Студентське життя у Великобританії

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО ТА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ


КУРСОВА РОБОТА

на тему "Студентське життя у Великобританії"


КИЇВ 2015

Зміст


Вступ

1. Структура молодіжного дозвілля та його види

2. Специфіка дозвілля молоді Великобританії

3. Дозвіллєві обєднання добровільного сектору

4. Студентське самоврядування та молодіжні студентські організації

5. Молодіжні студентські організації Великобританії

6. Підготовка кадрів сфери дозвілля

Висновки

Список використаних джерел

Вступ


Організація дозвілля є одним із важливих завдань на шляху соціалізації молоді, адже діяльність, якій присвячено вільний час, конструктивно впливає на формування особистісних якостей: інтелектуальних, моральних, культурних, на фізичний розвиток молодого покоління. Нереалізованість надлишку вільного часу, відсутність сформованості культури дозвілля призводить до посилення негативних процесів у молодіжному середовищі (вживання алкоголю, наркотиків, спроби суїциду, агресія). Проблема соціалізації молоді та підлітків сьогодні стоїть досить гостро у всьому світі, і викликає інтерес педагогів, вчених, соціальних працівників не лише України та Великої Британії, а й інших країн.

Для українських теоретиків і практиків у галузі соціальної педагогіки важливим кроком стало пізнання шляхів розвязання проблем соціалізації молоді в країнах із значним досвідом у цій галузі зокрема у Великій Британії. Досвід Великої Британії, однієї з розвинених європейських країн, де соціально-педагогічна робота з молоддю у структурі молодіжних організацій ґрунтується на ефективній інтегрованій культурно-дозвіллєвій діяльності, виявився досить корисним у звязку з розробкою концепцій молодіжної роботи в сучасній соціокультурній ситуації в нашій країні.

Проте, незважаючи на особливу значущість проблеми, вона ще не набула достатнього висвітлення у вітчизняній педагогічній науці, зокрема, соціальній педагогіці. Певною мірою, це можна пояснити відсутністю в Україні до 90х років ХХст. такого наукового напряму, як соціальна педагогіка та обмеженою кількістю наукових досліджень з даної галузі педагогічної науки.

Обєкт дослідження - молодіжні організації як соціально-педагогічний феномен британського суспільства у соціалізуючому процесі.

Предмет дослідження - соціально-педагогічні механізми соціалізації молоді у молодіжних організаціях Великої Британії.

Мета дослідження - виявити й обґрунтувати соціально-педагогічну сутність процесу соціалізації молоді Великої Британії та довести його ефективність у діяльності молодіжних організацій і розкрити педагогічні умови, що активізують цей процес.

В основі дослідження лежить така гіпотеза: соціалізуючий вплив на підростаюче покоління буде ефективним, якщо: професійно-грамотна організація дозвілля молоді в умовах діяльності молодіжних організацій буде цілеспрямовано впливати на особистість і сприятиме усуненню стихійної соціалізації; молодіжні організації зберігатимуть притаманну їм особистісно орієнтовану діяльність (вузькі напрями роботи, розвинені форми управління, враховуватимуть етнічні, релігійні, соціокультурні особливості їх діяльності); буде розвиватися усвідомлене ставлення молоді до посилення самоорганізації власної соціально значущої дозвіллєвої діяльності.

Виходячи з мети дослідження й окресленої гіпотези, визначено завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблем соціалізації молоді в умовах її діяльності в молодіжних організаціях Великої Британії та виявити особливості їх впливу як соціалізуючого чинника;

. Розкрити суть, функції й особливості діяльності молодіжних організацій як соціально-педагогічного феномена британського суспільства;

. Виявити й обґрунтувати соціально-педагогічні умови ефективного впливу молодіжних організацій на процес соціалізації молодих людей;

. Розкрити особливості підготовки і перепідготовки професійних кадрів як необхідної соціально-педагогічної умови успішного функціонування молодіжних організацій Великої Британії.

студентське дозвілля молодіжне великобританія

1. Структура молодіжного дозвілля та його види


Дозвілля - це сукупність занять у вільний час, за допомогою яких задовольняються безпосередні фізичні, психічні і духовні потреби, в основному відновлювального характеру. На відміну від природної основи відновлення сил людини, дозвілля є специфічним, соціальним способом регенерації цих сил.

Дозвілля молоді - важлива сфера розвитку особистості. Вона сприяє формуванню наукового світогляду, політичної і моральної культури особистості, її естетичних поглядів і смаків; тут виробляється вміння обстоювати ідеали і духовні цінності, підтримувати норму здоровя.

До дозвілля імовірніше всього можна віднести такі види занять, як читання, перегляд телепередач, відвідування кінотеатрів, театрів, концертів, спілкування з друзями, заняття спортом, розваги, прогулянки, ігри, пасивний відпочинок і т. ін. Для занять у години дозвілля характерна в основному самоособистісна спрямованість їхнього змісту.

Більш піднесена діяльність - це заняття у вільний час, за допомогою яких людина розвиває і реалізує свій творчий потенціал, бере участь у виробництві матеріальних і духовних цінностей, найбільш ефективно удосконалює себе як особистість.

Структура дозвілля складається з декількох рівнів, що відрізняються один від одного своєю психологічною і культурною значимістю, емоційною вагомістю, ступенем духовної активності.

Найпростіший вид дозвілля - відпочинок. Він призначений для відновлення витрачених під час роботи сил і поділяється на активний і пасивний. Пасивний відпочинок характеризується станом спокою, що знімає стомлення і відновлює сили. Активний відпочинок, навпаки, відтворює сили людини з перевищенням вихідного рівня. Він надає роботу мязам і психічним функціям, яка не знайшла застосування в праці. Людина насолоджується рухом, швидкою зміною емоційних впливів, спілкуванням із друзями.

Активний відпочинок, на відміну від пасивного, потребує деякого мінімуму свіжих сил, вольових зусиль і підготовки. Дослідники виділяють три основні функції активного відпочинку: відбудовну; розвивальну; гармонізації.

Між роботою і відпочинком соціологи, психологи, економісти встановили прямий взаємозв'язок. Цінностям, ціннісному компоненту культури, ціннісним орієнтаціям молоді присвячено чимало сторінок наукової літератури з різних галузей знань. Вивчення ціннісної свідомості і ціннісних уявлень у соціології та психології - це традиція ще з часів М. Вебера. Такі аспекти вивчення цінностей полягають у вивченні особливостей впливу системи цінностей на формування соціально-психологічного знання, його обєктивність, можливість бути інструментом соціального управління.

Незважаючи на досить широкий спектр наукових проблем дослідження ціннісних орієнтацій, багато її аспектів залишаються невивченими. Дискусійним залишається такий напрям, як ціннісне структурування дозвілля молоді.

Система цінностей розвивається і функціонує в певному соціальному середовищі, на певній матеріальній основі, яка, з одного боку, формує потреби молоді, а з іншого - являє собою умови, механізми і: фактори їх задоволення. Вплив соціальних умов на суспільні процеси має макро - і мікрорівні, але останній, як правило, є багатоваріантною конкретизацію першої, її емпіричним проявом через такі механізми, як формальне (заклади культури) і неформальне (квартира, вулиця) мікросередовища, різні форми міжособистісного спілкування, соціально-культурна символіка і, звичайно, технічні засоби ретрансляції творів мистецтва.

На задоволення культурних потреб молоді, проведення дозвілля значно впливають соціально-економічні фактори: соціальний статус молодих людей та їх батьків, середньодушовий прибуток у родині, майно (власність), наявність вільного часу. При цьому матеріальне становище двояко відбивається на задоволенні культурних потреб - у безпосередній актуальній формі, коли певні соціальні групи молоді вже володіють предметами та способами опанування культури, і в опосередкованій потенційній, коли вони лише володіють реальною можливістю придбати ці предмети й засоби.

Аналіз даних, отриманих у ході дослідження, свідчить що нині найпоширенішими технічними засобами є телевізор, магнітофон та радіоприймач. Наявність у продажу широкого спектра простих у користуванні та відносно недорогих любительських фотоапаратів вплинуло на те, що цей технічний засіб не є предметом розкоту, і його має майже кожна пята молода людина незалежно від віку, статі чи освіти. Можемо спостерігати таку тенденцію, що зростання науково-технічного прогресу дедалі впливає на потребу молодих людей у користуванні такими новітніми технічними засобами, як компютер, CD-програвач, відеокамера. І, навпаки, такий уже досить застарілий технічний засіб, як діапроектор уже втратив свою актуальність.

Ринкові відносини у сфері культури обернулися великими негативними наслідками для молоді. До неймовірних розмірів зменшилася кількість джерел, за допомогою яких забезпечується передача культурних цінностей молодим людям. Різко скоротилася сфера професійної та аматорської творчості, зокрема сотні тисяч гуртків художньої самодіяльності, прикладного мистецтва, а разом з цим - і кількість самих духовних цінностей.

Таким чином, кожна з вікових груп молоді має свою власну, відмінну від інших, модель життєвого самовизначення. Перевага гедоністичних і споживацьких установок породжує трансформацію потреб (в умовах нерозвиненого культурного середовища та засилля масової культури), які ведуть до зниження смаків, нового споживання, що посилює первинні потреби. Пасивні форми проведення дозвілля, які мають інформаційно-розважальну спрямованість прикмета нашого часу.

2. Специфіка дозвілля молоді Великобританії


Молодіжний напрям є пріоритетним в культурній політиці Великобританії і здійснюється в інтересах молодих громадян та суспільства в цілому. Реалізацію молодіжної дозвіллєвої політики у Великобританії на політичному, соціально-культурному, економічному, законодавчому та організаційному рівнях здійснюють центральні й місцеві органи державної влади, громадські, молодіжні та дитячі обєднання, соціальні служби.

На думку зарубіжних вчених, дозвіллєва діяльність є основою для творчої самореалізації кожної особистості впродовж усього її життя, а не лише під час навчання в школі чи у вищому навчальному закладі. З цього погляду показовим для вітчизняних теоретиків і практиків дозвіллєвої сфери є потенціал зарубіжних дозвіллєвих закладів, спрямованих на роботу з підлітками та молоддю. Так, у Великобританії діє велика кількість дитячих і молодіжних клубних обєднань, які мають чітко визначені структуру, бюджет, координаційні центри з організаційних питань. Єдину лінію діяльності всіх молодіжних організацій забезпечує Служба молоді, яку складають спеціалісти, представники місцевої влади, навчальних закладів, релігійних обєднань, місцевих муніципалітетів, промислових підприємств, комітету з питань працевлаштування. Спеціальні навчальні курси у багатьох університетах країни передбачають вивчення структури Служби молоді, мети, форм і методів їх роботи, принципів організації підліткових і молодіжних клубів, напрямів їх культурно-дозвіллєвої діяльності, ролі й значення самоуправління в роботі добровільних організацій.

Тобто робота з підлітками й молоддю у Великобританії становить чітку систему взаємодії дитячих, підліткових і молодіжних організацій, громадських центрів, бізнесових кіл, культурно-мистецьких і релігійних інституцій.

Серед багатьох англійських дозвіллєвих установ вирізняють ся своєю діяльністю клуби при навчальних закладах. Найпоширенішими серед них є:

"Батьківські клуби, мета яких полягає у наданні допомоги дітям у засвоєнні різноманітних знань, у набутті вмінь і навичок, в ефективному опануванні шкільної програми, налагодженні взаєморозуміння між поколіннями;

клуби "Преса в школі, головним завданням яких є формування обєктивної інформації для самоосвіти та поглиблення знань;

клуби профорієнтаційного спрямування, що знайомлять з історією певного фаху, його значимістю для суспільства, з характером та умовами роботи, з професійними вимогами, можливостями професійного зростання, попитом на ту чи іншу спеціальність на ринку праці, інформують про позитивні й негативні особливості роботи; головною метою таких клубів є інформаційна допомога, вирішення професійно%орієнтаційних проблем молоді та сприяння в працевлаштуванні;

клуби "Молодий лідер, що становлять систему соціалізації підлітків з організаторськими здібностями і навчають їх культурі та психологічним основам управління, поглиблюють політичні знання;

спортивні клуби (тенісні, акробатики, легкої атлетики, ігрових видів спорту), головним завданням яких є підвищення престижу здорового способу життя для молодого покоління; дозвіллєва спортивна діяльність в шкільних клубах координується шкільними асоціаціями з різних видів спорту: англійська шкільна футбольна асоціація; шкільна асоціація крикету; шкільна парусна асоціація.

Підліткові й молодіжні клуби створюються як автономні громадські організації та установи при місцевих органах влади, соціальних службах, освітніх закладах, релігійних організаціях, окремих підприємствах.

Англійські вчені Мюллендер О. та Уорд Д. вважають, що доцільніше створювати молодіжне обєднання без участі професіоналів, бо "практичні працівники надто часто схильні проводитися зверхньо з підлітковими групами, інколи навіть не визнають їх через те, що вони не підпадають під чіткі категорії, прийняті у звичайному агентстві. Зразком такого обєднання є, на думку вчених, Ейнслейська Дійова Група Підлітків (Великобританія), сформована на грунті "природної" групи підлітків, обєднаної товариськими стосунками. Такої ж думки дотримуються й інші зарубіжні вчені, розглядаючи соціально%культурну діяльність як "альтернативу увязненню.

Члени Ейнслейської групи звинувачувалися "в набігах на місцеві заводи та у викраданні й незаконному зберіганні товару.". Причини такої поведінки були різними: соціально%економічна нестабільність, майнове розшарування суспільства, недоліки в організації навчально-виховного процесу, зниження виховного потенціалу сімї, безробіття, вживання алкоголю й наркотиків. Протягом перших років існування клубу головна увага зверталась на самоврядування в підлітковому клубі. Пояснюється це тим, що для багатьох колишніх "клієнтів, "пацієнтів, "учнів" їх влада, права й обовязки у групі є першим досвідом самоконтролю, причому контролю "добровільного. Часто весь попередній досвід підлітка був випадковим для нього, без його згоди й бажання. У клубі ж підліток вчиться контролювати власну поведінку та діяльність всієї групи, відчувати ставлення до себе інших, сприймати самого себе; у підлітка поступово формується громадська правосвідомість, моральноетичні цінності й орієнтири. Створюючи клуб, соціальні працівники проводили дослідження серед підлітків і молоді, спрямоване на виявлення молодіжних проблем, оптимальних шляхів їх подолання. Результати їх анкетування такі:


ПОГАНОДОБРЕ - коли немає чим зайнятися; - відвідування басейну; - стан нудьги; - наявність друга; - відвідування школи; - веселитися з друзями; - стосунки з поліцією; - можливість та вміння цікаво проводити своє дозвілля. - відсутність місця для проведення вільного часу; - неповага з боку інших; - заборона відвідувати басейн.

Працівники клубу зазначають, що "протягом першого року існування групи кількість арештів, переслідувань законом і притягнень до суду підлітків з Ейнслі значно зменшилася. За цей час не було жодного звіту про звинувачення членів групи в крадіжках із зламом, пограбуванні чи у викраденні транспортних засобів.

Кілька років по тому члени клубу почали випускати періодичне клубне видання "Молодіжний експрес Ейнслі, в якому висвітлювали діяльність клубу та його проблеми. Спостерігаючи за розвитком клубу, соціальні педагоги відзначили, що працювати у власному приміщенні молодь змогла лише через пять років після його створення. За цей час ініціатива повністю перейшла до рук підлітків, які вже вміли приймати рішення, розвязувати фінансово-економічні й організаційні питання, реалізовувати культурно-дозвіллєві акції та заходи.

Вчені зазначають, що при досягненні групою певного рівня розвитку соціальні працівники вже не відіграють головної ролі, та все ще можливі періоди, коли працівники знову тимчасово вийдуть вперед. . Це може трапитися, якщо, наприклад, група на деякий час зневіриться у своїх силах чи перестане активно діяти тому, що членам просто подобається виконання завдань скоріше заради самих завдань, аніж заради якогось результату, чи тому, що соціальні винагороди, здобуті членством, заступили собою їх довгострокові цілі. Разом з тим клубна практика довела, що залучення "важких підлітків до створення клубів при педагогічній допомозі соціальних працівників є дієвим засобом боротьби з підлітковою та молодіжною неприкаяністю, право порушеннями й злочинами, а змістовна організація клубного дозвілля забезпечує процес соціалізації та ресоціалізації особистості.

Отже, на думку англійських вчених, педагогічний вплив на членів клубу залежить від ряду чинників, головними серед яких є:

формування цілей і завдань клубу самими підлітками, а непрофесійними працівниками;

добровільна участь в діяльності клубу та відкрите клубне членство (позитивним у відкритому членстві, на думку соціальних педагогів, є можливість бачити реальні зміни "на прикладі тих, хто перебуває на вищих рівнях особистісного розвитку; нові члени вірять у можливість змін, тому що бачать досягнення групи;

систематичність і регулярність зустрічей членів клубу, що також самостійно визначається підлітками;

організація соціально значущої діяльності членами клубу, що надає відчуття власної соціальної цінності та позитивного ставлення оточуючих.

Великий виховний потенціал має така форма роботи соціально-культурних закладів, як професійна орієнтація. Необхідно підкреслити, що профорієнтаційна діяльність, здійснювана закладами клубного типу, передбачає співпрацю з державними органами влади, соціальними службами, громадськими організаціями.

У Великобританії створюється ряд програм для професійної орієнтації молоді, у формуванні й реалізації яких беруть участь державні організації, заклади клубного типу, представники ділових, культурно%мистецьких і наукових кіл.

Великого поширення у Західній Європі та США набув скаутизм (від англ. слова "Scout, що означає "розвідник), який виник на початку ХХ ст. у Англії і обєднує дітей та підлітків віком від 8 до 18 років. Основні положення скаутських організацій визначено в книгах "Інструкції для скаутів, "Мистецтво скаутів для молодих, "Скаутинг для хлопчаків, "Юний розвідник. Засновником скаутських обєднань вважається англійський полковник Р. Баден-Пауелл.

Перший табір для хлопчаків-бойскаутів (boyscouts) виникає 1907 року також у Англії і вже до кінця року створена організація нараховує близько 60 тисяч членів. Через декілька років виникає клубне обєднання для дівчаток%герлскаутів (girlscouts), яке існує окремо від хлопчаків, але має ті самі принципи та мету діяльності.

року скаутські організації визнані спеціальною королівською хартією. А вже у 20%х роках ХХ ст. клубні організації скаутів діяли у 63 країнах світу % Великобританії, Германії, США, Італії, Індії, Франціїї, Швеції та інших.

Кожні 2-3 роки проводяться міжнародні конференції керівників національних скаутських союзів. Міжнародна діяльність здійснюється під координацією Міжнародного комітету (до якого входить 12 представників національних союзів) та його виконавчого органу - Міжнародного бюро бойскаутів (із штаб-квартирою у Женеві) та герлскаутів (із штаб-квартирою у Лондоні).

Скаутська організація має у різних країнах міжнародні табори навчання та відпочинку, видає літературу, методичні довідники, журнал "Всесвітній скаутизм та іншу літературу.

Спочатку до скаутського обєднання входили діти із забезпечених верств населення. У сучасних умовах молодіжна організація намагається охопити якомога більшу кількість підлітків.

Для дітей із бідних сімей та національних меншин було введено спеціальні програми (наприклад, програма "Стартові можливості), спрямовані на навчання, організацію дозвілля та догляд за маленькими дітьми.

Фінансова база клубу складається з членських внесків, пожертв від благодійних фондів та фізичних осіб, прибутку від власної діяльності.

Мета бойскаутської організації - розвиток необхідних рис характеру, стійких громадянських принципів - досягається послідовно у три етапи через секції "Скаути-новачки, "Скаути-хлопчаки" та "Скаути-дослідники. Їх програми надають особливого значення розумовому та фізичному розвитку, професійному зростанню.

Спочатку програма бойскаутів зосереджувалася на вправах на свіжому повітрі та походах. З часом, до неї увійшли й місцеві заходи. Сьогодні скаути відзначаються своєю суспільно-корисною працею: прибирають міста, оновлюють заклади, допомагають працівникам в будинках для інвалідів, беруть участь у благодійних акціях та кампаніях.

Якщо у організаціях бойскаутів основна увага приділяється фізичному самовдосконаленню, туризму, заняттям технікою, опануванням навичками самообслуговування, то у обєднаннях герлскаутів дівчата отримують знання та необхідні навички про майбутнє материнство, ведення домашнього господарства, догляду за дітьми та хворими, вивчають мистецтво, вирощують овочі, фрукти та квіти.

Одним із напрямів роботи герлскаутів є організація "потягів мистецтв, які зявилися у 1960 році. Дівчата виїзджають із концертами художньої самодіяльності у віддалені куточки країни.

Герлскаути діляться за віковими категоріями на "Домашніх, "Починаючих, "Кадетів" та "Старших. Кожна група виконує зростаючі по складності програми. Наприклад, "Старші доглядають за хворими, піклуються про дітей, працюють в музеях, беруть участь у програмах по захисту навколишнього середовища.

Початковою метою герлскаутів було виховання дівчат "з високими ідеалами, витонченою поведінкою, патріоток, чуйних до інших. З часом дещо змінилися етичні принципи скаутського руху. Самовдосконалення та самореалізація стали найголовнішим завданням герлскаутів. Завданням герлскаутів стало намагання "зробити все можливе, щоб виявити повагу до себе та інших через слова та дії. Тепер у скаутських організаціях стверджується: "Я зроблю все від мене залежне, щоб захистити та зробити кращим світ навколо мене та "Я зроблю все від мене залежне, щоб бережливо використовувати ресурси.

Велику увагу скаутські організації приділяють патріотичному вихованню молоді, яке розглядається як один із найважливіших компонентів у системі формування соціальної особистості.

Керівники обєднання вважають, що його кінцевою метою є утвердження таких якостей підлітка, як: національна самосвідомість, самоповага, бажання продовжувати традиції свого народу, прагнення зробити посильний внесок у подальший розвиток своєї країни, а також гідність, честь, справедливість, мужність, милосердя. Саме у підлітковому віці усвідомлюється приналежність людини до певного етносу, виникає інтерес до своєї нації та країни.

Однією з найважливіших педагогічних закономірностей цього періоду є те, що в процесі патріотичного виховання підростаючого покоління, вже в початковому соціальному досвіді, виступають у нерозривній єдності національні та загальнолюдські цінності, що сприяє формуванню таких громадянських якостей людини, як: інтернаціональна солідарність з іншими народами, повага до звичаїв, культури, мови людини будь-якої національності; прагнення зміцнювати дружні стосунки з молоддю світу, виключення нігілізму та національної відокремленості.

Заходи, що проводяться у скаутських організаціях, направлені на відродження культурних, історичних, народних, військових виховних традицій.

Молодь має займати соціально-активну позицію (брати участь у диспутах, дискусіях, бесідах про військове життя та діяльність розвідників, у благодійних заходах, зустрічах із скаутами з інших країн, фізичних змаганнях), що сприятиме соціальному престижу, освіченості, інтелектуальності, фізичній досконалості особистості.

Ознайомлення з досягненнями скаутських організацій щодо патріотичного виховання підлітків може сприяти зміні реального стану патріотичної свідомості молоді України, який відрізняється високим рівнем напруги, зростанням нігілістичних та націоналістичних тенденцій.

Скаутські обєднання враховують складність психологічної адаптації підлітків та молоді у сучасному світі. Тому організаторів скаутизму хвилює проблема працевлаштування молоді.

Свою профорієнтаційну програму скаути здійснюють, проводячи регулярні заняття, що носять техніко-виробничий характер. Метою таких занять є залучення молоді до трудової діяльності, поширення знань про вітчизняну та зарубіжну техніку, організацію праці, включення молоді в розвязання проблем розвитку сучасних технологій.

Для герлскаутів організовуються лекції з журналістики, медицини, бухгалтерського обліку. Бойскаутів знайомлять із специфікою морських, авіаційних та військових професій.

Одне з провідних місць у дозвіллєвій діяльності підлітків у скаутських організаціях займає фізичне вдосконалення особистості. У процесі розважальних ігрищ з фізичних змагань та конкурсів здійснюються ідеї скаутської системи, виховання підлітків.

Спортивні змагання розвивають у молоді почуття відповідальності, прагнення до перемоги, впевненість у своїх силах. У день проведення змагань прикрашаються спортивні майданчики. Підсумки підбиваються в урочистій обстановці, переможці нагороджуються призами та сувенірами. Великої популярності набув серед скаутів туризм. Систематичні мандрівки по країні сприяють фізичній загартованості особистості, розширюють знання про свою або іншу країну, вчать жити за законами взаємопідтримки та дружби.

Форми та методи, що застосовуються у роботі скаутських організацій слугують розвиткові соціально%культурної активності людини, надають простір для ініціативи, пошуку, творчості, що дозволяє підтримувати максимально високий рівень активності людини у сфері культури та дозвілля.

Англійські вчені, вивчаючи дозвіллєві проблеми, підкреслюють істотні зміни в ціннісних орієнтаціях підліткового й молодіжного середовища, вказують на швидкий розвиток і популярність, так званої, "кіберкультури, що в останні роки втрачає свою молодіжну специфіку, охоплюючи інші соціально-вікові категорії населення.

На думку багатьох науковців інтерактивного мистецтва (Вгеnda Laurel, Jaron Lanier, Domna Haraway), революційні наслідки в соціально-культурній сфері (насамперед, в дозвіллі) має розробка системи віртуальної реальності, створення "кібернетичного простору, що дозволяє реалізувати "фантастичні" форми людського самовираження, змінювати систему відносин "людина-компютер, проникати, завдяки електронному екрану, в "глибокий, складний і тактильний кіберпростір; домінувати не лише в зовнішньому світі, але і в душі людини, в її свідомості.

Ця ідея знаходить втілення у практичній діяльності популярних серед молоді клубу "Віртуальний світ, кібер-клубів, центрів інтерактивної музики, що вдаються до принципово нових засобів проведення дозвілля.

Так, клуб "Cyberseed" (м. Лондон) анонсує програму "катання на хвилях людської душі. Вона передбачає живе виконання японської музики стилю "нового століття, ряд атракціонів (зокрема, машини "Віртуальна реальність), компютерні ігри, зустрічі з вченими, акторами.

Атракціони розміщено в трьох суміжних приміщеннях: перша зала створює враження віртуальної реальності, завдяки настінним графічним і фотографічним зображенням (картини сучасних художників, пейзажі, портрети), що постійно змінюються; у другій кімнаті розташовано бар та ігрові автомати; персональні компютери встановлено в третій кімнаті, деякі з них призначені для ігор, інші демонструють фрактальні образи, стробоскопічні ефекти створюються "мозковою машиною. Слід підкреслити, що основною метою засновників таких клубів є демонстрація комерційних цінностей систем віртуальної реальності.

Зростання економічного значення інтерактивних технологій в зарубіжних країнах, їх експансія на систему освіти, створення ринків артефактів кіберкультури, велика кількість досліджень у сфері технології віртуальної реальності мають і свої недоліки з погляду їх впливу на психіку та свідомість підлітків і молоді; проблема "людина-техніка є однією з головних для ряду соціальних наук.

Водночас, феномен кібернетичної революції в сучасному суспільстві, її вплив на всі аспекти життя соціуму викристалізувались у важливу культурно-дозвіллєву тенденцію, що привертає особливий інтерес зарубіжних і вітчизняних футурологів, соціологів, працівників дозвіллєвої й рекреаційної сфери і вимагає глибокого вивчення.

Аналіз дозвіллєвої діяльності з підлітками дозволяє сформулювати основні її принципи: добровільність; постійність та систематичність; оптимальне поєднання теоретичних знань з практичною діяльністю; залучення підлітків і молоді до активної суспільно-корисної та особистісно-значущої діяльності, що дає відчутний соціальний ефект; диференційований підхід до різних соціально-демографічних молодіжних груп; стимулювання ініціатив та мотивів саморегуляції.

Грунтуючись у своїй діяльності на цих принципах, дозвіллєві заклади успішно реалізують програми, спрямовані на: організацію змістовного дозвілля підлітків і молоді; розвиток творчого й духовного потенціалу молоді в інтересах її становлення й самореалізації; профілактику й попередження правопорушень і негативних явищ у підлітковому й молодіжному середовищі; пропаганду й підтримку здорового способу життя; підтримку талановитої та активної молоді; сприяння професійній орієнтації та працевлаштуванню, що, власне, надає соціальнокультурним центрам особливої соціальної цінності.

Унікальність англійських соціокультурних закладів, їх робота з підлітками й молоддю полягає в оптимальному поєднанні різних напрямів діяльності, що гармонійно доповнюють один одного, а саме:

культурно-дозвіллєвий і рекреаційний, що передбачає створення умов для відпочинку й рекреації, для самовдосконалення молоді, її творчого розвитку за допомогою заходів розважального характеру, роботи майстерень, культурно-мистецьких гуртків, виставок, конкурсів, фестивалів;

соціально-профілактичний, спрямований на створення умов для інтеграції особистості в соціум, на попередження негативних явищ у молодіжному середовищі шляхом використання різних форм роботи - інформаційно-консультативної допомоги, бесід, диспутів, "шкіл молодих батьків, семінарів, індивідуальних зустрічей, театротерапії, сімейних вечорів, виставок художньої творчості, активного залучення підлітків і молоді до суспільно-корисної праці;

профорієнтаційний, що має на меті не просто самовизначення підлітка на сучасному ринку професій, але й навчання його самоосвіті та саморозвитку, вмінню навчатися, активно використовуючи свій вільний час. Сутність профорієнтаційного напряму дозвілля полягає у допомозі усвідомленого вибору професії, формуванні потреб поглиблювати набуті знання, оновлювати їх та практично використовувати;

спортивно-оздоровчий. Головним завданням цього напряму діяльності є зміцнення здоровя підлітків, формування та розвиток фізичної культури засобами дозвілля.


3. Дозвіллєві обєднання добровільного сектору


В історії дозвілля відомі різні форми добровільних обєднань громадян, що задовольняли найголовніші потреби людини - в дозвіллі та спілкуванні. Добровільні обєднання за характером, метою своєї діяльності завжди відбивали соціальну структуру суспільства. Неформальні угруповання як такі створювалися за інтересами. Так, відомі чоловічі будинки в общинно-родових поселеннях, що відігравали роль своєрідних інформаційних центрів; критські сисситії, спартанські федитії та римські терми були осередками спілкування та розваг. Пізніше відомі давньогрецькі гетерії, давньоримські содалітас, професійні обєднання громадян. Нова та Новітня історії засвідчують піднесення добровільного руху. Саме в цей час масово створюються клубні обєднання (літературні, мистецькі, військові, поетичні, музичні), різноманітні гуртки, що обєднують однодумців.

Починаючи з 70-х років ХХ ст. зростає кількість добровільних організацій в усіх європейських країнах, що свідчить про розвиток громадянського суспільства. У Великобританії з 1970 по 1986 роки зареєстровано близько 160 тисяч добровільних організацій. Серед добровільних організацій - всесвітньо відомі: Англійська туристична рада, Національна асоціація жіночих клубів Великобританії, Британська театральна асоціація, Молодіжна асоціація туристичних баз, Гільдія мешканок невеликих міст, Національна федерація жіночих інститутів.

Кожен фонд, асоціація, організація, формування мають своє соціокультурне значення, діють в межах лише своїх функцій, відрізняються за характером основної діяльності, що охоплює і захист навколишнього середовища, і дозвіллєві інтереси споживачів, і розвиток культури маргінальних груп населення, і спортивну роботу. Хоча основними для добровільних обєднань є напрями діяльності, визначені в їхніх статутних документах, фактично кожне з них так чи інакше повязане із дозвіллєвою сферою, організовує дозвіллєве обслуговування населення.

Багато громадських формувань мають власну мережу культурних центрів, бібліотек, спортивних залів, клубів, рекреаційних центрів, творчих гуртків, туристичних секцій. Наприклад, Англійська туристична рада включає більше 200 дозвіллєвих обєднань, що нараховують понад 8 млн. членів. 29 % із них належать до молодіжних організацій, 27 % є членами спортивних клубів, 13 % захоплюються збереженням культурних цінностей, 8 % належать до туристичних організацій, 7 % % до жіночих обєднань, 7 % % до груп захисту тварин та дикої природи. І сьогодні добровільні дозвіллєві обєднання, організації, асоціації є основною складовою дозвіллєвої сфери і допомагають громадськості брати участь в соціально-культурному житті, підтримують самодіяльність та ініціативу місцевого населення. Причому, якщо держава надає перевагу культурним заходам, що характеризуються високою якісністю, ексклюзивністю, професіоналізмом та споживанням, то добровільні рухи обстоюють право активної участі населення та любительство в будь-яких його проявах. За підтримки добровільних організацій здійснюються культурні заходи (фестивалі, конкурси, концерти, виставки), вирішуються соціальні питання (захист прав нацменшин, розгляд екологічних проблем), проводяться ремонтні роботи дозвіллєвих обєктів (музеїв, бібліотек, клубів, шкіл), надається підтримка творчій молоді та ін.

Добровільні організації (молодіжні клуби, жіночі організації, любительські обєднання, спортивні й туристичні клуби, релігійні організації, благодійні обєднання) створюються з ініціативи громадян і визначаються демократизмом в управлінні та певною автономією по відношенню до офіційної влади. Добровільні дозвіллєві організації не орієнтуються на одержання прибутку, однак з часом можуть перетворитися на комерційні обєднання або увійти до складу державних закладів дозвілля.

Добровільні асоціації становлять основу соціокультурної діяльності, надаючи людині можливість брати безпосередню участь в заходах, задовольняти свої захоплення, розширювати знання. Натомість, великі громадські, політичні й релігійні інститути частіше саме в силу своєї потужності, схильності до бюрократичних і технократичних методів роботи нехтують індивідуальними потребами людини, її інтересами, працюючи на грандіозну, проте абстрактну перспективу.

Важливим чинником діяльності добровільних організацій є їх фінансове забезпечення. Своєрідну "касу добровільних організацій становлять благодійні трасти, що в зарубіжних країнах мають розгалужену мережу. Незалежні трасти максимально використовують комерційні можливості закладів культури - роботу кавярень, сувенірних магазинчиків, книжкових крамниць, надання платних дозвіллєвих послуг та ін. Рекреаційні трасти виникають з ініціативи добровільної асоціації, однак для подальшої діяльності потребують фінансової допомоги, зокрема, грантів та підтримки з боку держави. Трастова система успішно спрацьовує в громадських проектах спортивного, культурного, історичного, просвітнього спрямування.

Підтримка діяльності некомерційних, добровільних організацій у сфері дозвілля здійснюється на основі потужної правової бази, стабільної системи оподаткування, залучаючи значні можливості "фандрайзингу, консультування мистецьких організацій з фінансових та організаційних питань. Наприклад,

у Великобританії з 1976 року діє Асоціація бізнесового спонсорства, завданням якої є "консультування бізнесу з усіх аспектів спонсорства, надання потенційним спонсорам цілого ряду послуг та можливостей. консультування мистецького середовища з питань пошуку спонсорської допомоги.

Необхідно зазначити, що школи та інші навчальні заклади більшості зарубіжних країн заохочують до створення різноманітних дозвіллєвих та культурно (просвітніх обєднань, розвиваючи таким чином громадську активність дітей, підлітків, молоді. Так, в класах та навчальних групах діють різноманітні гуртки (хімічні, біологічні, філософські, літературні, спортивні, туристичні, математичні, колекціонування, охорони природи) для розкриття творчого потенціалу учнів, розвитку почуття відповідальності, ініціативи, поваги до закону та права, потреби в самоуправлінні та самоствердженні. Шкільні та студентські гуртки діють в межах свого навчального закладу, класу або виходять за їх межі (особливо це стосується спортивних та туристичних гуртків), організовують різноманітні суспільно корисні заходи, діючи відповідно до інтересів своїх членів. Навчальні заклади лише намагаються визнати ці юнацькі потреби та запити і використати їх з освітньою метою.

Діяльність багатьох добровільних організацій відома за межами країни, в якій вони створювалися. Особливо це стосується організацій релігійного спрямування, що пояснюється впливом церкви на молодь. Йдеться, зокрема, про такі, як: "Християнські асоціації молодих чоловіків, "Християнські асоціації молодих жінок, "Організації молодих католиків" та інші. З релігійними переконаннями повязують такі моральні цінності, як родинні звязки, народження дітей, вживання наркотиків, громадянська свобода, людська гідність.

Критеріями успішної дозвіллєвої роботи в громаді можна визначити такі: проведення заходів, що відповідають потребам різноманітних груп в межах громади; залучення до активної дозвіллєвої творчості осіб усіх вікових та соціальних груп; взаємодію культурно-мистецьких, освітніх, навчальних, соціальних, рекреаційних організацій в громаді; відродження й збереження соціально (культурного життя громади; посилення суспільної значимості громади.

Яскравим прикладом такого поєднання інтересів громади та добровільних організацій може бути створення дитячих майданчиків розваг. Вперше дитячі розважальні майданчики виникли ще наприкінці 30 (х років ХХ ст. у Копенгагені. Сьогодні термін "дитячий майданчик розваг застосовується для назви ігрових майданчиків, на яких заохочується вільне дитяче самовираження у формі активної діяльності. Це може бути побудова дитячих будинків, замків, наметових містечок, організація ігрових конкурсів, культурних заходів, рекреаційних проектів. Згодом у Великобританії виникають асоціації дитячих майданчиків розваг, а до вирішення проблем дітей залучають місцеву владу, різні добровільні асоціації та фонди.

Безумовно, впровадження дозвіллєвих програм та послуг в громаді має спиратися на активну участь населення і здійснюватися за його ініціативи. Серед цікавих дозвіллєвих проектів можна назвати створення Сільського драматичного центру з метою залучення молоді до театральної творчості. Так, клуби громад мають низку загальних характерних рис: виникають у однорідних кварталах міста, які відзначаються міцними традиціями та звязками громади; мають на меті створення умов для забезпечення прав громади щодо самовираження як засобу для досягнення змін та звільнення від гегемонії "системи; зміст і хід виконання програм клубів громад визначаються самим життям, вимогами щоденної реальності; завдання програм клубів та аргументи на їх користь диктуються бажанням населення віднайти свою культурну самобутність; адміністративна та фінансова підтримка зовні визнається необхідною, але, у разі її отримання громада не опиняється у залежності від влади щодо орієнтації політичних та соціальних цілей своїх програм.

У центрі розгляду членів клубу такі проблеми як антисанітарія, злочинність, безробіття, дозвілля молоді та підлітків, проблеми адаптації, знайомство з іншими культурами. "І молодь, і інші мешканці знають, що вони можуть прийти у таких справах до клубу і що буде організовано певну ефективну акцію.

Матеріальну підтримку клубам громад надають фонди, фундації, громадські обєднання, однак сама ініціатива зароджується в громаді. У результаті діяльності таких клубів вдається частково вирішити проблеми зайнятості населення, забезпечити рівними культурно-освітніми можливостями представників етнічних меншин, інвалідів, людей похилого віку.

Всесвітньо відомою є діяльність добровільної організації "Ротарі-клубів, історія яких повязана з іменем Пола Харріса (1868 (1947), що 23 лютого 1905 року спільно із своїми друзями відкрив перший клуб в Чікаго. У його складі було чотири особи, що, власне, поклало початок традиції: один представник від певної галузі чи сфери діяльності. Члени організованого клубу відчували потребу в особистих контактах і тому вирішили зустрічатися за місцем роботи кожного з членів обєднання, по черзі. Така "ротація" (черговість) і підказала ПолуХаррісу назву клубу - "Ротарі". У 90-х роках ХХ ст. у 180 країнах Західної Європи нараховувалося більше 27 тисяч ротаріанських клубів.

З 1922 року асоціація носить назву "Ротарі Інтернешнл, має свій герб та гімн. Організаційна структура більшості ротаріанських клубів затверджена Стандартним статутом на зїзді "Ротарі Інтернешнл 1922 року. Статут визначає назву клубу, територіальні межі діяльності, правила поведінки членів клубу, а також склад та роль керівних органів обєднання.

Перед "Ротарі Інтернешнл визначено два завдання: по-перше розвивати, поширювати, координувати та вивчати діяльність "Ротарі у різних країнах; по-друге, спрямовувати міжнародну діяльність "Ротарі-клубів.

Метою ротаріанців є: налагодження особистих контактів між провідними спеціалістами та професіоналами своєї справи на користь суспільства; визначення важливості усіх творчих професій та усвідомлення ротаріанцем можливості принести користь людству на робочій ниві; втілення вищої мети - служіння суспільству - не лише в діловій, а й особистій та суспільній сферах життя; встановлення співробітництва між бізнесменами та спеціалістами світу заради зміцнення міжнародного взаєморозуміння та миру.

Близько 50 клубів, обєднаних за територіально-географічним принципом, складають ротаріанський округ. За діяльністю округу стежить "губернатор", якого переобирають щороку. Так само щорічно у головних містах "ротаріанських" країн скликається зїзд як вищий орган, на якому обирають президента і керівний склад.

Головною структурною одиницею "Ротарі Інтернешнл" є клуб, очолюваний радою клубу, до складу якого входять: президент, віце-президент, секретар та скарбник. Керівництво клубу розпочинає свою діяльність з перших днів червня і працює протягом одного року до перевиборів. Така періодична зміна кадрів розвиває дисциплінованість і відчуття відповідальності за доручену ділянку роботи. Кожен ротаріанець проходить усі рівні управління - від простого члена до президента, що дозволяє ознайомитися з різними ділянками роботи клубу, зрозуміти їх специфіку.

Кожен клуб має свою документацію: хартію (підтвердження членства клубу в асоціації), статут, протоколи засідань, річні звіти комітетів та керівників клубу, списки членів обєднання, дані про відвідування, про сплату членських внесків, літопис клубу, його архів.

"Ротарі Інтернешнл" має власний фінансовий фонд, завдяки якому може надавати підтримку культурі й мистецтву, допомогу незахищеним верствам населення, проводити різноманітні соціально (культурні акції.

Фонд "Ротарі" є інвестором багатьох програм, а саме:

програми міжнародного молодіжного обміну, згідно з якою щорічно понад 9 тис. юнаків та дівчат на конкурсній основі відбираються "Ротарі" (клубами і відвідують різні країни для вивчення їх культури, народних традицій, звичаїв, мови;

програми обміну перспективними спеціалістами й бізнесменами, за якою до країн зарубіжжя приїздить молодь для вивчення роботи державних закладів, економіки країни, способу життя народу;

програми "Поліоплюс", що реалізується спільно із Всесвітньою організацією здоровя і спрямована на боротьбу з поліомієлітом;

програми "Здоровя, голод, людство" ("Три ейч"), що реалізує проекти, які не під силу одному клубу чи округу;

програми "Ротаріанці-добровольці", яка передбачає діяльність членів клубу за їх спеціальністю (бізнесмена, педагога, культуролога) в інших країнах;

дотації на боротьбу із стихійним лихом для допомоги жертвам екологічних і соціальних катастроф.

Таким чином, метою Фонду "Ротарі" є досягнення миру та взаєморозуміння у світі шляхом реалізації благодійних, культурних, соціальних та освітніх програм.

Важливо підкреслити, що успішній роботі клубів сприяють комплексність та багатопрофільність їх діяльності - від надання допомоги в цілому до соціально (політичної та естетичної виховної роботи з неблагонадійними членами суспільства й особами з девіантною поведінкою.

Тому доцільним вважаємо вивчати діяльність ротаріанських клубів за напрямами їх роботи, а саме: клубна робота, соціально-культурна робота, виробнича сфера та гармонізація стосунків на підприємстві, яким керує ротаріанець (або професійна робота), міжнародна робота.

. Клубна робота спрямована на задоволення духовних інтересів особистості, на виявлення її потреб і можливостей та їх реалізацію.

Комітет з клубної роботи організовує дозвілля членів клубу: екскурсії на природу, відвідування вернісажів, концертів, театрів, проводить розважальні програми, виставки "Хобі ротаріанців клубу", диспути, конкурси та вікторини про "Ротарі", зустрічі із спеціалістами з питань охорони здоровя, правопорядку, соціального захисту людей літнього віку та інвалідів, охорони материнства.

Комітет несе відповідальність за розвиток і зміцнення клубного обєднання, забезпечує відвідування засідань клубу та панування в ньому атмосфери доброзичливості, відповідає за розширення членства за класифікаційним принципом, за організацію культурно-дозвіллєвої діяльності, за громадські звязки та інформаційну діяльність клубу, за рекламування "Ротарі" шляхом публікацій у бюлетенях та офіційному журналі "Ротаріанець", а також в регіональних журналах "Ротарі"-клубів інших країн.

. Соціально-культурна робота клубу спрямована на виявлення однопорядкових проблем регіону та створення проектів для їх розвязання. Особлива увага звертається на роботу з дитячими дошкільними закладами, підлітковими організаціями, а також на проблеми наркоманії та злочинності, охорони навколишнього середовища.

Члени клубу співпрацюють з місцевою владою, працівниками соціальної сфери, інших організацій, щоб допомогти їм у терміновому вирішенні проблем. Якщо в місті гостро стоїть проблема безпритульних, то тут пріоритетним завданням могла б стати організація консультацій з профорієнтаційних питань, відкриття курсів для вивчення прикладних спеціальностей.

Та найбільшу увагу ротаріанці звертають на екологічне виховання особистості. "Ротарі"-клуби проводять бесіди з екологічної тематики, зустрічі з фахівцями, організовують колективні перегляди слайдів і відеофільмів, організовують прибирання та очищення територій. Так, президент "Ротарі Інтернешнл" 1995 року Білл Хентлі висловив подяку ротаріанському Морфетському клубу (Англія), переможцю регіону Великобританії та Ірландії, за щорічну організацію суботників з прибирання території.

. Виробнича сфера та гармонізація стосунків на підприємстві, яким керує ротаріанець (або професійна робота), спрямована на піднесення виробничої культури кожного керівника у будь-якій галузі.

. Міжнародна робота як окремий напрям діяльності клубу започаткована 1921 року. Здійснення спільних програм на основі взаємопідтримки ротаріанських клубів різних країн має на меті надавати дітям, підліткам і молоді освіту, сприяти їх культурному та соціальному розвитку. Щорічно по лінії ротаріанських клубів за кордон виїздить понад 10 тисяч школярів, причому особлива увага приділяється дітям (інвалідам.


4. Студентське самоврядування та молодіжні студентські організації


Студентські організації у Великій Британії функціонують у формах студентської спілки, студентського уряду або студентської ради.

Студентські Ради виражають студентські думки щодо університету, відповідають за надання різноманітних послуг студентам. Зазначені ради керують деякими комерційними установами, що знаходяться на території університету (магазини, нічні клуби, друкують студентські газети, надають консультації щодо успішного навчання в університеті; керують спортивними клубами тощо. Голова студентської ради обирається членами студентської ради і отримує заробітну плату.

Студентські спілки дуже часто відіграють роль навчальних центрів, проводять різноманітні компанії, дебати тощо. Студентські засоби масової інформації намагаються залучити ширше коло респондентів до обговорення цих подій, хоча такі заходи не несуть відповідальності за прийняті рішення.

Всі Студентські ради вищих навчальних закладів мають потужне фінансування. Вони отримують матеріальну підтримку від університетів, державних установ, спонсорів, а також мають прибутки від комерційної діяльності.

Одна з найбільших студентських організацій у Великій Британії є Національна Спілка Студентів Обєднаного Королівства, яка представляє інтереси більше ніж 5 мільйонів студентів. Ця спілка щорічно проводить навчання близько 300 студентських керівників.

Студентські керівники контролюють стан справ у студентських спілках, а також визначають їх політику. Кожний студент має змогу брати участь у процесі прийняття рішення щодо перспективних планів роботи спілок на загальних зборах.

Крім вищезазначених організацій студентського самоврядування у Великій Британії функціонують Студентська спілка Кембріджського університету, Спілка студентів Бермінгему, Студентська спілка Лондонського Королівського коледжу та ін.

Студентське самоврядування у вищих навчальних закладах Великої Британії засвідчує про його глибокі демократичні традиції. Студентське самоврядування органічно повязане з динамічними процесами, що відбуваються у суспільному житті.

З іншого боку, вищі навчальні заклади, їх академічна спільнота всебічно стимулюють залучення студентів до участі у формуванні навчального процесу, реалізації функцій управління закладами освіти, організації дозвілля та спортивно-культурної роботи.


5. Молодіжні студентські організації Великобританії


Організація молодих консерваторів (ОМК) створена в 1946 році як молодіжна секція консервативної партії Великобританії. ОМК є однією з найбільших молодіжних організацій країни, налічуючи до 30 тисяч членів, і має близько 750 місцевих організацій, або клубів, об'єднаних в регіональні організації. Певною автономією користуються "Молоді консерватори" Шотландії і Північної Ірландії. До ОМК примикає Федерація студентів - консерваторів. На чолі ОМК стоїть національний комітет, робота якого контролюється керівництвом консервативної партії.

Молоді консерватори виступають на підтримку політики, спрямованої на захист інтересів "великого бізнесу", великих землевласників, на обмеження діяльності профспілок, які виступають на захист соціальних та економічних прав трудящих. У зовнішній політиці більшість членів ОМК підтримує лінію уряду па збільшення напування витрат, розширення участі Великобританії в НАТО, на підтримку агресивного курсу адміністрації США. Праве крило ОМК найчастіше тісно змикається з ультраправими, профашистськими і расистськими організаціями. Молоді консерватори в минулому намагалися домогтися певної " незалежності " від партії. Це зустрічало різку протидію з боку лідерів консервативної партії, які в даний час повністю контролюють діяльність ОМК. У 1984 році ОМК покинула БРМ. ОМК є членською організацією Деміку і правоконсервативного об'єднання Міжнародний союз молодих демократів.

У цілому для міжнародної діяльності молодих консерваторів характерний антикомунізм і антирадянщину, слідування у фарватері політичних установок американських правоконсервативних кіл.

Національний союз студентів Великобританії (НУСУК) створений в 1922 році шляхом об'єднання університетських студентських організацій для захисту інтересів учнівської молоді, координації міжнародних зв'язків і контактів.

Вищим органом НУСУК є Національний виконком, який обирається конференціями, що проходять двічі на рік. Союз представляє інтереси понад 1,4 мільйона студентів Великобританії, що навчаються у більшості університетів та університетських центрах, політехнічних інститутах і коледжах різних рівнів.

У числі головних цілей і завдань, які ставить перед собою організація, знаходиться захист права студентства на демократичне представництво в органах університетського управління, боротьба за забезпечення широкого доступу до освіти, проти політики скорочення асигнувань на навчання. Велика увага приділяється боротьбі за рівноправність жінок, права іноземних студентів, що навчаються у Великобританії, проведенню кампаній солідарності з боротьбою народів, молоді та студентів Чилі, Гренади, Сальвадору, Нікарагуа, Півдня Африки, Лівану, Палестини та ін.

В останні роки важливою складовою діяльності союзу стала участь у боротьбі проти загрози війни, в русі за ядерне роззброєння, проти розміщення в країні американських крилатих ракет. НУСЬКИ підтримав такі акції британських прихильників миру, як табір в Грінем - Коммон, активно брав участь у масовому мітингу протесту проти військових приготувань, що пройшов у Лондоні 22 жовтня 1983.

НУСУК практично не виступав на міжнародній арені до 1969 року, коли в керівництві союзу намітилася тенденція повороту вліво. Однак, обговорюючи політичні проблеми, виконком НУСУК прагнув уникнути прийняття таких рішень, які могли б викликати серйозний розкол в організації.

В кінці 70 - х років у керівництві союзу переважали представники Лівого альянсу - широкої коаліції, яка об'єднує комуністів, лівих лейбористів, незалежних соціалістів і лібералів. Політична платформа Лівого альянсу досить розпливчаста, хоча в цілому має антиімперіалістичну спрямованість.

Після 1982 нове керівництво НУСУК взяло курс на розвиток контактів з профспілковим рухом, Британським конгресом тред-юніонів, політичними партіями, особливо з лейбористської, контролюючої велике число місцевих рад, до компетенції яких входить розподіл коштів на потреби освіти.

НУСУК співпрацює з МСС з конкретних питань студентської проблематики, обмінюється делегаціями та інформацією зі Студентською радою Росії. Приймає участь в Європейських студентських зустрічах.

Національна організація студентів-лейбористів (НОЛС) заснована в 1971 році для роботи серед студентства Великобританії в інтересах лейбористської партії. Чисельність організації - 7500 чоловік.

Мета організації - пропаганда ідей лейбористського руху серед студентства, надання допомоги місцевим організаціям лейбористської партії в ході передвиборних кампаній, при проведенні інших політичних заходів. Основна робота ведеться з первинних організаціях - "лейбористських клубах", котрі обирають кандидатів на щорічну конференцію НОЛС. Конференція обирає центральний орган - Національний комітет і президента.

НОЛС бере активну участь у роботі Міжнародного союзу молодих соціалістів (МСМС), у кампанії за ядерне роззброєння, виступає за виведення з території країни американських ядерних засобів, за повне ядерне роззброєння Великобританії.

Національна ліга молодих лібералів (НЛМЛ) - одна з найстаріших молодіжних організацій Великобританії, створена в 1902 році, налічує понад 20 тисяч членів.

Програма НЛМЛ, не висуває вимоги корінних соціальних перетворень, характеризується невизначеністю і еклектичністю формулювань. До недавнього часу ліга повністю слідувала лінії ліберальної партії. Однак в останні роки, особливо наприкінці 70 - х - початку 80 - х років позиції НЛМЛ зазнали деяких змін. Ліга виступає за перегляд відносин Великобританії і НАТО, за подальший розвиток співробітництва між Сходом і Заходом. Всупереч позиціях парламентської фракції лібералів молоді ліберали виступили на підтримку одностороннього роззброєння Великобританії, беруть участь у діяльності Молодіжної кампанії за ядерне роззброєння.

До НЛМЛ примикає Союз студентів - лібералів, що нараховує близько 4 тисяч членів.

Ліга є членом Європейської федерації ліберальної і радикальної молоді (ЕФЛРМ), Через ЕФЛРМ і БСМ підтримує досить жваві зв'язки із зарубіжними молодіжними організаціями.

Молоді соціал-демократи (МСД) Великобританії - організація молоді соціал-демократичної партії. МСД - досить слабка, нечисленна і нечітко оформлена організація. Основна її функція - допоміжна роль МРІ соціал-демократичної партії, особливо в період виборів.

З питання розміщення нових американських ядерних засобів середньої дальності в Західній Європі, зокрема, у Великобританії, МСД, по суті, зайняли позицію підтримки політики НАТО. У той же час МСД виступили проти програми переозброєння підводного флоту Великобританії, здатного ще більш дестабілізувати військово-стратегічну обстановку в Європі і в світі.

Одночасно МСД висловлюються за збереження британського ядерного потенціалу у вигляді системи "Поларіс".

МСД практично не мають власних міжнародних зв'язків, не беруть участь у заходах міжнародного молодіжного співробітництва.

Британська рада молоді (БРМ) утворений в 1949 році. Згідно з прийнятим в 1976 році статуту Британська рада молоді є організацією, "представляє інтереси молодих людей Великобританії. До її складу входять національні молодіжні організації та місцеві ради молоді". Однією з цілей БРМ вважає сприяння розширенню участі молоді в житті суспільства як на місцевому, так і на національному рівні. Рішення ради з внутрішньополітичних і міжнародних питань приймаються за згодою більшості членських організацій.

Вищим органом БРМ є щорічні збори представників членських організацій. Збори обирає рада, членами якого є представники керівництва входять до БРМ організацій пропорційно їх чисельності. Рада засідає два рази м на рік. На щорічних зборах БРМ обирається також виконавчий комітет, керівний повсякденною діяльністю БРМ.

У число членських організацій БРМ входить близько 40 так званих "неполітичних" молодіжних організацій, наприклад студентські та шкільні спілки, Асоціації скаутів, Асоціації молодих християн, Національна федерація скаутів, Рада католицької молодіжної служби та ін молодіжні організації політичних партій, в тому числі комуністичної, місцеві ради молоді. Крім того, в роботі БРМ беруть участь асоційовані організації і спостерігачі, не мають права голосу на щорічних зборах.

Організація молодих консерваторів в 1984 році вийшла з сомина БРМ, оскільки політика консервативного уряду піддається різкій критиці з боку переважної більшості молодіжних організацій країни.

Робота БРМ ведеться в основному за двома напрямками. Перше - це здійснення програм, які повинні, на думку БРМ, сприяти поліпшенню становища молоді, боротьбі з безробіттям, підвищення якості освіти. Для цього в кінці році в БРМ створено відділ по роботі з молоддю на місцях.1гдел випускає різні освітні та ілюстративні матеріали, посібники, поширює інформацію для членських організацій, проводить конференції та семінари з питань підлогою - ім'я молоді в суспільстві.

Друге - здійснення міжнародних зв'язків від імені членських організацій з міжнародними та національними молодіжними організаціями. На вирішення низки політичних питань великий вплив робить пряма фінансова залежність від членських організацій, що стоять в центрі і на правому крилі політичного спектру.

Діяльність БРМ фінансується як членськими організаціями, так і міністерством закордонних справ. Цим пояснюється певна "стриманість" БСМ в критиці політичного курсу консервативного уряду, а також підчас нейтральна позиція в гострих політичних дебатах, характерних для молодіжного руху Великобританії. У той же час Рада виступає за продовження і розвиток широкого політичного діалогу між молоддю Заходу і Сходу з метою сприяння зусиллям по зміцненню миру, усунення загрози ядерної війни. У цьому дусі витримані резолюції з міжнародних питань, прийняті БРМ. Рада бере участь у деяких антивоєнних акціях, які проводить ряд його членських організацій.

Британська рада молоді є однією з найбільш активних і авторитетних членських організацій СЕННК. Здійснюються регулярні зв'язку БСМ з КМО, проводяться двосторонні семінари з питань виховання молоді в дусі миру, участі молоді у антивоєнної боротьбі, положення молодих людей в сучасному суспільстві. БРМ періодично випускає матеріали про свою діяльність, видає щомісячний бюлетень "Ют".


6. Підготовка кадрів сфери дозвілля


Не зайвим у розробці ефективної моделі сучасного спеціаліста дозвіллєвої сфери буде вивчення та аналіз процесів підготовки кадрів у країнах зарубіжжя. Зарубіжні вчені дотримуються таких критеріїв оцінки професії: наявність теоретичних та наукових основ професії; система знань та навичок, що формує комплексні професійні завдання; наявність системи вищої освіти у конкретній професійній галузі; можливості для розвитку професійної карєри; організація професійних асоціацій; наявність системи ліцензування (акредитації); наявність кодекса професійної етики; спеціальна професіональна культура; соціальна повага до професії.

Поняття "спеціаліст дозвіллєвої сфери" має неоднозначний зміст, бо дозвіллєва робота в Великобританії ґрунтується на різному філософському, релігійному, культурному ґрунті. Разом з тим, дозвіллєва робота поступово завойовує статус академічної дисципліни в університетах зарубіжних країн, а метафора "спеціаліст дозвіллєвої сфери" була вибрана представниками цієї професійної групи як спільна характеристика для різних назв професій та спеціалізацій.

У Великобританії спеціаліста дозвіллєвої сфери називають "соціальний працівник, "спеціаліст по роботі з молоддю у громаді. Англійський вчений Торкільдсен Дж. зазначає, що в країні відсутня система спеціальної підготовки фахівців для організації дозвіллєвої діяльності, що негативно впливає на підготовку керівників дозвіллєвих закладів. Серед інститутів, в яких здійснюють підготовку кадрів для дозвіллєвої сфери слід назвати: Інститут адміністративного управління парками та відпочинком, що готує організаторів дозвілля у парках; Інститут муніципального відпочинку та розваг, який здійснює підготовку спеціалістів для організації дозвіллєвої діяльності у благодійних організаціях та культурно-дозвіллєвих закладах муніципалітету; Асоціацію управлінців службами відпочинку, що випускає фахівців з організації спортивних змагань, обслуговування глядачів, контролю за роботою барів, кавярень тощо; Асоціацію керівників гральних майданчиків, метою якої є підготовка організаторів відпочинку на гральних майданчиках, організаторів дозвілля підлітків та молоді; Інститут вивчення будівництва та роботи басейнів, який займається проектуванням та будівництвом басейнів і спортивних центрів.

Спеціаліст дозвіллєвої сфери повинен: засвоїти теоретичні й методологічні основи дозвіллєвої діяльності, історію її становлення та формування; уміти здійснювати психолого-педагогічну діагностику та дозвіллєве прогнозування; мати навички проведення соціологічних досліджень; вміти організовувати та проводити дозвіллєві заходи для різних соціально-демографічних угруповань населення; мати достатні медичні та психологічні знання для проведення дозвіллєвої роботи з соціально незахищеними верствами населення; захищати права та свободи людини в межах своїх функціональних обовязків; мати високу загальну культуру, уважність, морально-вольові якості, комунікабельність.

Висновки


Вибір певного виду дозвіллєвої діяльності визначається його індивідуальною та соціальною цінністю, а змістове наповнення дозвіллєвих занять відбиває мету та завдання людини, які вона ставить перед собою.

Аналіз дозвілля як соціально-культурного явища в контексті людської життєдіяльності дозволяє виокремити в його структурі такі основні змістові параметри: сімейний, освітній, політичний, моральний, естетичний, науково-технічний, спортивний, соціальний, економічний.

Метою курсової роботи було виявити й обґрунтувати соціально-педагогічну сутність процесу соціалізації молоді Великої Британії та довести його ефективність у діяльності молодіжних організацій і розкрити педагогічні умови, що активізують цей процес.

Робота з підлітками й молоддю у Великобританії становить чітку систему взаємодії дитячих, підліткових і молодіжних організацій, громадських центрів, бізнесових кіл, культурно-мистецьких і релігійних інституцій.

Англійські дозвіллєві заклади оптимально поєднують різні напрями роботи з підлітками та молоддю: культурно-дозвіллєвий, рекреаційний, соціально-профілактичний, профорієнтаційний, спортивно-оздоровчий.

Пріоритет у дозвіллєвій роботі з підлітками та молоддю надається програмам, спрямованим на: організацію змістовного дозвілля підлітків та молоді, розвиток творчого та духовного потенціалу молоді в інтересах її становлення та самореалізації, профілактику та попередження правопорушень і негативних явищ у підлітковому та молодіжному середовищі, популяризацію здорового способу життя, підтримку талановитої молоді, сприяння професійній орієнтації та працевлаштуванню.

Зміст соціально-культурної діяльності має бути адекватним рівню духовного розвитку особистості, її життєвому досвіду.

Йдеться про безперервний розвиток духовних та інтелектуальних сил кожної людини, що здійснюється шляхом систематичного розвитку її активної соціально-культурної діяльності.

Одна з найбільших студентських організацій у Великій Британії є Національна Спілка Студентів Обєднаного Королівства, яка представляє інтереси більше ніж 5 мільйонів студентів. Ця спілка щорічно проводить навчання близько 300 студентських керівників.

Студентські керівники контролюють стан справ у студентських спілках, а також визначають їх політику. Кожний студент має змогу брати участь у процесі прийняття рішення щодо перспективних планів роботи спілок на загальних зборах.

Також відомі організації студентського самоврядування у Великій Британії: Студентська спілка Кембріджського університету, Спілка студентів Бермінгему, Студентська спілка Лондонського Королівського коледжу та ін.

Студентське самоврядування у вищих навчальних закладах Великої Британії засвідчує про його глибокі демократичні традиції. Студентське самоврядування органічно повязане з динамічними процесами, що відбуваються у суспільному житті.

Система здобуття освіти спеціалістом по роботі з молоддю у Великій Британії проектується згідно з Національними Професійними Стандартами соціальної роботи і враховує їх ключові аспекти (взаємодію з молоддю, сприяння освіті й соціальному розвиткові, підтримка ініціативності та здатності моделювати власне життя, врахування ціннісних установок, пошуки способів демократичного управління молодіжними організаціями тощо). На основі узагальнення зусиль науковців і практиків було окреслено портрет молодіжного працівника, в якому поєднуються як професійні якості (теоретичні знання і практичні вміння), так і особистісні та професійні характеристики (психологічні, морально-етичні, психолого-педагогічні, психоаналітичні).

Список використаних джерел


1.Анохин Е.В. Психолого-педагогические особенности деятельности детских разновозрастных объединений / Сум ской гос пед. Ин-т им.А.С. Макаренка. - Сумы, 1998.

2.Дуликов В.З. Социальные аспекты культурно-досуговой деятельности за рубежом. - М.: МГИК, 1999.

.За пределами ухода в сообществе: опыт нормализации и интеграции / Под ред.Ш. Рамон. - Амстердам - Киев: Ассоциация психиатров Украины, 1996.

.Иконникова С.Н., Новикова И.А. Международный опит педагогической подготовки специалистов сферы досуга // Вестник Семеро-запад. Отд-ния Рос. акад. образования. - СПб., 1998. - Вып.3.

.Кирсанов В.В. Соціально-педагогические проблемы организации досуга за рубежом. - Харьков: ХГИК, 1998.

.Кротова Ю.Н. Становление и развитие педагогики досуга в США и Великобритании: Дис. д-ра пед. наук: 13.00.05. - СПб., 1994.

.Лучанкин А.И., Сняцкий А.А. Социально-клубная работа с молодежью: проблемы и подходы. - Екатеринбург: Банк культ, информ, 1996.

.Обучение социальной работе: преемственность и инновации: Пер. с англ. - М.: Аспект Пресс, 1996.

.Организация досуговой деятельности школьников за рубежом. - СПб.: Образование, 1994.

.Петрищев В.И. Великобритания: социальная среда и досуг молодежи. - Красноярск: Издат. центр Краснояр. гос. Ун-та, 1999.

.Петрищев В.И. США: взаимодействие общины и школы (критический анализ). - Красноярск: Узд-во Краснояр. Ун-та, 1985.

.Социальная работа сегодня: Опыт нормализации и интеграции / Под ред.Ш. Рамон. - Амстердам - Киев: Ассоциация психиатров Украины, 1996.

.Cummings C. Evaluation of the Extended Schools / [C. Cummings, A. Dyson, D. Muijs, I. Papps, D. Pearson et al.]. - PathfinderProjects, 2004. - 97 р.

.DCSF (Department for Children, Schools and Families). Extended Schools: Establishing a Baseline Methodology to Estimate the Impact of the Extended School Programme on Attainment. - Annesley, Nottinghamshire: DCSFPublications, 2009. - 81 p.

.DfES (Department for Education and Skills) Specialist Schools Application Guidance [Electronic resource]. - URL: #"justify">.DfES (Department for Education and Skills). Extended schools: Access to opportunities and services for all: A prospectus. - Annesley, Nottinghamshire: DfESPublications, 2005. - 32 p.

.DfES (Department for Education and Skills). What are the likely conditions for a successful collaborative paftnership [Electronic resource]. - URL: http://www.standards. dfes.gov. uk.

18.Dyson A. Exteded Schools - good future for our young generation [Electronic resource]. - URL: http://referat. atlant. htm <http://referat.atlant.htm>

.Extended Schools providing opportunities and services for all / Department for Education and Skills, 2007.

.Freizeit und Kulturarbeit: Forschungen und Konzeptionen / Bearb.: Wolfgang Bagger et al. % Berlin, 1986.

.Herausforderung Freizeit%Perspektiven fur die 90%er Jahre /Opaschowski H. W., Stubenvoll R., Wemitz R. und andere. % Hamburg, 1990.

.Huxham C. Creating Collaborative Advantage / C. Huxham. - London: Sage Publications Ltd., 1996. - 86 р.

.Kulturpadagogik und Kulturarbeit: Grundlagen, Praxisfelder, Ausbildung / Hrsg. Muller%Rolli S. % Weinheim; Munchen: Juventa Verl., 1988.


Теги: Студентське життя у Великобританії  Курсовая работа (теория)  Социология
Просмотров: 4277
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Студентське життя у Великобританії
Назад