Механізми управління руховими діями у стрільбі з лука


Тема

Механізми управління руховими діями у стрільбі з лука


Умовні скорочення


РН - рухова навичка.

ФС - функціональна система.

ЧСС - частота серцевих скорочень.

ЕМГ - електроміограма.

ЕКГ - електрокардіограма.

ШПЗІ - швидкість переробки зорової інформації.

ВЧ - відчуття часу.

ЛПРР - латентні періоди рухових реакцій.

МС - мязова сила.

МЧ - мязова чутливість.


ВСТУП


Для того, щоб здійснювати управління системою підготовки стрільця з лука, тобто грамотно його тренувати, потрібно знати стан вхідних параметрів організму спортсмена, його мязів, нервової системи, психологічний стан; знати як переносить спортсмен навантаження; звичайно, знати тренувальні параметри навантажень; бачити, що відбувається під впливом навантажень різного обсягу та інтенсивності в мязах, нервовій системі. Однак, все інтенсивніше ведуться дослідження, де вирішуються основні фізіологічні питання, які актуальні в інших видах спорту та допомагають ефективному досягненню високих результатів.

У літературі вивчені фізіологічні зміни в різних системах організму при високорезультативному пострілі (влучення у десятку) і при більш низькому результаті; ознаки прихованого, неприхованого та граничного втоплення при тренувальних і змагальних навантаженнях різного обєму; ознаки впрацьовування, ознаки ефективності тренувального процесу за даними систем організму; ознаки спортивної форми, початкові симптоми зруйнування тренованості лучника, відновлювальні процеси і методи їх регуляції та багато іншого [1,2,3,5,10,11,12,13].

Актуальність. Необхідність комплексних досліджень фізіологічних механізмів рухової навички у стрільців з лука диктується складною системою фізіологічних факторів, які обумовлюють техніку пострілу. Підвищення спортивного результату неможливе без фізіологічного контролю за основними ланками системи рухової навички. У звязку з цим, дослідження фізіологічних механізмів спортивної техніки є важливим шляхом для її вдосконалення з метою підвищити спортивний результат. Але велика кількість літератури не узагальнена, не зроблено практично важливі висновки.

Мета роботи полягає в систематизації та розробці цілісної моделі медико - біологічного забезпечення тренувального процесу лучників високої кваліфікації.

Новизна роботи полягає у:

  • розробці цілісної системи медико - біологічного забезпечення лучників;
  • визначенні структури факторів медико - біологічного забезпечення тренувальної та змагальної діяльності лучників;
  • визначенні специфіки відновлення лучників.
  • Практичне значення роботи полягає в тому, що використання отриманих даних дозволить підвищити працездатність лучників, що призведе до вдосконалення та стабілізації спортивної майстерності та підвищення спортивної результативності.
  • РОЗДІЛ 1. Механізми управління руховими діями під час виконання пострілу з лука АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
  • 1.1 Структурні функціональні елементи виконання змагальної вправи лучників
  • В процесі навчання спортивному цілеспрямованому руховому акту в спортсмена формується нова навичка складний ланцюг рухів, який закінчується конкретним результатом. Для лучника - це постріл з лука.
  • Вчення про фізіологічні механізми рухової навички (РН) створено працею видатного вченого - засновника фізіології спорту Олексія Миколаєвича Крестовникова, учня та послідовника Івана Петровича Павлова. У працях його учнів та послідовників Н.В. Зімкіна, Є.Б. Сологуба, В.С. Фарфеля та багатьох інших вчених показані основні закономірності його розвитку та руйнування.
  • Уява про рухову навичку стрільця з лука зроблена нами на основі багаторічних досліджень, проведених Н.А. Калініченко, Г.Б. Сафроновою, В.П. Горобцьом, А.Я. Степиною, Б.А.Виноградським [2,3,4,5,6,10,11,12,13, 14,16,17,18,19] та ін.
  • Руховою навичкою (РН) називають утворені в процесі навчання та закріплені до автоматизму на рефлекторній основі складні та прості рухи побутового, виробничого та спортивного характеру. У стрільбі з лука рухова навичка вміщує пять основних фаз:
  • 1 - підготовчі рухи;
  • 2 - розтягування лука;
  • 3 - обробка пострілу;
  • 4 - випуск;
  • 5 - завершальні рухи.
  • Ми не будемо викладати механізми формування РН пострілу з лука тому, що це питання ще недостатньо вивчене, а покажемо нервові механізми реалізації основних фаз у високотренованого лучника, який має автоматизовану РН.
  • У лучника в процесі навчання формується система звязків між нервовою системою, мязами, зором, диханням та деякими іншими відділами організму. Кінцевим результатом взаємодії цих відділів є постріл з лука.
  • У процесі життєдіяльності організму постійно утворюються тимчасові обєднання деяких функцій органів для виконання конкретної діяльності: їжі, праці, бігу та ін. Тимчасове обєднання різних функцій організму для досягнення конкретного результату називається функціональною системою (ФС) (П.К. Анохін, [1]).
  • Як бачимо, постріл з лука є руховою навичкою і взаємодія різних органів у різні фази рухової навички, яка обєднується поняттям постріл з лука, може бути розглянута з позицій теорії П.К. Анохіна про функціональну систему.
  • У функціональній системі (рис.1) розрізняють центральну, регулюючу частину, де проходить аналіз інформації, формується план, програма майбутньої дії (1): шляхи якими здійснюються регулюючі та пускові впливи до мязів (2); обєкт чи обєкти регуляції - моторні мязи, судини, серце (3); рецептори, які сприймають параметри дії обєкту регуляції (4); шляхи якими сигнали про характер дії (зворотні звязки) поступають в центральну частину (5). У центральній частині П.К. Анохін запропонував існування особливого функціонального відділу, який проводить співставлення інформації, яка поступає про характер руху з програмою, планом руху. Цей відділ він назвав акцептор дії(6) - який сприймає дію. Його особливість полягає в тому, що при незбіжності сигналів про фактично зроблену дію з її програмою, планом, виникають сигнали про неузгодження, згідно з якими в рух вносяться поправки, корекції [13].
  • Як бачимо, функціональна система діє за відкритим циклом регуляції, підтримує потрібну діяльність і вносить корекції під час руху з тією швидкістю (чи частотою), з якою проходить простий руховий рефлекс. Слід зазначити, що ці цикли регуляції є на всіх рівнях нервової системи: спинний мозок, підкорка, мозочок, але в цілісному руховому акті вони коряться найвищому відділу - корі мозку.
  • Що тоді служить початком активності, діяльності функціональної системи ? Очевидячки будь - яка дія починається після збору потрібної інформації, її усвідомлення, постановки завдання та прийняття рішення.
  • П.К. Анохін назвав цей етап у роботі мозку аферентний синтез - порівняння усієї необхідної інформації, що поступає в ЦНС. Це в першу чергу зовнішня, обстановочна інформація про умови, в яких буде проходити рух: по-перше, інформація про стан своїх виконавчих систем, на які будуть скеровані регулюючі впливи; по-друге, залучаються механізми памяті, з яких беруться основні елементи майбутньої задачі; по-третє, психологічні механізми мотивацій про необхідність даної дії. Результатом є складний психофізіологічний акт - прийняття рішення про дію, яка є початком сигналу - пускової імпульсації до мязів про початок руху.
  • Будь-яка рухова навичка здійснюється після аферентного синтезу. Якщо синтез не достатній, то рух може бути якісно незадовільним, не відповідати основній цілі.
  • Ця загальна схема функціональної системи порівняна з основними процесами, які проходять в час рухової навички - пострілу з лука.
  • Поняття центральна регулююча система обєднує велику кількість відділів нервової системи, які мають складні функції, що регулюють різні сторони рухової діяльності. Найбільш загальне уявлення про роботу основних регулюючих блоків мозку будуть виглядати як схеми рівнів регуляції та сприйняття рухової активності.[16,19]
  • 1 блок. Найвищим програмуючим відділом, в якому формується загальний план рухової навички, є передній відділ кори головного мозку, передня центральна звивина попереду роландової борозни - рухова моторна зона, в якій розміщуються в послідовності пірамідні нейрони, що повязані з регуляцією мязів голови, шиї, рук, тулуба та ніг.
  • В задній центральній, чутливій звивені розташовуються зони чутливості шкіри, мязів. Ці зони повязані між собою і частково перекриваються, що сприяє аналізу сенсорної інформації та її впливам на РН.
  • 2 блок. Передні відділи головного мозку виконують функцію сенсорно-логічного програмуючого блоку та створюють загальну програму руху, поведінки. Конкретні приватні програми реалізуються при участі впливів моторної рухової зони до нижніх відділів мозку (екстрапірамідна система, середній, довгастий та спинний мозок), а потім нервовими стовбурами до мязів.
  • 3 блок. Мозочок виконує дуже важливу функцію вищого диригента у складному оркестрі мязів, що працюють. Не все ще вивчено в його роботі, але він контролює і координує розмірність рухів поставленого завдання, послідовність скорочень різних мязових груп при складних рухах, мязовий тонус та багато іншого, при чому автоматично, без участі свідомості, волі.
  • 4 блок. Спинний мозок являє собою величезне скупчення провідних шляхів, які несуть імпульси вниз до мязів і сигнали про їх стан у підкоркові та коркові відділи мозку. Разом з тим і в спинному мозку є центри простих рухових рефлексів (захисного, на розтягнення).
  • Таким чином, лучник формує ціль і програму руху, приймає рішення його виконувати (робота блоку 1). Сигнали про позу, про співвідношення роботи різних мязів поступають до мязів блоку 2. Блок 3 здійснює і контролює координацію рухів і тонус мязів. Блок 4 в основному передає імпульси, які йдуть вниз до мязів і вверх у ЦНС - від мязів, сприяє підтриманню вертикальної пози.
  • Треба зазначити, що і блок 4 - спинний мозок виконує важливі вродженні рефлекси. Наприклад, рефлекс на розтягнення, що проходить по рефлекторній дузі за 25 - 30мс. А більш складні рефлекси, де необхідно усвідомлення ситуації та прийняття рішення,- за 150 - 200 і навіть 300 - 400мс. Ці цифри відомі з великої кількості літератури, яка вивчає латентні приховані періоди рухових реакцій людини.[15]
  • Отже, рухова навичка у стрільбі з лука є функціональною системою а реалізація пускових та корегуючих впливів, тобто прямих і зворотних звязків, здійснюється через багаторівневу систему регуляції рухів. На кожному рівні є свої кільцеві звязки (пуск, аналіз та корекція), які регулюють різні сторони складного комплексного рухового акту.[13]
  • 1.2 Аналіз рухової навички лучників, як складного комплексного умовно - безумовного рефлексу
  • Однак, процес навчання руховій навичці здійснюється не одразу, хоча всі відділи мозку для його реалізації передіснують. Функціональна система рухової навички формується поступово в процесі навчання, тренування, за механізмами умовних рухових рефлексів.[16]
  • Цей процес формування рухової навички в спорті вивчали А.Н.Крестовніков і Н.В.Зімкін, які встановили три основні стадії її формування:
  • генералізації збудження, коли в рух втягуються непотрібні мязи;
  • концентрації звязків у потрібних мязах у потрібний час;
  • автоматизації - зявлення злитого чіткого виконання нового руху майже без участі вольового контролюючого компоненту.
  • Для створення РН необхідно мовне та зорове підкріплення, велика кількість повторень, старанний сенсорний мязовий та зоровий самоконтроль з періодичним свідомим контролем окремих фаз руху.
  • Якщо накласти на опис нами раніше фізіологічні механізми функціональної системи рухової навички лучника, то можливо тренеру вдасться локалізувати і більш науково обґрунтувати багато спостережень з практики та зрозуміти механізми деяких помилок.
  • Розглянемо питання:
  • механізми аферентного синтезу лучників;
  • корково - підкоркові взаємодії;
  • вихід нервових імпульсів до мязів;
  • функціональний стан обєкту регуляції мязів.
  • 1.3 Аферентний синтез, створення моделі та прийняття рішення до випуску тятиви
  • Аферентний синтез - створення коркової моделі майбутнього пострілу та «прийняття рішення» до дії проходить на основі аналізу трьох груп факторів:
  • інформація від рецепторів мязів, суглобів, звязок про стан кінематичного ланцюга плечовий пояс - лук, пози лучника.
  • інформація від зорового аналізатора про ступінь прицілювання.
  • інформація від шкірного та зорового аналізаторів про метеофактори (напрямок та сила пориву вітру), інформація про проходження часу.

У реалізації першого фактору приймають участь пропріоцептивні сигнали від мязів, сухожилок, звязок та суглобів плечового поясу, спини, рук; зорова інформація про положення суглобів, плечей, передпліч, кистей; додаткова інформація від рецепторів мязів тулуба та ніг про стан коливання центру ваги. Велика частина цієї інформації у висококваліфікованого лучника аналізується на безсвідомому рівні при участі 2 і 3 блоків регуляції,але при необхідності підключається і 1 блок регуляції - свідомий контроль, особливо під час навчання чи тренуванні.

В аналізі другого фактору в загальному має вагу зоровий контроль, який реалізується у вигляді зорово-моторних рухових коректуючих реакцій. Для їх оптимального функціонування повинне бути правильне (не підвищене і не знижене) збудження зорового аналізатора, оптимальна швидкість обробки зорової інформації.[19]

Аналіз третього фактору також здійснюється за участю шкірного та зорового аналізатора.

В реалізації «прийняття рішення» до випуску приймає участь рухова память (закріплений в процесі навчання руховий стереотип); мотив про можливий результат, який впливає на якість стрільби.

У результаті аферентного синтезу цих потоків інформації, які здійснюються на різних рівнях нервової системи, чиниться якісний процес «прийняття рішення» до випуску.

На думку деяких тренерів, випуск здійснюється несвідомо, тятива зривається з пальців, подібно до набрякаючої краплі.[19, 20] Нам здається, що згідно з діалектичним розумінням в умовах обовязкової причинності, детермінування рухових актів, чиниться синтез та «прийняття рішення» на рівні підсвідомого контролю, що не завжди усвідомлюється. Крім того, у звязку з тим, що випуск здійснюється в загальному за рахунок зменшення рівня напруження згиначів пальців, зменшення рівня збудження в центрах згиначів, «прийняття рішення» може не мати характеру посилки імпульсів нервами, а навпаки, може складатись у зниженні їх активності, що також не чітко сприймається свідомістю.[19, 20

У звязку з цим, потреба у детермінації сигналу до випуску часто звязувалася з моментом входу в центр мішені і ставала імперативним, нестриманим сигналом до випуску на рівні нищих відділів ЦНС. Введення клікеру привязало «прийняття рішення» до слухового аналізатора, що зменшило частоту появи самовипуску.

Факторами, які заважають здійсненню аферентного синтезу та «прийняття рішення» є загальне та центрально-нервове втомлення, надмірне збудження ЦНС наявність вогнища застійного збудження в підкірці, наприклад, особистого плану; зовнішнє гальмування факторами та думками, що відволікають, недостатнє відновлення. Стан ЦНС може бути досліджений методом реєстрації електричної активності мозку зі спеціальними тестами у вигляді ідіомоторного відтворення рухової навички, реакції на світло та ін.

Яким чином можна «побачити» ці складні процеси, які природа так старанно сховала від цікавого погляду?

У науці є таке поняття - «чорна скриня». Ми знаємо, що туди кладемо, і знаємо, що виймаємо. А як відбувається перетворення - невідомо. Тільки за результатами можна стверджувати про те, що відбувається там. Мозок людини багато часу вчені уподібнювали «чорній скрині».

Після того, коли стали відомі показники функціонування нервових клітин - встановлено ознаки різних форм діяльності мозку та його стану: збудження та гальмування, втома та відновлення, поступання імпульсів від різних органів до нього [12].

Разом з цим ці складні методики ще недостатньо використовуються у спортивній практиці.


1.4 Психологічні вміння та навички лучників в період підготовки та під час змагань


Психіка спортсмена удосконалюється тільки за умови активної взаємодії з навколишнім світом, у процесі тренувальної і змагальної діяльності. Успіх у спорті значною мірою залежить від індивідуальних психологічних особливостей спортсмена, а конкретні види спорту пред'являють до нього визначені вимоги і разом з тим формують якості особистості, необхідні для успішного здійснення змагальної діяльності.

Велике значення має тренування психологічних умінь і навичок. Багато тренерів намагаються коректувати недостатнє чи погане виконання якого-небудь прийому чи елементу, змушуючи спортсмена приділяти йому більше уваги на тренувальних заняттях. Однак найчастіше причина криється у відсутності не фізичних, а психологічних умінь. Спортсмен з ідеальною технікою може програти змагання через невміння концентруватися на релевантних аспектах чи через невміння розслаблятися, через відсутність мотивації чи недостатності впевненості в собі. Розвитку цих умінь і навичок сприяє тренування психологічних умінь (ТПУ).

Психічні й емоційні компоненти дуже часто перевершують фізичні і технічні аспекти фізичної активності. У будь-якому виді спорту успіх (чи невдача) спортсмена є результатом сполучення фізичних (сила, швидкість, координація) і психічних (концентрація, упевненість) здібностей. На думку більшості тренерів, спорт, щонайменше, на 50 % - психічне явище, а такий як стрільба із луку - на 80-90 %. Проте, спортсмени по 10-20 годин на тиждень займаються різними фізичними вправами, практично не приділяючи ніякої уваги психологічній підготовці.

Психологічна підготовка неможлива без розвитку мислення і самосвідомості спортсменів, а також таких компонентів, як самоаналізу, самоконтролю, самооцінки.

Більшість тренерів і спортсменів не приділяють гідну увагу тренуванню психологічних умінь з багатьох причин. Тренери дуже часто скаржаться на те, що в них бракує часу навіть відпрацювання фізичних умінь і навичок, не говорячи вже про те, щоб займатися ТПУ. Разом з тим спортсмени, потерпівши невдачу в змаганні, пояснюють це так: «Я утратив упевненість», «Я не зумів сконцентруватися» і т.п. після таких слів тренери просто зобов'язані приділити увагу психологічній підготовці, знайти час для відпрацьовування уміння концентруватися. Однак замість цього вони збільшують тривалість занять, на яких спортсмени відпрацьовують фізичні уміння і навички. Тому слід зазначити: якщо вважається, що психологічні уміння і навички відіграють важливу роль, то знайдеться час для їхнього розвитку.

Психологічними уміннями можна опанувати, однак їх варто відпрацьовувати протягом певного періоду часу, а також включати в щоденний режим тренувань спортсмена. Наприклад, можна почати з відпрацьовування умінь концентруватися.

Гринспен і Фелтц (Greenspan, Feltz, 1989) проаналізували результати 23 опублікованих досліджень ефективності різних психологічних втручань (наприклад, ідеомоторні акти, розслаблення, концентрація, регулярна дисенситизація) у різних видах спорту. Вони прийшли до висновку, що психологічні втручання, як правило, сприяють підвищенню рівня змагальної діяльності. Вілі (Vealey, 1994) знайшов, що в 9 з 12 досліджень, що передбачали психологічне втручання, спостерігалося помітне поліпшення спортивних результатів, причому більшість втручань носило когнітивний чи когнитивно-поведінковий характер.


1.5 Вольова підготовка


Вольова підготовка здійснюється успішно, якщо процес виховання волі органічно погоджується з удосконалюванням техніко-тактичної майстерності, розвитком фізичних якостей, інтегральної підготовки спортсмена.

При вихованні вольових якостей у спортсменів вирішальним фактором є орієнтація діяльності спортсмена на систематичне подолання всі зростаючих труднощів. Спрямованість до вищих досягнень, постійне підвищення тренувальних вимог створюють для цього передумови, як у тренуванні, так і в змаганнях, що сприяє вихованню вольових якостей. Практичною основою методики вольової підготовки служать наступні фактори:

. Регулярна обов'язкова реалізація тренувальної програми і змагальних установок.

Вирішальним тут є виховання спортивної працьовитості і ділового стилю організації занять. Вимога обов'язкового виконання тренувальної програми і змагальних установок зв'язана з вихованням у спортсмена звички до систематичних зусиль і наполегливості в подоланні труднощів, уміння доводити почату справу до кінця. Успіх при цьому можливий лише у випадку, якщо спортсмен чітко усвідомлює задачі в спорті, розуміє, що досягнення спортивних вершин неможливо без подолання великих труднощів, вірить у тренера й у правильність обраної методики підготовки. Дуже важливо, щоб складні задачі, що ставляться перед спортсменом на різних етапах його спортивного удосконалювання, були реальні при відповідній мобілізації духовних і фізичних сил.

. Системне введення додаткових труднощів.

При цьому застосовуються різні прийоми: введення додаткового завдання, проведення тренувальних занять в ускладнених умовах, збільшення ступеня ризику, введення сенсорно-емоційних факторів, що збивають, ускладнення змагальних впливів і ін.

. Використання змагань і змагального методу.

Підвищенню ефективності використання змагального методу сприяють методичні прийоми, що широко застосовуються на практиці:

а) змагання з установкою на кількісну сторону виконання завдання;

б) змагання з установкою на якісну сторону виконання завдання;

в) змагання в ускладнених чи незвичних умовах.

Дуже важлива регулярна участь у різних змаганнях, обов'язкова участь у календарних змаганнях і систематичне використання змагального методу при організації тренувальних занять.

Послідовне посилення функції самовиховання на основі самопізнання, осмислення спортсменом суті своєї спортивної діяльності. Сюди входять такі компоненти:

невідступне дотримання загального режиму життя;

самопереконання, самоспонукання і самопримус до виконання тренувальної програми і змагального результату;

саморегуляція емоцій, психічного і загального стану за допомогою аутогених і інших методів і прийомів;

постійний самоконтроль.


1.6 Ідеомоторне тренування


Одним з найважливіших розділів психологічної підготовки є удосконалювання кінестетичних і зорових сприйнять параметрів рухових дій і зовнішнього середовища, що супроводжують процес тренування і змагань. Спортсмени високої кваліфікації мають виняткові здібності до точної оцінки кінематичних і динамічних характеристик рухів, їхньої ритмічної структури. Ці здібності багато в чому визначають не тільки ефективність участі в змаганнях, але і самим безпосереднім образом впливають на тривалість і якість техніко-тактичного і функціонального удосконалювання.

Удосконалюванню спеціалізованих сприйнять сприяє ідеомоторне тренування, що дозволяє спортсмену шляхом уявного відтворення зорово-слухових, м'язово-рухових, зорово-рухових, рухово-мовних уявлень краще засвоїти раціональні техніко-тактичні варіанти виконання рухів, оптимальний режим роботи м'язового апарату.

Ідеомоторне тренування - уявна репетиція підготовки та виконання пострілу перед його реальним виконанням, воно має дуже велике значення для успішного виступу. Але лише недавно тренери і вчені стали розуміти потенційні можливості використання уявних образів для поліпшення спортивних результатів. Використовуючи уявлення в спорті, ви як би думаєте своїми м'язами. В міру нагромадження наукових доказів, що свідчать про ефективність використання уявлень для підвищення рівня спортивної діяльності, усе більше і більше число спортсменів і тренерів включають психічні репетиції у свої програми тренувальних занять. Уявлення також успішно використовуються в процесі реабілітації спортсменів після травм.

Ідеомоторний акт чи візуалізація відноситься до створення чи відтворення (уявно) яких-небудь дій. Цей процес включає витяг з пам'яті уривків інформації, що нагромадилася з досвідом, і перетворення їхній у виразні образи. Уявлення - це форма імітації, вони подібні реальному сенсорному відчуттю (наприклад, дотику - зоровому і слуховому), що здійснюється в мозку.

Завдяки ідеомоторному тренуванню можливо відтворити попередній позитивний досвід чи «намалювати» абсолютно нові дії, щоб психологічно підготується до виступу.

При використанні уявлень варто утягнути якнайбільше відчуттів, а також відтворити чи створити їхній емоційний тон, зв'язаний із завданням, яке потрібно виконати.


1.6.1 Сутність дії уявлень

Яким образом уявлення подолання заданої планки, виконання ідеального пострілу в стрільби із лука, загоєння ушкодженого плеча допомагає спортсменам домогтися цього? Ми можемо брати інформацію з нашої пам'яті, що, по суті, той же саме, що і реальний досвід. Отже, уявне представлення дій робить такий же вплив на нервову систему людини, як і реальний досвід.

Практична реалізація ідеомоторного тренування вимагає дотримання методичних прийомів, що постійно повинні знаходитися в полі зору тренера і спортсмена. По-перше, уявне відтворення рухів повинно проводитись в точній відповідності з характеристиками техніки дій. По-друге, необхідно концентрувати увагу на виконанні конкретних елементів дій. При цьому спортсмени невисокої кваліфікації, при створенні образів рухів у процесі ідеомоторного тренування, повинні частіше звертати увагу на більш загальні параметри - основні положення і траєкторії, темп рухів і ін. З ростом кваліфікації і збільшенням точності зорово-слухових і м'язово-рухових сприйнять ідеомоторне тренування в більшій мірі повинна направлятися на удосконалювання більш тонких компонентів техніко-тактичних дій, ритму рухів, координації діяльності різних м'язових груп і т.п.


1.6.2 Програмування м'язів до дії (психонейромязова теорія)

Автором психонейромязової теорії є Карпентер (1894), що запропонував ідеомоторний принцип уявлень. Відповідно до цього принципу уявлення полегшують засвоєння рухових умінь і навичок через саму сутність структур нервово-м'язової діяльності, що активізуються в процесі уявлень. Тобто, дії, що можна чітко уявити, іннервують м'язи подібно іннервації, здійснюваної при дійсному виконанні рухів. Ці нервово-м'язові імпульси ідентичні (однак менші по величині) імпульсам, що утвориться при дійсному виконанні дій (хоча вони можуть бути настільки невеликими, що не роблять рухів) (мал. 1.3). Отже, м'язова активність, хоча і знижена під час уявлень, проте, вона є дзеркальним відображенням структури дійсної дії.


Рис. Зміни біопотенціалів мязів при уявленні про рухи (за З.М. Атанєвим, 1973)


Коли ви чітко уявляєте виконання руху, ви використовуєте ті ж самі нервові провідні шляхи, що використовуються при дійсному виконанні руху. Уявимо, що ви намагаєтеся відпрацювати технічно правильний постріл. Ваше завдання - домогтися чіткого плавного виконання пострілу. Для досягнення поставленої мети ви вистрілюєте стріли одну за одною, намагаючись довести рухи при пострілі до автоматизму. По суті, ви зміцнюєте нервові провідні шляхи, що контролюють м'язи, що беруть участь у виконанні пострілу. Також можна і зміцнити ці ж нервові провідні шляхи, уявляючи виконання ідеального пострілу. Завдяки уявним представленням ваше тіло «вірить», що ви дійсно виконуєте ідеально технічний постріл, хоча в дійсності ви програмуєте свої м'язи на дію і готує своє тіло до виконання діяльності.


1.6.3 Удосконалення спеціалізованих умінь

Найвищі результати в спорті досягають спортсмени не тільки мислячі, але і що почувають, тобто ті, що володіють високим рівнем сенсорно-перцептивних можливостей.

Спортсмени вищої кваліфікації відрізняються добре розвинутими здібностями до сприйняття спеціалізованої діяльності. В стрільбі з луку це виявляється в таких показниках, як почуття вітру, стріли, почуття дистанції, часу, моменту, ритму, темпу, почуття суперника, тренера й ін.

Удосконалювання специфічних сприйнять і якостей відбувається в результаті синтезу і наступної інтеграції безлічі сприйнять і відчуттів і виникаючих на цій основі ефектів перцептивної адаптації.

Успішний розвиток спеціалізованих умінь і якостей вимагає розвитку наступних здібностей:

диференціювати й антиципипувати просторово-часові компоненти змагальних ситуацій;

вибирати момент початку пострілу під час несприятливих погодних умов, з метою успішної протидії, наприклад вітру, чи взаємодії з погодними умовами.

адекватно визначати напрям, траєкторію, швидкісні характеристики, ритм дій своїх і суперника.

Усе це здійснюється в процесі відпрацьовування визначених дій; у вправах, що ставлять визначені задачі.

Специфічні уміння і якості, про які мова йде, навіть у спортсменів високої кваліфікації розвиті неоднаково. У кожного спортсмена є свої сильні і слабкі сторони підготовленості, причому перші можуть компенсувати наявність других. Наприклад, недоліки тактичного мислення компенсуються швидкістю рухових реакцій, стійкістю і розподілом уваги, почуттям часу, дистанції, моменту й ін.

У психологічній підготовці повинні оптимально сполучатися задачі удосконалення спеціалізованих умінь і виділення індивідуальних особливостей спортсменів з метою найбільш повного втілення їхніх здібностей, психічних і фізичних якостей у змагальної діяльності.


.7 Релаксація


Більшість спортсменів усвідомлюють, що вони частіше знаходяться в стані стресу, на змаганнях, ніж в спокійному, розслабленому стані. Такі спортсмени зазвичай сковуються роблять багато поганих пострілів потім трохи розслабляються і починають покращувати результат але тоді це вже не має значення. І знову стрес.

Все це стається через так звану „комфортну зону. Це-зона в якій ми не відчуваємо страху, ми стріляємо як уміємо не намагаючись максимально поліпшити результат, просто стріляємо на середньому рівні який не є дуже добрим але є прийнятним для лучників середнього рівня.

Аналізування наших здібностей на протязі змагань зазвичай призводить до спустошення у виконанні діяльності лучника. Якщо ми плануємо кожну можливу ситуацію, позитивного чи негативного значення, що може статися на протязі змагань, то ми будемо підготовленими до можливих стресових ситуацій. Спортсмен повинен мати план або схему можливих подій на наступних змаганнях. Якщо цього не робити - це призводить до стресу. Релаксація допоможе в такій ситуації.

Вміння розслаблятись на рубежі - це важлива якість лідера. Більшість лучників починають нервувати з першого ж пострілу. Вони починають з низького результату, не можуть зібратись і продовжують на тому ж рівні. Потім, розуміючи, що вже пізно, і навіть якщо всі наступні серії будуть влучними, вони все одно не наздоженуть своїх суперників. Але якщо стрілець навчений збереженню спокійного, розслабленого стану він здатен тримати повний контроль над своїм станом, над своїми пострілами і своїм результатом.

Метод психічної релаксації використовує основні елементи медитації але виключаючи духовну (релігійну) значимість. Більшість спортсменів використовують медитацію для психологічної підготовки до змагань, вважаючи, що вона поліпшує здатність розслаблятись, концентрувати увагу, а також підвищувати запас енергії. Стан, що обумовлений медитацією, характеризується підвищеним почуттям усвідомлення, повною релаксацією, миттєвістю, відсутністю зусиль і сфокусованою увагою, тобто багатьма з елементів, що характеризують пік фізичної активності.

Реакція релаксації заспокоює думки, сприяє концентрації уваги і зниженню мязового напруження.

Для оволодіння реакцією релаксації потрібно відводити по 20 хв, кожного дня. Ви помітите, що важко контролювати свій мозок і концентрувати увагу тільки на одній думці або обєкті. Реакція релаксації веде до заспокоєння ваших думок, що, в свою чергу допомагає краще концентрувати увагу та понижувати мязове напруження.

Реакція релаксації допомагає засвоєнню дуже важливих психологічних умінь і навичок які відіграють велику роль безпосередньо в процесі змагань, але сама реакція релаксації не є підходящою для використання безпосередньо перед змаганнями.


1.8 Прогресивне розслаблення (м'язове розслаблення)


Метод прогресивної релаксації Едмунда Джекобсона є основою багатьох сучасних методів розслаблення. Учений назвав свій метод прогресивним, оскільки він передбачає перехід від однієї м'язової групи до іншої до повного розслаблення усіх великих м'язових груп. ціль цього методу допомогти людям відчувати напругу м'язів і потім знімати його.

Метод прогресивного розслаблення передбачає напруження і розслаблення визначених м'язів. Ці цикли напруги-розслаблення дозволяють відчути різницю між напругою і його відсутністю. Кожен цикл включає максимальне скорочення однієї визначеної групи м'язів з наступною спробою їхнього повного розслаблення. При цьому звертають увагу на різні відчуття, випробовувані при напрузі і розслабленні. Згодом людина зможе виявляти напругу у визначеному м'язі чи ділянці тіла, наприклад, в області шиї, і потім розслаблювати ці м'язи.

Основні принципи прогресивного розслаблення:

цілком можливо навчиться диференціювати напругу і розслаблення;

напруга і розслаблення взаємо-виключають один одного. Не можна бути розслабленим і напруженим одночасно;

прогресивне розслаблення включає систематичне скорочення і розслаблення кожної великої м'язової групи тіла;

розслаблення тіла внаслідок зниження м'язової напруги веде до зниження психічної напруги.


1.9 Контроль дихання


Дихання відіграє важливу роль у процесі розслаблення. В сутності правильне дихання - найбільш простий і в той же час найбільш ефективний спосіб контролю рівня тривожності і м'язової напруги. Коли людина спокійна, упевнена і володіє собою, її дихання рівне, глибоке і ритмічне. Коли людина напружена і збуджена - дихання стає поверхневим, прискореним і неритмічним.

Багато спортсменів у критичних ситуаціях не вміють координувати подих і виконання діяльності. Як показують результати спостережень, при вдиху і затримці дихання м'язова напруга підвищується, тоді як при видиху - знижується. На жаль, у міру того як ситуація в ході змагань стає усе більш критичною, природною реакцією є затримка дихання, що призводить до збільшення м'язової напруги і порушує координацію рухів, необхідну для оптимальної спортивної діяльності.

В умовах спортивної реабілітації ритмічний подих відіграє важливу роль, підвищуючи ефективність рухів мязів, що розтягують.[20]

1.10 Аутогенне тренування


Аутогенне тренування складається з серії вправ, що направлені на стимуляцію виникнення двох фізичних відчуттів: теплоти та важкості. Це метод самогіпнозу. Увага звертається на відчуття які ви намагаєтесь викликати. Як і в реакції релаксації, дуже важливим є не втручатись в відчуття які ми намагаємось викликати. Програма аутогенного тренування включає шість послідовних етапів:

1. Відчуття важкості в кінцівках

2. Відчуття теплоти в кінцівках

. Регуляція серцевої діяльності

. Регуляція дихання

. Відчуття теплоти в області живота

. Охолодження лобу

Такі фрази як: Моя права рука важка, моя права рука розслаблена, я відчуваю в ній тепло, Моє серце бється спокійно, Мій лоб холодний, є прикладами зазвичай використовуваних вербальних стимулів в програмі аутогенного тренування.

Для того, щоб досконально оволодіти технікою аутогенного тренування, необхідно декілька місяців регулярних занять (по 10-40 хв. кожного дня).

Аутогенне тренування допомагає спортсмену впливати на психофізіологічну сферу організму спортсмена. А.В. Ігнатенко пропонує дві вправи аутогенного тренування, які дозволять стрілкам керувати своїми психічними станами.


.11 Концентрація уваги


Концентрація уваги - це здатність підтримувати зосередженість уваги на суттєвих (релевантних) аспектах оточення.

Концентрація уваги необхідна не тільки під час змагань але і безпосередньо під час тренувань. Концентрацію уваги потрібно розвивати і тренувати. Найдрібніша втрата уваги може коштувати перемоги.

Визначення поняття „концентрації уваги складається з двох частин: сконцентрування уваги на суттєвих аспектах оточення та підтримання сконцентрованості уваги. Як свідчать результати дослідженн в області спортивної психології, відповідна сконцентрованість уваги - найважливіша умова високого рівня спортивної діяльності.

Лучник, перед тим як вистрілити сконцентровує всю свою увагу на центрі мішені (в десятці), на прицілі і на техніці пострілу, і зовсім відволікається від не релевантних факторів (від суперників, тренера, несприятливої погоди).

Здатність зосередити увагу на релевантних аспектах та відключитись від всіх сторонніх рухів, дій та шуму - найважливіша умова досягнення очікуваної мети -точного виконання вдалого пострілу і влучення в 10.

Більшість спортсменів переживають моменти тріумфу після кожного вдалого пострілу, в той самий час, лише одиниці спроможні підтримувати високий рівень стрільби на протязі всього змагання.

Одна молода спортсменка зі стрільби з лука ніколи не відрізнялась фізичними даними, але разом з цим ніхто не міг порівнятись з нею в здатності зберігати зосередженість уваги на протязі всіх змагань. На неї практично не діяли не релевантні аспекти оточення, такі як: не завжди попадання стріли в центр, погане суддівство, шум людей. Завдяки своїм вмінням сконцентровуватись на важливих факторах в змаганнях вона і стала чемпіонкою.

Підтримувати сконцентрованість уваги тривалий час не так вже і легко: На змаганнях зі стрільбі з лука спортсмени, зазвичай, повинні відстріляти чотири різних дистанції, по 36 стріл на кожній з них. На завершальних етапах змагань (в дуельній стрільбі) один з лідерів задумався про призи, про те, що через 2-3 серії він може стати чемпіоном. Ця короткочасна втрата уваги привела до того, що спортсмен промахнувся у відповідальний момент. В результаті спортсмен втратив свою перевагу і став другим (із особистих спогадів). Таким чином, втрата концентрації уваги на незначний час коштує спортсмену звання чемпіона.

Втома також суттєво впливає на концентрацію уваги. Як відмічав Рон Лейвер, коли ви змушуєте себе ще більше сконцентрувати свою увагу, це означає, що ви втомлюєтесь.


1.12 Стан скутості


Хоч більшість спортсменів та тренерів затрудняються дати визначення стану скутості, всі сходяться на тому, що цей стан негативно впливає на спортивну діяльність.

З біхейвіористичної точки зору ми можемо припустити, що спортсмени знаходяться в стані скутості, коли рівень діяльності поступово все більше і більше понижується і вони не можуть його відновити без сторонньої допомоги. Тобто скутість обумовлена структурою поведінки. Прикладом може буті стрілець, який в першій серії не влучив в мішень і так смутився, що негативно відобразилось на подальшому виступі. Він нервувався. Не міг сконцентрувати свою увагу на релевантних факторах і робив помилку за помилкою. Як правило, стан скутості виникає в ситуаціях, що мають велике значення для спортсмена. Коли ви знаходитесь в складній ситуації, ваші мязи напружуються, частота серцевих скорочень і частота дихання підвищуються, пересихає у роті, долоні стають вологими. Основний „збій виникає на рівні уваги: увага не акцентується на зовнішніх релевантних аспектах оточення (наприклад на силі та напрямі вітру, щоб коректувати постріл), поле уваги стає вузьким та внутрішнім, тому що спортсмен акцентує свою увагу на власних переживаннях та страху програти. Крім того, в критичній ситуації помітно знижується здатність зміщення поля уваги в залежності від зміни ситуації.

1.13 Типи поля уваги


Більшість людей вважають, що концентрація уваги представляє собою явище по типу „все або нічого, тобто або Ви можете сконцентрувати увагу, або ні. Як показують результати досліджень в спортивній психології, деякі види полів уваги відіграють важливу роль в певних видах спорту. Найдифер досліджував значення полів уваги в спорті. Він розглядає поля уваги з точки зору широти (широке-вузьке) та направлення (внутрішнє-зовнішнє).

При широкому полі уваги спортсмен може одночасно сприймати декілька явищ. Цей тип поля уваги характерний в тих видах спорту, де спортсмени повинні постійно реагувати на швидкозмінні ситуації в змаганнях, в грі (футбол, баскетбол) Вузьке поле уваги - коли Ви реагуєте тільки на один або два аспекти (стрілок перед пострілом сконцентрований на техніці пострілу і на центрі мішені). При зовнішньому полі уваги, увага направляється на обєкт, наприклад, на переміщення суперника в тенісі

Внутрішнє поле уваги передбачає направлення уваги на думки та відчуття, наприклад, тренер аналізує гру.


Таблиця Використання широких зовнішніх та внутрішніх полів зору

Широке зовнішнєШироке внутрішнєВикористовується для швидкої оцінки ситуації.Використовується для планування та аналізу (наприклад, розробка плану стратегії стрільби із лука).Вузьке зовнішнєВузьке внутрішнєВикористовується для концентрації уваги виключно на одному або двох аспектахВикористовується для уявного „прокручування виступу, що має відбутися чи контролю емоційного стану.

.14 Внутрішня мова


Кожен раз, коли ви думаєте про що-небудь, ви розмовляєте самі з собою. Ця внутрішня мова може бути позитивно та негативно спрямованою. Позитивна внутрішня мова підвищує ступінь самооцінки, мотивацію, концентрацію уваги та рівень спортивної діяльності. Внутрішня мова, що допомагає нам концентрувати увагу на даному моменті та попереджує „блукаючі думки називається позитивною.

Позитивна мова включає в себе мотиваційний компонент - „Я можу це зробити, та настановний компонент - „Слідкуй за мячем - в тенісі, або „Тягни плече спиною - в стрільбі із лука.

Негативна внутрішня мова теж відіграє важливу роль, але негативну. Вона перешкоджає досягненню покладених цілей. „це була найгрубіша помилка, „Як ти міг промахнутись? - такі вислови в свій адрес викликають не позитивні а негативні емоції та не підвищують рівня спортивної діяльності, вони викликають тривогу та сумніви, що до своїх сил.

Думки відіграють важливу роль в „оформленні емоційних реакцій на події та явища. В більшості випадків розповсюджена така думка, що явища та події самі по собі визначають їх емоційні та фізичні реакції, але це не так. Події або явища самі по собі не викликають депресію, почуття гніву, тривожності, неспокою. Наша реакція залежить від того, як ми інтерпретуємо дане явище або подію.

ідеомоторний тренування змагання мязовий


РОЗДІЛ 2. ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ


.1 Завдання дослідження


1. Систематизувати та обгрунтувати дані літератури про модель функціонування організму лучників високої кваліфікації.

2. Проаналізувати варіанти побудови системної алгоритмічної моделі підготовленості лучників для оптимізації прийняття управлінських дій в стрільбі з лука.

. Визначити електроміографічну модель пострілу з лука.

. Обгрунтувати застосування засобів та методів відновлення та підвищення працездатності у стрільбі з лука.


2.2 Методи дослідження


  1. Аналіз науково-методичної літератури та практичного досвіду.
  2. Педагогічне спостереження.
  3. Педагогічний експеремент.
  4. Коректурна проба для визначення швидкості переробки зорової інформації.
  5. Хронометрування фаз цілісного пострілу з лука.
  6. Електроміографія.
  7. Електрокардіографія.
  8. Математико-статистичний аналіз даних.

2.3 Організація дослідження


Дослідження проводилися на базі кафедри теорії та методики стрільби, сучасного пятиборства та шахів і фізичної реабілітації ЛДІФК та протягом навчально-тренувальних зборів збірної команди України зі стрільби з лука.(1999-2002)

У них брали вучасть 38 спортсменів найвищої кваліфікації:

- ЗМС

- МСМК

- МС

З них чоловіків - 20; жінок - 18. Вік учасників 17 - 32 роки. Дослідження тривали з листопада 2000р. по лютий 2002р. та проходили у три етапи. Перший етап тривав з листопада 2000р. по грудень 2001р. На ньому проводилось педагогічне спостереження та розроблялись прогнозтичні моделі системи медико-біологічного забезпечення лучників.

Другий етап тривав з грудня 2001р. по січень 2002р. Проводились інструментальні дослідження з визначення: пульсової вартості роботи лучників під час виконання змагальної вправи, стану мязів плечового поясу.

Третій етап тривав з січня по лютий 2002р. На ньому був зроблений математико-статистичний аналіз отриманих цифрових даних та їх перевірка під час навчально-тренувальних зборів збірної команди лучників.

Були сформульовані висновки та практичні рекомендації.


РОЗДІЛ 3. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ АНАЛІЗУ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ЛУЧНИКІВ


На сьогодні моделювання змагальної діяльності і підготовленості спортсменів розглядається як один із ефективних засобів підвищення результативності спортсменів. Аналіз літературних джерел та практичної діяльності спеціалістів зі стрільби з лука виявив відсутність системної алгоритмічної моделі підготовленості лучників. Емпіричні дані, акумульовані на основі значного практичного досвіду, не можуть задовольнити сучасний стан розвитку стрільби з лука, коректно екстраполювати варіанти підготовки лучників, систематизувати показники підготовленості стрільців, запобігти відхиленням під час підготовки до змагань, своєчасно виявити помилки та їх попереджувати.

Систему спортивного тренування в стрільбі з лука необхідно характеризувати як складно організовану динамічну систему, сукупність взаємопов'язаних елементів, робота яких направлена на отримання запланованого результату. Прикметним для даної системи є риси саморегуляції і управління, які змінюють її під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників [2]

Основними принципами побудови системної моделі підготовленості стрільців з лука будуть: сумісність елементів, однонаправленість функцій, складну багаторівневість квазі-моделей, присутність підсистеми зброя-лучник, вірогідно-детермінаційний звязок між параметрами квазі-моделей і підсистем.

Модель підготовленості лучників доцільно розглядати у співвідношенні з моделлю тренувальних дій, направлених на активізацію процесу адаптації певних систем організму до спеціалізованої діяльності. Підсумовуючи, вище викладене, складемо загальну управлінську модель першого рівня в стрільбі з лука.

Моделі нижнього рівня відображають структуру елементів загальної управлінської моделі. Слід зауважити однотипність побудови моделей вихідного стану організму та підготовленості.

Рівень деталізації та дослідженності сторін підготовленості лучників є неоднаковим. Так техніка виконання влучного пострілу розглядається у великій кількості наукових праць і залишається в полі прискіпливої уваги спеціалістів зі стрільби з лука. І недаремно техніку пострілу вважають фундаментом досягнення високої спортивної результативності. Аналіз практичного досвіду засвідчив про фактичну інтегральність технічної підготовленості в досягненні спортивного результату.

Стрільба з лука відноситься до точністних видів спорту, де повторюваність параметрів під час виконання технічних дій є однією з умов досягнення високого спортивного результату [4]. Проте навіть поверхове спостереження за технікою виконання пострілу кваліфікованими спортсменами виявляє певну варіативність [1]. Варіативність спричинена багатьма чинниками, але їх умовно розділяють на внутрішні та зовнішні. На наш погляд, головними збиваючими чинником виступають - ендогенні процеси. Серед ендогенних процесів особливе місце відводиться сенсорним процесам, які пов'язані з коливаннями у всіх ланках рефлекторної дуги сенсорної системи: можуть коливатися пороги сенсорної чутливості рецепторів; функціональний стан нервових центрів на рівні проміжного мозку (зорові бугри), кори головного мозку (сенсорні центри) та інше. Іншою причиною можуть бути флюктації, варіативність дії зовнішніх подразників. Взаємодія цих двох чинників призводить до коливання центру маси тіла, неадекватного сприйняття значущої інформації і, в загальному, вливає на варіативність спортивної результативності.

Для оцінки ефективності виконання точністних дій лучників виберемо два підходи. Перший: чи вдалося спортсменові досягнути кінцевого результату або, іншими словами, який технічний результат показав лучник? Другий: наскільки близькі біомеханічні характеристики техніки виконання пострілів до їхніх еталонів? Звичайно, на перше питання легко відповісти.

Проте воно не розкриває детермінаційних зв'язків, що обумовлюють даний результат, а констатує лише факт. Біомеханічний аналіз дій лучника надає можливість розкрити причини, що обумовлюють ефективність чи неефективність кінцевого результату. Опираючись на це, спеціалісти спроможні достатньо точно передбачити досягнення лучника. Проте зрозуміло, що потрібно мати біомеханічну модель дій лучника, виявити можливі варіанти відхилень від неї та спроектувати на спортивний результат.

Маючи еталонну модель, про точність рухових дій судять по величині допущених спортсменами помилок. При цьому виходять з того, що чим менші за величиною ці помилки, тим вища точність. Звідси постає і методичний підхід до оцінювання точності рухових дій.

Даний методичний підхід дає можливість поєднати показники біомеханічних характеристик точності рухових дій лучників з їх спортивними результатами, виявити характер впливу перших на другі.

Іншою особливістю підходу є аналіз, поділ на частини, але й одночасно і їх синтез, пов'язування в ціле. Поділ точністних рухових дій лучника на фази та періоди зумовлює включення нових підсистем в систему цілісного пострілу. Кожна фаза або період мають своє завдання, які розподілені в часі. Власне, такими "блоками" і проходить запам'ятовування. При цьому відхилення від програми виправляються сенсорними корекціями [4].

Систематизуючи сказане, необхідно відзначити наявність певної сталої структури техніки виконання прицільного пострілу, деталізацію техніки на блоки та елементи, в цілому узгодженого підходу до формування технічних дій лучників. Існують певні напрацювання і у вдосконаленні інших сторін підготовленості лучників. Проте, на сьогодні, залишається відкритим питання комплексної цілеспрямованої підготовки лучників. Одним із перспективних шляхів оптимізації підготовки є створення комплексної алгоритмічної моделі підготовленості лучника. При цьому методологічною основою повинне бути вдосконалення з використанням принципу дерева мети, де генеральною метою є досягнення того чи іншого спортивного результату.

Нижчими рівнями виступатимуть системи чинників (сторін підготовленості), які вносять найвагоміші частки до цього результату. Було б недоцільним дослідження всіх, або практично всіх факторів впливу. Першим кроком алгоритмічного моделювання, на наш погляд, має бути створення моделі взаємовідношень сил в підсистемі "лук-стріла-мішень".


3.1 Мязова діяльність у стрільбі з лука та її вегетативне забезпечення


Під час виконання рухів мязи узгоджено скорочуються та розслабляються. Їх роботу можна побачити, якщо записати біопотенціали кожного мязу на стрічці реєстратора. Але розібратися в їх взаємодії з такою чіткістю, як це робить наша нервова система, без складних приладів, зєднаних з ЕОМ, неможливо. Дотепер дослідження лучників проводяться в менш складному варіанті.[10, 18]

Від відділів ЦНС, де сформована програма пострілу, до нижчих відділів поступають потоки нервових імпульсів, що несуть інформацію про те, як виконати рух. Вихід пускової імпульсації нервовими стовбурами до потрібних мязів для включення їх у роботу у людини практично неможливо дослідити. Однак, окремі сторони цього процесу можуть бути вивчені шляхом дослідження електроміограми, збудливості та лабільності нервово-мязових закінчень потрібних мязових груп (хронаксиметрія), дослідження латентних прихованих періодів відповідних мязів на подразнення та ін.[16] Порушення цих показників окремих мязів при втомі, зміна їх співвідносин у групах згиначів та розгиначів може вказувати на те, як мязи будуть сприймати команди від нервових центрів.


3.2 Зворотня афферентація від мязів у ЦНС


Зворотня сигналізація від мязів (пропріоцептивний контроль) і подальш у ЦНС, порівняння характеру пострілу з його програмою здійснюється підчас підготовки пострілу, підчас прицілювання і після випуску. Ефективність контролю залежить від якості та ступеню аналізу сигналів від мязів. Позитивна властивість рецепторів мязів адаптуватися (знижувати чутливість) іноді виконує негативну роль. У лучника зникає відчуття лука, відчуття ступеня натягнення тятиви, порушується оцінка положення рук та ін. Контроль за різними фазами руху здійснюється на всіх фазах у ЦНС, залежить від ступеня чутливості системи, яка контролює сигнали від мязів про характер руху, про нервову модель. У дослідженнях це перевіряється шляхом оцінки пропріцептивної чутливості різними методами (кінематометри, лук-динамометр, відтворення заданих кутів та ін.). Слід зазначити, що дослідження показали багато моментів техніки, які не усвідомлюються навіть висококваліфікованими лучниками.


.3 Сенсорна корекція рухів


Внесення сенсорних корекцій «поправок на основі власних відчуттів» вхід пострілу здійснюється безперервно на всіх рівнях та циклах регуляції рухової активності: у час прицілювання дотягу та навіть після випуску, хоча останнє мало доцільне. В інтервал від «прийняття рішення» до випуску тятиви, який триває біля 100мс, корекцію вносити важко тому, що час будь-якої рухової реакції завжди більше, ніж цей інтервал. Однак, можливо у висококваліфікованих лучників корекції можуть носити і «попередній» характер, за типом екстраполяції через множину змінних факторів. Це питання зовсім не досліджено, але самоаналіз висококваліфікованих лучників дозволяє припустити це.

Нами хочеться підкреслити особливе значення тимчасового компоненту в системі рухової навички лучника. У мікроінтервалах часу - це послідовність, ритмічність включення різних мязових груп, різних ланок системи рухової навички. В інтервалах, тривалістю десятками секунд - це формування реалізація та зникнення окремих фаз всієї рухової навички. Часовому компоненту ще не приділено потрібної уваги як вченими, так і тренерами- практиками, хоч є багато цікавих спостережень, але не систематизованих. Нам здається, що можна скорочувати часові параметри стрільби (інтервали між пострілами) в умовах чіткої здорової рухової навички. Уперед змагальному періоді не слід вести стрільбу безладно варіювати чачасові параметри пострілу та інтервали між ними, для того, щоб не руйнувати часову структуру рухової навички у серії пострілів.


3.4 Модель ЕМГ під час виконання пострілу з лука


Дослідження взаємодії мязів під час пострілу відіграє важливу роль у оцінці техніки. З цією метою в час постріла з лука записувалась діяльність мязів, які виконують функції натягування тятиви, витягування, утримка лука в потрібному положенні та виконують завершальний момент - випуск тятиви. [7,16] Для цього реєструвались Їх біопотенціали за допомогою електроміогафа.

Виявилося, що під час натягування лука його втриманні та збереженні пози тіла включаються майже всі мязи, особливо у лучників-початківців. Але чим вище кваліфікація, тим більш досконала техніка, тим більша різниця в участі різних мязів підчас реалізації пострілу .

Розрізняють такі електроміогафічні стадії пострілу:

  1. Посилення біотоків мязів під час підняття лука;
  2. Посилення біотоків мязів під час натягнення лука;
  3. Коливання амплітуди під час фіксації тятиви;
  4. Стабільну (за амплітудою) електроміограму під час обробки пострілу;
  5. Незначне (чи навпаки значне) збільшення амплітуди хвиль ЕМГ - під час клацання клікера;
  6. Зменшення амплітуди хвиль електроміограми після завершення прицілювання та дотягу у момент «прийняття рішення» до випуску (свідомого чи несвідомого);
  7. Різке падіння амплітуди біотоків мязів у момент випуску - реакція на розрив кінематичного ланцюга (стрілець-лук);
  8. Різний ступінь посилення біопотенціалів усіх мязів, що приймають участь у пострілі, після його реалізації - рефлекс віддачі;
  9. Поступове зменшення амплітуди біопотенціалів мязів у звязку з їх розслабленням після пострілу.

Тривалість цих фаз і ступінь вираженості змін біопотенціалів мязів різна в залежності від рівня підготовленості лучника, тобто від стану технічної готовності. Навіть у висококваліфікованих лучників постріли відрізняються не тільки результатом, але і їх електроміографічною картиною.[5, 19]

Так, в мязах руки, яка утримує лук, у ряді випадків спостерігалися неодночасне, різні за інтенсивністю збільшення та зменшення амплітуд біотоків, що супроводжували посилення коливальних рухів луку. Особливо небажаним є раптове збільшення біотоків мязів лівої частини тіла в час поступового зменшення ступеня напруження мязів правої, безпосередньо за 50-70мс до випуску тятиви. Це, звичайно, супроводжується зниженням результату.

За припущенням А.Н. Калініченко [10], такі передчасні реакції мязів руки, яка утримує лук, можуть лежати в основі складання. Навіть в лучників, які знаходяться у стані хорошої спортивної готовності, можна спостерігати окремі порушення нормальної координації мязів. У них ці зміни не завжди супроводжуються зниженням результату, бо можуть компенсуватися за рахунок інших мязів. Але при втомі, надто емоційній напруженості, ймовірність таких дискоординованих пострілів зростає. Якщо це віхилення стає постійним та різко вираженим , тренер та лучник відмічають появу складання.

Так, за характером ЕМГ протягом виконання ряду пострілів можна визначити варіативність техніки, виявити ступінь ймовірності дискоординованих пострілів, характер і ступінь цієї дискоординації, а потім коректувати техніку.

Слід зазначити, що на ймовірність цих відхилень дужу впливає положення руки, яка утримує лук, тип затиску, його звичність, переробка техніки, втома, емоційна напоруженість і багато іншого що ще недосліджено.

У високо кваліфікованих лучників можемо спостерігати чіткий перерозподіл амплітуд біопотенціалів у різних мязових групах до повного їх зникнення в непотрібних мязах, що дозволяє знизити енерговитрати під час стрільби та відповідає принципу економізації функцій при високому рівні техніки.

Як бачимо, ЕМГ лучника несе дуже важливу термінову інформацію про стан спеціальної тренованості спортсмена - про його техніку та дозволяє знаходити та недоліки в ній. Вивчення механізмів порушення техніки у стрільця з лука дозволело запропонувати комплекс діагностичних досліджень координаційних білатеральних взаємовідношень мязів під час випуску [16, 19]. Дослідження співвідношень прихованих періодів рухових згинаючих та розгинаючих реакцій правої та лівої руки на щоголь, світло, слово на різних етапах тренувального процесу у лучників дозволяє встановити обовязкову формулу їх взаємовідношень: справа < зліва = 30 ± 10мс. Це означає, що в нормі у більшості людей приховані періоди реакції справа коротші ніж зліва на 20 - 40мс. Сигнал від ЦНС до мязів про випуск раніше досягає правої руки, слабне рівень напруги мязів, що утримують тятиву, який завершується випуском, після чого у всіх мязах плечового поясу спостерігається відповідні реакції на розрив кінематичного ланцюга. [7]

Якщо ж приховані періоди скорочення мязів коротше зліва, то їх відповідні реакції можуть зявлятися до чи під час випуску тятиви, що нвзивається складанням.

Дуже короткі прихвані періоди рухових реакцій иожуть свідчити про загальне підвищення збудливості нервової системи. В цих умовах, звичайно, слабне гальмування, завдяки якому лучник після сигналу клікера може затримати на 150 - 200мс випуск з тим, щоб виконати його в період оптимального прицілювання. Якщо реакції дуже прискорені, то сигнал клікера, чи входження в центр мішені стає нестримним сигналом до випуску. Цей самовипуск є ознакою локального рухового неврозу в системі регуляції рухової навички лучника. Показником підвищеної чутливості ЦНС чи наявність осередку збудження в підкорці можуть бути дані будь-яких інших тестів, однак, близьких до роботи мязів лучника. [16]

Одним з критеріїв стану мязів є їх тонус, рівень напруження у стані спокою, його зміни при напруженні й розслабленні, який визначається за ступенем твердості їх за допомогою різних міотонометрів та міотонографів.(В.П. Горобець) [8]

Нами був використаний прилад для вимірювання та реєстрації твердості мязів - їх тонусу, для оцінки ефективності спортивного тренування, вплив стрілецьких навантажень у лучників, ступеню емоційної напруженості для пррогнозування спортивної результативності на змаганнях, які мають відбутися. Портативність методики, швидкість одержання та легкість інтерпритації даних завоювала симпатії тренерів і фізіологів, які широко використовують методику міо тонометрії у комплексі зіншими методами за втомою та емоційною напруженістю лучника.[16, 19]

Стан мязової системи відображає мязова, пропріоцептивна чутливість, яка є одним з найважливіших показників власного контролю над роботою мязів протягом усіх фаз пострілу. Чим вище мязова чутливість, тим краще самоконтроль та своєчасна корекція завершальних фаз пострілу, тим вище його результат.


3.5 Вегетативні компоненти рухової навички лучника


Будучи складною тимчасово-функціонуючою системою в організмі, рухова навичка потребує енергетичного забезпечення. За данними літературних джерел виявлено, що сумарні добові енерговитрати лучника складають 4 - 5 тис.ккал. Енергетична вартість двох годин інтенсивного тренування обмом 180 - 200 пострілів (інтенсивність 1.5 постріли на хвилину - дуже висока, за класифікацією Н.А. Калініченко) складає 1000 - 1200 ккал, тобто 500 - 600 ккал за годину, 8 - 10 ккал на хвилину чи 0.15 - 0.17 ккал в секунду, може бути віднесено до роботи помірної потужності. [9] Споживання кисню не перевищувало 0.6 л/хв, бо робота відноситься до помірноі потужності, очевидь, ліквідація кисневої заборгованості реалізується в процесі стрільби. Це питання потребує подальшого вивчення при різній інтенсивності і різних режимах роботи.

Дослідження частоти серцевих скорочень в процесі тренувань і змагань показали значну варіативність пульсової вартості різних фаз пострілу під час тренувальних та змагальних навантажень [19].

Нами була вивчена динаміка показників серцево судинної системи (ЧСС, АТ) у висококваліфікованих лучників у різні періоди річного тренувального циклу. Найбільш оптимальні зрушення ЕКГ спостерігається у змагальному періоді при систематичному застосуванні коректорів метаболізму в міокарді, рекомендованих на підставі попередніх досліджень, що несуперечить даним літературних джерел.[16]

Встановлено, що гранична робота - стрільба викликала деяке збільшення часу проведення збудження з передсердя до шлуночка (інтервал P - Q в жінок здовжився з 0.15с ± 0.02, до 0.17с ± 0.01 і в чоловіків з 0.15с ± 0.009, до 0.16с ± 0.02, розбіжності статистично не достовірні Р > 0.05). В жінок збільшилась сума вольтажу зубців Р з 22±1.3 до 25 ± 1.6мм (розбіжності достовірні). Як у чоловіків так і в жінок відмічено збільшення вольтажу зубців Т після стрільби.

У процесі тренування під час стрілецьких навантажень у перервах між пострілами ЧСС складала 112 ±5,3 уд/хв. При натягненні лука ЧСС коливалась від 90 до 117 ударів в хвилину, а при обробці пострілу - 94 - 127 уд\хв. Фонові дані у стані спокою вранці до тренування в членів збірної України складали 60 ± 1.3 уд\хв, а в лучників СКА - 74 ± 1.2 уд\хв.

Розглядаючи динаміку ЧСС і результативність стільби протягом 140 пострілів, ми встановили, що на початку стрільби має місце впрацьовування: результативність стрільби покращується, дещо знижується і стабілізуєься ЧСС як у перервах між пострілами, так і при натягненні лука та обробці пострілу.

Після 30 - 40 пострілів відмічається «стійкий стан» : стабілізується час натягування лука, обробки пострілу, зменшується десперсія ЧСС. Після 100 поcтрілів всі перераховані показники погіршуються. У деяких лучників можна спостерігати в другій половині компенсацію процесу втомлення та покращення показників, які нами вивчалися.

Після стрільби при вираженій втомі порушується координація між впливами симатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи, які регулюють роботу серця. У частини спортсменів відмічається переважання впливів симатичного відділу, про що свідчить прискорення ЧСС. В окремих лучників після змагань відмічається зменшення ЧСС, що свідчить про зріст тонусу парасиматичної нервової системи.

Електрокардіографічні дослідження стану міокарду у лучників в річному тренувальному циклі дозволили визначити найбільш інформативні показники ЕКГ / ЧСС, сума амплітуди зубців R і T, інтервали P - Q, а також амплітуда та форма зубця Т.

Змагальні навантаження у більшості лучників не викликають значних змін. Вони підвищують тонус симпатичної або парасимпатичної нервової системи, що залежить від індивідуальних особливостей спортсмена. ЧСС є обєктивним та інформативним методом, що дозволяє оцінювати індивідуальну адаптацію кожного лучника до змагальних навантажень. Оптимальний стан характеризуться нормотонічною ЧСС чи тенденцією до зменшення.

Зрушення в адренергічному напрямі свідчить про зріст емоційного напруження, що несприятливо відображається на спортивному результаті.


Таблиця Параметри ЕКГ лучників у підготовчому (А) та змагальному (В) періодах підготовки (n - 16; х ± m , Р < 0.05)

ЧСС (хв)Зубці (мм)Інтервали (с)ІндексиP2Q2R2S2T2P-QQRSQTPV1/SV5Кут 2°А72,22,100,8012,30,403,20,160,700,365,2175,54,10,020,001,40,000,20,030,020,040,184,1В76,31,900,501,200,403,400,170,680,326,2072,33,90,010,000,900,000,210,040,020,020,102,1

Як видно з таблиці 3.3, показники ЕКГ не мали вірогідних відмінностей у періодах підготоаки, але зазначена лише тенденція (Р 0,05), що вказує на деяке підвищення симпатикотонічних впливів, що може мати сезонне (весняний період) чи емоційне походження. Оптимальними повинні бути зміни, які вказують на посилення вегетонічних впливів, що підвищує функціональну стійкість лучника.


3.6 Емоційне напруження стрільця з лука


Особливий фізіологічний стан, що супроводжується активізацією симпатоадреналової системи, яка виділяє гармони швидкої дії - адреналін і норадреналін, активізацією неспецифічних відділів мозку, що відповідають за загальну активізацією нервової системи; підвищенням внаслідок цього активності багатьох систем і органів, називають реакцією напруження, чи емоційним напруженням. Це - неспецифічна реакція, яка властива людині та тваринам, викликана емоційно діючими ситуаціями , наприклад, змаганнями. Ця реакція є виявленням швидкої адаптації до умов зовнішнього середовища. Рівень емоційного напруження визначається в умовних категоріях. Однак, цей стан добре відомий кожному спортсмену, бо завжди супроводжує змагальну діяльність. Слід зазначити, що цей стан не є наслідком фізичної роботи, але впливає на всі органи і системи, які беруть участь у спортивній роботі, і вносить додаткові корективи позитивного чи негативного характеру в залежності від більшості факторів. Спортсменів турбує їх негативний вплив, який прискорює розвиток втоми, порушуючи тонкі нервово-мязові координації. Помірний рівень емоційного напруження є необхідним і сприяє покращенню спортивної діяльності.

Біохімічні дослідження показали, що високий рівень емоційного напруження, який супроводжується виділенням адреналіну, несприятливий для виступу лучників. Переважання норадреналіну оптимізує спортивну діяльність.[19]

В.П. Горобець [8] встановив, що ранг змагань проявляється на рівні емоційного напруження, який визначається ЧСС, величини електропровідності шкіри кисті. Виражене емоційне напруження знижує амплітуду тонусу мязів рук, що небажано в період відповідальних змагань.

Показано, що надмірне скорочення часу рухових реакцій, є виявленням прихованого емоційного напруження, і є неспиятливою ознакою, яка погіршує прогноз виступів лучників на змаганнях. Це ж значення має надмірно часта електрична активність мозку, частий пульс, високий та частий тремор.[16]

Як видно, постріл з лука програмується в ЦНС спортсмена, причому, чим краще функціональний стан мозку, тим меншн інших програм, тим вище результат стрільби. Постріл реалізується складною координацією мязів, що виконують цю роботу на фоні значного підсилення, повязаного з натягненням лука. Прояви такої діяльності можуть бути зареєстровані. Тривала тренувальна та змагальна діяльність потребує оптимального забезпечення киснем та енергетичними речовинами. Змагання у стрільбі з лука проходять в умовах емоційного напруження, яке проявляється на стані виконавчих та систем забезпечення лучника і суттєво впливає на результат. Розуміння цих питань дозволяє дати рекомендації, спрямовані на корекцію всіх фізіологічних моментів,. Які вкінцевому результаті визначають техніку, її стійкість та результат.

У дослідженнях [16, 19] на лучниках встановлено, що під час прицілювання та випуску електрична активність мозку змінюється, причому, чим більше хвилюється лучник і чим гірше він стріляє, тим зміни біоритмівмозку більш виражені,. У лучників, які знаходяться у стані доброї тренованості зміни біоритмів мозку відповідають фазам правильного пострілу, причому, чим більше синхроніховані, біопотенціали обидвох півкуль, тим вище результат ефективного пострілу.

На графіку біопотенціалів мозку [19] чітко відображається ідеомоторне відображення пострілу: початок, середина та завершення змін нагадують реакцію мозку при фактичному пострілі. Причому чим чіткіше змінюються біотоки мозку, чим блище за часовими параметрами ідеомоторний постріл до справжнього, тим краще нервова система моделює, програмує постріл та результат стає вищим.

Такі зміни біотоків мозку у спокої та під час ідеомоторного моделювання пострілу використовуались, як тест для оцінки функціонального стану мозку в спокої та в процесі стрільби [14, 16].


3.7 Моделі мязової чутливості стільців з лука


В складно кординованих видах спорту, до яких належить і стрільба з лука дуже важливим фактором, безпосередньо впливаючим на кінцевий результат, є постійність і одноманітність відтворення мязових відчуттів, що складають так звану мязову память.

Протягом 2005 - 2006 навчального року ми досліджували та аналізували мязову чутливість у провідних спортсменів - лучників Львівської області.

Згідно поставлених завдань аналіз результатів мязової чутливості показує, що у спортсменки П.К. динаміка мязової чутливості в різні періоди річного циклу має різні показники. Однак при наближені головних змагань сезону ці показники наближаються до модельних. Як можемо побачити на рис.3.3 сила лука дорівнювала 16,50 кгс в першому півріччі та була збільшена на 0,6 кгс в другій половині року. Слід зауважити що при силі луку 16,50 кг/с показники мязового відчуття суттєво відрізнялись від модельних (коливання від 16,25 до 17,60), а при збільшенні - вони поетапно наближалися до модельних (коливання від 16,79 до 17,33). Під час самих відповідальних змагань сезону показники найбільше наближались до модельних, а подекуди і точно відтворювались (коливання від 16,93 до 17,25).

У спортсменки С.О. показника мязової чутливості в різні періоди річного циклу також були різними, але при наближені головних змагань сезону ці показники стабілізувались наближались до модельних. На рис.3.4 можемо побачити що сила лука дорівнювала 16,80 кгс в першій половині року і була збільшена на 0,6 кгс в другій половині року. Слід зауважити що при силі лука 16,80 кгс показники динаміки мязового відчуття суттєво відрізнялись від модельних (коливання від 15,90 до 17,00), а при збільшенні - вони наближались до модельних (коливання від 17,03 до 17,60). Під час самих відповідальних змагань сезону показники не суттєво коливались, і наближались до модельних (коливання від 16,84 до 17,6).

Аналізуючи динаміку показників мязової чутливості спортсменку Б.Н. в різні періоди річного циклу видно, що при наближені головних змагань сезону вони наближалисьються до модельних. На рис.3.5 можемо побачити що сила лука дорівнювала 16,10 кгс в першій половині року і була збільшена на 0,4 кгс в другій половині року. Слід зауважити що при силі лука 16,10 кгс показники динаміки мязового відчуття суттєво відрізняються від модельних (коливання від 15,70 до 16,70) а при збільшенні - вони поетапно наближаються до модельних (коливання від 16,16 до 16,98). Під час самого відповідального змагання показники з незначним коливанням, наближаються до модельних (коливання від 16,50 до 16,90), що можна обґрунтувати високою психічною напруженістю змагальної діяльності.

У спортсменки Б.Т. показники мязової чутливості в різні періоди річного циклу різні відображаються, але при наближені головних змагань сезону вони наближаються до модельних. На рис.3.6 можемо побачити що сила лука дорівнювала 17,00 кгс в першій половині року і була зменшена на 0,2 кгс в другій половині року. Слід зауважити що при силі лука 17,00 кгс показники динаміки мязового відчуття суттєво відрізняються від модельних (коливання від 16,40 до 18,00), а при зменшені - вони поетапно наближаються до модельних (коливання від 16,44 до 17,39). Під час самих відповідальних змагань сезону показники подекуди коливаються, але і наближаються до модельних (коливання від 16,33 до 17,00). Це явище також можна обґрунтувати високою психічною напруженістю змагальної діяльності.


Рис. Показники мязової чутливості в залежності від сили луку


Аналізуючи показники спортсмена П.І. мязова чутливість в різні його періоди річного циклу були різними, але при наближені головних змагань сезону вони наближались до модельних. На рис.3.7 можемо побачити що сила лука дорівнювала 20,00 кгс в першій половині року була зменшена на 0,2 кгс в другій половині року. Слід зауважити що при силі лука 20,00 кгс показники динаміки мязового відчуття суттєво відрізняються від модельних (коливання від 19,70 до 20,48), а при зменшенні - вони поступово наближаються до модельних (коливання від 19,50 до 20,34). Під час самих відповідальних змагань сезону показники подекуди коливаються, але і наближаються до модельних (коливання від 19,38 до 19,85).

У спортсмена А.С. динаміка показників мязової чутливості в різні періоди річного циклу по різному відображаються, але при наближені головних змагань сезону ці показники наближаються до модельних. На рис.3.8 можемо побачити що сила лука дорівнює 21,20 кг/с. Слід зауважити що на початку року динаміка мязового відчуття суттєво відрізнялась від модельної (коливання від 20,90 до 21,70), перед головними змаганнями сезону ці показники наближаються до модельних (коливання від 20,80 до 21,43). Під час самих відповідальних змагань сезону показники незначно коливаються, але і наближаються до модельних (коливання від 21,19 до 21,47), ці показники можна обґрунтувати високою психічною напруженістю змагальної діяльності.


Рис. Показники мязової чутливості в залежності від сили луку


При аналізі спортсмена С.О. динаміка показників мязової чутливості в різні періоди річного циклу по різному відображаються, але при наближені головних змагань сезону ці показники наближаються до модельних. На рис.3.9 можемо побачити що сила лука дорівнювала 19,90 кгс в першій половині року і була збільшена на 0,5 кгс в другій половині року. Слід зауважити що при силі лука 19,90 кгс показники динаміки м,язового відчуття суттєво відрізняються від модельних (коливання від 19,80 до 20,33), а при збільшенні - вони поетапно наближаються до модельних (коливання від 20,02 до 20,48). Під час самих відповідальних змагань сезону показники хвиленопідбо коливаються, але і наближаються до модельних (коливання від 19,98 до 20,65), ці показники можна обґрунтувати високою психічною напруженістю змагальної діяльності.


Рис. Показники мязової чутливості в залежності від сили луку


У спортсмена Р.В. динаміка показників мязової чутливості в різні періоди річного циклу по різному відображаються, але при наближені головних змагань сезону ці показники наближаються до модельних.

На рис.3.10 можемо побачити що сила лука дорівнювала 19,80 кгс в першій половині року і була збільшена на 0,4 кг/с в другій половині року. Слід зауважити що при силі лука 19,80 кг/с показники динаміки м,язового відчуття суттєво відрізняються від модельних (коливання від 19,45 до 21,30), а при збільшенні - вони поетапно наближаються до модельних (коливання від 19,93 до 20,94). Під час самих відповідальних змагань сезону показники хвилеподібно змінюються, але і наближаються до модельних (коливання від 19,98 до 20,48), ці показники можна обґрунтувати високою психічною напруженістю змагальної діяльності.

Рис. Показники мязової чутливості в залежності від сили луку


Рис. Показники мязової чутливості в залежності від сили луку


Рис. Показники мязової чутливості в залежності від сили луку

Рис. Показники мязової чутливості в залежності від сили луку


Таблиця Статистична залежність між мязовою чутливістю і результатом спарингових зустрічей

спаринги17до1тр17після17до2тр17після18до18після10,258230,142240,179290,163260,075220,084992-0,1494-0,2944-0,2849-0,2770,064880,1050830,042020,038980,027050,01746-0,0877-0,112240,192420,259010,226520,233570,176150,1873550,138930,038410,06750,04178-0,5875-0,5916

Рис. Статистична залежність між мязовою чутливістю та спортивним результатом


Обробка результатів досліджень мязової чутливості проводилась таким чином. У відповідності до проведених досліджень мязової чутливості виводилось абсолютне значення відхилення від сили луку. Наступним проводилась кореляція абсолютної величини мязової чутливості і спортивного результату. Причому було помічено що кореляція результату і мязової чутливості найбільш інформативна в останніх спарингах. Хоча як можна побачити на таблиці 3.3 в останньому спарингу її показники, як на першому так і на другому тренуванні, зовсім знизилися. Але хоча, в цілому, показники кореляційного аналізу першого дня дуже низькі - можна побачити покращення показників кореляції в 4 спарингах. При аналізі другого дня виявлені кореляційні показники мязової чутливості найбільш інформативні у пятому спарингу, хоча проходить його незначне збільшення стосовно першого і пятого спарингів.

На нашу думку, все це можна пояснити тим що в перший день спортсмени стріляли 5 спарингів по 18 стріл, а в другий 5 спарингів по 12 стріл. Причому в перший день проводилось два тренування, а в другий одне. Отже, можна припустити, що мязова чутливість буде найбільш інформативною в тому випадку коли спортсмени не зовсім виснажені, а лише частково втомлені.

Аналізуючи динаміку змін показника м'язова чутливість можна простежити характерну особливість її по відношенню до сили натяжіння лука спортсменом. Виявлено, що в разі оптимального ступеня чутливості спортсмена в ході підготовки до відповідних змагань цей показник (мзова чутливість) наближається, а подекуди і співпадає із силою натяжіння лука.


3.8 Моделі часової структури виконання змагального пострілу з лука


Мета експериментальної частини роботи полягає в систематизації даних для створення індивідуальних та групових моделей часової структури виконання змагального пострілу з лука та серії пострілів лучників високої кваліфікації. Для створення часової структури виконання змагального пострілу з лука використовувалися наступні методи дослідження: хронометрування елементів цілісного пострілу в серії пострілів: визначення спеціалізованого відчуття часу, аналіз спортивної результативності найсильніших лучників України. На основі протоколів дослідження створені узагальнені таблиці, які стануть обєктом порівняльного аналізу.


Таблиця. Узагальнена таблиця хронометражу виконання основних технічних елементів в межах цілісного пострілу та в межах серії пострілів з лука

№ПрізвищеЧас до прикладкиЧас до випускуСер. часМін.Макс.РізницяСер. часМінМакс.Різниця1Антонов32,93,10,25,44,96,11,22Школьний33305,95,17,22,13Алексієнко444,10,16,25,17,124Іванов5,85617,771035Сорока54,95,50,66,85,89,13,36Прокопів4,13,951,18,97,59,92,47Круглова3,22,93,915,75728Хвостунова2,82,53,51547,13,19Садовнича32,93,10,24,94,15,91,810Палеха32,93,10,25,456,11,1

Таблиця. Узагальнена таблиця визначення білатерального коефіцієнту при визначенні відчуття часу

№ п..ПрізвищеСер. значення прав. РукиСер. значення лівої рукиБілатеральний коефіцієнт1Антонов0,660,371,92Школьний0,40,3513Алексієнко0,190,082,44Іванов0,230,151,55Сорока0,450,133,16Прокопів0,440,331,37Круглова0,460,4218Хвостунова0,330,1629Садовнича0,360,311,21Палеха0,100,180,6

Таблиця. Загальна таблиця хронометражу виконання вправи М-4 (30 пострілів на дистанції 18м)

№ п.пПрізвище1 постріл2 постріл3 пострілМін.Макс.РізницяМін.МаксРізницяМін.МаксРізниця1Антонов1428143962236291292Школьний102111334186072123Алексієнко162593849115781244Іванов192564261196389265Сорока2230751641386102166Прокопів2631559781986118327Круглова1522741487687798Хвостунов1627114054146486249Садовнича12301827633655954010Палеха13229314211546713

Хронометрування виконання основних технічних елементів в межах цілісного пострілу та в межах серії пострілів з лука показало, що середній час натягування лука у найкращих лучників України склав від 2,8 до 5,8 секунд. Варіація часового терміну є незначною, щонайбільше 1,1 секунди. Середній час виконання пострілу з лука (від початку натягування лука до моменту випуску тятиви) склав 4,9-8,9 секунд, при цьому у чоловіків він стабільніший (5,4-7,7) ніж у жінок (4,9-8,9). Часова різниця часу виконання вище вказаного інтервалу в одного спортсмена є від 1,1 до 3,3 секунди. В цьому випадку розкид виявився більшим у мужчин 3,3 проти 1,1 у жінок. При визначенні кореляційних звязків між стабільністю виконання вище згаданих частин техніки з лука і спортивним результатом в даний момент встановлено цей показник близько 0,5, який свідчить про середню ступінь звязаності цих факторів. Відчуття часу як з показників спеціальної підготовленості визначалося на основі вираховування коефіцієнту білатеральності.

Десятиразове визначення пятисекундного інтервалу, шляхом зупинки секундоміра правою, а потім лівою рукою, надавало можливість вирахувати суму відхилень. Коефіцієнт білатеральності обчислювався шляхом відношення правої величини на ліву. Правобокість коефіцієнту білатеральності характеризується числом більшим за одиницю, в іншому випадку, існує лівобокіст. Показники таблиці 3.5 свідчать що 70% лучників мають правобоковий, у 20% - спортсменів немає суттєвої різниці і тільки в 10% - спостерігається лівобокий коефіцієнт білатеральності, хоча і в цьому випадку він не є добре виражений, оскільки спостерігається невеликі абсолютні показники середніх значень сум відхилень. Для підвищення інформативності коефіцієнта білатеральності необхідно довготривалі спостереження за динамікою індивідуальних значень, проте попередні дослідження доводять про негативні наслідки в разі змін боків привязки цього показника. Зате можна говорити про абсолютні значення сум відхилень під час відтворення пятисекундного інтервалу. Найкращий середній показник виявився у Палехи Катерини (0,1с для правої руки і 0,18 с для лівої руки). Хронометрування початку виконання цілісного пострілу в серії з трьох пострілів при стрільбі на дистанції 18м дозволило визначити індивідуальну схему стрільби на цій короткій дистанції. Висловимо припущення про те, що занадто швидкий початок стрільби, або занадто малий відтинок часу між пострілами в серії негативно впливають на спортивний результат. Інтервал між пострілами та перед першим пострілом повинен забезпечити повну готовність до технічних дій, які забезпечують точність у влученні. Спрогнозуємо, що повинна існувати, певні часові межі для виконання першого, другого чи третього пострілу, і наскільки лучник дотримується даної схеми залежить результативність в стрільбі з лука. Відзначимо, що на підвищення спортивної результативності у провідних спортсменів впливає порядковий номер пострілу з лука. В таких лучників як Антонова Сергія, Школьного Костянтина, Сороки Олега третій постріл завжди був в 10.


РОЗДІЛ 4. ВТОМА ТА ВІДНОВЛЕННЯ В СТРІЛЬБІ З ЛУКА


4.1 Змагальні ознаки втоми лучників


У процесі спортивної підготовки спортсмен та тренер постійно зустрічаються з наслідками напруженої мязової діяльності. Це невідємний, обовязковий компонент та наслідок мязової діяльності, що стимулює процеси відновлення. В період після тренування (під час роботи) продовжується та посилюється ряд важливих процесів.

  • згасання робочого збудження в нервових центрах, що керують мязовою роботою; зниження біохімічних процесів, повязаних з мязовим скороченням; зниження ЧСС до початкового рівня; зниження підвищеної раніше збудливості мязів та сенсорних систем;
  • зменшення рівня втоми, наприклад, ліквідація продуктів неповного окислення в крові, відновлення стану шкіри пальців, зникнення повільних хвиль в ЦНС, зменшення ступеня напруження мязів, покращення їх кровообігу, відновлення їх чутливості, якщо вона була знижена;
  • відновлення до норми витрачених енергетичних речовин мязах, відновлення кровообігу в них.
  • Крім тих процесів, які обєднуються терміном відновлення, після роботи продовжується складна інтегративна діяльність в ЦНС і мязах аналогічна тій, яка проходить під час запамятовування інформації. Протягом деякого часу від хвилин до годин функціонують електрофізичні механізми памяті: між працюючими нервовими центрами крутяться електричні імпульси, які несуть інформацію про те, чому навчився спортсмен на тренуванні. Чуруз період від декількох хвилин до декількох годин вони закріплюються, консолідуються, як, як вказує найбільш розповсюджена теорія памяті, у структурах білкових молекул клітин головного мозку.[15] Отже, після роботи приблизно до двох годин мозок зайнятий дуже важливою діяльністю, про що потрібно памятати і що необхідно враховувати в повсякденній роботі, особливо при потребі перебудувати вже сформовану рухову навичку чи важливі її компонентинезадовго до відповідальних змагань: її основні механізми включені в білкові структури клітин мозку і для їх переробки та зміцнення нових деталей потребує багато часу.
  • Втома - це тимчасове зниження працездатності під впливом попередньої праці. Виділяють процеси в системах організму, які складають сутність втоми у даному виді спорту, і cубєктивне почуття втоми - те , що відчуває втомлена людина.[15]
  • Втому можна ліквідувати до наступного тренування. Якщо ж робота викликає настільки сильну втому, що вона не минає до наступного тренування чи наступного мікроциклу,то може відбутися накопичення втоми перевтома.
  • Дуже інтенсивна навіть одноразова діяльність, що перевищує фізіологічні межі коливань, може призвести до виснаження енергетичних запасів та інших складних змін, які називають перенапругами. У ЦНС перенапрузі може підлягати процес гальмування, про що писав великий фізіолог І.П.Павлов.
  • Під впливом довготривалого комплексу негативних факторів (захворювання, повторні перенапруги на тренуваннях, психологічні стреси, несприятливий психологічний мікроклімат в команді …) може настати глибоке порушення тренованості,- перетренованість, яка в лучників недостатньо досліджена. Це важливо розуміти тому, що приймання засобів відновлення та реабілітації повинно бути грамотним, бо в іншому випадку принесена ними користь буде мінімальною.
  • У лучників втома проявляється у вигляді посилення тремору, зниження сили мязів кистей, підвищення тонусу мязів, прискоренні ЧСС, зниження зору, психологічних симптомах втоми.
  • Головним завданням застосування засобів та методів відновлення є усунення ознак загальної втоми,які є наслідком виконаної роботи, що дозволяє збільшити навантаження; відновлення окремих компонентів працездатності, які не підлягали спеціальному навантаженню, але характеризуються ознаками втоми, що покращує їх стан до наступного тренування; попередня стимуляція працездатності спортсменів перед початком тренувального навантаження, що сприяє зменшенню втомлення протягом тренування.[9, 17, 20]
  • В.Д. Моногаров [21] розрізняє три рівня відновлюючих заходів:
  • заходи основного рівня глобальної дії, які стимулюють процеси вилучення з тканини метаболітів та виведення їх з організму (сауна + масаж, хвойні ванни+загальний гідромасаж та ін.,)
  • заходи поточного рівня, скеровані на корекцію наслідків щоденних навантажень;
  • заходи оперативного відновлення, призначені для термінової корекції протягом тренувального заняття.

В першій половині підготовчого періоду В.Д.Моногаров рекомендує починати з застосування основних засобів відновлення, по мірі нарощування обєму та інтенсивності навантажень додавати поточні засоби відновлення. У передзмагальному та змагальному періоді засоби відновлення необхідно пристосувати до режиму навантажень. У всіх періодах обєм засобів відновлення слід співрозміряти з обємом навантажень, щоб адаптаційні реакції на засоби загального відновлення не переважали над адаптаційними реакціями на навантаження та не залишали б сліду до дня початку змагань.

Слід зазначити, що в методичних рекомендаціях і працях, наведених вище, ще недостатньо виділені конкретні рекомендації до застосування засобів відновлення, особливо у складнокоординаційних видах спорту з напруженням сенсорних систем.

Основні засоби відновлення в спорті, що широко застосовуються можна класифікувати таким чином:

  1. Медико - біологічні засоби відновлення;
  2. Педагогічні;
  3. Психологічні (аутогенне тренування, психорегулююче тренування, послідовне розслаблення мязів, психотренінг).

4.2 Відновлення та підвищення працездатності лучників


Практика спорту, вичерпавши можливості педагогіки та теорії фізичного виховання , які повязані з комбінуванням обєму та інтенсивності навантажень, звернулася до біологічних наук із завданням: розробити шляхи раціоналізації спортивної підготовки з метою підвищення спортивних результатів, підвищення стійкості до великих навантажень, які досягають межі біологічних можливостей, розширити адаптаційні можливості організму. Принципових шляхи зявилося два:

  1. Детальне вивчення біохімічних, психологічних механізмів впливу тренувальних програм з метою пошуку найбільш коректних та ефективних.
  2. Удосконалення стану організму,його органів та систем під час реалізації багаторічних програм підготовки; удосконалення процесів швидкої адаптації, що зявляються під час конкретних обгрунтованих навантажень.[9,14,17,21]

Спортивна підготовка розглядається як єдиний процес тренувальних та змагальних навантажень та застосування засобів відновлення.[14]

Монографії та окремі праці, що були присвячені цій проблемі показують, що є багато не вирішених питань, які мають велику цінність, як для великого спорту так і для здоровя спортсменів.


4.2.1 Медико - біологічні засоби відновлення

  1. Фізіотерапевтичні: гідропроцедури, масаж, парова лазня, фінська сухоповітряна лазня, вуглекисневі, кисневі ванни, відновлювальні (хвойні) ванни, відновлювальні душі, різні види масажу (вібраційний, підводний, баромасаж,), аеронізація, гіпероксичні процедури - вдихання кисневих сумішей, кисневі коктейлі, електростимуляція мязів, електростимуляція активних точок шкіри, ЛНТ - локальний негативний тиск, електросон та ін.
  2. Медикаментозні: полівітамінні комплекси (Ундевіт, Декамевіт, Аеровіт…), окремі вітаміни С, В1, В6, В12, неспецифічні адаптогени (елеутеракок, китайський лимонник, жень-шень, пантокрин ,муміє), коректори обміну в мязах (МАП, інозін, Хі - протеїн, гліцерофосфат), коректори білкового обміну в міокарді, (оротат К інозін, МАП), стимулятори споживання кисню (вітамін В15: кисневий комбінований коктейль з вітамінами), коректори обміну речовин у ЦНС (глютамінова кислота, ноотрапіл, гліцерофосфат), адреноблокатори.
  3. Харчові: вітамінізовані продукти, збалансована їжа, рідкі питні коректори гомеостазу крові.

Ріст обміну та інтенсивності навантажень у спортсменів потребують підвищення уваги до важливої киснево - транспортної, серцево - судинної системи, яка є вузькою ланкою в забезпечені працюючих мязів киснем.[15]

Засоби медикаментозної корекції та реабілітації серцево - судинної системи спортсменів можуть бути поділені на такі групи:[7]

  1. Нормалізуючі окислювальні - відновлювальні процеси після навантажень (вітаміни);
  2. Нормалізуючий іонний баланс в міокарді;
  3. Нормалізуюча кислотно - лужна рівновага крові;
  4. Підсилюючі та прискорюючі ресинтез АТФ у міокарді після навантажень;
  5. Постачання енергетичними речовинами міокард;
  6. Послаблюючі адренергетичну реакцію серця (адреноблокатори);
  7. Покращуючі постачання міокарда киснем (судинорозширюючі);
  8. Підвищуючі споживання кисню міокардом;
  9. Підсилюючі вагатонічну регуляцію серця (оротат К + інозин).

В звязку з тим, що в лучників найвищої квалификації часто зустрічаються відхилиння у серцево - судинній системі, які знижують загальну витривалість [19], для попередження цих змін необхідно контролювати стан серцево - судинної системи та приймати заходи їх ліквідації та попередження. Найбільш ефективний Панангін (один таб. Три рази в день), оротат К (по чотири таб. В день).

Показником загальної працездатності є величина потужності роботи при ЧСС 170 уд./хв. Зниження величини РНС-170 нижче 35 кгм/кг/хв. Несприятливо і повинно підлягати корекції. На перше місце слід поставити педагогічні засоби та методи, які підвищують загальну аеробну працездатність: обовязкові ранкові кроси, розминка загальна та спеціальна перед тренуванням, обовязкові дихальні пятихвилинки після кожних 40-60 пострілів.

За планом - достатній обєм силових вправ, особливо в спеціальній стрілковій позі, збереження їх в усіх мікроциклах, бо без підтримки ефект знижуеться.


4.2.2 Педагогічні засоби відновлення

Активний відпочинок. Через значно виражену монотонність тренувального процесу а звідси-зниження емоційного фону, цікавості, у стрільбі з лука, особливо в період великих навантажень, слід застосовувати різні варіанти підвищення емоційного тонусу, які сприяють розрядці гальмівного варіанту емоційного напруження.

Вже під час виконання вправ потрібно використовувати деякі чинники, які підвищують зацікавлення до тренувань.

Після тренування, у другій половині дня для мязової розрядкипотрібно використовувати спортивні ігри (краще футбол), плавання, які знижують емоційну та мязову напруженність. На зборі необхідно проводити зустрічі з цікавими людьми, поетами, музикантами, акторами, що підвищує емоцийний фон дня та знижує напруженність; проводити екскурсії новими, цікавими історичними місцями. Особливо спостерігати за оргаанізацією дозвілля у дні відпочинку, бо зміна режиму дня особливо несприятлива для лучників.

Пасивний відпочинок у вигляді денного сну-відпочинку слід по можливості застосовувати у період великих навантажень, особливо тим спортсменам в яких відчувається порушення регуляційних процесів та зниження функціонального стану сенсорних систем з вираженими ознаками астенізації, виснаження. Пасивний відпочинок-сон слід починати з сеансу розслаблення та самонавіювання відпочинку.


4.2.3 Психологічні засоби прискорення процесів відновлення

Як видно у стрільбі з лука постійному навантаженню підлягають відділи ЦНС, які повинні забезпечувати багаторазове повторення однієї і тієї ж рухової навички. Як ми вже зазначали, лімітуючи ланки ефективного пострілу можуть бути або центральні, або переферичні.

У тих спортсменів, в яких були відхилення в центральних ланках рухової навички, особливо в період змагань, обовязково повинна проводитися корекція психологічного стану з точним обліком того, що потрібно корегувати. Однак, ще раніше слід провести психодіагностичні дослідження та визначити обєкт корекції. Східна мудрість та ретуали, наприклад, японських лучників, потребує внутрішнього очищення спокою. У перекладі на фізіологічні поняття це означає, що в лучника не повинни бути інших домінантних вогнищ, крім правильно сформованої стрілецької змагальної домінанти. У звязку з цим важливого значення для психологічної корекції набувають сучасні системи, такі як аутогенне тренування, психорегулююче тренування, різні варіанти психотренингу, особливо в поєднанні з мязовим розслабленням.[8]

Виходячи з питань практики, узагальнивши дані літератури, про методи психологічної підготовки спортсменів, нами рекомендуються до застосування варіант методики - довільне послідовне розслаблення мязів (ДПРМ), який у суттєвих деталях відрізняється від початкових варіантів аутогенного тренування Шульца чи психорегулюючого тренування. Варіант В.П.Горобця [8] є більш коротким за часом проведення сеансу тренування (від 5 до 30 хв.); засвоюється спортсменами за 5-7 сеансів, бо має менше словесних формул, може використовуватися у вигляді скороченого варіанту, що дозволяє використовувати його у різних видах спорту в умовах тренувань та змагань, протягом інтервалів між виступами. Так ППМ використовували у процесі підготовки змагань плавці, борці, лучники.

Психологічна перевага методики ДПРМ є втому, що рух хвиля розслаблення мязовими блоками відповідає розташуванню їх проекції в коркових відділах моторної зони та рухового аналізатора (передня та задня центральна звивина мозку), фізіологічний ефект складається з прискорення відновних процесів у мязах після великих навантажень за даними мязового тонусу, у покращенні кровообігу в мязах за даними температури шкіпи, в прискоренні відновлення ЧCC та показників дихання. ДПРМ сприяє покращенню біоелектричної активності мозку та зменшення емоційного напруження. Ми узагальнили дані літератури за оцінкою функціональних систем лучника у вигляді схеми комплексного стенду для обстеження лучників та вивели модельні характеристики цих систем.(табл.2)


Таблиця Модельні характеристики лучника в період вищої спортивної форми (за даними літератури та нашими спостереженнями)

№показник- 2 ó- óX+ ó+2 ó1Час обробки пострілу (с)0.60.32.50.30.62ЧСС (в 1хв.)4265243ЕЕГ(?-індекс%)105805104ШПЗІ(біт/с)0.40.23.20.20.45ВЧ (с)0.20.150.10.26ЕМГ(d/s)0.60.31.30.30.67Мязевий тонус(d/s)0.20.10.80.10.28ЛПРР(d/s)0.20.11.20.10.29Сейсмотремор (в мм)6.03.0203.06.010Гострота зору0.20.11.00.10.211Відношення мязової сили до сили лука (силовий коефіцієнт чол.)0.40.22.20.20.4Де, X - середнє значення, а -ó, та + ó відхилення від середнього


4.2.4 Засоби та методи реабілітації лучників після травм та захворювань

У стрільбі з лука травми вкрай специфічні. Найчастіше зустрічаються омозоленість шкіри кінцевих фаланг пальців, які утримують тятиву в натягненому положенні. Для попередження цього ускладненя використовується в першу чергу педагогічні методи контролю за поступовим підвищенням навантажень, що викликає повторні процеси гіпертрофії шкіри. При невідповідності швидкості нарощування навантажень до стану шкірних покривів розвиваються пухирі, які підлягають лікуванню на ранніх стадіях мазями, які вміщують розсмоктуючі, знеболюючі частини, отримані шляхом комбінування декількох мазей, що включають вказані інградієнти. На стадії вираженого пухирця є допустимим прокол в асептичних умовах, антисептики, повязка. Втрата працездатності від 1 до 3 днів.

Лікуванню підлягають артрити, особливо плечового поясу, бо вони знижують переносимість навантаень та ефективність стрільби.

Особливу увагу в лучників слід звернути на осанку, контролювати можливість появи плоскостопості, варікозних розширень вен гомілок.

У перехідні періоди року контролювати та попереджати сезонні ОРЗ, захворювання грипом, ангінами, лікувати каріозні зуби.

РОЗДІЛ 5. ВДОСКОНАЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ЛУЧНИКІВ ВИСОКОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ


5.1 Алгоритм та архітектура розробленої методики спеціальної розминки та психорегулюючих засобів


Під час практичної роботи ми прийшли до попереднього висновку, що в період підготовки до змагань на покращення результату лучника високого класу можна вплинути психорегулюючими вправами та обґрунтовано підібраними вправами спеціальної розминки.


5.2 Класифікація засобів психо-фізіологічного впливу в період підготовки до змагань у лучників високого класу


В стрільбі із лука в спеціально-підготовчому періоді та на змаганнях найбільш задіються такі групи мязів:

1)мязи шиї;

2)мязи спини;

)мязи плечей та передпліччя;

)мязи живота.

Розминка підбиралася так, щоб не ускладнюючи вправ, можна було сприяти оптимізації передстартового стану, забезпечити прискорення процесів впрацьовування, поступово збільшити працездатність приблизно до рівня, необхідного в період основної роботи. Розминка виконується за анатомічним розподілом, тобто зверху вниз.

Класифікація засобів саморегуляції лучників в період підготовки до основних змагань.

Зі всіх прсихорегулюючих засобів найбільш ефективними е концентрація уваги, ідеомоторне тренування, аутогенне тренування, вправи контролю дихання та прогресивна релаксація.

Ці засоби використовуються безпосередньо під час змагань та найбільш впливають на передстартовий стан, підтримують стан бойової готовності лучника.

Під час дослідження була встановлена обґрунтована послідовність застосування психорегулюючих вправ. Перед розминанням виконуються вправи на концентрацію уваги та аутогенне тренування. Після розминання-ідеомоторне тренування. Безпосередньо перед початком та під час змагань виконуються вправи на контроль дихання.

Після появи фізичної та психічної втоми під час змагань та після них найкраще виконувати вправи прогресивної релаксації.


Таблиця Структурна схема впливу засобів саморегуляції на стан лучника

№ п/пЗасібНапрямки впливу1. 2. 3. 4. 5.Аутогенне тренування Ідеамоторне тренування Контроль дихання Концентрація уваги Прогресивна реалаксаціяа) знижує нервозність; б) лучник може контролювати реалізацію техніко-тактичної майстерності в напруженій ситуації; в) лучник швидко вступає в контакт з друзями. а) прискорення процесу вивчення певних прийомів та навичок; б) підвищення емоційно-психологічного настроювання перед виходом на старт; в) сприяє запамятовування великої кількості інформації; г) покращує розпізнання специфічних змагальних ситуацій і правильне реагування на них. а) збереження холодокровості; б) дозволяє контролювати ступінь тривожності в критичних ситуаціях; в) допомагає концентрувати увагу; г) розслабляє мязи шиї та плечей; д) забезпечує короткочасний психічний відпочинок; е) відновлює енергію. а) відволікає від навколишнього середовища; б) настроює на роботу. а) допомагає відчути різницю між напруженням і її відсутністю; б) покращує відчуття пострілу; в) повне розслаблення всіх груп мязів.

5.3 Регуляція рівня тривожності


Існують різні способи зняття напруження в змагальних ситуаціях. Їхнє застосування залежить від конкретного спортсмена і ситуації. Спортсмени повинні вміти контролювати рівень напруження, вони повинні вміти підвищувати його чи знижувати в залежності від свого стану.

Перший крок до контролю рівня напруження - його усвідомленість під час тренувальної і змагальної діяльності. Це припускає самоспостереження, а також усвідомлення того, як впливає на фізичну активність емоційний стан.

Надмірний стан тривожності може привести до неадекватної напруги м'язів, що, у свою чергу, негативно позначається на спортивній діяльності. При надмірній напрузі м'язів руху людини стають незграбними, різкими і некоординованими.

Те, як спортсмени справляються зі станом тривожності, має більше значення чим те який рівень тривожності вони випробують.

Для зниження стану тривожності ми застосовували такі методики:

Аутогенная тренування

Концентрація

Контроль дихання

Прогресивне розслаблення

Схема концентрації лучника стоячі на лінії стрільби.

Стрілець готується до натягування лука. Він повинен сфокусуватись на мішені, перевірити колір світлофора або прапорця, що сигналізує про дозвіл стріляти, „перевірити напрям вітру та чи не очікуються пориви вітру. Концентрація повинна бути розслаблюючою. Можливо, потрібно зробити декілька глибоких вдихів, щоб розслабитися перед тим як стрілець почне натягати лук.

1.Стрілець починає прицілюватись коли він впевен, що сконцентрований на мішені та певен, що утримується у цьому стані.

2.Друга частина, найважливіша, починається тоді, коли стрілець в очікує клацання клікера. Тут, самим збентежуючим може бути те, що стрілець не очікуючи клацання клікера, раптом почувши його рефлекторно випускає тятиву і стріла летить не туди куди потрібно. Лучник очікує клацання клікеру тоді, коли стрілець прицілиться, а в іншому разі він не сигналу для випуску стріли в мішень і в такому випадку, стріла летить, як кажуть, не по місцю. Концентрація також повинна бути спрямована на те щоб бути впевненим в своїй готовності зробити влучний постріл а не реагувати на клікер рефлекторно.


5.4 Рекомендації по підвищенню концентрації уваги безпосередньо в умовах змагань


Здатність зберігати сконцентрованість уваги на релевантних аспектах оточення має велике значення для вдалого виступу на змаганнях.

Рекомендація №1

Тренування при наявності відволікаючих факторів

Навіть незначний звук може „збити увагу спортсмена.

Навчитись „справлятись з відволікаючими факторами можна, регулярно проводячи тренування при наявності цих факторів. Наприклад, на змаганнях стрільби з лука можуть бути присутні глядачі, які можуть викрикувати зізні слова, шуміти. Тому спортсменам необхідно навчитись не реагувати на всі сторонні, відволікаючі звуки. Хоч проведення занять при наявності відволікаючих факторів сприяє підвищенню концентрації уваги, багато спортсменів стараються уникати подібних ситуацій. Наприклад, якщо лучнику не хочеться тренуватись під відкритим небом в дощову погоду, він, як правило, уникає тренувань в таких умовах. Але, що ж він буде робити, якщо йому прийдеться змагатись в таку погоду на змаганнях?

В одній групі спортсменів зі стрільбі з лука було два хлопця які постійно заважали займатись іншим. Вони підходили до одного з спортсменів в той самий момент коли той збирався зробити постріл тихо говорили йому: „Ти не вмієш стріляти, „Ти промахнешся. Спочатку це дуже збивало їого, але згодом він перестав реагувати на це і навчився не втрачати концентрацію уваги при дії цих відволікаючих факторів. (З практичного досвіду)

Рекомендація №2

Використання ключових слів

Ключові слова використовують для „включення певної реакції. Вони можуть носити інструктивний ( наприклад, „слідкуй за роботою правої руки) і мотиваційний або емоціональний (наприклад, „сильніше, розслабся, напружся) характер. Головне - щоб ключове слово було простим і автоматично „включало потрібну реакцію.

Рекомендація №3. Уникнення оцінюючого мислення

Спортсмени досить часто втрачають концентрацію уваги в результаті того, що оцінюють свої дії. Такі оцінки викликають особисті реакції та, як правило, призводять до зниження результатів. Такі думки, як „Я просто не можу зробити правильно коли це дійсно потрібно або „ Я завжди забуваю слідкувати за виконанням тяги, негативно відображаються на подальших діях. Мозок спортсмена починає „давити на тіло, що викликає велике мязове напруження та великі зусилля. Порушується концентрація уваги та процес прийняття рішень.

Рекомендація №4. Розробка певного ритуалу

Ритуали сприяють концентрації уваги і в значній мірі допомагають психологічній настройці спортсмена на майбутні змагання. Ритуали - це сукупність певних дій, що постійно повторюються і сприяють концентрації уваги. Ритуал допомагає організувати та структурувати час перед і в проміжках між серіями потрілів таким чином, що лучник стає психологічно сконцентрованим в момент виходу на лінію стрільби. Ритуали у спортсменів дуже різні. Одні хвилюються, щоб не забути про „щасливу пару шкарпеток, інші - завязують певним чином шнурки, одягають тільки певні речі, малюють або ні с ким не розмовляють та ін. Ритуал повинен забезпечити сконцентрованість уваги к моменту початку змагань. Ритуали перед виступом структурують процес мислення і емоційний стан та акцентують увагу на теперішньому, та на аспектах, що повязані із завданням.


Таблиця Схема ритуальних думок лучника під час на стрільби

Приклад ритуалу в стрільбі із лука1. Перевіряється елементи луку стріли на справність 2. Перевіряється положення ніг 3. Перевіряється упор лівої руки 4. Зробиться глибокий вдих, плавний видих 5. Концентрація на центрі мішені 6. Уявляється технічний постріл 7. „Відчуваєтья зроблений постріл подумки 8. Концентрація уваги на остаточному тонусі мязів 9. Подумати про ціль, сконцентруватися та виконанні пострілу

Рекомендація №5

Контролювати напрям погляду

Наші очі ( як наші думки ) мають тенденцію „блукати, тому ми дуже часто зупиняємо свій погляд на різних відволікаючих факторах - гримасах суперників, вибухах емоцій тренерів, поведінці товаришів по команді - замість того, щоб сконцентруватись на завданні.

Основні умови виконання контролю направлення погляду - не допускати переміщення погляду на не релевантні обєкти.

Ось деякі способи, які можна використовувати для виконання контролю направлення погляду - не допустити переміщення погляду на не релевантні обєкти:

-направити погляд на підлогу;

-направити погляд на спортивний інвентар;

направити погляд на якусь точку на стіні.

Головне - це підібрати що-небудь, що допоможе зберегти сконцентрованість уваги та попередить „блукання погляду.

Вправи для поліпшення концентрації уваги.

Цю вправу можна відпрацьовувати всю або поділити її на ряд елементів і опрацьовувати їх окремо. Перед тим як почати вправу, сядьте або ляжте, прийняв зручне положення та зробіть декілька глибоких вдихів від діафрагми. Починайте вправу після того як розслабитесь.

1.Зверніть увагу на те, що ви чуєте. Визначте окремий звук - голоси людей, звук годинника, шум машин за вікном, звуки телевізора. Після цього прислухайтесь до всіх звуків навколо вас ,не диференціюючи їх. Просто „викиньте з голови всі думки та слухайте гаму звуків, ніби ви слухаєте музику.

2.Сприйняття відчуттів тіла, наприклад відчуття крісла, підлоги або дивану. Подумки дайте визначення кожному відчуттю. Перед тим як перейти до слідую чого відчуття, затримайтесь на певний час, вивчіть свої відчуття більш повно. На кінець, спробуйте відчути всі ті відчуття одночасно, не визначаючи їх. Це потребує широкої внутрішньої сконцентрованості уваги.

.Перемістіть увагу на ваші думки та емоції. Не думайте ні про що конкретно, хай думка виникає сама по собі. Залишайтесь розслабленим та спокійним, незалежно від ваших думок та почуттів. Тепер спробуйте дослідити, відчути кожне з відчуттів і кожну думку одночасно. В кінці спробуйте позбавитись від усіх цих думок і відчуттів та розслабтесь.

.Відкрийте очі та виберіть який-небудь обєкт в кімнаті, що знаходиться безпосередньо перед вами. Дивлячись прямо вперед, намагайтесь побачити якомога більше предметів в кімнаті з допомогою периферичного зору. Потім спробуйте звузити увагу тільки на предметі, що знаходиться прямо перед вами. Звужуйте увагу до тих пір, доки ви не будете бачити тільки один предмет. Тепер поступово розширюйте увагу до тих пір, доки ви не побачите все, що знаходиться в кімнаті. Практикуйте подібні звуження та розширення уваги. Ця вправа допомагає засвоювати різні типи уваги.

Вправа №2

Оволодіння умінням зберігати сконцентрованість уваги

Знайдіть тихе спокійне місце. Виберіть предмет для концентрації уваги (ви можете обрати щось, що має відношення до того виду спорту яким ви займаєтесь). Візьміть його в руки. Відчуйте його в своїх руках, зверніть увагу на те, з чого його зроблено, на колір, якісь особливі відмінності. Відкладіть предмет в сторону та сконцентруйте свою увагу на ньому, враховуючи кожну його деталь. Якщо ваші думки починають „блукати, концентруйте увагу на обєкті.

Запишіть, скільки часу ви можете підтримувати сконцентрованість уваги на предметі. Після того як вам вдасться підтримувати сконцентрованість уваги на обєкті не менше ніж 5 хвилин, відпрацьовуйте цю вправу при наявності відволікаючих факторів. Реєструйте, як довго ви можете підтримувати сконцентрованість уваги в таких умовах. Ваші спортивні результати обовязково підвищаться, якщо ви оволодієте цією вправою.

Вправа № 3

Пошук релевантних факторів

Вправа з використанням „координаційної сітки дозволяє усвідомити, що значить бути повністю сконцентрованим. „Координаційна сітка складається з набору двохзначних цифр - від 00 до 99. Ціль вправи - „просканувати сітку та на протязі певного періоду часу (1-2 хвилини) знайти якомога більше послідовних чисел (00, 01, 02, 03 і т.д.). Цю сітку можна використовувати декілька раз, спочатку починаючи з 00, потім з середини сітки. Ви можете складати свою власну сітку ускладнюючи собі завдання. Люди з високим рівнем концентрації уваги, сканування та запамятовування релевантних факторів здатні знайти до 20-30 послідовних чисел на протязі однієї хвилини.

Ця вправа допоможе навчитись концентрувати увагу та знаходити релевантні фактори в навколишніх умовах.

Вправа №4

Використання уявлень про дію

Використання уявлень про дії, що потрібно виконати - чудовий засіб для тренування концентрації уваги. Наприклад, стрілок може уявляти собі, як він правильно робить кожен рух, вистрілює, слідкує за траєкторією польоту стріли та влучає прямо в центр цілі. Або він може уявляти собі всі ті помилки, що він робить на тренуваннях але вже виправивши їх подумки.


5.5 Аутогеннне тренування за А.В. Ігнатенко


Постійний самоконтроль, самоспостереження, самовідчуття, самовиховання - важливі параметри розвитку психічного здоров'я. Оволодіння в досконалості системою аутотренінгу дозволяє легко впливати на психофізіологічну сферу організму.

Стрільцям з лука пропонується освоїти дві нескладних вправи, що стануть ключем до їх психіки, дозволить керувати психічними процесами.

Вправа № 1.

Сядьте зручніше в крісло, руки покладіть на коліна, закрийте очі. Формула навіювання:

«З рахунком «десять» мої руки стануть важкими, міцно-преміцно прилипнуть до ніг і я не можу їх підняти. Раз - руки починають прилипати до ніг. Два - руки обважніли. Три, чотири - руки щільно притиснуті. П'ять, шість - руки міцно-преміцно прилипли. Сім, вісім - я не можу відірвати руки від ніг. Чим більше я їх відриваю, тим міцніше вони прилипають. Дев'ять, десять - руки міцно-преміцно притягнуті до ніг і я не можу їх підняти. А тепер з рахунком «п'ять» руки стануть легкими, вільними, рухливими, і після цієї вправи будь-яке моє цілеспрямоване навіювання буде реалізовано моєю психікою. Раз, два - руки легкі, легкі, рухливі, відлипають від ніг. Три, чотири - руки полегшали, ще більш рухливими, цілком відлипли. П'ять, шість - руки легкі, вільні, рухливі».

А тепер можна протягом хвилини дати будь-яку необхідну і заздалегідь запрограмовану установку для своєї психіки.

Вправа № 2.

Поза та ж, очі закриті. Формула навіювання: «З рахунком «тринадцять» моя нервова система зміцниться, тіло стане легким, свіжим, рухливим. Раз, два - кожна клітина моєї нервової системи сильна, спокійна і керована мною. Три, чотири - нервова система зміцнилася, заспокоїлася. П'ять, шість - нервова система сильна , спокійна і керована мною. Сім, вісім - я спокійний, сильний, упевнена у собі людина. Дев'ять, десять - будь-який мій уявний наказ буде миттєво реалізований моєю психікою. Одинадцять, дванадцять - я завжди, скрізь, навіть в екстремальній ситуації, знайду правильне рішення. Тринадцять - моя психіка сильна, спокійна і керована мною. У будь-який момент будь-який мій уявний наказ буде завжди, скрізь і усюди реалізований моєю психікою.

З рахунком «п'ять» тіло стане свіжим, легким, спокійним і я закінчую вправу. Раз - тіло легке, свіже, спокійне. Дві - руки, ноги легені. Три - тулуб легкий. Чотири - думки приємні, свіжі, спокійні. П'ять - голова чиста, свіжа, ясна».

Вправи кінчено. Очі відкрити, встати, струснутися, прогулятися по залі (стрільбищу ).


.6 Використання ідеомоторного тренування


Спортсмени можуть використовувати уявлення для поліпшення як фізичних, так і психологічних умінь і навичок:

1. Підвищення концентрації уваги. Візуалізуючи те, що ви хочете зробити, а також ваші реакції у визначених ситуаціях, ви запобігаєте втраті концентрації уваги. Ви можете представити себе в ситуаціях, у яких ви звичайно втрачаєте концентрацію уваги (наприклад, забули винестися при пориві вітру, потрапили в 6, коли кожен габарит на вагу золота і т.д.), а потім представити, що ви як і раніше залишаєтеся зібраним і сконцентрованої на виконанні чергового пострілу.

2. Розвиток упевненості. Наприклад, якщо у вас були проблеми з виконанням плавної тяги спиною і чітким розривом при пострілі, ви можете представити чітке і правильне виконання цієї дії для підвищення впевненості. уявлення своїх успішних дій допомагає спортсмену краще виступати при різних несприятливих обставинах.

. Контроль емоційних реакцій. Ви можете представити ситуації, що у минулому призводили до певних проблем, наприклад, коли в критичній ситуації ви не могли взяти себе в руки. Після цього ви уявляєте позитивне рішення цих проблем, наприклад, виконання глибокого вдиху в процесі концентрації уваги на виконанні майбутнього завдання.

. Тренування спортивних навичок і умінь. Найчастіше уявлення використовують для відпрацьовування певної спортивної навички чи вміння. Це може бути правильне протягання стріли, розрив при пострілі, правильний випуск стріли і т.п. За допомогою уявлень спортивні навички й вміння загострюються або виявляються слабкі аспекти у виконанні з наступною їх корекцією. Наприклад, уявлення правильної послідовності рухів під час виконання пострілу, перед тим як приступити до реального виконання цієї дії.

. Вдосконалення стратегії. може використовувати уявлення для розробки певної тактики стрільби в екстремальних умовах змагань. Наприклад, раптовий порив вітру, злива і т.д. Спортсмен уявляє собі рішення таких непередбачених ситуацій.

Використання уявлень може сприяти удосконалюванню різноманітних умінь і навичок, тим самим, підвищуючи рівень фізичної підготовки, а також забезпечувати більш ефективне засвоєння технічних елементів і стратегій.[7][30]

Вправа для тренування чіткості і ясності образів, що представляються

1. Уявлення домашньої обстановки. Представте, що ви знаходитеся в своєму рідному місті і, що змагання проходять в залі де ви почали свої перші кроки. Ви знаєте тут все і відчуваєте себе хазяїном. Це дає змогу спортсмену відтворити спокійну обстановку, в якій спортсмен не сковується підтримуючи себе на „бойовому рівні готовності до перемоги. (Вправа використовується безпосередньо під час змагань).

2. Уявлення позитивного виконання навички чи вміння. Виберіть певну навичку і представте, що ви його майстерно виконуєте. Повторюйте виконання навички в розумі знову і знову, уявляйте кожне відчуття і рух м'язів. Наприклад, при виконанні пострілу почніть з уявлення себе в ідеальній стійці на рубежі, подається свисток, ви розтягуєтеся, прицілюєтеся і чіткими рухами рук, вистрілюєте. Уявляйте і відчувайте, як ви починаєте розтягуватися. Відчувайте захват за тятиву і розтягання м'язів плеча і спини в момент натягу тятиви. Ви прицілюєтеся. Відчуваєте, як працюють ваші м'язи, як стріла рухається, плавно витягуючи стрілу з під клікеру. Ви готові зробити постріл. Відчуваєте, як звучить клацання клікеру, як ваші пальці зриваються з тятиви, відбувається постріл, і ви чуєте, як стріла встромляється в щит. Стріла йде саме туди, куди ви хотіли - у 10-ку. (Вправа використовується під час тренувань і безпосередньо перед змаганнями і на протязі змагань - кожного вечора готуючись до наступного змагального дня).

. Уявлення позитивного виступу. Відтворіть як можна яскравіше образ вашого гарного виступу. Спочатку відтворіть візуальний образ. Згадаєте як ви виглядали, коли добре виступали. Зверніть увагу на те, що ви по-різному виглядали тоді, коли виступали добре і коли погано. Ви по-іншому пересувалися, по-іншому тримали голову і т.д. Спробуйте до дрібних подробиць відтворити свій образ тоді, коли ви добре виступали. Переглянете фото чи запис успішних виступів, це допоможе вам відтворити більш точний образ.

Тепер відтворіть звуки, що ви чули, коли добре виступали, зокрема свій внутрішній діалог. Що собою представляв внутрішній діалог? Що ви говорили собі, як ви це говорили? Які були ваші внутрішні реакції на різні негативні фактори, що відбулися під час виступу? Постарайтеся як можна повніше і яскравіше відтворити всі звуки.

І, нарешті, відтворіть усі кінестетичні відчуття, що ви випробували під час успішного виступу. Що почували ваші руки і ноги? Чи були ваші м'язи напружені або розслаблені? Сконцентруйте увагу на відчуттях, зв'язаних з успішним виступом. (Вправа виконується на протязі підготовчого періоду до наступних змагань)[42]


5.7 Процедура контролю дихання


Вдих Глибоко і повільно вдихніть через ніс, звертаючи увагу на те, як діафрагма давить униз. Розслаблено і легко видихніть повітря з області живота і діафрагми для того, щоб повітря заповнило і розширило центральну і верхню частину грудної клітки. У момент вдиху цілком «виштовхніть» живіт назовні. Тривалість фази вдиху - близько 5 с.

Видих

Повільно видихайте через рот. Ви повинні відчувати, як розслаблюються м'язи рук і пліч. При вдиху і розслабленні ви повинні випробувати відчуття зосередженості, а також те, що міцно стоїте на ногах. Ви повинні відчувати, що ваші ноги розслаблені, але сильні. Тривалість фази видиху складає близько 7 с. Дуже важливо, щоб видихнув був повільним і рівномірним.

Цю методику контролю дихання краще всього застосовувати під час короткочасної перерви в діяльності, тобто в перерві між серіями на змаганнях.[43

Техніка дихання по А.В. Ігнатенко.

1. Телаш юкта- попередня вправа (ритмічна дихальна вправа)

Сидіти прямо (голова, шия, спина - прямо) і дихати однаково довгим подихом: вдих та видох 3-4 секунди.

При цьому значно допомагає, якщо уявити собі ці дихальні рухи як можна еластичніше, як розкачування маятника: наприклад, якщо б цей маятник проходив би через тіло або через певну його точку ( місце поміж бровами), в середину і назовні. Продовжуванність дихальних вправ не має великого значення, важливим є тільки регулярність, розмах (тобто однаковість вдихання та видихання).

Через деякий час на протязі виконання вправи потрібно збільшити час розмаху ( продовжуванність вдихання та видихання) послідовно з 3 секунд до 4, з 4 до 5 і т.д.

Коли в цій вправі буде досягнуто ступінь, на якій подальше збільшення вдихання та видихання стане стомлюючим, переходять до наступної вправи КЕВАЛИ:

. КЕВАЛИ - головна вправа

Тепер спробуйте по можливості згладжувати переходи від вдихання до видихання і навпаки, так щоб практично виник неперервний спосіб дихання.

Хоч головною ціллю тут є видалення границь між вдихом та видихом, але все одно є певна пауза ( з повітрям в легенях). Це перша частина вправи - безперервне дихання.

В першій частині цієї вправи піддослідним кажеться, що їх легені постійно наповнені повітрям, причому вони тільки іноді видихують, щоб набрати нове повітря. Друга частина (яка автоматично виходить з першої, як тільки буде досягнуто границі ємності - затримки дихання) викликає відчуття ніби дихання зовсім зупинилось, настільки воно стає непомітним.[13]

Прогресивна релаксація.

Кожен етап починається з напруги і наступного розслаблення м'язової групи. Бажано звертати увагу на відчуття при розслабленні і напрузі. Тривалість кожної фази повинна складати 5 -7 с. Перш ніж перейти до наступної м'язової групи, двічі виконайте вправу. В міру удосконалення ви можете виключити фазу напруги, концентруючи всю увагу тільки на фазі розслаблення. Доцільно записати на касеті наступні рекомендації.

1. Займіть зручне положення. Розстебніть тугий одяг і розведіть ноги. Зробіть глибокий вдих, повільно видихніть і розслабтеся.

2. Підніміть руки, витягніть їх перед собою, міцно стисніть руки в куркулів. Зверніть увагу на незручну напругу кистей і пальців. Затримаєте цю напругу протягом 5 з, потім наполовину «скиньте» його і затримаєте ще на 5 с. Цілком розслабте кисті. Зверніть увагу, як на зміну напрузі і дискомфорту в кистях приходить розслаблення і задоволення. Зверніть увагу на різницю між відчуттями напруги і розслаблення. Сконцентруйтеся на повному розслабленні кистей протягом 10 - 15 с.

. Напружте м'яза пліч протягом 5 з, акцентуючи увагу на напрузі. Наполовину «скиньте» напругу і затримаєте ще на 5 з, знову акцентуючи увагу на напрузі. Тепер цілком розслабте м'яза пліч протягом 10 - 15 з, звертаючи увагу на розвиток розслаблення. Нехай ваші руки «висять» уздовж тулуба.

. Зігніть пальці ніг якнайбільше. Через 5 з розслабте їх наполовину і затримаєте напругу ще на 5 с. Тепер цілком розслабте пальці ніг на 10 - 15 з, звертаючи увагу на почуття розслаблення, що поширюється.

. Направте пальці ніг від себе, напружуючи м'яза ступень і ікр. Затримаєте напругу на 5 з, і скоротите його наполовину і знову затримаєте на 5 з, перш ніж цілком розслабити м'яза ступень і стегон.

. Витягніть ноги і підніміть їх на 15 див від підлоги, напружте м'яза верхньої частини стегон. Затримаєте напругу на 5 з, потім скоротите його наполовину і затримаєте ще на 5 з, перш ніж цілком розслабити м'яза стегон. Зосереджуйте увагу на м'язах ступень, ікр і стегон протягом 30 с.

. Напружте якнайсильніше м'яза живота протягом 5 с. Скоротите напругу наполовину, через 5 з цілком розслабте м'яза. Зосереджуйте увагу на усіх відчуттях, що з'являються при цьому.

. Щоб напружити м'яза грудей і пліч, складете долоні разом перед собою і надавлюйте однієї на іншу. Проробляйте усе, що робили з попередніми м'язами, концентруючи свою увагу на відчуттях виникаючих при цьому.

. Пригорніться спиною до підлоги якнайсильніше і напружте м'яза спини. Затримаєте напругу на 5 с... цілком розслабтеся, концентруючи увагу на відчуттях.

. Покладете руки в позі, коли ви готуєтеся зробити постріл. Напружте всі м'язи кисті, передпліччя, плечей, шиї, спини. Представте, що ви намагаєтеся натягнути неймовірно важкий лук і ви додаєте усі свої зусилля для цього. Концентруйте свою увагу на відчуттях напруги у ваших м'язах. «Скиньте» цю напругу наполовину протягом 5 з, потім цілком розслабтеся на 10 - 15 с.

. Розслабивши тулуб, руки і ноги, напружте м'яза шиї, нахиливши голову вперед до торкання підборіддям груди.

. Стисніть зуби і відчуєте напругу м'язів щелепи.

. Наморщите чоло і шкіру черепа.

. Контрольоване ключовими словами розслаблення - кінцева мета прогресивного розслаблення. Велику роль у цьому грає подих. Виконаєте серію коротких вдихів (приблизно 1 вдих у 1 с) до наповнення грудної клітки. Затримаєте подих на 5 з, потім повільно видихайте протягом 10 з, думкою вимовляючи ключове слово «розслабитися» чи «заспокоїтися». Повторите всю процедуру не менш 5 разів, щораз намагаючись поглибити випробовуване вами стан розслаблення.

ВИСНОВКИ


  1. На основі аналізу спеціалізованої літератури розроблено обґрунтування теоретичних основ вчення про рухову навичку у стрільбі з лука, яка будується на загальній структурі функціональної системи П.К.Анохіна.
  2. За допомогою фізіологічних методик (ЕМГ, ЧСС, МТ) визначені фази пострілу з лука, подана характеристика типів пострілу за даними електроміограм.
  3. Доведено, що оптимальний функціональний фон ЦНС, психологічна врівноваженість - є необхідними умовами для високорезультативної стрільби.
  4. Встановлено динаміку ЧСС та ЕКГ у лучників у річному циклі тренування. Показано, що переважання впливів парасимпатичної нервової системи підвищує спортивний результат.
  5. Розроблено схему комплексного стенду для обстеження основних ланок рухової навички лучника, яка включає такі елементи: час обробки пострілу (с), ЧСС (в 1хв.), ЕЕГ(?-індекс%), ШПЗІ(біт/с), ВЧ (с), ЕМГ(d/s), мязовий тонус(d/s), ЛПРР(d/s), сейсмотремор (в мм), гострота зору, відношення мязової сили до сили лука (силовий коефіцієнт)
  6. Експериментальні дослідження з використанням хронометрування фаз пострілу з лука дозволили встановити індивідуальні особливості зниження результативності конкретних пострілів в залежності від часових параметрів.
  7. Кожний провідний лучник користується індивідуальною схемою виконання пострілів в серії. Результативність у кращих лучників України слабо залежать від почерговості виконання пострілів і в найкращих спортсменів навіть збільшується ближче до кінця серії.
  8. На основі проведених досліджень визначено рівні значимих впливів окремих компонентів спеціальної фізичної підготовленості на спортивну результативність лучників високої кваліфікації. Запропоновано рівняння множинної регресії, які здатні описати, інтерполювати та екстраполювати величину влучень у мішень з точністю, в межах показників коефіцієнтів детермінації від 0,6 до 0,7. Запропоновано варіанти процедур в ході створення статистичних моделей спеціальної фізичної підготовленості лучників високої кваліфікації. Побудовано силові векторограми зусиль мязів плечового поясу та рук у лучників високої кваліфікації. Встановлено, що основним визначальним напрямком роботи мязів, який суттєво впливає на спортивний результат є підйом та утримання лівої руки.
  9. Розроблено комплекс загально-розвиваючих вправ та спеціальної розминки лучників для використання безпосередньо в змаганнях, який складається з таких частин:

а) розминки мязів шиї;

б) розминки верхнього плечового поясу;

в) розминки кистей;

г) вправ на розтягування верхнього плечового поясу та кистей;

д) спеціальних вправ з гумовим еспандером.

  1. Дослідження дозволило класифікувати відомі психорегулюючі засоби тренування. Основними засобами в стрільбі із лука є:

а) аутогенне тренування;

б) ідеомоторне тренування;

в) концентрація уваги;

г) прогресивна релаксація;

е) контроль дихання.

  1. Розроблена психорегулююча методика, яка полягає у використанні концентрації уваги, ідеомоторної підготовки, аутогенної підготовки, вправ на контроль дихання та прогресивної релаксації.
  2. Проведення педагогічного та психологічного експерименту з визначення ефективності розробленої методики виявлено доцільність її застосування в практичній діяльності лучників.

ЛІТЕРАТУРА


  1. Анохін П.К. Биология и нейрофизиология условного рефлекса. - М.- 1968 340 с.
  2. Балов А.Ш., Сафронова Г.Б. и др. Управление подготовкой висококвалифицированых стрелков из лука в олимпийском цикле 1988 - 92 г.г. Методические рекомендации. М.: Госкомспорт, СССР. -1989 -23с.
  3. Балов А.Ш., Сафронова Г.Б. и др. Общесоюзная целевая комплексная программа подготовки стрелков из лука к ??? Олимпийским играм 1992 г. М.: Госкомспорт, СССР. - 1988 - 35 с.
  4. Балов А.Ш., Сафронова Г.Б., Стёпина О.Я. и др. Функциональная готовность стрелка из лука. Методические рекомендации. М.: Госкомспорт, СССР. - 1990 - 31 с.
  5. Безвершук К.В., Сафронова Г.Б.ЭМГ - контроль за структурой двигательного навыка у стрелков из лука// Актуальные вопросы спортивной медицины: Материалы республиканской научно-практической конференции.- Киев - 1980 - с. 96 - 98
  6. Виноградский Б.А. Вдосконалення технічної майстерності лучників методом сенсорної корекції.// Актуальні проблеми фізичного виховання у ВНЗ. Донецьк.- 1995 -с. 97 - 98.
  7. Белова Л.А. Оценка и коррекции адаптации сердца к физическим нагрузкам .Автореферат диссертации кандидата медицинских наук.- 198319 с
  8. Горобець В.П. Послідовне розслаблення мязів. Практикум з фізіології та фізіології спорту. Львів. - 1990 - 29 с.
  9. Дубровский В.И. Реабилитация в спорте. - М: ФиС. - 1991 - 207 с.
  10. Калиниченко А.Н. Формирование структуры двигательных действий стрелков из лука с использованием технических средств обучения,.- Киев. - 1995 г. - 25 с. Автореферат диссертации кандидата педагогических наук.
  11. Калиниченко А.Н. Ошибки зрительных восприятий у стрелков из лука // Всесоюзная научно-практическая конференция Л - 1986 г. - 87 с.
  12. Калиниченко А.Н. Сафронова Г.Б. Особенности утомления у стрелков из лука // Всесоюзная конференция посвящённая 100-летию Г.Ф.Фальберга. - Черкассы . - 1985 .- 173-175 с.
  13. Коц Я.М. Физиология мышечной деятельности. М.: ФиС., 1982 12 -136 с.
  14. Мищенко В.С. Функциональные возможности спортсменов. -Киев: здоровье.
  15. Panus M. Luc?nistwo.- Wars?awa, 1975 - p.193
  16. Сафронова Г.Б., Стёпина А.Я. Физиологические механизмы двигательного навыка в стрельбе из лука. Методические рекомендации. 1980 г. -М.: Госкомспорт. - 38 с.
  17. Сафронова Г.Б., Стёпина А.Я. Система восстановительных мероприятий в стрельбе из лука. // Методические рекомендации. 1982 г. -М.: Госкомспорт. - СССР. - 33 с.
  18. Safronova G.,Maglevany A., Ksenuk Y.,Kravchuk N. Complex evolution of functional systems in the archers during the years cycle.- The producing of the modern Olympic sports international scientific congress (May 16 - 19, 1997),- Kyiv, Ukraine, 1997.- p.163
  19. Стёпина А.Я. Роль функционального состояния нервной, мышечной и сенсорных систем в процессе адаптации к специальным физическим нагрузкам. Автореферат, диссертация кандидата биологических наук.- 1983 г.- 19 с.
  20. Хускивадзе М.К. Ошибки наводки лука. // Современная тренировка стрелка из лука.- Киев.- 1972.- 30 - 34 с.

Моногаров В.Д. Утомление в спорте .: Киев.: Здоровье, 1986. С.119


Теги: Механізми управління руховими діями у стрільбі з лука  Диплом  Туризм
Просмотров: 35520
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Механізми управління руховими діями у стрільбі з лука
Назад