Основи фінансового менеджменту

Основи фінансового менеджменту


Основний зміст фінансового менеджменту полягає в управлінні формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів субєктів господарювання та оптимізації обороту їх грошових коштів. Матеріальною основою фінансового менеджменту є грошовий оборот підприємства, який спричинює зміну форм вартості і супроводжується потоками платежів і розрахунків.

У широкому розумінні фінансовий менеджмент - це стратегія і тактика фінансового забезпечення підприємницької діяльності, що дає змогу ефективно управляти рухом грошових коштів і знаходити оптимальні фінансові рішення.

Поняття «фінансовий менеджмент» можна одночасно розглядати в трьох аспектах:

як систему раціонального управління фінансами підприємства;

як орган управління фінансами підприємства;

як форму підприємницької діяльності.

Як система управління фінансами підприємства фінансовий менеджмент є процесом розробки мети управління фінансами підприємств та її досягнення за допомогою методів і важелів фінансового механізму. В цьому аспекті фінансовий менеджмент є не лише системою ефективного управління фінансовими ресурсами, а й однією х ключових підсистем загальної системи управління підприємства, в рамках якої вирішуються питання:

§якою має бути величина й оптимальний склад активів, щоб досягти поставленої мети підприємницької діяльності;

§де знайти джерела фінансування і як оптимально сформувати х цільову структуру;

§як організувати поточне і перспективне управління ФГД, щоб забезпечити платоспроможність і фінансову стійкість підприємства?

Загальна схема фінансового менеджменту як системи управління фінансами підприємства представлена на рис. 1.1.


Рис. 1. Схема фінансового менеджменту


Як орган управління фінансовий менеджмент включає фінансову дирекцію та безпосередньо фінансових менеджерів, які шляхом різних управлінських заходів справляють цілеспрямований вплив на ФГД підприємства. Фінансові менеджери відповідають за постановку проблем фінансового характеру, аналіз доцільності вибору конкретного рішення з наявних альтернативних варіантів, реалізації прийнятого рішення, здійснення оперативної фінансово-господарської діяльності.

Основними функціональними обов'язками фінансового менеджера на підприємстві є:

·організація ФГД підприємства;

·обґрунтування доцільності інвестицій;

·розробка фінансових планів і фінансових нормативів;

·визначення обсягів надходження і видатків грошових коштів;

·організація кредитних взаємовідносин;

·проведення валютної політики (для СПД, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність);

·оформлення фінансової документації;

·аналіз фінансового стану підприємства;

·контроль за виконанням планових фінансових показників;

·участь у розробці та впровадженні пропозицій щодо поліпшення ФГД (покращення використання фінансових ресурсів, накопичення капіталу, запобігання утворенню зайвих запасів ТМЦ, підвищення ліквідності активів тощо).

Ефективність фінансового менеджменту значною мірою залежить від узгодженості дій власників, керівників і фінансових менеджерів підприємства.

Фінансовий менеджмент як форма підприємницької діяльності являє собою вид самостійної діяльності, яку виконують як професійні фінансові менеджери, так і фінансові інститути (страхові компанії, трастові компанії, інвестиційні фонди і компанії) та ін. Сутність фінансового менеджменту як форми підприємництва виражається в обміні:

Гроші (капітал) ? Послуги фінансового менеджменту ? Гроші (капітал) з приростом

Сферою застосування фінансового менеджменту як форми підприємництва є фінансовий ринок. Функціонування фінансового ринку складає основу для підприємництва у сфері управління рухом фінансових ресурсів і фінансових відносин Фінансовий ринок - ринок, на якому обєктом купівлі-продажу виступають різні фінансові інструменти та фінансові послуги. Він складається із системи ринків: кредитного ринку, ринку цінних паперів, валютного ринку, страхового ринку та ринку золота.

Цілі, завдання та принципи фінансового менеджменту

Зміст політики управління окремими аспектами ФГД підприємства значною мірою залежить від обраних пріоритетних цілей і завдань фінансового менеджменту. Залежно від конкретних умов господарювання, місії та стратегічних цілей діяльності підприємства, стадії його життєвого циклу, кваліфікаційного рівня фінансових менеджерів, прийнятої етики ведення бізнесу, допустимого рівня ризику в процесі управління фінансами можуть вирішуватися такі завдання:

виживання в умовах конкурентної боротьби;

уникнення банкрутства та фінансових потрясінь;

нарощування капіталу та оптимізація його структури;

забезпечення постійних темпів зростання обсягів виробництва та реалізації продукції;

лідерство в боротьбі з конкурентами;

пошук фінансових ресурсів для галузевої та регіональної диверсифікації господарської діяльності;

максимізація чистого прибутку;

забезпечення рентабельності діяльності;

мінімізація витрат та ризиків і т. ін.

Єдиного погляду на пріоритетність цілей фінансового менеджменту в економічній літературі немає.

Враховуючи, що управління фінансами будь-якого субєкта господарювання здійснюється в інтересах його власників, основну мету фінансового менеджменту логічно розглядати через призму максимізації фінансового благополуччя власників капіталу підприємства, що забезпечується шляхом постійного підвищення ринкової вартості підприємства і його акцій.

Більш детально сутність фінансового менеджменту розкривається через систему його основних завдань, які передбачають:

. Забезпечення фінансової стійкості підприємства в процесі його розвитку. Це завдання реалізується шляхом формування ефективної політики фінансування господарської та інвестиційної діяльності підприємства, оптимізації фінансової структури його капіталу.

. Оптимізація грошового обігу і підтримка платоспроможності підприємства. Це завдання вирішується шляхом ефективного управління грошовими потоками підприємства в процесі кругообігу його грошових коштів, підтримки ліквідності його обігових коштів на рівні, що забезпечує постійну платоспроможність.

. Забезпечення максимізації чистого прибутку шляхом ефективного управління активами підприємства, оптимізації їх розміру і складу, ефективної податкової, амортизаційної та дивідендної політики.

. Забезпечення мінімізації фінансових ризиків за рахунок зменшення рівня їх концентрації, використання методів уникнення та нейтралізації негативних наслідків ФГД, формування страхових фондів, передачі ризиків страховим компаніям.

Не завжди вдається реалізувати всі перелічені цілі в повному обсязі. Так, максимізація прибутку будь-якою ціною суперечить таким цілям фінансового менеджменту, як мінімізація ризику та забезпечення фінансової стійкості підприємства.

Основне завдання фінансового менеджера полягає у збалансуванні всієї системи цілей, погодженні пріоритетної на певний момент мети з іншими цілями фінансового менеджменту.

До основних принципів фінансового менеджменту можна віднести:

Інтегрованість із загальною системою управління підприємством. Відповідно до цього принципу, управління фінансами є частиною загальної системи управління підприємством і має тісно взаємодіяти з іншими системами управління - виробничим менеджментом, інвестиційним менеджментом, менеджментом персоналу та іншими видами функціонального менеджменту.

Комплексний характер формування управлінських рішень. Фінансовий менеджмент повинен розглядатись як комплексна система управління, яка забезпечує розробку взаємозалежних управлінських рішень, кожне з яких робить свій внесок в загальну результативність діяльності підприємства.

Високий динамізм управління. Цей принцип полягає в тому, що всі рішення в управлінні фінансами повинні бути високодинамічними, враховувати зміну факторів зовнішнього середовища, ресурсного потенціалу, форм організації виробничої та фінансової діяльності, фінансового стану та інших параметрів функціонування підприємства.

Багатоваріантність підходів до розробки окремих управлінських рішень. Реалізація цього принципу передбачає, що підготовка кожного управлінського рішення в області фінансів має враховувати альтернативні можливості дій. Для цього повинні існувати відповідні критерії, які визначають фінансову стратегію та конкретну фінансову політику підприємства.

Орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства. Всі рішення у сфері фінансів, якими б ефективними вони не були, повинні бути відхилені, якщо вони суперечать головній меті діяльності підприємства, стратегічним напрямкам його розвитку.

Функції та механізм фінансового менеджменту

Реалізація головної мети та завдань фінансового менеджменту відбувається шляхом здійснення певних функцій. Ці функції поділяються на дві групи:

) функції фінансового менеджменту як системи управління (склад цих функцій характерний для будь-якого виду менеджменту, хоча і має враховувати його специфіку);

) функції фінансового менеджменту як спеціальної галузі управління підприємством.

До групи функцій фінансового менеджменту як системи управління належать:

  • розробка фінансової стратегії підприємства;
  • створення організаційних структур, які забезпечують прийняття та реалізацію управлінських рішень за всіма аспектами фінансової діяльності підприємства;
  • формування ефективних інформаційних систем, які забезпечують обґрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень;
  • здійснення аналізу різних аспектів фінансової діяльності підприємства;
  • здійснення планування фінансової діяльності підприємства за основними її напрямками;
  • розробка діючої системи стимулювання реалізації прийнятих управлінських рішень у сфері фінансової діяльності;
  • здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих управлінських фінансових рішень.

Функціями фінансового менеджменту як спеціальної галузі управління підприємством є: управління активами; управління капіталом; управління грошовими потоками; управління інвестиціями; управління фінансовими ризиками.

Управління активами - виявлення реальної потреби в окремих видах активів виходячи з передбачуваних обсягів операційної діяльності підприємства та визначення їх суми в цілому, оптимізація складу активів з позицій їх комплексного їх використання, забезпечення ліквідності окремих видів обігових коштів та прискорення циклу їх обороту, вибір ефективних форм та джерел їх фінансування.

Управління капіталом - визначення загальної потреби в капіталі для фінансування активів підприємства, що формуються; оптимізація структури капіталу з метою забезпечення найбільш ефективного його використання, розробка система заходів по рефінансуванню капіталу в найбільш ефективні види активів.

Управління інвестиціями - формування важливих напрямків інвестиційної діяльності підприємства, оцінка інвестиційної привабливості окремих реальних проектів та фінансових інструментів та відбір найбільш ефективних з них; формування реальних інвестиційних програм та портфеля фінансових інвестицій, вибір найбільш ефективних форм фінансування інвестицій.

Управління грошовими потоками - формування вхідних і вихідних потоків грошових коштів підприємства, їх синхронізація за обсягом і часом за окремими майбутніми періодами, ефективне використання залишку вільних грошових коштів.

Управління фінансовими ризиками та попередження банкрутства - виявлення основних фінансових ризиків, що властиві господарській діяльності даного підприємства; оцінка рівнів цих ризиків і обсягу повязаних з ними можливих втрат в розрізі окремих операцій і по господарській діяльності в цілому; формування системи заходів з профілактики та мінімізації окремих фінансових ризиків, а також їх страхуванню; на основі постійного моніторингу діагностується рівень загрози банкрутства і при високому її рівні використовуються механізми антикризового фінансового управління підприємством.

Управління фінансами базується на певному механізмі. Механізм фінансового менеджменту - система основних елементів, які регулюють процес розробки та реалізації управлінських рішень у сфері фінансів підприємств. Елементами фінансового механізму фінансового менеджменту є:

державне нормативно-правове регулювання фінансової діяльності підприємства (законодавчі та нормативні акти держави);

ринковий механізм регулювання фінансової діяльності підприємств (конюнктура товарного і фінансового ринку);

внутрішній механізм регулювання окремих аспектів діяльності підприємства (статут, внутрішні нормативи підприємства);

інформаційне забезпечення фінансового менеджменту (зовнішні та внутрішні джерела інформації);

фінансові інструменти. Під фінансовим інструментом розуміють будь-яку договірну угоду, згідно якої відбувається збільшення активів одного субєкта господарювання і фінансових зобовязань іншого контрагента. До таких інструментів відносять: грошові кошти, кредитні інструменти, способи участі у капіталі тощо.

фінансові методи (планування, прогнозування, кредитування, самофінансування, оподаткування, оренда, лізинг, факторинг, система розрахунків, інвестування тощо).

фінансові важелі (собівартість ціна, відсоткові ставки, фінансові санкції, ставки податків, амортизаційні відрахування, валютні курси, дисконт, лізингові та факторингові платежі, рівень дивідендних виплат тощо).

Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту

Ефективність управління фінансово-господарською діяльністю підприємства значною мірою залежить від якості його інформаційного забезпечення. Вичерпна, достовірна, своєчасна і зрозуміла інформація є запорукою прийняття оптимальних фінансових рішень, спрямованих на зменшення витрат фінансових ресурсів, зростання прибутку і ринкової вартості підприємства.

Інформаційна система фінансового менеджменту - процес безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування і підготовки ефективних управлінських рішень за усіма аспектами ФГД підприємства. Інформаційна система фінансового менеджменту покликана забезпечувати необхідною інформацією не тільки управлінський персонал та власників самого підприємства, але і задовольняти інтереси широкого кола зовнішніх її користувачів. Коло основних користувачів фінансової інформації підприємства представлене на рис. 4.

Як видно із представленої схеми (рис. 4), до основних користувачів фінансової інформації (яка міститься у фінансовій звітності підприємства) належать:

Адміністрація підприємства, що потребує інформації для визначення потреби у фінансових ресурсах та оцінювання ефективності прийнятих управлінських рішень.

Кредитори, які надають підприємству тимчасову позику і зацікавлені у фінансовій звітності для обґрунтування доцільності надання або подовження кредиту, визначення схеми його повернення, встановлення розміру відсотків залежно від кредитного ризику.

Засновники та інвестори, що вкладають у підприємство капітал з певним ризиком з метою отримати прибуток у майбутньому. Інвесторам потрібна фінансова звітність для обґрунтування управлінських рішень про доцільність вкладення грошей в цінні папери підприємства. Крім того, інформація про фінансовий стан цікавить власників засобів підприємства, яким необхідно визначити, збільшилася чи зменшилася частка їхнього власного капіталу.

Постачальники зацікавлені у фінансовій звітності, щоб визначити, наскоки вчасно буде погашена заборгованість підприємства перед ними. Чим більше постачальник залежить від підприємства як клієнта, тим уважніше він стежитиме за його фінансовими результатами для того, щоб оцінити ступінь надійності збуту своєї продукції.

Покупці, що залежать від підприємства як постачальника необхідних їм товарів та послуг, і зацікавлені у стабільності поставок. Чим більша залежність клієнтів від постачальника, тим більше вони зацікавлені в його фінансовій звітності для прогнозування динаміки цін та фінансової стабільності.


Склад основних користувачів фінансової інформації підприємства

фінансовий менеджер користувач інформація

Податкові органи потребують фінансової звітності для контролю за правильністю нарахування податків та інших обов'язкових платежів, своєчасністю їх справляння.

Працівники підприємства та їх профспілки зацікавлені в отриманні вичерпної фінансової інформації про стабільність і прибутковість діяльності підприємства-роботодавця та його здатність своєчасно виплачувати заробітну плату і забезпечувати працевлаштування у майбутньому.

Преса та населення регіону, в якому діє підприємство, зацікавлені в отриманні достовірної інформації про його фінансовий стан і тенденції його зміни, оскільки від цього залежить: зайнятість в регіоні; орієнтація на місцевих постачальників; користування послугами місцевих банків; вкладення коштів у соціально-економічний розвиток регіону.

Незалежно від групи, до якої належать користувачі фінансової інформації, всі вони зацікавлені в її повноті, правдивості, неупередженості та своєчасності надання. Для того, щоб відповідати цим вимогам користувачів, наведена у фінансовій звітності інформація має:

бути дохідливою і однозначно тлумачитися користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації;

містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу оцінити минулі, нинішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні дані у минулому;

бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів цієї звітності.

Інформаційна база фінансового менеджменту формується за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел.

До зовнішніх джерел інформації відносять:

1. Показники, що характеризують макроекономічний розвиток країни (обсяг доходів та витрат державного бюджету, бюджетний дефіцит, емісія грошей, індекс інфляції та ін.) і розвиток галузі, в якій працює підприємство (обсяг виробленої продукції, загальна вартість активів, загальна сума капіталу, сума прибутку до оподаткування та чистого прибутку, індекс цін на продукцію та ін.).

Система інформаційних показників даної групи слугують основою для проведення аналізу та прогнозування умов зовнішнього середовища функціонування підприємства при прийнятті стратегічних рішень у сфері фінансів.

2. Показники, що характеризують конюнктуру фондового та грошового ринків.

До складу цих показників належать: види основних фондових інструментів, що обертаються на біржовому та небіржовому ринках; котирувальні ціни попиту та пропозиції основних фондових інструментів, обсяги угод на окремі фондові інструменти, депозитні та кредитні ставки комерційних банків, офіційні курси окремих валют, курси купівлі-продажу окремих валют та ін.

Система показників даної групи слугує для прийняття управлінських рішень у сфері формування портфеля довгострокових фінансових інвестицій, здійснення короткострокових фінансових інвестицій та ін.

3. Показники, що характеризують діяльність контрагентів та конкурентів.

Показники, що характеризують діяльність контрагентів та конкурентів, включають показники діяльності банківських установ, страхових компаній, постачальників та покупців продукції, конкурентів. Джерелами надходження цих показників є публікації звітних матеріалів в пресі (за окремими видами господарюючих субєктів), рейтинги (банки, страхові компанії), платні бізнес-довідки, що надаються окремими інформаційними компаніями. Вони, як правило, використовуються для прийняття управлінських рішень з питань оперативної фінансової діяльності.

За рахунок внутрішніх джерел інформації формуються дві основні групи показників:

1. Показники, що характеризують фінансовий стан та результати фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Складають основу інформаційної бази фінансового менеджменту, на підставі якої здійснюється аналіз, прогнозування, планування і прийняття оперативних рішень з усіх напрямків фінансово-господарської діяльності. Формування системи показників цієї групи базується на даних фінансового обліку підприємства.

Дані фінансового обліку узагальнюються у таких формах фінансової звітності підприємства, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до фінансової звітності. Фінансовий облік дає певний агрегований опис стану підприємства, який орієнтований на зовнішнього користувача, достатньою мірою формалізований і слугує основою прийняття управлінських рішень стосовно того, як слід змінити діяльність підприємства в цілому. На основі даних фінансового обліку здійснюється фінансова діагностика підприємства. Завданням фінансової діагностики - своєчасно інформувати керівництво підприємства про ті негативні зміни, які відбулися на підприємстві за останній період часу. В даному випадку мають справу з такими поняттями, як ліквідність, оборотність, рентабельність, фінансова стійкість та ін.

Перевагою показників цієї групи є їх уніфікованість, оскільки вони базуються на загальноприйнятих стандартизованих принципах обліку; чітка регулярність формування (в установлені нормативні строки); висока ступінь надійності (звітність, що формується на базі фінансового обліку, надається зовнішнім користувачам і підлягає зовнішньому аудиту).

Одночасно інформаційна база, що формується на основі фінансового обліку, має і певні недоліки, основними з яких є: відображення інформативних показників лише по підприємству в цілому (що не дає змогу використовувати її при прийнятті управлінських рішень за окремими сферами ФГД, центрами відповідальності і т. п.); низька періодичність розробки (як правило, один раз у квартал, а окремі види звітності - тільки один раз у рік); використання тільки вартісних показників (що утруднює аналіз впливу зміни цін на формування фінансових ресурсів).

2. Показники що характеризують фінансові результати діяльності окремих структурних підрозділів підприємства.

Система показників цієї групи використовується для поточного та оперативного управління практично всіма аспектами фінансово-господарської діяльності підприємства. Формування системи показників даної групи базується на даних організованого на підприємстві управлінського обліку.

Цей вид обліку отримує розвиток в звязку із переходом вітчизняних підприємств до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи бухгалтерського обліку, яка дає змогу суттєво доповнити облік фінансовий.

Він являє собою систему обліку всіх необхідних показників, що формують інформаційну базу оперативних управлінських рішень (в основному, у сфері управління формування та виростанням прибутку) і планування діяльності підприємства в майбутньому періоді.

В порівнянні з фінансовим, управлінський облік має такі основі переваги: він відображає не тільки вартісні, але і натуральні значення показників; періодичність надання результатів управлінського обліку повністю відповідає потребі в інформації для прийняття оперативних управлінських рішень (при необхідності інформація може надаватися щоденно); цей облік може бути структурований в будь-якому розрізі - за центрами відповідальності, видами ФГД і т.п.); він може відображати окремі активи з урахуванням темпів інфляції, вартості грошей у часі і т.п.

Показники, що формуються за даними управлінського обліку, подаються у розрізі:

1)сфер фінансово-господарської діяльності підприємства;

2)регіонів діяльності (якщо для підприємства характерна регіональна диверсифікація фінансово-господарської діяльності);

)центрів відповідальності або структурних підрозділів (створених на підприємстві центрах витрат, доходу, прибутку та інвестицій).


Література


1. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 510 с.

2. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. - К.: Ника-Центр, 1999. - Т 1, 2.

. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. - К.: ИТЕМ, АДЕФ-Украина, 1996. - 534 с.

4. Бригхэм Ю.Ф. Энциклопедия финансового менеджмента. Пер. с англ. - М.: РАГС, Экономика, 1998. - 810 с.

. Бригхэм Ю., Гапенски Л. Финансовый менеджмент: Полный курс в 2-х т. Пер. с англ. - СПб.: Экономическая школа, 1998.

7. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 768 с.

8. Коваленко Л.О. Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. - К.: Знання, 2005. - 485 с.

9. Суторміна В.М. та ін. Фінанси зарубіжних корпорацій. За ред. Федосова В.М. - К.: Либідь, 1993. - 247 с.

. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник. Под ред. Стояновой Е.С. - М.: Перспектива, 2000. - 656 с.

11. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. За ред. Кірейцева Г.Г. - К.: ЦУЛ, 2002. - 496 с.


Теги: Основи фінансового менеджменту  Лекция  Менеджмент
Просмотров: 28956
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Основи фінансового менеджменту
Назад