Фондова біржа і її роль у становищі фінансового ринку України


ЗВІТ

З НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ

Фондова біржа і її роль у становищі фінансового ринку України


Вступ


Ринкова економіка неможлива без активно функціонуючого фондового ринку. Тому одним із найважливіших напрямів регулювання розвитку її реального сектора є забезпечення повноцінної діяльності організованого ринку цінних паперів. В Україні його розвиток відбиває протиріччя перехідного періоду, пов'язаного з корінним реформуванням економіки і соціальної сфери. Незважаючи на те що за останні десять років ХХ століття вдалося створити хоча і недостатньо досконалі інфраструктуру і механізми регулювання фондового ринку, сам він у цілому і його організований сегмент, представлений фондовими біржами, зазнають серйозних труднощів, які обумовлені специфікою нинішнього етапу реформування економіки України.

Об'єктивна необхідність розробки науково обґрунтованих рекомендацій фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Предметом дослідження є об'єктивні умови й особливості формування і функціонування фондових бірж України.

Метою даної роботи є розробка науково-методичних основ забезпечення цілісності організованого ринку цінних паперів, підвищення конкурентоспроможності й активізації діяльності фондових бірж України.

У зв'язку з цим в науковій роботі поставлені для вирішення наступні завдання:

дослідити розвиток фондових бірж на території України;

розглянути загальну характеристику фондової біржі;

проаналізувати відношення держави і біржі;

розглянути основні вимоги щодо діяльності фондової біржі;

проаналізувати процедуру лістингу;

порівняти розвиток фондової біржі в Україні та зарубіжних країнах.

Теоретичною і методологічною основою дослідження стали положення економічної теорії, праці провідних учених і окремі дослідження в галузі світової та вітчизняної економіки і фондового ринку, історії їхнього розвитку, законодавчі й нормативні акти органів державної влади і управління.

Вірогідність і обґрунтованість досліджень і одержаних результатів було забезпечено використанням методів: системного історичного і порівняльного аналізу (при дослідженні закономірностей і особливостей становлення і розвитку організованих ринків цінних паперів в Україні і зарубіжних країнах), порівняльного економічного аналізу, статистичних методів групування й узагальнення даних (при дослідженні особливостей функціонування фондового ринку України).


1. Теоретичні аспекти функціонування фондових бірж в Україні


1.1 Загальна характеристика фондової біржі

фондовий правовий біржа ринок

Роль держави у формуванні статутного фонду фондової біржі є різною. Наприклад, у кількох країнах Європи (Франція, Італія, Швейцарія) всі фондові біржі є державними установами. У Німеччині фондові біржі також перебувають під постійним контролем з боку держави. Юридичний статус такого роду бірж можна назвати публічно-правовим: держава не тільки бере участь в опрацюванні правил біржової торгівлі, а й призначає маклерів, забезпечує порядок торгів, стежить за законністю фондових операцій [6, 510 c.].

Інший режим фондової торгівлі цінними паперами існує в США та Англії, де фондові біржі діють самостійно - як звичайні приватні компанії (акціонерні товариства).

В Україні відбувається тільки становлення біржової торгівлі, визначення найефективніших форм діяльності фондової установи. У майбутньому провідну роль у біржовій системі України відіграватиме Національна біржа зі значною часткою державної власності, тобто існуватиме моноцентрична біржова система. Державні органи візьмуть на себе обов'язок призначення керівних посадових осіб, а такожконтроль за дотриманням ними належних правил і нормативів. Проте нині роль держави в діяльності бірж є досить незначною, а учасники біржових операцій працюють здебільшого на власний страх і ризик.

Членами фондової біржі можуть бути тільки ліцензовані торговці цінними паперами, котрі відповідають вимогам фондової біржі, дотримуються її статутних правил [14, c. 30-36].

Статус фондових бірж характеризується передовсім різними обмеженнями. Відповідальна роль фондової біржі породжує й великі до неї вимоги. Однією з найвідповідальніших біржових процедур є лістинг (дослівно «включення до списку»), тобто процедура одбору клієнтів і цінних паперів для наступного допуску до біржових торгів. Ця процедура є досить трудомісткою, забирає багато часу, а тому фондові біржі в деяких країнах обходяться без неї. Така «демократизація» біржової діяльності є дуже зручною для емітентів, але надто небезпечною для інвесторів, котрі змушені купувати кота в мішку. Отже, найпростіше - це не завжди найліпше, і переважна більшість фондових бірж вибирає лістинг [27, c. 81-87].

У Німеччині підприємство-емітент лише через три роки матиме право клопотатися про допущення своїх цінних паперів до офіційного котирування на фондовій біржі. (Цікаво, що емітенту достатньо БДЮпройти процедуру лістингу хоча б в одній фондовій біржі і його акції стануть котируватися на інших німецьких біржах.)

Нині у світі налічується близько 200 фондових бірж: у Великобританії - 22, США - 13, Японії - 9, Франції та Німеччині - по 8, Канаді - 5. Найбільш відомі Нью-Йоркська фондова біржа, Токійська, Лондонська, Паризька, Франкфуртська, Копенгагенська, Амстердамська, Міланська, Торонтська, Австралійська, Цюрихська, Сеульська, Манільська (на Філіппінах), Бангкокська (в Таїланді), Сингапурська та ін.

Фондова біржа є, по суті, організаційним ринком цінних паперів, який функціонує на підставі офіційно зареєстрованих правил ведення торгівлі, за якими угоди щодо розміщення та купівлі-продажу цінних паперів або їх похідних здійснюються обмеженою кількістю біржових посередників [15, c. 57-59].

Юридичні особи, визначені законодавством як організаційно оформлені централізовані ринки та електронні торговельно-інформаційні мережі (ЕТІМ), на яких постійно здійснюється торгівля цінними паперами або їх похідними, можуть одержати статус фондової біржі, якщо вони відповідають таким вимогам:

укладання біржових угод тільки між засновниками і членами біржі та ЕТІМ;

наявності процедури відбору цінних паперів або інших фінансових інструментів, яка відповідає певним вимогам щодо умов їх випуску та обігу;

високого рівня концентрації попиту і пропозиції на цінні папери;

визначення ринкових цін на цінні папери як базового показника для індикації станом фондового ринку та ринку похідних цінних паперів ринку України;

надання інших, крім торговельних послуг клієнтам тільки через посередництво членів біржі;

наявності правил відбору брокерів-дилерів і вимог щодо їх професійної кваліфікації;

наявність правил (регламенту) торгівлі та стандартних торгівельних процедур;

встановлення офіційного біржового курсу, централізації реєстрації угод та розрахунків по них;

наявності системи контролю за діяльністю членів біржі та брокерів-ділерів і дотримання ними норм професійної та ділової етики;

наявності у керівників та провідних фахівців фондової біржі, залучених до біржової діяльності, кваліфікації спеціаліста відповідногопрофілю, згідно з переліком видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, яка підтверджується кваліфікаційним сертифікатом (посвідченням) встановленого зразка, що видається атестаційною комісією, склад та порядок роботи якої теж визначаєтьсявідповідною комісією фондової біржі;

забезпечення стабільного і ефективного функціонування системи інформації про цінні папери та інші фінансові інструменти, їх ціни і умови обігу на території України [19].

У разі формування статутного фонду біржі довгостроковими (не менш року) державними цінними паперами, їх частки не повинна перевищувати 30%.

Формування статутного фонду недержавними цінними паперами для фондової біржі не дозволяється. Частка статутного фонду, що належить одному акціонеру - торгівцю цінними паперами, не може перевищувати 5%. Установчі документи та правила фондової біржі, що подаються до Комісії на погодження, мають містити інформацію про: правовий статус і функції біржі; порядок застосування правил біржі; основи професійної етики; види і оплату послуг за допуск цінних паперів до користування на біржі, за реєстрацію угод; біржовий збір за допуск та реєстрацію брокерської контори, біржовий збір за реєстрацію договору оренди брокерського місця (якщо можливість оренди брокерських місць передбачена статусом біржі) та біржовий збір за допуск брокера до виконання операцій на ЕТІМ, якщо використання ЕТІМ передбачено правилами; обовязки членів біржі щодо ведення обліку операцій, порядку діяльності і розпорядку роботи біржової ради; систему інформаційного забезпечення та вимог до порядку формування офіційного біржового бюлетеня; правила ведення розрахунків, накладання санкцій за порушення процедур біржової торгівлі (видалення порушників з торговельного залу, накладання штрафу, тимчасове позбавлення права на торгівлю, остаточне позбавлення права на торгівлю тощо) [18].

Фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію на цінні папери, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», інших законодавчих актів, статуту і правил фондової біржі. Фондову біржу можуть створити не менше як 20 засновників - торгівців цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінними паперами за умови внесення ними до статутного фонду не менше 10000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом. У статуті фондової біржі визначаються: назва та місце знаходження фондової біржі; найменування та адреса засновників; розмір статутного фонду; умови прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі; права і обовязки фондової біржі; організаційна структура фондової біржі; компетенція і порядок створення керівних органів фондової біржі; порядок і умови відвідування фондової біржі; порядок і умови застосування санкцій, встановлених фондовою біржею; порядок припинення діяльності фондової біржі. У статуті можуть передбачатися інші положення, що стосуються створення і діяльності фондової біржі Правила фондової біржі повинні передбачати:

види угод, що укладаються на фондовій біржі;

порядок торгівлі на фондовій біржі;

умови допуску цінних паперів на фондову біржу;

умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;

порядок формування цін державного курсу та їх публікацій;

перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;

обовязки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їхньої діяльності;

систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

види послуг, що надаються фондовою біржею і розміри плати за них;

інші положення [21].

Діяльність фондової біржі припиняється в тому разі, коли число її членів стало менше 10. Якщо у фондовій біржі залишилося 10 членів, її діяльність припиняється у разі неприйняття нових членів протягом шести місяців.

Діяльність фондової біржі регулюється Законами України «Про цінні папери і фондову біржу», про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні та іншими нормативними документами. Державне регулювання фондових операцій здійснює Комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Усі фондові біржі можна поділити на кілька груп. Умовно вони класифікуються так: найбільш розвинуті, розвинуті, перспективні й щойно створені.

До першої групи належать: Нью-йоркська, Токійська, Лондонська, Паризька, фондові біржі. До другої слід віднести Американську, Цюригську (Швейцарія), Амстердамську (Голландія), Міланську (Італія),

За своїм економічним змістом і функціями фондова біржа покликана максимально концентрувати попит і пропозицію цінних паперів, сприяти формуванню іх біржового курсу.

Фондова біржа виконує низку функцій:

по-перше, вона відкриває різним фірмам своєрідне джерело інвестицій. по-друге, фондова біржа сприяє і забезпечує постійний рухкапіталів і спрямовує їх у ті сфери, які гарантують вищу продуктивність.

по-третє, фондова біржа служить важливим каналом для розміщення державних цінних паперів, через неї опосередковано здійснюється управління державним внутрішнім боргом.

по-четверте, фондова біржа є одним з економічних стабілізаторів, який вмонтований у систему товарно - грошових відносин і сприяє при цьому тривалому та динамічному розвитку господарського механізму;

по - пяте, фондова біржа служить економічним барометром ділової активності, показниками якого виступають спеціально розрахованііндекси конюнктури, вони дозволяють аналізувати поточний стан фондового ринку, національної та світової економіки, складатиекономічні прогнози;

по-шосте, фондова біржа забезпечує ефективний розвиток вторинного ринку; по-сьоме, вона формує сприятливе ставлення інвесторів до держави, як одного із регуляторів ринку цінних паперів [20].

Як основний структурний елемент національного ринку цінних паперів фондова біржа виконує функції організатора торгів цінними паперами і надає місце для їх проведення, створює необхідну інфраструктуру, здійснює позитивний вплив на економіку країни в цілому.

Важливою функцією фондової біржі є акумуляція ділової інформації й надання її тим підприємствам, що стали на шлях акціонування виробництва або здійснюють інші форми роздержавлення.


1.2 Порівняльний аналіз функціонування фондових бірж NYSE Euronext, Токійської фондової біржі, Української фондової біржі та ПФТС


Згідно з класифікацією світової федерації бірж (World Federation of Exchanges) основні фондові біржі світу умовно поділяються на: фондові біржі Американського регіону, фондові біржі Азійсько - Тихоокеанського регіону та фондові біржі Європейсько - Африканського регіону. Світова федерація бірж WFE - світова галузева асоціація організаторів торгівлі цінними паперами та похідними інструментами. Сукупна ринкова капіталізація цінних паперів, що обертаються на біржах і входять до складу федерації, складає 97% сумарної капіталізації підприємств світової економіки [15, c. 57-59].Euronext є провідною і найбільш ліквідною фондовою біржою в світі з найвищою середньодобовою вартістю торгівлі грошовими засобами та найбільшим ринком капіталізації. Біржа пропонує найбільший спектр фінансових продуктів та послуг.Euronext - холдингова компанія, яка була утворена об'єднанням NYSE Group і Euronext та започаткована 4 квітня 2007 року. Після завершення комбінації, NYSE Euronext стала материнською компанією NYSE Group і Euronext та відповідно кожної з їх дочірніх підприємств. У Сполучених Штатах Америки компанія управляє NYSE і NYSE Arca, у Європі - п'ятьма Європейськими фондовими біржами, які охоплюють Euronext - Париж, Амстердам, Брюссель та Лісабон. NYSE Euronext є лідером у торгівлі грошовими активами, облігаціями, ф'ючерсами, опціонами, здійснює клірингові операції. До того ж NYSE Euronext є найбільшим місцем лістингу у світі, домом для корпорацій, які представляють понад 30 млрд. дол. у світовій капіталізації. Компанія зарекомендувала себе як провідну світову фінансову групу ринку за рахунок використання її сильних сторін, серед яких:

. Найбільш широкий спектр товарів та послуг.

. Найбільший в світі готівковий ринок цінних паперів.

. Найбільше у світі місце проведення лістингу.

. Висококваліфікований управлінський склад та виконавчий персонал.

. Лідируючі технології.Euronext працює у трьох сегментах: деривативи, грошова торгівля та лістинг, інформаційні послуги та технологічні рішення.

Сегмент деривативів містить торгівлю деривативами і кліринговий бізнес і включає NYSE Liffe, NYSE Liffe Clearing, NYSE Liffe US, NYSE Amex Options, NYSE Arca Options, New York Portfolio Clearing.

Ключові ініціативи розвитку сегменту деривативів у 2010 році були пов'язані з акцентуванням на зростанні ринку опціонів у США та на збільшенні клірингових операцій, які повинні ставати все більш важливою частиною бізнесу. У травні 2010 року було оголошено, що у Європі почнеться кліринг цінних паперів та похідних цінних паперів через створення нових спеціальних інформаційних центрів у Лондоні та Парижі, яке почнеться з середини 2012 року. Ці нові клірингові палати є частиною стратегії, для того, щоб пропонувати клірингові послуги у Великобританії і єврозоні, та сприяти ситуації, в якій компанія буде мати прямий контроль над усіма аспектами клірингових операцій, а також розвитку ринку похідних цінних паперів у Європі.

Сегмент грошової торгівлі та лістингу включає: Нью - Йоркську фондову біржу, Euronext, NYSE Amex, NYSE Arca, NYSE Alternext, NYSE Arca Europe і SmartPool, а також BlueNext and Interbolsa.

У цьому сегменті компанія у 2010 році стабілізувала ринок акцій у Америці та Європі, оголосила та почала втілювати нову Європейську клірингову стратегію. У 2010 році, 14 компаній з сумарною ринковою капіталізацією 41 млрд. дол. перевелись до NYSE з інших бірж, а також 3 компанії з капіталізацією понад 463 млн. дол. перейшли до NYSE Amex з інших бірж. В загальному 120 емітентів перерахували свої цінні папери на ринках NYSE Euronext, цим самим збільшивши їхній дохід до 44 млрд. дол. Сюди входить первинне розміщенні акцій General Motors у сумі 16 млрд. дол. - найбільше первинне розміщення акцій в історії США.

Третій сегмент інформаційних послуг та технологічних рішень стосується технологій торговельної діяльності, статистики та інфраструктури підприємств. NYSE Euronext управляє технологіями комерційної діяльності, NYSE Technologies, а також володіє NYFIX - провідний постачальник інноваційних рішень, які оптимізують торгівельну ефективність. У 2010 році було запущено два нових центри обробки даних в Базілдон (Англія) та Mahwah (Нью - Джерсі, США).

Компанія NYSE Euronext повідомила, що за 2010 рік загальний дохід, за вирахуванням операційних витрат становить 2511 млн. дол. В свою чергу, операційний та чистий прибуток становлять відповідно 745 млн. дол. та 577 млн. дол. Це можна порівняти з відповідним періодом попереднього року, де загальний дохід, за вирахуванням операційних витрат, операційний прибуток та чистий прибуток становлять відповідно 2478 млн. дол., 286 млн. дол., 219 млн. дол. Отже, за 2010 рік загальний дохід зріс на 1% у порівнянні з попереднім роком, операційний прибуток - на 160% та чистий прибуток - 163%. Збільшення загального доходу в основному відбулось за рахунок збільшення обсягу операцій з деривативами. Також відбувся приріст інформаційних послуг та технологічних рішень, що компенсує зменшення обсягів готівки на деяких американських торгових майданчиках та зміну цін на європейських торгових місцях (див. дод. А). На сьогодні NYSE Euronext домовилась про злиття з німецьким біржовим оператором Deutsche Boerse AG з метою створення глобальної біржової групи. Ця трансакція дозволить закріпити положення Франкфурта та Нью - Йорка як світових фінансових центрів і створити найбільшу у світі біржову групу. Домовленість буде здійснена шляхом приєднання NYSE Euronext до щойно створеної холдингової компанії з реєстрацією в Голандії, яка також викупить всі акції Deutsche Boerse. В результаті акціонери Deutsche Boerse отримають 60% об'єднаної компанії, а власники NYSE Euronext - 40%.

Ще однією з найбільших фондових бірж є Токійська фондова біржа (Tokyo stock exchange). Токійська фондова біржа займає за обігом цінних паперів третє місце у світі після NYSE Euronext та Nasdaq. Значення Токійської біржі почало стрімко зростати із середини 60-х років, коли японський капітал відновив свої позиції всередині країни і став успішно конкурувати з американським і західноєвропейським капіталами. Крім того, розгортанню біржових oneрацій в Японії сприяли високі темпи зростання економіки, які адекватно відображалися на курсах цінних паперів і високій нормі грошових заощаджень. На долю токійської біржі припадає понад 80% біржового обороту країни. Основними продавцями і покупцями є інституційні власники цінних паперів. У Японії індивідуальні власники мають лише 20% що обертаються на біржі акцій, а 80% належить фінансовим установам, страховим компаніям і корпораціям [19].

Основними стратегіями, які ставить перед собою Токійська фондова біржа є якісне підвищення та кількісне розширення. Для кількісного розширення планується урізноманітнити лінії торгових продуктів та забезпечити найкращу торгівельну систему. Щодо якісного підвищення, то біржа сприяє розширенню корпоративного управління компаній та зміцнює функції саморегулювання. Таким чином, компанія намагається розширити свій ринок та зберегти лідерську позицію на Азійському фондовому ринку.

Щодо діяльності компанії, то за 2010 рік торговельна вартість акцій, на Токійській біржі, та обсяг торгів похідними фінансовими інструментами зменшився у порівнянні з попереднім роком. Як результат, збір від участі в торгах зменшився на 17,1% в порівнянні з попереднім роком до 21 728 млн. єн. Проте, дохід від лістингових зборів у 2010 році зріс на 64,4% у порівнянні з 2009 роком і становить тепер 13 272 млн. єн. Інші операційні доходи у 2010 році становлять 7 692 млн. єн, що на 30,5% менше ніж у попередньому 2009 році. Зменшення цього пункту пов'язане з значними витратами на розвиток системи, які збільшились протягом попереднього року за рахунок дематеріалізації акцій.

Щодо витрат компанії, то у 2010 році спостерігалось їх зниження до 11 814 млн. єн, а це на 0,7% менше ніж у попередньому році. Інші операційні витрати зменшились на 44,8% до 8956 млн. єн через значне скорочення вартості системи розвитку.

Отже, в загальному операційні доходи за 2010 рік знизились на 9,6% до 60666 млн. єн, операційні витрати також зменшились на 13,4% до 45 841 млн. єн. Таким чином, операційний прибуток збільшився на 4,6% у порівнянні з попереднім роком і становив у 2010 році 14 825 млн. єн. Чистий прибуток компанії є від'ємним, а саме - 3 602 млн. єн, це пов'язано з тим, що компанія була змушена заплатити третьому за розмірами японському банку Mizuho Securities Co., Ltd 10,7 млрд. єн, як компенсацію за помилку, допущену при продажу акцій через збій в системі в 2006 році.

Отже, не зважаючи на те, що фінансові результати Токійської фондової біржі у 2010 році дещо гірші ніж у 2009 році, вона все ще продовжує займати лідируючі позиції на міжнародному фінансовому ринку.

Українська фондова біржа була створена та за реєстрова 24 жовтня 1991 року. Це акціонерне товариство закритого типу, статутний фонд якого розподілений на 288 простих іменних акцій і становить 2 217 600,00 грн. Основними акціонерами біржі є великі банки - Укрсоцбанк, Сбербанк України, Агропромбанк.

За підсумками діяльності УФБ протягом 2010 року біржовий обсяг торгів склав 54,39 млн. грн. (відповідний показник 2009 року - 58,83 млн. грн.). Зменшення обсягів торгів в 2010 році у порівнянні з 2009 роком обумовлене падінням активності на первинному ринку.

Протягом 2010 року на УФБ та її філіях відбулося 50 торгівельних сесій (за аналогічний період 2009 року - 36 сесій). Середньомісячний обсяг торгівлі склав 4,5 млн. грн. (відповідний показник 2009 року - 4,9 млн. грн.), за торгівельну сесію - 1,1 млн. грн. (в 2009 році - 1,6 млн. грн.).

За звітний період на УФБ та її філіях укладено 6176 угод (в середньому 123 угоди за торговельну сесію), з них 6166 угоди укладено на УФБ, решта - на філіях біржі. В розрізі фінансових інструментів найбільшу кількість угод (6012) було укладено з похідними цінними паперами (опціонні сертифікати на купівлю). Найвища біржова активність спостерігалася у грудні звітного року. Обсяг торгів у грудні склав 44,16 млн. гривень, що становить 81,19% від загального обсягу торгівлі за звітний період (див. рис. 2. 3).

Отже, не зважаючи на те, що Українська фондова біржа, була першим організатором торгівлі цінними паперами в Україні, вона займає далеко не перше місце за оборотом та кількістю емітентів.

Наступною фондовою біржою, яку ми проаналізуємо буде ПФТС (Перша Фондова Торгова Система). Фондова біржа ПФТС здійснює професійну діяльність з організації торгівлі на ринку цінних паперів України на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України. Фондова біржа ПФТС є найбільшим організатором торгівлі на ринку цінних паперів України; підтримує міжрегіональну систему електронних торгів цінними паперами в режимі реального часу.

Торговельна система Фондової біржі ПФТС функціонує з 1997 року та технологічно складається з «Ринку котировок» та «Ринку заявок». Також в ПФТС проводяться аукціони з продажу цінних паперів Фондом державного майна України, компаніями, що проводять первинне розміщення (IPO) власних цінних паперів, або навпаки, розпродають власні активи в цінних паперах.

До обігу в ПФТС допускаються акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання України, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати та інші види цінних паперів, випуск яких не заборонений чинним законодавством України.

В ПФТС укладаються угоди виключно з цінними паперами, які входять до Списку ПФТС, що містить перелік усіх цінних паперів та інших фінансових інструментів, які допущені до торгівлі в ПФТС згідно з порядком та на умовах, передбачених Правилами Фондової біржі ПФТС.

«Ринок котировок» - ринок ПФТС, побудований за принципом Quote-Driven Market - ринку конкуруючих твердих котирувань. Торги на цьому ринку відбуваються щоденно у режимі он-лайн. В рамках «Ринку котировок» в залежності від потреб учасників торгів передбачено різні варіанти виконання розрахунків через депозитарій МФС. «Ринок котировок» переважно використовується для вторинних торгів акціями, державними, муніципальними та корпоративними облігаціями, цінними паперами ІСІ та деривативами.

«Ринок заявок» - технологія торгівлі, що побудована за принципом Order-Driven Market. Ця біржова технологія:

· дозволяє учасникам торгів виводити на ринок не одну, а велику кількість різнотипних заявок на купівлю/продаж;

· передбачає автоматичне укладання угод при перехрещенні умов зустрічних заявок, що дозволяє багаторазово протягом одного дня купувати і продавати ті самі цінні папери;

· гарантує проведення розрахунків за угодами день у день за рахунок 100% перед депонування цінних паперів та грошових коштів [18].

Щодо торгів на біржі, то за 2009 рiк Товариство отримало чистий прибуток у розмiрi 29,0 тис. грн., нерозподілений прибуток Товариства становив 1337,0 тис. грн. Станом на 31.12.2009 року дохід від реалізації продукції становив 10 147 тис. грн., і у порівнянні з попереднім періодом збільшився на 1%. Відповідно чистий дохід від реалізації продукції також зріс на 3% і становив 9 591 тис. грн. Щодо витрат підприємства, то тут також спостерігається тенденція до збільшення. Наприклад, адміністративні витрати у 2008 році становили 1 021 тис. грн., а у 2009 році зросли на 39% і склали 1 427 тис. грн. Інші операційні витрати збільшились більше ніж у 2 рази і у 2009 році становили 761 тис. грн. Таке значне зростання витрат призвело до збитку товариства у розмірі 66 тис. грн. Відповідно і чистий прибуток становить всього лиш 29 тис. грн., що набагато менше ніж у попередньому періоді.

Слід зазначити, що наприкінці квітня минулого року ПФТС запустила нову торговельну систему PFTS NEXT. Вона надала можливість фізичним та юридичним особам - резидентам України, безпосередньо брати участь у торгах ПФТС за допомогою підключених до біржі систем Інтернет-трейдингу.

Основними перевагами нової ТС для інвесторів є такі: зручність (можливість укладати угоди на біржі за допомогою технології Інтернет - трейдингу); оперативність (можливість отримувати/аналізувати інформацію в режимі реального часу за допомогою клієнтських терміналів ПФТС, терміналів інформаційних агенцій Bloomberg та Thomson Reuters, терміналів систем Інтернет - трейдингу); прозоре ціноутворення; використання нового комплексу інформаційно-аналітичних продуктів ПФТС, у тому числі оприлюднення Індексу ПФТС в режимі реального часу.

Для емітентів нова система пропонує зручний механізм розміщення цінних паперів та ефективний механізм оцінки ринкової вартості компанії.

Крім того, нещодавно було презентовано нову брокерську систему «PFTS investor». Її основні модулі дозволяють брокерським компаніям забезпечити своїх клієнтів не лише високотехнологічними засобами інтерактивної торгівлі, а й інформацією для аналізу ринку в режимі «он-лайн». Загалом, фондова біржа ПФТС є найбільшим торгівельним майданчиком цінних паперів України. Незважаючи на те, що в Україні нараховується ще декілька фондових бірж більшість торгів проводиться на фондової біржі ПФТС.

Проаналізувавши діяльність двох найбільших у світі фондових бірж NYSE Eronext та Токійської фондової біржі, а також діяльність Української фондової біржі та ПФТС, можемо зробити висновок, що NYSE Eronext є найбільшою за обсягами торгів фондовою біржою світу. Токійська фондова біржа знаходиться на третьому місці після Nasdaq, проте різниця у їх розмірі є незначною. Щодо українських фондових бірж, то звичайно, за обсягами діяльності їх не можна прирівнювати до попередніх бірж. Проте, беручи до уваги те, що Україна - це держава, яка недавно стала на шлях незалежності, українські фондові біржі показують хороший результат своєї діяльності.


1.3 Розвиток фондових бірж на території України


Під час виникнення фондових бірж Україна входила до Російської імперії, тому розвиток біржової торгівлі цінними паперами в Росії до розпаду СРСР безсумнівно пов'язаний з її розвитком на території України.

В Російській імперії розвиток фондового ринку проходив ті ж етапи, що й в інших країнах, але із врахуванням місцевих особливостей.

Операції з цінними паперами організовано стали здійснюватися ще в період правління Петра І. Спочатку угоди укладалися на зібраннях купців, а в 1703 років була відкрита перша в Російській імперії фондова біржа. На ній спочатку оберталися іноземні цінні папери, в основному векселі, але пізніше з'явилися акції та облігації як іноземних, так і вітчизняних емітентів. Вслід за Санкт-Петербурзькою з'явилися біржі в Одесі, Москві та інших містах. Розвиток капіталізму в Росії, відміна кріпосного права у 1861 році призвели до появи якісно нових товарно-грошових відносин, а також до розширення внутрішнього ринку на базі капіталістичних відносин. Були створені відповідні організаційні механізми функціонування ринку цінних паперів. При цьому було широко перейнято зарубіжний досвід, оскільки в економіці дореволюційної Росії іноземний капітал займав досить помітне місце [14, c. 30-36].

До кінця ХІХ ст. в Російській імперії не дуло жодної фондової біржі. Операції з цінними паперами (в основному - акціями) здійснювалися на товарних біржах у відповідності з правилами біржової торгівлі товарами. На території Росії існувала 21 товарна біржа, а фондові операції здійснювалися на семи: Санки-Петербурзькій, Московській, Варшавській, Київській, Харківській, Одеській і Ризькій. Продаж і реалізація державних облігацій проводилися через Державний банк, але за активного посередництва комерційних банків та інших кредитних інститутів.

Рівень розвитку ринку цінних паперів в Російській імперії за своїми масштабами і глибині операцій значно відставав від рівня розвитку фондових ринків західних країн, насамперед від Німеччини, Франції, Англії, США. Крім того, на російському ринку цінних паперів було мало випусків облігацій підприємств та компаній. Свого апогею фондовий ринок Росії досяг у 1914 році. Після революції, громадянської війни і проведення всезагальної націоналізації засобів виробництва ринок цінних паперів як такий перестав існувати [13, c. 25-32].

В період НЕПу почалося певне пожвавлення ринку за рахунок випуску державних облігацій і незначної кількості акцій. Економіка набуває ринкового характеру, починає функціонувати відносно розгалужена кредитна система, використовується іноземний капітал. Проте ринок цінних паперів в період НЕПу носив досить обмежений характер.

Період так званої індустріалізації і колективізації призвів до ліквідації комерційного кредиту, реформуванню багатьох кредитних інститутів, до централізації банківських ресурсів в руках Держбанку і галузевих банків, а також до обмеженого механізму ринку цінних паперів у вигляді випуску державних позичок. Причому обертання державних позичок носило добровільно-примусовий характер і таким чином вони розміщувалися в основному серед населення. До Великої Вітчизняної війни, а також в перші післявоєнні роки і до кінця 50-х це були виграшні позички з наступним періодичним погашенням облігацій. Головна їх мета полягала в додатковій мобілізації грошових засобів населення в народне господарство СРСР для відновлення його після війни і надалі для реалізації різних великих промислово-інвестиційних проектів.

Проте в кінці 50-х років стало очевидним, що державі досить важко одночасно випускати позички і оплачувати їх населенню. Тому випуск таких позичок був зупинений, а виплати по них заморожені на досить довгий період. Єдиним видом цінних паперів залишився Державна 3-х відсоткова виграшна позичка, яка купувалася і продавалася через систему ощадних кас. Таким чином, відбулося ще більше звуження ринку. Ліквідація похідного ринку цінних паперів в радянський період була зумовлена розвитком командно-адміністративної системи управління, яка замінила ринкові відносини.

З 1990 року в Україні почався етап відродження ринку цінних паперів і фондової біржі. Цей процес в умовах глибокої кризи проходив дуже боляче. По суті, ринок фінансових активів формувався в умовах економічної та політичної нестабільності. Тим не менше, в останні роки стає помітною тенденція до його успішного формування та подальшого розвитку.

В Україні у 1991 році був зроблений перший крок на шляху становлення найважливішої ланки фондової системи - фондової біржі. 1991 рік став роком утворення Української фондової біржі, родоначальником якої вважається Київська біржа, утворена у 1865 році.

Крім того, у 1991 році були зроблені певні кроки до розширення ринку цінних паперів України. Перш за все, це поява фондових бірж і фондових відділів товарних бірж. В цьому ж році було прийнято Закон України «Про цінні папери і фондову біржу», в якому визначалися види цінних паперів, дозволені для випуску і обертання на території України, давалися їх характеристики, визначався порядок здійснення операцій з цінними паперами і реєстрації їх випуску, а також давалося поняття фондової біржі, визначені її правове положення, установки та правила.

Одною з особливостей розвитку ринку цінних паперів в Україні є масовий випуск нового виду паперів - приватизаційного майнового сертифікату (ПМС). Він посвідчував право його власника на безумовне тримання в процесі приватизації частки майна державних підприємств.

Пізніше в обіг був випущений новий папір - компенсаційний сертифікат (КС), який надавав право його власнику на компенсацію визначеної суми ощадних вкладів.

рік ознаменував собою прийняття і введення в дію Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». Цей закон визначає правові основи здійснення державного регулювання фондового ринку і державного контролю за випуском і обертанням цінних паперів та їх похідних в Україні.

Як видно з вищесказаного, в умовах перехідної економіки приватизаційні процеси та розвиток фондового рину є взаємозалежними категоріями, що потребують ретельного вивчення впливу одне на одного. Грамотний аналіз цих явищ дасть змогу сформувати раціональну приватизаційну політику, яка приведе до стабільного розвитку фондового ринку і забезпечить здорове ринкове середовище в країні [11].


2. Організаційно-методичні аспекти розвитку фондових бірж в Україні


.1 Нормативно-правове забезпечення фондових бірж в Україні


Оскільки фондова біржа є складною сукупністю суспільних відносин з приводу цінних паперів, то його регулювання має загальний та конкретний аспекти. Загальний аспект правового регулювання означає впровадження правил, критеріїв, стандартів, обов'язкових для всіх учасників фондового ринку; конкретний - обов'язкових тільки для певних учасників цього ринку.

Як правило, загальнообов'язкове правове регулювання здійснюється органами держави, тобто правила, критерії та стандарти фондового ринку встановлюються державними органами, і вони є обов'язковими для всіх індивідуальних або інституційних учасників. Більше того, вони також є обов'язковими і для самих державних органів.

Що стосується інституційно-правового регулювання, то правила, критерії і стандарти, визначені інститутами-регуляторами, є обов'язкові лише для певних (конкретних) учасників фондового ринку. Наприклад, «Правила допуску цінних паперів до котирування на Українській фондовій біржі» є обов'язковими лише для тих емітентів, цінні папери яких котируються на цій біржі.

Державно-правове регулювання фондового ринку в Україні здійснюється низкою державних органів, які складають систему державних органів регулювання в цій сфері. Між зазначеними органами існує певний ієрархічний та галузевий поділ. В сучасну систему органів державно-правового регулювання фондового ринку України входять, зокрема, такі: орган законодавчої влади - Верховна Рада України; органи центральної виконавчої влади - Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Міністерство економіки України та деякі інші. Крім того, важливу роль у цій системі відіграють інститути, які не є органами законодавчої або виконавчої влади, але підзвітні Верховній Раді України, наприклад Національний банк України, Фонд державного майна України тощо; а також місцеві органи державної влади, головним чином місцеві державні адміністрації (до їхньої компетенції належать питання реєстрації юридичних осіб або реєстрації іноземних інвестицій тощо) і органи судової влади, у тому числі арбітражні суди.

Практично жодний з названих органів системи державно-правового регулювання не здійснює упорядкування відносин винятково на фондовому ринку України.

Особливістю державно-правового регулювання є те, що воно виконується державними органами і здійснюється головним чином на основі застосування принципу субординації та примусовості. У більшості країн світу існують спеціальні органи центральної виконавчої влади, які узагальнено називаються комісіями з цінних паперів. Деякі з функцій, які звичайно виконуються такими комісіями, в Україні здійснює Міністерство фінансів. Зокрема, це стосується реєстрації випусків акцій та облігацій підприємств, реєстрації інформації про відкритий випуск акцій, надання дозволу на здійснення посередницької діяльності з цінними паперами тощо. Проблема створення органу, який буде виконувати функції комісії з цінних паперів, актуальна і для України.

Відносини на біржовому фондовому ринку упорядковуються самоврядними інститутами-регуляторами. Фондові біржі є дуже специфічними самоврядними інститутами. Тут варто зазначити, що в різних країнах рівень самоврядності фондових бірж різний. Наприклад, в Італії та Японії - це майже державні установи, а у Франції та Німеччині - ринкові інститути, діяльність яких номінальне не підпорядковується державі, однак суворо регламентується законодавством і внутрішніми правилами, що відпрацьовувались століттями. Необхідність такого регулювання зрозуміла, адже діяльність фондової біржі має особливе значення не лише для фондового сектора-економіки, а й для функціонування економічного механізму країни в цілому. Як правило, на фондовій біржі котируються цінні папери найреспектабельніших та визнаних компаній, що складають ядро національної економіки. Водночас котирування цінних паперів на фондовій біржі є показником солідності емітента, підтверджує його репутацію і характеризує як надійного партнера. Звідси фондові біржі традиційно встановлюють набагато суворіші і більш досконалі процедури допуску цінних паперів до котирування, що полягають у перевірці господарського та фінансового стану емітентів, а також підвищені вимоги щодо контролю за угодами, які укладаються на біржових торгах [18].

Останнім часом окреслилась тенденція до наближення окремих вимог щодо участі в біржовому ринку. Проте зазначимо, це вимагає наявності на ринку певних інститутів, які в Україні поки що відсутні. Крім того, емітенти мають бути надійними компаніями з певними перспективами розвитку та посідати міцні господарські та фінансові позиції. Водночас вони повинні слідувати принципу «відкритості» щодо своїх дійсних інвесторів.

Необхідно проте зазначити, що в переважній більшості країн світу в силу високого рівня організованості саме фондова біржа виступає стабілізуючим фактором ринку цінних паперів. Особливість інституційно-правового регулювання фондового ринку полягає в тому, що воно грунтується, з одного боку, на законодавчих засадах і державному контролі, який, однак, обмежений певними рамками, з іншого - на принципах самоврядування, раціональності та моралі.В останні десятиліття у багатьох країнах, де раніше існувало декілька фондових бірж, окреслилась тенденція до їх об'єднання. Внаслідок цього процесу інститутом, який зосереджує весь біржовий сектор національного ринку, стає одна, провідна фондова біржа. Інші фондові біржі в цих країнах не були ліквідовані, але вони фактично перетворилися в філіали центральних фондових бірж. Навіть якщо об'єднання організаційно і не відбувається, певні біржі фактично виконують функції центральних фондових бірж. Тенденцію до централізації біржових національних фондових ринків, очевидно, слід вважати об'єктивною.

Державне регулювання щодо фондових бірж (як учасників ринку цінних паперів), включаючи й контроль за їх діяльністю, здійснюється НКЦПФР, Антимонопольним комітетом України, іншими державними органами у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством. Відповідно до ст. 7 Закону «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» вiд 30.10.1996 №448/96-ВР [6], Положення про державних представників на фондових біржах, у депозитаріях та торговельно-інформаційних системах (затверджене Рішенням ДКЦПФР від 14.08.2007 №1824) [12], НКЦПФР призначає державних представників та фондових біржах, уповноважених здійснювати контроль за додержанням положень статуту і правил фондової біржі та брати участь у роботі керівних органів фондових бірж.

Законом «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» вiд 30.10.1996 №448/96-ВР [6] визначено правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні. Цим законом визначені повноваження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань. Слова «Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку» була нещодавно замінена словами «Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку» у відповідному відмінку Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, у сфері зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг» від 07.07.2011 №3610-VI [5].

Основними завданнями НКЦПФР в частині здійснення контролю за діяльністю фондових бірж, зокрема, є:

· здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, додержання законодавства у цій сфері;

· захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства та рийку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;

· узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань:

· реєструє правила функціонування організаційно оформлених ринків цінних паперів;

· встановлює порядок та видає дозволи на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, на депозитарну, реєстраційну, розрахунково-клірингову діяльність з цінними паперами та інші передбачені законодавством спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення окремих видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, а також анулює ці дозволи (ліцензії) у разі порушення вимог законодавства про цінні папери;

· встановлює порядок складання звітності учасників ринку цінних паперів відповідно до чинного законодавства України;

· визначає за погодженням з Міністерством фінансів України, а щодо діяльності банків на ринку цінних паперів - також з Національним банком України особливості ведення обліку операцій з цінними паперами;

· встановлює порядок і здійснює державну реєстрацію фондових бірж і призначає державних представників на фондових біржах та інше;

Комісія під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими центральними органами виконавчої влади, відповідними органами Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади і відповідними органами самоврядування.


2.2 Роль фондової біржі у розвитку фінансового ринку України


Сучасний стан розвитку фондового ринку України за відповідними показниками: обсягом торговельного обігу цінних паперів, капіталізацією ринку акцій, рівня «free-float» (частка акцій, що перебувають у вільному обігу і не належать контролюючим акціонерам), ступенем концентрації компаній відносно капіталізації й обсягу торгів - порівнюють з показниками ринків, що розвиваються (Emerqinq Market) Росії й Польщі, а також «граничних» ринків (Frontier Market) групи країн Центральної, Східної Європи й Балтії.

Український фондовий ринок є унікальний у організації ринку цінних паперів, що займає на ньому досить вузький сегмент. Проводячи паралелі провідних фондових бірж Росії, Польщі й України, відзначається неординарнарність ролі вітчизняного організованого ринку в економіці, який характеризується показником відношення відповідного торговельного обороту до ВВП країни.

Операції, здійснювані на українському фондовому ринку, показують, з одного боку, те, що його зародження відбулося, а з іншого, - що він може і законсервуватися, не стати тим інститутом, що є ядром сучасних ринкових відносин, якщо не відбудеться дійсне роздержавлення і приватизація, не будуть створені акціонерні товариства, самостійні підприємства, не з'являться цінні папери, що будуть відображати реальний капітал - засоби виробництва, землю, товар. Лише в цьому випадку можна сподіватися на створення умов для ринкової середи, переміщення капіталу від інвестора до виробника, переливу його з однієї галузі до іншої.

Економічні і соціальні реформи в нашій країні знаходяться в прямій залежності від формування ефективної моделі фондового ринку.

Фондова біржа є місцем котирування, здійснення операцій із цінними паперами і укладання угод. Фондова біржа сприяє встановленню єдиної ціни на цінні папери, оскільки їхня вартість визначається ринковим шляхом у процесі торгів. Це дає можливість протидіяти спекуляціям цінними паперами внаслідок створення їхнього штучного курсу в різних регіонах, а також унеможливлює продаж фіктивних паперів.

Розвиток українського ринку цінних паперів вимагає розв'язання ряду важливих, у тому числі і законодавчих питань. До них, насамперед, відносяться: визначення концепції ринку цінних паперів і фондової біржі, розробка методики оцінки майна всіх об'єктів народного господарства. Здійснення цього разом з іншими ринковими заходами забезпечить не тільки появу достатньої кількості цінних паперів, але і впровадження системи допуску (лістингу) цих паперів. Лістінгування буде сприяти організаційному упорядкуванню національного ринку цінних паперів - на біржі будуть надходити лише ті з них, що пройшли оцінку основних фондів і аналіз усієї господарської діяльності в Міністерстві фінансів України. У той же час лістинг підвищить гарантії для інвестора, дозволить формувати біржовий реєстр і біржові бюлетені, що відображають обіг і котирування цінних паперів на фондовому ринку.


2.3 Техніка і методика біржових операцій


Реєстрацію і оформлення усіх видів угод здійснює спеціальний реєстраційний відділ біржі, як під час торгів, так і протягом декількох годин після їх укладення.

При укладенні угоди сторони підписують договір про поставку. При цьому брокер-продавець надає гарантію поставки товару, а брокер-покупець - гарантію оплати товару. Протягом декількох днів брокер, як учасник угоди, зобов'язаний сплатити внесок біржі за послуги з укладення угоди, величина якого визначається у процентах від суми угоди (у валюті угоди). При оформленні і реєстрації договорів купівлі-продажу або договорів про поставку, брокери підписують три примірники документа: два видаються сторонам угоди і один примірник залишається на біржі. Біржовий реєстратор надає цьому документу реєстраційний номер і проставляє на всіх примірниках штамп відділу реєстрації угод. Договір про поставку може бути оформлений брокерами і поза біржею, але він повинен бути обов'язково зареєстрований у реєстраційному відділі в термін, передбачений правилами торгівлі (як правило, триденний).

При укладенні форвардної угоди брокери, як гарантію виконання зобов'язань, повинні оговорити неустойку за непоставку або недопоставку товару в розмірі певного процента від суми угоди (у валюті угоди).

Угода, оформлена у реєстраційній книзі (картці), має юридичну силу і може бути розірвана у встановленому порядку.

Порядок розірвання угод визначається на кожній біржі у відповідності з її правилами, але не допускається розірвання угод в односторонньому порядку.

Якщо брокер відмовляється від виконання своїх зобов'язань, то зацікавлена сторона протягом певного періоду подає заяву про розірвання угоди і визнання її недійсною в комісію з розгляду спорів. Ця заява розглядається комісією у встановлений термін. Визнання угоди недійсною здійснюється на основі чинного законодавства і правил ведення торгів на біржі.

Якщо сторона угоди не згодна з рішенням комісії, то за нею залишається право звернутися до суду або арбітражного суду.

Комісія з розгляду спорів розглядає розбіжності, що виникають між брокерами у процесі їх біржової діяльності. Якщо спори виникають з питань, що носять технічний характер, то вони вирішуються через біржовий арбітраж, який для цього формує арбітражну колегію (третейський суд).

Члени біржі не можуть ухилятися від розгляду спорів і зобов'язані виконувати рішення біржового арбітражу. Наприклад, на УАБ за період з 1 січня по 30 жовтня 1998 р. арбітраж розглянув 27 випадків розірвання контрактів. Основну масу конфліктів становить одностороннє ухилення брокера від письмового оформлення договору без пояснення причини. Була розглянута також скарга брокера на збій в каналі зв'язку УУТБ біржі, через який брокером була отримана помилкова інформація про ціни пропозиції. У всіх випадках біржовий арбітраж виніс рішення про покарання винних. При накладенні штрафу на винну сторону біржа виплачує цю суму потерпілій стороні.

Якщо учасник біржових зборів порушує правила біржової торгівлі, то представник біржового комітету має право застосовувати такі санкції:

накласти штраф у розмірі, що встановлений біржею. Штраф може бути накладений за розголошення інформації, що є комерційною таємницею, за нез'явлення брокера на торги (при цьому товар також знімається з торгів), за відмову або ухилення від оформлення договору купівлі-продажу. Якщо винні не сплатять штраф протягом зазначеного у правилах біржової торгівлі часу, то біржа має право списати його в безакцентному порядку, або продати брокерське місце через аукціон і виплатити винній особі суму, що залишилася після сплати штрафу;

-видалити винуватця з біржових торгів, наприклад, за поширення неправдивої інформації. Якщо ж ця інформація розповсюджується систематично, то винна особа може бути позбавлена брокерського місця;

-позбавити на певний час або назавжди права ведення біржових операцій на даній біржі;

-позбавити права продажу конкретної продукції на даних біржових торгах;

-затримати повернення внесеної застави;

-накласти арешт на товари, які зберігаються в приміщеннях, що належать біржі

Необхідно виділити обов'язковість наявності клірингової палати і центрального депозитарію, у якому зберігаються багато хто із сертифікатів акцій, що котируються на Нью-Йоркській фондовій біржі.

Клірингова палата вирішує дві головні задачі: звірення інформації, подаваної членами біржі про заключенных них за день угодах; змикання початкової і кінцевої ланок у ланцюгах, по яких ті самі акції переходили з рук у руки протягом біржового дня. Порядок звірення наступний: за підсумками дня кожний з біржовиків подає в клірингову палату повний перелік всіх ув'язнених їм угод. В усіх випадках контрагентами є інші члени біржі, оскільки інвестори не мають доступу в торговий зал і зобов'язані робити операції тільки через біржовиків. Клірингова палата наступного дня повертає кожному члену біржі його ж список, але вже розділений на двох частин. У першої - угоди, зведення про які в точності збігаються з тими, котрі минулого подані зазначеними в списку контрагентами. В другий - угоди, що контрагенти, зазначені біржовиком, у своїх списках не привели. Крім того, додається третя частина, складена кліринговою палатою: угоди, по яких інші члени біржі числять даного біржовика своїм контрагентом, а він ці угоди у своєму списку не привів [21].

Якщо з першою частиною списку турбот ні, то з другий і з третьої частинами біржовики зобов'язані ретельно розібратися. Підкреслимо: не торкаючись інтересів своїх клієнтів. Адже біржовик, зробивши угоду, дає підтвердження замовнику - доручення виконане. І клієнта не повинна стосуватися звірення, навіть якщо в ході її з'ясовується, що відбулося непорозуміння і контрагент угоду або взагалі не зафіксував, або вважає, що вона була укладена на інших умовах. При «з'ясуванні відносин» біржовики домовляються, хто візьме на себе витрати, зв'язані з виправленням помилки. У будь-якому випадку витрати несуть самі біржовики.

Немає великої необхідності говорити про те, що звірення «ловить» саме помилки. Украй рідкі випадки, коли біржовики свідомо спотворюють зведення про ув'язнених ними угодах. Контрагенти швидко запідозрять негарне, і тоді нечистий на руку біржовик прогорить - йому просто не з ким буде проводити операції.

Звірення закінчується тим, що біржовики направляють у клірингову палату уточнені списки угод, а палата перевіряє, чи всі проблеми зняті. Потім йде відсівання проміжних ланок: якщо той самий пакет акцій за день побував у руках десяти біржовиків, те повний розрахунок необхідний тільки між першим і десятим.

Підсумкові дані клірингова палата повідомляє в депозитарій. Далі можливі два варіанти. Перший: клієнт хоче, щоб куплені їм акції були зареєстровані «на вуличне ім'я», тобто за брокерською фірмою, що виконала його замовлення. Це найпростіший варіант - немає потреби виписувати сертифікат, просто в обліку, що ведеться в депозитарії, робиться відповідна запис. Другий варіант: клієнт хоче одержати сертифікат акцій на руки. При цьому з депозитарію спрямовується інформація агенту по трансферті про те, що необхідно виписати сертифікат і доставити його власнику. Оскільки акції в США іменні, старий сертифікат погашається в будь-якому варіанті - або знищується, якщо він був на руках у колишнього власника, або вносяться зміни в облікові записи, якщо акції значилися в депозитарії зареєстрованими на «вуличне ім'я» і як такий сертифікат не виписувався. Ясно, що порядок реєстрації паперів «на вуличне ім'я» спрощує оформлення угод і зменшує обсяг роботи як для депозитарію, так і для агентів по трансферті, адже біржовики перекидаються великим числом акцій. До того ж частина угод відбувається між інвесторами, що користаються послугами однієї і тієї ж посередницької фірми [16].

Практика реєстрації «на вуличне ім'я» можлива лише тоді, коли в самих біржових фірмах налагоджена гранично чітка система обліку укладених угод. На фірмі повинне бути точно відомо, кому і які з акцій, зареєстрованих на неї в депозитарії, насправді належать. Заплутатися в оформлювальних операціях так само легко, як і втратити довіру клієнтів. Тому біржові фірми додають винятково велике значення постановці справи в їхніх допоміжних підрозділах.

При обслуговуванні фондових операцій багато послуг допоміжного характеру, націлені на забезпечення безперебійного оформлення угод з цінними паперами, чіткості в доведенні дивідендних і процентних платежів до адресатів і т.д., виконують комерційні банки. З доручення корпорації, що випустила цінні папери, банк може виступати в наступних якостях.

. Агент але трансферту. У цій якості банк веде реєстр власників цінних паперів, вносить у нього всі зміни, що стосуються зміни чи власника зведень, насамперед адресних, про наявних власників, а також виписує сертифікати новим власникам, що купили відповідні папери, і перелічує дивіденди. Крім того, агент по трансферті може взяти на себе обслуговування акціонерів, що беруть участь у програмі реінвестування дивідендів, якщо корпорація, по акціях якої банк є трансферним агентом, має таку програму. Звичайно трансферний агент також розсилає акціонерам перед загальними зборами бланки доручень на голосування і веде підрахунок голосів на зборах.

. Депозитарій (сховище) цінних паперів.

. Агент по реєстрації. Функції банку-реєстратора укладаються у веденні обліку загального числа акцій, на які виписані сертифікати. У кожен момент воно повиннео в точності відповідати тому числу акцій, що було розміщено відповідно до статутних документів. Помилки при виписці сертифікатів дуже неприємні для акціонерного товариства - з'являються «зайві» акціонери, вони існують на папері як юридично повноправні власники акцій, а виходить, корпорація зобов'язана виплачувати їм дивіденди. Але фактично для корпорації їх немає як акціонерів -і ніяких коштів у статутний капітал вони не вносили і тільки претендують на частину прибутку, зароблений іншими.

Через особливу важливість функції реєстратора акціонерне товариство може використовувати як трансферного агента один банк, а як реєстратора - іншої. Тим самим забезпечується подвійний контроль за точністю облікового складу акціонерів, його повною відповідністю контингенту дійсних акціонерів. Контроль може бути досить строгим і при закріпленні функцій агентів по трансферті і реєстрації за одним банком, оскільки виписують сертифікати і стежать за тим, щоб не виписати їх на більше число акцій, чим дозволено емітувати, що служать двох різних підрозділів [16].

Відзначимо особливість, характерну для американського фондового ринку: банк, що взяв на себе місію представляти інтереси власників облігаційної позики і що підписав відповідне угоду з корпорацією-емітентом, автоматично стає і трансферним агентом, і реєстратором по даному випуску.


3. Практичне дослідження функціонування фондових бірж в Україні


.1 Вивчення особливостей фондового ринку України


Ринок цінних паперів в Україні розпочав своє становлення у 1991 році з прийняттям Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» (поновлено Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок»). Тоді Україна на законодавчому рівні отримала інструменти та професійних учасників ринку цінних паперів, які брали активну участь у створенні вітчизняного фінансового сектору економіки.

Найбільш важливим при визначенні правових засад здійснення державного регулювання ринку цінних паперів став Указ Президента України, яким 12 червня 1995 року утворено Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» в Україні визначено її завдання, функції, повноваження, права, відповідальність та відносини з іншими державними органами з питань регулювання та контролю на ринку цінних паперів.

На фондовому ринку України діють акції, державні і муніципальні облігації, внутрішні позики, облігації підприємницьких структур, казначейські зобовязання, ощадні сертифікати, державні і компенсаційні сертифікати, житлові чеки, інвестиційні сертифікати.

Складовими елементами інфраструктури фондового ринку є: депозитарно-клірингові установи (забезпечують зберігання і обслуговування обігу цінних паперів в бездокументній формі проводять кліринг і розрахунок по договорах з цінних паперів), фондові біржі (укладають договори купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних, надають інформаційні послуги в сфері фондового ринку), торгово-інформаційні системи (організовують торгівлю на позабіржовому ринку, надають інформаційні послуги в сфері торгівлі цінними паперами), зберігачі і реєстратори цінних паперів (організовують зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках в цінних паперах, ведення обліку іменних цінних паперів в бездокументній формі, ведення реєстрів власників іменних цінних паперів), фондові посередники та організації, які забезпечують укладання угод та консалтингове супроводження.

Інфраструктура фінансових ринків постійно змінюється, оскільки змінюються самі ринки. Зафіксувати на довгий час певну конфігурацію інфраструктури як зразкову означає, що рано чи пізно учасники ринку перестануть нею користуватися в разі суттєвої зміни кон'юнктури або внаслідок процесу адаптації національних ринків до глобальних мереж. Тобто «зразкової» моделі не існує.

До введення в дію Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» модель інфраструктури прямо визначалася чинним Законом України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» і опосередковано - іншими спеціальними законами у сфері випуску та обігу цінних паперів (наприклад такі закони України: «Про Національну депозитарну систему», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» тощо).

Що стосується інфраструктури фондового ринку до введення в дію закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», то варто відмітити, що, по-перше, це так звана оптова модель (дворівнева). Її особливістю є те, що на верхньому рівні як торговельної (біржі), так і облікової систем (депозитарії) учасниками є виключно професіонали - торговці та/або зберігачі. Рахунки клієнтів ведуться субєктами нижнього рівня системи, який, на відміну від континентальної Європи, доповнений ще одним субєктом - реєстраторами власників іменних цінних паперів.

По-друге, основним обліковим інститутом діючої в Україні моделі є зберігачі. Будь-які члени (учасники) організатора торгівлі мають доступ до депозитарію верхнього рівня лише через відкриття рахунку в цінних паперах у зберігача. В Україні реалізована, умовно кажучи, французька модель інфраструктури, в той час як у США брокер фондової біржі є прямим учасником депозитарію, який обслуговує дану біржу, і не зобовязаний відкривати рахунки у зберігача. По-третє, основним кліринговим інститутом в Україні є депозитарій. Це теж узгоджується з так званою французькою моделлю, згідно з якою центральний депозитарій цінних паперів здійснює кліринг «паперовий» (тобто на рахунках у цінних паперах), який у свою чергу є правовою підставою для провадження грошового клірингу та розрахунків. Український депозитарій верхнього рівня має ексклюзив щодо отримання ліцензії від регулятора з провадження розрахунково-клірингової діяльності, але він не може бути розрахунковим банком, тобто здійснювати функції грошового клірингу, переказу грошей тощо.

Отже, діюча модель є класичним варіантом реалізації принципу «виділення», тобто функції кожного інституту чітко розмежовуються, що у свою чергу покликано знизити ризик інфраструктури.

Так, в Україні структура фондового ринку донедавна виглядала таким чином:

.організатор торгівлі (виключно лістинг, укладення угод, котирування тощо)

.депозитарій (введення рахунків в цінних паперах зберігачів, керуючими якими є торговці - члени організатора торгівлі)

.розрахунковий банк (ведення грошових розрахунків торговців-членів організатора торгівлі)

Однак, аналізуючи реальний стан, можна дійти висновку, що принцип «виділення» в реальній ринковій практиці не спрацював зокрема через невизначеність функцій та умов функціонування фондових бірж.

Регульований ринок - це комплекс установ, ядром яких, як правило, є організатор торгівлі (біржа). Вимоги Директиви ЄС 2004 р. до регульованих ринків неоднозначно вказують, що організатора торгівлі мають «оточувати» підприємства, які здійснюють і гарантують після торговельне обслуговування. Формування регульованих ринків у світовому масштабі відбувається через консолідацію інфраструктурних інститутів. Існує безліч прикладів такої консолідації, але важливим питанням є навколо кого вона відбувається - організатора торгівлі, центрального депозитарію тощо. Ініціаторами створення консолідованих регульованих ринків можуть бути підприємства, що за статусом не можуть бути віднесені ні до бірж, ні до депозитаріїв чи клірингових корпорацій. Відкритість ринку у цивілізованому суспільстві стає однією з основних умов його функціонування. Без інформаційної прозорості прийняття ефективних рішень будь-яким інвестором стає просто неможливим, відсутність достатньої інформації про емітента у відкритому доступі призводить до того, що інвестори просто знижують свою інвестиційну активність, а кошти, які б могли працювати на вітчизняному фондовому ринку, сьогодні у кращому разі працюють у тіньовому секторі країни, а в гіршому - на закордонних ринках.

Втім в Україні поки що не все гаразд із розвитком інформаційного поля, на фондовому ринку існує кілька проблем, які роблять його мало прозорим, або прозорим тільки на папері. Звітність емітента і оприлюднення звітності емітента є головними проблемами інформаційного поля. [13; 15-36]

Якщо повернутися до закону «Про цінні папери та фондовий ринок», то можна помітити ігнорування глобальних тенденцій. Окрім відсутності поняття «регульований ринок», віднині організатором торгівлі може вважатися тільки фондова біржа. Проте, на думку дослідників»… не зважаючи на те, буде чи ні на рівні законодавства застосований термін «регульований ринок», держава створить умови (а учасники ринку відгукнуться на ці ініціативи) і консолідація відбудеться за зручною для всіх фігурантів схемою…». Основні фондові біржі України: ПФТС (Позабіржова фондова торгова система), УФБ (Українська фондова бірж), УМВБ (Українська міжбанківська валютна біржа), УМФБ (Українська міжнародна фондова біржа) та багато інших малих бірж. Позабіржова торгова система(ПФТС) - це найбільший торгівельний майданчик України. Спочатку це була асоціація професійних учасників фондового ринку України «Позабіржова Фондова Торговельна Система» (ПФТС), зареєстрована наприкінці 1995 року. У вересні 1998 року була прийнята назва «Перша Фондова Торговельна Система» без зміни української абревіатури ПФТС. У липні 2005 року створено ВАТ «Фондова біржа ПФТС». Членами біржі є 176 професійних учасників ринку цінних паперів (провідних інвестиційних компаній та банків). ПФТС є кореспондованим членом Світової Федерації Фондових Бірж та членом Міжнародної Асоціації бірж країн СНД. Це найсучасніша з усіх фондових бірж України, вони розроблена за принципом Нью-йоркської фондової біржі Nasdaq, торги на ПФТС відбуваються напряму між учасниками минаючи біржу, біржа виконує функцію спостерігача за процесом торгівлі, контролює його, фіксує данні по проведених торгах і надає їх всім учасникам. Українська Фондова біржа створена в 1991 р. Це перший в Україні організований ринок цінних паперів. УФБ є закритим акціонерним товариством, з 2003 року втратила лідерство серед фондових бірж і поступилася ПФТС. Хоча Українська фондова біржа відіграє велике значення в розвитку економіки України, вона має досить жорсткий лістинг цінних паперів. Саме тому акціонерним товариствам досить складно відповідати вимогам УФБ, завдяки чому багато компаній обирають для себе ПФТС, а не УФБ.


3.2 Показники роботи фондового ринку та фондових бірж за 2012 р.


Динаміка обсягів торгівлі на УФБ за данимизвіту УФБза 9 місяців 2012 року характеризується позитивною тенденцією до зростання. Показники біржової активності у порівнянні з аналогічним періодом минулого року збільшилися на 70,35%. Біржовий обіг за підсумками роботи УФБ у звітному періодісклав 14,6 млн. грн. (відповідний показник 2011 року - 8,6 млн. грн.).

Структура учасників на кінець звітного періоду у складі членів УФБ налічується 52 учасники, з них30 членів - торговці цінними паперами, решта 22 - банківські установи. (рис. 2.1) [5].


Рис. 2.1. Структура членів УФБ


З початку поточного року до переліку членів УФБ увійшли 2 торговці цінними паперами, було виключено зіскладу - 14.

Станом на 30.09.2012 року в біржовому списку УФБ перебувало 75 фінансових інструментів 68 емітентів: 3 інструменти - в лістингу біржі, решта - у позалістинговому котируванні.

Протягом звітного періоду до Котирувального списку «Б» (2 рівень лістингу) було включено акції іменні прості ПАТ «ЗНКІФ «ЕФЕКТИВНІ ІНВЕСТИЦІЇ» (11.08.2012 р.) та акції іменні прості ПАТ «Київський ювелірний завод» (27.09.2012 р.).

Найбільшу питому вагу у структурі біржового списку УФБ незмінно займають акції (90% від загальної кількості фінансових інструментів). (рис2.2) [5].


Рис. 2.2. Структура цінних паперів


За 9 місяців 2012 року на УФБ та її філіях відбулося 72 торговельні сесії (за аналогічний період 2011 року - 32 сесії). Середньомісячний обсяг торгівлі склав 1,6 млн. грн. (відповідний показник 2011 року - 0,95 млн. грн.), за торгівельну сесію - 0,20 млн. грн. (в 2011 році - 0,27 млн. грн.).

Протягом звітного періоду на УФБ та її філіях укладено 1 707 угод (з них 1 702 - на УФБ, решта угод - на філіях біржі). У розрізі фінансових інструментів обєктами угод, укладених в найбільшій кількості (1 401), служили деривативи.

Найбільший обсяг торгів був зафіксований на вторинному ринку акцій і становив 8,27 млн. грн., що складає 56,61% від біржового обігу за 9 місяців 2012 року. Найвища біржова активність спостерігалася у травні звітного періоду. Обсяг торгів у травні склав 3,3 млн. грн., що становить 22,6% від біржового обігу за звітний період.

Інформація про обсягиторгівліціннимипаперами на УФБ та їїфіліях за 9 місяців 2012 року відображена в таблиці.


Обсяги торгів

Кількість сесійКількість угодКількість реалізованих цінних паперів, шт.Обсягторгів, грн.м. Київ681 702360913 85713697990,94Східно-Українськафілія231 69429 190,30Івано-Франківськафілія1111 769 617823 873,19Кримськафілія11412 37261855,80Всього721 707373097 54014612910,23

На вітчизняному фондовому ринку у першому півріччі поточного року спостерігаються позитивні тенденції його динамічного розвитку. Цьому тренду на думку Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР, комісії) сприяло вдосконалення законодавчої та нормативної бази, підвищення рівня захисту прав акціонерів, спрощення механізмів емісії цінних паперів та підвищення активності учасників фондового ринку. Серед головних характеристик цього періоду слід виділити насамперед високу активність біржової діяльності.

За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами протягом січня-червня 2012 року становив 113,64 млрд. грн. Цей показник майже відповідає даному результату за весь 2011 рік - 131,29 млрд. грн.

Протягом січня-червня 2012 року порівняно з даними аналогічного періоду 2011 року обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився майже у 2,5 рази (або на 66,70 млрд. грн.), тоді коли у січні-червні 2011 року цей показник становив лише 46,93 млрд. грн.

Зміни фондового індексу ПФТС і УФБ. за останні 360 біржових дні були суттєвими, на початку ми бачимо довгий ціновий коридор в якому показник фондових індексів пробув 3 місця, потім був досить стрімкий рух на верх, але згодом ринок обвалився до мінімуму 2010 р. (рис2.4)

Індекси ПФТС і УФБ на річному графіку рухаються майже без розбіжностей, тому нижче буде графік тільки одного індексу UX.Індекси інших малих бірж рухались дещо інакше, але професіональні аналітики їх навіть не аналізують, так як вони не відображають загальної інформації про стан фондового ринку та економіки, так як індекси розвинутих бірж. [4]


Рис. 2.4. Динаміка зміни індексу UX


3.3 Показники роботи фондового ринку та фондових бірж за 2013 р.


Що стосується показників діяльності фондового ринку за 2013 рік, то загалом, упродовж минулого року фондовий ринок систематично демонстрував певну стабільність усіх своїх показників. Так, протягом 2013 року, порівняно з даними за 2012 рік, обсяг біржових контрактів з цінними паперами збільшився на 11,99% у порівнянні з 2012 роком. Станом на 1 січня 2014 року цей показник склав 263,67 млрд грн, тоді як минулого року він становив 235,44 млрд грн, що говорить про те, що песимістичні прогнози учасників ринку не справдилися, і фондовий ринок представляє інтерес для інвесторів та його учасників. Найбільший обсяг торгів серед усіх фінансових інструментів було зафіксовано з державними облігаціями - 179,12 млрд грн або 67,78% від загального обсягу виконаних біржових договорів, що свідчить про довіру інвесторів до консервативних інструментів, друге місце посідають операції з облігаціями підприємств - 26,36 млрд грн або 9,98%. Якщо ж говорити про операції з акціями, то їх обєм склав 23,44 млрд грн або 8,87% від загального обсягу.

Також 2013 рік характеризувався зростанням таких важливих показників, як капіталізація лістингових компаній фондового ринку та співвідношення капіталізації лістингових компаній до ВВП: так, якщо говорити про числове вираження першого показника, то станом на кінець 2013 року він перевищував 275 млрд грн, тоді як наприкінці минулого року складав приблизно 180 млрд грн. Цесвідчить про підвищення вартісної оцінки компаній, які пройшли процедуру лістингу та занесені добіржового реєстру організаторів торгівлі. Водночас збільшилось співвідношення капіталізації лістингових компаній до ВВП: цей показник наразі становить 19,66%, тоді як попереднього року він складав 13,66%.

В останні роки продовжилась тенденція збільшення обсягу торгів на ринку цінних паперів.

Так, цей показник у 2013 році становив 2 530,87 млрд грн, що більше обсягу виконаних договорів у 2012 році на 359,77 млрд грн. У той же час, темпи зростання фондового ринку були випереджаючими порівняно з ВВП: обсяг торгів на ринку цінних паперів перевищив показник ВВП країни майже у два рази (рис. 2.5.). Це свідчить про розвиток економіки держави в цілому та розвиток фондового ринку зокрема, а також швидкі темпи цього поступу. Важливим показником розвитку фондового ринку та фінансової системи країни взагалі є частка капіталізації лістингових компаній у ВВП країни. Як відображає таблиця 1, акціонерний капітал є найбільш розвиненим у США та Великобританії, у той час як в Україні ця цифра поки що невелика.


Рис. 2.5. Порівняльні дані обсягів торгів на ринку цінних паперів та ВВП, (млрд. грн.)


За результатами торгів на організаторах торгівлі, обсяг біржових контрактів (договорів) з цінни ми паперами у 2013 році становив 263,67 млрд грн, що більше на 11,99% у порівнянні з 2012 роком (рис. 2.6.).


Рис. 2.6. Обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах


Хоча у 2013 році обсяг торгів цінними паперами на біржовому ринку зріс на 28,23 млрд. грн, частка біржового ринку в загальному обсязі торгів на ринку цінних паперів зменшилася на 0,6% та становила 12,59% (рис. 2.7.)


Рис. 2.7. Частка біржового ринку в загальному обсязі торгів


Головним завданням, яке повинен виконувати ринок цінних паперів, є забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, порівняно з іншими джерелами, капіталу. Залучення інвестицій у цінні папери відбувається шляхом придбання цінних

паперів в процесі їх емісії. Акції та облігації є найефективнішим джерелом отримання додаткових фінансових ресурсів для фінансування поточної господарської діяльності, довгострокових проектів підприємств і держави.

Однак, показник обсягу залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку, який за результатами 2013 року становив 67,23 млрд грн, нижчий за показник обсягу залучених довгострокових кредитів (100,97 млрд грн). Разом з тим, можна відмітити стабільність цього показника протягом останніх років (рис. 2.8).


Рис. 2.8. Залучення інвестицій в економіку України у 2009-2013 роках, млрд.. грн.


Також варто розглянути такий показник, як обсяг випусків емісійних цінних паперів, що відображає наміри підприємств щодо збільшення своєї капіталізації та їх зацікавленість у залученні інвестицій за допомогою цінних паперів. Станом на 31.12.2013 року, загальний обсяг усіх зареєстрованих регулятором випусків цінних паперів становив 1 122,51 млрд грн.


Рис. 2.9. Динаміка обсягу зареєстрованих Комісією випусків цінних паперів (наростаючим підсумком), млрд грн.


Рис. 2.10. Обсяг зареєстрованих Комісією випусків цінних паперів у 2009-2013 роках, млрд грн


Загальний обсяг випусків емісійних цінних паперів у 2013 році зменшився на 39,87% порівняно з 2012 роком, разом з тим, обсяг емісії цінних паперів у 2013 році майже на 13% перевищив обсяг емісії цінних паперів у 2011 році (рис. 2.10.).

Протягом 2013 року регулятор зареєстрував 247 випусків акцій на суму 15,84 млрд грн, що майже у три рази менше порівняно з 2012 роком (рис. 2.11.) Основним фактором зменшення обсягів емісії є згортання участі іноземних банківських інституцій у капіталі банків України, наслідком чого стало зменшення статутних капіталів кількох банків з іноземним капіталом.


Рис. 2. 11. Обсяг зареєстрованих Комісією випусків акцій у 2009-2013 роках, млрд грн


У ІІ кварталі 2013 року спостерігається найбільший обсяг зареєстрованих випусків акцій (7,91 млрд грн).

Найбільші обсяги випусків акцій, зареєстрованих Комісією, належали емітентам, основними видами економічної діяльності яких була фінансова діяльність (3,75 млрд грн, або 23,67% від загального обсягу), операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям (3,19 млрд грн, або 20,11%), а також будівництво (3,01 млрд грн, або 18,97%).

Характерною особливістю ринку акцій у 2013 році можна назвати факт щомісячного коливання волатильності акцій від меншого значення на початку місяця до максимального значення перед завершенням місяця.

Аналізуючи 2013 рік, можна відмітити, що показник обсягу торгів акціями на ринку цінних паперів зменшився на 6,94% порівняно з 2012 роком, разом з цим, він перевищив показник 2011 року на 6,40% (рис. 2.12).


Рис. 2.12. Обсяг торгів акціями на ринку цінних паперів у 2009-2013 роках, млрд грн.


Ситуація на вітчизняному фондовому ринку протягом останніх років зазнала докорінних змін.

Поряд із традиційними операціями з фінансовими інструментами зявилися нові продукти. Вони отримали назву «деривативи», або «похідні». Наразі ринок деривативів є доволі молодим сегментом фінансового ринку. Розвиток ринку похідних цінних паперів виступає одним із факторів ефективного функціонування фінансового ринку та відображає свій вплив на ефективне функціонування реального сектору економіки.

Емісія похідних цінних паперів. Зростання обсягу випуску похідних цінних паперів протягом останніх років свідчить про інтерес учасників ринку до фінансових інструментів, які створюють можливість для хеджування ризиків, являючи собою елементи «квазі» - страхування. Так, у 2013 році Комісією було зареєстровано девять випусків опціонів на суму 22,89 млн грн. У порівнянні з 2012 роком, обсяг випусків опціонів збільшився на 19,45 млн грн.

Ринок похідних (деривативів) характеризується постійним зростанням обсягів операцій з похідними інструментами. За останні три роки сума контрактів з похідними (деривативами) помітно зросла: з 3,75 млрд грн у 2011 році до 24,91 млрд грн у 2013 році.

У 2013 році обсяг торгів похідними (деривативами) збільшився на 0,92 млрд грн порівняно з 2012 роком, що склало 0,98% від загального обсягу торгів на ринку цінних паперів.

Депозитарна діяльність провадиться учасниками фондового ринку відповідно до законодавства про депозитарну систему України. Зауважимо, що на кінець 2013 року регулятором видано дві ліцензії на здійснення депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів - ПАТ «Національний депозита рій України» (ПАТ «НДУ») та ПрАТ «Всеукраїнський депозитарій цінних паперів» (ПрАТ «ВДЦП»).

Станом на 31.12.2013 року депозитарії цінних паперів обліковували 1 336 цінних паперів, випуски яких зареєстровані у документарній формі існування, на рахунках у зберігачів цінних паперів знаходилось 65 016,73 млн шт. таких цінних паперів. У той же час, у бездокументарній формі існування депозитарії обліковували 13 398 цінних паперів, а на рахунках у зберігачів знаходилось 3 186 233,35 млн шт. таких цінних паперів.

Показники депозитарної діяльності, наведені в таблиці 37, свідчать про постійне збільшення кількості рахунків у цінних паперах - як зберігачів, так і власне емітентів, що обслуговуються депозитаріями, а також зростання кількості цінних паперів на цих рахунках. Це є підтвердженням загальної тенденції покращення кількісних і якісних показників депозитарної складової вітчизняного фондового ринку.

Сумарна кількість рахунків власників цінних паперів, за даними зберігачів та реєстраторів, у 2013 році склала 8,76 млн шт., що продовжило тренд до поступового їх зменшення. Варто зазначити, що кількість рахунків власників цінних паперах, за даними зберігачів, збільшилася на 8,42%, сягнувши позначки у 5,41 млн шт. (4,99 млн шт. у 2012

році), разом з цим зменшилася кількість рахунків власників цінних паперів на 30,75% (або на 1,01 млн шт. в абсолютному вираженні, за даними реєстраторів). Загальний тренд зменшення кількості таких рахунків у реєстраторів свідчить про результати процесу дематеріалізації акцій.

Підбиваючи підсумок головними перспективами фондового ринку України в тому що, підвищується ліквідність всіх бірж України з кожним роком, згодом якщо тенденція розвитку бірж буде продовжуватись, на розвиток Української економіки може влитись велика маса Іноземного капіталу. Інвестори інвестують тільки в ліквідні інструменти, це є безпечніше ніж інвестування в цінні папери, яких важко позбутися вразі здешевлення.


4. Шляхи підвищення ефективності функціонування фондового ринку в Україні


.1 Удосконалення державного регулювання фондового ринку
України

Успішне функціонування інфраструктури фондового ринку є запорукою економічного поступу держави. Фондовий ринок України на сьогодні перебуває у стані кризи.

Українська криза повязана зі світовою фінансовою кризою 2008 року, яка є наслідком іпотечної кризи США, кризою на фінансових та грошових ринках США та Європи та відпливом інвестиційних ресурсів з країн, що розвиваються. Наслідком цього для України стали проблеми з ліквідністю, падіння попиту на цінні папери, волатильність національної валюти. Перешкодою на шляху інтеграції фондового ринку України до світового є низька ліквідність та капіталізація ринку цінних паперів, низька здатність відповідно реагувати на економічні та політичні події, високі ризики, низька прозорість, недостатня захищеність прав інвесторів і, як наслідок, необхідність у пошуку нових підходів у сфері вдосконалення державного регулювання фондового ринку.

Подальший розвиток та удосконалення державного регулювання фондового ринку України вимагають, з одного боку, максимального наближення до принципових засад функціонування розвинених ринків, але, з іншого - урахування специфіки завдань, пріоритетних напрямів розвитку фондового ринку України.

Ряд заходів, здійснених з боку держави у сфері стимулювання та виведення з кризи фондового ринку, залишаються нереалізованими, зокрема:

·запровадження нових інструментів на фондовому ринку;

·зосередження торгів цінними паперами на фондових біржах;

·консолідація біржової системи;

·централізація депозитарної системи.

З огляду на сучасний стан економіки, зокрема стан фондового ринку, на період до 2015 року зусилля держави мають бути спрямовані на вирішення таких основних завдань подальшого розвитку фондового ринку України:

. Збільшення капіталізації, ліквідності та прозорості фондового ринку шляхом:

·суттєвого розширення пропозиції цінних паперів з високими інвестиційними характеристиками;

·удосконалення засад функціонування боргового ринку та запровадження нових видів інструментів;

·покращання інформаційної прозорості фондового ринку України;

·сприяння розвитку та становленню потужних національних інституційних інвесторів.

. Удосконалення ринкової інфраструктури та забезпечення її надійного та ефективного функціонування за допомогою:

·консолідації інформаційної та технологічної біржової системи фондового ринку;

·модернізації депозитарної системи України;

·підвищення вимог до професійних учасників фондового ринку;

. Удосконалення механізмів державного регулювання, нагляду на фондовому ринку та захисту прав інвесторів шляхом:

·підвищення ефективності державного регулювання фондового ринку;

·підвищення можливостей регулятора;

·удосконалення саморегулювання на ринку цінних паперів;

·популяризації фондового ринку.

. Податкове та валютне стимулювання подальшого розвитку фондового ринку України шляхом:

·формуванню сприятливого податкового клімату для учасників фондового ринку;

·удосконаленню та оптимізації режиму валютного регулювання операцій з цінними паперами в Україні.

В умовах формування фондового ринку особливого значення набуває державне регулювання економіки. Важливим напрямом покращання механізму державного регулювання фондового ринку України є цільові державні програми підтримки діяльності та розвитку фондового ринку.

Якості напрям подальших наукових розробок щодо виведення з кризового українського фондового ринку пропонуються:

. Створення умов для прозорого і достовірного бухгалтерського обліку; прийняття НКЦПФР ряду нормативів, які зобовяжуть емітентів розкривати інформацію про себе, що попередить маніпуляції з інсайдерською інформацією.

. Створення умов для раціональної дивідендної політики.

. Спрямованість державного регулювання на взаємодію з міжнародними організаціями та співробітництво з обміну інформацією.

. Кардинальне оновлення принципів роботи фондової біржі, завдяки яким вітчизняні підприємці змогли би привертати новий капітал.

. Проведення реформування фондової біржі: запуск ринку заявок та інтернет-трейдингу на ПФТС; розширення біржового інструментарію, у тому числі допуск торгівлі деревативами.

. Посилення ролі локальних інституціональних інвесторів, завершивши пенсійну реформу

. Приваблення на ринок заощаджень населення завдяки зрівнянню оподаткування доходів від банківських вкладів та доходів від операцій з цінними паперами.

. Розвиток інтернет-трейдингу та відміна ряду обмежень на валютному ринку, створивши умови для хеджування валютних ризиків для інвесторів-нерезидентів.

4.2 Удосконалення ринкової інфраструктури та забезпечення її надійного і ефективного функціонування


Невиконання біржовим ринком своєї головної функції - визначення справедливих цін фінансових інструментів - є найбільшою проблемою українського фондового ринку. Динаміка біржового ринку не відповідає обєктивним тенденціям і процесам функціонування національної економіки.

Подрібнення незначного біржового сегменту між 10-ма фондовими біржами стримує залучення на фондові біржі емітентів, інвесторів та професійних учасників ринку.

Біржовий сегмент фондового ринку України відіграє другорядну роль в її економіці, про що свідчать незначні показники, порівняно з країнами ЦСЄ, співвідношення капіталізації та обсягів торгів на біржовому ринку до величини ВВП нашої країни.

Ринки похідних фінансових інструментів перебувають у зародковому стані через вкрай низьку концентрацію біржової торгівлі товарами, валютою та фінансовими інструментами, які мають бути базовим активом для похідних.

Цілісності біржової торгівлі заважає також слабка взаємодія бірж з системами виконання біржових договорів. Недостатня взаємодія регульованих ринків з депозитарною системою України та відсутність механізмів повноцінного клірингу створюють труднощі як для учасників ринків, так і для держави в цілому.

В Україні кліринг та розрахунки за договорами щодо цінних паперів здійснюють депозитарії. Покладання на депозитарій функцій проведення всіх післяторговельних операцій, у тому числі клірингових, робить систему виконання договорів щодо цінних паперів громіздкою, ускладнює проведення розрахунків і не дозволяє створити повноцінну систему клірингу та розрахунків.

Крім того, ефективному функціонуванню системи післяторговельних операцій заважає те, що в Україні сформована децентралізована дворівнева депозитарна система, у якій існує декілька депозитаріїв щодо обслуговування корпоративних цінних паперів і облігацій місцевих позик та Національний банк України як депозитарій державних цінних паперів.

Паралельне існування відокремлених систем депозитарного обліку, створених кожним депозитарієм та Національним банком України за різними стандартами, за умов, коли усі зберігачі цінних паперів повинні підтримувати зв`язок з інформаційною системою кожного депозитарію та відповідати його вимогам щодо технічного та програмного забезпечення, призводить до збільшення організаційних, технологічних та фінансових витрат професійних учасників ринку та інвесторів, у тому числі держави, збільшення ризиків у процесі функціонування системи загалом.

Цілісності депозитарної системи перешкоджає також існування в Україні двох підходів до обліку прав власності на цінні папери, що реалізуються реєстраторами шляхом ведення реєстрів власників іменних цінних паперів документарної форми існування та депозитаріями і зберігачами шляхом ведення депозитарного обліку цінних паперів бездокументарної форми існування.

До недоліку депозитарної системи України слід віднести і відсутність належного її інтегрування з міжнародними депозитарними інституціями, що стримує доступ українських підприємств та інвесторів до міжнародних ринків капіталу.

Фондовий ринок України характеризується надмірною кількістю професійних учасників. Це спричиняється відносно низькими «барєрами» для отримання відповідної ліцензії. Як наслідок велика кількість торговців цінними паперами протягом року не здійснюють будь-якої професійної діяльності, не проводять жодних операцій з цінними паперами. Велика кількість реєстраторів власників іменних цінних паперів обслуговують лише одного емітента або одну групу емітентів цінних паперів, що належать одному власникові. Крім того, значна кількість професійних учасників повязана також з недостатнім рівнем державного регулювання, зокрема, відсутністю ефективної системи пруденційного нагляду, у тому числі за показниками фінансового стану, механізмів оцінки ризиків при здійсненні діяльності з торгівлі та управління активами інституційних інвесторів та механізмів контролю за діяльністю професійних учасників фондового ринку.


Висновки та пропозиції


На українському фінансовому ринку України, важливу роль відіграють фондові біржі. На даний момент фондові біржі України почали стрімко розвиватися, обсяги торгів збільшуються з кожним роком майже в 2 рази, ринок цінних паперів стає ліквідним.

Інвестування в цінні папери є більш ризикованим ніж інвестування на грошовому(кредитному) ринку. Ці ризики себе виправдовують тим що торгівля активами на фондовій біржі є досить прибутковою. Ще до того як будуть виплати по придбаним цінним паперам, можна отримати великий дохід від їх курсової різниці. Інвестування на фондовій біржі є досить ефективним, тому що, ті хто інвестують беруть на себе великі ризики, і це їх змушує інвестувати в надійні активи, тобто акції або облігації тільки продуктивних компанії. Фондовий ринок дає інвестиції тільки тим, хто на них заслуговує, і жорстоко карає тих хто вкладає кошти в неефективні підприємства. Тобто фондова біржа є саморегулюючим механізмом інвестування.

Для розвитку української економіки є необхідним застосування цього механізму на фінансовому ринку України, оскільки через фондову біржу ефективно розподіляються фінансові ресурси. Через грошовий ринок не може здійснюватись інвестування великих підприємств, які потребують залучення фінансів у дуже великих кількостях, тому що банкам потрібна диверсифікація ризику несплати кредиту, банкам краще інвестувати в велику кількість малих або середніх підприємств різних галузей виробництва.

Для залучення коштів в великих обсягах не обійтись без застосування цінних паперів та фондових бірж, на відмінно від кредитного ринку на фондовому зобов'язання відбуваються між позичальниками та інвесторами напряму, тобто без банків. Тут кожен інвестор бере на себе ризики, купуючи акції або інші цінні папери. Всі фінансові ризики, беруть на себе інвестори, а не один банк як на грошовому ринку. Задача інвесторів в цінні папери зменшувати ризики за допомогою різних способів: технічного або фундаментального аналізу ринку, прогнозів аналітиків, диверсифікації (купівлі цінних паперів різноманітних емітентів). Основний недолік грошового ринку це те що банки не можуть брати на себе ризик кредитувати одне велике підприємство на дуже велику суму. В цьому і є перевага кредитного ринку для тих, хто хоче вкласти кошти з мінімальними ризиками.

Отже, фондові біржі відіграють важливу роль в становленні фінансового ринку України, оскільки вони є ефективним механізмом для організації торгівлі цінними паперами. Саме за допомогою фондових бірж інвестуються великі підприємства і справедливо розподіляються фінансові ресурси між ними.


Список використаної літератури


1. Конституція України // Закони України: В 12 т. - Т. 10. - С. 5-40.

. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків: Затв. постановою правління НБУ від 28 серпня 2001 р. №368.

. Про затвердження Правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами: Рішення ДКЦПФР від 12.12. 20111 р., №1449.

. Положення про депозитарну діяльність: Затв. рішенням Держ. комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовт. 2010 р., №999.

. Положення про функціонування фондових бірж: Затв. рішенням Держ. комісії з цінних паперів і фондового ринку від 19 груд. 2011 р., №1542.

. Положення про придбання, реалізацію та анулювання акціонерними товариствами власних акцій: Затв. рішенням Держ. комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 квіт. 2011 р., №42 // .

. Положення про державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України: Затв. Указом Президента України від 4 квіт. 2012 р., №292/2012.

. Положення про саморегулівну організацію ринку цінних паперів: Затв. наказом Держ. комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 листоп. 2012 р. №45 // .

. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2010 р., №2121-ІІІ, // Уряд. кур'єр від 17 січня 2010 року.

. Про господарські товариства: Закон України від 19 верес. 2012 р., №1576-ХП // Закони України: В 12 т. - Т. 2. - С. 189-212.

. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30 жовт. 2012 р. №448/96-ВР // Закони України: В 12 т. - Т. 11. - С. 177-188.

. Про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку: Указ Президента України // Уряд. кур'єр. - 2011. - 20 черв.

. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди): Закон України від 15 берез. 2011 р. №2299-Ш. // Цінні папери України. - 2021. - №18. - С. 11-22.

. Про концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України: Постанова Верховної Ради України від 22 верес. 1995 р. №342/95-ВР // Голос України. - 2011. - 31 жовт.

. Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні: Закон України від 10 груд. 2012 р. №710/97-ВР // Відомості ВРУ №15. - 2012 р. - С. 67.

. Про обіг векселів в Україні: Закон України від 5 квіт. 2011 р. №2374-Ш // Цінні папери України. - 2011. - №21. - С. 9-28.

. Про підприємництво: Закон України від 7 лют. 2011 р., №698 - ХП // Закони України: В 12 т. - Т.1. - С. 91 - 201.

. Про приватизаційні папери: Закон України від 6 берез. 2012 р., №2173-ХІІ // Закони України: В 12 т. - Т.2. - С. 98-223.

. Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг: Закон України від 12 серп. 2011, №9742 // Офіц. вісник України. - 2011. - №10.

. Про цінні папери і фондовий ринок: Закон України від 23 лют. 2012 р. - №3480-IV.

. Вексельний обіг в Україні: Законодавство, коментарі, роз'яснення, практика судів, зразки документів / Упоряд., коментарі О.М. Єфімова. - 2013. - (Сер. «Юридична бібліотека»).

. Внукова Н.М., Грачов В.І., Кузьминчук Н.В. Ринок фінансових послуг: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2011.

. Гаршина O.K. Цінні папери: Навч. посіб. - К: Видавн. дім «Слово», 2012.

. Говорушко Т.А. Страхові послуги. Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2010.

. Говорушко Т.А., Тимченко О.І. Малий бізнес. Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2010.

. Демківський А.В. Гроші та кредит. Навч. посіб. - К.: Дакор, 2011.

. Дудяк Р.П., Бугіль С.Я. Організація біржової діяльності: основи теорії і практикум: Навч. посіб. - 2-ге вид., доп. - Л.: Новий світ - 2000: Магнолія плюс, 2013.

. Еш С.М. Фінансовий ринок. Курс лекцій. - К.: НУХТ, 2011.

. Еш С.М. Методичні вказівки до вивчення дисципліни та виконання контрольної роботи з дисципліни «Фінансовий ринок». - К.: НУХТ, 2011.

. Калина А.В., Кощеєв О.О. Фондовий ринок: Навч. посіб. для дистанційного навчання / К.: Вид-во «Університет «Україна», 2012.

. Колісник М.К., Маслак О.О., Романів Є.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. - Л.: Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2013.

. Крамаренко В.І. Біржова діяльність: Навч. посіб. - К: ЦУЛ, 2013.

. Маслова СО., Опалов O.A. Фінансовий ринок: Навч. посіб. - 2-е вид., випр. - К.: Каравела, 2012.

. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч.-метод. посіб. для са-мост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2011.

. Павлов В.І., Пилипенко Кривое 'язюк І.В. Цінні папери в Україні: Навч. посіб. - 2-е вид., доп. - К.: Кондор, 2013.

. Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Ринок цінних паперів: Навч. посіб. - К.: Центр навч. літ., 2011.

. Ринок фінансових послуг: Навч. посіб. /М.А. Коваленко, Л.М. Радванська, Н.В. Лобанова, Г.М. Швороб. - Херсон: Олді-плюс, 2012.

. Смолянсъка О.Ю. Фінансовий ринок: Навч. посіб. - К.: Центр навч. літ., 2012.

. Солодкий М.О. Біржовий ринок: Навч. посіб. - 2-ге вид., випр. - К.: Джерела М, 2010.

. Сохацъка О.М. Біржова справа: Підруч. - Т.: Карт-бланш, 2013.


Теги: Фондова біржа і її роль у становищі фінансового ринку України  Другое  Банковское дело
Просмотров: 51303
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Фондова біржа і її роль у становищі фінансового ринку України
Назад