Туристично-країнознавча характеристика Саудівської Аравії

Зміст


Вступ

Розділ 1. Роль туристичного країнознавства для формування цілісної туристично-країнознавчої характеристики країни

.1Функціональне призначення туристичного країнознавства

.2Підходи до формування «образу країни»

.3Обгрунтування критеріїв для повноцінної туристично-країнознавчої характеристики країни

.4Методи, що мають значення для туристично-країнознавчої оцінки країни

Розділ 2. Туристично-країнознавча характеристика Саудівської Аравії

.1 Обгрунтування вибору обєкту дослідження

.2 Характеристика економічних, соціальних та політичних умов, що мають значення для організації туристичної сфери

2.3 Характерні риси природи країни

2.4 Памятки природи, історії та культури як туристичні обєкти

2.5 Розвиток туризму в країні та її місце в світовому (регіональному) туристичному процесі

.6 Територія туристичної спеціалізації - основні туристичні центри, курорти; типовий (масовий) та унікальний продукт країни

2.7 Проблеми розвитку туризму та проблеми, повязані з розвитком туризму в країні

Розділ 3. Характеристика туристичного обєкту як основа для формування «образу країни»

.1 Обгрунтування визначного обєкту, що має визначне значення для туристичної сфери країни

3.2 Позиційна характеристика туристичного обєкту

3.3 Перспективи та проблеми розвитку туризму на прикладі даного туристичного обєкту та країни

Висновки

Список використаних джерел


Вступ


В даний час туризм є однією з провідних і найбільш динамічних галузей економіки, і за швидкі темпи розвитку він визнаний економічним феноменом сторіччя.

Суміжне становище Cаудівської Аравії з великим числом інших країн, його величезна територія, що лежить в різних природно-кліматичних поясах, різноманітний рельєф, відмінні морські пляжі, різноманіття унікальних пам'яток природи та культурно-історичних пам'яток, значні успіхи в економічному розвитку, політичний курс на зміцнення міжнародного співробітництва. Так як Саудівська Аравія наповнена таким різноманіттям туристичних ресурсів, мені було неважко знаходити дані про дану країну.

Актуальність теми. Саудівська Аравія без сумнівів чи не одна з найцікавіших країн світу. Завдяки своїм природним умовам та релігійним особливостям, та звісно ж формою правління, адже ще у ХХІ столітті ця країна залишається монархією.

Обєкт дослідження - Саудівська Аравія її туристичний розвиток та потенціал.

Предмет дослідження - туристична інфраструктура, розвиток та недоліки.

Метою дослідження є комплексна оцінка Саудівської Аравії на базі таких завдань:

дослідження географічного і геополітичного положення країни, територій та кордонів;

дослідження природних ресурсів Саудівської Аравії, а саме рельєфу, клімату, водних ресурсів, природоохоронних територій;

оцінка її історико-архітектурних ресурсів, а саме її архітектурної спадщини та культури;

аналіз рівня економічного розвитку Саудівської Аравії та стан використання її рекреаційних ресурсів;

аналіз сучасного стану туризму Саудівської Аравії, а саме стану туристичної індустрії країни на сьогоднішній день.

Структура курсової роботи. Структура курсової роботи зумовлена метою, завданнями та характером дослідження. Робота складається зі вступу, розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, Зокрема, перший розділ - «Роль туристичного країнознавства для формування цілісної туристично - країнознавчої характеристики країни». Другий розділ - «Туристично - країнознавча характеристика Саудівської Аравії». Третій розділ - «Характеристика туристичного обєкту як основа для формування «образу країни» ». Загальний обсяг курсової роботи - 41 сторінка.


Розділ 1. Роль туристичного коаїнознавства для формування цілісної туристично - краєзнавчої характеристики країн


1.1 Функціональне призначення туристичного країнознавства


Країнознавство є наукою і навчальною дисципліною, яка комплексно вивчає країни і регіони світу, досліджує, систематизує й узагальнює дані про їхню природу, населення, внутрішні просторові відмінності [5; 98].

На сучасному етапі країнознавчі дослідження мають переважно природно-історичне і соціально-економічне спрямування, що зумовлюється особливостями історико-географічного розвитку людства в першій половині XXI ст. У цих дослідженнях природу все ще розглядають як ресурсну основу, середовище проживання та господарської діяльності людей, водночас все більше уваги приділяють вивченню екологічних проблем.

У переважно інформаційних, позбавлених науково-методологічного підґрунтя публікаціях, країнознавство розглядають лише як організаційну форму об'єднання всієї суми найрізноманітніших знань про ту чи іншу країну або регіон світу [5; 221].

Останнім часом, у зв'язку з диверсифікацією міжнародних відносин України в галузі країнознавства, все більше переважають дослідження, у яких на перший план виступає різнобічний аналіз найважливіших проблем тих країн, з якими наша держава має тісні зв'язки. Такі проблемно орієнтовані дослідження тісно пов'язані з практикою дво - і багатосторонніх відносин між країнами світу. При цьому пріоритети здебільшого надаються моделюванню ситуацій і прогнозуванню розвитку подій та явищ. Проблемна орієнтація сприяє зростанню практичної значимості країнознавства і водночас створює умови для розвитку його методологічної бази. Вона теж пов'язана з упровадженням системного підходу, вимагає розгляду найважливіших проблем на глобальному рівні. Це ще більше надає країнознавству передбачуваної прогностичної спрямованості. Прогноз у країнознавстві, як конкретне передбачення стану певного явища в майбутньому на основі спеціального наукового дослідження, набуває у XXI ст. особливого значення, тому що конкретна цінність правильного, науково обґрунтованого передбачення у сфері міждержавних відносин стрімко зростає. Вміння передбачати ситуацію з урахуванням усезростаючої кількості різновекторних чинників стає головним і найдорожчим "товаром" аналітиків у країнознавстві [4; 147].

Об'єктом вивчення країнознавства є країни як основні одиниці сучасної соціально-політичної організації світу, а також їх великі частини (райони, штати, області, провінції тощо) і різні міждержавні регіональні та глобальні угрупування.

Очевидно, що країни і регіони світу вивчає не лише країнознавство. Країни і регіони світу є об'єктом вивчення також і історії, і географії, і філософії, і культурології, суспільствознавства, соціології, геології та безлічі інших наук і навчальних дисциплін. Кожна з них досліджує лише певну складову об'єкта, тобто його конкретні властивості, явища, процеси і відношення. Отже, та складова об'єкта дослідження, на яку найбільшою мірою й спрямована увага тієї чи іншої науки і називається її предметом.

Предметом країнознавства є країни і регіони світу як єдині системи, що складаються з різнорідних, але взаємопов'язаних елементів, які діють як єдине ціле на світовій політичній арені.

Отже, на відміну від інших наук і навчальних дисциплін, які цікавляться лише певними аспектами діяльності країн, країнознавство інтегрує в собі універсальні знання про країни, відображаючи цілісну картину буття основних одиниць соціально-політичної організації світу [13; 362].

Що ж власне означає системна універсальність предмета країнознавства? Як аксіома приймаються такі твердження.

Всі сфери функціонування суспільства будь-якої країни так чи інакше тісно взаємопов'язані.

Цілісної картини тієї чи іншої держави або регіону при вилученні (нехтуванні) того чи іншого її елементу (сфери, регіону) отримати не можливо.

Велике значення має взаєморозміщення (взаєморозташування) країн і регіонів стосовно одне одного у географічному (геополітичному) просторі.

Країни і міждержавні утворення існують у часі, який разом з простором визначають буття людей, народів і суспільств.

Будь-яка система (країна) складається з підсистем нижчого ієрархічного рівня (структур, поєднань, утворень, комплексів, формувань). До них належать переважно територіально-управлінські системи (штати, губернії, області, провінції тощо).

Функціонування територіальних утворень (країн і регіонів) відбувається як постійна і перманентна зміна їх станів унаслідок як внутрішньої взаємодії елементів, так і взаємодії з довкіллям [8; 456].

Конкретними об'єктами дослідження країнознавства є галузеві (інтегральні) чи просторово-територіальні форми організації країн як у цілому, так і їх окремих частин.


1.2 Підходи до формування «образу країни»


Міжнародний образ держави, його привабливість формується та зумовлюється впливом багатьох чинників. Особливості регіону, національних традицій, історичної памяті народу, ідеології тощо створюють цілісний образ, на основі якого ідентифікують певну державу серед усієї світової спільноти. У літературі існують різні підходи до класифікації чинників, що формують образ держави. Найпоширеніший підхід засновується на факті відносної усталеності та одночасно змінності образу держав. Зокрема Е. Галумов серед чинників формування образу держави вирізняє умовно-статичні, тобто ті, що залишилися в минулому, і майже незмінні, та умовно-динамічні, тобто ті, що діють в реальному часі й можуть впливати на сприйняття усталених аспектів (елементів) образу, та ті, що очікуються в майбутньому. Загалом у свідомості людей сучасний образ держави поєднує образи того, що було (історичні події та память про них, історичні міфи, культурну спадщину); того, що є (суспільні цінності, організації та інститути, статус держави в реальному часі); і того, що має бути (уявного майбутнього на основі національного ідеалу). Інші вчені наголошують важливість особистісного аспекту сприйняття образів і поділяють чинники, що впливають на процес формування образу держави, на обєктні, які стосуються обєкта сприйняття (держави, спільноти), комунікативні, зумовлені процесом розуміння та їх оцінки; ситуативні, зумовлені соціальним, економічним чи політичним контекстами сприйняття; а також субєктні, повязані із соціальними і психологічними особливостями індивіда (чи субєкта), що сприймає образ.

Чинники, що впливають на процес формування міжнародного образу держави, на нашу думку, можна також поділити на первинні та вторинні. До первинних (переважно матеріальних) чинників належить територія, природноресурсне середовище, історичне минуле (історичні події). Це обєктивні чинники, які існують безвідносно до ситуації та волі людей (проте, можуть бути інтерпретовані по-різному). Другу групу становлять вторинні (нематеріальні) чинники, що постають як результат дії первинних, мають переважно субєктивний характер і визначають інтерпретацію первинних. До них ми відносимо архетипи, ментальність, міфи, національний характер, історичну память, духовну культуру, цінності народу. Взаємодія цих груп чинників і визначає взаємозвязок між природно-фізичними та соціокультурними елементами образу держави [17].

Процеси використання природно-ресурсного потенціалу держави, освоєння території пов'язані з соціокультурною і психологічною адаптацією людини до місця проживання, в процесі якої формуються певні моделі людської діяльності, що знижують ступінь психологічної дисгармонії між особистістю і світом , пристосовують його до потреб та можливостей суспільства. Кожна культура формує свій особливо "адаптований", комфортний образ реальності, який вибудовується на основі ментальності спільноти, її культурних особливостей, архетипів, стереотипів, які містяться у свідомості її членів. Саме цей аспект відображає взаємовплив первинних і вторинних чинників. Суспільства сприймають світ крізь призму сформованих етнічною культурою уявлень про спосіб буття і характер діяльності людини у світі, що називають етнічними константами. Вони мають відносну статичність та є інструментами раціоналізації світу, його пізнання, формують уявлення про світ і людину в цьому світі, є інструментами побудови сприятливих умов діяльності людини. Одночасно вони виступають чинниками, що створюють образи реальності на основі психологічних конструктів, які містяться у «родовому досвіді поколінь», та зумовлюють фокус сприйняття цих образів. На їхній основі особа (чи суспільство) здатні визначати себе як субєкта дії, будувати діяльнісний аспект буття, формувати співбуття з оточенням, окреслювати своє місце в суспільстві чи в державі та світовій спільноті загалом. В об'єктивному світі реалізацією принципів співбуття у межах певної території (держави) виступає поведінка людей, особливості якої визначаються масовими стереотипами свідомості, звичаєвими типами поведінки, політичними та правовими нормами, релігійними й етичними доктринами, які в сукупності називаються культурою. Одним з елементів культури є ментальність, як вторинний субєктивний чинник, що впливає на формування образу держави. Вона створює специфічну політичну та психологічну єдність суспільства (народу) у межах певної території (держави) та інтегрує елементи образу держави. Як субєктивний (відносно стійкий) чинник формування образу ментальність є майже незмінною, проте під впливом інших культур, нівелювання національних цінностей (у процесі поширення масової глобалізованої культури) відбувається розмивання базових ментальних ознак та нашарування інших (чужих) ментальних кодів, що призводить до її трансформації та поступової зміни [16].

На сучасному етапі держави активно використовують інструментальні чинники формування міжнародного образу держави - політичні технології, невідємними елементами яких є маркетинг, іміджелогія та PR. Вони дають змогу свідомо трансформувати та конструювати образ держави в заданому напрямі. Вони можуть формувати привабливі іміджі держави у певних сферах діяльності (наприклад, туризм, освіта) і сприяти трансформації міжнародного образу держави загалом. Проте технології можуть бути лише одним із засобів трансформації, корекції, "облагороджування" образу, що реально існує та сформований історично, обєктивно дією багатьох чинників.

Хоча сучасні комунікативні технології і дають значні можливості для конструювання та тиражування образів, сформувати образ держави й суспільства без звязку з його сталими ідентифікаційними елементами та співвіднесеністю з реальною діяльністю практично неможливо [1; 92].


1.3 Обґрунтування критеріїв для повноцінної туристично-країнознавчої характеристики країни


План країнознавчої туристичної характеристики. За Любіцевою:

·Загальні відомості (місце знаходження країни, особливості кордонів, кількісні параметри)

·Загальні умови розвитку туризму (економічна, політична, соціальна інфраструктури)

·Природа краю та її вплив на туризм

·Вплив на туризм історії заселення території та культури

·Місце країни в світовому туристичному процесі

·Внутрішньодержавні центри туристичної спеціалізації

·Проблеми розвитку країни в туризмі

Було обрано саме цей план через його логічну послідовність. На мою думку саме за таким планом найкраще та найлегше характеризувати країну.

Перше це загальні відомості, це є логічним початком, тобто елементарне ознайомлення з країною, її місцезнаходження, населення і тд.

Далі загальні умови розвиту туризму. Насамперед щоб здійснити подорож в ту чи іншу країну потрібно знати на якому рівні розвиток туризму, щоб не виникло непотрібних непорозумінь.

Наступним етапом є природа краю та її вплив на туризм. Це є також дуже важливим фактором саме через те, що лише ознайомившись з природними умовами та різноманітними рослинами можна здійснити подорож у ту чи іншу країну підготувавшись.

Після, йде місце країни в світовому туристичному процесі. Це є також важливим аспектом, адже потрібно знати яку роль відіграє країна у світовому туризмі, щоб обєктивніше визначити чи варто подорожувати у цю країну.

Далі внутрішньодержавні центри туристичної спеціалізації. Перш за все потрібно ознайомитись з найвідомішими та найбільшими туристичними центрами , щоб знати заздалегідь де краще зупинитись та як спланувати поїздку.

Наступним чинником є проблеми розвитку країни в туризмі. Це немаловажний аспект, адже потрібно знати які недоліки туристичної сфери зосередженні в цій країні [4; 16].


.4 Методи, що мають значення для туристично-країнознавчої оцінки країни


Слово "метод" у перекладі грецькою мовою означає "шлях до чогось". У загальному розумінні - це спосіб досягнення мети: прийом або спосіб дії. Для нас метод - це спосіб вивчення предмета науки. Більшість географів таким специфічним

В даній курсовій роботі було використано такі методи туристично-країнознавчої оцінки країни :

1.Метод порівняння - це метод, який допомагає визначити спільні та відмінні риси країни.

2.Статистичний метод - це оцінка, обробка статистичної інформації повязаної з країною.

3.Хорологічний метод - це метод просторової оцінки країни, регіону, міста з метою її тур. аналізу, має дуже велике значення в аналізі території будь якої країни.

4.Літературний метод - Цим методом користується кожен дослідник, оскільки зобов'язаний детально вивчити літературу з даної теми, використати досвід інших дослідників і, не повторюючи їх, зробити свій внесок у дослідження проблеми.

5.Інтерактивний метод - Інтернет інформацію та теле радіо навчання та пізнавальних програм [9; 69].

Найбільш використовуваними методами у курсовій роботі були: хорологічний та інтерактивний методи.

За допомогою цих методів я зміг дослідити Саудівську Аравію обєктивно. Також ці методи допомогли вірно систематизувати зібраний матеріал.

За допомогою хорологічного та інтерактивного методів було зібрано найбільше інформації.


Розділ 2. Туристично-країнознавча характеристика саудівської аравії


2.1 Обґрунтування вибору обєкту дослідження


Даним обєктом дослідження виступає Саудівська Аравія. Ця країна є надзвичайно цікавою через свою незвичайну природу, тобто в плані того що ще зовсім недавно ця країна була чи не однією з найбідніших країн світу, але з виявленням неймовірних запасів нафти ця країна стала однією із найрозвинутіших. Також я вибрав Саудівську Аравію через її незвичайну релігію, точніше релігійні особливості, які є досить незвичними у XXІ столітті. Адже навіть сусід Саудівської Аравії ОАЕ мякше ставляться дотримання релігійних правил, і саме тому С.А. є особливо цікавою.

А також через її туристичний потенціал та сучасну розвиненість. Лише 40 років назад на місці мегаполісів нічого не було а зараз усі новаційні новинки в архітектурному та інших планах вже є у цій країні, і це є дуже привабливим для туристів [2; 54].

Королівство Саудівська Аравія (араб. Аль-Мамляка аль-Арабія ас-Саудія, англ. Saudi Arabia), країна на Аравійському півострові, що простягнулося від Червоного моря до Перської затоки, межує на півночі з Йорданією, Іраком і Кувейтом, на сході з Катаром і Об'єднаними Арабськими Еміратами, південному-сході з Оманом, на півдні з Єменом; на заході омивається Червоним морем.

Площа 220518 кв. км;

Столиця Ер - Ріяд;

Рельєф: пустеля, що спускається до Перської затоки з висоти 2750 м на заході, пустеля Нафул на півночі і Руб-ель-Халі на півдні;

Глава держави й уряду король Абдалла ібн Абдель Азіз аль-Сауд;

Політична система: абсолютна монархія;

Експорт: нафта, продукти нафтопереробки;

Населення: 16,758 млн. осіб (1990) 24,293 млн. осіб (2003). (16% кочівники);

Офіц. мова: арабська;

Грошова одиниця - саудівський ріал.

Член ОПЕК (1960), ОАПЕК (1968), Ліги араб. держав (ЛАД) і Ради співпраці країн Персидської затоки з 1976. [3; 85]


2.2 Характеристика економічних, соціальних та політичних умов, що мають значення для організації туристичної сфери


Саудівська Аравія - одна з найбільших нафтодобувних країн світу. Уряд заохочує розвиток приватного сектора і змішаних компаній з участю інозем. капіталу. Основні галузі промисловості: нафтова і нафтопереробна, цементна, конструкційних м-лів. Нафт. пром-сть забезпечує понад 80% надходжень в держ. бюджет і понад 95% вартості експорту. Транспорт: залізничний, автомобільний, трубопровідний, морський. У 1997р. протяжність шосейних доріг становила 43 200 км, а місцевих - 96 000 км. У 1986р. було завершене будівництво 24 км шосе, прокладеного по греблі, що з'єднала Саудівську Аравію і Бахрейн. Гол. морські порти: Джідда, Даммам, Ель-Джубайль, Янбу і Король-Фахд. У середині 1990-х років в країні діяли три міжнародних і 22 регіональних та місцевих аеропорти. Мережі комунікацій в Саудівській Аравії вважаються найбільш передовими у всьому регіоні.

За даними: ВВП - $135 млрд. Темп зростання ВВП - 2,3%. ВВП на душу населення - $6516. Прямі закордонні інвестиції - $4,8 млрд. Імпорт (промислове обладнання, транспортні засоби, озброєння, продовольство, будівельні матеріали, наукове обладнання, продукція хімічної промисловості, тканини і одяг) - $46,7 млрд. (г.ч. США - 21,0%; Великобританія - 8,5%; Японія - 8,5%; Німеччина - 6,3%; Франція - 5,2%). Експорт (г.ч. нафта) - $ 46,3 млрд. (г.ч. Японія - 17,0%; США - 14,8%; Південна Корея - 11,0%; Сінгапур - 8,0%; Індія - 3,8%) [11; 300].

Основу економіки Саудівської Аравії складає вільне приватне підприємництво. У 1992р. її валовий внутрішній продукт (ВВП) був еквівалентний 112,98 млрд. дол., або 6042 дол. на душу населення. У 1997р. ВВП становив 146,25 млрд. дол., або 7792 дол. на душу населення. Частка галузей економіки, не пов'язаних із видобутком і переробкою нафти, у ВВП збільшилася з 46% в 1970р. до 67% у 1992р. (у 1996р. вона скоротилася до 65%). На початку ХХ ст., до того, як були відкриті і почали розроблятися родовища нафти, Саудівська Аравія була однією з найбільш бідних і найменш розвинених країн світу. Основу економіки складали кочове скотарство, в меншій мірі прибережне рибальство і слабо розвинене землеробство в оазисах.

Початок видобутку нафти повністю змінив економіку країни і забезпечив її швидке зростання. Поштовхом для швидкого розвитку країни послужило створення мережі доріг, портів і комунікацій, а також демографічні зміни, зумовлені розвитком медичного обслуговування і освіти.

У 1976р. була створена урядова Корпорація важкої промисловості Саудівської Аравії (САБІК) - холдингова компанія з початковим капіталом 2,66 млрд. дол. До 1994р. САБІК належало 15 великих підприємств в Джубайлі, Янбу і Джідді, які виробляли хімікати, пластмаси, промисловий газ, сталь і інші метали. У Саудівській Аравії добре розвинені харчова і скляна галузі промисловості, ремісниче виробництво і промисловість будівельних матеріалів, зокрема цементна. У 1996р. обсяг промислового виробництва склав бл. 55% ВВП.

Частка сільського господарства у валовому внутрішньому продукті країни зросла з 1,3% в 1970 до більше за 6,4% в 1993. За цей період виробництво основних продуктів споживання збільшилося з 1,79 млн. т до 7 млн. т. Саудівська Аравія повністю позбавлена постійних водотоків. Землі, придатні для обробки, займають менше 2% її території. Але сільське господарство Саудівської Аравії, що використовує сучасні технології і техніку, являє собою галузь, що динамічно розвивається. Площа оброблених земель зросла з 161,8 тис. га в 1976р. до 3 млн. га в 1993р., і Саудівська Аравія перетворилася з країни, що імпортувала велику частину продовольства, в експортера харчових продуктів. У 1992р. продукція сільського господарства склала в грошовому вираженні 5,06 млрд. дол., при цьому експорт пшениці, фініків, молочних продуктів, яєць, риби, птиці, овочів і квітів приніс прибуток в 533 млн. дол. Частка сільськогосподарського сектора в ВВП з 1985р. по 1995р. збільшувалася по 6,0% на рік. У країні вирощуються також ячмінь, кукурудза, просо, кава, люцерна і рис. Важливою галуззю є тваринництво, представлене розведенням верблюдів, овець, кіз, ослів і коней.

Саудівська Аравія є найбільшим в світі виробником опрісненої води. У середині 1990-х років 33 опріснювальних заводи країни щодня опрісняли 2,2 млрд. л морської води, задовольняючи таким чином на 70% потреби населення в питній воді.

Виробництво електроенергії в Саудівській Аравії у 1992р. становило 17049 мВт. Електрифіковані бл. 6000 міст і сільських населених пунктів по всій території країни. У 1998 виробництво електроенергії збільшилося до 19 753 мВт, при цьому протягом наступних двох десятиріч очікується щорічний приріст потреб в електроенергії на 4,5%. Для їх задоволення планують збільшити виробництво електроенергії до приблизно 59 000 мВт [3; 12].

На території Саудівської Аравії відкриті і розвідані родов. нафти і природного горючого газу, руд заліза, золота, міді, цинку, срібла, свинцю, піриту, фосфоритів, магнезиту, мармуру, солі, вапняків і ін.

Вуглеводні. Осн. багатство країни - нафта і газ. За запасами нафти країна займає 1-е місце в світі (2003р.). Майже вся тер. С.А. входить до Персидської затоки нафтогазоносного басейну і лише вузька смуга узбережжя Червоного м. з прилеглим шельфом - до Червоного моря нафтогазоносного басейну, в якому відкрите одне газоконденсатне родов. Баркан (початкові пром. запаси бл. 68 млн. т), де продуктивні пісковики світи бед (міоцен) на глиб. 1,9-2 км. У нафтогазоносному бас. Персидської зат. в кінці ХХ ст. відкрито бл. 60 нафтових і газонафтових родов., 3 газових і газоконденсатних родов., в т.ч. найбільше в світі родов. Гавар (початкові пром. запаси 10136 млн. т) і 10 родов. з поч. пром. запасами нафти понад 300 млн т. Родов. структурного типу, багато пластові, приурочені переважно до великих антикліналей. Осн. нафтоносна товща - відклади верх. юри світи араб потужністю бл. 120 м, в якій виділяють 4 продуктивних горизонти високопористих калькаренітових вапняків, розділених прошарками ангідритів. Найбільш продуктивний ниж. горизонт.

У 2003 р. Саудівська Аравія із запасами газу 5.78 трлн. куб. м займає 5-е місце в світі. Понад 60% запасів приурочено до нафтогазових родовищ. Третя частина його доведених запасів припадає на попутний газ родовища Гавар. Газ залягає на глибині декількох сотень метрів [13; 454].

За оцінками British Petroleum станом на 2003 Саудівська Аравія володіє найбільшими в світі підтвердженими запасами нафти - 262 млрд. бар., частка в світі - 25%, за рівнем споживання майбутній продуктивний період - 86 років. Запаси газу (трлн. куб. м), частка в світі і роки видобутку, що залишилися у С. Аравії 6 (4%), понад 100 років

Золото. В країні виявлені родов. руд золота різних генетичних типів. Бл. 60% золота пов'язано з телуридами, 40% - самородне. Відомо бл. 20 родов. руд міді і цинку. Запаси більшості родов. не перевищують 100 тис. т по сумі металів.

Поліметалічні та рідкіснометалічні руди. Саудівській Аравії належить частина унікального сульфідного мідно-цинкового родов. Атлантіс-11 у западині осьового рифтового грабена Червоного м. Запаси срібних руд невеликі і пов'язані з комплексними рудами мідних, мідно-цинкових і мідно-поліметалічних родовищ. Перспективний для пошуків срібних і поліметалічних руд район Ед-Давазімі пл. 1000 км2. На сході Нубійсько-Аравійського щита і в районі Ель-Ваджх відомі рудопрояви оловяно-вольфрамових руд жильного і ґрейзенового типу, низькосортні поклади рідкісних і рідкісноземельних елементів з підвищеним вмістом урану і торію. Прогнозні ресурси найбільшого з них - Ель-Грайят оцінюються в 440 млн. т руди [7; 62].

Нерудна індустріальна сировина представлена в Саудівській Аравій великими запасами гіпсу і меншими магнезиту. Пласти дуже чистих високосортних гіпсів залягають в евапоритах міоцену потужністю дек. сотень м (вздовж побережжя Червоного м.) і у відкладах пермі (побережжя Персидського зат.). Найбільші родов.: Ель-Кібріт, Макна, Джізан, Ель-Карім (запаси 3 млн. т). У центр. частині країни в межах Нубійсько-Аравійського щита виявлено два родов. високосортного магнезиту - Джебель-Рухам і Заргат із запасами 1 млн. т руди кожне.

В Саудівській Аравії є великі запаси мармурів і глин. У межах Нубійсько-Аравійського щита виявлені численні великі родов. мармуру: Джебель-Ханука, Джебель-Хавар, Ваді-Тураба, Джебель-Наїм, Джебель-Будайя, Джебель-Хата, Джебель-ет-Тіррад; цегельних глин (родов. Хушейм-Раді) і скляних пісків. Перспективні вияви каолінових глин, азбесту, слюди, стеатиту, тальку, флюориту, кіаніту. Каолінові родовища на початку ХХІ ст. були досліджені в формації Вазіа.

Центральна установа Саудівської Аравії уряд монархії. Основні права, прийнятої в 1992 році заявив, що Саудівська Аравія є монархією правили сини і внуки короля Абд аль-Азіз аль-Сауд, і, що Священний Коран є Конституція країни, яка управляється на основі ісламського права (шаріату).. Є немає політичних партій або національних виборів, проте, в країні пройшли перші муніципальні вибори в 2005 році. Повноваження короля обмежені, тому що він повинен дотримуватися шаріат і інші Саудівська традицій. Він також повинен зберегти консенсус Саудівської королівської родини, релігійних лідерів (улемів), та інших важливих елементів в саудівському суспільстві. У минулому провідних членів королівської сім'ї вибрали царя з-поміж себе з наступним затвердженням улемів. У листопаді 2006 року король Абдалла створена вірність комісії, яка обере майбутнє кронпринців, крок, спрямований на допомогу формалізувати процес відбору.

Королі Саудівської Аравії поступово розробили центрального уряду. З 1953 року, Рада міністрів, які призначаються і відповідальність перед царем, давав консультації по розробці загальної політики і спрямована діяльність зростаючої бюрократії. Ця рада складається з прем'єр-міністра, першого і другого віце-прем'єрів, 20 міністрів, двох державних міністрів, а також невеликого числа радників і керівників великих автономних організацій.

Законодавство постановою Ради Міністрів і Рада Шури, ратифікована королівським указом, і повинні бути сумісні з шаріатом. Правосуддя здійснюється відповідно до шаріату системою релігійних судів. Закон 2007 року створено новий Верховний суд з проханням замінити Вищу судову раду (ДАК) в якості вищої інстанції суду Саудівської Аравії. Той же закон переклади повноваження, що Міністерство юстиції раніше здійснюватися в ДАК, таких, як право здатність засновувати і скасовувати суди, і ім'я судді апеляційних судів і першої інстанції. Незалежність судової системи знаходиться під захистом закону. Цар має право розглядати апеляції і має право помилування у випадках, коли покарання не висвячений в Корані. Доступ до високопоставлених посадових осіб (як правило, в меджліс, або аудиторія) і право на звернення їх безпосередньо добре сформовані традиції.

Царство розділена на 13 провінцій регулюються князів чи близьких родичів королівської сім'ї [6; 115].

У березні 1992 року король Фахд видав кілька указів викладом основних статутів державних та кодифікації для перших процедур час щодо престолонаслідування. Політична програма реформи Фахда також передбачає створення Національної консультативної ради, з призначених членів, що мають консультативні повноваження для розгляду та винесення рекомендацій з питань, що становлять суспільний інтерес.

У вересні 1993 року, король Фахд випустив додаткові укази реформи, про призначення членів Національної консультативної ради та викладом процедур для операцій нової Ради. Він повідомив, реформи в Раді міністрів, в тому числі термін обмеження на 4 роки і правила, що забороняють конфлікт інтересів за участю міністрів та інших високопоставлених посадових осіб. Членів з 13 провінційних рад та правил рад операційних також було оголошено у вересні 1993 року. У лютому, березні і квітні 2005 року Саудівська Аравія проголосували в перших муніципальних виборів в країні в більш ніж 50 років. Жінки і чоловіки у військових не було дозволено брати участь у голосуванні.

У липні 1997 року, члени Консультативної ради було розширено з 60 до 90 членів, а потім у травні 2001 року від 90 до 120 членів. У 2005 році членський склад був розширений до 150 членів. Членство істотно змінилася під час розкладання рада як багато членів не були призначені знову. Роль Ради поступово розширюється, як він набуває досвід.

У листопаді 2006 року король Абдалла оголосив про створення комісії, яка вірності, в майбутньому, буде вибрати спадкових принців у випадку смерті або недієздатності князь король або корону. У грудні 2007 року королівським указом імені початкових членів комісії, всі з яких є сини, онуки або правнуки, що представляють кожну гілка нащадків Королівств засновника, короля Абдель Азіза.. Тільки прямій чоловічій лінії Абдул Азіз, мають право стати наслідного принца або короля [5; 220].

Тобто з цього усього можна зробити висновок, що рівень економіки у Саудівській Аравії є досить великим, так само добуток різних реcурсів із корисних копален та рівень ВВП на особу.


2.3 Характерні риси природи країни


Клімат.

На півночі - субтропічний, на півдні - тропічний, різко континентальний, сухий. Літо дуже спекотне, зима тепла. Середня температура липня в Ер-Ріяді коливається від 26° С до 42° С, у січні - від 8° С до 21° С, абсолютний максимум 48° С, на півдні країни до 54° С. У горах взимку іноді спостерігаються мінусові температури і сніг. Середньорічна норма опадів близько 70-100 мм (у центральних районах максимум навесні, на півночі - взимку, на півдні - влітку); в горах до 400 мм на рік. У пустелі Руб-ель-Халі і деяких інших районах бувають роки, коли дощі не випадають зовсім. Для пустель характерні сезонні вітри. Спекотні і сухі південні вітри самум і хамсін навесні і на початку літа часто приносять піщані бурі, зимовий північний вітер шемаль - похолодання.

Водні ресурси.

Майже вся Саудівська Аравія не має постійних річок або водних джерел, тимчасові потоки утворюються лише після інтенсивних дощів. Особливо рясні вони на сході, в Ель-Хасі, де багато джерел, які зрошують оазиси. Грунтові води часто знаходяться близько до поверхні і під руслами ваді. Проблема водопостачання здійснюється за допомогою розвитку підприємств з опріснення морської води, створення глибоких колодязів та артезіанських свердловин.

Грунти.

Переважають примітивні пустельні грунти; на півночі країни розвинені субтропічні сіроземи, в низовинних східних районах Ель-Хаси - солончаки і лугово-солончакові грунти. Хоча уряд здійснює програму озеленення, ліси і лісиста місцевість займають менш як 1% площі країни. Орні землі (2%) в основному знаходяться в родючих оазисах на північ від Руб-ель-Халі. Значну територію (56%) займають землі, придатні для пасовищного тваринництва (на 1993р.) [17].

Рослинний світ.

Рослинність переважно пустельна і напівпустельна. На пісках місцями ростуть білий саксаул, верблюжа колючка, на хамадах - лишайники, на лавових полях - полин, астрагал, по руслах ваді - поодинокі тополі, акації, а в більш засолених місцях - тамариск; по узбережжях і солончаках - галофітні чагарники. Значна частина піщаних і кам'янистих пустель майже повністю позбавлені рослинного покриву. Навесні та у вологі роки в складі рослинності посилюється роль ефемерів. У горах Асіра - ділянки саван, де ростуть акації, дикі маслини, мигдаль. В оазисах - гаї фінікових пальм, цитрусових, бананів, зернові і городні культури.

Тваринний світ.

Доволі різноманітний: антилопа, газель, даман, вовк, шакал, гієна, лисиця-фенек, каракал, дикий осел, онагр, заєць. Багато гризунів (піщанки, ховрахи, тушканчики та ін.) і плазунів (змії, ящірки, черепахи). Серед птахів - орли, шуліки, грифи, соколи-сапсани, дрохви, жайворонки, рябки, перепели, голуби. Берегові низовини є осередком розмноження сарани. У Червоному морі і Перській затоці більш як 2000 видів коралів (особливо ціниться чорний корал). Близько 3% площі країни займають 10 територій, що охороняються. У середині 1980-х уряд організував Національний парк Асір, де збереглися такі види диких тварин, як орікс (сарнобик) і нубійський гірський козел, що майже зникли [16].


2.4 Памятки природи, історії та культури як туристичні обєкти


Основними туристичними обєктами країни є:

Мекка - священнее місто всіх мусульман, повна назва Аль-Мекка Аль-Мукаррама, що означає «Блискуча Мекка».

Знаходиться Мекка в західній частині королівства Саудівської Аравії, в історичній області Хіджаз, на відстані близько 75 км від узбережжя Червоного моря. Мекка знаходиться на висоті 300 м у долині, оточеної невисокими горами.

Відома Мекка з IV століття нашої ери. З давніх пір святилище Кааба, що знаходиться в Мецці, було місцем поклоніння послідовників багатьох язичницьких культів [12; 35].

У Мецці близько 570 року народився засновник ісламу пророк Мухаммад (Мухамед). Тут приблизно в 610 році він почав проповідувати свої ідеї, на основі яких і виникла нова релігія - іслам. У 624 році, перебуваючи у вигнанні в Медині, пророк Мухаммад ввів правило, відповідно до якого його послідовники, за якими закріпилася назва «мусульмани», повинні під час молитви звертатися в бік Мекки. (До цього протягом декількох років мусульмани при молитві зверталися в бік Єрусалима.) В 630 році, коли Мухаммад після вигнання повернувся до Мекки, він очистив Каабу від язичницьких ідолів (а за переказами, таких ідолів було 340) і проголосив її головною святинею мусульман . З тих пір Мекка є духовним центром ісламу, священним містом для всіх мусульман. «Мати міст» - так називається Мекка в Корані (сура 6, айят 92), і кожен, що потрапляє в Мекку, вимовляє ритуальну молитву, починається словами «Лабайк-аллахума лабайка», що означає «я тут, Господи, я тут".

Пройшли століття. Сьогодні Мекка - це сучасне місто з населенням більше 1 мільйона чоловік. Однак і сьогодні так само, як і багато років тому, все життя Мекки пов'язана з мусульманськими святинями - Краба і побудованої навколо неї мечеттю Харам. Священна мечеть Харам (аль-Масеж аль-Харам, що арабською і означає «Священна мечеть»), знаходиться в самому центрі Мекки. Мечеть Харам ще іноді називають Забороненої мечеттю, тому що вхід туди «невірним», тобто немусульман, було заборонено ще пророком Мухаммедом. По Корану, «не годиться многобожникам оживляти мечеті Аллаха» (Коран, сура 9, айят 17. Мекка досі закрита для немусульман [11; 55].

Мечеть Аль-Харам - головний священний храм мусульман <#"justify">Висновоки


Сьогодні туризм визначають як "феномен ХХІ ст.", що став невід'ємною складовою життя більшості людей світу і одним з провідних напрямів соціально-економічної діяльності. Про глобальність туризму та пріоритетність у світовій економіці свідчать як динаміка світових туристичних потоків (4-5% зростання на рік) протягом останніх років, так і доходи від туризму, що складають 6,5% світового експорту і 18% міжнародної торгівлі послугами.

Необхідність вивчення дисципліни «Туристське країнознавство» зумовлена головним чином зростаючою роллю туризму в соціально-економічному житті суспільства та стрімкою диференціацією туристських потоків як в Україні, так і в цілому світі. Так, якщо сьогодні близько 80% туристів світу припадає на Європу і країни Америки, то вже до 2020 року країни Східної Азії і Тихоокеанського регіону стануть, за прогнозами Всесвітньої туристської організації, другим за популярністю напрямком туристських подорожей після Європи. З огляду на вищесказане можна стверджувати, що роль країнознавчих дисциплін в туристській освіті буде набувати дедалі більшого значення.

Територія держави складає необхідну й у більшості випадків достатню матеріальну операційну базу для самого її виникнення, існування та розвитку

Саудівська Аравія є однією з найбільш розвинених країн Близького Сходу. Основу її ВВП складає експорт енергоносіїв. За рахунок прибутків від експорту нафти ведеться розвиток багатьох інших галузей промисловості. Почався розвиток туристичного бізнесу.

Саудівська Аравія підвищує членство в СОТ до 149

Саудівська Аравія 11 грудня 2005 року стала 149-й членом СОТ. Це 13-й найбільший товар у світі з експорту і 23-м найбільшим імпортером.

У культурному плані вже можна побачити тенденції лібералізації поглядів. Але досить жорстокий контроль за засобами масової інформації.

Проведене дослідження дозволяє зробити висновки, що Саудівська Аравія має величезний туристичний потенціал. Цьому сприяє і його економіка, і забезпечення туристичними ресурсами, в тому числі унікальними. Владі потрібно просто не зупиняти розвиток і паралельно розвивати інші галузі економіки.

Влада країни обрала правильний шлях розвитку Саудівської Аравії.

Перший розділ курсової роботи присвячений дослідженню країнознавства як науки, де розглянуто основні підходи та методи оцінки туристично-країнознавчої характеристики.

Другий розділ - вивчення основних факторів, що впливають на розвиток туризму в країні: економіки, соціальної та політичної ситуації, ознайомлення з туристичними памятками країни.

Третій розділ - характеристика туристичного обєкту, в даному випадку дайвінг на коралових рифах. Його позиційна характеристика та перспективи і проблеми розвитку туризму на прикладі даного туристичного обєкту.


Список використаних джерел


1. Айвазова С.Г. Саудовская Аравия: за и против.- М.: Наука, 1990. - 521 с.

2. Арсеньев Э.А. Саудовская Аравия в истории. - М.: Политиздат, 1994. - 463 с.

3. Васильев А.М. История Саудовской Аравии (1745-1982). - М., 1982.

4. Євдокименко В.І. Регіональна політика розвитку туризму. - Чернівці: Прут, 1996. - 288 с.

. Квартальнов В.А. Туризм. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 320 с.

6. Пресняков В.Ю. Арабские страны: Саудовская Аравия. - М.: Международные отношения, 1990. - 528 с.

7. Саудовская Аравия: Справочник. - М.: Политика, 1980. - 263 с.

8. Страны мира. Саудоская Аравия: экономика, мир, люди. - М.: Мысль, 2000. - 529 с.

. Хома Н.М. Історія держави та права зарубіжних країн. Начальний посібник для студентів вищих закладів освіти - К.: «Каравела», Львів: «Новий світ - 2000», «Магнолія плюс», 2003. - 480с.

. Зінько Соломія Ю. Іслам у сучасній світовій політиці. - Львів, Простір-М, 2005. - 275с.

11. Юрківський В.М. Країни світу. - К.: Либідь, 2001. -366 с.

12. Юрківський В.М. Країни світу: довідник. - К.: Либідь, 1999.

. Макарчук В.С. Історія держави і права зарубіжних країн - Київ: Атіка, 2004. - 616с.

. Черній А.М. Релігієзнавство. - К., Академвидав, 2003. - 352с.

. http://geografica.net.ua

. www.world-tourism.org


Теги: Туристично-країнознавча характеристика Саудівської Аравії  Курсовая работа (теория)  Туризм
Просмотров: 16035
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Туристично-країнознавча характеристика Саудівської Аравії
Назад