Технологія вирощування рису


Дипломна робота

На тему «Технологія вирощування рису»


ЗМІСТ


Вступ

. Огляд літератури

.1 Історія вирощування рису на Україні

.2 Морфологічні та біологічні особливості рису

.3 Фази розвитку та етапи органогенезу

.4 Морфофізіологічна модель сортів і селекція на продуктивність

2. Ґрунтовий покрив та кліматичні умови

2.1 Ґрунтовий покрив

.2 Кліматичні умови

. Технологія вирощування рису сортів Україна 96 та Віконт

.1 Опис сорту риса «Україна 96»

.2 Опис сорту рису «Віконт»

.3 Попередники

.4 Експлуатація рисових систем

.5 Підготовка ґрунту

Висновки

Список використаної літератури


Вступ


Рис (лат. oryza) посівний, або культурний, належить до роду Oryza, що входить до сімейства злакових, включає як однолітні, так і багаторічні види. У нашій країні рід Oryza представлений одним видом - рис посівний однолітній.

Рис - древня культура, що походить із Південно-Східної Азії. В країнах Сходу і Південного Сходу рис вирощували за декілька тисяч років до нашої ери. Згідно з китайськими переказами, легендарний правитель Чжень Нунь, якого вважають засновником землеробства, близько 2800 р. до н.е. висівав рис під час однієї із релігійних церемоній.

Археологічні розкопки показують, що іще 7000 років назад рис вже вирощувався в Індії. У VIII столітті рис потрапив у Єгипет. У Європі вирощується з XV століття, головним чином у країнах Середземноморя - Італія, Іспанія, Франція, Греція, Болгарія.

Раніше рис називали сарацинською пшеницею або сарацинським зерном. В XV столітті ця назва була відома в Україні. Тут вона переродилася в сорочинське пшоно. Так називали рис і в Росії. В Середній Азії рис називали шала, в Закавказзі - чалтик [3,8].

Посіви рису розмішені в 112 країнах світу на площі 147 млн. га., а волове виробництво зерна-серцю становить в останні роки в межах 600 млн. тон. По врожайності рис займає перше місце серед зернових культур, а по посівним площам і валовому збору друге місце у світі після пшениці. Основними центрами світового рисівництва є країни Східної Азії - 45,4%, Південна Азія - 23,5%, Південно-Східної Азії - 22,2%. В країнах Європи виробляється близько 1%, в Австралії, США, Латинській Америці - 2,2% світового валового збору зерна риса.

Попит на рис щорічно зростає, і по прогнозу ФАО до 2020 р. буде складати 781 млн. тон, перевищуючи на 2 - 3% попит на пшеницю.

Соціально-економічні умови останнього періоду в Україні негативно впливали на розвиток галузі рисівництва. Значна частина інженерних рисових систем не використовується за призначенням. Проте галузь рисосіяння в Україні збережено і в останні роки вона починає розвиватися прискореними темпами, що обумовлено зростаючими вимогами населення України в цінній дієтичній продукції, необхідністю відмовлення від закупок її за кордоном і важливим агромеліоративним значенням культури [3,4].

В народногосподарському значенні рис дуже цінна зернова культура. Вміст білка в зерні рису, за даними закордонних авторів коливається від 5 до 14% і в дуже рідких випадках може досягати 18%. Білок рису, в порівнянні з білками інших зернових культур, за поживною цінністю найбільш близький до тваринних білків завдяки наборів незамінних амінокислот.

Харчова рисова олія використовується в хлібопекарському виробництві, як кухонний жир, для готування салатів, майонезі і т.д. Це гарна стійка олія для смажень, її завжди можна застосувати в їжу поряд з іншими рослинними оліями. Технічна ж рисова олія знаходить застосування як антикорозійне покриття, для виробництва мила і тощо.

З зерна рису виготовляють також крохмаль, спирт, пиво, солодощі, пудру. Із зародків рису витягують фітин, що йде на готування ліків.

З рисової соломи виробляють папір,картон,плетені вироби, дошки, мати, міцні і дешеві мотузки і канати, килимки і т.д.

Рисові висівки і мучка завдяки високій поживності і легкій перетравності є коштовним білково-вітамінним кормом для великої рогатої худоби, особливо молодняка. Але варто памятати, що рисова солома груба і перетравлюється твариною гірше, ніж солома інших злаків. При змішуванні її з зеленою масою люцерна або гороху одержують досить цінний корм.

Рисові системи розташовані в основному на півдні України, вздовж Чорного моря, тобто прибережної курортної зони, у звязку з чим особливу актуальність мають науково обґрунтовані системи землеробства і водокористування, що повинні забезпечити створення сприятливої фітосанітарної обстановки, а також забезпечити оптимальні режими відтворення гумусу в ґрунті і стабілізацію екологічної рівноваги в зоні рисосіяння.


. Огляд літератури


1.1 Історія вирощування рису на Україні


В Україні рис почали культивувати ще в 30-ті роки минулого століття. Розвиток рисосіяння в Україні був обумовлений, з одного боку, бажання держави задовольнити потреби населення в цілому дієтичному продукті - рисі, а з іншого, ввести у сільськогосподарське виробництво малопродуктивні засолені землі Причорноморської низини в Херсонській та Одеській областях, а також в АР Крим.

У своєму становленні і розвитку українське рисосіяння пройшло декілька основних етапів.

Перший - (1931-1960 р.) характеризує перші виробничі посіви рису на землях Південного Бугу, Дніпра, Інгульця і Дністра (Жовтоног І.С. і ін. 1971). У 1952 р. площа посіву рису досягла 2200 га. Але побудовані рисові зрошувальні системи були технічно недосконалими, тому вирощування рису викликало заболочування і засмічення полів. Збільшення витрат ручної праці на боротьбу з бурянами привело до того, що до 1960 року площа посівів рису скоротилася до 160 га.

Однак, у звязку з тим, що кліматичні і ґрунтові умови півдня України сприятливі для вирощування високоякісного зерна рису, у 60 - 70-х роках були побудовані сучасні рисові системи, що дало можливість цілком забезпечити потребу населення країни цим важливим продуктом харчування. Так, у 1961 році в колгоспі «Зоря комунізму» Скадовського району, Херсонської області вперше на Україні на побудованій інженерній рисовій системі на площі 232 га одержали у середньому по 52,8 ц/га.

Другий етап - з 1961 до середини 80-х років - почався з будівництва Краснознаменської зрошувальної системи, Північно-Кримського каналу і рисових зрошувальних систем у дельті Дунаю. Щорічно збільшувалися площі, зайняті рисом, і в 1975 році вони по Україні складали 62,9 тис. га, у тому числі в АР Крим - 30,6 тис. га; Херсонської області - 18,2 тис. га; Одеській 13,3 тис. га та у Закарпатті - 0,8 тис. га. Вартість будівництва 1 га. рисових систем становила понад 3,5 тис. крб., що майже втричі більше ніж для звичайних зрошуваних систем.

У цей період рисові системи будувалися, в основному, на засолених і солонцюватих ґрунтах, що або зовсім не використовувалися в сільськогосподарському виробництві або використовувалися як вигони і пасовища.

Таким чином, будівництво і використання рисових систем дозволило не тільки різко підвищити врожайність рису, але й поліпшити меліоративний стан земель, зайнятих під вирощуванням рису.


.2 Морфологічні та біологічні особливості рису


Біологічна класифікація.

Домен: Ядерні (Eukaryota);

Царство: Зелені рослини (Viridiplantae);

Відділ: Streptophyta;

Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta);

Клас: Однодольні (Liliopsida);

Порядок: Тонконогоцвіті (Poales);

Родина:Тонконогові (Poaceae);

Триба: Рисові (Oryzeae) [3].

Рис культура тропічного походження, теплолюбива, для якої важливе значення має дія факторів зовнішнього середовища - кліматичні (інтенсивність освітлення, температура води й повітря, опади та інше) та ґрунтові умови і в першу чергу, забезпеченість мінеральними живленнями.

Всі сорти та форми рису - гідрофіти, тобто пристосовані до вирощування в умовах надмірної вологості ґрунту або на затоплених полях. Інша важлива біологічна особливість рису - негативне відношення до тривалого світлового дня, тобто рис фотоперіодично чутлива рослина. Це одна із головних перешкод для поширення його в північних районах.

В Україні культура рису вирощується в умовах застосування режиму зрошення по типу «вкороченого затоплення». Фізіологічні вимоги рису до водного режиму залежать від фази розвитку. Сорти, що вирощуються в умовах Півдня України, який відноситься до північного регіону світового рисівництва, пристосовані до умов помірного клімату.

Корені у рису мичкуваті, складається з 100 - 200 коренів, основна маса коренів знаходиться в одному шарі на глибині 20 - 25 см, і лише незначна частина проникає до 30 см. Вони ростуть і розвиваються на надмірно вологих, насичених водою і періодично затоплю вальних ґрунтах, через це не формують розгалуженої кореневої системи, характерної для більшості злаків (рис.1).


Рис.1. Загальний вигляд рослини рису: 1 - без зволоження; 2 - при зволоженні


Розрізняють два типа коренів: головні і бічні. Специфічною властивістю кореневої системи рису є аеренхіма - тканина, яка має особливі повітрянопрохідні порожнини (рис. 2).

У звязку з тим, що в умовах затоплення корені рису не можуть одержувати кисень із води, повітря через продихи листків і стебла надходить до аеренхіми коренів. Головний корінь створюється ще в зародку, при проростанні насіння він видовжується і створює бічні корені та кореневі волоски.


Рис.2. Повітряні порожнини міжвузлів і вузла кущіння (аеренхіма)


Бічні корені зароджуються у міжвузлі і при проростанні пронизують вузли, у звязку з цим складається враження про їх вузлове походження. Виникають вузлові корені в нижній частині міжвузля, при рості вони проривають не тільки стебловий вузол, але й нижню частину пазухи листа.

Довжина бічних коренів рису мінлива, залежить від агротехнічних факторів. За звичайних умов вона не перевищує 1м. більша частина коренів має довжину 30 - 40 см. При цьому вниз поширюється 10 - 15% їх загальної кількості, приблизно стільки ж росте під кутом, а решта (70 - 80%) зосереджується горизонтально в шарі грунту, який не перевищує 10 см.

Вузол кущіння. У рису нижня частина стебла, де міжвузля дуже вкорочене, називається вузлом кущіння. Довжина його не перевищує 3 - 4 см у період, коли формування пагона вже закінчилося. У склад вузла кущіння входять такі органи, як листки, в пазухах яких знаходяться бруньки, здатні перетворюватись у бічні пагони, вкорочені міжвузля з коренеродними тканинами, стеблові вузли, прикривають меристему нижньої частини міжвузля, і бічні корені.

Вузол кущіння - дуже важливий орган рослини рису. У нього протягом тривалого періоду зберігається меристематична тканина, завдяки якій стінки скорочених міжвузлів потовщуються, а порожнини заповнюються основною паренхімою.

Стебло рису - соломина з порожніми міжвузлями і виповненими вузлами. Довжина його коливається від 0,5 до 2 метрів. У сортів японського підвиду соломина більш коротка, ніж у індійського. У межах одного району рисосіяння висота рослин досить типова для сорту. Скоростиглі й середньостиглі сорти, як правило, більш низькорослі (60 - 70, 80 - 90см), а пізньостиглі значно вищі (100 - 130см).

Суцвіття - волоть. Вісь (стрижень) її, як і стебло, розділена на міжвузля, із вузлів відходять гілочки, які галужаться. Гілочки волоті розташовані на головній осі по 1 - 3 разом. Кожна гілочка закінчується декількома колосками. Верхнє міжвузля стебла, яке обмежене зверху нижнім вузлом волоті, називається ніжкою волоті. Вона виступає із пазухи верхнього листка на різну величину, залежно від сорту.

Волоть буває стиснута або розлога, компактна чи крилата, щільна або не щільна, прямостояча чи поникла. Вісь волоті може бути прямою чи вигнутою, що є сортовою ознакою. Розрізняють такі типи волотей: 1) пряма компактна; 2) пряма розложиста; 3) слабко і середньо вигнута компактна; 4) слабко і середньо вигнута розложиста; 5) сильно вигнута компактна; 6) сильно вигнута розложиста [1,13].

Волоть буває нещільна (на 1 см припадає 2,5-3,0 колоски), зередньощільна (3,1-4,0), щільна (4,1-6,0), дуже щільна (понад 6 колосків). Рис - самозапильна культура.

Колосок. Майже всі сорти України та країн СНД належать до японського підвиду, у межах якого розрізняють дві групи сортів: довгастозерні - довжина колоска більше як у 2 рази, але менше як у 3 рази перевищує ширину, і округло зерні - довжина в 2 і менше разів перевищує ширину.

Плід - зернівка. Після обмолоту вона залишається в квіткових лусках, хоча і не зростається з ними. Консистенція зернівки (склоподібність у процентах і борошнистість в розмірах білої плями) - характерна ознака сорту. Розмір білої борошнистої плями на поперечному розрізі зернівки визначають візуально, а склоподібність за допомогою діафаноскопу. Білої плями може не бути або вона займає незначну площу попереднього розрізу.

Основну частину зернівки займає ендосперм - крохмальна паренхіма, зародок за масою та обємом складає приблизно 1/10. Ендосперм напівпрозорий, білий, вміщує головним чином зерна крохмалю, а зародок і оболонка - значну кількість білка та олії.

Плівчастість (вміст квіткових і колоскових лусок) у більшості вітчизняних сортів складає 16,5 - 25%, а в зразків світової колекції 10 - 35% маси насіння. Маса 1000 зерен коливається від 27 до 34г[1].


1.3 Фази розвитку та етапи органогенезу


Вегетаційний період рису ділиться на два періоди: вегетативний (ріст стебла, листків, коренів) та генеративний (утворення та формування репродуктивних органів - волоті, колосків, квіток, насіння). Етапи органогенезу та фази вегетації взаємоповязані та взаємозалежні (табл.1, 2).


Таблиця 1 Взаємозалежність між фазами вегетації та органогенезом рису

ПеріодиВегетативний ГенеративнийЕтапи органогенезуIIIIII - IVV - VIVII VIIIIXXXIФаза вегетаціїпроростаннясходикущіннявихід в трубкувикидання волоті, цвітіннястиглістьмолочнавосковаповнаКількість листків у рослин рисуколеопт., лист без пластин-ки1-34-89-111210-1210-1212-14Тривалість фази, діб8-1515-2025-3020-255-1035-45

Таблиця 2 Етапи органогенезу рослини рису

I етап- утворення з зародка молодої рослини, поява не диференційного конусу наростання та перших трьох листків: колеоптилю, листка без пластинки та першого справжнього листкаII етап- диференціація зачаткових стеблових вузлів, листків та придаткових коренів III етап- розростання конусу наростання,утворення тканини, з якої в подальшому формується волоть. Від тривалості цього етапу залежить продуктивність волоті.IV етап- закладання гілок волоті,утворення колосових бугорків. Оптимальна температура води в зоні вузла кущіння (20°С) сприяє збільшенню кількості гілок та колоскових бугорківV етап- формування колосків,закладання квіткових лусок, квітокVI етап- формування генеративної тканини у пиляках та маточці, утворення маточки яка складається з завязі, стовпчика та рильцяVII етап- характеризується інтенсивним ростом всіх органів волоті, колоскових та квіткових лусок, остей; усі органи квітки збільшуються у довжину в 3-5 разів. Починається викидання волотіVIII етап- викидання волоті, цвітіння та запліднення. Тривалість цвітіння коливається від 5 до 8 діб, в залежності від сорту та температури повідряIX етап- формування зернівки, молочна стиглістьX етап- накопичення поживних речовин у зернівках, воскова стиглістьXI етап- дозрівання та повна стиглість зерна

Одним з найважливіших факторів, що визначають врожай рису, є вологозабезпеченість посівів, що не тільки задовольняє фізіологічну потребу рослин, але і визначає екологічне середовище культури.

Проростання насіння рису починається, коли наявність вологи в ендоспермі досягає 28-35%, а в зародку 50-52%. Набухання насіння та накльовування відбувається у анаеробних умовах під шаром води. Глибина шару води на цей період повинна складати 8-10 см. Після накльовування процеси дихання інтенсифікуються, споживання насінням кисню збільшується. В цей період, через 4-6 діб після затоплення, слід підтримувати ґрунт у зволоженому стані. Оптимальні температури, при яких інтенсивно проходять ростові процеси під час формування сходів, знаходяться в межах 25-30°С, мінімальні 10-12°С. При температурі 16-20°С сходи зявляються через 10-12 діб.

Сходи. Після сходів рис росте і розвивається особливо добре при температурі 25-28 °С, формуючи при цьому високі врожаї. Температури нижче 15 °С гальмують ріст рису, подовжують фази його вегетації. Короткочасне (1-2 доби) зниження температури повітря до 10-14°С в нічний або денний час за тиждень до викидання волотей, у період цвітіння і протягом 70 діб після нього, викликає різке збільшення числа порожніх (стерильних) колосків.

Нормальний ріст рису вимагає інтенсивного сонячного світла. Тривала хмарність негативно впливає на розвиток рослин у всіх фазах і, особливо, в період цвітіння.

При дефіциті світла продуктивна кущистість рослин сильно зменшується, що в кінцевому результаті призводить до зниження врожаю.

Хмарна погода негативно позначається на тривалості вегетації і продуктивності. Занадто велике число хмарних днів (понад 40% усіх днів вегетації) призводить до затримки розвитку і дозрівання, збільшення відсотка порожніх колосків і недостиглих зерен.

Фаза сходів починається з появи колеоптиля над поверхнею ґрунту і триває до моменту формування 3-4 листків, в залежності від сорту. В період сходів інтенсивно розвивається коренева система, а в пазухах листків закладаються бруньки пагонів кущіння. Шар води в період сходів повинен бути мінімальним.

Кущіння. Фаза кущіння рису починається після появи 3-4 листків і триває до утворення 8-9 листків. Тривалість фази кущіння 25-30 діб, а при високому рівні забезпечення елементами живлення 35-40 діб. Найбільш інтенсивний цей процес проходить при температурі 23-26°С. У цей час нижня частина стебла утворює вузол кущіння зі скорочених міжвузлів. Рослини рису добре кущаться, а в окремих сортах відбувається розгалуження стебел. При дуже зрідженому травостої в одному кущі може бути від 30 до 40 стебел. Здатність до кущіння у рису виражена значно сильніше, ніж в інших злаків, тому на зріджених посівах ця особливість культури є найважливішим фактором збільшення продуктивності посівів.

Необхідно створювати умови для кущіння на початку цієї фази. Важливою умовою є наявність мілкого (2-5 см), щоб добре прогрівався (21-30°С) шару води, починаючи з проростання та, особливо, при формуванні перших трьох листків у фазі сходи. Такий же водний режим слід витримувати і в першу половину кущіння. В цьому випадку з пазушних бруньок нижніх листків формуються бічні пагони та інтенсивно розростаються придаткові корені. Найбільш інтенсивно їх утворення відбувається при температурі води 28-30°С. Ці бічні пагони є найбільш продуктивними в кущі.

Іншою важливою умовою проходження фази кущіння є рівень мінерального живлення. З підвищенням рівня азотного живлення зростає інтенсивність кущіння рису, так як цей елемент визначає ріст рослин (фізіологічна функція азоту), в тому числі кущіння, інтенсивність росту бічних пагонів та їх виживаність. Продуктивність бічних волотей значно нижче головних, що в основному повязане зі зниженою їх озерненістю, тоді як частка стерильних колосків (пустозерність) та маса 1000 зерен мало відрізняється від головних волотей, частка їх в загальному врожаї зерна на високих фонах живлення досягає 52-62%. Це свідчить про те, що навіть при густоті сходів у 300 шт./м2, але при рівномірному їх розподілі по площі і добрій забезпеченості азотом у кожної рослини утворюється 1-2 продуктивних пагона.

Надлишкова загущеність посівів за рахунок бічних пагонів також небажана, навіть на високому фоні живлення, так як зменшується продуктивність як головних, так і бічних волотей в результаті скорочення числа виповнених колосків та зменшення маси зерен з причини несприятливої структури посівів та внаслідок зниження освітленості. Окрім того, формування менш продуктивних волотей при надлишковій густоті, одночасно підсилює ріст стеблостою у висоту, зо призводить до зменшення стійкості рослин рису до вилягання. Таким чином, активація росту і підвищення рівня кущіння на високих дозах азотного живлення, негативно впливає на формування елементів продуктивності волоті та на стійкість посівів до вилягання.

Трубкування. Після кущіння, з появою у рослин рису 8-9 листка, починається трубкування рослин рису. Тривалість фази 20-25 діб. Глибина шару води на рисовому полі неповинна перевищувати 10-12 см. Оптимальна температура для цього періоду 20-22 С. У цей час формується волоть. Однак сама волоть починає закладатися значно раніше, коли стебло ще не досягло і 10 см. Порушення збалансованості у споживанні пластичних речовин в органах рослин призводить до збільшення порожніх колосків у волоті (пустозерності). Причин появи порожніх колосків у волоті може бути декілька: знижена температура, надлишкова кількість солей в ґрунті та у зрошуваній воді. Але головною причиною все ж залишається надлишкова кількість азоту.

Важливо, що гілкування стебла, тобто утворення бічних пагонів з пазушних бруньок, розташованих на соломині вище вузла кущіння, є ознакою глибокого затоплення чеків та пізніх надлишкових підживлень азотом.

Викидання волоті. Гальмування вегетації в початкові фази розвитку рису, коли закладається волоть, позитивно позначається на утворення числа колосків і призводить до підвищення врожаю. Це відбувається при ранніх строках сівби. При пізніх строках сівби на волоті утворюється менше зерна. Одночасно з викиданням волоті починається цвітіння її колосків. Цвітіння триває близько 5-8 діб. Оптимальна температура для цвітіння рису 25-30°С, мінімальна 15-18°С. У період викидання волотей і цвітіння рослини рису посилено витрачають воду, тому в цей час на полях потрібно неодмінно підтримувати шар води. Її нестача в цю фазу (трубкування-вихід волоті-цвітіння) призводить до неповного запліднення колосків (череззерниця), що значно знижує врожай рису. Колосок у рису одноквітковий, кількість колосків на волоті може бути від 40-60 до 80-90 і більше залежно від сорту й умов вирощування. Зерно вкрите квітковою лускою.

Дозрівання. Від початку цвітіння до повної стиглості проходить 35-40 діб. Фаза дозрівання рису починається повною стиглістю колосків основи волоті. Дозрівання включає три фази стиглості зернівки: молочну, воскову та повну. Молочний стан зернівки досягається через 10-12 діб після запилення. Вона до того часу повністю розвивається як в довжину, так і в ширину. Її вологість складає 70%. Фаза воскової стиглості характеризується зниженням вологості до 35% і триває 20 діб. Зернівка набуває при цьому борошнистої консистенції та ріжеться нігтем.

У зернівки, що знаходиться в повній стиглості, ендосперм при роздавлюванні утворить сухі крупинки, а не борошно. Вологість зерна при цьому складає 25%. Подачу води в чеки припиняють до моменту воскової стиглості. Дозрівання колосків у волоті відбувається згори вниз. Коли 2/3 колосків на всіх волотях досягають повної стиглості, слід починати збирання на виробничих масивах товарного рису, а коли в повну стиглість вступають всі колоски волотей, варто починати збирання і на насіннєвих посівах.

За біологічними особливостями рис відрізняється від інших злаків тим, що і при повній фізіологічній стиглості зерна, листя і стебла рослини продовжують активно функціонувати, йде перерозподіл пластичних речовин між ними і зернівкою. Тому технологія вирощування рису повинна розроблятися з урахуванням біологічних особливостей цієї культури і фізіологічного стану рослин рису в різні фази вегетації і за різних умов.

Для підвищення стабільності урожайності рису за роками необхідно вирощувати сорти рису з більш коротким вегетаційним періодом (110-120 діб), а при вирощуванні сортів середньопізньої групи, як більш урожайних, необхідно суворо дотримуватися виконання агротехнічних прийомів, які скорочують тривалість вегетаційного періоду: оптимальні строки сівби (25 квітня-15 травня) та водний режим, застосовувати помірні дози азотних добрив.

Збільшення ваги зерна, числа колосків у волоті і кількості волотей на одиницю площі є головним шляхом збільшення біологічного врожаю і, чим більше продуктивних волотей, тим вище врожай.


.4 Морфофізіологічна модель сортів і селекція на продуктивність


Урожайність - ознака дуже складна. Вона визначається взаємодією багатьох факторів: як зовнішніх (середовище), так і внутрішніх (генотипу). Селекціонеру необхідно враховувати елементи структури урожаю: 1) продуктивність волоті; 2) продуктивна кущистість; 3) продуктивність однієї рослини; 4) кількість рослин на одиниці площі (густота стояння).

Густота стояння в багатьох випадках залежить від здатності насіння енергійно проростати за знижених температур. У звязку з цим для північних районів рисосіяння, до яких відноситься й Україна, важливо створювати сорти з меншою вимогливістю до тепла в початковий період вегетації.

Найвищі урожаї забезпечують сорти, які формують кущ з 3 - 5 боковими пагонами (стеблами); зерно на них повинне дозрівати одночасно з урожаєм на головній волоті. Через це висота продуктивна кущистість - одно із головних ознак у селекції на урожайність рису.

Продуктивність волоті залежить від її довжини та щільності, озерненості й маси 1000 зерен. У селекційній роботі перевага віддається крупнозерним сортам із низькою плівчастістю. Частка зерна у волоті складає близько 90%, через це загальна маса волоті є надійною факторіальною ознакою в системі доборів на підвищення урожайності.

Установлена досить висока позитивна кореляція між ознаками: 1) урожайністю і продуктивною кущистістю; 2) урожайністю і тривалістю вегетаційного періоду; 3) урожайністю і висотою рослин. Ці кореляції необхідно враховувати в практичній селекції. Позитивні кореляційні звязки урожайності з вегетаційним періодом і висотою рослин створюють певні труднощі в селекції на поєднання високої продуктивності рослин, з одного боку, скоростиглості й короткостебловості - з іншої.

Досить висока кореляція спостерігається між ознаками: 1) урожайністю і довжиною волоті; 2) урожайністю і щільністю волоті.

Слабка кореляція відмічається між ознаками: 1) урожайністю і кількістю колосків у волоті; 2) урожайністю і масою соломини.

Виявлена відємна кореляція різного ступеня між урожайністю і вмістом білка в зерні.

Велике значення у визначенні величини урожаю та якості зерна мають структура й архітектоніка посіву. У той же час архітектоніка окремої рослини, або тип рослини, є основою фітоценозу.

Створення того чи іншого типу рослин повинне передбачати вирішення питань просторової структури посіву, інтенсифікації фотосинтезу, взаємовідношення асимілюючих і споживаючих органів із розвитком кореневої системи.

Урожайність тісно повязана з багатьма морфологічними ознаками, такими, як товщина, висота і міцність соломини; кущистість; довжина, товщина, забарвлення і кут схиляння листків; розмір і щільність волоті. Окремі ознаки, такі, наприклад, як товщина соломини, не має прямого кореляційного звязку з урожайністю, але в той же час вилягання тонко соломистих форм часто приводить до повної загибелі урожаю.

Тип рослин є продуктом тривалих мікро- і макроеволюцій у конкретних екологічних умовах. Так, сорти рису тропічної зони дуже кущаться, мають широкі, довгі, поникаючі, світло - зелені листки, довге (до 2 м) стебло, схильне до вилягання. У сортів помірної зони стебло коротке, стійке до вилягання, листки короткі, вузькі, темно - зелені, прямостоячі, кущистість помірна. Відомий у тропічних країнах глибоководний рис має зовсім інший тип рослини. Для цієї форми характерним є швидкий інтеркалярний ріст головного стебла з наступним формуванням бічних пагонів із сплячих бруньок всіх міжвузлів.

З інтенсифікацією виробництва тип рослини набуває все більшого значення. Перед усім найбільш раціональним визначається використовування напівкарликових (70 - 90 см) сортів з темно - зеленими середніми за розмірами листками, які прикріплюються до стебла під гострим кутом; з відносно товстою соломиною, стійною до вилягання; з середньою, щільною, трохи розкидистою і пониклою волоттю. Стійкість до вилягання визначається обовязковою властивістю у всіх рисосіючих країнах.

Протягом тривалого часу селекція рису на продуктивність розвивалася в напрямі покращення морфологічних характеристик рослин та оптимізації розподілу органічних речовин між вегетативними та репродуктивними органами, але завдання до цього часу не вирішено повністю [8]. Більшість нових і старих сортів перед дозріванням мають 3 - 4 зелених, фото синтезуючих листків. Маса зерна у відношенні до соломини складає в кращих випадках 60 - 70%, але частіше 50% [1].

Установлено, що основні ознаки фотосинтетичної діяльності посівів рису (розміри листкової поверхні, фотосинтетичний потенціал, чиста продуктивність фотосинтезу, біомаса) мають не значний звязок з урожайністю сортів. За наявними даними, наприклад, створені 140 років назад сорти синтезували майже стільки ж сухої речовини, скільки й сучасні генотипи. Зате відбувається суттєві зрушення в розподілі пластичних речовин між вегетативними та репродуктивними органами в процесі фотосинтезу, тобто суттєво змінився характер донорно-акцепторних відношень між цими органами.

Характер донорно-акцепторних відношень у рослин сортів, які розрізняються за потенційною і реальною урожайністю, визначається їх адаптивністю до підвищеного й високого рівня азотного живлення, яке є гарантом формування високої продуктивності. Одні сорти (Лоцман, Спальчик) при підвищеному азотному живленні створюють зайву масу вегетативних органів на шкоду генеративним, що призводить до зниження продуктивності волоті та порівняно невеликого підвищення урожайності, не дивлячись на збільшення у них продуктивних стебел. Рослини інших, більш інтенсивних сортів (Паритет, Славянєц) створюють добре розвинуту волоть, накопичують великі запаси запасних вуглеводів у стеблах, забезпечуючи таким чином повноцінний налив зернівок і, в цілому, формують більш високий урожай зерна. Фізіологи вважають, що ці відмінності зумовлюються різним гормональним статусом сортів. Крім цього, сорти другої групи більш стійкі до вилягання, що підвищує їх перевагу над першими [1].


. Ґрунтовий покрив та кліматичні умови


.1 Ґрунтовий покрив


Ґрунтовий покрив за даними моніторингових досліджень Облдержродючості, представлено лучно-каштановими залишково-солонцюватими середньо суглинковими (Рис.3). Сума увібраних основ (Са2++Мg2+) складає 15,38 мг-екв/100 г, увібраного Nа - 0,75 мг-екв/100 г, рН водної витяжки 6,8; тип засолення хлоридно-сульфатний; вміст гумусу в орному шарі 1,62 % (за Тюріним), азоту - 7,14-12,5 мг/100 г ґрунту, обмінного калію та фосфору за Мачигіним 3,28-4,32 та 27,3-37,4 мг/100 г ґрунту відповідно (табл. 1-3). Щільність ґрунту в орному шарі - 1,40 г/см3.


Рис.3. Зріз ґрунту лучно-каштанового.


.2 Кліматичні умови


Кліматичні умови типові для зони сухих степів. Середня багаторічна температура повітря в цій зоні 9,8 С, безморозний період 190-205 днів, сума середньодобових температур вище 10 С близько 3350 °С, за рік випадає 300-350 мм опадів.

Роки досліджень суттєво відрізнялися за погодними умовами, що впливало на продуктивність сортів рису та інших культур сівозміни. Так, 2006 р. виявився досить жарким та посушливим, що зумовило оптимальні умови для росту та розвитку рослин рису. Сума активних температур з ІІІ декади квітня до ІІІ декади серпня становила 2925,5 С, що на 319,7 С вище за норму (табл.3). Але під час збирання урожаю рису випала значна кількість опадів, що призвело до збільшення втрат зерна при збиранні. 2007 р. виявився найбільш оптимальним для росту та розвитку рослин рису. Всі метеорологічні показники протягом вегетаційного періоду були на рівні багаторічних даних. 2008 р. був досить прохолодним під час сівби - появи сходів рису, що сприяло зрідженню посівів. Так сума активних температур за період ІІІ декади квітня до І декади червня становила 784,6 С, що на 21,0 С нижче за норму. Також під час цвітіння були понижені температури, що призвело до утворення значної кількості стерильних квіток. 2009 р., як і 2007 р. був оптимальним для росту та розвитку рослин рису. Сума активних температур за вегетаційний період була навіть вищою за норму на 238,9 С. 2010 р. характеризувався як надмірно зволожливий до фази викидання волоті та надмірно спекотним у другій половині вегетації рису. Такі погодні умови прияли активному розвитку пірікуляріозу у фазі трубкування (сума опадів за період з І декади червня по ІІ декаду липня становила 124,9 мм за норми 59,0 мм) та прискореному проходженні фази наливу зерна (Сума активних температур період з І декади серпня по ІІІ декаду серпня була на рівні 807,1 С за норми 675,3 С), що сприяло зниженню рівня урожайності сортів рису.

Погодні умови вегетаційного періоду 2009 року складалися досить сприятливими для росту та розвитку рослин рису (додаток 1). Період отримання сходів характеризувався температурним режимом, наближеним до середньо - багаторічного рівня і був досить теплим, особливо в денні часи доби. Починаючи з ІІ декади травня до кінця вегетаційного періоду середньодобові температури повітря перевищували середньо - багаторічні позначки. Протягом кінця квітня-червня місяців в нічні години доби спостерігалося суттєве зниження температур нижче біологічного мінімуму за фазами вегетації, необхідного для розвитку рослин, що в певній мірі вплинуло на процес кущіння та забезпеченість посівів в цей період поживними речовинами. Амплітуди температур між денною та нічною частинами доби в інші періоди носили досить плавний характер та не мали негативного впливу на розвиток рослин рису. Сума ефективних температур (10 С) за вегетаційний період склала 3342,7 С, що значно перевищувало середньобагаторічний рівень та мало позитивний вплив на загальний рівень продуктивності культури.

Погодні умови вегетаційного періоду 2009-2010 рр. характеризувалися як досить жаркі і посушливі. Середньодобові температури періоду з ІІ декади травня до ІІІ декади вересня в переважній кількості випадків перевищували середньо багаторічні позначки на 0,5-5,9 С, сума активних температур (>10 С) за цей період склала 3090,7-3172,4 С. Сума опадів складала 61,6 мм в 2009 р. і 160,8 мм в 2010 р. при нормі 143 мм, але в останньому випадку основна кількість опадів 90,9 мм випала впродовж останньої пятиденки червня і носила зливний характер. Гідротермічний коефіцієнт в більшості декад не перевищував значення 0,03-0,11, або опади були відсутні. Відносна вологість повітря в переважній кількості випадків (71,4%) не перевищувала 70 %.

За погодними умовами 2011 р. характеризувався наступними показниками. Так, 2011 р. характеризувався як досить прохолодним протягом вегетації та вологим в період І-ІІ декади травня, що негативно вплинуло на сходи рису та подовжило вегетаційний період рослин. Середньодобова температура повітря була нижче норми на 1,1-2,9 С. Також у ІІІ декаді травня та червні випала значна кількість опадів (в сумі 96,6 мм). Такі погодні умови сприяли активному розвитку пірікуляріозу у фазі кущіння. Період з липня по вересень 2011 р. виявився посушливим, що зумовило оптимальні умови для росту та розвитку рослин рису у фазі наливу зерна. Сума активних температур з І липня квітня до ІІ декади вересня становила 1811,2 С.

За погодними умовами 2012 р. характеризувався наступними показниками. Так, 2012 р. характеризувався як досить жарким протягом вегетації (середньодобова температура повітря майже завжди перевищувала багаторічні показники) та посушливим в період ІІ декади червня - І декади серпня. Тому умови не сприяли активному розвитку пірікуляріозу протягом вегетації посівів рису. Лише період з ІІІ декади травня по І декаду червня 2012 р. виявився досить вологим - сума опадів становила 51,0 та 31,2 мм, а середньодобова температура повітря була нижчою за середньо багаторічну на 1,5 С та 1,2 С відповідно, що зумовило зниження ростових процесів у рослин рису. Сума активних температур з ІІІ декади квітня по ІІІ декаду вересня становила 3177,64 С.

За погодними умовами 2013 р. характеризувався наступними показниками. Так, 2013 р. був досить жарким протягом вегетації (середньодобова температура повітря майже завжди перевищувала багаторічні показники) та посушливим в травні та в період з ІІ декади липня - І декади серпня. Тому умови не сприяли активному розвитку пірікуляріозу протягом вегетації посівів рису. Лише період з ІІ декади серпня і по кінець вегетації посівів рису виявився досить вологим - загальна сума опадів становила (76,9 мм), що ускладнило збирання врожаю. Також слід відмітити,що середньодобова температура повітря ІІІ декади липня була нижчою за середньо багаторічну на 1,0 С, що зумовило активне кущіння рослин більш пізніх строків сівби.

У 2014 році погодні умови були дуже схожими з умовами 2011р.і характеризувалися досить прохолодним в нічні години доби спостерігалося суттєве зниження температур нижче біологічного мінімуму за фазами вегетації, необхідного для розвитку рослин протягом вегетації та вологим в період І-ІІ декади травня, що негативно вплинуло на сходи рису та подовжило вегетаційний період рослин. Середньодобова температура повітря була нижче норми на 1,3-2,4 С. Також у ІІІ декаді травня та червні випала значна кількість опадів (в сумі 66,8 мм). Такі погодні умови сприяли активному розвитку пірікуляріозу у фазі кущіння. Сума активних температур з І липня квітня до ІІ декади вересня становила 1851,2 С.


Таблиця 3 Погодні умови вегетаційних періодів рису, 2006-2010 рр.

МісяцьДекадаСередня багаторічна2006 р.2007 р.2008 р.2009 р.2010 р.середньодобова t 0Ссума АТЗПГТКсередньодобова t 0Ссума АТЗПГТКсередньодобова t 0Ссума АТЗПГТКсередньодобова t 0Ссума АТЗПГТКсередньодобова t 0Ссума АТЗПГТКсередньодобова t 0Ссума АТЗПГТККвітеньІІІ11,4114,01,311,4114,0-10,873,9-12,1121,0-11,4114,50,5412,2122,00,10ТравеньІ13,8252,00,612,9243,31,410,6153,5-12,6247,00,8013,9253,92,6217,0292,00,12ІІ16,4416,00,618,2424,8-15,5308,30,1416,0407,00,1017,1424,90,1016,8460,00,48ІІІ17,6609,60,522,5672,5-18,8515,30,2717,6600,6-19,2636,0-20,5685,50,12ЧервеньІ19,6805,60,722,4896,2-19,0705,8-18,4784,6-22,4860,50,0322,3908,50,11ІІ20,41009,60,725,01145,90,318,7892,61,1322,31007,60,9021,31073,90,4024,31151,50,19ІІІ21,61225,60,623,41380,10,624,61139,10,2422,61233,60,2025,61329,50,2920,91360,54,35ЛипеньІ22,41449,60,423,01610,6-20,01338,80,4121,91452,60,7022,91559,20,0623,11591,50,23ІІ22,91678,60,425,71867,6-23,51573,60,2023,21684,61,7025,31812,10,2325,21843,50,86ІІІ22,91930,50,327,42169,0-23,41830,6-23,91947,51,8024,82084,50,1125,72126,2-СерпеньІ23,22162,50,325,02419,4-25,42085,10,0522,72174,50,0226,72351,90,5729,12417,2-ІІ22,02382,50,425,72676,60,226,62351,5-26,72441,5-21,72569,3-27,32690,2-ІІІ20,32605,80,424,82925,50,822,82602,11,8221,12673,6-20,82798,5-22,12933,3-ВересеньІ18,42789,80,520,83133,21,818,72789,30,2518,72860,6-20,02998,10,1716,73100,30,25ІІ16,82957,80,616,83300,72,117,62965,00,0512,92989,6-19,33190,70,7019,43294,5-ІІІ14,63103,80,616,33463,3-20,53170,00,2011,93108,61,3015,23342,7-17,03464,41,24


Таблиця 4 Погодні умови вегетаційного періоду рису, 2011 р.

КвітеньТравеньЧервеньІІIIIIIIIIIIIIIСередня багаторічна11,413,816,417,619,620,421,6ТемператураСередньодобова-10,915,317,920,019,518,4повітря,°САбсолютний максимум-17,025,627,529,729,327,5Абсолютний мінімум-0,25,46,110,812,710,5Сума середньодобових температур повітря вище 10°С з нарощувальним підсумком-75,0228,1424,8624,8819,81003,3КількістьБагаторічна991011141412опадів, ммСума опадів-38,41,240,05,027,222,4Гідротермічний коефіцієнт-5,10,12,00,251,41,2Відносна вологість повітря, %-90,674,570,768,379,369,0ЛипеньСерпеньВересеньIIIIIIIIIIIIIIIIIIСередня багаторічна22,422,922,923,222,020,318,416,814,6ТемператураСередньодобова19,324,623,620,720,819,517,717,813,8повітря,°САбсолютний максимум30,334,934,231,232,628,129,724,826,5Абсолютний мінімум12,115,314,310,311,29,97,37,74,6Сума середньодобових температур повітря вище 10°С з нарощувальним підсумком1196,31442,41701,61908,92117,02331,42508,42686,32814,5КількістьБагаторічна1098881010109опадів, ммСума опадів0,83,413,21,034,0-4,21,03,6Гідротермічний коефіцієнт0,050,10,50,051,6-0,20,10,3Відносна вологість повітря, %81,059,771,962,171,863,268,373,765,9

Таблиця 5 Погодні умови вегетаційного періоду рису, 2012 р.

КвітеньТравеньЧервеньІІIIIIIIIIIIIIIСередня багаторічна11,413,816,417,619,620,421,6ТемператураСередньодобова15,319,519,116,118,422,221,8повітря,°САбсолютний максимум28,429,031,924,828,132,632,6Абсолютний мінімум6,010,39,38,79,111,612,5Сума середньодобових температур повітря вище 10°С з нарощувальним підсумком243,6563,011187,94КількістьБагаторічна991011141412опадів, ммСума опадів7,00,45,451,031,20,00,7Гідротермічний коефіцієнт0,600,020,283,171,690,000,03Відносна вологість повітря, %77,074,165,2ЛипеньСерпеньВересеньIIIIIIIIIIIIIIIIIIСередня багаторічна22,422,922,923,222,020,318,416,814,6ТемператураСередньодобова25,924,928,824,920,619,916,916,515,7повітря,°САбсолютний максимум34,233,337,435,530,633,926,326,025,3Абсолютний мінімум13,714,419,013,811,69,17,35,94,8Сума середньодобових температур повітря вище 10°С з нарощувальним підсумком2013,142686,03177,64КількістьБагаторічна1098881010109опадів, ммСума опадів8,90,00,00,013,215,20,00,22,2Гідротермічний коефіцієнт0,340,000,000,000,640,760,000,010,14Відносна вологість повітря, %50,372,373,2

Таблиця 6 Погодні умови вегетаційного періоду рису, 2013 р.

КвітеньТравеньЧервеньІІIIIIIIIIIIIIIСередня багаторічна11,413,816,417,619,620,421,6ТемператураСередньодобова16,719,118,820,519,122,824,5повітря,°САбсолютний максимум28,428,927,928,229,332,335,1Абсолютний мінімум7,07,48,410,514,013,612,7Сума середньодобових температур повітря вище 10°С з нарощувальним підсумком167,3357,9545,8771,0962,01190,21436,1КількістьБагаторічна991011141412опадів, ммСума опадів-0,6-0,489,18,00,8Гідротермічний коефіцієнт0,000,030,000,024,660,350,03Відносна вологість повітря, %65617170816665ЛипеньСерпеньВересеньIIIIIIIIIIIIIIIIIIСередня багаторічна22,422,922,923,222,020,318,416,814,6ТемператураСередньодобова24,023,321,924,025,420,319,016,011,6повітря,°САбсолютний максимум35,431,831,232,235230,228,023,818,9Абсолютний мінімум16314,812,414,316,812,411,810,22,3Сума середньодобових температур повітря вище 10°С з нарощувальним підсумком1676,41909,22150,02389,62643,62867,43056,93217,03306,8КількістьБагаторічна1098881010109опадів, ммСума опадів23,80,2--16,419,60,726,014,2Гідротермічний коефіцієнт0,990,010,000,000,650,880,041,621,58Відносна вологість повітря, %676466565477648780

Таблиця 7 Погодні умови вегетаційного періоду рису, 2014 р.

КвітеньТравеньЧервеньІІIIIIIIIIIIIIIСередня багаторічна11,413,816,417,619,620,421,6ТемператураСередньодобова7,911,915,317,019,019,817,8повітря,°САбсолютний максимум-17,023,726,428,830,325,8Абсолютний мінімум-2,25,77,110,814,311,7Сума середньодобових температур повітря вище 10°С з нарощувальним підсумком-75,0228,1424,8624,8819,81003,3КількістьБагаторічна991011141412опадів, ммСума опадів-34,11,829,03,022,412,4Гідротермічний коефіцієнт-6,10,22,00,351,41,2Відносна вологість повітря, %-88,679,571,767,373,369,0ЛипеньСерпеньВересеньIIIIIIIIIIIIIIIIIIСередня багаторічна22,422,922,923,222,020,318,416,814,6ТемператураСередньодобова22,324,124,623,321,819,618,717,314,5повітря,°САбсолютний максимум33,336,935,832,733,628,927,725,223,5Абсолютний мінімум14,116,314,812,311,510,97,67,35,3Сума середньодобових температур повітря вище 10°С з нарощувальним підсумком1196,31442,41701,61908,92117,02331,42508,42686,32814,5КількістьБагаторічна1098881010109опадів, ммСума опадів1,85,410,21,63,01,20,71,03,6Гідротермічний коефіцієнт0,650,40,50,051,6-0,20,30,3Відносна вологість повітря, %75,055,766,362,073,865,261,370,763,43. Технологія вирощування рису (Україна 96, Віконт)


.1 Характеристика сорту риса «Україна 96»

рис ґрунт селекція

Сорт рису «Україна 96» (рис. 4) має стійкість проти вилягання 4,4 балів, проти обсипання - 4,9 балів. Плівчастість 17,6%, вихід крупи 69-70%, скловидність - 73%. Пірикуляріозом уражується середньо.

Заявник - дослідна станція рису УААН. Виведений індивідуальним відбором із гібридної популяції (ВНИИР-7366 х КП) х (Ам х Прикубанський).


Рис. 4. Волоть рису сорту «Україна 96»


Урожай сорту 69,1 ц/га. Висота рослин (90 - 100 см), середньостиглий. Колір крупи білий. Маса 1000 зерен 30 - 32 г. Вегетаційний період 120-126 днів. Пустозерність 16-18%. Кущ прямостоячий, листок середньої довжини, опушення відсутнє, колір зелений. Стеблові вузли середньо випуклі, солом'яно-жовті, вушка трикутні.

Колос має компактну, щільну форму, солом'яно-жовтого кольору, довжиною 14-16 см. Колосок розміром 6 мм: довжина 7,5-8,0; ширина - 3,0-3,2; товщина 2,0-2,1. Квіткові луски солом'яно-жовті, опушення середнє. Розмір зерна середній (7х3х2), основа зерна без опушення, форма зерна округла, борошниста пляма невелика і не в усіх зернівках. Сорт відрізняється від інших сортів більш довгою ніжкою волоті, висотою рослин, більшою стійкістю до вилягання. «Україна 96» добре реагує на помірне збалансоване мінеральне живлення. При надмірному загущені (понад 300 - 350 рослин на 1 м2). Сорт «Україна 96» призначений для виробництва крупи високої якості [4,5].


.2 Характеристика сорту рису «Віконт»


Сорт рису «Віконт» (рис. 5) відносно стійкий проти пірикуляріозу та стійкий до кореневої гнилі. Стійкий до осипання 9 балів, та вилягання 9 балів. Вихід крупи - 68-69%, тріщинуватість - 4%, плівчастість - 18,0%, склоподібність - 98,0%, вихід цілого ядра - 92,0%.

Має подовжену форму зерна. Урожайність сорту в період випробування в зоні Степу - 113,4 ц/га, середня урожайність 91 %.


Рис. 5. Волоть рису сорту «Віконт»


Висота рослин - 95-100 см., середньостиглий сорт, дозріває за 120-125 діб. Волоть компактна, коротка, довжиною 16-17 см, складається із 150-170 колосків без остюків. Маса 1000 зерен - 28-30 г. Сорт придатний до механізованого збирання врожаю, не осипається, добре вимолочується, високоврожайний. Добре реагує на рівень живлення та агрофон[4,5].


3.3 Попередники


Рис вирощують на старанно вирівняних (відхилення від горизонталі ±5см) рисових полях. Поле ділиться на карти площею 20-50 га, а кожна карта поперечними валами на чеки площею 2-5 га. Відповідно побудованою гідротехнічною системою забезпечується подача води на чеки і відведення її з полів у канали. Рис вирощують у спеціальних 6-8 пільних сівозмінах, наприклад:

Шестипільна сівозміна - насичення рисом 50,0%:

1.Люцерна під покрив зернових

.Люцерна

.Рис

.Рис

.Агромеліоративне поле + сидеральна культура

.Рис

Семипільна сівозміна - насичення рисом 42,8%:

1. Ярі на з/к + літній посів люцерни

. Люцерна

. Люцерна

. Рис

. Рис

. Агромеліоративне поле + сидеральна культура

. Рис

Восьмипільна сівозміна - насичення рисом 50,0%:

1.Люцерна під покрив зернових

.Люцерна

.Рис

.Рис

.Агромеліоративне поле + сидеральна культура

.Рис

.Агромеліоративне поле + сидеральна культура

.Рис

Найкращим попередником є люцерна, конюшина. Ці культури покращують фізичний стан ґрунту, підвищують родючість, перетворюють важкорозчинні форми фосфору у легкодоступні, збагачують ґрунт органічною речовиною і азотом. Добрими попередниками є зернобобові, коренеплоди, однорічні трави, ріпак. Після багаторічних трав рис вирощують 2-3 роки на одному чеку. Розміщення рису по рису більше трьох років підряд приводить до сильного зниження врожайності [5].


3.4 Експлуатація рисових систем


Рисова зрошувальна система (рис. 6) це інженерна споруда, що поєднує безпосередньо посівні площі під рисом та супутніми культурами (порядок їх територіальної організації, починаючи з найменшої одиниці - чек, поливна карта, поле сівозміни, рисова система), водоподаючу зрошувальну мережу та відвідну дренажно-скидну мережу, що складається із системи відкритих каналів різного рівня підпорядкованості.


Рис. 6.Рисова система


Затоплення рисових карт під час вирощування культури створює умови промивного водного режиму, що сприяє вимивання солей вниз, по профілю ґрунту за межі діяльності кореневої системи рослин. Таким чином, рис є практично розсолюющою культурою для ґрунтів в системі рисових сівозмін.

Сприятливий меліоративний стан рисових систем є гарантом отримання сталих врожаїв. Для його підтримання необхідно рабезпечити виконання таких експлуатаційних та технологічних засобів:

систематичний догляд за зрошувальною і дренажно-скидною мережею каналів, своєчасний їх ремонт та очищення від мулу, бурянистої рослинності і водоростей;

підтримання належного стану гідротехнічних споруд згідно експлуатаційних умов;

якісне та своєчасне вирівнювання посівних площ, економія зрошувальної води, зменшення технологічних скидів;

виконання агротехнічних заходів в повному обсязі згідно технології, забезпечення належного нагляду за ґрунтами, підтримання їх родючості;

застосування хімічних меліорантів (гіпс, фосфогіпс, подрібнений вапняк), як засобу попередження засолення ґрунтів та їх деградації.

План водокористування господарства

План водокористування являє собою комплекс заходів по забезпеченню забору всього обсягу поливної води, її розподілу по каналах молодших порядків та сівозмінах, своєчасну подачу на кожне поле. Складовими частинами його є розрахунки потреби води, обсяг та строки виконання ремонтних та підготовчих робіт, експлуатаційні заходи. Обовязково передбачається установка водомірних пристроїв та постів на зрошувальних та скидних каналах, в чеках, а також постійне очищення зрошувальної мережі від рослинності.

За умови дотримання вимог даної технології зрошувальна норма рису становитиме 15-18 тис.м3/га. Складовими частинами її є витрати на:

випарування з водної поверхні чеків (3,6-4,9 тис.м3/га);

транспірація рослин (4,8-5,7 тис.м3/га);

фільтрація (1,5-3,5 тис.м3/га);

технічні втрати (0,2-0,8 тис.м3/га);

технологічні скиди (1-3 тис.м3/га).

Витрати води для створення шару 10 см становлять 1000 м3/га. З врахування зони аерації при умові, що глибина ґрунтових вод становить близько 1,5 м, необхідний обсяг води для першого затоплення буде складати близько 3000 м3/га.

Коефіцієнт водоспоживання рису від біологічних та сортових особливостей, темпів росту та розвитку рослин, метеорологічних умов року, тривалості вегетаційного періоду.

Зрошувальна норма яка перевищує 15-18 тис.м3/га, обумовлення непродуктивними поверхневими скидами. Графік агротехнічних робіт та режим водоподачі є основою при розробці режиму поливу рису та загального плану водокористування.

Осіння підготовка ґрунту

Обробіток ґрунту рисових полів має мету максимально мобілізувати елементи родючості, звільнити орний горизонт від надлишку вологи, покращити аерацію, знищіти проростаючи насіння бурянів, їх кореневища та інші вегетативні органи розмноження, створити мілко-грудкувату структуру і добре вирівняти поверхню поля. При виборі системи основного і передпосівного обробітку грунту необхідно урахувати попередники, потужність орного шару та його забуряненість, ступень засолення, рівень залягання ґрунтової води, строки й способи сівби.

Рисова система на території: Херсонської обл., Скадовського району.

Підготовка ґрунту на 168 га: після озимої пшениці під посів рису (Віконт), проводять роботи за допомогою сільськогосподарського знаряддя:

.Глибокорозрихлювач ГР-3,4-45 призначені для обробітку ущільнених ґрунтів різного механічного складу з метою розущільнення, без обороту пласта для покращення водно-повітряного режиму ґрунту, що перешкоджає розвитку ерозії та сприяє накопиченню вологи;

.Важкі дискові борони «Фрегат БПД 4,2» які агрегатуються трактором Беларус (МТЗ) 3022 ДЦ.1, глибина обробітку складає 16-18 см.

Осіння підготовка ґрунту

Рисова система на території: Херсонська обл., Каланчацького району.

Підготовка ґрунту на 85 га: посів рис по рису, (Україна 96), проводять роботи за допомогою сільськогосподарського знаряддя:

.Важкі дискові борони «Фрегат БПД 4,2» які агрегатуються трактором Беларус (МТЗ) 3022 ДЦ.1, обробіток ґрунту в два сліди, глибина обробітку 20-22 см.

.Ремонтно-відновлювальне планування чеків (рис.7) проводиться щорічно з липня по жовтень на 25 - 30% загальної площі сівозмін в меліоративних полях трактором Беларус (МТЗ) 3022 ДЦ.1, лазерний планувальник MARA 6м, а середній час вирівнювання складає приблизно 3 години на один гектар.


Рис. 7.Планування чеків


Передпосівна підготовка ґрунту

1.Передпосівна підготовка ґрунту завжди розпочинається з ремонтних робіт рисової зрошувальної системи щорічно в першій декаді березня по квітень. Основні агротехнічні вимоги: ремонт гідроспоруд, очистка зрошувачів і скидних каналів, підсипання валиків, вирівнювання кутів чеків та доріг. Склад агрегатів екскаватор універсальний колісний, бульдозер, грейдер.

.Поверхневий обробіток пласта багаторічних трав, сидератів та інших попередників а також рис по рису. Склад агрегатів трактор МТЗ 82.1 та боронами АГ-2,4-20. Обробіток проводиться в два сліди з зарубкою зеленої маси на 10-12 см, за 8-10 днів до сівби, строки проведення ІІ декада квітня.

.Експлуатаційне вирівнювання ґрунту проводиться в ІІІ декаді квітня трактором Беларус (МТЗ) 3022 ДЦ.1 виконується движкою в агрегати з кільчасто-зубчастий котками КЗК-6 після внесення та загортання мінеральних добрив. Операція дозволяє вирівняти ґрунт після культиваторів, додатково його подрібнити до пилових фракцій та рівномірно ущільнити, виконується це в діагонально-перехресному напрямку.

Внесення мінеральних добрив

1.Внесення були проведені в кінці ІІІ декаді квітня, агрегатами МТЗ-82.1, МВУ-0,5. Добрива однорідні, ретельно подрібнені. Сульфоаммофос внесли до сівби 100%, Карбомід 75% в основне, 25% в підживлення.

.Загортання відбувається одразу після внесення мінеральних добрив, агрегатами МТЗ-82.1, КНС-4,0 на глибину 5-6 см, в два сліди не допускаючи утворення глиб та забезпечення повного знищення сходів бурянів.

Сівба рису

Сівба рису розпочинається з протруювання насіння, обробка мікроелементами, біостимуляторами росту. Протруювач ПС-10 АМ, характеристика протруювача:

Вінцінт 050 CS, 5% к.с.

переваги:

-вінцит - зручний у застосуванні рідкий протруйник насіння.

містить дві діючі речовини: флутриафол, 25 г/л та тіабендазол, 25 г/л.

механізм дії:

флутриафол проникає в оболонку насінника та ембріон, знищує хвороби та забезпечує тривалий системний захист паростків шляхом пересування всіма тканинами вегетуючих рослин.

тіабендазол діє проти фузаріозно-гельмінторіозних та септоріозних гнилей. Зупиняє ділення клітин патогенних грибів.

дія флутриафолу та тіабендазол забезпечує подвійний захист від хвороб сходів та молодих паростків.

Вінцит забезпечує значне підвищення урожаю:

дає повний колос, виключає плюсклість зерна

сприяє утворенню міцної кореневої системи та сходів, підвищує морозостійкість

стимулює інтенсивний ранній ріст сходів та потужне кущіння

запобігає переростанню рослин восени

підвищує зимостійкість та посухостійкість

Застосування:

-Рис обробляється за 1-15 днів до сівби, норма витрати препарату 2,0 л/га, обробляється проти; перикуляріозу, фузаріозна коренева гниль, пліснявіння насіння, робочій розчин 10л/т

Одним із складових факторів одержання високих урожаїв рису є проведення його своєчасної та якісної сівби. По сумі активних температур південь України відноситься до крайньої північної зони вирощування рису. Тому, з метою раціонального використання теплових та світлових ресурсів вегетаційно-активного періоду рослинами рису, сівбу краще починати в гранично можливі ранні строки.

Розпочинати сівбу слід при сталому прогріванні верхнього шару ґрунту (0-5см) до 11-12 С. Враховуючи, що середньо добова температура води в чеках, під шаром якої відбувається проростання насіння, на 3-4 С вища від середньодобової температури повітря, це стає можливим вже на початку третьої декади квітня. Завершити сівбу бажано не пізніше 8-10 травня, щоб до 25-30 травня отримати дружні повноцінні сходи. Проведення сівби в більш пізні строки (третя декада травня) веде до значного зменшення продуктивності рослин рису, що повязано з їх біологічними особливостями, підвищенням негативного впливу шкідливих організмів.

Рис це культура, яка має декілька технологій посіву. І наші сорти (Віконт, Україна 96) сіялись у сухий ґрунт. Сорт (Віконт) сіявся вчасно в ІІІ декаді квітня, а сорт (Україна 96) пізно в ІІ декаді травня.

1.Сівба рису агрегати: МТЗ-80/82, СЗ-3,6, СРН-3,6, СЗ-5,4. Початок сівби ІІІ декада квітня - І декада травня. Спосіб сівби рядовий з загортанням насіння на глибину 1,5-2 см (сошники обовязково з обмежувальними ребордами). Норма висіву 7-9 млн. схожість зерна на 1 га. Також можна сіяти перехресним та діагонально-перехресним способами. Але ці способи застарілі і нерентабельні в наш час.

2.Сівба рису у воду: здійснюють нарізання водовідвідних борозен, які в подальшому сприяють швидкому наповненню чеків водою і відведенню води з понижень під час отримання сходів рису та перед збиранням урожаю. Виконують цю операцію за допомогою МТЗ-82.1 та переобладнаним плугом з 1 корпусом. Нарізується у вигляді променів або паралелями глибиною 15 см. Чек заповнюють водою на глибину 8-10 см. Сівба рису проводиться безпосередньо у воду поверхневим розкидним способом (рис.8) навісною сівалкою відцентрової дії (СНЦ-500) в агрегаті з трактором МТЗ-82Р. Норма висіву складає 7-8 млн. на 1 га. Після сівби шар води підвищують до рівня 10-12 см і підтримують його протягом 10-12 діб.


Рис. 8.Сівба рису у воду


3.Сівба рису у сухий чек: проводиться безпосередньо перед затопленням розкидним способом, сівалкою «AMAZONE» дводисковий розподільник ZA-M 1200 в агрегаті з трактором МТЗ-82.1 (рис.9).


Рис. 9.Сівба рису у сухий чек


Норма висіву складає 7-8 млн. на 1 га. (280-300 кг/га). Захват посівної прощі 23 метри., при робочій швидкості руху трактора 10-12 км/год., продуктивність 100-120 га на день. Також здійснюється нарізання водовідвідних борозен, тільки після сівби рису.

4.Сівба рису із застосуванням авіації (АН-2) у воду. Сівба проводиться аналогічно заходам наземного способу (сівба рису у воду) з попереднім замочуванням насіння рису на 10-12 годин та подальшим підсушенням надлишкової вологи на протязі 4-5 годи.

Режим зрощення

Проростання

Шар води в рисових чеках є важливим фактором, від якого в значній мірі залежить продуктивність рослин рису. Вода задовольняє його фізіологічні потреби, впливає на формування вегетативних та репродуктивних органів, покращує умови живлення, регулює мікроклімат рисового поля, створюючи сприятливі умови для проходження фаз росту та розвитку від сівби насіння до збирання врожаю, сприяє підвищенню ефективності контролювання розвитку шкідливих організмів.

Рисове поле затоплюється відразу після сівби рису. Розрив у часі між внесенням азотних добрив, сівбою та затопленням не повинен перевищувати 3-4 доби. Кожен чек рисової карти повинен затоплюватися не довше 1 доби, а карта в цілому 3-4 доби. Гідромодуль затоплення складає 30-50 л сек./га, що відповідає максимальній водо подачі.

Глибина початкового затоплення повинна забезпечити змочування всієї поверхні чеків, на вирівняних чеках його величина не перевищує 8-10 см (рис.10). Контроль за глибиною шару води здійснюється по водомірних рейках. Їх встановлюють на відстані близько 10 м від водо-випускної споруди. Нуль рейки повинен фіксувати глибину шару води, коли затоплено ? 50% площі чека. У фазі затоплення може зявитись (Щитневий рачок), але він як правило зявляється пізно коли насіння рису вже накльовується і рівень шару води був мінімальним.


Рис. 10.Режим зрошення


Рисова система Скадовського району сорт (Віконт): перше затоплення проводилось в третій декаді квітня (рис.11), коли температура води була 10-12 С. У 2014 році погодні умови були дуже схожими з умовами 2011р.і характеризувалися досить прохолодним в нічні години доби спостерігалося суттєве зниження температур нижче біологічного мінімуму за фазами вегетації, необхідного для розвитку рослин протягом вегетації та вологим в період І-ІІ декади травня, що негативно вплинуло на сходи рису та подовжило вегетаційний період рослин. Середньодобова температура повітря була нижче норми на 1,3-2,4 С. Тому шар води прогрівався довго, що затримало проростання рису на 3-4 дні.


Рис. 11.Затоплення чеків


Рисова система Каланчацького району сорту (Україна 96): перше затоплення проводилось пізно в ІІ декаді травня (рис.12), коли температура води була 12-14 С., і до затоплення проявлялись сходи болотних бурянів, що негативно вплинуло на майбутні сходи. У ІІ декаді травня було прохолодно протягом вегетації, випала значна кількість опадів, середньодобова температура повітря була нижче норми на 1,7-2,3 С.


Рис. 12.Затоплення чеків


В жаркі роки при першому затопленні, рис набухав та накльовувався за 6-8 діб, в нашому випадку накльовування насіння було пізніше на 2-3 доби.

Потім насіння накльовується, колеоптиль досягає розміру ? 6-8 мм. В цей час вільний доступ кисню до проростаючого насіння підсилює темпи росту кореневої системи та колеоптилю. В цей період треба зосередити увагу на відведенні води з понижень через водовідні борозни та спеціальні прокопи.

При застосуванні поверхневих способів сівби, шар води утворений при початковому затоплені, підтримують довше, до утворення рослинами рису першого справжнього листка. Саме на цей момент планують звільнення чеків від води. Відсутність води в чеках для формування сходів при цьому способі сівби не повинна перевищувати 1-2 доби, а в нашому випадку при прохолодних погодних умовах та значних опадів рисові чеки держали без води 2-3 доби. Після отримання сходів (рис.13) чеки поступово наповнюють водою.


Рис. 13.Перше затоплення (сходи рису)


Сходи рису

Рис (Віконт) у період сходів ІІ декади травня коли рослина сформувала 2-4 листків, по вологому ґрунту або невеликому шару води посіви обприскують гербіцидом (Цитадель) 25 OD м.д. проти (злакових та болотних бурянів) + Сіріус 10% з.п. проти бульбоочерет, монохорія.

Рис (Україна 96) обприскували в кінці ІІІ декади травня.

Препарати вносились авіаційним способом Цитадель-1,6 л/га (норма витрати робочого розчину 100 л/га), та Сіріус 150 г/га.

Цитадель 25 OD м.д.

Селективний гербіцид для захисту рису від злакових, дводольних та болотних бурянів

Головні переваги препарату:

-широке вікно застосування

гнучкість у використанні (можна вносити до затоплення або після затоплення чеків водою)

селективний до усіх сортів рису

можливість внесення авіометодом

Вміст діючої речовини: 25 г/л пеноксуламу

Хімічна група: триазолпіримідини

Препаративна форма: олійна дисперсія

Клас токсичності: класифікація ВООЗ: ІІІ (малотоксичний)

Спектр дії: Злакові буряни (плоскуха звичайна), болотні буряни (частуха подорожникові, рогіз широколистий, рогіз вузьколистий, очерет розкидистий).

Норма внесення: 1,2-1,6 л/га

Температура застосування: від +8 С до +25 С

Обєм робочого розчину: 200 - 300 л/га (наземне обприскування), 50 -60 л/га (авіаційне обприскування).

Сіріус 10% з.п.

Селективний гербіцид для захисту рису проти болотних бурянів (бульбоочерет, монохорія).

Головні переваги препарату:

-ефективно знищує підземну частину бурянів тому вони не відростають наступного року

легко розпадається - у зв'язку з цим, пригнічення розвитку рослини відмічено не було

має низький рівень впливу на довкілля

препарат безпечний для людей, тварин, риб, а також для всіх корисних гідробіонтів

Вміст діючої речовини: піразосульфурон-етил

Норма внесення: 100-250 гр/га

Температура застосування: від +8 С до +25 С

Плоскуха звичайна: (лат. <#"286" src="doc_zip17.jpg" />

Рис. 14. Плоскуха звичайна


Сходить-з квітня. Цвіте-в червні-вересні. Плодоносить-з серпня до пізньої осені.

Плід <#"315" src="doc_zip19.jpg" />

Рис. 15. Рогіз широколистий


Квітки <#"254" src="doc_zip20.jpg" />

Рис. 16. Рогіз широколистий


Тип: Членистоногі - Arthropoda

Підтип: Зябродишні - Branchiata

Клас: Ракоподібні - Crustacea

Підряд: Листоногі ракоподібні - Phyllopoda

Дорослий рачок майже чорного кольору, сягає 50-55 мм завдовжки, передня частина тіла (голова) зверху вкрита злегка випуклим щитком. Тіло закінчується двома довгими ниткоподібними придатками. Сегменти тіла з листоподібними ніжками, яких більше 40 пар. Перші три пари ніжок пристосовані для плавання, решта - короткі із зябрами - для дихання.

Шкодять личинки і дорослі рачки. Вони обгризають проростки рису, підгризають і підривають корінці, в наслідок чого рослини спливають на поверхню води. Найбільша чисельність рачків накопичується в пониженнях чеків. Заходи боротьби: дотримування сівозміни, ретельне планування поверхні чеків.

Кущіння рису

В фазу кущіння шар води необхідно утримувати в межах 8-10 см, з таким розрахунком щоб 1/3 частина рослин рису була над поверхнею води (рис.17). Збільшення глибини затоплення в цю фазу пригнічує утворення бокових пагонів.


Рис. 17.Друге затоплення (фаза кущіння рису)


У фазі кущіння 6-8 листків провили перше підживлення азотними добривами (Карбомід) з застосування авіації (рис.18) норма внесення N 80-100. (фізичної маси), вноситься безпосередньо в воду.


Рис. 18.Внесення азотного добрива


Через 9-11 днів коли у рослин рису було 9-11 листів провели друге підживлення норма внесення N 40-50 (фізичної маси).

Через дві неділі у І декаді червня провели профілактичну роботу проти пірикуляріозу рису (рис.19) препаратом (Абакус) з нормою внесення 1,4-1,6 л/га.

Абакус: двокомпонентний фунгіцид нового покоління з двома різними механізмами дії для контролю найважливіших захворювань зернових культур, кукурудзи, сої та рису.

Спектр дії: Борошниста роса, септоріоз листя, пірикуляріозу, фузаріоз.

Переваги препарату:

-підвищення врожайності;

збільшення маси тисячі зернин;

підвищення інтенсивного фотосинтезу;

рослина засвоює більше азоту,

підсилення власної стійкості рослин до стресу.


Рис. 19. Пірикуляриоз рису


У фазі вихід в трубку через 12 - 14 днів внесли фунгіцид (Імпакт К), з нормою 1,2-1,4 л/га.

Імпакт К

Характеристика препарату:

-завдяки миттєвому проникненню в клітини тканини, препарат є унікальним відносно лікувальних властивостей і стоп-ефекту;

стійкий до змивання дощем, сонячної радіації, високих і низьких температур;

тривалість дії препарату 25-30 діб;

висока ефективність препарату відмічена в лікуванні і профілактиці стеблових для листя хвороб і кореневої гнилизни;

Імпакт К стимулює протікання біохімічних процесів в рослині сприяє збільшенню кількості хлорофілу в листах, прискоренню фотосинтезу, і поліпшенню коефіцієнта використання живильних речовин рослинами;

можна використовувати при низьких температурах на рівні біологічного нуля (+5..10°С);

сумісний з гербіцидами, інсектицидами і добривами, які не мають лужної реакції.

Останнє внесення було через 20-22 день. Казумин вносили на рис сорту (Віконт), а Амістар Тріо (Україна 96)

Казумин

Механізм та спектр дії:

Фунгіцид системний бактерицидний фунгіцид лікувальної дії, основною сферою застосування якого є лікування бактеріозів викликаних бактеріями. Фунгіцид Казумин впливає на проліферацію (поділ та розмноження) клітин бактерій зупиняючи синтез білку, впливає на РНК, в результаті чого зупиняється ріст і розмноження бактерій (пірикуляріоз, бактеріальні захворювання).

Екологічні умови і проблеми при вирощуванні рису

Охорона природи - планова система державних, міжнародних та суспільних заходів, які направлені на раціональне використання, охорону та відновлення природних ресурсів, на захист навколишнього середовища від забруднення та руйнування, для створення оптимальний умов існування людського суспільства, для забезпечення матеріальних та культурних потреб нині існуючих та майбутніх поколінь.

Особливу роль в охороні природи відіграє сільськогосподарське виробництво.

Сільськогосподарська сучасна техніка негативно впливає на грунт, вона ущільнює його і тим самим зменшує його родючість до мінімуму.

Обробка сільськогосподарських чи інших угідь пестицидами-це свідоме забруднення середовища, викликане господарською або санітарно-гігієнічною необхідністю. Можливості застосування пестицидів без забруднення біосфери не існує. Незважаючи на відносно локальне застосування пестицидів, деякі з них поширилися по всій планеті і забруднення ними набуло глобального характеру.

На півдні України рисові системи розташовані, в основному, вздовж Чорного моря, тобто прибережної курортної зони, у звязку з чим особливу актуальність мають науково обґрунтовані системи землеробства і водокористування, що повинні забезпечити створення сприятливої фіто санітарної обстановки, а також забезпечити оптимальні режими відтворення гумусу в ґрунті і стабілізацію екологічної рівноваги в зоні рисосіяння.

Однією з основних причин забруднення навколишнього середовища при використанні інтенсивної технології вирощування рису із застосуванням повного комплексу захисту рослин є порушення самої технології. Тому основною задачею, що стоїть перед нами, є чітке дотримання всіх технологічних прийомів.

Сучасна екологічна політика повинна стимулювати дотримання екологічних вимог, нормативів та зниження техногенного навантаження на природу, а саме заохочення субєктів господарювання до зниження обсягів шкідливих викидів і відходів виробництва, відновлення земельного ресурсу. Важливу роль в цьому процесі повинно відіграти створення програм екологізації підприємницької діяльності, що в свою чергу є неможливим без залучення інвесторів і впровадження інвестиційних проектів.

Важливим фактором охорони навколишнього середовища є сучасні селекція та насінництва, які гарантовано сприяють підвищенню продуктивності сільського господарства, без додаткових матеріальних витрат забезпечують збільшення продуктивності та валових зборів продукції.

Високий рівень екологічної надійності досягнуто за рахунок:

-виключення поверхневого скиду води з чеків за межі рисової системи після обробки посівів пестицидами;

-вдосконалення режиму зрошення, який забезпечує потреби рослин по всіх фазах вегетації при значній економії поливної води (15-18 тис. м3/га) та зменшення до мінімуму обсягів технологічних скидів;

-зменшення пестицидного завантаження на гектар посіву в 4-5 разів;

-використання пестицидів нового покоління з відносно коротким періодом розпаду діючої речовини;

-внесення пестицидів і мінеральних добрив виключно наземними засобами.

Охорона праці

Основні положення з охорони праці в Україні встановлені і регламентуються Конституцією України (основним законом), Кодексом законів про працю, законом Про охорону праці, а також розробленими на їх основі і відповідно до них нормативно - правовими актами ( указом президента, постановили уряду, правилами, нормами, інструкціями.

Стаття 43 Конституції України проголошує право кожного громадянина нашої держави на «належні, безпечні і здорові умови праці». Закріплюються ці права і законом України «Про охорону праці».

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я людини в процесі праці.

Основа політики України в галузі про охорону праці відображена в законі Про охорону праці. Основними принципами названо : пріоритет життя і здоров`я працівників відповідно до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків, у тому числі і моральних , особам які потерпіли від-нещасних випадків на виробництві й професійних захворювань і встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форми власності і видів їх діяльності; навчання населення, професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, участь держави у фінансуванні заходів з охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і безпеки до праці.

Державним стандартом ГОСТ 12.2 019-86 і санітарними правилами №4282-87 регламентовані вимоги до конструкцій тракторів, самохідних та інших сільськогосподарських машин, до статичної стійкості машин, гідро- і пневмопроводів, робочого місця оператора, від яких залежать умови праці і безпеки оператора.

Трактори і самохідні машини повинні бути міцними і безпечними при технічному обслуговуванні. Усі машини повинні мати безпечний доступ до робочого місця. До роботи допускаються лише технічно справні машини і знаряддя. Що повністю відповідають вимогам безпеки.

Комплектує машино - тракторні агрегати тракторист-машиніст під обов`язковим контролем бригадира, механіка, або агронома. До роботи на агрегатах допускаються фізично здорові, навчені за спеціальною програмою ( за ГОСТ 12.0004-90) механізатори.

Перед виконанням польових робіт поле спочатку оглядає агроном. Після цього поле підготовляють: видаляють велике каміння, засипають ями, яри і таке інше, до робочих агрегатів не допускають сторонніх осіб, які не мають до цього діла.

Агрегати для сівби і садіння, обладнують двосторонньою сигналізацією. Лише за командою старшого на агрегаті (сівача) дозволяють рух. Якщо в агрегаті кілька сівалок, то один сівач обслуговує лише одну сівалку. Під час руху агрегату забороняються будь-які регулювання, усувати всі несправності, очищати робочі органи. Для запобігання травматизму під час руху на робочих агрегатах, треба, щоб усі робітники були проінформовані, небезпечні фактори і можливі наслідки існуючі в разі недотримання відповідних правил безпеки.

Усунення несправностей виконують тільки при зупиненому двигуні.

На дослідному полі ХНАУ ім. В.В. Докучаєва роботи по охороні праці проводяться по таких напрямках:

створення умов, нових форм організації праці, при яких травмування людей зводиться до мінімуму;

створення кабінетів по охороні праці, наявність наглядної агітації, проведення інструктажу на робочому місці.

Цим займається інженер по техніці безпеки. Він приймає безпосередньо участь в розгляданні випадків травм на виробництві, веде їх облік, вивчає причини їх появи. На основі причин складається план по попередженню травматизму і професійних захворювань. Керівники і спеціалісти підрозділів проводять інструктаж на робочих місцях, слідкують за наявністю і вірним використанням засобів індивідуального захисту, забезпечують робітників спеціальним одягом.


Висновки


З ціллю покращення охорони праці необхідно :

·організувати місця відпочинку робітників;

·організація діяльності по техніці безпеки;

·перевірити забезпеченість робітників індивідуальними засобами захисту і їх використанні;

·посилити контроль зі сторони головних спеціалістів і відповідальних робітників по охороні праці за дотримання правил по техніці безпеки на всіх виробничих ділянках господарства.


Список використаної літератури


1.Орлюк А.П., Вожегова Р.А., Федорчук М.І. Селекція і насінництво рису: Навч. посібник - Херсон: Айлант, 2004. - 260 с. іл..

.Вожегова Р.А. Становлення та розвиток селекції сільськогосподарських культур в Україні: Наукове видання - Інституту рису УААН: Монографія - Київ, 2007. - 266 с.

.Ванцовський А.А. Культура рису на Україні: Наукове видання - Монографія. - Херсон: Айлант, 2004. - 172 с.

.Дудченко В.В., Воронюк З.С., Дудченко Т.В. Рисова система землеробства України: Теоретичні обґрунтування та практичне застосування. - 72 с.

.Дудченко В.В., Вожегова Р.А. Технологія вирощування рису: Наукове видання - Інституту рису УААН - Херсон: Наддніпряночка, 2008. - 72 с.

.Дудченко В.В., Дудченко Т.В. Захист посівів рису від бурянів. Інститут рису УААН - Скадовськ, 2008. - 52 с.

.Дудченко В.В., Дудченко Т.В. Захист посівів рису від шкідників Інститут рису УААН - Скадовськ, 2007. - 48 с.

.Воробьев Н.В., Скаженик М.А.,Ковалев В.С. К физиологичному обоснованию моделей сортов риса. - Краснодар - 2001 - 119 с.

.Вожегова Р.А., Вожегов С.Г. Рис на Вашем столе: Белый жемчуг Украины. - Херсон : Издательство ХГУ, 2006. - 148 с.

.Хранение и переработка зерна. - Днепропетровск, 2009. - № 5 (119). - С. 51-54.

.Аниканова З.Ф., Тарасова Л.Е. Рис: сорт, урожай, качество. - М. : Колос, 1979. - 111 с.

.Рис и его качество - Под ред. Е.П. Козьминой. - М. : Колос, 1976. - 400 с.

.В.В. Волкодав - Довідник по апробації сільськогосподарських культур - Київ - урожай 1990. - 496 с

.http://agroua.net/

.http: //rice.in.ua/

.Алешин Е.П., Шиленко Ю.В. - Экологические проблемы рисоводства. - Весник с/х науки - М. 1988 - №11-С. 50-55

.Конохова В.П. «Учебная книга рисовода» - М. Колос, 1982. - 65 с

.Морозов В.В. «Принципи і методи організації моніторинга рисових зрошувальних систем» Таврійський науковий вісник. - Херсон, 1998 - С. 40-45

.Ванцовський А.А., Вожегова Р.А., Судін В.М. «Селекція, сортів та якість рису на Україні» Херсон-2003-34 с

.Агарков В.Д., Касьянов А.И. «Теория и практика химической защиты посевов риса» - Краснодар - Советская Кубань, 2000-335с

.Технологія вирощування рису з врахуванням вимог охорони навколишнього середовища. Ванцовський А.А., Вожегов С.Г., Вожегова Р.А., Гайдай В.Т.-Херсон. Наддніпряночка. 2004-51-62 с.

.Жовтоног И.С. Рис - К.: Урожай, 1978 - 104 - 108 с.

.Алимбетов К.А., Котляров Л.А., Мырзин А.С.-Методические указания по оценке селекционного материала риса на устойчивость к прибрежной мухе и рисовому комарику - Алма-Ата: КНИИ риса, 1986. - 10с.


Теги: Технологія вирощування рису  Диплом  Сельское хозяйство
Просмотров: 49205
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Технологія вирощування рису
Назад