Маркетингове дослідження ринку комбікормів України

ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ

.1 Сутність, класифікація, процес проведення, цілі та задачі маркетингового дослідження

.2 Особливості маркетингових досліджень на ринку комбікормів

1.3 Державне регулювання в галузі виробництва комбікормів України

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ КОМБІКОРМІВ

.1 Виробничо-економічний аналіз стану українського ринку комбікормів

.2 Характеристика маркетингової діяльності компаній-лідерів

2.3 Аналіз споживацьких уподобань на ринку комбікормів України

РОЗДІЛ 3

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ОСНОВНИХ НАПРЯМКІВ РОЗВИТКУ КОМБІКОРМОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ

.1 Обгрунтування перспективнив розвитку виробництва комбікормів

.2 Шляхи удосконалення регулювання дільності субєктів комбікормового виробництва

РОЗДІЛ 4

ОХОРОНА ПРАЦІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ


ВСТУП


Виробництво комбікормів в Україні заслуговує найпильнішої уваги, як один із основних факторів розвитку птахівництва та тваринництва. Після отримання України незалежності виробництво комбікормів значно знизилося, зруйновані налагоджені звязки з колишніми республіками, що негативно вплинуло на експорт та імпорт комбікормів. Тому, для проведення якісного аналізу шляхів розвитку комбікормової промисловості України, необхідно досліджувати накреслені на наш час тенденції.

Сучасний стан виробництва продовольчих товарів показує, що по багатьох позиціях не задовольняються потреби населення в продуктах харчування, більшою мірою це стосується продуктів тваринницької галузі. Відбувається зниження конкурентоспроможності внутрішнього ринку тваринницької та птахівничої продукції, що робить його вразливим від імпортних поставок, послаблюючи продовольчу безпеку територій, особливо індустріальних та екологічно неблагополучних. Невисокі темпи розвитку тваринництва пов'язані з відсутністю повноцінних кормів.

Маркетингу агропромислової продукції присвячено достатньо вітчизняних та зарубіжних досліджень. Такі автори, як В. І. Благодатний, А. В. Войчак, В. М. Геець, Л. В. Дейнеко, І. В. Роздольська,

Н. П. Шалигіна та інші, докладно розглядали проблеми маркетингових досліджень ринку харчової промисловості. Разом з тим не всі аспекти та проблеми отримали належне висвітлення. Більш аргументованого обгрунтування вимагають теоретико-методологічні питання, причому питання, що безпосередньо стосуються практики господарювання в сучасній Україні.

Мета дослідження полягає в маркетинговому аналізі ринку комбікормової промисловості України. Для досягнення поставленої мети слід було вирішити наступні завдання:

-описати структуру ринку комбікормів в Україні і визначити обсяг, структуру та географію виробництва, основних гравців ринку;

-проаналізувати тенденції розвитку комбікормової промисловості і дослідити особливості організації та управління розвитком комбікормової промисловості України;

-провести виробничо-економічний аналіз стану агропромислового комплексу регіону;

-описати профілі учасників ринку;

-розробити рекомендації щодо вдосконалення маркетингових стратегічних цілей підприємства.

Об'єктом дослідження є маркетингове дослідження ринку комбікормів України.

Предметом дослідження є теоретичні положення та практичні засади ринку комбікормів України.

Методи дослідження, які використовувалися: метод аналізу, метод синтезу та метод експертних інтерв'ю.

Теоретичною та методичною базою дослідження послужили праці вітчизняних і зарубіжних авторів у галузі кормовиробництва, організаційно-економічних відносин в агропромисловому комплексі.

Інформаційну базу дослідження склали: закони України, постанови Уряду України, що регулюють відносини в галузі розробки прогнозів та програм розвитку агропромислового комплексу; річні звіти виробничо-фінансової діяльності комбікормових підприємств України.

Основні результати дослідження були повідомлені на всеукраїнській науковій конференції молодих учених та студентів «Актуальні проблеми та перспективи розвитку маркетингового управління», 15 листопада 2013 року, яка проводилися у Києві за підтримки Київського національного університету технологій та дизайну.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ


1.1 Сутність, класифікація, процес проведення, цілі та задачі маркетингового дослідження


Ринок дуже динамічна система, тому з кожним роком зростає потреба в інформації. Зараз інформація стала одним із ключових ресурсів, необхідних для успішної роботи підприємства. Для отримання необхідної інформації використовують маркетингові дослідження. Обізнаність у тих чи інших питаннях дозволяє учасникам ринку утримати свої позиції і знижує небезпеки, пов'язані з прийняттям неправильних рішень.

Маркетингові дослідження дозволяють отримати більш глибокі знання про ринок, покупців, товари та інших ключових аспектах для ведення успішної комерційної діяльності.

Існує достатньо багато формулювань поняття маркетингового дослідження, різні вчені визначають його по-різному, а саме:

наприклад, відповідно до визначення з Міжнародного кодексу ЕSОMАR (Європейське товариство дослідників ринку і громадської думки), «маркетингове дослідження - це системний збір і об'єктивна реєстрація, класифікація, аналіз і представлення даних, що стосуються споживчої поведінки, потреб, відносин, думок і т. д. індивідів і організацій в контексті їхньої економічної, соціальної, політичної та повсякденної діяльності»;

«маркетингові дослідження - це проведення різних обстежень, аналіз отриманої інформації та представлення результатів і висновків у вигляді, відповідному конкретної маркетингової завдання, що стоїть перед фірмою» [1];

«маркетингові дослідження припускають організацію та змістовну трактовку «зворотних» інформаційних потоків: первинних - від суб'єктів ринку і вторинних - від різних факторів як маркетингової, так і внутрішнього середовищ фірми» [2];

«маркетингові дослідження - специфікація, збір, аналіз та інтерпретація інформації, яка пов'язує організацію з її ринкової

середовищем» [3].

Сучасний світ змінив сформований колись стереотипний підхід до маркетингових досліджень і трактує їх не як пропозиції клієнту того, «що він хоче», а як пропозицію «що йому потрібно», а також як прогнозує тенденції розвитку і можливі сфери діяльності фірми. Але все ж таки, що стосується вітчизняних підприємств проведення маркетингових досліджень на даний час є швидше винятком, ніж нормою. Причини такої ситуації є:

-нестійкість і непередбачуваність розвитку економічної і політичної ситуації в країні і, як наслідок цього, більшість фірм націлені на забезпечення поточного прибутку;

-відсутність позитивного досвіду проведення таких досліджень;

-недооцінка вітчизняними виробниками корисності досліджень.

Для забезпечення максимально можливої ефективності маркетингових досліджень, під час їх проведення необхідно дотримуватися трьох основних принципів, а саме:

-принцип об'єктивності передбачає збирання та аналіз всієї можливої ??і доступної інформації та її розгляд з усіх можливих сторін і точок зору;

-принцип точності означає, що всі зібрані дані повинні мати необхідний ступінь достовірності, і не повинні бути неоднозначними в розумінні;

-принцип ретельності говорить про те, що отримання інформації вході маркетингових досліджувань повинно бути сплановано належним чином, а аналіз повинен відповідати передбаченим стандартам якості [4].

Кожен з принципів є дуже важливим і його дотримання безпосередньо впливає на якість проведених заходів.

Маркетингове дослідження продукції і різних характеристик в першу чергу націлене на отримання найбільш укомплектованої і правдивої інформації про судження покупця стосовно певних послуг, товарів, об'єктів. Таке дослідження, як інструмент, дозволяє максимально оптимізувати ресурси компанії для організації ефективного просування на ринку і залучення все більшої аудиторії покупців. На сьогоднішній момент існує велика кількість різних методик, у тому числі інноваційних, проведення маркетингових досліджень, що відповідають на всілякі запити клієнтів. У першу чергу маркетингові дослідження діляться: первинне маркетингове дослідження і вторинне маркетингове дослідження [5].

Розглянемо особливості первинних маркетингових досліджень. Первинні дані можна охарактеризувати як: інформація зібрана дослідником для вирішення будь-яких конкретних завдань. Види первинних маркетингових досліджень представлено на рисунку 1. 1.


Рис. 1. 1. Види первинних маркетингових досліджень


Якісне дослідження в своїй основі має розкривати внутрішні установки об'єкта, даний клас маркетингових досліджень дозволяє отримувати найбільш докладні дані про причини поведінки об'єкта, про його світогляд, про його ставлення до чого-небудь. Проте, отримувана інформації про об'єкт не може бути відображена статистично, але при цьому незамінна у вивченні: поведінка покупця; при розробці нових торгових марок, іміджу фірма і т. п. Основними методами якісних досліджень є методи маркетингового дослідження як:

-глибинне інтерв'ю;

-фокус-група;

-аналіз протоколу.

Глибинне інтерв'ю - це слабоструктурована бесіда респондента з інтерв'юером, при якій передбачається максимально розгорнута відповідь на заздалегідь підготовлені питання. Завданням інтерв'юера є мотивування респондента до відкритої розмови. Глибинне інтерв'ю використовується для виконання таких завдань як [5]:

-вивчення поведінкових установок покупців;

-проведення маркетингового дослідження нового продукту та товарних концепцій;

-виявлення попередньої реакції споживачів на різні маркетингові кампанії.

Маркетингова фокус-група - це глибинне інтерв'ю, яке проводиться серед представників цільової аудиторії в спеціальному приміщенні з пунктом прихованого спостереження. Так само даний метод передбачає наявність заздалегідь підготовленого сценарію і модератора, і застосовується для:

-генерації нових ідей (послуг, зовнішнього вигляду товару, реклами тощо);

-виявлення оціночних суджень про нові товари, рекламу, упаковку, імідж компанії тощо;

-отримання масиву даних для складання цілей кількісного маркетингового дослідження;

-пояснення результатів, отриманих в ході кількісного дослідження;

-ознайомлення з потребами, мотивами, інтересами і поведінкою покупця.

Аналіз протоколу за своєю суттю полягає у створення штучної ситуації, в яку потрапляє респондент. Головним завданням дослідника полягає у виявленні причин і факторів, що спонукали респондента купити той чи інший продукт. Як правило, даний метод використовується при аналізі прийняття рішень:

-які розподіляються за часом, прикладом може служити покупка машини. Дослідником вивчається всі етапи, протягом яких формуються кінцеве рішення про купівлю;

-які приймаються вмить і фактично несвідомо. При цьому дослідник уповільнює швидкість ухвалення рішення. Прикладом може служити: покупка жувальної гумки, аналіз протоколу дозволяє в даному випадку розібратися в внутрішніх спонуканнях до придбання тієї чи іншої марки жувальної гумки.

Кількісне дослідження дозволяє отримати дані, які можливо зобразити статистично, пропорційно зрозуміти залежність одних характеристик об'єкта від інших. Перевага методик кількісних маркетингових досліджень полягає в можливості охопити більшу кількість респондентів, і надалі спроектувати отримані дані на всіх споживачів. Провідні методи кількісних досліджень: різні різновиди маркетингового дослідження анкетування (як опитування) і rеtаil аудит [6].

Опитування передбачає вербально-комунікативне спілкування інтерв'юера з респондентом, і отримання відповідей на заздалегідь підготовлені питання (у вигляді анкети).еtаil аудит полягає в аналізі цін, продуктового асортименту, дистрибуції, рекламних носіїв по товару, особливості якого досліджуються. За допомогою одержуваних даних можна [7; 8]:

-установити розмір і частку ринку;

-порівняти різні товарні групи та учасників ринку, їх позиціонування в різних ринкових сферах;

-виявити незайняті сфери торгівлі та розробити концепції просування;

-скоригувати існуючий дистриб'юторський курс і згенерувати підставу для позиціонування сучасної продукції.методиками є змішані методи досліджень, дуже вдало сполучають в собі переваги якісних і кількісних методів. Головним чином для таких методик використовуються або наглядові техніки, або експериментальні техніки.

Техніки спостереження використовуються при проведенні описових маркетингових досліджень, які полягають у спостереженні за соціальними явищами в природних умовах. Дані техніки розрізняються за часом: спостереження може бути перехресним або послідовним.

Експериментальні техніки використовуються при проведенні інноваційних маркетингових досліджень, і передбачають створення фактично штучного оточення, при якому дослідник може контролювати розвиток ситуації, хоча б по одному параметру.

Основними видами mix-методик можна назвати [9]:

-hаll-тест - це метод цільового маркетингового дослідження, в процесі якого доволі чимала група людей (до 400 респондентів), яким пропонується у спеціально підготовленому приміщенні протестувати певний продукт і його характерні елементи (рекламний ролик, смак, колір тощо), і після заповнюють анкету, що стосується даного товару;

-hоmе-тест передбачає тестування товару вдома. Даний метод використовується, якщо необхідно тривалий ознайомлення з товаром у респондента;

-маркетингове дослідження «таємний покупець» полягає в оцінці рівня і якості обслуговування за допомогою фахівців, які беруть на себе роль покупця або клієнта.

Кожний з методів по-своєму необхідний, але максимальний ефект та найповнішу відповідь на питання зможе дати тільки комплексне їх застосування та професійна оцінка результатів. Це суттєво знизить ризики та допоможе знайти нові, перспективні та прибуткові рішення для бізнесу.

Проведення маркетингових досліджень - не лише одноразова акція, яка дає можливість реалізувати певну мету фірми, а й постійно здійснюваний процес і вид маркетингової діяльності, спрямованої на постійне пристосування виробництва до вимог певних споживачів. Тому результати досліджень використовують для корегування планів та поточної виробничо-збутової діяльності фірми. Організація маркетингових досліджень повинна бути побудована таким чином, щоб забезпечити їм комплексний і системний характер, а також науковий підхід [10; 11].

Оскільки маркетингові дослідження повинні бути ефективними з економічної точки зору, вони повинні бути добре сплановані й організовані. Незважаючи на різноманіття видів проведених маркетингових досліджень, в основі всіх їх лежить загальна методологія, що визначає порядок виконання.

Загалом процес маркетингового дослідження складається з таких етапів, що представлені на рисунку 1. 2.

Визначення проблеми і постановка цілей досліджень є головним, визначальним етапом маркетингових досліджень, оскільки вчасно і правильно сформульована проблема значною мірою скорочує час пошуку шляхів її вирішення, сприяє економії матеріальних і фінансових ресурсів.

Структуру маркетингового дослідження визначають його цілі та завдання. Вона складається з двох взаємозалежних частин: дослідження певного ринку, аналіз умов реалізації продукції та дослідження власних можливостей для виходу фірми на ринок та зміцнення позицій на ньому. Тобто маркетингове дослідження певного ринку є частиною комплексного дослідження, структура якого - це низка операцій, представлених на рисунку 1. 3. [13]

Рис. 1.2. Етапи маркетингового дослідження [складено автором за джерелом [12]


Необхідно також відзначити, що основне завдання маркетолога і (або) служби маркетингу - не тільки маркетингові дослідження, а в першу чергу стратегічне планування та оперативне управління комплексом маркетингу компанії через аналіз ринку на основі інформації про нього, отриманої за допомогою маркетингових досліджень.

При цьому проведення самих маркетингових досліджень цілком може виконувати зовнішній виконавець, також дослідження можуть проводитися самостійно, власними силами організації.

У виборі між першим і другим варіантами проведення маркетингових досліджень враховується безліч факторів, порівняльна таблиця 1. 1 переваг та недоліків використання обох варіантів представлена нижче:

Рис. 1. 3. Структура маркетингового дослідження


Таблиця 1. 1

Переваги та недоліки методів проведення маркетингових досліджень [складено автором за джерелом [14; 15]

Маркетингове дослідження проводиться своїми силамиПеревагиНедолікиПрийнято вважати, що дослідження власними силами може бути набагато дешевше. Це не зовсім так, тому що компанії все одно доводиться оплачувати абсолютно все ті ж витрати, що й агентству. Якщо ж якісь види робіт виконуються в перший раз, без попереднього досвіду, то в чомусь це може виявитися навіть дорожче, ніж в агентстві, так як немає ще розуміння, на чому дійсно можна заощадити без шкоди для якості. Необхідність утримувати і підтримувати штат інтерв'юерів, тобто необхідно забезпечувати їх постійною роботою, інакше будуть виникати суттєві проблеми з якістю їх роботи. Гарантія конфіденційності отриманих результатів, але не факту дослідження. Необхідність навчання при наборі «з нуля», природно з усіма витікаючими проблемами (неякісні інтерв'ю, «малювання анкет» і т. п. Маркетингове дослідження проводиться за допомогою дослідницького агентстваНемає гарантії незалежності, скоріше навпаки, найчастіше настає зацікавленість у певному результаті-вплив так званого "внутрішнього маркетингу". Професіоналізм інтерв'юерів, за роботу яких відповідає агентство. Не кожна компанія в змозі забезпечити всі необхідні для проведення дослідження умови-наприклад, фокус-кімнату. ПеревагиНедолікиНалагоджений механізм дозволяє працювати швидко і надійно на всіх етапах роботи. Формально-подорожчання на 15 % і більше. Як правило, це премія агентства і податки. Перевірені ринком та іншими гравцями ринку методики дозволяють забезпечувати високу якість і ефективність результатів. У рідкісних випадках можуть виникати сумніви в збереженні конфіденційності отриманих результатів. Маркетингове агентство проводить дослідження від свого імені і назва замовника не розголошується, часто про це не знають навіть інтерв'юери.

Неможливо самостійно провести кількісне дослідження з великою вибіркою, наприклад, опитування споживачів з метою визначення рівня лояльності. У даному випадку необхідний професійний підхід, потрібно використання статистичних програм, а з такими програмами, як правило, працюють фахівці, прийняти яких в штат неісследовательская компанія не може собі дозволити. Крім того, деякі методи вимагають обов'язкового залучення спеціалізованих агентств, наприклад, фокус-групи з ряду причин рекомендується проводити тільки в маркетингових компаніях.

Незважаючи на очевидні переваги звернення в агентство, на практиці значна частина українських компаній малого та середнього бізнесу воліють або не проводити дослідження зовсім, або ж героїчно, але з перемінним успіхом, намагаються самостійно займатися всіма типами досліджень, якими тільки можуть і не можуть.

Таким чином, сьогодні, коли конкуренція між виробниками товарів різко зростає, підприємства і цілі промислові галузі вже не можуть обмежуватись проведенням лише якихось епізодичних маркетингових заходів - необхідно вести безперервну маркетингову діяльність для успішного розвитку кожного підприємства.


.2. Особливості маркетингових досліджень на ринку комбікормів


Для ефективного планування та управління бізнесом у сфері агропродовольчого комплексу в умовах жорсткої конкуренції, особливо з іноземними товаровиробниками, і враховуючи можливі несприятливі погодні умови, сільські товаровиробники змушені впроваджувати елементи маркетингу в господарську діяльність.

Необхідною умовою існування підприємства в сучасному ринковому середовищі є проведення комплексних маркетингових досліджень. Одним з об'єктів комплексного дослідження товарного ринку є сам ринок. Успіх ефективної маркетингової стратегії визначається ступенем розуміння ринкових потреб. Особливо це стосується промислового ринку, яким також є ринок комбікормів, де кожен споживач є унікальним, і вибір кінцевого споживача супроводжується складними процесами прийняття рішень про закупівлю. Тому для прийняття рішень на ринку, який характеризується величезним обсягом збуту і закупівель, виняткове значення має наявність достовірної маркетингової інформації [15; 16].

Напрями маркетингових досліджень визначаються можливим набором об'єктів для вивчення. До найбільш типовим напрямками досліджень в АПК регіону можна віднести наступні. По-перше, вивчення макросередовища організацій АПК, сутність якого полягає в дослідженні законодавчих обмежень діяльності, економічних умов, соціально-культурних змін, демографічних тенденцій, екологічних проблем на рівні регіону. Наступним типовим напрямком є вивчення внутрішнього середовища організацій АПК, іншими словами, дослідження виробничих можливостей соціально-економічної системи, сильних і слабких сторін організації. Також до основних напрямів маркетингових досліджень можна віднести вивчення конкурентів, споживачів, цін, товару, збуту і ринку в цілому [17; 18].

Виступаючи складовою частиною загальної інформаційної системи, на основі якої реалізується цільове управління, маркетингові дослідження є інструментом, що дозволяє відобразити реальний стан організацій комбікормового ринку.

Особливістю маркетингу товарів сільськогосподарського виробництва (агромаркетинга), а насамперед на ринку комбікормів, є те, що він охоплює такі стадії дослідження [19]:

-вивчення потреб і прогнозування попиту;

-вивчення асортиментної політики та розробка виробничої програми;

-вивчення каналів руху товару і організація збуту.

Розглядаючи особливості маркетингових досліджень на ринку комбікормів, необхідно враховувати характеристики підприємств-споживачів продукції та характеристики підприємств-виробників продукції, які є складовою частиною ринку [19].

Особливостями покупців продукції на комбікормовому ринку є:

.Покупці продукції є професіоналами, які мають технічну освіту і володіють високою кваліфікацією.

2.Покупці чітко визначають і виражають вимоги до необхідного товару.

3.Організації-споживачі вимагають комплексних продажів, коли купівля товару гарантує отримання певних послуг з його обслуговування.

4.Покупці, працюючи на даному ринку, контактують з невеликою кількістю продавців.

5.Покупці прагнуть налагоджувати стабільні довгострокові відносини з постачальником продукції.

6.В процесі покупки виробів активно використовують переговори.

7.Користуються технікою особистих продажів.

8.Організації-споживачі сконцентровані географічно.

Покупці є, в основному, організаціями, а не окремими особами, що призводить до певних наслідків:

-рішення про покупку, як правило, приймається колективно, після ретельного вивчення цін, характеристик товару і постачальників;

-рішення про покупку відрізняється своєю складністю;

-оцінка можливих варіантів відбувається з урахуванням складних умов і форм кредитування;

-мотивація покупців ускладнюється тим, що різні особи організації зацікавлені в продукції а, з іншого боку, вона спрощується за рахунок своєї об'єктивності.

Коло контактів виробників і споживачів продукції обмежене, по-перше, на ринку присутня невелика кількість учасників ринку, а по-друге, спілкування відбувається тільки на рівні керівництва підприємств. Збір інформації неможливий без особистої зацікавленості і безпосередньої участі представників керівництва підприємств-виробників продукції. Для проведення опитувань необхідно існування сталих довірчих ділових відносин, що дозволяють отримувати інформацію, закриту для вільного доступу [20].

Невелике число споживачів продукції ускладнює проведення кількісних досліджень. Великого значення набуває створення інформаційної бази, що дозволяє проводити такі дослідження. Інформаційна база створюється шляхом особистих бесід або під час спілкування по телефону, або під час ділових зустрічей. Тому питання анкети повинні бути ретельно продумані і мають сприяти збиранню важливої інформації за короткий проміжок часу. Дослідження, як правило, вимагає конфіденційності, внаслідок чого процес налагодження контактів не набагато спрощується. У випадках відсутності подібної інформаці, пошук ведеться за допомогою доступних баз даних.

У процесі дослідження комбікормового ринку можна зіткнутися з двома основними труднощами [20]:

.Досліджуваний ринок є специфічним і вузькоспеціалізованим, що істотно ускладнює пошук респондентів.

.Труднощі мови дослідження. Предметом дослідження є підприємства комбікормової промисловості, та продукція, що вони виробляють. Через це необхідно скласти спеціальний "словник" дослідження, а також проводити спеціальний інструктаж з інтерв'юерами з метою занурення в тематику дослідження.

В аграрному бізнесі останнім часом стає популярним проведення тестування готової продукції, тобто цільовій аудиторії демонструються зразки товару (готової продукції) або комунікаційних повідомлень. Такі випробування достатньо добре працюють у випадках тестування нового складного продукту, наприклад техніки, що використовується у сільському господарстві.

Досить ефективними вважаються методи дослідження, які базуються на активному вивченні поведінки цільових ринків шляхом «живого» спілкування з їх субєктами. Такий метод дозволяє більш точно зрозуміти нюанси споживацької поведінки в момент вибору і здійснення купівлі.

Останнім часом набуває популярності також метод «таємного споживача» - анонімна імітація дослідником споживача або іншого клієнта, щоб отримати інформацію про поведінку свого цільового ринку або конкурентів. Цей метод корисний, наприклад, при перевірці якості торгового персоналу дилерів компанії, особливо, якщо за якісну роботу гарантоване певне стимулювання або при отриманні цінної інформації про клієнта (дзвінок чи візит до конкурента з метою з метою отримання максимум документів, рекламних проспектів, прасів, умов надання знижок та ін. ) [20].

Такі маркетингові дослідження, в тому числі і дослідження комбікормової промисловості, вимагають великих матеріальних і часових витрат. Ринок комбікормів відрізняється тим, що важко знайти експерта для проведення інтерв'ю, яке дозволило б отримати специфічну інформацію про особливості виробничого процесу як на підприємствах, що випускають продукцію, так і на підприємствах, що використовують її.

Маркетингові дослідження у сфері виробництва сільськогосподарської продукції обумовлений деякими особливостями, пов'язаними:

-з природними умовами виробництва, врожайністю і інтенсивністю використання сільськогосподарських земель;

-значимістю виробленого товару, що визначає особливі вимоги до його виробництва, зберігання і транспортування;

-розбіжністю часу виробництва продукції та її споживання;

-сезонним характером виробництва;

-різноманіттям форм власності в системі АПК, що висуває особливі вимоги до методів маркетингових досліджень;

-тривалістю циклу виробництва і споживання сільськогосподарської продукції, яка ускладнює прийняття правильних маркетингових рішень в конкурентній боротьбі, задоволення запитів споживачів щодо якості товару;

-більш високою чутливістю і сприйнятливістю агромаркетинга в порівнянні з іншими системами маркетингу;

-порівняно невисоким рівнем наукових розробок у сфері маркетингової діяльності.

Резюмуючи вищесказане, необхідно відзначити, що саме маркетингові дослідження в сучасних умовах господарювання дозволять кожному суб'єкту ринкових відносин ефективно визначити цілі свого розвитку, стратегію і тактику поведінки, виробити цільовий метод впливу на потенційних споживачів і конкурентів, що діють на комбікормовому ринку.

1.3 Державне регулювання в галузі виробництва комбікормів України


Ринкова економіка сприяє жорсткій конкуренції на ринку комбікормів, оскільки ринок насичений продукцією як вітчизняного, так і імпортного виробництва.

Недосконалість механізмів державного регулювання ринку зерна, високі ціни на сировину та ряд інших факторів зумовлюють зниження ефективності діяльності комбікормових підприємств. Також відсутність наукової і економічно обґрунтованої державної програми, єдиного координаційного органу в комбікормовій промисловості не дає можливості впроваджувати наукові розробки, передові технології і нові методи економічної співпраці між виробниками та споживачами комбікормів.

Світовий досвід переконує, що навіть за умов розвинутої ринкової економіки існують обєктивні причини державного втручання в аграрний сектор, а це в свою чергу спричиняються певними чинниками. Серед них можна виділити такі, що представлені в таблиці 1. 2:


Таблиця 1. 2

Чинники та наслідки їх впливу [складено автором за джерелом [20]

ЧинникиНаслідки впливуПриродно-кліматичніНеконтрольований вплив яких на сільськогосподарське виробництво вимагає створення й розвитку системи страхування, що регулюється державоюНестійкість цін на сільськогос-подарську продукціюКоливання цін відповідно до ринкової конюнктури, що зумовлює нестабільність доходів у сільському господарстві. Низький ступінь монополізації та концентрації сільськогос-подарського виробництваПорівняно з іншими сферами економіки, що зумовлює необхідність його підтримки і захисту інтересів товаровиробників від високомоно-полізованих галузей промисловості.

Таким чином, регулююча роль держави зумовлена низькою еластичністю попиту і непередбачуваністю результатів в аграрному секторі, нестабільністю прибутків аграрних підприємств, сезонністю сільськогосподарського виробництва, збереженням земельного потенціалу, необхідністю охорони навколишнього природного середовища, розвитком експортного потенціалу аграрного сектора та забезпеченням продовольчої безпеки країни.

На сьогоднішній день виробництво вітчизняних комбікормів здійснюється по-перше, на незалежних комбікормових заводах, або комбінатах хлібопродуктів; по-друге, на комбікормових заводах, або комбінатах хлібопродуктів, що є самостійними юридичними особами, але входять у склад працюючих інтегровано-тваринницьких господарств, по-третє, виробництво здійснюється на заводах що не мають статусу самостійної юридичної особи та входять у склад тваринницьких господарств. Вони відрізняються як рівнем технічного забезпечення, так і масштабами виробництва та якісними характеристиками продукції.

Регулювання діяльності субєктів комбікормового виробництва полягає, перш за все, у забезпеченні безперешкодного руху товарної маси і стимулювання виробництва. Таким напрямом, у перспективі, є інтегрування комбікормових підприємств у агропромислові обєднання на нижчому рівні та створення управлінського підрозділу (типу асоціації) на вищому.

Наша держава розвивається вже більше 20 років в умовах неоднозначних і суперечливих законодавчих актів, жоден з яких не регулює освітлені проблеми, а діюча нормативно-технічна база стримує успішний розвиток виробництва і використання комбікормів.

Якщо на окремі види кормової сировини діють державні стандарти, покликані забезпечити високу їх якість і гарантувати виробництво безпечних комбікормів і тваринницької продукції, то діючі державні стандарти на комбікорми суттєво обмежують розвиток асортименту комбікормової продукції, призводять до зниження її конкурентоспроможності.

Тому для вирішення проблеми необхідне прийняття і впровадження Закону України «Про корми», який повинен стати основою для подальшого розвитку нормативно-технічної бази комбікормової промисловості. Адже на даний час в Україні фактично відсутня законодавча база для виробництва комбікормів, і зазначений законопроект у разі його ухвалення повинен буде ліквідувати цю прогалину. Ключовими положеннями законопроекту є: зміна класифікації комбікормів та інгредієнтів для їх виробництва, яка буде відповідати як вимогам ЄС, так і Митного союзу.

Також документом передбачена обов'язкова державна реєстрація всіх суб'єктів кормовиробництва в Україні. Крім того, будуть посилені вимоги до маркування готової продукції, які дозволять відмовитися від сертифікації даної продукції. Виробник підтверджуватиме якість виробленої продукції нанесеною на товар маркуванням. Це відкриє необмежені горизонти виробництва високорентабельної продукції птахівництва і тваринництва [21].

Аналіз чинних законів про корми в розвинених країнах світу показав: найбільш доцільно-впровадження принципу відповідності комбікормової продукції вимогам безпеки, а також відповідальності виробників за заявлені в сертифікатах показники якості та сертифікації виробників [22].

В Україні відсутня необхідна законодавча база з біобезпеки. Про це заявив заступник директора Інституту агроекології та біотехнології Української академії аграрних наук Григорій Петюх на засіданні Української освітньої програми реформ. В Україні немає закону, який би передбачав заходи з біологічної та екологічної безпеки.

Сьогодні в українському парламенті на підготовці до розгляду в третьому читанні знаходиться проект Закону України «Про біобезпеку». Однак даний документ потребує суттєвих доопрацювань, оскільки передбачає досить низький рівень контролю за ввезенням і використанням генетично модифікованої матеріалу, наприклад, трансгенних рослин. Цей закон має передбачати маркування продуктів харчування (тобто наявність інформації про використання генетично модифірованних матеріалів), чіткі та прозорі правила контролю за участю громадських організацій.

Також Г. Петюх зазначив, що в даний час в Україні відсутня координація в діяльності структур, які повинні забезпечувати біологічну безпеку країни-відповідних наукових і санітарних структур, Міністерства аграрної політики України, Державного департаменту промисловості України [22].

Показники безпеки, які пред'являються до кормової продукції, в кожній країні відрізняються, хоча в основному їх перелік збігається. Кожна країна має право впроваджувати нові додаткові показники безпеки, які гарантують захист здоров'я населення країни і задовільний екологічний стан комбікормових і тваринницьких підприємств. Перехід від дотримання затверджених у державних стандартах показників якості комбікормової продукції до забезпечення відповідальності виробників за відповідність заявлених у сертифікатах показників якості реальним значення, з одного боку, істотно змінює і спрощує організаційні підходи до виробництва комбікормів. А з іншого, стимулює необхідність впровадження міжнародних систем контролю якості (ISО-серія міжнародних стандартів, що описують вимоги до системи менеджменту якості організацій і підприємств, HАССР - (англ. <#"justify">Законопроект "Про корми" розроблений Мінагрополітики України спільно з Українською академією аграрних наук у порядку законотворчої ініціативи відповідно до Конституції України, законодавства про ветеринарну медицину, безпеку і якість продукції, а також законодавства Європейського союзу. Попри те, що розробники законопроекту переконували в тому, що до його підготовки залучалися представники профільних асоціацій, члени парламентського Також існує загроза, що багато запропонованих нововведень призведуть до надмірного контролю і зловживань з боку контролюючих органів. Ще однією перепоною до прийняття закону є рішення про запровадження системи НАССР, оскільки рішення щодо введення цієї чи іншої системи контролю якості має приймати виробник [22].

Однією із причин для передачі законопроекту на доопрацювання став той факт, що з 2011 року більшість європейських країн надає перевагу системі якості ISО, а не НАССР, а також те, що не всі члени профільних організацій мали змогу ознайомитися із законопроектом.

Також для удосконалення законодавчої бази існують такі законопроекти, що також знаходяться на розгляданні законопроект «Про державний контроль у сфері забезпечення безпеки та якості харчових продуктів і кормів, благополуччя тварин» встановлює, яким чином здійснюватиметься контроль харчових продуктів тваринного походження. Проект Закону України «Про побічні продуктах тваринного походження, не призначених для споживання людиною» передбачає цивілізоване нормування діяльності, пов'язаної з утворенням, збиранням, перевезенням, зберіганням, обробкою, переробкою, утилізацією, побічних продуктів тваринного походження, не призначених для споживання людиною.

Регулюючим органом комбікормової промисловості є Міністерство аграрної політики та продовольства України, а також Головна державна інспекція якості та сертифікації сільськогосподарської продукції, котра виконує урядове контролювання за якістю, збереженням та доцільним використанням зерна і матеріалів його переробки, насіння олійних культур, продуктів для комбікормового виробництва і комбікормів; вносить у встановленому порядку керівництву міністерства пропозиції щодо удосконалення нормативно-правових актів, які регламентують закупівлі сільськогосподарської продукції і сировини в державні та регіональні фонди. Основою законодавства комбікормової галузі є такі закони та нормативні акти [21]:

-Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні»

-від 4. 07. 2002;

Закон України «Про ветеринарну медицину» від 05. 12. 1996;

Наказ від 1 серпня 2001 року N 231/63/72 «Про заходи щодо розвитку комбікормової промисловості та збільшення обсягів виробництва комбікормів»;

Вимоги до якості комбікормів залежать від їх призначення. У кожній країні існують стандарти, згідно з якими повинна виготовлятися комбікормова продукція. Загальносвітовою тенденцією є дотримання двох основних принципів, і Україна не є виключенням [21]:

по-перше, комбікормова продукція повинна бути безпечною щодо вмісту радіонуклідів, патогенних мікроорганізмів і грибів, токсинів, залишків гербіцидів і пестицидів, важких металів тощо;

по-друге, виробник несе відповідальність за заявлені в сертифікаті показники якості і склад комбікорму.

Основою законодавства якості комбікормів є такі стандарти:

ДСТУ 10199-81-Комбікорми-концентрати для овець. Технічні умови;

ДСТУ 10385-88-Комбікорми для ставкових коропових риб. Технічні умови;

ДСТУ 10747-70-Комбікорми для хутрових звірів. Технічні умови;

ДСТУ 23153-78-Кормовиробництво. Терміни та визначення.

Сьогодні комбікормова промисловість України має можливість виробляти високоякісну продукцію, яка відповідала б вимогам сучасної зарубіжної селекції. Проте негативні фактори стримують розвиток галузі. Шляхом вирішення цієї проблеми є розробка, прийняття і введення Закону України «Про корми», який повинен стати основою для подальшого розвитку нормативно-технічної бази і комбікормової промисловості, відкриє необмежені горизонти виробництва високорентабельної продукції птахівництва та тваринництва [21].

Необхідно удосконалювати нормативно-технічну базу, при цьому передбачити підхід у дотриманні безпеки комбікормів і відповідальності за показники якості.

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО РИНКУ КОМБІКОРМІВ


.1 Виробничо-економічний аналіз стану українського ринку комбікормів


Розвиток вітчизняної комбікормової промисловості за часів Радянського Союзу відбувався в напрямі задоволення потреб великих тваринницьких комплексів, на яких утримувалося багатотисячне поголівя. В Україні було збудовано близько 90 комбікормових заводів-гігантів, які випускали щорічно майже 16 млн. тонн комбікормів при максимальній потужності 21,8 млн. тонн [23].

Значна роль у забезпеченні тваринництва та птахівництва комбікормами відводилася міжгосподарським комбікормовим заводам, на які припадало 46 % загальної потужності підприємств комбікормової промисловості. Обсягами продукції, що вироблялася в ті часи комбікормовою промисловістю, практично повністю забезпечувалися потреби тваринництва, тобто майже 31-33 млн. голів поголівя великої рогатої худоби, що утримувалося в сільськогосподарських

підприємствах [24].

На внутрішньому ринку комбікормів України спостерігається відносно низька купівельна спроможність більшості споживачів, а також низький попит з боку приватного сектору, на фоні значного перевищення виробничих потужностей над споживанням. На ринку комбікормів України відмічена явна тенденція до зростання затребуваності повнораціональних кормів. Характерною рисою розвитку даного сектору АПК є майже повна відсутність експорту комбікормів. Ринок досить чутливий до змін пропозиції і ціни на зернові та білкові шроти/жмихи.

Однак, аналіз діяльності комбікормової промисловості за останні роки вказує на те, що виробництво кормів з кожним роком збільшується, що можна побачити на рисунку 2. 4. [25]


Рис. 2. 4. Динаміка обємів виробництва комбікормів в Україні


Зростання обсягів виробництва, перш за все, повязна с прирістом поголівя свиней та птиці, що, в свою чергу, є наслідком приходу в тваринницьку галузь України крупних інвесторів, які почали займатися відродженням великотоварного виробництва мяса в живій вазі.

Загалом за період з 2008 по 2013 роки обсяг виробництва комбікормів зріс майже на 40 % у натуральному вираженні та в 4 рази у грошовому. Треба сказати, що на протязі досліджуваного періоду нарощування обсягів виробництва не було стабільним. Нестабільність зростання обсягів виробництва пояснюється залежністю виробництва від рівня споживання з причини низького рівня експорту. Значні обсяги продукції виробляють малі підприємства, оснащені примітивним обладнанням. Це свідчить про те, що вітчизняна комбікормова промисловість орієнтується лише на внутрішнього споживача, обмежуючи цим власний розвиток як перспективної галузі. Дані відображені на рисунку 2. 5. [26]


Рис. 2. 5. Динаміка внутрішнього споживання комбікормів України


Позитивним прикладом розвитку комбікормового підприємства є АТЗТ Миронівський хлібопродукт. Починаючи з 1995 року підприємство з сучасним менеджментом, запровадивши передові технології, не тільки нарощує обсяги виробництва, а й значно розширює асортимент продукції. Якщо раніше воно функціонувало тільки як елеваторне господарство, то нині це глибоко інтегроване підприємство, до складу якого входять елеватор, комбікормовий завод, тваринницькі комплекси з переробкою та інші. Частка цього підприємства на ринку мяса птиці досягає близько 40 %. Воно експортує свою продукцію, яка користується попитом як на території України, так і за кордоном. Загальний обсяг виробництва комбікормів на АТЗТ Миронівський хлібопродукт становить близько 10 тис. тонн на місяць. За оцінками експертів, це підприємство є лідером за обсягами виробництва комбікормів в Україні.

Проте, таких позитивних прикладів функціонування приватного капіталу дуже мало. Нині комбікорми виробляються на більш як 90 вітчизняних комбікормових заводах, з них 26 % знаходиться у державній власності. Виробництво складає лише 10 % загальної потужності. Загалом стан українських заводів, на думку експертів, можна розподілити в наступному процентному відношенні, яке представлено

на рисунку 2. 6. [27]


Рис. 2. 6. Розподіл українських комбікормових заводів за технічним станом


У 2013 році обсяг виробництва комбікормів склав 6 000 тис. тонн, що на 4 % вище рівня 2012 року. Лідером з виробництва є Черкаська область, котра у 2013 році виробила майже третину всіх комбікормів держави - 1 732 тис. тонн (на 4 % більше проти 2012 року).

Другою за обсягами виробництва є Київська область - 763,5 тис. тонн (4 % плюс до минулого року). А от бронзовий призер - Дніпропетровщина - минулого року скоротила виробництво комбікормів на 1,2 % - до 568,6 тис. тонн. Загалом по Україні третина областей і АР Крим скоротили виробництво, а дві третини - наростили.

Натомість у Одеській області спостерігався найбільший спад - на 21,6 %, до 19,6 тис. тонн [31]. Загальна динаміка виробництва комбікормів та зміна обсягів їх виробництва в регіонах загалом відповідають картині зростання тваринницького комплексу.

Наприклад, Донеччина стабільно прирощує виробництво кормів через те, що зростає поголів'я розміщеного тут найбільшого в Україні комплексу з вирощування свиней. В тій же Тернопільській області, як і на Київщині, зростання виробництва комбікормів пов'язане з укрупненням та створенням нових виробництв з вирощування курей.

Структуру ринку за призначенням комбікормів можна розглянути на рисунку 2. 7. [28]


Рис. 2. 7. Структура ринку за призначенням комбікормів


З рис. 2.7. видно, що найбільша потреба у комбікормах є саме у сфері птахівництва, потім йде свинарство та велика рогата худоба. Саме свиноводи та птахівники є головною рушійною силою вітчизняного кормовиробництва. За даними Держстату, у 2013 році поголів'я птиці зросло на 6,7 % - до 246,9 млн голів, а свиней - на 4,6 %, до 8,2 млн. Також за минулий рік на 5,1 % зросла кількість овець та кіз, на 3,5 % - великої рогатої худоби [31].

Особливістю українського кормовиробництва є вертикальна інтеграція, при якій одне підприємство холдингу вирощує зернові, друге - виробляє з них комбікорми, а третє - згодовує худобі чи птиці, тоді як в Європі виробники комбікормів - незалежні підприємства. Відтак основне виробництво у нас «прив'язане» до власного споживання, а основні потужності з виробництва комбікормів зосереджені у регіонах з найбільшим поголів'ям. За останні п'ять років промислове виробництво кормів в Україні зросло на чверть, у тому числі комбікормів для ВРХ - на 22 %, свиней - на 37 %, птиці - на 32 %, зате виробництво інших кормів знизилося на 10 % [31]. При цьому близько 40 % ринку кормів перебуває в тіні. Зростання ринку відбувається, в першу чергу, через перехід тваринників на споживання промислових кормів. Спостерігається пряма залежність між зростанням поголів'я (особливо курей та свиней) і зростання споживання комбікорму. Проте з ВРХ ситуація кардинально протилежна - поголів'я зменшується, а споживання комбікормів зростає. Просто інтенсифікація годівлі дозволяє збільшувати виробництво того ж молока, незважаючи на скорочення поголів'я.

На рисунку 2. 8. визначимо динаміку середньостатистичної ціни на комбікорма для сількогосподарських тварин в 2013 році - починаючи з 2013 року по місяцям [29].

З рис. 2. 8. видно, що з березня минулого по березень поточного року ціна росла безперервно і збільшилася на третину. З квітня почалося плавне зниження цін.


Рис 2. 8. Динаміка цін на комбікорми для сільськогосподарських тварин


Що стосується структури українського ринку виробників комбікормів, то вона така: на ринку України працює близько 120 виробників комбікормів. Виробничі потужності дозволяють випускати 12-15 млн. тонн на рік, проте вони завантажені лише на 30-35 %. Провідними виробниками комбікормів є наступні підприємства, які структуровані за критерієм - обсяг виробництва в тис. тонн [30]:

-ТОВ «Катеринопільський елеватор» (513,8 тис. тонн);

-ПАТ "Миронівський ЗВКК" (444,8 тис. тонн);

-ТОВ «Комплекс Агромарс» (209,3 тис. тонн);

-ЗАТ «АПК-ІНВЕСТ» (147,9 тис. тонн);

-інші (сукупна доля виробництва яких складає 4980, 4 тис. тонн).

Десятці основних виробників комбікормів належить 28 % загального виробництва, останні 73 % належать дрібним виробникам, сукупна доля яких є суттєвою, але окремі показники кожного з підприємств настільки малі, що вони не можуть скласти конкуренцію слідуючій пятірці. Характерною рисою розвитку даного сектора агропромислового комплексу в даний час є дуже низька частка експорту комбікормів. Для збільшення обсягів експорту вітчизняним виробникам необхідно випускати продукцію, що відповідає міжнародним вимогам і стандартам.

У 2013 році Україна імпортувала 79,1 тис. т комбікормів на 147,7 млн. доларів. Експорт за цей період склав менше 8 тис. тонн (3,9 млн. доларів). В Україну, в основному, імпортуються кормові добавки, премікси та кормосуміші з Європи та Китаю. У свою чергу, з країни вивозяться повнораціонні корми та корми на основі зерносумішей [31].

Основними експортними ринками України є країни СНД: Молдова, Білорусь, Грузія. У 2013 році до четвірки найбільших імпортерів українських комбікормів увійшла Туреччина.

Найбільшими імпортерами готових комбікормів, кормових добавок і преміксів для сільськогосподарських тварин в 2013 році за даними компанії ПроАгро були: «Миронівський хлібопродукт», «Агролайф годуй» (Львівська обл. ), «Доше» (м. Луцьк), «АПК-Інвест» (м. Донецьк), «Агравіа АГ» (м. Київ).

Ціни на комбікорми на внутрішньому ринку з літа 2013 року зросли на 20-23 %. До середини весни в країні очікується підвищення їх вартості ще, як мінімум, на 15 %. Подорожчання комбікормів пов'язують із зростанням цін на компоненти, які займають 76 % у структурі витрат на виробництво. Зокрема, за останній рік ціни на такі складові кормів, як фуражні зернові, виросли на 19-30 %, висівки - на 59 %, соняшниковий шрот - більш ніж удвічі [31].

Підводячи підсумок можна виділити основні особливості ринку комбікормів України, дані зображені на рисунку 2. 9.


Рис 2. 9. Особливості комбікормового ринку України


Отже, можна зробити висновок, що навіть у кризовий час, поступово зростає привабливість птахівництва та свинарства і інвестори вкладатимуть кошти в цю підгалузь шляхом створення інтеграційних формувань. Всі ці чинники значно підвищать внутрішній попит на комбікорми для птиці та свиней і, якщо, вітчизняна комбікормова промисловість задовольнить зростаючі потреби у комбікормах за оптимальним поєднанням ціни та кості, то найближчим часом очікується поступовий вихід її з кризової ситуації.


.2 Характеристика маркетингової діяльності компаній-лідерів


За останній час ринок комбікормів суттєво змінився, оскільки з'явилося багато нових компаній. Жорстка конкуренція на ринку робить позитивний вплив. Основним стимулюючим фактором на сьогодні є «ціна-якість». Останнім часом український ринок комбікормів заполонила низькоякісна дешева фасована продукція, виготовлена ??з давальницької сировини. Частка давальницької продукції в «обороті» у Сумській, Харківській, Полтавській, Донецькій та Луганській областях сягає

-30 %. І, як наслідок, в 2011-2012 роках деякі виробники відчули зниження попиту на фасовані комбікорму на внутрішньому ринку [32; 33].

За давальницькою схемою на ринку, як правило, працюють посередники, які самі не вирощують зернові та олійні. Сировина вони закуповують на внутрішньому ринку і поставляють на заводи для виробництва комбікормів.

І хоча виходить, що власники виробничих потужностей випускають продукцію, яка на ринку конкурує з їх же товаром, відмовитися від її виробництва комбікормові підприємства не можуть - це досить важлива стаття їхнього доходу. До 2016 року в Україні планують виробляти 9 млн. т комбікорму, з поділом: 70 % - вертикально-інтегровані агрохолдинги і

% - інші господарства. До найбільших виробників України в 2012/2013 роках відносяться [34]:

-ТОВ «Катеринопільський елеватор»;

-ПАТ «Миронівський ЗВКК»;

-ТОВ «Комплекс Агромарс»;

-ЗАТ «АПК-ІНВЕСТ»;

-ТОВ «АРГО КОМ» та інші.

За даними Союзу птахівників України в 2012/2013 в Україні було вироблено 6,09 млн. тонн комбікормової продукції [35]. Лідером стало ТОВ «Катеринопільський елеватор», яке виробило 513,8 тис. тонн комбікормів (частка ринку - 8,4 %). Далі йдуть ПАТ «Миронівський ЗВКК» з об'ємом 444,8 тис. тонн (частка ринку - 7,3 %) і ТОВ «Комплекс» Агромарс» з об'ємом 209,4 тис. тонн (частка ринку - 3,4 %), а також ЗАТ «АПК-ІНВЕСТ». Як розподілилися частки лідерів ринку можна побачити на рисунку 2. 10.


Рис. 2. 10. Частки лідерів на українському ринку комбікормів


На даний момент близько 25 % ринку займають великі холдинги, останні 75 % належать дрібним виробникам, сукупна доля яких є суттєвою, але окремі показники кожного з підприємств настільки малі, що вони не можуть скласти конкуренцію лідуючій пятірці. Провідні спеціалізовані компанії є вертикально-інтегрованими підприємствами, до складу яких, окрім безпосередньо птахокомплексів, входять комбікормові і переробні заводи, тому вони мають важелі як для зниження собівартості виробництва, так і для подальшого збільшення рентабельності [36].

ТОВ «Катеринопільський елеватор» було засновано в 2004 році. У 2006 році підприємство приєдналося до групи МХП. Основними напрямками діяльності товариства є зберігання зернових і бобових культур і виробництво кормів для птахівницьких підприємств холдингу.

До складу підприємства входять території зі складами підлогового типу та інфраструктурою для прийому, очищення, сушки, зберігання та відвантаження зернових культур, комбікормовий завод - дві комплектні автоматизовані лінії продуктивністю по 40 т/год (введений в експлуатацію в 2007 році), елеватори (елеватор кукурудзи ємністю (80 тис. ), елеватор сої (30 тис. ), елеватор соняшнику (60 тис. )), олієпресовий завод (введений в експлуатацію в 2009 році) - автоматизований комплекс з виробництва соняшникової олії, макухи, гранульованої лузги продуктивністю 620 т. /добу вхідної сировини.

У 2013 році чистий прибуток компанії склав 5 784 тис. грн. [37].

ПАТ «Миронівський ЗВКК» - це багатопрофільний виробничий комплекс з переробки зернових і олійних культур. Основні види діяльності:

-виробництво готових кормів для тварин;

-виробництво круп;

-виробництво неочищеної олії та жирів.

У 2013 році чистий прибуток компанії склав 2095 тис. грн, що на 755,1 % більше, ніж роком раніше. Виручка виросла на 23,55 % і склала 3405826 тис. грн. Акционерный капитал ПАО «Мироновский завод по изготовлению круп и комбикормов» состоит из 160 млн. обыкновенных акций. Основные акционеры: ПАО «Мироновский хлебопродукт» - 22,48 % акций, ЧАО «Мироновская птицефабрика» - 66,09 % акций [38].

ТОВ «Комплекс Агромарс» - холдингова компанія, заснована в 1998 році, на сьогоднішній день є одним з найбільших виробників курячого м'яса в Європі. Комплекс Агромарс є вертикально інтегрованою компанією, яка охоплює своєю діяльністю всі етапи виробництва курятини, від вирощування зернових культур, зберігання комбікормів, виробництва племінної та бройлерної продукції, до переробки м'яса та реалізації через власну франчайзингову мережу.

Кормова база комплексу забезпечує вирощування зернових: пшениці, кукурудзи та сої на більш ніж 35 тис. га землі.

З 2004 року, компанія почала виробництво продукції під

ТМ «Гаврилівські курчата».

Структура «Комплексу Агромарс» включає: Броварська філія, Кагарлицький філія, Бориспільський експериментальний комбікормовий завод, Київський комбікормовий завод, Кагарлицький елеватор, "Курганський бройлер".

У 2012 році «Комплекс Агромарс» збільшив свої виробничі потужності в 2,3 рази - до 765 тонн курячого м'яса на добу - завдяки запуску другого забійного цеху в селі Гаврилівка (Київська область), а також модернізації підприємства «Курганський бройлер» (Харківська область). Компанія інвестувала в цей проект 12,5 млн. грн. [39].

Компанія «АПК-ІНВЕСТ» є провідним агропромисловим підприємством України. Підприємство створено в 2006 році. У рамках вертикально-інтегрованої структури компанія реалізує найбільший інноваційний проект в агропромисловому секторі країни.

Замкнутий цикл виробництва дозволяє контролювати кожен етап: від вирощування зернових і виготовлення комбікормів, до тваринництва, м'ясопереробки і реалізації готової продукції.

Структура бізнесу включає рослинництво, насінництво, комбикормовое виробництво, тваринництво, в тому числі племінну роботу, м'ясопереробку, логістику і власну роздріб. Основні виробничі активи «АПК-ІНВЕСТ» розташовані в Червоноармійському та Костянтинівському районах Донецької області.

За підсумками роботи в 2013 році в рамках реалізації найбільшого інноваційного проекту в агропромисловому секторі України, компанія «АПК- ІНВЕСТ» продемонструвала істотне зростання всіх виробничих та економічних показників. За попередніми даними компанії чистий прибуток в 2013 році склала 89 млн. грн, що в 4 рази перевищує показник 2012 року.

У 2013 році компанія зайняла 15 % ринку промислового виробництва охолодженої свинини.

У 2013 році компанія заявила про себе як серйозний гравець насінницького ринку країни. Був зданий в експлуатацію насіннєвий завод потужністю 200 тонн насіннєвого матеріалу на добу (проект компанії CIMBRIA (Данія)), що дозволило здійснювати основні виробничі процеси у відповідності зі стандартами, прийнятими в ЄС.

Виробництво комбікормів в 2013 році збільшилося на 45 % і досягло 126 тис. тонн. Продукція комбікормового заводу в повному обсязі призначена для відгодівлі власного поголів'я [40].

ТОВ «АРГО КОМ» входить до Групи компаній «Єдність» (Полтава, Україна). Група компаній «Єдність» - це об'єднання заводів-виробників комбікормів і підприємств, які займаються їх обслуговуванням. Група займається закупівлею і продажем всіх видів зернових та іншої сировини, виробництвом і реалізацією кормових добавок.

ТОВ «АРГО КОМ» займається реалізацією повнораціонних, збалансованих комбікормів під торговими марками «Щедра нива» та «Баланс-оптима», які забезпечують 100 % потребу організму в поживних речовинах. Комбікорми на 40-65 % складаються з високоякісних злаків (кукурудза, пшениця, ячмінь), високий відсоток в рецепті займає білкова сировина.

Компанія також займається закупівлею і продажем всіх видів зернових, зернобобових та олійних культур. Компанія пропонує послуги приймання, сушки, очистки та відвантаження всіх видів зернових, зернобобових та олійних культур; лущення ячменю та інше. У 2013 році чистий збиток підприємства склав 1728 тис. грн. Завод мав дефіцит оборотних коштів [41].

Цінова політика між конкурентами досить сильно відрізняється одна від одної, так на рисунку 2. 11. представлено середню ціну, яку встановлюють на свою продукцію основні гравці ринку.

З рис. 2. 11. можно зробити висновок, що найнижча ціна у двох лідуючих підприємств ТОВ «Катерінопольскій елеватор» та ВАТ «Мироновський ККЗ», що є однією з причин, чому вони займають лідючу позицію, найвища ціна спостерігається у ТОВ «Комплекс Агромарс», але це зовсім не відлякує потенційних споживачів, це можна пояснити досить високою якістю виробляємої продукції.

На рисунку 2. 12. представлено обсяги виробництва комбікормів за 2013 рік найбільшими підприємствами галузі.


Рис. 2. 11. Середня ціна на комбікорма, грн. /т.


Базуючись на проведеному дослідженні, в розрізі всеукраїнського ринку можна зробити висновок, що у 2013 році в Україні спостерігається зростання в комбікормової галузі.

Лідерами ринку в 2013 році були ТОВ «Катерінопольскій елеватор», ВАТ «Мироновський ККЗ», ТОВ«Комплекс «Агромарс»,

ТОВ «АПК-ІНВЕСТ», ТОВ «АГРО КОМ». Більшу частину комбікормів виробляють і споживають вертикально інтегровані птахівницькі та тваринницькі господарства, кількість яких в Україні постійно зростає. Однак достатньо велика і частка невеликих виробників, котрі не можуть гарантувати достатній рівень якості комбікормів, особливо їх безпеку.


Рис. 2. 12 Обсяги виробництва комбікормів компаніями-лідерами, тис. т.


Частка ринку інших виробників комбікорму понад 60 %. Позитивною тенденцією 2013 стало збільшення поголів'я великої рогатої худоби, свиней, птиці, овець і кіз в порівнянні з минулим роком. З літа 2013 року ціни на комбікорми зросли на 20-23 % у зв'язку із зростанням цін на компоненти, які займають більше 70 % у структурі витрат на виробництво. Незважаючи на зростання цін на внутрішньому ринку, в 2013 році спостерігається позитивна тенденція зростання попиту на купівлю різних видів комбікормів[42].

Головна перевага виробництва комбікормів для птахів - перспективи стабільного зростання птахівництва. Скотарство так поки і не вийшло з кризового стану, в який воно потрапило. Свинарство розвивалося в останні роки дуже динамічно. Можна з упевненістю сказати, що зростання вітчизняного птахівництва буде продовжуватися, а значить, і зростання виробництва комбікормів для птиці теж. Правда, враховуючи те, що птахівництво, на відміну від інших галузей тваринництва, вже зараз практично повністю забезпечує свої потреби в комбікормах, зростання навряд чи буде занадто швидким. Але зате він буде стабільним, без загрози падіння.

Комбікормова промисловість як перспективна галузь може задіяти свій потенціал лише за умови впровадження нових технологій виробництва та реалізації не тільки повноцінного комбікорму, а й окремих його компонентів. Сільськогосподарські підприємства різної спеціалізації можуть самі виготовлювати комбікорм з власної зернової сировини за наявності білково-вітамінних добавок для більш повного забезпечення кормового потенціалу зернових культур.

Комбікормовим підприємствам необхідно зацікавити постачальників сировини - сільськогосподарських підприємств у співпраці, зокрема за рахунок, дотримування високої якості комбікорму та впровадження передових маркетингових технологій.


2.3. Аналіз споживацьких уподобань на ринку комбікормів України


Збільшення споживання кормів промислового виробництва українськими тваринницькими підприємствами є основним чинником зростання вітчизняного комбікормового ринку.

Останні 5 років в Україні відзначається зростання поголів'я худоби, зокрема - в сільськогосподарських підприємствах, які є основними споживачами комбікормів. Відповідно, щороку збільшується і загальний обсяг їх виробництва - в 2013 році він становив 6 млн. тонн. Агрогосподарства збільшують попит на промислові корми не тільки завдяки приросту поголів'я, а й заміщаючи ними колишні традиційні складові раціону харчування тварин-необроблене зерно, макуху, крейда і т. д. Це сприяє збільшенню загальної ефективності тваринництва-зростанню приростів, надоїв, поліпшенню якості кінцевої продукції.

При цьому в 2013 році розрахунковий обсяг споживання комбікормів сільгосппідприємствами становив 7,5 млн. тонн, хоча фактично було спожито 4,5 млн. тонн, або 60 % [42].

Таким чином, потенціал зростання ринку навіть при збереженні стабільної чисельності тваринницького стада дуже вражаючий.

Основними виробниками комбікормів в Україні є великі аграрні холдинги, чиї молочнотоварні ферми, підрозділи з вирощування свиней і птиці одночасно є і споживачами їх продукції. Така тісна інтеграція з тваринниками в рамках однієї компанії додатково стимулює виробників комбікормів до вдосконалення рецептур, використанню в них сучасних високотехнологічних добавок, здешевленню собівартості продукції. Все це, в кінцевому рахунку, буде сприяти підвищенню якості та конкурентоспроможності українських комбікормів

Сегментація споживачів ринку комбікормової продукції України представлена на рисунку 2. 13.


Рис. 2. 13. Сегментація споживачів ринку комбікормової продукції


Перевагами комбікормів є: економія кормових ресурсів; раціональне використання відходів; можливість включити до складу комбікорму сировину. Комбікорми виробляють практично для всіх груп тварин. Але найбільшу долю ринку на себе перетягнули комбікорма для птиці, на другому місці йдуть комбікорма для свиней, а не третьому для КРХ. Ситуацію відображено на рисунку 2. 14.


Рис. 2. 14. Структура використання комбікормів сільськогосподарськими підприємствами


При використанні збалансованих за всіма поживними речовинами комбікормів продуктивність тварин підвищується на 10-12 %, а при збагаченні їх вітамінами, мікроелементами та іншими стимулюючими речовинами-на 25-30 % в порівнянні з тим, коли тваринам згодовують окремі види зернофуражу.

На ринку комбікормів України відмічена явна тенденція до зростання затребуваності повнораціональних кормів. Тому на рисунку 2. 15. приведено уподобання споживачів, щодо використання різних видів комбікормів.


Рис. 2. 15. Розподіл комбікормів по ступеню споживання


З переходом до ринкових відносин істотно зростає роль конкурентоспроможності комбікормів, що включає в себе сукупність якісних і вартісних параметрів і впливає на конкурентоспроможність і комбікормових заводів. З двох основних груп факторів конкурентоспроможності комбікормів-цінових і нецінових визначальними в даний час є цінові, які в свою чергу залежать від ефективності-функціонування виробництва, рівня цін на зернофураж та іншу сировину, а також від цін на паливно-енергетичні ресурси. Отже чи є ціна головним чинником при виборі комбікорма? Дані дослідження зображені

на рисунку 2. 16.

Оскільки споживачами комбікормової продукції є досить великі підприємства-споживачі, то вони вміють оцінювати якість продукції, а також прислухатися до думки фахівців. З рисунку можна зробити висновок, що далеко не ціна є головним критерієм вибору.

З даного аналізу можна зробити такі висновки:

-основними споживачами комбікормової продукції є агрохолдинги, але в той же час, вони є і виробниками комбікормів;

-найбільшою популярністью користуються комбікорма для птиці;

-також зростає потреба у повнораціональних комбікормах та сумішах.


Рис. 2. 16. Критерії вибору комбікормів споживачами


РОЗДІЛ 3

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ОСНОВНИХ НАПРЯМКІВ РОЗВИТКУ КОМБІКОРМОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ


3.1 Обґрунтування перспектив розвитку виробництва комбікормів


Підвищення ефективності виробництва є економічним наслідком процесу безперервного удосконалення факторів виробництва, джерелом якого можуть бути як інтенсивні, так і екстенсивні фактори процесу відтворення. Виходячи з того, що поєднання і взаємозв`язок основних складових, резервів, напрямів та чинників підвищення ефективності розвитку комбікормової промисловості можна вважати шляхами її зростання, відмітимо, що приріст кінцевих результатів виробництва має досягатися за рахунок збільшення основних його факторів та підвищення їх віддачі.

Ринок комбікормів суттєво змінився: за останнім часом з'явилося багато нових компаній. Жорстка конкуренція на ринку робить позитивний вплив. Основний стимулюючий фактор на сьогодні - «ціна-якість». До 2016 року ми будемо мати 9 млн. т комбікорму (30 % приріст), з поділом: 70 % - Вертикально-інтегровані агрохолдинги і 30 % - інші господарства [43].

Прогнозується зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, однак змінюється і політика м'ясного виробництва. Найбільший відсоток по зростанню обсягів виробництва припадає на країни, що розвиваються, до цього сегменту відноситься і Україна.

Таким чином, поряд з високим потенціалом для України спостерігаються великі перспективи в розвитку.

На мою думку, для якнайшвидшого розвитку комбікормової промисловості України потрібне відновлення старих підприємств, будівництво нових, відновлення і розширення тваринницьких комплексів, тобто мається на увазі швидке виведення з кризи виробництва комбікормів.

Для вирішення цього завдання необхідно розробити стратегію розвитку галузі, виділити пріоритетні напрямки, ключові проблеми, вирішення яких життєво важливо для розвитку пріоритетних напрямків, розробити шляхи вирішення цих проблем в умовах переходу до ринкової економіки і жорсткого дефіциту фінансових ресурсів.

Щодо розвитку комбікормової промисловості в умовах вільного підприємництва, то найважливіше завдання розвитку комбікормової промисловості полягає у відновленні й удосконаленні виробничо-господарських зв'язків і економічних відносин як з постачальниками зерна і виробничих відходів при переробці сільськогосподарської продукції, так і з споживачами комбікормів. На новий рівень має бути піднята економічна інтегрованість всіх учасників виробничого ланцюжка, взаємна їх зацікавленість в цілях створення умов для мультиплікативного впливу на збільшення випуску кінцевої продукції. Саме на вирішення цього завдання має бути в першу чергу націлена економічна стратегія розвитку комбікормової промисловості будь-якого регіону агропромислового комплексу України.

На думку експертів, зростання виробництва кормів буде адекватний зростанню потреб тваринництва. А їх недолік поки так і буде покриватися імпортом кормових компонентів [44].

У сучасних умовах кормовиробників необхідно знаходити будь-які форми інтеграції з тваринницькими комплексами. Це пояснюється тим, що масова частка споживаних в країні комбікормів припадає на сільськогосподарські комплекси. Годування комбікормами є для них економічно вигідним. На відміну від господарств населення, в яких основою раціону тварин є підніжні корму, а комбікорм - навпаки, часто використовується в якості підгодівлі.

Говорячи про перспективи вітчизняного кормового виробництва, варто зауважити, що багато в чому галузь залежить від державної підтримки: ефективного дотування, низьких ставок кредитування та страхування ризиків у тваринництві.

Розробка стратегії розвитку підприємств повинна спиратися на економічну оцінку виробничої діяльності господарюючих суб'єктів. В умовах все зростаючого дефіциту ресурсів (особливо енергетичних) необхідно враховувати і ефект від вивільнення ресурсів, що значною мірою залежить від зацікавленості його працівників. Крім того, для формування сприятливого співвідношення вартості з ціною реалізації в якості головного оцінного критерію доцільно використовувати рівень ризику за оцінкою беззбиткового обсягу продажів.

Господарчий механізм підприємств повинен розвиватися безперервно, плавно і без стрибкоподібних змін. Основи стратегії ефективного функціонування підприємств повинні становити [45; 46]:

-регулювання вартості комбікормів шляхом підбору інгредієнтів;

-при розробці рецептури та обсягів продажів за рахунок одночасного випуску комбікормів різних і за якістю, і за вартістю;

-розширення сфери сервісного обслуговування товаровиробників і споживачів комбікормів, включаючи організацію консалтингової діяльності.

Враховуючи специфічні особливості комбікормової галузі, слід відзначити існування можливості зростання експорту повнораціональних кормів. Зараз основними зарубіжними покупцями є країни СНД, хоча в поточному році до четвірки найбільших імпортерів українських комбікормів увійшла Туреччина. Для збільшення обсягів експорту вітчизняним виробникам необхідно випускати продукцію, що відповідає міжнародним вимогам і стандартам.

Тісна інтеграція з тваринниками в рамках однієї компанії додатково стимулює виробників комбікормів до вдосконалення рецептур, використанню в них сучасних високотехнологічних домішок, здешевленню собівартості продукції. Все це, в кінцевому рахунку, буде сприяти підвищенню якості та конкурентоспроможності українських комбікормів і може стати додатковим потужним драйвером загального зростання ринку.

Безпека продуктів харчування гарантується дотримання технологічного регламенту на кожному етапі виробництва, контроль якості сировини та готової продукції, рівень кваліфікації персоналу і багато інших важливих факторів.

Проте одним з найважливіших умов є законодавча база, яка, на жаль, в нашій країні не відповідає сучасним тенденціям. Діючі державні стандарти на комбікорми суттєво обмежують розвиток асортименту комбікормової продукції, призводять до зниження її конкурентоспроможності [2]. Причина полягає в тому, що державні стандарти передбачають граничні обмеження мінімального і максимального рівня обмінної енергії, змісту основних поживних і біологічно активних речовин у відповідності з різними видами тварин і птиці [47].

Екологізація виробництва повинна забезпечити збереження і відтворення природноресурсного потенціалу, сформувати екологічно безпечне та комфортне середовище для життєдіяльності населення, забезпечити його харчування екологічно чистою продукцією. Екологізація зерновиробництва та переробки в Україні - це в першу чергу впровадження ресурсо і енергозберігаючих технологій в комбікормовій промисловості, застосування альтернативних систем землеробства з обмеженим використанням хімічних засобів для підвищення родючості ґрунту і захисту зернових, врахування можливостей природи до самовідновлення в регіонах зернової спеціалізації.

Проблема виробництва якісної, екологічно чистої продукції комбікормовою промисловістю набуває гостроти й актуальності в зв`язку з тим, що значна частина країни знаходиться під впливом наслідків чорнобильської аварії. Також останнім часом постала проблема неконтрольованого використання різноманітних добрив та фумігантів, котрі не пройшли атестації та реєстрації в органах санепідемстанції. Таким чином, важливим науковим і практичним завданням є недопущення перевищення норм концентрації радіонуклідів та фумігантів в зерновій сировині. Оптимізація, удосконалення взаємодії між зернопереробними підприємствами та сільськогосподарськими товаровиробниками на принципах екологізації, підвищення екологічної ефективності роботи - важлива умова подальшого ефективного розвитку борошномельно-круп`яної і комбікормової промисловості в Україні.

Мобілізація і використання значних наявних резервів підвищення ефективності розвитку і комбікормової промисловості, як підтверджують всебічні аналітичні розрахунки, дають змогу забезпечити збільшення виробництва високоякісних і дешевих основних видів продовольства у 2,5-3 рази, що дало б змогу сформувати необхідний фонд продуктів харчування для подальшого задоволення потреб внутрішнього ринку та створити їх потужний експортний потенціал.

Сьогодні комбікормова промисловість України має можливість виробляти високоякісну продукцію, яка відповідала б вимогам сучасної зарубіжної селекції.

Проте негативні фактори стримують розвиток галузі. Шляхом вирішення цієї проблеми є розробка, прийняття і введення Закону України «Про корми», який повинен стати основою для подальшого розвитку нормативно-технічної бази та комбікормової промисловості, даний закон відкриє необмежені горизонти виробництва високорентабельної продукції птахівництва та тваринництва [48].

Також планування та прийняття програми «Розвиток виробництва комбікормів в Україні на 2015-2016 роки» стане новим поштовхом до розвитку галузі.

Одним з пріоритетних напрямків такої програми є прискорений розвиток тваринництва, птахівництва та рибництва. Забезпеченість високоякісними комбікормами в чому визначає рівень розвитку та економіку цього напрямку, так як в структурі собівартості тваринницької продукції вартість кормів досягає 65-75 %. Тому комбікормова галузь є важливою ланкою в розвитку агропромислового комплексу країни. [49]

Для виконання поставлених цілей необхідно здійснити комплекс заходів, які зачіпають вирішення питань створення міцної кормової бази і, особливо, виробництво повнораціонних комбікормів і комбікормів - концентратів на основі застосування сучасних програмних комплексів, деталізованих норм годівлі худоби і птиці та інших високих технологій.

Основні пріоритетні напрямки Програми [49]:

-прискорений розвиток виробництва повноцінних і збалансованих комбікормів як за змістом білка, так і за амінокислотним складом;

-забезпечення комбікормового виробництва фуражним зерном, зернобобовими і технічними культурами, білковою сировиною рослинного і тваринного походження, біологічно активними речовинами (кормовими вітамінами, амінокислотами, ферментами, солями мікроелементів та ін);

-здійснення модернізації галузі, яка включає будівництво нових, модернізацію та реконструкцію існуючих комбікормових підприємств, розвиток логістичної інфраструктури;

-розробка високоефективних технологій виробництва комбікормів, БВМК і преміксів, створення енергозберігаючого вітчизняного технологічного і транспортного устаткування для оснащення комбікормових заводів і цехів з урахуванням інтеграції з підприємствами галузей, що виробляють аналогічне обладнання в рамках України.

Першочерговим комплекс заходів Програми відноситься до поліпшення умов функціонування комбікормового виробництва шляхом адресної фінансової підтримки і формуванню в ньому сприятливих умов господарювання.

Для здійснення даного заходу необхідно проведення робіт по збору даних про виробників комбікормової продукції, кількості комбікормових підприємств, їх виробничих потужностях, асортименті та обсягах виробляються комбікормів, БМВК і преміксів.

На думку багатьох фахівців, пов'язаних з годуванням сільгосптварин і птиці, структура посівних площ і підбір сортів зернових, зернобобових та олійних культур науково не обґрунтовані і не ув'язані з виробництвом кормів.

Для реалізації даних рекомендацій необхідно розробити комплекс заходів з виділення в число пріоритетних культур - кукурудзи, сорго, ріпаку, сої, люпину та інших зернобобових культур і стимулювати їх виробництво на основі підвищення цін та інших заходів підтримки, а також виділяти субсидії виробникам комбікормів, що використовують замість імпортної сировини вітчизняне.

Нарощування обсягів комбікормового виробництва буде здійснюватися як за рахунок будівництва нових комбікормових заводів і цехів, так і за рахунок реконструкції і технічного переозброєння існуючих, на основі досягнень науково-технічного прогресу.

Певна роль відводиться нарощуванню обсягів виробництва БВМК і комбікормів для селянських фермерських господарств, і, особливо, для особистих господарств населення.

Будівництво нових і реконструкція існуючих комбікормових підприємств здійснюватиметься на основі поставок устаткування російського машинобудування та частково іноземного з обов'язковим урахуванням останніх світових досягнень у цій сфері.

Фінансове сприяння у створенні нових об'єктів і реконструкції існуючих надаватиметься у формі субсидування частини витрат на сплату відсотків за інвестиційними кредитами в установленому порядку.

В рамках Програми планується розширити масштабний перелік завдань, що включають формування сприятливих макроекономічних умов для функціонування комбікормової галузі, будівництво нових, реконструкцію та техпереоснащення існуючих комбікормових підприємств, забезпечення комбікормами фермерських господарств та особистих господарств населення, вдосконалення організаційно-управлінських засад галузі.

Найбільш доцільним є впровадження принципу відповідності кормової продукції вимогам безпеки, відповідальності виробників, заявлених у сертифікатах показників якості та сертифікації виробників. У розробці цього проекту активну участь взяли науковці кафедри технології комбікормів Одеської національної академії харчових технологій [50].

Необхідно удосконалювати нормативно-технічної базу, при цьому передбачити підхід в дотриманні безпеки комбікормів і відповідальності за показники якості.

Недооцінка економічної ролі комбікормової промисловості в АПК призвела до руйнації потужностей цієї галузі. Це зразу позначилось на зниженні ефективності господарської діяльності підприємств АПК.

Проблема комбікормової промисловості постає у виправленні негативного становища. Щоб забезпечити повноцінність кормів для різних вікових груп тварин і достатню ціну, перш за все потрібно відроджувати комбікормову промисловість на базі нових технологій та автоматизації всіх процесів.

Орієнтація економіки комбікормової промисловості на інноваційний розвиток вимагає від національних субєктів господарської діяльності, зокрема комбікормових підприємств, перебудови системи управління, пошуку нових або модернізованих технологій та методів організації виробництва і збуту продукції. У звязку з цим, у ринкових умовах прискорений розвиток інноваційних процесів комбікормової промисловості повинен базуватися на ефективному використанні науково-технічного потенціалу. Це є основним фактором підвищення результативності їх економічного зростання.

На мою думку, нині немає альтернативи розвитку комбікормової промисловості, крім інноваційного пошуку вирішення означених проблем. Цьому сприяє впровадження нових інноваційно-інвестиційних технологічних проектів, які не поступаються зарубіжним за рівнем економічного результату та повнотою автоматизації.

Наприклад, зараз на європейському ринку широко представлені мобільні комбікормові заводи. Мобільний комбікормовий завод сам під'їде до комори, щоб зробити свіжі корми за індивідуальною рецептурою [51].

Західноєвропейські фірми випускають в основному малогабаритні комбікормові агрегати, призначені для виробництва комбікормів в місцях вирощування зерна. Такі агрегати можна розділити на дві основні групи:

. Стаціонарні комбікормові агрегати з приводом від електродвигуна.

. Мобільні комбікормові агрегати на шасі вантажного автомобіля.

Мобільні комбікормові агрегати-це високорентабельне, надійне і легке у використанні обладнання для виробництва комбікормів для ВРХ, свиней, птиці, а також для виробництва білкових і мінерально-вітамінних добавок. Мобільний комбікормовий агрегат (МКА) змонтований на шасі вантажного автомобіля. За допомогою МКА здійснюється подрібнення і плющення сировини, додавання різних компонентів відповідно до рецептури і вимогам замовника, змішування всіх інгредієнтів і вивантаження готового комбікорму.

Такі агрегати використовуються у випадках, коли в господарстві є зернофураж, але немає відповідного обладнання для його переробки, і підприємство вважає недоцільним везти зернофураж на великій комбікормовий завод. МКА по черзі об'їжджає господарства і на місці готує комбікорм.

МКА на шасі автомобіля виробляють відомі зарубіжні фірми Buschhoff, Gmelin, Awila (Німеччина), Tropper (Австрія) і деякі інші. У Республіці Білорусь даний вид обладнання виробляє TOB «Мобільні комбікормові заводи». В Україні такі агрегати не випускаються.

Мобільні комбікормові агрегати подібні за конструкцією і складаються з обладнання для:

-завантаження сировини;

-подрібнення;

-прокатки;

-ваговій дозування і змішування;

-дозування рідких добавок;

-вивантаження готового продукту.

Таке обладнання встановлюється на шасі вантажного автомобіля і приводиться в дію від автономного дизельного двигуна або від валу відбору потужності (ВВП) автомобіля.

Європейський ринок демонструє стійку тенденцію розвитку мобільних комбікормових агрегатів, адже їх застосування має свої переваги в кормовиробництві, а саме:

-невелика собівартість кормів (істотна економія на транспортних витратах-доставка зерна з господарства на комбікормовий завод і готового комбікорму назад в господарство, відсутність оплати за зберігання та переробку);

-мобільність (можливість приготування корму безпосередньо в місцях зберігання сировини або годування тварин, можливість надавати послуги з виробництва комбікормів іншим господарствам);

-універсальність (можливість приготування комбікормів з будь-якого зерна, зернобобових та інших продуктів для різних груп тварин; можна плющить зерно і вводити в кормову суміш рослинні олії);

-велика продуктивність (10-20 т готової продукції на годину);

-висока якість подрібнення і змішування;

-електронна система зважування (дозволяє вводити в кормосмесь точну кількість компонентів);

-ефективне використання власної сировини і добавок;

-простота організації технологічного процесу;

-високі експлуатаційні якості (легкий доступ до агрегатів, центральна система змащення, висока зносостійкість вузлів і механізмів);

-можливість використання обладнання протягом усього

-року [50].

Однак і в Україні намагається створювати інновації. Нові інноваційно-інвестиційні технологічні проекти з виробництва комбікормів розробляються спеціалістами Укрміжгоспкомбікорм. На базі оновлення діючих підприємств впроваджуються нові технології, що використовують наявні площі, інфраструктуру, нове обладнання вітчизняного виробництва, що значно дешевше зарубіжних аналогів. Все це здешевлює процес оновлення комбікормових підприємств [50].

Оновлені заводи комбікормової промисловості компонуються цехами з підготовки комбікормових домішок. Так, наприклад, ефективні результати досягнуто при переробці сої. Це дає можливість виробляти і продавати високоякісні комбікорми всім бажаючим. Вони доступні за ціною, оскільки використовують компоненти власного виробництва.

Слід відмітити, що інформатизація на основі компютеризації виробництва не лише зменшує витрати на виробництво, а й виховує нову людину на основі її інтелектуалізації. Це потребує залучення значних фінансових і трудових ресурсів. Одночасно це буде сприяти процесу відновлення механізованих ферм, розширенню посівів кормових культур, в том числі сої, як одного з важливих компонентів комбікормових домішок.

Оновлення комбікормової промисловості потребує залучення інвестицій, які потрібно передбачити в бюджеті АПК та залучення вітчизняних інвесторів, які спроможні направляти фінансові ресурси на розвиток цієї галузі. Це також передбачено Законом України Про пріоритетні напрямки діяльності в Україні [51].

Прикладом такого інвестування є ВАТ ВНП Укрзооветпромпостач, який за проектом спеціалістів Укрміжгоспкомбікорм відродив колишній міжколгоспний комбікормовий завод у місті Тараща Київської області.

За останні два роки спеціалістами Укрміжгоспкомбікорм відновлено два подібних комбікормових заводи в Рокитнянському та Таращанському районах Київської області, а також цех преміксів у Христинівському районі Чернігівської області. Потужність подібних заводі при пяти працівниках досягає 40 тонн продукції за зміну. Компютеризація процесу управління допомагає швидко і якісно виготовити продукцію за будь-яким рецептом для різних замовників, як-то птахофабрики, свинокомплекси, а також фермерські господарства.

Виходячи з означеного та спираючись на інноваційні процеси за наявності інвестицій, можна відновити сучасну комбікормову промисловість. Це сприятиме відновленню тваринництва і птахівництва - основної сировинної бази для переробної промисловості.


3.2 Шляхи удосконалення регулювання діяльності субєктів комбікормового виробництва


Основними причинами нестабільної діяльності субєктів комбікормового виробництва є:

-висока чутливість ринку до змін у зерновій галузі;

-обмеженість доступної сировинної бази, особливо білкових компонентів та біологічно активних речовин;

-відсутність у необхідних обсягах високотехнологічних виробництв;

-постійне зростання витрат на виробництво комбікормової продукції;

-недостатня розвиненість ринкової інфраструктури;

-відсутність достатнього платоспроможного попиту.

Для ліквідації негативного впливу цих факторів та стабілізації комбікормового виробництва необхідно запровадити:

-ефективний менеджмент;

-власну маркетингову політику, направлену на пошук ринків збуту та сировини для виробництва комбікормів;

-форми та методи управління, що ґрунтуються на нових інформаційних технологіях, методах математичної підтримки управлінських рішень [52].

Ринковий менеджмент передбачає узгодження економічних інтересів комбікормових підприємств, виробників сировини та споживачів комбікормової продукції. У напряму раціоналізації менеджменту особливу увагу необхідно приділяти інноваційному менеджменту, що може бути надійною гарантією необхідного рівня конкурентоспроможності підприємств.

Інноваційний процес сприяє розширенню асортименту та підвищенню якості комбікормової продукції, приведенню у відповідність параметрів комбікормів і зростаючих вимог споживачів, тим самим вони є способом підтримки необхідного рівня конкурентоспроможності продукції. З другого боку, інноваційний процес відрізняється великою складністю планування та організації виробництва, що обумовлено, перш за все, його динамічністю. При цьому обсяги виробництва комбікормів зростають нерівномірно, економічні показники постійно змінюються.

Підприємства з виробництва комбікормів зможуть ефективно функціонувати у сучасних умовах, якщо будуть не тільки забезпечувати вимогу ринку і запити споживачів, але й активно впливати на них [51, 52].

Для адаптації до ринкових умов вітчизняні підприємства повинні розробляти власну маркетингову політику у таких аспектах:

-збереження існуючих і встановлення нових виробничих звязків;

-розширення сегментів ринку комбікормової продукції;

-пошук шляхів здешевлення одиниці комбікормів та збільшення обсягів реалізації.

У процесі підприємницької діяльності як виробників комбікормової так і тваринницької продукції, виникають проблеми, що потребують комплексного розвязання і можуть бути вирішені лише зусиллями кваліфікованих спеціалістів за наявності досить великої кількості інформації та із застосуванням економіко-математичних методів.

Аналіз тенденцій розвитку організаційно-управлінських функцій та принципів у функціонуванні комбікормового виробництва показує, що як загальносистемні принципи дії, так і функції управлінських структур на різних ієрархічних рівнях потребують біль чіткого їх вивчення

Регулювання діяльності субєктів комбікормового виробництва полягає, перш за все, у забезпеченні безперешкодного руху товарної маси і стимулювання виробництва. Таким напрямом вбачається інтегрування комбікормових підприємств у агропромислові обєднання на нижчому рівні та створення управлінського підрозділу на вищому.

Дану схему представлено на рисунку 3.17.

Тільки шляхом запровадження нових методів управління на основі нових технологій, конкурентоздатних на внутрішньому та зовнішньому ринках, можна стабілізувати комбікормове виробництво та вивести його на якісно новий рівень [52].

Для вирішення цих завдань комбікормовим підприємствам пропонується інтегрування з постачальниками сировини і споживачами продукції.

Це дозволить всередині інтегрованої структури самостійно встановлювати:

-строки розрахунку і нижчі за ринкові ціни на комбікорми;

-виробництво повнораціональних комбікормів, ефективність використання яких у тваринництві і птахівництві значно вища за інші види кормів;

-збільшення обсягів продаж за рахунок освоєння різних форм реалізації, зокрема кредитної, біржового продажу, виготовлення комбікормової продукції на давальницьких умовах із сировини споживача.

Рис. 3. 17. Схема організаційної структури асоціаційних форм управління комбікормових підприємством [складено автором за

джерелом [52]

Таким чином, існує певна недосконалість діючих механізмів регулювання діяльності субєктів комбікормового виробництва і необхідності, у звязку з цим, впровадження більш ефективних. Основними напрямами такого впровадження є:

.Узгодження інтересів учасників інтеграційного процесу від виробників сировини до споживачів комбікормової продукції і реалізаторів тваринницької продукції. Однією з ефективних форм є асоціаційна, побудована на добровільному делегуванні повноважень по щаблях управлінської ієрархії.

.Розвиток інтеграційних процесів на принципах взаємного погодження інтересів із запровадженням стратегічного і тактичного маркетингу, регулювання та контролю сучасних інформаційних технологій.


РОЗДІЛ 4

ОХОРОНА ПРАЦІ

маркетинговий аналіз ринок комбікорм

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Обєктом дослідження є база проходження практики, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, провулок Білостоцького 12а, офіс 7. Відповідальність за стан охорони праці в ТОВ «Оптікорм» покладено на службу охорони праці, яку очолює інженер з охорони праці. На підприємстві забезпечується дотримання законів, норм, правил та інструкцій з охорони праці. У відділі охорони праці працюють інженери з техніки безпеки і пожежної безпеки. Дане робоче місце має такі основні геометричні характеристики:

-Висота складає - 3,25 м

-Довжина складає - 7,04 м

-Ширина складає - 4,56 м

-Загальна площа приміщення складає - 32,1

-Площа віконних прорізів складає - 1, 32 х 0,57 м

-Площа дверного прорізу складає - 2,07 х 0,67 м

Джерела тепла в даному приміщенні розташовані уздовж стіни під вікнами. Джерела штучного освітлення, можна розділити світильники загального (на стелі) і місцевого (на столах співробітників) значення. У даному офісі спостерігається недостатність природного освітлення. Робочі місця по відношенню до світлових прорізів розташовані неправильно: сонячне світло знаходиться позаду багатьох робочих місць, а не падає збоку ліворуч. Тому співробітники в основному використовують джерела штучного світла. Тобто до загального освітлення додатково встановлюються світильники місцевого освітлення, у цьому типі світильників використовуються лампи розжарювання. Як джерела загального освітлення застосовуються люмінесцентні лампи.

Для підтримки оптимальних значень мікроклімату в цьому приміщенні використовується система опалення та кондиціювання повітря. Шум в приміщенні переважно створює лише працююча комп'ютерна техніка. Тому рівень шуму на робочому місці є допустимим. Поверхня підлоги - лінолеум, який є зручним для очищення та вологого прибирання. У приміщенні відсутня аптечка медичної допомоги, але наявний вуглекислотний вогнегасник для гасіння пожежі.

Розглянемо санітарно-гігієнічні показники в приміщенні:

Рівень шуму. Шум негативно впливає на організм людини, в першу чергу на його центральну нервову і серцево-судинну системи. Тривала дія шуму знижує гостроту слуху та зору, підвищує кров'яний тиск, стомлює центральну нервову систему, в результаті чого послаблюється увага, збільшується кількість помилок у діях працюючого, знижується продуктивність праці. Вплив шуму призводить до появи професійних захворювань і може з'явитися також причиною нещасного випадку.

Нормування шуму відбувається згідно з ГОСТ 12. 1. 003-83 «Шум. Загальні вимоги безпеки».


Таблиця 4.3

Залежність допустимого рівня шуму від характеристики приміщення

№ п/пВид трудової діяльності, робоче місцеРівні шуму та еквівалентні рівні шуму, дБАПідприємства, установи, організації1Творча діяльність, керівна робота з підвищеними вимогами, наукова діяльність, конструювання проектування,програмування. 50

Фактичний рівень шуму складає 50 дБ, що є прийнятним. Освітленість робочого місця. Безпека і здоров'я умови праці у великій мірі залежать від освітленості робочих місць і приміщень. Встановлено, що світло, крім забезпечення зорового сприйняття, впливає на нервову оптико-вегетативну систему, систему формування імунного захисту, ріст і розвиток організму і впливає на багато основні процеси життєдіяльності, регулюючи обмін речовин і стійкість до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища. Недостатність освітлення приводить до напруги зору, послаблює увагу, приводить до настання передчасної стомленості. Надмірно яскраве освітлення викликає осліплення, роздратування і різь в очах. Неправильний напрямок світла на робочому місці може створювати різкі тіні, відблиски, дезорієнтувати працюючого. Всі ці причини можуть призвести до нещасного випадку або профзахворювань, тому такий важливий правильний розрахунок освітленості.

Нормування освітленості відбувається згідно з ДБН В. 2. 5-28-2006 «Природне та штучне освітлення». Виконувана робота відноситься до середньої точності робіт, освітленість становить від 200 до 500 лк, показник засліпленості становить 40, коефіцієнта пульсації становить 20 %, коефіцієнт природного освітлення при комбінованому освітленні становить 2,4 %.

Фактичні дані були виміряні і становлять: освітленість складає 400 лк, показник засліпленості становить 40, коефіцієнта пульсації становить 20 %, коефіцієнт природного освітлення при комбінованому освітленні становить 2,4 %.

Мікроклімат приміщення. Метеорологічні умови робочої середовища (мікроклімат) впливають на процес теплообміну і характер роботи. мікроклімат характеризується температурою повітря, його вологістю і швидкістю руху, а також інтенсивністю теплового випромінювання. Тривала дія на людину несприятливих метеорологічних умов різко погіршує його самопочуття, знижує продуктивність праці і призводить до захворювань. Висока температура повітря сприяє швидкій стомлюваності працюючого, може призвести до перегріву організму, теплового удару. Низька температура повітря може викликати місцеве або загальне охолодження організму, стати причиною простудного захворювання або обмороження. Висока відносна вологість при високій температурі повітря сприяє перегрівання організму, при низькій же температурі вона підсилює тепловіддачу з поверхні шкіри, що веде до переохолодження організму. Низька вологість викликає пересихання слизових оболонок шляхів працюючого.

Нормування показників мікроклімату здійснюється згідно з ДСН 3. 3. 6. 042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень». Виконувана робота під час проходження практики належить до категорії Іб (121-150 ккал/год). До категорії Iб належать роботи, що виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням.


Таблиця 4.4

Оптимальні показники мікроклімату

Період рокуКатегорія робітТемпература повітря, °СВідносна вологість, %Швидкість руху повітря, м/cТеплийЛегка Іб22-2460-400,2

Таблиця 4.5

Допустимі показники мікроклімату

Період рокуКатегорія робітТемпература повітря, °СВідносна вологість, %Швидкість руху повітря, м/cТеплийЛегка Іб21-28600,1-0,3

Фактичні показники мікроклімату в приміщенні для теплого періоду року становлять:

-температура повітря робочої зони-22°С;

-відносна вологість-51 %;

-швидкість руху повітря не перевищує 0,1 м/с.

Розрахуємо індекс теплових відчуттів за формулою:


S = K-0,1T-0,0968Ton-0,0372Pn +0,0367 (37,8-T) , де


K - коефіцієнт сезонності, для теплого періоду становить 8,45;

Т-температура повітря, °С;

Тнп-температура навколишніх поверхонь, °С;

Рn-порціальное тиск водяної пари повітря(для даної температури становить = 26,40 гПа);швидкість руху повітряних мас, м/с.= 8,45-0,1*22-0,0968*19-0,0372*26,40+0,0367(37,80-22)

Значення коефіцієнта теплових відчуттів S дозволяє дати орієнтовну оцінку метеоумовам, згідно розрахованого індексу S=3, на робочому місці спостерігається приємне тепло.

Відповідно до ГОСТ 12. 0. 003-74 ССБТ «Небезпечні та шкідливі виробничі фактори. Класифікація» всі виробничі фактори діляться на небезпечні та шкідливі. Небезпечні і шкідливі виробничі фактори в свою чергу діляться на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні чинники.

В процесі роботи я піддавалася дії наступних небезпечних факторів виробничої середи:

-можливість ураження електричним струмом;

-можливість виникнення пожежі;

-можливість механічного травмування;

-можливість опіків внаслідок випадкового контакту з гарячими поверхнями в середині лазерного принтера.

До шкідливих фізичних виробничих факторів належать:

-підвищений рівень електромагнітного випромінювання;

-підвищений рівень статичної електрики;

-підвищені рівні запиленості повітря робочої зони;

-знижена або підвищена вологість і рухливість повітря робочої зони;

-підвищений рівень шуму;

-нераціональна організація освітлення робочого місця.

До психофізіологічних виробничих факторів належать:

-напруга зору;

-напруга уваги;

-інтелектуальні та емоційні навантаження;

-монотонність праці;

-великі інформаційні навантаження.

Імовірність впливу хімічних та біологічних факторів незначна, але вона значно зростає в переповнених і неправильно вентильованих приміщеннях.

Електробезпека. Електроустаткування, з яким доводиться мати справу практично всім працівникам, становить значну потенційну небезпеку тому, що органи чуття людини не здатні на відстані виявляти наявність електричної напруги. . Термічна дія струму спричинює опіки окремих ділянок тіла, нагрівання кровоносних судин, серця, мозку та інших органів, через які проходить струм, що призводить до виникнення в них функціональних розладів. Електролітична дія струму характеризується розкладом (електролізом) крові та інших органічних рідин, що викликає суттєві порушення їх фізико-хімічного складу. Механічна дія струму загрожує ушкодженнями (розриви, розшарування тощо) різноманітних тканин організму внаслідок електродинамічного ефекту. Біологічна дія струму на живу тканину спричиняє небезпечне збудження клітин та тканин організму, що супроводжується мимовільним судомним скороченням м'язів. Таке збудження може призвести до суттєвих порушень і навіть повного припинення діяльності органів дихання та кровообігу.

Електробезпека забезпечується виконанням вимог ГОСТ 12. 1. 019-79 «Електробезпека. Загальні вимоги» та ПУЕ. У відповідності з ПУЕ, за ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом приміщення поділяються на такі види:

-Приміщення з підвищеною небезпекою. Характеризуються наявністю однієї з умов: струмопровідного пилу, струмопровідних підлог (металеві, земляні і т. д. ), високої температури (вище 35°С більше 1 доби), відносної вологості (вище 75 % більше 1 доби), можливості одночасного дотику людини до металоконструкцій будівель, технологічного обладнання, яких з'єднання з землею, з одного боку, і до металевих корпусів електрообладнання, з іншого боку.

-Приміщення особливо небезпечні. Характеризуються наявністю однієї з наступних умов, що створюють особливу небезпеку ураження електричним струмом: особлива вогкість (вологість близько 100 %), хімічно активна або органічна середу, діюча на ізоляцію (пари кислот, лугів, цвіль, грибки тощо), одночасне наявність двох і більше умов для приміщень підвищеної небезпеки.

-Приміщення без підвищеної небезпеки. У них відсутні умови, що створюють підвищену або особливу небезпеку.

Розглянуто приміщення відносить до приміщення з підвищеної небезпекою, адже підлога, хоча і бетонна, але покрита лінолеумом, який є провідником струму.

Пожежна безпека. Пожежа супроводжується низкою притаманних лише їй явищ, котрі формують так звані "небезпечні фактори пожежі". Вони становлять реальну загрозу життю та здоров'ю людей, що опинились у місці пожежі,. Температура в кімнаті, де відбувається пожежа, може бути 100°С на рівні підлоги й підвищуватися до 600°С на рівні очей дорослої людини. Вдихання такого гарячого повітря обпалює легені, висока температура спричиняє займання одягу, ушкодження шкіри, слизової оболонки, тобто призводить до термічних опіків.

Пожежна безпека забезпечується виконанням вимог НАПБ Б. 03. 002-2007 «Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою», ГОСТ 12. 1. 004-91 «Пожежна безпека. Загальні вимоги». Виділяють 5 категорій приміщень з вибухопожежною і пожежною небезпекою: А, Б, В, Г і Д.


Таблиця 4. 6

Визначення категорії приміщення по пожежонебезпеці

Назва матеріалуМаса матеріалу(кг)Питома теплота згоряння(Мдж/кг)Пожежне навантаження, (W,МДж)Питоме пожежне навантаження (q, МДж/м2)Деревяні Меблі17513,82 415138,7Бумага78211 638Текстильні штори1517,6264Оболонка кабелю 527,6138

Приміщення с даним питомим пожежним навантаженням відноситься до категорії В, тому що q<180 МДж/м2.


ВИСНОВКИ


Проведене дослідження стану і розвитку комбікормового ринку України дає змогу зробити висновки, що мають теоретичне та практичне значення:

.Протягом останнього десятиріччя агропромисловий комплекс охопили кризові явища. Найбільш руйнівними вони були у тваринництві і забезпечуючих його галузях: кормовиробництві та у виробництві комбікормів. Комбікорми низької якості: зернові складові становлять у середньому понад 70 %, що значно вище за рекомендації стандартів ЄС. Через відсутність необхідних компонентів комбікорми не збалансовані за основними поживними і біологічно-активними речовинами. Комбікорми для птиці містять до 12-14 % протеїну при нормі 16-17 %, для свиней та ВРХ-11 % при нормі 15-17 відсотків. Недостатній технологічний рівень переробки: лише 20 % продукції виготовляється у вигляді гранул та комбікормової крупки. Через низьку платоспроможність вітчизняних споживачів реалізується лише 80 % вироблених комбікормів, майже відсутній їх експорт. Розвиток комбікормової галузі є невід'ємною умовою піднесення вітчизняного тваринництва до рівня конкурентоспроможності економічно розвинених країн.

.Виробництво комбікормів на сучасному етапі зосереджено на підприємствах підпорядкованих ТОВ «Катеринопільський елеватор», міжгосподарських комбікормових заводах, на підприємствах нових форм власності. Технічна оснащеність лише 40 % комбікормових заводів відповідає сучасним вимогам науково-технічного прогресу; до 30 % потребують часткової реконструкції, а 30 % - докорінної реконструкції та дооснащення. Стан, що склався, зумовлений незадовільним фінансовим положенням як галузі в цілому, так зокрема комбікормових підприємств та машинобудівних заводів, відсутністю економічно обґрунтованих механізмів його покращення. Тому капітальні вкладення, матеріальні і трудові ресурси у період стабілізації виробництва вигідно сконцентрувати у першу чергу на реконструкції діючих комбікормових підприємств, впровадженні на них провідних технологій, конкурентоспроможного устаткування. Реструктуризація комбікормової галузі передбачає подальше роздержавлення та приватизацію підприємств, створення ринкових структур з новою організацією, формами і методами управління.

.Проблема забезпечення комбікормової галузі сировиною у потрібному асортименті, обсягах та якості - важливий фактор відродження і розвитку вітчизняного виробництва комбікормів. Основними шляхами її вирішення мають бути: формування структури зернового балансу країни у відповідності з потребами тваринництва і комбікормового виробництва; розробка заходів щодо економічного зацікавлення товаровиробників у збільшенні обсягів виробництва і продажу комбікормовим підприємствам сировини потрібного асортименту, якості та оптимальної вартості; закупка в інших країнах критичних видів компонентів для комбікормів.

.Дослідження розвитку інтегрування комбікормових підприємств у країнах з ринковою економікою, ефективності пострадянських і сучасних економічних зв'язків прибуткових виробничих структур дозволяють стверджувати, що найбільш прийнятною для комбікормової галузі є вертикальна інтеграція. Позитивною тенденцією інтегрування виробників комбікормової продукції на даний час є входження комбікормових підприємств до функціонуючих виробничих структур ринкового типу. При цьому удосконалення управління передбачає принцип узгодження інтересів учасників інтеграційного процесу від виробників сировини до споживачів комбікормової продукції і реалізаторів тваринницької. Однією з ефективних його форм є асоціаційна, побудована на добровільному делегуванні повноважень по щаблях управлінської ієрархії. Доведено, що у галузі доцільно розвивати такі форми інтегрування: контрактну; агропромислові формування (корпоратизовані відкриті та закриті акціонерні товариства); регіональні асоціації.

.Комбікорми, як елемент ринкової конкуренції, володіють рядом негативних особливостей, обумовлених в основному монополізмом комбікормового виробництва. У перспективі різко загостриться: конкурентна боротьба виробників комбікормів всередині регіонів, причому об'єктами цієї боротьби стануть не тільки сільськогосподарські та великотоварні тваринницькі підприємства, а й ОПГ (особисті підсобні господарства) населення, що сприятиме зростанню ефективності виробництва, поліпшення якості продукції та розширення його асортименту.

.Розвиток інтеграційних процесів на принципах взаємного погодження інтересів неможливий без запровадження стратегічного і тактичного маркетингу, регулювання та контролю, сучасних інформаційних технологій у напрямах: відстеження конюнктури ринків сировини, готової продукції, інвестиційних ресурсів, інновацій; вивчення контингенту потенціальних споживачів для розширення і завоювання нових сегментів ринку у країні та за її межами; аналіз можливостей залучення на взаємовигідних умовах постачальників якісної і оптимальної за вартістю сировини; збереження існуючих та розширення ділових звязків;

.На основі узагальнення теоретичних положень, аналізу фактичного стану комбікормового виробництва обґрунтовано висновок про важливість підвищення ефективності державної підтримки і регулювання на етапі відродження галузі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1.Азарян О. М. Теоретико-практичні аспекти формування ринку комбікормів / О. М. Азарян, О. Ю. Біленький // Економіка: проблеми теорії і практики: зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2009. - №255. - Т. 8. - С. 1867-1874.

2.Александрова М. В. Моделирование и анализ рынка комбикормов / М. В. Александрова, Л. Т. Печеная, А. А. Блюмин // Комбикорма. - 2000. - № 3. - С. 24-29.

.Афанасьев В. Комбикормовая промышленность Украины: прошлое, настоящее, будущее / В. Афанасьев // Комбикорма. - 2008. - №2. - С. 4-9.

.Афанасьев В. Комбикормовое производство: состояние и проблемы / В. Афанасьев // Комбикорма. - 2008. - №1. - С. 9-13.

.Беленький А. Ю. Рынок комбикормов - положение и тенденции / А. Ю. Беленький // Stosowane naukove opracovania - 2010. Vol. 1. Ekonomiczne nauki. - Przemysl. Nauka I studia, 2010. - C. 59-61.

.Беленький А. Ю. Стратегии маркетинга комбикормовой промыш-ленности в условиях кризиса / А. Ю. Беленький // Dynamika naukowych badac - 2010. Vol. 2. Ekonomiczne nauki: Przemysl. Nauka I studia. - C. 64

.Беляевский И. К. Маркетинговые исследование: информация, анализ, прогноз: Учеб. пособие. - М. : Финансы и статистика, 2005 - 320с.

8.Біленький О. Ю. Виробничі потужності комбікормової промисловості України / О. Ю. Біленький. // Матеріали міжнар. наук. -практ. конф. «Маркетинг-дайджест». - Донецьк, 2010. - С. 21-23.

9.Біленький О. Ю. Невизначеність середовища у стратегії розвитку комбікормової промисловості [Текст] / О. Ю. Біленький // Маркетинг на міжна-родних ринках товарів та послуг: глобальні аспекти: ІІ міжнар. наук. -практ. конф. - Україна-Словаччина, 2011. - С. 20-23.

.Біленький О. Ю. Чинники та динаміка зростання ринку комбікормів в Україні: реалії та перспективи / О. Ю. Біленький // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління. - Донецьк: ДонДУУ, 2009. - №144. - Т. 10. - С. 234-243

.Біленький, О. Ю. Дослідження покупців комбікормової продукції в Україні / О. Ю. Біленький, О. М. Азарян // Ринок продовольчих товарів в Україні: реалії та перспективи: монографія: в 2 т. / кол. авт; за наук. ред. О. О. Шубіна. - Донецьк: [ДонНУЕТ], 2010. - Т. 1. - С. 138-154.

.Борщевський П. П. основні напрями розвитку борошномельно-крупяної і комбікормової промисловості України // Економіка АПК. - 2003. - № 5. - С. 36-47.

.Галицький Е. Б. Методи маркетингових досліджень. М. : Інститут Фонду «Громадська думка», 2006 - 118 с.

.Годін А. М. Маркетинг. -М. : Дашков і Ко, 2009

.Голубков Є. П. Маркетингові дослідження. -М. : Финпресс, 2008

.Голубков Є. П. Маркетингові дослідження: теорія, практика і методологія. -М. : Финпресс, 2005

.Дурович А. П. Практика маркетингових досліджень. -

.М. : Видавництво Гревцова, 2008

.Єранкін О. О. Особливості проведення маркетингових досліджень субєктами агробізнесу України в сучасних умовах // Економіка АПК. - 2008. -№2. - С. 16 - 21.

.Ілляшенко СМ. , Баскакова М. Ю. Маркетингові дослідження: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. /Сумський держ. ун-т. - К. : Центр навчальної літератури, 2006. - 192 с.

.Кім С. А. Маркетинг. -М. : Дашков і Ко, 2010

.Климик Г. Вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності управління комбікормовим виробництвом [Електронний ресурс] / Г. Климик. - Режим доступу: www. confcontact. com/ 2008julie/klimik. htm.

.Козаченко О. Цінова політика і діяльності комбікормових підприємств // О. Козаченко. - Агроінком. - 2007. - №11. - С. 50-53

.Косенков СІ. Маркетингові дослідження: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. -К. : Видавничий дім "Скарби", 2004. -464 с.

.Котлер Ф. Основи маркетингу. -СПб. ,-М. : «Финпресс»

.1994 - 200-234 с.

.Кошкалда І. В. Маркетингові дослідження: Навч. посібник/Харківський національний аграрний ун-т ім. В. В. Докучаева. -X. , 2007. -158 с.

.Лебедєва О. А. , Лигін Н. І. Маркетингові дослідження ринку. -

.М. : Форум, Інфра-М, 2009

.Панічкін Г. Г. Маркетингові дослідження. Короткий курс. -М. : Окей-книга, 2008

.Папешова С. Качественный комбикорм - планируемый залог продуктивности животных [Електронний ресурс] / С. Папешова. - Режим доступу: www. biohim. com. ru/Articles/

.Просвітів Г. І. Маркетингові дослідження. Завдання й рішення. -М. : Альфа-Пресс, 2008

.Развитие комбикормовой промышленности [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www. articles. excelion. ru/science/ biology/55791065. htm

.Режим доступу: #"justify">ДОДАТКИ


ДОДАТОК А


Анкета опитування споживачів

Шановні панове!

ТОВ "Оптікорм", м. Дніппропетровскь - виробник комбікормів для сільськогосподарських тварин, торгова марка "BESTMIX", досліджує споживчі уподобання. Просимо Вас допомогти нам у цьому дослідженні, за що висловлюємо Вам щиру подяку.

. Вкажіть правову форму вашого підприємства_____________________________________________________

. Яким видом тваринництва Ви або Ваше підприємство займається?

-Птахівництво

-Свинарство

-велика рогата худоба

-кролівництво

-рибництво

-інше______________________________________

. Комбікорма для яких видів тварин Ви найчастіше купуєте?

-Комбікорм для птиці

-Комбікорм для свиней

-Комбікорм для КРХ

-Комбікорм для кролів

-Комбікорм для риби

-Інші____________________________________________

. Якому виду комбікорму Ви надаєте перевагу?

-Повнораціонні корми

-Комбікорми-конценрати

Продовження додатку А

-Білково-вітамінні суміші

-Мінеральні суміші

-Премікси

. За яким критерієм Ви обираєте комбікорм?

-Якість

-Вигляд тварин після споживання кормів

-Корисність

-Торгова марка

-Поради експертів та ветеринарів

-Ціна

-Інше____________________________________________

. Рекомендації, щодо підвищення якості обслуговування_________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Дякуємо за співпрацю!


ДОДАТОК Б


Рис. Б. 1. Динаміка ціна на зернові культури, грн. /т

ДОДАТОК В


Рис. В. 1. Схема робочого приміщення


Теги: Маркетингове дослідження ринку комбікормів України  Диплом  Маркетинг
Просмотров: 5617
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Маркетингове дослідження ринку комбікормів України
Назад