1. Управління виробничою інфраструктурою - фактор підвищення конкурентного потенціалу підприємства (семінар)
Сутність і поняття виробничої інфраструктури.
Походження терміну, сучасні визначення виробничої інфраструктури.
Складові, зміст і завдання виробничої інфраструктури.
Місце виробничої інфраструктури у сфері матеріального виробництва.
Взаємозвязок підсистем виробничої інфраструктури.
Взаємодія основного виробництва і виробничої інфраструктури підприємства.
Управління виробничою інфраструктурою як фактор підвищення конкурентного потенціалу підприємства.
2. Організація ремонтного господарства
В цій темі наведені задачі щодо розрахунку календарно-планових нормативів за системою планово-запобіжних ремонтів технологічного устаткування, обсягу ремонтних робіт і необхідних ремонтних засобів і ресурсів (устаткування для виконання ремонтних робіт, матеріальних і трудових ресурсів).
Методичні вказівки
Розрахунок тривалості міжремонтного циклу для легких і середніх металоріжучих верстатів проводиться по формулі:
,(2.1)
де 24000 - нормативний ремонтний цикл, станко-годин;
?в - коефіцієнт, який враховує виробництво (для масового и крупносерійного він дорівнює 1,0, для серійного - 1,3, дрібносерійного та одиничного - 1,5);
?м - коефіцієнт, який враховує рід оброблюваного матеріалу (при обробці конструкційних сталей він дорівнює 1,0, чавуну та бронзи - 0,8, високоміцних сталей - 0,7);
?у - коефіцієнт, який враховує умови експлуатації устаткування (за нормальних умов механічних цехів він рівний 1,0, у запорошених і з підвищеною вогкістю - 0,7);
?с - коефіцієнт, що характеризує групу верстатів (для легких і середніх верстатів він дорівнює 1,0).
Визначення тривалості міжремонтного періоду проводиться по формулі:
, (2.2)
де Пс, Пп - відповідно кількість середніх та поточних (малих) ремонтів протягом міжремонтного циклу.
Визначення тривалості міжоглядового періоду проводиться по формулі:
,(2.3)
де По - кількість оглядів протягом міжремонтного циклу.
Тривалість міжремонтного циклу може бути визначена по формулах:
,(2.4)
або
,(2.5)
Загальний річний обсяг ремонтних робіт визначається по формулі:
, (2.6)
де ТК, ТС, ТП, ТО - сумарна трудомісткість (слюсарних, верстатних і інших робіт) відповідно капітального, середнього, поточного ремонтів і оглядів на одну одиницю ремонтної складності, нормо-годин.;i - кількість одиниць ремонтної складності i-ої одиниці устаткування (механічної частини), рем. од.;
Спрi - кількість одиниць устаткування i-го найменування, шт.
Якщо визначається обсяг робіт роздільно за видами (слюсарними, верстатними і іншими), то використовуються відповідні норми часу на одну ремонтну одиницю по всіх видах планово-запобіжних ремонтів. Розрахунок річного обсягу робіт по міжремонтному обслуговуванню проводиться по формулі:
(2.7)
де - річний ефективний фонд часу роботи одного робітника, год.;
Кзм - коефіцієнт змінності роботи устаткування, що обслуговується;
Ноб - норма обслуговування на одного робітника у зміну, рем. од.
Розрахунок чисельності робочих, необхідних для виконання ремонтних робіт і міжремонтного обслуговування, проводиться за видами робіт:
,(2.8)
та
,(2.9)
де - трудомісткість слюсарних робіт відповідно для виконання ремонтних робіт і міжремонтного обслуговування, нормо-годин;
Кв - коефіцієнт виконання норм часу.
Аналогічно проводиться розрахунок чисельності ремонтного і міжремонтного персоналу по верстатних і інших видах робіт.
Розрахунок необхідної кількості одиниць устаткування (верстатів) для виконання верстатних робіт по ремонтному і міжремонтному обслуговуванню здійснюється по формулі:
,(2.10)
де Fе - річний ефективний фонд часу роботи одного станка в одну зміну, годин.
Розрахунок потреби цеху в матеріалах для ремонту проводиться по формулі:
,(2.11)
де ? - коефіцієнт, який враховує витрати матеріалу на огляди і міжремонтне обслуговування;
Н1 - норма витрат матеріалу на один капітальний ремонт устаткування на одну ремонтну одиницю;
- сума ремонтних одиниць агрегатів, що піддаються протягом року відповідно капітальному, середньому і поточному ремонтам;- коефіцієнт, який характеризує співвідношення норми витрати матеріалу при середньому і капітальному ремонтах;
В - коефіцієнт, що характеризує співвідношення норми витрати матеріалу при поточному і капітальному ремонтах.
Норми запасу однотипних деталей для групи однотипного устаткування визначаються по формулі:
,(2.12)
де Спр - кількість однотипних одиниць устаткування, шт.:
Сд - кількість однотипних деталей у даному типі устаткування, шт.;
Тц - тривалість циклу виготовлення партії однотипних деталей або отримання партії деталей із сторони, дні:сл - термін служби деталей, дні;
Кзн - коефіцієнт зниження чисельної величини запасу однотипних деталей, залежний від їх кількості в одномодельних агрегатах (береться з практичних даних служби головного механіка підприємства).
Максимальний запас не повинен перевищувати тримісячної витрати змінних деталей одного найменування.
3. Організація інструментального господарства
В цьому параграфі приведені задачі по розрахунку витрати і потреби інструменту, по встановленню норм запасу інструменту в місцях його зберігання.
Методичні вказівки
Розрахунок витрати ріжучого інструменту здійснюється по формулі:
,(3.1)
де Кр - кількість ріжучого інструменту певного типорозміру, шт.;- число деталей, оброблюваних даним інструментом за річною програмою, шт.;м - машинний час на одну деталеоперацію, мін;н - число інструментів, одночасно працюючих на верстаті, шт.;
Тзн - машинний час роботи інструменту до повного зносу, ч;- коефіцієнт передчасного зносу інструменту (приймається R=0,05).
Машинний час роботи інструменту до повного зносу визначається по формулі:
,(3.2)
де L - допустима величина сточування робочої частини інструменту при заточуваннях, мм;- середня величина шару, що знімається, при кожному заточуванні, мм;ст - стійкість інструменту, тобто машинний час його роботи між двома переточуваннями, ч.
Витрати інструменту можуть бути встановлені на основі норми витрат на яку-небудь розрахункову одиницю (наприклад, на 1000 деталей):
,(3.3)
де Нр - норма витрати інструменту на розрахункову одиницю;р - кількість деталей, прийнята за розрахункову одиницю, шт.
В одиничному і дрібносерійному виробництвах витрата інструменту може бути визначений по формулі:
,(3.4)
де Км.час - коефіцієнт машинного часу;
Куп - коефіцієнт участі даного інструменту в обробці деталей.
Розрахунок потреби в вимірювальному інструменті проводиться по формулі:
,(3.5)
де ав - кількість вимірювань на одну деталь;в.к - вибірковість контролю (в десяткових частках);пр.і - кількість вимірювань, що може витримати даний інструмент до повного зносу.
Для калібрів і скоб норма зносу визначається по формулі:
,(3.6)
де - коефіцієнт допустимого середньоймовірного зносу вимірювача (близько 0,7);
- величина допустимого зносу вимірювача за ДСТУ, мкм;
В - норма стійкості вимірювача (число вимірювань на 1 мкм зносу вимірювача);
- допустиме число ремонтів вимірювача до повного зносу (= 2).
Розрахунок потреби матриць штампу проводиться по формулі:
,(3.7)
де nш - норма зносу матриці штампу, що розраховується по формулі:
,(3.8)
де L - величина допустимого сточування матриці, мм;- середній шар металу, що знімається при переточуванні, мм;- кількість ударів між двома переточуваннями;
Кст - коефіцієнт, що враховує зниження стійкості штампу після переточування.
Розмір цехової оборотної фундації інструменту визначається по формулі:
Zц = Zр.м + Zр.з + Zк,(3.9)
де Zр.м - кількість інструменту, що знаходиться на робочих місцях, шт.;р.з - кількість ріжучого інструменту, що знаходиться в заточуванні і відновленні, шт.;к - кількість ріжучого інструменту, що знаходиться в інструментально-роздавальних коморах, шт.
Кількість інструменту на робочих місцях щодо його періодичній подачі визначається по формулі:
,(3.10)
де Тм - періодичність подачі інструменту до робочих місць, год;
Тс - періодичність зміни інструменту на верстаті, год;н - кількість інструментів, одночасно вживаних на одному робочому місці;
Кз - коефіцієнт резервного запасу інструменту на кожному робочому місці (величина Кз на однорізцевих верстатах рівна 1, а на багаторізцевих - 2-4).
Періодичність зміни інструменту визначається по формулі:
,(3.11)
де tшт - штучний час на операцію, хв;м - машинний час на операцію, хв.
Кількість інструменту, що знаходиться в заточуванні, визначається по формулі:
,(3.12)
де Тз - час від надходження інструменту з робочого місця в інструментально-роздавальну комору до повернення його із заточування, год. (для простого інструменту Т3 = 8 год., а для складного - 16 год.).
Кількість ріжучого інструменту, що знаходиться в запасі в інструментально-роздавальній коморі, визначається по формулі:
Zк = Qр * tн(1+Кз),(3.13)
де QР - середньодобова витрата інструменту за період між черговими його надходженнями з центрального інструментального складу, шт. (Qр = Кр: 360);Н - періодичність поставки інструменту з центрального інструментального складу в інструментально-роздавальну комору цеху (як правило, поставки проводяться 2 рази на місяць, тобто (tН = 15 дн.);
К3 - коефіцієнт резервного (страховки) запасу інструменту в інструментально-роздавальній коморі (приймається К3 = 0,1).
По системі «мінімум-максимум» створюється три норми запасу:
1)мінімальна норма запасу (Zmin) створюється на випадок затримки виконання замовлення на виготовлення інструменту або перевитрати його цехами (за практичними даними залежно від величини витрати інструменту):
Zmin = Zстр,(3.14)
2)норма запасу, відповідна точці замовлення, при якій видається замовлення на виготовлення або придбання чергової партії інструменту:
Zт.з = Zmin + То*Qр,(3.15)
де То - період часу між моментом видачі замовлення і надходженням інструменту на центральний інструментальний склад, дні;р - середньоденні витрати інструменту за період виконання замовлення.
3) максимальна норма запасу (Zmax) досягається у момент надходження замовлення інструменту, визначається по формулі:
Zmax = Zmin + Тц*Qр,(3.16)
де Тц - час між двома надходженнями партій інструменту (тривалість циклу), дні.
4. Організація енергетичного господарства
В цьому параграфі приведені задачі на визначенням кількості одиниць палива, електроенергії, пари, стислого повітря, води і інших джерел енергії для виробничих і побутових цілей підприємства.
Методичні вказівки
Кількість одиниць палива для виробничих потреб підприємства (термічної обробки металу, плавки металу, сушки ливарних форм, стрижнів тощо) визначається по формулі:
,(4.1)
де q - норма витрат умовного палива на одиницю продукції, що випускається;- обсяг випуску продукції за розрахунковий період у відповідних одиницях вимірювання (т, шт. тощо);
Ке - калорійний еквівалент вживаного виду палива.
Кількість одиниць палива для опалювання виробничих, адміністративних і інших будівель визначається по формулі:
,(4.2)
де qт - норма витрати тепла на 1 м3 будівлі при різниці зовнішньої і внутрішньої температур в 1ºС, ккал / годин;о - різниця зовнішньої і внутрішньої температур опалювального періоду, °С;д - тривалість опалювального періоду, годин;
V3 - об'їм будівлі (по зовнішньому його обміру), ;
Ку - теплотворна здатність умовного палива (7000 ккал/кг);
?? - коефіцієнт корисної дії котельної установки (приймаємо ?? = 0,75).
Кількість електроенергії (кВт/годин) для виробничих цілей (плавка, термообробка, зварювання тощо) розраховується по формулі:
,(4.3)
де Wу - сумарна встановлена потужність електромоторів устаткування, кВт;е - фонд ефективного часу роботи споживачів електроенергії за планований період (місяць, квартал, рік), годин;
КЗ - коефіцієнт завантаження устаткування;
Ко - середній коефіцієнт одночасної роботи споживачів електроенергії;
КС - коефіцієнт корисної дії живлячої електричної мережі;
?е - коефіцієнт корисної дії встановлених електромоторів.
Кількість електроенергії для виробничих цілей можна визначити також по наступних формулах:
Рел = Wу·?С · Fе,(4.4)
та
,(4.5)
де ?С - коефіцієнт попиту споживачів електроенергії;
соs ? - коефіцієнт потужності встановлених електродвигунів;
Км - коефіцієнт машинного часу електроприймачів (машинний час роботи устаткування).
Коефіцієнт попиту споживачів електроенергії визначається по формулі:
.(4.6)
Кількість електроенергії для освітлення приміщень визначається по формулах:
,(4.7)
або
,(4.8)
де Ссв - чисельність світильників (лампочок) на ділянці, в цеху, підприємстві, шт.;
Рср - середня потужність однієї лампочки, Вт;- норма освітлення 1 м2 площі (по ДСТУ), Вт;- площа будівлі, м2.
Кількість пари для виробничих цілей визначається на основі питомих норм витрат відповідного споживача. Наприклад, на обігрів сушильних камер періодичної дії (на 1 т деталей, що обігріваються) витрачається 100 кг/годин; для безперервно діючих камер (конвеєрних) - 45-75 кг/годин.
Кількість пари для опалювання будівлі визначається по формулі:
,(4.9)
де qп - витрата пари на 1 м3 будівлі при різниці зовнішньої і внутрішньої температур в 1 °С;- тепловміст пару (приймається 540 ккал/кг).
Кількість стислого повітря для виробничих цілей (м3) визначається по формулі:
,(4.10)
де 1,5 - коефіцієнт, що враховує втрати стислого повітря в трубопроводах і в місцях нещільного їх зєднання;- витрата стислого повітря при безперервній роботі приймача повітря, м3/години;
Квик - коефіцієнт використовування приймача повітря в часі;
Кількість води для виробничих цілей можна визначити за нормативами, виходячи з годинної витрати. Наприклад, годинна витрата води на промивку деталей в баках складає 200 л. Для деяких виробничих цілей (для охолоджуючих рідин) кількість води визначається по формулі:
,(4.11)
де qВ - годинна витрата води на один верстат, л.
Перелік літератури
1 Гончаров В.Н. и др. Эффективность производственной инфраструктуры. Луганск, 1994. - 168 с.
Организация производства на предприятии. / Под ред. Туровца Ю.П. и Себирского Б.Ю. Ростов-на-Дону: Издательский центр МарТ, 2002. - 464 с.
Ягодка а.г. Соціальна інфраструктура і політика: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2000. - 212 с.
Новицкий Н.И. Организация и планирование производства. Практикум. Мн.: Новое издание, 2004. - 256 с.
Логистика: Учебник для студ. вузов/ Аникин Б.А и др. Под ред. Аникина Б.А. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 367 с.
Киршина М.В. Коммерческая логистика. Научно-практическое пособие. - М.: Центр экономики и маркетинга, 2001. - 256 с.
Хорин А.Н. Анализ интенсификации производства. М.: Финансы и статистика, 2000. - 340 с.
Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики. - М: Экономика, 1994 - 530 с.
Богатко А.Н. Система управления развитием предприятия. М.: Финансы и статистика, 2001. - 240 с.
конкурентний ремонтний устаткування інструментальний