Определение неизвестной вероятности

ВСТУП


Про актуальність обраної теми курсової роботи свідчить складний фінансовий стан у всіх галузях економіки і значна кількість збиткових підприємств і організацій. Виходячи з цього, постає необхідність удосконалення з використанням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методики обліку й аналізу фінансових результатів.

Актуальність теми аналізу фінансових результатів можна пояснити ще й тим, що відповідно до чинного законодавства фінансовий облік передбачає обовязкові процедури збору й обробки інформації, яка стосується перебігу процесів отримання доходу і визначенням фінансового результату, виявленням позитивних і негативних відхилень від поставлених цілей, передбачуваних планів та показників діяльності. Ця інформація дозволяє своєчасно приймати рішення щодо недопущення негативних змін чи щодо їх нейтралізації. При правильній організації вона стає найважливішим засобом матеріального стимулювання, зростання рентабельності і подальшого розвитку підприємства, соціального стану його працівників.

Облік фінансових результатів є однією з важливих ділянок роботи фінансового відділу будь якого підприємства. Він формує інформацію щодо доходів і витрат підприємства за їх видами, передбачає нарахування і перерахування податків, які надходять у державний бюджет України.

Метою курсової роботи є розкриття змісту економічних понять фінансових результатів, їх формування в умовах ринкової економіки як з теоретичної, так і з практичної точки зору, дослідження методики обліку і аналізу фінансових результатів виробничого підприємства.

Предметом дослідження є теоретико-методичні підходи до обліку і аналізу фінансових результатів виробничого підприємства, аналізу його рентабельності.

Обєкт дослідження - є підприємство ВАТ "Запоріжтурбуд".

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

ознайомитись зі станом бухгалтерського обліку і аналізу на досліджуваному підприємстві, дати їх оцінку;

опрацювати спеціальну економічну літературу за вибраною темою дослідження;

провести аналіз та перевірити фінансові результатів на підприємстві;

розкрити взаємозвязок звітності, що містить інформацію про фінансові результати;

розглянути питання, повязані з економічним аналізом фінансових результатів і рентабельності підприємства, виявити шляхи підвищення його господарської діяльності;

сформувати висновки і пропозиції по курсовій роботі.

Аналіз фінансових показників слід проводити за даними форми № 2 «Звіт про фінансові результати», форми № 1 «Баланс підприємства», а також даних обліку і матеріалів фінансового відділу. Для пошуку резервів зростання прибутку залучається інформація щодо рентабельності споріднених підприємств як України, так і за кордоном.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці пропозицій для покращення організації бухгалтерського обліку і аналізу фінансових результатів на досліджуваному підприємстві.


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА


.1 Теоретико-суттєва характеристика фінансових результатів підприємства


У виробничо-фінансовій діяльності суб'єктів господарювання бере участь велика кількість взаємопов'язаних організаційних, трудових, матеріальних і фінансових факторів. Мета кожного суб'єкта господарювання - якомога ефективніше використати ці фактори.

Ефективність використання факторів виробництва, зрештою, виявляється у фінансових результатах діяльності суб'єктів господарювання.

Економічний підсумок виробничої діяльності суб'єктів господарювання, що виражається у вартісній (грошовій) формі, є фінансовими результатами.

Фінансовий результат - це приріст (чи зменшення) вартості власного капіталу підприємства, що утворюється в процесі його підприємницької діяльності за певний період.

Фінансові результати діяльності підприємств характеризуються такими економічними показниками, як валовий і чистий дохід, прибуток. Розглянемо зміст цих показників як економічних категорій і загальний порядок розрахунку.

Вироблена суб'єктами господарювання валова продукція включає вартість спожитих засобів виробництва і новостворену живою працею вартість - валовий дохід. Валовий дохід - це частина вартості валової продукції за вирахуванням матеріально-грошових витрат, крім тих, що використані на оплату праці.

Валовий дохід є узагальнюючим показником, який характеризує результати діяльності підприємств. Його розмір залежить від обсягу виробленої продукції та використаних на її виробництво матеріально-грошових ресурсів, крім тих, що використовуються на оплату праці.

Основними факторами підвищення валового доходу є збільшення обсягу виробництва продукції та зниження матеріально-грошових витрат.

Валовий дохід, створюваний на підприємстві, є джерелом оплати праці працівників сфери матеріального виробництва і накопичень, однією з форм яких є чистий дохід.

Валовий прибуток включає фінансові результати від реалізації продукції, робіт і послуг, від іншої реалізації, доходи і витрати від позареалізаційних операцій (рис. 1.1).


Рис. 1.1 - Блок-схема факторного аналізу валового прибутку


Чистий дохід - це частина вартості продукту, яка залишається після відшкодування витрат живої і уречевленої праці. Чистий дохід є додатковим продуктом, тобто це валовий дохід за вирахуванням коштів на оплату праці.

Чистий дохід, який створюється на підприємстві, поділяється на дві частини. Одна з них вилучається в дохід бюджету через механізм цін, друга залишається на підприємстві й визначається як різниця між вартістю продукції та витратами на її виробництво. Ця частина чистого доходу є чистим доходом підприємства.

Чистий дохід підприємства, у свою чергу, складається з реалізованого чистого доходу і чистого доходу, який залишається в залишках продукції, призначеної для внутрішньогосподарського використання.

Чистий дохід у залишках продукції, яка використовується на внутрішньогосподарські потреби, визначається як різниця між вартістю продукції за цінами реалізації та її собівартістю.

Реалізований чистий дохід розраховується за проданою продукцією і тому тотожний прибутку підприємства, отриманого від продажу продукції.

Отже, прибуток - це частина чистого доходу, одна з його форм. Визначається він у встановленому порядку.

Крім прибутку від продажу на підприємствах розраховуються прибутки від основної, інвестиційної, фінансової діяльності, позареалізаційних операцій, загальний і чистий. Кожний з наведених видів прибутку розраховується за певною схемою і має власний розмір.

Загальний прибуток - це прибуток від продажу продукції та надання послуг, реалізації інших цінностей і нематеріальних активів, інвестиційної та фінансової діяльності, скоригований на суму позареалізаційних (надзвичайних) доходів і витрат.

Чистий прибуток - це частина загального прибутку після сплати з нього відповідних податків і платежів у бюджет.

Прибуток є найважливішим показником, який узагальнено характеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства. В отриманому прибутку відображається виконання таких важливих якісних показників, як підвищення продуктивності праці, зниження собівартості та підвищення якості продукції, використання виробничих фондів.

Прибуток є важливим показником ефективної діяльності підприємств. Проте якість роботи підприємства не можна оцінювати за масою прибутку. Для того щоб точно обчислити прибутковість підприємства, потрібно зіставити прибуток з витратами підприємства або з обсягом виробничих фондів підприємств. Таке зіставлення характеризує рентабельність. Вона в свою чергу показує прибутковість, доходність підприємства.

Ефективність фінансової діяльності виражається в досягнутих фінансових результатах. Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходів.

Фінансовий результат сьогодні - це не тільки результат успішної (або невдалої, якщо констатуються збитки замість прибутку) роботи підприємства вчора, а й грошовий потік завтра [13].

Отже, фінансові результати відображаюсь мету підприємницької діяльності, її доходність, і є вирішальними для підприємства. Окрім його керівництва і колективу вони цікавлять вкладників капіталу, кредиторів, державні органи, фондові біржі та ін.


1.2 Нормативно-правове забезпечення аналізу фінансових результатів


Як і будь-які операції в системі бухгалтерського обліку і звітності, облік та аналіз фінансових результатів теж має відбуватися в межах діючої нормативно-правової бази.

Бухгалтерський облік фінансових результатів в Україні відповідає вимогам ринкової економіки і базується на міжнародних стандартах обліку і звітності. У відповідності з цим він регламентується чотирьохрівневою системою документів [14, ст. 192].

Перший рівень: системи документів - законодавчі акти. В них відображається обовязковість, правила і принципи ведення обліку та аудиту всіма підприємствами і організаціями. Основу цих документів становить Закон України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні, Закон України Про Аудиторську Діяльність, Положення Про бухгалтерський облік та звітність тощо.

Другий рівень - документи, що містять рекомендації про ведення бухгалтерського обліку та аудиту по окремим дільницям і видам діяльності. До них належать національні стандарти по бухгалтерському обліку.

Таким чином, система документів перших двох рівнів складає законодавчу і нормативну базу ведення бухгалтерського обліку та аудиту.

Третій рівень - включає систему документів рекомендаційного характеру (інструкції, вказівки). Ці документи передбачають багатоваріантність рішень організації обліку на підприємствах, виходячи з галузевих особливостей, типу виробництва та інших факторів. Система документів третього рівня розробляється на базі документів перших двох рівнів і не повинна їм суперечити.

Четвертий рівень - сукупність документів підприємства, що розкривають облікову політику господарюючого субєкта. Вони розробляються ним на основі документів перших трьох рівнів (робочий план рахунків, форми первинних документів, облікових регістрів).

У Додатку А представлена таблиця «Нормативно-правове забезпечення контролю і аналізу фінансової стійкості підприємства» [8].

Нормативна база - письмові документи, що приймаються уповноваженими органами держави, які встановлюють, вносять зміни або скасовують норми права. Вона поділяється на внутрішню і зовнішню.

Зовнішня нормативна база - це закони, постанови, накази, інструкції, положення, методичні матеріали з обліку і звітності, з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національні нормативи аудиту, видані і затверджені відповідними органами держави. Вони потрібні для встановлення законності й достовірності відображення господарської операції, відповідності ведення обліку та звітності, проведення аналізу, складання аудиторського висновку.

Для узагальнення, ведення та контролю бухгалтерської інформації на підприємстві необхідно керуватися наступними нормативами, якими регулюється облік та аудит фінансових результатів:

Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні;

Закон України Про оподаткування прибутку;

Закон України Про Податок на Додану Вартість;

Закон України Про Аудиторську діяльність;

П(с)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності;

П(с)БО 3 Звіт про фінансові результати;

П(с)БО 15 Дохід;

П(с)БО 16 Витрати;

П(с)БО 17 Податок на прибуток;

П(с)БО 25 Фінансовий звіт субєкта малого підприємства;

Інструкція до Плану рахунків

Внутрішня нормативна база - це облікова політика субєкта, різні методичні інструкції та розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності на конкретному підприємстві (накази, розпорядження, посадові інструкції тощо).

Закон України Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi визначає правовi принципи регулювання, органiзацiї, ведення бухгалтерського облiку i складання фiнансової звiтностi в Україні та поширюється на всiх юридичних осiб, незалежно вiд органiзацiйно-правових форм i форм власностi, а також на представництва iноземних субєктiв господарської дiяльностi, якi зобовязанi вести бухгалтерський облiк та подавати фiнансову звiтнiсть згiдно з чинним законодавством. Законом передбачено [1]:

державне регулювання бухгалтерського облiку та фiнансової звiтностi з метою захисту iнтересiв користувачiв та удосконалення бухгалтерського облiку i звiтностi;

застосування принципiв та методiв ведения бухгалтерського облiку i складання фiнансової звiтностi, якi визначаються мiжнародними положениями (стандартами) бухгалтерського облiку та не суперечать мiжнародним стандартам;

розробка галузевими мiнiстерствами та iншими органами виконавчої влади методичних рекомендацiй щодо застосування мiжнародних П(С)БО вiдловiдно до галузевих особливостей;

напрямки дiяльностi Методологiчної ради з бухгалтерського облiку тощо.

Фінансовий результат (прибуток або збиток) повинен визначатися і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності згідно з принципом нарахування та відповідності доходів та витрат [1].

Відповідно до вище зазначеного принципу, для визначення фінансових результатів звітного періоду необхідно зіставляти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Тобто, якщо доходи суб'єкта господарської діяльності перевищують витрати, що були здійснені для отримання цих доходів, то він отримує позитивний фінансовий результат (прибуток), у разі, коли витрати більші за доходи господарюючий суб'єкт отримує негативний фінансовий результат (збитки).

Щодо економічної вигоди, то згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вона визначається як потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів.

Відповідно до нової редакції ст.6 Закону України Про оподаткування прибутку оподатковуваний прибуток розраховується зменшенням скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. Скоригований валовий доход визначається виходячи з суми отриманого валового доходу. Стаття 4 Закону визначає склад валового доходу і порядок його зменшення для отримання суми скоригованого валового доходу.

Іншими словами, розрахунок оподатковуваного прибутку безпосередньо не пов'язаний з формуванням балансового прибутку платника податку, хоча останній залишається джерелом сплати податку. Звідси можна зробити висновок, що при певних обставинах (при відсутності або недостатності прибутку) сплата податку на прибуток буде здійснюватись за рахунок фінансових ресурсів підприємства (амортизаційних відрахувань, резервних фондів).

При визначенні суми валового доходу і об'єкта оподаткування слід враховувати особливості формування доходів від здійснення операцій особливого виду (банківських, страхових, торгівлі цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами).

Є сенс зупинитися на характеристиці валових витрат, які є невід'ємною частиною обліку фінансових результатів, що вилучаються із скоригованого валового доходу і суттєво впливають на оподатковуваний прибуток.

Згідно із Законом платник податку на прибуток може відносити до валових витрат виробництва та обігу будь-які витрати у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які ним придбані або виготовлені для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Слід звернути увагу, що формування і списання витрат пов'язано з придбанням матеріальних ресурсів, а не їх списанням на виробництво і реалізацію продукції. Це позитивно буде впливати на фінансове становище підприємств.

Згідно Закону України Про Аудиторську Діяльність аудиторські послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) та повязаних з ними експертиз, консультацій питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб [2, ст. 3].

Відповідно до П(С)БО № 1 Загальні вимоги до фінансової звітності фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно з П(С)БО № 3 Звіт про фінансові результати, прибуток - це сума, на яку доходи перевищують повязані з ним витрати.

Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Доходи - це збільшення економічних вигод вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійсненні ці витрати [4].

Згідно П(С)БО 15 Дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобовязань, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка може бути достовірно визначена.

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

) сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обовязкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;

) сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;

) сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

) сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);

) сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

) надходження, що належать іншим особам;

) надходження від первинного розміщення цінних паперів.

Згідно П(С)БО 16 Витрати відображаються в бухгалтерському обліку витрати одночасно зі зменшенням активів або збільшення зобовязань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобовязань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо повязати з доходом певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати [5]:

) платежі за договором комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

) попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

) погашення одержаних позик;

) інші зменшення активів або збільшення зобовязань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 П(С)БО 16 Витрати

) витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відповідно до П(С)БО 17 Податок на прибуток фінансові результати поділяються на облікові та податкові. П(С)БО 17 дає наступне визначення цих фінансових результатів:

Обліковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у Звіті про фінансові результати за звітний період.

Податковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об'єктом оподаткування за звітний період.

Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) поточного та минулих років обліковуються на рахунку 44 Нерозподілені прибутки (непокриті збитки), субрахунки якого також утворюють відповідну класифікацію фінансових результатів:

прибуток нерозподілений;

непокриті збитки;

прибуток, використаний у звітному періоді.

Згідно з Інструкцією до Плану рахунків прибуток нерозподілений - це прибуток поточного та минулого звітного періодів, яка не була використана у поточному або минулих звітних періодах.

Непокриті збитки - це збитки підприємства, які не були покриті у поточному або минулих звітних періодах за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

Прибуток, використаний у звітному періоді це сума прибутку, який був розподілений між власниками (нарахування дивідендів), або був спрямований виплати за облігаціями, відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді.

Методикою економічного аналізу також передбачена класифікація фінансових результатів, згідно з якою прибуток (збиток) поділяється на: балансовий прибуток (збиток), прибуток який оподатковується, і госпрозрахунковий прибуток [6].

Балансовий прибуток являє собою загальний фінансовий з урахуванням всіх прибутків і збитків, тобто різниця між чистим прибутком, який був отримана від всіх видів діяльності і збитками. Прибуток, який оподатковується, є різницю між скоригованими валовими прибутками та валовими витратами.

Поряд із зовнішньою нормативною базою не менш важливе значення має внутрішня база, до якої відносять облікову політику підприємства У формуванні облікової політики визначальна роль належить керівнику і головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків залежить успішне здійснення (провадження) облікової політики підприємства.

Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, має певні обов'язки, зокрема:

забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку;

забезпечує складання і подання в установлені терміни фінансової і статистичної звітності;

організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

У свою чергу керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Облікова політика (в тому числі і при обліку розрахунків з підзвітними особами) повинна бути незмінною протягом тривалого періоду часу, своєчасно доведеною до податкових органів і відповідаючою ряду вимог [20]:

повнота;

обачність;

пріоритет змісту над формою;

раціональність;

несуперечність.

Під повнотою розуміється забезпечення відображення в бухгалтерському обліку всіх господарських операцій стосовно підзвітних осіб.

Обачність означає застосування способів обліку, що забезпечують більшу готовність відображення в бухгалтерському обліку втрат і пасивів, ніж доходів і активів.

Пріоритет змісту над формою передбачає при відображенні господарських операцій орієнтування не тільки на правову основу, але і на економічний зміст.

Раціональність - це економне ведення обліку, виходячи з розмірів господарюючого субєкта і масштабів його діяльності.

Несуперечність полягає в забезпеченні тотожності даних аналітичного та синтетичного обліку.


1.3 Методики аналізу фінансових результатів


Використання метода економічного аналізу фінансових результатів діяльності проявляється через ряд конкретних методик аналітичного дослідження. Під методикою розуміють сукупність аналітичних способів і правил дослідження економіки підприємства, що певним чином підпорядковані досягненню мети аналізу.

Більш детально зупинимось на двох елементах методики економічного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства:

послідовності виконання аналітичної роботи;

способах дослідження обєктів, що вивчаються.

В організації процесу комплексного економічного аналізу можна виділити кілька взаємоповязаних етапів, сутнісне наповнення яких може відрізнятися залежно від потреб аналізу, виконуючи при цьому аналогічні функції.

На першому етапі замовник комплексного економічного аналізу забезпечує постановку цільової функції моделі обробки вхідної інформаційної бази. Адекватна постановка цільової функції має сформувати чітке розуміння мети комплексного аналізу в окремо взятому випадку, а також специфіки цього випадку. Таким чином, до виконавців дослідження підприємства доводиться цільова функція комплексного економічного аналізу, яка передбачає такі елементи:

обєкт дослідження та його специфіка (зокрема, галузева приналежність, форма власності, величина підприємства, ринкова позиція та рівень монополізації галузі тощо);

інформаційна база та її часові лаги (насамперед фінансова звітність за заставні часові проміжки);

мета та завдання проведення дослідження (зокрема, ідентифікація ділової надійності, оцінка кредитоспроможності, прогнозування банкрутства тощо);
- сукупність напрямків аналізу фінансових результатів діяльності підприємства - обєкта дослідження, які є складовими узагальнюючого показника (ефективність підприємницької діяльності, ризикованість діяльності, ефективність управління підприємством тощо); форма подання кінцевої (вихідної) інформації (визначення абсолютної величини інтегрального показника, формування порівняльної таблиці тощо);

методика формування пропозиції щодо провадження заходів з метою забезпечення досягнення мети комплексного економічного аналізу.

На відміну від першого етапу, який полягає у формуванні методологічної основи моделі обробки вхідної інформаційної бази, на другому етапі передбачається обґрунтування процедур та проведення первинної обробки, узагальнення та консолідації вхідної фінансової інформації. Практика реалізації такої первинної обробки інформації має відповідати критеріям оперативності формування та отримання готової для подальшої математичної обробки фінансової інформації.

Для забезпечення виконання завдань, які ставляться на другому етапі моделі, що розглядається, реалізується така сукупність ітерацій:

групування інформаційних джерел відповідно до визначених напрямків дослідження фінансового стану обєкта аналізу та формування обєктів спостереження;

формування відповідно до специфіки цільової функції сукупності фінансових показників та коефіцієнтів як форми узагальнення даних за згрупованими інформаційними джерелами;

обґрунтування вибору форм обробки вхідної інформації відповідно до визначеної сукупності показників.

Третій етап моделі обробки вхідної інформаційної бази передбачає забезпечення технічної реалізації методичних засад, визначених на першому етапі моделі, на основі обґрунтованої на другому етапі сукупності сфер аналізу та обєктів дослідження. При цьому забезпечується вибір необхідної методики (поєднання математичних, статистичних та / або аналітичних моделей) консолідації результатів первинної обробки вхідної інформації за певними напрямками дослідження, визначення структури та порядку формування цільового інтегрального показника як вихідної інформації комплексного економічного аналізу.

Ефективність комплексного економічного аналізу та адекватність кінцевих результатів поставленим завданням не в останню чергу забезпечується доцільністю вибору інструментарію, що здійснюється на даному етапі, та обґрунтуванню такого вибору.

Інструментарій, що може бути використаний виконавцем економічного аналізу для обробки вхідної фінансової інформації, широко представлений у літературі з питань фінансового аналізу цілим рядом формалізованих методик, які, відповідно до специфіки їх загальних характеристик, можна обєднати у три великі групи:

ранжування фінансових показників та коефіцієнтів;

розрахунок інтегрального показника фінансового стану підприємства;

порівняння розрахункових показників з еталонними величинами.

Отримання формалізованих даних математичного, статистичного та аналітичного узагальнення вхідної фінансової інформації щодо підприємства не завершує процедури комплексного економічного аналізу, оскільки вони потребують відповідної інтерпретації та пояснення, яке відбувається на четвертому етапі моделі обробки вхідної інформаційної бази. Інтерпретація результатів обробки фінансової інформації має здійснюватися виходячи зі сталої однозначної системи критеріїв, що відповідають напрямкам комплексного аналізу та запитанням замовників дослідження.

При цьому формулювання висновків щодо обєкта дослідження на підставі проведених розрахунків не тільки дає можливість замовникам комплексного аналізу одержати відповіді на поставлені ними питання, а й є основою прогнозування зміни економічного потенціалу обєкта дослідження.

Таким чином, органічним доповненням до попереднього етапу комплексного економічного аналізу є процес формування сценаріїв майбутнього тренду фінансово-господарської діяльності підприємства, що має місце на останньому - пятому етапі.

Поряд із процесом організації комплексного економічного аналізу певним критеріям має відповідати і його інформаційна база. Вхідні дані, на основі яких у результаті математичної та аналітичної обробки буде визначено абсолютне значення цільового інтегрального показника, мають відповідати сукупності критеріїв, застосування яких забезпечується такими правилами:

проведення комплексного аналізу здійснюється на основі системи цільових фінансових показників та коефіцієнтів відповідно до обраної методики оцінки фінансових результатів діяльності підприємства;

вхідна інформація щодо фінансово-господарської діяльності підприємства, що надається для подальшої її обробки, має бути повною та достовірною;

цільові показники обраної методики, як і вхідна фінансова інформація, повинні бути приведені до порівнянних одиниць виміру, що забезпечує можливість їх адекватної математичної та аналітичної обробки;

кожен із сукупності фінансових показників та коефіцієнтів, яка закладається в інформаційну основу моделювання цільового фінансового показника, має бути максимально інформативним;

обґрунтування вибору методів статистичного, математичного та аналітичного моделювання з метою адекватної консолідації вхідних інформаційних ресурсів та подальшої ідентифікації на їх основі цільового показника системи комплексного економічного аналізу;

формування цілісної картини фінансового стану підприємства на основі визначення цільового фінансового показника як результуючого відносно усталеної сукупності відособлених фінансових показників, які характеризують окремі результати діяльності підприємства;

здійснення порівняльного аналізу системи інтегральних показників, отриманих у результаті математичної та аналітичної обробки первинної вхідної інформації в динаміці, а також порівняння з іншими показниками, прийнятими за орієнтири.

Ключовим елементом процедури економічного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є модель обробки вхідної інформаційної бази. Така модель являє собою обґрунтований відповідно до специфічних характеристик конкретного випадку процедури аналізу органічний синтез математичних, статистичних та аналітичних методів дослідження.

У ролі важливого елементу методики аналізу фінансових результатів діяльності виступають технічні прийоми та способи аналізу. Ці способи використовуються на різних етапах дослідження для:

первинної обробки зібраної інформації (перевірки, групування, систематизації);

вивчення стану і закономірностей розвитку досліджуваних обєктів;

визначення впливу факторів на результати діяльності підприємств;

підрахунку невикористаних і перспективних резервів підвищення ефективності діяльності;

узагальнення результатів аналізу;

обґрунтування планів економічного розвитку, управлінських рішень, різноманітних заходів.

У аналізі фінансової діяльності використовується багато різних способів. Серед них можна виділити традиційні способи, що широко застосовуються для обробки та вивчення інформації (порівняння, графічний, балансовий, середніх і відносних чисел, аналітичних групувань).

Для вивчення впливу факторів на результати господарювання і підрахунку резервів у аналізі застосовуються такі способи, як ланцюгові підстановки, абсолютні і відносні різниці, інтегральний метод, методи лінійного програмування, дослідження операцій, евристичні методи вирішення економічних задач на основі інтуїції, минулого досвіду, експертних оцінок спеціалістів та ін.

Існують дві групи методів комплексної оцінки ефективності господарської діяльності з використанням показників фінансових результатів:

із розрахунком єдиного інтегрального показника;

без розрахунку єдиного інтегрального показника.

Методи розрахунку єдиного інтегрального показника ефективності господарської діяльності досить різноманітні. Прикладами евристичних методів оцінки, що ґрунтуються на професійному досвіді аналітика, є динамічні порівняння (горизонтальний аналіз) показників, структурні порівняння (вертикальний аналіз), просторові порівняння, групування показників за різними ознаками тощо. Оцінка можлива, в основному, за типом „краще чи „гірше працювало підприємство порівняно з базою. Про багато говорять темпи зростання та приросту показників, але загальна кількісна оцінка цими методами не досягається.

Економічний аналіз діяльності підприємства здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозвязки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу:

дескриптивні;

предикативні;

нормативні.

Дескриптивні моделі є основними для оцінювання фінансових результатів діяльності підприємства. До них належать: подання фінансових звітів у різноманітних аналітичних розрізах; вертикальний і горизонтальний аналіз звітності; трендовий аналіз; аналіз відносних показників і коефіцієнтів; порівняльний, або просторовий аналіз; факторний аналіз; система аналітичних коефіцієнтів.

Предикативні моделі - це моделі прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та витрат підприємства, його фінансових результатів. Найпоширеніші з них: побудова прогностичних фінансових звітів; моделі динамічного аналізу; моделі ситуаційного аналізу.

Нормативні моделі - це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних даних результатів діяльності підприємства з нормативними. Ці моделі використовуються у внутрішньому фінансовому аналізі, їх сутність полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат та зясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Отже, під час економічного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства можуть використовуватись найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, застосування яких залежить від мети і глибини аналізу, обєкта дослідження, технічних можливостей виконання розрахунків і т.д. Методи, побудовані на розрахунку єдиного інтегрального показника, дають змогу узагальнено оцінити результати діяльності підприємства, проте не завжди є можливість зіставити отримані значення із результатами діяльності інших підприємств, адже склад величин, які входять до інтегрального показника, може бути різним, а значення можуть варіювати у значних межах. З іншого боку, використання евристичних методів у деяких випадках не виправдовує очікування аналітика щодо отримання остаточної оцінки і єдиного результату, оскільки отримані розрахунки можуть спричинити діаметрально протилежні висновки.

Дану суперечність може вирішити лише чітко визначена мета аналізу, яка спричиняє глибину дослідження. Нерідко застосування тих чи інших способів чи методів аналізу визначається наявністю необхідних даних, адже підприємства намагаються якомога більше інформації віднести до складу конфіденційної.


РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА


.1 Техніко-економічні характеристики підприємства


Відкрите акціонерне підприємство «ВАТ Запоріжтурбуд».

Адреса: Південне шосе, 19, м. Запоріжжя, 69008, Україна.

В.о. голови правління - Корнієвський Віталій Миколайович.

ВАТ "Запоріжтурбуд" - провідне підприємство України по виробництву якісної продукції зі сталі та прокату.

ВАТ "Запоріжтурбуд" був збудований в 1979 році.

жовтня 1979 року здійснена перша плавка сталі, що стало початком біографії заводу. Досягнув проектної потужності.

В роки становлення незалежності було призупинена діяльність. З 1991 року ВАТ "Запоріжтурбуд" поступово відновлював проектна потужність виробництва сталі, яка на сьогодні сягнула 150 тис тонн на рік.

Високоякісна сталь з Запоріжжя йде на виробництво.

Підприємство входило до загальносоюзного обєднання "Союзспецсталь", виділялось виробництвом високоякісної сталі, особливо нержавіючої, підшипникової, інструментальної, легованої конструкційної та швидкоріжуючої, а також жаростійких прецізійних сплавів. На заводі освоєно випуск більше 80 марок сталі та понад 100 видів профілів прокату.

Географічне розташування заводу сприятливе для виробничої діяльності - близьке розташування більшості джерел надходження основних матеріалів, енергії, наявність підїзних колій та автошляхів, можливість використання водного транспорту, розвиненої наукової бази.

Основні постачальники:

металобрухту - підприємства "Вторчермету" Запорізької, Дніпропетровської, Київської, Хмельницької, Тернопільскої, Кримської областей;

феросплавів - Запорізький та Нікопольський заводи феросплавів;

Пабужзький феронікілевий завод;

ВАТ - Укрграфіт м. Запоріжжя;

ВАТ - Запоріжвогнетрив м. Запоріжжя.

Продукція компанії представлена наступними групами марок сталі: нержавіюча, інструментальна, швидкоріжуча ( в тому числі виготовлена методом порошкової металургії), підшипникова, легована конструкційна, теплостійка, ресорсно-пружинна, а також сплави корозійно стійкі, жаростійкі та жароміцні.

В залежності від розмірів та профілю, продукцію ВАТ "Запоріжтурбуд" можна розділити на наступні групи:

прутки гарячекатані круглі діаметром 20-280 мм з обточеною поверхнею;

прутки гарячекатані круглі діаметром 8 - 130 мм без обточки;

заготівка гарячекатана квадратна зі стороною квадрату;

блюми зі стороною квадрату;

пруток гарячекатаний квадратний;

смуги гарячекатані перерізом

прутки круглі ковані;

прутки квадратні ковані зі стороною квадрату 80

прутки холодно-тягнуті зі спеціальною обробкою поверхні.

,2% продукції підприємства поставляється за кордон. Сред країн з якими ВАТ "Запоріжтурбуд" укладало угоди: Англія, Австрія, Німеччина, Італія, Іспанія, ПАР, США, Канада, Кіпр, Франція, Мексика, Ізраїль, Туреччина та інші. В числі споживачів продукції ВАТ "Запоріжтурбуд" заводу багато замовників в країнах СНД.

В складі заводу працює більше 20 основних та допоміжних цехів, відділів та служб.

Стратегічні напрямки в передільному виробництві заводу - це промислово - досліджувальні роботи по заміні дорогої ковки прокаткою, що користується підвищеним попитом на ринку крупно габаритної металопродукції.


2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства


Різні напрями звичайної діяльності підприємств, що повязані з виробництвом та реалізацією продукції, а також фінансових та інвестиційних операцій одержують остаточну грошову оцінку в сукупності абсолютних показників фінансових результатів.

Аналіз фінансових результатів - це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика діяльності підприємства в певному періоді, що відображає ступінь забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами, раціональності їх розміщення, забезпеченості власними оборотними коштами для своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобовязаннями та здійснення ефективної господарської діяльності в майбутньому [18].

При аналізі абсолютних показників фінансових результатів виділяють горизонтальний (зміна показників за аналогічний період) і вертикальний (зміна структури показників) аналіз [11, с.201]. Узагальнюючу характеристику показників прибутку (збитків) досліджуваного підприємства можна подати у вигляді табл. 2.1.


Таблиця 2.1 - Аналіз показників прибутку ВАТ "Запоріжтурбуд"за 2009-2010 р. (тис. грн.)

Показник2009 рік, тис. грн.2010 рік, тис. грн.Зміна проти базового періодуСума, тис. грн.% (гр.4:гр.3)123451) Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)3416,24331,8+915,6+21,12) Непрямі податки та інші вирахування з доходу-569,4-721,9-152,5+21,13) Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)2846,83609,9+763,1+21,14) Інші операційні доходи0,70,5-0,2-40,05) Інші звичайні доходи----6) Надзвичайні доходи----7) Разом чисті доходи2847,53610,4+762,9+21,18) Збільшення (зменшення) залишків незавершеного виробництва і готової продукції-+126,5126,5+100,09) Матеріальні затрати2545,13606,5+1061,4+29,410) Витрати на оплату праці242,9428,1+185,2+43,311) Відрахування на соціальні заходи94,3162,2+67,9+41,912) Амортизація11,133,9+22,8+67,313) Інші операційні витрати63,3137,9+74,6+54,114) Інші звичайні витрати-12,8+12,8+100,015) Надзвичайні витрати----16) Податок на прибуток57,94,9-53,0-1081,617) Разом витрати3014,64259,8+1245,2+29,218) Чистий прибуток (збиток)-167,1-649,4-482,3-74,27

Дані аналітичної таблиці свідчать про те, що сума чистого збитку щодо базового періоду збільшилась на 482,3 тис. грн. або на 74,27% здебільшого за рахунок збільшення витрат на 1245,2 тис. грн. (або на 29,2%) зі зростанням чистих доходів на 762,9 тис. грн. (або на 21,1%).

Отримання доходів свідчить про те, що продукція підприємства знайшла свого споживача, що вона відповідає вимогам та попиту ринку за ціною, якістю, іншими технічними, функціональними характеристиками та властивостями, а також створює основу для самофінансування підприємства за умови, що їх розмір достатній для покриття витрат підприємства з реалізації товарів та інших видів діяльності, виконання зобовязань перед бюджетом та утворення чистого прибутку. Структуру доходів ВАТ "Запоріжтурбуд" подано у Додатку В.

Дані свідчать про те, що найбільшу питому вагу у загальному підсумку всіх доходів займає дохід від реалізації продукції (робіт, послуг). У 2009 році - становив 2846,8 тис. грн і становив 99,98% усіх доходів підприємства, а в 2010 році зріс до 3609,9 тис. грн. або складав 99,99% усіх доходів підприємства. Не було у досліджуваних роках інших звичайних і надзвичайних доходів. Інші операційні доходи у 2009 році становили 0,02% від усіх чистих доходів підприємства або 0,7 тис. грн., а вже у 2010 році ці доходи знизились на 0,2 тис. грн. і становили 0,01% (Додаток В).

Як вже було сказано вище, значну роль у формуванні прибутку підприємства відіграють його витрати та вирахування від доходів чи прибутку.

Оцінка та структура витрат і відрахувань ВАТ "Запоріжтурбуд" подано нами в Додатку Д.

Найбільшу питому вагу у витратах займають матеріальні затрати на виробництво продукції - 84,42% у 2009р. (2545,1 тис. грн.) і 82,23% у 2010р. (3606,5 тис. грн.). Значну частину витрат займали й інші операційні витрати - що становили 2,10% і 3,14% за 2009 та 2010 р. відповідно (Додаток Д).

У 2009 і 2010 роках відповідно були понесені збитки на суму 167,1 тис. грн. і 649,4 тис. грн.. А оскільки кінцевою метою діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку, діяльність ВАТ "Запоріжтурбуд" можна вважати незадовільною. Причиною такої ситуації є неефективне використання капіталу та певні ускладнення, повязані з особливостями господарської діяльності підприємства, наперед підписані контракти на виконання робіт за фіксовану ціну, не враховуючи інфляційних процесів тощо.

Отже, аналіз фінансових результатів ВАТ "Запоріжтурбуд" за 2009 - 2010 роки дає підстави зробити висновки про неефективну діяльність даного підприємства.

Аналіз чистого прибутку передбачає розрахунок і аналіз коефіцієнта чистого прибутку, який характеризує діяльність підприємства щодо ефективного управління своїми ресурсами. Причому, чим більше зростання цього коефіцієнта, тим привабливіше таке підприємство для інвесторів.

Коефіцієнт чистого прибутку розраховується за формулою:

КЧП = ЧП : ВР, (2.1)


де КЧП - коефіцієнт чистого прибутку;

ЧП - чистий прибуток;

ВР - дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) [9, с.82].

Порівняння його з попереднім звітним періодом дає підстави для висновків щодо тенденцій зміни коефіцієнта чистого прибутку. Якщо цей коефіцієнт підвищується, то це свідчить про зменшення підприємством витрат за будь-якого обсягу товарообороту.

На досліджуваному підприємстві значення коефіцієнта чистого прибутку наступні:

рік - -0,05 або -5% (-167,1:3416,2);

рік - -0,15 або -15% (-649,4:4331,8).

Як бачимо, значення коефіцієнта з року в рік знижувалися, що свідчить швидке зростання витрат на підприємстві.

Важливим етапом аналізу фінансових результатів є аналіз використання прибутку. Нещодавно порядок розподілу прибутку регулювався централізовано. Централізовано затверджувалися відрахування до фондів: резервного, накопичення, споживання, були встановлені відповідні відсотки відрахування чистого прибутку до кожного із цих фондів.

Зміцнення ринкових відносин передбачає самостійність підприємств, тому в цих умовах зникла потреба у централізованому регулюванні розподілу прибутку. Сьогодні ж чистий прибуток використовується підприємствами самостійно, залежно від виробничих потреб, а також потреб матеріального стимулювання (рис. 2.1).


Рис. 2.1 - Загальна схема розподілу прибутку


Розгляд розподілу прибутку на досліджуваному підприємстві Західтурбуд буде недоречним, оскільки за проведеним аналізом, як було вказано вище, підприємство було збитковим. В той час, лише за 2010 рік кредиторська заборгованість підприємства за товари, роботи, послуги зросла майже в двічі, а інші поточні зобовязання збільшилися з 9,8 тис. грн. до 1170,5 тис. грн. Зазначимо також і той факт, що підприємство брало довгострокових кредитів банків, а це дало б змогу оновити технологію виробництва, провести стратегічний аналіз із залученням висококваліфікованих експертів для виходу із кризи.


2.3 Оцінка прибутковості підприємства


Сума прибутку не завжди обєктивно і однозначно показує ефективність господарської діяльності, тобто ефективність використання виробничих фондів трудових та фінансових ресурсів. Це можна пояснити наступними причинами:

) прибуток може зростати за рахунок екстенсивних факторів (збільшення величини основних засобів, чисельності персоналу та ін.);

) на суму прибутку, вартість матеріальних ресурсів, основних засобів може вплинути інфляція, індексація, зміна цін;

) сума прибутку залежить від обсягу діяльності підприємства (масштабів підприємства).

Сказане не дозволяє обрати суму прибутку єдиним критерієм оцінки ефективності діяльності підприємства при визначенні його рейтингу, що є важливим для інвесторів, постачальників, банків, тобто ділових партнерів у бізнесі [19, с. 75-76].

Щоб зробити висновок про ефективність роботи підприємства, одержаний прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами. При цьому витрати розглядаються у двох напрямах:

а) як поточні витрати діяльності підприємства, тобто собівартість продукції;

б) як авансована вартість (авансований капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. Вона означає прибутковість, або дохідність, виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як субєктів господарської діяльності, прибутковість різних галузей економіки.

Отже, рентабельність - це рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках, тобто відносний показник [9, с.90].

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності, окупність витрат. Ці показники більш повні, ніж прибуток, характеризують остаточні результати господарювання.

У практиці господарювання економісти використовують кілька показників рентабельності:

загальна рентабельність;

рентабельність продукції;

рентабельність однієї гривні оптової ціни реалізованої продукції.

Останній показник визначається як відношення суми прибутку від реалізації товарної продукції до вартості тієї самої продукції за оптовими цінами підприємства. Здебільшого його використовують для підрахунку резервів зростання прибутку, повязаних з мобілізацією у виробництво резервів збільшення обсягу реалізованої продукції.

Загальну рентабельність розраховують віднесенням балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів та середніх залишків матеріальних оборотних засобів.

Рентабельність продукції визначають як відношення валового прибутку до собівартості продукції.

При аналізі рентабельності виявляють відхилення фактичного її рівня від планового (або іншої бази порівняння), визначають причини цих відхилень та проводять кількісну оцінку впливу факторів на виявлені відхилення, визначаючи при цьому шляхи підвищення рівня рентабельності.

Для аналізу загальної рентабельності складають аналітичну таблицю (табл. 2.2).

підприємство рентабельність прибутковість

Таблиця 2.2 - Оцінка зміни рівня загальної рентабельності роботи ВАТ "Запоріжтурбуд" за 2009-2010 роки (тис. грн.)

Показники2009 рік2010 рікВідхиленняСума, тис. грн.%1. Прибуток від операційної діяльності-109,2-631,7-522,5+478,52.Середньорічна вартість основних виробничих фондів34,283,2+49,0+143,33.Середні залишки матеріальних оборотних засобів273,2534,3+261,1+95,6Загальна рентабельність, %(1/(2+3))-35,5-102,3--66,8

Як видно з наведених у табл. 2.2 даних, загальна рентабельність виробництва знизилась порівняно з минулим роком на 66,8%.

На зміну загальної рентабельності впливають три фактори:

а) зміна балансового прибутку;

б) зміна середньорічної вартості основних виробничих фондів;

в) зміна середніх залишків матеріальних оборотних засобів.

Міру їх впливу розраховують способом ланцюгових підстановок. Щоб визначити вплив на відхилення загальної рентабельності зміни балансового прибутку спочатку треба обчислити показник рентабельності при фактичному балансовому прибутку звітного року та минулорічних величин інших двох факторів. У нашому випадку він дорівнюватиме -205,5% (-631,7:(34,2+273,2)·100). Таким чином, внаслідок зменшення балансового прибутку на 522,5 тис. грн. загальна рентабельність знизилась на 170% (-205,5+35,5). Для розрахунку впливу зміни середньорічної вартості основних виробничих фондів визначають розрахований показник загальної рентабельності при фактичному прибутку, фактичній вартості основних виробничих фондів та минулорічних середніх залишках матеріальних оборотних засобах. Він дорівнюватиме -177,3% = (-631,7:(83,2+273,2)·100).

Показник впливу на загальну рентабельність зміни вартості основних фондів становить +28,2% =(-177,3+205,5). Внаслідок збільшення порівняно з минулим роком середніх залишків матеріальних оборотних засобів загальна рентабельність збільшилась на 75% =(-102,3+177,3).

Поряд з показником загальної рентабельності доцільно проаналізувати і рентабельність продукції. При цьому слід врахувати, що рентабельність окремих видів продукції істотно коливається у звязку з особливостями її виробництва та реалізації. Для аналізу рентабельності окремих видів продукції використовують дані планових та фактичних калькуляцій собівартості одиниці продукції. За цими даними складають аналітичну таблицю.

Коефіцієнтний аналіз рентабельність підприємства найчастіше застосовується для виявлення кількісних співвідношень між окремими статтями та групами статей балансу з метою загальної оцінки фінансового стану підприємства. Методика коефіцієнтного аналізу фінансових результатів, яку спрямовано на оцінку ефективності діяльності підприємства, відрізняється лише системою аналітичних показників, що обчислюються як співвідношення окремих показників звіту про фінансові результати між собою, а також у поєднанні з показниками балансу.

Для коефіцієнтного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства застосовуються наступні взаємопов'язані групи показників:

коефіцієнти рентабельності фінансово-господарської діяльності, які характеризують рівень прибутку по відношенню до доходів або витрат підприємства;

коефіцієнти рентабельності активів та капіталу підприємства, що визначаються як відношення чистого прибутку до середніх залишків відповідних активів або капіталу.

У таблиці 2.3. наведено алгоритми обчислення основних видів показників рентабельності підприємства [10, с.118-119].

Показники рентабельності розраховуються за відповідні періоди. Досліджується їх динаміка і факторний вплив відомими способами. Показники рентабельності в процесі аналізу порівнюють:

у динаміці - для визначення тенденцій їх змін;

з аналогічними показниками інших підприємств - для визначення рейтингу підприємства серед інших, а також для вибору галузі при інвестиціях;

середніми або найвищими значеннями галузі діяльності - для оцінки ефективності діяльності досліджуваного підприємства.


Таблиця 2.3 - Показники рентабельності підприємства

Показник рентабельностіАлгоритм розрахункуРозрахункові значення2009р.2010р.1. Коефіцієнти рентабельності фінансово-господарської діяльності підприємства 1.1. Операційна рентабельність (Rопер)Rопер = 4,89%14,99%1.2. Загальна рентабельність (Rзагал)Rзагал = 8,07%0,54%1.3. Чиста рентабельність (Rчиста)Rчиста = -4,89%-14,99%1.4. Рентабельність виробничих витрат (Rсв)Rсв = -8,57%-25,65%1.5. Рентабельність загальних витрат (Rв)Rв = -2,96%-9,43%ФРОД - фінансовий результат від операційної діяльності; Д - дохід (виручка) від реалізації продукції; ФРЗДдо опод. - фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування; П - чистий прибуток; СВ - собівартість реалізованої продукції; В - загальні витрати;

Аналізуючи дані розрахунки можна зробити висновки, що операційна рентабельність (Rопер) збільшилася відповідно з 4,89% до 14,99% що свідчить про збільшення частки доходу від фінансовий результат від операційної у дохіді (виручка) від реалізації продукції.

Що ж до чистої рентабельності (Rчиста), то цей показник має тенденцію до зменшення - це є негативним фактором для підприємства, так як підприємство збільшує свої збитки.

Збільшення собівартості продукції негативно впливає на рентабельність виробничих витрат (Rсв), цей коефіцієнт відповідно становить -8,57% у 2009р. та -25,65% у 2010р.

Що ж до рентабельності загальних витрат (Rв), цей показник також має негативну тенденцію до зменшення з -2,96% у 2009р. до -9,43% у 2010р. Це спричинено збільшенням загальних витрат на підприємстві.

Загалом на підприємстві, аналізуючи рентабельність ми спостерігаємо негативні показники, це спричиненно тим, що за остані роки підприємство отримує збитку від своєї діяльності. Це спричинено збільшення витрат підприємства, як наслідок збільшення собівартості продукції. Керівництву необхідно вжити певні заходи для покращення власного становища.

Показники рентабельності аналізуються з точки зору впливу на них субєктивних факторів, що дозволяє виявити внутрішньогосподарські резерви підвищення ефективності діяльності підприємства та розробити заходи щодо їх реалізації.

На основі аналізу виявляються резерви підвищення внутрішнього темпу розвитку підприємства, його власного капіталу, що дозволяє керівництву підприємства обирати та впроваджувати нові прогресивні стратегії розвитку підприємства [19, с.78-79].

У групі коефіцієнтів рентабельності фінансово-господарської діяльності усі показники мають відємне значення, що свідчить про збитковість підприємства, і збитки стрімко зросли за досліджуваний період.

Забезпечення стабільного приросту прибутку - необхідна умова підвищення господарської діяльності підприємства під час його фінансово-господарської кризи, як на досліджуваному підприємстві ВАТ Запоріжтурбуд. Визначення резервів зростання прибутку базується на науково обґрунтованій методиці їх розрахунку. В.О. Подольська і О.В. Яріш виділяють три основні етапи цієї роботи:

аналітичний, де виявляють та кількісно оцінюють резерви;

організаційний, де розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних та соціальних заходів, що забезпечують використання виявлених резервів;

функціональний, де відбувається реалізація пропозицій та ведеться контроль за їх виконанням.

Для цього необхідно постійно шукати резерви для збільшення прибутку. Резерви зростання прибутку - це кількісно виміряні можливості його додаткового одержання.


РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА


.1 Особливості джерел формування фінансових результатів в Україні


Розвиток економіки України нерозривно пов'язаний з фінансовим станом суб'єктів господарювання, який в свою чергу залежить від ефективності їх діяльності. Сучасні умови господарювання українських підприємств характеризується нестабільними тенденціями, причиною яких переважно залишаються складна економічна ситуація в країні, наслідки світової економічної кризи, зміни в законодавчій базі, обмеженість банківського кредитування суб'єктів господарської діяльності, низький рівень конкурентоспроможності та інноваційного розвитку. Саме тому актуальним є оцінка фінансових результатів діяльності підприємств України за видами економічної діяльності і визначення подальших перспектив їх розвитку.

Розвиток економіки України нерозривно пов'язаний з фінансовим станом суб'єктів господарювання, який в свою чергу залежить від ефективності їх діяльності. Сучасні умови господарювання українських підприємств характеризується нестабільними тенденціями, причиною яких переважно залишаються складна економічна ситуація в країні, наслідки світової економічної кризи, зміни в законодавчій базі, обмеженість банківського кредитування суб'єктів господарської діяльності, низький рівень конкурентоспроможності та інноваційного розвитку. Саме тому актуальним є оцінка фінансових результатів діяльності підприємств України за видами економічної діяльності і визначення подальших перспектив їх розвитку. Питання теоретичного дослідження категорії "фінансовий результат" знайшло своє відображення у працях відомих зарубіжних та вітчизняних вчених: М.Д. Білик, В.М. Гринькова, А.Г. Загороднього, Г.О. Партин, А.М. Поддєрьогіна. Водночас слід приділяти увагу постійному вивченню питань оцінювання фінансових результатів діяльності підприємств, що дасть змогу у майбутньому приймати більш виважені управлінські рішення на основі отриманої інформації [24].

Метою статті є дослідження змісту категорії "фінансовий результат", проведення оцінки фінансових результатів діяльності підприємств України за 2009-2010 роки та розробка пропозицій щодо підвищення ефективності їх функціонування.

Результативність господарської діяльності підприємства проявляється через ряд фінансово-економічних показників, які в узагальненому вигляді відображають результати діяльності та потенціал економічного розвитку суб'єкта господарювання. Основним підсумковим показником результативності господарської діяльності є фінансовий результат. Розглянемо основні підходи до трактування та визначення категорії "фінансовий результат". Як відомо, фінансовим результатом діяльності промислових підприємств є прибуток або збиток. Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", прибуток підприємства визначається як різниця між отриманими доходами й здійсненими приємством витратами за певний період. Відповідно до П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", фінансовий результат розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку[28].

Величина фінансового результату (прибутку) діяльності підприємства залежить як від зовнішніх факторів (природних, транспортних та соціально-економічних умов, рівня розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, цін на виробничі ресурси), так і внутрішніх факторів. Як правило, останні включають: 1) групу основних факторів, а саме: обсяг продажу продукції, собівартість продукції, структуру продукції і витрати та ціну продукції; 2) групу неосновних факторів, які, як правило, пов'язані з порушенням господарської дисципліни, а саме: цінові порушення, порушення умов праці та порушення вимог до якості продукції. Всі ці фактори, перебувають у тісному взаємозв'язку і взаємозалежності.

Використовуючи дані Державного комітету статистики, визначимо зміни, які відбулися у співвідношенні прибуткових та збиткових підприємств України протягом 2009-2010 років. В динаміці спостерігається позитивна тенденція до зниження частки вітчизняних підприємств, які одержали збиток. Зокрема, у 2010 році кількість збиткових підприємств становила 36,8%, що на 3,1% менше, ніж у минулому році. Це зумовлено покращенням економічної ситуації в країні, внутрішніх умов діяльності суб'єктів ринку, збільшенням обсягів виробництва продукції. Кількість підприємств, що одержали прибуток у звітному періоді склала 63,2%. При цьому галузями, в яких найбільша кількість підприємств показали прибуток стало сільське господарство, мисливство, лісове господарство - 84%, а також підприємства, які здійснюють фінансову діяльність - 73,1%. Найгірший результат діяльності показали підприємства з надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту - 48,9%, хоча в минулому періоді найменша частка підприємств, що завершила рік з позитивним фінансовим результатом припадає на підприємства, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям -55,5%.

Проведемо аналіз фінансових результатів діяльності підприємств України за видами економічної діяльності за 2009-2010 роки. Дані Держкомстату свідчать про позитивну динаміку розміру прибутку вітчизняних підприємств в абсолютному вимірі. Так, якщо в 2009 році прибуток всіх підприємств становив 144059,2 млн. грн., то в 2010 році вони отримали прибуток у сумі 154841 млн. грн., що на 10781,8 млн. грн. більше, ніж у минулому році. Покращення фінансових результатів в основному зумовлена діяльністю промислових підприємств, фінансовою діяльністю, торгівлею та діяльністю транспорту і зв'язку. В свою чергу 36,8% підприємств одержали збиток у сумі 108346,1 млн. грн. Основними чинниками погіршення фінансового стану вітчизняних підприємств були: зменшення зовнішнього та внутрішнього попиту, ускладнений доступ до фінансових ресурсів, збільшення боргового навантаження на підприємства. У 2010 році за рахунок сприятливої цінової ситуації на зовнішньому ринку та зростаючого внутрішнього попиту спостерігався приріст промислового виробництва та, відповідно, сформувалися найбільші фінансові результати (61629,1 млн. грн.). При цьому збитки в промисловості зменшилися на 27,6%. Зокрема, позитивні фінансові результати одержали підприємства машинобудівної, хімічної та нафтохімічної, добувної та переробної промисловості. Аналогічна ситуація спостерігається і у фінансовому секторі, де прибуток за фінансовий рік в 1,6 рази перевищує результат попереднього року і складає 27205,8 млн. грн. Одним з факторів такого зростання є приріст депозитної бази та зростання кредитних операцій у банківській системі. Збитки фінансових установ за цей період зменшились на 30809,6 млн. грн. Третю позицію серед вітчизняних підприємств за обсягом одержаного прибутку протягом аналізованого періоду займають підприємства торгівлі. У 2009 році їх прибуток склав 23954,8 млн. грн. і зменшився до 21984,4 млн. грн. у 2010 році, зокрема за рахунок скорочення обсягів оптової та роздрібної торгівлі. Збитки підприємств торгівлі скоротились майже на 55%.

Підприємства транспорту та зв'язку завершили 2010 рік з позитивним фінансовим результатом у розмірі 15928,1 млн. грн., що майже у 1,2 рази менше значення даного показника у минулому році. На це вплинуло скорочення пасажирських перевезень, що зумовлено зростанням тарифів на транспортні послуги. Розмір збитків цієї галузі за січень-грудень звітного року склав 5182,7 млн. грн., що на 2660 млн. грн. менше, ніж у минулому році. За рахунок зменшення обсягів виробництва продукції рослинництва і тваринництва у звітному році порівняно з попереднім зменшився і фінансовий результат сільськогосподарських підприємств на 158,2 млн. грн. Збитки склали 2733,6 млн. грн. Найнижче зростання прибутку на початок 2011 року показали суб'єкти господарювання, які здійснюють операції з нерухомим майном (10079,9 млн. грн.), підприємства роздрібної торгівлі (2206,9 млн. грн.), будівництва (1822,6 млн. грн.). На діяльність готелів та ресторанів припадає прибуток у розмірі 492,4 млн. грн., надання комунальних та індивідуальних послуг - 478,8 млн. грн., охорона здоров'я - 299,6 млн. грн., освіта - 104,9 млн. грн. Чинниками, що негативно вплинули на результативність діяльності підприємств вищезгаданих галузей були: зростання вартості нерухомого майна, будівельних матеріалів, недостатня фінансова підтримка з боку держави. Позитивним є той факт, що у звітному періоді підприємства цих галузей скоротили розмір збитків. Частково така ситуація пов'язана з покращенням економічної ситуації в країні. За результатами проведеного аналізу можна зробити висновок про ефективну діяльність вітчизняних підприємств протягом аналізованого періоду. Про це свідчить зростання обсягу одержаного прибутку у звітному році та скорочення частки підприємств, які завершили фінансовий рік зі збитком.

З метою покращення фінансового становища підприємств України необхідно провести ряд заходів, що дозволить не лише ефективно функціонувати суб'єктам господарювання, але й забезпечить стабільне зростання в державі. Зокрема, необхідним є стабілізація фінансової системи; заходи щодо валютно-курсової стабілізації; сприяння пожвавленню економічної активності та запобігання економічного спаду, а також заходи щодо відновлення керованості національної економіки, які повинні здійснюватись державою. Разом з тим необхідно вжити заходів щодо розбудови внутрішнього ринку реалізації продукції, активізувати заходи щодо регулювання та обмеження небажаного імпорту, а також розробити заходи активізації експортної діяльності промислових підприємств [30].


3.2 Шляхи підвищення прибутковості підприємства та покращення методики її аналізу


Значна кількість підприємств в Україні має незадовільну структуру капіталу та відчуває нестачу оборотних коштів. За своєчасної розробки та впровадження заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану в довгостроковому періоді, такі підприємства можуть збільшити свій майновий потенціал, відновити платоспроможність та прибутковість. Попередження розвитку негативних кризових явищ на підприємстві є можливим тільки за систематичного забезпечення управлінського персоналу інформацією про поточний рівень фінансової стійкості та здатність підприємства до подальшого розвитку. Така фінансово-аналітична інформація повинна отримуватися за результатами оцінювання фінансових результатів підприємства.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності.

Головне завдання оцінки фінансового стану підприємства - своєчасно виявити й усунути недоліки у фінансовій діяльності, знайти управлінські рішення для поліпшення фінансового стану підприємства та уникнути його банкрутства.

Головним із шляхів покращення фінансового стану є мобілізація внутрішніх резервів підприємства - явних та прихованих.

Пошук резервів, які можуть бути використані для покращення фінансового стану підприємства, проводиться шляхом ґрунтовної оцінки всіх складових його діяльності [27].

Удосконалення фінансового стану підприємства можливе за рахунок збільшення вхідних та зменшення вихідних грошових потоків. Підвищення розмірів вхідних грошових потоків можливе за рахунок:

збільшення виручки від реалізації;

продажу частини основних фондів;

рефінансування дебіторської заборгованості.

Аналізуючи промислове підприємство «ВАТ Запоріжтурбуд» можемо спостерігати збільшення виручки від реалізації продукції що становить 3416,2 тис.грн на 2009р. та 4331,8 тис.грн на 2010р., це свідчить про позитивний характер діяльності підприємство у збільшенні кількості реалізованої продукції, але водночас ми спостерігаємо за тим, що стрімко збільшується частка загальних витрат у структурі витрат «ВАТ Запоріжтурбуд», 5640,79 тис.грн та 6886,73 тис.грн відповідно у 2009 та 2010р. Це значно впливає на те, що за останні роки діяльність підприємства зводиться до отримання збитку, що становить 167,1 тис грн. у 2009р. та 649,4 тис грн. у 2010 р.

Одним з основних напрямів пошуку резервів є зменшення вихідних грошових потоків, до них належать:

оплата товарів, робіт, послуг, що належать до валових витрат;

оплата товарів, робіт послуг, що не належать до валових витрат;

здійснення реальних та фінансових інвестицій;

сплата податків та інших платежів до бюджету;

повернення капіталу, який був залучений на фінансовому ринку [7].

На обсяги останніх двох напрямків підприємству впливати важко. Розмір податкових та інших платежів до бюджету залежить від встановленого державою порядку про визначення обєктів оподаткування, ставок та термінів сплати. Обсяги платежів та відсотків визначаються умовами кредитних договорів та умовами випуску облігацій. Можливості впливу підприємства на перші три напрямки є ширшими.

Зниження собівартості продукції та витрат, джерелом покриття яких є прибуток, - головний внутрішній резерв покращення платоспроможності підприємства.

Цей вид впливу на рентабельність підприємства є актуальним для «ВАТ Запоріжтурбуд». Ми можемо спостерігати, що собівартість продукції зросла на 582,71 тис грн. Тому актуальним є пошук резервів для зменшення собівартості продукції підприємства «ВАТ Запоріжтурбуд».

На кожному підприємстві, залежно від його особливостей, можуть бути різними набір факторів, які впливають на собівартість:

обсяг виробництва;

номенклатура та асортимент продукції;

технічний рівень виробництва;

організація виробництва та умов праці;

ціна одиниці продукції, що реалізується [15].

Основним способом зниження собівартості є економія усіх видів ресурсів, що споживаються у виробництві. Зниження трудомісткості продукції, збільшення продуктивності праці можна досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. Важливим є підвищення вимог та застосування вхідного контролю за якістю сировини, яка надходить від постачальників та матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів.

В умовах конкурентного середовища актуальності набуває оптимізація збутової політики підприємства. Стимулювати збут можна різними методами. Бажаний результат можна отримати наданням знижок покупцям, помірними зменшеннями цін, застосуванням масової реклами. Для оптимізації обсягів дебіторської заборгованості потрібно вибрати найбільш доцільні строки платежів та форми розрахунків із споживачами (попередня оплата, з відстрочкою платежу, за фактом відвантаження продукції). Незважаючи на значні обсяги дебіторської заборгованості, на нашу думку, доцільним є надання відстрочки платежу споживачам, адже за рахунок цього збільшується обсяг реалізації, а разом з тим і прибуток (для стимулювання збуту в умовах високої конкуренції). З іншого боку, в цьому випадку є ризик виникнення додаткових витрат по залученню короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості [16].

Також одним із важливих напрямів зміцнення фінансового стану є мобілізація внутрішніх резервів. Це:

проведення реструктуризації активів підприємства;

сукупність заходів, пов'язаних зі зміною структури та складу активів балансу;

перетворення в грошову форму наявних матеріальних та фінансових активів підприємства.

Ще одним напрямом покращення фінансового стану є його прогнозування і моніторинг, оскільки, щоб грамотно керувати виробництвом, активно впливати на формування показників господарської і фінансової діяльності, необхідно постійно використовувати дані про його стан, а також зміни, які в ньому відбуваються.

Система заходів для підтримки економічної стійкості підприємства повинна передбачати:

постійний моніторинг зовнішнього і внутрішнього стану підприємства;

розробку заходів із зниження зовнішньої вразливості підприємства;

розробку підготовчих планів при виникненні проблемних ситуацій, здійсненні попередніх заходів для їхнього забезпечення;

впровадження планів практичних заходів при виникненні кризової ситуації, прийняття ризикових і нестандартних рішень у випадку відхилення розвитку ситуації;

координацію дій всіх учасників і контроль за виконанням заходів та їхніми результатами.

Саме за таких умов можна забезпечити систему моніторингу кожної із складових економічної стійкості підприємств, яка змогла б надати можливість оптимізувати її відповідно до перспектив розвитку.


3.3 Зарубіжний досвід провадження аналізу фінансових результатів


Під час складання звітності українські підприємства повинні дотримуватися відповідних принципів, які встановлені на законодавчому рівні. Крім цього, складені фінансові звіти повинні відповідати певним вимогам, які визначаються як якісні характеристики фінансової звітності.

Принципи бухгалтерського обліку - це правила, якими слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності. Відомо, що Закон України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні виділяє десять принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні й потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних вплинути на рішення, прийняті на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відособлене від його власників, у зв'язку, із чим особисте майно й зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне рік у рік застосування підприємством обраної облікової політики;

безперервність - оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється виходячи із припущення, що його діяльність буде тривати далі;

нарахування й відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для одержання цих доходів. При цьому доходи й витрати відображаються в бухгалтерському обліку й фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати коштів;

превалювання сутності над формою - операції враховуються відповідно до їх сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво й придбання;

єдиний грошовий вимірник - вимір й узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій оцінці;

періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності [25].

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності виділяє чотири якісні характеристики фінансової звітності, які вимагають, щоб інформація, яка відображається у фінансовій

звітності була:

) зрозумілою й розрахованою на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання й зацікавлені у сприйнятті цієї інформації;

) доречною, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає можливість своєчасно оцінити минулі, теперішні й майбутні події, підтвердити й скоректувати їх оцінки, виконані в минулому;

) достовірною, тобто не містити помилок й викривлень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності;

) порівнюваною або зіставною, що передбачає можливість користувачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди та звіти різних підприємств між собою [12].

Якісні характеристики фінансової звітності, згідно з Концептуальною основою МСФЗ, є рисами притаманними звітам, завдяки яким інформація, викладена у фінансовій звітності, стає корисною для користувачів [1, с.211]. Тобто, якісні характеристики фінансової звітності можна вважати вимогами до інформації, яку надають фінансові звіти українських підприємств.

Крім визначених на законодавчому рівні вимог, І. Данилюк та І. Прибєга виділяють дієвість, економічність, обовязковість подання, гостроту, методологічну єдність розрахунків показників, державну регламентацію, практичність інформації, своєчасність подання, доступність і гласність, раціональність [3, с. 115].

Міжнародні стандарти поділяють принципи складання фінансової звітності на 2 групи: основні припущення та якісні характеристики фінансової звітності.

Основні припущення складаються з 2 базових припущень - обліку за методом нарахування та безперервності діяльності підприємства. Принцип нарахування свідчить про те, що результати операцій та минулих подій визнаються, коли вони здійснюються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти або їх еквіваленти), і відображаються в бухгалтерських реєстрах та наводяться у фінансових звітах тих періодів, до яких відносяться.

Фінансові звіти, складені згідно з принципом нарахування, інформують користувачів не тільки про минулі операції, які містили виплату або отримання грошових коштів, але і про зобов'язання виплатити грошові кошти в майбутньому і про ресурси, які представлені грошовими коштами, що їх буде одержано у майбутньому. Таким чином, вони надають саме той тип інформації щодо минулих операцій та минулих подій, який є найбільш корисним для користувачів під час прийнятті ними економічних рішень.

Крім цього, згідно з міжнародними стандартами, фінансові звіти складаються виходячи з припущення, що підприємство є безперервно діючим і залишатиметься діючим в осяжному майбутньому. Таким чином, припускається, що підприємство не має ні наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво звужувати масштаби своєї діяльності, тому активи підприємства відображаються за первісною вартістю без урахування ліквідаційних витрат. Якщо ж у підприємства виникає потреба у скороченні масштабів діяльності, або необхідність ліквідації, фінансові звіти можуть складатися з дотриманням іншого принципу, в такому випадку має розкриватися застосований принцип.

Крім вказаних принципів, МСФЗ виділяють чотири основні якісні характеристики: зрозумілість, доречність, достовірність, зіставність.

Зрозумілість інформації не означає її максимальне спрощення, а навпаки - ґрунтується на тому припущенні, що переважна частина користувачів цієї інформації має певні знання з бухгалтерського обліку, економіки і прагне її вивчати достатньо ретельно. Проте доречна для прийняття користувачами рішень інформація не повинна виключатися зі звітності тільки на тій підставі, що певним користувачам буде важко її зрозуміти.

Доречність інформації виражається в її відповідності потребам користувачів під час прийняття рішень. Інформація є доречною, якщо вона впливає на економічні рішення користувачів шляхом надання допомоги в оцінці ними минулих, нинішніх чи майбутніх подій або ж вона допомагає їм підтвердити чи виправити їхні минулі оцінки. Більш детально доречність інформації розкривається через додаткову характеристику - суттєвість. Інформація є суттєвою, якщо її відсутність або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів. Тобто суттєвість ніби відсікає ту інформацію, яка є надлишковою, а залишає достатню для прийняття рішень Достовірність інформації є свідченням того, що вона вільна від суттєвих помилок та упередженості і користувачі можуть покластися на неї тою мірою, якою вона відображає або, як очікується, буде відображати дійсний стан справ.

В свою чергу, достовірність інформації розкривається за допомогою наступних додаткових характеристик: повноти, нейтральності, обачності, превалювання сутності над формою та правдивого подання.

Інформація фінансових звітів повинна бути повною в межах суттєвості та втрат на її отримання, щоб не бути хибною та недостовірною.

Звітність повинна містити інформацію вільну від упередженості, не налаштовану заздалегідь на визначений результат.

Обачність інформації - це необхідна умова до складання звітності за міжнародними стандартами, адже для прийняття рішень важливо, щоб вартість активів та доходи не були завищені, а зобовязання чи витрати - занижені.

Сутність операцій або інших подій не завжди відповідає тому, що випливає з їх юридичної або розробленої форми. Тому під час складання фінансових звітів згідно з міжнародними стандартами ця обставина також повинна враховуватися.

Щоб бути достовірною, інформація має правдиво відображати операцій інші події, які вона розкриває або, як очікується, зможе розкрити.

Слід зауважити, що згідно з Концептуальною основою складання та подання фінансових звітів, доречність та достовірність інформації мають певні обмеження - своєчасність, співвідношення вигоди і витрат й збалансованість якісних характеристик.

Остання якісна характеристика фінансових звітів згідно міжнародним стандартам - це зіставність. Користувачі повинні мати змогу порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди для того, щоб визначати тенденції у його фінансовому стані та результатах діяльності. Користувачі також повинні мати змогу порівнювати фінансові звіти різних підприємств, щоб оцінити їх відносний фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані.

Далі звернемо увагу на принципи, якими користуються під час складання звітності компанії США. Ці принципи діляться на такі групи: якісні характеристики інформації, тобто основні вимоги до якості підготовленої інформації; припущення стосовно складання звітності; власне основні принципи (методи) обліку та звітності; вимоги до складання звітності; та інші принципи.

Якісні характеристики складаються з наступних: релевантність, надійність (достовірність), зіставність та послідовність (постійність).

Припущення включають такі: єдиного ізольованого підприємства, безперервності, використання грошового вимірника та періодичності. Під час складання звітності американські компанії керуються наступними принципами: собівартості, нарахування, відповідності та повного розкриття інформації.

Вимоги, або як їх ще називають, обмеження до процесу підготовки фінансових звітів включають: співвідношення витрати-вигоди, суттєвості, консерватизму (обачності). Крім вищевказаних принципів існує ряд принципів, які можна окремо віднести до інших, це такі як : принцип превалювання сутності над формою та принцип подвійного запису.

Для більш детального порівняння усіх перерахованих вище принципів, розглянемо табл. 1, в якій зібрані всі принцип та якісні характеристики національного обліку та порівняно їх з принципами, характеристиками й допущеннями міжнародних стандартів і GAAP.

Порівняння принципів обліку й фінансової звітності в Україні, ЄС та США наведено в Додатку Ж.

Таким чином, порівнюючи національні принципи обліку і фінансової звітності з міжнародними та визначеними GAAP, можна підвести підсумок, що більш схожі між собою принципи національних стандартів та принципи GAAP. Дійсно, якщо розглядати окремо принципи і якісні характеристики звітної інформації, то переконуємося в тому, що МСФЗ виділяють лише два принципи, в той час як П(С)БО висувають їх аж десять.

Якщо ж порівняти принципи українського обліку та США, видно, що вони майже співпадають - економічний зміст їх не змінюється, а назва „принцип подекуди замінюється на „припущення, „вимога чи „якісна характеристика. Що ж стосується якісних характеристик, то характеристики національних положень і міжнародних стандартів співпадають повністю, але при цьому, визначається більш стислий характер вітчизняних формулювань, тоді як за МСФЗ надається розгорнуте пояснення за допомогою додаткових характеристик, що уточнюють розуміння того чи іншого принципу. Проте якісні характеристики GAAP також співпадають з вітчизняними, за винятком лише зрозумілості інформації, яка в принципах США відсутня.


ВИСНОВКИ


Виконавши курсову роботу, було встановлено, що фінансові результаті діяльності підприємства відображають мету підприємницької діяльності, її доходність, і є вирішальними для підприємства що фінансові результати діяльності підприємств характеризуються такими економічними показниками, як валовий і чистий дохід, прибуток.

Отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності суб'єкта господарювання є необхідною складовою, яка обумовлює зростання ринкової вартості підприємства. Як основний узагальнюючий показник фінансових результатів діяльності підприємства прибуток є важливим джерелом формування його капіталу, забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності. Отже, отримання прибутку - одна із стратегічних цілей управління та найважливіший об'єкт фінансового аналізу.

Прибуток є результатом різноспрямованого руху фінансових потоків, що характеризуються доходами і витратами підприємства. Доходи і витрати, як взаємопов'язані чинники утворення прибутку підприємства, мають досліджуватися на всіх етапах їх формування.

Облік фінансових результатів є однією з важливих ділянок роботи фінансового відділу будь якого підприємства. Він формує інформацію щодо доходів і витрат підприємства за їх видами, передбачає нарахування і перерахування податків, які надходять у державний бюджет України.

Виконавши курсову роботу було розкрито зміст економічних понять фінансових результатів, їх формування в умовах ринкової економіки як з теоретичної, так і з практичної точки зору, досліджено методики обліку і аналізу фінансових результатів виробничого підприємства.

Обєкт дослідження служило підприємство ВАТ "Запоріжтурбуд". На основі якого було проаналізовані фінансові результати та рентабельність підприємства.

У першому розділі були проаналізовані теоретичні основи аналізу фінансових результатів діяльності підприємства. Проаналізовано нормативно-правове забезпечення аналізу фінансових результатів.

У другому розділі обєктом дослідження стали фінансові результати «ВАТ Запоріжтурбуд». Проаналізовані показники рентабельності, та оцінено прибутковість підприємства.

Третій розділ складається з визначення шляхів вдосконалення аналізу фінансових результатів та напрями покращення стану «ВАТ Запоріжтурбуд».

Були вирішені наступні завдання:

опрацьовано економічну літературу за вибраною темою дослідження;

проведено аналіз та перевірено фінансові результатів на підприємстві «ВАТ Запоріжтурбуд»;

розглянуті питання, повязані з економічним аналізом фінансових результатів і рентабельності підприємства, виявлені шляхи підвищення його господарської діяльності, виявлені шляхи покращення фінансового стану «ВАТ Запоріжтурбуд».


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


1.Закон України «Про аудиторську діяльність» // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2000. - № 23. - С. 243.

2.Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000 / Пер. з англ. за ред.. С.Ф. Голова. - Київ, ФПБАУ, 2000. - 1268 с.

.Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 Звіт про фінансові результати [Електронний варіант]: затверджено Наказом Міністерства Фінансів України за №87 // www. proaudit.com.ua

.Фінансова звітність за Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку: практичний посіб. - K. : Лібра, 2008. 312 с.

.Карпенко Г. В. Шляхи удосконалення фінансового стану підприємства / Г.В. Карпенко // Економіка держави. -2010. - №1. - С. 61-62.

.Костирко Р.О. Облік, аналіз и аудит / Київ, «Освіта» 2009, №3 c. 173-181

.Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 2006. - 278с.: іл.

.Митрофанов Г.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. / Г.В.Митрофанов, Г.О.Кравченко, Н.С.Барабаш та ін.; За ред. проф. Г.В.Митрофанова. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т: 2002, - 301с

.Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 412с.

.Петрук О.М. Гармонізація національ-них систем бухгалтерського обліку: [монографія] / О.М. Петрук. - Житомир: ЖДТУ, 2009. - 420 с

.Проданчук Н. А. Удосконалення форми Звіту про фінансові результати // Економіка АПК. - 2008, №8.

.Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник / М.С. Пушкар. - Тернопіль: Карт-бланш, 2008. - 628 с

.Руденко Л.В., Подольська В.О., Яріш О.В. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства. Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів. - К.: НМЦ Укоопспілка, 2000. - 422с

.Рудницька О.М. Шляхи покращення фінансового стану українських підприємств / О.М. Рудницька, Я.Р. Біленька // Вісник Національного університету «Львівська політехніка»: Збірник наукових праць. - 2009. - № 639. - С. 132-138

.Савицька Г. В. Економічний аналіз діяльності підприємства. - Київ: Знання, 2007. - 668 c.

.Смачило В.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств / В.В. Смачило, Ю.В. Будникова // Економічний простір: Збірник наукових праць. - 2008. - №20/2. - С. 35 - 40.

.Штепа Н.П., Приходько Н.С., Думинець О.С. Економічний аналіз. Ч. ІІ. Аналіз господарсько-фінансової діяльності: Навч. посіб. - Львів: Вид-во ЛКА, 2005. - 200с.

.Ямборко Г.А. Організація і методика обліку фінансових результатів підприємницької діяльності: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня к.е.н. / Г.А. Ямборко. - К. 2009. - 187 с.

.Білоус О.А. "Сутність, особливості та шляхи вдосконалення аудиту фінансової звітності підприємства про фінансові результати діяльності" / Фінансові ринки та Цінні папери Журнал.- 2009р.- №6 . - С.22-28.

.Долгопятова І.С. "Облік, аналіз і аудит фінансових результатів на підприємствах" / Фінансові ринки та цінні папери. - 2009р. - №13С.-С.12-16.

.Загорівська О.П. "Удосконалення обліку фінансових результатів в умовах використання сучасних інформаційних систем" / Фінансові ринки та Цінні папери Журнал - 2008р. -№24 . - С.18-26.

.Зінченко, О. А. "Управління якістю фінансового результату підприємства" / Актуальні проблеми економіки. - 2010р. - №1. -С.109-114.

.Маргасова, В.Г. "Аналіз фінансових результатів зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання" / Актуальні проблеми економіки Журнал. - 2009р. -№3. - С.207-213.

.Рогов, Г." Механізм формування фінансових результатів корпоративної соціальної діяльності" / Економіст. -2009р.-№6.- С.49-53.

.Скринько, І. О. "Проблеми бухгалтерського обліку фінансових результатів та шляхи їх удосконалення" / Фінансові ринки та Цінні папери Журнал.- 2009р.- №5. - С.34-36.

.Турило, А. М. "Фінансово-економічні аспекти оцінки результатів і ефективності діяльності підприємства" / Фінанси України Журналю- 2008р. -№8 . - С.35-44

.Уколов, О. "Обгрунтування необхідності удосконалення звіту про "фінансові результати" / Економіка та державаю- 2009р. -№2 . - С.66-67.

.Уткіна, Н. В." Вітчизняна система обліку та її вплив на порядок відображення результатів діяльності підприємства у фінансовій звітності" / Економіка та держава Журнал.- 2007р. -№11. - С.47-49.


ДОДАТОК А


Нормативно-правове забезпечення контролю і аналізу фінансової стійкості підприємства



ДОДАТОК Б


Порівняння принципів обліку й фінансової звітності в Україні, ЄС та США



Теги: Определение неизвестной вероятности  Контрольная работа  Математика
Просмотров: 13051
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Определение неизвестной вероятности
Назад