Розвиток спеціальної витривалості біатлоністів високої кваліфікації у підготовчому періоді


ДИПЛОМНА РОБОТА

Розвиток спеціальної витривалості біатлоністів високої кваліфікації у підготовчому періоді


ЗМІСТ


ВСТУП

Розділ 1 . Особливості тренувального процесу біатлоністів

.1 Основи методики виховання і вдосконалення спеціальної витривалості в циклічних видах спорту

.2 Функціональна і біомеханічна економізація витривалості

.3 Аналіз методик провідних фахівців з розвитку спеціальної витривалості в циклічних видах спорту

.4 Розвиток спеціальної витривалості біатлоністів високої кваліфікації в підготовчий період

Розділ 2. Забезпечення безпеки навчально-тренувальних занять в біатлоні

Розділ 3. Організація та методика дослідження

.1 Методи дослідження

.2 Організація дослідження

.3 Розробка експериментальної методики розвитку спеціальної витривалості біатлоністів

Висновки

Список використаної літератури


ВСТУП


Стрімке зростання результатів у біатлоні постійно змінює багато положень методики тренування. Практика висуває нові варіанти побудови тренувального процесу , вимагає їх вивчення.

У цілому тренувальний процес розвивається при збільшенні обсягу та інтенсивності підготовки, а також підвищення частки спеціальних вправ. Однак практиці явно бракує нових теоретичних ідей.

Питання розвитку швидкісно-силової витривалості біатлоністів на сучасному етапі набувають все більшої актуальності. До останнього часу в теорії та методиці тренування біатлоністів вважалося, що розвиток спеціальної витривалості здійснюється в достатній мірі при пересуванні на лижах і при виконанні спеціальних підготовчих вправ. Такий стан, очевидно, потребує перегляду , так як швидкість пересування найчастіше лімітується рівнем розвитку спеціальної витривалості.

Застосування правильної методики розвитку витривалості, має відігравати значну роль в успішному виступі на лижних трасах і в біатлоні.

У зв'язку з актуальністю поставленої проблеми мною був організований і проведений педагогічний експеримент, метою якого стало експериментальне обгрунтування ефективності застосування розробленої методики з підвищення швидкісно-силової витривалості у біатлоністів високої кваліфікації в підготовчому періоді.

Об'єкт дослідження - тренувальний процес біатлоністів високої кваліфікації.

Предмет дослідження - розвиток спеціальної витривалості біатлоністів високої кваліфікації у підготовчому періоді.

Відповідно до поставленої мети в ході дослідження вирішувалися такі завдання:

. Охарактерезувати витривалість.

. Проаналізувати методики розвитку витривалості в біатлоні.

. Розробити експерементальну методику розвитку спеціальної витривалості біатлоністів в підготовчому періоді.

. Виявити ступінь ефективності застосування розробленої методики в тренувальному процесі.

Методи дослідження:

. Аналіз історичних та спеціальних літературних джерел, теоретичне узагальнення досвіду провідних фахівців.

. Педагогічний експеримент.

. Педагогічне спостереження.

. Контрольні випробування.

. Методи математичної статистики.


Розділ 1. Особливості тренувального процесу біатлоністів


.1 Основи методики виховання і вдосконалення спеціальної витривалості в циклічних видах спорту


Стратегічним напрямком виховання специфічної витривалості спортсменів, які спеціалізувалися в циклічних видах з тривалістю змагальної вправи від 1,5 хвилин до декількох годин, є побудова спеціального фундаменту підготовленості.

І хоча на етапі головних змагань окремі показники, що визначають спеціальний фундамент, декілька знижуються, сумарна сукупність всіх функціональних і рухових проявів повинна залишатися найвищою для конкретного спортсмена.

Аналіз тренувальних програм видатних спортсменів показує , що для створення необхідного рівня спеціального фундаменту, адекватного планованим результатам , потрібні багато років, а в макроциклі - кілька місяців, а для його реалізації в спортивні результати в річному циклі - тільки тижнів, що і визначає співвідношення приватних обсягів тренувальних навантажень.

Багатьох видатних спортсменів сучасності в різних циклічних видах спорту, пов'язаних з переважним проявом витривалості, об'єднують загальні особливості - різнобічна підготовленість, що дозволяє з успіхом виступати на дистанціях різної тривалості, що відносяться до різних зон відносної інтенсивності, що вимагає різного вкладу енергетичних ресурсів організму (Е. Хейден і Г. Німан - в ковзанах ; Б. Делі, В. Смирнов та В. Єгорова - у лижах; М. Кіптануі і Ван - Цюнь -ся - бігу; В. Сальников і В. Садовий - плаванні; І. Пацайкін і А. Шапоренко - у веслуванні; В. Єкимов і М. Індурайн - у велоспорті та ін.) При цьому їх перемоги на різних дистанціях проходили з інтервалом у кілька днів.

Видатні досягнення цих спортсменів можна пояснити одним фактором - наявністю найвищого спеціального фундаменту підготовленості, що дозволяє показувати рекордні результати в широкому діапазоні дистанцій.

Функціональну систему, відповідну високому рівню спеціального фундаменту підготовленості, можна охарактеризувати наступними показниками: високим рівнем МСК ( з відхиленням - не більше 5% від індивідуального максимуму), високою швидкістю пересування і споживанням кисню на рівні анаеробного порогу в межах 85-90 % від МСК, високої функціональної і біомеханічної економізацією, згладжуванням суперечностей між жировим і вуглеводним обміном , ефективної спортивної технікою, необхідним рівнем сили м'язів, що забезпечують руховий акт , і її утилізацією в змагальній діяльності .

Більшість компонентів, що складають спеціальний фундамент підготовленості у спортсменів високої кваліфікації , як усередині одного виду спорту, так і в різних дисциплінах, мають певні варіації, що вимагає при плануванні тренування спортсменів високої кваліфікації йти шляхом індивідуалізації.

Створення спеціального фундаменту підготовленості забезпечує високий рівень працездатності і спортивних результатів протягом значної частини річного циклу (до 6-9 місяців), і, за умови хорошої емоційної стійкості, а, головне, відповідної мотивації, дозволяє за рахунок нетривалої підвідної інтенсивного тренування та серії змагань на різних дистанціях вивести спортсмена на видатні досягнення як на основний, так і на суміжних дистанціях.

Основу тренувальних програм, спрямованих на створення спеціального фундаменту, складають тренувальні навантаження на рівні анаеробного порогу (3-5 ммоль/л), більше 50% від загального річного обсягу, і вправи на силову витривалість, які є адекватним стимулом для розвитку м'язів, що виконують основну роботу в змагальних вправах.

Специфічні змагальні та спеціально-підготовчі вправи володіють найбільшим тренувальним впливом , і обсяг їх в багаторічному процесі поступово збільшується. Залежно від кліматичних умов і матеріально-технічної бази частка таких вправ у різних видах спорту становить від 60 до 100%.

Всі специфічні засоби виконуються методами безперервного вправи ( рівномірний і змінний ) і методами інтервальної вправи.

Ці методи можна також комбінувати, що дає можливість забезпечити найбільш повну відповідність їх спрямованості занять.

Традиційне застосування методів тренування має характерні особливості, притаманні окремим видам спорту. Так , одні види : велоспорт, лижний спорт, ходьба, біг - використовують при вихованні витривалості, особливо в підготовчому періоді, в основному безперервні методи; інші види спорту: плавання, ковзани - майже цілорічно - інтервальні, що обумовлено специфікою використання для тренування спортивних споруд.

Силові вправи, використовувані в тренуванні спортсменів у циклічних видах, що вимагають прояву витривалості, слід розглядати як засоби інтенсифікації роботи м'язової системи в специфічному руховому режимі, ефективно сприяє процесу адаптації до цього режиму і підвищенню двох головних властивостей силових і окислювальних можливостей м'язової тканини.

У багаторічному плануванні з віком і стажем силова витривалість стає все більш специфічною, з орієнтацією не стільки на збільшення показників сили, скільки на реалізацію силового потенціалу в русі на змагальній швидкості.

Для повного розуміння вище написаного пропоную загальну характеристику витривалості та її види.

Загальна характеристика витривалості

В системі фізичної підготовки спортсменів витривалість за своєю структурою є найбільш багатокомпонентною якістю в порівнянні з іншими руховими здібностями людини .

Витривалість - це здатність протистояти фізичному стомленню в процесі <#"justify">Виділяють чотири типи стомлення:

1) розумовий (рішення задач з математики, гра в шахи <#"justify">Їх комбінована дія і адаптація організму спортсмена до певної змагальної діяльності і визначають специфічність витривалості, яка проявляється в процесі виконання тренувальної та змагальної діяльності.

Розрізняють загальну і спеціальну витривалість.

Загальна витривалість - це здатність тривало виконувати роботу помірної інтенсивності при глобальному функціонуванні м'язової системи. По-іншому її ще називають аеробної витривалістю.

Спеціальна витривалість - це витривалість по відношенню до певної рухової діяльності.

Спеціальна <#"justify">Спеціальна витривалість спортсмена є здатністю протистояти втомі в умовах специфічної змагальної діяльності при максимальній мобілізації функціональних можливостей для досягнення результату в обраному виді спорту. Однак, з метою досягнення високої працездатності , особливо в умовах тренувальної діяльності великої тривалості , при функціонуванні всіх основних м'язових груп, проявляють в режимі аеробного енергозабезпечення, найчастіше проходить за рахунок використання енергії розщеплення жирів, спортсмени повинні мати так звану загальну витривалість. Вона визначається як сукупність функціональних властивостей організму, які складають , неспецифічну основу прояву витривалості у різних видах діяльності основними компонентами загальної витривалості є можливості аеробного системи енергозабезпечення , функціональна і біомеханічна економізація.

Для вдосконалення загальної витривалості використовуються: циклічні вправи, що в аеробному режимі це тривалість не менше 15-20 хвилин , піші переходи, прогулянки в гори, спортивні ігри, а також використання тривалих тренувальних занять з невисокою інтенсивністю.

Характеристика силової витривалості

Силова витривалість відображає здатність тривало виконувати силову роботу без зниження її ефективності Для виховання витривалості використовують різноманітні вправи з обтяженнями, що виконуються методом повторних зусиль з багаторазовим подоланням неграничних опорів до значного стомлення або "до відмови", а також методом кругової тренування. У тих випадках, коли хочуть виховати витривалість до силової роботи в статичному режимі роботи м'язів, використовують метод статичних зусиль. Вправи підбираються з урахуванням оптимального кута в тому чи іншому суглобі, при якому в спеціалізіруемом вправі розвивається максимум зусиль.

Одним з критеріїв, за яким можна судити про розвиток силової витривалості, є число повторень контрольного <#"justify">Добре відомо , що спеціальна витривалість у швидкісно-силових видах спорту, єдиноборствах, гімнастики, стрільби в значній мірі пов'язана з високим рівнем розвитку м'язової сили, спрямованої на підтримку стійкості певних поз і інших рухових навичок, що пов'язано з підвищенням скорочувальних властивостей.

В останні роки фахівці також стали приділяти велике значення рівню силових здібностей спортсменів, які спеціалізуються у видах спорту, що вимагають переважного прояву витривалості . Підвищення потужності робочого зусилля і його збереження протягом всієї дистанції пов'язано із збільшенням довжини кроку, формуванням раціональної фазової структури рухів, оптимальним співвідношенням довжини і частоти кроків.

Удосконалення силової витривалості пов'язують з підвищенням так званої " локальної м'язової витривалості ", під якою слід розуміти одночасне підвищення скорочувальних і окисних властивостей скелетних м'язів в тому специфічному напрямі, в якому воно необхідне для підтримки планованої інтенсивності роботи в різних видах спорту і дисциплінах.

У той же час роль силової витривалості у різних видах спорту неоднакова і залежить від зовнішніх умов ( водного середовища, рельєфу місцевості), тривалості вправ і від особливостей змагального вправи.

Ефективність розвитку силової витривалості пов'язана з рівнем скорочувальних і окисних здібностей м'язових волокон , які в свою чергу залежать від м'язової координації, гіпертрофії міофібрил, ферментативної активності м'язової тканини, об'єму мітохондрій, капіляризациї м'язових волокон.

Окислювальні і скоротливі здатності м'язових волокон можуть вдосконалюватися однонаправлено при інтенсивності навантаження, що не перевищує рівень анаеробного порогу. Занадто великі обсяги силових навантажень і значні обтяження можуть призвести до значної гіпертрофії міофібрил, а, отже, до зниження окислювальних здібностей м'язових волокон. Оптимізація цих двох процесів вимагає певного співвідношення режимів роботи, пов'язаних з підвищенням аеробних можливостей і силового компоненту, і залежить від характеру змагальної діяльності ( величини основних робочих зусиль, їх тривалості, індивідуального рівня розвитку силових якостей, співвідношення типів м'язових волокон).

Характеристика швидкісної витривалості

Швидкісна витривалість проявляється в основному в діяльності, що пред'являє підвищені вимоги до швидкісних параметрів рухів у зонах субмаксимальної і максимальної потужності робіт.

Швидкісна витривалість в максимальній зоні обумовлена функціональними можливостями анаеробного креатинфосфатного енергетичного джерела. Гранична <#"justify">Рівень витривалості спортсмена набуває конкретний сенс лише з урахуванням підтримки необхідної швидкості рухів або пересування. Тому рівень витривалості може бути абсолютним, коли він виражається однаковими біологічними або педагогічними показниками, і відносним, коли він співвідноситься з розвитком інших якостей , особливо швидкості.

Досить ясно , що якщо спортсмен має більш високу абсолютну швидкість на якомусь короткому еталонному відрізку, то при рівному рівні показників витривалості він буде мати перевагу в досягненні високого спортивного результату, особливо у вправах тривалістю від 30 с до 4-6 хв.

Тому для оцінки швидкісної витривалості в практиці часто використовують відносні показники. Найбільш часто розраховується "запас швидкості", рівний різниці між середнім часом подолання відрізка при проходженні всієї дистанції і кращим часом на цьому відрізку [ 20].


Запас швидкості = tn - tk ,


де: tn - час подолання еталонного відрізка дистанції,- найкращий час на еталонному відрізку.

" Індекс витривалості " - різниця між часом на даній дистанції і тим часом на цій дистанції, яке показав би на ній спортсмен , якби подолав її з тією швидкістю, з якою він проходить короткий ( еталонний ) відрізок. [17].


1.2 Функціональна і біомеханічна економізація витривалості

біатлон тренувальний витривалість спорт

Основними компонентами загальної витривалості біатлоністів є можливості аеробної системи енергозабезпечення, функціональна і біомеханічна економізація.

Економізація - один з найважливіших компонентів витривалості спортсмена. Вона характеризує співвідношення результату виконання вправи і витрат на його досягнення. Зазвичай економічність пов'язують з енергозабезпеченням організму під час роботи, а так як енергоресурси в організмі практично завжди обмежені або за рахунок їх невеликого обсягу, або за рахунок факторів, що ускладнюють їх витрати, то організм спортсмена прагне виконати роботу за рахунок мінімуму енерговитрат. При цьому, чим вище підготовленість спортсменів, тим вище економічність виконуваної ними роботи.

Економізація має дві сторони: механічну або біомеханічну, залежну від рівня володіння технікою чи раціональної тактики змагальної діяльності;

фізіолого-біохімічну або функціональну, яка визначається тим, яка частка роботи виконується за рахунок енергії окисної системи без накопичення молочної кислоти, а якщо розглядати цей процес ще глибше, то за рахунок якої частки використання жирів як субстрату окислення.

У відповідності з цими вимогами виділяють наступні параметри економізації.

Біомеханічна економізація визначається за найбільш поширеними показниками енергетичної, кисневої або пульсової вартості одного метра шляху, для визначення яких ділять величину виконаної роботи або споживання кисню або ЧСС на швидкість пересування ( м / хв), які розраховуються за формулами:

,

,

.


Дослідження , проведені в нашій країні і за кордоном, показують, що найвища біомеханічна економізація за різними показниками спостерігається при виконанні роботи на рівні швидкості або потужності, відповідних аеробного порогу.

Функціональна економізація визначається за показниками анаеробного порогу і пов'язана з підвищенням частки використання аеробних джерел енергії в загальній енергопродукції організму в процесі виконуваної роботи. Чим вище рівень анаеробного порогу, тим більш економічно працює організм спортсмена.

У міру наростання потужності або швидкості роботи здійснюється поступовий перехід від кисневого ( більш ємного і економічного енергозабезпечення ) до анаеробного (менше ємного і менш економічному ). Проте в межах перехідної зони , межами якої є аеробний і анаеробний пороги, зберігається баланс між утворенням молочної кислоти та її усуненням в тканинах і органах, що є основною біологічною передумовою для підвищення тренувальної швидкості або потужності, відповідної анаеробного порогу в процесі розвитку витривалості.

Ефективність виконання аеробної роботи залежить від здатності організму до мобілізації і використанню вільних жирних кислот [ 42]. А так як між жировим і вуглеводним обміном існують конкурентні взаємини, згладжування їх і збільшення частки енергії, одержуваної за рахунок окислення ліпідів, є показником підвищується економічність роботи.

Також не менш важливою є функціональна стійкість як складова підвищення працездатності. У процесі напруженої підготовки спортсмени високого класу стикаються з цілою низкою несприятливих зрушень в організмі під дією факторів зовнішнього та внутрішнього середовища. Це пов'язано з виконанням величезних обсягів тренувального навантаження протягом 5-6 годин на день, 30-40 годин на тиждень, проведенням високих по інтенсивності тренувальних занять, що викликають значні зміни гомеостазу і накопиченням продуктів обміну речовин, виконанням вправ , пов'язаних з великим ризиком для здоров'я, проведенням занять і напружених змагань за несприятливих умов погоди, а також в інших регіонах, що мають контрастні кліматично умови ( висоту над рівнем моря, температуру, вологість повітря, інший часовий пояс).

При виконанні складних вправ людина стикається з впливом на нього прискорень, що виражається в зміщенні різних тканин і рідин в організмі. Під дією прискорень відбувається передислокація крові, що може порушити процес кровообігу.

Всі ці фактори знижують працездатність організму, пов'язану з розвитком втоми. У результаті тренування на витривалість підвищується функціональна стійкість і переносимість дії стомлення, високих рівнів тепла і вологості, гіпоксії, середнього ступеня прискорень, підвищується резистентність до ряду специфічних захворювань (анемії , гіпертонії ) і збільшується стабільність техніко- тактичних дій.


1.3 Аналіз методик провідних фахівців з розвитку спеціальної витривалості витривалості в циклічних видах спорту


Методика тренування в циклічних видах спорту, в тому числі і в біатлоні, за історію свого розвитку значно збагатилася досвідом практики та результатами наукових досліджень, що обгрунтовують питання тренувального процесу з урахуванням використання знань педагогіки , теорії фізичного виховання, біохімії, фізіології, психології, спортивної медицини та інших суміжних наук.

Удосконалення процесу розвитку витривалості передбачає не тільки знання провідних факторів, що лежать в основі цієї якості, їх взаємозв'язків і кількісних співвідношень в періодах та етапах підготовки, а й вибір найбільш ефективних засобів і методів тренування та їх раціональне застосування на практиці. Правильне вирішення питання про найбільш ефективні засоби і методи тренування робить саме безпосередній вплив на підвищення спортивних досягнень [1, 7, 16, 40].

Тренери і спортсмени використовують широке коло засобів і методів для розвитку спеціальної витривалості в річному циклі підготовки. Цілий ряд робіт був присвячений вивченню силової витривалості в циклічних видах спорту [6, 7, 10 , 17]. Загальні методичні положення розвитку цього компонента витривалості реалізуються в кожному конкретному випадку по-різному, залежно від особливостей основної змагальної діяльності.

Так, для розвитку силової витривалості м'язів рук і тулуба більшістю авторів пропонуються вправи з обтяженнями , причому вага застосовуваних обтяжень, на їх думку, різний.

Наприклад, у бігунів на середні і довгі дистанції в підготовчому періоді тренування хороші результати дають підйоми штанги вагою 40-60 кг, вистрибування з присідаючи з гирею , присідання зі штангою "до відмови".

Ю.А. Попов вважає корисним для розвитку силової витривалості використання комплексу статичних вправ при багаторазовому їх повторенні, стрибкові і силовий біг [ 23].

У лижних гонках А.В. Пиріг , Р.Н. Дорохов , В.В. Єрмаков [ 27], визнають доцільною , вже з другого спортивного розряду, цілеспрямовану роботу над силовою витривалістю з виборчим впливом тренувальних засобів.

Н.Г. Трушкина в результаті детального аналізу засобів розвитку та збереження силової витривалості в етапі підготовки на снігу рекомендує пересування по глибокому снігу, в підйом і на рівнині одним з лижних ходів, гумові амортизатори [ 20].

Багато авторів вважають, що виконання спеціалізованих вправ в штучно ускладнених умовах, з різного роду додатковими обтяженнями - " гальмами ", забезпечує "перенесення " якостей від допоміжних силових вправ до спеціалізованих. У штучно ускладнених умовах спортсмен змушений значно збільшити прикладені зусилля, зберігаючи в більшій чи меншій мірі рухову структуру змагального вправи. Ускладнення умов не повинно бути надмірним, тому що це може викликати значні порушення техніки та закріплення неправильних навичок.

В.П. Філін і Н.А. Фомін особливу увагу в тренуванні юнаків звертають на розвиток силової витривалості. Це досягається за допомогою застосування спеціальних комплексів силових вправ з невеликими обтяженнями. На їх думку необхідно широко використовувати з цією метою біг на лижероллерах і лижах, а вправи зі штангою треба виключити.

А.А. Міхонін також вважає, що не слід прагнути до граничних обтяжень при виконанні вправ, так як такі вправи, як правило, виконуються в уповільненому темпі і спрямовані, в основному на розвиток сили, а не витривалості. Основними витривалості лижника в безсніжну пору року повинні стати пересування на лижороллерах, імітація лижних ходів (особливо в гору), багатоскоки по тирсової доріжці і піску [ 20]. Від деяких вправ, як справедливо зазначає автор , необхідно відмовитися взагалі, оскільки вони, створюючи ілюзію розвитку, насправді нічого спільного з основним рухом за своїми біодинамічним характеристиками не мають. Це, наприклад, вправи з гумовим амортизатором. Для розвитку спеціальних фізичних якостей і зокрема силової витривалості пропонується використовувати різні способи пересування на лижах.

На думку К.С. Дунаєва із співавторами [9, 10] найбільш ефективними засобами тренування на силову витривалість є ізокинитичні і ізодинамічні вправи ,вони досить повно відтворюють основну змагальну вправу.

По ефективності впливу вправи для розвитку силової витривалості біатлоністів автори розташовують у такій послідовності: пересування на лижах ( лижероллерах ) поперемінним без кроковим ходом; пересування одночасним безкроковим ходом; вправи на тренажерах; стрибкова імітація поперемінного двокрокового ходу з палицями.

Ю.В. Верхошанский [ 6] і М.Я. Набатникова [18, 19] стверджують, що застосування вправ, подібних за структурою і характером прояву нервово - м'язових зусиль зі змагальним вправою і спрямованих на розвиток м'язових груп, що несуть основне навантаження при виконанні змагального вправи є в тренуванні необхідним.

Для того щоб оцінити схожість тренувальних вправ з змагальними зазвичай зіставляють їх кінематичні, динамічні , енергетичні характеристики [ 6].

Вибір засобів для розвитку швидкісної і силової витривалості на основі критеріїв відповідності пересуванню на лижах є одним з основних моментів у підготовці кваліфікованих спортсменів.

Фізіологічно обгрунтованим для розвитку швидкісної витривалості є пробігання відрізків, менших, ніж основна дистанція, зі швидкістю вище змагальної.

На думку В.Н. Платонова і С.М. Вайцеховской [ 20] одним із шляхів підвищення ефективності швидкісної підготовки, є планування в тренувальному процесі мікроциклів спринтерської спрямованості, суть яких полягає у виконанні вправ, спрямованих на розвиток швидкісних якостей на тлі відносного відновлення , що дозволяє досягти найвищих показників працездатності в окремих вправах.

Вибір відносно коротких відрізків , на думку В.М. Заціорского, викликаний прагненням привчити займається до пересування на більш високих швидкостях, ніж він в змозі зробити в даний момент. Оскільки він не може зберігати більш високу швидкість тривалий час, то дистанцію роблять коротше. Однак, одноразове проходження такої короткої дистанції робить занадто малий вплив на організм. Тому цю дистанцію проходять в тренуванні кілька разів, домагаючись більшого тренувального ефекту.

На думку В.П. Філіна і П.О. Фоміна, до засобів розвитку швидкісної витривалості у лижників слід віднести повторне проходження відрізків дистанції зі швидкістю 90-100 % від максимальної , з відпочинком , що забезпечує повторне проходження дистанції без зниження швидкості. Довжину відрізків підбирають з таким розрахунком, щоб спортсмен міг пройти її з змагальної швидкістю або вище неї на 2-3%. Сума повторних відрізків становить від 1/ 2 до 2 /3 змагальної дистанції.

Таким чином, аналіз науково-методичної літератури з проблеми вдосконалення методики розвитку спеціальної витривалості дозволив виявити тенденцію певного " ??зближення" засобів підготовки з основним змагальним вправою. Використання тренувальних навантажень, близьких до змагальних сприяє ефективному підвищенню рівня швидкісної і силової витривалості і позитивно впливає на спортивно-технічний результат.

Багато дослідників [9 , 20 , 26] для визначення ефективних засобів розвитку швидкісного або силового компонентів спеціальної витривалості використовують принцип моделювання основної змагальної діяльності. При цьому на думку окремих фахівців, для розвитку силової витривалості необхідно використовувати вправи в ускладнених умовах з різного роду обтяженнями, а швидкісну витривалість доцільно удосконалювати в штучно полегшених умовах [22 , 39]. У більшості циклічних видів спорту в якості таких засобів підготовки використовуються основні змагальні , а також спеціально - підготовчі вправи [22 , 29]. Разом з тим, в теорії і методиці спортивного тренування є досить суперечливі думки щодо розвитку такого провідного фізичної якості, як спеціальна витривалість. Серед фахівців немає єдиної думки про ефективні засоби і переважному розвитку основних компонентів даної якості - швидкісної і силової витривалості. Недостатньо висвітлено питання про раціональне співвідношенні процесів розвитку фізичних якостей і формування рухових навичок у спортсменів. Так , в біатлоні, наявні рекомендації відносяться головним чином до спортсменів вищих розрядів, а належного наукового обгрунтування для етапу поглибленої спортивної тренування вони не отримали.

Виходячи з вище викладеного ми припускаємо, що успішне вирішення питань вдосконалення спеціальної витривалості, пов'язаних з переважним розвитком її швидкісного або силового компонентів на різних етапах підготовчого періоду підготовки біатлоністів може бути здійснено на основі диференційованого застосування в тренувальному процесі спеціально - підготовчих і основних вправ різної енергетичної ємності.


1.4 Розвиток спеціальної витривалості біатлоністів високої кваліфікації в підготовчий період


Правильне поєднання засобів загальної фізичної та спеціальної витривалості на підготовчому етапі сприяє зміцненню здоров'я, поліпшенню фізичного розвитку та підвищення функціональних можливостей організму спортсмена.

Відомо, що в будь-якому виді спорту при тренуванні лише за допомогою обмеженого кола вправ зростання технічних результатів може бути швидким , але відносно нетривалим. Це пояснюється тим, що підвищення результатів досягається завдяки вдосконаленню тимчасових зв'язків, що забезпечують тільки дуже вузьку, конкретну структуру даного руху без широкого використання функціональних можливостей організму в цілому. Поєднання ж конкретної вправи (біг, ходьба на лижах ) із засобами різнобічної фізичної підготовки дозволяє використовувати функціональні можливості організму в набагато більшому ступені.

Однак застосування широкого кола засобів тренування не завжди робить позитивний вплив. Зростання результатів забезпечує тільки така різнобічна підготовка, яка побудована з урахуванням позитивної взаємодії з основним спортивним вправою. [ 10]

Приблизне співвідношення загальної та спеціальної фізичної підготовки в підготовчому періоді біатлоніста може бути представлено наступним чином:

весняно - літній етап ЗФП (%) 60 - 65 і СФП (%) 40-35

літньо -осінній етап ЗФП (%) 35-40 і СФП (%) 65-60

осінньо -зимовий етап ЗФП (%) 20-30 і СФП (%) 80-70

Наводимо приблизний зміст тижневого циклу на перших двох етапах у декількох авторів .

В.С Кузін пропонує такий тижневий цикл;

Весняно - літній етап

-й день. Завдання: весняно-літній етап - розвиток швидкісних, силових, координаційних здібностей. Кросовий біг 15-20 км з прискореннями на відрізках від 100 до 200 м (частота пульсу в прискореннях не перевищує 175-180 уд / хв). Загальний обсяг швидкісної роботи 5-6 км.

-й день. Завдання: розвиток сили і силової витривалості. Рівномірна тренування . Засоби загальної фізичної підготовки - тривале плавання, веслування, велокрос на середній або сильно пересіченій місцевості. Частота пульсу не вище 150-155 уд / хв. Тривалість занять до 2 -3 -х годин.

-й день. Завдання: вдосконалення технічної підготовки. Розвиток спеціальної силової витривалості. Рівномірна тренування. Ходьба на лижероллерах 20-30 км або інші спеціальні вправи. Частота пульсу до 160 уд / хв.

-й день. Активний відпочинок ( різні спортивні ігри).

-й день. Завдання: підвищення загальної і спеціальної витривалості. Частота пульсу не вище 160-170 уд / хв . Змішане пересування (біг в поєднанні зі звичайною ходьбою ) - 2-2,5 години - ( 20-25 км). У цей день проводилися також тривалі походи з 3-5 годин по пересіченій місцевості.

-й день. Завдання: вдосконалення технічної підготовленості. Розвиток сили і силової витривалості. Рівномірна тренування . Частота пульсу в межах 155-160 уд / хв . Ходьба на лижероллерах 25-30 км.

-й день. Відпочинок.

Літньо -осінній етап.

-5 день. Завдання: розвиток швидкості і швидкісної витривалості. Тренування, частота пульсу на підйомі не є вищим 185-190 уд / хв. Біг на місцевості з прискореннями у вигляді бігу або імітаційної ходьби на підйомі або відрізках від 100 до 600 м , гімнастичні вправи зі снарядами - з великою кількістю вправ і т. д. Загальний кілометраж 18-25 км; з змагальної швидкістю 8-10 км.

-4 день. Завдання: розвиток сили і силової витривалості. Тренування, частота пульсу не вище 150-155 уд / хв. Засоби загальної фізичної підготовки: веслування , велокрос , різні вправи з обтяженнями.

-6 день. Завдання: розвиток спеціальної витривалості, вдосконалення технічної підготовки. Тренування. Біг по сильно пересіченій місцевості ( з проходженням підйомів імітаційної ходьбою з палицями і без палиць ) - 3-5 годин або пересування на ролерах на місцевості - 30-35 км . Частота пульсу на підйомах до 180 уд / хв на рівнинних відрізках до 150-160 уд / хв.

-й день. Відпочинок . [ 38]

Інший автор ( А.А. Чистяков ) пропонує наступний цикл.

Весняно - літній етап.

-й день. Розвиток загальної та силової витривалості. Біг на пересіченій місцевості 18-20 км зі слабкою і середньою інтенсивністю (ЧСС 140-160 уд / хв) загальнорозвиваючі і спеціальні вправи - 30-35 хв.

-й день. Розвиток сили спеціальної силової витривалості та координаційних здібностей .Біг на лижоролерах 25-30 км , спортивні ігри 1,5-2 години , загально-розвиваючі і спеціальні вправи 30-35 хв.

-й день. Розвиток загальної та силової витривалості. Біг і ходьба по пересіченій місцевості з використанням імітаційних вправ на підйомах 30-35 км. Інтенсивність бігу середня, імітація і ходьба висока, плавання 1 годину, гімнастичні вправи - 20 хв.

-й день. Розвиток сили і силової витривалості з використанням веслування і трудових процесів 3-4 години.

-й день. Розвиток спеціальної силової витривалості та координаційних здібностей. Біг на Лижоролерах 25-30 км і спортивні ігри 1,5-2 години.

-й день. Розвиток загальної силової витривалості за допомогою змішаного пересування по пересіченій місцевості 30-35 км.

-й день. Відпочинок.

Літньо -осінній етап.

- й і 5 -й дні . Розвиток спеціальної витривалості. Інтервальні тренування в бігу на пересічній місцевості на відрізках 500-800 м з повторенням 10-15 разів. Рівномірна тренування в бігу середньої інтенсивності 15 км ; гімнастичні вправи 25-30 хв.

- й і 4 -й дні. Розвиток загальної та силової витривалості , вдосконалення елементів техніки, тренування по сильно пересіченій місцевості, ходьба і імітація підйомів з лижними палицями 20-25 км, Біг на лижоролерах 25-30 км.

-й день. Розвиток спеціальної витривалості. Тренування на пересіченій місцевості з імітацією підйомів 15-17 км.

-й день. Розвиток загальної та спеціальної витривалості. Ходьба і біг по пересіченій місцевості до 50 км.

-й день. Відпочинок. [ 28]

Шпинев И.А дотримується наступного тижневого циклу.

Весняно - літній етап.

-й день. Зарядка; біг 30 хв . (ЧСС до 140 уд / хв.)

-е тр. Біг на Лижоролерах 22-25 км . (ЧСС до 160 уд / хв.)

- е тр. Рівномірний біг 1год.15хв . (ЧСС 140 уд / хв.).

- 5й день. Зарядка ; біг 30 хв . (ЧСС 140 уд / хв.) Імітаційні впр.15хв.

-е тр. Біг з крокової імітацією 18-20 км (ЧСС на підйомах до 160 уд / хв . На спусках близько 130 уд / хв.ЗФВ 15 хв.

- е тр. Біг на Лижоролерах 15-18 км. (ЧСС 150 уд / хв) плавання 20 хв.

-й день. Зарядка біг 30 хв . ЗФВ 20 хв.

-е тр. Біг по пересіченій місцевості 13-15 км. (ЧСС до 160 уд / хв.) Силова круговим методом ( 8 впр . У серіі.3 серії, робота 40сек. + 20сек.відпочинок і перехід до снаряда )

- е тр. Біг на Лижоролерах 15 - 17км. ( ЧСС до 150уд/хв . ), Біг 1км, плавання 20 хв.

-й день. Активний відпочинок. Біг 30хв . Спортивні ігри 1год.

-й день.

-е тр. Біг з ходьбою по пересіченій місцевості 2,5-3 години ( 15хв. +15 хв), після ходьби згинання розгинання рук в упорі лежачи.

-й день. Відпочинок.

Після кожного тренування і зарядки вправи на гнучкість 10 -15хвилин.

У тижневому циклі вирішувалися завдання; розвиток швидкості, сили, спритності, загальної та спеціальної витривалості, вдосконалення технічної підготовки.

Для вирішення поставлених завдань у навчально-тренувальні заняттях вправи підбиралися спеціалізованого напрямку, які включали в роботу велику групу м'язів і давали навантаження на серцево-судинну систему і органи дихання.

Літньо-осінній етап.

- й день Зарядка; лижоролерів 40- 45хв.

-е тр. Розминка ( біг) 25хв. Прискорення повторним методом. Відрізок траси по пересіченій місцевості до 1,5 хв.7 - 8 разів , частота пульсу до 195уд/хв. перед черговим стартом 120-130уд/хв. Заминка біг 25хв.ЗФВ 15хв.

- е тр. Рівномірний біг 1год, силова круговим методом 30хв.

-5 -й день Зарядка; біг 30 хв . (ЧСС 140 уд / хв.) Імітаційні впр.15хв.

-е тр. Біг з стрибкової імітацією. (ЧСС до 185 уд / хв.) 20- 23км . ЗФП 15хв.

- е тр. Біг на Лижоролерах 1год 20хв. ( ЧСС до 150уд/хв ), біг 1км.

-й день.

Зарядка; Біг на лижоролерах 40- 45хв.без палиць. ( ЧСС до 150уд/хв. )

-е тр. Біг на Лижоролерах. Швидкісно-силова робота інтервальним методом у підйом 100м. 15 - 20раз. Розминка 30хв . +30 Хв . заминка. Біг 1км.

- е тр. Біг 1год (ЧСС 140 уд / хв.) Силова круговим методом 30хв.

-й день.

Активний відпочинок. Біг з ходьбою 1год 30хв. Спортивні ігри 1год.

-й день.

-е тр. Біг на Лижоролерах 2год. 30хв. (ЧСС до 170 уд / хв.). біг 1км, підтягування на перекладині та вистрибування з півприсяду до відмови.

-й день. Відпочинок.

Після кожного тренування і зарядки вправи на гнучкість 10 -15хвилин.

Основними завданнями на цьому етапі були: розвиток і вдосконалення загальної і спеціальної витривалості, швидкості, підвищення рівня функціональних можливостей організму, а також виховання вольових якостей. Рішення поставлених завдань досягалося шляхом відповідного підбору засобів і методів тренування, чергування тренувальних навантажень з різними формами відпочинку.

Аналіз методик свідчить про хороше підборі засобів і методів швидкісної і силової підготовки. Але і є деякі недоліки у методиці деяких авторів: 1) використання імітації у великих обсягах недоцільно, оскільки потрібен оптимальний підбір обсягу та інтенсивності навантаження. 2 ) також недоцільно включати великий обсяг трудових процесів в тренування біатлоніста. Великий обсяг важкої фізичної роботи робить позитивний вплив на розвиток , але робота ця не спеціальна і серцево-судинна система функціонує не так на високому рівні, в той час як енергетичні витрати досить великі. [ 37]

Спостерігається від етапу до етапу зростання СФП обсягу та інтенсивності навантаження , що цілком відповідає принципам; поступовості, доступності і т.д.


Розділ 2. Забезпечення безпеки навчально -тренувальних занять в біатлоні


З першого погляду про біатлон не скажеш, що він є травматичним і небезпечним видом спорту. Проте фахівці з даного виду наполегливо говорять про інше. У біатлоні нерідко трапляються переохолодження та обмороження тіла. Високі вимоги пред'являються до кардіореспіраторної системи, нервово-м'язового апарату, особливо в підготовчому періоді. Крім того, у тренуваннях використовуються вправи, що розвивають силу ( вправи з обтяженням, стрибки в гору,біг на лижоролерах і т. д.) де можна отримати травми . Великі навантаження виконує спортсмен взимку, коли поряд з навантаженнями істотний вплив на організм надають метеорологічні умови.

Для того щоб уникнути переохолоджень або обмороження тіла спортсмену потрібно використовувати термобілизну. Також після тренування зігрітися чаєм який пють не великими дозами.

Велику увагу потрібно приділяти розминці. Суть розминки полягає в розігріванні мязів, а також підготовці серцево-судинної та нервової системи до інтенсивної роботи, для того щоб тренування було максимально ефективним та безпечним. Виконуючи прості комплекси вправ, можна досягти того, що необхідні мязи будуть розтягнуті і розігріті, а значить підготовлені до важкої роботи.[46]

Спортсменам високого класу потрібно використовувати підготовчий масаж. Підготовчий масаж виконується перед розминкою. Масажують спину,плечовий пояс, руки, ноги. Масаж проводиться з розігріваючими мазями (особливо при тренуванні в холодну та вітряну погоду). Тривалість масажу 15 - 25 хв.

Відновлювальний масаж показаний 2-3 рази на тиждень (25 - 35 хв). При цьому особлива увага приділяється масажу дихальної мускулатури (міжреберні проміжки, діафрагма). Один раз на тиждень масаж проводиться в сауні; масажують спину і найбільш навантажені м'язи. У підготовчому періоді важливий масаж нижніх кінцівок (ахиллове сухожилля, литкових м'язів), де нерідко виникають патологічні зміни від перевантажень .

Особливу увагу біатлоністи приділяють стрільбовій підготовці. Початківці і досвідчені спортсмени зобов'язані неухильно виконувати такі основні правила поводження із зброєю і патронами :

. Зі зброєю завжди слід звертатися так, як ніби воно заряджена.

. Взявши зброю в руки, необхідно відкрити затвор і переконатися в тому, що в зброї не залишилося патрона ( навіть при впевненості , що зброя розряджена ).

. Не можна наводити зброю в бік знаходження та можливої появи людей.

. Не можна залишати зброю без нагляду.

. Забороняється брати зброю без дозволу тренера, а чужу зброю - без дозволу його власника.

. Якщо у спортсмена під час стрілянини з'явилися питання до тренера, необхідно, перш за все, відкрити затвор, покласти його на стрілецький килимок, а потім вже звертатися з питанням.

. Зброя заряджається і розряджається тільки на стрілецькому місці, при цьому ствол повинен бути звернений завжди в зону вогню. Звернення зі зброєю вимагає підвищеної уважності. Слід пам'ятати, що пострілом можна не тільки поранити людину, а й позбавити його життя.

. Зброя заряджається тільки за командою « Заряджай ! » І тільки в напрямку мішені;

. Стрільба починається за командою «Вогонь ! »;

. По команді « Стоп! », «Відбій ! » Біатлоніст зобов'язаний негайно припинити стрілянину , навіть якщо постріл міг статися через мить;

. По команді « Розряджай ! » Спортсмен зобов'язаний відкрити затвор і витягти патрон з зброї .

Спортсмени зобов'язані неухильно виконувати основні правила поведінки на стрільбищі , які забороняють:

використання випадково знайдених патронів ;

використання несправної зброї ;

тренування без патрона поза відведених для цього місць і без дозволу тренера ;

продовження стрільби при появі в зоні пострілу людини або тварин , а також при попереджуючому сигналі ( стрілець зобов'язаний відразу ж розрядити і покласти зброю ) .

Користування цими правилами дозволить запобігти травмам і небезпекам які можуть статися під час тренувальних занять.


Розділ 3. Організація та методика дослідження


.1 Методи дослідження


При виконанні даної експериментальної роботи використовувалися такі методи дослідження:

. Вивчення та аналіз науково-методичної літератури .

Для збору інформації та більш чіткого уявлення методології дослідження , визначення загальних теоретичних позицій, а також виявлення ступеня наукової розробленості даної проблеми були вивчені науково - методичні джерела з організації тренувального процесу біатлоністів, збірники наукових праць з лижного спорту, фізіології спорту і фізіологічним основам спортивного тренування спортсменів вищого класу.

. Педагогічне спостереження .

Об'єктом безпосереднього спостереження були спортсмени високого класу , з біатлону під час учбово-тренувальних зборів. За допомогою спостереження збиралися конкретні факти, що сприяють вирішенню завдань дослідження , наприклад :

Засоби і методи розвитку витривалості, самопочуття, показники серцево-судинної системи і контрольних показників тренованості спортсмена і т.д. Безпосередні спостереження мали відкритий характер, результати спостережень фіксувалися в щоденнику автора дипломної роботи, і служили допоміжним матеріалом.

. Контрольне випробування.

Для об'єктивної оцінки якісної зміни розвитку витривалості спортсменів проводилися контрольне випробування. При цьому використовувався Тест Ку?пера. Він полягає в 12- хвилинному бігу: пройдену відстань фіксується, і на основі цих даних робилися висновки у спортивних цілях.


Оцінка результатів бігу по тесту Купера (12хв.)ЧудовоВідмінноДобреЗадовільноПоганоДуже поганоВікСтатьВідстань в м13-19Ч> 30002750-30002500-27502200-25002100-2200< 2100Ж> 24002300-24002100-23001900-21001600-1900< 160020-29Ч> 28002600-28002400-26002100-24001950-2100< 1950Ж> 23002100-23001900-21001800-19001550-1800< 155030-39Ч> 27002500-27002300-25002100-23001900-2100< 1900Ж> 22002100-22001900-20001700-19001500-1700< 1500

. Методи математичної статистики.

Для оцінки ефективності методики результати заносились в таблицю і проводився їх аналіз.


3.2 Організація дослідження


Експеримент проводився студенткою Тернопільського національного педагогічного університету Кравчук Світланою .

В експерименті взяли участь спортсмени-біатлоністи високої кваліфікації. Із присутніх на тренуванні за бажанням спортсменів були сформовані група для проведення дослідження.

Для проведення дослідження було сформовано група з 7 чоловік. Експериментальну групу склали:…………. Вік випробуваних для експериментальних досліджень має деякі особливості.

Цей вік вважається найсприятливішим для свідчення найкращих спортивних результатів . Обсяг силових і інтенсивних тренувань зростає. Основними технічними навичками спортсмен повинен володіти досконало. Відбувається пошук найбільш індивідуальних методів для досягнення спортивної форми.

Навчально-тренувальні збори проходили в однакових умовах: (розміщення та харчування, медико-біологічний контроль, відновлювальні заходи).

У контрольній групі тренувальний процес проходив в рамках загальноприйнятої методики. У змісті навчально-тренувальних занять та методику розвитку витривалості, були внесені зміни. Обов'язковою умовою було включення більш широкого кола засобів швидкісно -силової витривалості.

Тестування проводилося на базі м.Кременець.

Протягом 2013-2014 років 2рази: початок 9.11.2014р. - початок експерименту і отримання початкових даних, і кінець 22.03.2014року - отримання результатів після введеної методики.


3.3 Розробка експериментальної методики розвитку спеціальної витривалості біатлоністів


З метою інтенсифікації більш ефективного навчально-тренувального процесу в експериментальну групу були внесені зміни в загальноприйняту методику. Ці зміни виражалися в додаванні засобів: 1 - використання лижороллерах marwe в тренуваннях на розвиток швидкісно-силової витривалості; 2 - розвиток спеціальної витривалості тренуванням круговим методом;

Тренування на лижороллерах marwe відрізняються більш повільним ходом, що наближає їх до тренувальних занять на лижах. З метою комплексного збільшення швидкісно-силового впливу у тренуванні круговим методом вправи робилися з максимальною частотою.

Експерементальна методика .

-й день. Розминка ( біг) 25хв. , Біг на лижоролерах ( marwe ) 45хв . без палиць. Прискорення повторним методом. Відрізок траси по пересіченій місцевості до 1,5 хв. 8 разів, частота пульсу до 195уд/хв . перед черговим стартом 120-130уд/хв. Заминка біг 20хв..ЗФВ на тренажері «Лідер» 10хв.

( підтягування, піднімання тулуба, присідання з партнером).

-й день. Біг 30 хв. (ЧСС 140 уд / хв.) Імітаційні впр.15хв. Біг на Лижоролерах ( marwe ) 1год 20хв . ( ЧСС до 150уд/хв ) , біг 1км. тренажер «Лідер» 10 хв.

-й день.

-ше. тренування. Зарядка ; Біг на лижоролерах ( marwe ) 45хв. без палиць. ( ЧСС до 150уд/хв. ). Швидкісно-силова робота інтервальним методом у підйом 100м.20раз. Заминка Біг 1км. тренажер «Лідер» 12 хв.

- е тр. Біг 1год (ЧСС 140 уд / хв.) Силова круговим методом 50хв.

-й день.

Активний відпочинок. Біг з ходьбою 1год 30хв. Спортивні ігри 1год

-й день

Біг 30 хв . (ЧСС 140 уд / хв.) Імітаційні впр.15хв . Біг на Лижоролерах

( marwe ) 1год 20хв . ( ЧСС до 150уд/хв ) , біг 1км. тренажер «Лідер» 10 хв.

-й день.

Біг на Лижоролерах 2год . (ЧСС до 170 уд / хв). біг 1км , тренажер «Лідер» 12 хв. підтягування на перекладині та вистрибування з півприсіду до відмови.

-й день.

Відпочинок.

Після кожного тренування і зарядки вправи на гнучкість 10хв.


Висновки


Питання розвитку швидкісно-силової витривалості біатлоністів на сучасному етапі набувають все більшої актуальності. До останнього часу в теорії та методиці тренування біатлоністів вважалося, що розвиток спеціальної витривалості здійснюється в достатній мірі при пересуванні на лижах і при виконанні спеціальних підготовчих вправ. Такий стан, очевидно, потребує перегляду , так як швидкість пересування найчастіше лімітується рівнем розвитку спеціальної витривалості.

Застосування правильної методики розвитку витривалості, має відігравати значну роль в успішному виступі на лижних трасах і в біатлоні.

У зв'язку з актуальністю поставленої проблеми мною був організований і проведений педагогічний експеримент, метою якого стало експериментальне обгрунтування ефективності застосування розробленої методики з підвищення швидкісно-силової витривалості у біатлоністів високої кваліфікації в підготовчому періоді.

Більшість компонентів, що складають спеціальний фундамент підготовленості у спортсменів високої кваліфікації , як усередині одного виду спорту, так і в різних дисциплінах, мають певні варіації, що вимагає при плануванні тренування спортсменів високої кваліфікації йти шляхом індивідуалізації.

Створення спеціального фундаменту підготовленості забезпечує високий рівень працездатності і спортивних результатів протягом значної частини річного циклу (до 6-9 місяців), і, за умови хорошої емоційної стійкості, а, головне, відповідної мотивації, дозволяє за рахунок нетривалої підвідної інтенсивного тренування та серії змагань на різних дистанціях вивести спортсмена на видатні досягнення як на основний, так і на суміжних дистанціях.

Основу тренувальних програм, спрямованих на створення спеціального фундаменту, складають тренувальні навантаження на рівні анаеробного порогу (3-5 ммоль/л), більше 50% від загального річного обсягу, і вправи на силову витривалість, які є адекватним стимулом для розвитку м'язів, що виконують основну роботу в змагальних вправах.

Специфічні змагальні та спеціально-підготовчі вправи володіють найбільшим тренувальним впливом , і обсяг їх в багаторічному процесі поступово збільшується. Залежно від кліматичних умов і матеріально-технічної бази частка таких вправ у різних видах спорту становить від 60 до 100%.

Всі специфічні засоби виконуються методами безперервного вправи ( рівномірний і змінний ) і методами інтервальної вправи.

Ці методи можна також комбінувати, що дає можливість забезпечити найбільш повну відповідність їх спрямованості занять.

Традиційне застосування методів тренування має характерні особливості, притаманні окремим видам спорту. Так , одні види : велоспорт, лижний спорт, ходьба, біг - використовують при вихованні витривалості, особливо в підготовчому періоді, в основному безперервні методи; інші види спорту: плавання, ковзани - майже цілорічно - інтервальні, що обумовлено специфікою використання для тренування спортивних споруд.

Силові вправи, використовувані в тренуванні спортсменів у циклічних видах, що вимагають прояву витривалості, слід розглядати як засоби інтенсифікації роботи м'язової системи в специфічному руховому режимі, ефективно сприяє процесу адаптації до цього режиму і підвищенню двох головних властивостей силових і окислювальних можливостей м'язової тканини.

У багаторічному плануванні з віком і стажем силова витривалість стає все більш специфічною, з орієнтацією не стільки на збільшення показників сили, скільки на реалізацію силового потенціалу в русі на змагальній швидкості.


Список використаної літератури


1. Абатуров Р.А. Соотношение тренировочных нагрузок различной интенсивности у лыжников-гонщиков в подготовительном периоде: Автореф. дисс. канд. пед. наук. - М., 2012. - 13 с.

. Абатуров Р.А., Огольцов И.Г. Планирование тренировочной нагрузки в подготовительном периоде//Лыжный спорт. -1983. -Вып. 1. -С. 35.

. Аулик И.В. Определение физической работоспособности в клинике и спорте. -М.: Медицина, 1979. - С. 122-127

. Ашмарин В.А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании. - М.: Физкультура и спорт, 2008. - 223 с.

. Биатлон. Программа для детско-юношеских спортивных школ, специализированных детско-юношеских школ олимпийского резерва и школ высшего спортивного мастерства. -М.: Главное спортивно-методическое управление, 1987. - с.

. Верхошанский Ю.В. Основы специальной физической подготовки. - М.: Физкультура и спорт, 1988. - 333 с.

. Гилязов Р.Г. Особенности развития силы и выносливости лыжников-гонщиков в структуре многолетней тренировки//Лыжный спорт. -1984. -Вып. 2. -С18-20.

. Докучаев В.П. Стрелковая подготовка биатлонистов в круглогодичной тренировке: Автореф. дисс. ... канд. пед. наук. - Л., 1985. -21 с.

. Кинль В.А. Биатлон. - К.: Здоров'я, 2007. - 128 с.

. Дунаев К..С., Савицкий и.И. Зависимость спортивно-технического результата от скорости бега и меткости стрельбы в биатлоне/УТеория и практика физич. культуры. -1980. -№ 12. - С.53-54.

. Дунаев К.С. Развитие силовой выносливости у биатлонистов: Автореф. дисс. ... канд. пед. наук. -Л., 1979. -18 с.

12. Євсєєв Ю.І. Фізична культура <#"justify">13. Жуковская В.М., Мучник И.Б. Факторный анализ в социально-экономических исследованиях. - М.: Статистика, 1976. -С.83-85, 143.

. Маматов В.Ф. Особенности методики тренировки юных биатлонистов старших разрядов в подготовительном периоде: Авотореф. дисс. ... канд. пед. наук.-М., 1981.-17 с.

. Манжосов В.Н. Тренировка лыжников-гонщиков. -М.: Физкультура и спорт, 1985. -96 с.

. Матвеев Л.П. Общая теория спорта. Учебник для завершающего уровня высшего физкультурного образования. - М.: Физкультура и спорт, 1997. - 304 с.

. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры. - М.: Физкультура и спорт, 2009. - 543 с.

. Михалев В.И. Планирование интенсивности нагрузки при применении различных тренировочных средств лыжников-гонщиков в подготовительном периоде: Автореф. дисс. ... канд. пед. наук. -М., 1982. -19 с.

. Михонин А.А. Исследование локальной силовой выносливости и методика её развития у лыжников-гонщиков старших разрядов: Автореф. дисс. ... канд. пед. наук. -Л., 1981.

. Набатникова М.Я. Специальная выносливость спортсмена. -М.: Физкультура и спорт, 1972. -259 с.

. Набатникова М.Я. Проблема совершенствования специальной выносливости спортсмена при циклической работе субмаксимальной и большой мощности: Автореф. дисс. ... докт. пед. наук. -М., 1974. -52 с.

. Озолин Н.Г. О компонентах спортивной подготовленности // Теория и практика физич. культуры. -2010. -№ 4. - С.46-49.

. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. - Киев: «Олимпийская литература», 1997. - 583 с.

. Платонов В.Н. Подготовка высококвалифицированных спортсменов. - М.: Физкультура и спорт, 1986. - 285 с.

. Попов Ю.А. Топография силовой выносливости мышц человека/Теория и практика физич. культуры. -1986. -№ 2. -С. 32-33.

. Программирование и организация тренировочного процесса. - М.: Физкультура и спорт, 2012. - 176 с.

. Раменский Г.М., Раменская Т.И. Специфика восстановительных процессов у биатлонистов высокой квалификации/Лыжный спорт. -1983. - Вып. 2. - С.23-26.

. Расин М.С. Факторная структура скоростно-силовых способностей у конькобежцев высокой квалификации/Теория и практика физич. культуры. -1986.-№3.-С.10-11.

. Ратов И.П., Кряжев В.Д. К состоянию проблемы выносливости и перспективы новых подходов её решения/Теория и практика физич. культуры. -1986.-№ 4.-С.5-9.

. Система подготовки спортивного резерва /Под общей редакцией В.Г. Никитушкина. - М.: Изд. МГФС объединение, 1994. - 319 с.

. Современная система спортивной подготовки/Под ред. Суслова Ф.П., Сыча В.Л., Шустина Б.Н. - М.: Изд. СААМ, 2008. - 445 с.

. Сравнительный анализ эффективности конькового и традиционных лыжных ходов//Возрастные особенности адаптации кардио-респираторной системы при занятиях физической культурой и спортом. - Челябинск, 1985. -С.88-92.

. Теория и методика спорта: учебное пособие для училищ олимпийского резерва.-М., 2007.-С. 181-195.

. Тузов В.Ф. Экспериментальное обоснование методики подготовки юных лыжников-биатлонистов на этапах круглогодичной тренировки: Автореф, дисс. ... канд. пед. наук. -Л., 1977. -20 с.

. Уткин В.Л. Энергетическое обеспечение и оптимальные рядимы циклической мышечной работы: Автореф. дисс. ... докт. биол. наук. -Ы.: МГУ, 1985.-46 с.

. Уткин В.Л., Шикунов М.И., Карпушкин А.А., Сейранов С.Г. Биомеханических аспекты лыжных гонок и биатлона. - М.: ГЦОЛИФК, 1989. -с.176.

. Уткин В.Л., Шикунов М.я. Биомеханический контроль в лыжном спорте//Лыжный спорт. -2010. - Вып. 1. -С.40-43.

. Фарбей В.В. Экспериментальное обоснование соотношения и чередования видов специальной подготовки лыжников-биатлонистов в круглогодичной тренировке: Автореф. дисс. ... канд. пед. наук. - Л., 1980. -21 с.

. Хабинец Т.А. Разработка специфических средств обучения биатлонистов технике преодоления трасс различного профиля: Автореф. дисс. ... канд. пед. наук. - Киев, 1986. -23с.

. Харман Г. Современный факторный анализ. Зарубежные статистические исследования. - М.: Статистика, 1972. -480 с.

. Харре Д. Учение о тренировке, - М.: Физкультура и спорт, 1971. -326 с.

. Хныкина А.М. Биомеханические критерии общей выносливости биатлонистов высокой квалификации//Теория и практика физич. культуры. -1986.-№3.-С.17.

. Хныкина А.М. Физиологическая характеристика знерго-обмена при соревновательных нагрузках у биатлонистов высокой квалификации: Автореф. дисс. ... канд. пед. наук. -Тарту, 1986. -19с.

44. Хочачка, Д. Самеро, 1977

45. Хрисанфов Г.А. Особенности развития специальной выносливости у юных лыжников-гонщиков в годичном цикле подготовки: Автореф. дисс. ... канд. пед. наук. - Л., 1982. -20 с.

. http://nakachka.org.ua


Теги: Розвиток спеціальної витривалості біатлоністів високої кваліфікації у підготовчому періоді  Диплом  Туризм
Просмотров: 13695
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Розвиток спеціальної витривалості біатлоністів високої кваліфікації у підготовчому періоді
Назад