Управління ресурсною базою комерційних банків

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки

Спеціальність: Економіка підприємства


МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

На тему:

УПРАВЛІННЯ РЕСУРСНОЮ БАЗОЮ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ


Магістрант Дика Зоряна Романівна


КИЇВ 2009

ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕСУРСІВ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1Теоретична суть ресурсів банку, та їх значення в економічній діяльності

1.2Інформаційно-методичне забезпечення дослідження ресурсної бази комерційного банку

1.3Методи управління активами та пасивами банку

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ РЕСУРСНОЇ БАЗИ ЗГРУ КБ ПРИВАТБАНК, ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ

2.1Організаційна структура ЗГРУ КБ ПриватБанк, та характеристика послуг банку

2.2Аналіз ресурсної бази ЗГРУ КБ ПриватБанк

2.3Оцінка ефективності використання ресурсів бази ЗГРУ КБ ПриватБанк

РОЗДІЛ ІІІ. УПРАВЛІННЯ РЕСУРСНОЮ БАЗОЮ ЗГРУ КБ ПРИВАТБАНК НА ОСНОВІ СТРАТЕГІЧНОГО ПІДХОДУ, ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1Розробка ресурсної стратегії ЗГРУ КБ ПриватБанк на основі планування портфелю послуг, що складають основу ресурсної бази

3.2Прогнозування зростання ресурсної бази ЗГРУ КБ ПриватБанк на основі моделі швидкого зростання, та розробленої ресурсної стратегії

.3Прогнозування прибутковості ЗГРУ КБ ПриватБанк за допомогою кореляційно-регресійного аналізу

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


ВСТУП


Банківська система відіграє виключно важливу роль у господарській структурі країни з розвинутими ринковими відносинами. Через неї проходять великий обсяг грошових розрахунків і платежів підприємств, організацій і населення. Вона мобілізує і перетворює в активно діючий капітал тимчасово вільні грошові кошти, заощадження та доходи населення, виконує різноманітні кредитні, посередницькі, інвестиційні, довірчі та інші операції. Важливе місце в діяльності банків займають міжнародні розрахунки, які в умовах стрімкого розвитку ЗЕД вітчизняних підприємців, удосконалюються, набирають нових форм.

Банківські ресурси - це основа діяльності будь-якого банку, оскільки процеси формування ресурсів і надання позик перебувають у тісному взаємозвязку. Тому розуміння економічної сутності банківських ресурсів, значення проблем, що повязані з їх ефективним формуванням і доцільним використанням, надзвичайно важливе, особливо для українських комерційних банків. Саме нашим, вітчизняним, комерційним банкам надзвичайно важко вирішувати це питання - формування ресурсів банків, тому що українська банківська система ще дуже молода, вона тільки на початковому етапі свого розвитку. За часів Радянського Союзу перед банками не існувало такої проблеми як формування своїх ресурсів, все робилося централізовано. Тому не було необхідності досліджувати цю тему, яка на сьогоднішній день є дуже актуальною, так як при створенні комерційного банку це перше питання, яке постає перед його засновниками.

Оскільки перед кожним комерційним банком на протязі його діяльності зустрічаються такі питання як: Які краще залучити кошти? Як оптимально їх сформувати? Яку депозитну політику вигідніше застосовувати? та інші не менш важливі питання. Комерційний банк може не здійснювати операції з векселями, не надавати лізинговий кредит, не здійснювати міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів - ці операції не суттєво вплинуть на подальшу діяльність комерційного банку, на його надійність, ліквідність. Банк не повинен обмежити або не звертати уваги на інші банківські операції та послуги, навпаки він має розширювати спектр своїх банківських послуг для зміцнення своєї конкурентної здатності і розширення клієнтської бази. Але все ж таки відповідною точкою для здійснення різноманітних банківських операцій і надання послуг є ресурси цього банку, які він повинен розміщувати з найефективнішим результатом. Очевидно, під впливом змін у регулюванні банківської діяльності, зрушень у макроекономічній та мікроекономічній динаміці, ситуації на грошово-кредитному ринку, структурних коливань у доходах юридичних та фізичних осіб, можливості формування ресурсної бази комерційного банку не залишаються стабільними. Враховуючи ці фактори актуальним є моделювання кожним окремо комерційним банком шляхів і джерел ресурсного забезпечення його діяльності.

Фінансова стабілізація та перехід національного господарства у фазу економічного зростання обєктивно визначають появу передумов для загострення конкурентної боротьби на ринку банківських послуг та висувають на перший план проблему якості продукту, який банки пропонують своїм клієнтам. Насамперед це стосується сукупності тих операцій, які формують ресурсну базу комерційних банків, що є основою ефективного функціонування кредитної системи країни з огляду на формування нею банківського кредитно-інвестиційного портфеля, спроможного повною мірою задовольнити потреби відтворювального процесу всіх секторів економіки.

Потрібно розуміти, що можливості впливу кредитної системи країни на фінансування широкомасштабних проектів із забезпечення інвестиційних потреб реального сектору визначається передусім спроможністю банків акумулювати належний обсяг довгострокових ресурсів.

Предметом магістерської роботи є управління ресурсною базою комерційного банку. Обєктом дослідження виступає ЗГРУ КБ ПриватБанк.

Метою магістерської роботи є дослідження теоретичної та методологічної основи управління ресурсною базою комерційного банку, та пошук шляхів удосконалення цього процесу.

У межах поставленої мети у магістерській роботі вирішувались наступні завдання:

1)визначено загальні теоретичні підойми дослідження ресурсів комерційних банків;

2)узагальнено інформаційно-методичне забезпечення дослідження ресурсної бази банку;

)проведено дослідження організаційної структури ЗГРУ КБ ПриватБанк;

)проаналізовано ресурсну базу ЗГРУ КБ ПриватБанк та оцінено їх ефективність;

)розроблено ресурсну стратегію на основі планування портфелю послуг;

)зпрогнозовано зростання ресурсної бази на основі моделі швидкого зростання банку.

Магістерська робота складається з трьох розділів, вступу та висновків, які розкривають тему дослідження, та містять


РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕСУРСІВ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ


.1 Теоретична суть ресурсів банку, та їх значення в економічній діяльності


Для здійснення господарської і комерційної діяльності банки повинні мати у своєму розпорядженні певну суму грошових коштів-ресурсів. Ресурси комерційного банку - це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються ним для здійснення активних та інших операцій. Операції, за допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними. Таким чином, банківські ресурси можна вважати банківським капіталом.

Термін капітал (фр., англ. сapital, лат. сaptalis - головний) означає багатство (цінні папери, грошові кошти, майно), яке використовується для власного збільшення. Звідси кожен автор по своєму, але дуже схоже трактує визначення капіталу банку. На думку одного - це сукупність грошових коштів [35, с.178], що перебувають в його розпорядженні з використанням активних операцій. Інші [41, с.59], - що це сукупність внесених власниками - учасниками капіталу - власних коштів, які зростають у результаті ефективної банківської діяльності у процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових надходжень з боку учасників. Різноманітність визначень засвідчує, що ресурсна база - це широке поняття і потребує всебічного вивчення.

Тому, на нашу думку, для визначення суті ресурсної бази банку слід виходити з функцій банківського капіталу, а саме:

-капітал є основою для створення та організації банку, а також для його діяльності до часу накопичення достатнього рівня ресурсів;

-у разі несприятливої ситуації і непередбачених витрат капітал відіграє роль буфера, що дає банку змогу продовжувати функціонування;

капітал підтримує довіру клієнтів і переконує кредиторів у його фінансовій спроможності;

капітал є підгрунтям для структурного розвитку кредитно-фінансової установи, розроблення і впровадження нових послуг;

капітал слугує регулятором загального розвитку банку в довгостроковій перспективі.

Отже, капітал банку в процесі організації банківської діяльності одночасно виконує кілька функцій, що забезпечує найвищий ефект від проведення банківських операцій, тобто максимізації прибутку.

Якщо в інших сферах підприємницької діяльності капітал забезпечує платоспроможність і виконує більшість оперативних функцій підприємства, то комерційному банку капітал потрібен насамперед для страхування інтересів вкладників [25, с.77]. Тобто першочергове призначення капіталу банку - це виконання ним захисної функції. У цьому звязку розмір капіталу є важливим фактором надійності функціонування банку і повинен перебувати під пильним контролем Національного банку України, що регулює діяльність комерційних банків [17. с.57].

Найбільш поширеною є класифікація банківських ресурсів за економічним змістом та їх поділ на власні, залучені та запозичені ресурси банку. Банк користується переважно чужими грошима, а власні кошти призначені передусім для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності, тобто виконує здебільшого захисну функцію.

Національний банк України регламентує можливості комерційних банків у залученні коштів, тому нормативне значення показника залучених та позичених коштів не повинно перевищувати розмір власного капіталу більше ж у 12 разів. Є три основні типи залучення коштів комерційними банками:

1.Вклади (фінансові зобовязання перед клієнтами).

2.Отримані кредити (фінансові зобовязання перед іншими банками).

3. Емісія (акції, ощадні облігації і сертифікати).

Власний капітал комерційного банку поділяється на основний і додатковий. Основний капітал складається із статутного, резервного та інших фондів, що утворюються за рахунок прибутку. Додатковий капітал формується з невикористаних резервів, що призначаються для страхування активних операцій комерційного банку та нерозподіленого прибутку [12. c.254]/

У складі капіталу головна роль належить статутному фонду банку. Він формується з акціонерного або приватного капіталу при організації нового банку шляхом внесків засновників або випуску і реалізації акцій. Розмір статутного фонду визначається засновниками, однак він не може бути меншим мінімального розміру, встановленого НБУ. Його частка в цілому по банківській системі у різних часових інтервалах коливалась від 57,8 до 64,17 % сукупного капіталу банків (табл.1.1).


Таблиця 1.1

Зведені балансові показники комерційних банків України, млн.грн. []

Показник Роки2007, у % до 2001р.2001р.2002р.2003р.2004р.2005р.2006р.2007р.Активи50,867,8105,5141,5223,0353,1572,9У 11,3 р.Капітал7,910,112,918,425,542,664,2У 8,1 р.Статутний фонд4,66,08,111,616,126,341,2У 9,0 р.Частка статутного фонду в капіталі, %57,860,1363,0063,2363,4361,764,17+6,37За даними таблиці 1.1 ми бачимо, що активи комерційних банків в період з 2001р. по 2007р. зросли більш ніж у 11 разів, капітал у 8,1 рази, а статутний фонд у 9,0 разів, тому можна зробити висновки, що зростання показників були значними та динамічними.

Статутний фонд може утворюватися тільки за рахунок власних коштів учасників (акціонерів) банку. Його формування за рахунок банківських кредитів не допускається. Статутний фонд комерційного банку не може формуватися за рахунок коштів організації, які за статутом не мають права займатися комерційною діяльністю та мати прибуток (громадські, релігійні організації, фонди, та інші).

Статутний фонд комерційного банку у формі АТ створюється шляхом випуску та продажу двох видів іменних акцій - звичайних та привілейованих. Власники звичайних акцій беруть участь в управлінні банком і поділяють з ним усі його доходи, збитки і ризики. Якщо комерційний банк не заробляє прибутку, власники звичайних акцій не отримують дивідендів, їм нічого не гарантується у випадку ліквідації банку. Однак збитки власників звичайних акцій не можуть бути більшими ніж первісна вартість їх інвестицій, а дохід, у випадку прибуткової роботи банку, вони можуть отримувати значний, тому що розподіл залишку прибутку відбувається тільки між власниками простих (звичайних) акцій.

Попри поширену думку про надлишкову ліквідність банківських установ у нашій країні слід констатувати, що вона має більшою мірою короткостроковий характер, оскільки у структурі строкових вкладень значна частна належить коротким ресурсам, непридатним для задоволення довгострокових потреб підприємств у кредитних ресурсах (табл. 1.2).


Таблиця 1.2

Динаміка і структура ресурсної бази сформованої комерційними банками України, у національній валюті

ПоказникНа 01.01.2006 На 01.01.2007На 01.01.2008Сума, млн. грн.Структура, %Сума, млн. грн.Структура, %Сума, млн. грн.Структура, %Усього зобовязання банків за коштами на рахунках субєктів господарювання та фізичних осіб87 198100114 093100189 906100Кошти до запитання40 1034648 9574372 14038Строкові кошти47 0965465 13657117 76662З них довгострокових28 9313342 9703881 68843Темпи зростання зобовязань, усього, %165-131-166-Темпи зростання зобовязань до запитання,%156-122-471-Темпи зростання зобовязань, %174-138-180-

Дані табл. 1.2 вказують на істотне зростання ресурсної бази банківських установ України упродовж останніх пяти років. Особливо значне збільшення (на 80 %) характерне для строкових зобовязань у національній валюті на 2007р. Потрібно розуміти, що в умовах підвищення доходів населення відповідне зростання депозитної бази банків повязане не так із активізацією їхньої роботи із залучення коштів на ринку, як з відсутністю альтернативних напрямів вкладення коштів - насамперед на ринку цінних паперів. Очевидно, що з появою доступних широкому загалу реальних фондових альтернатив для інвестування коштів перед банками постане проблема загострення конкурентної боротьби за кошти вкладників, передусім - фізичних осіб.

В комерційних банках створюються спеціальні фонди, призначені для виробничого та соціального розвитку банку, їх формування здійснюються за рахунок прибутку.

Одним з елементів додаткового капіталу банків постають невикористані резерви страхування банківських ризиків (кредитного, валютного, інвестиційного). Призначення цих резервів є зниження негативних наслідків у звязку з неповерненням кредитів, виникнення збитків від операцій з валютою та з цінними паперами, що знаходяться у розпорядженні банку. В Україні ці резерви створюються з прибутку, що залишається у банку після сплати податків. Такий порядок знижує фактичні можливості комерційних банків для створення необхідного розміру страхових резервів.

Нерозподілений прибуток, як елемент додаткового власного капіталу комерційного банку, є ресурсом внутрішнього походження. Він створюється у вигляді залишку після сплати податків та відрахування до фондів банку.

Банківський власний капітал поділяється на капітал - брутто та капітал - нетто. Власний капітал - брутто - це сума усіх фондів нерозподіленого прибутку за балансом. Власний капітал - нетто - це капітал - брутто за мінусом вкладень банку в господарську діяльність підприємств та організацій, акції акціонерних товариств, витрати майбутніх періодів, відведених коштів. Тобто капітал - нетто це та частина власних коштів банку, що може бути використана як кредитні ресурси.

Розмір власного капіталу визначається кожним банком самостійно і залежить від багатьох факторів. До них належать:

-рівень мінімальних вимог НБУ до статутного фонду. Більш значні вимоги збільшують потребу у власному капіталі;

-специфіка клієнтури. При значній кількості невеликих вкладників, власних коштів потрібно буде менше ніж за наявності великих вкладників;

характер активних операцій. Наявність значного обсягу ризикових операцій потребує відносно більшого обсягу розміру власного капіталу.

На відміну від звичайних промислових та комерційних підприємств, де частка власного капіталу, як правило становить у середньому 40 - 60% загальних активів, комерційні банки працюють в основному із залученими ресурсами, а власний капітал використовується для своєрідного захисту інтересів вкладників і кредиторів та покриття збитків від банківських операцій. За цих умов вважається припустимим, якщо розмір власного капіталу становить не менше 4% загальних активів банку.

Банківські операції відображаються окремими статтями в балансі комерційного банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх поділяють на пасивні й активні.

Пасивні операції - це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених (депозитних) та позичених (не депозитних) ресурсів.

Операції з формування залучених ресурсів називають пасивними депозитними операціям. Вони відображають процес залучення й обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштів юридичних, фізичних осіб, банків які зберігаються на різноманітних рахунках (строкових і до запитання). Вкладниками можуть бути як юридичні та фізичні особи, що постійно обслуговуються в даному банку (клієнти банку), так і юридичні і фізичні особи, що не належать до постійних клієнтів цього банку, а обслуговуються в іншому банку.

Реалізація завдання щодо вдосконалення депозитних операцій комерційних банків на практиці безпосередньо повязана саме з необхідністю збільшення обсягів вкладних операцій із населенням. Загальні тенденції останнього періоду визначають зростання обсягів вкладів населення у комерційних банках України (табл. 1.3).


Таблиця 1.3

Динаміка і структура ресурсної бази комерційних банків України за секторами економіки

ПоказникНа 01.01.2007На 01.01.2008Млн. грн.%Млн. грн.%Усього зобовязань за коштами, зазначеними на рахунки у банках184 234100,0279 738100,0Небанківські фінансові установи 8741 4,7 15 343 5,5Підприємства реального сектору65 61435,695 58334,1Домашні господарства108 86059,2167 23959,8Некомерційні організації1 0200,51 5750,6

Аналіз показав, що зобовязання за коштами домашніх господарств зросли на 0,6% за структурою, і що цей показник не має достатньої динамічності зростання, а зобовязання підприємств реального сектору за структурою знизилися на 1,5%, що на нашу думку є несприятливим фактором для розвитку цього сектору економіки. Решта показників показують дуже незначне зростання зобовязань за своєю структурою.

Крім мобілізації власних та залучених ресурсів, комерційні банки можуть використовувати можливості міжбанківського ринку капіталів, а також залучати кошти інвесторів через емісію та розміщення власних незабезпечених боргових зобовязань. Мобілізовані в такий спосіб ресурси представляють собою позичені ресурси банку або ресурси не депозитного характеру. Ця частина банківських ресурсів є найбільш оперативною щодо здійснення пасивних кредитних та пасивних інвестиційних операцій.

Пасивні кредитні операції - це операції комерційного банку, що повязані з отриманням кредитів на міжбанківському ринку (в інших комерційних банків та в НБУ). Комерційні банки в Україні можуть отримувати кредит в інших банках на визначених договорами умовах строком від одного дня (кредити овернайт) до кількох місяців. Крім власне міжбанківських кредитів, комерційні банки можуть звертатись за кредитом до кредитора останньої інстанції - Національного банку України, який сьогодні надає кредити під заставу державних цінних паперів і комерційних векселів. Згідно з чинним законодавством НБУ може здійснювати продаж комерційним банкам кредитів через кредитні тендери, проводити операції з переобліку комерційних векселів, що раніше були обліковані комерційним банком, та видавати кредити овернайт через постійно діючу лінію рефінансування.

Пасивні інвестиційні операції - це операції комерційного банку, що повязані з випуском і розміщенням власних незабезпечених боргових зобовязань. Банки можуть емітувати облігації, які поповнюють банківські ресурси коштами інвесторів на строк обігу цінних паперів.

Мобілізовані через здійснення пасивних операцій грошові кошти засновників банку, акціонерів, учасників, вкладників, кредиторів та інвесторів акумулюються на кореспондентському рахунку банку (якщо вони надійшли в безготівковій формі) або в касі (якщо вони надійшли готівкою). Розміщують банками мобілізовані ресурси за різними напрямками через проведення активних операцій.

Активні операції - це операції з розміщення мобілізованих комерційним банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. Отже, до активних операцій банків належать:

операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формах з метою підтримання ліквідності банку;

розрахункові операції, що повязані з платежами клієнтів;

касові операції з приймання і видавання готівки;

кредитні операції, що повязані з наданням кредитів різних форм юридичним, фізичним особам, банкам;

інвестиційні операції і вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;

фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та інших комерційних банках;

операції купівлі-продажу банківських металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

операції з придбання основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів.

Активні операції комерційні банки здійснюють у межах наявних ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на кореспондентському рахунку в НБУ (при проведенні операцій у безготівковому порядку) та в касі (при проведенні операцій з готівкою).

Найбільш суттєвим і важливим джерелом формування та збільшення ресурсної бази банків виступають депозитні операції. Депозитними є пасивні операції банків із залучення грошових коштів юридичних і фізичних осіб у національній та іноземній валютах у формі вкладів (депозитів) шляхом їх зарахування на відповідні рахунки на певних умовах.

На процес формування заощаджень юридичних і фізичних осіб впливають різноманітні чинники, які можна об'єднати в такі п'ять груп:

- перша група чинників охоплює державну політику, спрямовану на забезпечення політичної стабільності та сталий розвиток національної економіки, запобігання кризовим ситуаціям, сприяння розвитку підприємництва;

- чинники другої групи пов'язані з динамікою основних економічних показників рівня інфляції, процентних ставок, безробіття тощо, а також з економічним розвитком регіонів та їх інфраструктури;

- третя група чинників стосується розвитку банківської системи та системи кредитно-фінансових інститутів;

- четверта група торкається довіри до банків та інших кредитно-фінансових інститутів, ступеня поінформованості населення про їхню діяльність;

- п 'ята група чинників визначається демографічною ситуацією в країні (практика доводить, що рівень національних заощаджень вищий там, де більша частка молоді).

Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб через різні види банківських рахунків. Практично усі клієнтські рахунки, на яких зберігаються їх грошові кошти, є депозитними.

Депозит (вклад) - це грошові кошти в національній та іноземній валюті, передані їх власником або іншою особою за його дорученням у готівковій або безготівковій формі на рахунок власника для зберігання на певних умовах. Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами регулюється загальний порядок залучення банками України коштів (як у національній так і в іноземній валютах) або банківських металів від юридичних і фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки. Основним критерієм класифікації депозитів є класифікація за юридичним статусом позичальника:

-депозити фізичних осіб;

-депозити юридичних осіб;

Для банківської практики характерна така класифікація за видами депозитів:

-депозити до запитання;

-строкові (термінові) депозити;

ощадні вклади населення;

цінні папери.

Основними видами депозитних операцій є:

- вклади (депозити) на вимогу (до запитання) - це грошові кошти або банківські метали, що розміщені вкладниками в банках на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу вкладника або здійснення платежів за розпорядженням власника рахунку;

вклади (депозити) строкові - це грошові кошти або банківські метали, розміщені вкладниками в банку на визначений договором строк і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період (не менше одного місяця).

умовні вклади (депозити) - це кошти або банківські метали, внесені на інших умовах їх повернення. Умови за вкладом не можуть суперечити законодавству України. Якщо строки зберігання умовних вкладів (депозитів) визначено договором, то такі вклади (депозити) обліковуються як строкові. Якщо строки зберігання умовних вкладів (депозитів) договором не визначено, то вони обліковуються як вклади (депозити) до запитання.

Одним із джерел поповнення ресурсів банку є міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі банки, в яких зазвичай є надлишок ресурсів. Такі банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори одержують можливість установлення ділових партнерських стосунків.

Строки запозичення міжбанківських кредитів можуть бути різними - від одного дня до трьох-шести місяців. Процентна ставка за міжбанківськими кредитами, як правило, нижча, ніж за кредитами, наданими підприємницькій сфері, і пов'язана з обліковою ставкою НБУ.

Банки-позичальники залучають міжбанківський кредит для розширення своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також у зв'язку і необхідністю регулювання банківської ліквідності. Досить активно використовуються міжбанківські кредити строком на один день, мета яких полягає у підтриманні поточної ліквідності банку.

Для ефективного регулювання грошово-кредитним ринком, управління ліквідністю банківської системи, виконання функції кредитора останньої інстанції НБУ застосовує такі механізми рефінансування банків:

. Операції на відкритому ринку НБУ проводить, здійснюючи короткострокове та середньострокове рефінансування банків через кількісний або процентний тендер, а також через постійно діючу лінію рефінансування (кредит "овернайт").

2. НБУ може надавати стабілізаційний кредит банку, переведеному у режим фінансового оздоровлення або який взяв на себе борі банку, що пребуває у режимі фінансового оздоровлення, за наявності його клопотання та висновків відповідного територіального управління НБУ. Стабілізаційний кредит може надаватися банку лише за умови його забезпечення заставою: високоліквідними активами банку-позичальника або гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку чи фінансової установи. Стабілізаційний кредит НБУ має цільове призначення і для кредитних операцій банку не використовується. Він надається банкам строком до одного або трьох років.

3. НБУ проводить операції на відкритому ринку з купівлі-продажу державних цінних паперів, які пребувають у його портфелі на продаж.

Учасниками біржових і позабіржових торгів з купівлі-продажу державних та інших цінних паперів можуть бути банки. За допомогою цих операцій вони можуть збільшувати (продаючи цінні папери, що є в їх інвестиційному портфелі) або зменшувати (купуючи цінні папери) залучені кошти. Підвищення ефективності банківської діяльності вимагає на сьогодні збільшення ресурсної бази банків [3, с.111].


1.2 Інформаційно-методичне забезпечення дослідження ресурсної бази комерційного банку


Для інформаційного забезпечення комплексного аналізу можна використовувати всі види планової, нормативної, облікової, фінансової, статистичної, довідкової, методичної та інших видів інформації. Основою інформаційного забезпечення фінансово-економічного аналізу банків є фінансова звітність, яка складається як для потреб менеджменту, так і для зовнішніх користувачів. Основною метою складання фінансових звітів є надання користувачам для прийняття економічних рішень повної, правдивої та непередбаченої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та грошові потоки капіталу.

Відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність від 20 вересня 2001 року №2740-ІІІ,фінансова звітність банків складається на підставі Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368 (зі змінами та доповненнями) та Інструкції про складання річного фінансового звіту банків України, затвердженої Постановою НБУ від 26 грудня 2001 р. № 545 (зі змінами та доповненнями). До складу банківської звітності належать: балансовий звіт, звіт про фінансові результати, а також ряд додатків до цих звітів, у яких наведена інформація про структуру активів, зобов'язань та власних коштів банку, ризики, якість кредитного портфеля, а також про інші показники які є дуже важливими для характеристики фінансового стану банку. Наявність таких додатків дає змогу відобразити звітність українських банків на рівні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності. Завдяки цьому фінансова звітність задовольняє вимоги користувачів інформації поза банком (акціонерів, клієнтів та партнерів банку, НБУ, фінансових органів тощо).

До статистичної звітності належить звітність про кредитні та депозитні операції в національній та іноземній валютах, процентні ставки, операції з цінними паперами та інші банківські операції. Важливою вимогою до фінансової та статистичної звітності є достовірність та реальність інформації, які забезпечуються документуванням банківських операцій, проведенням періодичних інвентаризацій, за допомогою яких контролюються та уточнюються наявність і вартість активів та пасивів банку, цінностей та операцій, що обліковуються на позабалансових рахунках.

Обов'язковою вимогою до фінансової та статистичної звітності є порівнянність, можливість зіставлення показників звітного періоду з аналогічними показниками минулих періодів. Лише на цій основі можна зробити відповідні висновки про зміни у фінансовому стані банку, спрогнозувати тенденції розвитку банківських операцій.

За звітним періодом розрізняють такі форми звітності банків (табл. 1.4):

1) щоденні;

2) щомісячні;

3) квартальні;

4) річні.

Таблиця 1.4

Склад фінансової звітності залежно від звітного періоду

Періодична звітністьФорми фінансової звітностіЩоденнаБаланс та іншіМісячнаБаланс Звіт про прибутки та збиткиКвартальнаБалансовий звіт Звіт про фінансові результати Примітка"3обов'язання банку, які обліковуються на позабалансових рахунках"РічнаБалансовий звіт Звіт про фінансові результати Звіт про рух коштів Звіт про власний капітал Примітки

Баланс банку - це бухгалтерський баланс, який відображає стан активів, пасивів та власного капіталу у грошовій формі на певну дату. Актив і пасив балансу поділяються за окремими статтями. Кожна стаття характеризує окремий вид господарських засобів або джерел їх формування. Статті балансу групуються за економічним змістом і розміщуються згори донизу в міру зниження ліквідності (активні рахунки) і збільшення строків зобов'язань (пасивні рахунки).

Найбільш вичерпною і змістовною є річна фінансова звітність, яка подається у такому складі: балансовий звіт, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки. Кожна із компонентів фінансової звітності має своє призначення (табл.1.5).


Таблиця 1.5

Склад і призначення компонентів фінансової звітності банків

Компоненти звітностіПризначенняБалансНадання інформації про фінансовий стан банку на звітну дату.Звіт про фінансові результатиНадання інформації про доходи, витрати та фінансові результати від діяльності за звітний період.Звіт про рух грошових коштівНадання інформації про надходження і вибуття грошових коштів унаслідок операційної, інвестиційної та фінансової діяльності впровадження звітного періоду.Звіт про власний капіталНадання інформації про зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.Примітки до фінансових звітівВиклад облікової політики та пояснення інформації, наведеної у кожному фінансовому звіті.

На відміну від інших субєктів економіки банки складають щоденні баланси. Щоденне складання балансу є особливістю бухгалтерського обліку в банках. Воно забезпечує щоденний і повний облік банківських операцій та контроль за наявністю грошових коштів і цінностей, які розміщені в банку.

Також банки складають місячний балансовий звіт. Він характеризує фінансовий стан банку, відображає його активи, зобов'язання та власний капітал у грошовому виразі на певну дату. Усі суми в балансовому звіті розподіляються за ознаками резидентності та виду валюти.

Активи балансового звіту банку включають такі основні статті:

1. Валюта, монета і банківські метали.

2. Дорожні та інші чеки.

3. Кошти на кореспондентських рахунках у НБУ та в інших банках.

4. Депозити та кредити в банках.

5. Цінні папери в портфелі банку на продаж та інвестиції.

6. Кредити та фінансовий лізинг, надані клієнтам.

7. Інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

8. Нематеріальні активи.

9. Матеріальні активи.

10. Інші активи.

Зобов'язання в балансовому звіті відображені за такими статтями:

1. Кореспондентські рахунки НБУ та інших банків.

2. Депозити та кредити, отримані від інших банків.

3. Кредити, отримані від НБУ.

4. Строкові депозити клієнтів та кошти до запитання.

5. Власні цінні папери.

6. Інші зобов'язання.

Власний капітал банку в балансовому звіті відображено за статтями: статутний капітал, нерозподілений прибуток і резерв поточного та минулих років, інші фонди і резерви банку.

Баланси банків використовують для аналізу й управління їхньою діяльністю, визначення показників їх ліквідності, управління банківськими ресурсами, аналізу банківського прибутку. У ринкових умовах баланс банку є засобом не тільки бухгалтерської звітності, а й комерційної інформації банківського менеджменту, а також своєрідною рекламою для потенційних клієнтів, що прагнуть на професійному рівні розібратися в діяльності банку.

Дослідження діяльності банків необхідно починати з пасиву балансу, який характеризує джерела коштів і природу фінансових зв'язків банку, оскільки саме пасивні операції значною мірою визначають умови, форми і напрями використання банківських ресурсів, тобто склад і структуру активів.

Головною метою аналізу пасивних операцій банку є визначення ефективності формування ресурсної бази банку за зниження її вартості та підвищення фінансової стабільності.

Аналіз пасивів банку починається з визначення співвідношення між капіталом банку і його зобов'язаннями. Структура ресурсів банку визначає його тактику у формуванні ресурсів.

На наступному етапі аналізу вивчаються зміни у структурі пасивних операцій банку.

При цьому визначається:

- питома вага кожного складника ресурсів банку в їх загальній сумі;

- абсолютне відхилення загальної суми ресурсів і кожен її складник на звітну дату порівняно з базовим періодом.

Після вивчення структури пасивних операцій аналізується кожен її складник. Насамперед проводиться аналіз власного капіталу банку і виявлення його суми за балансом. Під час аналізу капітал банку оцінюється в різних аспектах: капітал брутто (балансовий капітал) і капітал нетто (регулятивний капітал). Стан капіталу банку характеризується його розміром, структурою (відносними частками складників) і темпами зростання як капіталу загалом, так і окремих його складників. На наступному етапі аналізу вивчаються зміни в структурі балансового капіталу та в його складниках.

Крім аналізу структури капіталу, важливо визначити ефективність його використання, для чого можна скористатися такими показниками:


Прибутковість капіталу=

Розмір кредитних вкладень на 1грн. капіталу=


Під час аналізу наведених показників порівнюються дані на звітну дату з даними на відповідні дати минулих років.

На наступних етапах аналізу власного капіталу банку докладно аналізуються достатність банківського капіталу та зміни, які відбулися в його складниках. Достатність капіталу - це здатність банку захистити інтереси своїх кредиторів та власників від незапланованих збитків розмір яких залежить від обсягу ризиків, що виникають у результаті виконання банком активних операцій.

Додатковими показниками достатності капіталу можуть бути такі коефіцієнти:

а) К1 - визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів:


К1= (1.1)


Рекомендовані значення знаходяться у межах 0,15-0,20;

б) К2 - співвідношення чистого капіталу і загальних активів:


К2= (1.2)

Значення цього показника має бути не меншим 0,04;

в) К3 - коефіцієнт достатності капіталу - показує максимальну суму збитків, за яких капіталу, що залишився (чистий нетто-капітал), вистачить для забезпечення надійності коштів вкладників та інших кредиторів банку. Передбачається, що капітал банку повинен на 25-30% покривати його зобов'язання. Показник розраховується за такою формулою:


К3= (1.3)


г) К4 - коефіцієнт захищеності капіталу, він розраховується за формулою:


К4= (1.4)


Коефіцієнт К4 характеризує захищеність власного капіталу від інфляції вкладенням коштів у нерухомість, обладнання та інші матеріальні активи.

Однією з головних проблем планування капіталу банку є вибір значення співвідношення між власним капіталом та зобов'язаннями. З одного боку, чим більше це співвідношення, тим вищий рівень надійності банку. З іншого боку, чим більша частка зобов'язань у загальній сумі ресурсів банку, тим (за інших рівних умов) буде вищою прибутковість капіталу. У теорії фінансового аналізу такий ефект називається ефектом фінансового важеля.

Аналіз статутного капіталу починається з оцінки його динаміки, тобто зміни його розміру за кілька років, а також його частки в загальній сумі власного капіталу, у валюті балансу та в зобов'язаннях банку.

Крім того, в процесі аналізу формування статутного капіталу вивчається структура акціонерного капіталу, і, передусім, склад акціонерів банку. Для цього використовуються дані аналітичного обліку. При цьому враховують, що частка одного акціонера в загальній сумі статутного капіталу неповинна перевищувати 35%. Цей аналіз дає можливість визначити, яким фізичним та юридичним особам належить більшість голосів на загальних зборах акціонерів. Крім того, на початковому етапі аналізу діяльності банку аналізується оплата статутного капіталу і виявляється ще неоплачена його частина.

Загальну характеристику масштабів діяльності банку дає показник приросту статутного капіталу (Кс.к.):


Кс.к = (1.5)


Цей показник дає можливість визначити темпи експансії, тобто розширення діяльності банку й зміцнення його статусу.

Ефективність використання статутного капіталу визначається за допомогою таких показників:

- розмір кредитних вкладень на 1 грн. статутного капіталу;

- розмір прибутку на 1 грн. статутного капіталу;

- розмір прибутку на одну акцію;

- розмір прибутку на одного акціонера;

- термін окупності акціонерного капіталу.

Значення статутного капіталу в діяльності банку визначається за допомогою таких показників:

- питома вага статутного капіталу в загальній сумі капіталу;

- питома вага статутного капіталу у валюті балансу.

Рівень покриття активів за рахунок акціонерного капіталу характеризується особливим показником - мультиплікатором капіталу (М):

М= (1.6)


Чим вище числове значення мультиплікатора капіталу, тим істотнішим є потенційний ризик втрат. Для середнього банку мультиплікатор капіталу становить -15 %, а для великого банку, фінансового центру - 20-25%.

У процесі аналізу резервного капіталу банку необхідно:

- перевірити створення резервного капіталу відповідно до чинного законодавства;

- проаналізувати тенденції зростання резервного капіталу;

- проаналізувати причини витрат кожної суми вказаного капіталу (тобто причини, напрямки, заходи).

У загальній сумі ресурсів, якими володіє банк, переважають зобов'язання банку (рис. 1.1).


Зобов'язання банку

фінансова допомога держави

кредити та депозити інших банків

кошти кредиторів

різноманітні депозити

розрахунки інших банків

кошти на інвестиційних та поточних розрахунках клієнтів

цінні папери власного боргу

кошти в розрахунках

кошти вкладників

Рис. 1.1 Склад зобов'язань банку


Аналіз зобов'язань банку проводиться в такій послідовності:

1) визначається загальний обсяг зобов'язань банку, їх частка в загальних пасивах і динаміка їх зміни за допомогою стандартних показників (абсолютний приріст, темп зростання та темп приросту);

2) аналізується частка окремих складників ресурсної бази (структура зобов'язань) у динаміці (вертикальний аналіз);

) аналізуються окремі показники, що характеризують стабільність строкових депозитів, депозитів до запитання та міжбанківських кредитів;

) визначається ступінь використання залучених та запозичених коштів;

5) контролюється дотримання банком нормативів обов'язкового резервування коштів на коррахунку в НБУ;

6) визначається раціональність формування ресурсної бази банку з позиції витратності та стабільності й намічаються окремі напрямки її оптимізації.

Аналізуючи обсяг зобов'язань банку, важливо дати їх як кількісну, так і якісну оцінку. Збільшення сум зобов'язань банку свідчить про зростання депозитної бази банку.

Чим вища частка зобов'язань перед клієнтами банку (підприємств та організацій) на довгостроковій основі, тим вища стабільна частина ресурсів банку, що позитивно впливає на його ліквідність і зменшує його залежність від міжбанківських позик. Проте строкові депозити є дорожчими, що негативно впливає на рентабельність та прибутковість роботи банку, водночас збільшення частки (понад 30%) банківських позик підвищує ризик незбалансованої ліквідності, оскільки посилюється залежність банку від зовнішніх джерел фінансування. Через дефіцит вільних коштів у суб'єктів господарювання частка міжбанківських кредитів у структурі зобов'язань досягає 40-50 %.

Висока частка залишків на рахунках клієнтів знижує стабільність ресурсної бази банку, збільшує потребу у високоліквідних активах, спонукає банк до посилення трансформації частини короткострокових ресурсів у більш довгострокові вкладення і цим загострює проблему ліквідності.

Аналіз окремих видів залучених ресурсів дає змогу конкретизувати способи підвищення ліквідності та прибутковості роботи банку. Загальна сума активів - це сума всіх категорій активів за мінусом суми всіх контрактивних рахунків типу резервів під можливі збитки від, кредитної діяльності та дисконт за придбаними цінними паперами. Якісний аналіз активів банку передбачає аналіз активів банку за ступенями ризику та розрахунок і оцінку окремих показників. Коефіцієнтний аналіз дає змогу оцінити стан ліквідності та платоспроможності банку, якість кредитного портфеля, надійність банку, стан розвитку ресурсної бази, прибутковість роботи банку.

Аналіз активів банку здійснюється в такій послідовності:

- вивчається динаміка зміни загальних активів, у тому числі окремих його статей (горизонтальний аналіз) ;

- аналізується структура активів банку за різними класифікаційними ознаками (вертикальний аналіз) ;

- з 'ясовується структура активів за дохідністю, що характеризує ділову активність банку;

- аналізується структура активів банку за ліквідністю та за ризикованістю.

На основі горизонтального аналізу активних операцій банку аналізуються зміни в динаміці через порівняння даних за різні періоди. Зіставлення даних дає змогу виявити відхилення в абсолютній сумі і у відсотках за:

основними робочими активами;

- неробочими активами;

- витратами на власні потреби;

- іммобілізованими активами і коштами.

Наведені групування активів банку дають можливість дати характеристику якісного складу активів банку.

Вертикальний і горизонтальний аналіз активних операцій дає змогу виявити зміни у розподілі агрегованих статей балансу як у динаміці, так і у внутрішній структурі активних операцій балансу банку і визначити, за рахунок яких операцій зросла (зменшилася) прибутковість (збитковість), виявити зміни (збереження пріоритетів у банківській діяльності).

Аналіз зміни загальних активів за допомогою стандартних показників динаміки передбачає розрахунок таких з них:

Абсолютний приріст активів =


= Активи на кінець періоду - Активи на початок періоду (1.7)

Темп зростання активів = (1.8)

Темп приросту активів = (1.9)


Після аналізу динаміки загальних активів проводиться горизонтальний аналіз окремих статей активу балансу.

Наступним етапом аналізу є структурний аналіз активів банку. Для дослідження структури розміщення банківських ресурсів застосовується метод групувань. Групування активів банку здійснюється за такими ознаками:

- за видами операцій;

- за строками розміщення;

- за ступенем ліквідності;

- за ступенем ризику;

- за впливом на рівень дохідності банку.

З погляду видів операцій активи банку можна поділити на п'ять основних категорій (рис.1.2).

Рис. 1.2. Основні види активів банку


За строками розміщення банківських ресурсів активи балансу банку поділяються на:

поточні активи - це активи до запитання, які повертаються на першу вимогу кредитора;

- строкові активи - це кошти, які розміщені банком на певний строк.

- квазістрокові активи - кошти, які не мають визначеного строку повернення і не можуть бути повернені на першу вимогу. Вони повертаються тільки за певних умов.

Для визначення відхилень за статтями балансу, що впливають на стійкість банку, проводиться групування статей активу балансу за спадним ступенем ліквідності активів. Ліквідність - це спроможність банку швидко перетворювати свої активи в грошові кошти без втрати їх вартості з метою виконання боргових зобов'язань. При цьому за ступенем ліквідності статті активу балансу поділяються на п'ять основних груп:

. Первинні резерви - це всі касові активи, кошти на кореспондентському рахунку в НБУ.

2. Вторинні резерви або «некасові» високоліквідні дохідні активи - це цінні папери, які можуть бути оперативно реалізовані на грошовому ринку і перетворені в грошову форму, тобто в первинні резерви з мінімальною втратою їх вартості.

3. Інші ліквідні активи - надані банком кредити та інші платежі, до погашення яких залишилося не більш одного місяця.

4. Малоліквідні активи - позикові активи, до погашення яких залишилося більше одного місяця.

5. Неліквідні активи - капіталізовані активи, фінансові інвестиції, у тому числі фінансові вкладення в асоційовані і дочірні компанії, дебіторська заборгованість та інші іммобілізовані кошти.

Первинні та вторинні резерви формують високоліквідні активи. Високоліквідні активи - це кошти в касі, у Національному банку України та в інших банках, цінні папери, а також: активи, що можуть бути швидко проконвертовані у готівкові чи безготівкові кошти.

Аналізуючи активи за ступенем ліквідності, необхідно виділити частку кожної групи активів за цією ознакою в загальних активах банку. При цьому особливу увагу звертають на питому вагу абсолютно ліквідних активів у загальних та робочих активах. Питома вага абсолютно ліквідних активів у робочих активах має бути в межах 20-25 %. Склад робочих активів:

кошти на коррахунку;

- касові активи;

- кошти, розміщені в інших банках;

- кошти, вкладені у цінні папери;

надані кредити;

інші активи, що дають дохід

До неробочих активів належать рахунки, що не приносять дохід банку. До їх складу входять:

- кошти в розрахунках;

- резерви;

- дебітори;

- кошти, вкладені у майно та господарські матеріали;

- видатки і збитки.

Аналіз структури активних операцій поділяється на якісний і кількісний.

На основі якісного розподілу активів і використання методу порівняння визначаються пропорції між статтями балансу тенденції їх зміни та простежується, якою мірою ці зміни і відхилення вплинули на ліквідність і прибутковість операцій банку.

Коефіцієнтний (кількісний) аналіз дає змогу оцінити в динаміці якість активів за такими критеріями як дохідність, ризикованість, ліквідність, оборотність.

Дохідність активів може бути проаналізована за допомогою коефіцієнта дохідності (Кдох):


Кдох = (1.10)


Цей коефіцієнт характеризує ділову активність банку з погляду ефективності розміщення ресурсів. У міжнародній практиці вважається, що цей коефіцієнт має бути вище 93 %. Збільшення частки недохідних активів більше як на 7 % може призвести банк до банкрутства. Враховуючи специфіку розвитку українських банків середнє значення цього коефіцієнта коливається в межах 70%.

Аналіз якості активів з позиції ліквідності можна провести за допомогою коефіцієнта ліквідності активів.


Клікв.акт = (1.11)


Зважуючи активи за ступенем ліквідності, необхідно відповідні активи помножити на такі коефіцієнти ліквідності:

- пролонговані кредити - на 0,3;

- прострочені та безнадійні кредити - на 0;

- прострочена та безнадійна дебіторська заборгованість - на 0;

- прострочена та безнадійна заборгованість за операціями з цінними паперами - на 0;

- основні засоби та нематеріальні активи - на 0,5;

-решта активів - на 1.


1.3 Методи управління активами та пасивами банку


За сучасних умов розвитку банківської діяльності головне завдання полягає в пошуку реальних шляхів мінімізації ризиків та отримання достатніх прибутків для збереження коштів вкладників та підтримання життєдіяльності банку. Успішне вирішення цієї складної проблеми потребує використання багатьох методів, прийомів, способів, систем та розробки нових підходів до управління активами і пасивами банку.

В усьому світі рівень ефективності управління активами і пасивами розглядається як один з найважливіших чинників підвищення стабільності, надійності, ліквідності та прибутковості діяльності. В умовах жорсткої конкуренції, що супроводжує розвиток ринкової економіки, необхідно постійно вдосконалювати системи та форми управління активами і пасивами, швидко оволодівати нагромадженими в теорії та практиці знаннями, знаходити нові неординарні рішення в динамічній ситуації. Лише такий підхід до управління забезпечує виграш у конкретному середовищі або, принаймні нормальні умови розвитку організації. Банківська діяльність у сучасному світі - одна з найбільш конкурентних, тому успіх та життєдіяльність банку істотно визначаються рівнем управління.

Діяльність щодо управління активами і пасивами належить до числа стратегічних планів банку. При цьому визначаються довгострокові завдання, шляхи розвитку банку, а також комплекс заходів щодо їх реалізації.

Завдання визначають вихідні підходи до розвитку банку. Як комерційна структура банк повинен орієнтуватися на таку діяльність, яка приносить йому прибуток. А величина прибутку залежить від обсягу та структури активів і пасивів, обсягу прибутків та витрат, ефективності діяльності банку.

Завдання банку щодо управління активами і пасивами, зазвичай пов'язуються також із стабільною базою доходів, а це передбачає акцент на розвиток традиційних послуг банку, на довгострокове і комплексне обслуговування клієнтів.

Довгострокові завдання управління банком включають орієнтацію на забезпечення його надійності і стабільності як умов довіри вкладників до банку.

Надійність банку є глибинною якісною характеристикою його діяльності, що формується протягом усього періоду функціонування. Критеріями надійності є достатній обсяг власного капіталу, якість активів, ліквідність, прибутковість і якість управління банком, тобто ефективність управління активами і пасивами банку.

Завдання щодо досягнення надійності банку передбачають урахування всіх факторів, що забезпечують дотримання вказаних критеріїв.

Поряд з економічними завданнями, що стоять перед управлінням банком, важливе значення має місце даного банку в розв'язанні загальногосподарських завдань. Банк об'єктивно необхідний для розвитку економіки і є важливим її складником. Тільки за умови активної участі в економічних процесах банк може розвиватися зовнішньо і внутрішньо.

Управління активами й пасивами та його результати мають відповідати певним вимогам. Ці вимоги накладають відбиток на саме управління і повинні обов'язково виконуватися на кожному етапі. Визначимо найважливіші принципи управління активами й пасивами.

. Управління активами і пасивами має базуватися на державному підході при оцінюванні економічних процесів, явищ, результатів діяльності. Інакше кажучи, при управлінні активами і пасивами необхідно враховувати відповідність державній, економічній, соціальній, екологічній, міжнародній політиці та законодавству.

2. Управління повинно мати науковий характер, тобто грунтуватися на положеннях теорії пізнання, враховувати вимоги економічних законів розвитку, використовувати досягнення НТП і передового досвіду, новітні методи економічних досліджень.

3. Управління має бути комплексним. Комплексність управління вимагає охоплення всіх ланок і сторін діяльності, всебічного вивчення причинних залежностей у діяльності банку.

4. Управління повинно базуватися на системному підході, коли кожний об'єкт, який досліджується, розглядається як складна динамічна система, що включає низку певним чином пов'язаних між собою елементів із зовнішнім оточенням. Вивчення кожного об'єкта має здійснюватися з урахуванням усіх внутрішніх і зовнішніх зв'язків, взаємозалежності та взаємно підпорядкованості його окремих елементів.

5. Управління активами і пасивами має бути об'єктивним, конкретним і точним. Воно має будуватися на достовірній, перевіреній інформації, що реально відображає об'єктивну дійсність, а висновки мають бути обгрунтовані точними аналітичними розрахунками. З цієї вимоги випливає необхідність постійного вдосконалення процесу збору та обробки інформації з метою підвищення точності і достовірності розрахунків.

6. Управління покликане бути дійовим, активно впливати на процес діяльності банку та його результати, своєчасно виявляючи недоліки, прорахунки, помилки в роботі.

7. Управлінця активами і пасивами має провадитися за планом, систематично, а не час від часу. З цієї вимоги випливає необхідність планування управлінської роботи в банку, розподіл обов'язків щодо її виконання між виконавцями і контроль за її виконанням.

8. Єдність стратегічного (перспективного) і тактичного (поточного) планування означає відповідність тактичних планів стратегічним цілям з метою забезпечення безперервності відповідного процесу.

9. Управління має бути оперативним. Оперативність означає вміння швидко й чітко оцінювати ситуації, приймати управлінські рішення і втілювати їх у життя.

10. Моральне і матеріальне стимулювання творчої активності, успіхів і досягнень всього колективу та кожного його члена зокрема - умова досягнення високих результатів діяльності банку.

11. Один з принципів управління - демократизм. Передбачає участь у процесі управління широкого кола співробітників банку, що забезпечує більш повне виявлення передового досвіду і використання ресурсного потенціалу банку.

12. Управління має бути ефективним, тобто витрати на утримання управлінського персоналу мають давати багаторазовий ефект.

Активи банку відрізняються за ступенем ліквідності, прибутковості та ризикованості. Вони як і будь-які види вкладення коштів, відрізняються різним рівнем ліквідності, тобто можливістю трансформації в кошти у готівковій та безготівковій формі, придатні для негайного виконання банком зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами, а також швидкістю, з якою може бути проведена ця трансформація. Так, банкноти і монети в касі банку можуть бути негайно використані для видачі депозитів приватним вкладникам, довгостроковий же кредит, наданий для будівництва офіс-центру, не може бути швидко трансформований у кошти на кореспондентському рахунку банку або готівкові кошти в його касі.

Різні активи банку характеризуються різним рівнем прибутку, який вони забезпечують. При цьому чим вищий рівень ліквідності активу, тим меншою мірою він є прибутковим. Найбільший прибуток банкам дають активи у формі довгострокових кредитів та інвестицій у цінні папери. Такі активи, як правило, відрізняються високим ступенем ризику.

Залежно від характеру джерел коштів усі пасиви банку розрізняються за термінами залучення і вартістю. Від вартості й термінів залучення коштів залежить спроможність банку забезпечити їхнє раціональне розміщення і врешті-решт прийнятний дохід акціонерам банку. Основним джерелом коштів банку, як правило, є депозити фізичних та юридичних осіб, а крім того кошти центральних (національних) банків, кредити, залучені в інших комерційних банків, розміщені на ринку облігаційні позики.

Особливістю пасивів банку порівняно з іншими компаніями є висока частка коштів, залучених на різних умовах, що значно перевищує власні кошти банку. У різних країнах центральні (національні) банки, інші контролюючі органи встановлюють нормативи співвідношення власних та залучених коштів, що коливаються від 1:10 до 1:100.

Відповідно особливостями активів банку порівняно з виробничими компаніями є незначна питома вага матеріальних активів - основних засобів тощо - і висока частка активів у грошовій формі. Більшу частину активів банку формують фінансові вимоги - різноманітні види позичок, вкладення в цінні папери тощо, тоді як в активах виробничої компанії фінансові вимоги представлені дебіторською заборгованістю, скорочення частки якої прагне кожна компанія, і готівкою, необхідною для виплати заробітної плати.

Сутність активів та пасивів банків обумовлюється їхньою роллю в економіці як фінансових посередників, що акумулюють тимчасово вільні кошти суб'єктів господарської діяльності і розміщують їх на умовах повернення, строковості і платності в тих суб'єктів економіки, які потребують цього для забезпечення виробничого процесу. Основними завданнями сучасного банку є надання різноманітних видів позик своїм клієнтам, для чого є необхідним залучення коштів із різних джерел на відповідні терміни; здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнтів і проведення платежів; здійснення операцій з купівлі та продажу валютних коштів як за дорученням клієнтів, так і за власний рахунок.

Для виконання цих завдань банку необхідно забезпечити залучення достатньої кількості коштів із різних джерел на різні терміни, домогтися оптимального поєднання строків залучення коштів та їхньої вартості, а також раціонального розміщення коштів у різні види активів з метою одержання прибутку, водночас підтримуючи необхідний рівень ліквідності та оптимізації ризиків, які виникають при цьому.

Процес управління активами і пасивами - це формування стратегії та проведення заходів, які приводять структуру банківського балансу у відповідність із його стратегічними цілями. Він пов'язаний із балансуванням багато в чому протилежних інтересів акціонерів банку та його клієнтів. Перші зацікавлені в максимізації прибутку на вкладений у банк капітал, який одержують у формі дивідендів, тому вимагають від керівництва банку збільшення частки дохідних активів та зниження процентних ставок за депозитами. Клієнти банку, своєю чергою, хотіли б одержувати вищий дохід на кошти, розміщені на поточних, депозитних та інших рахунках у банку, а позичати кошти на різні строки під якомога нижчий відсоток. Керівництво ж банку, з одного боку, повинне забезпечити акціонерам прийнятний рівень дивідендів, що співвідноситься із доходами на капітал, вкладений в інші кредитно-фінансові установи, та із середнім доходом, який одержують акціонери підприємств інших видів діяльності. Якщо це завдання не буде вирішене, то можливий відплив акціонерного капіталу з даної фінансової установи. З іншого боку, основний прибуток у різних формах - і у вигляді процентного доходу, і у вигляді комісійного доходу - банки одержують від операцій з клієнтами, а не від раціонального розміщення власних коштів, частка яких у пасивах банку незначна. Тому необхідно запропонувати клієнтам конкурентоспроможні процентні ставки на депозити і комісійні тарифи. Крім того, необхідно враховувати, що кожен вкладник є потенційним позичальником, а позичальник - вкладником. Тому банк має бути спроможним задовольнити потреби клієнтів у кредитних коштах. Нездатність або небажання банку задовольнити ці потреби призводить до відпливу клієнтури і, як наслідок, до скорочення пасивів банку, які можуть бути джерелом активів, що дають прибуток. Проте найбільш ліквідні активи або взагалі не дають доходу, або дають незначний. Прибуткові активи, як правило, мають низьку ліквідність.

Таким чином, основне протиріччя, яке має бути розв'язане в процесі управління активами й пасивами банку, - це протиріччя між прибутковістю та ліквідністю. Звідси, основним завданням управління активами і пасивами банку є забезпечення такої їхньої структури, яка дає змогу одержувати прибуток, не виходячи за межі ліквідності.

Під управлінням активами розуміються шляхи, методи й порядок розміщення залучених банком коштів з метою забезпечення рентабельної роботи банку та підтримання його ліквідності. Залежно від стратегічних завдань банку та обраного ним кола клієнтури керівництво банку визначає оптимальну для нього структуру активів і пасивів. Процесу управління активами і пасивами передує впорядкування стратегічного плану банку, в якому визначаються основні сектори фінансового ринку, де буде працювати банк, а також основні показники його діяльності у планованому періоді. Стратегія банку визначається його акціонерами. На її основі будується фінансова модель банку, тобто оптимальний для досягнення стратегічних цілей плановий баланс, який затверджується правлінням банку. При організації управління активами і пасивами їхня структура приводиться у відповідність до запланованої.

Для здійснення управління активами і пасивами та впровадження методик управління в банку створюється спеціальний орган комітет з питань управління активами і пасивами (КУАП). Його завданнями є розробка методик та регламентів, що реалізують функцію управління активами і пасивами, а також здійснення моніторингу і контролю за реалізацією зазначеної функції. До складу комітету, як правило, входять керівники структурних підрозділів банку, безпосередньо відповідальні за проведення активних і пасивних операцій: начальник кредитного управління, начальник управління цінних паперів, начальник управління дилінгу, скарбник або начальник економічного управління, головний бухгалтер, керівники найбільших філій.

Комітет з питань управління активами і пасивами розробляє методики і регламенти, що стосуються управління ризиками, провадить моніторинг та аналіз ефективності роботи банку; встановлює процентні ставки на депозити і кредити; стежить за дотриманням нормативів, установлених НБУ; провадить аналіз короткострокових прогнозів за джерелами і напрямками використання коштів; розглядає та аналізує звітність про відповідність фактично встановлених процентних ставок, установлює ліміти на окремі види активів і стежить за їхнім дотриманням.

Таким чином, основними принципами управління активами і пасивами є науковість, комплексність, системність, об'єктивність, точність, достовірність, дійовість, єдність планів, оперативність, зацікавленість, демократизм, ефективність. Ними необхідно керуватися при управлінні активами і пасивами на будь-якому рівні.


РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ РЕСУРСНОЇ БАЗИ ЗГРУ КБ ПРИВАТБАНК ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ


.1 Організаційна структура ЗГРУ КБ ПриватБанк, та характеристика послуг банку


Комерційний банк ПриватБанк був заснований у 1992 році. На сьогоднішній день ПриватБанк є банком з найбільш динамічним розвитком в Україні, і є лідером у банківському рейтингу країни. За даними на 1 жовтня 2006 року розмір чистих активів ПриватБанку складає 20,014 млн. грн. Статутний фонд банку складає 1,130 млн. грн., власний капітал - 1,918 млн. грн. Кредитний портфель банку складає 14,948 млн. грн., в тому числі кредити фізичним особам - 5,5 млрд. грн. Фінансовий результат за три квартали 2006 року становив 345,68 млн.грн. В результаті проведених досліджень на ринку банківських послуг ПриватБанк є найбільш привабливим для жителів України, більше 26% опитаних вважають послуги ПриватБанку якісними, привабливе обслуговування.

В кінці 2003 року в рамках рейтингу Best Bank Award журналу Global Finance ПриватБанк визнаний „Найкращим банком 2003 року в Україні. Авторитетний міжнародний фінансово-аналітичний журнал „The Banker за результатами проведеними в 2000 і 2002 роках дослідженнями, присвоїли ПриватБанку звання „The Bank of Year. Інший впливовий журнал - „Euromoney чотири роки поспіль - у 1999, 2000, 2001 і 2002 роках визнав ПриватБанк кращим банком України.

В структуру системи „ПриватБанк входять:

головний офіс (м. Дніпропетровськ).

філіальна сітка, в якій нараховується біля 200 філіалів і відділеннь, частина яких обєднана в 7 регіональних управлінь;

представництва в Молдові, Казахстані, Києві;

дочірні банки - Москоприватбанк (м. Москва, Росія), банк „Паритате (м. Рига, Латвія).

Головний офіс є вищим підрозділом системи ПриватБанк, який має повну господарсько-економічну і адміністративну самостійність і діє на основі Статуту ПриватБанку.

Управління Головним Офісом і системою ПриватБанку в цілому здійснюється Правлінням Банку, яке очолює Голова Правління ПриватБанку. Правління Банку є постійно діючим виконавчим органом загального Скликання учасників.

Для підготовки і обговорення стратегічних і важливих тактичних рішень безпосередньо під керівництвом Голови Правління функціонує 6 колегіальних органів:

Правління Банку;

Стратегічний комітет;

Комітет по управлінню активами і пасивами;

Кредитний комітет;

Комітет по інформаційних технологіях;

Бюджетний комітет.

Західне Головне Регіональне управління (ЗГРУ) комерційного банку „ПриватБанк є складовою частиною одного з найпотужніших банків в Україні і діє на підставі Положення про Регіональне правління банку. ЗГРУ КБ „ПриватБанк являється універсальним потужним банком, спрямований на обслуговування приватних і корпоративних клієнтів корпоративної і приватної власності, в тому числі акціонерних підприємств і підприємств малого бізнесу.

Значні досягнення банку заключаються в розширенні масштабів і підвищення ефективності діяльності, укріпленні надійності, підвищенні якості і залучення банківських послуг для клієнтів. Це обумовлено чіткими і ясними цільовими настановами банку, реалізація яких здійснюється кваліфікованим персоналом на базі прогресивної системи менеджменту і передових банківських технологій.

В свою чергу в структуру ЗГРУ КБ „ПриватБанк входять 12 філій, що розташовані у наступних містах: Івано-Франківськ, Стрий, Жовква, Буськ, Червоноград, Чернівці, Мукачево, Ужгород, Золочів, Рава-Руська, Сокаль, Броди.

Організаційна структура управління (рис.2.1) регіональних підрозділів являє собою сукупність головного регіонального управління, обласного регіонального управління, філій, відділень і представництв.

Головне регіональне управління це - самостійний господарський орган управління, що діє згідно „Положення про ГРУ ПриватБанку затвердженого Головою Правління банку, якому делеговано право адміністративного, господарського і фінансово-економічного управління всіма підрозділами банку.

Філія - адміністративно і економічно відокремлений регіональний підрозділ з чисельністю персоналу більше 100 чоловік. Відділення - адміністративно відокремлений структурний підрозділ банку, який не має балансу і виконує обмежену кількість операцій, дозволену Головним Офісом і НБУ. Всі відділення ПриватБанку діляться на 5 груп - „А, „Б, „В, „Г, „Ф в залежності від кількості персоналу і спектру послуг. Представництво банку - територіально відокремлений структурний підрозділ банку, який немає права здійснювати банківську діяльність.

Національна сітка банківського обслуговування ПриватБанку, включає в себе 1902 філії і відділення по всій Україні, позволяє кожному клієнту отримати найвищий рівень обслуговування практично в любій точці країни. Широкий круг зарубіжних партнерів ПриватБанку не тільки демонструє його визнання в якості повноправного учасника світової банківської системи, але найголовніше те, що дозволяє задовольнити потреби клієнтів банку, повязаних з їх міжнародною діяльністю. ПриватБанк підтримує кореспондентські відносини з найкрупнішими зарубіжними банками, ефективно співпрацюючи з ними на різних сегментах фінансового ринку. ПриватБанк є уповноваженим банком по обслуговуванню кредитних ліній Світового банку реконструкції і розвитку, Європейського банку реконструкції і розвитку та Українсько-Німецького Фонду, направлених на розвиток малого і середнього бізнесу.


Рис.2.1. Графічна модель організаційної структури ЗГРУ ПриватБанк


Для забезпечення швидкої і якісної роботи з клієнтами банку функціонують наступні основні відділи управління, що виконують наступні функції:

1) Адміністрація: директор, заступники директора.

- організація діяльності банку;

- визначення і управління загальнобанківською політикою;

координація роботи відділів і управлінь банку.

) Бухгалтерія: безпосередньо бухгалтерія, операційний зал.

бухгалтерський облік діяльності банку;

розрахунково-касове обслуговування клієнтів.

) Каса:

робота з готівкою.

) Інформаційно-компютерний відділ:

систематизація вхідної вихідної інформації, з якою працює банк;

підтримка, автоматизована обробка інформаційного дня банку;

робота в системі електронного звязку;

розробка і адаптація внутрішнього та зовнішнього програмного забезпечення для відділів управлінь банку;

робота з клієнтами через модемний звязок.

) Кредитне управління:

розробка і ведення кредитної політики банку;

аналіз та прогнозування кредитної ситуації;

оформлення, видача кредитів юридичним і фізичним особам;

ведення кредитних справ;

облік кредитних ресурсів розміщених банком;

консультації по кредитуванню в банку;

розробка і фінансування інвестиційних проектів.

організація і обслуговування факторингових, лізингових, форфейтингових та овердрафтних операцій банку;

розробка і впровадження нових форм кредитування.

) Департамент управління ресурсами:

залучення коштів на депозит від підприємств, установ і організацій;

залучення коштів на депозит у гривнях і валюті від фізичних осіб;

управління ресурсами на міжбанківському ринку;

координація співвідношення активів і пасивів банку.

) Правління фінансування міжнародної торгівлі:

надання гарантій;

мікрокредитування;

документарні операції.

) Відділ реклами і спонсорства:

організація реклами діяльності банку;

розгляд і реалізація пропозицій спонсорських вкладень банку.

) Валютне управління:

ведення валютних рахунків клієнтів;

купівля-продаж валют на Українській валютній біржі;

робота через кореспондентські рахунки банку в інших країнах (120 по країнах СНД, 38 в країнах світу);

робота з готівковою валютою, в тому числі через пункти обміну валюти.

) Фондовий відділ:

робота з цінними паперами;

залучення і розміщення цінних паперів.

) Управління координації та розвитку філій:

координація роботи філій;

організація обміну інформацією між філіями ЗГРУ;

розробка профілюючих напрямків діяльності філій.

) Господарський відділ:

організація технічного забезпечення продуктивної роботи всіх підрозділів банку;

підтримка в належному стані основних засобів банку.

Асортимент валютних послуг фізичним особам.

. Випуск та обслуговування пластикових карток;

. Кредит;

. Депозитні вклади;

. Перекази Western Union, PrivatMoney;

. Чеки Global Refund і Thomas Cook;

. Поповнення рахунків абонентів мобільного звязку;

. Купівля - продажа валюти;

. Купівля - продажа золота.

). Основні види дебетних платіжних карток які реалізуються Бізнесом „Роздрібне обслуговування фізичних осіб:

-Visa Classic & MasterCard Mass;

-Картка миттєвого випуску „Миттєва;

Картка передплаченого випуску „Найкращий подарунок;

Особисті картки;

). ПриватБанк пропонує своїм клієнтам різноманітне кредитування. Існує 3 види кредитних карток: „Універсальна, „Подія, „Товари в розстрочку.

). Депозитні вклади. Депозитний вклад відкривається на основі договору про вклад між банком і фізичною особою. На сьогоднішній день ПриватБанк пропонує клієнтам широкий спектр вкладів, які умовно можна поділити на 3 групи: вклади до запитання, термінові вклади, накопичувальні вклади.

4).Грошові перекази Western Union, PrivatMoney. Банківський переказ є найпоширенішою формою розрахунків у зовнішній торгівлі в Україні. Для фізичних осіб ПриватБанк пропонує термінові перекази такі як: PrivatMoney, Western Union.

У ПриватБанку можна відправити або одержати переказ між Україною та понад 225 країнами світу. Партнери ПриватБанку зі здійснення термінових переказів - банки та системи грошових переказів Росії, України, Білорусії, Латвії, Вірменії, Азербайджану, Молдови, Грузії, Кіпру та інших країн, серед яких: Western Union, PrivatMoney, Анелік, Пошта Росії, СтранаЭкспресс (Росія), STB-експрес (Росія), Coinstar (Великобританія), Vigo (США), Ощадбанк Росії, банк УралСиб (Росія), ЗапСибБанк (Росія), банки Credito Agricola (Португалія), Sanpaolo (Італія) та інші.

5). Чеки Global Refurn і Thomas Cook. Купити дорожній чек в ПриватБанку просто потрібно предявити паспорт, купити чек у валюті тієї країни, в яку прнямуєте. ПриватБанк - єдиний банк в Україні, який виплачує кошти по чеках компанії Global Refund.

6). Поповнення рахунків абонентів мобільного звязку. ПриватБанк здійснює поповнення рахунків контактних абонентів як українських операторів - UMC, Kyivstar, Wellcom, так і російських - МТС, Білайн, Мегафон.

7). Купівля-продаж валюти. ПриватБанк купує іноземну валюту, яка знаходиться в обігу і здійснює продажу за рахунок власних коштів в гривні, згідно з діючим законодавством та інструкції НБУ.

Купівля - продаж готівкової іноземної валюти здійснюється в пунктах обміну валют з функцією прописної каси, валютних касах банку.

До валюто-обмінних операцій з іноземною валютою належать:

купівля у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

продаж фізичним особам - резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

-зворотній обмін фізичним особам - нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;

-конвенція (обмін) готівкової іноземної валюти одної країни на готівкову іноземну валюту іншої країни.

ПриватБанк надає послуги з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти 2-ої групи Класифікатора і 3-ої групи Класифікатора іноземної валюти НБУ в операційних касах банку і в пунктах обміну валют.Такі операції можливі, тільки коли в банках є договір з іноземним банком на інкасацію іноземної валюти для зарахування її на кореспондентський рахунок банку, який відкритий в комерційному банку тієї країни, валюта якої знаходиться в обміні на території України.

). Купівля-продаж золота. ПриватБанк пропонує фізичним особам наступні операції з банківськими металами: продаж і купівлю золотих злитків номіналом від 1 до 500 грамів - найвищої проби 999,99 що відповідає світовим стандартам - і які мають сертифікат якості; роздрібних продаж злитків здійснюється без надання клієнтом паспортних та інших даних; операції з банківськими металами не обкладаються податковими зборами.

У ПриватБанку можна:

відкрити металевий рахунок для обліку банківського металу в порядку й по тарифах аналогічно до валютного рахунку;

купити на вигідних умовах будь-яку кількість банківського металу;

отримати банківський метал через касу в фізичній формі або залишити його на металевому рахунку;

зберігати банківський метал: на металевому рахунку - безкоштовно; за договором відповідального зберігання з урахуванням особливостей злитків (проба, номер, вага, кількість); в орендному депозитному сейфі;

розміняти банківський метал на злитки різних номіналів;

скористатися послугами банку по перевезенню банківського металу в будь-який пункт призначення.

Соціальні послуги - централізоване проведення по всій Україні акцій для пенсіонерів на постійній основі (весняні та осінні акції). ПриватБанк надає послугу „Регулярні платежі - автоматична оплата послуг, здійснюється на регулярній основі (оплата за телефон та інші комунальні послуги, погашення кредитів і відсотків по них, періодичні поповнення рахунків депозиту чи переказ коштів на інші рахунки та ін.). Це допомагає клієнтам економити час і витрати на банківське обслуговування. Для оформлення даної послуги достатньо один раз звернутися в банк і підписати договір-доручення з вказаними реквізитами отримувачів і умов переказу грошових коштів.

Послуга MobileBanking дозволяє цілодобово контролювати стан рахунків і забезпечує безпеку проведення платежів. При підключенні цієї послуги клієнт буде отримувати SMS-повідомлення кожного разу коли по карті чи по рахунку пройшла транзакція (поповнення чи списання грошових коштів).

Система електронних платежів Приват-24. Можливості системи:

здійснення внутрішніх банківських платежів на рахунки фізичних і юридичних осіб, міжбанківські платежі в національній валюті по Україні;

-контроль залишків на рахунках;

-отримання виписки по рахунках;

комунальні платежі;

конвертація валюти при перерахунку коштів з використанням пластикових карт;

-відкриття поточних рахунків в національній та іноземній валюті;

-замовлення пластикових карток з отриманням її у заздалегідь обраному відділенні банку;

-відкриття депозитів;

-поповнення контрактних мобільних телефонів;

оплата ваучерів.

Для того щоб зарезервуватися в якості користувача системи Приват24, клієнту необхідно придбати логін і пароль для підключення в Приват24 в будь-якому банкоматі ПриватБанку. Для користування системою клієнту необхідно мати: персональний компютер з операційною ситстемою Microsoft Windows 2000 чи Windows XP; інтернет; інтернет-браузер і пластикова картка ПриватБанку.


2.2 Аналіз ресурсної бази ЗГРУ КБ ПриватБанк


Формування ринкової фінансово-кредитної системи вимагає від банків підвищення ефективності діяльності, конкурентоспроможності банківських інструментів та послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання й управління банківською діяльністю.

У таких умовах значна роль відводиться аналізу діяльності банку, за допомогою якого обгрунтовується стратегія і тактика його розвитку, уточнюються плани та управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються фінансові резерви, оцінюються результати діяльності управлінського персоналу, окремих підрозділів і банку в цілому.

Основними особливостями сучасного аналізу є всебічне вивчення фінансово-господарської діяльності банків, використання системного підходу до різних видів аналізу та виявлення резервів розвитку субєкта господарювання з метою ефективного використання ресурсів.

У звязку з суттєвими змінами на фінансовому ринку України зростає роль і значення аналізу банківської діяльності як для самого банку, так і для його ділових партнерів, клієнтів, акціонерів банку і держави в цілому. Регулярне проведення банком аналізу своєї діяльності дає змогу йому ефективно управляти активними й пасивними операціями для максимізації прибутку і забезпечення стабільного фінансового стану. Це особливо важливо в сучасних умовах, коли загострилося суперництво банків і небанківських фінансово-кредитних установ, які виконують різні операції щодо залучення вільних грошових ресурсів підприємств і населення. Такі установи успішно конкурують із банками, здійснюючи суто банківські операції, а також операції, які банки не мають права виконувати згідно до законодавства (страхування, операції з нерухомістю та ін.). У вітчизняній економічній літературі поки що немає єдиного підходу до аналізу банківської діяльності комерційного банку. Немає навіть сталої думки щодо змісту цієї діяльності. У цій ситуації особливої актуальності набувають дослідження фінансового стану банку. Конструктивна роль таких досліджень полягає у їх спрямуванні на розроблення цілісного підходу до оптимізації управління банком.

У загальному обсязі ресурсів якими володіє комерційний банк, переважають зобовязання банку. Під зобовязаннями слід розуміти вимоги до активів банківської установи, що зобовязують її сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому. У бухгалтерському обліку до зобовязань включають кошти на поточних рахунках клієнтів; кредиторську заборгованість, заборгованість за нарахованими процентами та відстрочену кредиторську заборгованість за доходами, але не включають доходи, прибуток та внутрішньобанківські розрахунки.

В економічній літературі зобовязання заведено поділяти на залучені та запозичені кошти. Залучені кошти є найбільшою частиною зобовязань банку. Це основне джерело формування ресурсів банку, які спрямовуються на проведення активних операцій. До залучених коштів банку належать залишки коштів на поточних, бюджетних рахунках клієнтів, депозитні вклади фізичних та юридичних осіб, вклади до запитання, залишки на пластикових платіжних картках, кредиторська заборгованість тощо.

Чим вища частка структури зобовязань перед клієнтами банку на довгостроковій основі тим, вища стабільна частина ресурсів комерційного банку, що позитивно впливає на його ліквідність і зменшує залежність від міжбанківських позик. Проте строкові депозити є дорожчими, що негативно впливає на рентабельність та прибутковість роботи банку. Необхідно оцінити структуру залучених депозитних коштів за депонентами (видами вкладників), їх тенденцією та напрямом здійснення відповідно до депозитної політики (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Динаміка структури зобовязань (за депонентами) КБ ПриватБанк за 2006-2008рр.

Показники2006рік2007 рік2008 рікВідхилення 2008-2006рр.тис.грн%тис.грн%тис.грн%абсолютне%1. Кошти фізичних осіб14395,347,223775,046,826107,048,911711,71,72. Кошти юридичних осіб10486,734,414318,628,215669,629,35182,9-5,13. Кошти бюджетних та позабюджетних фондів4300,11,4889,31,7883,31,6453,30,24. Кошти банків3299,410,86137,612,16994,713,13695,22,35. Цінні папери810,92,62932,25,82683,65,11872,72,56. Інші зобовязання1066,53,62769,85,41070,22,03,7-1,67. Усього зобовязань30489,110050822,510053408,510022919,5-

За даними таблиці 2.6 видно, зобовязання банку на кінець 2008 року становлять 53408,5 тис.грн, і порівняно з зобовязаннями 2006 року вони зросли на 22919,5 тис.грн. Безумовно, такий значний приріст ресурсної бази банку можна розцінювати, як високоефективну роботу депозитного відділу щодо залучення ресурсів. При чому зростання відбувалося за рахунок приросту коштів фізичних осіб, що є позитивною тенденцією. Проте спостерігається значне зменшення коштів юридичних осіб на 5,1% у 2008 році у порівнянні з 2006. Такий спад рівня зобовязань пояснюється критичною фінансово-економічною ситуацією в країні у 2008 році.


Рис. 2.1. Структура зобовязань (за депонентами) за 2008 р.

Фінансовий потенціал комерційного банку характеризується обсягом і структурою його необоротних та оборотних активів, що формуються за рахунок готівкових фінансових ресурсів. Обгрунтоване оптимальне розміщення фінансових ресурсів під час здійснення активних операцій є одним з найважливіших принципів забезпечення фінансової стабільності, платоспроможності та ліквідності банку.

Активні операції являють собою розміщені банками власного капіталу та залучених ресурсів з метою отримання прибутку, забезпечення діяльності та підтримання необхідного рівня ліквідності. Загальні активи та динаміку їх зміни, ми розглянемо у таблиці 2.7.


Таблиця 2.7

Динаміка зміни загальних активів КБ ПриватБанк за 2006-2008рр.

Показники2006 рік2007 рік2008 рік1. Абсолютний приріст активів тис.грн117191172244319544556062. Темп зростання активів, %1501701103. Темп приросту активів,%57010

Дані таблиці 2.7 про позитивну динаміку абсолютного приросту активів банку, проте у 2008 році спостерігаємо значне зниження темпу приросту активів з 70% у 2007 році до 110% у 2008 звітному році, та відповідно динаміка зростання активів за звітний період знизилася на 50%.

Дослідження активів банку полягає у використанні аналітичних прийомів, спрямованих на визначення загального обсягу коштів, які перебувають у розпорядженні банку, їх структури і динаміки в аналітичному періоді. Динаміку, склад та структуру активів КБ ПриватБанк ми розглянемо та проаналізуємо у таблиці 2.8.


Таблиця 2.8

Динаміка, склад, та структура активів комерційного банку ПриватБанк у 2006-2008 рр. (тис.грн)

Показник2006 рік2007 рік2008 рікВідхилення 2008-2006 р.тис.грн%тис.грн%тис.грн%Абсо лютне%1. Грошові кошти2520,77,73934,17,43216,44,9695,7-2,82. Кошти в НБУ21,40,11175,72,22371,43,62350,13,53. Кошти в інших банках2252,76,97131,913,55454,88,43202,11,53.1. Залишки на коррахунках1631,75,05971,511,33921,76,02290,01,03.2. Депозити та кредити620,11,91160,52,21533,02,4912,10,54. Портфель цінних паперів1028,03,1965,51,8964,31,5-63,6-1,64.1. Цінні папери для продажу133,80,4810,31,52,90,1-130,9-0,34.2. Цінні папери для інвестицій894,12,7155,10,3961,41,567,3-1,25. Кредитний портфель25708,078,337953,271,751355,478,625647,40,36. Основні засоби1227,53,71447,32,71435,12,2207,7-1,57. Нематеріальні активи83,00,386,50,23,80,1-79,2-0,28. Інші активи206,10,6263,60,5504,50,8298,30,2Усього активів32841,310052957,810065305,810032464,5


Рис. 2.2. Динаміка склад та структура активів комерційного банку у 2008 р.


Дані таблиці 2.8 свідчать, що динаміка грошових коштів у 2008 році у порівнянні з 2006 зменшилася, і становить -2,8%, портфелю цінних паперів на -1,6%, у свою чергу спостерігається незначне зростання кредитного портфеля на 0,3%. Також тенденція зменшення прослідковується у нематеріальних активах на -0,2% та основних засобів на -1,5%.

Викликає занепокоєння зменшення портфеля цінних паперів як у загальних активах за абсолютним обсягом, так і питомою вагою. Особливої уваги потребує інвестиційна діяльність банку, яка разом з кредитною є основною. Зниження нематеріальних активів банку відбулося в результаті їх зношування за період, що аналізується, тоді як приросту їх не спостерігалося.

Значний темп приросту інших активів вимагає уважного дослідження. Особливо, якщо його спричинило зростання дебіторської заборгованості. Дебіторську заборгованість становлять кошти, тимчасово вилучені з обороту, тому бажаним є скорочення його, при наймі, стабілізація її питомої ваги в загальних активах банку. Слід мати на увазі, що висока питома вага інших активів є найнегативнішою ознакою в діяльності банку.

Підбиваючи підсумок, можна сказати, що динаміка, склад і структура активів відповідає основним принципам і напрямам розвитку банку, але розвиток активів далі вимагає їх коригування у напрямі підвищення питомої ваги кредитно-інвестиційного портфеля й уповільнення темпів приросту основних засобів та інших активів.

До складу власного капіталу банку входять резервний капітал та інші фонди і резерви. Резервний капітал формується в процесі подальшої діяльності банку. Він призначений для покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансових зобовязань. Наявність резервного капіталу забезпечує фінансову стійкість банку, що у свою чергу, позитивно впливає на підвищення його платоспроможності та зменшує вірогідність банкрутства банку. Інші фонди, призначені для розширення матеріально-технічного забезпечення діяльності банку, вирішення соціальних питань та матеріального стимулювання його працівників, банки мають право створювати самостійно з урахуванням вимог чинного законодавства.

Підсумовуючи все сказане, можна узагальнені результати аналізу спеціальних фондів та резервів відобразити у таблиці 2.9.


Таблиця 2.9

Характеристика спеціальних фондів та резервів, що входять до власного капіталу КБ ПриватБанк за 2006-2008рр.

Показники2006рік2007 рік2008 рік1. Сукупний власний капітал, тис. грн2082,02713,34228,32. Чистий прибуток, тис. грн506,215834,2354,73. Загальні резерви, сума1016,1810,1810,1 у % до суми власного капіталу5030204. Резерви переоцінки, сума354,0289,1289,1у % до суми власного капіталу2010105. Спеціальні фонди, сума308,2333,7333,7у % до суми власного капіталу1010106. Відрахування чистого прибутку до резервів та спеціальних фондів, сума1399,0848,3252,0 у % до суми власного капіталу703010

Дані табл. 2.9 свідчать про те, що частка загальних резервів та спеціальних фондів у сукупному власному капіталі банку є незначна. Те ж саме можна сказати і про результати переоцінки. За звітний період це пояснюється зокрема тим, що прибуток банку становив незначну суму, а збільшення сукупного власного капіталу пояснюється новою емісією акцій.

Кредитний портфель являє собою сукупність виданих позик, які класифікуються на основі різних критеріїв, повязаних з різними чинниками кредитного ризику або із способами захисту від нього. Управління кредитним портфелем дає змогу балансувати та стримувати ризик усього портфеля, контролювати ризик, притаманний тим чи іншим ринкам, клієнтам, позиковим інструментам, кредитам та умовам діяльності.

Аналізуючи кредитний портфель особливу увагу приділяють питомій вазі міжбанківських кредитів у загальному обсязі. При цьому зростання даного коефіцієнта вважається позитивним явищем, оскільки означає зменшення ризику, але як правило, міжбанківські кредити є менш прибутковими (табл. 2.10).


Таблиця 2. 10

Структури кредитного портфеля КБ ПриватБанк за видами позичальників у 2006-2008 рр.

Найменування статті витрат2006 рік2007 рік2008 рікВідхилення 2008-2006 рр.тис.грн%тис.грн%тис.грн%тис.грн%1. Юридичні особи державної форми власності6520,715,09357,219,67229,514,0708,71,02. Юридичні особи змішаної форми власності7020,316,18242,417,310221,520,03201,13,93. Юридичні особи недержавної форми власності13541,131,11955,525,012215,223,8-1325,9-7,34. Фізичні особи16452,637,818139,238,021689,342,25236,74,45. Міжбанківські кредити--------Разом43534,810047694,310051355,41007820,6-

Як свідчать дані таблиці 2.10 міжбанківські кредити в аналізованому періоді ненадавалися. Найбільше зросла частка кредитів виданих фізичним особам 42,2% у 2008 році, і у порівнянні з 2006 роком вонам збільшилася на 4,4%. Також у 2008 році порівняно з 2006 роком зросла сума кредитів виданих юридичним особам змішаної форми власності на 3,9%, та юридичним особам державної форми власності +1%, хочу у 2-му випадку зростання дуже незначне. Якщо проаналізувати кредити надані юридичним особам недержавної форми власності, то спостерігається їх динамічний спад у 2008 році у порівнянні з 2006 роком на 7,3%.

Питома вага кредитів іншим позичальникам незначна. Кредити фізичним особам посідають незначне місце в структурі кредитного портфеля і мають тенденцію до зниження.


2.3 Оцінка ефективності використання ресурсів бази ЗГРУ КБ ПриватБанк


В умовах становлення фінансового ринку в Україні, реструктуризації банківської системи, комерційні банки повинні здійснювати зважену реалістичну стратегію подальшого розвитку, адаптованого до вимог ринку. Вибір оптимального шляху формування ресурсної бази, який враховуватиме адекватну економічну ситуацію і сприятиме надійному розвязання дилеми прибутковість-ліквідність, є одним з основних завдань комерційного банку.

Для оцінювання ефективності та повноти використання банком зобовязань застосовуються такі показники:

-ступінь використання платних пасивів;

-ступінь використання сукупних зобовязань.

Аналіз наведених показників здійснюється у динаміці, а також порівнюючи фактичні показники з їх нормативними значеннями. Для розрахунку впливу факторів на показники ефективності використання зобовязань банку використовується спосіб ланцюгових підстановок.

У діяльності банку важливим моментом є не тільки формування ресурсів, а й ефективне їх розміщення. Тому одним з основних напрямів аналізу банківської діяльності є аналіз його активних операцій. Він і має сприяти підвищенню ефективності управління активами банку.

Дослідження активів банку полягає у використанні аналітичних прийомів, спрямованих на визначення загального обсягу коштів, які перебувають у розпорядженні банку, їх структури і динаміки в аналітичному періоді.

Для того, щоб дати оцінку ресурсній базі потрібно проаналізувати ефективність та повноту її використання (табл.2.11).


Таблиця 2.11

Аналіз ефективності та повноти викорнистання ресурсної бази КБ ПриватБанк (тис.грн)

Показники2006 р.2007 р. 2008 р.Відхилення2007 р. від 2006 р.2008 р. від 2007 р.1. Дохідні активи33777,256211,460667,1+22434,2+4455,72. Платні пасиви37065,561600,367925,7+24534,8+6325,33. Сукупні зобовязання30489,0050822,553408,5+20333,5+2586,04. Коефіцієнт використання платних пасивів0,910,910,890-0,025. Коефіцієнт використання зобовязань1,11,11,100

За даними табл. 2.11 ми можемо зробити висновки, про динамічне розширення ресурсної бази банку у 2006-2007 рр., проте у 2008 році спостерігається спад цієї динаміки. Коефіцієнт використання платних пасивів становить 0,91, і знаходиться в межах норми не менше 0,90. Проте у 2008 р. спостерігається незначне його зменшення на -0,02. Значення коефіцієнта використання зобовязань є стабільними та нормативно допустимими. Проте КБ «ПриватБанк» необхідно звернути увагу на доцільність додаткового залучення ресурсів за умови повного та ефективного їх розміщення.

За формулами розглянутими у пункті 1.2. проаналізуємо динаміку коефіцієнтів достатності капіталу (табл. 2.12).


Таблиця 2.12

Динаміка коефіцієнтів достатності капіталу КБ ПриватБанк за 2006-2008рр.

Показники2006 рік2007 рік2008 рікВідхилення 2008-2006 р.1. Коефіцієнт рівня капіталу в структурі загальних активів0,100,090,120,202. Коефіцієнт співвідношення чистого капіталу і загальних активів0,010,030,050,043. Коефіцієнт достатності капіталу0,020,030,070,054. Коефіцієнт захищеності капіталу 0,400,280,20-0,20

За даними таблиці 2.12 ми бачимо, що за звітний період зросли всі коефіцієнти достатності капіталу, окрім коефіцієнта захищеності капіталу, даний показник у 2008 році в порівнянні до 2006, знизився у двічі.

Для визначення ефективності використання ресурсної бази банку, важливо визначити ефективність використання капіталу (табл. 2.13)

Таблиця 2.13

Динаміка показників структури капіталу КБ ПриватБанк за 2006-2008рр.

Показники2006 рік2007 рік2008 рікВідхилення 2008-2006р.1. Прибутковість капіталу0,150,280,05-0,12. Розмір кредитних вкладів на 1 грн. капіталу7,87,47,1-0,7

За даними таблиці 2.13 бачимо, що за звітний період прибутковість капіталу знизилася на -0,1, зниження розміру кредитних вкладів на 1 грн. капіталу є більш значним, і становить 0,7.

Приріст статутного капіталу дає можливість визначити темпи експансії, тобто розширення діяльності банку. Рівень прокриття активів за рахунок акціонерного капіталу характеризується таким показником, як мультиплікатор капіталу (табл. 2.14)


Таблиця 2.14

Характеристика масштабів роботи КБ ПриватБанк за 2006-2008рр.

Показник2006 рік2007 рік2008 рікВідхилення 2008-2006 р.Приріст статутного капіталу0,170,310,210,4Мультиплікатор капіталу16,220,714,3-1,9

Аналізуючи показник приросту капіталу(табл. 2.14), ми бачимо, що за звітний період прослідковується розширення діяльності банку та зміцнення його статусу, проте у 2008 році спостерігається різкий спад приросту капіталу, що може негативно відобразитися на його статусі та іміджі. За рахунок акціонерного капіталу аналізуємо мультиплікатор капіталу, і можемо зробити висновки, що у 2006-2007рр. він знаходився у допустимих межах норми 16,2-20,7%. Проте у 2008 році прослідковується різке зниження рівня покриття активів до 14,3%, такий результат є занизьким навіть для банку середнього рівня.

Якими важливими для банку не були б цілі та пріоритети, реалізовані у процесах комплексного управління активами і пасивами, банк є підприємницькою структурою, тому його головна мета - отримання доходу та прибутковість діяльності. Доходи комерційного банку - це зростання економічних вигід протягом періоду, що аналізуються, в результаті реалізації банківського продукту та іншої діяльності банку у вигляді збільшення активів або зменшення зобовязань. Загальна оцінка доходів банку за їх напрямами як це передбачено у звіті про фінансові результати здійснюється за допомогою таблиці 2.15.


Таблиця 2.15

Загальна оцінка структури і динаміки доходів КБ ПриватБанк 2006-2007рр.

Показники2006 рік2007 рік2008 рікВідхилення 2008-2006 рр.тис.грн%тис.грн%тис.грн%тис.грн%Процентний дохід1887,351,03094,953,9835,853,0-1051,52,0Комісійний дохід1349,936,52181,640,1603,238,2-746,71,7Торговельний дохід346,59,3355,96,6108,66,9-237,9-2,4Дохід у вигляді дивідендів9,20,20,70,1---9,2-0,2Усього доходів3702,21005344,31001578,1100-2124,0-Дохід від участі в капіталі0,40,1-----0,4-0,1Інший дохід119,03,2-29,2-0,530,51,9-88,5-1,3

Дані таблиці 2.15 свідчать, що у 2008 році порівняно з 2006 роком загальні доходи зменшилися на 2124,0 тис.грн. Зменшення відбулося за рахунок усіх показників дохідності. Незначні позитивні результати мають лише комісійні доходи, які зросли на 1,7% , та процентні доходи +2%, в основі яких є надходження плати за наданими кредитами , розміщеними депозитами та за цінними паперами. Очевидно, що у 2008 році показники дохідності є критично низькими, а доходи від дивідендів та від участі в капіталі взагалі відсутні.

Аналогічно загальному аналізу доходів банку здійснюється аналіз рівня витрат за окремими операціями за період, що аналізується. Відповідно до принципу прибутковості доходи банку повинні перевищувати витрати, тому загальна оцінка динаміки витрат банку містить аналіз коефіцієнтів, які характеризують стабільність діяльності та її прогнозування. До таких показників належать:

1)коефіцієнт дієздітності банку Кд, який визначається співвідношенням витрат і доходів. Оптимальне значення Кд не повинно перевищувати 0,95, збільшення до 1,0 і вище свідчить про погіршення дієздатності банку, тобто він стає збитковим;

2)коефіцієнт режиму економії витрат Ке, який є співвідношенням темпів збільшення витрат і темпів зростання доходів. Рівень показника Ке більше 1 свідчить, що банк дотримується режиму економії, в іншому випадку - не дотримується.

Аналіз коефіцієнтів здійснюється за допомогою табл. 2.16.


Таблиця 2.16

Загальна оцінка структури витрат КБ ПриватБанк за 2006-2008рр. (тис.грн)

Показники 2006 рік 2007 рік2008 рікТемпи зростання1. Витрати банку319537738100011223451119,232,12.Доходи банку370218553442981578133144,329,53. Коефіцієнт дієздатності 0,860,710,7182,550,44. Коефіцієнт режиму економії---0,8 р.1,1 р.

Дані табл. 2.16 показують, що якщо у 2007 році темпи зростання доходів (144,3) перевищували зростання витрат (119,2), то у 2008 році ми бачимо протилежне. Витрати на 1 грн. доходів зменшилися з 0,86 до 0,71 у 2007році порівняно з 2006, у 2008 році ситуація не змінилася. Темпи зростання коефіцієнта дієздатності становить 82,5 у 2007, та 50,4 у 2008 році. Це свідчить про недотримання банком режиму економії який у 2008 році перевищив 1,1 раза.

Підчас аналізу непроцентних витрат особлива увага приділяється оцінці динаміки витрат на заробітну плату та експлуатаційні витрати, зміна яких багато в чому визначається рівнем інфляції та станом економіки країни. Але надмірне скорочення статей таких витрат може негативно вплинути на якість обслуговування.

Банку необхідно зменшувати витрати, які мають значну частку в обсязі непроцентних витрат, але робити це необхідно без шкоди для своєї діяльності. Так, недоцільно занадто скорочувати загально адміністративні витрати та витрати на персонал, потрібно зосередити зусилля на зменшенні штрафів, пені непередбачених витрат тощо. Аналіз непроцентних витрат здійснюється постатейно через порівняння або динаміку за звітними роками з використанням аналітичної таблиці 2.17, а до резервів їх зменшення вносять невиправдані витрати.


Таблиця 2.17

Характеристика непроцентних витрат КБ ПриватБанк за 2006-2008рр.

Найменування статті витрат2006 рік2007 рік2008 рікВідхилення 2008-2006 р.тис.грн%тис.грн%тис.грн%тис.грн%1. Комісійні витрати101,33,2259,66,762,16,6-39,2-37,02. Загально- адміністративні витрати705,721,59569,324,6262,328,1-443,46,63. Витрати на персонал828,225,31322,234,1416,444,6-411,819,34. Інші витрати240,07,3495,512,8168,518,0-222,010,75. Відрахування до резервів1399,042,7848,321,825,22,7-1396,3-40,06. Разом непроцентних витрат3274,21003882,0100934,5100-2339,7-

Дані таблиці 2.17 свідчать про значне зростання рівня непроцентних витрат. Комісійні витрати у 2008 році у співвідношенні до 2006 року зросли 3,4%, Загально-адміністративні витрати збільшилися на 6,6%, витрати на персонал зросли на 19,3%. Аналіз структури фактичних витрат показує, що незважаючи на абсолютне збільшення усіх видів непроцентних витрат відрахування до резервів зменшилися на 4%, що негативно позначиться на можливих витратах за кредитно-інвестиційним портфелем банку.

Отже, оптимізація ресурсної бази банку повинна здійснюватись за допомогою прийомів лінійного програмування. Причому за основу оптимізації повинні братися два такі критерії: витратність та стабільність ресурсів. Оптимальною буде така структура ресурсів, коли за наявних умов забезпечуватиметься максимальна стабільність ресурсної бази за її мінімальної відносної вартості.

У процесі формування оптимальної ресурсної бази банку насамперед необхідно визначити пріоритети окремих видів ресурсів, для чого здійснюється структурний аналіз ресурсної бази банку. Ефективність оптимізації забезпечуватиметься тільки за умови врахування всіх наявних обмежень на ресурси та молжливостей їх залучення.


РОЗДІЛ ІІІ. УПРАВЛІННЯ РЕСУРСНОЮ БАЗОЮ ЗГРУ КБ ПРИВАТБАНК НА ОСНОВІ СТРАТЕГІЧНОГО ПІДХОДУ, ТА ПРОГНОЗУВАННЯ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ


.1 Розробка ресурсної стратегії ЗГРУ КБ ПриватБанк на основі планування портфелю послуг, що складають основу ресурсної бази


Стратегічний менеджмент має величезне значення в життєдіяльності кожної фінансової організації, зокрема банків, оскільки зростання конкуренції та збільшення агресивності банків у онкурентній боротьбі потребують нових підходів до розробки і впровадження банківських продуктів, механізмів та новітніх форм залучення додаткового капіталу. Формування стратегії і вибір чіткого інструментарію її реалізації є основою управління та найбільш обєктивною ознакою ефективного менеджменту організації.

Сучасні комерційні банки - розвинені фінансово-кредитні установи, які орієнтовані на діяльність відповідно до міжнародних стандартів і практики функціонування провідних банків світу. В умовах посилення міжнародної конкуренції банки повинні швидко реагувати на плинність зовнішнього середовища і зміну потреб клієнтів. Упровадження ефективного стратегічного управління дасть можливість банкам адаптуватись до змін зовнішнього середовища і забезпечити збільшення не лише своїх прибутків, а й задовольнити різноманітні потреби клієнтів банку. Проблемою практичного аспекту функціонування банку залишається те, що стратегічне управління на благо фінансової установи не можливе без знання і наявності добре обгрунтованої теоретичної бази його впровадження.

Весь процес стратегічного управління банком можна розбити на три основні етапи: 1) стратегічний аналіз; 2) розробка стратегії; 3) реалізація стратегії.

У сукупності ці принципові етапи становлять єдиний ланцюг і є складовими замкнутого циклу стратегічного управління, заснованого на реалізації основних принципів стратегічного управління, до яких можна віднести такі.

Перспективність. Стратегічне управління спрямоване на довгострокову перспективу, тому наслідки схвалюваних стратегічних рішень будуть значущими для банку впродовж тривалого часу. З огляду на це необхідно уникати стратегічних помилок, оскільки їх наслідки неможливо змінити або виправити.

Стійкість. Обираючи стратегію розвитку, керівництво банку послідовно реалізує її, підпорядковуючи свої тактичні дії стратегічним пріоритетам. Стратегічне управління здійснюється в умовах невизначеності і рознесене у часі. Відповідно керівництво банку має бути готовим до проведення корегуючих змін, узгоджених із загальною концепцією розвитку.

Реалізованість. Розроблена стратегія має враховувати реальні можливості банку.

Поетапність. Упровадження стратегії в життя відбувається поетапно: рішення довгострокових завдань відбувається через реалізацію середньо- і корострокових цілей. Поставлених цілей можна досягти тільки за рахунок послідовної роботи, постійно контролюючи відповідність реалізації стратегії на кожному етапі розвитку.

Комплексність. Для формування адекватної та ефективної стратегії необхідно враховувати велику кількість чинників, вивчаючи зовнішнє середовище, а також враховуючи при цьому внутрішні процеси банку. Тому керівництву банку необхідно налагодити систему збору й аналізу інформації, яка дозволить своєчасно реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища.

Пріоритетність. Стратегія розвитку банку є пріоритетною і визначає підпорядковану побудову оперативних планів діяльності банку. Але коли необхідно швидко ухвалювати рішення відповідно до вимог сучасності, поточні інтереси переважають над стратегічними. Тому керівництву важливо навчитися дотримуватися розробленої стратегії.

Стратегічний аналіз дає змогу виявити поточний і оцінити можливий майбутній стан кредитної організації, визначити рівень впливу зовнішнього і внутрішнього середовища. Він необхідний для того, щоб забезпечити менеджерів потрібною інформацією для розробки стратегії банку.

Пошук найбільш ефективних інструментів аналізу діяльності роботи організації дозволив у процесі дослідження створити велику кількість ріноманітних ключових систем показників. Ми ж зупинимося на методі розробленому фахівцями Бостонської консалтингової групи (BCG) у 60-х роках.

Отже, ми побудували матрицю зростання - частка ринку, яка характеризує фактичний стан портфеля видів діяльності організації (3.1).


Рис. 3.1 Матриця BCG КБ ПриватБанк


Отже дану матрицю можна охарактеризувати наступним чином:

послуги, які знаходяться в квадраті 1-«Дикі кішки» мають хорші перспективи але потребують більшої розкрутки так, наприклад, Лізинг та Факторинг, які є порівняно новими на ринку і тому потребують більших інвестицій;

Емісія цінних паперів та Операції з валютою являються лідерами на ринку тобто дають можливість банку для отримання довгострокових прибутків і тому є найкращою сферою діяльності, важливим в даному випадку є утримання лідерства на ринку;

квадрат « Дійна корова» охоплює такі послуги Кредити та Депозити, що дає можливість зробити висновок, що ці послуги приносять банку стабільний високий прибуток хоча темп зростання на ринку невисокий.

Побудова даної матриці дає змогу проаналізувати фактичний стан портфеля видів діяльності і використання портфельного аналізу відкриває можливості оцінити різні види діяльності підприємства, вибрати інвестиційні стратегії для кожного з них, прийняти рішення про коригування діяльності підприємства.

Для більш ефективної роботи банку, та примноження його ресурсної бази ми побудуємо рекомендовану матрицю BCG (рис.3.2).


Рис. 3.2. Рекомендована матриця BCG КБ ПриватБанк

Отже, рекомендовану матрицю можна охарактеризувати наступним чином:

послуги, які знаходяться у квадраті Дикі кішки займаюить досить хиткі позиції, але перспективи у них привабливі. Для завоювання ринку банку необхідно інвестувати досить значні кошти, у якість надання таких послуг, аби перевести диких кішок у зірки;

Емісія цінних паперів та Депозити - це послуги, що поєднують високі перспективи зростання ринку з сильними позиціями банку на цьому ринку. Це потенційна можливість отримання довгострокових прибутків і тому є найкращою сферою для інвестування. Цей напрям повязаний із великими витратами на вдосконалення послуг і забезпечення максимального розширення ринку;

квадрат « Дійна корова» охоплює такі послуги Кредити та Операції з валютою, що дає можливість зробити висновок, що ці послуги приноситимуть банку стабільний високий прибуток, хоча зростання тут непередбачається. Щоб зберегти свою частку на ринку потрібні підтримуючі інвестиції, а прибуток скеровувати у інші послуги, наприклад Лізинг чи Факторинг.

Ми пропонуємо саме таку матрицю, оскільки темпи зростання ринку послуги Депозити є досить динамічними, тож, на нашу думку, така тенденція буде продовжуватися.

Найбільш відповідальною частиною банківського управління є планування, в процесі якого виробляється банківська політика, що визначає дії на перспективу. Стратегічне планування - це одна з функцій управління ресурсами та діяльністю банку в цілому. Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функцій організації, мотивацій і контролю, які орієнтовані на розроблення стратегічних планів. Уміле керування передбачає, що, приймаючи будь-яке рішення, керівник банку має зважити його вплив на кінцеві результати діяльності банку. Основною складовою управління банківською діяльністю в сучасних умовах, на нашу думку, має стати стратегічне планування, спрямоване на встановлення довгострокових цілей і розробку планів поточної діяльності.


Місія Оцінка ресурсної стратегії Реалізація ресурсної стратегї Вибір ресурсної стратегії Економічний напрямокАдміністративний напрямок1.Формування бюджету. В ЗГРУ КБ ПриватБанк проводиться розробка кошторисів, враховуються усі витрати та надходження коштів2.Використання системи економічних показників, які характеризують діяльність як функціональних підрозділів, так і ЗГРУ КБ ПриватБанк в цілому.3.Управління цілями. Згідно цього методу кожен керівник нижчих ланок має чітко поставлені цілі, що забезпечує досягнення цілей, які поставлені перед керівниками вищої ланки.1.Тактика. В ЗГРУ КБ ПриватБанк тактика створюється на середньому рівні управління і сприяє покращенню роботи.2.Політика. Політикою ЗГРУ КБ ПриватБанк є теза про те, що кожен працвник є спеціалістом своєї справи і взмозі виконати поставлені перед ним завдання кваліфіковано і ввстановлені строки.3.Процедура. Існує чітка система процедур, тобто дій, які треба приймати в конкретній ситуації, щоб уникнути "винаходу колеса".4.Правила. В ЗГРУ КБ ПриватБанк діє ряд правил, які визначають, що повинно бути зроблено в конкретній специфічній ситуації.Рис 3.3. Графічна модель планування реалізації ресурсної стратегії в ЗГРУ КБ ПриватБанк


В умовах динамічного зовнішнього середовища економіки можливі негативні наслідки управлінських помилок незмірно збільшуються. У поєднанні з традиційно високим рівнем ризикованості банківського бізнесу це визначає особливу роль і фундаментальне значення стратегічного планування. Прийняття тактичних і оперативних управлінських рішень, які не базуються на системі стратегічних настанов і принципів, супроводжується посиленням тенденцій непослідовності і стихійності розвитку банку, перетворюючи його на сукупність реактивних дій, спрямованих на ситуаційне пристосування і не повязаних у межах єдиної цілеспрямованої лінії поведінки. Саме тому потребує подальшого вдосконалення питання методики формування стратегічного планування розвитку банківської установи.

При створенні відповідного внутрішнього середовища і зовнішнього оточення діяльності банку, фірми чи організації головне завдання полягає в чіткому розумінні ідей, завдань і методів їх розвязання. Щоб зусилля щодо виконання робіт були успішними, кожен виконавець повинен насамперед усвідомлювати результати своєї роботи, а це і є функцією планування. Вона виступає основною в переліку всіх функцій управління. Для неї характерним є вибір відповідного образу дій з майбутніх альтернатив як для банку в цілому, так і кожного його підпрозділу. Тому необхідно поставити цілі, до яких прагне банк, завдання, що випливають з цих цілей, та шляхи їх розвязання. Отже, плани повинні забезпечувати раціональний шлях до насамперед визначених цілей.

У сучасному світі мінливість стала основною характеристикою фінансових ринків. Тому й стратегічне планування перетворилося на обовязкову складову ефективного управління банком. Графічна модель стратегічного планування КБ ПриватБанку наведена у додатку.

Мета планування полягає у тому, щоб навести міст між існуючим станом банку і тим становищем, якого він хоче досягти у майбутньому. Зрозуміло, що точно передбачити майбутнє важко, отож фактори, що перебувають поза контролем, можуть порушити усі продумані плани. Однак за відсутності планування перебіг подій може зміститися в русло випадковості. Слід відзначити, що планування вимагає великих затрат розумових сил, необхідних для визначення образу дій, а приймаючи рішення слід виходити із поставлених цілей, власних знань, можливостей і, звісно, очікуваних результатів.

На сучасному етапі розбудови вітчизняної банківської системи вкрай актуальним є питання залучення інвестицій та вдосконалення управління банківською інвестиційною діяльністю, з метою максимізації прибутків та розширення ресурсної бази.

Змістом управління банківською інвестиційною діяльністю є забезпечення банківського інвестиційного бізнесу всіма необхідними ресурсами та організація технологічного циклу інвестування в цілому, в тому числі розроблення нових і вдосконалення наявних банківських технологій, продуктів і послуг, забезпечення належного рівня якості обслуговування клієнтів, використання сучасних технічних засобів та методів звязку.

Для українських комерційних банків управління банківською інвестиційною діяльністю на цьому етапі потребує такого стилю роботи, в основі якого лежить пошук нових можливостей, вміння залучати і використовувати для вирішення поставлених завдань ресурси із різних джерел, добиваючись бажаного результату за мінімальних затрат.

На нашу думку, в Україні вдосконалення управління банківською інвестиційною діяльністю має здійснюватись також на основі вивчення, аналізу і впровадження досвіду кращих вітчизняних та іноземних банків, які використовують реінжиніринг та бенчмаркетинг для підвищення ефективності результатів роботи.

Динамічність сучасного банківського бізнесу, яка проявляється в істотних змінах у технологіях, ринках продажу банківських продуктів і потребах клієнтів, зумовлює неослабний інтерес українських теоретиків і практиків банківського менеджменту до сучасних інструментів та методів управління, зокрема тих, які сприяють вдосконаленню управління банківською інвестиційною діяльністю. Одним із основних напрямів створення ефективної системи управління банківською інвестиційною діяльністю ми вважаємо використання процесного підходу, в межах якого використовується концепція реіжинірингу бізнес-процесів. Основним у концепції реінжинірингу для банківської інвестиційної діяльності є оптимізація бізнес-процесів.

На нашу думку, мета реінжинірингу банківської інвестиційної діяльності - відмовитись від неефективних старих правил організації й ведення бізнесу, для чого необхідно виявити і замінити їх новими, які б відповідали сучасним вимогам.

Ми зясували, що одним із основних засобів реінжинірингу банківської інвестиційної діяльності є інформаційні технології. Використання компютерних технологій і сучасних методів звязку дає змогу не тільки прискорити надання послуг клієнтам, а й дає змогу домогтися принципово нової якості ведення бізнесу за умови. Перегляду піддаються практично всі здійснювані банком операції.

ПриватБанк пропонує своїм клієнтам комплекс банківських послуг нового покоління: управління банківськими рахунками і отримання інформації про їх стан через Інтернет.

Сучасні технології програмно-апаратного захисту знаходяться на рівні , що забезпечує 100% гарантію конфідеційності операцій і збереження коштів.

INTERNET-BANKING для корпоративних клієнтів. Комплект інсталюючих файлів можна безкоштовно отримати на сайті ПриватБанку www.privatbank.com.ua <#"justify">Доступ до інформації може бути здійснений з будь-якого компютера, що має вихід в Інтернет, користувачем, що знає імя та пароль входу (для роботи з системою не потрібно спеціального програмного забезпечення). Для роботи в системі необхідно заключити типовий договір з банком.

ПриватБанк вже оцінив всю користь від впровадження інтернет-технологій під час обслуговування клієнтів, тим більше, що ефективна організація цієї послуги не тільки приносить додатковий дохід банку, але і сприяє укріпленню іміджу та стрімкому розширенню клієнтської бази. У світовій практиці наявність інтернет-послуг, які надають банки, вже стала звичною і сприймається клієнтами як належне.


.2 Прогнозування зростання ресурсної бази ЗГРУ КБ ПриватБанк на основі моделі швидкого зростання та розробленої ресурсної стратегії


Розробка стратегії розвитку банку має важливе значення для гарантування його успішної діяльності в майбутньому. Одним із стратегічних завдань розвитку банку є визначення умов швидкого зростання. При цьому під швидким зростанням розумітимемо таке нарощування пасивів, темпи якого значно перевищують темпи зростання капіталу. Природно, що швидке зростання банку можливе лише за умов високої адекватності капіталу, тобто відношення капіталу до ризику зважених активів.

Високу адекватність капіталу можуть мати як великі, так і малі банки. Для великих банків такий стан характеризує суттєве нарощення капіталу. Для середніх і малих банків висока адекватність капіталу часто є наслідком нерозвиненості їх ресурсної бази.

За умов посилення конкуренції банки змушені вступати в перегони за темпи зростання. Високі темпи зростання є умовою конкурентного розвитку банку. При цьому для малих і середніх банків стратегія швидкого зростання є засобом захисту від поглинання і злиття.

Зауважимо, що швидке зростання банку завжди викликає занепокоєння щодо майбутньої якості активів як з боку власників банку, так і з боку рейтингових агенцій. Тому запорукою успішного і тривалого розвитку банку є його спроможність формувати адекватні резерви під активи, що зростають.

Горизонт стратегічного планування сягає щонайменше 3-5 років. Тому методи довгострокового планування суттєво різняться від методів оперативного планування. Стратегічне планування неможливе без застосування динамічних моделей розвитку банку, які охоплюють основні закономірності діяльності банку. Аналіз результатів планування, отриманих за допомогою динамічних моделей, дає змогу визначити сферу керованих параметрів, які уможливлюють досягнення стратегічних завдань і цілей банку.

Модель швидкого зростання банку, має враховувати формування резервів під кредитні втрати, амортизацію основних засобів та формування обовязкових резервів на коррахунку. Доцільно використовувати аналітичні рівняння для зясування основних закономірностей розвитку банку.

Нехай банк має лише одну валюту та проводить з нею виключно відсоткові операції з розміщення кредитів та залучення депозитів. Тоді він має такий баланс:

(1-W)+FA=D(1-g)+E, (3.1)


де, L - брутто-обсяг кредитів;

-W - коефіцієнт резервування (відношення сформованих резервів під кредитні втрати до брутто-обсягу кредитів);

-FA - залишкова вартість основних засобів;

D - обсяг депозитів; g - норматив обовязкового резервування;

E - власний капітал банку.

Припустимо, що основні засоби на горизонті планування не купуються, не продаються і не переоцінююються. Тоді вартість основних засобів змінюється виключно за рахунок амортизації. Нехай нарахування амортизації здійснюється методом зменшення залишкової вартості:

/dt=-bFA (3.2)


де b - норма амортизації;

Нас цікавить розвиток КБ ПриватБанку за рахунок швидкого зростання депозитів. Нехай динаміка депозитів підпорядковується експоненціальному закону, який описує найбільш стрімке зростання:

/dt=aD (3.3)


Резерви під кредитні втрати дорівнюють:

=WL (3.4)


Припустимо, операційні витрати пропорційні валюті балансу:

=gTA=g(D+E) (3.5)


де g - коефіцієнт пропорційності операційних витрат; а

=D+E (3.6)


-валюта балансу. Адже зі збільшенням валюти балансу збільшується і обсяг робіт, а значить, і операційні витрати.

Із балансового рівняння (3.1) виведемо максимальний обсяг кредитів:

=(1-g)D+E-FA/1-W (3.7)


Вихідними параметрами банку КБ ПриватБанк є величини, наведені у таблиці 3.1.


Таблиця 3.1

Розрахунок максимального обсягу кредитів КБ ПриватБанк за різних вихідних параметрів, %

№ п/пПараметриЗначення1Сила зростання (темп приросту) депозитіва) 20% та б) 30%2Ставка за наданими кредитами14%3Ставка за залученими депозитами10%4Норма амортизації4%5Коефіцієнт операційних витрат3%6Коефіцієнт резервування 5%7Норматив обовязкового резервування6%8Ставка податку25%9Власний капітал110Депозити (фінансовий ліверидж)1,511Відношення основних засобів до капіталу0,512Максимальний обсяг кредитів, тис.грн.

За параметрами, наведеними у таблиці 3.1, банк досягає точки беззбитковості, за якою адекватність капіталу дорівнює крайній межі вимог економічних нормативів, а саме 10%.

За темпу приросту у 20% капітал банку протягом 10 років зростає. За темпу приросту в 30% динаміка капіталу має екстремальний характер. Спочатку капітал банку зростає до певної величини, після чого банк стає збитковим, і його капітал скорочується. Через 4-5 років банку необхідно впроваджувати зміни основних параметрів своєї діяльності. Наприклад, більш вимогливо проводити кредитну політику банку щодо вибору контрагентів та збільшення забезпечення за кредитами з метою зменшення коефіцієнтів резервування, здійснити заходи щодо скорочення операційних витрат шляхом впровадження нових технологій тощо. Природно, що еволюція валюти балансу банку, темпи зростання депозитів якого - на рівні 30%, більш динамічна, ніж 20%.

Таким чином, на основі моделі швидкого зростання банку ми запрогнозували розвиток банку, який відбудеться за рахунок зростання депозитних ресурсів. Прогноз враховує основні параметри, що впливають на результати діяльності (надходження) банку; нарахування відсоткових доходів і витрат, формування резервів під кредитні втрати, амортизацію основних засобів, формування обовязкових резервів, зростання операційних витрат зі збільшенням валюти балансу тощо. Отримано аналітичні залежності для динаміки капіталу, депозитів, основних засобів, кредитів та валюти балансу. Прогноз дає змогу визначити сферу керованих параметрів, які уможливлюють досягнення мети стратегічного розвитку банку, а саме: припустимі коефіцієнти резервування, ставки надання кредитів та залучення депозитів тощо.

Поряд з цим, ми розуміємо що для залучення ресурсів потрібно активно співпрацювати з клієнтами банку, та цілеспрямовано проводити активну роботу з потенційними клієнтами, а саме:

вести пошук і залучення нових клієнтів, шляхом більш поширенішої реклами, це можуть бути розповсюдження листівок поштою, надсилання адресних іменних листівок з інформацією про банк, про нові акції, умови кредитування, знижки для певних верств населення, наприклад пенсіонерів.

організовувати акції, що стосуються збільшення відсоткових нарахувань на довгострокові поточні рахунки вкладників (фізичних осіб);

удосконалювати кредитну політику і кредитну систему банку, і тим самим збільшувати свій кредитний портфель;

працювати над спрощенням і удосконаленням системи кредитування малого і середнього бізнесу;

збільшувати портфель цінних паперів, шляхом купівлі акцій та векселів підприємств;

удосконалення системи тарифів на послуги банку;

проводити тренінги і семінари для працівників з метою підвищення їх кваліфікації.


3.3 Прогнозування прибутковості ЗГРУ КБ ПриватБанк за допомогою кореляційно-регресійного аналізу


Кореляційним-регресійним аналізом називається сукупність математичних методів, за допомогою яких досліджуються і узагальнюються взаємозвязки кореляційно звязаних змінних. Зокрема, методами кореляційно-регресійного аналізу розвязуються такі основні завдання:

а) знаходження загальної закономірності, яка характеризує залежність двох кореляційно звязаних змінних, тобто розробка математичної моделі звязку;

б) визначення тісноти звязку.

Схема побудови кореляційно-регресійної моделі:

-постановка задачі;

-відбір найбільш істотних факторів для аналізу;

-встановлення наявності звязку між досліджуваними ознаками і його щільності;

-визначення характеру звязку, його напрямку і форми, підбір математичного рівня для вираження існуючих звязків;

-розрахунок числових характеристик моделі;

-статистична оцінка істотності вибіркових показників звязку.

Для однофакторної регресійної моделі:

кореляційний аналіз дозволяє кількісно оцінити тісноту звязку між ознакою і фактором. Наявність і кількісна характеристика звязку між ознакою та фактором визначається за допомогою коефіцієнта кореляції.

-регресійний аналіз складається з трьох етапів:

.Логічний аналіз.

2.Графічний аналіз.

3.Визначення рівня теоретичної лінії регресії, тобто встановлення функціональної залежності між показником ы факторами.

Під час логічного аналізу емпіричних даних економічних показників та значень фактора можна зробити деякі припущення відносно наявності ы напрямку звязку між ознакою і фактором.

Найпоширенішим методом при розвязуванні економетричних задач є метод найменших квадратів (МНК), за допомогою якого визначають параметри рівняння моделі.

Суть методу найменших квадратів полягає у знаходженні такої теоретичної лінії регресії, тобто дає найменшу суму квадратів відхилень фактичних значень результативної ознаки від розрахункових (теоретичних) значень:


(3.8)


де - емпіричні (вхідні) дані показника,

- теоретичні (розраховані за рівнянням регресії).

Множинна лінійна регресія розраховується за такою методикою.

)Знаходження

За методом найменших квадратів коефіцієнти рівняння множинної регресії є розвязками системи 3-х лінійних рівнянь з 3 невідомими (системи нормальних рівнянь):


(3.9)


Економетрична інтерпретація параметрів рівняння множинної регресії

значення коефіцієнта регресії показує, що при збільшенні значення (основних фондів) на 1 тис. Грн. І деякому фіксованому (середньому) значенні (оборотних фондів) очікується збільшення середнього значення (прибутку) на тис.грн;

значення коефіцієнта регресії показує, що при збільшенні значення (оборотних фондів) на 1 тис.грн і деякому фіксованому (середньому) значенні (основного капіталу) очікується збільшення середнього значення (прибутку) на тис.грн;

значення коефіцієнта регресії економічного змісту немає.

Множинний коефіцієнт детермінації R можна обчислити за формулою:

= 1-


Множинний коефіцієнт кореляції R= - вказує на щільність або тісноту кореляційного звязку між прибутком підприємств та основним капіталом і оборотними фондами в сукупності.

Мультиколінеарність означає існування тісної лінійної залежності або сильної кореляції між двома або більше пояснювальними змінними (факторами) моделі. Від наявності чи, навпаки, відсутності мультиколінеарності залежить необхідність перетворення чи уточнення переліку пояснювальних змінних.

Ознаки мультиколінеарності

1.Якщо серед парних коефіцієнтів кореляції пояснюючих змінних є такі, рівень яких наближається до множинного коефіцієнта кореляції або дорівнює йому, це свідчить про можливість існування мультиколінеарності. Інформацію про парну залежність може дати систематична матриці коефіцієнтів парної кореляції, або, як її ще називають, матриця кореляції нульового порядку r. В той же час явища мультиколінеарності в жодному разі не зводиться лише до існування парної кореляції між пояснюючими змінними.

2.Загальна перевірка передбачає застосування визначника (детермінанта) матриці r, який називається детермінантом кореляції і позначається . Числові значення детермінанта кореляції міститься на інтервалі .

.Якщо =0, то існує повна мультиколінеарність.

У разі =1 мультиколінеарність відсутня.

Чим ближче до нуля, тим певніше можна стверджувати, що між пояснюючими змінними існує мультиколінеарність. Незважаючи на те, що числове значення зазнає впливу дисперсії пояснюючих змінних, цей показник можна вважати точковою мірою рівня мультику лінеарності.

.Коли коефіцієнт детермінації R, який обчислено для регресійних залежностей між однією пояснюючою змінною та іншими такими змінними, близький до одиниці, то можна говорити про наявності мультиколінеарності.

.Якщо FF, то мультиколінеарна з іншими, тобто залежить від інших незалежних змінних і треба вирішити питання про вилучення з переліку змінних однієї з них.

.Якщо tt, то і тісно повязані між собою.

.Аналізуючи F- і t-критерії, можна зробити висновок, яку із змінних треба вилучити з розгляду в побудованій моделі (треба при цьому виходити і з економіко-логіко-теоретичних міркувань).


ВИСНОВКИ


Таким чином, за проведеним у роботі дослідженням можна зробити наступні висновки:

1) Оптимізацію процесу управління ресурсною базою комерційного банку слід вважати необхідною умовою зміцнення стійкості усієї кредитної системи країни, підвищення довіри до неї з боку інвесторів, вкладників і кредиторів, а також зростання її ролі у стимулюванні збалансованого розвитку усіх галузей і секторів господарства та інтенсивного розвитку зростання економіки України загалом. Повязане із ним зростання попиту на кредит обєктивно зумовлює потребу впровадження нових прогресивних банківських та інформаційних технологій у процес залучення ресурсів та їх найбільш ефективне використання.

) Основними принципами управління активами і пасивами є науковість, комплексність, системність, об'єктивність, точність, достовірність, дійовість, єдність планів, оперативність, зацікавленість, демократизм, ефективність. Ними необхідно керуватися при управлінні активами і пасивами на будь-якому рівні.

3) Оптимізація ресурсної бази банку повинна здійснюватись за допомогою прийомів лінійного програмування. Причому за основу оптимізації повинні братися два такі критерії: витратність та стабільність ресурсів. Оптимальною буде така структура ресурсів, коли за наявних умов забезпечуватиметься максимальна стабільність ресурсної бази за її мінімальної відносної вартості.

) У процесі формування оптимальної ресурсної бази банку насамперед необхідно визначити пріоритети окремих видів ресурсів, для чого здійснюється структурний аналіз ресурсної бази банку. Ефективність оптимізації забезпечуватиметься тільки за умови врахування всіх наявних обмежень на ресурси та молжливостей їх залучення.

ПриватБанк - соціально важливий банк. Проводячи послідовну політику укріплення стабільності банку і удосконалення якості обслуговування, ПриватБанк є одним з пріоритетних напрямків своєї роботи розвитку комплексу сучасних послуг для індивідуального клієнта. На сьогоднішній день банк пропонує громадянам України більше 150 видів самих сучасних послуг, серед яких поточні, депозитні операції, карткові продукти, різноманітні програми споживчого кредитування, які здійснюються в партнерстві з ведучими торговими, рієлтерськими компаніями і автовиробниками. ПриватБанк є уповноваженим Правлінням України банком по виплаті пенсій і соціальної допомоги громадянам, а також виплаті компенсацій жертвам нацистських переслідувань. На сьогоднішній день пенсію і соціальні виплати в ПриватБанку отримують більше мільйона чоловік.

Національна мережа банківського обслуговування. Національна мережа банківського обслуговування ПриватБанку, включає в себе близько 2 168 філій і відділень по всій Україні, дозволяє будь-якому клієнту отримати найвищий рівень обслуговування практично в будь-якому куточку країни. Широке коло закордонних партнерів ПриватБанку не тільки демонструє його визнання в якості повноправного учасника світової банківської системи, але і, саме головне, дозволяє найбільш широко задовільняти потреби клієнтів банку, звязаних з їх міжнародною діяльністю. ПриватБанк підтримує кореспондентські відносини з найбільшими іноземними банками, ефективно співпрацюючи з ними на різних сегментах фінансового ринку. ПриватБанк є уповноваженим банком по обслуговуванню кредитних ліній Світового банку реконструкції і розвитку, Європейського банку реконструкції і розвитку і Українсько-Німецького фонду, направлених на розвиток малого і середнього бізнесу. ПриватБанк - лідер в сфері введення передових банківських послуг.

ПриватБанк є признаним лідером вітчизняного ринку платіжних карт. На сьогоднішній день банком випущено більше 5,1 млн. пластикових карт. В сфері обслуговування пластикових карт банку працює 3 317 банкоматів, понад 16 тис. торговельно-сервісних точок. Наявність широкої сітки обслуговування карткових продуктів дозволяє ПриватБанку активно вводити послуги по автоматизованій видачі корпоративним клієнтам заробітної плати з використанням пластикових карт.

Інноваційна політика ПриватБанку орієнтована на введення на українському ринку принципово нових, передових банківських послуг, які представляють клієнтам нові можливості управління своїми фінансами. ПриватБанк перший в Україні запропонував своїм клієнтам послуги інтернет-банкінгу „Прива24 і GSM-банкінгу, а також послуги по продажі через мережу своїх банкоматів і POS- терміналів електронних ваучерів провідних операторів мобільного звязку.

ПриватБанк - сучасний універсальний банк. Завдяки генеральній ліцензії Національного Банку України на проведення банківських операцій, ПриватБанк здійснює весь спектр наявних на вітчизняному ринку послуг по обслуговуванню корпоративних і приватних клієнтів згідно з міжнародними стандартами. Довгострокова зацікавленість клієнта - головний пріоритет роботи банку. З клієнтами працює висококваліфікована команда спеціалістів і персональні менеджери, які несуть відповідальність за забезпечення якісного обслуговування, оперативне і точне виконання потреб клієнта.

банк ресурсний стратегія прибутковість


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1.Закон України Про банки та банківську діяльність від 07.12.2000 р. №2112-111

2.Закон України Про систему оподаткування від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ

.Закон України Про папери та фондову біржу від 18.06.1991 р. №1201-ХІІ

.Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність від 16.07.1999 р. №996-ХІV

.Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене постановою Правління НБУ від 06.07.2000 р. №279

.Положення про кредитування, затверджене постановою Правління НБУ від 28.09.1995 р. № 246 (зі змінами)

Література:

7. Череп А.В., Андросова О.Ф. Банківські операції: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2008. - 410 с.

8. Васюренко О.В., Банківські операції: Навч. посібник. - К.: Знання, 2008.

9. Журнал Банківська справа. - 2008 №5. (ВКАЗАТИ СТАТТЮ, А ПОТІМ ВЖЕ ЖУРНАЛ. НАПРИКЛАД: Гончарук А. Новий підхід до управління ефективністю у промисловості України // Економіка України. -2006. -№ 11. -С.36-41.

10. Бюлетень НБУ. - 2008. - №2. - с.117.

11. Бюлетень НБУ. - 2008. - №2. - с.123.


Теги: Управління ресурсною базою комерційних банків  Диссертация  Банковское дело
Просмотров: 35455
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Управління ресурсною базою комерційних банків
Назад