Психолого-педагогічні умови сенсорного розвитку дітей раннього віку

ДИПЛОМНА РОБОТА

На тему:

«Психолого-педагогічні умови сенсорного розвитку дітей раннього віку»

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

.1Теоретичені засади сенсорного виховання дітей раннього віку

1.2Особливості сенсорного розвитку та виховання дітей раннього віку

.3Розвиток сприйняття у дітей раннього віку за допомогою сенсорних систем

.4Гра як провідна діяльність в дошкільному віці

.5Роль розвиваючих ігор та впра у сенсорному вихованні дітей раннього віку

Висновки до 1 розділу

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ОРГАНІЗАЦІЇ СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ В ПРОЦЕСІ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Методика планування проведення занять, психолого-педагогічні рекомендації по сенсорному розвитку дітей раннього віку

.2 Методика організації сенсорного виховання дітей раннього віку

.3 Розробка занять по сенсорному розвитку дітей раннього віку

.4 Результати експериментальної роботи

.5 Організація процесу формування сенсорної сфери у дітей раннього віку

Висновки

Література

Додатки

ВСТУП

Дитинство - це найважливіший період людського життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя. І від того, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що ввібрала вона розумом і серцем із навколишнього світу, значною мірою залежить, якою людиною стане сьогоднішній малюк.

Дитина пізнає предметний світ, а також явища природи, події суспільного життя, які є доступними для спостереження. Хто ж і коли вчитиме дитину науки та мистецтва реального життя, дасть знання елементарних законів Буття, уміння жити у злагоді з довкіллям та із собою, із тим, що дісталося нам у спадок, а не вигаданим?

Спираючись на психологічні дослідження відомих психологів, можна зазначити, що без сенсорного виховання сприйняття дітей довго залишається поверховим, хаотичним і не створює необхідної основи для загального розумового розвитку, різних видів діяльності (малювання, конструювання...), повноцінного засвоєння знань та навичок.

Дошкільний вік - період первинного ознайомлення з навколишньою дійсністю, водночас в цей час інтенсивно розвиваються пізнавальні сили та здібності дитини. Дитина пізнає предметний світ, а також явища природи, події суспільного життя, доступні спостереженню. Крім того, він отримує від дорослого відомості словесним шляхом: йому розповідають, пояснюють, читають. Обидва ці шляхи пізнання тісно пов'язані між собою.

Добре відомо, що знання, отримані словесним шляхом і не підкріплені чуттєвим досвідом, неясні, невиразні й неміцні.

Сенсорне виховання - виховання, спрямоване на розвиток сприйняття дітей про зовнішні властивості предметів, - має будуватися з урахуванням вивчених психологією закономірностей цього розвитку.

Необхідно пам'ятати про те, що чим раніше почати з дитиною займатися вихованням сенсорної культури, тим більш швидкими темпами він буде розвиватися після, тим краще він буде вчитися в школі.

В даний час до послуг людини безліч засобів, які дозволяють йому, знайомиться з явищами не в їх натуральному вигляді, а через фотографії, схеми, креслення, малюнки, моделі, за допомогою літератури та кіно. При цьому дійсність постає перед нами в препарованому, розчленованому або, навпаки, в узагальненому вигляді.

Сенсорний розвиток дитини - це розвиток її сприйняття та формування уявлень про зовнішні властивості предметів; їх форми, колір, розмір, положення в просторі, а також аромати, смак тощо. Значення сенсорного виховання в ранньому та дошкільному віці важко переоцінити. Саме цей вік є найбільш впливовим для вдосконалення діяльності органів відчуттів, накопичення уявлень про навколишній світ. Видатні зарубіжні вчені в галузі дошкільної педагогіки (Ф.Фребель, М.Монтессорі), а також відомі представники вітчизняної дошкільної педагогіки та психології (О.І.Тихєєва, О.В.Запорожець, А.П.Усова та ін.) справедливо вважали, що сенсорне виховання, яке спрямоване на забезпечення повноцінного сенсорного розвитку, є однією із базових вмінь дитини раннього та дошкільного віку.[45, 52].

Сенсорний розвиток, який сприяє формуванню повноцінного сприйняття навколишньої дійсності, є основою пізнання світу, першою сходинкою якого є чуттєвий досвід. Успішність розумового, фізичного, естетичного виховання значною мірою залежить від рівня сенсорного розвитку дітей, тобто від того, наскільки досконало дитина чує, бачить, відчуває навколишнє.

Дослідженням цієї проблеми займалися такі видатні педагоги і психологи, як З. М. Богуславська, Л. С. Венгер, А. В. Запорожець, В. П. Зінченко, А. А. Катаєва, М. М. Подд 'яков, А. П. Усова, Ш. А. Абдуллаєва, Е. А. Александрян, М. Ю. Кистяковская, Н. С. Карпінська, С. Л. Новосьолова, Е. Г. Пілюгіна та інші. [1,5,9,49,52].

Сенсорне виховання - це не лише засіб розвитку чуттєвої сторони дитини, а й засіб формування повноцінної особистості дитини, що надає змогу малюкові відчути своє «Я», своє місце серед інших. Значення сенсорного виховання полягає в тому, що воно:

·є основою для інтелектуального розвитку дитини;

·упорядковує хаотичні уявлення дитини, які вона отримала під час взаємодії із зовнішнім світом:

·розвиває спостережливість;

·готує до реального життя;

·є основою для розвитку уяви;

·розвиває увагу;

·надає дитині можливість опанувати нові засоби предметно-пізнавальної діяльності;

·забезпечує засвоєння сенсорних еталонів;

·забезпечує засвоєння навичок навчальної діяльності;

·впливає на розширення словникового запасу дитини;

·впливає на розвиток зорової, слухової, образної та інших видів пам'яті.

Таким чином, аналізуючи значення сенсорного виховання як базової

компетентності у становленні всебічно розвиненої особистості, можемо зазначити, що сенсорне виховання сприяє збагаченню особистості дитини через безпосереднє спілкування з природою, з явищами суспільного життя, зі світом речей, що створені руками людини.

Негативний вплив новітніх технологій на розвиток сенсорних здібностей дітей, заміна безпосереднього контактного сприйняття світу на готове кліше, моделі, відповіді, ставить за мету виховання всебічно розвиненої особистості, здатної самостійно мислити, адекватно реагувати на навколишній світ, зі стійким самоусвідомленням «Я». Для цього необхідне правильно організоване сенсорне виховання, яке впливає на розвиток психічних процесів дитини, сприяє становленню інтелекту, розвитку комунікативних здібностей дитини, формуванню у дітей світогляду, який базується на власних почуттях, та реалізує проблему особистості, яка зростає аби суб'єктом освоєння навколишнього світу, світу природи, самої себе; усвідомлення себе як частину всесвіту.

Актуальність дослідження процесу формування сенсорного розвитку дітей раннього віку визначається недостатньою увагою до цієї складової їх загального психо-фізичного розвитку в системі дошкільного виховання. Проблема нашого дослідження полягає в недостатньому використанні потенціалу гри, як одного із засобів виховання сенсорної культури у дітей раннього віку. Рішення даної проблеми зумовило вибір теми нашого дослідження: «Психолого-педагогічні умови сенсорного розвитку дітей раннього віку».

Об'єкт дослідження: процес розвитку та формування сенсорної сфери у дітей раннього віку в умовах освітнього закладу.

Предмет дослідження: шляхи та засоби виховання сенсорного розвитку в ранньому дитинстві.

Мета роботи: виявити особливості процесу сприйняття сенсорних еталонів і обгрунтувати значущість гри як засобу виховання сенсорної культури дітей раннього віку.

Завданнями дипломної роботи:

1.Вивчити стан проблеми в психолого-педагогічній літературі і теоретично її обґрунтувати.

2.Вибрати й описати методики сенсорного розвитку дітей раннього віку.

3.Розробити і апробувати ігровий психокорекційний комплекс, спрямований на розвиток сенсорної культури дітей раннього віку.

.Провести експериментальну роботу та проаналізувати результати дослідження.

5.Сформулювати висновки.

Методи дослідження: теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури; бесіди, спостереження; проведення експериментально-педагогічної роботи (констатуючий, формуючий, контрольний етапи дослідження ).

Гіпотеза дослідження: сенсорне виховання дітей раннього віку буде проходити більш ефективно при планомірної і систематичної роботи.

Наукова новизна: науковою основою виступають роботи вчених, присвячені проблемі сенсорного виховання. (Ф. Фребель, М. Монтессорі, Є.І. Тихєєва, Т.С. Комарова, Л.А. Венгер, В.І. Логінова, С.А. Козлова, Л.Р. Болотіна, І.Я. Лернер, З.В. Богатєєва, Е.Г. Пілюгіна, В.В. Гербова, А.К. Бондаренко та ін.)

Практичне значення: визначається тим, що результати дослідження можуть бути використані у розвитку сенсорних здібностей дітей раннього віку.

Структура роботи: дипломна робота включає вступ, два розділи, висновки, список використаної літератури з 52 джерел, додатки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

.1 Теоретичні засади сенсорного виховання дітей раннього віку

Вивченням проблеми сенсорного розвитку та сенсорного виховання займалися багато видатних вітчизняних та зарубіжних педагогів і психологів.

Сенсорне виховання - це система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання та вдосконалення відчуттів та сприймань. Сенсорне виховання має дуже важливе значення для всебічного розвитку дитини. О. Усова відзначала, що 9/10 всього розумового багажу дітей дошкільного віку складають результати діяльності органів чуття. Видатні педагоги - Ф. Фребель, М. Монтессорі, О. Декролі, К. Ушинський, Є. Тихеєва, С. Русова відзначали його як одну с основних сторін дошкільного виховання.[15,45].

Видатний чеський педагог, автор книги «Велика дидактика» Я.-А. Коменський (1592 - 1670) розглядав розумове виховання як важливий засіб формування особистості дитини. Необхідною умовою розумового розвитку, на його погляд, є розвиток чуттєвих основ мислення: пізнання починається з відчуття, відчуття передає пам'яті образи дійсності, яка зберігає їх протягом усього життя. Починати навчання він рекомендував не зі словесного пояснення про речі, а з реального спостереження за ними. У процесі розумового виховання важливу роль відіграють відчуття й уявлення, думки і слова, мова і дії.

Ж. Ж. Русо (1712 - 1778) казав, що виховання має навчити дитину дивитись, слухати і торкатись, і не тільки дивитися та слухати неуважно, а й до усього доторкатися, прислухатися, затримувати у руці.

Засновник дитячого садка Ф.Фребель(1782 - 1852) виходив з необхідності використовувати різноманітні ігри для розвитку органів чуття дітей, ознайомлення їх із природою, життям людей, підготовки до школи. Цій меті він підпорядковував дидактичний матеріал, призначений для формування уявлень про форму, величину, просторові відношення, числа, - так звані дари, а також систему занять та ігор, спрямовану на розвиток сенсорики. Дитина, на його думку, наділена, крім основних інстинктів, інстинктом пізнавальним, дослідницьким, який є основою навчальної діяльності. У дошкільному віці розвиток прагнення до пізнання повинен реалізовуватися через безпосереднє споглядання предметів навколишнього світу.

Обстоюючи принцип наочності в розумовому вихованні, К. Ушинський (1824 - 1871) наголошував на необхідності того, щоб предмет безпосередньо відображався у душі дитини, її відчуття у цьому процесі перетворювалися на поняття, а з понять складалася втілена в слові думка.

Є. Водовозова (1844 - 1923) вважала, що процес сенсорного виховання має відбуватися одночасно з розвитком вищих психічних функцій, пізнавальних процесів, з якими повязаний розвиток мислення, мовлення, пам'яті. [8]. Дитину слід вчити усвідомлено сприймати навколишній світ, розвивати спостережливість. «Якщо вихователь не зумів зробити цього в ту пору, коли у дитини лише починає пробуджуватися спостережливість до навколишнього, яка має таке величезне значення для психологічного життя людини, то розумові здібності дитини поступово притуплюються, і, ставши школярем, вона буде байдуже дивитися на світ».

М. Монтессорі (1870 - 1952) розглядала сенсорний розвиток як важливу складову частину і основу формування особистості: без розвинутих органів чуття не може бути інтелекту і вихованої людини. Чуттєве сприймання є основою розумового і морального життя. Метод М. Монтессорі не просто вказує дитині на якості предметів і явищ навколишнього світу, а дає можливість самостійно набувати знання і відкривати свій внутрішній світ, що значно важливіше, ніж повідомлення з боку дорослих. Система сенсорного виховання М.Монтессорі включала поняття сенсорна культура дитини. Матеріал, розроблений М.Монтессорі, побудований так, щоб розвивати окремі сфери відчуттів, вчити слухати тишу і звуки, розрізняти кольори, форму, вагу та інше. Цінність згаданої системи виховання полягає у тому, що дидактичний матеріал у ній - не самоціль, а засіб. [13].

Система сенсорного виховання М.Монтессорі була високо оцінена

С. Русовою, яка сама розглядала розвиток органів чуття як перший крок до самостійної свідомості дитини.

Л. Венгер поділив процес сенсорного виховання у дошкільному віці на підготовчий етап (перші три роки життя) та систематичне засвоєння дитиною сенсорної культури. Радянський психолог і дитячий дефектолог О. А. Венгер (1923 - 2004) в 1977 році захистила докторську дисертацію на ступінь доктора психологічних наук на тему «Сенсорний розвиток і сенсорне виховання аномальних дітей дошкільного віку (глухих, слабо чуючих і розумово відсталих)». [5, 49].

О.В. Запорожець, О.П. Усова вказували на те, що основним у формуванні сенсорних здібностей дітей є навчання їх узагальненим способам обстеження предметів, перенесення засвоєних способів дій в нові умови, на нові предмети. [49]. Це дає можливість дітям самостійно орієнтуватися в різноманітних властивостях нових предметів.

Під сенсорним вихованням в даний час розуміють "цілеспрямоване вдосконалення, розвиток у дітей сенсорних процесів (відчуттів, сприймань, уявлень)". Сенсорне виховання здійснюється в повсякденному житті і на заняттях. В умовах повсякденного життя, в процесі ігор, праці, на думку Н. Н. Подд'якова, "відбувається цілісне сприйняття дитиною різних явищ і предметів навколишнього світу. При цьому деякі властивості і сторони явищ можуть сприйматися недостатньо чітко, або не сприйматися зовсім". [30]. Завданням педагогів, в даному випадку, є розкриття непомічених дітьми властивостей навколишньої дійсності, причому таким чином, щоб уникнути перетворення повсякденного життя в дидактичний процес. Психологи відзначають, що хоча аналізатори функціонують відразу після народження, сенсорний процес лише поступово стає сприйняттям, а не є ним спочатку. Сенсорні реакції перетворюються на перцептивні дії, що будують образи, тобто загальну картину розвитку сенсорних реакцій дитини молодшого дошкільного віку.

Перша половина першого року життя проходить при випереджальному формуванні сенсорних систем, які повинні досягти відомого рівня розвитку до того, як вони включаться в єдиний сенсомоторний акт.

На думку Б. Г. Ананьєва, спочатку сприйняття - це не розчленована суб'єктивна форма предмета як такого, а відображення кордонів між суцільною просторової масою і окремим предметом, що виділився з нього за допомогою руху. "Не тільки окремі подразники, але весь навколишній світ діє як ціле, з якого вичленяються завдяки руху самих речей їх просторові якості та відносини".

Лише до кінця першого року життя у дитини, вважає Б. Г. Ананьєв, можна спостерігати диференціацію сприйняття на дві форми: сприйняття ситуації і просторових відносин і сприйняття предмета як структурної єдності. У формуванні цієї диференціації все більшу роль відіграють предметні (ігрові) дії дитини і розширюється зона практичного освоєння їм простору. Пізніше, на 2-3-му році життя діти опановують предметної діяльністю, що включає соотносящие і гарматні дії, які припускають практичне співвіднесення предметів з урахуванням їх властивостей. У цьому віці дитина застосовує предметні предеталони в якості "заходи" властивостей інших предметів. [ 2 ].

У кожному віці перед сенсорним вихованням стоять свої завдання, формується певна ланка сенсорної культури. Н. Н. Поддьяков виділив 3 періоду освоєння еталонних значень якостей:

. I (до трьох років) - період сенсомоторних предеталонов, коли дитина відображає лише окремі особливості предметів, які мають істотне значення для безпосереднього рухового пристосування - деякі особливості форми, величину предметів, відстань і т. д.);

. II (до п'яти років) - дитина користується предметними еталонами, тобто зразки властивостей предметів співвідносяться з певними предметами, наприклад, овал визначається через форму огірка;

. III (старше п'яти років) - на основі накопичення досвіду і його узагальнення під керівництвом дорослого відбувається засвоєння дітьми загальноприйнятих еталонів, коли самі властивості предметів набувають еталонне значення у відриві від конкретного предмета (трава зелена, яблука як куля, дах будиночка трикутна). [5].

.2.Особливості сенсорного розвитку та виховання дитини раннього віку

Сенсорний розвиток дитини - це розвиток його сприйняття і формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, величиною, положення в просторі, а також запаху, смаку. Саме дошкільний вік найбільш сприятливий для вдосконалення діяльності органів чуття, нагромадження уявлень про навколишній світ.

Видатні зарубіжні вчені в галузі дошкільної педагогіки Ф. Фребель, М. Монтессорі, О. Декролі, а також відомі представники вітчизняної дошкільної педагогіки і психології Є. І. Тихєєва, А. В. Запорожець, А. П. Усова, Н. П. Сакулина справедливо вважали, що сенсорне виховання, спрямоване на забезпечення повноцінного сенсорного розвитку, є однією з основних сторін дошкільного виховання. [ 45, 49, 52 ].

Сенсорне виховання і розвиток, спрямований на формування повноцінного сприйняття навколишньої дійсності, служить основою пізнання світу, першим ступенем якого є чуттєвий досвід. Успішність розумового, фізичного, естетичного виховання в значній мірі залежить від рівня сенсорного розвитку дітей, тобто від того, наскільки абсолютно дитина чує, бачить, відчуває оточуюче.

Дитина на кожному віковому етапі виявляється найбільш чутливою до тих чи інших впливів. У цьому зв'язку кожна вікова щабель стає сприятливим для подальшого нервово-психічного розвитку та всебічного виховання дошкільника. Чим менша дитина, тим більше значення в його житті має чуттєвий досвід. На етапі раннього дитинства ознайомлення з властивостями предметів відіграє визначальну роль.

З сприйняття предметів і явищ навколишнього світу починається пізнання. Всі інші форми пізнання - запам'ятовування, мислення, уява - будуються на основі образів сприйняття, є результатом їх переробки. Тому нормальний розумовий розвиток неможливий без опори на повноцінне сприйняття. Сенсорне виховання дітей дошкільного віку здійснюється в тих формах педагогічної організації, які забезпечують формування сенсорних здібностей як дієвої основи загального розвитку дитини. Для дітей 3-7 років такий найбільш ефективною формою організації сенсорного виховання є формування сенсорних процесів дитини в системі продуктивної діяльності на заняттях малюванням, ліпленням, конструюванням.

Сенсорне виховання направлене на розвиток зорового, слухового, тактильного та кінестетичного сприйняття (сприйняття рухів). Воно являється занадто важливим щодо розвитку пізнавальної діяльності дитини.

Відчуття і сприйняття - процеси відображення предметів та явищ навколишньої дійсності. Відчуття виникають під час впливу на організм окремих властивостей предметів:

·запаху,

·смаку,

·кольору,

·звуку,

·рухових, стимулів

Процес сприйняття тісно пов'язаний з:

·мовленням,

·мисленням,

·пам'яттю,

·уявленнями.

Види сприйняття:

·зорове,

·слухове,

·смакове.

Завдяки сприйняттю ми отримуємо інформацію про зовнішні властивості предметів та явищ - їхню форму, розміри, колір, запах, смак, звучання - і за цими властивостями впізнаємо самі предмети та явища.

Основні властивості сприйняття:

·предметність,

·осмисленість

·контактність.

Предметність сприйняття полягає у тому, що враження, які ми отримуємо з зовнішнього світу, ми завжди відносимо до тих чи інших предметів та явищ. З предметністю сприйняття тісно пов'язана його осмисленість. Сприймаючи будь-що, ми використовуємо свій досвід, мимоволі додаємо до отриманих вражень ті, які були одержанні раніше, й саме завдяки цьому впізнаємо предмети, які служать джерелом вражень.

Контактність сприйняття - це відносна незалежність сприйняття властивостей предметів - їхньої форми, розміру, кольору від умов, в яких це сприйняття відбувається.

Якщо розглянути основні властивості сприйняття, особливо його осмисленість, ми бачимо, що воно може давати різні результати в залежності від багатьох умов. Це пояснюється тим, що умови визначають характер дій сприйняття, які виконує людина, а від особливостей дій сприйняття залежить його результат.

Дія сприйняття, як і інші пізнавальні дії, спрямовані на рішення певних завдань. Звичайні завдання, які людина розв'язує за допомогою сприйняття - це завдання встановлення зовнішніх властивостей предметів та явищ і їх впізнавання.

Мухіна В. дотримується думки, що завдання сприйняття розв'язуються за допомогою спеціальних засобів. Це, як і в інших випадках, знання, але знання окремого роду - уявлення про основні взірці зовнішніх властивостей предметів - сенсорні еталони. [ 25 ].

Сенсорні еталони - це напрацьовані уявлення людства про основні різновиди властивостей та відношень. Вони виникли в ході історичного розвідку людства й використовуються людьми як взірці, мірки, за допомогою яких встановлюють та позначають співвідносний, властивості й відношення.

Засвоєння дітьми сенсорних еталонів починається з того, що діти знайомляться з окремими геометричними фігурами й кольорами. Так ознайомлення відбувається головним чином у процесі оволодіння різними видами продуктивної діяльності. І якщо дитину спеціально не навчають виділяти різновиди властивостей, співвідносні загальноприйнятим еталонам, то сам матеріал, з яким дошкільник має справу при малюванні, конструюванні, складанні мозаїки, аплікації, містить необхідні взірці. Так, малюючи дитина користується фарбами різних кольорів; займаючись конструюванням, вона користується трикутниками, прямокутниками, квадратними елементами різних розмірів; у мозаїках, матеріалах для аплікацій представленні різнокольорові кола, трикутники, квадратики. Коли дорослі допомагають дитині виконувати малюнки, будівлі, вони називають основні форми і кольори.

Необхідні умови для оволодіння загальноприйнятими еталонами створюється вперше у продуктивних різновидах діяльності. Коли перед дитиною поставлене завдання відтворити на малюнку, у конструкції той чи інший предмет, вона старається співвіднести особливості цього предмета з особливостями матеріалу, який є. Це примушує дитину подекілька разів обстежувати матеріал, веде до запам'ятовування кольорів фарб, форми кубиків, елементів мозаїки.

Без спеціально організованого сенсорного виховання діти звичайно застосовують лише деякі еталони (наприклад, форми кола і квадрата, червоний, жовтий, синій кольори), бо ці форми й кольори зустрічаються частіше за інші.

Коли засвоєні лише деякі еталони, дитина дуже чітко й точно сприймає властивості предметів, котрі з цими еталонами співпадають, проте інші різновиди властивостей, еталони яких ще не засвоєні, сприймає неточно, а часте й помилково.

Важко дається дітям засвоєння уявлення про величину предметів. Сприйняття величини розвивається у дошкільників таким чином - вони засвоюють уявлення про відносини за величиною між предметами. Ці відносини позначають словами, котрі вказують яке місце займає предмет на ряду з іншими (великий, маленький, найбільший). Діти раннього віку звичайно мають уявлення лише про відношення за величиною між двома одночасно сприйнятими предметами (більше, менше). У молодшому дошкільному віці у дітей формується уявлення про співвідношення за величиною між трьома предметами (великий - менший - найменший).

Процес впізнавання - це більш складний етап сприйняття, який тісно пов'язаний з пам'яттю, мовленням, мисленням. Важливо, щоб сприйняття дитини завжди було осмисленим.

У процесі предметної та ігрової діяльності дитини необхідно вчити встановлювати розміри предметів, визначати їх форму, колір, просторові взаємовідносини. Для вдосконалення сприйняття дуже корисні заняття малюванням, ліпленням, конструюванням, спортивними іграми та фізичними вправами.

У процесі цієї діяльності дитина вчиться користуватися наочним взірцем і виконувати дію за усною інструкцією, у неї розвивається уява, наочно - образне та наочно - дійове мислення.

При проведенні спеціальних занять з дітьми з розвитку сприйняття потрібно мати на увазі що сприйняття формується у процесі осмислених дій з предметами.

Для розвитку й вдосконалення сприйняття простору, величини, форми, відстані, місце розташування й просторових відносин між предметами корисно використовувати спеціальні вправи.

Перша серія вправ: складання предметів у «купки» з урахуванням величини, форми. Всі вправи на впізнавання та співвідношення геометричних фігур тренують зорову увагу й сприяють розвитку у дитини просторової уяви.

Якщо у дитини ще не склалася уява про форму предмета, то вправи починають з розрізнення кулі, кола та їх розмірів (великий - маленький). Під час наступних занять дитину навчають розрізняти форми кулі і куба, кола і квадрата.

Друга серія вправ: розвиток диференційованого слухового сприйняття та фонематичного слуху. Слухання казок, пісень, музики сприяє розвитку слухового сприйняття та слухової уваги.

Важливо проводити спеціальні заняття з розвитку фонематичного слуху. Дитині пропонуються вправи розрізнити слова на слух. Спочатку добираються слова більш контрастні за звучанням, потім менш контрастні й нарешті, такі, що відрізняються за звучанням лише однією фонемою. Щоб розвивати фонематичний слух проводять також спеціальні ігри - вправи з малюнками. Дорослий називає слова, схожі за звучанням: коза - коса, кит - кіт, тінь - тин, ліс - лис, а дитина показує співвідносні картинки.

Під час наступного етапу занять при вимовлянні слів дорослий закриває рот екраном, щоб дитина орієнтувалася лише на слухове сприйняття.

Третя серія вправ: розвиток уяви про колір. Розвиток сприйняття кольору має важливе значення в естетичному вихованні дитини. Робота з розвитку уяви про колір проводиться поетапно.

Четверта серія вправ: впізнавання геометричних фігур. Ці вправи тренують зорову увагу й сприяють розвитку просторових уявлень.

На початковому етапі вправи починаються з розрізненням форми кулі, кола та їх розмірів (великий-маленький). На наступних заняттях дитину вчать розрізняти форми кулі, куба, кола та квадрата. Кількість геометричних фігур які діти повинні розрізнити поступово збільшується.

Дуже важливим є формування зорово-тактильного сприйняття, коли дитина впізнає геометричні фігури на дотик, а потім розглядає їх.

Пята серія вправ: розвиток просторової уяви. Відомо, що початкова уява про простір тісно пов'язана з розвитком можливостей самостійного пересування, сприйняття розташування частин тіла. Багато дітей з особливими потребами відстають у розвитку рухів, важко сприймають і запам'ятовують частини свого тіла, довго плутаються у визначенні напрямку. Вони важко засвоюють такі просторові уявлення як зверху, знизу, ліворуч, праворуч.

На першому етапі у дитини послідовно формують просторову диференціацію самого себе, уяву про своє тіло, та його розташування й пересування у просторі.

На другому етапі формують просторову уяву в ігровій, предметно- практичній і конструктивній діяльності.

На третьому етапі вправи проводяться з лялькою, потім на малюнку. Дитина сидить обличчям до дзеркала, обводить пальцем контур обличчя, очей, носа, потім пальцем обводить контур зображення обличчя на ляльці, на малюнку.

Розвиток предметної діяльності в ранньому віці ставить дитину перед необхідністю виділяти та враховувати в діях саме ті сенсорні ознаки предметів, які мають практичну значимість для виконання дій. Наприклад, малюк легко відрізняє маленьку ложку, якою їсть сам, від великої, якою користуються дорослі.

Виконання дитиною знарядійних та співвідносних дій створює умови для засвоєння нею перспективних дій, які, в свою чергу, роблять сприйняття більш точним і правильним. Збираючи пірамідку, мотрійку, закриваючи коробочку, дитина добирає і з'єднує предмети та їх частини у співвідношенні з ознаками - кольором, формою, величиною.

Спочатку дитина не володіє засобами співвідношення предметів й виконує співвідносні дії на основі зовнішніх орієнтованих дій. На третьому році життя добре знайомі малюку предмети стають постійними взірцями, з котрими дитина порівнює властивості будь - яких об'єктів. Наприклад, трикутні об'єкти з дахом, червоні з помідором. Таким чином, змінюється дія з міркою та її змістом.

Дитина переходить від здорового співвідношення властивостей предметів з міркою, котрою являється не тільки конкретний предмет, але й уява про нього.

Засвоєння нових орієнтованих дій призводить до того, що сприйняття стає більш детальним, цілісним й точним. Предмет сприймається дитиною з точки зору різних, притаманних йому властивостей.

У ранньому дитинстві інтенсивно розвивається активне мовлення, складається вербальне спілкування, тому фонематичні властивості звуків виділяються настільки, наскільки вони необхідні щодо діяльності. Наприкінці другого року життя малюк сприймає всі звуки рідної мови.

Тому можна виділити основні особливості сенсорного розвитку в ранньому віці:

·складається новий тип зовнішніх орієнтованих дій - примірювання, а пізніше зорове співвідношення предметів за ознаками;

·виникає уява про властивості предметів;

·засвоєння властивостей предметів визначається їхньою значимістю у практичній діяльності;

·розвиток фонематичного слуху, необхідного для спілкування з дорослими, веде до сприйняття всіх звуків рідної мови.

.3 Розвиток сприйняття у дітей раннього дошкільного віку за допомогою тренування сенсорних систем

Сприйняття формується у зв'язку з розвитком, ускладненням діяльності аналізаторів. Стикаючись щодня з певними людьми і з навколишніми предметами, дитина постійно відчуває зорові, слухові, шкірні та інші подразнення. Поступово роздратування, викликані даним предметом, виділяються з усіх впливів навколишніх предметів і явищ, зв'язуються між собою, що призводить до виникнення сприйняття особливостей даного предмета. Наприклад, звуки голосу матері немовля чує, зазвичай одночасно бачачи її фігуру і обличчя. У результаті ці слухові і зорові подразники виділяються і зв'язуються разом, і у дитини виникає цілісний образ матері.

Найважливіше значення для формування сприйняття, як і інших психічних процесів, має підкріплення. Дитина сприймає той чи інший предмет, виділяє комплекс подразників, які відносяться до даного предмету, якщо встановлення зв'язків між ними проходить успішно формується орієнтування рефлекс, внаслідок чого і відбувається розвиток, вдосконалення сприйняття.

Характерно, що дитина починає сприймати першим те, що має для нього найбільший життєве значення, те, що пов'язане із задоволенням його життєвих потреб. Так, з усіх навколишніх людей і предметів немовля раніше всього виділяє і дізнається переймалася про нього мати. Надалі коло сприймаються предметів і явищ все більш розширюється.

Велике значення при цьому мають дії дитини - загарбання предметів рукою і оперування ними.

Принаймні ускладнення діяльності дитини, використання все більшого числа предметів домашнього вжитку в практичних цілях (під час їжі, умивання, одягання), а також маніпулювання речами в різних іграх у нього збагачується і уточнюється сприйняття оточуючих предметів і явищ.

Як показують дослідження, впродовж перших трьох років життя у дитини швидко удосконалюються зорова оцінка невеликих відстаней, а також правильні визначення за допомогою зору місця розташування предметів. Значно поліпшується у преддошкільніка розрізнення предметів за забарвленням і формою. У межах невеликих дистанцій дитина починає правильно сприймати величину різно віддалених предметів. Так, якщо привчити дитину двох, двох з половиною років до того, що у великій коробці завжди знаходиться якась цікава іграшка, а в маленькій немає (утворити у нього тимчасову зв'язок між розміром коробки і місцезнаходженням іграшки), то він буде завжди тягнутися до великій коробці. Це відбудеться навіть у тому випадку, якщо остання буде знаходитися значно далі від нього, ніж маленька, так що проекційне зображення великої коробки на сітківці ока виявиться менше, ніж зображення маленької коробки.

Великих успіхів досягає преддошкільніка у сприйнятті слів рідної мови, а також у розрізненні простих мелодій. В результаті мовного спілкування з оточуючими людьми все більшу роль у сприйнятті дитини починає грати слово, друга сигнальна система. Дорослий, називаючи ті чи інші предмети, привертає до них увагу дитини, змушує докладніше спостерігати характерні їх особливості, послідовно переходити від однієї деталі до іншої. Разом з тим називання дорослим, а потім і самою дитиною сприймаються предметів і явищ приваблює минулий досвід, пов'язаний з даним словом, що надає сприйняттю осмислений, свідомий характер.

Сприйняття є складним процесом, що полягає в різноманітних рухах ока при розгляданні особливостей предмета, в різних обмацуючих рухах руки при дотику і так далі. Воно передбачає широке використання минулого досвіду. Само собою зрозуміло, що така складна психічна діяльність не може існувати у дитини від народження. Вона складається поступово в результаті практичної діяльності та спеціального навчання протягом життя дитини.

Хоча до кінця преддошкільного віку сприйняття дитини досягає відносно високому ступені розвитку, однак воно в багатьох відносинах ще дуже недосконале. Преддошкільніка ще не опанував найтоншими і різноманітних рухів сприймають органів, необхідними для правильного сприйняття складних предметів і явищ.

Так, розглядаючи будь-яку картинку, він обмежується тим, що кидає на неї побіжний погляд або ж зупиняється на який-небудь однієї деталі, не помічаючи інші її особливості. При осязании предмета він схоплює його всією рукою, не простежуючи пальцями його контуру, що не промацуючи поглиблень і виступів на його поверхні, не відчуваючи натиском пальців його твердості. Внаслідок такого грубого і обмеженого дослідження об'єктів виникають в голові у дитини образи сприймаються предметів виявляються, іноді, дуже неточними і недосконалими: ромб, наприклад, змішується з трикутником, іграшкова овечка - з собакою і так далі.

Разом з тим, діти ще не вміють підпорядковувати своє сприйняття поставленої перед ними задачі, узгодити його з тими вимогами, які пред'являють до них оточуючі у словесній формі. Тому сприйняття дитини цього віку носить недостатньо цілеспрямований, мало організований характер. Наприклад, дитині пропонують знайти на картинці сховалася за деревом лисичку, а він, побачивши зображених на передньому плані мисливців, зацікавлюється ними і вже забуває те, що потрібно було зробити.

Дошкільник переходить поступово від примітивних видів сприйняття до цілеспрямованого, свідомого спостереженню різних сторін навколишніх предметів і явищ.

В умовах правильно організованого педагогічного процесу дошкільник поступово навчається не задовольнятися першими враженнями, але більш ретельно і планомірно досліджувати, розглядати, обмацувати навколишні предмети, більш уважно вислуховувати те, що йому говорять. У результаті цього виникають в його голові образи сприйняття навколишньої дійсності стають точнішими і багатими за змістом.

Важливу роль у розвитку сприйняття в дошкільному віці має образотворча діяльність. Так, малювання, ліплення та конструювання привчають дитину більш уважно розглядати зображувані предмети, більш ретельно їх вивчати. Правильність сприйняття весь час перевіряється успіхами і невдачами в образотворчій діяльності. При цьому необхідно стежити, щоб дитина у своєму образотворчому творчості не захоплювався односторонньо фантазуванням, а поступово привчався більш-менш правильно відтворювати реальні особливості сприймаються об'єктів. За цих умов дошкільник переходить поступово від дуже недосконалих схематичних малюнків більш точному, повному зображення дійсності.

Велике значення у розвитку сприйняття поряд з образотворчої діяльністю мають ігри, зокрема ігри дидактичні. Цікава гра привертає увагу те тими, то іншими особливостями предметів і змушує дитину більш точно, більш свідомо їх сприймати. Істотний вплив на розвиток дитячого сприйняття роблять також спеціально організовані вихователем спостереження та екскурсії, робота в куточку живої природи і на ділянці при дитячому садку.

Значні успіхи дошкільник робить у сприйнятті малюнка. На перших порах у дитини виникають своєрідні труднощі. Справа в тому, що художник не може прямо відтворити на малюнку всіх особливостей зображуваної дійсності. Так, він не може на площині паперу прямо передати обсяг реального предмета і користується тут прийомами перспективного зображення глибини. Подібно до цього він не може в статичному малюнку прямо передати рух і примушений зображати останнє через який-небудь окремий виразний момент. Для того щоб уникнути помилок у сприйнятті малюнка, дитина повинна навчитися правильно враховувати особливості зображення. Для цього у молодшого дошкільника ще не вистачає відповідного досвіду. Наприклад, чотирирічна дитина, побачивши на передньому плані хлопчика, а на задньому - хатинку (зменшену відповідно до законів перспективи), вигукнув: "Ось великий хлопчик і маленький, іграшковий будиночок". Той же малюк, подивившись на малюнок, де біжать хлопчики були зображені в той момент, коли одна нога торкалася землі, а інша високо піднімалася вгору, вирішив, що хлопці стоять в якійсь незвичайній позі, і пояснив це тим, що вони "роблять фізкультуру ". При підборі ілюстрацій для дошкільнят доводиться враховувати це своєрідність сприйняття дітьми зображень.

Систематичні заняття, що проводяться в дитячому саду, бесіди за картинками, розгляд ілюстрацій в книжках поступово приводять дошкільника до правильного сприйняття навіть відносно складних зображень. Одночасно із зоровим сприйняттям у них розвиваються також інші види сприйняття, серед яких потрібно в першу чергу відзначити дотикові і слухові. Дотикові сприйняття, що утворюються в результаті поєднання шкірних і рухових відчуттів, удосконалюються під впливом різних практичних дій з предметами, а також спеціальних дидактичних ігор та занять.

Інтенсивному розвитку музичного слуху дітей дошкільного віку сприяють музичні заняття в дитячому садку: рухи під музику, спів і слухання музичних творів. Робота над культурою мови дошкільника становить необхідну умову для розвитку сприйняття звуків рідної мови.

Якщо у молодшого дошкільника ці сприйняття виявляються ще багато в чому недосконалими (малюки плутають окремі звуки, замінюють одні іншими, пропускають деякі з них), то до кінця дошкільного віку дитина повинна безпомилково розрізняти елементи усного мовлення і правильно вимовляти звуки рідної мови.

Протягом дошкільного віку, під впливом відповідної виховної роботи, зростає роль словесних сигналів в організації дитячого сприйняття. Діти поступово навчаються дивитися і слухати те, що вимагає вихователь, погоджувати своє сприйняття з тим планом гри або занять, який вихователь дає їм у словесній формі. Надалі вони починають самі, враховуючи обставини, формулювати словесно стоять перед ними завдання, що надає їх сприйняттю навмисний і планомірний характер.

1.4 Гра як провідна діяльність в дошкільному віці

Особлива роль у розвитку дитини належить грі. Психологи Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьєв, Д.Б. Ельконін стверджували, що розвиток дитини відбувається в тому випадку, якщо вона сама бере активну участь у різних видах діяльності. [ 9, 52].

Протягом раннього віку ускладнюються сюжети ігор за такими ознаками, як кількість персонажів, різноманітність ситуацій. Якщо у перших предметно-маніпулятивних іграх діє один персонаж у певній ситуації, а схема гри неодноразово повторюється (кілька разів дівчинка зачісує ляльку), то наприкінці раннього віку в іграх дітей бере участь кілька персонажів, які діють у послідовних різноманітних ситуаціях - відбувається розгортання сюжету. В іграх намічаються зв'язки між персонажами, проте вони слабо узгоджені і задаються їх включенням у спільну ситуацію. Як відзначає Г. А. Урунтаєва, тут можливі три варіанти дій. Перший передбачає два персонажі, один з яких - об'єкт дії іншого, наприклад перукар і клієнт. Другий складається з самостійних дій, включених у спільну для персонажів ситуацію: машиніст і пасажири. В третьому персонажі обмінюються діями: покупець вибирає товар, а продавець зважує. До кінця 3 р. спостерігаються сюжети, в яких разом з набором дій задані і деякі відносини між персонажами. Наприклад, відносини керівництва і підпорядкування в грі "дитячий садок", коли вихователь веде заняття, а діти слухають. Або поєднання керівництва і підпорядкування з рівноправним обміном діями, коли в цій же грі зображаються відносини між вихователем і батьками дітей [50, с.66-67].

Розвиток ігрової діяльності сприяє становленню стосунків між дітьми, в якому вирізняється три етапи.

. Перші взаємини між дітьми носять неігровий характер, хоча й розгортаються з приводу влаштування гри: обрання її місця, розподілу чи обміну іграшками тощо.

. Ігри дітей відзначаються характеристикою "поряд, але не разом". При цьому виникають інтерес до діяльності однолітків та спроби наслідувати один одному. Прагнення когось з дітей прилучитись до гри іншого малюка викликають в останнього негативні реакції: скарги дорослому, протести з приводу втручання у формі криків, плачу і т. ін. Між дітьми часто виникають конфлікти з цього приводу.

. Виникають перші ігрові взаємодії дітей, чому сприяє спільні місце гри та іграшки. Ігрова взаємодія дітей відзначається наявністю обміну ігровими діями між ними. У таких взаєминах малюки виступають як гравці, кожен з яких виконує свою функцію: один з них подає "посуд", інший накладає у нього "їжу". Зникають скарги з приводу втручання іншої дитини в гру. Якщо хтось виступає ініціатором гри, то він охоче приймає у свою гру однолітка. Виникають оцінки якості ігрових дій один одного, гра може припинитись, якщо одноліток не узгоджує своїх дій відповідно до теми гри. В іграх, що містять "роль у дії", виникають взаємини, зумовлені співвідношенням виконуваних дітьми функцій, що слугують передумовою появи рольових взаємин.

В ігровій діяльності найбільш інтенсивно формуються психічні якості та особистісні особливості дитини. У грі складаються інші види діяльності, які потім набувають самостійного значення. Ігрова діяльність впливає на формування довільності психічних процесів. Так, у грі у дітей починають розвиватися довільна увага <#"justify">·в спеціальних іграх, які проводяться у формі заняття.

·в іграх вихователя з дітьми в процесі їх самостійної діяльності.

Спрямований вплив педагога виявляється і в тому, що відомостіподаються дітям планомірно, в певній послідовності з постійним їх розширенням, поглибленням.

Щоб уявлення дітей були чіткими, а відомості, отримані ними, стійко утримувались в пам'яті, треба декілька раз їх закріплювати . Заняття необхідно повторювати в тому ж вигляді, в якому вони були надані раніше, або трохи видозмінювати їх форму. Повторення з елементом новизни підтримує цікавість дітей до однакових явищ.

У вихованні дітей раннього віку найважливішим є збагачення і удосконалення чуттєвого досвіду в процесі діяльності.

1.5 Роль дидактичних ігор та розвиваючих вправ у сенсорному вихованні дітей раннього віку

У дошкільній педагогіці дидактичні ігри та вправи з давніх-давен вважались основним засобом сенсорного виховання. На них майже повністю покладається завдання формування сенсорного розвитку дитини: знайомство з формою, розміром, кольором, простором, звуком.

На сучасному етапі, коли на основі принципів дидактики дошкільної педагогіки розробляється нова система сенсорного виховання, роль дидактичних ігор та вправ істотно змінюється. Дидактичні гри як своєрідний спосіб навчання, відповідальна особливостям дитини, включається в усі системи дошкільного виховання.

Дуже велике значення має дидактичній гри для розумового дітей. У іграх та іграшки, різними предметами, з картинками в дитини відбувається накопичення почуттєвого досвіду. Розбираючи і складаючи мотрійку, підбираючи парні картинки, він навчається розрізняти і називати розмір, форму, колір та інші ознаки предметів.

Сенсорное розвиток дитини на дидактичній грі відбувається у нерозривний зв'язок з недостатнім розвитком в нього логічного мислення та вміння висловлювати свої міркування в слові. Слово допомагає називати ознака чи властивість предмета. У промові формується процес міркування. Процес починається з усвідомлення проблемної ситуації, з порушення питання. Розвиваючі ігри та зовсім дидактичні гри сприяють розвитку таких розумових операцій, як аналіз, мисленне розкладання цілої на частини, або виділення з цілого його сторін; порівняння, встановлення подібності та відмінності між предметами або будь-якими ознаками; синтез, мисленне об'єднання частин, властивостей у єдине ціле; узагальнення, мисленне об'єднання предметів і явищ по будь-яким істотним властивостями. Мислення може здійснюватися з допомогою практичних дій, лише на рівні оперування уявленнями чи словами, тобто. у внутрішньому плані. Отже, розвивається спроможність до судженням, умовиводу, вміння застосовувати знання за умов.

Дидактичні ігри розвивають сенсорні здібності дітей. Процеси відчуття й сприйняття лежать у основі пізнання дитиною довкілля. Ознайомлення дошкільнят зі схожим кольором, формою величиною предмета дозволяє створити систему дидактичних ігор й вправ по сенсорному вихованню, вкладених у вдосконалення сприйняття дитиною характерних ознак предметів. Вони також розвивають мова дітей: поповнюється і активізується словник, формується правильність звуковимови, розвивається зв'язкова мова, вміння правильно висловлювати своїх поглядів. [ 13, стр.56-62].

Граючи, дитина активно прагне щось дізнатися, шукає, виявляє зусилля і діяти знаходить, збагачується його духовний світ. І це все сприяє розумовому і загальному розвитку.

Дидактичні завдання багатьох ігор складено те щоб навчити дітей самостійно розповіді про предметах, явищах у природі життя. Деякі гри вимагає від дітей активного використання пологових, видових понять, наприклад: "Назви одне слово" чи "Назви крячок".

Отже, у процесі багатьох ігор розвивається мислення. Наприклад, у грі "Вгадай, що ми задумали!" дитина повинна зуміти так порушити питання, щоб інші діти відповіли лише у двох словах: "так" чи "немає". З іншого боку, у процесі гри активізується мова: у спілкуванні дітей у грі, під час вирішення спірних питань. Також у грі розвивається здатність аргументувати свої затвердження, докази.

Сенсорні дидактичні ігри (як і інші дидактичні ігри) містять, з одного боку, вікові, моральні мотиви, а з іншого - принцип добровільності, право самостійного вибору, самовираження.

Функції сенсорних дидактичних ігор та вправ

·навчальна, яка спрямована на організацію та подальше вдосконалення досвіду дітей, а також формування в них узагальнених уявлень та засобів дій;

·розширення практики використання еталонів у розширенні практичного;

·орієнтування, що спрямована на використання раніш набутих дитиною знань.

Використання дидактичних ігор є різноманітним:

·використання як частини заняття;

·самостійна форма організованого навчання дітей;

·використання у повсякденному житті.

Для реалізації цих основних завдань використовуються такі дидактичні ігри та вправи:

·колір - «Назви колір», «Добери предмети одного кольору», «Який предмет зайвий», «Добери за кольором», «Допоможи метеликові», «Збери квітку», «Склади промені сонечка», «Допоможи півникові», «Веселі сніговички», «Ляльки-неваляйки», «Порятуй метеликів», «Одягни ляльку» та інші;

·форма - «Добери за формою», «Прикрась ляльці плаття», «Знайди таку ж іграшку», «Виросла ялинка», «Веселі м'ячики», ігри - пазли, «Збери ягідки» та інші;

·розмір - «Добери колеса до машин», «Знайди таку ж стрічку», «Лялька велика і мала», «Яблучка та виноград», ігри - пазли тощо.

Таким чином, можна зробити висновок, що дидактичні ігри та вправи - це значна невід'ємна частина сенсорного виховання, що може використовуватись як впливовий чинник розвитку особистості.

Засоби реалізації сенсорного виховання у системі навчально-виховної діяльності

Дидактичні гри організуються за планом під час занять. З іншого боку, у години, відведені для гри; у розпорядження дітей дається різноманітний матеріал, з яких вони можуть грати за за власним бажанням. Якщо дидактична гра проводиться все заняття, вона мусить бути пов'язана за змістом з попереднім заняттям.

Керівництво дидактичній грою вимагає великої педагогічного майстерності, такту. Вирішуючи через гру та у грі дидактичні завдання, вихователь повинен зберегти гру - діяльність цікаву, близьку дітям, які радують їх, сприяє спілкуванню дітей, виникненню і зміцненню дружби, симпатії, формуванню колективу, який живе за законами "дитячого суспільства".

У дидактичних іграх застосовуються різні прийоми навчання: наочні, словесні, практичні. Дидактичні гри короткочасні (10 - 20 хвилин), тому важливо, щоб це час не знижувалася розумова активність граючих, не падав інтерес до поставленому завданню. Найвища вимога до планування дидактичних ігор: обираючи гру, педагог має враховувати і утримання та ступінь труднощі й новизни

Висновки до 1 розділу

Одним з важливих умов сенсорного розвитку дітей раннього та дошкільного віку є здійснення його в процесі змістовної діяльності дітей.

Саме в умовах змістовної, результативної діяльності складається можливість зробити особливості, відносини, властивості предметом уваги дітей, предметом освоєння.

У формуванні особистості дитини неоціненне значення мають різноманітні види художньо - творчої діяльності: малювання, ліплення, вирізання з паперу фігурок і наклеювання їх, створення різних конструкцій з природних матеріалів.

Для образотворчої діяльності цього віку характерні швидкі переходи з малювання в ігру. Гра - це особливий вид діяльності дошкільника, вона завжди носить творчий характер. Дитину приваблює в дидактичній грі не повчальний характер, а можливість проявити активність, виконати ігрову дію, домогтися результату, виграти.

Можливість навчати маленьких дітей за допомогою активної, цікавої для них діяльності - відмінна особливість дидактичних ігор. Дидактичні ігри проводяться поза заняття і є складовою частиною занять навчають і закріплюють знання в ігровій формі.

Дидактичні ігри та вправи для дітей проводяться послідовно, систематично. Важливо тільки перемежовувати завдання, що передбачають роботу з різними властивостями предметів.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ОРГАНІЗАЦІЇ СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ В ПРОЦЕСІ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

.1 Методика планування проведення занять, психолого-педагогічні рекомендації по сенсорному розвитку дітей раннього віку

Планомірність навчання дітей - один з найважливіших принципів вирішення комплексу виховно-освітньої роботи в дитячих дошкільних установах. Тільки при правильному плануванні процесу навчання можна успішно реалізувати програму всебічного розвитку особистості дитини.

При плануванні занять з ознайомлення з величиною, формою, кольором предметів враховують вік дітей, рівень їх розвитку.

Заняття по сенсорному вихованню рекомендується проводити з дітьми у віці від 9 місяців і старше. Дані заняття можуть бути однаково цікаві і малюкам, і більш старшим дітям.

Число дітей може бути різним - від 3-4 до 6-8, залежно від віку і ступеня інтелектуального розвитку. Заняття з дітьми першого року життя проводяться індивідуально. Якщо в підгрупі будуть займатися двоє маленьких дітей у віці від 1 р. 3 міс., то одночасно можна об'єднати на занятті ще 2-4 дітей більш старшого віку. Якщо ж найменшими в групі виявляться півторарічні діти, то в підгрупі можуть займатися одночасно 6-8 дітей.

Перш ніж провести перше заняття по сенсорному вихованню з дітьми другого року життя, малюків треба навчити сидіти спокійно, слухати вихователя, виконувати його вказівки, вимоги. Навчання маленьких дітей на заняттях досить складний процес, можливий при певному рівні нервово-психічного розвитку малюків.

На заняттях по сенсорному вихованню кожним завданням передбачено вирішення сенсорних завдань за наявності у дітей різних умінь і навичок. У свою чергу, на цих же заняттях діти набувають нові знання, вміння, які використовуються ними в інших видах діяльності. Сенсорне виховання планується в тісному взаємозв'язку з усіма іншими розділами роботи. Так, успішна організація занять з ознайомлення з величиною, формою, кольором предметів можлива за наявності певного рівня фізичного розвитку дитини. Перш за все, це відноситься до розвитку рухів руки при здійсненні дій з вкладанню, виймання предметів, при роботі з мозаїкою, малюванні фарбами. На першому році життя дітей захоплюють дії з яскравими іграшками різної форми та величини: нанизування кілець, розкладання предметів і так далі. Завдання сенсорного характеру не є на даному віковому етапі ведучими.

Деякі заняття передбачають об'єднання дітей по двоє, вміння йти з заняття тихо, щоб не перешкодити іншим дітям, а це, у свою чергу, вимагає певного рівня взаємовідносин, який досягається в процесі морального виховання.

На кожному занятті діти привчаються виконувати також елементарні трудові доручення. Вони повинні відносити індивідуальний матеріал на стіл вихователя і складати його. Педагог повинен стежити за тим, щоб малюки робили це тихо, не відволікаючи тих, хто ще не впорався із завданням.

Естетична сторона занять по сенсорному вихованню визначається багато в чому якістю приготування дидактичного матеріалу. Чисті колірні тони (кольори веселки), приємна фактура, чітка форма дидактичних посібників доставляють дітям радість, сприяють накопиченню сенсорних уявлень на рівні їх значення.

Тематичне планування матеріалу узгоджується з часом року, з сезонними явищами, з програмою ознайомлення з навколишнім. Так, перш ніж запропонувати дітям малювати фарбами на тему "Листочки дерев", необхідно поставити у воду зрізані гілки і дочекатися, щоб бруньки розпустилися. Малювання фарбами на тему "Кульбаби і жук на лузі" може проводитися після спостереження весняної галявини з яскравими кульбабами. Малюванню на тему "Вогники вночі" повинне передувати спостереження за освітленими вікнами будинків.

Важливим фактором у плануванні занять з ознайомлення дітей з кольором, формою, величиною предметів є принцип послідовності, який передбачає поступове ускладнення завдань. Це ускладнення йде від елементарних завдань на угрупування однорідних предметів по різних сенсорних якостям, до співвіднесення різнорідних предметів за величиною, формою, кольором і далі до обліку цих ознак і властивостей в образотворчій і елементарної продуктивної діяльності. Принципом послідовності обумовлюється і ознайомлення дітей спочатку з цілком відчутними сенсорними властивостями - величиною і формою предметів, які можна обстежити шляхом обмацування, а вже потім з таким сенсорним властивістю, як колір, орієнтування на який можлива тільки в плані зорового сприйняття.

Передбачено також послідовне ознайомлення дітей спочатку з різко різними властивостями предметів (круглої - квадратною формою, червоним - синім кольором), потім з більш близькими ознаками (круглої - овальною формою, жовтим - помаранчевим кольором).

Важливим принципом організації процесу навчання є систематичність. На етапі раннього дитинства засвоєння знань, так само як і формування умінь, має проходити систематично. Навчання на заняттях по сенсорному вихованню проводиться з дітьми 1 р. - 1 р. 3 міс. 1-2 рази на тиждень, з більш старшими - 1 раз на 2 тижні. З огляду на те, що великий інтервал між заняттями небажаний, виникає необхідність закріплення у дітей отриманих знань, умінь у самостійній діяльності і частково на заняттях, спрямованих на оволодіння дітьми діями з предметами, на заняттях з образотворчої діяльності.

Спочатку малюкам дають завдання на угрупування предметів. Цьому присвячується ряд занять на різному матеріалі з поступовим наростанням цього розмаїття. Діти групують предмети за величиною, потім за формою і, нарешті, за кольором. Але повторність і поступовість передбачають і більш тонке ускладнення.

Так, спочатку здійснюється угруповання предметів з різко різними сенсорними властивостями (форми або кольору), потім з більш близькими. На одному занятті діти групують предмети круглої і квадратної форми; на наступному вони оперують з предметами круглої і овальної форми, але при цьому зберігаються колір, величина, фактура предметів, тобто задане сенсорне властивість виступає на даному занятті єдино новим.

У плануванні методів навчання маленьких дітей (як всередині кожного заняття, так і від заняття до заняття) чітко проглядається поступовість їх зміни. При проведенні кожного заняття основним методом є безпосередній показ предметів вихователем. Допоміжна роль при цьому належить словесному поясненню. Оскільки маленькій дитині на етапі становлення мовного розвитку складно одночасно сприймати показ предметів, дій з ними і мовну інструкцію, то пояснення повинні бути гранично короткими: кожне зайве слово відволікає малюка від зорового сприйняття.

Після загального показу і пояснення вихователь пропонує виконати під його безпосереднім керівництвом фрагмент з всього завдання окремо кожній дитині, надаючи в міру необхідності диференційовану допомогу. У третій частині заняття при самостійному виконанні завдання кожною дитиною педагог дає одиничні вказівки, надає періодичну допомогу і в окремих випадках проводить систематичне індивідуальне навчання. Зміна методів навчання від заняття до заняття відбувається в плані використання більш-менш розгорнутої інструкції. На початкових етапах навчання детально розгорнута інструкція використовується вихователем досить часто.

Так, при угруповання предметів за величиною дитині пропонують:

1.подивися уважно на предмет, який дав вихователь;

2.подивися на два предмети, покладені в різні сторони (вихователем): спочатку на один, потім на іншій;

.знову подивися на свій предмет; знайди очима, де у вихователя лежить такий же;

.покажи його вихователю;

.поклади свій предмет поруч із зразком.

При індивідуальному поясненні, якщо дитина в принципі зрозумів завдання, деякі перераховані ланки розгорнутої інструкції можуть бути опущені та інструкція може виглядати наступним чином:

1.подивися уважно на свою іграшку;

2.тепер подивись, які у мене іграшки;

.де у мене така ж іграшка, як твоя;

.поклади свою іграшку разом з такою ж моєї.

Принаймні засвоєння матеріалу на заняттях інструкція поступово може виявитися зовсім згорнутої:

·візьми предмет;

·подивися на мої іграшки;

·поклади свою іграшку разом з моєю такою ж.

Багатьом дітям починаючи з 1 р. 9 міс-1 м. 10 міс. після спільного пояснення і показу не потрібно додаткових запитань і вказівок при самостійному виконанні завдання. Діти виконують все правильно.

Особливий такт повинен проявлятися при плануванні індивідуальної роботи з дітьми. Важливо пам'ятати, щоб ця робота не перетворилася на додаткові заняття. Завдання педагога полягає в тому, щоб зацікавити і викликати у малюка бажання пограти з дидактичним матеріалом. Не можна заради додаткових занять відривати дитину від цікавих для нього справ. Так, наприклад, якщо дитина відмовляється йти на заняття, то не варто змушувати його займатися ні з першою, ні з другою підгрупою. Після закінчення занять з усіма дітьми дорослий пропонує малюкові сісти за стіл разом з машинкою, з якою він захоплено грав, показати машинку, а потім занурити в неї палички одного кольору. Дитина охоче обирає предмети заданого кольору і складає їх у кузов машини (завдання на угрупування предметів за кольором).

Особливої ??уваги потребує аналіз проведених занять. Критерієм може служити оцінка рівня самостійності їх виконання. Деякі діти виконують завдання швидко, без помилок. Основна частина дітей виконує індивідуальні завдання з періодичною допомогою педагога. Вони можуть допускати помилки, виправляти їх або самостійно, або при питанні вихователя "Що у тебе неправильно?", Або при безпосередній участі дорослого, коли той відбирає неправильно розміщені предмети і пропонує дитині знову подивитися, куди їх треба покласти. При цьому діти проявляють більшу активність, виробляючи багаторазові порівняння, зіставлення, що дозволяє якісно засвоїти завдання. Деяким дітям потрібна постійна допомога у вигляді поелементного диктанту. Для малюків, які перебувають на такому рівні виконання завдання, матеріал занять виявляється завищеним. Треба знати причину їх відставання (діти могли хворіти або просто мало відвідувати дитячий заклад). Вихователю важливо простежити успіхи дітей від заняття до заняття.

Перспективне планування занять по сенсорному вихованню має деякі варіанти, якщо неоднаковий віковий склад груп, так само як і рівень нервово-психічного розвитку дітей або ступінь їх організованості (під ступенем організованості в даному випадку розуміється вміння займатися, навчатися на заняттях: слухати пояснення дорослого, виконувати його інструкцію і так далі).

Запропонована методика занять у призначена для дітей другого і третього року. Робота починається з групою дітей другого року життя з вересня і ведеться систематично до травня. Однак слід пам'ятати, що в період комплектування груп через складність адаптації дітей до нових умов дані заняття в першій половині вересня можуть не проводитися. Якщо ж основне комплектування групи не закінчене до середини вересня, заняття за пропонованою методикою можна починати з жовтня.

Засвоєння сенсорних еталонів тривалий і складний процес. Засвоїти сенсорний еталон - це значить навчитися правильно називати ту чи іншу властивість. Необхідно мати чіткі уявлення щодо різновидів кожної властивості і , головне, вміти користуватися такими уявленнями для аналізу і виділення властивостей різноманітних предметів у будь - яких ситуаціях. Мова іде про рішення сенсорної культури дітей в області сприйняття форми, розміру, кольорів. Ознайомлення з цими властивостями становить основний зміст сенсорного виховання, бо саме форма, розмір і колір мають певне значення для зорових уявлень щодо предметів і явищ дійсності.

У процесі підготовчої роботи використовуються дидактичні ігри :

«Знайомство з формою предметів»

Мета: вчити дітей виконувати найпростіші дії з предметами, враховуючи

форму.

Матеріал: відерце з кришкою, дрібні зручні предмети різної форми і кольору: пірамідка, кубик, цеглинка, циліндр, грибочок, м'ячик.

«Знайомство з розміром предметів»

Мета: вчити дітей виконувати найпростіші дії з предметами, враховуючи розмір.

Матеріал: велике й маленьке відерце з комплектом різних кубиків (4 великих і 5 маленьких). Висота маленького відерця 10 см, великого - 16. розмір великого кубика 4.5 *4.5*4.5, маленького 3 *3*3.

«Знайомство з кольором предметів»

Мета: накопичувати у дітей кольорові враження, закріплювати елементарні дії з предметами.

Матеріал: відерце з кришкою, комплект дрібних предметів червоного, жовтого, синього, чорного, помаранчевого й білого кольорів ( помідор, лимон, слива, квітка, яйце ).

Висота відерця 12 см, розмір предметів вкладишів 3 - 4.5 см.

«Надівання кілець з великим отвором на стрижень »

Мета: вчити дітей елементарним діям з предметами, удосконалювати координацію рухів рук під зоровим контролем. Формувати у дітей позитивне ставлення до занять.

Матеріал: стрижень 20 см, закріплений на основі, 5 кілець однакового кольору діаметром 3 - 5 см з великим отвором.

«Нанизування кілець однакового розміру з маленькім отвором»

Мета: вчити дітей діям з предметами, знімати і надівати кільця на стрижень пірамідки. Розвивати координацію рухів рук під зоровим контролем.

Матеріали: однокольорові пірамідки з 5 кілець однакового розміру.

Після підготовчої роботи діти продовжують знайомитися з різноманітними властивостями предметів: розміром, формою, кольором. У більшості випадків первісно діти виконували завдання випадково. На 2 - 3 році життя задачі сенсорного виховання ускладнюються. У дітей починають накопичуватися уявлення щодо до кольору, форми, розміру та інших властивостей предметів. Важливо, щоб ці уявлення були досить різноманітними. Знайомство дітей з усіма основними різновидами властивостей - основними кольорами (червоний, синій, жовтий, зелений), формами (круг, квадрат, овал, прямокутник).

Ознайомлюючи дітей з різноманітними властивостями предметів, не обов'язково домагатися запам'ятовування й використання їх назв. Головним є те, щоб дитина вміла враховувати властивості предметів під час дій з ними.

Займаючись з дітьми й використовуючи назви форм і кольорів, не обов'язково вимагати заучування від дітей. Достатньо, щоб діти навчились правильно розуміти слова: «форма», «колір», «такий самий». Виняток - ознайомлення з розміром предметів. Розмір не має абсолютного значення. Він сприймається тільки в порівнянні з іншим розміром. Предмет, оцінюється як великим у порівнянні з іншім предметом, який у цьому випадку є маленьким. Щоб привернути увагу дитини раннього віку до властивостей предметів, організовуються такі дії з предметами, внаслідок яких, для отримання потрібного результату треба зіставити предмети за формою, розміром, установити їх збіг чи розбіжність. Таке співвідношення діти спочатку не можуть виконати зорово. Тому, накладають предмети один на одний, щоб порівняти за формою і розміром, порівнюючи кольори. Від зовнішніх прийомів зіставлення, діти поступово переходили до зіставлення предметів за допомогою зору. Це давало ш можливість встановлювати тотожність і різницю за зовнішніми властивостями й між такими предметами, які не можна накласти один на один або прикласти щільно.

В ранньому дитинстві увага малюка мимовільна, навчання на заняттях проводиться в ігровій формі, щоб викликати у дітей цікавість, позитивні емоції. При організації занять з дітьми важливий облік вікових особливостей дітей, відповідний віку обсяг знань. Контроль за динамікою нервово - психічного розвитку дозволяє своєчасно виявити дітей із затримкою сенсорного розвитку. Контроль за нервово-психічним розвитком дітей здійснюється за встановленим стандартом, показниками, розроблених на кафедрі фізіології розвитку і виховання дітей.

Показники розвитку відображають послідовність і вікові строки формування умінь, рівень розвитку, який повинен бути досягнутий на кожному віковому етапі. Показниками виступають уміння, які формуються в результаті цілеспрямованого виховного і навчального впливу, тому контроль, що здійснюється за цими показниками, виявляє не тільки рівень розвитку кожної дитини, її здатність до навчання, але й рівень виховної роботи.

Для дітей раннього віку характерний дуже швидкий темп і не рівномірність, стрибкоподібність розвитку, це призводить до необхідності

виділити вікові періоди і в кожному з них виявити лінії розвитку, які організуються вперше, найбільш швидко і що впливають на наступний розвиток дітей. Саме ці лінії розвитку повинні бути під контролем.

На другому році життя контролюють подальший розвиток розуміння мови і активної мови, сенсорний розвиток, розвиток гри, рухів, навичок.

На третьому році перевіряють розвиток активної мови. Не менш важливим є сенсорний розвиток, а також розвиток гри.

У зв'язку з дуже швидким темпом розвитку, контроль за нервово- психічним розвитком дітей 1 року життя проводять щомісячно, на 2 році - раз в квартал, на 3 році - раз у півріччя. Розвиток перевіряють у строки наближені до дня народження дитини.

Накопичення сенсорних уявлень передбачає організацію широкої орієнтації дітей у кольорах, розмірах, різноманітності їх форм.

У зміст методики сенсорного виховання дітей включається навчання їх розрізняти кольори, форму, розмір як особливу властивість предметів, виховання уваги до цих якостей, що є передумовою формування повноцінних сенсорних уявлень.

Розрізняючи велику кількість властивостей предметів, діти відчувають труднощі при їх словесному визначенні. Але слова - назви великий , маленький зони швидко засвоюють.

При орієнтації на слова - назви форми, діти легко засвоюють опредмечені їх визначення: предмет прямокутної форми називають цеглинкою.

Складніше зі словесним визначенням кольору. У дітей 2 років ще не має стійкого зв'язку між сприйняттям кольору і словом, яке означає його. Вони успішно використовують слова - назви кольорів лише в конкретній, знайомій ситуації. Вихователь не повинен вимагати обов'язкового використання слів - назв, корисніше використовувати прийом опредмечування кольору: зелений - це ялинка.

Навчання необхідно здійснювати в ігровій формі. Для занять використовуються: кільця, кульки - для нанизування, геометричні фігури: кулі,

Основними методичними прийомами навчання дітей є:

·наочно-дійсний показ,

·словесні пояснення,

·словесні речення,

·виконання доручень ,

·багаторазове виконання вправи (якщо дитині важко виконати дію,

·вихователь повинен взяти його руку в свою і виконати дію).

До проведення занять з предметами ставляться такі вимоги:

·підготовка розбірних і вкладних іграшок(кільця, пірамідки);

·посібники, дидактичні іграшки дають дітям після показу дій дорослим;.

·перші заняття бажано проводити з невеликими групами дітей (3-4)

·показ дій з розбірною іграшкою повторюється декілька разів, доки дитина не засвоїть порядок рухів і не оволодіє відповідними діями;

·більша частина часу повинна надаватися самостійним діям дітей з предметами; в процесі заняття вихователь допомагає по черзі кожній дитині.

·мова вихователя повинна бути небагатослівною, але слова повинні співвідноситься з предметами і діями , які вони позначають.

Основні вимоги до організації індивідуальних занять:

1.Перш ніж давати інструкцію, слід поспостерігати, чи виявляє дитина цікавість до матеріалу, чи береться розглядати його. Якщо вона цього не робить, вихователь сам запрошує її подивитися, що в нього є для неї. Тут допоможе емоційне, дещо загадкове слово.

2.Інструкція має бути чіткою, лаконічною, зрозумілою, з використанням ігрового прийому. Наприклад: «Подивися, які гарненькі кульки літають! Прив'яжи кожну кульку до ниточки такого самого кольору».

.Після вказівки дитині надається змога виконати завдання самостійно. Якщо воно їй не по силі, вихователь у спільній діяльності показує, що слід робити (спосіб виконання): «Глянь, яке тут віконечко. (Обводить пальцем і пропонує зробити так малому). Давай знайдемо таке саме». Якщо дитина після нього виконує завдання, дає їй аналогічне. Тут важливо, щоб вона не просто виконувала завдання, а засвоїла спосіб дії.

4.Якщо дитина впоралася з кількома завданнями однієї групи (скажімо, сприймання кольору), можна перейти до ігор іншої групи (сприймання величини).

5.Не слід намагатися програвати багато ігор на одному занятті, особливо якщо виконання завдання дається дитині нелегко.

6.Якщо дитина постійно відчуває труднощі, варто повернутися назад і з'ясувати, після яких ігрових вправ, котрі вона виконувала легко, почалося гальмування.

7.Якщо наприкінці заняття дитина неспроможна виконати певне завдання, наступне заняття слід починати з нього ж.

8.Якщо наприкінці заняття дитина, зазвичай, не може впоратися із завданням, а на наступному виконує його, це означає, що на цей час у неї накопичується втома, а отже, треба припинити заняття, її помилки - від утоми. Заняття припиняється, коли спостерігаються й інші ознаки втоми. Важливо пам'ятати: дитина може виявляти цікавість до діяльності й водночас бути втомленою. Тривалість роботи залежить від вікових та індивідуальних особливостей дітей і може коливатись від 3 до 15 хвилин.

9.Вихователь повинен створювати на заняттях умови для психологічного комфорту: не робити різких зауважень, не картати, не підганяти; хвалити.

2.2 Методика організації сенсорного виховання дитини

В основу ігор та вправ покладено такі принципи:

·Діяльність дітей має бути цікавою, мотивованою, результативною.

·Завдання для сенсорного розвитку необхідно тісно пов'язувати з життям. Вони мають не просто тренувати органи чуттів, а й закріплювати знання про довкілля.

·Під час виконання практичних завдань слід розвивати мовлення, пам'ять, мислення, відчуття дитини. Подані ігри та вправи можна використовувати з діагностичною та розвивальною метою.

·В організації пізнавальної діяльності малят провідна роль належить дорослому.

Методика організації спільної діяльності дитини і педагога.

Метою спільної діяльності є оволодіння дитиною з допомогою дорослого способом розв'язання завдання. Але тут важливо не полишати без уваги мотиваційні аспекти, формувати готовність до пізнання. Оволодіння способом дій - основа здібностей. Щоб належно організувати спільну діяльність малят і вихователя, необхідно враховувати таке.

Складовими будь-якої діяльності виступають мета, мотив і засоби. Засобами є дії, й у діяльності розрізняють два види їх: орієнтувальні та виконавські. Перцептивна дія - вид орієнтувальної.

Без цілеспрямованого й систематичного навчання шлях розвитку орієнтувальної дії тривалий і недостатньо керований. За організованого сенсорного навчання вона може бути подана дитині у своїй зовнішній формі відразу як спосіб, що дає змогу визначити шляхи виконання певного практичного завдання.

Спосіб складається з операцій. Якщо дитина самостійно не може впоратись із завданням, це означає, що вона не володіє способом його виконання, а отже, вихователь має формувати цей спосіб.

Основою, підґрунтям виконання завдання є спосіб глобального співвіднесення. Щоб оволодіти ним, необхідно набути вміння обстежувати предмет. Тобто будь-яка сенсорна дія має бути спрямована на з'ясування, обстеження певних якостей і властивостей предметів та явищ матеріального світу.

У формуванні обстежувальних навичок неабияку роль відіграють пальці дитини («Обведи пальчиком віконце, колесо»),рухи руки згори донизу (для відчуття довжини, величини), приспівування (як ведмедик, пташка) тощо. За рукою рухається око, знімаючи «зліпок» об'єкта. Чим більше органів чуттів бере участь у сприйманні, тим воно повніше й глибше.

Спільна діяльність - це спільні практичні дії. Разом піднесли предмет до вирізу: підходить? Ні, він більший (або менший); або виходить за межі іншого предмета (при накладанні).

Поступово метод спроб і помилок замінюється методом «з місця»: «Глянь на це віконце - куди ми покладемо його?» Дитина знімає копію, «зліпок» і послідовно зорово накладає, співвідносить його з кожним об'єктом, який бере участь у зіставленні.

На жаль, досить часто головною метою навчання є засвоєння дітьми конкретних знань і вмінь, а розвиток відповідних здатностей виступає як його непрямий результат. Це означає, що процес недостатньо керований і залежить від багатьох випадкових моментів. А тому кожна дитина шукає і знаходить різне.

Припущення, що здібності - це різні види орієнтувальних дій, відкриває шлях до побудови майбутньої «педагогіки здібностей». Принцип навчання такий: дитину навчають виконувати потрібну орієнтувальну дію за допомогою зовнішніх прийомів, які згодом стають внутрішнім здобутком особистості.

Спільна діяльність відіграє важливу роль в особистісному розвитку дитини. З дорослим вона почувається надійно, затишно, їй приємно й радісно від спільних дій, від уваги, яку їй дарують.

У спільній діяльності - спільний результат, а тому дорослий підтримує дії малого, і це породжує віру в себе, що надалі буде передумовою формування наполегливості й рішучості.

Психолого-педагогічна характеристика розвивальних ігор та вправ.

Сенсорні завдання орієнтовані:

·на сприймання форми;

·на сприймання кольору;

·на сприймання величини;

·на складання предмета з частин;

·на розвиток дотикового сприймання;

·на розвиток просторової орієнтації;

·на розвиток слуху.

Кожна група містить ігри та вправи різної складності.

Складність визначається збільшенням кількості вкладок та урізноманітненням їхньої форми, збагаченням відтвореного на малюнку сюжету (чимало завдань виконуються на основі сюжетних малюнків).

Розвивальні ігри сприяють накопиченню чуттєвого досвіду дворічних малят, формують у них зорові уявлення про предмети та явища дійсності: під час виконання завдань закріплюються знання про колір, форму та величину, збагачуються уявлення про розмаїтість об'єктивного світу. Розв'язуючи пізнавальні завдання, дитина використовує їх для аналізу та виокремлення властивостей різних предметів у найрізноманітніших ситуаціях.

Структура - від простого до складного - дає змогу формувати в дітей спосіб дій, необхідний для виконання певного завдання, і вміння переносити його в нові умови. Відомо ж бо, саме широке перенесення способів дій на інші завдання визначає сенсорні здібності дитини.

Завдяки систематичній роботі з малятами збагачується їхній чуттєвий досвід, що сприяє згортанню орієнтувальних дій і переходу від зовнішніх прийомів (спроб та помилок) до зіставлення «на око». У свою чергу, ускладнення завдань розширює обсяг уваги.

За допомогою розвивальних ігор малята засвоюють сенсорні еталони, а отже, у них формуються уявлення про основні ознаки кожного предмета. Виконання завдань відповідного спрямування розвиває спостережливість, наочно-дійове мислення, окомір, формує уміння враховувати властивості предметів під час дії з ними, сприяє розумінню мови дорослого і розвиткові власного мовлення дитини, накопиченню і закріпленню словника.

Яскравий демонстраційний матеріал, емоційна мова вихователя стимулюють появу інтересу до діяльності. Постійні заохочення дорослого викликають у дитини радість від того, що завдання виконане правильно, породжує впевніть у собі.

Таким чином сенсорний розвиток за систематичної творчої роботи складає фундамент загально розумового розвитку дитини та є базовою компетентністю для успішності дитини в дошкільному закладі, школі, подальшому житті.

.3 Розробка занять по сенсорному розвитку дітей раннього віку заняття з дітьми другого року життя.

"Знайомство з формою предметів"

Мета.

Вчити дітей виконувати найпростіші дії з предметами. Навертати увагу на сенсорну характеристику іграшок, викликаючи емоційно-позитивний відгук.

Матеріал.

Відерце з кришкою і дрібні, зручні для захоплювання предмети різної форми і кольору: пірамідка, кубик, брусок (цеглинка), грибочок, циліндр, яєчко, м'ячик. Висота відерця - 10-12 см; розмір предметів для вкладання - 3-5 см.

Хід заняття.

Дорослий показує дитині відерце, закрите кришкою, і пояснює, що в ньому щось є. Знімаючи кришку, демонструє предмети, що знаходяться у відерці. Вони лежать в такій послідовності, щоб дитина могла дістати спочатку більш стійкі предмети - кубик, брусок, пірамідку, грибочок; потім катаються - циліндр, яєчко, м'ячик. Педагог пропонує малюкові опустити руку у відерце і дістати якусь іграшку. Дитина виймає кубик або брусок. Дорослий: "Яка гарна іграшка! Молодець, що дістав її з відерця!" - Викликаючи у малюка емоційний відгук. Надавши можливість розглянути кубик, пограти їм, педагог просить малюка покласти його на стіл і звертає увагу на те, що він стоїть стійко. Нагадує, що у відерці є й інші іграшки, можна дістати ще що-небудь.

У процесі заняття дитина накладає кубик на цеглинка і ставить на нього пірамідку або грибочок. За власною ініціативою він може спробувати накласти один на інший круглий і овальний предмети, осягаючи на практиці, що вони не накладаються, але зате добре катаються. Коли всі предмети будуть розглянуті, можна скласти їх у відерце. Спочатку, дорослий проробляє це сам, потім підключає дитини, далі повністю надає йому ініціативу. Якщо ж малюк пасивний на занятті і не виявляє бажання скласти іграшки, педагог може м'яким рухом обхопити руку дитини своєю рукою і таким чином виконати всі необхідні дії. Важливо, щоб у дитини при цьому був гарний настрій.

Заняття закінчується складанням всіх іграшок у відерце. Якщо дитина відмовиться, дорослий робить це сам. Особливо вподобану іграшку, наприклад, м'ячик, можна залишити для самостійної гри.

Іноді малюк виявляє бажання знову дістати іграшки. У цьому випадку заняття повторюється. Загальна тривалість заняття не повинна перевищувати 5-8 хв.

Заняття може проводитися з одним і тим же матеріалом 3-4 рази. При частковій або повній зміні іграшок воно буває цікавим більш тривалий період.

Дане заняття цікаво і доступно дітям у віці 9 міс. і старше: з малюками першого року життя воно проводиться індивідуально, а починаючи з 1 р. його можна проводити з 2-3 дітьми одночасно.

"Проштовхування предметів різної форми у відповідні отвори"

Мета. Вчити дітей звертати увагу на форму предметів, враховувати цю властивість при виконанні елементарних дій з іграшками.

Матеріал. Коробка з отворами різної форми: круглої і квадратної. Кубик 4,4 x4, 4x4, 4 см і кулька діаметром 4,5 см. (Куля не повинен проходити в отвір для кубика, а кубик в кругле вікно.)

Хід заняття.

Вихователь показує дітям коробку з отворами різної форми. Обводячи рукою круглий отвір, пояснює, що є таке віконце; обводячи квадратний отвір, каже, що є ще й таке віконце. Потім пропонує дітям обвести рукою ці отвори, акцентуючи увагу на тому, що вони різні: таке й таке. Останні слова збігаються з жестом, обвідним форму отворів. Після цього, педагог показує кульку і пояснює, що його можна опустити у віконце. Пропонує дітям пошукати цей отвір. Момент зникнення кульки вихователь супроводжує радісним вигуком: "Ні кульки!", Викликаючи у хлопців позитивні емоції. Потім показує кубик, а діти знаходять відповідне вікно. При зникненні кубика в квадратному отворі педагог разом з дітьми висловлює радість, задоволення. По черзі діти самі опускають кульку в круглий отвір. Перед тим як дати предмет у руки малюкові, педагог запитує, в який отвір поміститься кульку. Для самостійної роботи кожна дитина отримує коробку з отворами і предмети для проштовхування. Коробка перед малюком розміщується таким чином, щоб праворуч від нього знаходилося круглий отвір, оскільки в праву руку дітям спочатку дається кульку.

Враховуючи, що більшість дітей діють правою рукою і опускають предмет найближчим крайнє отвір, можна припустити, що всі малюки виконають цю дію правильно. Таке легке завдання необхідно для створення емоційно-позитивного ставлення до заняття.

Потім вихователь дає кубик, і діти можуть спробувати опустити його в круглий отвір, але, переконавшись у тому, що він туди не проходить, малюк за пропозицією дорослого проштовхує кубик в квадратний віконце. Якщо дитина не знаходить потрібний ракурс, вихователь допомагає, обхоплюючи своєю рукою його руку і надаючи їй відповідне положення. Таким чином, кубик проштовхується в гніздо заданої форми.

На одному занятті діти можуть виконати завдання 2-3 рази. При повторенні завдання змінюється положення коробки: круглий отвір розміщується ліворуч, і дитині знову дається кульку. За рахунок цього завдання ускладнюється. Якщо діти помиляються у примеривания предметів до отворів, то дорослий спокійно пояснює, що це не те віконце, треба знайти інше. Поступово діти навчаться попередньо приміряти кожен предмет до отворів, вже не намагаючись неодмінно його заштовхнути в перше-ліпше вікно. Подальше вдосконалення дій полягає в тому, що хлопці без попереднього примеривания, тільки на око, будуть визначати ідентичність форми предметів і отворів.

Для закріплення отриманих знань у самостійній діяльності дітям дають дидактичні посібники, які використовувалися на заняттях. При відборі матеріалу педагог керується проявом інтересу дітей до даних іграшкам. Тривалість заняття 5-8 хв.

"Розкладання однорідних предметів, різко різних за кольором, на дві групи"

Мета. Вчити дітей фіксувати увагу на колірних властивостях іграшок, формувати у них найпростіші прийоми встановлення тотожності і відмінності кольору однорідних предметів. Вчити розуміти слова колір, такий, не такий, різні.

Матеріал. Палички 8 кольорів: червоного, помаранчевого, жовтого, зеленого, синього, фіолетового, чорного, білого. Для підгрупи (8 дітей) необхідно мати 80 паличок (по 10 кожного кольору). Використовуються наступні колірні поєднання: червоний - синій, жовтий - фіолетовий, помаранчевий - зелений, синій - білий, чорний - жовтий.

Хід заняття.

Вихователь показує дітям 5 паличок чорного кольору та 5 паличок жовтого кольору, перемішаних довільно, пояснюючи при цьому, що вони різного кольору. Продемонструвавши паличку одного (чорного) кольору, відкладає її в одну сторону. Потім показує предмет іншого кольору (жовтого), відкладає його в інший бік. Слово - назва кольору вихователь не вимовляє, а вживає слова колір, такий, різні. Взявши в руки ще чорну паличку, вихователь показує її дітям, запитує, куди треба її покласти. Потім прикладає чорну паличку впритул до жовтої і каже, що вони різні. Прикладає чорну паличку до чорної і пояснює, що вона така ж. Так, вихователь розкладає перші дві пари паличок сам. Під час сортування третьої пари предметів вихователь пропонує будь-кому з дітей підійти до його столу, взяти будь-яку паличку, подивитися, де лежать палички такого ж кольору, і покласти їх разом. Потім пропонує дитині виконати аналогічне завдання з паличкою іншого кольору. Потім діти по черзі розкладають по одній парі паличок на столі вихователя. Для того щоб всі були забезпечені достатньою кількістю матеріалу, можна взяти інше кольорове поєднання предметів. Після пояснення і показу малюкам роздають індивідуальний матеріал для угруповання (палички різного кольору і в різноманітних поєднаннях): кожній дитині по 5 предметів одного і 5 іншого кольору, перемішаних довільно. Щоб виключити наслідування один одному при виконанні завдання, дітям, що сидять поруч, дають об'єкти різного кольору. Малюкам, швидко впорався із завданням, можна дати для угруповання ще 10 паличок, але вже інших кольорів. На першому занятті діти розкладають по 20-30 паличок, при цьому кожна дитина оперує з предметами 4-6 кольорів. Заняття проводиться 1 раз протягом 8-10 хв.

Заняття з дітьми третього року життя.

"Співвіднесення предметів двох заданих форм і величин при виборі з чотирьох"

Мета. Навчати дітей вибирати об'єкти двох заданих сенсорних властивостей - величини і форми - з чотирьох можливих. Закріплювати вміння співвідносити різнорідні предмети за формою і величиною.

Матеріал. 8-10 решіток з вкладишами (з розрахунку 1 комплект на дитину). Комплекти решіток і вкладишів наступних сенсорних характеристик: великі і малі кола, квадрати, прямокутники, трикутники, овали.

Хід заняття.

Для виконання завдання діти об'єднуються по двоє. Вихователь складає дві решітки разом поздовжніми сторонами. В одній решітці є 4 великих і 5 маленьких круглих отворів, в іншій - 4 великих і 5 маленьких квадратних отворів. Приєднуються решітки одна до іншої таким чином, щоб отвори однієї величини розташовувалися по діагоналі, а не поруч. Так, якщо крайніми правими виявляться малі квадрати, то лівіше перебуватимуть великі квадрати, верхніми лівими будуть малі кола і верхніми правими - великі кола. Склавши решітки разом, вихователь бере відповідні вкладиші чотирьох різновидів і звертає увагу дітей на те, що сьогодні "дім" (решітки) великий, новий і є багато іграшок (вкладишів). Далі він пояснює, що всі вікна в будинку можна закрити, але спочатку треба подивитися уважно: вікна є великі і маленькі. Вихователь жестом обводить різні отвори, потім пояснює, що вікна різні не тільки за величиною, а й за формою. Показуючи на круглі отвори, вихователь пояснює: "Ось такі, круглі".

Продемонструвавши квадратні гнізда, він підкреслює: "Ці віконця ось такі, вони іншої форми". Кличе до свого столу двох дітей, пропонує їм взяти по будь-якому великому предмету, відшукати відповідні віконця і закрити їх, потім маленькими вкладишами цієї ж форми пропонує закрити відповідні отвори.

Поступово до столу вихователя по двоє підходять інші діти і також розміщують спочатку по одному великому і по одному маленькому вкладишу однакової форми. При систематичної роботи за пропонованою методикою, як правило, на заняттях вже немає необхідності в розчленованому обстеженні форми і величини, як це робилося раніше. Процес розглядання вкладишів, потім отворів грати, їх зіставлення, порівняння протікають швидко. Однак деякі діти можуть потребувати допомоги вихователя, спрямованої на організацію послідовного аналізу властивостей і якостей предметів.

Отже, двом дітям пропонуються 2 решітки, складені поздовжніми сторонами з великими і маленькими круглими і квадратними отворами. Грати складаються таким чином, щоб праворуч від кожної дитини перебували б великі отвори. По відношенню до загальної площі столу решітки утворюють ромб. Всі вкладиші розміщуються на розі столу, найближчого до обом дітям.

Вихователь пропонує одному з дітей спочатку закривати всі круглі отвори, другому - тільки квадратні отвори обох розмірів. Педагог показує кожній дитині вкладиші і частина загальної решітки, де їх треба розмістити. Малюки відбирають собі задані вкладиші із загального матеріалу, призначеного для двох. Після того як діти розмістять вкладиші у відповідних гніздах, вихователь виймає вкладиші, повертає обидві решітки на 90 ° і пропонує знову виконати завдання, але вже з іншим поєднанням форми і величини предметів. Грати повертати найкраще в одному і тому ж напрямку, за годинниковою стрілкою. Так, якщо в першому випадку один з дітей розміщував круглі вкладиші різної величини, то при повороті грат на 90 ° він буде оперувати з великими колами і маленькими квадратами. При черговому повороті грат на 90 ° Цього ж дитина буде розміщувати малі і великі квадрати. І, нарешті, останній поворот решіток дозволить йому виконати завдання з великими квадратами і малими колами.

Деякі діти можуть виконати завдання дещо гірше, ніж зазвичай, не стільки через ускладнення завдання, скільки через відволікаючих увагу дій партнера. Заняття триває 10-12 хв, проводиться з дітьми 1 раз.

"Викладання з кольорової мозаїки на тему" Курочка і курчата "

Мета. Фіксувати увагу дітей на тому, що колір є ознакою різних предметів і може бути використаний для їх позначення.

Матеріал.

Коробки з мозаїкою з восьмикутних елементів. У кожну коробку поміщають 1 елемент білої і 6 елементів жовтої мозаїки. Панель з отворами для розміщення елементів мозаїки.

Хід заняття.

Вихователь починає заняття з виконання пісеньки "Курчата". (Музика А. Філіпенко, слова Т. Волгіної.)

Вийшла курочка гуляти,

Свіжою травички пощипати.

А за нею хлопці -

Жовті курчатками.

Ко-ко-ко-ко, ко-ко-ко,

Не ходіть далеко,

Лапками гребіть,

Зернятка шукайте.

З'їли товстого жука,

Дощового черв'яка.

Випили водиці -

Повне коритце.

Вихователь показує дітям білу мозаїку і каже: "Такого кольору у нас буде курочка". Демонструючи елементи жовтої мозаїки, пояснює: "Такого кольору у нас будуть курчатками". Вихователь розміщує в отворі панелі 1 елемент білої мозаїки і ще раз пояснює, що курочка буде такого кольору. Потім розміщує за курочкою 1 елемент жовтої мозаїки - курчати. Пропонує кому-небудь з дітей підійти до його столу і знайти 1 курчати, взяти його і розмістити на панелі позаду курочки. Якщо дитина виконує завдання невпевнено, то йому допомагають і просять знайти ще курчат. Після того як всі курчата будуть знайдені і розміщені "гуськом" за курочкою, дітям роздають індивідуальний матеріал для самостійного виконання такого ж завдання. Протягом заняття це завдання вони можуть виконати двічі.

Якщо хто-небудь з дітей допускає помилки при виконанні індивідуального завдання, то вихователь може підказати: "У тебе все курчатками однакові? Хіба такого кольору курча?" І т. п.

Заняття триває 8-10 хв, проводиться з дітьми 1 раз.

"Викладання з мозаїки на тему" Гуси з гусенятами "

Мета. Фіксувати увагу дітей на характерних колірних властивостях предметів. Вчити чергувати об'єкти за кольором, здійснюючи вибір елементів 3 заданих кольорів з 5 запропонованих.

Матеріал. Коробки з мозаїкою з восьмикутних елементів. У кожній коробці 10 елементів жовтої, 10 - білої, 5 - червоної, 5 - синьою, 5 - зеленої мозаїки.

Хід заняття.

Показуючи дітям елементи синьою мозаїки, вихователь пояснює, що такого кольору буває річка. Потім відбирає всі елементи синьою мозаїки, розміщує їх у лівій частині панелі зверху вниз. Показує 1 елемент білої мозаїки, пояснює, що такого кольору буває гусак. Далі демонструє елемент жовтої мозаїки і теж пояснює, що такого кольору буває гусеня. Розмістивши на панелі елементи білої і жовтої мозаїки по черзі, вихователь каже дітям: "Гусак пішов і гусеняти повів". Після цього запрошує до свого столу всіх дітей по черзі і пропонує їм знайти по 1 елементу білої і жовтої мозаїки (гусака з гусеням) та розмістити їх на панелі. Коли всі елементи будуть по черзі розміщені, вихователь читає дітям чотиривірш з вірша М. Клокова "Гуси".

Білі гуси на річку йдуть,

Білі гуси гусяток ведуть.

Білі гуси вийшли на луки,

Крикнули гуси: "Га-га-га!"

Потім вихователь дає кожній дитині комплект мозаїки для самостійної роботи.

Завдання вважається успішно виконаним, якщо дитина чергує об'єкти за кольором самостійно або з незначною допомогою дорослого. У тому випадку, якщо дитині потрібно поелементний диктант, з ним проводиться індивідуальна робота у вільний час.

Заняття проводиться 1 раз тривалістю 10-12 хв.

У самостійній діяльності під контролем вихователя діти використовують мозаїку восьми кольорів.

.4 Результати експериментальної роботи

З метою вивчення виховання сенсорного розвитку дітей раннього віку на базі д / с № 8 проходив експеримент, в якому брало участь 10 дітей групи раннього віку.

Мета експерименту: вивчення процесу виховання сенсорного розвитку у дітей раннього віку в результаті використання дидактичних ігор.

В експерименті брало участь 2 групи дітей раннього віку - експериментальна і контрольна.

На першому етапі експерименту (констатуючий) була проведена діагностика. Метою даної діагностики було виявлення рівня сформованості знань про властивості предметів у дітей раннього віку. На початку експерименту була вивчена специфіка навчально-виховного процесу дитячого саду, особливості роботи в групах раннього віку. Вивчивши особливості і зміст роботи з формування сенсорної культури в ранньому дитинстві була проведена діагностика.

Для діагностики знань про якості та властивості предметів з дітьми раннього віку використовувалася методика Пилюгіної Е.Г., яка заснована на завданнях різного типу діяльності. У завданнях використовувалися червоний, жовтий, зелений колір.

Ми відібрали завдання різного типу діяльності:

Угрупування предметів

Вибір за зразком

Елементарні конструктивні дії

завдання.

Дітям пропонувалися дві смужки гладкого картону 4x18 см червоного і синього кольору і 6 гуртків (3 червоних і синіх). Треба було покласти кружки на «доріжку» так, щоб вони «сховалися».

2 завдання.

Дітям показували 5 брусків, складених «вежею» (Накладених один на інший), одного кольору: червоного або синього. Дитині давали 5 брусків червоного та 5 брусків синього, перемішаних довільно, і пропонували зробити «вежу» такого ж кольору, як у дорослого. Якщо дитина не могла відібрати предмети відповідного кольору і розмістити їх в заданому порядку, то дорослий детально демонстрував виконання завдання.

Друге завдання, як і попереднє, могло бути виконано по-різному, але найбільш високий рівень його виконання вимагав застосування більш складних дій з кольором, ніж розкладання гуртків на «доріжках»: дитина повинна була співвідносити колір відбираються, предметів з кольором зразка, що знаходився від нього на деякій відстані. Наступна група завдань передбачала вибір за зразком одного з двох колірних об'єктів (брусків).

3 завдання.

Дітям давали червоний і синій бруски. Спочатку дитині пропонувався вибір за зразком. Однак при цьому вводилися слова-назви кольору. Показуючи червоний брусок, пояснювали: «Це червоний», - потім давали синій брусок і теж пояснювали: «Це синій». Після того як дитина розглянула предмети, назви повторювалися ще раз. Далі по пред'явленню наочного і словесного зразка дитина знаходила таку ж і давала його дорослому.

завдання .

·Показуючи дитині жовтий брусок, казали, що це лисичка.

·При показі червоного слід було пояснення, що це білочка.

·Потім дорослий показував дитині жовтий чи червоний брусок і пропонував знайти таку ж «лисичку» або «білочку» у себе. Вибір за зразком пред'являвся дітям по 4 рази.

·Для запобігання вироблення реакції напевне місце розташування предмета зверталася увага на те, щоб об'єкти одного і того ж кольору лежали в різних місцях.

·Якщо при першому пред'явленні завдання червоний брусок лежав праворуч, то при повторному пред'явленні він повинен був знаходитися ліворуч.

·Завдання вважалося виконаним, якщо дитина у всіх 4 випадках вирішувала його вірно.

·Якщо вона 1 раз помилялась і 3 рази давала правильні відповіді, їй знову надавалася можливість виконати завдання 4 рази.

·Якщо при повторному пред'явленні завдання малюком допускалася одна чи більше помилок, результат вважався негативним.

·Наступні завдання припускали елементарні конструктивні дії.

5 завдання.

Дитина будував башточку з двох кубиків, відтворюючи заданий у зразку розташування червоного і жовтого предметів. Завдання давалося 4 рази, щоразу за новим зразком (одному з двох можливих). При розміщенні матеріалу дорослий прагнув попередити можливість випадкового правильного рішення завдання, розміщуючи той об'єкт, який повинен лежати знизу, далі від дитини.

завдання.

Чергування об'єктів за кольором. Педагог розміщував 2 зелених і 2 червоних бруска «доріжкою», чергуючи їх за кольором: червоний, жовтий, червоний, синій. Увага дитини фіксувалося на колір предметів. Взявши руку малюка, дорослий доторкався нею до брусків, примовляючи: «Один, другий, один, інший». Різниця в кольорі підкреслювалася інтонаційно. Потім дитині давали 2 червоних і 2 синіх бруска і пропонували зробити таку ж «доріжку». Завдання повторювалося 4 рази і вважалося виконаним в тому випадку, якщо дитина, хоч один раз розміщувала предмети правильно.

При вирішенні завдань різних видів (конструктивного характеру, кольору, форми) у дітей раннього віку виявляються різні рівні сформованості знань властивостей предметів і об'єктів. Кожен з 3-х рівнів має свою характеристику:

I. Вищий рівень-характеризується тим, що дитина виконує завдання правильно, тобто завдання поставлене дорослим вирішується їм успішно, самостійно; допомога дорослого мінімальна

II. Середній рівень-передбачає також позитивне рішення малюком поставленої дорослим завдання; дитина робить менш 2 помилок і справляється із завданням самостійно; пояснення дорослого носять спрямовує характер

III. Низький рівень-характеризується пасивним поведінкою дитини при вирішенні завдання; при повторному поясненні дорослим завдання малюк

допускає більш 3-х помилок, він «втрачає» завдання і переходить до простого маніпулювання предметами (об'єктами).

Обробка результатів: показники активності оцінюють за наступною шкалою: 3 бала - висока вираженість, 2 бала - середня вираженість, 1 бал -низька. Відповідно 1 рівень прояву активності - 14 - 18 балів, 2 рівень - 7 - 14 балів, 3 рівень - 0 - 7балів.

Аналіз результатів дослідження оформлено в таблицях № 2.1 і № 2.2.

Таблиця № 2.1 (контрольна група)

Імя, вік дитиниПоказники активності123456Показники активності1.Буряк Лера 3р.2м333333Високий 2. Рогоза Михайло 3р.333223Високий3.Рогоза Маргарита 3р.322223Середній 4.Шевцов Денис 2р.7м211111Низький5.Блажко Дмитро 2р.6111111Низький

Таблиця № 2.2. (експериментальна група)

Імя, вік дитиниПоказники активності123456Показники активності1.Якименко Настя 3р.1м333333Високий2.Путілова Поля 2р.6м211111Низький3. Галіч Маша 2р.7м223223Середній4.Хирний Дмитро 2г.9м111111Низький5. Сало Кирило 2р.11 м.111111Низький

Отже, в результаті діагностики рівня сформованості знань про властивості предметів у дітей раннього віку були виділені наступні показники, які представлені в діаграмах № 2.1 і № 2.2.

Контрольна група (діаграма № 2.1)

Експериментальна група (діаграма № 2.2).

До високого рівня розвитку були віднесені Буряк Л., Рогоза М. з контрольної групи і Якименко Н. з експериментальної групи. Діти виконували завдання правильно, тобто завдання поставлене дорослим вирішувалася успішно, самостійно. До виконання завдання малюки поставилися з живим інтересом.

До середнього рівня розвитку належать Рогоза Р. з контрольної групи і Маша Галіч з експериментальної групи. Ці діти в більшості випадків справлялися із завданнями самостійно, але робили помилки. Була потрібна допомога педагога направляючого характеру.

До низького рівня розвитку належать Шевцов Д., Блажко Д. з контрольної групи і Путілова П., Хирний Д. і Сало К. з експериментальної групи. Ці діти ніяк не вирішували поставлені завдання, допускали багато помилок і переходили до елементарної гри з предметами. Наприклад, Шевцов Д., приступивши до виконання завдання став грати з предметами, на запитання вихователя: «Що трапилося? Чому ти так робиш? ", Він відповідав: «Я не хочу робити. Я буду грати».

Отже, грунтуючись на результатах діагностики, яка показала невелику кількість дітей з високим рівнем розвитку, і велику кількість дітей з низьким рівнем розвитку, був зроблений висновок про необхідність проведення подальшої роботи для сенсорного розвитку дітей раннього віку за допомогою дидактичних ігор, спрямованих на поліпшення засвоєння знань про властивості предметів.

2.5 Організація процесу формування сенсорної сфери у дітей раннього віку

Метою другого етапу (формуючого) була цілеспрямована робота з формуванням сенсорного розвитку у дітей раннього віку.

Ознайомлення дітей раннього віку з властивостями предметів починається з їх безпосереднього обстеження, в процесі якого малюки вчаться розрізняти такі властивості предметів і явищ, як величина, форма, колір. Знайомлячись з основними властивостями і їх словесними позначеннями дитина легше орієнтується в навколишньому світі.

Накопичення сенсорного досвіду відбувається на систематичних заняттях, які побудовані на використанні дидактичних ігор і вправ.

Потрібно зазначити, що опановуючи еталонною системою, дитина отримує як би набір мірок, еталонів, з якими він може зіставити будь-яку знов сприйняту якість і дати йому належне визначення. Нам належало з'ясувати коли, як і в якій послідовності починають діти розрізняти властивості предметів? Чи залежить практичне орієнтування в якостях предметів від їх словесного позначення, перш за все від слів-назв величини, форми, кольору, від характеру діяльності дитини з цими предметами?

Грунтуючись на результатах діагностики, що показала невелику кількість дітей з високим рівнем розвитку дітей (Якименко Н.), і велика кількість дітей з низьким рівнем розвитку (Путілова П., Хирний Д. і Сало К.) в експериментальній групі дітей, був зроблений висновок про необхідність проведення подальшої роботи для розвитку сенсорного розвитку дітей раннього віку за допомогою дидактичних ігор, спрямованих на поліпшення засвоєння знань про властивості предметів. Цінність дидактичної гри полягає ще й у тому, що завдяки закладеному в ній елементу самоконтролю, вона дозволяє організувати більш-менш самостійну діяльність маленьких дітей, розвивати уміння грати поруч з іншими, не заважаючи їм.

У ході даної роботи з'ясувалося, що запам'ятовування назв кольору протікає у більшості дітей надзвичайно повільно і зі значними труднощами. Індивідуальні відмінності у швидкості засвоєння назв кольору, так само як і форми предметів, залежать значною мірою від віку дітей та асоціативних зв'язків з особистого досвіду дитини.

При вирішенні завдань різних типів діти виявляють різний рівень орієнтування на колірні властивості об'єктів. Так наприклад, для дітей експериментальної групи більш доступними є завдання на угрупування предметів ідентичного кольору. Значно гірше вони орієнтуються на колірні властивості при виборі за зразком (завдання № 3). Рішення найелементарніших конструктивних завдань здійснюється без всякого орієнтування на сенсорні властивості предметів.

Завдання на вибір за зразком успішно виконується тільки тими дітьми, які систематично виробляють зіставлення кольору об'єктів з кольором зразка. Таке зіставлення представляє для дітей значні труднощі. Наприклад, одні діти (Путілова П. і Хирний Д.) продовжують виявляти виборче ставлення до кольору, вказуючи щоразу предмет одного й того ж кольору, безвідносно до кольору зразка. Інші (наприклад, Сало К.) виявляють реакцію на місце розташування предмета. Нерідко після першого правильного вибору малюк «втрачає» завдання і переходить до простого маніпулювання предметами.

Спостерігається і випадкове вживання слів - назви кольору, коли дорослий, запитавши у дитини: «Навіщо ти береш сумку?» - Отримує відповідь: «На всяк випадок». Подальші розпити дорослого: «На який випадок?» - Призводять до роз'яснення дитини: «На блакитний» (Наприклад, Шевцов Д. з контрольної групи).

При виконанні завдань конструктивного типу дітям складно здійснити одночасно орієнтування на дві ознаки: просторове розташування і колір. Наприклад, діти контрольної групи (Шевцов Д. і Блажко Д.) і діти експериментальної групи (Сало К. і Хирний Д.) не змогли впоратися із завданням № 6 бо, відтворюючи просторове розташування, визначене в зразку, вони як правило не звертали увагу на колір об'єктів, а наполегливі вказівки дорослого приводили їх до дезорганізації діяльності (діти починали грати з предметами, абсолютно не орієнтуючись на зразок).

Зміна колірної тональності об'єктів, з якими діє дитина (в тих межах, в яких воно описано в наведених завданнях), не має значення для орієнтування на колір. Це свідчить про високий рівень кольорового розрізнення у дітей другого-третього року життя.

Сприйняття кольору удосконалюється з віком. Це підтверджується рішенням всіх типів завдань, що вимагають орієнтування на колірні властивості предметів. Найбільш яскраво це демонструють завдання на вибір кольору за зразком без назви кольору (завдання № 4): їх майже не вирішують діти до 3-х років (Сало К., Шевцов Д.), вирішують приблизно діти віком 2р.6 міс. - 3роки (Хирний д., Блажко д.) і старше 3 років (Якименко Н., Буряк Л.,Рогоза М.). Перевага одного з кольорів характерно в основному для дітей молодшого віку; діти ж старшої підгрупи виконують усі завдання, як правило, шляхом ретельного звірення об'єктів між собою і зі зразком.

Якщо говорити про особливості сприйняття форми, то слід зазначити, що вибір за зразком однорідних предметів заданої форми для дітей складніше, ніж співвіднесення різнорідних предметів, що здійснюється в основному шляхом проб і помилок. Особливе значення в практичній орієнтуванні дітей раннього віку має оволодіння способами обстеження форми. Основна роль при цьому відводиться таким методам, як співробітництво з дорослим, обведення контуру предмета рукою дитини, що спрямовується дорослим, з наступним переходом до самостійного обведення контуру предмета і потім чисто зоровому аналізу властивостей.

Отже, для розвитку сенсорного розвитку дітей раннього віку, нами була проведена систематична робота з допомогою наступних дидактичних ігор в експериментальній групі дітей від 2-х до 3-х років (див. Додатки).

Так само з дітьми проводилася запланована робота практичного характеру: здійснювалися заняття з продуктивної діяльності - таких як ліплення, конструювання, малювання, а так само ігри та вправи у вільний час.

У процесі практичного дослідження ми переконалися, що дидактичні ігри змістом, формою організації, правилами і результативністю сприяють формуванню у дітей умінь аналізувати, порівнювати, зіставляти, виділяючи ознаки предметів. В результаті використання дидактичних ігор сенсорного характеру було відмічено, що багато малюків навчилися розпізнавати кольори предметів, виділяти їх характерні ознаки.

Також було відзначено, що в результаті проведеної роботи з дітьми раннього віку підвищилася сенсорна культура дітей: малюки стали більш зосередженіше ставитися до виконання завдань і намагатися аналізувати свої практичні дії. Використання дидактичних ігор стимулювало і розвиток психічних процесів: багато дітей стали більш спостережливими й уважними.

На заключному етапі дослідження була проведена повторна діагностика з метою вивчення динаміки формі роботи з розвитку сенсорної культури дітей раннього віку в експериментальній групі дітей.

Мета даного (третього) етапу - підведення підсумків формує роботи. Аналіз результатів дослідження надано в таблицях № 2.3 і № 2.4.

Таблиця № 2.3 (контрольна група)

Імя, вік дитиниПоказники активності123456Показники активності1.Буряк Лера 3р.2м333333Високий2. Рогоза Михайло 3р.333223Високий3.Рогоза Маргарита 3р.322223Середній4.Шевцов Денис 2р.7м222111Середній5.Блажко Дмитро 2р.6111111Низький

У контрольній групі до дітей високого рівня розвитку віднесені Буряк Л., Рогоза М.; до середнього рівня - Рогоза М. і Шевцов Д.; до низького рівня- Блажко Д.

Таблиця № 2.4 (експериментальна група)

Імя, вік дитиниПоказники активності123456Показники активності1.Якименко Настя 3р.1м333333Високий2.Путілова Поля 2р.6м222223Середній3. Галіч Маша 2р.7м333333Високий4.Хирний Дмитро 2г.9м333223Високий5. Сало Кирило 2р.11 м.222222Середній

В експериментальній групі дітей до високого рівня розвитку сенсорної культури відносяться Якименко Н., Маша Галіч і Хирний Д.; до середнього рівня - Пугілова П. і Сало К. Дітей з низьким рівнем не виявлено. Отже, в результаті контрольної діагностики рівня сформованості знань про властивості предметів у дітей раннього віку контрольної та експериментальної груп були виділені наступні показники, які представлені на діаграмах № 2.3 і № 2.4.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що процес виховання сенсорного розвитку у дітей раннього віку проходить успішно при використанні системи дидактичних ігор і вправ.

В результаті дослідження були вивчені особливості процесу виховання та формування сенсорного розвитку дітей раннього віку. Експеримент проводився з 10 дітьми ранньої групи (від 2,6 до 3,2 років) - контрольної та експериментальної груп ДНЗ № 8 м. Краматорська.

Контрольна група після проведення формуючих заходів

(діаграма № 2.3).

Експериментальна група після проведення формуючих заходів

(діаграма № 2.4).

У ході констатуючого експерименту була проведена діагностика розвитку рівня розвитку сенсорної культури дітей раннього віку. Дані діагностики виявили необхідність проведення спеціальної роботи з формування у дітей уявлень про властивості предметів: величиною, кольору, форми. Формування уявлень еталонної системи у малюків експериментальної групи проводилося з використанням дидактичних ігор.

У ході експерименту була відзначена висока пізнавальна активність дітей, інтерес до вивчення властивостей предметів.

На третьому етапі була проведена контрольна діагностика та підбито підсумки проведеної роботи. В ході контрольної діагностики була відзначена позитивна динаміка у розвитку уявлень у дітей експериментальної групи раннього віку про колір, форму, величину завдяки використанню спеціально підібраних дидактичних ігор.

В процесі даного дослідження було вивчено процес використання дидактичних ігор у сенсорному освіті дітей раннього віку. У теоретичній частині була дана загальна характеристика проблеми виховання сенсорної культури, вивчено значення дидактичної гри в розвитку дитини раннього віку, визначена можливість вирішення завдань сенсорного виховання при використанні дидактичних ігор.

Дидактичні гри необхідні для розвитку пізнавальних процесів (уяви, пам'яті, спостережливості, сприйняття, кмітливості, швидкості мислення і т.д.). Дитину приваблює в дидактичній грі не повчальний характер, а можливість проявити активність, виконати ігрове дію, домогтися результату, виграти. Можливість навчати маленьких дітей за допомогою активної, цікавої для них діяльності - відмінна особливість дидактичних ігор. Організація і проведення таких ігор здійснюється під керівництвом педагога.

У практичній частині даного дослідження ми переконалися, що дидактична гра сприяє розвитку уявлень у малюків про властивості предметів.

Сучасна теорія сенсорного виховання включає в себе все різноманіття сенсорних характеристик навколишнього світу, а також узагальнені способи обстеження предметів, їх якостей, властивостей, відносин, тобто перцептивні дії, систему дослідницьких дій, систему еталонів, якими оволодівають діти.

Тому завдання сенсорного виховання - своєчасно навчити дитину цим діям є актуальною і дієвою. А узагальнені способи обстеження предметів мають важливе значення для формування операцій порівняння, узагальнення, для розгортання розумових процесів.

ВИСНОВКИ

Вивчивши літературу з проблеми сенсорного розвитку дітей раннього віку, ми з'ясували, що сенсорне виховання є цілеспрямованим удосконаленням, розвитком у дітей сенсорних процесів (відчуття, сприйняття і уявлення); сенсорний розвиток дитини - це розвиток його сприйняття і формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх формі, кольорі, величині.

Сенсорні еталони - уявлення, які склалися в суспільстві про основні якості предметів (колір, форма, величина, висота звука і т.д.). Поступове ознайомлення дітей з різними видами сенсорних еталонів та їх систематизація- одне з найважливіших завдань сенсорного виховання в дошкільному віці. Його основою має бути організація дорослими дій дітей з обстеження та запамятовування основних різновидів кожної властивості, що здійснюється передусім у процесі їх навчання малюванню, конструюванню, ліпленню та ін.

Паралельно дитина засвоює слова, що означають основні різновиди властивостей предметів. Слово-назва закріплює сенсорний еталон, дає змогу точніше й усвідомленіше його застосовувати. Але це можливо за умови, що слова-назви вводяться на основі власних дій дитини з обстеження та використання відповідних еталонів.

У дошкільному віці відбувається зниження порогів чутливості (зорової, слухової та ін.). Зростає гострота зору, спроможність розрізняти відтінки кольорів, розвивається звуковисотний та фонематичний слух, відчуття дотику тощо. Усі ці зміни є наслідком того, що дитина оволодіває новими способами сприймання, які мають забезпечити обстеження предметів та явищ дійсності, їх різноманітних властивостей та взаємозвязків.

Дії сприймання формуються залежно від оволодіння тими видами діяльності, що вимагають виявлення й урахування властивостей предметів та явищ. Розвиток зорового сприймання повязаний передусім із продуктивними видами діяльності (малюванням, аплікацією, конструюванням). Фонематичний слух розвивається у процесі мовного спілкування, а звуковисотний слух - на музичних заняттях (з допомогою ігор-вправ, побудованих за принципом моделювання звуковисотних відношень). Поступово сприймання виділяються у відносно самостійні дії, спрямовані на пізнання предметів та явищ навколишнього світу, виконання перших перцептивних завдань.

Готуючи дитину до сприймання матеріалу, треба враховувати її попередні знання, йти від відомого до невідомого, від близького до далекого. Ці дидактичні вимоги мають значення вже при виділенні форми, величини, просторового розміщення предметів і сприяють більш успішному навчанню дітей - конструюванню, ліпленню, малюванню, лічбі, орієнтації в навколишньому середовищі.

В дипломній роботі ми висвітлили теоретичні аспекти сенсорного розвитку дітей ранньного віку. За допомогою констатуючого експерименту виявили ступінь сформованості перцептивних дій, здатність сприймати предмети за формою у дітей раннього віку, підібрали ігри та вправи, які сприяють розвитку сенсорної сфери дитини.

Отримані дані показують, що у дітей в експериментальній групі підвищився рівень знань з сенсорному розвитку. Контрольний етап експерименту дозволив зробити висновок: для формування сенсорних уявлень дітей раннього віку необхідно систематично проводити спеціально організовані заняття. Цілі і завдання нашого дослідження виконані.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Альтхауз Д. Колір, форма, кількість: досвід роботи з розвитку пізнавальних здібностей дітей дошкільного віку / Укр. пер. з нім. під редакцією В.В. Юршайкіна. - М.: Просвещение, 1994 - 64 с.

2.Бауер Т. Психічний розвиток немовляти. Пер. з англ. А.Б. Леонової. - 2-е вид. - М.: Прогрес, 1989. - 319 с.

.Башаевой Т.В. Розвиток сприйняття в дітей. Форма, колір, звук. Попул. посібник для батьків та педагогів. - Ярославль <#"center">сенсорний розвиток діти гра

ДОДАТОК № 1

Методи, які сприяють вихованню сенсорного розвитку в ранньому дитинстві

1) Гра «Знайди квітку для метелики»

Мета: вчити розрізняти кольори; збагачувати мова словосполученнями:«однакового кольору», «такого ж кольору ».

Матеріал: чотири квітки, виконаних з картону (червоний, синій, жовтий), чотири плосткостні фігурки метеликів такою ж забарвлення, як квіти

Хід гри: Запропонувати дітям допомогти метеликам знайти такого ж кольору квітку, щоб їх не видно було і ніхто не зміг їх зловити. В кінці гри діти називають колір метеликів і квіток.

) Гра «Сховай мишку»

Мета: продовжувати навчати дітей розрізненню кольорів,шляхом підбору за зразком(накладення); вправляти у виділенні заданого кольору і правильно називати ці кольори.

Матеріал: плосткостні будиночки-норки червоного, синього, жовтого кольорів з картону з зображенням мишки; картонні прямокутники - «двері» відповідного кольору.

Хід гри: Дітям роздаються будиночки з зображенням мишки, у педагога «двері» різних кольорів упереміш. Педагог просить дітей заховати свою мишку від кішки і пропонує підібрати «двері» такого ж кольору, щоб її врятувати.

) Гра «Чудо-паровоз»

Мета: вчити дітей конструювати з урахуванням кольору; виділяти і називати частини паровоза: колеса, вагони; розвивати дрібну моторику.

Матеріал: плосткостні зображення паровоза і вагонів червоного, синього, жовтого; пробки від пластмасових пляшок таких же кольорів (по 2 шт. кожного кольору)

Хід гри: Запропонувати дітям допомогти паровозику-полагодити його (подарувати йому нові колеса)

Варіанти виконання завдання:

а) підібрати колеса такого ж кольору, як колір паровоза і вагонів;

б) підібрати колеса контрастного кольору (на прохання дорослого)

в) підібрати колеса такого кольору, якого хоче дитина, але попросити його назвати колір вагонів, паровоза і колес.

) Гра «Склади картинку» (см.Приложение № 2)

Мета: вправляти дітей у складанні цілого предмета з його частин з опорою на колір; вчити аналізувати елементарну контрольну схему: розвивати просторове мислення, волю, посидючість.

Матеріал: картки з аплікацією гусениці, курчати, будиночка, гриба, сніговика. Деталі зображень цих предметів таких же кольорів.

Хід гри: Діти розглядають картинку і орієнтуючись на колір, складають таке ж зображення із запропонованих деталей

) Гра «Пірамідка»

Мета: вчити співвідносити величину кілець в заданій послідовності: вчити аналізувати результат; розвивати посидючість, наполегливість.

Матеріал: пірамідка середнього розміру з кільцями різного діаметру червоного, синього, жовтого, білого кольорів.

Хід гри: педагог розбирає пірамідку і просить дитину зібрати її заново.

) Гра «Знайди друга»

Мета: продовжувати навчати дітей вибору кольору за зразком, діям по звуковому сигналу, розвивати увагу.

Матеріал: прапорці чотирьох кольорів: червоного, зеленого, синього, жовтого; бубен

Хід гри: педагог роздає дітям по одному прапорця. За сигналом бубна діти спочатку розбігаються по кімнаті, потім зупиняються і шукають кожен свою пару: друга, у якого прапорець такого ж кольору. Діти з однаковими прапорцями беруться за руки, уточнюють, наприклад: «У нас прапорці червоні». В ході гри педагог змінює прапорці.

) Гра «Фігурки»

Мета: вправляти дітей у розрізненні і в порівнянні фігур за кольором і формою, знаходженні тотожності у виборі фігур з декількох; формувати увагу, зосередженість.

Матеріал: картка з контурним зображенням геометричних фігур: кола, квадрата, прямокутника; набори геометричних фігур червоного, синього, жовтого, зеленого кольорів відповідної форми

Хід гри: розглянути картку з геометричними фігурками, назвати їх форму.Відібрати необхідні фігури серед безлічі різнокольорових, пояснити свої дії

) Гра-вправа «« Вузька і широка доріжка »

Мета: Закріплювати вміння прикладати цеглинки довгою стороною один до одного, розподіляючи споруду по поверхні; знати і позначати словом величини: широка, вузька.

Матеріал: дерев'яні цеглинки червоного, жовтого; іграшки - машини жовтого, червоного кольорів

Хід гри: Педагог пропонує побудувати різні доріжки: вузьку жовту доріжку для жовтої машини, широку червону доріжку для червоної машини, і навпаки.

ДОДАТОК № 2

Гра «Склади картинку» (зразок картинки)

ДОДАТОК № 3

Вправи для сенсорного розвитку дітей 2-3 років

. Завдання виконання предметних дій.

.1 .Раскладивание однорідних предметів на дві групи залежно від їхнього розміру, форми, кольору.

Метою навчання фіксація уваги дітей на властивості предметів, формування в них найпростіших прийомів встановлення тотожності й гендерні відмінності величини, форми, кольору, матеріалом служать однорідні предмети двох величин, п'яти форм, восьми квітів. У результаті навчання дітям повідомляють слова, необхідних виконуваних ними дій: колір, форму такої, такою, великий, маленький.

.2. Розміщеннявкладок різного розміру, форми у гніздах.Втикание кольорових грибків в отвір дошки такої ж кольору.

Мета навчання - вироблення в дітей віком умінь співвідносити властивості (колір, форму, величину) різнорідних предметів. Матеріалом служать великі та малі вкладки дерев'янний і рамки з відповідними отворами, вкладки п'яти форм і грати їхнього розміщення. Використовуються також дерев'янігрибочки і дерев'яні столики з отворами.Грибочки вирізняються у вісім квітів. Відповідно ті ж кольори включає й забарвлення столиків.

. Елементарні продуктивні дії.

.1.Викладивание мозаїки різного розміру, форми, кольору на зразок у поєднанні зі словесним завданням.

Мета навчання - фіксувати увагуде6тей у тому, що обсяг, форма, колір може бути ознакою різноманітних предметів і використовуватися їхнього позначення, навчити дітей усвідомлено використовувати властивості при відтворенні особливостей зразка. Матеріалом служить мозаїка різного розміру, форми, кольору. Діяльність з дітьми використовується прийомопредмечивания зображення тієї чи іншої предмета з допомогою елементів мозаїки різного розміру, форми, кольору. Використовується мозаїка двох величин, п'яти форм, восьми квітів.

.2. Малювання фарбами.

Мета навчання - закріпити в дітей віком ставлення до властивостями предметів як до характерних ознаками, підвести їх до вибору кольору, форми, величини передачі специфіки добре знайомих предметів. Матеріалом є фарби восьми кольорів та різнобарвні самі аркуші паперу.

Щодо кожного з чотирьох типів завдань слід провести кілька занять, у яких змінюються умови виконання завдання. Таке варіювання дозволяє включити в завдання об'єкти нової величини, форми, кольору, підтримати інтерес дітей до виконання завдання, а більшості випадках і ускладнити дію, необхідне освіти досконаліших і узагальнених способів орієнтування в властивості предметів.

У результаті дітей виконання завдань використовуються назви величин, форм, квітів, але від дітей непотрібен їх повторення й активна відтворення.

Зразкові заняття для дітей 2-3 років (рік навчання).

.Розклад однорідних предметів різного розміру на дві групи

Мета. Фіксувати увагу дітей розмірі предметів, формувати вони найпростіші прийоми встановлення тотожності й гендерні відмінності величини. Вчити дітей розуміти слова такий, такою, великий, маленький.

Матеріал. Дерев'яні кола, квадрати, прямокутники, овали і трикутники великими й малими розмірів. Кожній дитині на занятті одночасно необхідні 5 більших коштів та 5 маленьких предметів однієї різновиду: однаковою форми, фактури і кольору.

Хід заняття. Вихователь показує дітям 5 великих коштів і 5 маленьких кіл і пояснює, що він багато різних гуртків. Показує дітям спочатку великі, та був маленькі кола, він пояснює, що предмети різного розміру: такі (великі) і ті (маленькі).Перемешав кола, пояснює, що треба покласти в такий спосіб, щоб у одному боці були великі, а інший - маленькі предмети.

Вихователь запрошує до свого столу когось із дітей, пропонує взяти на уроках різного розміру й покласти відповідний місце. Кожен розкладає по 1 парі предметів різного розміру відповідно до зразком (групою предметів той самий величини). Дорослий роздає індивідуальний матеріал для самостійного виконання завдання. У цьому різні діти одержують для угруповання предмети різної форми: одні сортують за величиною кола, інші - квадрати, треті - овали, четверті - трикутники, п'яті - прямокутники. Кожен одночасно оперує з п'ятьма предметами однієї й 5 предметами інший величини однаковою форми.

Виконавши завдання на угруповання великих та малих кіл, вона може тренуватися в угрупованню інших постатей. В одному занятті малюк може згрупувати 2-3 різновиду великими й малими предметів.

У результаті заняття педагог надає індивідуальну допомогу інфікованим дітям, які відчувають труднощі. Легкість сенсорних завдань для дітей даного віку відносна. Це різними рівнями підготовленості хлопців, які з вдома,незакончившейся адаптацією до нових умов, відсутність навичок організованого поведінки під час занять.

У занятті беруть участь 8-10 дітей. Заняття проводиться 1 разів, і триває 10-12 хвилин.

. Розклад однорідних предметів різної форми на дві групи

Мета. Фіксувати увагу до формі предметів, формувати в дітей віком найпростіші прийоми встановлення тотожності й гендерні відмінності форми однорідних предметів, вчити зіставляти форми на зразок, орієнтуючись на свої слова така, не така, різні, однакові.

Матеріал. Дерев'яні кола, квадрати, овали, трикутники, прямокутники однакового розміру, кольору, фактури. Кожній дитині щоб займатися необхідно 5 предметів однієї й 5 предметів інший форми.

Хід заняття. Вихователь показує дітям перемішані довільно 5 кіл і п'яти квадратів. Звертається на той факт, що предмети різної форми. Потім пояснюють дітям, що їхні треба розсортувати, відклавши предмети однієї форми до однієї бік, а інший форми - до іншої. Вихователь показує дітям гурток у відповідь: «Такі іграшки я буду класти до однієї бік, ось сюди». При показі квадрата йде пояснення: «А іграшки я буду класти сюди, у бік». Запрошуючи до свого столу почергово всіх малюків, вихователь надає можливість покласти відповідно до зразком по 2 предмета різної форми.

Потім роздає всім індивідуальний матеріал для самостійного виконання завдання. Різноманітним дітям лунає для угруповання різний матеріал. Спочатку дітям пропонують предмети різко різної форми. Ті отримують кола і квадрати, інші оперують з квадратами і овалами, третім пропонують овали і трикутники. Той, виконав завдання, робить її повторно, але з предметами ближчою форми: колами - овалами, квадратами - прямокутниками тощо.

На даному занятті діти можуть розсортувати предмети різноманітної форми 2-3 разу.

Заняття триває 10-12 хвилин, здійснюється з дітьми 1 раз.

. Розміщення вкладишів різного розміру у отворах. (Співвіднесення за величиною.)

. Розміщення вкладишів різної форми у отворах. (Співвіднесення формою.)

.Раскладивание однорідних предметів різного кольору на 2 групи. (Угруповання за кольором.)

. Розміщення грибків 2 квітів у отворах столиків відповідного кольору. ( Співвіднесення за кольором.)

. Співвіднесення предметів 2 заданих форм і величин під час виборів з 4. (Співвіднесення за величиною і за формою.)

. Співвіднесення предметів 2 заданих форм і величин під час виборів з 4. (Співвіднесення формою.)

. Розміщення грибків зі зміною поєднань кольорів під час виборів 2 квітів з 4. ( Співвіднесення за кольором.)

. Малювання фарбами на теми «Вогники