Господарський комплекс Щвейцарії

Зміст


Вступ

1.Роль та значення господарського комплексу у розвитку економіки Швейцарії

.Передумови розвитку та розміщення господарського комплексу Швейцарії

.Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу Швейцарії

.Територіальна структура господарства території Швейцарії

.Участь Швейцарії у міжнародному територіальному поділі праці та економічних звязках

.Проблеми та перспективи розвитку та розміщення продуктивних сил Швейцарії

Висновки

Використана література


Вступ


Актуальність теми. Розміщення продуктивних сил Швейцарії і регіональна економіка цього регіону як важлива комплексна галузь економічної науки вивчає специфічні, просторові закономірності організації територіальних господарських систем (коротко - територіальну організацію господарства) регіонів різних масштабних рангів з метою їх раціоналізації, підвищення ефективності господарювання та досягнення соціально-економічного прогресу.

Важливим під час написання курсової роботи є визначення об'єкту та предмету дослідження.

Обєктом є регіональний розвиток господарського комплексу Швейцарії.

Предметом курсової роботи є особливості розміщення та розвитку господарського комплексу Швейцарії.

Метою курсової роботи є виявлення та комплексне вивчення основних напрямків розвитку та становлення господарства в Швейцарії. Зовнішні звязки Швейцарії з іншими державами і вплив цих звязків на розвиток господарства в самій державі, аналіз статистичних даних та дослідження динаміки росту (спаду) продуктивних сил країни.

Основними завданнями в роботі є:

vПроаналізувати роль та значення господарського комплексу у розвитку економіки Швейцарії.

vДослідити передумови розвитку та розміщення господарського комплексу Швейцарії: історичні, природні, демографічні, екологічні.

vРозкрити особливості сучасної галузевої структури та рівня розвитку господарського комплексу Швейцарії.

vРозкрити взаємозвязок територіальної структури господарства Австралії.

vВизначити фактори участі Швейцарії у міжнародному територіальному поділі праці та економічних звязках.

vВивчити проблеми та перспективи розвитку та розміщення господарського комплексу Швейцарії.

В основу дослідження вищезазначених проблем покладено загальнонаукові та спеціальні наукові методи дослідження: діалектичний метод пізнання з системно-структурним підходом до вивчення матеріалу та одержання висновків, історичний, порівняльний, загально логічний.

Інформаційним джерелом статистичних даних курсової роботи є дані і сайти, а також економічні видання періодичної статистики.


.Роль та значення господарського комплексу у розвитку економіки Швейцарії


Господарський комплекс будь якого рівня є складною економічною системою, сукупністю технологічно і економічно взаємоповязаних виробництв і підприємств.

Господарський комплекс складається із просторових соціально-економічних підсистем: адміністративних одиниць, економічних районів, спеціальних економічних зон тощо.

Основними видами структури господарства країни та регіону є:

·галузева;

·виробничо-технологічна;

·територіальна;

·функціональна;

·організаційно-управлінська.

На основі структури формуються сфери виробничої діяльності - матеріальна (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт та зв'язок виробничого призначення) та нематеріальна (виробництво соціальних, наукових, інформаційних, інституційних послуг).

Функціональну структуру господарства представляють міжгалузеві комплекси - сукупність галузей та виробництв, обєднаних коопераційними та інтеграційними звязками з переробки сировини і виготовлення кінцевої продукції. Кожен міжгалузевий комплекс включає спеціалізовані, допоміжні та обслуговуючі галузі. Виділяють такі міжгалузеві комплекси: паливно-енергетичний, гірничо-металургійний, хімічний, машинобудівний, лісопромисловий, будівельний, агропромисловий, транспортний, комплекс з виробництва промислових товарів народного споживання.

Отже, така структурна схема господарського комплексу передбачає цілісну структуру господарства [3].

Офіційна назва країни - Швейцарська Конфедерація. Швейцарія - держава в Центральній Європі з територією 41,3 тис. кв. км.


Рис. 1. Розташування Швейцарії на карті Європи [23].


За площею вона посідає 130 місці у світі. На півночі вона межує з Німеччиною (довжина кордону - 334 км), на заході - з Францією (довжина кордону - 573 км), на півдні - з Італією (довжина кордону - 740 км), на сході - з Австрією (довжина кордону 164 км) і Ліхтенштейном (довжина кордону - 41 км). Північний кордон частково проходить по Боденському озеру і Рейну, який починається в центрі Швейцарських Альп і утворює частину східного кордону. Західний кордон проходить горами Юра, південний - італійськими Альпами і Женевським озером.


Рис. 2. Країни з якими межує Швейцарія [23].

До складу Конфедерації входять 23 кантони або 20 кантонів і 6 напівкантонів: Ааргау - Aargau (Argovie ), Аппенцелль - Appenzell , Базель - Basel (Basel), Берн - Bern (Bern), Вале - Valais (Валліс - Wallis), Во - Vaud (Ваадт - Waadt), Гларус - Glarus ( Glaris ), Граубюнден - Graubunden (Grisons), Женева - Geneve (Genf), Золотурн - Solothurn (Soleure), Люцерн - Luzern (Lucerne), Нойшатель - Neuchatel (Neuenburg), Санкт-Галлен - St.Gallen (St.Gall), Тіччіно - Ticino (Тессін - Tessin ), Тургау - Thurgau (Thurgavie), Унтервальден - Unterwalden, Урі - Uri, Фрібург - Fribourg (Freiburg), Цуг - Zug (Zoug), Цюріх - Zurich, Шафгаузен - Schaffhausen (Schaffhousen), Швюц - Schwyz, Юра - Jura.

Кантони поділяються на громади.

У Швейцарії можна виділити чотири райони - Північну Швейцарію, Західну, Центральну і Південну.

Найгустіше заселена та найбільш економічно розвинута Північна Швейцарія (кантони Базель, Аргау, Цюріх, Санкт-Галлен, Гларус, Тургау). Це найрівнинніший район країни. Він займає північну частину Швейцарського плоскогір'я, лівий берег Рейну, а на півдні заходить у передгір'я Альп.

Західна Швейцарія (кантони Берн, Невшатель, Фрібург, Во, Женева) більш гориста, ніж північ країни. Цей район містить у собі центральну і південну частини Швейцарського плоскогір'я. З заходу до нього примикають хребти Юри, зі сходу - Альпи.

Центральна Швейцарія (кантони Люцерн, Швіц, Урі та Унтервальден) відрізняється суворістю своїх ландшафтів. Район включає північні схили Альп і Фірвальдштетське озеро.

Найбільший, але водночас рідко населений район країни - Південна Швейцарія. Він містить у собі кантони Граубюнден, Тічино і Вале. Природа Південної Швейцарії надзвичайно мальовнича та різноманітна. Тут найвищі гірські хребти, широкі полонини і великі озера Лугано й Лаго-Маджоре.

Державний устрій. Швейцарія - федеративна парламентська республіка.

Глава держави - президент. У Швейцарії президент обирається Федеральними зборами з числа членів Федеральної ради (уряд) терміном на один рік без права переобрання на наступний термін. Президент є також главою уряду. Основними функціями президента є: прийом високих іноземних гостей і ведення засідань Федеральної ради.

Законодавча влада. Законодавча влада належить Федеральним зборам (Bundesversammlung - Assemblee Federale - Assemblea Federale, які складаються з двох палат: нижньої - Національної ради (Nationalrat - Conseil National - Consiglio Nazionale) і верхньої - Ради кантонів (Standerat - Conseil des Etats - Consiglio degli Stati) [11].

Виконавча влада здійснюється на колегіальній основі президентом і урядом (Федеральною радою - Bundesrat - Conceil Federal - Consiglio Federale), що складається з 7 федеральних радників (начальників федеральних департаментів), які обираються Федеральними зборами на 4 роки.

Федеральний Верховний суд є вищим федеральним судовим органом. При обранні суддів Федерального Верховного суду Федеральний парламент забезпечує представлення в суді всіх офіційних мов держави. До складу федерального суду входять 26-28 суддів і 11-13 присяжних, що засідають в окремих приміщеннях у залежності від характеру розглянутої справи. Члени суду обираються федеральними зборами терміном на шістьох років.

Економіка Швейцарії - одна з найстійкіших економік у світі. Її політика тривалої грошової безпеки і політичної стабільності зробила Швейцарію безпечною гаванню для інвесторів, створюючи економіку, яка зростає більше і більше залежно від стійкого потоку іноземних інвестицій. Через невелику територію країни і високу трудову спеціалізацію, промисловість і торгівля - ключі до швейцарського економічного розвитку. Швейцарія досягла одного з найвищих рівнів прибутку на душу населення у світі, з низьким рівнем безробіття і низьким дефіцитом бюджету. Сектор послуг також почав відігравати істотну роль в економіці. Крім того, економіку Швейцарії за даними Всесвітнього економічного форуму у 2010-2011 роках було визнано найбільш конкурентоспроможною.

Деякі результати цього форуму подані в таблиці 1.


Всесвітній економічний форум: рейтинг глобальної конкурентоспроможності у 2010-2011 рр.

Табл. 1.

ЕкономікаГлобальна конкурентоспроможність у 2010-2011 рр.Глобальна конкурентоспроможність 2009-2010 рр.Зміна позицій 2009-2010рррейтингоцінкарейтингзмінаШвейцарія15,6310Швеція25,5642Сінгапур35,4830США45,432-2Німеччина55,3972

За даними цієї таблиці можна зробити висновок, що економіка Швейцарії стабільно розвивається в останні 2 роки, так як Швейцарія за підсумками вже двох таких форумів посідає перше місце за показником конкурентоспроможності економіки. Це говорить також про те, що уряд проводить правильну державну політику щодо підтримання економіки країни на належному рівні та забезпечення їй подальшого розвитку.

Господарський комплекс Швейцарії займає важливе місце у світовому господарстві та в економіці країни. Головні галузі промисловості: металообробка і машинобудування, зокрема, прецизійне верстатобудування, виробництво транспортних засобів і текстильного устаткування, електромашинобудування, а також хімічна, біохімічна, фармацевтична (15% експорту медикаментів у світі), текстильна, годинникова (50% світового експорту) та харчова промисловість. Виробляється алюміній, цемент, електроенергія, барвники, чавун, сталь, кокс. Також важливу роль в економіці країни відіграють такі галузі як туризм, банківська справа та страхування.

Характерними особливостями промисловості Швейцарії є її велика залежність від зовнішніх джерел сировини, спеціалізація на виробництві високоякісної дорогої продукції (в окремих галузях експортна квота коливається від 80% до 90%).

Близько 12% площі Швейцарії використовується під ріллю і ще 28% для екстенсивного розведення великої рогатої худоби та виробництва молочних продуктів. Приблизно третина території країни зайнята непродуктивними землями (принаймні непридатними для землеробства), особливо в кантонах Урі, Вале і Граубюнден, і чверть - вкрита лісами. Не дивно, що 40% продовольчих товарів доводиться імпортувати. У той же час Швейцарія забезпечує себе пшеницею, а м'ясо-молочна продукція виробляється в надлишку. Основні землеробські кантони - Берн, Во, Цюріх, Фрібург та Аргау. Головними сільськогосподарськими культурами є пшениця, картопля і цукровий буряк.

Швейцарські банки мають репутацію найсолідніших у світі. Загальна кількість банків у країні - понад 400.

Є дві взаємопов'язані банківські системи: державна система, яка включає Швейцарський національний банк і банки кантонів, і система приватних банків. Швейцарський національний банк, який почав свою діяльність в 1907 році, є єдиною фінансовою установою, яка випускає національну валюту. Швейцарський франк - одна з найстабільніших у світі валют. Національний банк контролюється федеральною владою і має великий вплив на економічну політику Конфедерації [16].

Система приватних банків Швейцарії у 1990-х роках складалася з кількох великих комерційних банків, які входили до "великої четвірки": "Швайцерішер банкферайн" (ШБФ), "Швайцеріше банкгезельшафт" (ШБГ), "Швайцеріше кредитанштальт" і "Швайцеріше фольскбанк". У 1997 році "велика четвірка" перетворилася на "велику трійку", після об'єднання ШБГ с ШБФ. Діють також 28 кантональних банків, сотні регіональних і ощадних банків, фінансових компаній та інших банків, 20 з яких належать іноземцям.

Вкладників завжди приваблювали швейцарські банки: згідно з швейцарським банківським законом 1934 року, банкам забороняється надання інформації про своїх клієнтів без їхньої згоди. Під тиском урядів інших держав були прийняті постанови, якими дозволяється розкриття таємниці вкладів, особливо коли вкладники перебувають під слідством у зв'язку з валютними злочинами, такими, як підробка грошових знаків і торгівля конфіденційною інформацією. Після тривалих дебатів уряд Швейцарії наприкінці 1990-х років дозволив також розкривати таємницю вкладів у зв'язку з розшуком коштів, які належали жертвам нацистського геноциду.

Швейцарія - один з провідних фінансових центрів Європи. Адже близько третини всіх світових приватних капіталів, які знаходяться поза межами країн, проходять через швейцарські банки. За міжнародною класифікацією республіка належить до фінансових центрів, які мають досконалу систему регулювання та контролю фінансового ринку. В управлінні швейцарських банків знаходиться третина всіх світових активів (гроші та цінні папери - близько 4 трлн. доларів США). Крім того, тут розміщені штаб-квартири більшості провідних енергетичних та інвестиційних компаній, щорічно укладається понад 70% всіх контрактів в енергетичній галузі. До Берна прислухаються в таких міжнародних банківських установах, як Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку [2].

Туризм в Швейцарії оснований на використанні рекреаційних ресурсів і є вагомим джерелом збільшення доходів та росту національної. В бюджет Швейцарії за рахунок туризму надходить 1 500 000 000$ щорічно, що являється важливою його складовою.

У списку країн за рівнем прибутку від туризму, опублікованому в 2008 році Світовою Організацією Торгівлі (СОТ), Швейцарія займала 19-те місце. А по кількості приїжджаючих туристів, число яких дорівнювало 8,4 млн., Швейцарія стола на 27-му місці.

Десять найбільших компаній Швейцарії входять до числа 500 провідних компаній світу. В їх числі: Novartis AG (з капіталізацією 155 млрд. шв. фр.), Nestle AG (141 млрд. шв. фр.), F. Hoffmann - La Roche AG (112 млрд. шв. фр.), Swisscom (35,2 млрд. шв. фр.), АВВ АG (21,4 млрд. шв. фр.) [17].

Рівень внутрішнього валового продукту (ВВП) країни є одним з найважливіших показників розвитку та економічної успішності країни.

За ВВП Швейцарія посідає 38 місце в світі за даними на 2009 рік. ВВП Швейцарії та динаміка його росту в період з 2005 по 2009 рік показано в таблиці 1.


ВВП та динаміка росту ВВП Швейцарії за 2005 - 2009 рр.

Таблиця 2

Рік20052006200720082009ВВП, млн.дол375,605392,427431,036496,719491,279Абсолютний приріст ВВП, млн. дол.2,53,43,31,8-1,4*Джерело: №25 в списку використаної літератури


На таблиці 2 показано, що в період з 2005 року по 2008 рік спостерігався значний приріст ВВП, а у 2009 році відбувся незначний спад. Графічне представлення таблиці 1 представлено на графіку


Графік 1.


Не менш важливим показником економічного розвитку країни є показник ВВП на душу населення, представлений в таблиці 3.


ВВП Швейцарії на душу населення за 2005 - 2009рр.

Табл. 3.

Рік20052006200720082009ВВП на душу населення, млн. дол.49, 35051,03341,50042,10041,400Абсолютний приріст ВВП на душу населення, млн. дол. - 1,638 -9,503 0,600 -0,700*Джерело: №25 в списку використаної літератури


За таблицею 3 видно, що абсолютний приріст ВВП Швейцарії найбільший був у 2006 році, а у останні роки відбувається незначне падіння показника, так як у 2009 році приріст ВВП був відємним. Це звичайно мало певний негативний влив на економіку країни, але незначний.

Переглянувши всі економічні показники Швейцарії, що впливають на стан економіки даної країни можна зробити висновок, що Швейцарія посідає одне з перших місць в Європі за показниками економічного розвитку. За результатами рейтингу Всесвітнього економічного форуму економіка Швейцарії у 2010 році зайняла перше місце за конкурентоспроможністю. Це свідчить про те, що економіка даної країни виявилася стійкою до економічних коливань в контексті економічної кризи останніх років. Тож, можна зробити припущення про подальшу стабільність та міцність економіки даної країни, що забезпечить їй значний потік іноземних інвестицій.

.Передумови розвитку та розміщення господарського комплексу Швейцарії


Передумови розвитку та розміщення відіграють важливу роль у подальшому розвитку господарського комплексу країни. Передумови розвитку та розміщення господарського комплексу Швейцарії такі: історичні, природні та демографічні.

Швейцарія - внутрішньоматерикова частина, яка не має виходу до Світового океану, від Середземного моря її видокремлюють 150 - 200 км території Італії. На заході Швейцарія межує із Францією , на сході - з Австрією та Ліхтенштейном , на північному сході з ФРН , на півдні - з Італією . Загальна довжина кордонів становить країни становить 1852 км. Сусідство Швейцарії з економічно розвиненими країнами світу забезпечує економічне співробітництво, потоки експорту та імпорту товарів з цими країнами світу.

Дата заснування Швейцарської Конфедерації - 1 серпня 1291 року, коли три лісові кантони (землі) - Урі, Швіц і Унтервальден, захищаючи незалежність від австрійських Габсбургів, уклали оборонний союз («вічний союз») в рамках «священної Римської імперії». До речі, назва Швейцарії походить від назви одного з цих кантонів - Швіца.

Те, що конфедерація була сильною, засвідчив 1315 рік, коли горці лісових округів Урі, Швіц і Унтервальден зіткнулися з військами, які перевершували Габсбургів і їх союзників. У 1332-1353 роках міста Люцерн, Цюріх і Берн, сільські громади Гларус і Цуґ уклали окремі угоди з трьома округами, що об'єдналися, утворивши ряд конфедерацій.

Після початку Першої світової війни виникла загроза національній єдності Швейцарії: франкомовні швейцарці в основному симпатизували Франції, а німецькомовні - Німеччині. Чотирирічна мобілізація лягла важким тягарем на економіку країни, відчувався дефіцит промислової сировини, зростало безробіття, не вистачало продовольства. Початок Другої світової війни застав населення країни більш згуртованим: мало хто у Швейцарії вітав нацизм. Однак у стратегічному відношенні стан конфедерації був більш вразливим, оскільки вона знаходилася в оточенні тоталітарних держав. Та Швейцарія у війнах завжди дотримувалась нейтралітету, тому її економіка страждала не так сильно, як у країн, які були втягнуті у війну.

Природно - ресурсний потенціал Швейцарії відзначається унікальністю.

Рельєф. Швейцарія - гірська країна, в якій найбільшу частину території займають Альпи і лише на півдні розташовані невеликі ділянки низовин. У державі знаходиться найбільша центральна частина Альп. Для Швейцарії характерна велика кількість гір.

Висота найбільшого гірського піку - піку Дюфур - більше чотирьох з половиною тисяч метрів(4634 м) . Гори займають всю центральну і в значного ступеня південну і східну частини країни. Долини Рони і Рейнуділять Швейцарські Альпи на дві майже паралельні групи гірських хребтів, що тягнуться з південного заходу на північний схід. Найвища частина Альп складена кристалічними породами. Альпи складені гранітами, гнейсами, вапнякими та іншими твердими породами. Для них характерні різкі форми рельєфу: унікальні стрімчаки та скелі, глибокі ущелини. Високогірні області покриті вічними снігами і льодовиками. Найбільший з цих льодовиків і один з найбільших в Європі - Алечській.

Між Бернськімі Альпами і Юріївною від протікаючого по межі з Німеччиною Рейну до Женевського озера тягнеться хвилясте невисоке Швейцарське плоскогір'я (висота 400-600 м), що є найнаселенішою частиною країни. меліорації.

Клімат. У Швейцарії переважає вологий, на плоскогірї - помірно теплий, у горах - холодний клімат. Добові температури у низинах взимку в середньому коливаються від -10 до -16оС, влітку вони збільшуються до +27оС і вище. У січні-лютому при високому тиску над Альпами переважає ясна холодна погода, сприятлива для занять зимовими видами спорту. Весною, влітку та восени віють фени (теплі сухі вітри, що дують зі сходу на південний схід). У звязку з великими висотами у Швейцарії випадає багато опадів: на узбережжі Женевського озера - 1040 мм, в Давосі - 1500 мм, на південному сході - 970 мм.

Ріки, ліси й озера. Швейцарія славиться своїми озерами, яких на її території налічується майже 600.. Найкрупніші з них - Женевське і Бодеськоє. Далі йдуть Невшательськоє, Лаго-Маджоре, Фірвальдштетськоє (озеро чотирьох каналів), Цюріхське і озеро Лугано. Походження їх в основному тектонічно-льодовикове. Береги облямовані лісистими горбами або скелястими горами, схили яких обриваються прямо у воду. Крупні озера - не тільки місця паломництва туристів, вони виконують важливу роль в судноплавстві і меліорації.

Річки такої невеликої країни, як Швейцарія, належать басейнам трьох морів: Північного, Середземного і Чорного. У Альпах починаються такі крупні річки, як Рейн і Рона. З них же беруть початок притока Дунаю р. Інн, а також притока По - р. Тічино. Більшість із них бурхливі, багатоводні, мають водоспади та пороги, тому не придатні для судноплавства. Через таку особливість річок, Швейцарія має багаті гідроенергетичні ресурси.

Ліси займають близько 24% території. Також крупну частину країни займають субальпійські і альпійські луги. Швейцарський національний парк багатозначний. Тут багато резерватів і заповідників.

Мінеральні ресурси. Країна не багата на мінеральні ресурси. У надрах залягають невеликі поклади вугілля, залізних руд та дрібні родовища графіту, тальку й асфальту. У верхівях Рони та долинах Рейну на кордоні з ФРН видобувають камяну сіль, що повністю задовольняє потреби країни. Значними є запаси будівельної сировини: піску, глини, каменю. Існує припущення, що в Альпах є небагаті родовища уранових руд.

Рослинні і тваринні ресурси. Країна розташована в зоні європейських широколистих лісів. Ліса Швейцарії займають близько 1/4 території країни. На Швейцарському плоскогір'ї знаходяться масиви широколистих лісів (з дуба, бука, ясена, в'яза, клена, липи). На південному схилі Альп росте каштан. На висоті понад 2000 метрів переважають хвойні ліси з ялини, ялиці, сосни і модрини. В долинах - зарості вільхи. Вище (до 2800 м) розташовані субальпійські та альпійські луки, де навесні розцвітають крокуси і нарциси, влітку - рододендрони, ломикамені, горечавки і едельвейси.

У горах із ссавців зустрічаються сарна, куниця, заєць-біляк, альпійський бабак, кам'яний козел, лисиця; із птахів - беркут, глухар, дрізд, пищуха, стриж, сніжна куріпка, на берегах рік та озер - чайки, у їхніх водах - форель, голець, сиг, харіус та інша риба. Фауна і природні ландшафти охороняються у Швейцарському національному парку Енгадин і в лісових масивах Алеч і Дерборанс.

Населення. Становлення швейцарської нації є історично складним процесом, зумовленим поєднанням різних етнічних груп.

У Швейцарії немає єдиної етнічної етнічної спільноти. Кожний з чотирьох швейцарських народів (германошвейцарці, франкошвейцарці, італошвейцарці та реторороманці) відрізняється національною самосвідомістю. Водночас кожний мешканець країни усвідомлює не тільки свою етнічну і кантональну належність, а й державну спільність, що виражається в єдиній самоназві і культурі. Загальна кількість населення країни у липні 2010 року становила 7,623,438 млн.і займає 95 місце серед країн світу за цим показником.

Іноземці у Швейцарії становлять близько 20% населення (1 млн. 424 тис. осіб).


Національності, які проживають на території Швейцарії у 2009 р.

Таблиця 4

НаціональністьКількість чоловік, тис. осібЯку частку становлять від усіх іноземців, %італійці321,822,6югослави344,324,2португальці135,59,5німці109,87,7іспанці84,25,9турки80,15,6французи61,74,3*Джерело: №23 в списку використаної літератури


В таблиці 4 показано, що найбільше в Швейцарії проживає італійців, югославів та португальців. Тобто найбільше вихідців з тих країн, які мають кордони з Швейцарією.

Мови народів Швейцарії належать до двох мовних груп: романської (французька, італійська та ретороманська) і німецької. Незважаючи на різноманітність населення, у Швейцарії відсутня національна ворожнеча. Тому що за конституцією всі народи рівноправні, а їх мови офіційні. Офіційні мови - німецька (користується 64% населення), французька (19% населення), італійська (8% населення), ретороманська (0,6% населення).

В Швейцарії також поширено багато діалектів.


Рис 3. Мовні діалекти Швейцарії [23].


На рисунку 3 показано, що найпоширенішими діалектами є німецькі. Німецька мова - найпоширеніша. Її місцевим діалектом - алеманнським (швіцердюч) - користуються 73% швейцарських громадян і 64% населення країни.

Англійська мова поширена у Швейцарії скрізь.

Французькою мовою користуються, переважно у західних кантонах. У кантонах Берн, Фрібург і Вале розмовляють і німецькою, і французькою.

Італійською розмовляють переважно у кантоні Тічино.

Ретороманська мова поширена тільки в гірському кантоні Граубюнден.

Пересічний швейцарець володіє своєю рідною мовою, англійською і розуміє ще одну з офіційних мов.

Вікова структура населення подана у таблиці 5.


Вікова структура населення Швейцарії станом на 2010 рік

Табл. 5.

Вік, роківВідсоток, %Кількість чоловіківКількість жінок0 - 1415,6616,561571,6115 - 6468, 12,609,6732,567,24565 і більше16,3514,761724,617

Таблиця 5 свідчить, що найбільшу кількість в країні складає населення працездатного віку, що має суттєвий вплив на економіку країну, яка значною мірою залежить від кількості наявних трудових ресурсів.

Країна заселена нерівномірно. Середня густота населення становить 154 особи на км2. На Швейцарському плато та у північно-східній частині країни, де зосереджено майже ¾ усіх мешканців країни, вона сягає 250 осіб/км2, на гірські райони припадає від 25 до 50 осіб/км2.

Більша частина швейцарців мешкає у містах, однак великих міст не багато: Цюріх (339 тис.), Берн (335 тис.), Женева (173 тис.), Базель (171 тис.), Лозанна (114 тис.). Більшість міст країни нараховує менше 20 тис. жителів. Населені пункти у сільській місцевості мають розгалужену інфраструктуру. Широка індустріалізація Швейцарії, розвиток туризму, скорочення частки населення зайнятого у сільському господарстві, зменшує різницю між сільським і міським способами життя. Навіть у невеликих селищах нині будують престижні готелі та житлові будинки.


Сфери зайнятості населення Швейцарії

Табл. 6

Сфера зайнятостіКількість населення, %Промисловість26Сільське господарство5Сфера послуг69*Джерело: № 8 в списку використаної літератури


З таблиці 6 видно, що найбільше робочої сили зосереджено у сфері послуг. Це цілком закономірно, оскільки ця сфера у Швейцарії є однією з найбільш розвинених та потужних.

Рівень безробіття в Швейцарії у 2007 році сягав 2,3%, що показує наскільки розвиненою є ця країна, адже тільки країни з добре розвиненою економікою можуть досягти таких показників.

Безробіття тісно повязане з економічним розвитком.


Графік 2. Крива рівня безробіття в Швейцарії у 1990-2009 рр. [5].


Подивившись на криву безробіття, можна зробити такі висновки після досягнення історичного "високого" рівня безробіття в 1997 році (5,2%), рівень безробіття скоротився до 1,7% у 2001 році, та знову почав рости аж до 2004 (3,9%). Після декількох років постійного зниження (2008: 2,6%), він знову виріс до 3,7% в 2009 році.

Швейцарія мала всі необхідні передумови для розвитку господарського комплексу. Країна займає вигідне географічне положення, демографічні передумови. Природо-ресурсний потенціал країни не багатий, але місцеві ландшафти вражають своєю красою, тому не дивно, що найбільшого розвитку в Швейцарії набула сфера послуг, а саме найбільшого розвитку набула галузь туризму. Тож, вдало скориставшись перевагами свого географічного положення та вдало розташувавши підприємства, Швейцарія змогла створити міцний господарський комплекс.

3.Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу Швейцарії


Промисловість. Швейцарія - високо розвинута індустріальна країна. Завдяки високій якості швейцарські товари користуються попитом на світовому ринку. Країна є одним з провідних науково-технічних центрів світу. У Швейцарії розміщено чимало науково-технічних осередків інших держав. Високий рівень життя швейцарського населення був досягнутий завдяки широкомасштабного розвитку різних галузей промисловості. Світову популярність завоювала швейцарська годинна промисловість,сконцентрована переважно в західній частині країни (Ла-Шо-де-Фон, Невшатель, Женева) та Шаффхаузене, Туні, Берні та Ольтене. Для промисловості Швейцарії характерно немасове виробництво високоякісних виробів на експорт. Країна спеціалізується на виробництвах високоякісних дорогих виробів, що вимагають небагато сировини,але великої праці. Такому розвитку промисловості сприяло й те, що країна має у своєму розпорядженні достатньо висококваліфікованої робочої сили.

Паливно-енергетичний комплекс. Країна змушена завозити рідке паливо і вугілля. Потреби в електроенергії Швейцарія цілком покриває за рахунок власних ресурсів. Кожного року близько 37 % електроенергії в Швейцарії виробляється на АЕС, 50 % на ГЕС, решта 13 % на ТЕС з нафти, що імпортується. Більшість ГЕС знаходиться в Альпах, де створено більше 40 штучних озер - водосховищ. За ініціативою «зелених» будівництво нових АЕС тимчасово припинене, проте в перспективі Швейцарія не збирається поки згортати програму атомної енергетики.

Машинобудування. Ця галузь спеціалізується на виробництві високоякісних готових виробів. Специфічною галуззю є годинникова промисловість. Щорічно випускається приблизно 63 - 65 млн. одиниць годинників (47 % від світово продукції) на майже 1800 підприємствах. Лідерами світової годинникової промисловості є «Омега», «Лангердорф» і «Таван». Електротехнічна галузь виробляє гідротурбіни. Швейцарське машинобудування досягло значних успіхів і в розвитку електроніки. Текстильне машинобудування спеціалізується на випуску ткацьких верстатів, мотальних, прядильних, вязальних , трикотажних і вишивальних машин. На даний момент діє 60 підприємств, які спеціалізуються на текстильному машинобудуванні, найбільші з яких «Рюти», «Заурер»). Швейцарія є виробником зброї (системи і компоненти озброєння для танків, артилерії та піхоти, цивільні й військові літаки та гелікоптери).

Хімічна промисловість. Галузь зорієнтовано здебільшого на виробництво складних хімічних сполук: барвників, засобів для боротьби зі шкідниками, фармацевтичних препаратів, ароматичних речовин, фотоматеріалів. Найбільшими хімічними фірмами країни є «Сібі-Гейгі», «Сандоц» та «Гофман ля Роше».

Фармацевтична промисловість Швейцарії випускає вітаміни, сульфаміди, антисептичні та тонізуючі засоби, гормони, а також спеціальні заспокійливі препарати із нетривалим терміном дії.

Легка промисловість. Її виробництво представлене волокнами, пряжею, шовком, тканинами, взуттям тощо. Текстильна індустрія, найстаріша в країні, багато років була найважливішою галуззю промисловості. Текстильні фабрики виробляють здебільшого дорогі бавовняні тканини, такі як: полотно, тюль, муслін, батист, поплін. Ці тканини переважно експортуються. Швейцарія відома шовками та мереживами з центрами у Санкт-Галлені, Апренцелію, Тургау. Швейна промисловість спеціалізується на масовому пошитті одягу. Основні центри - Цюріх, Санкт-Галлен, Тессін, Люцерн, Берн.

Харчова промисловість. Лідером харчової промисловості країни є фірма «Нестле», яка випускає напої, молочні продукти, шоколад, косметичні засоби, дитяче харчування, каву тощо"Нестле" має в самій Швейцарії не менше десятка фабрик, а за її межами близько 250. Сьогодні «Нестле» є роботодавцем для 283 тис. робітників у 86 країнах. Виробництво сиру - важлива галузь економіки країни, яка виготовляє безліч його видів - ементальський, швейцарський, сбрін, апенцель, камамбер, брі, савойський тощо. В середньому у Швейцарії виготовляється 134 тис. тон сиру щорічно. У 26 кантонах розвинуте виноробство.

Сільське господарство. Близько 12% площі Швейцарії використовується під ріллю і ще 28% для екстенсивного розведення великої рогатої худоби та виробництва молочних продуктів. Приблизно третина території країни зайнята непродуктивними землями (принаймні непридатними для землеробства), особливо в кантонах Урі,

Вале і Граубюнден, і чверть - вкрита лісами. Не дивно, що 40%продовольчих товарів доводиться імпортувати. У той же час Швейцарія забезпечує себе пшеницею, м'ясо-молочна продукція виробляється в надлишку.

Основні вогнища землеробства зосереджені в кантонах Берн, Во, Цюріх, Фрібурі Арган. Головними сільськогосподарськими культурами є пшениця,картопля і цукровий буряк. Проте великих земельних угідь у країні майже немає . Більшу частину продукції (60%) виробляють середні за розміром господарства, наділи яких коливаються від 5 до 10 га. Однак вона не задовольняє потреб країни, тому Швейцарія імпортує 50-60% зерна, приблизно 50% овочів, 88% цукру тощо.

Тваринництво. Молочно-мясний напрям становить 75% усієї продукції сільського господарства. На альпійських та субальпійських пасовищах 6 місяців на рік випасають корів, що забезпечує великі надої. Молоко майже цілком переробляється на сири або масло. У 2007 р. нараховувалося 2 млн. голів великої рогатої худоби (у тому числі 900 тис. молочних корів), 1,95 млн. свиней, 365 тис. овець, понад 6 млн. курей.

Рослинництво. Під ріллю зайнято всього 12% площі країни. Зернові культури, картоплю і помідори вирощують на Швейцарському плоскогірї та у долині Рейну. На схилах гір, що спускається до Женевського озера, на узбережжях Рейну та Рони, а також у кантоні Тессін культивують виноград. Абрикосами та яблуками відома нижня частина долини Рони.

Розподіл сільськогосподарських земель представлений у таблиці 7.


Використання сільсьгосподарських земель Швейцарії у 2000-2008 рр.

Табл. 7.

Землі використовуються2000200520072008Орні землі, тис. га408405406405% від загальної с/г площі.38383838Злаки, тис. га183168158156% від загальної с/г площі.17161515Пасовища, тис. га629625619617% від загальної с/г площі.59595858

З таблиці 7 видно, що найбільше сільськогосподарських площ відведено під пасовища. Це цілком закономірно, так як Швейцарія є однією з країн-лідерів за експортом сиру, тож повинна утримувати багато худоби. Та останнім часом спостерігається, хоча і незначне, але зменшення площ відведених під пасовища.

Туризм. Туризм Швейцарії має багато сфер, деякі з них представлені на схемі 1.

Схема 1. Показує основні сфери туризму Швейцарії.

Гірськолижний туризм - найбільш розвинений. Найвідомішими гірськолижними курортами є Санкт-Мориц, Давос и Церматт.

Діловий туризм - це поїздки співробітників компаній, організацій з діловими цілями, також це організація корпоративних міроприємств.

Культурний туризм - охоплює відвідування історичних, культурних або географічних визначних місць.


Схема 1. Сфери туризму в Швейцарії [23].


Освітній туризм - це приїзд в країну з ціллю отримати там освіту.

Медичний туризм - це термін, який означає практику надання медичних послуг за межами країни проживання.

Рекреаційний туризм - вид туризму, цілями якого є відпочинок або лікування.

Спортивний туризм - вид спорту, в основі якого лежать змагання на маршрутах, включаючи в себе подолання перешкод в природному середовищі.

Транспорт. Швейцарія має високо розвинуту транспортну систему. Довжина залізниць у 2009 р. становила 4533 км. Їх майже повністю націоналізовано й електрифіковано і вони є одними з найкращих у Європі. Оскільки залізниці будувалися за умов пересіченого рельєфу, то необхідні були численні мости та тунелі. У 2009 р. в країні нараховувалось понад 71 тис. км сучасних автомобільних шляхів. Парк легкових автомобілів сягає майже 3,4 млн. одиниць. Виходить, що на сьогоднішній день на 2 мешканців країни припадає 1 автомобіль. Національні дороги (автостради) мають довжину 1400 км, що становить 73% від загальної дорожньої мережі.

Ріки Швейцарії майже не використовуються для транспортування. Значну роль в економічному житті країни відіграє лише Базельський порт на Рейні («морські ворота Швейцарії»), через який проходить у середньому 32% усього імпорту і 16% експорту країни. Незначне транспортне значення й озер. Здебільшого їх використовують у туристичній сфері.

Швейцарія має власний морський флот, який виник під час Другої світової війни. Вантажообіг її торгового флоту в середньому нараховує 604,8 тис. т. Широко розвинуте в країні повітряне сполучення . Основні міжнародні аеропорти - Цюріх, Женева, Базель. Літаки компанії «Свісер» курсують в усі частини світу. Цюріхський аеропорт «Клотен» посідає восьме місце в Європі за обсягами перевезень.

Пошуки розвязання транспортних проблем у звязку із складним рельєфом зумовили будівництво у 70-80-ті роки ХХ ст.. великих автомобільних тунелів, серед яких Великий Сен-Бернар (2469 м), Сімплон (2005 м) тощо. Побудований у 1980 р. тунель Сен-Готард є найдовшим тунелем у світі (16,4 км)

Швейцарія - високо розвинута індустріальна країна, тому має високий рівень розвитку господарського комплексу. Особливо розвиненими галузями промисловості є хімічна, машинобудування, легка та харчова. При чому одна з найбільших харчових компаній у світі - Нестле - знаходиться саме в Швейцарії. Сільське господарство розвинене на достатньо високому рівні. Розвиненим є рослинництво і тваринництво, та тваринництво розвинене краще, під пасовища відведені найбільші площі, що становлять 58% від усіх сільськогосподарських земель. Високим рівнем рівнем розвитку відзначається також транспортний комплекс. Найкраще розвинені автомобільні шляхи та авіаційне сполучення. Річки ж Швейцарії майже не використовуються для судноплавства, а виходу до морів країна не має, тому водний транспорт розвинений найслабше.


.Територіальна структура господарства території Швейцарії


Для ефективного функціонування господарського комплексу, в Швейцарії існує поділ на адміністративно-територіальні одиниці - кантони. Кожен з яких має свою певну спеціалізацію та концентрацію виробництва певної галузі промисловості.

Рис. 3. Кантони Швейцарії [8].


Ааргау . Економіки кантону Ааргау складається зі збалансованого поєднання активної діяльності промислових компаній в різних секторах. Зокрема, Ааргау є найбагатшим кантоном на мінеральні ресурси, з величезними запасами щебеню та вапна. Машинобудування кантону, металообробка та високоякісний пластик успішно експортуються і перед Кантоном відкриваються широкі перспективи для економічного зростання. Ааргау - це земля річок і енергії. Вона стала не тільки важливим центром не лише для виробництва електроенергії, але і для розробки і виробництва операційних систем для електростанцій і зараз є одним з найбільших виробників енергії в Швейцарії.

Великі корпорації та численні форми малого та середнього бізнесу, що є частиною економіки кантону: ABB Suisse, Alstom Suisse, Groupe AXPO, Bernina Schweiz.

Сьогодні у кантоні Ааргау є близько 25 гідроелектростанцій на річках Ааре, Ліммат, Ройса і Рейн.

Щорічний видобуток цементу в Ааргау становить близько 500.000 тонн на рік.

Традиційно в цьому кантону зосереджено виробництво пластику.

Аппенцелль - Іннерроден. В даний час економіка кантону Аппенцелль - Іннерроден трансформується, і нові галузі та послуги займають місце традиційних галузів. Для підтримки цих нових можливостей, уряд розробив чотирирічної інвестиційної програми (Нова регіональна політика 2008-2011) для економічного розвитку регіону.

Економіки кантону Аппенцелль Іннерроден складається в основному з дрібних і середніх місцевих фірм, таких як: Mineralwasser Gantenbad AG, Holzin AG, Електро Schweiz AG, Weishaupt AG

У сільськогосподарському секторі зайнято 16,2% населення.

,2% населення Аппенцелль працює в промисловості .

,6% людей в кантоні зайняті у сфері послуг.

Туризм в кантоні збирає рекордні прибутки.

Аппенцель Ауссерроден. Економічні показники регіону були доволі високими в останні роки. Місцевий бізнес збільшує свої обсяги продажу і зростає кількість нових підприємств.

Економіки кантону складається з великих корпорацій та багатьох малих і середніх підприємств.

Первинний сектор сільського господарства становить 10% від економіки кантону.

Текстильна промисловість забезпечує 1177 робочих місць в Кантоні, а будівельна галузь є другим за величиною джерелом зайнятості в Кантоні.

Берн має вигоду від його центрального розташування в самому серці Швейцарії і в центрі Європи. Його безпосередня близькість від європейських центрів технологій робить Берн ідеальним місцем ведення бізнесу для малих і середніх підприємств, а також великих корпорацій. Сектор послуг є великим сектором економіки та джерелом зайнятості в цьому кантоні. Туризм є важливим чинником економіки в Бернських Альпах, а промисловість відіграє важливу роль у регіонах Бернської Юри, Біль-Силенд та Емменталь. Берн також надає місце для швейцарської та європейської штаб-квартири великих міжнародних груп, таких як: Swiss Post, Swatch Group, Galenica, Fenaco .

Більшість фермерів у Емменталь спеціалізуються на молочному фермерстві.

Бернський Юра є найбільш важливим центром точного машинобудування.

Найбільша виноробна область розташована на північному схилі озера Біль

Базель-Ланд є одним з найбільш динамічних центрів швейцарської економіки. Область є привабливою для глобальних економічних гравців і великих корпорацій, що дає можливість забезпечити робочими місцями фахівців з більш ніж 150 країн.

Кілька швейцарських і міжнародних корпорацій мають свої штаб-квартири в Базель-Ланд: Endress + Hauser, Ronda AG, Novartis, Hoffmann-La Roche.

Безліч інноваційних компаній у секторі охорони здоров'я формують кістяк економіки регіону.

Транспорті фірми спеціалізуються на повітряних, річкових і морських перевезеннях.

Економіки кантону відзначається одними з провідних компаній в світі хімічних речовин.

Базель Сіті розташований на кордоні трикутника між Німеччиною, Францією та Швейцарією, кантон Базель Сіті є найбільш динамічним економічним регіоном Швейцарії і її воротами в Європу. Кілька швейцарських і міжнародних корпорацій мають свої штаб-квартири в Базель Сіті: Syngenta AG, Roche AG, Coop AG, Panalpina AG.

Базель є одним з найбільших центрів хімічної промисловості. Через велику концентрацію підприємств фармацевтичної промисловості, тут сформувалася так звана "Біо Долина".

На фармацевтику припадає найбільша частка надходжень в регіоні. На регіон Базель припадає близько 40% всієї фармацевтичної промисловості в світі.

Крім Цюріха і Женеви, Базель є ще одним швейцарським фінансовий центром.

Хоча Фрібург має широкий спектр галузей промисловості, в економіці переважає харчова промисловість. Кантон Фрібург також є популярним місцем для розташування головних офісів великих міжнародних груп із Швейцарії та інших країн Європи у зв'язку з його двомовністю та географічним положенням.

Фрібург також надає місце для швейцарської та європейської штаб-квартири великих міжнародних груп, таких як: Bayer International SA, Scott Sports SA, Bulova Swiss SA.

В кантоні знаходяться 168 агропромислових підприємств, 213 металургійних підприємств, 26 хімічних підприємств.

Женева є не тільки фінансовим центром з міжнародною репутацією, вона також приймає у себе багато підприємств, в тому числі виробників престижних годинників, фармацевтичні та хімічні компанії, центри наукових досліджень і великі підприємства роздрібної торгівлі. Женева є також базою для багатьох швейцарських і іноземних міжнародних компаній. Приблизно 250 неурядових організацій, створених на території Женеви просувають всесвітню репутацію Кантона.

В кантоні присутні наступні організації: Rolex, Lombard Odier Darier Hentsch & Cie, Merck Serono, Procter & Gamble.

З 141 банками, Женева посідає шосте місце у світі фінансів.У 2007 році 75 годинникових компаній працювали в цьому регіоні.250 міжнародних кампаній мають свої штаб-квартири в Женеві.А сектор біотехнологій неухильно зростає в останні роки.

Кантон Гларус і його економіка мають велику користь з його близькості до основного економічного центра - Цюріха. Текстильна промисловість має давні традиції у цій області і пройшла швидке зростання в 19 столітті і, як результат, Гларус перетворився на найбільш промислово розвинутий кантон Швейцарії. Зараз інші галузі, такі як і сектор послуг, відіграють важливу роль в економіці кантону. На території кантону розташовані такі підприємства: Kraftwerke Linth-Limmern AG, Brauerei Adler, Mathis Orgelbau AG

Економіка регіону базується на основних галузях, таких як: лісоматеріали, пластик, текстиль, друк.

Граубюнден. У порівнянні з іншими швейцарськими кантонами, промисловість відіграє незначну роль в Граубюндені і частка діяльності кантона, як фінансового центру в рівній мірі незначна. Як і в більшості кантонів, більшість населення зайняті в секторі послуг. Кантон отримує значні прибутки від туризму. Близько третини людей, що працюють в цьому кантоні отримують свої доходи саме від індустрії розваг та відпочинку.

Граубюнден також надає місце для швейцарської та європейської штаб-квартири великих міжнародних груп, таких як: EMS Chemie, Calanda, Heineken Biere AG, Georg Fischer AG.

Більше 50% гірських господарств у кантоні Граубюнден є органічними. А завдяки великим гідроелектростанціям, розташованих у регіоні, Граубюнден робить наголос на виробництві чистої електроенергії.

Юра має вузькоспеціалізовану економіку, яка сильно залежить від годинникової промисловості. Однак, Юра також спеціалізується на інших галузях, таких як мікротехнології і верстатобудування. Сьогодні Кантон пропонує низку заходів для стимулювання економіки і її диверсифікації в нові сфери бізнесу, такі як біотехнології, мікро- і нанотехнології, екологічні технології та інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ).

Економіки кантону Юра складається в основному з місцевих та міжнародних підприємств, таких як: Donzé-Baume, Branch of Richemont International SA, Maurice Lacroix SA, Manufacrure Ruedin SA, Wenger SA

Люцерн. Сільськогосподарська торгівля і сільське господарство домінує в сільських районах Кантона, в той час як промисловість і сфера послуг відіграє ключову роль у місті Люцерн і прилеглих районах.

Люцерн забезпечує базу для великих швейцарських і міжнародних груп компаній: Heineken Switzerland AG, Emmi Lucerne, Pilatus Aircraft Limited, Schindler Elevator Limited

Індустріалізація відбулася порівняно пізно в кантоні Люцерн. Так, сільське господарство залишається дуже важливим і до цього дня. Металообробка є однією з основних галузей Кантона.

Невшатель відомий як провідний кантон в годинниковій індустрії Швейцарії. Годинникова промисловість забезпечує більше 10% від загальної зайнятості кантону. Близько однієї третини робочих місць у швейцарській годинниковій індустрії в цілому існують у цьому кантоні. Невшатель є також центром для мікро- і нанотехнологій у Швейцарії, з багатьма науково-дослідними установами та центрами, розташованими тут. Іншими секторами економіки кантона виступають "нові" сектори, такі як біотехнології, комп'ютерні технології, відновні джерела енергії і т.д.

В кантоні Невшатель розташовано більш ніж 9000 підприємствами, з яких значна частина є міжнародними компаніями: BVLGARI, Richemont SA, Johnson & Johnson SA, Philip Morris International Inc.

Хоча годинники є основним продуктом промисловості, в кантоні розвиваються й інші галузі: кантон інвестує в поновлювані джерела енергії, які все ширше застосовуються.

Нідвальден. В економіці кантону домінує велика кількість малих і середніх підприємств, зайнятих у різних галузях економіки.

Завдяки центральному розташуванню на головному маршруті північ-південь,кантон має всі умови для економічного зростання. Торгівля здійснюється у всіх напрямках, за допомогою автомобільного, залізничного та повітряного сполучення. Кантон також пропонує привабливі податкової системи, яка гарантує зростання навіть у періоди економічних потрясінь.

Важливі підприємства: Pilatus Aircraft, Glasi Hergiswil, Schindler Holding, Also Holding.

Регіональна економіка заснована на таких галузях промисловості: машинобудування, медичні технології, міжнародна торгівля

Обвальден. Центральна Швейцарія пропонує компаніям ідеальні умови для ведення бізнесу, як вже сформованого, так і такого, що лише починає свою діяльність. Надзвичайно привабливими є податкові пільги, разом з доступною кваліфікованою робочою силою. Сільське господарство завжди було домінуючою галуззю економіки.

Великі корпорації та численні форми малого та середнього бізнесу, що є частиною економіки кантона це - Sika Sarnafil AG, Nahrin AG, Maxon Motor AG, Elfo AG.

Санкт-Галлен є вельми привабливим бізнес-центром і місце для життя. Мало того, що кантон пропонує найкращі умови для ведення бізнесу, але й переваги від виключно високої якості життя, серед безлічі озер, річок, луків і гір.

Санкт-Галлен також надає місце для швейцарської та європейської штаб-квартири великих міжнародних організацій, таких як: Forster Rohner AG, Debrunner Koenig Holding, SFS Holding AG, Schweizerische Südostbahn AG

Найбільшим виробником регіону в сантехнічному обладнанні створюється річний оборот у 2445 мільярдів швейцарських франків.

Шаффхаузен є привабливим місцем для бізнесу, з його високо кваліфікованою робочою силою, гнучкими виробничими потужностями, процвітаючою торгівлею і активним просуванням своєї економіки. Сектор послуг набуває все більшого значення в Шаффхаузені.

Багато швейцарських і міжнародні компанії мають свої штаб-квартири в кантоні Шаффхаузен: Georg Fisher, IWC, Unilever, Abbott Laboratories.

Туризм виступає одним з найбільш важливих чинників регіональної економіки, всього 8,2 відсотка робочих місць в кантоні надаються сільськогосподарським сектором.

Золотурн відомий збалансованим поєднанням економічних секторів. Кантон особливо привабливим як бізнес-місце, через своє розташування на швейцарському плато. Звязок з залізничними та автомобільними мережами дає можливість потрапити до міст Базель, Берн, Біль, Люцерн та Цюріх менш ніж за одну годину. Кантон також має вигідне повітряне сполучення через те, що тут знаходиться аеропорт Гренхен.

Золотурн також надає місце для швейцарської та європейської штаб-квартири великих міжнародних органіхацій, таких як: Atel Holding Olten, Synthes Solothurn, Stryker, Alpic InTech

Наукові дослідження і подальший розвиток в області телекомунікацій є важливою частиною економіки кантона.

Економічно основою промисловості кантону є точне приладобудування.

Постачання якісних будівельних матеріалів є одним з основних економічних факторів у регіоні.

Швіц близько розташований до економічного центру Цюріха, і має висококваліфіковані кадри. Кантон прагне заохочувати для інвестицій великі корпорації, щоб заснувати тут і розвивати нові галузі промисловості.

В економіці кантону є багато малих та середніх підприємств та великих компаній, таких як: Victorinox AG, Charles Vögele Holding AG, Ropetrans/Garaventa AG, Tulux AG.

підприємств були зайняті в секторі сільського господарства станом на 2008 рік, а 60% підприємств Кантона працюють у секторі послуг. На верстатобудування припадає 20% економіки регіону.

Тургау . Домінантою перевагою економіки кантону є її насиченість малими і середніми підприємствами, що дає Кантону гнучку економічну структуру. На додаток до свого центрального розташування, поруч з німецьким та австрійським кордоном, частина економічної привабливості Кантону полягає в високій продуктивності робочої сили, вигідних податкових умовах і відмінній інфраструктурі.

На території кантону базуються наступні підприємства: Stadler Rail AG, Strellson AG, Bernina AG, Sigg AG.Rail є одним з основних роботодавців для населення, так само як і компанія з виробництва бутильованої води Sigg.

Тічино.Економіка кантону складається в основному з малих та середніх підприємств. 70% працюючого населення зайнято в сфері послуг, в той час як 28% працюють в обробній промисловості і 2% у сільському господарстві. Обсяг експорту товарів Кантону та послуг складає 3,2 мільярда євро на рік.

Тічино також розміщує штаб-квартири для великих міжнародних груп: Bally International AG, Hupac Intermodal SA, IBSA Institut Biochimique SA, Turbomach SA.

% ВВП кантону припадає на продукцію хімічного сектора, а 7,5% ВВП кантону припадає на сферу фінансів.

тисяч - це приблизна кількість туристів, які відвідують Тічино кожен рік.

Урі . З його поєднанням малих і середніх підприємств та великих корпорацій, Урі з більш ніж 2100 компаніями пропонуюється багато можливостей, щоб економічно розвивати регіон. Як і в більшості кантонів, в Урі більш ніж половина працездатного населення, а це в середньому близько 15700 чоловік, зайняті у секторі послуг.

Деякі національні та міжнародні компанії мають свої штаб-квартири в Урі: Dätwyler Holding AG, RUAG Components, Strabag AG, Implenia Bau AG.

Міжнародні технологічні групи у галузі безпеки та оборони відносяться до одних з найбільших роботодавців у регіоні.

Урі є центром розподілу для інженерного і електронного устаткування.

Національні та міжнародні будівельні компанії, що знаходяться в Урі, виступають важливим елементом регіональної економіки

Во є відкритим і динамічним кантоном, стратегічно розташований по основних лініях зв'язку між Швейцарією та іншими країнами Європи. Він має дуже різноманітну економіку, з високо кваліфікованої робочою силою і дуже конкурентоспроможний сектор фінансових послуг. З усіх цих причин, багато корпоративних штаб-квартири і Ні-Tech підприємств обрали кантон Во.

Кантон Во є домом для головних офісів багатьох швейцарських та іноземних організацій: Nestlé, Logitech Europe SA, Yahoo! Sarl, Міжнародний олімпійський комітет.

В кантоні Во знаходяться близько 70 компаній та працює понад 2000 чоловік в секторі біотехнологій.

Понад 150 фірм мікротехнологічної галузі розміщуються в кантоні. Вони приносять річний прибуток близько 3 млрд. шв. франків.

Вале. Економіка кантону базується в основному на малих і середніх підприємствах, при цьому 90% фірм в Вале використовують меншу кількість співробітників, ніж 100 чоловік. Тим не менш, великі компанії та міжнародні групи також присутні в Кантоні, наприклад: Grande Dixence SA, FMV (Forces Motrices Valaisannes), Rio Tinto Alcan, Swissgas.

Гірські райони становлять понад 60% від загальних орних земель кантону.

В середньому на виробництво електроенергії в Вале припадає близько 30% гідроелектричного виробництва Швейцарії.

Вале є важливим туристичним центром,що пропонує понад 120 зимових і літніх курортів.

Цуг є найбагатшим кантоном Швейцарії, що має високий середній щорічний дохід - 93,753 швейцарських франків. Економіка кантону знаходиться в постійному розвитку. Число підприємств подвоїлося за останні 20 років.

Основні кампанії: Pelikan AG, Sika AG, Amgen, V-ZUG AG.

На сільськогосподарський сектор припадає 3 % від економіки регіону.

Кантон Цюріх - міжнародний діловий центр найвищого гатунку. Це економічний центр генерує близько однієї п'ятої національного доходу у Швейцарії. Цюріх також надає місце для швейцарської та європейської штаб-квартири великих міжнародних груп, таких як: ABB Switzerland, Careal Holding, UBS Switzerland, Bayer AG Switzerland.

Більше 250 хай-тек компаній та дослідницьких інститутів мають свої штаб-квартири в технопарку Цюриху.

оптових постачальників зареєстровані в цьому кантоні.

Кантон посідає одне з провідних місць в світі по виготовленню енергетичного обладнання. Фінансовий сектор приносить понад 11% прибутку до загального ВВП кантону.

Кожен регіон Швейцарії займає важливе місце у господарському комплексі країни та економіки в цілому. Кожен кантон має свою спеціалізацію, що допомагає краще організовувати виробництва. Найголовніші кантони - це Цюріх, Берн, Люцерн, Тічіно, які є центрами сільськогосподарської промисловості, хімічної та мають розвинений сектор послуг.


.Участь країни у міжнародному територіальному поділі праці та економічних звязках


Важливу роль в економіці країни відіграють міжнародні звязки та міжнародна торгівля. Економіка Швейцарії не є виключенням, тож значною мірою орієнтована на міжнародне співробітництво та зовнішні ринки.

Основні товари швейцарської торгівлі станом на 2008 р. представлені у діаграмі 1.

Діаграма 1. Найголовніші статті експорту та імпорту Швейцарії [9].


Основні статті експорту - продукція хімічної промисловості, включаючи фармацевтику, техніку , а також точні інструменти, годинники. У імпорті переважає продукція машинобудування і електронної промисловості, хімічної промисловості, включаючи фармацевтику, засоби техніки, метали, сільськогосподарські продукти.

Швейцарський експорт окремих видів продуктів і послуг користується заслуженим успіхом у всьому світі. Конкурентоздатними є не масові продукти, а товари, зроблені на замовлення і супроводжувані чудовим післяпродажним обслуговуванням. У вартісному вимірі експорт зі Швейцарії займає перше місце у світі в області наручних і інших годинників, друге місце - у сфері папероробного устаткування, четверте місце - в області текстильного устаткування, устаткування для виготовлення їжі устаткування для виробництва упаковки. Близько 10% медикаментів, споживаних у всьому світі, виготовляють в Швейцарії. У секторі послуг швейцарські компанії займають лідируючі позиції, особливо приватні банки, страхові компанії і компанії вторинного страхування.

Виходячи з оцінки швейцарського імпорту і експорту, найкращі конкурентні переваги мають наступні галузі швейцарської промисловості: більше 60 % - оптичне і фотографічне устаткування, наручні і інші годинники; більше 50 % - металообробних верстатів; більше 40 % - медичних і фармацевтичних продуктів, устаткування (у обраних галузях); більше 30 % - фарбувальних речовин.

Не дивно, що ці галузі належать до чотирьох найважливіших груп, що становлять 4/5 усього швейцарського експорту, :

? Устаткування і електроніка 28 %

? Хімікати і лікарські препарати 27 %

? Інструменти, годинник наручний і інші, дорогоцінні ювелірні вироби 15 %

? Метали і вироби з металів 8 %

"Дорога" першокласна продукція складає 72% швейцарського експорту і лише 42% імпорту [8].

Зовнішньоекономічні зв'язки орієнтовані головним чином на промислово-розвинені країни. Найголовніші партнери Швейцарії станом на 2008 р. у сфері торгівлі представлені на діаграмі 2.

На діаграмі показано, що провідні зовнішньоторговельні партнери Швейцарії - ФРН, США, Італія, Франція і Великобританія.

Швейцарія була однією з країн- засновників Європейської асоціації вільної торгівлі (ЕАСТ) в 1959, в 1972 швейцарські виборці схвалили угоду про вільну торгівлю з Європейською економічною спільнотою (нині - Європейський союз, ЄС), в 1977 були скасовані усі мита на промислові товари.

У 1992 Швейцарія звернулася з проханням про прийняття в ЄС, проте пізніше в тому ж році швейцарські виборці проголосували проти вступу країни в Європейський економічний простір (ЄЕП). Цей проект був спрямований на полегшення вільного переміщення робочої сили, товарів, послуг і капіталів в 7 країнах ЄАВТ і 12 країнах ЄС. Після цього Швейцарія уклала угоду з ЄС про обмежену участь в ЄЕП; в результаті Швейцарія понизила мита на товари, що перевозяться через її територію країнами - членами ЄС [14].

Діаграма 2. Головні торгові партнери Швейцарії [9].


Існуючі обмеження по експорту зі Швейцарії пов'язані головним чином з її зобов'язаннями по багатосторонніх угодах і стосуються, зокрема, озброєнь, технологій подвійного призначення, рідкісних видів тварин і рослин, а також товарів, які можуть бути застосовані для виготовлення зброї масового ураження. В цілому ж свобода експорту може обмежуватися виключно міркуваннями національної безпеки з урахуванням гарантій забезпечення внутрішніх потреб при надзвичайних обставинах.

Передбачено, що для введення спеціальних обмежувальних заходів по вивезенню товарів зі Швейцарії нестача того або іншого продукту повинна носити довготривалий характер, відчуватися на території усієї країни і бути наслідком яких-небудь екстраординарних подій (наприклад, військових дій).

У червні 2002 р. в Швейцарії ухвалений федеральний закон про застосування міжнародних санкцій в області зовнішньої торгівлі (Закон про введення ембарго). Відповідно до цього закону рішення про введення ембарго відносно якої-небудь країни може бути прийняте тільки Федеральною радою на основі:

порушень міжнародного права;

порушень прав людини;

резолюції ООН відносно цієї країни;

рішення ОБСЄ;

порушень принципів партнерства країни зі Швейцарією.

Нині проста середня ставка імпортних мит по усій номенклатурі товарів складає близько 8,9 %. Жорсткість митного режиму Швейцарії варіюється залежно від виду продукції, що ввозиться.

Приблизно по 18% позиціях застосовуються нульові ставки мит, у тому числі на сиру нафту, природний газ, електроенергію, руди металів, вироби з шкіри (окрім взуття), деякі хімічні і фармацевтичні товари, товари, що не виробляють в країні або вироблювані в малих кількостях ( наприклад, кокс - 0,08, калійні добрива - 0,01, феросплави - 0,38, металообробне устаткування 0,2 - 0,4 шв.франків за 100 кг).

По мірі підвищення ступеня обробки товарів що ввозяться, мита збільшуються. По готових виробах, мита на які є відносно високими, також є відмінності по галузях. Низькі мита встановлені для товарів тих галузей, в яких швейцарські виробники займають міцні позиції на світовому ринку. Це передусім такі галузі, як машинобудування, електротехнічна, хіміко-фармацевтична і годинникова промисловість. В той же час, продукція галузей, що орієнтуються в основному на внутрішній ринок, захищена митними бар'єрами в набагато більшій мірі. Це відноситься, зокрема, до продукції текстильної, швацької, меблевої галузей промисловості, іграшкам, музичним інструментам і ряду інших товарів широкого споживання.

Найбільш захищеними є сільськогосподарська сировина і продовольство : по цій групі товарів середня ставка імпортного тарифу складає 34,3%, тоді як середня ставка на усі інші товари складає в середньому 2,35%. Захист сільськогосподарських виробників від іноземної конкуренції здійснюється шляхом використання специфічних тарифів і встановлення тарифних квот на імпорт ряду продовольчих товарів.

В цілях захисту внутрішнього ринку Швейцарія застосовує також нетарифні заходи регулювання ввезення товарів. Імпортні ліцензії використовуються, як правило, в цілях обліку і контролю за цінами на такі товари, як текстиль, чай, каву, нафтопродукти, ліцензується також ввезення добрив, зброї, вибухових, наркотичних речовин і їх складових частин. Ліцензії видаються на строк до одного року і тільки швейцарським імпортерам.

В якості інструменту обмеження імпорту використовуються також квоти, вживані, зокрема, відносно ввезення харчового зерна, фуражної продукції, квітів. Через міркування безпеки, охорони здоров'я, захисту довкілля, дотримання міжнародних і внутрішніх стандартів застосовуються також нетарифні обмеження відносно ввезення лікарських, косметичних препаратів, електроприладів, опалювальних установок.

При ввезенні овочів і фруктів застосовується, так звана система "Трьох фаз", використовувана для ступінчастого регулювання імпорту цієї продукції залежно від сезонної пропозиції на внутрішньому ринку аналогічної продукції місцевих виробників. По ряду товарів (зокрема, деякі сорти м'яса) застосовується система дозволу імпорту в пропорції до реалізації вітчизняної продукції (кількісні обмеження не встановлюються, але імпортер зобов'язується закупити певний об'єм відповідної швейцарської продукції).

Спеціального закону, що регулює аспекти валютного звернення, в Швейцарії не має. Валютний ринок країни вільний від втручання держави в тому, що стосується умов заключення контрактів і їх змісту. Валютний контроль не передбачається, не робиться відмінностей між банківськими рахунками резидентів і нерезидентів. Не обмежується право укладати комерційні або фінансові угоди, робити і приймати платежі в будь-якій валюті. Іноземний капітал може ввозитися і вивозитися без обмежень.

Здійснення заходів, пов'язаних з регулюванням руху капіталів делеговано Конфедерації Швейцарського національному банку, основним завданням якого є проведення валютної і кредитної політики, що відповідає національним інтересам.

Головні регіони продажів : усередині країни - 23%, Європа - 55%, інші країни - 22%.

Об'єми прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Швейцарію стабільно ростуть. Для цього існує цілий ряд причин. Швейцарія послідовно утримує позицію в списку десяти країн-лідерів за основними економічними показниками, який регулярно публікується у Всесвітньому щорічнику конкурентоспроможності, Всесвітньому звіті по конкурентоспроможності, що публікується Всесвітнім економічним форумом і в каталозі Індекс економічної свободи, видаваному спільно Фондом Спадщина і Wall Street Journal.

Ці статистичні дані разом із сприятливим для бізнесу трудовим законодавством і висококваліфікованою, багатомовною робочою силою, сприяють закріпленню за Швейцарією статусу "вікна в Європу по міжнародному управлінню". Незважаючи на чинник розташування, багатьох в Швейцарії притягає її "м'яка сторона". Наприклад, дослідження рівня життя 218 міст у всьому світі, проведене міжнародним консалтинговим агентством, відводить Берну, Цюріху і Женеві три лідируючі позиції.

Швейцарія була і залишається однією з найбільш стабільних країн світу, у зв'язку з цим Швейцарія - один з провідних фінансових центрів світу, один з головних експортерів капіталу. Загальна сума швейцарських капіталів за кордоном (у вигляді позик, кредитів, капіталовкладень і інших інвестицій) перевищує 150 млрд. швейцарських франків. У сейфах швейцарських банків лежить половина усіх цінних паперів розвинених країн світу. Наприклад, тільки в одному маленькому містечку Лугано на 2,5 тис. жителів приходиться 300 банків та агентств по капіталовкладеннях. На рахунках швейцарських банків знаходиться дуже великі суми, що поступають не лише Німеччині, США, Франції і інших великих європейських країн, але і суми, що поступають країнам колишнього СРСР і нинішнього СНД. Частково вони використовуються в самій Швейцарії, але в основному спрямовуються під виглядом "швейцарських капіталовкладень" в ті країни, куди по політичних або іншим причинам ці іноземні грошові кошти зі своїм власним "пропуском" проникнути не можуть.

Особливо слід сказати про роль анонімних рахунків, розмір вкладів і ім'я власників яких банки тримають в строгому секреті.

Банківська таємниця і номерні рахунки потрібні всьому світу. Вони полегшують "втечу капіталу" з країн, в яких нестабільне політичне положення, або країн, в яких великі промислові об'єднання хочуть зробити тиск на уряд. Крім того, банківська таємниця і номерні рахунки дозволяють укривати великі суми від податкових органів, цих держав.

Власний капітал Швейцарія дуже широко розміщується у вигляді інвестицій по всьому світу. У Швейцарських інвестицій за кордоном є характерна риса: вони прямують майже виключно в промислово розвинені країни. Це пояснюється тим, що економіка Швейцарії менша, ніж інших держав, потребує ввозу сировини з країн, що розвиваються, оскільки потреби в їй у цієї країни менше.

Країна є також одним з видатних у світі інвесторів - за даними на 2009 р., загальний об'єм накопичених прямих швейцарських інвестицій за кордоном досяг майже 755.4 млрд. дол.

Економіка країни значною мірою орієнтована на зовнішній ринок. Частка експорту товарів і послуг у валовому внутрішньому продукті Швейцарії складає близько 45%. Доля Швейцарії у світовій торгівлі товарами складає 1,35%, а у світовому експорті послуг - близько 2%.

Зовнішньополітичною доктриною Швейцарії є "вічний нейтралітет", визнаний і гарантований Віденським конгресом в 1815 р. і підтверджений Версальським договором в 1919г. Швейцарія вступила 10 вересня 2002 р. в ООН, а також є членом ЄАВТ, СОТ, МВФ і Всесвітнього банку, входить в ОБСЄ і ОЕСР, бере участь в Раді Європи [16].

Останніми роками у зв'язку із змінами у світі і в Європі політика швейцарського уряду спрямована на вступ в Європейський Союз. У рамках цієї політики Швейцарія активно розширює договірно-правову базу стосунків з ЄС. У червні 2002 р. набули чинності сім угод між Швейцарією і ЄС про співпрацю в пріоритетних областях: державні закупівлі, наукові дослідження, зняття технічних бар'єрів в торгівлі, свобода пересування фізичних осіб, торгівля сільськогосподарською продукцією, наземний транспорт, повітряне сполучення.

Ведуться переговори по десяти нових угодах про співпрацю в таких областях як: сфера послуг, торгівля переробленою сільськогосподарською продукцією, охорона довкілля, статистика, освіта, засоби масової інформації, боротьба з митними порушеннями, оподаткування прибутків по банківських вкладах, а також про співпрацю в інших областях.

Першою перспективою розширення можливостей ЄС є розширення дії двосторонніх угод у зв'язку з включенням в ЄС нових країн-членів. Вільне пересування осіб збільшує приплив кваліфікованих і мотивованих працівників. Вихід на нові ринки розглядається як нова можливість для Швейцарії. Зараз є потенціал по зміцненню і розширенню торгівлі з центрально-європейськими ринками.

У центральноєвропейському регіоні, де спостерігається 3-4% ріст ВВП, а у виробництво і інфраструктуру вкладаються великі інвестиції, існує високий попит на якісні швейцарські продукти. У свою чергу, досить істотно росте імпорт з нових країн-членів ЄС в Швейцарію. Нові гравці з'являються в різних секторах швейцарського ринку: сільськогосподарському, машинобудівному, машинного устаткування, меблевому і текстильному.

Країни Центральної Європи також починають представляти інтерес як майданчик для розміщення виробництва. Надалі, завдяки розширенню ЄС, Швейцарія може чекати поступового щорічного збільшення ВВП від 0,2 до 0,5 %.

Швейцарія була однією з країн засновників Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ) в 1959, в 1972 швейцарські виборці схвалили угоду про вільну торгівлю з Європейською економічною спільнотою (нині - Європейський союз, ЄС), в 1977 були скасовані усі мита на промислові товари. У 1992 Швейцарія звернулася з проханням про прийняття в ЄС, проте пізніше в тому ж році швейцарські виборці проголосували проти вступу країни в Європейський економічний простір (ЄЕП).

Цей проект був спрямований на полегшення вільного переміщення робочої сили, товарів, послуг і капіталів в 7 країнах ЄАВТ і 12 країнах ЄС. Після цього Швейцарія уклала угоду з ЄС про обмежену участь в ЄЕП; в результаті Швейцарія понизила мита на товари, що перевозяться через її територію країнами - членами ЄС [12].

Отже, експорт і імпорт відіграє важливу роль в економіці країни, так як забезпечує внутрішні ринки товарами, а також дозволяє Швейцарії вивозити свої товари на зовнішні ринки. Це приносить значні прибутки країні та дозволяє розширити економічні звязки з іншими державами. Швейцарія є активним імпортером в основному сировини, металу, сільськогосподарських товарів, а на експортується найбільше товарів тих галузей, які є найбільш розвиненими в даній країні: товари хімічної промисловості, годинники, електроустаткування та машинобудування.


.Проблеми та перспективи розвитку та розміщення продуктивних сил Швейцарії


Швейцарія має дуже сильну експорту економіку на чолі з хімічною промисловістю та приладобудуванням, значну частину якого становить медичне обладнання та інші точні прилади. Така модель економіки є нееластичною за змінних економічних умов. Також вона має дуже важливу галузь фінансових послуг. На даний момент справи в економіці йдуть добре, хоча й існують деякі проблеми, а саме:

Міцність Швейцарського франку може вплинути на експорт, але Центральний банк був зайнятий купівлею франків у Німеччини, найбільшого торгового партнера Швейцарії, внаслідок чого спостерігалося швидке зростання економіки.

Витрати на охорону здоров'я зростають і якою б прекрасною не була швейцарська система, вона стикається з тими ж проблемами, що і багато інших економік - старіння населення і зростаючі витрати на охорону здоров'я.

У порівнянні з країнами, що розвиваються швейцарська економіка не зростає так швидко, і демографічна ситуація розвивається не настільки динамічно, як в інших країнах. Рівень безробіття, освіти і інше знаходяться на належному рівні, проте без поліпшення.

Екологічна ситуація в Швейцарії досить непогана, проте не на стільки, як того хотілось би.

Швейцарія сильно залежить від іноземних інвестицій. Вона сильно залежить від нафти, а економіка значно постраждала від стрибку цін на нафту. Економіка сильно залежить від туризму.

Основна сучасна проблема швейцарських банків пов'язана з наростанням міжнародних претензій щодо використання ними принципу «банківської таємниці», яка дозволяє деяким іноземним вкладникам ухилятися від сплати національних податків і навіть «відмивати гроші». Швейцарський банківський сектор прагне позбутися від такого «негативного іміджу». Проводяться додаткові посилення, які зобов'язують банки більш ретельно перевіряти походження будь-яких грошей. Але міжнародні претензії нікуди не зникають.

У широкому плані громадські фінанси все більше концентруються на стимулюванні найбільш ефективного вирішення двох основних господарських (соціальних) проблем. Перш за все необхідно підвищення ефективності всієї системи освіти шляхом інтеграції науки і практики. Використання більш кваліфікованих кадрів в економіці повинне забезпечити постійний інноваційний прогрес. Друга проблема - необхідність суттєвої модернізації транспортної інфраструктури, що вирішальним чином забезпечить рентабельність новітніх видів виробництв. Це відбудеться в результаті масштабного виходу продукції на світові ринки і помітного припливу іноземного підприємницького капіталу (будівництво двох найбільших трансальпійські тунелів ведеться на бюджетні кошти). Декларована мета швейцарської економічної політики - затвердити країну в якості одного з провідних світових центрів технології та досліджень.

Успішність вирішення соціальних проблем зазвичай тісно пов'язується з підвищенням економічної ефективності. Сучасні соціальні умови в країні вважаються одними з найкращих у світі. Але останнім часом у зв'язку зі швидким старінням населення виникла певна незбалансованість у державній пенсійній системі. Відомо, що Швейцарія володіє величезними золотими резервами. Вони складають приблизно 10 унцій на душу населення, що в 10 разів перевершує показники США та Європи. Деякі політичні угруповання (особливо популістські радикально-націоналістичні) пропонують використовувати ці золоті ресурси для зміцнення фінансової основи державної пенсійної системи.

Кредитно-грошова політика країни здійснюється Швейцарським національним банком. Вона спрямована насамперед на вирішення трьох основних проблем: забезпечення кредитно-грошової стабільності, зміцнення позицій швейцарського франка, підтримання на низькому рівні кредитних ставок.

Основною проблемою в короткостроковій перспективі є вплив дефляції. Швейцарський індекс споживчих цін зафіксував щорічне падіння цін на 0,4%. Цей показник дефляції, як очікується, знизиться до 1%. Це найгірший з кошмарів Центрального Банка. Швейцарський ВВП, згідно з прогнозами скоротиться на 2,2%, але існує небезпека того, що це зниження обсягів виробництва може бути посилено дефляцією. Дефляція може бути одним із самих руйнівних наслідків для економіки, оскільки перешкоджає витратам і інвестиціям.

Реакція Швейцарії на це включає спроби провести девальвацію своєї валюти, за допомогою інтервенцій на закордонні ринки. Це пов'язано в основному з продажем швейцарських франків за заниженою вартістю. Сподіваючись, що ця девальвація зменшить дефляцію, тому що:

Експортовані товари будуть дешевші, через що попит зросте.

Ціна на імпортовані товари зросте.

Проблема такого підходу в тому, що багато інших країн прагнуть девальвувати свою валюту теж. Якщо швейцарський франк знеціниться по відношенню до євро, то це зробить експорт товарів з Єврозони менш конкурентоспроможним і знизить ціни на багато товарів в Єврозоні.

Проте спиратися на слабкий Швейцарський франк доволі проблематично, оскільки:

Інші країни також намагаються знецінити власну валюту

Швейцарія має профіцит рахунку поточних операцій, який має тенденцію до збільшення вартості валюти.

Швейцарія може бути примушена до більш нетрадиційних методів політики, яка може підривати статус швейцарського франка як сильної валюти [8].

Швейцарія має дуже сильний та потужний господарський комплекс, проте існують деякі проблеми. Наприклад, великі витрати на охорону здоровя, старіння нації, можливість дефляції, застаріла інфраструктура, яка потребує вдосконалення. Проте існують і перспективи подальшого розвитку господарського розвитку країни. Можлива інтеграція Швейцарії до Європейського Союзу, що значно розширить можливості економіки, вдосконалення системи освіти, що забезпечить більш кваліфіковані кадри та більш якісну освіту.


Висновки


Сучасне розміщення продуктивних сил в Швейцарії лише певною мірою є результатом територіального поділу праці, зумовленого економічними, соціальними, природними і національно-історичними особливостями та географічним положенням окремих районів.

Швейцарська економіка відноситься до найбільш розвинутих і сталих у світі. Вона повністю інтегрована в глобальну економічну систему. За обсягом зовнішньої торгівлі та рівнем закордонних інвестицій Швейцарія входить до першої світової десятки.

На нашу думку, саме ефективне використання країною вигідного географічного положення зробило економіку Швейцарії однією з найсильніших у світі. Господарство Швейцарії найтісніше повязане з країнами Європи. Інші торговельні партнери: Китай, Японія США.

На регіональному рівні промисловим і економічним центром життя Швейцарії залишається господарський комплекс кантонів Берн, Цюріх, Люцерн, Женева.

Ключовими галузями швейцарської промисловості є хімічна промисловість, годинникова, технічна та металообробна. В цих та інших галузях досягнутий високий рівень концентрації виробництва та наукомісткості продукції. Важливу роль в економіці даної країни відіграє сектор послуг, так як Швейцарія є одним з найголовніших міжнародних фінансових та туристичних центрів.

Проте існують деякі проблеми, а саме: старіння населення і зростаючі витрати на охорону здоров'я, велика залежність Швейцарії від зовнішнього ринку та іноземних інвестицій, рівень безробіття невисокий, проте останнім часом постійно зростає.

В цілому, Швейцарія має досить розвинений господарський комплекс, який має можливість за сприятливих умов розвиватися і надалі.

Використана література:

господарський економіка швейцарія

1.Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: ВЦ «Академія», 2005. - 704с.

2.Бацунова С. М. Швейцария как мировой финансовый центр // Мировая экономика и международные отношения. - 2006. - №11. - С. 88-94

3.Булатова А. С. Страны и регионы мира 2003: экономическо-политический справочник. - М.: Проспект, 2003. - 276 с.

4.Ващенко Н. П., Мірзодаєва Т. В. Регіональна економіка. Практикум : навчальний посібник. - К.: Київ. нац. Торг. екон. ун-т, 2008. - 279 с.

5.Головин Ю. М. Экономика Швейцарии признана самой конкурентоспособной // Бизнес за рубежом. - 2006. - №38. - С. 7

.Дроздов. Н. У., Кощеев А. А. Рыночная экономика в странах Европы. - К.: УкрИТЭУ, 1992. - 64 с.

7.Іщук С. І. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навчальний посібник. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2006. - 284 с.

8.Крачило М. П. Світова економіка та міжнародні економічні відносини. - К.: Геррилорен, 1997. - 204 с.

.Кулышев Ю. К. Швейцария - Положение в экономике // Бюллетень иностранной информации. - 2007. - №115. - С.4

10.Масляк П. О., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Словник довідник з економічної і соціальної географії світу. - К.: Лібра, 1996. - 87с.

.Моценко И. Б. Часовая промишленность Швейцарии в 2008-2009 годах // Бюллетень иностранной коммерческой информации. - 2010. - № 32. - С. 10-11

.Наумов В. К. Самые уважаемые компании в мире // Бизнес за рубежом. - 2010, - № 13. - С.8

.Осовська Г. В., Юшкевич О. О., Завадський Є. С. Економічний словник. - К.: Кондор, 2009. - 358 с.

.Рубцов Б. Б. В Швейцарии вступил в силу Шенгенский режим // Бизнес за рубежом. - 2009. - № 6. - С.5

.Самбурова Е. Н. Швейцария - Антикризисные меры правительства // Бюллетень иностранной коммерческой информации. - 2009. - №116. - С.2

.Супричов О. В. Швейцарія (Швейцарська Конфедерація) // Географія та основи економіки. - 2007. - №4. - С. 45-47

.Філіпенко А. С., Вергун В. А., Бураківський І. В. Економіка зарубіжних країн. - К.: Либідь, 1996 - 297 с.

18.Шевчук Л. Т. ОЭСР о прямых иностранных инвестициях в 2006 году // Бюллетень иностранной коммерческой информации. - 2007. - №83 - С.1,4 - 5,16

.Юрківський В. М. Країни світу: Довідник. - К.: Либідь, 2001. - 368 с.

20.Бізнес новини Швейцарії [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.osec.ch/internet/osec/en/home.html>

.Обєднання підприємств машинобудування, електропромисловості та залізної промисловості Швейцарії [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.swissmem.ch/en.html>

.Офіційний інформаційний портал Швейцарії [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.swissworld.org/ru/ehkonomika/>

.Світова організація торгівлі [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.wto.org/english/thewto_e/countries_e/switzerland_e.htm>

.Федеральне відомство зі статистики Швейцарії [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.bfs.admin.ch/bfs/portal/en/index/themen/06/22/lexi.html>

.Федеральне відомство сільського господарства Швейцарії [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.blw.admin.ch/index.html?lang=en>


Теги: Господарський комплекс Щвейцарії  Курсовая работа (теория)  География, экономическая география
Просмотров: 9429
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Господарський комплекс Щвейцарії
Назад