Контролінг та внутрішній аудит підприємства в умовах України

КУРСОВА РОБОТА

Контролінг та внутрішній аудит підприємства в умовах України

Вступ

Актуальність теми: Актуальність впровадження контролінгу на українських підприємствах обумовлена необхідністю підвищення ефективності діяльності підприємства, особливо в умовах наростаючої конкуренції, як з боку вітчизняних, так і зарубіжних організацій. Сучасні умови господарювання висувають підприємству ряд вимог щодо постійної готовності до змін ринку, а використання системи контролінгу дозволяє швидко та ефективно визначити можливості цих змін та оперативно реагувати на них.

Динамічність навколишнього середовища, чисельні та спонтанні зміни його елементів вимагають від управлінського апарату підприємства гнучкості та адекватного реагування, при цьому відповідальність за прийняті рішення щодо ситуацій, які виникли, лежить на керівництві підприємства.

В сучасних умовах однією з причин виникнення кризових ситуацій на більшості українських підприємств є низький рівень менеджменту. Саме некваліфіковані та помилкові дії керівництва призвели багатьох субєктів господарювання до межі банкрутства. Для розвитку української економіки дуже важливим аспектом для ведення бізнесу є обґрунтування ефективних методів управління підприємством.

Враховуючи постійно зростаючий інформаційних обмін між різними групами та категоріями контрагентів організації, виникає необхідність розробки нового підходу взаємодії підприємства з навколишнім середовищем.

Контролінг виступає важливим фактором забезпечення конкурентоспроможності підприємства, дозволяє вирішувати цілий ряд питань, таких як: стабільність бізнесу та його фінансів, виявлення та використання внутрішніх резервів, оперативне та ефективне впровадження інновацій, реалізація місії, стратегії розвитку підприємства та ін.

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Українські вчені тільки починають розвивати теорію контролінгу, вивчають необхідність його існування і можливість застосування у вітчизняній економіці. Дослідженням аспектів нової науки займаються такі вчені-економісти, як: І. Вебер, А. Данте, Е. Майер, Р. Ман, Д. Хан, П. Хорват, М.С. Пушкар, Л.А. Сухарева, С.Н. Петренко, Т.А. Лев, Д.В. Гулін, А.Л. Максименко, С.А. Смирнов, А.А. Терещенко, І.І. Цигилик та інші.

Єдиного розуміння сутності контролінгу не існує. Однак, на думку більшості фахівців, контролінг - це система, що включає в себе координацію, стратегічне і оперативне планування (бюджетування), інформаційне забезпечення, аналіз і контроль, консолідоване ведення бухгалтерського обліку, внутрішній аудит і внутрішній консалтинг для забезпечення процесу саморегулювання діяльності підприємства [1].

У своїх працях Ман Р. і Майер Е. бачать контролінг як процес управління майбутнім для забезпечення тривалого функціонування підприємств та його структурних одиниць [2].

Сухарева Л.А. і Петренко С.М. вважають, що контролінг можна представити системою, яка розвиває використання ним традиційні бухгалтерські, аналітичні та інші прийоми і засоби, вивчає проблеми, що дозволяє виробити необхідні управлінські рішення як оперативного, так і стратегічного характеру [3]. Також, за їх твердженням, система контролінгу - це принципово нова концепція інформації і управління, яку можна визначити як обліково-аналітичну систему, яка реалізує синтез елементів обліку, аналізу, контролю, планування, яка забезпечує як оперативне, так і стратегічне управління процесом досягнення цілей і результатів діяльності підприємства [3].

Сучасний етап розвитку системи управління підприємством - це етап менеджерів. Тільки висококваліфіковані кадри керівників із глибоко продуманою політикою управління підприємством можуть забезпечити виживання підприємств у ринкових умовах.

Теоретичні положення і практичні розробки у сфері менеджменту, які ефективно використовуються в умовах ринкових відносин, у поєднанні з юридичними і соціально-технологічними особливостями України відкривають нові можливості для пошуку більш досконалих моделей управління підприємством. У ринкових умовах не будь-яка система управління дасть стовідсоткову гарантію виживання, однак підприємства, що впровадили сучасний менеджмент, мають кращі показники в порівнянні з підприємствами, що працюють на основі старих принципів управління. У багатьох розвинених країнах менеджери у своїй роботі звертаються до послуг спеціальної служби контролінгу, яка допомагає ефективно керувати підприємством із визначеними оперативними і стратегічними цілями.

Це об'єктивно зумовлює науковий і практичний інтерес до досліджень системи контролінгу, зокрема в обліково-аналітичних аспектах, пошуку шляхів його впровадження в систему управління конкретного субєкта економіки (підприємства, фірми).

Актуальність теми дослідження зумовлена й необхідністю впровадження контролінгу у практику українських підприємств, а також є спробою комплексного вирішення питань удосконалення облікової політики підприємства й управлінського обліку з погляду вимог контролінгу, співвідношення контролінгу із системами управління й фінансового обліку, з організацією внутрішнього та зовнішнього аудиту. Контролінг виступає як система забезпечення виживання, яка у короткостроковому плані спрямована на оптимізацію прибутку, у довгостроковому - на підтримку гармонійних відносин із навколишнім середовищем. Слід також зазначити, що сучасний етап розвитку економіки України характеризується пошуком нових форм і методів управління економікою та її складовими. Переглядаються традиційні, що виправдали себе в минулому, але малоефективні у сучасних умовах підходи, формуються різні нові позиції та принципи розвязання складних проблем виробництва, орієнтація його на зростання кінцевих якісних і кількісних результатів діяльності субєктів виробничої та економічної діяльності країни. Руйнування централізованої системи управління і формування нових ринкових відносин обєктивно змінюють роль усіх субєктів господарювання в Україні.

Отже, з вищевикладеного можна зробити наступний висновок: закордонні вчені-економісти вважають, що основу контролінга становить управлінський облік, а вітчизняні - обліково-аналітична система.

Мета даної курсової роботи: є визначення напрямів оптимального розвитку підприємств на основі методів контролінгу і внутрішнього аудиту.

Для реалізації мети дослідження було поставлено та вирішенко такі задачі:

·розглянуто комплексну систему управління на підприємстві та обґрунтовано напрями і практичні рекомендації щодо її удосконалення та підвищення ефективності, що сприяє розв'язанню найбільш актуальних господарських проблем сьогодення;

·уточнено з урахуванням специфічних особливостей ринкових трансформацій поняття «контроль», «внутрішній аудит», «контролінг», їх місце в економіці, обґрунтовано діалектичну єдність внутрішнього аудиту та контролю, розглянуто їх роль у формуванні ринкових відносин;

·визначено маркетинговий аудит як складову маркетингової діяльності, його роль і місце в системі управління суб'єктом господарювання, доведено, що маркетинговий аудит є більш комплексним процесом, ніж дослідження ринку, яке саме по собі не дозволяє оцінити неадекватність пропозицій підприємства потребам ринку;

·проаналізовано особливості стратегії внутрішнього аудиту, яка формується як план аудиторської перевірки, і доведено, що планування в цій ситуації допомагає одержати реальну користь шляхом полегшення вибору різних варіантів, які можуть бути реалізовані протягом певного періоду часу; розроблено загальний план внутрішнього аудиту, яким повинні керуватися при здійсненні програми аудиту;

·здійснено аналіз сучасних поглядів на методичні підходи до техніки проведення внутрішнього аудиту, а також прийоми та способи внутрішнього аудиту, акцентуючи увагу на тому, що для успішного виконання поставлених завдань внутрішній аудитор повинен підібрати прийоми та методи, які найкраще підходять для даного підприємства і дозволяють отримати інформацію, яка є доказовою силою про об'єкти контролю;

·обґрунтувано роль ризику в роботі внутрішнього аудитора на підприємстві, оцінка якого є досить складною справою і багато в чому визначається здатністю аудитора до професійних суджень;

·розроблено структуру доказів, їх класифікацію, значимість отриманих доказів і зв'язки між ними, а також доведено, що кількість та якість інформації, якою може володіти внутрішній аудитор, багато в чому визначає якість аудиторського висновку, його адекватність фінансовому та майновому стану підприємства;

·удосконалено механізм контролю у системі управління як інформаційного забезпечення, орієнтованого на результат управління підприємством,

·показано, що контролінг базується на системі нормування витрат і є інструментом управління в досягненні високих кінцевих результатів діяльності субєкта господарювання; запропоновано мотивацію переходу від внутрішнього контролю до контролінгу;

·виявлено основні недоліки та переваги в застосуванні управлінського обліку в контролінгу та внутрішньому аудиті; показано, що внутрішній аудит на підприємстві сприяє ефективній організації фінансового й управлінського обліку та контролю за оперативною інформацією та фінансовим станом підприємства;

·проведено експериментальну перевірку можливості впровадження контролінгу та внутрішнього аудиту в облікову та аналітичну практику підприємства, розроблено рекомендації для впровадження контролінгу на підприємствах України;

·обґрунтовано необхідність для розвитку управлінського обліку та внутрішнього аудиту моніторингу як системи отримання інформації для здійснення низки заходів із метою забезпечення взаємодії внутрішнього та зовнішнього аудиту, органів самоуправління та посилення ролі аудиту в захисті майнових прав, забезпечення відповідності господарської діяльності чинному законодавству та дійового контролю за доцільністю і обґрунтованістю затрат на виробництво і реалізацію продукції, за збереженням, рухом і використанням основних і обігових коштів підприємства.

Обєктом дослідження є ПрАТ «Авіакомпанія Аеросвіт».

Предметом дослідження є методологія комплексного управління економічними процесами на основі впровадження контролінгу і внутрішнього аудиту.

Методи дослідження: Теоретичну та методологічну основу проведення досліджень склали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених із проблем контролінгу, внутрішнього аудиту, управлінського обліку, планування і контролю, управління підприємством, теорії ринку, прийняття рішень, системного аналізу і формування ринкових відносин, законодавчі акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету міністрів України.

Інформаційною базою курсової роботи є теоретичні та методичні розробки вчених, нормативні довідники, звітність авіакомпанії.

1. Внутрішній аудит у системі управління підприємством

менеджмент контролінг управління аудит

Будь-який вид управління неможливий без контролю. Контроль - це одна з основних функцій управління.

Розгляд господарського механізму з точки зору функціонального підходу дозволив виявити його складність і багатогранність, так планування забезпечує прямий зв'язок із керованим об'єктом, координація - узгодження дій, облік - спостереження за об'єктом, контроль - зворотний зв'язок. Якщо ж відбувається розрив управлінського циклу внаслідок вилучення одного чи декількох зазначених компонентів, то це призводить до втрати керованості, а за відсутності планування підприємства отримали б стихійний розвиток. До того ж у разі відсутності контролю, навіть за наявності функції планування, система управління за короткий період часу втратила б можливість розвитку. У свою чергу, контроль без обліку був би неможливий, а без координації - марний.

Досвід господарювання підтверджує важливість і необхідність здійснення контролю - одного з важелів управління підприємствами і організаціями. Сутність контролю, його місце в системі управління багато в чому визначається характером виробничих відносин у суспільстві. Розвиток контролю в Україні виявив багато проблем теоретичного і практичного характеру, вирішення яких багато в чому залежить від перетворення всієї системи політичних і економічних відносин у країні. Крім того, сутність і зміст контролю не можуть бути докладно розкриті поза сферою управлінської діяльності, яку він обслуговує. Контроль як функція управління виступає засобом зворотного зв'язку між об'єктом управління й системою управління, інформуючи про справжній стан керованого об'єкта, фактичне виконання управлінського рішення.

Характерною рисою сучасного етапу розвитку економіки є глибокі перетворення у сфері виробництва, які суттєво впливають на систему управління. Важлива роль в удосконаленні управління економікою, посиленні орієнтації на досягнення високих кінцевих результатів належить внутрішньому аудиту - основній інформаційній базі управління, знаряддю контролю за станом обєктів управління, способу обєктивної оцінки результатів господарювання. Тому всі питання, які необхідно вирішувати при вдосконаленні управління, повністю належать внутрішньому аудиту. До того ж наявність багатьох сфер господарювання спонукає до різноманітності форм і методів управління, а це супроводжується перебудовою внутрішньовиробничого планування, обліку й аналізу, впровадженням прогресивних форм і видів контролю. Потреба у внутрішньому аудиті виникає на великих підприємствах у звязку з тим, що верхня ланка керівництва не займається повсякденним контролем за діяльністю організації та нижчих управлінських структур. Внутрішній аудит надає інформацію про цю діяльність і підтверджує достовірність звітів менеджерів. Внутрішній аудит необхідний головним чином для запобігання втратам ресурсів і здійснення необхідних змін усередині підприємства.

Поряд із внутрішнім аудитом значного поширення за кордоном, а тепер і в нас, набув зовнішній аудит, який здійснюють аудиторські організації (фірми) з підприємствами й підприємцями, а також окремі незалежні аудитори відповідно до укладених угод. Зовнішній аудит є методом здійснення позавідомчого фінансового контролю, який не замінює й не підмінює державний контроль за господарською та фінансовою діяльністю економічних суб'єктів, що здійснюють відповідні державні органи, а насамперед надає інформацію вищій ланці керівництва всієї організації чи власнику про фінансово-господарську діяльність підприємства, сприяє створенню високоефективної системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, перешкоджає виникненню порушень і підтверджує вірогідність звітів його відокремлених структурних підрозділів. Незважаючи на те, що діяльність зовнішніх аудиторів може бути спрямована на всі економічні суб'єкти незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, основними обєктами аудиту є підприємницькі структури.

Більшість аудиторських фірм надають послуги, які дають можливість їх клієнтам вести бізнес ще ефективніше. Діапазон цих послуг - від простих пропозицій щодо поліпшення бухгалтерської системи клієнта до допомоги в маркетинговій стратегії, установці комп'ютерів і консультацій з актуальних питань.

У сучасних умовах в Україні близько третини замовлень - це супутні аудиту роботи та послуги, серед яких - виконання узгоджених процедур і консультування. Але значну частку таких робіт складає консультування з питань економіко-правового забезпечення господарської діяльності (те, що інколи називають аудиторським консалтингом). Певну характеристику цих послуг показано у таблиці.

Перш за все, аудиторські супутні роботи є аудиторськими послугами консультаційного характеру з питань обліку та оподаткування. При середній по Україні кількості замовлень за 2003 р. на консультування у 27,2 замовлень на рік, найбільше займаються консультуванням у Херсонському регіоні (266 замовлень на рік), Криму та Рівному. Але вартість аудиторських супутніх робіт у цих регіонах проти середньої (1,76 тис. грн.) по Україні нижча - від 0,16 до 1,4 тис. грн. за одне замовлення. До того ж у 2003 р. у порівнянні з 2002 р. субєкти аудиту збільшили вартість консультаційних послуг на декілька відсотків.

В умовах становлення ринкових відносин однією з найважливіших концепцій управління підприємством є маркетинг, який дозволяє формувати раціональні виробничі програми, оперативно реагувати на ситуації, що складаються на ринках збуту продукції, і перемагати в умовах конкурентної боротьби. Одним із головних завдань маркетингу є, з одного боку, створення такого еконо мічного механізму впливу на виробництво, який забезпечує його розвиток в оптимальних розмірах при найкращому використанні ресурсного потенціалу, і отримання максимального прибутку, а з іншого - вплив на споживачів з метою стимулювання їх купівельного попиту. Важливу роль в організації маркетингової діяльності на підприємстві відіграє контроль - процес виміру та оцінки результатів реалізації стратегій та планів маркетингу, виконання коригуючих дій, які забезпечують досягнення маркетингової мети. У той же час процедури контролю, які використовуються в багатьох сучасних фірмах, у сучасних умовах недостатні.

Дослідження маркетингового середовища підприємства є складовою частиною маркетингового аудиту, основне завдання якого полягає в поглибленій діагностиці стратегії, політики, практики й організації маркетингу на підприємстві. Маркетинговий аудит являє собою один з різновидів контролю, що передбачає всебічну, систематичну, комплексну та незалежну оцінку й аналіз основних факторів зовнішнього середовища підприємства, проведення ситуаційного аналізу його внутрішнього середовища, за результатами чого розробляють обґрунтовані комплексні заходи щодо підвищення ефективності маркетингової діяльності підприємства в цілому і його окремих господарських одиниць.

2. Методологічні засади внутрішнього аудиту

Стратегія аудиторської перевірки будується на виборі найбільш доцільних шляхів досягнення мети аудиторської перевірки. Характер перевірки залежить від досвіду і кваліфікації внутрішнього аудитора, від тривалості роботи аудитора на підприємстві, тобто від рівня знання особливостей бізнесу, характеру завдань, що вирішуються в аудиті, та інших факторів. Стратегія аудиторської перевірки формується як план аудиторської перевірки.

Внутрішньоаудиторський контроль, здійснюючи функції управління, досліджує процес розширеного відтворення суспільно необхідного продукту згідно з законодавством і нормативно-правовими актами, які забезпечують раціональне господарювання в умовах ринкової економіки. Одна з найважливіших функцій внутрішнього аудиту полягає в тому, щоб своєчасно виявити негативні явища в господарсько-фінансовій діяльності підприємства і сприяти їх коригуванню до того, як ці проблеми переростуть у кризу. Тому в практиці внутрішніх аудиторів виникає необхідність використання різних форм здійснення в часі та просторі контролю з метою своєчасного вироблення для керівництва напрямів управління фінансами і способів використання ресурсів. Теорія контролю свідчить, що внутрішній аудит - це складова процесу зниження рівня інформаційного ризику. У цьому процесі внутрішній аудитор використовує різноманітні технологічні прийоми й методи, які в цілому складають методологію контролю. При цьому питання класифікації прийомів і методів контролю, які застосовуються при внутрішньому й зовнішньому аудиті, були й залишаються одними з найзаплутаніших, невирішених питань.

У господарському контролі немає чітких розмежувань між методами дослідження й методами практичного здійснення контролю. Мова йде про вироблені аудиторами-практиками прийоми й методи, які стосуються побудови та перевірки версій проведення контрольно-ревізійних дій, розкриття певних видів зловживань. Способи і прийоми, які виникли в результаті практики, є її продуктами, а для науки про контроль вони - обєкт пізнання.

Схематично метод внутрішньоаудиторського контролю представлено на рис. 1. Залежно від поставленої мети внутрішнього аудиту, повноти охоплення обєктів, що перевіряються, та необхідності отримання різноманітної, доказової інформації про господарсько-фінансову діяльність субєкта, що перевіряється, внутрішні аудитори при проведені перевірок можуть використовувати різноманітні методичні прийоми і способи аудитування. Контролюючи один і той же обєкт, можна застосовувати різні методичні прийоми.

Теорія контролю поки що не встановила чітких меж між окремими методами документального контролю, які застосовуються в аудиторській практиці, і не дала чіткого визначення кожного з них. Запропонований у дисертації підхід полягає в тому, щоб виявити найбільш характерні риси для певного внутрішньоаудиторського прийому, які відрізняють його від інших. Ефективність застосованих методичних прийомів дослідження, їх комбінацій визначається критерієм істини - практикою.

Слід додати, що у період розвитку ринкових відносин підприємницьку діяльність в Україні доводиться здійснювати в умовах інформаційної невизначеності ситуації та нестійкості, нестабільності економічного середовища виникає ризик, тобто небезпека невдачі, непередбачених втрат.

Сутність аудиторського ризику полягає в тому, що внутрішній аудитор може допустити окремі помилки у своїй роботі (відсутність тестування контрольних моментів та інших аудиторських процедур) і при визначенні загальних підсумків зробити неправильні висновки. Оцінка аудиторського ризику досить складна справа, яка багато в чому визначається здатністю внутрішнього аудитора до професіональних суджень. При цьому внутрішній аудитор у своїй практиці чітко розрізняє різні категорії оцінки ризику і прагне оцінити його рівень за компонентами. Аудиторський ризик пов'язаний із суб'єктивністю дій аудитора щодо перевірки звітності. Якщо внутрішній аудитор для себе визначає менший рівень аудиторського ризику, то треба бути впевненим, що у звітності немає суттєвих помилок. У той же час, на практиці складається інша ситуація - є впевненість в абсолютній достовірності звітності. Аудиторський ризик завжди знаходиться в межах від нуля до одиниці. Нульовий ризик означає повну впевненість внутрішнього аудитора в достовірності показників звітності. Проте внутрішній аудитор не повинен гарантувати повну відсутність суттєвих помилок у фінансовій звітності.

3. Основи організації внутрішнього аудиту

У процесі перевірки внутрішньому аудитору необхідно зібрати вичерпні докази для складання обєктивного висновку про достовірність показників фінансової звітності субєкта господарювання.

Кількість інформації, необхідної для аудиторських оцінок, законодавчо не регламентується. Внутрішній аудитор на основі свого професійного судження має самостійно приймати рішення щодо кількості інформації, необхідної для складання висновку про достовірність фінансової звітності економічного субєкта. Навіть якщо субєкти, що перевіряються, здійснюють однакові фінан сово-господарські операції, мають однакову кількість бухгалтерських документів - це ще не свідчить про якість і кількість необхідних аудиторських доказів. Достатність аудиторських доказів у кожному конкретному випадку внутрішнім аудитором визначається, виходячи з його професійного досвіду, теоретичних знань та інтуїції. Вся документація аудитора, яка підготовлена на стадії планування і під час перевірки, допомагає йому в розробці прийнятного плану та ефективному проведенні аудиту, використовується для контролю й оцінки результатів перевірки.

Достатність доказів у кожному конкретному випадку визначається індивідуально на основі їх кількості. На цей чинник впливає розмір вибірки й характер конкретних елементів. Основні вимоги в даному випадку - репрезентативність елементів вибірки, оскільки тільки в цьому випадку можна отримати обєктивну інформацію.

Найважливіші аудиторські докази (дані аудиту) мають бути оформлені документально, вони називаються робочими документами аудитора. Робочі документи використовуються внутрішніми аудиторами як допоміжні інструменти при проведенні внутрішнього аудиту, а також при складанні аудиторського висновку - як письмові докази виконаної роботи. Документальне оформлення внутрішнього аудиту вважається однією із найважливіших умов його кваліфікованого проведення. Однак практика показує, що ведення робочої документації не тільки в Україні, але й за кордоном викликає певні труднощі:

по-перше - відсутність загальноприйнятих стандартів ведення аудиторських документів, їх складу, форми, структури та змісту;

по-друге - відсутність у внутрішніх та зовнішніх аудиторів достатнього досвіду складання документів при перевірці, виходячи з конкретних умов їх діяльності та ситуації, що склалася;

по-третє - аудитори зарубіжних країн, вирішуючи питання ведення робочих документів, підходять до цієї проблеми в кожному конкретному випадку індивідуально. Оскільки ці документи є конфіденційними, а методика їх ведення становить комерційну таємницю, то відповідно й досвід їх роботи важкодоступний.

Незалежність, оцінка джерела інформації та неупередженість внутрішнього аудитора є важливими вимогами до аудиторських доказів. Докази, одержані із зовнішніх джерел (наприклад від банків), надійніші, ніж одержані із внутрішніх (відповіді працівників підрозділів, що перевіряються, на питання внутрішнього аудитора). Але слід підкреслити, що при оцінці джерел інформації треба пам'ятати, що навіть при незалежному джерелі інформації докази можуть вважатись ненадійними, коли ці джерела перебувають у становищі, яке дозволяє їм оперувати достовірними даними.

Достатність доказів у кожному конкретному випадку визначається індивідуально на основі їх кількості. На цей чинник впливає розмір вибірки й характер конкретних елементів. Основна вимога в такому випадку - репрезентативність елементів вибірки, оскільки тільки в цьому випадку можна отримати об'єктивну інформацію.

Аналіз свідчить, що, приймаючи рішення про переконливість доказів, внутрішньому аудитору слід переконатись у цінності доказу та утримуватись від видачі висновку до того часу, поки він не збере вагомих доказів, достатніх для виключення всіх сумнівів. Зібрані аудиторські докази, а також отримані результати й висновки - суттєва частина внутрішнього аудиту. Внутрішній аудитор повинен довідуватись про обставини, при яких виникає необхідність у тому чи іншому доказі. Зазвичай структура та перелік аудиторських документів залежать від того, які докази необхідно отримати. У практичній діяльності від внутрішнього аудитора вимагається отримання значимих і достатніх доказів.

Досить часто внутрішньому аудитору доводиться мати справу з такими проблемами, які вимагають глибоких спеціальних знань із певних галузей, і в цих випадках він не може провести кваліфіковану перевірку або дати оцінку певних обставин і сторін виробничо-господарської діяльності. Через ці чинники серйозні проблеми та суттєві помилки можуть залишитись нерозкритими й невиявленими. Тому внутрішнім аудиторам у разі необхідності варто пропонувати керівництву залучити до аудиторської перевірки спеціалістів-експертів.

Структура та зміст висновку експерта мають відповідати вимогам чинного законодавства. Окрім того, висновок повинен бути достатньо повним і детальним, щоб досвідчений внутрішній аудитор або (і) інший експерт при ознайомлені з ним зміг отримати чітке уявлення про проведену експертну роботу.

. Аналітичні процедури у внутрішньому аудиті

Обґрунтована необхідність приділяти належну увагу аналітичним процедурам при проведенні перевірок внутрішніми аудиторами. Вони визначені як вид незалежних процедур для отримання аудиторських доказів. Аналітичні процедури можуть використовуватись протягом усього процесу аудиту на різних етапах його проведення: на стадії планування, безпосередньо при проведені перевірки та при підсумковому, загальному огляді на стадії завершення аудиту.

Аналітичні процедури включають: аналіз фінансового стану суб'єкта господарювання, аналіз фінансових результатів діяльності субєкта господарювання, аналіз обіговості обігових активів (оцінку ділової активності), оцінку очікуваного банкрутства і є незалежними аудиторськими процедурами і застосовуються внутрішніми аудиторами для обґрунтування аудиторських доказів. Вони належать до найбільш ефективних із погляду тривалості й сили аудиторських процедур. При проведенні аналітичних процедур слід звернути особливу увагу на оцінку можливості розвитку підприємства в подальшому, інакше кажучи, оцінити, чи не є даний суб'єкт господарювання потенційним банкрутом. Оцінку задовільного стану балансу підприємства слід проводити двічі: на етапі планування внутрішнього аудиту (на базі звітності до її перевірки) і на етапі складання висновку, коли до балансу субєкта господарювання внесені виправлення за результатами перевірки.

Аналіз фінансово-господарської діяльності тісно повязаний із внутрішнім аудитом. Досвід розвинених країн свідчить, що внутрішній аудит не може вважатися ефективним засобом вивчення діяльності господарювальних субєктів, якщо перевірка господарської діяльності не містить елементів аналізу. Саме аналіз і прогнозування фінансового стану підприємства, його рентабельності, фінансової стійкості має розглядатися як кінцева мета внутрішнього аудиту.

Необхідною умовою забезпечення безперервного процесу виробництва є наявність достатніх обігових коштів у підприємств та організацій. Станом на 1 грудня 2012 р. вартість обігових коштів субєктів господарювання Київськоїї області становила 17958,5 млн. грн., у тому числі в запасах товарно-матеріальних цінностей - 5224,0 млн. грн., що відповідно на 14,6 та 15,1% більше, ніж на цей період 2011 р., що в основному забезпечувало потреби підприємств регіону.

Внутрішній аудитор враховує, що оперативний і подальший економічний аналіз перш за все повинні давати оперативну інформацію з метою прийняття оперативних рішень. Крім того, на результати діяльності підприємства впливають позитивно чи негативно численні фактори. Вивчення взаємозвязку та взаємовпливу окремих факторів на постачальну, виробничу, збутову та фінансову діяльність, виявлення причинних звязків між ними, розкриття та вимір резервів також є обєктом аналізу, який повинен досліджувати внутрішній аудитор.

Дослідження завдань стратегії та планів бізнесу підприємства - один з основних елементів внутрішнього аудиту стратегічних напрямів розвитку підприємства, що є основою для досконалішого аналізу різних функцій і галузей діяльності підприємства та оцінки виробництва. Внутрішній аудитор досліджує методологію і методи, які використовує підприємство для розробки планів та інших нормативних документів. Особлива увага приділяється суперечливим цілям, новим проектам, реалізація яких потребує достатнього досвіду.

Мета внутрішньогосподарського фінансового аналізу полягає в забезпеченні планомірного надходження коштів і в розміщенні власного та позичкового капіталу так, щоб створити умови для нормального розвитку підприємства, отримання максимального прибутку і виключення ризику банкрутства. У той же час метою зовнішнього фінансового аналізу є оцінка ефективності найважливіших функцій управління, що дозволяє визначити конкурентоспроможність суб'єкта господарювання.

Сучасні умови господарювання вимагають від керівництва підприємства нових підходів до формування фінансових ресурсів, а тому ефективна організація внутрішнього фінансового контролю є нагальною потребою сьогодення.

Останнім часом у практиці країн із розвинутою ринковою економікою широкої популярності набула нова прогресивна комплексна система внутрішнього контролю, що організується в компаніях і фірмах, яка має назву «контролінг». Концепція контролінгу була розроблена у 80-х роках як засіб активного попередження кризових ситуацій, які призводять до банкрутства.

. Контролінг та внутрішній аудит у сучасному менеджменті

Контролінг - нове явище в теорії та практиці сучасного управління, яке виникло на межі економічного аналізу, планування, управлінського обліку та менеджменту.

Нерідко контролінг ототожнюють з контролем. Таке ставлення справедливе лише частково, оскільки контролінг включає в себе й аспект контролю. А це означає, що контролінг, передусім, має давати відповіді на питання - що треба та що найбільше підходить для підприємства в його діяльності.

У нинішніх умовах контроль усе більше доповнюється елементами контролінгу, який забезпечує більш ефективне управління підприємством з метою довготривалого його існування.

Якщо порівняти контролінг і контроль, то контролінг ближче до попереднього контролю. Практика показує, що контролінг не можна вважати універсальним засобом уникнення всіх без винятку негараздів, проте його цілком можна вважати, за відкритих нормальних типових умов, надійним гарантом обґрунтованих управлінських рішень. У той же час контролінг як цілісна концепція управління фінансово-економічними процесами та результатами діяльності підприємства включає в себе поточний збір та обробку інформації, здійснення функцій контролю, являє собою зразок мислення менеджера, орієнтованого на майбутнє. Тому він виступає однією з основ стратегічного менеджменту та дозволяє порівняти будь-які дії субєкта господарювання з точки зору того, до чого це призведе в майбутньому. Спираючись на світовий досвід, слід також зазначити, що контролінг активно сприяє постійному підвищенню кваліфікації менеджерів та всіх співробітників підприємства. Людський фактор відіграє важливу роль у контролінгу. Унаслідок цього важлива частина контролінгу, як і всього менеджменту, поширюється на управління персоналом. Можна стверджувати, що в галузі управління персоналом контролінг - це управління через узгодження цілей.

Однак практика показала, що впровадження контролінгу є досить складним та тривалим процесом, який складається із декількох послідовних етапів. У цілому його можна подати у такому вигляді:

опис існуючої інформаційної (бухгалтерської) системи субєкта господарювання;

визначення вимог до необхідної управлінської інформації;

побудова формалізованої системи, яка здатна забезпечити менеджерів необхідною управлінською інформацією;

-побудова системи управлінської звітності;

-побудова методики внутрішньовиробничого аналізу;

побудова системи фінансового планування.

На впровадження системи впливають такі чинники, як термін існування субєкта господарювання на ринку, галузь, розмір, структура, рівень автоматизації управління та постановки менеджменту на підприємстві.

Слід відзначити, що в сучасних умовах основна частка методів контролінгу, елементів системи контролінгу присутня у практиці багатьох українських підприємств, особливо комерційних банків, тобто систему контролінгу не потрібно створювати з нуля - вона в явному чи неявному вигляді вже існує. Наявний рівень його організації далекий від досконалості, зазвичай перебуває в початковому стані, а методи впровадження контролінгу не складають повної закінченої системи. У той же час використання контролінгу є виключно ефективним методом ринкового господарювання, якщо його приймати з урахуванням конкретних умов нашої країни.

Функції внутрішнього аудиту та контролінгу визначаються керівництвом або власником підприємства залежно від змісту і специфіки його діяльності, обсягів, показників, системи управління. Однак можна виділити ряд типових функцій, притаманних внутрішньому аудиту та контролінгу, незалежно від особливостей діяльності підприємства, на якому вони проводяться.

Варто додати, що функція контролінгу та внутрішнього аудиту з підтримки управління випливає з їх загальноуправлінських положень. Для виконання рефлексивного завдання необхідна загальна інформаційна панорама, що враховує багатопланові взаємозалежності між цими категоріями. Тому завданням контролінгу та внутрішнього аудиту у функції підтримки управління є підготовка й поточна актуалізація інформаційної картини для виконання ним контролю.

Оскільки у процесі рефлексії постійно виявляються ефекти навчання, які повинні включатися в діючу інформаційну базу, то це також стає важливим завданням. Контролінг як функція з підтримки управління охоплює ідею інформаційного забезпечення, властиву концепціям контролінгу з орієнтацією на інформацію. На відміну від останніх тут інформаційне завдання випливає з вищої управлінської функції контролінгу й тим самим включається до спільного для всієї фірми поля діяльності.

Система контролінгу інтегрує облік, планування, маркетинг в єдину керовану систему, в якій чітко окреслюються цілі підприємства, принципи управління та способи їх реалізації. Можна представити контролінг як систему підготовки, адаптації підприємства до початку найбільш імовірних подій. У цьому випадку робота починається у сфері бухгалтерського обліку в рамках складання прогнозних балансів і звітів про прибутки та збитки.

На підприємствах України необхідні нові підходи до планування, обліку та економічного аналізу. При переході до контролінгу слід застосовувати управлінський облік як основу облікової політики, і не тільки поділяти затрати на постійні та змінні, виявляти обсяги прибутку, але й враховувати затрати та результати продажів як за видами продукції, послуг, так і за сегментами ринку, групами клієнтів, місцем формування виробничих і фінансових підсумків. Тому в інструментарії контролінгу важливе місце займає внутрішній та зовнішній аудит, а також внутрішній виробничий облік (а не фінансовий бухгалтерський облік, окреслений законодавством).

Контролінг як функція, орієнтована на майбутнє, служить вияву нових можливостей на ранніх стадіях появи ризиків для підприємства, це - здатність субєкта господарювання до своєчасного реагування на ринкові зміни, що залежить від часового інтервалу між виникненням нового шансу або ризику до конкретних дій, а також від затрат часу на зміну плану та впровадження новинки. Контролінг - це цілісна концепція економічного управління, яка забезпечує тривале існування підприємства, побудована на синтезі обліку, інформаційного забезпечення, аналізу, планування та контролю і спрямована на вияв усіх шансів та ризиків, повязаних з отриманням прибутку. Метою контролінгу є отримання даних, їх обробка і трансформація в інформацію для управління та прийняття рішень. Така інформація є нестандартною, призначається для виявлення тенденції та закономірностей явищ і процесів у діяльності підприємства, допомагає розробити заходи, які забезпечують його життєдіяльність.

У роботі зазначено, що однією із складових успіху кожного підприємства є розподіл повноважень і відповідальності між внутрішніми аудиторами. Досвід свідчить, що контроль якості діяльності відділу внутрішнього аудиту неможливий без перевірки результатів роботи відділу та без відстеження ефективності стратегії та тактики контролю якості. І тут важливі професійні спостереження та аналіз якості, яка насправді забезпечує гарантію відповідного контролю роботи на всіх рівнях. У той же час якість роботи внутрішнього аудитора в першу чергу контролюється самими підрозділами, що перевіряються, а також керівництвом підприємства. Крім того, керівництву підприємства доцільно щорічно перевіряти заходи контролю якості, щоб бути впевненими в їх виконанні. Слід додати, що зростання визнання і престижу професії внутрішнього аудитора зумовлює необхідність створення системи контролю якості, і при цьому доцільно більш широко використовувати вітчизняний і зарубіжний досвід.

6. Управлінський облік та внутрішній аудит в інформаційному забезпеченні контролінгу

Важливим елементом системи контролінгу та внутрішнього аудиту на підприємстві є управлінський облік і саме поняття контролінгу асоціюється з поняттям управлінського обліку. Основне завдання управлінського обліку та внутрішнього аудиту - надання відповідної інформації для прийняття управлінських рішень. У той же час функції контролінгу ширші, а тому його роль як підсистеми управління субєкта господарювання полягає в наданні допомоги керівництву.

Для пошуку кращих управлінських рішень існує обєктивна необхідність організації в рамках системи контролінгу спеціального управлінського обліку, який може бути поєднаний із фінансовим або виділений окремим блоком. Зміст управлінського обліку визначається цілями управління: він може бути змінений за рішенням адміністрації залежно від інтересів і мети, яка стоїть перед керівництвом внутрішніх підрозділів. Управлінський облік, на відміну від фінансового, спрямованого на ретроспективу, орієнтується в основному на майбутнє.

Ураховуючи, що управлінський облік ведеться виключно для внутрішніх інформаційних потреб підприємства, а значить його ведення не є обовязковим, його параметри, напрями, глибину визначає само підприємство. У той же час інформація управлінського обліку використовується адміністрацією всередині підприємства для досягнення конкретних виробничих чи господарських цілей:

-визначення дохідності, рентабельності окремих виробничих підрозділів підприємства, окремих видів продукції; визначення очікуваних доходів від того чи іншого економічного заходу (закупівлі і продажу майна, упровадження нових технологій, здійснення короткотермінових чи довгострокових інвестицій тощо);

вивчення перспективи випуску нових видів продукції, освоєння нових виробництв;

складання прогнозу про фінансовий стан підприємства на перспективу.

Обидві бухгалтерії як фінансова, так і управлінська при певній автономії тісно повязані між собою, будуються на єдиній первинній інформаційній базі, окремі показники внутрішнього управлінського обліку входять у загальну систему фінансового обліку. Сутність управлінського обліку полягає в наданні інформації, що необхідна або може знадобитися менеджерам у процесі управління підприємницькою діяльністю.

Досвід свідчить, що управлінському обліку обовязково потрібно основну увагу приділяти майбутньому і тому, що можна зробити, щоб вплинути на хід справ, тому слід зазначити, що минуле не можна змінити, але його треба досліджувати з метою управління в майбутньому, адже управлінський облік готує інформацію для менеджерів усередині організації, щоб допомогти в ухваленні правильного рішення.

У роботі відзначається, що в управлінському обліку як складовій частині контролінгу застосовуються особливі методи обліку витрат: за повною собівартістю, за фактичною собівартістю, за нормативною собівартістю, за плановою собівартістю, за усіченою собівартістю та обмін планових граничних витрат.

Нові економічні умови вимагають оволодіння менеджерами засобами управлінського обліку. Незважаючи на те, що управлінський облік здається оманливо простим для менеджера, який ще не почав із ним працювати, він являє собою складну, вимогливу систему, яка здатна призвести до результатів прямо протилежних очікуваних менеджером, який не оцінив найбільш загальних загроз та не знає, як їх успішно уникнути.

Фінансовий добробут підприємства - поняття складне, комплексне, що свідчить про стабільність його грошових капіталів, при якому створюються умови для його подальшого розвитку, зростання прибутку, підтримки платоспроможності, ліквідності, кредитоспроможності й рентабельності при раціональному рівні ризику. Оскільки фінансова стійкість підприємства це, насамперед, результат природних процесів, які відбуваються в ньому самому, тому на нього активно впливають всі процеси, які відбуваються на підприємстві.

Велике значення в діях менеджера або керівника підприємства має урахування повною мірою особливостей тієї стадії життєвого циклу, на якій перебуває підприємство. Прагнучи вирішити конкретні питання й одержати кваліфіковану оцінку фінансового становища, керівники підприємств усе частіше звертаються до даних обліку та фінансового й управлінського аналізу. Крім того, внутрішній аудиторський контроль допомагає підприємству правильно побудувати бухгалтерський облік і оптимізувати обліковий процес і сформувати облікову політику. Адже пошуку прийняття ефективних управлінських рішень сприяє взаємодія контролінгу з іншими економічними службами підприємства, зокрема зі службою обліку та внутрішнього аудиту.

Висновок

В курсовій роботі вирішено актуальну науково-прикладну проблему теоретичного обґрунтування, розробки та впровадження на промислових підприємствах внутрішнього аудиту та контролінгу.

Основні висновки:

1.Контроль у будь-якому суспільстві є обєктивною необхідністю та зумовлюється дією економічних законів. Суспільство не може нормально існувати без організованої системи контролю, спостереження за виробництвом і розподілом матеріальних благ. Функція контролю в суспільстві виникає скрізь, де процес виробництва існує як вид суспільного процесу. Вирішувати завдання управління економікою можливо лише за умови зразкового обліку, аналізу, контролю; учасники цих процесів потребують достовірної та неупередженої інформації про фінансово-майновий стан, перспективи розвитку та фінансову стабільність суб'єктів господарювання.

2.Дослідженням було встановлено, що сучасний стан методології та організації контролю ще не дозволяє досягти належного результату в питаннях збереження власності. У практичній діяльності не завжди забезпечується раціональне застосування способів і прийомів контролю. Виходячи з цього обґрунтовано необхідність становлення внутрішнього аудиту, від якого залежить не тільки збереженість матеріальних цінностей засновників, але й кредитоспроможність підприємства. За таких обставин кожне підприємство має виробити власну стратегію і тактику стабілізації виробництва, а в подальшому - підняття виробництва та зростання ефективності.

.Внутрішній аудит необхідний для підвищення ефективності всієї системи управління підприємствами, він сприяє дотриманню законодавчих вимог до організації бухгалтерського обліку, здійсненню господарських операцій, створенню необхідних умов застосування правових норм захисту майнових інтересів і дотриманню вимог установчих документів, скороченню економічних санкцій раціональної організації та використанню висновків зовнішніх аудиторських перевірок. В умовах функціонування підприємств на принципах підприємництва назріла нагальна потреба створення апарату управління служби внутрішнього аудиту, насамперед для забезпечення безконфліктного співіснування з органами державного контролю та незалежним (зовнішнім) аудитом.

.Системний аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, що становить сутність маркетингового аудиту, дозволяє виробити маркетингову стратегію (програму) і план заходів, спрямованих на досягнення різних цілей підприємства: утримання частки ринку, збільшення обсягу продаж тощо, адекватних сформованій ситуації на галузевому ринку та внутрішнім можливостям підприємства.

.Завдання визначення сутності контролінгу перестає бути суто теоретичною проблемою і стає практичною функцією управління соціально-економічними процесами підприємства. Це зумовлюється тим, що контролінг перетворився в дуже ефективний інструмент менеджменту, тому що, по-перше, його складовими і невідємними елементами є облік, планування, контроль, аналіз господарської діяльності, інформація та внутрішній аудит у системі управління підприємством; по-друге, вимір величини відхилень планових даних від фактичних, виявлення причин і вживання заходів щодо їх подолання стає важливим фактором удосконалення управління; по-третє, прийняття постійних коригувальних впливів не тільки тактичного, але і стратегічного плану на виробничо-господарську діяльність підприємства для вирішення поставлених перед підприємством завдань.

.Наявність масштабних проблем, що існують в економічній сфері країни, яка переживає кризовий період радикальних реформ переходу до ринкових відносин, спричиняє зростання ролі контролінгу на всіх рівнях системи управління підприємством. Це, у свою чергу, детермінується новими економічними умовами задоволення суспільних потреб у реалізованій продукції з орієнтацією на головну особу історичного процесу - покупця, що виступає реальним, обєктивним контролером. Отже, потрібно створити умови для більш гнучкого управління підприємством, яке діє на принципах самоврядування й саморегулювання, коли трудовий колектив не тільки бере участь в управлінні, але й контролює ці процеси.

.Обґрунтовано роль контролінгу в управлінні підприємством і доведено, що практика його впровадження є новацією, а також показано, що в даний час система контролю все частіше повинна доповнюватись системою контролінгу, який забезпечує ефективніше управління субєктом господарювання. Об'єктом контролінгу є все підприємство, система управління й система виробництва, у тому числі операційний менеджмент, структура і процес управління, інформація та внутрішній аудит. Процес реалізації контролінгу може бути пасивним і активним. Пасивний контролінг виступає як періодична діяльність керівництва, фахівців з удосконалення системи управління підприємством. Активний же контролінг являє собою безперервний процес дій для забезпечення цілей підприємства. Останньому відповідає технологічний контроль і консультування.

.Наукова основа контролінгу за своєю природою є синтетичною: вона використовує здобутки економічної теорії, аналізу господарської діяльності, бухгалтерського обліку, планування, аудиту, менеджменту, кібернетики, соціології тощо. У цьому одна з його основних переваг.

.Головне в контролінгу - орієнтація управлінського процесу на досягнення стратегічних цілей підприємства. Для досягнення цих цілей контролінг виконує такі функції: координація управлінської діяльності для досягнення цілей підприємства; інформаційна й консультативна підтримка підприємства в управлінських рішеннях; створення й забезпечення розвитку загальної інформаційної системи управління підприємством; забезпечення раціональності управлінського процесу.

10.Контролінг не є принципово новим оригінальним інструментом. Але він спирається на останні досягнення менеджменту й повною мірою дозволяє враховувати специфіку сучасної української економіки, саме тому він зарекомендував себе з кращого боку в системі антикризового управління вітчизняними підприємствами. Контролінг стає дійовим засобом удосконалення господарства на мікрорівні лише тоді, коли він використовується в тісному й безпосередньому звязку з маркетингом, фінансовим і виробничим плануванням, бухгалтерським обліком (насамперед управлінським), інформаційним забезпеченням оперативного і стратегічного планування. Контролінг як гнучкий інструмент дозволяє повною мірою і вчасно враховувати особливості та динаміку ринку, його невизначеність, багатоваріантність управлінських рішень у цих умовах, можливість фінансових ускладнень і навіть банкрутства. Він спонукає менеджмент діяти тільки на основі точного економічного розрахунку й з урахуванням можливого ризику та його досліджень.

11.Аналіз тенденцій удосконалення і практики впровадження концепції контролінгу в країнах із розвиненою ринковою системою й української практики показує, що вітчизняна економіка на шляху становлення ринкових відносин вирішує аналогічні проблеми, тому для вирішення цих питань потрібні такі ж інструменти управління системою підприємства. Контролінг як інструмент менеджменту успішно функціонує на підприємствах економічно розвинених країн (у США, Німеччині, Франції, Англії та ін.). Вивчення й використання його основних принципів і досвіду їх застосування на практиці вітчизняними підприємствами відповідно до українських умов, юридичних і соціально-економічних особливостей відкриває можливості для удосконалення наявних моделей обліку, планування, аналізу та контролю, що забезпечує підприємству виживання та тривале економічне зростання.

12.При проведенні моніторингу необхідна оцінка інформаційного забезпечення кожного з видів послуг відділу внутрішнього аудиту, яка можлива тільки за наявності еталона-зразка необхідної інформації для якісного виконання послуги. Оцінка вірогідності облікової інформації економічних субєктів і забезпечення вірогідності аудиторських висновків вимагають установлення рівнів і факторів ризику облікової інформації. Швидкому та правильному визначенню рівнів ризику сприяє перелік основних умов для оцінок «низького», «середнього» і «високого» рівнів ризику. Систематичне встановлення рівнів і факторів ризику облікової інформації підприємства є обовязковою умовою ефективного управління його господарською діяльністю.

Список використаної літератури

1.Ткаченко А.М. Совершенствование методов контроля за сохранностью материальных ценностей // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2000. - Вип. 17. - С. 117-132.

2.Ткаченко А.М. Методы анализа организации труда и основные направления ее совершенствования // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2000. - Вип. 19. - С. 114-129.

.Ткаченко А.М. Сутність і необхідність становлення внутрішнього
аудиту в період трансформації економіки України // Економіка промисловості. - 2000. - №3 (9). - С. 38-45. .Ткаченко А.М. Сутність і принципи зовнішнього аудиту // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2000. - Вип. 57. - С. 95-101.

.Ткаченко А.М. Види внутрішнього аудиту та його фундаментальні принципи // Схід. - 2000. - №6. - С. 14-18.

.Ткаченко А.М. Класифікація економічного контролю в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2000. - Вип. 56. - С. 57-64.

.Ткаченко А.М. Організація внутрішньогосподарського контролю на підприємствах // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2001. - Вип. 66. - С. 3-16.

.Ткаченко А.М. Методичні аспекти нормування праці внутрішніх
аудиторів // Держава та регіони. Сер. Економіка та підприємництво. - 2001. - №2. - С. 146-153. .Ткаченко А.М. Зовнішній аудит: його взаємозвязок і відмінність від внутрішнього // Економіка промисловості. - 2001. - №1 (11). - С. 11-16.

.Семенов Г.А., Ткаченко А.М. Економічний та фінансовий аналіз в роботі внутрішнього аудитора // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2001. - Вип. 76. - С. 10-18.

.Ткаченко А.М. Планування роботи відділу внутрішнього аудиту // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2001. - Вип. 77. - С. 244-251.

.Ткаченко А.М. Аудиторський ризик та його роль у роботі внутрішнього аудитора // Держава та регіони. Сер. Економіка та підприємництво. - 2002. - №1. - С. 115-123.

.Ткаченко А.М. Класифікація економічного ризику та його кількісна і якісна оцінка // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2002. - Вип. 136. - С. 85-91.

.Ткаченко А.М. Робочі документи внутрішнього аудитора // Экономика промышленности. Экономика Украины в трансформационный период. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2001. - С. 357-371.

.Ткаченко А.М. Докази, що застосовуються внутрішніми аудиторами, їх структура та класифікація // Економіка промисловості. - 2002. - №1 (15). - С. 96-104.

.Ткаченко А.М. Значимість аудиторських доказів та звязки між ни-
ми // Схід. - 2002. - №1. - С. 33-36. .Ткаченко А.М. Характеристика податкових злочинів // Держава та регіони. Сер. Економіка та підприємництво. - 2002. - №4. - С. 273-281.

.Ткаченко А.М. Оцінка ризику інвестиційного проекту // Модели управления в рыночной экономике. - Донецк: ДонНУ. - 2002. - Спец. вып. - С. 327-334.

.Ткаченко А.М. Прийоми та способи, що застосовуються у внутрішньогосподарському контролі // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДДУ. - 2002. - №154. - Т.1. - С. 39-63.

.Ткаченко А.М. Класифікація експертиз та їх значення для внутрішнього аудиту // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2002. - №154. - Т.2. - С. 167-178.

.Ткаченко А.М. Структура, зміст та вимоги до висновку експертиз // Вісник Сумського держ. ун-ту. Сер. Економіка. - 2002. - №10. - С. 190-195.

.Ткаченко А.М. Фінансовий аналіз у роботі внутрішнього аудитора // Вісник соціально-економічних досліджень. - Одеса: ОДЕУ. - 2002. - Вип. 13. - С. 396-399.

.Ткаченко А.М. Контролінг та внутрішній аудит в управлінні інвестиційними проектами // Социально-экономические аспекты промышленной политики. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2002. - С. 386-393.

.Ткаченко А.М. Контролінг та контроль в системі управління підприємством // Модели управления в рыночной экономике. - Донецк: ДонНУ. - 2003. - Кн. 2. - Спец. вып. - С. 118-130.

.Ткаченко А.М. Контролінг - концепція сучасного управління підприємством // Економіка промисловості. - 2003. - №1 (19). - С. 131-137.

.Ткаченко А.М., Ткаченко Т.О. Механізм формування інвестиційних ресурсів Запорізького регіону // Наук. пр. Донецького національного технічного ун-ту. Сер.: економічна. - Донецьк: ДонНТУ. - 2003. - Вип. 60. - С. 156-166.

.Ткаченко А.М., Пожуєва Т.О. Класифікація інвестиційних ризиків // Економіка промисловості. - 2004. - №2 (24). - С. 135-143.

.Ткаченко А.М., Кайдаш О.М. Роль держави в забезпеченні економічної безпеки підприємства // Держава та регіони. Сер. Економіка та підприємництво. - 2005. - №1. - С. 287-291.

.Ткаченко А.М., Ястребова Ю.Ю. Основні тенденції розвитку алюмінієвої промисловості на сучасному етапі // Економіка промисловості. - 2004. - №4 (26). - С. 33-39.

.Ткаченко А.М. Роль і місце внутрішнього маркетингового аудиту в системі управління підприємством // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2004. - С. 324-336.

.Ткаченко А.М., Книш О.М. Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні // Культура народов причерноморья. - 2005. - Вип. 59. - С 57-63.