Міжнародний кредит, його форма і використання в Україні

Зміст


Вступ

Розділ 1. Міжнародний кредит, його сутність та особливості

1.1 Міжнародне кредитування як одна з форм інвестиційного кредиту

1.2 Різноманітність форм та видів міжнародного кредиту

1.3 Роль міжнародних валютно-фінансових організацій у міжнародному кредитуванні

Розділ 2. Роль міжнародного кредиту в міжнародних економічних відносинах

2.1 Міжнародні кредити світових валютно-фінансових організацій різним групам країн

2.2 Різноманітність кредитів Міжнародного валютного фонду різним групам країн

Розділ 3. Вплив міжнародних кредитів на інвестиційну привабливість країни

3.1 Міжнародне кредитування розвинутих країн (Португалії, Ірландії, Греції)

3.2 Сучасні тенденції розвитку міжнародного кредитування

Висновки

Список використаних джерел

Додатки


Вступ


Мета курсової роботи полягає в дослідженні сутності та особливостей міжнародного кредитування, виявленні впливу кредитів на інвестиційну привабливість окремих країн світу.

Предметом роботи є відносини, які виникають у процесі інвестиційного кредитування між різними субєктами економічних відносин.

Обєктом дослідження є міжнародне кредитування різних країн світу, зокрема України, що повязане з різними міжнародними фінансовими організаціями.

Проблеми надання, отримання і використання іноземних кредитів різними економічними суб'єктами перебувають у центрі досліджень багатьох вітчизняних вчених-економістів: Т. Вахненко, А. Гальчинського, В. Литвицького, В. Колосової, В. Новицького, М. Савлука, С. Тріфонова, В. Хорошковського та інших. Питання міжнародних кредитів розглянуті в російських науковців, таких як Л.Д. Гагут, О.Ю. Казак, Б.А. Колтинюк. Механізм та умови надання кредитів Міжнародним валютним фондом України досліджували такі вчені як: І.В. Антоненко, В.Г. Кабанов, М.І. Коренятко, М.В. Савостьяненко, А.О. Шатковська та інші.

В процесі написання курсової роботи поставлено ряд завдань: дослідити особливості кредитних відносин, які виникають у процесі інвестиційного кредитування; визначити на декількох прикладах ефективність інвестиційних проектів і провести оцінку доцільності їх кредитування; проаналізувати вплив міжнародного кредиту на інвестиційну привабливість окремої країни.

На сьогоднішній день однією з найбільш гострих проблем майже всіх країн світу є досягнення стабільного економічного росту. Серед визначальних факторів, що справляють вплив на динаміку економічного розвитку, одне з основних місць належить інвестиційній сфері. У сучасній ситуації інвестиції виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу зі стану економічної кризи, здійснення структурних зрушень у народному господарстві, впровадження сучасних досягнень технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності як для приймаючих країн, так і для країн базування.

Основним джерелом фінансування інвестиційних проектів завжди був і залишається інвестиційний кредит, який також являється важливим важелем у стимулюванні розвитку виробництва. Необхідність інвестиційного кредиту обєктивно спричинюється наявністю товарно-грошових відносин. Розвинуті кредитні відносини повязані зі створенням відповідного інституційного середовища - мережі спеціальних кредитних інституцій, які спеціалізуються на кредитуванні інвестиційних проектів.

Міжнародний кредит є одним з основних стимулів підвищення інвестиційного клімату і його особливості мають бути детально досліджені для здійснення висновків щодо міжнародного кредитування інвестиційних проектів.

Розділ 1. Міжнародний кредит, його сутність та особливості


1.1 Міжнародне кредитування як одна з форм інвестиційного кредиту


У сучасних умовах розвитку ринкових відносин, в час, коли створення нових і модернізація діючих виробничих потужностей є необхідним, актуальності набувають проблеми і перспективи розширення інвестицій, інвестиційної діяльності та використання інвестиційного кредиту як основного джерела інвестування. Інвестиційний кредит - це кредит, який надається для технічного переоснащення підприємств, придбання устаткування та обладнання, на будівництва, реконструкцію та для реалізації інших видів інвестиційних проектів. [1]

Як інвестиційні проекти, так і позичальники, що отримують кредити, мають відповідати критеріям прийнятності й вимогам фінансових установ, які надають довгострокові ресурси. Умови інвестиційного кредитування зазвичай узгоджуються з установами, що надають цільові ресурси.

Особливістю інвестиційного кредиту є те, що він має саме інвестиційний характер, здебільшого є довгостроковим і має потребу в:

-детальній оцінці, при чому насамперед не самого позичальника, а його інвестиційних намірів (тобто інвестиційного проекту), що зобовязує кредитора проводити ретельний аналіз техніко-економічного обґрунтування інвестиційних заходів, запланованих проектів;

-встановлення плати за кредит, яка має бути не вище рівня дохідності за інвестиціями;

-розрахунку терміну інвестиційного кредиту, що буде залежати відповідно від строку окупності інвестицій;

-опрацюванні можливості надання позики з пільговим терміном відшкодування, який передбачає сплату лише процентів за кредит протягом строку реалізації інвестицій, і відшкодування основного кредиту в подальші періоди часу;

-погашенні позики та відсотків лише за рахунок доходів, що одержує інвестор від реалізації інвестиційного проекту.

Інвестиційне кредитування має ряд переваг, які є досить важливими:

-кредитор не претендує на майбутні прибутки підприємств, має право тільки на отримання зазначеної суми боргу і відсотків по ньому;

-не претендує кредитор і на участь у капіталі підприємства;

-відсотки та виплати у погашення основної суми боргу можна передбачити та планувати, тому що вони значною мірою є відомою сумою. [2]

Проте, як правило, з позитивними рисами інвестиційного кредитування існує ряд їх недоліків:

-виникає ризик зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності при використанні позичкового капіталу;

-як правило, підприємство може взяти на себе обмежений розмір боргу;

-існує залежність вартості позичкового капіталу від конюнктури фінансового ринку (коли зменшується середня ставка позичкового відсотку на ринку, використання раніше одержаних підприємством кредитів стає невигідним, бо існує ряд більш дешевих альтернативних джерел фінансування).

Через те, що інвестиційний кредит являє собою економічні відносини між кредитором та позичальником, він може функціонувати в різних формах.


Рис. 1.1 - Форми інвестиційного кредиту [3]


Банківський інвестиційний кредит представляє собою одну з форм інвестиційного кредиту, під час якої гроші, що виділені на фінансування інвестиційних проектів, надаються банківськими установами в тимчасове користування з виплатою відсотку. Зазвичай, банківське кредитування інвестиційних проектів є довгостроковим кредитуванням, що передбачає отримання майбутніх доходів, що в свою чергу являє собою як оцінку банком інвестиційного проекту щодо його фінансової самоокупності, так і практичну реалізацію даного проекту.

Державний інвестиційний кредит - сукупність кредитних відносин, де кредитором виступає держава, а позичальником - підприємства, що належать до державної форми власності. Даний кредит призначений для капітальних вкладень виробничого характеру шляхом надання бюджетних позик безпосередньо міністерствам та відомствам, іншим державним органам виконавчої влади на фінансування підприємствами, організаціями та обєднаннями через банківські установи обєктів, будівництво яких тільки розпочинається на конкурсній основі, а також для фінансування розпочатих раніше перспективних будівництв, технічного переоснащення та реконструкції діючих підприємств,що належать до приватної власності країни.

Ще одна форма інвестиційного кредиту у товарній формі - фінансовий лізинг, який представляє собою господарську операцію фізичної або юридичної особи, що передбачає, належно договору оренди, передання орендарю майна, яке було придбане або виготовлене орендодавцем, і також передання всіх ризиків та винагород, повязаних з правом користування та володіння обєктом лізингу.

Однією з найбільш розвинених форм інвестиційного кредиту є міжнародний. Даний вид кредиту являє собою економічні відносини між декількома державами, іноземними банками і підприємствами з приводу фінансування інвестиційної діяльності на засадах поверненості в строки та з виплатою процента.

Міжнародний кредит - це форма руху позикового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками виступають субєкти різних країн. Субєктами даних відносин виступають приватні фірми, комерційні банки, кредитні організації, не фінансові заклади, держави та державні органи, а також регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути. [4]

Існує чотири основні принципи, на яких базуються міжнародні кредитні відносини:

-повернення;

-терміновість;

-платність;

-гарантованість.

На основі такої важливої форми інвестиційних кредитів, як міжнародна сформувались значні та місткі міжнародні ринки позичкових ресурсів. Окрім величезних національних, міжнародних за своїм характером, виникли і досягли на сучасному етапі розвитку колосальних розмірів світовий ринок капіталів, ринок євровалют та євро капіталів. Головну роль на даному ринку як субєкти міжнародних кредитних відносин відіграють міжнародні банківські консорціуми.

Всю сукупність операцій на світовому ринку капіталів за характером поділяють на дві групи: комерційні (повязані із зовнішньою торгівлею) та фінансові (вивіз капіталу, погашення заборгованості та ін.).

Зрозуміло, що міжнародний кредит є найвищою формою всіх інвестиційних кредитів, можливо через те, що він виконує ряд досить важливих функцій, як для світової економіки, так і для економіки кожної країни. Завдяки міжнародним інвестиційним кредитам відбувається перерозподіл фінансових та матеріальних ресурсів між країнами, що в свою чергу сприяє ефективнішому використанню даних ресурсів. Також однією з функцій міжнародного кредиту є збільшення нагромадження в межах всього світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в інших країнах. Ще одна важлива функція даного виду кредиту - прискорення реалізації товарів у світовому масштабі. [5]

Говорячи про розвиток світового господарства в цілому, міжнародний кредит відіграє важливу роль, сприяючи розвитку продуктивних сил та розширенню масштабів торгівлі. Проте, не дивлячись на позитивний вплив на світове господарство, дана форма інвестиційних кредитів може призводити і до негативних наслідків, викликаючи диспропорції в економіці країн-кредиторів. Ще один негативний наслідок може зявитися через надмірне залучення міжнародних кредитів та їх неефективне використання. В даному випадку така необережність може підірвати платоспроможність позичальників внаслідок сплати величезних відсотків за кредит. На сьогоднішній день вже відомі випадки, коли зовнішня заборгованість деяких країн стала причиною призупинення їх економічного зростання.

Не дивлячись на негативні наслідки від неефективного впровадження та використання міжнародних кредитів, вони все ж таки досить стрімко розвиваються. Факторами поширення кредитних відносин у міжнародній сфері є:

-інтернаціоналізація виробництва і капіталу;

-зміцнення позицій транснаціональних корпорацій;

-активізація міжнародних економічних звязків;

-науково-технічний розвиток, значні досягнення в сфері комунікаційних технологій. [6]


1.2 Різноманітність форм та видів міжнародного кредиту


Міжнародні інвестиційні кредити явище досить неоднозначне та багатогранне, яке має величезну кількість ознак і особливостей. Тому для детального та досконалого аналізу міжнародного кредитування його слід дослідити за всіма можливими ознаками. Різноманітність видів і форм міжнародних кредитів у найбільш загальному вигляді можна класифікувати за головними ознаками, що характеризують окремі сторони кредитних відносин.

Щодо форм міжнародного кредиту, то можна виділити головні ознаки для його класифікації: безпосередньо цільове призначення кредиту, його загальні джерела, форма кредитування, форма забезпечення, строки, валюта позики, форма надання, кредитори.

За цільовим призначенням міжнародні кредити поділяють на:

. Звязані кредити, які надаються на конкретні цілі, що повинні бути обумовлені в кредитній угоді. Вони в свою чергу можуть бути:

-комерційні (надаються для закупівлі певних видів товарів і послуг);

-інвестиційні (для будівництва конкретних обєктів, погашення заборгованості, придбання цінних паперів);

-проміжкові (для змішаних форм вивезення капіталів, товарів і послуг).

2. Фінансові кредити, які представляють собою кредити, які не мають цільового призначення і можуть використовуватися позичальниками на будь-які цілі.

Що стосується загальних джерел, міжнародні кредити поділяються на:

-Внутрішні кредити, які надаються національними субєктами з метою здійснення зовнішньоекономічної діяльності іншим національним субєктам.

-Зовнішні кредити, які надаються іноземними кредиторами національним позичальникам задля здійснення зовнішньоекономічних операцій.

-Змішані кредити, які поєднують в собі кредити внутрішнього і зовнішнього походження.

За формою кредитування виділяють:

-Валютні міжнародні кредити, що являють собою кредити, надані в грошовій формі в національній або в іноземній валюті.

-Товарні кредити - надаються експортерами своїм покупцям у товарній формі з умовою майбутнього покриття платежем у грошовій або іншій товарній формі. [7]

Також, як було зазначено, міжнародні кредити можна класифікувати за формою забезпечення:

. Забезпечені - кредити, які забезпечені нерухомістю, документами, майном, цінними паперами, товарами, металами та іншими цінностями під заставу. Заставу можна назвати засобом забезпечення зобовязань за кредитною угодою, тому кредитор в разі невиконання зазначених зобовязань боржником має право отримати компенсацію, яка дорівнюватиме вартості застави. Застава для отримання кредиту здійснюється в трьох формах:

тверда, коли певна визначена товарна маса закладається на користь банку;

товару в обігу, коли враховується залишок товару відповідного асортименту на визначену суму;

товару в переробці - це означає, що із заставою товару можна виробляти вироби, при цьому не передаючи їх до застави в банк. [8]

міжнародний кредит україна кредитування

2. Бланкові кредити. Даний вид кредитів надається під зобовязання боржника у зазначені строки погасити позику. Документом при цьому є соло-вексель з підписом позичальника. Розрізняють бланкові кредити:

контокорент, що є особливою формою кредитної угоди, згідно з якою кредитна операція передбачає відстрочку платежу, що мав би бути здійсненим за відсутності контокорентної угоди;

овердрафт, при якому банк здійснює списання коштів з рахунку клієнта у розмірах, що є більшими ніж залишки на йог рахунку, відкриваючи таким чином кредит.

Класифікують міжнародні кредити також за строками:

-Надстрокові (добові, тижневі, до трьох місяців).

-Короткострокові (до 1 року).

-Середньострокові (від 1 до 5 років).

-Довгострокові (понад 5-7 років).

За валютою позики розрізняють:

-Валюта країни-позичальника.

-Валюта країни-кредитора.

-Валюта третьої країни.

-Міжнародні грошова одиниця.

Міжнародні кредити відрізняються також формою надання:

-Фінансові, які зараховуються на рахунок боржника та надходять в його розпорядження.

-Акцептні - кредити, що застосовуються у формі акцепту тратти імпортером або банком.

-Депозитні сертифікати, які представляють собою документи, що свідчать про вкладення грошових коштів, поміщення їх на депозитний рахунок у банк під оголошену ставку відсотка.

-Облігаційні позики.

-Інші. [7]

За кредиторами виділяють:

-Банківські.

-Фірмові.

-Урядові.

-Приватні.

-Кредити міжнародних фінансово-кредитних організацій.

-Вексельні.

-Змішані.

Кредитування зовнішньої торгівлі включає в себе кредитування експорту та імпорту. Щодо кредитування експорту, то воно може бути здійснене в таких формах:

-факторинг, що означає придбання банком або спеціалізованою факторинговою фірмою права вимоги, що стосується виплат за фінансовими зобовязаннями у більшості випадків у формі дебіторських рахунків за поставлені товари чи послуги.

-форфейтинг, тобто кредитування експортера шляхом придбання векселів, акцептованих імпортером, або інших боргових вимог. Обмінюючи придбанні цінні папери, банк має виплатити експортеру еквівалент їх вартості готівкою з вирахуванням фіксованої облікової ставки, премії за ризики зобовязань.

-авансові платежі, дані платежі передбачають надання країною-експортером кредитів іноземним виробникам.

-банківське кредитування (надають кредити в дорозі, відкривають кредитні лінії, надають кредити під товари чи товарні документи в країні імпортера, бланкові кредити).

-лізинг, що передбачає кредити на купівлю машин, обладнання, споруди виробничого призначення. Дана форма кредитування експорту передбачає відносини купівлі-продажу і оренди, проте основою відносин є кредитна операція, під час якої компанія, що займається лізингом надає фінансову послугу орендарю.

-компенсаційні угоди, що є формою більш довгострокового кредитування, при виконанні якої в рахунок погашення кредиту відбуваються зустрічні поставки продукції, яка вироблена на обладнанні, під купівлю якого був наданий кредит. [9]

Говорячи про міжнародний кредит, який надається у валюті, можна зробити висновок, що він є формою трансформації комерційного кредиту в банківський. Внаслідок даної трансформації експортер отримує ряд переваг, які включають прискорення одержання експортером коштів за товар, а значить і обіг всього капіталу. Ще однією перевагою є те, що експортер звільняється від ризику неплатежу та валютного ризику, і також ризику, який пов'язаний з коливанням ставок відсотків.

У міжнародному кредитуванні застосовуються в досить широкому спектрі синдиковані кредити, що надають декілька банків одному позичальнику. Створення таких синдикатів банків дає змогу обєднати ресурси всіх його учасників задля проведення великих кредитних операцій. Щодо обсягів синдикованого кредиту, то зазвичай вони сягають декількох мільярдів доларів, і строки їх є досить тривалими, складають в середньому 7-10 років. Синдиковані кредити є дуже вигідними, тому що їх умови кредитування дають змогу зібрати значну суму кредиту, яка не під сили жодному окремому банку, а також розподілити кредитні ризики між всіма учасниками залежно від їх частки в загальній сумі кредиту.


1.3 Роль міжнародних валютно-фінансових організацій у міжнародному кредитуванні


У міждержавних кредитних відносинах основна роль належить спеціальним міжнародним валютно-фінансовим організаціям, серед яких провідне місце належить Міжнародному валютному фонду, Світовому банку, Міжнародному банку реконструкції та розвитку, регіональним банкам та валютно-кредитним організаціям ЄС (Європейський інвестиційний банк, Європейський фонд валютного співробітництва, Європейський банк реконструкції та розвитку).

Міжнародний валютний фонд (МВФ) є організацією акціонерного типу, його ресурси формуються з внесків країн-учасниць, що встановлюються залежно від визначеної для кожної країни квоти. Даний розмір квоти визначають відповідно до рівня економічної розвиненості кожної країни та її ролі в світовій економіці та міжнародній торгівлі. МВФ надає кредити лише офіційним органам країн-членів - казначействам, центральним банкам, валютним стабілізаційним фондам. Надання кредитів відбувається у формі продажу іноземної валюти за національну, а погашають їх, викуповуючи національну валюту за іноземну. Кредити, які надає МВФ можуть бути декількох видів:

.Резервні ("стенд-бай"). Дані кредити надаються для стабілізації платіжного балансу, коли його дефіцит носить переважно тимчасовий чи циклічний характер, у межах від одного до двох років із можливим його продовженням до 4-5 років, середня ставка становить 3,25 %.

2.Розширені. Кредити даного типу надаються для підтримки середньострокових програм з подолання труднощів платіжного балансу, причинами яких є макроекономічні або структурні проблеми, строки таких програм коливаються від 3 до 5 років, кредити надаються звичайно за ставкою 4,5 % річних.

.Компенсаційні і надзвичайні мають місце, коли потрібна компенсація скорочення експортного виторгу за причинами, що не залежать від країни-позичальника. Строк здійснення викупу національної валюти - до 5 років, ставка звичайно складає 3,25 % річних.

.Фінансування системних перетворень. Даний механізм виник для країн з перехідною економікою, що мали великі проблеми, які стосувались платіжного балансу, і виникли внаслідок переходу до торгівлі на ринковій основі.

.Стабілізаційний ("буферний") створений для фінансування сировинних запасів у звязку з несприятливою ситуацією конюнктури світових ринків. У даний час даний вид кредитування не використовується.

.Фінансування структурної перебудови. Виникнення даного виду кредитування повязане з найменш забезпеченими та розвиненими країнами-членами Фонду. Кредит передбачає надання пільгової допомоги таким країнам. Щодо суми, яка надається, її розмір не перевищує 50 % її квоти з річними лімітами 15 % першого року,20 % для другого і 15 % для третього року. Ставка кредиту становить 0,5 % річних на строк до 10 років.

.Розширені. Фінансування відбувається для структурної перебудови зовнішніх розрахунків, коли наявні досить серйозні порушення, стосовно платіжного балансу (до 3 років), ставка - 0,5 %. [9]

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який ще називають Світовим банком, було засновано на Бреттон-Вудській конференції в 1944 році як складову нової структури в системі організації міжнародного співробітництва. Мета, яка була основною при створення МБРР - сприяти економічного прогресу на користь найбідніших верств населення в країнах, які розвиваються, та також фінансування тих інвестицій, які сприяють економічному зростанню. Інвестиції світового банку спрямовуються на будівництво доріг, шкіл, електростанцій, зрошувальних систем, перекваліфікацію службовців, розвиток сільського господарських структур та інше. [10]

Одне з найбільш важливих місць в кредитній політиці МБРР займає стабілізаційне кредитування, тобто програм, які не повязані з конкретними проектами. Однією з особливостей Світового банку являється залучення значних коштів на ринках позикового капіталу. МБРР займається продажем облігацій, векселів і інших гарантій заборгованості як урядам країн, так і їх представництвам, центральним, комерційним банкам і також індивідуальним особам в більш ніж 100 країнах світу. Цікавим є те, що на умови надання кредитів Світовим банком залежать від розвитку країни, яка бажає отримати кредит. Чим країна є біднішою, тим вигіднішими та сприятливішими є умови кредитування. [9]

У 1960 році маючи на меті доповнити діяльність Світового банку в напрямку довготривалого фінансування найбідніших країн світу була створена Міжнародна асоціація розвитку (МАР). Цілі, які існували при створенні МАР:

зменшення бідності;

стабілізація;

економічне зростання;

захист навколишнього середовища.

Мар здійснює кредитування країн, що розвиваються у вигляді конкретних проектів. Щодо даних кредитів, то вони мають 10-ти річний період відстрочки та підлягають оплаті впродовж 35-45 річного періоду (це залежить безпосередньо від кредитоспроможності країни, яка позичає кошти). Кошти для позик в Міжнародній асоціації розвитку формуються за рахунок внесків, які роблять найрозвиненіші країни; внесків, які періодично надходять з доходів МБРР та за рахунок погашених кредитів, які раніше були надані МАР. [11]

Міжнародна фінансова корпорація розпочала свою діяльність в 1956 році з метою сприяти розвитку приватному підприємництву в країнах, які розвиваються. Основними видами діяльності МФК є:

надання позик чи прямих інвестицій країнам, що розвиваються для фінансування проектів приватних секторів економіки;

сприяння приватним компаніям країн, які розвиваються, у мобілізації їх фінансових коштів на міжнародних фінансових ринках;

надання послуг технічного, дорадчого та консультаційного характерів урядам та підприємцям країн-членів. [10]

Інвестиції Міжнародної фінансової корпорації мають характер, орієнтований на прибуток. МФК інвестує кошти лише в рентабельні проекти, що мають гарні перспективи щодо отримання прибутків. Міжнародна фінансова корпорація, на відміну від МБРР, надає кредити без гарантій уряду.

Розділ 2. Роль міжнародного кредиту в міжнародних економічних відносинах


2.1 Міжнародні кредити світових валютно-фінансових організацій різним групам країн


Міжнародний кредит як явище досить багатогранне та широко розповсюджене, залежить від багатьох чинників в кожному окремому випадку та використовується в різних групах країн по-різному. Промислово розвинуті країни досить часто використовують міжнародний кредит задля досягнення мети, що полягає у створенні вигідної для себе економічної та політичної ситуації в країнах-імпортерах. Якщо країни, що займаються переважно імпортом стають на шлях непокори, то кредитори інколи проводять кредитну дискримінацію або ж блокаду. Це може виражатися в тому, що розвинуті країни створюють несприятливі умови отримання, використання чи погашення міжнародного кредиту. Серед методів, які можуть бути застосовані як кредитна дискримінація виділяють обмеження розмірів кредиту; скорочення терміну дії або пільгового періоду; збільшення відсоткових ставок, комісійних премій та зборів; вимагається додаткове забезпечення; раптово призупиняється використання кредиту або скорочується його сума; предявляються вимоги економічного або політичного характерів.

У розвитку світового господарства міжнародний кредит відіграє важливу роль, сприяючи розвитку продуктивних сил та розширенню масштабів торгівлі. Водночас він може призводити і до негативних наслідків, викликаючи диспропорції в економіці країн-кредиторів. Надмірне залучення міжнародних кредитів та їх неефективне використання підриває платоспроможність позичальників внаслідок сплати величезних відсотків за кредит. Зовнішня заборгованість для багатьох країн стала причиною призупинення їх економічного зростання. [12]

У сучасних умовах глобалізації економіки політичне відношення до міжнародного кредиту поступається місцю реалістичного погляду та пошуку користі від міжнародних економічних відносин для всього світу в цілому. При цьому валютно-фінансові умови міжнародного кредиту залежать від стану економіки, національних та світового ринків судних капіталів в цілому, та роль міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій зростає в умовах інтернаціоналізації та глобалізації господарських звязків.

Для менш розвинутих країн, які розвиваються завдяки експорту в найрозвинутіші країни, дані методи кредитної дискримінації є дуже суворими і частіше за все вони не можуть самостійно подолати встановлені умови та барєри. Через це дані країни звертаються до міжнародних валютно-фінансових організацій за отриманням допомоги.

Як відомо, у світі існує група розвинених країн, які мають назву "великої сімки", на долю яких припадає значна кількість міжнародних операцій, в тому числі і кредитів, які частіше за все дані країни надають менш розвиненим. Нещодавно країни великої сімки повідомили про те, що вони мають намір надати потужну фінансову підтримку перетворенням у країнах Північної Африки (приблизна сума 20 млрд. дол. США).

Політичні зміни, які відбувалися на Близькому сході й у північній Африці перебували у центрі уваги саміти "великої сімки", який відбувався у французькому місті Довіль. Дана група країн має наміри підтримати демократичні рухи в Єгипті та Тунісі. Ці країни мають отримати міжнародні кредити на суму 20 млрд. дол. США до 2013 року. Президент США Барак Обама і канцлер Німеччини Анґела Меркель особливо виступили в підтримку такої щедрої фінансової допомоги. Країни "великої сімки" мають бажання підтримати демократичні перетворення в Тунісі та Єгипті задля того, щоб допомогти молоді відкрити нову перспективу для себе. [13]

На додаток до даної фінансової допомоги країн "великої сімки", до Тунісу та Єгипту мають надійти в майбутньому мільярди від Європейського Союзу та інших країн. Проте обсяги даної суми поки що невідомі.

Поряд зі звичайними кредитами міжнародні валютно-фінансові організації надають деяким країнам екстрені кредити. Один з таких кредитів підгодовував Міжнародний валютний фонд для Італії. Розмір даного кредиту може становити від 400 до 600 млрд. євро, процентна ставка по ньому коливатиметься від 4 до 5%. Метою даного кредиту є зменшення необхідності фінансування італійських боргів. Завдяки даному кредиту уряд Італії матиме додатковий час для проведення скорочення бюджетних витрат та інших реформ. [13]

Проте розміри даного кредиту говорять про те, що МВФ можливо не матиме можливість надати його за власні кошти, тому, швидше за все, видасть його у співпраці з іншими інститутами, можливо з Європейським центральним банком.

Квота Італії в Міжнародному валютному фонді становить 7,88 мільярдів СПЗ. Отже, з урахуванням поточних валютних курсів, квоти для Італії приблизно складатимуть 43-86 мільярдів євро. Не дивлячись на це, аналітики вважають, що коштів даного кредиту буде недостатньо для того, щоб значним чином вирішити фінансові проблеми країни.

Деяким часом раніше ЄЦБ та Європейський союз відправляли своїх аудиторів до Італії, незабаром те саме планує зробити й Міжнародний валютний фонд. Через те що зростання економіки стало повільнішим і при цьому збільшився державний борг, інвестори пильно слідкують за Італією та діями її уряду та станом економіки країни загалом. Отже, міжнародний кредит від МВФ при підтримці можливо ще одного фінансового інституту вплине позитивним чином на інвестиційну привабливість Італії.

Дані МВФ і Світового банку свідчать про те, що переважна більшість країн, навіть із великої сімки має значний рівень заборгованості. Так, загальний державний борг країн групи G-20 зріс з 78 відсотків ВВП у 2007 році до 97 відсотків у 2009 році та прогнозується на рівні 115 відсотків у 2015 році. Зовнішній борг США станом на 2010 рік становить уже більше 13 трлн. доларів, в той час, як ВВП країни становить близько 14 трлн. доларів. За даними Economist Intelligence Unit в жовтні 2010 року загальний державний борг усіх країн світу перевищив 40 трлн. доларів США. Таким чином, сумарна державна заборгованість усіх країн світу досягла 68% від світового ВВП (номінальний світовий ВВП в 2010 році за прогнозами Світового банку становитиме 58 трлн. доларів). [14]

Пріоритетом при розподіленні іноземних кредитів є їх цільове використання при реалізації інвестиційних проектів в різноманітних галузях економіки, орієнтованих на здійснення структурної перебудови промисловості, створення нових виробництв і технологій, укріплення експортного потенціалу підприємств, розвиток транспорту, комунікацій, рішення енергетичних проблем, забезпечення першочергових потреб населення в продовольчих та медичних товарах, покращення систем охорони здоровя та екології.

Таким чином, рішення проблеми платежів по зовнішньому боргу багато в чому залежить від довіри до національної грошової одиниці та створення умов для внутрішнього інвестування. І якщо економічна та грошова стабілізація буде проходити активно, то труднощі з виплатою зовнішніх боргів будуть передбачені.

Аналізуючи все вищезазначене, можна зробити висновок про те, що кредитна система грає не останню роль в економічному розвитку кожної держави та світового виробництва в цілому, забезпечуючи його безперервність, підвищуючи ефективність капіталовкладень та сприяючи науково-технічному прогресові. Грамотна кредитна політика держави дає можливість економічного розвитку всім економічним субєктам даної країни.

Отже, коли не вистачає власних коштів для нормального функціонування, тоді постає питання про додаткові джерела фінансування. Міжнародний кредит у цьому випадку може мати вирішальне значення. Він використовується для налагодження функціонування держави в цілому. Об'єктивною основою розвитку міжнародного кредиту стали вихід виробництва за національні межі, посилення інтернаціоналізації господарських зв'язків, інтенсифікація світових господарських зв'язків. Поглиблення міжнародного поділу праці обумовили збільшення обсягів, подовження і диференціацію термінів міжнародного кредиту. Тому за будь-яких умов міжнародний кредит отримав великий розвиток та набуває все нових аспектів, стаючи невід'ємною частиною світового господарства.


2.2 Різноманітність кредитів Міжнародного валютного фонду різним групам країн


Коли країна знаходиться в такому фінансовому становищі, що навіть витрати на отримання кредиту є недоступним, останнє місце в черзі - звертатися до МВФ. Для того, щоб отримати кредит від МВФ країна обовязково має бути членом організації та вносити певну частину від свого багатства до великого кошику засобів Міжнародного валютного фонду.

МВФ надасть кредит одному зі своїх членів, проте звичайно є умови, які країна має виконати. Спочатку країна повинна представити лист про наміри, вказавши свій план економічного зіставлення та погашення кредиту МВФ. Виконавча рада Міжнародного валютного фонду має погодити всі умови з країною, яка потребує кредит. За роки існування МВФ можливо класифікувати види кредити країнам залежно від причини потреби грошей. Наприклад, країни з низькими доходами мають можливість позичати кошти на відносно пільгових умовах. Існує декілька таких механізмів кредитування:

.Розширений кредитний механізм, що передбачає нульову відсоткову ставку, пільговий період 5 з половиною років та кінцевим строком погашення - 10 років.

2.Резервний кредитний фонд, включає в себе нульову відсоткову ставку, пільговий період 4 роки та кінцевий строк погашення 8 років.

.Екзогенні шоки. Дані кредити передбачають нульовий відсоткову ставку протягом першого року, виплати відбуваються два рази на рік, починаючи з 5,5 років та закінчуючи на 10 рік після того, як кредит був оформлений.

Міжнародний валютний фонд переглядає рівні відсоткових ставок для всіх пільгових механізмів кожні два роки. Існують також інші види кредитів для більш розвинених країн. Дані країни припадають під одну з наступних категорій:

.Стенд-бай. Термін даного кредиту частіше за все 12-24 місяці, погашення його, як правило, передбачає 3-5 років виплати. Більшість країн з середніми рівнями доходів забезпечуються саме за допомогою кредиту стенд-бай.

2.Розширене фінансування. Його терміни є меншими за кредити стенд-бай і тривають 3 роки. Погашення кредиту підлягає виплаті протягом 4-10 років з дати видачі.

.Гнучка кредитна лінія передбачена для завчасного передбачення кризисних ситуацій та прийняття відповідних заходів. Терміни ГКЛ в межах 1-2 років та строки погашення такі самі як і при кредитуванні стенд-бай. Проте на відміну від зазначеного кредиту ГКЛ можна отримати в одну авансову виплату, а не поетапно.

.Кредитна лінія передбачуваності, яку можна використовувати тільки для завчасного передбачення кризисних ситуацій та тільки в країнах з гарною репутацією. Кредитна лінія передбачуваності може мати терміни від одного до двох років. [13]

Згідно даних таблиць А.1 та Б.1 можна виділити групу країн з найбільшою сумою кредиту на душу населення. Першими в даному рейтингу є Греція, Ірландія, Румунія, Сейшили, Україна та Ямайка. Найменші суми кредиту на душу населення спостерігаються в Гаїті, Вірменії, Гондурасі, Конго, Беніні, Буркіна Фасо, Кенії, Таджикистані та Мавританії. Проте даний рейтинг не враховує строки погашення, отже порівняння країн здійснено виключно на основі суми кредиту.

В основному, як ми бачимо з даних таблиць, кредитування Міжнародного валютного фонду відбувається частіше за все на строк, погашення якого настає через три роки після надання кредиту. Також, аналізуючи вище наведені таблиці А.1 та Б.1, виявляється, що сума кредитів МВФ останніми роками за період 2009-2013 років коливається від 2414 дол. США до 12735800 дол. США. Рейтинг країн залежно від суми отриманого кредиту представлено в таблиці В.1.


Рис. 2.1 - Кредити МВФ різним країнам світу [13]


Дані таблиці В.1 а рисунку 2.1 свідчать про те, що сума кредиту МВФ може бути досить різноманітна, залежно від розвиненості країни, причини надання конкретного кредиту та від інших чинників. Аналізуючи суми кредитів, зазначені в таблиці В.1 та зображені на рисунку 2.1, Україна позичила в Міжнародного валютного фонду середню суму кредиту, порівняно з іншими країнами. Згідно даних вищенаведених таблиці та рисунку, виявляється, що залежно від рівнів доходів різних країн, вони позичають в Міжнародного валютного фонду відповідно різні суми грошових коштів. Вже залежно від отриманих кредитів змінюється інвестиційна привабливість окремих країн, що прямо впливає на залучення коштів в дані країни зарубіжними інвесторами. Як результат даних операцій, створюється позитивний ефект для економіки країни та її розвитку загалом.


2.3 Кредитні відносини МВФ та України


Кредит від МВФ є важливою складовою всіх антикризових дій українського уряду.3 липня 1992 року Верховною Радою України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію, Міжнародну асоціацію розвитку та Багатостороннє агентство гарантування інвестицій". [15]

Більш тісне співробітництво України та МВФ розпочалося в березні 2004 року. Тоді рада директорів Міжнародного валютного фонду затвердила програму "stand by" для України строком 12 місяців, згідно якої країна може звертатись до організації з метою отримання кредиту на суму 605 млн. дол. у випадку різкого погіршення платіжного балансу. Програма напрямлена на забезпечення тривалої макроекономічної стабільності та підтримку постійного економічного зростання. Якщо до настання кризи Україна не відчувала необхідність звернення до займу, то під час стрімкого економічного спаду уряд країни було прийняте рішення звернутись до організації за допомогою.

Вже в жовтні 2008 року для проведення експертної оцінки функціонування банківської та фінансової системи України в умовах загострення світової фінансової кризи в Україні почала роботу місія МВФ. Проте для отримання кредиту МВФ українська влада повинна була розробити спільний план захисту економіки від наслідків світової фінансової кризи та обовязково закріпити його на законодавчому рівні. [16]

В кінці жовтня 2008 року МВФ підтвердив готовність виділити Україні кредит на суму 16,5 млрд. дол. на 15 років під чотири відсотки річних для подолання проблем в економіці.10 листопада 2008 року Україна отримала перший транш кредиту "stand by" в розмірі 4,5 млрд. дол. Одразу ж після отримання засобів постало питання щодо подальших грошових переказах.

Якщо поглянути на дані щодо сукупного зовнішнього боргу України, то можна побачити що з ІІ кварталу 2008 до І кварталу 2010 загальна сума боргу практично не змінилася - біля 100 млрд. дол. Водночас, скоротився борг банків і підприємств та зріс борг держави. Це саме через кошти МВФ, що ними розплатилися за приватні борги. [15]

МВФ зазвичай пропонує низькі ставки, великі кредити, довгі терміни погашення. Проте, більшість урядів, якщо у них є така можливість надають перевагу залученню коштів деінде. Це повязано з тим, що на свої дуже привабливі умови Фонд вимагає проведення непопулярних змін. Якщо приватні інвестори не дають коштів, то вони побоюються не отримати їх у майбутньому. А це означає, що проблеми таки є і в уряду немає політичної волі їх виправити самотужки. МВФ полегшує урядам цю задачу - вони можуть казати, що непопулярні заходи, наприклад підвищення тарифів, зроблено на вимогу МВФ, і до того ж отримують кредит. [17]

Фонд перервав співпрацю з урядом в 2009 році через те, що останній не виконав узяті на себе зобовязання. Один з напрямків виправлення ситуації в економіці, на якому наполягав МВФ було виведення державної компанії Нафтогаз з її постійно збиткового становища. Для збільшення доходів Нафтогазу серед іншого домовилися підвищити тарифи на газ для населення. Проте, формально - через заперечення профспілок, а реально - аби не втратити голоси на виборах, рішення про підвищення тарифів було поховано.

Відновлення співпраці з Фондом відбулося лише влітку цього року, хоча розмови з українського боку про те, що країна от-от відновить співпрацю, йшли ще з весни. Основна проблема, як і у попереднього уряду, що це були саме розмови, а не дії. МВФ вже втомився від урядів, що дають багато обіцянок, а потім їх не виконують. Уряд змушений був зробити секвестр бюджету на 2010 рік, почати підвищення тарифів на газ для населення та теплокомуненерго для того аби отримати перший транш кредиту. Певною мірою окрім проблем з українською стороною на переговорах, на МВФ тиснув той факт, що за попередньою угодою Україна має починати повернення кредиту за два роки після початку програми - тобто восени 2010 року мають відбутися перші виплати. Тому Фонд частково замінює старий борг України новим. [17]

В березні і квітні 2010 року в Україні працювали технічні місії МВФ, які мали мету переглянути макроекономічну ситуацію, яка наявна в країні та зясувати існуючи можливості щодо відновлення надання підтримки. Вже в кінці квітня відбувся візит делегації України в США. Результатами даного візиту Мінфін отримав доопрацьовану версію проектів "Листа про наміри та Меморандуму про економічну та фінансову політику". Чергова місія МВФ прибула в Україну в червні 2010 року, яка спільно з Представництвом МВФ в України провела переговори з визначеними державними установами країни, під час яких сторони обсудили технічні параметри майбутньої угоди. [18]

Щодо основних виплат по зовнішньому боргу, останні значення для погашення основної суми зовнішнього боргу, державний та гарантований державою в Україні склав 1106858 тис. дол. на 2010 рік.


Рис. 2.2 - Приріст державного зовнішнього боргу України за 1993-2010 рр., дол. США


Аналізуючи дані, наведені в таблиці Г.1 та рисунку 2.2, не можна виявити чіткої тенденції приросту чи зменшення зовнішнього боргу України за період 1993-2010 рр. Значення суми зовнішнього боргу значно варіювались в межах від 50000 дол. США в 1992 році до 1941820000 дол. США в 2009 році. Певну тенденцію зменшення боргу України, згідно рис.2.2, можемо спостерігати починаючи з 2003 року і до початку 2009 року. Головною причиною приросту боргу держави в 2009 році була наявна тоді фінансово-економічна криза, що розпочалась в Україні в 2008 році та тривала до 2010 року. Щодо зміни значення зовнішнього боргу України в 2010 році, було наявне зменшення даного показника майже до рівня 2008 року. Це означає те, що країна потрохи оговталась від світової кризи та розвиток її економіки набирає нових обертів. Що свідчить про позитивну динаміку розвитку економіки України та укріплення положення держави в світі.

Для України співпраця з Міжнародним валютним фондом є підґрунтям збереження відповідного іміджу країни, який сприяє підвищенню її кредитного рейтингу на світових фінансових ринках, зменшенню відсоткових ставок по кредитах та стимулює привабливість країни для іноземних інвесторів.

З метою забезпечення своєчасного погашення позик, наданих МВФ, було розроблено спеціальну програму, згідно якої Україна зобовязана повернули кредит за 2010-2014 роки. Приблизні виплати наведені в таблиці 2.2.


Таблиця 2.1 - Прогнозовані виплати до МВФ, протягом 2010-2014 рр., млн. СПЗ

Рік Показник20102011201220132014Основний борг??2,233,501,27Відсотки/Збори 0,110,150,130,050,01Всього 0,110,152,363,551,28

[13]

Згідно даних таблиці 2.1, очевидно, що відсоткові ставки МВФ є порівняно невеликими, близько 2 % річних від загальної суми боргу. Погашення основної суми боргу має здійснюватись починаючи з 2012 року до 2014 року.

В 2011 році транші від МВФ Україна не отримувала. Це сталося через порушення термінів проведення пенсійної реформи, що були попередньо узгоджені, та підвищення тарифів на газ. Саме через невиконання даних умов Украйна втратила можливість отримати від Міжнародного валютного фонду три квартальних кредити, що складали приблизно 1,5 млрд. дол. кожен згідно з програмою stand-by. Загальний обсяг даного траншу склав би 15,5 млрд. дол. США.

Станом на кінець 2011 року державний борг України становив 357,27 млрд. грн. (або 44,7 млрд. дол. США). Державний зовнішній борг становив 195,8 млрд. грн (або 24,5 млрд. дол. США). [19]

Продовження співпраці України з МВФ принесе користь економіці країни та допоможе стрімкішому розвитку, проте в той же час існують й певні ризики даної співпраці. Продовження співробітництва з МВФ повинно стати певною гарантією проведення структурних реформ в українській економіці. Ще одним позитивним моментом є підтримання внутрішньої та зовнішньої стабільності, курсу, покриття дефіциту бюджету та платіжного балансу країни. Отже, співпраця України з Міжнародним валютним фондом є досить важливою, вона допомагає інтегрувати в світову економіку, зміцнити економічну безпеку нашої країни. Всі завдання, які вирішують кредити МВФ, надані Україні, покликані забезпечувати інвестиційну привабливість країни, стимулювати закордонних та вітчизняних інвесторів залучати свої тимчасово вільні кошти саме в Україну задля її розвитку та отримання власних прибутків.

Розділ 3. Вплив міжнародних кредитів на інвестиційну привабливість країни


3.1 Міжнародне кредитування розвинутих країн (Португалії, Ірландії, Греції)


Португалія звернулася за фінансовою допомогою в ЄС та МВФ у квітні 2011 року задля покриття величезного бюджетного дефіциту та вирішення проблем, що існували в банківській системі. Вже 17 травня Євросоюз погодив міри по виведенню країни з фінансової та економічної кризи в обмін на цілий ряд важливих реформ, який Португалія має провести протягом найближчих місяців та років.

Згідно до прийнятого рішення Португалії загалом будуть надані кошти в розміри 78 млрд. євро, дві третини з яких надасть Євросоюз (що складе 52 млрд. євро), а одну третину - Міжнародний валютний фонд (що становить 26 млрд. євро). Дані кредити будуть надаватися державі протягом трьох років.

На думку експертів, Португалія має найкращі показники серед держав, які отримують фінансову підтримку кредиторів. Не дивлячи на загальну невизначеність економічних перспектив у найближчому майбутньому, спостерігається перевищуючий очікування ріст сектору торгівлі. В той же час уповільнюються темпи зростання ВВП Португалії через скорочення експорту та встановлення більш жорстоких умов кредитування всередині країни. [20]

Очікується скорочення ВВП, в середньому, на 0,5 % в період з 2011 по 2014 роки. Передбачається, що дефіцит бюджету буде існувати в рамках, зазначених ЄС та МВФ, не дивлячись на погіршення економічної ситуації в цілому. Проте державний борг зросте к 2013 року до 106 % ВВП.

Міжнародне рейтингове агентство S&P підкреслює, що повна реалізація структурних реформ, що передбачені угодами з ЄС та МВФ, покращить конкурентоспроможність країни на міжнародній арені, а також економічні показники в середньо - та довгостроковій перспективі. Підтримка від кредиторів продовжить поступати як мінімум до 2013 року, проте від влади країни потребується своєчасне реагування на будь-які зміни в економіці, які можуть цьому заважити.

Негативним є прогнозування щодо рейтингів, що означає збереження значних ризиків для реалізації домовленостей з ЄС та МВФ. Вони можуть посилитися у випадку негативних змін у державній політиці, послабленні фінансового сектору та зменшення споживання і інвестицій.

Рейтинги країни можуть бути знижені, якщо влада перестане демонструвати прихильність обовязкам перед кредиторами, а витрати на оздоровлення банківського сектору перевищать 3 % від ВВП. З іншого боку, якщо країні вдасться досягнути поставлених цілей та укластися в рамки суспільних потреб, зменшивши при цьому обсяги зовнішнього боргу та збільшивши рівень експорту, рейтинги можуть бути стабілізовані на поточному рівні.

Ірландія входить в Єврозону та є однією з трьох країн, які отримують значну зовнішню фінансову підтримку. В 2011 році Ірландія отримала фінансову підтримку загальним обсягом в 85 млрд. євро. З них 17,5 мільярдів є засобами самої Ірландії, все інше - від механізму та фонду фінансової стабільності ЄС, окремих країн Євросоюзу та МВФ. [21]

Метою даної програми допомоги Ірландії силами ЄС та МВФ полягає в підтримці фінансового сектору, відновлення стійкості зростання ВВП, укріплення державних фінансів, створення робочих місць.

На сучасному етапі Ірландія виконує план відновлення економіки, підтверджений її кредиторами. Про це свідчить повідомлення місії "Трійки" - представників МВФ, Єврокомітету та Європейського Центробанку, які проводили чергову регулярну оцінку стану економіки країни.

Економічний ріст в першому півріччі 2011 року виявився вище очікувань, як було зазначено в повідомленні. Проте зменшення обсягів торгівлі з ключовими партнерами, швидше за все, сприятиме зменшенню економічного росту Ірландії. Крім того, очікується більше, ніж прогнозувалось при попередньому візиті місії кредиторів, скорочення внутрішнього попиту. Разом обидва ці фактори обмежать відновлення економіки країни, а реальний приріст ВВП буде приблизно 1 % в поточному та в наступних роках.

Міжнародний валютний фонд на початку вересня знизило прогноз росту економіки Ірландії до 0,4 % з 0,6 % в поточному та до 1,5% з 1,9 % - в наступні роки. Єврокомітет в своєму останньому прогнозі погіршила очікування щодо приросту ВВП Ірландії на 0,3 відсоткових пункти - до 0,6 %. Прогноз на 2012 рік був збережений на рівні 1,9 %. [13]

Премєр-міністр Ірландії Енда Кєнні в своєму інтервю агентству Blooomberg (8 жовтня 2011 року) повідомив про те, що Ірландія першою з трьох країн, які отримали кредити від Євросоюзу та МВФ, відмовиться від допомоги міжнародних кредиторів.

Уряд країни планує повернутись на ринок боржників настільки швидко, наскільки це буде можливо. При цьому ірландський премєр виказав впевненість в тому, що міжнародну рейтингові агентства своєчасно підвищать кредитний рейтинг країни. [22]

Цікавим повідомленням уряду також є те, що Ірландія планує досягнути скорочення дефіциту бюджету к 2015 року до 3% ВВП.

Дефіцит бюджету, який влада Греції повинна побороти, поки що тільки зростає. Якщо за перші 8 місяців 2010 року він складав 16,65 млрд. євро, то за аналогічний період 2011 року він зріс до 19,16 млрд. євро. Не зважаючи на те, що дохідність казни зросла на 5,3 %, склавши 34,98 млрд. євро, її витрати за рік зросли на 7%. Головною статтею витрат, яка зростала весь 2011 рік, були виплати як раз по борговим обовязкам. Вони збільшились на 2,4 млрд. євро. Крім них, зросли виплати страховим касам на 1,9 млрд. євро через скорочення сум, які вносяться в них населенням. Ще двома значними статтями витрат, які зросли, стала медицина та виплати на безробіття. Витрати на першу зросли за рік на 834 млн. євро, а виплати - 306 млн. євро. [22]

Спеціалісти також звертають увагу на те, що всі зазначені цифри стосуються тільки державного бюджету, до якого не входить ряд інших витрат, наприклад, витрати на місцеве самоуправління та інші статті.

Комісія з оцінки ефективності мір по реанімації економіки Греції, в своїй доповіді зазначила, що рецесія, в якій опинились Афіни, є глибшою, ніж це очікувалось раніше. Відновлення стійкого росту почнеться не в 2012 році, як очікувалось, а тільки в 2013 році. [20]

Саміт зони євро, який відбувся 27 жовтня в Брюсселі, прийшов до висновку з приватними кредиторами про "добровільне" списання 50 % боргу Греції або приблизно 100 мільярдів євро, що повинно знизити фінансові обовязки країни до стійкого рівня. Лідери країн Єврозони попередили кредиторів, що у випадку відсутності угоди, втрати тримачів облігацій можуть досягнути 100 %. [22]

Програма списання грецького боргу на 50 % передбачає зниження номінальної вартості грецьких облігацій на руках приватних інвесторів з 206 мільярдів євро приблизно до 100 мільярдів євро. Загальний державний борг Греції перевищує 360 мільярдів євро, або ж 160 % ВВП країни. Це вже другий пакет облігацій, запропонований ЄС з липня, коли інвестори погодились списати 21 % від номінальної вартості грецького боргу. Євросоюз вимагає від приватних інвесторів збільшити списаний через неспроможність Греції розплатитися за борги. [13]

Окрім цього, на саміті ЄС було прийняте рішення про представлення Афінам другого пакету фінансової допомоги на 100 мільярдів євро у вигляді кредитів та 30 мільярдів євро у вигляді засобів для ре капіталізації банків. Незважаючи на таке фінансування, в країні постійно відбуваються мітинги та страйки. Так, наприклад,20 жовтня 2011 року не менше за 20 тисяч людей влаштували акцію протесту перед будинком грецького парламенту, де обговорювалось нове скорочення витрат в обмін на кредити ЄС та МВФ. [20]

У Греції стрімко зросло безробіття до 18,4 % економічно активного населення, як повідомили національна статистична служба. Безробіття зросло майже на 2 відсоткових пункти за місяць та на 6,2 відсоткових пункти (майже на 50%) у порівнянні з аналогічним періодом 2010 року. Кількість безробітних зросла за рік на 295 тисяч.

Таким чином, проаналізувавши ситуацію в даних трьох країн, можна говорити про те, що Міжнародний валютний фонд, Єврокомісія та Центробанк грають важливу роль в організації міжнародних кредитних відносин та підтримки стабільності міжнародних розрахунків. Через те, що їх діяльність дозволяє внести регулюючий початок та відповідну стабільність в цілісність всесвітнього господарства, забезпечуючи в цілому безперебійне функціонування валютно-фінансової сфери.


3.2 Сучасні тенденції розвитку міжнародного кредитування


На сучасному етапі розвитку світової економіки, кожний приплив міжнародного кредитування супроводжується загальними наслідками, як для національних, так і для світової економіки. По-перше, хвилі міжнародних кредитів супроводжуються банківськими інноваціями та змінами в структурі кредитних систем. По-друге, збільшення міжнародних кредитів призводить до зростання грошової маси в країні, що сприяє динамічному економічному розвиткові країни, регіонів та в цілому світової спільноти. По-третє, економічний ріст, що супроводжується зростанням цін та доступністю фінансових ресурсів, підвищує інвестиційні апетити та призводить до спекуляції. В-четвертих, спекулятивні операції підвищують ризик неповернення кредиту, створюють умови для кредитних ризиків, тим самим скорочуючи міжнародне кредитування та оборот міжнародних ринків судних капіталів.

Значного поширення в міжнародній сфері отримали кредитні відносини. Що в свою чергу викликано такими факторами:

інтернаціоналізація виробництва і капіталу;

-активізація та поглиблення міжнародних економічних звязків;

укріплення позицій транснаціональних корпорацій;

наслідки науково-технічних здобутків;

значні досягнення в сфері комунікаційних технологій, тощо.

Міжнародне кредитування повязане з багатьма сферами діяльності на світовому ринку. Звязки та взаємний вплив міжнародного кредитування, світових ринків та інших видів діяльності зображені на рис. 3.1.


Рис. 3.1 - Взаємозалежність міжнародного кредиту з іншими сферами діяльності


Світовий ринок позичкових капіталів представляє собою комплексне та багатофункціональне утворення, яке охоплює різноманітні ринки та складається з багатьох інститутів. На даному етапі міжнародний кредит є можливим механізмом розвитку національної економіки, та особливо реального сектору, в умовах дефіциту внутрішніх джерел. Проте, важливо враховувати, що міжнародне кредитування являється лише додатковим, а не основним фактором економічного росту, що враховується на стадіях підйому чи стрімкого спаду економіки. В той же час не слід забувати про дестабілізацію кредитної системи, досить розповсюдженої в сучасний період розвитку світової економіки. [23]

Джерелом міжнародної кредитної нестабільності багатьох країн світу сьогодні є кризи національної кредитної системи. Масове банкрутство банків у декількох країнах в сучасних умовах маловірогідне, якщо тільки це не викликано погіршенням економічних умов в цілому в регіоні або стало результатом цілеспрямованої координованої політики урядів цих країн. Саме через це міжнародна кредитна нестабільність започатковується в національній кредитній системі, і потім розповсюджується на регіон та світову спільноту в цілому.

Інтернаціоналізація банківських послуг та банківських клієнтів робить національну кредитну нестабільність міжнародною. Основний канал, по якому нестабільність національної кредитної системи розповсюджується на регіональну та світову кредитні системи називається каналом загального кредитора.

Коли декілька країн, переважно з ринками, що розвиваються мають спільного кредитора, вони становляться менш залежними від зовнішніх шоків. У випадку виникнення кредитної нестабільності в одній країні чи групі країн кредитор, намагаючись збалансувати свій інвестиційний портфель, починає автоматично скорочувати кредитування в інших країнах, в яких він тримає свої активи.

За своєю суттю міжнародний кредит характеризується ростом сумнівних та поганих боргів в міжнародному кредитному портфелі кредитно-фінансового інституту, збільшенням збитків через переоцінку непокритих позицій на ринках різних країн, зменшенням реальної вартості активів. В результаті погіршується платоспроможність кредитного закладу, що зображується на зниженні властивості ефективно перерозподіляти міжнародні фінансові ресурси. [24]

Механізм міжнародної кредитної стабілізації за своїм функціональним значенням може бути розподілений на систему інструментів завчасного передбачення та систему інструментів по подоланню міжнародної кредитної кризи. До таких інструментів можна віднести:

обмеження на визначений вид діяльності та операції з визначеними активами;

-розмежування міжнародної кредитної та фінансової діяльності;

обмеження міжнародної конкуренції;

система страхування депозитів;

моніторинг міжнародної банківської діяльності.

Загалом на сучасному етапі розвитку світової економіки подолання міжнародної кредитної кризи здійснюється владою країни, в якій зареєстровано міжнародний кредитний заклад, та передбачає реструктуризацію міжнародних кредитних організацій, що складається з двух етапів.

Перший етап передбачає перебудову діяльності неплатоспроможних філіалів міжнародних кредитних організацій на основі кардинальних змін в структурі їх капіталу та передачі контролю над ними іншим стратегічним інвесторам. При відсутності таких інвесторів контроль над капіталом кредитних організацій, що реструктуруються передається спеціалізованим гарантійним страховим фондам банківської системи. У випадку відсутності цих фондів контроль передається органам, які здійснюють ліцензування, нагляд кредитних організацій.

Другий етап визначає механізми зміни керівництва в проблемних міжнародних кредитних організаціях, включаючи введення управління їх діяльністю. Функції зовнішнього управління відносяться звичайно до повноважень спеціалізованих фондів, органів регулювання та контролю банківської діяльності.

Таким чином, в сучасних умовах глобалізації економіки політичне відношення до міжнародного кредиту поступається місцю раціонального погляду та пошуку користі від міжнародних економічних відносин для всього світу в цілому. При цьому валютно-фінансові умови міжнародного кредиту залежать від стану економіки, національних та світових ринків судних капіталів в цілому, та роль міжнародних валютно-кредитних і фінансових організацій збільшується в умовах інтернаціоналізації та глобалізації господарських звязків. [25]

В міжнародній економіці кредитні відносини грають одну з головних ролей. Воно вносять обовязковий початок та певну стабільність в функціонування валютно-розрахункових відносин. З допомогою них налагоджуються валютно-розрахункові відносини між країнами. Завдяки кредитним відносинам величезний вклад здійснюється в сферу вивчення, аналізу та узагальнення інформації щодо тенденцій розвитку та розробки рекомендацій по важливим проблемам світового господарства.

Висновки


У міжнародних економічних відносинах будь-якої держави важливе значення мають кредитні відносини та звязки з іншими державами, що виникають внаслідок цих відносин. Міжнародне запозичення та кредитування стало результатом розвитку внутрішніх кредитних ринків різних країн світу, здебільшого розвинених, і також з іншого боку результатом виникаючої потреби фінансування міжнародної торгівлі.

В даній курсовій роботі міжнародний кредит визначений як економічна категорія, розкрито поняття міжнародного кредиту, описані його функції, умови та основні форми. Виявлено, що міжнародний кредит грає подвійну роль в розвитку виробництва: позитивну та негативну.

Щодо міждержавного рівня, потреба в кредитуванні виникає в результаті необхідності покриття негативного сальдо балансів та міжнародних розрахунків. Як кредитор і позичальник в даного випадку виступають приватні підприємства, державні установи, уряди та основними є міжнародні валютно-кредитні і фінансові організації.

Основними причинами виникнення та розвитку міжнародного кредитування виступають потреби фінансування постійно зростаючої міжнародної торгівлі. Одним із чинників розвитку міжнародних кредитів є значний розвиток внутрішніх кредитних ринків найрозвиненіших країн світу.

Дослідивши ситуацію міжнародного кредитування в декількох країнах, можна говорити про те, що Міжнародний валютний фонд, Європейський союз та деякі інші міжнародні організації грають важливу роль в організації міжнародних кредитних відносин та підтримці стабільності міжнародних розрахунків. Через те, що їх діяльність дозволяє внести регулюючий початок та визначену стабільність в цілісність світового господарства, забезпечуючи в цілому безперебійне функціонування валютно-фінансової сфери.

В результаті проведених досліджень та аналізу міжнародного кредитування, були виявлені їх основні сучасні тенденції розвитку, до яких належать:

збільшення обсягів міжнародних кредитів;

подовження строків кредитування;

диференціація термінів надання кредиту.

Також на сучасному рівні розвитку найбільш поширеними в різних групах країн є міжнародне кредитування світових валютно-кредитних та фінансових організацій. Які надають кредити різним країн на різні терміни, що залежать від кредитоспроможності окремо взятих країн, їх рівня розвитку та інших чинників.

Задля отримання необхідних сум позичкового капіталу в міжнародних організаціях країна повинна створити сприятливі економічні умови. Треба також створити умови для того, щоб ринкова модель економіки носила більш інвестиційних характер, а економіка країни поступово виходила на етап розширеного відтворення переважно інтенсивного типу.

Вдало підібрана та повною мірою реалізована політика сприяння зростанню інвестицій повинна привести до збільшення надходження платежів до бюджету, і таким чином до зростання державних інвестицій також.

Саме для цього мають бути створені сприятливі умови для іноземних інвесторів. Основним критерієм щодо сприятливості умов інвестування обовязковим чином має бути саме прибуток від інвестування. Величина прибутку та вдалий необхідний строк надійності його отримання повинні визначити вигідність капіталовкладення для інвестора. В результаті створення сприятливого інвестиційного клімату, іноземні інвестиції забезпечать зростання доходів населення країни.

Не зважаючи на те, що міжнародне кредитування на сучасному етапі розвитку набуває все більшого поширення, існує декілька негативних чинників, які впливають на розвиток міжнародних кредитів та уповільнюють його. В ході досліджень було виявлено, що в різних країнах світу має місце існування певної недовіри між учасниками кредитних відносин. Це сталося тому, що наразі існують невдалі приклади, коли позичальники виявились неспроможними відповідати за зобовязання та позики, які вони отримали від міжнародних організацій або ж від інших країн. Через це найбільші інститути кредиторів досить часто стикаються із загрозою неповернення власних коштів.

Як показали дослідження, міжнародний кредит сьогодні виступає одним із важливіших елементів ринку позичкового капіталу. Міжнародне кредитування представляє собою складне економічне явище, роль якого є досить важливою для всієї світової спільноти.

Як висновок, потрібно зазначити, що в міжнародній економіці та інвестиційній діяльності всіх країн світу кредитні відносини грають одну з головних ролей. Вони забезпечують обовязків початок та відповідну необхідну стабільність в функціонування валютно-розрахункових операцій. За допомогою міжнародних кредитів налагоджуються валютно-розрахункові відносини між країнами.

Міжнародне кредитування, створюючи додатковий попит на ринку зі сторони позичальників, кредит сприяє збільшенню обсягів світової торгівлі. Що стосується кредитування зовнішньої торгівлі, воно являється засобом збільшення конкурентоспроможності національних компаній, сприяє укріпленню позицій фінансових організацій країн, стимулює розширення зовнішньої торгівлі, створюючи додатковий попит на ринку для підтримки конюнктури.

Список використаних джерел


1. Пересада А.А., Майорова Т.В. Інвестиційне кредитування [Текст]: Навч. - метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2002. - 272 c.

. Вітлінський В.В. Кредитний ризик комерційного банку [Текст]: Навч. посібник / В.В. Вітлінський, О.В. Пернарівський, Я.С. Наконечний; За ред.В. В. Вітлінського. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - 251 с.

. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика [Текст]: Навч. посібник. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - 215 с.

. Якубовський М.М., Бабич Л.М. Податковий кредит як джерело інвестиційних ресурсів [Текст]: // Фінанси України. - 1996. - № 10.

. Мелкумов Я.А. Организация и финансирование инвестиций [Текст]: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 248 с.

. Міжнародні валютно-кредитні відносини [Текст]: Підручник / А.С. Філіпенко, В.І. Мазуренко, В.Д. Сікора та ін.; За ред.А.С. Філіпенко. - К.: Либідь, 1997.

. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі [Текст]: Монографія - К.: Наук. думка, 1998.

. Шмырева А.И., Колесников В.И., Климов А.Ю. Международные валютно-кредитные отношения [Текст]: - СПб.: Питер, 2001. - 272 с.

. Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції [Текст]: Підручник. - К: ЦУЛ, 2003. - 616 с.

. Колосова В.П. Особливості кредитування Світовим банком країн із перехідною економікою [Текст]: // Фінанси України. - №8. - 2002.

. Матвієнко П.В. Покращення інвестиційного клімату - пріоритетне завдання державного управління [Текст]: // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - № 1.

. Правик Ю.М. Стратегічні напрями залучення і використання іноземних інвестицій [Текст]: // Інвестиції: практика та досвід. - 2006. - №18.

. Official page of IMF [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // www.imf.org

. Економічні аспекти регулювання боргів країн світу [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України [Текст]: - Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2001. - 608 с.

. Пазізіна С. Імпортозаміщення в Україні при переході до сталого економічного зростання [Текст]: Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. - 2010. - № 14-15.

. Жолудь О. Кредит МВФ для України [Текст]: - Київ: РУТА, "Український журнал" № 9-10, 2010. - ISBN 1802-5862

. Офіційний веб-сайт Міністерства закордонних справ України [Електронний ресурс]: #"justify">. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // www.ukrstat.gov.ua

. Офіціальний сайт Європейського Союзу [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">. Офіціальний сайт Україна й Світова організація торгівлі [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // www.wto. in.ua

. Official page of OECD [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // www.oecd.org

23. Рудый, К.В. Международный кредит: сущность и факторы развития/ К.В. Рудый // Банковский вестник. - 2005. - №34 (327). - с.25 - 32

. Official page of WTO, International Trade Statistics 2011 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // www.wto.org

25. WORLD INVESTMENT REPORT 2011 - UNITED NATIONS PUBLICATION [Текст]: Sales No. E.11. II. D.2 ISBN 978-92-1-112828-4

Додатки


Додаток А


Таблиця А.1

Кредити Міжнародного валютного фонду стенд-бай країнам світу

КраїнаВВП країни, млн. дол. НаселенняДата розміщенняЗакінчення строкуСума кредиту, млн. долАнгола1141001333854123.11.200922.02.2012687120Боснія і Герцеговина30440462216308.07.200930.06.2012338200Домініканська республіка84940995664809.11.200908.03.2012703755Сальвадор43980607177417.03.201016.03.20130Греція3217001076013609.05.201008.05.201312735800Гондурас33770814356401.10.201031.03.20120Ірак1177003039957224.02.201023.07.20121069560Ямайка23930286838004.02.201003.05.2012541800Косово5300182563221.07.201020.01.201218760Мальдіви177639499904.12.200903.12.20128200Румунія2533002190455130.03.201130.03.201310569000Шрі-Ланка1047002128391324.07.200923.05.20121107568Україна3063004513470728.07.201027.12.20129250000

Додаток Б


Таблиця Б.1

Розширене кредитування Міжнародним валютним фондом країн світу

КраїнаВВП країни, млн. дол. НаселенняДата розміщенняЗакінчення строкуСума кредиту, млн. дол. Арменія 17270296797528.06.201027.06.201392582Бенін14200932503214.06.201013.09.201345912Таджикистан14610762720021.04.200920.04.201265265Буркіна Фасо200601675145514.06.201013.06.201382560Ліон4812536366901.07.201030.06.201373363Коморські острови789,479468321.09.200920.09.20129568Мавританія 6800328163415.03.201014.03.201332390Конго235807171286711.12.200910.12.2012259313Молдова11010431437729.01.201028.01.2014210772Гаїті11530971993221.07.201020.07.20138190Кенія659504107093431.01.201130.01.2014330836Лесото3310192488602.06.201001.06.201321880Арменія17270296797528.06.201027.06.2013385425Ірландія172300467097616.12.201015.12.20135012425Молдова11010431437729.01.201028.01.201350000Сейшельські острови19088918823.12.200922.12.201220240Вірменія618802413349230.07.201029.06.201341665

Додаток В


Таблиця В.1

Ранжування країн за сумою отриманих кредитів МВФ, дол. США.

КраїнаСума кредитуАнгола12735800Боснія і Герцеговина9250000Домініканська республіка5012425Греція703755Гондурас687120Таджикистан541800Ірак385425Ямайка338200Румунія210772Україна94828Ірландія82560Молдова73363Вірменія50000Мексика45912Польща41665Македонія32390Вірменія27000Коморські острови18760Конго18308

Додаток Г


Таблиця Г.1

Значення державного зовнішнього боргу України за 1992-2010 рр., дол. США

РікЗначенняПриріст199250000-1993107318000107268000199417213600064818000199559540700042327100019967227380001273310001997635965000-8677300019989271910002912260001999798111000-129080000200012504990004523880002001403674000-84682500020026902960002866220002003102871300033841700020041104343000756300002005119296700088624000200612354860004251900020071070317000-1651690002008702840000-36747700020091941820000123898000020101106858000-834962000


Теги: Міжнародний кредит, його форма і використання в Україні  Курсовая работа (теория)  Мировая экономика, МЭО
Просмотров: 39428
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Міжнародний кредит, його форма і використання в Україні
Назад