Порядок роботи головного сержанта роти під час планування і виконання завдань повсякденної діяльності

ВСТУП


На сьогодні Збройні Сили України проходять складні етапи реформування. Розробляються та реалізуються сучасні методи підготовки військ та ефективності їх застосування. Головними завданнями реформування Збройних Сил України є впровадження нової організаційно-штатної структури з`єднань, частин та підрозділів, підвищення якості бойової підготовки та виховної роботи з особовим складом Збройних Сил України, підвищення обороноспроможності та боєздатності нашої держави.

Ці вимоги повною мірою стосуються Збройних Сил України, кожного командира. Компетентність, загострене почуття нового, здатність взяти на себе відповідальність за рішення складних задач, своєчасно помітити і підтримати ініціативу, мобілізувати волю і енергію особового складу - ось всі якості, які зараз є найнеобхіднішими для командир будь-якого рівня.

Специфіка управління військами робить обов'язковим для всіх командирів вміння мислити і діяти в умовах обмеженого часу великих морально - психологічних і фізичних навантажень. За рівних умов, успіху досягає той, хто наполегливіше орієнтується в складній обстановці, чиї оперативно - тактичні рішення і прогнози виявляться точнішими і далеко-бачними, а задум і плани реалістичнішими, хто зуміє втілити своє рішення в життя.

Актуальність теми дипломної роботи обумовлена тим, що на даному етапі розвитку Збройних сил України за умов відсутності програми навчання особового складу молодших командирів, методам управлінської діяльності, формування у них власного стилю управління, сталося так, що ланка молодших командирів на досить низькому рівні виконує свої службові обовязки що не відповідає вимогам які висуваються на сучасному етапі розвитку Збройних Сил України до сержанта, як керівника військового підрозділу та його професійних знань та навичок. Необхідно також відмітити, що реалізація концепції розбудови Збройних Сил значно ускладнює процес управління повсякденною діяльністю частин, підрозділів, потребує постійного пошуку нових і вдосконалення існуючих форм та методів роботи щодо керівництва повсякденною діяльністю. Складність завдань, що стоять перед управлінням, потребує посилення уваги до проблем його наукового обґрунтування. Втілення в життя основної вимоги «навчати війська тому, що необхідно на війні» може бути здійснено військовими керівниками, які досконало володіють теорією та практикою, науково обґрунтованими формами та методами управлінської діяльності щодо керівництва військами в мирний час. На великий жаль переважна більшість керівного складу всіх ланок володіє цими навиками лише у теоретичному спектрі.

Проблема яка розглядається в даній дипломній роботі має за мету заповнити прогалину в теоретичній і практичній підготовці молодших командирів, або командирів ланки командир відділення, головний сержант взводу, а саме, сформувати навички управління підрозділом в складних ситуаціях з урахуванням індивідуальних властивостей кожного військовослужбовця, через реалізацію на практиці знайдених шляхів впровадження нових методів управління в роботу головних сержантів в ході управління ними повсякденною діяльністю підрозділів, а саме через їхнє навчання за запропонованою програмою, та роботою головного сержанта роти у якості наставника над сержантським складом роти під час виконання ними різних завдань повсякденної діяльності і управління підрозділами, ретельної роботи разом із сержантами з метою закріплення практикою отриманих ними теоретичних знань щодо управління.

РОЗДІЛ 1. ПОРЯДОК РОБОТИ ГОЛОВНОГО СЕРЖАНТА РОТИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ ПОВСЯКДЕННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


.1 Роль і завдання головних сержантів рот під час управління підрозділами у повсякденній діяльності


Центральною фігурою управління будь-якого підрозділу (організації) є командир. Тільки командир-єдиноначальник, наділений великими правами, здатний забезпечити централізоване управління та спрямувати зусилля підлеглих на успішне виконання поставленого завдання.

Командир здійснює управління підпорядкованим особовим складом й несе повну відповідальність за виконання ними поставлених завдань. У своїй практичній роботі він спирається на інші органи управління (офіцерів і сержантів). Вони допомагають йому організовувати виконання будь якого завдання й постійно керувати особовим складом в процесі їх виконання.

Командир приймає рішення, ставить завдання підлеглим, організовує взаємодію і дає вказівки з організації управління й всебічного забезпечення виконання завдання. Наскільки прийняте їм рішення буде відповідати сформованій обстановці, покаже результат виконання підлеглими завдання. Уміння та здатність приймати в короткий термін обґрунтовані рішення ? основний показник його управлінської зрілості.

Наполеон порівнював дар командира з квадратом, в якому основа ? воля, висота ? розум. Квадрат буде квадратом тільки за умови, якщо його основа буде дорівнювати висоті, або, іншими словами, розум і воля будуть рівні. Якщо воля перевищує розум, командир буде діяти рішуче й мужньо, але мало розумно; в іншому випадку в нього будуть гарні ідеї і плани, але буде не вистачати мужності й рішучості їх здійснити.

Виняткове значення в роботі командира має плановість, заснована на тверезому обліку часу й реальних можливостей підлеглих, він повинен завжди чітко знати що, коли, з ким, в який спосіб має зробити. Без такого плану командир не в змозі працювати з перспективою.

Великого значення набуває така риса стилю роботи командира, як цілеспрямованість, уміння знаходити в роботі вирішальну ланку, на який варто зосередити свої основні зусилля.

Життя переконує, що, яким би підготовленим і тактично грамотним не був командир, він один не в змозі управляти підлеглими. Той командир, що намагається всі питання, великі й малі, вирішувати одноосібно, розтрачає сили, гає час і в результаті не встигає зробити у строк головне. Командир повинен уміло використовувати у своїй роботі підпорядковані йому органи управління. Тільки спільними зусиллями можна у визначені терміни оцінити обстановку й прийняти рішення. Звідси особливого значення набуває вміння командира встановлювати правильні, ділові стосунки з підлеглими. Лайка, крики, образи ? це не показник вимогливості й принциповості командира, а скоріше свідчення його невихованості й низької культури.

Особовий склад поважає тих командирів, що поряд зі своєю вимогливістю піклуються про підлеглих, цінують їхнє достоїнство й честь.

Отже, успішно справитися зі своїми обовязками може командир, який є взірцем для підлеглих, має глибокі знання з військової теорії управління, володіє сучасними методами управління підлеглими. Це стосується і командирів нижчої ланки, таких як командири відділень, головні сержанти взводів, головні сержанти рот і решта сержантів, котрі обіймають вищі посади в створеній структурі управління, котра діє у Збройних Силах України.

Винятково велика роль головних сержантів рот, які є помічниками офіцерів фактично за всіма видами повсякденної діяльності. Командир роти доводячи своє рішення до особового складу застосовує різні форми і методи управління, які притаманні його стилю управління, доводить рішення старшого начальника та його вказівки до всіх посадових осіб роти, залучає їх до спільної розробки найбільш важливих питань і заходів щодо організації та забезпечення виконання завдань повсякденної діяльності. У свою чергу підпорядковані командиру роти офіцери і сержанти доповідають всі основні дані про стан підпорядкованих їм підрозділів і погоджують з ним усі плани з їх використання під час виконання завдання. Лише за умови самої тісної й узгодженої роботи, а також здорових стосунків між усіма посадовими особами створюються нормальні умови для функціонування підрозділу та управління ним.

У свою чергу головний сержант роти з метою реалізації прийнятих командиром роти рішень повинен виступати в ролі організатора виконання робіт усім особовим складом роти. Від його підготовленості, досвіду, уміння спрямувати роботу особового складу сержантів у суворо визначеному руслі, залежить якість виконання завдань, своєчасність і узгодженість роботи сержантського складу над завданнями які доручені до виконання. Особиста організованість, здатність знайти в кожний момент ту ланку ланцюга, що вирішує успіх справи, здатність мобілізувати всі сили на досягнення основної мети, ось основні риси які повинні характеризувати головного сержанта роти як лідера колективу, одного із найголовніших помічників командира роти.

Таким чином на головного сержанта роти повинна бути покладена відповідальність за підтримку готовності роти до виконання доручених завдань, організацію та забезпечення безперервного звязку солдат з сержантським і офіцерським складом роти, іншими підрозділами військової частини, та якість виконання делегованих йому командиром роти повноважень. Головному сержанту роти повинно надаватися право віддавати накази від імені командира роти, а у виняткових випадках, які не терплять відкладення, самостійно вносити зміни в рішення, прийняті молодшими командирами. Таке право зобовяже головного сержанта роти до багато чого, й у першу чергу до докладного знання не тільки рішень які приймаються командиром роти, але і його припущень, намітку дій на випадок можливих змін обстановки. Правильні стосунки командира й головного сержанта роти, їхня спрацьованість, розуміння один одного з півслова ? найважливіша умова створення ділової обстановки, організованої роботи всього особового складу роти.

Високе положення, яке повинен займати головний сержант роти в управлінні сержантським складом, зобовязує його: завжди знати завдання, поставлені перед підрозділом командиром роти, положення, стан і можливості роти щодо вирішення поставлених завдань, кількісні та якісні показники; вплив на виконання завдань різних факторів; бути готовим у будь-який час зробити висновки з обстановки, яка склалася, дати пропозиції командиру роти щодо рішення, уміти визначити заходи щодо забезпечення виконання будь якого завдання та організації управління під час його виконання.

Поряд з цим, найважливішим обовязком головного сержанта роти буде керівництво підлеглими сержантами. Він повинен спрямовувати їхню роботу, допомагати їм, навчати, як потрібно виконувати свої завдання, стежити за своєчасним поданням ними повідомлень і різних доповідей про діяльність підрозділів які їм підпорядковані.

Незважаючи на свою велику організаційну роботу, яку буде виконувати головний сержант роти, він сам повинен виконувати найбільш складні завдання. У процесі планування діяльності роти головний сержант роти повинен безпосередньо працювати з командиром роти з прийняття рішення, робити розрахунки часу на організацію виконання завдання, розробляти документи, що зазвичай вимагають узгодження між різними органами управління.

Але яким би підготовленим не був головний сержант роти, він один не в змозі вчасно виконати всі завдання які будуть поставлені до виконання. У своїй роботі він буде спиратися на своїх сержантів та солдатів. Від рівня їхньої підготовленості і виконання своїх обовязків, залежить успіх роботи роти в цілому. Звідси найважливішим завданням головного сержанта роти є навчання й виховання сержантів роти, удосконалення методів їхньої роботи, підвищення злагодженості в роботі сержантів як частини органу управління роти. Не викликає сумніву, що успішно справляться з обовязками головного сержанта роти тільки висококваліфіковані, виховані, творчо мислячі сержанти, діяльність яких є взірцем виконання свого обовязку.


1.2 Вплив форм, стилів і методів роботи командирів на ефективність управління підрозділом


Управлінська діяльність складна і багатогранна. З метою найбільш повного розуміння механізму і змісту прояву різних форм, стилів і методів роботи командного складу будь якого підрозділу у ході повсякденної діяльності військові фахівці повсякденну діяльність умовно поділяють на такі види:

навчально-бойову;

виховну;

адміністративно-господарську;

військово-технічну;

службово-розпорядчу;

контрольно-виконавчу.

Основною метою управління повсякденною діяльністю частини (підрозділу) є забезпечення високої бойової і мобілізаційної готовності частини (підрозділу), яка гарантує їх своєчасне розгортання, організований вступ у бій, відбиття агресії, звідки б вона не надходила.

Управління підрозділами та частинами передбачає:

збирання, вивчення та аналіз даних обстановки;

планування майбутніх дій та прийняття рішень;

постановку та доведення завдань до підлеглих;

організацію і підтримку безперервного управління;

контроль та надання допомоги.

Незалежно від обстановки, основою управління є рішення командира.

Досягнення цієї мети пов'язано з вирішенням таких основних завдань, що складають зміст повсякденної діяльності підрозділу:

підтримання високого морально-психологічного стану особового складу і військової дисципліни, постійної бойової і мобілізаційної готовності підрозділу;

організація і управління бойовою і гуманітарною підготовкою і виховання особового складу підрозділу;

організація експлуатації, збереження і ремонту озброєння і військової техніки, технічне забезпечення підрозділів;

керівництво господарською діяльністю, матеріальне, медичне, торгівельно-побутове і фінансове забезпечення підрозділів;

підтримання сил і засобів бойового чергування в готовності до відбиття несподіваних ударів противника і запобігання провокаційним діям у мирний час.

З метою виконання різних видів основних завдань, що складають зміст повсякденної діяльності військовий керівник втягується у процес управління, який також можна поділити на два різних процеси, а саме процес підготовки рішень за різними видами основних завдань повсякденної діяльності та процес реалізації управлінських рішень.

Звичайно у дані процеси залучається не тільки він сам, а й багато посадових осіб нижнього рівня (наприклад залучення головного сержанта роти). Ним особисто та іншими посадовими особами які йому підпорядковані з метою виконання поставлених завдань які відрізняються одне від одного як за напрямками і способами досягнення поставленої мети так і змісту, вимушені застосовувати у практиці службової діяльності різні методи роботи, форми і методи впливу на підпорядкований особовий склад. Сам зміст особливостей які відрізняють складові повсякденної діяльності, зміст завдань які виконуються у даній роботі мною розглядатися не будуть.

Ситуація повязана із управлінням підрозділом швидко змінюється завдяки різним обставинам і як було вже зазначено вище у процесі практичної діяльності керівника формується його власний індивідуальний почерк «стиль» управління, який в деталях повторити фактично не можливо.


1.2.1 Порівняння трьох основних стилів керівництва. Залежність між результатами праці та стилем керівництва

Стиль управління можна визначити беручи до уваги темперамент, риси характеру, стилю звичок, схильностей та ставленні до людей. Для цього використовується різні методики (Додаток А).

Доведено, що біля 60 % діяльності командира-автократа складається з наказів, команд, указівок, а у командира-демократа накази й команди складають лише 5 %.

В остаточному підрахунку все зводиться до технології прийняття управлінських рішень, зокрема військовий менеджер:

) одноосібно приймає рішення й сповіщає про нього (чистий автократ);

) дозволяє підлеглим діяти без обмежень, установлених керівництвом «зверху» («чистий ліберал» ? «чисте невтручання»);

) розкриває суть проблеми, дає вказівки, оцінює пропозиції, приймає рішення («чистий демократ»).


Таблиця 1 - Основні характеристики стилів керівництва

Стиль керівництваХарактеристикиРезультат роботи організаціїМотиваціяВимогливістьУчасть у прийняті рішень (управлінні) підлеглихАвторитарнийВажливо тільки результатОснована на беззаперечному підпорядкуванніЖорсткаНе залучаютьсяЛіберальнийРезультати не важливіВідсутняНизькаРобиться вигляд, що підлеглі беруть участь в управлінніДемократичнийВажливі й результати й способи досягненняОбґрунтована на використанні матеріальних і соціально-психологічних потребУ поєднанні з довіроюАктивно залучається до прийняття рішень та управління

Проте, дослідження, проведені відомим американським вченим Куртом Левиним, показали, що працівники віддавали перевагу демократичному керівникові, але були більш продуктивні в разі авторитарного керівництва.

Дослідження останніх років також підтвердили факт, що демократичний стиль не завжди є найбільше продуктивним. Працівники таких професій, як пожежники, поліцейські, адміністративні (які близькі до військовослужбовців) віддавали перевагу й були задоволені роботою з авторитарним керівником.

Дослідження німецьких вчених виявили залежність між результатами праці та стилем керівника. Ефективність різноманітних стилів оцінювалася протягом трьох років. Найвищі результати в колективі, де переважає демократичний стиль керівництва, а найнижчі ? ліберальний та авторитарний (мал. 1).


Мал. 1 - Ефективність різних стилів роботи керівника: І - авторитарний; ІІ - ліберальний; ІІІ - демократичний

Варто мати на увазі, що кожний із трьох стилів керівництва в чистому вигляді зустрічається дуже рідко. Гнучкість командира й полягає в тому, щоб використовувати переваги кожного стилю та застосовувати його залежно від особливостей ситуації. На цьому твердженні заснована система ГРІД.

За останні роки в США проведено багато досліджень з поведінських концепцій, в яких фокус зрушився від пошуку відповіді на запитання, хто є лідером, до відповіді на запитання, що і як керівники роблять.

Найбільш відомою сучасною концепцією цього типу є управлінська решітка ? система ГРІД, яку розробили в 1964 році американські вчені Роберт Блейк і Джейн Моутон

Вона являє собою матрицю, утворену пересіченням двох змінних або вимірів (мал. 2):


Мал. 2 - Управлінська решітка - система ГРІД


) турбота про виконання завдання (вісь X) ? прагнення командира до одержання позитивних результатів у виконанні завдання;

) турбота про підлеглих (вісь У) ? прагнення командира до досягнення кінцевих результатів на підставі довіри та поваги підлеглих, симпатії один до одного, розуміння й підтримки.

Взаємозвязок вимірів для визначення стилю управління схематично може бути уявлений у вигляді решітки 9-ти бальною оцінкою. У таблиці ГРІД 1 бал ? це низький ступінь виміру, а 9 балів ? високий. Інші показники позначають проміжні ступені того або іншого виміру.

Із використанням цієї моделі можна представити 81 стиль керівництва, кожний із яких характеризується значеннями X і У.

Із цієї сукупності стилів керівництва можна виділити пять граничних стилів, які характеризуються властивостями поведінки командира та його стосунками з підлеглими:

стиль керівництва 9.1 ? максимальна турбота про ефективність виконання завдання (9 балів) сполучається з мінімальним піклуванням про підлеглих (1 бал). Командир зі стилем управління 9.1 віддає пріоритет максимізації результатів виконання завдання, диктуючи підлеглим, що й як вони мають робити. Такий стиль керівництва називають управлінням на основі виконання завдання;

стиль керівництва 1.9 ? мінімальна турбота про ефективність виконання завдання (1 бал) сполучається з максимальним піклуванням про підлеглих (9 балів). Основна увага приділяється збереженню дружніх стосунків між військовослужбовцями, нехай навіть за рахунок результатів виконання завдання. Такий стиль керівництва називають управлінням підлеглими;

стиль керівництва 1. 1 ? мінімальна турбота про виконання завдання й про нужди підлеглих. Військовий менеджер цього стилю управління прикладає лише мінімальні зусилля, які необхідні для того, щоб зберігати своє місце в підрозділі або організації в цілому. Такий стиль керівництва називають убогим управлінням;

стиль керівництва 5.5 ? це командир із філософією «золота середина». В її основі лежить система допущень, яка забезпечує мирне співіснування командира й підлеглих;

стиль керівництва 9.9 ? високий рівень турботи про виконання завдання синтезований із високим рівнем піклування про підлеглих. У діях командира стилю 9.9 переважають демократичні прийоми вирішення завдання та взаємин із підлеглими. Такий стиль керівництва отримав назву колективне управління.

Обстеження значного числа військових підтвердило гіпотезу засновників моделі ГРІД про те, що незалежно від ситуації, стиль 9.9 є ліпшим. Ця модель використовується військовими різних провідних країн світу для вироблення ліпшої лідерської поведінки через участь у програмах навчання та підготовки, спеціально розроблених для вироблення в них стилю 9.9.

У випадку переваги у командира стилю 9.1 ? варто приділяти більше уваги навчанню в сферах розвитку підлеглих, мотивації, комунікації тощо. Перевага у командира стилю 1.9 потребує навчання в таких сферах, як прийняття рішень, планування, організація та контроль. При стилі 5.5 у певній мірі вам може знадобитися навчання з більшості зазначених напрямів. Стиль 1.1 викликає сумнів у можливості змінити поведінку військовослужбовця, у тому числі й через навчання.

Ситуаційне керівництво ? це визначення стилю управляння залежно від рівня зрілості рівня військової організації або групи: ступеню кваліфікації та прагнення до його росту (табл. 2).

Сучасний командир (сержант) має навчитися прийняти будь-який стиль керівництва, адекватний меті, що стоїть перед підрозділом, групою, та її особливостям ? кваліфікації, відповідальності, потребам тощо.


Таблиця 2 - Визначення стилю управління щодо рівня зрілості групи

Рівень зрілості групиВідповідний стиль керівництваПовністю кваліфікована й та група, що бажає далі вдосконалюватисяНадання самостійності. Визначення функцій і відповідальності підлеглих. Спільне обговорення результатів.Достатньо кваліфікована та яка продовжує вдосконалюватися.Участь у прийняті рішень. Залучення підлеглих до постановки мети. Консультації та заохочення самостійності.Малокваліфікована, але яка прагне до підвищення кваліфікації.Координація. Менш глибокий інструктаж і контроль. Заохочення ініціативи та ділових контактів.Низько кваліфікована та яка не прагне до вдосконаленняУказівки. Ретельний інструктаж і детальний контроль. Заохочення старанності та особистих досягнень

1.2.2 Необхідність удосконалення навичок управління у військовослужбовців сержантського та старшинського складу

Необхідність роботи з удосконалювання навичок управління у сержантів ланки відділення-взвод визначається кількома факторами, які ми спостерігаємо у повсякденній діяльності підрозділів. Багатьом із цих сержантів на практиці не вдається раціонально організувати особисту працю. Основними видами помилок, що зустрічаються в роботі сержантів у ході управління підпорядкованими підрозділами є: постійний поспіх, накопичення робіт, метушливість, перевтома, виконання «не своєї» роботи (діяльність за принципом «я все сам»), безплановість роботи, слабка мотивація праці.

Багато сержантів не можуть відрізнити головне від другорядного. Їх захоплює «текучка». Вони зосереджуються на виконанні дрібних завдань, перетворюються на простих виконавців, або просто передавачів розпоряджень старших начальників. А нерозвязаність важливих питань і кардинальних проблем призводить до нагромадження ще більшої кількості поточних питань які слід вирішувати.

Інша категорія сержантів всю свою увагу навпаки приділяють проблемам які вони рахують дуже важливими. Вони подовгу їх проробляють і багаторазово обговорюють із командуванням, але їм бракує часу на ознайомлення з положенням справ в середині підрозділу яким керують, бесід з підлеглими. Завдання за звичай ними вирішуються без належного інформування підпорядкованого особового складу, а прийняті рішення не підкріпляються творчою ініціативою військовослужбовців підрозділу.

Є сержанти, що створюють ілюзію, начебто вони скрізь устигають. Протягом дня вони виконують кілька десятків різних заходів і робіт. Але рішення в таких випадках ними приймаються сумбурно й імпульсивно, без необхідного аналізу й оцінки варіантів. Через це знижується якість рішень та ефективність управління.

У науковій і популярній літературі з проблем управління виділені такі яскраві образи командирів, які часто зустрічаються в житті, і вони відрізняються в стилі організації своєї діяльності: імітатор, фігаро, «свій хлопець», «інтелектуал», «бульдозер». Негативні приклади управлінської діяльності також потрібно знати сержантам, щоб не допускати подібних помилок в організації своєї праці.

Іншим фактором, що підвищує значимість навчання сержантів навичкам управління, формування у них власного стилю керівництва та навичок правильного застосування у службовій діяльності методів управління є те що не всі офіцери у Збройних Силах України на даний час мають глибокі знання з військової теорії управління та володіють сучасними методами управління підлеглими. Крім того далеко не весь офіцерський склад вбачає в особі сержанта відповідальну посадову особу, яка здатна підтримувати військову дисципліну, організовувати якісну підготовку та навчання підпорядкованого особового складу.

Унаслідок прорахунків у роботі органів військового управління всіх рівнів, командирів (начальників), службових осіб виховної і соціально-психологічної роботи та кадрових органів з сержантським та старшинським складом, військовослужбовці цієї категорії відчувають свою нереалізованість та втрачають мотивацію до військової служби що призводить до дуже великої плинності кадрів сержантського(старшинського) складу.

Проаналізувавши стан справ в ЗС України стосовно проблем які виникли з проходженням служби особами сержантського (старшинського) складу, було прийнято рішення на створення багаторівневої підготовки визначеної категорії. Ці організаційні заходи знайшли відображення у наказі Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 193 від 29.11.10 Про стан організації роботи з сержантським (старшинським) складом Збройних Сил України та шляхи її вдосконалення. Основною метою видання наказу є організація та проведення практичних заходів, спрямованих на забезпечення системної роботи з сержантським та старшинським складом у Збройних Силах України, підвищення його рівня професійної майстерності та ролі у військових колективах. Крім того в даному наказі були визначені посадові обовязки таких посадових осіб, як головний сержант роти та головний старшина батальйону.


1.3 Порядок роботи головного сержанта роти під час планування і виконання завдань повсякденної діяльності


В системі управління таких ланок, як відділення-взвод та рота-батальйон, одну з визначних ролей набувають молодші командири, тобто сержантський склад підрозділів. За умови проведення змін в штатній структурі Збройних Сил України, були введені посади головних старшин батальйонів та головних сержантів рот. Згідно з наказом Начальника Генерального Штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України №193, головний сержант роти - це посадова особа, яка відповідає за бойову готовність, військову дисципліну, навчання і виховання особового складу, готовність та підтримання озброєння в підрозділі та є прямим начальником для всього сержантського й рядового складу підрозділу. За умови прямої підпорядкованості командиру роти, головний сержант роти повинен приймати участь в заходах по плануванню бойової підготовки та бути радником командиру роти у прийнятті рішень і аналізі даних бойової підготовки. Протягом всього часу своєї військової діяльності головний сержант роти буде постійно стикатися з плануванням своїх дій та виконання заходів повсякденної діяльності, які не можуть не впливати на загальну роботу підрозділу. Основними плануючими документами, які розробляються головним сержантом роти є план-календар основних заходів на місяць та особистий план заходів, які виконуються на тиждень.

Підчас планування своєї роботи у повсякденній діяльності і заходах бойової підготовки головний сержант роти насамперед повинен керуватися наступними принципами:

узгодженість заходів підготовки підрозділу з керівними документами;

узгодженість своїх дій з заходами, які проводяться за планом старших командирів і начальників;

узгодженість заходів що плануються з планом бойової підготовки;

узгодженість з розпорядком дня частини;

узгодженість з розкладом занять на тиждень;

узгодженість з графіком нарядів;

узгодженість з витягом із графіку використання приказарменої навчальної матеріальної бази, полігонів, стрільбищ, ділянок для водіння.

В свою чергу при складанні плану-календаря типового місяця (Додаток Б) та особистого плану на тиждень (Додаток В) головний сержант роти повинен усвідомлювати те, що його робота умовно буде поділятися на три категорії:

робота з людьми;

робота з інформацією;

роботу з предметами.

Ця робота повинна бути правильно збалансована й до кожного елемента повинна приділятися увага. В іншому випадку, при втраті контролю над одним з елементів, це обовязково вплине на два інших.

Наприклад: головний сержант роти багато часу приділив розгляданню інформаційних потоків і роботі з документами, в той же час технічний стан озброєння та дисципліна в підрозділі погіршились. І навпаки: приділивши багато уваги обслуговуванню та утриманню озброєння та статутному порядку - не встиг розробити розклад занять підрозділу на тиждень, або підготувати необхідні папери для проведення підведення підсумків у підрозділі.


1.3.1 Порядок роботи головного сержанта роти на тиждень

Виходячи з вище викладеного та з метою оптимізації службової діяльності, можна скласти приблизний алгоритм роботи головного сержанта роти на тиждень та на кожен день.

Щодо організації бойової підготовки та навчання особового складу підрозділу:

участь в плануванні та організації бойової підготовки в роті та складані розкладу занять на тиждень;

надання пропозицій командиру роти щодо покращення результатів проведення занять з бойової підготовки, можливої зміни тематики занять та проведення додаткових годин занять в години самостійної підготовки;

надання доповіді командиру роти про всі виявлені недоліки в фаховій та методичній підготовці сержантського (старшинського) складу роти;

проведення спортивно-масової роботи в роті;

підготовка матеріалу для проведення занять з особовим складом підрозділу;

робота з головою та членами сержантської ради.

Щодо організації повсякденної діяльності роти:

надання пропозицій командиру роти щодо підготовки матеріалу для підбиття підсумків в роті з оцінкою виконання заходів повсякденної діяльності, окремо з сержантами та старшинами, з наданням індивідуальної оцінки їх діяльності;

участь у проведенні зустрічі з особами сержантського (старшинського) складу щодо вирішення проблемних питань, які виникають, стосовно проходження військової служби, фіксування скарг та пропозицій за наявності їх надходження від особового складу;

проведення заходів бойової підготовки, у ході повсякденної діяльності.

Щодо морально-психологічного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців:

надання практичної допомоги головним сержантам взводів з удосконалення стилю організаційної, виховної роботи щодо поліпшення стану військової дисципліни та служби військ;

надання пропозицій до плану культурно-освітньої роботи та спортивних заходів з особовим складом на передвихідні, вихідні (святкові) дні;

надання пропозицій до аналізу стану військової дисципліни серед сержантського (старшинського) складу роти за тиждень.


1.3.2 Порядок роботи головного сержанта роти протягом робочого дня

Щодо організації бойової підготовки та навчання особового складу підрозділу:

проведення з особовим складом роти заняття з бойової підготовки;

здійснення контролю за проведенням занять з бойової підготовки військовослужбовцями рядового та сержантського (старшинського) складу роти, надання доповіді командиру роти про якість проведення занять;

надання допомоги сержантам (старшинам) роти в організації та проведені занять;

підвищення рівня фізичної підготовленості особового складу роти, піклування про його здоровя, вживання заходів щодо його зміцнення;

суворий контроль за додержанням заходів безпеки під час занять з бойової підготовки з метою запобігання травматизму і загибелі в ході навчально-виховного процесу;

удосконалення своїх фахових та методичних навичок.

Щодо кадрового забезпечення:

контроль за наявністю особового складу;

поглиблене вивчення особового складу;

проведення індивідуальних бесід з особовим складом роти.

Щодо організації повсякденної діяльності роти:

заслуховування доповідей головних сержантів взводів про стан справ та виконання поставлених у підрозділі завдань та доповідь командиру роти;

контроль за підтриманням внутрішнього порядку в роті та зовнішнім виглядом особового складу;

здійснення періодичного контролю за підведенням підсумків у взводах та відділеннях.

контроль за додержанням військовослужбовцями рядового та сержантського (старшинського) складу роти заходів безпеки;

визначення черговості нарядів військовослужбовців сержантського складу роти.

здійснення підготовки осіб добового наряду роти, їх огляду перед розводом, інструктажу та своєчасне направлення на розвід.

здійснення контролю за несенням служби добовим нарядом роти.

проведення ранкового огляду та проведення вечірньої перевірки роти.

Щодо морально-психологічного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців:

здійснення доповіді командиру роти про надзвичайні події, факти порушення військової дисципліни, застосовані заохочення та накладені стягнення на особовий склад роти;

визначення завдань головним сержантам взводів щодо проведення індивідуально-виховної роботи з підпорядкованими сержантами та старшинами, схильними до порушення військової дисципліни, з тими, хто їх вчинив, та їх молодшими командирами (сержантами, старшинами);

особиста робота з військовослужбовцями, які віднесені до групи ризику;

виховання поважного ставлення сержантського (старшинського) складу щодо їх належності до професійного сержантського складу ЗС України;

вжиття заходів щодо запобігання скоєнню злочинів та інших правопорушень серед військовослужбовців сержантського (старшинського) складу роти;

піклування про підлеглих, знання їх потреби, порушення перед командиром роти та головним старшиною батальйону клопотання про задоволення зазначених потреб;

здійснення контролю за додержанням військової дисципліни в роті.

Підводячи підсумки першого розділ, можна зробити висновки, що ключовою фігурою у будь-якій управлінській діяльності є командир. Командир приймає рішення, ставить завдання підлеглим, організовує взаємодію і дає вказівки з організації управління й всебічного забезпечення виконання завдання. Наскільки прийняте їм рішення буде відповідати обстановці, яка склалася, покаже результат виконання підлеглими завдання. Але для того, щоб його робота мала високий результат, необхідно знати і вміти використовувати різні форми, методи та стилі управлінської діяльності.

В даному розділі були приведені різні стилі управління та їх порівняльні характеристики, а також їх вплив на різні сторони військового життя.

Крім того були висвітлені такі важливі плануючі документи як план-календар основних заходів на місяць та особистий план заходів на тиждень, що розробляються головним сержантом роти та головним старшиною батальйону. Перелік питань, які вони повинні містити та які моменти потрібно враховувати під час їх складання.

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ВПРОВАДЖЕННЯ НОВИХ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ПІДРОЗДІЛОМ


.1 Рекомендації по впровадженню нових методів управління в роботу головних сержантів рот


Досвід розбудови Збройних Сил України переконливо засвідчив, великий вплив людського фактору на управлінську діяльність. Не слід забувати що командир це також людина.

Отже, для того щоб виконати завдання щодо навчання сержантів військової частини методам управління та сформувати у них власний стиль керівництва зростає роль і значущість головного сержанта роти у цьому питанні.

Метою діяльності головного сержанта роти за даним напрямком може полягати у організації навчання, розвитку індивідуальних якостей, що забезпечать належне формування форм, стилів і методів роботи у особового складу і у себе особисто.

Як вже визначалося у першому розділі дипломної роботи до розвязання завдань управління головні сержанти рот можуть використовувати всі три групи методів військового управління які розроблені наукою управління і успішно застосовуються керівниками у різних ланках управління в Збройних Силах України, але досвід який отриманий мною під час перебування у військах та під час стажування показав, що сержантів, які обіймають первинні посади у військах не навчають використовувати методи військового управління на практиці і відповідні програми підготовки у військах не існують, що приводить до багатьох проблем, які визначені у наказі начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 29.11.10 № 193 «Про стан організації роботи з сержантським (старшинським) складом Збройних Сил України та шляхи її вдосконалення».

Зокрема у ньому відзначено що, 1 728 сержантів і старшин військової служби за контрактом на сьогодні виконують обовязки за посадами рядового складу, а 2 500 солдатів (1 497 військовослужбовців за контрактом та 1 003 військовослужбовця строкової військової служби) обіймають посади сержантів та старшин. Професійне становлення сержантів та старшин у військових підрозділах проводиться безсистемно, відсутня плановість у проведенні заходів щодо організації послідовної багаторівневої підготовки (перепідготовки) сержантського та старшинського складу, унаслідок цього сержанти не спроможні на належному рівні виконувати свої функціональні обовязки, знижується їх лідерська роль у військових колективах.

Офіцерський склад не бачить в особі сержанта відповідальну посадову особу, яка здатна підтримувати військову дисципліну та організовувати підготовку та навчання підпорядкованого особового складу, військовослужбовці цієї категорії відчувають свою нереалізованість та втрачають мотивацію до військової служби.

Вимогливість сержантського та старшинського складу до підлеглих знижується, внаслідок чого погіршується морально-психологічний стан у військових колективах. Це є головною причиною зростання, кількості правопорушень, скоєних військовослужбовцями за контрактом. З усієї кількості перерахованих у наказі випадків правопорушень серед військовослужбовців за контрактом - (58%) скоєно сержантським (старшинським) складом, переважно у стані алкогольного спяніння, з них 50 % - сержантами.

З метою подолання існуючих проблем описаних вище підвищення престижу сержантів і старшин, зміцнення їх командирського і лідерського авторитету в очах командного та особового складу підрозділів, підвищення їхньої мотивації до військової служби через формування у їх свідомості їхньої необхідності і потреби для Збройних Сил, виконання завдання щодо навчання сержантів військової частини методам управління, формування у них власного стилю керівництва, здійснити дійсно дієвий вплив та кардинальні зміни у підходах до роботи з сержантським (старшинським) складом Збройних Силах України у даній роботі мною пропонується зробити один із кроків впровадження нових методів управління в роботу головних сержантів рот, а саме запропонувати розроблену мною програми, яка пропонується до використання у військах з метою навчання сержантів військової частини методам управління підрозділами та формування власного стилю керівництва.

Наступним кроком у впровадженні нових методів управління в роботу головних сержантів рот повинно стати підкріплення отриманих особовим складом теоретичних знань практикою повсякденної діяльності, коли за питаннями які виникають у службовій повсякденній діяльності особового складу можуть виникнути труднощі. У цій ситуації головний сержант роти повинен стати наставником для особового складу із цих питань.

Наставництво на мою думку необхідно для того щоб показати особовому складу інші нові для них методи управління, про які не буде згадуватися під час їхньої теоретичної підготовки, наприклад під час прийняття рішень, постановки і обговорення результатів виконання завдань.

Проведення занять за даною програмою на мою думку дозволить відійти сержантам від практики необміркованого застосування різних методів роботи, коли ситуація яка склалася навколо сержанта як військового керівника та підрозділу не відповідають умовам морально-психологічного клімату у підрозділі, зрілості військового колективу, навченості особового складу, дозволить відійти від застарілих методів які ґрунтуються на простому голому адмініструванні, (що у свою чергу також приводить до зниження авторитету сержанта в очах особового складу), а дійсно побудованих на практичних результатах науки, через організацію і проведення занять які не передбачені програмами бойової підготовки.

Корисність запропонованого підходу до розвязання існуючої проблеми полягає в тому що він дозволяє не змінюючи програми підготовки, не вносячи зміни та корегування в плануючу документацію військової частини без залучення великої кількості військовослужбовців керівного складу військової частини до організації і проведення занять, та не використовуючи великих витрат на організацію навчання (коштів) здійснити підготовку військовослужбовців із цих питань.

Єдиним ресурсом, яким слід забезпечити головних сержантів рот, є час на підготовку та проведення занять за запропонованою програмою.

Умовами виконання цього завдання залишається присутність особового складу на даних заняттях (краще щоб військовослужбовці на данні заняття йшли самостійно за власним бажанням), не зайнятість народознавчої світлиці або іншого обраного місця для проведення занять, ну і власне бажання головного сержанта роти організовувати та проводити заняття за запропонованою тематикою, прагнення підвищити рівень своїх знань та майстерності в управлінні підрозділами.


2.2 Програма яка пропонується до використання у військах


В даній дипломній роботі як один із шляхів впровадження нових методів управління підрозділом у ході управління повсякденною діяльністю підрозділу в роботу головного сержанта, я можу запропонувати проводити роботу у військових частинах із сержантами щодо навчання їх сучасним методам управління, формам управління та формування у даній категорії військовослужбовців власного стилю управління із урахуванням багатьох факторів, таких як згуртованість підрозділу, загальноприйнятих норм і цінностей у підрозділі, потреб військовослужбовців, умов служби та побуту, взаємин співробітництва у підрозділі, взаємин під час постановки та виконання доручених завдань. Крім того саме головний сержант роти повинен надавати пропозиції командиру роти про направлення особового складу роти на навчання та курси підвищення кваліфікації до навчальних центрів та вищих військових навчальних закладів. На даний час існує великий перелік дисциплін які зможуть навчити і виховати у молодших командирів лідерські якості, створити з них справжніх командирів.

Робота у військових частинах із сержантами, щодо навчання їх сучасним методам управління, формам управління та формування у даній категорії військовослужбовців власного стилю управління, на мою думку, повинна забезпечити відхід у практиці роботи сержантів від необміркованого прийняття рішень, роботи із особовим складом за рахунок лише копіювання стилю та методів управління які застосовують офіцери, без повного розуміння механізму їх дії та впливу на особовий склад. Навчання за запропонованою мною програмою повинно створити такі умови, в яких сержанти повинні зрозуміти що управління підрозділом спираючись лише на власний життєвий досвід (а у даній категорії військовослужбовців його на жаль за мало) не можливо, тому слід завжди виділяти час на власне навчання і самоосвіту, що дозволить підвищити майстерність в управлінні підрозділом, стати сержанту не лише простим «адміністратором» але й дійсним лідером у військовому колективі.

Програма навчання складається із переліку тем, котрі дозволять ознайомити сержантів із загальними положеннями теорії управління військовими організаціями, суттю і змістом управління повсякденною діяльністю військ. Дати сержантами військової частини первинні знання із основ управління повсякденною діяльністю, роботи головних сержантів взводів (рот), головних старшин батальйонів щодо управління повсякденною діяльністю. Сержантам у якості ознайомлення у ході проведення теоретичних занять будуть наданні знання із основних принципів управління, основних форм, методів і стилів управління. Сержантам буде розяснено що таке одноособова, колективна і комбінована форма управління повсякденною діяльністю показані їх переваги та недоліки. У ході проведення занять буде звернена увага на мотивацію як функцію військового управління, будуть розглянуті і обговорені існуючі теорії мотивації та їх зміст. Будуть надаватися практичні рекомендації молодшим командирам із питань мотивації, піклування щодо задоволення потреб особового складу із метою їхнього стимулювання та позитивного ставлення до військової служби.

Окремо, за даною програмою сержантами буде вивчатися система управління професійною і внутрішньо організаційною карєрою військовослужбовців. Вивчатися питання сутності кадрового управління, роботи із особовим складом який щойно прибув до військової частини (підрозділу), і роботи із молодим поповненням. Буде вивчатися існуюча у Збройних Силах України система управління професійною і внутрішньо організаційною карєрою військовослужбовців. Обговорюватися питання чому існує необхідність професійного і карєрного зростання військовослужбовців.

Наступним етапом теоретичної підготовки сержантів стане вивчення теми яка торкається питань навчання як ефективної форми розвитку особового складу, у ході вивчення якої сержанти зрозуміють як вони можуть навчати особовий склад під час постановки завдань, здійснення ними адміністративної діяльності і різних обставин (ситуацій), які слід ставитися до навчання на курсах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів.

Буде обговорена природа лідерства, вивчатися особисті якості сучасного керівника-лідера, лідерство в управлінні військовим підрозділом, характерні риси лідера, до придбання яких має прагнути сержант що має невеликий досвід в управлінні підрозділом. Будуть надаватися рекомендації сержантам із невеликим досвідом управління які бажають і прагнуть стати успішними лідерами.

Окремою складовою запропонованої програми є розгляд під час занять питань професійної відповідальності і влади, балансу влади, обговорюватися шляхи реалізації різних форм влади через різні прийоми впливу, налагодження нормальних взаємин співробітництва командирів з підпорядкованим особовим складом, підпорядкованого особового складу із командиром та різних за статусом військовослужбовців.

Під час вивчення теми яка розглядає питання управління дисциплінарними відносинами будуть розглянуті питання системи службових відносин та їх сутності, стилів управління, і управління військовим підрозділом в умовах конфлікту, розглядатися питання дисциплінарної практики і її завдань, порядку ведення дисциплінарної практики та її впливу на діяльність підлеглих та інші питання.

У ході розгляду питань створення належного психологічного клімату і довіри у підрозділі буде звернута увага на сутність відносин довіри у підрозділі. Розглянуто питання симпатій та антипатій між військовослужбовцями, групових норм та цінностей і їх засвоєння новим військовослужбовцем який щойно прибув до підрозділу. Будуть також обговорюватися питання шляхів і методів формування сприятливого психологічного клімату та його підтримання.

Додатково тематикою програми що пропонується для проведення занять із сержантами у військах передбачається вивчення питань професійної етики, її сутності та призначення, ділових відносин між військовослужбовцями. Обговорюватися питання необхідності втілення професійної етики в ділові відносини, побудови системи професійної культури і проблем які із нею повязані. Обовязково сержантами будуть засвоюватися питання професіоналізму, формуватися правильне уявлення про сержанта як професіонала, роботи його у забезпеченні відносин відповідальності в управлінні підрозділом, для чого на заняттях буде вестися розмова про владу і відповідальність, реалізацію влади через різні форми впливу, про вимогливість до особового складу, вплив принципів довіри і контролю на почуття відповідальності особового складу.

Таким чином тематика занять яка входить до змісту розробленої програми дозволить дати можливість сержантам вперше для себе ознайомитися і отримати необхідний обсяг теоретичних знань, а для деяких сержантів поглибити свої знання з питань управління підрозділами. В подальшому підкріпити їх практичними навичками, підготуватися для виконання практичних завдань з питань організації адміністративної діяльності, кадрової роботи і управління особовим складом, сформувати навички в керуванні службовою карєрою підпорядкованих військовослужбовців, що є дуже актуальним питанням сьогодення Збройних Сил України який викликаний потребою професійної підготовки фахівців і необхідністю їх діяльності в наданні дієвої допомоги керівному складу підрозділу з цих питань.

В результаті вивчення сержантами у військовій частині запропонованої тематики занять, можна досягти:

належного рівня первинних знань у сержантів з основ управління особовим складом, методів, форм і стилів управління;

належного рівня первинних знань у сержантів із способів мотивації особового складу та їх практичного застосування на практиці;

первинних знань порядку виконання заходів планування професійної та особистісної карєри, розвитку особового складу підрозділу, організації навчання особового складу;

належних знань щодо завдань і функцій адміністративної служби, сутності і специфіки праці сержанта та його загальних функцій, методів управління дисциплінарними відносинами;

підготувати сержантів із числа кращих військовослужбовців роти для їх подальшого висування на посади командирів відділень, головних сержантів взводів, покращити їх ділові і моральні якості.

Проведення даних занять та підкріплення теоретичних знань практикою службової діяльності дозволить сформувати у сержантів навички:

із розвитку підрозділу в цілому та складанню конкретних планів роботи щодо професійного і особистісного розвитку військовослужбовців підрозділу;

впровадження системи мотивації військовослужбовців підрозділу та ефективного використання методів мотивації особового складу для успішного вирішення ними поставлених перед підрозділом завдань;

здійснювати безпосереднє управління особовим складом, відповідно до розпоряджень командирів і начальників, яким підпорядкований по службі;

здійснення раціонального розподілу повноважень і відповідальності між військовослужбовцями - виконавцями в підрозділі, за усіма завданнями, які покладені на підрозділ;

щодо надання дієвої допомоги командирам і начальникам в організації адміністративної діяльності в підрозділі та забезпечення керування нею.


2.3 Розповсюдження передового досвіду управління підрозділами


Окремим шляхом впровадження нових методів управління підрозділом в роботу головного сержанта мною пропонується здійснювати шляхом розповсюдження передового досвіду управління підрозділами кращими сержантами військової частини, через розгляд на засіданнях Ради сержантів, вивченого, узагальненого та висвітленого передового досвіду роботи сержантів, а також шляхом проведення кращими сержантами тренінгів із рештою сержантів військової частини.

Сутність таких тренінгів повинна полягати в цілеспрямованому навчанні і втіленні у практику роботи сержантів військової частини ефективних саме для даних підрозділів та умов їхньої службово-бойової діяльності методів управління.

Таким чином вивчення, узагальнення та висвітлення передового досвіду роботи сержантів шляхом проведення ними «тренінгів» буде представляти собою новий підхід до покращення практичної діяльності сержантського складу (у тому рахунку з питань управління) і буде одним із засобів реалізації нововведень.

Проведення «тренінгів» повинна довірятися висококваліфікованим спеціалістам із числа сержантів, можливо навіть ланки головних старшин бригад та вище, котрі повинні володіти сучасними методиками підготовки особового складу і новими знаннями у галузі управління.

Підбір кандидатури «тренера-наставника» повинна входити до компетенції головного старшини бригади і є дуже відповідальним завданням.

Це повязано із тим, що невірний підбір кандидатури «тренера-наставника» може не позбавити сержантів від прийняття помилкових рішень, привести знов до використання в управлінський практиці застарілих підходів та неприйняття (опору) таким підходам особовим складом підрозділів.

Тому підбір потрібного для сержантського складу військової частини «тренера-наставника» буде пов'язаний із багато чисельними співбесідами, складним тестуванням великої кількості осіб із числа кандидатів. У той же час слід зрозуміти що успіх від проведення тренінгів цілком буде виправданий якщо хоча б один із числа сержантів котрий раніше «боявся говорити, прийде із цікавою ідеєю».

У світовій практиці (наприклад США) на даний час з метою підготовки майбутнього кандидата до займання ним посади старшого начальника використовують так звані неофіційні і офіційні тренінги.

«Неофіційний тренінг» проводять тренери-наставники біхевіористської школи менеджменту. Метою їх роботи є корегування службової поведінки і стилю управління «ігрока». При цьому «тренер» не вдається до подробиць причин тих або інших особливостей поведінки «ігрока». Він обмежується чіткими рекомендаціями, які торкаються форм поведінки, і забезпеченням пропозицій щодо втілення необхідних управлінських інновацій.

«Офіційний тренінг» проводять «тренери» - аналітики, при індивідуальній роботі з менеджером прагнуть дослідити увесь комплекс причин, які обумовлюють ті або інші особливості його службової поведінки і стилю керівництва. Для цього вони широко практикують усні та письмові опитування серед підпорядкованого особового складу «ігрока» його командування і навіть родичів. За результатами роботи «тренер» моделює новий образ поведінки і ефективні методи управління, котрих слід дотримуватися у своїй службовій діяльності «ігроку».

В останній час спостерігається часте використання «офіційних тренінгів» у різних структурах, наприклад у бізнес структурах.

Практика американського управління показала, що після проведення процедур «офіційних тренінгів» досягалися більш високі результати у ході навчання тих кого навчали, і тим більше персонал даних структур починав себе відчувати залученим у процес удосконалення управління, що сприяє підвищенню рівня зміцнення колективу і тим самим досягнути більш повної реалізації його потенціалу як виконавчого так і творчого.

До тренінг-методів зараховують усі методи, котрі служать систематичному підвищенню, покращенню та більш глибокому засвоєнню нових або інших професійних навичок необхідних для управління. Широко відома та отримала велике розповсюдження німецька «чотирьох ступенева модель процедури проведення тренінгу» для вивчення особовим складом нових професійних методів роботи, котра представляє собою чотири послідовні процедури оволодіння тими хто навчається новими прийомами трудової діяльності. На першому етапі виконання цієї процедури «фахівці-тренери» відбирають найбільш ефективні методи виконання трудових операцій для конкретної професійної групи персоналу і одночасно розробляють мотиваційний механізм, який пробуджує тих хто навчається мати стійке бажання добре оволодівати новими методами ефективного рішення своїх обовязків. На другому етапі «тренер» демонструє тим хто навчається нові прийоми трудової діяльності, акцентуючи їхню увагу на їх ефективність.

Під час третього етапу «тренер» контролює і корегує дії своїх підопічних у процесі засвоєння ними встановлених завдань щодо оволодіння новими методами роботи та управління. І на заключному етапі (четвертому) «тренер» здійснює своєрідний шеф-контроль нових методів вже безпосередньо на обєкті їх виробничої діяльності.

Процедура «тренінгу» у повній мірі відображає специфіку німецького підходу до цього методу управління особовим складом. Усі процедури тут чітко упорядковані і подаються «тренером» рівнозначними для успіху справи, вони терпляче розяснюється тим хто навчається котрі мають свій власний інтерес для відповідального вивчення теорії і практики найбільш ефективних методів рішення професійних завдань.

Крім цього слід враховувати те що «тренінг-методи» у залежності від міри участі тих хто навчається у процесі формування виконання програми тренінгу повинні розподілятися на активні і пасивні методи якими повинен володіти сержант який призначений для проведення тренінгів, що у свою чергу зобовязує такого сержанта ураховувати зрілість групи, її навченість, урахування усіма членами навчальної групи норм та цінностей , професійну спрямованість та інші характеристики, такі наприклад як готовність групи говорити про проблеми групи, помилки у методах управління та прийняття рішень та ін.

Активні методи тренінгу повинні застосовуються переважно під час навчання керівного складу підрозділів. У ході проведення занять таким методом сержанти які щойно обійняли посади командирів відділень та головних сержантів взводів повинні самі пропонувати практичні завдання і ситуації, рішення котрих викликає труднощі. Під час «пасивного» навчання «тренер-наставник» сам складає програму навчання від тематики занять до практичних ситуацій. Крім цього, «тренінг методи повинні розподілятися за формою їх проведення на індивідуальні та групові. Прийнято рахувати, що індивідуальний тренінг дозволяє точніше здійснити аналіз проблем що виникають. У результаті можливо більш зосереджено провести необхідний для даного випадку «тренінг». Однак при цьому втрачаються база для генерації ідей, тобто творчих рішень, котрі досягаються лише при сумісному обговоренні таких проблем.

Концепцією кадрової політики у Збройних Силах України, Генеральним штабом Збройних Сил України у військах (силах) впроваджуються комплексні заходи щодо створення професійного сержантського та старшинського складу.

Але за матеріалами аналізу стану діяльності командирів та начальників із цією категорією військовослужбовців показав, що професійне становлення сержантів та старшин у військових підрозділах проводиться безсистемно, відсутня плановість у проведенні заходів підготовки (перепідготовки) сержантського та старшинського складу, унаслідок цього сержанти не спроможні на належному рівні виконувати свої функціональні обовязки, знижується їх лідерська роль у військових колективах.

Крім цього гостро відчувається відсутність у військових частинах навчальної та методичної літератури з питань служби військ яка б дозволила сержанту стати дійсно зразком виконання своїх службових обовязків, стати справжнім керівником, організатором і фахівцем своєї справи.

В даному розділі я намагався усунути існуючу відсутність спеціальної літератури з питань служби військ у бойових частинах. Надати пропозиції, щодо підготовки сержантського (старшинського) складу, не відриваючи їх від виконання своїх службових обовязків у частинах. Створити належне підґрунтя для визначення тих завдань які могли би з успіхом вирішувати сержанти на своїх місцях з питань служби військ, та створити умови для навчання сержантів як, планувати, організовувати та контролювати заплановані заходи служби військ які слід виконати.

ВИСНОВКИ

командир підрозділ військо управління

В даній дипломній роботі були розглянуті існуючи форми, види, методи та стилі які існують та використовуються у військах на сьогоднішній день в управлінні повсякденної діяльності військ, розглянуті їх переваги та недоліки, звернута увага на необхідність навчання сержантів новим формам, методам і стилям управління. Показані шляхи, яким чином можна досягти найбільших результатів у навчанні сержантів новим методам управління і на основі індивідуалізації навчання, проведення тренінгів сформувати у кожного сержанта власний стиль управління.

Причиною, яка обумовила необхідність виконання даної роботи стало те, що Збройні сили мають потребу у кваліфікованих молодших командирах, спроможних якісно та на високому професійному рівні виконувати свої посадові обовязки, між тим новизною даної роботи є те що на даний час проблемою навчання молодших командирів формам, методам та стилям управління військові вчені не займалися і у військах проведення такої роботи не проводилося.

Сучасний час вимагає впроваджувати нові стилі та методи керівництва, відмовитись від шаблонів, але перед тим як їх впроваджувати в ланку управління молодших командирів, необхідно сержантам надавати теоретичні знання з питань управління. На даному етапі слалось так, що молодші командири взагалі не мають уявлення про існуючи методи управління, як найбільш правильно та ефективно їх застосовувати у повсякденній діяльності. Частіше за все вони беруть на озброєння стилі та методи які використовує в управлінні командир підрозділу та вважають що саме так потрібно здійснювати управління підрозділом. Відсутність необхідних, (підкреслюю увагу на слові «необхідних»), теоретичних знань, призводить до того що ланка молодших командирів лише копіює управлінську діяльність своїх командирів, а у випадку якщо сержант не погоджується з тим яке командир підрозділу застосовує керівництво, замість того щоб намагатися вирішити цю проблему, проаналізувавши її та зробивши правильні висновки, як правило сержант йде на прямий або скритий конфлікт і це дуже негативно відображається роботі всього підрозділу в цілому, можливості сержантів керувати підрозділом та на його авторитеті. Саме тому для того щоб уникнути цього негативного явища, яке на при великий жаль існує у військових колективах, мною запропоновані нові шляхи впровадження нових методів управління підрозділом в повсякденній діяльності в роботу головного сержанта, які дозволять поширити знання молодших командирів ланки відділення-взвод з питань управління підрозділом, надати поштовху на формування власного стилю керівництва, що в свою чергу створить умови для того щоб сержант дійсно був спроможний приймати участь в управлінській діяльності а не залишався лише простим виконавцем.

Крім цього запропоновані нові шляхи впровадження нових методів управління підрозділом в повсякденній діяльності в роботу головного сержанта не потребують фінансових витрат, роботи великої кількості людей для того щоб організувати проведення таких заходів. Воєнно-наукова цінність даної роботи полягає в тому що наприклад організація тренінгів головними старшинами бригад дозволять розширити коло їх повноважень, зміцнити їх авторитет зосередити їхню діяльність на таких напрямках, котрі сержантами взагалі раніше не проводилися, розширити перелік спеціальної літератури для сержантського складу Збройних Сил України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1.Військовий менеджмент: Підручник. В.С. Полікашин / За ред. А.М. Явтушенко. - К.: НАОУ. 2006 р.

2.Наказ Начальника генерального штабу - головнокомандувача Збройних Сил України від 29.11.10 №193 «Про стан організації роботи з сержантським (старшинським) складом Збройних Сил України та шляхи її вдосконалення».

.Військовий менеджмент: Підручник. С.В. Козелков, О.А. Машков, А.В. Корольов. - Х.: електронна бібліотека коледжу.

.О.О. Стеценко, П.А. Савков, М.О. Ляхов, «Основи управління військами». Навчальний посібник. Частина I. - К.: Ліра-К,2009 р.

.О.О. Стеценко. Основи управління повсякденною діяльністю військ. Посібник -Х., ХВУ. 1998.

.М.І. Нещадим. «Основи управління та прийняття рішень у військовій справі», Підручник. - Суми, 2000.

.Ю.А. Поніматченко. «Правове регулювання діяльності Збройних Сил України», Підручник. - Вінниця, 2002

.А.В. Шегда. « Основи менеджмента», - К., 1999.

.О.О. Стеценко. «Шляхи удосконалення та наукового супроводження повсякденної діяльності військ», Наука і оборона. №2. 1999

.С.В. Клімов. «Повсякденна діяльність військ і можливий варіант її оптимізації», Наука і оборона. №3. 1999.


Теги: Порядок роботи головного сержанта роти під час планування і виконання завдань повсякденної діяльності  Диплом  Военная кафедра
Просмотров: 17519
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Порядок роботи головного сержанта роти під час планування і виконання завдань повсякденної діяльності
Назад