Комплексна характеристика Київської області

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

Кафедра управління фінансово-економічною безпекою і проектами

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Регіональна економіка»

на тему: «Комплексна характеристика Київської області»

Виконав:

студент групи 3521-1

Вовк Ярослав Геннадійович

Запоріжжя 2015

Зміст

Вступ

1. Аналіз параметрів регіону через розрахунок індексу конфігурації (s)

2. Аналіз фізико-географічного положення регіону

.1 Орографічна структура регіону

2.2 Природні ресурси

2.3 Гідрографічна сітка

3. Аналіз економіко-географічного положення київської області

.1 Сусідське положення і відношення до зовнішніх меж

3.2 Демографічне положення

3.3 Промислове географічне положення

3.4 Аграрне географічне положення

3.5 Транспортно-географічне положення

4. Характеристика системи розселення Київської області

. Опорний каркас регіону

. Ранжируваний ряд міст області

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

У період розвитку ринкової економіки в Україні надзвичайно зростає роль ефективного розміщення продуктивних сил, модернізації структури господарства, реальної оцінки й перерозподілу сировинного, виробничого та трудового потенціалу, зовнішньоекономічних звязків країни. Виходячи з цього, дуже важливим є вивчення теорії та практики розміщення продуктивних сил і регіональної економіки, завдань ефективного використання природних, науково-виробничих та людських ресурсів регіонів і країни, територіальної і галузевої структури народногосподарського комплексу, наукових засад державної регіональної політики. На всіх етапах розвитку суспільства виробництво матеріальних благ є процесом взаємодії людей і природи. В умовах науково-технічного прогресу очевидним є посилення взаємодії і взаємозалежності матеріального виробництва і природи. Подальший розвиток продуктивних сил неминуче пов'язаний з включенням у господарський обіг дедалі більшої кількості природних ресурсів і збільшення навантаження на навколишнє середовище. Використання природних багатств повністю залежить від рівня розвитку продуктивних сил і, навпаки, наявність відповідних природних умов і ресурсів істотно впливає на розвиток продуктивних сил, прискорюючи або сповільнюючи динаміку їх.

Київська область була утворена 27 лютого 1932 р. Її площа складає 28,1 тис. кв. км. (4,7% від території України). Розташована в центральній частині України, в середньому перебігу річки Дніпро. На півночі граничить з Гомелською областю Білорусі, на сході - з Чернігівською і Полтавською, на південному сході і півдні - з Черкаською, на південному заході - з Вінницькою, на заході - з Житомирською областями. Північна частина Київської області знаходиться в межах Поліської, а південна - головним чином на Придніпровській низовині, на південно-західну частину області заходять відроги Придніпровської піднесеності. На території області поширені в основному лісові і лісостепові ландшафти [15].

демографічний аграрний розселення транспортний

1.Аналіз параметрів регіону через розрахунок індексу конфігурації (s)

Київська область, як адміністративно-територіальна одиниця в складі України, утворилась 27 лютого 1932 року, є одним з найбільших регіонів України, займає площу 28,1 тис.кв.км (без м.Києва), що становить 4,7 % площі країни. За розмірами території Київська область займає 8 місце серед інших регіонів України.

Рис.1. Київська область на карті України

Територія області розташована на півночі України в басейні середньої течії Дніпра. На сході Київська область межує з Чернігівською і Полтавською, на півдні - з Черкаською, південному заході - з Вінницькою, на заході - з Житомирською, на півночі - з Гомельською областю Республіки Білорусь [1].

Київщина є столичним регіоном, у центрі території якого знаходиться м.Київ - столиця України, потужний політичний, діловий, індустріальний, науково-технічний, транспортний та культурний центр країни, пов'язаний з областю тісними комерційними і соціальними звязками. Відстань від м.Києва до північної границі області становить 118 км, південної - 128 км, західної - 76 км , східної - 112 кілометрів.

Рис.2.Карта Київської області

В адміністративному відношенні область поділяється на 25 районів, 13 міст обласного значення, 13 міст районного значення, 30 селищ міського типу, 605 сільських рад та 1126 сільських населених пунктів [15].

Місто Київ, де розміщуються основні органи управління області, адміністративно до складу області не входить. Ще однією особливістю області є наявність у її складі міста Славутич, яке територіально знаходиться у Чернігівській області.

Проаналізуємо параметри даного регіону, для чого розрахуємо індекс конфігурації Київської області:

Для кола індекс конфігурації дорівнює 1, для шестикутника - 0,83.

Для України цей показник має наступне значення:

(1)

Порівнявши індекс конфігурації для Київської області з відповідним показником для кола, шестикутника та для України, можна зробити наступні висновки:

) В порівнянні з колом, індекс конфігурації для Київської області менший на 0,41.

) В порівнянні з шестикутником, індекс конфігурації для Київської області менший на 0,24.

Ступінь компактності території залежить від значення індексу конфігурації, чим менше цей показник, тим менш компактною є територія (низька компактність - менше 0,25, середня - 0,25-0,5, висока - 0,5-0,75, дуже висока - 0,75-1).

Виходячи з індексу конфігурації для Київської області, який становить 0,59 - це високий рівень компактності.

2. Аналіз фізико-географічного положення регіону

.1 Орографічна структура регіону

Площа земель в адміністративних межах області становить 2816,2 тис. га, з урахуванням 2,1 тис. га земель міста Славутича, яке територіально розташоване в Чернігівській області.

Рис. 2.1.1. Структура земельного фонду Київської області, %

У загальній площі земель області сільськогосподарські угіддя становлять 1661,3 тис.га (59,0 %), ліси та лісовкриті площі - 648,7 тис.га (23,0 %), внутрішні водойми - 175,1 тис.га (6,2%), забудовані землі - 135,0 тис.га (4,8 %), землі, зайняті під обєктами промисловості, транспорту та військовими полігонами - 80,7 тис.га (2,9%), землі природоохоронного, рекреаційного та історико-культурного призначення (внесені до Державного земельного кадастру) - 46,0 тис.га (1,6%), інші землі ( землі без рослинного покрову і заболочені землі) - 70,4 тис.га (2,5%) [15].

У порівнянні з 2005 роком у структурі земельного фонду області відбулись зміни, повязані із зменшенням частки сільгоспугідь з 64,2% до 59,0%, загальна площа яких зменшилась на 148,9 тис.га, або на 8,2%, за рахунок втрати площ ріллі і сіножаті, які виявились малопродуктивними землями або підтопленими, а також збільшенням на 40,6 тис.га, або на 27% площі земель під забудову обєктами житлового та виробничого призначення за рахунок земель , які раніше використовувалися для відпочинку, зокрема були зайняті зеленими насадженнями загального користування.

Нормативно грошова оцінка земель проведена у всіх населених пунктах Київської області термін дій, яких закінчився у 2013 році та проведено інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності по 13 районам Київської області загальною площею 54,2 тис га.

Станом на 01 січня 2014 року з 321,7 тис. громадян Київщини, які набули права на земельну частку (пай), одержали сертифікати 317,4 тис. осіб, із них оформили державні акти на право власності на землю 306,6 тис. громадян, що становить 97 відсотків. Площа переданих в оренду земельних часток (паїв) у 2013 році становить 783,4 тис. га. Укладено 258,9 тис. договорів оренди земельних часток (паїв). Середній розмір орендної плати за рік становить 568 грн. за один гектар.

Договори оренди земельних часток (паїв) укладаються на короткі строки: 9,5% договорів (24624) на 1-3 роки, близько 63 % договорів (163019) - на 4?5 років, 22,9% договорів (59282) - на 6-10 років, понад 10 років - 4,6% договорів (11980). Це свідчить про те, що селяни не поспішають взяти на себе зобовязання конкретного орендаря і задовольнятися рівнем орендної плати, яку їм нині пропонують.

Загальна сума виплат за оренду земельних часток (паїв) в 2013 році становила 445,2 млн.грн. з них грошова форма оплати становить 185,1 млн. грн або 41,6%, натуральна (сільськогосподарською продукцією) - 254,6 млн.грн або 57,2%, відробіткова (послуги) - 5,5 млн.грн. або 1,2 відсотка.

Лісові масиви області розташовані на території нерівномірно, в одних адміністративних районах їх площі обмежені (Яготинський, Васильківський, Володарський, Кагарлицький, Рокитнянський, Сквирський, Ставищанський), а в других - обширні (Бородянський, Поліський, Вишгородський, Іванківський).

Лісистість області складає 21 % і коливається в розрізі районів від 2,0 % в зоні Лісостепу до 53,8 % в зоні Полісся.

Найбільш великі масиви розташовані в Бородянському, Поліському, Вишгородському, Іванківському районах, які позитивно впливають на їх економіку.

Середній вік дерев у лісових насаджень у Київській області оцінюється у 58 років. У віковій структурі лісових насаджень середньовікові дерева становлять 49,9 %, пристигаючі - 19,7 %, стиглі - 11,2 %, молоді дерева - 19,2%.

Загальний запас деревостанів становить - 90,9 млн.куб.м, в тому числі хвойних лісових насаджень - 62,9 млн.куб.м.

У структурі лісових насаджень хвойні породи становлять 61,1 %, твердолистяні породи 25,0 %, мягколистяні породи 13,9 %.

Рис.2.1.2. Обсяг лісовідновлювальних робіт у Київській області протягом 2007-2012 років, га

Пріоритетним напрямом у веденні лісового господарства області є розширене відтворення та збереження лісів Київщини. Щорічний обсяг лісовідновних робіт в області становить понад 3,5 тис. Га [15].

Загальна площа природно-заповідних територій та об'єктів на землях лісового фонду області на 01.01.2014 становить 90,1 тис. га (13,9 % від земель вкритих лісовою рослинністю області).

.2 Природні ресурси

На території області обліковується 309 родовищ і 3 обєктів обліку (всього 312) з 11 видів різноманітних корисних копалин.

Рис. 2.2.1. Структура мінерально-сировинної бази Київської області, %

У порівнянні з іншими областями України Київська область на корисні копалини бідна. ЇЇ мінерально-сировинна база на 16,4% складається з паливно-енергетичних корисних копалин (торф), на 50,5% - із сировини для виробництва будівельних матеріалів, решта - це руди рідкісних металів, питні, технічні та мінеральні води.

Запаси торфу підраховані на 32 родовищах і складають 30346 тис. т промислових категорій А+В+С1. Розробляється 4 родовища із запасами 1356 тис. т. З обліку Державного балансу виключено 22 родовища в Поліському та Чорнобильському районах, де поклади торфу забруднені радіонуклідами. Торф використовується як добриво в сільському господарстві та як паливо.

В Іванківському та Вишгородському районах відомо два родовища сапропелю із загальними запасами 1285 тис. т. Одне родовище сапропелю розробляється.

Київська область має добре розвинену сировинну базу будівельних матеріалів. На її території знаходиться 184 родовищ і 4 обєкти обліку з 7 видів корисних копалин, які застосовуються у будівництві. 54 родовищ та 1 обєкт обліку розробляються.

Державним балансом враховано 5 родовищ кварцового піску для виробництва скла. Найбільш перспективним до промислової розробки є Кодринське родовище, запаси якого складають 1,799 млн. т за категоріями А+В+С1. Враховуючи те, що родовище було розвідане в 1946-1950 рр. минулого століття, якісні властивості сировини потребують вивчення у відповідності до ДСТУ, які діють на даний час.

Камінь облицювальний представлений єдиним Богуславським родовищем граніту, запаси якого складають 4844,75 тис.м3 промислових категорій А+В+С1. Слід зазначити, що значна кількість облицювального каменю на територію Київської області завозиться із Дніпропетровської, Житомирської, Запорізької, Кіровоградської та Черкаської областей.

Державним балансом враховується 22 родовища каменю будівельного із запасами 141,03 млн. м3 промислових категорій А+В+С1. До розробки залучено 15 родовищ.

Більшість родовищ каменю будівельного характеризуються невеликою кількістю розвіданих запасів, які не можуть забезпечити у повній мірі виробничі потужності карєрів на амортизаційний термін їх дії. Крім того, значна кількість запасів розташована на високопродуктивних орних землях.

Керамзитова сировина представлена 3-ма родовищами.

У достатній кількості область забезпечена будівельними пісками. На її території виявлено і розвідано 38 родовищ і 3 обєкти обліку, де пісок розглядається як супутня корисна копалина у комплексі з основною.

На даний час розробляється 17 родовищ і 1 обєкт облік. Видобутий пісок повністю забезпечує потреби Київської області, а також частково вивозиться в Кіровоградську, Хмельницьку, Черкаську та інші області України.

Цегельно-черепична сировина представлена 110 родовищами, запаси яких складають 188,118 млн. м3 промислових категорій А+В+С1. На даний час в експлуатації перебуває 20 родовищ.

Виробництво керамічної цегли може бути значно збільшене за рахунок використання резервних розвіданих родовищ, а також розвідки нових родовищ і раціонального використання видобутої сировини.

Питні та технічні підземні води в Києві та Київській області для господарсько-питного і виробничо-технічного водопостачання розвідані на 88 ділянках.

.3 Гідрографічна сітка

Річкова мережа області переважно належить до басейну р.Дніпро і тільки незначна частина річок на півдні області до басейну р. Південний Буг.

Території, що покриті поверхневими водами в області займають 175,1 тис.га, що відповідає 6,2 % загальної території.

Гідрографічна мережа Київської області представлена 1523 річками, які мають загальну довжину 8,7 тис.км, з них за класифікацією по площі водозбору 3 великі річки: Дніпро, Десна, Прип¢ять, 9 середніх річок - Ірша, Уж, Тетерів, Ірпінь, Рось, Трубіж, Супій, Гнила Оржиця, Гнилий Тікич та 1511 малих річок зі струмками.

Поверхневі водні ресурси Київської області в середній за водністю рік складають 43,4 куб.км. Особливість найбільших річок області в тому, що всі вони беруть свій початок за її межами, а в області формується лише 2,04 куб.км річкового стоку. Забезпеченість на 1 жителя області водою складає 0,46 тис.куб.м на рік, що менше ніж в два рази аналогічного показнику в державі.

Розподіл поверхневих водних ресурсів по території Київської області нерівномірний. Південь Київщини є найбільш водозабезпеченим, представлений густішою річковою мережею басейну р. Рось.

До півночі річкова мережа менш розвинута і представлена басейнами річок Уж, Тетерів. На лівобережжі Дніпра найменш розвинута річкова мережа.

На річках створено 3175 ставів і 64 водосховища із зарегульованим об¢ємом води 456,58 млн.куб.м. Крім того, на р.Дніпро розташовані водосховища: Київське площею 92,2 тис.га і обємом 3,73 куб.км та Канівське площею 58,1 тис.га.

Рис. 2.3.1. Забір води у Київській області за 2008 - 2013 роки,млн. куб.

За останні 5 років забір води з поверхневих джерел зменшився на 14,3 млн куб.м, а з підземних джерел збільшився на 3,3 млн. куб.м. У 2013 році забір води з природних водних обєктів в області становив 1008,4 млн.куб.м, з них 956,7 млн.куб.м припадає на поверхневі води та лише 51,7 млн. куб. м на підземні.

За обсягами споживання свіжої води останні роки Київщина посідає 5 місце в Україні після Дніпропетровської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей.

Використання свіжої води в області зменшилося з 1028 млн.куб.м у 2012 року до 865,7 млн.куб.м у 2013 році, або на 162,3 млн.куб.м [7].

За останні 10 років внаслідок інтенсивної господарської діяльності та здійснення забудови на заплавних річкових землях майже 60% річок і струмків замулились, деякі перетворились на колектори стічних вод, сотні водних джерел зникли. Все це негативно вплинуло на кількісний та якісний стан водних ресурсів.

На багатьох річках побудовано велику кількість ставків. Зарегульованість стоку багатьох річок ставками та водосховищами є надмірною, що призвело до уповільнення течії та водообміну, порушення процесів природного самоочищення. Частина стоку малих річок втрачається, а внаслідок випаровування та фільтрації ставки в окремі маловодні роки не заповнюються водою.

3. Аналіз економіко-географічного положення Київської області

.1 Сусідське положення і відношення до зовнішніх меж

За різними підходами до типологізації регіонів Київська область відноситься до групи областей, які мають середній рівень урбанізації, з малими міськими центрами, а за структурою економіки з переважанням сфери послуг та середнім рівнем розвитку з дещо кращими темпами економічного зростання.

Відтак, розвиток області варто порівнювати не тільки з областями-сусідами, а і з регіонамии того типу, до якого належить Київська область: Львівська, Харківська, Одеська, Миколаївська.

Таблиця 3.1.1. Порівняльна характеристика Київської області із областями - сусідами та регіонами одного типу

ОбластьПлоща, тис. кв. км (2013)Чисельність наявного населення, тис.осіб (2013)Міське, % (частка населення в регіоні, %) 2013Загальний приріст , корочення на 1000 осіб наявного населення (2013)ВРП на 1 особу (2012), грн.Україна603,545426,268,9-2,832002Київська28,11725,561,82,040483Полтавська28,81458,261,4-6,638424Житомирська29,81262,558,4-6,219551Вінницька26,51618,350,2-6,720253Чернігівська8,11066,863-10,222096Львівська21,82538,460,9-2,424387Одеська33,32396,566,9-3,727070Харківська31,42737,280,3-2,629972Московська (РФ)45,87133,6281,55-4,590618,78Мазовецьке (РП)5316,864,190,5150312,8

Порівняльна характеристика Київської області із сусідніми регіонами країни засвідчила, що Київщина є лідером серед областей-сусідів та областей України, що відносяться до одного із Київською областю типу. Проте основні показники області є значно нижчими ніж у столичних Московській області (Російська Федерація) та Мазовецькому воєводстві (Республіка Польща).

За окремими характеристиками, що впливають на планування регіонального розвитку Київська область:

. Має найкраще розміщення щодо Києва

·до 190 км - Київська, Житомирська, Чернігівська, Черкаська області,

·220-430 км - Вінницька, Кіровоградська, Рівненська, Хмельницька, Полтавська, Сумська, Волинська, Тернопільська області,

·450-550 км - Миколаївська, Дніпропетровська, Харківська, Одеська, Херсонська, Чернівецька, Львівська, Запорізька, Івано-Франківська області ,

·700-855 км - Донецька області, АР Крим, Закарпатська, Луганська області, Севастополь

2. Вище загальнодержавного рівня щільність автомобільних доріг

·Значно вище середньої (348-391 км/1 000 км2) - Севастополь, Львівська, Тернопільська, Вінницька, Чернівецька, Хмельницька області.

·Вище середньої (293-308) - Полтавська, Волинська, Харківська, Донецька, Київська, Сумська, Івано-Франківська, Черкаська області.

·Нижче середньої (285-288) - Дніпропетровська, Житомирська області.

·Значно нижче середньої (176-261) - Закарпатська, Запорізька, Рівненська, Кіровоградська, Одеська, Чернігівська, Луганська, Миколаївська, Херсонська області, АР Крим.

3. Перевищує середньоукраїнський рівень індекс внутрішньої доступності

·Значно перевищує середній рівень по країні (> 0,80) - Київ, Севастополь, Львівська, Чернівецька, Тернопільська області.

·Добра (вище середньої, 0,55-0,68) - Івано-Франківська, Харківська, Київська, Вінницька, Хмельницька, Волинська, Житомирська, Донецька, Рівненська області.

·Погана (нижче середньої, 0,36-0,49) - Черкаська, Луганська, Кіровоградська, Дніпропетровська, Сумська області, АР Крим, Запорізька, Миколаївська, Одеська області.

·Дуже погана (0,25-0,31) - Полтавська, Херсонська, Закарпатська, Чернігівська області.

4. Найвищий ВРП на душу населення

·Найвищий - Київ, Дніпропетровська область, Донецька область , Полтавська область , Запорізька область , Харківська область , Київська область , Одеська область;

·Високий, але нижче середнього - Луганська область, Севастополь, Миколаївська область

·Низький - Львівська область, АР Крим, Черкаська, Сумська, Івано-Франківська області

·Дуже низький - Волинська, Рівненська, Кіровоградська, Вінницька, Херсонська, Закарпатська, Житомирська, Хмельницька, Тернопільська, Чернівецька області

5. Значно вище середньоукраїнського рівня обсяги капітальних інвестицій у розрахунку на одну особу

·Значно вище середнього - Київ і Київська область.

·Вище середнього - Одеська, Полтавська, Дніпропетровська, Харківська, Луганська області.

·Нижче середнього- Донецька область, АР Крим, Запорізька, Львівська, Черкаська, Миколаївська, Івано-Франківська області, Севастополь.

·Значно нижче середнього - Волинська, Чернівецька, Рівненська, Вінницька, Кіровоградська, Хмельницька, Чернігівська, Закарпатська, Херсонська, Сумська, Житомирська, Тернопільська області.

6. Наближені до оптимальних умови на ринку праці

·Київ і Севастополь: оптимальні умови на ринку праці - дуже високий рівень зайнятості (62,7-64,4%), дуже низький рівень безробіття (3,1-3,3%), дуже низький тиск на пропозицію робочої сили (0,2-0,6), значні позитивні зміни як у рівні зайнятості, так і безробіття.

·Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Харківська, Київська, Одеська області, АР Крим: наближені до оптимальних умови на ринку праці - високий рівень зайнятості, у більшості вище або значно вище середнього (57,4%-59,8%), низький рівень безробіття (4,4-6%), низький тиск пропозиції робочої сили (1,5-4,7%).

·Волинська, Полтавська, Чернігівська області: з помірними проблемами на ринку праці - рівень зайнятості близький до середнього (58,2-59,2%), рівень безробіття вище середнього (6,6-8,1%), помірний тиск пропозиції робочої сили (4,6-5,5%). Показники змін гірші, ніж середні по країні, особливо щодо безробіття.

·Закарпатська, Львівська, Рівненська, Чернівецька, Житомирська, Кіровоградська, Сумська, Миколаївська, Херсонська області: з серйозними проблемами на ринку праці - рівень зайнятості у більшості випадків нижче середнього (56,5-59,4%), рівень безробіття у більшості випадків значно вище середнього (6,3-9%), сильний тиск пропозиції робочої сили (6,5-11,3%). Тенденції зайнятості кращі середнього рівня, тенденції безробіття - у більшості випадків близькі до середнього.

·Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Вінницька, Луганська області: з найбільш серйозними проблемами на ринку праці - дуже низький або низький рівень зайнятості (52,7-58,5%), високий рівень безробіття, у більшості випадків вище або значно вище середнього (6,1-8,3%), дуже сильний тиск пропозиції робочої сили (14,8-23,7%). Тенденції безробіття гірші середнього рівня, тенденції зайнятості значно варіюються.

.2 Демографічне положення

Чисельність населення Київської області з 1995 до 2011 року стало зменшувалася: від 1 млн. 911,6 тис. до 1 млн. 717,7 тис. осіб (тут і далі - наявне).

Рис. 3.2.1. Чисельність населення Київської області у 1995-2014 рр. (тис. осіб)

З 2012 року чисельність населення області почала зростати і станом на 1 квітня 2014 року становить 1 млн. 725,8 тисяч осіб. Зростання відбувається за рахунок міграції, позаяк смертність перевищує народжуваність, особливо у сільській місцевості, де смертність вдвічі вища за народжуваність [12].

У структурі населення Київської області 53,8% (923,0 тис. осіб) складають жінки і 46,2% (793,3 тис. осіб) - чоловіки. Зі зростанням питомої ваги чисельності чоловіків у структурі населення продовжуються позитивні зрушення (які спостерігаються з 2009 року) у співвідношенні статей. На 1 січня 2013 року на 1000 жінок припадало 860 чоловіків, тоді як на початок 2002 року - 859. Однак зміни у статевій структурі населення міських та сільських жителів мають неоднаковий характер: у міських поселеннях у порівнянні з 2002 роком кількість чоловіків зменшилася і становить 867 на 1000 жінок, а в сільському населенні "навантаження" на чоловіків щорічно зменшується (так, на початок 2002 року в сільській місцевості на 1000 жінок припадало 829 чоловіків, а на початок 2013 року - 847).

Рис. 3.2.2. Статево-вікова структура населення Київської області

Щороку народжується хлопчиків більше, ніж дівчаток. Так, у 2012 році від загальної кількості народжених хлопчиків - 51,9%, а дівчаток - 48,1%, або ж на 100 дівчаток припадало 108 хлопчиків.

Індикатором суттєвої статевої диспропорції структури населення є гендерна різниця показників середньої очікуваної тривалості життя при народженні: у 2012 році середня очікувана тривалість життя при народженні для чоловіків становила 65 років, для жінок - 75,6 року. Тобто різниця середньої очікуваної тривалості життя при народженні між чоловіками та жінками становила 10,6 року, тоді як, наприклад, у Швеції та Нідерландах - 4 роки, у Німеччині - 5 років.

Статево-віковий склад населення країни - результат дії багатьох факторів, як демографічних (народжуваності, смертності, міграційних процесів), так і тих, що на них впливають - історичних та соціально-економічних [12].

У 80-х роках відбулося зростання народжуваності, а в 90-х та на початку ХХІ століття - зменшення. Починаючи з 2002 року, поступово зростає кількість народжень, що утворює на нижній частині статево-вікової піраміди широку основу.

Необхідно зазначити, що горизонтальні лінії статево-вікової піраміди відображають виключно числа народжених, "скориговані" впливом смертності й міграції. Так, "порожнина" у віці 67-70 років утворилась за рахунок ненароджених дітей упродовж Другої світової війни ,а не за рахунок смертності. На піраміді відбиваються всі демографічні кризи, які спостерігались протягом принаймні останніх 80 років.

Специфікою статево-вікової піраміди населення Київської області є її хвилеподібний характер.

У структурі ми бачимо, що у віці 30-33 років кількість чоловіків зменшується, що є наслідком нездорового способу життя .

Вікова структура визначає і демографічне навантаження - на 1 січня 2013 року на 1000 осіб у віці 16-59 років припадало 252 особи у віці 0-15 років та 242 особи у віці 65 років і старше [16].

Рис. 3.2.2. Демографічне навантаження на працездатне населення в районах Київської області у 2012 році

Чисельність населення у віці 16-64 років за останні два роки збільшилася з 1179 тис. осіб до 1182,1 тис. осіб. Також збільшилася частка осіб цієї вікової групи в загальній чисельності населення - на 1 січня 2013 року вона становила 68,9%, хоча це пояснюється збільшенням працездатного віку.

У структурі демографічного навантаження по районах області можна побачити, що найбільший рівень навантаження на працездатне населення у Білоцерківському, Переяслав-Хмельницькому, Згурівському, Володарському районах.

В області з 2000 року спостерігається незначне зменшення економічно активного населення. Економічно активне населення порівняно з 2000 роком зменшилось на 39,4 тис. осіб (4,7%).

Як позитив відмічається зменшення кількості безробітних, в 2013 році цей показник становив 49,4 тис. осіб та зменшився майже в два рази порівняно з 2000 роком (108,2 тис. осіб).

Останні три роки спостерігається незначне коливання кількості зайнятого населення, що в середньому становить 756,8 тис. осіб та складає 93,6% від економічно активного населення. Рівень безробіття населення у віці 15-70 років (за методологією МОП) в 2013 році становить 6,1%, в 2000 році цей показник становив 12,8% [12].

Найвищий рівень економічної активності був характерним для осіб віком від 35 до 39 років (87,5%), найнижчий - для молоді віком 15-24 роки (41,0%) та осіб пенсійного віку (16,5%) [7].

Чисельність зайнятого населення віком 15-70 років у 2013 році, порівняно з 2010 роком збільшилася на 0,9 тис. осіб або на 1,5%, а рівень безробіття знизився з 7,3% до 6,1 відсотки.

Рівень зайнятості населення віком 15-70 років Київської області (без м.Києва) становить 59,2% (13 позиція серед інших регіонів України).

За віковими групами найвищий рівень безробіття спостерігався серед молоді у віці 15?24 роки (13,5%).

Слід відмітити, що рівень безробіття населення віком 15-70 років (за методологією МОП) на 3,9 в.п. перевищував рівень зареєстрованого безробіття, розрахованого по відношенню до економічно активного населення працездатного віку (6,1% проти 2,2%).

У порівнянні з іншими регіонами країни рівень безробіття (за методологією МОП) населення області віком 15-70 років займаєчетверту сходинку. При цьому, він був на 3,5 в.п. менше за максимальне значення цього показника в Чернігівськійта Тернопільській областях (9,8%), меншена 0,5 в.п. за показник по Харківській області(6,8%) та на 0,8 в.п. більше за мінімальне в м.Києві (5,5%).

Основними причинами незайнятості безробітних віком 15?70 років (за методологією МОП) у 2012р. виступали: звільнення за власним бажанням (43,1%), вивільнення з причин економічного характеру (23,8%), непрацевлаштованість після закінчення навчальних закладів (14,8%).

Рівень зайнятості населення щороку коливається у бік збільшення в середньому на 0,3-0,4 в.п. У 2012 році рівень зайнятості по області менший за більш високі показники по Україні, а саме на 5,3 в.п. по м. Київ - 64,5%, на 2,2 в.п. по Дніпропетровській області [16].

Попит в робочій силі значно перевищує пропозицію. На одне вільне робоче місце претендує 12 осіб серед службовців та працівників сфери торгівлі. Найбільша пропозиція робочої сили серед технічних службовців -14 осіб на одне вільне робоче місце, найменша пропозиція серед менеджерів-професіоналів - 4 особи.

Рис. 3.2.4. Зайняте населення за видами економічної діяльності в 2012 році, %

Усього зайнятого населення в 2012 році було 757,5 тис. осіб, що становить 59,2% від населення у віці15-70 років. Найбільша кількість населення була зайнята в торгівлі - 22,3%, в промисловості -17,7% та в сфері транспорту і звязку - 10,3% [12].

3.3 Промислове географічне положення

Київська область відноситься до промислово розвинених регіонів України, про що засвідчує 7 місце за обсягами реалізованої промислової продукції у розрахунку на одну особу.

У промисловому комплексі області, до якого належить 19 великих підприємств, 342 середніх і 2409 малих підприємств, переважають галузі, що виробляють електроенергію, продукти харчування, гумові та пластмасові вироби, папір і картон, транспортні засоби, металовироби.

Протягом 2010-2011 років промисловий комплекс області за рахунок зростання виробництва у 2010 році на 8,0% та 2011 році на 10,6% подолав допущене у 2009 році падіння виробництва на 17,0% , проте поступова втрата ринків збуту виробленої продукції у Російській Федерації, зокрема продуктів харчування, призвела до зниження промислового виробництва у 2012 році на 3,0%, а 2013 році - на 4,7 відсотка [7].

Падіння виробництва у 2012-2013 роках призвело до зниження питомої ваги області у загальнодержавних обсягах реалізованої промислової продукції з 4,1% у 2009 році до 3,6% у 2013 році.

Рис. 3.3.1. Структура обсягів реалізованої промислової продукції області за основними видами діяльності у 2013 рік, %

Структура промислового виробництва за останні 10 років поступово змінюється. Так, частка виробництва харчових продуктів і напоїв у загальних обсягах реалізованої промислової продукції зросла з 30,6% у 2003 році до 32,5% у 2013 році, виготовлення виробів з деревини, виробництва паперу і поліграфічної діяльності з 7,5% до 8,8%, постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря з 14,8% до 25,0%. Проте питома вага машинобудування, крім ремонту і монтажу машин і устатковання скоротилася з 9,6% до 7,4%, виробництва гумових і пластмасових виробів та іншої неметалевої мінеральної продукції з 17,6% до 14,4%, металургійного виробництва, виробництва готових металевих виробів, крім машин і устаткування з 5,8 до 4,9, текстильного виробництва, виробництва одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів з 1,9% до 0,8 відсотка.

Протягом 2010-2013 років за рахунок введення в дію нових промислових комплексів у галузевій структурі промислового виробництва зявилися нові види промислової діяльності такі як виробництво продуктів нафтоперероблення, виробництво хімічних речовин і хімічної продукції, виробництво основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів. Хоча їх сумарна частка у загальних обсягах реалізованої промислової продукції у 2013 році не перевищила 2,4 %, вони мають значний потенціал зростання.

Так, індекси обсягів промислового виробництва за підсумками 2013 року на підприємствах з виробництва хімічних речовин і хімічної продукції склали 110,7% (у 2012 році - 109,4%), а основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів -111,7% (у 2012 році - 111,7%).

Найбільшими промисловими центрами області, сумарна частка яких становить майже 70,0% загальних обсягів реалізованої продукції у 2013 році є м. Біла Церква (17,5%), м. Обухів (7,7%), м. Бровари (4,0%), Києво-Святошинський (12,4), Миронівський (7,8) та Броварський (7,7) райони [7].

Серед районів найбільші обсяги реалізованої промислової продукції у розрахунку на одну особу у 2013 році було здійснено підприємствами Миронівського, Обухівського, Броварського, а найменші - Іванківського і Ставищенського районів. Співвідношення максимального та мінімального значення цього показника серед районів області становить 133 рази.

Рис. 3.3.2. Питома вага реалізованої промислової продукції по районах Київської області за 2013 рік, %

Серед міст найбільші обсяги реалізованої промислової продукції у розрахунку на одну особу у 2013 році було здійснено підприємствами м. Обухів, м. Біла Церква, м. Ірпінь і м. Фастів, а найменші - м. Переяслав-Хмельницький і м. Ржищів. Співвідношення максимального та мінімального значення цього показника серед міст області становило 14,6 рази.

Підприємства, що визначають промисловий потенціал області:

Трипільська ТЕС - найпотужніша електростанція на Київщині. Підприємство є найбільшим постачальником електроенергії у Київську, Черкаську та Житомирську області.

Каскад Київських ГЕС і ГАЕС є верхньою сходинкою каскаду гідроелектростанцій на річці Дніпро і входить до складу державної акціонерної гідрогенеруючої компанії "Дніпрогідроенерго". Каскад об'єднує дві станції - Київську ГЕС, базову станцію компанії, і Київську ГАЕС, єдину діючу гідроакумулюючу електростанцію на території України.

Загальнодержавне значення має казенний завод порошкової металургії (м. Бровари), який випускає для підприємств машинобудування комплектуючі з нових матеріалів зі спеціальними властивостями (жароміцні, корозійностійкі, антифрикційні, фрикційні, композиційні та інші).

ТОВ "Борекс" - єдине підприємство в Україні, яке спеціалізується на виробництві екскаваторів на базі тракторів ЮМЗ, МТЗ, а також земле обробної, кормо- і бурякозбиральної сільськогосподарської техники.

ТОВ НПП "Білоцерківмаз" виробляє зернозбиральний комбайни "Славутич", кормозбиральний причіпний комбайн "Рось-2", а також інщу ґрунтообробну та іншу сільськогосподарську техніку

ПАТ "Бориспільський автозавод" випускає автобуси різних модифікацій, зокрема за державною програмою "Шкільний автобус".

ДП "Жулянський машинобудівний завод "Візар" є провідним підприємством авіаційної промисловості України - виробляє вузли для оснащення літаків і вертольотів різних типів, що випускаються в країнах СНД, а побутові мембранні газові лічильники, стабілізатори тиску різних модифікацій, медичні інструментарії, офісне обладнання.

ВАТ "Кранобудівна фірма "Стріла" м. Бровари виготовляє автокрани, здійснює ремонт установок кранів, виготовлення і ремонт вузлів гідравліки.

Приватне ПАТ "Росава" є виробником майже 200 типорозмірів шин для автомобілів та сільськогосподарської техніки.

ПАТ "Елопак-Фастів" є одним із відомих світових виробників упаковки і пакувальних систем для рідких харчових продуктів.

ТОВ "Хенкель Баутехнік (Україна)" - провідний вітчизняний виробник сухих будівельних сумішей "Ceresit".

ТОВ "Аерок" є лідером на ринку виробів з комірчастого бетону автоклавного тверднення в Україні під торгівельною маркою AEROC, які за своєю якостю відповідають найвищим європейським стандартам.

ВАТ Київський картонно-паперовий комбінат у м. Обухів - одне з найбільших у Європі підприємств, що працює на вторинній сировині і виробляє гофрокартон та вироби з картону і паперу.

ПрАТ "Гостомельський склозавод "Вітропак" - єдине підприємство України такого напрямку, яке виробляє понад 300 млн. шт. склотари в рік.

ТОВ "Бучанський завод склотари" - один з потужних в Україні виробників пляшок ємкістю від 0,25 л до 1,5 л і банок ємкістю від 0,25 л до 3,0 л, що мають великий попит серед підприємств харчової промисловості.

ІП "Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед" - це найпотужніший у Європі виробник безалкогольних напоїв відомих брендів Coca-Cola, Fanta, та Sprite, соків та нектарів Rich та "Добрий", BotaniQ, холодних чаїв Nestea, енергетичних напоїв Burn та Gladiator, природної води Bonaqua.

ПАТ "Яготинський маслозавод" один з найбільших в Україні виробник молочної продукції, зокрема оригінальних видів на основі цілісного молока без використання консервантів, а також повного асортименту молочної продукції для малят від 6 місяців під торгівельною маркою "Яготинське для дітей"

КП "Білоцеркіовхлібопродукт", відоме в Украині і за кордоном якістю виробленого пшеничного брошна і гречаної крупи, а також продуктів спиртної екстракції зародка пшениці - дієтичні добавки "Олія...", "Глюкорн", "Шрот".

ВАТ "Галімпекс-Клавдієвська фабрика ялинкових прикрас" виготовляє скляні ялинкові прикраси. Прикраси виготовляються вручну, що дає можливість розпису за ескізами замовника і реалізації його художніх фантазій.

Висновки

Київська область за своїм промисловим потенціалом належить до десятки найбільш промислового розвинутих регіонів України.

Повільні темпи зміни протягом останніх 10 років структури промислового виробництва із значною питомою вагою виробництва харчових продуктів і напоїв сприяли мінімізації наслідків фінансово-економічної кризи на результати роботи промисловості, але робить цю галузь залежною від конюнктури на зовнішніх ринках.

Високі темпи розвитку таких інноваційно активних галузей як виробництво хімічних речовин і виробництво фармацевтичних препаратів можуть у найближчі роки істотно вплинути на структуру промислового виробництва

Промисловість області продовжує розвиватися у традиційних промислових центрах області, тоді як частка північних і південних районів у загальнообласних обсягах реалізованої продукції залишається незначною

Має місце значна диференціація серед районів та міст за показниками виробництва промислової продукції в розрахунку на одну особу.

.4 Аграрне географічне положення

Рельєф області сприятливий для розвитку сільськогосподарського виробництва і транспортної інфраструктури. Ріка Дніпро з утвореними на ній Київським та Канівським водосховищами ділить територію області на дві частини: правобережну і лівобережну, які мають особливості рельєфу. На півночі переважають низовинні рівнини Поліської низовини. Південно-західна і центральна частини лежать на Придніпровській височині (максимальна висота 273 м). Східна, лівобережна територія області, розташована в межах Придніпровської низовини.

Рис. 3.4.1. Карта природно-кліматичних умов Київської області

Природно-кліматичні умови області оптимальні для життя людини і господарської діяльності. Київщина розташована на межі двох природних зон: північна частина розташована в зоні Полісся, південь області лежить у лісостеповій зоні. Грунтовий покрив Київської області досить різноманітний. Найпоширенішими серед них є чорноземи, площа яких становить близько 50% площі орних земель регіону. Ступінь розораності території області перевищує 60 відсотків. Загальна площа лісового фонду Київської області становить майже 746 тис.га.

Клімат області - помірно континентальний, м'який з достатньою кількістю вологи. Середня багаторічна температура повітря становить у січні -3,5 С, липні - + 20,3 С. Середня річна кількість опадів у 2013 році - 701 мм, норма - 593 мм.

Корисні копалини Київщині - це переважно будівельні матеріали: граніти, гнейси, каолін, глина, кварцеві піски. Є поклади торфу і джерела мінеральних вод.

Київська область належить до групи областей, які в межах своєї території формують більше податкових ресурсів до державного бюджету ніж сума дотацій, що отримується областю.

Київська область є єдиним регіоном України, який не має власного окремого адміністративного центру, але в межах області знаходиться столиця України - найбільше місто держави Київ де проживає принаймні 3-4 мільйони населення(зареєстрованого та незареєстрованого).

Без Києва, Київська область є однією з найменш урбанізованих областей і роль сільського господарства у структурі економіки області є дуже важливою. Наявність в межах області такого міста, як Київ, найбільший ринок продовольства в Україні є додатковим стимулом для розвитку тих секторів сільськогосподарського виробництва, для яких характерним є висока додана вартість , які створюють додаткові робочі місця.

Таке твердження потребує розгорнутого аналізу, для виявлення найбільш перспективних районів для розвитку сільськогосподарського виробництва Київщини.

Київщина зі своїми сприятливими кліматичними умовами та інвестиційним потенціалом може нарощувати сільськогосподарське виробництво тим самим забезпечувати зростаючу власну потребу та м. Києва у сільськогосподарський продукції.

Рис. 3.4.2. Рівень урбанізації Київської області та її районів

Київська область у 2012 році зайняла провідну позицію у виробництві валової продукції сільського господарства з часткою у 6,6% від загального виробництва(у 2011- 5 місце з часткою 5,8%).Також у 2012 році вперше за 22 роки область перевищила рівень виробництва валової продукції у порівнянні з 1990 роком на 4,5%.

По рівню продуктивності праці в сільськогосподарських підприємствах Київська область входить в десятку найкращих, зокрема у тваринництві це 4 місце, а у рослинництві - 11 місце.

Протягом 2009-2012 років сільськогосподарські підприємства Київської області отримую найбільший прибуток від реалізації сільськогосподарської продукції який у 2012 році склав 2832,9 млн.грн. Область займає друге місце у середньомісячній номінальній заробітній платі штатних працівників сільськогосподарських підприємств (2433 грн).Також у Київській області один з найвищих рівнів рентабельності в Україні, який взагалі ніколи не набував відємного значення, що свідчить про високу ефективність сільськогосподарського виробництва в цілому та його інвестиційну привабливість для малого і великого бізнесу [7].

У структурі сільськогосподарського виробництва з кожним роком зростає частка сільськогосподарських підприємств у виробництві (у 2012 році 65,9%). Така тенденція пояснюється появою в області великих підприємств, які суттєво збільшили виробництво, створюючи виробничі комплекси сільськогосподарської продукції, зокрема тваринницьких галузей, які орієнтуються на київський міський ринок.

Принциповою відмінністю від інших українських сільськогосподарських областей, у Київській області частка господарств населення у с/г виробництві є відносно незначною. Господарства населення в 2012 році у рослинництві виробили 38,1% всієї продукції, а у тваринництві ця частка склала 27,4 відсотка.

Рис. 3.4.3. Динаміка виробництва валової продукції сільського господарства

Для Київської області, так, як і для всього с/г комплексу держави характерним є стійке переважання у структурі с/г виробництва рослинництва, передусім зернового господарства.

За останні кілька років поступово збільшується частка тваринництва, хоча темпи зростання є явно не достатні.

Рис. 3.4.4. Динаміка структури валової продукції сільського господарства

Враховуючи те, що Київська область перевищила валове виробництво 1990 року, можна стверджувати, що за 22 роки суттєво змінились основні рушійні галузі та спеціалізація області. За характером структури с/г області можна стверджувати, що область ще не використовує сповна ринок міста Києва для нарощування виробництва продукції тваринництва.

Київська область забезпечує свою потребу та міста Києва лише у картоплі та яйцях, всі інші галузі мають перспективу, адже різниця між споживанням та виробництвом є таким показником, як ємність ринку. За цим показником, перспективним є молочний, мясний та плодово-ягідний напрям виробництва, адже саме ці товари імпортує область. У перспективі не можна не врахувати і про споживання по Україні, бо забезпечивши власні потреби у сільськогосподарській продукції, нарощувати виробництво можливо для збуту у інші області та за кордон.

Загалом рентабельність сільськогосподарського виробництва є високою, лише 10 районів мають високі ризики для початку та ведення сільськогосподарського виробництва, адже середня рентабельність їх складає менше 10 відсотків. Ще 10 районів мають таку рентабельність, яка сприяє розвитку сільськогосподарського виробництва і його росту, 5 районів є інвестиційно привабливими, адже з одиниці вкладених коштів можливо отримати більше половини коштів додаткового прибутку.

Рис. 3.4.5 Структура сільськогосподарського виробництва області у сільськогосподарських підприємствах.

Рослинництво у валовому виробництві займає частку 62,4% основними культурами що вирощуються на Київщині є зернові культури, картопля та овочі. З 1990 по 2012 рік посівні площі скоротилися на 270,1 тис.га.

Господарствами населення у Київській області виробляється найбільше у рослинництві картоплі (95,8% від загального обсягу виробництва), овочів(86,8%), плодів і ягід(83,8%),це ті галузі які трудомісткі, мало механізовані та збиткові для с/г підприємств [7].

Рис. 3.4.6 Ефективність сільського господарства

Рис. 3.4.7 Структура посівних площ основних сільськогосподарських культур у 1990 році та у 2012 році

Зниження частки кормових культур, в загальній структурі посівних площ з 35% у 1990 році до 9% у 2012 році. що засвідчує про потенційну загрозу для розвитку тваринництва і зниження родючості грунтів області.

Таблиця 3.4.1. Динаміка виробництва основних сільськогосподарських культуру (тис. т)

Вид культури 1995р2000р2005р2006р2007р2008р2009р2010р2011р2012рЗернові 1544,11430,52283,81856,51795,92592,82482,620032785,53190Цукрові буряки 2564,71215,91562,42291,31610,2997,5747,81093,81490,61200,2Соняшник7,825,347,346,640,782,193,1121,7167,2210Картопля 1236,31350,81121,21303,313901477,81359,81496,31825,71741,0Овочі380,9295,2401,6458,9439,3513,4461454,9521568,3Плоди та ягоди53,122,425,523,927,626,142,45253,556,6

У Київській області суттєво збільшилось виробництво зернових та зернобобових (більш ніж у 1,5 рази порівнюючи з 1990 роком), а також соняшнику (у майже у 38 разів) це повязано з тим, що вирощування цих видів культур є менш ризиковим та прибутковим ніж тих самих цукрових буряків (виробництво зменшилось у більш ніж у 2 рази). Щодо картоплі, овочів, плодів та ягід, то їх виробництво також збільшилось у 1,6 раза більше, на 22,5% та 26,7% відповідно до 1990 року. Зростання виробництва майже всіх сільськогосподарських культур Київщини повязано з тим, що значно зросли потреби у продукції основного майданчика збуту, а саме міста Києва [7].

Аналіз рентабельності вирощування зернових, цукрових буряків та соняшнику показує, що в зоні ризику знаходяться власне цукрові буряки.

Виробництво зернових культур протягом 1995-2011 років є рентабельними і тому їх частка у посівних площах та у виробництві є найбільшою .Вирощування соняшника з 2009 року є найбільш рентабельним у Київській області, саме тому обсяги посівних площ та виробництва з кожним роком збільшуються, але це є і негативним, адже це виснажує ґрунти. Цукровий буряк є найменш рентабельною та найбільш ризиковою культурою для виробництва, бо протягом 2007-2010 років був нерентабельним і лише у 2011 році його вирощування стало рентабельним.

Рис. 3.4.8 Рівень рентабельності основних сільськогосподарських культур у с/г підприємствах %

Рис. 3.4.9 Динаміка виробництва валової продукції рослинництва

У рослинництві частка сільськогосподарських підприємств складає 61,9% від усієї виробленої продукції проти 84,3% у 1990 році, що пояснюється тим, що велика кількість виробництва с/г культур дотувалась державою і тому було вигідно вирощувати різні культури. У ринкових умовах сільськогосподарським підприємствам стало економічно не вигідно вирощувати картоплю та овочі, що дало змогу господарствам населення збільшувати свою частку у виробництві відповідних культур і цей сегмент залишився за індивідуальними господарствами населення.

Рис. 3.4.9 Виробництво основних сільськогосподарських культур у 2012 році

Київська область сьогодні не є винятком серед областей, де відбувається стрімка концентрація сільськогосподарських угідь у виробників.

Рис. 3.4.10 Розподіл сільськогосподарських підприємств за розміром угідь та їхніми частками у загальній площі угідь

Кількість сільськогосподарських підприємств у Київській області станом на 01.01.2012 становила 1807, з них: 8 мають розмір угідь понад 10000 гектарів, але це 24% від усіх площ с/г угідь області, а також ще 19% за 47 підприємствами з розміром угідь від 3000га до 10000 га.Внаслідок цього в області значно зменшилось кількість робочих місць в рослинництві, адже великі підприємства мають високий рівень автоматизації виробництва.

В Україні з 1990 року в сільськогосподарському виробництві стало домінувати передусім зернове виробництво, відбулась значна концентрація земель у великих виробників, що в свою чергу суттєво змінило структуру внесених у ґрунти добрив.

Загальна кількість внесених поживних речовин зменшилась у 2,5 рази, що є негативним фактором, адже це зменшує урожайність та виснажує ґрунти області. Таке різке зменшення пояснюється високою ціною на мінеральні добрива, які в достатніх обсягах не можуть купувати малі та середні підприємства. Хоча як бачимо з кожним роком, окрім кризового 2009 року, кількість добрив збільшується разом із площею, яка ними удобрюється.

Значно гіршою є ситуація із внесенням органічних добрив

Рис. 3.4.11 Внесення в ґрунт органічних добрив у сільськогосподарських підприємствах

Кількість внесенних органічних добрив на 1 га зменшилась у 7 разів, а площі, удобрені ними, у 4 рази, таке зниження є наслідком зменшення поголівя корів та свиней та суттєво збільшує витрати на виробництво рослинних культур внаслідок збільшення обсягів внесення поживних речовин у грунти.

Тваринництво у 2012 році в загальній частці виробництва займало 37,6%, а в 1990 році ця частка становила 51,1%. За 22 роки тваринництво Київської області переорієнтувало своє виробництво з мясного скотарства (49% від усього обсягу виробництва 1990 року), у птахівництво (67,9% від усього обсягу мяса у 2012 році) [7].

Київська область є одним із лідерів у виробництві продукції тваринництва в Україні займаючи 2 місце по виробництву свинини, 2 місце виробництву мяса птиці, 9 місце з виробництву молока, перше місце з середньорічного удою молока та перше місце з виробництва яєць.

Найбільші частки господарств населення у виробництві молока (55,7%) та вовни (60%), тобто ті галузі, які найменш рентабельні для підприємств, хоча і господарствах населення спостерігається до зниження виробництво в цих галузях, що свідчить про важкий їх стан та необхідність державної підтримки.

Таблиця 3.4.2. Динаміка виробництва основних видів продукції тваринництва

Вид продукції1990р1995р2000р2005р2008р2009р2010р2011р2012М'ясо, тис.т:265,4170,7116,2164,8215,5205,9192,7211,2227,4 -яловичина і телятина130,285,841,830,516,714,615,313,413,1 -свинина8360,949,539,5413944,15358 -мясо птиці49,922,123,393,2156,2150,6131,5142,6154,4Молоко, тис.т1592,21009,8679,5692,8505,7475,8451,1438,9476,3Яйця, млн.шт.1456,4974,9787,21462,61832,82048,32007,12332,72479Вовна, т216606445445

Виробництво мяса птиці зросло у 3 рази, а виробництво яловичини та телятини зменшилось в 10 разів, що свідчить про велику ринкову перевагу мясного птахівництва над мясним скотарством, що підтверджують показники рентабельності. Виробництво свинини протягом 4 років зростає, що свідчить про відродження галузі , бо вона є дешевшою альтернативою продукції птахівництва і менш ризиковою ніж виробництво яловичини та телятини. Також спостерігаємо збільшення обсягів виробництва молока, що свідчить про незначне пожвавлення галузі і зростання виробництва яєць, яке є найбільш рентабельним для тваринництва Київщини.

Абсолютним лідером по виробництву мяса є Вишгородський район, де розташовані основні птахофабрики.

Аналіз географії виробництва основних видів продукції тваринництва засвідчує наявність двох центрів його концентрації: приміські райони навколо м. Києва (мясо та яйця) та південні райони (молоко та яйця).

У структурі валового виробництва переважають сільськогосподарські підприємства, які значно збільшили свою частку за 12 років, це пояснюється швидким ростом птахівництва та свинарства, які отримали поштовх від великих підприємств, що зробили великі капітальні вкладення на створення птахофабрики та свинокомплексів, що й зайняли основну частку у валовому виробництві.

Рис. 3.4.12 Виробництво основних видів продукції тваринництва у сільськогосподарських підприємствах

Також в останні роки великі підприємства збільшили інвестування у молочне скотарство, що дало змогу створити у Яготинському та Згурівському районі великі сучасні молочні ферми, також нові ферми з високопродуктивними породами корів зявилися у Іванківському районі.

Рис. 3.4.13 Виробництво валової продукції тваринництва

У цілому виробництво валової продукції протягом останніх років зростає з в більшій частині за рахунок сільськогосподарських підприємств (18,6% за три роки), господарства населення (14,2%) [7].

.5 Транспортно-географічне положення

Київська область загалом досить добре покрита мережею транспортних шляхів міжнародного, державного та обласного значення. Виняток стосується крайніх північних малозаселених районів області, які менш інтегровані у транспортну мережу і знаходяться на значній віддалі від Києва. Проте це не суттєво впливає на розвиток області, оскільки північна частина області знаходиться в зоні, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Завдяки вдалому розміщенню області через її територію проходять 3 міжнародних транспортних коридори (№ 3,7 і 9) та залізниці за 5 магістральними напрямами. На території області знаходиться найбільший в Україні аеропорт міжнародного класу "Бориспіль" [11]..

Рис. 3.5.1 Основні транспортні шляхи Київської області

. Розміщення Київської області є дуже вигідним, оскільки в межах області знаходиться найбільший в Україні регіональний ринок, освітній, банківський та культурний центр - Київ.

. Завдяки своєму вдалому розміщенню та наявності міжнародних транспортних коридорів і важливих магістральних залізниць Київщина має значний транзитний потенціал.

. За основними характеристиками, що впливають на планування регіонального розвитку, Київська область займає лідируючі позиції серед інших регіонів або має рівень вище середньоукраїнського.

. Витягненість області з півдня на північ та розділення території області рікою Дніпро створює певні складності в інтегрованості усієї території області навколо адміністративного центру.

. Відсутність в області власного адміністративного центру у складі області перешкоджає формуванню обласної регіональної еліти, яка б більш наполегливо просувала інтереси області на загальнодержавному рівні.

. Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС частина території області вилучена з господарського обігу.

Перелік корисних копалин на території області обмежений паливно-енергетичними корисними копалинами (торф), сировиною для виробництва будівельних матеріалів, рудами рідкісних металів, питними, технічними та мінеральними водами.

. Поділ на райони є досить штучним, здійснений не за природними межами, приміром: Вишгородський район розрізаний Дніпром. Деякі районні центри розташовано на межах районів - Вишгород, Бровари, Бориспіль, Васильків, що створює незручності мешканцям віддалених поселень.

Інфраструктура Київської області включає автомобільний, залізничний та повітряний транспорт.

Київська область вкрита густою мережею автомобільних доріг, загальна довжина яких становить 8614,3 км, із них:

дороги державного значення - 2911.1км,

дороги місцевого значення - 5685.3км.

Територією області проходять 3 міжнародні транспортні коридори:

Критський транспортний коридор №3 (Краківець-Львів-Рівне-Житомир-Київ);

Критський транспортний коридор №9 (Гельсінкі-Виборг-Санкт-Петербург-Псков-Москва-Калінінград-Київ-Любашівка/Роздільна-Кишинів-Бухарест-Димитровград-Александруполіс)

Європа-Азія (Краківець-Львів-Рівне-Житомир-Київ-Полтава-Харків-Дебальцеве-Ізварине).

Також найважливіші магістральні дороги: Київ-Чоп, Київ-Одеса, Київ- Чернігів-Нові Яриловичі, Київ-Луганськ-Ізварине, Київ-Ковель-Ягодин та Київ -Харків-Довжанський.

Рис. 3.5.2 Карта Основних транспортних магістралей Київської області

Нижче наведена динаміка обсягів вантажних і пасажирських перевезень і розподіл їх між видами транспорту за ряд років.

Рис. 3.5.3 Перевезення вантажів за видами транспорту

Рис. 3.5.3 Перевезення пасажирів за видами транспорту загального користування (млн.)

Рис. 3.5.3 Пасажирооборот транспорту загального користування (млн.пас.км)

4. Характеристика системи розселення Київської області

У 2013 році майже у всіх районах та половині міст області спостерігалось природне скорочення населення. Природний приріст зареєстровано у містах Бровари, Бориспіль, Славутич, Біла Церква, Васильків, Буча, а також Києво-Святошинському районі, Обухівській та Ірпінській міськрадах.

Міграційний приріст населення зафіксовано майже в усіх містах та половині районів області. Міграційне скорочення спостерігалось у десяти районах, місті Фастів та Обухівській міськраді.

За національним складом населення області є фактично моноетнічним - 92,5% складають українці, 6% - росіяни, решта етносів - менше 1% (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року).

Розміщення населення по території є вкрай неоднорідним, що є результатом впливу двох чинників: наявність 3-мільйонного Києва (не входить в склад області) та наслідків Чорнобильської катастрофи 1986 року, що призвели до обезлюднення північної частини регіон

У найближчих до міста Києва районах - Бориспільському, Броварському, Васильківському, Вишгородському, Києво-Святошинському та Обухівському, які складають близько чверті території області (26,3%), мешкає майже половина населення області (45,8%), щільність населення тут складає 106,9 людини на 1 кв. км. Натомість на півночі області, в Поліському та Іванівському районах, на площі, що становить 17,4% території, мешкає 2,1% населення, щільність - 7,4.

У найближчих до міста Києва районах - Бориспільському, Броварському, Васильківському, Вишгородському, Києво-Святошинському та Обухівському, які складають близько чверті території області (26,3%), мешкає майже половина населення області (45,8%), щільність населення тут складає 106,9 людини на 1 кв. км. Натомість на півночі області, в Поліському та Іванівському районах, на площі, що становить 17,4% території, мешкає 2,1% населення, щільність - 7,4.

Рис. 4.1. Чисельність міського та сільського населення районів Київської области 2014р. (тис. Осіб)

За ступенем урбанізації спостерігається аналогічна ситуація - райони області мають критичні відмінності за часткою міського населення.

Південні райони області, - Богуславський, Володарський, Миронівський, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський, - заселені переважно сільським населенням, його сумарна частка становить 60%.

Сумарна площа південних районів, як і центральних районів, складає близько чверті території області (22,4%), але чисельність населення - втричі менша - 13,8% (щільність - 37,8).

Чотири східних райони, - Баришівський, Згурівський, Переяслав-Хмельницький та Яготинський, - складають подібну групу з такою ж щільністю населення (39,1), площею, що становить 14,6% території, та 9,3% загального населення області.

Більш щільно заселеними є західні райони краю - Бородянський, Макарівський та Фастівський - 54, 3 людини на кв. км, 10,1% мешкають на 11,4% території. У Макарівському районі мешкає переважно сільське населення (його частка - 69%), в інших - переважно міське, в цілому 60% населення цих районів мешкають у міських поселеннях [7].

Окрему унікальну ситуацію маємо в Білоцерківському районі - 81,2% населення району сконцентровано в районному центрі, місті Біла Церква, як наслідок при найвищому в області рівні урбанізації - 87%, район є типово сільським, на кшталт південних районів, оскільки щільність розселення становить 37,5.

Подібною є ситуація в Богуславському та Бориспільському районах, де міське населення повністю зосереджено в районних центрах Богуславі та Борисполі.

Таблиця 4.1. Чисельність населення на 1 березня 2015 року та середня за січень-лютий 2015 року

5. Опорний каркас регіону

Опорний каркас міського розселення - це сукупність міських поселень країни (регіону), особливо великих і середніх, разом з лініями комунікацій між ними. Вузлові елементи представлені великими містами і міськими агломераціями і формуються об'єктивно в залежності від потреб суспільства, тобто розвитку його продуктивних сил.

Рис. 5.1 Карта опорного каркасу Київської області

З рис. 5.1 та рис. 5.2 можна зробити висновок, що для Київськоїкої області характерною є радіально-кільцева форма регіонального опорного каркасу міського розселення, викривленість цього каркасу залежить від геометричної форми області. Тобто в ній існує одне велике головне ядро, а інші ядра розміщені на радіальних лініях, що йдуть від головного і часто з'єднані кільцями (їхніми частинами, хордами). Ядрами такого типу структури в більшості випадків є потужні за рангом центри.

Рис. 5.2 Карта транспортних магістралей Київської області

Ядром опорного каркасу є місто Київ. Воно, як ми бачимо є ядром радіально-кільцевої форми опорного каркасу області. Це зумовлено тим, що Київ також транспортне серце області.

Місто має розгалужену інфраструктуру та потужний промисловий і кадровий потенціал. Промисловий комплекс складається з підприємств різних галузей. У місті є підприємства, що обслуговують залізничний транспорт. Тут працюють заводи: сільськогосподарських машин, льонообробний, крохмальний, комбікормовий, сироробний, будівельних матеріалів.

Серед основних складових каркасних ефектів Київська область має ефект агломерації.

У територіальній організації життя суспільства існує просторова підсистема, яку називають опорним каркасом розселення.

Опорний каркас розселення ґрунтується на територіальній структурі народного господарства і являє собою сукупність центрів (вузлів) і транспортних магістралей (економічних осей). Опорний каркас розселення є результатом географічного розподілу праці, він ніби виражає у чіткій просторовій формі особливості народногосподарського освоєння території.

Вузлові елементи представлені великими містами і міськими агломераціямиі формуються обєктивно залежно від потреб суспільства, тобто розвитку його продуктивних сил. Вузлові елементи поділяються на дві великі групи: центральні місця, тобто вузли, що виконують центральні функції щодо навколишньої території у багатьох аспектах і спеціалізовані центри, які мають виразну перевагу тієї чи іншої галузі виробництва, управління, відпочинку тощо.

6. Ранжируваний ряд міст області

Для того щоб визначити чи відповідає чисельність найбільших міст Волинської області чисельності, необхідній для стійкого розвитку області, скористаємося «правилом Ципфа»: якщо територія представляє собою цілісний економічний район, то населення n-го по розміру міста складає 1/n числа жителів найбільшого міста території.

Розрахунок «правила Ципфа»:

Pp = P? : n,

де Pp - розрахункова чисельність населення n - міста;

P? - населення першого за розміром та чисельністю міста в регіоні (за ранжируваним рядом);? порядковий номер n - міста у ранжированому ряді міст регіону у залежності від чисельності населення, n = 1,2,…, m;- загальна кількість міст регіону (області) з чисельністю більше 50 тис. чол. у ранжированому ряді.

Таблиця 6.1 Розрахункова та фактична чисельність населення міст регіону

Ранг містаНазва містаФактична чисельністьРозрахункова чисельністьВідхилення розрахункової від фактичної1Київ2889838 2Біла Церква2070721444919-12378473Бровари99115963279,3333-864164,3334Ірпінь80618722459,5-641841,55Бориспіль60248577967,6-517719,6

На основі таблиці 6.1 будуємо графік розподілу міст Чернівецької області «правилу Ципфа» (рис. 6.1).

«Правило Ципфа» дозволяє робити висновки про розподіл міст та сформованості системи міського розселення.

Рис.6.1

Така ситуація свідчить про те, що чисельність найбільших міст Київської області не є оптимальною для забезпечення стабільного розвитку, і не дозволяє забезпечити достатньо високий рівень соціально-економічного розвитку області.

Висновки

Підводячи підсумок можна зазначити, що різноманіття природних ресурсів Київської області створює необхідні умови для як розвитку господарської діяльності, так і забезпечення якості життя населення регіону.

Водний потенціал області дозволяє забезпечувати водними ресурсами всі галузі економіки регіону, які у процесі свого виробництва використовують поверхневі і підземні води; стимулює подальший розвиток рибогосподарських підприємств і туристично-рекреаційної сфери.

Рівень лісистості по території області нерівномірний і коливається від 2,0 % в зоні Лісостепу до 53,8 % в зоні Полісся. Загальний запас деревостанів достатній для господарського використання лісових ресурсів в обсягах , що істотно не порушують їх вікову структуру.

В області необхідно вживати більш ефективно заходи щодо підвищення продуктивності лісів та оптимізації породного складу (за породами і віком)., а також забезпечити збільшення площ лісів за рахунок заліснення земель, не придатних для сільськогосподарського виробництва та створення лісових насаджень з високою біологічною стійкістю та генетико-селекційнійною основою.

Наявність у північній частині області малородючих ґрунтів та значних площ непродуктивних угідь потребує їх виведення з господарського обігу щляхом виконання на них робіт із лісорозведення та залуження.

Збільшення площі забудованих земель призводить до порушення екологічної стабільності і посилює антропогенний тиск на територію області.

Щодо населення, то можна стверджувати:

. В області через природне скорочення відбувається процес депопуляції сільського населення. В міських поселеннях переважно за рахунок міграції відбувається процес зростання чисельності населення, який призводить до зростання населення в цілому по області.

Двадцять пять районів області чітко поділяються на пять груп: шість центральних, навколо Києва, які є густонаселені, де на чверті території сконцентровано майже половина населення регіону, з рівнем урбанізації 64,5%; чотири східні та три західні, переважно урбанізовані, з рівнем урбанізації 50% та 60% відповідно; вісім південних та Білоцерківський переважно з сільським населенням, зі щільністю близько 38 осіб на кв. км; пяту групу складають два північних райони, малозаселені, з низькими ступенем урбанізації - 31% та щільністю населення - 7,4 особи на кв. км.

Київська область має вдале територіально-географічне розташування із значним транзитним потенціалом. Наявна в області мережа автомобільних та залізничних магістралей, в основному, достатня для забезпечення освоєння очікуваних на середньострокову перспективу обсягів вантажних та пасажирських перевезень. Однак, відповідна інфраструктура потребує суттєвої модернізації з метою наближення до стандартів Європейського Союзу.

В області удосконалюється мережа приміських та міжміських внутрішньообласних автобусних маршрутів загального користування.

Розвиток головного аеропорту країни свідчить про позитивну динаміку в авіаційній галузі. Розвиток інфраструктури, залучення нових авіакомпаній, збільшення пасажиропотоку, покращення якості обслуговування - все це, неодмінно, справляє позитивне враження про нашу державу.

Також Київська область за своїм промисловим потенціалом належить до десятки найбільш промислового розвинутих регіонів України.

Повільні темпи зміни протягом останніх 10 років структури промислового виробництва із значною питомою вагою виробництва харчових продуктів і напоїв сприяли мінімізації наслідків фінансово-економічної кризи на результати роботи промисловості, але робить цю галузь залежною від конюнктури на зовнішніх ринках.

Високі темпи розвитку таких інноваційно активних галузей як виробництво хімічних речовин і виробництво фармацевтичних препаратів можуть у найближчі роки істотно вплинути на структуру промислового виробництва

Промисловість області продовжує розвиватися у традиційних промислових центрах області, тоді як частка північних і південних районів у загальнообласних обсягах реалізованої продукції залишається незначною

Має місце значна диференціація серед районів та міст за показниками виробництва промислової продукції в розрахунку на одну особу.

Київська область має свої переваги у сільській промисловості:

1. З огляду те що в світі глобальна продовольча криза і товари сільського господарства з кожним днем стають все ціннішими, Київщина зі своїми сприятливими кліматичними умовами та інвестиційним потенціалом може нарощувати сільськогосподарське виробництво, тим самим забезпечувати зростаючу власну потребу та м. Києва у сільськогосподарський продукції.

. Структура сільськогосподарського виробництва області значною мірою є орієнтованою на зернове виробництво та птахівництво, як найбільш рентабельні галузі. Проте така структура виробництва не є оптимальною для збереження земель та створення і збереження робочих місць у сільських територіях.

. Основним виробником є сільськогосподарські підприємства, які з кожним роком нарощують своє виробництво, а господарства населення збільшують виробництво дуже повільно.

. Серед виробників домінують великі сільськогосподарські підприємства, концентрація земель у яких є досить значною, що створює додатковий тиск на ринок зайнятості в сільських територіях.

.Наявність в межах області міста Києва з його великим ринком споживання харчових продуктів дає змогу наростити виробництво мясної та молочної продукції.

.Київська область при розробці стратегічних планувальних документів має звернути увагу на серйозні нерівномірності розвитку сільськогосподарського виробництва у різних районах області для збереження сільських територій від депопуляції.

Отже, Київська область є однією з провідних областей України, але залишається ще багато роботи для того, щоб досягнути європейського рівня.

Список використаних джерел

1. Заставний Ф.Д. Географія України. - Львів: Світ, 2000.

. Іщук С.І. Географія промислових комплексів. - К. „Віпол,2003.

. Іщук С.І. Територіально-виробничі комплекси і економічне районування. - К., 2006.

. Поповкін В. А., Калитенко А. П. Регіонально-цілісний підхід в економіці. - К.: Наукова думка, 2010.

. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. - Львів. Світ, 2011.

. Чистобаев А.Й. Развитие экономических районов. Теория и методы исследования. - Л., 2005.

. Головне статистичне управління Київської області

. Портрет регіонів України. - Видання Асоціації промисловців України

. Київська обласна державна адміністрація - офіційний сайт

10.Регіональний інформаційний портал Київської області

.Київська область - Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Київська область. - К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. - 959 с.)

.Чисельність наявного населення України на 1 січня 2014 року, Київ-2013 - Державний комітет статистики України

.Розподіл населення регіонів України за рідною мовою у розрізі адміністративно-територіальних одиниць

.Основні показники економічного і соціального розвитку Київської області на 2014

.Київська область

.Профіль Київської області: демографія, економіка, екологія, бюджет

.Аналіз просторово-статистичного розподілу населення Київської області, К.Ю. Сегіда, Ю.О. Горбунова, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна