Страхування фінансових ризиків підприємства "ПАТ Хлібзавод Салтівський"


КУРСОВА РОБОТА

з дисциплін: «Фінансова діяльність субєктів господарювання» та «Фінансовий аналіз»

на тему: «Страхування фінансових ризиків підприємства "ПАТ Хлібзавод Салтівський"»


ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЇХ СТРАХУВАННЯ

.1 Теоретико-суттєва характеристика фінансових ризиків

.2 Особливості страхування фінансових ризиків

.3 Нормативно-правове регулювання страхування фінансових ризиків

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТА ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ ПІДПРИЄМСТВА «ПАТ ХЛІБЗАВОД САЛТІВСЬКИЙ»

.1 Техніко-економічна характеристика підприємства

.2 Оцінка фінансового стану та показників діяльності підприємства

.3 Визначення ризиків підприємства та способи їх страхування

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ТА НАПРЯМКИ СТРАХУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ

.1 Напрямки підвищення фінансового стану підприємства

.2 Венчурне страхування як засіб мінімізації фінансових ризиків

.3 Перспективи розвитку страхування фінансових ризиків в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ


ВСТУП


В умовах реформування української економіки та оновлення організаційних структур відповідно до сучасних світових тенденцій розвитку економіки значної уваги потребує розв'язання проблеми мінімізації фінансових ризиків на підприємствах. Значні трансформаційні зміни, що відбуваються останніми роками в умовах ринкових відносин в Україні, надають надзвичайної актуальності питанням нейтралізації та мінімізації фінансових ризиків для підвищення ефективності функціонування економічної системи підприємства.

Актуальність даної теми полягає в тому, що на вітчизняному страховому ринку страхування фінансових ризиків підприємства тільки набуває поширення, і тому розвиток цього виду нейтралізації фінансових ризиків потребує вивчення. Впровадження цього механізму та вдосконалення його складових допоможе досягти стабільності та ефективності функціонування підприємства в цілому.

В роботі розглянуто особливості страхування фінансових ризиків. Узагальнено теоретичні основи та запропоновано шляхи нейтралізації фінансових ризиків.

Метою курсової роботи є теоретичне обґрунтування, вивчення методичних підходів і рекомендацій, спрямованих на зниження та передбачення дії ризикових подій у фінансовій сфері діяльності підприємств.

Відповідно до поставленої мети поставлено такі задачі:

розкрити сутність та економічний зміст ризиків фінансової сфери діяльності підприємств;

вивчити сутність та види страхування фінансових ризиків;

показати порядок та умови страхування;

проаналізувати показники діяльності вибраного підприємства;

визначити види фінансових ризиків на підприємстві та пошук шляхів їх подолання.

визначити проблеми та шляхи розвитку страхування фінансових ризиків.

Обєктом дослідження курсової роботи є процес страхування фінансових ризиків на підприємствах.

Предметом дослідження є страхові методи нейтралізації ризикових подій у фінансовій сфері діяльності підприємства «ПАТ Салтівський хлібзавод».

Ця тема відображена в Законі України «Про страхування», у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» та в Законі України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди».

Питанням дослідження різних підходів щодо зниження та передбачення ризикових подій в діяльності різних підприємств присвячено ряд робіт зарубіжних і вітчизняних учених-економістів: Г. Александера, Ф. Беа, О.В. Васюренка, В.В. Вітлінського, Д. Галаі, М. Гроуха, Ш. Де Ковни, С.М. Козьменко, А.А. Лобанова, Б.М. Мізюка, Л.О. Примостки, Л.Ф. Романенко, К.К. Сіо, К. Таккі, А.В. Чугунова, У. Шарпа та ін.

Можна зробити висновок, що питання формування концептуальних і методичних підходів щодо вирішення задачі зниження та нейтралізації впливів ризикових подій у фінансовій сфері діяльності підприємств недостатньо розроблені як у науковому, так і в організаційно-практичному аспектах.


РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇХ СТРАХУВАННЯ


.1 Теоретико-суттєва характеристика страхування фінансових ризиків


Фінансова діяльність підприємства в усіх її формах повязана з великою кількістю ризиків, ступінь впливу яких на результати цієї діяльності суттєво зростає з переходом до ринкової економіки. Ризики, що супроводжують цю діяльність, виділяються в особливу групу фінансових ризиків, що відіграють найбільш значиму роль у загальному "портфелі ризиків" підприємства.

Фінансовий ризик є однією із найбільш складних категорій, повязаних із здійсненням господарської діяльності, якій властиві такі характеристики: економічна природа, обєктивність прояву, імовірність реалізації, невизначеність наслідків, очікувана несприятливість наслідків, варіабельність рівня ризику, субєктивність оцінки.

Розглянуті характеристики категорії фінансового ризику дозволяють таким чином сформулювати його поняття:

Фінансовий ризик - імовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу або капіталу в ситуації невизначеності умов здійснення його фінансової діяльності [14].

Фінансових ризиків є дуже багато і з метою здійснення ефективного управління ними класифікуються за видами:

Ризик зниження фінансової стійкості підприємства;

Ризик неплатоспроможності підприємства;

Інвестиційний ризик;

Інфляційний ризик;

Відсотковий ризик;

Валютний ризик;

Депозитний ризик;

Кредитний ризик;

Податковий ризик;

Структурний ризик;

Крім перелічених існують також:

Криміногенний ризик. У сфері фінансової діяльності підприємств він проявляється у формі оголошення його партнерами фіктивного банкрутства; підробки документів, що забезпечують незаконне присвоєння сторонніми особами грошових та інших активів; крадіжки окремих видів активів власним персоналом та ін.

Інші види ризиків. Група інших фінансових ризиків досить широка, але за імовірністю виникнення або рівнем фінансових втрат вона не дуже значима для підприємств, як попередні. До них відносяться "форс-мажорні ризики", які можуть привести не тільки до втрати передбачуваного доходу, але і частини активів підприємства (основних засобів, запасів ТМЦ); ризик несвоєчасного здійснення розрахунково-касових операцій (повязаний з невдалим вибором обслуговуючого комерційного банку); ризик емісійний та ін. [17].

Основними прийомами управління ризиком є: уникнення, попередження, прийняття та зниження ступеня ризику.

Важливим етапом процесу управління ризиками, за реалізацію якого відповідає блок ринкової інформації, є визначення джерел виникнення й характеристик цих ризиків. Основними функціями цього блоку є збір, обробка й аналіз інформації про зовнішнє середовище, про внутрішні показники фінансової, виробничої, комерційної діяльності фірми в минулому й поточному періодах, прогноз щодо майбутнього поводження виходячи з конкретних цілей досліджуваного підприємства.

У результаті ґрунтовного якісного й кількісного аналізу, обирають один із способів або позицію способів управління ризиком:

. Уникнення ризику означає просте ухилення від певного заходу, обтяженого надмірним ризиком. Однак уникнення ризику для менеджера нерідко означає відмову від прибутку, а це пов'язано з ризиком невикористаних можливостей.

. Попередження ризику - це досить ефективний засіб, який, на жаль, лише в окремих випадках дає змогу зменшити ризик.

. Прийняття ризику - менеджер має бути впевнений, що є можливості покриття імовірних збитків або що вони йому не загрожують.

. Зниження ступеня ризику - за умови високого рівня ризику приймають рішення щодо його оптимізації з використанням формалізованих, слабоформалізованих або неформалізованих методів [13].

Для ефективного функціонування як фінансово-кредитних установ, так і всіх суб'єктів господарювання важливим завданням є попередження, подолання виникаючих ризикових ситуацій, а також відшкодування нанесених збитків.

Основними способами зниження фінансових ризиків є страхування, хеджування, резервування, диверсифікація, мінімізація, або відмова від здійснення фінансової операції. Перераховані способи відрізняються за своєю економічною сутністю, яка полягає у передачі фінансового ризику третій особі, або управління ним при власному утриманні, а також за об'єктом управління, в якості якого може бути ймовірність настання ризику або збиток внаслідок проявлення ризику. Тому розрізняють фінансові ризики за способами управління, спрямованими на зниження ризику.

Важливу роль в управлінні фінансовими ризиками підприємства відіграє механізм нейтралізації ризиків. Його перевага - високий ступінь альтернативності прийнятих управлінських рішень, що залежать від здійснення фінансової діяльності і фінансових можливостей підприємства [4].

Механізм нейтралізації фінансових ризиків передбачає внутрішнє страхування (самострахування) та зовнішнє - як звернення до страхових компаній, які мають відповідні страхові продукти [13].

Законом України „Про страхування (у редакції від 4 жовтня 2001 року № 2745-III) передбачено кілька видів страхування фінансових ризиків [3]. До них відноситься власне страхування фінансових ризиків. За цим видом ризиків здійснюється також страхування втрат прибутку внаслідок перерв у виробництві, що реалізується у так званому „пакетному режимі, тобто одночасно зі страхуванням майна від вогневих ризиків, стихійних явищ та інш. Законом передбачене також „Страхування інвестицій, тобто доходу від інвестиційних операцій, а також „Страхування виданих та прийнятих гарантій [26].

Група заходів для внутрішнього страхування фінансових ризиків покликана забезпечити нейтралізацію їхніх негативних наслідків у процесі економічного розвитку підприємства.

Існує також зовнішній механізм страхування фінансових ризиків, який характеризується передачею ризику відповідним страховим компаніям. Таке страхування фінансових ризиків здійснюється за двома основними формами - обов'язковою і добровільною.

У світовій практиці страхування фінансових ризиків є поширеною послугою, але на вітчизняному страховому ринку у неї неоднозначна репутація.

Вважається, що недосконала нормативно-правова база страхування фінансових ризиків і відсутність методичного забезпечення сприяють використанню страхування фінансових ризиків для податкової оптимізації та переведення коштів в готівку. Тому останні роки цей вид страхових послуг збільшувався значними темпами, і займав вже половину всього сегменту майнового страхування.

Розглядаючи ризик у фінансовій сфері діяльності підприємств, слід визначити його більш широким, аніж ризик лише фінансової діяльності суб'єкта господарювання. Підґрунтям цього є те, що ризики саме фінансової сфери охоплюють усі напрямки діяльності підприємства, бо у загальному під ризиком розуміють можливість втрат частини своїх ресурсів [10].

1.2 Особливості страхування фінансових ризиків


Страхування тісно пов'язане з підприємницькою діяльністю, яка неможлива без ризику. При допомозі страхування створюються деякі фінансові гарантії стабільності й прибутковості виробництва. У випадку настання різного роду несприятливих ситуацій, в які рано чи пізно певною мірою потрапляє кожна підприємницька структура, страхування є не тільки спосіб захисту господарства від різного роду руйнівних стихійних чинників, а й засіб подолання несприятливих періодів в економічній ринковій кон'юнктурі.

Прийнято вважати, що фактори, які викликають втрати (неодержання) прибутку, зумовлюються двома групами причин. До першої відносяться різні порушення нормального виробничого процесу внаслідок стихійних чинників, аварій та інших непередбачуваних подій. До другої групи відносять зміну ринкової кон'юнктури, погіршення або ж порушення умов виконання контрактів постачальниками, чи відмову споживачів від замовленої продукції (послуг) [16].

За обсягами страхування фінансових ризиків виділяють наступні види:

Повне страхування: забезпечує страховий захист підприємства від негативних наслідків фінансових ризиків у повному їхньому обсязі при настанні страхової події.

Часткове страхування: обмежує страховий захист підприємства від негативних наслідків фінансових ризиків як визначеними страховими сумами, так і системою конкретних умов настання страхової події [9].

За системами страхування, що використовують виділяють:

А) страхування дійсної вартості майна, що використовується у майновому страхуванні й забезпечує страховий захист у повному обсязі фінансових втрат, яких зазнали застраховані види активів підприємства. Іншими словами, за цією системою страхування страхове відшкодовування може бути виплачене в повній сумі понесених фінансових втрат.

Б) страхування за системою пропорційної відповідальності, що забезпечує лише частковий страховий захист за окремими видами фінансових ризиків. У цьому випадку страхове відшкодування суми понесених фінансових втрат здійснюється пропорційно коефіцієнту страхування. З урахуванням цього коефіцієнта страхування сума страхового відшкодування, яка виплачується за системою пропорційної відповідальності, визначається за наступною формулою (1.1):


, (1.1)


Де - гранична сума страхового відшкодування, яке відшкодовується підприємству при страхуванні за системою пропорційної відповідальності;

У - сума фінансових втрат, понесених підприємством в результаті настання страхової події;

- страхова сума, визначена договором страхування за системою пропорційної відповідальності;

- розмір страхової оцінки обєкта страхування, визначений при заключенні договору.

В) страхування за системою першого ризику. Під першим ризиком розуміються фінансові збитки, понесені страхувальником при настанні страхового випадку наперед, оцінені при укладанні договору страхування як розмір вказаної в ньому страхової суми. Якщо фактичний фінансовий збиток перевищив передбачену страхову суму, він відшкодовується лише в межах узгодженої раніше сторонами страхової суми;

Г) страхування з використанням безумовної франшизи. Франшиза являє собою мінімальну частину збитку, яка не компенсується страховиком. При страхуванні з використанням безумовної франшз страховик при всіх страхових випадках виплачує страхувальнику суму страхового відшкодування за мінусом розміру франшизи, залишаючи її собі. За цією системою страхування сума страхового відшкодування визначається за формулою (1.2):


СВбф= У - ФР, (1.2)


де СВбф - сума страхового відшкодування, яка відшкодовується підприємству при системі страхування з використанням безумовної франшизи;

У - сума фінансового збитку, понесеного підприємству в результаті настання страхової події;

ФР - розмір франшизи, узгодженої сторонами.

Д) страхування з використанням умовної франшизи. При цій системі страхування страховик не несе відповідальності за фінансовий збиток, понесений підприємством у результаті настання страхової події, якщо розмір цього збитку не перевищує розміру узгодженої франшизи. Якщо сума фінансового збитку перевищує розмір франшизи, то вона відшкодовується підприємству повністю в складі виплачу вального йому страхового відшкодування [5].

Ризиковий характер виробництва зумовлений як можливими збитками від зупинки конвеєра, автоматичних ліній чи цілого підприємства або його підрозділу, так і непередбаченими наслідками від впровадження нової техніки й технології.

Страхування на випадок вимушеного простою техніки і устаткування виступає по своєму змісту як доповнення до страхування основних та оборотних активів, тому що вимушена перерва у виробництві супроводжується їх загибеллю або пошкодженням. Виходячи з цього, і склад страхувальників, і перелік страхових випадків при названих видах страхування може бути однаковим. Разом з тим це не означає їх автоматичного зв'язку. Клієнти можуть укладати договори по обох видах страхування або по одному з них.

У разі непередбаченої зупинки виробництва в страхову відповідальність можуть включатись втрати від простою, зумовленого перервами в електро- і газопостачанні, неподачі води, стисненого повітря, тощо, причинами яких є аварії, що відбулись не у страхувальника, а у відповідних його постачальників.

Особливістю страхування від простоїв у виробничому процесі є те, що розмір збитку при цьому в значній мірі залежить від тривалості вимушених зупинок виробництва. Тому для визначення обсягу страхового відшкодування дуже важливо встановити тривалість відповідальності страхової організації, тобто період часу, на протязі якого діють зобов'язання щодо відшкодування збитків від простою. В світовій практиці найбільш розповсюдженим є встановлення такої відповідальності на період до одного року.

До складу витрат, здійснених в період зупинки виробництва, включаються ті затрати страхувальника, які він змушений нести незалежно від того, чи відбувається виробничий процес, чи він зупинений. Обчислюючи такі витрати, розмежовують ту їх частину, яка проявляється лише в умовах зупинки виробництва, від постійних затрат.

При страхуванні підприємницької діяльності ставки платежів встановлюються у відсотках до грошової оцінки валової продукції, яка випускалась до настання страхового випадку. Можливе й використання середніх ставок по видах діяльності чи галузях з коригуванням їх стосовно конкретних підприємств. Тут необхідне врахування загального техніко-економічного стану майна, чіткості та організації виробництва, господарських зв'язків, ступеня ймовірності виникнення втрат. Вивчення цих чинників може бути в одних випадках підставою для зниження страхових платежів, а в інших -- для їх підвищення [5].

Певні особливості є в страхуванні ризиків, пов'язаних з впровадженням у виробництво нової техніки та технології. Ці ризики залежать від конкретних напрямів страхування. Одним з них є страхування самої техніки, транспортних засобів та устаткування технологічних ліній, тощо на випадок їх загибелі, зупинки, порушення ритму роботи. В цьому разі передбачається відшкодування від прямих збитків, пов'язаних з застрахованими об'єктами. Другий напрям - це страхування від раптових несприятливих наслідків, викликаних впровадженням науково-технічних та технологічних новинок, їх аваріями, руйнуванням.

В разі страхування від технічних та технологічних ризиків не покриваються збитки від стихійних природних явищ, вибухів, пожеж, тому що ці страхові випадки включені у відповідальність по страхуванню основних і оборотних активів підприємств. Як і при укладанні інших договорів страхування, не підлягають відшкодуванню збитки від військових дій, страйків, конфіскації нової техніки.

Внаслідок пошкодження чи зруйнування основних активів можливі й непрямі збитки, які також підлягають страхуванню. Для його організації використовують такі ж принципи страхування від збитків, зумовлених перервами у виробництві, що викладені вище [16].

Взаємовідносини підприємства зі страховою компанією будуються на основі договору страхування - угоди між страхувальником і страховиком, що регламентує їх взаємні права та обов'язки за умовами страхування окремих видів ризиків використання капіталу. Основу цього договору, що визначає надійність страхового захисту та її ефективність, становлять умови страхування. Найважливішими елементами цих умов виступають: 1. Обсяг страхової відповідальності страховика. Цей елемент характеризує перелік ризиків, прийнятих страховиком по даному об'єкту страхування. У цьому переліку ризиків обмовляються можливі варіанти настання страхової події, внаслідок якої страховик зобов'язується виплатити страхувальнику суму страхового відшкодування. Обсяг страхової відповідальності страховика визначає повний або частковий рівень страхового захисту, що надається ним підприємству по конкретних видах його ризиків.

. Розмір страхової оцінки майна страхувальника. Цей елемент включається в умови майнового страхування. Він характеризує метод здійснення оцінки використовуваного капіталу у формі відповідних активів (за балансовою вартістю, за реальною ринковою вартістю тощо) та її результати. До здійснення такої оцінки в необхідних випадках залучаються сторонні експерти - "оцінювачі майна". Розмір страхової оцінки майна страхувальника є базою встановлення страхової суми при використанні систем страхування за дійсною вартістю, пропорційної відповідальності і інших.

. Розмір страхової суми. Страхова сума характеризує обсяг грошових коштів, в межах якого страховик несе відповідальність за договором страхування. Який би не був фактичний розмір збитку, понесеного підприємством при настанні страхової події, він не може бути відшкодована страховиком у розмірах, що перевищують страхову суму.

. Розмір страхового тарифу (тарифної ставки). Він характеризує питому вартість страхової послуги по відношенню до страхової суми або питому ціну страхування відповідного виду ризику.

. Розмір страхової премії (платежу, внеску). Страхова премія (платіж, внесок) характеризує повну грошову суму, яку страхувальник повинен виплатити страхувальнику за умовами договору страхування.

. Порядок сплати страхової премії. Відповідно до діючої практикою використовується два принципових підходи до сплати страхової премії: - одноразовий платіж (одноразова премія). Він носить, як правило, авансовий характер, тобто виплачується страховику відразу ж після підписання договору страхування. Така форма сплати застосовується по короткострокових видів страхування ризиків або при довгостроковому їх страхуванні з невисоким розміром страхової премії;

поточний платіж (поточна премія). Він розподіляється по конкретних тимчасових інтервалах загального терміну дії договору страхування - років (якщо термін договорувстановлено на кілька років), півріччях, кварталах, місяцях. Сума кожного поточного платежу в цьому випадку визначається шляхом ділення повної страхової премії на кількість тимчасових інтервалів (або в інших розмірах за погодженням сторін). З позицій підприємства більш вигідним є виплата страхової премії в порядку поточних платежів.

. Розмір і характер страхової франшизи. Цей елемент включається в умови страхування при його здійсненні з використанням безумовної або умовної франшизи. З метою посилення зовнішньої страхового захисту підприємство повинно прагнути до мінімізації розміру франшизи і віддавати перевагу умовному її вигляду (з розглянутих двох альтернативних систем страхування фінансових ризиків).

. Порядок визначення розміру страхового збитку. Страховий збиток характеризує вартість знищених або частково втрачених активів підприємства, а також грошову оцінку фінансових втрат страхувальника або третіх осіб, на користь яких укладено договір страхування [5].

Страховий збиток може визначатися умовами страхування в безспірному порядку (за можливості однозначного встановлення його суми) або за погодженням сторін. Умовами страхування може бути передбачено залучення до оцінки розміру фінансових втрат страхувальника спеціальних експертів - "аварійних комісарів", покликаних з'ясовувати причини настання страхового випадку та визначати розмір збитку.

. Порядок виплати страхового відшкодування. Під страховим відшкодуванням розуміється сума, що виплачується страховиком для покриття фінансового збитку страхувальника при настанні страхової події. Порядок його виплати встановлює граничний строк розрахунків, їх форму, можливість утримання з нього невиплаченого розміру страхової премії. Цей елемент визначає також умови, при яких страхове відшкодування не виплачується (при умисному злочині і т.п.) [23].

З урахуванням запропонованих до узгодження умов страхування окремих видів ризиків використання капіталу підприємство визначає його ефективність. Основними параметрами ефективності страхування ризиків є:

ймовірність настання страхової події за даним видом ризику;

ступінь страхового захисту за ризиком, який визначається коефіцієнтом страхування (відношенням страхової суми до розміру страхової оцінки майна);

розмір страхового тарифу в зіставленні із середнім його розміром на страховому ринку з даного виду страхування;

розмір страхової премії та порядком її сплати протягом страхового терміну;

розмір франшизи - умовної або безумовної.

Визначена з урахуванням цих параметрів ефективність страхування окремих видів ризиків використання капіталу підприємства є основою прийняття управлінських рішень з цього питання [9].


.3 Нормативно-правове регулювання страхування фінансових ризиків


Страхування фінансових ризиків регламентується Законом України "Про страхування" (ст. 6 «Добровільне страхування»), але ніякого визначення і класифікації фінансових ризиків у чинному законодавстві немає [3]. У цій статті подаються добровільні види страхування, де фінансові ризики є у кількох самостійних видах страхування. Нижче представлено витяг з Закону України «Про страхування», окремі пункти ст. 6 де виявлено поняття страхування фінансових ризиків:

«16) страхування кредитів;

) страхування інвестицій;

) страхування фінансових ризиків;

) страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій.[26]»

З поданої класифікації складається враження, що лише ризики, які входять до "страхування фінансових ризиків", носять фінансовий характер.

Страхові компанії теж неоднозначно підходять до визначення складу фінансових ризиків а таке нечітке законодавче трактування складу фінансових ризиків робить можливим використання «сірих» схем як страховиками, так і страхувальниками.

Крім того, однією з причин непопулярності страхування фінансових ризиків є низький ступінь прозорості у відносинах між фінансовими установами та страховими компаніями, недосконала нормативно-правова база страхування фінансових ризиків і відсутність методичного забезпечення, що сприяє використанню даного виду страхування для податкової оптимізації та переведення коштів у готівку.

Деякі страхові компанії ототожнюють фінансові ризики з комерційними ризиками, а деякі, навпаки, вважають, що це є різні ризики, й розробляють правила страхування фінансових ризиків та комерційних ризиків. Така плутанина була пов'язана з тим, що у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" дозволялось при страхуванні відносити на валові витрати "комерційні ризики". У той же час у Законі України "Про страхування" видом страхування було "страхування фінансових ризиків", а не "страхування комерційних ризиків" [2, 26].

Унаслідок внесених змін, які набрали чинності з 1 січня 2005 p., з тексту п. 5.4.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зник такий вид страхування, як страхування комерційних ризиків. На зміну йому дозволено страхувати та відносити до складу валових витрат страхування "інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності"[26].

Таким чином, ураховуючи значний потенціал страхового ринку щодо страхування фінансових ризиків і подальші перспективи його розвитку, необхідно особливу увагу приділити вдосконаленню законодавчого забезпечення проведення даних видів страхування. З цією метою необхідно визначити зміст і поняття фінансових ризиків, побудувати їх класифікацію, а також розробити адекватні методики розрахунку страхових тарифів.

фінансовий ризик венчурний страхування


РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТА ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ ПІДПРИЄМСТВА «ПАТ ХЛІБЗАВОД САЛТІВСЬКИЙ»


.1 Техніко-економічна характеристика підприємства


Проаналізуємо техніко-економічну характеристику підприємства, на підставі даних отриманих з офіційного сайту [25].

Закрите акцiонерне товариство "Хлiбзавод "Салтiвский" створено у квiтнi 2001 року на базi ВАТ "Харкiвський хлiбозавод № 11", який почав працювати влiтку 1995 року й став останнiм з великих хлiбопекарських пiдприємств, уведених в експлуатацiю в Харкiвськiй областi. Хлiбозавод спецiалiзується на виробництвi хлiбобулочних, кондитерських i бараночних виробiв i є одним з пiдприємств, що лiдирує у хлiбопекарськiй галузi у Харкiвському регiонi. Тепер ПАТ "Хлiбзавод Салтiвский" - одне з лiдируючих у Харкiвському хлiбопеченнi й входить у групу найбiльших пiдприємств у Схiдному регiонi України за обсягами виробництва.

Полiтика пiдприємства спрямована на збiльшення асортименту, збiльшення обсягiв реалiзацiї шляхом завоювання нових сегментiв на ринку хлiбобулочних, кондитерських i бараночних виробiв. Починав хлiбзавод з 8 найменувань продукцiї, на сьогоднiшнiй день асортименти хлiбобулочних виробiв нараховує бiльш 80 найменувань, кондитерських - бiльш 60 найменувань i близько 10 найменувань бараночних виробiв. За першi два роки роботи середня продуктивнiсть пiдприємства зросла до 70 тонн у добу, були вiдремонтованi та вiдновленi печi, а також установлене нове обладнання, що забезпечує високу продуктивнiсть i вiдмiнну якiсть виробiв, що випiкаються.

Внаслiдок приєднання в 2003 роцi цеху, що спецiалiзується на виробництвi хлiба з житньо-пшеничного борошна, середня продуктивнiсть пiдприємства зросла до 120 тонн у добу.

В 2006 роцi до складу ЗАТ "Хлiбзавод "Салтiвский" входить цех, що спецiалiзується на виробництвi кондитерських, бараночних, сухарних виробiв. На сьогоднiшнiй день продуктивнiсть пiдприємства досяглася 180 тонн у добу, але це не межа, тому що потужностi заводу дозволяють побiльшати випуск продукцiї до 350 тонн.

Якiсть продукцiї контролює акредитована лабораторiя, що постiйно працює на заводi. Система контролю якостi працює на рiвнi свiтових стандартiв, головний принцип якої - попереджати помилки, а не виявляти їх на стадiї контролю готової продукцiї. Таким чином, контроль якостi проводиться ще на етапi вiдбору продуктiв, необхiдних для випiчки кращих i найсмачнiших хлiбобулочних, кондитерських i бубличних виробiв.

Продукцiя хлiбозаводу "Салтівський" завжди з'являється в потрiбний час i в потрiбному мiсцi. У пiдприємства є свiй автопарк, машини якого забезпечують своєчасну доставку продукцiї в торговельнi точки. Злагоджену роботу пiдприємства забезпечує дружний колектив. На хлiбзаводi "Салтiвський" працює бiльш двох тисяч людей, усi вони забезпеченi повним соцiальним пакетом. В 2011 роцi ЗАТ "Хлiбзавод "Салтiвський" перейменоване у Приватне акцiонерне товариство "Хлiбзавод "Салтiвський" за рiшенням загальних зборiв акцiонерiв вiд 12 квiтня 2011 року. (Протокол № б/н).

Управління товариством здійснюють:

Вищий орган товариства - загальні збори акціонерів;

Наглядова рада, генеральний директор, ревізор.

Основними видами діяльності є:

-Виробництво хліба та хлібобулочних виробів;

Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

Роздрібна торгівля хлібом, хлібобулочними і кондитерськими виробами.

На дiяльнiсть емiтента впливають безлiч рiзних проблем:

фiнансово-економiчнi - при збiльшенi цiн на борошно рентабельнiсть знижується i виробництво стає збитковим;

соцiальнi - низька купiвельна спроможнiсть населення.

Інформація про чисельність робітників та оплату їх праці. (табл. 2.1)


Таблиця 2.1.

За звітний період:Середньооблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу (осiб)2118 чол..Облiковий склад (осiб) штатних2119 чол.Середня чисельнiсть позаштатних працiвникiв та осіб, якi працюють за сумiсництвом (осіб)11 чол.Чисельнiсть працiвникiв якi працюютьть на умовах неповного робочого часу (дня, тижня) (осiб)0 чол.

Як видно з даних (табл. 2.1) розмір оплати праці з 2010 року зріс на 3,7%.

Дані про фонд оплати праці підприємства. (Табл. 2.2.)


Таблиця 2.2.

Фонд оплати праціза 2010р.за 2011 рФонд оплати працi (штатн.).37 337,9 тис.грн.38743,1 тис.грн.Фонд оплати працi (за сумiсництвом).97,6 тис.грн.106,5 тис.грн.

Таким чином, на поточний 2012 р. заплановано оздоровлення фiнансового стану пiдприємтсва на основi провадження нових видiв дiяльностi та низки спецiальних заходiв. Виходячи з даних про чисельність робітників та фонду оплати праці можна зробити висновок, що підприємство активно працює та підвищує темпи виробництва, що показує підвищення заробітної праці [25].


2.2 Оцінка фінансового стану та показників діяльності підприємства


На основі фінансової звітності, а саме балансу (додаток А) та звіту про фінансові результати (додаток Б), підприємства «ПАТ Хлібзавод Салтівський» проведено аналіз фінансового стану та основних показників діяльності підприємства.

На початку звiтного перiоду облiкова полiтика в ПАТ "Хлiбзавод "Салтiвський" велась на пiдставi наказу №1 вiд 04.01.2011 року, згiдно наказу б/н вiд 01.04.2011 року в облiкову полiтику пiдприємства були внесенi змiни вiдповiдно податкового кодексу України.

За допомогою спеціальних розрахунків проведемо аналіз фінансової стійкості та платоспроможності підприємства за балансом станом на 2011 рік.

Проведені розрахунки даного підприємства (додаток В) свідчать, що дане підприємство характеризується нестійким фінансовим станом, про що свідчить порушення його платоспроможності [7].

Показник джерела власних коштів зменшився на 4360 грн., обсяг необоротних активів також зменшився на 22516 грн.. Наявність власних оборотних коштів збільшилася на 18156 грн. однак продовжує бути відємною, так як власний капітал на покриває необоротні активи. Не суттєво збільшилися довгострокові кредити та позикові кошти на 403 грн. Майже вдвічі зросла наявність власних та довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат на 18559 грн. Сума короткострокових кредитів зменшилася на 53474 грн., загальна величина джерел формування запасів також зменшилася на 35318 грн., так як і загальна величина запасів та витрат на 10379 грн..

На основі цих показників, що характеризують наявність джерел щодо формування запасів для виробничої діяльності, розраховують величини, що дають оцінку розміру джерел для покриття цих запасів.

)Існує нестача власних оборотних коштів (-110152 грн.), хоча за рік показник покращився на 28535 грн..

)Нестача власних і довгострокових позикових джерел формування запасів та витрат склав -29891 грн., що вдвічі менше, ніж значення показника на початок року.

)Також нестача загальної величини основних джерел формування запасів та витрат, що зменшився до 171042 грн. на кінець року з 195981 грн. початку року.

При визначенні типу фінансової стійкості застосовується тривимірний показник: (1.3)



де





S= 1, якщо , S=0, якщо [7]





Дане підприємство характеризується нестійким фінансовим станом, або передкризовим, що проявляється в порушенні платоспроможності. Є можливість поліпшення ситуації за рахунок скорочення дебіторської заборгованості та прискорення оборотності активів.

Далі розрахуємо головні коефіцієнти, що застосовуються для оцінки фінансової стійкості підприємства (розрахунки наведено в додатку Г):

)Коефіцієнт автономії (КА) (незалежності, концентрації власного капіталу);

КА(поч.) =0,124; КА(кін)=0,131.

Коефіцієнт автономії показує частку власного капіталу у загальній вартості майна підприємства. Норматив становить >0,5, отже на даному підприємстві показник не перевищує норматив, і показує зменшення фінансової незалежності, що говорить про стійку залежність від позикових коштів, хоча показник на кінець року зріс на 5%.

)Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу (КПВ) (коефіцієнт фінансового ризику);

КПВ(поч.)=7,04; КПВ(кін)=6,63.

Характеризує, скільки позикового капіталу припадає на 1 грн. вкладеного в активи власного капіталу. Норматив цього коефіцієнта повинен бути <1, отже перевищення означає повну залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, втрату фінансової незалежності.

)Коефіцієнт забезпеченості власними коштами (Кз);

Кз(поч.)=-0,37; Кз(кін)=-0,35.

Показує, ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними коштами, що необхідні для фінансової стійкості. Показник вищий за норму (Кз ³ 0,1), тому кращий фінансовий стан підприємства, хоча і значення відємне.

)Коефіцієнт маневреності власного капіталу(КМ);

КМ(поч.)=-1,93; КМ(кін)=-1,75

Характеризує здатність підприємства поповнювати оборотні активи за рахунок власного капіталу. Норматив цього показника КМ > 0,5. Підприємство має дуже низький коефіцієнт з відємним значенням, що говорить про катастрофічну нестачу власних оборотних коштів для фінансового маневрування.

)Коефіцієнт забезпечення запасів власними коштами (Кзз);

Кзз(поч.)=-4,56; Кзз(кін.)=-6,56.

Характеризує, як матеріальні запаси покриті власними коштами, чи потребують залучення позикових коштів. Показник має значення нижче нормативного (0,6-0,8), це означає, що підприємству необхідно залучити позики для покриття оборотних активів, а також необхідно збільшити обсяг джерел власних коштів, так як збільшення позикових коштів викликає збільшення рівня ризику.

)Коефіцієнт майна виробничого призначення (КВП);

КВП(поч.)=0,91; КВП(кін)=0,82.

Характеризує частку майна виробничого призначення в загальній вартості усього майна підприємства. Норматив становить КВП ³ 0,5. Отже цей показник перевищує норматив, тобто у підприємства достатньо обсягу майна виробничого призначення.

)Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів (КОН).

КОН(поч.)=1,74; КОН(кін.)=1,77.

Показує, скільки оборотних активів припадає на 1 грн. необоротних. Чим вище значення показника, тим більше коштів підприємство вкладає в оборотні активи. Підприємство має мінімальну фінансову стійкість адже виконує таку умову, що: КОН > КПВ [7].

Ця умова вказує на те, що оборотні активи покривають позиковий капітал.

Отже, підприємство характеризується нестабільною фінансовою стійкістю, так як багато коефіцієнтів відхилені від нормативного значення, що взагалі пов'язано з нестачею джерел власних коштів та необоротних активів. Як висновок, підприємству необхідно збільшувати обсяг джерел власних коштів для підвищення фінансової стійкості.

Проаналізуємо показники ліквідності підприємства «Салтівський хлібзавод» (табл. 2.3.)


Таблиця 2.3.

ПоказникНормативне значення Розрахункове значенняВідхилення від максимального значенняНа початок рокуНа кінець рокуНа початок рокуНа кінець рокуКоефіцієнт абсолютної ліквідності0,2-0,30,0011590,0028980,2988410,297102Коефіцієнт швидкої ліквідності0,8-1,50,8242000,8937000,6758000,606300Коефіцієнт загальної ліквідності2,0-2,50,8988000,9455001,6012001,554500

)Коеф. абсол. ліквідн. = (230р. + 240р.) / (620р. + 630р.)= 0,001159 (поч. року);


Коеф. абсол. ліквідн.= 0,002898 (кін. року).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує негайну готовність підприємства погасити поточні зобовязання, нормативне значення якого складає від 0,2 до 0,3. Фактичне значення даного коефіцієнта згідно балансу даного підприємства на початок звітного періоду складає 0,001159, що набагато менше нормативного значення, отже на початок періоду у підприємства дуже мало найбільш ліквідних активів для погашення найбільш термінових зобовязань, хоча на кінець періоду даний коефіцієнт збільшився не суттєво до позначки 0,002898, можна сказати, що дещо поліпшилася абсолютна ліквідність балансу підприємства.


)Коеф. швидк. ліквідн. = (260р. - (100р. + 110р. + 120р. + 130р. + 140р.) + 270р.) / (620р. + 630р.)=0,8242 (поч. року);


Коеф. швидк. ліквідн. = 0,8937 (кін. року).

Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, яка частка поточних зобовязань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних грошових надходжень, нормативне значення якого складає від 0,8 до 1,5. Коефіцієнт швидкої ліквідності на початок року складає 0,8242, що входить в нижню межу норми, отже найбільш ліквідних активів та активів, що швидко реалізуються достатньо для погашення найбільш термінових зобовязань та короткострокових активів. На кінець періоду даний показник ліквідності збільшився на 0,8937, що означає поліпшення швидкої ліквідності підприємства на кінець періоду.


3)Коеф. загал. ліквідн. = (260р. + 270р.) / (620р. + 630р.)= 0,8988 (поч. року);


Коеф. загал. ліквідн. = 0,9455 (кін. року).

Коефіцієнт загальної ліквідності характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів, нормативне значення якого складає від 2 до 2,5. На початок періоду даний коефіцієнт складає 0,8988, що менше нормативного, а на кінець звітного періоду коефіцієнт загальної ліквідності збільшився на 0,9455, але не досяг рівня нормативного значення. Отже загальна ліквідність балансу поліпшилася на кінець періоду, але кількість оборотних активів всеодно недостатньо по відношенню до поточних зобовязань [7].

Можна зробити висновок, що поточна ліквідність балансу на кінець періоду не суттєво поліпшилася порівняно з балансом на початок періоду, хоча і не досягла нормативного значення. Значення коефіцієнтів поточної ліквідності нижче нормативних значень, причиною чого може бути низькі прибутки підприємства. Отже підприємству необхідно покращити платоспроможність.

Аналіз показників ефективності використання оборотних активів підприємства:


Таблиця 2.4.

Показники ефективності використання оборотних коштівПочаток рокуКінець рокуАбсолютні відхиленняТемпи зростуРентабельність продажу0,0770,1870,1102,440Рентабельність активів0,0000,0040,0040Рентабельність власного капіталу0,0000,0280,0280Коефіцієнти оборотності дебіторської заборгованості1,8432,2050,3621,196Коефіцієнти оборотності кредиторської заборгованості1,0211,1550,1341,131Коефіцієнти оборотності капіталу підприємства0,6750,7040,0291,043

.Рентабельність продажу - коефіцієнт дорівнює відношенню прибутку від реалізації продукції до отриманої виручки і показує, яку суму прибутку отримує підприємство с кожної гривні продукції.

Нормативне значення цього коефіцієнту повинно бути >0,3, маючи на початок року 7% рентабельності продажу і на кінець року 18% можна стверджувати, що хоча відбувається зріст рентабельності, але він не відповідає нормативному значенню, що показує збільшення валового прибутку.

2.Рентабельність активів показує, наскільки ефективно використовуються активи підприємства (нормативне значення >0,14).

На початок року підприємство не мало прибутку, і мало значні збитки, проте на кінець року дані дещо покращилися, рентабельність активів склала 0,4% , так як чистий прибуток склав 1509 грн.

.Рентабельність власного капіталу показує віддачу на вкладений власний капітал (нормативне значення >0,2).

Так як і рентабельність активів, на початок року за рахунок відсутності прибутку рентабельність власного капіталу була на рівні 0%, лише на кінець року цей показник збільшився до 2,8%, про що свідчить отримання прибутку та зменшення суми власного капіталу.

.Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує розширення або зниження комерційного кредиту, наданого підприємству.

Даний коефіцієнт має темп зросту 19,6% порівняно з початком року, це означає чим вище цей показник, тим краще, тому що підприємство швидше одержує оплату по рахунках.

5.Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості показує розширення або зниження комерційного кредиту, наданого підприємству.

Зростання коефіцієнта означає збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства, на даному підприємстві спостерігається зріст на 13%.

.Коефіцієнт оборотності капіталу підприємства характеризує ефективність використання власного капіталу підприємства.

В даному випадку спостерігається зріст ефективності використання власного капіталу на 4,3% [7].

Загалом, аналіз діяльності підприємства показав нестійкий його фінансовий стан, показники платоспроможності знаходяться на низькому рівні, але спостерігається незначне їх покращення. На основі проведенго аналізу визначимо ризики та способи їх страхування.


.3 Визначення ризиків підприємства та способи їх страхування


Отже, проаналізувавши підприємство за багатьма критеріями, можна зробити висновок, про те, які ризики можливі для «Салтівського хлібзаводу»:

Фінансовий ризик, який включає в себе:

-ризик втрати платоспроможності (на основі низьких показників ліквідності);

ризик втрати фінансової стійкості підприємств (що показують низькі коефіцієнти автономії, маневреності капіталу, забезпечення запасами власних коштів та ін.);

ризик втрати прибутку (характеризують показники рентабельності продажу, активів та капіталу) [15];

Підвищення рівня ліквідності активів дозволяє уникнути ризику неплатоспроможності підприємства в майбутньому періоді. Проте таке уникнення ризику не лишає підприємству додаткових доходів від розширення обєму продаж продукції в кредит і частково породжує нові ризики, повязані з порушенням ритмічності операційного процесу через зниження розміру страхових запасів сировини, матеріалів, готової продукції. На думку фахівців оптимальною структурою капіталу в нинішній економіці, виступають такі значення від 40 до 50% власного капіталу та від 50 до 60% позикового капіталу. Незважаючи на певний рівень ризику, така структура характеризується низькою вартістю капіталу, а також високим рівнем рентабельності власного капіталу. Крім того, вона дає змогу формувати додаткові активи при сприятливій кон'юнктурі ринку.

Самострахування (внутрішнє страхування). Механізм цього напрямку нейтралізації фінансових ризиків базується на резервуванні підприємством частини фінансових ресурсів, що дозволяє побороти негативні фінансові наслідки по тим фінансовим операціям, за якими ці ризики не повязані з діями контрагентів [18].

Основними формами цього напряму нейтралізації фінансових ризиків є:

формування резервного (страхового) фонду підприємства. Він створюється відповідно до вимог законодавства і статуту підприємства. На його формування направляється не менше 5% суми прибутку, отриманого підприємством у звітному періоді;

формування цільових резервних фондів. Прикладом такого формування може слугувати фонд страхування цінового ризику (на період тимчасового погіршення конюнктури ринку), фонд погашення безнадійної дебіторської заборгованості за кредитними операціями підприємства тощо. Перелік таких фондів, джерела їх формування і розміри відрахувань до них визначаються статутом підприємства та іншими внутрішніми нормативами;

формування резервних сум фінансових ресурсів в системі бюджетів, що доводяться різним центрам відповідальності. Такі резерви передбачаються, як правило, у всіх видах капітальних бюджетів і в ряді гнучких поточних бюджетів;

формування системи страхових запасів матеріальних і фінансових ресурсів за окремими елементами оборотних активів підприємства. Такі страхові запаси підприємства створюються по грошовим активам, сировині, матеріалам, готовій продукції. Розмір потреб в страхових запасах за окремими елементами оборотних активів встановлюється в процесі їх нормування;

нерозподілений залишок прибутку, отриманого в звітному періоді. До його розподілу він може розглядатися як резерв фінансових ресурсів, що направляються в необхідному випадку на ліквідацію негативних наслідків окремих фінансових ризиків.

Використовуючи цей механізм нейтралізації фінансових ризиків, необхідно мати на увазі, що страхові резерви у всіх їх формах, хоча й дозволяють швидко відшкодувати понесені підприємством фінансові втрати, заморожують використання достатньо відчутної суми фінансових засобів. В результаті цього знижується ефективність використання власного капіталу підприємства, посилюється його залежність від зовнішніх джерел фінансування [11].

Страхування від втрат прибутку є формою страхового захисту господарських суб'єктів від втрат майбутньої користі (очікуваного прибутку), яка може настати, передусім, з причин випадкового спаду виробничого процесу або його зупинки. Збитки в такому разі не обмежуються лише втратою прибутку, а охоплюють витрати, необхідні для підтримки життєдіяльності суб'єкта, повернення його до попередньо визначеної виробничої програми, а також витрати, здійснені з метою протистояння наслідкам ризикового випадку. Збитки, яких господарський субєкт може зазнати внаслідок цього випадку, не обмежуються лише втратою майбутньої користі. До них слід також додати кошти, витрачені на оплату так званих постійних потреб, зумовлених необхідністю постійно підтримувати життєдіяльність господарського субєкта, а також повязаних із процесом його повернення до попередньо визначеної виробничої програми. Крім того, якщо зниження чи призупинення виробничого процесу настало внаслідок непередбаченого випадку, то обсяг збитків може зрости за рахунок витрат, які здійснені з метою протистояння наслідкам цього випадку. Отже, втрата майбутньої користі, а відповідно і її страховий захист, ніколи не виявляються самостійно. Тому страхування від втрат прибутку не є самостійним, а так званим комплементарним для багатьох базових видів страхування, передусім - страхування майна від вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ. Ризик втрати прибутку завжди є похідним від ризику настання майнових збитків як свого базового ризику. Адже навіть незначна майнова шкода здатна призвести до зупинки виробництва, цілковитої втрати прибутку.

Крім базового ризику (пошкодження або знищення майна), ризику сповільнення або зупинення виробничого процесу, страхування від втрат прибутку повинно врахувати ризики, пов'язані зі сезонністю виробництва, тривалістю строку відшкодування, характером конкуренції у певній галузі, частковою участю у фінансуванні ризику втрат прибутку самого страхувальника.

Особливістю страхування від втрат прибутку є те, що обсяг збитку залежить не стільки від розміру знищень (як у разі звичайних майнових страхувань), скільки від тривалості перерви виробничої діяльності. Чинник часу характеризується специфічним параметром, який визначається і застосовується лише при страхуванні від втрат прибутку - терміном відшкодування. Ним є розрахунковий період діяльності підприємства, протягом якого нагромаджуються негативні результати від перерви виробництва через майнові збитки [19].

Тривалість цього періоду визначається безпосередньо страхувальником і має відповідати максимальній тривалості часу, необхідного підприємству для досягнення обсягу виробничого обороту, який воно мало до настання страхового випадку. Розрахунок цього терміну, як правило, доручається висококваліфікованим спеціалістам - менеджерам ризику, брокерам. Вони мають врахувати не лише чинник часу, а й інші чинники, а саме: конструкцію застрахованих об'єктів, вид господарської діяльності, складність виробничої технології, наявність та доступ до фінансових ресурсів, необхідних для відновлення діяльності.

Як висновок, підприємству «Салтівький хлібзавод» необхідно виконати ряд операцій для підвищення своєї платоспроможності та фінансової стійкості і можливих фінансових втрат в майбутньому, які наведено вище.


РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ТА НАПРЯМКИ СТРАХУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ РОЗВИТКУ


.1 Напрямки підвищення фінансового стану підприємства


Конкуренте середовище вимагає від підприємства постійного вдосконалення. Для того щоб бути конкурентоспроможним підприємство повинно мати конкурентні переваги. Серед конкурентних переваг є пошук шляхів підвищення ефективності власної діяльності та удосконалення фінансового стану.

Мета, яка полягає у пошуку та використанні шляхів удосконалення фінансового стану - забезпечення зростання ринкової вартості підприємства в довгостроковому періоді. Головним завданням є виявлення шляхів удосконалення фінансового стану за рахунок мобілізації внутрішніх резервів підприємства - явних та прихованих. Пошук резервів, які можуть бути використані для покращення фінансового стану підприємства, проводиться шляхом ґрунтовного аналізу всіх його складових.

Удосконалення фінансового стану підприємства «Салтівський хлібзавод» можливе за рахунок збільшення вхідних та зменшення вихідних грошових потоків. Підвищення розмірів вхідних грошових потоків можливе за рахунок:

збільшення виручки від реалізації продукції;

продажу частин основних фондів;

рефінансування дебіторської заборгованості.

Скорочення вихідних грошових потоків можливе за рахунок:

зниження витрат, які відносяться на собівартість продукції;

зниження витрат, які покриваються за рахунок прибутку.

Основними заходами покращення фінансового стану є збільшення виручки від реалізації. В свою чергу розмір виручки від реалізації залежить від:

обсягів реалізації продукції;

ціни одиниці продукції, що реалізується.

Щоб збільшити обсяги реалізації, треба максимально активізувати збутому діяльність підприємства. Стимулювати збут можна різними методами. Бажаний результат можна отримати наданням знижок покупцям, помірними зменшеннями цін, застосуванням масової реклами [6].

Також одним із важливих шляхів удосконалення фінансового стану є мобілізація внутрішніх резервів. Це:

проведення реструктуризації активів підприємства;

сукупність заходів повязаних зі зміною структури та складу активів балансу;

перетворення в грошову форму наявних матеріальних та фінансових активів підприємства.

Внутрішні активи підприємства складаються з явних та прихованих. Виявлення явних резервів здійснюється через ліквідацію: втрат окремих видів ресурсів, перевищення норм їх витрачання.

Особливу увагу необхідно звернути на приховані резерви. Приховані резерви - це частина капіталу, що ніяк не відображена в балансі. Розмір прихованих резервів балансу дорівнює різниці між балансовою вартістю окремих майнових обєктів підприємства та їх реальною вартістю [6].

Шляхами удосконалення фінансового стану через виявлення прихованих резервів є: здача в оренду основних фондів, які не повною мірою використовуються у робочому процесі; використання зворотного лізингу.

Зменшення частки довгострокових кредитів, а вести фінансування за рахунок власних коштів підприємства. Зменшити обсяги кредиторської заборгованості за товари роботи та послуги за рахунок доходів. Хоча на початок року підприємство характеризується як збиткове маючи збиток 84788 грн., вже на кінець року розмір чистого прибутку склав 1509 грн, що свідчить про виплату основних заборгованостей підприємства «Салтівський хлібзавод»

Одним із основних напрямків пошуку резервів є зменшення вихідних грошових потоків через зниження собівартості продукції та витрат, джерелом покриття яких є прибуток.

За рахунок самострахування, створення відповідних резервів, можливо в майбутньому забезпечити підприємство додатковими коштами на випадок простою чи пожежі, чи іншої втрати працездатності підприємства, це найбільш дієвий спосіб для «Салтівського хлібзаводу» зменшити ризики втрати фінансових коштів, але за наявності коштів для формування резерву для самострахування.

Основними напрямками покращення фінансового стану даного підприємства є:

зниження собівартості продукції дозволить бути підприємству бути конкурентоспроможним на ринку збуту, що можливе за рахунок впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних витрат в собівартості продукції.

збільшення грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності і дозволить підприємству оформляти довго та короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності [6].

Ще одним напрямом покращення фінансового стану є його прогнозування, оскільки щоб грамотно керувати виробництвом, активно впливати на формування показників господарської і фінансової діяльності, необхідно постійно використовувати дані про його стан, а також зміни, які в ньому проходять.

Для розвитку даного підприємства і стабілізації його фінансової стійкості, потрібно зайнятися інвестиційною діяльністю, що примножить прибутки.

Ввести, для покращення діяльності новій асортимент продукції, який буде надавати підприємство.

Отже, удосконалення фінансового стану підприємства «Салтівський хлібзавод» можливе шляхом підвищення результативності розміщення та використання ресурсів підприємства. При цьому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності на основі зростання прибутку й активів, при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності.


.2. Венчурне страхування як засіб мінімізації фінансових ризиків


Фінансові ризики - це спекулятивні ризики. Інвестор, здійснюючи венчурне вкладання капіталу, заздалегідь знає, що для нього можливі тільки два види результатів: прибуток або збиток. Особливістю фінансового ризику є ймовірність виникнення збитку в результаті проведення певних операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах, здійснення операцій з фондовими цінними паперами, тобто ризику, який витікає з природи цих операцій.

Венчурний бізнес складається з етапів, на кожному з яких виникає певний вид ризиків. Надання фінансових ресурсів для наступного етапу залежить від якості виконання попереднього. В Україні венчурний бізнес є порівняно новим і став можливим лише після прийняття Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди» - №2299-ІІІ від 15.03.2001 року [26].

Незважаючи на високу міру ризику, перевагами венчурного бізнесу за сучасних умов господарювання є:

прискорення темпів доведення експериментального виробу до промислового зразка;

значно вища середня норма доходу;

тривала зацікавленість інвестора в успішному виконанні робіт венчурною фірмою;

повна самостійність у прийнятті управлінських рішень, що дає можливість фірмі вільно змінювати схему роботи залежно від обставин;

вільний вибір дослідницьких програм, що є пріоритетними в даний момент і дають швидкий практичний результат;

отримання прибутку від діяльності новоствореної фірми за рахунок вмілого управління на всіх етапах її функціонування: від досліджень до виробництва і збуту продукції [22].

Але значна кількість ризиків, повязана з венчурним бізнесом, вимагає пошуків шляхів її мінімізації. Взагалі, фінансові ризики вирішуються за допомогою наступних заходів (рис. 1)


Рис. 1. Заходи мінімізації фінансових ризиків [20]


Структура розвитку в Україні ринкових відносин та особливості розвитку підприємництва в останні роки свідчать, що вельми корисною могла б бути спеціальна страхова гарантійна схема в галузі венчурного капіталу. Адже страхові установи набувають вагомого значення в інвестиційному процесі, забезпечуючи інвесторам страховий захист від різного виду ризиків.

Виходячи з цього пропонується ввести такий термін як венчурне страхування, під яким розуміються відносини щодо захисту майнових інтересів господарюючих субєктів від фінансових ризиків, в процесі здійснення ними венчурного бізнесу, за рахунок грошових фондів, які формують зі страхових внесків, сплачених цими господарюючими субєктами.

Сутність венчурного страхування полягає в тому, що інвестор готовий частково відмовитися від доходів, аби уникнути ризику, тобто він згоден сплатити за зниження міри ризику до нуля. Найбільш важливого значення венчурне страхування набуває на першому етапі венчурного бізнесу, коли ризик вкладання коштів є найбільш ризиковим [1].

Субєктами венчурного страхування можуть бути:

)фінансові акцептори - венчурні компанії і підприємці початківці;

)фінансові донори - приватні особи, компанії, спеціалізовані фонди.

Обєктом венчурного страхування є ризики, повязані із втратою венчурним інвестором вкладеного капіталу на всіх стадіях венчурного механізму фінансування інновацій [12].

Основною відмінністю венчурного виду страхування від всіх інших видів фінансового страхування є неможливість обґрунтованого розрахунку ймовірності настання страхового випадку і виключення її в тариф, оскільки кількість страхових випадків у подібних договорах є невідомою, тому що продукт або послуга розробляється та реалізується вперше. Це, з одного боку, підвищує ризик страхової компанії, але в той же час дозволяє встановлювати страховий тариф на власний розсуд і висувати вимоги щодо перегляду його значення на кожному етапі венчурного інвестування [22].

Природним також є й те, що венчурні інвестор на постіндустріальній стадії розвитку країни значно збільшать кількість страхувальників та сприятимуть загальному росту страхового ринку.

Принципами венчурного страхування є:

диверсифікованість;

добровільність;

рівність прав і обовязків учасників;

інформаційна прозорість і відкритість.

Використання даного виду страхування дозволяє:

мінімізувати фінансові ризики венчурних інвесторів;

запобігти неправомірному використанню третіми особами інтелектуальної власності, що інвестується венчурним капіталістом;

прискорити розвиток підприємств, установ і організацій, що мають готову інноваційну продукцію і перебувають на початковій стадії її комерційної реалізації та яким необхідні додаткові вкладання для фінансування своєї діяльності (розширення обсягів виробництва і збуту, проведення додаткових маркетингових досліджень, збільшення статутного капіталу або оборотних коштів);

зменшити майнові ризики інноваційних підприємств - обєктів венчурного страхування.

Венчурний бізнес на сьогодні є сегментом галузі прямих інвестицій в акціонерний капітал. Однак значення його важко переоцінити, оскільки ризиковий капітал є практично єдиним джерелом фінансової підтримки для підприємств малого та середнього бізнесу, швидке зростання яких постійно потребує додаткових зовнішніх інвестицій на ранніх стадіях існування - від ідеї до виходу й закріплення їхньої продукції на ринку. Модель розвитку інвестиційної діяльності, яка побудована на венчурному бізнесі як окремому виді підприємництва, є необхідною для успішного розвитку економіки України. Однак вона вимагає визначення та законодавчого закріплення основних засад венчурного страхування як засобу додаткових гарантій сталого функціонування й розвитку даного напряму, що є першочерговим завдання формування постіндустріальної стадії української економіки.


.3 Перспективи розвитку страхування фінансових ризиків в Україні


Стaнoвлeння Укpaїни як pинкoвoї дepжaви супpoвoджується низкoю пpoблeм, oднією з яких є зaбeзпeчeння фінaнсoвoї стaбільнoсті функціoнувaння субєктів гoспoдapювaння. У poзвинeних кpaїнaх світу ця пpoблeмa виpішується зa дoпoмoгoю poзpoблeння систeми упpaвління pизикaми, oснoвoю якoї є стpaхувaння pизиків. звитoк нaціoнaльнoї eкoнoміки - бaгaтoгpaнний пpoцeс, підтpимaння динaмічнoї pівнoвaги якoгo є пepeдумoвoю дoсягнeння дoвгoстpoкoвих тeндeнцій тaкoгo poзвитку. Тpaнсфopмaція гaлузeвoї стpуктуpи гoспoдapствa, пoвязaнa із peфopмaційними пpoцeсaми eкoнoміки Укpaїни, збільшує нeвизнaчeність peзультaтів діяльнoсті субєктів підпpиємницькoї діяльнoсті, щo пpизвoдить дo зaгaльнoгo підвищeння pівня фінaнсoвoгo pизику. Oскільки тpaнсфopмaційні пpoцeси стoсуються нe тільки сфepи peaльнoгo виpoбництвa, a й фінaнсoвo-кpeдитнoгo тa інституційнoгo зaбeзпeчeння умoв діяльнoсті, тo pівeнь фінaнсoвoгo pизику зpoстaє бaгaтoкpaтнo [8].

Сучaсний пepіoд poзвитку Укpaїни хapaктepизується нaмaгaнням інтeгpувaтися у світoві pинки тoвapів тa пoслуг. Oдним і з пpoвідних нaпpямків у цьoму пpoцeсі є зaлучeння кpaїни дo глoбaльнoї фінaнсoвoї систeми. Фінaнсoві pинки - свoєpіднa «кpoвoнoснa систeмa», індикaтop стaбільнoсті eкoнoміки дepжaви, вoни визнaчaють ступінь poзвитку сaмoгo суспільствa. Від бeз кpизoвoгo пoступaльнoгo poзвитку фінaнсoвих pинків зaлeжить дoбpoбут кoжнoгo oкpeмoгo гpoмaдянинa Укpaїни. Нeзвaжaючи нa дoсить тpивaлий чaс функціoнувaння фінaнсoвих віднoсин, вітчизнянa пpaвoвa нaукa сьoгoдні стoїть пepeд нeoбхідністю ствopeння нoвoї систeми пpaвoвoгo peгулювaння pинків фінaнсoвих пoслуг. Тaкe стaнoвищe дeтepмінoвaнo нaступними oбєктивними пpичинaми:

) Фaктичнa відсутність pинків фінaнсoвих пoслуг у paдянській пepіoд poзвитку Укpaїни;

) Дeклapaтивнa «бeзpизикoвість» плaнoвoї eкoнoміки;

) Нe сфopмoвaність pинків фінaнсoвих пoслуг у сучaсній Укpaїні;

) Динaмічність poзвитку цих pинків, щo включaє в сeбe poзвитoк тpaдиційних інститутів і пoяву нoвих сeктopів pинків фінaнсoвих пoслуг.

В eкoнoмічній, стpaхoвій літepaтуpі зміст пoняття фінaнсoвoгo pизику нe є oднoзнaчним. Здeбільшoгo стpaхувaння фінaнсoвих pизиків poзглядaється у вузькoму тa шиpoкoму poзумінні. У вузькoму poзумінні цe стpaхувaння тлумaчиться як стpaхувaння лишe кpeдитних pизиків, a шиpoкe йoгo poзуміння oхoплює тaкoж усі види стpaхoвoгo зaхисту тих pизиків, які виявляються в будь-якій сфepі визнaчeних фінaнсoвих віднoсин aбo бeзпoсepeдньo спpичинюють фінaнсoві втpaти. Стpaхувaння кpeдитів бaзується нa визнaнні pизику нeплaтeжу чи нeплaтoспpoмoжнoсті пoзичaльників, який фopмується у пpoцeсі кpeдитувaння. Згіднo з клaсифікaцією pизиків, пpoпoнoвaнoю Пepшoю диpeктивoю ЄС від 24 липня 1973 poку, дo гpупи фінaнсoвo-кpeдитних pизиків віднeсeнo як pизики, щo виявляються у звязку із нaдaнням кpeдитів, тaк і pизики, які пpизвoдять дo інших фінaнсoвих збитків. сepeд більш ніж дeсяти pизиків, oбєднaних у фінaнсoву гpупу, нaйбільш зaгpoзливим є pизик втpaт прибутку.

Пpибутoк є oдним із нaйвaжливіших peзультaтивних пoкaзників фінaнсoвo-eкoнoмічнoї діяльнoсті будь-якoгo гoспoдapськoгo субєктa. Oтжe, стpaхувaння від втpaт пpибутку є нaйбільш peпpeзeнтaтивним видoм стpaхувaння фінaнсoвих ризиків.

Стpaхувaння фінaнсoвих pизиків peглaмeнтується Зaкoнoм Укpaїни "Пpo стpaхувaння", aлe ніякoгo визнaчeння і клaсифікaції фінaнсoвих pизиків у чиннoму зaкoнoдaвстві нeмaє. У цій стaтті пoдaються дoбpoвільні види стpaхувaння, дe фінaнсoві pизики є у кількoх сaмoстійних видaх стpaхувaння:

) стpaхувaння кpeдитів;

) стpaхувaння інвeстицій;

) стpaхувaння видaних гapaнтій (пopук) тa пpийнятих гapaнтій;

) стpaхувaння фінaнсoвих pизиків.

З пoдaнoї клaсифікaції склaдaється вpaжeння, щo лишe pизики, які вхoдять дo "стpaхувaння фінaнсoвих pизиків", нoсять фінaнсoвий хapaктep. Дeякі стpaхoві кoмпaнії oтoтoжнюють фінaнсoві pизики з кoмepційними pизикaми, a дeякі, нaвпaки, ввaжaють, щo цe є pізні pизики, й poзpoбляють пpaвилa стpaхувaння фінaнсoвих pизиків тa кoмepційних pизиків. Тaкa плутaнинa булa пoв'язaнa з тим, щo у Зaкoні Укpaїни "Пpo oпoдaткувaння пpибутку підпpиємств" дoзвoлялoсь пpи стpaхувaнні віднoсити нa вaлoві витpaти "кoмepційні pизики". У тoй жe чaс у Зaкoні Укpaїни "Пpo стpaхувaння" видoм стpaхувaння булo "стpaхувaння фінaнсoвих pизиків", a нe "стpaхувaння кoмepційних pизиків" [3].

Чіткe визнaчeння суті "фінaнсoвих pизиків" мaє нe лишe тeopeтичнe, a й вaжливe пpaктичнe знaчeння. Чіткість у poзумінні пoтpібнa сaмим стpaхoвим кoмпaніям, які пpoпoнують стpaхoвий зaхист суб'єктaм підпpиємництвa.

Нині нa укpaїнськoму стpaхoвoму pинку пpoпoнується кoмплeкс стpaхoвих пoслуг, які дoзвoляють зaстpaхувaти бізнeс від pізнoмaнітних pизиків. Стpaхувaння фінaнсoвих pизиків пepeдбaчaє кoмпeнсaцію підпpиємству втpaчeнoгo дoхoду чи дoдaткoвих витpaт, викликaних йoгo функціoнувaнням як учaсникa кoмepційнoї діяльнoсті. Тaкe стpaхувaння пpoвoдиться нa випaдoк нeвикoнaння чи нeнaлeжнoгo викoнaння дoгoвіpних зoбoвязaнь дeбітopaми, інвeстицій, бaнкpутствa кoнтpaгeнтa і пoвязaних з цим судoвих витpaт тoщo [24].

Тaким, чинoм дo стpaхувaння фінaнсoвих pизиків віднoсять:

стpaхувaння нeдooтpимaння пpибутку (дoхoдів);

стpaхувaння pизиків впpoвaджeння нoвoї тeхніки і тeхнoлoгій;

стpaхувaння нa випaдoк знижeння oбумoвлeнoгo рівня peнтaбeльнoсті;

стpaхувaння pизику зaснoвникa;

стpaхувaння біpжoвих pизиків.

У світoвій пpaктиці стpaхувaння фінaнсoвих pизиків є дoсить пoшиpeним, a в Укpaїні тaкe стpaхувaння мaє нeoднoзнaчну oцінку як сepeд стpaхoвиків, тaк і їх клієнтів. Пoпит нa цeй вид стpaхувaння є дужe низьким, aлe oбсяги стpaхoвих плaтeжів зa цим видoм стpaхувaння є знaчними. В Укpaїні стpaхувaння фінaнсoвих pизиків викopистoвується більшoю міpoю з мeтoю oптимізaції oпoдaткувaння й вивoзу кaпітaлу зa кopдoн. Тaким чинoм, мoжнa виділити тaкі oснoвні пpoблeми стpaхувaння фінaнсoвих pизиків, як:

) Нeсфopмoвaність pинків фінaнсoвих пoслуг у сучaсній Укpaїні;

) Нeoднoзнaчний зміст пoняття фінaнсoвoгo pизику;

) Відсутність чіткoгo визнaчeння тa клaсифікaції фінaнсoвих pизиків у чиннoму зaкoнoдaвстві Укpaїни;

Взагалі даний вид страхування є досить перспективним видом страхових послуг, що пропонують страхові компанії на даний момент, бо він є вигідним як для страхувальника, так і для страховика. Так, наприклад, страхувальник, уклавши угоду про страхування будь-якого фінансового ризику, має гарантії стабільності функціонування суб'єкта господарювання при відносно невеликих розмірах страхових внесків. На сьогоднішній день багаточисельна кількість банків страхує своєчасну виплату своїх кредитів самі або надає кредити позичальнику на умовах попереднього страхування своєчасної виплати кредиту. Для страховика страхування фінансових ризиків є досить прибутковим видом страхових послуг, бо кількість страхових премій перевищує обсяги страхових виплат [21].

Таким чином, в Україні є підґрунтя та обєкти для страхування фінансових ризиків. За оцінками експертів, фінансова система України має величезний потенціал для розвитку після стабілізації економічної ситуації в країні та дотримання страхового законодавства. Однак за наявності фактора недовіри до страхових компаній, а також недостатності коштів підприємств спрямованих на резервні фонди, фонди страхування, адже весь отриманий прибуток підприємці воліють одразу спрямувати в оборот, щоб отримати наступний прибуток, і це є значним мінусом в їх діяльності.


ВИСНОВКИ


Підсумовуючи викладене, хочу сказати, що ризик - це об'єктивна реальність будь-якої підприємницької діяльності, який дедалі все більше перетворюється на товар через розвиток і вдосконалення методів управління ним. Ризик виникає тоді коли рішення вибирається з декількох можливих варіантів і немає впевненості , що воно найефективніше. Можна приймати рішення та запроваджувати дії направлені на зменшення ризику але позбутися його неможливо. Ситуації коли відсутній ризик в економіці майже не зустрічаються. Більшість ситуацій яким притаманний ризик є дуже важко прогнозованими та контрольованими тому усунути ризик повністю майже неможливо. Це є причиною того, що навіть ідеальні з першого погляду рішення приводять до збитків.

Водночас ризик слід розглядати як невід'ємний елемент процесу існування організації на ринку. Фактично якщо основною метою функціонування організації є максимізація прибутку то він (прибуток) є винагородою за вдало взятий на себе ризик. Марно було б сподіватися, що отримання більш менш значних прибутків не пов'язано з серйозним ризиком. Проблеми ризику мають розглядатися й ураховуватися як при розроблені стратегії , так і в процесі виконання оперативних завдань. У кожній ситуації, що пов'язана з ризиком постає питання : що означає доцільний ризик, де межа, що відокремлює доцільний ризик від нерозумного. Визначення такої межі не може бути правильним без розуміння причин виникнення ризику взагалі та його зростання на протязі останнього періоду розвитку людства .

Мінімізувати фінансові ризики підприємство може як шляхом установлення та використання внутрішніх фінансових нормативів у процесі розробки програми здійснення певних фінансових операцій або фінансової діяльності підприємства в цілому, так і використання зовнішнього страхування.

Страхування тісно взаємодіє з системою фінансів, тобто страховики виробляють специфічні страхові послуги, розподіляють грошові кошти, беруть участь в обмінних процесах, а також певною мірою забезпечують виробниче і споживче споживання.

Згідно з поставленою метою та завданнями в ході курсової роботи в першому розділі було:

розкрито сутність та економічний зміст фінансових ризиків в підприємницькій діяльності;

виявлено сутність та види страхування фінансових ризиків, їх порядок та умови страхування.

У другому розділі:

проаналізовано показники діяльності підприємства «Салтівський хлібзавод»;

визначено види фінансових ризиків на підприємстві та пошук шляхів їх подолання;

Та в третьому розділі:

було визначено шляхи подолання нестабільності підприємства та подолання фінансових ризиків;

визначити проблеми та шляхи розвитку страхування фінансових ризиків в Україні.

Провівши дані дослідження, та проаналізувавши показники діяльності, а також визначивши види фінансових ризиків підприємства «Салтівький хлібзавод» та напрямки їх подолання, було виконано поставлені задачі. Подано висновок до кожного пункту розділів, а також дані фінансової звітності підприємства, які наведені у додатках.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1.Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди» - №2299-ІІІ від 15.03.2001 року // Відомості ВРУ. - 2001. - №21. - 103 с.

.Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» // Відомості ВРУ. - 1995. - №4. - 28 с.

.Закон України «Про страхування» // Відомості ВРУ. - 1996. - № 18. (у редакції від 4 жовтня 2001 року № 2745-III); - 250 с.

.Азаренкова Г.М. Аналіз моделювання і управління ризиком (в схемах та прикладах) [навчальний посібник]. - «Новий Світ-2000». - 2010. - 240 с.

.Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: Монографія. - Тернопіль: Економічна думка. - «Карт-баш». - 2004. - 570 с.

6.Корінєв В.Л. Цінова політика підприємства: Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. - 257 с.

.Шубіна С.В., Фінансовий аналіз. Навчально-методичний посібник для студентів спеціальностей Фінанси, Облік і аудит, Банківська справа - Харків: ХІБС УБС НБУ, 2012.

8.Ринок фінансових послуг: Навч. посібник/М.А. Коваленко, Л.М. Радванська, Н.В. Лобанова, Г.М. Швороб. - Херсон: Олді-плюс, 2003. - 572.

9.Страхування: теорія та практика: Навчально-методичний посібник/ Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В. та ін.; За загально. Редакцією проф. Внукової Н.М. - Харків: Бурун Книга, 2004. - 376 с.: іл.

.Фінанси підприємств: Підручник // А. М. Поддєрьогін, М. Д. Білик, Л. Д. Буряк та ін.; Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. - 5-те вид., перероб. та допов. - К.: КНЕУ. - 2004. - 546с.

.Астахова І.Е., Караченцова І.О., Кметик Л.М. Управління фінансовими ризиками // Актуальні питання розвитку фінансів, обліку і аудиту. - 2009. - №7. - С. 43-47.

12.Безугла В.О., Постіл І.І. Венчурне страхування як засіб мінімізації фінансових ризиків // Економіка та держава. - 2008. - №3. - С.35-38.

.Вишнівська Б. Методи мінімізації фінансових ризиків // Економіст. - 2007.

14.Диба М.І. Основні джерела фінансових ризиків // Фінанси України. - 2009. - №5. - С. 101-112.

15.Коцеруба Н.В. Оцінка операційних і фінансових ризиків у системі антикризового управління підприємством роздрібної торгівлі // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №2. - С. 120-128.

.Мних М.В. Страхування фінансових ризиків, їх роль та значення в сучасних умовах // Финансовые рынки и ценные бумаги. - 2007. - №7. - С. 24-27.

.Орєхова К.В., Кметик Л.М. Критичний аналіз підходів до визначення поняття «фінансовий ризик підприємства» // Вісник Університету Банківської справи Національного банку України. - 2011. - №1. - С. 69-74.

.Піскунова О.В. Аналіз та оцінка фінансових ризиків діяльності малих підприємств // Фінанси України. - 2007. - №8. - С. 119-130.

19.Пісоцька Р. Застрахувати можна фінансові ризики лише з надійним партнером // Молодь і підприємництво. - 2004. - №11. - С. 3-5.

.Пузирьова П.В. Базові методи нейтралізації фінансових ризиків у підприємницькій діяльності // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №5. - С. 143-149.

21.Степанов Д., Перспективи розвитку страхування // Економіка <#"justify">ДОДАТКИ


ДОДАТОК А


Баланс підприємства «Салтівський хлібзавод»

АктивКод рядкаНа початок звітного періодуНа кінець звітного періоду1234I. Необоротні активиНематеріальні активи:- залишкова вартість102420- первісна вартість11103103- накопичена амортизація12-79-83Незавершене будівництво202105538Основні засоби:- залишкова вартість3010798773856- первісна вартість31108642122834- знос32-60655-48978Довгострокові біологічні активи:- справедлива (залишкова) вартість3500- первісна вартість3600- накопичена амортизація3700Довгострокові фінансові інвестиції:- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств405050- інші фінансові інвестиції4512955282Довгострокова дебіторська заборгованість5015071501Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості5500Первісна вартість інвестиційної нерухомості5600Знос інвестиційної нерухомості5700Відстрочені податкові активи6000Гудвіл6500Інші необоротні активи7000Гудвіл при консолідації7500Усього за розділом I80172639150123II. Оборотні активиВиробничі запаси1002171210747Поточні біологічні активи11000Незавершене виробництво12000Готова продукція130200166Товари14030443664Векселі одержані15061414140Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:- чиста реалізаційна вартість16094409115746- первісна вартість16194009115746- резерв сумнівних боргів16200Дебіторська заборгованість за рахунками:- за бюджетом17010159- за виданими авансами1801196512686- з нарахованих доходів19000- із внутрішніх розрахунків20000Інша поточна дебіторська заборгованість21057424175Поточні фінансові інвестиції220607532Грошові кошти та їх еквіваленти:- в національній валюті230388815- у т.ч. в касі2313503- в іноземній валюті24000Інші оборотні активи25039581298Усього за розділом II260297808265877III. Витрати майбутніх періодів27029873IV. Необоротні активи та групи вибуття27500Баланс280473434416003

ПасивКод рядкаНа початок звітного періодуНа кінець звітного періоду1234I. Власний капіталСтатутний капітал3002488024880Пайовий капітал31000Додатковий вкладений капітал32000Інший додатковий капітал3309336689851Резервний капітал34000Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)350-59338-60183Неоплачений капітал36000Вилучений капітал37000Накопичена курсова різниця37500Усього за розділом I3805890854548Частка меншості38500II. Забезпечення наступних виплат та платежівЗабезпечення виплат персоналу40000Інші забезпечення41000Сума страхових резервів41500Сума часток перестраховиків у страхових резервах41600Цільове фінансування42000З рядка 420 графа 4 Сума благодійної допомоги (421)4210Усього за розділом II43000ІІІ. Довгострокові зобовязанняДовгострокові кредити банків4405000050000Інші довгострокові фінансові зобовязання45000Відстрочені податкові зобовязання4602959925695Інші довгострокові зобовязання4702594566Усього за розділом III4807985880261ІV. Поточні зобовязанняКороткострокові кредити банків50003500Поточна заборгованість за довгостроковими зобовязаннями51002000Векселі видані52077127921Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги530307199111305Поточні зобовязання за розрахунками:- з одержаних авансів5409395813- з бюджетом5501105917- з позабюджетних платежів56000- зі страхування57011662295- з оплати праці58028125474- з учасниками59000- із внутрішніх розрахунків60000Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу60500Інші поточні зобов'язання6102137021969Усього за розділом IV620334668281194V. Доходи майбутніх періодів63000Баланс640473434416003

ДОДАТОК Б


Звіт про фінансові результати підприємства

СтаттяКод рядкаЗа звітний періодЗа попередній період1234Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)10378658351583Податок на додану вартість155887958591Акцизний збір2000 2500Інші вирахування з доходу3000Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)35319779292992Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)40-290740-227197Валовий прибуток:- прибуток502903965795- збиток5500Інші операційні доходи60493847704У т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності6100Адміністративні витрати70-23102-25079Витрати на збут80-62606-61892Інші операційні витрати90-120176-11924У т.ч. витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності9100Фінансові результати від операційної діяльності:- прибуток10000- збиток105-127461-25396Доход від участі в капіталі11000Інші фінансові доходи120033815Інші доходи13055282276З рядка 130 графа 3 Дохід, пов'язаний з благодійною допомогою (131)1310Фінансові витрати140-7827-509Втрати від участі в капіталі15000Інші витрати160-13360-3181Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті16500Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:- прибуток17005005- збиток175-933660У т.ч. прибуток від припиненої діяльності та/або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності 176 0 0У т.ч. збиток від припиненої діяльності та/або збиток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності17700Податок на прибуток від звичайної діяльності1800-3496Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності18585780Фінансові результати від звичайної діяльності:- прибуток19001509- збиток195-847880Надзвичайні:- доходи20000- витрати20500Податки з надзвичайного прибутку21000Частка меншості21500Чистий:- прибуток22001509- збиток225-847880Забезпечення матеріального заохочення22600II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ Найменування показникаКод рядкаЗа звітний періодЗа попередній період1234Матеріальні затрати230240890228190Витрати на оплату праці2403989037802Відрахування на соціальні заходи2501430413924Амортизація26082609908Інші операційни витрати2703956820035Разом280342912309859III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ Назва статтіКод рядкаЗа звітний періодЗа попередній періодСередньорічна кількість простих акцій3003880038800Скоригована середньорічна кількість простих акцій3103880038800Чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію320-2185,257738,89175Скоригований чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію330-2185,257738,89175Дивіденди на одну просту акцію34000

ДОДАТОК В


ПоказникиНа початок рокуНа кінець рокуАбсолютніФормулазміниДжерела власних коштів5890854548-4360ВК= р.380Необоротні активи172639150123-22516НА=р.080Наявність власних оборотних коштів-113731-9557518156Нв=ВК-НАДовгострокові кредити і позикові кошти7985880261403Д=р.480Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат-33873-1531418559Нвд=Нв+ДКороткострокові кредити коштів та позикові кошти334668281194-53474К=р.620Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат220937185619-35318Н=Нв+КЗагальна величина запасів і витрат2495614577-10379Z=100+110+ 120+130+140Надлишок (недолік) власних оборотних коштів-138687-11015228535НВ=Нв-Z (+,-)Надлишок (недолік) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат-58829-2989128938НВД=Нвд-Z (+,-)Надлишок (недолік) загальної величини основних джерел формування запасів і витрат195981171042-24939Нсум=Н-Z (+,-)Тривимірний показник типу фінансової стабільності0 0 10 0 1 1, якщо х > 0 0, якщо х < 0 НВ Нвд Нсум

ДОДАТОК Г


ПоказникНа початок рокуНа кінець рокуАбсолютніТемп росту, %ФормулазміниМайно підприємства, тис. грн.473434416003-5743187,86927Р. 640Джерела власних коштів, тис. грн.5890854548-436092,59863Р. 380+р. 430Короткострокові пасиви, тис. грн.334668281194-5347484,02178Р. 620Довгострокові пасиви, тис. грн.7985880261403100,5046Р. 480Разом позикових коштів, тис. грн.414526361455-5307187,19718Р. 620+р. 480Необоротні активи, тис. грн.172639150123-2251686,95776Р. 080Оборотні активи, тис. грн.300795265880-3491588,39243Р. 260+ р. 270Запаси й витрати, тис. грн.2495614577-1037958,4108сума р. 100:140Власні оборотні кошти, тис. грн.-113731-955751815684,03601Р. 380+р. 430 - р. 080Коефіцієнт автономії0,1244270580,13112410,006697105,3823(р.380+р.430) /р.640Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів7,0368371026,6263658-0,4104794,16682(р.480+р.620+р.630)/ р.380+р.430Коефіцієнт забезпеченості власними коштами-0,37810136-0,35946670,01863595,07151(р.380+р.430-р.080)/ р.260+р.270)Коефіцієнт маневреності власного капіталу-1,93065458-1,75212660,17852890,75298Р.380+р.340-р.080/ р380+р.430Коефіцієнт забезпечення запасів власними коштами-4,55726078-6,5565617-1,9993143,8707Р.380+р.430-р.080/ сума (р.100+ р.110+ р.120+ р.130+ р.140)Коефіцієнт майна виробничого призначення0,9193722550,8294531-0,0899290,2195сума (р.100+ р.110+ р.120+ р.130+ р.140+ р.030)/р.280Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів1,7423351621,7710810,028746101,6498(р.260+р.270)/ р.080


Теги: Страхування фінансових ризиків підприємства "ПАТ Хлібзавод Салтівський"  Курсовая работа (теория)  Банковское дело
Просмотров: 36237
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Страхування фінансових ризиків підприємства "ПАТ Хлібзавод Салтівський"
Назад