Аналіз туристичних ресурсів для розвитку релігійного туризму в Індонезії

Зміст


Вступ

Розділ 1. Природні, соціально-економічні та історичні передумови розвитку туризму

.1Географічне положення та загальна характеристика країни

.2Історичні передумови

.3Соціально-економічні фактори розвитку країни

.4Туристичні формальності

Розділ 2. Рекреаційно-туристичні ресурси

.1 Природні ресурси

.2 Культурно-історичні ресурси

.3 Інфраструктура індустрії туризму

Розділ 3. Туристична спеціалізація Індонезії

.1 Аналіз місця країни на ринку туристичних послуг світу

.2 Туристична спеціалізація країни та її регіонів

.3 Оцінка туристичних ресурсів та інфраструктури для розвитку релігійного туризму

Висновки

Список використаної літератури


Вступ


Проект розвитку туризму, відповідного нормам шаріату, готується представити Індонезія, яка подібним чином відповідає на збільшений прошарок гостей з мусульманських країн, які обирають для відпочинку напрямки, здатні гарантувати їм цінності ісламської культури і традицій.

Актуальність обраної теми можна пояснити у наявності в Індонезії унікальної ісламської культури, яка притягує любителів релігійного туризму в основному з мусульманських країн Азії та Океанії, таких як: Китай, Сінгапур, Малайзія, Туреччина, тощо. Але прибувають і туристи із країн Європи, яким є цікавий релігійний вид туризму у цій країні.

Необхідність дослідження релігійного туризму полягає в тому, що Індонезія порівняно з іншими молода країна, яка отримала незалежність тільки у 1949 році, але із давніх часів має дивовижну культуру і стародавні традиції.

Індонезія має непоганий потенціал для подальшого розвитку релігійного туризму та може стати одною із провідних країн у цій сфері порівняно з іншими країнами такими як: Індія, Іран, Єгипет, Лівія, Малайзія та інші, тобто ті країни у яких релігійний туризм розвинутий на гідному рівні.

У Індонезії на даний момент розташовано 8 обєктів, що занесені в список світової спадщини ЮНЕСКО! По підсумкам 2011 року ВВП в сфері туризму становить 8% від загального обєму.

Цей несподіваний розвиток пояснюється тим, що туристи-мусульмани в останні роки для відпочинку вибирають те, що відноситься до найбільш динамічним в економічному плані країнам, держава в Південно-Східній Азії. Саме для них уряд Індонезії розробив проект розвитку туризму, відповідного нормам шаріату.

Під час підготовки нової програми, яку планується почати втілювати в життя вже влітку цього року, міністерство економічного розвитку і туризму Індонезії вже підписало спільний Меморандум про взаєморозуміння з Радою улемів країни.

Як зазначив генеральний директор розвитку проектів MTCE Фірмансья Рахмін, шаріатський туризм слід розуміти, перш за все, як відпускний напрямок, що розвивається в рамках і з урахуванням канонів Ісламу.

Під шариатским туризмом мається на увазі схема організації поїздки і перебування в країні, яка не суперечить, а, навпаки, враховує цінності, побут і правила поведінки в суспільстві людини, що сповідує Іслам.

Слід зазначити, що так званий шаріатський туризм в останні роки набирає популярність серед все більшої кількості мусульман. Про його бурхливий розвиток свідчить зростаюча пропозиція різних сервісів, таких як халяльні спа-салони та молитовні кімнати в аеропортах, роздільні пляжі на популярних світових курортах та інші види послуг, розраховані на подорожуючих поодинці або з сім'ями мусульман.

Влада країни має намір не просто ввести галузь ісламського туризму, але і зробити його успішним і прибутковим. Завдяки туризму все, що має галузь, в тому числі і послуги, і інфраструктура, вдасться гармонійно поєднати з цінностями ісламської культури.

Мета і завдання цієї роботи полягає у вивченні культурно-історичних ресурсів, характеристика і можливість їх використання у сфері релігійного туризму.

Виконана робота буде мати теоретичне і практичне значення для розвитку релігійного туризму в Індонезії, насамперед теоретичне це - пошук відповідних ресурсів та їх вивчення для можливості використання. Практичне значення полягає у будуванні відповідної туристичної інфраструктури та залучення туристів до проведення туристичної діяльності.


Розділ 1. Природні, соціально-економічні та історичні передумови розвитку туризму


.1 Географічне положення та загальна характеристика країни


Індонезія,офіційна назва - Республіка Індонезія - країна в Океанії <#"justify">Індонезія має не дуже вигідне економіко-географічне положення так як знаходиться далеко від розвинених регіонів Європи та Америки, не має спільних кордонів із високо розвинутими країнами, окрім Китаю, Японії та Австралії, які знаходяться недалеко та може мати з ними дипломатичні та економічні відносини.


Рис.1.1. Політична карта Індонезії


.2 Історичні передумови


На території Індонезії знаходиться один з найбільш ранніх ареалів розселення стародавніх людей. Зокрема тут, в центральній частині острова Ява <#"279" src="doc_zip2.jpg" />

Рис.1.2. Карта адміністративно-територіального поділу


У 2011 році внутрішньополітична ситуація в Індонезії продовжувала залишатися стабільною. Сформована розстановка політичних сил дозволяла говорити про деяке ослаблення позицій нинішнього президента, що втрачав популярність у суспільстві через низку корупційних скандалів з членами його « Демократичної партії».

В кінці 2011 року негативний вплив на національну економіку і внутрішньополітичну ситуацію в Індонезії почав надавати європейська боргова криза, уповільнивши зростання ВВП країни і загостривши проблеми в експортно-орієнтованих галузях економіки. Також негативний вплив на стабільність політичної системи зіграло загострилося в 2011 році протистояння Комісії по боротьбі з корупцією з різними органами виконавчої влади країни.

На тлі соціальних і економічних складнощів також загострилися наявні в країні міжетнічні та міжконфесійні уповільнені конфлікти. У 2011 році в Індонезії значно зросла активність ісламських екстремістських організацій . У цьому контексті влада країни різко активізували свою антитерористичну роботу, розгорнувши масштабні операції з пошуку та знищення ісламських екстремістів. Це певним чином зміцнило авторитет індонезійського керівництва в місцевому суспільстві, підтвердило його здатність ефективно протистояти серйозним внутрішнім викликам, зробило позитивний вплив на інвестиційний клімат в країні.

У цілому аналіз подій, що сталися впродовж року: політичних, економічних і соціальних подій в Індонезії дозволяє говорити про сталий стані політичної системи.

Економічна характеристика

Економіка Індонезії відноситься до аграрно-індустріального типу. За рівнем національної конкурентоспроможності в 2010 році займала 44 місце у світі. Індонезія належить до категорії найбільш перспективних в економічному плані країн, що розвиваються - так званої групи одинадцяти. Обсяг ВВП за 2012 рік склав 1,212 трильйона дол. США - 16 місце в світі і перше - у Південно-Східній Азії ( близько 5000 дол. США на душу населення - 155 місце в світі). Темпи економічного зростання , зафіксовані в 2012 році , - близько 6 % ( 50 місце в світі). Дохідна частина державного бюджету за 2011 рік - 119,5 млрд. дол. США , видаткова - 132,9 млрд. дол. США , дефіцит бюджету - 13,4 млрд. дол. США .

Грошова одиниця - індонезійська рупія, усереднений курс за 2010 рік - 9170 рупій за 1 долар США. Розмінна одиниця - сен, одна сота рупії. Емісія грошей здійснюється центральним банком країни - Банком Індонезії.

Темпи інфляції за підсумками 2012 року - 4,5% ( 151 місце у світі). Обсяг зовнішнього боргу на 2010 рік - 196,1 млрд. дол. ( 30 місце у світі). Обсяг національних золотовалютних резервів на липень 2011 року склав 122,7 млрд. дол.

Для економіки характерна активна роль держави: вона володіє приблизно 140 великими підприємствами в різних секторах національного господарства, а також контролює ціни на ряд товарів, включаючи базові продукти харчування та паливно-мастильні матеріали. В обсязі ВВП частка промислового виробництва на 2010 рік становить 47%, сфери послуг - 37,6%, сільського господарства - 15,4 %. При цьому в промисловості зайнято 12,8 %, в сільському господарстві - 38,3 % і у сфері послуг - 48,9 % працюючого населення. Загальна чисельність працездатного населення - 116 500 000 осіб (5 місце у світі), рівень безробіття - 7,1 % ( 70 місце в світі).

Для населення характерно значне соціально - економічне розшарування, доходи найбільш імущих 10% майже в 11 разів перевищують доходи найбідніших 10% індонезійців. Більше 13 % проживає нижче рівня бідності.

Серйозною проблемою економіки є корупція - в рейтингах, що складаються організацією « Транперенсі інтернешнл », Індонезія тривалий час займає місця на початку другої сотні.

Промисловість В обробній сфері на 2009 рік було зареєстровано понад 25 тисяч підприємств, які мають статус великих або середніх і більш 3,2 мільйонів малих підприємств і надомних виробників. Найбільш значущими галузями є харчова промисловість, хімічна промисловість, текстильна промисловість, тютюнова промисловість, виробництво машин та устаткування, автомобільна промисловість, целюлозо - паперова промисловість, виробництво готового одягу.

Велика частина малих підприємств і надомних виробників діють у різних галузях легкої та харчової промисловості, включаючи традиційні ремесла: виробництво батіка, кераміки, плетіння циновок, виготовлення різьблених виробів з дерева і кістки, іншої затребуваною сувенірної продукції.

У добувній промисловості діють в основному великі національні компанії, значна частина з яких належить державі, а також західні сировинні корпорації. Найбільшою з національних компаній є державна монополія «Pertamina », що контролює видобуток і переробку нафти.

Видобуток нафти ( на 2009 рік) становила понад 1,02 млн. барелів на день (37 місце у світі), природного газу - 85,7 млрд. кубометрів за рік (8 місце у світі). Також в промислових масштабах видобуваються всі мінеральні ресурси.

Сільське господарство - історично основна галузь місцевої економіки - даючи трохи більше 14% національного ВВП, забезпечує зайнятість досить значної частини населення - понад 38%. При цьому його частка і в структурі ВВП, і з точки зору зайнятості поступово знижується.

Основною сільськогосподарською галуззю є землеробство. Оброблювані землі становлять близько 13% території країни - таким чином, за їх площі Індонезія займає 7-е місце в світі. Близько 1/3 оброблюваних земель зрошувані. З виробництва багатьох сільськогосподарських культур країна займає лідируючі місця в світі.

Основні харчові культури: рис ( збір у 2009 році - 64,4 млн. т, 3-е місце в світі, в кінці 1980- х років досягнуто стабільне самозабезпечення цим ключовим продуктом харчування ), касава, кокоси, кукурудза, банани, батат. У великих обсягах вирощуються олійна пальма, сагова пальма, цукрова тростина, какао-боби, кава, тютюн, чай, гвоздика, перець. З технічних культур найбільше значення мають каучуконоси .

Тваринництво розвинуто у меншій мірі. Загальне поголів'я великої рогатої худоби на 2010 рік становить 15,23 млн. голів, у тому числі 13,5 млн. - м'ясні корови, 530 тис. - молочні корови і 1,2 млн. - буйволи, використовувані головним чином як тяглова худоба. До 2014 року планується вийти на самозабезпечення яловичиною (у 2010 році національне виробництво забезпечувало 97,5 % потреб населення). За даними на 2008 рік, поголів'я кіз становило 15,8 млн. голів, овець - 10,3 млн. голів, свиней (вирощуються переважно не мусульманським населенням ) - 5,5 млн. голів. Основною домашньою птицею є курка: у 2008 році було 68 млн. курей-несучок, було вироблено більше 1,2 млрд. бройлерних курчат, більше 1 млн. т яєць.

Величезне значення історично має рибальство: за обсягом вилову риби та морепродуктів за 2009 рік - більше 5,1 млн. т - Індонезія посідає третє місце у світі , основні промислові види : тунець, макрель, сардина, морський окунь, групер, креветки. При цьому за обсягами виробництва з ним практично зрівнялося інтенсивно розвивається рибництво: з вилову штучно розведеної риби та морепродуктів за 2009 рік - понад 4,7 млн. т - країна займає друге місце в світі. Основні розводяться види: тилапія, короп, гурамі, креветки, широко практикується розведення перлів.

Найважливішою галуззю є лісове господарство: у 2009 році в Індонезії було заготовлено 98,7 млн. м ³ деревини (8- е місце у світі), з яких 36,4 млн. м - колоди промислового призначення. Серйозною проблемою в цій галузі є незаконна вирубка лісу і контрабандний вивіз коштовних порід деревини.

Сфера послуг традиційно займає досить важливе місце в індонезійській економіці (включаючи колоніальний період), однак початок її інтенсивного цілеспрямованого розвитку відноситься до періоду економічної модернізації 1970-х - 1980-х років. До 2010 року частка сфери послуг у ВВП склала 37,6%, вона забезпечувала зайнятість практично половини (48,9%) працездатного населення. При цьому ефективність і конкурентоспроможність цього сектора в порівнянні з індонезійської економікою в цілому залишається невисокою, зокрема, в силу технологічної та інфраструктурної відсталості, нестачі кваліфікованих кадрів.

У 2010 році урядом прийнято програму прискореного розвитку сфери послуг. Основними завданнями, поставленими в її рамках, є планомірне підвищення її частки в економіці - до 55% ВВП до 2025 року, а також якісна модернізація її основних секторів: охорони здоров'я (див. розділ «Охорона здоров'я»), транспорту та зв'язку (див. розділ « Транспорт і зв'язок »), банківського, торговельного, туристичного секторів, енергетики.

Туризм Індонезійська влада традиційно докладає активні зусилля для розвитку в країні індустрії туризму. Ставка при цьому робиться насамперед на максимізацію припливу закордонних візитерів, більш перспективних з економічної точки зору. З 1980-х років значні кошти вкладаються в модернізацію і розширення готельного фонду та іншої відповідної інфраструктури, а також у популяризацію національних туристичних об'єктів. Позитивну роль в цьому плані відіграє наявність значної кількості як історико-культурних, так і природних пам'яток, в тому числі, що мають світове значення. Зокрема, на 2012 рік у країні було 8 об'єктів, включених до списку Всесвітньої спадщини (за їх кількістю Індонезія займає перше місце серед держав Південно-Східної Азії).

Разом з тим, соціально-економічна криза, політичні потрясіння, ескалація напруженості на і сплеск тероризму, що мали місце наприкінці 1990-х - початку 2000-х років, суттєво знизили ефективність вжитих заходів. Стабільне зростання кількості відвідують країну іноземних туристів почався тільки в 2007 році, при цьому динаміка відповідних надходжень до бюджету залишається досить нестійкою. За підсумками 2011 року прогнозується їх помітне зростання - з 7,7 до 8,3 млрд. дол. (близько 8% ВВП). Серед візитерів більшу частину традиційно складають громадяни країн - сусідів Індонезії по Азіатсько-Тихоокеанському регіону: Сінгапуру, Малайзії, Австралії, Китаю, Японії.

Характеристика населення

Населення Індонезії стало швидко збільшуватися з початку XIX ст. За даними переписів, у 1930 р. у країні проживало 60,6 млн. людей, у 1961 р. - 97 млн., у 1971 р. - 119,2 млн., у 1980 р. - 147,5 млн. людей і в 1990 р. - 179,3 млн. Чисельність населення Індонезії наприкінці 1990-х років зростала приблизно на 3 млн. людей на рік. Згідно з оцінкою на 2004 р., в Індонезії проживало 238,4 млн. осіб. За цим показником країна посідає четверте місце в світі після Китаю, Індії та США. Збільшення чисельності населення відбувається за рахунок природного приросту, що характеризується високою народжуваністю і смертністю, яка поступово знижується. Щорічні темпи приросту в 1963-1970 роках оцінювалися в 2,8% на рік, у 1970-1980 роках - 2,34%, у 1985 році - 2,9%, але завдяки успішному здійсненню програми планування сім'ї в 1990-1995 роках знизилися до 1,7%. Зараз приріст населення становить 1,5%. Народжуваність з розрахунку на 1000 людей становить 21,49 люд. Рівень смертності 6,26 на 1000 людей. Середня тривалість життя 68,94 років.

На відміну від інших мусульманських країн в Індонезії приблизно рівна кількість чоловіків і жінок. Вікова структура населення - люди до 14 років - 29,7%, з 15 до 64 років - 65,4%, старші 65 років - 4,9%.


Табл.1.1. Основні демографічні характеристики населення

ПоказникиОдиниці виміруВеличина показникаЧисельність населеннямлн. чол.245,613,043Народжуваністьчол. на 100021,5Смертністьчол. на 10006,3Природний прирістчол. на 100015,2Механічний прирістчол. на 10001,2Вікова структура населення:%Діти%29,7Дорослі%65,4Похилого віку%4,9Статева структура населення:%Чоловіки%51Жінки%49

За підсумками загальнонаціонального перепису, проведеної в травні - червні 2010 року, населення Індонезії склало 237 556 363 людини, а за оцінними даними, виведеним з розрахунку на існуючі темпи зростання населення, до липня 2011 року його чисельність збільшилася до 245 613 043 чоловік. Індонезія, таким чином, є найбільш населеною країною Південно-Східної Азії і займає четверте місце в світі за кількістю жителів.


Графік 1.1. Приріст населення протягом 1960-2011 рр.


Середня щільність населення становить (з розрахунку за даними перепису 2010 року) близько 124 людини на кв. км, при цьому населення розподілено вкрай нерівномірно: 57,5% індонезійців проживає на Яві, яка становить менше 7% території, в результаті чого цей острів є одним з найбільш густонаселених місць планети (більше 1000 осіб на кв. км). 21,3% населення проживає на Суматрі (116 осіб на кв. км), 7,3% - на Сулавесі (91 чоловік на кв км), 5,8% - на Калімантані (24 особи на кв. км), 5,5% - на Малих Зондських островах (138 осіб на кв. км), 1,8% - на Новій Гвінеї (9 осіб на кв км), 0,8% - на Молуккських островах (34 особи на кв. км). Серед адміністративно-територіальних одиниць найбільша щільність населення зареєстрована в Особливому столичному окрузі - більше 14 400 чоловік на кв. км, найменша - в провінції Папуа - менше 8 чоловік на кв. км.

Для забезпечення більш рівномірного розподілу населення по території країни влада Індонезії з 1950-х здійснюють масштабну програму - переселення жителів густонаселених районів (Яви, Мадуро, Балі) на малонаселені острови (Калімантан, Нова Гвінея, Молукки).

Частка міського населення становить 44%. Станом на 2010 рік 11 міст мають населення чисельністю більше 1 мільйона чоловік.


Діаграма 1.1. Етнічний склад населення


В Індонезії виділяють близько 330 етнічних і племінних груп, кожна з яких має власну мову, звичаї і свою соціальну організацію. Найчисленніші з них яванці; їх частка в населенні країни становить 45%. Вони заселяють велику частину Центральної, Східної і частково Західної Яви, південне узбережжя Суматри і Калімантану. За ними слідують сунди (суданці) (14%) із Західної Яви і мадурці (7,5%), що займають, крім о.Мадури, східну частину Яви. Західну і східну частину Суматри населяють мінангкабау (3,3%), а північне узбережжя - батаки і ачехці. Ізольовані гірські райони Північної Суматри населяють гайо і аласи. Малайці (7,5%) утворюють основне населення в східній і південно-східній частинах Суматри, на узбережжі Калімантану і о-вах Ріау. До числа іншої великої народності відносяться банждари, близькі до малайців, і деякі Калімантану (корінне населення острова). Південний захід Сулавесі населяють буги і макасари, гірські райони центру - племена тораджей. На о.Балі проживають балійці, на о.Ломбок - сасаки. Серед народів Молукських островів виділяються амбонці. Велика частина Нової Гвінеї заселена папуаськими народами. Крім того, представлена безліч малих народів з локальними ареалами мешкання. З некорінних народів Індонезії найбільшу групу утворюють китайці (7,3 млн. жит., або близько 3,1% населення), переважну більшість яких становлять вихідці з південних провінцій Китаю. Велика частина китайців на Яві зосереджена в містах, де вони контролюють значну частку бізнесу і торгівлі, але на інших островах, наприклад, на Калімантані, існують великі сільські китайські громади. Крім того, в країні проживають араби (в більшості своїй нащадки вихідці з Хадрамауту), індійці, пакистанці та інші. Після отримання незалежності європейців у країні залишилося небагато. Кількість голландських поселенців, яких ще наприкінці 1950-х років було близько 60 тис. людей, зменшилась до 10 тис. Крім того, в Індонезії живе невелика кількість австралійців, американців і англійців.

За даними перепису 2000 року, близько 86,1% населення країни є мусульманами, 5,7% - протестантами, 3% - католиками, 1,8% - індуїстами, 3,4% - буддистами і прихильниками інших релігій. Більшість індуїстів проживають на острові Балі. Більшість буддистів - особи китайського походження.

На території Індонезії поширені більше 700 мов. Єдина офіційна мова - індонезійська, яка активно використовується в торгівлі, освіті, засобах масової інформації та адміністрації, проте більшість індонезійців розмовляють мовами своїх етнічних груп. Найбільш поширені мови: яванська (поширена в центі і на сході острова Ява), суданська (захід острова Ява), мадурська (острів Мадуро, схід острова Ява), мінангкабау (захід острова Суматра). Індонезійська поширений на всій території країни. У великих містах люди часто володіють англійською як другою мовою. Деякі літні люди ще пам'ятають голландська мова як спадщина колоніальних часів.


.4 Туристичні формальності


Для відвідування Індонезії на термін до 30 днів громадянам Росії та України можна отримати візу після прибуття в міжнародний аеропорт.

Для оформлення візи на кордоні необхідні наступні документи:

закордонний паспорт, термін дії якого складає не менше шести місяців на момент в'їзду в країну. У паспорті повинна бути як мінімум одна чиста сторінка для вклеювання візового стікера;

зворотні квитки або квитки в третю країну;

підтвердження броні готелю або доказ наявності достатніх коштів для перебування в країні.

Візовий збір складає $ 25. Оплата здійснюється в доларах США або в індонезійських рупіях.

Дітям до 9 років, якщо дитина вписана в паспорт батьків, віза відкривається безкоштовно. Діти старше 9 років оплачують повну вартість візи незалежно від того, вписані вони в паспорт батьків або мають власний закордонний паспорт.

Для відвідування провінції Іріан - Джая необхідний спеціальний дозвіл 'Surat Jalan', яке видає організація Dinas Intel Pam Pol MABAK у Джакарті або регіональні відділення поліції в Біак і Джайпурі. Отримання дозволу займає пару днів.

Володарям карти APEC Business Travel Card віза до Індонезії не потрібна. Карту необхідно мати при собі.

Дозволено ввозити безмитно ( особам старше 18 років):

спиртні напої в обсязі не більше 2 літрів;

тютюнові вироби: сигарети ( до 200 штук ), або сигари (не більше 50 штук), або тютюн у кількості не більше 100 грам;

парфуми або туалетна вода в кількості, потрібній для особистого користування;

подарунки та сувеніри вартістю, що не перевищує $ 250 на людину або $ 1000 на сім'ю;

Ввезення в країну іноземної валюти не обмежується, але суми, що перевищують $ 11000, підлягають декларації. Що ж стосується ввезення національної валюти, то вона вся підлягає обов'язковій декларації та не повинна перевищувати суму в 50 тис. рупій.

Декларуванню підлягають: фотоапарати, відеокамери, портативні радіоприймачі, аудіоплеєри, магнітофони, біноклі та спортивне обладнання, інакше потім їх складно буде вивезти з країни.

Заборонено ввозити і вивозити з Індонезії:

наркотики;

зброя та вибухові речовини, військову амуніцію;

порнографічні матеріали;

друковані видання китайською мовою;

китайські ліки;

рідкісних птахів і тварин;

речі, що мають історичну та культурну цінність, але не мають спеціального дозволу на вивезення.


Розділ 2. Рекреаційно-туристичні ресурси та інфраструктура


.1 Природні ресурси


Кліматичні ресурси В Індонезії розрізняють екваторіальний і субекваторіальний морський клімат. На південних і східних островах у році, в умовах субекваторіального клімату, виділяються два сезони: дощовий ( з листопада по лютий) і сухий (з березня по жовтень). Тим не менш, у багатьох місцях складно виділити сезони, суха і волога погода чергуються спонтанно. Загалом наближенні для більшої частини країни з листопада - грудня по березень - квітень триває вологий сезон ( мусон дме з північного заходу ), з травня - червня по вересень - жовтень - сухий ( мусон йде з півдня і сходу, тобто з боку Австралії). Тим не менш, для Північної Суматри і для північної і центральної частин Молуккських островів ( Сіркам, Амбон, Буру ) картина прямо протилежна. Картина ще більше ускладнюється, якщо взяти до уваги безліч локальних мікрокліматів, характерних для тієї чи іншої місцевості в Індонезії.

Варто відзначити, що в Індонезії досить волого: в дощовий сезон відносна вологість досягає 90 %, а в інший час року - 80%. У цілому за рік тут випадає близько 3000 мм опадів і найбільше - в передгір'ях. На півдні острова Сулавесі в січні відзначається більше 700 мм опадів, в серпні ж - всього 15 мм. На більш північних островах опади рівномірно розподілені протягом року, щомісяця їх випадає близько 200-300 мм. На рівнинних областях цих островів круглий рік в денні години повітря прогрівається до +28 ... +30 градусів, в горах трохи прохолодніше - близько +20 градусів, а в нічні години тут іноді бувають заморозки. Прибережні води у всіх областях мають температуру не нижче +26 градусів. Найменша кількість опадів випадає на островах групи Нуса Тенгара, розташованих між Австралією і Явою. Повітря в Індонезії вологий, відносна вологість коливається між 70 і 90%. Тайфуни і сильні шторму не характерні для Індонезійських морів.

Великий вплив на розподіл температур надає висота над рівнем моря. У цілому, температура падає приблизно на 1 гр. на кожні 100 м підйому. Найвищі вершини Індонезії піддаються нічним заморозкам, а деякі гори Іріан Джаі постійно покриті снігом.

Рельєф Острови Індонезії істотно різняться за розмірами. Найбільші з них - Нова Гвінея ( 829 тис. кв. км, з них на частку провінції Папуа припадає 421,9 тис. кв. Км), Калімантан ( 734 тис. кв. км, Індонезії належать 539,5 тис. кв. км), Суматра ( 473,6 тис. кв. км), Сулавесі ( 189,2 тис. кв. км) і Ява ( 126,5 тис. кв. км). Решта острови Індонезії за площею значно поступаються перерахованим, більшість належить до Малим Зондською і Молуккських островів. До складу Індонезії входить також безліч крихітних коралових атолів і одиночних скель.

Острови розрізняються своєю геологічною структурою. Так, значні частини західної групи островів (східна Суматра, західний і центральний Калімантан, острови Банку та Белітунг) разом з мілководними Південно-Китайським і Яванським морями приурочені до Зондской платформі. У минулому це був масив суші, який з'єднувався з материковою Південно-Східною Азією. В результаті опускання суші утворилися моря, протоки і острова. Структурно острови Танібар, Ару, Кей і південний захід Нової Гвінеї утворять єдине ціле з Сахульскім шельфом (продовженням Австралійського континенту, затопленим Арафурським морем). Між цими великими структурами в зоні молодої складчастості в оточенні глибоководних морів знаходиться о. Сулавесі. Звідси починається Тихоокеанська гірська тектонічна система, що продовжується на Філіппінах, Молуккських о-вах і Новій Гвінеї. У західному напрямку від Сулавесі простяглася Бірмано - Яванська, або Зондськая, гірська дуга - частина Гімалайської складчастої системи. До цієї дузі відносяться Малі Зондські о-ви, Ява, гори Суматри.

Оскільки Індонезія знаходиться на стику двох тектонічних зон, на її території спостерігаються підвищена сейсмічність та інтенсивний вулканізм (понад 500 вулканів, з них більше 220 - діючі). Найбільш відомий вулкан Кракатау в Зондській протоці, в результаті виверження якого в серпні 1883 був зруйнований острів і загинуло більше 36 тис. чоловік. Викид в атмосферу великого обсягу вулканічного попелу мав істотні кліматичні наслідки . Середня температура земної поверхні знизилася на декілька градусів. У 1927-1929 внаслідок вулканічних вивержень в цьому районі утворився новий острів Анак Кракатау ( "Син Кракатау » ) висотою бл. 200 м. Найсильнішим на землі за останні 500 років вважається виверження вулкана Тамбора ( в 1815, висота - 2850 м) на о.Сумбава, розташованому східніше Яви. Тоді, за оцінками, загинуло бл. 92 тис. остров'ян. Кількість викидів в атмосферу було настільки велике, що значно скоротилося надходження сонячного випромінювання на земну поверхню , сталося похолодання клімату: сезонний сніг у Північній півкулі зійшов лише в червні, а вже в серпні почалися заморозки.

Для більшості островів Індонезії, особливо великих, характерне поєднання гірського рельєфу з рівнинами . Уздовж західного узбережжя Суматри простяглися гори Барісан. Їх схили круто піднімаються майже від самого берега і завершуються піками на позначках 2000-3800 м. Найвища точка - вулкан Керінчі ( 3800 м ). Велика, східна частина Суматри зайнята заболоченою рівниною протяжністю бл. 1500 км і шириною до 250 км, по якій несуть свої води річки, що беруть початок у горах Барісан. Рівнина зайнята густими вологими тропічними лісами. Витягнуті з заходу на схід гори Яви увінчані багатьма вулканічними конусами, 11 з них перевищують 3000 м ( найвища точка острова - вулкан Семеру, 3676 м). Всього на Яві 38 вулканів. Продовження деяких гірських пасм чітко простежується східніше, на Малих Зондських і Молуккських о-вах. Найбільш великі вулкани в цьому регіоні - Рінджані ( 3726 м ) на півночі о. Ломбок і Агуна ( 3148 м) на Балі.

Внутрішні води та води Світового океану Внутрішні води , включаючи внутрішні моря , протоки , ексклюзивну економічну зону, складають 7,9 млн. кв. км. Моря на заході - Південно-Китайське, Яванське, Балі - мілководні ( глибиною до 100 м). В основному неглибокі південно-східні моря - Тиморське і Арафурське, хоча Тиморському западина - 3310 м. Моря на північ, схід і південний схід від Сулавесі - Сулавесі, Молуккських, Сіркам, Банда, Саву, Флорес, Хальмахера - невеликі за площею, але глибокі. Западина Вебера в морі Банда досягає 7440 м. У зовнішніх водах найглибша западина - Яванська ( 7450 м).

Річки численні, але малопротяжні. Найдовша річка - Капуас Бесар ( 1010 м ) на Калімантані, потім слідують річки Махакам (715 м ) і Баріто (650 м ); найбільша річка Суматри - Джамбі ( 800 м); найважливіша річка Яви - Соло (540м ). Найбільше озеро - Тоба на Суматрі (1,3 кв. км).

Бальнеологічні ресурси- справжній ключ до гармонії і радості. Це чарівне слово - абревіатура латинського виразу Sanus Per Aqua, "здоров'я через воду ". У наш час зміст цього поєднання букв набагато ширше. SPA - це ціла філософія, в основі якої турбота про здоров'я тіла і душі. Організм людини сприймається як єдине ціле. А для його здоров'я однаково важливі як корисні природні речовини, так і позитивні імпульси , що сприймаються через п'ять органів почуттів - зір, слух, смак, нюх і дотик. У найкращих SPA - центрах гармонійно враховуються і використовуються всі фактори: навколишня природа, клімат, запахи, кольори, звуки, їжа, питво, а також медитація і йога.

Виходячи з вищесказаного, стає цілком зрозуміло, чому найбільший розвиток SPA одержало там, де для цього природа створила всі необхідні умови. Одним з таких регіонів стала Південно-Східна Азія . А визнана столиця азіатського СПА - відпочинку знаходиться в Індонезії - це Балі. Цей острів , дійсно , немов створений спеціально для релаксації. Тут , в кращих готелях Індонезії відпочиваючі можуть отримати все, що необхідно , щоб повернути їм радість життя.

Балі - це зелені рисові тераси , кокосові пальми , вулканічні гірські вершини , тропічні джунглі , цілющі мінеральні джерела , білі піщані пляжі і кристально чисті води океану.

Є на острові Балі одне чарівництво. У горах б'ють мінеральні джерела. За твердженням місцевих жителів, вода ця здатна передавати енергію людині. Вона омолоджує. Майже у кожного джерела побудовані невеликі готелі, в яких живуть туристи з усіх кінців світу. Вони щодня приймають ванни, і , судячи з їх не показного відмінному самопочуттю, вода насправді надає їм сили.

В основі Балійского СПА лежать традиційні східні уявлення про гармонію духу і тіла. Спеціалісти дійсно знають все про те, як створити ідеальні умови для того, щоб тіло розслабилося, а стреси і погані думки розчинилися без сліду. Сама природа допомагає в цьому: шелест хвиль, повітря, запашний ароматами квітів, трав і фруктів, цілющі термальні джерела.

Кожен спа-центр на Балі має як обов'язкову програму, без якої неможливий спа-відпочинок, так і певний асортимент процедур, що надає центру індивідуальність. Так у будь-якому центрі пропонуються традиційні гідропроцедури, всілякі види масажу і сауни. А є й комплексні процедури , рецепти яких у кожного місця свої. Наприклад, Рахарджо - процедура, що триває п'ять годин і включає в себе відвідування парної, ароматичний масаж голови, пілінг тіла, ароматичну мінеральну або молочну ванну, ароматичний масаж тіла.

Також в Індонезії багато вулканів, де зосереджена безліч унікальних гейзерів, грязьових котлів та киплячих озер. Зі стін вулканів стікає тепла річка, температура якої 42 градуси. Скупатися в ній - справжнє задоволення. Це такі вулкани як: Папандайян, Тамбора, Каваіджен і т.д.

Біотичні ресурси, природоохоронні території Флора та фауна Рослинний і тваринний світ Індонезії дуже різноманітний. Гори вкриті заростями хвойних, а також змішаних лісів, а біля підніжжя розкинулися тропічні джунглі. Деякі дерева в таких заростях досягають 50- метрової висоти. Рівнинні ділянки - це місця зростання різних пальм, а також фікусів. Нижній ярус лісу представлений папоротями. У більше " посушливих " районах зростає червоне ( або казуаріновиє ) дерево. У багатьох місцях зустрічаються бамбукові чагарники. Південні острови архіпелагу багаті рослинністю австралійського типу, найбільш яскравими представниками якої є евкаліпти. У прибережних районах на островах ростуть кокосові пальми, в більш вологих місцях - мангрові зарості. Є в Індонезії і своя чарівність - яскраво-рожевий величезний квітка рафлезія - його діаметр досягає одного метра. З тварин у великій кількості зустрічаються мавпи ( орангутанги ), слони, тигри і носороги. На Новій Гвінеї, з огляду на близькість її до Австралії, фауна схожа з останньою. Велика кількість сумчастих ссавців ( куськуси, єхидни і деревні кенгуру ) приваблює сюди вчених-біологів з усього світу. Острови Індонезійського архіпелагу відрізняються великою кількістю характерних тільки для них видів тварин. Так, малайський ведмідь зустрічається на Калімантані і на Суматрі, дика свиня (або бабірус ) - на Сулавесі, а дикі бики - на Калімантані і Яві . У джунглях багато ящірок і змій, а в річках водяться крокодили. До речі, тільки на Комодо - в єдиному місці на Землі - зустрічаються величезних розмірів ящірки ( варани ). Їх ще називають комодські дракони. Райським умовам проживання відповідають і назви птахів - райський птах. У прибережних водах океану водиться велика кількість видів риб: анчоуси, летючі риби, бички, скумбрія, сардини, тунець, скати і акули. Багато дельфінів, в тому числі є і прісноводні (до речі, єдиний такий вид на Землі). Рідко зустрічаються риба-меч, риба-пила, а також баракуда. В околицях Балі зустрічаються також морські черепахи.

Природоохоронні території У силу унікальності природи Індонезії природоохоронні території архіпелагу представляють особливий інтерес. По всій території островів розкидано близько півтора сотень всіляких заповідників, що охороняють по-справжньому незліченні природні багатства цієї країни, - мало де на Землі можна знайти таке видове різноманіття рослин і тварин, як в Індонезії, і мало де збереглося настільки слабкий вплив цивілізації на природні комплекси. Незважаючи на безліч проблем, пов'язаних з незаконною вирубкою лісів і браконьєрством, уряд країни вживає колосальні зусилля для збереження природного середовища своїх островів.

Калімантан ( Борнео ) - один з найцікавіших в природному плані островів країни. Національний парк Бетунг-Керіхун ( Betung Kerihun , площа близько 8 тис. кв. Км), що простягнувся вздовж малайзійської кордону, разом з малайзійський заповідником Ланьяк-Ентімау ( Lanjak Entimau , площа 2000 кв. Км ) утворює одну величезну охоронювану зону - Трансбордери - Рейнфорест - Херітаж -оф- Борнео, внесену до Списку природних пам'яток Всесвітньої значення ЮНЕСКО. Гірські дощові ліси регіону містять близько 500 видів вищих рослин, 300 видів птахів (25 з них ендемічні ), щонайменше 162 різновиди риб і близько 54 видів ссавців, у тому числі тут мешкає зникаючий борнейскій орангутанг і сім інших різновидів приматів.

Суматра У північній частині Суматри знаходиться найбільший заповідник країни - Гунунг - Лесер ( Gunung Leuser, площа 7927 кв. Км), що охороняє місця проживання рідкісного суматранського носорога, тигрів, диких биків і суматранського орангутанга ( Pongo abelii, для цієї тварини виділений невеликий окремий заповідник - Букіт - Лаванг ), а також реліктові гірські ландшафти та унікальні відслонення гірських порід. Разом із заповідниками Букіт - Барісан - Селатан ( Bukit Barisan Selatan ) і Керінчі - Себлат ( Kerinci Seblat ) він утворює зону знаменитого заповідника тропічного лісу Суматри, включеного в 2004 році в Список природних пам'яток Всесвітньої значення ЮНЕСКО . Національний парк Керінчі - Себлат при цьому є найбільшим заповідником на Суматрі (площа близько 13,7 тис. кв. Км) і охоплює цілих чотири області острова: Західну Суматру, Джамбі, Бенкулу і Південну Суматру. Тут можна побачити більше чотирьох тисяч видів рослин, у тому числі найбільший квітка в світі - Рафлезія ( Rafflesia arnoldi ) і найвищий квітка планети - аронник ( Titan Arum ), суматранских тигрів, слонів і носорогів, малайського тапіра, 370 різновидів птахів, а також гарячі джерела, найвисокогірніше кальдерного озеро в Південно-Східній Азії - Гунунг - Туджи ( Gunung Tujuh ) і найвищий пік на Суматрі - Керінчі ( 3805 м). Національний парк Букіт - Барісан - Селатан (площа 3568 кв. Км) охоплює три області Лампунг, Бенкулу і Південну Суматру. Тут можна побачити таких рідкісних тварин, як суматранський слон (приблизно 500 тварин або 25 % від усього числа представників цього виду в світі), суматранський смугастий кролик, суматранський носоріг, суматранський тигр. Всього на території заповідника тропічного лісу Суматри відмічено близько 10 тисяч видів рослин, більше 200 видів ссавців, близько 580 видів птахів.

Національний парк Тесса - Ніло ( Tesso Nilo, площа 385,7 кв. Км , але парк планується розширити втричі ) розташований в області Ріау. Це наймолодший національний парк Індонезії (заснований у 2004 р.), але саме тут охороняються найбільші масиви тропічного лісу на Суматрі і населяють їх тварини . Національний парк Вай- Камбас ( Way Kambas, 1300 кв. Км) охороняє болотисті ліси і ниці дощові ліси області Лампунг, що славляться своїми птахами.

Ява Незважаючи на свою відносно велику освоєність людиною, саме на Яві розташоване найбільше природоохоронних областей.

Національний парк Міру - Бетін ( Meru Betiri, 580 кв. Км) охороняє фантастично багатий життям прибережний тропічний ліс. Парк Алас - Пурва ( Alas Purwo, 434 кв. Км ) займає більшу частину півострова Бламбанган (Східна Ява) і славиться своїми мангровими і мусонними лісами (цікаво , що назва парку можна перекласти як "Перший ліс" - за місцевими легендами, саме в цьому місці земля з'явилася з безодень океану), саваною і чудовими берегами. У північно-східній частині острова лежать землі Національного парку Балуран ( Baluran , 250 кв. Км), що охороняє великі савани африканського типу, що розкинулися навколо самотньої гори Ганунг - Балуран ( 1247 м). Крім його сухих полів і прибережних мангрових лісів тут дуже цікаві бірюзове сірчисте озеро на плато Льен на північний схід від парку. Національний парк Уджунг - Кулон ( Ujung Kulon , 1206 кв. Км ) розташований на крайній південно-західній частині острова Ява в районі Зондській протоки. Він включає півострів Уджунг - Кулон і кілька прибережних островів, у тому числі групу островів Кракатау ( Krakatoa ) , Хандель ( Handeuleum ) і Пьюканг ( Peucang ). Ця місцевість виділяється своєю особливою живописністю і становить великий геологічний інтерес, оскільки дає можливість вивчення острівних вулканів і прилеглих акваторій ( до складу парку входять 443 кв. Км охоронюваних морських ділянок ). Тут зосереджені найбільші значні масиви вологих тропічних лісів з усіх уцілілих у рівнинній частині Яви, а також мешкають представники рідкісних видів рослин і тварин, у тому числі що знаходиться на межі зникнення яванський носоріг (50-60 особин). Це перший національний парк Індонезії і один з об'єктів Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО ( включений до нього в 1992 р.). Доступ на територію парку можливий після отримання дозволу в офісах заповідника в містах Лабуан ( Лобухан ) і Таманджая.

Національний парк Бромо - Тенгер - Семеру розташований всього в 70 км від столиці Східної Яви - міста Сурабая. Це одне з кращих місць в країні для пішого туризму і треккинга, а захоплюють дух ландшафти парку з піком Семеру ( 3676 м, найвища гора Яви ) , чотирма озерами і півсотнею річок приваблюють сотні ентузіастів фотографії. Тут мешкає близько 150 видів птахів, приблизно 200 різновидів орхідей, 22 види ссавців і 4 різновиди рептилій. Сулавесі, також відомий як "Острів орхідей ", являє собою мальовничий край високих гір, туманних долин і озер. Не дивно , що тут створено чимало цікавих заповідників: Боганім - Нані - Вартабон ( Bogani Nani Wartabone , 2871 кв. Км) на півострові Мінахасса - один з найбільших і найрізноманітніших парків країни ; Лорі - Лінду ( Lore Lindu, 2290 кв. Км) з величезною популяцією птахів (близько 227 видів, 77 з яких ендемічні ) і кам'яними мегалітами , датованими XVI століттям; заповідник Бантімурунг - Булусарунг (Bantimurung - Bulusaraung) з тисячами екзотичних метеликів; Рава - АОПА - Ватумохаі ( Rawa Aopa Watumohai, 1050 кв. км) з його 12 природними комплексами і 155 різновидами птахів ( 37 з яких ендемічні ) і 323 видами рослин, а також заповідники Бунакен ( Bunaken ), Кепулауан - Тогеан ( Kepulauan Togean ), Кепулауан - Вакатобі ( Kepulauan Wakatobi ) і Бон- Рат ( Bone Rate ). Комодо Практично вся територія острова Комодо є заповідником всесвітнього значення . Заснований в 1980 році, парк охоплює територію трьох великих вулканічних островів ( Комодо , Рінка і Падар ) і близько півсотні дрібних островів, займаючи загальну площу близько 1817 кв. км, з яких всього 603 кв. км припадає на сушу. Тут мешкає найбільша сухопутна ящірка на планеті - знаменитий комодський дракон, або варан ( Varanus komodoensis ), якого тут налічують декількох сотень особин ( за іншими даними - до декількох тисяч). Це унікальне плазун, сучасник бронтозаврів і диплодоків, чия довжина сягає трьох метрів, а вага - до 200 кілограмів, зустрічається тільки на островах Комодо, Рінка, Гілі - Мотанг і Флорес, представляючи величезний інтерес для розвитку еволюційної теорії.

Горбиста суха савана Комодо і великі ділянки сухої колючим рослинності сильно контрастують з сліпучо-білими піщаними пляжами і блакитний морською водою, що омиває коралові рифи. Саме рифи і навколишні їх акваторії є другою точкою тяжіння островів - у цих теплих водах живе величезна різноманітність живих істот. При цьому самі острови заселені (близько 4 тис. жителів), тому тут реалізується унікальна міжнародна програма співіснування людини і природного середовища (втім, проблем на цьому шляху чимало, тому відвідувати парк рекомендується тільки з попередньої згоди офісу заповідника та місцевої влади.


2.2 Культурно-історичні ресурси


Культурні цінності Індонезії - архітектурні, наукові, релігійні, й інші пам'ятники індонезійської культури,визначаються та охороняються індонезійським законом як місця, що мають «важливе значення для історії, науки і культури». У список культурних цінностей Індонезії на 2008 рік включено 8.232 об'єкта, серед яких буддійські храми, мечеті, художні галереї, наукові об'єкти. Деякі об'єкти входять у Світова спадщина ЮНЕСКО.

Своєрідність архітектури та традиційного мистецтва Індонезії обумовлено впливом різних і різко відрізняються одна від одної культур і цивілізацій - буддійської , індуїстської , мусульманської та європейської. Вже в перші століття нашої ери народи острова Ява (його культура здавна була провідною) сприйняли під індійським впливом буддизм та індуїзм. Індійські та місцеві традиції з'єдналися в класичному мистецтві Яви, в тому числі і в архітектурі. Найдавніші зі збережених архітектурних пам'яток - невеликі витончені індуїстські храми ( " чанді " ) на плато Дієнг в Центральній Яві (VII - початок VIII століття ). Вони являють собою компактні кубічні масиви на східчастих підставах, увінчані пірамідами .

Найграндіозніше святилище на Яві - Боробудур (кінець VIII - початок IX століття ). Це природний пагорб, облицьований блоками андезиту. Він має вигляд ступінчастої пологою піраміди, увінчаної ступою. Незліченні рельєфи на галереях терас Боробудура, статуї Будди розповідають про земне життя Будди і його перевтіленнях.століття державною релігією на Яві і сусідніх островах став індуїзм. Індуїстський храмовий комплекс Лара Джонгранг в Прамбанані (кінець IX - початок X століття ) об'єднує три великі храму, п'ять менших святилищ і численні каплиці. Особливо красивий стрункий і спрямований угору головний храм Шиви. Храмовий комплекс Панатаран (XIV - початок XV століття) на сході Яви дуже вишуканий; незвичайна його вільна, неправильна форма. До цієї ж епохи відносяться і численні індуїстські храми острова Балі, прикрашені розкішної орнаментальної різьбленням.

З XVI століття в Індонезію проник іслам, і традиції індуїстської культури стали втрачатися. Вони збереглися тільки на острові Балі, населення якого до цих пір сповідує індуїзм. У решті ж частини Індонезії в мечетях і палацах місцевих правителів стали переважати мотиви мусульманської архітектури країн Азії. Із встановленням в Індонезії голландського панування (XVII століття ) міста будувалися за європейським зразком.

Крім релігійних святинь, в Індонезії відкрито безліч природних заповідників, парків, музеїв і розважальних центрів. Найцікавішим культурним закладом є Музей Субак, розташований в районі Табанан. Він повністю присвячений фермерської діяльності, можна побачити знаряддя праці селян, моделі новітніх іригаційних і зрошувальних систем. Неподалік розташований ще один цікавий екскурсійний об'єкт - Парк Метеликів. Тут зібрані види метеликів з усіх куточків країни, серед них є й мініатюрні, і досить великі особини, розмах крил яких перевищує 10 см.

Джакарта - колосальний мегаполіс; чудовий музейний комплекс "Індонезія в мініатюрі " Таман Міні - з храмами і фантастичними птахами під дротяним куполом; в годині їзди від Джакарти - відкритий зоопарк Пунчак Сафарі.

Серед найцікавіших міст варто виділити Сонган, де розташований старовинний Храм Pura Ulun Danu Batur. У горах відкрито кілька оглядових майданчиків, з яких можна побачити острів Ломбок і вулкан Агунг - також цікаві екскурсійні пункти. У місті Сангсіт ви можете побачити неповторний храм Pura Beji, будівельним матеріалом при зведенні якого служив рожевий піщаник, що досить не характерно для місцевих споруд.

Серед визначних пам'яток Індонезії в Джакарті - Археологічний музей; кілька храмів часів ранньої імперії; церква Віллема (1835 ); президентський палац; Національний музей. У місті Уджунгпанданг на острові Сулавесі - форт Вреденбурн; Музей народного мистецтва.

Культурні об'єкти світової спадщини

Храм Боробудур - буддійський пам'ятник колосальних розмірів, подібних якому в світі більше не зустріти. Цей масивний храм розташований в області Центральної Яви, недалеко від міста Джакарти.

Вчені не можуть дійти спільної думки, коли цей храм був побудований, проте більшість вважає, що він з'явився між VII і VIII століттями. Так само вчені вважають, що побудова такого храму зайняла не менше 100 років. Храм був виявлений в 1814 році сером Томасом Реффльзом. З тих пір храм зазнав реконструкцій, але найбільш значуща для життя храму реконструкція була проведена індонезійським урядом у 1980- х роках, за підтримки ЮНЕСКО. Серед схожих храмових комплексів можна виділити Пагоду Шведагон в М'янмі, одне з найвідоміших споруд подібного плану.

Боробудур був зарахований до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 1991 році. Структура храму являє міфологічну модель, складається з різних терас. Кожна тераса і стіна цього древнього храму покриті самими дивними заплутаними видами барельєфа, на якому зображено вчення Будди. Угнутості, що зображують статуї Будди, усюди, і кожен прохід або тераса показують багато життів і багато форм прийнять Сідхартха, перш, ніж досягти просвіти Будди.

Комплекс буддійських і індуїстських храмів Прамбанан був визнаний безцінним пам'ятником всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 1991 році. Він розташований на острові Ява, в його центральній частині, в декількох десятках кілометрів від Джокьякарти. До наших днів дійшло дуже мало відомостей про походження і часу будівлі цього архітектурного шедевра. Назва його походить від імені статуї богині Дурги, розташованої усередині храму. Цей величний храм включає в себе чотири яруси, його також оперізують чотири стіни з чотирма воротами. Тут розміщені різні святилища, зокрема - святилище на честь Шиви, Вішну і Брахми, а так само більш дрібні споруди для відповідних богам тварин.

У комплекс Прамбанан входять і більш давні храми , побудовані в 8-9 століттях. У найкращому вигляді до наших часів дійшли Каласан, Севу, Плаосан і Сарі . Варто відзначити, що дослідження і розкопки триватимуть в цих місцях ще довго. У ході розкопок постійно виявляються нові цінні знахідки і руїни чергових храмів. Стоянка стародавньої людини в Сангріане На острові Ява розташована стоянка стародавньої людини в Сангріане, відома великою кількістю найдавніших знахідок. Це місце було внесено до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 1996 році. Перших копалин гомінідів тут виявив Ежен Дюбуа, голландський анатом, в 1891 році. Це були останки пітекантропа, людини прямоходячої. Пізніше, під час розкопок 1936-1941 рр., антрополог Р. фон Кенігсвальд знайшов ряд інших останків, в числі яких були фрагменти черепа «великої людини зі старою Яви», відомого як мегантропус. Всього було виявлено близько 50 останків гомінідів - це майже 50% від загальної кількості знайдених у світі викопних предків людини.


.3 Інфраструктура індустрії туризму


Транспорт Індонезія розташована на островах Зондского архіпелагу, а її острови пов'язані між собою тільки морським і повітряним сполученням. Морський транспорт, що зв'язує острови, надзвичайно важливий для економіки і добре розвинений, а на кожному великому острові знаходиться не менше одного портового міста. Внутрішній водний транспорт найбільш розвинений на Калімантані та Східної Суматрі. Система залізниць складається з чотирьох не пов'язаних між собою частин на Яві і Суматрі. Довжина автомобільних доріг за станом на 2008 рік налічує майже 438 тис. кілометрів. Значення повітряного транспорту найбільш високо в місцях, де водні або сухопутні шляхи відсутні, при цьому в усі великі міста Індонезії можна дістатися пасажирським літаком.

Для розташованої на великому архіпелазі Індонезії водний транспорт забезпечує необхідний зв'язок між різними частинами країни. Найбільш часто використовуються великі контейнеровози, велике число поромів, пасажирських суден , парусних суден і дрібніших моторизованих судів. Традиційні дерев'яні парусні судна - пінісі - досі досить широко використовуються на внутрішніх торговельних шляхах Індонезійського архіпелагу.

Загальна довжина водних шляхів Індонезії становить 21 579 км (2011 ) , половина з них прокладена по Калімантані, що залишилися - на Суматрі і в Папуа. Залізничне сполучення розвинене тільки на острові Ява, плюс два невеликих відрізка існують на Суматрі. Подорож потягом досить комфортно, особливо при переїздах з Джакарти в Семаранг, Сурабаю або Джок'якарта. Вартість проїзду досить висока, особливо в першому класі спального вагона.

Міжміські автобуси являють собою цілком сучасні машини і ходять по жорсткому графіку в межах одного острова. Є кілька маршрутів, що включають в себе пороми для переправлення на інші острови.

Брати машину напрокат в Індонезії - не найбільш вдала ідея. Рух у країні лівосторонній, дороги в великих містах і швидкісні шосе досить гарні, але от заміські і місцеві траси часто знаходяться не в кращому вигляді. Крім того, в Індонезії є багато доріг, що мають односторонній рух у певний період доби і двостороннє - в іншій, причому дорожніх знаків або попереджувальних щитів на таких дорогах зазвичай немає.

Індустрія розміщення Класифікація готелів в Індонезії відповідає міжнародним стандартам і маркується у відповідності з традиційною системою оцінки готельного сервісу - від однієї до п'яти зірок. Тут можна знайти як фешенебельні 5 * готелі , так і цілком бюджетні пансіони.

Найбільший вибір варіантів розміщення представлений на Балі: тут можна зустріти традиційні бунгало, фешенебельні вілли і котеджі, а також готелі найбільших міжнародних готельних мереж. Що стосується вілл і котеджів - їх можна орендувати повністю або частково. У більшості вони розташовуються на узбережжі Індійського океану і утворюють невеликі туристичні селища, де до послуг гостей розташовується кілька басейнів, гольф-майданчики, тенісні корти і дитячі центри.

На відміну від узбережжя, в столиці країни, Джакарті, бюджетних готелів на порядок більше - розташовуються вони, як правило, поблизу жвавих вулиць. Столиця країни, Джакарта, узбережжя Індійського океану і острів Балі - основні туристичні центри Індонезії, що пропонують туристам найбільшу кількість варіантів розміщення.

Поза основних туристичних стежок вибір варіантів розміщення набагато бідніший: тут знаходяться переважно готелі типу losmen або пансіон, які також можуть іменуватися як wisma або pondok. Зручності в них, як правило, не дуже багато: туалет часто загальний, а у ванних (теж розрахованих на кілька номерів) поміщається водяний бак, з якого безпосередньо черпається вода для купання. Вартість подібного розміщення зазвичай не перевищує US $ 15 за ніч.

Невеликі будиночки ( homestays ) або дуже маленькі losmen часто позиціонуються як апарт-готелі і здають кімнати під найм зовсім без обслуговування - це так звані penginapan.

Більш традиційні готелі 2-3 *, досить дешеві, можна знайти найчастіше навіть в самих маленьких містах, а також поблизу великих вокзалів і терміналів аеропортів. У них можуть бути присутніми кондиціонери і гаряча вода в санвузлі в кожному номері, але в цілому їх відрізняють крихітні кімнатки з дуже маленькими вікнами або зовсім без них.

У середньому вартість готельного номера в Індонезії становить € 110. На Балі середня ціна розміщення в 3* готелі дорівнює € 52, в чотиризірковому - € 120 євро і в п'ятизірковому готелі - від € 180 до € 200. У сільській місцевості готелі помітно дешевше - кімнату можна знайти і за ціною € 20-30.

Кухня та заклади харчування

Кухня Індонезії замішана на масі впливів інших культур, включаючи китайську, індійську, португальську і нідерландську.

В Індонезії безліч маленьких кафе, які мають різні назви warung , rumah makan, restoran, але по суті, це одне і те ж, з невеликими відмінностями. Інтер'єр в таких ресторанах часто представляє собою стіл і лавки навколо або просто мати на підлозі. Їжа в таких ресторанчиках досить дешева і не відрізняється різноманітністю. У restoran крім індонезійських страв пропонують також китайську кухню, за вищими цінами.

В Індонезії сформувалася за століття цікава суміш з китайських, індійських і традиційних острівних кухонь. Основу місцевого раціону складає рис «насі», який варять у бульйоні або в бананових листах, роблять рисові чіпси, смажать з різними інгредієнтами або просто подають з овочами, рясно приправленими соусом. Свинина тут практично не вживається, зате всі інші види м'яса та морепродуктів готують з великою винахідливістю.

Ще в Індонезії можна оцінити на смак всіляку кулінарну екзотику: Ластівчине гніздо в курячому бульйоні, суп з плавників акули, каракатицю з рисом і зеленню, жаб'ячі лапки в тесті і смажену сарану.


Розділ 3. Оцінка рекреаційно-туристичних ресурсів Індонезії для розвитку релігійного туризму


.1 Аналіз місця країни на ринку туристичних послуг світу


Туризм в Індонезії є важливим компонентом індонезійської економіки, а також істотним джерелом його грошових надходжень.

Три чверті туристів прибуваючих до Індонезії приїжджають з Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Сінгапуру, Малайзії, Австралії, Японії та Китаю. Туристи Великобританії, Франції та Німеччини складають основний потік відвідувачів з Європи. Близько 59% всіх відвідувачів Індонезії приїжджають для відпочинку, в той час як 38% у комерційних цілях.

У 2005 році туристична галузь Індонезії давала 7% робочих місць від загального числа робочих місць в країні і 5% від індонезійського ВВП. У січні 2010 року Міністерство економіки Індонезії повідомило, що туристичний сектор дасть 4,8 % від ВВП країни в 2010 році.

За перші три квартал 2013 року зазначено, що число іноземних туристів, що відвідали Індонезію, зросла на 8.8% в порівнянні з тим же періодом 2012 року, і перевищило 6.4 млн. осіб.

Індонезія в силу свого розташування займає важливе та високе місце у міжнародному пляжному, екзотичному, активному туризмі, так як країна має острівне розташування та знаходиться у екваторіальному та субекваторіальному поясі. Вона може скласти конкуренцію таким іншим туристичним, острівним та не острівним країнам як, - Таїланд, ОАЕ, Індія, Єгипет, Бразилія, Куба, Мальдіви, Маврикій, Фіджі і т.д.

В Азіатсько-Тихоокеанському регіоні країна займає одне із провідних місць. Країна є популярною серед туристів цього ж регіону в основному, але і не тільки.

Балійци - глибоко віруючі люди, і злочинів на острові відбувається дуже мало. Однак туристам все ж слід бути обережнішими при відвідуванні Кути (там багато приїжджих): не варто надягати дорогі вбрання та ювелірні прикраси. Не слід також залишати свої речі без нагляду на громадських пляжах. Валюту рекомендується міняти тільки в обмінних пунктах, не зведений привабливим курсом вуличних міняв. Воду з-під крана краще не вживати, а купувати бутильовану. Також слід стежити за якістю подається льоду - часом його готують з водопровідної води. Рекомендується використовувати репеленти та москітні сітки, носити темні окуляри, головні убори і користуватися сонцезахисними кремами. Багато пляжів « обрамлені » потужними кораловими рифами: там краще купатися в спеціальних гумових тапочках.


.2 Туристична спеціалізація країни та її регіонів


Індонезія - країна багатої культурної та історичної спадщини, барвистих церемоній і фестивалів, різноманітних мистецтв і ремесел. Тут безліч цікавих і чарівних місць, які здатні залучити навіть найвибагливіших туристів. Зазвичай Індонезію називають Країною тисячі островів, бажаючи підкреслити, що це найбільша у світі острівна держава. Це ланцюг чудових островів, розташованих поблизу узбережжя континентальної Азії, на самому кордоні двох великих океанів - Тихого і Індійського.

Вже в XVI ст. багатства Індонезії стали легендою. Може бути, тут і загинула Атлантида, залишивши нащадкам тільки сліпучої краси природу. Офіційно в індонезійський архіпелаг входить 13677 островів. Один з них - острів Балі. Правда, площа багатьох з них не перевищує декількох гектар. 6044 із цих островів мають назви і тільки 992 населені.

Майже всі острови прикрашені гірськими ланцюгами. Деякі гори настільки високі, що їх укриті снігом вершини губляться в хмарах. Місцеві жителі називають безліч вулканів " вогняними горами ". Більшість вулканів придатні для екскурсійних турів та альпінізму. Деякі області Індонезії розташовані нижче рівня моря. Вони покриті мангровими лісами. Ви отримаєте велике задоволення, петляючи на моторному човні по вузьких лабіринтах густий тропічної зелені.

Індонезія здавна була сполучним пунктом різних цивілізацій. Тут осідали легенди і скарби, які перетворили країну в вічно вируючий центр світової торгівлі, повний різномовними голосами.

Земля і вода, димлячи вулкани і непрохідні джунглі, рисові тераси й чайні плантації, древні храми і палаци, змішання мов і цивілізацій - все це багатолика і неповторна Індонезія.

Тутешній тропічний клімат відрізняється дружелюбними температурними режимами і короткостроковими опадами в сезон дощів, що дозволяє проводити відпочинок в Індонезії буквально в будь-який час року. І хоча відпочинок в Індонезії прославився в основному за рахунок чудових погодних характеристик, райських пейзажів, ідеальних піщаних пляжів і буйної рослинності, любителі доторкнутися до світу та історії інших народів обов'язково знайдуть цікавими місцеві визначні пам'ятки і традиції 366 етнічних груп.

Острови Індонезії дуже сильно відрізняються один від одного - на одних островах сповідують іслам, на інших дотримуються основ християнства, треті в надійних руках буддійської мудрості. Подібне різноманіття всіляких діалектів і релігій, змішаних, крім іншого, з традиціями предків, тільки додає відпочинку на Індонезії неповторний колорит місця, що знаходиться десь між центром духовного багатства всього світу і непідробним острівним раєм, в якому неспішно прохідні дні наповнені сонячним світлом і шумом прибою.

Індонезія цікава численними культурними та історичними пам'ятками, а також різноманітними і надзвичайно « густонаселеними » національними парками.

Суматра - п'ятий за величиною острів світу з сотнями кілометрів пляжів з темного піску, десятками найчистіших гірських озер і руїнами стародавніх храмових комплексів . Відомі пам'ятки: вулканічне озеро Тоба , королівські могили і палац на острові Самосир, палац Істана, мечеть Месджід - Райян і військовий музей « Букіт - Барісан » у Медані. У північній частині Суматри знаходиться найбільший заповідник країни Гунунг - Лесер, де мешкають рідкісні носороги, тигри, дикі бики і орангутанги.

Калімантан ( Борнео) - третій найбільший острів на планеті. Це не тільки місце проживання племені даяків, знаменитих « мисливців за головами», але і дивовижний « заповідник часу »: і природа, і життєвий уклад тут залишилися в точності тими ж, що й сотні років тому. Відпочиваючи на Калімантані, обов'язково варто відвідати село Мелак з садом орхідей, «річковий місто» Понтіанак, відправитися по річкових маршрутах в районі Муар , Мунтай і Лонг - Ирам.

А також: полювання на китів і «триколірне» озеро Келі-Мату на острові Флорес, гонки на биках на острові Мадура, поєдинки вершників на острові Сумба, стрибки через двометрову кам'яну колону на Ніас, заповідники з варанами (найбільшими рептиліями планети) на островах Комодо і Рінка.

На архіпелазі є кілька серфінг - сайтів з світовим ім'ям, і осідлати тутешні хвилі вважають за честь багато серферів. Особливо багато шансів зустріти їх на пляжі Пленгкунг ( східне узбережжя Яви ), хвилі якого визнані самими « довгограючі» на планеті: опинившись на верху бірюзового рулону води , можна довго ковзати до берега, насолоджуючись видом з висоти 5-7 метрів. Західний берег Яви може похвалитися містечком Сімайя - Біч, довжина хвилі на якому також немаленька - 100-200 м залежно від сезону. Дюжина прекрасних серфінг - пляжів розсипана по узбережжю архіпелагу Ментаваї, на захід від Суматри. Нарешті, вдосталь посерфити можна в прибережних водах острова Бинтан (архіпелаг Ріау ) і в секретному райському куточку любителів дошки - Танжунг - Сетіа - Біч у західному Лампунзі.

Пляжний відпочинок Найпопулярнішим місцем відпочинку на архіпелазі є острів Балі. Багато туристів, при замовленні туру, навіть думають, що Балі це острівна країна, але ніяк не Індонезія. Тут знаходяться шикарні курорти , а кожну лагуну оточують вологі тропічні ліси, що піднімаються по схилах вулканів. Практично всі пляжі острова муніципальні, але лежаки і парасольки видаються безкоштовно, так як, в основному, їх прокат вже включений у вартість проживання. Пляжі піщані, на південному сході Балі пісок вулканічний, чорний.

Проблемою індонезійської прибережної зони є досить сильні припливи і відливи, які відзначаються два рази на добу, в готелях надається інформація про час початку і закінчення даного явища. Курорт Кута - відносно дешевий, він підходить для молодіжного відпочинку, тут розташовано безліч барів і дискотек.

На території Індонезії розташована більше 500 вулканів і 200 з них діючі. Найвідомішим вулканом вважається Кракатау, який розташований в Зондській протоці між островами Суматра і Ява. У 1883 році, в результаті його виверження, загинули десятки тисяч людей і був зруйнований цілий острів . Зараз на його місці росте новий вулкан Анак Кракатау (дитя Кракатау), проте, до нього наближатися не можна через постійні вивержень. Індонезійські вулкани - прекрасне місце для трекінгу (піший похід).

Природа Індонезії надзвичайно красива і загадкова. Непрохідні джунглі, що покривають схили гір, стали місцем проживання величезної кількості тварин, птахів і комах. У країні більше 35 Національних парків. У Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО включено парки: Уджунг - Кулон ( Західна Ява), Koмодо ( Комодо ), Лоренц ( Іріан Джая, острів Нова Гвінея ), а також парки проекту "Спадщина тропічних лісів Суматри " - Національний парк Керінчі - Себлат ( Центральна Суматра ), Національний парк Гунунг - Лесер (Північно-західна Суматра) і Національний парк Букіт Барісан Селатан (Південна Суматра). Інші природні парки - Сіберут (Західна Суматра), Танджунг - Путінг (Центральний Калімантан ), кутати (Східний Калімантан, Міру Бетірі (Східна Ява), Алас Пурва ( Південно-Східна Ява) . Єдиний національний парк на острові Балі - Барат - відомий своїм різноманіттям рослин і тварин. У цілому, Балі - рай для вивчення лісових екосистем: у Таман - Бурунг розташований Парк птахів, у Деса - Таро - Парк слонів, а в Таман купу - купу - Парк метеликів.

На острові Суматра близько 10 найчистіших озер, у тому числі і найбільше вулканічне озеро південно-східній Азії - Тоба площею 1775 кв. км. У північній частині Суматри знаходиться найбільший заповідник країни - Гунунг - Лесер , що охороняє місця проживання рідкісного суматранського носорога, тигрів, диких биків і орангутанга, а також реліктові гірські ландшафти та унікальні відслонення гірських порід. Весь заповідник являє собою прекрасні джунглі, в самому серці яких розташувався Реабілітаційний центр для орангутангів Бохорок.

У заповіднику Бербак живе одна з найбільших популяцій тигра. На острів Калімантан варто відвідати Національний парк Танджунг Путінг, який є місцем проживання різноманітної фауни і флори: крокодилів, орангутангів і мавп. На острові Комодо ( між островами Флорес і Сумбава ) знаходиться відомий заповідник, місце проживання " Коммодорські дракона" ( варана ) - самий крупній рептилії планети.

туризм індонезія культурний релігійний

3.3 Оцінка рекреаційно-туристичних ресурсів для розвитку релігійного туризму


Релігійний туризм - це подорож однієї людини або групи осіб по святих місцях (паломництво), з місіонерськими цілями або спільне дозвілля з високим градусом духовності.

Проект розвитку туризму, відповідного нормам шаріату, готується представити Індонезія, яка подібним чином відповідає на прошарок гостей з мусульманських країн, які обирають для відпочинку напрямки, здатні гарантувати їм цінності ісламської культури і традицій.

В Індонезії державна релігійна доктрина вельми терпима і визнає світові релігії, що почитають єдиного Бога: іслам, християнство, буддизм, індуїзм та інші. Індонезія - це відмінне місце відпочинку та туризму для шанувальника будь-якої конфесії, але всяк в'їжджає пам'ятай: в Індонезії ведуча релігія - іслам і майже 90% населення - мусульмани.

Хоч іслам сповідує більшість населення Індонезії і на нього спирається уряд, ця релігія не стала державною. Особливість місцевої версії ісламу в тому, що на мусульманські канони накладається вплив буддизму, індуїзму і, особливо, анімістичних вірувань.

Те ж саме можна сказати і про інші релігії. Наприклад, багато індонезійців, незалежно від записаного в паспорті віросповідання, щодня приносять символічні жертви стихіям повітря , води і вогню. Звичайно, релігійні діячі -мусульмани розуміють цю ситуацію, але ставляться до неї по-різному.

Ресурсів в Індонезії, які могли б використовуватися у релігійних цілях є багато. Вони розкидані по всім островам, але більшість знаходиться на великих островах, такі як, Ява та Балі. Більшість туристів які хочуть подивитись релігійні храми не є прихильниками цих релігій, а просто проявляють повагу до національних вірувань, традицій, хочуть дізнатися та подивитися на ці пам'ятки. Але приїжджають і віруючі паломники, котрі хочу помолитися, медитувати. Одна з найвідоміших областей це - Джакарта, яка має багату культуру та історію.

Джакарта - це великий і галасливе місто з населенням близько 400000 осіб. Це культурний та освітній центр, який має відмінні умови для тисяч туристів, які приїжджають сюди, щоб відвідати стародавні релігійні пам'ятники. Цікавий туристичний об'єкт тут - храм Гебанг. У 1936 році тут була виявлена статуя бога Ганеша, і з тих пір святилище вважається національним надбанням. Воно було побудоване, приблизно, у 8-му столітті поряд з храмом Боробудур і більша його частина залишилася практично недоторканою. Незважаючи на простий фасад, церква вражає і вражає. Крім цього храму тут побудований також храм Прамбанан, основні святині якого присвячені Шиві, Брахмі і Вішну. Найбільш важливими будівлями в Джакарта, мабуть, є султанський палац Кратон. Будівля відрізняється чудовою елегантністю.

Індуїстсько-буддійський храмовий комплекс Муара Джамбі вважається найбільшим на території Південно-Східної Азії. Століттями храми комплексу, побудовані в IX-XIII століттях, спочивали в густих джунглях на берегах річки Батанг Харі (Batang Hari). З моменту виявлення в 1920 році були розчищені лише вісім храмів, кілька десятків будівель досі чекають своєї черги.

Мечеть Істікляль (або Мечеть Незалежності) у Джакарті - найбільше релігійне спорудження в Південно-Східній Азії. Разом зі своїм 45-метровим куполом вона займає площу в 10 гектарів і здатна вмістити до 120 тисяч віруючих одночасно. Будівництво мечеті було розпочато ще в 1961 році за «благословення» тодішнього президента Сукарно, проте закінчили її тільки через 17 років. До речі, архітектором мечеті чомусь був обраний християнин Фредерік Сілабан - можливо, це пояснює її кілька незвичайний зовнішній вигляд.

Кафедральний собор. Великий католицький собор в мусульманській Джакарті голландці намагалися побудувати протягом усіх років свого фактичного управління країною. І їм це вдалося - в 1901 році. Струнка готична споруда виглядає в джакартської « декораціях » вельми дивно. Таке враження, що один з французьких чи німецьких костелів чарівним чином вирвали зі звичного оточення і встромили посеред місцевого хаосу, смогу і шуму. Проте, собор разом зі своїми парафіянами продовжує робити. У ньому регулярно влаштовуються концерти органної музики.

Друга важлива область це - острів Балі. Тут знаходиться такі пам'ятки як:

Храм Танах Лот. Знаходиться у 20 кілометрах від Кути, за примхою природи стоїть на скелі в океані. Він разом з іншими , збудованими вздовж узбережжя острова , охороняє Балі від злих демонів океану. Храм відноситься до числа найбільш священних, і вхід всередину дозволений тільки індуїстам, але подивитися на нього зовні можуть і іноземці. Коли Танах Лот будували в XV столітті, тут була суша. Потім округа скелі поглинув океан, і тепер підійти до храму пішки можна тільки під час відливу. Щоб уникнути руйнування, скелю зміцнили і « наростили » необхідну кількість штучних скель і каменів.

Храм Улун-Дану - головний водний храм острова - для балійців має настільки сакральне значення, що його помістили на купюру в 50 тисяч рупій. Храм стоїть на воді в озері Братан, недалеко від берега і схожий на невеликий будиночок з дахом в 11 ярусів. Місце святе і іноземців сюди не пускають. Але балійці розбили поруч парк, де можна відпочити, відкрили сувенірні лавки і кафе, на озері організували прокат човнів і катамаранів.

Бесакіх - головний храмовий комплекс на Балі. Він складається з 22 храмів і розташований терасами біля підніжжя священного вулкана Гунунг - Агунг. Для ченців тут збудований справжнє місто - окрім храмів є госпбудівлі, комори для зберігання зерна і навіть майданчики для півнячих боїв. Багато будівель настільки заросли зеленню, що здається , ти потрапив у покинуте місто. Особливо якщо в цей час Бесакіх накриває шапка хмар, що спустилися з вершини вулкана. Іноземцям дозволено заходити на територію храму, але тільки на вершину головної сходи - до першого двору.

Улувату - один з «сторожових» храмів острова. Він разом з іншими, які збудовані вздовж узбережжя, охороняє острів від демонів океану. Перед входом до храму Улувату треба ґрунтовно підготуватися: надіти саронг, і зняти все яскраве й блискуче, включаючи яскраві в'єтнамки. Так як тут орудують мавпи, які зривають все, що можна зірвати з туристів. Відбитися від мавп не маючи досвіду, не вдасться. Найкраще це виходить у гідів, яких нахабні звірята знають в обличчя і побоюються.

Храм Святої Води. Цей древній храм, якщо вірити місцевим, був заснований в 926 році. На його території є священне джерело і три басейни для очищувальних обмивань. Щоб пройти повну «процедуру очищення», необхідно викупатися в одному з басейнів - з п'ятнадцятьма фонтанами - заздалегідь надівши саронг або звичайну футболку. Кожен з фонтанів (які виглядають, як великі водопровідні крани) володіє конкретною функцією: одні зцілюють від хвороб і пристріту, інші наповнюють «творчою силою». Підношення в храмі у вигляді квітів і фруктів вітаються.

Звичайно не всі ці храми відкриті для відвідування туристами, тому що є святими, але це меншість з них. Але на заміну цьому туристи можуть подивитися на релігійні аспекти життя на Балі.

Усі без винятку жителі острова Балі дуже і дуже релігійні. Це проявляється в їх роботі, у ставленні один до одного і до життя в цілому.

Кожен ранок починається з невеликого підношення для богів, і, якщо встати раніше, то можна побачити як продавщиця акуратно розміщує його на тротуарі перед своїм магазином або який-небудь таксист - прямо на даху автомобіля. Робиться це для залучення удачі в справах, з молитвою, в якій богів заздалегідь дякують про ще не прожитий день.

Самі підношення можуть складатися з чого завгодно - немає строгого правила про їх склад. І кількість тут теж не має значення - на думку балійців, головне - показати божествам, що ти пам'ятаєш про них і про їх вплив на твоє життя.

Виготовлення таких підношень - суто жіноча справа, і тому кожна дівчинка, готуючись вирости, вийти за чоловіка і завести сім'ю, повинна перш за все навчитися робити підношення. Адже кожен день потрібні свіжі пожертвування, треба постійно ділитися з богами і духами тим, що є у кожної людини.

Кількість храмів на острові також вражає - близько 20 тис. храмів - ще раз переконує у великій релігійності населення. У кожного храму є своє свято, день, коли богам підносять особливі почесті.

Такі свята можуть тривати від 3 днів до тижня, і люди починають готуватися до них заздалегідь, прикрашаючи вулиці і сам храм химерними конструкціями. Ці прикраси називаються penjor - це жердина з бамбука, який прикрашають завитками з молодого листя пальми і на самому верху вішають декоративну підвіску. Така прикраса символізує дракона. На перший погляд, пенджори всі виглядають однаково, але місцеві жителі навіть влаштовують змагання, чий пенджор самий -самий.

На острові 230 офіційних святкових днів у році. Тому численні церемонії та святкові ходи можна побачити на вулицях міст і сіл мало не щодня.

На початку відбувається обряд освітлення дарів. Потім, під ритмічну музику вся процесія прямує до машин.

Релігійні вірування міцно увійшли в життя балійців. Ніхто не сумнівається в існуванні різних божеств, в тому, що ночами вони стежать за нами і їх статуї у храмах оживають, в тому, що їм не байдуже, яке життя ти ведеш. Тому жителі цього чудесного острова намагається прожити праведне життя, вважаючи кожен день за чарівний подарунок.


Висновки


Як показує аналіз туристичних ресурсів в Індонезії ресурсів для розвитку релігійного, пляжного, зеленого, пізнавального туризму тут багато.

Наявність таких сприятливих умов та ресурсів пояснюється теплим екваторіальним кліматом, різних ландшафтів, які характерні для розвитку природоохоронних територій. Географічне острівне положення Індонезії дозволяє розвиток серфінгу, яхтінгу, дайвінгу, пляжного відпочинку та СПА-терапії. Різноманітність та багатий вибір архітектурних та культурно-історичних пам'яток, споруд, храмів сприяє розвитку релігійного та пізнавального туризму. Індонезія має унікальну ісламську культуру, що притягує туристів із всього світу та робить країну одною із перших лідерів по релігійному туризму в регіоні.

Індонезія вважає релігійний туризм одним з тих видів який буде активно розвиватися в майбутньому, тому і запроваджує різні програми з його становлення та розвитку.

Влада країни має намір не просто ввести галузь ісламського туризму, але і зробити його успішним і прибутковим. Завдяки туризму все, що має галузь, в тому числі і послуги, і інфраструктура, вдасться гармонійно поєднати з цінностями дивовижної ісламської культури.

В Індонезії добре розвинена інфраструктура туризму, а саме індустрія розміщення та харчування. Готелі в основному 3-4*, але звичайно є і дорогі, фешенебельні готелі 5*.

Індустрія харчування не залишить нікого байдужим. Тут представлені найрізноманітніші страви з національної кухні.

Населення в Індонезії дуже віруюче та привітливе, але не стоїть користуватися цим та порушувати їхні правила та закони. До цього труба відноситися серйозно та з повагою і тоді відпочинок саме в Індонезії запам'ятається назавжди.


Список використаної літератури


1. Банділенко Г. Г., Гневушева Є. І., Деопик Д. В., Циганов В. А. Історія Індонезії (у трьох частинах) - М., 1992-1993.

. Дьомін Л. М., Другов О. Ю, Чуфрін Г. І. Індонезія. Закономірності, тенденції, перспективи розвитку - М., 1987.

. Другов О. Ю. Політична влада і еволюція політичної системи Індонезії - М., 1988.

. Другов О. Ю. Індонезія: політична культура та політичний режим - М., 1997.

. Достопримечательности Индонезии http: //www.orangesmile.com/destinations/indonesia/

. Індонезія - Вікіпедія, вільна енциклопедія #"justify">. Історія Індонезії - Вікіпедія, вільна енциклопедія #"justify">. Індонезія - Острів знань #"justify">. Индонезия переходит к исламскому туризму. Слово без границ #"justify">. Индонезия от А до Я #"justify">. Индонезия: отдых в Индонезии #"justify">. Индонезия - туризм и путешествия #"justify">. Индонезия, информация о стране, география, население, таможенные правила #"justify">. Индонезия: национальная кухня #"justify">. Міжнародний туризм і сфера послуг - Мальська М.П. #"justify">. Международный туризм - Индонезия #"justify">. Национальные парки и заповедники в Индонезии http://guide.travel.ru/indonesia/geo/nature/nationalparks/

18. Природные условия и ресурсы Индонезии <http://estnauki.ru/geo/1-geografy/11317-prirodnye-uslovija-i-resursy-indonezii.html> http://estnauki.ru/geo/1-geografy/11317-prirodnye-uslovija-i-resursy-indonezii.html

. Природно-климатические условия страны, природные ресурсы http://catalog.fmb.ru/indonesia3.shtml

. Список национальных парков Индонезии - Википедия, свободная энциклопедия http://ru.wikipedia.org/wiki/Список национальных_парков Индонезии

. Самые красивые места Индонезии - знаменитые культурные и исторические места Индонезии http://redigo.ru/geo/Asia/Indonesia/places

. Туризм в Индонезии - Википедия, свободная энциклопедия http://ru.wikipedia.org/wiki/Туризм_в_Индонезии

. Черепнева Е. А. Індонезія очима індонезійців - М., 1989.

. Юр'єв А. Ю. Індонезія після подій 1965 року - М., 1973.


Теги: Аналіз туристичних ресурсів для розвитку релігійного туризму в Індонезії  Курсовая работа (теория)  Туризм
Просмотров: 9003
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Аналіз туристичних ресурсів для розвитку релігійного туризму в Індонезії
Назад