Бальнеологічні ресурси – основа розвитку рекреаційних систем Закарпатської області

КУРСОВА РОБОТА

Бальнеологічні ресурси - основа розвитку рекреаційних систем Закарпатської області

Вступ

Закарпаття має значний потенціал для того, щоб стати осередком лікувально-оздоровчої рекреаційної діяльності світового рівня. ЇЇ запорукою є ефективне освоєння та використання існуючого туристично-рекреаційного потенціалу, що значною мірою визначається наявністю, розвитком та економічною діяльністю мережі лікувально-оздоровчих закладів туристично-рекреаційного обслуговування, які складають її матеріально-технічну базу та інфраструктуру. Зазначена складова, по-перше, забезпечує життєдіяльність туристів (послуги розміщення, харчування, транспорту); по-друге, задовольняє специфічні туристично-рекреаційні потреби (послуги лікування, оздоровлення, екскурсійне, культурне, побутове обслуговування).

Враховуючи екологічний стан території Закарпатської області спостерігається зростання суспільних потреб у проведені рекреації, зокрема в бальнеолікуванні (лікуванні мінеральними водами і пелоїдами), що і зумовили актуальність обраної теми курсової роботи.

Об'єктом дослідження є бальнеологічні ресурси Закарпаття та сформований на їх основі бальнеологічний комплекс.

Предметом дослідження є визначення потенціалу бальнеологічних ресурсів Закарпатської області, прогнозування напрямів їх цільового та раціонального використання, охорони і збереження.

Метою роботи є вивчення сучасного стану бальнеологічних ресурсів та їх поширення для розвитку санаторно-курортного господарства у межах області.

Завдання дослідження:

?охарактеризувати поняття «рекреаційна система» та підходи до її вивчення;

?розкрити суть поняття «рекреаційно-туристичні ресурси»;

?виокремити методи дослідження бальнеологічних ресурсів;

?дати характеристику природним умовам та чинникам розвитку бальнеологічних ресурсів Закарпатської облаті;

?охарактеризувати значення та ступінь освоєння бальнеологічних ресурсів області;

?розглянути використання бальнеологічних ресурсів у рекреаційній системі регіону;

?виділити популярні бальнеологічні курорти Закарпаття

?проаналізувати проблеми та перспективи розвитку бальнеологічних ресурсів туризму Закарпаття.

Теоретичною базою дослідження курсової роботи є наукові праці як вітчизняних дослідників у сфері розвитку сфери послуг України, а саме Закарпатської області. З іншого боку, дослідження проводилися із врахуванням вивчення матеріалів із сучасних засобів масової інформації, туристських проспектів.

Структура роботи. Робота викладена на 58-ми сторінках, складається із вступу, трьох розділів та висновків. У ході роботи було опрацьовано 24 інформаційні джерела. Подано 5 додатків.

1. Теоретико-методологічні основи дослідження рекреаційних систем

1.1 Поняття «рекреаційна система» та підходи до її вивчення

рекреаційний туристичний область бальнеологічний

Стикаючись із міждисциплінарним характером рекреаційних проблем, географія взяла на себе місію їх каталізатора. Для об'єднання різноманітних інтересів була розроблена модель рекреаційної системи. Вперше ідею про рекреаційну систему як обєктивне і соціальне за своєю сутністю формування висунуто В. С. Преображенським [1].

В системі народного господарства рекреаційна система являє одну з підсистем і виступає як цілісне утворення, яке має певний набір суспільно необхідних функцій. Таким чином рекреаційна система виступає як рівнозначна з системами матеріального виробництва (промислова, сільськогосподарська, транспортна) і системами невиробничої сфери. Оскільки рекреаційна діяльність має територіальний характер, що визначається географічною вибірковістю рекреаційних занять та просторовою нерівномірністю розповсюдження природних та історико-культурних комплексів, було запропоновано використовувати термін територіальна рекреаційна система (ТРС). Базову модель ТРС було запропоновано В.С. Преображенським та Л.І. Мухіною [5].

ТРС - специфічна соціально-географічна система (або геосистема), яка складається з взаємопов'язаних елементів (підсистем): органу керування, рекреантів, природних та історико-культурних комплексів, технічних систем, обслуговуючого персоналу і характеризується функціональною так і територіальною цілісністю. Дана модель значно відрізнялась від інших геосистем, які використовувались в географії тим, що до неї було введено специфічний блок - група відпочиваючих, що надало їй антропоцентричного характеру, тобто центральне місце в ТРС посідає людина зі своїми рекреаційними потребами.

Схематично ТРС показана на рис. 1.1.

Рис.1.1. Базисна модель рекреаційної системи (за В.С. Преображенським) [15]

ГВ - група відпочиваючих;

ПК - природний комплекс;

ТС - технічні системи (рекреаційна інфраструктура);

ОК - орган керування;

ОП - обслуговуючий персонал.

Класичні уявлення про склад ТРС ґрунтуються на обєднанні технічного, обслуговуючого управлінського блоків, природних і культурних комплексів та групи відпочиваючих, обєднаних між собою різноманітними звязками. За час існування моделі до неї вносилися різноманітні уточнення та доповнення, які в цілому не мали суттєвого характеру [14].

За Н.В. Фоменко ТРС ? це категорія, в якій знаходять відображення та інтенсивно формуються територіальні курортно-туристичні комплекси.
Головною суспільною функцією ТРС є максимальне задоволення потреб населення у відпочинку, оздоровленні, лікуванні та підвищенні фізичного та духовного потенціалу. Центральним об'єктом функціонуючої ТРС є людина, рекреант [17]. За Олександром Олексійовичем Бейдиком, ТРС - це соціальна, керована (частково самокерована) геосистема, гетерогенна за складом (складається з взаємозв'язаних підсистем відпочиваючих, природних та культурних комплексів, інженерних споруд, обслуговуючого персоналу, органу управління), яка характеризується функціональною (стан підсистеми визначається функцією системи в цілому) і територіальною цілісністю [3].

За О.Г. Топчієвим, ТРС ? це форма організації рекреаційної діяльності на певній території, що забезпечує функціональний взаємозв'язок, взаємодію та координацію всіх підсистем, блоків і елементів рекреаційного господарства для надання послуг відпочинку. У реальному житті ТРС як такі можна зустріти не часто. Але така теоретична модель вкрай необхідна як зразок, як еталон для формування найбільш ефективних комплексів рекреаційного господарства, для організації скоординованої і раціональної функціональної взаємодії всіх складових і всіх учасників рекреаційного процесу [16].

Територіальна-рекреаційна система виступає обєктом дослідження рекреаційної географії та є комплексною геосистемою, що обєднує соціальні, техногенні, природні компоненти. Має декілька функцій: економічну, бюджетну, соціальну [8].

Можливі два шляхи системного підходу до дослідження ТРС:

)ТРС вивчається на міждисциплінарній основі колективом вчених різних спеціальностей, перед якими стоїть завдання не тільки власне вивчення, а й у першу чергу моделювання і проектування ТРС як великої і складної системи.

) На початковому етапі формування ТРС доцільне вивчення її одним вченим, перед яким стоїть завдання дослідити загальні тенденції і структуру (в тому числі просторову) ТРС, особливості її формування і територіальної організації із застосуванням традиційних методів економічної географії.

У цьому випадку ТРС розглядається як мала і нескладна система. Прикладом такого вивчення ТРС економіко-географічне дослідження. В даному випадку елі, використовувати як методи загальнонаукові (аналіз і синтез індукцію і дедукцію, ідеалізацію і ін.), так і модернізовані стосовно до сучасних вимог традиційні методи економіко географічного дослідження: літературний, польовий балансовий, математичний, картографічний.

Одним з головних завдань географа є картографічне моделювання. При цьому моделлю ТРС служить сукупність карт, представляючи систему з різних сторін. В цій сукупності (системі) карт необхідно мати карти наступних тематичний напрямів: оціночні рекреаційні карти території і її окремих компонентів; комплексні аналітичні карти окремих галузевих рекреаційних систем; комплексні синтетичні карти ТРС в цілому; прогнозні карти ТРС в цілому і її окремих галузевих систем [12].

1.2 Рекреаційно-туристичні ресурси як основні передумови розвитку рекреаційних систем

Науковці трактують рекреаційні ресурси досить по-різному, називаючи в якості таких: окремі елементи середовища; геосистеми і їх елементи; певні даності (природні, господарські, історичні); комплекси і їх елементи (природні, природно-технічні, соціально-економічні); процеси; складові і явища та ін [13].

Дискусійним є співвідношення понять рекреаційні ресурси та умови рекреаційної діяльності. Проте існує обєктивна необхідність їх розрізнення. Так, Багрова Л. А., Багров М. В. і Преображенський В. С. відносять до рекреаційних ресурсів ті природні, природно-технічні і соціально економічні геосистеми і їх елементи, котрі при існуючих технічних і матеріальних можливостях можуть бути використані для організації рекреаційного господарства. Названі автори основну увагу зосереджують на розгалуженні понять умови рекреаційної діяльності ірекреаційні ресурси. Елементи середовища, на їхню думку, виступають спочатку як умови рекреаційної діяльності. Коли ж будуть визначені їх якість і підраховано їх запаси, то вони перейдуть в категорію ресурсів. Подібної точки зору дотримуються О. Бейдик, В. Преловський та ряд інших авторів [15].

Різноманітність рекреаційних ресурсів потребує їх виділення в окремі групи, вирішувати цю складну проблему в географії покликані класифікації. Єдиної загальновизнаної класифікації рекреаційних ресурсів не розроблено, більшість існуючих класифікацій, представлених різними авторами в різні часи.

Територія та її географічне положення є ресурсом розвитку рекреаційного господарства. Крім того, кожна територія має певні специфічні ресурси, які називаються рекреаційними.

За Р.Г. Масляком «рекреаційні ресурси» ? це об'єкти, явища і процеси природного та антропогенного походження, що використовуються або можуть бути використані для розвитку рекреації і туризму. Вони є матеріальною і духовною основою формування ТРС різного типу і таксономічного рангу.

Головною властивістю рекреаційних ресурсів є те, що їм властива здатність відновлювати і розвивати духовні та фізичні сили людини. Такі ресурси придатні як для прямого, так і для опосередкованого споживання, надання різноманітних послуг курортно-лікувального і рекреаційно-туристського характеру [14].

Рекреаційні ресурси поділяються на дві основні групи: природні та історико-культурні. До природних рекреаційних ресурсів належать природні та природно-антропогенні геосистеми, природні об'єкти, явища і процеси, які володіють внутрішніми і зовнішніми властивостями й характерними рисами для організації сезонної або цілорічної рекреаційної діяльності. У межах природних рекреаційних ресурсів можна виокремити кліматичні, ландшафтні, орографічні, бальнеологічні, біотичні, грязьові, водні та інші ресурси. У свою чергу кожен із цих видів складається з окремих підвидів, наприклад бальнеологічні ресурси поділяються на мінеральні води різного хімічного складу, а отже, і різної лікувальної дії.

Історико-культурні рекреаційні ресурси включають рекреаційно привабливі пам'ятки історії, архітек тури" археології, місця, які пов'язані з життям і діяльністю видатних історичних осіб, території, де збереглися яскраво виражені етнографічні особливості, культові споруди, музеї, картинні галереї тощо. Всі ці рекреаційні ресурси приваблюють людей з метою задоволення їх духовних потреб і здатні задовольнити жагу до пізнання, зміни довкілля для психофізіологічного відновлення особистості [14].

Рекреаційно-туристські ресурси ? об'єкти та явища природного, природно-антропогенного, соціально-економічного походження, що використовуються для туризму, лікування, оздоровлення та впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів (центрів), їх спеціалізацію та економічну ефективність; сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних і духовних сил людини та при сучасній і перспективній структурі рекреаційних потреб і техніко-економічних можливостях використовуються для прямого й опосередкованого споживання, надання рекреаційно-туристських і курортно-лікувальних послуг [4].

У структурі рекреаційно-туристських ресурсів виділяють 2 основні складові: природну та соціально-економічну (природні та історико- культурні ресурси рекреаційної діяльності). Характеристика рекреаційних ресурсів включає дані про якість природних умов, площу (або об'єм), на які ці якості поширюються, тривалість періоду, протягом якого певні якості проявляють свою дію (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Принципова структура рекреаційно-туристських ресурсів (за О.О. Бейдиком)

Отже, гіперблок рекреаційно-туристських ресурсів складається з природних, природно-антропогенних, суспільно-історичних РТР (фундаментальні ресурсні фактори), до складу яких входять архітектурно- історичні, біосоціальні, подієві РТР, трансресурснііоб'єкти (гомогенні та парарекреаційні (латентні) ресурси). Окрему групу становлять об'єкти рангу суперточка-тур. Останні можуть інтегрувати всі вищеназвані складові [4].

1.3 Бальнеологічні ресурси та методи їх оцінки у рекреаційно-туристичних системах

Бальнеологічні ресурси ? природні лікувальні речовини, які використовуються для не медикаментозного лікування на курортах і в поза курортних умовах [13].

Ці ресурси беруть участь в основному процесі суспільного виробництва - відтворенні робочої сили, яке полягає в неперервному відновленні: фізичних сил і розумових здібностей людини, її психічного стану, відновленні та підвищенні кваліфікації працівників, зростанні їх загальноосвітнього та фахового рівнів, "виробництві" людини як цілісного та універсального продукту суспільства.

До бальнеологічних ресурсів належать лікувальні мінеральні води та пелоїди (грязі). З природних лікувальних ресурсів насамперед виділяють ті, які безпосередньо використовуються у бальнеолікуванні, визначають його санаторно-курортну спеціалізацію і профілізацію. Це питні та купальні води, лікувальні грязі та озокерит. До них відносять лікувальний клімат, різноманітні природні водойми та мальовничі ландшафти, які сприяють оздоровленню та реабілітації тих, хто одужує після хвороби.

Природні мінеральні води поділяють на вісім основних бальнеологічних груп: мінеральні води без специфічних компонентів та властивостей, вуглекислі, сірководневі, залізисті та миш'якові, йодобромні, радонові, борвмісні та слабко мінералізовані з високим вмістом органічних речовин.

Для вивчення бальнеологічних ресурсів, організації та проведення їх досліджень на сучасному етапі розвитку географічної науки застосовуються системний, ресурсний, екологічний і конструктивний підходи [12].

Спеціалістами Інституту регіональних досліджень НАН України проведена класифікація рекреаційних ресурсів. На її основі класифіковано природні лікувальні ресурси. За призначенням вони поділяються на основні та допоміжні. Основні ? ті, що визначають санаторно-курортну спеціалізацію території (мінеральні води, грязі, озокерит) допоміжні формують і доповнюють лікувально-оздоровче довкілля (ланшафтно-кліматичні умови) [19].

Конструктивний напрям географії передбачає розробку загального ходу вирішення географічних завдань, створення теоретичних моделей, формування наукових уявлень та концепцій пізнання закономірностей природно-антропогенних систем, участь у виробленні прогнозів можливих ситуацій. Одним із напрямків конструктивної географії є районування. Функціональне зонування, що сприяє в перспективі раціональному використанню рекреаційних, у тому числі бальнеологічних, ресурсів усієї території, а також їх охороні, відповідає завданням конструктивної географії [5].

Федунь О. В. запропонувала методику оцінки перспективності гідрогеологічних районів для розвитку санаторно-курортної підгалузі рекреації. До основних критеріїв оцінки належать: кількісні показники бальнеоресурсів (оцінені запаси мінеральних вод), якісні показники звичайні, ступінь і чинники погіршення якості бальнеоресурсів (наявність джерел забруднення, випадків техногенних аварій), рівень розвитку санаторно-курортної інфраструктури (наявність курортів і їх територіальна орієнтація, кількість санаторно-курортних закладів) [18].

Для оцінки вищезгаданих показників Олександра Василівна використовує 4-бальну шкалу (від 0 до 3-ох), де 0 балів відповідає несприятливим умовам для перспективного розвитку, 1 - малосприятливим, 2 - сприятливим, 3 - найбільше сприятливим. Оцінка проводилась методом сумації, при цьому ступінь погіршення якості бальнеологічних ресурсів, як негативний чинник, віднімався від загальної суми. Виконана оцінка дає змогу класифікувати гідрогеологічні райони за ступенем перспективності на:

? високоперспективні (ВП) ? райони з різноманітними і багатими запасами бальнеологічно цінних мінеральних вод, сприятливими умовами для їх використання, відсутністю чинників погіршення якості бальнеоресурсів;

? перспективні (П) ? райони зі значними природними лікувальними ресурсами, відповідною соціальною й інженерно-технічною інфраструктурою або економічно виправданими умовами для її формування, але з наявністю небезпечних антропогенних джерел забруднення бальнеоресурсів, які можна ліквідувати шляхом проведення відповідних заходів;

? малоперспективні (МП) ? райони з невеликими запасами мінеральних вод, небезпечними або особливо небезпечними антропогенними джерелами забруднення, відсутністю санаторно-курортної інфраструктури чи умов для її формування;

? неперспективні (НП) ? райони з поодинокими проявами мінеральних вод або з незначними їх запасами, розвіданими на теперішній час [18].

Встановлення на основі запропонованої методики придатності територій поширення бальнеоресурсів для розвитку санаторно-курортного господарства має важливе практичне значення для опрацювання напрямків господарського розвитку регіону в майбутньому [19].

Молнар О.С., викладач кафедри економічної теорії в Ужгородському національному університеті, та Марченко О.І., начальник управління з питань європейської інтеграції та туризму і курортів Закарпатської облдержадміністрації, у своїй статті «Оцінка наявного туристисно-рекреаційного потенціалу рекреаційних зон Закарпаття» здійснили бальну оцінку наявних туристично-рекреаційних ресурсів у кожній рекреаційній зоні області. Автори пропонують кожен вид ресурсів оцінювати за допомогою оціночних критеріїв та певного методу. Максимальна кількість балів для бальнеоресурсів 40, оскільки мінеральні лікувальні води є найціннішим видом рекреаційних ресурсів в області. Рекреаційній зоні, яка володіє найбільшою кількістю свердловин мінеральних вод, що використовуються присвоюється 30 балів, а бали для всіх наступних рекреаційних зон встановлювалися методом пропорції. Свердловини мінеральних вод, які в майбутньому можуть бути використані в рекреаційній сфері - додатково приносять 10 балів [21].

. Рекреаційно-бальнеологічні ресурси Закарпатської області

2.1 Природні умови та чинники розвитку бальнеологічних ресурсів Закарпатської області

Вперше відомості про лікувальні мінеральні води карпатського регіону датуються кінцем XVI - початком XVIІ століття. Першими вченими, які займалися дослідженням мінеральних вод і спробували їх описати, були Н. Радзивілл і польський королівський лікар Войцех Очко. Активне вивчення мінеральних вод Карпатського регіону тривало в передвоєнні роки. Так, вчені С.З.Сайдаковський, К.І.Маков та А.Є.Бабінець звели дані про підземні (прісні та мінеральні) води західних областей України [10].

Перші відомості про використання мінеральних вод у лікувальних закладах на Закарпатті належать до ХVІ ? ХVІІ століття.

У Закарпатті розвідані мінеральні води різних бальнеологічних груп, зокрема води без специфічних компонентів і властивостей, сульфідні, залізисті, йодо-бромні, вуглекислі, кремнисті. Закономірності формування та географічне поширення основних типів мінеральних вод зумовлені, головним чином, такими азональними чинниками як геологічна будова і літологічний склад водовмісних порід, а утворення лікувальних пелоїдів відбувалось під дією зональних ландшафтно-кліматичних чинників і геохімічних особливостей ландшафтних систем. Можливість для аналізу та вивчення розподілу мінеральних вод, виявлення запасів і можливостей експлуатації їх родовищ дає гідрогеологічне районування ? поділ території за гідрогеологічними умовами, складом і властивостями вод. При гідрогеологічному районуванні підземних вод України враховані різноманітні природні чинники, історія геологічного розвитку окремих регіонів, але пріоритетним визнаний геолого-структурний принцип [6].

У схему такого поділу покладена ієрархія територіальних одиниць: провінція, область, підобласть, район.

Територія Закарпатської області розташована у межах Карпато-Балканської країни в провінції Східні Карпати. У ній виділяються такі геоморфологічні області й райони [6].

І. Верховинська область відповідає Кросненській тектонічній зоні та частково окремим ділянкам скибової зони. Має низькогірний (600-700 м) рельєф. Понижене положення області, відносно Берегових і Полонинських Карпат пояснюється синклінальними умовами залягання гірських порід, які представлені пісковиками й алевролітами палеогенового флішу (це особливе утворення, для якого характерне ритмічне нашарування одноманітного набору осадових порід), що легко розмиваються. Область ділиться на два геоморфологічні райони: Бескидську та Горганську Верховини.. Полонинська область включає Дуклянську, Чорногірську, Магурську, Поркулецьку та Рахівську зони Карпат. Область має найвище піднятий і найглибше розчленований рельєф, що несе сліди діяльності льодовиків. Ніде так добре, як тут, не виражені риси масивності та згладженості. У межах області виділяються такі геоморфологічні райони: Рівненський, Боржавський, Красненський, Свидовецький, Чорногірський.. Мармароська область охоплює Рахівські гори, що є частиною великого Мармароського кристалічного масиву і зону Мармароських стрімчаків. Брилова кристалічна основа масиву в Рахівських горах виходить на поверхню. Вершини гір лише де-не-де несуть залишки мезозойського чохла, представленого відкладами тріасу, юри та нижньої крейди. Зона мармароських стрімчаків є клиновидним продовженням кристалічного масиву, що занурюється під породи флішу. Область включає два геоморфологічні райони: Рахівський та Стрімчаковий.. Пенінська область простежується розрізненими острівками від м. Перечина в південно-східному напрямку до Мармароського масиву. Вона характеризується специфічним денудаційним скелястим рельєфом. Кульмінації вершин утворюють брили-відторженці, що заключені у м'якіші породи флішу.. Закарпатська геоморфологічна низовинна область, хоча в геоструктурному відношенні і відповідає чітко окресленій геологічній структурі ? Закарпатському внутрішньому прогину, рельєф її досить різноманітний. Північно-західну (Мукачівську) частину області займає акумулятивний рівнинний рельєф, південно-східну (Солотвинську) ? ерозійно-акумулятивний горбистий рельєф. Крім того, тут поширений вулканічний рельєф (Вигорлат-Гутинська гряда), походження якого пов'язується з глибинними розломами. Область поділяється на три райони: Мукачівський, Солотвинський, Вигорлат-Гутинський.. Панонська область ? це північно-східна частина Панонського серединного масиву, відділеного від Закарпатського внутрішнього прогину зоною розломів. Область характеризується акумулятивним рівнинним рельєфом. Лише до зони розломів приурочені острівні вулканічні гори, що дещо урізноманітнюють її рельєф [6].

У формуванні геологічної будови Закарпаття беруть участь породи палеозойської, мезозойської та кайнозойської періодів. Різноманітність хімічного складу порід сприяє утвореню різних типів підземних мінеральних вод.

Вихідними для формування різних типів мінеральних були морські води древніх басейнів седиментації й атмосферні.Частина мінеральних вод утворилась при змішуванні двох основних генетичних типів підземних мінеральних вод. Накладеними процесами перетворення та метаморфізації вод стали вилуговування водомістких порід, збагачення термометаморфічною вуглекислотою, біогенними газами, сульфідами, мікрокомпонентами та їх концентрація. Все це зумовило утворення широкої гами мінеральних вод різних типів [18].

2.2 Значення та ступінь освоєння бальнеологічних ресурсів області

Надзвичайно багате Закарпаття на лікувальні мінеральні води. Тут зосереджено 620 джерел мінеральних вод, з яких більше 300 є вивченими, наявні 62 основні родовища мінеральних вод різних за хімічним складом. Сюди входить понад 400 виходів мінеральних вод 7 бальнеологічних груп та 30 типів вод із широким діапазоном лікувальних можливостей [21]. З 207 родовищ, занесених до Кадастру мінвод України, 18.8 відсотків становлять закарпатські. З досліджених 30 типів мінеральних вод 27 відсотків становлять вуглекислі хлоридні натрієві, 22 ? вуглекислі хлоридно-гідрокарбонатні і гідрокарбонатно-хлоридні натрієві, 18 ? вуглекислі гідрокарбонатно натрієві, 15 ? вуглекислі гідрокарбонатні натрієво-кальцієві-магнієві металеві, по 6 відсотків ? сульфідні, мишякові, кремнієві. Ряд родовищ є унікальними, їх води відповідають типу Єсентуки, Боржомі та Арзні і не поступаються відомим водам Чехії, Польщі, Франції. Вони є високоефективними і цінними для лікування та профілактики захворювань органів травлення, опорно-рухового апарату, серцево-судинної та периферійної нервової системи. Вони також використовуються для розливу як столово-лікувальні (Додаток Б).

Серед найвідоміших є родовища мінеральних вод Полянське, Плосківське, Голубинське, Соймівське, Келечинське і Шаянське. Із загальної кількості мінеральних вод 21 внесено в державний стандарт України "Води мінеральні питні". Затверджені запаси мінеральних вод, які становлять 3197.4 куб. м на добу, минулого року були використані на 12.6 відсотків. Всього враховано близько 400 виходів на поверхню (природні джерела та свердловини) мінеральних вод різного хімічного складу. Практично є всі відомі бальнеологічні групи вод за винятком радонових. Загальний дебіт мінеральних вод Закарпаття складає не менше половини запасів всього Карпатського регіону України. Тобто, мінеральних вод в Закарпатті не менше, ніж у Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях разом [20].

Лікувальні властивості мінеральних вод Закарпаття згадували в архівних документах вже в 1463 році XV століття, а їх хімічні аналізи проводилися регулярно з 1803 року XIX століття. У 1800 році з'явилися перші відомості про розлив мінеральної води родовищ Свалявського району, які експортувалися до Відня, Парижу. У 1842 році у Будапешті Свалявська мінеральна вода була визнана однією із кращих за смаковими якостями, а у 1855 році отримала "Золотий диплом" на виставці вод Європи у Парижі.

Мінеральна вода реалізується в межах України та експортується в країни СНД, США, Канаду [19].

2.3 Використання бальнеологічних ресурсів у рекреаційній системі регіону

До бальнеологічних ресурсів Закарпатської області відносяться мінеральні води, лікувальні грязі та озокерит. За кількістю та якістю лікувальних мінеральних вод Закарпаття займає перше місце на Україні, але в області відсутні родовища лікувальних грязей та озокериту [18].

За якістю і кількістю лікувальних мінеральних вод Закарпаття займає перше місце в Україні. В області наявні майже всі аналоги найвідоміших у світі мінеральних вод:

гідро-карбонатні натрієві;

гідро-карбонатні сульфітні;

кальцієво-магнієві;

сульфідні;

миш'яковисті;

кремнієві.

За вмістом газів більшість мінеральних вод Закарпаття (75%) - це вуглекислі води, які є аналогами таких відомих типів вод як «Єсентуки №7», «Боржомі», «Арзні», «Борсек» та інші. За вмістом мікроелементів в області є рідкісні мінеральні води (типу «Криниця», «Келечинська», «Сойминська»). Мінеральна вода «Поляна-Квасівська» є унікальною і не має аналогу у світі [5].

Важливо, що в мінеральних водах Закарпаття містяться мікроелементи в різних комбінаціях і кількостях, що відповідають терапевтичним дозам. Це зумовлює можливість їх застосування для лікування різних паталогій органів травлення, серцево-судинної, ендокринної, периферійної, нервової та інших систем органів людини (Додаток А).

Мін. води джерел Закарпаття широко використовуються не тільки в лікувальних закладах. Вони розливаються підприємницькими структурами та використовуються населенням як лікувальні або столові. На даний час розливаються і добре відомі споживачам далеко за межами області такі типи вод: «Поляна Купель», «Плосківська», «Поляна Квасова», Лужанська», «Неліпинська», «Свалява», «Шаянська», Рахівська», «Радванка». Практично не розливаються Закарпатські нарзани, які мають добрі смакові властивості та широко використовуються в побуті місцевим населенням (зокрема, Пастільська та Келечинська мінводи, які епізодично розливались раніше) [1].

До бальнеологічних ресурсів слід віднести також соляні шахти поблизу смт. Солотвино. Основним багатством мальовничого селища на правому березі річки Тиса є величезне родовище кам яної солі, запаси якої складають 3,5 млрд. тон. Найбільшою родзинкою селища є соляні озера, на які щороку приїжджають тисячі людей з усіх куточків України та зарубіжжя Вода у цих озерах дуже солена (30-32 г/л) і корисна для лікування хвороб нервової системи, радикулітів, плевритів, артритів, захворювань шкіри. Крім знаменитих озер у Солотвино є ще і не менш знамениті соляні шахти. Туди з'їжджаються лікуватися від астми, туберкульозу й інших захворювань дихальних шляхів. У повітрі в 10 разів нижче кількість мікроорганізмів, чим у звичайному повітрі, стабільна температура 23 градуса і відносна вологість 20-60%. Лікування проводиться в плині 15-25 сеансів по 5-10 годин, у залежності від тяжкості захворювань [6].

Із багато чисельних родовищ вуглекислих хлоридно-гідрокарбонатних, натрієвих і кальцієво-натрієвих вод детально розвідані і добре вивчені Гірськотисівське і Сойминське. Гірськотисівське родовище знаходиться на території с.Кваси Рахівського району. Води цього родовища унікальні в нашій країні і мають високі лікувальні властивості. Затверджені експлуатаційні запаси і вод складають 301 м3/добу, що створює широкі перспективи для будівництва на їх базі курортного комплексу. В даний час тут функціонує пансіонат «Гірська Тиса». Сойминське родовище вуглекислих хлоридно-гідрокарбонатних кальцієво-натрієвих мінеральних вод (с. Сойми Міжгірського району) є одним з найбільших родовищ даного типу і відрізняється глибоким заляганням водоносних горизонтів [6].

Практично мало використовуються в області в рекреаційних цілях термальні мінеральні води (різної мінералізації, хімічного складу та температури), їх джерела знаходяться у багатьох низинних районах області. Ці ресурси перспективні для бальнеологічного використання.

Вуглекислі гідрокарбонатні натрієві мінеральні води Закарпаття містять органічні речовин не менше, ніж відома «Нафтуся», і надають сечогінну дію не тільки завдяки гідрокарбонату натрію, але і за рахунок впливу органічних речовин. Очевидно, протизапальні і поліпшуючі показники стану сечі обумовлені частково наявністю у воді бору (Додаток В).

Одним із перспективних напрямків питного лікувального використання найцінніших мінеральних вод Закарпаття є освоєння родовищ залізистих, залізисто-мишякових, сульфідних та йодобромних вод.

На Закарпатті найбільш цінні залізисті мінеральні води представлені родовищами Келечинського та Ужгородського типів. Однак наявність заліза до 10 мг/л є характерною для більшості вуглекислих мінеральних вод Карпат. Лікувальна дія залізистих мінеральних вод «Келечинська», «Ужгородська», «Радванка» доповнюється сече- й жовчогінною дією, що сприяє виведенню з організму залишкових продуктів порушення метаболізму подібно до еферентних методів лікування [2].

Залізисто-мишякові мінеральні води ? це родовища Рахівського району, зокрема, родовища в селі Кваси. Мінеральну воду цього типу використовують для ванн у разі захворювань органів руху, нервової системи, серцево-судинних порушень (Додаток Б).

Встановлено, що вуглекислі залізисто-мишякові, хлоридно-гідрокарбонатно-натрієві води Закарпаття належать до високоефективних специфічних лікувальних вод з широким діапазоном лікувальної дії та рекомендуються для лікувально-профілактичного застосування як усередину, так і зовнішньо за низки захворювань.

Однією з перспектив питного використання сульфідних мінеральних вод Закарпаття є лікування хронічних професійних отруєнь важкими металами, а також деяких інших патологій. Зокрема, вважається, що це один із нешкідливих, доступних та ефективних заходів профілактики накопичення в організмі свинцю та інших важких металів ? міді, ртуті, срібла, кадмію, полонію тощо. Перспективним є питне використання йодобромних мінеральних вод, які привертають до себе увагу в тих випадках, коли з лікувальною метою під час деяких захворювань застосовують препарати йоду та брому. Дуже помічною для людини є мінеральна вода «Соймівська», до складу якої входять, окрім кальцію (650 мг/л), такі мікроелементи, як залізо, мідь, цинк, кобальт, марганець, нікель, мишяк, ванадій [20].

Основні запаси термальних мінеральних вод у Закарпатті зосереджені в 33-х водопроявах. Із шести родовищ сьогодні найширше можуть використовуватись і є перспективними: Берегівське (лікувально-оздоровчий комплекс «Закарпаття»), Боржавське, Іванівське, Косоньське (санаторій-профілакторій «Косонь»).

Найбільш популярними є природні азотно-вуглекислі купелі у басейні Берегового. Долаючи відстань понад тисячу метрів, джерело при виході сягає +55 градусів за Цельсієм. Тобто, якщо в звичайних басейнах воду підігрівають, то тут, навпаки, - остуджують [15].

Мінерально-сировинний потенціал Закарпаття унікальний. Його раціональне використання - одне з найважливіших завдань розвитку краю. Більшість родовищ має сировинну багатоцільового призначення. З огляду на специфіку Закарпаття, як гірської високоенергетичної і динамічної території, а отже, чутливої до порушення екологічної рівноваги (зсуви, підтоплення, карст тощо), необхідно здійснювати промислове освоєння розвіданих родовищ дуже виважено, з різнобічним вивченням можливого негативного впливу розробки кожного обєкту на довкілля [18].

.4 Бальнеологічні курорти Закарпаття

Значні запаси лікувальних мінеральних вод Закарпаття, які складають 51% вод загального числа джерел в Українських Карпатах, а також сприятливі кліматичні умови, є основою нинішнього розвитку бальнеологічних і кліматичних курортів області (11 курортів та 30 водолікарень місцевого значення, 6 реабілітаційних відділень) (Додаток Д). Найбільш відомими бальнеологічними курортами є: «Поляна», «Верховина», «Сонячне Закарпаття», «Квітка Полонини», «Синяк», «Гірська Тиса», «Шаян», «Свалява», «Усть-Чорна», «Поляна Квасова» та ін. Відомі санаторії «Гірське плесо» і «Синяк» (лікування органів кровообігу, опорно-рухового апарату, нервової системи і захворювань шкіри), санаторії «Карпати» і «Кооператор» (лікування органів кровообігу і нервової системи), санаторії у селах Вузлове (лікування кардіологічних захворювань у дітей) і Довге (лікування хворих кістковим туберкульозом), санаторій «Човен» (лікування туберкульозу у дітей), санаторій «Малятко» та НПО «Реабілітація» (лікув. пульмонологічних захворювань) [19].

Свалява

Свалява ? це найвідоміший курорт. Тут знаходяться близько ста мінеральних джерел, що складає приблизно одну третю всіх джерел Закарпаття. Основний лікувальний засіб курорту ? це вуглекислі гідрокарабанатно-натрієві мінеральні води "Поляна Квасова" і "Лужанська", "Поляна-Купіль", що робить відпочинок в Сваляві дуже популярним [5].

Лікувальна база санаторіїв оснащена сучасним обладнанням. Відпочинок в Сваляві це мінеральна вода, дієтичне харчування, фізичні вправи, прогулянки на чистому повітрі, які складають комплекс для лікування цукрового діабету, хвороб травної системи, хронічних гастриту і коліту, опорно-рухового апарату, нервової, серцево-судинної системи, обміну речовин, шкіри, супутньої патології шлунково-кишкового тракту, системи сечовиділення.

«Свалявська» - вуглекисла, холодна борна середньомінералізована гідрокарбонатна натрієва мінеральна вода, розливається з свердловина № 26 на правому березі р. Латориця з глибини 200 м. За основним хімічним складом мінеральна вода належить до міжнародного боржомського типу і Поляно-Квасівського (Ново-Полянського) підтипу мінеральних вод.

Показання до застосування: для поліпшення травлення, особливо при підвищеній кислотності, цукровому діабеті, при порушеннях мінерального обміну [7].

«Лужанська» ? вуглекисла холодна маломінералізована гідрокарбонатна натрієва мінеральна вода видобувається зі свердловин 3 і 4 ? однотипних вод Лужанського джерела. Аналогом вод «Лужанська-3» і «Лужанська-4» є води Боржомі (Грузія). Води багаті високим вмістом кальцію, ортоборної кислоти, фтору і йоду. Мінеральні води «Лужанська-3» і «Лужанська-4» використовуються для лікування в санаторіях.

Показання до застосування: всі захворювання шлунково-кишкового тракту, хронічні панкреатити, діабет, захворювання щитовидної залози, хронічні інтоксикації різного походження.

«Лужанська-4» - вуглекисла холодна вода, маломінералізірованная, гідрокарбонатна натрієва мінеральна вода.

«Лужанська-7» (свердловина № 7 на території санаторію «Квітка Полонини»). Хімічний склад води: вуглекисла холодна борна середньомінералізована гідрокарбонатна натрієва з кремнієвою кислотою мінеральна вода. За своїми якостями найбільш близька до мінеральних вод курорту «Віші» (джерело «Гран Гріль») ? Франція, «Білин» ? Чехія.

У воді «Лужанська-7» містяться такі компоненти, як бор, фтор, йод, бром, літій та ін.

Показання до застосування: захворювання дихальних шляхів, щитовидної залози, шлунка і кишечника, порушення обміну речовин, діабет.

«Лужанська-12» - вуглекисла, борна, середньої мінералізації, гідрокарбонатно-натрієва, слабокисла.

Показання до застосування: хвороби ж / к тракту, печінки і жовчовивідних шляхів, нирок, ендокринної системи, неспецифічні захворювання легенів [1].

Поляна

Знаходиться в долині р. Мала Пінія (басейн р.Латориця), між Вулканічним і Полонинським хребтами Українських Карпат, на висоті 300 м над рівнем моря, в так званій Пієнінській гідрогеологічної зоні, породи якої представлені в основному пісковиками. У них, механічно і хімічно більш зруйнованих, ніж вулканічні породи, утворюються води карбонатного типу, більш високої мінералізації з унікальним складом, що складається практично повністю з гідрокарбонату натрію, проте з високим вмістом бору [11].

«Поляна Квасова» належить до лікувально-столових гідрокарбонатно-натрієвих вод.Видобуток виробляється з свердловини глибиною близько 140 метрів. Мінеральна вода «Поляна Квасова», як природне лікувальний засіб, застосовується при профілактиці та лікуванні хронічних гастритів з нормальною і підвищеною секреторною функцією шлунка, не ускладненою виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, хронічних захворюваннях печінки і жовчовивідних шляхів, гепатитів, хронічних панкреатитів, хронічних захворювань нирок і сечовивідних шляхів.

Показання до застосування: нормалізація рН порожнини рота, крові, сечі.

«Поляна-Купіль» - на базі Полянського родовища мінеральних вод карбонатного типу. Володіє високим газовмістом. Одними з перших почали розливатися й експортуватися, мали найбільшу кількість нагород на міжнародних виставках у Відні, Парижі. Перша лікарня на базі Полянського родовища (орієнтовні запаси ? до 160 м3/добу) була побудована в кінці XIX століття.

Показання до застосування: іонний склад води позитивно впливає на обмін речовин.Хворобах ж / к тракту з підвищеним рівнем кислотності, зміни функції жовчного міхура, печінки та підшлункової залози, цукровому діабеті та інших порушеннях обміну речовин, ефективна при виразковій хворобі [5].

«Плосківська» ? вуглекисла холодна борна середньомінералізована гідрокарбонатно-натрієва мінеральна вода добувається для розливу з свердловини № 59 (37-П) з глибини 150 м в долині р.Розтока (притока р.В.Піня), в курортній місцевості Плоске. Особливістю хімічного складу Мінводи Плосківська в порівнянні з іншими гідрокарбонатними водами цього регіону Карпат ? Поляна-Купіль, Поляна Квасова ? те, що вона за мінералізацією найбільш близька до мінеральної води «Боржомі» (св. № 54) і може вважатися її найближчою аналогом.

Показання до застосування: при внутрішньому застосуванні викликає відшолушування біологічних середовищ організму ? кислотонейтралізації в шлунку, нормалізація рН порожнини рота, крові, сечі [5].

«Поляна Неліпинського» вуглекисла, холодна борна маломінералізована гідрокарбонатна натрієва мінеральна вода. За мінеральним складом схожа до «Лужанської». З інших компонентів в даній мін. воді наявні біоактивні концентрації кальцію, ортоборної кислоти, фтору та ін

Показання до застосування: нейтралізує підвищену кислотність шлунка. Присутність біоактивних концентрацій кальцію, ортоборної кислоти, фтору, позитивно діє на обмінні процеси.Може використовуватися для зняття побічних дій ліків, що підвищують кислотність шлунку.

Шаян

Шаян як бальнеологічний курорт відомий з кінця XIX століття. Тут зосереджені великі родовища мінеральних вод із вмістом кремнію. Ці води завдяки присутності кремнієвої кислоти мають протизапальну, седативну дію. Вони рекомендовані при патологіях печінки, кишково-шлункового тракту, жовчних шляхів. Фахівці стверджують, що завдяки складу порід і геологічними умовами, єдиним в Україні, шаянські води лікують захворювання практично всіх внутрішніх органів людини [15].

«Шаянська» ? за загальною кількістю гідрокарбонатів вона наближається до мінеральних вод «Боржомі», «Єсентуки» і «Віші-Селестон» (Франція).

Показання до застосування:

·хвороби шлунка з пониженою, нормальною та підвищеною секреторною функцією, рефлюкс-езофагіти;

·виразка шлунка та дванадцятипалої кишки;

·хронічні панкриатити;

·гепатити;

·гепатози;

·цукровий діабет;

·інсуліно залежних;

·дисфункції кишечника;

·хронічні захворювання сечовивідних шляхів;

·хронічні інтоксикації [20].

Синяк

У мальовничій долині річки Синявка, в районі гори Синяк, яка розташована в передгір'ях Вулканічного хребта Карпат, на висоті більше 450 м, розташувався санаторій "Синяк", який приймає гостей цілий рік. Клімат тут гірський, з підвищеною вологістю і великою кількістю опадів. Якщо йти по крутому спуску, вийдіть на штучне озеро, що розташувалося на дні Синявської улоговини. Місце просто чудове, колом тільки краса і незвичайна природа. Це місце можна сміливо назвати маленьким раєм на землі [5].

«Синяцька» сірководнева вода, синюватий відтінок якої і обумовлює назву санаторію "Синяк".За хімічним складом вода слабо сульфідна, мало мінералізована, сульфатна, натрієво-кальцієво-магнієва, слаболужна.

Використання мінеральної води "Синяк" в санаторно-курортному лікуванні починається з 1832 року, коли за розпорядженням адміністрації графського маєтку була побудована примітивна "купіль", а для обслуговування пацієнтів, які приїздили сюди, ? корчму [9].

Існуючий світовий досвід питного лікування свідчить про ефективність використання таких вод при хронічних професійних отруєннях важкими металами. З цією метою найбільш широко використовуються слабо сульфідні води з 10-40 мг. / Л. Сірководневий іон утворює нерозчинний комплекс з іонами важких металів (свинець, ртуть, кадмій, кобальт, нікель, мідь, олово, цинк) і солі цих металів можуть у значній мірі послабляти їх токсичну дію, що сприяє виведенню їх з організму.Дослідження стверджують, що слабо сульфідні води, до яких відносяться і синяцькі, мають дію подібну до антиоксидантів при ураженні печінки.

Показаннядозастосування: порушенняобміну речовин; захворювання опорно-рухового апарату (остеохондроз, ревматоїдний артрит, хвороба Бехтерева, міопатії); ахворювання нервової системи (радикуліт, поліневрит); захворювання системи кровообігу (ревматизм, гіпертонічна хвороба, хвороба Рейно); шкірні захворювання; захворювання органів травлення; хронічні гінекологічні захворювання [20].

Виноградів

«Кушницька» слабомінеральна, борна гідрокарбонатна натрієва вода.

Показання до лікування: захворювання ж/к тракту.

«Боржавська» ? борна, гідрокарбонатна кальцієво-натрієва вода малої мінералізації.

Показання до лікування: сечокам'яна хвороба, хронічні коліти, холецистити, пілонефрити.

«Олегівська» ? питна мінеральна вода з найвищим вмістом кремнію (Si) в Україні ? кремнієва гідрокарбонатна кальцієво-натрієва слабомінералізована. Мінеральна вода містить іони кремнію, ефективна при хронічних інтоксикаціях організму, має сечогінну і жовчогінні ефекти.

Показання до лікування: хвороби обміну речовин, захворювання нервової системи, захворювання опорно-рухового апарату, захворювання органів дихання, захворювання серцево-судинної системи, захворювання ендокринної системи [5].

Сойми

Розташований в мальовничій гірській місцевості, вкритій хвойними лісами, на висоті 600 м в долині р.Ріка. У 15 км в горах Горганах на висоті 989 м. розташоване Синевирське озеро ? одне з найбільших гірських озер Карпат льодовикового походження.

Курорт відомий з кінця XVIII століття. На курорті зосереджені найбільші родовища вуглекислих мінеральних вод декількох типів з найбільшими запасами для Закарпаття: Сойминське ? до 1500 м3/добу, Келечинське ? до 500 м3/добу [19].

«Сойминська» ? вуглекисла слабосульфідна середньомінералізована хлоридно-гідрокарбонатна кальцієво-натрієва з вмістом заліза в біологічно активних концентраціях використовуються як для пиття, так і зовнішнього у вигляді ванн та інших методів гідротерапії. Келечинська ? вуглекисла маломінералізована залозиста гідрокарбонатна магнієво-кальцієва свердловина використовується для лікування.

Показання до застосування:

·Рефлюкс-езофагіти, гастрити, гастродуоденіти, виразкова хвороба шлунка;

·Захворювання печінки;

·Захворювання желчевиделітельних шляхів;

·Хронічні панкреатити;

·Гіперхолестеринемії, гіпертригліцеридемії;

·Цукровий діабет інсуліннезалежний;

·Анемії залізодефіцитні різного генезу;

·Хронічні метаболічні інтоксикації, отруєння важкими металами;

«Келечинська» - вуглекисла маломінералізована залозиста гідрокарбонатна магнієво-кальцієва, свердловини 359, іст. 226 використовується для променевого лікування.

Показання до застосування: має холеретическим, діуретичною дією, впливає на обмін заліза в організмі [5].

Солочин

Мінеральна вода "Лужанська" в умовах санаторію "Квітка полонини" та "Кришталеве джерело" використовується для питного вживання, вуглекислих мінеральних ванн, кишкових промивань, інгаляцій та інших методів порожнинного введення.

Медичні показання: хвороби оперованого шлунку, хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, печінки та жовчних шляхів, цукровий діабет легкого та середнього ступенів [19].

Карпати

Медичні показання: захворювання органів кровообігу і функціональні захворювання нервової системи. Позитивний лікувальний ефект досягається для хворих з ішемічною хворобою серця, стенокардією, атеросклеротичним кардіосклерозом з недостатністю кровообігу не вище І ступеня, гіпертонічною хворобою І і ІІ стадій, ревматичними пороками серця, неврозами і вегетивно-судинними дистоніями. Лікувальна база санаторію включає водолікарню, де відпускаються ванни з мінеральною кремнієвою водою, вихрові ванни, лікувальні душі та ін. У лікувально-плавальному басейні та сауні проводять процедури гідрокінезотерапії [20].

Кваси

Медичні показання: тут лікують захворювання опорно-рухового апарату і периферичної нервової системи. Лікувальними засобами є миш'яковисті хлоридно-гідрокарбонатно-натрієві мінеральні ванни (зовнішнє застосування мінеральної води цього типу) [19].

Солотвино

Медичні показання: за своїми лікувальними властивостями вода соляних озер Солотвино аналогічна водам Мертвого моря. Грязі дають позитивний ефект при лікуванні серцево-судинної системи, залишкових явищах флебітів, тромбофлебітів, органів руху, нервової системи, урологічних захворювань, псоріазу та ін. На базі соляних шахт проводять лікування хворих на бронхіальну астму й інші алергічні захворювання.

Медичні покази до спелеотерапії: бронхіальна астма легкого і середнього ступенів, хронічні обструктивні захворювання дихальних шляхів. Алергічні захворювання дихальних шляхів і ЛОР-органів, алергічні дерматити, екземи, псоріаз [18].

Берегове

Медичні показання: термальні джерела кремнієво-азото-вуглекисло-хлоридно-натрієвих вод високої мінералізації. Аналоги зустрічаються на Камчатці, Сахаліні, Ісландії та Новій Зеландії. Температура води берегівського басейну-купальні ніколи не опускається нижче 36 градусів, а мінеральна вода надходить у нього зі свердловини глибиною 1680 м. Ця вода добре впливає на здоровя людей із серцево-судинними недугами, варикозом, артритом, остеохондрозом, захворюваннями нервової системи. Допомагає вилікуватися від наслідків травм кісткової тканини, мязів та сухожиль. Вода білого кольору, непрозора, солона на смак [15].

Косонь (Косино)

Медичні показання: за своїм складом термальні води біля села Косонь відносяться до високотермальних хлоридно-натрієвих вод середньої мінералізації. Вона схожа з водою всесвітньо відомого санаторію «Гайдусобосло» в Угорщині. Вода у басейнах Косоні жовто-коричневого кольору. Зі свердловини 16Т вона витікає з температурою 60-80 градусів. Поки доходить до поверхні, охолоджується до 38-40 градусів. Допомагає лікувати органи опорно-рухового апарату, наслідки травм кісток та мязів, серцево-судинну та нервову систему, шкірні захворювання; властивості води допомагають виводити солі з кісток та нирок. В одному з басейнів вода має 38 градусів, в іншому ? на три градуси холодніша [20].

Лумшори

На ЛОК "Полонина" є свердловина №91. Мінеральна вода подається з глибини 157 м. Належить до слабосульфідних, слабовуглекислих маломінералізованих гідрокарбонатних холодних вод Сернозольського типу. Слід згадати про наявність у джерелах лумшорських мінеральних вод радону, вміст якого дещо вищий за гідрогеохімічний фон для Закарпаття [7].

.5 Оцінка бальнеологічних ресурсів Закарпатської області

Надзвичайно важливу роль в Закарпатській області відіграють бальнеологічні ресурси - це унікальні різноманітні за лікувальними властивостями мінеральні та термальні води. До бальнеологічних ресурсів відносяться мінеральні води, лікувальні грязі та озокерит, проте родовища останніх двох в області відсутні [10].

Оцінку бальнеологічних ресурсів Закарпатської області найкраще робити по зонам. На основі проведеного дослідження наявних рекреаційних ресурсів, мережі санаторно-курортних, лікувально-оздоровчих, туристичних та лікувальних закладів Закарпатської області співробітниками НПО Реабілітація було запропоновано виділення, за адміністративним поділом Закарпаття на райони, 10 рекреаційних зон. Це Ужгородська, Мукачівська, Великоберезнянсько-Перечинська, Міжгірсько-Воловецька, Свалявська, Іршавська, Берегівська, Хустсько-Виноградівська, Тячівська, Рахівська [5].

Ми ж спиралися на поділ зон, що запропонували О.С. Молнар та
О. І. Марченко. При визначенні меж рекреаційних зон дослідники виходили із поняття єдиного медичного простору, яке обєднує лікувальні, лікувально-оздоровчі та курортні заклади і підпорядковує їх єдиній меті - максимальному використанню природних ресурсів для оздоровлення на Закарпатті. Враховуючи вищезазначені принципи, особливо системності, рекреаційні зони автори запропонували поділити на мікрозони, зокрема Великоберезнянсько-Перечинську на Великоберезнянську і Перечинську, Міжгірсько-Воловецьку на Міжгірську і Воловецьку, Хустсько-Виноградівську на Хустську і Виноградівську [9]. Максимальна кількість балів для бальнеоресурсів 40, оскільки мінеральні лікувальні води є найціннішим видом рекреаційних ресурсів в області. Рекреаційній зоні, яка володіє найбільшою кількістю свердловин мінеральних вод, що використовуються присвоюється 30 балів, а бали для всіх наступних рекреаційних зон встановлювалися методом пропорції. Свердловини мінеральних вод, які в майбутньому можуть бути використані в туристично-рекреаційній сфері - додатково приносять 10 балів [22].

Визначити забезпеченість регіону бальнеологічними ресурсами можна, розглянувши таблицю 2.1.

Таблиця 2.1. Оцінка бальнеологічних ресурсів рекреаційних зон Закарпатської обл. [5]

Рекреаційні зониПрацюючі свердловини мін.вод (мах. 30 балів)Перспективні свердловини (мах.10 балів)Сумарна бальна оцінкаК-стьбалиК-стьбалиУжгородська81022,212,2Мукачівська56,333,39,6Великобеезнянська0055,55,5Перечинська1133,34,3Міжгірська56,388,916,3Воловецька00000Свалявська24зо11,131,1Іршавська0055,55,5Берегівська33,891013,8Хустська67,555,513,0Виноградівська1111,12,1Тячівська78,844,413,2Рахівська4591015,0

Як видно з таблиці 2.1. лідером за даним критерієм є Свалявська зона, яка набрала 31,1 бала. З досить великим відривом за нею слідують Рахівська, Міжгірська, Берегівська, Тячівська, Хустська та Ужгородська зони. Слабкий потенціал використання мінеральних вод має Іршавська, Великоберезнянська, Перечинська та Виноградівська рекреаційні зони. Абсолютно незабезпеченою бальнеоресурсами є Воловецька рекреаційна зона [5].

3. Проблеми та перспективи розвитку бальнеологічних ресурсів Закарпатської області

.1 Проблеми розвитку бальнеологічних ресурсів туризму

На сьогодні Закарпаття вважається одним з найбільш екологічно чистих регіонів країни.

Мальовнича природа краю, сприятливі кліматичні умови для відпочинку та занять гірськолижним спортом взимку, наявність джерел мінеральних та термальних вод з лікувальними властивостями створюють реальні можливості для перетворення рекреаційної галузі в одну з провідних у регіоні.

У 1842 році у Будапешті Свалявська мінеральна вода була визнана однією із кращих за смаковими якостями, а у 1855 році отримала "Золотий диплом" на виставці вод Європи у Парижі [19].

Однак національний туристичний продукт, має низьку конкурентоспроможність як на внутрішньому так і на міжнародному туристичних ринках [18].

Найсуттєвішими перешкодами успішного розвитку бальнеологічних ресурсів як основи розвитку рекреаційних ситем Закарпатської області є:

) негативний імідж України в цілому щодо проведення тут відпочинку та оздоровлення. Досить важко переконати рекреантів приїхати в Українські Карпати в той час, як імідж країни практично відсутній в такому розумінні, або ж асоціюється з Чорнобильською катастрофою, радіаційною зоною чи нестабільною політичною ситуацією держави. Зараз Україна і, зокрема, Закарпаття, бачаться позаду таких держав як Польща, Угорщина, Чехія та інші. Щоб змінити цей імідж, необхідно розробити і впровадити ряд рекламних та стимулюючих заходів з метою створення нового іміджу, відкриваючи для масового рекреанта оновлені Карпати. Закарпаття, як туристичний край, може нормально конкурувати з іншими регіонами тільки у випадку, якщо буде активно пропагувати свої можливості, в першу чергу, шляхом участі у найрізноманітніших виставкових заходах. Важливим позитивним фактором при цьому може стати випуск найрізноманітніших рекламних матеріалів, починаючи з випуску туристичних друкованих видань та буклетів і закінчуючи рекламними відеофільмами та компакт-дисками.

2) відсутність належної реклами. На даний час, маючи хоч і невелику кількість комфортабельних баз прийому, ми не можемо гідно прорекламувати їх, а, значить забезпечити необхідною кількістю відпочиваючих. Вирішити це питання можна через проведення різного роду рекламних ознайомчих турів і залучення представників преси, телебачення, туристичних операторів провідних туристичних фірм до місць відпочинку, давши їм можливість на власні очі побачити все, чим ми володіємо. Наступним кроком може бути проведення переговорів з авіалініями, іншими транспортними організаціями, туристичними операторами, щодо включення інформації про Карпати в їхні туристичні пакети та рекламні матеріали. Звичайно проведення таких рекламних кампаній є достатньо дорогою акцією, однак саме вона дозволить привабити якнайбільшу кількість відпочиваючих у Карпати [20]

3) транспортні труднощі, пов'язані з приїздом в Україну та пересуванням по її території. Значною перешкодою для нормального розвитку рекреаційного комплексу є проблеми, пов'язані з в'їздом на територію України. Повільні поїзди, дорогі авіаквитки, обмежена кількість авіарейсів, черги на митницях, поганий стан доріг при подорожуванні автомобілем - ось тільки деякі з тих складностей, які чекають іноземного відпочиваючого, що бажає приїхати в Україну. Крім того, відсутність належної дорожньої інфраструктури на основних автомагістралях приводять до того, що туристи не завжди мають змогу зупинитись для відпочинку і харчування в належно облаштованих місцях. Змінити ситуацію на краще можна лише запровадженням радикальних змін щодо державного господарювання будівництвом належної дорожньої інфраструктури [24].

4) проблеми візового характеру. Існуючі вимоги до іноземних туристів щодо оформлення візи з метою приїзду до України надають нашим конкурентам велику перевагу. Коли перед туристом постає вибір, він вибере ту країну, яка не вимагає віз. І це пов'язано не тільки з вартістю візи. Це проблема із запрошенням, поїздкою до Посольства і ряд інших супутніх проблем. Тому дуже важливою передумовою створення високоефективної конкурентоздатної рекреаційної галузі є зменшення на державному рівні вимог по оформленню візових документів [20].

5) низький рівень розвитку інфраструктури, якості продукції і послуг. Галузева структура рекреаційної системи Закарпатської області представлена санаторно-курортними та туристичними закладами. Ефективна повноцінна діяльність цих організацій могла б повністю забезпечити вимоги населення в рекреаційних послугах. Разом з тим, в умовах складної економічної ситуації, збанкротування ряду підприємств, зростання вимог громадян до якості послуг привело до фактичного припинення діяльності ряду закладів. Крім того, аналіз стану діючої матеріально-технічної бази свідчить про те, що рекреаційні заклади Закарпаття за функціями, об'ємом і рівнем обслуговування в своїй більшості не відповідають міжнародним стандартам [18]. Коли перед туристом стає проблема, куди поїхати відпочити, на його вибір впливатимуть ряд факторів. У першу чергу його цікавитиме вартість та якість послуг, наявність зручностей. Однак переважна більшість наших об'єктів будувались для рекреантів, які не ставили великих претензій до умов відпочинку і лікування. Тому саме цей стан інфраструктури в туристично-санаторній галузі, в більшості випадків, не відповідає нагальним потребам відпочиваючих. Також слід врахувати, що через відсутність великих грошових коштів у основної маси населення України, рекреація в області має перспективу і зможе нормально розвиватись при умовах, якщо на наших турбазах і у санаторіях зможуть повноцінно відпочивати іноземні громадяни, що можуть повністю оплачувати отримані тут послуги. На жаль, на даний час, потрапляючи в умови нашого рекреаційного і туристичного сервісу, іноземний турист часто адекватно формує негативну громадську думку. Враховуючи це, одне з чільних місць повинно зайняти створення системи належного сервісу, в основу якого покладено бажання та інтереси самого відпочиваючого, а цього, в свою чергу, можна досягнути залученням великих інвестиційних коштів в галузь та проведенням якісної сертифікації всіх наявних готельних установ та інших баз прийому.

) недосконалість нормативно-правової бази забезпечення рекреаційної діяльності, несприятливий клімат інвестування. Нормальний розвиток рекреаційної галузі може відбуватись за умови створення якісно нової системи господарювання. Базою для цього є економічна зацікавленість як безпосередніх власників закладів, так і їх трудових колективів, тобто отримання ними реальних прибутків, що можуть використовуватись на власний розсуд. Однак слід відмітити, що діючі норми державно-правового регулювання і особливо податкова система, не стимулює рекреаційної діяльності [6].

.2 Перспективи розвитку галузі на Закарпатті

Закарпаття має значний потенціал для того, щоб стати осередком туризму світового рівня. Запорукою ділової та інвестиційної активності у туристично-рекреаційному комплексі (ТРК) є ефективне освоєння та використання існуючого туристично-рекреаційного потенціалу, що значною мірою визначається наявністю, розвитком та економічною діяльністю мережі підприємств туристично-рекреаційного обслуговування, які складають матеріально-технічну базу та інфраструктуру туризму.

Безумовно, рекреаційно-туристичний потенціал має слабкі і сильні сторони щодо використання виробничо-ресурсного потенціалу [10].

Слабким сторонами використання курортно-рекреаційного виробничо-ресурсного потенціалу є відсутність затверджених в установленому порядку природних територій рекреаційного призначення, генеральних планів їх забудови і механізму освоєння територій; недостатній рівень використання бальнеологічних курортів; недостатня кількість місць підвищеної комфортності для обслуговування туристів.

Прогноз може бути оптимістичним. Є значний потенціал для розвитку курортно-рекреаційного напряму економіки Закарпатської області: наявність унікального природного середовища; наявність законсервованих і недоторканих екологічних систем; відносно якісні поверхневі і підземні води; порівняно велика кількість національних парків і заповідних територій; порівняно незабруднене навколишнє середовище та відносно стабільна екологічна ситуація; діяльність орієнтованих на дослідження навколишнього середовища неприбуткових організацій; посилення уваги з боку обласних органів державної влади та місцевого самоврядування до екологічних проблем, поступове впровадження екологічного принципу в систему стратегічного планування та практику оперативного управління; наявність регіональних та державних цільових природоохоронних програм, у т.ч. протипаводкових; використання можливостей прикордонного співробітництва щодо вирішення спільних екологічних проблем; інженерно-комунікаційна доступність до європейських ринків; розвинена телекомунікаційна інфраструктура; інвестиційна привабливість регіону; схильність населення до підприємництва [20].

Мережа санаторно-курортних та оздоровчих закладів області станом на 1 січня 2011 року налічувала: 20 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням (4,2 тис. ліжок), 7 санаторіїв-профілакторіїв (0,4 тис. ліжок), 1 будинок-пансіонат відпочинку (0, 1 тис. ліжок), 27 баз та інших закладів відпочинку (1, 6 тис. ліжок), 559 дитячих оздоровчих таборів (5,6 тис. ліжок) місткістю 11,9 тис. ліжок [21].

Із загальної кількості 76352 особи у 2011 році найбільшу кількість оздоровлено санаторними закладами (66,4%), санаторіями профілакторіями (15,9), та базами відпочинку (10,5) (Додаток Г).

За віковою структурою оздоровлено 70,3 тис. дорослих осіб, 5,0 тис. дітей та 1,1 тис. підлітків. Із загальної кількості оздоровлених - 0,4 тис. - це особи, що постраждали від аварії на ЧАЕС, з них 85,9% діти та підлітки.

Загалом, в оздоровчих закладах проведено 1098,3 тис. ліжко-днів або 14,4 ліжко-дні в середньому однією особою [21].

Отже, аналізуючи показники діяльності санаторно-оздоровчих та курортних закладів Закарпатської області, можна виділити наступне: дана область має багаті природно-рекреаційні, бальнеологічні ресурси, що дозволяють успішно розвивати курортну справу.

Залежно від розташування родовищ мінеральних вод розміщення оздоровчих закладів у районах Закарпаття є не одномірним. Так найбільша кількість розміщена у Виноградівському районі, а найменша - у Воловецькому.

З метою створення організаційно-управлінського, правового і економічного середовища, сприятливого для подальшого розвитку в області туристично-рекреаційної галузі розроблено комплексну програму розвитку туризму та рекреації у Закарпатській області на 2010-15 роки, яка містить найбільш актуальні пропозиції і заходи щодо їх виконання. Мета Програми є створення передумов для перетворення туризму і рекреації у ключову (пріоритетну) галузь економіки краю та для створення якісного регіонального туристичного продукту [15].

Для реалізації програми соціально-економічного розвитку Закарпаття розроблено основні завдання програми:

. Забезпечення пріоритетності туристично-рекреаційної галузі серед інших галузей економіки. Визначення основних напрямків діяльності органів виконавчої влади щодо управління туристично-рекреаційними ресурсами і туристично-рекреаційною діяльністю.

. Формування і вдосконалення нормативно-правової бази туристично-рекреаційної галузі.

. Розвиток пріоритетних для Закарпаття видів туризму (оздоровчо-лікувального, активних видів відпочинку, сільського, інших). Підвищення ефективності використання санаторно-курортного та туристично-рекреаційного комплексів Закарпаття.

. Забезпечення ефективного використання наявного природо-кліматичного, соціально-економічного та історико-культурного потенціалу.

. Розвиток підприємництва у сфері туризму і рекреації, насамперед - малого і середнього бізнесу.

. Детинізація туристично-рекреаційної діяльності.

. Встановлення та застосування економічно обґрунтованих цін і тарифів на послуги, що надаються туристично-рекреаційними закладами, згідно з рівнем сертифікації об'єктів [17].

. Стимулювання розвитку матеріальної бази туристично-рекреаційної галузі шляхом залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для реконструкції діючих і будівництва нових закладів розміщення.

. Вжиття комплексу заходів з метою розвитку інфраструктури туризму.

. Забезпечення захисту та безпеки туристів і рекреантів.

. Розроблення і впровадження прогресивних методів і стандартів туристично-рекреаційного обслуговування.

. Розвиток міжрегіональних і міжнародних зв'язків.

. Здійснення активної рекламно-інформаційної діяльності.

. Наукове забезпечення туристичної діяльності.

. Створення сучасної системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів [19].

Отже, розглянуті вище питання є дуже перспективними для Закарпатської області. Туристично-рекреаційний комплекс потрібно розглядати як стратегічний напрямок розвитку економіки Закарпаття.

Висновки

Проаналізувавши значний матеріал інформації, ми дійшли до наступних висновків.

Завдяки своєму розташуванню Закарпатська область має надзвичайно високий рекреаційно-туристичний потенціал, що надає області значні можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють як і різноманітність природних факторів, так і наявність численних курортів, територій природно-заповідного фонду.

На Закарпатті зосереджений значний потенціал бальнеологічних ресурсів, який використовується недостатньо. Завдяки цьому регіон може вийти на світовий ринок рекреаційних послуг. Адже тут є не лише унікальні мінеральні води, аналогів яким немає в Європі, але й сприятливі ландшафтно-кліматичні умови для розвитку міжнародного лікувально-оздоровчого туризму ? однієї з найприбутковіших і найдинамічніших галузей світового господарства.

Надзвичайно багате Закарпаття на лікувальні мінеральні води. Тут зосереджено 620 джерел мінеральних вод, з яких більше 300 є вивченими, наявні 62 основні родовища мінеральних вод різних за хімічним складом. Сюди входить понад 400 виходів мінеральних вод 7 бальнеологічних груп та 30 типів вод із широким діапазоном лікувальних можливостей

З 207 родовищ, занесених до Кадастру мінвод України, 18.8 відсотків становлять закарпатські. З досліджених 30 типів мінеральних вод 27 відсотків становлять вуглекислі хлоридні натрієві, 22 ? вуглекислі хлоридно-гідрокарбонатні і гідрокарбонатно-хлоридні натрієві, 18 ? вуглекислі гідрокарбонатно натрієві, 15 ? вуглекислі гідрокарбонатні натрієво-кальцієві-магнієві металеві, по 6 відсотків ? сульфідні, мишякові, кремнієві.

На базі використання ресурсів лікувальних мінеральних вод і пелоїдів на Закарпатті сформувався потужний бальнеологічний комплекс. Проте перспективи розвитку обмежуються екологічними чинниками. Найбільше антропогенне навантаження спостерігається в місцях поширення мінеральних вод і пелоїдів, тому питання їхньої охорони є надзвичайно актуальними. Для цього необхідно здійснити низку заходів, спрямованих на збереження цих ресурсів, організувати моніторинг їх якості, збільшити площі природоохоронних територій.

Для оптимального функціонування бальнеологічного комплексу на Закарпатті, вирішення питань раціонального використання та охорони бальнеологічних ресурсів, необхідне формування нової моделі збалансованого розвитку регіону. Такий розвиток забезпечить економічне зростання в регіоні та задоволення сьогоднішніх і майбутніх потреб населення в лікуванні й оздоровленні. Він спрямований на досягнення економічних, соціальних та екологічних цілей.

Розвиток санаторно-курортної справи потребує підтримки, узгодженого розвитку в межах всієї індустрії туризму України. Курортно-лікувальний туризм є одним з пріоритетних напрямків розвитку внутрішнього та іноземного туризму в країні, одним з найбільш сталих видових туристичних ринків. Наявні та потенційні запаси лікувальних ресурсів, з огляду на їх якісні та кількісні характеристики, можуть бути основою створення інноваційного туристського продукту. Але існуюча матеріально-технічна база потребує значних капіталовкладень у розвиток та реконструкцію діючих курортів, у розвідку та облаштування нових курортів, чому повинні сприяти інвестиційні проекти, розраховані не тільки на зарубіжного, а й на вітчизняного інвестора. Потребують пильної уваги питання забудови курортів, розробка генеральних планів їх розвитку, економічне та фінансове забезпечення функціонування, процеси приватизації.

Список використаних джерел

1.Андрушко А. А. «Орлине гніздо» Закарпаття / А. А. Андрушко. - К.: Знання-Прес, 2007. - №6. - 58 с.

2.Бордюк Н. В. Казкова реальність срібної землі (туризм на Закарпатті) / Н. В. Бордюк. - У.: Урядовий курєр, 2004. ? 19 с.

3.Бейдик О. О. Словник-довідник з географії туризму, рекреалогії та рекреаційної географії / О. О. Бейдик. ? К.: Палітра, 1997. ? 130с.

4.Бейдик О. О. Рекреаційно-туристичні ресурси України / О. О. Бейдик. ? К.: Київський університет, 2001. ? 395 с.

5.Гайдук А. А. Оцінка туристичних ресурсів Закарпатської області та її практичне застосування. Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Сталий розвиток та екологічна безпека (регіональна політика): Щорічник наукових праць. Випуск 20 / НАН України / А. А. Гайдук - Л.: Інститут регіональних досліджень, 2000. ? 212 с.

6.Геренчук К. І. Природа Закарпатської області / К. І. Геренчук. - Л.: Вища школа, 1981. ? 156 с.

7.Дмитрук О. Ю. Спортивно-оздоровчий туризм: навч. посб, 2-ге видання,перероблене та доповнене / О. Ю. Дмитрук, Ю. В. Щур. - К.: «Альтерпрес», 2008. ? 280 с.

8.Ільїна О. В. Рекреаційна географія: Поняття і терміни / О. В. Ільїна. - Л.: ППІванюк, 2009. - 100 с.

9.Курортно-рекреаційні зони Закарпаття: довідник / У.: НПО «Реабілітація», 2000. - 235 с.

10.Лобода М. С. Курортні ресурси України / М.С. Лобода. - К.: ТАМЕД, 1999. ? 344 с.

11.Лобода М. В. Мінеральні води Закарпаття. Питне лікувальне використання / М. В. Лобода, Киртич Л.П. ? Ужгород, 1997. ? 175 с.

12.Мальська М. П. Туристичний бізнес: теорія і практика: навч. пос. / М. П. Мальська, В. В. Худо. ? К.: Центр учбової літератури, 2007. ? 424 с.

13.Масляк П. О. Рекреаційна географія: навч. посіб. / П. О. Масляк. - К.: Знання, 2008. ? 343 с.

14.Поколодна М. М. Рекреаційна географія: навч. посібн. / М. М. Поколодна. - Х.: ХНАМГ, 2012. - 275 c.

15.Преображенский В. С. Теоретические основы рекреационной географи / В. С. Преображенский. ? М.и: Наука, 1975. - 245 с.

16.Топчієв О. Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики: навч. посіб. / О. Г. Топчієв. - О.: Астропринт, 2005. ? 632 с.

17.Фоменко Н. В. Рекреаційні ресурси та курортологія /
Н. В. Фоменко. ? К.: Центр навчальної літератури, 2007. ? 312 с. 18.Федунь О. В. Бальнеологічні ресурси Передкарпаття: сучасний стан, перспективи використання та охорона / О. В. Федунь. - Л.: ВНТЛ, 1999. ? 168 с.

19.Бальнеологічні ресурси Передкарпаття: сучасний стан, перспективи використання та охорона [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://librar.org.ua

20.Мінеральні води України [ Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ybereg.com.ua

21.Офіційний сайт Головного управління статистики у Закарпатській області [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.stat.uz.ua/statinfo/bud/capital_invest_r10.pdf

22.Курортно-рекреаційне зонування Закарпаття [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tourlib.net

23.Загальна характеристика розвитку санаторно-оздоровчих та курортних закладів Закарпатської області Закарпаття [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tourlib.net

24.Закарпатська область [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.thisisukraine.org