Становлення національної валютно-фінансової системи України

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет будівництва і архітектури

Кафедра фінанси та кредит

РЕФЕРАТНА РОБОТА

З дисципліни «Фінанси»

На тему: Становлення національної валютно-фінансової системи України

Студентки 2 курсу Ф-21 групи

Напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

Хісамієва К.І.

Харків 2014

Зміст

Вступ

Розділ 1. Валютно-фінансова система

.1 Валюта. Національна валюта України та валютні курси

.2 Методи дослідження національної валюти і її ролі в розвитку національного господарського комплексу

.3 Роль грошово-валютного регулювання у становленні та стабілізації національної валюти у період незалежності

Розділ 2. Особливості функціонування національної валюти України

.1 Чинники введення національної валюти в Україні після виборення незалежності і українська міжбанківська валютна біржа

.2 Міжнародна валютно-фінансова система

Розділ 3. Розвиток фінансово-валютної системи України

.1 Етапи розвитку

Розділ 4. Регулювання валютно-фінансових відносин

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Проблема вивчення валютно-фінансової системи є дуже актуальною і дуже зросла, коли Україна отримала власну незалежність.

Стан фiнансово-вaлютної системи країни також показує її економічну незалежність. Також, валютно-фінансова система,якщо вона добре розвинена, зумовлює ефективність існування різних форм міжнародної торгівлі, а значить, має вплив на рівень економічного розвитку будь-якої країни. Україна має свою грошову одиницю - українську гривню, яка є валютою. В Україні перебувають також в обігу і грошові знаки інших держав, найбільшого поширення має американський долар. Ці знаки - теж валюта. Існують і інші види валюти. Режим функціонування всіх видів валюти в країні є також потужним фактором її подальшого соціально-економічного розвитку.

Розвиток валютно-фінансової системи України мав не легкий шлях, проте ця система за час свого розвитку досягла більшої міцності, адже стан валютно-фінансової системи України визначає її економічну залежність.

Тому питання валюти завжди беруть до уваги провiдні економісти та фiнансисти держaви.

Розділ 1. Валютно-фінансова система

.1 Валюта. Національна валюта України та валютні курси

Валюта - грошові знаки, що емітуються державою і є єдиним законним засобом платежу на території держави-емітента.

В епоху капіталізму, початку його розвитку в обігу перебували срібна і золота валюта, мала кількість держав мала тільки срібну валюту. Чим більше розвивався капіталізм, тим більшого значення набувають банкноти - грошовий знак, виготовлений з паперу, бавовни або пластика, раніше - також з щільної тканини (зазвичай шовку) або металу, зазвичай прямокутної форми. Банкноти національних валют випускаються, як правило, центральними банками. З кінця 18 ст. В Англії, а з кінця 19 ст. і в інших каїнах в обігу, більшою частиною, залишається золото, а також розміняні на золото банкноти. Для загальної кризи капіталізму, яка охопила і валютну систему, характерними є паперова валюта - нерозмінні на золото банкноти, які постійно знецінюються.

Валютні відносини виникають на національному та на міжнародному рівнях. На національному-державному рівні вони формують національну валютну систему, яка включає в себе валютні відносини країни, їх інституціональні форми, що визначаються валютним та іншим законодавством, розгалужену сукупність інфраструктурних підрозділів, що забезпечують функціонування національної валютної системи. Таким чином, національну валютну систему формують такі головні компоненти:

національна грошова (валютна) одиниця;

офіційні золотовалютні резерви;

паритет національної валюти та механізм формування валютного (обмінного) курсу;

умови конвертованості валюти;

наявність чи відсутність валютних обмежень;

банківські та кредитно-фінансові установи, валютні біржі;

порядок здійснення зовнішньоторговельних розрахункі;

система валютного регулювання і валютного контролю та ін.

Національна валюта - це грошова одиниця країни. Без національної валюти неможливе існування національної грошової системи.

Валютний ринок - це процес купівлі-продажу іноземних валют за національним курсом, який складається на основі попиту й пропозиції на ці валюти. Купівля іноземної валюти зумовлена необхідністю здійснювати платежі за куплені товари за кордоном, а також надані послуги й виконані роботи іноземними компаніями і фірмами.

З економічного погляду валютний ринок - це досить складна фора перерозподілу фінансових ресурсів як всередині країни, так і на міждержавному рівні. Інструментами цього перерозподілу є валютний курс.

Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни. Стабільність ціни грошової одиниці кожної країни визначається рівнем її економічного розвитку, що насамперед характеризується якістю і собівартістю вироблюваної продукції, становищем державних фінансів, ефективною інвестиційною політикою.

Валютна зона - це група з двох чи більше суверенних держав із закритими грошовими звязками.

Валютні зони охоплюють країни, які перебувають у фінансово - економічній і політичній залежності від більш могутньої держави, що очолює зону. Ці країни підтримують курс своїх валют щодо валюти країни гегемона і можуть змінювати їхні паритети лише за допомогою цієї країни; повинні тримати свої основні золото та валютні резерви в банках країни, що очолює зону; купувати її державі цінні папери, які є забезпеченням валюті країн учасниць зони; здійснювати міжнародні розрахунки і платежі через банки країни гегемона. Для країн учасниць валютних зон створюються більш пільгові умови обміну (оборотності валют ) валют порівняно з валютами, що належать країнам, які не входять до валютної зони, запроваджується єдина система валютного контролю, який насамперед поширюється на валютний обіг країн учасниць з іншими країнами світу. Для учасників валютних зон встановлено єдиний митний і зовнішньоторговельний режим, що забезпечує провідній державі сприятливим умовам для боротьби за ринки, сировини та сфери застосування капіталу як у межах зони так і поза нею.

На теперішній час наука має достатньо розвинений понятійно-термінологічний апарат для висвітлення проблем становлення та стабілізації національної валюти і її ролі в розвитку національного господарського комплексу.

Валютно-фінансова система - це історично сформований на базі розвитку товарного виробництва, грошового обігу і міжнародних економічних відносин порядок розрахунків між учасниками платіжного обороту з притаманною йому системою валютно-фінансових установ.

1.2 Методи дослідження національної валюти і її ролі в розвитку національного господарського комплексу

Використання методів по дослідженню національної валюти і її ролі в розвитку національного господарського комплексу стало можливим лише при умові застосування загальних принципів наукового мислення: індукції, дедукції, аналізу, синтезу,аналогії.

Спостереження - цілеспрямоване вивчення, сприйняття, зумовлене поставленою задачею; систематичний збір даних по об'єкту, явищу. У роботі використовується низка даних, які є систематичними: щорічними, щомісячними.

Порівняння - співвідношення між двома об'єктами, явищами, яке дозволяє виявити загальне і особливе.

Описовий метод найстаріший метод вивчення будь-яких економічних чи фінансових явищ.

Використана також і описова статистика як набір числових даних, що характеризують ту чи іншу ситуацію.

Важливим засобом вивчення економічних явищ і процесів є моделювання.

Модель - це спрощене відображення економічної дійсності за допомогою рівнянь і графіків. В роботі використані словесні моделі (описання суті системи взаємозв'язаними словами, тобто поняттями, категоріями, гіпотезами) та табличні і графічні моделі.

Прогнозування - наукове передбачення зміни економічних явищ у найближчій і більш віддаленій перспективі.

1.3 Роль грошово-валютного регулювання у становленні та стабілізації національної валюти у період незалежності

За період незалежності Україна зуміла ввести національну валюту і добитися її стабілізації. Грошово-кредитна та грошово-емісійна політика і політика валютного регулювання у становленні і стабілізації національної валюти у період незалежності відіграли значну роль.

Грошово-кредитна політика.

Грошово-кредитна політика, починаючи з жовтня 1994 р., була спрямована на створення умов для фінансової стабілізації в Україні, впровадження і закріплення національної грошової одиниці та підтримку макроекономічної стабілізації через зниження інфляції до керованого рівня. Її реалізація створила певні умови стабілізації виробництва, інвестиційної діяльності, життєвого рівня населення. Досягнення грошово-кредитної політики:

. Забезпечення стабільності національної валюти:

проведення цілеспрямованої монетарної політики, зорієнтованої на макроекономічну стабілізацію економіки, що сприяло подальшому зниженню темпів інфляції;

досягнення стабілізації офіційного курсу національної валюти до іноземних валют;

збільшення обсягів та удосконалення структури офіційних валютних резервів для підтримання курсу гривні до іноземних валют;

зупинення, починаючи з 1994 р., емісії платіжних засобів комерційними банками.

. Регулювання грошового обігу:

зростання платіжних засобів та підвищення рівня монетизації економіки;

повне і безперебійне забезпечення економіки грошовою готівкою;

впровадження автоматизованих систем обробки готівки;

введення в дію в 1994 р. виробничих потужностей Банкнотно-монетного двору.

. Кредитна діяльність:

відмова від прямого кредитування дефіциту бюджету за рахунок кредитної емісії;

удосконалення структури кредитної емісії;

зростання обсягів кредитних вкладень в економіку України зі збільшенням фізичного обсягу довгострокового кредитування суб'єктів господарювання і населення України.

. Процентна політика:

зниження рівня облікової ставки НБУ, її зміна залежно від економічної ситуації при дотриманні позитивного рівня;

зниження процентних ставок за кредитами комерційних банків. Сфера валютного регулювання:

подальша лібералізація та збільшення обсягів валютного ринку;

зміцнення зовнішньої та внутрішньої стабільності національної валюти;

вдосконалення системи валютних операцій з впровадженням системи валютних деривативів;

поширення впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем.

. Здійснення банківського нагляду:

подальше нарощування статутного капіталу комерційних банків;

вдосконалення регулювання та контролю за діяльністю банківських структур;

реформування банківського нагляду;

створення сприятливих умов для ефективної роботи, стабільності і надійності банківської системи, захисту інтересів вкладників, підвищення рівня конкуренції, підвищення ліквідності банківської системи.

. Обслуговування Державного бюджету України:

удосконалення механізму касового виконання Державного бюджету України;

удосконалення механізму обслуговування дефіциту Державного бюджету України через подальший розвиток фондового ринку державних цінних паперів. У 1998 р. грошово-кредитна політика була направлена на подальше закріплення внутрішньої і зовнішньої стабільності національної валюти.

Регулювання грошово-кредитного ринку здійснювалося за допомогою інструментів, які забезпечували фінансову стабілізацію та сприяли досягненню відповідного рівня економічного та соціального розвитку, а саме:

здійснення кількісного контролю за динамікою грошової маси, встановлення її приросту в межах, що відповідають прогнозованим обсягам ВВП та інфляції;

забезпечення купівельної спроможності національної валюти до рівня, що дає змогу збалансувати інтереси як державні, так і суб'єктів національної економіки, включаючи зовнішньоекономічну діяльність;

стимулювання процесу залучення вкладів населення в банківську систему шляхом підвищення гарантованості їх повернення через введення механізму страхування депозитів та орієнтації комерційних банків на встановлення процентних ставок за депозитами на реальному позитивному рівні;

підвищення кредитної активності комерційних банків з метою стимулювання вітчизняного виробництва та підтримання Національним банком України ліквідності комерційних банків через систему рефінансування;

стимулювання інвестицій у діяльність банків, збільшення обсягів довгострокового кредитування на основі росту депозитів, залучених на довгостроковій основі;

захист економічних інтересів суб'єктів грошово-кредитного ринку.

Розділ 2. Особливості функціонування національної валюти України

Серед рушійних сил, які вплинули на введення національної валюти України одне з найважливіших місць займають історичні фактори.

Гривню як грошову одиницю запровадив український князь Володимир Великий (980-1015 рр.). Меншими грошовими одиницями в Київській Русі були: ногата, куна, вивериця, різана.

Гривня випускалася на перший час в Києві, а згодом і в Новгороді. У Києві гривня дорівнювала 72 золотникам, а в Новгороді - 96. Святослав та Ярослав, після смерті батька, продовжили політику батька, і далі пипускали гривню(били). Гривня була грошовою одиницею Киівської Русі до XIII ст., тобто до нашестя татар.

Перша поява гривні в Україні свідчить про нашу предковічну грошову одиницю і про наш державний герб - тризуб. Оскільки тризуб був зображений на одному боці перших срібних українських монет, а на другому боці був зображений князь Володимир на престолі.

Якщо одна гривня дорівнювала півфунту срібла, то ногата - 1/20 гривні, куна - 1/25 гривні, вивериця - від 1/5 до 1/20 куни, а різана - 1/4 вивериці. В пізніші історичні періоди були злети і падіння в історії розвитку України як держави, що підготувало своєрідний плацдарм для найголовніших історичних подій нашого часу - виборення незалежності України в 1991 році. Виборення незалежності стало могутнім політичним фактором введення і становлення національної валюти.

Але не тільки позитивні фактори (історичні, суспільно-політичні фактори, реформування української економіки та інші) мали вплив на становлення національної валюти, впливали також негативні фактори, а саме: фінансова нестабільність в країні, слабкість фінансової системи, банківської системи, складність здійснення бюджетної політики.

В наш час потрібно здійснити низку заходів, щоб перетворити негативні фактори на позитивні. Тоді не буде ні загрози функціонуванню національної валюти, ні загрози національній економічній безпеці. Якими мають бути ці заходи стане ясно з подальшого викладу тексту.

На становлення національної валюти великий вплив має діяльність української міжбанківської валютної біржі.

Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ) була створена 8 липня 1993p. відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про Українську міжбанківську валютну біржу". Головною метою діяльності Біржі було визначено необхідність упорядкування операцій з купівлі-продажу іноземної валюти уповноваженими банками та подання пропозицій щодо політики курсоутворення. Спочатку Біржа функціонувала при НБУ, а потім була зареєстрована як закрите акціонерне товариство, засновниками якого стали 40 комерційних банків України з часткою кожного 2,5%. У такому статусі Біржа здійснює свою діяльність і донині. В робочих органах Біржі задіяно 31 банк. Членами Біржі є 106 комерційних банків та інвестиційних компаній. На Біржі діють З секції: валютна, фондова та термінових контрактів.

З листопада 1993 p. після запровадження фіксованого курсу гривні торги валютою на УМВБ було припинено. Її продаж за офіційним курсом залежно від першочергових потреб держави проводив тимчасово створений Тендерний комітет. Однак політика фіксованого курсу призвела лише до загострення валютних проблем. Зі скасуванням фіксованого курсу гривні і переходом до політики регульованого курсу УМВБ частково поновила роботу. З 11 березня 1994 p. було започатковано аукціони з продажу американського долара, а з квітня - німецької марки і російського рубля. Аукціони проводилися до кінця вересня 1994 p. УМВБ разом з Кримською міжбанківською валютною біржею утворює біржовий валютний ринок України.

Однак аукціонна форма торгів виявилася неефективною, оскільки не відповідала існуючим умовам валютного регулювання. Тому з жовтня 1994 p. УМВБ цілковито поновила свою діяльність і стала працювати у режимі, що діяв до припинення торгів.

Угоди з купівлі-продажу іноземної валюти в безготівковій формі на внутрішньому ринку України спочатку укладалися тільки на біржовому ринку. Проте з розвитком банківської системи і лібералізацією валютної торгівлі з початку 1995 p. з'явився ще один сегмент валютного ринку - міжбанківський ринок, де угоди укладаються безпосередньо між банками, уповноваженими здійснювати валютні операції.

До 1993 p. торгівля здійснювалася тільки двома валютами - доларами США та білоруськими рублями. З 1993 p. розпочалися торги російськими рублями та німецькою маркою, а з 1995 p. - французькими франками, англійськими фунтами стерлінгів та італійськими лірами.

Переважна орієнтація на долар США в торгівлі на УМВБ відбиває його домінуючі позиції в світовому валютному обороті: частка американської валюти в загальному обсязі офіційних валютних резервів країн світу становила в середині 80-х років більш як 56%. У доларах США фінансується близько 70% світового торговельного обороту та міжнародних фінансових позик.

Сьогодні Українська міжбанківська валютна біржа має чотири філії, поява яких зумовлена розвитком регіональних валютних ринків. Перша філія з'явилася в 1994 p. в Дніпропетровську, а в 1995 p. було відкрито філії в Харкові, Львові та Донецьку. Найбільший обсяг торгів - близько 6 - 11% - здійснюється на Дніпропетровській філії. Друге місце посідає Львівська, а третє - Харківська філія. Діяльність Української міжбанківської валютної біржі свідчить, що валютний ринок України сформовано на стійкій базі, і він має перспективи подальшого стабільного розвитку.

2.2 Міжнародна валютно-фінансові відносини

Валютні відносини як сукупність звязків, що виникали між різними країнами та окремими субєктами міжнародного обміну, зявилися давно і були зумовлені двома головними причинами. По-перше, запровадженням і використанням грошей та грошових систем різних країн і регіонів. По-друге, розвитком товарного виробництва, суттєвим розширенням обміну, що опосередковувався грошима різної державної приналежності. Грошова економіка, торговий капітал, що почали бурхливо розвиватися, починаючи з ХІІІ ст., були тією рушійною силою, яка спонукала до формування валютних відносин між країнами.

У міжнародних валютних відносинах оперують такими поняттями, як валютний паритет, валютний курс, конвертованість валют та ін. Валютний паритет є відносно стійкою величиною і визначається співвідношенням між валютами різних країн або економічних угруповань.

Під валютним курсом розуміють ціну грошової одиниці однієї країни, виражену в грошовій одиниці іншої країни. Встановлення валютного курсу назівається котируванням.

Валютна конвертованість означає можливість вільного і необмеженого обміну однієї валюти на іншу іноземну валюту.

Міжнародні фінансові відносини грунтуються на двох основних складових: установлених формах розрахунків та системі валютного регулювання. Порядок і форми проведення розрахунків становлять організаційний аспект міжнародних фінансових відносин і регламентуються відповідними міжнародними документами та угодами. Стандартизація документального оформлення розрахунків необхідня для забезпечення відповідних гарантій експортерам та імпортерам на поставку товарів та на їх плату. Вона встановлює також систему однакого тлумачення прав, забовязань і відповідальності сторін. Валютне регулювання і насамперед його серцевина - процес курсоутворення відображають сутнісну сторону міжнародних фінансових відносин. На цій основі відбувається трансформація грошових потоків з однієї грошової одиниці в іншу та процес проходження цих потоків між окремими країнами.

Розділ 3. Розвиток фінансово-валютної системи України

Формування валютного ринку в Україні безпосередньо повязане з процесами розбудови української держави та реформуванням її економіки. В умовах колишнього СРСР в Україні існувала державна монополія на зовнішньо-торгівельну діяльність і державна валютна монополія. Валютний ринок був представлений Держбанком та Зовнішекономбанком(ЗЕБ) СРСР. Функції регулювання валютних надходжень від реалізації продукції виконували такі державні органи як Держплан, Держбанк, Міністерство фінансів.

На той час ознакою валютного ринку України була відсутність національної системи валютного регулювання. Хронічно неурівноважена грошова система фактично перебувала в рублевій зоні: курс відносно інших іноземних валют визначався через крос-курс стосовно до російського рубля, та рубль відігравав роль ключової резервної валюти.

В липні 1990 р. було проголошено Декларацію про державний суверенітет. Саме в цей час починає свій шлях і розвиток валютна система України.

Першим кроком у створенні національної грошової системи, став вихід України у 1991 р. з СРСР, що використовують у грошовому обігу рубль, і запровадження в безготівковий обіг тимчасової (перехідної) грошової одиниці - українського купоно-карбованця в листопаді 1992 р.

У березні 1994 р. було засновано Банкнотну фабрику, а в жовтні того самого року на її базі створено Банкнотно-монетний двір Національного банку України, де друкувалися карбованці, згодом - гривні.

Запровадженням національної валюти України - гривні став вересень 1996 р. Однією з особливостей її обігу були багаторазові валютні інтервенції, що проводилися Національним банком України за рахунок власних резервів.

Але вже 1997 р. ознаменувався величезною фінансовою кризою і шаленим зростанням попиту на долари США, тим самим спричиняючи різку девальвацію гривні. Ці події потягли за собою ще більш критичну монетарну політику Національного банку.

Офіційний курс гривні щодо долара США встановлюється Національним банком України. До 23 жовтня 1994 р. в Україні дотримувалися системи множинних курсів, у тому числі офіційного валютного курсу, який визначався НБУ, і ринкового, який установлювався на валютного аукціонах. Із 24 жовтня 1994 р. офіційний курс установлювався за результатами торгів на Українській міжбанківській валютній біржі. З 19 березня 1999 р. НБУ встановив офіційний обмінний курс гривні щодо долара США як середньозважений між курсами за операціями уповноважених комерційних банків на міжбанківському валютному ринку. У межах своєї загальної відповідальності за забезпечення стабільності національної валюти НБУ може впливати на формування офіційного обмінного курсу шляхом купівлі-продажу іноземної валюти на валютному ринку.

Середній за період курс гривні до долара США визначається: для місячних значень - як середньозважена вартість долара США в гривнях за місяць; квартальні та річні значення розраховуються як середньоарифметичне від місячних значень.

3.1 Етапи розвитку

Формування валютної системи України розпочалося одночасно з формуванням національної грошової системи, складовою якої вона є. Однак у вирішенні цього питання молода незалежна держава мала багато труднощів, а саме:

.Україна змушена була взяти на себе обслуговування та погашення 16,37% загального боргу колишнього СРСР, який становив близько 80 млрд. дол. США, з них 60 млрд. - західним країнам, 20 млрд. - країнам Азії та Східної Європи.

. Ситуація для України ускладнювалася ще й тим, що на межі повного розорення опинилися державні і приватні підприємства, які мали рахунки в Зовнішекономбанку СРСР, статутний та резервний фонд якого, а також будівлі та споруди, інше майно згідно з постановою Президії Верховної Ради Російської Федерації від 13 січня 1992 р. було передано у власність Центрального банку Російської Федерації. Це означало, що Зовнішекономбанк фактично був визнаний банкрутом, а валютні та інші внески України привласнювались Росією. Загалом вкладники України втратили на валютних рахунках Зовнішекономбанку СРСР приблизно 500 млн. інвалютних карбованців валютної виручки.

. Росія практично привласнила й весь алмазний, художній фонді золотовалютні запаси колишнього Союзу.

. Відсутність нормативної бази, яка б регламентувала зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів ринкових відносин та організацію валютного регулювання і контролю в Україні.

Створення національної валютної системи України в період ринкової трансформації планово-розподільчої економічної системи в Україні можна умовно поділити на три етапи:

Перший етап(1991-1994ррю).

Ознаки:

. В умовах глибокої економічної і фінансової кризи, гіпервисокої інфляції, макроекономічної розбалансованості, затримки з проведенням економічних реформ майже не було передумов для нормального розвитку валютного ринку.

.Суто адміністративний порядок валютного регулювання.

Основні заходи та результати:

. Основною перевагою і результатом цього етапу було створення нормативної бази щодо організації валютного регулювання і контролю в Україні, а саме:

- у 1991р. був прийнятий Закон України "Про банки і банківську діяльність", за допомогою якого установлено ліцензування НБУ комерційних банків на здійснення операцій в іноземній валюті, дозволено НБУ купувати і продавати іноземну валюту, представляти інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн та у міжнародних валютно-фінансових організаціях; зобов'язано НБУ організувати накопичення та збереження золотовалютних резервів;

16 квітня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність"; згодом у травні 1993 р. Кабінет Міністрів видав декрет "Про лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності;

12 грудня 1991 р. прийнято "Митний кодекс України";

13 березня 1992 р. набрав чинності Закон України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон".

2.Результатом посилення адміністративних обмежень валютного регулювання стало скорочення надходжень конвертованої іноземної валюти на ринок, посилення її відпливу за кордон, поява множинності валютних курсів і тінізація валютних відносин, прискорення розриву між фіксованим і ринковим валютними курсами, зниження ефективності використання валютних резервів держави. Усе це свідчило, про те, що адміністративні обмеження валютного ринку не виправдали себе.

Другий етап(1994-вересень 1996рр.)

Головною ознакою цього етапу було повернення до ринкових методів організації валютних відносин, прискорення лібералізації валютного ринку, відновлення роботи УМВБ та визначення офіційного валютного курсу карбованця на підставі: результатів торгів на УМВБ, ліквідації множинності валютних курсів, істотного розширення переліку потреб резидентів у валюті, які дозволялось задовольнити через купівлю-продаж на біржі та на міжбанківському валютному ринку; зменшення до 40% частки валютної виручки експортерів, що підлягала обов'язковому продажу.

Ринкові методи організації валютних відносин сприяли:

. Консолідації валютного ринку, зростанню пропозиції та попиту на інвалюту, посиленню їх ролі у формуванні єдиного валютного курсу, у підвищенні його реальності;

. Валютний ринок був помітно децентралізований;

. Зросла довіра до національних грошей, чому сприяла офіційна заборона в 1995р. обігу іноземної валюти на внутрішньому ринку України;

. Спостерігалась істотна стабілізація національної валюти - курс до долара США за 1995 - 1996 рр. знизився приблизно на 5%.

Третій етап(вересень 1996р.-до теперішнього часу)

Ознаки:

. У вересні 1996 р. випуск в обіг постійної національної валюти-гривні.

. Ринкові засади набули подальшого розвитку.

Основні заходи та результати:

. Остаточний перехід на режим плаваючого валютного курсу гривні: спочатку плавання обмежувалося валютним коридором, а з 2000 р. -введено вільне плавання.

. Введення вільного розпорядження резидент-тами всією сумою валютних надходжень.

. Певна децентралізація валютного ринку, припинення операцій на УМВБ та інших валютних біржах.

. Подальша лібералізація доступу до валютного ринку юридичних та фізичних осіб-резидентів до рівня, адекватного вільній конвертованості національної валюти за поточними операціями.

. Приєднання України (у травні 1997 р.) до VIII статті Статуту МВФ, що означало офіційне визначення вільної конвертованості гривні за поточними операціями.

Усі ці заходи сприяли виходу України на зовнішні ринки, дали можливість державі з урахуванням суспільних інтересів значною мірою упорядкувати відносини зовнішньоекономічного характеру, створити відповідний правовий режим, дотримання якого сприяє розвитку міжнародного співробітництва, підвищує його ефективність.

Нині Україна здійснює зовнішньоторговельні операції із 115 країнами світу. За обсягом зовнішньоторговельного обороту наша держава посідає друге місце після Росії серед країн СНД. Вартість експортованої продукції становить сьогодні майже четверту частину її внутрішнього валового продукту. Спостерігається поступова переорієнтація України на торгівлю з "далеким" зарубіжжям, передусім із розвиненими ринками Західної Європи, Далекого Сходу, Сполучених Штатів Америки.

Операції з валютою на території України здійснюються відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю та інших документів, які визначають, що учасниками валютного ринку в Україні є:

Національний банк України;

уповноважені комерційні банки;

кредитно-фінансові установи, які отримали ліцензію НБУ на право проведення валютних операцій;

юридичні особи, які уклали агентські угоди на відкриття пунктів обміну іноземних валют;

кредитно-фінансові установи-нерезиденти, які одержали індивідуальні ліцензії НБУ на право проведення операцій на валютному ринку України.

Головним органом валютного контролю в Україні є НБУ. Він не тільки контролює виконання правил регулювання валютних операцій на території України, а й забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю за операціями, які проводять через ці банки.

валюта фінансовий міжбанківський незалежність

Розділ 4. Регулювання валютно-фінансових відносин

Валютно-фінансові відносини регулює фінансова політика, а точніше її складові: валютна, податкова, кредитна політики.

Валютна політика - це невідємна складова грошово-кредитної політики держави, сукупність економічних, правових та організаційних заходів, що здійснюються державними органами, центральними банківськими та фінансовими закладами, міжнародними валютно фінансовими організаціями у сфері міжнародних валютних відносин.

Двома основними формами валютної політики є структурна і поточна валютна політика.

Структурна політика - це сукупність заходів довгострокового характеру, спрямованих на запровадження структурних змін у світовій валютній системі. Поточна валютна політика-це сукупність короткострокових заходів, які передбачають регулювання валютного курсу і валютних операцій, валютних ринків і ринків золота.

Значну роль в реалізації державою стратегічних цілей розвитку національної економіки відіграє валютне регулювання.

Валютне регулювання - це діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію валютних відносин економчних субєктів.

Регулювання валютно-фінансових відносин здійснюється за допомогою норм та джерел міжнародного права, системі міжнародних угод, кредитної, податкової політики та за допомогою національної координації міжнародних валютних відносин.

Найголовнішим завданням державного регулювання валютного ринку в Україні є підтримання макроекономічної стабільності національної валютної одиниці. Основним органом державного регулювання валютного ринку нашої країни є НБУ.

Щоб регулювати валютні відносини, акцент потрібно робити не на заборонах, а на створенні сприятливого валютного клімату (розумне оподаткування, поступова лібералізація руху капіталу, розвиток валютного ринку) через комплексну модернізацію законодавства.

Ефективність як короткострокової, так і довгострокової валютної політики, багато в чому залежить від іміджу країни в світі. Його покращання потребує, крім стабільного економічного зростання, підвищення ролі України у міжнародних фінансових організаціях та посилення її позицій на світовій політичній арені.

Сьогодні всі дії щодо валютного регулювання спрямовані або на ліквідацію наслідків фінансової кризи (яка, до речі, має тенденцію розвиватись у другій половині року, спостерігається майже чотири зазначених періоди підряд і відрізняється лише за глибиною), або на адміністративне регулювання утримання курсу гривні щодо валютного коридору. І немає жодної програми або дії, які були б спрямовані на ліквідацію причин нестабільності національної валюти, яка сьогодні очевидна, - вона не має потужності насамперед тому, що не підтверджена підвищенням макроекономічних показників.

При визначенні перспектив розвитку системи валютного регулювання України обов`язково мають враховуватися особливості валютних політик зарубіжних країн, оскільки економіка України є відкритою, а отже, залежною певною мірою від дій основних зовнішньоекономічних партнерів.

Кредитна політика - це політика, спрямована на регулювання міжнародних кредитних відносин. Ступінь втручання держави у сферу міжнародних кредитних відносин різний, але форми втручання у різних країнах майже однакові. На практиці існує протиріччя між обмеженістю національних форм регулювання та потребами сфери міжнародного кредитування. Спроби координації умов національного регулювання привели до розвитку міждержавного регулювання міжнародного кредиту, яке здійснюється у формі координації умов експортних кредитів та гарантій, узгодження розмірів допомоги країнам, що розвиваються, регламентації діяльності міжнародних валютно-кредитних та фінансових організацій.

Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Вона діє через реалізацію норм податкового механізму, що застосовується до резидентів, які діють за кордоном, та до іноземних платників податків. Звичайно, міжнародні системи оподаткування різних країн відрізняються одна від одної, але є певні подібності і взаємні домовленості. Податкова політика може застосовуватись для обмеження чи сприяння надходжень у країну імпортних товарів, послуг та капіталу.

Більшість країн здійснює політику, захищаючи власні інтереси. Обєктивно існує ціла низка аргументів на користь співробітництва держав, а отже, і на користь наднаціональної координації їхньої міжнародної політики. Проведення взаємовигідної міжнародної політики можливе двома способами: співробітництвом у цій сфері (країни обмінюються інформацією про свої цілі, стратегії, економічну діяльність та ін.) чи через координацію міжнародної політики (країни визначають свою політику, керуючись взаємною вигодою).

Координація регулювання фінансових ринків має своїх прибічників і супротивників. Розвиток компютерних, телекомунікаційних і транспортних технологій дав можливість проводити арбітражні операції, що регулюються. Це операції кредит-но-фінансових установ, спрямовані на використання різниці в нормативному регулюванні різних держав для переказу капіталів з країн із жорстким режимом регулювання в країни, які мало в чому обмежують фінансову та банківську діяльність. Прибічники координації міжнародного фінансового регулювання виступають за відкритий доступ на фінансові ринки, за уніфікацію регулювання в різних країнах. Координація валютної політики реалізується в основному завдяки встановленню фіксованих обмінних курсів та проведенню контролю над світовою грошовою масою. Деякі економісти пропонують більш широкі та гнучкі правила координації валютної політики.

Міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації створюються на базі багатосторонніх угод між державами. Їхні завдання - сприяти розвитку міжнародного валютно-фінансового співробітництва, підтримувати рівновагу платіжних балансів країн, що входять до них, регулювати курси їхніх валют, надавати кредити та гарантії.

У державному регулюванні валютних та кредитних відносин головна роль належить спеціальним валютно-фінансовим організаціям.

Висновок

Формування валютної системи України розпочалося одночасно з формуванням національної грошової системи, складовою якої вона є.

Україна здійснює політику, захищаючи власні інтереси. Вона знизку аргументів на користь співробітництва з іншими державами, а отже, і на користь наднаціональної координації міжнародної політики.

Список використаної літератури

1. Шемет Т.С Теорія і практика валютного курсу /Т.С. Шемет. - 2006.-275с.

. Кремень О.І., Кремень В.М. Фінанси/ О.І. Кремень, В.М. Кремень. - Центр учбової літератури, - Київ, 2012. - 109 с.

. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навчальний посібник. - 2-ге видання доп. І перероб.- К.:КНЕУ, 2001.--187с.

. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС. - 2003. - 322с.

. Філіпенко А.С., Мазуренко В.І., Сікора В.Д. Міжнародні валютно-кредитні відносини. - Київ Либідь - 1997. - 8с.

. Дахно І.І. - Міжнародне економічне право: Курс лекцій. - 2-ге вид., стереотип. - К.: МАУП, 2012. - 160 с.

. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. - К.: Т-во Знання, КОО, 2012

. Щетинін А.І. Гроші та кредит: Підручник/ А.І. Щетинін М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2012. - 429 с.

. Рязанова Н.С. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2011. - С. 11-17.

. Філіпенко А.С, Мазуренко В.І, Сікора В.Д. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник / А.С. Філіпенко, В.І. Мазуренко, В.Д. Сікора та ін.-К.: Либідь, 2010.

. Встановлення національної валютної системи України Законодавство України з валютного регулювання та валютного контролю. Збірник законів, урядових та відомчих нормативних документів з питань валютного регулювання і валютного контролю / Упоряд. М.І. Кам-лик. - К.: Атіка, 2005.

.Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д`яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. Київ: Наукова думка, 1999, 304 с.

13.Климко Г.Н., Нестеренко В.П. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. Київ: Вища школа- Знання, 2004, 743 с.

.Опарін В.М., Малько В.І., Кондратюк С.Я., Коломієць Г.Б. Бюджетна система. Київ: КНЕУ, 2002, 336 с.

.Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія. Київ: Знання-Прес, 2004, 615 с.

.Базилюк Г.О. Бюджетний менеджмент. Київ: Атіка, 2003, 265 с.

.Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Київ: Атіка, 2002, 368 с.

.Батрименко Б.Б. Проблеми функціонування фінансової системи України // Наукові праці НДФІ, № 1-2, 2004р. - с.15-19

.Василик О.Д. Теорія фінансів. Київ: НІОС, 2001, 416 с.

Теги: Становлення національної валютно-фінансової системи України Реферат Финансы, деньги, кредит
Просмотров: 30746
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Становлення національної валютно-фінансової системи України

Будь умным

Становлення національної валютно-фінансової системи України

Репетиторство