Екологічні проблеми рекреаційних приморських міст на прикладі Бердянська

РЕФЕРАТ

рекреаційний бердянськ екологічний

Курсова робота Екологічні проблеми рекреаційних приморських міст на прикладі Бердянська містить: сторінок, розділи, підрозділів, таблиц., рисунки, додатки.

Обєктом дослідження роботи є міста з важкою промисловою діяльністю та приморські міста з рекреаційною діяльністю, місто Бердянськ, Бердянська коса, Бердянський порт, Бердянська затока, Азовське та Чорне море, а також деякі санаторії міста Бердянська.

Мета роботи: розкрити вплив забруднення навколишнього середовища на рекреаційний запас України.

У роботі були використані аналітичний, порівняльний та дедуктивний методи дослідження.

Спектр джерел, використаних при дослідженні: опубліковані, лекційні, картографічні відомості, кількісні та якісні характеристики навколишнього середовища з internet та ін.

ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ, СТІЧНІ ВОДИ, РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ, ПРОМИСЛОВІ МІСТА, ЗАБРУДНЕННЯ АКВАТОРІЇ, ЗАМОР РИБИ, ГРЯЗЕЛІКУВАННЯ, БАЛЬНЕОЛОГІЯ, КУРОРТОЛОГІЯ, РЕКРЕАЦІЙНІ МІСТА.

ВСТУП

Проблема екології навколишнього середовища у наш час дуже гостра. Все більше і більше населення потребує оздоровлення та відпочинку. Рекреаційні ресурси України практично невичерпні. Але й води піддаються сильній дії промислових підприємств та сільськогосподарської діяльності. Нажаль, коли на важелі стають матеріальні та природні цінності, вони схиляються до сторони цінностей матеріальних. Тому проблеми напружених та катастрофічних екологічних ситуацій потребують все нових і нових рішень як з боку «природознавців», так і з боку «економістів». Існує не мало розробок для рішення цих проблем, але мало з них обґрунтовано та підтверджено екологічно та економічно.

Метою роботи є розкриття впливу забруднення навколишнього середовища на рекреаційний запас України. Для поставленої цілі необхідно вивчити рекреаційні ресурси України, потреби в них населення країни, а також екологічні проблеми промислових міст які головним чином впливають на екосистему.

Обєктом дослідження роботи є міста з важкою промисловою діяльністю та приморські міста з рекреаційною діяльністю, місто Бердянськ, Бердянська коса, Бердянський порт, Бердянська затока, Азовське та Чорне море, а також деякі санаторії міста Бердянська.

Предмет дослідження даної роботи є екологічні проблеми рекреаційних приморських міст на прикладі м. Бердянська.

Для досягнення поставленої мети в роботі був використаний аналітичний метод дослідження для висновків загального стану рекреаційних ресурсів та екоситуації України. Порівняльним методом дослідження я вивчала стан здоровя населення у часі. Був використаний також дедуктивний метод, який я використала для підведення підсумків своєї роботи.

Проживаючи в місті Бердянськ від народження, я мала змогу спостерігати за екологічною обстановкою, яка стрімко змінювалась. Свої спостереження та висновки я вважаю за потрібне також включити до роботи.

РОЗДІЛ 1. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ МІСТ УКРАЇНИ

Будь-яка територія, регіон, країна мають ті чи інші умови для життя і господарювання людей та володіють тими чи іншими ресурсами для життєдіяльності суспільства.

Умови території можна розглядати як кількісні та якісні характеристики природного і соціально-економічного довкілля. Ресурси є матеріальними і нематеріальними засобами, коштами, цінностями, запасами, які в разі потреби можна використати для вирішення певних проблем.

Рекреаційні ресурси - це об'єкти, явища і процеси природного та антропогенного походження, що використовуються або можуть бути використані для розвитку рекреації і туризму.

Головною властивістю рекреаційних ресурсів є те, що вони володіють здатністю відновлювати та розвивати духовні і фізичні сили людини. При цьому вони придатні як для прямого, так і для опосередкованого споживання, надання різноманітних послуг курортно-лікувального і рекреаційно-туристського характеру [15].

1.1 Рекреаційні ресурси України

Україна завдяки географічному положенню має значні рекреаційні ресурси, до яких належать географічні об'єкти, що використовуються або можуть бути використані з метою відпочинку, туризму, лікування та оздоровлення населення. Рекреаційні ресурси також визначають як об'єкти і явища природного й антропогенного походження, що мають сприятливі для рекреаційної діяльності якісні та кількісні параметри та є матеріальною основою для територіальної організації оздоровлення і лікування людей, формування та спеціалізації рекреаційних центрів і забезпечують їх економічну ефективність. Рекреаційні умови - це сукупність компонентів і властивостей природного середовища, які сприяють рекреаційній діяльності (наприклад, кліматичні особливості, мінеральні джерела, біорізноманіття тощо), але при цьому не є її матеріальною базою.

Рекреаційні ресурси України - рівнинні та гірські рекреаційні ландшафти, річкові та морські пляжі, мінеральні води (понад 400 джерел), лікувальні грязі (майже 100 родовищ). Лікувальні мінеральні води різного хімічного складу є майже в усіх областях лісостепу; із 400 джерел використовують для бальнеологічних цілей і промислового розливу лише 34. Зі 104 відомих в Україні родовищ лікувальних торфових і мулових грязей нині застосовують з метою лікування лише 26. Найбільше рекреаційне навантаження характерне для берегової смуги Азово-Чорноморського узбережжя, де загальна довжина пляжів становить 1160 км, або 47 % морських берегів. До речі, цього досить, щоб одночасно оздоровити 4,1 млн осіб. Загалом в Україні, де розміщені рекреаційні ресурси всіх видів, мають змогу одночасно оздоровитися майже 48 млн осіб [8]. В таблиці 1.1 наведена загальна кількість рекреаційних обєктів в Україні [16].

Таблиця 1.1 - Рекреаційні обєкти України [16]

Рекреаційні обєктиКількість обєктівКількість місць (тис.)Санаторії4337888Дитячі санаторії20241Санаторії-профілакторії56855Будинки відпочинку та пансіонати342116Бази відпочинку2236318Туристичні бази16591Загальна кількість78501509

Різні країни і регіони світу все ще відрізняються за всім комплексом умов життєдіяльності свого населення. Це є основою для формування різних рекреаційних потреб. Різні культурні цінності, відмінна глибинна цивілізаційна ментальність народів, розмаїття національних характерів, способів мислення, уподобань, особливостей повсякденного життя, його соціально-економічний рівень дуже впливають на рекреаційні потреби, їх трансформацію у просторі і часі.

У цілому рекреаційні потреби в Україні формуються під впливом таких чинників, як рівень доходів населення, культурно-освітній рівень, стан здоров'я. Несприятлива демографічна ситуація призводить до постійного збільшення частки людей похилого віку зі специфічними рекреаційними потребами. Виходячи на пенсію, японці або південні корейці матеріально забезпечені і мають здоров'я для активних мандрівок по всьому світу. Українські пенсіонери здебільшого ледве зводять кінці з кінцями і змушені виживати. Їхні природні рекреаційні потреби задовольняються недостатньо.

Демографічна криза супроводжується екологічною і соціально-економічною кризою. Це призводить до погіршення стану здоров'я і середовища життєдіяльності нації. Тому постійно зростає рівень захворюваності населення у більшості областей України. Так, у 1990 р. частка населення, визнаного умовно здоровим, становила 62,6 %. У 1995 р. цей показник знизився до 53,7 %, у 2005 р. - до 28,2 % (рис. 1.1). Таким чином, основною рекреаційною потребою населення України все більше стає потреба в лікуванні. Задовольняється ця потреба, за оцінками спеціалістів, лише менш як на 10 %.

Процентний показник здорового населення

Рисунок 1.1 - Процентний показник умовно здорового населення у часі [за автором]

Фактично кожен громадянин будь-якої держави має усвідомлену чи неусвідомлену потребу у вивченні своєї країни, мандрівках і екскурсіях по рідному краю. І ця потреба у нас задовольняється дуже слабо. Десь 75 % становить виїзний туризм. Лише 4 з кожних 100 громадян України брали участь у турах по рідній землі. Фактично соціально-економічна криза і несформованість середнього класу перетворили рекреацію і туризм на елітарне заняття, недоступне більшості населення [15].

1.2 Сучасний стан рекреаційної галузі України

Україна має всі необхідні рекреаційні умови і ресурси для розвитку рекреаційно-туристичного господарства та перетворення його на провідну галузь економіки і важливу частину європейського туристичного ринку. Практично вся територія держави, включаючи Чорнобильську зону, може стати важливим міжнародним санаторно-курортним і туристським районом. До найважливіших рекреаційних ресурсів України в наш час належать бальнеологічні (мінеральні води, грязі, озокерит), кліматичні, ландшафтні, пляжні, пізнавальні.

В Україні наявні мінеральні води всіх основних бальнеологічних груп. Деякі з них, зокрема "Миргородська", "Куяльник", "Поляна квасова", "Березівські мінеральні води", "Нафтуся" і радонові води, мають світове значення та є унікальними на нашій планеті. Попереду інтенсивне освоєння сульфідних, залізистих, миш'яковистих та інших мінеральних лікувальних вод. Україна належить до найбагатших на бальнеологічні ресурси країн світу.

Україна володіє практично невичерпними і найбільшими у світі запасами лікувальних грязей, які складаються з різних за природним утворенням і лікувальною дією відкладів морських заток, боліт і озер. Ці грязі містять воду, мінеральні та органічні речовини. За нинішньою класифікацією лікувальні грязі України поділяються на мулисті (сульфідні, мінеральні, глини, глинистий мул, сапропелі), торфові (прісноводні, мінералізовані), псевдовулканічні (сопкові та гідротермальні).

Кліматичні ресурси України з погляду їх рекреаційного використання належать до найкращих. За світовою класифікацією найкращими для рекреаційної діяльності є кліматичні умови, сприятливі для цього виду господарства протягом 9,5-10,5 місяців. Умовами, найсприятливішими для рекреації, є тепле літо і не дуже холодна зима зі стійким сніговим покривом. До найсприятливіших кліматичних умов належать також жарке тривале літо і нетривала зима без стійкого снігового покриву. Ще однією особливістю клімату України є його велика різноманітність. Так, середня річна температура на полонинах Карпат така, як у приполяр'ї (0 °С), а на Південному узбережжі Криму (+12,50 °С) вона відповідає температурі середземноморського узбережжя Франції.

Ландшафтні рекреаційні ресурси України теж доволі багаті та різноманітні. Велику роль тут відіграють рельєф і рослинність. Для нашої держави характерна доволі розчленована поверхня з безліччю мальовничих височин, плато, піднять, останців тощо. Особливо в цьому сенсі виділяється Правобережжя. Тут рельєф у поєднанні з місцевими кліматичними і рослинними ресурсами в цілому є унікальним не лише для Європи, а й для світу (Словечансько-Овруцький, Мізоцький кряжі, Канівські гори, Товтри, Галогори, Розточчя тощо).

Близько 14 % території країни вкрито лісами. Цей показник дуже диференційований по території. У Степу лісистість не перевищує 4 %, у Криму - 10 %, на Поліссі - близько 30%, у Карпатах - понад 60 %. Серед деревних порід переважає сосна (34 % всієї лісовкритої площі).

Це дуже добре для рекреації. Сосна - єдина з хвойних рослин, яка виділяє фітонциди не лише влітку, а й узимку. Особливо цінна характеристика, притаманна для України - поєднання в лісах сосни з дубом, що займає близько 22 % залісненої частини країни. Величезне рекреаційне значення мають лісопаркові зони великих міст, які, на жаль, нині по-варварському знищуються під забудову.

Світове значення мають в Україні рекреаційні ресурси пляжів, природно-заповідного фонду, спелеоресурси. Майже неосвоєні історико-культурні (пізнавальні) рекреаційно-туристичні ресурси. Держава охороняє понад 70 тис. пам'яток історії і культури. Більш як 12 тис. з них однозначно є цікавими для туристів усього світу. Українські замки, фортеці і монастирі є унікальним історико-архітектурним явищем Європи і всієї планети. Українські національні храми з їх грушоподібними куполами дещо різняться від "цибулястих" російських церков. Не має аналогів українське бароко і в Європі. Попереду відбудова сотень замків і фортець, які нині зруйновані. За правильної інвестиційної політики вся Правобережна Україна може перетворитися на найбільше у світі зосередження замків і фортець [15].

.3 Міський туризм

Міський туризм має великі перспективи для розвитку в Україні. Він ґрунтується на потужній природно-рекреаційній та історико-культурній базах. Туристична діяльність у містах країни набуває все більшого поширення. Зростає частка таких міських поселень, де туризм уже нині перетворився на основну статтю фінансування місцевого бюджету. Впродовж останніх років кількість таких міст невпинно зростає.

Особливо важливу роль у міському туризмі відіграє випереджальний розвиток розважального туризму. Найбільш диверсифікована індустрія розваг у столиці, а також у Львові та Одесі. Швидкими темпами вона розвивається в обласних центрах та містах з чисельністю населення понад 100 тис. осіб.

Відроджується театральне життя. В Києві нині понад 30 театрів. Національний академічний театр опери та балету України ім. Т.Г. Шевченка навіть дає спеціальні закриті вистави для дипломатів й іноземних туристів. Велика кількість театрів (від 7 до 12) знаходиться у таких містах, як Львів, Одеса, Дніпропетровськ. Від 4 до 6 їх у Харкові, Ужгороді, Сімферополі, Донецьку, Луганську, Івано-Франківську, Чернігові, Запоріжжі та Севастополі.

Зростає відвідування туристами музеїв міст України. Особливою популярністю користуються музеї архітектури та побуту просто неба, зокрема музейні комплекси Києва, Львова, Чернівців і Ужгорода. В останні роки збільшилася кількість туристів, перш за все іноземних, які відвідують картинні галереї Києва, Львова, Одеси, Харкова, Феодосії та інших міст України.

Міський туризм в Україні надзвичайно диверсифікується. Якщо в минулому основою для розвитку туризму в невеликих містах були різні лікувальні ресурси (Трускавець, Моршин, Саки, Ялта, Миргород, Хмільник та ін.), то нині такою основою може стати розширення природно-заповідного фонду (Шацьк, Турка, Путила), відновлення історичної пам'яті (Лубни, Ніжин, Конотоп, Батурин, Чигирин, Новгород-Сіверський, Біла Церква тощо).

Розширення археологічних розкопок за участю або з фінансуванням інших країн, які вбачають в Україні свою прабатьківщину (Індія, Скандинавські країни, Росія, Іран тощо), дає новий імпульс для розвитку міського туризму. У багатьох містах України або біля них виявлено залишки укріплених городищ, поселень, визначні "царські" кургани і т. ін. Археологічний туризм нині вже отримав розвиток у Керчі, Збаражі та інших містах, переважно півдня країни. Попереду освоєння знаменитого городища Гелон на межі Полтавської і Сумської області з 40-километровим подвійним валом, аналогів якого у світі немає. Базою для археологічного туризму в Гелоні можуть стати декілька малих міст Полтавщини і Сумщини.

Найбільший інтерес у туристів з усього світу викликають пам'ятки Київської Русі (IX-XII ст.) у Києві, Новгороді-Сіверському, Каневі, Овручі, Чернігові, Острі, а також фортеці Луцька, Хотина, Меджибожа, Судака, Білгорода-Дністровського, Мукачева та інших міст. Їх органічно доповнюють палацеві ансамблі, пам'ятки культової архітектури, стародавні дерев'яні церкви, пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо. Невеличкі міста і містечка, особливо Західної України, зберегли давні українські промисли і традиції, які є базою розвитку туризму. Музей прикладного мистецтва Галичини вже освоєний як об'єкт туризму. У майбутньому створення єдиної мережі міського туризму України з комплексом взаємодоповнюючих і взаємозамінних елементів для туристів з різних регіонів світу і з різними рекреаційними потребами [15].

1.4 Визначення допустимого рекреаційного навантаження

Зазвичай в ринкових умовах вирішальним фактором розвитку туристично-рекреаційної галузі є попит. Саме він визначає основні напрями збільшення рекреаційної ємності регіону при розробці перспективних планів, прийнятті регіональних нормативно-правових актів, а також науково обґрунтованих рішень з управління розвитком даної галузі.

Якщо ж мова йде про особливо цінних і охоронюваних природних територіях (ООПТ), то розвиток туристично-рекреаційної галузі має бути тісно пов'язане з виконанням основних природоохоронних завдань, і ООПТ не можуть і не повинні будувати свою економічну політику тільки на ринкових умовах. Велику роль при цьому відіграють вибір цільових категорій відвідувачів та розробка асортименту туристичного продукту (видів рекреаційних занять, туристських маршрутів, необхідної інфраструктури і т. д.), від яких у великій мірі залежить і допустиме навантаження на територію. Звичайно, і тут попит має значення, але вирішальним чинником є наявні можливості, екологічні обмеження, матеріальні та людські ресурси та деякі інші фактори [22].

Аналіз світового досвіду збереження природної та культурної спадщини в поєднанні з розвитком на його території екологічного туризму дозволяє укласти, що ні в одній країні світу в даний час не застосовується метод визначення точних кількісних норм: який відсоток площі особливо охоронюваної території може бути відведена під розвиток туризму; яка повинна бути протяжність туристських маршрутів, співвіднесення з загальною площею території, що охороняється; нарешті, скільки відвідувачів в день (в місяць, в сезон, за рік) можна пропустити за маршрутом через ООПТ без шкоди для її природи.

Нормування навантажень на основі кількісних показників стало основним методом управління туризмом у вразливих природних територіях в 70-х рр.. минулого століття. За допомогою цього методу менеджери намагалися вирішити проблеми, що виникають в ООПТ при відвідуванні їх туристами. При цьому за аксіому приймалося положення, що між туристично-рекреаційним використанням і його впливом на природне середовище існує пряма і очевидна залежність: чим більше відвідувачів (туристів та відпочиваючих), тим сильніше зміна природного середовища. А якщо дійсність спростовувала цю залежність або не підтверджувався прогноз, помилку шукали не в самому методі, а в специфічних особливостях території, історії розвитку ландшафту, поведінку відвідувачів і т.д.

Однак, як показала практика, цей підхід мав серйозні недоліки. У його основі лежала концепція заборони, обмеження і примусу, в той час як в більшості випадків успіх в природоохоронній діяльності досягався (і досягається зараз) перш за все за допомогою регулярного контролю за станом території та узгоджених дій усіх зацікавлених осіб та організацій [1].

З часом стало очевидно, що метод нормування допустимих навантажень працює проти цілей самих ООПТ, не вирішуючи проблеми управління туристським потоком і, разом з тим, не гарантуючи збереження природи. Це призвело спочатку зарубіжних вчених, а потім і деяких російських до розуміння неправомочності застосування такого підходу в якості пріоритетного.

У результаті на зміну математичного підходу прийшов управлінський: в першу чергу планування не кількості туристів та відпочиваючих, а довгострокових цілей і завдань, спектру рекреаційних можливостей, форм і видів рекреаційної діяльності, різних моделей розвитку рекреації. Основою такого планування є вивчення попиту на рекреаційні послуги, впливу туристів на екосистеми та ін. [22].

1.5 Причини виникнення екологічних проблем рекреаційних міст

Україна <#"justify">Вирізняють такі зони за гостротою екоситуації на території України: сприятлива, помірно сприятлива, задовільна, погіршена, напружена і катастрофічна. Перші три градації характеризують відносно сприятливі умови проживання населення. Межею сприятливих і несприятливих умов можуть бути вкрай тяжкі екологічні умови, коли спостерігаються певні негативні зміни в навколишньому середовищі, й випадки погіршення умов проживання населення. У процесі проведення природоохоронних заходів напруженість зменшується. Напруженій екоситуації властиві значні зміни ландшафтів, що недостатньо компенсуються, швидке погіршення умов проживання населення. Якщо дотримуватися природоохоронних вимог, цю ситуацію можна нормалізувати. Катастрофічна екоситуація характеризується незворотними змінами в природі, втратою природних ресурсів, різким погіршенням здоров'я населення та ін. Така ситуація склалася внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

На території України щорічно стається 140-150 техногенних аварій і катастроф регіональної та державної значущості. Орієнтовна їх структура така: аварії з викидами сильнодіючих отруйних речовин - 4%; пожежі та вибухи - 19,5%; транспортні аварії - 17,7%; аварії на системах життєзабезпечення - 17,3%; аварії на радіаційних об'єктах - 8,4%; аварії на комунальних системах та очисних спорудах - 17,3%; надзвичайні ситуації на об'єктах інших видів - 15,8% (рис. 1.5) [8].

Рисунок 1.5 - Співвідношення техногенних аварій в Україні [за автором]

Оскільки метою роботи є дослідження екологічної ситуації рекреаційних міст на прикладі Бердянська, розглянемо деякі найбільш індустріальні центри, розташовані поблизу Бердянська, які є невідємним чинником формування екологічного стану у даному місті.

Донецьк - столиця шахтарського краю України, спільно з прилеглими до нього містами і селищами міського типу (Авдіївка, Макіївка, Харцизьк, Ясинувата та ін.) формує Донецьку індустріальну агломерацію (мегаполіс). Територія мегаполісу представляє собою горбисту височину, густо порізану ярами і балками з перепадом висот в межах самого Донецька до 120 м , що погіршує умови провітрювання і сприяє скупченню пилогазових викидів в окремих районах.

Пилозбиранню сприяють численні терикони і відвали. У самому Донецьку експлуатується 22 вугільні шахти, терикони яких розташовуються у безпосередній близькості від житлових кварталів. У центральній частині міста знаходиться крупний металургійний завод. Є підприємства хімічної (виробництво пластмас, хімреактивів) і коксохімічної промисловості. Викиди підприємств міста, сконцентрованих на порівняно невеликому просторі, спільно з підприємствами Донецької агломерації формують достатньо стійкий смог, який практично цілорічно темно-фіолетовим серпанком висить над всім мегаполісом.

Найбільш гострою проблемою для Донецька є водозабезпечення. Розташування міста на вододілі басейнів р. Сіверський Донець та Азовського моря географічно зумовлює маловодність цієї території. Видобуток вугілля, який ведеться в цьому районі майже два століття, призвів до повного його обезводнення. Зневоднення території є неминучим наслідком масштабного розвитку гірничодобувної промисловості. При прокладці шахт або пристрої кар'єрів для видобутку корисних копалин відбувається перетин підземних водоносних горизонтів. Потік підземних вод спрямовується в утворену смугу. Порушений гірським виробленням підземний водоносний горизонт поступово виснажується. Слідом за цим відбувається виснаження поверхневого водотоку, гідравлічно пов'язаного з порушеним водоносним горизонтом. Відбувається, таким чином, зневоднення всієї території. Щоб запобігти затопленню простору, необхідного для витягання корисних копалин, влаштовується шахтний або кар'єрний водовідлив, який діє цілодобово. Шахтні (кар'єрні) води, забруднені домішками гірської породи і зазвичай високо мінералізовані, відкачуються на поверхню. Скидання цих вод у поверхневі <#"justify">2.2 Сучасний рівень розвитку, характеристика і рекреаційна структура м. Бердянська

Місто Бердянськ (45° 45' північної широти і 36° 47' східної довготи) розташоване на північному березі Азовського моря. Площа Бердянська - 8265 гектарів, 339 з них - парки, сквери та бульвари. З півночі на південь Бердянськ займає 25 кілометрів (включаючи Бердянську косу), а зі сходу на захід - 7 кілометрів. Довжина дуги Бердянської коси біля 20 кілометрів.

Ландшафт Бердянська можна розділити на три частини: нагірна частина (гора), низ міста та Бердянська коса. Такий поділ пов'язаний з тим, що частина Бердянська розташована на височині, яку в народі називають "горою". Нагірна частина міста досить віддалена від берега моря за винятком деяких районів, тому в ній розташовані промислові об'єкти і переважає "спальна" забудова. Відразу під горою починається діловий центр Бердянська. Тут розташована більшість розважальних та офіційних місць. І нарешті, слідуючи далі від центру міста по березі Азовського моря можна прийти в райони підстави Бердянської коси (Піски, Слобідка), а потім і на саму косу. У цих районах практично все забудовано приватним сектором та базами відпочинку (майже весь приватний сектор Бердянська здається для відпочиваючих). Багато гостей Бердянська обожнюють піші прогулянки по набережних міста, тихих вуличках приморських районів або шумними центральними проспектами і площами європейського типу.

Місцеве населення міста становить близько 130 тис. чоловік, у курортний сезон загальне населення Бердянська перевищує позначку 600 тис. чоловік. Вже з цих цифр можна зробити висновок про досить розвинену інфраструктуру міста.

В даний час основний вектор розвитку Бердянська - туристичний, курортний і санаторно-оздоровчий бізнеси. За часів "перебудови" більшість великих промислових підприємств або припинили своє існування, або були реорганізовані у більш дрібні приватні фірми. Ці зміни відчутно вплинули на екологію Бердянська в кращу сторону [7].

Бердянський морський торговельний порт - єдиний морський транспортний вузол Запорізького регіону та один з динамічно розвинених портів на Азовському морі з обробки експортно-імпортних, транзитних і каботажних вантажів.

Вигідне географічне положення, розумна тарифна політика й високий виробничий потенціал забезпечують швидку та якісну обробку всіх видів вантажів.

Порт розташований в північно-східній частині Бердянської затоки, складається з зовнішнього рейду, внутрішнього рейду (гавань Бердянськ), підхідного каналу. Гавань Бердянськ, де розташовані основні причальні споруди, захищена хвилерізом [6].

Бердянська затока - затока Азовського моря. Затока розташована на північному узбережжі між косами Бердянська та Обіточна. Відстань між краями кіс близько 28 миль.

Глибини в затоці складають від 5 до 8 метрів. У східній частині затоки підйом дна до берега рівномірний, а в західній частині дно нерівне, з великою кількістю банок, глибинами менше 5 метрів.

У східній частині затоки біля середньої частини Бердянської коси розташований острів Малий Дзендзик. В кінці коси в затоку вдається півострів Великий Дзендзик. Острів Малий Дзендзик і півострів Великий Дзендзик вкривають із заходу невеликі бухти, придатні для стоянки риболовецьких суден. Зі сходу і півдня ці бухти прикриваються косою [3].

Бердянська коса - чудове і унікальне творіння природи, немов гігантський серп, покинутий у води теплого Азовського моря на два десятки кілометрів. За походженням вона відноситься до півострова. Бердянська коса одна з найбільших на Північному узбережжі. Її довжина становить 22 км., ширина від 40 до 2000 метрів.

Підставою коси служать породи з граніту і сіента, які виходять на поверхню в районі села Берестове і Осипенко. Учені пояснюють походження Бердянської коси сукупним впливом морських течій, хвиль, східних вітрів і річкових потоків, які розмивають морські береги, тобто тими процесами, які можна спостерігати в даний час.

Незважаючи на порівняно невелику площу (7 кв. км.), яку займає коса в морі, її вплив на життя моря і людини неоціненне. Унікальна за формою, розташуванню і походженням, вона викликає великий інтерес, особливо з питань геологічного та історичного минулого, рослинного і тваринного світу.

Бердянську косу образно можна розділити на 3 частини: ближню, середню і дальню.

Ближня - кріпиться до корінного берега моря, вона починається від лиманів і охоплює велику площу, на якій розташувався Бердянськ і вузькою своєю частиною захоплює вулицю Макарова, аж до пансіонату «Арктика». Тут розташовані пляжі санаторіїв «Лазурний», «Бердянськ» та кілька баз відпочинку.

Середня частина - це порівняльно вузька смужка суші, зміщується на захід, як би повертаючись в море. Її «будівельний матеріал» (пісок, черепашки, мул) хвилі несуть на заповідні острови Малий і Великий Дзендзик, Остапіха та інші. Вона триває аж до санаторію «Азов».

Звідси бере початок Дальня коса. На ній розташовані бази відпочинку і рибальське селище. Ця частина оголошена місцевим пам'ятником природи. У кінцевій її частині знаходиться Маяк, званий Нижнім. Ця 23 метрова вежа більше 160 років не тільки служить дороговказною зіркою морським кораблям, але й є візитною карткою цього приморського міста.

Східний берег коси - це пологі піщані пляжі - основна зона розташування санаторіїв, баз відпочинку та оздоровчих таборів. Вода тут прохолодніша і прозоріша, ніж на західному березі - в Бердянській затоці.

Західний же берег - мулистий, порізаний незліченними лиманами, зарослий очеретом і морською травою. У західний берег врізається Бердянська затока, вода в якому тепліше, ніж у відкритому морі тому, що легко прогрівається через свою мілководість. Завдяки цьому тут розташований дитячий оздоровчий центр українського значення «Червона гвоздика» та багато інших дитячих оздоровчих таборів, малий пляж санаторію «Лазурний».

Ще одне багатство Бердянської коси - морські і степові бризи, що надають оздоровчий вплив на людину. Вдень вони приносять прохолоду, насичене вологою повітря, а вночі - тепло і аромат степових трав [19].

На Бердянській косі виростають більше 300 видів вищих рослин. Деякі їх види, наприклад, синьоголовник приморський, осока колхидська, знаходяться під загрозою зникнення і занесені до Червоної Книги. Рослинність Бердянської коси представлена рослинами з потужною кореневою системою [20].

Не дивлячись на те, що Бердянська коса - досить багатолюдна територія, її тваринний світ відрізняється великою різноманітністю: ссавці, птахи, комахи, плазуни. На Бердянській косі мешкають зайці, лисиці, їжаки, куниці, степові коти і ласки. Постійним місцем проживання визначили Бердянську косу безліч видів птахів: кулики, чаплі, лебеді, качки, чайки, баклани, сороки та очеретянки. Тут також знаходять притулок і перелітні птахи [4].

За різноманітністю і багатством природних ресурсів Бердянська коса не має собі рівних. Завдяки їй Бердянськ заслужено називають перлиною Приазов'я.

Основним скарбом Бердянської коси є лікувальні мулові грязі, що залягають в лиманах-озерах біля основи коси. Середній лиман, озеро Кругле, Довге, Мазанковское, Велике створили неповторний і різноманітний ландшафт в цій частині коси [19].

Лікувальні грязі, або пелоїди - це природні органо-мінеральні колоїдальні утворення (намулові, торфові, сопкові та ін.), які володіють високою теплоємністю і теплоутримуючою здатністю і містять, як правило, терапевтичноактивні речовини (солі, гази, біостимулятори і т.д.) і живі мікроорганізми.

Всі лікувальні грязі мають виражену терапевтичну дію і застосовуються у вигляді різних лікувальних процедур-аплікацій (загальних і місцевих), грязерозчинних ванн, суспензій, використовуються у поєднанні з фізичними процедурами (гальваногрязь, електрофорез грязьового розчину), а також у вигляді різних грязьових препаратів.

Біологічний склад лікувальних грязей чітко пов'язаний з умовами їх формування і багато в чому визначає як хімічний склад, так і лікувальні властивості. Грязьова мікрофлора відіграє основну роль у руйнуванні і переробці відмерлих рослин і тварин, формуючи груповий і елементарний склад органічних речовин, сприяє збагаченню грязей киснем і іншими газами, надає їм бактерицидних і адсорбційних властивостей, бере участь у процесах регенерації грязі. Кількість бактерій, визначена методом прямого мікроскопіювання, може досягати в 1 г лікувальної грязі декількох мільярдів, складаючи 2-6% всієї органічної маси [21].

Серед багатьох оздоровчих комплексів, які займаються грязелікуванням і не тільки, можна виділити такі найбільш видатні закліди, як клінічний санаторій «Азов», санаторій «Лазурний» та санаторій «Бердянськ».

Санаторій "Азов" - єдиний санаторій в Бердянську, спеціалізується на лікуванні захворювань бронхолегеневої системи, тут створено відділення для лікування неспецифічних захворювань органів дихання.

Санаторій "Лазурний" розташований на березі Азовського моря в курортній зоні Бердянська. Санаторій спеціалізується на лікуванні захворювань опорно-рухового апарату, нервової, серцево-судинної систем, органів травлення, чоловічих статевих органів.

Найстарша здравниця на Північному узбережжі Азовського моря - санаторій "Бердянськ". Це величезний парк з потопаючими в зелені санаторними корпусами. Завдяки вдалому поєднанню всіх природних лікувальних факторів у лікуванні багатьох захворювань в санаторії "Бердянськ" досягається позитивний ефект у 99,8% пацієнтів. Санаторій "Бердянськ" - це кліматичний, бальнеологічний і грязьовий санаторій. Він має сучасну лікувально-профілактичну базу, нові методики лікування, висококваліфікований персонал [13].

2.3 Екологічний стан м. Бердянськ

Морем називається частина океану, яка вдається в сушу або відокремлена від океану островами або підводними узвишшями, відрізняється від прилеглої частини океану природними умовами, головним чином, гідрологічним режимом. Затока - це частина океану, яка вдається в сушу, але має вільний водообмін з іншими частинами океану. Залежно від походження, будови берега, форми і величини затоки називають фіордами, лиманами, лагунами та бухтами.

Чорне та Азовське моря є найвіддаленішими від відкритих вод Світового океану. Площа їх водозбірних басейнів (2,4 млн км2) значно перевищує площу їх акваторій, що зумовлює високу залежність морських екосистем від стану водозбірного басейну. Азово-Чорноморський водозбірний басейн охоплює майже всю територію України (96 %), частка якої у площі басейну становить майже 23 % і включає водозбірні басейни таких великих річок, як Дніпро, Дністер, Дунай, Південний Буг, а також малих річок північного Приазов'я, Криму та північного Причорномор'я. У межах України розміщено 14 лиманів та естуаріїв загальною площею 1952 км2 із солоністю води від 0,3 до 296,0 °/оо. До Азово-Чорноморського басейну, який є південним кордоном України, потрапляє велика кількість побутових і промислових стічних вод, нафтопродуктів та залишків добрив і пестицидів. Найуразливішими щодо антропогенного навантаження є прибережні частини Чорного та Азовського морів, особливо в зоні діяльності портів, поблизу гирлових ділянок річок, а також у межах впливу населених пунктів [8].

Азовське море належить до внутрішніх водойм. Його площа 38840 км2, найбільша довжина 380 км і ширина 200 км, об'єм води перевищує 300 км2. Азовське море найбільш мілководне у світі, середня глибина його всього 3 м, а найбільша - 14 м. Воно є також найбільш продуктивним морем планети. З кожного гектара водного дзеркала Азовського моря добувалося риби в 6 разів більше, ніж у Каспії, у 8 разів більше, ніж на Балтиці, і у 25 разів більше, ніж у Чорному морі.

Азовське море сполучене з Чорним морем через Керченську протоку. При невеликій площі і малому об'ємі Азовське море отримує досить багато річкової води - до 12% об'єму води моря. Таке співвідношення - найбільше серед усіх інших морів. Дон - одна з найбільших річок, що живлять Азовське море.

Солоність води в Азовському морі в три рази менша за середню солоність океанічної води.

В Азовському морі живе більше 300 видів і підвидів риб, серед яких багато ендемічних і реліктових, прісноводних та напівпрохідних. За запасами осетрових це море займає друге місце у світі після Каспію.

Деградація Азовського моря почалася з моменту збільшення солоності його води внаслідок зменшення надходжень у нього річкового стоку та забруднення природних вод басейну моря.

До зменшення річкового стоку привело будівництво гребель і водосховищ на річках Дон і Кубань, пов'язане із зарегулюванням річок. Так, Цимлянське водосховище і зрошувальні системи в низов'ї частині Дону забирають у моря більше 100 кубометрів річкової води. Вода з Кубані розбирається на зрошувальні роботи в сільському господарстві Ставропольського краю.

Нестача прісної води стала поповнюватися солоними водами Чорного моря. Процес осолонення є стійким і якщо солоність досягне критичного рівня (15 проміле), то процеси деградації морської екосистеми стануть незворотними і Азов може стати подібним до Кара-Богаз-Голу [9].

За ступенем забруднення у розрахунку на 1 м3 води це море займає перше місце у світі. Щороку в Азовське море скидається 1,1 млрд м3 неочищених стоків; із ними потрапляє велика кількість хлору, натрію, калію та інших речовин [8].

Скидання забруднених стічних вод, у тому числі металургійного комбінату "Азовсталь" (м. Мариуполь), складає 8 млн. м3. Так, це підприємство у своєму виробництві використовує тільки морську воду, щоденно прокачуючи в систему охолодження своїх агрегатів близько 2,5 млн. м3 води. Зараз обсяги скидів промислових стоків цього промислового об'єкта дещо зменшилися, насамперед, внаслідок падіння обсягів виробництва. Велику частку в забрудненні складають пестициди і добрива, побутові відходи і каналізаційні стічні води [9].

Серед основних причин катастрофічного екологічного стану вод Азовського моря виділяють й такі:

хижацьке виловлювання риби;

інтенсивне впровадження в сусідніх регіонах зрошувального землеробства, що спричинило хімізацію, забруднення ґрунтів і вод, засолення. З'явилося 1700 водозаборів у басейні Дону, який почав щорічно не додавати в Азов 6-8 км3 прісної води. Припускають, що якби не води Чорного моря, які надходять в Азовське через Керченську протоку, воно висохло б раніше Аралу;

збільшення забруднення довкілля викидами хімічної та металургійної промисловості (Маріуполь, Ростов, Таганрог). Лише в Маріуполі кожного року викидається майже 800 тис. т токсикантів;

інтенсивне спорудження на узбережжі моря численних пансіонатів і баз відпочинку, що зумовлює активне зростання побутових відходів та каналізаційних стоків у море;

неконтрольоване збільшення змиву пестицидів у море з прилеглих сільськогосподарських масивів та потрапляння їх у море через річки Дон і Кубань.

На узбережжі Чорного та Азовського морів неодноразово закривали пляжі у зв'язку з тим, що в морській воді виявили збудників таких хвороб, як вірусний гепатит, дизентерія, холера тощо. Часто в питній воді виявляється кишкова паличка, велика кількість штамів якої є стійкою до антибіотиків і сприяють виникненню кишкових інфекцій [8].

Бердянськ, маючи в своїй інфраструктурі потужний діючий порт, постійно піддає Бердянську затоку впливу нафтопродуктів, які потрапляють у водойму в результаті роботи морського транспорту, підйомних кранів, тощо. Через слабкі течії тут все більше накопичуються донні відкладення, і дно затоки стає все більш мулистим, у відмінності від чистого піщаного дна у відкритому морі зі східного боку Бердянської коси. Навіть не озброєним оком на поверхні води в затоці не рідко можна спостерігати плівку, що утворилася. Створюється враження, ніби вода в морі "густа". Така плівка тягне за собою кисневе голодування для організмів, що мешкають у воді. А у птахів, що харчуються рибою, через їх мисливський спосіб харчування, плівка осідає на пір'ї. Часто це призводило до масової загибелі птахів.

Колосальним "порушником" екосистеми Бердянська є промислове місто важкої металургії Маріуполь, яке розташувалося так само на північному узбережжі Азовського моря на схід від Бердянська через Білосарайську косу. Як було сказано вище, Маріуполь, в результаті своєї діяльності, скидає в море тонни хімічних і токсичних речовин. Ці речовини благополучно "добираються" до берегів Бердянська через переважаючі тут східних вітри. Вода помітно змінює свій колір, в деяких випадках навіть до темно-бурого. І зрозуміло, що ця вода вже не може нести той лікувальний вплив, на який так сподіваються люди, які приїхали оздоровлюватися в Бердянські санаторії.

У найбільш жаркий літній період, в основному в кінці липня, Бердянськ стикається з проблемою замору риби - масова загибель риби від задухи в результаті кисневого голодування, викликаного нестачею або повною відсутністю розчиненого у воді кисню [11]. Його причиною є дуже спекотна і безвітряна погода. При прогріванні води кисень з неї випаровується, а кисень з повітря погано розчиняється в теплій воді. Відсутність хвиль і дощів не дає воді насичуватися киснем з повітря.

Але мешканці Бердянська страждають від заморів не тільки в спекотні періоди літа. Токсичні речовини, що скидаються в води Азовського моря, викликають замори і в квітні, і в травні, і в інші пори року.

Ще однією важливою екологічною проблемою для Бердянська є проблема природного характеру - розмиття коси хвилями, викликаними сильними східними вітрами. При штормі в самому вузькому місці коси (40 метрів) хвилі перемивають дорогу повністю. Але не так страшна була б ця проблема, якби її не підкріплювала б активна комерційна діяльність місцевих туристичних баз, готелів та місцевої влади... Знаючи про проблему розмиття коси, підприємці почали стрімко укріплювати береги, що відносяться лише до їх території. Таке нерівномірне зміцнення Бердянської коси призвело до зовсім неконтрольованого процесу розмиття і стало ще згубніше для її збереження. У 2008 році на зміцнення коси уряд виділив майже 12 мільйонів гривень. На ці гроші повинно було бути побудовано 10 укріплювальних споруд. Побудували лише дві... [5].

Допустити повне розмиття Бердянської коси категорично не можна! Вона є заповідником державного значення. Її флора та фауна дуже багаті та володіють видами тварин та рослин які знаходяться на грані зникнення. Рекреаційні ресурси коси дуже значимі для України. Щороку до здравниць Бердянської коси приїжджають поправляти своє здоровя та просто відпочити тисячі жителів зі своїми сімями з усіх куточків країни.

.4 Шляхи вирішення екологічних проблем рекреаційної галузі м. Бердянська

Вирішальним чинником розвязання екологічних проблем є провідна роль держави у збереженні та відтворенні навколишнього природного середовища. Про це переконливо свідчить світовий і вітчизняний досвід.

Загальновідомо, що екологія в розумінні збереження довкілля і ринок є антиподами. І будь-які ринкові важелі самі по собі не здатні вирішити екологічні проблеми, котрі вимагають для свого розвязання певних обмежень в економічній діяльності. Гонитва за найбільшим прибутком примушує субєктів економічної діяльності порушувати закони природи, закони, спрямовані на збереження навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів. Тому лише держава є тією загальнонаціональною силою, є тим офіційним представником суспільства, котрий може здолати опір ринкової стихії і навіть поставити ринкову економіку на службу екології і здоровю населення. Кожна держава має широкий набір важелів, з допомогою яких екологічні проблеми можуть бути вирішені, а екологічна напруга послаблена або ж знята.

До цих чинників насамперед треба віднести правове регулювання діяльності, повязаної з використанням природних ресурсів, їх відтворенням і збереженням навколишнього природного середовища [14].

Курортні ресурси (мінеральні води, лікувальні грязі, повітря, пляжі і т.д.) є загальнонаціональним багатством. Експлуатація джерел мінеральних вод і родовищ лікувальних грязей здійснюється органами управління курортів, а контроль за правильністю їх експлуатації і охороною від псування і передчасного виснаження покладений на органи Державного комітету по нагляду за безпечним веденням робіт в промисловості і гірському нагляду. Право на розробку родовищ мають тільки ті організації, які використовують мінеральні води з лікувальною метою або для розливу. Кожен курорт, санаторій, бальнеолікувальниця, завод розливу повинні мати:

) затверджені експлуатаційні запаси мінеральних вод і детально розвідані запаси лікувальних грязей;

) дозвіл на спеціальне водокористування і розробку родовищ лікувальних грязей;

) технологічну схему розробки і ділянку санітарної охорони родовища;

) затверджену програму режимних спостережень.

Контроль за станом навколишнього середовища людини здійснює Головне санітарно-епідеміологічне управління і підлеглі йому санітарно-епідеміологічні служби. Вони мають право заборонити експлуатацію діючих підприємств, цехів, водозаборів при відсутності споруд, які б забезпечували ефективне очищення газових викидів, стічних вод і чистоту поверхневих і підземних вод. Вказані служби забезпечені спеціалізованими лабораторіями, які проводять стаціонарні спостереження за чистотою навколишнього середовища. Об'єктами санітарних спостережень є водойми, які використовуються для господарсько-питних і культурно-побутових потреб населення. Санітарний стан водойм, які мають рибогосподарське значення, контролюють органи рибоохорони [21].

Одна з причин зникнення осетрових риб в Азовському морі - браконьєрство. До речі, російський уряд планує ввести державну монополію на виробництво і експорт чорної ікри. А міжнародні природоохоронні організації вже запропонували заборонити торгівлю ікрою, щоб зберегти від повного знищення промислові сорти осетрових риб [9].

Міністерство екології і природних ресурсів України вивчає хімічний склад поверхневих вод і його зміни під впливом діяльності людини. На основі отриманих матеріалів складаються огляди стану забруднення водних джерел по стаціонарних постах. Спеціальні станції ведуть спостереження за якістю води поверхневих водойм, включаючи морські побережжя [21].

Важливим кроком на терені охорони та раціонального використання природних ресурсів Азовсько-Чорноморського басейну стало прийняття Україною 10 липня 1998 р. «Концепції охорони та відтворення навколишнього природного середовища Азовського і Чорного морів». На розвиток цієї Концепції Верховною Радою України схвалено 22 березня 2001 р. Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського та Чорного морів». Він передбачає заходи щодо поступової ліквідації усіх причин забруднення, а також сприяння концентрації зусиль усіх субєктів управління і господарювання Азово-Чорноморського регіону та обєднання в єдиний комплекс екологічних, економічних, науково-технічних, організаційних та інших заходів, спрямованих на вирішення завдань його екологічного оздоровлення [14].

Згідно з чинним законодавством України, з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності уздовж морів, навколо морських заток і лиманів виокремлюється прибережна захисна смуга шириною понад 2 км від лінії води. Ця смуга належить до зони санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією [8].

Азовське море - зона екологічної катастрофи. Щоб їй запобігти, необхідно стабілізувати режим солоності води шляхом різкого скорочення безповоротного вилучення річкового стоку і зниження рівня забруднення.

Вивчаються можливості будівництва греблі між Азовським і Чорним морями з метою обмеження надходження в Азовське море солоних чорноморських вод. Хоча, на мою думку, це може призвести до стрімкого пересихання, заболочування Азовського моря, припинення міграцій риб між чорним та Азовським морями, та, як наслідок, незворотного порушення екосистеми Азовського і частково Чорного морів. Але разом з тим розробляються варіанти біомеліорації басейну Азовського моря, реконструкції іхтіофауни та ін. Всі ці заходи потребують наукового обґрунтування і прогнозування можливих нових змін в екосистемі Азовського моря [9].

ВИСНОВКИ

В роботі мною були дослідженні рекреаційні ресурси України, значення їх в державному та світовому масштабах, вплив екологічного стану країни на її рекреаційний потенціал та потреба населення в рекреаційних ресурсах. Також була проведена паралель між напруженою екоситуацією міста Бердянськ та його практично невичерпними рекреаційними ресурсами.

Внаслідок проведених досліджень було встановлено що:

1)Україна, дякуючи своєму географічному положенню та кліматичному різноманіттю, володіє значними рекреаційними ресурсами як державного, так і світового значення;

2)для нормування рекреаційної загрузки використовується не калькісий (математичний) підхід, а управлінський;

)місто Бердянськ розташоване в безпосередній близькості від самого насиченого промисловими підприємствами району України (див. додаток Б). Таке його розташування є причиною напруженої екологічної ситуації для міста та його рекреаційної діяльності;

)головною проблемою Азовського моря є підвищення його солоності в результаті безповоротного вилучення вод з рік Дон та Кубань які живлять Азовське море прісними водами. Нестача прісних вод море доповнює солоними водами Чорного моря;

)для рекреаційних ресурсів м. Бердянськ головними екологічними проблемами є:

а) забруднення Бердянської затоки нафтопродуктами у результаті активної діяльності Бердянського порту;

б) забруднення акваторії Азовського моря викидами промислових підприємств міста Маріуполя;

в) розмиття Бердянської коси хвилями, спричиненими сильними східними вітрами та багато чисельними комерційними будівлями;

г) замори риби в жаркий період літа та і результаті скидів в море токсикантів промислових підприємств та сільськогосподарської діяльності;

6)головна роль з охорони навколишнього середовища належить органам влади. На сьогоднішній день існують деякі розробки з покращення екосистеми Азовського моря та Приазовя які, нажаль, ще не здобули наукового обґрунтування та прогнозування можливої екоситуації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Eagles P.F.J., McCool S.F., Haynes C.D. Sustainable Tourism in Protected Areas: Guidelines for Planning and Management // Best Practice Protected Area Guidelines. Ser. № 8. IUCN, 2002.

2.Бейдик О.О. Світові рекреаційно-туристські ресурси / Український географічний журнал. - 2007. - № 2.

3.Бердянский залив. #"justify">ДОДАТОК

Класифікація рекреаційної діяльності [21]

По головному мотиву рекреаціїЗа характером використання рекреаційних ресурсівЛікувальнаКліматолікувальних (приморська, гірська, рівнинна), бальнеологічна, грязелікувальніОздоровча та спортивнаМаршрутна, прогулянкова і спортивна, промислово-прогулянкова, купальні-пляжний, гірничо-лижна, водноспортивна, водно-прогулянкова, підводне плавання, мисливська, рибальська, альпінізмПізнавальнаНатуралістична, культурно-історичнаЗа правовим статусомНаціональна (внутрішня), міжнародна (іноземна)За тривалістюКороткочасна, тривалаЗа територіальною ознакоюПриміська (місцева), внутрішньорайонні (загальнодержавна), міжнароднаЗа сезонності (ритміці)Цілорічна, сезонна: літня, зимоваЗа характером організаціїРегламентована (планова), самодіяльна: організована, неорганізованаЗа віковою ознакоюДитяча, доросла, змішанаЗа кількістю учасниківІндивідуальна і груповаЗа тісноті соціальних контактівВідцентрова, доцентроваЗа ступенем рухливостіСтаціонарна, кочоваЗа характером використовуваних транспортних засобівАвтомобільна (індивідуальна), автобусна, авіаційна (рейсова і чартерна), залізнична, теплохідних: морська, річкова, круїзна

Карта промислових підприємств (економічна карта)