Вирощування орхідей


Дипломна робота

Вирощування орхідей


Зміст


1.Вступ

.Спеціальна частина.

.1Історія вирощування орхідей

.2Біологічна та геологічна характеристика

.3Асортимент орхідей

.Технологічний процес.

.1Вирощування орхідей

.2Меристемний спосіб розмноження

.Організація праці та робочого місця

.Техніка безпеки

.Висновок

.Література.


. Вступ


Орхідея - одне з найбільш гарних квітів всього рослинного царства.

Напевно, немає жодної людини, тип паче - квітинкаря, яка нічого не чула про орхідеї (Мал.1.1;1.2.), але як це не дивно, далеко не усі можуть похвалитися реальними знаннями про ці рослини.

Є багато легенд про ці рослини, і деякі навіть є достовірними фактами. Наприклад, всі знають, що орхідеї є найгарнішими (або найбільш незвичними) з усіх відомих у світі квітів. З цим неможливо сперечатися. Принаймні, жодна людина, яка вперше побачила квітучу орхідею, неспроможна залишитися байдужою й пройти повз. Це аж ніяк природна реакція, оскільки за фантастичною кількістю розмаїття , та незвичності форм, квіти орхідей немає собі рівних серед усіх рослин нашої планети.

З іншого боку, є багато впевнених, що орхідеї тільки у далеких тропічних країнах. Це не зовсім правильно, оскільки з 20-ти тисяч видів орхідей багато живуть у країнах с помірним кліматом. Понад те, біля Росії (яку до тропіків зарахувати важко) , описано приблизно 150 представників сімейства Орхідних.

Нині, орхідеї дуже популярні та доступні у всіх квіткових магазинах, це дуже гарний подарунок на свято, ці квіти чудово дивляться у кімнатному інтер'єрі.


.Спеціальна частина


.1 Історія вирощування орхідей


Інтерес до орхідей виник дуже давно і це обумовлено їхньою надзвичайною витонченістю і красою. У Китаї орхідеї були введені в культуру понад 1000 років тому, а в науковій літературі вони згадуються вже в ІІІ ст. н. е. На Сході орхідеї займали особливе місце - виступали в ролі рослин-символів. Так, в Японії неофінетію серповидну (Мал.2.1) вважали символом достатку і гідності, в Китаї цимбідіум (Мал.2.2) служив символом хорошого художнього смаку, витонченості і дружби.


Мал. 2.1 Мал. 2.2


Зародження орхідології як науки прийнято датувати 370-285 роками до н. е., коли за 300 років до різдва Христового грецький філософ Теофраст (Мал.2.3) у манускрипті «Дослідження рослин» описав групу рослин, які назвав орхідеями. Він дав цим рослинам ім'я «орхіс» (лат. orchis), що означає «яєчка», за схожістю парних потовщених кореневих бульб на сім'яники тварин, які є в європейського зозулинця. Пізніше цю назву перенесли на всю родину рослин у цілому.

Інтерес до орхідей в Європі, де вони не відрізнялися особливою красою, тривалий час був обумовлений їх лікувальними властивостями. І лише в XVI-XVIII ст., з початком розвитку мореплавання, європейці дізналися про орхідеї, що відрізняються екзотичною красою. Більшість перших описів тропічних рослин, включаючи орхідеї, - як правило, заслуга лікарів і священиків-місіонерів, які проповідували Євангеліє в колоніях. Уражені небаченим рослинним світом тропічних країн, вони описували і малювали представників аборигенної флори і викликали такий величезний інтерес до орхідей, що до кінця XVIII ст. в багатьох європейських країнах намагалися вирощувати ці екзотичні рослини. Відомо, що першою тропічною орхідеєю, яка зацвіла в оранжереї в голландському місті Лейдені (кінець XVIII ст.), була брассавола вузлувата (Мал. 2.4) .


Мал.2.3 Мал. 2.4


У 1731 році в Європі розквітла перша тропічна орхідея, привезена з Багамських островів якимось місіонером. Однак пройшло ще майже ціле століття, перш ніж почалося справжнє полювання за цими екзотичними насіннєвими рослинами.

З самого початку ввезення тропічних орхідей в Англію Королівський ботанічний сад К'ю (Мал. 2.5) , заснований 1759 року, став центром їх накопичення та вирощування. 1841 року Королівський сад став державним, а першим директором був призначений професор ботаніки університету в Глазго В. Гукер. Нині в ботанічному саду в К'ю представлена найбільша в світі колекція тропічних і субтропічних орхідей.

На початку XIX століття орхідеї з'явилися в Англії - їх використовували як пакувальний матеріал для інших тропічних рослин. Пагін та корінь рослини використовували, як мотузку для зв'язування пакунків.


Мал. 2.5


Орхідейна лихоманка.

До початку XIX ст. вирощування орхідей в Європі не було популярним і масовим. Ботаніки вважали їх не більш ніж екзотами, а культивуванням займалися лише поодинокі любителі - власники оранжерей, історії часто відомі відкриття, що були зроблені абсолютно випадково. Так і сталося з початком «Орхідейної лихоманки», яка охопила Європу та США в XIX ст.

У 1818 році з Південної Америки до Англії був відправлений багаж садівнику і імпортеру В. Каттлею - одному з перших колекціонерів тропічних рослин в Європі. Щоб надійно упакувати екзотичні новинки, були використані рослини з міцними стеблами, жорсткими листям і корінням, які нагадували шпагат. Своєрідний «пакувальний» матеріал зацікавив В. Каттлея, і він висадив рослини в окремий горщик. У листопаді того ж року перший екземпляр зацвів, і його великі, дивовижно красиві квіти стали справжньою сенсацією. Це була орхідея. На честь людини, котра відкрила орхідеї Європі, рід, до якого відносилася вирощена ним квітка, був названий Джоном Ліндлі, відомим як «батько» сучасної орхідології, на честь імені В. Каттлея - Катлея (лат. Cattleya)(мал.2.6).

Після цієї незвичайної знахідки багато садівничих господарств відправили своїх «мисливців за орхідеями» в тропічні регіони Азії, Америки та Африки. Ці люди знайшли і зібрали безліч нових видів дорогоцінних видів, але часто вони просто по-варварськи розкрадали орхідеї з місць їхнього природного поширення.


Мал. 2.6


Тривалий час місце точного збору екземплярів рослини залишалося невідомим, і лише в 1836 році поодинокі рослини цього виду були виявлені в горах біля Ріо-де-Жанейро (Бразилія). Були відкриті місця зростання й інших видів орхідей, і перші збирачі почали збирати тисячі рослин і відправляти їх до Європи. В результаті неправильного догляду більшість з них гинуло ще на кораблях. Тим дорожче цінувалися ті поодинокі екземпляри, які нерозцвівшими досягали берегів Англії, їх вартість іноді дорівнювала ціні чистокровних коней-скакунів. Але навіть ті рослини, які потрапляли в оранжереї Європи, часто гинули, тому що практично були відсутні відомості про кліматичні умови місць їх зростання. У перші 100 років вирощування орхідей тільки в Англії загинули сотні тисяч екземплярів. Перші кроки до успіху були зроблені в середині XIX ст., коли стало відомо, що достатній рівень освітленості і вентиляції приміщень надзвичайно важливі при вирощуванні рослин.

Довгий час екзотичні рослини продавалися за надмірною мало доступною ціною, вартість деяких екземплярів доходила до марок 12 000 німецьких. І тільки коли садівникам вдалося, нарешті, успішно розмножувати ці рослини, торгівля квітами відійшла на другий план.

Вирощування орхідей стало модним серед знаті, і багаті родини змагалися за право володіння найбільшою колекцією рослин. Першість у цьому «змаганні» належало Вільяму Кавендішу, герцогу Девонширскому, який в 1833 році побудував величезну оранжерею і витрачав великі суми на спорядження експедицій в різні куточки земної кулі для збору екзотичних рослин, у результаті чого за 10 років він став власником найбільшої приватної колекції тропічних орхідей.

У 30-ті роки XIX ст. в Європі почали з'являтися комерційні фірми, для яких орхідеї стали товаром, що приносили величезні прибутки. Однією з перших була англійська фірма «James Veitch and Son», яка посилала своїх співробітників у тропіки за новими рослинами. До Європи привозили десятки тисяч найкращих екземплярів одного виду, при отриманні яких, як правило, повністю знищувалися природні популяції.

Серед «мисливців» за орхідеями, які відправлялися в тропічні ліси Південної Америки, Індії та Австралії, були відомі географи, екологи та ботаніки: А. Гумбольдт, А. Куннінгам, Ф. Вельвічія, Ч. Париш, Г. Скіннер, Дж. Варшевіч , Дж. Лінден, С. Лоу, Д. Бенкс, Г. Валліс. Їх імена увічнені в назвах видів орхідей.

У наші дні орхідеї, як і раніше викликають величезний інтерес і незмінно є одними з найпопулярніших кімнатних рослин, пробуджуючи найкращі романтичні почуття і естетичні переживання. Сьогодні відомо майже 30000 дикорослих видів орхідей і 150000 схрещувань, так званих гібридів. Втім, і в наші дні відкривають нові види орхідей. На початку 80-х років у Китаї виявили невідомі види зозулиного черевичка з великими квітами дуже яскравого забарвлення . У наш час всі дикорослі орхідеї знаходяться під захистом законів охорони природи.


.2 Біологічна та геологічна характеристика орхідей


Епіфітний спосіб життя.

Більшість тропічних орхідей у природних місцях зростання є так званими епіфітами: вони поселяються на інших рослинах, у розвилках і кронах дерев. Причина вибору такого місця своєрідного проживання в тому, що на кронах дерев орхідеї можуть отримати більше світла, ніж на тінистому ґрунті тропічного лісу. Орхідеї не забирають у рослин-носіїв ні води, ні поживних речовин, і тому не є рослинами-паразитами. Поживні речовини вони отримують за допомогою особливо сформованих коренів, з вологого тропічного повітря, а також із тонкого рослинного шару ґрунту (гумусу) дерев, який накопичується на гілках і корі. Епіфітний спосіб життя обумовлює деякі своєрідні потреби орхідей до клімату та догляду, які потрібно знати і виконувати, щоб успішно вирощувати ці рослини (Мал.2.7).


Мал.2.7


Життєві форми.

З життєвих форм домінують багаторічні трави, рідше зустрічаються невеликі чагарники і великі здерев'янілі ліани. Поряд з автотрофними нерідко зустрічаються сапрофітні форми.

Серед тропічних видів у оранжерейних умовах вирощування нерідко спостерігаються "довгожителі" по 70 і більше років. Розміри в орхідних коливаються від декількох міліметрів до 35 метрів (лат. Vanilla planifolia(Мал.2.8)).

За характером субстрату зростання розрізняють епіфіти, літофітів і наземні орхідні. Більшість орхідей - епіфіти. Літофітів і наземні життєві форми становлять значно меншу групу. Вони поширені переважно в помірних широтах.

Всі орхідні вступають у симбіоз з мікоризоутворюючими грибами, які постачають рослині воду і мінеральні солі, отримуючи натомість органічні речовини. Є також мікотрофні орхідні, позбавлені хлорофілу і фактично паразитують на грибі-симбіонті (наприклад, гніздівка, а також австралійська орхідея кріптантеміс, квітуча під землею). Епіфітні орхідні, як правило, розвивають численні повітряні корені, позбавлені волосків, зате забезпечені спеціалізованої всмоктуючої тканиною - веламеном. У деяких епіфітних орхідних листя редукуються, а функцію фотосинтезу беруть на себе сплощені зелені коріння


Мал.2.8


Суцвіття.

Суцвіття орхідних - верхівкова або бічна китиця. При сильному вкороченні осі утворюється плейохазій (несправжній зонтик) (бульбофіллюм), при вкороченні квітконіжок - колосовидні суцвіття (дендрохілюм), потовщення осі призводить до формування головковидних суцвіть (м'якотниця), гвинтоподібне скручування осі - спіралеподібних суцвіть (спірантес). Деякі види родів онцидіума і граматофілюма мають розгалужені суцвіття, що нагадують волоті й досягають довжини 2-3 м(Мал.2.9).


Мал.2.9


Квітка.

Квітки орхідей шестичленні (елементи розташовані у два кола)(Мал.2.10).


Мал. 2.10 Будова квітки орхідеї : 1.губа; 2.пелюстки; 3.чашолистки;


Перший (зовнішній) утворений трьома чашолистками, які, як правило, схожі між собою, іноді середній (дорсальний) відрізняється від бічних (латеральних); рідше 2 або всі 3 пелюстки зростаються.

Друге (внутрішнє) коло утворений трьома пелюстками, з яких середня сильно відрізняється за формою, забарвленням і називається губою (лабеллум). Губа може бути цільною (пафіопедилюм), лопатевою (цимбідіум), торочкуватою (дендробіум), розсіченою на безліч тонких ниток (епідендрум); трубчастою, чашовидною, шлемовидною, воронковидною, язиковидною. Крім того, вона може мати вирости, потовщення, волоски, плями і штрихи найрізноманітнішої форми та забарвлення. Нерідко губа несе нектарник у вигляді короткого, до 3-4 см (Каланта) або дуже довгого - до 35 см (ангрекум півторафутовий (Angraecurn sesquipedale)) порожнистого подовженого виросту чашолистка або пелюстки квітки. У орхідних тичинка зростається з маточкою в структуру, яку називають колонкою, а на її вершині розташовуються пиляки з полініями - грудочки склеєного пилку.

Листочки чашечки квітки (зовнішнє коло) називаються чашолистками, а листочки внутрішнього кола квітки - пелюстками віночка. Особливу роль відіграє середня пелюстка віночка. Вона утворює воронкоподібну або трубчасту, часто розплющену, губу, яка зазвичай розкішно забарвлена.

Величина квіток варіює від декількох міліметрів до 20-25 см. Вони найчастіше зібрані в суцвіття, але інколи бувають і поодинокими. Квітки неправильної форми.

Квітки орхідей вражають різноманітністю забарвлення, форми, аромату. Вони виробляють дещо незвичне, дивне враження, і одна з причин цього в тому, що вони мають тільки одну вісь симетрії, яка ділить кожну квітку на 2 симетричні половини. Оцвітина яскрава, подвійна (складається з зовнішнього і внутрішнього кіл (про що сказано вище)). Чашолистки (сепалії) у багатьох видів однакового розміру і форми. Пелюстки різної форми. Дві з них (петалії) однакові, третя (губа) зазвичай химерної форми і яскраво забарвлена. У багатьох орхідей є нектарники і різноманітні вирости

Більшість орхідей запилюється комахами, а деякі - птахами. Комаха, що прилетіла за нектаром, зазвичай сідає на губу квітки. При цьому до тіла комахи липким прилипальцем приклеюється поліній. На наступній квітці поліній потрапляє на приймочки, таким чином самозапилення майже повністю виключається. Значна частина епіфітніх орхідей має захист від природної гібридизації: різні види зацвітають в різний час, рослини одного виду - синхронно.

Цвітіння частіше спостерігається в сухий сезон, коли активніші комахи. Іноді стимулювати його може різка зміна умов (температури, вологості). У культурі більшість видів квітнуть протягом 2-3 місяців.

Інші особливості квітів орхідей:

-Більша частина видів має тільки одну продуктивну тичинку, лише деякі мають дві.

-Дрібний пилок зростається в щільну масу (поліній або пилкову грудку).

-Розташована внизу зав'язь після запилення розвивається в плідкоробочку.

Група орхідей зозулині черевички будовою своєї квітки відрізняється від інших родів орхідей (Мал.2.11) . У цих рослин верхня пелюстка чашечки квітки (чашолистки) утворює ефектний "прапор". Нижні, зрощені разом пелюстки чашечки майже приховані губою квітки, яка утворює характерну порожнину у вигляді черевичка. Цей красивий "черевичок" - пастка для комах. Якщо комаха попадає всередину порожнини, йому потрібно докласти певні зусилля, щоб вирватися назовні повз колони (гіностемія). При цьому комасі доводиться мимоволі або скинути пилок, який вона несе на собі, або отримати нову.


Мал.2.11 Квітка зозулиного черевичка

а) Середні чашолистки утворюють ''прапор''.

б) Губа , що має форму черевичка.


Запилення.

Орхідеї запилюються різними комахами (мухами, метеликами, бджолами, жуками) або птахами (колібрі, нектарниками і медососи)(Мал.2.12).

Система запилення у орхідних відрізняється високою розмаїтістю як по агентам запилення (запилювачів), так і за способами залучення (аттрактаціі) останніх на квітки. Основну роль у запиленні орхідних грають комахи. Головна відмінна риса системи запилення орхідних - агрегація всій пилку пильовика в компактні маси поліній. Для надійного прикріплення поліній до тіла запилювачів і успішного їх перенесення на рильце в орхідних виробилися різноманітні механізми. Основні їх типи були детально вивчені і викладені Ч. Дарвіном (1884) у його чудовому праці «Різні пристосування, за допомогою яких орхідеї запилюються комахами».

Особливий інтерес для дослідників системи запилення у орхідних представляють способи залучення (атрактації) запилювачів на квітки. Пилок, зібрана в поліній, не може бути використана комахами для вигодовування потомства. До того ж у переважної більшості видів орхідних в нектарі-збирають структурах (шпорца) нектар відсутня. Тому на безнектарні квітки орхідних комахи-запилювачі залучаються різними способами шахрайським аттрактації. У орхідних прийнято виділяти такі основні синдроми шахрайським аттрактаціі: сексуальне залучення (pseudocopulation), квіткова мімікрія (flower mimicry), обман недосвідчених запилювачів. Це розділення вельми умовно, оскільки у багатьох видів орхідних нерідко бувають задіяні

Плід.

Плід - суха коробочка різної форми і розміру, дозріває протягом 2 - 12 (і більше) місяців, розкривається 3 (6) стулками, або ягода; крайнє спрощення будови насіння при значному збільшенні їх числа(Мал.2.13). Коробочка містить безліч пиловидних насінин, що поширюються за допомогою вітру, вони не містять запасу поживних речовин. В одній коробочці епіфітних видів може бути кілька мільйонів, у наземних - кілька тисяч насіння. Подвійного запліднення в орхідних немає, ендосперм не утворюються, і тому для проростання насіння обов'язково необхідно їх зараження мікоризним грибом. Оскільки ймовірність цього для кожного окремо взятого насіння мізерно мала, то підтримку чисельності популяції кожного виду здійснюється завдяки величезній кількості насіння. Для-забезпечення продовження виду необхідно, щоб проросла і пройшла всі етапи росту і розвитку хоча б одне насіння від кожної рослини.


Мал.2.12 Мал.2.13


Стебло.

Стебла справжніх «лазячих» орхідей (арахніс(Мал.2.14)0, клейсостома(Мал.2.15), ванда(Мал.2.16)) піднімаються вгору на значну висоту, утворюючи величезну кількість повітряних коренів, які надійно прикріплюють рослина до опори. Таким чином, рослини-епіфіти, досягаючи верхівок дерев, «виносять» свої квітки до світла.

На відміну від вищезгаданих видів, у фаленопсисів, дорітісів і черевичків стебло укорочене, а листя зібране в розетку.

Мал.2.14 Мал.2.15 Мал.2.16


Листя.

Листя орхідей, як і квіти, можуть бути найрізноманітнішої форми та забарвлення. Вони можуть бути як великими, ременеподібними, довжиною до 1 м (ангрекум слонячий), або майже циліндровими (онцидіум цеболетта), так і дуже маленькими, лускоподібними, майже непомітними (теніофіллюм (лат. Taeniophyllum))(Мал.2.16).

Однак існує ознака загальна для всіх орхідей - це паралельні жилки на листі, які свідчать про те, що орхідеї, як пальми і лілії, відносяться до однодольних рослин.

Листя більшості орхідей просте, цільнокрайне, у багатьох епіфітніх видів - шкірясте. Листя, так само як і бульби, є резервуарами води і поживних речовин. Наявність бульб і м'ясистого листя пов'язане з умовами існування орхідей. Так, у рослин з постійно вологих місцеіснувань (наприклад, з гірських лісів) листя тонке.

Будова і зовнішній вигляд листя орхідей - прекрасна ілюстрація успішного пристосовування цих рослин до навколишнього середовища. У посушливих умовах вони перетворюються в соковиті сукулентні органи (служать накопичувачами вологи), наприклад, в багатьох австралійських видів дендробіумів, брассавол з Південної Америки і деяких видів роду ванд з Південно-Східної Азії.

У орхідей, які ростуть на яскравому сонці, листя потовщене, шкірясте, а у рослин, що віддають перевагу тіні (каланта, фаюс), листя, як правило, тонке, складчасте, що дає можливість уловлювати більше світла.

В одних видів листки не мають черешка (онцидіум, фаленопсис), у інших він слабо (бульбофіллюм) або сильно (стангопея) виражений.

Листя орхідей в основному зелене, але зустрічаються дво- і триколірні або так звані рядолисті види (анектохілюс, макодес, гемарія).

Тропічні орхідеї зазвичай зберігають своє листя протягом багатьох років. Однак ряд рослин, що мають особливо чітко виражену фазу спокою, наприклад, деякі види орхідей Каланта (лат. Calanthe) незадовго до періоду спокою або під час нього скидають своє листя. Пізніше, під час фази розвитку, ці рослини швидко утворюють велику кількість нового листя.

Серед епіфітніх орхідей зустрічаються як вічнозелені, так і листопадні рослини. У перших листя може зберігатися декілька років, другі скидають листя після визрівання паростка.


Мал.2.16


Корінь.

Сильні, товсті корені орхідей добре пристосовані до умов їх природного місця існування. Вони оточені губчастою тканиною - веламеном (так званим покривом повітряних коренів)(Мал.2.17), яка складається з мертвих клітин, заповнених повітрям, і протягом декількох секунд повністю наповнюється дощовою водою, росою, а потім повільно передає цю вологу всередину власного коріння. Так орхідеї, які в тропіках ростуть зазвичай на деревах, можуть отримати необхідну їм рідину прямо з повітря. Веламен захищає коріння від висихання, механічних ушкоджень, накопичує воду і мінеральні речовини. Повітряні корені слугують ще й для того, аби рослина могла закріпитися на корі дерева. Але якщо орхідеї в природі ростуть на деревах, а їх вирощувати в горщику, то їхні повітряні корені, входячи в субстрат, перетворюються на звичайні ґрунтові коріння.

У моноподіальних орхідей придаткові корені утворюються вздовж всього пагона, а у симподіальних - корені формуються тільки на корневищній частині пагона.

Функції коренів орхідей надзвичайно різноманітні - прикріплення до субстрату, фотосинтез (у багатьох видів вони містять хлорофіл і тому мають зелене забарвлення), всмоктування і накопичення води та поживних речовин. Особливий інтерес представляють так звані повітряні корені епіфітів, специфічну будову яких вчені-орхідологи вважають одним з найважливіших пристосувань до епіфітного способу життя.

Коренева система онцидіумів, стангопей, катазетумів утворює своєрідні «щітки», «бороди», які сприяють захопленню і накопиченню опалого листя і інших органічних залишків, які використовуються, як поживні речовини.


Мал. 2.17


Пагін.

Залежно від форми орхідей, від того, як вони ростуть, всі їх можна розділити на 2 групи: рослини моноподіальних форм (з одним пагоном) та симподіальної форми (з декільками пагонами)(Мал.2.18).

Симподіальні рослини.

У цих орхідей кожен рік на кінці повзучого кореневища утворюється один або кілька нових паростків, у той час як старі пагони висихають і з часом відмирають. Горизонтальні частини пагонів утворюють кореневище, а вертикальні розташовуються над субстратом і утворюють потовщення - псевдобульби (інші назви: бульби, псвдоцибулини, туберідії). Псевдобульби утворені м'якими тканинами з високим вмістом слизу. Основна їх функція полягає в накопиченні води і поживних речовин. Зверху вони вкриті товстостінній епідермою, що запобігає випаровуванню.

Псевдобульби сприяють виживанню рослин в екстремальних умовах, наприклад, під час тривалого посушливого періоду. Саме наявність запасаючого органу свідчить про те, що в умовах природного ареалу протягом року відбувається чергування сухого і вологого сезонів. Крім того, псевдобульби часто зеленого кольору і виконують фотосинтетичну функцію. Псевдобульба може бути утворена одним або кількома потовщеними міжвузлями, іноді товщає майже вся вертикальна частина паростка. Залежно від напрямку росту серед представників родини орхідних розрізняють прямостоячі (анзеллія, лелія, собралія), що схиляються (деякі види дендробіума і хізіса) і кучеряві (ваніль) рослини.

Форма і розміри псевдобульб значно варіюють. Вони бувають округлі, овальні, циліндричні, веретеноподібні, але частіше зустрічаються яйцеподібні псевдобульби. Утворюються також псевдобульби, сплощені з боків (онцидіум), грушоподібні або майже сферичні (енциклопедії). У лікасти, цимбідіума і одонтоглосума псевдобульби можуть мати висоту від декількох міліметрів до 15-20 см. Крім того, існують види, у яких висота псевдобульби досягає 2-3 м при діаметрі 3-4 см (дендробіум, епідендрум).

У симподіальних орхідей новий пагін, як правило, розвивається з бруньки, розташованої біля основи попереднього паростка, проте в інших вузлах також є бруньки, що забезпечують відновлення виду в екстремальних умовах(Ма.2.19) . Так, у рослин деяких дендробіумів і туній на псевдобульб розвиваються 11-25, у цимбідіумів - 7-13 сплячих бруньок, які залишаються життєздатними протягом багатьох років.

Новий пагін, як правило, розвивається з бруньки, розташованої біля основи попереднього пагона, проте в інших вузлах також є бруньки, що забезпечують відновлення виду в екстремальних умовах. Коріння формуються тільки на кореневищній частини пагона.

До групи симподіальних належить більшість родів орхідей, наприклад, Катлея (лат. Cattleya), Мільтонія (лат. Miltonia) і Одонтоглосум (лат. Odontoglossum).

Моноподіальні рослини.

У цих рослин один головний пагін, який постійно росте вгору, тобто річний приріст є продовженням попереднього, утворюючи зверху нові листи, квіти і корені. У цей час нижня частину пагона повільно засихає і відмирає. У моноподіальних орхідей додаткові корені утворюються вздовж всього пагона(Мал.2.20).

Розміри моноподіальних орхідей варіюють від декількох сантиметрів (у видів ангрекума) до десятків метрів (у видів арахніса), довжина пагонів яких досягає 20 м.

Такі рослини втрачають здатність до вертикального росту і переходять до повзучого способу життя. Листя у моноподіальних орхідей розташовані дворядно-супротивно.

Приклади моноподіальних рослин - рід Ванда (лат. Vanda) і Фаленопсис (лат. Phalaenopsis).


Мал.2.18 Різні форми пагонів:

а) Моноподіальна форма (з одним пагоном).) Симподіальна форма (з кількома).


Мал.2.19Мал.2.20


.3 Асортимент орхідей


Орхідеї є найбільш чарівними квітами які мають широкий діапазон кольорів і різні форми. Їх краса заполоняє багато ентузіастів, закликаючи їх вирощувати та колекціонувати. Як правило, яскраві з цікавими і гарними формами роблять орхідей найгарнішими квітами.

Я вибрала 10 найгарніших орхідей :

1.Phalaenopsis Violacea. ( Мал. 2.21)

Ці квіти надзвичайно красиві з великими білими пелюстками Переважно вони ростуть в теплих вологих тропіках. Центральна структура квітки є найбільш цікавою і її велике різномаїття робить її ще більш привабливішою.


Мал. 2.21


2.Platanthera Сiliaris ( Мал. 2.22).

Орхідея з помаранчевою бахромою є однією з найцікавішою квіткою. Ця квітка росте у Флориді і має бутони у верхній частині квітки яка може досягати 6 дюймів(~20см) у висоту.


Мал. 2.22


3.Calypso Bulbosa ( Мал. 2.23 ).

Ця орхідея також відома як казкова туфелька має невеличкі рожеві, фіолетові або червоні квітки з білою тичинкою. Назва квітки завдячує її формі - цибулині. Фіолетові квіти є дуже привабливими і красивими.


Мал. 2.23


4.Cymbidium Grandiflorum (Мал. 2.24).

Вони є епіфітні або літофіти і мають 24-дюймові довгі листя і яйцеподібні псевдо бульби Ці квіти дуже ароматні і вимагають яскравого світла а також вентиляції Чарівний контраст кольорів цієї квітки просто заворожує.


Мал. 2.24

5.Dendrophylax funalis ( Мал.2.25).

Ці орхідеї походять з Ямайки Квіти мають виразне біле забарвлення і прекрасний цитрусовий аромат. Красиве поєднання білого і блідо-зеленого кольору робить її приголомшливою а цікава структура ще більш інтригуючою.


Мал. 2.25


.Paphiopedilum ( Мал.2.26).

Ці орхідеї широко відомі як «Дамські Туфельки». Ці красиві орхідеї є основному наземні і середні розмірів з плоскими листочками. Квітки мають вражаючі відтінки зеленого, білого, темно-бордового, коричневого, фіолетового і жовтих кольорів. Яскраві кольори квітів роблять їх дуже привабливими.


Мал.2.26


.Encyclia cochleata (Мал. 2.27) .

Ця квітка також відома як восьминіг або черепашка що отримала назву завдяки своїй формі. Губа цієї квітки схоже на тіло а пелюстки на щупальця. Квітка має дуже захоплюючу колірну схему. Ці красиві орхідеї є одними з найулюбленіших серед любителів орхідей.


Мал. 2.27


.Thelymitra antennifera ( Мал.2.28) .

Ці орхідеї зазвичай називають кролячими вушками. Вони переважно ростуть в відкритих лісах і виробляють прекрасний аромат. Ці квіти є надзвичайно привабливими і такими, що запамятовуються через форму що нагадує кролячі вушка.


Мал.2.28


.Caladenia menziesii (Мал. 2.29)

Ці орхідеї досягають висоти від 100 до 300 мм. Квіти дуже малі за розміром і мають вперед направлені білі чашолистки і рожевий капюшон з поперечно-смугастою структурою. Темно-червоні пелюстки часто довгі і прямі що робить квітку схожу на кролика. Тому вона називаються також як орхідея-кролик.


Мал. 2.29

10.Diuris ( Мал.2.30).

Їх часто називають як орхідеї-ослики через характерний зовнішній вигляд їхніх пелюстків. Два бічні напрямлені вниз пелюстки утворюють хвіст, а бічні пелюстки що виступають вверх нагадують два вуха віслюка. Ці особливості роблять квітку красивою і одночасно цікавою.


Мал. 2.30


. Технологічний процес


.1 Вирощування орхідей


Особливості запліднення

Після перших ембріологічних досліджень орхідних була висунута гіпотеза відсутності у них подвійного запліднення. Поширенню цієї гіпотези сприяв той факт, що в зрілих насінні орхідних повністю відсутня ендосперм. У орхідних неодноразово відзначені випадки невходження другого спермія в центральну клітку зародкового мішка. Нерідко другий спермій входить в контакт з полярними ядрами і утворює разом з ними в центральній або базальної частини зародкового мішка ядерний комплекс (Навашин, 1951; Савіна, 1972). Однак приблизно у однієї третини видів орхідних спостерігається злиття другого спермія з центральною клітиною зародкового мішка та освіта ендосперму первинної клітини.

Особливості будови насіння.

Орхідеї мають крихітні пилоподібні насіння. Їх розміри коливаються в межах 0,35-3,30 мм у довжину і 0,08-0,30 мм завширшки. Ще дрібніше зародок - 0,05-0,26 мм у довжину і 0,04-0,19 мм завширшки(Мал.3.1).

Ендосперм в орхідних зазнав сильних редукційних змін. Він повністю відсутня в зрілому насінні, ймовірно, у всіх представників цієї родини. Деякі зачатки ендосперму можна знайти лише на ранніх стадіях ембріогенезу. Тільки в однієї третини з ембріологічних вивчених видів спостерігається утворення багатоклітинного (до 2-10 ядер) ендосперму. У багатьох видів утворюється тільки первинне ядро ендосперму, яке дегенерує без подальшого поділу і абсорбується зародком, що розвивається.


Мал.3.1


Розмноження орхідей.

Розмноження поділом.

Ділення орхідеї - це найпростіший спосіб розмноження цієї квітки. Цей спосіб розмноження використовують для симподіально зростаючих рослин.

До таких рослин відносяться:

·каттлея,

·онцидіум,

·цимбідіум,

·лелія,

·мільтонія,

·одонтоглоссум,

·дендробіум.

Рослини сімподіального зростання характеризуються тим, що у них є кілька точок зросту. Кожен паросточок з часом потовщується і перетворюється в псевдобульбину, що дає можливість розмножити квітку при пересадці орхідеї.

Головна умова для успішного поділу орхідеї - це наявність великої кількості паростків. Тільки в цьому випадку ти зможеш розділити рослину так, щоб на кожній частині квітки було по 2-3 псевдобульби. Найкраще таким чином розмножувати орхідею на початку весни, коли ти будеш пересаджувати свою рослину з одного горщика в інший.

Щоб розділити квітку на кілька частин, кореневище спочатку слід обережно відокремити від субстрату. Потім чисте кореневище розрізають секатором або садовими ножицями на кілька частин так, щоб на кожній частині квітки залишилося по 2-3 псевдобульби. Зрізи квітки слід присипати деревним порошком. У горщики з підготовленим субстратом посади кожен фрагмент квітки. Щоб бути впевненим, що рослина вкоренилася, її слід час від часу трохи поливати і обприскувати кожен день. Ти можеш бути впевнена в укоріненні рослини тільки тоді, коли на ній зявляться нові пагони.

Розмноження живцюванням.

Живцювання відмінно підходить для розмноження орхідей, які мають моноподіальну форму росту.

До моноподіальних орхідних відносяться:

·фаленопсис,

·ваніль,

·ванда,

·аскоцентрум,

·брассавола,

·аерідіс,

·вандопсіс,

·ангрекум,

·саркохіллус.

Ці рослини характеризуються тим, що у них немає псевдобульб, а стебло витягується з однієї верхівковою точкою росту. Саме тому для цих рослин застосовують такий спосіб розмноження, як живцювання.

Живцювання орхідей ідеально підходить для розмноження фаленопсиса. У цьому випадку від рослини відрізають бічні пагони або ж відцвілі квіткові стебла довжиною близько 10-15 см. Відрізаний держак або стебло кладуть на поверхню грунту (ти можеш використовувати мох сфагнум або простий пісок) і поміщають в тепличку до вкорінення рослини.

Вирощування орхідей у горщиках.

Хоча більшість орхідей у своїх рідних місцях існування ростуть на інших рослинах, в розвилках і крони дерев, в кімнаті їх можна вирощувати просто-напросто в горщиках. Перевага цього способу в тому, що коріння рослин не будуть постійно висихати, перебуваючи в повітрі. Замість цього вони будуть оточені трохи вологим субстратом і зможуть так само добре рости і в наших житлових приміщеннях з досить сухим повітрям. Для вирощування орхідей сьогодні використовують виключно пластикові горщики(Мал.3.2).

Глиняні горщики мають такі недоліки:

·Вони сильно звужуються донизу, рослина має мало місця для коренів.

·При пересаджуванні в інший горщик коріння орхідей, що володіють здатністю вбирати вологу (гігроскопічністю), зазвичай важко відокремити від глини.

·Посуд з глини звичайно має тільки один отвір для стоку води, а знизу закриваються підставкою, на якій вони стоять.

Пластмасові горщики, навпаки, найкраще підходять для орхідей. Особливо рекомендуються так звані контейнери, які зовсім мало звужуються донизу, мають на дні кілька отворів для стоку води і стоять на дерев'яних "ніжках" заввишки до 5 мм. При поливі рослин зайва вода може безперешкодно витікати з горщика, а коріння орхідеї добре провітрюються знизу.

Мал.3.2


Вирощування сіянців орхідеї.

Крім вегетативного прийому вирощування, існує ще генеративна (статеве) розмноження. На даний момент багато фірм займаються вирощуванням орхідей промислово. Складний процес розмноження і пророщування квітів у штучних живильних середовищах у них добре налагоджений.

Насіння орхідей потрапляють в цю живильне середовище, в основному, двома способами. Перший - лабораторним способом, поширений промислово розвинутих країнах, коли насіння збираються в оранжереях. Другий спосіб практикується такими країнами, як Індія, Південно-Східна Азія: зібрані в джунглях насіння, поміщаються в живильне середовище, де зазвичай з успіхом проростають.

У домашніх умовах також можна спробувати розмноження орхідей статевим шляхом, хоча є найбільш тривалим і складним, ніж безстатеві способи. Але є надійний спосіб спробувати виростити пророщені сіянці, які можна придбати у різних фірм, спеціалізованих магазинах.

Найчастіше, у багатьох немає можливості вирощувати орхідеї насінням. Сіянець, поки ще виросте, зацвіте! Довгий час його не можна залишати без нагляду: постійно потрібно пам'ятати про світло, температуру, вологість, спостерігати, як він росте, що йому подобається, що - ні. Потрібно намагатися адаптувати сіянець орхідеї під свої домашні умови, визначати оптимальний саме для нього відповідний режим.

Ємності для пророщування насіння можуть бути різними, починаючи від звичайної пляшки, закінчуючи спеціальною скляною колбою, як правило, герметично закриті(Мал. 3.3; Мал. 3.4; Мал. 3.5.). Якщо вибирати сіянці їх скляних і пластикових посудинах, то кращим варіантом є той, коли рослини щільно "сидять" в ємності - при перекиданні не зміщуються, не гнуться, не ламаються. Якщо сіянці в пляшці вільно переміщуються, то кожен загин листочка загрожує виникненням у рослин хвороб, різних гнилей.

Поза всяким сумнівом, розмноження орхідей дуже цікаво саме по собі, хоча вимагає певних знань, часу, уваги. Отримавши належний догляд, рослина зацвіте і стане загальним центром уваги, що мимоволі підштовхне любителя до нових випробувань по вирощуванню цих прекрасних квітів.


Мал. 3.3


Мал.3.4

Мал.3.5


Вирощування орхідей на дерев'яних блоках.

Цей спосіб розведення орхідей найкраще відповідає їх епіфітному способу життя в природі. При цьому необхідно мати місце з високою вологістю повітря, наприклад, спеціальне кондиціоноване вікно для вирощування квітів, вітрину або зимовий сад. Рослини потрібно прикріпити (прив'язати) на шматок кори або дерева. Для блочного розведення підходять всі тверді сорти дерев, наприклад, більшість фруктових дерев або виноградна лоза, а також акація і корковий дуб. Не можна використовувати деревину, яка містить смолисті або дубильні речовини.

Температурний режим.

Для вирощування орхідей у кімнаті вирішальними факторами є крайні значення максимальної літньої і мінімальної зимової температури приміщення.

Стосовно температурного режиму всі орхідеї можна розділити на три групи:

·види, які походять з рівнинних або вологих прибережних тропічних лісів (фаленопсіси, ванди, деякі види пафіопеділумів, катлей, онцідіумів, дендробіумів), вимагають цілий рік рівномірного теплого утримання, мають потребу в літніх денних температурах у межах 25 - 28 °С і зимових нічних - не нижче 15 - 18 °С. Для багатьох рослин цієї групи добовий перепад температури має не перевищувати 3 - 5 °С;

·види, що виростають у середніх поясах гір тропіків (багато видів орхідей), віддають перевагу помірковано теплому утриманню. Вважається, що вони вимагають більш прохолодних умов з літньою денною температурою близько 18 - 22 °С і мінімальною зимовою нічною близькою до 12 - 15 °С, однак при своєчасному поливі багато які з них здатні витримувати значне, але короткочасне (у межах декількох годин) підвищення температури;

·види, що живуть у високогір'ях або в районах із субтропічним кліматом, мають потребу в прохолодному режимі (багато які лілії, деякі целогіни, австралійські дендробіуми, деякі пафіопеділуми). Для них бажана денна літня температура не вище 22 °С, а оптимальна зимова нічна 7 - 10 °С.

Майже всі орхідеї взимку мають потребу в температурі на 3 - 4 °С (і більше) нижче, ніж улітку. Для деяких важливі також і добові коливання температури: уночі температура повинна бути на 3 - 6 °С нижчою за денну. Наведені величини зразкові і при вирощуванні конкретних видів орхідей можуть служити лише орієнтирами, що дозволяють оцінити умови квартири для утримання тих або інших видів. Слід зазначити, що більшість орхідей теплолюбні гібриди, що продаються у квіткових магазинах, і лише гібридні мільтонії, деякі пафіопеділлуми і цимбідіуми відносяться до середньо температурних видів. Холодолюбивих орхідей у наших квіткових магазинах не буває.

Вологість.

Більшість епіфітних орхідей успішно пристосовуються до зниженої вологості і непогано розвиваються при відносній вологості повітря 40%. Частково недостатню вологість можна компенсувати деяким збільшенням поливу або акуратним обприскуванням. Однак краплі вологи при низьких температурах узимку, а також у літні ночі небезпечні, тому що можуть викликати появу плям на листках і псевдобульбах, а іноді і загнивання. Тому обприскувати орхідеї бажано в першій половині дня, щоб до вечора вони встигли обсохнути. Особливо важливо пам'ятати про це в період росту, щоб не допустити загнивання. Відступати від цього правила можна тільки в найбільш жаркі літні місяці. У цей період орхідеї обсихають дуже швидко. Обприскувати потрібно так, щоб струмінь був перпендикулярний рослині або йшов знизу нагору, але не зверху долілиць.

Ставити додаткові зволожувачі у квартирі не завжди доцільно. І для квартири і для здоров'я це не дуже добре. Якщо з'явиться бажання ростити види, що вимагають підвищеної вологості можна зробити самому з акваріума або придбати готовий флораріум. Зараз це вже не проблема.

Полив.

Найкраще поливати м'якою водою. Для цього воду треба прокип'ятити, дати відстоятися й використовувати тільки верхні 2/3 шари води. У цьому випадку розчинні солі кальцію і магнію частково переходять у нерозчинні і випадають в осад. Можна використовувати і той факт, що лід чистіший, ніж вода, з якої він утворюється. Налийте в пластикову пляшку воду і помістіть її в морозильну камеру на кілька годин. Частина води замерзне. Залишок води з основною частиною солей зливаєте, а лід розтоплюєте і використовуєте для поливу.

Догляд за орхідеями взимку та влітку.

В основному режимом поливу. Узимку температура на підвіконні значно менша, ніж влітку і коріння функціонують гірше. Зайвий полив може їх погубити. Також варто відмовитися і від обприскування. Тому що за зиму орхідеї відвикають від сонця, навесні можливі сонячні опіки листків. Навесні орхідеї треба поступово привчати до підвищеної освітленості, захищаючи від прямих променів сонця марлею, калькою і т.п. матеріалами.

Підживлення орхідей.

Практично всі орхідеї можуть задовольнятися малою кількістю живильних речовин. Концентрація більше 2 гр. добрива на літр води може бути небезпечна для коріння переважної більшості орхідей. Нормальна концентрація 1 гр. на літр, і тільки для великих і швидко зростаючих екземплярів вона може бути підвищена до 1, 5-2 гр. на літр. Підгодовують орхідеї тільки в період активного росту, коли орхідея починає формувати бульбу (десь через 2-3 місяці після початку росту). Звичайно епіфітним орхідеям вистачає 6-8 підгодівель у рік, але великі рослини можуть зажадати більш частих підгодівель. Підгодовують раз у два тижні, а в проміжках (теж раз у два тижні) добре промивають субстрат чистою водою, щоб не було засолення. Закінчити підгодівлю треба раніше, ніж повністю сформується бульба, інакше на зиму дивлячись може початися чергова вегетація. До кінця вегетації краще підгодовувати добривом з підвищеною часткою фосфору, що стимулює цвітіння. Узимку або навесні в орхідей, що зимують без підсвічування, можуть пожовкнути і обпасти листки на старих бульбах (а у фаленопсісів і ванд пожовкнути і обпасти нижні листки). Запобігти цьому на якийсь час можна, зробивши одну-дві профілактичні підгодівлі восени або на початку зими малою концентрацією добрива, не більше 0,5 гр. на літр. Однак варто знати, що скидання старих листків явище нормальне, тому що вони мають певний строк життя. У кімнатній культурі іноді не більше декількох років для багатьох видів з тонкими листками. Бульби живуть довше, до 6-8 років, але теж утилізуються рослиною в призначений строк. Якщо бульба жовтіє раніше, ніж очікується, то її варто швидко відрізати від іншої рослини. Особливо оперативно потрібно реагувати, якщо пожовтіння бульби починається в нижній її частині. Це вказує на проникнення в бульбу хвороботворних організмів через корінь. Звичайне явище при довгому надлишковому поливі.

Освітлення.

Освітлення є ключовим фактором при вирощуванні орхідей. Прямі сонячні промені можуть спалити квітку, а недостатня кількість світла не дозволить орхідеї розквітнути. Саме тому ідеальним є місце за шторами чи жалюзями.

Хорошим індикатором того, скільки світла отримує квітка є колір її листків. Вони повинні бути яскраво зеленими і виглядати здоровими. Темно-зелений колір означає, що орхідея отримує недостатньо світла. Жовто-зелений або червоний означає, що рослина забагато освітлюється.

.2 Меристемне розмноження

орхідея розмноження запліднення насіння

Існує ще меристемне розмноження орхідеї - див. "Мікророзмноження". За допомогою мікроскопа з точки росту материнської рослини витягають клітини, здатні ділитися. Вони носять назву меристематичні клітини. Їх поміщають в живильне середовище, де вони продовжують ділитися. Потім з клітин утворюються згустки. Їх розділяють, після чого поміщають в інше середовище, де з часом утворюються рослини. Всі маніпуляції цього способу необхідно проводити виключно стерильно. Цей науковий метод розмноження орхідеї є найбільш складним, але у нього є велика перевага перед іншими способами: за дуже короткий час можна отримати величезну кількість генетично однакових рослин...

Мікророзмноження.

Нова біотехнологія одержала назву "клонального мікророзмноження". Терміном "мікророзмноження" називають деякі методи розмноження рослин в лабораторних або штучно створених умовах. Простіше кажучи, культуру розмножують "в пробірці". В основі методу лежить унікальна здатність кожної рослинної клітини давати початок новій рослині. Достатньо взяти зразок тканини з певних ділянок рослини - маточника (рослина з цінними ознаками, яке необхідно розмножити) і помістити в стерильні умови на живильне середовище. З нього отримають мікроскопічне рослина, яке пізніше розвинеться в нормальний відросток і який можна повернути в умови природного виростання.

Метод клонального мікророзмноження рослин має ряд переваг перед існуючими традиційними способами розмноження.

·Зберігання рідкісних видів рослин орхідеї, комахоїдні, бромелії і ін);

·Стабільне збереження сортових особливостей;

·Можливість збагатити ринок новими цікавими рослинами;

·Можна отримати велику кількість молодих рослин;

·Методи біотехнології дозволяють знизити вартість посадкового матеріалу, що робить його доступним для більшості покупців.

·Звільнення рослин від вірусів за рахунок використання меристемних культури (оздоровлення рослин);

·Високий коефіцієнт розмноження;

·Отримання генетично однорідного посадкового матеріалу;

·Клональне мікророзмноження дозволить значно скоротити селекційний процес і розмножити унікальні форми за 2-3 роки замість 10-12 років, необхідних при звичайних підходах.

·Прискорення цвітіння рослин;

·Розмноження повільно зростаючих і важко розмножуються культур;

·Можливість проведення робіт протягом круглого року.

·Рослини, отримані методом клонального мікророзмноження, безпечні для людини і навколишнього середовища.

Колекція рідкісних і ендемічних рослин, зібрана в пробірках, займає значно менше місця, ніж традиційні колекції. Крім того, витрати на утримання такого "банку" нижче, ніж на щорічне польове культивування. Микроклонирование дозволяє зберегти тисячі зразків, зберігши на майбутнє внутривидовое різноманітність.

Розмноження з допомогою мікротехнологій (непентес)При розмноженні можливо використовувати практично всі частини рослини: меристематические (ростові, побегообразовательные) ділянки рослини (точки зростання, бічні нирки, кінчики коренів, підстави молодих листків, квітконосів і т.д. Для цибулинних добре підходять луски цибулини, для троянд і хризантем - нирки на стеблі, для кімнатних декоративно-листяних бегоній, сенполій, глоксиній - частини аркуша. Можна використовувати навіть частини квітки. Розмір вибраних фрагментів становить близько 1 кв. див. Потім вони дезінфікуються спеціальними розчинами і поміщаються на живильне середовище в пробірки або будь-які інші посудини з додаванням різних регуляторів росту. Таким чином на цьому етапі, стерильні «шматочки» рослини-маточника розташовують на живильному середовищі в пробірках, і вони починають рости.

Термін "клон" був запропонований у 1903 році Уебстером (від грецького klon - живець або втеча, придатний для розмноження рослин. У відповідності з науковою термінологією клонування передбачає отримання ідентичних організмів з поодиноких клітин.

Перші роботи в області клонального мікророзмноження були проведені в кінці 50-х років XX століття і пов'язані з ім'ям Жоржа Мореля, якому вдалося отримати перші рослини-регенеранти орхідей. Культивуючи в стерильних умовах верхівку пагона орхідеї, розміром всього 0,5 мм, він спостерігав формування сферичних структур, які нагадують видозмінені нирки. Ці структури можна було ділити, підрощувати на штучному живильному середовищі, знову ділити і отримувати з них цілі рослини. Французькі фірми, що займаються розведенням орхідей, використовували цей метод, і дуже скоро орхідеї з мериклонов з'явилися на квітковому ринку у величезній кількості, перетворивши орхідею з дорогого і рідкісної квітки в широко поширена рослина.

Меристемний спосіб розмноження рослин вимагає особливого підходу до організації процесу. Це створення стерильних умов і наявність спец.оборудування. Пробірки, колби, скальпелі і навіть поверхні столів повинні бути стерильні. Затратно, але тільки так можна в найкоротші терміни отримати найбільшу кількість молодих пагонів. Шлях від меристеми до "грядки" рослина проходить за кілька тижнів.

Розмноження у лабораторних умовах.

В лабораторних умовах весь цикл розмноження розділений на чотири етапи. Спочатку з побігообразуючих ділянок рослини беруться зрізи тканин. Вони поміщаються в пробірки з рідким розчином (гормони, вітаміни, мікроелементи). В таких умовах шматочок листка чи кореня швидко "перетворюється" в самостійне рослинка з зачатками всіх вегетативних органів. На другому етапі майбутнє рослина з пробірки переносять в колбу з живильним желе. Воно має декілька складів, які часто у фахівців тримаються в секреті. Як тільки коріння і листя сформувалися - настає час третього етапу. Втеча знову виймають з колби і за допомогою скальпеля відрізають виросли коріння і листя. Вони будуть використані для подальшого розмноження. Решту "точку зростання" поміщають в іншу колбу з живильним желе. Там проведе ще деякий час, поки не стане повноцінним рослиною.

Колби з пагонами зберігаються в окремій кімнаті, в якій створені всі необхідні умови (Мал.3.6). Головне в цьому процесі - стерильність. Пробірки, колби, скальпелі і навіть поверхні столів... Все ретельно дезінфікується. Живильне середовище всередині колби сприятлива для розмноження грибка. Якщо відбулося зараження - весь матеріал знищується. Четвертий - завершальний етап - нову рослину висаджують в загальну кану, де воно підростає до потрібного розміру. Ось таким хитромудрим способом тут, за відносно короткий відрізок часу, з невеликого листочка або корінця отримують кілька десятків повноцінних примірників.


Мал.3.6


Цю техніку розмноження можна практикувати і в домашніх умовах, що дозволить отримати рослини, які іншими способами розмножуються з працею, а також нові різновиди.

Розмноження кімнатних рослин.

Для створення маленької лабораторії з мікророзмноження можна використовувати найпростіші предмети, наприклад: закрита шафа, оснастивши його освітленням, обігрівом і вентиляцією. Бажано, щоб він був виготовлений з металу, обладнаний лампою денного світла (1000 - 1500 лк), встановленої у верхній частині, системою обігріву (зазвичай електропанель дає можливість підтримувати температуру 20-25С) і системою аерації (досить електровентилятора).

Знадобиться стерилізатор, дезінфікуючі розчини, дистильована вода і гумові рукавички. Стерилізатор необхідний для стерилізації ріжучих інструментів, контейнерів і субстрату. Дезінфікуючий відбілювач з наявних у продажу (9-11%-ний гіпохлорит натрію), розведений у дистильованій воді до 5%-ної концентрації, використовують для стерилізації робочої поверхні, після чого промивають її дистильованою водою. 1-2%-вий розчин служить для дезінфекції мікрочеренків, які потім обмивають дистильованою водою. На всіх етапах працювати слід у рукавицях.

Для отримання микрочеренків певних розмірів можна застосовувати звичайні леза для безпечної бритви; в якості робочих ємностей використовують скляні пляшечки з широким горличком. Крім того, рекомендується (хоча можна обійтися і без нього) користуватися бінокулярний мікроскоп, який допоможе спостерігати за маленькими рослинами, отриманими в результаті мікророзмноження.

Субстрати, стимулятори росту та спеціальні добрива.

Субстрат, який зазвичай використовується для мікророзмноження, - агар-агар - найкращий природний гелеобразователь, одержуваний з червоних морських водоростей. До субстрату (живильному середовищі) додають гормони і добрива. Вже готові середовища можна знайти в аптеках з широким асортименту препаратів або на фірмах, що продають хімічні речовини для медичного або фармацевтичного використання. Отримані рослинки - сходи висаджують в торф'яної почвогрунт з рН 5.5. Використовують фітогормони двох типів: для проліферації пагонів і бруньок (наприклад, фитохинин) і для вкорінення.

Перша стадія: наповнюють судини живильним середовищем, збагачуючи її гормонами. Леза і скляні баночки з субстратом поміщають в стерилізатор з водою і стерилізують при температурі 110-120 ° С протягом 20 хв. Одночасно готують робочий стіл, промиваючи його 5%-ним гіпохлоритом натрію і дистильованою водою. Потім беруть саму верхівку рослини, яке збираються вирощувати, вибравши для початку прості рослини, наприклад сенполію (якщо у вас є мікроскоп, її поміщають на предметний столик), і видаляють її покривають самі дрібні листочки. Перш ніж помістити цю частину рослини в посудину, її дезінфікують 1-2%-ним гіпохлоритом натрію і промивають дистильованою водою. Посудину закривають і ставлять в шафу, де витримують протягом 20-40 днів з освітленням 14 год в добу.

Друга стадія: коли микрочеренок підросте і стане зеленим згустком розміром з горошину з утворився зачатком органів, готують нові ємності, заповнивши їх субстратом для вкорінення, і стерилізують, помістивши в стерилізатор разом з ріжучими інструментами. Тим часом посудину виймають з шафи і витягують з нього рослинки, які ділять лезом на частини. Їх поміщають в нові судини, які знову поміщають в шафу, де вони й залишаються, поки не утворюються корінці (20-30 днів), щодня на 14 год включаючи освітлення.

Заключна стадія: коли у рослинки утворюються корені, їх витягують з судин для мікророзмноження і саджають у горщики, заповнені дуже легким перегноєм (торф з рН 5.5). Потім горщики поміщають в захищене середовище (досить маленької пластикової труби), щоб дати сходам можливість поступово звикнути до природних умов. Як тільки вони адаптуються (в залежності від виду через 4-6 тижнів), слід дотримуватися звичайні умови вирощування для цього виду.


. Організація праці та робочого місця


Працівники квітникарства при вирощуванні та догляді за квітковими культурами у теплицях, оранжереях і у відкритому ґрунті постійно мають справу з інфікованими рослинами, їхніми залишками, з ґрунтом та іншими субстратами і матеріалами. Нерідко їм доводиться проводити обробку рослин різними отрутохімікатами, що становить відому небезпеку. У зв'язку з цим необхідно розглянути основні заходи обережності, які слід приймати квітникарям в їх повсякденній діяльності.

Особам, які працюють у теплицях, оранжереях і квіткових господарствах, необхідно бути обережними, маючи на увазі, що в ґрунті і на квітах є ряд небезпечних грибів. Потрібно стежити, щоб руки при роботі з ґрунтом не мали пошкоджень, через які ці гриби можуть впроваджуватися в шкіру, щоб залишки ґрунту не зберігалися під нігтями, і т. д. Не рекомендується довго перебувати в затхлих, вологих приміщеннях, де предмети, стіни і інші частини приміщення покриті цвіллю і гниллю. Внесення гною голими руками в ґрунт теж небезпечно, так як в гної дуже багата грибна та бактеріальна флора. Рекомендується стежити за чистотою взуття всередині. При попаданні в неї ґрунту, гнилих покидьків або частин рослин їх необхідно видаляти, а взуття після роботи просушити або протерти дезінфікуючими розчинами.

Нарешті, треба пам'ятати, що багато тварин, наприклад, миші, птахи, можуть бути носіями інфекції. Тому не рекомендується розгрібати голими руками нори і гнізда мишей і гнізда птахів.

Руки, ноги і тіло треба мити кожен раз, після того як доводиться мати справу з пилом від рослинних залишків, з гноєм, перенесенням рослин і їх залишків. Одяг, взуття, рушники, шкарпетки або онучі слід дезінфікувати, якщо вони забруднилися гниючими залишками рослин або забруднені пилом. Для дезінфекції рук і ніг слід застосовувати 1-3% розчин формальдегіду або мити їх теплою водою з господарським милом. Одяг витрусити і вивісити на сонці або піддати її в сухому вигляді нагрівання до 75°. Більш докладні поради і вказівки необхідно отримати у лікарів та, якщо потрібно, лікуватися під їх наглядом.

Квітникарям необхідно знати запобіжні заходи, які слід застосовувати при роботі з отрутохімікатами та при зберіганні, так як деякі з них дуже отруйні, а мало ядовитими при тривалому отруєння ними викликають досить серйозні наслідки.

Окремі відомства й галузі народного господарства видають відповідні особливостям їх виробництва настанови та інструкції з цього питання. У зв'язку з цим нижче наведено лише основні правила для захисту людини від дії отрутохімікатів.

Зберігання отрутохімікатів. Отрутохімікати обов'язково зберігаються в окремому, ізольованому і справному, приміщенні, яке замикається на замок, а при зберіганні особливо отруйних речовин опечатується. Всі отрутохімікати, упаковані в стандартну тару, повинні зберігатися на полицях з написами: «Небезпечно - отрута». Деякі отрутохімікати легко спалахують (сірчаний колір, хлорати та ін) і тому приміщення обов'язково забезпечується протипожежним інвентарем та засобами гасіння вогню. Приміщення, де зберігаються отрутохімікати, забезпечуються водою для вмивання, рушниками, спецодягом (халати, рукавиці, протипильні окуляри, респіратори). Відповідальний за зберігання, видачу та отримання отрутохімікатів інформується про правила поводження та зберігання їх. Всі отрутохімікати підлягають суворому обліку. При їх перевезеннях необхідно вживати заходи, що виключають розтруску і розливання.

Робота з отрутохімікатами. Робітники допускаються до робіт з отрутохімікатами після інструктажу про заходи і прийоми роботи, що забезпечують їх безпеку. Вони забезпечуються спецодягом, щільно закриває всі ділянки тіла. При роботі з випаровувальними речовинами видаються респіратори або протигази. Після закінчення роботи з отрутохімікатами, не знімаючи респіраторів і очок, слід струсити один з одного м'яким віником осілу отруйну пил. Після цього знімають одяг і вже потім тільки респіратори і окуляри. Спецодяг зберігається після її очищення в особливому приміщенні. Звільнившись від спецодягу, респіраторів і очок, необхідно прийняти душ або обмитися теплою водою з милом, особливо ретельно вимивши шию і зап'ястя рук, які в більшості випадків захищені спецодягом недостатньо.

При обробці квіткових рослин у парках культури і відпочинку, скверах та інших багатолюдних місцях повинні бути здійснені заходи, що попереджають можливість отруєння людей і тварин.

Під час роботи з отрутохімікатами питна вода повинна знаходитися в бочках з щільно закривається кришкою. Обов'язково постачання працюючих аптечками з набором протиотрут із зазначенням способу їх вживання і в якому саме випадку вони застосовуються.


. Техніка безпеки


Осінні роботи в декоративному садівництві в основному пов'язані із застосуванням ручних знарядь праці

Особливу небезпеку представляє збір шишок і плодів з дерев. Перед початком робіт необхідно перевірити справність ручних знарядь (секаторів, сучкорізи, гребенів для очесывания, граблів, щіток тощо), сходів. Забороняється проводити збір плодів і шишок безпосередньо з дерева, працювати без взуття.

Збір плодів і шишок з високих дерев дозволяється виконувати з драбини-стрем'янки, надійно скріпленої гаками і башмаками. При роботі на драбині-стрем'янці вище 3 м у її заснування повинен перебувати другий робітник.

Забороняється приставляти драбини безпосередньо до дерев і гілок, підкладати під нижні кінці драбин поліна, обрізки дощок та інші предмети, підніматися одночасно двом робітникам по одній драбині.

Не дозволяються роботи по збору плодів і шишок під час і після дощу до просихання стовбура і основних скелетних гілок.

Робітники при зборі плодів і шишок повинні забезпечуватися запобіжними поясами, захисними окулярами, касками, а пізньої осені рукавицями і утепленій одягом.

Не допускається збирання плодів і шишок з високих дерев поблизу ліній електропередач, які знаходяться під напругою.

Для збору плодів і шишок можуть використовуватися телескопічні гідропідйомники. Вони піднімають у крону дерева двох осіб на висоту до 26 м. У гідравлічній вишки повинні бути справними перила, поручні, сходи.

На вишку не дозволяється допускати сторонніх осіб. Підйом і опускання платформи роблять по сигналу старшого працюють на вишці. Під час переїзду вишки на інше місце людям забороняється знаходитись на її платформі. Забороняється застосовувати вишки на ділянках зі схилами понад 12° і на терасах.

При роботі вібраційної машини для збирання плодів і шишок робітникам забороняється перебувати в зоні дії стріли.

Для переробки насіння використовуються різні електрифіковані машини, обслуговувати які необхідно з дотриманням загальних правил електробезпеки: не торкатися струмоведучих деталей електроустаткування, не відкривати кришки рубильників, не включати машини без дозволу керівника робіт, не обслуговувати машини під напругою.


. Висновки


Як ми вже дізналися, орхідеї були популярні з давніх часів. Це не дивно, бо вони завжди вражали своєю витонченістю та красою. У наші дні орхідеї, як і раніше викликають величезний інтерес і незмінно є одними з найпопулярніших кімнатних рослин, пробуджуючи найкращі романтичні почуття і естетичні переживання. Сьогодні відомо майже 30000 дикорослих видів орхідей і 150000 схрещувань, так званих гібридів.

Орхідні - одна з найбільших за числом видів родин рослин. Загальне число родів оцінюють приблизно у 800, а число видів - у 50 000, з них детально описано тільки 20 000 видів. На додаток до генетичного різноманіття, орхідеї відрізняються різноманіттям колірних забарвлень, ароматів і розмірів. Ці квіти можна зустріти практично у всіх земних екосистемах, але все-таки більшість з них росте в тропіках. Всі орхідеї - багаторічні трав'янисті рослини, що ростуть на ґрунті, каменях і деревах.

Орхідеї у сучасному світі розмножують різними способами. Новітній метод розмноження орхідей - меристемний, який здійснюється за допомогою спеціальних мікроскопів у спеціальних лабораторіях.

У поєднанні з іншими кімнатними рослинами орхідеї зазвичай краще ростуть і розвиваються. Особливо, якщо поряд з ними знаходяться рослини з листям, що пишно розрослось, які випаровують досить багато рідини і, отже, збільшують вологість повітря навколо себе.

Взагалі-то, орхідеї - рослини дуже незвичайні, багато хто з них ведуть епіфітний спосіб життя, мешкаючи виключно над землею в кронах високих дерев. При цьому не слід плутати епіфітні орхідеї з паразитами. Типові паразити харчуються за рахунок рослини-хазяїна. Епіфіти ж використовують інші рослини тільки як опору, отримуючи живильні речовини з повітря або з тієї невеликої кількості ґрунту, яка накопичується в тріщинах кори, розвилках гілок або дуплах.

Серед орхідей можна зустріти величезні рослини, що досягають кілька метрів в довжину, і зовсім крихітні екземпляри, дорослий квітучий кущ яких вільно поміщається в сірникову коробку.

Квітки орхідей прекрасні. Їх розміри в поперечнику можуть варіюватися від декількох міліметрів до 25 - 30 см. Вони можуть бути поодинокими або зібраними в колосовидні або гроновидні суцвіття, деякі з них досягають у довжину декількох метрів і несуть більше сотні квіток.

Багато орхідеї мають дивно вчинені пристосування, що забезпечують перенесення пилку з квітки на квітку.

Чому вважається, що орхідеї дуже вимогливі у культурі рослини? В першу чергу по тому, що їм потрібна досить висока вологість повітря. Орхідеї не переносять сухий і запорошене повітря. Навіть 2-3 кратне обприскування лише тимчасово підвищує вологість. Краще всього вирощувати орхідеї в кімнатних тепличках.

Всі види орхідей, не дивлячись на загальні вимоги у догляді, можуть відрізнятися в легкості вирощування. Є дуже примхливі орхідеї, але, що дуже радує, є багато видів, які досить легко можна утримувати вдома і змусити цвісти. Крім того, для орхідей дуже важливе дотримання періоду спокою.

Хоч орхідеї і вибагливі у методах вирощування, вони приносять красу и натхнення в дім. Їхня краса заворожує и надає позитивні емоції.


. Література


·Лобенко Олена (2010-02-12). «Домашні орхідеї». Всеукраїнський діловий тижневик «Аграрний тиждень. Україна».

·Черевченко Т. М. Тропічні і субтропічні орхідеї.-Київ: «Наукова думка», 2010

·Франк Рьольке Орхідеї: так вони цвітуть краще всього = Орхидеи:Так они цветут лучше всего. - Москва: Лик пресс, 2008. - ISBN 7839-0013-3

·Нескучный сад. Всё об орхидеях.-Київ: НПП «ВИТ», 2011

·Гельмут Янтра «Цветы в нашем доме». Вид. «ИнтерБукБизнес» Москва, 1998

·В.В. Воронцов «Комнатные растения новое руководство по уходу» Вид. «Фитон +», 2009

·<http://allflower.in.ua/flower/orhideja.php>

·<http://panyanka.org.ua/dim/kimnatni-roslyny/yak-rozmnozhuvaty-orhideyu/>

·http://www.npblog.com.ua/index.php/botanika/dogljad-za-orhidejami.html


Теги: Вирощування орхідей  Диплом  Биология
Просмотров: 48654
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Вирощування орхідей
Назад