Основні напрями зовнішньої політики Фінляндської Республіки на сучасному етапі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Факультет міжнародних відносин

Кафедра міжнародних відносин та дипломатичної служби


ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ФІНЛЯНДСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

(бакалаврська робота)

Спеціальність 6.030201 - Міжнародні відносини


Зміст


Вступ

Розділ 1. Формування пріоритетів зовнішньої політики Фінляндії

.1 Передумови формування зовнішньої політики Фінляндської Республіки в 90-х р. ХХ ст.

.2 Пріоритети зовнішньої політики Фінляндської Республіки на сучасному етапі

.3 Особливості формування зовнішньополітичного курсу Фінляндії

.4 Установчі документи напрямів зовнішньої політики Фінляндської Республіки

Розділ 2. Регіональний вимір зовнішньої політики Фінляндії

.1 Співпраця країн Північної Ради та Балтійського моря

.2 Фінляндська Республіка у співробітництві «Північного виміру»

Розділ 3. Роль і місце Фінляндської Республіки в сучасному світі

.1 Діяльність Фінляндії в Європейському Союзі

.2 Відносини Фінляндії з Російською Федерацією, Китайською Народною Республікою та Сполученими Штатами Америки

.3 Фінсько-українські відносини

Розділ 4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

.1 Загальні вимоги під час роботи з персональним компютером

.2 Колективні та індивідуальні засоби і заходи захисту від шкідливого впливу виробничих чинників на здоровя людини

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додаток


Вступ


Фінляндська Республіка є впливовим актором міжнародних відносин як у Європі, так і загалом у світі. Здобувши незалежність менше ніж століття тому (6 грудня 1917 року), Фінляндія зарекомендувала себе як справді суверенну, модерну та важливу державу. Із вступом до Європейського Союзу в 1995, Фінляндія швидко інтегрувалась в європейське життя, та підтвердила свій статус демократичної і високорозвиненої держави.

Актуальність дослідження полягає в тому, що з кожним роком Фінляндія зміцнює свої позиції на міжнародній арені. Її діяльність стає все більш помітною і надто у сфері співпраці між країнами. Також Фінляндська Республіка являється однією з передових країн щодо демократичності політичного устрою, в рівні науково-технічного прогресу, а також екологічної політики в країні. Україна на сьогодні немає пріоритетного значення в зовнішній політиці Фінляндії, проте обидві країни намагаються зміцнити двосторонні відносини.

Метою бакалаврської роботи є проаналізувати основні чинники і особливості процесу формування зовнішньополітичного курсу Фінляндскьої Республіки, а також дослідити регіональну і міжнародну співпрацю країни на сучаному етапі.

Обєктом дослідження є зовнішня політика Фінляндії на сучасному етапі.

Предметом дослідження є головні напрямки зовнішньої політики Фінляндської Республіки, та зокрема особливості її багатостороньої співпраці в рамках організацій та двосторонніх відносин з країнами.

Зазначена мета бакалаврського дослідження передбачає вирішення наступних завдань:

·проаналізувати етапи становлення Фінляндії як держави-члена Європейського Союзу;

·вивчити процес прийняття зовнішньополітичних рішень;

·виокремити головні напрями зовнішньої політики;

·дослідити стратегію діючого уряду Фінляндської Республіки;

·висвітлити стратегію Міністерства зовнішніх справ Фінляндії;

·проаналізувати співпрацю між країнами Північної Євпропи та Балтійського моря;

·виокремити головні галузі співпраці Фінляндії з Росією, США та Китаєм;

·вислітлити механізми двосторонньої співпраці між Фінляндією та Україною.

Бакалаврська робота складається зі вступу, чотрирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, та трьох додатків.

Перший розділ розкриває засади і чинники творення зовнішньої політики Фінляндської Республіки, пояснюючи процес ухвалення зовнішньополітичного курсу та його основні напрями, а також вплив ЄС на фінську зовнішню політику. Окрім важливих політичних питань, фінський уряд також приділяє велику увагу «створенню бренда країни». Над цим працює як центральний апарат МЗС, так і закордонні установи.

Другий розділ описує участь Фінляндії в регіональних організаціях. Оскільки країна зацікавлена в покращенні співпраці між країнами Північної Європи і країнами Балтійського моря, заради «синергічного» розвитку країн регіона. Особливу увагу в регіональному співробітництві Фінляндія приділяє екологічним питанням.

Третій розділ бакалаврської роботи акцентує увагу на стратегічних партнерах Фінляндії. Як країна-член ЄС, для Фінляндії є головним зовнішньополітичним напрямком є співпраця з ЄС. ЄС має великий вплив на зовнішню і внутрішню політики країни, особливо з питань законодавства. Окрім цього завдяки членству в ЄС, Фінляндія представлена в багатьох міжнародних організаціях, за посереднецтвом ЄС.

Головним стратегічним партнером Фінляндії поза межами ЄС є Російська Федерація. Оскільки дві країни мають спільне минуле, а також являються сусідами. Співпраця між Фінляндією і Росією має глибоке коріння. Тому співпраця між цими країнами відбувається на всіх політичних рівнях, з залученням неурядових громадських організацій.

Наступним важливим партнером Фінляндської Республіки є Китайська Народна Республіка, в цьому співробітницвті надається перевага торгово-економічним питанням, оскільки Китай є країна з високим промисловим потенціалом, і Фінляндія зацікавлена в «аутсорсингу» своїх компаній в Китай.

Для відносин між США та Фінляндією, характерні більше відносини за посередництвом ЄС. Проте фінський уряд вбачає в США країну, яка зможе зміцнити оборонний потенціал Фінляндії, і активно співпрацює в цьому напрямі.

Джерельною базою для дослідження були офіційні звіти та довідки, які надає міністерство закордонних справ, уряд та парламент Фінляндії. Також під час написання використовувались публікації фінського інституту міжнародних відносин. Під час аналізу двосторонніх відносин Фінляндії з Росією, Китаєм, США та Україною була використана інформація подана посольствами цих країн.

фінляндія європейський зовнішній політика

Розділ 1. Формування пріоритетів зовнішньої політики Фінляндії


1.1 Передумови формування зовнішньої політики Фінляндської Республіки в 90-х р. ХХ ст.


На початку 90-х років ХХ століття зовнішня політика Фінляндської Республіки зазнала кардинальних змін. Головною причиною для таких змін був розпад СРСР, а також зміна зовнішньополітичного вектору Фінляндії.

В Об'єднанні Європи Фінляндія бере участь ще з 1961 року, коли стала кандидатом у члени Європейської асоціації вільної торгівлі. Повноправним членом цієї асоціації Фінляндія стала в 1986 році.

Економічна криза 1990-х рр., яку Фінляндія пережила після розпаду Радянського Союзу, фінські джерела порівнюють з післявоєнною ситуацією в економіці. На Радянський Союз у той час припадало 20% зовнішньої торгівлі Фінляндії і велика кількість договорів про співробітництво в будівельній і лісовій промисловості, в машино- та суднобудуванні. Під час кризи 1990-х рр. ВВП Фінляндії впав на 13%, безробіття зросло з 3,5% до 18%. Слідом за економічною в Фінляндії вибухнула банківська та житлова криза.

Дискусія про приєднання Фінляндії до Європейського Союзу почалася на початку 1990-х років, невдовзі після розпуску Радянського Союзу, Східного блоку і з закінченням "холодної війни". Поштовхом для цього процесу стала заява Швеції про вступ до ЄС в липні 1991 року. Заручившись підтримкою парламенту, уряд Фінляндії подав заяву про вступ до ЄС у березні 1992 року. Початок переговорів Фінляндії з Європейським співтовариством прийшовся на той момент, коли зі свого боку в переговори вступили Швеція і Австрія.

У червні 1994 р. Фінляндія підписала угоду з ЄС про умови вступу (т. зв. "Угода Корфу»). Зустріч Європейської Ради відбулася на острові Корфу 24-25 червня 1994 р. Одним з питань порядку денного засідання Європейської Ради було підписання акту для вступ до ЄС Австрії, Фінляндії та Швеції. За підсумками зустрічі було підписано вище згаданий акт. У червні 1994 року парламент прийняв законопроект №578/94 про організацію консультативного референдуму про вступ Фінляндії до ЄС.

жовтня 1994 року відбувся консультативний референдум, на якому 56,9% виборців підтримали пропозицію приєднання Фінляндської Республіки до Європейського Союзу. Прибічники вступу в ЄС обгрунтовували свою позицію інтересами безпеки і економічної вигоди, адже членство надало б фінським підприємствам можливість прямого виходу на внутрішні ринки ЄС і забезпечило б тим самим загальну стабільність економічного розвитку країни. Крім цього, членство в ЄС гарантувало б Фінляндії участь у прийнятті рішень, які б у будь-якому випадку вплинули на зміст національної політики. Противники ж вступу до ЄС вважали, що членство в ЄС значно ущемило б суверенітет Фінляндії. Мали місце і побоювання, що членство в ЄС послабить основні сфери фінської економіки, зокрема, сільське господарство. Інші причини були пов'язані з побоюванням наслідків відкриття кордонів і ослабленням соціального захисту. Остаточне рішення про вступ до ЄС було прийнято парламентом 18 листопада 1994 року.

За результатами референдуму фінський уряд ратифікував Угоду Корфу. Ця угода вступила в силу з 1 січня 1995 року.

У 1996 році Фінляндія підписала угоду про вступ до Шенгенської зони. Положення Шенгенської зони набули чинності у Фінляндії та інших країнах Північної Європи 25 березня 2001 року. На практиці Шенгенська угода означає, що перетин сухопутних кордонів країн-членів даної угоди, а також їх меж в морських портах і аеропортах, здійснюється без прикордонного контролю. Для полегшення контролю зовнішніх кордонів країни-члени Шенгенської угоди домовилися про уніфікацію візової політики.

Після вступу до ЄС у 1995 році Фінляндія також вступила в Європейський валютний союз. На початку 2002 року в обіг були впроваджені банкноти і монети євро, що прийшли на зміну старій національній валюті - фінській маркці.

У другій половині 90-х почався бурхливий ріст економіки. Протягом семи років аж до 2000 р. щорічний приріст ВВП становив в середньому близько 5%. Причому його головною рушійною силою був внутрішній попит і насамперед приватний сектор. Ціни на житло в країні зростали внаслідок низьких процентних ставок і підвищення доходів домашніх господарств у поєднанні з високим попитом на житлову нерухомість у найбільших містах. Крім того, швидко збільшувалися обсяги роздрібної торгівлі та імпорту товарів тривалого користування.

За часів «холодної війни» Фінляндія утримувалася від яких-або контактів з НАТО і країнами Варшавського договору. Після розвалу Варшавського договору Фінляндія встановила відносини з НАТО в 1991 році, з цього періоду сторони вийшли на новий рівень спілкування. Так, вже в 1992 році Фінляндія одержала статус спостерігача в раді НАТО, був підписаний контракт з США про постачання в країну військової техніки.

У 1994р. Фінляндією і НАТО було укладено угоду про розширене партнерство та про участь фінських сухопутних і морських сил у спільних миротворчих операціях НАТО.

Вперше Фінляндія розглядала питання про вступ до НАТО на засіданні уряду в 1995 році було прийнято рішення в підтримку неприєднання, підкреслюючи свою прихильність політиці до нейтралітету. Все ж, єдиної думки з цього питання серед мешканців країни, від вищого керівництва до буденних громадян, не було. У штабі оборонних сил вважають, що Фінляндії не слід поспішати з питанням про вступ до НАТО. У Фінляндії немає ніякої відповідальність і зобов'язання, які можуть обмежити незалежність і суверенітет країни.

Головним утримуючим фактором Фінляндії від вступу в НАТО, є сусідство з Росією, оскільки можливий вступ Фінляндії в НАТО відразу відобразиться на відносинах з східним сусідом в гіршу сторону, і може призвести до кризи в двосторонніх фінсько-російських відносинах.

Таким чином в 90-х рр. Фінляндська Республіка чітко визначила свій майбутній зовнішньополітичний курс, а саме: вступ до ЄС та відмова від вступу до військових організацій, зокрема НАТО. Це рішення призвело до повної фінської інтеграції в європейську спільноту, а також закріпило зовнішньополітичні інтереси країни. Нейтралітет країни покращує двохсторонні відносини з Російською Федерацією.


.2 Пріоритети зовнішньої політики Фінляндської республіки на сучасному етапі


Цілі зовнішньої політики Фінляндії - пропаганда сталого розвитку та безпека міжнародної спільноти, намагання зміцнити міжнародний імідж Фінляндії. Фінляндія приділяє особливу увагу таким принципам як демократія, верховенство закону та прав людини, згідно з загальноприйнятою системою ціностей країн Північної Європи.

Як член Європейського Союзу з 1995 року, Фінляндія є частиною організації, що впливає на розвиток світової політики. Фінляндія є активним представником Європейського Союзу та підтримує подальше зміцнення своєї загальної зовнішньої політики та політики безпеки, включаючи здатність діяти в умовах кризового менеджменту. Фінляндія є також переконаним прихильником процесу розширення Європейського Союзу.

В основу фінської зовнішньої політики закладений сильний акцент у бік принципу багатополярним відносин. Це добре підходить для членства в Євросоюзі, який сам по собі є багатополярним механізмом виходу з проблем і який у світовій політиці прагне сприяти здійсненню, так званої, «ефективної багатополярності». З тієї ж причини Фінляндія всіляко підтримує діяльність ООН в якості єдиного легітимного, глобального і багатостороннього форуму.

Крім багатополярності, Фінляндія робить акцент на ліберальні цінності, демократію і права людини. У цілому, Фінляндія прагне сприяти розвитку світу, в якому проблеми вирішуються спільно і можливі конфлікти влагоджувати мирним шляхом. З іншого боку, держава такого розміру як Фінляндія не може діяти інакше, оскільки вона не зможе витримати конкуренцію поряд з великими державами.

Міжнародна політика Фінляндії та політика безпеки базується на принципах військового нейтралітету та національної оборони. Фінляндія є партнером ООН у програмі PfP (Партнерство заради миру). Фінляндія має також багатий досвід участі у миротворчих операціях ООН.

Фінляндія активно працює над зміцненням багатосторонньої співпраці, співпраці з ООН та над розвитком міжнародного права. Фінляндія розпочала Гельсінський процес, що має на меті покращення сучасних структур управління у світовому масштабі. Будучи державою-членом ЄС, Фінляндія бере повноправну участь у процесі прийняття рішень на рівні ЄС. Згідно фінської конституції, компетенція уряду з питань ЄС поширюється на всі сфери, в тому числі і на зовнішню політику та політику безпеки. Єдиними винятками є твердження міжнародних угод і внесення змін в установчі договори ЄС. Ці зовнішньополітичні питання вирішуються президентом Фінляндії спільно з урядом.

Парламент Фінляндії грає більш важливу роль у прийнятті рішень на рівні ЄС у порівнянні з парламентами інших країн-членів ЄС. Згідно фінської конституції, уряд повинен надавати парламенту інформацію про підготовку до ЄС тих чи інших питань. Уряд має також вислуховувати думку парламенту щодо пропозицій, які обговорювались в ЄС та обґрунтовувати свою власну лінію поведінки в ЄС.

Так звана велика комісія парламенту опрацьовує всі пов'язані з ЄС питання на підставі резолюцій, що надаються їй спеціальними комісіями. Питання, що стосуються спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС, розглядаються на комісії з закордонних справ.

Фінляндія має в Брюсселі своє власне представництво в ЄС. Крім цього, також є «європредставництва» в інших регіонах, а також представники інших зацікавлених груп відстоюють інтереси своїх регіонів і сфер діяльності в ЄС, стежать за перебігом подій в ЄС та інформують про події. Також ці представництва намагаються зробити свій регіон і сфери діяльності більш важливими для Європи.

Мета державної політики Фінляндської Республіки в сфері зовнішньоекономічної діяльності полягає у створенні для місцевих підприємств і компаній на зовнішніх ринках гарантованих умов здійснення підприємницької діяльності, рівнозначних тим, в яких функціонують компанії третіх країн. Заходи, спрямовані на забезпечення таких умов, покликані, насамперед, допомогти фінляндським діловим колам в активізації їхньої діяльності з інтернаціоналізації бізнесу та розширенні експорту. Державна підтримка експорту проводиться дуже обережно: діяльність організацій, що спеціалізуються на наданні підтримки фінляндським експортерам, не повинна суперечити нормам і правилам СОТ, які забороняють пряме державне субсидування і фінансування господарської діяльності підприємств, повязаної з результатами експорту, та чи має непрямий характер, чи ґрунтується на поверненні отриманих коштів. До того ж, Фінляндська Республіка не застосовує специфічних обмежувальних заходів доступу іноземних товарів на свій ринок, окрім тих, що передбачені в рамках функціонування нормативно-правової бази СОТ та відповідних регулятивних документів Європейської комісії (ЄК).

Натомість, одним з основних шляхів захисту національного ринку та підтримки національного виробництва є підвищення конкурентоспроможності місцевої економіки. В основі успіхів Фінляндії в сфері підвищення конкурентоспроможності національної економіки лежить погоджена з місцевими діловими колами довгострокова державна стратегія, спрямована на досягнення високих економічних результатів. Таким чином, варто підкреслити, що в Фінляндії з метою захисту внутрішнього ринку в першу чергу застосовуються не заходи обмеження доступу іноземних товарів на внутрішній ринок, а, передусім, створюються передумови для ефективного розвитку національного виробництва та зростання рівня конкурентоспроможності власної економіки. У Фінляндії відсутня державна монополія на експорт або імпорт товарів, а також немає державної чи якоїсь іншої організації, яка б реєструвала фірми-експортери або видавала ліцензії на право здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

З 1995 року Фінляндія застосовує митний тариф ЄС, згідно з яким розмір мита визначається у відсотках від митної вартості товару, а в деяких випадках - у вигляді фіксованої суми з урахуванням кількості товару. Розміри мит відповідають вимогам СОТ. Їхній середньозважений рівень не перевищує 3-5%. Виключення становлять харчові продукти, текстиль і деякі інші товари. Крім сплати мита і інших митних зборів, під час ввезення товару стягується ПДВ у розмірі 23% від митної вартості товару. Також стягується т.зв. зрівняльний податок, розмір якого відповідає середнім розміром непрямих податків на товари місцевого виробництва. Розмір такого податку коливається в межах 1,0-4,5% і в середньому становить 2,1% від митної вартості товару.

Практика встановлення акцизів у Фінляндії повязане з історично сформованою монополією держави на деякі види товарів (алкогольні напої, тютюн) і з проведенням певної торгової політики щодо низки імпортованих товарів (бензин, легкові автомобілі). Акцизний податок стягується з тютюнових виробів, солодощів, пива, спиртних і прохолодних напоїв, продовольчих товарів, моторного палива, харчових жирів, цукру, кормів у вигляді відходів олійної промисловості, добрив, комбікормів, білкового корму. Розміри акцизних зборів передбачені у відповідних законодавчих актах про акциз. До товарів, які охоплюють переважну більшість українського експорту до Фінляндії, застосовуються митні тарифи, визначені Фінляндією згідно з митною номенклатурою ЄС. Фінляндія, будучи членом СОТ і державою-членом Євросоюзу, будує свої економічні відносини на принципах вільної торгівлі.

Проте, існують деякі обмеження ввезення товарів до Фінляндії, зумовлені санітарними, екологічними та соціальними нормами, вимогами безпеки. До них відносяться, зокрема, деякі види харчових продуктів і товарів широкого вжитку, корм для худоби, добрива, спиртні напої, радіоактивні речовини, отрути, наркотики, вибухові речовини, зброя і снаряди тощо. Ввезення цих товарів є можливим виключно у разі отримання дозволів відповідних міністерств чи відомств.

Наразі ж основними директивними документами, які визначають політику розвитку експорту Фінляндії, залишаються підготовлена МЗЕ і ухвалена у 2004 році «Національна стратегія з просування експорту та інтернаціоналізації» і розроблена на її основі МЗС «Зовнішня стратегія сприяння експорту та інтернаціоналізації».

Створення фінського бренду. У 2008 році Міністр закордонних справ Фінляндії Алексадер Стубб обрав Делегацію для створення бренду країни, яка має створити стратегію Фінляндії, щоб привернути увагу світу і створити більш плідну співпрацю. Бренд країни покликаний, покращити фінську економіку, туризм та міжнародний статус. Крім цього, делегація виокремила три центральні області, які покращать імідж Фінляндії, а саме: функціональність, природа і освіта. Саме ці три області найбільш характерні і відомі в Фінляндії.

Завдяки впровадженню цієї політики як на урядовому так і не урядовому рівнях, дає свої результати, оскільки з кожним роком Фінляндія стає все популярнішою в світі.

Заходи з просування спрямовані на створення атмосфери «відкритих дверей» для фінляндських інвесторів шляхом встановлення міцних взаємовигідних контактів з представниками владних і ділових кіл країн їхньої ділової активності. Зокрема, посольства можуть влаштувати на своїй території різноманітні заходи, спрямовані на популяризацію і більш ефективне представлення продукції і інтересів тієї чи іншої компанії, запрошуючи на відповідні заходи представників як влади, так і ділових кіл країни перебування та/чи акредитації. Корисні ділові контакти можуть також знаходити почесні консульства Фінляндської Республіці у різних країнах світу. У разі необхідності, компанії можуть порушити питання проведення до певної країни офіційної делегації на чолі з керівництвом МЗС чи посадовцями високого рівня з інших міністерств і відомств Фінляндії. З іншої

сторони, ініціатива посольств стосовно проведення тих чи інших двосторонніх заходів проходить обовязкову оцінку на предмет їх доцільності з точки зору побажань і інтересів представників ділових кіл, що діють на території відповідної країни перебування та/чи акредитації. Безпосередню ж відповідальність за візити делегацій ділових кіл покладено на Фінпро. Міністерство, у свою чергу, звертається до компаній, залучених до проведення таких заходів, висловити оцінки щодо ефективності/неефективності таких візитів після їхнього завершення. Відповідні оцінки враховуються під час планування подальших заходів в рамках двостороннього політичного діалогу між Фінляндією та тими чи іншими країнами світу.


.3 Особливості формування зовнішньополітичного курсу Фінляндії


Уряд Фінляндської Республіки несе відповідальність за зовнішньополітичний напрямок Фінляндії, це важливо для врахування під час політичних змін в міжнародній політиці. Державна влада має керувати зовнішньою політикою, щоб відповідати викликам, які виникають на міжародній арені, і гарантувати громадянам своєї країни безпеку і добробут усередині країни.

Зовнішня і безпекова політики знаходяться під керуванням Президента Республіки у співробітництві з урядом. Також в їхній компетенції є вирішення питання війни і миру. Премєр-міністр відповідальний за питання повязані з Європейським Союзом. Конституція Фінляндія закріпляє за ними ці повноваження.

В уряді ключові ролі у питаннях зовнішньої і безпекової політики закріплені за міністром закордонних справ і міністром оборони, також можливе залучення до справ міністра внутрішніх справ, у випадку коли справи впливають як на внутрішню так і зовнішню політику. З часу приєднання Фінляндії до ЄС, різні адміністративні відділення також несуть на собі відповідальність стосовно міжнародного співробітництва, відповідно до своєї компетенції.

В уряді питання готуються комітетом зовнішньої і безпекової політики. Міністерство зовнішній справ разом в міністерством оборони готують і приводять у виконання данні питання.

Парламент несе відповідальність за законодавчі питання, які відносяться до сфери зовнішньої і безпекової політики. Комітет зовнішніх справ готує міжнародні питання для парламенту країни, головний комітет працює над питаннями ЄС, а комітет оборони займається питаннями оборони.

Парламент Фінляндії грає важливу роль у прийнятті рішень у справах ЄС, в порівнянні з багатьма іншими державами-членами. Будучи членом, Фінляндія повною мірою бере участь в прийнятті рішень ЄС, а також з пов'язаними рішеннями. ЄС має наднаціональні повноваженнями щодо прийняття рішень у певних областях, зазначених в її договорах, таких як сільськогосподарська політика й торговельна політика.

Постанова ЄС набирає чинності негайно у Фінляндії. Директиви ЄС вимагають затвердження на національному рівні, це часто спричиняє внесення поправок до національного законодавства.

Конституція Фінляндії вимагає від уряду повідомляти парламент про підготовку питань у Європейському Союзі. Парламент має звітувати перед урядом стосовно питань які обговорюються в ЄС, а також пояснювати свою політику, яку він проводить у рамках ЄС. Відповідно до Конституції, уряд і кожного міністра має користуватися довірою парламенту у всій своїй діяльності. Цей принцип відповідальності перед парламентом, також відноситься до діяльності уряду в рамках ЄС.

Розглядом справ ЄС у парламенті займаються комітети. Головний комітет оголошує офіційну позицію парламенту

Головний комітет по своїм завданням являється парламенський комітетом з питать Європейського Союзу. Найбільш важливим завданням є забезпечення того, щоб фінський парламент мав повноправне право голосу в прийнятті рішень в ЄС. Головний комітет рідко бере участь в обробці чисто внутрішнього законодавства.

Головний має 25 членів і 13 заступників членів. На відміну від інших комітетів, депутати-члени мають право бути присутніми і виступати на засіданнях всіх комітетів. Депутат від Аландських островів також має право бути присутнім на урочистих зборах комітету.

Головний комітет визначає точку зору парламенту після вивчення пропозиції ЄС, рішення уряд і заяву спеціального комітету. Позиція, виражена головним комітетом по справам ЄС є політично обов'язкова для уряду. Якщо уряд не в змозі діяти відповідно до рішення головного комітету, через певні обставини, він повинен негайно повідомити про це головний комітет, про причини невиконання рішення. Справи з питань зовнішньополітичниї питань які затверджуються європарламентом, знаходяться в головному комітеті, до повного затвердження.

Головний комітет можете запросити інформацію про підготовку питань у Європейському Союзі. Уряд також зобов'язаний повідомляти головний комітет про власні ініціативи.

Перед відвідуванням засідань Ради, міністри мають інформувати головний комітет про питання які будуть винесені на порядок денний, а також про положення, які представники Фінляндії мають намір ухвалити в Раді. На засіданнях Ради присутні міністри, відповідальні за політику в сфері якогої розглядається питання. Після того, як міністр, який представлятиме Фінляндію повідомив про порядок денний, члени головного комітету можуть задати питання або висловити свою думку з питань, які обговорюватимуться на засіданні.

Міністри завжди повідомляють у головний комітет після кожного засідання Ради про рішення які були прийняті під час зустрічі. Якщо міністр був змушений відхилитися від узгодженої позиції країни, міністр повинен негайно дати пояснення комітету про причини змін.

Прем'єр-міністр заздалегідь повідомляє головний комітет про підготовку засідання Європейської Ради і позиції Фінляндії та доповіді головного комітету або парламенту в цілому за підсумками кожного засідання.


.4 Установчі документи напрямів зовнішньої політики Фінляндської Республіки


«Урядова програма Прем'єр-міністра Юркі Катайнена»

Урядова програма - це план дій затверджений партіями представленими в уряді, в якому обумовлені головні функції і напрямки зовнішньої політики Фінляндської Республіки. Поточна програма уряду була затверджена 22 червня 2011 року. В розділі «Зовнішня, безпекова та оборонна політики» виокремлені такі аспекти: політика в Європі, країни Північної Європи, Російська Федерація, глобальна діяльність, торгово-економічна діяльність, покращення фінської дипломатичної служби.

Як вказано в програмі, метою зовнішньої політики Фінляндії є зміцнення міжнародної стабільності, безпеки, миру, справедливості та сталого розвитку, а також сприяння верховенству закону, демократії і прав людини.

Безпекова і зовнішня політика Фінляндії заснована на засадах дружніх двосторонніх відносин, великого впливу в рамках Європейського Союзу, і ефективної багатосторонньої співпраці, з боку міжнародного співтовариства.

Країни Північної Європи традиційно були ключовою референтною групою для Фінляндії.

У зовнішніх відносинах Європейський Союз є найважливішою сферою діяльності та каналом впливу для Фінляндії. Фінляндія буде продовжувати активно працювати в напрямку зміцнення статусу та дієздатності ООН. Також Фінляндія співпрацює з НАТО і візьме активну участь у підтримці Організації з безпеки і Співробітництва в Європі (ОБСЄ) і Раді Європи. Уряд

приділяє пильну увагу на зміни у балансі сил на світовій арені, викликаних зростанням великих держав що розвиваються.

Політика Фінляндії в Європі засновується на прагненні зробити Фінляндію динамічнішим й активнішим членом Європейського Союзу. Фінляндія сприяє розвитку конкурентоспроможної, соціально-справедливого та ефективного функціонування Європейського Союзу.

Уряд підтримуватиме розвиток ЄС, спираючись на потенціал поточних договорів. Фінляндія підкреслює рівність прав та зобов'язань, інституціональний баланс і незалежний статус комісії ЄС для усіх держав-членів. Діяльність заснована на методі співпраці, щоб забезпечити стабільність та збалансовану роботу Союзу та демократії. Уряд розглядає проекти інтеграції потенційних країн-членів ЄС, деференційовано. Фінляндія буде продовжувати брати участь в важливих проектах союзу стільки, скільки це буде необхідно.

Уряд Фінляндії буде активно працювати над тіснішим співробітництвом країн Північної Європи, особливо звертаючи увагу на питання безпеки та розвитку моделі країн Північної Європи. Під час продовження і поглиблення співпраці по усуненню транскордонних барєрів між країнам Північної Європи, з метою взаємодії, уряд буде звертати окрему увагу на питання, які виникають у громадян через недостатньо злагоджену пенсійну і соціальну політику. Оборонна, наукова і іноваційна політики, так само як і питання екології та споживання є нагальними питаннями для співпраці країн Північної Європи, які мають бути покращиними.

Іншим стратегічним партнером Фінляндської Республіки є Російська Федерація. Уряд активно працює над посилення двосторонніх відносин, а також над покращенням політики Європейського Союзу з Росією. Важливо виокремити, що відносини між Фінляндією мають два головних виміри: відносини Фінляндії, як члена ЄС, а також відносини між двома країнами-сусідами.

Фінський уряд активно сприяє мобільності громадян Фінляндії і Росії між цими країнами. Також велику увагу Фінляндія приділяє Карельській Республіці, оскільки населення цього регіону має спільні етнічні корені з Фінляндією. Карелії надаються субсидії для підтримання вимираючих мов, культури, етносу.

Фінляндія систематично працює в міжнародних організаціях заради досягнень у сферах екологічного, соціального та економічного покращенням стабільності. Організація Обєднанних Націй є ключовою фігурою для глобальних багатосоронніх переговорів. Уряд Фінляндії активно домагається легітимності і дієздатності актів прийняти ООН.

Велика двадцятка (G-20) набула великої ролі для міжнародної співпраці. Для Фінляндії важливо, щоб за допомогою G-20 Європейський Союз, разом зі своїми членами, діяли гармонічно і ефективно. Уряд підтримує роботу в Міжнародному валютному фонді, Світовому банку, регіональних банках розвитку та організації світової торгівлі.

Арктичний регіон є центром значних економічних та політичних інтересів. Зміна клімату і збільшення експлуатації природних ресурсів збільшує можливості екологічних ризиків в Арктичному регіоні.З іншого боку, Арктичний регіон пропонує значні можливості для Фінляндії.Уряд планує виступати для популіризації використання фінського досвіду в Арктичному регіоні. Реалізація фінської стратегії для арктичного регіону буде посилюватися. Співпраця між державами у регіоні буде збільшена до більш ефективного використання потенціалу в регіоні для бізнесу і для запобігання екологічних ризиків.

Мета державної політики Фінляндської Республіки в сфері зовнішньоекономічної діяльності полягає у створенні для місцевих підприємств і компаній на зовнішніх ринках гарантованих умов здійснення підприємницької діяльності, рівнозначних тим, в яких функціонують компанії третіх країн. Заходи, спрямовані на забезпечення таких умов, покликані, насамперед, допомогти фінляндським діловим колам в активізації їхньої діяльності з інтернаціоналізації бізнесу та розширенні експорту. Державна підтримка експорту проводиться дуже обережно: діяльність організацій, що спеціалізуються на наданні підтримки фінляндським експортерам, не повинна суперечити нормам і правилам СОТ, які забороняють пряме державне субсидіювання і фінансування господарської діяльності підприємств, повязаної з результатами експорту, та чи має непрямий характер, чи ґрунтується на поверненні отриманих коштів. До того ж, Фінляндська Республіка не застосовує специфічних обмежувальних заходів доступу іноземних товарів на свій ринок, окрім тих, що передбачені в рамках функціонування нормативно-правової бази СОТ та відповідних регулятивних документів Європейської комісії.

«Стратегія міністерства закордонних справ Фінляндської Республіки»

Стратегія міністерства зовнішніх справ була підписана в Гельсінкі 19 жовтня 2005 році міністром закордонних справ (Ерккі Туоміоя), міністром зовнішньої торгівлі та розвитку (Марі Ківініємі) та міністром Північної співпраці (Ян-Ерок Енестам), яка визначає принципи та цілі для зовнішньої політики країни. Вони визначатимуть діяльність і пріоритети на декілька років вперед. Будуть використовуватись ресурси, організації розвиватись, на базі стратегії, яка також являється головним засобом для гарного менеджементу в МЗС.

Стратегічні цілі Міністерства закордонних справ МЗС Фінляндії буде активно працювати для того, щоб країна могла ефективно впливати на міжнародні рішення, які матимуть позитивний вплив на безпеку і добробут країни і громадян країни. На практиці це означатиме:

·окрім інтересів Фінляндії, намагатись передбачити можливі варіанти ходу двосторонніх відносини країни;

·ефективне просування фінських інтересів в ЄС;

·ефективне просування фінський цілей в ООН і інших міжнародних організаціях і інституціях;

·звязок прагнень на національному і міжнародному рівнях;

·покращувати дієздатність ЄС на міжнародній арені.

Також МЗС буде працювати сприяти поширенням ідеї міжнародної спільноти, з метою запобігання конфліктів і криз. Міністерство зацікавлено в тому щоб поглиблювати співпрацю з міжнародними організаціями як локальними так і глобальними, а саме:

·посилювати зовнішню дієздатність ЄС;

·пополяризувати всесторонню концепцію безпеки;

·заохочувати запобігання конфліктів та кризового менеджменту;

·вивчати співрацю між різними міжнародними акторами.

Міністерство зовнішніх справ Фінляндії підтримує демократію, гарне управління, права людини, верховенство закону, ефективну ринкову економіку і сталий розвиток. Для сучасного світу, є характерною збільшення незалежності, міністрство в свою чергу буде працювати для забезпечення безпеки людста і зниження кофіцієнту бідності, а саме:

·посилення міжнародного права і глобального управління;

·покращення якості розвитку співпраці і посилення партнерства в контексті сталого розвитку;

·сприяти верховенству закона, демократії і прав людини.

Заради того щоб підтримувати конкурентоспроможність Фінляндії, МЗС працюватиме для посилення економіки, яка базується на принципах відкритості і прийнятих правил. Мінестерство працює заради покращення стану доступу фінських компаній на міжнародний ринок і залучення в країну прямих іноземних інвестицій.

Міністерство докладає зусиль щоб зробити фінську культуру, креативність і уміння більш відомими для світової спільноти.Фінські дипломатичні представництва за кордоном відриті для покращення доступу та встановлення нових контактів, а саме:

·просувати експорт;

·працювати над фінським зовнішнім ринком, щоб він був більш привабливим для іноземних компаній;

·посилення міжнародної торгової системи та поширення міжнародної економічної співпраці;

·покращення визнання фінських компаній.

Таким чином, необхідно зазначити, що Фінляндія стала країною-членом ЄС в 1995 р., і з цього часу почала будувати власну зовнішню політику, враховуючи особливості нових обовязків перед ЄС. Проте створюючи зовнішню політику країни-члена ЄС, Фінляндія не забуває дбати про власні інтереси, працюючи над покращенням двосторонніх відносин з державами, які не входять до ЄС.

Окрему увагу Фінляндська Республіка приділяє зовнішньоекономічній діяльності, створючи торгового-економічні місії при закордонних установах (ТЕМ). Торгово-економічні місії в своїй роботі користуються «Програмою уряду політики розвитку» (2007 р.) та «Програма фінської торгівельної політики» (2005 р.). Також ТЕМи намагаються допомогти іноземним компаніям вийти на фінський ринок. Така політика сприяння забезпечує надходження прямих інвестицій в Фінляндію для зміцнення економіного розвитку держави.


Розділ 2. Регіональний вимір зовнішньої політики Фінляндії


Регіональне співробітництво дуже поширено в регіоні північної Європи. Фінляндія виступає активним членом в усіх регіональних організаціях та співпрацях, а також нерідко є ініціатором їхнього створення. Для північних країн характерна співпраця в рамках Північної Ради, яка покликана забезпечити діалог між країнами, а також налагодити співпрацю, і забезпечити високий розвиток країнам-членам. Північною Радою було створено Північний паспортний Союз, який передував Шенгенському Союзу, і розповсюджувався тільки на країни Північної Європи.

Іншим важливою регіональною групою для Фінляндії є країни Балтійського моря. Фінляндія допомагає Латвії, Литві та Естонії розвинути власну економіку і стати рівноправними партнерами в співробітництві.

Ці два регіональні утворення було утворено в Північно-Балтійському співробітництві (NB8). До співробітництва NB8 (Nordic-Baltic 8 - Північно-Балтійська 8) відносять країни Північної Європи і Країни Балтійського моря, а саме: Данія, Ісландія, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Латвія, Литва, Єстонія. Це співробітницво покликано покращити діалог між країнами які не є дотичними в Північній Раді та співробітництві країн Балтійського моря.


.1 Співпраця країн Північної Ради та Балтійського моря


Балтійські і Північні країни пов'язані спільними культурними, історичними, політичними та економічними зв'язками, а також мають спільні інтереси для забезпечення стабільності, безпеки та добробуту в Північному регіоні та Балтійського моря, в Європі і в усьому світі.

Регулярний політичний діалог та практичне співробітництво було встановлено між Балтійськими і Північниими країнами, з потенціалом для подальшого розвитку. Співпраця Балтійських і Північних країн здебільшого відбувається в NB-8 форматі; активний діалог також підтримується з міністрами Північної Ради.співпраця включає Данію, Ісландію, Норвегію, Фінляндію, Швецію, Латвію, Литву та Естонію. Постійну активну співпрацю в цьому форматі було почато в 1990-х роках. Під NB-8, проводяться регулярні зустрічі прем'єр-міністрів, міністрів закордонних справ, державних секретарів країн Балтії і Північних країн, а також проводять експертні консультації, де піднімаються регіональні і актуальні міжнародні теми проблеми.

Тісніша робота вібувається окремо в співробітництві Балтійського моря та в Північній Раді. Північна Рада - це рівний діалог між високорозвиненими країнами північної Європи, в той час коли Балтійське співробітництво приділяє особливу увагу екологічним питанням. Фінляндія надає допомогу країнам Балтії в їх політичному та економічному становленні.

Співробітництво Балтійського моря. Покращення співробітництва в регіоні Балтійського моря, особливо - підвищення ефективності охорони морського середовища - одна з головних цілей Уряду Фінляндії. Фінляндія приймає участь в першій регіональній програмі Європейського Союзу - Стратегії для Балтійського моря. В лютому 2010 року в Фінляндії задля прискорення діяльності охорони Балтійського моря було проведено саміт держав регіона Балтійського моря (Baltic Sea Action Summit - Саміт Дій Балтійського Моря), започаткувавший процес, який назвали СДБМ.

Балтийське море викликає особливу занепокоєність через те що море - є одним з найбільш засмітчених морей і світі. Найбільш серьйозну загрозу Балтійському морю становить евтрофікація, яка викликана навантаженням поживних речовин, постійно перевищуючий буферну здатність Балтики.

Поганий стан моря прямо і побічно негативно впливає на різні форми його використання. Але ці процеси можна направити в інше русло. Проблеми Балтійського моря можуть бути вирішені тільки спільними зусиллями країн регіону Балтійського моря і співпрацею громадського та приватного секторів.

Стратегія і план дій Європейської союзу стосовно регіону Балтійського моря були затверджені Радою ЄС у жовтні 2009 року. Це - перша внутрішня регіональна стратегія Євросоюзу, яка націлена на підвищення ефективності поточної діяльності ЄС у цьому регіоні, прояснення розподілу завдань та переліків майбутніх робіт на рівні ЄС та на рівні регіонів, забезпечення присутності регіонального бачення в різних секторах політики ЄС.Стратегія надає нові інструменти для співробітництва в регіоні Балтійського моря, покращує розподіл завдань між країнами-членами, приділяючи більше уваги особливості регіону в політиці Євросоюзу в цілому.

План дій для регіону Балтійського моря спирається на чотири функціональні стовпи:

стійку екологічну політику;

економічно процвітаючий регіон:

перспективний регіон, який має хороші транспортні зв'язки;

безпечний регіон.

Для здійснення плану розроблені 15 пріоритетних напрямків, чотири з яких координує Фінляндія:

. Заходи по боротьбі з евтрофікацією, спільно з Польщею.

. Стійке ведення сільського і лісового господарства та рибальства, частково спільно зі Швецією.

. Безпека мореплавства спільно з Данією.

. Боротьба з транскордонною злочинністю.

Деякі цілі, наприклад, в галузі охорони морського середовища та забезпечення безпеки мореплавання, вимагають одночасних скоординованих дій усіх держав регіону, включаючи Російську Федерацію. Для розвитку економіки і торгівлі, а також транспортних інвестицій необхідний комплексний регіональний підхід, хоча Євросоюз і визначає заходи внутрішньої стратегії самостійно. Головне - побудувати співпрацю з країнами регіону Балтики, що не входять до Євросоюзу, на основі рівноправності та активного діалогу. Стратегія по Балтійському морю також дає позитивний сигнал країнам регіону, і підтверджує зростаючий інтерес до нього Євросоюзу.

Саміт з дій по Балтійському морю 2010 (СДБМ).У листопаді 2007 року країни Балтійського моря схвалили План дій по Балтійському морю (ПДБМ), в якому були визначені заходи, необхідні для порятунку Балтики. Функціональний стовп по стійкій екологічній політиці, визначений у стратегії ЄС по Балтійському морю в чому грунтується на ПДБМ.

Для здійснення Плану дій, президент Фінляндії Тар'я Халонен і прем'єр-міністр Матті Ванханен, спільно з очолюваною Ілккою Херлін Групою дій по Балтійському морю (офіційно: Фонд живої Балтики) 19 травня 2007 проголосили нову форму дії, націлену на підвищення ефективності охорони Балтійського моря, кульмінацією якої став Саміт з дій по Балтійському морю в Гельсінкі 10 лютого 2010 року.

Основна мета Саміту з дій по Балтійському морю - зібрати державні та приватні організації для здійснення позитивних для екології морського середовища Балтики заходів.

Основна мета процесу СДБК - зібрати державні та приватні організації для здійснення позитивних для екології морського середовища Балтики заходів. У рамках проекту СДБМ ці заходи будуть зведені в зобов'язання держав, муніципалітетів, підприємств, організацій та інших сторін з подальшим спостереженням за їх виконанням.

У саміті брали участь всі держави Балтійського регіону, і більшість з них було представлено на рівні глав держав. Всього було приблизно 400 учасників, серед них представники урядів, підприємств і організацій, а також голови таких господарюючих об'єктів, як порти, енерговиробники, організації, що займаються очищенням стічних вод і переробкою відходів. Умовою для участі в саміті було прийняття зобов'язання, сприятиме покращанню стану Балтійського моря.

Участь підприємств у роботі на користь Балтійського моря виражається, наприклад, в наданні своїх ноу-хау продукцію або фінансування для проектів, а також у вдосконаленні діяльності своїх галузей з урахуванням благополуччя Балтійського моря. На саміт були також запрошені важливі для охорони Балтійського моря міжнародні організації та кредитно-фінансові організації, які включилися в нові проекти, зокрема, в рамках здійснення стратегії по Балтійському морю

Прийняття зобов'язань на користь Балтійського моря - частина процесу СДБМ і, відповідно, надходження зобов'язань не припинялося і після саміту. До кінця 2010 року було отримано зобов'язань від приблизно 160 різних організацій. На честь річниці Саміту по Балтійському морю в Гельсінкі 10 лютого 2011 пройшов захід, в рамках якого, перш за все, державам-учасникам процесу надавалась можливість розповісти про хід виконання прийнятих ними зобов'язань.

Північна рада. Офіційна співпраця між Північними країнами є одним з найстаріших і найбільш поширених форм регіональної співробітництва у світі. Північне співробітництво охоплює всі країни Північної Європи: Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія та Швеція, а також трьох автономних районів, Фарерські острови (Данія), Гренландія (Данія) і Аландських островів (Фінляндія).

Країни Північної Європи мають багато спільного: демократія, сильне громадянське суспільство, повагу індивідуальних свобод громадян, охорона природи та навколишнього середовища, рівність. Мобільність між Північними країнами і неофіційні взаємодії були частиною повсякденного реальністю протягом століть. Для полегшення офіційної співпраці між ними північних країнах створили дві організації: Північний рада для міжпарламентського співробітництва, а також Раду Міністрів Північних Країн для міжурядового співробітництва.

Співробітництво в рамках двох рад має тісні стосунки в повсякденній роботі. Її мета з самого початку полягала в тому, щоб зробити його простіше для переміщення приватних осіб, компаній, товарів і капіталу між Північними країнами.

Матеріальні перешкоди для руху були зменшені шляхом спрощення проїзду, скасування прикордонних формальностей, та транскордонного співробітництва. Сприяння мобільності, ряд стипендій та програм обміну були створені. Системи соціального забезпечення та освіти були тісно пов'язані з метою зниження бар'єрів для людей, що переміщаються з однієї скандинавської країни в іншу. Для того, щоб втілювати свої цілі Північна Рада може давати рекомендації урядам Північних країн і Радам Міністрів.

Міжнародне співробітництво має мету забезпечення стабільності в усьому регіоні: уникнення екологічних катастроф, безпеки на морі і запобігання поширення злочинності та інфекційних захворювань. Крім того, важливою метою особливо регіон Балтійського моря є відкриття енергетичних ринків і захисту розподілу енергії в кризових ситуаціях. Скандинавські країни стали піонерами коли досягнули успіху в створенні самого відкритого міжнародного ринку енергії.

Декілька років тому в Північній Раді постало питання обрання офіційної мови. Англійська мова була обрана для роботи, оскільки ісландська і фінська мови сильно різняться від інших скандинавських мов.

Криза в ЄС, покращення моделі північного добробуту і спільний інтересу до Арктики є пріоритетними питаннями Північної Ради.

Світова громадкість вбачає Північне співробітництво як позитивне. Незважаючи навіть на різне ставлення країн до НАТО і ЄС, це не являє собою перешкодою для спільної продуктивної роботи.

Члени Північної Ради є суверенні держави Данії, Фінляндії, Ісландії, Норвегії та Швеції, а також автономні території Аландських островів, Фарерських островів і Гренландії. Країни, представлені в Раді законодавців через власний парламент і парламенти автономних. 87 членів Ради представляють: Данія (включаючи Фарерські острови та Гренландія) 20 представників, Фінляндія (включаючи Аландські острови) - 20, Ісландія - 7, Норвегії - 20 і Швецією - 20. Уряду призначають делегатів, які представляють їх на засіданнях Ради.

Фінська делегація в Раді складається з 18 парламентаріїв, а також двох членів парламенту від Аландських островів, а також депутатів. Голова фінської делегації - Сімо Рундгрен (Центристська партія). На сьогодні існує широко поширене бажання, як серед політиків і широкої громадськості, для північних країн тісніше співпрацювати один з одним.


.2 Фінлядська Респубілка у співробітництві «Північного виміру»


Поняття «Північного виміру» вперше було використано в 1994 році, коли Фінляндія, Швеція і Норвегія готувалися до національних референдумів з питання вступу до Європейського союзу. Поняття «вимір північних країн» і «північний вимір» існували паралельно і укладали в собі питання, до яких майбутні члени ЄС - Фінляндія і Швеція - хотіли привернути увагу Європейського Союзу, виходячи зі своїх ціннісних позицій, розвиненості економік і географічного положення.

Міністр закордонних справ Фінляндії Хейккі Хаавісто вперше використав вислів «Північний вимір» в лютому 1994 року. Представляючи європейським журналістам зовнішню політику Фінляндії, він висловився таким чином:

«Нові північні члени ЄС, якщо і коли вони стануть такими, внесуть абсолютно новий вимір в Європейський союз - вимірювання Північних країн. У нас є великі, слабо заселені земельні простору. Балтійське море і арктичні регіони є важливими категоріями. Вплив і значення північного виміру для Європейського союзу поступово усвідомлюється в Брюсселі та в столицях країн ЄС».

Офіційно ініціатива Північного виміру була запропонована у вересні 1997 року прем'єр-міністром Пааво Ліппоненом у Рованіємі на міжнародній конференції з проблем Баренцева регіону:

«Після вступу Фінляндії та Швеції до Європейського Союзу його межі простягаються від Середземного моря до територій, що знаходяться в декількох кілометрах від Баренцового моря. ЄС знайшов поняття для північного регіону - «північний вимір». Суть мого сьогоднішнього виступу полягає в тому, що нам потрібно політика в даному вимірі ».

У своїй промові Ліппонен включив ініціативу у сферу політики зовнішніх відносин ЄС. Водночас він зауважив, що ініціатива пов'язана з внутрішніми політиками ЄС, наприклад, у галузі інфраструктури та енергетики. Завдання полягало в тому, щоб зробити Північний вимір невід'ємною частиною відносин ЄС з Росією і іншими країнами регіону. В основі лежало прагнення до посилення стабільності в Північній Європі, а разом з тим і безпеки у всьому Європейському союзі. Зближення держав Балтії з ЄС було центральним завданням, що відповідала і завданням політики безпеки Фінляндії. Фінляндія підкреслювала сусідство ЄС з Росією в якості фактора, сприяючого можливостям співробітництва, і хотіла направити ресурси ЄС в проекти, що мають вплив по обидві сторони кордону, у тому числі в сфері енергетики, розвитку транспортних зв'язків, охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки.

У травні 1999 р. на сесії Європейської Ради у Відні були вироблені основні параметри політики, націленої на досягнення «позитивної взаємозалежності» між Євросоюзом та державами-партнерами по «Північному виміру». Метою ініціативи зі створення «Північного виміру» був розвиток і визначення інтересів Євросоюзу в Північній Європі: від Ісландії до Північного Заходу Росії, від Баренцева моря до південного узбережжя Балтійського моря. Цей проект орієнтований в основному на Росію (Північно-Західний регіон), Литву, Латвію, Естонію і Північно-Східну Польщу. Не тільки Фінляндія, але і інші північні країни, тобто Швеція, Норвегія, Данія та Ісландія, беруть участь в реалізації проекту «Північний вимір». Ініціатива грунтується на апробованих і ефективних структурах співробітництва, існуючих в даній частині Європи, і фінансової підтримки регіону без створення нових інститутів.

жовтня 2005 в м. Лаппеенранта семінар за темою «Майбутнє Північного виміру, успішне партнерство, кооперація і можливості бізнесу», що охоплює, в т.ч., питання партнерств Північного виміру, логістики та бізнесу. У семінарі брали участь також міністри закордонних справ Ерккі Туоміоя (Фінляндія) і Лайла Фрейвалдс (Швеція).

Національним форумом з Північного виміру у Фінляндії була багатогалузева підготовча група, призначена прем'єр-міністром Пааво Ліппоненом. Членами її стали представники адміністрації, ділових кіл, університетів і дослідницьких інститутів, а також неурядових організацій. Головою виступив ректор Лапландського університету Еско Ріепула. Робота форуму і організовані ним

форуми по Північному виміру в значній мірі сприяли розвитку діяльності. Форум активно працював до кінця 2003 року, після чого підготовча діяльність на національному рівні продовжується під керівництвом Міністерства закордонних справ.

Перша нарада форуму відбулося в січні 2001 року в м. Оулу, і обговорювалися всі сектори діяльності. У тому ж році в м. Лаппеенранта був організований міжнародний форум, на якому були представлені такі сектори: ділове життя, інформаційні та комунікаційні технології, навколишнє середовище та енергетика, а також ліс. У відношенні змісту на центральному місці знаходилися Північне електронне вимірювання і Природоохоронне партнерство Північного виміру. У промові прем'єр-міністра Фінляндії Пааво Ліппонена вперше прозвучало запитання розробки програми партнерства в громадській охороні здоров'я і соціальному добробуті.

У квітні 2002 року темою національного форуму в Турку стало значення наукових досліджень для підтримки секторів діяльності Північного виміру. У червні на міжнародному форумі у м. Каяані висвітлювалися питання арктичних технологій та міжнародної торгівлі. На міжнародному форумі у вересні в м. Йоенсуу обговорювалися проблеми громадського здоров'я і благополуччя. Партнерство Північного виміру в громадській охороні здоров'я і соціальному добробуті зробило крок вперед. У листопаді 2002 року був організований міжнародний форум, де обговорювалися проблеми секторів інформаційних і комунікаційних технологій, в першу чергу Північне електронне вимірювання.

Темою міжнародного Гельсінського форуму, що проходив у лютому 2003 року, став ринок праці. У жовтні того ж року в м. Котка обговорювалися - також на міжнародному рівні - питання, що стосуються логістики.

На сьогоднішній день проведено чотири зустрічі міністрів закордонних справ щодо «Північного виміру» (Хельcінкі, листопад 1999 р.; Люксембург, квітень 2001 р.; Люксембург, жовтень 2002 р.). Четверта міністерська конференція відбулася 21 листопада 2005 р. в Брюсселі. Таким чином, основні документи, що регулюють співробітництво в рамках «Північного виміру»: розроблені на основі рекомендацій першої міністерської зустрічі «Північного виміру ЄС» (Гельсінкі, листопад 1999 р.), затверджені на засіданні Європейської ради 19 червня 2000 року (2000 - 2003 рр..); розроблені на основі рекомендацій третьої міністерської зустрічі «Північного виміру ЄС» (Гельсінкі, листопад 1999 р.), затверджені на засіданні Європейської ради 12 грудня 2003 року (2004 - 2006 рр..); плани дій щодо «Північного виміру».

Рада Баренцевого моря/Євро-арктичного регіону (РБЄР), Арктична рада (АР), так само як і Рада країн Балтійського моря (РКБМ) і Рада міністрів північних країн (РМПК), відіграють особливу роль в «Північному вимірі». Проголошеною метою Ради Баренцева / Евроарктіческого регіону є сприяння динамічному розвитку регіону, двостороннього і багатостороннього співробітництва. Арктична рада була створена в 1996 році за ініціативою Фінляндії для захисту унікальної природи північної полярної зони. Метою Ради країн Балтійського моря є сприяння демократичним інститутам, економічному співробітництву, радіаційної та ядерної безпеки. Рада міністрів північних країн сприяє координації співпраці між парламентами і урядами країн Північної Європи.

Отже, концепція "Північного виміру" може сприяти поліпшенню координації та підвищенню ефективності взаємодії між країнами ЄС, країнами регіону та регіональними інститутами. Незважаючи на те, що ініціатива «Північний вимір» із самого початку запекло критикувалася, в її рамках було досягнуто чимало, ключовою перевагою є те, що вона сприяла ефективному залученню Росії в європейські структури поза так званої «високої політики». Особливо важливо, щоб співпраця між сторонами ініціативи «Північного виміру» не розглядалася лише в контексті певних сировинних проектів, а була дійсно багатостороннєю і відігравала роль додаткової можливості всебічного розвитку регіонів сторін ініціативи. Її екологічний компонент не повинен обмежуватися лише проектами ядерної безпеки. І досягнення всіх цих цілей, а також подальший динамічний розвиток ініціативи стане ще більш можливим при появі певного політичного компоненту, спрямованого на досягнення миру і безпеки в субрегіоні.

Після вступу Фінляндії та Швеції до Європейського союзу в 1995 році, кордони ЄС розширилися за межі Полярного кола, і водночас ЄС отримав спільний кордон з Росією довжиною в 1300 км. Європейський союз опинився перед необхідністю складання загальної картини північних територій і північній політики. Це дало поштовх прагненням Німеччини і Данії більш інтенсивно висувати регіон Балтійського моря у зв'язку з обговоренням питань регіонального розвитку ЄС. Підтримуючи дані прагнення, Фінляндія бажала підкреслити взаємозалежність країн Балтійського моря і країн Північної Європи, а також Росії та ЄС.

Таким чином Фінляндії вдалося обєднати північний регіон за допомогою NB8 та «Північного виміру» зокрема.


Розділ 3. Роль і місце Фінляндської республіки в сучасному світі


.1 Діяльність Фінляндії в Європейському Союзі


Для Фінляндії членство в Євросоюзі було важливим вибором. Ця країна приєдналася до Союзу з яким поділяє спільні цінності. У той же час, членство надає можливість Фінляндії переслідувати власні цілі. Фінляндія взяла на себе конструктивну роль у рамках ЄС і бере активну участь у всіх ключових процесах ЄС. Фінляндія приймає активну участь у підвищенні економічного становища ЄС, шукає конструктивних результатів, надає належну увагу загальним інтересам союзу при висловлені власниї позицій, бере ініціативу.

В інтересах Фінляндії, що всі держави-члени зобов'язані дотримуватися загальних правил, і те що питання, які потребують комплексних рішень, розглядаються в союз. Прогресивна інтеграція заснована на тому факті, що все більше число питань, які виходять за межі національних кордонів не можуть бути ефективно вирішені самостійно однією країною. Європейський союз утворює рамки, в яких питання можуть вирішуватися на систематичній основі через спільне законодавство. Як член Союзу, Фінляндія бере участь в ухваленні його рішень.

Протягом декількох років, Фінляндія є інвестором до бюджету ЄС і частка інвестицій Фінляндії буде тільки збільшуватися в майбутньому, оскільки країни, які мають приєднатися або приєднались до союзу є біднішими за решту країн ЄС. Оскільки в ЄС багаті країни-члени вносять більший внесок, ніж бідніші. Метою Фінляндії є забезпечення, щоб Фінляндія робила внески пропорційні процвітання Фінляндії, особливо по відношенню до багатих держав. (Додаток 1).

Позиція Фінляндії як інвестора, не повинна негативно впливати на політику ЄС таким чином, щоб звужувати рамки розвитку і розширення діяльності ЄС тільки через економічні чинники.

ЄС забезпечує стабільність в Європі, сприялає безпеці Фінляндії і надає країні більшої ваги. Крім того, ЄС покращує механізм роботи фінської економіки і дозволяє Фінляндії займатись рішенням проблем, які виходять за рамки національних кордонів.

Як держава-член ЄС Фінляндія чітко дотримується практики і директив Євросоюзу щодо торгівлі з «третіми країнами», в тому числі і з Україною, послідовно проводячи лінію на розвиток відносин з Україною на основі положень існуючих двосторонніх документів між нашою державою і Євросоюзом. Приєднавшись до ЄС, який є також Митним союзом, Фінляндія втратила свою незалежність у митній політиці та почала застосовувати в повному обсягу торгово-політичні інструменти ЄС. У першу чергу це стосується ставок ввізних митного тарифу ЄС щодо «третіх країн».

З практичної точки зору, під час імпорту товарів на територію Фінляндської Республіки митні процедури здійснюються відповідно до Митного кодексу ЄС. Ввезені товари можуть бути розміщені під різні митні режими (вільне циркулювання товару на ринку, транзит, зберігання на митному складі, переробка всередині країни, переробка під митним контролем, тимчасове ввезення, експорт, реекспорт, розміщення товару у вільній зоні або на вільному складі).

Єдиним винятком в регулюванні ЄС імпорту в Фінляндію - алкоголь. Через соціальний чинник (високий рівень алкоголізму в країні) Фінляндія має право самостійно вирішувати квот на ввіз алкогольних напоїв в країну.

Фінляндія послідовно домагається скасування таких барєрів, вдаючись, у разі необхідності, до допомоги органів ЄС. Крім того, Фінляндія виступає активним лобістом укладення нових угод ЄС про вільну торгівлю. Фінляндська сторона виходить з того, що відкрита глобальна торгівля є вирішальним рушійним фактором розвитку ЄС. Чим довше ЄС зберігатиме свої кордони закритими, тим сильніше він відставатиме з точки зору конкурентноздатності у порівнянні з такими глобальними гравцями як США, Китай, Південна Корея, Японія чи країнами з перехідною економікою, зокрема Бразилією. Загалом, система державної підтримки експорту Фінляндії включає різноманітні інструменти економічного впливу, а також заходи організаційного та інформаційного сприяння експорту. До них належать, зокрема, заходи державного регулювання на національному і регіональному рівнях, кредитування експорту, гарантування і страхування експортних кредитів та експортних операцій, заходи організаційного та інформаційного сприяння просуванню експорту.

Розробку та координацію заходів з реалізації державної політики підтримки фінляндських експортерів здійснює Міністерство зайнятості та економіки (МЗЕ) спільно з МЗС. На сьогодні в процесі підготовки нова національна стратегія підтримки експорту та інтернаціоналізації фінляндського бізнесу, в якій будуть сформульовані як принципи і форми сприяння експорту, так і конкретні завдання, що стоять перед країною в умовах необхідності поглиблення інтеграції з європейською та світовою економіками. Слід очікувати, що після ухвалення зазначеного документа може відбутися певна кореляція підходів фінляндської сторони до питань, повязаних з доцільністю удосконалення складання зовнішньоекономічних договорів і оформлення зовнішньоекономічних операцій, проте у чіткій відповідності з практикою ЄС.

Інтереси Фінляндії в торгівельній політиці входять до загальної торговельної політики (ЗТП), яка застосовується до всіх держав-членів ЄС. Торгівельна політика є, таким чином, критично відрізняється від, наприклад, загальної безпекової і оборонної політики ЄС тому, що ЄС має майже виключною компетенцією в питаннях торговельної політики. До виключної компетенції в галузі торговельної політики означає, що комісія робить всі ініціативи та пропозиції, що стосуються ЗТП і веде переговори про торговельні угоди з третіми країнами. Комісія відіграє помітну роль також в тому, що він говорить від імені ЄС у Світову організацію торгівлі (СОТ).

Навіть не зважаючи на те що роль комісії торговельної політики Комісії є важлива і помітна, остаточні рішення приймаються Радою. Вона збирається на рівні міністрів раз на місяць і приймає рішення про мандати для переговорів, міжнародних угод і різних заходів торговельної політики. Комісія зобов'язана проводити консультації з державами-членами регулярно, тому Фінляндія, як і інші держави-члени, може активно впливати на зміст торговельної політики на різних етапах обговорення.


.2 Відносини Фінляндії з Російською Федерацією, Китайською Народною Республікою та Сполучиними Штатами Америки


Російська Федерація.

грудня 1991 Фінляндія визнала Росію як держави-продовжувача СРСР. У січні 1992 р. укладено російсько-фінляндський Договір про основи відносин. В даний час між Росією і Фінляндією діє близько 90 міждержавних і міжурядових документів, що регламентують практично всі сфери двосторонньої взаємодії. У число найважливіших сфер співпраці входить, зокрема, торгівля та інвестиції, транспорт і логістика, митниця і перетин кордону, екологія, енергетика, лісовий сектор, правове співробітництво, культурний обмін та інновації.

За останнє десятиліття склалися стійкі традиції активного політичного діалогу на найвищому та високому рівні. Президент Т.Галонен відвідала Росію з офіційним візитом на самому початку першого терміну своїх повноважень - у червні 2000 р. У серпні 2005 р. відбувся офіційний візит до Фінляндії Президента Російської Федерації.

Налагоджено активний діалог на рівні глав урядів (в 2000-2007рр. Зустрічалися два рази на рік). 12 листопада 2008 в Москві відбулися переговори Голови Уряду Російської Федерації В. Путіна з Прем'єр-міністром Фінляндії М. Ванханеном.

Підтримуються регулярні контакти між керівниками міністерств закордонних і внутрішніх справ, економічного розвитку і торгівлі, транспорту, митних і прикордонних відомств. С.Лавров зустрічався з міністром закордонних справ Фінляндії А.Стуббом 25 квітня, 12 серпня і 11 листопада 2008 р. в Москві, а також 25 вересня 2008 р. в Нью Йорку.

Активні міжпарламентські зв'язки. У фінляндському парламенті діє Група дружби з Росією, в російській Державній Думі утворена Група по зв'язках з Парламентом Фінляндії на чолі з головою Комітету з проблем Півночі і Далекого Сходу В.Півненко. Фінляндію неодноразово відвідували голови палат Федеральних Зборів Росії.

Фінський уряд 16 квітня 2009 р. затвердив «План дій по Росії». В цьому документі описується відносини поточна співпраця Росія-ЄС, Росія-Фінляндія.

Зокрема, велику увага в цьому плані приділяється економічній сфері. У 2008 році Росія була головним фінським торговим партнером. Торговому обороту між Росією і Фінляндією було властиве інтенсивне зростання, але внаслідок економічної кризи, що почалася восени 2008 року, фінський експорт до Росії почав скорочуватися.

Росія є найбільшим постачальником енергоносіїв Фінляндії. Росія постачає більше 70% імпортованих Фінляндією енергоносіїв (нафта, газ, електроенергія). Весь обсяг імпорту природного газу припадає на частку Росії. 35% від загального обсягу всього енергоспоживання Фінляндії забезпечується за рахунок російського експорту.

Обсяг сукупних фінських інвестицій в Росію оцінюється в більш ніж 5 млрд. євро. Рівень російських інвестицій до Фінляндії поки відносно невисокий. Мета Фінляндії полягає в тому, щоб перетворити свої знання і послуги в продукти, що представляють інтерес для Росії.

У Фінляндії серед власників нерухомості зростає число російських громадян. Росіяни цікавляться, особливо, рекреаційними об'єктами в східній частині Фінляндії. Продаж об'єктів нерухомості іноземним громадянам жодним чином не обмежується фінським законодавством. Фінські компанії і приватні особи зацікавлені також і тому щоб придбати в власність земельні ділянки в Росії, особливо в суміжних з Фінляндією регіонах, але придбання земельних ділянок іноземними громадянами обмежено російськими законами.

У сфері інновацій існують хороші перспективи для розвитку співробітництва між Фінляндією та Росією, оскільки Росія докладає значних зусиль до розвитку інноваційної системи, особливо - фінансуванню сфери науково-дослідницької та дослідно-конструкторської роботи та інновацій.

Істотно зріс приплив російських туристів до Фінляндії. Число російських туристів наближається до двох мільйонів на рік, і більше чверті всіх доходів Фінляндії від іноземного туризму припадає на частку туристів з Росії. Існує великий потенціал для зростання туризму з Росії до Фінляндії. Фінляндія посідає перше місце серед закордонних туристичних об'єктів, відвідуваних росіянами.

Економічне співробітництво з Росією націлене, в основному, на поліпшення умов діяльності і контактів співробітництва фінських компаній в Росії, а також на підтримку конкурентноспроможного положення фінських компаній на широких, частково ще маловивчених російських ринках. Одночасно в Росії все більше і більше дізнаються про Фінляндію, розвиваються контакти і ділове партнерство російських ділових кіл у Фінляндії.

У торгових відносинах присутні і проблеми довгострокового характеру, серед яких найбільш складною і великою проблемою є встановлені Росією вивізні мита на необроблену деревину. Прийняте Росією в грудні 2008 року рішення про відстрочення до кінця 2009 року чергового підвищення експортних мит на круглий ліс дає додатковий час на вирішення проблеми в контексті переговорів про вступ Росії до СОТ.

Сприяти розвитку торгово-економічних відносин покликана робота міжурядової російсько-фінляндської Комісії (МУК) з економічного співробітництва. Її дев'ята сесія відбулася 18 квітня 2006 р. в Гельсінкі. Між сесіями регулярно зустрічаються співголови МУК (з російської сторони - Міністр економічного розвитку Е.Набіулліна, з фінської - Міністр зовнішньої торгівлі та розвитку П.Вяюрюнен).

У рамках міжурядової комісії не проводяться торгові переговори, вона покликана сприяти розвитку сприятливого клімату для економічної діяльності, усувати бар'єри, що перешкоджають торгівлі та інвестиціям, а також налагоджувати контакти між підприємствами. Комісія може розглянути, при необхідності, на політичному рівні проблеми, з якими стикаються компанії. У складі міжурядової комісії - 12 галузевих робочих груп, керівництво яких визначається відповідно до компетенціями галузевих міністерств. У рамках міжурядової комісії під керівництвом Міністерства зайнятості та економічного розвитку працюють також 10 регіональних робочих груп зі співробітництва, спільно заснованих з різними регіонами Російської Федерації. Завдання останніх - сприяти доступу на російський ринок фінських підприємств. Міжурядова комісія стала майданчиком для співпраці та обміну інформацією, гнучко враховує практичні потреби. Координація роботи комісії покладено на Міністерство закордонних справ.

Прикладом співпраці між органами державного управління можна навести лісове господарство, в рамках якого представлялися принципи фінського сталого лісівництва.

Інтенсивність торгівлі та руху вимагає взаємних заходів для забезпечення максимально гнучкого перетину кордону. Крім того, розвиток транспортних комунікацій уздовж всієї фінляндської-російського кордону важливо для господарської діяльності, особливо туризму. У 2010 році через пункти пропуску в Ваалімаа, Нуйямаа і Іматра кордон перетнули близько одного мільйона вантажівок, більшість з яких йшли транзитом через Фінляндію. Транспортна інфраструктура вимагає також поліпшення з метою скорочення ризиків безпеки руху, що виникають внаслідок вантажного руху. Покращення необхідні, незважаючи на те, що Росія здійснює великі проекти з облаштування морських портів, що має привести до скорочення транзитного руху на дорогах Фінляндії. Світова економічна криза позначається також на автомобільному русі між Фінляндією та Росією, і обсяги автоперевезень помітно скоротилися. В інших видах вантажних перевезень зміни не так відчутні.

Фінляндія відіграє активну роль у розвитку митного співробітництва між Європейським союзом і Росією. На початку 2009 року був запущений пілотний проект з електронного передавання митної інформації між Росією і Європейським союзом. Успіх і подальше розширення цього пілотного проекту повинні привести до скорочення часу, необхідного для проходження митниці та перетину кордону. Крім того, електронний обмін інформацією сприяє боротьбі з митними порушеннями (включаючи подання подвійних рахунків). Одним з позитивних моментів у розвитку транспортного сектору є запуск у 2010 році швидкісного залізничного сполучення між Гельсінкі та Санкт-Петербургом, яке скоротило час у дорозі до 3,5 години і поліпшило умови для розвитку туризму.

Помітну роль у російсько-фінляндських відносинах відіграє співпраця в суміжних регіонах. Його правова основа-укладену в 1992 р. міжурядову Угоду про співробітництво в Мурманської області, Республіці Карелія, Санкт-Петербурзі і Ленінградській області. Координацією суміжної співробітництва займається керована Міністерствами закордонних справ російсько-фінська міжурядова Група розвитку співробітництва суміжних регіонів. XII сесія Групи відбулася в Хельсінкі 17 листопада 1992 р.

Унікальним явищем двостороннього співробітництва може вважатися оренда Фінляндією російської території - частини зв'язує внутрішні водні системи Фінляндії з Балтійським морем Сайменского каналу на основі міжурядової Договору 1962, котра діяла до 2013 року. 27 травня 2010 року закінчились переговори між Росією та Фінляндією про продовження договору. Росія продовжила аренду Сайменського каналу Фінляндії строком на 50 років, аренда аренди 1,2 мільйони євро на рік.

Здійснюється взаємодія на основі укладеного у 1992 р. Угоди про співробітництво в увічненні пам'яті російських (радянських) військовослужбовців у Фінляндії і фінських військовослужбовців в Росії, загиблих під час Другої світової війни. На території обох країн відкрито ряд меморіалів, присвячених загиблим у війнах 1939-44 рр.

Розширюються зв'язки по лінії товариств дружби, дуже різноманітно культурне співробітництво. Починаючи з 2000 р. щорічно проводиться російсько-фінляндський форум культури (9-10 жовтня 2008 р. Міністр культури Росії А.А. Авдеев взяв участь у IX російсько-фінляндському культурному форумі в г. Ювяскюля, Фінляндія). Розвиваються контакти по лінії фінно-угорських народів (карели, вепси, комі, мордва, марійці, удмурти, ханти, мансі, комі-перм'яки). Фінляндія сприяє їх національно-культурному розвитку. Ведеться співпраця у питаннях збереження національно-культурної самобутності проживають у Фінляндії росіян, зміцнення їх зв'язків з історичною Батьківщиною.

Сполучені Штати Америки. Фінляндія встановила дипломатичні відносини з США в 1919 році, після отримання незалежності від Російської Імперії. В 1944 році, під час Другої Світової Війни, ці відносини було припинено, через те що Фінляндія підтримала фашистську Німеччину. Поновлення фінсько-америсканських дипломатичних відносин відбулося в 1945 році. Відносини з Фінляндією для США представляли великий інтерес під час холодної війни, через східне сусідство з Російською Федерацією.

Взаємодія і співробітництво США з Фінляндією охоплює практично всі галузі: зовнішню та безпекову політики, торгівельні відносини, послуги та інвестицій, дослідження та інновації, обмін студентськими програм, а також галузі культури. Фінляндія отримує переваги від співпраці, тому в свою чергу намагається залучити інтерес з боку Сполучених Штатів.

Фінсько-американських відносин вирішуються в рамках прямих двосторонніх контактів, а також через співробітництво ЄС з США.

Існують сфери, які мають можливості для поглиблення співпраці:

. США є ключовим гравцем. Фінляндія повинна взяти активну участь у дискусіях подій які відбуваються на світовій арені та брати участь у межах своїх ресурсів, у вирішенні міжнародних проблем.

. Приймати участь в обміні ідеями та ресурсами. США є особливо важливим партнером у цьому відношенні.

. У сфері інноваційних технологій, Фінляндія є цікавим

партнером для США.

На сьогодні, Фінляндія для США бачить Фінляндію, як маленьку, розвинену країну в північній Європі, яка дбає про свій імідж, а також поділяє свої цілі з США. Проте двосторонні відносини між США та Фінляндією не є достатньо близькими.

З питань безпекової політики, для Фінляндії важливо зберігати гарні відносини з США, як на двосторонніх засадах, так і через членство в ЄС і в програмі НАТО Партнерство заради миру. З точки зору Фінляндії США має центральну роль в безпековій політиці.

Фінляндія і Сполучені Штати мають сильні, глибокі і взаємовигідні, але не зовсім прозорі відносини. У межах багатосторонніх і двосторонніх відносин, для Фінляндії, яка прагне підвищити оборонну здатність власної країни, США являється ключовим постачальником зброї. Угода JASSM служить додатковим доказом і результатом глибоких двосторонніх фінсько-американських відносинонн. Співпраця між США та Фінляндії широко, і поширилася на ряд областей, протягом останніх двох десятиліть. Також співпраця відбувається у сфері навчання персоналу, Сполучені Штати щорічно направляють солдатів пройти навчання в підрозділах міжнародного центру фінських оборонних сил (FINCENT). В свою чергу, фінські офіцери проходять курси в американських академіях і коледжах, а також виступають в якості стипендіатів таких престижних університетах, як Гарвард. Протягом останніх кількох років, перші фінські солдати пройшли підготовку для роботи в якості спільних тактичних диспетчерів (JTACs) для координації атак повітря-земля.

На початку березня 2012 року Фінляндія вирішила, що придбає ракети протистояння "повітря-поверхня" класу (JASSM) у Сполучених Штатів. Поєднання модернізованих F/A-18 (Hornet) винищувачів і напів-прихованих ракет забезпечить новими можливостями фінські збройні сили. Тим не менш, було б помилкою розглядати це просто як операцію з продажу зброї. Це набагато більше, і має значні політичні та військові наслідки.

Сама угода обговорюється вже протягом десяти років, але рішення слід розглядати як кульмінацію двох десятиліть роботи фінської і американської дипломатії, які працювали над будівництвом міцних партнерських відносин між Фінляндією та США. Угода не змінює військово-стратегічну рівновагу в регіоні, але це позитивно позначається на військовому потенціалі Фінляндії порівняно до Росії.

Зміцнення двосторонніх відносин з США покращилися оборонно здатність Фінляндії. Прагнення до поглиблення двосторонніх відносин, також мотивується, тим що Фінляндія знає, що навіть членство в НАТО само по собі не буде достатнім для фінських оборонних потреб, а, швидше, Фінляндія потребує сітку багатосторонніх та двосторонніх відносин для забезпечення власної безпеки.

Китайська Народна Республіка.Дипломатичні відносини між КНР та Фінляндською Республікою були встановлені в 1950 році.У 1953 році було підписано міжурядову торгівельну угоду між двома країнами, це була перша угода такого типу в Європі. Фінляндія являється найбільшим торговим партнером в Північній Європі напротязі останніх чотирьох років, а також Фінляндія служить важливим джерелом прямих іноземних інвестицій і технологій в економіку КНР. В останні роки характерним для китайсько-фінських відносинин стали зустрічі на високому рівні.

В вересні 2006 року відбулася зустріч прем'єр-міністрів Китаю (Вень Цзябао) та Фінляндії (Матті Ванханен) в Гельсінкі. У ході зустрічі лідери двох країн обмінялися думками з питань, що становлять взаємний інтерес, з сильним акцентом на розвиток двостороннього та багатостороннього співробітництва між двома країнами.

У вересні 2007 року президент Халонен прийняла участь в літній зустрічі Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) в північно-східному портовому місті Китаю Далянь.

В серпні 2008 року Матті Ванханен взяв участь у церемонії відкриття Олімпійських ігор у Пекіні, Тар'я Халонен була присутній на церемонії закриття. У жовтні того ж року, президент Фінляндії взяла участь у зустрічі Азія-Європа (АСЕМ) у Пекіні.

В квітні 2009 року прем'єр-міністр Фінляндії прибув з офіційним візитом до Китаю на запрошення Вень Цзябао, і взяв участь у нараді 2009 Боаоського азіатського форуму. У ході візиту Голова КНР Ху Цзіньтао зустрівся Матті Ванханен.

У червні 2009 року, китайський віце-прем'єр Лі Кецян відвідав Фінляндію. У ході двосторонніх переговорів, країни погодилися, щоб домогтися більш тісної економічної співпраці з метою вирішення глобальної фінансової кризи і підписали низку урядових і ділових угод.

Китайські і фінської економіки доповнюють один одного, і обидві сторони підписали ряд документів про співробітництво, що охоплює економіку, освіту, телекомунікації, «зелені» технології та інші області.

Тісної двосторонньої співпраці забезпечило стійке зростання в їх двосторонньої торгівлі.

Гарні політичні відносини забезпеччують гарну економічну співрацю між Китаєм та Фінляндією. Не зважаючи на відмінності в географічному розмірі та міжнародній важливості, країни мають гарні торгівельні відносини.

За даними китайської статистики, обсяг двосторонньої торгівлі в 2007 році досяг 10360 млн доларів США, що на 28,2% вище рівня попереднього року. Експорт Китаю до Фінляндії склав 6560 млн доларів США, а імпорт склав 3,8 млрд. доларів США. Китай є найважливішим експортним ринком Фінляндії в Азії і найбільшим вирбником імпортних товарів за межами Європи.

Крім торгових і інвестиційний питань, спостерігається співробітництво у сфері нових розробок. За статестичними данними, в 2007 році більше 260 фінських підприємств вклали в Китай загального капіталу 7.8 млн, річним оборотом 10 млрд євро. Фінські інвестиції в Китаї зосереджені в ІТ-сфері, лісовому господарстві, папіровій та машинобудівній промисловостях. Найбільш визначними компаніями є Nokia, UPM, Metso, Stora Enso, Kone, Outokumpu. Все більше і більше малих і середніх підприємств цікавляться вивченням китайського ринку.

Китайські інвестиції в Фінляндію є досить незначними, але останнім китайські компанії проявляють більший інтерес до Фінляндії. COSCO (китайська логістична компанія) створила спільне підприємство з групою John Nurminen більше 10 років тому. Відносно недавно на фінський ринок вийшли BYD, CCCMC та Північно Китайський центр.


.3 Фінсько-українські відносини


Історія дипломатичнихвідносин між Україною та Фінляндською Республікою бере початок в 1918 році. Фінляндія однією з перших країн визнала Україну в 1918 р. і відкрила своє дипломатичне представництво в Києві.В числі перших на той час шести посольств зарубіжних країн в Гельсінкі була започаткована й українська дипломатична місія. Пізніше історичнідолі двох країн розійшлися: Фінляндія здобула незалежність, а Україна на довгий час увійшла до складу СРСР.

Фінляндія визналанезалежність України 30 грудня 1991 року, а 26 лютого 1992 року були відновлені дипломатичні відносини між двома країнами. З квітня 1992 року функціонує Посольство Фінляндії в Україні, а з грудня того ж року - Посольство України у Фінляндській Республіці.

Українсько-фінські відносини мають партнерський характер, відзначаються високим рівнем політичного взаєморозуміння, інтенсивними темпами нарощування торговельно-економічного та наукового співробітництва.

Між Україною та Фінляндською Республікою укладено 36 нормативно-правових актів як міжурядового, так і міжрегіонального та міжвідомчого рівнів. Проте сторони продовжують докладати зусиль з метою розширення договірно-правової бази двостороннього співробітництва.

Торговельно-економічні відносини між Україною та Фінляндією регулюються такими основними документами:

·Угода про торгівлю і економічне співробітництво від 14.05.1992 року, яка набрала чинності 01.03.1993 року;

·Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 14 жовтня 1994 року, яка набрала чинності 12.12.1995 року.

У 2004 році договірно-правова база українсько-фінських відносин поповнилася оновленою Угодою між Урядом України та Урядом Фінляндської Республіки про сприяння здійсненню та взаємний захист інвестицій.

Ця угода повністю відповідає вимогам сьогодення та створює більш сучасне та стабільне законодавче підґрунтя для інвестиційної діяльності юридичних та фізичних осіб двох країн. Угода надає право інвесторам двох країн обирати режими своєї інвестиційної діяльності - від національного до режиму найбільшого сприяння (так званий "змішаний режим").

Протягом 2005-2006 років внаслідок активної співпраці з фінськими фінансовими установами були підписані Рамкова Угода між Україною та Північним інвестиційним банком та Меморандум про взаєморозуміння між "Укрексімбанком" і Північним інвестиційним банком. Обидва документи передбачають розширення можливостей для присутності фінського капіталу в Україні.

Великої уваги в 2009 році було приділено підписанню Рамкової угоди про співробітництво України з Північною екологічною фінансовою корпорацією (НЕФКО), яка закріплює за НЕФКО статус міжнародної фінансової установи і розширює можливості щодо фінансування енергозберігаючих та екологічних проектів в нашій державі.

У 2006 р. міністри закордонних справ України та Фінляндії обмінялися візитами: у березні Україну відвідав Е.Туоміоя, у серпні візит до Фінляндії здійснив Б.І. Тарасюк. Основною темою переговорів керівників зовнішньополітичних відомств України та Фінляндії була реалізація пріоритетів європейської інтеграції України під час головування Фінляндії в Європейському Союзі у другій половині 2006 року.

-27 жовтня 2006 р. відбувся офіційний візит Президента України В.Ющенка до Фінляндської Республіки у поєднанні з участю Глави Держави у Десятому саміті Україна - ЄС. Під час візиту були проведені переговори Глави Української держави з Президентом Фінляндської Республіки Т. Галонен віч-на-віч та у складі офіційних делегацій обох країн, а також відбулися зустрічі Президента України В. Ющенка з Прем'єр-міністром Фінляндії, Головою Європейської Ради М.Ванганеном та Спікером Едускунти Фінляндії П.Ліппоненом.

Офіційний візит Президента України В.Ющенка до Фінляндської Республіки засвідчив динамічний та партнерський характер двосторонніх відносин, відкрив можливості для просування до якісно вищого рівня двостороннього співробітництва на взаємовигідних засадах. У ході українсько-фінських переговорів на рівні керівництва держав було погоджено низку заходів («дорожня карта»), спрямованих на посилення політичного, торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва України та Фінляндії на наступні два роки.

-14 травня 2009 року Президент Фінляндської Республіки Т.Галонен здійснила офіційний візит в Україну. Главу фінляндської держави супроводжували Міністр зовнішньої торгівлі та розвитку П.Вяюрюнен, а також більш ніж 200 представників фінляндських ділових кіл. Президенти України та Фінляндії провели переговори у вузькому колі та у розширеному форматі. Відбулися зустрічі Президента Фінляндії з Прем'єр-міністром України Ю.Тимошенко та з Першим заступником Голови Верховної Ради України О.Лавриновичом. Офіційний візит в Україну Президента Фінляндії Т.Галонен засвідчив високий рівень українсько-фінляндського політичного діалогу, підтримку з боку Фінляндії курсу України на європейську інтеграцію.

-7 жовтня 2010 р. відбувся офіційний візит до Фінляндської Республіки Прем'єр-міністра УкраїниМ.Азарова. Глава Уряду України провів переговори з Прем'єр-міністром Фінляндії М.Ківініємі, а також зустрічі з Президентом Т.Галонен, Спікером Парламенту С.Нііністе та Міністром закордонних справ А. Стуббом. М.Я. Азаров зустрівся також з представниками Північної екологічної фінансової корпорації (NEFCO), Північного інвестиційного банку (NIB) та фінляндських ділових кіл. Досягнуто домовленості сприяти започаткуванню двосторонньої співпраці у галузі енергоефективності, енергозбереження, використання відновлювальної енергії та сучасних екологічних технологій, активізації діяльності фінляндських інвесторів в агропромисловому комплексі нашої держави.

Офіційний візит Прем'єр-міністра України підтвердив, що Україна та Фінляндія мають значний потенціал для суттєвого поглиблення двосторонніх відносин. Результати переговорів у ході візиту продемонстрували обопільну заінтересованість сторін у розвитку політичного діалогу, активізації торговельно-економічної співпраці. Фінляндська сторона поновила свою готовність продовжувати надавати практичну підтримку євроінтеграційним зусиллям України.

серпня 2011 р. Міністр закордонних справ України К.І.Грищенко здійснив робочий візит до Фінляндії з метою участі у зустрічі міністрів закордонних справ Північних і Балтійських країн (NB8) та проведення двосторонніх переговорів з керівництвом Фінляндії. Під час перебування у Гельсінкі Міністр К.І. Грищенко провів переговори з Премєр-міністром Фінляндії Ю. Катайненом, Міністром у європейських справах і зовнішньої торгівлі А. Стуббом, Міністром закордонних справ Е. Туоміоя. Під час зустрічі міністрів закордонних країн Північних і Балтійських країн К.І.Грищенко наголосив на прагненні України поглиблювати взаємодію і політичні консультації з таким форматом регіональної співпраці, як NB8.

Головним результатом робочого візиту Міністра К.І. Грищенка до Фінляндії стало підтвердження послідовної і дієвої підтримки з боку Фінляндії та інших держав NB8 щодо просування євроінтеграційних інтересів України, насамперед, з метою успішного завершення вже до кінця 2011 року переговорного процесу між Україною та ЄС щодо Угоди про асоціацію, а також констатація взаємної зацікавленості України і NB8 у поглибленні консультацій та практичної взаємодії.

З 2012 року почався активний діалог між Україною та Фінляндією стосовно «Доступного житла». Цей проект, націлений на те щоб Україна перейняла досвід Фінляндії в будівництві соціального житла, яке буде набагато дешевше ніж ціни на ринку нерухомості в Україні. В серпні 2012 р. Б. Колесніков разом з керівництвом Київської, Донецької, Одеської, Львівської, Дніпропетровської та Харківської облдержадміністрацій ознайомилися з фінським досвідом будівництва соціального житла. В рамках цього проекту відбуваються регулярні зустрічі між спеціалістами в сфері будівництва, під час яких переймається досвід українськими фахівцями.

На жаль, що не зважаючи на позитивний політичний діалог між Україною та Фінляндією, економічні показники співпраці дещо гірші. Фінскький бренд Seppдlд, що належить фінському концерну Stockmann, відкрився в Україні в 2008 році. До експансії на український ринок, за словами Юссі Куутса, директора з розвитку Stockmann Group, компанія готувалася два роки, проте протрималась компанія на українському ринку не більше 2-ох років.

У 2012 році Концерн Stockmann прийняв рішення покинути Україну і зосередитися на розвитку ринків Фінляндії та Росії. На той момент в Україні було два магазини Seppala - у Києві та Харкові. Плани відкрити універмаг на Хрещатику так і залишилися нереалізованими.

Компанії не пощастило, оскільки її вихід на український ринок збігся з початком економічної кризи. Але і покидаючи Україну через чотири роки, менеджери оцінювали кон'юнктуру не набагато краще. «Економіка лежить, Юля(Тимошенко) в тюрмі. Яка Україна?»- Сказав Куутса.

Іншим негативним прикладом провалу фінської компанії Finn Flare, яка вирішила залишити український ринок навесні 2013 року. Президент компанії Ксенія Рясова, пояснюючи в інтерв'ю «РБК Daily» пояснюючи це рішення, не приховувала негативних емоцій. «Україна - це просто якась вакханалія, особливо в законодавчому сенсі, що найстрашніше», - заявила вона. Серед особливостей місцевого ринку вона виділяла перевірки фіскальних органів і корупцію.

Окрім політичного та економічного співробітництва, важливо зазначити діяльність Товариства українців в Фінляндії, яке веде активне соціальне життя в Фінляндії, та презентує Україну закордоном. Засновано Товариство українців в Фінляндії було 16 років назад, з культурно-освітницькою метою. Не звертаючи уваги на те що українська діаспора в Фінляндії порівняно не велика, 2 тис. громадян України, товариство українців має велику популярність, тому в 2010 р. було розпочато діяльність спілки в м. Турку. Завдяки Посольству України в Фінляндській Республіці та Товариству українців в Гельсінкі працює безкоштовна школа української мови.

За останні декілька років спілка провела такі заходи:

·тижні української культури в м.Турку;

·літературні вечори на тему «Сучасний стан української мови: новації в правописі і можливі шляхи його розвитку»;

·взяло участь у ярмарку в рамках щорічного фестивалю «Pikku Pietarin Piha», де було представлено різноманітні вироби українського прикладного мистецтва;

·27 квітня 2012 р. відбулаось відкриття виставки українського національного костюму та прикладного мистецтва у м. Сало, та інш.

Отже оцінюючи місце Фінляндскьої Республіки в світі, вартозазначити, що відносини Фінляндії з ЄС, мають міцний характер, позитивний досвід та важливість цих відносин для обох сторін. ЄС бачить Фінляндію, як надійного члена Союзу, а також як державу з розвиненою та стабільною економікою. В свою чергу, для Фінляндії важливе членство в ЄС, через те що ЄС бере на себе частину договірних відносин з країнами, які не є членами ЄС.

Оцінюючи російсько-фінські відносини можна сказати, що обидві країни зацікавлені в співпраці, і розцінюють це партнерство як стратегічне. Це можна пояснити залежністю Фінляндії в певних економічних сферах від Росії. Для Російської Федерації важливо підтримувати добросусідські відносини з Фінляндією, оскільки саме Фінляндіє часто виступає посередником під час діалогу між ЄС та Росією.

Відносини Фінляндії з Китаєм, не мають такого стратегічного плану, проте обидві країни зацікавлені в економічній співпраці. Для Фінляндії, Китай є країною з гарним потенціалом для «аутсорсингу» своїх компаній.

Американсько-фінським відносинам характерне співробітництво економічного характеру в рамках ЄС, проте двосторонні відносини Фінляндія з США знаходяться в військовій сфері. Фінляндська Республіка за рахунок цієї співпраці зміцнити військово-оборонний потенціал своєї країни.

Для фінсько-українських відносин характерне співробітництво в політичній, економічній та культурних сферах. Проте ці відносини не являються пріоритетними для двох країн.


Розділ 4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуціях


.1 Загальні вимоги під час роботи з персональним компютером


Під час роботи з персональним компютером повинні бути дотримані наступні вимоги:

)Вимоги до приміщення. Площу приміщень, в яких розташовують персональні компютери, визначають згідно з чинними нормативними документами з розрахунку на одне робоче місце, обладнане ПК:

? площа - не менше 6,0 м2;

? обєм - не менше 20,0 м3, з урахуванням максимальної кількості осіб, які одночасно працюють у зміні;

? робочі місця повинні бути розташовані на відстані не менше ніж 1 м від стіни з вікном;

? відстань між бічними поверхнями компютерів має бути не меншою за 1,2 м;

? відстань між тильною поверхнею одного компютера та екраном іншого не повинна бути меншою 2,5 м;

? прохід між рядами робочих місць має бути не меншим 1 м.

)Вимоги до організації робочого місця з ПК. Конструкція робочого місця користувача ПК має забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками:

? ступні ніг - на підлозі або на підставці для ніг;

? стегна - в горизонтальній площині;

? передпліччя - вертикально;

? лікті - під кутом 70-90° до вертикальної площини;

? запястя зігнуті під кутом не більше 20° відносно горизонтальної площини;

? нахил голови - 15-20° відносно вертикальної площини.

Якщо користування ПК є основним видом діяльності, то ПК і його периферійні пристрої (принтер, сканер тощо) розміщується на основному робочому столі, як правило, з лівого боку. Якщо використання ПК є періодичним, то він, як правило, розміщується на приставному столі, переважно з лівого боку від основного робочого столу. Кут між поздовжніми осями основного та приставного столів має бути 90-140°. Висота робочої поверхні столу для ПК має бути в межах 680- 800 мм, а ширина - забезпечувати можливість виконання операцій в зоні досяжності моторного поля.

)Рекомендовані розміри столу: висота 725 мм, ширина 600 - 1400 мм, глибина 800 - 1000 мм. Робочий стіл для ПК повинен мати простір для ніг висотою не менше 600 мм, шириною не менше 500 мм, глибиною на рівні колін не менше 450 мм, на рівні витягнутої ноги - не менше 650 мм. Робочий стіл для ПК, як правило, має бути обладнаним підставкою для ніг шириною не менше 300 мм та глибиною не менше 400 мм, з можливістю регулювання по висоті в межах 150 мм та кута нахилу опорної поверхні - в межах 20°. Підставка повинна мати рифлену поверхню та бортик на передньому краї заввишки 10 мм. Застосування підставки для ніг тими, у кого ноги не дістають до підлоги, є обовязковим.

)Робоче сидіння (сидіння, стілець, крісло) користувача ПК повинно мати такі основні елементи: сидіння, спинку, стаціонарні або знімні підлокітники. У конструкцію сидіння можуть бути введені додаткові елементи, що не є обовязковими: підголовник та підставка для ніг. Робоче сидіння користувача ПК повинно бути підйомно-поворотним, таким, що регулюється за висотою, кутом нахилу сидіння та спинки, за відстанню спинки до переднього краю сидіння, висотою підлокітників. Регулювання кожного параметра має бути незалежним, плавним або ступінчатим, мати надійну фіксацію. Хід ступінчатого регулювання елементів сидіння має становити для лінійних розмірів 15 - 20 мм, для кутових - 2-5°. Ширина та глибина сидіння повинні бути не меншими за 400 мм. Висота поверхні сидіння має регулюватися в межах 400-500 мм, а кут нахилу поверхні - від 15° вперед до 5° назад. Поверхня сидіння має бути плоскою, передній край - заокругленим. Висота спинки сидіння має становити 300±20 мм, ширина - не менше 380 мм, радіус кривизни в горизонтальній площині - 400 мм. Кут нахилу спинки повинен регулюватися в межах 0-30° відносно вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння повинна регулюватись у межах 260 - 400 мм. Для зниження статичного напруження мязів рук необхідно застосовувати стаціонарні або знімні підлокітники довжиною не менше 250 мм, шириною 50 - 70 мм, що регулюються по висоті над сидінням у межах 230±30 мм та по відстані між підлокітниками в межах 350-500 мм. Поверхня сидіння, спинки та підлокітників має бути напівмякою, з неслизьким, ненаелектризовувальним, повітро- непроникним покриттям та забезпечувати можливість чищення від бруду.

)Монітор та клавіатура мають розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, але не ближче 600 мм, з урахуванням розміру алфавітно-цифрових знаків та символів. Розташування монітору має забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом ±30 град. від лінії зору працівника. Клавіатуру слід розміщувати на поверхні столу або на спеціальній, регульованій за висотою, робочій поверхні окремо від столу на відстані 100 - 300 мм від краю, ближчого до працівника. Кут нахилу клавіатури має бути в межах 5 - 15 град. Робоче місце з ПК слід оснащувати пюпітром (тримачем) для документів. Пюпітр повинен бути рухомим та встановлюватись вертикально (або з нахилом) на тому ж рівні та відстані від очей користувача ПК, що і монітор Розміщення принтера або іншого пристрою введення- виведення інформації на робочому місці має забезпечувати добру видимість монітору, зручність ручного керування пристроєм введення-виведення інформації в зоні досяжності моторного поля: по висоті 900 - 1300 мм, по глибині 400 - 500 мм. При потребі високої концентрації уваги під час виконання робіт з високим рівнем напруженості суміжні робочі місця з ПК необхідно відділяти одне від одного перегородками висотою 1,5 - 2 м.

)Режим праці та відпочинку користувачів ПК встановлюють з урахуванням психофізіологічної напруженості їхньої праці, динаміки функціонального стану систем організму та працездатності. Раціональний режим праці та відпочинку передбачає запровадження регламентованих перерв, рівномірний розподіл навантажень протягом робочого дня, регулярні комплекси вправ для очей, рук, хребта, поліпшення мозкового кругообігу та психофізіологічне розвантаження. З метою запобігання перевантаження організму як в цілому так і окремих його функціональних систем, передусім зорового рухового аналізаторів, центральної нервової системи, загальний час щоденної роботи з ПК обмежують. Робота з персональни компютером вважається основною, якщо вона займає не менше як 50 % часу робочого дня чи робочої зміни.

За жодних умов безперервна робота з ПК не повинна перевищувати чотири години. За дванадцятигодинної робочої зміни протягом перших восьми годин регламентовані перерви встановлюють аналогічно до восьмигодинної робочої зміни, а протягом останніх чотирьох годин тривалістю 15 хв через кожну годину незалежно від характеру трудової діяльності.

)Втома очей користувачів ПК. Очі користувача мають бути розташовані на відстані витягнутої руки (50-60 см) від екрану. Така відстань вдвічі більша за відстань найкращого зору. Редагування текстів краще здійснювати на папері, а не на екрані. На редагування витрачається в 3 - 4 рази більше зусиль, ніж на набір. Тому редагування паперового тексту скорочує загальний час редагування перед ПК. Восьмигодинний час роботи необхідно розтягти на 50 - 60 хвилинні інтервали з десятихвилинними перервами. Тоді очі менше втомлюються.

)Освітлення приміщень та робочих місць. Ще один важливий чинник, від якого залежать працездатність і здоровя людини, - це освітлення. Відносно вікон робоче місце повинно бути розміщено так, щоб природне світло було збоку, переважно з лівого та забезпечувати коефіцієнт природної освітленості не нижче 1,5 %. Освітленість за штучного освітлення в площині робочої поверхні має становити 300 - 500 Лк. Якщо таких значень освітленості досягнути не можна, то допускається локальне освітлення, при цьому освітленість екрана не може перевищувати 300 Лк. Відношення яскравості робочих поверхонь не повинно бути більшим ніж 3:1, а яскравості робочих поверхонь і стін (іншого обладнання) - 5:1. Робоче місце, обладнане ПК повинно бути розташоване так, щоб уникнути попадання в очі прямого світла. Необхідно використовувати систему вимикачів, що дозволяє регулювати інтенсивність штучного освітлення залежно від інтенсивності природного, а також дозволяє освітлювати тільки потрібні для роботи зони приміщення. Для забезпечення нормованих значень освітлення необхідно очищати віконне скло та світильники не рідше ніж 2 рази на рік, та своєчасно проводити заміну ламп, що перегоріли.

)Вимоги до рівнів шуму та вібрації. Шум часто є причиною зниження рівня працездатності, підвищення рівня загальної та професійної захворюваності, частоти виробничих травм. Шум як стрес-чинник є загальнобіологічним подразником, який негативно впливає на всі органи і системи організму. Рівень шуму, що супроводжує роботу користувачів персональних компютерів (зумовлений як роботою системних блоків, клавіатури, так і друкуванням на принтерах, а також зовнішніми чинниками), коливається у межах 50 - 65 дБА. Шум такої інтенсивності на тлі високого ступеня напруженості праці негативно впливає на функціональний стан користувачів. Тому на практиці рекомендують знижувати фактичний рівень шуму у приміщеннях. Вібрація приводить тіло і його структурні частини в коливний рух. Розрізняють поперечні, поздовжні і крутильні коливання. За впливом на людину вібрації ділять на місцеві і загальні. Загальні вібрації викликають коливання тіла людини, місцеві - лише окремі частини тіла.


.2 Колективні та індивідуальні засоби і заходи захисту від шкідливого впливу виробничих чинників на здоровя людини


Облаштовуючи приміщення для роботи з ПК, потрібно передбачити припливно-витяжну вентиляцію або кондиціювання повітря.

Усунення шуму в приміщенні є однією з найскладніших проблем, оскільки джерела шуму різноманітні й потребують комплексу заходів технічного, організаційного і медичного характеру на всіх стадіях проектування, будівництва, експлуатації машин і устаткування.

Відомі три головні напрямки зменшення впливу шуму на організм людини:

? зменшення рівня шуму у джерелі виникнення, застосування раціональних конструкцій, нових матеріалів і технологічних процесів;

? звукоізоляція устаткування за допомогою глушників, резонаторів, кожухів, захисних конструкцій, оздоблення стін, стелі, підлоги тощо;

? використання засобів індивідуального захисту.

Заходи особистої гігієни на робочому місці передбачають щоденне вологе прибирання, утримання у чистоті робочого місця, наявність на робочому місці тільки необхідних для роботи засобів.

На робочому місці необхідно дотримуватись вимог правил внутрішнього розпорядку, зокрема, заборонено приймати їжу, пити, палити та інше.

Заходи безпеки під час експлуатації персонального компютера та периферійних пристроїв передбачають:

? правильну організацію робочого місця та дотримання оптимальних режимів праці та відпочинку під час роботи з ПК;

? експлуатацію сертифікованого обладнання;

? дотримання заходів електробезпеки;

? забезпечення оптимальних параметрів мікроклімату;

? забезпечення раціонального освітлення робочого місця;

? зниження рівня шуму та вібрації.

Заходи безпеки під час експлуатації інших електричних приладів передбачають дотримання таких правил:

? постійно стежити за справним станом електромережі, розподільних щитків, вимикачів, штепсельних розеток, лампових патронів, а також мережевих кабелів живлення, за допомогою яких електроприлади підєднують до електромережі;

? постійно стежити за справністю ізоляції електромережі та мережевих кабелів, не допускаючи їхньої експлуатації з пошкодженою ізоляцією;

? не тягнути за мережевий кабель, щоб витягти вилку з розетки;

? не закривати меблями, різноманітним інвентарем вимикачі, штепсельні розетки;

? не підключати одночасно декілька потужних електропристроїв до однієї розетки, що може викликати надмірне нагрівання провідників, руйнування їхньої ізоляції, розплавлення і загоряння полімерних матеріалів;

? не залишати включені електроприлади без нагляду;

? не допускати потрапляння всередину електроприладів крізь вентиляційні отвори рідин або металевих предметів, а також не закривати їх та підтримувати в належній чистоті, щоб уникнути перегрівання та займання приладу;

? не ставити на електроприлади матеріали, які можуть під дією теплоти, що виділяється, загорітися (канцелярські товари, сувенірну продукцію тощо).

Праця людини безпосередньо пов'язана із виробничим середовищем. Працівник може нормально здійснювати трудову діяльність лише тоді, коли умови зовнішнього середовища відповідають оптимальним. Критерієм фізичного навантаження на організм людини в процесі праці є важкість праці, в той час як критерієм навантаження на нервову систему є напруженість праці.

До небезпечних психофізіологічних та шкідливих виробничих чинників належать фізичні (статичні, динамічні та гіподинамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове, зорове, емоційне).

Робоче положення сидячи супроводжується статичним навантаженням значної кількості м'язів ніг, плечей, шиї та рук, що дуже втомлює. М'язи перебувають довгий час у скороченому стані і не розслабляються, що погіршує кровообіг. В результаті виникають больові відчуття в руках, шиї, верхній частині ніг, спині та плечових суглобах.

Тривала робота на комп'ютеризованому робочому місці призводить до значного навантаження на всі елементи зорової системи і зумовлює втому та перевтому зорового аналізатора. Напружена зорова робота викликає очні (біль, печія та різь в очах, почервоніння повік та очей, ломота у надбрівній частині тощо) та зорові (пелена перед очима, подвоєння предметів, мерехтіння, швидка втома під час зорової роботи) порушення органів зору, що може викликати головний біль, посилення нервово-психічного напруження, зниження працездатності.

Надмірні фізичні та нервово-психічні перевантаження зумовлюють зміни у фізіологічному та психічному станах працівника, призводять до розвитку втоми та перевтоми. При цьому працівник порушує вимоги технологічних інструкцій, припускається помилок та неузгодженості в роботі; у нього знижується відчуття небезпеки.

При аналізі психофізіологічних небезпечних та шкідливих чинників велике значення приділяється стресу, що виникає внаслідок тривалого впливу на працюючого комбінованої дії психоемоційних перевантажень та небезпечних виробничих чинників.

Стрес проявляється як необхідна і корисна реакція організму на різке збільшення загального зовнішнього навантаження. Він характеризується зростанням біоелектричної активності мозку, підвищенням частоти серцебиття, ростом потоку крові, розширенням кровоносних судин, збільшенням вмісту лейкоцитів у крові, тобто цілим рядом фізіологічних змін в організмі, що сприяють підвищенню його енергетичних можливостей, успішності виконання складних і небезпечних дій. Тому стрес є не тільки доцільною захисною реакцією людського організму, але й механізмом, який сприяє успіху трудової діяльності в умовах перешкод, труднощів і небезпек.


Висновки


Фінляндська Республіка знаходиться в північній Європі, і до всупу в ЄС була більш активна в регіональному співробітництві з країнами-сусідами, проте за допомогою своєї активної зовнішньої політики, зараз країна має активну динаміку зовнішньополітичних звязків. Референтною групою для Фінляндії насам перед є країни ЄС.

Дослідивши тему бакаларської роботи необхідно зазначити, що становлення внутрішньої і зовнішньої політики сучасної Фінляндії, було спричинено розвалом СРСР, і пошуком нового партнерства для Фінляндії. Для фінської екноміки 90-ті рр. ХХ ст., стали одним з найскладніших періодів за всю історію незалежної Фінляндії. Країна була змушена змінити свою політику у екнонмічній сфері, і як наслідок і зовнішньополітичні пріоритети. Таким чином Фінляндська Республіка в 1995 році прийняла рішення приєднатись до Європейського Союзу, а разом з цим, ще до певної низки організацій.

Прийняття зовнішньополітичних рішень чітко розподілене між Президентом країни, премєр-міністром, урядом і міністерством зовнішніх справ. Це розподілення дає результати в гармонічній роботі країни, і впровадження зовнішньополітичних цілей Фінляндії на світовій арені.

Діяльність Фінляндії в міжнародних організаціях, з кожним роком набуває все більшого впливу; а імідж країни зростає, за рахунок політики «створення бренду країни» на міжнародній арені. Фінляндія приділяю велику увагу зовнішньоекономічній співпраці, тому закордонні установи акктивно займаються заохоченням іноземних компаній виходити на фінський ринок. Окрім економічиних питань, кожного року Фінляндія запрошує та залучає нових партнерів для співпраці в інших галузях - наука, культурно-гуманітарні аспекти, освіта, тощо. Це є невідємною складовою зовнішньополітичних механізмів Фінляндії.

Фінляндія є членом Північної Ради. Країна активно співпрацює з країнами Скандинавії на протязі багатьох років. Оскільки Ісландія і Норвегія не є країнами-члена ЄС, Північна Рада, має свою власну стратегію регіонального співробітництва, прикладом такого співробітництва може бути Північний паспортний союз, котрий передував Шенгенські угоді. Фінляндія прагне поглиблювати свою роботу створюючи різні урядові програми покликані на підтримку добросусідських відносин з країнами північної Європи.

Діалог Фінляндської Республіки з країнами Прибалтики також має гарну динаміку. Фінляндія надає допомогу молодим країнам, та заохочує спіпрацю. Оскільки Латвія, Литва і Естонія не давно отримали незалежність та маюють провести багато реформ для відлагодження як внутрішньо-, так і зовнішньополітичних питань, Фінляндія допомагає цим країнам в модернізації інституцій. Одним з найприоритетніших питань для Фінляндії є екологічне питання Балтійського моря, а саме - надзвичайна засмідченість моря. Для вирішення цього питання було проведено Саміт дій по Балтійському морю в 2010 році, де було висвітлене нагальне для всіх питання. Країни Балтії підтримали ініціативу Фінляндії.

Іншим важливим регіональним співробітництвом для Фінляндії є «Північний вимір». Це співробітництво охоплює ЄС, Росію, Норвегію і Ісландію. Відразу після вступу в ЄС, Фінляндія наголосила на важливості створення «Північного виміру», і по сьогодні є ініціатором багатьох проектів в рамках співпраці. Фінляндія має стратегічне значення, оскільки Фінляндія була першою країною ЄС, котра мала спільний кордон с Росією. Фінська ініціатива «Північного виміру» надала покращення діалогу між ЄС та Росією.

В світовому співробітництві для Фінляндії найважливішим є робота з ЄС. Оскільки країна є повноправним членом ЄС, то Фінляндія несе на собі відповідальність за прийняття загальних рішень ЄС, а також має виконувати рішення ЄС. Окрім цього Фінляндія має економічні зобовязання перед ЄС, надаючи матеріальну допомогу країнам ЄС які перебувають в кризовому стані. Тому ця співпраця є однією з найважливіших відносин Фінляндії, а також накладає великі зобовязання на країну.

Фінсько-Російським відносинам характерна співпраця в усіх галузях, між двома країнами відбувається постійний діалог. Це пояснюється перш за все спільним кордоном двох країн. Фінський уряд розробив стратегію співпраці з Російською Федерацією, в якій приділяється увагу економічній та дотичним галузям співпраці.

Для китайсько-фінських відносин більш характерним є торгово-економічне співробітництво. Фінляндія, окрім експортно-імпортних відносин, розгялає Китай, як країну з гарним потенціалом для «аутсорсингу». Декілька фінських компацій вже представили свої компанії на китайському ринку.

Відносини Фінляндії з США складаються в двох вимірах. По-перше, в рамках ЄС, в політичній та економічній сферах. По-друге, це двостороннє співробітництво у військово-оборонній сфері. Оскільки Фінляндія має низький воєнно-оборонний потенціал, вона вдбачає в США країну, котра допоможе покращити цю галузь. Фінляндія придбала військову зброю у США, а також проводять постійні американські тренінги для фінської армії.

Українсько-фінські відносини характеризуються як нейтральні. Нажаль активної співпраці між Україною і Фінлянідією на данний момент немає, проте обидві сторони показують свою зацікавленість в роботі. Співпраця на вищому рівні порівняно активна, Україна переймає досвід Фінляндії в сфері будівництва, відбуваються зустрічі на вищому рівні, тощо. Проте нажаль економічна співпраця та бажання фінських компаній вийти на український ринок закінчуються «провалом», фінські компанії пояснюють це несприятливими умовами для бізнесу зі сторони українського законодавста.

Отже, Фінляндська Республіка має гарно розвинену зовнішню політику, як на регіональному, так і на глобальному рівнях. Імідж країни постійно зростає, привертаючи таким чином до себе більшу увагу зі сторони громадськості. Фінляндія має нейтральний статус, це надає переваги в співпраці між країнами з різними політичними поглядами. Окрім активної зовнішньої політики, Фінляндія також привертає увагу світової спільноти завдяки своїй природі, освіті, а також завдяки своєму бездоганному іміджу країни Північної Європи, з своїми ментальними та культурними відміностями. В цьому полягає шарм Фінляндської Республіки.


Список використаних джерел та літератури


1.Договірно-правові відносини. - Офіційний сайт Посольства України в Фінляндській Республіці. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: #"justify">Додаток 1


Інвестори в бюджет ЄС та отримувачі субсидій ЄС за 2007 рік



Теги: Основні напрями зовнішньої політики Фінляндської Республіки на сучасному етапі  Диплом  Мировая экономика, МЭО
Просмотров: 36052
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Основні напрями зовнішньої політики Фінляндської Республіки на сучасному етапі
Назад