Вплив застосування добрив на продуктивність ріпаку озимого в умовах ПСГП "Савинецьке" Тростянецького району

Анотація

ріпак озимий вирощування добриво

Магістерська робота Михайленка О.В. на тему: "Вплив застосування добрив на продуктивність ріпаку озимого в умовах ПСГП "Савинецьке" Тростянецького району", викладена на 78 сторінках, містить анотацію, вступ, 4 розділи, висновки, пропозиції виробництву, 24 таблиці, 4 рисунки, при написанні було використано 45 літературних джерел.

Метою досліджень було вивчення особливостей росту, розвитку та формування врожаю насіння ріпаком озимим.

Предмет дослідження - найпоширеніші ґрунти господарства та норми мінеральних добрив.

В результаті проведеного досліду встановлено, що використання мінеральних добрив у нормі N90, Р60, К60 кг.д.р/га для удобрення озимого ріпаку забезпечило на сірому лісовому і темно-сірому опідзоленому ґрунтах формування високоякісного врожаю на рівні 32,2 і 35,5 ц/га відповідно, що є високим показником.

Для отримання високих врожаїв насіння ріпаку рекомендується висока норма мінеральних добрив, яка має становити азотних - N90,та фосфорно-калійних Р60,К60 кг/га д.р. Згідно результатів роботи господарствам Лісостепової зони, Вінницької області рекомендується використовувати гібрид ріпаку озимого "Гідромель F1", який в роки проведення дослідження зарекомендував себе як високопродуктивний.

Ключові слова: озимий ріпак, мінеральні добрива, високий урожай, добра перезимівля, продуктивність гібриду "Гідромель F1".

Вступ

Актуальність теми.

Сьогодні в Україні різко підвищився інтерес сільськогосподарських виробників до вирощування ріпаку. Причиною цього є підвищена рентабельність при вирощуванні цієї сільськогосподарської культури, яка зумовлена потребами світового ринку, та широкий спектр застосування продуктів переробки ріпакового насіння.

Завдяки зростанню світових цін на ріпак, він як озима олійна культура стає конкурентоспроможним та перспективним для виробництва. Прогрес у селекції разом із дотриманням технології вирощування дають змогу на практиці отримувати 35-45 ц/га насіння озимого ріпаку [8,30].

Зростання популярності ріпаку зумовлено низкою причин. Так, його насіння містить близько 50% олії, 16-24 % білку. Олія використовується, як для харчових, так і для технічних потреб. Ріпак є чудовим попередником для багатьох культур, в тому числі і для озимої пшениці [1,5].

Як свідчать наукові дослідження, вирощувати ріпак озимий можна у всіх ґрунтово-кліматичних зонах України. На території Лісостепу, ріпак знаходиться на рівні з соняшником, а на Поліссі, ріпак озимий вже став основною олійною культурою. [22,30]

Теоретичні знання, практичне вміння і комплексний раціональний підхід до використання сучасних хімічних та агротехнічних засобів у технологіях вирощування може гарантувати стабільний урожай насіння, їх екологічну безпечність і економічне виправдання. [7,8]

Досить важливим формування продуктивності є ґрунтово-кліматичні умови конкретної природно-кліматичної зони, а також конкретні умови господарства, як природні так і набуті в результаті внесення добрив, та меліоративних заходів. [2]

Метою проведення досліджень 2011-2013 років, було встановлення залежностей, та закономірностей впливу перш за все - системи удобрення, а також погодних і ґрунтових факторів на продуктивність ріпаку озимого, в умовах ПСГП "Савинецьке" Тростянецького району.

Розділ 1. Вплив природних умов на урожайність ріпаку озимого

.1 Сучасний стан та перспективи вирощування культури в Україні

Ріпак для нашої країни - не нова культура, його почали вирощувати наприкінці ХIХ століття. На початку цього століття, в Україні, площа під ріпаком становила майже 300 тис. га, країна експортувала близько 175 тис. т. його насіння. У посівах домінував озимий ріпак, його поширення було обмежено західними областями України. Потім виробництво ріпаку зменшилось і в кінці пятдесятих років повністю згорнуто. Це було повязано з інтенсивним розвитком культури соняшнику, з яким ріпак, як олійна культура в економічному відношенні не міг конкурувати. Негативний вплив на виробництво ріпаку мала відсутність високопродуктивних сортів і хімічних речовин захисту рослин. Ерукова кислота в олії і глюкозинолати у макусі, обмежували можливості використання продуктів переробки олійного насіння культури на харчові та кормові цілі. Важливою підставою для видалення ерукової кислоти з харчової олії є експериментальні дані про накопичення її в серцевому м'язі (захворювання на ліпідоз), що, як з'ясувалося, призводить згодом до пошкодження міокарду. Тому й стимулювалося виведення сортів з низьким вмістом ерукової кислоти. [14]

Так, у 1976 році країни Європейської співдружності обмежили її можливу кількість у харчових оліях до 15%; у 1979 році можливий вміст ерукової кислоти в європейських сортах обмежено до 5%, а нині - до 2%.

З появою безерукових і низькоглюкозинолатних сортів ріпак перетворився в культуру з великими потенційними можливостями. [2]

Ріпак є тією сільськогосподарською культурою, до якої останнім часом прикуто увагу. Ріпак займає 3-тє місце серед олійних культур, його валове виробництво становить близько 33-35 млн. тонн, а виробництво олії складає 9,8% від світових обсягів. Його вирощують більш ніж в 30 країнах світу і посіви займають більше 30 млн. га або 10,5% всіх площ олійних культур. У Європі ця культура займає майже 4 млн. га. Так, наприклад в Німеччині, одній із провідних по ріпаку країні він займає 10-11% загальних посівних площ. [3]

Це важлива технічна і олійна культура. Він, з одного боку, є потужним джерелом рослинної олії, що використовується в багатьох галузях промисловості, а з іншого - це цінний корм для худоби. У звязку з високим вмістом жиру, ріпакова олія належить до групи високо енергетичних кормів - у 1 кг. зерна ріпаку міститься 1,7-2,1 кормові одиниці. До того ж ріпак цінний як силосна та сидеральна культура. [4]

Добрі цінові прогнози на товарний ріпак у 2011 та 2012 роках роблять його вирощування і надалі привабливим. На сьогоднішній день ріпак належить до найрентабельніших технічних культур. Передумовою цьому є стабільні та високі врожаї високоврожайних сортів та гібридів. Озимий ріпак від "ЛЕМБКЕ" підтвердив свої сильні сторони в Україні в період вегетації 2003-20011 років. [5]

Насіння озимого ріпаку цінується, як на світовому так і внутрішньому ринках оскільки містить 40-47% жиру, 20% білка, 5,5-6,5% клітковини. [6]

У світовому виробництві олійного насіння частка ріпаку становить понад 12% і за цим показником він поступається тільки сої (51%). Найбільше насіння ріпаку виробляється (2008р.)у Китаї (біля 15 млн. т.), Індії, Канаді (8-9 млн. т.) В Європі ця частка складає понад 46% (соняшник 52). А найбільше насіння ріпаку виробляють (2007-2008р.) у ФРН та Франції (3-4млн.т) а також у Великій Британії, Польщі, Чехії при врожайності 20-32ц/га. В Україні в 2011 році збиральна площа становила 865 тис. га, при середній урожайності 17,3 ц/га, а ціна за останні роки не опускалась нижче 4000 грн./т. [37]

Програмою розвитку ріпаківництва в Україні, запропонованою Міністерством АПК, передбачено розширення посівних площ ріпаку, удосконалити елементи технологій вирощування, насінництва, переробки і використання ріпаку та його продукції, але за цілим рядом природокліматичних й інших лімітуючих факторів, можливості культивування ріпаку в Україні обмежені. У першу чергу це стосується кліматичних факторів. [8]

Головні переваги ріпаку як культури:

Агрономічні:

сприятливий вплив на екологічну ситуацію - 1 га. посіву виділяє 10,6 млн. л. кисню і за цим показником займає друге місце після цукрового буряку (15 млн. л), тоді як 1 га. лісу виділяє лише 4 млн. л;

поліпшує структуру ґрунту і запобігає його ерозії;

зменшує насичення сівозміни зерновими культурами і є добрим попередником для інших культур;

не потребує спеціальних машин;

. Фітосанітарні показники:

висока здатність до пригнічення бур'янів;

відсутність патогенів, специфічних для зернових.

.Економічні:

прийняті ціни - 220-240 $ США за 1 т, що дає можливість уже при врожайності 8-10 ц/га повністю окупити всі витрати повязані з вирощуванням насіння ріпаку:

стійкий попит на насіння ріпаку;

виробництво високоякісної харчової олії і рослинних жирів;

виробництво технічної олії широкого спектру застосування;

виробництво біопалива (біодизель) технічних мастил;

виробництво високобілкових кормів (шротів);

на вирощуванні використовується та сама техніка, що і на зернових. [9]

Виходячи з вище наведеного озимий ріпак досить вимогливий до умов вирощування.

Достатня потужність орного шару є однією з головних умов придатності ґрунту для вирощування озимого ріпаку. Ріпак потребує ґрунтів із середнім умістом гумусу та нейтральною або слабо кислою реакцією ґрунтового розчину. Найпридатнішими для його вирощування є темно-сірі та сірі лісові ґрунти, чорноземи, дерново-підзолисті, дернові та дерново-глеюваті з легко та середньо суглинковим механічним складом.

Завдяки глибоко проникаючому стрижневому кореню ріпак здатний забезпечувати себе з більш глибоких шарів водою та поживними речовинами, а також компенсувати несприятливі кліматичні умови.

Озимий ріпак потребує ґрунтів із задовільною водо та повітропроникністю. Високий і стабільний урожай отримують при розміщенні ріпаку на ґрунтах з такою агрохімічною характеристикою:

Вміст гумусу, % - не менше 1,1;

Кислотність ґрунту (рН) - 5,8-6,5;

Калій, мг на 100 г ґрунту - 12,0-14,5;

Фосфор, мг на 100 г ґрунту - 6,0-7,5;

Магній, мг на 100 г ґрунту - 5,0-7,0;

Бор, мг на 1 кг ґрунту - 0,25;

Марганець, мг на 1 кг ґрунту - 10-15;

Сірка, мг на 1 кг ґрунту - 30-60.

Непридатні для вирощування ріпаку ґрунти з близьким заляганням ґрунтових вод та легкого складу (піски, торфяники), а також площі з крутими схилами. [33]

Сприятливі агрометеорологічні умови для формування максимального урожаю озимого ріпаку протягом усієї вегетації, із деякими винятками, складаються у західному Поліссі, більшій частині Лісостепу до Полтавської рівнини та суміжній із ним частині північного Степу. Окремою вузькою смугою із сприятливими умовами виділяється частина території східного Лісостепу. За фоновими агрометеорологічними умовами протягом усього вегетаційного циклу ця територія є пріоритетною для розміщення посівів озимого ріпаку. [11]

Розширення площ під посівами ріпаку насамперед повязано з тим, що він з погляду агротехніки вважається цінним попередником для інших культур. З одного боку, його коренева система забезпечує розпушування ґрунту на значну глибину, з іншого - зелена маса рослин на тривалий час затіняє її, що впливає на структуру ґрунту. Вирощування зернових після ріпаку збільшує врожайність на 3-4 ц/га, що фактично без додаткових витрат підвищує ефективність усього рослинництва. Особлива цінність ріпаку в тому, що завдяки розвинутій і глибоко проникаючій у ґрунт кореневій системі, він засвоює нітрати, запобігаючи їхньому попаданню в ґрунтові води.

В той же час, для реалізації потенціалу продуктивності культури ріпаку необхідно враховувати загальні біологічні закономірності розвитку і фізіології культури за комплексом факторів, які впливають на її урожайність. Засобом задоволення фізіологічних і екологічних потреб має бути інтенсивна технологія, яка повинна складатися із низки заходів оптимізації умов вирощування культури на всіх етапах її росту і розвитку. [12]

З вище сказаного зрозуміло, що технологія вирощування ріпаку озимого потребує подальшого вивчення та вдосконалення. На особливості взаємовпливу біотичних та абіотичних факторів при вирощуванні даної культури, слід звернути особливу увагу, так як ці питання досі досконально не вивчені.

.2 Ботанічна та морфо-біологічна характеристика ріпаку озимого

Ріпак (рід Brassica L.) належить до родини Капустяних - Brassicaceae. Рід Brassica дуже поліморфний, він налічує понад 100 диких, а також культурних видів рослин різноманітного використання: олійних овочевих кормових, технічних.[45]

Культурний вид br. napus розділяють на два підвиди: oleifera, куди відносять олійні форми (в тому числі озимий і ярий ріпак) і rapifera, до якого належать форми, що мають на коренях потовщення (бруква).

За життєвими формами ріпак поділяють на озимий (biennis) і ярий (annua), які відрізняються між собою, в основному, тривалістю проходження стадії яровизації. [41]

Озимий ріпак - (Brassica napus oleifera biennis D.C.) - однорічна трав'яниста рослина озимої форми.

Ріпак у дикому вигляді невиявлений. [13]

В озимого ріпаку (Brassica napus L. ssp. oleifera biennis D.C.) і ярого ріпаку (Brassica napus L. ssp. oleifera annua Metzg.), який нерідко в Україні називають кользою, формується потужний кущ заввишки 160 см і більше, з діаметром біля основи стебла 14-18 мм. [14]

Корінь стрижневий, слабко розгалужений, проникає у глибину до 1,5-3 м. Бокові корені знаходяться в діаметрі 60-80 см. Коренева система ріпаку - могутній розпушувач підґрунтя, що має важливе значення для зниження ефекту ущільнення, зумовленого дією сільськогосподарських машин [15].

Стебло циліндричне, добре гілкується, заввишки 1,3-1,8 м, вкрите сизувато-зеленим восковим нальотом. Бокові пагони розміщені у верхній половині головного пагона. їх кількість 6-10. При дотриманні оптимальних норм висіву і правильному співвідношенні добрив, рослини ріпаку мають високу стійкість до вилягання.

Листки. Спочатку формується розетка прикореневих листків, які є черешкові, перисторозсічені з хвилястими зазубреними краями. Листки синьо-зелені, нерідко з антоціаном, з нижнього боку опушені. Восени формується 6-10 листків. Середні листки видовжено списоподібні. Верхні - безчерешкові видовженоланцетоподібні з розширеною основою, яка охоплює стебло. Загальна кількість листків - 15-23 шт. на рослині. [17]

На одній рослині ріпаку може утворюватися близько 4000 квіткових зачатків. На жаль, цей великий потенціал продуктивності насправді використовується лише на 5-10%.

Ріпак - факультативний самозапильник, однак деякі автори вважають, що ця культура може мати різні співвідношення типів запилювання, що залежить від сортових особливостей тієї чи іншої форми. Зокрема, про здатність квіток ріпаку до перехресного запилення свідчать добре розвинені нектарники, розміщені біля основи пиляків з їх внутрішнього боку. При цьому нектар, що виділяється квітками, є принадою для комах, які відіграють важливу роль в його запиленні, За допомогою комах запилюється 4-20% квіток. [18]

У той же час значна частина його квіток можуть самозапилюватися. Здатність до самозапилення має переважна більшість квіток ріпаку як в озимих, так і в ярих форм.

Цвітіння ріпаку триває близько 30 днів. Він добрий медонос: з гектара посіву одержують 90-100 кг меду.

Ріпак у своєму розвитку проходить 4 періоди:

І - утворення листків;- утворення генеративних органів;- цвітіння;

ІV - достигання, що діляться на 12 етапів органогенезу та 20 фенофаз. [19]

Основні фази вегетації ріпаку: проростання насіння, сходи, утворення розетки, стеблування, бутонізація, цвітіння, дозрівання. [13]

Табличні дані з зазначеною тривалістю основних фаз розвитку озимого ріпаку, наведені в табл. 1.1.

Суцвіття - нещільна китиця, що складається з 20-40 квіток. Квітки жовті, бувають різних відтінків. Квітконіжка завдовжки 1,4-2,5 см, Чашолистики квіток вузькі. Квітка має 4 пелюстки і 6 тичинок; чотири тичинки однакової довжини з маточкою, а дві - значно коротші. На пиляках усіх тичинок є чорно-бурі плями. [19]

Плід - вузький стручок завдовжки 5-10 см, завширшки 3-4 мм, з гладенькою або слабкогорбкуватою поверхнею. Носик стручка схожий на

дзьобика. Стручок має дві стулюй, розділені перетинкою. В одному стручку буває 18-40 насінин. Насіння діаметром 1,5-2,4 мм, округло-кулясте, чорного, сірувато-чорного або світло-коричневого кольору. Маса 1000 насінин - 3-7 грамів. Насіння у воді не ослизнюється. Розміри насіння залежать від сорту і умов вирощування. [10,17]

Таблиця 1.1

Тривалість основних фаз розвитку озимого і ярого ріпаку [20]

Фази розвиткуТривалість фаз розвитку, дніОзимий ріпакЯрий ріпакСходи6-1210-142 листочки10-128-104 листочки12-1412-14Формування розетки60-6510-14Період зимового спокою105-1300Стеблування12-149-12Бутонізація10-129-10Цвітіння30-3614-2Плодоутворення і дозрівання30-3518-21Всього, днів300-33090-120

Вимоги до температури. Ріпак - олійна культура невибаглива до тепла. Насіння ріпака починає проростати при температурі 1°С, проте для одержання сходів на 3-4 день потрібна температура 14-17°С. Рослини вегетують при 5-6°С і продовжують осінню вегетацію при настанні нічних заморозків. Для осінньої вегетації достатня сума активних (вище 5°С) температур 750-800°С. Найкраще перезимовують рослини з розвинутою розеткою 6-8 справжніх листків, що досягається оптимальним строком сівби і рекомендованою густотою рослин. Сходи озимого ріпака при пізніх строках сівби не проходять загартування і гинуть при морозі 6-8°С. При доброму загартуванні ріпак переносить морози на рівні кореневої шийки до мінус 12-14°С. При сніговому покриві в 5-6 см озимий ріпак витримує морози 23-25°С і навіть до мінус 3°С. Найкраще перезимовує при висоті рослини 10-15 см. Навесні рослини відновлюють вегетацію при середньодобовій температурі 1-3°С. Ріпак негативно реагує на сильні коливання температури навесні. Найкраща температура для росту вегетативної маси 18-20°С. Оптимальна температура в період достигання і цвітіння 22-23°С. За весняної сівби озимий ріпак не дає квітконосних пагонів, але розвиває розетку з великим листям, яка досягає висоти 60-80 см і придатна для використання на корм худобі. [18]

Вимоги до ґрунту. Озимий ріпак вимогливий до властивостей ґрунту.

Формування 1 ц насіння ріпак потребує значно більше поживних речовин, ніж зернові культури. Добре росте на чорноземах, темно-сірих та сірих лісових ґрунтах, дерново-підзолистих та ін., з нейтральною або слабокислою реакцією ґрунтового розчину (рН 6,6-7,2). Може рости і при рН вище 7,2 і нижче 6,6. [42]

Найсприятливіші для вирощування цієї культури ґрунти Лісостепу.

Вимоги до вологи. Озимий ріпак вимогливий до вологи. При річній сумі опадів 600-700 мм він формує високу продуктивність, при 500-600 мм - задовільну, а при меншій 500 мм - врожаї помітно знижуються. Транспіраційний коефіцієнт 500-700. Ріпак менш вимогливий до вологи восени і рано навесні.

При відновленні вегетації навесні рослини добре використовують зимові запаси вологи. Найбільш негативно впливає нестача води в період інтенсивного росту стебла і вегетативної маси. Посуха у фазі цвітіння може викликати опадання квіток (абортарію), скорочувати тривалість цвітіння.

При формуванні стручків і достиганні ріпак теж потребує достатнього вологозабезпечення. Ріпак добре реагує на часті, але не сильні дощі. Якщо під час наливу і достигання вологи недостатньо, то маса 1000 насінин зменшується з 4,0-4,5 г до 2,5-3,0 г, достигання насіння прискорюється, врожайність зменшується. Вимоги до ґрунтово-кліматичних умов присутні в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Біологічні особливості ріпаку озимого [38]

№п/пАбіотичні фактори і біологічні особливостіПоказники1231.Тепло: мінімальна температура проростання насіння, °С оптимальна температура проростання насіння, °С мінімальна температура з'явлення сходів температура, що спричиняє пошкодження сходів, °С оптимальна температура росту і розвитку, °С температура відновлення вегетації, °С сума активних темлератур за вегетаційний період (више +5 °С), °С +1+3 +17+20 +5+6 -6-10 +18+25 +3+5 1900-21002.Волога: оптимальна вологість гунту, % кількість вологи в орному шарі ґрунту для отримання дружніх сходів, мм 65-75 20-303.потрібно для набухання і проростання насіння, % транспіраційний коефіцієнт -критичний період за вологістю 50-60 750 Бутонізація цвітіння4.Винос елементів живлення, кг/ц основної та побічної продукції -N -P2O5 -K2O 5,4-7,0 2,2-4,0 5,0-8,05.Вимоги ждо реакції грунтового розчину5,8-7,06.Відношення до світла, (довжина дня)Довгого дня7.Оптимальна щільність грунту, г/смі1,1-1,25 на чорноземах, 1,2-1,3 на сірих лісових8.Індекс листкової поверхні Оптимальна площа листкової поверхні на 1 га, тис.мІ6,0 7,09.Тип кореневої системистрижневий10.Заглиблення коренів в грунт, м; Горизонтальне розростання кореневої системи, м1,5-3,0 До 0,811.Використання ФАР, %1,0-1,5(задовільне)3,4-4,0 (добре)12.Спосіб запилення Факультативний самозапильник13.Тривалість вегетаційного періоду, днів220-280 (310)

Вегетаційний період озимого ріпака на 10-15 днів триваліший, ніж суріпиці озимої, а врожайність на 15-20% вища.

Озимий ріпак - рослина довгого дня. Ясна погода під час загартування сприяє підвищенню морозостійкості ріпака. Під час весняно-літньої вегетації краще росте при високій вологості повітря при помірних невисоких температурах. Такі умови складаються при похмурій погоді.

.3 Вплив добрив на формування урожаю ріпаку озимого

Найважливішими критеріями сучасної технології вирощування озимого ріпаку є підвищена продуктивність культури та поліпшена якість насіння. Серед агротехнічних заходів, які мають суттєвий вплив на підвищення урожайності є оптимальна площа живлення та густота рослин на одиниці площі в період збирання. Стосовно якості насіння, яке використовується на виробництво харчової олії, тут важливою є проблема вмісту ерукової кислоти та глюкозинолатів, що є сортовими ознаками ріпака.

Інша проблема якості насіння озимого ріпака є одержання екологічно чистої продукції за рахунок зменшення використання неприродних хімічно синтезованих засобів, якими є мінеральні добрива. [19,36]

Серед агрозаходів вплив добрив на продуктивність рослин досягає 50-60% і більше. Ріпак потребує більшої кількості добрив ніж зернові. Найбільше серед макроелементів ріпак засвоює калію, табл. 1.3.

Орієнтовно 15-25% елементів живлення (залежно від рівня врожайності) ріпак може засвоїти з ґрунтових запасів. Решту потреби забезпечують мінеральними добривами.

Азотні добрива є основою формування оптимальної вегетативної маси,

високого врожаю насіння. Ріпак має високу потребу в азоті. Ефективність азотних добрив зменшується при відсутності фосфорних і калійних добрив.

Таблиця 1.3

Засвоєння макроелементів рослинами ріпаку озимого, кг на 1 т основної із відповідною кількістю побічної продукції

N азотР2О5 фосфорК20 калійСа кальційMg магнійS сірка47-6522-4050-8030-707-1215-30

Основним азотним добривом є аміачна селітра.

Фосфорні добрива сприяють формуванню добре розвиненої кореневої системи і оптимальної будови розетки ріпаку, кращому засвоєнню азотних добрив, збільшують стійкість рослин до морозів, підвищують насіннєву продуктивність, зменшують ризик вилягання посівів, прискорюють достигання. Із фосфорних добрив ефективним є суперфосфат, де крім фосфору міститься також кальцій та сірка. [43]

Калійні добрива сприяють синтезу і акумуляції вуглеводів у тканинах, що підвищує стійкість до морозів. Вуглеводи також підвищують осмотичний тиск у клітинах кореневої системи, завдяки цьому краще засвоюється вода, а з нею й елементи живлення. Вони підвищують стійкість до вилягання, ураження хворобами, зимостійкість, збільшують кількість насіння на рослині і масу 1000 насінин. Ріпак відноситься до калієлюбних рослин. Із калійних добрив під ріпак цінною є калімагнезія, де крім калію є значна кількість магнію. [26]

Мінеральні добрива вносять машинами МВД-900; МВД-05; Amazone та ін.

Норма внесення мінеральних добрив залежить від попередника, родючості ґрунту і програмованого рівня врожайності. Орієнтовні норми добрив наведено в табл. 1.4.

Фосфорні і калійні добрива найкраще внести під оранку, допустимо під культивацію, азотні добрива вносять навесні. За осінь і зиму фосфор і калій переходять у доступні форми для рослин. Надмірне азотне живлення в осінній період погіршує перезимівлю рослин. Пізніше, ніж у фазі 4-5 листків, застосування азоту збільшує кількість води у тканинах, перешкоджає нормальному процесу загартування рослин.

Внесення азоту до сівби або восени в підживлення у кількості 30-40 кг/га д.р. доцільне, якщо:

після попередника в ґрунті лишилося менше 30 кг/га азоту;

приорано велику кількість соломи;

Таблиця 1.4

Рекомендовані норми внесення мінеральних добрив під озимий ріпак

Очікувана врожайність, ц/гаОрієнтовна норма добрив, кг/га д.р.NРК20-25 25-30 30-35 35-40 40-4580 120 160 200 24060 70 80 90 10090 140 170 200 220

незадовільна структура ґрунту;

шкідники пошкодили сходи ріпаку;

до завершення осінньої вегетації ріпак не формує 3-4 листки.

Приріст маси ріпаку і його ріст у висоту розпочинається навесні дуже рано. Дуже важливо в цей час забезпечити рослини азотом.

Нестача азоту навесні призводить до:

швидшого росту навесні головного пагона;

зменшення кількості бокових гілок;

більш раннього цвітіння і скорочення його тривалості;

зменшення кількості стручків;

різкого зниження продуктивності посівів.

Тому перше підживлення азотними добривами (N60-100) проводять якнайшвидше, найкраще по таломерзлому ґрунті. Найкращим добривом для першого підживлення є аміачна селітра. Для одержання високого врожаю норма внесення азоту повинна наближатися до №100. Вдруге азот найкраще внести через три тижні після першого, прив'язавши його до фази початку росту стебла. Норма внесення №40-90(табл. 5) у вигляді аміачної селітри.

Втретє посіви підживлюють на легких ґрунтах, де можливе швидке вимивання азоту в глибші шари, або на високоврожайних (30-40 ц/га) площах. Строк третього внесення азоту - початок цвітіння - до середини цвітіння. Використовують аміачну селітру або карбамід. Азот цього підживлення сприяє росту стручків і підвищує масу насіння. Для формування 1 т насіння необхідно внести №50-60. Загальна норма азоту для одержання 35-40 ц/га повинна становити приблизно №200. [2,5,17]

Вегетативна маса озимого ріпаку інтенсивно наростає впродовж 2-3 тижнів після відновлення вегетації (розпочинає вегетацію за температури 1-3°С) і в цей період потрібно найбільше азоту. Тому майже 80-90% азоту вноситься в перші два підживлення. Підвищені вимоги до забезпечення азотом є також під час росту генеративних органів і формування зерна. Тому важливим є підживлення у фазі цвітіння. Схема підживлення наведена в табл. 1.5.

Можливе позакореневе внесення азоту восени і навесні до фази бутонізації. Ріпак менш схильний до опіків, ніж зернові. Використовують карбамід 12% концентрації, тобто 12 кг карбаміду на 100 л води. Всього вноситься 300 л/га або не більше №15. Проводять два-три обприскування: на початку вегетації, за висоти рослин 10-15 см, у фазі бутонізації. Не рекомендується виконувати позакореневе підживлення у фазі цвітіння.

У широкій практиці значно менше уваги приділяють таким елементам живлення, як магній, сірка, кальцій.

При вирощуванні ріпаку важливе значення має забезпечення магнієм. Щоб одержати 20 ц/га насіння ріпаку, необхідно 14-24 кг магнію на гектар. Особливо зростає потреба у магнії при формуванні врожайності вище 20 ц/га.

Магній бере безпосередню участь у синтезі АТФ - носія енергії в рослинах. Він виконує важливу роль у процесі фотосинтезу, оскільки

входить до складу хлорофілу, відповідає за асиміляцію С02, восени сприяє транспортуванню цукрів з листя до коренів, внаслідок чого формується потужніша коренева система. Підвищує вміст олії в насінні. Магній вносять у вигляді магнієвмісних калійних (калімагнезія) і вапнякових добрив.

Таблиця 1.5

Строки і норми підживлення азотними добривами для одержання 30-40 ц/га насіння

Строки внесенняНорма внесення, кг/гаІнтервал між внесенням1 підживленняN 60-100-Рано навесні по тало-мерзлому грунті2 підживленняN 40-90через 18-28 днів після першогоПочаток інтенсивного росту стебла у висоту3 підживленняN 0-40через 40-50 днів після першогоПочаток цвітіння -середина цвітіння

Магнієві добрива, зазвичай, вносять під оранку. Використовують такі види добрив. Часто нестача магнію пов'язана з низьким вмістом фосфору в рослині.

Пошкоджені під час зимівлі рослини ріпаку швидко відростають при підживленні сірчанокислим магнієм (MgS04). Магній з MgS04 дуже швидко проникає до клітин навіть за низької температури. Він не токсичний для рослин, сприяє засвоєнню інших елементів живлення.

Добрива також впливають на якість насіння.

Фосфор, калій і магній підвищують стійкість рослин до хвороб і водного стресу. Ці елементи підвищують вміст білка і жиру. Фосфор впливає також на виповненість насіння і забезпечує рівномірніше достигання. Азот збільшує вміст білка і жиру, змінює хімічний склад жиру. Сильний вплив на якість насіння має сірка, яка підвищує вміст жиру, змінює відсоток ненасичених жирних кислот та призводить до збільшення вмісту деяких екзогенних амінокислот. Проте надмірна доза сірки може підвищити вміст глюкозинолатів. [11,32]

На кислих ґрунтах ефективним є вапнування (4-6 т/га), урожайність від цього агрозаходу може підвищуватись на 20-25%.

Згідно із законом Лібіха, обмежуючим чинником врожайності є той елемент, що є в мінімумі. Це означає, що система удобрення, де не вистачає магнію, чи сірки, чи мікроелементів, буде неефективною навіть за високих норм NPK, а лише збільшить витрати коштів, бо елементи живлення не будуть засвоюватись рослиною.

Ріпак добре реагує на внесення як макроелементів, так і мікроелементів: марганець, бор, молібден, цинк та ін., табл. 1.6.

Бор в рослинах ріпаку регулює синтез вуглеводів, нуклеїнових кислот, впливає на диференціацію, ріст і поділ клітин, оскільки є складовим елементом стінок клітин. Поліпшує переміщення в рослині продуктів фотосинтезу, збільшує морозостійкість, підвищує насіннєву продуктивність та вміст олії. Нестача бору призводить до зменшення кількості стручків і насіння в стручках, гальмування росту рослин, хлорозу наймолодших листків. На слабо забезпечених цим елементом ґрунтах урожайність після внесення бору зростає на 2-5 ц/га. Бор вносять, коли його менше 0,30 мг/кг сухого ґрунту. Обов'язковий до застосування на кислих ґрунтах. Норма внесення в табл. 1.6. Вносять при позакореневому підживленні навесні перед змиканням рослин у рядках у фазі бутонізації - до фази цвітіння, коли добре розвинута листкова поверхня. Ріпак потребує 300-600 г бору на 1 га.

Таблиця 1.6

Засвоєння мікроелементів рослинами ріпаку озимого, грам на 1 т основної з відповідною кількістю побічної продукції

В борМg марганецьМo молібденZn цинкCu мідь601001-260-15010-40

Марганецьнайбільш ефективний на ґрунтах з нейтральною або лужною реакцією, оскільки при рН більше ніж 6,5 стає практично недоступним для рослин. Забезпечує приріст урожаю 2,5-5,0 ц/га. Зменшує ураження борошнистою росою. Нестача марганцю призводить до сповільнення росту, хлорозу молодих листків, сповільнення утворення білка та вуглеводів. Найкраще вносити у період найбільшого розвитку листкової поверхні і у фазі бутонізації. Це другий за своїм значенням мікроелемент для ріпаку. Ріпак потребує 200-500 г марганцю на 1 га. [40]

Молібден. Дефіцит молібдену мають кислі ґрунти. Вносять його, коли вміст менше 0,15 мг/кг сухого ґрунту. На нестачу молібдену ріпак реагує помітним зменшенням урожайності.

Достатнє забезпечення макро- і мікроелементами в осінній період росту сприяє оптимальному формуванню розмірів кореневої шийки (удобрення лише азотом буде сприяти її витягуванню). Підвищується концентрація клітинного соку, з міжклітинного простору тканини відтягується вода, що є важливою умовою зменшення ризику вимерзання рослин. Правильно удобрена рослина нагромаджує в кореневій шийці запасні речовини, які буде використовувати під час весняного пробудження та відновлення вегетації. В такому стані ріпак може витримувати зниження температури до -15° С у безсніжні зими, а при достатньому сніговому покриві - до -25° С, навіть -30°С. Тому важлива роль в прирості урожайності належить добривам, правильне їх застосування, а це, рекомендовані норми, дози, комбіновані способи внесення, та головне строки, що в комплексі забезпечує оптимальний розвиток рослини, в більшій мірі реалізує біологічний потенціал, та наближає фактичний урожай ріпаку, до дійсно можливого.

Норми внесення мікроелементів під ріпак, присутні в табл. 1.7.

Внесення мікроелементів, є надзвичайно ефективним прийомом підвищення урожайності. Дана операція може поєднуватись з іншими обробітками, через сумісність хімічних речовин, тому застосування їх в бакових сумішах здешевлює використання і одночасно підвищує рентабельність вирощування культури. [21]

Таблиця 1.7

Норми внесення мікроелементів при вирощуванні ріпаку озимого

МікроелементНорма внесення,Назва добриваг/гаг/тБор (В) Марганець (Мn) Молібден (Мо)300-600 200-500 200200-500 500-900 600-900Борна кислота Сульфат марганцю Молібденово-кислий амоній

Розділ 2. Умови та методика проведення досліджень

.1 Умови проведення досліджень

.1.1 Характеристика бази господарства

Приватне сільськогосподарське підприємство "Савинецьке" знаходиться в с. Савинці Тростянецького району Вінницької області. Засноване в 2005 році на базі СТОВ "Нива", що являється з 2000 року правонаступником КСП "Савинці". Розміщене в південно-західній частині Тростянецького району , віддалене від районного центру смт. Тростянець на 25 км. Обласного центру м. Вінниця 110 км.

Основним напрямком розвитку підприємства є зерно-буряковий.

Майже вся сільськогосподарська продукція реалізується в межах району і області, від основних пунктів реалізації підприємство віддалене на: Рослинницька продукція реалізується через ХПП Тростянець що знаходиться від господарства на відстані 24 км, та залізнична станція Демківка Одеської залізної дороги 14 км. Цукрових буряків, Соколівський цукровий завод Крижопільській район 7 км., Ободівський цукровий завод 18 км. та Капустянський цукровий завод 7 км.,Тростянецького району. Технічні олійні культури в основному реалізуються на Вінницький олієжировий комбінат за 110 км.

Отримує підприємство необхідні матеріали, насіння, запасні частини та ПММ в основному з підприємств Тростянецького та сусідніх районів Тульчиського, Крижопільського, Бершадського, що знаходяться в окрузі не більше 40 км.

Виходячи з розташування підприємства основні пункти реалізації та постачання знаходяться на сприятливій відстані що не потребує великих затрат при реалізації та постачанні.

Середня кількість працюючих на підприємстві 110 чол. Виробництво товарної продукції становить 87% від валового виробництва. Посіви озимих культур складають 35% від загальної площі ріллі.

В табл. 2.1. показана структура землекористування підприємства ПСГП "Савинецьке" Тростянецького району.

Таблиця 2.1

Структура землекористування господарства ПСГП "Савинецьке"

№ п/пНазва угідьПлоща, гаСтруктура, %1.Площа землекористування всього38481002.Сільськогосподарські угіддя в т.ч. рілля сінокоси пасовища3038 2956 - 8278,9 76,7 - 2,23.Сади та ягідники751,94.Ліси та чагарники73018,95.Інші угіддя651,7

Приватне сільськогосподарське підприємство "Савинецьке" орендує 1687 земельних часток паїв що становить 3848 га загальної площі землекористування і відповідно 2956 га ріллі, та на 5890 тис. грн. майнових паїв.

Високий відсоток розораності пояснюється домінуючими сприятливими умовами для вирощування основних польових культур. Відсутність тваринництва, що тягне за собою повну відсутність посівів однорічних і багаторічних трав, та пасовищних територій, що в свою чергу сприяє ерозійним процесам на території господарства. Що має значний негативний вплив на продуктивність ґрунтів, а відповідно і культурні рослини.

Середні показники посівних площ та урожайності сільськогосподарських культур за 2011-2013 роки в ПСГП "Савинецьке" наведено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Структура посівних площ та урожайність сільськогосподарських культур в умовах ПСГП "Савинецьке", середня за 2011-2013 роки

КультуриУрожайність, ц/гаПлоща по- сіву, га. Площа %Зернові та зернобобові всього:-191164,6Пшениця озима49,249516,7Ячмінь озимий40,842514,3Пшениця яра31,21294,3Ярий ячмінь4631510,6Горох32,11304,3кукурудза на зерно63,439113,2Технічні всього:-104535,3Соняшник 23,12508,4Ріпак озимий21,941614Цукровий буряк356,845515,3Всього :-2956100

В основному в господарстві вирощуються зернові, зернобобові та технічні культури. Урожайність по роках суттєво не відрізняється тому, що домінують відносно стабільні погодні умови, виключенням є 2012 рік, який видався посушливим. Площа посівів в різні роки змінюється відповідно до попиту на продукцію.

.1.2 Ґрунтово-кліматичні умови господарства

Підприємство ПСГП "Савинецьке", розташоване на території Подільської височини з відповідним рельєфом (Лісостепова розчленована височина). Рельєф території представлений в основному широко хвилястим типом. Вся територія землекористування станції по рельєфу сприятлива для проведення польових дослідів, використання механізованого обробітку і збирання сільськогосподарських культур. Основними ґрунтоутворюючими породами є ліси і лісовидні суглинки.

Основні типи ґрунтів, які зустрічаються на території господарства: темно-сірі опідзолені - 47%, сірі опідзолені - 14%, чорноземи типові реградовані - 35%, чорноземи звичайні - 4%.

Ґрунти темно-сірі опідзолені за своїми ознаками і властивостями вони наближаються до чорноземів, а саме: мають більш темне забарвлення і гумусовані значно глибше, до 50 см, прокрашуючи гумусом не лише елювіальний горизонт, а і верхню частину ілювіального.

Фізико-хімічні властивості сприятливіші, що пов'язано з їх ліпшого гумусованістю. Гумусу вони містять 2,8-3,0% з поступовим зменшенням вниз за профілем, тому загальні запаси у шарі 0-100 см становлять близько 290т/га. У складі гумусу суттєво зростає група гумінових кислот, яка переважає над фульвокислотами.

Реакція ґрунтового розчину темно-сірих опідзолених ґрунтів переважно слабокисла (рН 5,5-6,0), проте абсолютна величина гідролітичної кислотності зростає до 3,0-3,5 мг-екв/100г ґрунту, однак вища насиченість основами (80-90%) зменшує її негативну дію. Сума обмінних основ дорівнює 14-18 мг-екв/100 г ґрунту. З глибиною кислотність зменшується й зростає насиченість основами. Збільшення гумусованості і насиченості основами, слабокисла реакція середовища зумовлює і вищий вміст у них елементів живлення.

Загальний азот становить 0,15-0,3%, що легко гідролізується - 5-6 мг/100 г ґрунту. Обмінний калій у супіщаних - 5,5 мг/100 г, у важкосуглинистих - 10 мг/100 г.

Ці ґрунти мають більш сприятливі агрофізичні властивості. В них зростає кількість водостійких агрегатів, Із за чого вони менш запливають, кірка менш щільна. Темно-сірі опідзолені ґрунти мають більш високу природну родючість, бонітет - до 59 балів (середньо суглинкові).

Чорноземи звичайні. За глибиною профілю та товщиною гумусованого горизонту виділяються чорноземи неглибокі (профіль до 80 см, гумусований горизонт до 40см) та глибокі (гумусований горизонт 80-100 м). За ступенем гумусованості вони відносяться до малогумусних.(<6%).

Гумусно-акумулятивний горизонт чорноземів типових становить 45-55 см, чорний, структура грудкувато-зерниста в орному шарі - розпилена. Верхня частина перехідного горизонту до 80-100 см. добре забарвлена гумусом, крупно грудкувата. Нижня частина перехідного горизонту містить менше гумусу, поступово переходить в ґрунтоутворюючу породу - леси.

Гранулометричний склад чорноземів типових в північних районах - середньо суглинковий, та легкоглинисті відміни.

Фізико-хімічні властивості чорноземів типових сприятливі для землеробства. Вони мають високий вміст органічної речовини в середньому 4,0%, вміст легкогідролізованого азоту становить 9,0-12,0 мг /100г, запаси обмінного калію 15-20 мг/100г запаси рухомого фосфору невисокі 7,9-11,8 мг/100г, що пояснюється його зв'язуванням у важкодоступну форму карбонатами.

Чорноземи типові реградовані. Це переважно чорноземи опідзолені, звільнені з під лісу і змінені в процесі сільськогосподарського використання, яке відновило з них чорноземний процес ґрунтоутворення. Профіль цих чорноземів складається з гумусованого, слабоелювійованого горизонту глибиною до 40-50 см. В межах орного шару він грудкувато пилуватий, пухкий.

Перехідний горизонт у верхній частині до 70-80 см добре гумусований, ущільнений, в нижній частині має грудкувату структуру, переритий кротовинами.

Гранулометричний склад переважно середньо - та важко суглинковий.

Фізико-хімічні властивості чорноземів типових в цілому сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур.

Сірі опідзолені ґрунти за своїм генезисом дуже близькі до ясно-сірих. В їх профілі випадає повністю елювіальний горизонт. Після збільшеного оранкою гумусово-елювіального горизонту (28-30 см) розташований ілювіальний. Материнська порода починається на глибині 120-130 см. Інші ознаки цих ґрунтів ідентичні.

За механічним складом сірі опідзолені ґрунти переважно легко-суглинисті, рідко супіщані. Ясно-сірі та сірі опідзолені ґрунти слабогумусовані. У верхньому горизонті вони містять всього 1,2-1,7% гумусу. Реакція ґрунтового розчину переважно слабокисла (рН 5,3-5,9), ступінь насичення основами від 39 до 95%. Це пов'язано з вапнуванням ґрунтів на орних землях. Поживними речовинами вони забезпечені погано, за винятком рухомого фосфору.

Для підвищення родючості ясно-сірих та сірих опідзолених ґрунтів потрібно вносити органічні та мінеральні добрива, вапнувати, висівати бобові культури, поглиблювати орний шар. Меліоративні заходи дозволять збирати високі врожаї таких інтенсивних культур, як пшениця і цукрові буряки.

2.2 Глибокий аналіз впливу погодних умов на продуктивність ріпаку озимого в господарстві

Для вирощування ріпаку озимого, важливими є як ґрунтові умови вирощування, так і кліматичні показники, тому їх динамічна зміна, знаходить своє безпосереднє відображення на урожайності.

В роки проведення досліджень, погодні умови були неоднакові, різна інтенсивність прояву того чи іншого фактора, по своєму вплинула на продуктивність озимого ріпаку в господарстві, на Рис.1, відображено динаміку зміни кількості опадів, в період відновлення вегетації-повна стиглість.

Рис.1 Розподіл опадів в період відновлення вегетації-повна стиглість, за 2011-2013 роки.

З показників даного графіку видно, що 2012 рік виявився дуже посушливим і несприятливим, 2011, 2013 роки проявили позитивнішу тенденцію, достатня кількість опадів сприяла гарному розвитку ріпаку, забезпечивши його вологою протягом всієї вегетації.

Температурні показники, також є дуже важливими, вони впливають на прихід ФАР, інтенсивність випаровування, змінюють режим зволоження, впливають на процеси асиміляції, та безпосередньо на всі біологічні процеси рослини, тому оптимум температур-завжди сприяє розвитку рослинних організмів.

На Рис.2 відображено середньомісячні температури періоду відновлення вегетації-повна стиглість.

Рис.2 Середньомісячні температури періоду відновлення вегетації-повна стиглість, за 2011-2013 роки.

На даному графіку одразу проглядається значна відмінність показників 2012 року, в порівнянні з 2011 та 2013 роками. Дана несхожість показників, вказує на те, що 2012 рік виявився більш жарким, середньомісячні температури помітно підвищені, що не сприяє формуванню позитивних умов вирощування ріпаку.

В період проведення досліджень, з 2011 по 2013 роки, для аналізу продуктивності, та з метою простеження закономірностей, було прийняте рішення про використання даних лише 2011 та 2013 року, в звязку з екстремальними умовами вирощування 2012 року (Рис. 2), викликаними сильною посухою, яка унеможливлює проведення ліній прямих залежностей між факторами формування врожаю, та фактичним врожаєм.

Рис.3. Залежність урожайності ріпаку озимого від коефіцієнта зволоження 2011-2013 роки.

Як можемо бачити з даного графіка, 2011 і 2013 роки, характеризувались сприятливими для вирощування культури умовами, коефіцієнт зволоження склав в 2011 році 1,5, що дало змогу ріпаку озимому сформувати урожай в середньому на рівні 30,2 ц/га, в 2013 році показник коефіцієнта зволоження склав 1,7, що позитивно вплинуло на реалізацію потенціалу врожайності ріпаку озимого і дало змогу одержати в середньому 34,7 ц/га, що на 4,5 ц/га більше за показник 2011 року. Дані роки мали достатню кількість опадів, в межах 170-190 мм (весняно-літній період), які вдало розподілились по вегетації, забезпечивши рослини ріпаку потрібною кількістю води в критичні періоди, особливо в фазу цвітіння. Помірні температури сприяли нормальному проходженню асиміляційних процесів.

рік-характеризувався надзвичайно складними умовами, показник коефіцієнта зволоження склав 0,8, що прирівнює даний рік до посушливого, культура ріпаку в даних умовах сформувала урожайність на рівні 18,5 ц/га, що на 11,7 і 16,2 ц/га менше в порівнянні з 2011 та 2013 роками відповідно. За період відновлення вегетації до збору врожаю, в 2012 році випало лише близько 90мм опадів, з нерівномірним розподіленням. В поєднанні з незвично високими температурами, рослинам ріпаку вдалося сформувати лише мінімальний урожай. Тому використання даних 2012 року було виключено, для уникнення похибки.

.3 Глибокий аналіз впливу ґрунтових умов на продуктивність ріпаку озимого в господарстві

Для формування 1 ц насіння ріпак потребує значно більше поживних речовин, ніж зернові культури. Добре росте на чорноземах, темно-сірих та сірих лісових ґрунтах, дерново-підзолистих та ін. з нейтральною або слабокислою реакцією грунтового розчину (рН 6,6-7,2). Може рости і при рН вище 7,2 і нижче 6,6. Вимагає середньосуглинкових та суглинкових ґрунтів з щільністю 1,0-1,3г/смі. З вмістом гумусу не <1%. Характеризуючи ріпак озимий з впевненістю можна сказати, що це рослина вимоглива до ґрунтових умов вирощування.

Гранулометричний склад-показник, який має значний вплив як на фізичні ґрунтові показники, такі як обємна маса, структура, липкість, повітроводопроникність та ємність, теплопровідність, а й на хімічні, вміст гумусу, співвідношення між фульво та гуміновими кислотами. Типи ґрунтів їх гранулометричний склад, та продуктивні фактичні показники зазначені в табл. 2.3.

Від гранскладу залежать умови укорінення фітоценозу та чисельність риючої фауни, а також спосіб обробітку ґрунту, строки польових робіт, норми добрив, розміщення сільськогосподарських культур. Наприклад, легкі (піщані та супіщані) ґрунти легко піддаються обробітку, швидко прогріваються, мають добру водопроникність та повітряний режим. Але володіють низькою вологоємністю, бідні на гумус і елементи живлення, мають незначну поглинальну здатність, піддаються вітровій ерозії. Важкі (важкосуглинкові й глинисті) ґрунти володіють високою зв'язністю й вологоємністю, краще забезпечені поживними речовинами та гумусом. Безструктурні важкі ґрунти мають несприятливі фізичні й фізико-хімічні властивості: слабку водопроникність, здатність запливати й утворювати кірку, високу щільність і т.п. Найкращими з цієї точки зору є суглинкові ґрунти.

Таблиця 2.3

Тип, підтип та гранулометричний склад ґрунту в 2011, 2013 роках на полях вирощування ріпаку озимого.

ГрунтСер. урожайність, ц/гаСередня,ц/гаТип і підтипГранулометрич-ний склад2011201312345Сірий лісовийСупіщаний26,732,229,4Чорнозем типовийСр. суглинок353937Темно-сірий опідзоленийСр. суглинок32,535,534

З даної таблиці видно, що гранулометричний склад ґрунтів на полях вирощування, має позитивні показники. Переважають ґрунти середньосугликового, суглинкового та супіщаного складу, характеристика даних типів ґрунтів вказує на те, що обємна маса знаходиться в межах 1,1-1,3г/смі,що дає можливість доброго розвитку кореневої системи, що для даної культури є надзвичайно важливим.

Відсутність важкосуглинкових та глинистих ґрунтів, які для вирощування ріпаку не є рекомендованими сприяє забезпеченню зменшення строкатості показників урожайності в залежності від гранулометричного складу.

Ріпак озимий, вимогливий до ґрунтових умов мінерального живлення, має коефіцієнт виносу елементів живлення з ґрунту в межах від 15 до 25, що вказує на його високі вимого що до умов вирощування, Особливістю даної культури, є те, що немає елементу, який би не відігравав визначної ролі в певний період росту та розвитку. Крім того завжди потрібен баланс мікроелементів, адже відсутність одного з них, погіршує використання іншого.

Показники забезпеченості основними макроелементами мінерального живлення, є невідємною характеристикою ґрунтів. Тому в табл. 2.4. наведено вміст NPK в ґрунтах полів вирощування ріпаку в господарстві.

Таблиця 2.4

Вміст елементів живлення в ґрунтах на полях вирощування ріпаку за 2011, 2013роки.

РікТип і підтип ґрунтуВміст NPKУрожайність, ц/гаN- до 10N->10P2O5-до 12P2O5>12K2O-до 12K2O->121234567892011Сірий лісовий8101227Сірий лісовий8101426,5Чорнозем типовий12121435Темно-сірий опідзолений1110932,52013Сірий лісовий981032Темно-сірий опідзолений12101435,5Чорнозем типовий13121539Сірий лісовий891232,5

З даних табл. 2.5- видно, що як в 2011, так і в 2013 роках, вищі врожаї давали ґрунти, де забезпеченість елементами живлення вища, тобто, вміст NPK становив від 11 до 14 мг/100г гр. відповідно. В 2011-це були, чорнозем типовий-35 ц/га, та темно-сірий опідзолений -32,5 ц/га, в 2013-темно-сірий опідзолений - 35,5 ц/га, та чорнозем типовий - 39 ц/га. Відмінність продуктивності в 2011 та 2013 роках подібних за вмістом елементів живлення ґрунтів, пояснюється дещо відмінними погодними умовами, та удобренням. Що дає можливість зробити висновок, про важливість достатнього вмісту макроелементів мінерального живлення в ґрунті. Саме вищезгадані ґрунти мали найпозитивніші показники забезпеченості NPK і відповідно забезпечили формування більшої продуктивності ріпаку. Високий урожайний показник сірого лісового ґрунту в 2013 році - 32,5 ц/га не залежав повною мірою від фактора ґрунтового забезпечення мікроелементами, (який складав 8,9,12 мг/100г. гр NPK відповідно) важливу роль відіграло удобрення культури табл. 3.5.

Вміст в ґрунтах гумусу, також є одним з основних факторів, які визначають продуктивність культури. Адже більш гумусовані ґрунти вважаються завжди більш продуктивними, з причини більшого в них вмісту основних елементів живлення, та факторів забезпечення високого врожаю.

Агрономічна цінність гумусу значною мірою визначається співвідношенням вмісту гумінових і фульвокислот. Переважне утворення гумінових кислот супроводжується формуванням у ґрунті чітко виявленого високородючого структурного гумусового горизонту, який характеризується високою поглинальною і водозатримною здатністю, багатий на елементи живлення (властивий чорноземним і іншим ґрунтам). За інтенсивного утворення фульватного гумусу ґрунти легко збіднюються на лужні катіони та інші поживні елементи, набувають кислої реакції і втрачають структурність. В табл. 2.5 наведені дані забезпеченості грунтів гумусом, в полях вирощування ріпаку озимого.

Таблиця 2.5

Вміст гумусу в ґрунтах на полях вирощування ріпаку озимого за 2011, 2013роки.

РікТип і підтип ґрунтуВміст гумусу, %Урожайність, ц/гаДо 3,53,5 і >2011Сірий лісовий2, 627Сірий лісовий3,226,5Чорнозем типовий4,835Темно-сірий опідзолений3,632,52013Сірий лісовий3,032,5Темно-сірий опідзолений3,535,5Чорнозем типовий4,239Сірий лісовий2,832

Як видно з табл. 2.6, найвища урожайність в 2011 році, була забезпечена на таких ґрунтах, як темно-сірий опідзолений і чорнозем типовий з вмістом гумусу 3,6 і 4,8% відповідно. В 2013 році, найвища урожайність спостерігалась на полях з темно-сірим опідзоленим ґрунтом, а це 35,5 ц/га, та чорноземом типовим-39 ц/га, які також з поміж інших виділились вищим вмістом гумусу. Високий рівень урожайності в 2013 році, на сірому лісовому ґрунті, який має вміст гумусу на рівні 3,0%, що в порівнянні з темно-сірим опідзоленим та чорноземом типовим є меншим на 0,5 та 1,2% відповідно, склав 32,5 ц/га, пояснюється інтенсивним удобренням площі даного поля в цей рік.

Тому можна сказати, що ріпак озимий-це вибаглива до гумусованості ґрунтів культура, яка може зростати на ґрунтах з вмістом гумусу не <1%, проте, з збільшенням кількості гумусу в ґрунтах, спостерігається позитивна тенденція до суттєвого приросту урожаю, тому для отримання більш стабільних та високих врожаїв, рекомендується вирощувати ріпак озимий саме на високопродуктивних ґрунтах, з всіма умовами наближеними до оптимальних.

Такий ґрунтовий показник, як pH, для вирощування всіх сільськогосподарських культур, в тому числі і ріпаку озимого є важливим фактором. Кожен ґрунт має певну реакцію ґрунтового розчину, що залежить від наявності в ньому, в першу чергу, іонів водню, які зумовлюють кислу реакцію.

Для даної культури оптимальні межі показника pH є значення наближені до 6,0-7,0. В табл. 2.6 представлена характеристика pH ґрунтів на яких вирощували ріпак в ПСГП "Савинецьке" в 2011, 2013 роках.

Таблиця 2.6

Показники pH ґрунтів та відповідна їм урожайність за 2011, 2013 роки в господарстві.

Рік Тип і підтип ґрунтуpHУрожайність, ц/га2011Сірий лісовий6,027Сірий лісовий6,026,5Чорнозем типовий6,635Темно-сірий опідзолений6,332,52013Сірий лісовий6,532Темно-сірий опідзолений6,635,5Чорнозем типовий6,539Сірий лісовий5,832,5

Узагальнюючи дані таблиці, можна простежити певні закономірності. В 2011 році найбільші високі показники були отримані на таких ґрунтах як, темно-сірий опідзолений -pH 6,3, та чорнозем типовий -pH 6,6, а це 32,5 і 35 ц/га відповідно. В 2013 році найпродуктивнішими виявились ґрунти темно сірий опідзолений -pH 6,6, та чорнозем типовий -pH 6,5, які забезпечили урожайність 35,5 та 39 ц/га відповідно. Це приводить до висновку, що показник pH, який в вищенаведених ґрунтах наближався до оптимальних, в даному випадку позитивно вплинув на продуктивність ріпаку. Тому контролювати значення pH, потрібно в повній мірі, адже його оптимальні показники значною мірою впливають на ґрунтові умови вирощування, та на реалізацію потенціалу урожайності ріпаку.

2.4 Аналіз застосування системи удобрення в господарстві на ріпаку озимому

Серед агрозаходів вплив добрив на продуктивність рослин досягає 50-60% і більше. Забезпечення поживними речовинами є визначальним фактором доброго розвитку ріпаку, зимостійкості рослин, їх стійкості проти хвороб та шкідників, а у підсумку його продуктивності. Для створення 1 тонни врожаю насіння ріпак виносить із ґрунту: азоту - 45-80 кг; фосфору - 18-40 кг; калію - 25-100 кг; кальцію - 30-150 кг; магнію - 5-15 кг; сірки - 30-45 кг.

Близько 15-25% поживних речовин ріпак використовує з ґрунтових запасів, а решту доцільно вносити у вигляді органічних та мінеральних добрив, особливо коли планова врожайність становить 30-40 ц/га.

Ріпак потребує більшої кількості добрив ніж зернові. Найбільше серед макроелементів, як і всі олійні культури, ріпак засвоює калію.

В господарстві ПСГП "Савинецьке", технологія вирощування ріпаку озимого, для підвищення продуктивності також передбачає застосування добрив. Оскільки в господарстві відсутнє тваринництво, то внесення органічних добрив не являється можливим.

Також за відсутності в останні роки сильно кислих та лужних грунтів не вносяться вапнякові добрива.

З мінеральних добрив, на полях господарства застосовують з азотних - аміачну селітру, карбамід (сечовину), сульфат амонію, з комплексних - нітроамофоску, нітрофос, фосфорні добрива вносять в окремі роки під вимогливі до фосфору культури, через достатню забезпеченість ґрунтів фосфором. В табл. 2.6. наведені показники вмісту основних макроелементів в ґрунтах, удобрення та показник урожайності ріпаку озимого в 2011, 2013 роках.

Таблиця 2.6

Вміст основних макроелементів в ґрунтах, удобрення та показник урожайності ріпаку озимого в 2013 році

Рік№ поляГрунтВміст NPK в грунті, мг/100гУдобрення, кг/га д.р.Урожайність, ц/гаNP2O5K2O20111Сірий лісовий9813Ам. селітра N60+ Карбамід N10272 Темно-сірий опідзолений121014Ам. селітра N60 +карбамід N1032.53Чорнозем типовий131215Сульфат амонію N21,S24 Ам. селітра N60354Сірий лісовий8912Ам. селітра N60+ Карбамід N1026,5 Сер. 30,220131Сірий лісовий8912Нітроамофоска NPK38, Ам. селітра N60+карбамід N10322Сірий лісовий8912Нітроамофоска NPK38, Ам. селітра N60+карбамід N1032.53Чорнозем типовий131215Нітроамофоска NPK38, Ам. селітра N60 +Карбамід N10394Темно-сірий опідзолений121014Нітроамофоска NPK38, Ам.селітра N60+ Карбамід N1035.5Сер. 34,7

Аналізуючи дані табл. 3.5, видно, що ґрунти, на яких вирощувався ріпак озимий в ПСГП "Савинецьке" в 2011 році, мають відмінності по вмісту основних макроелементів живлення. Видно, що темно-сірий опідзолений грунт 2 поле та чорнозем типовий, 3 поле, характеризуються більш позитивними показниками забезпеченості NPK, а саме, 12,10,14 та 13,12,15 мг/100 г. гр. відповідно, що характеризує їх, як високопродуктивні. Також, в 2011 році на 2 поле вносили 60 кг/га діючої речовини азоту, в формі аміачної селітри в період відновлення вегетації, та 10кг/га азоту в формі карбаміду позакоренево, що забезпечило урожайність ріпаку озимого, на рівні 32,5 ц/га на темно-сірому опідзоленому ґрунті. На полі 3, вносили сульфат амонію під основний обробіток 100 кг/га (N21,S24) також вносили 60 кг/га діючої речовини азоту, в формі аміачної селітри в період відновлення вегетації, та 10 кг/га азоту в формі карбаміду позакоренево, що забезпечило формування урожаю ріпаку в розмірі 35 ц/га на чорноземі типовому.

В той же час, на полях сірих лісових ґрунтів (1 і 4 поля), які характеризуються вмістом NPK значно нижчим за вищезгадані, чорнозем типовий та темно-сірий опідзолений ґрунти, також вносили добрива. Проводили 2 азотних підживлення, 1-ше по мерзло талому ґрунті, використовуючи аміачну селітру розкидним способом (60кг/га діючої речовини), 2-ге підживлення-позакореневе (за допомогою оприскувача), перед цвітінням, використовували карбамід (10кг/га діючої речовини). Система удобрення на даному полі в поєднанні з природними умовами забезпечила рівень врожаю в середньому на рівні 26,7 ц/га, що є досить позитивним результатом. В 4 полі, з сірим лісовим ґрунтом, з показниками NPK на рівні 8,9,12мг/100г ґрунту відповідно, здійснювали лише азотне підживлення аміачною селітрою (60кг/га д.р) розкидним способом на початку відновлення вегетації, що дало змогу ріпаку озимому сформувати урожай на рівні 26,6 ц/га. В 2013 році система удобрення полів під ріпаком озимим в господарстві мала дещо інший вигляд. Поля 1 і 2 з сірими лісовими ґрунтами удобрювали за слідуючою схемою, в основне удобрення вносили нітроамофоску з розрахунку 38 кг/га д.р. NPK, що в фізичній вазі складає близько 250 кг/га. Ранньовесняне підживлення проводили по мерзлоталому ґрунті аміачною селітрою, 60кг/га д.р. що становить 170 кг/га в фізичній вазі. Друге підживлення позакореневе (за допомогою оприскувача), перед цвітінням, використовували карбамід (10кг/га діючої речовини). Ці заходи дозволили сформувати урожай насіння ріпаку в середньому 32,2 ц/га, що на 5,5 ц/га більше ніж на подібних полях у 2011 році. Така ж система удобрення (Нітроамофоска NPK38, Ам. селітра N60 +Карбамід N10) на полях з чорноземом типовим та темно-сірим опідзоленим грунтом дозволила ріпаку сформувати урожай на рівні 35,5 та 39 ц/га відповідно, що на 3 і 4 ц/га більше за продуктивність схожих грунтів в 2011 році.

Підводячи підсумок, необхідно зауважити, що система удобрення в 2013 році була більш науково обґрунтованою та ефективною в порівнянні з системою 2011 року, оскільки забезпечила прибавку врожаю в середньому на рівні 4,2 ц/га (середня врожайність 2011р. - 30,2 ц/га, 2013р.-34,7 ц/га).

2.5 Аналіз технології вирощування ріпаку озимого в господарстві

Господарство ПСГП "Савинецьке", вирощує ряд польових культур, серед яких присутній і ріпак озимий. За період часу, з 2006 року, технологія вирощування даної культури вдосконалювалась та змінювалась, як шляхом використання нової техніки, так і з застосуванням хімічних методів контролю шкідливих організмів (шкідників, хвороб, бурянів) а також використанням більш продуктивних сортів та гібридів. Господарство має середній рівень технічного забезпечення. Діюча технологія вирощування, не однакова кожного року, через різні погодні умови, та через різні ґрунтові умови, по полях сівозміни. Вона передбачає такі операції як;

Основне удобрення. Одразу після збору попередника, це здебільшого ярий ячмінь, проводиться внесення добрив. Вносять 60-70 кг/га нітроамофосу, "МТЗ-82" в агрегаті з "МВД-900". Стараються забезпечити відсутність грудок злежаного добрива, для забезпечення рівномірного внесення. Та вирівняти нерівномірну родючість ґрунту, по площі поля.

Основний обробіток проводять в один день з удобренням, проводиться основний обробіток, за допомогою трактора "CASE" в агрегаті з "БДТ-7,0", глибина обробітку становить 15-17см, борони можуть агрегатуватися з "ЗБТС-1,0". Це забезпечує заробку добрив в грунт, та знищення післяжнивних решток, часткового вирівнювання площі. Використання широкозахватної техніки і потужних тракторів, забезпечує стислі строки обробки.

Передпосівний обробіток. Проводять культивацію, під кутом до майбутнього напрямку рядків, використовують трактори МТЗ-82 агрегатовані з "КПС-4" (або "Т-150к" + 2 "КПС-4"), глибина обробітку може становити 5-7 см. За наявності складного рельєфу, або відсутності дрібно грудочкуватої структури, проводять обробіток комплексними агрегатами, "Європак 6000", "Борекс" на глибину 3-4 см.

Сівба ріпаку озимого в господарстві проводиться одночасно з передпосівним обробітком (сівалка йде через 1-2 проходи вирівнювачів). Для посіву використовують високопродуктивне, якісне, кондиційне (здебільшого 1 репродукція), протруєне насіння різних сортів та гібридів. Основними сортами, які вирощуються в господарстві є:

"Лівіус", "Данило Галицький", "Лібеа", "Свєта", "Чорний велетень", "Дангал".

Також в господарстві вирощують і гібриди, а саме:

"Кронус", "Тітан", "Таурус". Використання для посіву різних сортів та гібридів надає змогу підлаштовуватись під погодні умови кожного конкретного року, що забезпечує більш менш сталий урожай по роках. Варто зазначити, що в останні роки, в господарстві активно культивується гібрид "Гідромель F1" показуючи високі показники в сприятливих умовах вирощування.

Строки проведення посіву, знаходяться між 15 і 25 серпня, (посів гібридного насіння може здійснюватись до 10 вересня).

Для посіву господарство використовує сівалку "Містраль 6000", доцільністю використання даної сівалки, є анкерні сошники, які забезпечують рівномірне укладання насіння в насіннєве ложе, якісну заробку на задану глибину і добрий контакт насінини з ґрунтом. Вагові норми висіву насіння коливаються в межах від 2,5 (гібридного), до 5кг/га (насіння сортів). Глибина заробки насіння становить 2-3см.

Догляд за посівами.

Одразу після проходу сівалки, проводять коткування посіву, гладкими водоналивними котками, для ущільнення верхнього шару ґрунту ( з метою запобігання обриву кореневої системи, внаслідок осідання ґрунту, а також збереження вологи і її підняття з нижніх шарів.

В осінній період проводиться боротьба з гризунами, для цього використовують принади з отрутою (100 кг пшениці+3 л соняшникової олії+2,5 кг фосфоцинку). Розкладають принади по периметру краю поля, в місцях можливого розмноження та поширення гризунів, смугою в 50-80 м. ручним способом.

По мірі поширення, може проводитись боротьба з

Весною, проводять азотне підживлення в дозі 200кг/га аміачної селітри, по мерзло талому ґрунті.

Також, по мірі розвитку проводиться захист посівів від ріпакового квіткоїда (1-2 обробки за вегетацію), для цього проводять обприскування інсектицидом "Альтекс" 250мл/га "МТЗ-82" + "Jatco 3000". По периметру краю поля, по мірі поширення проводять боротьбу з тлею, використовуючи для цього "Бі-58" (новий), в розрахунку 1л/га.

При наявності 70% бурих стручків ріпаку проводять обприскування посіву препаратом "Реглон супер" з розрахунку 2,5-3л/га, для обробки використовують літак або дельтаплан. Здійснюється до 08 год. ранку, ввечері з 20 до 22год. Вологість збирання ріпаку близько 12%, настає через 7-10 днів, при цьому зменшується вологість не лише культурних рослин а й бурянів, що надає можливість збору ріпаку шляхом прямого комбайнування в подальшому.

Збір врожаю. Збирання насіння ріпаку розпочинають в кінці червня, на початку липня, обмолот стараються завершити до початку жнив. В господарстві для збору ріпаку використовуються комбайни "CASE", "MASSEY FERGUSON". Обовязковою умовою підготовки комбайнів до збирання є застосування подовжених жаток - ріпакового стола, для запобігання втрат насіння, його осипання на поверхню поля. Оберти мотовила відповідають поступальному руху комбайна, швидкість барабана при цьому становить 500об/хв.

Після чого насіння транспортується в господарство для доробки.

Характеризуючи технологію вирощування ріпаку озимого в господарстві, можна побачити певні відхилення від рекомендованої технології. А саме, основний обробіток повинен здійснюватись на глибину 22-25см, недосконала також система догляду за посівами, вона не забезпечує максимального збереження врожаю, тобто контроль шкідників, хвороб та бурянів здійснюється не повною мірою, можливо негативні фактори і переходять ЕПШ, але застосування захисту при такому рівні не є доцільним.

Також значно менше уваги приділяють таким мікроелементам живлення, як Магній, Сірка, Кальцій, Бор, Марганець, Цинк.

В інших елементах технології, спостерігається максимальне дотримання вимог, що дає позитивні результати в цілому.

2.6 Методика проведення досліджень

Дослідження по визначенню ефективності використання гунтово-кліматичного потенціалу та окремих агротехнічних заходів проводили з використанням різних методик проведення статистичних групувань, та аналізу їх результатів які мають широке використання в агрохімічних дослідженнях, зокрема в узагальненнях географічної мережі добрив з культурами, а також при розробці нормативів затрат мінеральних добрив.

Основою методики наших досліджень стало узагальнення та групування урожайних даних залежно від впливу на урожай окремих конкретних чинників, зокрема погодних умов, ґрунтів, [12], забезпечення поживними речовинами, доз внесених добрив, сортів культури та інших умов і агротехнічних заходів.

Визначені середні показники згрупованих величин порівнювались між собою для визначення взаємозалежностей. [17]

Встановлення можливих рівнів урожайності насіння ріпаку, за надходженням ФАР, запасами вологи в ґрунті, гідротермічним коефіцієнтом та вмістом в ґрунті елементів мінерального живлення, проводили за методами програмування урожаю з використанням вихідних і довідкових даних для умов Вінницької області за "Методикою агрохімічних досліджень". [17,34]

Вплив природних чинників на можливий рівень урожаю ріпаку озимого визначали по таких показниках, як надходження ФАР, запасами продуктивної вологи, за гідротермічним показником і запасом в ґрунті елементів мінерального живлення.

. За запасом продуктивної вологи в 0-100 см шарі ґрунту на період посіву озимих рівень можливого урожаю визначаємо за формулою (2):

(2);

Де: W - запас продуктивної вологи в 0-100 см шарі ґрунту на період посіву озимого ріпаку, мм;

Р - сума атмосферних опадів за період сходи-повна стиглість озимого ріпаку, мм;

Кнв - коефіцієнт продуктивного використання атмосферних опадів рослинами (непродуктивні витрати вологи складаються з витрат на поверхневий стік та випаровування, що в сумі не повинно перевищувати 15 - 25% надходження вологи з атмосферними опадами);

Кв - коефіцієнт водоспоживання рослини, ц/га сухої маси урожаю основної та побічної продукції.

Для умов Вінницької області приймаємо співвідношення основної продукції до побічної продукції як 1:2,7 з врахуванням не лише маси органічної речовини урожаю, а і її енергетичної цінності (в кормових одиницях).

У - можливий урожай сухої речовини за рівнем надходження в грунт доступної для рослин вологи з урахуванням її непродуктивних витрат, ц/га.

2.За гідротермічним показником рівень можливого урожаю визначається за формулою (3).

У = 2,2 ГПТ -1,0 т/га (3);

Де: У - урожай встановлений за гідротермічним показником, т/га сухої маси; ГТП - гідротермічний потенціал:

-ГПТ бал.

Де ПВ - продуктивна волога, мм; Т- вегетаційний період в декадах; 36 - кількість декад на рік;

R - сумарний радіаційний баланс періоду вегетації (на 4,5% більший за приход ФАР), кДж/см2;

,19 - коефіцієнт переводу калорій в Джоулі;

. За запасом в ґрунті елементів мінерального живлення рівень можливого урожаю сухої речовини по кожному з елементів живлення (NРK) встановлюється за формулою (4):

У=

Де: У - можливий рівень урожаю сухої маси органічної речовини основної і побічної продукції, т/га;

А - вміст елементу в ґрунті, мг/100 г;

Кп - коефіцієнт переводу мг/100 г в т/га;

Кв - коефіцієнт використання рослиною елементу живлення з ґрунту;

В - винос елементу 1 т урожаю основної продукції з відповідною кількістю побічної, кг/т.

Аналіз використання природних умов при вирощуванні ріпаку озимого в господарстві ми проводили шляхом співставлення фактичного урожаю до розрахованого на основі забезпечення території господарства природним чинником. Одержана таким шляхом величина і є коефіцієнтом використання даного чинника формування урожайності.

Визначення коефіцієнта посушливості (КП) проводили за співвідношенням атмосферних опадів за вегетаційний період ріпаку озимого до 0,1 суми активних температур за цей же період, в цілому одержали показник забезпечення кожного позитивного градуса температури атмосферними опадами, т/град.

При проведені різних визначень використовували такі величини:

винос поживних речовин урожаєм з розрахунку на 1 т насіння з відповідною кількістю побічної продукції N -21,5, Р2О5 - 9,4, К2О - 21,8 кг.

коефіцієнт використання елементів живлення з ґрунту N 15, Р2О5-17, К2О -22;

- співвідношення основної продукції до побічної визначали не за їх масою, а за вмістом в продукції енергії, тому на одиницю маси насіння яка містить 2,0 кормових одиниць приходиться одиниця маси побічної продукції з вмістом кормових одиниць 0,7- та 17 одиниць кореневих і поживних решток в яких міститься 0,52 к.о., звідси співвідношення 1:2,7.

Дослідження по вивченню впливу мінеральних добрив на продуктивність озимого ріпаку проводились на сірих лісових та темно - сірих опідзолених ґрунтах методом постановки польових дослідів та лабораторних досліджень. При цьому були використані методики Б.А. Доспехова (Методика полевого опыта).

Попередником, після якого були закладені досліди, була соя. Агротехніка вирощування капустяних культур в досліді була така, яка прийнята для зони центрального Лісостепу України. Оранка на зяб проведена зразу ж після збирання попередника. Застосовували при цьому поліпшений обробіток ґрунту, так як поле було забур'янене коренепаростковими видами, що мають добре розвинену кореневу систему, яка проникає на глибину 2-3 метри. Головне завдання при їх знищенні полягає в тому, щоб виключити біосинтез, відкладання бур'янами поживних речовин в підземній органи, що забезпечують їх протягом вегетаційного періоду. Для цього після збирання попередника, в момент відтоку продуктів, біосинтезу з надземних органів рослин в підземні (корені) провели лущення стерні в два сліди дисковими знаряддями на глибину 5-6 см.

Оранку на зяб провели в другій половині вересня на глибину 22-25 см.

Проведений в такий спосіб обробіток ґрунту дав можливість не допустити зростання площі осотом рожевим та уникнути застосування на ній гербіцидів.

Весною поле боронували важкими боронами, а після проводили культивацію на глибину 10-14 см. Послідуюча культивація здійснювалась на 4 і 5см.

Сівбу проводили сівалкою Містраль 6000, з послідуючим коткуванням для посилення контакту дрібного насіння з ґрунтом, підтягування до нього нижніх шарів ґрунту вологи та пришвидшення проростання. Строки посіву за роки дослідження були в діапазоні 20 серпня -15 вересня. В досліді використовувався високопродуктивний гібрид "Гідромель F1".

Дослід включає 3 варіанти: 1. без добрив (контроль), 2. N60 К30, та 3. N90, Р60, К60 кг.д.р./га, та використання мінеральних добрив для удобрення гібриду ріпаку озимого Гідромель F1.

Ширина міжрядь в досліді 15 см, норма висіву насіння ріпаку озимого 0,6 млн шт../га. Глибина заробки насіння ярого ріпаку становила 2,0 - 2,5 см.

Площа облікової ділянки 19мІ, загальна 24мІ, повторність трьохкратна, розміщення варіантів систематичне.

Схема досліду "Вплив норм добрив на продуктивність ріпаку озимого на різних типах ґрунтів" показана у вигляді таблиці.

ФакториА-грунтиВ-дози добрив1. Сірий лісовий 2. Темно-сірий опідзолений1. Контроль (без добрив) 2. N60,K30 3. N90,P60,K60

Протягом проведення досліджень на посівах ріпаку не було потреби проводити обробку рослин проти шкідників, так як вони в 2011, 2013 роках майже не з'являлись, а ураженість хворобами не перевищила ЕПШ.

В період вегетації на посівах проводились виміри та спостереження за ростом та розвитком рослин. Для спостереження за появою сходів на кожному варіанті досліду на двох несуміжних повторностях по діагоналі ділянок виділялись по 10 відтинків по 0,5м двох рядках, де через день відмічалась кількість рослин, що з'явилися.

В подальшому відмічались фенологічні фази розвитку: розетка, бутонізація, цвітіння, формування стручків, дозрівання. За початок фази визначався період, коли в неї вступило 15% рослин, а за повну - 75%. Відсоток рослин, які ввійшли в фазу, розраховувався від загальної їх кількості.

Визначення динаміки лінійного росту проводилось на 10-ти рослинах і прив'язувалось до фенологічних фаз: розетка, бутонізація, цвітіння. Виміри проводились від поверхні землі до кінця самого довгого із верхніх листків або до верхівки квітки.

З мінеральних добрив застосовувались - аміачна селітра (33,3%), гранульований суперфосфат 18-20%, 40% калійна сіль, 46% карбамід. Вносились мінеральні добрива під основний обробіток вручну розкидним способом, азотні добрива вносились також по мерзлоталому ґрунті та позакореневе підживлення.

Розрахунок кількості мінеральних добрив, необхідні для внесення на дослідні ділянки згідно схеми, наведені в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Розрахунок кількості мінеральних добрив по дослідній ділянці

№Варіанти дослідуНеобхідно внести на дослідну ділянку, кг д.рNP2O5K2O1.Без добрив (контроль)---2.N60К300,114-0,0573.N90 Р60К600,1710,1140,114

В 2 варіанті К30 вносили під основний обробіток, N60 вносили у вигляді аміачної селітри по мерзлоталому ґрунті. В 3 варіанті азот вносили N30, Р60, К60 в основне удобрення, використовували карбамід, суперфосфат гранульований та калійну сіль, N60 вносили як підживлення по мерзлоталому весною.

Відбір зразків проводили на двох повторностях досліду.

Урожайність насіння в досліді визначали методом суцільного скошування при досяганні рослинами повної стиглості ( шелест стручків) та зважування з усієї облікової ділянки ( 19мІ).

Економічну ефективність вирощування ярого ріпаку на зелену масу в ранньовесняних посівах визначали за такими показниками: рівень врожайності з гектара, ц; вартість отриманої продукції, грн./га; затрати на 1 га посіву, грн..; собівартість одного центнера насіння ріпаку, грн.; умовно чистий прибуток, грн./га; рівень рентабельності, %.

Розрахунок проводили на основі типових технологічних карт вирощування ріпаку озимого.

Розділ 3. Результати досліджень

.1 Спостереження за рослинами

.1.1 Проведення агробіологічного контролю

Протягом вегетації, з метою одержання оперативної інформації про стан росту і розвитку посівів, характер формування врожаю, вплив сприятливих і несприятливих умов зовнішнього середовища. На основі агробіологічного контролю приймаються обєктивні рішення по реалізації технології вирощування ріпаку озимого в конкретних умовах. Система агробіологічного контролю складається з трьох етапів і первинного, поточного і кінцевого.

.Первинний. Дається оцінка передпосівного обробітку грунту, якості посівного матеріалу та сівби.

.Поточний. Аналіз стану сходів та інших фаз розвитку посівів даної культури з урахуванням етапів органогенезу забуряненість, фітоетномологічна оцінка, вологозабезпеченість.

.Кінцевий. Структура і рівень врожайності і його якості.

Заходи контролю відображені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Основи агробіологічного контролю за посівами ріпаку озимого

№Строки проведення, етапи органогенезу, фази розвиткуОперативна інформаціяАгротехнічнаБіологічнаФіто-ентомологічна1Після збирання попередникаУстановлення кількості лущення залежно від засміченості поля, термінів і зяблевої оранки, необхідності і термінів внесення добривВизначення ступеню засміченості, видового складу бурянів2До посівуКонтроль якості передпосівного обробітку ґрунту, протруювання насіння, обробки бактеріальними препаратами і мікродобривамиКонтроль якості, знищення бурянів. Оцінка посівних якостей насінняВизначення враженості насіння шкідниками3ПосівКонтроль норми висіву і якості посівуКонтроль якості посівного матеріалуКонтроль за присутністю шкідників у ґрунті4СходиПеревірка вирівняності шару ґрунту, необхідності після сходового боронуванняПеревірка густоти стояння, дружності сходівПеревірка наявності хвороб і шкідників5Відновлення весняної вегетаціїПеревірка стану посівів після зимівліВизначають кількість рослин на одиницю площі та їх стан6БутонізаціяКонтроль якості обприскування інсектицидамиОблік забурненостіКонтроль за присутністю шкідників7ЦвітінняКритичний період до вологиОблік наявності однорічних і коренепаросткових бурянівОблік хвороб і шкідників, визначення необхідності боротьби з ними8Формування ріст і достигання насінняКонтроль за одночасністю дозріванняОблік забуряненостіПеревірка наявності шкідників9Збирання врожаюКонтроль якості збиранняПеревірка втрат врожаюВиявлення втрат шкідниками і хворобами

.1.2 Перезимівля ріпаку

Ріпак озимий вважається холодостійкою культурою. Його рослини здатні витримувати температури до -21°С, а за наявності снігового покриву 5-10 см, деякі сорти здатні витримувати і до -31°С. Рядом дослідників встановлено, що ранні посіви часто переростають в осінній період і за зиму вимерзають при незначному сніговому покриві, а пізні - не встигають достатньо розвинутися і теж гинуть. Саме недотримання строку сівби призводить до втрати 30-50% урожаю.

Таким чином, високу продуктивність агроценозів ріпаку озимого можуть забезпечити оптимальні строки сівби та збалансована система удобрення для конкретної зони .

Удобрення на перезимівлю ріпаку озимого.

Фосфорні добрива сприяють формуванню добре розвиненої кореневої системи і оптимальної будови розетки ріпаку, кращому засвоєнню азотних добрив, збільшують стійкість рослин до морозів, підвищують насіннєву продуктивність, зменшують ризик вилягання посівів, прискорюють достигання. Із фосфорних добрив ефективним є суперфосфат, де крім фосфору міститься також кальцій та сірка.

Калійні добрива сприяють синтезу і акумуляції вуглеводів у тканинах, що підвищує стійкість до морозів. Вуглеводи також підвищують осмотичний тиск у клітинах кореневої системи, завдяки цьому краще засвоюється вода, а з нею й елементи живлення. Заявлена густота посіву в досліді склала 0,6 млн шт/га схожих насінин (з опису гібриду). Середні дані перезимівлі ріпаку озимого гібриду "Гідромель F1" на сірому лісовому та темно-сірому опідзоленому ґрунті вказано в табл. 3.1.1.

Таблиця 3.1.1

Показники перезимівлі ріпаку озимого, шт/м2 (середнє за 2011, 2013 рр.)

УдобренняСірий лісовийТемно-сірий опідзоленийКількість рослин в фазуРозетки (осінь)Початок дозріванняРозетки (осінь)Початок дозрівання штук% штук% штук% штук%Без добрив (контроль)5083457552864778N60К305286498155915286N90 Р60К6059985795601005896

Так, в середньому в фазу розетки на одному квадратному метрі на сірому лісовому ґрунті на контролі нараховувалось 50 рослин ріпаку , та 52 рослини на темно-сірому опідзоленому, а при внесені норми N60, К30 кг.д.р. нараховувалось 52 та 55 шт./м2 рослин відповідно. При внесенні N90 Р60,К60 спостерігали 59 і 60 шт./ м2

На початку фази дозрівання на контролі було 45 і 47 шт./м2 рослин, а при внесені норми N60 К30 кг.д.р. - 49 і 52 шт./м2 рослин. При нормах добрив N90 Р60,К60 кількість рослин на сірому лісовому та темно-сірому опідзоленому ґрунті склала відповідно 57 і 58 шт./м2, а це 95 і 96% рослин від висіяного насіння, що є добрим показником, та виправдовує внесення повного мінерального добрива в дозі N90 Р60,К60.

3.1.3 Висота стеблостою

Формування врожаю являє собою сукупність процесів живлення, росту, розвитку та обміну речовин і енергії в посівах сільськогосподарських культур.

Ростові процеси, розвиток вегетативних і генеративних органів в значній мірі залежить від забезпеченості рослин водою і поживними речовинами, а останні визначаються фізичними і хімічними властивостями ґрунту, гідротермічними показниками вегетаційного періоду, іншими умовами зовнішнього середовища.

Таблиця 3.1.2

Висота озимого ріпаку на сірому лісовому та темно-сірому опідзоленому ґрунті, см (середнє за 2011, 2013 рр.)

Фаза розвитку рослинУдобренняСірий лісовийТемно-сірий опідзоленийБез добрив (контроль)N60,К30N90, Р60,К60Без добрив (контроль)N60,К30N90, Р60,К60Розетка232628222727Бутонізація546368526269Приріст висоти:313739293542Початок цвітіння9811312296114121Приріст висоти:435054445251

Дослідження показали, що на приріст висоти ріпаку озимого впливали ґрунтово-кліматичні, погодні фактори, та система удобрення, при цьому збільшення лінійних розмірів рослин знаходилось в прямій залежності від періоду вегетації ( таблиця 3.2). Так, якщо в фазу бутонізації приріст їх висоти становив в усіх видів від 31,4 до 42,4 см, то на початку цвітіння 43,7- 51,7 см. Як бачимо найбільш інтенсивний ріст стебла відбувався в період від бутонізації рослин до початку цвітіння. Суттєвий вплив на наростання висоти надземної маси проявляли мінеральні добрива. На удобрених варіантах середні розміри рослин були більшими, зокрема це в найбільшій мірі проявилось при внесенні N90, Р60, К60, де прирости на початку цвітіння становили, на сірому лісовому ґрунті - 50,2 см, темно-сірому опідзоленому - 54,7см.

3.2 Динаміка наростання зеленої маси

Формування високопродуктивного стеблостою для досягнення високого врожаю вимагає значних затрат праці та матеріально технічних засобів. Сюди входить своєчасна та якісна підготовка ґрунту до посіву та насіннєвого матеріалу, догляд за посівами, внесення мінеральних добрив. Інтенсивний ріст рослин, відповідно і нагромадження надземної маси відбувається лише при оптимізації факторів зовнішнього середовища та умов живлення рослин.

Дослідження показали, що темпи наростання зеленої маси озимого ріпаку, змінювались по мірі проходження рослинами фаз вегетації від відновлення вегетації до початку цвітіння та формування стручків.

Вони посилювались до настання фази бутонізації, а потім нагромадження органічної маси рослинами йшло сповільненими темпами. В таблиці 3.1.3 наведена динаміка наростання зеленої маси озимого ріпаку "Гідромель F1".

Таблиця 3.1.3

Динаміка наростання зеленої маси озимого ріпаку, ц/га (середнє за 2011, 2013 рр.)

УдобренняСірий лісовийТемно-сірий опідзоленийФази розвитку рослинрозеткаБутонізаціяПочаток цвітіннярозеткаБутонізаціяПочаток цвітінняБез добрив (контроль)173845203950N60,К30254556274760N90, Р60, К60325568355672

Збільшення врожаю проходило як за рахунок росту рослин у висоту, про що вже було сказано в попередньому розділі, так і за рахунок збільшення листової поверхні, товщини стебел тощо. Спостереження та виміри показали, що на процес формування урожаю вирішальний вплив мала система удобрення, для формування вегетативної маси рослина активно споживає азот.

Як бачимо в таблиці 3.4, основні прирости зеленої маси спостерігалися при внесені норми N90 Р60, К60 кг.д.р. добрив на початку цвітіння, що для сірого лісового ґрунту склав 68 ц/га, а для темно-сірого опідзоленого - 72 ц/га, що на 12 ц/га більше при внесенні N60, К30, та на 23 і 22 ц/га більше в порівнянні з контролем на тих же ґрунтах. Необхідно зауважити, що різні ґрунти при добрій системі удобрення, нівелюють показники природної родючості, в результаті чого ми можемо спостерігати незначну відмінність показників приросту зеленої маси ріпаку.

3.3 Якість насіння ріпаку озимого залежно від типів ґрунтів та систем удобрення

Найважливішими критеріями сучасної технології вирощування озимого ріпаку є підвищена продуктивність культури та поліпшена якість насіння. Серед агротехнічних заходів, які мають суттєвий вплив на підвищення урожайності є правильна система удобрення, оскільки оптимальна густота стеблостою і відповідно площа живлення передбачена в описі гібриду.

Стосовно якості насіння, яке використовується на виробництво харчової олії, тут важливою є проблема вмісту ерукової кислоти та глюкозинолатів, що є сортовими ознаками ріпака. Створенні безерукові та низькоглюкозинолатні сорти озимого ріпака, потребують комплексної оцінки формування продуктивності відповідно до певних ґрунтово-кліматичних зон України. Інша проблема якості насіння озимого ріпака є одержання екологічно чистої продукції за рахунок зменшення використання неприродних хімічно синтезованих засобів, якими є мінеральні добрива та ЗЗР.

Олія - основна мета вирощування озимого ріпака. Проте, наявність в насінні ріпака шкідливих речовин (ерукова кислота, глюкозинолати) ускладнюють можливість його вирощування на харчові та кормові цілі.

З 1979 року харчову олію виробляють лише з тих сортів, що містять не більше 5% ерукової кислоти від загальної кількості жирних кислот.

Правильний вибір системи удобрення дасть змогу підвищити рівень олії і протеїну в насінні, тобто збільшити харчові, промислові якості насіння ріпаку.

Вміст олії і протеїну в насінні ріпаку озимого знаходиться в прямій залежності від вибору технологій вирощування і правильного вибору системи мінерального живлення.

Співвідношення вмісту олії і протеїну і визначає якість насіння ріпаку, його сортові особливості, а також призначення ріпаку для використання.

З підвищенням доз мінерального живлення збільшувалась кількість протеїну та олії в насінні, що видно з таблиці 3.2.1.

Таблиця 3.2.1

Вміст олії і протеїну в насінні озимого ріпаку в залежності від типу грунту та системи удобрення, %

№ГрунтСистема удобренняОлія, %Протеїн, %123451Сірий лісовийКонтроль (без добрив) 4020N60К304221N90,P60,K6045232Темно-сірий опідзоленийКонтроль4321N60К304523N90,P60,K604623

З даних таблиці видно, що внесення повного мінерального добрива як на сірому лісовому, так і на темно-сірому опідзоленому грунті в дозі N90 Р60,К60 дає приріст олійності до 6% та до 3% протеїну в насінні ріпаку порівняно з контролем та удобренням N60К30.

Інтенсивна технологія вирощування ріпаку передбачає комплекс заходів, спрямованих на своєчасне та повне надання рослинам потрібної для їхнього розвитку поживи. Тільки за такої умови можна сподіватися на високий врожай насіння та високу його якість і досягнення значного економічного ефекту.

.4 Потенційний урожай

Потенційний урожай - це максимальний урожай, який теоретично можна отримати при ідеальних метеорологічних умовах. Потенційна врожайність біомаси розраховується за формулою:

де, К фар - коефіцієнт використання ФАР. Він залежить від рослин, способу посіву, рівня агротехніки, величини вегетаційного періоду, %;

- сума надходження ФАР за період активної вегетації, ккал/см;- калорійність 1ц урожаю, ккал/кг

Дані К фар, , q беремо з додатку А методичних розробок.

Коефіцієнт використання ФАР становить 2,5%. Враховуючи, що активна вегетація ріпаку озимого триває з 1 вересня до 2 декади липня, розраховуємо надходження ФАР за вегетаційний період з даних табл. 3.3.1.

Таблиця 3.3.1

Середньомісячні та річні значення сумарної ФАР, кДж/с

ОбластьІХХІVVVІVІІВінницька23,3014,5024,033,535,038,40

= 23,3 + 14,5 + 24+ 33,5 + 35+20,45 = 139,85 кДж/с

Розраховуємо потенційний урожай по приходу ФАР:

ПУ = = 183 ц/га

Таким чином потенційний урожай ріпаку озимого становить 183 ц/га

3.5 Дійсно-можливий урожай

Лімітуючим фактором отримання врожаю в Херсонській області є вологозабезпеченість, тому розраховується дійсно можливий урожай по ресурсам вологи, доступної для рослин.

Визначають дійсно можливий урожай за формулою:

ДМУ =

де, ДМУ - урожайність основної продукції за стандартної чи природної вологості ц/га;- продуктивна волога, м3/га;

КВ - коефіцієнт водоспоживання на 1 ц товарної продукції, /га.

Кількість продуктивної вологи для рослин розраховують за формулою:

= Wпр + (Роп Ч Кв.о.) - Wз

де Wз - доступна волога в 0-100 м шарі грунту на період сівби, мм/га

Роп - кількість опадів, які випадають за період вегетації культури, мм/га

Кв.о - коефіцієнт використання опадів, який для зони Степу дорівнює 0,6;

- волога, що залишається в мертвому шарі грунту при дозріванні врожаю, мм.

Доступна волога () в 0-100 см шарі на період посіву ріпаку озимого складає 130 мм. Дані опадів за вегетаційний період культури використовуються з методичних розробок. Кількість опадів, які випадають за період вегетації культури визначаємо з табл. 3.4.1.

Таблиця 3.4.1

Опади, мм

ОбластьІІІ ІVVVІVІІВінницька40 55626585

Кількість опадів Р оп які випадають за період вегетації:

РОП = 40 + 55 + 62 + 65 + 30 =252 мм

Волога, що залишається в мертвому шарі ґрунту при дозріванні врожаю складає 20 мм. Отже, розраховуємо кількість продуктивності вологи:

= 130 + (2520,6) - 20= 261 мм

Знаходимо дійсно можливу урожайність ріпаку озимого, коефіцієнт водоспоживання культури - 647.

ц/га

Таким чином, дійсно можлива урожайність ріпаку озимого становить 41 ц/га. (Що не є точним показником оскільки дані опадів є середньорічними)

3.6 Аналіз урожайність ріпаку озимого в досліді

Основним показником ефективності вирощування тієї чи іншої культури являється її урожайність, інтегруючий показник, який залежить від багатьох факторів, серед яких чільне місце належить погодним умовам та забезпеченості рослин поживними речовинами.

Нестача тепла та вологи знижує врожайність, не зважаючи на те, як рослини забезпечені поживою, хоч слід відмітити, що при достатній забезпеченості фунту поживними речовинами вони більш успішно протистоять несприятливим умовам погоди.

Таблиця 3.5.1

Урожайність насіння ріпаку озимого "Гідромель F1", залежно від доз добрив на сірому лісовому та темно-сірому опідзоленому ґрунтах, ц/га.

№ҐрунтиВаріанти удобренняКонтрольN60,K30N90,K60,P60Урожайурожай+/- до контролюурожай+/- до контролю1Сірий лісовий22,526,7+4,232,2+9,72Темно-сірий опідзолений24,028,5+4,535,5+11,5

В наших дослідженнях найбільша продуктивність сформувалась при внесенні повного мінерального удобрення - N90, Р60, К60 кг.д.р./га, на сірому лісовому і темно-сірому опідзоленому грунті, а це 32,2 і 35,5 ц/га, що більше в порівнянні з контролем на 9,7 і 11,5 ц/га відповідно.

Внесення добрив в нормі N60, K30 забезпечило отримання урожаю на відповідних ґрунтах в розмірі 26,7 і 28,5 ц/га відповідно, що є більшим за показник контролю на 4,2 і 4,5 ц/га, але менше за продуктивність при внесенні повного мінерального добрива N90,K60,P60 на 5,5 і 7 ц/га відповідно, на тих самих ґрунтах.

З табличних даних видно, що продуктивність ріпаку озимого на темно-сірому опідзоленому ґрунті була вищою у всіх варіантах.

На контролі темно-сірий опідзолений грунт був продуктивніший за сірий лісовий на 1,5 ц/га, при внесенні N60,K30, на 1,8 ц/га, а при варіанті удобрення N90,K60,P60 перевага склала 3,3 ц/га.

Очевидно, що така розбіжність пояснюється різною забезпеченістю представлених ґрунтів рухомими формами основних елементів живлення та вмісту гумусу. (див. Розділ 2)

Для кращого відображення урожайності насіння ріпаку озимого в залежності від системи удобрення і типів ґрунту виконано графічний рисунок 3.1.

Рис. 3.1. Урожайність насіння озимого ріпаку залежно від норм мінеральних добрив та типів ґрунтів.

Тому удобренню, як фактору, який може збільшувати приріст врожаю до 60% потрібно приділяти значну увагу.

Розділ 4. Економічна ефективність застосування добрив при вирощуванні насіння ріпаку озимого

Господарська діяльність виробників сільськогосподарської продукції повинна бути економічно вигідною. Тобто забезпечувати одержання максимальної кількості продукції при найменших затратах праці та коштів на її вирощування.

При теперішніх ринкових відносинах необхідно вирощувати продукцію, яка була б конкуренто здатною. Є кілька шляхів досягнення цього. Один з них це вирощування продукції, яка б відрізнялась від іншої своєю якістю. Для цього необхідно, щоб вона відповідала усім нормам, вимогам і стандартам. Другий шлях - це зниження ціни на продукцію. На даний момент - це досить чітко видно, коли товари з низькою якістю із меншою, ніж на вітчизняні товари ціною, завозяться на інші ринки. Самим оптимальним варіантом є поєднання високої якості з низькою ціною.

Якість продукції підвищується при використанні нових сортів, застосуванні правильної агротехніки і засобів захисту від хвороб і шкідників.

Ціну на продукцію можна знизити двома шляхами. Перша - це зниження затрат на її виробництво , а другий - підвищення урожайності при незначних додаткових затратах. Тому, перш ніж запровадити нову технологію, сорт чи агрозахід необхідно обчислити економічну ефективність від його застосування.

Економічна ефективність характеризується такими основними показниками, як собівартість продукції, прибуток, рентабельність.

Собівартість - це сума усіх затрат, понесених на виробництво одиниці продукції. Вона є виробничою і повною.

Повна собівартість - це сума виробничої собівартості і затрат на перевезення і реалізацію продукції.

Прибуток - це різниця між ціною продукції, що реалізується і її собівартістю.

Рентабельність показує, який прибуток ми одержуємо на кожну гривню затрат, табл. 4.1.

Таблиця 4.1

ПоказникиГрунти, варіанти удобренняСірий лісовийТемно-сірий опідзоленийБез добрив (контроль)N60,К30N90,Р60К60Без добрив (контроль)N60,К30N90,Р60,К601.Урожайність, ц/га22,526,732,224,028,535,52.Ціни реалізації 1 т. ріпаку, грн.3700,03700,03900,03700,03700,04000,03.Вартість валової продукції, грн./га8325,09879,012558,08880,010545,014200,04.Виробничі витрати грн./га2700,03600,04100,02700,03600,04100,05.Собівартість 1 ц насіння, грн.120,0134,8127,3112,5126,3115,56.Умовно чистий прибуток, грн.5625,06279,08458,06180,06945,010100,07.Рівень рентабельності, %208,3174,4206,3228,9192,9246,3

Розрахунок економічних показників вирощування ріпаку озимого(сер2011,2013рр.)

Найважливішими показниками ефективності є:

·вартість валової продукції (загальна вартість, ринкова ціна)

·чистий дохід (різниця між загальною вартістю і витратами)

·собівартість (вартість одиниці продукції, 1 ц)

·рентабельність (процентне відношення прибутку до витрат)

Різна продуктивність посівів озимого ріпаку обумовила отримання різного рівня рентабельності.

Найвища продуктивність спостерігалася при внесенні повного мінерального добрива на темно-сірому опідзоленому ґрунті 35,5 ц/га. Найбільш витратною виявилася також система удобрення N90,Р60,К60, а це 4100грн. Витрати на вирощування насіння при даній системі удобрення компенсуються найвищою продуктивністю і виходом товарного насіння 32,2 і 35,5ц/га на сірому лісовому та на темно-сірому опідзоленому ґрунті відповідно.

Витрати на вирощування озимого ріпаку при системах удобрення становили від 2700 до 4100 грн./га. Найнижча собівартість насіння на варіантах контролю (без добрив), а це 112,5 та N90,Р60,К60 - 115,5грн/ц на темно-сірому опідзоленому ґрунті.

Найбільший умовно чистий прибуток отримано на варіантах N90,Р60К60 як на сірому лісовому так і на темно-сірому опідзоленому ґрунті, а це 8458 і 10100 грн. Найменша рентабельність вирощування насіння ріпаку озимого спостерігалася при варіанті удобрення N60,К30 на обох типах ґрунтів і становили 174,4 і 192,9% відповідно.

Виходячи з наведених вище розрахунків можна дійти до висновку, що враховуючи економічну ефективність доцільно вирощувати ріпак озимий на заявлених ґрунтах і використовувати систему удобрення культури яка передбачає внесення повного мінерального добрива в дозі N90,Р60,К60 при яких спостерігається найвищий рівень рентабельності.

Висновки

Результати проведення досліджень мають дають підстави зробити такі висновки.

.Внесення повного мінерального добрива в нормі N90,Р60,К60 забезпечує збільшення перезимованих рослин ріпаку до 10%, також сприяє доброму росту і розвитку, який характеризується значними приростами вегетативної маси, та реалізацією потенційної урожайності.

2.Урожай насіння ріпаку озимого в залежності від системи удобрення відрізняється за якісними показниками, олійності та вмісту протеїну. Так, при внесенні повного мінерального добрива N90,Р60,К60, вміст олії в порівнянні з контролем збільшився на 6, а вміст протеїну на 3%.

.Застосування мінеральних добрив забезпечує підвищення урожаю насіння ріпаку озимого. Внесення повного мінерального добрива в нормі N90,Р60,К60 підвищило урожайність насіння ріпаку озимого на сірому лісовому ґрунті в порівнянні з контролем на 9,7 ц/га, а на темно-сірому опідзоленому на 11,5 ц/га відносно контролю.

Рекомендації виробництву

При вирощуванні ріпаку озимого, на найбільш поширених ґрунтах господарства (темно-сірий опідзолений та сірий лісовий) рекомендовано вносити повне мінеральне добриво в дозі N90,Р60,К60, що забезпечує одержання урожаю насіння ріпаку на сірому лісовому ґрунті на рівні 32,2 ц/га, а на темно-сірому опідзоленому - 35,5 ц/га, з рівнем рентабельності близько 200-240%.

Список використаних джерел

1.Агеев В.В. Рапс - высокобелковая культура / В.В.Агеев, Соляник Н.М., В.И. Харечкин. - Ставрополь:Книжное издательство, 1983. - 95 с.

.Алабердин Е.Ф. Влияние способов посева, норм высева на семенную продуктивность рапса/ Е.Ф.Алабердин., Б.Г. Чуркин. // Тр. НИИсх Северо-востока. - 1987. - С. 55-57.

.Ріпак: від сівби - до переробки: научное издание / Я.Б. Бардин. - К. : Світ, 2000. - 108 с. - ISBN 966-7683-09-5.

.Бойчук Н.П. Методика семеноводства озимого рапса / Н.П. Бойчук. // Технические культури. - 1991 .- №3. - С. 33-34.

.Буряков Ю.П. Масличные культури и продовольственный комплекс / Ю.П. Буряков. // Технические культури.- 1990. - №5. - С. 2-4.

6.Буряков Ю.П. Рапс озимый и яровой (практическое руководство по освоению интенсивной технологии возделывания) / Ю.П. Буряков. - М.: Колос, 1988. - 45 с.

7.Гайдаш В.Д. / Ріпак: його сучасний стан і перспективи в Україні / В. Д. Гайдаш/ / Пропозиція. - 2002. - №8-9. - С. 50-51.

.Гольцов А.А. Рапс, сурепица: ботаническая характеристика, биологические особенности, технология возделывания, сорта и семеноводство, использование, зарубежный опыт / А.А. Гольцов, А.М. Ковальчук, В.Ф. Абрамов и др. - М.: Колос, 1983. - 192 с.

.Гордєєва О.Ф. Захист сходів ярого ріпаку / О.Ф. Гордєєва // Агровісник.-2007 - №1. -С. 32.

.Господаренко Г. Удобрення ріпаку озимого / Г. Господаренко // Агробізнес сьогодні. - 2011. - №7. - C. 18-19.

.Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні у 2010 році (витяг) - К.: Алефа - 2009. - 243 с.

.Доспехов Б.А. Методика полевого опыта / Б.А. Доспехов. - М.: Колос. - 1985. - 416 с.

13.3лобін Ю.А. Основи екології. / Ю.А. Злобін. - К.: Лібра, 1998. - 248.с.

14.Зозуля О.Л., Селекція і насінництво польових культур./ О.Л. Зозуля, В.С. Мамалига. - К.: Урожай, 1993. - 416 с.

.Зубця М.В. Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Лісостепу України / під ред. М.В Зубця. - К.: Логос, 2004. - 776 с.

16.Ковальчук Г.М.. Ріпак озимий цінна олійна і кормова культура.-К.: Урожай, 1987.-112с.

17.Кузнецов Р.Я Рапс - высокоурожайная культура. / Р.Я. Кузнецов. - Л.: Колос, 1975.- 11 с.

18.Лазарь Т.І. Інтенсивна технологія вирощування озимого ріпаку в Україні / Т.І. Лазарь, О.М. Лапа, А.В. Чехов i др. - Київ: ТОВ "Універсал-Друк", 2006. - 102 с.

19.Липатов В.И. Приемы возделывания рапса озимого на семена/ В.И. Липатов, В.М. Василькин // Технические культури. - 1991. - №5. - С. 30-32.

20.Лис Н.М. Вплив способів основного обробітку на поживний режим ґрунту за вирощування ріпаку озимого / Н.М. Лис // Вісник аграрної науки. - 2010. - №9. - C. 15-18.

.Лихочвор В.В. Ріпак ярий та озимий. / В.В. Лихочвор. - Львів: НВФ Українські технології, 2002. - 48 с.

.Лихочвор В.В., Петриченко В.Ф. - 2-ге вид., доп. - Львів : НВФ "Українські технології", 2010. - 124 с. - ISBN 978-966-345-198-5

.Лихочвор, В.В. Ріпак / В.В. Ліхочвор, Р.Р. Проць. - Львів: НВФ "Українські технології", 2005. - 88 с.

.Методи визначення якості. ДСТУ 4138-2002. Насіння сільськогосподарських культур. - К.: Держстандарт України, 2003. - 173 с.

25.Милащенко Н.З. Технология возделывания и использования рапса и сурепицы./ Н.З. Милащенко, Абрамов В.Ф. - М.: Агропромиздат, 1989. - 233с.

26.Наконечний О.Г. Вирощуємо озимий ріпак / О.Г. Наконечний, О.Ю. Санін // Агровісник Україна. - 2007. - №1. - C. 34-36.

.Обробіток ґрунту під ріпак озимий / С. Танчик, Л. Центило // Пропозиція. - 2011. - № 6. - C. 16-18.

28.Паламарчук В.Д., Поліщук І.С., Венедіктов О.М. П-14 систем сучасних інтенсивних технологій у рослинництві - Вінниця: ФОП Данилюк В.Г., 2011. - 432 ст.

.Первушин В.М. Рапсу особое внимание / В.М. Первушин, И.В. Артемов, 1994. - 5-8 с.

30.Ріпак / [Гайдаш В.Д., Климчук М.М., Макар М.М. та ін.]; під заг. ред В.Д. Гайдаш. Івано-Франківськ: Сіверія, 1998. - 224 с.

.Рослинництво. Практикум (лабораторно-практичні заняття) /О.І. Зінченко, А.В. Коротєєв, С.М. Каленська [та ін.] ; за ред. О.І. Зінченка. - 2008.

32.Рослинництво з основами технології переробки. Практикум / А.В. Мельник, В.І. Троценко, О.Г. Жатов [та ін]; за ред. А.В. Мельника, В. І. Троценка. - 2008. Секун М.П., Лапа О.М. та ін. Технологія вирощування і захисту ріпаку <#"justify">34.Утеуш Ю.А. Рапс и сурепица в кормопроизводстве. / Ю.А.Утеуш - Киев: Думка, 1979. - 228 с.

.Фурсова Г.К. Рослинництво: лабораторно-практичні заняття / Г.К. Фурсова, Д.І. Фурсов, В.В. Сергєєв; за ред.: Г.К. Фурсової Ч.2: Технічні та кормові культури. - 2004

.Шпота В.И. Сев семенного рапса на семенных участках. / В.И. Шпота, Н.Г Коновалов. // Технические культуры. - 1989. - №2. - С. 20

.Яковлев Г.П., Челомбитько В.А. СПб.: СпецЛит, СПХФА, 2001. - 680с.

38.Biologishe bundesanstalt fur land-und forstwirtschaft E ntwicklungsstadien mono- und dikotyler Pflanzen. BBCH-Monograph. Blackwell Wissenschafts-Verlag Berlin - Wien. - 1997. - 622 S.

.www.minagro.gov.ua

40.www.faosat.fao.org <#"justify">Додаток А. Двохфакторний дисперсійний аналіз

Продуктивність ріпаку озимого гібриду "Гідромель F1" на сірих лісових та темно-сірих опідзолених ґрунтах при застосуванні різних систем удобрення в ПСГП "Савинецьке"

Фактор А- Ґрунти ; Фактор В- Системи удобрення

Одиниці виміру - ц/га

Варіантів 6, повторностей -3; Градаций фактора А- 2; В - 3

Вихідні дані:

А В Середнє Повторюваності

1 22,5 35,5 25,5 32,5

2 26,7 22,5 35,2 35

3 32,2 32,2 32,5 22,5

1 35 35,0 27,6 35,5

2 25,5 26,7 22,5 26,7

3 35,5 22,5 25,5 22,5

Середня по досліду - 26,4/га

Дисперсія Сума квадратів Степені свободи Середній квадрат F

Загальна 985,45 17

Повторень 2,2 2

Фактора А 44,77 1 44,77 26,57

Фактора В 39,89 2 19.95 11,84

Фактора АВ 2,73 2 1,36 0,81

Залишок 16,85 10 1,69

Похибка середньої = 0,32 Похибка різниці середніх = 0,52

НІР = 1,21 ц/га або 3,1%

Сила впливу фактору = 0,38

Точність досліду = 1,95% Варіація даних = 6,3%