Діяльність глобальних регуляторних інститутів

Зміст


Вступ

. Передумови створення глобальних регуляторних інститутів

. Роль міжнародних міжурядових організацій, їх види та функції

. Основні глобальні регуляторні інститути та проблеми їх функціонування

Висновки

Список використаних джерел


Вступ


Посилення глобалізації у світі, зростання рівня складності проблем та протиріч, що виникають між економічними акторами в процесі їх функціонування та взаємодії на глобальному рівні викликають необхідність відповідної модифікації інститутів забезпечення та регулювання їх діяльності. Особливої актуальності це питання набуває для глобальних ринків, що вже стають базовою категорією глобальної економіки та визначають подальші напрями розвитку її інституційної системи шляхом реалізації своїх основних функцій створення глобального попиту та пропозиції, глобального конкурентного середовища та глобальної інфраструктури.

Актуальність роботи. Сучасний етап розвитку людської цивілізації характеризується, з одного боку, нарощенням інтеграційних тенденцій у світовому господарстві, поглибленням інтернаціоналізації виробництва та обміну, уніфікацією національних, економічних і соціальних стандартів, а, з другого, - ускладненням багаторівневих взаємозвязків між субєктами глобальної економічної системи та виникненням нових суперечностей між ними. Це вимагає передусім якісного вдосконалення та структурно-функціональної оптимізації діючої нині системи інституціонального забезпечення глобального економічного розвитку, оскільки в останні два десятиріччя все більшого прояву набуває відставання регуляторних механізмів від динаміки та масштабів глобальних трансформацій.

Метою роботи є визначення особливостей становлення глобальних регуляторних інститутів, аналіз передумов та виконуваних функцій.

Обєктом дослідження є сучасні міжнародні відносини, що склалися в теперішніх умовах світової глобалізації.

Предметом дослідження є діяльність глобальних регуляторних інститутів та їх вплив на міжнародні відносини.

1. Передумови створення глобальних регуляторних інститутів

міжнародний регуляторний інститут

Створення суверенних національних держав, що володіють правами обирати свій шлях розвитку в межах власних кордонів з формальною рівністю і незалежністю у відносинах між собою, зумовило те, що співпраця між ними інституційно сформувалася у вигляді міжнародних організацій.

Повною мірою тенденція інтернаціоналізації реалізується з розвитком капіталізму, який зробив можливим та необхідним широкомасштабний і зростаючий вихід господарського життя за межі національних ринків, забезпечивши тим самим господарське облаштування планети, а також формування нової політичної карти світу. З ускладненням системи міжнародних відносин виникає необхідність стабільного і систематичного її врегулювання та створення міжнародних інституцій для виконання цієї функції.

Ще в стародавні часи можна простежити виникнення союзів, коаліцій, як правило, воєнних, метою створення яких була швидше спільна боротьба проти ворога, аніж завдання співробітництва у господарській чи політичній сферах. Міжнародні конференції мали характер переговорів щодо завершення воєнних кампаній. І лише Віденський конгрес 1814-1815 рр. започаткував, на переконання більшості дослідників, процес творення міжнародних організацій у сучасному розумінні цього слова.

Бурхливий розвиток промисловості, транспорту та зв'язку зумовив створення низки міжнародних об'єднань, як, наприклад, Комісії з Ельби (1821 р.), Дунайської комісії (1856 р.), Всесвітнього поштового союзу (1874 р.) та Міжнародного телеграфного союзу (1865 р.), Міжнародного союзу охорони промислової власності (1883 р.) тощо [1, 11].

Ухвали Віденського конгресу передбачали регулярні зустрічі глав держав або міністрів у межах "концерту великих держав" для колективного розв'язання питань, що становлять взаємний інтерес, - від урегулювання міжнародного судноплавства по європейських річках і до входження нових держав у європейську систему і вироблення заходів щодо підтримки миру в Європі.

Завершення промислового перевороту в Європі та Північній Америці додало нового імпульсу розвитку міжнародних відносин. До кінця XIX ст. проблеми розвитку національних економік міцно входять у порядок денний урядів багатьох європейських країн, що не могло не чинити помітного впливу на міжнародну сферу.

Європейських політичних лідерів тепер непокоять не лише питання війни і миру, але і наростаючий вал транснаціональних економічних питань, що свідчило про ускладнення міжнародної співпраці, пов'язаної з розвитком капіталістичного ринку. Бурхливий розвиток, схожий на справжній прорив, переживають засоби транспорту і зв'язку. Нова ситуація вимагала пошуку певних сталих форм міждержавної співпраці.

До перших найбільших міжнародних адміністративних союзів відносять Міжнародний союз для вимірювання землі (1864 р.), Міжнародний комітет мір і ваг (1875 р.), Міжнародний союз охорони промислової власності (1883 р.), Міжнародний союз захисту літературної та художньої власності (1886 р.), Міжнародний союз боротьби з рабством (1890 р.), Міжнародний союз митних тарифів (1890 р.) і Міжнародний союз залізничних товарних перевезень (1890 р.). Статути адміністративних союзів обумовлювали обмежену сферу їх компетенції. Їх завданням було розв'язання особливих проблем. І хоча міжнародні адміністративні союзи не носили політичного характеру, саме вони слугували прообразом постійно діючих міжнародних організацій у тому вигляді, в якому вони існують сьогодні.

До початку Першої світової війни збільшення кількості міжнародних організацій відбувалося достатньо бурхливими темпами; причому вже цілком помітною стала тенденція більш швидкого зростання числа неурядових організацій. Так, у 1909 р. загальна кількість міжнародних організацій становила 213; з них тільки 37 - міжурядових і 176 - неурядових. У 1914 р. налічувалося 212 міжнародних організацій; з них 20 - міжурядових і 192 - неурядових (для порівняння: у 1905 р. було 134 неурядових організацій).


Рисунок. 1. Фактори становлення глобальної регулятивної системи


Перша світова війна привела до розпуску багатьох із них, але в той же час започаткувала низку проектів створення міжнародних організацій, що мали за мету запобігання війні. Так, за чотири воєнні роки з'явилося понад 50 нових проектів. Один із них зумовив створення Ліги Націй, яка, на відміну від організацій, що діяли раніше, була першою організацією політичного характеру.

У міжвоєнний період спостерігалося незначне зростання кількості як міжурядових, так і неурядових організацій. Так, у другій половині 20-х років XX ст. (1925-1929 рр.) існувало 38 міжурядових і 426 неурядових організацій, десятиріччя опісля (1935-1939 рр.) - 48 і 570 відповідно. Але справжній кількісний "вибух" міжнародних організацій і посилення їх ролі у системі міжнародних відносин у цілому спостерігався після завершення Другої світової війни. Це зумовлювали об'єктивні реалії нового світу.

Одна з істотних змін післявоєнного світу - збільшення кількості суверенних держав, що утворилися, головним чином, завдяки краху колоніальної системи. Ілюстрацією цього зростання може слугувати чисельний склад Організації Об'єднаних Націй. Засновниками ООН у 1945 р. була 51 держава; станом на 2014 р. ця організація об'єднує 193 держави.

Науково-технічна революція значно актуалізувала потреби координації діяльності держав у різноманітних сферах міжнародної співпраці, що становлять для них спільний інтерес. Усвідомлення глобальних проблем сучасності слугує ще одним потужним стимулом розвитку багатосторонньої співпраці у міжнародних організаціях.


. Роль міжнародних міжурядових організацій, їх види та функції


В контексті розгляду становлення глобальних регуляторних інститутів та їх ролі, доцільним буде дати визначення поняттю «Міжнародна організація» та розглянути їх систему та класифікацію.

Міжнародна організація - це об'єднання держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору для здійснення співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково-технічній, правовій та інших галузях, що має необхідну для цього систему органів, права й обов'язки, похідні від прав і обов'язків держав, і автономну волю, обсяг якої визначається волею держав-членів [11].

Г.І. Морозов зазначав: «Міжнародна організація - це стабільна форма міжнародних відносин, що включає, в переважній більшості випадків, контрагентів принаймні з трьох держав і має узгоджені її учасниками цілі, компетенцію діяльності та власні органи, а також інші специфічні організаційні інституції (це може бути статут, процедура, членство, порядок роботи, ухвалення рішень тощо)».

Ш. Зоргбіб акцентував увагу на трьох основних рисах, що вирізняють міжнародні організації: політична воля до співпраці, зафіксована в установчих документах; наявність постійного апарату, що забезпечує послідовність у розвитку організації й, нарешті, автономність компетенцій та ухвал [1, 7]. Російський дослідник М.А. Ломагін ідентифікує міжнародну організацію як "стабільну, чітко структуровану форму міжнародного співробітництва, що створена її членами на добровільних засадах для спільного розв'язання загальних проблем і провадить діяльність у рамках статуту".

Міжнародні організації, як правило, поділяють на дві великі групи:

міждержавні (міжурядові) організації, засновниками і членами яких виступають держави;

міжнародні неурядові організації, що об'єднують фізичних або юридичних осіб, діяльність яких здійснюється поза межами офіційної зовнішньої політики держав.

До глобальних регуляторних інститутів дослідники відносять саме міжнародні міжурядові організації, що обумовлено природою їх створення та характером покладених на них функцій.

Американський професор Г. Кельзен визначає міждержавну організацію як організоване міжнародне співтовариство, засноване на підставі міжнародного договору, яким передбачено створення спеціальних органів міжнародного співтовариства для виконання цілей, заради яких створюється міжнародне співтовариство. Ще один американський дослідник Гарольд К. Якобсон визначає міждержавну організацію як інституційну структуру, створену за угодою двох або декількох суверенних держав, з метою проведення регулярних політичних взаємодій.

Риси, характерні для міжнародної організації:

участь в об'єднанні різнонаціональних сторін (держав, юридичних чи фізичних осіб, суспільних груп);

спільні постійні цілі;

наявність установчого договору (або статуту), що регламентує принципи організації та діяльності утворення;

постійні інституційні органи, що забезпечують статутну діяльність міжнародної організації;

рівність учасників об'єднання;

відповідність цілей діяльності загальновизнаним принципам та міжнародно-правовим нормам.

Отже, міжнародна організація - це стабільний інститут багатосторонніх міжнародних відносин, який утворюється щонайменше трьома учасниками міжнародних відносин, що мають спільні цілі, для досягнення яких створюють постійні органи, та діють у межах визначених норм та принципів (статут, процедура, членство тощо).

Міжнародні міжурядові організації можна класифікувати на декількох підставах:

.За предметом діяльності - політичні, економічні, кредитно-фінансові, військово-політичні, із питань охорони здоров'я, культури, торгівлі та ін.

.За колом учасників:

універсальні - їхніми членами є практично всі держави світу (наприклад, Організація Об'єднаних Націй);

регіональні - їхніми членами є держави певного географічного регіону світу (наприклад, Організація Американських держав);

субрегіональні - їхніми членами є групи держав усередині географічного регіону (наприклад, Організація Чорноморського економічного співробітництва);

міжрегіональні - у їхній роботі беруть участь держави різних географічних регіонів світу (наприклад, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, членами якої є як європейські держави, так і держави Середньої Азії).

.За порядком приймання нових членів:

відкриті - відповідно до статутних документів їхнім членом може бути будь-яка держава;

закриті - конкретні учасники цих організацій і їхня кількість заздалегідь обумовлюються в статутних документах таких міжнародних організацій.

За сферами діяльності:

організації з загальною компетенцією - вони вправі розглядати будь-яке питання міжнародного життя (наприклад, ООН, ОБСЄ);

організації зі спеціальною компетенцією - коло аналізованих ними питань заздалегідь обговорене у їхніх статутних документах і стосується певної сфери міжнародного життя (наприклад, ВООЗ, МОП).

За цілями і принципами діяльності:

правомірні - вони створюються відповідно до міжнародного права;

протиправні - вони створюються з порушенням загальновизнаних норм міжнародного права з цілями, що суперечать інтересам міжнародного миру і міжнародної безпеки.

Функції міжнародної організації можна розуміти як зовнішні прояви процесів її діяльності, спрямованої на реалізацію її цілей і виконання покладених на неї завдань.

Сучасні міждержавні організації виконують кілька функцій; серед них - нормативно-регулюючі, контрольні, оперативні, інформаційні, організаційні [2, 36].

Отже, на сучасному етапі міжнародного розвитку міжнародні міждержавні організації відіграють ключову роль, суть якої полягає у підтриманні політичної та економічної рівноваги в світі.


3. Основні глобальні регуляторні інститути та проблеми їх функціонування


Основними міжнародними міждержавними організаціями, на сьогоднішній день, є ООН та її спеціалізовані установи, ОБСЄ, Рада Європи, СНД, НАТО, СОТ, ОЕСР, ЄБРР та ін.

Розглянемо діяльність міжнародного регуляторного інституту та проблеми його функціонування на прикладі діяльності ООН.

Організація Об'єднаних Націй(ООН) - глобальна міжнародна організація, заснована24 жовтня1945 на конференції у Сан-Францискона підставі Хартії Об'єднаних Націй. Декларованою метою діяльності організації є підтримання і зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу [9].

Члени-засновники - 51 держава (в т.ч. Україна).На сьогоднішній день членами організації є 193 країни.

Цілями організації є - підтримання міжнародного миру і безпеки, розвиток дружніх відносин між націями на основі поваги принципу рівноправ'я і самовизначення народів, співпраця у розв'язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру, сприяння узгодженим діям націй у досягненні цих цілей.

Структурно Організація Об'єднаних Націй складається з п'яти основних органів (раніше шести- Зала Ради ООН призупинила свою діяльність у 1994 році):Генеральної Асамблеї ООН,Ради Безпеки ООН,Економічної і Соціальної Ради (ЕКОСОР) ООН,Секретаріату ООН і Міжнародного Суду юстиції ООН.

Статут Організації Об'єднаних Націй передбачає, що кожний з головних органів ООН може встановити різні спеціалізовані установи чи підрозділи для виконання своїх обов'язків.

Серед основних недоліків сучасні дослідники виділяють надмірну бюрократизацію структур, що знаходить свій прояв у затягування прийняття рішення з тих чи інших питань, складність оформлення паперів, слабка відповідальність на місцях.

Серед інших проблем також виділяють недотримання принципу рівності всіх країн, недоліки в миротворчій діяльності, недолік фінансових ресурсів та їх нераціональне використання.

Дослідники виокремлюють такі шляхи вирішення наявних в ООН проблем:

Реформа Ради Безпеки.

Зміни в підходах і методах миротворчої діяльності.

Реформи спрямовані на коригування діяльності окремих інститутів ООН з метою збільшення їх ефективності.


Висновки


В умовах сучасної геополітичної та економічної картини світу роль міждержавних організацій у дотриманні стабільності є вкрай важливою.

Ще в стародавні часи можна простежити виникнення союзів, коаліцій, як правило, воєнних, метою створення яких була швидше спільна боротьба проти ворога, аніж завдання співробітництва у господарській чи політичній сферах.

Становлення сучасної світової економічної системи актуалізувало потреби координації діяльності держав у різноманітних сферах міжнародної співпраці.

Дослідники дають різні визначення поняттю «міжнародна організація».

Проте найбільш обєктивним, на мою думку, є таке: «Міжнародна організація - це об'єднання держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору для здійснення співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково-технічній, правовій та інших галузях, що має необхідну для цього систему органів, права й обов'язки, похідні від прав і обов'язків держав, і автономну волю, обсяг якої визначається волею держав-членів».

До глобальних регуляторних інститутів дослідники відносять саме міжнародні міжурядові організації, що обумовлено природою їх створення та характером покладених на них функцій.

Сучасні міждержавні організації виконують кілька функцій; серед них - нормативно-регулюючі, контрольні, оперативні, інформаційні, організаційні.

Основними міжнародними міждержавними організаціями, на сьогоднішній день, є ООН та її спеціалізовані установи, ОБСЄ, Рада Європи, СНД, НАТО, СОТ, ОЕСР, ЄБРР та ін.

Список використаних джерел


1. D. Acemoglu, S. Johnson, and J. Robinson. Institutions as the Fundamental Cause of Long-Run Growth. NBER Working Paper No. 10481 May 2004. - p.11.

2.Базилевич В. Розвиток внутрішнього ринку в умовах глобалізації: тенденції та суперечності //Банківська справа. - 2004. - № 2.

.Балабенко О.В. Удосконалення механізму реалізації регуляторної політики держави: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.03 / Балабенко Олена Володимирівна; Донец. держ. ун-т упр. - Донецьк, 2008. - 20 с.

.Карлова І.О. Глобалізація: сутність, наслідки та вплив на соціально-економічний розвиток України //Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 11. - C. 41- 52

.Контурова С.М. Головні чинники і наслідки розвитку економіки України в умовах глобалізації //Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 12. - C. 91 - 97.

.Літвінов О. Формування та реалізація державної регуляторної політики в Україні / О. Літвінов // Стратегія реформування системи держ. упр. на засадах демократ. врядування: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав. 2007 р.

.Літвінов О.В. Особливості застосування аналізу державної політики органами влади під час здійснення регуляторної діяльності / О.В. Літвінов // Новітні тенденції розвитку демократ. врядування: світ. та укр. досвід: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 30 трав. 2008 р. - К.: НАДУ, 2008. - Т. 1. - С. 250 - 252.

.Пирожков С. Дослідження національних економічних пріоритетів у контексті сучасної глобалізації: рецензія //Економіка України. - 2009. - № 5. - C. 90-92

9.Ходжсон Д. Экономическая теория и институты: манифест современной институциональной зкономической теории / Д. Ходжсон; пер. с англ. - М.: Дело, 2003. - 464 с.

10. Якубенко В. Базисні інститути у трансформаційній економіці. Монографія. - КНЕУ, 2004. - 252с.


Теги: Діяльність глобальних регуляторних інститутів  Реферат  Мировая экономика, МЭО
Просмотров: 33100
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Діяльність глобальних регуляторних інститутів
Назад