Різноманіття водоростей планктону піщаних кар'єрів м. Житомира

ЗМІСТ


Вступ

Розділ 1. Методи та матеріали досліджень

.1 Об?єкт та методи досліджень

1.2 Основні аспекти охорони праці при виконанні дипломної роботи

Розділ 2. Історія вивчення фітопланктону антропогенно створених водних об?єктів

2.1 Антропогенно створені водні об?єкти

2.2 Водна Рамкова Директива Європейського Союзу (ВРД ЄС)

2.3 Різноманіття фітопланктону та чинники, які його обумовлюють

2.4 Заходи щодо охорони водних ресурсів

Розділ 3. Особливості формування та функціонування фітопланктону кар?єрів Слобідський та Селецький.

3.1 Таксономічний склад фітопланктону кар?єрів Слобідський та Селецький

.2 Еколого-географічна характеристика фітопланктону досліджуваних водних екосистем

.3 Кількісні показники розвитку водоростей кар?єрів Слобідський та Селецький

Розділ 4. Використання результатів бакалаврської роботи в закладах освіти

?-?? рівнів акредитації

Висновки

Список використаної літератури

Додатки


ВСТУП


АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ: водоростеві угруповання відіграють провідну роль у прісноводних екосистемах, де становлять значну частину біомаси планктону. Вони тісно пов'язані різноманітними за своєю природою біоценотичними зв'язками з іншими організмами, беруть участь у процесах самоочищення природних вод. Крім того, в умовах посилення антропогенного впливу на довкілля, досліджувані гідробіонти набувають особливого значення як біоіндикатори в екологічному моніторингу та біотестуванні. У зв'язку з цим виникає необхідність їх всебічного вивчення. Водоростеві угруповання як первинна ланка трофічних сіток та індикатор природних і антропогенних впливів на водні екосистеми - важливий і невід'ємний компонент сучасних гідроекологічних досліджень.

Дослідження формування та функціонування автотрофної компоненти антропогенно створених водойм мають незаперечне теоретичне і прикладне значення для розробки принципів використання біопродукційного потенціал штучних водних екосистем та питань біоіндикації, а також можуть слугувати науковою основою планування водогосподарських заходів, рекомендацій щодо рекреації [19].

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ: встановити особливості структурно-функціональної організації водоростевих угруповань кар'єрів Слобідський та Селецький (м. Житомир).

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

) дослідити таксономічний склад планктонних водоростей карєрів Слобідський та Селецький;

) представити флористичне зведення планктонних водоростей карєрів Слобідський та Селецький, навести їх частоту трапляння, динаміку чисельності та біомаси водоростевих угруповань планктону карєрів;

) дати еколого-географічну характеристику водоростевих угруповань карєрів Слобідський та Селецький;

) зробити оцінку якості води карєрів за видами - показниками сапробності.

Ретроспективний аналіз показав, що на сьогодні відсутні задовільні відомості щодо формування та функціонування водоростевих угруповань кар'єрів. Створені в середині минулого століття піщані кар'єри Слобідський та Селецький останнім часом переважно виконують рекреаційну функцію.

ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ: фітопланктон кар'єрів Слобідський та Селецький (м. Житомир).

ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ: особливості структури та функціонування фітопланктону піщаних карєрів Слобідський та Селецький.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ: використано методи відбору і опрацювання альгологічних проб, визначення таксономічного складу водоростей. Проби відбирали та опрацьовували загальноприйнятими методами. Флористичний аналіз проведено з урахуванням останніх флористичних зведень.

НАУКОВА НОВИЗНА ДОСЛІДЖЕННЯ: полягає в тому, що вперше отримані дані щодо таксономічного складу водоростей досліджуваних водних обєктів, екологічної та біогеографічної характеристик, частоти трапляння, інформаційного різноманіття, чисельності, біомаси, а також просторової динаміки та часового розподілу цих показників. Крім того виявлено вперше для українського Полісся наступні види водоростей: Amphora mongolica Qstrup., Chromulina commutata Pasch., Chrysococcus elegans (Dolf.) Bour., Fernandinella alpina Chod., Fragilaria nanana L.-B., Nitzchia angularis W. Sm., Nitzchia linearis var. tenuis (W. Sm.) Grun. in Cl. Et Grun., Nitzchia pussila Grun., Tetrachlorella alternans (G. Sm.) Korsch., Tetradesmus cumbricus G. S. West., Tetraedron minimum (A. Br.) Hansg., Trachelomonas abrupta var. arcuata (playf.) Delf., Trachelomonas matvienkoi Popova.

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ: дані, які були отримані в результаті наших досліджень, є суттєвим доповненням щодо флори водоростей водних обєктів Центрального Полісся.

Створена електронна база даних за структурно-функціональними показниками розвитку водоростевих угруповань планктону Слобідського та Селецького карєрів у форматі Microsoft Excel 2003 за період з 2009 по 2010 рр.

Ретроспективний аналіз показав, що до початку наших досліджень відсутні відомості щодо різноманіття водоростевих угруповань карєрів Слобідський та Селецький.

Встановлені закономірності відгуку водоростевих угруповань водних екосистем на вплив природних та антропогенних чинників є підставою для використання біоіндикаційних можливостей альгофлори для оцінки якості водного середовища, збереження та відтворення його біорізноманіття, і можуть слугувати науковою основою планування водогосподарських заходів, рекомендацій щодо розвитку рибництва та рекреації.

Матеріали дипломної роботи можуть бути використані при викладанні біології у школі.

АПРОБАЦІЯ РОБОТИ: результати роботи «Різноманіття планктону піщаних ка?єрів м. Житомира» доповідалися на засіданні кафедри ботаніки протокол №11 від 25 квітня 2012 р. та на засіданнях проблемної групи.

СТРУКТУРА ТА ОБСЯГ РОБОТИ: робота складається зі вступу, основної частини - чотирьох розділів, висновків, списку літератури, який містить 26 джерел та додатків. Обсяг роботи становить 68 сторінок, містить 8 таблиць. Додатки розміщені на сторінці 53, містять 1 таблицю та 10 рисунків.


РОЗДІЛ 1. МЕТОДИ ТА МАТЕРІАЛИ ДОСЛІДЖЕННЯ


1.1 ОБ?ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ


ОБЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ: фітопланктон карєрів Слобідський та Селецький.

Піщані карєри Слобідський та Селецький - штучно створені водні обєкти, що знаходяться на околиці м. Житомира, створені в середині минулого століття, на сьогодні переважно виконують рекреаційну функцію.

Досліджуваний карєр Слобідський розташований посеред хвойного лісу, і до початку створення даного карєру на його місці також росли хвойні дерева. Потім Житомирським заводом силікатних виробів на цьому місці був виритий піщаний карєр, з якого добували пісок. Досліджуваний карєр Слобідський розташований поблизу очисних споруд. Він також був створений для добування піску. З цього піску завод виготовляв вогнетривку цеглу. Після затоплення виконують рекреаційну функцію.

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ: використано методи відбору і опрацювання альгологічних проб, визначення таксономічного складу водоростей. Дослідження проводилися в весняно-осінній сезон у продовж 2009-2010 рр. на 4-х стаціонарних станціях, розташованих на карєрах Слобідський та Селецький в м. Житомирі. За період дослідження було відібрано і оброблено 108 альгологічних проб з карєрів Слобідського та Селецький. На зазначених станціях відбиралися проби фітопланктону для визначення його структурно-функціональних характеристик. Для обліку чисельності водоростей застосовували камеру Нажотта обємом 0,02 см3 та світловий мікроскоп [195]. Температуру води визначали з допомогою водного ртутного термометра, умовну прозорість води виражали в метрах до глибини зникнення з поля зору білого стандартного диска Секкі під час спостережень, проведених опівдні з тіньової сторони. Глибину вимірювали примірочним лотом і виражали в метрах.

Відібрані проби фіксували, згущували та камерально опрацьовували загальновідомими методами [26]. Флористичне зведення фітопланктону карєрів Слобідський та Селецький подано з урахуванням [25]. Біомасу водоростей визначали лічильно-обємним методом [22]. Частоту трапляння видів розраховували у процентах від загального числа проб, індекс середньої частоти трапляння видів та флористичний індекс - згідно [5].

Біотопічну приуроченість та географічне поширення водоростей визначали згідно з прийнятою альгологами системою для континентальних водойм [9], галобність - за системою Кольбе, [21], відношення до рН - за шкалою Хустедта в інтерпретації М. М. Давидової (1985). Індикаторна значущість видів-показників сапробності встановлена згідно [24]. Статистичну обробку отриманих даних здійснювали за стандартними методиками [12].

Для кількісного аналізу проводили розрахунок чисельності клітин на 1 дм3 води за формулою:


, де


N - кількість водоростей в 1 дм3 води досліджуваної водойми;- коефіцієнт, що показує у скільки разів обєм використаної камери менше 1 см3;- кількість клітин водоростей, визначених на проглянутих доріжках лічильної камери;

А - кількість доріжок лічильної камери;

а - кількість доріжок, де виконувався підрахунок водоростей;- початковий обєм відібраної проби (см3).- обєм концентрованої проби (см3) [26].

Біомасу фітопланктону визначали лічильно-обємним методом, згідно якого біомасу кожного виду вираховували множенням його чисельності в кожній конкретній пробі на обєм клітини.

Чисельність фітопланктону підраховано та представлено в тис. кл/дм3 або в млн. кл/дм3, біомасу - в г/м3.

Для оцінки інформаційного різноманіття (за біомасою та чисельністю) розраховували індекс Шеннона H:


де


ni - оцінка «значимості» i-го виду, тобто чисельність або біомаса i-го виду;- загальна оцінка «значимості», тобто загальна чисельність або біомаса фітопланктону;- кількість видів та внутрішньовидових таксонів [26].

Частоту трапляння видів розраховували у процентах від загального числа проб за формулою:


F = 100 ? p / P, де


p - кількість проб, у яких знайдено даний таксон,- загальна кількість проб [24].

Також визначали індекс середньої частоти трапляння видів:


де


n1… ni - частота трапляння,- число таксонів [24].

Для встановлення ролі відділів у формуванні біологічного різноманіття в залежності від частоти трапляння видових та внутрішньовидових таксонів, які формують їх склад, визначали флористичний індекс Fsрp:


де


n1… ni - частота трапляння таксонів відділу,… nj - частота трапляння усіх таксонів угруповання [24].

Показниками рясності за чисельністю (ПРN) та за біомасою (ПРB) вважали відношення сумарної чисельності чи біомаси даної водорості до загальної чисельності (біомаси) фітопланктону у всіх пробах. Під середньопопуляційною чисельністю (біомасою) розуміли відношення сумарної чисельності (біомаси) водорості до числа проб, в яких вона була відмічена [91]. Домінуючими вважали види, біомаса яких дорівнювала або перевищувала 10% біомаси фітопланктону проби. В якості субдомінантів виділяли види, біомаса яких була не меншою 5% від загальної [26].


.2 ОСНОВНІ АСПЕКТИ ОХОРОНИ ПРАЦІ ПРИ ВИКОНАННІ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ


Під час виконання даної дипломної роботи я дотримувалася вимог інструкції з техніки безпеки. Інструкція включає такі вимоги:

.Роботу з мікроскопом починати лише з дозволу наукового керівника.

2.Починаючи роботу з мікроскопом, звільнити стіл від усього зайвого, а всі потрібні для заняття предмети розмістити праворуч від мікроскопа.

.Перед початком роботи вибрати місце подалі від прямого сонячного світла і встановлюють мікроскоп перед собою так, щоб було зручно дивитися в окуляр.

.Не можна розбирати мікроскоп.

5.При виконанні практичної частини встановити бінокуляр штативом до себе на відстані 5-10 см від краю столу, предметним столиком від себе. В отвір предметного столика направляти дзеркалом світло. Помістити приготований препарат на предметний столик і закріпити предметне скло затискачами.

6.Поставити в робоче положення обєктив малого збільшення. Для цього повернути револьвер до тих пір, доки потрібний обєктив не займе серединне положення по відношенню до тубуса і предметного столика. Коли обєктив займе серединне положення, в револьвері відчувається легке клацання і обєктив фіксується. Запамятайте, що вивчення будь-якого обєкту починається з малого збільшення.

.Підняти за допомогою макрометричного гвинта обєктив над столиком на висоту приблизно 0,5 см.

.Дивлячись в окуляр (лівим оком!), покрутити дзеркало в різних напрямках до тих пір, поки поле зору не буде освітлене яскраво і рівномірно.

.Покласти на предметний столик препарат так, щоб обєкт знаходився в центрі отвору предметного столика.

.Далі, під контролем зору, повільно опустити тубус за допомогою макрометричного гвинта, щоб обєктив знаходився на відстані 2 мм від препарату.

.Дивитись в окуляр і, одночасно, повільно піднімати тубус до тих пір, поки в полі зору не зявиться зображення обєкта.

.Для того, щоб перейти до розгляду обєкта при великому збільшенні мікроскопу, перш за все необхідно відцентрувати препарат, тобто розташувати обєкт у центрі поля зору. Якщо обєкт не буде центрований, то при великому збільшенні він може залишитися поза полем зору.

.Рухаючи револьвер, перевести у робоче положення обєктив великого збільшення.

.Опустити тубус, під контролем ока (дивитися, як опускається тубус не в окуляр, а збоку), майже до зіткнення з препаратом.

.Потім, дивлячись в окуляр, повільно піднімати тубус, доки в полі зору не зявиться зображення.

.Для тонкого фокусування використовувати мікрометричний гвинт.

17.При роботі з бінокуляром робити перерви при перевтомі зору.

.Потрібно берегти лінзи, протирати їх серветкою.

19.Після роботи бінокуляр прибрати у футляр.

20.По завершенню роботи прибрати робоче місце.

.Під час роботи в аудиторії забороняється відкривати електрощиток і самостійно проводити будь-який ремонт електроприладів та електропроводки. В разі відхилень в роботі електромережі негайно повідомити наукового керівника. Категорично забороняється при включенні електроприладів торкатись пальцями до металевих оголених частин електровилок чи гнізд розеток.

.У випадку враження електричним струмом потрібно прийняти відповідні міри і викликати лікаря.

.Надання першої допомоги потерпілому залежить у більшості випадків від швидкості відєднання його від елементів, що проводять струм (відключити елементи, які проводять струм від електромережі), і від швидкості виконання заходів штучного дихання.

.При роботі з концентрованими кислотами, лугами не слід відсмоктувати рідину в піпетку ротом - користуватися грушою або дозатором.

.Під час надання першої допомоги необхідно:

а) звільнити потерпілого від одягу, що заважає йому;

б) забезпечити доступ свіжого повітря;

в) звільнити приміщення від стороніх осіб;

г) швидко, не гаячи часу, відкрити рот потерпілому;

д) якщо язик глибоко запав, його треба витягнути, вихопивши його носовою хусточкою;

е) після цього потрібно провести штучне дихання, не припиняючи його до приходу лікаря.


РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ФІТОПЛАНКТОНУ АНТРОПОГЕННО СТВОРЕНИХ ВОДОЙМ


2.1 АНТРОПОГЕННО СТВОРЕНІ ВОДОЙМИ


Озерами називають природні водойми, які являють собою западини на земній поверхні різної величини і форми, заповнені водою, постійний поступальний рух якої в певному напрямі в межах улоговини або відсутній, або уповільнений. Отже, озера належать до водойм з уповільненим водообміном відрізняються від річок неоднорідністю водної маси. Водоймами з уповільненим водообміном є також штучні водойми водосховища [13].

Озера антропогенного походження - це водосховища і ставки, штучно створені на річках, а також заповнені водою старі вироблені карєри, соляні шахти тощо. На відміну від природних озер, водосховища мають режим, проміжний між режимом озера та річкового потоку. В них досить чітко виражені односторонні течії, активний водообмін між її окремими шарами води.

Водосховище - це штучна водойма, створена для накопичення, збереження та подальшого використання води, регулювання стоку річки. Невеликі водосховища, площа яких не перевищте 1 км2, називаються ставками. Кана?л - штучне русло (водовід) з безнапірним рухом. Влаштовується зазвичай в ґрунті, створюється для дренажу, іригації або навігації. Штучне річище створюють для судноплавного сполучення водоймищ, осушування боліт, відводу або стоку води.

Кар'є?р - сукупність відкритих гірничих виробок, призначених для розробки родовища корисних копалин. Відкриті гірничі роботи відомі з епохи палеоліту. Перші кар'є?ри великі, з'явилися у зв'язку з будівництвом у Древньому Єгипті пірамід. Пізніше в античному світі у великих масштабах добувався мармур. Розширення області застосування відкритого способу розробки за допомогою кар'є?ру стримувалося аж до початку ХХ ст. відсутністю високопродуктивних машин для виймання і переміщення великих обсягів розкривних порід [13].

Робоча зона кар'є?ру - сукупність робочих (розкривних та добувних) уступів, на яких виконуються роботи з підготовки та виймання гірських порід. Положення кар'є?ру визначається на розрізі кутом нахилу робочого борту кар'єру і висотними відмітками верхнього та нижнього робочих горизонтів; у плані - протяжністю фронту робіт на робочих уступах. При розробці горизонтальних і пологих родовищ малої та середньої потужності висотне положення кар'єру залишається незмінним; при розробці похилих і крутих родовищ, а також потужних ізометричних покладів робоча зона поступово знижується разом зі збільшенням глибини кар'єру [13].


.2 ВОДНА РАМКОВА ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ (ВРД ЄС)


Перспективи інтеграції України у Європейський Союз зумовлюють нагальну необхідність адаптації використовуваних в Україні методів оцінки екологічного стану різнотипних водних обєктів міст відповідно до Водної Рамкової Директиви 2000/60/ЄС (ВРД).

грудня 2000 року є видатною датою в історії водної політики Європейського Союзу. У цей день в офіційному журналі Європейського Союзу була опублікована і відповідно набула чинності Водна Рамкова Директива (Директива 2000/60/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2000 року, яка встановлює рамки для дій Співтовариства у сфері водної політики), надалі ВРД.

Ця директива є результатом більше, ніж як пятирічного процесу дискусій та переговорів між експертами та науковцями з багатьох дисциплін, представників усіх зацікавлених сторін та політиків. Процес вилився у широку угоду стосовно ключових принципів із сучасного водного менеджменту, яка в свою чергу сформувала основи ВРД.

Директива встановлює рамкові вимоги щодо захисту всіх видів вод, включаючи поверхневі води суходолу, транзитні та приберегові, а також підземні води. Ці вимоги полягають у наступному:

·Запобігання подальшому погіршенню, захист та покращення стану водних ресурсів.

·Стимулювання відтворювального використання води.

·Покращення водних екосистем завдяки діям та діяльності, які спрямовані на постійне зменшення скидів води, що містить у собі пріоритетні речовини, а також на припинення скидів води, що містить у собі пріоритетні небезпечні речовини.

·Забезпечення поступового зменшення забруднення підземних вод та запобігання їхньому забрудненню у майбутньому.

·Зменшення негативного впливу повеней і засух.

Головною метою ВРД є запобігання погіршенню стану всіх поверхневих водних обєктів з метою досягнення ними «доброго» стану до 2015 року. Це стосується штучних та істотно змінених водних обєктів, з різницею, що до них висувається вимога досягнення «доброго» екологічного потенціалу.

Для поверхневих вод «добрий стан» визначається «добрим» екологічним станом та «добрим» хімічним станом. У свою чергу екологічний стан визначається елементами біологічної якості разом із гідроморфологічними та фізико-хімічними елементами. За орієнтир приймаються референційні умови, які по суті є умовами «недоторканого» стану, або стану «незначного» впливу людської діяльності [27].


2.3 РІЗНОМАНІТТЯ ФІТОПЛАНКТОНУ ТА ЧИННИКИ, ЯКІ ЙОГО ОБУМОВЛЮЮТЬ


Встановлено, що водоростеві угруповання планктону можуть використовуватися в якості індикаторів забруднення води згідно Водної Рамкової Директиви 2000/60/ЄС (ВРД).

Фітопланктон представлений водоростями різних систематичних груп. Розрізняють фітопланктон морів, солонуватих і прісних вод. Морський фітопланктон складається переважно з діатомових, динофітових, криптофітових та інших водоростей. Вони населяють товщу морської води до глибин 50-100 м. Саме на такі глибини проникає сонячна радіація, і в автотрофних організмах тут можуть протікати процеси фотосинтезу.

У прісноводному фітопланктоні основними компонентами є діатомові, синьозелені та зелені водорості. До його складу входять також представники золотистих, евгленофітових, динофітових, жовтозелених та інших відділів водоростей. Він поширений до глибин 20-40 м. На формування фітопланктону істотно впливає гідрологічний і гідрохімічний режими водних об'єктів, освітленість води та інші чинники [16].

Фітопланктон відіграє важливу роль у формуванні якості води і біопродуктивності водойм. Він є джерелом утворення первинної продукції та внутрішньоводоймного поповнення розчиненого кисню. При масовому розвитку фітопланктону («цвітінні» води) після його відмирання може різко погіршуватися якість води (самозабруднення водойм). Організми фітопланктону є індикаторами (показниками) при екологічній оцінці якості води.

На теперішній час водоростям відводять важливу роль у вирішенні ряду глобальних проблем, що хвилюють все людство: продовольчої, охорони навколишнього середовища, енергетичної, освоєнні космічного простору та інші. Їм належить основна роль в утворенні вільного кисню і органічних речовин у воді; беручи участь в процесах кругообігу речовин в природі, вони є активними агентами самоочищення водоймищ, очищають середовище від радіоізотопів, солей важких металів; важлива роль водоростей в якості індикаторних організмів при розробці методів екологічного моніторингу.

Водорості, будучи автотрофами, складають основу трофічної піраміди у водних екосистемах і, отже, першими беруть участь в утилізації трофічного базису екосистеми, споживаючи для побудови органічної речовини біогенні сполуки нітрогену і фосфору. Інтенсивність біогенного навантаження відбивається не лише у масовій вегетації водоростей, але також і на їх видовому складі. Саме ці характеристики - зміна чисельності і видового складу фітопланктону при зміні трофічної бази в просторі і в часі - використовуються при інтегральній оцінці результатів природних і антропогенних процесів, що протікають у водних екосистемах [16].


2.4 ЗАХОДИ ЩОДО ОХОРОНИ ВОДНИХ ОБЄКТІВ


Слід відзначити, що добрий екологічний стан того чи іншого водного обєкту буде досягнуто тоді, коли відхилення від рефенційних умов є незначним, або відсутнє взагалі. Оскільки більшість водних обєктів України та Європи все ж таки зазнала певних змін, то досягнення ними «доброго» стану можливо лише завдяки знов-таки антропогенному втручанню - природоохоронним заходам.

Використання водних ресурсів, як і інших видів природних ресурсів, неминуче спричиняється як до позитивних, так і негативних наслідків. У міру розвитку цивілізації використання води неухильно збільшувалось. Такі дії не завжди бувають достатньо чистими, вони обумовлюють зміни якості вод, або забруднення їх, що і є одним із проявів негативного впливу людини на водні ресурси і основною причиною якісного виснаження останніх .

Під забрудненням розуміють насичення вод такими речовинами і в таких кількостях, які погіршують якість води й спричинюють різні негативні наслідки. 3 точки зору господарського використання водні об'єкти вважаються забрудненими, якщо вони стали частково або повністю непридатними хоч би для одного з видів водокористування. Крім забруднення, водні об'єкти можуть засмічуватися [13].

Під засміченням розуміють потрапляння у водотоки і водойми сторонніх, нерозчинних предметів (наприклад, шлаку, металолому, будівельного сміття тощо), які не змінюють якості води.

Під виснаженням вод розуміють зменшення придатної для використання води у водному об'єкті, яке обумовлене господарською діяльністю і має стійку направленість.

Щодо досліджуваних антропогенно створених кар?єрів Слобідського та Селецького, то вони уже 30 років використовуються людьми в літній період в рекреаційних цілях та аматорського вилову риби.

Під охороною водних ресурсів розуміють сукупність організаційних, технологічних, економічних і правових заходів, направлених на запобігання, обмеження й усунення забруднення, засмічення водних ресурсів із метою задоволення оптимальних потреб населення і народного господарства у воді нормативної якості [13].

Заходи щодо охорони водних ресурсів поділяються на профілактичні (направлені на недопущення (або обмеження) появи нових джерел забруднення, засмічення вод) та практичні (направлені на усунення несприятливого впливу господарської діяльності на стан вод). До профілактичних заходів відносяться: розробка схем комплексного використання й охорони водних ресурсів; екологічна експертиза проектів будівництва і реконструкції об'єктів, які впливають на кількісний та якісний стан вод; нормування водоспоживання і водовідведення; видача дозволів на спеціальне водокористування; забезпечення введення в експлуатацію водоохоронних споруд одночасово з уведенням основних виробничих об'єктів. До практичних заходів відносяться: застосування різного роду санкцій (відповідно до чинного законодавства) за забруднення.

Водоохоронні та інші заходи, які проводяться в Україні і направлені на раціональне використання водних ресурсів, мають своєю кінцевою метою не тільки охорону водних ресурсів від кількісного і якісного виснаження, але й відтворення їх. Під відтворенням водних ресурсів розуміють не абсолютне збільшення кількості води на земній кулі, а збільшення в межах країни об'єму і якості водних ресурсів, які доступні і найбільш зручні для використання. Охорона водних ресурсів від забруднення повинна здійснюватись у комплексі з охороною атмосфери, ґрунтового покриву, рослинного і тваринного світу, тобто охороною всього навколишнього середовища.

Охорона водних ресурсів, як і охорона природи в цілому, є справою честі кожного громадянина України. Лише спільними зусиллями державній органів і громадськості можна зберегти нашу природу для майбутніх поколінь [13].

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІТОПЛАНКТОНУ КАР?ЄРІВ СЛОБІДСЬКИЙ ТА СЕЛЕЦЬКИЙ


.1 ТАКСОНОМІЧНИЙ СКЛАД ФІТОПЛАНКТОНУ КАР?ЄРІВ СЛОБІДСЬКИЙ ТА СЕЛЕЦЬКИЙ


Видовий склад водоростей є чутливим індикатором умов існування, який відображає особливості генезису, ступінь антропогенного впливу та рівень продуктивності водойм різного типу [11].

За період дослідження у фітопланктоні Слобідського карєру було ідентифіковано 101 вид водоростей, представлених 112 внутрішньовидовими таксонами, включно з тими, що містять номенклатурний тип виду. Фітопланктон карєру Слобідського формували водорості з 7 відділів (Рис. Б.1): Cyanoprocaryota - 10 видів водоростей (10 внутрішньовидових таксонів включно з номенклатурним типом виду), що становить 8,8% від їх загального числа, Streptophyta - 9 (9) - 8%, Euglenophyta - 11 (16) - 14%, Dinophyta - 3 (3) - 2,6%, Chrysophyta - 2 (2) 1,8%, Bacillariophyta - 29 (34 ) - 30%, Chlorophyta - 37 (38) - 34,5% відповідно (табл. 1).

За період дослідження у фітопланктоні Селецького карєру було ідентифіковано 68 видів водоростей, представлених 78 внутрішньовидовими таксонами, включно з тими, що містять номенклатурний тип виду.

Фітопланктон карєру Селецького формували водорості з 7 відділів (Рис. Б.2): Cyanoprocaryota - 6 видів водоростей (6 внутрішньовидових таксонів включно з номенклатурним типом виду), що становить 7,6% від їх загального числа, Streptophyta - 6 (6) - 7,6%, Euglenophyta - 5 (9) - 11,5%, Dinophyta - 2 (2) - 2,5%, Chrysophyta - 2 (2) - 2,5%, Bacillariophyta - 21 (26), Chlorophyta - 26 (27) - 34,6% відповідно (табл. 2).


Таблиця 1

Таксономічний спектр водоростевих угруповань планктону карєру Слобідський (2009-2010 р.)

Відділчисло таксонів, од.вид (в.в.т.)Родовий коефіцієнтКласПорядокРодинаРідCyanoprocaryota237910 (10)1,1Euglenophyta122311 (16)5,3Chrysophyta11222 (2)1Bacillariophyta38101529 (34)2,3Dinophyta11113 (3)1Chlorophyta37132437 (38)1,6Streptophyta11269 (9)1,5Всього12233759101 (112)1,9

Таблиця 2

Таксономічний спектр водоростевих угруповань планктону карєру Селецький (2009-2010 р. р.)

Відділчисло таксонів, од.вид (в.в.т.)Родовий коефіцієнтКласПорядокРодинаРідCyanoprocaryota22456 (6)1,2Euglenophyta11115 (9)9Chrysophyta11222 (2)1Bacillariophyta3881421 (26)1,8Dinophyta11112 (2)2Chlorophyta37101626 (27)1,6Streptophyta11256 (6)1,2Всього1221284468 (78)2,5

Найбільше число таксонів у відділі Chlorophyta кар?єру Слобідський нараховував клас Chlorophyceae, який нараховував 26 видів, представлених 27 внутрішньовидовими таксонами включно з номенклатурним типом виду, що складає 71% від їх загального числа, Trebouxiophyceae- 8 (8) - 21%, Ulvophyceae - 3 (3) - 8%.

У відділі Bacillariophyta найвищим видовим різноманіттям характеризувався клас Bacillariophyceae - 17 (21) - 66%, Flagilariophyceae - 7 (8) - 23%, Meridiophyceae - 4 (4) - 11%. У відділі Cyanoprocaryota переважав клас Cyanophyceae - 7 (7) - 70%, Hormogoniophyceae - 3 (3) - 30%.

Відділи Euglenophyta, Dinophyta, Streptophyta та Chrysophyta представлені одним класом.

Провідними порядками були: Sphaeropleales (частка видів та внутрішньовидових таксонів складала 18%), Euglenales (13%), Desmidiales (8%), Bacillariales (7%), Naviculales (7%), Fragilariales (7%), Chlorellales (6%), Chroococcales (6%).

Провідними родинами були: Euglenaceae (13,3%), Scenedesmaceae (8,8%), Bacillariaceae (7%), Flagilariaceae (7%), Chlamydomonadaceae (4,4%), Desmidiaceae (4,4%), Oocystaceae (3,5%), Stephanodiscaceae (3,5%), Characiaceae (3,5).

Родовий коефіцієнт, розрахований для карєру Слобідський складає 1,9 (див. табл. 1). Порівняння значень родового коефіцієнта, розрахованого для різних відділів показало максимальне насичення родів видами для евгленових, динофітових, діатомових та стрептофітових водоростей.

Невеликий родовий коефіцієнт інших відділів можна пояснити наявністю значної кількості маловидових родів.

Найбільше число таксонів у відділі Chlorophyta к. Селецького нараховував клас Chlorophyceae, який нараховував 19 видів, представлених 20 внутрішньовидовими таксонами включно з номенклатурним типом виду, що складає 74% від їх загального числа, Trebouxiophyceae - 5 (5) - 18,5%, Ulvophyceae - 2 (2) - 7%.

У відділі Bacillariophyta найвищим видовим різноманіттям характеризувався клас Bacillariophyceae - 11 (15) - 57%, Flagilariophyceae - 6 (7) - 27%, Meridiophyceae - 4 (4) - 15%. У відділі Cyanoprocaryota переважав клас Cyanophyceae - 5 (5) - 83%, Hormogoniophyceae - 1 (1) - 16%.

Відділи Euglenophyta, Dinophyta, Streptophyta та Chrysophyta представлені одним класом.

Щодо карєру Селецький, то в ньому провідними порядками були: Sphaeropleales (частка видів та внутрішньовидових таксонів складала 17%), Euglenales (11,5%), Bacillariales (9%), Fragilariales (9%), Desmidiales (7,6%), Chroococcales (6,4%), Chlorellales (6,4%).

Провідними родинами були: Euglenaceae (11,5%), Scenedesmaceae (11,5%), Bacillariaceae (9%), Flagilariaceae (9%), Chlamydomonadaceae (5%), Desmidiaceae (5%), Stephanodiscaceae (5%).

Родовий коефіцієнт, розрахований для карєру Селецький складає 2,5 (див. табл. 2). Порівняння значень родового коефіцієнта, розрахованого для різних відділів показало максимальне насичення родів видами для евгленових, динофітових, діатомових та зелених водоростей.

Влітку фітопланктон карєру Слобідський формували 64 види водоростей представлених 67 внутрішньовидовими таксонами. Найбільшою рясністю характеризувався склад водоростей із відділу Chlorophyta - 20 (20) видів і внутрішньовидових таксонів включно з номенклатурним типом виду, що становить 28,8%, Bacillariophyta - 18 (19) - 28,8%, Euglenophyta - 7 (9) - 11,5%, Cyanoprocaryota - 7 (7) - 10%, Streptophyta - 7 (7) - 10%, Dinophyta - 3 (3) - 4,5%, Chrysophyta - 2 (2) - 3%.

В осінній період було ідентифіковано 58 видів ( 62 внутрішньовидовими таксонами) водоростей. Із них у відділі Bacillariophyta - 14 (16) - 25%, Chlorophyta було визначено 25 видів (26 внутрішньовидових таксонів) водоростей - 41%, Euglenophyta - 6 (7) - 11%, Streptophyta - 7 (7) - 11%, Cyanoprocaryota - 5 (5) - 8%, Dinophyta - 3 (3) - 5%.

Весною було визначено 55 види (57 внутрішньовидовими таксонами). У відділі Chlorophyta було ідентифіковано 20 видів (21 внутрішньовидовим таксоном), що складає 36%, Bacillariophyta - 16 (18) - 31%, Euglenophyta - 5 (5) - 9%, Cyanoprocaryota - 5 (5) - 9%, Streptophyta - 4 (4) - 7%, Dinophyta - 3 (3) - 5%, Chrysophyta - 2 (2) - 3,5%.

Влітку фітопланктон карєру Селецький формували 47 видів водоростей представлених 51 внутрішньовидовим таксоном. Найбільшою рясністю характеризувався склад водоростей із відділу Chlorophyta - 19 (19) видів і внутрішньовидових таксонів включно з номенклатурним типом виду, що становить 37%, Bacillariophyta - 16 (18) - 35%, Euglenophyta - 3 (5) - 9,8%, Cyanoprocaryota - 3 (3) - 6%, Streptophyta - 3 (3) - 13%, Chrysophyta - 2 (2) - 4%, Dinophyta - 1 (1) -2%.

В осінній період було ідентифіковано 48 види (54 внутрішньовидових таксонів) водоростей. Із них у відділі Chlorophyta - 22 (23) - 42%, Bacillariophyta було визначено 9 видів (12 внутрішньовидових таксонів) водоростей - 22%, Cyanoprocaryota - 6 (6) - 11%, Euglenophyta - 3 (5) - 9%, Streptophyta - 5 (5) - 9%, Dinophyta - 2 (2) - 3,8%, Chrysophyta - 1 (1) - 2%.

Весною було визначено 33 видів (36 внутрішньовидових таксонів). У відділі Bacillariophyta було ідентифіковано 15 видів (15 внутрішньовидові таксони), що складає 42%, Chlorophyta - 11 (12) -33%, Euglenophyta - 2 (4) - 11%, Cyanoprocaryota - 5 (5) - 9%, Streptophyta - 2 (2) - 5%, Chrysophyta - 2 (2) - 5%, Dinophyta - 1 (1) - 2,8%.

У результаті рангової оцінки родового складу водоростей планктонних угруповань карєру Слобідський (табл. 3) виявили 5 провідних за таксономічною значимістю родів, із них Trachelomonas Ehr. і Nitzschia Hass. склали 19% усього видового і внутрішньовидового різноманіття фітопланктону карєру Слобідський, Desmodesmus (Chod.) An, Frield et Hegew. - 6%, Synedra Ehr. -5%, Closterium Ehr.- 5%., Peridinium lemm. -2,6% та Pinnularia Cl. - 2,6%, Chlamydomonas Dang. - 2,6%, Coelastrum Nag. in A. Br. - 2,6%.

Таблиця 3

Рангова оцінка родового складу фітопланктону карєру Слобідський (2009-2010 рр.)

Trachelomonas Ehr. 1 --- 12,4%Nitzschia Hass. 2 --- 7%Desmodesmus (Chod.) An, Frield et Hegew. 3 --- 6%Synedra Ehr., Closterium Ehr. 4 --- 5%Peridinium lemm., Pinnularia Cl. Chlamydomonas Dang. Coelastrum Nag. in A. Br. 5 --- 2,6%

У результаті рангової оцінки родового складу водоростей планктонних угруповань карєру Селецький (табл. 4) виявили 5 провідних за таксономічною значимістю родів, із них Trachelomonas Ehr. і Nitzschia Hass. склали 20,5% усього видового і внутрішньовидового різноманіття фітопланктону карєру Селецький, Desmodesmus (Chod.) An, Frield et Hegew. - 7,7%, Synedra Ehr. - 5%, Coelastrum Nag. in A. Br. - 3,8%.


Таблиця 4

Рангова оцінка родового складу фітопланктону карєру Селецький

(2009 - 2010 рр.)

Trachelomonas Ehr. 1 --- 11,5%Nitzschia Hass. 2 --- 9%Desmodesmus (Chod.) An, Frield et Hegew. 3 --- 7,7%Synedra Ehr., 4 --- 5%Coelastrum Nag. in A. Br.. 5 --- 3,8%

За частотою трапляння у фітопланктоні карєру Слобідський переважали діатомові, синьозелені , стрептофітові та зелені водорості (див. табл. 5). За величиною флористичного індексу Fsрp домінували золотисті, динофітові та евгленові водорості.

Найбільшу частоту трапляння мали Cyclotella kuetzingiana Thw. (85%), Chlamydomonas monadina Stein. (39%), Nitzchia tenuis (W. Sm.) Grun. in Cl. Et Grun. (37%).

За частотою трапляння у фітопланктоні карєру Селецький переважали золотисті, діатомові та зелені водорості (див. табл. 6). За величиною флористичного індексу Fsрp домінували синьо-зелені, евгленові та діатомові водорості.

Найбільшу частоту трапляння мали Cyclotella kuetzingiana Thw. (86%), Tetraedron lunatus (A. Br.) Hansg. (35%), Nitzchia tenuis (W. Sm.) Grun. in Cl. Et Grun. (33%).


Таблиця 5

Частота трапляння видових і внутрішньовидових таксонів водоростей планктону Слобідського карєру, їх флористичний індекс Fsрp та середня частота трапляння (%) (за результатами досліджень 2009 - 2010 рр.)

Назва відділуFsрpСередня частота траплянняCyanoprocaryota8,59Streptophyta87,5Euglenophyta127Dinophyta55Chrysophyta44Bacillariophyta359Chlorophyta257,5

Таблиця 6

Частота трапляння видових і внутрішньовидових таксонів водоростей планктону Селецького карєру, їх флористичний індекс Fsрp та середня частота трапляння (%) (за результатами досліджень 2009 - 2010 рр.)

Назва відділуFsрpСередня частота траплянняCyanoprocaryota44,3Streptophyta57,5Euglenophyta74,8Dinophyta26Chrysophyta312,4Bacillariophyta4510,5Chlorophyta348,4

.2 ЕКОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФІТОПЛАНКТОНУ ДОСЛІДЖУВАНИХ ВОДНИХ ЕКОСИСТЕМ


У структурі фітопланктону карєру Слобідський провідна роль належала планктонним формам (71%).

За географічним поширенням водоростеві угруповання карєру є гетерогенними, проте, основу їх флористичного списку складають види-космополіти (83% таксонів видового та внутрішньовидового рангу, для яких знайдено літературні відомості).

За відношенням до рН більшість водоростей належить до індиферентів - 15 видів і внутрішньовидових таксонів, що становить 53,5% та алкалофілів - 13 - 46% відповідно.

Більшість видів планктонних водоростей к. Слобідського є прісноводними формами (частка індиферентів за відношенням до галобності становить 76% від числа водоростей, для яких знайдено літературні дані). Частка олігогалобів сягає 15%, галофілів - 9% (Рис. Б.9).

Сапробіологічна характеристика якості води карєру Слобідський представлена на основі співвідношення видів-індикаторів, які визначають різний стан органічного забруднення водної товщі. У фітопланктоні карєру переважають ?-мезосапроби - 24 видів і внутрішньовидових таксонів, що становить - 52%, що дозволяє характеризувати досліджуваний карєр як слабко забруднений, олігосапроби - 12 - 26% , ?-мезосапроби - 7 - 15%, ?-сапроби - 3 - 6,5% відповідно (Рис. Б.11).

У середньому індекс сапробністі, розрахований за чисельністю становив 1,7±0,05, а за біомасою - 1,8±0,08. Це означає, що карєр Слобідський належить до ß? - бетамезосапробної зони сапробності (слабко забруднена вода).

За приналежністю до місцезнаходження 46% видів водоростей карєру Слобідського належить до планктонних форм, 40% - до бентосних, 4% є грунтовими видами, їх місцемперебування є наземні субстрати.

За реофільністю 68% видів належать до стоячо-текучих чи індиферентів, 31% - до стоячих.

Щодо географічної характеристики, то 60% видів належать до космополітів, 18% - до голарктичних, 13,5% - до палеотропічних, неотропічних та бореальних, 7,5% - до альпійських, цимкубореальних, австралійських (Рис. Б.7).

У структурі фітопланктону карєру Селецький провідна роль належала планктонним формам (73%).

За географічним поширенням водоростеві угруповання карєру є гетерогенними, проте, основу їх флористичного списку складають види-космополіти (89% таксонів видового та внутрішньовидового рангу, для яких знайдено літературні відомості).

За відношенням до рН більшість водоростей належить до індиферентів -12 видів і внутрішньовидових таксонів, що становить 51% та алкалофілів -11 - 48% відповідно.

Більшість видів планктонних водоростей к. Селецького є прісноводними формами (частка індиферентів за відношенням до галобності становить 75% від числа водоростей, для яких знайдено літературні дані). Частка олігогалобів сягає 14%, галофілів - 11% (Рис. Б.10).

Сапробіологічна характеристика фітопланктоні карєру переважають ?-мезосапроби - 21 вид і внутрішньовидових таксонів, що становить - 58%, що дозволяє характеризувати досліджуваний карєр як слабко забруднений, олігосапроби - 8 - 22% , ?-мезосапроби - 5 - 14%, ?-сапроби - 2 - 5% відповідно (Рис. Б.12).

У середньому індекс сапробністі, розрахований за чисельністю становив 1,7±0,06, а за біомасою - 1,7±0,06. Це означає, що карєр Селецький належить до ß? - бетамезосапробної зони сапробності (слабко забруднена вода).

За приналежністю до місцезнаходження 49% видів водоростей к.Селецького належить до планктонних форм, 47% - до бентосних, 3,6% є грунтовими видами, їх місцемперебування є наземні субстрати.

За реофільністю 65% видів належать до стоячо-текучих чи індиферентів, 35% - до стоячих.

Щодо географічної характеристики, то переважна більшість, а саме 65% видів належать до космополітів, 20% - до голарктичних, 12,5% - до альпійських, бореальних, палеотропічних, неотропічних (Рис. Б.8).

.3 КІЛЬКІСНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ ВОДОРОСТЕЙ КАР?ЄРІВ СЛОБІДСЬКИЙ ТА СЕЛЕЦЬКИЙ

Кількісні показники розвитку фітопланкону карєру Слобідський впродовж 2009-2010 рр. коливалися в широких межах (біомаса була в межах 0,03 - 12,16 г/м3, чисельність 0,04 - 10,12 млн. кл/дм3).

При цьому середня біомаса фітопланктону влітку сягала 2,170,15 г/м3, чисельність 1,480,38 млн. кл/дм3, восени середня біомаса була 1,330,26 г/м3 та чисельність 2,210,55 млн. кл/дм3 і весною - 0,490,09 г/м3 та 0,830,17 млн. кл/дм3 відповідно.

Для біомаси фітопланктону властивий високий рівень варіації. Так, за досліджуваний період коефіцієнт варіації біомаси фітопланктону (Сv) становив 179%, чисельність водоростевих угруповань планктону була стабільнішим показником - Сv=69%.

Оцінка інформаційного різноманіття (Рис. Б.3), зроблена за індексом Шеннона, розрахованим як за біомасою (НB), так і за чисельністю (HN), вказує на переважання полідомінантної структури фітопланктону карєру і становить 2,140,24 біт/екз. за біомасою та 2,390,26 біт/екз. за чисельністю. При цьому у сезонному аспекті фіксували зниження цього показника (НB) влітку - 1,950,20 біт/екз., навесні середнє значення індексу Шеннона склало 2,110,11 біт/екз, восени - 2,400,14 біт/екз. Ймовірно зниження індексу Шеннона влітку, свідчить про перехід до монодомінантної структури фітопланктону. Індекс Шеннона, розрахований за чисельністю фітопланктону, був стабільним упродовж усіх сезонів (навесні його середнє значення становило 2,260,13 біт/екз., влітку - 2,24021, восени - 2,690,15 біт/екз.) (Рис. Б.5).

Кількісні показники розвитку фітопланкону карєру Селецький впродовж 2009-2010 рр. коливалися в широких межах (біомаса була в межах 0,025 - 18,734 г/м3, чисельність 0,05 -5,718млн. кл/дм3).

При цьому середня біомаса фітопланктону влітку сягала 1,740,74 г/м3, чисельність 1,550,35 млн. кл/дм3, восени середня біомаса була 1,330,26 г/м3 та чисельність 2,210,55 млн. кл/дм3 і весною - 0,430,08 г/м3 та 0,810,19 млн. кл/дм3 відповідно. Що є наслідком посилення дії антропогенного чинника.

Для біомаси фітопланктону властивий високий рівень варіації. Так, за досліджуваний період коефіцієнт варіації біомаси фітопланктону (Сv) становив 147%, чисельність водоростевих угруповань планктону була стабільнішим показником - Сv=52%.

Оцінка інформаційного різноманіття (Рис. Б.3), зроблена за індексом Шеннона, розрахованим як за біомасою (НB), так і за чисельністю (HN), вказує на переважання полідомінантної структури фітопланктону карєру і становить 2,430,08 біт/екз. за біомасою та 2,810,19 біт/екз. за чисельністю. При цьому у сезонному аспекті фіксували зниження цього показника (НB) влітку - 1,950,18 біт/екз., навесні середнє значення індексу Шеннона склало 2,110,11 біт/екз, восени - 2,400,14 біт/екз. Індекс Шеннона, розрахований за чисельністю фітопланктону, був стабільним упродовж усіх сезонів (навесні його середнє значення становило 2,260,14 біт/екз., влітку - 2,240,19, восени - 2,690,15 біт/екз.) (Рис. Б.6).

Домінанти є основою енергетичної і трофічної піраміди водних екосистем, що у значній мірі визначають специфіку планктонних угруповань, їх продуктивність та якість води [119 дисер].

Домінуючий комплекс весняного фітопланктону карєру Слобідський нараховував 37 домінантів. Склад домінуючого комплексу в основному формували евгленові, дінофітові, зелені та діатомові водорості. У літньому домінуючому комплексі фітопланктону к. Слобідський виявили 27 домінантів. Домінанти переважно належали до евгленових, зелених та діатомових водоростей. Для осені відмічено 20 домінантів. Основу домінуючого комплексу формували також діатомові, зелені та евгленові водорості.

Усього за вегетаційний сезон 2009-2010 р. було виділено 59 видів-домінанти що складає 52% видового багатства кар?єру. Основну частку цих видів формували зелені - 18% (21 вид-доманант), діатомові - 15% (17), евгленові та синьозелені - по 6% (по 7), стрептофітові - 2,6% (3), динофітові та золотисті - по 1,8% (по 2 ) водорості.


Таблиця 3

Показники розвитку основних домінантів фітопланктону к. Слобідський (за даними досліджень 2009-2010 р.)

ВидиПРNПРBСПЧ, млн. кл/дм3СПБ, г/м3Cyclotella kuetzingiana Thw.0,080,090,150,23Nitzchia linearis var. tenuis (W. Sm.) Grun. in Cl. Et Grun.0,060,170,260,95Trachelomonas hishida var. hispida (Perty)emend. Delf.0,010,030,060,24Chlamydomonas monadina var. monadina Syein.0,010,010,050,07Coelastrum microporum Nag. in A. Br.0,070,020,40,18Peridinium palatinum f. palatinum Laut.0,0070,0030,020,05Synechocystis aguatilis Sauv.0,040,010,390,16Chamaecalyx swirenkoi Schirsch.0,020,010,40,26Chroococcus guaternarius Zalessky0,030,010,90,5Closterium ceratium W. et G.S. West0,10,010,90,7

Домінуючий комплекс весняного фітопланктону кар?єру Селецький нараховував 30 домінантів. Склад домінуючого комплексу в основному формували евгленові, зелені та діатомові водорості. У літньому домінуючому комплексі фітопланктону к. Селецький виявили 25 домінантів. Домінанти переважно належали до евгленових, зелених та діатомових водоростей. Для осені відмічено 15 домінантів. Основу домінуючого комплексу формували також діатомові, зелені та евгленові водорості.

Усього за вегетаційний сезон 2009-2010 р. було виділено 58 видів-домінанти що складає 74% видового багатства кар?єру Селецький. Основну частку цих видів формували діатомові - 36% (21 вид-доманант), діатомові - 34% (20), евгленові - 14% (8), синьозелені -7% (4), стрептофітові та золотисті - по 3,5% (по 2 ) водорості, динофітові - 1,8% (1).

Висока полідомінантність біомаси фітопланктону є енергетичною основою стійкості водної екосистеми до впливу як абіотичних, так і біотичних чинників, оскільки водорості виступають харчовим ресурсом, здатним підтримувати в природних умовах функціонування гідробіонтів вищих трофічних рівнів, включаючи не лише безхребетних, а й іхтіофауну [26].


Таблиця 3

Показники розвитку основних домінантів фітопланктону к. Селецький(за даними досліджень 2009-2010 р.)

ВидиПРNПРBСПЧ, млн. кл/дм3СПБ, г/м3Cyclotella kuetzingiana Thw.0,10,020,10,02Nitzchia linearis var. tenuis (W. Sm.) Grun. in Cl. Et Grun.0,160,50,160,5Stephanodiscus hantzschii Grun. in Cl. et Grun.0,020,030,080,09Peridinium palatinum f. palatinum Laut.0,0020,030,020,08Coelastrum microporum Nag. in A. Br.0,090,040,470,2Coelastrum astroideum Nag.0,090,040,470,2Trachelomonas oblonga var. oblonga Delf.0,0020,0040,0250,05Pandorina charkowiensis Korsch.0,0080,010,030,04Desmodesmus armatus var. armatus (Chod) Hegew.0,0120,010,050,03Nitzchia pusilla Grun.0,0080,0040,040,02

РОЗДІЛ 4. ВИКОРИСТАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ ?-?? РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ


Дані, які були отримані під час виконання дослідження для написання дипломної роботи можуть бути використані при викладанні біології в середній школі, зокрема при вивченні розділу «Різноманітність рослин», теми «Водорості» (7 клас) (Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Біологія 7-12 класи для 12-річної школи).

Також фіксовані препарати, які були отримані під час наших досліджень водоростей можна використовувати як роздатковий матеріал під час проведення лабораторної роботи №11 «Будова водорості» та для демонстрування зразків одно- і багатоклітинних водоростей різних відділів.

Програмою з біології для середніх шкіл при вивченні розділу ІI - «Різноманітність рослин» рекомендується для вивчення теми «Водорості» відвести чотири уроки.

) На першому уроці вчитель повинен ознайомлює учнів із загальною характеристикою водоростей.

) На другому уроці потрібно вчителю повідомити учням про середовище існування водоростей та їх розмноження.

) Під час третього уроку вчитель ознайомлює учнів з пристосувальними рисами будови та функціями водоростей, а також виконується лабораторна робота за темою «Будова водоростей».

) На четвертому уроці учитель розповідає про різноманітність водоростей і їхнє значення у природі та житті людини.

Досвід роботи школи показує, що на уроках чи лабораторних заняттях неможливо провести детальні спостереження. Тому програмою передбачено проведення позаурочної роботи з біології. На таких заняттях учні глибше вивчають будову, середовище існування, таксономічний склад водоростевих угруповань.

Актуальним в наш час є проведення бесіди з учнями на природоохоронну тематики. Так як в наш час особливого гостро стоїть питання про стан забруднення навколишнього середовища, зокрема водойм. Нижче наводяться бесіди на тему захисту водних об?єктів та методична розробка заняття на тему «Різноманітність водоростей і їхнє значення у природі та житті людини.

Бесіда на природоохорону тематику

«До чистих джерел».

Річки, озера, болота - це ті осередки природи, які відіграють ключову роль для підтримки біологічного різноманіття. Без цих водойм неможливе існування багатьох видів фауни і флори, оскільки вода - основа життя. Про це свідчить хоча б той факт, що 2/3 тіла людини становить вода, а в рослині цілих 4/5.

Для здорового життя усім істотам потрібна чиста вода, тож турбота про водойми повинна бути важливою справою для кожного з нас. Для оцінювання природних вод існують певні показники, головними серед яких є гігієнічні ГДК (гранично допустимі концентрації)/іх дотримання забезпечує нормальний стан здоров´я населення і сприятливі умови для санітарно-побутового використання. Вони також є критеріями ефективності заходів з охорони водойм від забруднення, а також стимулами прогресу в галузі промислової технології.^Ці гігієнічні нормативи використовуються також для оцінки комплексного забруднення поверхневих вод. Вони визначалися з урахуванням запаху, кількості завислих речовин, прозорості, кольору, окислюваності, вмісту розчинного кисню, біологічної потреби кисню (БПК), щільного залишку, кількості солей, хлоридів, фенолів, нафтопродуктів, жорсткості тощо.

Аналіз ситуації показав, що малі річки України забруднені більше, ніж великі. Це пояснюється не тільки їхньою малою водністю, але й недостатньою охороною. Найбільш забруднені Південнй Буг, річки Донецької і Луганської областей, Чорноморського узбережжя півдня України.

Щороку до водоймищ України потрапляє 5 млн тонн солей і значна частина стоків від тваринницьких комплексів. Майже половина мінеральних добрив і отрутохімікатів змивається з полів у ріки. В табл. 2,13 проілюстровано обсяги скидання забруднених зворотних вод у природні поверхневі об´єкти за регіонами.

Рівень очищення води надзвичайно низький. Існуючі очисні споруди навіть при біологічному очищенні вилучають лише 10- 40 % неорганічних речовин (40 % азоту, ЗО % фосфору, 20 % калію) і практично не вилучають солі важких металів. У Дніпро щорічно скидається 370 млн кубометрів забруднених стоків, або 14 % від їх обсягу по країні.

Значна частина річного стоку Дніпра використовується промисловими підприємствами при гранично допустимих 20 %. Це дуже знижує якість води, а також рибопродуктивність і може призвести до втрати Дніпра як постачальника питної води.

мільйонів жителів України, що споживають води Дніпра, можуть залишитися без питної води вже в XXI столітті. Наслідки забруднення водного середовища можуть бути дуже різноманітними для здоров´я людини. Шкоди можуть завдати такі поширені забруднювачі як фторо-, хлоро- і фосфороорганічні забруднювачі, нітрати, нітрити, нітросполуки, пестициди, гербіциди тощо.

Ці та інші негативні явища відбуваються на тлі низьких запасів води в Україні, які складають 97,3 куб. км (у маловодні роки - 66 куб. км). Дефіцит води в Україні вже зараз складає 4 млрд кубометрів.

Деградація, висихання малих річок невідворотно призведе до деградації великих рік, тому проблема їхнього збереження й оздоровлення є однією з най гостріших для нашої молодої держави.

У країні проводиться значна робота з охорони вод від забруднення. Розробляються схеми комплексного використання і охорони вод, згідно з цими схемами здійснюється вибір ділянок під будівництво об´єктів, кожен проект будівництва і реконструкції промислових та інших об´єктів проходить екологічну експертизу.

Що стосується очищення стічних вод, то в Україні діє понад 2,8 тис. очисних споруд з самостійним випусканням стічних вод у водні об´єкти. Серед них споруд біологічного очищення - 60 %, механічного - 36 % і фізико-хімічного - 5 %. Понад 300 міст мають споруди повного біологічного очищення.

З метою охорони вод від забруднення потрібно пришвидшити введення нового порядку лімітування скидів, плати за скиди забруднюючих речовин.

Методична розробка уроку

Тема: Загальна характеристика водоростей.

Мета:

Освітня: сформувати в учнів уявлення про те, що водорості - нижчі рослини; ознайомити із середовищами їх існування; дати поняття слань, талом.

Розвиваюча: розвивати уміння виділяти головне у матеріалі, який вивчається; уміння повязувати будову і функції органів, робити висновки та узагальнення.

Виховна: виховувати бережливе ставлення до навколишнього середовища; виховувати спостережливість, память, увагу, уяву та інтерес до гідробіології.

Тип уроку: Засвоєння нових знань.

Методи і методичні прийоми:

. Інформаційно- рецептивний:

а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.

б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.

Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.

. Репродуктивний.

Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.

. Проблемно - пошуковий: постановка проблемного питання.

Прийоми навчання: постановка взаємоповязаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.

. Візуальний: складання схем.

. Сугестивний: застосування різних видів мистецтва - вірші.

. Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ?язки: історія, географія.

Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці.

Основні поняття та терміни: водорість, слань, талом, нижчі рослини, спори, нитчасті водорості, пластинчасті водорості.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань учнів.

Повторити знання учнів про будову рослинної клітини:

на динамічному посібнику Будова рослинної клітини визначити всі органели клітини з коротким поясненням.

Провести гру Експрес - тести:

. Клітинну будову мають:

а) усі рослини; б) лише деякі рослини.

. Хлоропласти - це пластиди:

а) жовтого забарвлення; б) зеленого забарвлення.

. У процесі фотосинтезу утворюється:

а) крохмаль; б) білок.

. Надає клітині постійної форми:

а) оболонка; б) цитоплазма.

. Вміст клітини є живим, за винятком:

а) цитоплазми; б) вакуолей.

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Слово водорість можна поділити на два слова:

водо - вода та рість - рости. А чи тільки у воді існують водорості? Які вони? Скільки їх?

Ми повинні відшукати відповіді на ці запитання.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Розповідь про: загальну характеристику водоростей, про будову їх тіла, про спосіб живлення, про середовища існування.

Водорості - група організмів різного походження, об'єднаних наступними ознаками: наявність хлорофілу й фотоавтотрофного харчування; у багатоклітинних - відсутність чіткої дифференціації тіла (називаного сланню, або таломом) на органи; відсутність яскраво вираженої провідної системи; проживання у водному середовищі, або у вологих умовах (у ґрунті, сирих місцях і т.п. ). Деякі водорості здатні до гетеротрофії (харчуванню готовою органікою), як осмотрофної (поверхнею клітини), напр. джгутиконосці, так і шляхом заковтування через клітинний рот (евгленові, динофітові). Розміри водоростей коливаються від часток мікрона (кокколітофориди й деякі діатомеї) до 40 м (макроцистіс). Талом буває як одноклітинним, так і багатоклітинним. Серед багатоклітинних водоростей поряд з великими є мікроскопічні (наприклад, спорофіт ламінарієвих). Серед одноклітинних є колоніальні форми, коли окремі клітини тісно зв'язані між собою (з'єднані через плазмодесми або занурені в загальний слиз). До водоростей відносять різне число (залежно від класифікації) відділів еукаріот, багато з яких не зв'язані загальним походженням. Також до водоростей часто відносять синьозелені водорості або ціанобактерії, що є прокаріотами. Традиційно водорості зараховуються до рослин.


Клітини водоростей - цілком типові для еукаріот. Дуже схожі на клітини наземних рослин (мохів, плаунів, папоротей, голонасінних і квіткових). Основні відмінності - на біохімічному рівні (різні фотосинтезуючі пігменти, що й маскують, запасають речовини, основи клітинної стінки і т.д.) і в цитокінезі (процесі ділення клітинии).

Фотосинтезуючі (і що маскують їх) пігменти перебувають в особливих пластидах - хлоропластах. Хлоропласт має дві (червоні, зелені, харові водорості), три (евглени, дінофлагелляти) або чотири (охрофітові водорості) мембрани. Також він має власний сильно скорочений генетичний апарат, що дозволяє припустити його симбіогенез (походження від захопленої прокаріоти). Внутрішня мембрана випинається усередину, утворюючи складки -тилакоїди, зібрані в стопки - ламели: монотилакоїдні в червоних і синьозелених, дво- і більше в зелених і харових, трьохтилакоїдні в інших. На тилакоїдах, власне, і розташовані пігменти. Хлоропласти у водоростей мають різну форму (дрібні дископодібні, спіралевидні, чашоподібні, зірчасті і т.д. ).

У багатьох у хлоропластах є щільні утвори - пиреноїди. Продукти фотосинтезу, у цей момент зайві, зберігаються у формі різних запасних речовин: крохмалю, глікогену, інших полісахаридів, ліпідів. Запасання ліпідів більше властиво морським формам (особливо планктонним діатомовим, які за рахунок масла тримаються на плаву зі своїм важким панциром), а запасання полісахаридів (включаючи крохмаль і глікоген) більше властиво прісноводним.

Клітини водоростей (за винятком амебоїдного типу) покриті клітинною стінкою й/або клітинною оболонкою. Стінка перебуває зовні мембрани клітини, звичайно містить структурний компонент (наприклад, целюлозу) і аморфний матрикс (наприклад, пектинові або агарові речовини); також у ній можуть бути додаткові шари (наприклад, спорополленіновий шар у хлорелли). Клітинна оболонка являє собою або зовнішній кремній органічний панцир (у діатомових і деяких інших охрофітових), або ущільнений верхній шар цитоплазми (плазмалему), у якім можуть бути додаткові структури, наприклад, пухирці, порожні або із целюлозними пластинками (своєрідний панцир, тека, у дінофлагеллятів). Якщо клітинна оболонка пластична, клітина може бути здатна до так званого метаболічного руху - ковзанню за рахунок невеликої зміни форми тіла.

У водоростей виділяють кілька основних типів організації талома:

Амебоїдний (ризоподіальний). Одноклітинні організми, позбавлені твердої клітинної оболонки й внаслідок цього, не здатні зберігати постійну форму тіла. Завдяки відсутності клітинної стінки й наявності особливих внутрішньоклітинних структур клітина здатна до плазуючого руху за допомогою псевдоподій або ризоподій. Для деяких видів характерний утвір багатоядерного плазмодія шляхом злиття декількох амебоїдних клітин. Амебоїдне будову можуть удруге здобувати деякі монадні форми шляхом відкидання або втягування джгутиків.

Монадний. Одноклітинні водорості, що мають постійну форму тіла, джгутики, часто стигму, а прісноводні - скорочувальну вакуоль. Клітини активно рухаються у вегетативному стані. Часто зустрічається об'єднання декількох монадних клітин у колонію, оточену загальним слизом, у деяких випадках навіть з'єднаних між собою за допомогою плазмодесм. У високоорганізованих форм із багатоклітинним таломом часто є стадії розсілення - зооспори й гамети, що мають монадную структуру.

Кокоїдний. Одноклітинні, позбавлені яких-небудь органоїдів пересування, що й зберігають постійну форму тіла у вегетативному стані клітини. Найчастіше є стовщена клітинна стінка або панцир, можуть бути різні вирости, пори та ін. для полегшення ширяння в товщі води. Багатьом водоростям з даною структурою властивий утвір колоній. Деякі діатомеї й десмідієві здатні до активного пересування шляхом виділення слизу.

Пальмелоїдний (капсульний). Постійний, досить великий, як правило, прикріплений до субстрату, утвір з декількох кокоїдних клітин, занурених у загальну слизувату масу. Клітини безпосередньо між собою не поєднуються - відсутні плазмодесми. Тимчасову стадію життєвого циклу з аналогічною морфологією називають пальмелевидним станом. У такий стан можуть переходити багато монадних й кокоїдних водоростей при настанні несприятливих умов.

Нитчастий. Клітини з'єднані в нитку, просту або розгалужену. Нитки можуть вільно плавати в товщі води, прикріплюватися до субстрату, або поєднуватися в колонію. Вегетативно нитчаті водорості розмножуються звичайно розпадом нитки на окремі фрагменти. Ріст ниток може йти чотирма шляхами: дифузійним - діляться всі клітини нитки, інтеркалярним - зона росту розташована в середині нитки, апікальним - розподілом кінцевих клітин, і базальним - розподілом клітин в основі талома. Клітини в нитці не мають джгутиків і можуть бути зв'язані між собою плазмодесмами.

Різнонитчатий (гетеротрихальний). Є дві системи ниток: сланкі по субстрату горизонтальні, і що відходять від них вертикальні. Горизонтальні нитки тісно замикаються, або можуть зливатися в псевдопаренхіматозну пластинку й виконують, в основному, опорну функцію й функцію вегетативного розмноження, вертикальні нитки - переважно асиміляторну функцію. Іноді може спостерігатися редукція, або надмірний розвиток тих або інших ниток, що приводить до вторинної втрати або порушення характерних рис гетеротрихальної будови (при редукції вертикальних ниток, наприклад, талом може являти собою просту одношарову пластинку, повністю прикріплену до субстрату.

Пластинчастий. Багатоклітинні таломи у формі пластинок з одного, двох або декількох шарів клітин. Виникають при поздовжньому розподілі клітин, що складають нитку. Число шарів залежить від характеру утвору перегородок при розподілі клітин. Іноді шари можуть розходитися, і талом тоді здобуває трубчасту форму (порожній у середині), стінки при цьому стають одношаровими.

Сифональний (неклітинний, сифоновий). Відсутні клітинні перегородки, у результаті чого талом, часто великий і зовні диференційований, формально являє собою одну клітину з великою кількістю ядер.

Сифонокладальний. Таллом представлений багатодерними клітинами, з'єднаними в нитчаті або іншої форми багатоклітинні таломи.

Харофітний (членисто-мутовчатий). Властива тільки харовим водоростям. Талом великий, багатоклітинний, складається з головного пагону з гілочками, що й відходять від нього, іноді розгалуженими, членистими бічними пагонами. Бічні пагони відходять від головного в області вузлів, частина пагонів між вузлами складається, як правило, з однієї великої клітини й називається міжвузлям.

Сарциноїдний. Колонії, що представляють собою групи (пачки або ниткоподібні утворення), які виникають у результаті розподілу однієї вихідної клітини й включеннях, що розтягують оболонку цієї клітини.

Псевдопаренхіматозний. Представлений сланями, які утворювалися в результаті зрощення розгалужених ниток, нерідко супроводжуваний морфо-функціональною диференціацією, що має вигляд неправильних тканин. У частини синьо-зелених, зелених і червоних водоростей у слань відкладаються сполуки кальцію, і вона стає твердою. Водорості позбавлені коріння і поглинають потрібні їм речовини з води всією поверхнею. Великі донні водорості мають органи прикріплення - підошву (сплющене розширення в основі) або ризоїди (розгалужені вирости).У деяких водоростей пагони стеляться по дну й дають нові слані.

Розмноження водоростей - вегетативне, безстатеве й статеве. Багато одноклітинних водоростей розмножуються шляхом розподілу однієї материнської клітини. Розподіл починається з ядра, а потім розділяються всі частини клітини: хроматофор, вічко, вакуолі, цитоплазма та ін. Великі водорості розмножуються вегетативно - частинами слані або за допомогою спеціальних бруньок. Деякі багатоклітинні водорості не мають статевого розмноження, у більшості ж утворюються спори й гамети або у звичайних клітинах (зелені водорості, частина червоних), або в особливих утворах - спорангіях і гаметангіях (бурі водорості); спори й гамети бувають нерухливими (червоні, конюгати) або рухливими - із джгутиками. У водоростей спостерігаються всі форми статевого процесу: ізогамія, гетерогамія, оогамія й кон'югація (злиття протопластів двох вегетативних клітин). Зигота, що утворюється в результаті статевого процесу ділиться відразу або після періоду спокою. Одночасно в ній може відбуватися мейоз. У примітивних водоростей та сама особина дає гамети або спори залежно від зовнішніх умов. В інших водоростей функції безстатевого й статевого розмноження виконують різні особини (спорофіти й гаметофіти); вони можуть виростати одночасно в однакових умовах; одночасно, але в різних місцеперебуваннях; у тих самих місцеперебуваннях, але в різні сезони. У ряда водоростей відбувається суворе чергування гаметофіту й спорофіту, яке прийнято називати "чергуванням поколінь". При цьому у вищих водоростей зигота або проростає на гаметофіті, на ньому ж виростає й спорофіт (ламінарієві), а гаметофіт відмирає, або спора, не відділяючись від спорофіта, проростає в гаметофіт, який розвивається на спорофіті.

Прослухати розповідь і дати пояснення:

Життя у вологих тропіках стало серйозною проблемою для двох полярних ведмедів, що живуть у сінгапурському зоопарку, - вони позеленіли. Їхні білі шуби позеленіли від того, що на шерсті почали активно рости водорості. Це сталося внаслідок жаркого і вологого клімату Сінгапуру. Одного разу працівники зоопарку намагалися відчистити їх пероксидом водню. Стара ведмедиця побіліла, а от її внук - маленький ведмедик - ні.

Розповідь про особливості будови та життєдіяльності водоростей, використовуючи таблиці.

ІV. Узагальнення та систематизація знань.

Які живі організми відносяться до водоростей?

Чи є у водоростей тканини?

Які види розмноження можуть бути у водоростей?І. Підведення підсумків уроку.

Серед водоростей є як одноклітинні, так і багатоклітинні види. Проте тіло багатоклітинних водоростей - слань - не утворює органів. У хлоропластах клітин водоростей наявний хлорофіл, завдяки чому вони здатні до фотосинтезу. Водорості поширені переважно у прісних і солоних водоймах, деякі види - у ґрунті та інших зволожених місцях суходолу.ІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.


ВИСНОВКИ:


1. Встановлені особливості структури та функціонування фітопланктону антропогенно створених водних обєктів м. Житомира (карєрів Слобідського та Селецького), які визначаються просторово-часовою динамікою таксономічного багатства, індексів різноманіття, чисельністю, біомасою, сапробіологічними характеристиками.

. Вперше в результаті оригінальних досліджень у складі фітопланктону в Слобідському карєрі ідентифіковано 101 вид (112 внутрішньовидових таксони, включно з номенклатурним типом виду), у складі фітопланктону в Селецькому карєрі - 68 видів (78).

. Фітопланктон обох досліджуваних карєрів характеризувався як діатомово-евгленово-зелено- синьозелений.

. Щодо біотопічної приуроченості, то у фітопланктоні досліджуваних водних обєктів домінують широкоареальні види. Більше половини видових та внутрішньовидових таксонів, ідентифікованих у карєрі Слобідському (71%), належать до планктонних форм, а у Селецькому - 73%. Зменшення частки літоральних форм у карєрах пояснюється їх значною глибиною (20% та 9% належить бентос ним та грунтовим - у к. Слобідському, 20% та 3% - у к. Селецькому).

За географічним поширенням основу флористичного списку водоростей планктону складають види-космополіти (83% та 89% в досліджуваних водних екосистемах). Більшість видів планктонних водоростей є прісноводними формами (76% та 75%). За відношенням до рН водорості планктонних угруповань переважно належать до індиферентів (53% та 51% відповідно).

. Ранжування видових та внутрішньовидових таксонів за зонами сапробності показало, що у їх фітопланктоні переважають ?-мезосапроби (52% та 58%). При цьому частка ?-мезосапробів та ?-сапробних видів була високою, що вказує на специфіку антропогенно створених водойм та нижчий рівень їх самоочисних процесів.

. Інформаційне різноманіття, розраховане за індексом Шеннона як за чисельністю, так і за біомасою, вказувало на переважання у часовому інтервалі полі домінування фітопланктону, проте влітку фіксували перехід до моно домінування, що є наслідком антропогенного тиску на досліджуваний водний обєкт.

7. Кількісні показники розвитку водоростей планктону характеризувалися високою ступінню мінливості. Середні значення біомаси у Слобідському карєрі становили 1,30,13 г/м3, та чисельності - 1,50,36 млн. кл/дм3, а у Селецькому карєрі - 1,60,38 г/м3 та 1,50,36 млн. кл/дм3 відповідно.

8. Пропорція флор становила у к. Слобідському 1 : 1,5 : 3, а у к. Селецькому - 1 : 1,5 : 2,4 : 2,7.

планктон водорості карєр

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


1.Асаул З. І. Визначник евгленових водоростей Української РСР

/ Асаул З. І. - К.: Наук. думка, 1975. - 407 с.

2.Бухтіярова Л.М. Діатомові водорості (Васіllariophyta) континентальних водойм України / Бухтіярова Л. М., Вассер С. П. - К.: Наук. думка, 1999. - 80 с.

.Голлербах М. М. Синезеленые водоросли / Голлербах М. М., Косинская Е. К., Полянский В. И.- М.- Л.: Изд-во АН СССР, 1962. - Вып. 5. - 272 с. - (Определитель пресноводных водорослей СССР).

4.Давыдова Н. Н. Диатомовые водоросли - индикаторы природных условий водоемов в голоцене / Давыдова Н. Н. - Л.: Наука, 1985. - 244 с.

5.Девяткин В. Г. Встречаемость видов водорослей как показатель разнообразия альгоценозов / Девяткин В. Г., Митропольская И. В. - Ярославль: Изд-во ЯГТУ, 2002. - С. 5-22. - (Динамика разнообразия гидробионтов во внутренних водоемах России).

6.Диатомовые водоросли СССР, ископаемые и современные; под ред. А. И. Прошкиной-Лавренко. - Л.: Наука, 1974. - 404 с.

7.Кондратьєва Н. В. Синьозелені водорості - Cyanophyta. Клас гормогонієві - Hormogoniophyceae / Кондратьєва Н. В. - Вип. 1, ч. 2. - К.: Наук. думка, 1968. - 523 с. - (Визначник прісноводних водоростей Української РСР).

.Кондратьєва Н. В. Синьозелені водорості - Cyanophyta / Кондратьєва Н. В., Коваленко О. В., Приходько Л. П. - Вип. 1,ч. 1. - К.: Наук. думка, 1984. - 338 с. - (Визначник прісноводних водоростей Української РСР).

9.Корнева Л.Г. Фитопланктон Рыбинского водохранилища: состав, особенности распределения, последствия эвтрофирования / Корнева Л.Г. - СПб, 1993. - С. 50-113. - (Современное состояние экосистемы Рыбинского водохранилища).

.Кузьмінчук Ю. С. Таксономічна структура фітопланктону водосховищ р. Тетерів / Кузьмінчук Ю. С. // Вісн. держ. агроекол. ін-ту. - Житомир, 2005. - Вип. 2 (15). - С. 282-287.

11.Кузьмінчук Ю. С. Фітопланктон приток р. Тетерів / Кузьмінчук Ю.С. // Вісн. держ. агроекол. ін-ту. - Житомир, 2005. - Вип. 1 (14). - С. 262-269.

12.Лакин Г. Ф. Биометрия / Лакин Г. Ф. - М.: Высш. шк., 1980. - 293 с.

13.Левківський С. С. Загальна гідробіологія / Левківський С. С., Хельчевський В. К., Ободовський О. Г. - К.: Фітосоціоцентр, 2000. - 265 с.

14.Матвиенко А. М. Золотистые водоросли / Матвиенко А. М. - М.: Сов. наука, 1954. - Вып. 3. - 188 с. - (Определитель пресноводных водорослей СССР).

15.Матвієнко О. М. Золотисті водорості - Chrysophyta / Матвієнко О.М. - К.: Наук. думка, 1965. - Вип. 3, ч. 1. - 367 с. - (Визначник прісноводних водоростей УРСР).

.Методи гідроекологічних досліджень поверхневих вод; за ред. В.Д. Романенка. - К.: ЛОГОС, 2006. - 408 с.

.Михеева Т. М. Оценка продукционных возможностей единицы биомассы фитопланктона / Михеева Т. М. - М.: Наука, 1970. - С. 50 - 71 - (Биологическая продуктивность эвтрофного озера).

.Паламар-Мордвинцева Г. М. Конюгати. Десмідієві - Desmidiales / Паламар-Мордвинцева Г. М. - К.: Наук. думка, 1986. - Вип. 8, ч. 2. - 320 с. - (Визначник прісноводних водоростей УРСР).

19.Пилипко М. М. Воростеві угрупування планктону карєру Селецький ( м. Житомир) / Пилипко М. М., Шелюк Ю. С., Юрик Л. Ю. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2011. - 84 с. - (Матеріали науково-практичної конференції для молодих учених та студентів «Біологічні дослідження - 2011).


20.Попова Т. Г. Эвгленовые водоросли / Попова Т. Г- М.: Сов. наука, 1955. - Вып. 7. - 282 с. - (Определитель пресноводных водорослей СССР).

21.Прошкина-Лавренко А. И. Диатомовые водоросли / Прошкина-Лавренко А. И. - М.: Сов. наука, 1951. - Вып. 4. - 619 с. - (Определитель пресноводных водорослей СССР).

22.Топачевский А. В. Пресноводные водоросли Украинской ССР / Топачевский А. В., Масюк Н. П. - К.: Вища шк., 1984. - 336 с.

.Топачевський О. В. Діатомові водорості - Bacillariophyta / Топачевський О. В., Оксіюк О. П. - К.: Наук. думка, 1960. - Вип. 9. - 411 с. - (Визначник прісноводних водоростей Української РСР).

24.Унифицированные методы исследования качества воды. - М.: Наука, 1975. - Ч. III. - 184 с. - (Методы биологического анализа вод).

25.Царенко П. М. Дополнение к разнообразию водорослей Украины / Царенко П. М., Петлеванный О. А. - К.: Ин-т ботаники им. Холодного НАНУ, 2001. - 130 с.

26. Щербак В. І. Методи досліджень фітопланктону / Щербак В. І. - К., 2002. - С. 41-47 - (Методичні основи гідробіологічних досліджень водних екосистем).


Додаток А


Таблиця А.1. Таксономічне різноманіття кар?єрів Слобідський та Селецький (м. Житомир, за результатами досліджень 2009-2010)

Таксоникар?єр Слобідськийкар?єр СелецькийCYANOPROCARYOTA Cyanophyceae Chroococcales Merismopediaceae Gomphosphaerioideae . Coelosphaerium kuetzingianum Näg.+-MerismopedioideaeMerismopedia minima G. Beck+++Merismopedia punctata Myeym++Synechocystis aquatilis Sauv.++++ChamaesiphonaceaeChamaecalyx swirenkoi Schirsch.++ChroococcaceaeChroococcus guaternarius ZalesskyMicrocystaceaeMicrocystis pulverea (Wood) Forti Elenk.+-Hormogoniophyceae Nostocales Aphanizomenonaceae Aphanizomenon elenkinii Kisselev+-NostocaceaeNostoc punctiforme (Kütz.) Hariot+-Oscillatoriales Oscillatoriaceae Ostillatoria granulata Gardner++STREPTOPHYTA Zygnematophyceae Desmidiales Desmidiaceae Actinotaenium globosum (Bulnh.) Krieg. et. Gerl.++Cosmarium globosum Schirsch.+++Cosmoastrum orbiculare (Ralfs) Pas.-Mordv.++++Staurastrum dubium Kütz.+-Staurodesmus cuspidatus (Breb.) Teil.++ClosteriaceaeClosterium exiguum W. et G.S. West+-Closterium gracile Näg. in A. Br.+-Closterium incuroum (Brett) De Bary+++Closterium ceratium Kütz.+++EUGLENOPHYTA Euglenophyceae Euglenales Euglenaceae Phacus nannos Awer.+-Trachelomonas abrupta var. arcuata (playf.) Delf.++Trachelomonas armata var. echinata (da Cuncha) Popova++Trachelomonas caudata var. cervicula Stokes emend.delf.+++Trachelomonas euchlora (Еhr.) Awer.++Trachelomonas collaris (Schkorb.) Popova+-Trachelomonas punctata Popova++Trachelomonas granulosa Playf.+-Trachelomonas lefervrei Delf.++Trachelomonas matvienkoi Popova++Trachelomonas hishida (Perty) emend. Delf.++Trachelomonas oblonga Delf.++Trachelomonas palmeri (Drez.) Delf.++-Trachelomonas volvocina Еhr.++Trachelomonas volvocinopsis Svirenko+-Peranematales Petalomonadaceae Sphenomonas guadransgularis Stein.+-DINOPHYTA Dinophyceae Peridiniales Peridiniaceae Peridinium aciculiferum var. aciculiferum lemm.++Peridinium cinctum (O. Müll.) Erh.+-Peridinium palatinum f. palatinum Laut.+++CHRYSOPHYTA Chrysophyceae Chromulinales Chrysococcaceae Chrysococcus elegans (Dolf.) Bour.++++ChromulinaceaeChromulina commutata Pasch.+++BACILLARIOPHYTA Bacillariophyceae Bacillariophycidae Bacillariales Bacillariaceae Her. Nitzchia angularis W. Sm.++Nitzchia dissipata (Kütz.) Grun.++Nitzchia hantzschiana Rabenh.+-Nitzchia intermedia f. actinastroides Hust.++Nitzchia linearis (Ag.) W. Sm.++Nitzchia linearis var. tenuis (W. Sm.) Grun. in Cl. Et Grun.++++Nitzchia pussila Grun.++Nitzchia umbonata (Еhr.) L.-B.++Naviculales Naviculineae Naviculaceae Kutz. Navicula concentrica Bail.++Navicula vulpina Kütz.+-Hippodonta hungarica (Grun.) Ross.++Neidiineae Neidiaceae Neidium dubium (Ehr.) Cl.+-Sellaphorinales Pinnulariaceae Caloneis amphisbaena ( Bory) Cl.+-Pinnularia appendiculata var. appendiculata Cl.++Pinnularia appendiculata var. intermedia Cl.+-Pinnularia subcapitata Greg.+-Achnanthales Achnanthaceae Coconeis disculus (Schum.) Cl.++Coconeis placentula Erh.++Mastogloiales Mastogloiaceae Mastogloia angulata Lewis++Cymbellales Cymbellaceae Cymbella tumidula Grun. Sn A. S. et al.++Placoneis elginensis (Greg.) Cox.++Placoneis placentula (Еhr.) Hein.++Thalassiophysales Catenulaceae Amphora mongolica Qstr.++Fragilariophyceae Fragilariophycidae Fragilariales Flagilariaceae Diatoma vulgare Bory+++Fragilarioforma virescens (Ralfs) Will. et Round+++Fragilaria nanana L.-B.++Fragilaria tenera (W. Sm.) L.-B.++Synedra capitata Еhr.++Synedra var. Danica (Kütz.) Grun. in V. H.++Synedra staurosirella berolinensis Еhr.++Synedra ulna (Nitzsch.) Еhr.++Meridiophyceae Talassiosirophycidae Thalassiosirales Stephanodiscaceae Cyclotella kuetzingiana Thw.++++++Cyclotella meneghiniana Kütz.+++Stephanodiscus hantzschii Grun. in Cl. et Grun.++++Stephanodiscus rotula (Kütz.) Hend.++CHLOROPHYTA Chlorophyceae Chlamydomonadales Chlamydomonadaceae Carteria globosa Korsch.+++Carteria radiosa Korsch.++Chlamydomonas augustae Skuja++Chlamydomonas monadina Syein.+++Chlamydomonas reinhardtii Dang.+++Volvocales Volvocaceae Pandorina charkowiensis Korsch.+++Chlorococcales Chlorococcaceae Characiochloridaceae Characiochloris obtusa Korsch.+-Sphaeropleales Characiaceae Fernandinella alpina Chod.++Tetradesmus cumbricus G. S. West+-Tetraedron lunatus Bory++Tetraedron minimum (A. Br.) Hansg.++Tetraedron regulare Kütz.+-Radiococcaceae Coenochloris fissum Arch.+-Dispora speciosa Korsch.++Scenedesmaceae Coelastrum astroideum Näg.++Coelastrum microporym Nag. in A. Br.++Coelastrum spaericum Näg.++Desmodesmus acutispinus (Rool) Hegew.+-Desmodesmus aculeolatus (Reinsch.) Tsar.-Desmodesmus armatus (Chod) Hegew.+++Desmodesmus armatus var. bicaudatus (Gugl.) Hegew.+++Desmodesmus assymmetricus (Kirehn.) Hegew.+-Desmodesmus costato-granulatus (Skuja) Hegew.+-Desmodesmus echinulatus (Deduss.) Tsar.++Desmodesmus opoliensis (P. Richt.) Hegew.++Trebouxiophyceae Chlorellales Oocystaceae Crucigeniella rectangularis Korsch.+-Lagerheimia chodatit Bern.++Oocystidium ovale Korsch.++Oocystis submarina Lagerh.+-Tetrachlorella alternans (G. Sm.) Korsch.+-ChlorellaceaeGaminellaa interrupta (Turp.) Lagerh.++-ElakatotrichaceaeElakatothrix gloeocystiformis Korsch.+++Elakatotrix subacuta Korsch.+++Chaetophorales Chaetophoraceae Uronema confervicolum Korsch.+-SelenastraceaeKircheneriella irregularis (G. Sm.) Korsch.++Monoraphidium convolutum (Corda) Korn.-Legn.++Monoraphidium irregulare (G. M. Sm.)+-SphaerocystidaceaeSphaerocystis planctonica (Korsch.) Bourr.+-Ulvophyceae Ulotrichales Ulotrichaceae Cirinastrum lunatum (Korsch.)+-Schroedersa setigera Korn.-Legn.+-Ulotrix tenerimma Kirchn.+-Raphinodeme spiculiformts (Deduss.)-+Gonatozygales Gonatozygaceae Staurodesmus triangularis Teil.-+

Примітки:

.(-) - вид не знайдено;

2.(+) - трапляння виду 0-10% від загального числа опрацьованих проб;

.(++) - трапляння виду 11-50% від загального числа опрацьованих проб;

.(+++) - трапляння виду більше 50% від загального числа опрацьованих проб.


Додаток Б


Рисунок Б.1. Видове та внутрішньовидове різноманіття фітопланктону кар?єру Слобідський (за результатами досліджень 2009-2010 рр.)


Рисунок Б.2. Видове та внутрішньовидове різноманіття фітопланктону кар?єру Селецький (за результатами досліджень 2009-2010 рр.)


Рисунок Б.3. Сезонна динаміка біомаси та чисельності фітопланктону кар?єру Слобідський (за результатами досліджень 2009-2010 рр.)


Рисунок Б.4. Сезонна динаміка біомаси та чисельності фітопланктону кар?єру Селецький (за результатами досліджень 2009-2010 рр.)


Рисунок Б. 5. Інформаційне різноманіття фітопланктону кар?єру Слобідський (за результатами досліджень 2009-2010 рр.)


Рисунок Б. 6. Інформаційне різноманіття фітопланктону кар?єру Селецький (за результатами досліджень 2009-2010 рр.)


Рисунок Б.7. Розподіл водоростей планктонних угруповань за географічним поширенням у к. Слобідському (2009-2010 рр.)


Рисунок Б.8. Розподіл водоростей планктонних угруповань за географічним поширенням у к. Селецькому (2009-2010 рр.)


Рисунок Б.9. Розподіл водоростей планктонних угруповань за галобністю у к. Слобідському (2009-2010 рр.)


Рисунок Б.10. Розподіл водоростей планктонних угруповань за галобністю у к. Селецькому (2009-2010 рр.)


Рисунок Б.11. Розподіл водоростей планктонних угруповань за сапробністю у к. Слобідському (2009-2010 рр.)

Рисунок Б.11. Розподіл водоростей планктонних угруповань за сапробністю у к. Селецькому (2009-2010 рр.)


Теги: Різноманіття водоростей планктону піщаних кар'єрів м. Житомира  Диплом  Биология
Просмотров: 3400
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Різноманіття водоростей планктону піщаних кар'єрів м. Житомира
Назад