Культура публічного виступу


Культура публічного виступу <#"center">Зміст


1. Підготовка до виступу

2. Композиція промови

3. Логічна культура виступу

4. Культура взаємодії оратора з аудиторією

Список використаної літератури


1. Підготовка до виступу


Уміння виступати одне із важливих умінь тих, хто працює у сфері бізнесу: менеджерів, маркетологів тощо.

Перед будь-якою людиною, яка готується виступати привселюдно, неминуче постає низка питань:

Для кого я буду говорити?

Що хочу сказати? Навіщо?

Як сказати вірно?

Як сказати зрозуміло?

Як сказати цікаво?

Як сказати переконливо?

Наука, що допомагає знайти відповіді на ці питання, називається риторикою.

Це наука про закони розташування і вираження думок засобами мови. "Цариця душ", "княгиня мистецтв", так називав риторику Феофан Прокопович.

Риторика має глибоке коріння. У міфах різних народів і культур відтворюється художньо-образне уявлення про роль усного слова.

У творах Платона ми знаходимо опис сили і могутності оратора. Цицерон відзначав роль ораторського мистецтва у формуванні людини.

Видатні оратори минулого - Аристотель, Цицерон, Демосфен та інші, пояснювали ораторське обдарування наявністю дару мислення. Тому справжній ораторський талант виявлявся в умінні оратора оволодіти розумом, волею та почуттями слухачів.

Як наука риторика існує тисячі років. Вона була жанром літератури, наукою та мистецтвом усного мовлення.

Думки Аристотеля, Цицерона, Платона, Демосфена, Володимира Мономаха, Ф. Прокоповича, М. Ломоносова, Г. Кониського та інших мислителів мають велике значення й сьогодні, коли риторика починає відроджуватися, а публічне мовлення стає важливим засобом спілкування між людьми.

Основні розділи сучасної риторики:

Соціально-політична (політичні доповіді, промови).

Ділова (доповіді на нарадах, зборах).

Судова (промови адвокатів, прокурорів).

Церковна.

Академічна (наукові доповіді).

Торгова (реклама) тощо.

Кожному виду притаманні свої закони, особливості побудови, однак будь-яка публічна промова ґрунтується на загальних засадах. Вона являє собою складаний процес емоційно-інтелектуальної творчості. Гарний оратор - це й автор, і режисер, і виконавець промови.

У класичних риториках обовязком ритора було:

Знайти, що сказати.

Знайдене розташувати один за одним.

Втілити у відповідну словесну форму.

Запамятати.

Виголосити промову.

"Будь-яка промова повинна бути побудована, немов жива істота, у неї має бути тіло з головою і ногами, причому тулуб і кінцівки повинні підходити одна одній і відповідати цілому" (Платон).

На думку Демокріта, "ні мистецтво, ні мудрість не можуть бути досягнуті, якщо їм не навчатися". Споконвіку вчать і майстерності публічного виступу.

Уміння виступати необхідне і для бізнесменів. Ефективність виступу - це не лише логіка, милозвучність мови тощо. Успіх виступу визначається ще на етапі підготовки. Особливу увагу слід приділяти вибору теми виступу: Тема має бути цікавою, важливою для тих, до кого звернена промова. Слід обирати лише таку тему, якою автор володіє досконало, на якій дійсно розуміється краще за інших. Тема повинна бути чіткою, по можливості конкретною, предметною, не занадто широкою. Автор повинен усвідомлювати свою мету та підпорядковувати їй зміст та будову промови. (Слід враховувати, що існує шість видів промов: розважальна; пізнавальна; та, що надихає, вимагає вирішення, закликає до дії, переконує). Тема та її проблеми завжди матимуть більший успіх, якщо передбачають боротьбу поглядів, полеміку, різні точки зору. Дуже важливо сформулювати тему яскраво, образно і однією фразою.

Промови можуть бути:

Написані та завчені напамять.

Написані та прочитані з рукопису.

Виголошені експромтом.

Попередньо підготовлені та виголошені, проте не записані.

Заучування напамять застосовують для читання лекцій,

виголошення проповіді, при обставинах, що мають офіційний характер, та коли оратор має на це час.

Читання з рукопису використовують під час виступів на радіо, наукових конференціях, офіційних зустрічах.

Імпровізована промова виголошується здебільшого на зборах, ділових зустрічах.

Промова, не записана цілком, але попередньо підготовлена найчастіше використовується під час занять.

Кожний тип промови має свої переваги і недоліки.

Запамятовування промови потребує ретельного її упорядкування, написана промова не завжди підходить для усного викладу. Точно повторити завчений текст дуже складно, а паузи, що виникають, відволікають увагу аудиторії.

Єдиною перевагою промови, що зачитується є те, що вона певним чином звільняє промовця від напруження перед виступом, однак така промова не дозволяє досягти безпосереднього контакту з аудиторією. Таку промову слід використовувати для тренування, навчання промовницькій майстерності.

Імпровізація часто сприяє, особливо у самовпевнених і жвавих студентів, бажанню замінити ретельну підготовку спонтанним виступом. Але з іншого боку вона привчає думати.

Промови, що складаються заздалегідь, вчать оратора викладати свої ідеї, враховуючи вимоги усного викладу, дозволяють налагоджувати ефективне спілкування з аудиторією.

Одним із варіантів підготовки до виступу може бути складання тез або плану, виділення ключових слів. Це допоможе систематизувати усний виклад, не забути під час промови про важливі моменти.


2. Композиція промови


Як радив Плутарх, говорити треба "або якомога коротше, або якомога приємніше". Відомо, що говорити зрозуміло і просто нелегко. Спробуємо розібратися, що дозволяє досягнути цього.

Композиційно промова складається з трьох основних і восьми складових частин, розташованих у визначеному порядку. Компонувати їх можна по-різному, залежно від обсягу промови, висновків тощо.

Перший етап промови це - налагодження контакту з аудиторією. Найкращий початок - зацікавити слухачів цікавим прикладом, дотепною фразою, що мають відношення до теми виступу.

У попередніх розділах визначалася роль невербальних засобів у діловому спілкуванні. Розглянемо інші чинники та комунікативні обєкти.

Першими фразами вдалося привернути увагу, навіть заінтригувати слухачів, проте надалі необхідно, щоб вони зрозуміли необхідність інформації, усвідомили проблему, що розглядається. Мета промови має бути зрозумілою, тоді слухачі будуть стежити і за її викладом. Під час виступу допоможуть наступні комунікативні засоби:

Візуальне сприйняття. Перше враження про доповідача складається на підставі його зовнішнього вигляду. Приваблива зовнішність, елегантна манера спілкуватися, доброзичливий відкритий погляд - усе це впливає на людей.

Перші фрази. Потрібно мати словесні заготовки - набір початкових фраз, які зорієнтовані на ті соціально-психологічні групи слухачів, що переважають в аудиторії. Головний критерій - цікава інформація, що міститься у перших фразах.

Паузи. Цей прийом є корисним у багатьох відношеннях: полегшує дихання; дає можливість продумати наступну фразу або перейти до іншої думки; акцентує увагу слухачів; дає можливість виділити певний момент тощо.

Художня виразність. Передбачає вмінням грамотно будувати речення, використовувати багатство мовних засобів.

Ефект релаксації. Мета його - зняти емоційне напруження. Класичний прийом - гумор. Завдяки вдалому жарту створюється природна пауза для відпочинку.

Загальну частину промови слід присвятити обґрунтуванню головної думки. Викладати свою позицію слід відверто, замовчування будь-чого насторожує слухачів і викликає недовіру. Чим нижчий рівень підготовки аудиторії, тим більше уваги слід приділити прикладам, використовувати наочні засоби.

"Слухати на нашій мові означає бачити те, про що говорять, а говорити - значить малювати зорові образи, - писав К.С. Станіславський. - Природа улаштована так, що ми під час словесного спілкування з іншими спочатку бачимо внутрішнім поглядом те, про що йде мова, а потім уже говоримо про побачене. Якщо ж ми слухаємо інших, то спочатку сприймаємо вухом те, що нам говорять, а потім бачимо оком почуте" [20, 266].

публічний виступ логіка промова

Завершуючи промову, необхідно підсумувати сказане, повторити основну ідею, наголосити на тих моментах, що зацікавили слухачів. Закінчити промову слід зверненням.

Лі Якокка, один із відомих представників ділового світу, писав у книзі "Карєра менеджера":

". Треба навчитися думати, стоячи перед слухачами. Ви добре знаєте предмет вашого виступу, але повинні памятати, що аудиторія може виявитися недостатньо уважною. Тому починайте свою промову з повідомлення про те, що ви маєте намір сказати. Потім скажіть саме це.

На закінчення повторіть те, що ви вже сказали. Я ніколи не відступав від цього правила". [87, 36].


3. Логічна культура виступу


Мета будь-якого виступу - передати інформацію, переконати аудиторію у слушності тих чи інших положень. Досягнути результату можна, лише впливаючи на раціональну й емоційну сфери людської психіки.

Як застосовуються в риториці логічні закони?

Ефективність будь-якої промови досягається, насамперед, її змістовністю. Як писав Цицерон:". мова повинна розцвітати і розвиватися тільки на основі повного знання предмета. Якщо ж за нею не стоїть зміст, засвоєний і пізнаний оратором, то її словесне вираження є балаканиною. "

Однак однієї лише змістовності недостатньо, вона повинна підкріплюватися логічною культурою:

Спроможністю чітко і однозначно викласти зміст.

Не допускати суперечливості в судженнях.

Послідовністю переходу від однієї думки до іншої.

Спроможністю, спираючись на приклади, викласти матеріал.

Готуючись до виступу, необхідно продумати і скласти план, оформити композицію, визначити логіку переходу від одного питання до іншого.

План виступу може бути:

простий;

план-теза;

план-проспект;

план-сценарій.

План може уточнюватися, доповнюватися. Робота з планом дозволить вирішити, як подавати матеріал (читаючи, переказуючи тощо).

Іноді під час виступу виникає необхідність відійти від плану, перейти до імпровізації. Імпровізація надає динамізму, допомагає посилити контакт. Проте не варто забувати при цьому головну мету виступу.

Мовна культура привселюдного виступу - це комунікативна доцільність вибору такого мовного матеріалу, що забезпечує найкращий вплив на аудиторію. Виділяють три аспекти:

Стиль мовлення.

Дотримання головних вимог до мови.

Використання засобів мовної виразності.

В усному мовленні можуть використовуватися наступні стилі: художній, публіцистичний, офіційно-діловий, науковий. Кожному із них притаманні свої особливості, але будь-який з них використовує "живе слово".

Мова викладу має бути:

·Правильною.

·Стислою.

·Точною, зрозумілою

·Багатою, розмаїтою завдяки використанню лексичних, фразеологічних, інтонаційних засобів.

Композиційні засоби виразності мови:

·початок, що інтригує;

·виклад проблеми;

·зіставлення точок зору, аргументи.

Мовні засоби:

·використання цитат, крилатих виразів;

·психологічна пауза;

·виразність.

Методичні засоби:

·виділення головних моментів;

·зоровий контакт із аудиторією;

·використання наочності.

Промова - це не лише заздалегідь заготовлений, відшліфований і відрепетований текст, що озвучується. Це думки, імпровізація, враховування інтересів оратора і конкретної ситуації в аудиторії.

Є люди, які здатні цілий день говорити, коли їх слухають один або два чоловіки, але виступ перед великою аудиторією викликає у них почуття знервованості. Щоб цього не трапилось, слід памятати, що гарна промова потребує ретельної підготовки, знання предмета, цілеспрямованості, уміння думати і поєднувати слово з "музикою душі".

Відомо, особливо викладачам, що чим більше використовується наочних засобів, тим ефективнішим буде навчання.

Найбільш розповсюдженими засобами наочності є: дошка та графопроектор.

На дошці зручно писати цифри, схеми, але:

·процес написання перериває виклад матеріалу (не можна говорити і писати одночасно);

·інформацію необхідно витирати і до неї неможливо повернутися у разі необхідності.

Все частіше у виступах використовують дошку-блокнот із відривними аркушами. Схеми можна підготувати заздалегідь, прикріпити на стіні й звертатися до них під час виступу. Проте використовувати таку дошку краще у невеликій аудиторії.

Використання графопроектора дозволяє:

·заздалегідь підготувати якісні слайди;

·спроектувати схеми, картинки так, щоб було видно всій аудиторії.

Однак графопроектор складно використовувати у світлому приміщенні.

Основні правила використання технічних засобів:

·Памятайте, що наочні засоби призначені тільки для того, щоб допомогти, а не замінити виклад.

·Наочність має бути простою і доступною для перегляду та ознайомлення.

·Слід дати аудиторії час, щоб осмислити інформацію перед тим, як продовжувати виклад.

·Не слід читати те, що аудиторія може прочитати сама.

·Наочний матеріал варто прибрати відразу після показу, інакше він буде відволікати увагу присутніх.


4. Культура взаємодії оратора з аудиторією


Привселюдна промова, як ми встигли переконатися, складний процес. "Якщо хтось вказує на щось нове, - писав великий Гете, - люди опираються з усією силою, і тому нова істина має очікувати тривалий час, щоб прокласти собі шлях". Щоб вплинути на слухачів, переконати їх, необхідна не тільки логіка, мовна культура, але і культура оратора, його знання психолого-педагогічних прийомів.

Аудиторія - це не певна кількість зібраних разом людей. Аудиторією, що слухає, вони стануть не відразу. У групі людина поводиться інакше, вона інакше відчуває, запамятовує, легше піддається навіюванню. Тут сильніше виявляються механізми імітації, психічне зараження, формується емоційний стан (наприклад, сміх швидко охоплює всю аудиторію).

Слухачів обєднує:

·спільні умови

·спільна діяльність

·спільний субєкт впливу (оратор).

Різними є:

·мотиви приходу

·рівень розуміння

·ставлення до оратора.

Чим вище рівень культури оратора (комунікативної, психологічної, моральної), тим легше йому буде впливати на аудиторію. Важливе значення має особистість оратора, його володіння проблемою, ерудиція, компетентність.

"Найкращим оратором є той, - стверджує Цицерон, - хто своїм словом і повчає слухачів, і дає насолоду, і справляє на них сильне враження. Вчити - обовязок оратора, давати насолоду - честь., справляти ж сильне враження - необхідність".

Однією з головних умов ораторського мистецтва є знання предмета, про який буде йти мова. Добре підготовлена промова на девять десятих - виголошена промова. Ще Цицерон зазначав, що він перед аудиторією не міг зявитися ні погано підготовленим, ні напіводягненим. І це аксіома. Лектор повинен усе передбачити.

За етичними нормами, лектор має прийти вчасно і відповідно вдягнений. Повсякденний одяг вказуватиме на буденність виступу. Одяг повинен відповідати ситуації, віку і складу аудиторії.

Слово - головна зброя лектора. Уміння володіти словом - мистецтво, якому потрібно вчитися все життя. Промова має бути зрозумілою, емоційною, речення не занадто довгими.

Таким чином, культурою мови лектора можна назвати таке використання мовного матеріалу, яке забезпечить найкращий вплив на аудиторію відповідно до визначеної мети.

Той, хто хоче навчитися говорити вільно і легко, творити своє слово безпосередньо на трибуні, має багато читати, аналізувати лекції кращих лекторів.

Уникайте трафаретних, штампованих фраз. Мова повинна бути простою і переконливою. Не зловживайте загальними фразами, будьте конкретними. Користуйтеся образним мисленням. Частіше вживайте влучні слова і вирази. Ретельно стежте за своєю мовою. Не забувайте, що наші слова демонструють нашу освіченість. Допитливому слухачеві вони можуть розказати, у якому оточенні ми живемо чи працюємо, який маємо рівень освіти.

Про нас судять на підставі того, що ми робимо, який маємо вигляд, що і як говоримо.

Величезним духовним надбанням народу є його мова. Тому слід використовувати це надбання, вчитися влучно і виважено вживати слово.

Освідчившись народові в любові,

Віддай ти шану його пісні й мові,

Вбирай у серце звуки і слова,

Оті, що ним промовля й співа Душа народна.,

Найкращим порадником у вивченні й удосконаленні мови є українська поезія - класична і сучасна. Які в ній образи, які порівняння, яка щирість і пристрасть!

Мас-медіа є головним засобом звязку з громадськістю, тому взаємовідносини з журналістами повинні бути максимально ефективними та плідними. Недарма мас-медіа називають ще "четвертою владою".

Радіо як засіб комунікації має свої переваги та труднощі. Виступ на радіо - це живий голос із особистісними інтонаціями. Якщо ви виступаєте вперше, слід мати на увазі, що слухачі відчувають, коли текст читається з написаного.

Під час виступу на телебаченні хвилювання значно збільшується. Тому необхідно вчитися поводити себе вільно, невимушено, вміти легко перебудовуватися, вміло користуватися мімікою та жестами, взагалі мати приємні манери. І головне - памятати про час.

Декілька корисних порад для учасників інтервю

Набувайте досвіду, розпитуючи співрозмовника (Яка буде тема розмови? Як довго вас розпитуватимуть? Яке це буде інтервю?).

Сплануйте стратегію свого повідомлення (визначте цілі, підкріпіть їх прикладами, статистичними даними).

Будьте стриманими. Не відповідайте на запитання особистого характеру, якщо ви цього не бажаєте, але поясніть співрозмовникові причину відмови. Ніколи не кажіть: "У мене немає коментарів щодо цього".

Не бійтеся репортерів. Будьте для них доступними.

Усвідомте, що ви продавець, який продає себе і свою точку зору.

Ніколи не брешіть і не вводьте в оману. Якщо ви не можете сказати правду, то взагалі нічого не кажіть.

Переконайтеся, що ваш співрозмовник достатньо обізнаний, знає ваші погляди і політичну позицію, точно викладає їх.

Зважайте на те, що майже всі репортери прагнуть нових знань і чим більше вони їх набувають, тим вище стає їх професіональний рівень.

Зазвичай помилки репортера є наслідком некомпетентності, а не злих намірів.

Якщо репортер неправильно вас цитує чи неправильно викладає вашу позицію, запропонуйте йому (їй) зустрітися з вами, і висловіть свої зауваження щодо суті справи.

·Будьте самі собою (уникайте жаргону або пишномовного стилю).

·Будьте спокійні й упевнені.

·Будьте чесними (ваша чесність має вирішальне значення, не ризикуйте нею).

·Будьте лаконічними (висловлюйтеся стисло й просто говоріть по суті.

·Будьте людяними (не бійтеся бути дотепним. Це надасть вам упевненості і допоможе здобути прихильність).

·Висловлюйте своє особисте ставлення (слухачі й глядачі запамятовують ключові моменти через ваше власне розуміння речей).

·Будьте впевнені й послідовні.

·Будьте уважними (зосередьтеся, уважно слухайте, кажіть те, що думаєте, і думайте, що кажете).

·Будьте енергійними (використовуйте жести, міміку).

·Будьте переконливими й щирими.

Список використаної літератури


1.Ботавина Р.Н. Этика деловых отношений: Учебное пособие для студентов обучающихся по экономическим специальностям. - М.: "Финансы и статистика, 2010. - 208 с.

2.Гах Й.М. Етика ділового спілкування: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2012. - 160 с.

.Герасимчук А.А., Тимошенко О.І. Етика та етикет. - К.: ЄУ. - 2011. - 350 с.

.Герчикова И.Н. Деловая этика и регулирование международной коммерческой практики: Учебн. пособие - М.: Консалтбанкир, 2012. - 576 с.

.Дерлоу Дес. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень: Пер. з англ. - К.: Наукова думка, 2011. - 242 с.

.Зусін В.Я. Етика та етикет ділового спілкування: Навч. посібник. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Центр навчальної літератури, 2012. - 224 с.

.Кубрак О.В. Етика ділового та повсякденного спілкування: Навч. посібник. - Суми: ВДТ "Університетська книга, 2010. - 288 с.

.Малахов В.Г. Етика: Курс лекцій. - К.: Либідь, 2010. - 304 с.

.Мартыненко Н.М. Основы менеджмента: Учебник. - К.: Каравелла, 2013. - 496 с.

.Палеха Ю.І. Ділова етика: Навчально-методичний посібник. - К.: ЄУФІМБ, 2012. - 250 с.

.Палеха Ю.І. Етика ділових відносин: Навч. Посібник. - К.: Кондор, 2010. - 356 с.

.Сердюк О.Д. Теорія та практика менеджменту: Навч. посібник. - К.: Професіонал, 2014. - 432 с.

.Статінова Н.П., Радченко С.Г. Етика бізнесу: Навч. посібник. - К.: КНТЕУ, 2010. - 280 с.


Теги: Культура публічного виступу  Реферат  Этика, эстетика
Просмотров: 33445
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Культура публічного виступу
Назад