Інтерв’ю як спосіб збирання інформації

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

КАФЕДРА ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ ТА РЕДАГУВАННЯ

Реферат

на тему: «Інтервю як спосіб збирання інформації»

Робота з дисципліни: «Професійна етика»

Київ-2013

ВСТУП

Журналістика як сфера професійної діяльності має власну методологію і відповідно до мети публікації журналіст може застосовувати такі загальноприйняті методи як інтервю, спостереження та роботу з документами.

Загалом вони доповнюють одне одного, але внаслідок численних досліджень доведено, що інтервю як співпраця з «живим» джерелом інформації частіше застосовується у практичній діяльності: використані для підготовки публікації матеріали не можуть замінити безпосередніх свідчень очевидців або сучасників. Окрім того, спостереження без комунікації з людьми навряд чи стане запорукою створення досконалого матеріалу, навіть за умов наповнення необхідними деталями.

Разом з тим, діалог з компетентним співрозмовником є цінним не лише з точки зору методології, але й як текст за алгоритмом: запитання - відповідь, тобто окремий жанр діалогічної побудови який нині не відіграє такої вагомої ролі в журналістиці, як метод, хоча його питома вага на шпальтах сучасних газет зростає.

Як метод інтервю застосовується і в практиці міжособистісних комунікацій для збору інформації з певною діловою, професійною або особистою метою. Тому знання про інтервю можна отримати зі сфер, далеких від журналістики - психології, соціології та інших академічних дисциплін.

Разом з тим, інтервю в контексті роботи журналіста спрямоване не просто на обмін необхідною інформацією, а й має на меті створення нового інформаційного продукту, зумовлене актуальністю та суспільною значимістю призначеного для публікування матеріалу, тобто для задоволення інформаційних потреб головного, на перший погляд непомітного, учасника комунікації - аудиторії.

РОЗДІЛ 1. КЛАСИФІКАЦІЯ ІНТЕРВЮ

1.1 За місцем проведення

Журналісти дізнаються інформацію від людей в різних ситуаціях, які залежать від різних, часом непередбачуваних обставин. Разом з тим, інтервю можуть проводитись в визначених заздалегідь місцях та в традиційних характерних форматах (прес-конференції, вихід до представників преси, брифінги). Вибір може бути продиктований або ньюзмейкером, або інформаційною службою, яка виступає посередником між обєктами комунікації. В ситуації з посередником необхідно враховувати можливість контролю інформаційного потоку, зокрема дозування даних, особливо якщо це інформація політичного або економічного змісту.

Прес-конференція - це формат колективної зустрічі з персоною-джерелом інформації, за чітко визначених умов, тобто час та місце заздалегідь відомі: найчастіше місцем зустрічі стають інформаційна служба, агентство або спеціально обладнане приміщення в певному громадському центрі з певного інформаційного приводу з метою розповсюдження, пояснення чи спростування певної інформації.

Вихід до преси - формат, схожий на конференцію для надання інформації журналістам про результати заходу (засідання, переговорів тощо), ініціатором якого є ньюзмейкер, але такий формат не планується заздалегідь і ініціатива в ньому належить ньюзмейкеру, який і визначає дозу інформації.

Брифінг - це плановий захід, який проводиться періодично з метою поширення поточної інформації про діяльність організації або компанії.

«Круглий стіл» - інтервю журналіста не з одним, а з декількома учасниками. Це одночасно дуже цікавий і психологічно складний формат проведення заходу, для якого необхідна ретельна стратегічна, психологічна, сценарна підготовка.

Інтервю телефоном - не лише процедура для підготовки журналістських публікацій більшості каналів масової комунікації, але й досить самостійний формат, за умов якого журналіст має можливість швидко та порівняно дешево отримати інформацію безпосередньо з джерела.

Інтервю за допомогою засобів мережі Інтернет - сучасний формат спілкування журналістів та ньюзмейкерів.

1.2 Залежно від мети

Вибір стратегічних планів, характеру попередньої підготовки, а внаслідок цього особливості поведінки журналіста і співрозмовника та технологія проведення бесіди обумовлені метою отримання інформації, і внаслідок цього вирізняють:

Інформаційне інтерв'ю - найбільш застосовуваний вид інтервю, характерний для новин, якийвирізняє динаміка та в той же час шанобливе ставлення до співрозмовника у контексті створення умов для відповідей. Хоча базових питань цілком достатньо для збору фактичних відомостей, журналісти вдаються і до інших питань, уточнюючи або фільтруючи відомості.

Оперативне інтерв'ю - модифікація інформаційного інтервю; коротке новинне повідомлення фахівця, експерта з чітко визначеного приводу. Обов'язкова складова новинних матеріалів друку, інформаційних сюжетів радіо чи телебачення.

Бліц-опитування (англ. - streettalk; лат. - voxpop) - ще один вид інтерв'ю, мета якого - збір різних думок з якогось конкретного, як правило, вузького питання за допомогою постановки однакових, фіксованих питань якомога більшій кількості респондентів, представникам однієї або, навпаки, різних соціальних груп.

Інтерв'ю-розслідування Інтерв'ю - розслідування зумовлене потребою глибинного вивчення якої-небудь події чи проблеми, тому ретельно організовується (тобто з постановкою цілей та попередньою роботою з матеріалами, вивченням в повній мірі всі письмових джерел та усних свідчень), добре продуманою стратегією бесіди і не пов'язано жорстко тимчасовими обмеженнями. Найважливішою ланкою тут є поставлені питання. Однак є необхідність вивчати й комунікаційні елементи - перший контакт, форми невербального спілкування, навик уважно слухати.

Інтерв'ю-портрет (персональне інтерв'ю; «профіль» ) діалог-зображення конкретної людини, інформація про яку становить інтерес для публіки; рідше - «простих людей», які повинні в чомусь себе проявити або бути дуже типовими. Тут велике навантаження припадає на деталі побуту, інтер'єру, одягу, особливості мови героя - все те, що формує індивідуальність і повинно неодмінно постати перед читачем.

Креативне інтерв'ю (частіше - бесіда, діалог) - вид інтерв'ю, в якому журналіст фактично є співавтором, а результатом, який утворюється в такому випадку - інформаційний продукт, який стає набутком мистецтва за умови великого професійного досвіду, творчої репутації журналіста та правильного вибору співрозмовника, за допомогою якого в силу його здібностей, вчинків чи соціального стану журналісту вдасться вийти на глибокий рівень узагальнень, побачити в проблемі драму, а в персональній долі - загальнолюдський початок.

РОЗДІЛ 2. ІНТЕРВЮ ЯК ПРОЦЕС

2.1 Підготовка

Протягом початкової стадії (до початку проведення бесіди) здійснюється:

розробка плану інтерв'ю відповідно до визначених цілей шляхом наведення аргументів, які б підтверджували доцільність проведення інтерв'ю та утверджували ідею його необхідності;

огляд та вивчення інформаційних ресурсів - проводиться або за наявності часу, або за необхідності продемонструвати певний рівень знань з метою справити позитивне враження на співрозмовника;

перший контакт із співрозмовником - визначення часу і місця зустрічі;

розрахунок можливих ризиків;

вибір стратегії бесіди та характеру питань.

2.2 Принципи проведення

інтервю принцип конференція журналістика

У найзагальнішому значенні інтерв'ю - це розмова двох людей з метою отримання нової інформації у формі "запитання-відповідь". Формула успіху зосереджується в тому, наскільки професійно питання поставлені і настільки якісно на відповідають на них.

Проте інтерв'ю не виражає лише навик запитувати. Як і будь-який інший акт процесу міжособистісної комунікації, воно зумовлює необхідність зосередити увагу на інших, не менш важливих вербальних компонентах. З чого розмова двох людей починається? Зі слів привітання. Потім комуніканти, особливо якщо це перша зустріч, встановлюють взаємний контакт. Цей етап обмежується обміном люб'язностями або розмовами нейтрального характеру. Існують, однак, й інші способи, від вибору яких залежить успішний результат інтерв'ю. Основні правила початку інтерв'ю:

Намагайтеся зменшити вплив всіх можливих бар'єрів, які можуть заважати спілкуванню. Пильно спостерігайте за співрозмовником і, якщо зрозуміло, що певний дискомфорт прибрати не вдається,відразу переходьте до інтерв'ю.

Дотримуйтесь нейтральних, приємних для співрозмовника тем, які не торкаються таких потенційно провокативних сфер як міжнаціональні відносини, релігійні переконання, політичні погляди, доходи і т.п.

Знайдіть спільну мову за допомогою визначення спільного для Вас.

Уникайте фокусування розмови на власній персоні, а натомість намагайтеся якомога більше слухати співрозмовника.

Проявити інтерес до обстановки, але уникайте критичних зауважень і порад з цього приводу.

Жарти, анекдоти можуть бути доречними лише в тому випадку, якщо ви впевнені у власному смаку і почутті міри. Якщо ваш співрозмовник не має почуття гумору, результат буде зворотнім.

Створити позитивне враження допомагають компліменти. Проте треба уникати надмірного та нещирого захоплення - зазвичай це помітно неозброєним оком. Надавайте перевагу стриманій, помірній похвалі.

Згодом дуже важливо знайти правильний вектор розвитку бесіди, тобто вибудувати її так, щоб хід думок була зрозумілий для співрозмовника, а в уявному хаосі питань і відповідей порядок питань був підпорядкований головній цілі інтерв'ю та не обривався на півслові. Навряд чи можливо передбачити слова співрозмовника в кінці бесіди, проте досвідчений інтерв'юер завершить її на потрібній ноті за допомогою останніх уточнюючих питань, ну і, звичайно, ритуальних слів прощання.

ВИСНОВКИ

Інтервю - це метод отримання інформації з першоджерел, який характеризується очевидними перевагами поряд з іншими.

Часто використання певного формату та виду інтервю передбачити неможливо внаслідок особливостей умов, за яких це інтервю проводиться. Проте, існують певні системи класифікації, корисні для аналізу та характеристики особливостей самого методу та його різновидів. У цій роботі подано класифікації лише за місцем проведення та за визначеною журналістом метою, хоча існують й інші.

Інтервю - це не просто метод, а й процес, який складається з підготовки, проведення та завершення. У цій роботі розглядаються саме етап підготовки та проведення, адже їхня роль є вирішальною. Журналіст має приділити достатньо уваги кожному етапу, враховуючи, що від правильності обраної поведінки або допущених помилок залежить не лише його репутація, а й засобу масової інформації, інтереси якого він представляє.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Михайлин І.Л. Основи журналістики. Підручник. 5-те вид. перероб. та доп. - К.: Центр учбової літератури, 2011 - с. 329 - 341.

2. Вайшенберг З. Новинна журналістика: Навчальний посібник / За загал. ред. В.Ф. Іванова. - К.: Академія Української Преси, 2011. - 262 с.

. Іванов В.Ф., Сердюк В.Є. Журналістська етика / Передм. В.П. Мостового: Підручник. - К.: Вища шк., 2006.

. Мария Лукина. Технология інтервю. Учебное пособие для вузов - М.: Аспект Пресс, 2003 с. 15-38.