Удосконалення системи вирощування ремонтного молодняку української чорно-рябої молочної породи у стаді племінного репродуктора ПАТ "Михайлівка" Лебединського району

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БІОЛОГО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра розведення і селекції тварин та водних біоресурсів

ДИПЛОМНА РОБОТА

ОКР «Магістр»

на тему: Удосконалення системи вирощування ремонтного молодняку української чорно-рябої молочної породи у стаді племінного репродуктора ПАТ «Михайлівка» Лебединського району

Виконала: студентка VI курсу

за спеціальністю

.09010201 Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва

Керівник: доктор с.-г. наук, професор

Хмельничий Леонтій Михайлович

Рецензент: д. б. н., професор Бондаренко Юрій Васильович

Суми - 2015

ЗМІСТ

РЕФЕРАТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

.1 Короткий історичний аспект створення української чорно-рябої молочної породи в Україні

1.2 Сумський внутрішньопородний тип: створення, сучасний стан та перспектива розвитку

.3 Оцінка ремонтних телиць великої рогатої худоби різних порід за особливостями росту і розвитку

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ, УМОВИ ТА МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ

2.1 Умови проведення та обєкт досліджень

.2 Матеріал та методи досліджень

РОЗДІЛ 3. РОЗРАХУНКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

3.1 Розвиток ремонтних телиць у залежності від частки спадковості поліпшуючої породи

.2 Звязок інтенсивності росту ремонтного молодняку з молочною продуктивністю

.3 Залежність молочної продуктивності корів від віку першого плідного осіменіння телиць

.4 Економічна ефективність залежно від живої маси ремонтних телиць при першому заплідненні

3.5 Технологія вирощування ремонтних телиць

.5.1 Принцип спрямованого вирощування ремонтного молодняку5

.5.2 Вирощування телят у молочний період

3.5.3 Перспективна технологія вирощування ремонтних телиць до 6-місячного віку

3.5.4 Основні причини загибелі телят

.5.5 Вирощування телиць від 7- до 15-місячного віку

.5.6 Вирощування телиць від 16- до 18-місячного віку

.5.7 Стимуляція розвитку вимені

.5.8 Годівля та утримання нетелей

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1 Охорона праці у галузі молочного скотарства

4.2 Заходи захисту тварин у надзвичайних ситуаціях

РОЗДІЛ 5. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

ВИСНОВКИ

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

РЕФЕРАТ

Дипломна робота магістра про наукові дослідження містить: 110 с., 14 табл. Список літератури нараховує 69 джерел.

Обєкт досліджень - стадо племінного репродуктора ПАТ Племінний завод Михайлівка Лебединського району з розведення української чорно-рябої молочної породи.

Мета роботи - дослідження ремонтного молодняку телиць за ростом та розвитком живої маси у віковій динаміці від народження до парувального віку залежно від генотипу з визначенням звязку між живою масою і середньодобовим приростом та продуктивністю корів за першу та кращу лактаціями.

Методи досліджень - порівняльна оцінка ремонтних телиць у віковій динаміці на основі біометричного та кореляційного аналізу селекційної інформації, на підставі яких зроблені висновки та пропозиції виробництву.

Результати досліджень. У процесі дослідження ремонтних телиць господарства встановлено вплив умовної кровності голштинської породи на приріст живої маси теличок. У термін від народження до шестимісячного віку більшою крупноплідністю характеризувалися висококровні телята за голштином, перевищуючи одноліток з іншими генотипами від 2,2 до 0,2 кг. Проте достовірна різниця виявилася лише у порівнянні з низькокровними телицями з генотипом до 25% за поліпшуючою породою (Р<0,001) та з групою ремонтного молодняку зі спадковістю від 25,1 до 50% за голштином (P<0,001). Починаючи з шестимісячного віку висококровні телиці за поліпшуючою породою, поступалися за показником живої маси одноліткам з генотипом 25,1-50%. Ремонтний молодняк усіх піддослідних генотипів у більшій або меншій мірі відстає від загального стандарту ремонтного молодняку, що, можливо, повязано з дещо неналежним рівнем годівлі. Телиці генотипу 25,1-50% на період парувального віку досягли найбільшої живої маси 349,7 кг, перевищуючи інші групи молодняку від 31,5 кг; P<0,001 (в порівнянні з низькокровними телицями з генотипом до 25,0% за поліпшуючою породою) до 5,9 кг; td=1,14 (з однолітками третьої дослідної групи. Але, різниця достовірна лише у перших двох випадках. Порівняльна характеристика напруги росту тварин під впливом спадковості поліпшуючої породи, засвідчила найвищу інтенсивність росту у телиць усіх голштинизованих генотипів у період від народження до 3 місяців. Встановлено додатній, та, у більшості випадків, достовірний звязок живої маси теличок у різні вікові періоди з надоєм, який у корів коливався у межах від 0,086 до 0,184 за першу лактацію та від 0,091 до 0,214 за кращу. Середньодобові прирости живої маси наприкінці періоду вирощування мають, порівняно, високу достовірну кореляцію і з надоєм та кількістю молочного жиру за кращу лактацію на рівні r=0,186 та 0,190.

При вивченні впливу віку при першому осіменінні встановлено, що більша частина тварин в господарстві вперше осіменилась у віці 16-21-го місяця. Разом з тим, ця вікова категорія тварин виявилася кращою за показниками величини надою за оцінкою першої, третьої та вищої лактацій. У стаді достовірно нижчий надій корів за всі враховані лактації, які були запліднені до 16-ти місячного віку в порівнянні з тваринами, які запліднились у віці 16,1-21,0 місяці, свідчить про недоцільність застосування раннього осіменіння телиць, особливо з низькою живою масою. Достовірне зменшення надою у корів стада Михайлівка, що отелилися перший раз у віці старшому за 40 місяців, з високодостовірною різницею від 896 кг (Р<0,001) у порівнянні з групою ІІ, до 88 кг (н/д) у порівнянні з групою ІV, свідчить про неефективність осіменіння ремонтних телиць старше за 31 місяць.

Встановлена залежність молочної продуктивності корів від віку першого осіменіння ремонтних телиць. Найвищий надій у стаді було отримано від групи тварин, що вперше осіменились у віці 16,1-21-го місяця з надоєм 4241 кг за першу та 5127 кг за вищу лактації.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

М - середня арифметична величина;

міс. - місяців;

ПАФ - приватна агрофірма;

ПЗ - племінний завод;

ПР - племінний репродуктор;

ПСП - приватне сільськогосподарське підприємство;

Сv - коефіцієнт варіації;

см - сантиметрів;

ц к.од. - центнерів кормових одиниць;

m - похибка середньої арифметичної величини;- похибка коефіцієнта кореляції;- кількість тварин;- рівень вірогідності статистичного параметра;- коефіцієнт кореляції;- критерій достовірності різниці між середніми арифметичними величинами;- критерій достовірності коефіцієнта кореляції.

ВСТУП

У сучасних умовах промислового ведення галузі молочного скотарства, що відрізняються інтенсивним використанням тварин та відповідним введенням у стадо первісток, особливого значення набуває проблема вирощування високоякісного ремонтного молодняку на основі врахування закономірностей його росту та розвитку. Практичний досвід селекції молочного скотарства переконує, що інтенсивний ріст і розвиток ремонтних телиць визначає майбутнє формування бажаного типу будови тіла у дорослому стані, що є запорукою наступної високої молочної продуктивності корів та відповідної оплати кормів. До того ж скороспілість телиць скорочує непродуктивний період вирощування від народження до отелення, прискорює процес відтворення стада та оцінки бугаїв-плідників за якістю потомства.

Оцінка ремонтного молодняку на перших етапах постнатального онтогенезу є важливою складовою селекційно-племінної роботи. Щоб мати змогу враховувати біологічні особливості індивідуального росту та розвитку, прогнозувати племінну цінність тварин з раннього віку, селекціонерам необхідно знати загальні закономірності зміни вагових параметрів організму в віковій динаміці.

Хоча ріст і розвиток тісно сполучені, визначають один одного, але, згідно з біологічною зумовленістю, вікові зміни будови тіла тварин значною мірою звязані з різною інтенсивністю росту їхнього скелету на різних етапах постнатального онтогенезу.

Найбільш інтенсивним ростом характеризується молодняк у період молочності, а надалі цей процес сповільнюється. Реалізація цієї особливості забезпечує відносний приріст живої маси від народження до віку 3 місяців на рівні 90,0 %, у наступні періоди - від 3 до 6 міс. відповідно - 50,0 %, від 6 до 9 міс. - 30,0 %, від 9 до 12 міс. - 25,0 %, від 12 до 15 міс. - 15,0 % та від 15 до 18 міс. - 12,0 %.

Розвиток у межах наведених параметрів живої маси забезпечує її приріст у ремонтних телиць на час парувального віку на рівні 80 % від мінімальних цільових стандартів, визначених на перспективу для корів-первісток української чорно-рябої молочної породи.

Ріст різних статей тіла в процесі постнатального онтогенезу відрізняється нерівномірністю. Перше плідне осіменіння телиць необхідно здійснювати при досягненні ними живої маси не менше за 400-420 кг у віці 16-18 місяців. Лише за таких умов можна одержати повноцінну високопродуктивну корову заводського стада і переконатися в тому, що вона на максимальному рівні реалізувала свій генетичний потенціал.

У звязку з важливістю проблеми наші дослідження будуть спрямовані на поглиблене вивчення ремонтного молодняку телиць за ростом та розвитком живої маси у віковій динаміці від народження до парувального віку залежно від генотипу з визначенням звязку між живою масою і середньодобовим приростом та продуктивністю корів.

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Короткий історичний аспект створення української чорно-рябої молочної породи в Україні

Враховуючи, що тварини чорно-рябої породи відрізнялися комбінованим типом, мали характерні йому недоліки екстерєру та нові соціально-економічні вимоги до рівня продуктивності та технологічності ознак, було прийнято рішення щодо створення високопродуктивної спеціалізованої української чорно-рябої молочної породи, придатної до використання в умовах інтенсивних технологій виробництва. У 1978 р. перед науковцями Україні була поставлена задача застосувати метод міжпородного відтворного схрещування, яке дозволило б за рахунок комбінативної мінливості та цілеспрямованого добору тварин із сприятливим поєднанням селекційних ознак сформувати, у порівняно короткий термін, бажаний тип молочної худоби.

Упродовж майже тридцяти років науковцями та селекціонерами України проводилася копітка робота з її створення. Як селекційне досягнення, українська чорно-ряба молочна порода офіційно була затверджена наказом Мінсільгосппроду України від 26 квітня 1996 року за № 127. На період затвердження у породі існувало три внутрішньопородні типи (центрально-східний, західний і поліський), три заводські типи (київський, західний і поліський), шість заводських ліній та 55 заводських родин [33].

Новостворений південний внутрішньпородний тип, який наразі поширений у господарствах семи південних і східних областей України, представлений двома зональними заводськими типами - придністровським і придніпровським. Повідомляється [45], що середня продуктивність апробованих корів південного типу (n=2307) перевищує за надоєм 6000 кг молока за лактацію із вмістом жиру 3,79-3,80% і 3,21-3,22% білка. Про високий потенціал тварин нового типу свідчить наявність у ньому 416 голів корів рекордисток з надоєм понад 8 тис. кг молока, 75 із них перевищили надій 10 тис. кг за 305 днів лактації

Тварини нової породи відповідають вимогам промислових технологій, мають високий генетичний потенціал продуктивності. Середній надій молока за лактацію повновікових корів центрально-східного внутрішньопородного типу на час апробації становив 6680 кг молока жирністю 3,86 %, західного - відповідно 5847 кг та 3,81 %, поліського - 5490 кг та 3,90 % та сумського - 5169 кг та 3,79 % [33]. Тварини завезені з різних регіонів добре адаптуються до умов півдня України, не поступаючись за надоєм першої лактації (6318 кг) аналогам голштинської (6596 кг) та переважаючи українську червоно-рябу молочну породу (6213 кг) [34].

Загалом, існуючі наразі всі внутрішньопородні типи української чорно-рябої молочної породи відрізняються між собою за материнською основою, за часткою спадковості поліпшуючої породи, та, у залежності від цього, неоднаковим проявом селекційних ознак продуктивності та екстерєрного типу [35].

Повідомляється, що корови центрально-східного внутрішньопородного типу ПЗ Бортничі характеризувались відмінними показниками промірів статей екстерєру у віці першого, третього та старших отелень, які відповідно становили за висотою в холці 139-141 см, глибиною грудей 73-75, шириною грудей 43-44, обхватом грудей 197-207, навскісною довжиною тулуба 155-159, шириною в маклаках 52-55 і обхватом пястка 18-19 см [39].

За показниками лінійної класифікації корови-первістки центрально-східного типу відрізнялися високими показниками оцінки за розвитком ознак, що характеризують молочний тип (81,2 бала), тулуб (81,9 бала), кінцівки (81,4 бала) та вимя (80,6 бала) [30].

Дослідженнями з вивчення тривалості продуктивного використання корів української чорно-рябої молочної породи у стадах СВК Устимівський та ВАТ Терезине Київської області встановлено, що термін життя тварин вітчизняної селекції відповідно становив 2417 і 2391 день, тоді як імпортованої голштинської худоби - 1532 дні [56]. Порівняльна оцінка тварин вітчизняної селекції в стаді СВК Устимівський і голштинської у АФ Світанок засвідчила кращі показники сервіс-періоду у тварин української чорно-рябої молочної породи - 100-146, проти 132-157 днів - у голштинської [55].

Оцінюючи господарську цінність корів української чорно-рябої молочної породи за ознаками молочної продуктивності, відтворної здатності, тривалості продуктивного використання та стійкості до хвороб у порівнянні з імпортованими тваринами батьківської голштинської породи у стаді племінного заводу Агросвіт встановлено, що голштинські корови за чотири роки використання були продуктивнішими, однак перевага за надоєм на 234 кг виявилася невірогідною. За вмістом жиру корови вітчизняної породи були достовірно кращими - на 0,06% (Р<0,05), мали менший термін сервіс-періоду (на 19 днів), більшу тривалість господарського використання (на 0,24 лактації) перевищивши голштинів за прибутками у 2,97 рази, підтвердивши економічну доцільність свого використання [37].

При вивченні тварин західного внутрішньопородного типу вказується на здатність ремонтного молодняку до прояву високої інтенсивності росту та розвитку телиць, з висотою в холці у віці 18 місяців 119,0-120,8 см, глибиною - 61,6, шириною 42,0-42,4 та обхватом грудей 172,5-173,1 см, з живою масою у віці 18 місяців 362,9-401,7 кг залежно від генотипу. Повновікові корови західного внутрішньопородного типу у 8-ми стадах за даними екстерєрних промірів статей будови тіла мали висоту в холці 131,3-136,4 см, глибину і ширину грудей - 67,6-79,8 і 37,1-42,7 см, навскісну довжину тулуба - 153,3-166,5, обхват грудей - 181,9-203,2, ширину в маклаках - 51,1-52,6 та обхват пястка - 17,6-20,2 см. Інтенсивність молоковіддачі становила 1,45-17,6 кг/хв з індексом вимені - 41,2-42,5% залежно від його форми [59].

Формування масиву української чорно-рябої худоби у північно-поліському регіоні здійснювалося за принципом відкритої популяції за участю імпортованих бугаїв-плідників, які походять від високопродуктивних жіночих предків [50]. У заводських стадах поліського типу підвищення частки спадковості за голштинською породою (від 0 до 75 %) супроводжувалося збільшенням живої маси повновікових корів (з 524 до 539 кг), висоти у холці (з 126 до 133 см), обхвату грудей (з 198 до 203 см), розмірів та індексу вимені, інтенсивності молоковіддачі, з формуванням молочного типу [48]. Сучасні тварини поліського типу української чорно-рябої молочної породи АФ „Єрчики (n=173), мали надій за першу лактацію 5787 кг молока жирністю 4,00 % з вмістом білка 3,09 %. Від корів, що характеризувалися чітко вираженим молочним типом отримано за 305 днів лактації по 6085 кг молока та 427,2 кг сумарної продукції молочного жиру і білка [38]. Разом з тим, досвід господарств та наукові дослідження свідчать про те, що подальше підвищення у генотипах маточного поголівя умовної частки спадковості голштинів, призводить до протиріччя генотип-середовище, яке супроводжується погіршенням відтворної здатності та зменшенням тривалості їхнього використання [49].

Корови бажаного центрально-східного типу української чорно-рябої молочної породи Черкаського регіону характеризувалися наступною молочною продуктивністю (648 гол.): за першу лактацію - 5808 кг молока з вмістом жиру 3,84%, за другу - відповідно 6209 кг і 3,85%, за третю і старші лактації - 6425 кг і 3,84% та за кращу - 7051 кг і 3,88% [11]. Про генетичні можливості щодо розвитку екстерєру тварин черкаського заводського типу достатньою мірою свідчать показники промірів статей корів-первісток племінного заводу АФ Маяк Золотоніського району. Це досить високорослі у віці першого отелення тварини, з висотою у холці 132,5 см, з добре розвиненими грудьми у глибину (72,1 см), ширину (44,2 см) та в обхваті (190,2 см), з широким задом у маклаках (50,9 см) та, особливо, у сідничних горбах (35,9 см). Навскісна довжина крижів становить 52,7 см, а довжина тулуба - 164,6 см з живою масою 536 кг [67].

Вивчаючи тварин подільського внутрішньопородного типу на етапі його удосконалення встановлено, що масив тварин відрізняється досить різноманітною генеалогічною структурованістю, екстерєрно-конституціональними типами, характеризується достатньою, за величиною надою молочною продуктивністю, яка варіювала залежно від лінійної належності та стада. Наприклад, за оцінкою корів племінного заводу ДП ДГ Пасічна середній надій за першу лактацію був на рівні 4702 кг та за повновікову - 5234 кг, а у племінному заводі Старт - середній надій на корову становив 6062 кг молока з вмістом жиру 3,60% та білка 3,10% [69].

За численними повідомленнями віднесені до подільського заводського типу корови відрізнялися високою технологічністю за морфологічними та функціональними властивостями вимені та тривалим продуктивним використанням [70].

Крім вищенаведених, чисельна група науковців [40,44,66,70] за даними своїх експериментальних досліджень підтвердила, що у процесі створення української чорно-рябої молочної породи та її внутрішньопородних типів потомство голштинських плідників, у порівнянні з тваринами вихідних материнських порід, відрізнялося істотним збільшенням молочної продуктивності, гармонічнішою будовою тіла, міцнішою конституцією, правильнішою поставою кінцівок з міцним ратичним рогом, вищими промірами статей висоти, ширини і глибини грудей, пропорційно розвиненим вимям з кращими функціональними властивостями.

Згідно Державного племінного реєстру на 1.01.2010 р. зареєстровано 263 племінних господарств з розведення української чорно-рябої молочної породи, у тому числі 108 племінних заводів і 155 племінних репродукторів із загальним поголівям корів 79973 гол. та середньою продуктивністю 5129 кг молока, жирністю 3,72%. Надій корів у 36 господарствах становив від 6148 до 7874 кг при 3,75% жиру у молоці [41]. Українська чорно-ряба молочна порода є найчисельнішою серед усього масиву порід в Україні, займаючи 46,6% [32].

За два останні роки кількість поголівя тварин цієї породи в Україні дещо знизилась, проте рівень надою у нього зріс на 370 кг. Так, за даними Держплемреєстру на 01.01.2012 року у 220 племінних господарствах нараховувалось 59942 корови з середньою продуктивністю за надоєм 5499 кг жирністю 3,73% за закінчену лактацію, при цьому надій за першу лактацію становив 5368 кг та за третю і старше лактації - 5600 кг молока. У Сумській області на цю ж дату нараховувалось 11 племінних господарств, з яких шість племінних заводів з середнім надоєм корів (n=1802) за завершену лактацію 5628 кг молока жирністю 3,82%, а за першу (n=531) та третю і старше (n=685), відповідно - 5446 та 5762 кг.

Проведений за матеріалами племінного реєстру аналіз дозволив рекомендувати найбільш доцільний шлях породного удосконалення тварин цієї породи - це внутрішньопородне розведення з обмеженим залученням генофонду голштинської породи [65].

Огляд літературних джерел даного підрозділу дозволяє зробити узагальнюючий висновок, що створена українська чорно-ряба молочна порода диференційована у межах внутрішньопородних типів, ремонтний молодняк здатний до інтенсивного росту, корови володіють достатньо високим генетичним потенціалом молочної продуктивності, добрим розвитком статей екстерєру, а за показниками тривалості продуктивного використання та відтворення переважають імпортовану голштинську худобу

чорний рябий молочний порода

1.2 Сумський внутрішньопородний тип: створення, сучасний стан та перспектива розвитку

Сумський внутрішньопородний тип української чорно-рябої молочної породи було створено за традиційною методикою відтворного схрещування корів лебединської породи з плідниками голштинської та української чорно-рябої молочної. Як селекційне досягнення тип затверджено спільним наказом Мінагрополітики України і Української академії аграрних наук за № 386/59 від 3 червня 2009 року [42].

Робота зі створення стад української чорно-рябої молочної породи проводилася у 12 районах області на 13 тисячному маточному поголівї. Для цього на Сумське облплемобєднання було завезено 29 бугаїв голштинської породи з продуктивністю матерів 7253 кг молока з вмістом жиру 3,97%. На період 1991 року в 46 господарствах Сумського регіону голштинські плідники використовувались на маточному поголівї більш як 50 тисяч тварин [47]. Крім того, популяція української чорно-рябої молочної породи Сумщини формувалась шляхом завозу поголівя з різних областей України та ближнього зарубіжжя. За період із 1984 по 1996 роки було завезено 24,5 тис. голів телиць [52].

Матеріали з дослідження популяції худоби сумського внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи на сучасному етапі селекції свідчать, що масив тварин характеризується досить різноманітною генеалогічною структурованістю. Найбільш поширені в породі сумського типу наступні лінії: Астронавта 1696981, Р.Соверінга 0198998, Монтфреча 91779, П.Ф.А.Чіфа 1427381, Валіанта 1650414, В.Б.Айдіала 0933122, Суддина 1698624, С.Т.Рокіта 252803, Елевейшна 149007, М.Чіфтейна 956792. Племінна цінність бугаїв-плідників за показниками продуктивності матерів за даними кращої лактації становила у середньому 8663-9625 кг за надоєм, 3,81-4,08% - за вмістом жиру та 335-372 кг за молочним жиром і свідчить про те, що масивом тварин регіону був успадкований високий генетичний потенціал продуктивності [53].

При вивченні росту та розвитку ремонтних телиць сумського внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи встановлено, що вони досягали живої маси у парувальному віці 355,4-382,6 кг, яка залежала від умовної кровності за поліпшуючою породою [54].

Ознаки молочної продуктивності корів провідних селекційних стад відрізнялися мінливістю за кількісними та якісними показниками в залежності від генотипових та паратипових чинників. Надій корів у племінних стадах Сумського регіону (n=786) становив за надоєм першої та третьої лактації (4284 і 5382 кг), жирністю 3,79 і 3,84%, вмістом білка - 3,29 і 3,31% [43] з високою поживною і біологічною цінністю за вмістом його складових частин - незамінних кислот [51].

При дослідженні корів сумського внутрішньопородного типу у ПЗ ДГ Сумського інституту АПВ продуктивність висококровних корів-первісток зі спадковістю голштина 87,5% (3777,8 кг) виявилася нижчою у порівнянні напівкровними ровесницями (4112,1 кг) [60].

Про генетичний потенціал молочної продуктивності корів сумського внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи свідчить наявність 10 корів рекордисток у племінному заводі ТОВ АФ Владана з величиною надою вище за 8 тис. кг молока, три з них мають надій вище за 9 тис. кг, а дві вище 10 тис. кг. У стаді племінного заводу Підліснівської філії ПрАТ Райз-Максимко нараховується девять корів з продуктивністю за надоєм вище 7 тис. кг молока, а корова Суниця 4400120726 має надій 12913 кг, при вмісті жиру 3,85% та білка - 3,00%. У стаді агрофірми Перше Травня знаходиться девятнадцять корів з надоєм вище за 7 тисяч кг. Стадо ПЗ агрофірми Лан нараховує девять корів з надоєм вище 9 тис. кг молока за кращу лактацію [63].

Корови сумського внутрішньопородного типу племінного заводу Владана за висотними промірами статей будови тіла в середньому відповідали вимогам бажаного молочного типу (132,5-135,6 см висоти в холці), добрим розвитком грудної клітини за глибиною (72,4-74,9 см), шириною (42,8-44,6 см) та обхватом (188,7-193,4 см), шириною в маклаках (51,1-53,1 см) та сідничних горбах (35,3-36,8 см), навскісною довжиною заду (51,8-53,1 см) та тулуба (162,4-165,9 см) з живою масою 517,2-551,5 кг. Визначені показники індексів будови тіла корів у віковій динаміці лактацій свідчили про гармонійність розвитку статей екстерєру, а рівень їхньої мінливості характерний худобі молочного типу [58].

При вивченні кореляції між статями будови тіла з величиною надою за лактацію у корів сумського внутрішньопородного типу ПЗ „Владана та ПР АФ „Косівщинська Сумського району, встановлено, за більшістю промірів, достовірний рівень коефіцієнтів за оцінкою першої лактації (r=0,019-0,353) та руйнування сполучної мінливості у віці третьої та старших, що потребує поглибленого подальшого дослідження екстерєрного типу тварин новоствореної породи [46].

За показниками оцінки та мінливості екстерєрних ознак тварин сумського типу трьох піддослідних стад, оцінених за методикою лінійної класифікації, встановлено існування істотної міжпородної та міжстадної диференціації корів за типом. Аналіз стану оцінки корів-первісток за окремими описовими ознаками показав істотну мінливість як у межах породи, так і стад. Середня оцінка ознаки положення заду (4,7-5,2 бала) з міжстадною різницею 0,5 бала свідчить про її відхиленням від бажаного розвитку на рівні ± 0,2-0,3 бала. Рівень оцінки кута скакального суглоба (4,4-4,6 бала) та ратиць (4,2-4,6 бала), свідчить про існування загальної проблеми щодо недоліків цих ознак [68].

Високопродуктивні корови сумського внутрішньопородного типу ПЗ ДГ Сумського інституту АПВ за оцінкою екстерєру відрізнялися достатньою висотою у холці (133,4 см), глибиною (69,7 см), шириною (45,7 см) та обхватом (194,6 см) грудей, з надоєм за першу лактацію 5008 кг молока, за третю і кращу відповідно - 5771 і 6613 кг, жирністю 3,77-3,98% та виходом молочного жиру - 194,0-248,7 кг [64]. Оцінка цього ж стада за ступенем фенотипової консолідації за ознаками молочної продуктивності, екстерєру та відтворної здатності показала незначну консолідованість за надоєм (0,172), кількістю молочного жиру (0,120), глибиною (0,208) та шириною (0,220) грудей, тоді як за рештою ознак та статей екстерєру ступінь фенотипової консолідації була низькою [61].

Наразі новостворений масив сумського внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи відрізняється істотною різноманітністю за умовною кровністю голштинської породи, тому і рівень продуктивності тварин залежить від частки спадковості вихідних порід. Дослідженнями встановлено залежність розвитку ознак молочної продуктивності корів від впливу спадковості поліпшуючої породи. Так, у ПЗ Владана вищі надої за даними перших трьох та кращої лактацій виявилися у тварин з вищими частками умовної спадковості за поліпшуючою породою (75,00-87,49% та 87,5% і >), які становили 4987-5532 і 5186-5628 та 6117 і 6321 кг молока з достовірною різницею у порівнянні з низькокровними тваринами на 368-1314 кг. У стадах ПР Косівщинська і ПЗ Райз-Максимко спостерігалася подібна закономірність, зростання продуктивності корів з різною умовною кровністю за поліпшуючою породою розпочиналося від 75% її частки і вище [62].

Повідомляється, що один із генетичних чинників впливу - умовна кровність помісних за голштинською породою корів племінного заводу Владана, має істотний вплив на рівень надою (43,5%) та вміст жиру в молоці (48,8%), що необхідно враховувати у селекційному процесі подальшого поліпшення тварин сумського внутрішньопородного типу за ознаками молочної продуктивності [36].

Аналіз оцінених за методикою лінійної класифікації тварини провідних племінних заводів АФ Перше Травня і ПрАТ Райз-Максимко Сумського району засвідчив існування найвищого рівня достовірного додатного звязку з надоєм групових ознак у 100-бальній системі лінійної класифікації. Встановлено, що надій корів-первісток піддослідних господарств ПЗ Перше Травня і ПЗ Райз-Максимко істотним чином залежить від групи лінійних ознак, що характеризують вираженість молочного типу (r=0,402 і 0,352; Р<0,001), розвиток тулуба (r=0,427 і 0,365), вимені (r=0,364 і 0,386) та від загальної оцінки за екстерєрний тип (r=0,378 і 0,382; Р<0,001).

Позитивний звязок з величиною надою спостерігався у корів-первісток за рядом описових ознак екстерєру аналогічно у межах підконтрольних господарств, відповідно за висотою у крижах (r=0,388 і 0,352), глибиною тулуба (r=0,363 і 0,324), кутастістю (r=0,395 і 0,304), шириною заду (r=0,402 і 0,358), поставою задніх кінцівок (r=0,422 і 0,355), переднім (r=0,345 і 0,323) та заднім прикріпленням вимені (r=0,222 і 0,168) та центральною звязкою (r=0,234 і 0,208).

Відємна кореляція у межах описових статей була виявлена за ознаками розміщення передніх (r=-0,183 і -0,162) та задніх дійок (r=-0,174 і -0,119), оскільки із наповненням вимені молоком воно збільшується в обємі та опускається. Достовірна відємна кореляція існує також між вгодованістю та надоєм (r=-0,231 і -0,221), що пояснюється інтенсивним типом високопродуктивних тварин спеціалізованої молочної породи, які ніколи не бувають вгодованими і часто здоюються з тіла при невідповідності поживності раціону рівню їхньої молочної продуктивності.

Розраховані методом однофакторного дисперсійного аналізу груп напівсибсів за батьком коефіцієнти успадковуваності ознак лінійної оцінки корів-первісток сумського внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи у стадах підконтрольних господарств виявились недостатньо високими, але переважно достовірними за критерієм Фішера за більшістю оцінюваних ознак, з вищим ступенем у корів стада ПЗ Райз-Максимко.

Рівень коефіцієнтів успадковуваності корів-первісток, оцінених за новою методикою лінійної класифікації, у племінному заводі Перше Травня за переважною більшістю групових та описових ознак екстерєру виявився достатньо мінливим і варіював від 0,075 до 0,345. Достатній за рівнем достовірності (Р<0,001) вплив чинить спадковість батьків на розвиток групових ознак екстерєру дочок, що характеризують молочний тип (h2=0,254), тулуб (h2=0,298) та вимя (h2=0,292).

Із описових ознак у тварин цього стада детермінується спадковістю на 27,7% висота у крижах, на 33,6 - ширина грудей, на 34,5 - глибина тулуба, на 32,5 - кутастість, на 27,2 - ширина заду, на 24,8 - прикріплення вимені спереду, на 26,1 - центральна звязка та на 32,2 % - вгодованість, що є достатнім для успішної селекції корів за екстерєрним типом.

На такому ж рівні встановлена мінливість коефіцієнтів успадковуваності групових та описових ознак у тварин племінного заводу Райз-Максимко (h2=0,087-0,368; Р<0,01-0,001). Найвищі коефіцієнти за величиною і достовірністю виявлені за описовими ознаками екстерєру - шириною грудей (h2=0,368; Р<0,001), глибиною тулуба (h2=347; Р<0,01) та вгодованістю (h2=0,307; Р<0,001).

Загалом встановлена за результатами оцінки велика мінливість розвитку лінійних статей екстерєру та відсутність добору серед маточного поголівя та, особливо, серед бугаїв-плідників з високою племінною цінністю за типом стали причиною низької успадковуваності більшості лінійних ознак.

Аналіз коефіцієнтів успадковуваності промірів будови тіла оцінених корів ПЗ Владана та ПР АФ Косівщинська показав значну генотипову мінливість цих ознак, яка істотно змінювалася у межах врахованих лактацій та господарств. У корів-первісток ПЗ Владана встановлено низькі коефіцієнти успадковуваності за промірами будови тіла (h2=0,122-242), які підвищились у віці другої лактації з мінливістю 0,236-0,445 у більшості випадків з високою достовірністю за критерієм Фішера. Самі низькі та недостовірні рівні коефіцієнтів успадковуваності промірів статей будови тіла отримано у корів за даними третьої лактації (h2=0,092-237). У корів ПР АФ Косівщинська були отримані вищі ступені коефіцієнтів успадковуваності статей будови тіла. Першу позицію (h2=0,199-480) зайняли тварини другої лактації, другу - третьої і старше (h2=0,191-0,349) та третю - корови-первістки (h2=0,091-257) [57].

Таким чином, на сучасному етапі селекції тварини сумського внутрішньопродного типу української чорно-рябої молочної породи характеризуються достатнім рівнем розвитку ознак молочної продуктивності, за оцінкою екстерєру вони розвиваються у напрямку молочного типу, проте істотна мінливість цих важливих у селекційному значенні ознак залежить від частки спадковості поліпшуючої породи, а низькі коефіцієнти успадковуваності статей будови тіла свідчать про відсутність належної оцінки, добору та підбору тварин за екстерєрним типом.

Що стосується вивчення росту та розвитку молодняку, то це питання вивчено недостатньо у ремонтних телиць сумського внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи.

1.3 Оцінка ремонтних телиць великої рогатої худоби різних порід за особливостями росту і розвитку

Складовою частиною поглибленої селекції молочної худоби, на переконання М. В. Зубця та співавторів [16], є оцінка племінних тварин у ранньому віці та на різних етапах їхнього індивідуального розвитку. При цьому основні методи морфологічних досліджень росту тварин передбачають облік живої маси, лінійних розмірів, обєму або поверхні. Результатами цих спостережень є показники росту і розвитку тварин, що характеризують інтенсивність обмінних процесів, які відбуваються в організмі. Внаслідок особливого значення, якого набувають для онтогенезу особини стадії ембріонального та раннього постембріонального розвитку її організму, до таких показників відносяться жива маса при народженні і в перші місяці життя, ембріональна і постембріональна інтенсивність росту.

Ефективне вдосконалення тварин селекціонованого стада за господарськи корисними ознаками набуде суттєвого прискорення, коли селекціонер буде мати надійні методи визначення (прогнозування) майбутньої продуктивності з високою ймовірністю при їх оцінці у ранньому віці [22].

За результатами досліджень [18] в умовах високого рівня консолідованості генофонду голландської породи встановлено, що висока енергія росту теличок в ранньому віці достовірно зумовила вищу молочну продуктивність дорослих корів, а існування достовірної кореляції між живою масою новонароджених теличок і молочною продуктивністю за лактацію у польської чорно-рябої та американської голштинської порід свідчить про можливість застосування показника росту за живою масою як одного із критеріїв прогнозування продуктивності молочної худоби в ранньому постнатальному онтогенезі.

Увагу дослідників в аспекті виявлення потенційних продуктивних якостей тварин привертає і така ознака, як тривалість ембріогенезу. Перебіг внутріутробного розвитку має важливе значення в онтогенезі оскільки визначає стан новонародженого організму, сформованого в процесі реалізації генетичної інформації. Тривалість ембріонального розвитку заслуговує на увагу, оскільки за повідомленням багатьох авторів ця ознака зумовлена спадковістю [17] і, як повідомляють інші дослідники, скорочена тривалість ембріогенезу має позитивний звязок із життєздатністю, живою масою та лінійними розмірами новонароджених телят [20].

Дослідженнями, проведеними у високопродуктивних стадах молочної худоби, встановлено, що телички, які мали скорочену тривалість ембріонального періоду, народжувались з меншою живою масою (на 5-6 %), але потім росли більш інтенсивно. У 18-місячному віці за живою масою вони перевищували показники тварин з середньою і довгою тривалістю ембріогенезу. Крім того, за першу лактацію від них одержали на 3-7 % більше молока [19].

Виявлення позитивного впливу коротшого періоду ембріогенезу на ріст, розвиток, життєздатність і рівень надою корів в порівнянні з ровесницями, у яких цей період був подовжений [21], дає підставу для раннього прогнозування продуктивності тварин.

Висока енергія росту в ембріональний період достовірно сприяла збільшенню надою молока у корів за всіма лактаціями [15]. Коефіцієнт кореляції між показниками інтенсивності внутріутробного розвитку та надоями молока становив по лактаціях від 0,274 до 0,331. Такі корови переважно були довгожительками.

Повідомляється, що ремонтні телиці голшинської та української чорно-рябої молочної порід вирощені до живої маси у 18-ти місячному віці відповідно 438,9 і 442,4 кг ставши високопродуктивними коровами мали надій за вищу лактацію 10006 і 10132 кг молока [6]. Про необхідність урахування у селекційно-племінній роботі особливостей росту та розвитку телиць української чорно-рябої молочної породи свідчать повідомлення про спадкову зумовленість цих показників [8, 7].

Велика кількість дослідників стверджує, що величина живої маси телиць на кінець періоду вирощування та початок парувального віку, позитивно корелює з послідуючою молочною продуктивністю за першу та інші лактації [9, 10].

З метою прискореного створення високопродуктивної чорно-рябої породи, придатної до використання в умовах сучасних технологій виробництва, у 1978 р. в Україні була поставлена задача застосування міжпородного схрещування, яке дозволило б за рахунок комбінованої мінливості і цілеспрямованого добору тварин із сприятливим поєднанням селекційних ознак сформувати в порівняно короткий термін бажаний тип молочної худоби. Висунута концепція передбачала створення проміжного між вихідними породами типу молочної худоби, яка б відрізнялась високими надоями і технологічністю голштинської, а жирномолочністю та задовільними мясними якостями - голландизованої чорно-рябої худоби ?23?.

Як відомо, тваринам голштинської породи притаманна крупність, отже відповідно й висока інтенсивність росту, яка є запорукою великих лінійних розмірів корови та відгодівельних якостей бугаїв. Тому питання щодо впливу поліпшуючої породи на ріст і розвиток телиць, відгодівельні та мясні якості бугайців у постнатальному онтогенезі досконало вивчалося упродовж всього терміну створення породи.

За дослідженнями, проведеними в господарствах Львівської області, встановлено, що помісні за голштином телиці перевершували чистопородних чорно-рябих ровесниць за енергією росту і живою масою у 12-міс. віці на 12 %, у 15-міс. - на 9 % (436 кг проти 401 кг) та відрізнялись кращими показниками лінійного росту ?24?.

М.Я. Єфіменко ?25?, аналізуючи досвід використання генофонду гоштинської породи, зробив висновок, що поліпшені телиці в порівнянні з ровесницями материнської породи характеризувались вищою інтенсивністю росту. Із зростанням кровності за голштинською породою помітно збільшувалася (на 7-17 %) жива маса телиць. У кращих племінних стадах телиці другого покоління у 18-місячному віці досягали 400 кг і більше живої маси та 120-122 см висоти в холці. У 3/4 - кровних за голштином первісток висота в холці дорівнювала 129 см, а у чорно-рябих ровесниць - 124 см.

Вивчення екстерєрних особливостей голштино-симентальських телиць показало, що у всі періоди контролю вони перевершували сименталів за глибиною грудей, довжиною тулуба, голови, заду і шириною в маклаках та тазостегнових зчленуваннях, а поступалися їм за шириною грудей і лоба, висотою в крижах, обхватом пястка ?26?.

У дослідному господарстві Вінницького НВО Еліта помісні телиці відрізнялись від симентальських ровесниць скороченим ембріональним розвитком на 4,1 дня, підвищеною енергією росту в 6 міс. - на 2,4 кг (1,4 %), у 12 міс. - на 9,5 кг (3,7 %), у 18 міс. - на 2,9 кг (0,8 %). За даними дослідного господарства Нива жива маса ремонтних телиць української червоно-рябої молочної породи становила у новонароджених - 36 кг, у 6 міс. - 184, у річному віці - 293, у 18 міс. - 389 кг. Середньодобові прирости живої маси телиць у перше півріччя життя становили 811 г, друге - 598, третє - 526 г, за рік - 704 г, за 18 міс. - 645 г ?27?.

Про інтенсивний розвиток телиць української червоно-рябої молочної породи у стадах племінних заводів Терезине і Маяк повідомляє А.І. Коваль ?28?. Жива маса телиць у 18-місячному віці відповідно становила 400,2 та 405,8 кг. У племінних заводі Колос Київської області інтенсивність росту молодняку підтверджується живою масою напівкровних телиць у 18 міс., яка становить 412,6-437 кг, 5/8 - кровних - 408,0-436,8 кг, 3/4 - кровних - 398,2-424,9 кг залежно від рівня годівлі. Створення передової технології утримання і поліпшення годівлі забезпечило високу інтенсивність росту телицям племінного заводу Христинівський, які у 18-місячному віці досягли живої маси 421 кг. У базових господарствах з розведення української червоно-рябої молочної породи Чернігівської області молодняк практично не поступається сименталам як за інтенсивністю росту, так і за забійними якостями.

Розділ 2. МАТЕРІАЛ, УМОВИ ТА МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ

.1 Умови проведення та селекційна база досліджень

чорний рябий молочний порода

Науково-виробничі дослідження проведені в період з 2013 по 2014 рік у племінному репродукторі стада ПАТ Племінний завод Михайлівка Лебединського району Сумської області на поголівї тварин української чорно-рябої молочної породи.

У підконтрольному господарстві в наявності відповідний первинний зоотехнічний та селекційно-племінний облік, який дозволив отримати всю необхідну селекційну інформацію про походження, племінні та продуктивні якості тварин на відповідно достовірному рівні.

Показники господарської діяльності племінного репродуктора ПАТ Племінний завод Михайлівка представлені у табл. 2.1.

За загальною кількістю поголівя, спостерігається певна стабільність, особливо стосовно корів.

Крім того у господарстві розводяться тварини бурої худоби - лебединська та швіцька породи.

Станом на 1.01.2014 року корів бурої худоби нараховувалось 544 голови, а української чорно-рябої молочної - 294 голови.

Створення у господарстві із року в рік належних умов годівлі та догляду дозволило суттєво наростити виробничі показники тваринницької продукції та рівень господарськи корисних ознак тварин української бурої молочної породи.

За останні три звітні роки жива маса корів-первісток зросла на 14 кг і становила у середньому 525 кг перевищивши породний стандарт на 5% або на 25 кг. Жива маса повновікових корів, яка є інтегрованим показником росту та розвитку тварин у період їхнього вирощування і екстерєрного типу корів, суттєво збільшилась (до 611 кг) і перевищила стандарт української бурої молочної породи у цій віковій категорії на 1,8 % або на 11 кг.

Таблиця 2.1

Виробничо-економічні показники галузі молочного скотарства

Показники2012 р.2013 р.2014 р.Поголівя ВРХ: усього голів244321642268у тому числі корів820831838Середня жива маса корів, кг: після першого отелення511508525після третього отелення і старше583594611Середній надій, кг від корови за даними: річного звіту385537893791бонітування405639554145Середній надій від однієї корови за І лактацію(за даними бонітування), кг399537473864Виробництво молочного жиру від однієї корови: за І лактацію, кг148145147% до стандарту породи121,3118,8120,5Кількість корів з надоєм 6000 кг молока і вище: голів91115%2,42,93,8Жива маса телиць у віці 18 місяців, кг383384391Вік телиць при першому осіменінні, міс.588590575Середньодобовий приріст живої маси телиць до 18-місячного віку, г700710720Вихід телят від 100 корів, голів929595Забезпеченість худоби кормами (згодовано на 1 корову за рік), ц. корм. од.46,141,944,5Прибуток (+), збитки (-) від молочного скотарства, тис. грн.90123190Рентабельність молочного скотарства, %263842

Про генетичний потенціал продуктивності стада судять також із наявності в ньому високопродуктивних корів та корів-рекордисток, кількість яких у даному господарстві різко зростає і становила у 2014 році 15 голів у яких надій перевищив шеститисячний рівень

Середньодобові прирости живої маси ремонтних телиць від народження до 18 - місячного віку становили у 2012 році 700 г, збільшившись до 720 г у 2014 році, що дозволило досягти показника 391 кг живої маси для телиць у парувальному віці.

Показники відтворювальної функції, про рівень яких свідчить вихід телят на 100 корів, наразі знаходиться на середньому рівні і становив у 2014 році 95 телят на 100 корів.

Галузь молочного скотарства у 2012-2014 роках є прибутковою, прибуток по ній становив 90-190 тис грн, який з року в рік невпинно зростає, так сомо як і показники рентабельності.

2.2 Основні методи досліджень

Оцінку корів за господарськи корисними ознаками проводили за матеріалами первинного зоотехнічного та селекційно-племінного обліку з урахуванням як наявного, так і вибувшого поголівя тварин (форма № 2 мол).

Схема досліджень передбачала аналіз формування та порівняльну характеристику розвитку ремонтних телиць у української чорно-рябої молочної породи за закономірностями інтенсивності росту молодняку.

За часткою умовної спадковості голштинської породи тварини були розподіленні на чотири групи: І - до 25,0%; ІІ - 25,1 - 50; ІІІ - 50,1 - 75; ІV - 75,1% і більше.

Інтенсивність росту ремонтних телиць вивчали за живою масою, а також, абсолютними, середньодобовим і відносними приростами у віковій динаміці від народження до 18 місячного віку.

Відносний приріст (К) ремонтних телиць визначали за формулою С.Броді:

,

де: Wt - жива маса в кінці періоду, кг;

Wo - жива маса на початку періоду, кг;

Розрахунок економічної ефективності з розведення тварин піддослідних порід проводили методом обчислення вартості додатково виробленого молока (Е) за формулою:

Е = Ц ;

де: Ц - середня ціна реалізації 1 ц молока, грн.;

Р - середня продуктивність корів піддослідної вихідної породи, не спорідненої лінії, ц за рік;

П - середня прибавка основної продукції нового або поліпшеного селекційного досягнення, визнаних кращими за оцінкою, %;

Л - постійний коефіцієнт (0,75), пов'язаний з витратами на виробництво додаткової кількості молока;

К - чисельність поголівя тварин нового або поліпшеного селекційного досягнення.

Достовірність статистичних параметрів позначалася відповідно до їх рівня:

* - Р<0,05; ** - Р<0,01; *** - Р<0,001

Селекційна інформація обрахована методом біометричного аналізу за допомогою програмного забезпечення на ПЕОМ за формулами Е.К.Меркурьевой [37].

РОЗДІЛ 3. РОЗРАХУНКОВО-ДОСЛІДНА ЧАСТИНА

3.1 Розвиток ремонтних телиць у залежності від частки спадковості поліпшуючої породи

В умовах промислового виробництва молочного скотарства питання раціональних термінів осіменіння ремонтних телиць, отелення первісток та їхньої молочної продуктивності залежно від живої маси у визначальному віці відноситься до одних із найважливіших як у селекції, так і в практичному значенні. Оскільки добре відомо та підтверджено цілою низкою тривалих досліджень, що максимальна реалізація спадково зумовленої молочної продуктивності корів можлива лише за інтенсивних умов їхнього вирощування [1, 2].

З практичної точки зору скороспілість телиць скорочує непродуктивний період вирощування від дня народження до отелення, прискорює процес відтворення стада й оцінки бугаїв-плідників за якістю потомства, що істотно визначає рівень рентабельності молочного скотарства [3, 4, 5].

Ґрунтуючись на результатах досліджень наших попередників [11, 12, 13, 14], які стверджують, що показники інтенсивності росту контролюються спадковістю поліпшуючих порід, які використовувалися при їхньому створені, ми вивчили інтенсивність росту ремонтного молодняку в залежності від частки спадковості поліпшуючої породи. Так, у табл. 3.1 наведені показники живої маси телиць української чорно-рябої молочної породи у різні вікові періоди в залежності від частки умовної кровності голштинської породи.

Таблиця 3.1

Жива маса ремонтних телиць української чорно-рябої молочної породи в залежності від частки спадковості поліпшуючої породи у 3-х місячній віковій динаміці, кг

Генотип, %ГрупаnЖива маса, кгново- народженні3 міс.6 міс.9 міс.12 міс.15 міс.18 міс.до 25,0I2230,3±0,3389,4±3,91142,9±3,12180,1±5,52222,6±6,58267,1±6,02318,2±6,4625,1 - 50II7231,3±0,2093,2±1,20149,1±1,52196,5±2,22245,8±3,14298,2±3,69349,7±3,8950,1 - 75II7932,3±0,1594,5±0,93149,0±1,23192,3±1,87239,5±2,38289,9±2,72343,8±3,3675,1 і більшеIV6032,5±0,1695,8±0,86150,1±1,40188,6±1,93235,2±2,73284,4±2,82338,1±3,35

У період від народження до шестимісячного віку спостерігається прямо пропорційна залежність між умовною часткою генотипу голштинської породи та живою масою ремонтного молодняку. Окрім того, необхідно відзначити той факт, що більшою крупноплідністю характеризуються висококровні телята за голштином, перевищуючи одноліток з іншими генотипами від 2,2 до 0,2 кг, проте достовірна різниця виявилася лише у порівнянні з низькокровними телицями з генотипом до 25% за поліпшуючою породою (Р<0,001) та з групою ремонтного молодняку зі спадковістю від 25,1 до 50% за голштином (P<0,001). Починаючи з шестимісячного віку висококровні телиці за поліпшуючою породою, поступалися за показником живої маси одноліткам з генотипом 25,1-50%. Це пояснюється тим, що висококровні за голштинською породою телиці є більш вибагливими до якості та кількості кормів, тоді як помісний молодняк з генотипом 25,1-50% зберігає більшу частку спадковості покращеної лебединської породи, яка відрізняється відмінною пристосованістю до подібних умов утримання. Як наслідок, телиці саме цієї групи на період парувального віку досягли найбільшої живої маси 349,7 кг, перевищуючи інші групи молодняку від 31,5 кг; P<0,001(в порівнянні з низькокровними телицями з генотипом до 25,0% за поліпшуючою породою) до 5,9 кг; td=1,14 (з однолітками третьої дослідної групи. Але, різниця достовірна лише у перших двох випадках. Необхідно акцентувати увагу й на тому, що ремонтний молодняк усіх піддослідних генотипів у більшій або меншій мірі відстає від загального стандарту ремонтного молодняку, що, можливо, повязано з дещо неналежним рівнем годівлі. Залежність абсолютного приросту від генотипу у ремонтного молодняку представлена в таблиці 3.2. Так, на початку періоду вирощування закономірно вищі абсолютні прирости мали висококровні за голштином телиці з часткою спадковості 75,1% і більше, проте, вони достовірно переважали лише низькокровних телиць зі спадковістю за голштином до 25,0% на 4,2 (Р<0,05) кг.

Таблиця 3.2

Абсолютний приріст ремонтних телиць української чорно-рябої молочної породи в залежності від частки спадковості поліпшуючої породи у 3-х місячній віковій динаміці, кг

Генотип, %ГрупаnАбсолютний приріст, кг0 - 3 міс3 - 6 міс6 - 9 міс9 - 12 міс12 - 15 міс15 - 18 місдо 25,0I2259,1±3,9553,5±3,2137,2±4,4342,5±2,4944,5±2,1951,1±2,2425,1 - 50II7261,8±1,1555,9±0,9847,4±1,4149,5±1,5752,4±1,5253,5±2,0250,1 - 75II7962,2±0,9254,3±0,9143,4±1,3547,4±1,3250,4±1,3554,5±1,5275,1 і більшеIV6063,3±0,8354,3±1,0238,5±1,2046,7±1,5749,8±1,3854,1±1,56

У віковий період від 3 до 15 місяців, вищі показники абсолютного приросту були характерні для телиць другої групи з генотипом 25,1-50,0%.

Різниця між максимальним і мінімальним значенням абсолютного приросту, упродовж чотирьох вікових періодів, коливалась у межах від 2,4 до 10,2 кг.

В останні три місяці вирощування абсолютні прирости у телиць другої, третьої та четвертої груп мали приблизно рівні значення та варіювали у межах одного кг. Дещо відставав за цим показником низькокровний молодняк з генотипом до 25,0%, але достовірної різниці між телицями кожної з піддослідних груп не встановлено.

Одним з головних показників інтенсивності росту є середньодобовий приріст. Результати його розрахунку в залежності від впливу генотипу представлені в таблиці 3.3. На початку періоду вирощування середньодобовий приріст до рівня 700 г вдалося подолати лише висококровному молодняку четвертої групи з генотипом від 75,1% і більше за гоштином. З показником приросту 703 г на добу вони переважали низькокровних одноліток першої групи на 46 г (P<0,05), другої групи - на 17 г (td = 1,07) та третьої групи, куди увійшли телиці з генотипом 50,1-75%, на 12 г (td = 0,71), але достовірна перевага виявлена лише у порівнянні з низькокровним молодняком, у генотипі якого частка спадковості голштинської породи не перевищувала 25,0%.

Порівняльну характеристику ступеня напруги процесу росту тварин під впливом спадковості поліпшуючої породи, визначали через відносний приріст живої маси ремонтного молодняку також у трьохмісячній динаміці, табл. 3.4. За результатами обрахунків встановлено, що найвища інтенсивність росту у телиць усіх голштинизованих генотипів спостерігалася в період від народження до 3 місяців.

У подальшому, зі збільшенням віку ремонтного молодняку відносні прирости у кожному віковому періоді росту закономірно зменшувалися.

Таблиця 3.3

Середньодобовий приріст ремонтних телиць української чорно-рябої молочної породи в залежності від частки спадковості поліпшуючої породи у 3 -х місячній віковій динаміці, г

Генотип, %ГрупаnСередньодобовий приріст, г0 - 3 міс3 - 6 міс6 - 9 міс9 - 12 міс12 - 15 міс15 - 18 місдо 25,0I22657±20,8594±15,6413±29,2472±27,6494±24,4567±47,125,1 - 50II72686±12,8620±10,9527±15,6563±16,3590±16,1594±21,750,1 - 75II79691±13,9603±13,2482±14,9544±13,5563±14,8605±16,675,1 і більшеIV60703±9,2603±11,3428±13,3539±16,3561±14,7601±17,2

Таблиця 3.4

Відносний приріст ремонтних телиць української чорно-рябої молочної породи в залежності від частки спадковості поліпшуючої породи у 3 -х місячній віковій динаміці, %

Генотип, %ГрупаnВідносний приріст, %0 - 3 міс3 - 6 міс6 - 9 міс9 - 12 міс12 - 15 міс15 - 18 місдо 25,0I22195,5±3,9162,1±1,7426,1±1,1323,7±0,9420,3±0,8219,3±0,7725,1 - 50II72197,7±3,7461,3±1,5432,0±0,9725,2±0,7321,6±0,6617,8±0,6950,1 - 75II79193,4±3,0758,7±1,3029,4±0,9324,9±0,6821,4±0,6118,5±0,5675,1 і більшеIV60195,5±2,7557,2±1,1225,9±0,8224,9±0,7921,7±0,6419,2±0,57

У період від народження до 3 місяців інтенсивність росту телиць всіх дослідних груп коливалася у межах 193,4-197,7%. В подальшому більшим відносним приростом характеризувалися телиці перших двох груп - низькокровні за голштинською породою. Наприкінці періоду вирощування найвищий показник інтенсивності росту належав телицям першої групи, у яких спадковість голштинської породи не перевищувала 25%. Так, з показником 19,3% вони перевищували ремонтний молодняк другої, третьої та четвертої груп на 1,5 , 0,8 та 0,1%, проте, різниця була не достовірною.

Необхідність вивчення питання росту та розвитку ремонтного молодняку обумовлена певною залежністю між інтенсивністю формування живої маси ремонтного молодняку та показниками відтворної здатності та їхньою подальшою молочною продуктивністю.

3.2 Звязок інтенсивності росту ремонтного молодняку з молочною продуктивністю

Кількісні ознаки великої рогатої худоби формуються у процесі індивідуального розвитку під впливом двох взаємоповязаних факторів - спадкових та середовищних. Високі показники інтенсивності росту ремонтного молодняку в період онтогенезу є певною запорукою високого рівня продуктивності упродовж всього періоду експлуатації тварин. В наших дослідженнях характеристика рівня молочної продуктивності та відтворної здатності в залежності від абсолютних приростів живої маси ремонтного молодняку представлена в таблиці 3.5.

Встановлено, що телиці мали прямо пропорційну залежність між абсолютним приростом та живою масою при запліднені і подальшою молочною продуктивністю, проте зворотно пропорційну з віком першого осіменіння.

Таблиця 3.5

Залежність показників відтворення та молочної продуктивності від інтенсивності росту телиць української чорно-рябої молочної породи , М±m

Абсолютний приріст,кгКількість голівВік першого осіменіння, дніЖива маса при першому заплідненні, кгМолочна продуктивністьпершаВищанадій, кг% жирунадій, кг% жиру30 - 3910812±33,4362±10,03162±445,33,80±0,0313733±453,43,72±0,03740 - 4973664±7,0372±2,94223±105,23,72±0,0105028±115,3,73±0.00850 - 5985600±6,6376±3,44293±81,73,72±0,0075188±104,23,73±0,00660 та більше65524±8,7382±5,44604±134,53,77±0,0175592±190,83,74±0,009

Так, телиці упродовж всього періоду вирощування мали прирости в середньому більше 60 кг, характеризувалися більш раннім віком настання господарської зрілості (524 дні) та вищою живою масою в цей період (382 кг). Перевага за віком першого осіменіння в порівнянні з іншими однолітками першої, другої та третьої груп, склала відповідно 288 (P<0,001), 140 (P<0,05) та 76 дні (P<0,001). Перевага за живою масою коливалася у межах від 6 до 20 кг при мінливості достовірності td від 0,94 до 2,71.

Досить суттєва різниця між однолітками з різним рівнем абсолютного приросту простежувалася і за молочною продуктивністю. Так, перевага на користь телиць з абсолютним приростом в 60 кг і більше в порівнянні з телицями перших трьох груп становила відповідно 1442, 381 і 311 кг молока. Різниця достовірна в усіх випадках (P<0,05-0,001).

В основі найважливішого розділу зоотехнічної науки - вчення про конституцію, лежать принципи закону кореляції розвитку органів і тканин. Знаючи характер і природу існуючих кореляцій між бажаними ознаками тварин, можна більш ефективно проводити добір худоби та спрямовувати селекційний процес у потрібному напрямку.

Якщо між двома селекційними ознаками існує позитивна кореляція, то добір за однією із них призведе до зростання іншої, звязаної з нею ознаки. І, навпаки, якщо між двома селекціонованими ознаками існує відємна, тобто негативна, кореляція, тоді ефективність селекції ускладнюється. Тоді приходиться вести селекцію за кожною ознакою окремо, або шукати шляхи розриву цих звязків.

Для встановлення звязку між живою масою та середньодобовими приростами ремонтного молодняку з подальшою молочною продуктивністю, було проведено розрахунок коефіцієнту кореляції, результати якого представлені у таблицях 3.6.

Встановлено додатній, та, у більшості випадків, достовірний звязок живої маси у різні вікові періоди з надоєм, який у корів коливався у межах від 0,086 до 0,184 за першу лактацію та від 0,091 до 0,214 за кращу.

Що стосується звязку між середньодобовим приростом та подальшою молочною продуктивністю, то коефіцієнт кореляції мав значно менше, у основному, недостовірне, а подекуди і відємне значення, за винятком добового приросту на початку періоду вирощування, який достовірно корелював з надоєм за першу лактацію зі значенням коефіцієнту кореляції на рівні r=0,154 та з кількістю молочного жиру зі значенням r=0,155, та наприкінці вирощування з коефіцієнтом кореляції r= 0,153 та 0,140, відповідно.

Таблиця 3.6

Зв'язок інтенсивності росту та живої маси з подальшою молочною продуктивністю корів української чорно-рябої молочної породи , n =123 (r±mr)

Корельована ознакаЗв'язок з молочною продуктивністю за 305 днів лактаціїпершоїкращоїНадій, кгМолочний жир, кгНадій, кгМолочній жир, кгЖива маса, кг у віці: 3 місяців0,1843±0,0460,1833±0,0460,1341±0,0540,1351±0,0536 місяців0,1302±0,0470,1352±0,0460,1351±0,0530,1321±0,0549 місяців0,086±0,0470,0961±0,0460,091±0,0540,088±0,05412 місяців0,088±0,0540,1041±0,0470,1642±0,0530,1592±0,05315 місяців0,1211±0,0470,1332±0,0470,1562±0,0530,1552±0,05318 місяців0,1793±0,0460,1823±0,0460,2143±0,0520,2143±0,052Середньодобовий приріст живої маси (г) у віці: 0-3 міс0,1543±0,0470,1553±0,0470,101±0,0540,104±0,0543- 6 міс0,003±0,0470,005±0,0480,059±0,0540,053±0,0546 - 9 міс-0,003±0,047-0,007±0,47-0,001±0,055-0,002±0,0559 - 12 міс0,051±0,0480,066±0,0480,1692±0,0530,1622±0,05312 - 15 міс0,080±0,0470,074±0,0470,039±0,0550,047±0,05415 - 18 міс0,1533±0,0460,1402±0,0470,1863±0,0520,1903±0,052Примітка: 1 Р < 0,05; 2 Р < 0,01; 3 Р < 0,001

Окрім того, середньодобові прирости живої маси наприкінці періоду вирощування мають, порівняно, високу достовірну кореляцію і з надоєм та кількістю молочного жиру за кращу лактацію на рівні r=0,186 та 0,190.

3.3 Залежність молочної продуктивності корів від віку першого плідного осіменіння телиць

Порушення ознак відтворної здатності корів, особливо у високопродуктивних стадах, є однією із основних проблем, які виникають у процесі виробництва молока, негативно впливаючи на рентабельності галузі. За низького рівня успадковуваності показників відтворення, вони відповідно вищою мірою залежать від чинників зовнішнього середовища. Одна із основних ознак відтворення - це вік при першому плідному осіменінні, яка чинить, за свідченнями наукових досліджень, значний вплив на молочну продуктивність. Вік першого осіменіння та, відповідно, вік першого отелення залежить, у першу чергу, від осіменіння ремонтних телиць у відповідному віці, який, з іншого боку, визначається інтенсивністю їхнього вирощування.

За результатами наших досліджень з вивчення залежності молочної продуктивності корів від віку першого осіменіння встановлено достовірний вплив цього показника на надій корів у підконтрольному стаді. Отримані дані свідчать, що більша частина тварин в господарстві вперше осіменилась у віці 16-21-го місяця. Разом з тим, ця вікова категорія тварин виявилася кращою за показниками величини надою за оцінкою першої, третьої та вищої лактацій.

У стаді достовірно нижчий надій корів за всі враховані лактації, які були запліднені до 16-ти місячного віку в порівнянні з тваринами, які запліднились у віці 16,1-21,0 місяці, свідчить про недоцільність застосування раннього осіменіння телиць, особливо з низькою живою масою.

Різниця за надоєм на користь корів другої групи у порівнянні з першою становила за даними першої лактацій 474 кг молока з високою достовірністю при Р<0,001, табл. 3.0.

Достовірне зменшення надою у корів стада Михайлівка, що отелилися перший раз у віці старшому за 40 місяців, з високодостовірною різницею від 896 кг (Р<0,001) у порівнянні з групою ІІ, до 88 кг (н/д) у порівнянні з групою ІV, свідчить про неефективність осіменіння ремонтних телиць старше за 31 місяць.

Таблиця 3.7

Залежність молочної продуктивності корів від їхнього віку при першому плідному осіменінні

Вік при першому плідному осіменінні, міс.групаНадій за лактацію, кгпершутретюкращуnM±mnM±mnM±mДо 16,0І163767±124,2154247±135,7144722±112,416,1-21,0ІІ1134241±63,51284628±72,31115127±67,521,1-26,0ІІІ513955±98,8494221±116,1464581±92,126,1-31,0ІV173433±134,6153824±147,9134274±142,5Понад 31,0V83345±221,463897±322,444034±301,3

У стаді господарства „Михайлівка кращими за надоєм кращої лактації також виявилися корови, що осіменилися перший раз у віці 16,1-21,0 місяць. Вони перевищували тварин першої групи на 405 кг молока з високодостовірною різницею при Р<0,001, а тварин ІІІ-V груп - на 546-1093 кг також в усіх порівняннях з високодостовірною різницею (Р<0,001).

3.4 Економічна ефективність залежно від живої маси ремонтних телиць при першому заплідненні

Добре відомо, що в усіх без виключення країнах світу, у практичній селекції молочної худоби значна увага приділяється оцінці та добору тварин за зовнішніми формами і пропорціями будови тіла. Це зумовлено, перш за усе, встановленими багатьма дослідженнями звязком між екстерєрно-конституціональними характеристиками тварин та їхньою продуктивністю за основними господарськи корисними ознаками. Тобто добір корів з бажаними формами будови тіла сприяє нарощуванню, у тому числі, й молочної продуктивності тварин. Відомо також, що розвиток дорослих корів залежить від інтенсивності їхнього росту у молодому віці, ще у в процесі вирощування та живої маси при першому плідному осіменінні.

У звязку з цим дана закономірність була прокладена нами в основу визначення економічної ефективності розведення тварин, які розвиваються у напрямку бажаної живої маси ще на стадії вирощування ремонтних телиць та їхнього плідного осіменіння. За основну ознаку розвитку було взято живу масу ремонтних телиць на час парувального віку, тобто на час першого запліднення, оскільки жива маса є інтегрованим показником онтогенетичного розвитку тварин в цілому, табл. 3.8.

Таким чином, розрахунок економічної ефективності від розведення корів української чорно-рябої молочної породи підконтрольного стада ґрунтувався на сумі додаткового прибутку, отриманого від реалізації молока кращих за приростом живої маси тварин на час їхнього першого плідного осіменіння у порівнянні зі стандартом молочної продуктивності згідно з додатком 9 до пункту 6.1 Інструкції з бонітування великої рогатої худоби молочних і молочно-мясних порід (2004).

При визначенні економічної ефективності користувалися даними 2014 року, у якому середня ціна реалізації одного кілограму виробленого молока у Сумському регіоні становила в середньому 3 грн. 86 копійок.

Таблиця 3.8

Економічна ефективність залежно від живої маси при першому заплідненні (грн. на одну корову)

Жива маса при першому заплідненні, кгКількість голівНадій за лактацію:першувищу± кгекономічна ефективність, грн.± кгекономічна ефективність, грн.Стандарт надою корів української чорно-рябої молочної породи3400-4200-36210-238-919-467-180337273+8233177+828319637285+8933447+988381438265+12044647+13925373

За результатами обрахунків встановлено, що із збільшенням живої маси на час першого плідного осіменіння на 10 кг, відповідно зростають надій корів та економічна ефективність виробництва молока розпочинаючи із живої маси телиць 372 кг. Так, економічна ефективність, виражена у вартості додаткового прибутку за надій, у групи тварин з живою масою при запліднення 372 кг у порівнянні з стандартним надоєм породи становила 3177 грн. за даними першої та 3196 грн. - за даними вищої лактації на одну корову за рік.

Істотно вища економічна ефективність отримана у групи тварин з живою масою при першому запліднені 382 кг, яка становила 4647 грн. за першу та 5373 грн. - за вищу лактацію на одну корову за рік.

3.5 Технологія вирощування ремонтних телиць

Основою прибуткового ведення молочного скотарства є створення необхідних умов для регулярного надходження племінного молодняку з високим потенціалом продуктивності для ремонту стада.

Сучасний стан вирощування ремонтних телиць у господарстві уже забезпечує конкурентоспроможність галузі та формування стада корів для племінного заводу із продуктивністю 6,0-7,0 тис. кг молока за 305 днів лактації.

Новостворена українська чорно-ряба молочна худоба характеризується високою енергію росту. Тому для досягнення запланованих відповідних показників продуктивності цих тварин спеціалістам господарства необхідно забезпечити інтенсивне вирощування ремонтних телиць із такими параметрами живої маси, що відповідають бажаному типу для цієї породи та рівня племінного заводу: 6 міс - 186 кг; 12 міс - 300; 18 міс - 400-420; 24 міс - 500-520 кг.

Враховуючи біологічні особливості тварин молочних порід, реалізація розробленої програми вирощування та годівлі телиць упродовж першого року життя гарантує одержання середньодобових приростів живої маси на рівні 750-800 г, а на другому - 500-600 г. На 10-й день після отелення жива маса корів-первісток становитиме не менше 530-550 кг.

Розроблена система передбачає:

мінімальні (2-3%) втрати приплоду за період вирощування;

відповідність росту і розвитку тварин показникам стандарту породи;

ефективне та економне використання молочних і зернових кормів, а також раннє привчання телят до споживання об'ємистих;

інтенсивну підготовку нетелей до отелення та лактації з наступною оцінкою корів-первісток за власною продуктивністю;

особливості годівлі корів упродовж виробничого циклу та інше.

Науковими дослідженнями доведено, що для реалізації генетичного потенціалу інтенсивних типів молочної худоби тваринам необхідно підвищувати рівень енергії у збалансованих раціонах годівлі проти існуючих норм за рахунок високоякісних об'ємистих кормів: ремонтним телицям за весь період їх вирощування до 18-місячного віку - на 15-20%; нетелям і сухостійним коровам - на 25-30%.

Організація і технологія вирощування племінного молодняку повинна базуватися на закономірностях індивідуального розвитку і сприяти формуванню тварин з міцною конституцією і високою продуктивністю, враховувати біологічні особливості росту, екстерєру та інтерєру, забезпечувати добрий розвиток травних органів, становлення відтворної функції і тривале використання тварин. В умовах генетичного покращення стада кожне нове покоління тварин повинно бути більш продуктивним і стійким до хвороб, відповідати вимогам більш досконалої технології.

Усіх бугайців і теличок у віці 14 - 20 діб за допомогою електротермо-каутера або інших інструментів знерожують. Видалення рогових утворень дає можливість вирощувати спокійних тварин, не витрачати на формування рогів дефіцитних мікроелементів, попередити травматизм обслуговуючого персоналу, одержати тварин необхідних кондицій.

Багаторічний досвід кращих господарств показав, що одним з перспективних методів вирощування телят є їх утримання в індивідуальних будиночках на відкритому повітрі незалежно від сезону року. У телят, яких вирощують у таких будиночках, краще розвиваються органи дихання, покращується серцева діяльність, обмін речовин, підвищується резистентність.

3.5.1 Принцип спрямованого вирощування ремонтного молодняку

Спрямоване вирощування молодняку - це застосування комплексу заходів впливу на ростовий організм, які сприяють формуванню його в бажаному типі, розвивають морфологічні та функціональні якості звязані з напрямком продуктивності тварин. Кінцевою метою спрямованого вирощування є створення корови з достатньою живою масою і величиною, міцної конституції, з добре розвинутими внутрішніми органами і системами, яка здатна тривалий час давати високі надої молока відповідної якості при найменших витратах кормів. Однак це можливо лише за умови задоволення потреби молодняку в повноцінній годівлі та системі утримання з урахуванням закономірностей на всіх етапах його індивідуального розвитку.

В технології вирощування ремонтного молодняку розрізняють чотири періоди: 1) телята від народження до 6-місячного віку (молочний період); 2) телиці у віці 7-15 міс. (період інтенсивного росту і розвитку); 3) телиці 16-18 міс. (парувального віку) та 4) нетелі.

Контроль за ефективністю вирощування ремонтних телиць можна здійснювати за допомогою стандартів вагового та лінійного росту (табл. 20), які розроблені на основі аналізу досліджень вітчизняних вчених та даних власних експериментів.

3.5.2 Вирощування телят у молочний період

Нормальне отелення проходить як правило без сторонньої допомоги, а при важкому перебігу надають ветеринарну допомогу. Зразу ж після народження ніс і рот теляти звільняють від слизу. Якщо корова здорова, її дають облизати новонароджене теля. Це забезпечить теляті хороший масаж, при цьому очищається шкіряний покрив від слизу, запобігається порушення функції шлунково-кишкового тракту теляти, а в отельної корови - затримку посліду. Якщо корова невзмозі зробити це, то теля витирають джгутом із чистої соломи або мішковиною.

Через 1-1,5 години після народження, а ні в якому разі пізніше, теля напувають молозивом у кількості 1-2 кг залежно від його живої маси, стану здоровя та апетиту. З молозивом новонароджене теля отримує пасивний імунітет. Тому йому в перші 12-18 годин життя необхідно дати не менше 3,5-4 кг материнського молозива. Молозиво - це найцінніший корм - у ньому, крім імунних властивостей, в 4-5 разів більше білків, ніж у звичайному молоці, в яких є багато незамінних амінокислот. Кислотність молозива 45-500 за Тернером (проти 18-200 у нормального молока) убиває бактерії, які потрапляють у шлунково-кишковий тракт. Випоюють телят молозивом не менше трьох раз за добу із соскової поїлки впродовж 6 днів.

Таблиця 3.9

Орієнтовні показники вагового та лінійного росту ремонтних телиць від народження до 18-місячного віку

Вік, міс.Середньо-добовий приріст, гЖива маса, кгВисота в холці, см.Обхват грудейНовонароджені-35-4274-7780175057-6278-8085280081-8782-85963800103-11287-891044800126-13892-931105750148-16296-981196750170-186101-1021237700191-206104-1051318700212-227107-1081389700233-250108-11014410700255-272110-11314611700278-296112-11515012700300-318115-11715213600318-340117-11915614600336-356118-12016415600354-372121-12216716500370-390123-12417317500385-405124-12617918500400-420125-128181

Починаючи із 7 дня життя телят годують молоком та напувають перевареною водою в проміжках між годівлею. Температура молока і води має бути 37-390С. Вода як специфічний подразник прискорює процеси травлення. Дуже важливо з 5-10 денного віку привчати телят поїдати грубі та інші корми. Для цього їм слід давати доброякісне сіно і мінеральні речовини (крейду, кухонну сіль).

На 3-4-му тижні після народження незбиране молоко в раціоні телят поступово замінюють збираним і починають вводити сіно та концентровані корми. З 2-го місяця телят привчають до коренеплодів, а з 3-х місячного віку їм починають давати зелені корми, високоякісний силос та інші корми.

До 6-ти місяців молодняк росте досить інтенсивно, тому не менш важливо використати цю біологічну здатність і забезпечити йому повноцінний різноманітний раціон годівлі, який пропонується сучасними виробниками.

Племінний молодняк зважується щомісячно для контролю інтенсивності вирощування. Телят, які відстають у рості, розміщують окремо і поліпшують їхню годівлю. Теличок, жива маса яких на період 6-місячного віку становить всього 70-80% від стандарту, вважають відсталими у рості.

Спеціалісти мають знати, що високі показники збереження молодняку дає запровадження в господарстві вирощування телят в індивідуальних профілакторіях відкритого типу. Час виносу після народження в будиночки різний: влітку можна виносити через 10-14 годин, взимку - через 24 години.

Головна умова - теля повинно добре обсохнути, а в будиночку - досить соломи.

Після закінчення профілактичного періоду (один місяць) тварин переводять у телятник. Тварини господарстві утримуються в групових клітках (по 6-8 гол.) з вільним виходом на вигульні майданчики.

У наступних періодах вирощування телят можна застосувати безпривязне утримання на глибокій підстилці, але з обовязковим наданням тваринам вільного виходу на вигульні майданчики у будь-яку пору року, при цьому не допускається змішування вікових груп.

З квітня по жовтень слід широко застосовувати вирощування телят на кормовигульних майданчиках. Моціон є найкращим фактором формування здорового організму тварин. Проте це часто недооцінюють і як основний показник оцінки тварин використовують лише живу масу. У таких випадках часто має місце не вирощування високопродуктивних тварин, а їх відгодівля. Така ситуація може скластися при випоюванні надмірної кількості натурального молока.

Співвідношення числа тварин до числа місць на фронті годівлі повинно бути максимальним - 1:1, а ще краще - 0,85:1, і ні в якому разі не навпаки. Різниця у живій масі тварин в одній групі не повинна перевищувати 3-5%.

Для зниження витрат молочних кормів, особливо в годівлі бугайців, рекомендується використовувати високоякісний комбікорм, а також кормовий концентрат лізину, як незамінну амінокислоту впродовж молочного періоду: із 30- до 40-денного віку - по 40-30 г за добу на 1 гол., 41-50-денного - по 30 г, 51-60-денного - по 15 г.

Ефективним способом підвищення поживності зернових концентратів є екструдування зерна (гороху, пшениці, ячменю, кукурудзи).

Подрібнений екструдат вводять у комбікорм або концентровану сумішку. В екструдованому зерні вміст цукрів збільшується майже вдвічі, декстринів - у пять разів. За поживністю екструдований горох наближається до кормів тваринного походження. Використання екструдованих кормів підвищує середньодобові прирости телят на 15-20%.

Розвиток рубця, його функції та формування рубцевої мікрофлори у телят найінтенсивніше проходять у перші 2-3 місяці після народження і закінчуються, в основному, до 6-місячного віку.

Слід організувати вільний доступ до високоякісної суміші зернових кормів. Спочатку це може бути добре розмелений повнозернистий без плівки овес із ячмінним борошном та висівками пшеничними.

Для телят зерно злакових культур краще плющити або подрібнювати, так як борошно погано засвоюється і є дорожчим для виробництва (затрати енергії). Навпаки, зерно бобових подрібнюють до дрібних фракцій, тоді білок швидше залишає рубець, забезпечуючи організм необхідними амінокислотами. Це ж відноситься і до екструдованих шротів (і зерна сої).

Влітку телятам згодовують сіно та провялену злакову чи злаково-бобову зелену масу. Хороший силос телятам рекомендується згодовувати в кінці другого (на третьому) місяці життя, кислий силос (рН 3,8-3,9) до раціону можна включати лише після пятимісячного віку. Ефективна заміна силосу сінажем.

До 2-3 тижнів телятам випоюють прокипячену воду (часто практикують підсолену), а потім - чисту сиру. Випоювання проводять за годину до чи через годину після згодовування молока. За необхідністю автонапувалки перекривають.

У прирості живої маси молодняку зола становить 5 %. А це означає, що при середньодобовому прирості 700-800 г у тілі відкладається 35-40 г мінеральних речовин. Враховуючи цю особливість організму, у молочний період мінеральні добавки повинні бути обовязковим компонентом раціону.

Джерелом мінеральних речовин для телят можуть бути кухонна сіль, крейда кормова, преципітат кормовий, трикальційфосфат та інші.

Годують телят до 6-місячного віку 3 рази за добу. Вимоги до якості кормів залишаються такими ж високими, як і в профілактичний період. Молочні корми випоюють із відра, а грубі та соковиті можна роздавати за допомогою мобільного транспорту. Воду забезпечують із автонапувалок. Телиць, жива маса яких на період 6-місячного віку становить лише 70-80 % від стандарту, рахують відсталими у рості і вибраковують.

Розроблена схема годівлі ремонтних телиць, за умови її дотримання, має забезпечити одержання у господарстві ремонтних теличок живою масою у 6-місячному віці 180-186 кг.

Останнім часом впроваджують технологію вирощування ремонтних телиць, яка передбачає мінімальне згодовування телятам молочних кормів за рахунок високоякісних спеціальних комбікормів чи сумішок концентратів на основі плющеного зерна злаків.

3.5.3 Перспективна технологія вирощування ремонтних телиць до 6-місячного віку

Інтенсивне вирощування ремонтних телиць залишається невідємною частиною і найекономнішим способом збільшення виробництва молока. Вирощування племінних телиць дає виробнику такі економічні та селекційні переваги:

. Максимальне збільшення генетичного потенціалу стада.

. Можливість інтенсивної заміни корів з незадовільною молочною продуктивністю на відповідному етапі селекції.

. Збільшити поголівя стада за рахунок власного відтворення без додаткових витрат на закупівлю нових телиць і корів.

. Можливість реалізації надлишкового племінного молодняку.

Згодовування молозива. Концентрація антитіл в молозиві починає знижуватись, якщо корову не доїти 9 і більше годин після отелення, і різко знижується з кожною даванкою кормів чи доїнням, причому, більше у первісток, ніж у повновікових корів.

За один раз можна згодовувати молозива по 4-5 % від живої маси теляти (табл. ). Температура 390 С (така ж як і температура тіла теляти).

Таблиця 3.10

Згодовування молозива за один раз, кг/гол.

Жива маса при народженні, кг253035404550Молозиво, кг1,251,501,752,002,252,50

Випоювання молока. Теля повинно одержувати молока за день 8-10% від своєї живої маси при народженні (у дві даванки - не менше). До кінця відлучення теля повинно щодня отримувати одну і ту ж кількість молока. З ростом потреба в кормах збільшується. Проте обмежене споживання молока провокує теля до поїдання твердих кормів (концентратів, сіна) у ранньому віці.

Молоко від корів, яким вводили антибіотики, не можна згодовувати.

Обовязково з 3-го до 21-го дня після народження випоювати телятам кипячену воду (через 1,0-1,5 год. після напування молоком) для профілактики розладів шлунку, температура 35-380С. Після 21-дня - давати чисту сиру воду. Доступ - постійний. Комбікорм (зерно плющене) повинен бути в годівниці постійно. Доступ вільний.

Згодовування зернових і грубих кормів. При згодовуванні лише молока рідкий корм через стравохідний жолоб поступає в сичуг, не потрапляючи в рубець і сітку. Проте з початком споживання твердих кормів (зерно і сіно), стравохідний жолоб поступово припиняє своє функціонування, а рубець заселяється мікроорганізмами.

Поступово формуються стінки рубця, в результаті чого, теля стає здатним перетравлювати волокнистий корм за допомогою популяцій бактерій, які заселяють рубець.

Останніми дослідженнями доведено, що раннє згодовування сіна не має ніяких переваг, якщо початковий раціон містить достатню кількість клітковини. Більш того, вуглеводи (крохмаль, цукор), які містяться у зернових концентратах, мають важливе значення, так як вони є основним і доступнішим для молодого організму джерелом створення ацетата і бутирата (ЛЖК), необхідних для росту і формування стінок рубця. Грубоволокниста клітковина сіна для утворення ЛЖК в рубці телят у ранньому віці буде малодоступною.

Ось чому ріст і розвиток рубця значно більшою мірою залежить від споживання зернових кормів, ніж сіна. Тому раннє привчання телят до споживання зернового раціону з високими смаковими якостями дає можливість зменшити кількість натурального молока і без негативних наслідків плавно (поступово) перейти на згодовування їм рослинних кормів. Як правило, при згодовуванні надмірної кількості молока потреба телят в енергії і білку забезпечується, тому тварини мало споживають зернових і грубих кормів. Після припинення випоювання молока прирости живої маси телят різко знижуються.

Таким чином, високі норми натурального молока, як з точки зору фізіології жуйних тварин, так і з економічних міркувань, не виправдано.

Згодовування телятам зернового раціону (найефективніше у вигляді спеціального комбікорму) можна розпочати уже через чотири дні після їх народження. Для цього зразу ж після випоювання молока необхідно рукою ввести в порожнину рота жменю комбікорму і примусити теля проковтнути. Надалі теля буде самостійно їсти. Заохочують телят до споживання зернового корму різними способами: включають мелясу, плющене зерно, подають комбікорм невеликими свіжими порціями, знижують рівень молока (якщо він високий і т.д. ). За умови використання високоякісного комбікорму, кількість натурального молока можна знизити, контролюючи при цьому апетит, ріст і розвиток телят. Уже у 50-60 днів теличка повинна споживати біля 1 кг комбікорму. При згодовуванні сухих кормів обовязково має бути вільний доступ до свіжої води.

Відлучати теля від випоювання молока необхідно тоді, коли воно нормально росте, розвивається і споживає 1,2-1,5 кг зернових кормів за добу.

Крохмаль кукурудзи - найцінніший енергетичний матеріал. Проте високий рівень зерна кукурудзи в комбікормі (понад 35%) небажаний, так як крохмаль не буде використовуватися повністю, краще збільшувати частку плющеного зерна ячменю.

Крім того, у комбікормі має бути біля 18% сирого протеїну, а також до його складу включені вітаміни А, Д і Е. Після того, як теличка зможе споживати 1,5 кг комбікормів, до раціонів можна включати дешевші зернові сумішки.

Привчати телят до споживання високоякісного сіна (краще з отави злакових трав) пропонується з 30-60 днів після народження.

Розпочати згодовування сінажу і силосу телятам необхідно у віці 2-3 місяці. Якість кормів має бути високою.

3.5.4 Основні причини загибелі телят

1. Занадто великий інтервал часу між народженням і першим випоюванням молозива, так як всмоктування антитіл знижується. Як правило, після повного виводу меконію (первородного калу) із організму всмоктування антитіл припиняється. Крім того, період, упродовж якого стінки кишечнику проникні для антитіл, взимку коротший, аніж влітку.

. Якщо теляті не випоїли молозива І-го доїння, а згодували змішане - І, ІІ, ІІІ і т.д. доїнь, в останньому лишилось мало імуноглобулінів. Концентрація білка в молозиві швидко падає: у молозиві І-го доїння білок становить 14-20%, ІІ - 8-12%, ІІ - 5-6 і ІV - 4,2-4,4%. Проте не грає суттєвої ролі, випило теля молозиво власної матері, чи від іншої корови. Важливо, щоб новонароджене теля випило своєчасно молозиво першого доїння здорової тварини.

. Інколи молозиво розводять водою, у цьому випадку падає концентрація антитіл. Або занадто (> +500С) його нагрівають і відбувається денатурація (скипання) білка.

. Якщо у корів відсутній сухостійний період або їх доять перед отеленням, тоді молозиво за своєю якість наближається до молока.

3.5.5 Вирощування телиць від 7- до 15-місячного віку

Переміщення телят із однієї вікової групи до іншої повинно проходити таким чином, щоб у їх умовах утримання і годівлі не було різких змін. На цьому етапі перехідного періоду від молочної годівлі до загального раціону нерідко спостерігається зниження росту тварин. Тому необхідно, щоб раціони складалися із тих же кормів, які телята отримували в кінці молочного періоду.

Годівля телиць після молочного періоду повинна бути спрямована на правильне формування їх тіла та розвиток органів відповідно до вимог, що ставляться до молочних корів.

У період від 7 до 15 місяців тварини інтенсивно ростуть за рахунок кісткової та мязової тканин, повністю завершується функціональне становлення жуйного типу годівлі.

Рекомендовано годувати телиць за нормами з розрахунку отримання середньодобових приростів: у віці 7-12 міс - 750-600 г; у 13-16 міс - 700-500 г (табл. 27). За таких умов годівлі телиця до 12-місячного віку досягне 50%, а до першого осіменіння - 70% живої маси дорослої корови.

Раціональніше вирощувати телиць за рахунок високого рівня згодовування їм високоякісного сіна і сінажу та помірного використання концентратів - до 25% раціону за поживністю.

Високоякісну кормову солому телицям можна згодовувати лише після 10-місячного віку, так як система травлення молодої тварини ще недостатньо сформована.

Взимку телицям вранці згодовують комбікорм і частину силосу (сінажу), залишок норми силосу і сіна становитиме вечірню даванку. Влітку молодняку планується згодовувати зелені та консервовані (силос, сінаж) корми. Добову норму концентратів задають зранку.

Обов'язковим компонентом до раціонів, як взимку так і влітку, повинні бути мінеральні добавки та вітаміни (краще - спеціальні премікси).

Залежно від можливостей господарства, система утримання телиць впродовж стійлового періоду може бути безприв'язною (групами по 20-30 голів), або прив'язною.

Влітку телиць краще утримувати на кормовигульних майданчиках, де є місце для відпочинку з накриттям.

Приміщення, де утримують тварин, повинні бути чистими, сухими, світлими і добре вентильованими. Телиць забезпечують підстилкою, краще із соломи.

«Фронт» годівлі - 0,6-0,8 м/гол., різниця між тваринами у групі не повинна перевищувати: за віком - 20 днів, за живою масою - 10-15 кг.

3.5.6 Вирощування телиць від 16- до 18-місячного віку

В технології вирощування ремонтного молодняку цей період є досить відповідальним, так як при належному вирощуванні в попередні два періоди у телиць в 16-18-місячному віці настає фізіологічна зрілість. Про настання фізіологічної зрілості телиць можна стверджувати, коли форма їх будови тіла близька до корів, жива маса не менше 65-70 % маси дорослих маток і встановлено чітко виражені статеві цикли.

Бажана жива маса телиць новоствореної української чорно-рябої молочної породи при якій можна їх штучно запліднити повинна становити не менше 400 кг у віці 16-18 місяців.

При затриманні росту через недостатній рівень годівлі краще осіменити тварину більш у старшому віці ніж з низькою живою масою.

На продуктивність корів впливає в першу чергу спадковість, проте досвід показує, що неповноцінна годівля телиць в процесі їх вирощування також значно знижує рівень надою.

При першому отеленні первістка має бути добре сформованою за будовою тіла та морфологічними якостями вимені, високою за ростом, з добре розвинутим тулубом, здатна споживати велику кількість обємистих кормів, які забезпечують достатній рівень продуктивності.

Набір кормів у раціоні телиць протягом року може змінюватись залежно від того, які корми є в господарстві. Сіно до весни можна замінювати доброякісним сінажем, частину силосу - коренеплодами. При цьому орієнтовна структура раціонів для телиць цього віку може бути такою, в % за поживністю: силос - 40-45; сіно, сінаж - 28-30; концентровані корми - 25-30 і коренеплоди - до 10. У літній період основний корм для телиць - зелена маса.

Досить важливим елементом у технології вирощування телиць паруваль-ного віку є організація у стійловий період щоденного моціону на кормо-вигульних майданчиках. Крім того, що прогулянки на свіжому повітрі сприяють здоровому розвитку організму, у цей час простіше виявити у телиць стан охоти і вчасно їх осіменити. Після визначення явної тільності тварин переводять у групу нетелей.

3.5.7 Годівля та утримання нетелей

Вся технологія годівлі та утримання тварин у цей період спрямована на підготовку їх до отелення і передбачає: повноцінну годівлю, яка б забезпечила середньодобові прирости живої маси не менше за 1000 г; проведення масажу вимені на 180-240 день тільності на протязі 3-5 хвилин два рази в день; привчанні тварин до шуму роботи доїльного обладнання; щоденний активний моціон та постійний контроль за фізіологічним станом нетелей.

Під час роздою первісток, особливо високопродуктивних, організм використовує більше поживних речовин, ніж їх поступає з раціоном. У перші місяці лактації спостерігається різке зменшення живої маси, через що змінюється добовий надій і відповідно продуктивність за всю лактацію. Тому чим вища жива маса первістки тим вища буде її продуктивність за лактацію.

3.5.8 Стимуляція розвитку вимені

Масаж вимені нетелей прискорює розвиток молочної залози, сприяє збільшенню залозистої тканини і, завдяки цьому, забезпечує максимальну наступну продуктивність первісток.

Масаж вимені нетелей проводять двічі за день під час вранішнього та вечірнього доїнь. Масаж можна проводити за допомогою мякої тканини, яку змочують теплою (+45-500 С) водою з відра. Перші 8-10 днів легко, але наполегливо погладжують вимя і дійки. Потім, коли тварини звикнуть до оператора, виконується глибший масаж вимені впродовж трьох хвилин з обовязковим розтиранням і легким розтягуванням дійок.

Як тільки сформуються частки вимені, їх масажують зверху до низу і навпаки, круговими рухами пальців. Активніше масажують передні частки, оскільки вони, як правило, менш розвинуті, ніж задні. Щоразу масаж закінчується підштовхуванням вимені знизу уверх (4-5 разів), імітуючи поштовхи теляти під час ссання.

За місяць до отелення масаж вимені проводять частіше, попередньо його помивши теплою водою і обтерши чистим рушником, а також одягають на декілька секунд працюючі доїльні стакани. Все це сприяє виробленню у нетелей умовних рефлексів на процес доїння, що значно полегшує роботу з ними після отелення.

Тривалість масажу - 40 днів (восьмий місяць тільності та перші 10 днів дев'ятого) по 4-6 хвилин.

За 20 днів до отелення масаж вимені припиняють, так як це може викликати у нетелей секрецію молока, що порушить нормальне утворення молозива і буде загрожувати життю теляти.

Корови, яких готують до отелення за допомогою масажу, переважають на 7-15 % за надоями за лактацію своїх аналогів, яким не робили масаж.

Фізіологічне обґрунтування масажу вимені у нетелей. Активна дія на молочну залозу методом масажу сприяє кращому формуванню і розвитку залозистої частини вимені, ще до настання лактації. Тому в умовах машинного доїння дуже важливо передбачити ранню підготовку нетелей до майбутньої лактації. Формування молочної залози в теличок починається у ранньому віці і зумовлено особливостями успадкування. Ріст вимені у теличок до 6-місячного віку відбувається в основному за рахунок жирової тканини, досить слабко розвинені молочні протоки, а залозиста тканина не розвивається зовсім. З початком періоду статевої зрілості молочна залоза у телиць розвивається інтенсивніше. Після плідного осіменіння, і особливо у другу половину тільності, різко збільшується ріст вимені, формування альвеол і молочних протоків. Розвиток протокової і альвеольної системи протікає особливо ефективно в останні три місяці тільності. Шляхом масажу вимені у цей період досягається активування розвитку залозистих клітин і формування всього вимені. Під час масажу подразнюються чутливі нервові закінчення на вимені і дійках. Імпульси від рецепторів молочної залози через центральну нервову систему чинять вплив на гіпофіз, який реагує на це виділенням гормонів, що реагують на ріст і розвиток молочної залози і впливають на загальний рівень обміну речовин.

Подразнення рецепторів вимені рефлекторно прискорює перистальтику органів травлення та інтенсивність засвоєння поживних речовин, збільшуючи при цьому їх концентрацію в крові.

Інтенсифікація обміну речовин під час масажу вимені і збільшення кровообігу молочної залози покращує постачання її необхідними поживними речовинами та енергетичним матеріалом, що сприяє інтенсивному росту вимені і пропорційному його формуванню.

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1 Охорона праці у галузі молочного скотарства

Вступ. Правила охорони праці у тваринництві. Велика рогата худоба. Затверджені Наказом Держнаглядохоронпраці України від 06.12.2004 року № 268 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 р. за № 226/10506 Дія нормативно-правового акта з охорони праці Правила охорони праці у тваринництві.

Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на створення безпечних умов, збереження здоровя і працездатності людини в процесі праці. Складовими охорони праці є законодавство про працю, виробнича санітарія і безпека застосування різних технічних засобів на виробничих процесах у сільському господарстві, включаючи і пожежну безпеку.

Інтенсивний розвиток охорони праці збігається з початком розвитку інтенсивної технології виробництва із застосуванням автоматизованих, максимально механізованих систем в усіх виробничих процесах галузі тваринництва, яке одночасно з полегшенням праці підвищенням її продуктивності несло в собі небезпеку для життя і здоровя працюючих.

Трудове законодавство регламентується законодавчими актами, основними з яких є Конституція України, Кодекс законів про працю, Закон України „Про охорону праці.

Для сучасного сільськогосподарського виробництва характерним є також вплив на організм людини різних технічних, хімічних, біологічних та інших факторів.

Конституційне право громадян нашої держави на охорону їх життя і здоровя у процесі трудової діяльності відображено у Закону України „Про охорону праці, прийнятому Верховною Радою України 14 жовтня 1992 року.

Закон закріпив гарантії охорони праці на виробництві, визначив основні положення щодо видів стимулювання роботи з охорони праці, дії державних, міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці; затвердив структуру і порядок функціонування державного управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за порушення законодавства про охорону праці.

Створення таких умов праці на виробництві, які б гарантували повну безпеку життєдіяльності працюючих, при яких максимально продуктивність праці відповідала б найменшим затратам енергії організму людини, а організм людини не зазнавав би шкідливої дії різних виробничих факторів.

4.1.1 Система управління та організація охорони праці у тваринництві

Відповідно до існуючих положень про організацію охорони праці на підприємстві відповідальним за охорону праці є керівник. Через нього надходить вся нормативна інформація з охорони праці, всі вимоги щодо окремих виробництв відносно стану безпеки. Далі інформація від керівника поступає до головних спеціалістів та служби з охорони праці в господарстві, а тоді безумовно до керівників виробничих дільниць, які доводять інформацію безпосередньо на робочі місця (схема).

Для надійного функціонування системи управління безпекою праці існує компетентний орган управління в особі керівника господарства і спеціаліста з охорони праці, до обовязків яких входить координування всієї роботи, повязаної з постійним пошуком небезпек (здійсненням певного контролю за станом виробничого обладнання, технологіями, виробничими процесами), аналізом їх і терміновою розробкою доцільних заходів для їх усунення.

При укладенні трудової угоди з одного боку виступає адміністрація господарства, а з другого - працівники. Права і обовязки сторін регламентуються колективним договором.

Законодавство покладає на адміністрацію проведення інструктажів з техніки безпеки, виробничої санітарії, пожежної безпеки та інших питань охорони праці. Робітники і службовці повинні дотримуватись встановлених вимог і інструкцій з охорони праці, а також використовувати видані їм засоби індивідуального захисту відповідно ст. 159 Кодексу законів про працю і ст. 18 Закону „Про охорону праці.

Працівники, зайняті на роботах із важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію і т.д.

При виникненні на виробництві каліцтва або іншого пошкодження здоровя під час виконання трудових обовязків власник підприємства зобовязаний відшкодувати працівникові збитки у повному розмірі відповідно до трудового договору, а також сплатити потерпілому матеріальну одноразову допомогу.

Специфіка технологій виробництва тваринницької продукції визначає особливості процесів формування та виникнення виробничих небезпек.

При догляді за тваринами ряд небезпек походять безпосередньо від тварин (травмування людей тваринами, можливість зараження інфекційними захворюваннями), машин і механізмів, теплової та електричної енергії, будівель.

У тваринництві мають місце й професійні захворювання, спричинені різними мікроорганізмами, основним джерелом яких є хворі та заражені тварини.

До поширених захворювань належать бруцельоз, туберкульоз, туляремія, сальмонельоз, лептоспіроз, токсоплазмоз, орнітоз, лістерельоз, трихофітія.

Основними травмами у тваринництві є забиття, порізи, переломи кісток, опіки, отруєння, ураження електричним струмом.

Тваринницькі приміщення, ветеринарні обєкти, кормоцехи, склади та інші виробничі приміщення, споруди не можна будувати на заболочених землях, на ділянках з високим стоянням підгрунтових вод, на місцях колишніх гноєсховищ, шкіросировинних підприємств.

Кожну тваринну ферму чи комплекс розташовують від населених пунктів на певній відстані (санітарно-захисна зона). Розмір санітарно-захисної зони визначається діючими санітарними нормами проектування промислових підприємств. Так, для ферм великої рогатої худоби і цехів кормоприготування розмір санітарної зони становить 300 м. Розміри між окремими тваринницькими й іншими приміщеннями наведені в нормах технологічного проектування.

Дороги, проїзди й пішохідні проходи на території тваринницьких ферм вільні для руху, без вибоїн і достатньо освітлені.

Гноєсховища, сечозбірники, котловани, колодязі, ями на території ферм огороджені, щоб в них не могли впасти люди і тварини. Територія ферми огороджена і озеленена.

Всі струмоведучі частини електродвигунів тваринницького обладнання і машини мають електрозахист, не струмоведучі - надійно заземлені.

Якщо пристрої і системи виробів, що є джерелом небезпеки, не можуть бути огороджені за їх функціональним призначенням, то розробляють додаткові організаційно-технічні заходи, що зазначають в експлуатаційних документах на сільськогосподарську техніку.

Споруди, будівлі та інші виробничі обєкти розміщені на території виробництва відповідно до санітарних норм та протипожежних норм проектування промислових підприємств.

Територія підприємства рівна, добре вентильованою, вірно спланована, що забезпечує підведення атмосферних опадів від будівель та споруд до водостоків.

Створення безпечних умов праці на виробництві, максимально гарантують повну безпеку життєдіяльності працюючих, при яких максимальна продуктивність праці відповідала б найменшим затратам енергії організму людини, а організм людини не зазнавав би шкідливої дії різних виробничих факторів, вимагає знань багатьох галузей науки і техніки.

4.1.2 Вимоги виробничої санітарії

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" (2694-12) роботодавець зобов'язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічному обов'язковому медичному огляді осіб віком до 21 року.

Для санітарно-побутового забезпечення працівників потрібно обладнувати спеціальні приміщення відповідно до будівельних норм і правил "Адміністративні і побутові приміщення" (із змінами) (СНіП 2.09.04-87).

Не дозволяється використовувати санітарно-побутові приміщення не за призначенням.

Побутові приміщення слід розміщувати в місцях із найменшою дією шуму та інших шкідливих виробничих факторів.

Побутові приміщення можна розміщувати в окремих будівлях або в прибудовах до виробничих будівель.

Побутові приміщення вибухопожеженебезпечних виробництв повинні розташовуватися в окремо розміщених будівлях чи на першому поверсі виробничого приміщення, але не ближче 20 м від приміщення вибухопожеженебезпечних виробництв або робіт.

Під побутовими приміщеннями і над ними не дозволяється розміщувати вибухопожежонебезпечні виробництва та склади легкозаймистих речовин.

Для працівників, які виконують роботу на відкритому повітрі чи в неопалюваних приміщеннях із температурою повітря на робочих місцях нижче +10 град. С°, слід передбачати приміщення для обігрівання.

Працівників потрібно забезпечувати доброякісною питною водою. Температура води має бути не вище 20 град. С° і не нижче 8 град. С°.

Засоби захисту працівників, які застосовуються під час виконання виробничих процесів, указаних у Правилах, повинні відповідати вимогам державного стандарту "Засоби захисту для працюючих. Загальні вимоги та класифікація" (ГОСТ 12.4.011-89) та інших відповідних стандартів ССБП.

Вибір конкретного типу засобів захисту працівників повинен здійснюватися з урахуванням вимог безпеки для даного технологічного процесу або виду робіт.

Персонал, що доглядає тварин, проінструктований про засоби особистої гігієни, а також правила поводження з тваринами взагалі і заразнохворими особливо.

Перед входом у тваринницьке приміщення, а також між секціями створюють барєри (дезмати, дезкилимки змочені дезрозчином).

Приготування дезінфікуючих і миючих розчинів потрібно проводити в гумових рукавичках та захисних окулярах у спеціально відведеному для цієї мети приміщенні.

Під час приготування миючих і дезінфікуючих розчинів та при пересипанні порошкових миючи засобів із заводської упаковки у витратні ємкості необхідно використовувати респіратори, ватно-марлеві пов'язки, захисні окуляри, прогумовані фартухи, гумові рукавички і чоботи.

При знежиренні гумових виробів слід користуватися гумовими рукавичками або покривати шкіру рук захисними пастами. Під час промивання фільтрів (лавсанових та марлевих) необхідно застосовувати гумові рукавички.

Промивання ємкостей і баків повинне здійснюватися способами, які виключають необхідність перебування працівників усередині них (щітки з довгими ручками, розпилювачі тощо).

На бочках та ємкостях з вихідною сировиною і приготовленими концентрованими розчинами наносять написи, які вказують назву речовини, ступінь концентрації розчину і заходи безпеки.

Працівники тваринництва проходять медичні огляди перед вступом на роботу і потім профілактичні огляди один раз на квартал, а оператори машинного доїння - один раз на місяць. Один - два рази на рік оператори машинного доїння проходять диспансерний медогляд з обмеженням на бруцельоз і туберкульоз.

Керівники господарств несуть відповідальність за допуск до роботи людей, які не пройшли медогляд і за порушення строків проведення профілактичних оглядів.

4.2.3 Вимоги техніки безпеки при доїнні корів

Під час доїння корів не дозволяється роздавання кормів.

При доїнні неспокійних корів необхідно фіксувати їм задні ноги.

При доїнні у доїльних залах для направлення тварин на доїння і назад слід виділяти одного погонича на один переддоїльний майданчик.

Необхідно вибирати найбільш короткі прямолінійні маршрути руху тварин у доїльних залах, не створюючи заторів і виключаючи втручання обслуговуючого персоналу для їх усунення.

Під час доїння корів у доїльних залах при прив'язному утриманні слід використовувати напівавтоматичні та автоматичні прив'язі з пристроями для групового звільнення тварин.

Під час підготування вимені до доїння не можна допускати виникнення у тварин неприємних відчуттів, обумовлених механічними і температурними подразниками (сильне натискування, занадто гаряча або холодна вода тощо).

Кількість корів у групі при використанні групових доїльних станків повинна бути кратною кількості доїльних місць в одному груповому станку.

При безприв'язному утриманні худоби необхідно вибраковувати буйних корів.

Над стійлами агресивних тварин необхідно вивішувати таблички з попереджувальним написом: "Обережно! Корова б'ється" або "Обережно! Б'є ногами".

Нетелей за два місяці до отелення потрібно привчати до скотопрогонів, доїльного залу і шуму працюючих доїльних апаратів.

Не допускати застосування грубої сили і биття під час привчання корів до машинного доїння.

Підгін тварин на доїння необхідно здійснювати засобами, які виключають їх агресивну реакцію.

На тваринницькому комплексі, обладнаному доїльними установками типу "Ялинка", "Тандем", "Карусель" тощо, корів, яких щойно привезли з інших ферм або підприємств, не треба виділяти в самостійну групу. Їх потрібно розподілити у групи корів, які довгий час доїлися на цих установках.

Щоб уникнути створення травмонебезпечних ситуацій, необхідно забезпечити виконання всіх вимог експлуатаційної документації.

При доїнні корів у стійлах ширина поздовжніх проходів для обслуговування тварин повинна бути не менше 1,5 м.

Доїльний зал, молочне та відділення для миття після закінчення робіт потрібно ретельно прибирати, мити та провітрювати. Двічі на місяць їх слід дезінфікувати розчином гіпохлориду кальцію (натрію) з умістом 3%-ного активного хлору. Стіни приміщень слід мити і дезінфікувати до висоти не менше 1,8 м. Заштукатурені стіни приміщення слід дезінфікувати суспензією свіжогашеного вапна.

Миючі препарати і сухе хлорне вапно необхідно зберігати в упаковці заводу-виробника на стелажах, а поточний їх запас - у посуді, що закривається кришкою, в окремому сухому приміщенні, яке добре провітрюється.

Обслуговування холодильних установок має здійснюватися лише після їх зупинки і усунення можливості самовільного їх включення.

4.1.4 Вимоги пожежної безпеки

У випадку виникнення пожежі у тваринницьких приміщеннях можуть загинути тварини, знищитися будівлі. У результаті господарству може бути нанесений істотний збиток. Практика показує, що найбільше часто виникають пожежі в приміщеннях для великої рогатої худоби, внаслідок чого гинуть корови, молодняк, телята. Існують дві найбільш характерні причини виникнення пожеж у тваринницьких приміщеннях: 1) несправність електроустаткування й електропобутових приладів і порушення правил їхньої експлуатації (22,8%); 2) необережне поводження обслуговуючого персоналу з вогнем (21,4%).

Відповідно до діючого законодавства відповідальність за забезпечення пожежної безпеки в сільськогосподарських підприємствах несуть їхні керівники. Керівник сільгосппідприємства, зобов'язаний:

а) організувати вивчення й виконання на тваринницьких фермах правил пожежної безпеки, а також проведення протипожежного інструктажу й занять з пожежно-технічного мінімуму;

б) організувати пожежно-сторожову охорону;

в) установити на об'єктах сільгосппідприємств строгий протипожежний режим (підтримка чіткого порядку проведення вогневих робіт, визначення й устаткування місць для паління, огляд приміщень після закінчення роботи й т.д.) і постійно контролювати його найсуворіше дотримання всіма робітниками та службовцями;

г) періодично перевіряти стан пожежної безпеки об'єктів, справність технічних засобів боротьби з пожежами, боєздатність пожежно-сторожової охорони і усувати виявлені недоліки;

д) у пожеженебезпечні періоди року вживати додаткових заходів по посиленню протипожарного захисту ферм й інших об'єктів сільгосппідприємства;

е) до осіб, що порушують правила пожежної безпеки, застосовувати відповідні заходи впливу.

Відповідальність за забезпечення пожежної безпеки на фермах несуть їхні керівники, а під час відсутності останніх - особи, що виконують їхні обов'язки. Начальники комплексів, завідувачі фермами, відповідальні за пожежну безпеку, зобов'язані:

а) забезпечити дотримання на довірених їм ділянках роботи встановленого протипожежного режиму;

б) добре знати ступінь пожежної небезпеки сільськогосподарського виробництва на своїй ділянці, застосовуваних у ньому речовин і матеріалів і міри пожежної профілактики;

в) організувати на фермі й інших сільськогосподарських об'єктах пожежно-сторожову охорону;

г) стежити за справністю приладів опалення, теплових установок, вентиляції, електроустановок, сільськогосподарських агрегатів і вживати негайних заходів до усунення виявлених несправностей, що можуть спричинити пожежу;

д) вивчити наявні засоби пожежегасіння, зв'язку й сигналізації, забезпечити їхній справний стан і постійну готовність до дії, а також організувати навчання обслуговуючого персоналу правилам застосування зазначених засобів;

е) при виникненні пожежі викликати пожарну допомогу й до її прибуття здійснювати керівництво гасінням пожежі, евакуацією людей і тварин.

На тваринницьких фермах для обслуговуючого персоналу повинні бути розроблені конкретні інструкції про міри пожежної безпеки.

Протипожежний інструктаж повинен пройти весь обслуговуючий персонал тваринницьких ферм. Працівники ферм повинні засвоїти: від яких причин на робочих місцях можливі пожежі і які запобіжні заходи потрібно дотримувати для їхнього запобігання; як ліквідувати пожежу в початковій стадії його виникнення за допомогою підручних засобів гасіння пожежі; як викликати при необхідності допомогу і як організувати евакуацію тварин з палаючого приміщення. Про проведення інструктажу робиться оцінка в спеціальному журналі.

Знання й виконання всіма особами, що працюють на тваринницьких фермах, правил пожежної безпеки гарантує зменшення кількості виникаючих загорянь і значне заощадження можливих збитків від пожеж. Протипожежні заходи при експлуатації тваринницьких ферм викладені в "Типових правилах пожежної безпеки для об'єктів сільськогосподарського виробництва".

Особливі вимоги пред'являються до складів грубих кормів. На території тваринницької ферми склади грубих кормів варто розташовувати на спеціально відведеній площадці. Зразкове планування складу грубих кормів із вказівкою мінімальних розривів між парами скирт. При цьому площа підстави однієї скирти не повинна перевищувати 150 м2, а штабеля пресованого сіна або соломи - 500 м2.

Сіно підвищеної вологості рекомендується складати у конічні скирти (копиці) з розривами між ними не менш 20 м. Стіг сіна підвищеної вологості щоб уникнути самозаймання необхідно постійно контролювати - вимірювати температуру за допомогою звичайних ртутних термометрів, які вставляють у металеві труби дюймового перетину й розміщають у стозі на різній глибині.

На склади грубих кормів не повинні допускатися трактори й автомобілі, не обладнані іскрогасниками.

У нічний час тваринницькі приміщення повинні перебувати під спостереженням нічних сторожів, скотарів або інших спеціально виділених для цього осіб.

Операторам, дояркам, скотарям, телятницям, свинарям, опалювачам й іншим особам обслуговуючого персоналу тваринницьких приміщень під час роботи забороняється:

а) застосовувати відкритий вогонь;

б) залишати працюючі теплові установки й інші агрегати без догляду або доручати спостереження за ними стороннім особам;

в) застосовувати для розпалювання певних установок бензин, гас й інші легкозаймисті й горючі рідини;

г) залишати під напругою електромережі після закінчення роботи;

д) користуватися для висвітлення гасовими лампами й несправними ліхтарями.

Електричні мережі й електроустаткування, використовувані на сільськогосподарських підприємствах, повинні відповідати вимогам діючих "Правил пристрою електроустановок", "Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів" й "Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів".

Кожна тваринницька ферма повинна бути забезпечена водою на випадок гасіння пожежі. Для використання води рік, озер й інших природних джерел, розташованих поблизу ферми, необхідно обладнати пожежні під'їзди (пірси), прийомні колодязі або укріплені береги, що забезпечують забір води пожежними автомобілями. При їх відсутності або віддаленості необхідно влаштувати штучні вододжерела - пожежні водойми (копанки або резервуари) і ставки.

На території тваринницької ферми повинен бути обладнаний пожежний щит (пункт) з наступним набором: пінні вогнегасники - 2, ломи - 2, багри - 3, сокири - 2, лопати - 2. Тут же необхідно мати ящик з піском і приставні сходи (не менш однієї на кожен будинок). У тваринницьких і складських приміщеннях також варто обладнати пожежні щити.

Мінімальна місткість ящика з піском 0,5 м3, а бочки з водою - 0,2 м3. При цьому конструкція ящика й бочки повинна бути такий, щоб забезпечити зручність витягу піску й забору води.

Вогнегасники й інші первинні засоби пожежегасіння необхідно розміщати в приміщеннях на видних і легкодоступних місцях, по можливості ближче до зовнішніх виходів. Висота розташування вогнегасників не більше 1,5 м від рівня підлоги до днища вогнегасника, відстань від краю дверей при її відкриванні до вогнегасника - не менш 1,2 м.

При виникненні пожежі дії завідувача фермою, а також начальника пожежно-сторожової охорони у першу чергу повинні бути спрямовані на забезпечення безпеки людей і тварин.

Кожен робітник або службовець, що виявив пожежу або загоряння, зобов'язаний:

а) негайно сповістити про це в добровільну пожежну дружину, пожежно-сторожову охорону або найближчу пожежну частину;

б) приступитися до гасіння пожежі наявними засобами (вогнегасник, внутрішній пожежний кран і т.п.), при необхідності організувати евакуацію людей і тварин з небезпечної зони;

в) викликати на місце пожежі завідуючого (керуючого) фермою.

4.1.5 Аналіз охорони праці у племінному репродукторі ПАТ «Михайлівка»

Юридична база функціонування охорони праці в господарстві. Племінний репродуктор ПАТ «Михайлівка» Лебединського району Сумської області з розведення української чорно-рябої молочної породи діє на основі статуту, має свій колективний договір, посадові обовязки розподілені згідно спеціальностей кожного працівника. Аналізуючи стан охорони та організації праці у господарстві ПАТ «Михайлівка» можна відмітити, що на даному підприємстві охорона праці організована на підставі та у відповідності з чинним законодавством.

Права та обов'язки з охорони праці посадових осіб та спеціалістів. Загальна відповідальність за стан охорони праці на підприємстві покладена безпосередньо власника підприємства. Він створює в кожному структурному підрозділі та на робочих місцях відповідні умови праці згідно з вимогами нормативних актів. Поряд із керівниками підприємств відповідальними за стан охорони праці у відповідній галузі є також головні спеціалісти.

Нагляд та контроль за дотриманням вимог з охорони праці. Всю систему нагляду і контролю з охорони праці, передбачену законодавством, здійснюють державний нагляд, відомчий, адміністративний та громадський контроль, до яких вдносяться:

спеціальні державні органи та інспекції, діяльність яких не залежить від адміністрації підприємства, установ, організацій та їх вищих органів;

громадські організації та комісії з охорони праці професійних спілок.

Відповідальність за порушення вимог з охорони праці. За порушення вимог охорони праці існують наступні види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, кримінальна, матеріальна. Кодекс Законів про Працю (КЗпП) України встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи.

Планування робіт з охорони праці. Номенклатура заходів. В залежності від терміну, на який проектується виконання заходів з охорони праці, роботи плануються на перспективу (на тривалий відрізок часу), поточно (терміном на рік) і оперативно (на квартал, місяць, декаду).

Фінансування заходів з охорони праці. Фінансування заходів з охорони праці передбачається статтею 19 Закону України «Про охорону праці», та іншими відповідними законодавчими актами, зокрема постановою Кабінету Міністрів від 9 березня 1999 р. № 335 та постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 № 994.

У відповідності до зазначених документів фінансування заходів з охорони праці здійснюється роботодавцем, так і на підставі державних програм, передбаченими відповідними джерелами фінансування.

Стимулювання робіт з охорони праці. При стимулюванні праці використовують: надання працівникові винагороди за працю, яку він використовує для задоволення своїх потреб, необхідно враховувати, що різні люди по-різному підходять до цього питання, визначаючи для себе різні цінності. Так, для людини високого матеріального достатку зайвий час для відпочинку може бути більш значуще, ніж додатковий заробіток, який він одержав би за понаднормову роботу.

Навчання з питань охорони праці. Працівники, під час прийняття на роботу та періодично, проходять на підприємстві ПАТ «Михайлівка» інструктажі з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих.

Розслідування та облік нещасних випадків. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначає, що нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівників небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися в процесі виконання ним трудових обов'язків і внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Дослідження виробничого травматизму. Метою дослідження виробничого травматизму є розробка заходів по запобіганню нещасних випадків на підприємстві. Для цього у господарстві систематично аналізується їх причини.

Найбільш поширеними взаємодоповнюючими методами дослідження виробничого травматизму є статистичний і монографічний. Але сьогодні все більше уваги приділяють економічному, ергономічному та психофізіологічному методам.

У господарстві ПАТ «Михайлівка» використовують привязне утримання корів. Роздавання кормів здійснюють за допомогою рухомого агрегату Triolet. Доїння проводять декілька доярок доїльними апаратами у бідони.

Поряд з наявними недоліками і причинами травматизму існує також ряд потенційних виробничих небезпек. Їх оцінка можлива на підставі логічного аналізу, котрий враховує формування виробничих небезпек по виконуваним технологічним операціям.

Розрахунки показників щодо аналізу стану охорони праці у господарстві розраховували за наступними формулами:

Коефіцієнт частоти травматизму -

Коефіцієнт важкості -

Коефіцієнт втрати робочого часу -

де: Т - кількість нещасних випадків;

Дн - кількість днів непрацездатності;

Р - середньооблікова кількість працюючих, чол.;

ТСМ - кількість нещасних випадків з летальним наслідком.

Використання загальних технологій та змін в технологічних процесах потребує детальної уваги з метою забезпечення належних умов роботи працівників, що робиться на підставі аналізу можливих небезпечних ситуацій, табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Показники стану охорони праці у господарстві ПАТ «Михайлівка» за період 2012-2014 рр.

ПоказникиОдин. виміруПо роках201220132014Середньооблікова кількість працюючих, (Р)чол.252828Кількість нещасних випадків, (Т)випад.432У тому числі з летальним наслідком, (ТСМ)випад.---Кількість днів непрацездатності, (ДН)днів685245Матеріальні збитки від травматизмугрн.15321256852Коефіцієнт частоти травматизму, (КЧ.)од.16010771,4Коефіцієнт важкості, (Кв)од.1717,322,5Коефіцієнт втрат робочого часу, (КВЧ)од.272018571607Асигновано коштів на охорону працігрн.100015003000Витрачено коштівгрн.100015003000Кількість пожежвип.---Матеріальні збитки від пожежгрн.---

Аналіз даних таблиці показав, що в звітному році зареєстровано 2 нещасних випадки, а за попередні роки їх було не менше. Головними причинами травмування за цей період було недотримання вимог безпеки праці при експлуатації і ремонті транспортних засобів, використанні ПММ та порушення санітарних вимог роботи на фермі. Забезпечення сприятливих умов праці є важливим фактором в профілактиці травматизму, але такі заходи потребують відповідної суми асигнувань. В 2014 р. на охорону праці було витрачено 3000 грн., із них по колективних договорах - 1000 грн.

При роздаванні кормів небезпечним фактором є рухомий агрегат. Під час доїння корів при привязному утриманні можуть траплятися різні небезпечні ситуації повязані з неповною фіксацією корів.

Таблиця 4.2

Логічна схема формування виробничих небезпек при утриманні корів

№ з/пТехнологічні операціїВиробничі ситуаціїВаріант наслідкуЗаходи безпекиНебезпечні умовиНебезпечні діїНебезпечні ситуації1Роздавання корму (Triolet-міксер)Рухомий агрегатЗнаходження сторонніх в проходіНаїзд на людинуТравми, летальний наслідокПеревірка проїздів перед початком роздачі2Доїння корівНеспокійний норов корівНеобережне поводження з тваринамиУдари кінцівками, наступ на ногиТравми, переломиІнструктаж доярок про поводження з тваринами3Ветеринарне обслуговування тваринНе повна фіксація тваринНе професійність проведення процедурУдар головою та кінцівкамиТравма, переломПеревірка надійності фіксації тварин перед початком процедур4Аналіз якості молокаНаявність кислотиНеобережне поводження з кислотоюПотрапляння кислоти на шкіруОпікиВикористання спецодягу, інструктаж з поводження з реактивами.5Прив'язування і відв'язуванняПереляк тваринНе правильність поводження з тваринамиТравмування рук привязямиВивихи, переломиЗміна ручної привязі на механічну6Чистка тваринНеспокійний норов тваринГрубе поводження з тваринамиУдари головою і кінцівкамиЗабиття, переломиФіксація тварин перед чисткою, лагідне поводження з ними7Зміна підстилкиВолога підлогаВідсутність зосередження працівниківПадіння людиниТравма, забиття, переломДотримання санітарно-гігієнічних умов8Проведення санітарно-гігієнічних заходівНе дотримання правилПроведення заходів при включених машинах та механізмахМожливе виникнення надзвичайний ситуаційПотрапляння під робочі механізмиЗнання і вміння проведення заходів у корівнику

При ветеринарному обслуговуванні корів можуть траплятися випадки агресивного норову тварини.

Під час аналізу якості молока небезпечними і шкідливими факторами є наявність кислоти. При чистці корів небезпечним є неспокійність тварин, а при зміні підстилки - волога підлога (використаний галузевий стандарт Правила охорони праці у тваринництві).

Формування виробничих небезпек, згідно з технологічними операціями, представлені у формі логічної схеми (див. табл. 4.2).

Аналізуючи логічну схему технологічного процесу можна відмітити, що найбільш небезпечними ситуаціями є наїзд транспорту на людей, вивихи, переломи, а також потрапляння під робочі механізми.

Підводячи підсумки можна зазначити що стан охорони праці в господарстві ПрАТ «Райз-Максимко» задовільний. Наявність виробничого травматизму та виробничих небезпек потребує розробки певних правил безпеки праці.

Представлені матеріали з питань безпеки праці дозволяють знизити виробничий травматизм та підвищити безпеку виконання технологічних операцій.

.2 Заходи захисту тварин у надзвичайних ситуаціях

Захист сільськогосподарських тварин у надзвичайних умовах - це комплекс організаційних, інженерно-технічних і зооветеринарних заходів, спрямованих на зниження впливу на тварин небезпечних факторів: при стихійних лихах, виробничих аваріях і катастрофах та захист від радіоактивних, отруйних речовин і біологічних засобів.

Організація заходів захисту сільськогосподарських тварин у надзвичайних умовах покладається на службу захисту тварин і рослин цивільної оборони, керівників, спеціалістів і власників господарств, які мають тварин.

Основними способами захисту сільськогосподарських тварин від уражаючих факторів надзвичайних ситуацій є:

укриття тварин у спеціально підготовлених (герметизованих) приміщеннях в умовах стійлового і лагерно-пасовищного утримання, тимчасове укриття в ярах, лісах, кар'єрах, перегін тварин на території, не заражені ОР, СДЯР, БЗ або з допустимими рівнями радіації - якщо немає приміщень або в умовах відгінного тваринництва;

евакуація тварин із небезпечних зон;

застосування заходів індивідуального захисту органів дихання і травлення;

специфічна профілактика інфекційних хвороб тварин, застосування антидотних засобів і протекторів;

проведення у тваринництві заходів ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Вибір способу захисту тварин повинен вирішуватись з урахуванням умов і особливостей господарства, з яких найбільше значення мають: розміщення господарства, його віддаленість від великих міст, залізничних станцій, гідротехнічних споруд, хімічних комбінатів і АЕС; рельєф місцевості, кількість і якість тваринницьких приміщень, пора року, поголів'я тварин і умови їх утримання та ін.

Для підтримання постійної готовності господарств до своєчасного і ефективного захисту тварин у надзвичайних ситуаціях основні заходи служби захисту тварин і рослин цивільної оборони повинні проводитися постійно у звичайних виробничих умовах.

При визначенні надзвичайної ситуації заходи захисту сільськогосподарських тварин повинні бути спрямовані на ліквідацію наслідків надзвичайної ситуації.

Для групового захисту тварин використовують переважно цегляні тваринницькі приміщення. Щоб захистити в них тварин від радіоактивних, отруйних, сильнодіючих ядучих речовин та бактеріальних засобів, необхідно виконати найпростішу герметизацію, посилити захисні властивості стін і перекриттів, обладнати припливно-витяжну вентиляцію з фільтрами.

Для підготовки приміщень стелю промазують глиняним, цементним або вапняним розчином і засипають шлаком або піском. Товщина такого шару прямо залежить від міцності стелі. Такими ж розчинами замазують щілини у стінах, між рамами дверей, вікон і стінами. Ззовні вікна закривають щитами. До 2/3 загальної кількості вікон наглухо закривають з обох боків щитами або закладають цеглою на розчині, простір між щитами можна засипати тирсою, землею або торфом.

Частину вікон залишають для природного освітлення. На ці вікна роблять щити, оббиті толем, руберойдом або поліетиленовою плівкою. Щити приставляють з внутрішнього боку, щоб зручно було знімати. Якщо у приміщенні є електричні вентилятори, на припливні вентиляційні канали ставлять спрощені піщані або вугільні фільтри. Надходження повітря через фільтри має забезпечити обмін повітря не менше З-4 обсягів за годину.

У вікні приміщення прийому молока виймають одну ланку скла і замість неї вставляють металевий лист з отвором, крізь який протягують шланг для перекачування молока з ємкостей у молоковози.

Двері тваринницьких приміщень оббивають толем, руберойдом або поліетиленовою плівкою. На раму дверей по периметру прибивають прокладку з пористої гуми або повсті.

Для зменшення проникнення радіоактивного пилу, ОР і СДЯР у приміщення при відкритих дверях із внутрішнього боку дверей роблять завіси з цупкого матеріалу або солом'яних матів, які за допомогою планок щільно притискуються до дверних рам.

Коефіцієнт ослаблення радіації у непідготовлених дерев'яних приміщеннях 3-5, у цегляних 10-15, а при додатковому обладнанні коефіцієнт ослаблення збільшується у 2-3 рази.

Складовою заходів підготовки приміщень є проведення протипожежних заходів.

Для захисту працюючих у тваринництві необхідно обладнати під ПРУ кімнату відпочинку або інше наявне приміщення, при можливості ПРУ будують з виходом у тамбур тваринницького приміщення.

При загрозі радіоактивного забруднення місцевості начальник цивільної оборони об'єкта відповідно до плану цивільної оборони дає розпорядження привести в готовність формування для захисту тварин. Команда захисту тварин приступає до підготовки тваринницьких приміщень, створення захищених запасів кормів і води на 5-7 діб і на території ферм на 7-10 діб захищених грубих кормів.

Якщо тварини знаходяться на пасовищі, їх наближують до тваринницьких приміщень або переганяють чи перевозять із районів, у яких за прогнозом найбільше радіоактивне забруднення, у менш небезпечні.

При подачі сигналу цивільної оборони "Повітряна тривога", "Радіаційна небезпека", "Хімічна тривога" тварин заганяють у приміщення, закривають вхідні двері, вікна і видають добову норму кормів.

Для догляду за тваринами в приміщеннях залишають мінімальну кількість працівників 3-5 осіб, але не менше 3 на приміщення. За наявності дійних корів залишають 5-7 осіб на 150-200 тварин.

Першу годівлю і доїння проводять через 4-6 год. після укриття корів, надалі один раз на добу. В цей період корів рекомендується годувати тільки сіном, добову норму води можна замінити соковитими кормами. Із раціону виключають сіль. Мінімальна добова норма води для напування великої рогатої худоби 4-5 л, свиней - 6-8 л, сіна - великій рогатій худобі 5-6 кг, малій рогатій худобі - 0,5-1 кг.

При перебуванні тварин у приміщеннях необхідно піклуватися про економію кисню в приміщенні, уникати пересування тварин, гасовим освітленням користуватися тільки в разі крайньої потреби. Очищенню повітря і зниженню в ньому аміаку добре сприяє підстилка із соломи, тирси або торфу.

У герметизованому типовому цегляному приміщенні при зоогігієнічній нормі повітря на тварину (на голову молодняку великої рогатої худоби до 2 років - 12-13 м3, корову - 16, свиню - 6 м3) велику рогату худобу і свиней можна утримувати без будь-якої шкоди для їх здоров'я у зимовий період при добових коливаннях температури зовнішнього повітря - 20...25 °С і середній швидкості вітру (2-4 м/с) - до 72 годин, а при сильному вітрі (5-6 м/с) - до 90 год.; у теплий період при добових коливаннях температури зовнішнього повітря від 10 до 20 °С, швидкості вітру до 3 м/с - до 24 год., а при температурі повітря від 6 до 16 °С - до 24 год.

Розгерметизовувати приміщення не потрібно, оскільки можливе повторне забруднення РР або зараження ОР чи СДЯР.

Евакуація тварин із зон небезпечного і надзвичайно небезпечного забруднення проводиться після зниження радіації, для цього краще використати транспорт, за можливості закритий, із застосуванням для захисту органів дихання тварин найпростіших засобів індивідуального захисту.

Для утримання тварин в умовах радіоактивного забруднення після ядерного вибуху рекомендується застосовувати режими утримання тварин (табл. 4.3), які забезпечать допустиму чистоту продукції.

Виходячи з рекомендації, початок випасання м'ясної худоби дозволяється при рівні радіації на пасовищі 0,5 Р/год., молочної - 0,1 Р/год, а з використанням молока дітям - 0,01 Р/год.

Для захисту щитовидної залози від відкладання в ній радіоізотопів йоду рекомендується у перші тижні всім тваринам давати таблетки йодистих препаратів.

Таблиця 4.3

Режими утримання тварин у зонах радіоактивного забруднення

Під- зонаРівні радіації, Р/год, після вибухуДози опромінення, РРежим захистуЧас утримання у приміщеннях, дібПочаток евакуації після вибуху, дібПочаток випасу худоби, після вибухів, діб1 година10 годинза 1 добуза 4 добидо 8 дібДорослих тваринМолоднякуВсі види худоби, крім молочноїМолочна худобаЗ обовязковою переробкою молока на масло і сирМолочна худобаДорос- лимДітямА-180,520244010Не обовязковаНе ева-куюютьНе обмежена315А-2201,250601009Те жТе жТе саме525525А-3402,510120200814-/-725725А-4603,7150180300725-/-830830Б-1805,0200240400625-/-10301030Б-21207,5300360600535-/-10301030Б-316010,0400800800461110301030В-124015,0600720120031015215301530В-260037,0150018003000225303-5Не можна тривалий часГ80050,020002400400012530Після 5Те жТе самеТе жТе ж

Дійним тваринам доцільно вводити в раціон більше кормових із родини хрестоцвітних (капуста, бруква, куузика, ріпак).

Дослідження показали, що при згодовуванні таких кормових культур виділення з молоком радіонуклідів йоду зменшується вдвічі.

Забруднені м'ясо і м'ясопродукти вище допустимі норми направляють на технологічну переробку, що забезпечує виготовлення кінцевого продукту, придатного для харчового використання. Якщо це неможливо, то таке м'ясо і м'ясопродукти переробляють на тваринні корми.

У зоні забруднення стронцієм-90 до 3 Кі/км2 і цезієм-13 7 до 15 Кі/км2 ніяких обмежень у годівлі й утриманні сільськогосподарських тварин і птиці не вводиться. Одержувана продукція вибірково підлягає радіометричному контролю.

При забрудненні території стронцієм - 90 від 3 до 10 Кі/км2 і цезієм-137 до 40 Кі/км2 до проведення робіт з докорінного поліпшення не використовувати природні пасовища і сіножаті для випасання продуктивних корів молочного напрямку і відгодівельної худоби, призначеної на м'ясо. На цих угіддях можна випасати відгодівельний (до одного року) і ремонтний молодняк великої рогатої худоби,робочих коней або продуктивних корів з наступною переробкою одержаного від них молока на масло. На другий рік після випадання радіонуклідів організувати стійлово-вигульне утримання корів, молоко від яких використовують незбираним або переробляють на молочнокислі продукти. Годують цих тварин тільки зеленою масою сіяних трав і однорічних культур (зеленого конвеєру), а також концентрованими кормами.

Ветеринарні й агрохімічні лабораторії контролюють вміст радіоактивних речовин у продуктах рослинництва і тваринництва.

При перевищенні нормативного вмісту радіонуклідів у молоці з'ясовують причини і вживають заходів для зменшення його забруднення (переведення на інше пасовище, зміна кормів), а продукцію даного господарства відправляють на спеціальну переробку (на масло) Через 20 днів перевірку повторюють. За її результатами приймається рішення про використання молока.

В особистих підсобних господарствах вирощування і відгодівля свиней, великої рогатої худоби, птиці допускаються без обмежень. Проте за 1,5-2 місяці до забою худоба переводиться на прив'язне (без вигульне) утримання при годівлі її "чистими" кормами. Місцеві корми з цією метою можна використовувати тільки після їх перевірки на вміст радіонуклідів.

Молочних корів і кіз можна утримувати за умови, що будуть виділені спеціальні окультурені пасовища і сіножаті. Використання не окультурених природних (особливо лісових) пасовищ забороняється.

Території радіоактивного забруднення стронцієм-90 понад 10 Кі/км2 і цезієм-137 понад 40 Кі/км2 використовують тільки при суворому контролі ведення сільськогосподарського виробництва. Природні пасовища не використовують. У випадку крайньої необхідності можливе випасання робочої худоби і ремонтного молодняку від 6- до 15-місячного віку. Сіножаті й пасовища підлягають докорінному поліпшенню, після чого вони можуть бути використані для всіх видів тварин, крім молочної худоби. Випасання худоби індивідуального сектору на пасовищах із рівнем забруднення більше 40 Кі/км2 забороняється.

Під час догляду за худобою обслуговуючому персоналу слід застосовувати засоби індивідуального захисту - пов'язки з чотирьох шарів марлі або респіратор "Пелюстка". У кінці робочого дня їх витрушують, перуть і використовують повторно.

Польові роботи і роботи з догляду за тваринами проводити в спецодязі (комбінезони, куртки, штани, головні убори: кепки, ковпаки, пов'язки).

Зооінженеру і лікарю ветеринарної медицини господарства належить: організувати годівлю тварин і визначити типи утримання; скласти кормовий баланс господарства з урахуванням радіоактивного забруднення кормів власного виробництва, річний план (окремо на літній і зимовий періоди) одержання продукції з прогнозованим радіоактивним забрудненням; розробити пропозиції щодо збереження або зміни структури тваринництва (чи стада), проводити регулярні диспансерні обстеження не менше 10 % ремонтного молодняку і продуктивного стада великої рогатої худоби; вжити протиепізоотичних заходів.

В умовах радіоактивного забруднення може бути масове ураження тварин, тому необхідно розробити заходи надання допомоги тваринам і продуктивного використання їх.

Тваринам, які знаходилися в зонах радіоактивного забруднення, проводять ветеринарно-радіаційне обстеження. За даними обстеження їх розподіляють на такі групи: тварини, які підлягають утриманню і використанню за прямим виробничим призначенням; тварини, які підлягають вимушеному забою; тварини, які підлягають знищенню або утилізації.

Дози опромінення, одержані тваринами, визначають розрахунковим шляхом, за зовнішніми ознаками ураження, даними дозиметрів і даними аналізу крові.

Для вирішення питання господарського використання тварин, що опромінилися, розподіляють на три групи: перша група - тварини, що одержали дозу опромінення легкого ступеня; друга - середнього ступеня; третя - тварини, що одержали важкий ступінь ураження.

При радіаційних ураженнях важкого і надзвичайно важкого ступеня лікування тварин економічно недоцільне та й продуктивність тварин після лікування не досягне потрібного рівня. Таких тварин слід направити на забій на м'ясо або на утилізацію. У першу чергу забивають тварин з комбінованими ураженнями (гамма-опромінення, опіки, травми) і тварин, які одержали дози опромінення понад 600 Р. їх забивають на м'ясо у перші 3-4 дні після ураження. У другу чергу забивають на м'ясо тварин при можливому розвитку важкого ступеня променевої хвороби, на 3-10-й день після ураження.

При легкому ступені ураження тварини можуть бути забиті на м'ясо через 2-3 тижні після забруднення або одужування.

При середньому і важких ступенях ураження тварини можуть бути забиті на м'ясо між 6-м і 12-м днями після закінчення надходження РР в організм. За цей період радіоактивність у м'яких тканинах організму зменшиться в 10 і більше разів.

До забою не допускають тварин, які мають виражені клінічні симптоми променевої хвороби з підвищеною температурою тіла і в яких поверхня тіла забруднена РР понад допустиму дозу.

М'ясо та інші продукти забою з вмістом РР понад допустимі норми закладають на зберігання, за час якого радіоактивність буде зменшуватися внаслідок розпаду радіоізотопів. Туші та інші продукти забою після зберігання перед реалізацією перевіряють на вміст РР. Забій тварин, уражених РР, проводять на м'ясокомбінаті або на забійному пункті господарства після забою здорових тварин, або на спеціальному пункті.

Отруйні й сильнодіючі ядучі речовини токсичні для тварин, тому залежно від дії тієї чи іншої з цих груп речовин необхідно проводити антидотне і симптоматичне лікування тварин.

У разі ураження тварин отруйними чи сильнодіючими ядучими речовинами потрібно терміново ввести тваринам антидоти на місці ураження груповим або індивідуальним способом; при зараженні крапельно-рідинними хімічними речовинами провести часткову ветеринарну обробку шкірних покривів; організувати евакуацію тварин із зон зараження; застосувати засоби індивідуального захисту поза зоною зараження, при потребі провести повну ветеринарну обробку шкірних покривів, нейтралізацію ОР чи СДЯР, які потрапили з кормами і водою в організм тварини.

При ураженні зарином, зоманом, Ві-Ікс як антидоти застосовують тарен, пентафен, фосфалітин (найефективніший з цих препаратів) у вигляді 75 % водної суміші або в сполученні 3 : 1 з реактиватором холінестерази - препаратом ТМБ-4 (20 %-й водний розчин), що підвищує ефективність фосфалітину, введеного внутрішньом'язово.

При ураженні люїзитом як антидот тваринам вводять 5 % -й водний розчин унітіолу з розрахунку 5 мг/кг маси.

Тварини, уражені отруйними і сильнодіючими ядучими речовинами, іноді підлягають вимушеному забою. їм обов'язково проводять ветогляд, навіть до обов'язкової ветеринарної обробки і антидотного лікування. Уражених ОР і СДЯР тварин, що підлягають забою на м'ясо, доцільно забити у перші 2 год з моменту їх зараження (крім тварин з клінікою важкого ураження люїзитом). Якщо такої можливості немає, встановлюють черговість забою.

У першу чергу направляють на забій тварин, уражених фосфорорганічними ОР: типу зарин - важкого ступеня; іпритом - при явищах вираженого неспокою, прискореного дихання, порушенні серцевої діяльності й набряку шкіри в місцях ураження; люїзитом - середнього і легкого ступеня не пізніше 2 год. з моменту зараження.

У другу чергу - уражених фосфорорганічними ОР: типу зарин незалежно від шляхів зараження, в яких уже припинилися судоми і відновилися зоровий і слуховий рефлекси; через органи дихання парами іприту, люїзиту та ОР задушливої дії, при явищах набряку легень, підвищенні температури тіла і порушенні серцевої діяльності.

У третю чергу направляють на забій тварин уражених: іпритом і люїзитом через органи травлення, при сильній слинотечі, набряку губ і слизової оболонки ротової порожнини; люїзитом - середнього і легкого ступеня, незабитих у перші 2 год. після зараження. Ці тварини можуть бути забиті не раніше, ніж через 12-14 год., тому що в проміжку від 2 до 8 год після зараження у м'язах нагромаджується миш'як, а надалі його кількість поступово зменшується.

При одночасному ураженні тварин стійкими ОР (іприт, трихлор-триетиламін та ін.) через шкірні покриви, органи дихання і травлення час забою їх визначають, головним чином, залежно від ступеня ураження через шкірні покриви.

Тварини, уражені ОР легкого ступеня зі слабо вираженими ознаками і уражені фосфорорганічними отруйними речовинами, але з проведеною ефективною антидотною терапією, можуть бути забиті у будь-який час залежно від потреби в м'ясі.

Ветеринарно-санітарна експертиза туш і органів проводиться за загальними правилами, але з урахуванням патологоанатомічних змін, характерних при ураженнях тією чи іншою хімічною речовиною.

Заходи ліквідації осередку біологічного (бактеріального) зараження проводять у два етапи.

Перший етап - з моменту застосування чи потрапляння у навколишнє середовище біологічних засобів до встановлення виду збудника інфекційної хвороби. За цей період необхідно провести загальні профілактичні й протиепізоотичні заходи, встановити карантин, визначити розмір осередку зараження, провести дезинфекцію, неспецифічну терапію антибіотиками широкого спектру дії та інші заходи, спрямовані на локалізацію осередку зараження.

Другий етап - з часу встановлення виду збудника інфекційної хвороби до завершення основних протиепізоотичних заходів, тобто до зняття карантину. Характер і спрямованість протиепізоотичних заходів залежать: від виду збудника, його патогенності, шляхів передачі - повітрям, через переносників, воду, фураж або оточуючі предмети; стійкості збудника в навколишньому середовищі та інших умов.

Вид збудника хвороби визначає показання і порядок введення обсервації і карантину, загальні системи режимних заходів і строки відміни цих режимів.

Безпосереднє керівництво ліквідацією осередку біологічного (бактеріологічного) зараження на об'єктах здійснює начальник цивільної оборони об'єкта.

Протиепізоотичні, ветеринарно-санітарні, лікувальні та інші спеціальні заходи в осередку зараження організує і проводить начальник служби захисту сільськогосподарських тварин і рослин згідно з діючими інструкціями, рекомендаціями і постановами.

Якщо збудники інфекційних хвороб спільні для людини і тварин (антропозоонози), то всі заходи в осередку біологічного (бактеріологічного) зараження організують у тісній взаємодії з медичною службою, а при потребі - й іншими службами цивільної оборони.

Засоби індивідуального захисту призначаються для високоцінних продуктивних і племінних тварин. Для захисту органів дихання коней і великої рогатої худоби від РР, ОР та СДЯР можна виготовити торби-протигази і захисні маски.

Торба-протигаз має вигляд мішка з трьох шарів мішковини, між якими прокладають два шари клоччя. Щоб надати торбі-протигазу відповідної форми, в мішок вкладають каркас із металевого кільця і трьох паличок, які запобігають западання стінок торби в ніздрі при диханні тварини. Виготовляють торбу-протигаз розміром 63-70 см окружності верхньої частини і висотою приблизно 35-40 см. На обід торби-протигаза пришивають мотузку, яка щільно притискує його стінку до голови тварини.

Для нейтралізації фосгену, синильної киcлоти, іприту і люїзиту торбу протигаз просочують розчином із 500 мл торф'яного мастила, 50 г гідроокису натрію і 450 мл води. Якщо такої суміші немає, можна використати суміш машинного мастила і води з мильним порошком або просочити 2 % -м розчином гідрокарбонату натрію.

Для захисту шкірних покривів тварин від РР, ОР і СДЯР можна виготувати засоби захисту з тканини, вирізаної за формою тіла із повсті тварини і намоченої водою або розчином гідрокарбонату натрію.

Ветеринарна обробка уражених тварин РР, ОР, СДЯР і БЗ запобігає їх захворюванню, забезпечує можливість використовувати уражених тварин на м'ясо і не допускає поширення інфекційних хвороб.

Ветеринарну обробку тварин можна проводити різними машинами і технічними засобами, призначеними для підігрівання і подачі води, для подачі миючих дегазуючих і дезинфікуючих розчинів обробки шкірних покривів.

Для проведення обробки формування цивільної оборони і служба захисту тварин і рослин розгортають майданчик ветеринарної обробки тварин, найкраще за межами осередку зараження або на місцевості з допустимим рівнем радіації. На ньому виконують всі види обробки тварин і знезаражування забруднених предметів догляду за ними, засобів захисту, упряжі.

Шкірні покриви уражених тварин обробляють сухим, вологим або комбінованим способами. У холодний період року обробку тварин потрібно проводити в пристосованих, утеплених приміщеннях.

При зараженні шкірних покривів ОР, СДЯР і БЗ суху обробку проводять хлорним вапном, яким посипають тіло тварини і втирають у волосяний покрив джгутом із підручного матеріалу. Через 15-30 хв після обробки хлорне вапно з шкірних покривів потрібно видалити щіткою або солом'яним джгутом.

При ураженні тварин фосфороорганічними отруйними речовинами терміново до обробки їм вводять антидот проти ФОР.

Для обробки шкірних покривів як миючі засоби застосовують 0,3 % -й розчин порошку СФ-2У або СФ-2, 0,3 % -й розчин емульгатора ОП-7 або ОП-10 з добавкою 0,7 % -го гексаметафосфату натрію. Якщо відсутні ці засоби, можна застосовувати сульфанол, звичайне жирове мило, стандартний піноутворювач ПО-1 пожежних машин. Якщо немає миючих засобів, обробку можна проводити чистою водою.

Шкірні покриви тварин, уражені ОР і СДЯР, необхідно обробляти дегазуючими речовинами хлоруючої і окислюючої дії: хлорним вапном у сухому вигляді або у вигляді кашки (2 кг вапна на 1 л води), двохосновної солі гіпохлориту кальцію (ДС-ГК) або 2/3 основної солі гіпохлориту кальцію (ДТС-ГК) їх застосовують у сухому вигляді або водної кашки (перша в співвідношенні 1:4, друга - 1:10); 2%-м водним розчином марганцевокислого калію, підкисленим 1%-м розчином оцтової або соляної кислот (при ураженні трихлортриетиламіном).

Із дегазуючих речовин основного характеру застосовують: їдкий натрій (0,5 %-й водний розчин); 10-12 %-й водний розчин аміаку (при ураженні фосфорорганічними речовинами), вуглекислий і двовуглекислий натрій (2 %-й розчин для дегазації слизових оболонок очей, носової і ротової порожнини).

Норми витрати сухих дегазуючих речовин на велику тварину і вівцю - до 1 кг, на молодняк великої рогатої худоби і дрібної рогатої худоби, коней і свиней - 0,3-0,5 кг; кашки - на велику тварину і вівцю 3-5 л, на теля, лоша, свиню 1-2 л.

Після дегазації тварин переганяють у загін для витримки на 20-30 хв., а потім вдруге направляють у станки, де обмивають водою і переводять на чисту половину майданчика.

У разі необхідності тваринам надають лікувальну допомогу.

РОЗДІЛ 5. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

Екологічна експертиза - це вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Відносини в галузі екологічної експертизи регулюються Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) та іншими актами законодавства України.

Завданням законодавства про екологічну експертизу є регулювання суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави.

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.

Основними завданнями екологічної експертизи є: 1) визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності; 2) організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи; 3) встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, будівельних норм і правил; 4) оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища і якість природних ресурсів; 5) оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; 6) підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Основними принципами екологічної експертизи є: 1) гарантування безпечного для життя та здоров'я людей навколишнього природного середовища; 2) збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки; 3) наукова обґрунтованість, незалежність, об'єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність; 4) екологічна безпека, територіально-галузева і економічна доцільність реалізації об'єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності; 5) державне регулювання; 6) законність.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища. Військові, оборонні та інші об'єкти, інформація про які становить державну таємницю, підлягають екологічній експертизі відповідно до цього Закону та інших спеціальних законодавчих актів України.

Питання господарського використання природних ресурсів стало міжнародною справою. Для успішного рішення необхідно знати кожному, як віддзеркалюється виробнича діяльність на зовнішньому середовищі.

Щоб оберігати природу в усій її красі і величавості для нинішнього і майбутнього поколінь необхідно, передусім, економічно використовувати дари природи, не придаючи їй шкоди.

Сільськогосподарське виробництво, як ніяке інше, знаходиться в тісному зв'язку з умовами зовнішнього середовища, наявністю і можливістю експлуатації природних ресурсів - землі, прісної води, лісів, рослинного і тваринного світу.

Виникло питання про призначення ступеню ризику для здоров`я і оновлення функції тварин, в тому числі на основі порушення спадковості в них під впливом постійно діючих опромінень. Це стосується, в першу чергу, системи молочних і м'ясних продуктів харчування населення. Крім цього, тварина є біологічною системою, що має тісний контакт з забрудненням навколишнього середовища.

В останні роки раціональне використання природних ресурсів стало предметом особливої уваги на Україні. В зв'язку з цим в Україні прийнято ряд законів, що регулюють відносин між суспільством і навколишнім середовищем. Вони також визначають ступінь заподіяного збитку і застосовувані при цьому санкції і покарання при порушенні даних законів.

Основні законодавчі акти, що регулюють ці процеси, представлені на Україні наступними документами:

Закон України про внесення змін у Закон України "Про ветеринарну медицину" (офіційне видання), Київ, 2002 р.

Закон України «Про охорону навколишнього середовища», та ін.

Племінний репродуктор ПАТ «Михайлівка» Лебединського району з розведення української чорно-рябої молочної породи збудовано відповідно до норм та правил, що вимагаються при будівництві подібних об'єктів. Воно розташоване за 34 км від районного центру, територія ферми винесена за межі населеного пункту на 1950 м. До ферми побудована дорога з твердим покриттям. Територія ферми огороджена, є дезбар'єр, санпропускники. На території господарства посаджена велика кількість дерев і квітів. Дерева виконують ізолюючу і фільтруючу функції.

Прибирання гною в усіх приміщеннях здійснюється скребково транспортерним засобом. Після очищення ферм гній вивозиться в спеціально відведені місця (гноєсховища), де і зберігається певний час.

В даний час гній є швидкодіючим фактором інтенсифікації землеробства, підвищення врожайності та якості землеробства. При цьому економляться мінеральні добрива.

В процесі експлуатації тваринницьких приміщень кількість гною нерідко виявляється більшою, ніж дозволяє гідравлічне навантаження на очисні споруди і сільськогосподарські угіддя, що в свою чергу ускладнює обробку, знезаражування і використання гною.

Неправильне його використання може привести до порушення рівноваги в різних природних екосистемах, негативно вплинути на сільськогосподарські угіддя, здоров'я людини і тварин. У зовнішньому середовищі мікроорганізми, які нагромаджуються в гною, можуть поширюватися на великі відстані, а у випадку наявності в них патогенних мікроорганізмів створювати епізоотичну чи ендемічну ситуацію. Тому необхідно суворо дотримуватись ветеринарно-санітарних правил, спрямованих на попередження інфекцій і захисту зовнішнього середовища від забруднення. Ветеринарний нагляд повинен здійснюватися з виконанням правил по охороні зовнішнього середовища від забруднення і попередженням виникнення інфекцій, в тому числі спільних для людини, сільськогосподарських та диких тварин.

В якості скотомогильника в господарстві використовується яма Беккері. Яка збудована згідно вимог. Трупи тварин, котрі не загинули від особливо небезпечних захворювань, вкидають в яму Беккері без будь-якої обробки. Трупи тварин, котрі загинули від особливо небезпечних захворювань, знезаражують шляхом спалювання. Трупи по мірі надходження їх в яму піддаються гниттю, в наслідок чого підвищується температура, що і є знезаражуючим фактором.

Біологічні препарати зберігаються у спеціально відведеній для цього кімнаті в наступному порядку:

Øвсі препарати, що не мають токсичної чи отруйної дії зберігаються в шафі, що замикається на ключ;

Øпрепарати списку А (токсичні та отруйні) та списку В (токсичні та сильнодіючі) не зберігаються в господарстві;

Øсироватки, вакцини, та інші препарати, що потребують зберігання при низьких температурах і відсутності сонячного світла, зберігаються в холодильнику;

Øзалишки біопрепаратів (вакцин, сироваток), що залишились після виконання ветеринарних заходів в господарстві знезаражують методом кип'ятіння протягом 30 хвилин, про що складається відповідний акт.

Тварин, що загинули, для встановлення причини смерті (крім випадків, коли розтин забороняється ветеринарним законодавством) розтинають безпосередньо біля ями Беккері на зацементованій площадці. Доставку трупів тварин на місце розтину виконує вантажний автомобіль, після чого проводиться дезінфекція транспортного засобу та площадки, де було проведено розтин трупа.

Вода в виробничі приміщення господарства подається централізовано, через споруджену для цієї мети башту, потужність якої відповідає вимогам даного тваринницького господарства. Вода для напування тварин подається через водопровід на автопоїлки.

Велику небезпеку в забрудненні води, повітря, ґрунту являють стічні води - рідкі відходи тваринницьких ферм. В залежності від походження, стічні води містять домішки і сполуки органічних і нерідко отруйних речовин, які можуть легко розкладатись, виділяючи при цьому продукти розпаду, що забруднюють ґрунти, воду а також повітря. При зрошуванні гнойовими стоками в аерозолях можуть поширюватися збудники сальмонельозу, колібактеріозу, бруцельозу, лептоспірозу, та інші збудники інфекційних хвороб. Тому в господарстві стічні води відразу не використовуються, вони перемішуються із соломою і укладаються разом з гноєм в бунти для біотермічного знезараження.

Резистентність мікроорганізмів залежить від їх роду і виду, відносної вологості, температури, інтенсивності сонячної радіації, але основним забруднювачем атмосферного повітря в господарстві є повітря тваринницьких комплексів.

Для підтримання необхідних параметрів мікроклімату у тваринницьких приміщеннях робота вентиляції не задовольняє потребам виробництва. Тому в мікрокліматі приміщень тваринницьких ферм накопичуються такі шкідливі гази як аміак, оксид вуглецю (ІV), а при роботі механізмів окис вуглецю (ІІ). Слід також сказати, що у вентиляційних системах відсутні будь-які фільтри і вище зазначені шкідливі гази викидаються в атмосферу, забруднюючи її.

Дотримання санітарно-захисних зон, наявність лісових смуг, своєчасне переорювання гною при його внесенні мобільним транспортом, розробка і введення дощувальних машин з насадками і агрегатами для близькоґрунтового дощування - запорука зниження інтенсивності забруднення атмосферного повітря і розповсюдження неприємних запахів та мікроорганізмів у повітряному басейні.

В законі по охороні навколишнього середовища вказано, що основним завданням в охороні атмосферного повітря є регулювання суспільних відносин в цій області з метою збереження в чистоті та покращення стану атмосферного повітря, попередження і зниження шкідливих хімічних, фізичних, біологічних та інших впливів для населення, народного господарства держави, рослинного і тваринного світу, а також закріплення законності в області охорони навколишнього середовища.

Підводячи підсумок вищенаведеним фактам слід зробити такі висновки та рекомендації:

. Слідкувати постійно за станом гноєсховища, виконувати умови щодо біотермічного його знезараження і при певних порушеннях вживати терміново заходи щодо їх усунення;

. Використовувати для пиття тварин лише якісну воду.

ВИСНОВКИ

. Встановлено вплив умовної кровності голштинської породи на приріст живої маси у теличок. У період від народження до шестимісячного віку більшою крупноплідністю характеризувалися висококровні телята за голштином, перевищуючи одноліток з іншими генотипами від 2,2 до 0,2 кг. Починаючи з шестимісячного віку висококровні телиці за поліпшуючою породою, поступалися за показником живої маси одноліткам з генотипом 25,1-50%.

2. Ремонтний молодняк усіх піддослідних генотипів у більшій або меншій мірі відстає від загального стандарту ремонтного молодняку, що, можливо, повязано з дещо неналежним рівнем годівлі.

3. Порівняльна характеристика напруги росту тварин під впливом спадковості поліпшуючої породи, засвідчила найвищу інтенсивність росту у телиць усіх голштинизованих генотипів у період від народження до 3 місяців.

. Встановлено додатній, та, у більшості випадків, достовірний звязок живої маси теличок у різні вікові періоди з надоєм, який у корів коливався у межах від 0,086 до 0,184 за першу лактацію та від 0,091 до 0,214 за кращу.

. Встановлена залежність молочної продуктивності корів від віку першого осіменіння ремонтних телиць. Найвищий надій у стаді було отримано від групи тварин, що вперше осіменились у віці 16,1-21-го місяця з надоєм 4241 кг за першу та 5127 кг за вищу лактації.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

Рекомендувати господарству враховувати особливості росту та розвитку ремонтних телиць української чорно-рябої молочної породи в процесі їхнього вирощування, інтенсивність яких залежать від впливу спадковості голштинської породи, разом з її нарощуванням адекватно покращувати умови годівлі та утримання молодняку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Ивашков А. И. Особенности роста высокопродуктивных коров / А. И. Ивашков, Л. Ю. Рыжкова // Вестник Российского государственного аграрного заочного университета. - М.- 2006. - № 1. (6) - С. 121-122.

2.Стадницька О. І. Вплив росту і розвитку корів у період вирощування на їх молочну продуктивність / О. І. Стадницька // Розведення і генетика тварин. - К.: Аграрна наука. - 2011. - Вип. 45. - С. 264-270.

.Зубець М. В. Вирощування ремонтних телиць / Зубець М.В., Сірацький Й.З., Данилків Я.Н. - К. : Урожай, 1993. - 136 с.

.Лящук Г. П. Воспроизводительная способность черно-пестрых коров в зависимости от породности / Лящук Г.П., Лящук Т.Л. // Зоотехния. - 2005. - № 10. - С. 28 - 29.

.Щербатий З. Є. Жива маса і екстерєрні особливості тіло будови корів стада української чорно-рябої молочної породи племінного заводу Ямниця при використанні голштинів / З. Є. Щербатий, Б. А. Павлів, П. В. Боднар // Збірник наукових праць Вінницького національного аграрного університету. Серія: Сільськогосподарські науки. - Вінниця. - 2010. - Вип. 5 (45). - С.147-151.

.Ткач Є. Ф. Особливості вирощування та продуктивного використання високопродуктивних корів / Є. Ф. Ткач, І. П. Соколенко, О. В. Борщ // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. - Біла Церква. - 2008. - Вип. 53. - С. 34-37.

.Руснак П. Й. Прогнозування вікових змін росту живої маси телиць різних ліній типу української чорно-рябої молочної породи / П. Й. Руснак, В. Р. Дудка // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького. - Львів. - 2005. - Т. 7 (№2). - Ч. 3. - С. 255-259.

.Маньковський А. Я. Молочна продуктивність первісток залежно від живої маси телиць та віку отелення / А. Я. Маньковський // Науковий вісник національного університету біоресурсів і природокористування України. - Київ. - 2009. - Вип. 138. - С. 63-68.

.Гордійчук Н. М. Вплив живої маси теличок української червоно-рябої молочної породи при народженні на ріст і розвиток та молочну продуктивність / Гордійчук Н.М., Півторак Я.І. // Збірник наукових праць Вінницького державного аграрного університету. Вип. 34. - Т. 3. - Вінниця, 2008. - С. 57 - 60.

.Заблудовський Є. Є. Реалізація продуктивного потенціалу молочної худоби у звязку з особливостями росту / Заблудовський Є.Є., Голубчик Ю.І. // Розведення і генетика тварин. Вип. 36 : матеріали наукової дискусії "Розведення сільськогосподарських тварин за лініями" : міжвідомчий тематичний науковий збірник / УААН. ІРГТ. - К. : Науковий світ, 2002. - С. 61 - 63.

.Кутровский В. Н. Селекционные основы создания высокопродуктивного стада / В. Н. Кутровский // Зоотехнія. - 2007. - С. 2 - 3.

.Полковнікова О. Оцінка генотипу бугаїв-плідників за поєднаними ознаками у їхніх дочок / О. Полковнікова, Т. Підпала // Тваринництво України. - 2000. - № 3-4. - С. 15-16.

.Кононенко Н. Червона степова - цінна вітчизняна порода /Н. Кононенко, В. Туринський, В. Рябко // Тваринництво України. - 2000. - №5-6. - С. 28-31.

.Практична результативність новітніх теорії та методології селекції / М.В. Зубець, В.П. Буркат, М.Я. Єфіменко [та ін.] // Вісник аграрної науки. - 2000. - №12. - С. 73-77.

15.Высокос Н.П. Естественная резистентность молодняка крупного рогатого скота в зависимости от интенсивности роста в эмбриональном периоде // Вестник с.-х. науки. - 1996. - № 10. - С. 105-108.

16.Генетико-селекційний моніторинг у молочному скотарстві / М.В. Зубець, В.П. Буркат, М.Я. Єфіменко та ін.; за ред. В.П. Бурката. - К.: Аграрна наука, 1999. - 88 с.

17.Демчук С.Ю., Дорофеєв Д.Ю. Породні особливості періоду тільності у корів // Розведення і генетика тварин. - К.: Аграрна наука. - 2003. - Вип. 35. - С. 44-47.

18.Заблудовський Є.Є., Голубчик Ю.І. Реалізація продуктивного потенціалу молочної худоби у звязку з особливостями росту // Розведення і генетика тварин. - К.: Науковий світ. - 2002. - Вип. 36. - С. 61-63. Іванов В.К., Нехаєнко Г.Г., Кирович Н.О. Деякі аспекти селекційної роботи з помісними популяціями молочної худоби Одеської області // Матер. наук.-вир. конф. Теоретичні й практичні аспекти породоутворювального процесу у молочному та мясному скотарстві. - К.: Асоціація Україна. - 1995. - С. 68-69. 19

19.Криштофорова Б.В. Морфофункциональный статус и экстерьер новорожденных телят // Основоположник зоотехнической науки П.Н. Кулешов и перспективы развития специальностей по зоотехнии и ветеринарии: Матер. Междун. науч.-практ. конф., посвященной 140-летию со дня рожд. проф. П.Н. Кулешова. - Харьков. - 1995. - С. 36.

.Найденко К.А., Вітт В.І., Сокальська Л.В. Впл ив показників ембріонального розвитку на ріст і продуктивність корів // Науковий вісник НАУ. - К., 2002. - Вип. 50. - С. 136-139.

.Хмельничий Л.М. Параметри лінійних ознак екстерєру корів української червоно-рябої молочної породи // Тваринництво України. - 2004. - № 1-2. - С. 16-17.

.Украинская черно-пестрая молочная порода. / М.В. Зубец, В.П. Буркат, Ю.Ф. Мельник и др. Под. ред. М.В. Зубца, В.П. Бурката // В кн.: Генетика, селекция и биотехнология в скотоводстве. - К.: БМТ, 1997. - С. 279-326.

.Шмидт Р.М., Кос В.Ф. Генотипические особенности голштинизованого черно-пестрого скота западноукраинской популяции // Мат. науч.-произв. конф. Использование голштинской породы для интенсификации селекции молочного скота. - К., 1987. - С. 132-133.

.Ефименко М.Я. Совершенствование животных черно-пестрой породы// Животноводство. - 1986. - № 2. - С. 12-14.

.Коваленко Г.С. Порівняльна характеристика морфофункціональних властивостей вимя корів різних відрідь чорно-рябої породи // Розведення та штучне осіменіння великої рогатої худоби. - К., 1981. - Вип. 13. - С. 31-34.

.Рамик В.П., Мельник В.Я. Результаты использования красно-пестрой голштинской породы для улучшения симментальского скота // Матеріали н.-в. конф. Нові методи селекції і відтворення високопродуктивних порід і типів тварин. - К.: Асоціація Україна. - 1987. - С.112-115.

.Коваль А.І. Породні особливості ремонтних телиць за ростом і розвитком // Розведення і генетика тварин. - К.: Аграрна наука. - 1999. - Вип. 31-32. - С. 104-102.

.Марченко О.Н. Результати роботи з худобою чорно-рябої породи у базових господарствах // Матер. наук. - вир. конф. Теоретичні й практичні аспекти породоутворювального процесу у молочному та мясному скотарстві. - К.: Асоціація Україна. - 1995. - С. 92.

29.Бащенко М. І. Особливості екстерєрного типу корів-первісток молочних порід / М. І. Бащенко, Л. М. // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького. - Львів. - 2005. - Т. 7 (№2). - Ч. 3. - С. 16-20.

30.Бащенко М. І. Селекційні досягнення, стан та перспективи розвитку галузі скотарства на Черкащині / Бащенко М. І., Тищенко І. В. // Вісник Черкаського інституту агропромислового виробництва. Вип. 6. - Черкаси, 2006. - С. 88 - 97.

.Бірюкова О. Д. Сучасний стан племінних ресурсів вітчизняних молочних порід великої рогатої худоби / О. Д. Бірюкова // Таврійський науковий вісник. - Херсон. - 2012. - Вип. 78. - Ч. 2 (1). - С. 6-11. 32

.Буркат В. П. Селекційні досягнення у тваринництві / Буркат В. П., Костенко О. І., Холкін М. М. - К. : Аграрна наука. - 2000. - 34 с.

33.Буюклу Г. І. Реалізація генетичного потенціалу молочної продуктивності корів різних порід в умовах одного господарства півдня України / Г. І. Буюклу, А.В.Писаренко // Розведення і генетика тварин: міжвідомчий тематичний науковий збірник. - К.: Аграрна наука. - 2010. - Вип. 44. - С. 59-61.

.Генетика, селекция и биотехнология в скотоводстве / М. В. Зубець, В. П. Буркат, Ю. Ф. Мельник [и др.] Под. ред. М. В. Зубця и В. П. Бурката. - Киев: БМТ, 1997. - 722 с.

.Генотипові та паратипові чинники впливу на ознаки молочної продуктивності корів молочних порід Сумського регіону / А. М.Салогуб, Л. М.Хмельничий, С. М. Жмурко [та ін.] // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Тваринництво». - 2011. - Вип. 7 (19). - С. 25-29.

36.Даниленко В. П. До питання ефективності використання молочних порід у господарстві / В. П. Даниленко, І. А. Рудик // Розведення і генетика тварин: міжвідомчий тематичний науковий збірник. - К. - 2012. - Вип. 46. - С. 63-66.

37.Дідківський В. Результати використання голштинських бугаїв-плідників при створенні високопродуктивного стада / В. Дідівський // Тваринництво України. - 2005. - № 7. - С. 17 - 20.

38.До проблеми розведення за лініями при великомасштабній селекції молочної худоби / І. А. Рудик, Р. В. Ставецька, В. В. Судика, С. О. Ткач // Розведення і генетика тварин. Вип. 38: матеріали наукової дискусії "Розведення сільськогосподарських тварин за лініями": міжвідомчий тематичний науковий збірник / УААН. ІРГТ. - К. : Аграрна наука, 2005. - С. 110 - 116.

.Ефименко М. Я. Проблемы породообразовательного процесса в животноводстве / М. Я. Єфименко, Б. Е. Подоба, Р. А. Стоянов // Вісник аграрної науки. - 1999. - № 5. - С. 26 - 30.

40.Ефименко М. Я. Украинская черно-пестрая молочная порода: генезис, состояние и перспективы селекции / М. Я. Ефименко // Розведення і генетика тварин: міжвідомчий тематичний науковий збірник. - К.: Аграрна наука. - 2010. - Вип. 44. - С. 17-20.

.Ефименко М. Я. Формирование внутрипородной структуры создаваемых пород молочного скота / М. Я. Ефименко // Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва. - Біла Церква. - 2010. - Вип. 3 (72). - С. 119-122.

42.Котенджи Г. П. Продуктивні та технологічні якості корів планових порід і типів Північно-Східного регіону України / Г. П. Котенджи, І. В. Левченко, С. В. Бурнатний // Таврійський науковий вісник. - Херсон. - 2009. - Вип. 64. - Ч. 3. - С. 165-172.

.Пелехатий М. С. Динаміка екстерєрно-конституціонального типу чорно-рябої худоби поліської зони України / Пелехатий М. С., Кобернюк В. В. // Науковий вісник ЛНУВМБТ імені С.З.Гжицького. Т. 10. (№ 2). Ч. 3.- Львів, 2008. - С. 118 - 126.

.Козир В. Структуризація української молочної чорно-рябої породи у Придністровському регіоні / В. Козир, А. Гєккієв, Т. Мовчан, М. Козловська // Тваринництво України. - 2004. - № 6. - С. 16-19.

45.Ладика В. І. Сполучна мінливість статей екстерєру корів з молочною продуктивністю // В. І. Ладика, Л. М. Хмельничий, А. М. Салогуб // Збірник наукових праць Білоцерківського НАУ Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва. - Біла Церква - 2010. - Вип. 3 (72). - С. 9-11.

46.Лобанов М. А. Голштинизация лебединского скота / М. А. Лобанов // Матер. науч.-практич. конф. Новые методы селекции и биотехнологии в животноводстве. - К. - 1991. - Ч. 1. - С. 121-122.

47.Пелехатий М. С. Ефективність різних типів підбору при створенні високопродуктивних стад / М. С. Пелехатий // Нові методи селекції і відтворення високопродуктивних порід і типів тварин: матер. науч.-виробн. конф. - К. : Асоціація Україна, 1996. - С. 130.

48.Пелехатий М. С. Особливості породотворного процесу у відкритій популяції чорно-рябої молочної худоби Північно-Поліського регіону / М. С. Пелехатий, Л. М. Піддубна // Розведення і генетика тварин: міжвідомчий тематичний науковий збірник. - К. - 2012. - Вип. 46. - С. 19-21.

.Пелехатий М. С. Роль бугаїв-плідників у формуванні відкритої популяції української чорно-рябої молочної породи північно-східного регіону / М. С. Пелехатий, Л. М. Піддубна // Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва. - Біла Церква. - 2010. - Вип. 3 (72). - С. 88-92.

.Приходько М. Ф. Жирнокислотний склад молочного жиру корів-дочок бугаїв-плідників української бурої молочної породи і сумського внутріпородного типу української чорно-рябої молочної породи / М. Ф. Приходько // Вісник Сумського НАУ: серія «Тваринництво». - 2011. - Вип. 7 (19). - С. 70-74.

51.Програма розвитку племінного тваринництва та мясної худоби в господарствах Сумської області на 1996-2006 рр. / Н.А. Климович, В. М. Гречко, О. Д. Лобанова, Д. М. Герман, П. К. Отич. - Суми: Слобожанщина, 1996. - 116 с.

52.Радченко Н. П. Оцінка бугаїв-плідників української чорно-рябої молочної та голштинської порід, яких використовували для створення сумського внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи / Н. П. Радченко, Ю. І. Скляренко, Р. В. Братушка, Т. О. Чернявська // Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва. - Біла Церква. - 2010. - Вип. 3 (72). - С. 76-80.

53.Радченко Н. П. Ріст і розвиток молодняку великої рогатої худоби різних генотипів / Н. П. Радченко, Ю. І. Скляренко, Р. В. Братушка, // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького. - Львів. - 200. - Т. 10. - №2 (37). - Ч. 3. - С. 152-155.

54.Рудик І. А. Відтворні показники чорно-рябої худоби різного походження / Рудик І. А., Ставецька Р. В. // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. Вип. 22. - Біла Церква, 2002. - С. 128 - 133.

.Рудик І. А. Селекція молочної худоби за тривалістю продуктивного використання / І. А. Рудик, Р. В. Ставецька // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. Вип. 8. - Ч. 2. - Біла Церква, 1999. - С. 27 -29.

.Салогуб А. М. Особливості успадкування статей будови тіла корів сумського внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи / А. М. Салогуб, Л. М. Хмельничий // Таврійський науковий вісник. - Херсон. - 2010. - Вип. 69. - С. 126-130.

.Салогуб А. М. Оцінка корів української чорно-рябої молочної породи за екстерєром / А. М. Салогуб // Вісник аграрної науки Причорноморя. - Миколаїв. - 2010. - Вип. 3 (55). - Том 2. - Ч. 1. - С. 168-175.

.Сірацький Й. З. Функцональні властивості вимені корів західного внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи / Й.З. Сірацький Й. З., Л. В. Ференц, Є. І. Федорович // Вісник Сумського НАУ: серія Тваринництво. - 2006. - Вип. 10 (11). - С. 113-121.

.Скляренко Ю. І. Консолідація сумського внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи за молочною продуктивністю // Ю. І. Скляренко // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць ХЗВІ. - Харків. - 2009. - Вип. 18. - Ч. 1. - С. 281-283.

.Скляренко Ю. І. Консолідація сумського внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи за основними селекційними ознаками / Ю. І. Скляренко // Вісник Сумського НАУ: серія Тваринництво. - 2007. - Вип. 3 (12). - С. 83-85.

.Скляренко Ю. І. Методи формування та розвитку сумського внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи / Ю. І. Скляренко // Розведення і генетика тварин. К.: Аграрна наука. - 2010. - Вип. 44. - С. 191-193.

62.Скляренко Ю. І. Подальші перспективи селекції сумського внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи / Ю. І. Скляренко, Р. В. Братушка // Розведення і генетика тварин: міжвідомчий тематичний науковий збірник. - К. - 2012. - Вип. 46. - С. 109-112.

.Скляренко Ю. І. Формування продуктивних та племінних якостей високопродуктивних корів сумського внутрішньопородного типу української чорно-рябої молочної породи / Ю. І. Скляренко, Р. В. Братушка, Т. О. Чернявська // Вісник Сумського НАУ: серія Тваринництво. - 2010. - Вип. 7 (17). - С. 131-135.

.Стан і перспективи порідного удосконалення молочного скотарства і відновлення системи селекції бугаїв / М. І. Бащенко, Ю. П. Полупан, С. Ю. Рубан, І. В. Базишина // Розведення і генетика тварин: міжвідомчий тематичний науковий збірник. - К. - 2012. - Вип. 46. - С. 79-83.

.Хмельничий Л. М. Морфологічні ознаки вимені корів-первісток української чорно-рябої молочної породи / Л. М. Хмельничий // Вісник Сумського національного аграрного університету. Сер. Тваринництво. Вип. 6. - Суми, 2002. - С. 542 - 545.

.Хмельничий Л. М. Особливості будови тіла корів української чорно-рябої молочної та гоштинської порід / Л. М. Хмельничий, В. В. Вечорка // Розведення і генетика тварин. - К.: Аграрна наука. - 2008. - Вип. 42. - С.318 - 326.

.Хмельничий Л. М. Особливості екстерєру корів північно-східного типу української чорно-рябої молочної породи / Л. М. Хмельничий, А. М. Салогуб, А. М. Мороз, І. В. Єремейчук // // Вісник Сумського НАУ: серія Тваринництво. - 2007. - Вип. 3 (12). - С. 128-131.

.Хмельничий Л. М. Якість вимені та пристосованість корів до машинного доїння / Хмельничий Л. М., Грищук В. Т., Вербич І. В. // Наук.-техн. бюлетень Хмельницької держ. с.-г. дослідної станції. № 4. - Київ, 1996. - С. 108 - 117.

.Щербатюк Н. В. Молочна продуктивність корів подільського заводського типу української чорно-рябої молочної породи / Н. В. Щербатюк // Матеріали V конференції молодих вчених та аспірантів. - Чубинське, 2007. - С. 109 - 110.