Дослідження особливості пристосувань рослин для запилення комахами

Зміст


Вступ

Розділ 1. Аналітичний огляд літературних джерел

.1 Пристосування рослин до ентомофілії

.2 Значення комахозапилення

Розділ 2. Обєкти дослідження

.1 Систематичне положення досліджуваних видів

.2 Загальна характеристика досліджуваних видів та їх поширення

Розділ 3. Матеріал та методика дослідження

Розділ 4. Результати дослідження та обговорення результатів

Висновки

Список використаної літератури

Висновки наукового керівника

Додатки


Вступ


Комахозапилення (ентомофілія) - перенесення пилку <#"justify">До комахозапильних рослин належить до 80% видів, поширених у різних кліматичних зонах континентів світу. Воно відіграє незамінну роль у житті як людини, так і всієї природи. Цей процесс був у свій час досліджений такими вченими ботаніками, як Кнут Фегр та Лендерт ванн дер Пейл [8]. Без перебільшення можна сказати, що без комахозапилення рослин життя на нашій планеті в такій формі, в якій воно існує, було б неможливе. Саме завдяки цьому процесу комахи отримують їжу, що є джерелом органічної речовини, а рослини розмноження [3]. Разом з тим воно є важливою складовою частиною екологічного середовища, без якого неможливе нормальне, повноцінне життя всього живого, у тому числі і людства. Значення рослин носить глобальний характер, тому будь-які дослідження того чи іншого процессу в їхньому житті є не тільки актуальними, але й необхідними [8].

Актуальність даної теми є не менш значуща, тому що дослідження на даній території і по цій темі проводилися уже давно. Вивчення екології запилення важливо не тільки для вирішення питань систематики і філогенії, а й для багатьох розділів прикладної біології: раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища, а також підвищення продуктивності екосистем, особливо агроценозів [8, 6]. Отож, лише детально вивчивши деякі росли даної місцевості, ми зможемо оцінити господарську цінність, значення та можливості використання комахозапилення у практичній діяльності людини.

Мета: дослідити особливості пристосувань рослин для запилення комахами.

Завдання:

1 - проаналізувати наукову літературу по даній темі;

2 - зібрати матеріал для проведення дослідження особливостей пристосувань рослин до комахозапилення;

3 - виготовлення препаратів квіток для вивчення пристосувань їх до ентомофілії;

<#"justify">Розділ 1. Аналітичний огляд літературних джерел


.1 Пристосування рослин до ентомофілії


Вважається, що першими відкрили перехресне запилення Доббс (Dobbs, 1750) і Мюллер (Mьller, 1751); ці дослідники виявили також роль комах у запиленні (Sachs, 1875; Grant, 1949). Джозеф Готтліб Кельрейтер (1733-1806) був першим ботаніком, який з науковими цілями в широких масштабах провів гібридизацію, довівши тим самим статеву природу маточки і пильовика; він досить докладно (хоча не завжди правильно) описав пилкове зерно і його функцію; визначив, що поверхня маточки являє собою особливу частину поверхні тичинки і виділив три типи запилення: автогамне, анемофільне та ентомофільне, виявив при цьому роль нектару. Крім того, він описав дихогамію і вказав на значення рухів окремих частин квітки. Основна робота Кельрейтер по запиленню була опублікована в 1761 - 1766 рр.. Наступною значною віхою в історії розвитку запилення з'явилася відома робота Християна Конрада Шпренгеля (1750 - 1816), опублікована в 1793 р. Грунтуючись на великому числі спостережень, ще один вчений, якого звали Шпренгель в своїх роботах вперше розглядав питання, пов'язані із захистом нектару, «покажчиками» нектару, роллю віночка в залученні комах і відмінностями між денними і нічними квітками. Основне ж відкриття Шпренгеля - взаємна адаптація квіток та їх запилювачів. Тільки після публікації книги Шпренгеля екологія запилення як наука вступила в нову еру свого розвитку [8].

Запилення - життєве важливий процес для всіх квіткових рослин, і природа чимало подбала про те, щоб він проходив успішно. На відміну від тварин, рослини не можуть пересуватися в пошуках партнера, тому вони змушені задовольняти свої «потреби» за допомогою ростових процесів і утворених структур. Однак у покритонасінних сформувався набір ознак, що забезпечують певну активність у пошуках партнера; це - особливості квітки. Приваблюючи цими ознаками комах та інших тварин і направляючи їхні дії так, щоб підвищити ймовірність перехресного запилення, покритонасінні в певному сенсі є не менш рухливими, ніж тварини. Як це було досягнуто? Перші насінні рослини - різні групи голонасінних - запилювалися пасивно. Їх пилок розносилася вітром і лише випадково опинялася близько сімязачатків. Перебуваючи на листках або всередині шишок, ті виділяли зі свого мікропіле краплі клейкого соку. Вони служили для уловлювання пилкових зерен і втягування їх, як і у сучасних голонасінних. Комахам (ймовірно, це були жуки), тим що харчувалися соком і смолою на стеблах та листках, інколи їм траплялися багаті білками пилкові зерна і клейкі краплі, виділені сімязачатками. Регулярно використовуючи ці нові джерела їжі, комахи в результаті своїх відвідувань стали переносити пилок з однієї рослини на іншу. Такий спосіб запилення, очевидно, відразу ж виявився більш ефективним, ніж пасивний, тобто за допомогою вітру, бо ентомофілія стимулює розвиток (еволюцію і трансформацію) обох компонентів: удосконалюється будова квітки в залежності від агента, що проводить запилення, та змінюються будова тіла і поведінка комахи. Чим привабливіші були для жуків рослини, тим частіше вони відвідувалися і тим більше могло утворитися насіння. Будь-яка зміна фенотипу, що сприяло підвищенню частоти або ефективності таких відвідувань, негайно створювало селективну перевагу. Це зумовило кілька важливих еволюційних змін. Наприклад, селективну перевагу отримали рослини з квітками, які представляли особливо цінне джерело їжі для запилювачів.

На додаток до пилку, клейкої рідини навколо сімязачатків і їстівним частинам самої квітки в ньому утворювались нектарники, що секретували нектар - поживну цукристу рідина, що служить джерелом енергії для комах та інших тварин. Квітка виділяє нектар дуже економно і повільно, тому комасі доводиться відвідувати сотні екземплярів щоб добути нектар [1, 5, 11]. Нектарники розташовані досить різноманітно. Вони можуть знаходитися на квітколожі, чашечці, віночку, тичинках, в основі завязі або на редукованих тичинках (стамінодіях) [9, 3]. Залучення до квіток запилювачів створило нову проблему: необхідність захисту насінних зачатків від поїдання. Утворення замкнутого плодолистка, ймовірно, було одним із шляхів її вирішення. Подальші зміни в будові квітки, наприклад утворення нижньої зав'язі, також могли з'явитися одним із засобів захисту насінних зачатків. Іншим важливим кроком була поява двостатевої квітки. Присутність в ній і плодолистків, і тичинок робило більш ефективним кожне відвідування запилювачів, який тепер одночасно міг і забирати пилок даної рослини, і залишати на ньому чужий.

Ще одним пристосуванням квіток є запах. Ця здатність пояснюється наявністю в них ефірних олій. Кількість запахів надзвичайно велика. Вони досить різноманітні - від дуже приємних (троянда, конвалія) - до дуже гидких, що нагадують запах трупів, тухлої риби, гною тощо (у рафлезії, деяких тропічних орхідей, стапелії та ін.), які запилюються мухами і жуками, що живуть на падлі і екскрементах [6, 7, 13].

У багатьох квіткових рослин, включаючи примітивні групи, квітки актиноморфні (правильні), тобто можуть бути розділені вертикальною площиною, що проходить через вісь, на рівні половини не менше ніж у двох напрямках. В процесі спеціалізації (пов'язаної з біологією запилення) у багатьох лініях еволюції із актиноморфних квіток виникли зигоморфні (неправильні) квітки. На відміну від актиноморфних квіток зигоморфні можуть бути розділені вертикальною площиною, що проходить через їх вісь, на дві половини тільки в одному напрямку (наприклад, квітка гороху). Крім симетричних, тобто актиноморфних і зигоморфних квіток, зустрічаються також асиметричні квітки, тобто квітки, які неможливо розділити на дві рівні (симетричні) половини. Прикладом є квітка канни [12, 13].

Для кращої помітності дрібних квіток, що обєднуються в суцвіття, у деяких рослин відбувається ще й розподіл функцій між квітками. Це можна побачити на суцвітті кошик:

1) Трубчасті квітк <#"justify">Приваблюючи ряд комах-запилювачів, рослини в той же час і страждають від того, що більшість, особливо на стадії личинки, чи гусениці поїдають здебільшого їх листя. На щастя, до бджіл це майже не стосується, вони тільки збирають з рослин нектар і пилок. Для захисту від комах рослини керуються широким набором «вторинних метаболітів», які роблять їх для запилювачів неприємними. Під вторинними метаболітами розуміють різні речовини рослинного походження. Цікаво, що ні одна з таких специфічних речовин не властиво всім рослинам або хоча б більшості видів. Часто даний вторинний метаболіт зустрічається тільки у якої-небудь однієї родини, а іноді навіть у одного виду. Існують тисячі вторинних метаболітів; число їх настільки велике, що поки що далеко не всі вони нам відомі. Речовини, що служать рослинам для захисту від комах, дуже різноманітні. Серед них є отруйні, здатні вбити будь-яку тварину. Інша група речовин надає рослинам неприємний смак, що також відлякує рослиноїдних тварин [4].

Квітки, запилювані метеликами.

Квітки, коеволюціонуючі разом з денними метеликами, у багатьох відносинах схожі на квітки, що запилюються бджолами, головним чином тим, що привертають комах також малюнком і запахом. Однак деякі лускокрилі здатні розрізняти червоний колір, і квітки, що ними запилюються бувають червоними або оранжевими. У видів рослин, що як правило запилюються нічними метеликами, біло-бліді ароматні квітки, як, наприклад, у деяких видів тютюну (Nicotiana), причому їх сильний солодкий запах часто виявляється тільки після заходу сонця. У квітках, що запилюють метеликами, нектарники часто знаходяться в довгій вузькій трубці віночка, звідки його, як правило, можуть діставати тільки комахи з їх витягнутим сисним ротовим апаратом. Бражники, наприклад, зазвичай не залазять у квітку, як бджоли, а зависають над ним, вставляючи свій довгий хоботок у квіткову трубку. Відповідно ці квітки не мають «посадкових майданчиків», пасток і складного внутрішнього устрою, як іноді спостерігається при запиленні бджолами. Серед менш спеціалізованих метеликів-запилювачів звичайні більш дрібні види, що не потребують такої кількості енергії, як бражники; відвідувані ними квітки, як правило, менших розмірів, з відносно короткими трубками. Комахи по рослині просто повзають [11].


.2 Значення комахозапилення


Без сумніву, що комахи та безпосередньо саме комахозапилення приносить велику користь людям і рослинам.

У рослин ентомофільних культур запилення відбувається за допомогою комах (бджіл, ос, джмелів, мух, жуків, мурашок), які споживають цукристі виділення з нектарників та пилок. Наслідком цього є те, що людина почала займатися бджільнитством. А саме вирощувати медоносні рослини - це група дикорослих і культивованих квіткових рослин, з яких бджоли збирають нектар і пилок, переробляючи їх потім на мед і пергу. Деякі рослини (тополі, берези та ін.) є для бджіл джерелом смолистих речовин, з яких вони виробляють прополіс. Медоносні рослини є майже всі комахозапильними, проте виробниче значення (у бджільництві) мають тільки ті види, які дають багато нектару й пилку. Серед культивованих в Україні найважливіші - плодові дерева, ягідні кущі, овочеві культури, гречка, конюшина лучна, еспарцет, люцерна посівна, соняшник, гірчиця біла, різні види м'яти, лаванда, дягель і багато декоративних квіткових рослин. З дикорослих трав'янистих рослин цінними медоносами є конюшини біла і гібридна, люцерна серповидна, лядвенець рогатий, синяк звичайний, живокіст лікарський та ін. З дерев і чагарників флори України цінними медоносами є липи, клени, дуби, крушина ламка, малина, ожини, чорниця, верес звичайний тощо. Чимало цінних медоносних рослин серед рослин-інтродуценів: робінія звичайна (біла акація), карагана дерев'яниста (жовта акація), гіркокаштан звичайний, лох вузьколистий, обліпиха, айва звичайна та японська, шовковиці та ін. Спеціально як цінні медоноси для бджіл вирощують фацелію, синяк, мелісу, буркун лікарський та деякі інші [2, 10].

Потрапляючи вглиб квітки, де розміщені нектарники, комахи вимазуються пилком, переносять його на інші квітки та залишають його на приймочці. Пилкові зерна, які потрапляють на тіло працюючої бджоли нараховується до 50 і навіть 75 тис. зерен, значна частина яких при відвідуванні нею квіток потрапляє на приймочку, то важливе значення бджоли в запиленні і заплідненні квіток очевидне. Таким чином, бджоли, перелітаючи з квітки на квітку, переносять на приймочку маточки суміш пилку, яка має підвищену порівняно з односортним пилком запліднювальну здатність. Бджоли відвідують квітки неодноразово, тому незапліднених завязей майже не залишається, отже наслідком є те, що витрачання енергії на вироблення пилку квіткам потрібно менше, ніж якби запилення відбувалося вітром. Пилок ентомофільних рослин липкий, важкий і може бути перенесений з квітки на квітку тільки комахами. Цей спосіб запилення є більш надійним. Комахи доставляють на своєму тілі пилкові зерна з чоловічих органів одних квіток безпосередньо на жіночі органи інших квіток.

Щоб відбулося запліднення, кількість пилкових зерен, які потрапляють на приймочку, значно перевищує кількість насінних зачатків. Пилок містить багато поживних речовин, гормонів і вітамінів. Тому за сприятливих умов він може зберігати свою життєздатність від 1 до 20 днів і більше, залежно від культури. У кукурудзи цукрової - 1-2 дні, у цибулі - 15-20 днів. Часто бджоли переносять пилок з рослин одного виду, що росте у різних екологічних умовах. У цих випадках на приймочки маточок потрапляє суміш різноякісного пилку великої кількості рослин, причому проростає тільки той пилок, який більшою мірою відповідає вимогам рослини, тобто відбувається вибіркове запліднення [10, 14, 15].


Розділ 2. Обєкти дослідження


.1 Систематичне положення досліджуваних видів


Табл. 2.1.1

Царство <#"justify">(Айстроцвіті <#"justify">.2 Загальна характеристика досліджуваних видів та їх поширення


Шавлія лучна (Salvia pratensis) - багаторічна трав'яниста рослина з прямим опушеним стеблом, заввишки до 1 м. Належить до родини Губоцвітих (Lamiaceae). Квітки сині, іноді білі або рожеві, зібрані в суцвіття-китицю, по 6-8. Цвіте з травня до серпня, 45-50 днів. Плід - ценобій (чотиригорішок). Бджоли відвідують добре і беруть нектар. Квітки більш доступні для джмелів, тому бджоли часто їх проколюють для збирання нектару. Медопродуктивність шавлії лучної 280 кг/га посіву. Росте на луках, у чагарниках, на лісових галявинах та в степових районах України. Зустрічаються по всій території області. Шавлію вживають як в'яжучий, відхаркувальний, сечогінний, протигнильний та освіжаючий засіб. Вона також ефективно регулює функціональну діяльність шлунково-кишкового тракту [13, 10].

Проліска сибірська (Scilla sibirica <#"justify">У народній медицині використовують цибулини проліски дволистої. Вони містять алкалоїд силіцил, дубильну кислоту, камедь та інші речовини і мають сечогінні, відкашлюванні, а у великих дозах блювотні й проносні властивості. З квіток можна одержати блакитну фарбу[13, 16].

Конюшина лучна (Trifolium pratense) багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Стебла численні, висхідні, дуговиднозігнуті, розгалужені, 20-60 см заввишки. Листки трійчасті: листочки широкояйцевидні або видовжені, цілокраї, часто з виїмкою на верхівці. Прилистки яйцевидні, плівчасті, на дві третини прирослі до черешка, різко звужені в тонке вістря. Квітки дрібні, неправильні, сидячі, рожеві, червоні або пурпурові, у головчастих суцвіттях на верхівках пагонів; чашечка з 10 жилками, зовні опушена. Плід - біб. Цвіте у травні - серпні. Плоди дозрівають в серпні - жовтні.

Конюшина лучна трапляється на узліссях, серед чагарників, по балках, на заплавних луках по всій території України.

У народній медицині квітки конюшини у вигляді відвару використовуються як відхаркувальний, сечогінний і антисептичний засіб, при недокрів'ї, занепаді живлення, захворюванні легенів, при злоякісних пухлинах і зовнішньо при опіках і наривах у вигляді припарок [3, 8, 13].

Ромашка лікарська (Matricaria officinalis) - однорічна рослина <#"justify">В природних умовах невеликими заростями росте майже по всій території України біля доріг, на пустирях, полях, городах, в садах і узліссях тощо. Порівняно невеликі масиви, де її збирають для промислових потреб, залишались в причорноморській частині Херсонської області та присиваській частині Криму. Культуру вирощують у спеціалізованих колективних, особистих підсобних та фермерських господарствах [13].


Розділ 3. Матеріали та методика дослідження


Для дослідження пристосування рослин до ентомофілії використовувався живий та гербарний матеріал, зібраний в урочищах Саргачів яр та Баранівці околиць міста Суми протягом 2011-2012 рр.

Польові збори велися в квітні-вересні, тобто в час цвітіння кожного виду.

Для вивчення пристосування рослин до ентомофілії було взято 4 види рослин, а саме їх квітки:

) шавлії лучної (Salvia pratensis), родини Губоцвіті (Lamiaceae);

) конюшини лучної (Trifolium pratensis), родини Бобові (Fabaceae або Leguminosae);

3) проліска сибірського (Scilla sibirica <#"justify">Квітки шавлії лучної (Salvia pratensis), родини Губоцвіті (Lamiaceae), синього кольору, зібрані в суцвіття-китицю, по 6-8 квіток, це дає їм бути більш помітними для комах. Віночок зигоморфний, зрослопелюстковий, двогубий - трубка переходить увідгин, диференційований на дві частини, верхню губу, утворену двома пелюстками, та нижню губу, утворену при зростанні трьох пелюсток. Нектар поміщається в нижній частині досить довгої трубки. Гінецей синкарпний. Андроцей, в свою чергу, - двома тичинками, що прилягають до верхньої губи. Комахи запилювачі, щоб дістати нектар, просовують голову в трубку віночка, відсувають всередину і догори ложкоподібний розширений рудимент нижнього гнізда пиляка, внаслідок гніздо пиляка вдаряє по спинці комахи, висипаючи на неї пилок. Запилювачами таких квіток є переважно перетинчастокрилі і метелики, рідше великі мухи. Відвідувачі квітки торкаються спинкою спочатку до приймочки, а потім до пиляків і забирають на ній частину пилку, це в свою чергу підтверджено в літературі [11, 8].

Квітки конюшини лучної (Trifolium pratensis), родини Бобові (Fabaceae або Leguminosae), запилюються бджолами і багаті нектаром, але мають таку довгу трубку, що звичайні бджоли не можуть досягти її основи (довжина трубки 9 - 10 мм). Отже, запилення червоної конюшини залежить від активності джмелів або вірніше довгохоботкових джмелів. Квітки зібрані в суцвіття - головки, оточені знизу верхівковими листками. Квітки з трубчастим віночком, десятьма тичинками, з яких дев'ять зрослися між собою, а одна вільна, однією маточкою з верхньою зав'яззю. Гінецей монокарпний. Самі квітки дрібні, сидячі довжиною 11-14 мм, рожеві. Конюшина має зигоморфний віночок. За подібністю з метеликом він ще в XVI ст. отримав у ботанічній літературі назву Метеликові, і ця назва часто вживається для позначення родини Бобових. Метеликовий віночок складається з більш великого верхнього пелюстки - прапора, двох бічних пелюстків, що утворюють крила, а самі внутрішні утворюють човник, що містить тичинки і зав'язь. Прапор служить в основному для залучення комах. На ньому нерідко помічають додаткові мітки у вигляді яскравих прожилок. Притягнута яскравим прапором або яскравою квіткою в цілому, комаха сідає на край човники або частіше на одне з крил і прагне ввести хоботок до основи тичинкових ниток до запасів нектару. При цьому пелюстки човники або крила під вагою комахи і його активних рухів відгинаються, здійснюючи одночасно коливальні рухи в такт рухам тіла комахи. Під впливом рухів комах прапор відгинається назад, крила відходять вниз і в сторони, а тичинки і гінецей внаслідок пружності зберігають горизонтальне положення і входять в зіткнення з черевцем комахи. Коли комаха відлітає, відігнуті пелюстки, знову ж таки в силу головним чином пружинячої дії вушок, повертаються в попереднє положення і тичинки і гінецей ховаються в човнику. Цікаво, що при запиленні має значення навіть довжина хоботка комахи [3, 8, 11].

Квітки проліска сибірського (Scilla sibirica <#"justify">Висновки


) Отже, в даній роботі було досліджено особливості пристосувань певних видів рослин до комахозапилення. В процесі проведення досліджень було вирішено, що найважливішою ознакою покритонасінних є квітка, яка зіграла важливу роль в їх еволюції. Внаслідок цього відбулися певні зміни в її будові.

2) Пристосування квітки, що виникли внаслідок ентомофілії називаються - атрактантами. Якщо конкретно, то це природні засоби, що приваблюють комах, стимулюють їх харчування, розмноження та ін. Атрактанти поділяються на первинні та вторинні. У нашому випадку первинними є пилок та нектар, а вторинними - запах квітки.

3) Найважливішими запилювачами ентомофільних рослин є бджоли <#"justify">5) Позитивним моментом є те, що комахи можуть переносити пилок навіть між квітками, які розділені великими відстанями. Воно так важливе для рослини тому, що від нього залежить збереження виду. Перехресне запилення забезпечує обмін генами, підтримує високу гетерозиготність популяцій, дає матеріал для природного добору і зберігає стійке потомство - носіїв найсприятливішого співвідношення генів. Багато рослин розмножуються тільки завдяки запиленню комахами.


Список використаної літератури


1. Андреева И.И., Родман Л.С. Ботаника. - 2-е изд., перераб.и доп.- М.: КолосС, 2002. - 488 с.: ил. (Учебники и учеб. пособия для студентов высш. учеб. заведений).

. Атлас медоносних рослин України/ Л.І. Боднарчук, Т.Д. Соломаха, А.М.Ілляш та ін. - К.: Урожай,1993. - 272 с.

3. Ботаніка: Анатомія і морфологія рослин: Навч. посібник/ Стеблянко М.І., Гончарова К.Д., Закорко Н.Г.; За ред. М.І. Стеблянка. - К.: Вища шк., 1995.- 384 с.: іл..

. Гэлстон А., Девис П., Сэттер Р. Жизнь зеленого растения: Пер. с англ. - М.: Мир, 1983. - 552 с., ил.

. Жуковский П.М. Ботаника. - М.: Колос, 1982 - 623 с.

6. І.В. Гончаренко Морфологія та анатомія рослин: Навчальний посібник для студентів природничих факультетів педагогічних інститутів та університетів. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2002. - 160 с.

. І.В. Гончаренко. Будова рослинного організму: Навчальний посібник. - 2-ге вид., перероб. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2004.-200 с.

. К. Фегри, Л. ван дер Пэйл «Основы экологии опыления». Перевод с английского канд. биол. наук Л.В. Ковалевой, канд. биол. Наук Э.Л. Миляевой, под редакцией проф. А.П. Меликяна.- 375 с.

. Н.Н. Карташова. Строение и функция нектарников цветка двудольных растений, Томск - 1965, 195 с.

. Поліщук В.П., Білоус В.І. Медоносні дерева і кущі. К., 1972; Глухов М. М. Медоносные растения. М., 1974 - 159 с.

. Рейва П., Эверт Р., Айкхорин С. Современная ботаника: В 2-х т. Т. 2.: Пер. с англ. - М.: Мир, 1990. - 344 с., ил.

. Федоров А.А., Артюшенко З.Г. Атлас по описательной морфологии высших растений. М: Л. Изд-во АНСССР: Лист 1956, Стебель и корень - 1962, Цветок - 1975, Соцветие - 1979, Плод - 1986. - 390 с.

. Цветковые растения (5/1 том), Жизнь растений, Под ред. А.Л. Тахтаджяна 1980. - 430 с.


Додатки


Проліска сибірська, або поникла (Scilla sibirica <#"309" src="doc_zip1.jpg" />


Шавлія лучна (Salvia pratensis)


Ромашка лікарська (Matricaria officinalis)


Конюшина лучна (Trifolium pratensis)


Теги: Дослідження особливості пристосувань рослин для запилення комахами  Контрольная работа  Биология
Просмотров: 30955
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Дослідження особливості пристосувань рослин для запилення комахами
Назад