підвищення тілесної самооцінки1**5.Неусвідомлена тривога і внутрішньоособові конфлікти2*6.Зниження почуття сорому2*7.Зниження відчуття провини68Усвідомлення й опрацювання інфантильного (травматичного) досвіду2*9.Мотивація на подальші зміни2*Примітка: КЗ-критерій знаків * - р?0,05; **- р?0,01


Як видно з таблиці, по приведених результатах об'єктивного оцінювання на основі статистичного методу КЗ-критерію знаків, існує значима відмінність по вираженості критеріїв до і після корекційної програми.

Обєктивне та субєктивне оцінювання ефективності програми було проведено також і в контрольній групі, яку склали 15 жінок. Досліджуваним була запропонована спеціально розроблена анкета (ідентична анкеті для учасників програми). Повторне оцінювання проходило через 2 місяця (тривалість психорекційної програми). Результати субєктивного оцінювання наведено у таблиці 3.23.


Таблиця 3.23 Показник присутності/відсутності проблем у жінок, які не приймали участь у програмі (суб'єктивне оцінювання)

Проблема (скарга) КЗ1.Я почуваю себе незахищеною жінкою і постійно потребую турботи62.Я самодостатня, але мені важко відкрити свою жіночність73.Я часто будую сексуальні стосунки з чоловіками без любові і вважаю це природним44.Більшість моїх стосунків з чоловіками були схожі на обмін послугами і мене це влаштовує55.Я вважаю, що емоції між чоловіком і жінкою набагато важливіші за сексуальні стосунки66.Моя сексуальна самооцінка залежить від стосунків з чоловіками77.Мене оточують дуже багато чоловіків, але я тільки дружу з ними88.Я часто переживаю почуття сорому в інтимній близькості з чоловіком59.Я тривожуся, що виявлюся недостатньо гарною коханкою3*10Я почуваю себе винною за те, що не викликаю сексуального інтересу у чоловіків611.Я боюся ставати матір'ю, адже тоді моє тіло перестане бути сексуальним4Примітка: КЗ-критерій знаків * - р?0,05;


За результатами субєктивного оцінювання у контрольній групі значимі відмінності на рівні р?0,05 було зафіксовано по однієї скарги. Такий результат міг бути досягнутий завдяки дії факторів, які не контролюються.


Таблиця 3.24. Показник присутності/відсутності проблем у жінок, які не приймали участь у програмі (об'єктивне оцінювання)

Критерій КЗ1.Усвідомлення й прийняття своєї жіночої ролі82.Наявність адаптивних когніцій, пов'язаних з програванням сексуальних сценаріїв73.Асиміляція зон тіла і прийняття їх як сексуальних84.Підвищення тілесної самооцінки65.Неусвідомлена тривога і внутрішньоособові конфлікти56.Зниження почуття сорому97.Зниження відчуття провини78Усвідомлення й опрацювання інфантильного (травматичного) досвіду59.Мотивація на подальші зміни6

Як видно з таблиці 3.24 в контрольній групі не визначено статистично значимих відмінностей за жодним з критеріїв. Отримані дані ефективності програми дозволяють стверджувати, що змін у статеворольовій структурі жінок не було досягнуто. Це можна пояснити тим, що статеворольва ідентичність має багаторівневу організацію і прийняття когнітивних патернів жіночої поведінки не достатньо для асиміляції фемінінності. Для більш ефективної роботи потрібно більше сесій психотерапії.

Так само слід зазначити, що робота з відчуттям провини має тенденцію до розвязання, проте природа її зародження може знаходитися на досить глибинних рівнях особистості. Робота з подібним матеріалом також не представляється можливою після швидкого курсу психотерапії. Проте робота з когніціями та установками сексуальної поведінки, формуванням сексуального образу тіла і робота з емоціями - були результативними. Таким чином, результати суб'єктивного і об'єктивного оцінювання в експериментальній та контрольній групах підтверджують ефективність психокорекційної програми для жінок, спрямовану на асиміляцію жіночності та сексуальності.

Виходячи з цього можна зробити висновок, що шлях до зрілої сексуальності проходить через опрацювання проблем, що лежать на різних рівнях функціонування особистості. Також слід зазначити, що ця програма потребує подальшого доопрацювання та удосконалення.


Висновки до розділу 3


1.Визначено роль інфантильних комплексів як невід'ємних елементів дорослої сексуальності. Виявлено вікову динаміку прояву інфантильної сексуальності. У підлітків більше виявлений вплив переважно догенітальних елементів, а у дорослих - генітальних. Вивчені структури інфантильної сексуальності у підлітків: 1) заборона сексуальності, 2) інфантильний садизм, 3) комплекс Електри, 4) амбівалентна ідентичність. У жінок так само виявлені структури інфантильної сексуальності: 1) фалічна заборона, 2) фіксація на матері, 3) фіксація на батькові 4) маскулінна ідентичність. Найбільш стійкі інфантильні структури, пов'язані з едипальним періодом та засвоєнням статевої ролі (комплекс Електри - у підлітків, фіксація на матері та фіксація на батькові - у дорослих жінок).

2. Симптомокомплекс маскулінності/фемінінності має звязок з інфантильними структурами. Для підлітків характерно: «соціогенна маскулінність» та «поведінкова маскулінність», що відповідають нормі підліткового віку. Для жінок характерно: «соціогенна фемінінність» та маскулінність на поведінковому та соціогенному рівнях.

3.На підставі класифікації параметрів психосексуального розвитку та дорослої сексуальної реалізації були виділені та емпірично верифіковані три типи жіночої сексуальності : 1) маскулінний (комплекс мужності та відчуття провини) - біогенна схильність сприяє активній ролевій позиції, але перешкоджає розкриттю жіночності та сексуальності; 2) залежний (симбіотичний зв'язок з матір'ю) - вимірює сексуальність тільки в категоріях «ідеальної любові» у відриві від сексуальної реалізації; 3) істеричний (лібідозна прихильність до батька) - визначає «втікаючий» тип стосунків і дружбу з чоловіками, що блокує сексуальну реалізацію.

4.Сексуальність має багаторівневу організацію і представлена компонентами сексуальних структур, які вказують на роль несвідомих інфантильних утворень, що впливають на дорослу реалізацію. Вплив інфантильних травм відноситься до трьох категорій: доедипальний вплив, едипальний вплив. Доедипальні елементи сприяють формуванню сексуальної самооцінки, тоді як, едипальні елементи визначають сценарні схеми сексуальної поведінки. Відсутність інфантильних утворень характеризується компенсанаторною ролевою реалізацією. Виділено п'ять компонентів структури сексуальності: 1) соціальна реалізація, характеризується компенсацією дефіциту сексуальності через гендерні ролі, позначена архетипом Деметри; 2) інфантильна сексуальність, характеризується домінуванням догенітальних психосексуальних комплексів та сексуальною депресією, позначена як архетип Гарпії; 3) сексуальна амбівалентність, характеризується впливом несвідомих інцестуозних фантазій та ідентифікації з матір'ю, що заважають зрілій партнерській сексуальності і відповідає архетипу Персефони; 4) фемінінність, характеризується реалізацією романтичної сексуальності і ролі домогосподині, відповідає архетипу Гестії; 5) сексуальна емансипація, характеризується прагненням до чоловічого світу і підвищенню власної значущості в очах чоловіка через секс, відповідає архетипу Афіни.

5.Тілесна ідентичність жінки несе семантику сексуальності. Виявлено вікову динаміку психосемантичних уявлень про жіноче тіло. Було виявлено особливості тілесної ідентичності у підлітків: 1) еротичність, 2) уразливість, 3) соціальна привабливість 4) сексуальність. Підлітки позиціонують себе через структуру «соціальна привабливість», що орієнтована на стандарти образу тіла, які представлені суспільством. У жінок тілесна ідентичність представлена: 1) сексуальністю, 2) еротичною привабливістю, 3) упевненістю. Жінки ідентифікують себе через структуру «сексуальність», яка відображає сформованість сексуального лібідо жінки та відкритість до сексуальної реалізації.

6.Задоволеність тілом у підлітків пов'язана окремо з сексуальністю, окремо з сексом. Ці дві структури, символічно можна співвіднести з проявом еротичного та сексуального лібідо. Доросла вибірка характеризується збереженням підліткової (тобто незрілою) тілесної структури, що приносить задоволення та пов'язана з сексуальністю, але є вільною від геніталій. Виявлена роз'єднаність сексуальності та задоволення на тілесному рівні, символічно представлена двома жіночими ролями: сексуальний партнер та мати. Межі такого розподілу тим більше стираються, чим вище у жінок задоволеність усіма тілесними зонами. Прийняття/неприйняття жіночого тіла як сексуального має зв'язок з інфантильними фіксаціями. Неприйняття тіла у підлітків пов'язане з дитячими ревнощами (суперництво) і материнською фігурою через его-ідеальні структури. У жінок неприйняття свого тіла обумовлене лібідозним зв'язком з батьком, а зв'язок з матір'ю визначає прийняття свого тіла як сексуального.

7.Сексуальність пов'язана з особистісними характеристиками: темпераментом, характером та емоціями.

- сучасна сексуальна розкріпаченість є маскулінною по своїй психофізіологічній природі. Активна життєва позиція та адаптивність маскулінності застосовується до усіх проявів сексуальної реалізації жінки. Фемінінність опосередкована зв'язком з сексуальною депресією. Психодинамічні властивості особистості визначають основний напрям розвитку сексуальності, а комплекс - малюнок поведінкової реалізації;

- сексуальність забезпечується характерологічними радикалами, які демонструють зв'язок з інфантильними фіксаціями та специфіку соціальної реалізації і представлені: анальною, орально-садистичною, орально-еротичною характерологічними структурами;

зміст сексуальних фантазій має особистісну обґрунтованість, представлену стильовими характеристиками: «гра», «нав'язливість», «ефект новизни», «шанування» та «розширення меж». Стильові показники відповідають характерологічним радикалам таким, як оптимістичність, тривожність, імпульсивність, індивідуалістичність та ригідність;

інфантильні травми пов'язані з певними емоціями, які стають базовими емоціями жінки. У дорослому житті емоції грають регулюючу функцію та визначають сексуальну розкутість. Догенітальна сексуальність пов'язана з такими емоціями, як радість, відраза, презирство, а генітальні утворення пов'язані з гнівом.

8.Сучасні тенденції гендерних та соціальних трансформацій укладаються до психосемантики сексуальної реалізації жінки. У свідомості жінки існують незалежні категорії і сфери реалізації: материнство, сексуальність, хазяйність, сексуальність, любов, самореалізація, доброчесність, сором, залежність та протест. Психосемантика сексуальної сфери передбачає жіночу ідентичність, шлюб та істеричну структуру сексуальності. Переживання любові не залежить від сексуального задоволення жінки. Сексуальне задоволення визначає різні функції дорослої сексуальності (сексуальних фантазіях, сексуальних сценаріях і особливостях партнерської реалізації).

Сексуальні фантазії представлені двома функціональними структурами: «делібідизація» та «стабільність». «Делібідизація» передбачає широкий репертуар сексуальних фантазій, які не мають зв'язку з сексуальним задоволенням, а «стабільність» виключає сексуальне фантазування та орієнтовано на отримання задоволення.

Соціальний рівень сексуальності реалізується через сценарні структури: 1) знецінення сексуальності (не припускає задоволення від інтимних стосунків та вимірюється в категоріях «моя сексуальна затребуваність», «секс за розрахунком» або «бартер»); 2) сексуальна зрілість підтверджує свою феноменологічну природу (характеризується симбіозом емоційної близькості з партнером і сексуального задоволення) та виключає реалізацію сексуальності через пронатальний сценарій; 3) розщеплення сексуальності (містить дисоціацію сексуального задоволення і позиціонування жінкою своєї сексуальності тільки як гедоністично-орієнтованого).

Психосемантика сексуального задоволення у партнерських стосунках має соціальний вимір в категоріях «включенність», як потреби залежної любові, або «відстороненість» як феноменологічні стосунки з чоловіком, у відриві від своєї особистості.

Програма психологічної корекції «Шлях до жіночності» створена за результатами дослідження і побудована на принципах клієнт-центрованої психотерапії. Програма орієнтована на незаміжніх жінок, які невдоволенні своєю сексуальною та жіночою реалізацією. Мета програми - усвідомлення дезадаптивної сексуальної поведінки, асиміляція жіночності і формування позитивного образу тіла. Тривалість програми - 30 годин протягом пяти тижнів. Мішенями психокорекційного впливу є такі структурні утворення: статеворольова ідентичність, тілесна ідентичність, сексуальні сценарії жінок, інфантильний (травматичний) досвід та відповідні переживання. Ефективність програми була визначена наступними показниками: 1) підвищенням самооцінки тіла, появою адаптивних когніцій стосовно сексуальних сценаріїв, зниженням почуття сорому; 2) експертними оцінками виразності 9 критеріїв сексуальності до та після проведеної психокорекційної програми; 3) оцінювання ефективності програми у контрольній групі.


ВИСНОВКИ


У роботі представлено теоретичне узагальнення й нове вирішення проблеми розвитку жіночої сексуальності. На підставі поглиблення теоретичних уявлень щодо структурної та функціональної організації сексуальності, її статеворольових, характерологічних, тілесних й емоційних репрезентацій розроблено програму психологічної корекції «Шлях до жіночності». У результаті проведеного дослідження дійшли таких висновків:

1.Важливою характеристикою жіночої сексуальності є наявність в її структурі елементів інфантильних за походженням компонентів, які повязані з певними параметрами особистості. Елементи догенітальної сексуальності (діадні стосунки «мати - дитина») відбиваються в емоціях (радість, огида, презирство) та характерологічних структурах. Характерологічний радикал, який у психоаналізі прийнято називати «орально-еротичний», включає песимістичність та соціальну інтроверсію та має схильність до розвитку пронатального сценарію в майбутньому. Доповненням до «орально-садистичної» структури, крім агресивності є імпульсивність та оптимістичність. «Анальна» структура містить не тільки так звану анальну тріаду (бережливість, упертість, акуратність), а й ригідність, індивідуалістичність, емоційну лабільність, невротичний надконтроль, тривожність та соціальну інтроверсію. Такий тип характерологічної структури предиспонує сексуальну депресію.

2.Інфантильна за походженням сексуальність спирається на різні статеворольові структури: у підлітковому віці - на соціогенну та поведінкову маскулінність, а у дорослому - на соціогенну фемінінність. Таким чином, інфантильна сексуальність забезпечується маскулінністю, яка з часом змінюється та наповнюється ознаками фемінінності. Біогенний рівень статеворольової ідентичності є вільним від компонентів інфантильної сексуальності і це свідчить про соціальне походження сексуальності та її витоки треба шукати у первинних стосунках з матірю та батьком.

.Виявлено три типи жіночої сексуальності: маскулінний, залежний, істеричний. Кожен тип побудований за особливостями констеляції компонентів інфантильної сексуальності та має певні механізми розвитку. Маскулінний тип зумовлений комплексом мужності («заздрість до пенісу»), відчуттям провини, біогенною маскулінністю та активною ролевою позицією. Залежний тип базується на симбіотичному зв'язку з матірю та вимірює сексуальність тільки в категоріях «ідеального кохання» у відриві від сексуальної реалізації. Істеричний тип зумовлений лібідозною прихильністю до батька та визначає «тікаючий» тип стосунків та лише дружбу з чоловіками.

.Загальна структурна організації жіночої сексуальності визначена п'ятьма факторами. Кожен фактор репрезентує деякі особливості сексуальності та може бути персоналізований у архетип (древньогрецьких богинь). Сексуальність містить такі фактори: «соціальна реалізація» (Деметра), «інфантильна» сексуальність (Гарпія), «сексуальна амбівалентність» (Персефона), «фемінінність» (Гестія), «сексуальна емансипація» (Афіна). Архетип Деметри компенсує дефіцит сексуальності через розширення репертуару гендерних ролей. У Гарпії домінують елементи догенітальної сексуальності та присутня сексуальна занепокоєність. Персефона привязана до батьків і це заважає партнерським стосункам. Гестія не повязує сексуальність із задоволеністю та уходить до ролі домогосподині. Афіна прагне дістатися чоловічого світу та підвищити власну значущість в очах чоловіка через секс. Визначені сексуальні структури мають суперечливу природу і містять параметри як зрілої, так й інфантильної сексуальності.

.Тілесна ідентичність жінок має сексуальну семантику, яка реалізується через: еротичність, упевненість, сексуальність. З віком позиціювання себе через «соціальну привабливість» (орієнтовану на суспільні стандарти жіночого тіла) змінюється «сексуальністю», яка відображає сформованість сексуального лібідо. В жінок неприйняття свого тіла зумовлено лібідозним зв'язком з батьком що повязано з почуттям провини та інцестуозними рестрикціямі, а прийняття свого тіла як сексуального корелює з прийняттям матері, що знижує почуття провини.

6.Простір сексуальних сценаріїв за психосемантичною організацією утворюється трьома компонентами: «знецінення сексуальності», «розщеплення сексуальності» і «сексуальна зрілість». «Знецінення сексуальності» спрямовано на сексуальну активність, але її психосемантика є вихолощеною і не навантажена показником сексуального задоволення. «Розщеплення сексуальності» містить дисоціацію сексуального афекту (задоволення) і гедоністично-орієнтованого позиціонування своєї сексуальності. «Сексуальна зрілість» - адаптивна когнітивна установка, яка поєднує емоційну близькість з партнером та сексуальне задоволення.

7.Конотованість сексуальних фантазій у жінок визначена двома факторами: «делібідизація» та «стабільність». «Делібідизація» - це варіативне фантазування, яке є компенсацією та не має гедоністичного компоненту. «Стабільність» виключає сексуальну свободу та спрямована на постійний сексуальний обєкт й отримання задоволення. Зміст сексуальних фантазій має звязок з характерологічними рисами та представлений стильовими характеристиками: «гра» (непостійність і емоційна залученність), «нав'язливість» (фрустрація і тривожність), «шанування» (вибірковість та нестандартність), «ефект новизни» (імпульсивність та готовність до експериментів), «розширення меж» (свобода від напруги та ригідності).

.У жінок Я-ідентичність занурюється у сферу сексуальності, тобто конструкт «Я» має сексуальну ідентичність (яка «Я», як жінка). Проте субєктивний психосемантичний образ сексуальності несе в собі ознаки інфантильності, оскільки образ батька денотований жіночою сексуальністю, а відрив та вивільнення лібідо з батьківською фігурою ще не стався.

9. За результатами дослідження була розроблена програма психологічної корекції, мета якої - актуалізація (розкриття) жіночого потенціалу у когнітивній, емоційній, тілесній та сексуальній репрезентаціях. Мішенями психокорекційного впливу є такі структурні утворення: статеворольова ідентичність, тілесна ідентичність, сексуальні сценарії жінок, інфантильний (травматичний) досвід та відповідні переживання. В програмі реалізовується групова форма роботи, яка побудована на принципах клієнт-центрованого підходу, а в технічному плані - є мультимодальною і містить техніки гештальттерапії, арт-терапії, провокативної психотерапії тощо. Психокорекційна програма є ефективною і може бути рекомендована для подальшого використання.


Додаток А


Методика «Blacky Pictures»

Додаток Б


Опросник «Blacky»

Картинка I

. Blacky :

(а) счастливая.

(б) несчастная.

(в) не чувствует ни того, ни другого.

2. Что чувствует мать в этой ситуации:

(а) очень довольна

(б) удовлетворена, но уставшая

(в) скорее несчастна

3.Что скорее всего делает Blacky:

(а) останется, пока не закончится кормление, а потом пойдет куда-то в другое место.

(б) будет оставаться как можно дольше, чтобы убедится, что и правда наелась.

(в) она нашла это место случайно.

(г) она хотела, чтобы ее личная территория оставалась чистой.

4.Что из этого характеризует Blacky лучше всего:

(а) она маленькая обжора, которая не перестает кушать.

(б) у нее отличный аппетит, который она сразу удовлетворяет.

(в) иногда она не получает достаточно, чтобы обновить ту энергию, которую она тратит.

5. Как вы считаете, долго ли Blacky будет хотеть,

чтобы мать заботилась о ней, прежде, чем отлучит

ее от груди:

(а) она захочет быть самостоятельной довольно скоро.

(б) она будет хотеть, чтобы с ней нянчились, пока она не стала немного старше.

6. Как Blacky будет относиться к еде, когда подрастет:

(а) она будет хотеть есть больше, чем заниматься чем-то другим.

(б) она будет получать удовольствие от еды, но ей так же будут нравиться много других вещей.

(в) она всегда чувствует себя голодным.

Картинка II

1.Почему Blacky делает это с маминым ошейником?

2. Как часто Blacky ведет себя таким образом:

(а) время от времени.

(б) достаточно часто.

(в) очень часто.

3. Как правило, Blacky ведет себя так, когда ей не хватает:

(а) внимания.

(б) молока.

(в) отдыха.

4.Что Blacky будет дальше делать с ошейником мамы:

(а) останется и оставит его на земле.

(б) вернет его маме.

(в) со злостью истерзает его.

5. Если прийдет мать, что она сделает:

(а) снова будет кормить Blacky.

(б) отправит ее спать без ужина.

(в) будет ругаться.

6. Что Blacky будет делать, если мать действительно вернется, чтобы покормить ее:

(а) она не будет обращать внимания на мать и продолжит грызть ошейник.

(б) оставит ошейник и начнет есть.

(в) она захочет укусить мать вместо ошейника.

Картинка III

.Что стало причиной того, что Blacky сходила в туалет на этом месте:

(а) она хотела донять кого-то… кого?

(б) она сделала то, что велели ей мама и папа.

2. Что в этой ситуации будет для Blacky наиболее важным:

(а) забросать грязью то, что она сделала, так чтобы это было тщательно спрятано.

(б) не сдерживать себя, т.к. она чувствует себя комфортнее.

(в) лишиться своей раздражительности.

3. Почему Blacky закапывает то, что она сделала:

(а) она хочет, чтобы неприятностей, было как можно меньше.

(б) она не хочет, чтобы мама или папа разоблачили ее

(в) она обычно делает то, чему ее научили

4. Как Blacky относится к тому, как ее воспитывают:

(а) сделав так как ее научили, она показывает родителям, какой хорошей собакой она может быть.

(б) она чувствует, что мать и отец, ждут от нее слишком много для ее возраста.

5. Что скажет мать Blacky?

6. Что скажет отец Blacky?

Картинка IV

. Что Blacky чувтвует, когда видит, как мать и отец любят друг друга… почему?

2. Когда Blacky это чувствует:

(а) каждый раз, когда она видит мать или отца.

(б) каждый раз, когда она видит мать и отца вместе.

(в) каждый раз, когда она видит, что мать и отец любят друг друга.

3. Что больше всего делает Blacky несчастным:

(а) отец делает так, чтобы мать была только с ним.

(б) мысль о том, что отец и мать специально ее игнорируют.

(в) ей не по себе, из-за того, что мать и отец любят друг друга, не скрываясь.

4. Blacky думает, что настоящей причиной того, что она видит является:

(а) Отец и мать планируют пополнения в семье.

(б) Мать и отец очень влюблены.

(в) У отца есть свои причины, чтобы вести себя так.

(г) Отец и мать нарочно лишают ее своего внимания.

5. Что сделает отец, если увидит, что Blacky подглядывает?

6. Что сделает мать, если увидит, что Blacky подглядывает?

7. Из-за чего картина станет счастливее:

(а) Мать остается в стороне и наблюдает за Blacky вместе с отцом? Почему?

(б) Отец остается в стороне и наблюдает за Blacky вместе с мамой? Почему?

Картинка V

.Что здесь чувствует Blacky:

(а) счастливая, но не о чем не думает.

(б) довольна собой, но немного обеспокоена.

(в) растерянна и виновата.

2. Что может почувствовать Blacky в этой ситуации, когда станет старше. Она:

(а) будет счастлива и не о чем не будет думать.

(б) будет довольна собой, но немного взволнована.

(в) будет растерянна и виновата.

(г) когда она станет старше, такая ситуация не повторится.

3. О ком здесь может думать Blacky?

4. Боится ли Blacky того, что с ней может что-то случиться? Что?

5. Что скажет мать, если придет и увидит Blacky?

6. Что скажет отец, если придет и увидит Blacky?

Картинка VI

.Что здесь чувствует Blacky:

(а) боится того, что она будет следующей.

(б) сбита с толку и угнетенна.

(в) удивленна, но спокойна.

2. Что Blacky считает вероятной причиной того, что происходит:

(а) она считает, что Тiрру наказывают за плохой поступок..

(б) Она считает Тiрру невиновной жертвой.

(в) Она считает, что то, что происходит идет на пользу Тiррy.

3. Что Blacky думает про свой собственный хвост:

(а) она не очень волнуется за него.

(б) она отчаянно пытается найти способ, чтобы найти хвост.

(в) Она думает, что можно выглядеть лучше, если хвост отрежут.

(г) она настолько расстроена, что хочет вообще никогда не видеть и не слышать о хвосте

4. Что будут делать соседские собаки, когда они увидят короткий хвост Тiрру:

(а) начнут волноваться за свои хвосты.

(б) будут смеяться с Тiрру.

(в) будут удивляться тому, что происходит.

(г) будут умиляться Тiрру

Картинка VII

.Разговаривает с Blacky подобным образом - мать или Тiрру?

2. Кого Blacky больше слушается - мать, отца или Тiрру?

3. Кого Blacky здесь имитирует - мать, отца или Тiрру?

4. На кого Blacky пытается быть похожим - на мать, отца или Тiрру?

5. На чью позу больше всего похожа здесь поза Blacky - на матери, отца или Тiрру?

6. Если Blacky был на месте игрушечной собаки, чтобы она сделала:

(а) испугалась бы и спряталась.

(б) стояла бы и слушала.

(в) начала бы драться.

Картинка VIII

. Что Blacky вероятно чувствует здесь?

(а) желание побить Tippy.

(б) хочет счастливо позавтракать и присоединиться к группе.

(в) хочет показать, что она может делать что-то лучше, чем Tippy.

(г) хочет убежать прочь, чтобы понервировать родителей.

2. На сколько заслуживает Tippy, по мнению Blacky одобрения?

(а) она чувствует, что Tippy полностью заслуживает похвалы.

(б) она чувствует, что Tippy заслуживает похвалу, но небольшую.

(в) чувствует, что Tippy заслуживает наказания, а не похвалу.

З. Кто, по мнению Blacky, больше уделяет внимания Tippy:

(а) мама.

(б) папа.

(в) оба уделяют одинаково.

4. Часто Blacky видит такую ситуацию?

(а) время от времени.

(б) достаточно часто.

(в) очень часто.

5. Что по мнению Blacky, мать и отец чувствуют к ней сейчас:

(а) она думает, что они любят ее больше, чем Tippy.

(б) она думает, что они любят ее приблизительно, так же каи Tippy.

(в) она думает, что они любят ее меньше, чем Tippy.

6. Если Blacky сердится, то на кого большее - на маму, папу, Tippy? Почему?

Картинка IX

. Что могло случиться между предыдущим изображением и этим?

2. На сколько Blacky мучает совесть:

(а) угрызения совести невероятно сильные.

(б) она немного сбита с толку, но больше боится того, как ее накажут;

(в) вряд ли его мучают угрызения совести, просто он боится того, что ему сделают;

3. Кого, по мнению Blacky, нужно действительно обвинять?

(а ) ее саму.

(б) кого-то другого… кого?

(в) виновных нет, просто так сложилось.

4. На сколько Blacky чувствует свою вину?

(а) чувствует себя очень виноватой;

(б) ощущает себя достаточно виноватой;

(в) она не чувствует никакой вины

5. Что может Blacky сделать сейчас?

6. Что, по Вашему мнению, будет происходить потом?

(а) Blacky будет чувствовать себя так всю жизнь.

(б) Blacky будет чувствовать себя плохо в каждой подобной ситуации.

(в) Blacky будет плохо себя чувствовать еще какое-то время, а потом пойдет играться.

Картинка X

Кто эта фигура, о которой Blacky мечтает?

2. Кого это напоминает Blacky?

3. Что из последующего является более привлекательным для Blacky?

(а) желаемый образ выглядит так, как она сама, что увеличивает чувство гордости.

(б) желаемый образ выглядит так, как папа, который будет напоминать ей старые добрые времена

(в) желаемый образ выглядит так, как кто-то другой, кого она сможет сделать счастливым, отдав ему всю свою любовь.

4. Почему Blacky чувствует такое удовольствие, когда мечтает:

(а) она чувствует, что каждый будет увлекаться ею.

(б) она чувствует, что папа утешит ее.

(в) она чувствует, что желаемая фигура будет наслаждаться ее вниманием.

5. В мечтах Blacky, что отличает отца от воображаемой фигуры?

6. Будет ли Blacky похожа на фигуру из ее мечты?... почему?

Картинка XI

. Кого это изображение напоминает Blacky?

2. В представлении Blacky, что отличает маму от воображаемой фигуры?

3. Что стало бы основной причиной, чтобы Blacky захотела быть похожа на тот воображаемый образ:

(а) тогда она сможет похвастаться перед Тiрру ;

(б) тогда ей будут завидовать все собаки-женщины;

(в) тогда папа и мама будут больше ее любить.

(г) тогда она будет очень популярной среди женщин.

4. Как Blacky оценивает свои шансы быть похожей на воображаемый образ, когда вырастет:

(а) чувствует, что у нее много шансов стать такой, когда она вырастет.

(б) чувствует, что у нее достаточно шансов стать такой, когда она вырастет.

(в) чувствует, что у нее очень мало шансов стать такой, когда она вырастет.

5. Какие на самом деле шансы у Blacky, чтобы вырасти такой, как этот воображаемый образ:

(а) хорошие.

(б) достаточные.

(в) очень малы.

6. Как часто Blacky мечтает об этом:

(а) очень часто.

(б) достаточно часто.

(в) время от времени


Додаток В


Анкета «Сексуальні сценарії»

Ответьте на приведенные ниже вопросы (да (+), нет (-) или раскройте ответ, где это требуется):

1.Обсуждались ли в семье вопросы секса?

2.Верите ли Вы в любовь с первого взгляда?

.Разговариваете ли Вы с партнером на темы секса?

.В каком возрасте у вас был первый сексуальный опыт?

.Обсуждаете ли вы с друзьями свои сексуальные подвиги?

.Оправдываете ли вы проституцию? Почему?

.Считаете ли Вы, что муж должен быть единственным сексуальным партнером за всю жизнь?

.Опишите идеального сексуального партнера

.Сможет ли духовная близость с партнером компенсировать его асексуальность?

.Считаете ли вы правомерным параллельно иметь женщине несколько сексуальных партнеров? Почему? Получаете ли вы обычно оргазм во время секса?

.Смогли бы вы заняться сексом за деньги?

.Допускаете ли возможность секса до брака?

.Одобряете ли вы секс вне любви?

.Обсуждаете ли вы с партнером ваши сексуальные взаимоотношения?

.Поделитесь эмоциями и ролью вашего первого сексуального опыта

.Равнозначен ли оргазм «моральному удовлетворению» от самого коитуса?

.Согласились бы вы поступиться принципом «не продавать свое тело» в безвыходной ситуации?

.На сколько Ваш секс разнообразен?

.Опишите ваш секс (можно ассоциации)

.В сексе вы стремитесь больше «давать» нежели получать?

.Одобряете ли вы случайные связи?

.Способно ли страстное вожделение мужчины к Вам разбудить Ваше ответное сексуальное желание?

.Считаете ли вы, что мужская и женская проституция - это одно и тоже? Почему?

.Что для Вас секс? Как вы относитесь к изменам? (раскройте ответ)

.Вы допускаете секс только в серьезных и перспективных отношениях?

.Как вы достигаете сексуального удовольствия? Как часто?

.Что значит быть сексуальной женщиной?

.Какие ситуации могли бы вас подтолкнуть к сексу, как средству платы

.Смотрите (читаете) ли вы видео (литературу) на сексуальные тематики?

.Считаете ли вы, что мужчина должен быть опытнее в сексе?

.Является ли полное понимание в общении с партнером залогом хорошего с ним секса?

.Любите ли вы экспериментировать в сексе?

.Как долго Вы должны знать мужчину, чтобы заняться с ним сексом?

.Какие ассоциации вызывают у вас отношения молодой девушки и обеспеченного пожилого мужчины?

.Как часто Вы занимаетесь сексом со своим партнером?

.Имеет ли значение для секса прелюдия и окружающая обстановка?

.Какими должны быть, на ваш взгляд, идеальные сексуальные отношения?

.Нужен ли женщине любовник, если нет стабильных отношений?

.Что в сексуальной жизни может поднять Вашу самооценку?

.Смогли бы вы иметь сексуальные отношения с богатым и пожилым мужчиной?

.Считаете ли Вы, что основная функция секса - репродуктивная?

.Являются ли эмоции главной движущей силой сексуальной жизни?

.Могут ли отношения базироваться только на сексе?

.Являются ли опыт, активность и раскрепощенность женщины залогом хорошего секса?

.Считаете ли Вы, что мужчинам от Вас нужен только секс?


Додаток Г


Анкета «Сексуальні фантазії»

Перед Вами лист вопросов. Прочитайте приведенные ниже вопросы и оцените их в соответствии со следующими вариантами:

1) часто

) иногда

) никогда

Ответы заносите в регистрационный бланк в цифровом виде (1 = часто,

= иногда, 3 = никогда).

1.Бывают ли у Вас фантазии, когда Вы представляете себя звездой в порнографическом фильме?

2.Фантазируете ли Вы о ситуациях, в которых не можете оказать сопротивление мужчине по причине страха, покорности судьбе, экономических трудностей?

.Возникают ли у Вас фантазии, в которых Вы заменяете своего реального сексуального партнера на кого - либо другого, например на бывшего партнера, друга, соседа, преподавателя или кого-то воображаемого?

.Возникают ли у Вас фантазии, в которых Вы участница сексуальной оргии, в которой имеете связь со множеством мужчин?

.Фантазируете ли Вы о том, что являетесь наблюдателем сексуальной близости других людей?

.Возникают ли у Вас фантазии об изнасиловании?

.Возникают ли у Вас фантазии, в которых Вы знакомитесь с мужчиной и вскоре после этого, охваченные страстью занимаетесь сексом, а после расходитесь в разные стороны?

.Бывают ли у Вас фантазии, в которых Вас избивают, связывают, шлепают, а после Вы делаете это же со своим партнером?

.Бывают ли у Вас фантазии, в которых Вы занимаетесь сексом с кем-либо из членов Вашей семьи? Если да, то укажите с кем.

.Фантазируете ли Вы о том, что вынуждены подчиняться силе партнера?

.Представляли ли Вы когда-то, что занимаетесь сексом со знаменитостью?

.Фантазируете ли Вы о том, что являетесь участницей сексуальной оргии, в которой имеете связь с мужчинами и женщинами?

.Фантазируете ли Вы о том, что являетесь наблюдателем сексуальной близости людей, к которым позже присоединяетесь сами?

.Фантазировали ли Вы о том, что Вас насилует сексуальный бандит?

.Фантазировали ли Вы о сексе с незнакомцем в почти идеальных условиях - тихий сад, безлюдный морской берег, залитый лунным светом, тропический рай?

.Возникают ли у Вас фантазии, в которых Вы обладаете неограниченной властью над мужчиной?

.Возникают ли у Вас фантазии о занятии сексом в общественных местах?

.Фантазируете ли Вы о том, что Вы слабая и соблазненная?

.Фантазировали ли Вы, что занимаетесь сексом с близким другом (братом) своего сексуального партнера?

20.Фантазируете ли Вы о сексуальной оргии, в которой принимают участие только женщины?

21.Возникают ли у Вас фантазии, что кто-то наблюдает за Вами во время сексуальной близости? Если да, то напишите кто это.

22.Представляли ли Вы, что насилуете мужчину?

23.Представляли ли Вы, что тайком посещаете мужчину, о котором ничего не знаете и с ним же предаетесь исступленной сексуальной интерлюдии?

.Фантазировали Вы о том, на Вас надевают наручники или заковывают в цепи?

. Фантазируете ли Вы на тему того, что Вы работаете проституткой?

.Фантазировали ли Вы когда-то, что вас заковали в кандалы и делали с Вами все, что угодно?

27.Возникают ли у Вас фантазии, в которых Вы заменяете своего партнера и занимаетесь сексом с мужчиной намного старше Вас?

28.Фантазируете ли Вы о занятии сексом со своим постоянным партнером и третьим мужчиной?

29.Фантазировали ли Вы о том, что подглядывали, как Ваш сексуальный партнер занимается сексом с другой женщиной?

30.Возникают ли у Вас фантазии, что Вас насилует женщина?

31.Фантазировали ли Вы о романтических и эротических встречах со своим сексуальным партнером?

.Бывают ли у Вас фантазии, что Вы все время подвергаете мужчину наказанию, а он Вас?

.Стремитесь ли Вы в своих сексуальных фантазиях испробовать что-то уникальное или неизведанное, то что не практикуете в реальной жизни?

34.Представляли ли Вы себе, что Вами командуют и приказывают вступить в сексуальную связь?

35.Возникают ли у Вас фантазии, в которых Вы заменяете своего партнера и занимаетесь сексом с женщиной?

36.Фантазируете ли Вы о занятии сексом со своим партнером и третьей женщиной?

37.Фантазировали ли Вы о том, что Ваш сексуальный партнер подглядывал за тем, как Вы занимаетесь сексом с другим мужчиной?

.Фантазировали ли Вы, что являетесь жертвой группового насилия?

.Возникают ли у Вас фантазии, в которых Вы знакомитесь с женщиной, занимаетесь с ней сексом, а после расстаетесь навсегда?

.Фантазировали ли Вы о том, что используете в сексуальных играх кожаное белье, плетки, наручники?

Додаток Д


Методика «Семантичний диференціал»

Вам предложена 21 пара личностных качеств. Отметьте в каждой строке на сколько, по Вашему мнению, данное качество близко к перечисленным понятиям (ниже в таблицах: секс, любовь, привлекательность и т.д). Если вы полностью согласны, то отмечаете 3; если согласны, то отмечаете 2; если скорее согласны, чем не согласны, то отмечаете 1. В каждой строчке необходимо ответить только одно число. Старайтесь, чтобы „0 был отмечен не более 3-х раз.


СексЛюбовьСексуаль ностьДружбаИнтим ностьЦеломуд риеБракСтрастьПредан ность

1 .О+Обаятельный3210123Непривлекательный-2.С-Слабый3210123Сильный+3.А+Разговорчивый3210123Молчаливый-4.О-Безответственный3210123Добросовестный+5.С+Упрямый3210123Уступчивый-6.А-Замкнутый3210123Открытый+7.О+Добрый3210123Эгоистичный-8.С-Зависимый3210123Независимый+9.А+Деятельный3210123Пассивный-10.О-Черствый3210123Отзывчивый+11.С+Решительный3210123Нерешительный-12.А-Вялый3210123Энергичный+13.О+Справедливый3210123Несправедливый-14.С-Расслабленный3210123Напряженный+15.А+Суетливый3210123Спокойный-16.О-Враждебный3210123Дружелюбный+17.С+Уверенный3210123Неуверенный-18.А-Нелюдимый3210123Общительный+19.О+Честный3210123Неискренний-20.С-Несамостоятельный3210123Самостоятельный+21.А+Раздражительный3210123Невозмутимый-

Додаток Е


Метод семантического выбора

Инструкция: Для каждого понятия, содержащегося в левом столбце подберите подходящие (не ограниченное количество) слова-ассоциации из предложенных в верхней строке


солнцепропастьлесголубьогоньпещерахлебнебоднолугхрамболотодорогагоразмея1Я2Мое тело3Лицо4Кожа5Грудь6Живот7Ноги8Бедра9Гениталии10Ягодицы11Ребенок12Подросток13Женщина14Мужчина15Сексуальность16Женщина-мать17Женщина - секс. партнер18Женщина - домохозяйка19Бизнес - Женщина20Женщина-друг21Моя мать22Мой отец23Гнев24Радость25Страх26Печаль27Секс

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1.Абрахам К. Характер и развитие / К. Абрахам ; пер. с нем. под науч. ред. С. Сироткина. -- Ижевск : ERGO, 2007. -- 180 с.

.Адлер А. Воспитание детей. Взаимодействие полов / А. Адлер ; пер с англ. А. А. Валеева и Р. А. Валеевой. -- Ростов н/Д : Феникс, 1998. - 448 с.

.Алешина Ю. Е. Ролевой конфликт работающей женщины / Ю. Е. Алешина, Е. В. Лекторская // Вопросы психологии. -- 1989. - № 5. - С. 80-88.

.Алешина Ю. Е. Проблемы усвоения ролей мужчины и женщины / Ю. Е. Алешина, А. С. Волович // Вопросы психологии. -- 1991. -- №. 4. - C. 74-82.

.Андреева Т. В. Психология современной семи : монография / Татьяна Владимировна Андреева -- СПб. : Речь, 2005. -- 436 с.

.Аномальное сексуальное поведение = Anomalous sexual behavior / [А. А. Ткаченко, Е. Ю. Яковлева, Н. А. Радченко и др.] ; под ред. проф. А. А. Ткаченко и Г. Е. Введенского. -- СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. -- 655 с. : ил.

.Арзамасцев А. А. Моделирование в психологии на основе искусственных нейронных сетей / А. А. Арзамасцев, Н. А. Зенкова. -- Тамбов : ИМФИ ТГУ им. Г. Р. Державина. 2003. -- 106 с.

.Асланян Т. С. Структурні та функціональні характеристики симптокомплексу «емоційного холоду» у жінок : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології» / Тетяна Сергіївна Асланян ; Харк. нац. ун-т імені В. Н. Каразіна. -- Х., 2010. -- 20 с.

.Ассаджоли Р. Психосинтез : Теория и практика : [пер. с итал.] / Р. Ассаджоли. - М. : Refl-book, 1994. -- 314 c.

.Балинт М. Базисный дефект : Терапевтические аспекты регрессии. / М. Балинт ; [пер. с англ.: В. А. Агарков, С. В. Кравець]. -- М. : Когито-Центр, 2002. -- 526 с.

.Бедненко Г. Б. Греческие богини. Архетипы женственности / Г. Б. Бедненко. - М. : Класс, 2005. -- 320 с. -- (Библиотека психологии и психотерапии).

.Бежен А. Рационализация и демократизация сексуальности / А. Бежен // Социология сексуальности. -- СПб, 1997. -- С. 14-19.

.Белл К. Мать и дочь -- трудное равновесие : [пер. з англ.] / К. Белл // Московский психотерапевтический журнал. -- 1998. --№1. -- С. 152-191. (12)

.Бендас Т. В. Гендерная психология : учеб. пособие / Т. В. Бендас. -- СПб. : Питер, 2007. -- 431 с.: ил.

.Бержере Ж. Психоаналитическая патопсихология: теория и клиника / Ж. Бержера ; пер. с фр. А. Тхостова. -- М. : МГУ им. М. В. Ломоносова, 2001. -- 400 с. -- (Классический университетский ученик ; вып. 7).

.Берн Э. Секс в человеческой любви / Эрик Берн ; [пер. с англ. М. П. Папуша]. - М. : Эксмо-Пресс, 2000. - 382 с.

.Блюм Д. Психоаналитические теории личности / Джеральд Блюм ; пер. с англ. и вступ. ст. А. Б. Хавина. -- М. : Академический проект; Єкатеринбург : Деловая книга, 1999. -- 221 с.

.Болен Д. Ш. Богини в каждой женщине : Новая психология женщины. Архетипы богинь / Джина Шинода Болен ; [пер. с англ. под ред. И. Старых] -- М. : София, 2007. -- 272 с.

.Боулби Дж. Создание и разрушение эмоциональных связей/ Джон Боулби ; пер. с англ В. В. Старовойтова -- 2-е изд. -- М. : Академический Проект, 2006. - 232 с. -- (Психологические технологии).

.Бредникова О. «Старородящая» «молодая мать» (институциональные игры с категориями возраста) / О. Бредникова // Новый быт в современной России : гендерные исследования повседневности / под ред. Е. Здравомысловой, А. Роткирх и А. Темкиной. -- СПб., 2009. -- С. 456-472.

.Бурбо Л. Пять травм, которые мешают быть самим собой / Лиз Бурбо ; пер с англ. под ред. И. Старых. -- К. : София, 2001. -- 176 с.

.Бурлачук Л. Ф. Психотерапия : учеб. для вузов. / Л. Ф. Бурлачук, А. С. Кочарян, М. Е. Жидко. -- 3-е изд. -- СПб. : Питер, 2009. -- 496 с.

.Варга А. Введение в системную семейную психотерапію / Варга Анна. -- М. : КОГИТО-ЦЕНТР, 2009. -- 181 с.

.Вейнингер О. Пол и характер / Отто Вейнингер ; пер. с нем. -- М. : ТЕРРА, 1992. -- 480 с.

.Винникот Д. В. Маленькие дети и их матери / Дональд Вудтс Виннникот ; [пер. с англ. Н. М. Падалко]. -- М. : Класс, 2007. -- 80 с. -- (Библиотека психологии и психотерапии).

.Виткин Дж. Правда о женщинах : 14 мифов, сочиненные мужчинами : [пер. с англ.] / Дж. Виткин. -- СПб. : Питер, 1996. -- 255 с.

.Волкова А. Н. Опыт исследования супружеской неверности / А. Н. Волкова // Психология семьи. -- Самара, 2002. -- С. 513-520.

.Геньон Дж. Социальные источники сексуального развития / Дж. Геньон, У. Саймон // Сексология / под науч. ред. Д. Н. Исаева. -- СПб., 2001. -- С. 91-102.

.Гидденс Э. Трансформация интимности : Сексуальность, любовь и эротизм в современных обществах / Барон Энтони Гидденс ; [пер. с англ. В. Анурин]. -- СПб. : Питер, 2004. -- 208 с.

.Гилкрайст Ч. Круг девяти : Аспекты психики современной женщины в девяти архетипах / Черри Гилкрайст ; [пер. с англ. Е. Мирошниченко] -- К. : София, 2007. -- 224 с.

.Гиллиган К. Иным голосом : Психологическая теория развития женщин [Электронный ресурс] : пер. с англ. / К. Гиллиган // Психологическая сеть российского Интернета. - Режим доступа: http://www.nsu.ru/psych/internet/. - Заглавие с экрана.

.Говорун Т. В. Соціалізація статі та сексуальність : монографія / Говорун Т. В. -- Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2001. -- 204 с. (31)

.Гозман Л. Я. Психология эмоциональных отношений / Л. Я. Гозман. - М. : Изд-во МГУ, 1987. -- 175 с.

.Головнева И. В. Гендерная идентичность: тенденции изменений: Монография / И. В. Головнева ; Харьк. гуманит. ун-т «Народная украинская академия». -- Х. : Изд-во ХГУ «НУА», 2006. -- 312 с.

.Голод С. И. Сексуальная эмансипация женщин и проблема другого / С. И. Голод // Журнал социологии и социальной антропологии. -- 1999. -- Т. 2, № 2. --С. 102-111.

.Голод С. И. Социальные проблемы сексуальности : аннот. библиография (90-е годы ХХ столетия) / С. И. Голод, Л. В. Кузнецова. --СПб. : Социол.об-во им. М. М. Ковалевского, 2002. -- 88 с.

.Горлова О. О. Роль бессознательных фантазий в становлении женской идентичности / О. О. Горлова // Наука і освіта. -- 2005. -- № 7-8. -- С. 93-95.

.Гроф С. Области человеческого бессознательного : данные исследований ЛСД : пер. с англ. / С. Гроф. -- М. : Изд-во Трансперсон. ин-та, 1994. -- 273 с.

.Гуггенбюль-Крейг А. Брак умер - да здравствует брак!/ Гуггенбюль-Крейг А. ; [пер. с нем. О. А. Коваль ; под ред. В. В. Зеленского]. -- М: Когито-Центр, 2007. -- 112 с. -- (Юнигианская психология).

.Денеко М. А. Психотерапия сексуально-эротической и полоролевой форм сексуальной дезадаптации при специфическом расстройстве личности у женщин / М. А. Денеко // Медицинская психология. -- 2007. -- Т. 2, № 4. -- С. 34-36.

.Денисенко Ю. Фактори формування особистісної ідентичності в сучасній сім ї / Ю. Денисенко // Соціальна психологія. -- 2008. -- № 2. -- С. 124-131.

.Джонсон Р. А. Она : Глубинные аспекты женской психологии : пер. с англ. / Р. А. Джонсон. -- Х. : Фолио ; М. : Ин-т общегуманит. исслед., 1996. -- 124 с.

.Джонсон С. М. Психотерапия характера : метод. пособ. для слушателей курса «Психотерапия» : пер. с англ. / С. М. Джонсон. -- М. : Центр психол. культуры, 2001. -- 356 c. -- (Техники психотерапии).

.Діденко С. В. Психологія сексуальності і сексуальних стосунків : навч. посіб. / С. В. Діденко. - К. : Ін-т післядиплом. освіти Київ. нац. ун-ту імені Т. Г. Шевченка, 2003. -- 321 с.

.Ермолаев О. Ю. Математическая статистика для психологов : учебник / О. Ю. Ермолаев ; Рос. акад. образования ; Моск. психолого-социальный ин-т. -- М. : Моск. психолого-социальный ин-т: Флинта, 2002. -- 336 с. -- (Библиотека психолога).

.Ермошин А. Ф. Вещи в теле : Психотерапевтический метод работы с ощущениями / А. Ф. Ермошин. - М. : Класс, 1999. - 320 с.- (Библиотека психологии и психотерапии ; вып. 72).

.Жеребкина И. Субъективность и гендер: гендерная теория субъекта в современной философской антропологи : учеб. пособ. / Ирина Жеребкина. -- СПб. : Алетейя, 2007. -- 312 с. -- (Гендерные исследования).

.Жеребкина И. А. Страсть: женское тело и женская сексуальность в России / И. А. Жеребкина. -- СПб. : Алетейя, 2001. -- 336 с.

.Здравомыслов В. И. Функциональная женская сексопатология / В. И. Здравомыслов, З. Е. Анисимова, С. С. Либих. -- Перм : Репринт, 1994. -- 272 с.

.Здравомыслова Е. Российская трансформация и сексуальная жизнь / Здравомыслова Елена, Темкина Анна // В поисках сексуальности / под ред. Е. Здравомысловой и А. Темкиной. -- СПб. : Дмитрий Буланин, 2002. --С. 7-23.

51.Зиновьева Е. В. Особенности Я-концепции женщин нетрадиционной сексуальной ориентации : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. психол. наук : спец. 19.01.01 «Общая психология, психология личности, история психологии» / Е. В. Зиновьева. -- СПб. : РГБ, 2007. -- 24 с.

.Иванова Е. Ф. Гендерные исследования в психологи / Е. Ф. Иванова // Введение в гендерные исследования : учеб. пособ. / под ред. И. А. Жеребкиной. -- СПб. : Алетейя, 2001. -- С. 31-345.

.Изард К. Э. Психология эмоций / К. Э. Изард ; [пер. с англ. Татлыбаевой А.]. -- СПб. : Питер, 2002. -- 464 с.

.Ильин Е. П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины / Евгений Павлович Ильин. -- СПб. : Питер, 2002. -- 544 с.

.Ильин Е. П. Эмоции и чувства / Е. П. Ильин. -- 2-е изд. -- СПб. : Питер, 2007. -- 783 с.

.Имелинский К. Cексология и сексопатология : пер. с польск. / К. Имелинский. -- М. : Медицина, 1986. -- 424 с.

.Иоффе Е. В. Социально-психологические факторы формирования сексуального сценария личности : автореф. дис. на соис. учен. степени канд. психол. наук : спец. 19.00.05 «Социальная психология» / Иоффе Елена Викторовна. -- СПб., 2005. -- 186 с.: ил.

.Исаев Д. Н. Половое воспитание детей: медико-психологические аспекты / Д. Н. Исаев, В. Е. Каган. -- Л. : Медицина, 1988. -- 160 с.

.История женщин на Западе. : [в 5 т.]. Т. 3. Парадоксы эпохи Возрождения и Просвещения / ред. тома Натали Земон Дэвис и Арлетта Фарж ; [пер. с англ. И. В. Кривушина и Е. С. Кривушиной]. -- СПб. : Алетейя, 2008. --558 с.

.Каплан Х. С. Сексуальная терапия : иллюстрир. руководство / Х. С. Каплан ; пер. с англ. В. Л. Краева.- М. : Класс, 1994.- 160 с. : ил.

.Каприо Ф. Многообразие сексуального поведения : [пер. с англ.] / Франк С. Каприо ; послесл. Н. Д. Сорокиной]. -- М. : Артания, 1995. -- 352 с.

.Келли Г. Основы современной сексологии : учеб. пособ. / Гэри Ф. Келли ; [пер. с англ. А. Голубев и др.]. - 6-е междунар. изд. -- СПб. : Питер, 2003. -- 896 с. : ил. -- (Учебник нового века).

.Кернберг О. Ф. Отношения любви: норма и патология / О. Ф. Кернберг ; [пер. с англ. М. Н. Георгиевой]. -- М. : Класс, 2006. -- 252с. -- (Библиотека психологии и психотерапии ; вып. 76).

.Килборн Б. Исчезающие люди: стыд и внешний облик / Б. Килборн ; пер. с англ. -- М. : Когито-центр, 2007. -- 269 с. -- (Библиотека психоанализа).

.Кле М. Психология подростка / М. Кле // Психология подростка : хрестоматия / под ред. Ю. И. Фролова -- М., 1997. -- С. 103-140.

.Клецина И. С. Психология гендерных отношений: теория и практика / И. С. Клецина. -- СПб. : Алетейя, 2004. -- 408 с. -- (Гендерные исследования).

.Кляйн М. Зависть и благодарность : исследование бессознательных источников : учеб. пособ. для доп. образования / Мелани Кляйн ; [пер. с англ. А. Ф. Ускова ; Информ. центр психоаналит. культуры Санкт-Петербурга]. -- СПб. : Б.С.К., 1997. -- 95 с.

.Кон И. С. О нормализации гомосексуальности / И. С. Кон // Сексология и сексопатология. -- 2003. -- № 2. -- С. 2-12.

.Кон И. С. Человеческие сексуальности на рубеже XXI века [Электронный ресурс] : Переработанный текст доклада на конференции в Санкт-Петербурге в январе 2001 г. / И. С. Кон // Сексология : персональный сайт И. С. Кона. - Режим доступа: http://sexology.narod.ru/publ024.html. - Заглавие с экрана.

.Кон И. С. Сексуальные ценности и сексуальное поведение на фоне исторических перемен : Тезисы доклада на научной конференции "Демографическая содернизация, частная жизнь и идентичность в России" , Москва, 27-28 февраля 2002 г. / И. С. Кон // Центр демографии и экологии человека ИНП РАН, институт этнологии и антропологии, РАН: Персональная страница И. С. Кона. - Режим доступа : http://www.pseudology.org/Kon/Articles/SexTsennosti.htm. - Заглавие с экрана.

.Когут Х. Анализ самости : Систематичесий подход к лечению нарциссических нарушений личности : пер. с англ. / Хайнц Кохут. -- М. : Когито-Центр, 2003. -- 368 с.

.Коцарь А. В. Особенности психосексуального развития женщин больных неврозом и находящихся в отношениях супружеской зависимости : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. психол. наук : спец. 19.00.04 «Медицинская психология» / Коцарь Алла Викторовна. -- К., 2002. - 20 с.

.Кочарян А. С. Личность и половая роль (симптомокомплекс маскулинности/фемининности в норме и патологии) / А. С. Кочарян ; отв.ред. член.-кор. АПН Украины Л. Ф. Бурлачук. -- Х. : Основа, 1996. -- 127 с.

.Кочарян А. С. Полоролевое пространство личности. [Электронный ресурс] / А. С. Кочарян. - Режим доступа: http://www.pca.kh.ua/2010-01-23-19-51-51/73-space. -- Заглавие с экрана.

.Кочарян А. С. Проблемы эффективности диагностики сложных психологических образований (на примере симптомокомплекса маскулинности/фемининности) / А. С. Кочарян // Журнал практикующего психолога. --2010. -- № 17. -- С. 136-147.

.Кочарян А. С. Клиент-центрированная психотерапия: некоторые концептуальные проблемы / А. С. Кочарян // Психологія у суспільстві, що трансформується : матеріали VI Харк. міжнар. психол. читань, присвяч. памяті О. М. Лактіонова (квітень 2010 р.). -- Х., 2010. -- С. 207-212.

.Кочарян Г. С. Сексуальные дисфункции и трансформации поведения / Г. С. Кочарян. -- Х. : Акад. сексол. исслед., 2000. -- 80 с.

.Кочарян Г. С. Современная сексология / Гарник Суренович Кочарян. -- К. : Ника-центр, 2007. -- 400 с.

.Кочарян Г. С. Гомосексуальность и современное общество / Г. С. Кочарян. -- Х. : ЭДЭНА, 2008. -- 239 с.

.Кочарян Г. С. Психотерапия сексуальных расстройств и супружеских конфликтов / Г. С. Кочарян, А. С. Кочарян. -- М. : Медицина,1994. -- 224 с.

.Кочарян І. О. Типологічні та структурні особливості особистісного симптокомплексу відповідальності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології» / Ігор Олександрович Кочарян ; Харк. нац. ун-т імені В. Н. Каразіна. -- Х., 2010. -- 20 с.

.Коцюба Г. О.Психологічні особливості організації узалежного кохання у жінок : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології» / Ганна Олександрівна Коцюба ; Харк. нац. ун-т імені В. Н. Каразіна. -- Х., 2010. -- 18 с.

. Крайг Г. Психология развития : пер. с англ. / Грэйс Крайг, Дон Бокум. -- 9-е изд. -- СПб. : Питер, 2005. -- 940 с. -- (Мастера психологии).

.Кришталь В. В. Сексологія : навч. посіб. : в 4 ч. / В. В. Кришталь, Є. В. Кришталь, Т. В. Кришталь. -- Х. : Фоліо, 2008. -- 990 с. : іл.

.Крукс Р. Сексуальность / Крукс Р., Баур К. ; пер. с англ. Исаковой О., Кулакова А., Миронова Н. и др. ) - 9-е изд., междунар. -- СПб. : Прайм-Еврознак, 2005. -- 480 с.

.Крылова О. В. Пределы сексуальности в постмодернизме / О. В. Крылова // Вестник Удмуртского университета. Сер. : Социология и философия. -- 2006. -- №3. -- С. 193-198.

.Куттер П. Любовь, ненависть, зависть, ревность : Психоанализ страстей / П. Куттер ; [пер. с англ. С. С. Панкова]. -- К. : София, 2004. -- 256 с.

.Лаутербах В. Эффективность психотерапии: критерии и результаты оценки / Лаутербах В. // Психотерапия : От теории к практике : материалы I съезда Рос. психотерапевт. ассоциации. -- СПб., 1995. -- С. 28-41.

.Лафренье П. Эмоциональное развитие детей и подростков : учеб. пособие для вузов / Питер Лафренье ; [пер. с англ.: М. Васильева и др.] -- СПб. : Прайм-Еврознак ; М. : Олма-Пресс, 2004. -- 250 с. - (Психологическая энциклопедия).

.Лев-Старович З. Секс в культурах мира / З. Лев-Старович. -- М. : Мысль, 1991. -- 252 с.

.Лев-Старович З. Нетипичный секс / З. Лев-Старович. -- М. : Сов. спорт, 1995. -- 366 с.

.Леус Т. Папины дочки & маменькины сынки : Игры, в которые играют семьи / Т. Леус. -- М. : У-Фактория : АСТ, 2008. -- 256 с. -- (Психология детства).

.Липовецкий Ж. Третья женщина. Незыблемость и потрясение основ женственности / Ж. Липовецкий ; пер. с фр. Н. Полторацкой. -- СПб. : Алетейя, 2003. -- 512 с. -- (Феминистская коллекция).

.Личко А. Е. Подростковая психиатрия : (руководство для врачей) / А. Е. Личко. -- 2-е изд., доп. и перераб. -- Л. : Медицина, 1985. -- 416 с.

.Лоуэн А. Психология тела: биоэнергетический анализ / А. Лоуэн ; пер с англ. С. Коледа. -- М. : Ин-т общегуманит. исслед., 2007 -- 256 с.

.Лоуэн А. Любовь и оргазм : пер. с англ. / А. Лоуэн. -- М. : Ин-т общегуманит. исслед., 1998. -- 429 с.

.Лоуэн А. Секс, любовь и сердце: психотерапия инфаркта / А. Лоуэн ; пер. с англ. С. Коледа. -- М. : Ин-т общегуманит. исслед., 2000. -- 224 с.

.Лоуэн А. Физическая динамика структуры характера : пер. с англ. / А. Лоуэн. -- СПб. ; М. : АСТ, 1996. -- 325 с.

.Мадди Сальваторе Р. Теории личности : Сравнительный анализ : пер. с англ. / Р. Мадди Сальваторе. -- СПб. : Речь, 2002. -- 539 с.

.Мак-Вильямс Н. Психоаналитическая диагностика : Понимание структуры личности в клиническом процессе : пер. с англ. / Н. Мак-Вильямс.-- М. : Класс, 1998. -- 480 с.

.МакДугалл Д. Театры тела : Психоаналитический подход к лечению психосоматических расстройств / Джойс Макдугалл ; под ред. А. В. Россохина ; [пер. с фр. А. В. Россохин, А. Н. Багрянцева]. -- М. : Когито-Центр, 2007. -- 215 с. -- (Библиотека психоанализа).

.МакДугалл Дж. Тысячеликий Эрос / Джойс МакДугалл ; [пер. с англ. Е. И. Замфир] ; под ред. М. М. Решетникова. -- СПб. : Б&К : Вост.-Европ. ин-т психоанализа, 1999. --277 с.

.Максименко С. Д. Основи генетичної психології : навч. посіб. / С. Д. Максименко. -- К. : НПЦ Перспектива, 1998, -- 220 с.

.Максименко С. Д. Генезис существования личности / Максименко Сергей Дмитриевич. -- К. : КММ, 2006. -- 240 с.

.Марез Т. Женское и мужское. Кн. 1. Раскрытие тайны женского начала : пер. с англ. / Теун Марез. -- К. : София, 2000. -- 192 с.

.Мартель Б. Сексуальность, любовь и Гештальт / Бриджит Мартель ; [пер. Е. Просветиной]. -- СПб. : Речь, 2006. -- 192 с.

.Маслоу А. Психология бытия : пер. с англ. / Александр Маслоу. -- М. : Рефл-Бук, 1997. -- 300 с.

.Мастерс У. Основы сексологии / У. Мастерс, В. Джонсон, Р. Колодни ; пер. с англ. Н. О. Фоминой [и др.]. -- М. : Мир, 1998. -- IX, 692 с.

.Менегетти А. Женщина третьего тысячелетия [пер. с итал.] / Антонио Менегетти. -- 4-е изд., доп. -- М. : Онтопсихология, 2007. -- 256 с.

.Минухин А. С. Конституциональная форма сексуально-поведенческой дезадаптации молодоженов / А. С. Минухин // Медицинская психология. -- 2007. -- Т. 2, № 3. -- С. 77-81.

.Морозова О. І. Методика „Blacky Pictures для дослідження особливостей психосексуального розвитку дорослих та дітей / О. І. Морозова // Практична психологія та соціальна робота. -- 2000. -- № 6. -- С. 11--16.

.Морозова-Ларіна О. І. Особливості статево-рольової ідентифікації у жінок з психогенною фригідністю : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.04 «Медична психологія» / Ольга Ігорівна Морозова-Ларіна ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2003. - 18 с.

.Нартова Н. А. Гендерный контракт современного российского общества и неконвенциональные гендерные идентичности / Н. А. Нартова // Женщина в российском обществе : рос. науч. журн. -- 2008. -- № 3 (48). - С. 56-64.

.Некрасов С. Н. Жизненные сценарии женщин и сексуальность / С. Н. Некрасов, И. В. Возилкин. -- Свердловськ : Изд-во Урал. Ун-та, 1991. -- 166 с.

.Нестерова Л. В. Культурные смыслы сексуальности в XX веке : (Научный и художественный дискурсы) : дис. ... канд. культурол. наук : спец. 24.00.01 / Л. В. Нестерова. -- Ярославль, 2004. -- 194 c.

.Общая сексопатология : руководство для врачей / под ред. Г. С. Васильченко. -- М. : Медицина, 2005. -- 512 с.

.Павлова О. Н. Женственность: психоаналитическая реальность и миф // Материалы Всероссийской психоаналитической конференции, Москва, 17-18 дек. 2005 г. -- М., 2005. -- С. 143-148.

.Пайнз Д. Бессознательное использование своего тела женщиной / Динора Пайнз ; [пер. с англ. Е. И. Замфир]. -- СПб. : Б.С.К. : Вост.-Европ. ин-т психоанализа, 1997. -- 193 с.

.Палуди М. Женская психология: поведение, развитие, общение, сексуальность : пер. с фр. / Мишель Палуди. -- 3-е изд. -- СПб. : Прайм-Еврознак, 2007. -- 384 с. -- (Психология -- лучшее).

.Перлз Ф. С. Внутри и вне помойного ведра / Фредерик С. Перлз. Практикум по гештальттерапии : [пер. с англ.] / Фредерик С. Перлз, Пауль Гудмен, Ральф Хефферлин. -- СПб.: Петербург-ХХI век, 1995. -- 448 с.

.Петров В. П. Философия любви и философия сексуальности в истории развития культуры и современного психоанализа / В. П. Петров // Журнал практического психолога. -- 1999. -- № 7-8. -- С. 89-98.

.Понтон Л. Сексуальная жизнь подростков. Открытие тайного мира взрослеющих мальчиков и девочек / Л. Понтон ; пер. с англ. Э. Касимова. -- М. : Изд-во Ин-та психотерапии, 2001. -- 271 с.

.Природний рух населення [Електронний ресурс] // Державний комітет статистики України. -- Режим доступу: [електронний ресур], http://ukrstat.gov.ua/control/uk/localfiles/display/operativ/operativ2008/ds/pp/pp_u/pp0908_u.html. -- Назва з екрану.

.Проблема сімейних обєктних відношень: сучасні концепції та перспективи їх розвитку / Яценко Т. С., Євтушенко І. В., Аврамченко С. М., Білуха Т. І. // Актуальні проблеми психології / за ред. акад. С. Д. Максименка. -- К., 2008. -- Т. 10, вип. 4. -- С. 385-391.

.Психоаналитические термины и понятия : [словарь] / под ред. Барнесса Э. Мура и Бернарда Д. Файна ; пер. с англ. А. М. Боковикова [и др.] ; под. ред. А. М. Боковикова, М. В. Ромашкевича. -- М. : Класс, 2000. -- 304 с.

.Пушкарева Н. Л. Сексуальность в частной жизни русской женщины (Х--ХХ век): влияние православного и этакратического гендерных порядков / Н. Л. Пушкарева // Женщина в российском обществе : рос. науч. журн. -- 2008. --№ 2(47). -- С. 3-18.

.Райгородский Д. Я. Психология и психоанализ сексуальності : учеб. пособ. для ф-тов психологии, педагогики и социальной работы / Д. Я. Райгородский. -- Самара : БАХРАХ-М, 2002. -- 688 с.

.Райх В. Характероанализ : Техника и основные положения для обучающихся и практикующих аналитиков / В. Райх. -- М. : Когито-Центр, 2006. -- 368 с.

. Рейнгольд Дж. С. Мать, тревога и смерть : Комплекс трагической смерти / Рейнгольд Дж. С. ; [пер. с англ. В. М. Астапова, И. Метлицкой]. -- М. : ПЕР СЭ, 2004. -- 384 с.

.Роджерс К. Р. Становление личности. Взгляд на психотерапию / К. Р. Роджерс ; пер. с англ. М. Злотник. -- М. : ЭКСМО-Пресс, 2001. -- 416 c. -- (Психологическая коллекция).

.Роттер Л. О психологии женской сексуальности [Электронный ресурс]: доклад, прочитанный в Венгерском Психоаналитическом обществе 22 апреля 1932 г. : пер. с англ. / Лилиан Роттер. -- Режим доступа: //http://psychoanalyse.narod.ru/psychoan/rotter.htm. - Заглавие с экрана.

.Русалов В. М. Темперамент и интеллект : общие и специальные факторы развития / В. М. Русалов, С. И. Дудин // Психологический журнал. -- 1995. -- Т. 16, № 5. -- С. 12-23.

.Сандер Ф. М. Психоаналитическая терапия пары: классический подход [Электронный ресурс] / Ф. М. Сандер // Журнал практической психологии и психоанализа. -- 2007. -- № 2 (июнь). -- Режим доступа : http://psyjournal.ru/j3p/pap.php?id=20070204. -- Заглавие с экрана.

.Сатир В. Вы и Ваша семья : руководство по личностному росту / Вирджиния Сатир ; пер. с англ., общ. ред. Р. Р. Кучкарова. -- 2-е изд., испр. -- М. : Пресс : Ин-т гуманит. исслед., 2007. -- 288 с.

.Свободное тело : хрестоматия по телесно-ориентир. психотерапии и психотехнике / ред.-сост. В. Ю. Баскаков. -- М. : Ин-т общегуманит. исслед., 2004. -- 220,[2] с.

.Свядощ А. Женская сексопатология / А. Свядощ. -- СПб.: Питер, 1998. -- 286 с.

.Сіляєва В. І. Психологічне вивчення та корекція образу Я у самотніх жінок : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології» / В. І. Сіляєва. -- Х., 2004.-- 20 с.

.Синдром «эмоционального холода» в межличностных отношениях: аддиктивный контекст / Кочарян А. С., Терещенко Н. Н., Асланян Т. С., Гуртовая И. В. // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. -- 2007. -- №771 : Психологія. -- С. 115-119

.Собчик Л. Н. Психология индивидуальности : Теория и практика психодиагностики / Собчик Л. Н. -- СПб. : Речь, 2008. -- 624 с. -- (Мэтры мировой психологии).

.Сонди Л. Учебник экспериментальной диагностики влечений : Глубинно-психологическая диагностика и ее применение в психопатологии, психосоматике, судебной психиатрии, криминологии, психофармакологии, профессиональном, семейном и подростковом консультировании, характерологии и этнологии / Л. Сонди ; пер. с нем. -- М. : Когито-Центр, 2005. -- 557 с.

.Старшенбаум Г. В. Сексуальная и семейная психотерапия / Г. В. Старшенбаум. -- М. : Изд-во Высш. шк. психологии, 2003. -- 300 с. (137)

.Тайсон Р. Психоаналитические теории развития : пер. с англ. / Р. Тайсон, Ф. Тайсон. -- М. : Когито-центр, 2007. -- 407 c. --(Университетское психологическое образование).

.Телегин Я. Ю. Роль бессознательных фантазий в психоанализе женских сексуальных расстройств [Электронный ресурс] / Я. Ю. Телегин // Психотерапевтический центр «Московский психоанализ» и информационный портал «Все о психоанализе». -- Режими доступа : http://www.psychoanalyse.ru/literatura/femsex_1.html. -- Заглавие с экрана. (139)

.Темкина А. Новый быт. Сексуальная жизнь и гендерная революция. Новый быт в современной России / А. Темкина // Гендерные исследования повседневности / под ред. Е. Здравомысловой, А. Роткирх, А. Темкиной. -- СПб., 2009. -- Вып. 17. -- С. 33-67.

.Темкина А. Сексуальная жизнь женщины: между подчинением и свободой / А. Темкина. -- СПб. : Изд-во Европейского Университета. -- 2008. -- 376 с.

.Темкина А. Сценарии сексуальности и гендерные различия // В поисках сексуальности / под ред. Е. Здравомысловой и А. Темкиной. -- СПб., 2002. -- С. 7-23.

.Терещенко Н. М. Статеворольова структура жіночої тілесної ідентичності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології» / Надія Миколаївна Терещенко; Харк. нац. ун-т імені В. Н. Каразіна. -- Х., 2003. -- 19 с.

.Терещенко Н. Н. Психотерапия синдрома «эмоционального холода» в клиент-центрированном подходе / Н. Н. Терещенко // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. -- 2008. -- № 807 : Психологія. -- С. 357-360.

.Тхостов А. Ш. Психология телесности / А. Ш. Тхостов. -- М. : Смысл, 2002. -- 287 с.

.Фаррелли Ф. Провокационная терапия = Provocatiue therapy / Ф. Фаррелли, Д. Брандсма ; пер. с англ. Л. Кручининой. -- Екатеринбург : Екатеринбург, 1996. -- 216 с.

.Фенихель О. Психоаналитическая теория неврозов / Отто Фенхель ; ; пер. с англ. и вступ. ст. А. Б. Хавина. -- [2-е изд.]. -- М. : Академический проект, 2004. -- 845 с.

.Ференци Ш. Тело и подсознание : Снятие запретов с сексуальности / Ш. Ференци ; под ред. П. С. Гуревича ; пер. с нем. Д. Г. Копелянского, Л. Сувойчика. -- М. : NOTA BENE, 2003. -- 592 с. -- (Классика психоанализа).

.Франкл В. Теория и терапия неврозов : Введение в логотерапию и экзистенциальный анализ : [пер. с англ.] / Виктор Е. Франкл. -- СПб. : Речь, 2001. -- 234 с.

.Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности / Зигмунд Фрейд ; пер. с нем. М. В. Вульф. -- М. : Попурри, 2008. -- 480 с.

.Фрейд З. Психология бессознательного / Зигмунд Фрейд ; пер. с нем. Г. Барышниковой. -- М. : АСТ МОСКВА : ХРАНИТЕЛЬ, 2007. -- 605, [3] с.

.Фрейд А. Детская сексуальность и психоанализ детских неврозов : сб. работ : пер. с нем. /Анна Фрейд, Зигмунд Фрейд ; сост. и ред. М. М. Решетников. -- СПб. : В.-Е. Институт Психоанализа, 1995. -- 387 с.

.Фролова Є. В. Психологічні чинники і динаміка формування стосунків міжособистісної залежності у жінок : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.01 "Загальна психологія, історія психології" / Євгенія Валеріївна Фролова; Харк. нац. ун-т імені В. Н. Каразіна. -- Х., 2007. -- 19 с.

.Фромм Э. Искусство любить : Исследование природы любви / Эрик Фромм ; пер. с англ. Л. А. Чернышевой. -- М. : Педагогика, 1990. -- 157 с.

.Фуко М. Воля к истине : По ту сторону знания, власти и сексуальности : работы разных лет / Мишель Фуко ; [сост., пер. с фр., коммент. и послесл. С. Табачниковой]. -- М. : Касталь, 1996. -- 180 с.

.Фуртай Ф. В. Образ женщины в современной массовой культуре [Электронный ресурс] / Ф. В. Фуртай // АнтропоТопос : теорет. журн. в области филос. наук : электронное период. изд-ние. -- 2007. -- Вып. 2 (июнь). -- Режим доступа: http://antropotopos.ru/Article/2_June/contents_june.html. -- Заглавие с экрана.

.Хеллингер Б. Порядки любви : Разрешение семейно-системных конфликтов и противоречий / Берт Хеллингер ; [пер. с нем. Ингрид И. Рац]. -- М. : Изд-во Ин-та психотерапии, 2001. -- 395 с.

.Ходоров Н. Психодинамика семьи / Нэнси Ходоров // Хрестоматия феминистских текстов : переводы / под ред. Е. Здравомысловой, А. Темкиной. -- СПб. : Дмитрий Буланин, 2000. -- С. 140-165.

.Хорни К. Женская психология : пер. с англ. / Карен Хорни. -- СПб. : Вост.-Европ. ин-т психоанализа, 1993. -- 222 с.

.Хорни К. Переоценка любви : пер. с англ. / Карен Хорни // Психология и психоанализ любви : учеб. пособие для ф-тов психологии, педагогики и социальной работы / ред.-сост. Райгородский Д. Я. -- Самара, 2007. -- С. 380-417.

.Хоуп М. Сущность женщины : Ее сила, тайна, архетипы. Ее богиня / Хоуп Мерри ; [пер. с англ. под. ред. И. Старых]. -- М. : София, 2006. -- 224 с. (162)

.Шапиро Д. Невротические стили / Д. Шапиро. -- М. : Ин-т общегуманит. исслед., 1998. -- 197 с.

.Шарфф Д. Э. Сексуальные отношения : Секс и семья с точки зрения теории объектных отношений / Дэвид Э. Шарфф ; пер с англ. Е. А. Петрова. -- М. : Когито-Центр, 2008. -- 304 с.

.Шарфф Дэвид Э. Терапия пар в теории объектных отношений : пер. с англ. / Шарфф Дэвид Э., Шарфф Джилл Сэвидж. -- М. : Когито-центр, 2008. -- 384 с. -- (Библиотека психоанализа).

.Шассге-Смиржель Ж. Женское чувство вины : О некоторых специфических характеристиках женского Эдипова комплекса : [пер. с фр.] / Ж. Шассге-Смиржель // Французская психоаналитическая школа : учеб. пособие для студентов -- СПб., 2005. -- С. 383-425.

.Щучинов О. С. Властные аспекты нормативных сексуальных практик в женской интерпретации российской культуры сексуального взаимодействия / О. С. Щучинов // Вестник Удмуртского университета. Сер.: Социология и философия. --2006. -- № 3. -- С. 155-172.

.Эйдемиллер Э. Г. Психология и психотерапия семьи. / Э. Г. Эйдемиллер, В. В. Юстицких. -- 4-е изд. -- СПб. : Питер, 2009. -- 672 с. -- (Мастера психологии).

.Энциклопедия глубинной психологии. Т. 1. Зигмуд Фрейд: жизнь, работа, наследие : пер. с англ. -- М. : Когито-центр, 1998. -- 800 с.

.Энциклопедия глубинной психологии. Т. 4. Карл Густав Юнг и Альфред Адлер / пер. с англ. под ред. А. М. Боковикова. -- М. : Когито-центр, 2006. -- 780 с.

.Эриксон Э. Идентичность: юность, кризис : пер. с англ. / Эрик Эриксон. -- М. : Прогресс, 1996. -- 342 с.

.Эстес К. П. Бегущая с волками : Женский архетип в мифах и сказаниях / Кларисса Пинкола Эстес ; [пер. с англ. Т. Науменко]. -- К. ; М. : София, 2001. -- 496 с.

.Юнг К. Г. Психологические аспекты архетипа матери (1939/1954) / Карл Густав Юнг ; пер. с англ. А. Баженова. -- Х. : ХГУ, 1992. -- 19 с.

.Юнг К. Г. Структура психики и архетипы / К. Г. Юнг ; пер. с нем. Т. А. Ребеко. -- М. : Академический проект, 2007. -- 303 с. -- (Психологические технологии).

.Юров И. Е. Об отношении психоанализа к сексуально-эротической и духовной сферам личности / И. Е. Юров // Новые технологии в территориальном здравоохранении. -- Тверь, 2006. -- С. 183-188.

.Язвинская Е. С. Методологическое и теоретическое обоснование культурно-исторического подхода к изучению телесности [Электронный ресурс] / Е. С. Язвинская // Новости украинской психиатрии. - К. ; Х., 2007. - Режим доступа: http://www.psychiatry.ua/articles/paper257.htm. -- Заглавие с экрана.

.Ялом И. Групповая психотерапия : Теория и практика : [пер. с англ.] / Ирвин Ялом. -- М. : Апрель Пресс : Изд-во Ин-та психотерапии, 2005. -- 576 с.

.Яценко Т. С. Арт-терапевтичні технології в роботі психолога / Т. С. Яценко, І. В. Калашник, І. О. Чернуха. -- К. : Марич, 2009. -- 68 с.

.Яценко Т. С. Глубинная психология. Тенденция к психологической смерти: диагностика и коррекция : [монография] / Т. С. Яценко, А. В. Глузман, И. В. Калашник ; под ред. Т. С. Яценко. -- К. : Вища школа-XXI, 2010. -- 231 с.: ил.

.Bem S. Gender Schema Theory and Its Implications for Child Development: Raising Gender-Aschematic Children in a Gender-Schematic Society / Bem S. // Signs : Journal for Women in Culture and Society. --1983. -- № 8. -- P. 598-616.

.Bennett J. B. Time and Intimacy : A New Science of Personal Relationships LEA's Series On Personal Relationships / Bennett Joel B. -- New York : Lawrence Erlbaum Associates, Inc/Texas Christian University, 2000. -- 349 p.

.Blum G. S. The Blacky Pictures. A technique for the exploration of personality dynamics / Blum G. S. -- New York. -- 1950. -- 22 p.

.BrennerC. Beyond the Ego and the Id Revisited [Electronic resours] / Charles Brenner. -- Mode of access: http://www.psychoanalyst.ru/brenner/attraction.htm. -- Title from a screen.

.Connell R. Northern theory: The political geography of general social theory / Connell R. // Theory and Society. -- 2006. -- Vol. 35(2). -- P. 237--264.

.Deutsch H. The Psychology of Women : A Psychoanalytic Interpretation / Deutsch Helene. -- New York : Bantam Book. - 1973. -399 p.

.Enjoyment of sexual activities and attributions of enjoyment to the other gender / Luis T. Garcias, Carlos Cavalie, Laura Goins and Erica King // The Canadian Journal of Human Sexuality. - 2008. - Vol. 17 (4). - Р. 173-183.

.Geer J. Implicit Attitudes in Sexuality: Gender Differences / Geer, J., and G. Robertson // Archives of Sexual Behavior. -- 2005. -- № 34(6). -- P. 671-677.

.Holmberg D. Sexual Desire, Communication, Satisfaction, and Preferences of Men and Women in Same-Sex Versus Mixed-Sex Relationships / Diane Holmberg, Karen L. Blair // Journal of sex research / The Society for the Scientific Study of Sexuality. --2009. -- Vol. 46(1). -- P. 57--66.

.In defence of the body: the effect of mortality salience on female body objectification / Shelly Grabe, Clay Routledge, Alison Cook, Christie Andersen, and Jamie Arndt // Psychology of Women Quarterly. -- 2005. -- № 29. -- P. 33--37.

.Mellody P. The Intimacy factor : The Ground Rules for Overcoming the Obstacles to Truth, Respect, and Lasting Love / Mellody P., Freundlich L.S. --SanFransisco : Harper, 2004. -- 215 p.

.Mellody P. Toksyczna milosc i jak sie z niej wyzwolic / Mellody P. -- Warszawa : Jacek Santorski & Co, 1993. -- 204 р.

.Pedroni I. From Gender Identity to Subjectivity : Relational Textures in the Marital and in the Analytic Couple/ Ingrid Pedroni // Studies in Gender and Sexuality. --2009. --№ 10. -- P. 33-46.

.Power and Desire : The Embodiment of Female Sexuality [Electronic resours] / Janet Holland, Caroline Ramazanoglu, Sue Sharpe and Rachel Thomson // Feminist Review. -- 1994. -- № 46 (Spring). -- P. 21--38. -- Mode of access:: http://www.jstor.org/stable/1395415. -- Title from a screen.

.Psychological aspects of womens health care: the interface between psychiatry and obstetrics and gynecology / edited by Nada L. Stotland, Donna E. Stewart.-2nd ed. -- Washington (DC) : American Psychiatric Press, Inc., 2001. -- 654 p.

.Rosen R. C. Sexual well-being, happiness, and satisfaction, in women: the case for a new conceptual paradigm / Raymond C. Rosen, Gloria A. Bachmann // Journal of Sex & Marital Therapy. -- 2008. -- № 34. -- P. 291--297.

.Rubin G. Thinking Sex: Notes for a Radical Theory of the Politics of Sexuality // Pleasure and Danger : Exploring Female Sexuality / Gayle Rubin ; ed. Carole S. Vance. -- London, 1989. -- P. 267-319.

.Scheffler T. S. The relationship between fatherly affirmation and a womans self-esteem, fear of intimacy, comfort with womanhood and comfort with sexuality / Scheffler T. S., Naus P. J. // The Canadian Journal of Human Sexuality. -- 1999. -- № 8 (1). -- P. 39-45.

.Sexual Nature/sexual culture / Edited by Paul R. Abramson and Steven D. Pinkerton. -- Chicago : University Of Chicago Press, 1995. -- 434 р --(The Chicago Series on Sexuality, History, and Society).

.Sexuality / Lorraine Dennerstein, Philippe Lehert, Henry Burger, Janet Guthrie // The American Journal of Medicine. -- 2005. -- Vol. 118. -- P. 59--63. (196).

.Sexuality : Psychoanalytic perspectives / edited by Celia Harding. -- Philadelphia : Brunner-Routledge, 2001. -- 214 р.

.Smith G. Sexual Double Standards and Sexually Transmitted Illnesses : Social Rejection and Stigmatization of Women / Gabie Smith ; Kate Mysak ; Stephen Michael // Sex Roles. -- 2008. --№ 58. --P. 391-401.

.Snell W.E. The Sexuality Scale: An instrument to measure sexual-esteem, sexual-depression, and sexual-preoccupation / W. E. Snell, D. Papini // The Journal of Sex. Research. -- 1989. -- Vol. 26, №2. -- P. 256-263.

.Sternberg R. J. A Triangular Theory of Love / Sternberg R.J. // Psychological Review. -- 1986. --№ 93. -- P. 119-135.

.Stiman M. Heterosexual Female and Male Body Image and Body Concept in the Context of Attraction Ideals [Electronic resours]/ M. Stiman, P. Leavy, A. Garland // Electronic Journal of Human Sexuality. --2009. --Vol. 12 ( Oct. 21). -- Mode of access: // http://www.ejhs.org/Volume12/BodyImage.htm. -- Title from a screen.

.Studda J. The historical response to female sexuality [Electronic resours] / John Studda, Anneliese Schwenkhagen // Maturitas -- 2009. -- № 63. -- P. 107--111. -- Mode of access: //www.elsevier.com/locate/maturitas. -- Title from a screen.

.Szondi L. Podrecznic eksperymentalnej diagnostiki popedow / Szondi L. -- Warszawa : ERDA, 1997. -- 269 s.

.The mass marketing of disordered eating and Eating Disorders [Electronic resours] : The social psychology of women, thinness and culture / Sharlene Hesse-Biber, Patricia Leavy, Courtney E. Quinn, Julia Zoino // Women's Studies International Forum Boston College Sociology Departmen. -- 2006. -- Vol. 29. -- P. 208--224. -- Mode of access : //www.elsevier.com/locate/wsif. -- Title from a screen.

.Toates F. An Integrative Theoretical Framework for Understanding Sexual Motivation, Arousal, and Behavior Department of Life Sciences / Frederick Toates ; The Open University // Journal of sex research. -- 2009. -- Vol. 46(2-3). -- P. 168--193.

.Weeks J. History, Desire, and Identities / Weeks J. // Conceiving Sexuality: Approaches to Sex Research in a Postmodern World / ed. by R. Parker, J. Gagnon. New York ; London, 1995. --P. 33-50.

.Wiederman M. W. Women's Body Image Self-Consciousness During Physical Intimacy With a Partner-Statistical Data Included [Electronic resours] / Michael W. Wiederman // Journal of Sex Research Feb. -- 2000. - Feb. -- Mode of access : http://findarticles.com/p/articles/mi_m2372/is_1_37/ai_61636085/pg_14/. -- Title from a screen.

.Women and the Future of the Family / Elizabeth Fox-Genovese ; with responses by Stanley J. Grenz, Mardi Keyes, and Mary Stewart Van Leeuwen. -- New York : Center for Public Justice and Baker Books, 2000. --108 p.

.Young R. M. Locating and relocating psychoanalytic ideas of sexuality/ Sexuality : Psychoanalytic perspectives / Young R. M. ; edited by Celia Harding. -- Philadelphia : Brunner-Routledge, 2001. -- P. 18-34.


Теги: Індивідуально-психологічні особливості жіночої сексуальності  Диссертация  Психология
Просмотров: 6990
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Індивідуально-психологічні особливості жіночої сексуальності
Назад