Аналіз розвитку міжнародного туризму в Україні

Інститут економіки

Кафедра маркетингу та міжнародної економіки


ДОПУЩЕНО ДО ЗАХИСТУ

Завідувач кафедри маркетингу та

міжнародної економіки

д.е.н., проф. _________

«____»__________________ 2012 р.


АНАЛІЗ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

ДИПЛОМНА РОБОТА

НА ЗДОБУТТЯ ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ

Магістр


Спеціальність 8.03050301- Міжнародна економіка

Напрям підготовки 030503-Міжнародна економіка

Галузь знань 0305- Економіка та підприємництво


2012

Інститут економіки

Кафедра маркетингу та міжнародної економіки


ЗАТВЕРДЖУЮ:

Завідувач кафедри маркетингу та

міжнародної економіки

д.е.н., проф. ___________

«____»__________________ 2012 р.


Завдання

на магістерську роботу

1. Тема роботи: «Аналіз розвитку міжнародного туризму в Україні», що затверджена наказом по

. Термін здачі студентом закінченої роботи: «30» квітня 2012 р.

. Цільова установка, загальний напрям магістерської роботи, вихідні дані до роботи: розробити науково-методичні та практичні рекомендації щодо розвитку.

. Обєкт та предмет дослідження:

Обєкт дослідження - ринок міжнародного туризму.

Предмет дослідження - комплекс теоретичних та практичних питань з розвитку міжнародного туризму в Україні.

. Мета магістерської роботи і завдання, які необхідно розвязати для її досягнення

Мета роботи - розробка науково-методичних і практичних рекомендацій щодо розвитку міжнародного туризму в Україні.

Завдання дослідження: виявити сутність та види міжнародного туризму; розглянути основні чинники, що впливають на формування та функціонування вітчизняного туристичного ринку; здійснити оцінку сучасного стану та виявити особливості організації міжнародного тризму в Україні; дослідити організації туризму провідними міжнародними туристичними фірмами України; здійснити прогноз розвитку світового туризму; оцінити перспективи розвитку та шляхи удосконалення міжнародного туризму в Україні; розглянути інноваційні форми організації туристичної діяльності українських підприємств.

. Структура та зміст магістерської роботи:

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ ТА ЙОГО РОЗВИТКУ.

1.1. Сутність міжнародного туризму

1.2. Види міжнародного туризму в Україні

1.3. Основні чинники, що впливають на формування

Висновки до розділу 1.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

2.1. Оцінки сучасного стану міжнародного туризму в Україні

2.2. Дослідження організації туризму провідними міжнародними туристичними фірмами України

2.3. Особливості організації міжнародного туризму в Україні

Висновки до розділу 2.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

3.1. Прогнози розвитку світового туризму

3.2. Перспективи розвитку та шляхи удосконалення міжнародного туризму в Україні

3.3. Інноваційні форми організації туристичної діяльності українських підприємств

Висновки до розділу 3.

ВИСНОВКИ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

7. Календарний план виконання роботи:

№ з/пНазва частини та етапи роботиТермін виконанняза планомфактично1.Складання бібліографії та вивчення літературних джерел09.01.1209.01.122.Виконання вступу16.01.1216.01.123.Виконання розділу 113.02.1213.02.124.Виконання розділу 205.03.1205.03.125.Виконання розділу 326.03.1226.03.126.Формування висновків16.04.1216.04.127.Оформлення роботи, одержання відгуку та рецензії23.04.1223.04.128.Подання роботи на кафедру30.04.1230.04.12

. Дата видачі завдання: «22» грудня 2011 р.

. Термін роботи ДЕК «___» ___________ 20__ р.

. Науковий керівник роботи ______________ ___________________

(підпис) (П.І.Б.)

. Завдання прийняв до виконання _____________ ________________

(підпис студента) (П.І.Б.)

. Висновки наукового керівника по роботі:______________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

__________________ ___________________

(підпис) (П.І.Б.)


РЕФЕРАТ


Магістерська робота: 116 стор., 12 риc., 5 табл., 90 джерел.

Обєкт дослідження: ринок міжнародного туризму.

Предмет дослідження - комплекс теоретичних та практичних питань з розвитку міжнародного туризму в Україні.

Мета дослідження: розробка теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо покращення розвитку міжнародного туризму в Україні.

Методи дослідження: загальнонауковий описовий, діалектичний, порівняльний, графічний, угруповань, комплексної оцінки, аналітичні підходи тощо.

У роботі розкрито зміст понять міжнародного туризму, його значення у світовій економіці, здійснено теоретичний аналіз основних підходів для визначення сутності та значення міжнародного туризму в Україні, наведені особливості організації та оцінки сучасного стану туризму в Україні., проаналізовані основні проблеми міжнародного туризму в країні, наведені приклади їх вирішення та шляхи удосконалення розвитку міжнародного туризму в Україні.

ТУРИЗМ, МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ, ТУРИСТИЧНА СФЕРА, ВІЗОВІ ТАРИФИ, ТУРИСТИЧНИЙ ОПЕРАТОР, ЕТНІЧНИЙ ТУРИЗМ, КОРПОРАТИВНИЙ ТУРИЗМ, ШОП-ТУР, ЕКО-СЕЛО, ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ.


ЗМІСТ


ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ ТА ЙОГО РОЗВИТКУ

1.1 Сутність міжнародного туризму

1.2 Види міжнародного туризму в Україні

1.3 Основні чинники, що впливають на формування і функціонування туристичного ринку

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

2.1 Оцінки сучасного стану міжнародного туризму в Україні

2.2 Дослідження організації туризму провідними міжнародними туристичними фірмами України

2.3 Особливості організації міжнародного туризму в Україні

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

3.1 Прогнози розвитку світового туризму

3.2 Перспективи розвитку та шляхи удосконалення міжнародного туризму в Україні

3.3 Інноваційні форми організації туристичної діяльності українських підприємств

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ


СРСРСоюз Радянських Соціалістичних Республік

ВТОВсесвітня туристична організація

ООНОрганізація Обєднаних Націй

ЄСЄвропейський Союз

КНРКитайська Народна Республіка

СШАСполучені Штати Америки

ОАЕОбєднані Арабські Емірати

СНДСпівдружність Незалежних Держав

СОТСвітова Організація Торгівлі

МОПМіжнародна організація праці

МАПТМіжнародна асоціація повітряного транспорту


ВСТУП


Актуальність теми магістерської роботи характеризується особливостями стану економіки України. В умовах глобалізації економічного, політичного, культурного та соціального просторів сучасної світової економіки міжнародний туризм є однією з найдохідніших та найдимачніших галузей, що розвиваються.

Виникає необхідність проводити поглиблене вивчення механізмів функціонування міжнародного туризму та діяльності туристичних компаній. Перспектива розвитку міжнародного туризму в Україні ґрунтується на певних засадах, що склалися на її території. За умов наявності значного туристичного потенціалу, відсутні практичні рекомендації щодо схем планування, раціонального використання, та економічних засад функціонування сфери туризму. По всьому світі спостерігається збільшення обсягів виїзного та вїзного туризму. В свою чергу міжнародний туризм формується під впливом економічних та географічних особливостей регіонів.

Вітчизняний та світовий ринок міжнародного туризму є досить динамічними. Основну різницю між вітчизняним та світом ринком туризму складає те, що світовий ринок має більш досконалу інфраструктуру та достатню кількість туроператорів, які в змозі задовольнити потреби споживачів послуг міжнародного туризму.

Дослідження проблематики розвитку туризму набули значної актуальності з другої половини XX - початку XXI ст. Проблеми міжнародного туризму досить глибоко досліджувались такими російськими та українськими вченими як А. Ліманського, Я. Ружковського, Д. Осипова, В.Ю. Воскресенський, М.Е. Немоляєвої, Г.А. Паниряна , Л.Ф. Хадоркова, В.Ф. Кифяк , О.О. Бейдик , Л.П. Дядечко.

При виконанні магістерської роботи використані теоретичні та аналітичні дослідження розвитку міжнародного туризму таких іноземні вчені як Г. Харріса, К. М. Каца, Р. А. Браймера та інших.

Мета і завдання дослідження. Метою магістерської работи є розробка заходів, що зможуть покращити стан міжнародного туризму в Україні на основі досвіду європейських країн та міжнародних туристичних фірм, а також практичне використання потенціалу України для прискореного розвитку міжнародного туризма.

Для досягнення мети дослідження у робті поставлені такі конкретні завдання:

виявити сутність та види міжнародного туризму;

розглянути основні чинники, що впливають на формування та функціонування вітчизняного туристичного ринку;

здійснити оцінку сучасного стану та виявити особливості організації міжнародного тризму в Україні;

дослідити організації туризму провідними міжнародними туристичними фірмами України;

здійснити прогноз розвитку світового туризму;

оцінити перспективи розвитку та шляхи удосконалення міжнародного туризму в Україні;

розглянути інноваційні форми організації туристичної діяльності українських підприємств.

Обєкт дослідження: ринок міжнародного туризму.

Предмет дослідження - комплекс теоретичних та практичних питань з розвитку міжнародного туризму в Україні.

Методи та інформаційна база дослідження: методологічною основою магістерської роботи є сукупність загальнонаукових методів дослідження, серед яких необхідно виділити діалектичний метод наукового пізнання та загальнонаукові методи пізнання: метод аналізу та синтезу (дослідження сутності міжнародного туризму); порівняльний аналіз (визначення ефективності розитку міжнародного туризму в Україні), методи узагальнення даних (аналіз розвитку міжнародного туризму в Україні); статистичний аналіз (при визначенні пріоритетних напрямків розвитку міжнародного туризму в Україні). У процесі дослідження використано структурний аналіз (для аналізу змін в розвитку міжнародного туризму).

У процесі наукового дослідження використано системний, монографічний, порівняльний, історичний, графічний, економіко-статистичний та інші методи. Зокрема історичний і логічний методи застосовувались для дослідження аналізу розвитку міжнародного туризму та закономірностей його функціонування; системно-структурний аналіз - для обґрунтування суті, складових, проблем та напрямів покращення розвитку міжнародного туризму в Україні; порівняльний метод - для оцінки динаміки і стану показників розвитку міжнародного туризму в Україні та світі.

Інформаційною основою роботи є офіційні звіти та аналітичні публікації Всесвітньої туристичної організації, матеріали економічних досліджень Міністерства економіки України та Державної служби туризму та курортів, українські та зарубіжні статистичні збірники, аналітичні та прикладні праці українських та зарубіжних вчених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці інноваційних форм організації туристичної діяльності українських підприємств.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути враховані в процесі розробки стратегій покращення розвитку міжнародного туризму в Україні.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження опубліковані в збірнику тез доповідей XХ Міжнароднії наукової конференції студентів і молодих учених «Наука і вища освіта» (Запоріжжя 2012 р.).

Обсяг та структура магістерської роботи. Робота, обсягом 116 сторінок, складається із вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 6 сторінках, списку використаних джерел з 90 найменувань, 5 таблиць, 12 рисунків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ ТА ЙОГО РОЗВИТКУ


1.1Сутність міжнародного туризму


У сучасному світі туризм - це явище, яке тісно пов'язане з історією, економікою, архітектурою, географією, медициною, спортом, культурою, та іншими науками. Але жодна з них не може повністю охарактеризувати його як об'єкт власних досліджень і жоден з існуючих соціально-економічних інститутів не в змозі самостійно розв'язати комплекс його проблем [10].

Існує багато поглядів на туризм як на галузь господарства, так і на міжгалузевий комплекс або ринок, де туристичне підприємство з продукції різних галузей формує туристичний продукт.

Згідно з визначенням Всесвітньої туристичної організації (ВТО), туризм є похідним від французького tour (прогулянка, поїздка) і являє собою подорож у вільний час, один із видів активного відпочинку.

Закон України «Про туризм» визначає туризм як тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання з оздоровчою або професійно-діловою метою без зайняття оплачуваною. О.О. Бейдик дає наступне пояснення цього терміна: туризм - це форма масового подорожування та відпочинку з метою ознайомлення з навколишнім середовищем, що характеризується екологічною, освітянською та іншими функціями [10].

Як бачимо, будь-яке визначення поняття «туризм» виключає момент отримання прибутку під час туристичної подорожі. Отже, туризм є популярною формою організації відпочинку, проведення дозвілля, пізнання рідного краю, навколишнього середовища, знайомства з історією, культурою і традиціями певної країни.

Міжнародний туризм - це туризм <#"justify">В Україні туристичний бізнес розвивається з переважною орієнтацією на виїзд. Переважна більшість діючих у нас туристичних фірм воліють займатися відправленням своїх співвітчизників за рубіж, і лише невелика їхня частина працює на залучення гостей в Україну - тобто усе робиться так, що капітал від туристичного бізнесу спливає за рубіж.

В даний час індустрія туризму є однієї з найбільше, що динамічно розвиваються форм міжнародної торгівлі послугами. В останні 20 років середньорічні темпи росту числа прибуттів іноземних туристів у світі склали 5,1 %, валютних надходжень - 14 %.

Туристичний оператор - суб'єкт туристичної діяльності, який здійснює виробництво, просування та реалізацію власного туристичного продукту.

Туристичне агентство (туристичний агент) - суб'єкт туристичної діяльності, який здійснює функції роздрібного продажу туристичних послуг і турів споживачу - туристу або корпоративним клієнтам [9].

Значення туризму у світі постійно зростає, що пов'язано зі зрослим впливом туризму на економіку окремої країни. В економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

. Міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості.

. Міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни.

. Міжнародний туризм сприяє диверсифікованості економіки, створюючи галузі, що обслуговують сфери туризму. З ростом зайнятості в сфері туризму ростуть доходи населення і підвищується рівень добробуту нації [1].

Розвиток міжнародного туризму приводить до розвитку економічної інфраструктури країни і мирних процесів. У такий спосіб міжнародний туризм варто розглядати, співвідносячи з економічними відносинами окремих країн.

Міжнародний туризм входить у число трьох найбільших галузей, уступаючи нафтовидобувній промисловості й автомобілебудуванню, питома вага яких у світовому експорті 11 % і 8,6 % відповідно.

Сьогодні, на думку аналітиків, в основі розвитку міжнародного туризму лежать такі чинники: економічне зростання і соціальний прогрес , які привели до розширення обсягу ділових поїздок та подорожей із пізнавальними цілями; удосконалення всіх видів транспортних засобів зробило дешевшими поїздки; збільшення кількості найманих працівників і службовців у розвинутих країнах та підвищення їхнього матеріального й культурного рівня; інтенсифікація праці й отримання працюючими більш довгих відпусток; розвиток міждержавних звязків і культурних обмінів між країнами привів до розширення міжрегіональних звязків; розвиток сфери послуг стимулював розвиток сфери перевезень і технологічний прогрес у галузі телекомунікації; послаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах і спрощення прикордонних формальностей [13].

Значення туризму як джерела валютних надходжень, забезпечення зайнятості населення, розширення міжособистісних контактів зростає.

Міжнародний туризм у світі вкрай не рівномірний, що порозумівається в першу чергу різними рівнями соціально-економічного розвитку окремих країн і регіонів. Найбільший розвиток міжнародний туризм одержав у західноєвропейських країнах. На долю цього регіону приходиться понад 70 % світового туристичного ринку і близько 60 % валютних надходжень. Приблизно 20 % приходиться на Америку, менш 10 % - на Азію, Африку й Австралію разом узяті. Всесвітня організація по туризму у своїй класифікації виділяє країни, що є переважно постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Нідерланди, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і країни що є, в основному, приймаючих туристів (Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія) [20]. Необхідно зазначити, що туризм є найбільш високорентабельною галуззю економіки в США, Франції, Великобританії, Австрії, Італії і Іспанії. Прийом туристів на своїй власній території створює робочі місця, формує структуру послуг для населення, і приносить значні прибутки, як приватному сектору так і державі у вигляді продаж і одержання від туристської індустрії податків. В цих сферах досить великими потенціальними можливостями володіє і Україна [18].

Що стосується подальшого розвитку світового туризму, то експерти передбачають, що при щорічному зростанні на 8 % кількість туристичних прибуттів у Китаї досягне до 2020 р. 137,1 млн осіб. Це видно на рис 1.1. Другим за популярністю туристичним напрямком стануть США (102,4 млн осіб), далі - Франція (93,3 млн осіб), Іспанія (71,0 млн осіб), Гонконг (59,3 млн осіб). За прогнозами ВТО, очікується бурхливий розвиток виїзного туризму. Найбільшими країнами-постачальниками туристичних потоків стануть Німеччина, Японія, США, Китай, Великобританія. Обсяг туризму між країнами Західної і Східної Європи буде зростати, в основному, у напрямку зі Сходу на Захід [20].

Подібний розвиток міжнародних туристичних зв'язків спричинило за собою створення численних міжнародних організацій, що сприяють поліпшенню роботи цієї сфери світової торгівлі.

Рис. 1.1. Кількість туристичних прибутків у світовому туризмі на 2020 р. (млн осіб) [20]


У їхнє число входять: спеціалізовані установи системи Організації Об'єднаних Націй (ООН), організації, де питання розвитку міжнародного туризму обговорюються епізодично і не є головними в сфері діяльності; неурядові спеціалізовані, міжнародні комерційні, національні і регіональні організації по туризму.

Відповідно до Статуту ВОТ, цілями її діяльності є заохочення туризму як засобу економічного розвитку і міжнародного взаєморозуміння для забезпечення світу, добробуту, поваги і дотримання прав людини поза залежністю від раси, підлоги, мови і релігії, а також дотримання інтересів країн, що розвиваються, в області туризму.

ВОТ прийняла ряд декларацій в області міжнародного туризму, серед яких [13]:

- Манільська декларація про туризм у світі (1980 р.);

- Документ Акапулько (1982 р.);

- Хартія по туризму і Кодекс поводження туриста (Софія, 1985 р.);

- Гаазька декларація по туризму (1989 р. ).

До числа організацій ООН, що займаються питаннями розвитку міжнародного туризму епізодично, відносяться Конференція ООН по туризму і подорожам, економічний і соціальна Рада (ЕКОСОС). Організація Об'єднаних Націй з питань утворення, науки і культури (ООН), Міжнародна організація праці (МОП), Міжнародна асоціація транспортної авіації (МАТА)

Розвиток міжнародного туризму викликає й деякі негативні наслідки, наприклад, інфляцію, знищення навколишнього середовища, порушення традицій місцевого населення тощо [16].

Якщо проаналізувати розвиток міжнародного туризму за останні роки, то ми бачимо, що туризм перетворився в перспективну галузь міжнародного бізнесу з багатьма напрямами свого розвитку, індустрією курортів, особливими фінансовими інструментами, системою комунікацій; став складовою частиною стратегічних, економічних і соціальних концепцій розвитку країн світу; сприяє розвитку багатьох повязаних з ним галузей економіки; допомагає створювати робочі місця і, таким чином, вирішує проблему зайнятості працездатного населення; потребує державної підтримки для свого подальшого розвитку як індустрії, яка ефективно організує не тільки відпочинок, але й оздоровлення людей.


1.2 Види міжнародного туризму в Україні


Розвиток туризму в Україні і за кордоном, активна та закономірна участь у цьому процесі різних організацій обумовили необхідність не тільки виникнення, становлення, розвитку й удосконалення в нашій країні різноманітних національних і регіональних форм організацій туризму, але і посиленої уваги до взаємообмінів, спілкування і поїздок різних видів. У зв'язку з цим наведемо класифікацію видів міжнародного туризму [79].

1. Діловий туризм. Діловий туризм відіграє все більшу роль у міжнародному, внутрішньому й іноземному туризмі України, а перспективи його розвитку досить сприятливі. За оцінками експертів ВТО, частка ділового туризму в світі складає 20 %. Діловий туризм є одним з найбільш економічно ефективних видів туризму в світі. Так, близько 50 % доходів авіакомпаній, приблизно 60 % доходів готелів і більше як 70 % доходів автопрокатних компаній створюється за рахунок обслуговування саме цієї категорії туристів.

Виходячи з практики міжнародного туризму, поняття «діловий туризм» охоплює досить широке коло поїздок:

- ділові поїздки співробітників корпорацій з метою переговорів, участі у виробничих нарадах, презентаціях, збутової діяльності тощо;

- поїздки на симпозіуми, конгреси, конференції, семінари, виставки, ярмарки, біржі тощо;

- заохочувальні поїздки, що організовуються компаніями й організаціями для своїх співробітників у вигляді безкоштовної туристичної поїздки;

- поїздки на спортивні змагання команд, гастролі артистів;

- поїздки офіційних делегацій (офіційне обслуговування).

Найбільш численною є перша група поїздок, в основному за рахунок все більшої інтеграції та інтернаціоналізації економічних відносин в умовах розвитку глобальних процесів.

2. Оздоровчий туризм. Ринок оздоровчого туризму досить широкий і тісно пов'язаний з використанням рекреаційних ресурсів. Потреби і погляди клієнтів на оздоровчий туризм значно відрізняються один від одного. Для одних це відпочинок з обов'язковим профілактичним лікуванням (водо - і грязелікування, мінеральні води тощо), для інших - просто відпочинок на природі або активний спосіб життя. Програми таких турів дуже різноманітні, але існують загальні специфічні вимоги до їх організації. Реалізація ж, як правило, відбувається не в цілому по групах, а індивідуально [79].

Програми цих турів будуються з урахуванням того, що приблизно: половину масиву часу необхідно витрачати на лікувально-оздоровчі процедури або заняття. Всі інші заходи мають додатковий або супутній характер.

Один зі специфічних сегментів оздоровчого туризму є сімейний відпочинок. При розробці таких програм необхідно врахувати також дитячі, вікові психологічні і фізіологічні особливості.

. Хобі-туризм. Цей вид міжнародного туризму дає можливість зайнятися улюбленою справою у колі однодумців під час відпочинку або подорожі (автолюбителі, філателісти, вболівальники спортивних змагань, гурмани тощо). Як правило, такі тури організовуються у вигляді групових поїздок. При формуванні таких програм необхідно дотримуватись головного правила формування групи за однорідністю інтересів і тематичної спрямованості [12].

. Пригодницький туризм. Цей вид туризму забезпечує перебування туристів у привабливій для них місцевості і зайняття незвичайною справою (полювання на верблюдах в Африці, ловля форелі в Карпатах, сходження на кратер вулкану, політ у космос тощо). Пригодницькі тури поділяються на три види:

- похідні експедиції;

- сафарі - тури (мисливство, рибальство, фотомисливство тощо);

- навколосвітнє плавання (яхтинг).

Тематика і географія пригодницьких турів дуже різноманітна. Як правило, це групові тури. Але завжди колорит подорожі підкреслюється наданим спорядженням, інколи фольклорного характеру. Крім цього, специфікою такого виду туризму є наявність спеціального роду ліцензій, дозволів (на мисливство, рибальство, вивіз трофеїв), забезпечення гарантій безпеки, що включають в себе, окрім страхування, контрольно - порятункові служби, проходження трас маршрутів та перевалів, супровід кваліфікаційних інструкторів. Пригодницький туризм належить до елітних видів туризму і коштує досить дорого [12].

. Спортивний туризм. Основними споживачами спортивних турів є різні спортивні товариства, а основними крупними сегментами ринку спортивного туризму - любителі спорту, спортсмени, туристи - похідники.

На таких турах необхідно задовольняти спортивні потреби залежно від обраного в кожному конкретному випадку виду спорту. Головне завдання спортивного туру - забезпечення можливостей (протягом всього туру) займатися обраним видом спорту. Спеціальні траси, підйомники, спортивні майданчики, споруди, інвентар - обов'язкове оснащення спортивних турів. Забезпечення безпеки туристів - одна з найважливіших вимог до спортивних турів. Безпека забезпечується наступним:

- найманням досвідчених перевірених і кваліфікованих інструкторів;

- прокладкою і постійним контролем за станом траси, маршруту, спортивними спорудами, підйомниками тощо;

- укладенням угоди з місцевою, регіональною контрольно-порятунковою службою;

- страхуванням подорожей.

. Навчальні тури. Цей вид туризму орієнтується на вік клієнтів і мотивацію вибору. В основному, це «мовні» тури, але можуть бути також тури з навчанням спорту, спортивним іграм, менеджменту або тури з підвищення кваліфікації [79].

Всі програми навчальних турів включають у себе по 2 - 4 години занять в день, у першій половині дня. Інший час - відпочинок, спорт, дозвілля, розваги тощо. Трапляються тури і з інтенсивною програмою навчання (20 - 30 годин на тиждень). Тут серйозні вимоги пред'являються до кваліфікації викладачів. Загальні вимоги: заняття повинні бути «живими», в основному проводитись у формі розмовної практики (мовні тури).

7. Релігійний туризм. Історично це найдавніший вид міжнародного туризму. На сьогоднішній час відзначається прагнення туризму і релігії до більш тісного співробітництва. У туризмі з релігійними цілями можна окреслити такі види поїздок:

- паломництво, тобто відвідування святих місць з метою поклоніння церковним реліквіям, святиням і з ціллю відправлення релігійних обрядів;

- пізнавальні поїздки з ціллю знайомства з релігійними пам'ятниками, історією релігії і релігійною культурою;

- наукові поїздки - поїздки науковців, які займаються питаннями релігії.

Дуже важливим у релігійному туризмі є питання підготовки кадрів, які могли б не тільки показати архітектурні та історичні пам'ятники, а й розкрити туристам духовність релігійних цінностей.

При організації релігійних турів враховуються передусім потоки відвідувачів та їхня мотивація, а також кількість відвідувачів у день, період, сезон [12].

. Розважальні тури. Це найрізноманітніші та найпопулярніші тури в усьому світі. Як правило, вони не довготривалі (2 - 4 дні) і можуть бути періодичними та регулярними. В Європі дуже популярними є різдвяні тури. Програми таких турів - це, в основному, розваги (відвідування святкових заходів, концертів, виставок, концертів тощо) [79].

. Пізнавальні тури. Пізнавальні міжнародні тури є найбільш розповсюдженими і не залежить від вікової та соціальної приналежності туристів.

Пізнавальні тури мають велику кількість різновидів: історичні, літературні, знайомство з живописом, балетом, оперою, з місцями діяльності відомих літературних персонажів і творів тощо.

Програма будується залежно від тематики туру, але завжди з перевагою тематично - пізнавальних і культурних заходів. Такі тури, як правило, короткотермінові. Важливим моментом таких турів є бажаність проведення екскурсій на рідній мові туристів, оскільки переклад викривляє сприймання теми і погіршує якість екскурсії [6].

. Подорожі для людей старшого віку. До 80 % подорожей туристи старшого віку здійснюють з метою відпочинку; при цьому значну частку займають короткотермінові тури. Близько 70 % цих туристів подорожують влітку. Надають перевагу готелям першого і середнього класу. При формуванні турів для цих клієнтів експерти радять враховувати особливості їхньої психології [7].

За спостереженнями психоаналітиків, сьогоднішнє старіюче покоління розвинутих країн - це активна, вимоглива і платоспроможна категорія населення, орієнтована на якісне обслуговування. У поїздках такі туристи не бажають відділятися від туристів іншого віку, слово «пенсіонер» сприймається ними негативно. В той же час вони найбільш прискіпливо відносяться до харчування і обслуговування, передбаченими в програмі перебування. Не менш важливими для них є і фінансові умови реалізації поїздки: ціна туру та можливість отримання знижки з вартості обслуговування і проїзду.

Програму обслуговування для цієї категорії туристів рекомендується складати таким чином, щоб клієнти мали достатньо часу для повноцінного відпочинку. Переїзди з місця на місце повинні бути по можливості короткочасними. Бажано проводити не більше однієї екскурсії на день і організовувати її таким чином, щоб туристи якомога менше часу проводили на ногах. При розміщенні варто надавати перевагу невеликим, не дуже модним готелям з хорошим сервісом.

Крім наведених вище видів міжнародного туризму, значне місце в світі зараз займає молодіжний туризм зі своєю специфікою організації та обслуговування.

Можна ще назвати туризм автостопом, сільський туризм, зелений туризм і багато інших видів обслуговування, які пропонуються сьогодні туристам на міжнародному ринку туризму [7].


1.3 Основні чинники, що впливають на формування і функціонування вітчізняного ринку


Для задоволення своїх туристичних потреб індивід користується послугами туристичного ринку. Ринок за оцінкою К. Р. Макконелла і С. Бою, - «це інститут або механізм, що з'єднує разом покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів та послуг». Туристичний ринок, як і будь - який інший (за винятком бірж, ярмарків і базарів сільгоспродуктів у населених пунктах), - абстрактне поняття, що характеризується попитом і пропозицією на туристичні товари та послуги. Інакше кажучи, туристичний ринок - це сфера реалізації туристичних товарів та послуг.

Основними чинниками формування і функціонування вітчизняного ринку є :

попит;

пропозиція;

Співвідношення між попитом і пропозицією на ринку носить характер діалектичної взаємодії, в якій «попит визначає пропозицію». При цьому, як відзначають американські економісти П. А. Самуельсон і В. Д. Нордхаус, попит стикається з відповідною пропозицією, оскільки «економіка не може вирватись за межу своїх виробничих можливостей» [11].

Виходячи з загальноприйнятих визначень, попит представляє собою специфічну форму виразу суспільних потреб, забезпечених наявністю грошей у населення, а пропозиція - це платні товари та послуги, призначені для обміну. Пропозиція на туристичному ринку передусім характеризується явною перевагою послуг, які створюються як в галузях, спеціалізованих для задоволення попиту туристів (суперструктура), так і в галузях, які одночасно задовольняють попит місцевого населення. Величезне значення для задоволення потреб мають розвиток суперструктури й інфраструктури туризму. Існує інфраструктура загальна і туристична. Загальна інфраструктура охоплює всі елементи, які існують незалежно від туристичного руху: засоби зв'язку, комунікації підприємств торгівлі й культури, комунальне господарство. У багатьох випадках загальна інфраструктура служить цілям задоволення потреб туристів. Але при цьому необхідний додатковий розвиток інфраструктури в туристичних цілях. У цілому туристичний попит забезпечується на основі використання двох видів ресурсів: природних і створених Людиною [13].

Природні ресурси складають особливості місця туризму (географічне розташування, клімат, рельєф, флора і фауна). Вони можуть підтримуватися діяльністю людини з метою забезпечення доступу природних ресурсів для туриста.

Ресурси, створені людиною, поділяються на історичні і сучасні. Історичні ресурси (пам'ятники, музеї) завдяки діяльності людини стають доступними для туриста. Сучасні ресурси діяльність людей у поєднанні з уречевленою працею, що забезпечує перебування туриста в тому чи іншому районі.

Попит представляє собою деяку частину суспільних потреб, обмежену величиною доходів населення і рівнем діючих цін. Ступінь задоволення потреб населення має різне значення при різних рівнях його добробуту. Споживач при об'єктивно існуючих обмеженнях (доходи, ціни) намагається оптимально їх задовольнити, критерії якого змінюються у часі і просторі. Саме це дозволяє знайти ефективні шляхи управління попитом. Платіжоспроможний попит виступає як показник визнання (або невизнання) населенням, а отже, і суспільством, структури товарів, що виробляються, і послуг у відповідності з відносним значенням потреб для кожного рівня добробуту.

Поняття «попит» знаходиться у відповідному діалектичному зв'язку із споживанням. Але попит і споживання не співпадають, оскільки не всі частини споживання приймають товарний вигляд і не завжди платіжоспроможний попит може бути задоволеним. Туризм можна розглядати як специфічну форму споживання, викликану об'єктивними процесами розвитку і організації продуктивних сил. Особливість туризму як форми споживання викликає адекватну специфіку попиту на туристичні послуги та товари [13].

Потреба в туризмі веде, по - перше, до зміни поняття добробуту, по - друге, до розвитку нової функції споживання і, відповідно, виробничої діяльності.

Туристичний попит є сумою окремих видів попиту на різноманітні матеріальні блага та послуги, які представляє туристичний ринок. Структура туристичного ринку характеризується поділом на три головних підрозділи у залежності від попиту і пропозиції [63]:

- на транспортні послуги;

- на послуги і товари, що виступають в комплексі і пов'язані з перебуванням туриста за межами свого постійного місця проживання (ночівля, харчування тощо);

- на разові послуги і товари, необхідні туристам для поточного і майбутнього споживання (розваги, лікування, сувеніри, транспортні засоби тощо).

Всі ці підрозділи ринку знаходяться у нерозривній взаємодії, а тому споживання включених у них товарів і послуг характеризується взаємозв'язком, а в деяких випадках і одночасністю.

Всередині кожного підрозділу, особливо в третьому, спостерігається подальша диференціація попиту і пропозиції в залежності від особливостей споживання при різних видах туризму (рекреаційний, пізнавальний, лікувальний, науковий і т. ін.).

Товари та послуги, що задовольняють рекреаційні потреби людей, тісно пов'язані відносинами субституції (взаємозаміни) і компліментарності (взаємодоповнення). Кожний підрозділ ринку характеризується передусім відносинами субституції, а ринок туристичних товарів і послуг - компліментарністю [13].

Найбільшою мірою субституція характерна для першого і другого підрозділів туристичного ринку. При цьому дія субституції у межах цих підрозділів практично не викликає зв'язків взаємозамінності між підрозділами. Тим не менше, відсутність субституції поміж підрозділами ринку носить лише відносний характер. Це пояснюється, по - перше, тим, що економія в одному підрозділі ринку веде до перерозподілу попиту в другому підрозділі і, по - друге, тим, що витрати, завдані одному з підрозділів, можуть призвести до різкого зменшення попиту в другому підрозділі [13]. Класичним прикладом тут може служити придбання особистих транспортних засобів, яке призведе до того, що багато туристів не візьмуть участі в першому підрозділі туристичного ринку. Замість придбання транспортних послуг виникає попит на пальне, мастила, гуму, послуги автотехобслуговування. Послуги прокату транспортних засобів також виступають як субституція транспортних послуг.

Розвиток автотуризму веде і до деякого зменшення частки другого підрозділу туристичного ринку, що проявляється у користуванні власними засобами ночівлі або у попиті на дешеві умови розміщення.

Велике значення субституції на туристичному ринку породжує специфічні форми так званої субституційної конкуренції, тобто від сьогочасної до подальшої можливості зміни одних товарів і послуг на інші, які задовольняють туристичні потреби.

Поряд з субституцією важливе значення для функціонування туристичного ринку має також компліментарність. Придбання на туристичному ринку одних послуг, як правило, призводить до необхідності придбання цілого комплексу інших послуг. З цієї точки зору придбання транспортних послуг автоматично призводить до придбання послуг харчування, автообслуговування, розваг тощо [63].

Відносини субституції і компліментарності охоплюють не тільки основні підрозділи туристичного ринку, а й різноманітні його частини у територіальному аспекті. Необхідно зазначити, що в територіальному аспекті загальне поняття туристичного ринку можна розглядати у масштабі [13]:

- мікрорайонного ринку - попит і пропозиція на даний туристичний об'єкт або пункт;

- районного ринку - попит і пропозиція у даній області або іншій територіальній одиниці;

- національного ринку - попит і пропозиція по всій території даної країни;

- міжнародного ринку - попит і пропозиція в міжнародному і навіть світовому масштабі.

На думку ряду дослідників, під вивченням попиту на туристичні послуги і товари треба розуміти вивчення впливу основних факторів на зміну обсягу і структури туристичного споживання. До таких факторів вони відносять: дохід споживачів, ціну, демографічний аспект, ступінь механізації виробництва і споживання, урбанізацію, а також деякі інші фактори. Беззаперечним чинником, який впливає на рівень туристичних витрат, є рівень доходу одного споживача. Споживач може бути представлений як одна особа, одна сім'я, соціальна і регіональна група тощо. Дохід, як правило, вираховується річний. Поняття доходу включає заробітну плату, частину прибутку, ренту, стипендії, пенсії, подарунки. Розвиток туризму неможливо пояснювати тільки збільшенням поточних доходів, тобто отриманих протягом поточного періоду часу. Набагато важливіше враховувати систематичність і тривалість отримання того чи іншого доходу. Так, зокрема, велике значення на формування туристичного попиту має сума нагромадженого споживчого майна населення, що проявляється передусім у придбанні власного житла, товарів довгострокового користування (автомобілів, холодильників, телевізорів і т. ін., що є особистою власністю). Таким чином, величина річного доходу неповністю відображає реальні можливості придбання туристичних послуг.

У випадках отримання споживачами дотацій із суспільних фондів споживання вплив доходу на попит помітно змінюється і проявляється у тому, що споживач з меншими доходами має більш активний попит, ніж споживач з відносно високим доходом. Як підкреслюють деякі вчені, споживач менш чутливий до цін при формуванні свого попиту, ніж до зміни доходу [11].

Дослідження про залежність між доходами туристів і величиною витрат показують, що по - перше, можливість участі в туристичній подорожі настає тільки при відповідному рівні доходу. По - друге, при зростанні доходу збільшуються відповідні витрати на подорож. Це створює передумови для подорожі у більш віддалені країни, в райони з більш високим рівнем цін. При цьому емпіричні дослідження можуть дати коефіцієнт еластичності попиту в залежності від доходу. По - третє, в зростанні витрат в залежності від доходу туриста також настає критична межа. Іншими словами, в кожній даній країні або районі туристичної подорожі існує максимум витрат на споживача. В принципі, збільшення витрат туристів при зростанні їх доходу може відбуватися тільки в тому випадку, якщо турист обирає більш віддалені країни чи райони І більш високим рівнем цін. Розміри доходу туриста значною мірою визначають географію його подорожей. Тому, оцінюючи контингент туристів у різних країнах за походженням, необхідно враховувати відстань між країною чи регіоном тимчасового і постійного проживання. Як правило, серед туристів з близько розташованих країн переважають особи з відносно низькими доходами, а в міру збільшення відстані у туристичному потоці зростає доля осіб з відносно високими доходами. Тому, розглядаючи регіональні (національні) особливості споживачів, необхідно враховувати те, що в кожній країні розподіл їх за доходами буде своєрідним.

Таким чином, потрібно враховувати два аспекти вивчення впливу величини доходів на туристичний попит у регіональному розрізі [11]:

- вплив доходу проживаючих однієї країни (постійного проживання) на туристичні витрати;

- вплив витрат проживаючих різних країн на туристичні витрати у країні тимчасового проживання.

У кожному районі тимчасового перебування попит на туристичні послуги пред'являють особи з різними доходами. Це значною мірою пояснює різнобарвність і неоднорідність осіб, які беруть участь в попиті на туристичні послуги. Так, наприклад, як підкреслював В. Хунцикер, «серед споживачів, які пред'являють попит на туристичні послуги і товари можна побачити: сучасного Креза, який мандрує на власному літаку або в салон-вагоні; туриста-спортсмена з речовим мішком за плечима; важкохворого, для якого лікування у даному туристичному пункті - питання життя і смерті; життєрадісну, повну життя людину, яка проводить кінець тижня в екскурсії; гурмана, який цікавиться гастрономічним мистецтвом; любителя природи, який захоплюється її красотами; науковця з професійним відношенням до історичних пам'ятників; захопленого прихильника релігійних культів» [5].

Подібна неоднорідність у попиті окремих категорій туристів характерна не тільки для осіб з різними сімейними доходами, але й для туристів з приблизно однаковими матеріальними достатками. Тому вивчення туристичного попиту в залежності від доходів повинно бути доповнено вивченням структури споживачів за соціальним станом.

Іншим важливим чинником, що впливає на платіжоспроможний попит, є ціни [5]. Цей вплив проявляється в еластичності, тобто зміні попиту в обсязі та структурі як реакції на рухливість цін. У практиці розвитку туризму можна зустрітися з двома основними формами реакції попиту на ціни.

По-перше, нееластичність (або слабка реакція), тобто практична незмінність попиту при підвищенні або зниженні цін. Надто нееластичний попит характерний для багатших прошарків суспільства, які не надають серйозного значення тому факту, що збільшення цін призвело до відповідного зниження (або збільшення) їхніх витрат на туризм. Аналогічна реакція на ціни характерна для важкохворих, що потребують відповідних видів курортного лікування, та у фанатичних шанувальників релігійних культів. Особливо нееластичний попит на модні курорти і дорогі туристичні послуги. Більше того, деяких туристів приваблює так званий «ефект Веблена» [13], який проявляється в тому, що високі ціни є стимулом попиту. Це явище, яке ще називається «ефектом снобізму», поширене на товари і послуги, що демонструють престиж чи добробут.

По-друге, еластичність попиту, тобто очевидне зменшення чи збільшення попиту під впливом зміни цін. Вплив ціни на еластичність попиту туристів з низькими доходами цілком очевидна. Підвищення ціни може призвести до того, що деякі соціальні групи за доходами можуть відмовитися від туристичної подорожі, скоротити її час і відстань. При цьому можна спостерігати явище, відоме під назвою «парадокса Гюфена», яке характеризується тим, що при збільшенні ціни на одні товари чи послуги на них зростає попит при одночасному падінні попиту на інші товари і послуги, де зберігається рівень цін. Так, підвищення цін на обслуговування у туристичному комплексі в сусідніх країнах примушує туристів все одно вибирати близько розташовані країни, а не віддалені, оскільки подорож до них обходиться у межах матеріальних витрат на туристичні послуги. Аналогічні наслідки можна спостерігати у випадку відмови від споживання більш високоякісних послуг на користь менш якісних, хоча на останні ціни зросли більше.

Доходи і ціни - дві основні змінні, які впливають на величину туристичних витрат. Але необхідно розглянути й інші чинники, що впливають на формування туристичного попиту [12]. Як відомо, важливе значення для розвитку потреб у туризмі має механізація виробництва і споживання. Чим вищий ступінь механізації виробництва і споживання, тим більше бажання змінити стиль життя. Звідси виникає бажання придбати ті товари і послуги, які не зустрічаються у місці постійного проживання. Кількісне вивчення цієї закономірності досить складне, тому що досі не знайдено надійних агрегованих показників, які характеризують ступінь механізації.

Відповідні труднощі виникають і при намаганні знайти зв'язок між процесами урбанізації та активізації попиту на туристичні товари та послуги. Великий вплив на туристичну рухомість мають демографічні фактори, що проявляються у збільшенні туристичної рухомості в залежності від віку, статі і сімейного стану. На основі соціологічних досліджень, проведених в Україні, можна зробити висновок, що найбільшу прихильність до активних форм рекреаційної діяльності демонструють особи у віці від 18 до З0 років. Але загальна туристична рухомість сягає свого піку в віці 40-50 років. Крім того, можна зазначити, що холостяки більш рухомі, ніж сімейні люди, а жінки більш активні, ніж чоловіки.

Необхідно також підкреслити, що, розглядаючи туристичний попит, треба враховувати таке характерне для туризму явище, як сезонність. Сезонність туризму - явище об'єктивне. Воно має декілька особливостей:

- найбільшої інтенсивності попит на туристичні послуги досягає у третьому кварталі;

- сезонність попиту значно відрізняється за видами туризму (наприклад, пізнавальний туризм характеризується відносно меншим сезонним коливанням, ніж рекреаційний туризм);

- різні регіони мають специфічні форми сезонної нерівномірності (так, вивчення відпочинку населення на морському узбережжі, в горах, на березі озера чи річки, в містах свідчить про явну специфіку кожного з них), тому можна говорити про специфіку туристичного попиту у визначеному населеному пункті, регіоні, країні в масштабах світу.

Підсумовуючи викладене вище, необхідно підкреслити, що, вивчаючи особливості туристичного попиту, неможливо виходити із припущення повного його задоволення. Для оцінки ступеня задоволення попиту потрібно враховувати як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори. До об'єктивних чинників відносяться такі явища, як неможливість придбати послуги і товари відповідної якості й асортименту через причини, що виникають із протиріч попиту та пропозиції. Суб'єктивні чинники охоплюють в основному психологічні особливості окремих споживачів.

Поняття туристичного ринку прийнято розглядати у територіальному масштабі. Виходячи з цього і керуючись геополітичними змінами останніх років, раціонально поділити туристичний ринок на такі територіальні одиниці [13]:

- національний ринок (тобто, туристичний ринок України);

- міжнародний туристичний ринок у масштабі країн, що створилися після розпаду СРСР;

- міжнародний туристичний ринок у світовому масштабі.

Національний ринок України поділяється на дві частини: ринок внутрішнього туризму і ринок міжнародного туризму. Вивчення національного ринку у сфері туризму показує, що його формування і функціонування залежить від багатьох юридичних, демографічних, етнічних та макроекономічних факторів [9].

Юридичною основою роботи туристичної галузі України є законодавчі акти, де закони «Про туризм», «Про підприємництво», митні закони, укази і постанови, які прямо чи опосередковано пов'язані зі сферою туризму, займають важливе місце [19].

Закон України «Про туризм» регулює взаємовідносини між органами державної влади і управління, підприємницькими структурами. В цілому закон регулює організацію туристичної справи в Україні, піднімає розвиток індустрії туризму на рівень, що відповідає сучасним світовим стандартам. Для визначення впливу на функціонування туристичної галузі демографічних факторів використовується інформація про загальну чисельність населення країн світу, його градація за віком, статтю тощо. У багатьох країнах світу в останнє десятиріччя спостерігається тенденція до збільшення чисельності населення, а це свідчить про те, що кількість потенційних туристів теж збільшується. Як з'ясовано, велику потребу в туристичних подорожах мають громадяни густонаселених районів з великим рівнем урбанізації. Враховуючи, що у світі щорічно частка міського населення збільшується майже на 0,5 %, можна сказати, що фактор росту урбанізації є також одним із сприяючих мотивів до подорожей [18].

Сучасний етап розвитку більшості країн світу характеризується високим рівнем розвитку промисловості і сільського господарства, неухильним ростом продуктивності праці, що забезпечується перед усім дією висококваліфікованої робочої сили на основі механізації та автоматизації. Машина заміняє людину на багатьох виробничих процесах і її діяльність все більшою мірою зводиться до виконання відповідних операцій, які монотонне повторюються кожний день. Таким чином, технічний прогрес приведе до зменшення чисто фізичної втоми при збільшенні нервового напруження. Фізична втома відносно невелика і знімається протягом дня, а зняття нервової втоми вимагає більш тривалого часу та сучасних форм організації відпочинку. Для зняття такої втоми необхідна радикальна зміна обставин. Потреба в рухливості особливо з'являється тоді, коли заняття людини поза межами підприємства недостатньо відрізняються від занять на підприємстві чи в закладі. Внаслідок стандартизації трудових процесів і форм споживання (враховуючи відпочинок, розваги за місцем проживання) створюється враження, яке характеризується соціальними психологами як одноманітність у споживанні. Туризм ліквідує цей одноманітний ряд. Інакше кажучи, технічний прогрес є одним із чинників, шо сприяють потребам в туризмі як обов'язковому елементі відновлення працездатності.

З 90 - х років склалась трьохсекторна структура міжнародного туристичного ринку:

- ринок «молодіжного туризму» (15-29 років);

ринок «дорослого туризму» (30-59 років);

- ринок туризму «третього віку» (60 і більше років).

Необхідно зазначити, що не охоплена даним поділом вікова група до 14 років може бути виділена як четвертий сектор міжнародного туристичного ринку і названа ринком «дитячого туризму». Керуючись такою віковою сегментацією, сформуємо і проаналізуємо структуру населення країн світу [20].

В середньому за різними рівнями питома вага жіночого населення вища від чоловічого. У вікових категоріях до 14 років і 15-29 років спостерігається перевага чоловіків над жінками.

В останніх вікових групах - навпаки. При цьому різниця між чисельністю чоловіків і жінок у віці 60 років і більше значна. Це пояснюється більшою (в середньому) тривалістю життя жінок. Питома вага вікових груп жіночого населення розподіляється таким чином: перше місце за чисельністю займають жінки у віці 30-59 років (в середньому більш як 38% усіх жінок); друге - 15-29-річні (близько 23 %); третє - 60 - річні і старше (приблизно 20 %); четверте - до 14 років (19 %) [20] (рис. 1.2).


Рис. 1.2. Вікова категорія жінок міжнародного туристичного ринку з 90-х років ХХ сторіччя [20]


Що ж до структури чоловічого населення країн світу, то в ній на третьому місці знаходиться вікова група до 14 років (в середньому близько 20 %), а на четвертому вікова група 30-59 років (приблизно 15 %), Питома вага двох інших вікових груп чоловіків співвідносяться приблизно так, як і в жінок: вікова група чоловіків 15-29 років - 22 %, чоловіки віком 60 і старше - 25 % (рис. 1.3).

Демографічні фактори (стать, вік, сімейний стан) мають великий вплив на туристичну рухомість і формування попиту. На основі соціологічних обстежень, проведених в Україні, можна зробити висновок, що найбільше тяжіння до активних форм рекреаційної діяльності демонструють особи у віці - 18-30 років. Але загальна туристична рухомість досягає пікової відмітки у віці 30-50 років. Крім цього, треба зазначити, що холостяки більш активні, ніж сімейні люди, а жінки активніші, ніж чоловіки. Кожній віковій групі властиві свої вимоги до туристичного продукту. Так, представники ринку «молодіжного» туризму і «дитячого» туризму пред'являють, як правило, попит на дешеві туристичні подорожі, не вимагаючи при цьому високого рівня комфорту.


Рис. 1.3. Вікова категорія чоловіків міжнародного туристичного ринку з 90-х років ХХ сторіччя [20]


Найбільш поширені цілі подорожей такі: пізнання нового світу, навчання й інше. Особливості туристів «третього» віку полягає у тому, що приймаючи рішення про подорож, вони не пов'язані з періодом відпустки. Ця вікова категорія навіть надає перевагу подорожам в сезонний період. Для контингенту ринку «дорослого» туризму характерний попит на туристичні подорожі з діловою метою, з метою сімейного відпочинку тощо. Вимоги до рівня комфортності цієї групи досить високі.

Вирішальне значення на формування масових туристичних потоків має чинник співвідношення робочого і неробочого часу. «Оплачувані відпустки, - зазначається у матеріалах всесвітньої конференції з туризму, - щорічно поставляють на туристичний ринок все більш і більш значний контингент туристів» [10]. У табл. 1.1 подані тривалість відпусток і кількість вільних днів у різних країнах світу.

З таблиці видно, що термін оплачуваних відпусток коливається у значному діапазоні: від 1 до 8 тижнів. Крім цього, треба зазначити, що, починаючи з 60-70-х років, у промислове розвинутих західних країнах намітилась тенденція до поділу відпустки на дві частини. Це дозволяє протягом року здійснювати дві подорожі і сприяє розширенню періоду туристичного сезону.

Відомо, що туристичні поїздки здійснюються не тільки під час відпусток чи канікул, але і під час свят, які в поєднанні з вихідними днями складають «блок вільного часу», необхідний для туристичної подорожі. Кількість таких короткострокових виїздів з кожним роком збільшується і істотно зростає кількість туристів в цілому. Значний вплив на формування туристичного ринку мають рівень доходів і освіта подорожуючих. Беручи за основу цей принцип розподілу, експерти ВТО пропонують сегментувати туристичний ринок на 4 групи, які можна охарактеризувати наступним чином.

У першу групу входять особи з середнім або навіть відносно низьким рівнем доходу. Це, як правило, малі службовці, торговельники або викладачі початкових шкіл і професійно-технічних закладів. Вибір ними країни подорожі визначається, в основному, рівнем цін. Для даного сегменту нехарактерним є намагання до різкої зміни вражень.

Навпаки, їх приваблюють умови, що не вимагають зміни своїх звичок. Останнє стосується як розміщення (воно повинно забезпечувати всі зручності, до яких туристи звикли в домашніх умовах), так і харчування, яке повинно бути зорієнтоване на інтернаціональну кухню. Ця категорія туристів, не маючи значних коштів, чутлива до цін на послуги і в той же час досить вимоглива до їхньої якості. Основний принцип - за свої гроші отримувати все обіцяне. Зупиняючись в готелях невисокого класу, вони проявляють інтерес до усяких розваг, які для них є символом «солодкого життя»: нічних клубів, барів, дискотек.

Незважаючи на те, що пізнавальні цілі не є основним мотивом їхньої подорожі, вони все ж таки можуть проявляти інтерес до окремих екскурсій, які могли б зробити їхню поїздку більш престижною, коли вони розповідають про неї своїм друзям, родичам чи знайомим. Придбання сувенірів для цих туристів повинно служити речовим доказом здійсненої подорожі, а тому кожен турист обов'язково купує який-небудь недорогий сувенір.


Таблиця 1.1

Тривалість відпусток і кількість вільних днів у різних країнах світу

КраїнаВідпустка, тижнівСвята, дн.КраїнаВідпустка, тижнівСвята, дн.Україна2,5-611Італія59Австралія811Нідерланди4,59Австрія4,514Норвегія4,510Бельгія4,59США2,511Великобританія39Франція4,510Німеччина411Швеція514Данія4,511Швейцарія56Канада411Японія112Ірландія3,58Іспанія4,511

У міжнародному туристичному обміні цей сегмент туристичного ринку є найбільш численним і складає основу масового туристичного попиту. Він складається з мандрівників на близькі відстані. У зв'язку з цим даний сегмент туристичного ринку не може скласти основу масового попиту на поїздки в Україну на туристичних ринках західних країн, оскільки для жителів більшості розвинутих капіталістичних країн подорож в Україну - це не просто виїзд у сусідню країну, а дальня подорож.

До другої групи відносяться особи з рівнем доходу вище середнього. Це, як правило, службовці середнього рангу: викладачі гімназій, коледжів, лікарі, підприємці середнього рівня. Частіше всього ці туристи мають вищу або середню спеціальну освіту. Мотивом їхніх поїздок, в основному, є активний відпочинок, тобто відпочинок, який дає можливість займатися спортом, здійснювати екскурсії, відвідувати театри, концерти. До даної групи туристів відносяться любителі дальніх мандрівок. Отже, вони можуть проявляти інтерес до подорожей в Україну.

Оскільки у туристів цього сегменту значною мірою превалює пізнавальний інтерес, то вони можуть примиритися з відсутністю комфорту в тому випадку, якщо іншої можливості приїхати в цей регіон у них немає. Так, зокрема, під час подорожі в Україну, вони можуть погодитись з розміщенням у готелях середнього рівня, якщо розміщення в більш комфортабельних готелях неможливе. Але останнє не означає, що вони взагалі не вимогливі до якості розміщення в готелях.

Другий за чисельністю сегмент міжнародного туристичного ринку може складати основу масового туристичного потоку в Україну.

Третій сегмент туристичного ринку складають особи з високим рівнем доходів. Маючи, в основному, вищу освіту, вони цікавляться пізнавальними поїздками, прагнучи до змін вражень. Тут представлені дві вікові категорії: «другий» і «третій» вік. Якщо «третій» вік мандрує в складі групи, то представники «другого» («середнього») віку надають перевагу індивідуальним поїздкам або подорожам невеликих груп друзів і знайомих. Цей сегмент цікавлять далекі подорожі терміном 2-3 тижні. Тому поїздки в Україну можуть мати для них інтерес.

Туристи даної групи для сувенірів частіше всього купляють коштовні вироби як свідоцтво того, що вони здійснили далеку екзотичну подорож. В Україні вони купляють вишиті в національному дусі скатерки, сорочки, рушники й інші вироби, товари з Петраківським розписом, з інкрустацією.

Цей сегмент туристичного ринку достатньо численний, але в загальному обсязі міжнародного туризму він не представляє масового потоку.

Четверту групу утворюють високоосвічені люди, що проявляють інтерес до вивчення природи, культури, образу життя, вдачі та звичаїв інших народів. Даний сегмент складають люди різного віку і з різним рівнем доходів, але на подорож вони готові витратити значні кошти, часто за рахунок власних накопичень. Конкретні цілі їхніх поїздок можуть бути різними. Головне, що їх об'єднує, - це потяг до власного досвіду.

Цей сегмент міжнародного туристичного ринку досить невеликий, але, починаючи з 70-х років, він значно виріс і сьогодні має постійну тенденцію до подальшого росту. Його представники можуть бути зацікавлені поїздкою в Україну.

З метою вивчення ринку туристичних послуг, які пропонуються населенню різними фірмами й організаціями, було проведено соціологічне обстеження жителів Карпатського регіону і м. Києва, присвячене виявленню відношення респондентів до туристичних фірм та їхніх послуг. Всього було опитано 1360 чоловік з вибіркою, що репрезентує доросле населення за основними соціально-демографічним параметрами. Різниця у результатах - на рівні 3,5 %.

У переліку питань, присвячених аналізу ситуації на ринку туристичних послуг, респондентам пропонувався ряд питань, що стосуються їхнього відношення до туризму в усіх його формах і видах.

Згідно з отриманими даними в цілому за останні три роки не користувались послугами туристичних фірм і організацій 83,4 % респондентів, а 16,6 % користувалися різними послугами цих фірм. Структура цих послуг така: ділові поїздки - 5,1 %, шоп-тури - 4,3 %, організація відпочинку - 4,9 %, екскурсії - 2,1 %, інші види послуг - 0,2 %. При більш детальному аналізі цього питання (у розрізі статі і віку споживачів даних послуг) ситуація виглядає наступним чином (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Результати опитування за статтю і віком мети туризму

ЗапитанняCтатьВік, роківЧоловічаЖіночаДо 2930-3940- 4950-5960 і старшіКористуєтесь послугами тур. фірм і організацій?52,347,752,127,311,36,92,4Організовуваєте відпочинок?37,262,857,219,418,64,70,1Їздите у ділові поїздки?84,315,726,949,612,111,20,2Їздите у шоп-тури?46,653,450,337,56,.26,00,0Їздите на екскурсії?43,456,640,325,218,116,10,3

Серед тих, хто користується послугами туристичних фірм для ділових поїздок, 84,3 % склали чоловіки, а для організації відпочинку 62,8 % - жінки. Більша частина тих, хто користується послугами туристичних фірм, - люди віком до 30 років, при цьому 57,2 % цієї вікової групи надають перевагу організованому відпочинку, 49,6 % людей користуються послугами фірм для організації ділових подорожей.


Висновки до розділу 1


1. Міжнародний туризм - це туризм <#"justify">2. За видами міжнародний туризм можно поділити на .- діловий туризм; оздоровчий туризм; хобі-туризм; пригодницький туризм; спортивний туризм; навчальні тури; релігійний туризм; розважальні тури; пізнавальні тури; подорожі для людей старшого віку. Також значне місце в світі зараз займає молодіжний туризм, туризм автостопом, сільський туризм, зелений туризм та багато інших видів обслуговування які пропонуються на міжнародному ринку туризму.

3. Основними чинниками формування і функціонування вітчизняного ринку це: попит та пропозиція. Виходячи з загальноприйнятих визначень, попит представляє собою специфічну форму виразу суспільних потреб, забезпечених наявністю грошей у населення, а пропозиція - це платні товари та послуги, призначені для обміну. Пропозиція на туристичному ринку передусім характеризується явною перевагою послуг, які створюються як в галузях, спеціалізованих для задоволення попиту туристів (суперструктура), так і в галузях, які одночасно задовольняють попит місцевого населення.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ


2.1 Оцінки сучасного стану міжнародного туризму в Україні

міжнародний туризм україна

Ця галузь розвивається швидкими темпами і в найближчі роки може стати найбільш важливим сектором підприємницької діяльності.

Важлива роль в організації туризму в країні належить водним об'єктам. Морські узбережжя Україні характеризуються унікальним поєднанням курортно-рекреаційних ресурсів кліматичного, бальнеологічного, ландшафтного характеру. Протяжність чорноморського узбережжя становить 1255 км, у тому числі 43 % припадає на пляжі, придатні для рекреації, і 21% - частково придатні. Температура води влітку в Чорному морі досягає +20-26 ° С, а на мілководді Азова - до +25-30°С. У країні налічується понад 73 тис. річок, протяжність 131 з них перевищує 100 км. Найбільшою річкою України і одним з її символів є могутній Дніпро, який розділяє країну на Правобережну і Лівобережну частини. На Дніпрі створено каскад великих водоймищ (Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Каковского). Серед водних артерій слід зазначити Дністер, Десну, Південний Буг, Північний Донець, Дунай. Фонд водних об'єктів включає понад 7 тис. озер, переважно малих (лише 30 водоймищ перевищують по площі 10 км2). Найбільш привабливими у рекреаційному відношенні є лиманні озера чорноморського узбережжя (Куяльнікскій, Хаджибейський, Тилігульський лимани), мальовниче карпатське оз. Синевир [25].

Україна здавна славиться багатством лікувально-курортних ресурсів, включаючи можливості кліматолікування на морських (Алушта, Євпаторія, Феодосія, Ялта та ін) і гірських (Ворохта, Яремча та ін) курортах, а також численні родовища мінеральних вод (понад 500) і лікувальних грязей. Родовища мінеральних вод представлені в багатьох регіонах України, однак найбільш багатий цілющими джерелами захід країни: бальнеологічні курорти Трускавець, Моршин, Верховина, Немирів та ін Родовища лікувальних грязей сконцентровані на морських узбережжях (мулові) і північно-заході (торф'яні): грязьові курорти Бердянськ, Євпаторія, Саки, Куяльник, Хаджнбейскій лиман, Керч та ін Слід особливо відзначити великі бальнеогрязьові ресурси затоки Сиваш (ропа, бруду) [26].

Країна володіє величезним рекреаційним потенціалом розвитку оздоровчого відпочинку на узбережжях Чорного та Азовського морів, де тривалість купального сезону складає 120-140 днів. На території України понад 240 поселень мають встановлений в законодавчому порядку курортний статус, у тому числі 27 курортних міст (Ялта, Алушта, Євпаторія, Моршин, Трускавець, Хмільник) і 214 сіл, де розвиток рекреаційної діяльності носить цілеспрямований характер. Потенційні рекреаційні території, зарезервовані для туристського освоєння, займають 12,8 % площі країни.

Природно-заповідний фонд України cтаном на листопад 2009 р. складав понад 7200 територій та об'єктів загальною площею 2,8 млн га, що становить 4 % території держави. Це, зокрема, 17 природних та 4 біосферних заповідника, 19 національних природних парків, 45 регіональних ландшафтних парків, 3078 пам'яток природи, 2729 заказників, 616 ботанічних, зоологічних садів, дендропарків та парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 793 заповідних урочища (рис. 2.1).

Незважаючи на це, площа природно-заповідного фонду в Україні є недостатньою і залишаться значно меншою, ніж у більшості країн Європи, де середній відсоток заповідності становить 15 % [27]. Природно-екологічний потенціал 10 національних природних парків («Карпатський», «Шацький», «Синевирський», «Азовсько-Сиваський», «Вижницький», «Святі гори», «Яворівський», «Соколовський Бескиди» та ін), 4 біосферних заповідників («Асканія-Нова», «Чорноморський», «Карпатський», «Дунайський»), 16 природних заповідників, 26 регіональних ландшафтних парків, 2384 заказника, 2963 пам'ятки природи та 514 пам'ятників садово-паркового мистецтва становить ресурсну основу розвитку екологічного туризму [27].


Рис. 2.1. Природно-запоідний фонд України станом на 2011 р. [27]


Передумовою до розвитку в'їзного етнічного туризму є наявність значної української діаспори в ряді країн: Росії - 4,4 млн осіб, США - 1,2 млн, Канаді - 1,0 млн, Казахстані - 900 тис., Молдові - 600 тис., Білорусі - 237 тис., Аргентині - 220 тис., Бразилії - 155 тис. і ін. У свою чергу, культура Україна збагачується присутністю російської, білоруської, польської, молдаванському, єврейської, болгарської, угорської румунської, грецької, татарської, вірменської, циганської, гагаузької та інших діаспор. У Криму проживають понад 260 тис. кримських татар, а відвідування татарських сімей з дегустацією страв національної кухні, знайомством з традиційним побутом, обрядами, танцями татар стає все більш популярним напрямком екскурсійної тематики півострова. Етнічне різноманіття позначилося і на формуванні багатої культурної спадщини України, в якому впродовж епох хитромудро переплелися національні мотиви та історія населяють її народів - скіфські кургани, античні грецькі поселення, мінарети татарських мечетей, сліди єврейської культури, архітектурні шедеври давньоруського зодчества і багато іншого.

На території країни враховано більш ніж 3476 пам'яток археології, історії, архітектури, монументального мистецтва [28]. Не слід забувати, що значна кількість пам'яток було втрачено в ході численних війн. Історія Україна пам'ятає не тільки велич Київської Русі, розквіт якої припав на Х-XI ст., а й трагічні сторінки феодальної роздробленості, монголо-татарського ярма і вікового гніту Золотої Орди, залежність від Великого князівства Литовського і Речі Посполитої, турецькі та татарські вторгнення, селянсько-козацькі повстання, принижене становище відсталої околиці Російської імперії, складні події, пов'язані зі становленням радянської влади. Українська земля овіяна мужністю і героїзмом народу в роки Великої Вітчизняної війни. За роки війни фашистами було зруйновано і знищено понад 700 міст і селищ України, спалено близько 28 тис. сіл. В історію другої світової війни увійшли Київ, Одеса. Севастополь і Керч, подвиги яких увічнені високим званням «місто-герой» [29].

Найбільш високою концентрацією об'єктів історико-культурної спадщини виділяються Київська, Львівська, Чернігівська області, Автономна Республіка Крим, а також міста Київ, Львів, Одеса, Чернігів, Севастополь. Щорічний обсяг екскурсійного обслуговування протягом 90-х р. ХХ сторіччя помітно знизився, але все ж є значним - понад 980 тис осіб [28].

Необхідно відзначити, що туристична індустрія України перебуває у зародковому стані. Наявні туристичні фірми працюють у абсолютній більшості на вивіз туристів, а отже і капіталу. Навіть такі туристично - привабливі міста як Львів, Ужгород, Чернівці, Мукачеве не мають необхідної інфраструктури для прийому груп зарубіжних туристів. Туристична індустрія потребує відповідного рівня товарів і послуг. Таким чином, сільський район має забезпечити якісними продуктами харчування та створити умови для розвитку зеленого сільського туризму.

Міста потребують необхідної кількості відповідного рівня готелів, а їхня інфраструктура вимагає складної техніки та якісних комунальних послуг. Необхідно мати розвинені інформаційну та транспортну системи, які забезпечать обмін інформацією і пересування туристів. Туристичні оператори та менеджери туристичних фірм мають розробити привабливі туристичні маршрути і забезпечити необхідний рівень дозвілля й екскурсій. Найкращим варіантом є комбінація усіх видів туризму. Ділова людина, яка приїхала на конференцію, семінар або симпозіум, повинна мати можливість у стислі терміни отримати набір туристично-пізнавальних та розважальних послуг. На часі - створення ділових центрів, де належним чином були б представлені туристичні можливості України та відповідного регіону.

Майже нерозвинений в Україні сільський туризм. На цьому рівні необхідна просвітницька робота щодо створення умов для туристів. Одночасно на рівні регіонів бажано мати туристичні агенції, які будуть займатися організацією і транспортуванням відповідних груп, оскільки без попередньої підготовки такий туризм розвивається дуже повільно. Необхідно мати транспортні засоби для переміщення туристів, оскільки ця категорія людей відчуває потребу рухатись і рідко погоджується сидіти на одному місці тривалий термін

На сьогодні мало використовуються кільцеві туристичні маршрути та нетрадиційні напрямки, які приваблюють туристів. Розвиток таких маршрутів потребує кооперації у регіонах та між ними. Додатковими видами можуть стати кінний та піший туризм у Карпатах, водний туризм ріками тощо. Активніше має розвиватися туризм в екологічно чистих районах, де вода, повітря та їжа лікують і сприяють моральному відпочинку. При занепаді колгоспного господарства і потребі його реструктуризації цей напрямок може стати важливим елементом у формуванні економічної інфраструктури сільського району.

Оптимальним варіантом розвитку туристичної індустрії України та появи нових місць туристичного призначення міг би бути комплексний підхід, який передбачає формування необхідної інфраструктури. Останню можна сформувати лише на засадах кооперації і ділового партнерства. Практично це є шлях до формування регіональних програм економічного розвитку на основі пріоритету, яким є туризм.

Проте підсумки розвитку туристичної галузі України в цілому відповідають динаміці економічних процесів, що відбуваються в державі. Водночас, світові політичні та економічні процеси останніх років також справляють суттєвий вплив на обсяги, напрямки та структуру туристичних потоків.

За даними ВТО, загальна кількість туристів (міжнародних і внутрішніх) з урахуванням екскурсантів становить понад третину населення земної кулі, а прибуток від туризму в світі за 2003 р. перевищив 500 млрд дол. США. Згідно з прогнозами, кількість подорожуючих уже найближчим часом зрівняється з населенням такої країни, як Китай, а надходження від туризму досягнуть одного трильйона доларів США. XXI ст. вважається століттям туризму.

Україна має всі об'єктивні передумови для інтенсивного розвитку не тільки внутрішнього, але й в'їзного та виїзного туризму. Маючи вигідне геополітичне розміщення, Україна володіє великим туристично-рекреаційним потенціалом, сприятливим кліматом, багатою флорою і фауною, культурно-історичними пам'ятками світового рівня та туристичною індустрією, яка швидко розвивається.

Його багатогранність зумовлює невичерпні можливості та безліч варіацій. Сучасні глобалізаційні та водночас інтеграційні процеси піднесли економічну важливість туризму на якісно новий рівень та для багатьох країн зробили цю сферу однією з важливіших у економіці. А дотичність до туризму ще багатьох суспільно-економічних ланок переконують у важливості її розвитку, зокрема у контексті підготовки до Євро-2012. Зазначене і зумовлює актуальність цього дослідження [56].

Розглядаючи категорію міжнародного туризму, можна сказати, що він є однією з форм зовнішньоекономічних відносин. Аналізуючи доволі частий прояв суспільно-політичної нестабільності в Україні, можна простежити її негативний вплив на міжнародні туристичні відносини України з іншими державами. Ще одним аспектом, який посилює важливість міжнародного туризму для України, є постійна інтенсифікація попиту на туристичний продукт міжнародного ринку послуг. У контексті підготовки до Євро-2012, варто сказати, що сам процес підготовки та проведення дає нашій країні шанс отримати помітну роль на міжнародному туристичному ринку, маючи за основу значний туристичний потенціал: природнокліматичні, культурно-історичні, національно-етнографічні ресурси [56].

Зростання попиту на туристичні послуги та динамічність сучасної економіки спричинили появу та посилення надзвичайної конкуренції на міжнародному туристичному ринку.


Рис.2.2. Динаміка кількості туристів в Україні, за даними Державного комітету статистики України [23]


На рис. 2.2 можна побачити динамічність цієї сфери для України. Бачимо, що показник має тенденцію до змін. Проте спади можна пов'язати з поліитчними подіями країни у 2004-2005 рр., та з впливом посткризових явищ на економіку у 2009 р. Звичайно, з загальної кількості туристів в Україні найбільшу частку займають внутрішні туристи (рис. 2.3).


Рис. 2.3. Динаміка кількості внутрішніх та іноземних туристів із загальної кількості за даними Державного комітету статистики України [23]


Проте з загальної кількості частка тих громадян інших країн, що приїжджали в Україну з метою здійснення туристичної поїздки від загальної кількості, доволі значна.

Тому розвиток міжнародного туризму є перспективним напрямом для нашої країни. Також міжнародний туризм є помітним джерелом валютних надходжень, може мати позитивний вплив на платіжний баланс, прискорити інвестиційні процеси, реорганізувати інфраструктуру країни, підвищити зайнятість населення [24]

Наймогутніші гравці цієї сфери входять на ринки дедалі більшої кількості країн, наднаціональні корпорації готельної сфери також проявляють присутність у багатьох країнах . Сучасний туризм, масовість туристичного продукту, його стандартизація , різноманітність пропозицій, новітні методи продажу та реклами змушують Україну підтримувати шалені темпи розвитку та удосконалення цієї сфери. Ще одним аспектом важливості розвитку туристичної сфери є те, що в багатьох країнах туризм є джерелом значних надходжень до державного бюджету [26]. В Україні цей потенціал не є повністю реалізований.

Підвищення темпів розвитку та зростання ефективності роботи підприємств туристичної сфери, надання цій сфері пріоритетності супроводжується в Україні низкою проблем, вирішення яких потребує невідкладної державної підтримки та регулювання.

В Україні розвиток туристичної сфери стримується такими основними складнощами:

- несприятливий візовий режим для в'їзного туризму;

- прогалини у регіональному регулюванні галузі туризму;

- недостатня інформаційно-рекламна діяльність щодо України за кордоном;

- податкове навантаження, що перешкоджає та відлякує потенційних інвесторів в сферу туризму;

недостатній рівень кваліфікації песоналу задіяному у туристичній сфері;

низький рівень знання іноземних мов як у співробітників туристичної сфери так і співробітників державних структур;

невелика кількість готелів, які відповідають світовим стандартам по наданні послуг;

руйнування пляжів і берегових споруд;

масове знищення зелених насаджень парків і заповідників.

Що стосується інвестування, то на сучасному етапі ефективне залучення та використання у світовому господарстві воно є одною з найбільших проблем. Як для інших країн, так і для України вдале вирішення цього питання залежить від виваженої державної політики у сфері залучення іноземних інвестицій. Тому відчутно проявляється необхідність у побудові зваженої інвестиційної системи, формуванні інвестиційної програми, яка б могла привабити підприємців із-закордону [56].

Чимало фахівців розмірковує те, чи буде туристична та відповідно інфраструктурна сфера України привабливою після Євро-2012. Якраз це і залежить від успішної державної політики у сфері розвитку туризму. Складність посилюється тим, що важко зберегти баланс інтересів держави, підприємців та споживачів туристичних послуг [24].

Розвиток туристичної галузі та зацікавленість споживачів з інших країн не може бути забезпечена без потужної матеріально-технічної бази: готелі, заклади харчування, бази відпочинку. На графіку можна побачити тенденцію розвитку цієї ланки (рис. 2.4).


Рис. 2.4. Динаміка кількості підприємств готельного типу в Україні у 2000-2010 рр., за даними Державного комітету статистики України [56]


Загалом, аналізуючи обсяг таких закладів в Україні, можна визначити його як достатній. Загальна тенденція, як бачимо, зростаюча, з незначним спадом у 2004-2005 роках.

Далі спостерігаємо зростання кількості підприємств готельного типу, навіть у роки фінансової кризи. Але брак сертифікації та невідповідність вимогам міжнародних стандартів у більшості випадків стримує попит на послуги клієнтів з інших країн.

Туризм та його міжнародний складник мають важливе значення

для вивчення, дослідження та розвитку для більшості країн. Отже, можна стверджувати про значні потенційні можливості міжнародного туризму для України, а саме у контексті додаткового валютного надходження. Інвестиції в туристичну галузь країни мають одне з найбільш актуальних значень, оскільки це дасть змогу залучити більшу кількість туристів із-закордону і, відповідно, збільшити обсяг наданих послуг. Загалом, в Україні туристична галузь має багато прогалин у функціонуванні, і кожна з проблем потребує окремого, негайного та системного вирішення [24].


2.2 Дослідження організації туризму провідними міжнародними туристичними фірмами України


На сьогодні в Україні існує велика кількість різноманітних туристичних фірм, які можуть запропонувати пересічному українцю подорож як за кордон, так і по Україні. Серед всіх цих туристичних фірм можна виділити декілька провідних, які, безперечно, є лідерами українського ринку з надання туристичних послуг високої якості. До них можна віднести: Компанія «Домар Тревел Едьюкейшн» [30], Турристична фірма «ФЕЄРІЯ» [31], Анекс тур [32], Тез тур [33], Амерікан тревел груп [34], Туристична фірма «Чотири сторони» [35], Коралл тревел [36]. Базуючись в Україні вони надають можливість українському населенню подорожувати багатьма країнами світу (рис. 2.5).

Компанія «Домар Тревел Ед'юкейшн» (ДТЕ) була заснована в 1995 р. і є консультаційним центром з питань навчання за кордоном.

«Домар Тревел Ед'юкейшн» організовує навчання для школярів, студентів, професіоналів у багатьох країнах світу: Австралія <#"361" src="doc_zip8.jpg" />

Рис. 2.5. Країни, у які надаються туристичні послуги провідними міжнародними туристичними фірмами [30-36].


Для професіоналів існують програми навчання за кордоном тривалістю від 2 до 8 тижнів, а також дистанційне навчання, яке дає можливість проходити програму по інтернету і лише кілька разів на рік відвідувати лекції на базікампуса університету.

Центр навчання за кордоном «Домар Тревел Ед'юкейшн» створений з метою донести інформацію для всіх бажаючих і дати їм можливість отримати якісно закордонну освіту [30]. Їх місія це відкриття для українських громадян альтернативного шляху отримання якісної освіти, затребуваної на глобальному ринку праці та сприяння процесам інтеграції українських студентів у світове співтовариство фахівців високого класу.

На сьогоднішній момент вони є офіційним представником понад 1000 навчальних закладів по всьому світу і надаємо повний комплекс послуг з підготовки і зарахування українських студентів в кращі школи, коледжі та університети.

У 2002 р. ДТЕ стала першим в Україні повноправним членом федерації міжнародних організацій займаються молодіжним та освітнім туризмом (FIYTO), а через рік була прийнята в асоціацію організацій займаються організацією мовних стажувань (ALTO) і глобальну асоціацію організаторів професійних стажувань (GWEA). Членство в цих організаціях дозволяє нам безпосередньо брати участь в розвитку освітнього туризму і представляти інтереси нашої країни на міжнародному рівні. 2005 рік є поворотним для компанії - в Україну вперше пройшла Міжнародна Освітня Виставка (UIEF), організатором якої є ДТЕ. 08-10 квітня в Київ з'їхалися директори та представники 37 навчальних закладів з 17 країн світу, щоб представити свої програми українським студентам та їхнім батькам.Вперше українці отримали відповіді на свої питання про зарубіжні освітні програми безпосередньо від навчальних закладів [31].

Виставка UIEF стала щорічним заходом, який проходить за підтримки провідних навчальних закладів з усього світу і України. В майбутньому UIEF буде сприяти взаємовідносинам між українськими та зарубіжними навчальними закладами, які призведуть до створення нових освітніх проектів та наближенню української освіти до європейських стандартів.

Турристична фірма «ФЕЄРІЯ» була заснована: 15 cічня 2001 р., одна з фірм нового тисячеріччя. Її основним девізом є : «Життя без подорожей нудне і однообразне».Співробітники фірми впевнені, що основним принципом їх роботи може бути тільки: Ми для туристів, а не туристи для нас. Туризм для нас - не бізнес, а творчість.

Компанія спеціалізується на:

туризм і відпочинок;

автобусні екскурсійні тури;

авіатури (відпочинок та екскурсії);

навчання;

корпоративний туризм.

Туристична фірма пропонує таки тури (табл. 2.1.):


Таблиця 2.1

Туристичні пропозиції турфірми «ФЕЄРІЯ»

В залежності від виду транспортуКурортиМісцеві тури (по Україні)Спеціалізовані тури- автобусні тури - авіатури - автомобільні тури - SPA Курорти - екзотика, VIP курорти - відпочивальні курорти - бази відпочинку України - тури на травневі свята - відпочинок в Криму - тури по Україні - прийом в Києві - корпоративні тури - тури вихідного дня - відпочинок на морі - активний відпочинок - дитячі тури - лікувальні тури - весільні тури - рекламні тури - Шоп-тури та інш.

Туристична фірма «ФЕЄРІЯ» організовує ці різноманітні тури до багатьох країн світу, таких як: Австралія, Австрія, Азербайджан, Латвія, Мадагаскар, Марокко, Пакистан, Франція, Сингапур, Словакія, Чехія, Японія та інш [31].

«Анекс тур» - один з провідних туроператорів з організації відпочинку на курортах Туреччини та Єгипту. У 2012 р. компанії виповнилося 15 років. На українському ринку компанія з'явилася в 2005 році. Сьогодні в Україні успішно працює 6 офісів Анекс тур. Авіарейси на курорти Туреччини та Єгипту туроператор виконує з міст: Київ, Харків, Донецьк, Львів, Запоріжжя, Луганськ, Чернівці, Одеса. Анекс Тур пропонує відпочинок в кращих готелях на курортах Туреччини та Єгипту.

Щороку «Анекс тур» впроваджує в свою роботу нові технології туризму. Нововведення дозволяють економити час, сили і гроші як компанії, так і її партнерам - агентствам [32]. Кількість вільних місць на рейсах, інформацію щодо зупинки, продажів, готелях можна оперативно відстежувати на сайті Анекс тур. Такі нововедення, як система бронювання турів онлайн дозволяє буквально за хвилину забронювати потрібний тур, всього лише заповнивши просту форму, а потім відстежувати стан заявки (підтвердження, оплата).

Сьогодні «Анекс тур» входить до четвірки лідерів за напрямками Туреччина і Єгипет. За результатами щорічного опитування журналістів «Український туризм очима української преси» Анекс тур визнаний лідером сезону 2007 року у напрямку «Єгипет». Кількість авіарейсів і, відповідно, потік туристів збільшуються з кожним сезоном [32].

Міжнародний туристичний холдинг «Тез тур» є однією з провідних компаній в Росії і лідером по відправці туристів з країн колишнього СРСР і Східної Європи. «Тез тур» заснований в 1994 р., сьогодні в його асортименті такі напрями як: Австрія, Андорра, Болгарія, Бразилія, Греція, Домінікана, Єгипет, Іспанія, Італія, Куба, Мальдіви, Мексика, ОАЕ, Таїланд, Туреччина, Шрі-Ланка.

Всього до складу «Тез тур» входить понад 20 міжнародних компаній, що працюють на відправку і прийом туристів. Компанія відправляє туристів з Росії, Болгарії, Румунії, України, Латвії, Литви, Білорусії, Естонії, Молдавії, Казахстану, Вірменії та Грузії.

Профіль міжнародного турестіческого холдінга - масовий туризм. Професійно працюючи з великими потоками туристів і добре розбираючись у ситуації на туристичному ринку, Тез тур вибирає надійні авіакомпанії і кращі готелі. Компанія здатна запропонувати широкі можливості для відпочинку туристів, організувати виїзд на семінар чи конференцію, дитячий відпочинок, VIP-тури.

«Тез тур» має заслужену репутацію однієї з найбільш високотехнологічних компаній на українському туристичному ринку. Робота офісів максимально взаємопов'язана і автоматизована, система онлайн-бронювання прогресивна і зручна у використанні. Повна комп'ютеризація і налагоджена система роботи не допускають втрат інформації. Це дозволяє безперебійно і чітко обслуговувати тисячі агентств навіть у пік туристичного сезону.

Авіаперевезення здійснюються найбільшими авіакомпаніями світу з сучасним авіапарком. Серед них «Аерофлот», «Трансаеро», «Ай Флай», ГТК «Росія», «Тай Айрвейс», «Емірейтс», «Катар Айрвейс», «Айр Балтік» та інші [33].

Компанія «Американ Тревел Груп» була заснована в Америці в 1993 р. і на сьогоднішній день має бездоганну репутацію надійного партнера в сфері туризму і авіаперевезень. У 2005 р. був відкритий офіс в Києві.

Основними принципами діяльності компанії є:

високий рівень професіоналізму

індивідуальний підхід

оперативність і гнучкість

конфіденційність

«Американ Тревел Груп» є членом Американської Торгово-Промислової Палати (АСС). Міжнародної Асоціації Повітряного транспорту (МАПТ) і Міжнародної Асоціації круїзних лайнерів (МАКЛ).

«Американ Тревел Груп» надає послуги:

бронювання авіаквитків і готелів по всьому світу

відпочинок на світових курортах

екскурсійні російськомовні тури в США, Канаду, Ізраїль, Мексику

круїзи на лайнерах

відпочинок і лікування на кращих SPA курортах.

З усього різноманіття пропонованих турів менеджери компанії допоможуть підібрати найкраще, і скласти оптимальну програму поїздки: від найпростіших бюджетних турів до унікальних подорожей. American Travel Group допоможе скомбінувати не тільки подорожі по кільком країнам, а й з кількох материках, ділову поїздку з захоплюючою пізнавальною програмою, груповий тур з індивідуальним подорожжю [34].

Туристичний оператор «4 сторони» - оператор активного туризму, що працює на ринку України з 2002 р.

Компанія займається організацією активних турів і корпоративних командоутворюючих програм. Географія турів охоплює не тільки Україну, а й країни Європи, Росію, Непал, Тибет, Еквадор, Перу, Кенію, Танзанію.

Робота туристичного оператора «4 сторони» зосереджена на двох основних напрямках:

проведення активних турів для організованих і збірних груп;

проведення корпоративних заходів з елементами активного відпочинку.

В рамках першого напряму компанія проводить сплави по річках Україні, Росії, Грузії, піші походи по Криму та Карпатах, треккинги і сходження в Непалі, Тибеті, Танзанії, Еквадорі, Перу, велосипедні поїздки, спелеологічні тури та екскурсійні поїздки по Україні.

Особливостями активних турів є:

- наявність достатньої кількості ресурсів для організації заходів до 150 учасників одночасно;

- успішний досвід організації активних турів для груп до 120 осіб одночасно;

високий рівень підготовки інструкторів;

сучасне якісне спорядження;

неухильне дотримання норм техніки безпеки;

власний рафтинг-табір на річках Південний Буг (Мігейські пороги) і Чорний Черемош;

власна школа підготовки інструкторського складу, організована спільно з Київською Федерацією спортивного туризму України.

З 2006 р. і по сьогоднішній день у співпраці з Київською Федерацією спортивного туризму України туристичний оператор «4 сторони» проводить школу інструкторів для якісної підготовки гідів в свої заходи. За період з 2006 по 2010 р. за програмою школи пройшло навчання більше 80 осіб [35].

Компанія «Корал тревел» (Росія, Україна) належить великій міжнародній структурі Оті Холдинг, яка також володіє компаніями «Одеон тур» (Туреччина, Єгипет), «Самар Тур» (Росія), «А-класс Тревел» (Росія, Туреччина), «Блю скай » (Росія), «Везір холідайс» (Польща), « Холідей маркет сервіс» (Туреччина), «Отіум хотелс» (Туреччина), «ОЖД секюріті і консультансі » (Туреччина). Загальний штат співробітників холдингу складає більше 3000 чол. Бізнес всіх учасників групи OTI розвивається швидкими темпами завдяки використанню сучасних високих технологій, професійному підходу до справи і постійному контролю над якістю.

За обсягами продажів компанія в 2009 р. увійшла до трійки найбільших російських туроператорів. Згідно з даними незалежного опитування ROMIR MONITORING, «Корал тревел» є одним з трьох лідерів по спонтанній впізнанності на українському турринку.

В Україні «Корал тревел» працює вже пятий рік і входить в число найбільших українських туроператорів. Компанією запущені чартерні програми з усіх найбільших міст України, в 2011 році ввели в дію вильоти в м. Анталья (Туреччина) з 6 міст України. Крім того, з Києва здійснюватимуться прямі вильоти в Барселону, Агадир, Тель-Авів і цілорічні вильоти в Єгипет. Пропонується також більше 15 екзотичних напрямків з вильотом з Москви.

«Корал тревел» пропонує кращі курорти і готелі в 26 країнах світу - Туреччини, Іспанії, Єгипті, Таїланді, Тунісі, Марокко, Ізраїлі, ОАЕ, Китаї, Кубі, Індії, Маврикії, Танзанії, Домініканській Республіці, Індонезії, Мальдівах, В'єтнамі, Сейшелах, Шрі-Ланці, Сінгапурі, Греції, Мексиці, Камбоджі, Йорданії, Андоррі, Австрії.

Йде постійна робота по відкриттю нових напрямків. Туроператор організовує групові та індивідуальні тури на базі власних чартерних програм і регулярних рейсів, а також активно займається розвитком incentive- congress-, VIP-, спортивного та інших видів туризму.

Сьогодні компанія відправляє на відпочинок понад 700 тисяч туристів на рік і не збирається зупинятися на достігнутом розширюючи в'їзну та виїзну турестичні бази з кожним роком [36].

Українські туристичні компанії виходячи на світовий туристичний ринок зіштовхуються з проблемами,які знижують відсоток як внутрішнього так і вїздного туризму. Цьому сприяє :

. Брак інформації про Україну - одна з основних причин низьких темпів розвитку туризму. Поліпшити ситуацію можеучасть фахівців та представників турагенств у відомих світових туристичнихвиставках.

неправдива інформація щодо країни.

незначна кількість даних об Україні іноземною мовою.

. Слабкий розвиток туристської інфраструктури [40]:

недолік спортивно-оздоровчих, культурно-пізнавальних та розважальних закладів, а також готелів, санаторіїв, тур-комплексів, мотелів, які відповідають міжнародним стандартам системи якості надаваних послуг.

низька, що не відповідає міжнародним стандартам, якість обслуговування туристів. Серед причин, напевно, можна виділити три основні:

а) низька якість підготовки кадрів туристичного обслуговування;

б) слабкий розвиток сервісного обслуговування в готельної, курортної та туристичній сферах;

в) незацікавленість у цьому працівників туристських підприємств в умовах ринкової економіки.

. Екологічна обстановка - забруднення навколишнього середовища відходами промислових підприємств, що не дозволяють вести належний контроль за станом навколишнього середовища.

масове знищення зелених насаджень парків і заповідників.

масове порушення норм екологічної, сейсмічної, зсувної, штормової безпеки при новому будівництві та реконструкції баз розміщення.

економічна неефективність і відсутність податкової віддачі значної частки здравниць, величезне число приватних готелів і пансіонатів, що працюють в «тіні».

руйнування пляжів і берегових споруд.

. Загальний низький рівень розвитку економіки в Україні, що, по-перше, не дозволяє робити необхідні капіталовкладення в туристичну галузь через брак коштів, по-друге, промисловість випускає в недостатніх кількостях товари туристського асортименту, по-третє, брак якісних продуктів харчування, викликаний низьким рівнем розвитку сільського господарства (продукти харчування для обслуговування іноземних туристів часто доводиться імпортувати, що збільшує витрати на надання послуг); по-четверте, слабо розвинена соціальна інфраструктура, через яку значно збільшуються капіталовкладення в туристське будівництво.

. Незадовільний стан туристських рекреаційних ресурсів. У багатьох туристичних районах культурно-історичні ресурси і цікаві об'єкти природи є головним видом туристських ресурсів. Серед них є пам'ятки, що є не тільки предметом національної гордості, а й мають міжнародне значення, будучи видатними пам'ятками людської цивілізації. Значна кількість таких пам'ятників не можуть належним чином виконувати свої функції через їх незадовільний стан. Це пов'язано не тільки з явно недостатнім ресурсним забезпеченням їх відновлення і реставрації, а й з недостатньо розгорнутими історико-археологічними, географічними та іншими дослідженнями.

. Досить хвороблива ломка радянських стандартів і механізмів в управлінні та розвитку сфери туризму. Традиційне для неєвропейського мислення неувага до модних молодіжних рухів у сфері вільного часу і, як наслідок, відсутність серйозних інвестицій в нові види туризму та активного відпочинку.

. Недовіра іноземних держав до українських туристив.

високі візові тарифи.

подовжені сроки відкриття візи.

створення паперової тяганини з боку приймаючої сторони.

. Недосконале організаційне та нормативно-правове забезпечення туристичної галузі.

неефективне виконання законів і державних програм, що стає причиною несприятливого інвестиційного клімату, обмежує прибутки держави, можливості розвитку туристичних підприємств та гальмує інвестиційні процеси.

Це основні проблеми, яку Україні потрібно вирішити, для збільшення туристичних потоків як із-за кордону, так і у самій країні. Але є багато особливостей, які вигідні для розвитку Українського туризму:

. Більше 500 міст України були засновані понад 900 років тому, а також 4500 сіл України - понад 300 років [42].

. Понад 150 тисяч пам'яток культури, історії та археології відображає чудову історію українського народу. 80% пам'яток епохи Київської Русі (IX - XII століть) зосереджені на території Україні [38].

. Розкопки древніх міст Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантікапея 5 століття до нашої ери, неймовірні фортеці, побудовані в 14-15-го століттях італійцями з Генуї, які розташовані в Криму.

. Більше 600 музеїв представить найбільш видатні факти про осіб, української історії та культури.

. Україна має відмінну і різноманітну географію, кліматичні умови, і мальовничу природу [39]. Українські туроператори вважають Чорне море і Крим ідеальним місцем для альпінізму, гірських велосипедів, скелелазіння та дайвінгу. Карпати є традиційним місцем для катання на лижах, альпінізму і каяках.

. У багатьох регіонах України, збережена своя етнічна самобутність. Тому у туристів є прекрасна можливість познайомитися з національною культурою, піснями, танцями і кухнею [41].

Є ще багато «особливих» місць, де можна знайти унікальне поєднання незайманої природи і тваринного світу:

Це 40 національних парків, біосферних і природних заповідників в Україні. Найвідоміші з них «Асканія-Нова», «Шацький», «Кримський», «Карпатський», «Чорноморський». Можна відчути дух славних боїв і безстрашних воїнів оборонних фортець Кам'янець-Подільського, Луцька, Білгород-Дністровський, Меджибіж, Ужгород, Мукачево. Торкнутися гармонії природи і дизайну в одному з найкрасивіших місць, створених руками людини, дендрологічний парк «Софіївка», яка була створена, як «особливий подарунок» від польського графа Потоцького своії чарівній грецькій дружині Софії, на честь якої парк отримав свою назву [37].

Всі ці місця цікаві й мають багато, що запропонувати. Якщо розвивати дані туристичні об'єкти, в Україну значно зросте відсоток в'їзного туризму, що буде сприяти зростанню Української економіки і поліпшенню якості наданих туристичних послуг

Українським туристичним компаніям ще є багато над чим працювати в організації турів по Україні, а завдяки провідним міжнародним туристичним фірмам, філіали яких базуються в Україні, українські туристичні фірми мають можливість орієнтуватися на них, тим самим, набираючись досвіду. Завдяки чому вони зможуть з гідністю надавати туристичні полуги, як українцям, так і закордонним туристам, які мають бажання відвідати Україну, особливо протягом чемпіонату Євро 2012.


2.3 Особливості організації міжнародного туризму в Україні


До організаторів туризму, як зазначає відомий російський науковець

М. Біржаков [54], належать два види підприємств сфери туризму: туроператор і туристичне агентство, які, по суті, не надають туристичних послуг, а лише здійснюють посередницькі функції між споживачем і безпосередньо виробником послуг. їхня ліяльність - пе також послуга. У тупистичному законодавстві деяких країн світу ці підприємства так і називають, відповідно до їхнього призначення і характеру функцій, - організаторами туризму.

Закон України «Про туризм» в новій редакції № 1282-ІV від 18.11. 2003 р., що вступив у дію з 01 січня 2004 р., змінив організаційні, правові, ліцензійні засади діяльності субєктів туристичної діяльності [52].

Новою редакцією Закону України «Про туризм» здійснено чіткий розподіл туристичних фірм на туроператорів та турагентів, яким надано різні можливості та, відповідно, яких наділено різними обовязками. Основні відмінності між туроператором та турагентом подано у табл. 2.1.

Аналіз норм Закону України «Про туризм» дозволяє зробити висновок, що туроператор не обмежений при виборі видів туристичних послуг для реалізації.


Таблиця 2.2

Основні відмінності між туроператором та турагентом [53]

ТуроператорТурагент121. Статус особиЮридична особаЮридична або фізична особа2. Види діяльностіТуроператорська та турагентськаТурагентська діяльність3. Права3.1. створення та реалізація туристичного продукту; 3.2. реалізація турпродукту інших туроператорів; 3.3. надання туристичних послуг;3.1 реалізація турпродукту, створеного туроператорами; 3.2. реалізація турпослуг інших субєктів туристичної діяльності; 3.3. реалізація супутніх та характерних послуг. 3.4. реалізація супутніх та характерних послуг; 3.5. оформлення документів для виїзду за меж України; 3.6. посередницька діяльність з укладення туристських договорів з нерезидентами4. Обмеження4.1. винятковий вид діяльності - туроператорська; 4.2. загальний розмір частки в статутних фондах інших операторів України не може перевищувати 20% їх статутного фонду.4.1. може здійснювати і інші види діяльності (крім туроператорської)5. Мінімальний розмір гарантії банку або будь-якої іншої кредитної установи5.1. еквівалент - не менше 20000 євро, для туроператора, що надає послуги виключно з внутрішнього та вїзного туризму - не менше 10000 євро5.1. еквівалент - не менше 2000 євро

Він може продавати як власний туристичний продукт, так і турпродукт, сформований іншим туроператором. Однак, він обмежений при виборі організаційно-правової форми господарювання (може бути виключно юридичною особою), та обмежений у здійсненні інших видів діяльності, крім туристичної (туристична діяльність є його винятковою діяльністю, про що має бути зазначено у установчих документах).

Турагента обмежено у виборі видів турпослуг, що реалізуються (не має права формувати та реалізовувати власний турпродукт), але не обмежено у виборі організаційно-правової форми господарювання (може бути як юридичною, так і фізичною особою - субєктом підприємницької діяльності).

Ще один фактор, що суттєво впливає на вибір туристичної фірми бути туроператором чи турагентом - суттєва різниця в мінімальному розмірі гарантії банку або будь-якої іншої кредитної установи, регламентованому статтею 15 Закону України «Про туризм» в новій редакції. Законодавство зобовязало всіх туроператорів та турагентів здійснити фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності перед туристами гарантією банку або іншої кредитної установи. Дане нововведення обумовлене бажанням законодавців захистити права та законні інтереси туриста у випадку, якщо туроператор чи турагент причинять йому збитки, що можуть бути заподіяні туристу в разі неплатоспроможності чи внаслідок порушення процесу про визнання туроператора чи турагента банкрутом. Такі збитки повязані з невиконанням туроператором чи турагентом зобовязань перед туристом у вигляді ненадання або неналежного надання туристичних послуг у відповідності з умовами договору на туристичне обслуговування. В таких випадках банки чи інші кредитні установи, що видали гарантію, зобовязані при представленні туристом всіх передбачених законодавством документів, відшкодувати йому витрати на повернення до місця постійного проживання (перебування), вартість ненаданих послуг, передбачених договором [52]

З туроператором або туристичним агентством-гуртовиком його пов'язує агентський договір, за яким можуть бути передбачені різні форми взаємодії і взаєморозрахунків у сфері фінансів і навіть певний перерозподіл відповідальності. Як продавець (якщо тільки його функції за агентським договором полягають власне у цій посередницькій функції) турагент несе обмежену відповідальність за туристичний продукт.

У сфері агентування розрізняють декілька видів діяльності:

продаж турів від особи і за дорученням підприємства. У туристичній путівці завжди повністю вказують усі реквізити ту-роператора та агента, який здійснив продаж;

продаж турів від своєї особи, але із зазначенням належності туристичного продукту до певного туроператора;

продаж туристичного продукту від власної особи (без зазначення належності цього продукту до конкретного туроператора), наприклад, якщо утворюється сукупний туристичний продукт. У такому разі агентство само виступає туроператором з усіма наслідками і ступенем відповідальності.

Залежно від прийнятої схеми взаємодії виникають чітко визначені рівні відповідальності й схеми фінансових розрахунків.

Туристичний агент - найважливіша ланка в ланцюзі учасників процесу продажу туристичного продукту, що з огляду на свої властивості й характер споживача мусить бути донесений до потенційного споживача (клієнта). Саме тому туристичних агентств дуже багато, але вони не дуже великі.

Туристичне агентство пов'язане з туроператором або іншим оператором послуг телекомунікаційними комп'ютерними мережами, наприклад глобальними міжнародними і національними мережами автоматизованого бронювання, що надають агенту доступ до потужних інформаційних баз даних і систем бронювання туристичних послуг. Сьогодні формується прямий продаж турів споживачеві через мережу Інтернет, але автоматизації піддаються тільки етапи інформації споживача і пропозиції продукту, його резервування за заявкою клієнта, в окремих випадках передбачається й оплата, наприклад, якщо подано рахунок у банк або ж номер кредитної картки [51].

Туризм як форма задоволення потреб людей у відпочинку справляє великий вплив на життя світової спільноти, є обєктивною потребою сучасної цивілізації. Надходження від міжнародного туризму нині є однією з найзначніших складових так званого невидимого експорту (invisible export). Він не тільки збільшує валютні надходження в країну, а й забезпечує зайнятість населення, допомагає раціонально використовувати ресурси. Розвиток туристських звязків є важливим засобом нормалізації міжнародного становища, зміцнення дружби між народами і поглиблення взаєморозуміння.

Останнім часом міжнародний туризм надзвичайно швидко розвивається, поступаючись лише автомобільній та хімічній промисловості.

Таким чином вивчення явища міжнародного туризму є надзвичайно актуальним на сьогоднішній день.

До переваг туристичної діяльності можна віднести такі:

скорочення робочого часу і збільшення вільного часу;

розширення використання транспорту для туристичних поїздок (авіаційного, автомобільного та ін.);

удосконалювання усіх видів транспорту зменшило витрати на поїздки;

розвиток засобів комунікації та інформаційних технологій;

збільшення числа найманих робітників та службовців у розвитих країнах і підвищення їх матеріального і культурного рівня;

ослаблення обмежень на вивіз валюти в багатьох країнах і спрощення прикордонних формальностей;

істотні зрушення в структурі духовних цінностей;

туристичний бізнес захоплює підприємців по багатьох причинах (невеликі стартові інвестиції, зростаючий попит на туристичні послуги, високий рівень рентабельності і мінімальний період окупності витрат).

Значення туризму в світі постійно зростає, що пов'язано з впливом туризму на економіку окремої країни. В економіці окремої країни міжнародний туризм виконує ряд важливих функцій:

. Міжнародний туризм - джерело валютних надходжень для країни і засіб для забезпечення зайнятості.

За даними звіту Міжнародної ради з подорожей і туризму (World Travel and Tourism Council) [47, c.100] в 2009 р. у сфері подорожей і туризму безпосередньо працювало майже 73,7 млн осіб, або 2,8 % зайнятих у світовому господарстві, а у суміжних з туризмом галузях - ще близько 215 млн осіб, це 8,1 % працездатного населення планети. За кількістю зайнятих тут лідирують Китай, Індія, США, Індонезія, Японія, Бразилія, Росія, Німеччина, Іспанія і Франція. Очікується, що зайнятість у зазначених сферах світового господарства до 2014 р. сягне 8,6 % працездатного населення Землі.

Міжнародний туризм являється активним джерелом надходжень іноземної валюти [55]. Наприклад, велика частина доходів від міжнародного туризму, в загальній сумі надходжень від експорту товарів і послуг, складає :

в Іспанії - 35 %, Австралії і Греції - по 36 %, Швейцарії - 12 %, Італії - 11 %, Португалії - 21 % і на Кіпрі - 52 %. В більшості країн, що розвиваються, на долю іноземного туризму припадає 10-15 % доходів від експорту товарів і послуг. Проте в деяких країнах цей показник значно вище, наприклад, в Колумбії він складає 20 %, Ямайці - 30 %, Панамі -55 % і на Гаїті -73 %. Це видно на рис. 2.6.


Рис. 2.6. Доходи від міжнародного туризму, в загальній сумі надходжень від експорту товарів і послуг деяких країн світу 2010 р. [55]


. Міжнародний туризм розширює внески в платіжний баланс і ВНП країни. Так у таких країнах, як Угорщина, Чехія, Австрія, Швейцарія, Італія, Франція, Іспанія, Португалія туризм являється одною з пріоритетних галузей, внесок у валовий національний дохід яких складає 15-35 %.

. Міжнародний туризм сприяє диверсифікації економіки, створюючи галузі, обслуговуючі сфери туризму: будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництво товарів народного споживання, тощо.

4. Зі зростанням зайнятості в сфері туризму ростуть прибутки населення і підвищується рівень добробуту нації.

. Часто завдяки міжнародному туризму у віддалених територій з'являється стимул до розвитку. Зокрема, там відроджуються забуті ремесла й окремі галузі народної творчості.

. Надання туристичних послуг є вигідним для держави з точки зору використання рекреаційних ресурсів. Таким чином, іноземний турист платить за туристичні послуги, при цьому не вивозячи рекреаційні ресурси за межі країни. Країна отримує прибутки, зберігаючи свої природні та культурно-історичні цінності.

. Для деяких слаборозвинутих країн туризм є єдиним рушієм економічного зростання. Кенія, Танзанія, Єгипет, Марокко, Туніс, Мадагаскар та Маврикій - це ті країни, уряди яких стимулюють розвиток туристичної галузі, так як туризм - це єдине джерело надходження капіталу, та іноземних інвестицій [48, с. 66].

Україна проводить активну туристську політику, однією з перших серед країн СНД приступила до формування організаційно-правової бази розвитку туризму і прийняла Закон «Про туризм» (1995 р.). Управління та координація діяльності у сфері туризму з 1992 р. входять до компетенції Державного комітету з туризму. Міжвідомчу координацію діяльності в інтересах туристського сектора з 1996 р. здійснює Національна рада з туризму. Створена Туристська асоціація України та інші громадські організації туристичного профілю. В даний час реалізується прийнята в 1997 р. Державна програма розвитку туризму до 2005 р., виділяє серед пріоритетних напрямків прийому іноземних відвідувачів розвиток сільського та екологічного туризму. Розроблено аналогічна програма на період до 2010 р. Здійснюється «Програма забезпечення захисту та безпеки туристів на 2001-2005 р.». З 1997 р. країна є дійсним членом СОТ, а в 1999 р. була обрана членом Додаткового ради СОТ, що служить визнанням високого статусу Україна в світовому туристичному співтоваристві. У 2002 р. Україна першою з країн СНД прийняла рішення про створення та бюджетному фінансуванні Наукового центру розвитку туризму.

До числа найбільш перспективних напрямків туристського комплексу Україну відносять розвиток пізнавального, оздоровчого, спортивного, екологічного, сільського та екстремального (відвідування Чорнобильської зони та ін) туризму. Одним з важливих напрямків в'їзного туризму в Україну є морський круїзний туризм, що має давні традиції. Регулярне відвідування українських портів іноземними круїзними судами бере початок з 1887 р., причому перший морський круїз до берегів Криму з відвідуванням Ялти і Севастополя був організований знаменитим туристичним агентством «Томас Кук». В даний час українські порти Чорного моря протягом сезону (травень-жовтень) відвідує близько 50 круїзних суден середньої місткістю понад 1000 пасажирів, що виконують понад 150 заходів у порти країни. Загальний обсяг в'їзного іноземного потоку круїзних пасажирів в 1999 р. склав 65 тис. чоловік. Слід зазначити наявні резерви зростання в'їзного круїзного туризму як природно-кліматичного (розширення круїзного сезону), так і організаційно-економічного характеру (спрощення процедури митного контролю, підвищення якості наданих послуг, зниження ставок портових зборів та ін.)

Загальний в'їзний потік іноземних відвідувачів в Україну в 2011 р. досяг рекордної позначки 21 415 296 чоловік, що більш ніж втричі перевищує показник 2000 р. Проте в структурі в'їзного потоку близько 60 % припадає на одноденних і транзитних відвідувачів, доходи від обслуговування яких невеликі.Середня тривалість перебування іноземних відвідувачів на території Україні складає близько 6,7 туроднів. Найбільш привабливими регіонами Україні для іноземних відвідувачів, як показано на рис 2.7. є: Автономна Республіка Крим (35,8 % в'їзного потоку), м. Київ (24,8 %), Одеська область (21,3 %), м. Севастополь (11,5 %), Львівська область (6,6 %) [57].

У структурі в'їзного потоку переважають відвідувачі з суміжних держав:

Росії (30,2 %), Білорусі (12,0 %), Угорщини (10,9 %), Польщі (4,1 %), Молдови (2,7 %), що видно на рис. 2.8.

Рис. 2.7. Відсоток вїзного потоку у туристичні регіони України за 2010 р. [57]


В умовах низького середнього рівня доходів населення виїзний туризм з рекреаційними і пізнавальними цілями не придбав в Україні масовий характер, хоча, в порівнянні з радянським періодом, географія, цільова структура і масштаби подібних подорожей помітно розширилися. Загальне число зарубіжних поїздок з 1996 по 2000 р. скоротилося в 1,5 рази і склало 9,410 млн. Але вже з 2001 р. кількість зарубіжних поїздок почали неухильно збільшуватися, і у 2010 р. склали 19,770 млн, що значно перевищує результати минулго десятирічча. Аналізуючи це, можно зробити висновок, що середній рівень доходів українського населення збільшився, що дало можливість все більше уваги приділяти туристичним подорожам по країнам світу.

У структурі виїзного потоку основне місце займають поїздки з особистими і діловими цілями, включаючи «шоп-тури», а також відвідування родичів і знайомих в країнах СНД. Туристський баланс Україні у другій половині 1990-х рр. традиційно складається позитивним при активному сальдо в обсязі 610 млн євро в 1999 р. Частка міжнародного туризму в ВВП Україна в 1990-і рр. становила близько 1 %, а у вартості експорту послуг - 1/5.


Рис. 2.8. Вїзний потік туристів в Україну у 2011 р.


Виходячи з регіональних особливостей рекреаційно-ресурсного потенціалу та тенденцій його освоєння, рівня розвитку туристичної інфраструктури, що склалася рекреаційної спеціалізації, географії та структури туристських потоків на території Україні виділяють сім основних туристських районів: Крим, Карпати, Причорномор'я, Приазов'я, Придніпров'я, Поліське-Подільський і Донецький регіон.

Для України міжнародний туризм є досить молодою галуззю, що знаходиться на етапі становлення. Але має всі необхідні умови для інтенсивного розвитку внутрішнього та іноземного туризму. Насамперед, знаходячись у самому центрі Європи, на перехресті важливих міжнародних транспортних коридорів, вона має сприятливі природно-кліматичні умови, багаті історико-культурні можливості, людські та матеріальні ресурси [49, c. 69].

Однак існують фактори, що гальмують розвиток даної сфери послуг, серед яких можна виділити: недостатність розвинутості інфраструктури, відсутність кваліфікованого персоналу, екологічні та кримінальні ризики, низький рівень побутового комфорту, високі ціни на послуги. Крім того, стримуючим фактором розвитку туристичної галузі, її матеріально-технічної бази є проблеми, повязані з податковим законодавством України. Це, перш за все, стосується сплати податку на додану вартість, земельного податку, готельного та курортного зборів. Не відпрацьовано механізм заохочувального оподаткування інформаційно-рекламної діяльності, стимулювання інвестицій у туристичну галузь. Визначення туризму як пріоритетного напрямку розвитку регіону не підкріплено сприятливими умовами, які б створювалися з боку органів влади.

Чинне законодавство України містить нечіткість щодо визначення готельного господарства, його належності до сфери туристичних послуг та відомчого підпорядкування [50].

Фундаментом для становлення індустрії туризму є формування законодавчої та нормативної бази у сфері туризму з урахуванням норм міжнародного права. Серед основних напрямів розвитку відповідної нормативно-правової бази є розробка проектів правових актів з питань забезпечення державного регулювання міжнародної торгівлі туристичними послугами з урахуванням членства України у Всесвітній Торговій Організації, створення економічних і правових механізмів щодо пріоритетної підтримки вїзного та внутрішнього туризму, законодавче оформлення і практичне дотримання державних гарантій та системи безпеки для іноземних і вітчизняних туристів, правове врегулювання питань стимулювання інвестицій у туристичну сферу (включаючи мережу Міжнародного Туристичного Комплексу), підготовку проектів і укладання нових міжурядових угод, а також угод між спеціалізованими національними та іноземними органами управління про співробітництво в сфері туризму. Розвиток туристичної інфраструктури в мережі МТК повинна ґрунтуватися на дослідженнях тенденцій щодо розвитку світового ринку туризму і туристичних потоків, а також конюнктури і цін на ньому, комплексному аналізі стану українського ринку туристичних послуг і прогнозах щодо реальних інвестицій для розвитку туристичної інфраструктури. Для вирішення проблеми фінансового забезпечення доцільним є запровадження у зоні МТК спеціального режиму інвестування, який сприятиме стимулюванню реалізації інвестиційних проектів, забезпеченню заінтересованості іноземних інвесторів і збільшенню масштабів їх участі, залученню як вітчизняного, так і іноземного банківських капіталів, забезпеченню державних гарантій щодо зниження ризику інвестиційних проектів, підвищенню ефективності інвестицій, посиленню ролі кредитування, перетворенню його на переважну форму інвестиційних процесів щодо розвитку туризму на МТК [49, с. 71] .

Отже, туризм являє собою одну з найбільш розвинених галузей світового господарства та форм зовнішньоекономічної діяльності. Україна знаходиться у самому центрі Європи, на перехресті важливих міжнародних транспортних коридорів, має сприятливі природно-кліматичні умови, багаті історико-культурні памятки потребує розвитку даної галузі. Однак розвиток українського туризму неможливий без державної підтримки.


Висновки до розділу 2


. Отже Україна має всі передумови для інтенсивного розвитку міжнародного туризму: вигідне геополітичне розміщення, великий туристично-рекреаційний потенціал, сприятливий клімат, велику кількість лікувально-курортних ресурсів, численні родовища мінеральних вод і лікувальних грязей, богату флору і фауну, культурно-історичні пам'ятки світового рівня. Але на сьогоднішній день туристична індустрія України перебуває у зародковому стані.

. Більшість туристичних фірм, які базуються в Україні працюють на вивіз туристів, а отже і капіталу. І хоча в Україні є туристично-привабливі місця, Україна не може запропонувати надання європейського рівня послуг. Це обумовлене низкой причин: замалою кількістю інформації про Україну на іноземних мовах, слабким розвитком туристської інфраструктури, поганим станом екології, високим рівнем забрудненості навколишнього середовища, низьким рівнем туристських рекреаційних ресурсів, недосконалим організаційним та нормативно-правовим забезпеченням туристичної галузі.

.В наслідок об'єктивних причин туристична галузь потребує фінансування. В сьогоднішніх умовах таке фінансування можливе за рахунок бюджетних коштів держави. Проте підсумки розвитку туристичної галузі України в цілому відповідають динаміці економічних процесів, що відбуваються в країні. Водночас, світові політичні та економічні процеси останніх років також справляють суттєвий вплив на обсяги, напрямки та структуру туристичних потоків, що може стати причиною гальмування розвитку міжнародного туризму в Україні.

Але все ж таки Україна має всі об'єктивні передумови для інтенсивного розвитку не тільки внутрішнього, але й в'їзного туризму, що сприятиме створенню нових робочих місць, та покращеню економіки країни в цілому.


РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ


3.1 Тенденції розвитку світового туризму


У XXI сторіччі людина отримала можливість віртуально подорожувати по всій планеті Земля, завдяки чому, виникає потреба відвідати місця, які її зацікавили, на власні очі, що веде до розширення ринку туристичних поїздок.

Про вагомість свідомого туризму говорить величезна кількість фахівців, які обслуговують туристські потоки. За даними Всесвітньої туристської організації нині у туризмі, що визнаний світовою індустрією номер один, зайнято понад 260 млн чоловік. Вони обслуговують за рік близько 700 млн відвідувачів. Найбільшим туристським центром і ринком є Сполучені Штати Америки. На американський континент припадає 21 % всіх подорожуючих та 30 % світових надходжень від туризму. В той же час для Європи аналогічні показники складають 60 % відвідувачів, але тільки 48 % туристських надходжень. Сьогодні з'явилася і, судячи з усього, зростає нова тенденція руху туристських потоків у напрямку північ-південь: азіатські туристи прямують до Австралії та інших країн, розташованих між ними; європейці відкривають для себе північноамериканські дестинації (напрямки), а північноамериканські все більше надають перевагу подорожам до Мексики, країн Карибського басейну і Південної Америки [89].

Аналізуючи стан та перспективи розвитку міжнародного туризму, необхідно усвідомлювати, які фактори впливають на нього. До довготривалих чинників, що об'єктивно сприяють поступовому розвитку міжнародного туризму, належать такі:

економічні містяться в зміні структури споживання товарів і послуг вбік збільшення частки споживаних послуг, у тому числі і туристських;

науково-технічний прогрес, що зумовлює швидкий розвиток потужної матеріально-технічної бази міжнародного туризму, іншими словами туристської індустрії, що створює необхідні умови для масового туризму. Мова йде про готельні ланцюги та інші колективні засоби розміщення, транспортні засоби для масових пасажирських перевезень. Окремо варто виділити впровадження в туристську індустрію комп'ютерної техніки, без чого сьогодні неможливо уявити організацію масового туризму;

демографічні, які залежать від зростання народонаселення нашої планети. Так, у 2000 році на Землі мешкало більш ніж 6200 млрд. жителів. Пропорційно зростанню народонаселення, а може й більше, можна передбачити зростання кількості мандрівників. До цих же чинників варто віднести й урбанізацію, тобто збільшення частки міських жителів. Внаслідок більш активної участі міського населення в закордонних подорожах цей процес призведе до зростання міжнародного туризму. Важливим демографічним чинником є зміна вікової структури населення. Так, збільшення в багатьох країнах середньої тривалості життя стає причиною того, що більше людей мають вільний час і кошти. А це дає їм змогу здійснювати закордонні подорожі;

соціальні, до яких належить зростання добробуту населення розвинених країн.

Водночас слід зазначити, що індустрія сучасного суспільства створює значні стресові навантаження на населення і відповідно спонукає до відпочинку, рекреації, відбудовної активності, у тому числі за допомогою туризму. Тому промислові міста є місцями з підвищеним попитом на туризм з метою відпочинку. Тут формуються різноманітні сегменти з попитом на спортивний, пішохідний, човновий, пригодницький, сільський туризм та інші нетрадиційні види подорожей;

культурні - зростання культурного рівня населення багатьох країн, а в зв'язку з цим прагнення людей до ознайомлення з закордонним культурними цінностями;

міжнародні - пом'якшення міжнародного клімату, перехід від конфронтації між провідними державами до співробітництва і порозуміння, вирішення спірних міжнародних питань шляхом переговорного процесу.

Ці постійно діючі чинники в певний період можуть посилюватися або послаблюватися різноманітними менш масштабними і короткочасними кон'юнктурними змінами, врахування котрих також входить до завдань маркетингових досліджень.

На загальний характер світового туризму, його динаміку і зміст істотний вплив справляють природні катаклізми (землетруси, повені, пожежі тощо), соціальні потрясіння, війни. Останнім часом цей перелік поповнив світовий тероризм. Так після драматичних подій в США у вересні 2001 р. у всьому світові відбулося різке скорочення обсягів турпоїздок, почалася хвиля ануляцій. Число іноземних туристів, наприклад, у Великобританію знизилося у вересні на 23,6 %, завантаженість готелів в Іспанії знизилася на 20 %. Наслідки терористичних актів болісно вдарили по авіакомпаніях. У Північній Америці скорочення пасажиро і вантажних потоків склало близько 30 %, а у європейських і східно-азіатських авіакомпаній - 12 %.

Основними критеріями виміру світового туризму є міжнародні туристські прибуття і прибутки, що їх отримують країни. За оцінками експертів ЮНВТО, міжнародний туристичний бізнес був і продовжує залишатися домінуючою і процвітаючою галуззю економіки більшості держав - суб'єктів міжнародного права. [88]. На конференції ВТО в Ліссабоні за результатами дослідження «Туризм - панорама 2020» проголошені п'ять перспективних туристичних напрямків XXI століття [58] і кожен бажаючий може підібрати собі той напрямок, який йому підходить більш за все: пригодницький туризм, круїзи, екологічний туризм, культурно-пізнавальний туризм, тематичний туризм.

Пригодницький туризм. До нього входить туризм з фізичними навантаженнями <#"justify">КраїнаКількість туристичних прибуттів, млн. осібЧастка на світовому туристичному ринку, %Динаміка зростання 2000-2020 рр., %Китай137,18,68,0США102,46,43,5Франція93,35,81,8Іспанія71,04,42,4Гонконг59,33,77,3Італія52,93,32,2Великобританія52,83,33,0Мексика48,93,13,6Росія47,12,96,7Чеська Республіка44,02,74,0Всього708,844,2-

Передбачається, що при щорічному зростанні на 8% кількість туристичних прибуттів в Китай досягне до 2020 року 137,1 млн. осіб.

Другим за популярністю туристичним напрямком стануть США (102,4 млн.), далі - Франція (93,3 млн. осіб), Іспанія (71,0 млн. осіб), Гонконг (59,3 млн. осіб) згідно табл 3.1.

Щоденні витрати туристів, за винятком коштів на авіаперевезення, збільшаться до 5 млрд. доларів США у день.

За прогнозами ВТО, очікується бурхливий розвиток виїзного туризму. Найбільшими країнами-постачальниками туристичних потоків стануть Німеччина, Японія, США, Китай, Великобританія.

Економічна відсталість нових політичних структур у Східній Європі є реальним бар'єром для залучення населення цих країн у міжнародний туризм. Обсяг туризму між країнами Західної і Східної Європи буде зростати, в основному, в напрямку зі Сходу на Захід.

І все ж таки разом з економічним піднесенням країн Східної Європи, розбудовою туристичної інфраструктури, розвитком транспортних систем міжнародний туризм для країн, що розвиваються, стане джерелом не тільки надходження іноземної валюти, але і створення нових робочих місць.

Таким чином, тенденції розвитку міжнародного туризму носять позитивний характер. Зростаючий інтерес туристів до іншої культури, велика кількість реклами, доступність інформації сприяють збільшенню можливостей спілкування між народами, що дозволяє пересічним громадянам краще розуміти один одного.


3.2 Перспективи розвитку та шляхи удосконалення міжнародного туризму в Україні


Особливістю сучасного періоду розвитку туризму України є те, що він суттєво впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання, і є одним із найбільш перспективних напрямків структурної перебудови економіки.

За підрахунками Всесвітньої Туристичної Організації, у 2001 році за кількістю прибуття іноземних туристів Україна займала 22 місце у світі (5,8 млн. осіб, що становить близько 1 % від світових туристичних прибуттів). За прогнозними розрахунками щодо розвитку в'їзного туризму в Україні на 2020 рік - 15,0 млн. осіб.

Як і для багатьох європейських країн, де найбільш потужними є туристичні потоки між сусідніми державами, так і для України, на перспективу, сукупна частка туристичного обміну з країнами СНД коливатиметься в межах 50 % від загальних обсягах турпотоків.

Рис. 3.1. Виїзд громадян України за кордон у 2011 р [64].


Окрім цього, сусідні країни забезпечуватимуть і потужні потоки одноденних відвідувачів, зокрема транзитних, чисельність яких щорічно збільшуватиметься.

Аналізуючи перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні до 2020 р., перш за все, необхідно підкреслити, що сучасний туризм - це та сфера економіки і життєдіяльності суспільства в цілому, яка в тій чи іншій мірі інтегрує практично всі галузі. Саме це і визначає одне з перших місць, яке займає туризм у світовій економіці. Саме цей фактор повинен стати головним у формуванні нового державного підходу до туризму як тієї галузі, пріоритетний розвиток якої може позитивно вплинути на економічний і соціальний стан країни в цілому, стимулювати ряд важливих галузей економіки, сприяти зміцненню нового позитивного іміджу України на світовій арені.

Стратегічною метою розвитку туристичної індустрії в Україні можна визначити створення конкурентоспроможного, на світовому ринку, туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурного довкілля. я та розроблення відповідної нормативно-правової бази туризму.

Нарощування темпів та підвищення ефективності роботи підприємств сфери туризму, становлення туристичної галузі як однієї з провідних галузей вітчизняної економіки стримується невирішеністю низки питань, розв'язання яких потребує державного регулювання та підтримки виконавчих органів влади.

На думку одного з провідних спеціалістів туризму Р. А. Браймера [65], «у теперішній час найбільш гальмівним фактором у розвитку туризму на суспільному рівні є відсутність уваги та підтримки з боку політиків та громадської влади. Коли на туризм не зважають, його доходи не визначені, відсутнє ретельне планування та, як наслідок, відсутній і розвиток. Як тільки буде глибока зацікавленість на законодавчому рівні, поєднання зусиль для піднесення статусу індустрії туризму на більш високий рівень не тільки у вигляді декларацій, а й конкретних заходів щодо встановлення та підтримки економічних зв'язків, почне ефективно діяти маркетинг у сфері туризму, відтоді можна розраховувати на видимі результати».

Якщо аналізувати роль держави в організації й розвитку туристичної діяльності в різних країнах світу, то М. А. Жукова виокремлює три типи моделей державної участі в регулюванні цієї важливої складової національної економіки [66, c. 86]. Перша модель передбачає відсутність центральної державної туристичної адміністрації, вирішення усіх питань на місцях і принципах ринкової «самоорганізації». Урядові органи використовують таку модель тоді, коли туризм національній економіці взагалі не дуже потрібний, або коли позиції субєктів туристичного ринку є досить міцними, тобто коли вони здатні вирішувати свої проблеми без державної участі. Подібна модель управління індустрією туризму використовується в США після того, як 1997 р. була ліквідована державна структура U.S. Travel and Tourism Administration (USTTA), що відповідала за розвиток туризму в країні [66, c. 87].

Друга модель передбачає існування сильного й авторитетного центрального органу - міністерства, що контролює діяльність усіх підприємств туристичної галузі в країні. Для її реалізації потрібні відповідні умови, а саме: значні фінансові вкладення в туристичну індустрію, зокрема у рекламну й маркетингову діяльність, інвестування в туристичну інфраструктуру, тощо. Подібна модель організації управління туристичною індустрією діє в Єгипті, Мексиці, Тунісі, Туреччині та інших країнах, для яких туризм є одним з основних джерел валютних надходжень у бюджет [66, c. 88].

Третя модель переважає в розвинених європейських державах. У країнах, де використовується така модель, питання розвитку туристичної діяльності в країні вирішуються в «надрах» певного багатогалузевого міністерства на рівні відповідного галузевого підрозділу. При цьому підрозділ міністерства, що відповідає за розвиток туризму в країні, провадить діяльність за двома напрямами: вирішує або регламентує загальні питання державного регулювання (розробка нормативно-правової бази, координація діяльності регіональної представницької й виконавчої влади, міжнародне співробітництво на міждержавному рівні, збирання й обробка статистичної інформації тощо) та спрямовує й координує маркетингову діяльність (участь у виставках і міжнародних об'єднаннях у туристичній сфері, управління туристичними представництвами своєї країни за кордоном тощо) [66, c. 88].

Така модель участі держави в розвитку індустрії туризму отримала умовну назву «європейської». Така модель є найбільш прийнятною для України. Слід зауважити, що центральна державна туристична адміністрація в розвинених європейських країнах працює в тісній взаємодії з місцевою владою й приватним бізнесом. Така схема роботи виявилася досить продуктивною з погляду знаходження форм конструктивного співробітництва й взаємодії адміністративних органів різних рівнів державного та регіонального управління, а також для залучення фінансових коштів приватного сектора з метою виконання відповідних державних завдань. Наслідком такої політики стала поява змішаних за формою власності (державно-приватних) інститутів у сфері регулювання туристичної діяльності.

Варіанти реалізації третьої моделі управління туристичним сектором можна розглянути на прикладі чотирьох країн, на частку яких, за даними ЮНВТО, припадає близько 1\3 світових туристичних прибуттів: Великобританії, Іспанії, Франції та Італії.

У Франції питання регулювання туризму належать до компетенції міністерства транспорту та суспільних робіт, у структурі якого функціонують державний секретаріат з питань туризму та управління туризму. Ці органи відповідають за управління та регулювання галузі, інвестування й міжнародні відносини у сфері туризму. Крім того, існує ще ціла низка органів, що беруть участь в управлінні туризмом «із правом дорадчого голосу»: Рада з туризму при міністерстві транспорту та суспільних робіт, французьке агентство туристичного інжинірингу, національна наглядова рада з туризму (маркетингові дослідження й статистика в туризмі), національне агентство з питань відпускних подорожей (соціальний туризм), Національний комітет з процвітання Франції (питання екології й озеленення міст) [67, c. 84].

Просуванням образу Франції як туристичного центру на міжнародному ринку займається асоціація «Maison de la France», створена в 1987 р. на підставі угоди про партнерство між місцевими адміністраціями, туристичними фірмами, готелями, адміністраціями об'єктів екскурсійного показу. На сьогодні асоціація налічує близько 800 членів. У штаті асоціації «Maison de la France» понад 200 співробітників, 31 його представництво працює в 26 країнах світу. Керівний орган асоціації - рада директорів складається з 27 осіб (1/3 - чиновники з держапарату, а 2/3 - представники приватного бізнесу) [67, c. 81]. Діяльність асоціації на 60 % фінансується з держбюджету.

В Іспанії питання туризму координує державний секретаріат з питань торгівлі, туризму та малого бізнесу, підлеглий міністерству економіки. Крім держсекретаріату, міністерству підпорядковуються: центральна дирекція з туризму (адміністративні питання, розробка загальних напрямів державної політики у сфері туризму); готельна мережа «Paradores» (83 готелі, розміщені в будинках, що становлять історичну цінність); два виставково-конгресних центри (в Мадриді й Малазії) та іспанський інститут туризму «Turespaca» [68].

Повноваження самого міністерства економіки невеликі. Такі важливі функції, як ліцензування, сертифікація послуг, розробка стратегії розвитку туріндустрії є прерогативою місцевої влади. З метою координації їх діяльності в країні створена рада з розвитку туризму, до складу якої входять представники державних органів влади всіх рівнів і представники приватного бізнесу [68].

В майбутньому Україні слід перейняти досвід співробітництва ради з розвитку туризму із представниками приватного сектора, що здійснюється через впровадження в організацію й облік висунутих останніми ініціатив, особливо з питань просування специфічних та екологічних туристичних продуктів.

У Великобританії сферу туризму очолює міністерство культури, засобів масової інформації та спорту, якому підпорядковується орган, що безпосередньо координує діяльність у галузі туризму - «VisitBritain». Він займається залученням іноземних туристів у Великобританію, розвитком внутрішнього туризму, а також консультує уряд й інші державні установи з питань туризму. «VisitBritain», окрім із традиційної діяльності на іноземних ринках (поширення інформації туристичного змісту, реклама, участь у виставках) надає платні консалтингові послуги, організовує виставки та семінари, здійснює різні проекти за участю іноземного капіталу, видає та розповсюджує путівники, відеофільми та іншу рекламно-інформаційну продукцію [69].

Запозичення Україною досвіду «VisitBritain» з ефективного застосовування сучасних інформаційних технологій і маркетингових компаній є важливим чинником реалізації державної туристичної політики.

В Італії департамент з туризму входить до складу міністерства виробничої діяльності [70]. Основні його функції зводяться до координації діяльності регіональних турадміністрацій, розробки нормативно-правових документів загальнонаціонального характеру, досліджень та обробки статистичної інформації, а також міжнародної діяльності (міжурядові угоди, взаємовідносини з міжнародними організаціями та ЄС).

Повноваження місцевих туристичних адміністрацій в Італії на даний час також значно розширені. Вони відають всіма питаннями ліцензування туристичної діяльності на своїй території, здійснюють класифікацію готелів, мають право просувати й рекламувати свої регіони всередині країни та за кордоном (рекламні заходи, участь у виставках тощо).

За формою організації туристичної галузі для України більш прийнятна третя модель управління. Але для ефективного функціонування цієї моделі потрібне хоча б часткове державне фінансування, яке забезпечить участь країни у формуванні й просуванні національного турпродукту, здійснення рекламно-інформаційної діяльності, маркетингових досліджень, організації та проведення міжнародних туристичних виставок, семінарів, конференцій, формування базового пакета інвестиційних проектів у галузі розвитку туристичної інфраструктури тощо.

Однак Україна не може розвивати туристичну галузь базуючись лише на даних країн, досвід яких перевірений часом і підтверджується конкретними досягненнями в розвитку туризму, необхідно використовувати історичні, правові і культурні особливості України .

Аналізуючи історію та сучасні тенденції розвитку Українського туризму можна зазначити, що, український туризм маючи потужний туристично-рекреаційний потенціал, розвивалася без урахування особливостей її функціонування, комплексної туристичної політики держави й відпрацьованих механізмів управління. Це стало причиною орієнтації туризму на виїзний. Реформування системи державного регулювання галузі висвітлило низку проблем, що потребують вирішення.

Однією із найважливіших проблем розвитку туристичної галузі України є відсутність суттєвої державної підтримки місцевих ініціатив у розвитку туризму. Проте зарубіжний досвід свідчить, що максимального ефекту в розвитку туризму можна досягти лише за умов співпраці органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадських і професійних організацій та підприємницьких структур [71, с. 64-72].

Якщо держава буде надавати фінансову підтримку для розвитку туризму в Україні, це може посприяти вирішенню низки наступних проблем:

1. Слабкий розвиток туристичної інфраструктури [40]: значно зменшаться недоліки спортивно-оздоровчих, культурно-пізнавальних та розважальних закладів, а також збільшиться кількість готелів, санаторіїв, тур-комплексів, мотелів, які будуть відповідати міжнародним стандартам системи якості надаваних послуг. Поліпшиться якість підготовки кадрів туристичного обслуговування, підвищиться рівень сервісного обслуговування.

Також необхідно дозволити залучення інвестицій на ринкових засадах, що сприятиме формуванню попиту на послуги активного відпочинку, оздоровлення природними рекреаційними ресурсами, ознайомлення з народними традиціями закарбованими у памятках історії, культури, архітектури, народної творчості, мистецтві, духовних цінностях нації, природних скарбах тощо. Субєктом попиту будуть різні соціальні групи населення, наприклад школярі та студенти (підчас канікул чи практики), працівники та роботодавці (підчас відпусток чи вихідних), пенсіонери (в певні періоди туристичних сезонів). Це буде вигідно вітчизняним туристичним компаніям та приватним підприємцям, які розвивають туристичний та готельно-ресторанний бізнес, освоюють туристично-культурні зони по всій території України, налагоджують систему відпочинку сімейного, індивідуального для дітей та дорослих, пасажирських перевезень, проживання, проведення екскурсій, автокемпінгу, подорожі історико-культурними місцями тощо. Вітчизняні субєкти господарювання у олігополістичних та монопольно-конкурентних структурах конкурують з іноземними виробниками туристичних послуг в процесі визначення їх рівноважної ціни. Ринкове саморегулювання в Україні поки що не створює зацікавленості іноземних інвесторів у фінансуванні послуг вітчизняного туризму, розвитку його інноваційної інфраструктури (наприклад використання супутникового звязку, віртуальних грошей, інтернет-банкінгу, бронювання турів та ін.). Тому так необхідно, щоб Гарантії іноземним інвесторам спромоглася надати держава [72].

. Екологічна обстановка - забруднення навколишнього середовища відходами промислових підприємств, що не дозволяють вести належний контроль за станом навколишнього середовища.

Якщо в цивілізованих країнах переробляють до 100% відходів, то у нас ситуація дзеркально протилежна.В Україні не створені умови, що стимулюють сортування та переробку сміття підприємцями, що, в умовах держави, могло б створити сотні тисяч робочих місць.

Побутові відходи вивозять на смітники, що існують в кожному місті чи селі. Фахівці стверджують, практично усі вони на 99 % не відповідають вимогам екологічної безпеки. Щорічно в країні створюється 12 тисяч несанкціонованих сміттєвих звалищ, оскільки полігонів для сміття просто не вистачає. До того ж, значна кількість існуючих полігонів уже вичерпали свій ресурс, а самі сміттєзвалища стали фактором антропогенного навантаження на навколишнє середовище.

Якщо держава, спираючись на досвід європейських держав, буде займатися переробкою сміття, то можна підрахувати, що: на першому етапі роботи з утилізації відходів, у промисловий обіг України можна залучити сотні тисяч тонн вторинних ресурсів і збільшити випуск продукції на мільйони гривень, значно скоротивши при цьому енерго витрати, створити сотні тисяч робочих місць.

Для цього треба починати із закупівлі достатньої кількості контейнерів для роздільного збору відходів та спецтехніки для вивозу сміття; побудувати сміттєспалювальні і сміттєпереробні заводи поруч з ними, створити в кожному районі сортувальні бази та організувати перевезення відсортованих відходів. Завдяки цим діям навантаження на полігони, куди звозять міські відходи, зменшилася б в середньому на 50 %. Також необхідно звернути увагу держави на стехійне винещання зелених насаджень, заповідників та парків у містах. Дерева - це легені Землі, завдяки їм ми отримуємо чисте повітря. Якщо замість вирубування дерев держава буде примножувати зелені насадження це буде сприяти не тільки покращенню екологічної ситуації в Україні, але й буде заохочувати розвиток екотуризма.

3. За допомогою держави необхідно розвивати економіку України для того, щоб, по-перше, зробити необхідні капіталовкладення в туристичну галузь, по-друге, необхіднопокращити якість товарів туристичного асоритменту та збільшити кількість товару, для задоволення потреб туристів, по-третє, необхідно розвивати сільське господарство, завдяки чому покращіться якість продуктів харчування, не не буде нгеобхідності закупати продукти за кордоном, що суттево вплине на собівартість, також це вплине на кінцеву вартість надаваємих туристам послуг.

. Досить хвороблива ломка радянських стандартів і механізмів в управлінні та розвитку сфери туризму. Традиційне для неєвропейського мислення неувага до модних молодіжних рухів у сфері вільного часу і, як наслідок, відсутність серйозних інвестицій в нові види туризму та активного відпочинку. Для вирішення цієї проблеми необхідно, щоб влада заохочувала розвиток молодіжного туризму, це з однієї сторони буде сприяти припливу молоді із-за кордону, а з іншої сприятиме залученню української молоді до активного відпочину. Для цього необхідно інвестування держави.

. Недосконале організаційне та нормативно-правове забезпечення туристичної галузі.

Це є причиною низького рівня іноземного інвестування в Україну адже іноземні бізнесмени побоюються інвестувати кошти в Україну у звязку з тим, що вони побоюються нечесного судоустрою й корпоративного рейдерства .Що дає змогу зрозуміти про недосконалу законодавчу базу України [73]. На думку Д. Теффта [73], Україна має системно змінити свій спосіб ведення бізнесу. З фінансової сторони країні необхідно реформувати свій бюджетний процес і розглянути проблеми, пов'язані із прозорістю реформування державних видатків, а також повернення на правильний шлях відносин з міжнародними донорами й міжнародним валютним фондом, тому що без змін у країні все ще залишається несприятливий інвестиційний клімат, що гальмує інвестиційні процеси, обмежує прибутки держави та можливості розвитку туристичних підприємств.

6. Недовіра іноземних держав до українських туристів. У звязку з безробіттям у країні більшість українців намагаються виїхати за кордон або на заробітки, або на постійне місце проживання. З цього приводу багато іноземних країн з недовіроою сприймають українських туристів і створюють все більше перепон для отримання візи: високі візові тарифи, подовжені сроки відкриття візи, створення паперової тяганини з боку приймаючої сторони. Щоб уникнути цього необхідно залучати іноземні інвестиції, припинити продажу природних ресурсів та переорієнтуватися на виробництво товарів європейської якості, що припинить відтік грошей з країни тим самим допоможе створюванню нових робочих місць.

7. Брак інформації про Україну - одна з головних причин низьких темпів розвитку туризму. Поліпшити ситуацію може участь фахівців та представників турагенств у відомих світових туристичних виставках та використання Інтернету в цілях просування і реалізації туристичного продукту і реальної конкуренції для туристичних організацій [74].

Кінцевою ціллю інтенсифікації туризму в Україні має буди вихід на зовнішні ринки, тобто закріплення України у свідомості зарубіжних споживачів туристичного продукту, як конкурентоспроможної та привабливої у туристичному розумінні країни.

Перед тим, як виходити на міжнародний ринок туристичних послуг послуг Україні потрібно основні проблеми туризма, а токож вирахувати ефективність туристичного бізнесу.

Важливим кроком перед виходом на закордонний ринок має бути узагальнення та дослідження статистичних показників, які характеризують стан розвитку туризму і впливають на його ефективність.

При виході на міжнародний ринок можна використати спадок Гофрі Харріса та Кеннета М. Каца [75]. Автори запропонували поділити процес входження на зарубіжні ринки на 10 легких послідовних етапів, які необхідні для успішного розвитку та розширення стійкої діяльності міжнародного туризму: [76, с. 118-120]:

. Визначення туристичного продукту. Необхідно визначити основні памятки туристичного регіону, які зможуть зацікавити туристів.

. Інвентаризація ресурсів. Цей етап передбачає чітке визначення типу розміщення, харчування, транспорту, розваг, освіти, інформації та послуг, які необхідно надати іноземним туристам, що вперше будуть відвідувати туристичний регіон.

. Аналіз ринку. Передбачено виділити типи іноземних відвідувачів і/або іноземних ринків, які найімовірніше відгукнуться на запропоновані туристичні пропозиції. При цьому важливо оцінити обєми та масштаби конкуренції на цільових зовнішніх ринках.

. Налагодження міжнародних контактів. У даний період необхідно чітко визначити і зрозуміти, з чого звичайний іноземний турист починає підготовку до першого відвідування «нових» місць і, відповідно до цього, забезпечити туристів необхідною та корисною інформацією.

. Організація роботи. На цьому етапі потрібно створити певний життєздатний адміністративний механізм для координації всіх прямих і непрямих зусиль щодо залучення і прийому іноземних відвідувачів.

. Вдосконалення внутрішніх ресурсів. Один з найскладніших етапів, оскільки він передбачає визначення шляху вдосконалення елементів туристичної інфраструктури таким чином, щоб іноземні відвідувачі, які прибудуть вперше, відразу ж відчули привітність і гостинність, а також у майбутньому сприяли залученню друзів, родичів та колег.

. Обробка інформаційних джерел. Цей етап передбачає створення певної статистичної програми, яка допомогла б чітко встановити зростання обсягів іноземного туризму в даній місцевості і таким чином дозволила визначити ефективність маркетингових зусиль у цьому напрямку.

. Розробка рекламних матеріалів. Даний етап включає створення широкої різноманітності друкованої і електронної літератури, корисної як для фахівців, які займаються плануванням туризму, так і для іноземних туристів, що підбирають маршрути для подорожей.

. Залучення фахівців. У цей період необхідно налагодити співпрацю з туристичними фірмами, які мають великий досвід та розташовані в цільовій країні (країнах), з метою підвищення ефективності маркетингової діяльності з просування вітчизняного туристичного продукту.

. Входження в ринок. Місцеві органи влади і приватні компанії повинні виходити на зарубіжний ринок, використовуючи такі методи, які дозволяють максимізувати фінансові ресурси, виділені для забезпечення діяльності з просування національного та регіонального туристичного продукту.

Таку програму стимулювання міжнародного туризму можна також використати для розвитку іноземного туризму як на державному, так і на регіональному рівнях, адже вона є націленою на залучення та суттєве збільшення кількості іноземних відвідувачів завдяки комплексу маркетингових дій та заходів щодо дослідження вітчизняного туристичного ринку, пристосування туристичного продукту до вимог закордонних відвідувачів та його просування на зарубіжні ринки.

Одне із ключових питань, яке необхідно вирішити в найближчий час, - питання оптимізації взаємодії туризму і культури як на рівні центральних органів влади, так і на місцях. Культурна спадщина, музеї, театри в більшості країн світу є винятково важливим фактором залучення туристів, генерації міжнародних і локальних туристичних потоків. І в результаті цього, свого клієнта отримують транспорт і громадське харчування, готелі, місцева промисловість та ін.

Координація стратегічного розвитку культурної сфери і туризму на місцях повинна привести до більш тісної співпраці місцевої влади і реального бізнесу у вирішенні конкретних завдань по збереженню культурної спадщини, впровадження в практику діяльності музеїв, національних заповідників передової менеджерської практики, орієнтації для роботи в ринкових вимірах і координації діяльності з суб'єктами туристичної індустрії.

Подальший розвиток демократії, політична стабільність, визначення пріоритетних напрямків економічного розвитку, майбутній вступ України до НАТО та ЄС - все це забезпечить створення високоприбуткової туристичної галузі, яка задовольнить потреби внутрішнього та міжнародного туризму, з урахуванням природнокліматичного, рекреаційного, соціально-економічного та історико-культурного потенціалу країни, її національних особливостей.

Важливими факторами, що впливатимуть у подальшому на розвиток ринку туризму, є демографічні зміни, матеріальний та соціальний стан населення, рівень освіти, тривалість відпустки, професійна зайнятість та багато інших чинників.

Демографічна структура населення України та аналіз вікових груп, які найбільше подорожують, ще раз підтверджують, що в Україні найбільш активна частина населення від 30 до 40 років, на відміну від економічно-розвинених країн, де люди старшої вікової групи (55-60 років) відіграють все більш важливу роль у міжнародному туризмі. Тільки в 2001 році у світі зареєстровано майже 120 млн. прибуттів, здійснених людьми старшого віку. Основними постачальниками цієї категорії туристів є США, Канада, Японія та країни Європейського Союзу. Населення цих країн, незважаючи на швидкі темпи старіння, залишається фізично активним і, що не менш важливо, краще забезпеченим ніж українське. Поступове збільшення кількості працюючих, забезпечення більш високого доходу на кожного члена сім'ї, підвищення тривалості оплачуваної відпустки та гнучкість робочого часу поступово розширять такі сегменти туристичного ринку, як поїздки з метою відпочинку і в період відпусток, відвідування тематичних парків і культурних заходів, здійснення ділових поїздок, короткочасних подорожей і маршрутів вихідного дня тощо.

Зростання рівня освіти збільшує потяг людини до знань, зацікавленість іншою культурою викликає бажання подорожувати і отримувати нові враження.

Одним із найважливіших чинників, що впливає на розвиток як внутрішнього, так і міжнародного туризму, є добробут населення. Існує чіткий зв'язок між тенденцією розвитку туризму, загальним економічним розвитком і особистими доходами громадян. Туристичний ринок дуже відчутний до змін в економіці. За стабільних цін зростання особистого споживання на 2,5 % збільшує витрати на туризм на 4 %, а зростання особистого споживання на 5 % - на 10 %.

Щорічне збільшення доходів громадян України приведе до більш інтенсивної туристичної діяльності і, зокрема, до збільшення кількості споживачів з високими доходами. В майбутньому населення України буде характеризуватися як таке, що має підвищену якість життя. Відпочинок, подорожі, мистецтво, культура стануть основними елементами, які заповнять вільний час людини.


3.3 Інноваційні форми організації туристичної діяльності українських підприємств


Успішний розвиток суспільних систем залежить від періодично відбуваються інноваційних процесів, які зачіпають не тільки область науки і техніко-технологічної сфери, а й тісно пов'язані з економічними та соціальними пре-утвореннями.

Поява нововведень носить хвилеподібний характер - одна інновація замінюється іншою, більш просунутою, забезпечуючи сталий розвиток соціальної системи. Періодично змінюють одне одного хвилі змін відповідають різним рівням організації конкретної соціальної системи. Цей хвилеподібний характер пов'язаний з фазами науково-технічних і економічних циклів.

Значний внесок у становлення концепції хвилеподібного розвитку соціально-економічних систем вніс видатний російський економіст і соціолог М.Д. Кондратьєв (1892-1938 рр..) [77].

Познайомившись з теорією Н. Д. Кондратьєва, І. Шумпетер високо оцінив концепцію великих циклів кон'юнктури і ввів поняття «Кондратьєвські цикли». Поєднавши свої розробки про роль підприємця в процесі економічного розвитку і теорію довгострокових коливань економічної динаміки Кондратьєва, Шумпетер створив теорію інноваційних циклів, в якій довгохвильові коливання визначив як одну з форм прояву економічної динаміки, породжується інноваційним процесом [89].

За Шумпетером, спонукальним мотивом до пошуку і впровадження нових комбінацій є прибуток, який стає винагородою за нововведення. Визначальну роль тут відіграє не конкуренція цін або якості, а конкуренція нових продуктів, технологій, джерел постачання, організаційних форм. Спочатку конкуренцією нововведень, що сприяє зростанню продукції і прибутків, користується невелике число підприємців, ті, хто раніше за інших їх використовує. Коли нововведення поширюються, то виробничі витрати вирівнюються і прибуток зникає.

На думку Шумпетера, центральним суб'єктом у процесі змін всередині системи є підприємець, який впроваджує нововведення в періоди спокою та рівноваги. Такі нововведення приводять до порушення безперервності, вимагають відмови від старого (продукти, форми організації тощо) на користь незвичного нового і пов'язані з ризиком. Старе витісняється - починається процес «творчого руйнування» [77].

В організації подорожей першими підприємцями були купці, що переміщалися з одного місця в інше в пошуках товарів і ринків збуту.

Вони-то і стали організовувати поїздки людей, які не мали відношення до торгівлі, але хотіли побачити і пізнати щось нове.

В умовах переходу до економіки знань наявність і реалізація інноваційної стратегії - необхідна умова динамічного розвитку як національної економіки, так і туристичної галузі.

Головна функція інноваційної стратегії полягає у визначенні основних довготривалих напрямків наукових розробок, впровадження нововведень, забезпеченні ресурсами для досягнення поставлених цілей. Держава гармонізує інтереси учасників процесу, контролює і регулює інноваційну діяльність.

На вибір стратегії впливають досягнутий рівень суспільного розвитку, фінансові та матеріально-технічні ресурси держави. Вітчизняні вчені розрізняють три типи інноваційної стратегії: «перенесення», «запозичення» і «нарощування» [88].

Спільним для названих видів стратегій є стимулювання інноваційної діяльності з метою досягнення прогресу в економіці та переходу до інноваційного розвитку. Державна інноваційна стратегія - це об'єднання зусиль науки, виробництва та освіти, створення сприятливих інституційних умов для новаторів і підприємців, щоб забезпечити конкурентоспроможність і перехід країни в число лідерів.

Починаючи з ХІХ сторіччя НТП розвивався швидкими темпами спиряючи розвитку туризму. Кожна інновація сприяла розвитку туристичної діяльності будь це електрична батарея Алессандро Вольта (1800 р.) або ж електричні перевезення Роберта Андерсона (1832 р.) [78].

Інновація зявляються, постійно змінюючи один одного, що сприяє розвитку економіки.

Для популяризації туризму в Україні можна запропонувати такі форми організації туристичної діяльності українських підприємств:

. Інформаційні технології

У ХХ сторіччі з винаходом чорно-білого телевізора багато людей отримали змогу подорожувати світом не віходячи з дому, але це посприяло збільшенню популярності туристичних послуг.

Коли надійшли в широкий продаж телевізори, багато людей були переконані, що телебачення покладе кінець друкарської справи, однак цього не сталося. Книги і масові друковані видання продовжують інформувати. Заміни друкованих видань інформаційними технологіями не відбувається, незважаючи на те що все більше стає електронних версій книг та масових журналів в Інтернеті, а користувач може їх роздрукувати. Натомість інформаційні технології використовуються книговидавцями як засіб поширення друкованої інформації.

Активний розвиток сфери інформаційних технологій (ІТ) почалося після поширення в кінці 1960-х рр.. універсальних обчислювальних машин («мейнфреймів») та винаходи в 1971 р. мікропроцесора. За останні 40 років глобальні обчислювальні потужності збільшилися в мільярд разів. У 2010 р. процесингова потужність звичайного комп'ютера стала в 10 млн разів перевищувати потужність комп'ютера 1975 р. [78].

Інформаційні технології - це тільки одна з гілок відбуваються нині науково-технічних революцій, які можуть забезпечити набагато більш потужну «довгу хвилю», ніж їх попередники. Неминуче перетинання телекомунікаційних та інформаційних проблем і засобів їх вирішення. Найбільшою мірою це відноситься до Інтернету як найбільш масштабному інформаційно-телекомунікаційному засобу.

Сучасні телекомунікаційні системи і комп'ютери скорочують час і витрати на зв'язок, кордони держав не впливають на їх застосування, вони сприяють прискоренню поширення знань у світовому масштабі.

Нові технології в галузі телекомунікацій з'являються безупинно, і кожна з них розширює ринок послуг. Переважна більшість цих нововведень можна охарактеризувати двома властивостями - мобільність і висока швидкість передачі даних. У 2000 р. до стандартної абревіатурі в інтернет-адресах www (world wide web) додалася нова - wap (wireless application protocol) - протокол бездротового зв'язку, що дозволяє переглядати інтернет-сайти на екрані мобільного телефону [90]. На сьогоднішній день з'явилася телекомунікаційна технологія GPRS (General Packet Radio Service) - пакетна передача даних в стільникових мережах. По одному каналу може працювати велика кількість абонентів, користувач же платить тільки за передані дані. Одним з найважливіших застосувань GPRS стане так званий технологічний моніторинг. Вбудовані у всілякі комунальні лічильники, банкомати, автомобільні сигналізації, автомати роздрібної торгівлі та інші пристрої GPRS-термінали будуть не тільки миттєво збирати телеметричну інформацію, а й генерувати стільниковим операторам величезний трафік.

Інформаційні технології мають чотири характерні риси:

Володіють усепроникаючим характером;

Сприяють більш ефективній роботі ринків шляхом спрощення та розширення доступу до інформації, ліквідації бар'єрів для нових учасників, тим самим допускаючи на ринок безліч покупців і продавців, знижуючи операційні витрати до нульової позначки;

Мають глобальне поширення, завдяки чому величезна кількість знань може зберігатися, пересилатися і ставати надбанням людей в будь-якій точці земної кулі;

Прискорюють інноваційний процес, дозволяючи простіше і дешевше обробляти величезні обсяги інформації та скорочуючи час, необхідний для розробки нової продукції.

Інтернет став належним чином функціонувати тільки після винаходу Всесвітньої павутини в 1990 р. і браузера в 1993 р. Кількість користувачів Інтернету перевищила 1 млрд 20 млн і продовжує активно рости. У Інтернету є багато спільного з телеграфом, винайденим в 30-і рр.. XIX ст. Телеграф теж привів до різкого падіння витрат на зв'язок і збільшення інформаційних потоків в економіці. Але впровадження телеграфного зв'язку не привело до зміни традиційного економічного мислення, як це відбувається в епоху розвитку Інтернету.

Важливим напрямком вдосконалення туристичної індустрії в Україні повинні стати інновації. До найбільш значимих інноваційних технологій відноситься використання Інтернету в цілях просування і реалізації туристичного продукту і реальної конкуренції для туристичних організацій [74]. Серед цих технологій слід зазначити:

- онлайн бронювання;

- горящі путівки на сайтах;

- тиражування сайту (експорт бази даних);

- статистичні сайти;

- веб-сайти туркомпаній;

- розміщення відеороликів на сторінках готелів;

- можливість оплати за допомогою кредитних карток;

- туристичні портали

Всі ці послуги в певних наборах включають елементи інноваційних технологій і складають разом з іншими елементами певний потенціал інноваційної діяльності підприємства готельного бізнесу або туризму.

Інтернет забезпечує зворотний звязок з потенційними клієнтами і тим самим дозволяє оперативно перевіряти ідею нової продукції або послуги без значних витрат на рекламу і прямі маркетингові дослідження.

Через Інтернет досягається також підвищення ефективності уявлення та засвоєння інформації, що значно підвищує можливості маркетингу в посиленні взаємозвязку підприємств і споживачів, прискорюються процеси просування на ринку нових товарів та послуг і надання їх в зручній для користувача формі.

У сучасній економіці зміни, що динамічно розвиваються, в ціновій політиці, випуск нового вигляду товарів і послуг відбуваються швидше, ніж зявляється замовлена реклама в засобах масової інформації. В результаті така реклама виявляється даремною, а замовник втрачає реальні гроші. В інтернеті представник туристичної фірми можеоперативно змінювати інформацію про туристичні послуги, надаючи найновішу інформацію для споживачив. Це ідеально підходить для турбізнесу - миттєве оновлення інформації стосовно вільних місць в готелях і квитків на авіарейси, «горящі пропозицій», зміни цін на тури - все це можна розміщувати в Інтернет в умовах реального часу [80].

В умовах загострення конкуренції на світовому туристичному ринку, впровадження активних інноваційних ідей для ефективної боротьби необхідно не тільки на рівні країни, а й на рівні окремих бізнесових туристичних структур, відсутність або не активна позиція цих структур може привести до втрати Україною будь-яких шансів зайняти чільне місце на світовому туристичному ринку [81].

Щоб папуляризовати туризм в Україні необхідно розробити комплексну загальнодержавну маркетингову стратегію розвитку іноземного туризму в регіонах України. Основними напрямами такої стратегії мають бути:

розвиток інформаційної інфраструктури туристичного бізнесу. Це національна система резервування та бронювання туристичних послуг, збір інформації про виставкові заходи, рекламну діяльність, безпосередньо виставково-ярмаркову діяльність на міжнародному, регіональному та національному рівнях яка може зацікавити туристів[82, с. 435]; для цього необхідно створити веб-сайт, який буде діяти на постійній основі з туристичними пропозиціями регіонів України та, відповідно до цього, а також створення електронних інформаційних довідників з переліком існуючих туристичних фірм, асортиментом та вартістю туристичних послуг, що ними надаються, переліком туристичних маршрутів та їх транспортним забезпеченням тощо.

заходи популяризації визначених туристичних пропозицій регіонів України на світовому ринку: Для цього необхідно проведення різноманітних туристичних компаній у ЗМІ, інтернеті з метою представлення України у світовому туристично-рекламному просторі, насамперед на каналах, де надається реклама країн: CNN, Eurosport [83, с. 212], залучення туристичних підприємств з регіонів країни до участі у міжнародних туристичних ярмарках і виставках та організація різних типів салонів, ярмарків та бірж в Україні; відкриття туристичних представництв України за кордоном та забезпечення їх необхідною кількістю різноманітних інформаційно-рекламних матеріалів про туристично-рекреаційні можливості регіонів України [83, с. 212].

. Українське етно-село. На сьогодняшній день в Україні почали зявлятися споконвічні українські місця, у яких кожен турист може відчути істинний дух українського козацтва.

Одним з таких місць є «Мамаєва Слобода» яка знаходиться за сім кілометрів від Хрещатика довкруг історичного урочища, в якому бере початок річка Либідь, на території 9,2 га і відтворює у собі куточок української природи, архітектури та побуту. В центрі архітектурного ансамблю, що нараховує 98 обєктів, розташовується козацька триверха деревяна церква в імя Покрови Пресвятої Богородиц <#"justify">У 40 кілометрах від Києва по житомирській трасі знаходиться прекрасний етнографічний комплекс під назвою «Українське село», де скрупульозно відтворили побут українського села сторічної давності.

На доглянутії території комплексу навколо розміщуються декілька справжніх хатинок, перевезених сюди з різних регіонів країни. Поруч - справжні кузня,гончарня, вулики (від перших до останніх «моделей»), загін з вівцями і свинарник, пташиний двір і зовсім унікальну річ - подоба самогонного цеху, в якому періодичноварять «зеленого змія» виключно за старими рецептами. В окремому сараї розмістили подобу складу - там чекають реставрації чергові експонати [85].

«Музей народної архітектури та побуту України», але переважна більшість відвідувачів називають його просто «Музей Пирогово».

Краса цього музею в тому, що тут можна просто погуляти по тінистих алеях, подихати свіжим повітрям або посидіти на одному з порослих травою мальовничих схилів.

Експонати цієї виставки - архітектурні реліквії з різних регіонів України. Вся територія поділена на частини: «Середня Наддніпрянщіна», «Полтавщина и Слобожанщина», «Полісся», «Поділля», «Карпати» і пр. Окремо розташована зона вітряних млинів, які видно здалеку, і вже стали своєрідним символом музею Пирогово. Всього арсенал музею налічує понад 300 експонатів народної архітектури та будівництва.

Крім будиночків і вітряків, в Пирогово київський житель або гість столиці може знайти і масу інших розваг. Тут можна покататися на конях, пограти в українські народні ігри, випити смачної медовухи або навіть повінчатися.

Усі національні свята в київському Пирогово проходять з особливим колоритом і неодмінно з якимись оригінальними особливостями. Атмосфера музею під відкритим небом дозволяє повністю зануритися в старожитні Україна часів Тараса Шевченка, Миколи Гоголя та Івана Франка [86].

. Українські шахти Донбасу

«Український техноленд». Туристи з усього світу отримають рідкісну можливість здійснити спуск на шахти Донбасу на глибину 1000 метрів.

Після важкої аварії влітку 2008 року шахту імені Карла Маркса в Єнакієвому повністю відновили, і тепер вона разом з двома закритими шахтами Центрального Донбасу увійде до так званого «Український техноленд». Його створюють в межах туристичної програми на Євро-2012.

Під землею, на глибині близько 1000 метрів, можна буде побачити якийсь технічний місто зі специфічною інфраструктурою, а завдяки справжнім експонатам - уявити й сам процес видобування вугілля. Відвідувачам музею запропонують ознайомитися з історією гірничої справи, подивитися парк скульптурних композицій з металобрухту.

Створення «Українського техноленду» допоможе залучити туристів, що дозволить не тільки збільшити популярність Україна на міжнародній туристичній арені, але й вирішити соціальні проблеми шахтарських містечок. Історія показує, як старопромислові регіони, наприклад Рур в Німеччині, перетворюються на туристичні центри, каже в інтерв'ю «Німецькій хвилі» керівник проекту Костянтин Воробйов: «Відразу з'являються нові робочі місця, будуються готелі, дороги [87].

Кінцевою ціллю посилення ролі туризму в Україні має буди вихід на зовнішні ринки, тобто закріплення України у свідомості зарубіжних споживачів туристичного продукту, як конкурентоспроможної та привабливої у туристичному розумінні країни.


Висновки до розділу 3


. Важливими факторами, що впливатимуть у подальшому на розвиток міжнародного ринку туризму, є демографічні зміни, матеріальний та соціальний стан населення, рівень освіти, тривалість відпустки, професійна зайнятість та багато інших чинників. Метою удосконалення мінародного туризму в Україні можна визначити створення конкурентоспроможного, на світовому ринку, туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурного довкілля та розроблення відповідної нормативно-правової бази туризму.

2. Культурна спадщина, в більшості країн світу є винятково важливим фактором залучення туристів, генерації туристичних потоків. По кількості історичних памятиків Україна на рівні з європейськими державами, але для збільшення напливу іноземних туристів, необхідно збільшити фінансування туристичної галузі, для покращення якості надаваємих послуг. Для популяризації туризму в Україні можна запропонувати такі форми організації туристичної діяльності українських підприємств: Інформаційні технології, які будуть сприяти покращеню якості надаваємих послуг, а також швидшими темпами сповіщати туристів про памятки архітектури та мистецтва; українське етно-село - дасть змогу туристам відчути себе жителями України часів козацтва; українські шахти Донбасу - будуть сприяти покращенню умов українських шахтерів, демонструючи охочим туристам нелегкі трудові будні та небезпечні умови праці.

3. Використання ІТ, побудова етно-сіл та переобладнання вугільних шахт в місця проведення екскурсій допоможе украінським тур. фірмам покращувати ситуацію міжнародного туризму України. Що, також, сприятиме припливу грошей до України і сприятиме покращенню економічної ситуації в цілому.

ВИСНОВКИ


За результатами проведеного дослідження були отримані такі результати:

1. Сьогодні туризм - повязаний з географією, медициною, історією, економікою, архітектурою, спортом, культурою, та іншими науками. Але жодна з них не може повністю охарактеризувати його як об'єкт власних досліджень і жоден з існуючих соціально-економічних інститутів не в змозі самостійно розв'язати комплекс його проблем

Міжнародний туризм це туризм <#"justify">3. На сьогоднящній день Україна має достатньо умов для розвитку міжнародного туризму: вигідне геополітичне розміщення, великий туристично-рекреаційним потенціалом, сприятливий клімат, велику кількість лікувально-курортних ресурсів, численні родовища мінеральних вод і лікувальних грязей, богату флору і фауну, культурно-історичні пам'ятки світового рівня, необхідно відзначити, що туристична індустрія України перебуває у зародковому стані.

Велика кількість туристичних фірм, які розташовані в Україні працюють на вивіз туристів, що є причиною відтіку українського капіталу. Хоча в Україні є туристично-привабливі місця, Україна не може надавати європейський рівень послуг. Це обумовлене низкой причин: замалою кількістю інформації про Україну, слабким розвитком туристської інфраструктури, поганим станом екології, низьким рівнем туристських рекреаційних ресурсів, недосконалим організаційним та нормативно-правовим забезпеченням туристичної галузі.

Але все ж таки розвиток туристичної галузі України в цілому відповідає динаміці економічних процесів, які відбуваються в державі. Водночас, світові політичні та економічні процеси останніх років також справляють суттєвий вплив на обсяги, напрямки та структуру туристичних потоків.

Україна має всі умови для розвитку внутрішнього та вїзного туризму що буде сприяти створенню нових робочих місць, та покращеню економіки країни в цілому.

. Існує велика кількість різноманітних туристичних фірм, які можуть запропонувати пересічному українцю подорож як за кордон, так і по Україні. Серед всіх цих туристичних фірм можна виділити декілька провідних, які є лідерами українського ринку з надання туристичних послуг високої якості: Домар Тревел Едьюкейшн; Тез тур; Анекс тур; Амерікан тревел групп; Туристична фірма «Чотири сторони»; Коралл тревел, Туристична фірма «Феєрія».

Кожна з цих фірм пропонує пересічному українцю найрізноманітніший варіант туристичної поїздки. Це може бути подорож заради навчання або підвищення кваліфікації в престижному іноземному навчальному закладі, чи подорож європейськими містами чи сафарі-тур. Туристичні компанії надають високоякісні послуги, що повністю відповідають європейським стандартам в найкоротші терміни, що демонструє роботу висококваліфікованого персоналу.

. Міжнародний туризм як найважливіша складова частина зовнішньоекономічної діяльності кожної з держав світового співтовариства є однією з найбільших і високоприбуткових галузей світової економіки.

Якщо аналізувати стан та перспективи розвитку міжнародного туризму, треба усвідомлювати, які фактори впливають на нього. До довготривалих чинників, що об'єктивно сприяють поступовому розвитку міжнародного туризму, належать такі: економічні, науково-технічний прогрес, демографічні, соціальні, культурні, міжнародні.

З самого початку виникнення туризму і по сьогоднішній день на характер світового туризму, його динаміку і зміст істотний вплив впливають природні катаклізми (землетруси, повені, пожежі тощо), соціальні потрясіння, війни.

За прогнозами ВТО, в XXI столітті очікується туристичний бум: кількість подорожуючих у світі до 2020 року зросте до 1,6 млрд. чоловік за рік, кількість туристичних прибуттів в Китаї досягне до 2020 року 137,1 млн. осіб, другим за популярністю туристичним напрямком стануть США (102,4 млн.), -Франція (93,3 млн. осіб),Іспанія (71,0 млн. осіб), Гонконг (59,3 млн. осіб). За прогнозами ВТО, очікується бурхливий розвиток виїзного туризму. Найбільшими країнами-постачальниками туристичних потоків стануть Німеччина, Японія, США, Китай, Великобританія

. Розвиток міжнародного туризму України впливає на такі сектори економіки, як транспорт, зв'язок, торгівля, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання, і є одним із найбільш перспективних напрямків структурної перебудови економіки.

На сьогодні метою розвитку туристичної індустрії в Україні є створення конкурентоспроможного, на світовому ринку, туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурного довкілля. я та розроблення відповідної нормативно-правової бази туризму. Найбільш гальмівним фактором у розвитку туризму на суспільному рівні є відсутність уваги та підтримки з боку політиків та громадської влади. Як тільки буде глибока зацікавленість на законодавчому рівні, поєднання зусиль для піднесення статусу індустрії туризму на більш високий рівень не тільки у вигляді декларацій, а й конкретних заходів щодо встановлення та підтримки економічних зв'язків, почне ефективно діяти маркетинг у сфері туризму, то відразу почне покращуватися рівень розвитку туризму.Але зарубіжний досвід свідчить, що максимального ефекту в розвитку туризму можна досягти лише за умов співпраці органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, громадських і професійних організацій та підприємницьких структуру. зростання рівня освіти збільшує потяг людини до знань, зацікавленість іншою культурою викликає бажання подорожувати і отримувати нові враження.

Одним із найважливіших чинників, що впливає на розвиток як внутрішнього, так і міжнародного туризму, є добробут населення. Існує чіткий зв'язок між тенденцією розвитку туризму, загальним економічним розвитком і особистими доходами громадян.

Постійне збільшення доходів громадян України приведе до збільшення туристичних поїздокі, зокрема, до збільшення кількості споживачів з високими доходами. В майбутньому населення України буде характеризуватися як таке, що має підвищену якість життя. Відпочинок, подорожі, мистецтво, культура стануть основними елементами, які заповнять вільний час людини.

. В умовах переходу до економіки знань наявність і реалізація інноваційної стратегії - необхідна умова динамічного розвитку як національної економіки, так і туристичної галузі.

Для того, щоб підвищити популярність України серед вітчизняних та іноземних туристів необхідно запропонувати такі форми організації туристичної діяльності українських підприємствам: заохочувати українські туристичні підприємства використовувати інформаційні технології для того, що популяризувати свої туристичні послуги серед іноземних туристів та забезпечити швидке оновлення інформації про надавані послуги. Українське етно-село буде сприяти підвищенню популярності України як туристичної держави, завдяки незвичній атмосфері часів правління козацтва у таких куточках живої історії як: „ Мамаєва Слобода, «Українське село», «Музей Пирогово». Алеце лише невелика кількість вже існуючих етно-сіл, для підвищення темпів розвитку міжнародного туризму державі необхідно приділяти набагато більше уваги туристичній галузі. Також розвитку вїздного туризму в Україну може допомогти будівництво Українського техноленду.

Культурна спадщина, музеї, театри в більшості країн світу є винятково важливим фактором залучення туристів, генерації міжнародних і локальних туристичних потоків. По кількості історичних памятиків Україна не відстає від європейських держав, але для збільшення напливу іноземних туристів, країні необхідно збільшити фінансування туристичної галузі, за для покращення якості надаваємих послуг.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Географія міжнародного туризму: Країни СНД та Балтії : навч. посіб. / С.А. Хомич, Я.И. Аношко та інші. - Мн. :Аверсэв, 2004. - 252 с.

2. Горбилева З.М. Економика туризму / З.М. Горбильова. - Мн.: БГЭУ, 2004. - 478 с.

3. Сайт все про туризм, туристична бібліотека [Електронний ресурс]:[Український туризм]. - Текст. дані. - Режим доступу: <#"justify">13. Балабанов И. Т. Економіка туризму: / И. Т. Балабанов, А. И. Балабанов, Навч. посіб. для студ. вузів, обуч. з екон. спец. и направленням.- М.: Фінанси та статистика, 2003.- 176 с.

. Туризм: практика, проблемы, перспективи: міжнародна науково-практична конференція 15-18 жовтня 2001 р. :тези доповідей. - Мн., 2001. - 153 с.

15. Шаповал Г.Ф. Історія туризму. Навч. Посіб./ Г.Ф. Шаповал. - Мн., 1999 - 303 с.

. Дроздова Г.М. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності підприємства: Навч.посіб./ Г.М. Дроздова- К.: ЦУЛ, 2002. - 172 с.

. Ранський А., Міжнародний туризм в епоху глобалізації

/ А. Ранський, Я. Ружковський. - 2005. - С 295-306.

. Максименко С.В. Туристська діяльність: міжнародно-правові аспекти. Навч. Посіб. / С.В. Максименко - М.: Латстар, С 2007. - 250.

. «Про туризм» Закон України від 15.09.95 р:. //Відомості Верховної Ради України. - 1995. -№ 31. - с.241.

20. Сайт Міжнародний туризм [Електронний ресурс]: [Міжнародний туризм] - Текст.дані. - Режим доступу: -#"justify">23.Статистика України [Електронний ресурс]: [Туристичні потоки 2000-2011 рр..]. - Текст. дані. - Режим доступу: #"justify">. Гордієнко І.С. Міжнародий туризм / І.С. Гордієнко // Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. ? Вип. 21.6 - С. 15-18.

. Офіційний сайт Вікіпедія. [Електронний ресурс]: [Географія міжнародного туризму]. - Текст. дані. - Режим доступу: #"justify">. Туризм: практика, проблеми, перспективи: міжнародної науково-практична конференція., 21-25 квітня 2001 р.: тези доповідей - Мн., 2001. - 140 с.

. Сайт Географія туризму [Електронний ресурс]: [Шкільний курс фізичної географії]. - Текст. дані. - Режим доступу: #"justify">66. Папирян Г.А. Економіка туризму /Г.А. Папирян- М: Фінанси та статистика, 2000. - № 4 - С.86-88.

67. Ткаченко Т. Тенденції розвитку світового туризму / Т. Ткаченко. // Вісник КНТЕУ. - 2004. - № 6.- С. 80-85.

68. Сайт Іспанія [Електронний ресурс]: [Іспанія]. - Текст. дані. - Режим доступу: <#"justify">70. Ministero delle Attivita Produttive. Direzione generale per il turismo (DGT) [Електронний ресурс] - Текст. дані. - Режим доступу: /#"justify">. Соціально-економічні проблеми управління розвитком регіонів в умовах трансформації економіки: Зб. наук. праць НАН України /Ін-т регіональні досліджень. - Львів, 2007.- С.64-72.

72. Смок І.І. Іноваційний розвиток інфраструктури туризму в Україні / І.І.Смок, І.Л.Леонідов, к.е.н., доцент Національна металургійна академія України, [Електронний ресурс]. - Текст. дані.- Режим доступу: <#"justify">76. Харрис Г. Стимулювання міжнародного туризму в ХХI ст. /

Г. Харрис, М. Кеннет, Кац; під ред. В.А. Квартального; пер. з англ. Е.В. Мошняга. - М.: Фінанси та статистика, 2000. - С.118-120.

. Новіков В.С. Інновації у туризмі / В.С. Новіков. М.: ИЦ «Академія», 2007. - 208 с.

78. Сайт Інновації [Електронний ресурс]: [Хронологія інновацій з 19 ст.]. - Текст. дані. - Режим доступу: <#"justify">79. Школа І.М. Менеджмент туристичної індустрії. Навчальний посібник / За ред. проф. І.М.Школи. - Чернівці: ЧТЕІ КНТЕУ, 2003. - 662 с.

. Ефремова М.В. Основи технології туристичног бізнесу./ М.В. Ефремова. - М.: Ось-89, 1999. - 192 с.

. Соколова С. Туристична галузь можливості та перспективи/

С. Соколова. Українська культура. - 2007. - №1 - С 962-964.

. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу: монографія / Т.І. Ткаченко- К. : Київ. нац. торг.-екон. Ун-т, 2006. - 435 с.

. Шульгіна Л.М. Маркетинг підприємств туристичного бізнесу: монографія/ Л.М. Шульгіна. - К.: Київ. нац. торг.-екон. Ун-т, 2005. - С. 212.

84. Офіційний сайт Мамаєва Слобода [Електронний ресурс]: [Мамаєва слобода]. - Текст. дані. - Режим доступу: -<http://lifekiev.com/mamaevasloboda/>. - Назва з екрана.

. Офіційний сайт Етно-село [Електронний ресурс]: [Етно-село] - Текст. дані. - Режим доступу: <http://etno-selo.com.ua/index.php?option =com_content&view=article&id=110:q-q-2010&catid=19&Itemid=87&lang=ua> - Назва з екрана.

86. Офіційний сайт Музея Пірогово [Електронний ресурс ]: [Музей народної архітектури та биту України] - Текст. дані.- Режим доступу: <http://pirogovo.at.ua/> - Назва з екрана.

87. Офіційний сайт Український техноленд [Електронний ресурс]: [Український техноленд]. - Тест. дані. Режим доступу: <http://www.companion.ua/Articles/Content?Id =61711> - Назва з крана.

88. Пуцентейло П.Р. [Електронний ресурс]: [Економіка і організація туристично-готельного підприємництва]. - Текст дані.- Режим доступу: <http://tourlib.net books_ukr/pucentejlo15.htm> - Назва з екрана.

. Федорченко В.К., Педагогіка туризму/ В.К. Федорченко,

Н.А Фоменко, М.І.Скрипник, Г.С. Цехмістрова, - К.: Видавничий дім «Слово», 2004. - 296 с.

. Сайт Пітер-тур [Електронний ресурс]: [Тенденції розвитку світового туризму]. - Текст. дані.- Режим доступу: http://pitertour. blogspot.com/2011/02/blog-post.html?spref=bl. - Назва з екрана.


Теги: Аналіз розвитку міжнародного туризму в Україні  Диплом  Туризм
Просмотров: 42557
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Аналіз розвитку міжнародного туризму в Україні
Назад