Розвиток інтересу до навчання фізики в учнів у позакласній роботі на прикладі 11 класу загальноосвітньої школи


МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

Розвиток інтересу до навчання фізики в учнів у позакласній роботі на прикладі 11 класу загальноосвітньої школи


Вступ


Актуальність теми. Досягнення національної системи освіти та виховання є підвалинами розбудови гуманістичної школи, пронизаної добротою, увагою і повагою до учня, вірою в його можливості. Державні документи про освіту - Закони України «Про загальну середню освіту», Національна доктрина розвитку освіти в Україні та основні напрямки державотворення спрямовані на поліпшення освітнього рівня особистості, розвиток нації. Практика сучасних інтеграційних процесів в Україні, повязаних зі входженням у Болонський процес, обєктивно визначає якісно новий зміст і мету освіти й закріплює одну з головних стратегічних позицій - утвердження кожної особистості як найвищої соціальної цінності. Саме тому, одним з найважливіших завдань загальноосвітньої школи є підвищення ефективності навчально-виховної роботи, активне впровадження сучасних методів навчання з метою забезпечення всебічного формування особистості учня, розвитку його творчих здібностей та наукового світогляду.

Розвиток інтересу до вивчення дисциплін природничого циклу набуває особливо важливого значення в загальноосвітніх закладах. У контексті цієї проблеми актуальним є розвиток пізнавальних інтересів учнів у процесі вивчення фізики, що обумовлено новими тенденціями формування пізнавальної компетентності учнів у звязку з профільним навчанням та введенням незалежного оцінювання знань школярів.

Зараз значна увага приділяється формуванню пізнавальних інтересів до навчальних дисциплін не лише у рамках навчального процесу, але й у позакласній роботі з учнями, зокрема предметних гуртках, факультативах, клубах за інтересами тощо.

Аналіз літературних джерел та результатів наукових досліджень із проблем розвитку пізнавального інтересу учнів до вивчення фізики дозволяє зробити висновок, що в роботах відомих за теоретичними та прикладними надбаннями науковців залишається поза увагою проблема комплексного дослідження організації навчання фізики в позаурочний час. Це зумовило вибір теми магістерського дослідження «Розвиток інтересу до навчання фізики в учнів у позакласній роботі на прикладі 11 класу загальноосвітньої школи».

Обєктом дослідження є позакласна робота з фізики в загальноосвітніх навчальних закладах на основі 11 класу.

Предметом дослідження визначено методичні підходи, які забезпечують розвиток інтересу учнів до навчання фізики засобами позакласної роботи в школі.

Мета роботи полягає у дослідженні, розробці деяких позакласних заходів, які сприяють поглибленому вивченню деяких тем з фізики в 11 класі, також методичному обґрунтуванні позакласних робіт, які спрямовані на підвищення інтересу учнів до навчання фізики і методичного забезпечення їх впровадження у навчальний процес.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що позакласна робота буде сприяти розвитку інтересу учнів до навчання фізики.

Досягнення поставленої мети й перевірка гіпотези передбачали вирішення таких основних завдань магістерського дослідження:

. Зясувати стан проблеми в психолого-педагогічній теорії та практиці.

. Розробити навчальні творчі заходи, які сприяють розвитку інтересу учнів до фізики.

. Підготувати комплекти інформаційних, дидактичних та методичних матеріалів до тем розроблених творчих заходів.

. Розробити аналіз навчального плану з фізики в 11 класі та створити сучасні дидактичні матеріалів та описати їх в позакласних заходах, і застосувати даний матеріал в умовах навчального процесу у загальноосвітній школі.

. Проаналізувати дані, отриманих у ході експерименту, що дозволять розкрити загальну тенденцію впливу позакласних заходів на інтерес учнів 11 класу до уроків фізики.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає втому, що:

·визначено та обґрунтовано педагогічні умови підвищення рівня розвитку інтересу учнів до вивчення фізики у позакласній роботі;

·набули подальшого розвитку організаційні форми та методи позакласної роботи з фізики.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що розроблено комплекти інформаційних та методичних матеріалів для творчих позакласних заходів з використанням елементів цікавої фізики, які сприяють підвищенню рівня розвитку інтересу до шкільного курсу та визначаються спрямованістю на посилення ефективності навчально-виховного процесу з фізики; підготовлено методичні заходи, що дають можливість застосовувати матеріали цих заходів у практиці навчання учнів фізики.

Структура роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 96 сторінок. Робота містить 2 рисунків. У списку використаних джерел 32 найменувань.


1. Психолого-педагогічні основи формування інтересу учнів до навчання фізики у позакласній роботі


.1 Психолого-педагогічні умови формування пізнавального інтересу при вивченні фізики

педагогічний пізнавальний фізика позакласний

Пізнавальний інтерес - це інтерес до знань, потреба у розумовій діяльності, у пізнанні, у розширенні знань, прагнення здобувати нові знання і вміння, застосовувати свої пізнавальні можливості та вдосконалювати інтелектуальні здібності. Формування цього інтересу сприяє активізації всієї навчально-пізнавальної діяльності, надає учню силу і привабливість, можливість відчути радість від творчої діяльності, логіку та фасу науки, задоволення від навчання. Запровадження кредитно-модульної організації навчального процесу вимагає скорочення аудиторних занять і збільшення годин самостійної роботи учнів. Проте, самостійне вивчення значної кількості навчального матеріалу неможливе без наявності у учні в пізнавального інтересу.

Метою стало дослідження психолого-педагогічних умов формування пізнавального інтересу учнів на заняттях з фізики. Виходячи з мети, ми поставили собі завдання визначити, використання яких новітніх педагогічних технологій є необхідним для створення цих умов.

Відомі педагоги минулих століть встановили, що головну функцію у навчанні відіграє інтерес. Я. Коменський, розглядаючи нову школу як джерело радості, світла і знань, вважав інтерес одним із головних шляхів створення цієї світлої й радісної умови навчання. Ж. Руссо, спираючись на безпосередній інтерес вихованця до оточуючих його предметів і явищ, намагався будувати доступне та приємне для дитини навчання. К. Ушинський в інтересі бачив основний внутрішній механізм успішного учіння. Він показав, що зовнішній механізм примушування не досягає потрібного результату. Сучасна дидактика, спираючись на новітні досягнення педагогіки та психології, бачить в інтересі ще більші можливості для навчання, формування й розвитку особистості. Вчені Н. Менчинська, О. Леонтьев, С. Рубінштейн, Г. Щукіна та інші зазначають, що основною умовою і засобом формування та закріплення пізнавального інтересу є діяльність, спрямована на певну галузь чи предмет. Л. Фрідман й І. Кулагіна серед причин виникнення інтересу на свідомому рівні називають: новизну об'єкта пізнання або його зміни; образи-цілі, що мають здатність викликати інтерес і змінюються у процесі дій індивіда, спрямованих на їх досягнення [9, с 267]. Г. Щукіна до умов, що впливають на формування пізнавального інтересу, відносить зміст навчального матеріалу, активну пошукову розумову діяльність учнів, навчальний процес на оптимальному рівні розвитку учнів, емоційну атмосферу навчання [10, с. 110-118]. А. Маркова підкреслює доцільність у формуванні інтересу систематичної взаємодії складових мотиваційної сфери (смислу учіння, мотивів, цілей, емоцій), тобто через зміни в мотиваційній сфері можна керувати збільшенням інтересу учнів до учіння [3]. Н. Морозова впливовими умовами вважає створення позитивних переживань, подолання негативного ставлення до виховання свідомого відношення до учіння, розуміння значущості учіння, його особистісного та соціального смислів [4].

В. Ротенберг та С Бондаренко виокремлюють основні психолого-педагогічні умови, з дотриманням яких виникає та дістає розвитку інтерес до учіння [7, с. 46-47]: різноманітність навчальної діяльності, - одноманітна подача інформації, одноманітні способи дій швидко викликають нудьгу; розуміння необхідності навчальної дисципліни, важливості її вивчення як в цілому, так і окремих розділів; новий навчальний матеріал викликає значний інтерес в учнів, якщо тісніше його пов'язати із засвоєними раніше знаннями; залучення учня до процесу самостійного пошуку і «відкриття» нових знань, необхідних для розв'язку задач проблемного характеру; навчання повинно бути складним, але доступним, - занадто легкий і занадто важкий матеріал не викликає інтересу; яскравість, емоційність навчального матеріалу, захоплення самого вчителя з величезною силою впливають на учня, на його відношення до навчання; якщо частіше перевіряється й оцінюється робота учня, то цікавіше йому працювати.

Дослідження підтверджує справедливість думки цих сучасних авторів. Стосовно останньої умови, слід зазначити, що максимум мобілізуючої дії на учнів досягається у випадку, коли кожне заняття проводиться як мікромодуль за оцінюючою технологією. Тоді учень твердо знає, що кожне заняття є контрольним і до нього потрібно повноцінно готуватися. Результати мікромодульного та модульного контролю дають можливість викладачеві вчасно вживати виховні й дидактичні заходи щодо формування пізнавального інтересу. Ми переконалися, що рівні розвитку пізнавального інтересу, визначені Г. Щукіною для учнів школи [10, с 97], властиві також і учням. Найвищим рівнем пізнавального інтересу є інтерес до причинно-наслідкових зв'язків, до встановлення закономірностей, за якими відбуваються явища. Цей рівень пов'язаний з елементами пошукової діяльності та вдосконаленням способів навчання. Розглянемо приклад такої пошукової діяльності. Після засвоєння учнями властивостей напівпровідників, ми пропонуємо їм відповісти на запитання: чому для випрямлення змінного струму в автомобілях застосовують кремнієві, а не германієві діоди? Для формування відповіді на це проблемне запитання необхідно самостійно зробити аналіз усіх факторів, які впливають на збільшення зворотного струму в p-n-переході: залежності концентрації вільних неосновних носіїв заряду в напівпровіднику від ширини забороненої зони і температури; електропровідності напівпровідника від концентрації вільних носіїв заряду при сталій напрузі; ширини забороненої зони напівпровідника від температури. Одночасно необхідно зробити аналіз процесів іонізації та виснаження домішок при критичній температурі, та впливу цих процесів на однобічну провідність p-n-переходу. Після цього учні можуть прийти до висновку, що чим більша ширина забороненої зони напівпровідника, тим вища робоча температура діода. Оскільки під час роботи двигуна автомобіля температура генератора досягає значних величин, то в ньому можуть бути використані лише кремнієві діоди, в яких ширина забороненої зони більша, ніж у германієвих.

Пошук відповіді на подібні проблемні запитання формує пізнавальний інтерес найвищого рівня та сприяє розвитку творчої особистості. Один із авторів проблемного навчання - В. Оконь визначає сутність цієї концепції таким чином: «Проблемне викладання ґрунтується не на передаванні готової інформації, а на отриманні учнями певних знань і вмінь шляхом вирішення теоретичних і практичних проблем». Видатний педагог І. Лернер дає своє пояснення: «Проблемне навчання полягає в тому, що у процесі творчого вирішення учнями проблем і проблемних завдань у певній системі відбувається творче засвоєння знань і умінь, оволодіння досвідом творчої діяльності, формування суспільної активності високо розвиненої, свідомої особистості… [5]». Якщо ж звернутися до сучасних педагогів-новаторів, то, наприклад, М. Фіцула подає таке визначення:»… проблемне навчання є одним із засобів розвитку активності, самостійності учнів, розкриття розумових здібностей, що ефективно впливає на краще засвоєння матеріалу, вносить елементи захоплення, тому що вчить долати перешкоди та труднощі [8]».

Багато вчених розглядають пізнавальний інтерес учнів як спрямованість на майбутню професійну діяльність, як позитивне емоційне ставлення до активного засвоєння засобів дій, знань, що реалізують цю спрямованість. З цього слідує необхідність використання в освіті, розробленого протягом останніх десятиліть, контекстного підходу. У контекстному навчанні, за А. Вербицьким, за допомогою всієї системи дидактичних форм, методів і засобів моделюється предметний і соціальний зміст майбутньої професійної діяльності фахівця, а засвоєння ним абстрактних знаків покладено в основу цієї діяльності [1]. У контекстному навчанні учнів максимально залучається до майбутньої професійної діяльності в усіх її аспектах. Зміст фундаментальних дисциплін викладається не просто як наукові догми, подані в знаковій формі у вигляді навчальних текстів, а включається у розв'язок навчально-професійних завдань. З метою формування пізнавального інтересу

Після розв'язання учнями проблеми та задачі, ми пропонуємо такі запитання: назвіть методи розривання електричного струму в первинній обмотці з метою одержання пульсуючого струму; чи будь-який феромагнетик підходить для виготовлення осердя котушок запалювання? Розв'язування подібних задач створює позитивний емоційний стан від проникнення в сутність явищ і відповідає умовам розвитку пізнавального інтересу.

Не менш важливою умовою формування пізнавального інтересу ми вважаємо запровадження особистісно-орієнтованого навчання. Сьогодні освіту розглядають не як здобування певної суми знань і умінь, а як формування особистості у процесі навчальної діяльності під впливом моральних і духовних цінностей. Важливим є не лише обсяг знань з тієї чи іншої дисципліни, а й їх поєднання з особистісними якостями учня.

Метою особистісно-орієнтованої освіти є створення оптимальних умов для розвитку і становлення особистості як суб'єкта діяльності та суспільних відносин, який будує свою діяльність відповідно до ієрархічної системи гуманістичних і життєвих особистісних цінностей. Педагогічний процес в особистісно-орієнтованому навчанні - це процес індивідуального розвитку особистості, збереження її самобутності, особистісної свободи, інтеріоризації загальнолюдських цінностей, розвитку індивідуальних особистісних смислів, проектування власного світу і діяльності.

В особистісно-орієнтованому навчанні принципово змінюються стосунки вчителя і учня які будуються на основі їх діалогічної цілісності, спираються на потенціальні можливості особистості та спрямовані на її самореалізацію в майбутній діяльності, спілкуванні, організації дозвілля й інших сферах життя. Зміну особистості у процесі особистісно-орієнтованого навчання С Подмазін визначає так: «Особистість у минулому - це, насамперед, суб'єктивний досвід діяльності та моральних переживань учня. Особистість у теперішньому - це особистість учня як суб'єкта діяльності та відносин з певною системою особистісних цінностей. Особистість у майбутньому - це той «Я-ідеал», який бажаний самій особистості й соціуму, зміст життєвих смислів, планів, цілей і цінностей особистості [6, с 140]».

З метою врахування індивідуальних якостей учнів і забезпечення їх розвитку та саморозвитку, ми розробили різні за складністю індивідуальні завдання до лабораторних занять з фізики, зорієнтовані як на репродуктивну, так і на продуктивну навчальну діяльність. Наші дослідження свідчать, що особистісно-орієнтоване навчання дає можливість реалізувати індивідуальні психологічні якості, формувати пізнавальний інтерес і сприяти саморозвитку особистості учня тільки тоді, коли індивідуальні завдання є дидактично обґрунтованими, цікавими, професійно спрямованими, доступними, з поступово наростаючою складністю. Інакше, учень не може виконати завдання, навчання не приносить позитивних результатів і, як наслідок, втрачається пізнавальний інтерес. Запровадженню особистісно-орієнтованого навчання сприяє кредитно-модульна система організації навчального процесу, яка має значно широку шкалу оцінювання знань і вмінь учня, передбачає індивідуальну роботу з ним та використовує принцип поетапного засвоєння матеріалу. Постійно оцінюючи за кількістю набраних балів, усвідомлюючи свої потреби і можливості, учень прагне реалізувати їх у пізнавальній діяльності й переходить від навчання до самонавчання.

Проаналізувавши дослідження вчених, ми переконалися у тому, що пізнавальний інтерес зумовлює всі складові навчально-пізнавальної діяльності, підвищує її ефективність і сприяє становленню учня як суб'єкта учіння. З іншого боку, пізнавальний інтерес - це глибоко особистісне утворення, психологічну природу якого зумовлює цілий комплекс процесів. Така важлива роль у навчанні та складна природа пізнавального інтересу вимагає для його формування пошуку не окремих педагогічних прийомів чи технологій, а поєднання їх у потрібних пропорціях. На основі власних спостережень, ми прийшли до висновку та експериментально підтвердили, що розвиток пізнавального інтересу в процесі навчання фізики відбувається найефективніше, якщо воно одночасно є емоційно-захопливим, мікромодуль ним, контекстним, проблемним та особистісно-орієнтованим.

Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження. Звичайно, є й інші засоби та методи розвитку пізнавального інтересу як на заняттях, так і під час позакласної навчальної діяльності учнів. Очевидно, що така важлива проблема в умовах сучасних освітніх тенденцій потребує подальшого дослідження. Зокрема, наші наступні розробки можуть бути присвячені методам визначення рівня сформованості пізнавального інтересу.

Позакласна робота з фізики сприяє розширенню сфери застосування вмінь і навичок, які були здобуті на уроках фізики. В основі позакласної роботи лежить самоуправління учнів. Саме вони є суб'єктами позакласної роботи: вона проводиться їм заради них. їх бажання і інтереси є визначальними при виборі форм і змісту позакласної роботи.

Позакласна робота з фізики виховує колективістські якості учнів, формує адекватні особисті відношення. Вона пов'язана з створенням колективу в цілому і всередині його - мікроколективів, що передбачає товариську взаємодопомогу «відчуття плеча» співпереживання і визначення свого місця в колективі, вміння співвідносити свої бажання з бажанням більшості. Успішна робота може забезпечувати лише при умові доброзичливих відношень її учасників один до одного, при цьому важливо помічати досягнення, шукати і знаходити ще не реалізовані можливості своїх товаришів.


1.2 Вимоги до позакласної роботи з фізики


Розвиток сучасного суспільства ставить перед освітою нові цілі й завдання. На зміну традиційним орієнтовані, традиційні методи, що гармонійно сполучаються з інваріантними. Це передбачає зміщення акцентів у навчальній діяльності, її спрямованість на інтелектуальний розвиток завдань для перевірки різних видів діяльності учнів.

Навчальний процес, що орієнтований на особистість учня й ураховує його індивідуальні особливості й здібності, передбачає використання нових технологій не тільки впровадження навчального процесу, але й під час проведення позакласної роботи.

Спілкування на уроці та поза ним може суттєво відрізнятись, але мета залишається постійною і єдиною - не тільки передати учням певну суму знань, а головне навчити застосовувати здобуті знання на практиці.

Позакласні заняття поглиблюють і розширюють знання учнів, одержані на уроці, підвищують їхній інтерес до предмету. Ознайомившись на заняттях гуртка, конференції або тематичному вечорі з тим чи іншим явищем, учень захоче глибше зрозуміти його суть, починати додаткову інформацію.

Позакласні заходи привчають до самостійної творчої праці, розвивають ініціативу учнів вносять елементи дослідництва в їхню роботу, допомагають в здобутті майбутнього професії. Крім того, вони мають велике виховне значення: сприяють розвитку особистості учня, к члена колективу, виховують почуття відповідальності за доручену справу, готують до трудової діяльності.

Слід зазначити, що форми позакласної роботи переносяться і на урок. Поєднання класної та позакласної форм роботи збагачує урок, наповнює його новим змістом, підвищує до нього інтерес учнів.

Можна сформулювати такі вимоги до позакласної роботи з фізики.

. Позакласні заняття, поглиблюючи й розширюючи знання учнів, не повинні відволікати їхньої уваги від основного змісту навчальної програми.

. Потрібен тісний зв'язок навчально-виховної роботи на уроці та на позакласних заняттях. Проте позакласна робота не повинна бути простим продовження навчальної роботи. Плани позакласних занять можуть відставати від планів навчальних занять або випереджати їх.

. Пропонований учням для вивчення матеріал має бути доступним, відповідати їхньому віку та рівню розвитку.

. Зміст і форми організації позакласних занять повинні бути завжди цікавими для учнів. Кожна справа, організована викладачем, принесе учням повне задоволення тільки тоді, коли вона врахує потреби самого учня, знаходячи відгук у його переживаннях, почуттях, емоціях. У позакласній роботі виконанню цієї вимоги сприяють елементи цікавості, необхідні для здорового відпочинку, доброго настрою, життєрадісної діяльності. Але було б неправильно обмежитись у позакласній роботі тільки принципом зацікавленості. Позакласна робота з фізики повинна не розважати школяра, а розвивати й удосконалювати його особистість.

. Великого значення слід надавати самостійній роботі учнів з фізичного експерименту - найцікавішій для них формі роботи. При цьому потрібно створювати такі умови, щоб учні перебували в ролі дослідника, який відшукує важливі теоретичні чи практичні закономірності.

. Повинен здійснюватись глибокий зв'язок індивідуальної, групової та колективної роботи.

. Необхідно поєднувати добровільність роботи з обовязковістю її виконання.

Позакласні заняття дуже впливають на урок. Відомості, здобуті на цих заняттях, дають змогу учневі доповнювати в групі відповіді товаришів, наводити цікаві приклади чи виконувати складні досліди.

Одним з найдієвіших шляхів підвищення якості навчання фізики є налагодження тісного звязку між класними та позакласними заняттями. Його можна здійснювати по-різному.

Ставити такі запитання, щоб в учнів виникла потреба глибше, ніж це можливо на уроці, вивчити матеріал. Потім на позакласних заняттях розглянути цей додатковий матеріал, який дає змогу учням ознайомитися, наприклад, з історією фізичних відкриттів, з новими способами розвязання проблеми. А на наступних уроках заслухати виступи учнів, підготовлені на позакласних заняттях.

Пропонувати задачі, які мають різні способи розвязування, частину з них аналізувати на заняттях гуртка. Цікаві способи розвязування гуртківці можуть повідомити всій групі на наступних уроках.

Посібники й прилади, виготовлені учнями на позакласних заняттях, треба обовязково демонструвати на уроках.

Правильне поєднання класної й позакласної роботи забезпечує взаємне використання не тільки змісту, а й форми та методів роботи. Під час підготовки до уроку викладач може використати форми роботи, які пройшли апробацію на позакласних заняттях. Так, на уроках фізики проводяться конференції, дидактичні ігри, захист тем, диспути і та ін. Збагатившись новими формами роботи, уроки стануть ефективнішими.

Досвід проведення позакласної роботи з фізики показує, що вона корисна не лише для учнів, а й для викладача: вона допомагає краще вивчити своїх учнів, розвиває організаторські здібності, змушує викладача бути в курсі останніх досягнень науки й


.3 Форми проведення позакласної роботи


Позакласна робота може проводитись в різних формах навчальної діяльності.

Розглянемо деякі з них.

vКонсультація.

Це одна з форм організації процесу навчання поза уроком для одного учня або групи учнів з метою з'ясування незрозумілих, або складних питань, тем, розділів в процесі і після завершення вивчення навчальної дисципліни. У перекладі з латинського «консультація» означає нараду, раду, що дається фахівцем. У методичній і педагогічній літературі і особливо в практиці консультація часто зводиться до додаткових занять з відстаючими учнями.

У психологічному розумінні консультація - це вид пропедевтичної допомоги: профорієнтаційної, психогігієнічної і психодидактичної.

Консультації проводять, щоб допомогти у виборі професії з урахуванням схильностей, інтересів і здібностей, що сформувалися, а також потреб суспільства і народного господарства;

для запобігання гострих нервово-психічних реакцій в кризових ситуаціях навчального, виробничого та іншого характеру;

з метою зміни якої-небудь психічної якості, своєчасної корекції знання, що формується, або навику, а також спрямованості особи учнів.

Поняття «консультація» трактується досить широко і неоднозначно, проте у всіх трактувань важливий один загальний момент: консультація - це вид допомоги однієї людини іншій.

У навчальному процесі необхідність консультації визначається якістю процесу засвоєння навчальної програми. Проте не слід рахувати її тільки засобом компенсації «недоробки» педагога під час уроку.

У навчальних закладах застосовуються наступні види консультацій:

ввідні, або попередні, консультації передують вивченню матеріалу на уроках і мають на меті організацію самостійної роботи учнів з навчальним текстом, спостережень або збору фактичного матеріалу, необхідного для подальшого використання на уроках;

поточні, або супроводжувальні, консультації проводяться паралельно з вивченням на уроках розділів програми з метою інструктажу або корекції окремих навчальних умінь учнів;

підсумкові, або заключні, консультації використовують після вивчення окремої теми або розділу програми. Вони часто носять повторно-узагальнений характер.

Консультації можуть бути не тільки по конкретному предмету, але і міжпредметними і міжцикловими.

Для проведення поточних або супроводжувальних консультацій можна залучити учнів. Вони виконують функції педагога: допомагають в засвоєнні однокурсниками навчального матеріалу, контролюють виконання навчальних завдань і так далі.

Взаємодія викладача і учня в цій організаційній формі навчання - дуже своєрідний тип діяльності. В принципі це спільна з іншим діяльність людини, з боку педагога - діяльність для іншого, а з боку учня - діяльність за допомогою іншої людини.

Оскільки знання на консультації опосередкують діяльністю або педагога, або однокурсників-консультантів, то цю форму навчання можна позначити як форму діалогового навчання. Мета, задачі і завдання мають бути сформульовані педагогом так, щоб сприяти виникненню діалогу. Для цього необхідний певний зміст навчального матеріалу; учні мають бути готові і здатні ставити питання за матеріалом, чому їх необхідно постійно навчати. Обов'язковий демократичний стиль спілкування, що задається педагогом. Нарешті, учень має бути включений в процес спільної діяльності.

Питання, що породжують повчальний діалог на консультації, можуть бути сформульовані по-різному. Наприклад: «При виготовленні деталі були порушені розміри. Як можна виправити брак без роботи на верстаті?», «Як можна пояснити теплове явище в мікроскопічних тілах і внутрішні властивості цих тіл?».

Характер співпраці на консультації залежить від особливостей викладання і навчання, властивостей особи учасників взаємодії, від цілей консультації.

Питання викладача повинні спонукати учнів до висловлення. Тому надзвичайно важливо не тільки, що запитати, але і як це зробити: з гумором, іронічно, безпристрасно. Для цього треба знати, як на кого подіє питання, задане в тій або іншій формі. Саме тут закладені особові основи навчального діалогу, його великі можливості в наданні допомоги учневі.

Психологічний сенс співпраці в консультації - поява «двоголосого» або «поліголосого» слова. Врахувати, відреагувати, передбачити, спародіювати, оспорити чуже слово - ось головне в діалозі. Викладачеві в навчальному діалозі не слід бути монологічним. Якраз навпаки, учні повинні говорити більше, що дозволить викладачеві поволі управляти контактами на консультації.

Кожен учасник діалогу має бути зацікавлений в його розвитку. Цьому сприяє зміст матеріалу, відмінності в точках зору, оцінці і розумінні теми, що розвивається, спільність мовних засобів. Відсутність інтересу приведе до небажання спілкуватися. Якщо педагог на консультації знов підкреслює незнання або невміння учнів і повторює те, що говорив на уроці, учні не ходять на них, оскільки їм це нецікаво.

Відсутність «однієї мови» приводить до бар'єру розуміння (наприклад, консультанти з базового підприємства пояснюють незрозуміле мовою цифр, планових завдань, які учням зрозуміти важко, оскільки до такої «економічної» і «статистичної» мови вони не звикли).

Пасивність учнів на консультаціях з'являється і тоді, коли вони не можуть «додати» до обговорення чогось нового, свого.

Якщо діалог на консультаціях не виходить, значить, викладач не зумів знайти відповідну форму подачі матеріалу. Консультації дозволяють «розговорити» самого некомунікабельного та скритного учня, оскільки спілкування на них стає більш безпосереднім, а допомога, що надається, ставить педагога на місце консультованого, що скорочує між ними соціальну дистанцію.

Неприпустимо авторитарне включення викладача в процес спілкування на консультаціях. Це приведе до придушення особи, оскільки навчальний прагнути «заховати» своє незнання. Але і конформне включення в контакт недоцільно: сприйняття на віру всього того, що пропонує викладач, односкладові відповіді («так», «ні», «я згоден» і ін.) небажані, тому що це стримує розвиток ініціативи, учні стають загальмованими точно так, як і при авторитарному включенні в діалог.

Щоб допомога на консультаціях була дієвою і стимулювала потребу в подальшому з'ясуванні незрозумілого, педагог використовує позитивні способи впливу на особистість учня: створення доброзичливої атмосфери на консультаціях, стимулювання розумової діяльності, схвалення самостійності та творчого пошуку відповідей на питання.

Знаючи психологічні особливості учнів і самої консультації, викладач може змінити відношення учня до себе, невимушеність викладача на консультації дозволить йому сформувати контакти, що ведуть до зближення з учнями.

Повчальний діалог характерний для всіх форм навчальної діяльності.

vДодаткові заняття.

Як правило, їх проводять для неуспішних. Проте краще викладачі проводять додаткові заняття і для добре успішних. Адже сенс їх - отримати якісь нові знання, не отримані в процесі уроку.

Додаткові заняття можуть бути індивідуальними або груповими. На них викладач звертає увагу не тільки на допущені помилки, але і на те, які якості особи до них привели. Щоб додаткові заняття відвідувалися, були особливо значущі, на них має бути довірчість. Тиск з боку викладача неприпустимий. В цьому випадку спілкування залишається «жорстким», парним, визначається викладачем, група, учень - підліток, залишається осторонь. Такі заняття не тільки не покращують взаємовідношення педагога і учнів, але навпаки, роз'єднують їх ще більше.

Питання про те, як розмовляти на додаткових заняттях з учнями, важливіше за те, що їм сказати на цих заняттях. Емоційне забарвлення занять дуже важливе. Якщо на них немає обміну цінностями, один з учасників спільної діяльності починає відчувати нудьгу, апатію, роздратованість.

Але спілкування на додатковому занятті, як вже наголошувалося, повинно бути не тільки парним. Більш того, контакти, що встановлюються зі всіма, сприяють об'єднанню групи, розвитку колективних стосунків: один допомагає іншому, розповідає про дивовижні події, прочитані в книзі, яку пропонує почитати іншим. З'являються єдині цінності, до яких прагнуть всі учасники заняття.

Звичайно, додаткові заняття треба використовувати для ліквідації пропусків в знаннях. Але головне - не в натаскуванні і репетиторстві, а в з'ясуванні круга інтересів, уподобанню, між особових стосунків.

Позиція деяких педагогів, що полягала в тому, що учні повинні знати свій рівень і не прагнути до його перевищення, сприяє відчуженості між ними і учнями, фіксує в учнях гірші риси.

Навпаки, схвалення, заохочення самостійності кожного, навіть найменшого просування вперед сприяє зближенню взаємин і успішності учня.

vФакультативні заняття з предмету.

Цей вид занять направлений на розкриття завдатків і розвиток творчих здібностей учнів. Тому спілкування педагога з ним повинне будуватися так, щоб максимально звільнити особу від «затисків», скутості, переживання невдач або незнання. Але таким спілкування може бути тільки тоді, коли взаємодіють два рівноправні учасники. Педагог виступає в ролі порадника, інформатора, консультанта.

Факультативні заняття дозволяють учневі виявити себе, пережити успіх, утвердитись в очах однолітків. Вони викликають емоційно-ціннісне відношення до всього того, що ними виконується. Проте ці заняття стають розвиваючим дидактичним засобом тільки в умовах конюнктивних (що зближують) взаємин.

При підготовці до факультативних занять або роботи гуртка педагог вирішує ряд питань: хто зробить рецензію на книгу, журнальну статтю, презентацію до теми. Але ці організаційні питання вирішуються психологічно: наприклад, для підвищення психологічного статусу в групі педагог пропонує зробити повідомлення учню із заниженою самооцінкою, великим ступенем навіюваності і інше.

Факультативні заняття сприяють взаєморозумінню учнів і педагогів на основі таких комунікативних дій, як прохання, підкреслення успіхів в навчанні і самостійності в роботі.

vГурткова робота

Заняття гуртка вимагають такого ж спілкування, як і факультативні. На них часто запрошують новаторів виробництва і колишніх гуртківців.

Гурток охвачує учнів різних рівнів знань. Важливим принципом являється врахування бажань та інтересів учнів, їх особливостей та емоційного сприйняття. Для заохочення ініціативи, досягнення успіхів необхідно роботи учнів, виготовлених на гуртках демонструвати на уроках, виставках, файлах навчального закладу. Для того, щоб кожний учень зміг вибрати собі заняття до душі, гурток можна поділити на декілька секцій, виготовлення та ремонт навчальних посібників, оформлення стендів до тижнів фізики, відкритих уроків, виготовлення презентацій до уроків, відеофільмів. Кожен учень має змогу вибрати те завдання, яке йому найближче.

На засіданнях гуртка також можна розвязувати технічні задачі, працювати з технічною літературою, створювати проекти механізмів передачі і управління різноманітними установками.

vНавчальні екскурсії

Підготовка та проведення цих занять проходять у декілька етапів.

Викладач включає в цю роботу всю групу учнів.

На першому етапі (визначення місця, часу, мети і завдань екскурсії) педагог радиться з учнями, куди піти або поїхати, що їм хотілося б побачити. Але «поради» повинні виходити від тих учнів, з ким найважче встановити контакти. Така форма взаємодії дозволяє викладачеві «гасити» небажані емоційні спалахи учнів.

Якщо учням, в поведінці яких спостерігається нервозність і напруженість, давати нескладні доручення (наприклад, домовитися про час проведення екскурсії), то сприятливі стосунки з ними можуть встановитися швидше. Дуже корисні такі доручення учням, байдужим до навчання. Виконання їх контролюється і наголошується на уроці у присутності всієї групи.

В процесі самої екскурсії педагог знаходить можливість підкреслити значущість того або іншого учня, розговорити самого некомунікабельного, зняти напругу найбільш неврівноваженого, завдяки тому, що спілкування під час екскурсій не обумовлене дистанцією між педагогом і учнем.

На етапі підведення підсумків екскурсії викладач визначає, хто з учнів оформить стенд, напише про неї звіт. Він обговорює з ними характер матеріалів екскурсії, запропонованих на виставку.

vТематичний вечір з предмету.

Це ефективний засіб досягнень цілей навчання і формування позитивних взаємин педагога з учнями.

Педагог в процесі підготовки вечора розповідає про роль кожного учасника, ролі ж розподіляють самі учні. Це допоможе викладачеві орієнтуватися в структурі міжособистісних стосунків в групі, впливати на учнів через вибрані ними ролі. В процесі проведення вечора всі повинні бути доброзичливі, співпереживати один одному. Підвищується інтерес до предмету.

Наочні вечори формують позитивні взаємини між всіма учасниками. Тісні контакти з викладачем, один з одним створюють колективні стосунки, організовують учнів.

Крім вищезгаданих форм позакласної діяльності можна ще відмітити творчі роботи учнів, спостереження в природі, екскурсії, відвідування музеїв, конференції.

vМетод проектів.

Метод проектів - одна із альтернатив классно-урочної системи, що використовується як доповнення до інших видів навчання, дає змогу отримати комплексне знання.

Головна перевага полягає в тому, що дитина з великою зацікавленістю буде виконувати ту діяльність, яку обере самостійно.

Останнім часом у зв'язку зі становленням особистісно зорієнтованої освіти метод проектів переживає друге народження, ефективно доповнюючи інші педагогічні технології, які сприяють становленню особистості школяра як суб'єкта діяльності та соціальних відносин.

Застосування методу проектів - це загальна потреба нашого часу. Метод проектів засвідчує повну узгодженість навчання з життям, з інтересами учнів, він ставить учня у становище дорослої людини. І тоді школяр нагадує лікаря, інженера, вчителя, для якого теоретичні знання - засіб творчих пошуків. Зрештою активно розвивається мислення з опорою на науку.

Основною тезою сучасного розуміння методу проектів російський науковець Є. Полат називає вислів: Усе, що я пізнаю, я знаю, для чого мені це потрібно та де й як я можу ці знання застосувати.»

Дана технологія представляє один із можливих способів реалізації проблемного навчання. Коли вчитель ставить задачу, він тим самим окреслює плановані результати навчання і вихідні дані. Все інше мають робити учні:намічати проміжні задачі, шукати шляхи їх вирішення, діяти, порівнювати отримане з тим, що вимагалося, корегувати діяльність.

Таким чином, виконання учнями проектів, як колективних, так і індивідуальних, передбачає залучення їх до виявлення, аналізу та розв'язання реальних загальнолюдських проблем із використанням для цього практичної дослідницько-пошукової роботи.

Формування в учнів дослідницьких навичок - одне з головних завдань сучасного уроку. Академік А.М. Колмогоров зазначав: «Звичайно, не з кожного учня вийде учений. Але необхідно добиватися, щоб кожному була знайома радість відкриття нового, радість творчого усвідомлення життя.»

Слово «проект» у перекладі з латинської мови означає «кинутий вперед». Це цільовий акт діяльності, в основі якого - інтерес учня.

Поняття проект має декілька значень:

. Розроблений план споруди, виготовлення, реконструкції чогось.

. Попередній текст документа, задум чогось.

. Певна форма організації великих та відносно самостійних починань.

. Форма перебудови цілеспрямованої діяльності.

Фактично, проект - це будь-який задум, що має мету, термін та конкретні кроки реалізації.

Проект мусить відповідати на запитання:

навіщо, для чого він створений?

наскільки новим постає бачення проблеми?

наскільки процес відповідає вимогам часу?

чи придатний він для втілення?

чи завершений, готовий до реалізації?

Проект може здійснювати вчитель у процесі власної професійної діяльності, а може й учень як індивідуально, так і під керівництвом вчителя.

Метою навчального проектування є створення педагогом таких умов під час освітнього процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учня.

Зростання популярності «методу проектів» у різних країнах протягом останнього часу веде до збільшення кількості різних підходів до тлумачення його сутності. Тому крім загального визнання сутності проектної технології запропоновано ряд обов'язкових критеріальних вимог до її сучасного тлумачення:

наявність освітньої проблеми, складність і актуальність якої відповідає навчальним запитам і життєвим потребам учнів;

дослідницький характер пошуку шляхів вирішення проблеми;

структурування діяльності відповідно до класичних етапів проектування;

моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми:

її постановка;

дослідження;

пошук шляхів вирішення;

експертиза й апробація версій;

конструювання підсумкового проекту (чи його варіантів);

його захист; корекція і впровадження;

самодіяльний характер творчої активності учнів;

практичне або теоретичне (прикладне) значення результату діяльності до застосування (впровадження);

педагогічна цінність діяльності (учні здобувають знання, розвивають особистісні якості, обсновують необхідні способи мислення і дії).

Насамкінець слід зазначити, що реалізація методу проектів на практиці змінює роль учителя під час навчального процесу. Із носія готових знань він перетворюється на організатора пізнавальної діяльності учнів. Змінюється психологічний клімат у колективі, оскільки вчителю потрібно переорієнтувати свою навчально-виховну роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності учнів, на пріоритет діяльності дослідницького, пошукового, творчого характеру.

Уміння користуватися проектною технологією є показником високої кваліфікації педагога, його інноваційного мислення, орієнтації на особистісний і професійний розвиток дитини в процесі навчання.

Учитель має не тільки добре знати свій предмет. А й бути компетентний в інших галузях науки, бачити точки їх дотику. Педагог повинен знати своїх учнів, їхні можливості, інтереси, бажання, він має бути комунікабельним, толерантним і, найголовніше - творчим.


1.4 Особливості позакласної роботи


Позакласна робота сприяє розширенню сфери застосування вмінь і навичок, які були здобуті на уроках. В основі позакласної роботи лежить самоуправління учнів. Саме вони є суб'єктами позакласної роботи: вона проводиться їм заради них. їх бажання і інтереси є визначальними при виборі форм і змісту позакласної роботи.

Кожен гурток, кожна секція не тільки планує позакласну роботу школи взагалі, керуючись загальним планом школи, але й передбачає форми звіту. Звітність не потрібно розуміти у «бухгалтерському» розумінні цього слова. Це мають бути цікаві, змістовні вихідні заходи.

Позакласна робота виховує колективістські якості учнів, формує адекватні особисті відношення. Вона пов'язана з створенням колективу в цілому і всередині його - мікроколективів, що передбачає товариську взаємодопомогу «відчуття плеча» співпереживання і визначення свого місця в колективі, вміння співвідносити свої бажання з бажанням більшості. Успішна робота може забезпечувати лише при умові доброзичливих відношень її учасників один до одного, при цьому важливо помічати досягнення, шукати і знаходити ще не реалізовані можливості своїх товаришів.

Групова форма позакласної роботи має чітку організаційну структуру і відносно постійний склад учасників, об'єднаних спільними інтересами.

Мета учасників, як і інших видів позакласної роботи - вдосконалення практичних вмінь і навичок.

Незалежно від основного призначення гуртка загальні вимоги до організації їх роботи:

1.Актуальність тематики.

2.Зв'язок з навчальною тематикою.

3.Доступність мовного матеріалу, покладеного в основу занять.

4.Відповідність тематики віку учнів, їх інтересам і вподобанням.

5.Назва гуртка повинна відображати основний напрям роботи гуртка.

При організації гуртків необхідно, щоб учні чітко визначили ціль занять гуртка, зрозуміли свою роль у їх роботі, щоб кожен член гуртка знав, як буде виконана їх робота.

В гуртках учні вдосконалюють свої знання, уміння, навички. Гурток готує учнів до участі в шкільних заходах, сприяє їх самопізнанню, самоствердження і самовираженні

Заняття гуртка не регламентовані навчальною програмою. У зв'язку з цим відкриваються безмежні можливості для дослідницької діяльності вчителя, вдосконалення його методичної майстерності. У процесі підготовки і проведення занять вчитель може перевірити правильність своїх передбачень і гіпотез, ефективність форм, методів, прийомів, практичну і виховну значимість підготовлених їм матеріалів, їх вплив на формування особистості учня.

Гуртові заняття за своїм вмістом та структурою ближчі до уроків, ніж всі інші види позакласної роботи з предмету.

Незалежно від типу гуртка в підготовці і проведенні його занять необхідно враховувати наступні загальні вимоги:

виховуючий і розвиваючий характер матеріалів і завдань, їх практична направленість;

зверненість тематики роботи гуртка, його форм і методів до різних сторін пізнавальної діяльності учнів: інтелектуальної, емоційної, вольової;

творчий підхід до планування і реалізації задач, відсутність одноманітності і шаблону в роботі;

наявність логічного зв'язку між окремими заняттями гуртка;

опора на заняття, вміння і навички, отриманні учнями на уроці.

Участь у роботі гуртка добровільна. Проте, потрібно вимагати утворення сталого складу гуртка, дотримання окремих правил, які регулюють його діяльність. Заняття проводяться 1 раз в тиждень за сталим розкладом. Кількість членів гуртка залежить від напрямку його діяльності.

На усіх етапах роботи гуртка особливий інтерес для учнів являє спілкування зі своїми однолітками, особистість вчителя - керівника гуртка, наявність прямого та зворотного зв'язку з навчальним процесом, що підвищує практичну значимість оволодіння діяльністю поза урочний час.

Плануючи позакласну роботу, необхідно пам'ятати, що інтереси підлітків дуже широкі, не стійкі і поверхневі іноді в ущерб учбовим заняттям. В цьому проявляється прагнення пізнати себе, перевірити свої сили, визначити свій інтерес, звідси небажання приймати участь у видах діяльності, які не відповідають його інтересам. Саме у цьому віці до кінця 8-го класу з'являються перші спроби самовизначення, роздуми про своє майбутнє.

В організації групових видів діяльності у позакласній роботі необхідно враховувати, що іноді душевна рівновага і творча активність школяра залежить не від визнання усім колективом, а від симпатій його близьких друзів. У спілкуванні з ними, у їх підтримці і участі він більш всього зацікавлений. У зв'язку з цим одним із шляхів формування груп у позакласній роботі є надання учням свободи вибору партнерів діяльності. Іншій спосіб залучення учнів у групову роботу пов'язаний з організацією різних видів діяльності за інтересами. Бажано, щоб форма проведення занять гуртка була нетрадиційною, відрізнялась від уроку.

При створенні гуртків враховуються інтереси учнів, і звичайно, можливості і смаки вчителя, оскільки без цього практично неможливо керувати гуртком.


2. Позакласна робота з фізики для 11 класу


2.1 Аналіз навчальної програми з фізики для 11 класу


У Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти в освітній галузі «Природознавство» зазначено, що фізика є базовим компонентом природничо-наукової освіти. Навчання фізики та в сучасній школі є основою для формування в учнів сучасного наукового світогляду, розуміння значення основних фізичних понять і законів для вирішення практичних потреб суспільства та створення новітніх технологій, розвитку інтелектуальних здібностей і пізнавальних інтересів школярів.

В цілому, як описує навчальна програма, фізика - це фундаментальна наука, яка вивчає загальні закономірності перебігу природних явищ, закладає основи світорозуміння на різних рівнях пізнання природи і дає загальне обґрунтування природничо-наукової картини світу. Сучасна фізика, крім наукового, має важливе соціокультурне значення, культуру високотехнологічного інформаційного суспільства.

Фундаментальний характер фізичного знання як філософії науки і методології природознавства, теоретичної основи сучасної техніки і виробничих технологій визначає освітнє, світоглядне та виховне значення шкільного курсу фізики як навчального предмета. Аналізуючи проблему методичних особливостей вивчення шкільного курсу фізики у 11 класі за нових стандартизованих умов, враховуємо, що «загальновизнаною ідеєю сучасного навчання вважається його відповідність розвитку науки, а також тим методам пізнання, які в науці є вирішальними». На основі цих підстав та того, що «головна мета навчання фізики в середній школі полягає в розвитку особистості учнів засобами фізики як навчального предмета, зокрема завдяки формуванню в них фізичних знань, наукового світогляду і відповідного стилю мислення, екологічної культури, розвитку в них експериментальних умінь і дослідницьких навичок, творчих здібностей і схильності до креативного мислення», спрямуємо дослідження проблеми вивчення фізики у 11 класі в русло інноваційних тенденцій. Відповідно до цього зміст фізичної складової в методичному аспекті окреслимо дещо в ширшому діапазоні: в опануванні учнями наукових фактів і фундаментальних ідей, усвідомлення суті понять і законів, принципів і теорій, сучасної фізичної картини світу, розуміння наукових основ сучасного виробництва, техніки і технологій, оволодіння основними методами наукового пізнання і використання набутих знань у практичній діяльності, формування самостійного стилю мислення та розвиток творчого потенціалу молодої особистості - це конструктивний

фундамент продуктивної життєдіяльності індивіда. Навчальна дисципліна фізика проектує і закладає в підлітковому віці основи синтезованого, оригінального мислення, яке є натуральним і природо доцільним.

Курс фізики основної школи продовжує формування, уточнення і розвиток фундаментальних природничо-наукових понять, вивчених в курсі природознавства. Фізика в основній школі вивчається на рівні ознайомлення з фізичними явищами, поняттями і законами, які дають змогу пояснити перебіг найбільш поширених процесів у навколишньому світі, ознайомити учнів з фізичними основами сучасного виробництва, техніки і технологій.

Оволодіння учнями навичками експериментальної діяльності в основній школі спрямоване на використання набутих знань у практичній діяльності, формування пізнавальних інтересів, розвиток їхніх творчих здібностей, зацікавленості до вибору майбутньої професії, повязаної з фізикою.

У 11-му класі розпочинається вивчення другого концентру. У старшій школі продовжується вивчення фізики на рівні засвоєння основ фундаментальних фізичних теорій - електричного паля та струму, електромагнітного поля, коливань і хвиль, хвильової оптики, квантової та ядерної фізики.

Відмінністю навчання фізики в 11 класі є глибина й обсяг вивчення фізичних теорій і застосування отриманих знань для розвязання теоретичних та експериментальних завдань.

З метою створення умов для урахування життєвих та пізнавальних потреб учнів навчання в старшій школі ґрунтується на засадах профільної освіти.

Навчання фізики здійснюватиметься відповідно до змісту, який закладено в навчальних програмах трьох рівнів: рівні стандарту, академічному та профільному рівнях. Зміст навчальної програми рівня стандарту спрямовано на вивчення фізики як елементу загальнолюдської культури, на формування світоглядних уявлень про картину світу. На академічному рівні закладаються основи системних фізичних знань, достатніх для продовження навчання за напрямами, де потрібна відповідна фахова підготовка. Навчання фізики на профільному рівні ставить на меті формування в учнів фундаментальних знань та навичок, які будуть запорукою успішного подальшого навчання у вищих навчальних закладах, повязаних з обранням майбутніх професій у галузі науки, техніки і технологій.

Незважаючи на те, що програма рівня профільного навчання значно перевищує за обсягом навчальних годин програму академічного рівня, її зміст спрямований головним чином на поглиблення знань, а не на екстенсивне їх розширення. Структура курсу фізики цих рівнів є ідентичною, проте вона відрізняється від програми рівня стандарту. Це зумовлено тим, що завдання академічної і профільної програм по суті близькі й мають прагматичний характер, на відміну від програми рівня стандарту, яка по суті світоглядна.

Зміна спрямованості змісту навчальних програм у старшій школі відбивається й у відмінностях до рівнів застосування одержаних знань для розвязування задач і виконання експериментальних робіт. Спостерігається поетапне збільшення кількості лабораторних робіт у навчальних програм різних рівнів. Окрім того, у навчальних програмах академічного та профільного рівнів значна кількість годин відводиться на виконання робіт фізичного практикуму.

З метою здійснення рівневого профільного навчання з фізики належна увага повинна приділятися під час організації навчального процесу удосконаленню методів навчання, впровадженню проблемних, пошуково-дослідницьких, інтерактивних та інших технологій, що є актуальними в системі освіти.

За результатами Всеукраїнського конкурсу підручників для 10 класу Міністерством рекомендовано до використання у навчально-виховному процесі пять підручників з фізики відповідно до рівнів навчання в старшій школі.

Рівень стандарту

Підручник «Фізика. 11 клас» (автори: Є. В. Коршак, О. І. Ляшенко,
В.Ф. Савченко) спрямований на реалізацію змісту навчальної програми рівня стандарту. Цей підручник відповідає дидактичним принципам науковості, доступності та системності навчання. Він містить пять розділів, кожний з яких починається висвітленням основних питань, що вивчатимуться у цьому розділі. Матеріал підручника структуровано за ступенем важливості: що саме потрібно знати і запамятати (основні закономірності перебігу фізичних явищ і процесів). Кожний параграф містить основний теоретичний матеріал, цікаві факти за вивченою темою, замальовки з біографій учених-фізиків, а також рубрику «Важливо знати, запамятати». Частина матеріалу, що подана для додаткового читання (її виділено піктограмою), необхідна для учнів, які хочуть глибше опанувати шкільний курс фізики, зокрема для тих, хто обиратиме фізику під час зовнішнього незалежного оцінювання.

Автори підручника «Фізика. 11 клас» (Л.Е. Генденштейн, І. Ю. Ненашев) прагнули подати фізику як живу науку, що є частиною загальної культури: наведено багато прикладів виявлення та застосування фізичних законів у навколишньому житті, відомостей з історії фізичних відкриттів, подано ілюстрований опис фізичних дослідів.

Чітка структура підручника полегшує розуміння навчального матеріалу. У тексті виділено головне, а в кінці параграфів і розділів зібрано висновки для узагальнення, повторення та конспекту учня.

Виклад навчального матеріалу у підручнику ведеться у формі діалогу: багато розділів починаються із запитань, відповіді на які можна знайти є цих розділах.

Один параграф підручника розраховано приблизно на один навчальний тиждень.

Підручник «Фізика» для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів (автори В.Д. Сиротюк, В.І. Баштовий) видавництва «Освіта» є логічним продовженням серії підручників для учнів 8-9 класів цих авторів. Теоретичний матеріал розділів подано згідно з навчальною програмою рівня стандарту забезпечує розуміння та пояснення відповідних процесів і явищ, законів і теорій. Достатня кількість різнорівневих завдань і задач, зокрема й творчого характеру, лабораторних і практичних робіт дасть змогу закріпити знання, набути вмінь аналізувати, простежувати логічну послідовність і звязки у перебігу фізичних явищ.

Академічний рівень

Підручник «Фізика. 11 клас» (автори Ф.Я. Божинова, В.Г. Баряхтар) за навчальною програмою академічного рівня продовжує серію підручників з фізики для основної школи, які вийшли друком у видавництві «Ранок».

Кожен параграф цього підручника починається мотивувальним вступом зі зверненням до учнів, у якому пропонується дослідити певне явище, ознайомитися з фізичним підґрунтям відомих процесів тощо. Кожен параграф складається з декількох смислових блоків, назви яких слугують орієнтирами для учнів і сприяють покроковому усвідомленню всього змісту параграфа. Навчальний матеріал подано за єдиною логічною схемою, яка відповідає послідовності етапів фізичних досліджень: знання ? спостереження ? теоретичні дослідження ? гіпотеза ? експеримент ? нові знання ? застосування на практиці.

Контрольні запитання та вправи, які вміщено наприкінці кожного параграфа, забезпечують необхідний мінімум для здійснення не тільки диференційованого, а й особистісно орієнтованого навчання. З метою структурування вивченого матеріалу наведено узагальнювальні схеми та тестові завдання для самоперевірки, які запропоновані наприкінці кожного розділу. Це дозволяє поліпшити продуктивність повторення, надає учневі можливість перевірити власний рівень засвоєння матеріалу, здійснити його корекцію.

Енциклопедична сторінка, якою завершується кожний розділ, знайомить учнів із впливом фізичних досліджень на розвиток різних галузей науки і техніки.

До підручника готується навчально-методичний комплект, до якого будуть входити збірник задач, зошит для лабораторних робіт та посібник для вчителя.

Програмно-нормативні засади навчання фізики в 11 класі характеризують розподіл навчальних годин між предметами здійснюється відповідно до типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів, які визначено в листах Міністерства освіти і науки від 05.03.10 №1/9-143 та від 10.08.2010 №1/9-543. У таблиці, що наведена нижче, подано кількість годин та перелік навчальних програм, за якими здійснюватиметься навчання фізики в 11 класі.


11художньо-естетичний, філологічний, суспільно-гуманітарний, спортивний профілі (рівень А)2 год1. Фізика. 7-11 класи. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. - К: Шкільний світ, 2010. 2. Програми для профільного навчання. Фізика. 10-11 класи. - К: Педагогічна преса, 2009. 3. Програми для профільного навчання. 11 клас. - Журнал «Фізика та астрономія в школі» (видавництво «Педагогічна преса») - 2009. - №6. універсальний, технологічний профілі (рівень В)3,5 годприродничий профіль4 годфізико-математичний профіль5 годспеціалізовані класи з поглибленим вивченням фізики (рівень С)7 год

Кількість годин на подовження часу опанування змісту обраної програми навчальними закладами може бути збільшено за рахунок варіативної складової навчального плану.

У звязку із зазначеним змінюється розподіл годин, які відводяться на вивчення тем у навчальних програмах рівнів стандарту, академічного та профільного рівнів. У таблиці наведено кількість годин, яка пропонується на вивчення окремих розділів у 11-му класі за рівнем стандарту.


Орієнтовне планування викладання курсу фізики 11 класу (рівень стандарту - 62 год, 2 год на тиждень)

№ п/пЗміст навчального матеріалуДатаРозділ 1. Електричне поле та струм (12 год)1Електричне поле. Напруженість і потенціал електричного поля. Речовина в електричному полі. Вплив електричного поля на живі організми.2Електроємність. Конденсатори та їхнє використання в техніці. Енергія електричного поля.3Електричний струм. Електричне коло. Джерела та споживачі електричного струму.4Електрорушійна сила. Закон Ома для повного кола.5Лабораторна робота №1. Визначення ЕРС і внутрішнього опору джерела струму.6Робота і потужність електричного струму. Безпека під час роботи з електричними пристроями.7Самостійна робота (Тест). Електричний струм в металах та його використання.8Електричний струм в рідинах та його використання.9Електричний струм в газах та його використання.10Електропровідність напівпровідників. Власна і домішкова провідності напівпровідників. Напівпровідниковий діод. Застосування напівпровідникових приладів.11Узагальнення та систематизація знань з теми.12Тематична атестація №1.Розділ 2. Електромагнітне поле (12 год)1Електрична та магнітна взаємодії. Взаємодія провідників зі струмом. Індукція магнітного поля. Потік магнітної індукції.2Дія магнітного поля на провідник зі струмом. Сила Ампера.3Сила Лоренца.4(Семінар) Магнітні властивості речовини. (Застосування магнітних матеріалів. Магнітний запис інформації. Вплив магнітного поля на живі організми.)5Електромагнітна індукція. Закон електромагнітної індукції.6Лабораторна робота №2. Дослідження явища електромагнітної індукції.7Індуктивність.8Самостійна робота. Енергія магнітного поля котушки зі струмом.9Змінний струм. Генератор змінного струму.10Трансформатор. Виробництво, передача та використання енергії електричного струму.11Узагальнення та систематизація знань.12Тематична атестація №2.Розділ 3. Коливання і хвилі (13 год)1Коливальний рух. Вільні коливання. Гармонічні коливання. Амплітуда, період і частота коливань. Рівняння гармонічних коливань.2Вимушені коливання. Резонанс.3Математичний маятник. Період коливань математичного маятника.4Лабораторна робота №3. Виготовлення маятника й визначення періоду його коливань.5Пружинний маятник. Період коливань пружинного маятника.6Поширення механічних коливань у пружному середовищі. Поперечні та поздовжні хвилі. Довжина хвилі.7Коливальний контур. Виникнення електромагнітних коливань у коливальному контурі.8Гармонічні електромагнітні коливання. Частота власних коливань контуру. Резонанс.9Самостійна робота.10Утворення і поширення електромагнітних хвиль. Швидкість поширення, довжина й частота електромагнітної хвилі.11Шкала електромагнітних хвиль. Властивості електромагнітних хвиль різних діапазонів частот. Електромагнітні хвилі в природі і техніці.12Узагальнення і систематизація знань.13Тематична атестація №3.Розділ 4. Хвильова і квантова оптика (11 год)1Розвиток уявлень про природу світла. Джерела й приймачі світла. Поширення світла в різних середовищах. Поглинання й розсіювання світла.2Відбивання й заломлення світла. Закони заломлення світла.3Світло як електромагнітна хвиля. Інтерференція й дифракція світлових хвиль.4Лабораторна робота №4. Спостереження інтерференції та дифракції світла.5Поляризація й дисперсія світла. Неперервний спектр світла. Спектроскоп.6Квантові властивості світла. Гіпотеза М. Планка.7Світлові кванти. Енергія та імпульс фотона.8Фотоефект. Рівняння фотоефекту. Застосування фотоефекту. Люмінесценція.9(Семінар) Квантові генератори та їхнє застосування.10Корпускулярно-хвильовий дуалізм Узагальнення та систематизація знань.11Тематична атестація №4.Розділ 5. Атомна і ядерна фізика (13 год)1Історія вивчення атома. Ядерна модель атома. Квантові постулати Н. Бора. Випромінювання та поглинання світла атомами.2Атомні й молекулярні спектри. Спектральний аналіз та його застосування.3Лабораторна робота №5. Спостереження неперервного та лінійчатого спектрів речовини.4Рентгенівське випромінювання. (Праці І. Пулюя.)5Атомне ядро. Протонно-нейтронна модель атомного ядра. Нуклони. Ядерні сили та їхні особливості. Стійкість ядер.6Фізичні основи ядерної енергетики. Енергія звязку атомного ядра. Способи вивільнення ядерної енергії: синтез легких і поділ важких ядер. Ланцюгова реакція поділу ядер урану.7Семінар. Ядерна енергетика та екологія.8Радіоактивність. Види радіоактивного випромінювання. Період піврозпаду. Отримання й застосування радіонуклідів.9Дозиметрія. Дози випромінювання. Радіоактивний захист людини.10Елементарні частинки. Загальна характеристика елементарних частинок. Класифікація елементарних частинок. Кварки. Космічне випромінювання.11Узагальнення і систематизація знань.12Тематична атестація №5.13Підсумковий урокУзагальнююче заняття1Фізика і науково-технічний прогрес. Фізична картина світу як складова природничо-наукової картини світу. Роль науки в житті людини та суспільному розвитку. Сучасні уявлення про будову речовини.

Оновлені навчальні програми для старшої школи розміщено на сайті МОН у розділі «Дошкільна та загальна середня освіта» у рубриці «Навчальні програми».

Програма з фізики для 11 класу надає право вчителю творчо підходити до реалізації їх змісту, і підходити до реалізації позаурочних заходів. Враховуючи рівень підготовки школярів, їх інтереси і нахили, профіль школи, вчитель може запропонувати власну логіку вивчення матеріалу з методичним обґрунтуванням доцільності внесених змін.

Календарне планування начального матеріалу вчителі можуть здійснювати безпосередньо в текстах робочих навчальних програм або видруковувати на окремих аркушах. Розробка поурочних планів проведення навчальних занять є компетенцією педагога, який і визначає їх структуру і форму.

При навчанні фізики в 11 класі одним із важливих видів навчальної діяльності є фізичний експеримент. Оскільки матеріальна база фізичних кабінетів не завжди може забезпечувати виконання всіх лабораторних робіт і робіт фізичного практикуму, вчитель може замінювати окремі роботи рівноцінними, отже пропонувати власну тематику робіт. Також декілька короткочасних робіт можна обєднати в одну. Дозволяється проведення експериментальних досліджень на наявному у фізичному кабінеті обладнанні за запропонованою вчителем інструкцією. В експериментальних роботах можуть використовуватися саморобні пристрої (зокрема, матеріали та речі ужиткового спрямування) за умови дотримання правил безпеки. Під час постановки нестандартних експериментальних робіт учитель повинен враховувати рівень володіння учнями теоретичним матеріалом, знання якого забезпечують успішне її виконання.

У навчальних програмах наведено перелік робіт фізичного практикуму, тематика якого є орієнтовною. Учителем визначається тривалість робіт фізичного практикуму - 1 або 2 години. Години, що відведено на фізичний практикум, можна розділяти на частини і проводити роботи в різних семестрах, а також включати ці роботи в перелік експериментальних завдань, які проводяться протягом вивчення теми. Кількість робіт фізичного практикуму, яка оцінюється, визначається вчителем залежно від їх тривалості та складності. З метою узагальнення експериментальних методів пізнання і дослідницьких навичок бажано проводити підсумкові заняття, оцінюючи рівень знань та умінь учнів та, як правило, виставляти тематичну оцінку.

У вступній частині експериментальних занять учителеві слід привернути увагу учнів на техніку проведення експерименту та дотримання правил безпечної поведінки, уміння планувати й подавати результати дослідження, розрахунок похибок вимірювання, підготовку висновків щодо проведеної роботи.

Звертаємо увагу, на обов'язкове виконання вимог наказу Міністерства освіти і науки України від 18.04.2006 №304 «Про затвердження Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці в закладах, установах, організаціях, підприємствах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 липня 2006 року за №806/12680. Згідно з цим наказом здійснюються такі інструктажі:

первинний інструктаж із безпеки життєдіяльності в кабінеті фізики, який проводяться на першому уроці навчального року. Запис про проведення цього інструктажу робиться в окремому журналі реєстрації інструктажів із безпеки життєдіяльності; у класному журналі не реєструється;

- первинний інструктаж із безпеки життєдіяльності перед початком кожної лабораторної роботи, роботи фізичного практикуму, який реєструється на сторінці предмета класного журналу в графі «Зміст уроку», де робиться запис: «Інструктаж з БЖД» (без зазначення номера інструкції);

- позаплановий інструктаж із безпеки життєдіяльності у разі порушення учнями вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що може призвести чи призвело до травм, аварій, пожеж тощо. Реєстрація позапланового інструктажу проводиться в журналі реєстрації інструктажів;

цільовий інструктаж із безпеки життєдіяльності з учнями у разі організації позанавчальних заходів (олімпіади, екскурсії). Реєстрація проведення цільового інструктажу здійснюється у журналі реєстрації інструктажів.

Оформлення лабораторних робіт та робіт фізичного практикуму може здійснюватися в спеціальних зошитах або зошитах на друкованій основі, яким надано відповідних гриф МОН, а також на окремих аркушах. Ці звітні матеріали мають зберігатися протягом навчального року в кабінеті фізики.

Оцінювання експериментальної діяльності учнів, як правило, включає такі елементи: перевірку підготовленості учнів до роботи; перевірку процесу її виконання, оцінку якості наданого звіту про проведену роботу з урахуванням наведених висновків та узагальнень.

Залежно від мети та завдань експериментальної діяльності висновок до лабораторної роботи або роботи фізичного практикуму може містити наступні елементи щодо виявлення в учнів:

-уміння узагальнювати отриману теоретичну інформацію, здобуті навички відповідно до поставлених цілей експериментального дослідження, використовувати фізичні поняття, закони, принципи для пояснення явищ, що спостерігалися, та проведених експериментів;

-уміння записувати та пояснювати отримані в ході роботи результати дослідження, порівнювати його з відомим фізичними константами (за потребою), доводити правильність отриманих даних, розраховувати та обґрунтовувати похибки вимірювання, виявляти найбільш значущі фактори, які впливали на точність результату дослідження;

-уміння прогнозувати використання результатів дослідження у практичній діяльності;

-загальнонавчальних умінь та навичок роботи з літературою, довідниковими даними.

Зауважимо, що для учнів основної школи (окрім класів з поглибленим вивченням фізики) розрахунок похибок результатів експериментів не є обовязковим.

Можуть не оцінюватися або оцінюватися вибірково деякі лабораторні роботи, які є демонстраційними та короткочасними, або носять репродуктивний характер, спрямовані на спостереження фізичних явищ і процесів, ознайомлення учнів з будовою пристроїв. Приклади таких робіт зазначалися в інструктивно-методичних листах МОН попередніх років.

Якщо учень був відсутнім на уроці, на якому проводилась лабораторна чи інша експериментальна робота, вчителем визначається доцільність її відпрацювання.

З метою підготовки учнів до виконання реальних фронтальних лабораторних робіт, формування та перевірки їх практичних умінь та навичок за допомогою тренажерів, використовуючи для цього інтерактивні моделі лабораторних робіт або відеофрагменти їх виконання, можуть використовуватися програмно-педагогічні засоби, які мають відповідний гриф МОН. Але ці засоби не можуть замінювати проведення реальних експериментальних досліджень.

Звертаємо увагу педагогічних працівників, що відповідно до наказу МОН від 01.09.2009 №806 «Про використання навчально-методичної літератури у загальноосвітніх навчальних закладах» у навчально-виховному процесі може використовуватися лише навчально-методична література, яка має відповідний гриф Міністерства освіти і науки. Наголошуємо, що гриф «Затверджено Міністерством освіти і науки України» надається навчальним програмам з предметів інваріантної складової навчальних планів та підручникам, які пройшли апробацію. Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти і науки України» надають підручникам, що стали переможцями Всеукраїнського конкурсу, та іншій навчальній літературі з метою її подальшої апробації та використання в моніторингових дослідженнях у загальноосвітніх навчальних закладах.

Навчально-методичній літературі (практикумам, методичним розробкам, навчально-методичним посібникам, робочим зошитам, дидактичним матеріалам тощо) за рішенням відповідної комісії Науково-методичної ради з питань освіти МОН надається гриф «Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах». Текст грифа МОН зазначається на звороті титульного аркуша, де зазначаються номер і дата листа або наказу МОН, яким надано гриф МОН.

У звязку з появою на книжковому ринку літератури з підробкою грифа МОН (наприклад, «рекомендовано МОН за навчальною програмою (лист МОН від …№.)», насправді реквізити листа МОН стосуються лише навчальної програми).

Перелік програм, підручників та навчально-методичних посібників, які рекомендовані міністерством, щороку подається в Інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України.


2.2 Конкретні форми позакласної роботи з фізики для 11 класу

педагогічний пізнавальний фізика позакласний

Розвиток учнів однієї вікової групи дуже неоднорідний. Не однаковий також інтерес учнів до вивчення фізики. Обмеженість часу і зарегламентованість форм організації навчання не дають можливості врахувати всі індивідуальні особливості учнів. Тому учитель розв'язує всі завдання поза межами школи, класу, уроку. Вся ця робота одержала назву позаурочної або позакласної.

Основною особливістю позаурочної роботи з фізики в 11 класі є її дуже слабка зарегламентованість. Вчитель вільний у виборі форм, змісту і методів роботи. Цінним є й те, що він має можливість залучати учнів до активної практичної діяльності. Тому проведення позаурочної роботи дозволяє формувати вміння і навички, творче мислення, здійснювати політехнічне навчання, профорієнтацію учнів, формувати моральні якості. І якщо можливості позаурочної роботи зівпадають з завданнями, які стоять перед шкільною фізикою в цілому, то ефективність навчального процесу стає значно вищою.

Позаурочна робота порівняно давня форма організації роботи з учнями. Її корені ховаються в перших роках ХХ століття, а масового розвитку набула лише в середині ХХ століття. Установилися різні форми позаурочної роботи. Одна з класифікацій здійснюється за мірою охоплення учнів, а саме:

·індивідуальна;

·групова;

·масова.

Більш детально класифікація форм позаурочної роботи учнів з фізики представлено в таблиці:


Рис. 2.1.


Усі види позаурочної роботи повинні бути добре організованими і узгодженими. Це можливо при використанні передового досвіду вчителів, результатів наукових досліджень вчених-методистів.

Найбільш поширеними серед масових заходів, які були використані в у позаурочній роботі є вечори фізики. Це форма, яка поєднує всі найбільш цікаві форми роботи і має велику активізуючу дію на учнів.

Вечори фізики поділяються на тематичні та цікавої фізики.
Тематичні вечори присвячуються певній темі шкільної програми. Після детального аналізу календарно-тематичного планування фізики в 11 класі можна провести тематичний позакласний вечір на тему «Світлові хвилі» (див. додаток А) Вечори цікавої фізики переносять акцент на зацікавлення учнів фізикою. Вечір цікавої фізики готується заздалегідь. Перш за все складається його план. Один з таких планів має такий вигляд: Вступ і відкриття вечора. Вибір жюрі. Цікаві повідомлення. Цікаві досліди. Вікторина. Підведення підсумків і нагородження переможців.

Як правило, ведучими вечора виступають учні, заздалегідь підготовлені вчителем.

У склад жюрі обирають кращих учнів, але обов'язково вводять вчителя, який виконує роль консультанта і арбітра.

Під час вечора учні слухають доповіді, спостерігають досліди, беруть участь у їх обговоренні. Жюрі реєструє правильні відповіді і визначає переможців, нагородження яких проводиться наприкінці вечора.

Вечори цікавої фізики можуть проводитися також у формі КВК. Було проведено і проаналізовано в 11 класі вечір цікавої фізики на тему «Фізичний КВК» (див. додаток В). Частина учнів і гуртківців залучено до підготовчої та агітаційної роботи. Вони виготовляють цікаві оголошення, випускають фізичну газету, організовують виставку фізичних приладів.

Однією з найскладніших і найпоширеніших групових форм організації позаурочної роботи є фізичні гуртки.

Організації гуртка повинна передувати велика підготовча робота. Суть її полягає в тому, що учнів інформують про майбутній гурток, основні напрями його роботи. Для цього використовуються не тільки шкільні засоби інформації, а й індивідуальні та групові бесіди з учнями. Великий ефект дає проблемна організація навчальної роботи з фізики, коли на уроці вчитель аналізує ту чи іншу проблему і пропонує знайти її розв'язання на заняттях гуртка.

Фізичні гуртки можуть мати різні спрямування в залежності від підготовки і власних уподобань учителя, який вестиме цей гурток, а також від початкових інтересів і побажань учнів.

У залежності від тематики роботи гуртки можуть бути:

1.Теоретичні (історія фізики, розгляд певних теоретичних питань фізики, розв'язування задач).

2.Фізико-технічні (моделювання, радіотехнічні, авіамодельні і т. п.).

.Експериментальні (конструювання фізичних приладів, проведення фізичних дослідів і досліджень).

.Комплексні (загальнофізичні).

Після вивчення тематики гуртка і належної агітаційної роботи проводиться організаційне засідання, на якому затверджується план роботи, обираються керівні органи гуртка (староста, редколегія, завгосп). Практика показує, що оптимальною кількістю членів гуртка буде 10-15 чоловік. Якщо ж запишеться більша кількість, то це не може служити причиною для перебору учнів.

На першому занятті з'ясовується розпорядок роботи гуртка, учні вибирають запропоновані вчителем завдання для індивідуальної роботи. Якщо гурток об'єднує учнів різних вікових груп і з різним гуртковим стажем, то доцільно створити невеликі бригади по 2-3 чоловіка на чолі зі старшим і більш досвідченим учнем. Цим досягається взаємонавчання і обмін досвідом.

Робота планується таким чином, щоб теоретичні заняття чергувалися з практичними. Результати роботи висвітлюються на спеціальних залікових заходах: виставках, вечорах, конференціях. Для яскравого вираження позакласної роботи гуртка було розроблено відкрите засідання клубу допитливих на тему «Фізика навколо нас» (див. додаток С). Також розроблено курс за вибором «Експериментальне вивчення електромагнітних явищ»

Курс за вибором «Експериментальне вивчення електромагнітних явищ» створений для класів з поглибленим вивченням фізики. Основою цього курсу є експериментальні роботи, які учні виконують самостійно. Під час вивчення зазначеного курсу учні мають з'ясувати основні положення теорії електромагнетизму, використовуючи результати проведених досліджень, обробивши і проаналізувавши результати, побудувати моделі, які описують спостережене явище, та співставити результати експериментальних й теоретичних досліджень відповідних явищ.

Метою впровадження такого підходу щодо формування теоретичних понять і закономірностей через узагальнення висновків експериментів є формування навчальних компетентностей учнів з вивчення загальних підходів експериментальної фізики, взаємопов'язаності та нерозривності методів і методик у пізнанні навколишнього світу. Користуючись таким підходом до вивчення явищ природи, можна показати, що, на перший погляд, різні явища описуються схожим математичним апаратом, як, наприклад термоелектронна емісія та випаровування.

Курс за вибором «Експериментальне вивчення електромагнітних явищ» пропонується для викладання у 11-у класі додатково до годин, відведених на вивчення зазначених тем основною програмою з фізики у цьому класі, для розширення та поглиблення базового навчального матеріалу.

Вивчення курсу спрямоване на формування таких кінцевих результатів:

·знати для чого і як вводиться та чи інша фізична величина;

·мати поняття про фізичну величину, методи її вимірювання та розрахунку;

·навчитися встановлювати функціональний зв'язок і взаємозалежність між фізичними величинами; вміти моделювати спостережені явища, висувати гіпотези, експериментально перевіряти їх та інтерпретувати отримані результати;

·знати основні закони електромагнетизму, межі їх застосування, пояснювати та наводити приклади практичної значущості вивчених теоретичних засад.

Курс складається з 7 основних тем, вступного та заключного заняття. Враховуючи особливості курсу, в першу чергу його практичну спрямованість, на першому занятті необхідно не тільки ознайомити учнів з метою вивчення курсу, формами проведення занять та звітності щодо вивченого матеріалу, а й провести вступний інструктаж з техніки безпеки під час виконання робіт експериментальної складової курсу. А також продемонструвати та показати принципи роботи з електроприладами, які найчастіше будуть використовуватися під час вивчення курсу.

Особливостями формування курсу «Експериментальне вивчення електромагнітних явищ» є те, що кожна з семи основних тем має дві складові: експериментальну і теоретичну. В одному випадку виконання експериментальних досліджень слугує для введення нових фізичних понять і законів, а в іншому - для підтвердження та показу практичного використання теоретичного матеріалу. Цьому сприяють впровадження таких видів навчальної діяльності, як: експериментальні досліди; лекції; практичні заняття; фронтальні лабораторні роботи; міні-турніри та фізичні «бої»; презентації учнівських проектів; демонстрації фізичних явищ та обґрунтування пояснення у групах (командах); розробка комп'ютерних програм, які моделюють явища, пов'язані з тематикою курсу.

Вивчення кожної теми завершується проведенням семінару, на якому учні захищають власні міні-проекти за заданою тематикою. Як правило, теми проектів мають експериментальний характер, що вимагає від школярів глибше проаналізувати експериментальні результати, самостійно та аргументовано вибрати методики проведення досліджень.

Навчальні екскурсії відіграють важливу роль в процесі політехнічного, трудового виховання і профорієнтації школярів. Звязок екскурсій з попередньо вивченим навчальним матеріалом дає прекрасну можливість показати застосування фізичних явищ і процесів на виробництві, побуті, навколишньому середовищі.

Екскурсії мають не тільки пізнавальне, але й виховне значення: на виробництві учні знайомляться як з технікою, технологіями, так і безпосередньо з працею людей.

Вибір обєкта екскурсії

Проведення кожної з екскурсій повинно забезпечити максимальний навчально-виховний ефект, що потребує відповідної підготовки як учителя, так і учнів.

З врахуванням програмових вимог, місця розташування закладу освіти, виробничого оточення, наявності природних ресурсів (ставок, поле, ліс, річка, озеро) тощо, учитель ще до початку навчального року може намітити обєкти навчальних екскурсій.

Безперечно, охопити всі обєкти неможливо за браком часу, їх віддаленістю від школи, тому при виборі слід користуватися наступними критеріями:

·відповідність змісту екскурсії навчальній програмі;

·доступність екскурсії для розуміння школярів;

·можливість використання між предметних звязків (хімія, біологія, трудове навчання);

·сприяння екологічному вихованню, формуванню наукового світогляду учнів.

Особливого значення мають екскурсії на виробництво, оскільки вони дозволяють показати фізичні явища в їх взаємозвязку, в тому вигляді, якому вони зустрічаються в житті, побуті, на виробництві.

При організації екскурсії на виробництво слід дотримуватися таких вимог:

.В якості обєкта екскурсії обирають цехи, ділянки, установки, які забезпечують повну безпеку екскурсії.

.Місце проведення екскурсії, маршрут екскурсійної групи, обєкти демонстрації, час проведення узгоджуються представником закладу освіти з адміністрацією обєкта екскурсії і оформляються службовою запискою за підписами директора школи та представника підприємства.

.Керівниками екскурсії призначають: від школи - учителя фізики, від підприємства - заступника керівника з питань звязків з громадськістю. Керівники екскурсії повинні добре знати обєкт екскурсії.

.Відповідальність за збереження життя і здоровя учнів під час екскурсії несуть директор школи, учитель, керівник обєкта екскурсії.

.Керівники екскурсії повинні здійснювати постійний нагляд за учнями під час проведення екскурсії на території обєкта.

.Перед кожною екскурсією учні повинні бути ознайомлені з загальною характеристикою обєкта екскурсії, маршрутом і заходами безпеки, яких слід дотримуватися при проведенні екскурсії.

.Кількість учнів, залучених до екскурсійного відвідування повинна узгоджуватися з керівником екскурсії від підприємства (рекомендована кількість - до 25 осіб).

.Допущені до екскурсійного відвідування учні повинні бути відповідним чином одягнуті, не мати при собі предметів, що можуть створити небезпеку при проведенні екскурсії.

.Під час екскурсії учням забороняється здійснювати будь-які дії на обєкті екскурсії без дозволу керівника.

.У випадку аварійної ситуації на місці екскурсії керівники екскурсії виводять дітей в завчасно вибране безпечне місце. При виникненні нещасного випадку постраждалому надається перша медична допомога.

.Після завершення екскурсії керівники виводять учнів з обєкта і перевіряють наявність учнів за списком.

Екскурсії з фізики мають велике значення для розвитку спостережливості учнів, формування у них наукового світогляду, встановлення взаємозвязку між різноманітними фізичними явищами. Найбільш повно такий звязок прослідковується під час організації так званих комплексних екскурсій.

При підготовці комплексної екскурсії, яка включає декілька обєктів, учитель складає орієнтовний план, в якому вказує тему екскурсії, час проведення, завдання, прилади та пристосування, примірний маршрут. Для учнів розробляються індивідуальні чи групові питальники з конкретними завданнями, визначається час, та форма звіту. Для яскравого вираження позакласної роботи екскурсії в 11 класі було розроблено урок-екскурсія на тему «Інтегрована екскурсія до ЦРЛ. Фізика ока людини» (див. додаток D).

Після проведених позаурочних робіт з фізики в 11 класі уточнювалися теоретичні позиції формування методичної концепції дослідження, спрямовані на формування інтересу учнів, а відповідно і розвиток розумових здібностей, мислення, загальний розвиток, на освоєння навчального матеріалу програми. Метою педагогічного експерименту на етапі проведених робіт було уточнення і перевірка їхніх знань. В експерименті брали участь 23 учні. На початку позакласної роботи та по його закінченні у класі були проведено письмове опитування що до проведеної роботи. Результати опитування визначалися за 12-бальною шкалою, яка визначила в учнів розвиток пізнавального інтересу до вивчення фізики після проведення позаурочних заходів. Для порівняння одержаних результатів використовували середньоарифметичні кількості балів, отриманих учнями після проведення письмового опитування.

Аналіз даних, отриманих у ході експерименту, дозволив розкрити загальну тенденцію впливу позакласних заходів на інтерес учнів 11 класу до уроків фізики і результативність навчально-пізнавальної діяльності школярів, ступінь формування їх пізнавального інтересу та розвиток умінь, навичок і здібностей. Ті учні які набрали максимальну кількість балів вони були більш зацікавленні в вивченні фізики, ті які меншу кількість балів - менш зацікавленні у вивченні фізики.

Результати педагогічного експерименту подано на рис. 2.



Висновки


Розвиток сучасного суспільства ставить перед освітою нові цілі й завдання. На зміну традиційним орієнтовані, традиційні методи, що гармонійно сполучаються з інваріантними. Це передбачає зміщення акцентів у навчальній діяльності, її спрямованість на інтелектуальний розвиток завдань для перевірки різних видів діяльності учнів.

Навчальний процес, що орієнтований на особистість учня й ураховує його індивідуальні особливості й здібності, передбачає використання нових технологій не тільки впровадження навчального процесу, але й під час проведення позакласної роботи.

Спілкування на уроці та поза ним може суттєво відрізнятись, але мета залишається постійною і єдиною - не тільки передати учням певну суму знань, а головне навчити застосовувати здобуті знання на практиці.

Позакласні заняття поглиблюють і розширюють знання учнів, одержані на уроці, підвищують їхній інтерес до предмету. Ознайомившись на заняттях гуртка, конференції або тематичному вечорі з тим чи іншим явищем, учень захоче глибше зрозуміти його суть, починати додаткову інформацію.

Позакласні заходи привчають до самостійної творчої праці, розвивають ініціативу учнів вносять елементи дослідництва в їхню роботу, допомагають в здобутті майбутнього професії. Крім того, вони мають велике виховне значення: сприяють розвитку особистості учня, к члена колективу, виховують почуття відповідальності за доручену справу, готують до трудової діяльності.

Слід зазначити, що форми позакласної роботи переносяться і на урок. Поєднання класної та позакласної форм роботи збагачує урок, наповнює його новим змістом, підвищує до нього інтерес учнів.

Розвиток інтересу до вивчення дисциплін природничого циклу набуває особливо важливого значення в загальноосвітніх закладах. У контексті цієї проблеми актуальним є розвиток пізнавальних інтересів учнів у процесі вивчення фізики, що обумовлено новими тенденціями формування пізнавальної компетентності учнів у звязку з профільним навчанням та введенням незалежного оцінювання знань школярів.

Форми організації навчання поза уроком вимагають певних організаторських функцій від учнів, викладач розвиває у них комунікативні уміння і організаторські навики. Наприклад, учень - ведучий повинен мати навики поведінки у великій аудиторії, швидко реагувати на несподівані ситуації. Педагог розвиває у них навики публічних виступів - уміти бачити і відчувати реакцію аудиторії, говорити просто і без папірців, але чітко, яскраво, вільно.

Зараз значна увага приділяється формуванню пізнавальних інтересів до навчальних дисциплін не лише у рамках навчального процесу, але й у позакласній роботі з учнями, зокрема предметних гуртках, факультативах, клубах за інтересами тощо.

Аналіз літературних джерел та результатів наукових досліджень із проблем розвитку пізнавального інтересу учнів до вивчення фізики дозволяє зробити висновок, що в роботах відомих за теоретичними та прикладними надбаннями науковців залишається поза увагою проблема комплексного дослідження організації навчання фізики в позаурочний час.

До умов формування взаємин викладачів з учнями в процесі навчання можна віднести психологічні (прояв особи, діяльності тих, що спілкуються, вплив різних комунікативних дій і атмосфери спілкування) і педагогічні (різні дидактичні форми діяльності). Але як педагогічні, так і психологічні умови не можуть існувати окремо один від одного. Будь-яка діяльність проявляє, розвиває, формує ту або іншу якість, яка стає у свою чергу новою умовою.

Внаслідок позаурочної роботи, яка проводиться в навчальному закладі слід відмітити поліпшення результатів успішності учнів, підвищення інтересу до предмету, вміння самостійно працювати з літературою та технічними засобами, користування Інтернетом.

Література


1.Кузьменко М.Г., Кузьменко Г.М. Збірник військово-прикладних задач з фізики М.Г. Кузьменко, Г.М. Кузьменко. - Полтава: ПВІЗ, 2010. -108 с

.Маркова А.К., Матис Т. А, Орлов А.Б. Формированиемотивацииучения А К Маркова, Т. А Матис, А Б. Орлов. - М.: Просвещение, 1990. -192 с.

.Морозова Н.Г. Учителю о познавательноминтересе Н.Г. Морозова. - М., 1979. -47 с.

.ОконьВ. Введение в общую дидактику / В. Оконь.-М., 1990. - 222 с.

.Подмазан С.И. Личностно-ориентированноеобразование: социально-философскоеисследование / С.И. Подмазан. - Запорожье: Просвіта, 2000. -250 с.

.Ротенберг В. С, Бондаренко С.М. Мозг. Обучение. Здоровье / В.С. Ротенберг, С.М. Бондаренко. - М.: Просвещение, 1989. -239 с.

.Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посібн. / М.М. Фібула. - К.: Академвидав, 2009. - 560 с.

.Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологическийсправочник учителя/ Л.М. Фридман, И.Ю. Кулагина. - М.: Совершенство, 1998. -432 с.

.Щукина Г.И. Активизацияпознавательнойдеятельностиучащихся в учебномпроцессе / Г.И. Щукина. - М.: Просвещение, 1979. - 219 с.

.Державна національна програма «Освіта». Україна XXI століття.

.Матеріали II Всеукраїнського з"їзду працівників освіти // Освіта. - 2001.-, №57-58.

.Пометун О, Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технологі навчання: Науково-методичний посібник. - К.: А.С.К., 2003.

.Балл Г.О. Гуманістичні засади педагогічної діяльності // Педагогіка і психологія. - 1994. - №2.

.Онищук В.О. Типи, структура, методика уроку в школі. - К., 1983.

.Пехота О.М. та ін. Освітні технології: Навч.-метод, посіб-ник.-К.: А.С.К., 2001.

.Сучасні уроки // Завуч. - 2010. - №35 (149).

.Калініченко Н.А. Сучасні уроки. Використання інтерактивних форм навчання: Методичний вісник. - Кіровоград, 2003.

.Сучасні шкільні технології. Завуч, - 2004. - 112 с.

19.Блудов М.И. Беседы по физике: Кн. для учащихся ст. классовсред. шк. / Под ред. Л.В. Тарасова. - 4-е изд., дораб. - М.: Просвещение, 1992

20.Бугайнов О.І. Підвищення ефективності уроків з фізики збірних статей, К., Радлик, 1986.

.Довідник учителя фізики, астрономії в запитаннях та відповідях/ Авт.-упоряд. О.В. Хоменко. - Х.: Веста: Ранок, 2006.

.Кабардин О.Ф. «Внеурочнаяработа по физике», М., Просвещение, 1983.

.Настільна книга педагога. Андрєєва В.М., Григорам В.В./ Х., Основа, 2006.

.Рожнятовська І., В. Зоу «Сучасні шкільні технології», К., Ред.заг. пед. газ., 2004.

.Система внеклассной работы по физике в средней школе/ Под ред. З.В. Сычевской. - К.: Радянська школа, 1971.

.Физика и НТП. - М.: Просвещение, 1988.

.Фізика в школах України. Л.Н. Чернявська «Деякі види нестандартних уроків» Липень №13-14, В.Г. «Основа»


Теги: Розвиток інтересу до навчання фізики в учнів у позакласній роботі на прикладі 11 класу загальноосвітньої школи  Диссертация  Педагогика
Просмотров: 26065
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Розвиток інтересу до навчання фізики в учнів у позакласній роботі на прикладі 11 класу загальноосвітньої школи
Назад