Фундаментальне знання та його значення у інноваційному процесі

Міністерство освіти і науки Україна

Національний технічний університет України

«Київський Політехнічний Інститут»


Реферат

З дисципліни:

«Філософські проблеми наукового пізнання»

На тему:

«Фундаментальне знання та його значення у інноваційному процесі»


Виконав:

студент групи ПБ-32м

Ляшенко О.Г.

Перевірила:

Рубанець О. М.


Київ 2014

Зміст


Вступ

. Основні риси сучасних фундаментальних досліджень

. Роль фундаментальних наук в інноваційному процесі

.1 В суспільному розвитку

.2 На підприємстві

Висновок

Список використаної літератури


Вступ


Інноваційний процес - сукупність науково-технічних, технологічних і організаційних змін, що відбуваються у процесі реалізації інновацій; процес послідовного перетворення ідеї на товар, що проходить етапи фундаментальних, прикладних досліджень, конструкторських розробок, маркетингу, виробництва та збуту ? процес комерціалізації технологій.

Розрізняють різні типи інноваційного процесу:

Тип 1. «Інновація ? прорив». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: генерацію кардинально нових знань (зазвичай це сфера фундаментальних досліджень); визначення можливостей трансформації одержаних фундаментальних знань в ідеї, які мають прикладний характер; визначення потреб споживачів в інновації даного типу; формування якісних та кількісних параметрів інновації; тестування інновації (тільки для товару або процесу); впровадження (виробництво); поширення інновацій у базовій сфері; поширення інновацій на суміжні галузі; оцінку ефекту й ефективності інновацій.

Тип 2. «Інновація - удосконалення». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: вибір якостей (процесів), що потребують удосконалення на основі аудиту будь-якого обєкта та визначення проблем, які необхідно вирішити; генерацію ідей щодо вдосконалення; вибір базової ідеї вдосконалення; формування технічного завдання з удосконалення; тестування удосконалення; коригування удосконалення; впровадження вдосконалення; комерціалізацію вдосконалення; поширення на інші обєкти; оцінку ефективності вдосконалення.

Тип 3. «Інновація - модифікація». В узагальненому вигляді даний тип передбачає: зясування потреби у модифікації; вибір і конкретизацію параметру, який необхідно модифікувати; формування технічного завдання; тестування модифікації; впровадження модифікації; комерціалізацію модифікації; поширення на інші обєкти; оцінку ефективності. [1]

Відповідно до логіки розвитку інноваційного процесу поява нововведення починається з генерації ідеї нового продукту. Часто ідеї народжуються в процесі проведення фундаментальних досліджень.

Фундаментальні дослідження - це експериментальна чи теоретична діяльність, спрямована на одержання нових знань про основні закономірності будови, функціонування і розвитку людини, суспільства, навколишнього середовища. Мета фундаментальних досліджень - розкрити нові зв'язки між явищами, пізнати закономірності розвитку природи і суспільства щодо до їх конкретного використання. Фундаментальні дослідження діляться на теоретичні та пошукові.

Результати теоретичних досліджень виявляються в наукових відкриттях, обґрунтуванні нових понять і уявлень, створення нових теорій. До пошукових відносяться дослідження, завданням яких є відкриття нових принципів створення ідеї і технологій. Завершуються пошукові фундаментальні дослідження обґрунтуванням та експериментальною перевіркою нових методів задоволення суспільних потреб. Всі пошукові фундаментальні дослідження проводяться як в академічних установах і вузах, так і у великих науково-технічних організаціях промисловості тільки персоналом високої наукової кваліфікації. Пріоритетне значення фундаментальної науки в розвитку інноваційних процесів визначається тим, що вона виступає як генератор ідей, відкриває шляхи в нові області знання. Фінансування фундаментальних досліджень ведеться з державного бюджету або в рамках державних програм.


1. Основні риси сучасних фундаментальних досліджень


Для сучасного етапу розвитку науки і техніки характерне використання методів фундаментальних досліджень для вирішення прикладних проблем. Той факт, що дослідження є фундаментальним, ще не означає, що його результати не утилітарні. Робота ж, спрямована на прикладні цілі, може бути вельми фундаментальною. Критеріями їх розподілу є в основному часовий фактор і ступінь спільності. Цілком правомірно сьогодні говорити і про фундаментальне у промисловому дослідженні[2].

Фундаментальні дослідження крім своєї основи в розвитку суспільства, є ще основним джерелом отримання нових знань і соціального прогресу. Разом з тим парадоксом нинішнього часу є, з одного боку, об'єктивне зростання ролі наукового знання у вирішенні найгостріших життєвих проблем людства, а з іншого - прогресуюча недооцінка ролі фундаментальної науки в багатьох країнах, падіння її престижу в очах широкої громадськості. Особливо актуальною в даний час є проблема підвищення впливу фундаментальної науки на прогресивні трансформації суспільства при збереженні її провідної ролі у розвитку наукових знань, що відображає універсальну цінність фундаментальних досліджень[2].

Необхідність наукового осмислення цієї проблеми зумовлена кількома важливими чинниками, що змінили відносини між наукою і суспільством, особливо в останній третині минулого століття і які ще більше будуть впливати на них у наш час. Основні з них такі:

. Наукові знання все більше завойовують роль головного джерела економічного розвитку. Тому наука сама повинна інтенсивно розвиватися, підвищувати свою здатність продукувати нові знання в наростаючих просторових і часових масштабах. Ключову роль у цьому процесі мають грати фундаментальні дослідження як основа для розвитку прикладних досліджень, створення високих технологій, підвищення технічного рівня виробництва.

. Наукові знання, отримані в результаті проведення фундаментальних досліджень, збільшують нашу здатність краще і глибше розуміти складні системи, процеси і явища. Досягнення в різних галузях природничих, технологічних і суспільних наук, виникнення нових наукових дисциплін, розвиток інформатики та потужної обчислювальної техніки сприяють наростаючому накопиченню наукових знань і обумовлюють необхідність посилення взаємодії, як між окремими науками, так і між наукою, освітою і виробництвом[2].

Країни і регіони в різного ступеня адаптуються до наукових і технічних змін. Для деяких країн, зокрема, пострадянських, які мали у своєму розпорядженні розвинутим науковим потенціалом у сфері фундаментальних досліджень, що виникла незатребуваність в наукових результатах призвела до значної втрати наукових кадрів, у тому числі до «витоку мізків» за кордон. Ця проблема набуває нових відтінків у зв'язку з ідеєю формування загальноєвропейського науково-технологічного простору, а також з посиленими процесами глобалізації. Для країн-донорів інтелектуального потенціалу склалася ситуація різко загострила проблему якісного оновлення своїх наукових кадрів, збереження необхідної спадкоємності поколінь учених. Нові проблеми виникають і у країн, що залучають закордонних фахівців.

Все це зумовило зниження соціального статусу вченого і науки в цілому, особливо її фундаментальної частини, з небувалою гостротою поставило проблему формування високої інноваційної культури всіх верств суспільства.

Відмова від фундаментальної науки загрожує перетворенням країни та її жителів у обслуговуючий персонал інших держав[2].

В даний час відбуваються колосальні зміни у сфері науки та інновацій. Якщо раніше вважалося, що на початку інноваційного циклу стоять фундаментальні дослідження, а прикладні розробки завершують його, то сьогодні це уявлення, мабуть, застаріло і поступово відмирає. На наш погляд, зараз має сенс говорити про своєрідний ефект інверсії в проведенні наукових досліджень. Його суть полягає в тому, що на початку інноваційного циклу вже постають не фундаментальні дослідження, а прикладні пошукові роботи. І якщо раніше основоположні знання виходили в результаті глибокої теоретичної роботи без явної прив'язки до практичних потреб суспільства, то тепер ніяке глобальне наукове осмислення існуючих фактів не може зародитися в теоретичній сфері. Всі серйозні узагальнення робляться в результаті копіткої роботи над конкретними прикладними проблемами. Іншими словами, не фундаментальні відкриття і розробки породжують серію приватних прикладних досліджень, як це було раніше, а серія прикладних пошукових робіт генерує нові масштабні наукові одкровення. Такий парадигмальний зсув можна трактувати як перехід від дедуктивного способу пізнання до індуктивному. Тепер наука йде не від загального до приватного, а від часткового до загального[4].

У багатьох вчених-прикладників, технологів, та й у деяких філософів науки вона сьогодні, прямо скажемо, не в честі. Цілком серйозно ставиться й обговорюється питання про те, чи потрібна взагалі фундаментальна наука і чи варто її фінансувати. Хотілося б поставити запитання: що стали б робити прикладники і технологи, якби не було фундаментальної науки? Адже вона виступає основою технологічних досягнень[3].

Традиційно вважалося, що фундаментальна наука є джерелом технологічних новацій, а технологія являє собою додаток науки (так звана «лінійна» модель взаємини науки та технології; її походження пов'язують з ім'ям Ф. Бекона). В даний час ця модель піддається критиці як неспроможна. Пропонуються інші моделі. Зараз же відзначимо тільки, що які б моделі не пропонувалися, всі вони виходять з того, що наука, хай і не в якості джерела технологій, завжди бере безпосередню або опосередковану участь в технологічних дослідженнях і розробках. Більш того, в кожній із цих моделей передбачається, що залежність сучасних технологій - біотехнології, біомедичної технології, нанотехнології та т.п. від фундаментальної науки в даний час зростає[3].

Крім тверджень про практичну марність чистих досліджень в дікуссіях про статус фундаментальної науки висловлюється і інша думка, яка не збігається за своїм змістом з першим. Мова йде про нібито посилюється "прікладнізаціі" фундаментальної науки. Що означає ця теза? Якщо мова йде про те, що в загальному обсязі наукових досліджень зростає частка прикладних наук і технологічних розробок, то він вірний. Це просто констатація сучасного стану справ у науці. Але часто в нього вкладають значно сильніший сенс, розуміючи під "прикладизацією" зникнення відмінностей між фундаментальними і прикладними дослідженнями: фундаментальна наука стає прикладною[3].

Багато авторів вважають, що в сучасних технологічних розробках ці відмінності зникають: в одних і тих же операціях, що проводяться за допомогою одного і того ж обладнання здійснюються і процеси вивчення фізичних явищ, що проявляються в нових технологічних продуктах (фундаментальні дослідження), і процес їх зміни ( прикладні розробки). Як приклад наводяться дослідження на атомно-силовому мікроскопі - АСМ. За допомогою атомно-силового мікроскопа (що дає збільшення в 5000000 раз) можна не тільки побачити окремі атоми, але вибірково впливати на них, наприклад, переміщаючи їх по поверхнях[3].

Холістская картина вуалює особливу роль фундаментальних наук в сучасних технологіях, і часто вона-то і провокує заяви про «прікладнізаціі» фундаментальної науки і необхідності відмовитися від її незалежного від прикладних фінансування[3].

З твердженням про стирання відмінностей між чистими і прикладними дослідженнями тісно пов'язані ще дві тези. В одному з них проголошується, що сучасна наука стала товаром. Мені видається, що це твердження - наслідок неправильного або недостатньо продуманого уявлення про взаємовідносини фундаментальних і прикладних наук. Про яку комерціалізації досліджень можна говорити, якщо мати на увазі прагнення вчених зрозуміти ранню історію Всесвіту (космологія); або розкрити причини походження й еволюції живого (біологія); пізнати будову матерії на самому фундаментальному рівні її організації (фізика елементарних частинок)? А адже це фундаментальні науки. Вченими, зайнятими в цій сфері науки, рухає допитливість, а не думки про користь і доходи[3].

Друга теза полягає в тому, що істина в сучасній технонауку вже нібито не є ідеалом пізнавальної діяльності: її місце зайняла ефективність застосовуваних методів і процедур, що проводяться. Тут знову позначається непослідовність в дифференцировке чистих і прикладних наук. У прикладних дослідженнях дійсно на перший план висувається їх корисність та ефективність. Але в фундаментальної складової, навіть якщо вона з'єдналася в одному процесі з прикладними і технологічними розробками, на першому місці стоїть їх адекватність дійсності, їх істинність. Та й чого б коштували результати осуществляющихся чистих досліджень, якби вони виявилися помилковими? Чи можна було б використовувати їх для успішної технологічної діяльності [3]?

Всі розмови про марність фундаментальної науки або про її «прікладнізаціі», як і всі сумніви з приводу необхідності її фінансування, якщо вони не стимулюються цілком певним соціальним замовленням, є плодом непорозуміння. Прихильники всіх цих тверджень не розуміють специфіки взаємини фундаментальної науки і технології. Відповідальність за це несе і філософія науки. Приділяючи багато уваги проблемам соціальної відповідальності вченого, питанням взаємини науки і влади, проблемам етики науки і т.п., філософи до цих пір явно недостатньо займалися виникають у філософії технології епістемологічними проблемами. Філософія науки до сих пір не відповіла на найважливіший епістемологічний виклик сучасного технологічного знання: розкрити роль і механізми участі фундаментальної науки в прикладних і технологічних роботах[3].

2. Роль фундаментальних наук в інноваційному процесі


.1 В суспільному розвитку


Творче, конструктивне знання як першооснова інновацій та потенційна можливість для виробництва нових матеріальних цінностей становить безсумнівний інтерес для економіки і має відчутної споживчою цінністю. Тому такий інтелектуальний продукт має ринкову вартість, продається і купується, використовується в якості статутного капіталу і т.п., забезпечуючи його власнику (не обов'язково автору) отримання комерційної вигоди протягом певного часу. На відміну від синтезуючого знання пізнавальне, будучи оприлюдненими, належить всьому людству і безкоштовно запозичується для будь-яких цілей (освіти, проведення інших досліджень тощо). При цьому неважливо, хто поніс витрати на отримання пізнавального знання. Цей вид інтелектуального продукту охороняється не по своїй суті, а лише за формою представлення, як твори літератури і мистецтва. Істота основного інтелектуального продукту природничих наук не визнається об'єктом промислової власності ні міжнародним, ані вітчизняним законодавством. Пішов у минуле і залишився незатребуваним досвід радянської системи реєстрації відкриттів, яка, втім, також не закріплювала власність на ці результати[2].

Інновації та ідеї щодо їх використання зароджуються на етапі фундаментальних досліджень і розробок. Метою даного етапу - розкрити нові зв'язки між явищами, виявити закономірності розвитку природи і суспільства щодо їх конкретного використання. Фундаментальні дослідження мають пріоритетне значення в інноваційній діяльності, так як виступають як генератор ідей. У той же час за допомогою пошукових фундаментальних досліджень відкриваються нові принципи створення ідей і технологій, а в результаті теоретичних фундаментальних досліджень створюються наукові відкриття, нові теорії[2].

Чи можна сказати, що джерелом новації є закони фундаментальної науки - класичної механіки, зокрема, закони пружності, тертя, опору матеріалів і т.д.? Якщо «так», то в якому сенсі «джерелом»? Якщо це розуміється так, що технологічні інновації починаються з фундаментальних досліджень, то в даному випадку це явно не відповідає реальному стану справ: витоком новації в даному випадку є проект моста, його модель. Ближче до істини виявляється таке тлумачення: закони фізики виступають основою аналізованої технологічної новації в тому сенсі, що вони використовуються при конструкції моста. Не будучи джерелом цього продукту технології, фундаментальна наука безпосередньо і опосередковано бере участь в його створенні[3].

В деяких випадках, не будучи джерелом, чиста наука виступає основою технологічних досягнень. Така роль фундаментальної науки зазвичай виявляється ретроспективно. Яскравий приклад - атомні реактори і атомні бомби. Іноді висловлюється думка, що атомний проект з'явився додатком спеціальної теорії відносності (СТО), і саме ця теорія виступила джерелом згаданих технологічних винаходів. Такої думки дотримувався М. Полані, який написав прекрасну роботу про взаємовідносини між академічної і прикладної науками. Полані згадує, як одного разу (це був січень 1945 р.), коли він і Бертран Рассел давали інтерв'ю на BBC, їм було поставлено запитання, які можливі технологічні застосування може мати СТО. І ні він, ні Рассел не змогли вказати ні на одну з таких додатків. «Пройшло всього кілька місяців, - пише Полані, - і була підірвана перша атомна бомба, що стала найбільш драматичним додатком теорії відносності: звільнення енергії при вибуху відбувається відповідно до основного рівняння цієї теорії» [Полані 1961, 401-402]. Полані вважає, що причина того, що сталося казусу в тому, що він і Рассел недостатньо поміркували над заданим питанням. Але мені видається, що справа була в іншому. Вивільнення ядерної енергії, і її використання не було додатком СТО, і джерелом створення бомби була не СТО. До можливості отримання атомної енергії вів цілий ряд експериментальних відкриттів і винаходів. Серед них - відкриття і дослідження закономірностей природної радіоактивності (Анрі Беккерель, Марія Кюрі-Складовської, П'єр Кюрі), потім - штучної радіоактивності (Ірен і Жоліо Кюрі), потім відкриття розподілу важких ядер (наприклад, ядер ізотопів урану) під дією зіткнення з нейтронами (О.Ган і Ф.Штрассман, 1938 р.) і, нарешті, винайдена в процесі розподілу можливість отримання ланцюгових реакцій[3].

Участю в технологічних розробках фундаментальна наука не обмежується. У неї є ще одна не менш, а може бути навіть більш важлива і (не побоїмося цілком доречного тут пафосу) велике завдання. Вона пояснює світ, задовольняючи найважливішу інтелектуальну потреба людей - потреба знати. Людина хоче знати, як влаштований світ, як виник Всесвіт, в чому сутність життя, що таке свідомість і т.д. Вірно, що ця сторона фундаментальної науки марна в тому сенсі цього слова, який вкладав у нього Оскар Уайльд, коли говорив, що всяке мистецтво беcполезно. Навряд чи дослідження в області, скажімо, квантової гравітації (самий передній край сучасної теоретичної фізики) принесуть безпосередню користь людям, принаймні в найближчому майбутньому. Також мало що зміниться в житті звичайних людей, якщо буде вирішена загадка походження життя або розкрита таємниця походження Всесвіту. Але, переставши ставити собі ці запитання, переставши цікавитися ними, людське суспільство втратить багато чого з того, що робить його саме людським[3].

Отже, фундаментальні науки, або пізнавальні дослідження, покликані множити і розвивати знання про навколишній природі і суспільстві, з фінансової точки зору не можуть приносити прибуток і навіть самоокупним. Загальновідомо, яких колосальних витрат вимагають фундаментальні дослідження. Навіть з урахуванням того, що частина таких досліджень забезпечувала прикладні наукові роботи військового характеру, значна їх частка не повертається суспільству ні в якій формі. Чим більше подібних досліджень проводиться, тим більше навантаження лягає на бюджет.

Фінансування фундаментальної науки важливо для суспільства в цілому, але не представляє інтересу для будь-якого окремого інвестора. Ті, хто роблять основоположні відкриття, як правило, не отримують вигод від цього, так як закони природи не можуть захищатися патентним правом і прикладні завдання є надто довгостроковими і непередбачуваними, а культурні та освітні цінності науки не приносять прямого прибутку[2].

Не переслідуючи утилітарних цілей і просто створюючи все більш вірні моделі світу, вчені, зайняті в сфері фундаментальних досліджень, можуть, навіть не усвідомлюючи цього, закладати фундамент для вирішення практичних задач, важливих для виживання людства. Чи думав Галілей, формулюючи свій закон вільного падіння тіл і в суперечці з арістотеліанці доводячи його справедливість, що тим самим він закладає теоретичні основи сучасної нам космонавтики? На базі отриманого в рамках Галілей-ньютоновой фізики значення прискорення вільного падіння тіл (~ 9,8 м/сек2) вдалося вже в наш час розрахувати, яку швидкість ракета-носій повинна повідомити тілу для того, щоб воно могло стати штучним супутником Землі (перша космічна швидкість, рівна ~ 8 км / сек), і яку швидкість повинна мати, щоб, подолавши земне тяжіння, назавжди покинути Землю і піти у відкритий космос (друга космічна швидкість, рівна ~ 11 км / сек).

Або інший приклад. Нині добре відомі блискучі практичні досягнення генної інженерії. Досить перерахувати отримання за допомогою її методів таких життєво важливих ліків як інсулін, інтерферон, створення високопродуктивних штамів мікроорганізмів для виробництва амінокислот, антибіотиків, ферментів, вітамінів; набирає чинності генну терапію і т.д. Але ж в 60-х роках. ХХ століття було не ясно, чи дасть взагалі що-небудь корисне молекулярна біологія. І багато вчених нарікали на те, що на цю галузь досліджень відпускається занадто багато коштів.

Таких прикладів «відкладеного» (використовуючи термінологію квантової фізики, де говорять про "експериментах з відкладеним вибором") практичного використання законів науки можна привести безліч. Ця функція науки, безсумнівно, діє і зараз. Експерименти з космічними апаратами, що посилаються до інших планет нашої Сонячної системи, багатьом здаються зараз зайвої розкішшю. Але, можливо, вони допоможуть людству осягнути таємницю походження життя на Землі або розширити ареал існування людства в Космосі[3].

Також існують і побічні результати і стимуляція промисловості. Під побічними результатами маються на увазі механізми і методики, спочатку створені для проведення фундаментальних досліджень, але які при цьому мають ще й інші застосування.

Розмірковуючи про вартість фундаментальної науки, необхідно приймати до уваги цінність побічних продуктів. Насправді, більшість економістів все більше і більше визнають важливу роль побічних результатів, особливо у формі інструментів, сконструйованих для фундаментальних досліджень. Більшість обладнання сучасного електронного заводу розроблено в університетських лабораторіях, і є багато прикладів оснащення інструментами, що проходять у всіх або окремих частинах системи, від фізики до хімії, до біології, в клінічну медицину.

Враховуючи, що вчені, які займаються фундаментальною наукою, прагнуть стати першим, і в підсумку опублікувати і оприлюднити свої роботи, в той час як вчені-практики, що працюють в промисловості, мріють про захист, укритті та про отримання патенту, може бути парадоксально, що фундаментальна наука приносить більше побічних результатів, ніж прикладне дослідження. Навіть така абстрактна і езотерична сфера, як загальна теорія відносності (ейнштейнівська теорія тяжіння) породила побічний результат. Це навігаційне диво, відоме як глобальна навігаційна супутникова система, яка може негайно і автоматично вказати Вам Ваше місце розташування і висоту з точністю до кількох метрів. Понад 160 виробників розвивають розподілені по всьому світу системи, засновані на глобальній системі позиціювання, для нового багатомільярдного доларового ринку. Робота цих систем заснована на порівнянні сигналів часу, отриманих від різних штучних супутників. На супутниках використовують особливі атомний годинник, спочатку створені не заради будь-якого застосування, а щоб проводити дослідження в загальній відносності, і зокрема, для перевірки затвердження Ейнштейна про те, що годинник працює по-різному в різних гравітаційних полях[2].

У процесі створення такої експериментальної апаратури як надприскорювачі, нові потужні імпульси розвитку отримує і технологія. Створюються нові прилади, нові матеріали, допоміжні пристрої й устаткування. Одна з проблем, які покликаний вирішити новий гігантський прискорювач БАК (Великий адронний коллайдер) складається в пошуках хіггсовскіх бозонів - часток, які відповідальні за появу мас у всіх елементарних частинок. Вирішується чисто теоретична задача. Але для того, щоб побудувати це необхідна для її вирішення експериментальне обладнання, треба було створення нової обчислювальної техніки, нових масивних сховищ даних, нових потужних електронних пристроїв, нових приладів та обладнання. Більш того, багато хто навіть не знають про те, що при дослідницьких центрах, де працюють такі прискорювачі (наприклад, ФЕРМІЛАБ'е, США), лікують онкологічні захворювання за допомогою нейтронних пучків, отриманих на цих же прискорювачах. Лікують успішно, продовжуючи життя людей. У США існують чотири таких центра[3],.


.2 На підприємстві


В цілому, інноваційний процес можна визначити як процес перетворення наукового знання в інновацію. Інноваційний процес включає наступні стадії: «наука - техніка (технологія) - виробництво - споживання». На виробництві інноваційний процес є постійний потік перетворення наукових досліджень і розробок у нові або поліпшені продукти, матеріали, нові технології, нові форми організації і управління та доведення їх до використання у виробництві з метою отримання певного ефекту.

Розглянемо основні етапи здійснення традиційного інноваційного процесу, характерного для реактивних стратегій розвитку, орієнтованих на пристосування (адаптацію) до зміни факторів зовнішнього середовища. Початок інноваційного процесу, як правило, пов'язують з проведенням наукових досліджень фундаментального і пошукового характеру, що мають теоретичну орієнтацію. Результатом подібних досліджень може служити відкриття приватних і загальних законів або закономірностей природи, а також нових матеріальних об'єктів або речовин у природі і т.п[5].

Роль науки на даному етапі інноваційного процесу полягає в генеруванні ідей. Результатами етапу фундаментальних пошукових наукових досліджень виступають: нові знання, теорії, концепції, якісно оновлюють інформаційну базу науки; науково-технічні ідеї про шляхи матеріалізації теоретичних знань, виявлення нових властивостей матеріалів і хімічних сполук. Коефіцієнт корисної дії у фундаментальних пошукових наукових досліджень порівняно невисокий. Лише близько 10% ідей приймаються до подальшої розробки. Але саме вони і дають поштовх науково технічного прогресу. Ціна помилки на етапі фундаментальних пошукових наукових досліджень невелика, а, отже, науковий ризик виправданий з економічної точки зору[2]. фундаментальне знання інноваційний

Чим фундаментальні наука, тим далі вперед вона дивиться, при цьому не ставлячи собі за мету створення конкретного, тим більше комерційного продукту. Її результати не завжди можна передбачити наперед, але витоки основних революційних змін у виробництві - саме в цих пошуках[2].

Фундаментальні дослідження важливі для розвитку самої науки. Прикладні розробки без підтримки фундаментальних робіт можуть звестися дораціоналізаторства[2].

Не складно показати, що вкладення у фундаментальну науку часто призводять до відкриттів величезною економічною і практичній важливості, дуже корисні і легко себе окуповують. Казимир, знаменитий фізик-теоретик і колишній керівник науково-дослідних робіт «Філіпс», дав чудовий список прикладів:

«Я чув твердження про те, що роль академічного дослідження в інновації незначна. Це, напевно, найбільш кричущий зразок абсурду, на який доля змусила мене наткнутися. Звичайно, хтось може бездіяльно розмірковувати про те, що транзистори могли бути відкриті людьми, які не навчалися і не внесли свій внесок у квантову механіку або квантову теорію твердого тіла. Так сталося, що винахідники транзисторів були фахівцями і внесли свій внесок у квантову теорію твердого тіла. Хтось може запитати, чи могли бути основні ланцюги комп'ютерів розроблені людьми, що бажали сконструювати комп'ютер. Як це буває, вони була відкриті в тридцятих роках фізиками, які займалися дослідженнями ядерних частинок. Хтось може запитати, чи могла бути відкрита ядерна енергія через бажання людей мати нові джерела енергії, або необхідність мати нову енергію призвела до відкриття атомного ядра. Можливо, тільки це сталося не у такий спосіб. Хтось може поцікавитися, існувала б електронна індустрія без попереднього їй відкриття електронів такими людьми, як Томсон і Лоренц. І знову сталося по-іншому.

Хтось може запитати навіть, чи можливо, щоб котушка запалювання в моторах автомобілів була створена підприємствами, які відбувають виробляти автотранспорт і випадково виявили закони індукції. Але закони індукції були виявлені Фарадеєм багато десятиліть до цього.

Або навіть у прагненні забезпечити кращу зв'язок, хтось міг винайти електромагнітні хвилі. Вони були відкриті не в такий спосіб. Вони були виявлені Герцем, який надавав особливого значення красі фізики і засновував свою роботу на теоретичних поглядах Максвелла. Я думаю, що майже не існує прикладів нових ідей двадцятого століття, які б не були пов'язані, таким чином, з фундаментальною теоретичною думкою ».

Приклади Казимира мають цілу низку спільних особливостей:

Застосування нових знань приносило великі вигоди.

У момент відкриттів, що лежать у їх основі, застосування цих відкриттів були абсолютно непередбачувані.

Між фундаментальними відкриттями і їх застосуванням проходило багато часу.

Першовідкривачі, як правило, не стали багатими.

Іноді кажуть, що хоча всі приклади, наведені вище, дуже гарні, неможливо уявити собі великі вигоди від таких езотеричних наук, як фізика елементарних частинок. Насправді, у свій час дослідження, подібні тим, які наводить у приклад Казимир, теж розцінювалися як езотеричні, і небезпека таких заздалегідь заданих оцінок була проілюстрована недавнім використанням теорії чисел у криптології, хоча всього лише 20 років тому кріптологія розглядалася б, як один з самих «непотрібних» розділів математики.

Дійсно, до теперішнього часу не було будь-якого застосування відкриттів фізики елементарних частинок, але деякі відкриття можуть бути близькі до цього. Наприклад, якщо б тривалість життя мюона (нестабільна частка, відкрита в 1940-х) була трохи довше перед розпадом, то мюони можна було б використовувати для каталізу ядерного синтезу і створення величезних кількостей енергії. Відкриття довгоживучих заряджених частинок, які могли б каталізувати синтез не складно уявити. Ось інший можливий приклад, Теорія Великого Об'єднання всіх відомих сил передбачає існування монополів, які могли б використовуватися для каталізу протонного розпаду, тим самим, забезпечуючи, по суті, безмежний запас енергії.
Виходячи з цього, твердження про те, що застосування знань, виявлених фізикою елементарних частинок, неможливо уявити, не відповідає істині, навіть якщо це застосування неймовірно. Вірно те, що буде неможливо використовувати закони і явища природи, які залишилися невідкритими[2].

Висновок


У побудові суспільства на знаннях найважливіше значення мають фундаментальні науки, які утворюють саму основу наукового пізнання. Становлення нових досліджень фундаментального порядку знаменує наукові революції і впливає на розвиток світогляду. На базі фундаментальних наук відбувається інтенсивний розквіт прикладних наук, розвиток яких безпосередньо замикається на розробці нової техніки і нових технологій. В загальні процеси розвитку включаються питання вдосконалення соціальних структур. Нарешті, дана лінія розвитку замикається на розвитку людини, її потреб, здібностей, духовних і етичних якостей. Все вищесказане дозволяє стверджувати, що наука і перш за все, фундаментальні дослідження, виступають як стратегічний ресурс розвитку суспільства. Фундаментальні науки є не лише джерелом концептуального розвитку, але і являють собою основу для синтезу знань. Відповідно, як іноді говорять, "як показник національного багатства виступають не запаси сировини або цифри виробництва, а кількість здібних до наукової творчості людей". З огляду на вищесказане, без подальших перетворень у фундаментальних дослідженнях і їх дії на різноманітні види життєдіяльності людини неможливо уявити успішну побудову суспільства, заснованого на знаннях.


Список використаної літератури


Щепкіна Н. М. Архітектура інноваційного процесу на промислових підприємствах. - 2012. ДДТУ, Алчевськ., с.373

Губін І.Є. Фундаментальні наукові дослідження і відкриття // Питання винахідництва. - 1990, № 4. - З 2-4.

Мамчур Е.А. Фундаментальная наука и современные технологии // Проблемы философии, 2011. -- № 3

Е. В. Балацкий Прикладная фундаментальность // «Независимая газета - наука» 2008

О.В. Толмачева Особенности реализации инновационного процесса на промышленных предприятиях // Вектор науки ТГУ. № 4(14), 2010


Теги: Фундаментальне знання та його значення у інноваційному процесі  Реферат  Философия
Просмотров: 7082
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Фундаментальне знання та його значення у інноваційному процесі
Назад