Використання структурованої води у відновній діяльності спортсмена

ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Відновлення у процесі тренувальної діяльності спортсмена

.2 Визначення та характеристика води як засобу відновлення працездатності спортсмена

.3 Тонічна активність мязової системи як показник працездатності спортсмена

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

.1 Методи дослідження

.2 Організація дослідження

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

.1 Програма відновлення працездатності спортсменів за допомогою структурованої води

.2 Вплив структурованої води на організм спортсмена

ВИСНОВКИ

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП


Актуальність теми. З моменту народження і до першого року життя тіло дитини містить 80-85% води. У 18 років вміст води зменшується до 70%. У старості в організмі людини залишається менш, ніж 60% води [12]. Саме в забезпеченні організму якісною водою та в необхідній кількості і полягає секрет збереження здоровя. Однією із необхідних складових відновлення здоровя спортсмена є вода як реабілітаційний засіб, в тому числі вживання структурованої води. Дія реабілатаційних процедур визначається фізичними та структурними властивостями води. Рефлекторно, через центральну нервову систему ці подразнення викликають відповідну реакцію збоку всіх органів та систем організму. Процедури з використанням структурованої води в комплексі фізичної реабілітації дозволяють індивідуально підібрати для кожної людини таку процедуру, яка відповідала б її функціональним можливостям та реактивності організму. Дія води заснована на тому, що між людиною і навколишнім середовищем відбувається обмін речовин та енергії.

Одна із задач відновлення за допомогою води, як і інших методів використовуючих природні фактори є досягнення благоприємної реакції організму, що забезпечується правильним дозуванням процедур. Відновлення за допомогою води широко застосовується для загартовування організму, а також при відновленні порушених функцій. Вода змінює процеси обміну речовин, діяльність дихальної, судинної, ендокринної, мязової систем. Особливо корисною вважається структурована вода, яка за основними фізико-хімічними характеристиками відповідає воді, що міститься у клітинах організму людини.

Обєкт дослідження: спортсмени у процесі відновлення.

Предмет дослідження: вплив структурованої води на процес відновлення спортсмена.

Гіпотеза роботи: передбачалось, що застосування структурованої води у процесі відновлення спортсмена може привести до:

.Нормалізації кислотно-лужного балансу внутрішнього середовища організму;

.Підвищення тонічної активності мязової системи спортсмена;

.Підвищення фізичної працездатності спортсмена;

Мета роботи: вивчити особливості впливу структурованої води на процес відновлення спортсмена.

Завдання роботи:

1.Проаналізувати літературні джерела щодо особливостей процесу відновлення спортсмена.

2.Вивчити особливості води як засобу відновлення працездатності спортсмена.

3.Розробити програму відновлення працездатності спортсмена за допомогою структурованої води.

4.Зробити висновки та розробити практичні рекомендації щодо використання структурованої води у процесі відновлення спортсмена.

Теоретичне значення: В результаті аналізу отриманих даних була розроблена програма відновлення працездатності спортсмена за допомогою структурованої води. Розробка та впровадження програми з фізичної реабілітації спорсменів за допомогою структурованої води є доволі актуальною, додає певну новизну у теоретичну складову відновлення працездатності спортсмена та має практичне значення.

Практичне значення: Розроблена автором програма відновлення працездатності спортсмена за допомогою структурованої води може бути рекомендована в практиці спортивної медицини, фізичної реабілітації та сучасного спортивного тренування як ефективний засіб відновлення працездатності спортсмена.


РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ


1.1 Відновлення у процесі тренувальної діяльності спортсмена


Відновні процеси - найважливіша ланка працездатності спортсмена. Здатність до відновлення при м'язовій діяльності є природною властивістю організму, який істотно визначає його тренованість. Тому швидкість і характер відновлення різних функцій після фізичних навантажень є одним з критеріїв оцінки функціональної підготовленості спортсменів.

Під час м'язової діяльності в організмі спортсменів відбуваються пов'язані один з одним анаболічні і катаболічні процеси, при цьому дисиміляція переважає над асиміляцією. Всяка реакція розщеплення викликає або посилює в організмі реакції ресинтезу, які після припинення трудової діяльності ведуть до переваги процесів асиміляції. У цей час поповнюються витрачені під час тренувальної та змагальної роботи енергоресурси, ліквідується кисневий борг, видаляються продукти розпаду, нормалізуються нейроендокринні, анімальні (соматичні) і вегетативні системи, стабілізується гомеостаз. Вся сукупність відтворюючих в цей період фізіологічних, біохімічних і структурних змін, які забезпечують перехід організму від робочого рівня до вихідного (до робочого) стану, і об'єднується поняттям відновлення [44].

При характеристиці відновних процесів слід виходити з того, що процеси виснаження і відновлення в організмі (діяльному органі) тісно пов'язані між собою і з процесами збудження і гальмування в центральній нервовій системі. Це положення повністю підтверджено експериментальними дослідженнями в яких було встановлено тісний зв'язок між процесами виснаження і відновлення функціональних потенціалів в працюючому органі. Показано також, чим більше енергетичні витрати під час роботи, тим інтенсивніше процеси їх відновлення. Однак, якщо виснаження функціональних потенціалів у процесі роботи перевищує оптимальний рівень, то повного відновлення не відбувається. У цьому випадку фізичне навантаження викликає подальше пригнічення процесів клітинного анаболізму. При невідповідності реакцій оновлення в клітинах катаболічних процесів в організмі можуть виникати структурні зміни, що ведуть до розладу функцій і навіть пошкодження клітин.

Після закінчення фізичних навантажень в організмі людини деякий час зберігаються функціональні зміни, властиві періоду спортивної діяльності, і лише потім починають здійснюватися основні відновні процеси, які носять неоднорідний характер. При цьому важливо підкреслити, що внаслідок функціональних і структурних перебудов, що здійснюються в процесі відновлення, функціональні резерви організму розширюються і настає надвідновлення (суперкомпенсація) [25; 26].

Процеси відновлення різних функцій в організмі можуть бути розділені на три окремих періоди. До першого (робочого) періоду відносять ті відновні реакції, які здійснюються вже в процесі самої м'язової роботи. Робоче відновлення підтримує функціональний стан організму і допустимі параметри гомеостатичних констант в процесі виконання м'язового навантаження.

Робоче відновлення має різний генезис залежно від напруженості м'язової роботи. При виконанні помірного навантаження надходження кисню до працюючих м'язів і органам покриває кисневий запит організму і ресинтез аденозинтрифосфату здійснюється аеробним шляхом. Відновлення в цих випадках протікає при оптимальному рівні окисно-відновних процесів. Однак при прискоренні, а також у стані «мертвої точки» аеробний ресинтез доповнюється анаеробним обміном.

Змішаний характер ресинтезу аденозинтрифосфату і креатинфосфату по ходу роботи властивий вправам, які знаходяться у зоні великої потужності. При виконанні роботи максимальної і субмаксимальної потужності виникає різка невідповідність між можливостями робочого відновлення і швидкістю ресинтезу фосфагенів. Це одна з причин швидкого розвитку втоми при цих видах навантажень.

Другий період відновлення спостерігається безпосередньо після закінчення роботи легкої та середньої тяжкості протягом декількох десятків хвилин і характеризується відновленням вже названих показників, а також нормалізацією кисневої заборгованості, глікогену, деяких фізіологічних, біохімічних і психофізіологічних констант.

Раннє відновлення лімітується головним чином часом погашення кисневого боргу. Погашення алактатної частини кисневого боргу відбувається досить швидко, протягом декількох хвилин, і пов'язане з ресинтезом аденозинтрифосфату і креатинфосфату. Погашення лактатної частини кисневого боргу обумовлено швидкістю окислення молочної кислоти, рівень якої при тривалій і важкій роботі збільшується в 20-25 разів в порівнянні з вихідним, а ліквідація цієї частини боргу відбувається протягом 1,5-2 годин [37].

Третій період відновлення відзначається після тривалої напруженої роботи і затягується на кілька годин або діб. У цей час нормалізується більшість фізіологічних і біохімічних показників організму, видаляються продукти обміну речовин, відновлюється водно-сольовий баланс, гормони і ферменти. Ці процеси прискорюються правильним режимом тренувань і відпочинку, раціональним харчуванням, застосуванням комплексу медико-біологічних, педагогічних і психологічних реабілітаційних засобів.

Як і будь-який процес, що відбувається в організмі, відновлення регулюється двома основними механізмами - нервовим і гуморальним. При цьому одні автори вказують на провідну роль нервової регуляції при відновленні, інші повідомляють про домінуючий вплив гуморальної. На думку останніх, саме накопичення продуктів обміну речовин і гормональні зміни в процесі фізичних навантажень визначають швидкість, інтенсивність і тривалість відновних процесів.

Перш за все слід мати на увазі, що в цілісному організмі, особливо під час відповідальної і напруженої роботи і після її закінчення, відокремлювати один механізм від іншого не можна. У будь-якому періоді відновлення регуляція цього процесу здійснюється за участі як нервового, так і гуморального механізмів. Разом з тим очевидно, що на різних етапах діяльності людини їх роль не однакова.

Нервовий механізм регуляції, як більш швидкий, насамперед спрямовує і здійснює відновлення в період самої діяльності і в ранньому періоді відновлення. За допомогою нервового механізму переважно регулюється нормалізація внутрішнього середовища організму, головним чином через серцево-судинну і дихальну системи.

Більш повільний гуморальний механізм регуляції забезпечує перш за все відновлення водно-сольового обміну, запасів глюкози і глікогену, а також ферментів і гормонів. Однак в процесі діяльності людини регуляція органів, систем та їх функцій в цілому здійснюється тільки спільним, нервово-гуморальним шляхом.

Численні спостереження за ходом відновлення різних функцій організму людини виявляють деякі особливості в регуляції цих реакцій. При вивченні функцій гемодинаміки в періоді раннього відновлення після навантажень чітко простежувалися своєрідні співвідношення адренергічних і холінергічних впливів на регуляцію серцево-судинної системи. Так, відносно швидке відновлення частоти серцевих скорочень, ударного об'єму крові та часом систоли вказує на переважно адренергічний вплив. Більш повільно регулювалися і нормалізувалися артеріальний кров'яний тиск, час діастоли, тонус м'язових артерій і периферичний опір кровотоку. Такі особливості на даному етапі відновлення забезпечують своєрідну економізацію метаболічних процесів, що виражається в загальному зниженні споживання кисню і акумуляції лактату - холінергічний вплив [45].

Як і всякі системи зі зворотним зв'язком, відновлювальні процеси внаслідок функціональних і структурних перебудов призводять до супервідновлення. Це явище становить одну з найважливіших фізіологічних основ тренування, яке розширюючи функціональні резерви організму, забезпечує зростання сили, швидкості та витривалості.

Основні фізіологічні закономірності відновних процесів зводять до наступного:

1.Їх нерівномірності.

2.Гетерохронності.

3.Фазовому характеру відновлення працездатності.

4.Вибірковості відновлення та її тренуємості.

Отже, відразу після закінчення роботи відновлення йде швидко, а потім швидкість його знижується і спостерігається фаза повільного відновлення. У подальшому було показано, що наявність двох фаз відновлення відзначається, як правило, після важкої фізичної роботи. Після помірних навантажень погашення кисневого боргу носить однофазний характер, тобто спостерігається тільки фаза швидкого відновлення.

Факт нерівномірного відновлення був відзначений у динаміці показників серцево-судинної системи, органів дихання, нервово-мязового апарату, картини периферичної крові та обміну речовин. Фізіологічні константи організму відновлюються на різних етапах післядії з різною швидкістю. Цей факт становить принципову особливість після робочого функціонального зрушення, яке слід враховувати при регламентації режимів праці та відпочинку і виборі тактики застосування різних засобів рекреації.

В основі гетерохронності відновлення лежить принцип саморегуляції, що свідчить в даному випадку про те, що неодночасне протікання різних відновних процесів забезпечує найбільш оптимальну діяльність цілісного організму. Відразу після закінчення фізичних навантажень відновлюються алактатна фаза кисневого боргу та фосфагена. Через кілька хвилин відзначається нормалізація пульсу, артеріального тиску, ударного і хвилинного обєму крові, швидкості кровообігу, тобто тих показників, які забезпечують відновлення лактатної фази кисневого боргу. Через кілька годин після навантажень відновлюються показники зовнішнього дихання, глюкоза і глікоген. Обмін речовин, периферична кров, водно-сольовий баланс, ферменти і гормони відновлюються через кілька діб. Таким чином, в різні часові інтервали відновного періоду функціонального стану організму є неоднозначним. Це слід брати до уваги, плануючи характер навантажень реабілітаційних заходів.

Наступною особливістю після робочих змін є фазність відновлення, яка зокрема виражається в зміні рівня працездатності. В динаміці відновлення працездатності розрізняють три фази:

.Відразу після напруженої роботи спостерігається тенденція до відновлення до вихідного рівня, що відповідає фазі зниженої працездатності. Повторні навантаження в цей період виробляють витривалість;

.В подальшому відновлення продовжує збільшуватися, настає надвідновлення, відповідне фазі підвищеної працездатності; повторні навантаження в цю фазу підвищують тренованість;

.Відновлення до вихідного рівня відповідає фазі вихідної працездатності; повторні навантаження в цей час мало ефективні і лише підтримують стан тренованості [44; 56].

Різний характер діяльності людини надає вибірковий вплив на окремі функції організму, на різні сторони енергетичного обміну. Вибірковість відновних процесів підпорядковується цим самим закономірностям.

Розуміння виборчого характеру навантажень, а також виборчого характеру відновлення дозволяє цілеспрямовано і ефективно керувати руховим апаратом, вегетативними функціями і енергетичним обміном.

Вибірковість відновних процесів після навантажень визначається і характером енергозабезпечення. Після роботи переважно аеробного спрямованості відновні процеси показників зовнішнього дихання, фазової структури серцевого циклу, функціональної стійкості до гіпоксії відбуваються повільніше, ніж після навантажень анаеробного характеру. Така особливість простежується як після окремих занять, так і після тижневих мікроциклів.

Розвиток і вдосконалення довгострокової адаптації під час тренувань до фізичних навантажень проявляється на різних етапах діяльності, а також і в період відновлення. Відновні процеси, що відбуваються в різних органах і системах, схильні до тренуємості. Іншими словами, в ході розвитку адаптованості організму до навантажень відновні процеси поліпшуються, підвищується їх ефективність. У нетренованих осіб відновний період подовжений, а фаза надвідновлення виражена слабо. У висококваліфікованих спортсменів відзначається нетривалий період відновлення і більш значні явища суперкомпенсації.

Аналіз фізіологічних закономірностей відновних процесів свідчить не тільки про певний теоретичний інтерес, а й істотне прикладне їх значення. Важлива роль медико-біологічних особливостей відновлення та їх реалізація в практиці тренувальної діяльності сприятимуть досягненню високих результатів, правильному застосуванню відновлюючих заходів і найголовніше - збереження здоровя людини.

Всі заходи, спрямовані на прискорення відновних процесів, ділять на педагогічні, психологічні, медичні та реабілітаційні.

У сучасному спортивному тренуванні з великими навантаженнями повторна тренувальна робота виконується, як правило, на фоні загального і локального недовідновлення функціональних можливостей організму спортсмена після попередніх тренувальних навантажень [19; 24].

Специфіка процесу стомлення і відновлення в змагальних і тренувальних умовах залежить від ряду факторів:

.Виду спорту;

.Типу мязового скорочення;

.Кількості та маси мязів, що беруть участь у русі;

.Характеру й інтенсивності виконуваної роботи;

.Ступеня тренованості, віку і статі.

При однаковому виді діяльності в тих самих осіб розвиток стомлення і можливість його компенсації залежать і від спрямованості тренувальних занять.

Подолання труднощів, зумовлених пошуками оптимального режиму тренувальних навантажень в окремих заняттях і мікроциклах, створення адекватних умов для перебігу відновлювальних і спеціальних адаптаційних процесів може здійснюватися в двох напрямах:

.Оптимізації планування навчально-тренувального процесу;

.Направлено-цільовому застосуванні різних засобів відновлення працездатності спортсменів [12].

У спортивній практиці розрізняють два аспекти відновлення. Перший - це використання відновлювальних засобів у період змагання для спрямованого впливу на процеси відновлення не тільки після виступу спортсмена, але і перед початком змагань та в процесі їх проведення.

Другий аспект включає використання засобів відновлення в повсякденному навчально-тренувальному процесі з метою ефективного розвитку рухових якостей і підвищення функціонального стану організму спортсмена. При цьому варто памятати, що відновлювальні засоби самі по собі нерідко служать додатковим фізичним навантаженням, що підсилює їх вплив на організм. Тому знання закономірностей застосування засобів відновлення дає можливість досягти феноменальних спортивних результатів.

Найбільш ефективним є їх сукупне використання у формі визначених комплексів, сформованих з урахуванням специфічних особливостей перебігу відновлювальних процесів у спортсменів різної спеціалізації, рівня підготовленості, етапу тренування й індивідуальних можливостей спортсменів.

У проблемах відновлення центральне місце приділяється педагогічним факторам, що припускають керування працездатністю спортсменів і відновлювальних процесів за допомогою доцільно організованої мязової діяльності з обліком її спрямованого впливу на організм.

До педагогічних засобів відновлення відносять: підбір, варіативність і особливості поєднання методів і засобів у процесі побудови програми тренувальних занять, різноманітності і особливості поєднання навантажень при побудові мікроциклів.

Педагогічні засоби відновлення працездатності спортсмена базуються на багатоваріантних поєднаннях фізичних вправ, різних за структурою, інтенсивністю впливу на організм, обєднаних у конкретні програми тренувальних занять.

Вміле використання педагогічних засобів відновлення підвищує працездатність спортсмена, знижує ризик виникнення передпатологічних і патологічних станів, сприяє спортивному довголіттю.

Ефективність навчально-тренувального процесу залежить не тільки від його обєму, інтенсивності та напруженості, але і всій його структурі, тобто зміни тренувальних навантажень і відпочинку. Більш детальний облік і аналіз основних параметрів підготовки дає можливість обєктивно і конкретно підбирати рекомендації щодо організації і проведення відновлювальних засобів. Підбір різних відновлювальних засобів необхідно варіювати в залежності від різноманіття завдань тренувального процесу в кожному виді спорту. Виділяють три основних напрями використання засобів керування працездатністю і відновлювальними процесами.

Перший напрям полягає в найшвидшому усунені стомлення, що є наслідком виконаної роботи. При такому підході вдається інтенсифікувати виконання окремих тренувальних вправ, скоротити паузи між вправами, підвищити сумарний обєм тренувальної роботи в заняттях за визначений проміжок часу, що дозволяє збільшити кількість занять з великими навантаженнями, які включаються в мікроциклі.

Спрямоване використання відновлювальних засобів, органічно повязане з величиною і характером навантажень у тренувальних заняттях, дозволяє на 10-15% збільшити обєм тренувальної роботи в ударних мікроциклах при одночасному поліпшенні якості роботи.

Систематичне використання відновлювальних заходів у першому напрямку сприяє приросту сумарного обєму тренувальної роботи, спеціальних фізичних якостей і спортивних результатів, підвищує функціональні можливості систем енергозабезпечення. При цьому варто враховувати, що застосування засобів прискорення відновлювальних процесів найбільш доцільним є в процесі навчально-тренувальних занять, спрямованих на удосконалення тактичних дій і техніки виконання складнокоординаційних рухів, розвиток і підвищення спринтерських якостей.

Другий напрям використання відновлювальних засобів заснований на можливості впливу на ланки функціональних систем, які найменше задіяні у виконанні даного тренувального заняття, однак у наступних тренуваннях до них будуть предявлені максимальні вимоги. Прискорене виборче відновлення цих функціональних систем підготовлюють їх до наступного заняття, у якому найбільший обєм фізичного навантаження повинен забезпечуватися за рахунок граничної напруги найменш навантажених на попередньому занятті систем організму.

Доцільно застосовувати в цьому напрямку відновлювальні засоби, що мають виборчу дію. Вони повинні прискорювати відновлення працездатності, повязаної з аеробними механізмами енергозабезпечення, і в той же, час підсилювати стомлення, викликане заняттям, у якому виконувалася робота анаеробної спрямованості. Найбільш раціонально призначати відновлювальні процедури в найближчий період, що настає відразу після завершення тренувального заняття. У цьому випадку спостерігається підвищення обєму і якості тренувального навантаження в наступному занятті.

Третій напрям застосування засобів відновлення припускає попередню стимуляцію працездатності спортсменів перед початком тренувального навантаження. При цьому активізується діяльність функціональних систем, що приймають основну участь у роботі, підвищуючи її обєм та інтенсивність. Така стимуляція поліпшує загальне самопочуття спортсмена, усуває залишкові явища недовідновлення після попередніх занять [3; 14; 24].

При цьому переважно спрямовуюючий вплив відновлювальних заходів, використовуваних з метою попереднього стимулювання працездатності організму спортсмена, повинен збігатися зі спрямованістю майбутнього тренувального заняття і проводитися у віддалений відновлювальний період після попереднього заняття.

Варто підкреслити, що характер фізіологічних змін в організмі спортсменів під впливом відновлювальних заходів, проведених перед початком тренувального заняття, повинен відповідати змінам, що виникають у ході самого заняття, відрізняючись лише кількісними величинами, обумовленими обємом та інтенсивністю виконання тренувальної роботи.


1.2 Визначення та характеристика води як засобу відновлення працездатності спортсмена

тренувальний спортсмен структурований вода

Вода одна з найважливіших сполук в організмі людини. Без води не можуть здійснюватися процеси життєдіяльності, без води неможливе і саме життя. Від вмісту води в організмі залежить фізична працездатність спортсмена, швидкість протікання процесів відновлення, здатність протистояти різноманітним стресам і сам стан здоров'я.

Вода є важливим елементом біосфери, вона визначає всі прояви життя, тому не достатнє вживання води або повне водне голодування викликає з боку організму дуже важкі реакції. При його зневодненні посилюється процес розпаду тканинного білка, порушується водно-сольовий баланс в організмі, а також діяльність органів внутрішньої секреції, нервової і серцево-судинної систем, знижується працездатність, погіршується самопочуття людини. Водне голодування, як правило, через кілька діб призводить до смерті. З цього випливає, що організм потребує постійного надходження певної кількості води. За добу здорова людина повинна вживати не менше 1,5-2,5 літрів рідини.

У той же час цілком очевидно, що нині людство стикається не тільки з проблемою задоволення потреб людини в певному обсязі води, але і з проблемою її якості. Вже стає зрозуміло, що основа для виживання людства на нашій планеті - чиста, придатна для пиття вода. У цьому зв'язку ми хотіли б особливо відзначити, що збереження чистої води на планеті важливіше для людини, ніж винахід і конструювання технічних систем.

Вода - один із найбільш істотних природних компонентів великого біологічного кругообігу. Без їжі, але споживаючи воду, людина здатна прожити близько 2 місяців, без води життя триває всього кілька днів. Вода - життєво необхідний елемент природного середовища. Величезне значення для загартовування організму і підтримки здоров'я мають водні процедури, що дають цілющий ефект при багатьох захворюваннях, а також води мінеральних джерел, геотермальні води.

Життя зароджується в тілі матері, і плід починає свій розвиток, плаваючи у воді, якою наповнений плодовий міхур. Коли приходить час, дитина виштовхується з водами в світ світла, і перше, що йому буде потрібно в цьому світі - материнське молоко. І далі протягом усього життя людині необхідна вода.

Вода виражається простою формулою H2О. Але в дійсності вода - не така проста речовина. Сполуки кисню і водню у воді різноманітні і складні: це НОН - гідрол (суха вода або пар), НОН2 - дигідрол (природна вода), НОН3 - тригідрол (лід або тверда вода) [59].

Вміст води в організмі залежить від віку, статі та поточного функціонального стану. В організмі дорослої людини вода становить приблизно 2/3 маси тіла, або близько 42 кг: у чоловіків - близько 60%, у жінок - 50% загальної маси тіла. У дітей вміст води у перерахунку на 1 кг маси тіла в 2-4 рази більше, ніж у дорослих.

Вода нерівномірно розподіляється серед окремих тканин, її зміст варіюється від 0,3% в зубній емалі до 99% в біологічних рідинах. Половина всієї води організму доводиться на м'язи, близько 1/8 - на скелет, 1/20 - на кров.

Вміст води в організмі змінюється протягом життя людини: найбільша кількість - в ембріоні (до 97%), найменша - в старіючому організмі (до 50%). Близько 63% води організму знаходиться всередині клітин. Це внутрішньоклітинна вода. Решта води становить біологічні рідини організму: плазма, міжклітинна рідина, лімфа та ін. Це позаклітинна вода. В організмі вода знаходиться в різних станах, тому надає різний вплив на біохімічні процеси.

Залежно від ступеня пов'язаності виділяють наступні три стани води: вільна, гідратаційна та іммобілізована.

Вільна вода становить основу багатьох біологічних рідин: крові, лімфи, слини, сечі тощо. Вона бере участь в обміні речовин між клітинами тіла і зовнішнім середовищем, в доставці поживних речовин, видаленні продуктів внутрішньоклітинного обміну, в підтримці температури тіла, а також виконує механічну роль, сприяючи ковзанню тертьових поверхонь суглобів. Крім того, вона проявляє властивості унікального розчинника речовин. При затримці в організмі вільна вода збирається під шкірою і утворює набряки. При її втраті зменшується обєм плазми крові, кровопостачання тканин, а отже, доставка до них кисню і поживних речовин, що впливає на діяльність мозку, серцево-судинної системи і скелетних м'язів.

Гідратаційна вода входить до складу гідратних оболонок неорганічних іонів, білків, полісахаридів, нуклеїнових кислот. Вона бере участь у формуванні просторових структур більшості біополімерів. Гідратаційна вода не замерзає при температурі нижче 0°С і не проявляє властивостей розчинника. Протягом життя її кількість майже не змінюється. Тільки при старінні організм втрачає цю воду. Втрата гідратаційної води призводить до "усихання" тканин, зокрема до зморщування шкіри.

Іммобілізована вода зосереджена в замкнутих структурах різних молекул або мембран, але не входить до складу їх гідратних оболонок. Ця вода знаходиться в порах, пронизуючи біологічні мембрани і рибосоми, в ядрах, мітохондріях, інших структурах, які міцно з ними пов'язана. На відміну від гідратаційної іммобілізована вода замерзає при температурі нижче 0°С, розчиняє речовини і бере участь в реакціях обміну.

Між різними видами води існує динамічна рівновага з можливістю їх взаємопереходів. Наприклад, зміст гідратаційної води може збільшуватися за рахунок її іммобілізаційної та вільної фракцій.

Вода бере участь в наступних процесах:

.В розчиненні багатьох речовин, що сприяє збільшенню швидкості хімічних реакцій;

.У транспорті речовин при засвоєнні їжі в шлунково-кишковому тракті, доставці поживних речовин до клітин організму і виділення з організму продуктів обміну з сечею і потом;

.У підтримці структур і функцій клітинних органел; завдяки цій властивості досягається тонка впорядкованість хімічних процесів в організмі; збільшення кількості води в організмі може викликати, наприклад, набухання мітохондрій, що веде до зміни енергоутворення у них;

.В біохімічних реакціях обміну вуглеводів, ліпідів, білків, аденозинтрифосфата (гідроліз, гідратація, дегідрування); наприклад, реакція розпаду аденозинтрифосфата протікає за участю води і називається гідролізом аденозинтрифосфата;

.У підтримці кислотно-лужної рівноваги середовища організму, так як вода частково дисоціює на іони Н+ і ОН- ;

.У створенні осмотичного тиску, залежного від концентрації органічних і неорганічних речовин, розчинених у ній, а також від гідратації білків;

.У механічному захисті тертьових поверхонь (в якості мастила), таких як суглоби, звязки, мязи;

.У процесах терморегуляції організму, так як близько 50% віддаваємого тепла виділяється з організму шляхом випаровування води.

Таким чином, вода підтримує динамічну сталість хімічного складу, осмотичного тиску, метаболічних реакцій і температури тіла, що забезпечує постійність внутрішнього середовища (гомеостаз) та кислотно-лужну рівновагу організму.

Особливої уваги заслуговує природна вода, яка включає в себе, крім кисню, різні корисні органічні речовини і певну кількість радіоактивного випромінювання. Більш того, завдяки унікальному хімічному складу природна вода викликає особливі реакції в організмі. Тому берегти і охороняти природну воду - наше першочергове завдання.

Однак перш ніж використовувати природну воду для пиття, необхідно визначити її склад. Вода, що містить велику кількість вапняку, називається жорсткою, а та, що містить малу кількість його, називається мякою.

В організмі людини постійно відбувається обмін речовин. При цьому вода розкладається на складові елементи: з легень вона виходить при видиху у формі пари; виділяється у вигляді поту майже з 3 мільйонів пор, розташованих на поверхні тіла; виходить із сечових органів і прямої кишки.

В організмі людини вода знаходиться як поза клітинами, так і всередині їх. Міжклітинна вода (вода плазми крові і лімфи) становить 15-20% загальної маси тіла, а внутрішньоклітинна - 50%. Обидва цих великих водовмісники розмежовані клітинними мембранами, за допомогою яких відбувається не тільки фізико-хімічне, але й біологічне перевтілення.

Позаклітинна рідина містить хлористий натрій і певну кількість білкових молекул, якими не можна нехтувати. У внутрішньоклітинній рідині дуже мало хлористого натрію і відносна велика кількість калію. Еритроцити багаті хлором і калієм. В організмі людини міститься велика кількість калію і порівняно мало натрію.

Позаклітинна рідина складається з циркулюючої крові, лімфи, кишкових соків, спиномозкової рідини, рідкого середовища ока і вуха, суглобової і навколосуглобових рідин.

Лімфа являє собою циркулюючу форму міжклітинної рідини. Прискорення току лімфи підвищує інтенсивність і динаміку обмінних процесів, а уповільнення і застій лімфатичної рідини заглушають життя клітин і тканин. Міжклітинна рідина містить невеликий відсоток білкових молекул, який значно збільшується при захворюваннях нирок, особливо у випадку ліпідного нефриту.

Позаклітинна рідина схожа за хімічним складом з морською водою, а внутрішньоклітинна - зберігає свою хімічну індивідуальність, фіксуючи калій і відмовляючись від натрію і кальцію. Вода - найдоступніший і чудовий засіб, що дозволяє зміцнювати здоров'я і боротися з різними недугами.

Обмін води знаходиться під контролем ендокринної та нервової систем. Окремі гормони регулюють виділення води з організму. Основним регулятором є гормон гіпофіза - вазопресин, або антидіуретичний гормон, який зменшує виведення рідини нирками (діурез) за рахунок скорочення судин нирок. Секреція цього гормону підвищується при зниженні обєму плазми крові, що сприяє затриманню води в організмі та нормалізує обєм плазми крові. Такі зміни спостерігаються при фізичних навантаженнях, коли відбувається зниження обсягу плазми крові за рахунок інтенсивного потовиділення [23].

Обмін води регулює також гормон коркової речовини надниркових залоз - альдостерон, який забезпечує затримку натрію в плазмі крові. Вміст натрію в плазмі крові безпосередньо впливає на вміст у ній води. При виконанні фізичних навантажень, які викликають зменшення обсягу плазми крові та вмісту натрію, концентрація альдостерону в крові підвищується. Це призводить до посилення зворотного всмоктування натрію нирками (реабсорбції) і затримки води в організмі. Виділення води нирками стимулює гормон тироксин, паратгормон і статеві гормони.

При зниженні вмісту води в плазмі крові відбувається рефлекторне збудження ділянок кори головного мозку, що викликає відчуття спраги. Таким чином центральна нервова система регулює водний баланс в організмі.

При мязовій діяльності значно збільшується зневоднення організму. Повязано це зі збільшенням швидкості метаболічних процесів і посиленням потовиділення, яке при окремих видах роботи може збільшитися до 90%. При фізичних навантаженнях на витривалість, наприклад при марафонському бігу, в умовах підвищеної температури спортсмен втрачає близько 2-3 л води на годину. Якщо зневоднення досягає 4-5% маси тіла, то працездатність такого спортсмена знижується на 30%. Зневоднення практично не впливає на результативність виконання короткочасної м'язової роботи (спринтерський біг, стрибки, важка атлетика) [35;58].

Для попередження зневоднення організму при спортивній діяльності необхідно своєчасне заповнення запасів води відповідно її втрат. При визначенні кількості доповнючої рідини під час тривалої роботи слід виходити з величини потовиділення, яке варіюється залежно від інтенсивності роботи, температури навколишнього середовища та маси тіла спортсмена.

У спортсменів не завжди виникає відчуття спраги при реальній необхідності відшкодування рідини. Тому кількість необхідної води спортсмен може визначити шляхом зважування: втрата 0,5 кг маси тіла відповідає втраті 378 мл води.

За добу спортсмен в середньому втрачає з сечею 1000-1500 мл води, з потом 500-1000 мл, із повітрям, що видихається - 350 мл, із калом - 100-150 мл. При важкій фізичній роботі, спортивних вправах, при високій температурі навколишнього середовища втрата води різко зростає (до 5000-8000 мл та більше на день).

Потреба спортсмена у воді визначається умовами навколишнього середовища, рівнем обмінних процесів в організмі, м'язовою роботою, кількістю і якістю спожитої їжі. У нормальних умовах потреба дорослої людини у воді становить у межах 40 г/кг, дитини грудного віку - 120-150 г/кг. Добова потреба в рідині дорослої людини в умовах нормальної температури при помірному фізичному навантаженні складає в середньому 1750-2200 мл, однак у чистому вигляді (вода, чай, компот) її необхідно в середньому лише 800-1000 мл. Решту кількості води людина отримує з першими стравами - 250-500 мл, другими стравами та іншими продуктами харчування - 600-700 мл. Крім того, в самому організмі за рахунок процесів біохімічного окислення утвориться 300-400 г води [12].

Особливо багаті на воду овочі, ягоди, різні фрукти (в них 80-90% води). У борошняних стравах кількість води становить 2/3-4/5 їх маси, у свіжому хлібі - до 1/3 маси. Вільної води мало в жирній їжі, сухарях, яйцях, сирі, рисі.

Також важливе значення має дотримання раціонального питного режиму. Безладне, у великій кількості пиття часто недостатньо вгамовує спрагу. Надмірне вживання води приводить до стану водної інтоксикації, надмірного навантаження на серце і нирки. Постійне переповнення шлунка водою рефлекторно підвищує діяльність потових залоз, посилює потовиділення. При цьому травлення їжі у шлунку погіршується.

Необхідно стримуватися від надмірного і частого пиття. Пити воду рекомендується невеликими порціями через 20-30 хвилин, оскільки всмоктування її та надходження в тканини починаються не відразу, а через 10-15 хвилин.

Обмін води в організмі тісно пов'язаний з обміном мінеральних солей. Підвищене введення і виділення води приводить до збідніння організму солями, оскільки вони виводяться з потом. Внаслідок цього колоїдні (від грецької коllо - клей і eidos - вигляд) речовини крові втрачають здатність зв'язувати воду, і, незважаючи на посилене пиття, вона не затримується в організмі. У цих випадках потрібно пити не прісну воду, а підсолену (вода повинна містити 0,5% кухонної солі), оскільки солі натрію сприяють утриманню води в організмі та навпаки, солі калію і кальцію сприяють виділенню води з організму і підвищують сечовиділення.

Кислотно-лужний стан (кислотно-лужну рівновагу; кислотно-лужний баланс; кислотно-основну рівновагу) - одне з найважливіших гомеостатичних властивостей внутрішнього середовища організму, що характеризується відносною сталістю співвідношення водневих і гідроксильних іонів і визначає оптимальний характер обмінних процесів і фізіологічних функцій [37].

Основою внутрішнього середовища є вода, молекули якої при дисоціації дають Н + і ОН-іони. Співвідношення їх концентрації визначає актуальну реакцію рідин, насамперед крові.

Актуальною називають існуючу в організмі в даних умовах кислотність або лужність внутрішнього середовища. Від актуальної реакції середовища залежить функціонування більшості білків, так як електронейтральність білкової молекули визначається її ізоелектричною точкою, що прямо пов'язано з кислотністю середовища. Актуальна реакція середовища визначає активність ферментів, для більшості з яких властиві свої оптимальні значення реакції середовища. Кислотно-лужний стан внутрішнього середовища визначає в тканинах напрям і інтенсивність процесів окислення і відновлення, розщеплення і синтезу білків, вуглеводів і жирів, нуклеїнових кислот, активність вітамінів і мікроелементів. Зміни актуальної реакції середовища крім метаболізму впливають і на функції клітин, органів і систем, наприклад серця і судин, нервової системи та м'язів, легенів і нирок. Кислотно-лужний стан середовища визначає і біофізичні властивості клітин і молекул, наприклад, проникність мембран і збудливість, ступінь дисперсності колоїдів та ін.

У свою чергу, кислотно-лужний стан як інтегральний параметр внутрішнього середовища залежить від стану клітинного метаболізму, газотранспортної функції крові, процесів харчування та зовнішнього дихання, водно-сольового обміну.

Внутрішньоклітинне середовище для більшості клітин нейтральне, тому що це забезпечує оптимальну можливість утворення субстрат-ферментних комплексів. Позаклітинна рідина і кров мають злегка лужну реакцію, що полегшує нейтралізацію та видалення з клітин кислих метаболітів і Н-іонів.

Існує важливий показник якості води - кислотність рН або водневий показник.

рН повязане з концентрацією іонів водню в середовищі, вимірюється за допомогою простого приладу «рН -метра» і дає нам поняття про кислотні або лужні властивості води: рН < 7 - кисле середовище; рН = 7 - нейтральне середовище; рН > 7 - лужне середовище. Це дуже важливий показник, причому не тільки для звичайної людини, але і для організму спортсмена.

У рідких середовищах організму перебуває певна концентрація протонів водню (Н+) і гідроксильних іонів (ОН-). Протони водню (Н+) утворюються в основному при дисоціації (розпаді на іони) кислот. Сильні кислоти дисоціюють на іони майже повністю, слабкі - тільки частково. Гідроксили (ОН-) утворюються при дисоціації основ або складних органічних сполук, що мають ОН- - групи:

Молекули води також збільшують концентрацію Н+ і ОН- в середовищі. Вода є слабким електролітом і частково дисоціює на іони. Протони водню легко гідратуються молекулами води з утворенням гідроксонію Н3O+. Однак для простоти викладу його позначають як протон H+.

Концентрація вільних протонів водню у водному середовищі визначає її кислотність, а концентрація гідроксилів - основність або лужність середовища. Співвідношення концентрації вільних протонів водню і концентрації гідроксилів [Н+]/[ОН-] визначає активну реакцію середовища, тобто її кислотно-основний стан. Сталість активної реакції внутрішнього середовища організму називається кислотно-основною (лужною) рівновагою. Якщо концентрація Н+ більше, ніж ОН-, то водне середовище кисле. Якщо гідроксилів більше, ніж протонів водню, - середовище лужне. При однаковій їх концентрації середовище нейтральне. Для більш точної характеристики активної реакції середовища використовують водневий показник (рН).

Вимірювання електропровідності води дозволило встановити, що при кімнатній температурі (22°С) на іони розпадається тільки одна десятимільйонна частина 1 моля води. При цьому утворюється 10-7 г·іон·л-1 водневих іонів (Н+) і 10-7 г·іон·л-1 - гідроксильних (ОН-). Помноження концентрації іонів водню і гідроксилу являє собою іонний добуток води, постійне при певній температурі і що становить 1·10-14: КН2O = [Н+]·[ОН-] = 10-7·10-7=1·10-14. Отже, як би не змінювалися значення концентрацій Н+ і ОН-, їх помноження при 22°С завжди залишається 1·10-14, тому можна визначати концентрацію одного з іонів, якщо відома концентрація іншого іона.

Для характеристики активної реакції середовища прийнято використовувати концентрацію Н+ в середовищі, яку позначають як водневий показник, або рН, що представляє собою негативний десятковий логарифм концентрації протонів водню, узятий з оберненим знаком:


рН = -lg [Н+].


За допомогою рН кислотність середовища виражається цілими числами. Так, наприклад, якщо концентрація Н+ в середовищі дорівнює 1·10-7 моль, то рН дорівнює 7:


рН = -lg [10-7] = 7.


Для визначення кислотності або основності середовища використовується шкала рН, на якій показана залежність між істинною концентрацією Н+ і ОН-в межах від 1·10 до 1·10-14 моль і величиною рН. Із зменшенням концентрації Н+ збільшується значення рН, а кислотність водного середовища зменшується. При цьому концентрація ОН- і лужність середовища збільшуються. Розчини, у яких рН дорівнює 7, - нейтральні, менше 7 - кислі, більше 7 - основні. Шкала рН - логарифмічна, тому зміна рН на одиницю викликає 10-кратну зміну істинної концентрації Н+ в розчині.

Визначення рН крові і сечі спортсмена є важливим діагностичним показником в практиці спорту, так як при фізичних навантаженнях спостерігаються значні зміни рН внутрішнього середовища організму, що впливає на майже всі біологічні процеси. Більшість біохімічних процесів протікає в строго визначеному діапазоні рН [1].

Кислотно-основна рівновага - це необхідна умова для нормальної життєдіяльності всіх клітин організму. Зміна рН крові від 7,36 до 6,80 у нетренованому організмі може привести до його загибелі.

При фізичних навантаженнях посилюється метаболізм, у тому числі тих процесів, які призводять до накопичення кислих продуктів. У скелетних мязах у процесі гліколізу (анаеробного окислення глюкози) накопичується молочна кислота. Вона надходить у кров і може змінювати кислотно-лужну рівновагу організму. При помірних аеробних фізичних навантаженнях молочна кислота утворюється в незначній кількості, тому істотної зміни рН крові не спостерігається. Інтенсивні фізичні навантаження анаеробної спрямованості, особливо спринтерські дистанції в бігу і плаванні, призводять до значного накопичення молочної кислоти у скелетних мязах і виходу її в кров. При цьому в скелетних мязах і крові рН знижується до 7,0 або навіть до 6,5. Закислення внутрішнього середовища організму називається ацидозом.

Розрізняють метаболічний ацидоз, що виявляється при зміні обміну речовин, наприклад при мязовій діяльності, голодуванні, деяких патологічних станах, і дихальний ацидоз, що виникає при порушенні процесів дихання.

Розвиток метаболічного ацидозу під впливом фізичних навантажень частіше спостерігається у нетренованих людей. Ацидотичний стан може супроводжуватися больовими відчуттями в мязах і зниженням фізичної працездатності. Ацидоз є чинником, що викликає стомлення організму. Після припинення роботи рН мязів і крові швидко нормалізується (в межах 30 хв). Больові відчуття, повязані зі зміною рН внутрішнього середовища організму при фізичних навантаженнях, також зникають в цей період часу.

Для запобігання розвитку ацидозу спортсмени перед стартом, особливо бігуни на короткі дистанції, іноді проводять гіпервентиляцію легенів. Гіпервентиляція - глибоке й інтенсивне дихання протягом декількох секунд - знижує концентрацію СO2 в легенях і крові, що викликає підвищення рН крові до 7,6 або залуження. Залуження внутрішнього середовища організму називається алкалозом. Цей стан може спостерігатися також при надмірному надходженні в організм з їжею лужних речовин або при втраті кислих компонентів. Алкалоз може виникати при підйомі на висоту більше 3000 м або тренуванні у високогірї через зниження вмісту кислих продуктів у крові.

У високотренованих спортсменів при розвитку метаболічного ацидозу зазвичай зберігається висока працездатність за рахунок адаптації фізіологічних систем організму до змін внутрішнього середовища, а також за рахунок великої ефективності роботи хімічних буферних систем, які перешкоджають зміни рН середовища [23].

У природній воді приблизно 5% молекул води повязані водневими звязками в асоціативний структуру, інші 95% молекул не повязані ніякими водневими звязками і розташовуються хаотично. Звичайна вода і структурована вода, тобто вода яка має певну структуру та відрізняються один від одного вмістом в них солей, мінералів та інших домішок. Дві води, що мають однаковий елементний склад, по впливу на рослини, птахів, тварин і організм людини, тобто на біологічні обєкти, можуть надавати абсолютно різний вплив. Все залежить від форми сполуки молекул в регулярну асоціативну структуру, при якій зявляються властивості, які можуть позитивно впливати на біологічні обєкти.

Термін структурована вода, тобто вода з регулярною структурою був введений відносно давно і повязаний з кластерною моделлю будови води.

Особливості фізичних властивостей води і численні короткоживучі водневі звязки між сусідніми атомами водню і кисню в молекулі води створюють сприятливі можливості для утворення особливих структур-асоціатів (кластерів), що сприймають, зберігають і передають саму різну інформацію.

Структурною одиницею такої води є кластер, що складається з клатратів, природа яких обумовлена дальніми кулоновскими силами. У структурі кластерів закодована інформація про взаємодії, що мали місце з даними молекулами води. У водних кластерах за рахунок взаємодії між ковалентними і водневими звязками між атомами кисню і атомами водню може відбуватися міграція протона (Н+) з естафетного механізму, що призводять до делокалізації протона в межах кластеру.

Вода, що складається з безлічі кластерів різних типів, утворює ієрархічну просторову рідкокристалічну структуру, яка може сприймати і зберігати величезні обсяги інформації.

Вода структурується, тобто набуває особливої регулярної структури при впливі багатьох структурируючих факторів, наприклад, при заморожуванні-відтаванні води (вважається, що в такій воді зберігаються "крижані" кластери), впливі постійного магнітного або електромагнітного поля, при поляризації молекул води та ін. До числа факторів, що призводять до зміни структури і властивостей води, відносяться різні випромінювання і поля (електричні, магнітні, гравітаційні і, можливо, ряд інших, ще не відомих, зокрема, повязаних з біоенергетичним впливом людини), механічні дії (перемішування різної інтенсивності, струшування, течія в різних режимах і т.д.), а також їх всілякі поєднання. Така структурована вода стає активною і несе нові властивості.

Говорячи про мертву і живу воду, мається на увазі розчини, отриманий шляхом електролізу. При цьому мова йде про два види розчинів.

Розчин анодної зони в російськомовній науковій та медичній літературі називається анолітом, або електроактивованим розчином аноліта, а в народі іменується мертвою водою.

Розчин катодної зони в російськомовній медичній та науковій літературі називається католітом, або електроактивованим розчином католіта, а в народі іменується живою водою.

Обидва ці розчину - активовані. У зарубіжній літературі вони носять інші назви. На Німеччині їх називають іонізованими, в Японії та Америці живу воду іменують редуцированою, а мертву - кислою.

Про те, хто і як відкрив дивовижні властивості живої та мертвої води, як завжди у випадку будь-якого великого відкриття, ведеться багато суперечок.

Швидше за все, перший електролізер сконструювала природа: дивовижні властивості різних лікувальних вод були відомі вже в глибокій старовині. Може бути, серед них були і отримані шляхом електролізу в природній електролізної камері землі. Виникнення такого геодезичного електролізера цілком можливо при наявності в землі мінеральних порід, що є прообразами анода і катода і володіють властивостями легко віддавати або одержувати електрони. Наприклад, лікувальні джерела, в надрах яких є пласти мінералів, які мають велику різниця електродних потенціалів, таких як цинк і мідь або кальцій і нікель, цілком можуть служити анодом і катодом у підземному електролізері, причому цинк в такому природному електролізері віддає електрони, а мідь бере [4;29;34;41].

Таким чином, лікувальні властивості деяких вод можна пояснити не тільки унікальним мінеральним складом, але і властивостями активованих розчинів, які є результатом електролізу.

Доказом цьому є те, що багато вод мають таку ж властивість, що і жива вода, але з часом вони втрачають лікувальну силу.


1.3 Тонічна активність мязової системи як показник працездатності спортсмена


Тест Тонічна активність мязової системи дає можливість визначити рівень енергії спортсмена та за цими даними визначити її працездатність.

Види енергії, якими ми користуємося завжди, але цього не усвідомлюємо:

.Базова енергія тіла й душі;

.Оперативна енергія душі та тіла;

.Зовнішня енергія - енергетичне поле, в якому ми живемо й діємо постійно.

Базова енергія - заряд тіла, який ми одержуємо в генотипі, щоб:

.Підтримувати стан особистісної й природної гармонії;

.Лагодити гармонію природи, яка ушкоджена;

.Створювати нові форми гармонії, яких ще не було.

.Створити себе своїми силами, а потім виконувати своє природне призначення.

Оперативна енергія - енергія, яку людина витрачає чи заробляє, діючи розумом та тілом. Вона спроможна не лише відновлюватися до попереднього рівня, але нагромаджуватися з надлишком. Цей процес нагромадження заробленої енергії практично безмежний [27].

Людина енергію черпає з природи, розвязуючи енергоємні задачі, із творів мистецтва, в які генії й таланти вклали свою енергію, із спілкування з людьми. Енергія, як й інформація, сприймається не завжди усвідомлено. Переважно енергія та інформація минають свідомість і залягають там, де виникає потреба людини.

Тут працює закон обміну енергії та інформації: із більшого обсягу (природи, ноосфери, взаємин між людьми, із дій) енергія й інформація здатні самостійно перетікати у менший (у людину та її механізми) й вирівнюватися.

Уміле, свідоме користування зовнішньою енергією означає, що людина, діючи, заробляє, одержує енергетичний прибуток. Що це за прибуток? Яка кількість енергії, що перевершує витрати? Тут теж існує свій закон: що більше людина витрачає енергії, то більший її прибуток і тим багатшою вона стає. За цих умов людина - не лише збирач: а й добувач енергії та її акумулятор; що більше енергії, то більшу здатність виявляє вона до творчості.

Енергія, в загальному розумінні, визначає рівень стану життєдіяльності, повязаної з готовністю людини до праці, а тонічна активність мязів тіла - це прояв енергії, тонусу та його досить точного виміру. Він вимірює та визначає стан людини у широкому діапазоні.

Цей тест дає можливість визначити свій дійсний стан, знайти людину в тій частині шкали «оптимальний стан - перевтома», в якій вона перебуває. Здобутими результатами випробування скористуємось для здійснення контролю й регуляції стану людини, від якого залежить продуктивність праці.

Випробування стосується розпізнавання якості функцій трьох механізмів мислячого тіла людини, які забезпечують кращий чи гірший обмін енергії та інформації у діяльності.

Перший - механізм витрачання енергії - регулюється волею людини; другий - відновлення витраченого - регулюється силою післядії; третій - нагромадження енергії понад витрачену кількість - антиентропійними процесами, які були збуджені витрачанням, підсилювачем процесів відновлення енергії. При цьому нагромадження зумовлюється самозростанням енергії внаслідок роботи мудрості тіла.

Механізми обміну енергії регулюються різними способами. Механізм витрачання енергії примушують працювати навіть тоді, коли людина працювати вже не здатна - утомилася. На механізм відновлення впливаємо - побічно, часом відпочинку, а нагромадження енергії регулюється не лише часом відпочинку, але й організацією дозвілля, яке заряджає його додатковою енергією, підвищує готовність до наступної діяльності, або зменшує її. Комплексно діючи, вони стають дійовими засобами та способами уникання станів перевтоми, а ще гіршого - хвороб через виснаження оперативної енергії.

Для того щоб виміряти енергію тіла треба взяти елемент довкілля й випробувати, як ми з ним взаємодіємо. Зрозуміло, що дія має бути відміряна, тоді й наша енергія здобуде міру. Вимірювання зробимо тестом «Тонічна активність мязової системи». Візьміть пасок і годинник із показником секунд. Вправа на випробування виконується, стоячи. Двома руками беремо пасок обхватом зверху на ширині плечей - руки внизу. За командою «Руш!» палицю розтягуємо в різні боки із силою приблизно 90% від максимально можливого. Дію виконуємо протягом 30 с. Після чого подається команда «Стій». Через кожні 10 с. три рази виконавцеві повідомляємо, скільки часу лишилося до кінця дії - ізометричної напруги мязів рук.

Завершуючи випробування, треба розтулити пальці й відпустити палицю. Руки вільні, розслаблені, розташовані внизу й торкаються стегон. Цей момент найвідповідальніший.

Навіть коли руки почнуть рухатися, їх треба розслабити. Дати їм волю, незважаючи на те, що відбуватиметься з ними. Якщо руки рухатимуться самі, - не заважайте їм це робити. Основне ваше завдання спостерігати все, що з ними відбувається. Під час випробування треба заплющити очі аж до остаточного припинення руху рук.

Руки на якусь мить опустяться до стегон. Потім відчуєте, що руки стають легшими й легшими, ніби якась сила розводить їх у сторони, здіймає вгору. Піднімає в тому напрямку, куди було спрямовано мязове зусилля. Якщо в перші секунди ви відчуваєте стан розпачу й навіть страх, що зумовлюється внутрішнім опором, то потім підкоряєтеся цій силі із задоволенням.

Причина здивування зрозуміла. Руки втрачають «вагу» і, одержимі якоюсь «магічною силою», мимовільно прямують угору. Ви потрапляєте в невідомий вам стан - роздвоєння свого «Я». Виникає подив. Одне «Я» - свідомо бездіяльне, а друге нібито не-Я, як предмет вашого спостереження - діє самостійно. Це робота придбаної енергії, яку використовує смисловий образ попередньої дії. Образ, підсилений нагромадженою тілом енергією, в післядії реалізується рухами рук. Нереалізована в попередній дії думка, керує поза вашою волею вільними рухами рук. Від того, що рух здійснюється поза волею й свідомістю виконавця, і породжується почуття вдоволення й подиву, який іноді лякає піддослідного новизною.

У спортсменів високої кваліфікації в період найкращої спортивної форми тривалість тонічної активності рук сягає від 2 хв. 30 с. до 11-12 хв. До того ж, за період тренувального заняття, якщо воно раціональне, енергія збільшується та в кінці заняття енергопотенціал більший, ніж на його початку. Приріст тонічної активності мязів при цьому перебуває в межах від 10 до 20 с. Тренування - не витрачання енергії, а навпаки - нагромадження її порівняно з витратами.

Сигнали стомленості, природно, автоматично зупиняють діяльність людини, і вона миттю переходить у стан спокою - знаходить паузи для відпочинку, які швидко поновлюють сили.

Стан норми, коли руки також прямують угору, завмирають, утримуються на рівні плечей, або нижче, не більше 1 хвилини. Якщо у вас така тонічна активність, то це непогано, проте й не дуже добре. Уважно вивчіть режим життя й звільніть гальма, які обмежують ваші можливості.

Буває, коли руки не утримуються тією силою менше 1 хвилини, або піднімаються не досить високо - падають вниз, або не рухаються зовсім. Це означає, що особи, які мають такі показники, перебувають чи невдовзі перебуватимуть у стані втоми або ще гірше - перевтоми.

Особливе ставлення організму людини до хвороб. Тіло одразу відповідає своєю зміною на прихований період хвороби. Якщо потенціал енергії стрімко знижується, то за 2-3 дні, й навіть триваліше, виявляться зовнішні симптоми хвороби, зокрема, стале підвищення температури тіла.

Отже, зміна тонічної активності мязів відбиває стан працездатності та слугуює створенню прогнозу, на підставі дійсного стану на багато днів уперед.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ


2.1 Методи дослідження


Для вирішення поставлених завдань був проведений педагогічний експеримент, в процесі якого використовувалися такі методи дослідження:

1.Аналіз та узагальнення літературних джерел;

.Визначення стану спортсмена за даними вимірювання pH слини і тесту Тонічна активність мязової системи;

.Педагогічний експеримент;

.Хронометраж прийому структурованої води;

.Педагогічний аналіз методики прийому структурованої води;

.Методи математичної статистики.

До складу тесту «Тонічна активність мязової системи» входять:

1.Мисляче тіло людини - перший з вимірювальних приладів. Діючи - воно вимірює, вимірюючи - діє.

.Пасок - елемент із довкілля.

.Післядії випробування - результат вияву здатності до перетворення енергії та інформації.

Для виконання тесту Тонічна активність мязової системи візьміть пасок та годинник із показником секунд. Вправа на випробування виконується стоячи. Двома руками беремо пасок обхватом зверху на ширині плечей: руки внизу. За командою «Руш!» палицю розтягуємо в різні боки із силою приблизно 90% від максимально можливого. Дію виконуємо протягом 30 с. Після чого подається команда «Стій». Через кожні 10 с. (три рази) виконавцеві повідомляємо, скільки часу лишилося до кінця дії - ізометричної напруги мязів рук. Завершуючи випробування, треба розтулити пальці й відпустити палицю. Руки вільні, розслаблені, розташовані внизу й торкаються стегон. Цей момент найвідповідальніший. Навіть коли руки почнуть рухатися, їх треба розслабити. Дати їм волю, незважаючи на те, що відбуватиметься з ними. Потрібно виключити волю, довіритися тілу - нехай воно діє природно. І чекайте. Якщо руки рухатимуться самі, - не заважати їм це робити. Основне завдання: спостерігати за всім, що з ними відбувається.

Сила, яка рухає руками, буває різної потужності. Вона вимірюється амплітудою підйому рук та тривалістю їх активності. Спостерігається три типи амплітуди руху рук, викликаних дією енергією послідовного моторного образу:

.Руки піднімаються через сторони угору, але не до рівня плечей;

.Розмах руху рук закінчується на рівні плечей, після чого вони опускаються до стегон;

.Руки здійснюють повну амплітуду й утримуються в положенні руки вгорі.

Рано чи пізно руки опустяться вниз, до стегон. Тому важливим покажчиком фізичної працездатності людини стає тривалість тонічної активності. Час руху рук відраховується від початку активності до моменту, коли руки припинять рух й опиняться в положенні «руки внизу», біля стегон.

Оптимальний час роботи - 30 секунд. За цей час умикаються в активність всі три механізми обміну енергії в організмі людини:

.Фосфагенний, що працює на високоенергетичних сполуках перші 6 секунд від початку напруження;

.Гліколітичний використовує вуглеводне «пальне» й це триває до 20-25 с після чого неминуче виключається;

.Окисний механізм, що забезпечує роботу енергією від розщеплення жирів та жирних кислот, яким притаманна значно більша енергетична ємність.

Дані тесту репрезентативні за показниками:

1.Амплітуди підйому рук.

2.Часу їх утримання тонічною активністю.

3.Здатності до розвитку [27].

Водневий показник pH можна визначити за допомогою індикаторів, які змінюють свій колір залежно від кислотності середовища або за допомогою портативних електроприладів. При цьому найбільш відомі лакмусові тести. Вони змінюють свій колір, який порівнюють з кольором рН-шкали, де кожен колір відповідає певному значенню рН.

Для більш точних вимірювань рН використовують спеціальні прилади - pH-метр або іономер, які вимірюють рН більш точно (до 0,01 одиниці). Спосіб відрізняється зручністю і високою точністю, дозволяє вимірювати pH непрозорих і кольорових розчинів і тому широко використовується.

рН слини - один з найбільш не підлягаючий впливу факторів. рН слини у здорової людини лежить в межах 6,0-7,9. Значення менше 6,0 говорять про окислення організму. Вимірювання рН слини слід проводити так: наберіть більше слини і покладіть лакмусовий папірець під язик приблизно на 1 хвилину, потім порівняйте колір індикатора з колірною шкалою.

Технічні характеристики електроактиватора води АП - 1:

.Напруга живлення, В / Гц. 220/50;

.Сила струму електролізу. А 0,2-0,7;

.Час активації, хв, не більше 40;

.Об'єм активованої води:

·Аноліта, л 0,2-0,3;

·Католіта, л 0,9-1,0

.Споживана потужність. ВА, не більше 70;

.Маса (без активованої води), кг. не більше 2,0.

Примітка: у процесі електрохімічної активації відбувається деяке зменшення обсягу аноліта в керамічній склянці за рахунок перетікання іонів води від анода до катода і відповідне збільшення обсягу католіта.

Пристрій і принцип роботи:

Електроактиватор складається з чотирьох основних частин (рис. 2.1):

.Блоку живлення (поз.1);

.Основної ємності (поз.2);

.Керамічного склянки (поз.3), що вставляється в основну ємність;

.Знімною верхньої кришки (поз.4) з електродами.

Блок живлення (поз. 1) являє собою трансформаторне джерело постійного струму з захистом від перевантаження по первинній та вторинній ланцюгах.

Основна ємність (поз. 2) виготовлена ??з харчової пластмаси. У процесі електролізу в ній утворюється католіт - «жива» вода.

Керамічний стакан (поз. 3) виконує функцію діафрагми між катодом і анодом. У ньому утворюється аноліт - «мертва» вода.

У нижній частині кришки (поз. 4) на підставі з ізоляційного матеріалу встановлені електроди - два анода зі спеціальним хімічно стійким покриттям (чорні) і два катода з титану марки ВТ - 1 - 0 (світлі). Електроди в процесі експлуатації, завдяки використання спеціальних матеріалів, які довго не псуються і не піддаються електрохімічному руйнування.

На бічній поверхні знімною верхньої кришки електроактиватора встановлені стрілочний індикатор струму електроактивації (поз. 7) і утримувач з плавкою вставкою (поз. 5) на 1А (запобіжник), а на верхній поверхні - світловий індикатор (поз. 6) наявності напруження на електродах.

Загальний вигляд електроактиватора:

Рис. 2.1.

А - аноліт - «мертва» вода; К - католіт - «жива» вода.


Принцип роботи електроактиватора води АП-1 заснований на мембранному електролізу. В якості мембрани використовується конструкція у вигляді пористого керамічного стакана. Електроліз води - це хімічна реакція розкладання води на позитивні і негативні іони при пропущенні через неї струму від джерела постійної напруги. Природу аномальної реакційної здатності води пов'язана з унікальною сукупністю утворюючих при електролізі високоактивних метастабільних частинок, і з особливими фізичними умовами, що виникають в електрохімічному реакторі. При цьому змінюється вся система міжмолекулярних взаємодій, в тому числі і фізична структура води.

У процесі електролізу близько біля анода вода набуває кислотні властивості, а у катода-лужні.

З 1985 року активовану воду стали називати більш офіційно: кислотну «мертву» - анолітом, (від слова «анод») препарат А, який володіє бактерицидними властивостями.

Лужну «живу» - католітом (від слова «катод») препаратом К, який володіє стимулюючими властивостями.

Порядок роботи:

. Знімаємо верхню кришку з електродами.

. Встановлюємо керамічну склянку по центру основної ємності.

. Заливаємо воду в керамічну склянку до повного наповнення.

. Заливаємо воду в основну ємність таким чином, щоб її рівень був на 10-15 мм нижче верхнього краю керамічного стакана.

. Встановлюємо верхню кришку на основну ємність так, щоб стрілки-покажчики (поз. 1 рис. 2.2), розташовані на бічних поверхнях верхньої кришки та основної ємності, виявилися один навпроти одного, при цьому чорні аноди повинні бути всередині керамічного склянки, а світлі катоди - зовні його. Обережно закрийте верхню кришку на основну ємність до упору.

. Вмикаємо вилку шнура блоку живлення в розетку -220 В. Уважно запам'ятовуємо час включення. Про роботу електроактиватора сигналізує світіння індикатора напруги на електродах (поз.6 рис 2.1). Далі переконуємось візуально, що виділення бульбашок газу спостерігається на обох катодах.

Рис. 2.2.

Розташування стрілок-покажчиків при установці верхньої кришки на основну ємність.

поз. 1 - стрілка-покажчик.


. Контролюємо процес електроактивації за показаннями індикатора струму:

Зелена зона свідчить про нормальний струм електроактивації.

Жовта зона - струм електроактивації менше необхідного для нормального процесу. Потрібно виявити і усунути причину. Як правило досить замінити склянку, або збільшити час активації до 40 хвилин. При застосуванні бутильованої води може спостерігати ся низький струм електроактивації. Це свідчить про низький ступень мінералізації залитої в ємності води. В цьому випадку застосовуємо воду з іншого джерела.

Червона зона - має місце великий струм електроактивації. У цьому випадку потрібно провести кілька циклів електроактивації для оптимізації роботи керамічного склянки, або взяти воду з іншого джерела. Не потрібно заливати в ємності мінеральну воду та додавати в неї сіль. Час електроактивації скорочується і може становити 20 хвилин.

. Для отримання необхідної концентрації аноліта і католіта достатньо 30-40 хвилин роботи електроактиватора. Контролюємо роботу приладу АП-1, щоб визначити, скільки часу потрібно електроактиватору для приготування «живої» та «мертвої» води.

. Після закінчення необхідного часу електроактивації спочатку відключаємо вилку з розетки, потім обережно знімаємо верхню кришку з електродами, не допускається її перевертання, виймаємо керамічну склянку і зливаємо з нього аноліт («мертву» воду) в приготовлену ємність. Після чого переливаємо в іншу ємність католіт («живу» воду).

Додадкові рекомендації по роботі з електроактиватором:

. Не рекомендовано робота електроактиватора понад 30-40 хвилин, так як показники рН готових розчинів далі практично не змінюються, але відбувається непотрібний нагрів як розчинів, так і блоку живлення. Після закінчення цього часу електроактиватор слід відключити від мережі.

. Перед черговим циклом електроактивації витримувати паузу порядку 1/2 тривалості попереднього циклу.

. Основними причинами малого струму електроактивації є наявність відкладень солей жорсткості в порах керамічного склянки або незначна мінералізація залитої в ємності води. У зв'язку з цим необхідно провести відповідно ретельне відмивання керамічної склянки (див. примітку 7) або застосувати воду з іншого джерела, що має більш високу ступінь мінералізації. Допускається в керамічний склянку заливати слабкий (1г на 1 л води, не більше) розчин кухонної солі КаС1, одержуваний шляхом розчинення 1г солі (використовується мірка на 1 грам кухонної солі тонкого помелу) у скляній однолітровії банці. При цьому час електроактивації зменшується приблизно вдвічі (див. таблицю 2.2).

. Основною причиною великого струму електроактивації є надмірно висока ступінь мінералізації залитої в ємність води. У зв'язку з цим забороняється використовувати (заливати в дві ємкості) воду з добавкою солі або мінеральну воду.

У цьому випадку для електроактивації слід застосовувати чисту питну воду, а якщо вона поганої якості - кип'ячену воду, охолоджену до кімнатної температури.

За наявності великого струму електроактивації рекомендується провести кілька циклів роботи АП-1. Якщо склянка не має тріщин, то показання стрілочного індикатора вже через 1-2 хвилини значно знижується, стрілка перемішається в зелену зону.

. Світіння індикатора напруги на верхній кришці відсутнє у разі недостатнього (не до упору) закриття її на основну ємність і припиняється в разі перегоряння плавкої вставки (запобіжника).

. Після 40-60 хвилин відстою в католіті на дні ємності може спостерігатися білий осад солей жорсткості, які виділяються з водопровідної води в процесі електроактивації. Після використання католіта осад слід видалити (злити в каналізацію).

. У процесі роботи на катодах (світлі електроди) і керамічній склянці утворюється білий наліт солей, який періодично (після 300 ... 400 хвилин загального напрацювання, не рідше) необхідно видаляти столовим оцтом (допускається застосування 10% розчину соляної кислоти) наступним чином:

а) електроди очищають, поміщаючи їх в оцет, заливають в основну ємність. Важкодоступні місця очищають м'яким пензликом, змочуючи її в оцті;

б) керамічну склянку занурюють на годину в оцет. Після процедури відмивання залишки оцту ретельно змити теплою водою під краном.

Відпрацьований оцет використовується багаторазово.

. Аноди (чорні електроди) в процесі роботи самоочищаються. Забороняється механічний вплив на поверхню анодів щоб уникнути їх пошкодження.

. По закінченні циклу електроактивації забороняється тривале знаходження (зберігання) електродів в приготованих розчинах.

. По закінченні роботи електроди, банку, керамічну склянку просушити, зберігати прилад в сухому місці.

Застосування електроактивованої води:

Кількісна характеристика кислотності або лужності води є водний показник рН; який визначається активністю іонів водню. Дистильована вода нейтральна, має рН = 7. Чим менше одиниць рН, тим вода кисліші, чим більше-тим вона лужніше. Для аноліта рекомендується значення рН від 3.0 до 5,5 одиниць, а для католіта - від 8,5 до 10 одиниць.

Нижче наведені орієнтовні дані, що показують зміну показника рН по одержанню розчинів залежно від тривалості процесу електроактивації води:

Вихідна вода має показник 7,7рН і заливається в обидві ємності (таблиця 2.1):

Вихідна вода має показник 7,7рН і заливається в основну ємність, а в керамічний склянку заливається слабкий (1г на 1л) розчин кухонної солі МаС1 (таблиця 2.2).

Залежно від керамічної склянки, джерела води і ступеня її мінералізації показник рН аноліта і католіта у споживача можуть значно відрізнятися від вказаних. На результат впливає також ступінь забруднення пір керамічного склянки відкладеннями солей.


Таблиця 2.1.

Зміна показників рН по одержанню розчинів залежно від тривалості процесу електроактивації води

Час активації, хв.Водневий показник, рНАнолітКатоліт106,29,4203,19,7302,910,0

Таблиця 2.2.

Зміна показників рН по одержанню розчинів залежно від тривалості процесу електроактивації води

Час активації, хв.Водневий показник, рНАнолітКатоліт56,29,5103,510,0152,710,5202,411,0Опис pH-метра моделі PH-200:

Прилад PH-200 призначений для вимірювання рівня кислотності води (концентрації вільних іонів водню, водневий показник) і температури. Галузі і варіанти застосування pH-метрів: гідропоніка, акваріум істика, системи водопідготовки й очистки води, басейни і СПА, нагрівальні котли, наукові лабораторії, екологія, харчова промисловість, ресторанний бізнес, клінінг.

Величина pH - один із найважливіших показників якості води для визначення її стабільності, накипоутворювальних та корозійних властивостей, прогнозування хімічних і біологічних процесів, що відбуваються у природних водах.

.функція вимірювання рівня кислотності pH і температури води;

.напівавтоматичне калібрування по 3 точках;

.діапазон вимірювання кислотності: 0-14 pH;

.діапазон вимірювання температури: 0-80 °C (32-176 °F) ;

.захисний ковпачок для зберігання електродів у розчині pH 4,01;

.вологозахисний корпус, виконаний по класу захисту IP67;

.функція автовимкнення;

.функція Hold (утримання результатів вимірювання) ;

.функція індикації розрядки акумулятора;

.LCD-дисплей;

.калібрування в заводських умовах по 3 точках із використанням буферних розчинів 4,7,10 Ph.

Технічні характеристики:

.діапазон вимірювання: pH 0-14;

.діапазон вимірювання температури: 0-80 °C; 32-150 °F;

.ціна поділки: 0,01 pH, 0,1 °C/F;

.похибка: ±0,02 % повної шкали;

.температура вимірюваного середовища: від 0 до 100 °C;

.змінний скляний електрод;

.автоматична компенсація температури (ATC): від 0 до 80 °C;

.живлення: батареї 3x1,5 V у комплекті;

.тривалість роботи від комплекту батарей: понад 1000 годин безперервного використання;

.клас захисту: IP67;

.розміри: 185x34x34 мм;

.вага: 96,4 г.

Воду залежно від рН (водневий показник) раціонально ділити на сім груп


Таблиця 2.3.

Таблиця класифікації вод за рН:

Група водиЗначення pHСильнокисладо 3,0Киславід 3,0 до 5,0Слабкокиславід 5,0 до 6,5Нейтральнавід 6,5 до 7,5Слабколужнавід 7,5 до 8,5Лужнавід 8,5 до 9,5Сильнолужнапонад 9,5

Для математичного порівняльного аналізу показників визначаються наступні значення:

? - середнє арифметичне значення величини показника;

? - середнє квадратичне відхилення значення показника;- помилка середнього арифметичного.


1. ,


де S - знак підсумовування;- отримані в дослідженні значення (варіанти);

n - число варіант.

. ,


де ? (xi - ?)2 - сума різниці квадратів між кожним показником і середньої арифметичної величиною;

n - число варіант.


. ,


де ? - середнє квадратичне відхилення значення показника;

n - число варіант.


2.2 Організація дослідження


Особисті дослідження по відновленню працездатності спортсмена проведені, як авторський експеримент. Така форма дослідження була обрана тому, що автор роботи активно займається спортивною діяльністю.

Авторський експеримент розпочався з 22.05 по 31.05 та проводився двічі на день зранку(з 8 по 9:30) і ввечері (з 19 по 20:30).

Спочатку вимірювався рН води (бутильованої), далі заливаємо у побутовий електроактиватор АП-1 води, в кількості приблизно до 1200-1300 мл. Далі чекаємо 30хв поки вода структурується, тобто відбувається електроліз. Після чого отримуємо «живу» і «мертву» воду у об'ємі: аноліта 200-300 мл, а католіту 800-1000 мл. Поки «готується» вода вимірюємо частоту серцевих скорочень за 15 сек. Далі проводимо тест «Тонічна активність мязової системи» де вимірюємо: час, кількість підйомів та кут підйомів рук. Потім вимірюємо рН слини приладом-вимірювачом PH-200 та температуру ртутним термометром за 4-5хв. Коли час електролізу завершився отримуємо 800-1000 мл «живої» та 200-300 мл «мертвої» води, далі переливаємо їх у дві скляні ємності та вимірюємо рН «живої» води. Потім приймаємо 200-250мг структурованої води і через 20 хв вимірюємо рН слини та температури.

Щоденний прийом «живої» води становив 800-1000 мл, тобто 200-300 мл зранку та ввечері і на протязі дня. Дані заносимо до таблиці.


РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ


3.1 Програма відновлення працездатності спортсменів за допомогою структурованої води


Головною особливостю цієї магістерської роботи є побудований та проведений авторський експеримент. Він представляє собою реалізацію сформованої методики відновлення працездатності спортсмена за допомогою структурованої води. Специфічність цього дослідження заключається в тому, що автор на самому собі перевірив дану методику.

Автоексперимент відбувався протягом десяти днів. Під час досліду автор-спортсмен вимірював показники та аналізував їх зміни до та після прийому структурованої води. Вимірювання відбувалося зранку та ввечері, тобто перед тренуванням та після (тренування відбувалось згідно плану тренування). Курс прийому структурованої води націлений не тільки на відновлення кислотно-лужного балансу, але й на підвищення працездатності спортсмена.

Важливе місце в побудові тренувань спортсмена займає дотримання раціонального питного режиму. Безладне, у великій кількості пиття часто недостатньо вгамовує спрагу. Надмірне вживання води приводить до стану водної інтоксикації, надмірного навантаження на серце і нирки. Постійне переповнення шлунка водою рефлекторно підвищує діяльність потових залоз, посилює потовиділення. При цьому травлення їжі у шлунку погіршується. Тому спортсмену необхідно стримуватися від надмірного і частого пиття.

Важливий показник якості води це кислотність рН або водневий показник. Він повязаний з концентрацією іонів водню в середовищі, вимірюється за допомогою простого приладу «рН -метра» і дає нам поняття про кислотні або лужні властивості води. Водневий показник є важливим методом контролю за станом внутрішнього середовища організму спортсмена. Тобто, кислотно-лужний стан являє собою гомеостатичну властивість внутрішнього середовища організму спортсмена, що характеризується відносною сталістю співвідношення водневих і гідроксильних іонів і визначає оптимальний характер обмінних процесів і фізіологічних функцій в процесі тренувально-змагальної діяльності.


3.2 Вплив структурованої води на організм спортсмена


Всі вимірювання функціонального стану відображені в таблицях, які показують виявлені особливості впливу структурованої води на спортсмена в період відновлення.


Таблиця 3.1.

Показники функціонального стану експериментатора під час прийому структурованої води

1 деньПоказникиЧастота серцевих скорочень (уд/хв)Тонічна активність мязової системирН слиниt° тіларН водиЗранкуЧас утриманняАмплітуда підйомів рукКількість підйомів рукдопіслядопіслядопісля727 хв.64 - 180° 2 - 45°666,506,7836,636,27,0810,50Ввечері687 хв. 50 сек84 - 180° 1 - 90°857,007,5036,336Вимір тієї ж води10,00

Таблиця 3.2.

Показники функціонального стану експериментатора під час прийому структурованої води

2 деньПоказникиЧастота серцевих скорочень (уд/хв)Тонічна активність мязової системирН слиниt° тіларН водиЗранкуЧас утриманняАмплітуда підйомів рукКількість підйомів рукдопіслядопіслядопісля606 хв. 15 сек63 - 180° 2 - 45°656,507,003635,87,0810,40Ввечері643 хв 10 сек35 - 180° 3 - 45°386,807,0036,536,2Вимір тієї ж води10,00

Таблиця 3.3.

Показники функціонального стану експериментатора під час прийому структурованої води

3 деньПоказникиЧастота серцевих скорочень (уд/хв)Тонічна активність мязової системирН слиниt° тіларН водиЗранкуЧас утриманняАмплітуда підйомів рукКількість підйомів рукдопіслядопіслядопісля604 хв 44 сек39 - 180° 5 - 90°447,307,5036,135,87,0810,20Ввечері604 хв 40 сек44- 180° 2 - 45°467,207,3036,336,1Вимір тієї ж води9,70

Таблиця 3.4.

Показники функціонального стану експериментатора під час прийому структурованої води

4 деньПоказникиЧастота серцевих скорочень (уд/хв)Тонічна активність мязової системирН слиниt° тіларН водиЗранкуЧас утриманняАмплітуда підйомів рукКількість підйомів рукдопіслядопіслядопісля603 хв 05 сек26 - 180° 1 - 45°276,587,0035,835,67,0810,10Ввечері685 хв 37 сек43 - 180° 1 - 90°447,107,003636,2Вимір тієї ж води9,48

Таблиця 3.5.

Показники функціонального стану експериментатора під час прийому структурованої води

5 деньПоказникиЧастота серцевих скорочень (уд/хв)Тонічна активність мязової системирН слиниt° тіларН водиЗранкуЧас утриманняАмплітуда підйомів рукКількість підйомів рукдопіслядопіслядопісля645 хв45 - 180° 1 - 30°466,857,4035,435,77,0810,45Ввечері687 хв 50 сек57 - 180° 1 - 45° 3 - 30°616,607,0036,536,2Вимір тієї ж води9,51

Таблиця 3.6.

Показники функціонального стану експериментатора під час прийому структурованої води

6 деньПоказникиЧастота серцевих скорочень (уд/хв)Тонічна активність мязової системирН слиниt° тіларН водиЗранкуЧас утриманняАмплітуда підйомів рукКількість підйомів рукдопіслядопіслядопісля603 хв 40 сек31 - 180° 3 - 45°346,907,5735,735,67,0810,20Ввечері605 хв 47 сек50 - 180° 7 - 45°577,127,0036,636,5Вимір тієї ж води9,70

Таблиця 3.7.

Показники функціонального стану експериментатора під час прийому структурованої води

7 деньПоказникиЧастота серцевих скорочень (уд/хв)Тонічна активність мязової системирН слиниt° тіларН водиЗранкуЧас утриманняАмплітуда підйомів рукКількість підйомів рукдопіслядопіслядопісля603 хв 05 сек34 - 180° 2 - 45°367,067,2035,635,77,0810,00Ввечері645 хв 38 сек55 - 180°556,806,7536,235,9Вимір тієї ж води9,30

Таблиця 3.8.

Показники функціонального стану експериментатора під час прийому структурованої води

8 деньПоказникиЧастота серцевих скорочень (уд/хв)Тонічна активність мязової системирН слиниt° тіларН водиЗранкуЧас утриманняАмплітуда підйомів рукКількість підйомів рукдопіслядопіслядопісля605 хв 30 сек47 - 180°476,837,0435,935,97,089,90Ввечері6822 хв234 - 180° 21 - 45°2557,057,1036,336,5Вимір тієї ж води9,60

Таблиця 3.9.

Показники функціонального стану експериментатора під час прийому структурованої води

9 деньПоказникиЧастота серцевих скорочень (уд/хв)Тонічна активність мязової системирН слиниt° тіларН водиЗранкуЧас утриманняАмплітуда підйомів рукКількість підйомів рукдопіслядопіслядопісля606 хв 37 сек73 - 180° 7 - 45°806,587,5835,736,17,0810,00Ввечері566 хв 10 сек84 - 180° 6 - 45°906,456,7536,336,2Вимір тієї ж води9,30

Таблиця 3.10.

Показники функціонального стану експериментатора під час прийому структурованої води

10 деньПоказникиЧастота серцевих скорочень (уд/хв)Тонічна активність мязової системирН слиниt° тіларН водиЗранкуЧас утриманняАмплітуда підйомів рукКількість підйомів рукдопіслядопіслядопісля565 хв 04 сек60 - 180° 3 - 45°637,427,4735,635,67,089,70Ввечері686 хв63 - 180° 4 - 45°676,807,0036,536,6Вимір тієї ж води9,10

Таблиця 3.11.

Аналіз показників після курсу прийому структурованої води методами математичної статистики

MПоказникиЧастота серцевих скорочень (уд/хв)Тонічна активність мязової системирН слиниt° тіларН водиЗранкуЧас утриманняАмплітуда підйомів рукКількість підйомів рукдопіслядопіслядопісля615 хв48516,87,235,835,87,010,1Ввечері647 хв 24 сек75806,97,036,336,2Вимір тієї ж води9,6

За період проведення авторського експерименту спостерігались такі зміни показників функціонального стану:

.Збільшення кількості підйомів рук та часу (у тесті «Тонічна активність мязової системи» припадає на вечір);

.Покращення показників рH зранку;

.Зменшена кількість серцевих скорочень (найчастіше спостерігається зранку);

.Поки що незрозуміла бадьорість тіла;

.Слина стала більш розрідженою.

Аналізуючи середні показники після десятиденного курсу прийому структурованої води можна спостерігати нехарактерні зміни у тесті «Тонічна активність мязової системи». Здавалось би, що фізична діяльність спортсмена на протязі дня повинна була негативно вплинути на результат у тесті «Тонічна активність мязової системи», але все ж таки ми бачимо протилежне.

Спостерігається значна різниця середніх показників між ранком та ввечером: час - 2 хв 24 сек, кількість підйомів рук - майже 30. Але після вживання структурованої води, середні показники рH слини чомусь кращі на 0,2 зранку аніж ввечері. Тож не виключно, що всім змінам показників можна завдячувати «живій» воді.

Щодо вражаючого явища (важко знайти інше визначення), що проявилося у кількості підйомів рук ввечері на 8 день авторського експерименту (нагадаємо: кількість підйомів рук склало 255 разів!) можна припустити, що в процесі виконання рухів - підйомів рук - йдуть паралельно і відновні процеси.

Після проведеного експерименту постає дуже багато не зрозумілих досі запитань, але можна сподіватися, що в подальших дослідженнях «занавіса» невідомості буде привідкрита.

Тому перспектива подальших наукових досліджень досить велика, зокрема, вивчення можливості розвитку фізичних якостей (швидкості, витривалості, сили) при певних показниках кислотно-лужного балансу організму спортсменів; можливі зміни цього показника при різних травмах опорно-рухового апарату та реабілітація після цих травм вживанням структурованої води разом з іншими методами фізичної реабілітації.

ВИСНОВКИ


1. Проаналізувавши літературні джерела щодо особливостей процесу відновлення спортсмена можна сказати, що відновні процеси - найважливіша ланка працездатності спортсмена. Здатність до відновлення при мязовій діяльності є природною властивістю організму, який істотно визначає його тренованість. Тому швидкість і характер відновлення різних функцій після фізичних навантажень є одним з критеріїв оцінки функціональної підготовленості спортсменів.

При характеристиці відновних процесів слід виходити з того, що процеси виснаження і відновлення в організмі (діяльному органі) тісно повязані між собою і з процесами збудження і гальмування в центральній нервовій системі.

Після закінчення фізичних навантажень в організмі людини деякий час зберігаються функціональні зміни, властиві періоду спортивної діяльності, і лише потім починають здійснюватися основні відновні процеси, які носять неоднорідний характер. При цьому важливо підкреслити, що внаслідок функціональних і структурних перебудов, що здійснюються в процесі відновлення, функціональні резерви організму розширюються і настає надвідновлення (суперкомпенсація).

. Характеризуючи особливості води як засобу відновлення працездатності спортсмена можна виділити такі складові:

а) для попередження зневоднення організму при спортивній діяльності необхідно своєчасне заповнення запасів води відповідно її втрат. При визначенні кількості доповнючої рідини під час тривалої роботи слід виходити з величини потовиділення, яке варіюється залежно від інтенсивності роботи, температури навколишнього середовища та маси тіла спортсмена;

б) у спортсменів не завжди виникає відчуття спраги при реальній необхідності відшкодування рідини. Тому кількість необхідної води спортсмен може визначити шляхом зважування: втрата 0,5 кг маси тіла відповідає втраті 378 мл води;

в) за добу спортсмен в середньому втрачає з сечею 1000-1500 мл води, з потом 500-1000 мл, із повітрям, що видихається - 350 мл, із калом - 100-150 мл. При важкій фізичній роботі, спортивних вправах, при високій температурі навколишнього середовища втрата води різко зростає (до 5000-8000 мл та більше на день);

г) потреба спортсмена у воді визначається умовами навколишнього середовища, рівнем обмінних процесів в організмі, мязовою роботою, кількістю і якістю спожитої їжі;

д) у нормальних умовах потреба дорослої людини у воді становить у межах 40 г/кг, дитини грудного віку - 120-150 г/кг. Добова потреба в рідині дорослої людини в умовах нормальної температури при помірному фізичному навантаженні складає в середньому 1750-2200 мл, однак у чистому вигляді (вода, чай, компот) її необхідно в середньому лише 800-1000 мл. Решту кількості води людина отримує з першими стравами - 250-500 мл, другими стравами та іншими продуктами харчування - 600-700 мл. Крім того, в самому організмі за рахунок процесів біохімічного окислення утвориться 300-400 г води.

. Розроблений десятиденний курс відновлення працездатності спортсмена за допомогою структурованої води в цілому позитивно вплинув на організм автора експерименту.

За період проведення авторського експерименту спостерігались такі зміни: збільшення кількість підйомів рук та часу, у тесті «Тонічна активність мязової системи» припадає на вечір; покращення показників рН зранку; зменшенння кількість серцевих скорочень (найчастіше спостерігалось зранку); поки що не зрозуміла бадьорість тіла; слина стає більш розрідженою.


ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ


В результаті дослідження пропонується використання структурованої для спортсменів, таким чином:

.Приймати активовану «живу» воду у кількості 800-1000 мл на добу;

.Структурувати воду електроактиватором АП-1 в якому встановлені електроди - два анода зі спеціальним хімічно стійким покриттям (чорні) і два катода з титану марки ВТ - 1 - 0 (світлі). Електроди зроблені зі спеціальних матеріалів, які в процесі використання не піддаються електрохімічному руйнування.

.Для більш ефективного відновлення спортивної працездатності рекомендується вживати активовану «живу» воду на протязі десяти тренувальних днів.

Також для попередження зниження працездатності потрібно дотримуватись раціонального питного режиму. Спортсмен втрачає приблизно з сечею 1000-1500 мл води, з потом 500-1000 мл, із повітрям - 350 мл, із калом - 100-150 мл. Також при високій температурі навколишнього середовища втрата води різко зростає до 5000-8000 мл та більше на день. Тому необхідно, якщо немає можливості виготовляти структуровану воду або вживати звичайну воду у межах 40 г/кг. При помірному фізичному навантаженні потрібно в середньому 1750-2200 мл, однак у чистому вигляді її необхідно в середньому лише 800-1000 мл.

Показник pH визначається за допомогою індикаторів, які змінюють свій колір залежно від кислотності середовища або за допомогою портативних електроприладів. Таким індикатором є лакмусові тести, які змінюють свій колір, який порівнюють з кольором рН-шкали, де кожен колір відповідає певному значенню рН.

Дистильована вода нейтральна, має рН = 7. Чим менше одиниць рН, тим вода кисліші, чим більше-тим вона лужніше. Для аноліта рекомендується значення рН від 3.0 до 5,5 одиниць, а для католіта - від 8,5 до 10 одиниць.

Також використовують спеціальний прилад - pH-метр, який вимірює рН більш точно (до 0,01 одиниці). Спосіб відрізняється зручністю і високою точністю. Наприклад, прилад PH-200 призначений для вимірювання рівня кислотності води (концентрації вільних іонів водню, водневий показник) і температури.

Вимірювання рН слини слід проводити так: наберіть більше слини і покладіть лакмусовий папірець під язик приблизно на 1 хвилину, потім порівняйте колір індикатора з колірною шкалою. Тобто, величина pH - один із найважливіших показників якості та властивості води.

Отже, автор проведених досліджень рекомендує дану методику відновлення працездатності спортсменів за допомогою структурованої води, так як сам перевірив та переконався в дієвості даної методики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


1.Ахманов М. Вода, которою мы пьем. Качество питьевой воды и ее очистка с помощью бытовых фильтров [Текст]: монография / М. Ахманов. - СПб.: «Невский проспект», 2002. - 192 с. (Серия «Качество жизни»). - ISBN 5-94371-183-Х.

.Ачкасов Е. Е. Врачебный контроль в физической культуре [Текст]: Учеб. пособ. для студ. / С. Д. Руненко, Е. Е. Ачкасов, Е. А. Таламбур [и др.]. - М. : Триада - X, 2012. - 130 c. - (Библиотека журнала «Спортивная медицина: наука и практика»). - ISBN 978-5-8249-0171-9.

.Ачкасов Е. Е. Исследование и оценка функционального состояния спортсменов [Текст]: Учеб. пособ. для студ. / С. Д. Руненко, Е. А. Таламбур, Е. Е. Ачкасов. - М. : Профиль - 2С, 2010. - 72 c. - ISBN 978-5-903950-06-5.

4.Ашбах Д. С. Живая и мертвая вода - новейшее лекарство современности [Текст]: монография / Д.С. Ашбах. - СПб. : Питер, 2008. - 150 с.: ил. - ISBN 978-5-388-00190-0.

.Батмангхелидж Ф. Ваше тело просит воды [Текст]: руководство / Фирейдон Батмангхелидж; Пер. с англ. Е. А. Бакушева. - Мн. :ООО «Попурри», 2004. - 208 с. : ил. - Серия - «Здоровья в любом возрасте»). - ISBN 985-483-209-0.

6.Батмангхелидж Ф. Вода для здоровья [Текст]: монография / Фирейдон Батмангхелидж. - 3-е изд. - Мн. : ООО «Попурри», 2005. - 288 с.: ил. - (Серия - «Здоровья в любом возрасте»). - ISBN 985-483-371-2.

.Білошицький С. В. Залежність води від ХАДО [Текст]: Теза / С. В. Білошицький // Молодь: освіта, наука, духовність: тези доповідей. - Ч.ІІ. - К.: Університет "Україна", 2013 - C. 163-165.

8.Білошицький С. В., Семенов А. М. Тонічна активність м'язової системи як показник стану людини [Текст]: Теза / С. В. Білошицький, А. М. Семенов // Молодь: освіта, наука, духовність: тези доповідей. - Ч.ІІ. - К.: Університет "Україна", 2013 - C. 159-161.

.Білошицький С. В., Семенов А. М. Вплив масажу на тонічну активність м'язової системи [Текст]: Теза / С. В. Білошицький, А. М. Семенов // Молодь: освіта, наука, духовність: тези доповідей. - Ч.ІІ. - К.: Університет "Україна", 2013 - C. 165-167.

.Вайнбаум Я. С. Гигиена физического воспитания и спорта [Текст]: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Я. С. Вайнбаум, В. И. Коваль, T. А. Родионова. - М. : Издательский центр «Академия», 2002. - 240 с. - ISBN 5-7695-0723-3.

.Васильков А. А. Теория и методика физического воспитания [Текст]: Учебник / А. А. Васильков. - Ростов н/Д.: Феникс, 2008. - 381 c.: ил. - (Высшее образование). - ISBN 978-5-222-14231-8.

.Відновлювальні засоби у фізичній культурі і спорті [Текст]: Навчальний посібник / Ю. Б. Ячнюк [та ін.]. - Чернівці.: ЧНУ, 2011. - 387 c. - ISBN 978-966-2147-42-1.

.Волков Н. И. Биохимия мышечной деятельности [Текст]: Учебник / Н. И. Волков, Э. Н. Несен, А. А. Осипенко, С. Н. Корсун. - К. : Олимпийская литература, 2000. - 504 c.: ил. - ISBN 966-7133-29-X.

.Ганонг В. Ф. Фізіологія людини [Текст]: Підручник / В. Ф. Ганонг; переклад з анг. - Л. : БаК, 2002. - 784 c.: іл. - ISBN 966-7065-38-3.

.Друзяк Н. Г. Вода здоровья и долголетия [Текст]: монография / Н. Г. Друзяк. - Од. : «Издательство КП ОГТ», 2005. - 196 с. - ISBN 966-8128-72-9.

.Друзяк Н. Г. Вода здоровья и долголетия [Текст]: монография / Н. Г. Друзяк. - СПб. : Издательство «Крылов», 2009. - 256 с.: ил. - (Серия «Золотой фонд»). - ISBN 978-5-9717-0720-2.

.Дубровский В. И. Все о массаже [Текст]: Учебное пособие / В. И. Дубровский. - М. : Физкультура и спорт, 1993. - 256 c.: ил. - ISBN 5-278-00530-0.

.Дубровский В. И. Лечебная физическая культура. Кинезотерапия [Текст]: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений / В. И. Дубровский. - 3-е изд., испр. и доп. - М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2004. - 624 c.: ил. - (Учебник для ВУЗов). - ISBN 5-691-00769-6.

.Дубровский В. И. Спортивная физиология [Текст]: Учеб. для студ. сред. и высш. учеб. заведений / В. И. Дубровский. - М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2005. - 462 c.: ил. - (Учебник для ВУЗов). - ISBN 5-691-01449-8.

.Дубровский В. И. Спортивный массаж [Текст]: Учеб. пособ. для высш. и сред. учеб. заведений по физ. культ. / В. И. Дубровский. - М. : ШАГ, 1994. - 448 c.: ил. - ISBN 978-5-86001-004-8.

.Дубровский В. И. Физиология физического воспитания и спорта [Текст]: Учеб. для студ. сред. и высш. учеб. заведений / В. И. Дубровский, В. М. Смирнов. - М. : ВЛАДОС-ПРЕСС, 2002. - 608 c.: ил. - (Учебник для ВУЗов). - ISBN 5-305-00034-3.

.Дубровский В. И. Физическая реабилитация инвалидов и лиц с отклонениями в состоянии здоровья [Текст]: Учебник / В. И. Дубровский, А. В. Дубровская. - М. : БИНОМ, 2010. - 448 c.: ил. - ISBN 978-5-9518-0343-6.

.Зацепина Г. Н. Свойства и структура воды [Текст]: монография / Г. Н. Зацепина. - М.: Издательство московского университета, 1974. - 168 с.

.Зотов В. П. Восстановление работоспособности в спорте [Текст]: монография / В. П. Зотов. - К. : Здоровья, 1990. - 200 с.: ил. - ISBN 5-311-00549-1.

.Клименко В. В. Психология физического воспитания и спорта [Текст]: Учебное пособие / Н. П. Гуменюк, В. В. Клименко. - К. : Вища школа, Головное издательство. - 1985. - 311 c.: ил.

.Клименко В. В. Психологія спорту [Текст]: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Клименко. - К. : МАУП, 2007. - 432 c.: іл. - Бібліогр.: с. 423-424. - ISBN 966-608-542-9.

.Клименко В. В. Психологія творчості [Текст]: Навчальний посібник / В. В. Клименко. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 480 c. - ISBN 966-364-321-8.

.Клименко В. В. Психомоторные способности юного спортсмена [Текст]: Монография / В. В. Клименко. - К. : Здоровья, 1987. - 169 c.

.Кородецкий А. Живая и мертвая вода - совершенное лекарство [Текст]: монография / Александр Кородецкий. - СПб. : Питер, 2011. - 160 с.: ил. - (Серия «Без таблеток.ru»). - ISBN 978-5-459-00738-1.

.Лаппо Е. А. Почему мы так мало живем? Совершенно секретно [Текст]: монография / Е. А. Лаппо. - СПб. : «Издательство «ДИЛЯ», 2011. - 192 с. - ISBN 978-5-88503-812-6.

.Мазнев Н. И. Чудо - целитель вода. 365 рецептов от всех болезней [Текст]: монография / Н.И. Мазнев. - М: ДОМ. ХХI век, РИПОЛ классик, 2009 - 189 с. - ISBN 978-5-386-00947-2.

.Макарова Г. А. Спортивная медицина [Текст]: Учебник / Г. А. Макарова. - М. : Советский спорт, 2003. - 480 c.: ил. - ISBN 5-85009-765-1.

.Марченко О. К. Основы физической реабилитации [Текст]: Учебник для студентов вузов / О. К. Марченко. - К. : Олимпийская литература, 2012. - 528 c. - Библиогр.: с. 519-527. - ISBN 978-966-8708-49-7.

.Мейеровиц С. Вода - лучшее лекарство [Текст]: монография / С. Мейеровиц; Пер. с англ. О. Г. Белошеев. - 4-е изд. - Минск: «Попурри», 2009. - 144 с.: ил. - (Серия «Здоровья и альтернативная медицина»). - ISBN 978-985-15-0524-7.

.Михайлов С. С. Спортивная биохимия [Текст]: Учебник / С. С. Михайлов. - 2-е изд. доп. - М. : Советский спорт, 2004. - 220 c.: ил. - ISBN 5-85009-876-3.

.Мухін В. М. Фізична реабілітація [Текст]: Підручник / В. М. Мухін. - 3-тє вид., переробл. та доповн. - К. : Олімпійська література, 2009. - 488 c.: іл. - Библиогр.: с. 481-485. - ISBN 978-966-870-13-8.

.Осипенко Г. А. Основи біохімії мязової діяльності [Текст]: Навч. посіб. / Г. А. Осипенко. - К. : Олімпійська література, 2007. - 199 c. - Бібліогр.: с. 194-195. - ISBN 966-7133-85-0.

.Порада А. М. Основи фізичної реабілітації [Текст]: Навчальний посібник / А. М. Порада, О. В. Солодовник, Н. Є. Прокопчук. - 2-е вид. - К. : Медицина, 2008. - 248 c. - ISBN 978-966-8144-91-2. - ISBN 966-8144-26-0.

.Порада А. М. Основи фізичної реабілітації [Текст]: Навчальний посібник / А. М. Порада, О. В. Солодовник, Н. Є. Прокопчук. - 2-е вид. - К. : Медицина, 2008. - 248 c. - ISBN 978-966-8144-91-2. - ISBN 966-8144-26-0.

.Присяжнюк С. І. Фізичне виховання [Текст]: Навчальний посібник / С. І. Присяжнюк. - К. : Центр учбової літератури, 2008. - 504 c. - ISBN 978-966-364-682-4.

.Романова О. Лечение «живой» и «мертвой» водой [Текст]: монография / Ольга Романова - СПб. : Вектор, 2010.- 96 с. - (Целебник. Лечит природа). - ISBN 978-5-9684-0852-5.

.Саркизов-Серазини И. М. Основы закаливания. С избранными разделами физиотерапи / И. М. Саркизов-Серазини. 4-е изд. - М. : Физкультура и спорт, 1953. - 240 c.

.Соколовський В. С. Лікувальна фізична культура [Текст]: Підручник / В. С. Соколовський, Н. О. Романова, О. Г. Юшковська; за ред. В. С. Соколовського. - Одеса. : Одес. держ. мед. ун-т., 2005. - 234 c.: іл. 17. - Бібліогр.: 41 назва. - (Бібліотека студента-медика). - ISBN 966-7733-77-7.

.Солодков А. С. Физиология человека. Общая. Спортивная. Возрастная [Текст]: Учебник / А. С. Солодков, Е. Б. Сологуб. - Изд. 2-е, испр. и доп. - М. : Олимпия Пресс, 2005. - 528 c.: ил. - ISBN 5-94299-037-9.

.Спортивная физиология [Текст]: Учеб. для ин-тов физ. культ. / Под ред. Я. М. Коца. - М. : Физкультура и спорт, 1986. - 240 c.: ил.

Т. 1. - 424 c.: ил. - ISBN 966-7133-59-1.

Т. 2. - 392 c.: ил. - ISBN 966-7133-59-1.

.Теория и методика физического воспитания [Текст]: Учебник / Под ред. Т. Ю. Круцевич. - К. : Олимпийская литература, 2003.

.Физиология мышечной деятельности [Текст]: Учеб. для ин-тов физ. культ. / Под ред. Я. М. Коца. - М. : Физкультура и спорт, 1982. - 347 с.: ил.

.Физиология человека [Текст]: Учеб. для ин-тов физ. культ. / Под ред. Н. В. Зимкина. - 5-е изд. перераб. и доп. - М. : Физкультура и спорт, 1975. - 496 c.: ил.

.Физическая культура студента [Текст]: Учебник / Под ред. В. И. Ильинича. - М. : Гардарики, 2001. - 448 c. - ISBN 5-8297-0010-7.

.Физическая реабилитация [Текст]: Учебник / [А. А. Бирюков, Н. М. Валеев, Т. C. Гарасева и др.]; под ред. С. Н. Попова. - 4-е изд. - Ростов н/Д: Феникс, 2006. - 608 c.: ил. - (Высшее образование). - ISBN 5-222-10079-0.

.Фізіологія людини [Текст]: Підручник / М. Р. Гжегоцький [та ін.]. - К. : Книга плюс, 2005. - 446 c.: іл. - ISBN 966-7619-65-6.

.Хорошуха М. Ф. Валеологія [Текст]: Навчальний посібник / М. Ф. Хорошуха, В. П. Мурза, М. П. Пушкар. - К. : Університет «Україна», 2006. - 620 c. - ISBN 966-388-060-0.

.Хорошуха М. Ф. Основи здоровя [Текст]: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. Ф. Хорошуха, О. О. Приймаков, В. Г. Ткачук. - К. : Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2009. - 373 c. - ISBN 978-966-660-504-0.

.Хорошуха М. Ф. Спортивна медицина [Текст]: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. Ф. Хорошуха, О. О. Приймаков. - К. : Вид-во Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, 2009. - 309 c. - ISBN 978-966-660-491-3.

.Хорошуха М. Ф. Функціональна діагностика [Текст]: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. Ф. Хорошуха, В. П. Мурза, М. П. Пушкар. - К. : Університет «Україна», 2007. - 308 c. - ISBN 966-388-119-4.

.Шандра О. А. Нормальна фізіологія. Вибрані лекції [Текст]: Навчальний посібник / О. А. Шандра, Н. В. Общіна; за ред. О. А. Шандри. - Одеса. : Одес. держ. мед. ун-т., 2005. - 322 c.: іл. - Бібліогр.: 38 назв - (Бібліотека студента-медика). - ISBN 966-7733-73-4. - ISBN 966-7733-47-5.

.Яковлев Н. Н. Биохимия [Текст]: Учебник / Н. Н. Яковлев. - 2-е изд. испр. и доп. - М. : Физкультура и спорт, 1974. - 344 c.: ил.

.Яковлев Н. Н. Биохимия спорта [Текст]: Монография / Н. Н. Яковлев. - М. : Физкультура и спорт, 1974. - 288 c.: ил.

.Яковлев Н. Н. Живое и среда. Молекулярные и функциональные основы приспособления организма к условиям среды [Текст]: монография / Н. Н. Яковлев. - Л. : Наука, 1986. - 175 c. - (От молекулы до организма).

.Яковлев Н. Н. Химия движения. Молекулярные основы мышечной деятельности [Текст]: Монография / Н. Н. Яковлев. - Л. : Наука, 1983. - 191 c. - (От молекулы до организма).


ДОДАТКИ


Дослід з перловою крупою

Початок досліду 8.03.13, закінчення 5.04.13. Звернення уваги - щоденне. Фотоперевірка - щотижнева.

Автор вирішив повторити дослід Масару Емото, помістивши у дві склянки перлову крупу (замість рису) та залив невеликою кількістю води (бутильованої). На протязі місяця ( декілька разів на день) одній ємкості казав «Ти дурень» іншій «Дякую» при цьому весь час вони були герметично закриті (це робилось для того, щоб не потрапляла зайва інформація ззовні).

Спостереженя:


Додаток 1. Перший день


Перший тиждень (8-15.03):

Додаток 2. Склянка з написом «Ти дурень»


Додаток 3. Вид зверху



Додаток 4. Склянка з написом «Дякую»



Додаток 5. Вид зверху



Коментар: як ми бачимо різниця між склянками суттєва, про що свідчить колір забарвлення у склянках!!!.

Другий тиждень (15-22.03)

Додаток 6. Склянка з написом «Ти дурень»


Додаток 7. Вид зверху



Додаток 8. Склянка з написом « Дякую»


Додаток 9. Вид зверху



Коментар: у ході досліду спостерігаються явні зміни у кольорі,запаху та консистенції склянок. Тобто запах у ємкості "ти дурень" став різким та неприємним, а в іншій - " спасибі", він був приємний (ніби запах бродіння квасу). Також потрібно не забувати про консистенцію ємкостей, в ємкості з написом "ти дурень" навіть зявився грибок, і зернятка почорнішали, а в іншій склянці " спасибі" були світлими, лише поодинокі зернятки були трохи фіолетовими!!!

Третій тиждень (22-29.03)

Додаток 10. Склянка з написом «Ти дурень»


Додаток 11. Вид зверху



Додаток 12. Склянка з написом «Дякую»


Додаток 13. Вид зверху



Коментар: Спостереження на цьому тижні були як ніколи успішними, про що свідчить фото склянок та їх зовнішні і внутрішні зміни. До зовнішніх: у ємкості з написом «Дякую» - це світлі зернинки та осад; у ємкості з написом «Ти дурень» - це темнуватий осад та вкрита чорними зернятками з декількома грибками поверхня.

До внутрішніх: у ємкості з написом «Дякую» - це приємний запах схожий на аромат солоду; у ємкості з написом «Ти дурень» - це неприємний запах, схожий гниття, що навіть від нього перчило на язиці.

Четвертий тиждень (29.03-05.04):


Додаток 14. Останній день



Додаток 15. Склянка з написом «Ти дурень»



Додаток 16. Вид зверху



Додаток 17. Склянка з написом «Дякую»


Додаток 18. Вид зверху



Коментар: у склянці з написом «Дякую» запах став ще більш насиченим, а в склянці з написом «Ти дурень» запах став «гнилим», нестерпним, бридким та «тяжким», збільшились та розрослись грибкові утворення до стінок банки. Цей тиждень спостережень остаточно підтвердив та дав змогу переконатися мені в тому, що слова справді мають енергію (ХАДО) і впливають на все живе в цьому світі. В чому можна дійсно переконатись переглянувши динаміку змін фото.

Звернення уваги є спосіб передання енергії

У одній сім'ї, що підписалася на наш журнал, провели цікавий експеримент. Рис помістили в дві скляні ємності, і щодня впродовж місяця рису в одній з них говорили " спасибі", а в іншій - "ти дурень". Що навіть поверталися додому з школи діти проробляли це.

Через місяць, рис, якому говорили " спасибі", заграв, виділяючи насичений приємний запах, схожий на аромат солоду, тоді як рис, який постійно чув лише слова "ти дурень", почорнів і почав гнити. (Див. фото 3.2.)

Про цей експеримент я вже писав раніше, і сотні сімей по усій Японії повторили його для себе з аналогічним результатом. У одній сім'ї умови проведення досвіду ускладнили і до двох ємностей з рисом додали третю, рис в якій повністю ігнорували.

Як ви думаєте, що ж сталося? Залишений без уваги рис погнив навіть швидше, ніж той, якому говорили "ти дурень". Повторення такого експерименту іншими давало ті ж результати. Схоже, що ігнорування навіть гірше, ніж висміювання.

Викладене вище має важливе значення. Усе живе дуже важко переносить відсутність уваги. Звернення уваги є спосіб передання енергії. Один садівник розповів мені, що рослини швидше ростуть і пишніше розквітають, якщо під час поливу з ними розмовляють. Приділяючи живому увагу, ми наділяємо його енергією, яка дозволяє йому краще розвиватися.

Те ж вірне і відносно людського суспільства. Внаслідок застою в економіці серед японських корпорацій отримала популярність реорганізація. Компанії безжально усувають службовців, що вважаються зайвими, від основної сфери своєї діяльності. У гіршому разі їм виділяють окреме приміщення і не доручають ніякої роботи, що стоїть. Але у світлі сказаного вище для них був би прийнятнішим суворий прочухан з боку начальства, чим таке відношення.

Немає нічого гіршого, ніж опинитися в положенні, коли нічим зайнятися і ні з ким поговорити. Коли такі умови стають нестерпними, слідує заява про звільнення за власним бажанням.

Додаток 19. Фото (усне звернення до рису)



Теги: Використання структурованої води у відновній діяльності спортсмена  Диплом  Туризм
Просмотров: 37525
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Використання структурованої води у відновній діяльності спортсмена
Назад