Методичне забезпечення стратегічного планування та фінансових можливостей реалізації обраної стратегії суб'єктом підприємницької діяльності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра фінансів


КВАЛІФІКАЦІЙНА МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

на тему: «Методичне забезпечення стратегічного планування та фінансових можливостей реалізації обраної стратегії субєктом підприємницької діяльності»


Студента 5 курсу

денної форми навчання

спеціальність 8.03050801

«Фінанси і кредит»

Баклажко О.М.

Керівник роботи

доц. Темчишина К.М.


Київ 2013

ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРІЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИЯВЛЕННЯ ФІНАНСОВИХ МОЖЛИВОСТЕЙ РЕАЛІЗАЦІЇ ОБРАНОЇ СТРАТЕГІЇ СУБЄКТОМ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

.1 Сутність стратегічного планування та його роль у виявленні фінансових можливостей реалізації обраної стратегії субєкта підприємницької діяльності в трактуванні сучасних науки і практики

.2 Класифікація фінансових стратегій в перспективній діяльності підприємства та характеристика процесу реалізації обраної стратегії

.3 Фінансове забезпечення практичної реалізації обраної стратегії

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ, ОСНОВНІ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ТА АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ДП ПАТ «КИЇВХЛІБ» «ХЛІБОКОМБІНАТ №12»

.1 Загальна характеристика ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12»

.2 Аналіз формування прибутку підприємства та рентабельності діяльності

.3 Аналіз фінансового стану ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12»

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ СТАНУ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ТА ФІНАНСОВИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ПРАКТИЧНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ ДП ПАТ «КИЇВХЛІБ» «ХЛІБОКОМБІНАТ №12»

.1 Аналіз складу, структури і динаміки власного капіталу ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12»

.2 Аналіз складу, структури і динаміки позичкового капіталу

.3 Аналіз середньозваженої ціни капіталу підприємства, перетвореного в необоротні та оборотні активи

Висновки до розділу 3

РОЗДІЛ 4. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ФІНАНСОВИХ МОЖЛИВОСТЕЙ РЕАЛІЗАЦІЇ ОПТИМАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ ПЕРСПЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДП ПАТ «КИЇВХЛІБ» «ХЛІБОКОМБІНАТ №12»

.1 Зростання ефективності реалізації стратегії через оптимізацію структури капіталу ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12»

.2 Резерви зростання прибутковості при реалізації обраної стратегії

.3 Удосконалення методики стратегічного планування на підприємстві

Висновки до розділу 4

РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ НА „ХЛІБОКОМБІНАТІ №12

.1 Вступ

.2 Аналіз умов праці на робочому місці бухгалтера

.3 Розробка заходів з охорони праці

.4 Пожежна безпека

.5 Перевірочний розрахунок природного освітлення офісного приміщення

.6 Система управління охороною праці на «Хлібокомбінаті №12»

.7 Розробка плану організації і проведення евакуаційних заходів на ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12»

Висновки розділу 5

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП


Актуальність теми. Розвиток ринкових відносин в Україні висуває нові вимоги до якісного рівня керування підприємством, характеру розвязуваних при цьому завдань, а також до методів їхнього рішення. Це певною мірою стосується усіх самостійно господарюючих субєктів. Необхідна нова концепція управління, що відображає адекватним чином зміни в економіці. Такою новою концепцією для української економіки є стратегічне управління, основа якого - стратегічне планування.

Для того, щоб стратегічне планування на підприємстві здійснювалось ефективно, необхідно знати та розуміти його сутність, а також етапи та методи розробки стратегії.

У літературних джерелах поняття стратегічного планування відрізняються, хоча якщо їх детально проаналізувати, то стає очевидним, що між ними немає принципіальних відмінностей. Стратегічне планування сьогодні розробляється вже багатьма вітчизняними підприємцями. Усвідомлення його необхідності і важливості на підприємстві прийшло не одразу. В умовах нестабільного зовнішнього середовища необхідно використовувати більш потужний інструмент, який би мав змогу не тільки перевести підприємство на новий ефективніший рівень управління, але й враховував основні цілі, які стоять перед ним. Одним з таких інструментів є механізм стратегічного планування. Наприклад, щоб уникнути входження підприємства у таку фазу життєвого циклу, як спад, треба в період росту впроваджувати систему стратегічного планування.

Одна з причин недостатнього використання стратегічного планування полягає в тому, що методи, якими користуються зарубіжні колеги, не адаптовані до вітчизняного ринку і, як наслідок, результати їхнього використання виявляються не завжди задовільними.

Значний внесок у становлення та розвиток стратегічного планування зробили І. Ансофф, Р. Акофф, М. Портер, Г. Хамел, Г. Мінцберг, А.А. Томпсон, А. Дж. Стрікленд, У. Кінг, Д. Кліланд, наукові розробки яких покладені в основу теорії стратегічного планування.

Мета і задачі дослідження. Метою магістерської роботи є удосконалення методологічних засад стратегічного планування та фінансових можливостей реалізації обраної стратегії субєктом підприємницької діяльності.

Для вирішення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

розкрити сутність стратегічного планування та його роль у виявленні фінансових можливостей реалізації обраної стратегії субєкта підприємницької діяльності в трактуванні сучасних науки і практики;

розглянути класифікацію фінансових стратегій в перспективній діяльності підприємства та характеристику процесу реалізації обраної стратегії;

дослідити фінансове забезпечення практичної реалізації обраної стратегії;

дати характеристику ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» і його фінансової служби;

проаналізувати формування прибутку ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» та рентабельності діяльності;

проаналізувати фінансовий стан ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12»;

проаналізувати склад, структуру і динаміку власного та позичкового капіталів ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12», а також середньозважену ціну його капіталу;

розробити пропозиції щодо використання резервів зростання прибутковості при реалізації обраної стратегії;

обґрунтувати зростання ефективності реалізації стратегії через оптимізацію структури капіталу ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12»;

запропонувати удосконалення методики стратегічного планування на ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12».

Обєктом дослідження є стратегічне планування та фінансові можливості реалізації обраної стратегії на підприємстві.

Предметом дослідження магістерської роботи є сукупність теоретичних, методологічних і практичних аспектів методичного забезпечення стратегічного планування та фінансових можливостей реалізації обраної стратегії субєктом підприємницької діяльності.

Основними методами, які були використані в процесі написання магістерської роботи є:

-загальнонаукові методи, а саме: метод аналізу (горизонтальний аналіз - при порівнянні кожної позиції звітності з попереднім періодом, вертикальний аналіз - при розрахунку структури підсумкових фінансових показників, трендовий аналіз - при визначенні основної тенденції динаміки показників) та метод синтезу;

-специфічні наукові методи: графічні методи (при побудові блок-схем та таблиць); кількісні методи, в тому числі економічний аналіз (при розрахунку коефіцієнтів та відносних показників), статистичний аналіз та прогнозування (при плануванні балансу).

Новизна отриманих результатів. Новизна магістерської роботи полягає у підвищенні ефективності використання методичного забезпечення стратегічного планування та фінансових можливостей реалізації обраної стратегії субєктом підприємницької діяльності на прикладі ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12».

Інформаційною базою для проведення дослідження стали Закони України, нормативно-правові законодавчі акти, зокрема, Укази Президента України та Положення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, навчальні посібники, підручники, збірники наукових праць, фінансово-економічні періодичні видання, а також фінансова звітність банку.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що на основі методичного підходу оцінки стану стратегічного планування та фінансових можливостей практичної реалізації стратегічного розвитку підприємства, запропоновано шляхи вдосконалення методичного забезпечення стратегічного планування для виявлення фінансових можливостей реалізації оптимальної стратегії перспективної діяльності, які сприятимуть підвищенню рівня фінансової стійкості та прибутковості підприємства.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати досліджень оприлюднені на 78-й Міжнародній науковій конференції молодих учених, аспірантів і студентів «Наукові здобутки молоді - вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті» (Київ, НУХТ, 2-3 квітня 2012 р.).


Розділ 1. Теорія стратегічного планування та методичні основи виявлення фінансових можливостей реалізації обраної стратегії субєктом підприємницької діяльності


1.1 Сутність стратегічного планування та його роль у виявленні фінансових можливостей реалізації обраної стратегії субєкта підприємницької діяльності в трактуванні сучасних науки і практики


Стратегічне планування являється однією з основних функцій стратегічного управління. Воно представляє собою процес прийняття управлінських рішень відносно стратегічного передбачення (формування стратегій), розподілу ресурсів, адаптації компанії до зовнішнього середовища, внутрішньої організації.

Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функції організації, мотивації і контролю, орієнтовані на розробку стратегічних планів. Процес стратегічного планування забезпечує основу для управління членами організації.

Стратегічне планування - це процес визначення головних цілей організації, ресурсів, необхідних для їх досягнення, та політики, направленої на придбання та використання цих ресурсів [15].

Стратегічне планування має на меті довгострокове забезпечення результативності підприємства і освоєння його нових можливостей. Для цього необхідно, перш за все, найбільш повно враховувати зміни в навколишньому середовищі, які являють собою потенційні загрози і майбутні можливості для підприємства. Потрібно передбачити непідконтрольні сили, критичні тенденції з боку оточення та обмежити їх можливий вплив на підприємство.

Тому стратегічне планування має такі характерні ознаки [18]:

по-перше, на відміну від довгострокового екстраполятивного планування, коли прогноз розроблявся кожною функціональною службою, яка мала на меті свої власні інтереси, стратегічне планування базується на принципово новому підході до прогнозування стану навколишнього середовища: були виділені стратегічні зони господарювання та стратегічні господарські центри.

Стратегічні зони господарювання - це окремі сегменти зовнішнього середовища або ринково-продуктові сегменти, на які фірма має чи хоче отримати вихід [18]. У відповідності зі стратегічними зонами господарювання в середині фірми виділялись виробничі підрозділи, відповідальні за стратегію розвитку Стратегічні зони господарювання - стратегічні господарські центри. Згодом стратегічні зони господарювання здобули назву «стратегічні поля бізнесу». Поле бізнесу - це продукт, котрий знаходиться у тісному звязку з ринком збуту;

по-друге, важливою ознакою стратегічного планування являється аналіз як зовнішнього середовища, так і внутрішніх можливостей підприємства;

по-третє, методика стратегічного планування передбачає розробку багатоваріантної стратегії. Кожен варіант орієнтований на розвиток підприємства в залежності від стану зовнішнього середовища. Тобто розробляється декілька стратегічних альтернатив з урахуванням можливих ситуацій в майбутньому.

За визначенням Х. Кунца - це генеральна програма дій, яка окреслює головні цілі організації і розподіл ресурсів для їх досягнення [15].

За своїм змістом стратегія являється специфічним довгостроковим плановим документом, результатом стратегічного планування.

Стратегії мають ряд особливостей:

) процес розробки стратегії не завершується якоюсь негайною дією. Він закінчується встановленням загальних напрямків, рухаючись по яких фірма досягне успіху;

) сформульована стратегія використовується для розробки стратегічних проектів методом пошуку. Роль стратегії в такому пошуку полягає в тому, щоб допомогти зосередитись на визначених ділянках і можливостях та відкинути все інше, яке несумісне зі стратегією;

) під час формування стратегії не можна передбачити всі можливості, які виникнуть в майбутньому. Тому доводиться користуватись неповною і неточною інформацією;

) поява більш точної інформації спроможна піддати сумнівну обґрунтованість первісного стратегічного вибору. Тому успішне використання стратегії неможливе без зворотного звязку.

Однією з умов формулювання фірмою своєї стратегії являється виникнення раптових змін в навколишньому середовищі. Їх причиною може бути насичення ринку, технологічні зрушення, непередбачений успіх нового товару, поява численних нових конкурентів і т.д.

Маючи перед собою такі труднощі, фірма повинна вирішити дві надзвичайно критичні проблеми:

вибрати новий напрямок росту із багатьох альтернатив, які важко підлягають оцінці.

направити зусилля численного колективу в потрібне русло.

Відповідь на ці питання і розкриває сутність розробки та реалізації стратегії. В такі моменти стратегія становиться життєво необхідним управлінським інструментом, за допомогою якого фірма може протистояти зміні умов навколишнього середовища. головним плановим рішенням являється вибір цілей для підприємства - місії та конкретних цілей, що забезпечують їх реалізацію. Місія підприємства - це його головна загальна ціль, суть існування підприємства. Значення місії полягає в тому, що вона виступає для керівництва як основа, орієнтир для прийняття всіх наступних рішень. Оскільки любе підприємство - це відкрита система і існує завдяки тому, що задовольняє якусь потребу своїх споживачів, клієнтів, то й місія його повинна відшукуватись в навколишньому середовищі, а не всередині підприємства. Отже, прибуток не може бути місією підприємства, бо він цілком внутрішня проблема, хоч і дуже суттєва.

Після формулювання місії на її основі встановлюються конкретні цілі, через які здійснюється місія підприємства. Цілі доводяться до виконавців, керівництво стимулює їх досягнення і тільки в цьому випадку вони становляться значимою частиною стратегічного планування.

Наступний етап стратегічного планування - діагностичний, який включає аналіз навколишнього середовища та внутрішніх можливостей підприємства.

Аналіз навколишнього середовища має на меті виявити потенційні загрози та можливості, з якими підприємство може зустрітись в майбутньому. Звичайно їх виділяють у сім областей [39]:

) економічні фактори;

) політичні фактори;

) ринкові фактори;

) фактори технології;

) фактори конкуренції;

) міжнародні фактори;

) соціокультурні фактори.

Результатом такого аналізу може стати перелік майбутніх загроз та можливостей з урахуванням їх значення і ступеня впливу на підприємство.

Після цього керівництво повинно проаналізувати внутрішній потенціал підприємства для того, щоб виявити його сильні і слабкі сторони. Рекомендується обслідування таких функціональних зон підприємства: маркетинг, фінанси (бухгалтерський облік), операції (виробництво), людські ресурси, культура та імідж корпорації. Таким чином, результатом діагностичного етапу є перелік майбутніх загроз і можливостей в зовнішньому оточенні, а також сильних і слабких сторін підприємства. Тепер перед керівництвом закономірно виникає питання, чи зможе здійснитись місія підприємства та його конкретні цілі при існуючій стратегії в умовах оточення і розвитку підприємства, які прогнозуються в майбутньому. Усвідомлення того, що застосування існуючої стратегії в майбутньому не дозволить більше досягати поставлених цілей, дає картину «стратегічних прогалин». На рис. 1.1 зображено інформаційну базу стратегічного планування.


Рис. 1.1. Інформаційна база реалізації стратегії

Наступним етапом стратегічного планування являється аналіз життєвого циклу продукту та аналіз експериментальних кривих. Концепція життєвого цикли продукції виходить з тієї гіпотези, що всі продукти слідують одному і тому ж типовому життєвому циклу. Після аналізу життєвого циклу продукції керівництво повинно проаналізувати експериментальні криві.

Концепція використання експериментальних кривих(кривих досвіду) виходить з того, що витрати на одиницю продукції сильно знижуються зі збільшенням кількості продукції (обсягу виробництва та поставки). Причина цього полягає в економії на масштабах виробництва, а також в тому, що зі збільшенням кількості продукції росте і набутий досвід по усуненню помилок та раціоналізації виробничих процесів.

Із концепцій життєвого циклу продукту і експериментальних кривих витікають такі стратегічні вимоги:

зрівноваженого поєднання продуктів, які знаходяться в різних фазах життєвого циклу;

розширення своєї ринкової долі, оскільки це дозволить збільшити обсяг виробництва і рухатись вниз по експериментальній кривій.

Обидві ці вимоги враховуються на наступному етапі стратегічного планування при визначенні «стратегічних полів бізнесу» та формулюванні «портфеля». Портфель - це сукупність напрямків бізнесу або група господарських підрозділів. Будь-яка фірма являє собою «портфель» напрямків бізнесу. Концепція «портфеля» виходить з того, що підприємство на протязі довгого часу є життєздатним і являється прибутковим в тому випадку, якщо його поля бізнесу в фінансовому відношенні залишаються збалансованими, маючи на увазі майбутні можливості і загрози. «Стратегічні поля бізнесу» виділяються за такими критеріями:

очікуваний темп росту ринку(попиту);

ринкова доля.

На наступному етапі стратегічного планування для кожного із полів бізнесу, в відповідності з концепцією «портфеля», вибираються стратегії, тобто визначається стратегія кожного поля бізнесу.

Заключним етапом стратегічного планування являється стратегічне планування структури підприємства. На основі планування полів бізнесу, виробничої програми і потенціалу фірми встановлюються наступні довгострокові, відносно стабільні елементи:

система управління;

організаційна структура;

розміщення підприємства;

звязки підприємства;

правові форми;

стиль управління.

Таким чином, змістовним результатом стратегічного планування є зміни в організації, а саме: створення нових ринків, диверсифікація виробництва, проектування і створення нових потужностей, ліквідація нерентабельних виробництв, злиття і придбання фірм, розробка нових продуктів, реорганізація і перерозподіл повноважень та відповідальності і таке інше.

Для того, щоб організація була ефективною в довгостроковому аспекті, зазначені зміни повинні бути запланованою реакцією на очікувану в майбутньому динаміку навколишнього середовища, а не вимушеною реакцією на минулі та теперішні події.

Вибір стратегії повинен відповідати потенціалу організації. Якість стратегічних планів визначається глибиною і широтою застосовування наукових підходів і принципів планування.

До принципів стратегічного планування відносяться:

Спадковість стратегічного і поточного планів означає, що поточні плани або розділи бізнес-плану повинні повторювати основні розділи стратегічних. Кількість планових показників в короткострокових планах повинна бути більшою, ніж у стратегічних. Показники бізнес-плану не повинні суперечити затвердженим показникам стратегії організації.

Соціальна орієнтація передбачає соціальний розвиток колективу поряд з технічними, технологічними, економічними проблемами, екологією, безпекою та ергономічністю виробленої продукції.

Ранжування об'єктів планування по важливості необхідно здійснювати для раціонального розподілу існуючих ресурсів. Наприклад, якщо вироблені товари мають майже однаковий рівень конкурентоспроможності, доцільно спочатку направити ресурси на підвищення конкурентоспроможності продукції, яка має більшу долю в організації.

Узгодження з параметрами зовнішнього середовища системи менеджменту досягається за допомогою аналізу динаміки цих параметрів і дослідження їх впливу на планові показники.

Варіантність забезпечується розробкою не менше трьох альтернативних варіантів досягнення однієї тієї ж цілі і вибором оптимального варіанту з найменшими витратами.

Збалансованість передбачає спадковість балансу показників за ієрархією, наприклад функціональної моделі об'єкта, вартісної моделі, балансу надходження і розподілу ресурсів та ін. Одночасно по важливим показникам необхідно забезпечити резерв.

Економічна обґрунтованість є одним із важливих принципів планування. Остаточний вибір варіанта планових показників повинен здійснюватися тільки після проведення системного аналізу, прогнозування, оптимізації і економічного обґрунтування альтернативних варіантів.

Автоматизація систем планування - застосування сучасних інформаційних технологій і комп'ютерної техніки, яка забезпечує кодування інформації на основі класифікації, її єдність і облік змін по стадіям життєвого циклу об'єкта планування, швидку обробку, надійне зберігання і передачу особі, яка приймає рішення [3]. Забезпечення зворотного зв'язку передбачає можливість особи - споживача планів представляти пропозиції розробнику про їх зміни (коригування).

На рис. 1.2 схематично зображена організація розробки системи фінансових планів та операційних бюджетів у процесі фінансового планування у підприємствах.


Рис. 1.2. Організація розробки системи фінансових планів та операційних бюджетів у процесі фінансового планування у підприємствах

Врахувати всі розглянуті принципи стратегічного планування дуже важко, це зможуть зробити потужні організації, які мають кваліфіковані кадри, сучасні інформаційні технології і необхідні ресурси. Основними тенденціями в плануванні в умовах жорсткої конкуренції є наступні: скорочення строків розробки планів; підвищення їх якості за рахунок зменшення їх кількості; застосування принципів планування; впровадження сучасних методів оптимізації і впровадження концепції маркетингу.


.2 Класифікація фінансових стратегій в перспективній діяльності підприємства та характеристика процесу реалізації обраної стратегії


Поняття «фінансова стратегія підприємства» інтегрує в собі перелік основних змістовних його характеристик, конкретний прояв яких варіює за окремими підприємствами у досить широкому діапазоні залежно від особливостей їх основної діяльності, внутрішньої фінансової структури, обсягу внутрішнього фінансового потенціалу, зовнішнього фінансового середовища та інших умов. Така варіація цілей та умов формування фінансової стратегії підприємств породжує відповідну варіацію видів цієї стратегії, що мають обиратись ними в конкретних умовах фінансової діяльності, Саме тому одним із актуальних теоретичних питань, повязаних із формуванням фінансової стратегії, є відповідна систематизація основних її видів, що можуть використовуватись на підприємствах.

Питання систематизації видів фінансової стратегії підприємств на базі окремих класифікаційних ознак розглядаються як українськими, так і зарубіжними науковцями. У працях науковців розглядається роль систематизації видів фінансової стратегії в загальній системі стратегічного управління розвитком підприємства, пропонується система певних класифікаційних ознак видів цієї стратегії, визначаються основні особливості окремих із цих видів. Водночас багато аспектів цієї проблеми з огляду на особливості розвитку сучасної економіки і безпосередньо торговельних підприємств, потребують більш повного трактування.

Окремі науковці пропонують покласти в основу систематизації видів фінансової стратегії підприємства лише дві класифікаційні ознаки, а саме: вид корпоративної стратегії та внутрішній фінансовий потенціал підприємства. Безумовно, цими ознаками не охоплюється все різноманіття умов перспективного розвитку фінансової діяльності підприємств реального сектора економіки.

Крім того, комплексне поняття «вид фінансової стратегії підприємства» часто підміняється сучасними науковцями лише окремими напрямами цієї діяльності. Як самостійний вид фінансової стратегії розглядаються: «стратегія фінансування приросту оборотних коштів», «стратегія кредитування», «стратегія розміщення акцій», «стратегія використання дивідендів», «стратегія підтримки фінансової стійкості» і навіть «стратегія виконання операцій з окремими фінансовими інструментами».

Однак жодна із праць сучасних науковців не розглядає питань систематизації видів фінансової стратегії виробничих підприємств, хоча особливості фінансової діяльності цих підприємств є досить вагомими. Усе це зумовлює актуальність дослідження методологічних питань систематизації видів фінансової стратегії торговельних підприємств на сучасному етапі їх розвитку.

Доцільно розглянути найбільш важливі класифікаційні ознаки, які можуть бути покладені в основу систематизації видів фінансової стратегії виробничих підприємств.

Однією з таких класифікаційних ознак виступає галузева належність підприємства. Вона розглядається як одна із найважливіших при систематизації не лише корпоративної, а й бізнес-стратегії підприємств.

Специфіка фінансової діяльності підприємств реального сектору економіки спостерігається за багатьма параметрами. Перш за все, різні технології здійснення основної діяльності підприємств реального сектору економіки породжують різну тривалість операційного та, відповідно, фінансового циклів, що зумовлює різний відносний обсяг фінансових потреб і структури залучення фінансових ресурсів із різних джерел.

Крім того, різний склад покупців споживчих товарів таких підприємств зумовлює і певну різницю видів здійснюваних фінансових операцій. Різний склад покупців зумовлює і різні підходи цих підприємств до визначення стратегічних напрямів здійснення їх кредитної політики.

Як особливість фінансової діяльності слід відзначити різні можливості формування фінансових ресурсів із внутрішніх джерел підприємствами. Технологічні особливості операцій на підприємствах потребують їх більшої фондооснащеності (у першу чергу, механізації праці) та відносно вищий рівень витрат живої праці. Це зумовлює при рівних інших умовах вищі можливості формування фінансових ресурсів за рахунок амортизації основних засобів на підприємствах реального сектору економіки.

Деякі науковці пропонують використовувати у процесі систематизації видів корпоративної стратегії і таку класифікаційну ознаку, як розмір підприємства. Розмір підприємства визначає особливості формування не тільки корпоративної, а й фінансової його стратегії.

По-перше, розмір підприємства визначає загальний обсяг його фінансової діяльності, рівень диверсифікації напрямів діяльності, рівень спеціалізації та кваліфікації фінансових менеджерів та деякі інші вихідні передумови розробки фінансової стратегії - масштабність її цілей, період стратегічного бачення розвитку фінансової діяльності, ступеня деталізації розробки пропозицій щодо досягнення стратегічних цілей тощо.

По-друге, залежно від розміру підприємства формується організаційна структура управління його фінансовою діяльністю та, відповідно, можливості забезпечення ефективної реалізації розробленої фінансової стратегії.

По-третє, розмір підприємства значною мірою визначає і внутрішню структуру формування фінансової стратегії за основними її напрямами, кількість і форми яких зростають, як правило, пропорційно до зростання обсягів фінансової діяльності та її диверсифікації.

По-четверте, підприємства різних розмірів мають різні потенційні можливості залучення позикових фінансових ресурсів як за обсягами, так і за складом джерел, що зумовлює різні можливості фінансового розвитку у стратегічній перспективі.

З огляду на це систематизація видів фінансової стратегії підприємств має містити і таку класифікаційну ознаку, як розмір підприємства. З цією метою для їх поділу можуть бути застосовані ті самі кількісні критерії, що використовуються для статистичного спостереження діяльності підприємств в Україні. Інакше кажучи, за цією ознакою можна виокремити: фінансову стратегію малого підприємства; фінансову стратегію середнього підприємства; фінансову стратегію великого підприємства.

Однією з основних змістовних характеристик фінансової стратегії підприємства є спрямованість цієї стратегії на фінансове забезпечення реалізації як корпоративної, так і окремих бізнес-стратегій підприємства. Оскільки кожна з цих груп стратегій суттєво розрізняється за масштабами та напрямами стратегічних завдань, що вирішуються, у сучасній літературі з питань стратегічного менеджменту часто пропонується поділяти за цією ознакою і види функціональних стратегій підприємства.

Можна погодитись з такою точкою зору, однак необхідно доповнити систематизацію видів фінансової стратегії підприємств і такою класифікаційною ознакою, як їх характер та ієрархічний рівень управління. За цією ознакою можуть бути виокремленні: фінансова стратегія підприємства в цілому; фінансова стратегія відповідної бізнес-одиниці підприємства.

Підпорядкованість фінансової стратегії підприємства його корпоративній стратегії як за основними стратегічними цілями, так і за напрямами реалізації зумовлює необхідність введення в систематизацію її видів ще однієї важливої класифікаційної ознаки, а саме - відповідність базовій (еталонній) корпоративній стратегії. Практично всі пропозиції сучасних науковців щодо систематизації видів фінансової стратегії підприємства повязані із використанням цієї класифікаційної ознаки.

Виділення такої класифікаційної ознаки видів фінансової стратегії підприємств є абсолютно доцільним. Більше того, у системі класифікаційних ознак вона є однією з головних, що задає загальний вектор спрямованості фінансової стратегії конкретного підприємства.

Методологічні підходи до побудови видів базової (еталонної) корпоративної стратегії розглядаються в працях багатьох українських і зарубіжних науковців. Огляд цих праць свідчить, що на сучасному етапі існує щонайменше три принципові підходи до класифікації базової (еталонної) стратегії підприємств.

Одним із підходів є виділення видів цієї стратегії за ознакою форм зростання операційної діяльності підприємств. За визначеною класифікаційною ознакою, яку вважають головною для систематизації стратегій цього виду, вони виокремлюють три основні їх види: стратегію концентрованого зростання; стратегію інтегрованого зростання; стратегію диверсифікованого зростання [49]. У межах базових (еталонних) стратегій підприємства вони пропонують виділяти окремі різновиди цих стратегій за додатковими класифікаційними ознаками.

Другим підходом є виокремлення основних видів базової (еталонної) стратегії підприємств за характером його конкурентної поведінки на ринку реалізації продукції. За визначеною класифікаційною ознакою пропонується виділяти від класичних пяти (за Портером) базових видів конкурентної стратегії (стратегія лідерства за витратами; стратегія диверсифікації товарів; стратегія лідерства за цінністю для покупців; стратегія ринкової ніші за рівнем цін; стратегія ринкової ніші за якістю товарів) до девяти таких видів, що визначаються А. Томпсоном та А. Стриклендом (стратегії конкурентної поведінки в галузях, що формуються на ринку з високою динамікою; у традиційній галузі на етапі спаду; в галузі з широкою сегментацією; в умовах високих темпів зростання попиту на продукцію; в умовах лідерства на ринку; в умовах переслідування лідера; в умовах дуже слабкої конкурентної позиції) [69].

Третім, найбільш поширеним на сучасному етапі підходом до систематизації базових (еталонних) корпоративних стратегій є їх класифікація за ознакою загального вектора динаміки господарської діяльності підприємства. Такого підходу притримуються І. Бланк та ін. За цією класифікаційною ознакою пропонується виділяти три принципових базових (еталонних) види корпоративної стратегії підприємства: стратегія зростання (інколи її поділяють на два підвиди - стратегія швидкого та стійкого зростання), стратегія стабілізації та стратегія скорочення (згортання) господарської діяльності [69].

У науковій літературі зустрічаються також інші пропозиції щодо вибору головної класифікаційної ознаки поділу базової (еталонної) корпоративної стратегії підприємств. Зокрема, такою ознакою В. Нємцов і Л. Довгань пропонують обрати стадію життєвого циклу підприємства, а В. Савчук ланцюжок створення цінності. Однак такі пропозиції підтримки серед сучасних науковців не здобули. Розглядаючи запропоновані сучасними науковцями підходи до основної класифікаційної ознаки виділення видів базової корпоративної стратегії підприємств, слід зазначити, що з позицій особливостей фінансового забезпечення реалізації корпоративної стратегії найбільш принциповою їх ознакою є вектор динаміки господарської діяльності підприємства. Саме ця ознака найбільшою мірою визначає основний напрям фінансової стратегії підприємства реального сектору економіки та характер стратегічних змін його фінансової діяльності.

За класифікаційною ознакою відповідності базовій (еталонній) корпоративній стратегії підприємства реального сектору економіки можна запропонувати виділяти три основні види його фінансової стратегії, спрямовані на забезпечення:

а) розвитку діяльності підприємства;

б) стабілізації діяльності підприємства;

в) скорочення діяльності підприємства.

У межах цих принципових видів фінансової стратегії при необхідності можуть бути виділені окремі їх підвиди (якщо такого поділу буде притримуватися підприємство при формуванні своєї базової корпоративної стратегії). Крім того, такий поділ фінансової стратегії може бути застосований і для фінансового забезпечення реалізації окремих бізнес-стратегій підприємства.

Деякі науковці використовують у процесі систематизації видів корпоративної стратегії підприємства і таку класифікаційну ознаку, як її орієнтування на переважні фактори успіху - внутрішні або зовнішні. Ця класифікаційна ознака спирається на відому матрицю стратегічного аналізу можливостей розвитку підприємства - SWOT-аналіз. Зокрема, цю ознаку пропонують використовувати у процесі систематизації видів корпоративної стратегії такі науковці, як: О. Волкогонова та А. Зуб, Є. Кембел та К. Саммерс, М. Корецький, А. Дєхтяр та О. Дацій та ін. За цією класифікаційною ознакою вони виділяють корпоративну стратегію внутрішнього зростання та корпоративну стратегію зовнішнього зростання.

Ця класифікаційна ознака може бути використана й у процесі систематизації фінансової стратегії підприємств. Передумовою виділення фінансових стратегій за цією ознакою є здійснення SWOT-аналізу фінансової діяльності підприємств. Перший вид цієї стратегії має спиратись на переважне використання внутрішнього фінансового потенціалу та забезпечувати насамперед напрями внутрішнього зростання підприємства, а другий вид цієї стратегії має спиратись на переважне використання сприятливих зовнішніх фінансових факторів і забезпечувати в основному зовнішнє позиціювання підприємства.

Серед класифікаційних ознак, що використовують сучасні науковці в процесі систематизації корпоративної та бізнес-стратегій підприємства, слід звернути увагу і на характер його стратегічної поведінки на ринку. Відповідні пропозиції щодо використання цієї ознаки можна знайти у працях таких науковців, як: З. Галушка та І. Комарницький, Г. Клейнер, В. Нємцов та Л. Довгань, Р. Фатхутдінов. За цією класифікаційною ознакою вони виокремлюють, як правило, два види корпоративної чи бізнес-стратегії: наступальну та захисну. З цією класифікаційною ознакою науковці повязують і відповідний менталітет власників та менеджерів підприємства щодо відношення до рівня допустимого ризику господарської діяльності.

Ця класифікаційна ознака також може бути використана у процесі систематизації видів фінансової стратегії торговельних підприємств. Крім двох названих, доцільно виділити ще один вид фінансової стратегії, що характеризує нейтральну поведінку субєктів підприємництва. Отже, у стратегічному періоді можна виокремити такі види фінансової стратегії: наступальну (реалізує агресивний підхід до рівня фінансового ризику); нейтральну (характеризує помірний підхід до рівня фінансового ризику); захисну (реалізує консервативний підхід до рівня фінансового ризику).

Таким чином, в основу систематизації видів фінансової стратегії торговельних підприємств можна запропонувати покласти такі основні класифікаційні ознаки:

а) вид діяльності підприємства;

б) розмір підприємства;

в) ієрархічний рівень управління підприємством;

г) вид базової корпоративної стратегії підприємства;

д) вектор динаміки господарської діяльності підприємства;

е) характер фінансової поведінки торговельного підприємства у стратегічному періоді.

Важливим завданням будь-якої систематизації обєктів дослідження є здійснення їх відповідного ранжування за визначеними класифікаційними ознаками. Теорія систематизації обєктів передбачає виділення в процесі ранжування класифікаційних ознак їх видів таких ієрархічних рівнів: система; підсистема; група; підгрупа; клас; підклас; тип. За цим підходом можна запропонувати ранжувати окремі класифікаційні ознаки видів фінансової стратегії підприємств за їх значущістю таким чином:

а) 1-й рівень - вид діяльності підприємства;

б) 2-й рівень - розмір підприємства;

в) 3-й рівень - ієрархічний рівень управління підприємством;

г) 4-й рівень - вид базової корпоративної стратегії підприємства;

д) 5-й рівень - характер фінансової поведінки підприємства у стратегічному періоді;

е) 6-й рівень - вектор динаміки господарської діяльності підприємства у стратегічному періоді.

Результати проведеного дослідження щодо класифікаційних ознак та їх ієрархічного рівня за рангом значущості у системі дають змогу запропонувати наведену нижче систематизацію (табл.1.1).


Таблиця 1.1 Систематизація видів фінансової стратегії підприємств

Ієрархічний рангКласифікаційна ознакаВид фінансової стратегії за відповідною класифікаційною ознакою1-й рівеньВид діяльності підприємстваФінансова стратегія приватного підприємства; фінансова стратегія підприємства колективної власності; фінансова стратегія комунального підприємства; фінансова стратегія державного підприємства; фінансова стратегія підприємства змішаної власності2-й рівеньРозмір торговельного підприємстваФінансова стратегія малого підприємства; фінансова стратегія середнього підприємства; фінансова стратегія великого підприємства3-й рівеньІєрархічний рівень управління підприємствомФінансова стратегія підприємства в цілому; фінансова стратегія відповідної бізнес-одиниці підприємства4-й рівеньВид базової корпоративної стратегії підприємстваФінансова стратегія, спрямована на забезпечення розвитку діяльності підприємства; фінансова стратегія, спрямована на забезпечення стабілізації діяльності підприємства; фінансова стратегія, спрямована на забезпечення скорочення діяльності підприємства5-й рівеньХарактер фінансової поведінки підприємства у стратегічному періодіНаступальна фінансова стратегія підприємства; нейтральна фінансова стратегія підприємства; захисна фінансова стратегія підприємства6-й рівеньВектор динаміки господарської діяльності підприємства у стратегічному періодіФінансова стратегія, що спирається на переважне використання внутрішнього фінансового потенціалу підприємства; фінансова стратегія, що спирається на переважне використання сприятливих зовнішніх факторів фінансового розвитку підприємства

Побудована на базі визначених методологічних принципів систематизація видів фінансової стратегії підприємств створює необхідний базис для альтернативного їх вибору і взаємної координації конкретними субєктами господарської діяльності.

Таким чином, одним із актуальних теоретичних питань формування фінансової стратегії підприємств є відповідна систематизація основних її видів. Наукова новизна проведеного дослідження полягає у вдосконаленні класифікації видів фінансової стратегії підприємств, яку пропонується здійснювати за такими ознаками: видом діяльності підприємства; його розміром; ієрархічним рівнем управління; видом базової корпоративної стратегії; характером фінансової поведінки у стратегічному періоді; вектором динаміки стратегічного розвитку підприємства.

У процесі систематизації видів фінансової стратегії підприємств визначено ієрархічний ранг значущості окремих класифікаційних ознак у загальній їх системі. Це дасть змогу у подальшому здійснювати побудову моделі формування фінансової стратегії підприємства за основними напрямами його фінансової діяльності, а також удосконалити структурно-логічну послідовність цього процесу.

Більшість науковців класифікують фінансові стратегії відповідно до розроблених цілей підприємств [69]:

а) генеральна (визначає основну діяльність підприємства);

б) оперативна (нею є стратегія поточного управління фінансовими ресурсами, яка є деталізованим планом генеральної стратегії);

в) стратегія виконання окремих цілей.

У вітчизняній літературі і на практиці найбільш поширеною є класифікація фінансових стратегій, у якій основним критерієм виступає форма збільшення капіталу підприємства, необхідного для досягнення цілей, а саме стратегії: кредитування; акціонування; рефінансування; використання дивідендів; розвитку (скорочення) фінансової системи підприємства.

Ця класифікація не втратила свого наукового і практичного значення, проте вона не відповідає вимогам сьогодення, оскільки фінансова стратегія - більш широке поняття.

Науковий інтерес становить також класифікація фінансових стратегій, що узагальнені Клейнером у праці Підприємства в нестабільному економічному середовищі: ризики, стратегії, безпека. Вивчаючи стратегію використання фінансових ресурсів як поєднання стратегій фінансування та інвестування автори стверджують про необхідність проведення оцінювання альтернативних варіантів стратегій і пропонують визначення критеріїв, які допоможуть провести класифікацію. Для альтернативних варіантів фінансування рекомендується використання таких характеристик, як реальність використання джерела фінансових ресурсів: потенціальна ємність, ефективність та ризик його використання.

У монографії Фінансова стратегія корпорації стверджується, що інвестиційна та кредитна стратегія в сукупності становлять фінансову стратегію підприємства.

Більш комплексна класифікація фінансових стратегій наводиться у праці Ю. Путятіна, А. Пушкаря, А. Тридіда Фінансові механізми стратегічного розвитку підприємства. Автори розробили морфологічний класифікатор, який являє собою двоступеневу структуру: характеристики фінансових стратегій, елементи стратегій. Характеристики фінансових стратегій відображають основні функції фінансової діяльності, що описуються сукупністю елементів. Прийнявши рішення про використання зовнішніх фінансових ресурсів, вирішуються питання, що визначають вид використаних фінансових коштів (власні та позичені), структуру використаних джерел, часові параметри залучення ресурсів. Інвестування проводиться на основі вибору напряму інвестування, типу конкурентної переваги, рівня автономності реалізації проекту. Обєкт реалізації включає якісні характеристики підприємства, час реалізації інвестиційного проекту, обґрунтованість портфеля, цільові установки.

Усі перелічені вище класифікації дають змогу детально ознайомитись з фінансовою стратегією і проводити аналіз з метою підвищення ефективності її реалізації.

Проте в сучасних умовах нестабільності зовнішнього середовища цих класифікаційних ознак, які відзначені раніше, недостатньо, тому вважаємо за доцільне доповнити систему класифікації фінансових стратегій підприємств. На нашу думку, існуючу класифікацію фінансових стратегій слід здійснювати за (табл. 1.2): пріоритетним значенням; джерелами фінансування; періодами реалізації; напрямами; домінантними сферами розвитку; характером впливу на кінцевий результат.


Таблиця 1.2 Класифікація фінансових стратегій

За пріоритетними значеннямиГенеральна (визначає загальний напрям діяльності підприємства)Основна (спрямована на виконання головних цілей)Допоміжна (всі інші фінансові стратегії)За джерелами фінансуванняВнутрішня (за рахунок власних джерел)Зовнішня (за рахунок залучених джерел)За періодами реалізаціїПерспективна (період виконання поставлених цілей очікується в довгостроковому періоді)Оперативна (має бути реалізована в короткостроковому періоді)За напрямами діїРозвиток (спрямована на підтримку тих тенденцій розвитку, що мають внутрішній високий потенціал)Передбачення криз і запобігання банкрутству (спрямована на забезпечення нейтралізації неочікуваних негативних наслідків розвитку окремих факторів зовнішнього середовища)За домінантними сферами розвиткуСтратегія формування фінансових ресурсів (забезпечує розширення потенціалу власних фінансових коштів з внутрішніх джерел)Інвестиційна стратегія (спрямована на реалізацію управлінських рішень, повязаних з використанням різних аспектів інвестиційної діяльності)Забезпечення фінансової безпеки (спрямована на забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його стратегічного розвитку)Збільшення якості управління фінансовою діяльністю (забезпечує збільшення якісних параметрів управління всіма аспектами фінансової діяльності)За характером впливу на кінцевий результатПряма (має прямий звязок з кінцевим результатом)Опосередкована (має непрямий вплив на кінцевий результат)

Генеральна фінансова стратегія має визначати загальний напрям діяльності підприємства.

Основна фінансова стратегія, спрямована на виконання головної мети підприємства, є деталізованим планом генеральної стратегії (стратегія поточного маневрування фінансовими ресурсами, тобто стратегія контролю за витрачанням і мобілізацією ресурсів, що особливо актуально в сучасних умовах економічної нестабільності).

До допоміжної фінансової стратегії відносимо всі ті фінансові стратегії, які не ввійшли до генеральної й основної. Її функції полягають у забезпеченні реалізації основної та генеральної стратегії.

За джерелами фінансування доцільно поділити фінансову стратегію на внутрішню та зовнішню. Їх відмінність полягає в тому, що внутрішня реалізується за рахунок власних джерел, а зовнішня - за рахунок залучених джерел (коштів інвесторів).

Перспективна фінансова стратегія має передбачати поставлені цілі, які мають бути виконані в довгостроковому періоді. Тобто така стратегія має бути орієнтиром розвитку підприємства впродовж усього стратегічного періоду.

Оперативна фінансова стратегія має реалізовуватися в короткостроковому періоді, вона, як правило, має підтримувальний характер відносно перспективної і є допоміжним інструментом при реалізації основної фінансової стратегії.

За напрямами слід розрізняти фінансові стратегії розвитку та передбачення криз і запобігання банкрутству.

Перша спрямована на підтримку тих тенденцій розвитку, які мають внутрішній високий потенціал. До таких фінансових стратегій можна віднести інноваційні та інвестиційні стратегії.

Фінансова стратегія передбачення криз і запобігання банкрутству є інструментом нейтралізації очікуваних негативних наслідків розвитку окремих факторів зовнішнього середовища. Такі фінансові стратегії посилюють слабкі внутрішні позиції підприємства, передбачаючи, що вони є невідємними компонентами ефективного розвитку підприємства.

Фінансова стратегія формування фінансових ресурсів повинна забезпечувати розширення потенціалу власних фінансових коштів з внутрішніх джерел, вона збільшує можливість фінансування розвитку підприємств за рахунок зовнішніх джерел.

Інвестиційна стратегія спрямована на реалізацію управлінських рішень, повязаних з виконанням різних аспектів інвестиційної діяльності. Вона повязана з оптимізацією розподілу фінансових ресурсів за видами і формами інвестицій.

Фінансова стратегія забезпечення фінансової безпеки має бути спрямована на збільшення рівня фінансової рівноваги підприємства в процесі його стратегічного розвитку. Така стратегія прогнозує загрозу підприємства та допомагає запобігти їй.

Стратегія збільшення якості управління фінансовою діяльністю забезпечує покращення якісних параметрів управління всіма аспектами фінансової діяльності підприємства в цілому та його підрозділів зокрема.

За характером впливу на кінцевий результат фінансові стратегії поділяємо на пряму й опосередковану.

Пряма фінансова стратегія прямо повязана з кінцевим результатом діяльності підприємства.

Опосередкована фінансова стратегія справляє непрямий вплив на кінцевий результат. Вона є підтримувальним інструментом при реалізації прямої фінансової стратегії.

Загальна схема завдань під час реалізації стратегії зображена на рис. 1.3.

Високі показники соціально-економічного розвитку підприємства та держави в цілому залежать від ефективності функціонування всієї сукупності субєктів господарювання. Кінцеві результати господарської діяльності підприємства характеризуються основними фінансовими показниками, які, у свою чергу, є ключовими параметрами формування фінансової стратегії економічного субєкта.


Рис. 1.3. Структурна схема основних завдань підприємства в процесі реалізації стратегії


У звязку з цим розробка дієвої фінансової стратегії розвитку підприємства, її методичне, організаційне й інформаційне забезпечення є важливою проблемою для підприємства.

Фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склались на ринку, враховуючи фінансові можливості підприємства і характер внутрішніх та зовнішніх факторів.


.3 Фінансове забезпечення практичної реалізації обраної стратегії


Для реалізації обраної стратегії підприємство використовує певні фінансові ресурси.

Фінансові ресурси - це кошти, що перебувають у розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань [44].

Формуються за рахунок створення підприємства, власних та прирівняних до них коштів, мобілізуються на фінансовому ринку, надходять у порядку розподілу грошових надходжень. Залежно від власності фінансові ресурси можуть бути власними та позиковими.

Власні фінансові ресурси - ресурси, що належать підприємству і утворюються внаслідок його фінансово-господарської діяльності. До них належать: статутний капітал, що є зовнішнім власним фінансовим ресурсом, амортизація і прибуток, які є внутрішніми власними фінансовими ресурсами [43].

Позикові фінансові ресурси - ресурси, що знаходяться тимчасово в розпорядженні підприємства і можуть використовуватися з метою досягнення статутних цілей. До їх складу входять отримані кредити та кошти, мобілізовані на фінансовому ринку [43]

Важливим аспектом фінансової діяльності підприємств є формування та використання різних фінансових ресурсів, за допомогою яких здійснюється процес розширеного відтворення, фінансування науково-технічних розробок, освоєння та впровадження нової техніки й технологій, економічне стимулювання тощо.

Формування фінансових ресурсів підприємств починається з моменту його організації. Підприємство відповідно до чинного законодавства утворює статутний капітал.

Статутний капітал - основне початкове джерело власних коштів підприємства; сукупність коштів засновників, необхідна для функціонування підприємства і яка вкладена в активи, а також майнові права, що мають грошову оцінку [40].

Порядок і джерела формування статутного капіталу залежить від типу підприємства і форми власності. Розміри статутного капіталу характеризують розмір коштів, інвестованих у фінансово-господарську діяльність.

На основі статутного капіталу формуються основний і оборотний капітали, що перебувають у процесі безперервного руху, приймаючі різні форми залежно від стадії кругообігу. Поділ капіталу на основний і оборотний пов'язаний з характером його кругообігу і формою участі у створенні готової продукції.

Резервний капітал утворюється на підприємстві шляхом відрахувань від прибутку, використовується з метою покриття збитків, подолання тимчасових фінансових.

Амортизація формується в процесі використання основних засобів і нематеріальних активів за рахунок амортизаційних відрахувань, застосовується для їх відтворення.

Підприємство використовує різні джерела формування фінансових ресурсів. Фінансові ресурси підприємства формуються [40]:

під час його заснування (внески засновників у статутний фонд);

у наслідок фінансово-господарської діяльності (нерозподілений прибуток, амортизація, резервний капітал);

у результаті операцій на фінансовому ринку (додатковий і позиковий капітали);

у порядку перерозподілу грошових коштів (трансферти, страхові відшкодування, інші види ресурсів).

Перехід на ринкові умови господарювання потребує нових підходів до формування фінансових ресурсів підприємств. Наприклад, нині важливе місце в джерелах фінансових ресурсів посідають внески фізичних і юридичних осіб.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграє визначення оптимальної структури їх джерел.

Фінансові ресурси, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства, його платоспроможність, ліквідність і фінансову стійкість.

Усе це сприяє тому, що підприємства виявляють ініціативу, заповзятливість, несуть відповідальність за результати власної фінансово-господарської діяльності.

Фінансове планування реалізації обраної стратегії доцільно поділити на такі складові [49]:

) стратегічне планування, яке включає:

структуру і вартість капіталу;

емісію і позиковий капітал;

дивідендну політику;

оцінку фінансових ризиків;

) інвестиційне планування, що складається з:

сценарного аналізу;

вибору критеріїв оцінки інвестицій;

обґрунтування і аналізу альтернативних проектів;

формування портфеля проектів;

) поточне фінансове планування, елементами якого є:

план доходів і витрат, план руху грошових коштів, бюджетний баланс;

імітаційне моделювання;

) оперативне планування, у якому виділяють платіжний календар (кредитний план, податковий календар, касовий план тощо).

При стратегічному фінансовому плануванні зазвичай визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

На цій стадії складається фінансовий план підприємства. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Важливим показником для стратегічного фінансового планування є середньозважена вартість капіталу, яка визначається за формулою [44]:


(1.1)


де Квк - очікувана ставка вартості власного капіталу; Кпк - очікувана ставка вартості позичкового капіталу; К - сума капіталу підприємства; ВК - сума власного капіталу; ПК - сума позичкового капіталу; S - податковий мультиплікатор (коефіцієнт, який характеризує ставку податку на прибуток).

Також для інвесторів дуже важливим, стосовно стратегічного розвитку підприємства, є вибір дивідендної політики, яка може бути [45]:

) політика «нульового» дивіденду. Політика «нульового дивіденду полягає в невиплаті дивідендів взагалі. Тобто компанія свідомо попереджає акціонерів про «нульову» дивідендну політику, а акціонери підтверджують свою згоду (чи незгоду) з даною політикою, голосуючи за це фактами купівлі (чи продажу) акцій компанії. Керівництво такої корпорації фактично будує свою дивідендну концепцію на припущеннях Міллера-Модільяні;

) політика «100%» дивіденду. Ця політика відносно рідко трапляється у практиці діяльності підприємств. Її сутність полягає у виділенні 100 відсотків нерозподіленого прибутку на виплату дивідендів;

) політика фіксованого дивіденду. Вона полягає у виділенні однієї і тієї самої абсолютної величини дивідендів із розрахунку на одну акцію;

) політика фіксованого дивіденду з преміальними виплатами. Цей тип дивідендної політики дуже подібний до попередньо наведеного. Проте політика фіксованого дивіденду з преміальними виплатами передбачає на додаток до фіксованої частини дивідендів ще і додаткові преміальні виплати в ті періоди, коли керівництво компанією вирішить їх виплатити;

) політика виділення на дивіденди фіксованого відсотка з прибутку. Цей тип дивідендної політики є найпоширенішим. Сутність полягає в тому, що визначають відсоток, що буде виплачуватись із чистого прибутку на одну акцію, а потім виплата здійснюється у абсолютному вираженні;

) прогресивна дивідендна політика. Передбачається поступове постійне збільшення дивідендних виплат із розрахунку на одну акцію;

) регресивна дивідендна політика. Фактично, це антипод прогресивної дивідендної політики, оскільки передбачає стале та поступове зменшення дивідендних виплат, що еквівалентно їх приросту з відємним темпом. Це найменш популярний тип дивідендної політики серед акціонерів;

) політика не грошових виплат. За браком потрібних фінансових ресурсів акціонерні корпорації вдаються до політики не грошових дивідендних виплат. Зазвичай використовуються найближчі грошові замінники;

) політика нагромаджених кумулятивних дивідендів. У цьому випадку дивіденди оголошуються, проте виплата їх відкладається до кращих часів.


Висновки до розділу 1


Отже, стратегічне планування займає важливе місце у діяльності підприємства, спрямоване на визначення головних цілей організації, забезпечення її відповідними ресурсами для досягнення цих цілей та планування отримання необхідних ресурсів. Також стратегічне планування являється однією з основних функцій стратегічного управління, представлене як процес прийняття управлінських рішень відносно стратегічного передбачення (формування стратегій), розподілу ресурсів, адаптації компанії до зовнішнього середовища, внутрішньої організації. Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функції організації, мотивації і контролю, орієнтовані на розробку стратегічних планів. Процес стратегічного планування забезпечує основу для управління членами організації. Згідно обраної стратегії та стратегічного планування підприємство прогнозує можливі фінансові можливості для реалізації поставлених цілей.

Також було розглянуто, що стратегії класифікуються залежно від виду діяльності підприємства; розміру підприємства; ієрархічного рівня управління підприємством; виду базової корпоративної стратегії підприємства; характеру фінансової поведінки підприємства у стратегічному періоді; вектору динаміки господарської діяльності підприємства у стратегічному періоді та ін. Характеристика процесу реалізації обраної стратегії є складною, оскільки являє собою складну систему взаємозалежних підсистем. Процес реалізації включає виконання певних завдань щодо фінансової, маркетингової діяльності та ефективності праці менеджменту підприємства.

Реалізація стратегії може бути забезпечена за рахунок як власних, так і залучених коштів. До власних коштів можуть бути віднесені прибуток та сума нарахованої амортизації. До залучених коштів належать внески власників підприємства та позиковий капітал. Залучення коштів шляхом випуску корпоративних прав є складним, оскільки потребує зваженого управління і раціонального вибору дивідендної політики.


Розділ 2. Загальна характеристика діяльності, основні фінансово-економічні показники та аналіз фінансового стану ДП ПАТ «Київхліб» «хлібокомбінат №12»


.1 Загальна характеристика ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12»


ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» - одне за провідних підприємств Києва і Київської області. На чолі з першим директором С. Кресанем підприємство стартувало, маючи два основні виробництва, - хлібобулочний (1976 р.) та кондитерський (1980 р.) цехи.

В наступні роки проводилася реконструкція та технічне переобладнання: усі печі в були замінені на сучасні, потужніші й економніші, хлібобулочний цех повністю змінив свій вигляд. Нині хлібокомбінат №12 - це сучасне високомеханізоване підприємство, на якому постійно модернізується обладнання, розробляються оригінальні рецепти, розширюється асортиментний ряд.

Лише у хлібобулочному цеху встановлено шість спеціалізованих комплексно-механізованих ліній. Крім того, на ротаційних печах малої потужності випікають дрібноштучні здобні вироби, короваї та обрядові хліби.

Кондитерський цех спеціалізується на виготовленні тортів, тістечок, кексів, рулетів, дієтичної та діабетичної продукції, тортів на замовлення до будь-яких урочистих подій вагою від 2 до 50 кг.

Постійним попитом у киян і гостей столиці користуються розроблені на комбінаті хліб "Білковий київський", хліб "Святошинський", "Чумацький", «На хмелю», торти "Вітальний", "Хрещатий яр", "Горіхово-ізюмний", "Київська Русь". Виробляється також широкий асортимент кондитерських виробів для дітей (тістечка «Курочка Ряба», «Зимова фантазія»), а також торти для хворих на цукровий діабет. А всього солодкої продукції виробляється майже 100 найменувань.

У колі пильної уваги керівництва та фахівців завжди були і залишаються проблеми підвищення якості продукції. На підприємстві діє акредитована сучасна лабораторія. Система управління менеджментом хлібокомбінату №12 сертифікована у відповідності з міжнародним стандартом ІSO 9001. В 2008 році на хлібокомбінаті сертифіковано систему управління безпечністю продукції (НАССР). Хлібокомбінат є постійним учасником міжнародних, регіональних і галузевих виставок і конкурсів, у числі яких «Продекспо Україна», «Хлібпром», «ХлібКондвироби». За високі смакові властивості продукція неодноразово нагороджувалася медалями та дипломами.

Особливістю комбінату при виготовленні тортів на замовлення є спеціальне обладнання, яке дозволяє наносити на поверхню кондитерського виробу буд-яке зображення.

Усіма своїми здобутками хлібокомбінат завдячує спеціалістам і робітникам, їх відданості, небайдужості і працьовитості. Безпосереднім ініціатором усіх починань, технічних і естетичних нововведень на підприємстві є директор К. Коваленко, головний інженер О. Белей, користуються заслуженою повагою Н. Кравченко, К. Рогаль, В. Охрименко, М. Юрок, Євченко І. Ю та інші.

Без перебільшення, комбінат залишається вірним своїй почесній місії максимально задовольняти потреби споживачів, дотримуючись європейського рівня якості продукції.

Організаційно-правова форма підприємства - Дочірнє підприємство.

Форма власності - приватна.

Засновником підприємства є ПАТ "Київхліб".

За юридичним статусом підприємство є юридичною особою з самостійним балансом, печаткою зі своїм повним найменуванням, штампами, знаком для товарів та послуг та іншою символікою, поточними рахунками в установах банків.

Управління підприємством здійснюється виконавчим органом підприємства - Дирекцією, штат якої затверджується Головою Правління (Генеральним директором) ПАТ "Київхліб". Дирекцію підприємства очолює Директор.

Директор підприємства:

організує оперативне управління та керівництво економічною, господарською та соціальною діяльністю підприємства і несе персональну відповідальність за виконання покладених на підприємство завдань;

втілює у життя рішення керівних органів ПАТ "Київхліб";

без довіреності представляє інтереси підприємства і здійснює дії від імені підприємства;

розпоряджається господарськими засобами і майном підприємства в межах, визначених Статутом ДП ПАТ "Київхліб" "Дослідний хлібозавод", Статутом ПАТ "Київхліб" та відповідає за ефективне використання основних фондів і обігових коштів;

за погодженням з Головою Правління ПАТ "Київхліб" відкриває поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків України та інших держав для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів операцій підприємства;

видає довіреності;

приймає на роботу і звільняє з роботи працівників підприємства у відповідності з чинним законодавством та штатним розкладом, за винятком посадових осіб, що входять у сферу управління ПАТ "Київхліб";

укладає колективний договір з трудовим колективом, від імені якого виступає профспілкова організація, та відповідає за підтримання відповідного морально-психологічного клімату серед працюючих;

вживає заходів заохочення до працівників підприємства і накладення на них стягнень, за винятком посадових осіб, що входять у сферу управління ПАТ "Київхліб";

без доручення укладає угоди та господарські договори, включаючи зовнішньоекономічні договори та договори застави, останні укладаються за погодженням з Головою Правління ПАТ "Київхліб";

за погодженням з Головою Правління ПАТ "Київхліб" бере кредити;

визначає порядок підпису документів, які виходять з підприємства;

забезпечує проведення єдиної політики ПАТ "Київхліб" з питань оплати праці;

в межах своїх повноважень і відповідно до чинного законодавства видає накази, інші акти, здійснює операції та функції, необхідні для діяльності підприємства.

У своїй діяльності Директор підпорядковується безпосередньо Голові Правління ПАТ "Київхліб".

Директор підприємства є найвищою посадовою особою підприємства.

Структурні підрозділи, що безпосередньо підпорядковані директору: головний інженер; заступник директора з комерційних питань; головний бухгалтер; начальник відділу економіки та виробництва; начальник відділу кадрів; відділ логістики та збуту.

Головний бухгалтер - здійснює організацію бухгалтерського обліку, господарсько-фінансової звітності підприємства та контроль за економічним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Забезпечує раціональну організацію обліку та звітності на підприємстві і в його підрозділах.

Забезпечує своєчасне складання бухгалтерської звітності на основі первинних документів, бухгалтерських записів та представлення їх за прийнятим порядком у відповідні органи. Надає методичну допомогу працівникам підрозділів підприємства з питань бухгалтерського обліку, контролю, звітності та економічного аналізу. Головний бухгалтер керується у своїй діяльності законодавством, обліковою політикою підприємства та іншими нормативними актами і несе відповідальність за дотримання наявних в них вимог і правил оцінки та обліку.

Ведення бухгалтерського обліку здійснюється з використанням журнально-ордерної системи обліку.

Для цілей перевірки відповідності даних обліку фактичного стану, наявності обєктів обліку проводиться інвентаризація майна і фінансових зобовязань відповідно до діючого законодавства. Інвентаризація майна проводиться перед складанням річної фінансової звітності підприємства в термін з 1 жовтня до 31 грудня. Порядок та терміни її проведення визначається письмовим розпорядженням (наказом) директора підприємства. Для проведення інвентаризації затверджується постійно діюча інвентаризаційна комісія.


.2 Аналіз формування прибутку підприємства та рентабельності діяльності


Для аналізу формування прибутку підприємства та рентабельності діяльності необхідно для початку провести аналіз прибутків або збитків підприємства та його фінансових ресурсів.

Перш за все варто зробити аналіз Форми №2. За допомогою аналізу форми №2 можна прослідкувати динаміку змін доходів і витрат підприємства. Дані аналізу знаходяться в табл. 2.1.

Відповідно до поданої таблиці на формування чистого прибутку вплинули наступні фактори. Дохід від реалізації продукції зріс у 2011 році порівняно з 2010 на 70264 тис грн., або 23,48%; у 2012 році дохід від реалізації продукції зріс на 107052 тис грн., порівняно з 2011 роком, або на 28,97%. Загалом дохід від реалізації продукції зріс у 2012 році з 2010 на 177316 тис грн., або 59,25%.


Таблиця 2.1 Аналіз динаміки фінансових результатів

Показники, тис. грн.2010 рік2011 рік2012 рікАбсолютне відхиленняВідносне відхилення,%2011 - 20102012 - 20112012 - 20102011 - 20102012 - 20112012 - 2010Дохід від реалізації продукції2992913695554766077026410705217731623,4828,9759,25Податок на додану вартість-41214-49986-64438-8772-14452-2322421,2828,9156,35Чистий дохід258077316562408065584859150314998822,6628,9158,12Собівартість реалізованої продукції-192642-256564-330478-63922-73914-13783633,1828,8171,55Валовий прибуток49942599987758710056175892764520,1429,3255,35Інші операційні доходи7114380516236697824451516,0317,85626,02Адміністративні витрати-9586-12224-13751-2638-1527-416527,5212,4943,45Витрати на збут-34887-46859-60052-11972-13193-2516534,3228,1572,13Інші операційні витрати-2678-4588-6006-1910-1418-332871,3230,91124,27Фінансові результати від операційної діяльності35027072940-27952233-562-79,81315,84-16,05Інші доходи542159141-383-18-401-70,66-11,32-73,99Фінансові витрати-2705-2106-16665994401039-22,14-20,89-38,41Інші витрати-388-258-19013068198-33,51-26,36-51,03Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування951-14981225-24492723274-257,52-181,7828,81Податок на прибуток від звичайної діяльності-1019-56-709963-653310-94,501166,07-30,42Фінансові результати від звичайної діяльності-68-3151488-308336395564533,82-115,49-817,65Чистий прибуток (збиток)-68-3151488-308336395564533,82-115,49-817,65


Податок на додану вартість зріс у 2011 році на 8772 тис грн., або 21,28%; у 2012 році - на 14452 тис грн. або 28,91%. У 2012 році порівняно з 2010 податок на додану вартість зріс на 23224 тис грн або 56,35%.

Чистий дохід зріс у 2011 році на 58485 тис грн. або 22,66%; у 2012 році - на 91503 тис грн. або 28,91%. Чистий дохід у 2012 році порівняно з 2010 роком зріс на 149988 тис грн. або 58,12%.

Собівартість реалізованої продукції зросла у 2011 році на 63922 тис грн. або 33,18%; у 2012 році - на 73914 тис грн. або 28,81%. У 2012 році собівартість реалізованої продукції зросла на 137836 тис грн. порівняно з 2010 роком або 71,55%.

Валовий прибуток зріс на 10056 тис грн. у 2011 році або на 20,14%; у 2012 році - на 17589 тис грн. або 29,32%. Валовий прибуток зріс на 27645 тис грн. у 2012 році порівняно з 2010 роком або на 55,35%.

Інші операційні доходи зросли у 2011 році на 3669 тис грн. або у 5,16 разів; у 2012 році - на 782 тис грн. або 17,85%. У 2012 році інші операційні доходи зросли на 5162 тис грн. порівняно з 2010 роком або у 6,26 разів.

Адміністративні витрати у 2011 році зросли на 2638 тис грн. або 27,52%; у 2012 році - на 1527 тис грн. або 12,49%. Адміністративні витрати зросли у 2012 році порівняно з 2010 роком на 4165 тис грн. або 43,45%.

Витрати на збут зросли у 2011 році на 11972 тис грн. або 34,32%; у 2012 році - на 13193 тис грн. або 28,15%. Витрати на збут зросли у 2012 році порівняно з 2010 на 25165 тис грн. або 72,13%.

Інші операційні витрати зросли у 2011 році на 1910 тис грн. або 71,32%; у 2012 році - на 1418 тис грн. або 30,91%. Інші операційні витрати зросли у 2012 році порівняно з 2010 на 3328 тис грн. або 124,27%.

Фінансові результати від операційної діяльності зменшились у 2011 році на 2795 тис грн. або 79,81%; у 2012 році фінансові результати від операційної діяльності зросли на 2233 тис грн. або 315,84%. У 2012 році порівняно з 2010 фінансові результати від операційної діяльності зменшились на 562 тис грн. або 16,05%.

Інші доходи зменшились спочатку у 2011 році на 383 тис грн або 70,66%, потім у 2012 році - на 18 тис грн. або 11,32%. Загалом інші доходи зменшились у 2012 році порівняно з 2010 на 401 тис грн. або 73,99%.

Фінансові витрати зменшились у 2011 році на 599 тис грн. або 22,14%, а у 2012 році - на 440 тис грн. або на 20,89%. Фінансові витрати зменшились у 2012 році порівняно з 2010 на 1039 тис грн. або на 38,41%.

Інші витрати спочатку зменшились у 2011 році на 130 тис грн. або 33,51%, потім у 2012 році - на 68 тис грн. або на 26,36%. Інші витрати зменшились у 2012 році порівняно з 2010 роком на 198 тис грн. або 51,03%.

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування у 2012 році зменшились на 2449 тис грн. або на 257,52%; у 2012 році зросли на 2723 тис грн. або 181,78%. У 2012 році порівняно з 2010 фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування зросли 274 тис грн. або 28,81%.

Податок на прибуток від звичайної діяльності у 2011 році зменшився на 653 тис грн. або 94,5%; у 2012 році - зріс на 653 тис грн. або у 11,66 раз. Податок на прибуток від звичайної діяльності у 2012 році порівняно з 2010 роком зменшився на 310 тис грн. або 30,42%.

Чистий прибуток у 2011 році зменшився на 3083 тис грн. або у 45,34 раз; у 2012 році - зріс на 3639 тис грн. або на 115,49%. Загалом чистий прибуток у 2012 році зріс порівняно з 2010 роком на 556 тис грн. або у 8,18 раз.

В цілому можна говорити про те, що підприємство має позитивну тенденцію збільшення прибутковості.

Також потрібно проаналізувати динаміку собівартості, однієї з головних складових прибутку підприємства.

Оцінку собівартості реалізованої продукції почнемо з аналізу її складу та динаміки в таблицях 2.2 та 2.3.


Таблиця 2.2 Аналіз динаміки собівартості продукції за елементами витрат за 2010-2012 роки

Показники, тис. грн.2010 рік2011 рік2012 рікАбсолютне відхилення, тис грнВідносне відхилення,%2011-20102012-20112012-20102011-20102012-20112012-2010123456789101. Матеріальні витрати1057146000459993-45710-11-45721-43,24-0,02-43,252. Витрати на оплату праці416702177622925-198941149-18745-47,745,28-44,983. Відрахування на соціальні заходи1526379778437-7286460-6826-47,745,77-44,724. Амортизаційні відрахування319213771484-1815107-1708-56,867,77-53,515. Інші витрати233711878830976-4583121887605-19,6164,8732,54Разом189210109922123815-7928813893-65395-41,9012,64-34,56

Таблиця 2.3 Аналіз структури собівартості продукції за елементами витрат за 2010-2012 роки

Показники, тис. грн.2010 рік2011 рік2012 рікПитома вага,%Відхилення за питомою вагою,%2010 рік2011 рік2012 рік2011-20102012-20112012-2010123456789101. Матеріальні витрати105714600045999355,8754,5948,45-1,28-6,13-7,422. Витрати на оплату праці41670217762292522,0219,8118,52-2,21-1,29-3,513. Відрахування на соціальні заходи15263797784378,077,266,81-0,81-0,44-1,254. Амортизаційні відрахування3192137714841,691,251,20-0,43-0,05-0,495. Інші витрати23371187883097612,3517,0925,024,747,9312,67Разом189210109922123815100100100---

Отже, за 2011 рік динаміка елементів собівартості продукції є наступною:

матеріальні витрати зменшуються на 45710 тис. грн або 43,24%;

витрати на оплату праці зменшуються на 19894 тис. грн або 47,74%;

сума відрахувань на соціальні заходи зменшується в 2011 році на 7286 тис. грн або 47,74%;

сума амортизаційних відрахувань зменшується на 1815 тис. грн або 56,86%;

сума інших витрат зменшилась на 4583 тис. грн або 19,61%.

Разом собівартість в 2011 році зменшується на 79288 тис. грн або 41,9%.

Найбільшу питому вагу в собівартості займають матеріальні витрати - 55,87% та 54,59%, значну питому вагу мають інші витрати - 12,35% та 17,09%. Витрати на оплату праці в 2011 році мають питому вагу 22,02% та 19,81%; відрахування на соціальні заходи - 8,07% та 7,26%, амортизаційні відрахування - 1,69% та 1,25%.

Таким чином, за 2012 рік динаміка елементів собівартості продукції є наступною:

матеріальні витрати зменшуються на 11 тис. грн або 0,02%;

витрати на оплату праці зростають на 1149 тис. грн або 5,28%;

сума відрахувань на соціальні заходи зростає в 2012 році на 460 тис. грн або 5,77%;

сума амортизаційних відрахувань зростає на 107 тис. грн або 7,77%;

сума інших витрат зросла на 12188 тис. грн або 64,87%.

Разом собівартість в 2012 році зростає на 13893 тис. грн або 12,64%.

Найбільшу питому вагу в собівартості займають матеріальні витрати - 54,59% та 48,45%, значну питому вагу мають інші витрати - 17,09% та 25,02%. Витрати на оплату праці в 2012 році мають питому вагу 19,81% та 18,52%; відрахування на соціальні заходи - 7,26% та 6,81%, амортизаційні відрахування - 1,25% та 1,2%.

Отже, за 2012 рік, порівняно з 2010, динаміка елементів собівартості продукції є наступною:

матеріальні витрати зменшуються на 45721 тис. грн або 43,25%;

витрати на оплату праці зменшуються на 18745 тис. грн або 44,98%;

сума відрахувань на соціальні заходи зменшується в 2012 році на 6826 тис. грн або 44,72%;

сума амортизаційних відрахувань зменшується на 1708 тис. грн або 53,51%;

сума інших витрат зросла на 7605 тис. грн або 32,54%.

Разом собівартість в 2012 році зменшується на 65395 тис. грн або 34,56%.

Найбільшу питому вагу в собівартості займають матеріальні витрати - 55,87% та 48,45%, значну питому вагу мають інші витрати - 12,35% та 25,02%. Витрати на оплату праці в 2012 році мають питому вагу 22,02% та 18,52%; відрахування на соціальні заходи - 8,07% та 6,81%, амортизаційні відрахування - 1,69% та 1,2%.

В таблиці 2.4 показано динаміку показника витрат на 1 грн. реалізованої продукції.


Таблиця 2.4 Динаміка витрат на 1 грн. реалізованої продукції

Показники, тис. грн.2010 рік2011 рік2012 рікАбсолютне відхиленняВідносне відхилення,%2011 - 20102012 - 20112012 - 20102011 - 20102012 - 20112012 - 2010123456789101. Чистий дохід258077316562408065584859150314998822,6628,9136,762. Собівартість реалізованої продукції192642256564330478639227391413783633,1828,8141,713. Витрати на 1 грн. реалізованої продукції, грн.0,750,810,810,0600,068,5807,83

Таким чином, показник витрат на 1 грн. реалізованої продукції на початок 2010 року свідчить про те, що в 1 грн. реалізованої продукції знаходиться 75 коп. собівартості, тобто 25 коп. є валовим прибутком підприємства з 1 вкладеної гривні. В кінці 2010 року цей показник зростає і становить 0,81 (збільшення становить 6 коп. або 8,58%). У 2012 році цей показник не змінюється. Проте у 2012 році, порівняно з 2010, цей показник збільшився на 6 коп. або 7,83%.

Оскільки ми розглянули аналіз формування прибутку, то в табл. 2.5 доцільно здійснити аналіз рентабельності діяльності підприємства.


Таблиця 2.5 Аналіз рентабельності та збитковості підприємства

Показник2010 рік2011 рік2012 рікАбсолютне відхилення2011 - 20102012 - 20112012 - 20101. Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування, тис. грн.951-14981225-244927232742. Сукупний капітал, тис. грн.69447,373988728444540,7-11443396,73. Чистий прибуток, тис. грн.-68-3151488-308336395564. Власний капітал, тис. грн.3840,214291542-2411,2113-2298,25. Позиковий капітал, тис. грн.65607,172559713026951,9-12575694,96. Сума поточних активів, тис. грн.33134,739620332266485,3-639491,37. Іммобілізовані активи, тис. грн.36003,63433039571-1673,652413567,48. Валовий прибуток, тис. грн.4994259998775871005617589276459. Дохід від реалізації продукції, тис. грн.2992913695554766077026410705217731610. Чистий дохід від реалізації, тис. грн.258077316562408065584859150314998811. Операційний прибуток, тис. грн.35027072940-27952233-56212. Рентабельність (збитковість) сукупного капіталу1,4-2,021,68-3,423,710,2813. Рентабельність (збитковість) власного капіталу-1,77-220,5031,65-218,73252,1533,4214. Рентабельність (збитковість) позикового капіталу-0,1-4,340,68-4,245,030,7815. Рентабельність (збитковість) поточних активів-0,21-7,951,47-7,749,421,6816. Рентабельність (збитковість) іммобілізованих активів-0,19-9,181,23-8,9910,411,4217. Загальна рентабельність обороту16,6916,2416,28-0,450,04-0,4118. Валова рентабельність продаж19,3518,9519,01-0,400,06-0,3419. Операційна рентабельність продаж1,360,220,72-1,140,50-0,6420. Чиста рентабельність (збитковість) продаж-0,03-10,12-0,971,110,15

Рентабельність сукупного капіталу (характеризує величину віддачі сукупного капіталу підприємства) в 2011 році зменшилась на 3,42%, а в 2012 році - зросла на 3,71%. Загалом у 2012 році рентабельність сукупного капіталу зросла на 0,28% порівняно з 2010 роком.

Рентабельність власного капіталу (показує, скільки прибутку припадає на одиницю капіталу, інвестованого власниками) зменшилась в 2011 році на 218,73%, проте в 2012 році зростає на 252,15%. У 2012 році рентабельність власного капіталу зросла на 33,42% порівняно з 2010.

Рентабельність позикового капіталу (показує скільки прибутку припадає на одиницю капіталу, залученого зовні) в 2011 році зменшилась на 4,24%, в 2012 році - зросла на 5,03%. Рентабельність позикового капіталу у 2012 році порівняно з 2010 зросла на 0,78%.

Рентабельність поточних активів (відбиває розмір прибутку, який отримує підприємство з кожної гривні, вкладеної в поточні активи) зменшилась на 7,74% в 2011 році, в 2012 році - зросла на 9,42%. У 2012 році рентабельність поточних активів зросла на 1,68% порівняно з 2010 роком.

Рентабельність іммобілізованих активів (відбиває віддачу необоротних активів) зменшилась в 2011 році на 8,99%, у 2012 році - зросла на 10,41%. У 2012 році порівняно з 2010 рентабельність іммобілізованих активів зросла на 1,42%.

Загальна рентабельність обороту (характеризує прибутковість основної діяльності підприємства) зменшилась в 2011 році на 0,45%, у 2012 році - зросла на 0,04%. Проте у 2012 році порівняно з 2010 загальна рентабельність обороту зменшилась на 0,41%.

Валова рентабельність продаж (відбиває загальний рівень рентабельності фінансово-господарської діяльності підприємства) зменшилась в 2011 році на 0,4%, у 2012 році - зросла на 0,06%. Загалом у 2012 році валова рентабельність продаж зменшилась на 0,34% порівняно з 2010 роком.

Операційна рентабельність продаж (характеризує рентабельність реалізації після вирахування витрат на виробництво і збут продукції) зменшилась на 1,14% в 2011 році, у 2012 році - зросла на 0,5%. Операційна рентабельність продаж зменшилась у 2012 році порівняно з 2010 на 0,64%.

Чиста рентабельність продаж (відбиває загальний вплив структури капіталу на фінансування господарської діяльності підприємства) зменшилась в 2011 році на 0,97%, а у 2012 році - зросла на 1,11%. Чиста рентабельність зросла у 2012 році порівняно з 2010 на 0,15% і становить 0,12%.

Таким чином, майже по всім показникам рентабельності відбулося зростання в 2012 році, що є позитивним.

Також важливим для аналізу фінансових результатів є порівняння валового, операційного, чистого прибутків.


Таблиця 2.6 Аналіз фінансових результатів ПАТ „Хлібокомбінат №12 за 2010-2012 роки

Показники, тис. грн.2010 рік2011 рік2012 рікАбсолютне відхилення, тис грнВідносне відхилення,%2011-20102012-20112012-20102011-20102012-20112012-201012345678910Валовий прибуток 49942599987758710056175892764520,1429,3255,35Фінансові результати від операційної діяльності35027072940-27952233-562-79,81315,84-16,05Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування951-14981225-24492723274-257,52-181,7828,81Чистий прибуток (збиток)-68-3151488-3083363955645,34 разів-115,49- 8,18 разів

Як видно із таблиці, підприємство збиткове і величина збитку зростає. У 2011 році валовий прибуток зростає на 10056 тис грн або 20,14%. Фінансові результати від операційної діяльності зменшуються, а саме на 2795 тис грн або 79,81%. Фінансові результати від звичайної діяльності мають спадну тенденцію і зменшуються на 2449 тис грн або 257,52%. А чистий збиток стає більшим, що є негативним - у 2011 році чистий збиток зріс на 3083 тис. грн або у 45,34 разів.

Підприємство збиткове у 2011 році, проте величина збитку зменшується. У 2012 році валовий прибуток зростає на 17589 тис грн або 29,32%. Фінансові результати від операційної діяльності зростають на 2233 тис грн або 315,84%. Фінансові результати від звичайної діяльності мають позитивну тенденцію і зростають на 2723 тис грн. У 2012 році підприємство виходить із збиткової діяльності завдяки зростанню чистого прибутку на 3639 тис грн, тобто підприємство стає прибутковим.

Отже, підприємство із збиткового у 2010 році стає прибутковим. У 2012 році валовий прибуток зростає на 27645 тис грн або 55,35% порівняно з 2010 роком. Фінансові результати від операційної діяльності зменшуються на 562 тис грн або 16,05%. Фінансові результати від звичайної діяльності мають позитивну тенденцію і зростають на 274 тис грн. або 28,81%. У 2012 році підприємство отримало на 556 тис грн. більше прибутку, ніж у 2010 році.


.3 Аналіз фінансового стану ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12»


Для аналізу фінансового стану підприємства використовується система взаємозалежних показників, які базуються на даних бухгалтерської й статистичної звітності підприємства.

Аналіз фінансового стану має дві основні цілі:

оцінити минулу фінансово-господарську діяльність підприємства;

підготувати інформацію, яка необхідна для прогнозування.

Цілі аналізу будуть досягнуті в результаті рішення взаємозалежного набору аналітичних задач:

визначення фінансового стану підприємства на момент проведення аналізу;

виявлення тенденцій і закономірностей розвитку підприємства;

визначення «вузьких» місць, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства;

виявлення резервів, які підприємство може використовувати для поліпшення фінансового стану.

Результати фінансового аналізу використовуються:

адміністрацією для прийняття управлінських рішень;

зовнішніми користувачами (банками - для визначення кредитоспроможності підприємства, потенційними інвесторами - для визначення доцільності інвестицій, професійними учасниками фондового ринку - для визначення ціни акцій і тощо).

Фінансовий менеджер повинен досконало володіти методами фінансового аналізу, оскільки він відповідає перед керівництвом підприємства за:

рекомендації з прийняття рішень;

фінансовий аналіз контрагентів по ділових операціях;

«фінансовий імідж»" підприємства.

Для аналізу фінансового стану використовується система взаємозалежних показників, які базуються на даних бухгалтерської й статистичної звітності підприємства. Такий аналіз іноді називають зовнішнім, оскільки він орієнтується тільки на публічну звітність підприємства. Вірогідність вихідних даних визначає цінність показників, за якими ведеться розрахунок.

В табл. 2.7 зроблено аналіз основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства.


Таблиця 2.7 Аналіз основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства

Показник2010 рік2011 рік2012 рікАбсолютне відхиленняВідносне відхилення,%2011 - 20102012 - 20112012 - 20102011 - 20102012 - 20112012 - 20101. Загальна вартість майна підприємства, тис. грн.6944773988728444541-114433976,54-1,554,892. Вартість необоротних активів, тис. грн.360033433039571-167352413568-4,6515,279,913. Вартість оборотних активів, тис. грн.3313539620332266485-63949119,57-16,140,274. Витрати майбутніх періодів, тис. грн.3093847-2719-262-87,7023,68-84,795. Власний капітал підприємства, тис. грн.384014291542-2411113-2298-62,797,91-59,846. Забезпечення наступних витрат і платежів19741126671-848-455-1303-42,96-40,41-66,017. Довгострокові зобовязання, тис. грн.70931350-6958-135-7093-98,10-100-1008. Поточні зобовязання, тис. грн.56540712987063114758-6671409126,10-0,9424,929. Обсяг реалізації продукції (без ПДВ)258077316562408065584859150314998822,6628,9158,1210. Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.208135256564330478484297391412234323,2728,8158,7811. Валовий прибуток, тис. грн.49942599987758710056175892764520,1429,3255,3514. Чистий прибуток (збиток) підприємства, тис. грн.-68-3151488-3083363955645,34 разів--


Таким чином, аналіз основних фінансово-економічних показників свідчить про наступне.

Загальна вартість майна підприємства у 2011 році зросла на 4541 тис грн або 6,45%, у 2012 році - зменшилась на 1144 тис грн або 1,55%. У 2012 році загальна вартість майна підприємства зросла на 3397 тис грн або 4,89% порівняно з 2010.

Вартість необоротних активів у 2011 році зменшилась на 1673 тис грн або 4,65%, у 2012 році - зросла на 5241 тис грн або 15,27%. У 2012 році вартість необоротних активів порівняно з 2010 зросла на 3568 тис грн або 9,91%.

Вартість оборотних активів зросла на 6485 тис грн або 19,57% у 2011 році, а у 2012 році - зменшилась на 6394 тис грн або 16,14%. Вартість оборотних активів зросла у 2012 році порівняно з 2010 на 91 тис грн або 0,27%.

Витрати майбутніх періодів зменшилась у 2011 році на 271 тис грн або 87,7%; у 2012 році - зросли на 9 тис грн або 23,68%. У 2012 році порівняно з 2010 витрати майбутніх періодів зменшились на 262 тис грн або 84,79%.

Власний капітал підприємства у 2011 році зменшився на 2411 тис грн або 62,79%, у 2012 році - зріс на 113 тис грн або 7,91%. Власний капітал підприємства загалом зменшився у 2012 році порівняно з 2010 на 2298 тис грн або 59,84%.

Забезпечення наступних витрат і платежів зменшилось у 2011 році на 848 тис грн або 42,96%, у 2012 році - зменшилось на 455 тис грн або 40,41%; у 2012 році забезпечення наступних витрат і платежів зменшилось порівняно з 2010 роком на 1303 тис грн або 66,01%.

Довгострокові зобовязання зменшились у 2011 році на 6958 тис грн або 98,1%, у 2012 році - зменшились на 135 тис грн або 100%. Довгострокові зобовязання зменшились у 2012 році порівняно з 2010 на 7093 тис грн або 100%.

Поточні зобовязання у 2011 році зросли на 14758 тис грн або 26,1%, у 2012 році - зменшились на 667 тис грн або 0,94%; поточні зобовязання у 2012 році порівняно з 2010 роком збільшились на 14091 тис грн або 24,92%.

Чистий дохід зріс у 2011 році на 58485 тис грн або 22,66%, у 2012 - зріс на 91503 тис грн або 28,91%. Чистий дохід у 2012 році порівняно з 2010 роком зріс на 149988 тис грн або 58,12%.

Собівартість реалізованої продукції зросла у 2011 році на 48429 тис грн або 23,27%, у 2012 році - зросла на 73914 тис грн або 28,81%. Загалом собівартість реалізованої продукції зросла у 2012 році порівняно з 2010 на 122343 тис грн або 58,78%.

Валовий прибуток у 2011 році зріс на 10056 тис грн або 20,14%, у 2012 році - зросла на 17589 тис грн або 29,32%. У 2012 році валовий прибуток зріс порівняно з 2010 на 27645 або 55,35%.

Збиток підприємства у 2011 році збільшився на 3083 тис грн або у 45,34 раз. У 2012 році збиток ліквідували і підприємство отримало прибуток у розмірі 488 тис грн.

Аналіз ліквідності підприємства проведено в табл. 2.8.


Таблиця 2.8 Аналіз показників ліквідності Хлібокомбінату №12

Показник2010 рік2011 рік2012 рікВідхилення2011 - 20102012 - 20112012 - 201012345671.Оборотні засоби підприємства, тис. грн.3313539620332266485-6394912.Найбільш ліквідні активи, тис. грн.192011172463-80313465433.Грошові кошти, тис. грн.192011172463-80313465434.Поточні зобовязання, тис. грн.56540712987063114758-667140915. Коефіцієнт загальної ліквідності0,590,560,47-0,03-0,09-0,126. Коефіцієнт швидкої ліквідності 0,030,020,03-0,020,02-7. Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,030,020,03-0,020,02-8. Власні оборотні кошти-23405-31678-37405-8273-5727-140009. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами-0,41-0,44-0,53-0,03-0,09-0,12Значення коефіцієнта загальної ліквідності, або коефіцієнта покриття, в 2010 році не перебуває в рамках норми, визначеної в межах не нижче 1,0...2,0. На кінець 2010 року його значення становило 0,59, на кінець 2011 року - 0,56, а у 2012 році - 0,47. Загалом значення коефіцієнта загальної ліквідності свідчить про недостатність у Хлібокомбінаті №12 оборотних засобів для покриття поточних зобовязань - у цьому відношенні стан платоспроможності підприємства можна вважати незадовільним.

Тенденція до коливання спостерігається у зміні коефіцієнта швидкої ліквідності від 0,03 до 0,02 в 2010-2011 роках, а у 2012 році - знову 0,03. Значення коефіцієнта нижче від мінімального нормативного значення, прийнятого за одиницю, - отже платоспроможність ПАТ з такої позиції можна вважати не цілком задовільною.

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності значно нижче нормативного мінімуму (0,2...0,25) в 2010 році, бо становить 0,03 і зменшується у 2011 на 0,01 і становить 0,02, і залишається поза межами рекомендованих значень так само, як і в 2012 році - 0,03. Проте в національних умовах показник абсолютної ліквідності є значно менш вагомим критерієм платоспроможності, ніж вище розглянуті коефіцієнти, а тому не може впливати на характер висновків, щодо фінансового стану, але слід вжити термінових заходів щодо його нормалізації.

Обсяг власних оборотних коштів підприємства в 2011 році зменшився на 8273 тис. грн; у 2012 році - зменшився на 5727 тис грн. Порівняно з 2010 роком у 2012 обсяг власних оборотних коштів підприємства зменшився на 14000 тис грн.

Значення коефіцієнта забезпеченості підприємства власними оборотними коштами не відповідає нормативному рівню (мінімум 0,1) і зменшується від -0,41 до -0,44 і 0,53 до кінця 2012 року.

Аналіз ліквідності балансу ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» за 2010-2011 роки проведено в табл. 2.9.

Таблиця 2.9 Аналіз ліквідності балансу ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» у 2010-2011 роки, тис.грн.

Актив2010р.2011р.Пасив2010р.2011р.Платіжний надлишок або нестача2010р.2011р.1. Найбільш ліквідні активи (А1)191311041. Найбільш строкові зобовязання (П1)5470667953-52793-668492. Активи, що швидко реалізуються (А2)45065557922. Короткострокові пасиви (П2)3808447141257513213. Активи, що повільно реалізуються (А3)21514234863. Довгострокові пасиви (П3)9067126112447222254. Активи, що важко реалізуються (А4)36312343684. Постійні пасиви (П4)384014293247232939

Якщо на підприємстві виконуються перші три умови, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобовязання підприємства, то обовязково виконується й остання умова, оскільки це свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів, що забезпечує його фінансову стійкість. Невиконання однієї з перших трьох умов указує на те, що фактична ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

Аналіз ліквідності балансу ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» за 2011-2012 роки проведено в табл. 2.10.


Таблиця 2.10 Аналіз ліквідності балансу ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» у 2011-2012 роки, тис.грн.

Актив2011р.2012р.Пасив2011р.2012р.Платіжний надлишок або нестача2011р.2012р.1. Найбільш ліквідні активи (А1)110424501. Найбільш строкові зобовязання (П1)6795370919-66849-684692. Активи, що швидко реалізуються (А2)55792576942. Короткострокові пасиви (П2)447138351321573113. Активи, що повільно реалізуються (А3)2348688053. Довгострокові пасиви (П3)12616712222581344. Активи, що важко реалізуються (А4)34368396184. Постійні пасиви (П4)142915423293938076

В результаті порівняння можемо зазначити наступне:

В основному умови ліквідності балансу за 2010-2011 роки та за 2011-2012 роки виконуються на 50%.

На кінець 2012 року: А1 > П1; А2 < П2; А3 > П3; А4 < П4.

З таблиці 2.9 та 2.10 видно, що ліквідність балансу порушена. На початок і на кінець періоду найбільш строкові зобовязання значно перевищували суму найбільш ліквідних активів, також активи, що важко реалізуються значно перевищували суму постійних пасивів. За даними таблиці 2.9 та 2.10 баланс ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» у 2011-2012 роки, що аналізується, є в основному не ліквідним. Тобто підприємство не є абсолютно ліквідним. Щодо інших позицій, то баланс підприємства є ліквідним.

Відповідно до отриманих значень коефіцієнтів ліквідність і платоспроможність Хлібокомбінату №12 за 2010-2012 роки можна вважати цілком незадовільними.

Показники фінансової стійкості підприємства показані в табл. 2.11.


Таблиця 2.11 Оцінка показників фінансової стійкості підприємства

Показник2010 рік2011 рік2012 рікВідхилення2011 - 20102012 - 20112012 - 201012345671. Сукупний капітал, тис. грн.6944773988728444541-114433972. Власний капітал, тис. грн.3840,214291542-2411,2113-2298,23. Забезпечення наступних витрат і платежів19741126671-848-455-13034. Довгострокові зобовязання, тис. грн.70931350-6958-135-70935. Поточні зобовязання, тис. грн.56540712987063114758-667140916. Сума зобовязань, тис. грн.6560772559713026952-125756957. Необоротні активи, тис. грн.360033433039571-1673524135688. Коефіцієнт фінансової стійкості0,060,020,02-0,04--0,039. Коефіцієнт фінансової автономії0,060,020,02-0,04--0,0410. Коефіцієнт заборгованості0,940,980,980,04-0,0311. Коефіцієнт фінансової залежності17,0850,7846,2433,69-4,5429,16

Дані табл. 2.11 свідчать про те, що сума власного капіталу спадає, а сума зобовязань зросла.

Коефіцієнт фінансової стійкості, який зменшується з 0,1 на початку року до 0,08 в кінці, свідчить про незадовільну ситуацію на підприємстві.

Мінімальний нормативний рівень коефіцієнта фінансової автономії (коефіцієнта власності) становить 0,5. Звідси, можна вважати, що для ПАТ „Хлібокомбінат №12 незадовільний рівень фінансової стійкості.

Так, на початку 2011 року значення коефіцієнта фінансової автономії становило 0,06, а на кінець року - 0,02. Протягом 2012 року значення коефіцієнта фінансової автономії не змінилось. Тому можна сказати, що з 2010 року до 2012 значення коефіцієнта негативно змінилось. Це свідчить про те, що не всі зобовязання підприємства можуть бути покриті його власними коштами.

Коефіцієнт заборгованості, який характеризує питому вагу залучених коштів у структурі капіталу підприємства, і, отже повязані з цим фінансові ризики, є оберненим до коефіцієнта автономії і становив 0,94 на початку року, потім зріс до 0,98 і у 2012 році не змінився.

Коефіцієнт фінансової залежності відображає збільшення залежності підприємства від джерел зовнішнього фінансування. Значення коефіцієнта на початку року склало 17,08 - це означає, що на 1 грн власних коштів припадає 17,08 грн. залучених фінансових ресурсів, а на кінець 2011 року значення коефіцієнта зросло до 50,78, що свідчить про деяке зниження фінансової стійкості. Проте у 2012 році значення коефіцієнта фінансової залежності становить 46,24. Загалом, з 2010 року значення коефіцієнта фінансової залежності зросло на 29,16.

Таким чином, значення розрахункових фінансових коефіцієнтів відображають чітку тенденцію не цілком задовільної фінансової стійкості Хлібокомбінату №12 за 2010-2012 роки.

В табл. 2.12 зроблено аналіз ділової активності підприємства.


Таблиця 2.12 Аналіз показників ділової активності підприємства

Показник2010 рік2011 рік2012 рікВідхилення2011 - 20102012 - 20112012 - 201012345671. Виручка від реалізації (без ПДВ), тис. грн.25807731656240806558485915031499882. Середньорічна вартість оборотних активів, тис. грн.3313539620332266485-6394913. Середньорічна Дт заборгованість, тис. грн.8669140111963753425626109684. Середньорічна Кт заборгованість, тис. грн.527326682770248140953421175165. Середньорічна вартість запасів, тис. грн.215142348688051972-14681-127096. Середньорічна величина власного капіталу, тис. грн.384014291542-2411113-22987. Коефіцієнт оборотності активів, разів7,797,9912,280,24,294,498. Коефіцієнт оборотності Дт заборгованості, разів29,7722,5920,78-7,18-1,81-8,999. Коефіцієнт оборотності Кт заборгованості, разів4,894,745,81-0,161,070,9110. Коефіцієнт оборотності запасів, разів1213,4846,341,4832,8734,3511. Оборотність власних коштів, разів67,21221,53264,63154,3243,11197,4312. Середня тривалість активів, днів464529-1-16-1713. Середня тривалість Дт заборгованості, днів12161741514.Середня тривалість Кт заборгованості, днів7476622-14-1215. Середня тривалість обороту запасів, днів30278-3-19-2216. Середня тривалість власних коштів, днів521-3-1-4

Коефіцієнт обертання активів підприємства має позитивну тенденцію збільшення в 2011 році з 7,79 до 7,99, і 12,28 у 2012 році. Тривалість обертання активів при цьому зменшується в 2011 році до 45 днів, а у 2012 році - до 29 днів.

Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості зменшується в 2011 році з 29,77 до 22,59, у 2012 році становить 20,78. Відповідно тривалість обертання дебіторської заборгованості зростає в 2011 році до 16 днів, у 2012 році - до 17 днів.

Коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості має тенденцію до зменшення в 2011 році, при цьому становить наприкінці 4,74, а у 2012 році - 5,81. Відповідно знижується термін її обертання до 62 днів у 2012 році.

Коефіцієнт обертання запасів має тенденцію до зростання. У 2011 році він становить 13,48, а в 2012 році - 46,34. Відповідно швидкість обертання запасів зменшується і становить 8 днів.

Оборотність власних коштів зростає з 67,21 до 221,53 в 2011 році; у 2012 році цей показник становить 264,63. Тривалість обертання власних коштів зменшується і в 2012 році становить 1 день.


Висновки до розділу 2


ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» - одне за провідних підприємств Києва і Київської області. На чолі з першим директором С. Кресанем підприємство стартувало, маючи два основні виробництва, - хлібобулочний (1976 р.) та кондитерський (1980 р.) цехи.

В наступні роки проводилася реконструкція та технічне переобладнання: усі печі в були замінені на сучасні, потужніші й економніші, хлібобулочний цех повністю змінив свій вигляд. Нині хлібокомбінат №12 - це сучасне високомеханізоване підприємство, на якому постійно модернізується обладнання, розробляються оригінальні рецепти, розширюється асортиментний ряд.

Отже, за 2012 рік, порівняно з 2010, динаміка елементів собівартості продукції свідчить про зменшення здійснюваних витрат: матеріальні витрати зменшуються на 45721 тис. грн або 43,25%; витрати на оплату праці зменшуються на 18745 тис. грн або 44,98%; сума відрахувань на соціальні заходи зменшується в 2012 році на 6826 тис. грн або 44,72%; сума амортизаційних відрахувань зменшується на 1708 тис. грн або 53,51%; сума інших витрат зросла на 7605 тис. грн або 32,54%. Разом собівартість в 2012 році зменшується на 65395 тис. грн або 34,56%. Чистий дохід у 2012 році порівняно з 2010 роком зріс на 149988 тис грн. або 58,12%.

Отже, підприємство із збиткового у 2010 році стає прибутковим. У 2012 році валовий прибуток зростає на 27645 тис грн або 55,35% порівняно з 2010 роком. Фінансові результати від операційної діяльності зменшуються на 562 тис грн або 16,05%. Фінансові результати від звичайної діяльності мають позитивну тенденцію і зростають на 274 тис грн. або 28,81%. У 2012 році підприємство отримало на 556 тис грн. більше прибутку, ніж у 2010 році.

Щодо показників, то значення розрахункових фінансових коефіцієнтів відображають чітку тенденцію не цілком задовільної фінансової стійкості Хлібокомбінату №12 за 2010-2012 роки. Ліквідність та платоспроможність також не відповідають нормативним значенням. Показники ділової активності відображають покращення швидкості обертання коштів на підприємстві, що є позитивним. Показники рентабельності зростають у 2012 році і є позитивними, що свідчить про задовільний стан прибутковості на підприємстві, проте вони є невисокими.

Загалом фінансовий стан на «Хлібокомбінаті №12» є незадовільним і підприємство має дуже високі фінансові ризики.


Розділ 3. Аналіз стану стратегічного планування та фінансових можливостей практичної реалізації стратегічного розвитку дп пат «Київхліб» «хлібокомбінат №12»


3.1 Аналіз складу, структури і динаміки власного капіталу ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12»


Власний капітал показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. Тривалий час у вітчизняній теорії та практиці питанню фінансування діяльності господарських структур за рахунок капіталу власників приділялась надзвичайно мала увага, оскільки за адміністративно-командної економіки державні підприємства в централізованому порядку наділялися статутним капіталом, який не міг бути змінений у результаті емісії (чи анулювання) корпоративних прав. Натомість домінуюча роль відводилася таким антиринковим методам фінансування підприємств, як бюджетні дотації, субсидії, субвенції.

Сьогодні досить актуальним є питання переорієнтації підприємств на ринкові форми їх фінансування, однією з яких є мобілізація ресурсів на основі залучення інвестицій в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою. Спокусливим для фінансистів є те, що для залучення коштів на основі збільшення статутного капіталу не потрібні ні застава майна, ні гарантії третіх осіб; ресурси, вкладені у власний капітал підприємства, залишаються в його розпорядженні протягом довгострокового періоду.

Тим часом працівники фінансових служб підприємств, фінансові менеджери, бухгалтери, інші фахівці, які займаються практичною фінансовою роботою, стикаються зі значними труднощами при спробі використати вказаний метод фінансування. Для успішного здійснення операцій з власним капіталом підприємства та ефективного використання даної форми фінансування на практиці фінансистам слід оволодіти такими блоками питань:

цілі, порядок та умови збільшення (зменшення) статутного і власного капіталу;

резерви підприємства, їх види, значення та порядок формування;

додатковий капітал: порядок його формування та використання;

оподаткування операцій, повязаних зі збільшенням (зменшенням) статутного капіталу, додаткового капіталу, здійсненням реінвестицій у корпоративні права.

У науково-практичній літературі досить часто можна зустріти такі поняття, як «власний капітал», «додатковий капітал», «статутний капітал», «номінальний капітал». Для чіткого розуміння процесів, які будуть охарактеризовані далі, необхідно чітко ідентифікувати ці поняття.

Власний капітал підприємства - це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобовязаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він - основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Для більшості підприємств основним елементом власного капіталу є статутний (номінальний) капітал - сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. У відповідній статті балансу наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення мають бути зареєстровані у Державному реєстрі господарських одиниць i за вартістю відповідати даним фінансової звітності, зокрема балансу. Це та сума капіталу, в межах якої засновники підприємства (зокрема АТ, ТОВ) несуть матеріальну відповідальність перед його кредиторами. Саме тому зменшення статутного капіталу за наявності заперечень кредиторів не допускається.

В окремих підприємств складовою власного капіталу є пайовий капітал. Ця стаття передбачена для кредитних спілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, житлово-будівельних кооперативів, в яких статутний капітал формується за рахунок пайових внесків. Пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Для забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства пайовиками можуть вноситися додаткові пайові внески на добровільних засадах. При щорічному розподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обовязкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю.

Важливими складовими власного капіталу є резерви, які можуть бути сформовані у формі додаткового (капітальні резерви) та резервного капіталу (резерви, створені за рахунок чистого прибутку). Особливості їх формування та використання будуть розглянуті в наступному підрозділі.

Ще одним елементом власного капіталу є нерозподілений прибуток (непокритий збиток). За цією позицією балансу відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. У цій статті показується прибуток (збиток), який залишається у підприємства після сплати всіх податків, виплати дивідендів і відрахувань до резервного капіталу. Нерозподілений прибуток (збиток) може включати реінвестований у підприємство прибуток звітного і минулих періодів. Порядок використання нерозподіленого прибутку як внутрішнього джерела фінансування підприємств наводиться у розд. 4.

Сума непокритого збитку звітного і минулих періодів наводиться в дужках та вираховується при визначенні величини власного капіталу, аналогічно до вилученого капіталу. Останній виникає, якщо підприємство викуповує у власників акції власної емісії (або частки) з метою подальшого їх анулювання чи перепродажу. За позицією «Вилучений капітал» відображається фактична собівартість відповідних корпоративних прав. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

Сутність власного капіталу підприємства проявляється через його функції. На наш погляд, серед них можна виокремити такі основні:

Функція заснування та введення в дію підприємства. Власний капітал у частині статутного є фінансовою основою для запуску в дію нового субєкта господарювання.

Функція відповідальності та гарантії. Як уже було зазначено, статутний капітал є свого роду кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства. Власному капіталу в пасиві балансу відповідають чисті активи в активній стороні балансу. Чим більший власний капітал підприємства, зокрема статутний капітал, тим більших збитків може зазнати підприємство без загрози інтересам кредиторів, отже, тим вищою є його кредитоспроможність.

Захисна функція. У той час, як попередня функція характеризує значення власного капіталу та статутного капіталу для кредиторів, захисна функція показує, яке значення має власний капітал для власників. Чим більший власний капітал, тим краще захищеним є підприємство від впливу загрозливих для його існування факторів, оскільки саме за рахунок власного капіталу можуть покриватися збитки підприємства. Якщо в результаті збиткової діяльності відбувається перманентне зменшення власного та статутного капіталу, то підприємство може опинитися на межі банкрутства.

Функція фінансування та забезпечення ліквідності. Внесками у власний капітал, разом зі спорудами, обладнанням, цінними паперами та іншими матеріальними цінностями, можуть бути грошові кошти. Вони можуть використовуватися для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості по позичках. Це, у свою чергу, підвищує ліквідність підприємства, з одного боку, та потенціал довгострокового фінансування, з іншого.

База для нарахування дивідендів і розподілу майна. Одержаний протягом року прибуток або розподіляється та виплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, або тезаврується (спрямовується на збільшення статутного чи резервного капіталу). Нарахування дивідендів, як правило, здійснюється за встановленою ставкою відповідно до частки акціонера (пайовика) в статутному капіталі. Аналогічним чином відбувається розподіл майна підприємства у разі його ліквідації чи реорганізації.

Функція управління та контролю. Згідно із законодавством власники підприємства можуть брати участь в його управлінні. Найвищим органом АТ чи ТОВ є збори учасників товариства, які призначають керівні органи та ревізійну комісію. Фактичний контроль над підприємством здійснює власник контрольного пакета його корпоративних прав. Володіння контрольним пакетом дає можливість проводити власну стратегічну політику розвитку підприємства, формувати дивідендну політику, контролювати кадрові питання. Таким чином, статутний капітал забезпечує право на управління виробничими факторами та майном підприємства.

У таблицях 3.1 та 3.2 проведемо аналіз власного капіталу підприємства «Хлібокомбінат №12».

Аналізуючи дані таблиці можна побачити, що сума статутного капіталу не змінюється на протязі року і становить 1358 тис. грн.

Сума додатково вкладеного капіталу зменшується протягом року на 21 тис грн. і становить 19285 тис. грн.

Таблиця 3.1 Аналіз динаміки власного капіталу підприємства за 2010-2012 роки

Показники, тис. грн.2010 рік2011 рік2012 рікАбсолютне відхилення, тис грнВідносне відхилення,%2011-20102012-20112012-20102011-20102012-20112012-201012345678910Статутний капітал135813581358000---Додатковий вкладений капітал193061928519250-21-35-56-0,11-0,18-0,29Непокритий збиток-16824-19214-19066-2390148-224214,21-0,7713,33Всього384014291542-2411113-2298-62,797,91-59,84

Таблиця 3.2 Аналіз структури власного капіталу підприємства за 2010-2012 роки

Показники, тис. грн.2010 рік2011 рік2012 рікПитома вага,%Відхилення за питомою вагою,%2010 рік2011 рік2012 рік2011-20102012-20112012-201012345678910Статутний капітал13581358135835,3695,0388,0759,67-6,9652,70Додатковий вкладений капітал193061928519250502,761349,551248,38846,78-101,17745,62Непокритий збиток-16824-19214-19066-438,13-1344,58-1236,45-906,45108,13-798,32Всього384014291542100100100---

Непокритий збиток зростає на 2390 тис. грн. або 14%.

Разом сума власного капіталу зменшується на 2411 тис. грн. або 63%.

Аналізуючи структуру власного капіталу можемо побачити, що найбільшу питому вагу займають додатково вкладений капітал та статутний капітал - 502,76% на початку року і 1349,55% на кінець року, та 35,36% і 95,03% відповідно.

Аналізуючи дані таблиці можна побачити, що сума статутного капіталу не змінюється на протязі року і становить 1358 тис. грн.

Сума додатково вкладеного капіталу зменшується протягом року на 35 тис грн. і становить 19250 тис. грн.

Непокритий збиток зменшується на 148 тис. грн. або 0,77%.

Разом сума власного капіталу зростає на 113 тис. грн. або 7,91%.

Аналізуючи структуру власного капіталу можемо побачити, що найбільшу питому вагу займають додатково вкладений капітал та статутний капітал - 1349,55%

Аналізуючи дані таблиці можна побачити, що сума статутного капіталу не змінюється на протязі двох років і становить 1358 тис. грн.

Сума додатково вкладеного капіталу зменшується протягом 2010-2012 років на 56 тис грн. і становить 19250 тис. грн.

Непокритий збиток зростає на 2242 тис. грн. або 13,33%.

Разом сума власного капіталу зменшується на 2298 тис. грн. або 59,84%.

Аналізуючи структуру власного капіталу можемо побачити, що найбільшу питому вагу займають додатково вкладений капітал та статутний капітал - 502,76% на початку року і 1248,38% на кінець року, та 3536,03% і 88,07% відповідно.

Для оцінки ефективності розміщення власного капіталу використовують наступні коефіцієнти, які подані у табл. 3.3.


Таблиця 3.3 Аналіз показників ефективності використання власного капіталу підприємства «Хлібокомбінат №12»

Показники, тис. грн.2010 рік2011 рік2012 рікАбсолютне відхилення2011 - 20102012 - 20112012 - 20101234567Валюта балансу6944773988728444541-11443397Власний капітал384014291542-2411113-2298Залучений капітал6560772559713026952-12575695Необоротні активи360033433039571-167352413568Чистий дохід від реалізації продукції2580773165624080655848591503149988Валовий прибуток (збиток)499425999877587100561758927645Чистий прибуток (збиток)-68-2411488-23432899556Коефіцієнт фінансової незалежності0,060,020,02-0,040-0,03Коефіцієнт фінансової залежності0,940,980,980,0400,03Коефіцієнт фінансової стабільності0,060,020,02-0,040-0,04Коефіцієнт фінансового ризику17,0950,7846,2433,69-4,5429,15Індекс постійного активу9,3824,0225,6614,651,6416,29Коефіцієнт оборотності власного капіталу67,21221,53264,63154,3243,11197,43Рентабельність власного капіталу (за валовим прибутком)13,0141,9950,3228,988,3337,31Рентабельність власного капіталу (за чистим прибутком)-0,02-1,690,32-1,6720,33Період окупності власного капіталу-56,47-0,593,1655,883,7559,63Рентабельність власного капіталу за моделлю Du Pont, в тому числі:-0,02-1,690,32-1,6720,33- рентабельність продаж0-0,010-0,010,010- коефіцієнт оборотності активів3,724,285,600,561,321,89- фінансовий важіль18,0951,7847,2433,69-4,5429,15

Коефіцієнт фінансової незалежності з кожним роком зменшувався, що є негативним для підприємства - у 2012 році він становив 0,02, що на 0,03 менше за 2010 рік. Коефіцієнт фінансової залежності зростав, оскільки попередній та даний коефіцієнт є залежними - вони в сумі дають одиницю.

Коефіцієнти фінансової стабільності та фінансового ризику відповідно зменшились і збільшились, тому що вони є обернено пропорційними.

Індекс постійного активу зростав протягом трьох років - у 2010 році він становив 9,38, потім зріс у 2011 році на 14,65, а потім у 2012 році - на 1,64. Це є негативним для виробничого підприємства. У 2012 році індекс постійного активу становив 25,66.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу зростав на протязі 2010-2012 років. Відповідно він становив - 67,21, 221,53 та 264,63 кожного року.

Рентабельність власного капіталу за валовим прибутком зростала наступним чином: у 2010 році вона становила - 13,01, у 2011 році - 41,99, у 2012 році - 50,32. Щодо рентабельності власного капіталу за чистим прибутком, то вона присутня тільки у 2012 році і становить 0,32. У попередніх роках її значення від'ємне, тому мова йде про збитковість.

Період окупності власного капіталу за даними 2012 року становив 3,16 років. Рентабельність власного капіталу за моделлю Du Pont у 2012 році становила 0,32. Як зазначалось - у попередніх роках підприємство мало збиток, тому рентабельність - відсутня.

Отже, загальний стан підприємства щодо фінансової стійкості є достатньо поганим, оскільки коефіцієнти фінансової незалежності та стабільності зменшились, а коефіцієнти фінансової залежності та ризику - збільшились. Проте підприємство має рентабельність в 2012 році, що свідчить про покращення фінансового стану.


.2 Аналіз складу, структури і динаміки позичкового капіталу


Переважна більшість підприємств здійснює свою діяльність за участі позикового капіталу. Ефект від залучення позикового капіталу в господарську діяльність виникає в тих випадках, коли рентабельність активів підприємства вище кредитного відсотка (фінансових витрат по обслуговуванню зобовязань).

За певних умов підприємству вигідно використовувати позичені активи, оскільки при цьому підвищується рентабельність власного капіталу, а власники, тимчасово використовуючи позичені кошти, можуть швидше реалізовувати свої цілі. Для того, щоб виключити ризик при використанні позикових коштів, необхідно зробити прогноз рентабельності активів підприємства та можливих фінансових витрат на обслуговування зобовязань.

Доцільність та ефективність залучення позикових коштів оцінюється шляхом розрахунку показників вартості залучення різних видів позикових засобів.

Оцінка вартості залучення позикового капіталу проводиться в розрізі його різних форм, що залучається підприємством із зовнішніх і внутрішніх джерел. Результати такої оцінки є основою розробки управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел залучення позикових засобів, що забезпечують задоволення потреб підприємства в позиковому капіталі.

Залучений капіталу підприємства, його динаміку і структуру показано і проаналізовано в таблицях 3.4 та 3.5.


Таблиця 3.4 Аналіз динаміки залученого капіталу за 2010-2012 роки

Показники, тис. грн.2010 рік2011 рік2012 рікАбсолютне відхилення, тис грнВідносне відхилення,%2011-20102012-20112012-20102011-20102012-20112012-2010Забезпечення наступних витрат і платежів19741126671-848-455-1303-42,96-40,41-66,01Довгострокові зобовязання70931350-6958-135-7093-98,10-100-100Поточні зобовязання56540712987063114758-6671409126,10-0,9424,92Всього6560772559713026952-1257569510,60-1,738,68

Аналізуючи динаміку залученого капіталу можна сказати, що забезпечення наступних витрат і платежів зменшилось на 848 тис. грн. або 42,96%; довгострокові зобовязання зменшились на 6958 тис грн. або 98,1%; поточні зобовязання зросли на 14758 тис. грн. або 26,1%. Загалом сума залученого капіталу зросла у 2011 році на 6952 тис грн. або 10,6%.


Таблиця 3.5 Аналіз структури залученого капіталу за 2010-2012 роки

Показники, тис. грн.2010 рік2011 рік2012 рікПитома вага,%Відхилення за питомою вагою,%2010 рік2011 рік2012 рік2011-20102012-20112012-2010Забезпечення наступних витрат і платежів197411266713,011,550,94-1,46-0,61-2,07Довгострокові зобовязання7093135010,810,190-10,63-0,19-10,81Поточні зобовязання56540712987063186,1898,2699,0612,080,8012,88Всього656077255971302100100100---

Найбільшу питому вагу на початку року у залученому капіталі займали поточні та довгострокові зобовязання - 86,18% та 10,81% відповідно.

Наприкінці року найбільш питому вагу займають поточні зобовязання - 98,26%; довгострокові зобовязання та забезпечення наступних витрат і платежів займають 0,19% та 1,55% відповідно.

Отже, забезпечення наступних витрат і платежів зменшилось на 455 тис. грн. або 40,41%; довгострокові зобовязання зменшились на 135 тис грн. або 100%; поточні зобовязання зменшились на 667 тис. грн. або 0,94%. Загалом сума залученого капіталу зменшилась у 2012 році на 1257 тис грн. або 1,73%.

Найбільшу питому вагу на початку року у залученому капіталі займали поточні зобовязання та забезпечення наступних витрат і платежів - 98,26% та 1,55% відповідно. Наприкінці року найбільш питому вагу займають поточні зобовязання - 99,06%; довгострокові зобовязання та забезпечення наступних витрат і платежів займають 0% та 0,94% відповідно.

Отже, забезпечення наступних витрат і платежів зменшилось на 1303 тис. грн. або 66,01%; довгострокові зобовязання зменшились на 7093 тис грн. або 100%; поточні зобовязання зросли на 14091 тис. грн. або 24,92%. Загалом сума залученого капіталу зросла у 2012 році порівняно з 2010 роком на 5695 тис грн. або 8,68%.

Далі важливо здійснити більш детальний аналіз поточних зобовязань, що відображено у таблицях 3.6 та 3.7.


Таблиця 3.6 Аналіз динаміки поточних зобовязань за 2010-2012 роки

Показники, тис. грн.2010 рік2011 рік2012 рікАбсолютне відхилення, тис грнВідносне відхилення,%2011-20102012-20112012-20102011-20102012-20112012-201012345678910Короткострокові кредити банків209027590669-2759-209032,01-100-100Поточна заборгованість за довгостроковими зобовязаннями17181712383-6-1329-1335-0,35-77,63-77,71Векселі видані 1307320935119017862-9034-117260,14-43,15-8,97Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 3050336203497815700135781927818,6937,5163,20Поточні зобовязання за розрахунками: з одержаних авансів 445220522426-2400374-2026-53,9118,23-45,51 з бюджетом 550657510107-147-4019,45-22,37-7,27 з позабюджетних платежів 51 -510-51-100--100 зі страхування 106810271101-417433-3,847,213,09 з оплати праці 224620262197-220171-49-9,808,44-2,18 із внутрішніх розрахунків 587 320-587320-267-100--45,49Інші поточні зобовязання 202392720123725-1915181018,44 разів-48,768,96 разівУсього56540712987063114758-6671409126,1-0,9424,92

Таблиця 3.7 Аналіз структури поточних зобовязань за 2010-2012 роки

Показники, тис. грн.2010 рік2011 рік2012 рікПитома вага,%Відхилення за питомою вагою,%2010 рік2011 рік2012 рік2011-20102012-20112012-201012345678910Короткострокові кредити банків2090275903,703,8700,17-3,87-3,70Поточна заборгованість за довгостроковими зобовязаннями171817123833,042,400,54-0,64-1,86-2,50Векселі видані 13073209351190123,1229,3616,856,24-12,51-6,27Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 30503362034978153,9550,7870,48-3,1719,7016,53Поточні зобовязання за розрахунками: з одержаних авансів 4452205224267,872,883,43-5,000,56-4,44 з бюджетом 5506575100,970,920,72-0,05-0,20-0,25 з позабюджетних платежів 51 0,090,000,00-0,090,00-0,09 зі страхування 1068102711011,891,441,56-0,450,12-0,33 з оплати праці 2246202621973,972,843,11-1,130,27-0,86 із внутрішніх розрахунків 587 3201,0400,45-1,040,45-0,59Інші поточні зобовязання 202392720120,365,512,855,15-2,662,49Усього565407129870631100100100---


Аналізуючи дані таблиці, можна сказати, що у 2011 році короткострокові кредити банків зросли на 669 тис грн або 32,01%. Причому їх питома вага також зросла на 0,17% з 3,7% у 2010 році.

Поточна заборгованість за довгостроковими зобовязаннями зменшилась у 2011 році на 6 тис грн або 0,35%. Її питома вага також зменшилась на 0,64% з 3,04% у 2010 році.

Сума виданих векселів зросла на 7862 тис грн або 60,14%. Питома вага виданих векселів зросла на 6,24% з 23,12% у 2010 році і становить другу за величиною питомої ваги статтю поточних зобовязань.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги також зросла у 2011 році на 5700 тис грн або 18,69%. За питомою вагою кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги зменшилась на 3,17% з 53,95% у 2010 році, проте і у 2010 році і у 2011 її питома вага найбільша серед інших статей поточних зобов'язань.

Поточні зобовязання за розрахунками з одержаних авансів зменшились у 2011 році на 2400 тис грн або 53,91%, а за питомою вагою - на 5% з 7,87% у 2010 році.

Поточні зобовязання за розрахунками з бюджетом зросли на 107 тис грн або 19,45%. За питомою вагою вони зменшились на 0,05% з 0,97% у 2010 році.

Поточні зобовязання з позабюджетних платежів зменшились на 51 тис грн або на 100%, а за питомою вагою - на 0,09% у 2011 році.

Поточні зобовязання зі страхування зменшились на 41 тис грн або 3,84%, за питомою вагою вони зменшились на 0,45% з 1,89% у 2010 році.

Поточні зобовязання з оплати праці зменшилась на 220 тис грн або 9,8%, а за питомою вагою вони зменшились на 1,13% з 3,97% у 2010 році.

Поточні зобовязання із внутрішніх розрахунків зменшились на 587 тис грн або 100%, а за питомою вагою вони зменшились на 1,04% у 2011 році.

Інші поточні зобовязання зросли на 3725 тис грн або у 18,44 разів, їх питома вага також зросла - на 5,15% з 0,36% у 2010 році.

Загалом поточні зобовязання зросли у 2011 році на 3725 тис грн або 26,1% порівняно з 2010 роком.

Аналізуючи дані таблиці, можна сказати, що у 2012 році короткострокові кредити банків зменшились на 2759 тис грн або 3,87%. Причому їх питома вага також зменшилась на 100%.

Поточна заборгованість за довгостроковими зобовязаннями зменшилась у 2012 році на 1329 тис грн або 77,63%. Її питома вага також зменшилась на 1,86% з 2,4% у 2011 році.

Сума виданих векселів зменшилась на 9034 тис грн або 43,15%. Питома вага виданих векселів зменшилась на 12,51% з 29,36% у 2011 році і становить другу за величиною питомої ваги статтю поточних зобовязань.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги зросла у 2012 році на 13578 тис грн або 37,51%. За питомою вагою кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги зросла на 19,7% з 50,78% у 2011 році і у 2012 її питома вага - найбільша серед інших статей поточних зобовязань.

Поточні зобовязання за розрахунками з одержаних авансів зросла у 2012 році на 374 тис грн або 18,23%, а за питомою вагою - на 0,56% з 2,88% у 2011 році.

Поточні зобовязання за розрахунками з бюджетом зменшились на 147 тис грн або 22,37%. За питомою вагою вони зменшились на 0,2% з 0,92% у 2011 році.

Поточні зобовязання зі страхування зросли на 74 тис грн або 7,21%, за питомою вагою вони зросли на 0,12% з 1,44% у 2011 році.

Поточні зобовязання з оплати праці зросли на 171 тис грн або 8,44%, а за питомою вагою вони зросли на 0,27% з 2,84% у 2010 році.

Поточні зобовязання із внутрішніх розрахунків зросли на 320 тис грн, а їх питома вага становить 0,45% 2012 році.

Інші поточні зобовязання зменшились на 1915 тис грн або 48,76%, їх питома вага також зменшилась - на 2,66% з 5,51% у 2011 році.

Загалом поточні зобовязання зменшились у 2012 році на 667 тис грн або 0,94% порівняно з 2011 роком.

Аналізуючи дані таблиці, можна сказати, що протягом 2010-2012 років відбулись наступні зміни. Короткострокові кредити банків зменшились на 2090 тис грн або 100%. Причому їх питома вага також зменшилась на 3,7%.

Поточна заборгованість за довгостроковими зобовязаннями зменшилась у 2012 році на 1335 тис грн або 77,71%. Її питома вага також зменшилась на 2,5% з 3,04% у 2010 році.

Сума виданих векселів зменшилась на 1172 тис грн або 8,97%. Питома вага виданих векселів зменшилась на 6,27% з 23,12% у 2010 році і становить другу за величиною питомої ваги статтю поточних зобовязань.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги зросла у 2012 році на 19278 тис грн або 63,2%. За питомою вагою кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги зросла на 6,27% з 53,95% у 2010 році і у 2012 її питома вага - найбільша серед інших статей поточних зобовязань.

Поточні зобовязання за розрахунками з одержаних авансів зменшились у 2012 році на 2026 тис грн або 45,41%, а за питомою вагою - на 4,44% з 7,87% у 2010 році.

Поточні зобовязання за розрахунками з бюджетом зменшились на 40 тис грн або 7,27%. За питомою вагою вони зменшились на 0,3% з 0,97% у 2010 році.

Поточні зобовязання з позабюджетних платежів зменшились на 51 тис грн або 100%.

Поточні зобовязання зі страхування зросли на 33 тис грн або 3,09%, за питомою вагою вони зменшились на 0,33% з 1,89% у 2010 році.

Поточні зобовязання з оплати праці зменшились на 49 тис грн або 2,18%, а за питомою вагою вони зменшились на 0,86% з 3,97% у 2010 році.

Поточні зобовязання із внутрішніх розрахунків зменшились на 267 тис грн або 45,49%, а їх питома вага зменшилась на 0,59% з 1,04% у 2010 році.

Інші поточні зобовязання зросли на 1810 тис грн або у 8,96 разів, а їх питома вага зросла на 2,49% з 0,36% у 2010 році.

Загалом поточні зобовязання зросли у 2012 році на 14091 тис грн або 24,92% порівняно з 2010 роком.


.3 Аналіз середньозваженої ціни капіталу підприємства, перетвореного в необоротні та оборотні активи


Для аналізу фінансових можливостей підприємства, оцінки його потенціалу та визначення ресурсів у стратегічному періоді, важливим є етап визначення вартості капіталу підприємства.

Отже, важливим елементом оцінки вартості підприємства є визначення вартості капіталу, який є в його розпорядженні. Це поняття характеризує ціну залучення підприємством фінансових ресурсів. Інакше кажучи, це винагорода, за яку капіталодавці погоджуються вкладати кошти в дане підприємство. Згідно із сучасними тенденціями в теорії і практиці фінансової діяльності вартість капіталу підприємства рекомендується розраховувати на основі використання так званої моделі середньозваженої вартості капіталу (Weighted Average Cost of Capital = WACC):


(3.1)


де Квк - очікувана ставка вартості власного капіталу; Кпк - очікувана ставка вартості позикового капіталу; К - сукупний капітал підприємства; ВК - власний капітал; ПК - позиковий капітал.

Середньозважена вартість капіталу показує середню дохідність, якої очікують (вимагають) капіталодавці (власники та кредитори), вкладаючи кошти в підприємство. Вона залежить від структури капіталу, а також ціни залучення капіталу від власників і кредиторів. Зазначену модель можна деталізувати, виокремивши власний і позичковий капітал. Зокрема, вартість власного капіталу можна розраховувати в розрізі капіталу, залученого в результаті емісії простих і привілейованих акцій, реінвестованого прибутку тощо. Позичковий капітал можна поділити на короткострокові та довгострокові банківські позички, комерційні позички, облігаційні позички та ін.

На практиці при розрахунку вартості залучення позичкового капіталу слід враховувати податковий фактор. Якщо S - податковий мультиплікатор (коефіцієнт, який характеризує ставку податку на прибуток), а проценти за користування позичками відносяться на валові витрати підприємства, то модель визначення середньозваженої вартості капіталу можна уявити в такому вигляді:


(3.2)


Головна проблема, з якою стикаються фінансисти при застосуванні моделі WACC, полягає у визначенні ціни залучення власного капіталу, зокрема значення очікуваної ставки вартості власного капіталу. Це питання досі не знайшло свого повного вирішення ні в теорії, ні в практиці.

У процесі оцінки вартості власного капіталу слід чітко виокремлювати очікувану ціну, за яку інвестори будуть згодні вкладати кошти в підприємство, та очікувану рентабельність власного капіталу. Різниця полягає в тому, що останній показник розраховується з використанням балансової вартості власного капіталу. Натомість ціна залучення власного капіталу визначається на основі ринкових оцінок вартості капіталу підприємства та його доходів.

Варто наголосити, що в контексті оцінки вартості підприємства особливе значення показника середньозваженої вартості капіталу (WACC) полягає в тому, що він може використовуватися як ставка дисконтування для приведення майбутніх доходів до теперішньої вартості.

Для початку важливо оцінити структуру капіталу підприємства «Хлібокомбінат №12».


Таблиця 3.8 Аналіз структури капіталу ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12»

Показники, тис. грн.2010 рік2011 рік2012 рікПитома вага,%Відхилення за питомою вагою,%2010 рік2011 рік2012 рік2011-20102012-20112012-201012345678910Власний капітал3840142915425,531,932,12-3,600,19-3,41Забезпечення наступних витрат і платежів197411266712,841,520,92-1,32-0,6-1,92Довгострокові зобовязання7093135010,210,180-10,03-0,18-10,21Поточні зобовязання56540712987063181,4196,3696,9614,950,615,55Всього694477398872844100100100---

Згідно зроблених розрахунків найбільшу питому вагу мають поточні зобов'язання - 81,41% у 2010 році, у 2011 - 96,36%, у 2012 - 96,96%. Власний капітал має друге за величиною питомої ваги місце у 2011 та 2012 роках - 1,93% та 2,12% відповідно, проте у 2010 - третє місце. Довгострокові зобов'язання у 2010 році займають друге місце за величиною питомої ваги - 10,21%, проте у 2011 та 2012 роках - мають найменшу питому вагу. Забезпечення наступних витрат і платежів у 2010 році мають найменшу питому вагу - 2,84%, проте у 2011 та 2012 роках займають четверте місце за питомою вагою - 1,52% та 0,92% відповідно. Протягом 2010-2012 років питома вага зросла у поточних зобов'язаннях на 15,55%. Всі інші статті балансу зменшились.

Також важливим є розрахунок ефекту фінансового левериджу, оскільки він показує скільки може давати прибутку кожна додатково залучена грошова одиниця кредиту на власний капітал. Кредитна ставка була взята як середня за відповідний рік, оскільки підприємство не розголошує цей тип даних.

Ефект фінансового левериджу у 2010 році становить:

ЕФЛ = (1-0,25)(0,72-0,162)(65607/3840) = 7,34

Ефект фінансового левериджу у 2011 році становить:

ЕФЛ = (1-0,23)(0,81-0,207)(72559/1429) = 24,19

Ефект фінансового левериджу у 2012 році становить:

ЕФЛ = (1-0,21)(1,07-0,184)(71302/1542) = 33,18

Оскільки нормативне значення ефекти фінансового левериджу вважають від 30% до 50%, тому що нижчий рівень свідчить про неефективність залучення кредиту, а вищий - про високий ступінь фінансового ризику, то можна зробити висновок, що ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» не може залучати кредити, оскільки це буде дуже ризиковано.

Згідно наявних даних можна розрахувати середньозважену вартість капіталу, скореговану на податковий мультиплікатор. Варто зазначити, що вартість кредитного капіталу та вартість власного капіталу були визначені як ринкові, оскільки підприємство тримає дану інформацію конфіденційною.

Отже, середньозважена вартість капіталу у 2010 році становила:

Середньозважена вартість капіталу у 2011 році становила:

Середньозважена вартість капіталу у 2012 році становила:

Аналізуючи зроблені розрахунки, можна зробити висновок, що середньозважена вартість капіталу зросла у 2011 році порівняно з 2010, проте у 2012 році вона зменшилась і становила 14,6%.

Висновки до розділу 3


Отже, власний капітал показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. Сутність власного капіталу підприємства проявляється через його функції: функція заснування та введення в дію підприємства; функція відповідальності та гарантії; захисна функція; функція фінансування та забезпечення ліквідності; база для нарахування дивідендів і розподілу майна; функція управління та контролю.

Загалом сума статутного капіталу не змінюється на протязі двох років і становить 1358 тис. грн. Сума додатково вкладеного капіталу зменшується протягом 2010-2012 років на 56 тис грн. і становить 19250 тис. грн. Непокритий збиток зростає на 2242 тис. грн. або 13,33%. Разом сума власного капіталу зменшується на 2298 тис. грн. або 59,84%.

Переважна більшість підприємств здійснює свою діяльність за участі позикового капіталу. Ефект від залучення позикового капіталу в господарську діяльність виникає в тих випадках, коли рентабельність активів підприємства вище кредитного відсотка (фінансових витрат по обслуговуванню зобовязань).

Отже, забезпечення наступних витрат і платежів зменшилось на 1303 тис. грн. або 66,01%; довгострокові зобовязання зменшились на 7093 тис грн. або 100%; поточні зобовязання зросли на 14091 тис. грн. або 24,92%. Загалом сума залученого капіталу зросла у 2012 році порівняно з 2010 роком на 5695 тис грн. або 8,68%.

Важливим елементом оцінки вартості підприємства є визначення вартості капіталу, який є в його розпорядженні. Це поняття характеризує ціну залучення підприємством фінансових ресурсів.

Середньозважена вартість капіталу зросла у 2011 році порівняно з 2010, проте у 2012 році вона зменшилась і становила 14,6%.

Розділ 4. Напрями вдосконалення методичного забезпечення стратегічного планування для виявлення фінансових можливостей реалізації оптимальної стратегії перспективної діяльності дп пат «київхліб» «хлібокомбінат №12»


.1 Зростання ефективності реалізації стратегії через оптимізацію структури капіталу ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12»

фінансовий капітал стратегічний планування

Структура капіталу компанії, механізм її формування та функціонування безпосередньо визначають успішний розвиток та ефективність діяльності кожного господарюючого субєкта. Головним завданням при управлінні капіталом підприємства є формування та підтримка його оптимальної структури, яка зможе повною мірою задовольнити його стратегічні цілі.

Сучасна економічна ситуація диктує нові правила поведінки у всіх сферах і рівнях економіки, що тягне за собою перегляд усталених критеріїв і відточених дій, які вже не приносять очікуваного ефекту або змінюють його полюс. Так, при побудові оптимальної структури капіталу підприємства важливим аспектом є оцінка факторів, які мають на неї найбільший вплив. Такими факторами, які можуть найбільшою мірою вплинути на структуру капіталу підприємства є обсяг чистого, валового прибутку та позикового капіталу.

Для аналізу можливих варіантів структури капіталу підприємства необхідно зясувати ряд залежностей, зокрема - залежність обсягу чистого прибутку від зміни обсягу валового прибутку та залежність обсягу валового прибутку від зміни обсягу позикового капіталу підприємства.

Обєктом дослідження виступає структура капіталу підприємства ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12».

Отже, оцінимо за допомогою регресійного аналізу залежність обсягу чистого прибутку від обсягу валового прибутку (табл. 4.1).


Таблиця 4.1 Розрахунок параметрів лінійного рівняння залежності «Чистий прибуток-Валовий прибуток»

РікЧистий прибуток (у), млн. грн.Валовий прибуток (х), млн. грн.х*ух2y2Y(y-Y)/y2010-0,06849,942-3,3962494,2030,0052,0572,0572011-3,15159,998-189,0543599,7609,929123,4322,47120120,48877,58737,8626019,7430,2389578,7383,195Разом-2,731187,527-154,58712113,70610,1729704,2267,722Середнє значення-0,91062,509-51,5294037,9023,3913234,7422,574

За способом найменших квадратів визначаємо параметри a i b за наступними формулами:


(4.1)

(4.2)


При здійсненні розрахунків за поданими формулами значення a та b будуть відповідно наступними: 0,000028 та 0,041179.

Лінійне рівняння звязку обсягу чистого прибутку від обсягу валового прибутку ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» матиме наступний вигляд, формула (4.3):


(4.3)


Отже, при збільшенні валового прибутку на 1 млн. грн. чистий прибуток збільшиться на 0,041179 млн. грн.

Залежність обсягу валового прибутку від зміни обсягу позикового капіталу наведено в табл. 4.2.


Таблиця 4.2 Розрахунок параметрів лінійного рівняння залежності «Валовий прибуток-Позиковий капітал»

РікВаловий прибуток (у), млн. грн.Позиковий капітал (х), млн. грн.х*ух2y2Y(y-Y)/y201049,94265,6073276,5454304,2782494,203163,523-2,274201159,99872,5594353,3955264,8083599,760180,851-2,014201277,58771,3025532,1085083,9756019,743177,718-1,291Разом187,527209,46813162,04814653,06212113,706522,092-5,579Середнє значення62,50969,8234387,3494884,3544037,902174,031-1,860

При здійсненні розрахунків за поданими формулами значення a та b будуть відповідно наступними: 0,000043 та 2,492468.

Лінійне рівняння звязку обсягу валового прибутку від обсягу позикового капіталу ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» матиме наступний вигляд, формула (4.4):


(4.4)


Отже, при збільшенні позикового капіталу на 1 млн. грн. валовий прибуток збільшиться на 2,492468 млн. грн.

Для подальшого формування оптимальної структури капіталу ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12», з урахуванням проаналізованих залежностей, необхідно дослідити можливі варіанти співвідношення власних та позикових коштів у 2013 році, та провести аналіз їх структури за допомогою показників середньозваженої вартості капіталу, ефекту фінансового важелю та рівня фінансового ризику (табл. 4.3). Вартість позикового капіталу була взята як відношення зобовязань до фінансових витрат за даними форми №2 «Звіт про фінансові результати» за 2012 рік.

Середньозважена вартість капіталу розраховується за наступною формулою:


(4.5)


Таблиця 4.3 Розрахунок чистого прибутку «Хлібокомбінату №12» та середньозваженої вартості його капіталу

ПоказникСтруктура капіталу: відношення ПК/ВК90/1080/2070/3060/4050/5040/6030/7020/8010/90Чистий прибуток, тис грн.71896390559247933994319523961598799Валовий прибуток, тис грн.1745851551871357891163909699277594581953879719398Активи, тис грн.778287782877828778287782877828778287782877828Власний капітал, тис грн.77831556623348311313891446697544806226270045Позиковий капітал, тис грн.70045622625448046697389143113123348155667783Ставка податку на прибуток, %191919191919191919Середньозважена вартість капіталу, %1,261,120,980,840,700,560,420,280,14

Отже, можна зробити висновок, що оптимальною структурою капіталу буде 10% позикового капіталу та 90% власного. Проте реально оцінюючи можливості підприємства потрібно зазначити, що дуже мала ймовірність залучення значних коштів акціонерів до власного капіталу. Тому найбільш ймовірною структурою може бути модель, при якій 90% капіталу становлять позикові кошти.

З урахуванням рівня фінансових ризиків фактична модель фінансування активів представлена на рис. 4.1.


Необоротні активи (39571 тис грн.)Власний капітал (1542 тис грн.)Позиковий капітал (71302 тис грн.)Оборотні активи (33226 тис грн.)Рис. 4.1. Модель фінансування оборотних активів


Наступним кроком доцільно розглянути потенційну модель фінансування активів підприємства (рис. 4.2)


Необоротні активи (42027 тис грн.)Власний капітал (7783 тис грн.)Позиковий капітал (70045 тис грн.)Оборотні активи (35801 тис грн.)Рис. 4.2. Запропонована модель фінансування активів підприємства


З позиції мінімізації фінансового ризику оптимальною структурою вважається співвідношення власних коштів до позикових у пропорції 60:40 для промислового підприємства. Проте з урахуванням неможливості залучити достатньо власного капіталу можна запропонувати наведену вище модель, яка принесе максимальний ефект використання сукупного капіталу підприємства.

Після зроблених розрахунків можна зробити зведений баланс ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» (табл. 4.4).


Таблиця 4.4 Прогнозований баланс ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» на 2013 рік

АктивСума, тис грн.ПасивСума, тис грн.1. Необоротні активи420271. Власний капітал77832. Оборотні активи358012. Позиковий капітал:--2.1. Забезпечення наступних витрат і платежів658--2.2. Поточні зобовязання69387Баланс77828Баланс77828У сучасній фінансовій практиці при визначенні оптимальної структури капіталу менеджерами компаній доцільно застосовувати комбінацію декількох підходів, які враховують мінливість різних факторів. Одними з найважливіших факторів, які мають безпосередній вплив на структуру капіталу підприємства є динаміка обсягу чистого прибутку, валового прибутку та позикового капіталу. Саме дослідження впливу даних факторів дозволяє запропонувати декілька варіантів оптимальної структури капіталу для підприємства.

Одним із механізмів оптимізації структури капіталу є фінансовий леверидж.

Далі розглянемо оптимізацію структури капіталу та її оцінку за допомогою фінансового левериджа та рентабельності власного капіталу.


Таблиця 4.5 Формування структури капіталу ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» на 2013 рік та вплив її на ефект фінансового левериджу

ПоказникиСтруктура капіталу: відношення ПК/ВК90/1080/2070/3060/4050/5040/6030/7020/8010/9012345678910Середня сума всіх активів в прогнозованому періоді, тис грн778287782877828778287782877828778287782877828Середня сума власного капіталу, тис грн77831556623348311313891446697544806226270045Середня сума позикового капіталу, тис грн70045622625448046697389143113123348155667783Середньорічна сума валового прибутку, тис грн625096250962509625096250962509625096250962509Коефіцієнт валової рентабельності0,80,80,80,80,80,80,80,80,8Середній рівень відсотків за кредит,%18,418,418,418,418,418,418,418,418,4Сума відсотків за кредит, сплачувана за використання позикового капіталу, тис грн128881145610024859271605728429628641432Сума валового прибутку підприємства з урахуванням витрат на сплату відсотків за кредит, тис грн496215105352485539175534956781582135964561077Ставка податку на прибуток,%191919191919191919Сума податку, тис грн942897009972102441051610788110601133311605Сума чистого прибутку після сплати податку, тис грн401934135342513436734483345992471524831249472Коефіцієнт рентабельності власного капіталу5,162,661,821,41,150,980,870,780,71Ефект фінансового левериджу,%45120111775503321136

Згідно зроблених розрахунків можна зробити висновок, що найвища рентабельність власного капіталу буде при структурі «Позиковий капітал-Власний капітал - 90:10», проте нормативне значення фінансового левериджу вважається від 30 до 50%, тому найкращою структурою можна вважати 40:60 позикового капіталу до власного. Але все-таки найреалістичнішою структурою на 2013 рік можна вважати такою, при якій власний капітал буде становити 10%, а позиковий - 90%, оскільки підприємство не може сформувати суму власного капіталу у великому обсязі.

Отже, при оптимізації структури капіталу запропонованим чином у 2013 році у підприємства є можливість стратегічного розвитку, оскільки при стані структури капіталу у 2012 році підприємство має високий рівень фінансового ризику.


.2 Резерви зростання прибутковості при реалізації обраної стратегії


При реалізації обраної стратегії підприємства можуть мати певні стратегічні фінансові цілі є наступними:

мінімізація податкового «пресу»;

фінансова стабільність;

оптимальна структура капіталу;

динаміка обіговості капіталу;

ціна акції та рівень дивідендів;

приріст інвестицій та ін.

Глибокі перетворення, що відбуваються в економіці, сприяють максимальній мобілізації внутрішніх резервів. Для ефективного функціонування субєктів господарювання в умовах ринкових відносин найбільше значення має виявлення резервів збільшення обєму продукції, зниження собівартості, росту прибутку.

Одним із резервів росту прибутку підприємства є збільшення обєму реалізації товарної продукції. Між прибутком та обємом реалізації існує пряма залежність, тобто чим більше продукції реалізується, при інших рівних умовах, тим більшою є сума прибутку, і навпаки, невиконання плану по реалізації зменшує прибуток. Таким чином, різноманітність продукції, що реалізовується ПАТ «Оболонь» має значний вплив на збільшення реалізованої продукції фірми.

Збільшення прибутку в результаті виробничої діяльності дає можливість підприємству заробити засоби на виробничий і соціальний розвиток, матеріальне заохочення, до того ж це стає функцією самого підприємства. В той же час ріст прибутку на підприємстві означає й збільшення відрахувань в державний бюджет.

Багато підприємств проводять розробку та реалізацію науково-технічних нововведень і отримують на них ліцензії. В умовах розвитку ринкових відносин, а разом з ними і конкуренції, підприємства намагаються не займатися їх продажем. Однак відмова від надання ліцензій на виробництво продукції іншим підприємствам не завжди є правильним кроком. Вона позбавляє підприємства, що здійснили нововведення, крупних доходів від продажу ліцензій. В умовах жорстокої конкуренції виробники можуть проводити власні дослідження і розробки в такому обсязі, який є необхідним для здійснення покращення властивостей продукції, і зробити її більш конкурентоспроможною. В результаті обсяг реалізації продукції підприємства-власника ліцензії може знизитись чи підвищитись в залежності від попиту на продукцію і відповідно зменшиться або збільшиться прибуток.

Певну роль в процесі реалізації продукції відіграє правильна організація оплати праці робітників відділів збуту промислових підприємств.

Важливу роль в організації збутової програми відведена маркетингу. Практика світової торгівлі показала, що багато видів нових виробів не знаходять свого покупця на ринку без вправної організації маркетингу. Тому в цих умовах господарювання слід більше уваги приділяти маркетингу.

Для збільшення обсягу отримуваного прибутку велике значення має збереження наявних довготривалих господарських звязків. Їх зруйнування погано позначається на виробництві, матеріально-технічному постачанні.

Для росту обсягу прибутку від реалізації необхідно регулярно проводити інвентаризацію запасів і обладнання з метою виявлення надлишків. Ці надлишки необхідно продавати за ринковими цінами.

Зниження собівартості продукції є найважливішим фактором росту прибутку. У зниженні собівартості продукції найбільш повно відбивається економія матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, якими розпоряджається підприємство. Максимальна мобілізація резервів собівартості продукції є важливою умовою ефективного функціонування підприємства.

Зниження собівартості продукції - необхідна умова стабілізації цін, економічного процвітання будь-якого підприємства, джерело накопичень для прискорення соціально-економічного розвитку суспільства, підвищення добробуту населення.

Ефективне використання матеріальних ресурсів в значній мірі залежить від роботи відділу постачання. Однією з важливих задач органів постачання промислових підприємств (обєднань) є контроль за станом запасів і за управлінням ними.

Робота служби постачання повинна сприяти економічному і раціональному використанню матеріальних ресурсів при плануванні матеріально-технічного постачання, в процесі операційної роботи по виконанню розроблених планів постачання, а також при прямому використанні матеріальних ресурсів.

Потребують вдосконалення й нормативи. Так, нормативи використання матеріальних ресурсів та виробітку продукції не всюди достатньо технічно обґрунтовані, тому вони не завжди можуть служити достовірною базою для встановлення дійсно прогресивних норм витрат. Технічно обґрунтовані норми й нормативи, їх своєчасний перегляд, з одного боку, впливають на оплату праці, а, з іншої - на формування ціни, тому що виявлення резервів призводить до зниження суспільно-необхідних витрат робітників.

Одним з резервів збільшення прибутку промислових підприємств є більш повне використання вторинних ресурсів та попутних продуктів. Доля вторинної сировини в загальному обсязі матеріальних ресурсів, використовуваних у господарстві країни, значно зростає.

Резервом збільшення прибутку субєктів господарювання є ліквідація невиробничих виплат по заробітній платі, по оплаті цілоденних простоїв і часів внутрішньо-змінного простою, доплат за працю в додатковий час, ліквідація невиробничих витрат і втрат у складі витрат на обслуговування підрозділів виробництва і управління.

Значний вплив на збільшення прибутку має оновлення основних фондів. Технічне переозброєння виробництва покращує економічні показники роботи підприємств. Однак введення нових підприємств і обєктів у багатьох випадках викликає підвищення собівартості продукції. Однією з причин такого стану є подорожчання одиниці потужностей, що вводяться. Вартість основних фондів, а відповідно й вартість амортизації залежить від затрачених коштів на проектування будівельних обєктів, від його якості, тривалості і вартості будівництва, а також вартості обладнання і строків опанування проектних потужностей.

Збільшення прибутку є одним з напрямків підвищення продуктивності праці, економії трудових витрат на виробництво. Значний вплив на підвищення продуктивності праці і, відповідно ріст прибутку, має скорочення застосування ручної праці, подальше впровадження механізації і автоматизації виробничих процесів. Розрахунки спеціалістів показують, що при механізації робіт продуктивність праці збільшується у 1,5-2 рази.

Основою збільшення прибутку є впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. Саме науково-технічний прогрес та його ресурсозберігаючий характер забезпечують різкий поворот до інтенсифікації.

Резервом росту прибутку промислових підприємств є підвищення якості виробляємої продукції і ліквідація втрат від браку. Проблема якості продукції в ряді галузей промисловості повязана із підвищенням надійності і тривалості використання виробів. Багато підприємств випускають продукцію з гарантією. Практика показує, що деякі підприємства забезпечують гарантований строк служби виробів за рахунок оплати витрат по передчасному ремонту бракованої продукції, реалізованої споживачу в майстернях гарантійного ремонту. Це призводить до зниження якості продукції і збільшенню її собівартості, так як в плановій собівартості вже передбачені витрати на гарантійний ремонт, що наносить як моральний, так і матеріальний збиток і покупцю і виробнику.

Резервом росту прибутку промислових підприємств є підвищення цін.

Ціни відображають конюнктуру ринку, протиставляючи виробника споживачу товару, і навпаки.

Для збільшення обсягу отримуваного прибутку промисловим підприємствам необхідно застосовувати правильну тактику в області встановлення цін. При встановленні ціни товару слід використовувати спеціальну методику розрахунку вихідної ціни.

У цінах повинні відображатись суспільно-необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції, її споживчі властивості, якість, платоспроможний попит.

Від правильності розрахунку ціни багато в чому залежить обсяг отримуваного прибутку, ліквідність і платоспроможність підприємства, його фінансовий стан.

Промислові підприємства можуть підвищити прибуток, використавши послуги банків по факторинговому обслуговуванню. Факторингове обслуговування спрямоване на ліквідацію несвоєчасних платежів клієнтів.

Правильний розрахунок резервів росту прибутку є необхідним для його планування на майбутній період. Знаючи перспективну суму прибутку підприємства можна правильно спрогнозувати інвестиційну політику, а також витрати на соціально-культурні заходи та матеріальні заохочення працівників.

Досвід роботи промислових підприємств в сучасних умовах господарювання підтверджує велике значення повного виявлення в ході фінансового планування внутрігосподарських резервів росту грошових накопичень. Виявлення резервів росту впливає на вдосконалення комерційного розрахунку, розвиток ринкових відносин, сприяє ліквідації кризових явищ в економіці.

За спеціально розробленою політикою промислове підприємство здійснює розробку однієї з найважчих задач - це управління прибутком.

Ця політика покликана відображати вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його вартості на ринку, формувати необхідний обсяг фінансових ресурсів, задовольняти матеріальні інтереси власників і персоналу. В процесі управління формуванням прибутку вирішуються дві основні задачі:

а) підвищення загального розміру прибутку в процесі його формування;

б) ефективний розподіл отриманого прибутку за окремими напрямками його використання.

Серед цих задач найвагомішою є перша, тому що від її вирішення залежать форми та пропорції розподілу прибутку на торговельному підприємстві.

Механізм управління формуванням прибутку від реалізації товарів (робіт, послуг) будується на тісному взаємозвязку цього показника з показниками обсягу товарообороту, доходів і витрат обігу торговельного підприємства.

Система цього взаємозвязку дозволяє виявити роль окремих факторів, які впливають на формування прибутку від реалізації товарів (робіт, послуг) та забезпечити ефективне управління цим процесом.

Стратегія управління підприємством повязана з визначенням головної мети його функціонування. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягнення певного рівня рентабельності на вкладений капітал і, відповідно, одержання певної маси чистого прибутку.

Маса прибутку підприємства залежить від величини доходів, що одержує підприємство та від розмірів витрат обігу. Формування доходів і витрат підприємства обумовлюються передусім обсягами його діяльності (товарообороту), а також асортиментною, ціновою політикою і ресурсним забезпеченням товарообороту.

На першому етапі визначають цільову суму прибутку підприємства, величина якої залежить від стадії життєвого циклу підприємства, стратегічних завдань, які стоять перед підприємством в майбутньому періоді, тактики їх вирішення. При цьому величина прибутку може знаходитися в інтервалі від точки беззбитковості до точки рівноваги, яка відповідає одержанню максимального прибутку. Як відомо, кожна одиниця товарообороту додає певну величину до доходу і витрат торговельного підприємства. Цей приріст отримав назви: граничні доходи і граничні витрати. Якщо різниця між доходами і витратами зростає, то це означає і зростання прибутку підприємства. Максимум прибутку досягається при такому обсязі товарообороту, коли граничні доходи, що одержуються від реалізації кожної додаткової одиниці товарообороту, дорівнюють граничним витратам, що зявляються при реалізації кожної додаткової одиниці товарообороту

На другому етапі обґрунтування стратегій визначають обсяг товарообороту, який забезпечує одержання цільової суми прибутку. Для цього розраховують необхідний обсяг товарообороту, який відповідає попиту на товари і ресурсозабезпеченості обороту (можливий обсяг закупки товарів, потужність торговельного підприємства і її визначення, чисельність робітників і продуктивність їх праці).

Розробка асортиментної політики підприємства (третій етап) має бути спрямована на оптимальну товарно-групову структуру відповідно до структури попиту населення.

Обґрунтування цінової політики (четвертий етап) має бути спрямоване на визначення оптимальних цін реалізацій товарів, при яких досягається оптимальний обсяг товарообороту, а як наслідок - максимальний прибуток.

Формування ресурсної політики підприємства, яка здійснюється в ході пятого етапу обґрунтування стратегій управління прибутком, має передбачати залучення ресурсів, які забезпечують досягнення необхідного обсягу виробництва із найменшими затратами.

Шостий та сьомий етапи розробки стратегій повязані з розвязанням завдань управління валовим доходом та поточними витратами торговельного підприємства. Результатом розробки стратегії є визначення можливого (реального) обсягу отримання доходів та здійснення поточних витрат на плановий період, порівняння яких дозволить оцінити можливий обсяг прибутку підприємства.

На восьмому етапі можливий обсяг отримання прибутку необхідно порівняти з його цільовим розміром. Якщо відповідність досягнута, тобто можливий прибуток більше або дорівнює цільовому прибутку, стратегічний план приймається до виконання (девятий етап), здійснюються заходи контролю за ходом його реалізації.

Якщо відповідність не досягається, необхідно виявити можливі резерви збільшення прибутку за рахунок раціонального використання ресурсів, зниження витрат та збільшення доходів, або ж варто відкоригувати (зменшити) цільову суму прибутку.

Оскільки підприємство не надає інформацію щодо можливих резервів зменшення витрат та збільшення доходів, то цілком раціональною моделлю побудови прогнозованого звіту фінансових результатів можна вважати модель, яка буде побудована методом екстраполяції.


Таблиця 4.6 Прогнозний звіт фінансових результатів на 2013 рік ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12»

Показники, тис. грн.2012 рік2013 рікАбсолютне відхиленняВідносне відхилення12345Дохід від реалізації продукції47660761467013806328,97Податок на додану вартість64438830681863028,91Чистий дохід40806553160112353630,27Собівартість реалізованої продукції3304784256869520828,81Валовий прибуток775871059152832836,51Інші операційні доходи5162608492217,86Адміністративні витрати1375115469171812,49Витрати на збут60052769591690728,15Інші операційні витрати60067862185630,90Фінансові результати від операційної діяльності2940117088768298,23Інші доходи141125-16-11,35Фінансові витрати16661318-348-20,89Інші витрати190140-50-26,32Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування1225103769151747,02Податок на прибуток від звичайної діяльності70919711262178,00Чистий прибуток488840479161622,13

Згідно зроблених розрахунків чистий прибуток підприємства зростає і становить суму трішки більшу, аніж було розраховано у попередньому пункті. Тобто зростання чистого прибутку може також означати зростання позикового капіталу. Проте сам факт зростання прибутку свідчить про правильність проведення заходів, які поліпшили дохідність підприємства у 2012 році, і, прогнозовано, будуть впливати на збільшення доходів також у 2013 році.


.3 Удосконалення методики стратегічного планування на підприємстві


Для стратегічного планування підприємства необхідно мати певну методику. Методика - це, як правило, певний алгоритм, процедура для здійснення будь-яких цілеспрямованих дій. Методика зазвичай ґрунтується на певних методах та технологіях, проте вона є більш конкретизованою.

Методика стратегічного планування починається з аналізу середовища. Аналіз середовища - це важливий інструмент управління підприємством. Він допомагає менеджерам різних рівнів забезпечувати баланс між підприємством і середовищем шляхом створення продукції та обміну її у зовнішньому середовищі на необхідні для забезпечення життєдіяльності підприємства ресурси. У процесі взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем менеджерів цікавить насамперед те, як повинно вести себе підприємство у довгостроковій перспективі, щоб в умовах конкурентної взаємодії з іншими підприємствами підтримувати баланс в обміні із зовнішнім середовищем і забезпечувати при цьому стале функціонування підприємства.

У зовнішньому середовищі відбуваються динамічні процеси змін. Одні з цих процесів відкривають нові можливості для підприємства, створюють для нього сприятливі умови. Інші, навпаки, створюють додаткові труднощі. Для успішного виживання у довготерміновому періоді менеджери повинні вміти передбачати труднощі, з якими може зіткнутися підприємство у майбутньому, і нові можливості, які можуть відкритися для нього. Тому в процесі стратегічного аналізу необхідно зосередити увагу на майбутніх загрозах і можливостях, повязаних зі станом зовнішнього середовища, а також врахувати сильні та слабкі сторони внутрішнього середовища підприємства.

Для стратегічного аналізу середовища використовуються такі методи: SWOT-аналіз; аналіз ланцюжка цінностей; оцінка конкурентоспроможності.

Метод SWOT (у перекладі з англ. - сила (strength), слабкість (weakness), можливості (opportunities) і загрози (threats)) ґрунтується на підході, який дає змогу вивчати зовнішнє і внутрішнє середовища підприємства разом. За допомогою цього методу можна встановити взаємозвязки між силою та слабкістю, які властиві підприємству, і зовнішніми загрозами та можливостями. Спершу виявляють сильні і слабкі сторони, а також загрози та можливості, після цього встановлюють взаємозвязки між ними, що може бути використано для розробки стратегії підприємства. Томпсон і Стрикланд пропонували приблизно такий набір характеристик, висновок за якими дає можливість скласти список слабких та сильних сторін підприємства, а також перелік загроз і можливостей, повязаних із зовнішнім середовищем.

Сильні сторони:

високий рівень компетентності;

адекватні фінансові ресурси;

висока кваліфікація персоналу;

добра репутація у покупців і клієнтів;

відомий лідер ринку;

винахідливий стратег у функціональних сферах діяльності підприємства;

можливість одержання економії від збільшення обсягу виробництва;

захищеність від сильного конкурентного тиску;

технологія, що відповідає сучасним вимогам;

наявність інноваційних здібностей і можливості їх реалізації;

переваги в сфері витрат;

перевірений часом менеджмент.

Слабкі сторони:

відсутність чітких стратегічних напрямів;

погіршення конкурентної позиції;

застаріле обладнання;

низька прибутковість;

відсутність спеціалістів ключової кваліфікації і компетентності;

вразливість щодо відношення до конкурентного тиску;

наявність внутрішніх виробничих проблем;

відставання у сфері досліджень і розробок;

вузька виробнича лінія;

слабке знання ринкової ситуації;

неспроможність фінансувати необхідні зміни в стратегії.

Можливості:

вихід на нові ринки або сегменти ринку;

розширення виробничої лінії;

збільшення випуску різноманітної продукції;

вертикальна інтеграція;

можливість перейти до групи, яка має кращу стратегію;

прискорення росту ринку.

Загрози:

можливість появи нових конкурентів;

сповільнення росту ринку;

зростаючий конкурентний тиск;

несприятлива політика держави;

зміна потреб і смаків споживачів;

несприятливі демографічні зміни.

В практичній діяльності підприємство може доповнити список тими характеристиками зовнішнього і внутрішнього середовища, які відображають конкретну ситуацію.

Після складання списку сильних і слабких сторін підприємства, а також загроз і можливостей встановлюють звязки між ними. Для цього складають матрицю (рис. 4.3).


Можливості 1, 2, 3 …Загрози 1, 2, 3 …Сильні сторони1 2 3Поле СіМПоле СіЗСлабкі сторони1 2 3Поле СліМПоле СліЗРис. 4.3. Матриця сильних і слабких сторін, можливостей та загроз


Ліворуч у матриці виділяють два блоки, в які вписують усі виявлені на першому етапі аналізу сильні і слабкі сторони підприємства. У верхній частині - блоки можливостей і загроз. На перетині блоків утворюються чотири поля: СіМ (сила і можливості); СіЗ (сила і загрози); СліМ (слабкості і можливості); СліЗ (слабкості і загрози). На кожному полі дослідник розглядає усі можливі парні комбінації і виділяє ті з них, які необхідно врахувати при розробці стратегії поведінки підприємства. Аналіз таких взаємоповязаних чинників дає можливість зробити висновки про реальне становище підприємства і необхідність стратегічних змін.

Для успішного аналізу оточення підприємства за методом SWOT важливо не тільки виявити загрози і можливості, а й оцінити їх з точки зору важливості та ступеня впливу на стратегію підприємства.

Для оцінки можливостей використовується метод позиціонування кожної конкретної можливості на матриці можливостей (рис. 4.4).


Імовірність використання можливостіВпливСильнийПомірнийМалийВисокаПоле ВСПоле ВППоле ВМСередняПоле ССПоле СППоле СМНизькаПоле НСПоле НППоле НМРис. 4.4. Матриця можливостей


У верхній частині таблиці позначають ступінь впливу можливостей на діяльність підприємства (сильний, помірний, малий).

У лівій частині зазначається імовірність того, що підприємство зможе скористатися можливістю. Одержані поля можливостей мають різне значення для підприємства. Можливості, які зафіксовані у полях ВС, ВП, СС, пріоритетні для підприємства, ними потрібно обовязково скористатися. А ті, що представлені на полях СМ, НП, НМ, практично не заслуговують на увагу. Використати можливості, які потрапили на інші поля, можна за умови, якщо підприємство має достатньо ресурсів.

Подібним способом складається матриця загроз (рис. 4.5).


Імовірність реалізації загрозиМожливі наслідкизруйнуваннякритичне становищеважке становищелегко позбавитисяВисокаПоле ВЗПоле ВКПоле ВВПоле ВЛСередняПоле СЗПоле СКПоле СВПоле СЛНизькаПоле НЗПоле НКПоле НВПоле НЛРис. 4.5. Матриця загроз


У верхній частині таблиці вказуються можливі наслідки реалізації загрози для підприємства. Ліворуч відображають імовірність того, що погроза буде реалізована. Погрози, які потрапили на поля ВЗ, ВК, СЗ, показують велику небезпеку для підприємства і потребують негайної їх ліквідації. Загрози, зафіксовані на полях ВВ, СК, НЗ, також становлять небезпеку для підприємства і повинні ліквідуватися у першу чергу. Що ж до загроз, розташованих на полях НК, СВ, СЛ, то для їх усунення потрібен уважний і відповідальний підхід. Погрози, зафіксовані на інших полях, також не повинні проходити повз увагу керівництва підприємства.

Для аналізу середовища можна використовувати метод складання його профілю (табл. 4.7).


Таблиця 4.7 Профіль середовища

Фактори середовищаВажливість для галузі АВплив на підприємство ВСпрямованість впливу ССтупінь важливості Д = А ? В ? С12345

Метод передбачає вписування окремих факторів середовища у таблицю. Кожному фактору експертним шляхом дається оцінка:

) важливості для галузі за школою:

велика - 3; помірна - 2; низька - 1;

) впливу на підприємство за шкалою:

великий - 3; помірний - 2; низький - 1; відсутність впливу - 0;

) спрямованості впливу за шкалою:

позитивна - (+ 1), негативна (- 1).

Потім усі три експертні оцінки перемножують і у такий спосіб одержують інтегровану оцінку, яка показує ступінь важливості фактора для підприємства. За допомогою такої оцінки керівництво підприємства зясовує, які з факторів середовища мають більш важливе значення для підприємства і тому заслуговують на особливу увагу.

Аналіз середовища - це дуже складний і важливий процес для вироблення стратегії підприємства. Він потребує постійного спостереження і оцінки факторів, встановлення звязку між ними, а також виявлення сильних та слабких сторін підприємства, можливостей і загроз, які існують у зовнішньому середовищі.

Метод аналізу витрат і ланцюжка цінностей. Важливим елементом стратегічного аналізу витрат є ланцюжок цінностей, який визначає діяльність, функції і процеси з розробки, виробництва, доставки, маркетингу продукції або послуг. Ланцюжок, що взаємоповязує вартість окремих видів діяльності, починається з операцій із забезпечення сировиною і продовжується у процесі виробництва і випуску продукції, а також її просуванні на ринку до кінцевого споживача. Ланцюжок цінностей підприємства дає можливість оцінити основні види діяльності щодо створення продукту для споживача і вплив на процес виробництва допоміжних видів діяльності.

Розкладаючи діяльність підприємства на окремі операції, стратегічно повязані дії та напрями діяльності, можна краще зрозуміти структуру витрат підприємства і визначити їх основні складові. Кожний вид діяльності у ланцюжку повязаний з витратами і звязує в свою чергу активи. Зіставляючи виробничі витрати підприємства і активи з окремим видом діяльності у ланцюжку цінностей, можна проаналізувати витрати.

Формування витрат за кожним видом діяльності окремо дає широкі можливості для стратегічного аналізу. Структура ланцюжка цінностей підприємства представлена на рис. 4.6.


Рис. 4.6. Ланцюжок цінностей підприємства


Система обліку в Україні, побудована відповідно до міжнародних стандартів обліку, дає можливість аналізувати витрати як за елементами, так і за видами діяльності.

Аналізуючи динаміку витрат підприємства і порівнюючи їх із співвідношеннями у конкурентів можна визначити певні тенденції розвитку підприємства та його конкурентів, прийняти відповідні стратегічні рішення. Інформацію для аналізу витрат можна отримати із звіту про фінансові результати (форма №2), що входить до складу фінансової звітності підприємства.

У процесі оцінки виробничої діяльності слід звертати особливу увагу на показники, повязані з витратами виробництва, адміністративними та збутовими витратами. Для порівняння таких показників у динаміці та з показниками діяльності інших підприємств галузі можна використовувати відносні величини - коефіцієнти.

Коефіцієнт витрат виробництва (Квитр. вир) розраховується шляхом ділення суми собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Якщо цей показник від періоду до періоду або у порівнянні з іншими підприємствами збільшується, то це може свідчити про підвищення вартості сировини, збільшення трудових витрат або витрат, повязаних з процесом виробництва продукції. Така динаміка коефіцієнта може означати, що підприємство в умовах конкуренції з метою відповідності якості продукції вимогам споживачів було змушене знижувати ціни.

Для оцінки адміністративних витрат у динаміці та порівняння з аналогічними підприємствами - конкурентами використовується коефіцієнт адміністративних витрат (Кадм. витр), який розраховується як відношення цих витрат до суми чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Адміністративні витрати розглядаються як постійні, або напівпостійні, тобто вони практично не залежать від обсягів реалізації. Для кожного підприємства існують специфічні обставини, які слід враховувати в аналізі.

Показники результатів діяльності підприємства також дають інформацію, яку можна використати для стратегічного аналізу тенденцій щодо зміни обсягів реалізації продукції, робіт, послуг та суми коштів, інвестованих підприємством в активи.

Для оцінки дохідності використовують два види показників рентабельності. Одні показники оцінюють рентабельність за відношенням до реалізації, інші - за відношенням до активів.

Перший показник називається коефіцієнтом валового прибутку (Кпр) і розраховується як відношення суми валового прибутку до суми чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Цей показник характеризує ефективність не лише господарської діяльності, а й процесів ціноутворення. Якщо значення цього коефіцієнта вище, ніж середнє у конкурентів, то це означає, що господарська діяльність підприємства більш ефективна. Коефіцієнт валового прибутку показує, скільки копійок валового прибутку приносить кожна гривня обороту.

Про відносну ефективність господарської діяльності свідчить коефіцієнт чистого прибутку (Кч. пр). Його розраховують як відношення суми чистого прибутку до суми чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Розглянуті вище показники рентабельності в процесі аналізу дають уявлення про господарську діяльність підприємства. Якщо коефіцієнт валового прибутку істотно не змінюється протягом кількох періодів (років), а коефіцієнт чистого прибутку має тенденцію до зниження, то це може бути повязано або зі збільшенням витрат, або з підвищенням ставок податку. Щоб зясувати причини змін слід вивчити усі фактори, повязані з формуванням чистого прибутку. Якщо спостерігається тенденція зниження валового прибутку, то це вказує на підвищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у порівнянні з виручкою від реалізації. Остання може у свою чергу свідчити про зниження конкурентоспроможності продукції.

Для оцінки рентабельності операційної діяльності використовується коефіцієнт операційного прибутку (Коп. пр), який відображає частку операційного прибутку в сумі чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Друга група показників рентабельності характеризує взаємозвязок прибутку та активів. Коефіцієнт рентабельності активів (Какт) розраховується як відношення чистого прибутку до середньої суми активів.

Показники рентабельності активів відображають загальну прибутковість підприємства, яка залежить від ефективного управління активами.

Серед фінансових коефіцієнтів важливим показником є коефіцієнт рентабельності власного капіталу (Квл. кап). Він визначається як результат ділення чистого прибутку на середню суму власного капіталу. Цей коефіцієнт є одним із критеріїв, за яким власники приймають рішення щодо інвестицій.

Метод оцінки конкурентоспроможності підприємства ґрунтується на аналізі галузі і оцінці конкурентів. У процесі такого аналізу виявляються головні фактори успіху та конкурентні критерії, за якими учасники ринку розподіляються на лідерів та аутсайдерів. Дослідження конкурентів та їх порівняльна оцінка є основою для визначення переваг і можливостей основних суперників.

Аналіз починається із виявлення ключових чинників успіху підприємства у даній галузі і важливих показників їх конкурентних переваг або недоліків. Після цього підприємство та його конкуренти оцінюються за кожним показником. Для цього можна використати шкалу оцінок від 1 до 10 (1 - дуже погано, 10 - дуже добре). На другому етапі оцінюються сильні сторони кожного із суперників і розраховуються підсумкові показники їх конкурентної сили. Після цього роблять висновки про ступінь конкурентних переваг або недоліків і визначають сфери, де позиції підприємства більш сильні або слабкі.

Розглянемо приклад незваженої оцінки конкурентної сили (табл. 4.7).

Із таблиці видно, що загальна оцінка підприємства - 62 бали. Це свідчить про його конкурентну перевагу над підприємством А, яке має загальну оцінку 43 бали, і підприємством В з оцінкою 44 бали. Конкурентна перевага підприємства тим вища, чим більший розрив його оцінки із загальними оцінками його конкурентів.

Для оцінки конкурентної сили підприємства за наявності відповідної інформації можна використовувати систему зважених оцінок. Такий підхід базується на припущенні, що різні показники конкурентної сили неоднаково важливі. Наприклад, при виробництві товарів масового попиту головним показником конкурентної сили можна вважати більш низькі витрати, ніж у конкурентів. У системі зважених оцінок кожний показник конкурентної сили має певну вагу. Наприклад, найважливіші чинники можуть мати вагу 0,8. Якщо таких чинників кілька, то їх вага може становити 0,2-0,3. Система оцінок залежить від галузі і специфіки діяльності підприємства.


Таблиця 4.8 Незважена оцінка конкурентної сили підприємства

№п/пКлючові чинники успіхуПідприємствоКонкурентиАБВ1234561Якість продукції (послуг)96772Репутація81943Виробничі можливості54854Рівень технології98755Збутова мережа89866Маркетинг75647Фінансовий стан63758Витрати (у порівнянні з конкурентами)62759Обслуговування покупців (клієнтів)456310Загальна оцінка62436544

Зважені оцінки конкурентної сили підприємства визначаються як добуток оцінки за шкалою за конкретним показником конкурентної сили та її ваги. Загальна оцінка конкурентної сили підприємства розраховується шляхом підсумовування її зважених оцінок. Приклад зваженої оцінки конкурентної сили підприємства наведено у табл. 4.9.

Для зясування, у кого з конкурентів найсильніше або найслабше становище і наскільки значними є конкурентні переваги одних підприємств над іншими, порівнюють загальні зважені оцінки.

Загальна оцінка конкурентних можливостей дає змогу зробити висновки про те, чи має підприємство конкурентні переваги у порівнянні з кожним із суперників.

Таким чином, стратегічний аналіз оцінки конкурентних можливостей, формування показників конкурентних переваг дають можливість підприємству поліпшити довгострокову ринкову позицію.


Таблиця 4.9 Зважена оцінка конкурентних можливостей підприємства

№п/пКлючові чинники успіхуПідприємствоКонкурентиВагаАБВ12345671Якість продукції (послуг)0,900,600,700,700,102Репутація0,160,020,180,080,023Виробничі можливості0,250,200,400,250,054Рівень технології0,720,640,560,400,085Збутова мережа0,800,900,800,600,106Маркетинг0,700,500,600,400,107Фінансовий стан0,900,451,050,750,158Витрати (у порівнянні з конкурентами)1,500,501,751,250,259Обслуговування покупців (клієнтів)0,600,750,900,450,1510Загальна оцінка6,534,566,944,881,00

Отже, детально розглянувши методи стратегічного аналізу діяльності підприємства, можна зробити висновок, що удосконалення методики стратегічного планування на підприємстві передбачає використання таких методів як SWOT-аналіз; аналіз ланцюжка цінностей; оцінка конкурентоспроможності.


Висновки до розділу 4


Структура капіталу компанії, механізм її формування та функціонування безпосередньо визначають успішний розвиток та ефективність діяльності кожного господарюючого субєкта. Головним завданням при управлінні капіталом підприємства є формування та підтримка його оптимальної структури, яка зможе повною мірою задовольнити його стратегічні цілі.

Для аналізу можливих варіантів структури капіталу підприємства необхідно зясувати ряд залежностей, зокрема - залежність обсягу чистого прибутку від зміни обсягу валового прибутку та залежність обсягу валового прибутку від зміни обсягу позикового капіталу підприємства. Для подальшого формування оптимальної структури капіталу ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12», з урахуванням проаналізованих залежностей, необхідно дослідити можливі варіанти співвідношення власних та позикових коштів та провести аналіз їх структури за допомогою показників середньозваженої вартості капіталу, ефекту фінансового важелю та рівня фінансового ризику.

З позиції мінімізації фінансового ризику оптимальною структурою вважається співвідношення власних коштів до позикових у пропорції 60:40 для промислового підприємства. Проте з урахуванням неможливості залучити достатньо власного капіталу можна запропонувати наведену модель «Позиковий капітал - Власний капітал: 90:10», яка принесе максимальний ефект використання сукупного капіталу підприємства.

Згідно зроблених розрахунків чистий прибуток підприємства зростає і становить 8404 тис грн. Тобто зростання чистого прибутку може також означати зростання позикового капіталу. Проте сам факт зростання прибутку свідчить про правильність проведення заходів, які поліпшили дохідність підприємства у 2012 році, і, прогнозовано, будуть впливати на збільшення доходів також у 2013 році.

Детально розглянувши методи стратегічного аналізу діяльності підприємства, можна зробити висновок, що удосконалення методики стратегічного планування на підприємстві передбачає використання таких методів як SWOT-аналіз; аналіз ланцюжка цінностей; оцінка конкурентоспроможності.


РОЗДІЛ 5. Охорона праці на „Хлібокомбінаті №12


5.1 Вступ


Підставою для розробки розділу «Охорона праці» кваліфікаційної магістерської роботи на тему «Методичне забезпечення стратегічного планування та фінансових можливостей реалізації обраної стратегії субєктом підприємницької діяльності» є те, що охорона праці на підприємстві відіграє важливу роль. Простої та зниження ефективності праці, викликані аваріями, нещасними випадками на виробництві, професійними захворюваннями, не тільки уповільнюють виробничі процеси, але й стають причиною високих додаткових витрат для підприємства. Крім того, ці явища в значній мірі негативно впливають на безпеку виробництва, якість продукції та ставлення до роботи працівників. З огляду на це, вдосконалення охорони праці на підприємстві має не тільки соціальне, але й безпосередньо економічне значення. Тому обовязковим в довгостроковому періоді є поліпшення умов праці на підприємстві.

Оскільки у «Хлібокомбінаті №12» плануванням фінансових можливостей підприємства займається бухгалтерія, тому субєктом магістерської кваліфікаційної роботи обрано головного бухгалтера. Його робоче місце знаходиться в окремому кабінеті, обладнаному офісними меблями, ПЕОМ та іншою оргтехнікою. Кабінет знаходиться в чотирьохповерховій будівлі громадського типу, яка розташована на території підприємства.


.2 Аналіз умов праці на робочому місці бухгалтера


Відділ бухгалтерії знаходиться на третьому поверсі будівлі ДП ПАТ «Київ хліб» «Хлібокомбінат №12».

В даному відділенні працює 1 спеціаліст - головний бухгалтер. Основними його завданнями є обробка даних на ПЕОМ та робота з документами.

У кабінеті головного бухгалтера є чотири стільця, стіл, три шафи для документів.

У приміщені розміщені такі прилади, як: системний блок, монітор, принтер, телефон. Для одного робочого місця з комп'ютером потрібно не менше 6 м площі і не менше 20 м3 об'єму приміщення. Фактичні розміри кабінету - 9 (3×3) кв. м. та 22,5 (3×3×2,5) м3 обєму приміщення.

Також в кабінеті є медична аптечки першої допомоги та система автоматичної пожежної сигналізації з димовими пожежними сповіщувачами та переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку 2 шт. на кожні 20 м2 площі приміщення. Підходи до засобів пожежогасіння вільні.

Під час роботи можуть впливати такі небезпечні фактори, як:

1 - недостатність природного освітлення;

- мікроклімат: температура, вологість, швидкість руху повітря, теплове випромінювання;

- виробничий шум;

- електробезпека;

- інтелектуальне та емоційне навантаження.

1. Недостатність природного освітлення

Освітленість робочих місць здійснюється природнім світлом - в світлі години доби і штучними в темні години. Для характеристики робочого місця використовуються ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення».

Освітлення виконується у відповідності з розрядом зорових робіт і коефіцієнтом природної освітленості (КПО), нормоване значення якого становить для робочого місця 2%.

Вимоги, які ставляться до раціонального освітлення: достатня освітленість робочого місця (нормована); рівномірне освітлення; відсутність тіней, особливо рухомих, на робочій поверхні; захист від сліпучої дії джерела світла; вірний вибір напрямку світла - дотримані.

Природне освітлення на даному робочому місці є бічне одностороннє.

Сучасні норми визначають, що мінімальна освітленість встановлюється за характеристикою зорової роботи з найменшим розміром об'єкта розрізнення, контрастом об'єкта із фоном і характеристикою фону.

За зоровими параметрами робота належить до класу «Легка 1А».

Для максимального використання природного освітлення в приміщенні необхідно розрахувати площу віконних прорізів у виробничому приміщенні розміром 3*3*2,5 м для забезпечення мінімально нормованого коефіцієнта природної освітленості для розряду зорових робіт III. Віконні прорізи не затемнюються іншими будівлями.

. Мікроклімат: температура, вологість, швидкість руху повітря, теплове випромінювання

Згідно ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень» мікроклімат виробничих приміщень - умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури оточуючих людину поверхонь та інтенсивністю теплового (інфрачервоного) опромінення.

Мікроклімат виробничих приміщень нормується в залежності від теплових характеристик виробничого приміщення, категорії робіт по важкості і періоду року. Категорія виконуваних робіт в бухгалтерії - 1а.


Таблиця 5.1 Параметри мікроклімату приміщень

Пора рокуКатегорія робітТемпература повітря, ºСВідносна вологість повітря,%Швидкість руху повітря, м/соптимальнаоптимальнаоптимальнаХолодналегка-1 а22 - 2440 - 600,1легка-1 б21 - 2340 - 600,1Теплалегка-1 а23 - 2540 - 600,1легка-1 б22 - 2440 - 600,2

У відділі бухгалтерії температура повітря становить 24 ºС, відносна вологість повітря - 56%, а швидкість руху повітря <0,1 м/с, тобто всі показники мікроклімату знаходяться в межах норми.

Вентиляція застосовується для підтримання у виробничих приміщеннях метеорологічних умов, які задовольняють охорону праці.

Підприємство обладнано системою загально обмінної припливно-витяжної вентиляції.

На кожну вентиляційну установку складений паспорт з технічною характеристикою та схемою установки.

. Виробничий шум

Шум виникає під час роботи системних блоків, принтерів, сканерів, обладнання для кондиціювання повітря, а також вентиляторів систем охолодження і трансформаторів.

Рівні шуму та вібрації на робочих місцях осіб, що працюють у відділі бухгалтерії, визначаються за ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку».


Таблиця 5.2 Допустимі рівні звуку, еквівалентні рівні звуку і рівні звукового тиску в октавних смугах частот

Вид трудової діяльності, робочі місцяРівні звукового тиску в дБ в октавних смугах із середньогеометричними частотами, ГцРівні звуку, еквівалентні рівні звуку, дБА/дБАекв.31,5631252505001000200040008000Творча діяльність, обробка даних,86716154494542403860

Рівень шуму на робочих місцях не має перевищувати 60 дБА, що досягається застосуванням малошумного обладнання, використанням спеціальних матеріалів для обшивки приміщень, а також різноманітними звукопоглинальними пристроями (перегородки, кожухи, прокладки тощо). У відділі бухгалтерії рівень шуму становить 45 дБА, тобто знаходиться в межах допустимого значення для робочих місць.

Нормування шуму проводиться за двома методами: нормування за граничним спектром шуму та нормування рівня звуку в дБА. Перший метод нормування є основним для постійних шумів. Рівні звукового тиску (дБ) нормуються в октавних смугах частот. Октавна смуга частот (октава) - діапазон частот, у якому верхня гранична частота удвічі більша за нижню граничну частоту. Октава характеризується середньогеометричним значенням частоти.

Рівень шуму на робочих місцях не має перевищувати 50 дБА, що досягається застосуванням малошумного обладнання, використанням спеціальних матеріалів для обшивки приміщень, а також різноманітними звукопоглинальними пристроями (перегородки, кожухи, прокладки тощо). У відділі бухгалтерії рівень шуму становить 45 дБА, тобто знаходиться в межах допустимого значення для робочих місць.


.3 Розробка заходів з охорони праці


Електробезпека

Електробезпека - це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

Щоб забезпечити захист працюючих від дії електричного струму треба застосувати засоби та способи захисту, що передбачені нормативними документами.

Для забезпечення захисту працівників від дії електричного струму слід застосовувати засоби та способи захисту передбачені НПАОП 0.00-1.28-10 «Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин».

Всі виробничі приміщення поділяються залежно від небезпеки ураження людини електричним струмом на такі категорії:

І - без підвищеної небезпеки;- з підвищеною небезпекою;- особливо небезпечні.

Приміщення бухгалтерії належать до приміщень без підвищеної небезпеки ураження людини електричним струмом.

Все устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження їх роботи, електропроводи і кабелі відповідають вимогам електробезпеки і мають апаратуру захисту від струму короткого замикання.

Лінії електромережі виконують як окрему групову трипровідну мережу прокладанням фазового, нульового робочого та нульового захисного провідників (заземлення або занулення), причому, площі перерізу нульового робочого і нульового захисного провідника не менші за площу перерізу фазового провідника.

Електромережі для підєднання оснащують справжніми штепсельними зєднаннями та електророзетками, які крім контактів фазового і нульового робочого провідників, мають спеціальні контакти для підєднання нульового захисного провідника, підєднаного раніше. Порядок розєднання при відмиканні мережі має бути зворотним. Заборонено підєднувати обладнання до звичайної двопровідної електричної мережі, зокрема з використанням перехідних пристроїв.

Електромережі штепсельних зєднань та електричних розеток виконують за магістральною схемою, по 3-6 в одному колі. При розташуванні їх уздовж стін провідники перекидають по підлозі в металевих трубах і гнучких металевих рукавах, а при розташуванні їх у центрі приміщення прокладають у каналах або під підлогою, що знімається, в металевих рукавах. При цьому не дозволяється використовувати провід і кабель в ізоляції з вулканізованої гуми та інші матеріали, що містять сірку. Металеві трубки і гнучкі металеві рукави заземлені. Неприпустимо використовувати функціональне заземлення для підєднання захисного заземлення.

Штепсельні зєднання або електричні розетки для напруги 12 і 36 В пофарбовані в колір, що відрізняється від їх кольору для напруги 127 і 220 В.

Заземлені конструкції, що знаходяться у приміщенні (батареї опалення, водопровідні труби, кабелі тощо), захищені діелектричними щитками або сітками від випадкового дотику.


.4 Пожежна безпека


Пожежна безпека підприємства повинна відповідати вимогам Закону України „Про пожежну безпеку та НАПБ А.01.001-2004 «Правила пожежної безпеки в Україні».

За вибуховою і пожежною небезпекою приміщення належить до категорії Д, згідно з нормами технологічного проектування НАПБ Б.03.002-2007 «Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою». У відділі бухгалтерії знаходяться ПЕОМ та інша оргтехніка, що можуть спричинити пожежу.

Усі приміщення підприємства оснащенні щонайменше двома автоматичними димовими пожежними датчиками сигналізації на висоті менше 12 м, що є максимальною для цього типу датчиків пожежної сигналізації, для своєчасного реагування пожежі.

Усі виробничі приміщення забезпечені первинними засобами пожежогасіння. До них належать вогнегасники, пожежний інвентар (покривало з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати); пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо). В приміщенні бухгалтерії встановлено 1 вуглекислотний вогнегасник марки ОУ-25 (ВВК 18) з величиною заряду вогнегасної речовини 3 кг, оскільки площа підлоги становить 9 м2.

Евакуаційні шляхи забезпечують безпечну евакуацію всіх людей, які знаходяться в приміщеннях будівель, через евакуаційні виходи. На кожному поверсі будівлі розроблені і вивішені на видному місці плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі. Кількість евакуаційних виходів з кожного поверху і приміщень становить 2. Ліфти та інші механічні засоби транспортування людей не вважаються шляхами евакуації. Ширина шляхів евакуації становить не менше 1м, дверей - не менше 0,8 м. Двері на шляхах евакуації відкриваються у напрямку виходу з будівлі. Висота дверей на шляхах евакуації не менше 2 м.


Рис. 5.1. Ескіз плану евакуації людей під час пожежі на другому поверсі


.5 Перевірочний розрахунок природного освітлення офісного приміщення


Для перевірочної оцінки освітленості приміщення використовується метод розрахунку природної освітленості за формулою:


(5.1)

Отже, a = (1,25/9)*100 = 13%, що не відповідає ІІІ розряду зорових робіт.

Для визначення площі світлових прорізів при бічному освітлені (через вікна) використовують формулу:

в = (eнk3hвSпkб)/(100 ? r1), м2 (5.2)

н - нормоване значення КПО,% (для робіт ІІI розряду при бічному освітленні КПО = 2%);з - коефіцієнт запасу (при вертикальному розташуванні вікон з концентрацією пилу, диму, кіптю у повітрі робочої зони 1...5 мг/м3 kз =1,4);в - світлова характеристика вікон (при відношенні довжини приміщення L до його глибини,а = 0,75 і при відношенні глибини приміщення до його висоти від рівня умовної робочої поверхні до верху вікна, h1 = 2,5, hв = 13)п - площа підлоги приміщення, м2 (3*3 = 9 м2);

Кб - коефіцієнт затінення вікон будівлями, що стоять напроти (затінення іншими будівлями відсутнє, тому Кб = 1);

? - загальний коефіцієнт світлопропускання:


? = ?1* ?2* ?3* ?4* ?5 (5.3)


?1 - коефіцієнт світлопропускання матеріалу (для подвійного скла - 0,8);

?2 - коефіцієнт, який враховує втрати світла в рамі світлопрорізу(для сталевих рам - 0,9);

?3 - коефіцієнт, який враховує втрати світла в несучих конструкціях покриття (при бічному освітлені - 1);

?4 - коефіцієнт, який враховує втрати світла в сонцезахисних пристроях (?4=1);

?5 - коефіцієнт, який враховує втрати світла в захисній сітці, яка встановлюється під ліхтарями (?5=1);

r1 - коефіцієнт, що враховує підвищення КПО при бічному освітленні за рахунок світла відбитого від поверхні приміщення та підстелюючого шару прилеглого до будівлі (r1 = 2,4);

? = 0,8*0,9*1*1*1 = 0,72;

Sв = м2

Приміщення достатньо освітлене природнім світлом, оскільки площа світлових прорізів повинна складати 25% від площі підлоги.


.6 Система управління охороною праці на «Хлібокомбінаті №12»


На ПАТ «Хлібокомбінат №12» існує відділ охорони праці - окремий структурний підрозділ, який підпорядкований начальнику відділу охорони праці. Обєктом управління є створення безпечних та здорових умов праці, організація та координація робіт в області охорони праці, планування робіт з охорони праці, облік, аналіз та оцінка показників стану охорони праці, стимулювання робіт з охорони праці.

На підставі вищезазначених документів на підприємстві розроблені інструкції з техніки безпеки для всіх професій згідно з положенням про розробку інструкцій з охорони праці.

Весь виробничий і невиробничий персонал проходить інструктажі з охорони праці: вступний - при прийманні на роботу; первинний - на робочому місці; повторний; позаплановий; цільовий.

Згідно з законом «Про охорону праці» за стан охорони праці підприємства несе відповідальність власник (керівник) підприємства.

В інтересах керівника підприємства функції відповідального за охорону праці на підприємстві покладено на заступника - головного інженера. Керівник таким чином дає право відповідальному - за охорону праці видавати накази та розпорядження і затверджувати документи щодо охорони праці, а також деяких інших ділянок роботи, а саме: розробляти й затверджувати посадові інструкції (не тільки робітників служби охорони праці), призначати відповідальних за кожний виробничий агрегат та ін. Усі ці документи вимагають оформлення у вигляді наказів або розпоряджень та відповідних додатків до них. Посадова інструкція для відповідального за охорону праці підприємства відповідає вимогам статті 17 «Управління охороною праці на підприємстві та обовязки власника» закону України «Про охорону праці».

Фінансування заходів з охорони праці здійснюється з фонду оплати праці підприємства у розмірі, що не менший за 0,5% від фонду оплати праці за попередній рік, згідно Закону України „Про охорону праці.

Особливість фінансування заходів на охорону праці полягає в тому,що ці витрати, по-перше, не оподатковуються а по-друге, згідно з наказом Держнаглядохоронпраці України від 02.06 99 р. №102 «Про перелік заходів, виконання яких може здійснюватися за рахунок фондів охорони праці», фінансувати можна тільки заходи, подані в переліку цих заходів.

Заходи з охороні праці фінансуються в розмірах передбачених бюджетом підприємства. Фінансують такі заходи без розрахунку на отримання прибутку, хоча виділення коштів з прибутку підприємства теж можливе. Витрати на проведення профілактичних заходів з ОП сплачують з фондів підприємства, їх покривають за рахунок доходів, отриманих від реалізації продукції.

Одна із основних задач охорони праці є попередження травм, що являються причиною нещасних випадків на підприємстві.

Причинами нещасних випадків можуть бути:

- конструктивні недоліки обладнання, конструкції;

недоліки у технології, організації виробництва;

помилкові дії робітника (невиконання правил з ТБ).

Аналіз виробничого травматизму дозволяє виявити його причини та визначити закономірності їх виникнення. На основі цієї інформації розробляються заходи та засоби профілактики виробничого травматизму.


.7 Розробка плану організації і проведення евакуаційних заходів на ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12»


Вступ

В умовах неповного забезпечення захисними спорудами у містах та інших населених пунктах, які мають об'єкти підвищеної небезпеки, а також у воєнний час, основним способом захисту населення є евакуація і розташування його у позаміській зоні.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, в районах прогнозованого виникнення локальних збройних конфліктів у прикордонній смузі, в районах виникнення стихійного лиха, великих аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людини).

Основною метою дослідження є аналіз основних завдань, що покладаються на евакуаційну комісію підприємства харчової промисловості щодо розроблення плану організації і проведення евакуаційних заходів.

Основними завданнями дослідження є планування заходів щодо евакуації виробничого персоналу підприємства і членів його сімей та планування заходів щодо вивезення майна, обладнання, сировини і готової продукції.

Основна частина

Дочірнє підприємство «Хлібокомбінат №12» Публічного акціонерного товариства «Київхліб» у місті Києві - структурний підрозділ, який знаходиться за адресою вул. Чадаєва, 5 та налічує 891 штатного працівника.

«Хлібокомбінат №12» відноситься до потенційно небезпечних обєктів господарської діяльності, так як є виробничим, адміністративним підрозділом, проте поряд з ним не розміщено небезпечних обєктів зі шкідливим виробництвом. Об'єкт господарської діяльності - це підприємства (державні і приватні), установи і організації, навчальні заклади та інші. На всіх об'єктах цивільний захист (ЦЗ) організовується з метою завчасної підготовки їх до захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, зниження втрат, створення умов для підвищення стійкості роботи об'єктів та своєчасного проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РІНР).

Система цивільної оборони суб'єкта господарської діяльності будується на основі Кодексу Цивільного Захисту України з метою захисту робітників, службовців і населення, яке мешкає у відомчому житловому фонді або попадає у зону ураження від об'єкта, від НС техногенного, природного та соціально-політичного характеру, яка включає органи управління, сили і засоби, що створюються для організації та забезпечення захисту робітників, службовців та населення, попередження і ліквідації наслідків НС, та організовується за територіально-виробничим принципом.

Відповідно до ст. 20 Розділу ІІІ Кодексу Цивільного Захисту України відповідальність за організацію і стан ЦЗ за постійну готовність її сил і засобів до проведення РІНР несе посадова особа з питань ЦЗ - керівник підприємства. У ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» керівником є Коваленко Катерина Андріївна.

Відповідно до ст. 2 Розділу І Кодексу Цивільного Захисту України евакуація - організоване виведення чи вивезення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження населення, якщо виникає загроза його життю або здоровю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає загроза їх пошкодження або знищення.

Відповідно до ст. 20 Розділу ІІІ Кодексу Цивільного Захисту України до завдань і обовязків субєктів господарювання у сфері цивільного захисту належить організація та здійснення під час виникнення надзвичайних ситуацій евакуаційних заходів щодо працівників та майна субєкта господарювання.

Відповідно до ст. 23 Розділу ІІІ Кодексу Цивільного Захисту України на аварійно-рятувальні служби покладається пошук і рятування людей на уражених обєктах і територіях, надання у можливих межах невідкладної, у тому числі медичної, допомоги особам, які перебувають у небезпечному для життя й здоровя стані, на місці події та під час евакуації до лікувальних закладів

Відповідно до статті 33 Розділу IV Кодексу Цивільного Захисту України заходи з евакуації передбачають наступне:

. Евакуація проводиться на державному, регіональному, місцевому або обєктовому рівні.

. Залежно від особливостей надзвичайної ситуації встановлюються такі види евакуації:

) обовязкова;

) загальна або часткова;

) тимчасова або безповоротна.

. Рішення про проведення евакуації приймають:

) на державному рівні - Кабінет Міністрів України;

) на регіональному рівні - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

) на місцевому рівні - районні, районні у містах Києві чи Севастополі державні адміністрації, відповідні органи місцевого самоврядування;

) на обєктовому рівні - керівники субєктів господарювання.

. У разі виникнення радіаційних аварій рішення про евакуацію населення, яке може потрапити до зони радіоактивного забруднення, приймається місцевими державними адміністраціями на підставі висновку санітарно-епідеміологічної служби відповідно до прогнозованого дозового навантаження на населення або за інформацією субєктів господарювання, які експлуатують ядерні установки, про випадки порушень у їх роботі.

. У невідкладних випадках керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а в разі його відсутності - керівник аварійно-рятувальної служби, який першим прибув у зону надзвичайної ситуації, може прийняти рішення про проведення екстреної евакуації населення із зони надзвичайної ситуації або зони можливого ураження.

. Обовязкова евакуація населення проводиться у разі виникнення загрози:

) аварій з викидом радіоактивних та небезпечних хімічних речовин;

) катастрофічного затоплення місцевості;

) масових лісових і торфяних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геологічних та гідрогеологічних явищ і процесів;

) збройних конфліктів (з районів можливих бойових дій у безпечні райони, які визначаються Міністерством оборони України на особливий період).

. Загальна евакуація проводиться для всіх категорій населення із зон:

) можливого радіоактивного та хімічного забруднення;

) катастрофічного затоплення місцевості з чотиригодинним добіганням проривної хвилі при руйнуванні гідротехнічних споруд.

. Часткова евакуація проводиться для вивезення категорій населення, які за віком чи станом здоровя у разі виникнення надзвичайної ситуації не здатні самостійно вжити заходів щодо збереження свого життя або здоровя, а також осіб, які відповідно до законодавства доглядають (обслуговують) таких осіб. Часткова евакуація може проводитися також для інших категорій населення за рішенням органів і посадових осіб, зазначених у частині четвертій цієї статті.

. Проведення евакуації забезпечується шляхом:

) утворення регіональних, місцевих та обєктових органів з евакуації;

) планування евакуації;

) визначення безпечних районів, придатних для розміщення евакуйованого населення та майна;

) організації оповіщення керівників субєктів господарювання і населення про початок евакуації;

) організації управління евакуацією;

) життєзабезпечення евакуйованого населення в місцях їх безпечного розміщення;

) навчання населення діям під час проведення евакуації.

. За рішенням органів, зазначених у частині третій цієї статті (крім керівників субєктів господарювання), для виведення чи вивезення основної частини населення із зони надзвичайної ситуації, районів можливих бойових дій залучаються у порядку, встановленому законом, транспортні засоби субєктів господарювання, а в разі безпосередньої загрози життю або здоровю населення - усі наявні транспортні засоби субєктів господарювання та громадян.

. Субєкту господарювання та громадянину, транспортні засоби яких залучені, компенсуються вартість надання послуг і розмір фактичних (понесених) витрат за рахунок коштів, що виділяються з відповідного бюджету на ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації або усунення загрози її виникнення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

. Працівник субєкта господарювання, власник, користувач, водій транспортного засобу, які відмовилися від надання послуг з перевезення населення у звязку з надзвичайною ситуацією, несуть відповідальність відповідно до закону.

. У разі виникнення загрози життю або здоровю громадянам України на території іноземних держав відповідні центральні органи виконавчої влади проводять їх евакуацію.

. Евакуація матеріальних і культурних цінностей проводиться у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій, які можуть заподіяти їм шкоду, за наявності часу на її проведення.

. Порядок проведення евакуації визначається Кабінетом Міністрів України.

. Планування заходів з евакуації здійснюється відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Відповідно до статті 81 Розділу VI Кодексу Цивільного Захисту України життєзабезпечення постраждалих полягає у створенні і підтриманні умов, мінімально необхідних для збереження життя і здоровя населення на маршрутах евакуації і в місцях розміщення евакуйованого населення, за встановленими нормами і нормативами та включає забезпечення населення водою, продуктами харчування, предметами першої необхідності, місцем для тимчасового проживання, виробами медичного призначення, лікарськими засобами та комунально-побутовими послугами, а також транспортне та інформаційне забезпечення.

Види та норми майна, а також види та обсяги послуг щодо життєзабезпечення постраждалих встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Організація життєзабезпечення постраждалих покладається:

) в Автономній Республіці Крим - на Раду міністрів Автономної Республіки Крим;

) в областях, містах Києві та Севастополі - на обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації;

) у районах - на районні державні адміністрації;

) у містах (крім міст Києва та Севастополя), селищах та селах - на органи місцевого самоврядування.

Безпосереднє життєзабезпечення постраждалих здійснюється силами і засобами відповідних спеціалізованих служб цивільного захисту Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст обласного значення. До здійснення заходів щодо життєзабезпечення постраждалих залучаються сили та засоби центральних органів виконавчої влади, аварійно-рятувальні служби.

Висновки розділу 5


Здійснивши аналіз умов праці на ПАТ „Хлібокомбінат №12 можна сказати, що у бухгалтерії є можливі варіанти поліпшення умов та безпеки праці. А саме:

організація безпечного виконання робіт та нагляд за ними в електроустановках будь-якої напруги; навчання персоналу наданню першої медичної та долікарської допомоги;

мають бути встановлені порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт, місця для зберігання і допустима кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, які можуть одночасно знаходитися у виробничих приміщеннях і на території, порядок прибирання горючого пилу й відходів, порядок очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень, порядок відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі.

Отже, при стратегічному плануванні фінансових можливостей важко спрогнозувати кількісну оцінку запропонованих заходів, проте доцільно ще раз зауважити, що зменшення травматизму та аварій на підприємстві може вберегти від великих витрат.

Цивільний захист в ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» організовується з метою своєчасної підготовки обєкта до захисту від наслідків НС та оперативного проведення рятувальних і інших невідкладних робіт. Розглянуто планування заходів при евакуації майна, обладнання, готової продукції, виробничого персоналу та його членів сімей.


ВИСНОВКИ


Підводячи підсумки даної роботи слід відмітити, що стратегічне планування займає важливе місце у діяльності підприємства, спрямоване на визначення головних цілей організації, забезпечення її відповідними ресурсами для досягнення цих цілей та планування отримання необхідних ресурсів. Також стратегічне планування являється однією з основних функцій стратегічного управління, представлене як процес прийняття управлінських рішень відносно стратегічного передбачення (формування стратегій), розподілу ресурсів, адаптації компанії до зовнішнього середовища, внутрішньої організації. Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функції організації, мотивації і контролю, орієнтовані на розробку стратегічних планів. Процес стратегічного планування забезпечує основу для управління членами організації. Згідно обраної стратегії та стратегічного планування підприємство прогнозує можливі фінансові можливості для реалізації поставлених цілей.

Також було розглянуто, що стратегії класифікуються залежно від виду діяльності підприємства; розміру підприємства; ієрархічного рівня управління підприємством; виду базової корпоративної стратегії підприємства; характеру фінансової поведінки підприємства у стратегічному періоді; вектору динаміки господарської діяльності підприємства у стратегічному періоді та ін. Характеристика процесу реалізації обраної стратегії є складною, оскільки являє собою складну систему взаємозалежних підсистем. Процес реалізації включає виконання певних завдань щодо фінансової, маркетингової діяльності та ефективності праці менеджменту підприємства.

Реалізація стратегії може бути забезпечена за рахунок як власних, так і залучених коштів. До власних коштів можуть бути віднесені прибуток та сума нарахованої амортизації. До залучених коштів належать внески власників підприємства та позиковий капітал. Залучення коштів шляхом випуску корпоративних прав є складним, оскільки потребує зваженого управління і раціонального вибору дивідендної політики.

ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12» - одне за провідних підприємств Києва і Київської області. На чолі з першим директором С. Кресанем підприємство стартувало, маючи два основні виробництва, - хлібобулочний (1976 р.) та кондитерський (1980 р.) цехи.

В наступні роки проводилася реконструкція та технічне переобладнання: усі печі в були замінені на сучасні, потужніші й економніші, хлібобулочний цех повністю змінив свій вигляд. Нині хлібокомбінат №12 - це сучасне високомеханізоване підприємство, на якому постійно модернізується обладнання, розробляються оригінальні рецепти, розширюється асортиментний ряд.

Отже, за 2012 рік, порівняно з 2010, динаміка елементів собівартості продукції свідчить про зменшення здійснюваних витрат: матеріальні витрати зменшуються на 45721 тис. грн або 43,25%; витрати на оплату праці зменшуються на 18745 тис. грн або 44,98%; сума відрахувань на соціальні заходи зменшується в 2012 році на 6826 тис. грн або 44,72%; сума амортизаційних відрахувань зменшується на 1708 тис. грн або 53,51%; сума інших витрат зросла на 7605 тис. грн або 32,54%. Разом собівартість в 2012 році зменшується на 65395 тис. грн або 34,56%. Чистий дохід у 2012 році порівняно з 2010 роком зріс на 149988 тис грн. або 58,12%.

Отже, підприємство із збиткового у 2010 році стає прибутковим. У 2012 році валовий прибуток зростає на 27645 тис грн або 55,35% порівняно з 2010 роком. Фінансові результати від операційної діяльності зменшуються на 562 тис грн або 16,05%. Фінансові результати від звичайної діяльності мають позитивну тенденцію і зростають на 274 тис грн. або 28,81%. У 2012 році підприємство отримало на 556 тис грн. більше прибутку, ніж у 2010 році.

Щодо показників, то значення розрахункових фінансових коефіцієнтів відображають чітку тенденцію не цілком задовільної фінансової стійкості Хлібокомбінату №12 за 2010-2012 роки. Ліквідність та платоспроможність також не відповідають нормативним значенням. Показники ділової активності відображають покращення швидкості обертання коштів на підприємстві, що є позитивним. Показники рентабельності зростають у 2012 році і є позитивними, що свідчить про задовільний стан прибутковості на підприємстві, проте вони є невисокими.

Загалом фінансовий стан на «Хлібокомбінаті №12» є незадовільним і підприємство має дуже високі фінансові ризики.

Отже, власний капітал показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. Сутність власного капіталу підприємства проявляється через його функції: функція заснування та введення в дію підприємства; функція відповідальності та гарантії; захисна функція; функція фінансування та забезпечення ліквідності; база для нарахування дивідендів і розподілу майна; функція управління та контролю.

Загалом сума статутного капіталу не змінюється на протязі двох років і становить 1358 тис. грн. Сума додатково вкладеного капіталу зменшується протягом 2010-2012 років на 56 тис грн. і становить 19250 тис. грн. Непокритий збиток зростає на 2242 тис. грн. або 13,33%. Разом сума власного капіталу зменшується на 2298 тис. грн. або 59,84%.

Переважна більшість підприємств здійснює свою діяльність за участі позикового капіталу. Ефект від залучення позикового капіталу в господарську діяльність виникає в тих випадках, коли рентабельність активів підприємства вище кредитного відсотка (фінансових витрат по обслуговуванню зобовязань).

Отже, забезпечення наступних витрат і платежів зменшилось на 1303 тис. грн. або 66,01%; довгострокові зобовязання зменшились на 7093 тис грн. або 100%; поточні зобовязання зросли на 14091 тис. грн. або 24,92%. Загалом сума залученого капіталу зросла у 2012 році порівняно з 2010 роком на 5695 тис грн. або 8,68%.

Важливим елементом оцінки вартості підприємства є визначення вартості капіталу, який є в його розпорядженні. Це поняття характеризує ціну залучення підприємством фінансових ресурсів.

Середньозважена вартість капіталу зросла у 2011 році порівняно з 2010, проте у 2012 році вона зменшилась і становила 14,6%.

Структура капіталу компанії, механізм її формування та функціонування безпосередньо визначають успішний розвиток та ефективність діяльності кожного господарюючого субєкта. Головним завданням при управлінні капіталом підприємства є формування та підтримка його оптимальної структури, яка зможе повною мірою задовольнити його стратегічні цілі.

Для аналізу можливих варіантів структури капіталу підприємства необхідно зясувати ряд залежностей, зокрема - залежність обсягу чистого прибутку від зміни обсягу валового прибутку та залежність обсягу валового прибутку від зміни обсягу позикового капіталу підприємства. Для подальшого формування оптимальної структури капіталу ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат №12», з урахуванням проаналізованих залежностей, необхідно дослідити можливі варіанти співвідношення власних та позикових коштів та провести аналіз їх структури за допомогою показників середньозваженої вартості капіталу, ефекту фінансового важелю та рівня фінансового ризику.

З позиції мінімізації фінансового ризику оптимальною структурою вважається співвідношення власних коштів до позикових у пропорції 60:40 для промислового підприємства. Проте з урахуванням неможливості залучити достатньо власного капіталу можна запропонувати наведену модель «Позиковий капітал - Власний капітал: 90:10», яка принесе максимальний ефект використання сукупного капіталу підприємства.

Згідно зроблених розрахунків чистий прибуток підприємства зростає і становить 8404 тис грн. Тобто зростання чистого прибутку може також означати зростання позикового капіталу. Проте сам факт зростання прибутку свідчить про правильність проведення заходів, які поліпшили дохідність підприємства у 2012 році, і, прогнозовано, будуть впливати на збільшення доходів також у 2013 році.

Детально розглянувши методи стратегічного аналізу діяльності підприємства, можна зробити висновок, що удосконалення методики стратегічного планування на підприємстві передбачає використання таких методів як SWOT-аналіз; аналіз ланцюжка цінностей; оцінка конкурентоспроможності.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


1.Балабанов И.Т. Фінансовий аналіз: Посібник. - К.: Юрист, 2004. - 521 с.

2.Белых Л.П. Реструктуризация предприятия. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 398 с.

.Бланк И.А. Концептуальные основы финансового менеджмента. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2003. - 590 с.

.Бланк И.А. Управление формированием капитала. - К.: Ника-Центр, Эльга, 2002. - 512 с.

5.Болюх М.А. Економічний аналіз: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2001. - 540 с.

.Боронос В.Г. Формування механізму оптимізації структури капіталу та його вплив на фінансовий потенціал підприємства / В.Г. Боронос // Механізм регулювання економіки. - 2011. - №3, Т. 1. - С. 154-166.

.Борщ О.Г. Капітал як економічна та фінансова категорія // Агроінком. - 2006. - №7. - С. 32-35.

.Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. - К.: Молодь, 1997. - 998 с.

.Брігхем Є.Ф. Фінансовий менеджмент. Т.1. - К.: Молодь, 2005. - 497 с.

.Брігхем Є.Ф. Фінансовий менеджмент. Т.2. - К.: Молодь, 2005. - 668 с.

11.Булев И.П., Брюховецкая Н.Е. Основные принципы управления предприятием в условиях кризиса // Менеджер. - 2001. - №3(5). - С. 66-73.

.Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и управление стоимостью предприятия: Учеб. пособ. для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 720 с.

.Ван Хорн, Джейли К. Основы финансового менеджмента. 11-е изд.: Пер. с англ. - М.: Издательский дом "Вильяме", 2001. - 992 с.

14.Воробйов Ю. Модель створення та накопичення фінансового капіталу підприємницькими структурами // Економіст. - 2010. - №3. - С.50-51.

15.Гапоненко А. Л. Стратегическое управление: Ученик / А. Л. Гапоненко, А. П. Панкрухин. - М.: Омега, 2004 - 466 с.

.Гридчина М.В. Финансовый менеджмент: Курс лекций. - 2-е изд. - Киев: МАУП, 2002. - 158 с.

17.Довгань Л.П. Визначення оптимальної вартісної структури та мінімізація ризиків залучення позикових коштів // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №12(30). - С. 26-33.

.Жаліло Я. Економічна стратегія як категорія сучасної економічної науки// Економіка України, №1. - 2005. - С. 19-27.

19.Ефимова О.В. Анализ собственного капитала // Бухгалтерский учет. - 2005. - №1. - С. 95-101.

.3абродский В.А. Анализ и предупреждение дестабилизации функционирования предприятия. - К.: Северо-Восточный научный центр Академии наук Украины, 1999. - 76 с.

.3абродский В.А. Диагностика финансовой устойчивости функционирования производственно-экономических систем. - X.: Бизнес Информ, 2005. - 108с.

22.3ятьковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - 2-ге вид., перероб. та доп. - К.: Кондор, 2006. - 364 с.

.Іванієнко В.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. - 2-е вид. - X.: Видавничий Дім "ІНЖЕК", 2003. - 168 с.

.Івахненко В.М., Горбаток М.І. Економічний аналіз: Навч. посіб. -К.: КНЕУ, 2000. - 176 с.

.Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. / за ред. Г.Г. Кірейцева. - К.: ЦУЛ, 2006. - 496 с.

.Коваленко Л.О. Фінансовий менеджмент: [Навч. посіб.]. / Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. - [2-ге вид., перероб. і доп.] - К.: Знання, 2005. - 485 с.

27.Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 768 с.

.Ковалев В.В. Финансовый анализ: методы и процедуры. - М.: Финансы и статистика, 2008. - 490 с.

.Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: 2001. - 432 с.

.Ковалев В.В. Финансовый учет и анализ. - М.: Финансы и статистика, 2005. - 719 с.

.Ковалев В.В., Волкова О.Н. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учебник. - М.: ТК Велби, изд-во Проспект, 2005. - 424 с.

32.Козлова Р.О. Економічна сутність категорії капіталу // Вісник Сумського національного університету: Серія "Фінанси і кредит", 2010. - №2. - С. 218-221.

33.Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятий. - М.: Финансы и статистика, 2006. - 436 с.

34.Коробко М.В. Оптимізація структури капіталу // Вісник технологічного університету Поділля, 2007. - №1/4.2. - С.110-115

35.Котов А.С. Оценка стоимости предприятия. - X.: Бизнес Информ, 2000. - 56 с.

.Крыжатювский В.Г., Лапепков В.И. Антикризисное управление. - М: ПРИОР, 2009. - 432 с.

.Куліш Г.С. Управление заемным капиталом коммерческих предприятий // Дистрибуция и логистика, 2005. - №1. - С.28-34.

38.Куліш Г.С. Формування структури капіталу підприємств // Ринок цінних паперів України. - 2002. - №3-4. - С. 9-21.

39.Любанова Т. П. Стратегическое планирование на предприятии: Учеб. пособие / Т. П. Любанова, Л. В. Мясоедова, Ю. А. Олейникова. - М. ПРИОР, 2001 - 272 с.

40.Марченко А. Формування власного фінансового капіталу підприємств // Фінанси України, 2009. - №6. - С. 36 - 41.

.Мельник В.А. Ринок цінних паперів. Довідник керівника підприємства. Спеціальний випуск. - К.: А.Л.Д., ВІРА-Р, 2004. - 560 с.

.Мельник М.І. Факторний підхід до формування оптимальної структури капіталу підприємства / М.І. Мельник, Л.О. Шкварчук // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - Вип. 20.9. - С. 203-208

.Мержа Н.В. Формування оптимальної структури капіталу підприємницьких структур // Вісник академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, 2006. - №1. - С. 105 - 109.

.Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: [Навч. посіб.]. / В.О. Мец. - К.: КНЕУ, 2010. - 132 с.

.Мних Є.В., Бутко А.Д. Аналіз і контроль в системі управління капіталом підприємства / за ред. проф. Є.В. Мниха. - К.: КНЕУ, 2006. - 232 с.

.Мошенський С.З. Економічний аналіз: [Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів] / С.З. Мошенський, О.В. Олійник / За ред. д. е. н., проф., Заслуженого діяча науки і техніки України Ф.Ф. Бутинця. - 2-ге вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП Рута, 2007. - 704 с.

47.Негашев Е.В. Анализ финансов предприятия в условиях рынка. - М.: Высшая школа, 2010. - 192 с.

48.Опарін В.М. Фінансові ресурси: проблеми визначення та розміщення // Вісник НБУ. - 2003. - №5. - С. 26-31.

.Пастухова В. В. Стратегічне управління підприємством: філософія, політика, ефективність: Монографія / В. В. Пастухова. - К.: Київ. Національний торгово-економічний ун-т., 2002. - 302 с.

50.Про акціонерні товариства: Закон України, 2008, №50-51. [Електронний ресурс] - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua <#"justify">51.Пястолов С.М. Экономический анализ деятельности предприятий: Учебное пособие для студентов экономических специальностей высших заведений, экономистов и преподавателей. - М.: Академический Проект, 2002.-573 с.

52.Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Мн.: Новое знание, 2008. - 696 с.

.Савицкая Г.В. Экономический анализ. - М.: Экоперспектива, 2006. - 640 с.

54.Семенов А.Г. Ефективне управління структурою капіталу акціонерного товариства / А.Г. Семенов, О.О. Плаксюк, О.В. Ярошевська // Вісник економічної науки України. - 2010. - №2. - С. 137-144.

.Серажим М.К. Капітал: Посібник. - К.: ПРТ, 2004. - 361 с.

.Славюк Р.А. Структурування власного капіталу підприємств України // Фінанси України. - 2006. - №8. - С. 123-131.

.Ткаченко Н.М. Формування і облік залученого капіталу // Регіональні перспективи. - 2009. - №2/9. - С. 28-32.

58.Трохина С.Д. Управление финансовым состоянием предприятия // Финансовый менеджмент, 2010. - №1. - С. 3-11.

.Федоренко В.Г. Классификация факторов, влияющих на финансовую устойчивость предприятий // Экономика и управление, 2009. -№2/3. - С. 65-66.

60.Фінансовий аналіз: Навч. посіб./ [М.Д. Білик, О.В. Павловські, Н.М. Притуляк, Н.Ю. Невмержицька] - К.: КНЕУ, 2005. - 368 с.

61.Финансовое управление компанией / Под ред. Е.В. Кузнецовой. - М.: Правовая культура, 2001. - 383 с.

62.Фролова Т. О. Фінансовий аналіз: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення і практичних завдань. - К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2005. - 253 с.

63.Федоренко В.Г. Інвестознавство: Підручник - К.: МАУП, 2000. - 408 с.

64.Федорченко В.Г. Страховий та інвестиційний менеджмент - К.: МАУП,2002. - 341 c.

65.Фінансовий менеджмент: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисц./ А.М. Поддєрьогін, Л.Д. Бурк, Н.Ю. Калач та ін. - К.: КНЕУ, 2007. - 294 с.

66.Цал-Цалко Ю.С., Фінансовий аналіз. Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 566 с.

.Череп А.В. Інвестознавство: Підручник. - К.: Кондор, 2006. - 398 с.

68.Чорна М.В. Проектний аналіз: Навч. посіб.. - Х.: Консум, 2003. - 228 с.

.Шершньова З.Є., Оборська С.В., Ратушний Ю.М. Стратегічне управління: Навч.-метод. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 232 с.

70.Шахов В.В. Введение в страхование. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 210 с.

71.Шохин А. Н. Денежные сбережения населения как экономическая категория. - М.: ЦМИ АН СССР, 1984.

72.Шевченко І., Хомяк С., Артемєва Л. Податок з доходів фізичних осіб: Метод. посіб.. - Д. : Баланс-Клуб, 2004. - 144 с.

73.Шеремет А. Д., Сейфулин Р. С. Методика финансового анализа. - М.: ИНФРА-М. 1995. - 176 с.

74.Шеремет О. О. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - К.: 2005. - 196 с.

.Шутов М. І., Бабенко В. А., Стоянова Н. М. Державний фінансовий контроль в Україні: Теорія та практика. - О. : Юридична література, 2004. - 131 с.

76.Щукін Б.М. Аналіз інвестиційних проектів: Конспект лекцій. - К.: МАУП, 2002. - 128 с.

.Щукін Б.М. Інвестування. - К.: МАУП, 2004. - 216 с.

.Юрій С. І., Шаварина М. П., Шаманська Н. В. Соціальне страхування. - К. : Кондор, 2004. - 464 с.

.Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. Казначейська система: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002.-590 с.

.Яремко І.Й. Управління капіталом підприємства: економічний і фінансовий інструментарій: [Монографія]/ І.Й. Яремко - Л.: Каменяр, 2006. - 176 с.

81.Ярощук О.В. Теоретичні аспекти формування та обігу капіталу підприємства // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі, 2011. - №3. - С. 51-60.


Теги: Методичне забезпечення стратегічного планування та фінансових можливостей реалізації обраної стратегії суб'єктом підприємницької діяльності  Диссертация  Финансы, деньги, кредит
Просмотров: 21833
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Методичне забезпечення стратегічного планування та фінансових можливостей реалізації обраної стратегії суб'єктом підприємницької діяльності
Назад