Феномен комунікації у сучасному суспільстві


Дипломна робота

Тема: Феномен комунікації у сучасному суспільстві


Зміст


Вступ

Розділ 1. Теоретико - методологічні основи соціальної комунікації

.1 Інформаційно - комунікативні процеси у суспільстві

.2 Теорії соціальної комунікації

.3 Сутність та риси сучасної масово - комунікаційної системи

Розділ 2. Комунікація у сучасному суспільстві

.1 Інформаційне суспільство у комунікативному вимірі

.2 Інтернет як новий засіб соціальних комунікацій сучасності

. Вплив Інтернету на сучасну комунікацію у молодіжному середовищі і вторинний соціологічний аналіз

Висновки

Список літератури

соціальна комунікація інтернет інформаційне


Вступ


Однією з самих поширених характеристик сучасного суспільства є визначення його як суспільства інформаційного. Інформація набуває статусу ресурсу, інформаційно-комунікативні процеси охоплюють всі сфери життєдіяльності суспільства. Все більш справедливим стає твердження, що той, хто володіє інформацією, володіє світом.

На всіх етапах розвитку суспільства для реалізації та утримання влади, політики, ідеології, правлячі кола будь-якої держави чи структури намагалися якомога швидше й ефективніше довести максимум «потрібної» інформації до максимальної частини суспільства.

Комунікація виникла з потреб індивідів у суспільному житті. Це спілкування між людьми, в процесі якого вони обмінюються повідомленнями, думками за допомогою мови чи інших знаків.

Глобалізація сучасних соціальних процесів, що включає все більш зростаючу інформатизацію соціального простору, привела до стійкого підвищення інтересу до масово-комунікативних процесів сучасного суспільства, і, як наслідок, до зростаючої ролі наук, які досліджують масову комунікацію на всіх рівнях її функціонування, в тому числі і на рівні соціально-філософського осмислення.

Поява радіо, телебачення, широке розповсюдження комп'ютерної техніки зробило своєрідну революцію в системі засобів масової інформації. Сьогодні інтернет та інші форми електронної інформації активно вливаються в ринок впливу на масову свідомість.

Подальше поширення електронних засобів зв'язку, розвиток супутникового і кабельного телебачення, відеотехніки узалежнює сучасну людину від комунікативної мережі. Аудіовізуальна та електронна комунікація є сталим фактом життя людини, а абстрактний світ, котрий створюється нею, досить легко засвоюється індивідом, впливаючи на його свідомість.

Проблеми комунікації, в тому числі і такі аспекти в масовій комунікації, як можливості публічного повідомлення і впливу на суспільну свідомість, мають багату філософську, історичну, соціологічну, психологічну і політологічну традицію. З цього приводу висловлювалися вчені різних напрямків і в різні часи, однак роботи, присвячені соціально-філософському аналізу як масової комунікації, так і теорії масової комунікації, не було створено.

Інтерес до соціальних явищ і процесів виник у людства одночасно з появою суспільства. Однак соціологія як наука сформувалася порівняно недавно. Комунікація, що грає одну з найважливіших ролей у соціалізації протягом всієї історії існування людства, стала об'єктом наукового соціологічного інтересу тільки у двадцятому столітті. Джерелами її вивчення послужили різні наукові напрямки психології, лінгвістики, а також ідеї соціального конструктивізму, що розглядають формування соціального знання як частину соціальної діяльності людей. Незважаючи на свою «молодість», соціологія комунікації є одним із самих актуальних науково-дослідних напрямків.

Актуальність дослідження комунікації виходить з того, що, по-перше, комунікативна парадигма сьогодні формується в умовах постіндустріального та інформаційного суспільства, в контексті яких засоби масової інформації та інформаційно-комунікативні технології представляють собою найважливішу сторону цивілізації. В сучасних дискусіях переходу до інформаційного суспільства, до «суспільства знання» важливе місце займають антропологічні установки: пошуки сенсу, моральності та цінності (аксіологічні та етичні); устремління до пізнання. У всіх цих установках важливу роль відіграє комунікація, світ і суспільство в умовах глобалізації та інформатизації все більше розуміються через призму комунікації. По-друге, актуальність формування міжкультурної комунікації визначається тим, що «парадигма філософії свідомості» змінюється комунікативною культурою, і багато соціальних філософів сьогодні говорять про «лінгвістичну зміну». По-третє, актуальність виходить з того, що існування людини в інформаційному суспільстві залежить від рівня взаємодії з середовищем, вміння спілкуватися в єдиному комунікативно-глобалізаційному просторі. По-четверте, комунікативні, поведінкові акти визначають характер та напрями культурних, духовних, процесів у будь-якому суспільстві, які мають своєю основою сприйняття та інтерпретацію індивідами картини світу, світовлаштування. усвідомлення власних інтересів. Сприйняття, інтерпретація, усвідомлення та формування інформації як атрибуту матеріальної єдності світу спираються на отриману у ході комунікації інформацію щодо картини світу та її відтворення в індивідуальній свідомості вже в інтегрованому й структурованому вигляді. Суперечність між потребою у розвитку особистості, здатної транслювати загальнолюдські цінності, виступати суб'єктом міжкультурної взаємодії, і реальним рівнем комунікативної культури особистості пред'являє нові вимоги до комунікативної культури нової інформаційної доби, яка повинна відповідати новим умовам - глобалізації, інформатизації, єдності людства. Сьогодні суспільству потрібна культурна і комунікативна людина, здатна інтегрувати культуру знань, почуттів, спілкування, креативного підходу до всіх процесів, що сприяють формуванню єдиної комунікативної парадигми інформаційного суспільства, що являє собою «єдність у різноманітності». Осмислення комунікативної культури особистості в умовах інформаційного суспільства та глобальної комунікації надає можливість осягнути стратегічні пріоритети розвитку українського соціуму в новому тисячолітті , так як саме розвиток гуманних засад міжкультурної комунікації є пошуком підвалин, нових меж та форм соціалізації індивіда, щоб людина реалізувала себе як провідник і творець більш прогресивних форм співжиття. Фундамент, який закладається у процесі формування нової парадигми комунікативної культури, базується на загальнолюдських цінностях, в яких втілені потреби та інтереси цивілізованого людства, в основі яких інформація та комунікація як атрибути матеріальної єдності світу. [Аксьонова В.І.

Методологічні засади міжкультурної комунікації в контексті сучасного інформаційного суспільства]

Актуальність теми дослідження полягає в тому, що необхідно проаналізувати феномен комунікації у сучасному світі та її вплив на суспільство.

Таким чином, обєктом дослідження виступає комунікація як фактор впливу на суспільство.

Мета роботи - визначення ролі та особливостей комунікації у сучасному суспільстві.

Завдання :

Визначити поняття та функції комунікації.

Розглянути витоки вивчення та розвиток теорії соціальної комунікації.

Дослідити наслідки впливу комунікації на суспільство.

Визначити місце і роль соціальної комунікації у сучасному світі.


Розділ 1. Теоретико - методологічні основи соціальної комунікації


Вивчаючи сутність людини і специфіку її життєдіяльності, наука завжди приділяла особливу увагу дослідженню такого явища, як комунікація. Остання є складовою усіх природних процесів, про який би етап розвитку людської цивілізації не йшлося. Сучасна наука має близько 200 визначень поняття комунікації, поділяє її на різні типи і види відповідно до специфіки, характеру та сфери застосування.

Термін "соціальна комунікація", як не дивно, мало поширений у сучасних гуманітарних науках. Незважаючи на те, що він визначений у профільних словниках та енциклопедіях, переважна більшість дослідників частіше користується іншими досить різноманітними назвами, які не так точно відбивають сутність цього явища. Як правило специфіку соціальних комунікацій визначають просто як "комунікації", іноді як "масові комунікації". У першому випадку визначення є занадто загальним і не точно відбиває особливостей цих процесів. У другому - поняття соціальних комунікацій значно звужується, бо масові комунікації є їхньою складовою, при цьому далеко не єдиною.

Комунікативний процес є необхідною передумовою становлення, розвитку і функціонування всіх соціальних систем, тому що саме він забезпечує зв'язок між людьми і їх спільнотами, робить можливим зв'язок між поколіннями, накопичення і передачу соціального досвіду, його збагачення, розподіл праці і обмін його продуктами, організацію спільної діяльності, трансляцію культури. Саме за допомогою комунікації здійснюється управління, тому вона представляє з всього вищепереліченого і соціальний механізм, за допомогою якого виникає і реалізується влада в суспільстві. [bestref-56548 www.5ballov.ru <#"justify">природності аудіовізуального сприйняття світу, виникла на основі нових форм транслювання інформації [Землянова Л. М. Зарубежная коммуникативисти- ка в преддверии информационного общества : толков. слов. терминов и концепций / Л. М. Землянова. - М. : Изд-во Московского ун-та, 1999. - С. 91 ]. [Зражевська Н. І. Масова комунікація : курс лекцій / Н. І. Зражевська. - Черкаси : Брама-Україна, 2006. - С. 152. ]

Ідеї Маклюена про періодизацію історії людства відповідно до розвитку типів та видів технічних засобів, що супроводжують соціальні комунікації, мала велику кількість наступників. Так, російський дослідник С. Дятлов визначає сім стадій, серед яких: усно-мовна, письмова, стадія книгодруку, радіо-телеграфна, комп'ютерна, комп'ютерно-мовна, глобальна (біо-квантово-польова або комп'ютерна персоніфіковано-мережева) [Дятлов С. А. Принципы информационного общества // Информационное общество. - 2000. - Вып. 2. - С. 78-79. ].

На думку науковця А. Шеремета, слід визначити такі періоди, як винайдення писемності, винахід друкованого станка Гутенбергом та запровадження електронних мас-медіа [Шеремет А. Н. Интернет как средство массовой коммуникации: социологический анализ : автореф. дисс. к. соц. н. / А. Н. Шеремет. - Екатеринбург, 2004. - С. 14. ].

Більш удосконалену схему історії розвитку соціокомунікативних процесів людства запропонував А. Соколов:

) пракультура (1,5 млн - 40 тис. р. до н. е.) - час формування "хомо сапієнс" та виникнення таких засобів соціальної комунікації, як спілкування і мова;

) археокультура (40 тис. - ІІІ тис. р. до н. е.) - час винайдення

знакової та пізніше письмової системи передавання інформації в паралельному та трансчасовому режимі;

) палеокультура (ІІІ тис. р. до н. е. - ХV ст. р. н. е.) - розвиток технічних засобів соціальних комунікацій від ієрогліфічних письмових систем до першодруків І. Гутенберга;

) неокультура (XVI-XX ст.) - усі технологічні досягнення від епохи Відродження до постіндустріального суспільства;

) постнеокультура - час панування електронних комунікацій. [Соколов А. В. Общая теория социальной коммуникации : учеб. пособ. - С.Пб. : Михайлов, 2002. - 460 с.]

Саме цей дослідник дав найбільш чітке змістовне визначення терміна "соціальна комунікація" на загальному тлі поняття "комунікація", пропонуючи типізацію у відповідності до просторово-часового поділу людського середовища. Він визначив матеріальну (транспорт, енергетика, міграції тощо), генетичну (біологічна, видова), психічну (внутрішньоособиста, автокомунікаційна) та соціальну комунікації. [Соколов А. В. Общая теория социальной коммуникации : учеб. пособ. - С.Пб. : Михайлов, 2002. - 460 с. стр. 15].

Інший російський учений С. Бориснев, не застосовуючи безпосередньо терміна "соціальна комунікація", визначає її за сенсовим навантаженням як вплив, що здійснюється за допомогою інформації [Бориснев С. В. Социология коммуникации : учеб. пособ. для вузов / С. В. Бориснев. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - С. 7.]

Тобто, з усіх наведених вище визначень, можно сказати, що соціальна комунікація - це обмін між людьми або іншими соціальними субєктами цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо, обумовлений цілим рядом соціально значимих оцінок, конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм спілкування, прийнятих у даному суспільстві. [Журнал "Комунікація" №1. 2010]

Cоціальна комунікація - це така комунікативна діяльність людей, яка обумовлена совокупністю соціально значущих оцінок, конкретних ситуацій, комунікативних сфер і норм спілкування, прийнятих в даному суспільстві.

Соціальна комунікація, або соціокомунікація є предметом соціології комунікації - спеціальної галузі соціології, яка вивчає функціональні особливості спілкування представників різних соціальних груп в плані їх взаємодії, - передачі і отримання інформації і в плані дії на їх відношення до цінностей даного суспільства і соціуму в цілому. [конецкая соц коммуник]

Підходи до розуміння соціальної комунікації.

Можна виділити кілька основних підходів до розуміння сутності соціальної комунікації в сучасній науці. Зокрема, комунікація розглядається як:

механізм, завдяки якому забезпечується існування та розвиток людських відносин, який включає в себе всі розумові символи, засоби їх передачі у просторі та збереження у часі (Чарльз Кулі);

обмін інформацією між складними динамічними системами та їх частинами, які здатні приймати інформацію, накопичувати її та перетворювати (Аркадій Урсул);

інформаційний звязок субєкта з тим чи іншим обєктом (Мойсей Каган);

спосіб діяльності, який полегшує взаємне пристосування людей (Тамотсу Шибутані);

акт відправлення інформації від мозку однієї людини до мозку іншої (Пол Сміт, Кріс Беррі, Алан Пулфорд);

специфічний обмін інформацією, процес передачі емоційного та інтелектуального змісту (Андрій Звєрінцев, Альвіна Панфілова).

Підходи до визначення суті комунікації.

Узагальнюючи, можна говорити про існування двох підходів до визначення сутності комунікації - механістичного та діяльнісного.

Механістичний підхід розглядає комунікацію як однонаправлений процес передачі та прийому інформації.

Діяльнісний підхід розглядає комунікацію як процес спілкування, обміну думками, знаннями, почуттями, схемами поведінки, а також як спільну діяльність учасників комунікації, в ході якої виробляється спільний погляд на речі та дії з ними.

Теорія комунікації розглядає соціальне значення комунікації, яке означає та характеризує різноманітність звязків та відносин, що виникають у людському суспільстві (комунікаційні процеси у суспільстві).

[Конецкая В. Социология коммуникации]

Комунікативний процес є необхідною передумовою становлення, розвитку і функціонування всіх соціальних систем, тому що саме він забезпечує зв'язок між людьми і їх спільнотами, робить можливим зв'язок між поколіннями, накопичує і передає соціальний досвід, збагачує його, організовує спільну діяльність, здійснює трансляцію культури. Саме за допомогою комунікації здійснюється управління, тому вона представляє до всього вищепереліченого і соціальний механізм, за допомогою якого виникає і реалізується влада в суспільстві.

Основними компонентами комунікації є:

. Суб'єкти комунікаційного процесу - відправник і одержувач повідомлення(коммуникатор і реципієнт);

. Засоби комунікації - код, використовуваний для передачі інформації у знаковій формі (слова, картини, графіки і т. п.), а також канали, по яких передається повідомлення (лист, телефон, радіо, телеграф і т. п.);

. Предмет комунікації (явище, подія) і повідомлення, що відображає його (стаття, радіопередача, телевізійний сюжет і т. п.)

. Ефекти комунікації - наслідки комунікації, виражені в зміні внутрішнього стану суб'єктів комунікаційного процесу, в їх взаєминах або в їх діях.

Соціальна комунікація в процесі свого здійснення вирішує три основні взаємопов'язані завдання:

.Інтеграцію окремих індивідів в соціальні групи і спільності, а останніх в єдину і цілісну систему суспільства;

.Внутрішню диференціацію суспільства, складових його груп, спільнот, соціальних організацій і інститутів;

. Відділення і відособлення суспільства і різних груп, спільнот одне від одного в процесі їх спілкування і взаємодії, що приводить до глибшого усвідомлення ними своєї специфіки, до ефективнішого виконання властивих ним функцій. [ref 56548]


.2 Інформаційно - комунікативні процеси у суспільстві


Витоками вивчення соціальної комунікації послужили різні напрями, наукові школи, теорії, які можна об'єднати в три групи на основі провідного аспекту комунікації, - мовного, соціального і комунікативного.

До першої групи відносяться перш за все соціологічні напрями науки про мову. Цілий ряд шкіл, течій і окремих концепцій трактується мова як соціальне явище, засіб спілкування людей, пов'язаний з їх суспільним положенням, родом діяльності, рівнем освіти і тому подібне Соціологічний напрям успішно розроблявся у Франції, Швейцарії, США і в ін. країнах.

Другу групу витоків соціальної комунікації складають два напрями. Перший з них пов'язаний з вивченням соціальних чинників, сприяючих формуванню соціального знання. Іншим напрямом цієї групи витоків була етнологія комунікації. В рамках етнології комунікації досліджуються зв'язки соціокультурного знання і мовних одиниць (єдність форми і змісту, яка не просто представляє інформацію, а повідомляють інформацію). У третій групі витоків виділяються два напрями, пов'язаних з теорією комунікації - теорія мовних (комунікативних) актів і "критичний аналіз дискурсу", що виникло на теоретичній основі так званої критичної лінгвістики, яка сформувалася в Англії на рубежі 70-80 років, трактує мову як один з видів "соціальної практики". Згідно цієї теорії тексти є результатом діяльності що говорять і пишуть в певній соціальній ситуації; відносини коммунікантів зазвичай відображають різні моделі соціальних відносин людей; комунікативні засоби на будь-якому рівні функціонування соціально обумовлені, і в цьому сенсі співвіднесена форми і змісту не довільна, а завжди мотивована. [конецкая соц коммун]

Теорія будь-якої науки містить три аспекти - онтологічний (пов'язаний з сутнісною природою об'єкту, що вивчається), гносеологічний (пов'язаний з процесом пізнання об'єкту і вичленення предмету дослідження) і методологічний (пов'язаний з обгрунтуванням підходу або принципів наукового аналізу).

Онтологічний аспект соціальної комунікації

Онтологія (від грец. "суще" + " учення") соціальної комунікації пов'язана перш за все з природою її першої складової - соціальними структурами суспільства. Саме в рамках соціальних співтовариств різного типу вдається спостерігати соціальну диференціацію поведінки людей і їх мовної діяльності.

Гносеологічний аспект соціальної комунікації

Гносеологія (від грец. "пізнання" + "учення") - теорія пізнання, яка стосовно об'єкту, що вивчається, включає наукову аргументацію тієї або іншої гіпотези, містить систему доказів на користь гіпотези, що висувається, критерії істинності виводів і спостережень і кінець кінцем дозволяє обгрунтувати предмет дослідження і сформулювати проблематику наукової дисципліни, яка вивчає даний предмет.

Гносеологічний аспект теорії соціальної комунікації складний і суперечливий із-за складності самого об'єкту вивчення і множинності інтерпретацій його як предмету дослідження. У гносеологічний аспект теорії входить цілий ряд проблемних питань.

. Взаємодія комунікації і соціальних структур. У деяких суспільствах для ефективного здійснення комунікації важлива взаємодія мовних характеристик не тільки з соціальними структурами первинного і вторинного рівнів, але і з природними структурами, що склалися на основі ознак віку, статі.

Соціальні структури не автономні в регламентації "комунікативної коди". Вони не можуть існувати незалежно від ідей, від розуміння соціальних цінностей, які склалися в даному суспільстві.

. Визначення функцій соціальної комунікації. Для теорії соціальної комунікації особливого значення набуває попереднє дослідження і виявлення її приватних функцій з урахуванням різнорідності комунікативних засобів і способів комунікації.

. Обгрунтування одиниць (соціальною) комунікації. Це - питання першорядної ваги, від вирішення якого залежать як розуміння істотних характеристик соціальної комунікації, так і методи дослідження фактологичеського матеріалу. У соціології такими одиницями служать соціальні структури різних рівнів, видів і різновидів. До комунікативних одиниць відноситься така єдність форми і змісту, яка не просто представляє інформацію, а повідомляють інформацію. Це означає, що інформація целенаправленна, тобто адресована певному одержувачеві і, що дуже важливо передає особисте відношення що говорить як до інформації, такніх, за умови їх наявності. З іншого боку, соціальна інформація як би протистоїть їм як змістовна категорія, обумовлена так званими фоновими знаннями коммуникантов - знаннями навколишньої дійсності, соціальні цінності суспільства, культури і тому подібне

Методологічний аспект соціальної комунікації

Методологія розуміється як система наукових принципів, на основі яких будується дослідження і визначається вибір способів наукового пізнання, - методів і прийомів дослідження.

Методологія соціальної комунікації знаходиться в процесі становлення. [конецкая соц комун]

Вона вивчає мовні сигнали (біхевіорізм), встановлює зв'язок символів з соціальними ролями коммуникантов (символічний інтеракционізм), трактує комунікацію (феноменологічний напрям) як результат взаємного розуміння людей.


.3 Типологія комунікацій


Комунікація - це взаємодія, у процесі якої між людьми передається або приймається інформація. Соціальна комунікація - це широке поняття, котре охоплює різні явища у сфері обміну інформацією між індивідами та группами.

Виділяють декілька видів соціальної комунікації:

По характеру аудиторії:

Міжособистісна;

Міжгрупова;

Масова;

По джерелу повідомлення:

Формальна (офіціальна);

Неформальна;

По каналу передачі:

Вербальна;

Невербальна.

[«Історичні етапи розвитку масових комунікацій». Інтернет - ресурс www.5ballov.ru <#"justify">Розділ 2. Особливості соціальної комунікації у сучасному суспільстві


Зміни, котрі відбуваються в сучасному соціальному просторі не можуть не зробити істотного впливу на зміст і спрямованість комунікативних процесів.

Очікувані результати різноманітних перетворень сучасного світу в своєму реальному здійсненні упираються у вирішення ряду проблем, безпосередньо пов'язаних з необхідністю дослідження перспектив людини.

Серед безлічі проблем подібного плану виділяють перш за все наступні: 1) структурно-функціональні зміни комунікативного простору сучасної цивілізації як системи; 2) руйнування в результаті глобального настання нових інформаційних технологій (телебачення, Інтернет і ін.) традиційних механізмів трансляції соціального досвіду, що історично склалися, і пошук нових комунікативних форм адаптації людини до сучасних цивілізаційних умови її буття; 3) зміна ціннісних орієнтацій і мотивації поведінки людини, в контексті сучасних економічних, політичних і соціокультурних процесів.

Єдиний інформаційно-комунікативний простір сучасного світу, що створюється такими завоюваннями цивілізації, як глобальна система інтернет, засоби зв'язку і пересування величезних мас людей, повинен, здавалося б, по багатьом об'єктивним ознакам підсилювати природне прагнення людей до об'єднання, гармонізації людських відносин, вироблення нових підходів до вирішення соціальних і економічних проблем, що стоять перед людством. Насправді ж багатополярність сучасного світопорядку "вивернула" нові проблеми, орієнтовані, перш за все, на культурно-комунікативну сферу соціальної реальності. Найбільш глибокі суперечності і викликані ними зміни торкнулися комунікативної сфери сучасної соціальної реальності.

До суперечностей, що зробили найбільший вплив на корінні зміни в області комунікативної взаємодії, відносять:

суперечність між глобалізацією і інтеграцією суспільних процесів, з одного боку, а, з іншою, - індивідуалізацією людини;

суперечність між посиленням тенденцій глобалізації і опором цьому процесу з боку національно-державних утворень, а також з боку громадськості цих країн, виступаючої за економічний і культурний суверенітет своїх народів;

суперечність між американізацією всіх сфер суспільного життя і прагненням народів зберегти свої історико-культурні традиції і духовність як підставу етнічної ідентифікації;

суперечність між потенційними можливостями нових комунікативних технологій і ЗМІ в накопиченні і розповсюдженні знань, з одного боку, а, з іншою, - реальне положення справ з газетно-журнально-книжковою культурою і мистецтвом, а, отже, і традиційними формами гуманітарного спілкування.

Переворот в свідомості сучасної людини відбувся в дуже короткі терміни, що за часом співпадали з переходом в нове століття, в нове тисячоліття. Найскладніше в цьому процесі, так це те, що відбувся розрив поколінь. І це не тільки комп'ютеризація, що вплинула на світосприймання сучасної людини, створює новий тип мислення. Відбувається зміна інформаційного поля під впливом глобальної інформаційної системи, що сформувалася.

Спираючись на сучасні дослідження в області теорії комунікації (коммуникатівістіки), філософії і соціології комунікації, теорії масової комунікації і так далі, можно виділити наступні особливості розвитку комунікаційних процесів в умовах становлення нових цивілізаційних відносин.

По-перше, суперечності постіндустріальної цивілізації були причиною формування абсолютно нового типу комунікативної взаємодії, що забезпечується величезною кількістю комунікативних засобів і посередників.

По-друге, інформаційна революція другої половини XX століття викликала до життя не тільки збільшення у все наростаючих розмірах частки ЗМІ, Інтернету, стільниковому і супутниковому зв'язку і так далі в забезпечення інформаційно-комунікативної взаємодії між людьми, але і змінила їх спосіб життя, соціальні механізми, що забезпечують функціонування комунікативного простору населення планети. Саме тому інформаційно-комунікативні аспекти світової культури опинилися в центрі уваги представників ученого світу практично всіх напрямів сучасної науки і філософії.

По-третє, розвиток засобів масової інформації, що розкриває широкі можливості дії (аж до маніпулювання) на масову свідомість, включає країни світу в неминучу глобалізацію інформаційних процесів. Інтеграція світової культури стала чинником сучасного соціокультурного процесу завдяки доступності ЗМІ найширшими верствами населення. Інформаційне суспільство як якісна характеристика постіндустріальної цивілізації неймовірно розширило межі можливостей вибору форм поведінки (діяльності) людей.

По-четверте, доступність практично будь-якої інформації найширшим верствам населення сприяє формуванню в самосвідомості людини свого власного образу, вирівняного (зрівняного) в можливостях зі всіма. Це відчуття причетності і вирівнювання в психологічному сприйнятті свого "Я" з "Іншим", з одного боку, підсилює індивідуалістичні тенденції в становленні особових якостей сучасної людини, а, з іншого, - інтегрує його в масу собі подібних, створює психологічну базу міфологізації власного іміджу, а також формування ілюзорного миру абсолютної рівності (у можливостях).

По-п'яте, однією з провідних ознак нового суспільства, що формується, є швидкоплинність, фрагментарність, що відзначаються, в першу чергу, у сфері міжособових комунікацій, а також у сфері споживання і послуг. Але саме ці сфери роблять найбільший вплив на сучасну людину. Сучасне комунікативне поле (поле взаємодії людей) характеризується високою мобільністю не тільки людини, але і соціальних систем і соціальних інститутів, скороченням часі, що відводиться на міжособове тривале спілкування, появою нових інформаційно-комунікативних технологій, сприяючих скороченню часу зв'язків між людьми. Принцип різноманітності увірвався в споріднені, сімейні, дружні відносини, додаючи їм модульний характер, коли кожен учасник комунікативної ситуації взаємозамінний, оскільки все більш втрачає свою функціональну і особову неповторність, стаючи усередненою людиною маси.

Ці та багато інших особливостей нових цивілізаційних відносин, які роблять вплив на сучасні комунікативні процеси, позначили проблему необхідності всестороннього дослідження феномена комунікації в контексті соціокультурної реальності нашого часу. Труднощі адаптації людини до сучасних умов його буття настійно вимагають розробки нових соціальних механізмів стабілізації культурно-комунікативних процесів, пошуку нових соціальних форм впорядкування комунікативного простору, здатних протистояти деструктивному впливу швидкоплинності і фрагментарності життєвого миру суб'єктів нових цивілізаційних відносин (особи, сім'ї, соціальних груп, етносів і так далі). [Савруцкая Е. П. Феномен коммун в совр общ. Сборник научных трудов «Актуальные проблемы теории коммуникации». СПб.-Изд-во СПбГПУ, 2004.- с.75-85]


.1 Комунікація та засоби масової інформації


Комунікативні відносини в суспільстві, ЗМІ як соціальний інститут вже давно привертають увагу дослідників. Теоретичні аспекти соціальних комунікацій і проблеми функціонування засобів масової комунікації досліджені в роботах Т.З. Адамьянц, Е. Берна, І.І. Васильевой, Т.М. Дрідзе, Я.Н.Засурського, Р. Лассуела, Н. Лумана, М. Маклюена, А. Ослона, Г.Г. Почепцова, А.В. Соколова, До. Ховланда, В. Шрамма. [Бальжирова Т. Ж. Интернет как средство социальной коммуникации в условиях формирующегося в России информационного общества // Улан - Удэ.- 2003.-с.161]

Аналіз вітчизняних і зарубіжних досліджень в області медіаосвіти вказав на значні різночитання ряду понять, використовуваних в медіаосвіті. Це можна прослідкувати на прикладі понять засобів масової інформації (ЗМІ) і засобів масової комунікації (ЗМК). У сучасній літературі зустрічаються достатньо різні за своєю природою і сутністю тлумачення понять ЗМІ і зМК.

Так, наприклад, Н.І.Корольова пропонує вживати ЗМК нарівні із ЗМІ. І відзначає, що обидва ці терміни означають, в принципі, один і той же об'єкт. При цьому автор відзначає, що поняття «комунікація» ширше, ніж «інформація».

Міркування з даного питання знаходиться і в роботі А.В. Шарікова. Автор розвиває цю думку так: «ЗМК виступають, перш за все, як засоби масової трансляції культури (у широкому сенсі). Тоді умову масовості слід розуміти як умову тиражуємості соціокультурної інформації. Звідси витікає, що ЗМК - засоби масового тиражування соціокультурної інформації». Розширюючи дане поняття, А.В.Шаріков визначає масову комунікацію як «соціокультурний феномен, що полягає у формуванні і підтримці соціальної спільності шляхом масового тиражування і розповсюдження соціально значущої інформації і встановлення між «розповсюджувачами» і «одержувачами» цієї інформації зворотного зв'язку, який носить, як правило, відстрочений характер». У даному визначенні робиться акцент на комунікативну і інформаційну функції явища, підкреслюється взаємозв'язок аудиторії із ЗМК.

Не можна розглядати термін ЗМІ як синонім ЗМК. Насправді, тут відбувається підміна процесу передачі інформації (тобто інформування) самою інформацією, і стає неясно, що означає «масова інформація». Таким чином поняття ЗМК носить ширший характер і охоплює весь комплекс засобів.

Загальною ознакою і ЗМК і ЗМІ є можливість масового тиражування інформації, тобто розповсюдження великого числа екземплярів. ЗМІ займається збором, аналізом, переробкою, зберіганням і розповсюдженням актуальної, соціально-значущої інформації. Тоді як ЗМК здійснює спілкування соціуму, розосередженій аудиторії на основі інформації, а не тільки виробництво і передачу інформації. Комунікація не існує без інформації. З чого слідує що, ЗМІ може розглядатися як основна складова ЗМК, а не його тотожністю. [Хлызова Н.Ю. Средства массовой информации и средства массовой коммуникации как основные понятия медиаобразования // Средства массовой информации в современном мире. Молодые исследователи: Материалы VII межвузовской конференции студентов и аспирантов (28 февраля - 1 марта 2008 г.) / Под ред. Л.П. Громовой; сост. О.А. Никитина. - СПб., 2008. - С. 288-290]

Засобами масової інформації є установи, створені для відкритої, публічної передачі за допомогою спеціального технічного інструментарію різних відомостей будь-яким особам, - це відносно самостійна система, що характеризується множинністю елементів. Відмінні риси ЗМІ - це публічність, тобто необмежений круг користувачів; наявність спеціальних технічних приладів, апаратура; непостійний об'єм аудиторії, змінної залежно від проявленого інтересу до тієї або іншої передачі, повідомлення або статті.

Поняття Засоби масової інформації не слід ототожнювати з поняттям Засоби масової комунікації(ЗМК). Це не зовсім вірно, оскільки останнє поняття характеризує ширший спектр масових засобів. До ЗМК відносяться кіно, театр, цирк і так далі, всі видовищні уявлення, які відрізняються регулярністю звернення до масової аудиторії, а також такі технічні засоби масової комунікації, як телефон, телеграф, преса, радіо, телебачення , інтернет, кінематограф, звукозаписи і відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити і панелі, домашні відеоцентри, поєднуючі телевізійні, телефонні, комп'ютерні і інші лінії зв'язку.

Друк (газети, тижневики, журнали, альманахи, книги) отримали особливе місце в системі ЗМІ. Продукція, що вийшла з-під друкарського верстата, несе інформацію у вигляді печатного тексту, фотографій, малюнків, плакатів, схем, графіків і інших образотворчо-графічних форм, котрі сприймаються читачем-глядачем без допомоги яких-небудь додаткових засобів (тоді як для отримання радіо - телевізійної інформації потрібні телевізор, радіоприймач, магнітофон і так далі).

Проте і у друку є властивості, по яких він програє іншим засобам комунікації. Якщо телебачення і радіо здатні передавати інформацію практично безперервно і надзвичайно оперативно, то друк приречений на дискретність випуску номерів і книг. В даний час частота випуску друкарської періодики коливається від щоденного (газета) до щорічного (альманах). Таким чином, преса програє в оперативності інформування.

Другим за часом появи засобом масової комунікації є радіомовлення. Найбільш характерною його межею є те, що носієм інформації в даному випадку виявляється тільки звук. Радіозв`язок дозволяє миттєво передавати інформацію на необмежені відстані, причому отримання сигналу відбувається у момент передачі. Звідси можливість такої оперативності радіомовлення, коли повідомлення поступає практично у момент звершення події, чого неможливо отримати від преси.

Телебачення, як і радіо, стало рівноправним учасником засобів масової інформації. Воно розвивалося випереджаючими темпами і по ряду параметрів (подієва інформація, культура, розвага) видвинулося на перше місце.

Друк, радіо і телебачення є своєрідним тріумвіратом засобів масової інформації, кожне з яких володіє рядом особливостей, що виявляються у вигляді і способах донесення інформації до аудиторії. Проте за наявності специфічних властивостей друк, радіо і телебачення мають щось загальне - це здатність донести до масової аудиторії інформацію.

До цього тріумвірату приєднується четвертий тип каналів інформації, що розвивається, - всесвітня комп'ютерна мережа - Інтернет, в якій значне місце (разом із спеціальною) займає масова інформація.

Компьютерні мережі сполучають в собі можливості всіх типів ЗМІ, які були вище перелічені. [Бальжирова Т. Ж. Интернет как средство социальной коммуникации в условиях формирующегося в России информационного общества // Улан - Удэ.- 2003.-с.161]


2.2 Інтернет як сучасний засіб комунікації


На сучасному етапі розвитку українського суспільства відбуваються глобальні трансформації, які фактично охоплюють усі економічні, соціальні, політичні, духовно-культурні, екологічні та демографічні процеси. Очевидно, що ці трансформації певною мірою детерміновані удосконаленням інформаційних технологій і комунікацій та перетворенням інформаційного ресурсу в необхідний інструмент конструювання сучасної соціокультурної реальності. Це пояснюється тим, що в сучасному світі засоби масової комунікації володіють значною символічною владою, тобто ЗМК репрезентують циркулюючі в соціумі знання, норми, ідеали, символи, образи, ціннісні ієрархії, які незалежно від того, адекватно вони відображають реальність чи нееквівалентні їй, завжди відтворюють домінанти, атрибути, особливості, суперечності суспільного устрою, соціального порядку та культури, надаючи легітимності ціннісним категоріям колективної та індивідуальної свідомості.

Засоби масової комунікації, постійно трансформуючись під впливом загальнокультурних змін принципів та критеріїв масового спілкування, виробництва нових стилів інформаційної взаємодії, локалізують чи збільшують свої соціальні і просторові параметри та утворюють інформаційне поле соціуму.

Різні аспекти функціонування мережі Інтернет займають важливу роль в дослідженнях Е.П. Белінськой, Е.Л. Вартанової, Б. Гейтса, Б.З. Докторова, Д. Іванова, С.І. Парінова, В.П. Теріна, Т.В. Філіппової, А.Е. Шадріна. [Бальжирова Т. Ж. Интернет как средство социальной коммуникации в условиях формирующегося в России информационного общества // Улан - Удэ.- 2003.-с.161]

Інтернет як засіб соціальної комунікації має позитивний вплив на світову спільноту, оскільки дозволяє оперативно, долаючи простір і час, доносити різну інформацію, сприяє зміцненню зв'язків між людьми, зміні стилю міжлюдських відносин, структури духовного споживання, формуванню нового соціального порядку, національного і транснаціонального простору. [Мальковская И. А. Профиль информационно - коммуникативного общества (обзор современных теорий) // Социологические исследования.- 2007.-№2.- с. 3 - 4].

На сучасному етапі розвитку суспільства Інтернет як сукупність інфокомунікаційних технологій та техніки є глобальним засобом мас-медіа, що конструює принципово новий інформаційний простір суспільно- політичної сфери. Особливою ознакою цього медіа-простору є система горизонтальних інтерактивних зв'язків між акторами, що лімітує принцип ієрархічного управління та централізованого контролю. Тобто нові електроні технології, модифікуючи домінанти політичної комунікації, сприяють децентралізованій інтеракції елітарних та егалітарних груп, що, в свою чергу, ініціює створення неформальних плебісцитних механізмів регулювання політико-владних відносин. Отже, інформаційно-комунікативні процеси Інтернет - простору, продукуючи інноваційні смислові образи влади, норми, принципи та інструменти координації політичної участі індивідів, детермінують формування принципово нового алгоритму взаємодії влади та суспільства.

Все це обумовлює актуальність наукового осмислення сутності феномену «Інтернет» як на теоретико-методологічному, так і на практичному рівнях.

При розгляді Інтернету, як явища, в межах суспільно-політичного дискурсу прийнято виокремлювати його три основні підсистеми: технічну - засоби комунікації та комп'ютери; соціальну - соціальна взаємодія, що виникає завдяки Інтернету, та комунікативне поле, що конструюється користувачами в процесі трансмісії інформації, та визначається як віртуальна інформаційна реальність. Дана структура є теоретико-методологічним підґрунтям двох базисних підходів до визначення предмету соціологічного аналізу Інтернету.

Відповідно до першого підходу, Інтернет - це сукупність мережних відносин, соціальних інститутів, технологій та технічних засобів, що пов'язані за допомогою комп'ютерно опосередкованих ліній та характеризуються єдиним часом та простором.

Виходячи з іншого підходу, Інтернет - це складна мозаїчна соціотехнічна система, що здійснює процес створення, розповсюдження та обміну інформацією за допомогою інтерсуб'єктивної масової комунікації в глобальних комп'ютерних мережах та створює віртуальну інформаційну реальність.

Сутність глобальної інформаційної мережі можливо проаналізувати в рамках парадигми тотального впливу, що виникла та функціонувала у контексті соціально-філософських та соціологічних теорій масового суспільства та масової культури. У рамках цієї парадигми аудиторія засобів масової інформації розглядалася згідно з основними характеристиками „маси" і поставала як беззахисна перед потоком інформації і тими, хто її продукує та транслює. Таким чином, сутність парадигми „тотального" впливу полягає у наступному: мас-медіа, реалізовуючи інтереси певних соціальних груп, тотально впливають на інертну та пасивну аудиторію, детермінуючи її преференції та установки [Назаров М.М. Массовая коммуникация в современном мире: методология анализа и практика исследований - М., 2002.].

Отже, при такому підході користувачі світової інформаційної мережі постають як гомогенна інертна маса, яка не здатна свідомо опиратися глобальному інформаційному потоку.

В контексті „парадигми ефектів" мас-медіа („модель дослідження впливу" - effects research), пов'язаної з науково-теоретичними пошуками У. Ліпмана, Г. Лассуелла, Дж. Клепера, Б. Берельсона, засоби масової комунікації мають статус суверенного соціального інституту, відносно незалежного від легітимних владних структур і обмеженого загальними нормами соціальної системи.

Аналізуючи інституційний стан мас-медіа, можна визначити, що, віртуальна реальність Internet як результат інформаційно-комунікативних процесів акумулює в собі такі атрибутивні характеристики соціального інституту, як сукупність норм, що регулюють взаємодію людей у тій чи іншій сфері життєдіяльності та перетворюють цю взаємодію в систему соціальних ролей. Але специфіка Internet як особливої соціальної інституції полягає у тому, що віртуалізація стратегії поведінки різних соціальних груп, обмежує детермінацію соціальної інтеракції загальними суспільно-політичними нормами. Однак, незважаючи на інтерактивність, плюралізм та можливість вибору моделей ціннісної та соціальної ідентифікації, навіть в межах цієї парадигми не виключаються умови, за яких Internet має певні інструменти впливу, що визначається у відповідних ефектах. Теоретичною основою цього твердження є теорія біхевіоризму, а зокрема відомий принцип біхевіоризму „стимул - реакція" [Шарков Ф.И. Истоки и парадигмы исследований социальной коммуникации // Социс. - 2001. - № 8.]. Згідно з цим ефекти - це специфічна реакція на специфічні стимули. Тому існує тісний взаємозв'язок між інформаційним повідомленням, що виконує функцію стимулу, та реакцією аудиторії.

Якщо розглядати Internet з позиції „теорії обмежених ефектів" масової комунікації, то повідомлення масової комунікації сприймаються реципієнтами по-різному, залежно від специфіки індивідуального сприйняття інформації [Костенко Н. Парадигми та фактичності нових мас-медіа // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1998. - №1-2.]. Отже, аудиторія Internet гетерогенна у процесі комунікації, а особливим чином реагуючи та сприймаючи інформацію, користувачі репрезентують свої власні соціальні статуси. Взагалі, ідея про те, що у сфері інформації людина свідомо і автономно робить вибір у найзагальнішому вигляді відображає сутність парадигми обмеженого впливу засобів масової комунікації.

Так як Інтернет - це не тільки джерело інформації, яке має однолінійний напрям впливу, але й дає можливість доступного та оперативного оборотного зв'язку, доречно буде звернути увагу на парадигму „двоступеневої моделі комунікації", яку розробили у 1950 рр. Е. Катц та П. Лазарсфельд. Згідно з цією парадигмою комунікативний процес був структурований на дві стадії: спочатку повідомлення мас-медіа сприймаються активною частиною аудиторії - „лідерами думок", а потім від них міжособистими каналами транслюються пасивній частині. „Двоступенева модель" ґрунтувалася на гіпотезі про те, що по відношенню до масової комунікації індивіди дотримуються різних соціальних ролей. Деякі з них можуть бути активні у сприйнятті і поширенні знань і цінностей, що продукують мас-медіа. Інші ж досить пасивні з позиції користування продукцією ЗМІ, а тому частіше звертаються до неформальних джерел отримання інформації у вигляді повідомлень „лідерів думок" [Костенко Н. Масова комунікація // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1998. - №6. ]. Отже, при дослідженні процесів двоступеневої комунікації в межах Інтернет - простору, можна фіксувати різницю у виконанні соціальних ролей, виділяючи лідерів думок - активних користувачів, та пасивних споживачів інформації. Наприклад, організатори сайтів - пошукачів - це активісти, що призвані упорядкувати простір Інтернет для пасивної частини аудиторії світової інформаційної мережі.

В рамках постмодерністської перспективи, що формується у руслі посткласичних напрямів філософії та соціології, особливої актуальності набуває наукове осмислення Інтернету в контексті концепту симулякру Ж. Бодрійяра.

Теорія комунікації Ж. Бодрійяра спирається на ідею про здатність мас- медіа здійснювати соціальний контроль. Проте йдеться про іншу його форму, відмінну від тієї, що пропонується у „парадигмі ефектів". На думку Ж. Бодрійяра, це контроль через вплив на публіку особливою чуттєво-знаковою реальністю мас-медіа, яка має схильність до саморозмноження, надмірного нарощування знаків, що призводить до витіснення смислів і значень за межі комунікації й розчинення вірогідних знань у численних варіантах. Мас-медіа залишаються чутливими до загальнокультурних змін, але здатні створювати різноманітні іміджі-симулякри (від лат. simulacrum - образ, зображення, simulo - робити схожим, уподібнення), що конструюють та контролюють дійсність. „Влада симулякрів" сприяє перетворенню членів аудиторії винятково на споживачів знаків, що призводить до руйнування соціальних зв'язків між ними та „зникненню соціальної реальності" [Иванов Д.В. Виртуализация общества.- СПб., 2002.]. Саме Інтернет за допомогою віртуалізації простору, більш ефективніше, ніж інші засоби масової комунікації, нівелює включеність індивіда в систему соціальної інтеракції, індивідуалізує особистість та сприяє формуванню її автономності. Для користувача не важливо, де фізично розташована інформація, а важливо, скільки кроків (кликів) необхідно зробити усередині семантичної ієрархії доступу до того чи іншого симулякру.

Таким чином, можна констатувати, що існуючі в рамках соціологічного знання концепції масової комунікації є підґрунтям теоретико- методологічного аналізу феномену Інтернет. Проте концептуальне дослідження глобальної інформаційної мережі потребує принципово нових підходів, методів та методик, що ініціює необхідність створення нової парадигми багатофакторної детермінації структури та інформаційно- комунікативних процесів Інтернет.

[Ю. Краснокутська Internet як засіб комунікації: Теоретико-методологічний аналіз С 89 Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - Київ Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2005. - Вип. 7. - 476 с.]

Функції Інтернету.

Американський суспільствознавець Г. Лассуелл вважав, що будь-які соціальні комунікації виконують три основні функції: служать контролю над навколишньою дійсністю; є засобом кореляції (зв'язки і співвідношення) відношення різних соціальних суб'єктів до дійсності; дозволяють передавати культуру (знання, цінності, норми, традиції) в часі, тобто подальшим поколінням.

Названі універсальні функції комунікацій властиві і Інтернету. Разом з тим історичний розвиток ЗМІ привів до формування в їх діяльності цілого ряду специфічних функцій, виконання яких неминуче знаходилося під впливом соціально-політичної і економічної ситуації в конкретних країнах, розширення технологічних можливостей для виробництва і розповсюдження інформації. Наприклад, функція ЗМІ як каналів соціальної участі була усвідомлена пізно, в другій половині ХХ в., можливості для її виконання багато разів збільшилися з появою Інтернету, але реалізована вона поки лише в найменшій мірі.

Дослідження повинні допомогти професіоналам Мережі і її користувачам витягувати краще з її потенційних можливостей. «Технології хороші або погані залежно від нашого їх використання. Вони суть продовження нас самих» [Лукіна М.М., Фомічева І.Д. ЗМІ в просторі Інтернету. Серія «Інтернет-журналістика». Вип.1. - М., 2005. - С. 61.].

Функції ЗМІ в Інтернеті, з одного боку, зберігають властиве всім ЗМІ зміст. А з іншого боку, набувають специфіки, властивої даному медійному середовищу.

Комунікативна функція Інтернету.

Засоби комунікації, за визначенням, покликані зв'язувати людей, служити засобами їх спілкування. Масові комунікації служать засобом зв'язку для масового суб'єкта.

Комунікація за допомогою Інтернету влаштована таким чином, що на одному полюсі діє професійний виробник інформації, а на іншому завжди залишається масовий суб'єкт - заздалегідь невизначена за чисельністю безліч анонімних користувачів.

Інтернет-технологія робить комунікацію трансграничною. Спілкування перестає бути прив'язаним до місцеположення тих, що спілкуються. На цій основі Інтернет може виконувати социально-креативну функцію, тобто формувати нові спільності з єдиною інформаційною базою і загальним ціннісно-нормативним фундаментом. Загальна спрямованість розвитку засобів розповсюдження інформації полягає в затвердженні рівноправного порядку на місці ієрархічного (вертикального, з домінуванням одного з суб'єктів спілкування). Відбувається перехід від односторонньої до двосторонньої моделі комунікації.

Інформаційна функція Інтернету.

На основі інформаційної функції ЗМІ здатні виконувати і функцію формування порядку денного, або фокусування суспільної уваги. У Інтернеті цьому процесу важко, по-перше, колосальним зростанням кількості ресурсів (диверсифікацією), серед яких кожен користувач може вибирати той, що визнає потрібним. По-друге, властивою йому можливістю швидкого оновлення контента аж до режиму реального часу. Потрібно досліджувати, до яких соціальних наслідків приведе небачена досі різноманітність і темп оновлюваної інформації в Мережі, можливість для кожного користувача визначати свій маршрут, що сприяє дробленню аудиторії.

Принципово нові можливості для виконання функції інформування відкриваються у зв'язку з мультімедійностью мережевих ресурсів.

По дослідженням традиційних ЗМІ відомо, що використання різних знакових і образотворчо-виразних засобів полегшує орієнтування в інформації, її засвоєння.

Будучи частиною ЗМІ, відповідні ресурси в Інтернеті володіють і властивими їм универсалізмом тематики, видів і жанрів інформації. Разом з тим Інтернет, володіючи мультімедійностью, гіпертекстуальністю, дозволяє робити інформацію багатшою по образотворчо-виразних якостях, повнішою і об'ємнішою. Нове у виконання інформаційної функції вносять такі особливості Інтернету, як їх кількість, яка постійно зростає, і асинхронність сприйняття інформації користувачами. Тут можуть виникнути проблеми з формуванням необхідною суспільству єдиної інформаційної і ціннісно-нормативної бази.

Цінностно - регулююча функція.

Інтернет загострює проблему соціальної ідентичності - віднесення себе до визначених соціальним спільнотам. Існує точка зору, що якщо традиційні комунікації (письмо, книга, телефон) зламали просторово-часові бар'єри, то новітні засоби йдуть далі: ламають межі ідентичності, і тут створюється широкий спектр віртуальних співтовариств, що швидко змінюють один одного.

В зв'язку з цим важливість виконання ціннісно-регулюючої функції, тобто встановлення загальної ціннісно-нормативної бази зростає.

Як відомо, ціннісно-регулююча функція проявляється різноманітно: не тільки у самому змісті, але і через відбір повідомлень, їх коментування, розташування в певній послідовності, на певних сторінках.

З досліджень аудиторії традиційних ЗМІ давно відомо, що одна її частина прагне, використовуючи різні, зокрема альтернативні, джерела інформації, скласти власну точку зору. Інший же зручніше керуватися однією пропонованою позицією.

Виконання ціннісно-регулюючої функції в ЗМІ відбувається на основі виконання функції інформування і фокусування уваги аудиторії на певних подіях і проблемах, тобто формуванні порядку денного. Проте, в Інтернеті відбувається подальше дроблення аудиторії. Особливо гостро проблема організація загальної аудиторії коштує для комунікацій загальнонаціональних. [Филатова О.Г. Интернет как масс-медиа // Сборник научных трудов «Актуальные проблемы теории коммуникации». - 2004.]

Розважальна функція Інтернету.

Інтернет - середовище, де стираються не тільки просторові рубежі, але і межі між сферами життєдіяльності людей: роботою і побутом, хобі і реалізацією цивільного статусу, навчанням і розвагою. Засоби для інформаційного забезпечення цих сфер і участі в них знаходяться в єдиному медійному середовищі, дистанція між різними сферами практично не відчувається.

Не можна стверджувати, що вказані можливості Інтернету унікальні. Вони виявилися ще в традиційних ЗМІ, особливо на телебаченні. За радянських часів офіційні ідеологи не дуже добре зустрічали спроби соціологів включати в спектр функцій ЗМІ розважальну. Дискусії із цього приводу закінчилися перемогою такої функції не тільки в теорії, але і на практиці: сучасні радіо і телебачення, та і велика частина друкарської періодики, виявляються засобами розваги, часто і в збиток іншим функціям.

Якщо в області «серйозного» контента нова медіасереда може навіть стимулювати інтерес до читання, то у сфері розваги відношення між традиційними ЗМІ, особливо телебаченням, і Інтернетом - конкурентні.

Інтернет взагалі багато в чому виявляється стихією гри, його інтерактивні можливості і різноманітність ігрових засобів і форм з традиційними ЗМІ незрівняні. Інтелектуальний рівень розваг може бути самим різним - від невибагливих забав для підлітків до насичених особливим етикетом і змістом «фортець» для дорослих.

Спочатку користування Інтернетом не зв'язувалося з відпочинком. Зовні очевидний образ видовища, звичний для ТБ, у Інтернету виявився зовсім не відразу. Зате, виявивши можливість бути не тільки споглядальниками, але і безпосередніми учасниками гри (а це особливий і важливий вид активності), люди швидко поставили новий засіб на службу розвазі.

Найбільш очевидна тенденція в освоєнні Інтернету людством полягає в тому, що разом з інструментом пізнання, засобом навчання і інформування він перетворюється на спосіб розваги для маси людей. Проте взаємини з «старими» ЗМІ неоднозначні. Думка щодо того, що використання Інтернету створює конкуренцію саме у сфері розваги, не підтвердилася. Є межі часу, що витрачається на даний вид активності. Проте массовізация складу користувачів Мережі, тобто збільшення їх числа і розширення соціально-демографічного складу, зменшення різниці в доступності користування Мережею для різних груп, приведе все-таки до того, що в межах часу, що витрачається на розваги, лідирує виявиться саме Інтернет.

З даних на кінець червня 2010 року кількість користувачів інтернету складає майже 2 мільярди чоловік. За останні десять років число користувачів інтернету виросло на 444.8% і зараз складає 28.7% від усього населення планети - це користувачі всесвітнього павутиння.

В Україні з 45 мільйонів чоловік користувачами інтернету є більш 15 мільйонів, це виходить - 33.7% українців. Відсоток зростання числа користувачів з 31 грудня 2000 року по 30 червня 2010 складає 7,55% що на 2.43% більше ніж на період 2000-2009 року.


. Вплив Інтернету на сучасну комунікацію у молодіжному середовищі і вторинний соціологічний аналіз


У наш час дуже велику роль відіграє інформація, адже Хто володіє інформацією той володіє світом. Точна, достовірна, і своєчасна інформація може змінити світ.

Не абияка увага приділяється і інформаційним технологіям, які зі швидкістю світла розносять цю інформацію по усій планеті, тобто до її кінцевого споживача: людини, або машини (у вигляді різноманітних команд) в залежності кому вона адресована.

Основним глобальним джерелом отримання інформації є інтернет. Це феноменальне явище, створене людством як невичерпне джерело інформації, що сьогодні є доступним майже для кожного. За даними Міжнародного телекомунікаційного союзу, кількість інтернет користувачів складає майже два мільярди, і ця кількість надалі зростає.

Мережа інтернет дає можливість оперативності та доступності зв'язку між користувачами на будь-яких відстанях. Інтернет може сприяти, і в деякій мірі сприяє трансформації особистості. Як пише С.Назаренко, без постійного інформаційного контакту взагалі неможливі повноцінний розвиток людини й нормальне функціонування соціальних груп і всього суспільства в цілому. Однак поза увагою залишався той факт, що інформаційно-комунікативні процеси можуть приховувати в собі і небезпеку для розвитку особистості й суспільства.

Як і будь-який інформаційний засіб, інтернет може використовуватися як на благо, так і на шкоду людству. Більшість людей бачить тільки користь від iнтернету, не замислюючись про негативні наслідки. Його інформаційний потенціал може застосовуватися не тільки для поширення шляхетних ідей, але й для пропаганди суспільно небезпечних домок, чи поглядів. Чимало організацій з оборони громадянських прав, і свобод стурбовані поширенням несанкціонованого використання персональних даних.

Широкі, майже необмежені можливості компютерних технологій дають можливості, не докладаючи великих зусиль, створювати „інформаційний портрет індивіда, що дозволяє державним і приватним інститутам використовувати таку інформацію у своїх інтересах. Коли це стає відомим людині, то викликає в неї почуття невпевненості, ніби вона перебуває під скляним ковпаком, і це може призвести до втрати людиною індивідуального, приватного життя й особистої свободи, і створюється можливість дискримінації в небачених раніше масштабах.

Дослідники відзначають, що вплив інформаційних потоків на світосприймання людини, її само ідентифікацію робить контроль над нею могутньою і небезпечною зброєю.

Люди які постійно користуються інтернетом, проводячи свій вільний час у соціальних мережах, стають значно ближчими з своїми інтернет друзями, а ніж з людьми які не охоплені Інтернетом.

Одним з негативних наслідків впливу iнтернету на людину є інтернет залежність, тобто людина яка тривалий час проводить в інтернеті так би мовити створює власний там світ. Зокрема, дехто настільки захоплюється віртуальним простором, що починають віддавати перевагу Інтернет реальності, проводить за комп'ютером до 18 годин на день. Психологічну у своїй основі, інтернет-залежність порівнюють з наркоманією - фізіологічною залежністю від наркотичних речовин, де також присутній психічний компонент. Інтернет-залежність визначається як нав'язливе бажання підключитися до Інтернету і хвороблива нездатність вчасно відключитися від Інтернету. За даними різних досліджень, інтернет-залежними сьогодні є близько 10% користувачів у всьому світі. В Україні таких близько 5-7%. Іншим проявом негативного впливу глобальної мережі тролінг - це психологічний та соціальний феномен, що зародився в Інтернеті протягом 1990-х років. Інтернет-тролями, або просто тролями у Всесвітній мережі називають людей, котрі спеціально публікують провокаційні статті чи повідомлення (на форумах, блогах, в групах новин, у вікі-проектах), завдання яких - викликати конфлікти між учасниками, образи, ненависть до деяких людей, тощо. Сьогодні будь-який популярний ресурс на якому скупчується багато людей стикається з цим явищем.

У деяких країнах ведеться активна боротьба з інтернетом. У Китаї закривають доступ до веб-сайтів які мають сумнівний зміст, Північна Корея не має на своїй території доступних серверів, декілька веб-сайтів, що належать північно корейському урядові, фізично перебувають за межами країни, також працює електронна пошта, але вона доступна обмеженому колу осіб. На Кубі Всесвітньою павутиною можуть користуватись лише лікарі; іншим громадянам країни це заборонено на законодавчому рівні. Для користувачів Ірану було закрито доступ до низки сайтів, серед яких Вікіпедія, YouTube. Вважається. що це пов'язано з розгорнутою в країні кампанією боротьби зі згубним впливом західної культури.

Незважаючи на багато негативних факторів iнтернету переважають, все ж таки позитивні фактори, адже інтернет це невичерпне джерело інформації, і фактично кожний має доступ до неї. Саме за час розвитку iнтернету сталося чи не найбільше наукових відкриттів. Інформаційні технології досягли небаченого рівня. Інтернет обєднав людей у яких спільні інтереси. За допомогою iнтернету можна навчатися не виходячи з дому, робити покупки а також заробляти гроші.

Таким чином інтернет формує свідомість людей і це є незворотній процес тому що інтернет не можна просто вимкнути, у нього немає власника, так як він є сукупністю мереж, які мають різну географічну приналежність. Інтернет став надбанням усього людства. Хоча у iнтернету є багато шкідливих властивостей, він все ж таки, рухає світ в перед, і тому корисний чи шкідливий інтернет повинен визначити кожен сам для себе.

Інформація для людини має величезне значення. Комп'ютер і Інтернет є могутнім інструментом обробки і обміну інформацією, крім того, завдяки комп'ютеру стали доступними різні види інформації. Це і вважається першопричиною комп'ютерною або інтернет залежності, оскільки в певному значенні вони страждають порушенням процесів обміну інформацією.

Проблема інтернет-залежності виявилася із зростанням популярності мережі Інтернет. Деякі люди стали настільки захоплюватися віртуальним простором, що почали віддавати перевагу Інтернету реальності, проводячи за комп'ютером більше 10 годин в день.

За даними різних досліджень, інтернет-залежними сьогодні є близько 10 % користувачів у всьому світі. Не дивлячись на відсутність офіційного визнання проблеми, інтернет-залежність вже враховується в багатьох країнах світу.

Інтернет-комунікації належать до типу так званих масових комунікацій, від яких залежить систематичне поширення інформації серед великої кількості людей. Соціальними чинниками, які сприяли виникненню цього типу комунікації вважають глобалізацію та інформатизацію світу, які, поєднуючись з традиціями суспільства массового споживання, орієнтують людину на швидке „споживання" інформації у мережі Інтернет. Парадоксально, але мережа дивним чином поєднує в собі дві функції: генератора потреб та їхнього миттєвого атоматичного задовільнювача [Ваганов А. Краткая феноменология Всемирной паутины // Общество и книга: от Гутенберга до Интернета.- М.: Традиция, 2000. - С.42-53. ].

Необхідність ґрунтовного дослідження феномену Інтернет-комунікацій випливає із повсюдного їхнього залучення до процесів збереження, відтворення й передачі соціального досвіду. Інтернет-комунікація є новітнім атрибутом взаємодії людей у сучасному суспільстві та важливим чинником функціонування всіх його соціальних систем. Сучасний світ переживає комунікаційну революцію, в основі якої покладене розповсюдження Інтернет-комунікацій як таких, що найбільш адекватно відповідають вимогам глобалізованого світу. Їхня приналежність до феномену комунікацій означає наявність у них спільних з усталеними типами комунікацій родових ознак.

№1. Чи є у вас компютер?


Згідно опитування 74% респондентів мають персональний компютер, 16% - найближчим часом його придбають. Тобто, якщо порахувати разом - 90% опитаних мають свій власний ПК, що вказує на процес «компютеризації» населення.


№ 2. Чи користуєтеся ви Інтернетом?



За результатами опитування можна побачити, що більшість є користувачами мережі Інтернет. Сьогодні глобальна мережа надає можливість для отримання будь - якої інформації, при цьому послуги доступу потребують все менше и менше матеріальних витрат, тому, звичайно, кількість користувачів мережі дуже велика.

Респонденти, які відповіли на дане запитання негативно, далі у соціологічному дослідженні участі не брали.

№ 3. Як довго ви користуєтеся Інтернетом?



Як ми бачимо з результатів, майже половина користувачів - це користувачі зі стажем більше 5 років. За цей час користування Інтернетом значно збільшилася кількість організацій, котрі пропонують доступ до мережі, при цьому різко знизилася вартість доступу.

№ 4. Як часто ви перебуваєте в Мережі?



Дуже великий відсоток, (58%) опитуваних, не можуть обійтися без перебування у Мережі кожного дня. А 26% використовують кожну можливість для виходу в Інтернет. З одного боку це говорить про дедалі більше зростання популярності Інтернету серед нашого суспільства, а з іншого - про підвищення рівня «компютерної залежності».

№5. Скільки часу ви втрачаєте на Інтернет?



За визнанням більшості опитаних, для них Інтернет сьогодні - це джерело збагачення знань по різним проблемам. Для багатьох важлива також рекреаційна роль Інтернету як засобу відвернення від повсякденних турбот і проблем. Важливу роль грає Інтернет в розширенні міжособової комунікації людей і для знайомств. У спектрі мотивів користування Інтернетом - гарантія інформаційної свободи особи, доступу до культурних цінностей, засіб самовираження, засіб для дискусій, суперечок по політичних проблемах.

№6. Приблизно скільки часу на тиждень ви проводите в Інтернеті?



Більшість опитаних приділяють Інтернету від 10 до 20 годин на тиждень, в середньому перебуваючи в мережі близько 3 годин на день. Знову ж таки просліджується підвищення відсотку залежності від Інтернету.

№7. Де ви, найчастіше, користуєтеся послугами Інтернету?



Більшість респондентів користується Інтернетом вдома, що обумовлено широким розповсюдженням персональних компютерів, великою кількістю фірм - провайдерів, низькою ціною послуг доступу, комфортністю «домашнього» доступу.

На роботі користуються Інтернетом 18 % опитуваних, більшість з яких використовують мережу у цілях, повязаних з роботою (див. питання № 13). Майже всі з них мають можливість виходу в Інтернет удома.

Всього 9 % користуються мережею у ВУЗах (гуртожитках). Це обумовлено тим, що мала кількість опитаних проживає у гуртожитках, а використання Інтернету в навчальних корпусах - є не дуже зручним.

№8. Які сайти відвідуєте частіше?



Згідно з показниками, значний відсоток респондентів - 24% відмітили популярність соціальних мереж. А 46% опитуваних мають різносторонній інтерес у проглядуванні сайтів та отриманні інформації.

№9. Яким соціальним Мережам ви надаєте перевагу?



Однією з найпопулярніших соціальних мереж на сьогодні є «В контакті» - 57% опитуваних. На другому місці - «Однокласники» - 20%. Потім іде «Mail.ru» та «Facebook» 17% і 6% відповідно. З такими соціальними мережами, як «Twitter», « Google Plus», «Live Journal» респонденти майже не ознайомлені.

№10. Чи користуєтеся ви мобільним телефоном для доступу в Інтернет?



Мобільний телефон є надзвичайно специфічним засобом доступу. Не дивлячись на широке розповсюдження WAP та експлуатацію GPRS - телефонів, такий засіб звязку з Інтернетом поки що програє швидкості передачі даних та зручності використання.

№11. Для яких цілей ви, переважно, використовуєте Інтернет?



Використовують Інтернет у робочих цілях 32 % респондентів. Більша частина опитуваних - 38 % використовує його, переважно, для навчання, що говорить про прагнення до нових знань та, вкотре, підтверджує тезу, що в «Інтернеті є все». Інші 28 % - вказують на перевагу розваг у інтернеті

№12. Які пошукові сервери ви використовуєте?



Як відомо, чим більше інформації та чим вона різноманітніша, тим складніше знайти потрібне, тим простіше «заблукати» у віртуальному світі. Тому без спеціалізованих систем пошуку необхідної інформації важко обійтися. Найбільшою популярністю серед опитуваних користується пошуковий сервер Google - 61%. На другому місці Яндекс - 20%. Також популярними є Rambler, Meтa, Yahoo!

№13. Скільки витрачаєте на Інтернет за місяць?



Виходячи з результату - більша кількість респондентів (40%) витрачає на місяць близько 90 грн., що вже становить немалу кількість витрачених грошей. Інше частина опитаних - 12%, 18% та 22% відповідно,- витрачають на користування Інтернетом приблизно від 30 до 150 грн., а 8% навіть більше 150 грн. Це вказує на те, що немалі кошти користувачів Мережі йдуть на оплату за її «послуги».

№14. Як часто ви використовуєте інформацію в Інтернеті для навчання чи роботи?



Що стосується частини питання про навчання, то всім відомо, що на сьогоднішній день все більше і більше рефератів, докладів та інших робіт, які передбачені навчальним планом для самостійної підготовки опитуваних, котрі навчаються, просто копіюються з мережі. З іншої сторони, отримання інформації з Інтернету є простішим способом, ніж копіювання книжок (може виявитися дорожчим за використання Інтернету) та швидшим, ніж походи до бібліотеки.

№ 15. Ви зареєструвалися в соціальній мережі тому, що…



З діаграми видно, що великий вплив на реєстрацію людей у соціальних мережах має приклад друзів, знайомих, які вже зареєстровані.

№16. Ви використовуєте Інтернет для ігор?



Отже, більшість респондентів не використовує Інтернет для ігор, що свідчить про відсутність ігрової залежності у 82% опитаних. Але 18% відповіли ствердно на це питання.

№17. Скільки часу ви проводите за іграми у Інтернеті?



% респондентів відмітили, що вони зовсім не грають у компютерні ігри, тобто це вказує на відсутність у них ігрової залежності. Інші опитані - 22 та 18 % проводять за компютерними іграми від 2 до 4 годин на добу, втрачаючи на них свій вільний, а, можливо, і робочий час.

№ 18. Якщо б у вас була можливість цілодобового виходу в Інтернет, ви б використали її?



Більшість опитаних вказали не відсутність залежності постійного перебування в Мережі. Це 47% та 26 % відповідно.

№19. Вам легко знаходити спільну мову з оточуючими людьми?



Виходячи з результату, отриманого по даному питанню, спілкування у Мережі (78 %) не призводить до проблем спілкуванні з оточуючими людьми. Але у 22 % - проблеми з спілкуванням, все ж таки, зустрічаються.

№ 20. Чи надаєте ви перевагу спілкуванню в Інтернеті, замість живого спілкування?



Більшість респондентів вважають, що спілкування в Інтернеті не заважає їм спілкуватися по - справжньому.

№21. Чи виникає у вас роздратування коли вам заважають користуватися компютером або Інтернетом?



Те, що малий відсоток респондентів позитивно відповіли на факт роздратування, говорить про відсутність залежності від Інтернету. Але 74% відчуваюь роздратування тоді, коли їх відволікають від роботи/навчання у Інтернеті.

№22. Як ви вважаєте, перебування в Інтернеті впливає на ваші успіхи у навчанні/роботі?



Дане питання було поставлене для того, щоб побачити вплив від перебування в Інтернеті на досягнення успіхів у роботі та навчанні.

№23. Згодні ви з тим, що існує Інтернет - залежність?



Дуже добре, що більший відсоток респондентів розуміють сутність такої проблеми, як Інтернет - залежність. Коли люди з відповідальністю відносяться до перебування у Мережі, слідкують за витраченим часом - це може попередити масу шкідливих наслідків, які впливають як на соціальне так і на фізичне здоров`я.

№24. Як відносяться ваші родичі/друзі до захоплення Інтернетом?



Більшість (38% та 33%) вказує на байдужість своїх близьких по відношенню до того, скільки часу їх родич/товариш просиджує в Інтернеті, на яких буває сайтах і чи, взагалі, є якась користь від перебування у Мережі.

№25. Як, на вашу думку, Інтернет впливає на суспільство?



За даними діаграми 50% опитаних вважає, що Інтернет має позитивну дію, 11% вважає, що Інтернет несе негативний вплив на суспільство, 39% вагаються з відповіддю на дане питання. Тобто, можна сказати, що значна частина респондентів не до кінця розуміє позитивні і, більш того, негативні впливи Інтернету.

№26. Освітній рівень респондентів.



№27. Соціальний статус респондентів.



57% респондентів - студенти, 10% - учнівська молодь, 33% - працівники.

Метою даного дослідження було визначення впливу глобальної мережі інтернет на суспільство. З отриманих даних можно зробити висновок, що значно більша кількість опитаних має свій власний компютер та доступ до інтернету.

Переважна кількість опитаних використовують інтернет у робочих та навчальних цілях. Хоча немалий відсоток респондентів вказує на те, що інтернет для них - це, перш за все, розвага.

Також у дослідженні звернули увагу на те, чи не заважає спілкування в інтернеті «живому спілкуванню» між людьми. Більшість респондентів вказали, що вони не залежать від віртуального світу спілкування.

Також опитані розуміють сутність проблеми інтернет - залежності, але питання про вплив інтернету на суспільство викликало вагання з відповіддю. Тобто населення ще не до кінця розуміє проблему впливу інтернету та наслідки цього впливу.


Висновок


Підсумовуючи огляд сучасних тенденцій вивчення соціальної комунікації та її практичного застосування, маємо відзначити таке: соціальна комунікація є важливою передумовою наукового прогресу та основою динамічного розвитку суспільних відносин. Як свідчать наведені вище дані, сучасні науковці та практики, що працюють у соціокомунікативній сфері, в цілому досить чітко і в більш-менш єдиному руслі визначають функції й основні ознаки цього явища.

Втім на рівні практичного застосування при визначенні профільних аспектів існують певні особливості, які насамперед виникають через різні цільові орієнтири. Це природне явище, яке серйозно не перешкоджає процесу наукового пізнання. Більш проблемним є застосування самого терміна "соціальна комунікація", який досить часто підміняється або ширшим ("комунікація"), або вужчими термінами ("масова комунікація" тощо). Останнє вносить певні непорозуміння і призводить, з одного боку, до не зовсім точного розуміння думок авторів, а з другого боку викликає наукові дискусії, в яких насправді немає потреби.

Парадокс сучасності полягає в тім, що в нову добу людина, з однієї сторони, залежить від технологічного розвитку власного суспільства, а з іншої сторони, вона сама відповідає за своє майбутнє, яке творить своїм інтелектом та здатністю до самовдосконалення. Через це, повторимо, людина стає головним субєктом і головним обєктом Глобального інформаційного Суспільства, його засобом і метою одночасно.

Розглянуто особливості феномену соціальної комунікації як невідємного елементу сучасної культури, принципу існування та ідентифікації людини у соціокультурному просторі. Проаналізовано основні проблеми сучасної комунікації, як на особистісному, так і на соціокультурному рівні; визначено основні поняття та принципи, що є важливими для розуміння особливостей комунікативних процесів сучасності. Окреслено модель комунікації як сфери взаємодії особистостей, методу досягнення міжсубєктного консенсусу, їх самоідентифікації та як інструменту, який відкриває шляхи вирішення сучасних кризових соціальних проблем культурного буття людини.


Використана література


Аксьонова В.І. Методологічні засади міжкультурної комунікації в

контексті сучасного інформаційного суспільства.

Бабосов Е. М. «Общая социология».- Минск, 2004

Бальжирова Т. Ж. Интернет как средство социальной коммуникации в условиях формирующегося в России информационного общества // Улан - Удэ.- 2003.-с.161

Барматова С. Зміна місця та ролі комунікації у сучасному світі /

Світлана Барматова (Матеріали з періодичного видання, журн.

«Соціологія: теорія, методи, маркетинг),- 2009; № 3.

Бориснев С. В. Социология коммуникации : учеб. пособ.

для вузов / С. В. Бориснев. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2003.

Ваганов А. Краткая феноменология Всемирной паутины // Общество и книга: от Гутенберга до Интернета.- М.: Традиция, 2000. - С.42-53.

Войскунский А.Е. Феномен зависимости от Интернета / /Гуманитарные исследования в Интернете. М., 2007.

Гаврилюх Н.Р. - асп. Львівський національний університет ім. І. Франка ФІЛОСОФСЬКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ СОЦІАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Галикасаров В. Понятие коммуникации в философии Карла Ясперса // Философско-психологические проблемы коммуникации. - Фрунзе : Илим, 1971. - С. 65-70.

Гільтайчук Ю. В. Вплив мережі інтернет на суспільство [Електронний ресурс] Міжнародний науково - технічний університет ім.. Юрія Бугая .- Режим доступу до статті: www.nauka.zinet/info/9/gyitaychuk.php <http://www.nauka.zinet/info/9/gyitaychuk.php>

Горошко О. І. Інформаційно - комунікативне суспільство у гендерному вимирі: Монографія.- Х.: ФЛП Либуркина Л. М., 2009.-816 с. Русск. Яз.

Дубов Д. В. Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та

національні можливості: аналіт. доп. / Д. В. Дубов, О. А. Ожеван, С. Л. Гнатюк. - К. : НІСД. - 2010. - 64 с.

Дятлов С. А. Принципы информационного общества // Информационное общество. - 2000. - Вып. 2. - С. 78-79.

Землянова Л. М. Зарубежная коммуникативистика в преддверии информационного общества : толков. слов. терминов и концепций / Л. М. Землянова. - М. : Изд-во Московского ун-та, 1999. - С. 91.

Зражевська Н. І. Масова комунікація: курс лекцій / Н. І. Зражевська. - Черкаси : Брама-Україна, 2006. - С. 152.

Іванов В. Ф. Аспекты массовой коммуникации. - К. : ЦВП. - 2009. - Ч. 1: Информация и коммуникация.

Іванов В. Ф. Структура і зміст соціології масової комунікації / Упорядн. В. Ф.. - К.: «Грамота», 2010.

Іванов Д.В. Віртуалізація суспільства.- СПб., 2002.

Іщук С.М., аспірант ІНТЕРНЕТ-КОМУНІКАЦІЇ: ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЗМІСТ ТА ІГРОВИЙ ХАРАКТЕР Гуманітарний інститут Національного авіаційного університету

Казанская И. К научному пониманию феномена Интернета // Актуальные проблемы социогуманитарного знания: Сб. науч. тр. МПГУ.-М.: Прометей 2007.-с. 143

Касьян В. І. Філософія: Відповіді та питання екзаменаційних білетів: навчальний посібник / В. І. Касьян. - К., 2010. - 347 с.

Конецкая В. Социология коммуникации : учеб. / В. Конецкая. - М. : Междунар. ун-т Бизнеса и Управления, 1997. - 304 с.

Костенко Н. Парадигми та фактичності нових мас-медіа // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1998. - №1-2.

Костенко Н. Масова комунікація // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1998. - №6.

Курбан О. В., Соціальна комунікація в системі сучасного

наукового знання

Краснокутська Ю. Internet як засіб комунікації: Теоретико-методологічний аналіз. Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - Київ Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2005. - Вип. 7. - 476 с.

Лугуценко Т. Б., Борисенко Г. В. Культура віртуальної комунікації. (бібл. Ім. Вернадського)

Лукіна М.М., Фомічева І.Д. ЗМІ в просторі Інтернету. Серія «Інтернет-журналістика». Вип.1. - М., 2005. - С. 61.

Маклюэн Г. М. Понимание Медиа: Внешнее расширение человека / Г. М. Маклюэн. - М. ; Жуковский: КАНОК-Пресс-Ц ; Кучково поле, 2003. - С. 27.

Мальковская И. А. Профиль информационно - коммуникативного общества (обзор современных теорий) // Социологические исследования.- 2007.-№2.- с. 3 - 4

Марченкова Н.Г. Соціально - педагогічні аспекти профілактики комп'ютерної залежності учнів: навч. посібник. Оренбург, 2009

Назаров М.М. Массовая коммуникация в современном мире: методология анализа и практика исследований - М., 2002.

Осипов Г. В. «Социология. Основы общей теории», под редакцией Г. В. Осипова, «НОРМА»,М., 2003

Пиголенко І. В. Інтернет - технології та їх вплив на зміни цінностних орієнтирів студентів………..суспільстві // Український соціум.- серія соціологія, політика, економіка, педагогіка.- к.- 2005.- № 5 - 6 (10 - 11).- 66 - 77

Почепцов Г. Г., Ваклер «Коммуникативные технологии двадцатого века».- 2002

Різун В. В. Начерки до методології досліджень соціальних комунікацій [Електронний ресурс] // [Наукова сторінка професора Володимира Різуна] / Інститут журналістики : [сайт]/ - Електронні дані. - Київ, 2011. - Режим доступу: сторінка професора Володимира Різуна.

Савруцкая Е. П. Феномен коммун в совр общ. Сборник научных трудов «Актуальные проблемы теории коммуникации». СПб.-Изд-во СПбГПУ, 2004.- с.75-85

Скалацький В.М. Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.03 / В.М. Скалацький; Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2006. - 17 с. - укp.

Соколов А. В. Общая теория социальной коммуникации : учеб. пособ. - С.Пб. : Михайлов, 2002. - 460 с.

Тихонова С. В. Коммуникационная революція сегодня: Информация и сеть// Полис, 2007а, с. 61

Тулупов В. В. Комунікація у сучасному світі. Матеріали «Всеросійської науково-практичної конференції «Проблеми масової комунікації» 12 - 14 травня 2010 р.», частина 2. Під заг. ред. проф. В. В. Тулупова, Воронеж.- 2010р.

Тулупов В. В. Комунікація у сучасному світі. Матеріали «Всеросійської науково-практичної конференції «Проблеми масової комунікації» 28-30 жовтня 2010 р.», частина 2. Під заг. ред. проф. В. В. Тулупова, Воронеж.- 2010р.

Федотова Л. Н. «Социология Массовой Коммуникации» .- Питер, 2004

Филатова О.Г. Интернет как масс-медиа // Сборник научных трудов «Актуальные проблемы теории коммуникации». - 2004

Філіппова Л.Я. Інтерактивні комунікації в структурі дистанційного навчання / Л.Я.Філіппова, О.В.Олійник; Держ. академія керівн. кадрів культури і мистецтв // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія : наук. журнал. - К., 2008. - №4. - С.59-63.

Філіпова, Л.Я. Інформаційно-комунікативні прояви ресурсного потенціалу Інтернету [Текст] / Л.Я. Філіпова // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. - 2010. - №2. - С. 44-48.

Фомічева І. Д. Социология ЗМІ: Навч. посіб для студентів вузів. - М.: Аспект Прес, 2007. - 335 с.

Фролов С. С.«Социология» Гардарики, 2000

Хлызова Н.Ю. Средства массовой информации и средства массовой коммуникации как основные понятия медиаобразования // Средства массовой информации в современном мире. Молодые исследователи: Материалы VII межвузовской конференции студентов и аспирантов (28 февраля - 1 марта 2008 г.) / Под ред. Л.П. Громовой; сост. О.А. Никитина. - СПб., 2008. - С. 288-290

Холод О. М. Специфіка тлумачення терміна «соціальні комунікації» // Журналістика в піарі та піар у журналістиці / Упорядн. В. Ф. Іванов, О. С. Дудко. - К.: «Грамота», 2010. - С. 278 - 279.

Шарков Ф.И. Истоки и парадигмы исследований социальной коммуникации // Социс. - 2001. - № 8.

Шевчук О. Б., Голобуцкий О. П. E-ukraine Інформаційне Суспільство: буті чи не буті.- Київ: ЗАТ «атлант Ums»,2001.-103 с.

Шеремет А. Н. Интернет как средство массовой

коммуникации: социологический анализ : автореф. дисс. к. соц. н. / А. Н.

Шеремет. - Екатеринбург, 2004. - С. 14.

Яблоновська Н. В. Термін «Соціальні комунікації», або що є спільного між мережами підземного міського господарства та журналістикою? // Журналістика в піарі та піар у журналістиці / Упорядн. В. Ф. Іванов, О. С. Дудко. - К.: «Грамота», 2010. - С. 185 - 187.

Янг К. С. Діагноз - «Інтернет - залежність» // Світ Інтернет. - 2000. № 2.

Журнал "Комунікація" №1. 2010


Теги: Феномен комунікації у сучасному суспільстві  Диплом  Социология
Просмотров: 24419
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Феномен комунікації у сучасному суспільстві
Назад