Характеристика зовнішньоекономічних зв’язків України з Європою

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Геолого-географічний факультет

Кафедра соціально-економічної географії і регіонознавства


Практична робота

«Характеристика зовнішньоекономічних звязків України з Європою»


Виконали:

студентки групи ГЦ-42 Бітюк Ю.П.

Квасова А.С.

Перевірила:

канд. геогр.н., доц. Кулєшова Г.О.


Харків - 2013

1.Передумови розвитку співробітництва. Нормативно-правове забезпечення співпраці між країнами


У зовнішньоекономічній політиці України ще з початку незалежного розвитку визнано, що пріоритетом є європейська орієнтація. З 1998 року європейський вибір України проголошено на державному рівні, тоді ж і було визнано, що стратегічна ціль України - європейська інтеграція, тобто приєднання в майбутньому (тоді сподівалися, що не в такому вже й далекому) до Європейського Союзу. Показово, що в 1998 році навіть Міністерство економіки назвали «Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України».

Основними документами, які закріплювали питання економічної взаємодії України з країнами ЄС, є такі:

Угода про партнерство і співробітництво (1998 - 2008 рр.);

План дій Україна - ЄС (2005 - 2008 р.);

Угода про спрощення візового режиму (2006 р.);

Угода про реадмісію (2006 р.).

Після закінчення терміну дії двох з названих першими угод між ЄС і Україною почалися інтенсивні переговори щодо підготовки нової посиленої угоди про співпрацю, яка пізніше дістала назву Угоди про асоціацію. Цією Угодою Україна діставала б прав і обовязків важливого партнера ЄС. Складовою частиною Угоди про асоціацію є дуже важлива для українських експортерів Угода про вільну торгівлю між Україною та ЄС. Зауважу лише, що заради підписання цієї угоди Україна так наполегливо домагалася членства у СОТ. Проте очікуваного у 2011 році підписання названої угоди не відбулося, головним чином через те, що ЄС не задоволений політичним режимом в Україні, зокрема, порушеннями демократії та законності. В кінці березня 2012 р. у Брюсселі, столиці ЄС, було парафовано (initialled) Угоду про асоціацію.

Інше джерело, а саме Міжнародний фонд відродження, у своєму звіті за 2011 рік зазначає: 2011 року в центрі суспільної уваги була криза у відносинах між Україною та ЄС, викликана погіршенням стану демократії та верховенства права в Україні. Це поставило під питання перспективу підписання та ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, чотирирічні переговори щодо якої було успішно завершено. Фонд в цілому та його Європейська програма активно сприяли консолідації громадськості щодо цього питання. Громадські організації України висловилися за якнайшвидше парафування й оприлюднення тексту Угоди, щоб українське суспільство могло ознайомитися з її перевагами. Водночас громадські організації закликали українську владу гарантувати реалізацію своїх євроінтеграційних зобовязань щодо верховенства права та незалежності судочинства, створити належні умови для діяльності опозиції, а також забезпечити чесні й вільні вибори.

Безпрецедентною подією став Форум громадянського суспільства «Саміт Україна - ЄС 2011: громадський вимір» 19 грудня 2011 року за участю Президента Європейської Ради Германа ван Ромпея та Президента Європейської Комісії Жозе Мануеля Барозу. Цей захід організувала Українська національна платформа Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства за підтримки Європейської програми. Сам факт його проведення став чітким сигналом про визнання українського громадянського суспільства важливим партнером для ЄС. Під час виступу на Форумі Герман ван Ромпей підкреслив, що активне й організоване громадянське суспільство принципово важливе для повноцінної та стабільної демократії європейського зразка. За словами Жозе Мануеля Барозу, відкритий громадський моніторинг і надалі буде надійним інструментом для ЄС у процесі оцінки реформ в Україні.

Інструментом такого моніторингу є Індекс Європейської інтеграції країн Східного Партнерства. Це дослідження, яке ініціювала програма, щорічно оцінює процеси європейської інтеграції в Україні, Молдові, Білорусі, Грузії, Вірменії й Азербайджані. Порівняння досягнень цих країн допомагатиме інституціям ЄС запроваджувати оголошений європейцями принцип «більше за більше» (більше підтримки й залучення у відповідь на здійснення реформ). Наприкінці року було оприлюднено дані пілотного видання Індексу. Результати свідчать: Україна, яка колись вважалася флагманом Європейської політики сусідства, нині за багатьма показниками поступається Молдові та Грузії. Незважаючи на відносну розвиненість звязків із ЄС, Україні не вдалося досягнути значних результатів у наближенні до стандартів Євросоюзу.

Про це ж свідчать і дані незалежного моніторингу виконання Порядку денного асоціації Україна - ЄС (ПДА), який здійснював Консорціум провідних українських аналітичних центрів. Більшість пріоритетів (70 із 78), які передбачав ПДА на 2011-2012 роки, нині перебувають у стадії виконання. Суттєвого прогресу досягнуто лише щодо близько 20 пріоритетів - переважно в безпековій, економічній, торгівельній сферах та в контексті візової лібералізації. Загалом українська сторона реалізує пріоритети ПДА вкрай нерівномірно.

Важливим успіхом України стала досягнута наприкінці 2011 року принципова домовленість про внесення змін до чинної Угоди про спрощення оформлення віз між Україною та ЄС. Уже цього року має бути збільшено частку багаторазових довгострокових віз і розширено список пільгових категорій для отримання безкоштовних віз (серед інших там мають бути і представники громадських організацій). Значною мірою цей успіх став можливим завдяки багаторічному моніторингу та громадському лобіюванню з боку підтриманої Фондом ініціативи «Європа без барєрів».


.Динаміка та основні статті експорту та імпорту товарів між Україною та макрорегіоном. Основні торговельні партнери. Аналіз зовнішньоторговельного обороту та сальдо зовнішньої торгівлі між країнами

зовнішньоекономічний торгівля ураїна європа

Неабияку роль у зовнішньоекономічних звязках України відіграють економічні відносини з країнами Європи.

Динаміка основних показників зовнішньої торгівлі товарами України з країнами Європи зображена на рис. 2.1.


Рис. 2.1. Динаміка основних показників зовнішньої торгівлі товарами України з країнами Європи за період 2007-2012 рр., у млн. дол. США (побудовано автором за даними [2])


Аналізуючи динаміку основних показників зовнішньої торгівлі України з країнами Європи, можна зазначити, що вона характеризується позитивними темпами збільшення зовнішньоторговельного обороту між країнами при переважанні експорту над імпортом. Як бачимо відбувся значний спад показників у 2009 році, що можна пояснити світовою фінансово-економічною кризою.

Розглянемо товарну структуру експорту товарів України до країн Європи у 2012 р. (рис. 2.2):

Рис. 2.2. Товарна структура експорту товарів України до країн Європи у 2012 р., у % (побудовано автором за даними [6])


Як бачимо з діаграми, найбільшу частку у товарній структурі експорту становили чорні метали та вироби з них (29,3 %), мінеральні продукти (12,1 %), продукти рослинного походження (11,9 %).

Частка механічних та електричних машин 9,6%, засоби наземного транспорту, летальні апарати, плавучі засоби 8%, продукція хімічної промисловості 7,3%, жири та олії рослинного походження 6%, деревина та вироби з неї 5%. Найменші обсяги у товарній структурі експорту України до країн Європи становили готові харчові продукти (3%).

Далі розглянемо товарну структуру імпорту товарів з країн Європи до України у 2012 р. (рис. 2.3):

У загальній структурі імпорту товарів з країн Європи в Україну у 2012 р. переважали поставки мінеральних продуктів (33,5 % від імпорту з країн Європи). На другому місці - механічні та електричні машини (15,2 %), на третьому - засоби наземного транспорту, летальні апарати, плавучі засоби (10,3%). Україна з країн Європи також отримала продукцію хімічної промисловості (9,9%), недорогоцінних металів та виробів з них (6,20%), полімерних матеріалів, пластмас та виробів з них (5,1%), готові харчові продукти та продукти рослинного походження по 3,3 %, це найменші показники в структурі імпорту товарів з Європи в Україну.

Розглянемо географічну структуру експортно-імпортних відносин України з країнами Європи у 2012 р. (рис.2.4)


Рис. 2.3. Товарна структура імпорту товарів з країн Європи до України у 2012 р., у % (побудовано автором за даними [6])


У географічній структурі зовнішньоторговельного обороту товарами України з країнами Європи у 2012 році виділяються наступні країни-лідери: на першому місці Німеччина, другою за значенням є Польща, третьою - Італія. У 2012 році у зовнішній торгівлі України з Німеччиною та Польщею спостерігалося відємне сальдо зовнішньої торгівлі, а з Італією - додатнім. Україна експортує до цих країн чорні метали, мінеральні продукти, продукти рослинного походження, механічні та електричні машини, продукцію хімічної промисловості та інше. Україна імпортує з цих країн мінеральні продукти, механічні та електричні машини, засоби наземного транспорту, літальні апарати, плавучі засоби, продукцію хімічної промисловості, недорогоцінні метали та вироби з них.



Рис. 2.4. Географічна структура експортно-імпортних відносин України з країнами Європи у 2012 р., у % (побудовано автором за даними [2])


Порівнюючи географічну структуру експортно-імпортних відносин України з країнами Європи у 2008 р. (рис. 2.5) та 2012 р., можна зазначити, що знову ж таки головним лідером у зовнішньоторговельному обороті, як була Німеччина, так і залишилася, на другому місці також залишилась Польща, а на третьому Італія. Сальдо зовнішньої торгівлі теж не змінилося, тобто залишилось відємним у випадку з Німеччиною та Польщею, та додатнім з Італією.


Рис. 2.5. Географічна структура експортно-імпортних відносин України з країнами Європи у 2008 р., у % (побудовано автором за даними [2])


До інших країн, які не відображені на діаграмі (їх відсоток в експортно-імпортних відносинах менше, або дорівнює 1%) відносяться: Болгарія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Кіпр, Латвія, Люксембург, Мальта, Португалія, Словенія, Фінляндія, Швеція.

Також слід зазначити, що у структурі експортно-імпортних відноси у 2012 році значно зменшився вплив таких країн як Нідерланди та Болгарія. А значно підвищилось партнерство з Італією Угорщиною та Францією.

.Динаміка експорту та імпорту послуг між країнами, їх основні види. Головні торговельні партнери по експорту та імпорту


Торгівля послугами посідає вагоме місце в міжнародній торгівлі України: у 2012 р. їх експорт становив 4,9 млрд. дол. США, а імпорт - 1,2 млрд. дол. США. Найбільша питома вага серед послуг, які надавалися Україною іншим країнам, припадає на транспортні послуги (фрахт морських суден, транзит через її територію нафти, природного газу, інших вантажів, пасажирів), послуг зв'язку, різних ділових, професійних та технічних послуг.

Розглянемо динаміку зовнішньої торгівлі послугами України з країнами Європи за період 2003 - 2012 рр. (рис. 3.1).


Рис. 3.1. Динаміка зовнішньої торгівлі послугами України з країнами Європи за період 2003 - 2012 рр. (побудовано автором за даними [2])


Як бачимо, з 2003 року по 2012 рік спостерігається загалом позитивна тенденція зовнішньоекономічної діяльності: збільшилися обсяги експорту. Але ж й водночас обсяги імпорту також зростають і набагато більшими темпами, ніж імпорт. Така ситуація пояснюється багатьма фактора, основними з них такі:

?практично всі українські товари, навіть високої якості, не відповідають європейським стандартам; в свою чергу, перехід до таких стандартів зараз вимагає чимало часу і коштів, тому одиниці українських товарів сьогодні мають міжнародні сертифікати і допускаються на європейський ринок;

?характерними рисами української продукції є її низька якість та матеріаломісткість, оскільки обладнання, на якому вона виготовляється, морально застаріло, тому ціна українських товарів вища від закордонних аналогів;

?переважання в експорті України сировинних товарів і практично повна відсутність високотехнологічного обладнання, патентів, ліцензій, «ноу-хау», що користуються на європейських ринках величезним попитом;

?гостра нестача високопрофесійних кадрів, що можуть працювати на зовнішніх ринках, сприяти збуту продукції;

?недосконалість системи управління зовнішньоекономічною діяльністю, що призводить до того, що часто навіть прекрасна за своїми якостями продукція не потрапляє на європейські ринки через нерозпорядливість чиновників;

?низька зацікавленість українських підприємців у виробництві продукції на експорт, в той час, як у провідних країнах світу держава всіма можливими способами стимулює таке виробництво: надає податкові пільги, вводить обмеження на ввезення імпортних товарів та ін.

Тож, саме ці причини пояснюють те, що вже на протязі великого проміжку часу обсяги імпорту значно переважають над обсягами експорту. Це призводить до відємного сальдо зовнішньої торгівлі (СЗТ) на протязі усього досліджуваного відрізку часу. Так, бачимо, що у 2008 році показник СЗТ був найнижчим. Це повязано в першу чергу із світовою кризою, яка безпосередньо затонула й економіку України. В цей час у українського населення була найбільша потреба в закордонному обслуговуванні, популяризації закордонних турів для відпочинку, медичного обслуговування. Імпорт послуг до України збільшився за рахунок зростання обсягів наданих послуг повітряного транспорту, різних ділових, професійних і технічних послуг, залізничного транспорту, державних послуг, компютерних послуг тощо. З 2009 року бачимо деяке збільшення показника СЗТ, що свідчить про повільний вихід з кризи та збільшення обсягів експорту. Але вже з 2010-го року показник СЗТ починає знову зменшуватися, що повязане в першу чергу з євроінтеграцією України, із проникненням на український ринок більшої кількості європейського товару і, як наслідок, з ростом безробіття в сфері обслуговування.

Що ж до показника зовнішньоторгівельного обороту (ЗТО), то видно стрімке його зростання з 2003 по 2008 рік, що пояснюється з посиленням та налагодженням економічних відносин між Україною та європейськими країнами. Зауважимо, що таке зростання зумовлене переважно зростанням великими темпами обсягів імпорту, а не експорту. Але у 2009 році показник ЗТО різко скорочується, що яскраво відображає економічну кризу 2008-2009 року, як в Україні, так і в країнах Європи. На даний період часу спостерігається значне скорочення як обємів експорту, так і обємів імпорту. З 2010 року бачимо повільне зростання показнику ЗТО, що говорить про повільний вихід з кризи, збільшення обсягів експорту та імпорту, а також підготовкою України до ЄВРО 2012 (налагодженням економічних відносин України з ЄС та зростанням обсягів торгівлі між ними). З 2012 року спостерігається невелике зменшення показника ЗТО, що повязане з погіршенням стосунків між Україною і Європою.

Розглянемо структуру зовнішньої торгівлі України з країнами СНД за видами послуг (рис. 3.2)

Тож, як бачимо, в експорті послуг до більшості країн Європи переважають транспортні послуги: Хорватія (83,9 %), Латвія (70,7 %), Литва (71,5 %), Іспанія (68,3 %), Німеччина (43,8%), Естонія (56,8 %), Словаччина (60,1 %), Португалія (53,4 %), Франція (50,1 %), Фінляндія (41,3 %), Болгарія (51,7 %) тощо. Вагомим є значення надання телекомунікаційних, компютерних та інформаційних послуг державам Європи: Гібралтар (86,3 %), Норвегія (57 %), Швеція (38,8 %), Італія (35 %), Данія (28 %), Ісландія (18,6 %), Ірландія (18,2 %), Німеччина (14,4 %) тощо. Надання даних послуг є дуже важливим, оскільки свідчить про достатній рівень розвитку IT-технологій в Україні. Також в експорті послуг України важливе місце займають послуги з обробки матеріальних ресурсів, послуги з ремонту та технічного обслуговування, що не віднесені до інших категорій, ділові послуги та навіть послуги, що повязані з подорожами. Звичайно експорт послуг до певних країн обумовлюється територіальним фактором, тіснотою звязків з тими чи іншими країнами, а також ступінь потреб європейських країн у певних послугах.

В імпорті з країн Європи лідирує знову ж таки залучення транспортних послуг (переважно країн, з якими Україна межує або ж недалеке взаєморозташування): Литва (73,5 %), Чорногорія (59,9 %), Естонія (49,5 %), Польща (43,5 %), Латвія (34 %), Німеччина (33,8 %), Словенія (27,2 %), Бельгія (25,7 %). Важливу роль в імпорті відіграють фінансові послуги, роялті та інші послуги, повязані з використанням інтелектуальної власності. Також в імпорті послуг України мають важливе місце ділові послуги, державні та урядові, послуги повязані з подорожами, надання телекомунікаційних, компютерних та інформаційних послуг. Імпорт послуг обумовлюється соціально-економічним розвитком нашої країни та звичайно потребою у його розвитку.

Розглянемо географічну структуру експорту послуг між Україною та країнами Європи (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Географічна структура експорту послуг України до країн Європи у 2012 р. (побудовано автором за даними [2])


У географічній структурі експорту послуг України до Європи абсолютним лідером є Велика Британія - 18 % від загального обсягу експорту послуг до країн Європи. До даної країни Україна експортує переважно транспортні послуги, ділові послуги, послуги у сфері телекомунікації, компютерні та інформаційні послуги, послуги з переробки матеріальних ресурсів. Це обумовлюється, в першу чергу, експортом України до Великої Британії газу з Росії та продовольчих продуктів. Друге місце займає Швеція (14 %). До Швеції Україна експортує послуги у сфері телекомунікації, компютерні та інформаційні послуги, ділові послуги та послуги повязані з подорожами. Важливе значення для експорту України мають значення такі держави, як: Бельгія, Австрія, Естонія, Португалія, Хорватія, Італія, Німеччина, Данія, Монако та ін.

Розглянемо географічну структуру експорту послуг між Україною та країнами Європи (рис. 3.4).

Рис. 3.4. Географічна структура імпорту послуг України до країн Європи у 2012 р. (побудовано автором за даними [2])


У географічній структурі імпорту послуг України до Європи абсолютним лідером є знову Велика Британія - 23 % від загального обсягу імпорту послуг до країн Європи. З даної країни Україна імпортує переважно ділові послуги, послуги, повязані з фінансовою діяльністю, транспортні послуги та роялті та інші послуги, повязані з використанням інтелектуальної власності. Звичайно Україна потребує таких послуг для розвитку соціально-економічної сфери. Сфера управління в Україні не досконала, тому Україна імпортує різноманітні ділові послуги (аудит, бухгалтерське обслуговування, юридичні послуги) та особливо фінансові, адже Україна як ніколи раніше потребує фінансової допомоги з боку європейських країн. Окрім цього, важливе значення для імпорту України мають значення такі держави, як: Норвегія, Швеція, Австрія, Португалія, Німеччина тощо.


4. Особливості інвестиційного співробітництва


Економіка України, зокрема технічне переозброєння промисловості, жилих комплексів, потребує масштабних інвестицій, в першу чергу, з країн Європи. Стратегічна спрямованість інвестиційної політики країни повинна визначатись на основі узгодження загальнодержавних, регіональних та галузевих пріоритетів.

За даними Державної статистичної служби, у січні-березні 2012 року в економіку України іноземні інвестори вклали 885,1 млн. дол. США прямих інвестицій [3].

До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає більш ніж 83% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр - 13,66 млрд. дол. США, Німеччина - 7,47 млрд. дол., Нідерланди - 4,91 млрд. дол., Російська Федерація - 3,66 млрд. дол., Австрія - 3,45 млрд. дол., Великобританія - 2,3 млрд. дол., Франція - 2,28 млрд. дол., Швеція - 1,76 млрд. дол., Віргінські Острови (Брит.) - 1,65 млрд. дол. і США - 1,04 млрд дол. [2]. Тобто, ми бачимо, яку частку інвестицій припадає саме на країни Європи.

Розглянемо географічну структуру інвестиційної діяльності країн Європи на фоні загальних інвестицій до України (рис. 4.1).

Тож, найбільшу частку інвестицій з країн Європи вкладає Німеччина (14 % від загальних інвестицій в Україну). Після Німеччини вагомий вклад вносять Нідерланди (10 %), Австрія (6 %), Великобританія (6 %), Франція (3 %) та інші.

Розглядаючи динаміку обємів інвестицій з основних країн-інвесторів Європи (Німеччина та Нідерланди), ми бачимо, що інвестиції з Нідерланд з кожним роком зростають, що не скажеш про Німеччину (рис. 4.2).


Рис. 4.1. Географічна структура інвестицій в Україну у 2012 р. (побудовано автором за даними [2])


Рис. 4.2. Динаміка обємів інвестицій Німеччини та Нідерланд в Україну за період 2007-2012 рр. (побудовано автором за даними [2])


У 2009 році обсяг інвестицій з Німеччини дещо зменшився, що пояснюється світовою кризою 2008-2009 рр. З 2010 року обсяг інвестицій знову зростає, що говорить про поступовий вихід Німеччини з кризи, але у 2012 році обсяг знову скорочується.

Розглянемо географічну структуру інвестиційної діяльності України щодо країн Європи на фоні загальних інвестицій з України (рис. 4.3).


Рис. 4.3. Географічна структура інвестицій з України в інші країни у 2012 р. (побудовано автором за даними [2])


Як бачимо, Україна інвестує з країн Європи найбільшим чином Латвію, Польщу.

Розглядаючи динаміку обємів інвестицій з України до Латвії та Польщі бачимо, що інвестування Польщі відбувається більш-менш рівномірно з постійним зростанням обємів інвестицій, що не скажеш про інвестування Латвії (рис. 4.4).

Обєми інвестування Латвії у 2009 році зменшилися, що пояснюється знову ж таки ударом по українській економіки світової кризи. Але вже у 2010 році величина інвестицій різко збільшується, що свідчить про налагодження економічного становища на Україні.

В умовах світової фінансово-економічної кризи можна очікувати посилення експансії російського капіталу в Україні, який, маючи достатню кількість вільних фінансових ресурсів, намагатиметься скористатися з падіння цін на активи для скупки привабливих українських підприємств.


Рис. 4.4. Динаміка обємів інвестицій з України до Латвії та Польщі за період 2007-2012 рр. (побудовано автором за даними [2])


5. Проблеми та перспективи розвитку партнерських відносин України з країнами Європи


Підсумовуючи, можна виділити основні причини, що певною мірою стримують зростання українських зовнішньоекономічних відносин з Європою:

·помітне посилення європейської конкуренції і зростання державної підтримки свого експорту у провідних зарубіжних країнах;

·значно ускладнений вихід на європейські ринки для українських підприємств внаслідок протекціоністських заходів з боку ряду країн по захисту власних ринків;

·низька кокурентноспроможність значної частини української промислової продукції;

·недостатній розвиток систем сертифікації та контролю якості експортної продукції при зростанні на світових ринках вимог не тільки до науково-технічних параметрів, а і до споживчих та екологічних характеристик, що примушує вітчизняних експортерів збувати свою продукцію за зниженими, а то і демпінговими цінами;

·відсутність досвіду та спеціальних знань щодо виходу на світові ринки у більшості підприємств, низький рівень маркетингової діяльності, нескоординованість дій на державному рівні;

·розрив традиційних виробничих та коопераційних звязків з підпрємствами країн Східної Європи.

Звичайно всі ці фактори стримують розвиток партнерських відносин України та держав Європи, але на даному етапі розвитку політично-економічної сфери Україна наблизилися до активних відносин з Європою та подальший їх розвиток. Адже, розвиток відносин з країнами Європи у довгостроковій перспективі, з огляду на геополітичний, геоекономічний і історичний європейський статус України, має залишатися одним з пріоритетів зовнішньо-економічної політики України. Метою розвитку зовнішньоекомічних відносин України з Європою є забезпечення економічної інтеграції господарства України у загальноєвропейський економічний простір. Це значною мірою залежить від реалізації положень про партнерство та співробітництво між ЄС і Україною та тимчасової угоди про торгівлю. Основними пріоритетами мають стати:

·трансформація політичного визначення України як держави грехідною економікою до юридичного закріплення її статусу в конодавстві ЄС з метою отримання відповідних торговельно-їномічних, фінансово-кредитних, інвестиційних преференцій;

·розширення доступу українських товарів, зокрема таких важливих, як текстиль, продукція металургійної промисловості та сільського господарства на європейські ринки;

·підтримка ефективних національних товаровиробників шляхом вдосконалення міжнародно-правового механізму захисту їх інтересів, зокрема через укладення відповідних галузевих угод; зняття існуючих бар'єрів у торгівлі та поглиблення виробничої кооперації;

·гармонізація економічного законодавства відповідно до стандартів Європейського Союзу та світової системи торгівлі ГАТТ/СОТ з урахуванням національних економічних інтересів і специфіки економіки України.

Надзвичайно важливе значення для України має західний напрямок зовнішньоекономічної діяльності. Тут існує найбільш розвинене міждержавне інтеграційне угруповання світу - Європейський союз (ЄС), який на даний час об'єднує 15 країн Західної Європи. Серед кандидатів, що найближчим часом можуть увійти до складу ЄС, - сусіди України (Польща, Угорщина й Словаччина) та країни Балтії, тобто колишні соціалістичні країни, що досягли найбільших успіхів у ринковому реформуванні економіки. Основним етапом на шляху набуття Україною повноправного членства в ЄС має стати створення економічних і правових передумов для початку переговорів про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Перспективи економічної взаємодії України з ЄС та його країнами-членами залежать насамперед від раціональності експортної політики України відносно цього регіону. Стратегія виходу на ринки країн ЄС має поєднувати сировинний напрям з напрямом проникнення на ринки продукції з високим ступенем обробки на основі ретельно проведеної діагностики конкурентоспроможності українських товарів і послуг на ринку країн ЄС. Важливим перспективним завданням має стати вихід на ринки країн ЄС з принципово новими виробами: в галузі ракетної та авіаційної техніки, середнього та великого машинобудування, приладобудування, окремих виробництв електронної та електротехнічної промисловості, виробництва зварювальної апаратури. А також впровадження і розвиток середньо- і довгострокових програм інтеграції України в ЄС. Тож, Україна зацікавлена у зміцненні зв'язків з ЄС і навіть у вступі до нього, однак це - віддалена у часі перспектива. Наразі Україна співпрацює з Європейським союзом на основі спеціальної угоди про партнерство. Тож, виявив, що партнерство з країнами Європи - це магістральний напрям розвитку України. Це партнерство є найкращим способом реалізації національних інтересів, побудови економічно розвинутої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин. Для України партнерство з Європою - це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентної спроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС. Основними політичними вигодами послідовної європейської інтеграції є зміцнення стабільності демократичної політичної системи та ЇЇ інститутів, модернізація правового поля і забезпечення прозорості національного законодавства, поглиблення культури демократії і повага до прав людини тощо. Тож, для стабілізації і подальшого зміцнення економіки України, досягнення майбутнього значного позитивного сальдо зовнішньої торгівлі потрібна неодмінна співпраця з країнами Європи.

Список використаних джерел


1. Багрова І. В. Міжнародна економічна діяльність України: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 380 с.

2. Державна служба статистики України [Електронний ресурс] - Режим доступу: <http://www.ukrstat.gov.ua/>

4. Місце України у світовій економічній системі, Юрій Колесник [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Tavnv/2010_69/69_33.pdf

5. Участь України в СНД: стан та перспективи [Електронний ресурс] - Режим доступу: <http://politiko.ua/blogpost82323>

6. Щоквартальне аналітично-статистичне видання: Платіжний баланс і зовнішній борг України 2012 рік [Електронний ресурс] - Режим доступу: <http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=1316033>


Теги: Характеристика зовнішньоекономічних зв’язків України з Європою  Практическое задание  Мировая экономика, МЭО
Просмотров: 26162
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Характеристика зовнішньоекономічних зв’язків України з Європою
Назад