Економічна криза на сторінках газети "День"


КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

ЕКОНОМІЧНА КРИЗА НА СТОРІНКАХ ГАЗЕТИ «ДЕНЬ»


ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМИ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ ТА КРИЗОВІ СИТУАЦІЇ В СУЧАСНОМУ МЕДІА-ДИСКУРСІ

.1 Економічна та політична проблематика на шпальтах сучасних видань

.2 Специфіка кризової комунікації

.2.1 Кризові ситуації та їхнє висвітлення у ЗМІ

.2.2 Основні аспекти кризового управління

.2.3 Психологічний аспект кризової комунікації

.3 Особливості відображення економічної кризи 2008-2010 рр. у вітчизняних та зарубіжних ЗМІ

РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИЧНИЙ ЗРІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ НА ШПАЛЬТАХ ГАЗЕТИ «ДЕНЬ»

.1 Внутрішні політичні проблеми України як основний чинник поглиблення економічної кризи

.2 Зовнішня політика України як спосіб подолання кризових явищ

РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЯК ЯДРО СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ НА ШПАЛЬТАХ ГАЗЕТИ «ДЕНЬ»

.1 Проблемно-тематичні аспекти висвітлення економічної складової кризи в Україні

.1.1 Причини, наслідки та шляхи виходу України з кризової ситуації

.1.2 Фінансовий сектор як індикатор кризових явищ

.1.3 Галузевий зріз фінансової кризи

3.1.4 Можливості фінансового підйому під час світової економічної кризи

3.2 Прояви економічної кризи в країнах світу на шпальтах газети «День»

РОЗДІЛ 4. РІЗНОМАНІТТЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ЯК СКЛАДОВА ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ В УКРАЇНІ

.1 Загострення кадрових питань як породження кризи

.2 Способи подолання кризи громадянами України

.3 Морально-етичні та суспільні проблеми населення, загострені економічною кризою

РОЗДІЛ 5. ВЛАСНИЙ ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ ДОРОБОК

ВИСНОВКИ

БІБЛІОГРАФІЯ

ДОДАТКИ


ВСТУП


Глобальна фінансова криза 2008-2010 років розпочалась у вересні 2008 року під час банкрутства, злиття і консервації декількох великих американських фінансових корпорацій. Криза швидко набула глобального характеру, що призвело до банкрутства декількох європейських банків, значного падіння усіх біржових індексів, вартості акцій та товарів у всьому світі.

Для України основним зовнішнім чинником, що вплинув на формування кризових явищ, стало світове падіння попиту на металургійну <#"justify">Економічна криза продовжила розвиток і протягом 2009 року. Так, в III кварталі Державний комітет статистики України зафіксував дворазове ? до $432 млн. ? прискорення відтоку прямих інвестицій з України, за той же період обсяг валового внутрішнього продукту (ВВП) знизився в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року на 15,9%.

У той же час темпи інфляції за 2009 рік зменшилися практично в 2 рази. Так, показник інфляції за 2009 рік склав 12,3%, тоді як в 2008 році - 22,3%. Це, а також повідомлення про наближення рецесії до завершення, дає змогу прогнозувати закінчення економічної кризи в першому півріччі 2010 року.

На окрему увагу заслуговує співпраця України з Міжнародним валютним фондом (далі МВФ). Так, наприкінці жовтня 2008 року МВФ <#"justify">За перебігом економічної кризи пильно стежила абсолютна більшість українських мас-медіа. Більш того, вони активно впливали на розвиток подій, формуючи економічні погляди населення, зокрема його інфляційні очікування, бачення ринкової конюнктури тощо. Це в свою чергу спонукало громадян до активних економічних дій, найпоказовішим прикладом чого може слугувати ситуація з банківськими депозитами.

Таким чином, ЗМІ можуть мати неабиякий вплив на розвиток кризової ситуації, причому як позитивний, так і негативний. Саме тому вивчення ролі ЗМІ посідає важливе місце під час економічної кризи, чим обумовлюється актуальність теми даної кваліфікаційної роботи. Та перш ніж переходити до безпосереднього аналізу матеріалів на економічну тематику, необхідно визначити специфіку кризової комунікації, зокрема висвітлення кризових ситуацій у ЗМІ. Для безпосереднього аналізу обрано громадсько-політичну газету «День» як якісне видання, популярне серед широких верств населення. На основі аналізу публікацій на економічну тематику буде зроблено висновки про обєктивність, глибинність та достовірність подачі виданням інформації про економічну кризу.

Отже, обєктом дослідження в кваліфікаційній роботі постали номери газети «День» з серпня 2008 до лютого 2010 року.

Предметом дослідження є публікації на сторінках газети «День», які всебічно висвітлюють перебіг економічної кризи в Україні.

Мета кваліфікаційної роботи - розкрити специфіку висвітлення газетою «День» кола питань щодо різних аспектів перебігу економічної кризи в Україні, проаналізувати ракурс подання цієї інформації.

З мети випливають наступні завдання:

)окреслити економічну, соціальну та політичну проблематику на шпальтах сучасних видань;

)визначити специфіку кризової комунікації та кризового управління;

)визначити позицію газети щодо політичних сил, задіяних в розвязанні економічних проблем під час кризи;

)розглянути особливості відображення економічної складової кризи;

)проаналізувати висвітлення соціальних аспектів економічної кризи;

)створити власний журналістський доробок в контексті досліджуваної тематики.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, пяти розділів, висновків та бібліографії.

Для кращого розуміння суті кризової комунікації в першому розділі розглядаються її теоретичні основи. Йдеться також про роль ЗМІ у висвітленні кризових явищ у теоретичному та практичному аспектах, аналізується загальна економічна та політична проблематика на шпальтах сучасних видань, а також висвітлення кризи світовими та українськими ЗМІ.

У другому розділі здійснюється аналіз публікацій газети «День» щодо політичної складової кризи. Саме з цієї проблеми розпочинається прикладна частина роботи, оскільки більшість економічних рішень в нашій країні повязані з ключовими політичними фігурами та їх позицією в питаннях економіки.

Третій розділ є ключовим для даної роботи, оскільки містить аналіз публікацій на суто економічну тематику. У ньому розглядаються публікації, що стосуються причин виникнення кризи, її перебігу у різних галузях, а також проблем фінансового сектору, з якого і розпочалася нинішня криза.

У четвертому розділі розглядаються публікації, що стосуються соціальних проблем, загострених економічною кризою в Україні, зокрема, кадрових питань, демографічних проблем, а також морально-етичних аспектів економічної кризи.

У пятому розділі роботи представлено власний журналістський доробок в контексті тематики економічної кризи, а саме розглянуто проблеми пересічного українця, яких не уникнути під час пошуку роботи в умовах кризи.

У роботі використовуються праці Г. Г. Почепцова, І. Сазанової та А. Н. Чумикова щодо особливостей кризових комунікацій, зокрема кризового PR.

Журналістикознавчим підґрунтям дослідження стали праці В. Карпенка, С. Г. Корконосенка, В. А. Мойсеєва, І. Л. Михайлина тощо.


РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМИ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ ТА КРИЗОВІ СИТУАЦІЇ В СУЧАСНОМУ МЕДІА-ДИСКУРСІ


У цьому розділі ми розглянемо основні аспекти кризової комунікації, зокрема, визначимо роль ЗМІ та можливість їхнього впливу на перебіг кризової ситуації. Та перш ніж ми перейдемо до особливостей функціонування ЗМІ під час економічної кризи, розглянемо загальну економічну та політичну проблематику на шпальтах сучасних видань.


1.1 Економічна та політична проблематика на шпальтах сучасних видань


Основний орієнтир і головний контрапункт журналістських виступів на економічну проблематику в нинішніх умовах пов'язаний з глобальною економічною кризою та ареалом проблем, які її супроводжують, а саме: проблеми в банківському секторі, банкрутство кредитних союзів, знецінення гривні, політика Нацбанку, зовнішні борги України, а також різноманітні прогнози щодо подолання кризи та багато інших. Таким чином, економічна криза стала призмою, крізь яку українські журналісти спостерігають за економічними подіями протягом останніх 1,5 років.

Проте, окрім кризи, в колі економічної проблематики знаходиться і низка традиційних для нашої економіки питань, а саме: приватизація великих державних підприємств («Укртелеком», «ОПЗ»), проблеми розвитку малого та середнього бізнесу, зокрема тиск податкового навантаження, проблема поліпшення інвестиційного клімату в Україні та залучення іноземних інвесторів. До речі, у частотному словнику теперішньої журналістики слово "інвестиції" можна назвати чи не найбільш уживаним.

Велику увагу приділено окремим галузям, насамперед промисловості. Наявний на шпальтах видань і аналіз якості нашого менеджменту, особливо його верхніх рівнів.

Загалом, варто зазначити, що суспільству й журналістам необхідно відмовитися від зайвої ідеологізації та особливо від політизації економіки, яка завжди була нам властива. І хоча першість у суспільній практиці належить політиці, оскільки вона диктує стратегію й тактичну спрямованість зусиль в економіці, підкоряти останню політиці повністю не можна.

Підсумовуючи ж, треба відмітити зайву прихильність економістів і преси до теоретизування, готовність висувати й обговорювати різні концепції й плани реформування економіки у відриві від життєвої конкретики. А звичайні потреби людей і аудиторії преси вимагають взаємозв'язку економічної пропаганди з аналізом економічної практики й можливостями її впливу на соціальну сферу, тобто на життя пересічної людини [68, 247-248].

У сучасній політичній проблематиці топ-темами залишаються політична криза в Україні, висока корумпованість владних кіл, регулярні передвиборчі перегони, намагання кожної з ключових політичних фігур «перетягнути ковдру на себе» та буденні чвари політиків, які ніяк не можуть прийти до єдиної стратегії розвитку держави і зайнятися своїми прямими обовязками.

Ще однією топ-темою в українському політикумі є демократичні здобутки України в останні роки. І справді, нині в українському телепросторі подаються позиції усіх політичних таборів, на відміну від періоду, що передував Помаранчевій революції, коли певні політики не мали доступу до ефіру. Утім, не обходиться й без маніпуляцій. Під час політичної кризи істотно відчулася заангажованість певних ЗМІ, зумовлена тим, в чиїх руках перебуває цей засіб масової інформації [65, 112].

Позиції українських журналістів щодо оцінки нинішньої кризи розділилися майже навпіл: одна частина розцінює кризу як суспільно-політичну, інші вважають, що правомірно говорити лише про політичну кризу, а не суспільну.

Переважна більшість журналістів також вважає, що певна частина вини за нинішню кризу лежить на українських засобах масової інформації, у яких майже не було глибокого аналізу причин політичної кризи. ЗМІ самі стали частиною політичного конфлікту, оскільки їх власники представляють різні політичні групи. Крім того, певні медіа готові за гроші подавати будь-яку інформацію - немає значення, правдиву чи ні.

Якщо ж говорити про відображення української політичної проблематики в зарубіжних ЗМІ, можна дійти висновку, що найактуальнішою залишається проблема боротьби з корупцією. Набувши іміджу корумпованої держави, Україна втрачає чимало можливостей - від залучення інвестицій до оптимізації туристичного бізнесу, поліпшення добробуту населення тощо. Українські й іноземні експерти стверджують, що першою причиною високого рівня корумпованості в країні є інформаційна закритість державної служби [66, 185].

Підсумовуючи, варто зазначити, що всі економічні та суспільно-політичні зміни, які відбуваються в нашій державі, досить широко висвітлюються в пресі. Однак нерідко журналістські матеріали являють собою лише виклад, переказ того, що трапилося, чиїхось висловлювань і думок. За такими публікаціями важко скласти уявлення про процеси, які відбуваються в економічній та політичній сферах з їхніми глибинними першопричинами. Тож знову постає потреба у якісних виданнях, які подаватимуть події, вдаючись до їх глибинного аналізу.


1.2 Специфіка кризової комунікації


Зазвичай, коли мова йде про кризу та особливо про антикризове управління, більшість джерел торкаються мікрорівня, тобто розглядають діяльність фірми в кризовій ситуації. У нашому ж випадку мова піде про глобальну економічну кризу, яка торкнулася навіть не окремих держав, а істотно підірвала світову економічну систему. Таким чином, у кризових умовах опинилися тисячі і навіть мільйони компаній, а це означає, що контроль за розвитком кризової ситуації переходить до компетенції держави. Отже, процес кризової комунікації має стати дворівневим, тобто проходити одночасно на мікро- і макрорівнях. За даних умов надзвичайно важливим є те, щоб вектори спрямованості цих інформаційних потоків були узгодженими між собою. Тож розглянемо послідовно особливості кризової комунікації на зазначених рівнях.


1.2.1 Кризові ситуації та їхнє висвітлення у ЗМІ

З погляду кризового управління, криза - це і припинення нормального процесу функціонування, і непередбачена подія, що ставить під загрозу стабільність системи, і раптовий серйозний випадок, що потенційно може зашкодити або навіть зруйнувати репутацію обєкта (компанії, держави тощо).

Опускаючись на мікрорівень і враховуючи взаємодію зі ЗМІ, наведемо визначення М. Реджестера, провідного спеціаліста в галузі управління кризовими ситуаціями: «Криза - це подія, через яку компанія потрапляє в центр не завжди доброзичливої уваги ЗМІ та інших зовнішніх цільових аудиторій, у тому числі акціонерів, профспілкових організацій, рухів у захист навколишнього середовища, які через певну причину цілком законно цікавляться діями організації» [77, 123-124].

Наведемо типологію криз.

З погляду наслідків кризи можуть бути: пов'язані з руйнуваннями (бурі, пожежі тощо) і не пов'язані з ними (політичні, економічні та ін.).

За ступенем поширення кризи можуть бути світовими або локальними.

Г. Г. Почепцов наводить наступну класифікацію криз та можливі сценарії їхнього розвитку:

Несподівані кризи. Вимагають завчасного узгодження плану дій між основними керівниками, що дозволяє уникнути непорозумінь.

Кризи, що розвиваються - можуть виникати зненацька, але зріють протягом довгого часу. Завдання полягає в тому, щоб переконати вище керівництво вжити коригувальних заходів, перш ніж криза досягне руйнівної фази. Стійкі кризи. Це конфліктні ситуації, які можуть існувати досить довго, навіть не дивлячись на зусилля щодо їхнього запобігання. Саме до таких криз відноситься нинішня економічна криза [74, 490-491].

На мою думку, дана класифікація є досить нежиттєздатною, оскільки, обравши критерієм час прийняття рішень щодо подолання криз, вона не враховує самої суті кризових явищ. Складна природа останніх викликає необхідність прийняття рішень, використовуючи одночасно всі способи, описані в класифікації: і завчасно підготовлені плани, і оперативні рішення. При цьому кризи можуть тривати досить довго. Таким чином, виокремити той чи інший вид кризи згідно з поданою класифікацією практично неможливо, що вказує на необхідність її подальшого вдосконалення.

За характером та сферою виникнення дослідники виділяють ще одну типологію криз, яка приділяє більше уваги природі кризових явищ [67, 259-260].

. Кризи-події - кризи, що спричиняють втрати й становлять загрозу для навколишнього середовища й життєдіяльності людини, викликані помилками в процесі виробництва продукту тощо.

. Соціальні кризи - це кризові ситуації, обумовлені соціальною структурою й соціально-виробничими зв'язками підприємств у суспільстві.

. Економічні або фінансові кризи - кризи, пов'язані з діяльністю компаній на фінансовому ринку.

Жодна криза не схожа на іншу, проте кожна з них проходить чотири фази: 1. Початкова фаза ("скупчення грозових хмар") може бути не завжди очевидною, охоплює час від виникнення до загострення проблеми.

. Фаза загострення ("гроза"). Вирішальну роль тут грає формування співчутливої й доброзичливої суспільної думки навколо вогнища катастрофи. Кожна подія має як мінімум дві сторони, треба показати кращу з них.

. Хронічний стан - неефективна, недостатня взаємодія зі ЗМІ може роздути всю історію й подовжити існування кризи, тож важливо зрозуміти її динаміку.

. Вихід з кризи - мета кризової кампанії. Все стає на свої місця. Завдання полягало в тому, щоб переломний момент повернути на свою користь [80].

Налагодження ефективної комунікації зі ЗМІ є одним з найважливіших етапів урегулювання кризової комунікації. ЗМІ, як відомо, виконують функцію формування так званого agenda, тобто порядку денного. Проблеми, представлені ЗМІ як найважливіші в даний момент, можуть і не бути такими, але їх висвітлення журналістами призводить до того, що дані проблеми ідентифікуються громадськістю як найважливіші. За таких умов необхідна тісна співпраця ЗМІ з PR-службами організацій, а на останні в свою чергу лягає відповідальність за формування суспільної думки про проблемну компанію, галузь або про хід боротьби з кризою на державному рівні.


.2.2 Основні аспекти кризового управління

Для того, щоб не пропустити жоден з важливих моментів перебігу кризи і не дати приводу для пліток, необхідно відслідковувати та вчасно подавати інформацію відповідно до фаз перебігу кризи, звертаючи увагу насамперед на моменти, зазначені в таблиці 1 [71, 19].


Таблиця 1. Структура кризи з погляду PR.

Стадія перша«Зародження проблеми»Виникнення вихідної проблеми (як правило, дрібної й досить незначної), що й стає першопричиною наступної кризи.Стадія друга«Обговорення і планування»Аналіз вихідної проблеми й можливих варіантів реакції; вибір найкращого варіанту.Стадії третя«Матеріалізація вихідної проблеми»Прояв перших складностей, породжених вихідною причиною.Стадія четверта«Перша реакція»Вибір оперативної реакції об'єкту та її прояв.Стадія п'ята«Вторинний вплив»Наступні проблеми, породжені першою реакцією об'єкту, а також реакцією третіх осіб.Стадія шоста«Боротьба»Важкі й досить тривалі спроби об'єкту переломити ситуацію на свою користь.Стадія сьома«Компроміс»Момент виснаження ресурсів об'єкту, коли той змушений іти на певні поступки.Стадія восьма«Регрес» або «вихід з кризи»Залежно від того, на яких умовах було знайдено компроміс, це може бути відновлення іміджу об'єкту, щоправда з частковими втратами позицій або негативізація іміджу, зменшення можливостей, викликане виснаженням ресурсів.

Задачі, наведені в таблиці, може втілювати в життя PR-служба організації. Для належного виконання своїх функцій вона повинна розробити ясну й чітку позицію у ставленні до подій, а також мати стратегію PR, у якій необхідно виділити два основні моменти: цільові групи, яким буде подаватися інформація, та відповідні цінності цих груп.

Необхідно чітко визначити напрямок роботи із пресою, для чого потрібно сформувати коло журналістів, які професійно розуміють, що відбувається на даному секторі ринку, і періодично з ними працювати. Для організації важливо мати свій добре структурований web-site. Якщо ж комунікація відбувається на державному рівні, корисно створити портал, на якому б детально висвітлювався хід боротьби з кризою та докладно описувалися всі дії влади [69, 93].

Все вищезазначене може бути застосоване практично до будь-якої кризової ситуації. Саме тому весь обсяг робіт із налагодження загальних каналів комунікації та винайдення ЗМІ, які достовірно відобразять інформацію, необхідно провести задовго до початку кризової ситуації. Це утворює своєрідний актив організації, який можна використовувати постійно.

Якщо ж говорити про поведінку в умовах настання кризової ситуації, на рівні компанії (або й на державному рівні) необхідно вдатися до розробки та реалізації кризової стратегії комунікації.

Відправним пунктом при розробці кризової стратегії є вироблення власної версії подій. Головний привілей, який одержує компанія, що вчасно втрутилася в процес трансформації проблеми в джерело кризи, - це можливість дати проблемі ім'я. Таким ім'ям і є версія. Важливо, що учасників будь-якої кризової ситуації ЗМІ ділять на героїв та антигероїв. Якщо не вдається точно визначити антигероя, ЗМІ приклеюють цей ярлик до назви причетної до кризи організації й особистості, а собі ярлик героя, що бореться за правду й доносить її до суспільства [77, 143].

Наступне питання постає з приводу того, коли повинна виникати необхідна версія. На думку багатьох експертів, відсутність реакції з боку компанії в перші 24 години значно послаблює можливість контролювати ситуацію надалі [63, 144].

Надзвичайно важливо, звертаючись до ЗМІ, визначитися із цільовими аудиторіями, а не говорити все і для всіх. Так, іспанський фахівець Х. Д. Баркеро Кабреро, який спеціалізується на кризових ситуаціях у фінансовій сфері, констатує, що в умовах кризи у групи зв'язків з громадськістю повинна бути напоготові диференційована інформація, призначена для: суспільства в цілому; акціонерів й інвесторів компанії; агентів, що працюють з цінними паперами компаній, а також дистрибюторів її товарів і послуг; фінансових аналітиків; співробітників компанії; державної адміністрації [64, 145].

В умовах кризової ситуації важливо також розуміти, що як би компанія не готувалася, вона не може контролювати весь інформаційний простір і формувати лише сприятливі інформаційні потоки. Дуже часто доводиться працювати із наслідками саме несприятливих повідомлень, тож тут мова піде вже про такі поняття, як «spin-контроль» та «spin-доктор».контроль (англ. «spin» - обертання) - зміна кута подачі інформації в напрямку, вигідному конкретній стороні кризової комунікації.доктор - фахівець, який займається зміною очікувань явищ чи подій, які можуть відбутися, або виправленням висвітлення подій у ЗМІ після того, як інформаційний розвиток прийняв несприятливий відтінок.

Можна виділити п'ять типів spin-контролю:

до-spin - підготовка очікувань перед подією;

після-spin - забезпечення позитивного сприйняття події;

торнадо-spin - переведення суспільної думки в іншу площину;

контроль кризи - менеджмент подій, які виходять з-під контролю;

зменшення збитку - менеджмент, що запобігає або зменшує завдання збитків [72, 58-59].

У роботі spin-доктора потрібно враховувати, що люди більшою мірою покладаються на візуальну комунікацію, тож особлива роль приділяється телебаченню. У випадку виникнення кризової ситуації завжди виникає проблема появи першої особи. Та перш ніж давати слово першим особам, необхідно визначити, чи доводити скандал до логічного кінця, чи навпаки загасити.

Отже, фахівці з керування інформаційним простором (spin-доктори) намагаються втілити негатив у нові форми. У цьому плані spin-доктори одночасно породжують нові контексти, у рамках яких негатив перестає бути просто негативом. При цьому він не стає й позитивом. Але його вже не можна однозначно сприймати як чистий негатив.

економічний криза висвітлення газета

1.2.3 Психологічний аспект кризової комунікації

Видання часто виступають не лише відлунням, ретранслятором скандалу, а й самі можуть спровокувати небажаний розвиток подій, що в свою чергу лише загострить кризу. Таким чином необхідною складовою роботи ЗМІ під час кризових ситуацій стає врахування особливостей психологічного сприйняття аудиторії.

Перш за все треба враховувати, що в процесі кризової комунікації люди постійно зіштовхуються з наступними психологічними бар'єрами:

) Стресовий стан у першу чергу визначає поведінкові реакції людей під час кризової ситуації [73, 102].

Сучасна психологічна література містить безліч дефініцій поняття стрес. М. Сельє розумів під стресом симптокомплекс фізіологічних реакцій, що представляють неспецифічну реакцію систем на пошкоджуючий фактор (стресор). «Стрес», - писав Сельє, - «це неспецифічна відповідь організму на будь-яку пред'явлену йому вимогу» [76, 106]. Дж. Еверіл вважав сутністю стресової ситуації втрату контролю, тобто відсутність адекватної даній ситуації реакції при значимості для індивіда наслідків відмови від реагування. Ю. С. Савенко визначав психічний стрес як «стан, у якому особистість опиняється в умовах, що перешкоджають її самоактуалізації» [75, 42].

У кризовій ситуації люди відчувають інформаційний та емоційний стрес. Оптимізація психічних станів і поведінки людини в подібних ситуаціях повинна передбачати відповідну підготовку. Саме цю задачу і мають допомогти вирішити ЗМІ. У протилежному випадку сподіватися на те, що люди, які перебувають у стресовому стані, будуть діяти раціонально й швидко, не доведеться.

) Відчуття облоги. Дуже часто людина відчуває себе в кризовій ситуації, ніби в облозі, створюється враження, що всі налаштовані проти неї. Задача ЗМІ в даній ситуації - закликати до активних дій, показати, що людина може вплинути на ситуацію [75, 103].

) Паніка. У кризовій ситуації, особливо в умовах невизначеності, люди починають панікувати і через це дуже часто погіршують і без того нелегке становище.

) Феномен спотвореного сприйняття. Давид Майерс [68, 58] відзначає упереджене ставлення людей у кризовій ситуації до самих себе, тенденцію до самовиправдання. Одним із симптомів групового мислення в даній ситуації є те, що своя група сприймається її членами як моральна й сильна, а зовнішнє середовище як зловмисне й агресивне (феномен дзеркального сприйняття).

Саме з такими явищами доводиться боротися ЗМІ в умовах кризової ситуації. Якщо ж говорити про механізм позитивного впливу ЗМІ, то необхідно відзначити наступні аспекти особливостей психологічного сприйняття.

Людині властиво сприймати події через порівняння з подібними до них - цю особливість людської психіки треба мати на увазі. Вдало проведена паралель у період кризи змусить людей повірити, що не все так небезпечно. Аналогічного ефекту можна досягти, інформуючи громадськість про наявні на даний момент критерії припустимості певних відхилень у тій або іншій сфері.

До особливостей психологічного сприйняття інформації в кризових ситуаціях відноситься й те, що люди звикли сприймати негативні події особистісно, у той час як інформація в багатьох випадках орієнтується на середню масу, нехай і у формі цільової групи.


1.3 Особливості відображення економічної кризи 2008-2010 рр. у вітчизняних та зарубіжних ЗМІ


Вплив, який ЗМІ можуть чинити на перебіг кризи, може бути як позитивним, так і негативним. Якщо ж аналізувати ситуацію з сучасною економічною кризою, більшість експертів відзначають скоріше негативний вплив ЗМІ на її перебіг. Багато хто взагалі звинувачує пресу в надмірному загостренні ситуації.

Головна проблема нинішніх кризових українських реалій полягає в тому, що жодне ЗМІ вже не в змозі бути економічно незалежним. Зважаючи на це, більшість є далекими від обєктивної подачі інформації. Як завжди, проблемою залишається і відсутність якісної аналітики, хоча низка видань, таких як «Дзеркало тижня», «День», «Експерт», «Кореспондент» та ін. подавали досить серйозні матеріали про причини виникнення кризи та прогнози щодо її завершення. Загалом же публікацій про кризу на початковій стадії (влітку 2008 року) було небагато, а от восени почався справжній інформаційний бум з цього приводу. Наприклад, публікації про досягнення Україною кризового дна почали регулярно зявлятися ще з грудня 2008 року, хоча всі експерти прогнозували проходження цього самого дна як мінімум наприкінці 2009 року [78, 8].

Не кращою є ситуація і в Росії, де дослідження показали, що кожен другий росіянин невдоволений тим, як преса висвітлює економічну кризу. Про це повідомило інформаційне агенство "Фінмаркет" із посиланням на онлайн-дослідження, проведене компанією Nielsen. За його результатами 65 % російських Інтернет-користувачів вважають, що ЗМІ недостатньо інформували їх про причини, які привели до кризи і 30 % опитаних вважають, що ЗМІ не допомагають їм зрозуміти, які проблеми впливають на світову економіку [79].

Незадоволені тим, як ЗМІ висвітлюють кризу, і в Британії. Так, депутат британського парламенту Джон Пю розкритикував мас-медіа за надмірний драматизм. А після того, як низка публікації на Інтернет-порталі корпорації BBC про поглинання та банкрутство банків сколихнула суспільство, навіть було піднято питання про можливість обмеження преси в кризовий період. Втім, британські медіа одностайно відхилили таку пропозицію. Редактор ділового щоденника Financial Times Лайонел Барбер категорично заявив депутатам: «Обмеження преси не розвяже проблеми. Це був катастрофічний провал оцінки ризиків, провал у законодавстві, і ви не повинні покладати будь-яку відповідальність на пресу» [81].

А тепер проаналізуємо висвітлення глобальної економічної кризи детальніше, розглянувши публікації на задану тематику у газеті «День».


РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИЧНИЙ ЗРІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ НА ШПАЛЬТАХ ГАЗЕТИ «ДЕНЬ»


Для кращого розуміння позиції газети «День» щодо висвітлення економічної кризи розділимо аналіз публікацій за тематичним наповненням. Перш за все проаналізуємо політичну складову кризової ситуації.


2.1 Внутрішні політичні проблеми України як основний чинник поглиблення економічної кризи


Спектр внутрішньополітичних проблем, які охоплюють публікації газети в контексті економічної кризи, є надзвичайно широким, тому для зручності пропоную виділити чотири тематичні групи, в межах яких можна розглянути різноманітні аспекти досліджуваного явища.

Тематична група № 1. «Взаємодія влади в умовах кризи».

Одна з основних проблем в межах цієї групи - відсутність реакції української влади на перші симптоми кризи. Критичне ставлення до подібної бездіяльності знаходимо у статті Олексія Савицького «Які симптоми української кризи?», де заяві премєр-міністра Юлії Тимошенко про те, що «немає необхідності здійснювати якісь екстраординарні дії», автор протиставляє реальний стан подій, згідно з яким «Україна посіла одне з перших місць за падінням фондового індексу в світі та перше місце за розвитком інфляції в Європі». Однак справжнє обурення автора викликає те, що премєр перекладає всю відповідальність за такі наслідки на НБУ та РНБО [60, 5].

Треба зазначити, що проблема відповідальності за антикризові рішення на перших її стадіях доходить просто до абсурду. Політики просто перекидають цю відповідальність один на одного. Звісно, така поведінка влади знайшла широкі відгуки на сторінках газети. Це питання поруч з проблемою замовчування симптомів кризи піднімає Михайло Міщишин у статті «Про що говорило мовчання». Він влучно описує проблему відсутності взаємодії влади: «Один із головних критеріїв боротьби з кризою - це консолідовані дії різних гілок влади. Але, борючись із кризою, Юлія Володимирівна чомусь не пускає в черговий раз представника Президента Романа Жуковського взяти участь в урядовому засіданні, на якому якраз обговорювався проект бюджету на 2009 рік. Як бачимо, нишком воюючи з кризою, Кабінет Міністрів голосно боровся з Президентом, що навряд чи можна розцінити як хороший антикризовий захід» [45, 1].

Підсумком для аналізу даної тематичної групи може бути висловлювання заступника директора з наукової роботи Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАНУ Валерія Новицького: «Зараз кожний політичний клан, кожна гілка влади змагається з іншою, тільки аби задовольнити власні інтереси. Вітчизняну економіку зараз більше гальмують внутрішні, а не зовнішні фактори» [17, 5].

Тематична група № 2. «Падіння гривні та коливання валютного курсу».

Першою проблемою, з якою ми зустрічаємося в межах даної групи, стає намагання політиків зняти з себе відповідальність і звинуватити один одного у падінні гривні. Так, у статті «Хто нагрів руки на падінні гривні» Наталія Білоусова повідомляє про створення урядом тимчасової комісії Верховної ради з контролю за діяльністю НБУ та критикує уряд за надмірний тиск на цю установу. У цій же статті піднімається проблема існування в Україні одразу трьох-чотирьох валютних курсів: «офіційного, курсу гривні, який формується на міжбанківському та готівковому валютних ринках та курсу, за яким НБУ здійснює свої валютні інтервенції». Автор наголошує, що така ситуація склалася не без участі уряду, і звинувачення з боку останнього не можна вважати правомірними [18, 5-6].

Зауважимо, що Наталія Білоусова протягом всього кризового періоду повідомляє читачів газети про хід подій на валютному ринку. Так, у статті «Куди буде направлений курсовий вектор», залучивши ряд експертів, вона намагається дати прогноз динаміки валютного курсу після звільнення голови НБУ Володимира Стельмаха [17, 5], а у статті «Хто чи що штовхає гривню вниз?» - продовжує аналіз причин нестабільного становища національної валюти [19, 5].

Тематична група № 3. «Антикризові програми влади».

До даної групи було вирішено включити публікації про законотворчу діяльність влади та про прийняття бюджету на 2010 рік як про конкретні важелі економічного врегулювання в кризовий період. Публікації даного характеру зявлялися на шпальтах газети «День» не так часто, як розглянуті вище, проте вони посідають надзвичайно важливе місце у висвітленні економічної кризи.

Так, у матеріалі «Антикризовий закон: необхідно, але недостатньо…» Наталія Білоусова наводить перелік заходів, прийнятих Верховною радою для лікування фінансового сектора, поновлення довіри вкладників та ін. в межах законопроекту «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи…» Авторка також наводить думку експертів: президента Центру економічного розвитку Олександра Пасхавера та президента Центру антикризових досліджень Ярослава Жаліла, які відзначили важливість антикризового закону, проте наголосили на необхідності довгострокових антикризових реформ [4, 5].

Що ж стосується прийняття бюджету на 2009 рік, то ця тема активно обговорювалася на шпальтах видання і також знайшла своє відображення у публікаціях Наталії Білоусової, Михайла Міщишина та ін.

Тематична група № 4 «Управління державним сектором економіки».

У межах даної тематики багато уваги приділяється можливості приватизації великих державних підприємств та держаній підтримці приватних підприємств, оскільки з настанням кризи про це активно заговорили у владних колах.

Проблема приватизації таких стратегічних підприємств, як «Укртелеком», «Обленерго» та ін. піднімається насамперед у статтях Віталія Княжанського «Таємний кредит і явний опціон» [31, 1] та Наталі Білоусової «Кризовий» аукціон держмайна». В останній думки експертів щодо приватизації розділилися. Так, президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий виступає за приватизацію, а от директор Національного інституту стратегічних досліджень Юрій Рубан притримується протилежної позиції. На його думку, державний бюджет приватизація не врятує, а от вартість підприємств наразі є заниженою через кризові умови. Тож продавати їх за безцінь експерт не вважає за доцільне [11, 5].

Питання державної підтримки підприємств докладно розглянуте Олексієм Савицьким у статті «Еволюція чи деградація: які наслідки матиме держдопомога приватним підприємствам?» Автор виражає критичне ставлення до державної підтримки підприємств, оскільки, на його думку, вона значно знижує і без того низьку конкурентоспроможність вітчизняних підприємств. Втім, автор припускає надання державної допомоги, але тільки через створення регуляторного середовища, в якому ці підприємства матимуть шанс на виживання» [53, 5].


2.2 Зовнішня політика України як спосіб подолання кризових явищ


У даному підрозділі в якості способу подолання кризових явищ буде розглядатися ситуація з кредитом Міжнародного валютного фонду (МВФ), оскільки саме ця тема є однією з топових і протягом усього кризового періоду активно висвітлювалася журналістами.

Нагадаємо, що наприкінці жовтня 2008 року МВФ <#"justify">Після надання Україні кредиту МВФ журналісти продовжували піднімати питання, повязані з ефективним використанням отриманих грошей. Так, у статті «Без реформ не обійтися» Наталія Білоусова аналізує вимоги МВФ до України щодо розробки та втілення в життя антикризових реформ. У цьому контексті знову піднімається питання про необхідність ефективної взаємодії уряду та Нацбанку, а також перегляду витрат у бік скорочення. Отже, авторка відзначає роль кредиту МВФ як каталізатора антикризових реформ в економіці [6, 5].

Надзвичайно цікавою є стаття Віталія Княжанського «Що виявив МВФ і чого не побачив» про результати перевірки місії МВФ у 2009 р. Справа в тому, що, за офіційною версією, після перевірки в межах угоди stand-by місія МВФ залишилася цілком задоволеною станом української економіки. Єдиним, що занепокоїло посланців МВФ, був закон про підвищення соціальних стандартів.

У той же час журналіст подає інформацію про серйозні загрози для виконання програми stand-by. Він зазначає, що за два дні до публікації згаданої заяви про ці загрози попереджав перший заступник голови Секретаріату Президента України - представник Президента в Кабміні Олександр Шлапак: «Платежі місцевих общин, розпорядників коштів місцевих бюджетів, або блокуються, або затримуються, тобто уряд і казначейство гроші місцевих бюджетів використали для фінансування дефіциту державного бюджету» [36, 1]. Автор публікації висловлює своє обурення описаною ситуацією та намагається привернути увагу суспільства до таких фатальних невідповідностей.

Підсумовуючи розділ, зазначимо, що виданням широко висвітлюються політичні протистояння в умовах економічної кризи, зокрема багато уваги приділяється трикутнику «Уряд-Президент-НБУ». Крізь більшість публікацій проглядається критика уряду та політики Юлії Тимошенко. У той же час до особи президента видання ставиться більш лояльно. Таким чином, можна говорити про долю субєктивності у поданні інформації.

Протягом всієї економічної кризи журналісти газети «День» ретельно вивчали її політичний зріз. Видання повністю відстежувало динаміку основних політичних подій, які так чи інакше могли вплинути на хід кризи. При цьому журналісти не обмежувалися офіційними версіями і навіть всупереч їм піднімали важливі проблеми сучасної політичної та економічної дійсності.

Необхідно зазначити, що більшість матеріалів є аналітичними. При цьому за жанром це переважно статті та аналітичні кореспонденції, хоча подекуди трапляються й огляди. Окремо хотілося б виділити і коментарі експертів. Практично до кожної статті автор подає три або чотири коментарі авторитетних фахівців, що свідчить про високий рівень якості видання.

Серед інформаційних жанрів, у виданні переважно представлені інтервю та звіти. Так, типовим звітом є матеріал Тетяни Козирєвої «Чи пробудить криза «слона» про перебіг IX Львівського міжнародного економічного форуму [37, 5].

Жанр інтервю представлений дуже широко. При цьому самі інтервю є розгорнутими та доповнюються коментарями експертів, що сприяє формуванню більш обєктивної картини дійсності у читача.

На мою думку, у висвітленні політичного аспекту кризи газеті потрібно було б подати більше таких жанрів, як замітка або репортаж. Справа в тому, що дуже часто аналітика видання розрахована на читача, який вже володіє ситуацією, і подається аналіз лише вторинної інформації. Непідготовленому читачу доводиться докладати чималих зусиль, щоб зрозуміти особливості висвітлюваних проблем за відсутності викладу прямої фактології, хронології подій. Таким чином, перш ніж читати матеріали газети «День», читач має бути попередньо поінформованим про основні аспекти перебігу кризи, оскільки звичайних новин серед публікацій газети практично немає.


РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЯК ЯДРО СВІТОВОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ НА ШПАЛЬТАХ ГАЗЕТИ «ДЕНЬ»


.1 Проблемно-тематичні аспекти висвітлення економічної складової кризи в Україні


У даному розділі будуть проаналізовані статті, у яких безпосередньо розглядається економічна складова світової фінансової кризи, зовнішні та внутрішні фактори, які сприяють виникненню та розвитку кризових явищ в Україні, а також прояви економічної кризи у різних країнах світу.


3.1.1 Причини, наслідки та шляхи виходу України з кризової ситуації

Проаналізувавши низку статей, таких як «Підніжка економіці» Наталі Білоусової [15, 1], «Які симптоми української кризи» Олексія Савицького [60, 5] та ін., можна виокремити наступні причини кризи в Україні:

·утворення суспільства надмірного споживання;

·розрив між реальними та «віртуальними» грошима;

·відсутність стратегії економічного розвитку;

·валютні проблеми;

·послаблення внутрішнього сектору економіки та надмірна залежність від зовнішнього фінансування;

·відсутність узгодженості між діями влади та її недосвідченість в економічних питаннях;

·зниження цін на експортні товари;

·психологічний чинник.

Великої уваги приділено виданням шляхам виходу України з кризи, тож до їх обговорення було залучено велику кількість експертів. На їхню думку, основними заходами, яких необхідно вжити для подолання кризи, мали стати наступні.

·Спрямування коштів до реального сектору економіки. Такий захід став особливо актуальним у звязку з припиненням кредитування комерційними банками з одного боку та отриманням грошей від МВФ і потребою їх ефективного використання з іншого. Так, у статті «Курс» керує країною» екс-заступник голови правління НБУ Сергій Яременко підкреслює: «Нам потрібна не просто рекапіталізація банків, треба направити всі вільні кошти в реальний сектор економіки, який давно просить фінансів і бється в передсмертних муках» [13, 5].

·Покращення інвестиційного клімату. Даному питанню було присвячено цілу низку публікацій, в яких експерти наголошують, що створення сприятливих умов для інвестування та привабливого інвестиційного іміджу давно стали кричущою необхідністю для української економіки [54, 5].

·Модернізація виробництва та запровадження інноваційних технологій. Необхідність цих заходів відстоюють: президент Центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв, доктор економічних наук Василь Шевчук, директор Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, академік Юрій Пахомов та інші. При цьому Юрій Пахомов заявляє: «Інновації - це державна справа, нинішній ринковій економіці України це буде не цікаво. Адже бізнес зараз хвилює лише якнайшвидший прибуток. Тож, якщо треба розвивати інноваційний сектор, без чіткого плану й державної руки не обійтися» [58, 5].

·Грамотна грошова політика, зокрема антиінфляційні заходи.

·Регулювання діяльності комерційних банків. У звязку з «депозитною лихоманкою» у банківському секторі про необхідність даного заходу згадують практично в кожній другій публікації. Що ж стосується конкретних кроків роботи з комерційними банками, у статті «Післякризовий період» експерт Ярослав Жаліло стверджує: «Необхідно удосконалити інструментарій регулювання ліквідності комерційних банків та структуризації збільшення грошової пропозиції. Посилене рефінансування комбанків, у тому числі - з коштів МВФ, не принесе якісних змін без формування сегменту «довгих грошей» [26, 5].

·Встановлення оптимального співвідношення між експортно-імпортними операціями.

·Грамотна податкова політика. Щодо даного пункту, видання подає звіт Ольги Кротової з відкритої двосторонньої зустрічі «Реальний сектор економіки - українській владі: пять антикризових кроків», на якій антикризове оподаткування розглядалося як один з таких кроків. У контексті даного питання пропонували запровадити прогресивну шкалу прибуткового оподаткування та оподаткування нерухомості, а також половину головних податків залишити за місцем сплати, і лише половину спрямувати до центрального бюджету [38, 5].

·Структурні зміни в економіці та підвищення конкурентоздатності країни. Такий захід підсумовує всі зміни, які експерти пропонують запровадити для оздоровлення економіки нашої країни. При цьому, на думку експертів, ключову роль в перетвореннях має відігравати українська влада.

Серед шляхів виходу з кризи, запропонованих на сторінках видання, були й такі, які не отримали одностайної підтримки експертів. Прикладом цього є пропозиція заступника директора Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України Валерія Новицького перейти до планової економіки у її модернізованому вигляді. Проти такої пропозиції одразу ж виступив екс-міністр фінансів України Віктор Пинзеник. В ході дискусії, до якої долучилися директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський та керівник групи радників голови НБУ Валерій Литвицький, експерти дійшли висновку, що планування Україні потрібне у якості створення середньострокового бачення її розвитку [58, 5].

Багато хто з експертів, опитаних газетою «День», висловлює упевненість в тому, що дана економічна криза підриває основні принципи капіталізму та веде до встановлення принципово нової економічної системи. Так, у статті «Економічна криза в Україні: епізод перший. Що далі?» президент Центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв називає нинішню кризу трансформаційною та стверджує, що вона призведе до побудови принципово нової економічної системи [54, 5]. У той же час Єрмолаєв, як і інші експерти, які очікують появи нової економічної системи, не зазначають, які саме механізми мають лягти в основу такої трансформаційної економіки.

Однак далеко не всі експерти погоджуються з тезою про виникнення нової економічної системи. Так, у статті «Як не проґавити економіку нового часу» директор Інституту перехідної економіки Банку Фінляндії Ікка Корхонен зазначив: «Не думаю, що зявиться якась кардинально нова економічна політика. Все залишиться на тому ж рівні. Щоправда, побільшає економічної співпраці між країнами, а фінансовий сектор стане більш регульованим у всіх державах» [21, 5].

Ще одним прогнозом щодо післякризового періоду є перманентне виникнення все гірших криз, про що пишуть у статті «Тахікардія сучасної економіки» - онучка «тюльпанової лихоманки» начальник відділу «Науково-методичних розробок і міжнародних програм» НДЕІ Міністерства економіки України Віра Герасименко та директор Департаменту внутрішнього аудиту групи компаній «Jordan Industrial Resources Co. Ltd» в Україні Андрій Рєпа. Дана стаття заслуговує на особливу увагу, оскільки її автори прослідкували історію криз, закономірності їх виникнення та зробили прогноз щодо майбутніх криз і їх наслідків. Цікаво те, що загрозу для суспільства вони вбачають у надшвидкому розвитку інформаційних технологій. Так, сучасну кризу вони називають першою кризою глобального Інтернет-простору, підкреслюючи роль мережі Інтернет при формуванні панічних настроїв населення. Наступні ж кризи викликають у авторів велике занепокоєння, оскільки на їхню думку вони або почастішають, або поглибшають, причому одне не виключає інше [23, 5]. Вагомості й переконливості статті додають цікаві епізоди з історії криз, діаграми та графіки, що демонструють циклічність розвитку економіки. Науковці оперують економічними термінами і в той же час стаття написана легкою, зрозумілою для читача мовою. Таким чином, за своєю ґрунтовністю, цікавістю, підходом до подання матеріалу стаття «Тахікардія сучасної економіки» - онучка «тюльпанової лихоманки» може вважатися одним із кращих матеріалів газети «День» щодо економічної кризи.

Підсумовуючи матеріали даного підрозділу, можна зробити висновок, що причини та шляхи подолання світової економічної кризи висвітлені виданням досить ретельно. Велике значення для читача має те, що до обговорення практично кожного питання було залучено велику кількість експертів, як українських, так і зарубіжних.


3.1.2 Фінансовий сектор як індикатор кризових явищ

Даний пункт є одним із найважливіших та найбільш повно представлених на сторінках газети. Це пояснюється тим, що саме на фінансовому ринку розпочалися прояви економічної кризи.

Найбільше уваги було присвячено банківському сектору, де за ситуацією слідкували журналісти Наталія Білоусова, Валерій Литвицький, Олексій Савицький та Сергій Льовочкін. Якщо йти за хронологією публікацій, то спершу публікації носили заспокійливий характер, заперечуючи наявність проблем у банківському секторі.

Найбільш яскраво цю стадію демонструє стаття Олексія Савицького «Чи виправдана паніка?», яка зявилася у звязку з чутками про банкрутство «Промінвестбанку» та масове зняття готівки населенням. Посилаючись на Нацбанк та правління «Промінвестбанку», автор заявляє, що такі чутки є результатом діяльності рейдерів, які хочуть зменшити у такий спосіб вартість банку та купити його «за безцінь». Він також наводить слова керівника Групи радників голови НБУ Валерія Литвицького: «Цей банк сильний, системоутворюючий, він свої платіжні зобовязання виконує... Єдина проблема виникла з депозитами у звязку з плітками про його неплатоспроможність… У нас ліквідність нормальна, банківська система здорова, платіжний баланс позитивний...» [59, 5].

У той же час Литвицький ненароком зазначає, що для підтримки «Промінвестбанку» НБУ відкриває йому кредитну лінію на пять мільярдів гривень. «Хоча ми впевнені, що цього й не потрібно буде, банк ще й буде думати, куди ці кошти подіти», - заспокоює населення Литвицький. Однак читача, який навіть не розбирається в економіці, подібна інформація лише нервує, оскільки всім відомо, як складно отримати кредит від будь-яких державних установ і що просто так НБУ кредити не видає. Тож якщо Нацбанк пішов на такий крок, напрошується висновок, що вкладникам і справді є через що непокоїтися.

Втім, автор не став акцентувати увагу на даному протиріччі, а зробив висновок про стабільність ситуації в банківському секторі, щоправда, поділившись невиразними сумнівами щодо «здоровя» українських банків.

Вже 14 жовтня 2008 року характер висвітлення подій кардинально змінюється. Виходить стаття Наталі Білоусової «Принцип доміно?», в якій автор зазначає, що стан української банківської сфери далеко не свідчить про стабільність і «хороше здоровя» і що такі банки, як «Промінвест» та «Надра» вже зазнали серйозних проблем [12, 5]. Таким чином, за 12 днів після заяв про чудовий стан банківської сфери газета стверджує абсолютно протилежне, що можна пояснити бажанням посадових осіб, які виступили у ролі експертів, приховати справжній стан справ в українській економіці. Втім, не зрозуміло, чому досвідчені журналісти практично не піддали критиці заяви посадовців.

Далі ситуація у банківському секторі викликала справжню дискусію на сторінках газети, в якій зіткнулися дві протилежні позиції: вкладників та банкірів.

Більшість статей, що стосуються позиції вкладників, присвячені проблемі подолання недовіри населення до банківської сфери. При цьому варто відзначити, що не завжди, висвітлюючи позицію клієнтів банків, журналісти були на їхньому боці. Так, у статті «З-під матраців - в економіку» Олексій Савицький звинувачує вкладників у тому, що, піддавшись паніці, вони лише в лютому 2009 року забрали з банків 811,2 мільйона доларів, тим самим «знекровивши» економіку. Розуміючи, що повернути довіру людей на даному етапі практично нереально, деякі експерти пропонують вжити заходів відверто агресивних щодо населення власної країни. Так, президент Центру антикризових досліджень Ярослав Жаліло практично пропонує «витряхнути» кошти з матраців і «вижати соки» з їхніх власників, одночасно стимулюючи споживчу активність. Природно, що з критикою таких заходів виступили інші експерти, відзначаючи, що у великої частини населення «витискати з матраців» просто нічого, та обстоюючи думку про неефективність таких «інвесторів не з власної волі» [55, 5].

Аналізуючи дану статтю, створюється враження, що автор знаходиться в опозиції до читача, тож, на мою думку, журналіст не виконав своєї місії - служити інтересам пересічного українця. Звісно, основну агресію виявили опитані експерти, але в такому випадку, захищаючи читача, журналіст міг би вступити в полеміку з ними. Однак полеміка у тексті відсутня, що вочевидь збільшує недовіру читача до видання.

Важко не погодитись, що відсутність довіри вкладника значно ускладнює економічну ситуацію, тож до проблеми повернення довіри населення видання неодноразово зверталося і надалі, проте статті вже не носили агресивний характер по відношенню до населення.

Цікавою для читача є також стаття Тетяни Мамалиги «Безальтернативні депозити». Автор одразу доходить висновку, що реальної альтернативи депозитам немає, тож присвячує матеріал пошуку найбільш вигідного для вкладника співвідношення валют у можливому депозиті з точки зору прибутковості, стабільності та надійності [39, 5]. Подібні статті є надзвичайно корисними для пересічного читача, оскільки напряму допомагають йому розібратися в економічній ситуації та несуть практичну користь. Якщо ж дивитися на ситуацію очима банкірів, то першою і чи не найголовнішою проблемою, з якою зіткнулися банки, на думку журналістів, стало неповернення коштів за кредитами. Саме цьому присвячена стаття Лідії Погребняк «Експансія на боржників», у якій автор прогнозує збільшення потреби зі сторони банків у колекторських послугах та розповідає про основні способи повернення грошей колекторськими компаніями [47, 5].

Цікавою є стаття Алли Дубровик «Вкладників банків ділять на сорти», у якій розглядається трикутник «банк-вкладник-суд». У ній мова йде про проблеми вкладників, які подавали позови до суду щодо неповернення грошей «Укрпромбанком». Автор наводить думку однієї з клієнток «Укрпромбанку» Олени Куценко: «Нас поділили на два «сорти». Перший - це ті, хто мирно чекав «із моря погоди», коли їм повернуть їхні гроші. До другого виокремили тих вкладників, які відстоювали свої права в суді. Так ті, хто сидів, склавши руки, без проблем отримають свої гроші в «Родовід Банк». А нам потрібно чекати, поки «Укрпромбанк» ліквідують, і аж тоді сподіватись, що гроші нам поверне Фонд гарантування вкладів» [24, 5]. Журналіст зясовує в експертів, чому склалася така ситуація і детально розбирається, що ж робити вкладникам «другого сорту».

На мою думку, такі статті є найціннішими для читача, оскільки вони не лише піднімають на суспільний рівень проблеми пересічного українця, а й допомагають розібратися, як знайти вихід з ситуації, залучаючи компетентних спеціалістів, у яких пересічному читачеві отримати консультацію проблематично.

Дуже цікавою є стаття президента Асоціації українських банків Олександра Сугоняко «Десять міфів про банки», де не лише коментується позиція банків у ситуації, що склалася, а й розяснюються основні принципи роботи банків. Міфами Олександр Сугоняко назвав такі твердження, як «В економіці криза, а банки отримують величезні прибутки», «Українські банки жадібніші за закордонні - дають кредити набагато дорожче, ніж у Західній Європі», «Тримати гроші в банках ненадійно - краще щось придбати чи тримати готівкою вдома» та інші [62, 5]. Кожне з тверджень було детально розяснене автором з економічної точки зору, тож стаття є надзвичайно цінною і для вкладника, і для самих банкірів. Справа в тому, що лише за умови спокійного, розважливого діалогу без взаємних обвинувачень вкладники та банки можуть краще порозумітись та зрештою піти назустріч один одному.

Ще однією важливою темою в межах даного підрозділу стали проблеми виживання кредитних спілок. Так, у статті Наталі Білоусової «Депозитні «заморозки» розповідається, що для кредитних спілок дострокове зняття грошей із депозитних рахунків тимчасово заборонили. Окрім цього, спілки зобовязали подавати звіти про свою діяльність щомісячно, у той час як раніше це здійснювалося щоквартально. На думку автора, такі заходи свідчать про несприятливе фінансове становище спілок [7, 5].

Стаття, таким чином, є упереджувальною та застерігає від проблем, які згодом можуть виникнути у власників вкладів. У звязку з цим автор піднімає питання про заснування гарантійного фонду за внесками вкладників, проблема створення якого актуальна протягом останніх кількох років.

Наталія Білоусова продовжувала відслідковувати ситуацію з кредитними спілками й у березні 2009 року. У статті «Депозитний «капкан» автор зазначає, що у Всеукраїнській асоціації кредитних спілок розроблена «Програма захисту вкладів», де одним із ступенів захисту є страхування внесків, а у НАКСУ працює стабілізаційний фонд та пілотна «Програма компенсації втрат вкладників», яка дозволяє вкладникам спілки-учасниці у разі чого отримати до 25 тис. грн. Також журналістом були залучені експерти, які надали поради вкладникам, як поводитися у ситуації, якщо термін дії депозиту закінчився, а спілка відмовляється повертати гроші [6, 5].

Узагальнюючи ж, можна сказати, що проблема виживання кредитних спілок розкрита газетою неповністю, оскільки не вистачило публікацій, що детально висвітлюють динаміку розвитку подій. У той же час ті статті, які представлені на сторінках газети в межах даної тематики, є дуже інформативними та корисними для її читачів.

Ще однією проблемою, розглянутою в межах даного підрозділу, є стан інвестиційного клімату в Україні. Саме цій темі присвячене інтервю губернатора Львівщини Миколи Кмітя з журналісткою газети Тетяною Мамалигою. Найбільшою перешкодою для припливу інвестицій в Україну Микола Кміть, як і більшість експертів, називає підхід влади до інвестицій, зокрема системи оподаткування інвесторів. З цього приводу експерт зазначає: «Вже десь рік я пропагую, щоб не було так званого «податку на інвестиції», щоб ми нічого не вимагали від тих людей, які хочуть інвестувати... Це насправді абсурд - країна з надзвичайно низьким рівнем інвестицій на душу населення ще щось просить у інвестора. Ми маємо вже перейти на ту стадію, коли будемо надавати пільги інвесторам. До якого часу? Поки інвестиції не будуть складати 15-20 тисяч доларів на душу населення» [40, 5].

До проблем інвестування неодноразово зверталась Наталя Білоусова та інші журналісти, які виявили найважливіші для інвестиційної сфери питання. Проблема інвестицій привернула увагу журналістів ще й через те, що, розвязавши її, Україна може отримати потужний імпульс для подолання економічної кризи.

Аналізуючи висвітлення проблем фінансового сектору, робимо висновок, що журналістами були опрацьовані найважливіші проблеми даної сфери діяльності. У той же час присутня нерівномірність висвітлення конкретних тем, для яких загальною є тенденція детального опису подій на початку кризи, зацікавлення читача через постановку важливих питань, вирішення яких лише назріває та відсутність подальшого описання розвитку подій, що є недоліком видання.

До позитивних моментів відноситься те, що при обговоренні питань журналістами була залучена велика кількість експертів. Таким чином, видання продемонструвало високий рівень обізнаності з фінансової проблематики та забезпечило читачів великою кількістю корисної та цікавої інформації.


3.1.3 Галузевий зріз фінансової кризи

Газета «День» систематично подавала інформацію про постраждалі від фінансової кризи сектори української економіки у статтях-оглядах економічної ситуації в країні. Втім, таким галузям, як гірничо-металургійна, вугільна, будівельна та енергетична було приділено більше уваги, оскільки саме вони зазнали першого удару кризи.

Першою увагу ЗМІ привернула гірничо-металургійна галузь. Так, у статті Наталі Білоусової «Знову паніка?» розповідається про зустріч представників найбільших гірничо-металургійних комбінатів з представниками уряду, на якій передбачалося виробити програму дій, зокрема захисту гірничо-металургійних підприємств в умовах кризи. Натомість зустріч пройшла як обмін взаємною критикою, свідками чого і робить читачів газета «День» [10, 5].

Про залежність української металургійної галузі від зовнішнього ринку як про основний фактор експорту кризових явищ говорить директор Інституту проблем екології та енергозбереження Сергій Єрмілов (інтервю «Чому обвалилась економіка»). Серед вагомих причин кризи в металургійній галузі Єрмілов називає також незавершеність процесу модернізації та негативну політику влади у сфері інвестицій, що призвела до вивезення капіталу за кордон та купівлі підприємств там [35, 5].

Зазначу, що остання публікація побачила світ 2 грудня 2008 року, лише на самому початку кризи, а наступна зявилася вже 1 вересня 2009 року під назвою «Кризу витримали». У ній Андрій Гайдай розповів про післякризовий стан соціальної інфраструктури найбільших металургійних комбінатів Запорізької області [22, 5]. Матеріал є досить цікавим, проте відомості не подаються вичерпно для кожного підприємства.

Таблиця 2. Порівняльний аналіз соціальної інфраструктури металургійних підприємств Запорізької області.

ПідприємствоВідомості проЗавантаження вир-х потужностейСер. заробітну платуГрафік роботиНаявну соц. інфраструктуруВтрати у кризовий періодЗапорізький завод феросплавів60-65%2470 грн.5-деннийДіє база відпочинкузакрили профілакторій на о. ХортицяЗапорізький вогнетривкий завод-2000грн.неповний робочий деньДіє база відпочинкуНевиплата різдвяних премійКомбінат «Запоріжсталь»---Діє програма соц. мед. страхування, бази відпочинку, дитячі оздоровчі заклади, палац культури, яхт-клуб профілакторії.-Запорізький титано-магнієвий комбінат---Діє база відпочинку «Титан», дитячий оздоровчий табір «Сокіл», Профілакторії.Наявні борги за заробітною платою.

Проаналізувавши таблицю, можна дійти висновку, що автор відображує лише позитивні моменті, які мають місце на підприємствах, не акцентуючи при цьому увагу на проблемах, замовчуючи їх. Отже, можна говорити про порушення принципу журналістської обєктивності при поданні зазначеного матеріалу, що викликає багато питань у читача та негативно впливає на авторитет видання.

Наступна галузь, якій видання присвятило увагу, - вугільна.

Тут, як і у випадку з металургійною галуззю, перші публікації більше стосуються очікувань і прогнозів щодо зменшення обсягів виробництва та погіршення становища працівників галузі.

А от наступні статті, присвячені проблемам вугільної галузі, можна вважати відображенням загальної ситуації в країні, яка розкриває корумпованість та непрофесійність владних кіл. Так, стаття Віталія Княжанського «Пасинки» підземелля» [30, 1] містить підзаголовок «Чому Мінвуглепром ділить шахтарів на своїх і чужих?» і піднімає питання про те, чому державна компанія «Вугілля України», ігноруючи конституційну норму про рівність усіх форм власності, відмовляється приймати, отже, оплачувати вугілля, видобуте приватизованими або орендними шахтами.

Ще глибше парадокс у вугільній галузі розкривається у статті Віталія Княжанського «Таємниця» кризи перевиробництва» [32, 5], де в інтервю з народним депутатом від Партії регіонів Сергієм Тулубом автор зясовує, що за наявності кризи перевиробництва, на яку держава списує свою неспроможність купувати вугілля у приватизованих українських підприємств, Україна купує імпортне вугілля і продає його власним енергетичним підприємствам як вироблене вітчизняними виробниками. Народний депутат наводить дані, які підтверджують злочинні дії владних структур, та виступає з критикою існуючої влади.

Наявні в газеті матеріали щодо проблем вугільної галузі є надзвичайно цікавими для читача, однак спостерігаємо несистемність висвітлення на різних етапах кризи.

Ще одна галузь, якій було присвячено окрему увагу, - будівельна. Проблеми даної галузі висвітлював журналіст Михайло Міщишин. Так, в інтервю із заступником генерального директора зі стратегічного розвитку та маркетингу компанії ТММ Олексієм Говоруном («Коли «оживуть» будівельники?») йшлося про запобіжні заходи, яких вживає будівельна компанія в кризовий період. Піднімалися також питання про нестачу виробничих потужностей, про активізацію процесів злиття та поглинання в будівельній галузі та про здешевлення житла [44, 5].

Аналізуючи публікації, які стосуються будівельної галузі, доходимо висновку, що вони зявляються на сторінках видання епізодично, в той час як саме будівельна галузь є однією з перших, хто постраждала від кризових явищ, тож заслуговує на більш детальне вивчення.

Аналогічно висвітлюється газетою «День» і енергетична галузь. Найбільше уваги їй було приділено в інтервю Віталія Княжанського з директором Інституту проблем екології та енергозбереження Сергієм Єрміловим [35, 5]. Експерт виступає з критикою дій уряду, зазначаючи, що серйозний інвестпроект, здатний забезпечити позитивний макроекономічний ефект, має цикл здійснення не менш як пять або шість років. І якщо в країні є вже розпочаті проекти, профінансовані на 90% - підтримувати слід саме їх, щоб якнайшвидше реалізувати й отримати економічний ефект, а не фінансувати певні проекти з нуля.

Виданням також було розглянуто проблеми фармацевтичної галузі (стаття Віталія Княжанського «Без рецептів»), а саме відсутність необхідних ліків у лікарнях, скорочення номенклатури лікарських засобів в аптеках, зменшення частки доступних препаратів. Всі ці проблеми, на думку автора, виникають через безвідповідальність уряду та його непрофесійні дії в зазначеній галузі [27, 5].

Необхідно зазначити, що висвітлення галузевих проблем газетою «День» не повністю задовольняє читачів наявною інформацією. Більшість журналістів не розглядає стан галузі у найгостріші періоди кризи, подаючи інформацію лише у передкризовий період та у період стабілізації в певній галузі. Натомість для читача було б цікаво спостерігати за станом галузей в динаміці та детальніше дізнатися про проблеми, існуючі в різних секторах української економіки.


3.1.4 Можливості фінансового підйому під час світової економічної кризи

Протягом усього кризового періоду журналісти газети «День» намагалися відшукати позитив, підбадьорити читачів і довести, що криза - найкращий час для очищення економіки від слабких підприємств та її подальшої реструктуризації. Саме такий характер носять публікації «Криза як шанс» Оксани Миколюк, «Точка опори» Олексія Савицького, «Про сумне з оптимізмом» Тетяни Мамалиги та ін.

Узагальнюючи переглянуті публікації, можна зробити висновки, що основними позитивними сторонами кризи більшість експертів вважає наступні.

·Криза є серйозним стимулом для реформ, структурних змін в економіці та суспільстві загалом.

·Модернізація виробництва, підвищення конкурентоспроможності товарів, поява нових підприємств. На шпальтах газети «День» постійно обстоюється думка про те, що ті компанії, які встигли виявити нагальні потреби суспільства, компанії, менеджери яких знайшли оригінальні та економічні рішення, не лише виживають під час кризи, але й отримують прибутки. Саме таку думку обстоює співробітник аудиторської компанії Baker Tilly Ukraine Олексій Калапуша, наводячи перелік компаній, які виникли під час кризи, а саме: «Проктер енд Гамбл», «Ай Бі ЕМ», «Дженерал Електрик», «Дженерал Моторз», «Майкрософт» та ін. Він також стверджує, що завдання українських менеджерів - не впадати в паніку, а здійснювати активні пошукові рухи [46, 5].

Заради справедливості треба зазначити, що в Україні вже є підприємці, які змогли заробити на кризі. Так, у статті «Неблагородне сімейство» Віталій Княжанський розповідає: «У Львові, наприклад, відкрили кафе під назвою «Антикризова кнайпа». Відповідний урочистий акт супроводжувався обрядом «засівання» несправжніми доларами, що зявилися в місті Лева з легкої руки судді-посівальника. У меню кафе - дешеві й різноманітні страви, включаючи сухарі під соусом, а також дорогий алкоголь» [29, 5].

·Очищення економіки від зайвих елементів.

·Зміни в політичних колах.

·Виправлення дисбалансу між імпортом та експортом. Більшість експертів визнає можливим покращення балансу за рахунок девальвації гривні. Так, заступник виконавчого директора міжнародного Фонду Блейзера Олег Устенко пояснив: «За рахунок девальвації гривні різниця в торговому сальдо України буде зменшена. Зменшиться імпорт в країну. З погляду економічної теорії це непогано, економіка стане більш конкурентоздатною» [57, 5].

·Зниження цін на житло й автомобілі.

·Більш виважене ставлення громадян до кредитів. Практично всі опитані експерти одностайно стверджують, що останніми роками українці споживали більше, ніж виробляли, і рано чи пізно це мало закінчитися кризою. Зменшення прибутків українців та криза у банківській сфері не лише зробили кредити малодоступними, а й відклалися у свідомості більшості споживачів, змушуючи їх набагато обережніше, виваженіше ставитися до отримання кредитів не лише під час, а й після завершення кризи.


3.2 Прояви економічної кризи в країнах світу на шпальтах газети «День»


У даному підрозділі будуть розглянуті матеріали газети «День», які відображають вплив кризи та її перебіг у різних країнах світу. Треба зазначити, що так чи інакше в аналізі причин кризи газета посилалася на економічну ситуацію в Сполучених Штатах Америки, проте в даному підрозділі ми проаналізуємо окремі матеріали, присвячені виключно подіям за кордоном та співставимо їх з українським перебігом подій.

Так, у розмові з Миколою Сіруком директор секретаріату у міжнародних справах міністерства фінансів Фінляндії Тапіо Мутікайнен зазначає, що прогнози щодо економічного стану Фінляндії є спокійними, оскільки країна є досить підготовленою в фінансовому і загальноекономічному планах. Міністр розповів, що 15 років тому Фінляндія вже пережила важку банківську кризу, з якої винесла важливі уроки та отримала ефективні і конкурентоспроможні банки [61, 1].

У другій частині інтервю Микола Сірук просить у міністра порад для України і, схоже, навмисно замовчує поточний стан справ. Такий виклад матеріалу одразу змушує читача порівнювати антикризові заходи Фінляндії та України. Отже, журналіст, не піднімаючи питання відкрито, на тлі красномовного мовчання про український перебіг подій викликає в українців обурення бездіяльністю уряду.

Дуже цікавою є стаття Наталії Білоусової «Наввипередки в економії», де наводяться дані соціологічного опитування, проведеного компанією Research & Branding Group в березні 2009 року щодо впливу кризи на населення України, Росії та Білорусі. Даний матеріал подає вичерпну інформацію про такі параметри, як рівень дискомфорту населення щодо зниження заробітної плати, вимушеної економії тощо [14, 5]. Найзручніше аналізувати результати опитування, подавши їх у вигляді таблиці.


Таблиця 3. Показники впливу кризи на населення України, Росії та Білорусі.

Фактор впливуВідсоток населення, що страждає від даного фактору, %УкраїнціРосіяниБілорусиСкорочення робочого дня та вимушені відпустки151212Необхідність брати гроші в борг121210Необхідність надання допомоги родичам і близьким131212Невиплата пенсій, бонусів111111Скорочення витрат на великі покупки141814Звільнення13178Підвищення відсоткової ставки за кредитами469Інфляція918588Зменшення прибутків474040Відмова від товарів та послуг352525Затримка заробітної плати252111Неможливість зосередитися на своїх обовязках через зміни735841Необхідність заощаджувати, в т.ч.:674330- на продуктах харчування563045- на одязі та взутті564239- на розвагах433025- на ліках282415

Проаналізувавши результати дослідження, можна зробити висновок, що найбільше від кризи страждають українці, оскільки за всіма перерахованими факторами Україна демонструє найвищий відсоток постраждалого населення. Виняток становить лише підвищення відсоткових ставок за кредитами, що в свою чергу можна пояснити практично повною відмовою населення від кредитів під впливом попередніх подій у банківському секторі. За даними дослідження цікавим фактом виступає схильність українців до надмірних переживань, повязаних з кризовими явищами, на що вказує такий фактор, як неможливість зосередитися на своїх обовязках, який у нашій країні є найвищим - 73%, що на 15% більше ніж у Росії та на 32% ніж у Білорусі. Загалом, поданий матеріал є надзвичайно інформативним та цікавим для читача, оскільки дає змогу співставити ситуацію у трьох зазначених країнах.

Ще однією країною, перебіг кризи в якій подає газета «День», стала Колумбія. У статті «Кільце кризи навколо Колумбії» Маурісіо Рейна, дослідник у Fedesarrollo, некомерційному фонді, що проводить неупереджені дослідження у сфері економіки, політики та державної служби, розповідає про те, що криза завершила найдовший цикл зростання країни за останні 30 років [49, 2].

За матеріалами статті можна сказати, що Колумбія є досить цікавим обєктом для спостереження під час економічної кризи. Автор зацікавив читача унікальністю економічного стану Колумбії, проте газета більше не відслідковує стан справ у країні. Лишається незрозумілим, навіщо автор поставив проблему, якщо він не мав наміру її серйозно досліджувати.

Підбиваючи підсумки даного підрозділу, варто відзначити, що обєкт висвітлення зовнішньоекономічного перебігу кризи обирався досить хаотично. Так, автори піднімають питання подолання економічних криз певними країнами, не плануючи відстежувати подальший перебіг подій. Самі країни обрані за незрозумілим принципом. Наприклад, протягом всього кризового періоду видання не пропонує докладного аналізу економічних подій у США, країні, в якій розпочалася криза; практично не постають обєктом аналізу і країни Західної Європи. Таким чином, можна зробити висновок, що дана тематика розкрита журналістами газети неповністю, і це є негативним з точки зору задоволення потреб читача.

Аналізуючи всі публікації розділу, можна відзначити деякі суперечливі моменти. Так, журналісти газети піднімають надзвичайно широке коло питань стосовно причин виникнення кризових явищ, діяльності фінансового сектору, роботи основних галузей промисловості в кризовий період і навіть можливостей фінансового підйому за найнесприятливіших умов. Варто також звернути увагу на те, що, на відміну від висвітлення політичних аспектів, перед аналізом економічних подій у газеті переважно подається їх коротка хронологія, що значно полегшує сприйняття інформації читачем.

Щоправда, негативним є той факт, що часто, розпочинаючи висвітлювати певну проблему, журналісти не відстежували всю динаміку розвитку подій протягом кризового періоду. Особливо яскраво такий недолік проявився у висвітленні галузевого зрізу кризи та описанні кризових явищ за кордоном.

Сильною стороною газети є те, що в наявних матеріалах інформація подається ґрунтовно, завжди наводяться коментарі експертів, причому до однієї статті найчастіше додаються кілька протилежних точок зору експертів. Наявність таких коментарів змушує читача аналізувати проблему, співставляти наведені думки та підштовхує його до формування власної точки зору на проблему. Надзвичайно великим плюсом для газети є наявність не просто коментарів, а великої кількості статей, написаних авторитетними експертами спеціально для видання, що одразу підвищує його статус. Додає достовірності й широке використання в матеріалах цифр, посилань на соціологічні та економічні дослідження тощо.

Таким чином, стосовно висвітлення економічного аспекту фінансової кризи газета «День» позиціонує себе переважно як аналітичне видання, подаючи ретельний аналіз подій і точки зору на них журналістів, політиків, економістів та інших експертів.


РОЗДІЛ 4. РІЗНОМАНІТТЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ЯК СКЛАДОВА ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ В УКРАЇНІ


Економічна нестабільність, масові закриття підприємств та інші аспекти економічного спаду невідворотно викликають погіршення соціального становища населення, тож у даному розділі буде розглянуто коло соціальних проблем, викликаних кризою.


.1 Загострення кадрових питань як породження кризи


Надзвичайно болючою проблемою для українського суспільства є погіршення ситуації на ринку праці, що стало логічним наслідком зменшення обсягів виробництва та зникнення підприємств. Вперше дане питання підняла журналістка газети «День» Ольга Решетилова ще в жовтні 2008 року, коли погіршення умов праці та масові скорочення лише прогнозувалися. Так, у статті «Цінуйте топ-менеджерів! Порятунок економіки - у їхніх руках» вона наводить прогнози експертів щодо розвитку ситуації, зокрема думку завідувача кафедри фінансів Національного університету «Острозька академія», кандидата економічних наук Ольги Демянчук. У ході розмови експерт наводить цілий прогнозовий ланцюг, який і справді реалізується у найближчому майбутньому: «Інфляція буде сприяти тінізації заробітної плати. Робітники знову віддаватимуть перевагу неформальній зарплатні. Відповідно, виникнуть проблеми із відрахуваннями платежів у фонди соціального захисту, як наслідок - страждатиме сам найманий працівник, бо буде соціально незахищеним» [51, 6].

У листопаді 2008 року Ольга Решетилова в інтервю з генеральним директором Федерації роботодавців України Володимиром Грищенком піднімає проблему відсутності продуктивного діалогу влади з профспілками та роботодавцями. Так, Володимир Грищенко ставить за приклад європейські країни, в яких «…не організовують страйки завжди активні європейські профспілки. В чому справа? В тому, що вони спільно з роботодавцями та урядовцями сидять за столом переговорів і спільно напрацьовують план дій з подолання наслідків кризи» [50, 1]. Саме створення трьохстороннього комітету, до якого мали б увійти уряд, федерація роботодавців та представники профспілок, на думку Володимира Грищенка, мало стати тією силою, яка врятує пересічного українця від безробіття. У світлі даного питання експерт піддає критиці і антикризовий закон, і корумпованість владних кіл. Останню проблему він виділяє особливо гостро, пропонуючи на офіційному рівні визнати наявність хабарів в Україні та обмежити їх рівень.

На шпальтах газети також піднімається проблема соціальної відповідальності компаній. Саме про це йдеться у статті Лідії Погребняк «У період смути - не до марнотратства» [48, 5] та в інтервю Віталія Княжанського з головою правління «Райффайзен Банк Аваль». В останньому соціальна відповідальність розглядається не лише як можливість захисту компанією власних робітників, а як меценатство, надання допомоги дитячим будинкам, тобто як діяльність, яка виходить за межі існування підприємства [34, 5].

У межах розкриття кадрових питань журналісти намагаються шукати шляхи виходу з економічної кризи. Так, у статті «Вітчизняну економіку врятують трудоголіки?» Олексій Савицький стверджує, що саме стимулювання мобільності трудових ресурсів допоможе Україні подолати фінансову кризу, та піднімає питання низької продуктивності праці українців. Саме тут, на думку автора, і криється одна з найважливіших проблем українського суспільства і в той же час найвагоміший ресурс для покращення ситуації [52, 5].

Розглянувши публікації в межах поданої тематики, можна зробити висновок, що під час економічної кризи журналісти газети «День» приділяли кадровим питанням досить багато уваги, висвітлюючи динаміку змін на ринку праці та пропонуючи способи вирішення кадрових проблем. Втім, на мою думку, кадрові питання висвітлювалися газетою більше згори, тобто на макрорівні, тоді як для пересічного українця більш цінними були б конкретні поради щодо поведінки у даній ситуації. Саме відсутність прагнення допомогти пересічному читачеві у пошуках роботи і спонукала мене написати статтю-додаток за даною темою.


4.2 Способи подолання кризи громадянами України


У межах даного підрозділу розглядаються матеріали газети «День», присвячені заходам, до яких вдаються пересічні українці, аби вижити під час кризи. Так, у статті Наталії Білоусової «Наввипередки в економії» наводяться результати соціологічного опитування, проведеного компанією Research & Branding Group, згідно з яким 67% українців стали серйозно заощаджувати, а під «скорочення» потрапили витрати на продукти харчування (56%), на одяг і взуття (56%), на дозвілля та розваги (43%), на відпустку, на звязок, на велику та дрібну побутову техніку [14, 5].

Широко розкривається тема економії і в статті Тетяни Мамалиги «Мистецтво економити», в якій автор наводить не лише способи економії, популярні серед українців, але й пояснює причину їхньої популярності. Журналістка наголошує на зменшенні частки великих покупок, таких, як машини, квартири, техніка, причиною чого стало зменшення доступності кредитів. Зазначається також, що українці наразі менш схильні до імпульсних покупок, а тому стали менше брати до магазинів дітей, через примхи яких і робиться більша часина таких покупок. Способами економії стали також: відкриття комісійних магазинів, щоправда спеціалізованих, в яких продаються орендовані або вінтажні речі (як зазначає автор, «такий собі спосіб зекономити для заможних людей »); здійснення покупок в мережі Інтернет та обмін товарами.

Розмірковує автор і щодо можливості зміни споживацьких настроїв українців через економічну кризу. Зазначимо, що думки експертів з цього приводу кардинально різняться. Це є характерною рисою для газети і свідчить про те, що журналісти намагаються висвітлювати наявну ситуацію з різних сторін.

Так, на думку керівника відділу досліджень ринків послуг маркетингової компанії «GFK-Ukraine» Гліба Вишлінського, криза не мала настільки серйозного психологічного ефекту, щоб повністю зруйнувати докризову модель поведінки українця. На противагу цій думці, керівник програми «Соціальна економіка» Міжнародного центру перспективних досліджень Максим Борода висловився наступним чином: «Економічна криза підштовхнула українців до перегляду своєї системи цінностей. Більшої ваги почали набувати традиційні цінності, зокрема родина, релігія, суспільні традиції… Тому є надія на те, що, коли економічне зростання відновиться, а в людей знову зявиться можливість витрачати кошти для свого задоволення, то суспільство буде витрачати їх по-іншому» [41, 5].

Способи економії пересічних громадян легко порівняти зі способами економії пересічних підприємців, які також наводяться у виданні. Так, у статті «Нема коштів - буде бартер» Олексій Савицький зазначає, що за відсутності готівки бартер знову став актуальним, оскільки дав можливість вберегти підприємства від простою, а для створення потрібної інфраструктури в Україні навіть було відкрито електронну біржу для проведення операцій з обміну товарів і послуг між компаніями за світовими стандартами. Автор наводить протилежні думки експертів, одні з яких вважають, що бартер справді може врятувати становище на українському ринку, інші, серед яких економіст Борис Кушнірук, заявляють: «Переходити на бартер - це фактично прирівнювати одного барана до пяти мішків сіна. Це не серйозно… Насправді бартер є як відображенням нестачі обігових коштів, так і ухилянням від сплати податків. З економічної точки зору це негатив…» [56, 5].

На жаль, серед способів економії підприємств Наталія Білоусова відзначає й економію на якості. У статті «Екстремальна економія» наводиться коментар голови Держспоживстандарту України Лариси Лосюк про те, що в 2008 році вдалося вилучити недоброякісної продукції на суму понад 103 мільйони гривень, що становить 27,9% всієї продукції. При цьому експерт пояснює, що дані цифри не є остаточними, оскільки через брак коштів установі не вдалося охопити весь ринок продукції і що реальна цифра неякісних товарів є набагато більшою [9, 5].

Розглянувши публікації даного підрозділу, можна зробити висновок про цікавість та користь матеріалів прагматичного характеру та їхню максимальну близькість для читача. Втім, саме коло питань, окреслених у поданому підрозділі, бажано було висвітлювати глибше, більш детально зупинившись на способах економії для населення.


4.3 Морально-етичні та суспільні проблеми населення, загострені економічною кризою


Коло проблем, висвітлених у межах даного підрозділу, можна умовно поділити на три тематичні групи. 1. Депресивні настрої населення.

Уперше подібні проблеми підіймає Оксана Миколюк у статті «Депресія випереджає кризу», де наводяться результати соціологічного дослідження української дослідницької компанії ринків GfK Ukraine, які виявили, що вже у жовтні 2008 року споживчі настрої населення різко зменшилися. Причому все це відбувається під впливом очікувань стрімкого погіршення економічної ситуації в той час, як реальна купівельна спроможність українців на момент проведення дослідження ще не встигла зазнати суттєвого впливу кризи. Згідно з поясненням директора компанії GfK Ukraine Гліба Вишлінського: «громадяни бояться, що через кілька місяців вони можуть втратити роботу, відповідно, гроші їм знадобляться для виживання» [54, 5]. Таким чином, саме субєктивне сприйняття кризи допомагає їй набирати обертів.

Ярослав Жаліло, президент Центру антикризових досліджень, у статті «Кризу «в головах» слід лікувати антикризовим мисленням» також відзначає схильність українців до передчасної паніки та песимістичних прогнозів. Він наводить короткі відомості про економічну ситуацію в Україні, прагнучи спрямувати суспільну думку у бік більш оптимістичного бачення дійсності. Таке скептичне бачення світу нашими співвітчизниками експерт пояснює впливом політичного фактору, а саме розквітом популізму та замовчуванням істинних причин та небезпек кризи на самому її початку [25, 5].

. Гендерні та демографічні проблеми України під час кризи.

Дана тематична група не знайшла настільки широкого відображення на шпальтах газети, як попередня, проте, на нашу думку, вона допомагає скласти враження про соціальний стан суспільства під час економічної кризи.

Висвітленням гендерного питання займалася Оксана Миколюк, до чого її підштовхнуло проведення круглого столу «Участь жінок у політичному житті та жіноче лідерство в Україні». Серед таких проблем українок, як необхідність підвищення пенсійного віку, економічна міграція матерів була названа й економічна криза. Остання наводиться як одна з найболючіших проблем для сучасної жінки, оскільки покладає на неї купу моральних зобовязань та може стати останньою краплею для нервового зриву. На думку директора Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елли Лібанової: «Жінки в непростих економічних обставинах, особливо коли їхні чоловіки втратять роботу, будуть брати на себе всю відповідальність. Ми повинні щось пропонувати людям. І це мають бути серйозні специфіковані практичні поради жінкам, що їм робити в умовах втрати роботи, а ще гірше - коли роботу втратить її чоловік» [43, 5].

Що ж стосується демографічних питань, то вони тісно повязані з місцем жінки у суспільстві, особливо важким її становищем в умовах кризи. В інтервю Оксані Миколюк («Економіка і політика») Елла Лібанова прогнозує зменшення народжуваності, причиною чого називає фінансову кризу та скорочення соціальних виплат [42, 5-6].

. Морально-етичні проблеми під час кризової ситуації. Третя тематична група охоплює такі питання, як можливість формування в Україні нової, очищеної кризою еліти та подолання корумпованості влади.

Над цими питаннями розмірковує Віталій Княжанський у статті «Чи висуне криза нову еліту», а також в інтервю «У страху очі завеликі» з Президентом Центру економічного розвитку Олександром Пасхавером. У ході розмови експерт виражає впевненість у тому, що криза пришвидшить зміну поколінь, втім зазначає: «Нова еліта навряд чи буде в моральному сенсі вищою. Водночас я впевнений, що нова еліта буде більш адаптивною, досвідченішою щодо своєї ролі й ролі держави. Вона буде шанобливіше ставитися до інститутів влади. Це будуть управлінці вищої якості» [33, 5]. Піднімалася в даному інтервю і проблема корумпованості владної верхівки.

Загалом, проаналізувавши три тематичні групи в межах даного підрозділу, варто відзначити, що соціальна тематика за кількістю публікацій та колом питань помітно програє перед суто економічною. Втім, дані питання є надзвичайно важливими для більш повного, чіткого розуміння становища українського населення в умовах світової фінансової кризи.

Підсумовуючи матеріали всього четвертого розділу, варто зазначити, що більшість із них мають синтетичний характер на межі аналітичних та інформаційних жанрів. Всі вони так чи інакше повідомляють про перебіг кризи в України та мають описовий характер, проте при цьому журналісти пояснюють причини виникнення тих чи інших економічних явищ, наводять думки експертів. Ці думки найчастіше є діаметрально протилежними. У свою чергу, читач змушений зіставляти думки, знаходити свої аргументи для підтримки тієї або іншої сторони, тобто вимагає залучення реципієнта до віртуальної полеміки. Все це свідчить про те, що видання намагається максимально наблизитися до рівня якісних часописів.

На сторінках газети не вистачає матеріалів, наближених до пересічного читача. Мабуть, читачам було б цікавіше та корисніше дізнатися про ситуації з життя пересічних громадян, які під час кризи потрапили у скрутне становище, але змогли знайти вихід. Корисними для читача стали би прямі поради, як можна заощадити, зберегти роботу під час кризи тощо. Таким чином, газеті варто було б наблизитися до читача, подаючи матеріал нехай із більшою мірою субєктивності, але зробивши його більш жвавим. Що стосується художньо-публіцистичних жанрів, то в полі зору економічної тематики їх у газеті не спостерігалося.

Газета «День» має власний яскравий стиль та виражену соціальну позицію. ЇЇ публікації характеризуються досить високим рівнем аналітичності, тож видання може виступати в ролі серйозного достовірного джерела економічної інформації.


РОЗДІЛ 5. ВЛАСНИЙ ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ ДОРОБОК


У журналістському доробку, що подається у складі даної кваліфікаційної роботи, ми вирішили звернутися до жанру статті, оскільки такий жанр є найпоширенішим для газети «День» при висвітленні теми світової економічної кризи. Головним завданням цього журналістського доробку є аналіз найпоширеніших видів шахрайства при пошуку роботи та виділення основних моментів, на які читачу варто звернути увагу при перегляді вакансій. Вибір даної тематики продиктований тим, що в контексті економічної кризи газета «День» неодноразово вдавалася до висвітлення кадрових питань, проте в матеріалах бракувало прагматики та порад, які могли би бути корисними читачеві. На вибір теми також вплинуло і те, що автор статті має власний досвід працевлаштування в умовах кризи, тож знає ситуацію зсередини.

На жаль, економічна криза вдарила по багатьом підприємствам і призвела до значних скорочень штату. Тисячі українців були змушені шукати нову роботу. Такою ситуацією одразу ж скористалися шахраї, які намагалися заробити гроші на «працевлаштуванні» людей. Як виявилося пізніше, найбільше активізуються такі «помічники» саме під час кризи, оскільки вона створює величезний попит на робочі місця. Пересвідчитися в цьому я мала можливість на власному досвіді, оскільки також опинилася на лаві безробітних, щоправда, не через звільнення, а після закінчення ВНЗ.

Незважаючи на кризу, спочатку проблема працевлаштування не викликала занепокоєння: перед очима було стільки газет та сайтів, а там тисячі, та що там, сотні тисяч, мільйони оголошень про роботу! Просто купуй перше-ліпше видання - і ти влаштований. Насправді все виявилося набагато складнішим, і вже на стадії відбору оголошень я почала набивати перші шишки, а все через те, що 40% вакансій були досить сумнівними, а ще 30% - виявилися справжнім «лохотроном». Забігаючи наперед, скажу, що завдяки порадам більш досвідченого друга мені вдалося уникнути матеріальних втрат та великих розчарувань, і за кілька тижнів я навчилася досить непогано орієнтуватися серед складових отієї великої мильної бульбашки - ринку вакансій.

Отже, звертаю увагу на те, що одразу ж повинно викликати у вас занепокоєння.

.Відсутність конкретних вимог до працівника. Такі оголошення рясніють абстрактними фразами: «усім, хто бажає заробити», «цілеспрямованим, енергійним людям з будь-якою освітою, будь-якого віку» і таке інше. Часом доходить просто до курйозів. Так, мені траплялося оголошення, де «енергійним, цілеспрямованим карєристам від 17 до 85 (!) років» пропонувалися шалені заробітки. Уявіть собі такого 85-річного карєриста-початківця і сміливо викреслюйте це оголошення!

На відміну від «липового», справжнє оголошення повинно містити конкретні вимоги до працівника: вік, освіту, вміння, навички, досвід роботи, рівень володіння спеціальними програмами тощо. При цьому підкреслюється, що відбір проводиться на конкурсній основі, після анкетування, тестування та співбесіди, вказуються як мінімум контактні телефони та електронна адреса, на яку потрібно надсилати резюме.

.Надмірно висока зарплатня та практично ідеальні умови праці. Як би дорого ми себе не цінували, необхідно реально дивитися на ситуацію, і якщо середня зарплатня, яка пропонується роботодавцем звичайному бухгалтеру (інженеру, аналітику тощо) складає 2,5-3 тис. грн., навряд чи знайдеться «добрий дядько», який дасть вам 800$. Скоріше за все, це шахрайство, як варіант - ви можете відпрацювати випробний термін і банально «не підійти» на посаду з омріяною зарплатнею. Такий спосіб «економії» відомий давно, і роботодавці не гребують ним під час кризи, адже на випробний термін людей, частіше за все, не оформляють, тож зарплатню можна і не платити (або заплатити третину).

Описаний варіант з високими заробітками може виявитися і мережевим маркетингом. Можливо, це не так вже й погано, але гроші такі ви точно не отримаєте, хіба що через кілька років постійних умовлянь клієнта придбати чергову косметику або харчову добавку. Саме про таке мені щебетали двоє дівчаток, розповідаючи, як чудово у них просуваються справи та скільки вони вже заробили (сидячи в тісному темному офісі).

.Вам пропонують пройти платне навчання одразу ж на фірмі з гарантованим подальшим працевлаштуванням. Звісно, ваша майбутня зарплатня буде як мінімум у 10 разів перевищувати плату за навчання. Насправді ж саме навчання є абсолютно безглуздим: у моєму випадку пропонували усього за 259$ (яка точність!) придбати компютерну програму, яка навчить мене усіх тонкощів користувача-початківця, що в майбутньому допоможе мені «побудувати свій бізнес в Інтернеті». У процесі «обробки» моєї скромної персони «вчителі» постійно посилалися на загадкові співвідношення («234 на 569», «принцип 41 на 38»), згідно з якими мій майбутній заробіток підіймала вгору якась віртуозно побудована фінансова піраміда. Вживання таємничих співвідношень виглядало настільки безглуздим, що мені ледь вистачило сил, аби не розсміятися в обличчя цим горе-фінансистам.

.Вам пропонують сплатити певні витрати на працевлаштування. Тут фантазія роботодавців поширюється від оплати відкриття зарплатної картки та оформлення документів до транспортування працівника до місця співбесіди. Перше питання, яке має у вас виникнути: чому «роботодавець» не вирахує ці гроші із вашої майбутньої зарплатні одразу? Памятайте, роботодавець не має жодного права вимагати від вас гроші в обмін на працевлаштування!

.Робота вдома над певним зразком, товаром або інструментом, який необхідно придбати у компанії та після низки маніпуляцій продати їй же за вдвічі (втричі) більшу суму. Одного разу людям пропонували здійснити вдома близько 70 маніпуляцій над білим порошком, з якого по завершенні роботи мав вийти чудодійний засіб для виведення плям. Пробну партію диво-матеріалу (близько 50 гр.) роздавали безкоштовно, а за результати копіткої праці платили 20$. Після цього окрилені працівники купували порошок мішками - по 5$ за 100 гр. Люди тижнями вовтузилися з довготривалим процесом обробки, а коли приходили до офісу, дізнавалися, що «грубо порушили» технологію на 38 кроці та зіпсували сировину. Вони повторювали спроби доки не знаходили на місці фірми пустий офіс без жодних координат. Згодом зясувалося, що диво-порошок був звичайною… сіллю.

Щодо домашньої роботи хочеться наголосити окремо! Будьте уважні, аналізуйте ситуацію і робіть висновки: навряд чи людина може отримувати за некваліфіковану домашню працю (на кшталт набору текстів, майстрування ручок) більше, ніж спеціаліст, який проводить по 8-10 годин на робочому місці.

Памятайте, що ризик роботи вдома значно зростає, якщо:

·роботодавець стверджує, що вона підходить абсолютно всім;

·ви зобов'язані залишити заставу;

·ви маєте виробляти новий або незвичайний продукт;

·роботодавець не приймає назад видаткові матеріали, навіть якщо їхня якість не постраждала.

.Необхідно сплатити агентству з працевлаштування. З одного боку, лише частина агентств бере оплату за свої послуги з роботодавця, решта працює або за кошти шукачів роботи, або за рахунок змішаного фінансування. З іншого боку, часто бувають випадки, коли працівники агентств обіцяють розмістити резюме на найкращих сайтах, подати його до найкращих компаній. Однак як тільки людина платить гроші та залишає приміщення агентства, про неї забувають. Нерідкими є випадки, коли агентства дають координати досить привабливих вакансій (звісно, за певну винагороду, яка в середньому становить 100-150 грн.), а коли людина звертається за цими координатами, вакансія виявляється або закритою, або взагалі неіснуючою.

Якщо ви вирішили звернутися по допомогу до агентства, обирайте найбільш відоме, про яке є багато позитивних відгуків. При цьому спочатку зверніться до агентств, за послуги яких сплачують роботодавці. Також за допомогою можна звернутися до державної служби зайнятості.

Отже, саме такими є основні моменти в оголошеннях про роботу, які однозначно мають викликати у вас занепокоєння, але памятайте: людська фантазія безмежна і фантазія шахраїв, на жаль, також. Тому не дивно, що постійно зявляються нові і нові випадки шахрайства, і люди знову і знову втрачають гроші, нерви та час. Тож, щоб не потрапити до лав ошуканих, звертайте увагу на вищезазначені моменти і візьміть собі за правила:

уважно читати та аналізувати оголошення;

обовязково дізнаватися якомога більше про організацію, в якій вам пропонують працювати (можливо, відгуки про неї врятують ваші гроші та нерви);

ніколи не підписувати жодного документа, доки не прочитали його від першої до останньої літери.

І наостанок хочеться зазначити, що робота в Україні є, навіть під час кризи (в цьому я зрештою переконалась особисто). Можливо, почати вам доведеться з досить середніх умов, але завжди є можливість проявити себе, тож все у ваших руках. Цікавтеся, шукайте і вам обовязково пощастить!


ВИСНОВКИ


Проведений моніторинг номерів газети «День» з серпня 2008 до лютого 2010 року показав, що тема економічної кризи є однією з топових тем, які висвітлює видання. Такий стан речей зумовлений актуальністю обраної тематики, оскільки на розглянутий період припадав пік кризових явищ: тільки в межах даної роботи було розглянуто 88 публікацій. Загальна ж кількість публікацій газети «День», присвячених висвітленню політичних, економічних, соціальних та культурних аспектів економічної кризи сягає близько двох сотень.

Виходячи з особливостей подання матеріалу газетою «День», всі публікації, які описували перебіг економічної кризи 2008-2010 рр., були розділені на три групи: матеріали на політичну, економічну та соціальну тематику.

Зазначимо, що при описанні політичної складової фінансової кризи виданням розглянуто широкий спектр внутрішньо- та зовнішньополітичних проблем країни. Так, серед внутрішньополітичних проблем розглядалися такі, як взаємодія влади в умовах кризи, коливання валютного курсу, антикризові програми влади, а також управління державним сектором економіки. На шпальтах газети «День» велика увага приділялася зовнішній політиці України в умовах економічної кризи, зокрема ситуації з кредитом МВФ, який видання розглядало як інструмент подолання кризових явищ в Україні. Зазначу, що дана тема є однією з найпопулярніших і протягом усього кризового періоду активно висвітлювалася журналістами та експертами.

На мою думку, у висвітленні політичного аспекту економічної кризи газеті потрібно було б подати більше інформаційних жанрів, таких, як замітка або репортаж. Справа в тому, що дуже часто аналітика видання розрахована на те, що читач вже володіє ситуацією і подається аналіз вже вторинної інформації. Непідготовленому читачеві доводиться докладати чималих зусиль, щоб зрозуміти особливості висвітлюваних проблем за відсутності викладу прямої фактології, хронології подій. Таким чином, перш ніж читати матеріали газети «День», читач має бути попередньо підготовленим, поінформованим про всі основні аспекти перебігу кризи, оскільки звичайних новин серед публікацій газети практично немає.

Що ж стосується висвітлення безпосередньо економічних аспектів фінансової кризи, то у видання можна знайти деякі суперечливі моменти. Насамперед це різка зміна позиції щодо стану банків на початку кризи, зокрема «Промінвестбанку», а також те, що фінансовий стан банку не був підданий критиці з боку журналістів. Негативним є й той факт, що розпочинаючи висвітлювати певну проблему на початковій стадії її вирішення, журналісти часто не відстежували всю динаміку розвитку подій протягом кризового періоду. Особливо яскраво такий недолік проявився у висвітленні галузевого зрізу кризи та описанні кризових явищ за кордоном.

В той же час журналісти газети піднімають надзвичайно широке коло питань, що стосуються причин виникнення кризових явищ, діяльності фінансового сектору, роботи основних галузей промисловості в кризовий період і навіть можливостей фінансового підйому за найнесприятливіших умов. Варто також звернути увагу на те, що, на відміну від висвітлення політичних аспектів, перед аналізом економічних подій у газеті переважно подається їх коротка хронологія, що значно полегшує сприйняття інформації читачем.

Сильною стороною газети є й те, що в наявних матеріалах інформація подається ґрунтовно, завжди наводяться коментарі експертів, причому до однієї статті найчастіше додаються кілька протилежних точок зору експертів. Наявність таких коментарів змушує читача аналізувати проблему, співставляти наведені думки та підштовхує його до формування власної точки зору на проблему. Надзвичайно великим плюсом для газети є наявність не просто коментарів, а великої кількості статей, написаних авторитетними експертами спеціально для видання, що одразу підвищує його статус. Додає достовірності й широке використання в матеріалах цифр, посилань на соціологічні та економічні дослідження тощо.

В межах соціальної тематики журналісти газети «День» приділяли найбільше уваги кадровим питанням, висвітлюючи динаміку змін на ринку праці та пропонуючи способи вирішення кадрових проблем. В той же час кадрові питання висвітлювалися газетою більше згори, тобто на макрорівні, тоді як для пересічного українця більш цінними були б конкретні поради щодо поведінки у даній ситуації. До позитивних сторін даного розділу варто віднести наявність статей, що містять прагматичну інформацію щодо способів економії, до яких вдаються пересічні українці. Саме такі статті, на мою думку, мають велику користь для читача, оскільки допомагають йому конкретними порадами та дають можливість віртуально проконсультуватися у визнаних експертів з хвилюючих питань.

Газета «День» виступає в ролі серйозного достовірного джерела економічної інформації. Журналісти видання протягом всієї економічної кризи ретельно вивчали всі її аспекти, тож газета подавала відомості про всі основні події, які так чи інакше могли вплинути на хід кризи. При цьому надзвичайно важливо, що журналісти не обмежувалися офіційними версіями і навіть всупереч їм піднімали важливі проблеми сучасної політичної, економічної дійсності та соціокультурної дійсності. Таким чином, можна зробити висновок, що матеріали, представлені газетою «День» є досить цікавими, вони дозволяють досить глибоко та ретельно розібратися у багатьох аспектах економічної кризи.


БІБЛІОГРАФІЯ


Досліджувані матеріали

.День. - 2008. - №№ 139 - 237.

.День. - 2009. - №№ 1 - 189.

.День. - 2010. - №№ 1 - 33.

.Білоусова Н. Антикризовий закон: необхідно, але не достатньо // День. - 2008. - №199. - С. 5.

.Білоусова Н. Без реформ не обійтися // День. - 2008. - №203. - С. 5.

.Білоусова Н. Депозитний «капкан» // День. - 2009. - №40. - С. 5.

7.Білоусова Н. Депозитні «заморозки» // День. - 2008. - №193. - С. 5.

.Білоусова Н. Економіка потребує гарантій // День. - 2008. - №188. - С. 1.

.Білоусова Н. Екстремальна економія // День. - 2009. - №40. - С. 5.

.Білоусова Н. Знову паніка?// День. - 2008. - №193. - С. 5.

11.Білоусова Н. «Кризовий» аукціон держмайна // День. - 2009. - №26. - С. 5.

.Білоусова Н. Куди буде направлений курсовий вектор // День. - 2009. - №12. - С. 5.

.Білоусова Н. «Курс» керує країною // День. - 2008. - №205. - С. 5.

14.Білоусова Н. Наввипередки в економії // День. - 2009. - №46. - С. 5.

15.Білоусова Н. Підніжка економіці // День. - 2008. - №211. - С. 1.

16.Білоусова Н. Принцип доміно // День. - 2008. - №184. - С. 5.

17.Білоусова Н. Про економіку нового часу // День. - 2009. - №152. - С. 5.

.Білоусова Н. Хто нагрів руки на падінні гривні // День. - 2008. - №198. - С. 5-6.

.Білоусова Н. Хто чи що штовхає гривню вниз? // День. - 2009. - №130. - С. 5.

.Білоусова Н. Як не проґавити економіку нового часу // День. - 2009. - №215. - С. 5.

21.Гайдай А. Кризу витримали // День. - 2009. - №153. - С. 5.

22.Герасименко В., Рєпа А. «Тахікардія сучасної економіки» - онучка «тюльпанової лихоманки» // День. - 2009. - №198. - С. 5.

23.Дубровик А. Вкладників банків ділять на сорти // День. - 2009. - №208. - С. 5.

24.Жаліло Я. Кризу «в головах» слід лікувати антикризовим мисленням // День. - 2009. - №179. - С. 5.

25.Жаліло Я. Післякризовий період // День. - 2008. - №211. - С. 5.

.Княжанський В. Без рецептів // День. - 2008. - №222. - С. 5.

.Княжанський В. Криза як ліки // День. - 2008. - №221. - С. 5-6.

.Княжанський В. Неблагородне сімейство // День. - 2008. - №234. - С. 5.

.Княжанський В. «Пасинки» підземелля // День. - 2009. - №92. - С. 1.

30.Княжанський В. Таємний кредит і явний опціон // День. - 2009. - №22. - С. 1.

31.Княжанський В. «Таємниця» кризи перевиробництва // День. - 2009. - №110. - С. 5.

32.Княжанський В. У страху очі завеликі // День. - 2009. - №27. - С. 5-6.

33.Княжанський В. Через кризу - до якості // День. - 2009. - №102. - С. 5.

.Княжанський В. Чому обвалилась економіка // День. - 2008. - №219. - С. 5.

35.Княжанський В. Що виявив МВФ і чого не побачив // День. - 2009. - №193. - С. 1.

.Козирєва Т. Чи пробудить криза «слона» // День. - 2009. - №178. - С. 5.

.Кротова О. Антикризові рекомендації владі // День. - 2009. - №234. - С. 5.

38.Мамалига Т. Безальтернативні депозити // День. - 2009. - №65. - С. 5.

39.Мамалига Т. Інвестиційні інєкції // День. - 2009. - №60. - С. 5.

40.Мамалига Т. Мистецтво економити // День. - 2010. - №1. - С. 5.

41.Миколюк О. Економіка і політика // День. - 2009. - №36. - С. 5-6.

42.Миколюк О. Жінки й… фінансова криза // День. - 2008. - №202. - С. 5.

43.Міщишин М. Коли «оживуть» будівельники? // День. - 2008. - №215. - С. 5.

44.Міщишин М. Про що говорило мовчання // День. - 2008. - №208. - С. 1.

.Міщишин М. Час можливостей // День. - 2009. - №100. - С. 5.

.Погребняк Л. Експансія на боржників // День. - 2008. - №139. - С. 5.

.Погребняк Л. У період смути не до марнотратства // День. - 2008. - №219. - С. 5.

.Рейна М. Кільце кризи навколо Колумбії // День. - 2009. - №67. - С. 2.

49.Решетилова О. Безробіття: загроза чи фантом // День. - 2008. - №205. - С. 1.

50.Решетилова О. Цінуйте топ-менеджерів! Порятунок економіки - у їхніх руках // День. - 2008. - №193. - С. 6.

.Савицький О. Вітчизняну економіку врятують трудоголіки? // День. - 2009. - №194. - С. 5.

52.Савицький О. Еволюція чи деградація: які наслідки матиме держдопомога приватним підприємствам? // День. - 2009. - №107. - С. 5.

53.Савицький О. Економічна криза в Україні: епізод перший. Що далі // День. - 2008. - №209. - С. 5.

.Савицький О. З-під матраців в економіку // День. - 2009. - №41. - С. 5.

.Савицький О. Немає коштів? - Буде бартер! // День. - 2009. - №21. - С. 5.

.Савицький О. Точка опори // День. - 2008. - №235. - С. 5.

.Савицький О. Уперед до світової посткризової моделі розвитку // День. - 2010. - №2. - С. 5.

.Савицький О. Чи виправдана паніка? // День. - 2008. - №176. - С. 5.

59.Савицький О. Які симптоми української кризи // День. - 2008. - №186. - С. 5.

.Сірук М. Фінський антикризовий рецепт // День. - 2009. - №228. - С. 1.

61.Сугоняко О. Десять міфів про банки // День. - 2009. - №72. - С. 1, 5.

Наукова та навчально-методична література

.Архипова Н. И., Кульба В. В. Управление в условиях чрезвычайных ситуаций. - М., 1994. - 348 с.

.Баркеро Кабреро Х. Д. Связи с общественностью в мире финансов. Ключ к успеху. - М.: Дело, 1997. - 236 с.

.Карпенко В. Журналістика: основи професійної комунікації. - К., 2002. - 348 с.

.Корконосенко С. Г. Журналистика в мире политики. - СПб., 2004. - 448 с.

.Лебедева Т. Ю. Паблик рилейшнз. Корпоративная и политическая режиссура. - М., 1999. - 350 с.

.Майерс Д. Социальная психология. - СПб., 1998. - 248 с.

.Михайлин І. Л. Основи журналістики. - К., 2003. - 284 с.

.Моисеев В. А. Журналистика и журналисты. - К., 2002. - 400 с.

.Ольшевский А. С. Антикризисный PR и консалтинг. - СПб., 2003. - 432 с.

.Почепцов Г. Г. Информационные войны. - К., 2001. - 576 с.

.Почепцов Г. Г. Паблик рилейшнз, или как успешно управлять общественным мнением. - М., 1998. - 336 с.

.Почепцов Г. Г. Теория коммуникации. - М., 2003. - 656 с.

.Психология экстремальных ситуаций: Хрестоматия / Сост. А. Е. Тарас, К. В. Сельченок. - Мн., 1999. - 426 с.

.Селье Г. Когда стресс не приносит горя. - М, 1992. - 278 с.

.Чумиков А. Н. Креативные технологии "паблик рилейшнз". - Екатеринбург, 1999. - 232 с.

Довідкова література

77.Покальчук О. Закличні звуки срібних труб, або Українські ЗМІ під час кризи //Дзеркало тижня. - 2009. - № 9(737). - С. 8.

78.Половина користувачів Рунету незадоволені висвітленням кризи у ЗМІ: [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: #"justify">ДОДАТКИ


Додаток 1


Кількісний аналіз публікацій газети «День» на тему економічної кризи 2008-2010 рр.

ПеріодКількість публікацій на тему економічної кризи на сторінках газети День2008 ріксерпеньвересеньжовтеньлистопадгрудень331818192009 ріксіченьлютийберезеньквітеньтравеньчервеньлипень578102772009 рік2010 ріксерпеньвересеньжовтеньлистопадгруденьсіченьлютий4375564


В даній кваліфікаційній роботі було проаналізовано публікації газети «День» на тему економічної кризи. Метод аналізу включає в себе кількісний та якісний аналіз. Для повнішого розуміння суті досліджуваної проблеми, в роботі було застосовано обидва види аналізу.

Результати кількісного аналізу публікацій представлені в Додатку 1, в якому наводяться таблиця та графік, що відображають динаміку висвітлення проблеми. На графіку видно, що найбільша кількість публікацій щодо кризових явищ спостерігалася в жовтні-грудні 2008 року, коли криза лише набирала обертів на території України та викликала масове занепокоєння населення. Різке збільшення кількості публікацій в цей період свідчить про оперативність видання, його здатність швидко виявляти потреби населення та реагувати на них. Після піку в грудні 2008 року, коли на шпальтах газети зявилося 19 публікацій на тему кризи, спостерігалося зменшення їхньої кількості до 5 публікацій у січні 2009 року. Надалі видання продовжувало висвітлювати основні аспекти кризової ситуації, присвячуючи цьому в середньому 6 публікацій на місяць.

Якісний аналіз публікацій було проведено у наступних розділах роботи.


Додаток 2


Порівняльний аналіз соціальної інфраструктури металургійних підприємств Запорізької області

ПідприємствоВідомості проЗавантаження вир-х потужностейСер. заробітну платуГрафік роботиНаявну соц. інфраструктуруВтрати у кризовий періодЗапорізький завод феросплавів60-65%2470 грн.5-деннийДіє база відпочинкузакрили профілакторій на о. ХортицяЗапорізький вогнетривкий завод-2000грн.неповний робочий деньДіє база відпочинкуНевиплата різдвяних премійКомбінат «Запоріжсталь»---Діє програма соц. мед. страхування, бази відпочинку, дитячі оздоровчі заклади, палац культури, яхт-клуб профілакторії.-Запорізький титано-магнієвий комбінат---Діє база відпочинку «Титан», дитячий оздоровчий табір «Сокіл», Профілакторії.Наявні борги за заробітною платою.

Додаток 3


Показники впливу кризи на населення України, Росії та Білорусі

Фактор впливуВідсоток населення, що страждає від даного фактору, %УкраїнціРосіяниБілорусиСкорочення робочого дня та вимушені відпустки151212Необхідність брати гроші в борг121210Необхідність надання допомоги родичам і близьким131212Невиплата пенсій, бонусів111111Скорочення витрат на великі покупки141814Звільнення13178Підвищення відсоткової ставки за кредитами469Інфляція918588Зменшення прибутків474040Відмова від товарів та послуг352525Затримка заробітної плати252111Неможливість зосередитися на своїх обовязках через зміни735841Необхідність заощаджувати, в т.ч.:674330- на продуктах харчування563045- на одязі та взутті564239- на розвагах433025- на ліках282415

Для порівняння інформативності та повноти подання даних газетою «День» нами було складено дві таблиці, винесені в Додаток 2 та Додаток 3. Перша з них є ілюстрацією до статті Андрія Гайдая «Кризу витримали», в якій описується стан соціальної інфраструктури найбільших металургійних комбінатів Запорізької області [22, 5]. Складена виключно за даними, що подаються у статті, вона наочно демонструє, що автор відображує лише позитивні моменті, які мають місце на підприємствах, не акцентуючи при цьому увагу на їхніх проблемах. Таким чином, можна говорити про порушення принципів повноти та обєктивності подання матеріалу. Друга таблиця є ілюстрацією до статті Наталії Білоусової «Наввипередки в економії», присвяченій реакції населення України, Білорусії та Росії на фінансову кризу [14, 5]. Таблична форма дає можливість легко порівняти такі параметри, як рівень дискомфорту населення щодо зниження заробітної плати, вимушеної економії тощо. На відміну від попередньої статті, таблиця демонструє високу інформативність та повноту надання даних в обраному матеріалі.

Таким чином, порівнявши подані таблиці, можна зробити висновок про наявність певного контрасту між матеріалами газети «День», одні з яких можна вважати більш якісними, в інших - виявити наявні недоліки. Також можна зробити висновок, що виданню не вистачає таких засобів наочної демонстрації матеріалів як таблиці та графіки, які допомагають читачам легше та чіткіше сприймати інформацію, подають її більш структуровано.


Теги: Економічна криза на сторінках газети "День"  Диплом  Журналистика
Просмотров: 31719
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Економічна криза на сторінках газети "День"
Назад