Управління виробничою інфраструктурою

1. Управління виробничою інфраструктурою - фактор підвищення конкурентного потенціалу підприємства (семінар)


Сутність і поняття виробничої інфраструктури.

Походження терміну, сучасні визначення виробничої інфраструктури.

Складові, зміст і завдання виробничої інфраструктури.

Місце виробничої інфраструктури у сфері матеріального виробництва.

Взаємозвязок підсистем виробничої інфраструктури.

Взаємодія основного виробництва і виробничої інфраструктури підприємства.

Управління виробничою інфраструктурою як фактор підвищення конкурентного потенціалу підприємства.


2. Організація ремонтного господарства


В цій темі наведені задачі щодо розрахунку календарно-планових нормативів за системою планово-запобіжних ремонтів технологічного устаткування, обсягу ремонтних робіт і необхідних ремонтних засобів і ресурсів (устаткування для виконання ремонтних робіт, матеріальних і трудових ресурсів).

Методичні вказівки

Розрахунок тривалості міжремонтного циклу для легких і середніх металоріжучих верстатів проводиться по формулі:


,(2.1)


де 24000 - нормативний ремонтний цикл, станко-годин;

?в - коефіцієнт, який враховує виробництво (для масового и крупносерійного він дорівнює 1,0, для серійного - 1,3, дрібносерійного та одиничного - 1,5);

?м - коефіцієнт, який враховує рід оброблюваного матеріалу (при обробці конструкційних сталей він дорівнює 1,0, чавуну та бронзи - 0,8, високоміцних сталей - 0,7);

?у - коефіцієнт, який враховує умови експлуатації устаткування (за нормальних умов механічних цехів він рівний 1,0, у запорошених і з підвищеною вогкістю - 0,7);

?с - коефіцієнт, що характеризує групу верстатів (для легких і середніх верстатів він дорівнює 1,0).

Визначення тривалості міжремонтного періоду проводиться по формулі:


, (2.2)


де Пс, Пп - відповідно кількість середніх та поточних (малих) ремонтів протягом міжремонтного циклу.

Визначення тривалості міжоглядового періоду проводиться по формулі:


,(2.3)


де По - кількість оглядів протягом міжремонтного циклу.

Тривалість міжремонтного циклу може бути визначена по формулах:


,(2.4)

або


,(2.5)


Загальний річний обсяг ремонтних робіт визначається по формулі:


, (2.6)


де ТК, ТС, ТП, ТО - сумарна трудомісткість (слюсарних, верстатних і інших робіт) відповідно капітального, середнього, поточного ремонтів і оглядів на одну одиницю ремонтної складності, нормо-годин.;i - кількість одиниць ремонтної складності i-ої одиниці устаткування (механічної частини), рем. од.;

Спрi - кількість одиниць устаткування i-го найменування, шт.

Якщо визначається обсяг робіт роздільно за видами (слюсарними, верстатними і іншими), то використовуються відповідні норми часу на одну ремонтну одиницю по всіх видах планово-запобіжних ремонтів. Розрахунок річного обсягу робіт по міжремонтному обслуговуванню проводиться по формулі:


(2.7)


де - річний ефективний фонд часу роботи одного робітника, год.;

Кзм - коефіцієнт змінності роботи устаткування, що обслуговується;

Ноб - норма обслуговування на одного робітника у зміну, рем. од.

Розрахунок чисельності робочих, необхідних для виконання ремонтних робіт і міжремонтного обслуговування, проводиться за видами робіт:

,(2.8)


та


,(2.9)


де - трудомісткість слюсарних робіт відповідно для виконання ремонтних робіт і міжремонтного обслуговування, нормо-годин;

Кв - коефіцієнт виконання норм часу.

Аналогічно проводиться розрахунок чисельності ремонтного і міжремонтного персоналу по верстатних і інших видах робіт.

Розрахунок необхідної кількості одиниць устаткування (верстатів) для виконання верстатних робіт по ремонтному і міжремонтному обслуговуванню здійснюється по формулі:


,(2.10)


де Fе - річний ефективний фонд часу роботи одного станка в одну зміну, годин.

Розрахунок потреби цеху в матеріалах для ремонту проводиться по формулі:


,(2.11)


де ? - коефіцієнт, який враховує витрати матеріалу на огляди і міжремонтне обслуговування;

Н1 - норма витрат матеріалу на один капітальний ремонт устаткування на одну ремонтну одиницю;

- сума ремонтних одиниць агрегатів, що піддаються протягом року відповідно капітальному, середньому і поточному ремонтам;- коефіцієнт, який характеризує співвідношення норми витрати матеріалу при середньому і капітальному ремонтах;

В - коефіцієнт, що характеризує співвідношення норми витрати матеріалу при поточному і капітальному ремонтах.

Норми запасу однотипних деталей для групи однотипного устаткування визначаються по формулі:


,(2.12)


де Спр - кількість однотипних одиниць устаткування, шт.:

Сд - кількість однотипних деталей у даному типі устаткування, шт.;

Тц - тривалість циклу виготовлення партії однотипних деталей або отримання партії деталей із сторони, дні:сл - термін служби деталей, дні;

Кзн - коефіцієнт зниження чисельної величини запасу однотипних деталей, залежний від їх кількості в одномодельних агрегатах (береться з практичних даних служби головного механіка підприємства).

Максимальний запас не повинен перевищувати тримісячної витрати змінних деталей одного найменування.


3. Організація інструментального господарства


В цьому параграфі приведені задачі по розрахунку витрати і потреби інструменту, по встановленню норм запасу інструменту в місцях його зберігання.

Методичні вказівки

Розрахунок витрати ріжучого інструменту здійснюється по формулі:


,(3.1)


де Кр - кількість ріжучого інструменту певного типорозміру, шт.;- число деталей, оброблюваних даним інструментом за річною програмою, шт.;м - машинний час на одну деталеоперацію, мін;н - число інструментів, одночасно працюючих на верстаті, шт.;

Тзн - машинний час роботи інструменту до повного зносу, ч;- коефіцієнт передчасного зносу інструменту (приймається R=0,05).

Машинний час роботи інструменту до повного зносу визначається по формулі:


,(3.2)


де L - допустима величина сточування робочої частини інструменту при заточуваннях, мм;- середня величина шару, що знімається, при кожному заточуванні, мм;ст - стійкість інструменту, тобто машинний час його роботи між двома переточуваннями, ч.

Витрати інструменту можуть бути встановлені на основі норми витрат на яку-небудь розрахункову одиницю (наприклад, на 1000 деталей):


,(3.3)

де Нр - норма витрати інструменту на розрахункову одиницю;р - кількість деталей, прийнята за розрахункову одиницю, шт.

В одиничному і дрібносерійному виробництвах витрата інструменту може бути визначений по формулі:


,(3.4)


де Км.час - коефіцієнт машинного часу;

Куп - коефіцієнт участі даного інструменту в обробці деталей.

Розрахунок потреби в вимірювальному інструменті проводиться по формулі:


,(3.5)


де ав - кількість вимірювань на одну деталь;в.к - вибірковість контролю (в десяткових частках);пр.і - кількість вимірювань, що може витримати даний інструмент до повного зносу.

Для калібрів і скоб норма зносу визначається по формулі:


,(3.6)


де - коефіцієнт допустимого середньоймовірного зносу вимірювача (близько 0,7);

- величина допустимого зносу вимірювача за ДСТУ, мкм;

В - норма стійкості вимірювача (число вимірювань на 1 мкм зносу вимірювача);

- допустиме число ремонтів вимірювача до повного зносу (= 2).

Розрахунок потреби матриць штампу проводиться по формулі:


,(3.7)


де nш - норма зносу матриці штампу, що розраховується по формулі:


,(3.8)


де L - величина допустимого сточування матриці, мм;- середній шар металу, що знімається при переточуванні, мм;- кількість ударів між двома переточуваннями;

Кст - коефіцієнт, що враховує зниження стійкості штампу після переточування.

Розмір цехової оборотної фундації інструменту визначається по формулі:


Zц = Zр.м + Zр.з + Zк,(3.9)


де Zр.м - кількість інструменту, що знаходиться на робочих місцях, шт.;р.з - кількість ріжучого інструменту, що знаходиться в заточуванні і відновленні, шт.;к - кількість ріжучого інструменту, що знаходиться в інструментально-роздавальних коморах, шт.

Кількість інструменту на робочих місцях щодо його періодичній подачі визначається по формулі:

,(3.10)


де Тм - періодичність подачі інструменту до робочих місць, год;

Тс - періодичність зміни інструменту на верстаті, год;н - кількість інструментів, одночасно вживаних на одному робочому місці;

Кз - коефіцієнт резервного запасу інструменту на кожному робочому місці (величина Кз на однорізцевих верстатах рівна 1, а на багаторізцевих - 2-4).

Періодичність зміни інструменту визначається по формулі:


,(3.11)


де tшт - штучний час на операцію, хв;м - машинний час на операцію, хв.

Кількість інструменту, що знаходиться в заточуванні, визначається по формулі:


,(3.12)


де Тз - час від надходження інструменту з робочого місця в інструментально-роздавальну комору до повернення його із заточування, год. (для простого інструменту Т3 = 8 год., а для складного - 16 год.).

Кількість ріжучого інструменту, що знаходиться в запасі в інструментально-роздавальній коморі, визначається по формулі:

Zк = Qр * tн(1+Кз),(3.13)


де QР - середньодобова витрата інструменту за період між черговими його надходженнями з центрального інструментального складу, шт. (Qр = Кр: 360);Н - періодичність поставки інструменту з центрального інструментального складу в інструментально-роздавальну комору цеху (як правило, поставки проводяться 2 рази на місяць, тобто (tН = 15 дн.);

К3 - коефіцієнт резервного (страховки) запасу інструменту в інструментально-роздавальній коморі (приймається К3 = 0,1).

По системі «мінімум-максимум» створюється три норми запасу:

1)мінімальна норма запасу (Zmin) створюється на випадок затримки виконання замовлення на виготовлення інструменту або перевитрати його цехами (за практичними даними залежно від величини витрати інструменту):


Zmin = Zстр,(3.14)


2)норма запасу, відповідна точці замовлення, при якій видається замовлення на виготовлення або придбання чергової партії інструменту:


Zт.з = Zmin + То*Qр,(3.15)


де То - період часу між моментом видачі замовлення і надходженням інструменту на центральний інструментальний склад, дні;р - середньоденні витрати інструменту за період виконання замовлення.

3) максимальна норма запасу (Zmax) досягається у момент надходження замовлення інструменту, визначається по формулі:


Zmax = Zmin + Тц*Qр,(3.16)


де Тц - час між двома надходженнями партій інструменту (тривалість циклу), дні.


4. Організація енергетичного господарства


В цьому параграфі приведені задачі на визначенням кількості одиниць палива, електроенергії, пари, стислого повітря, води і інших джерел енергії для виробничих і побутових цілей підприємства.

Методичні вказівки

Кількість одиниць палива для виробничих потреб підприємства (термічної обробки металу, плавки металу, сушки ливарних форм, стрижнів тощо) визначається по формулі:


,(4.1)


де q - норма витрат умовного палива на одиницю продукції, що випускається;- обсяг випуску продукції за розрахунковий період у відповідних одиницях вимірювання (т, шт. тощо);

Ке - калорійний еквівалент вживаного виду палива.

Кількість одиниць палива для опалювання виробничих, адміністративних і інших будівель визначається по формулі:


,(4.2)

де qт - норма витрати тепла на 1 м3 будівлі при різниці зовнішньої і внутрішньої температур в 1ºС, ккал / годин;о - різниця зовнішньої і внутрішньої температур опалювального періоду, °С;д - тривалість опалювального періоду, годин;

V3 - об'їм будівлі (по зовнішньому його обміру), ;

Ку - теплотворна здатність умовного палива (7000 ккал/кг);

?? - коефіцієнт корисної дії котельної установки (приймаємо ?? = 0,75).

Кількість електроенергії (кВт/годин) для виробничих цілей (плавка, термообробка, зварювання тощо) розраховується по формулі:


,(4.3)


де Wу - сумарна встановлена потужність електромоторів устаткування, кВт;е - фонд ефективного часу роботи споживачів електроенергії за планований період (місяць, квартал, рік), годин;

КЗ - коефіцієнт завантаження устаткування;

Ко - середній коефіцієнт одночасної роботи споживачів електроенергії;

КС - коефіцієнт корисної дії живлячої електричної мережі;

?е - коефіцієнт корисної дії встановлених електромоторів.

Кількість електроенергії для виробничих цілей можна визначити також по наступних формулах:


Рел = Wу·?С · Fе,(4.4)


та

,(4.5)


де ?С - коефіцієнт попиту споживачів електроенергії;

соs ? - коефіцієнт потужності встановлених електродвигунів;

Км - коефіцієнт машинного часу електроприймачів (машинний час роботи устаткування).

Коефіцієнт попиту споживачів електроенергії визначається по формулі:


.(4.6)


Кількість електроенергії для освітлення приміщень визначається по формулах:


,(4.7)


або


,(4.8)


де Ссв - чисельність світильників (лампочок) на ділянці, в цеху, підприємстві, шт.;

Рср - середня потужність однієї лампочки, Вт;- норма освітлення 1 м2 площі (по ДСТУ), Вт;- площа будівлі, м2.

Кількість пари для виробничих цілей визначається на основі питомих норм витрат відповідного споживача. Наприклад, на обігрів сушильних камер періодичної дії (на 1 т деталей, що обігріваються) витрачається 100 кг/годин; для безперервно діючих камер (конвеєрних) - 45-75 кг/годин.

Кількість пари для опалювання будівлі визначається по формулі:


,(4.9)


де qп - витрата пари на 1 м3 будівлі при різниці зовнішньої і внутрішньої температур в 1 °С;- тепловміст пару (приймається 540 ккал/кг).

Кількість стислого повітря для виробничих цілей (м3) визначається по формулі:


,(4.10)


де 1,5 - коефіцієнт, що враховує втрати стислого повітря в трубопроводах і в місцях нещільного їх зєднання;- витрата стислого повітря при безперервній роботі приймача повітря, м3/години;

Квик - коефіцієнт використовування приймача повітря в часі;

Кількість води для виробничих цілей можна визначити за нормативами, виходячи з годинної витрати. Наприклад, годинна витрата води на промивку деталей в баках складає 200 л. Для деяких виробничих цілей (для охолоджуючих рідин) кількість води визначається по формулі:


,(4.11)


де qВ - годинна витрата води на один верстат, л.

Перелік літератури


1 Гончаров В.Н. и др. Эффективность производственной инфраструктуры. Луганск, 1994. - 168 с.

Организация производства на предприятии. / Под ред. Туровца Ю.П. и Себирского Б.Ю. Ростов-на-Дону: Издательский центр МарТ, 2002. - 464 с.

Ягодка а.г. Соціальна інфраструктура і політика: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2000. - 212 с.

Новицкий Н.И. Организация и планирование производства. Практикум. Мн.: Новое издание, 2004. - 256 с.

Логистика: Учебник для студ. вузов/ Аникин Б.А и др. Под ред. Аникина Б.А. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 367 с.

Киршина М.В. Коммерческая логистика. Научно-практическое пособие. - М.: Центр экономики и маркетинга, 2001. - 256 с.

Хорин А.Н. Анализ интенсификации производства. М.: Финансы и статистика, 2000. - 340 с.

Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики. - М: Экономика, 1994 - 530 с.

Богатко А.Н. Система управления развитием предприятия. М.: Финансы и статистика, 2001. - 240 с.

конкурентний ремонтний устаткування інструментальний


Теги: Управління виробничою інфраструктурою  Методичка  Менеджмент
Просмотров: 6754
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Управління виробничою інфраструктурою
Назад