Розробка і наукове обґрунтування методичних положень і практичних рекомендацій щодо покращення фінансової стійкості на підприємстві


ДИПЛОМНА РОБОТА

Розробка і наукове обґрунтування методичних положень і практичних рекомендацій щодо покращення фінансової стійкості на підприємстві


Вступ

фінансовий управління ринок

Функціонуючи в ринковій економіці як субєкт підприємницької діяльності, кожне підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобовязання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набуваючи в ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відповідальність за ефективність господарювання і за своєчасне виконання фінансових зобовязань, підприємства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним серед яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Саме ця умова є визначальною для формування фінансової стійкості підприємства.

Проблемам аналізу та контролю фінансової стійкості та платоспроможності присвячено ряд робіт вітчизняних та закордонних вчених, серед яких треба виділити працi Бланка I.О., Олексюка О.С., Ковальова В.В., Стоянової Є.С., Шеремета А.Д., Крейнiної М., Альтмана Е., Хелферта Е., Рiшара Ж. та iнших.

Умовою й гарантією виживання й розвитку будь-якого підприємства, як бізнес-процесу, є його фінансова стабільність. Якщо підприємство фінансово стійке, то воно в стані «витримати» несподівані зміни ринкової конюктури, і не опинитися на краю банкрутства. Більш того, чим вище його стабільність, тим більше переваг перед іншими підприємствами того ж сектора економіки в одержані кредитів і залученні інвестицій. Фінансово стійке підприємство вчасно розраховується за своїми обовязками з державою, позабюджетними фондами, персоналом, контрагентами.

Фінансова стійкість передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово - економічними показниками. Вона може розглядатися як результуюча категорія, що характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі. Рівень фінансової стійкості впливає і на можливості підприємства. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви. Фінансова стійкість має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їхній розподіл і використання мають забезпечувати розвиток підприємства на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Зміна ж стану ресурсів у фінансово стійкого підприємства не повинно призвести до зміни обраної ним стратегії.

Актуальність теми дипломної роботи. На сьогоднішній день, набуває актуальності забезпечення фінансової стійкості підприємств. Адже саме фінансова стійкість підприємства забезпечує його життєдіяльність, подальший розвиток та конкурентоспроможність. Фінансова стійкість підприємства не лише відображає здатність підприємства відповідати за своїми боргами й зобовязаннями, але й забезпечує інвестиційну привабливість підприємства, надає харатеристику фінансового та операційного розвитку і служить основою для стратегічного фінансового управління. Як зазначають вчені, фінансово стійкі підприємства мають переваги над іншими підприємствами цієї ж галузі в залученні інвестицій, виборі постачальників, підборі кваліфікованих кадрів. Тому чим вища стійкість підприємства, тим більш воно незалежне від різких коливань ринкової кон'юнктури а, отже, тим менше ризик банкрутства.

Метою даної роботи є розроблення і наукове обґрунтування методичних положень і практичних рекомендацій щодо покращення фінансової стійкості на підприємстві, оцінка системи організації та методики аналізу фінансової стійкості та платоспроможності та розробка пропозиції щодо їх поліпшення.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

-розкрити поняття фінансової стійкості та фактори, що на неї впливають;

-розглянути умови фінансової стабілізації підприємства;

-розкрити методичні засади дослідження управління фінансовою стійкістю на підприємстві;

-розглянути аналіз показників фінансової стійкості підприємства;

-проаналізувати фактори, що впливають на фінансову стійкість підприємства.

Предмет дослідження - процеси аналізу та контролю фінансової стійкості та платоспроможності базового підприємства.

Обєктом дослідження є ТОВ «Берег Партнер»

Методи дослідження. Теоретичною базою магістерської роботи є об'єктивні закони та фундаментальні положення економічної теорії, теорії фінансового менеджменту, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених. У роботі були використані такі наукові методи: морфологічного аналізу; кількісного аналізу; критичного аналізу; статистичного аналізу; фінансового аналізу (для обґрунтування необхідності удосконалення методик оцінювання фінансової стійкості); теорії нечіткої логіки; головних.


1. Теоретичні основи управління фінансовою стійкістю на підприємстві


.1 Сутність фінансової стійкості підприємства


Ринкова система господарювання обумовлює зміну форм та методів управління підприємством, вимагає нових підходів до визначення місця та ролі підприємства у розвитку суспільного виробництва. Успіх структурних та організаційних перетворень господарюючих субєктів багато в чому залежить від удосконалення методів управління їх діяльністю. Це стосується одного з найбільш складних, пріоритетних напрямків діяльності - фінансової сфери. Від її стану, як і від умілого використання фінансових інструментів, в значній мірі залежить успішне функціонування кожного субєкта господарювання та перспективи його розвитку. Отже, за будь-яких умов, управління підприємством повинно бути ефективним, тобто забезпечувати йому конкурентоспроможність на ринку та інвестиційну привабливість, одним із елементів якої є фінансова стійкість.

На сучасному етапі в економічній літературі не визначено єдиного підходу до трактування сутності поняття «фінансова стійкість», а навпаки їх існує багато, хоча найчастіше вони доповнюють або дублюють один одного. На нашу думку це обумовлене розвитком економічної науки, зміною економічних відносин, що зумовлюють появу нових понять і термінів.

Так, наприклад, у працях вчених Є. В. Мних, Г.Г. Старостенка і Н.В. Мірко визначено фінансову стійкість з позиції існування можливостей розвитку за рахунок результатів успішної фінансово-господарської діяльності, що на нашу думку є проявом загальної стійкості, з цією метою говориться, що «фінансова стійкість» є такою економічною категорією, яка «досягається за умови стабільного перевищення доходів над витратами, вільного маневрування грошовими коштами та стійкого економічного зростання і визначається раціональною забезпеченістю потреб підприємства фінансовими ресурсами для ефективної діяльності в ринкових умовах» [32, 52].

Цю ж позицію підтримують О.О. Шеремет, Л.А. Лахтіонова, і визначають наступне: «фінансова стійкість - це такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-торговельної діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення». Автори зазначають, що вона повинна характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який би відповідав вимогам ринку і водночас задовольняв потреби розвитку підприємства [60]. При цьому Л.А. Лахтіонова бачить фінансову стійкість головною складовою (умовою) загальної стійкості підприємства, яка формується в процесі всієї його фінансово-господарської діяльності, за рахунок чого підприємство здатне шляхом ефективного використання грошових коштів забезпечити безперервний процес виробничо-торговельної діяльності, а також затрати на його розвиток, відповідно головною економічною проблемою вважає визначення меж фінансової стійкості [25]. Оптимальністю фінансової стійкості при здійсненні її оцінки та визначенні напрямів стабілізації переймається найбільша кількість науковців, серед яких Д.М. Білик, О.В. Павловська, Н.М. Притуляк, Н.Ю. Невмержицька, М.Н. Крейніна, Г.В. Савицька, Г.А. Крамаренко, Т. Дубова, Н. І. Соловйова, Н.В. Бугас, Л.М. Шаблиста та інші.

Н.А. Русак та В.А. Русак, маючи спільні погляди з К.В. Ізмайловою та Л.А. Лахтіоновою зазначають, що поняття фінансової стійкості підприємства багатогранне і характеризується фінансовою незалежністю, можливістю маневрувати власними ресурсами, достатньою фінансовою забезпеченістю безперебійності основних видів діяльності, станом виробничого потенціалу [47].

Ю.С. Цал-Цалко, визначає фінансову стійкість, як стан активів підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність і конкретизує: «фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних активів спроможне забезпечити запаси, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобовязаннями» [58].

Наступним чином визначає предмет дослідження Г.О. Крамаренко: «під фінансовою стійкістю слід розуміти його платоспроможність у часі з дотриманням умови фінансової рівноваги між власними і позиковими коштами і дають визначення фінансової рівноваги, яка являє собою таке співвідношення власних і позикових коштів підприємства, коли за рахунок власних коштів повністю погашаються колишні і нові борги» [23].

Більш узагальнене трактування: «фінансова стійкість підприємства - це здатність субєкту господарювання функціонувати й розвиватись, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у змінному внутрішньому і зовнішньому середовищі, яка виступить гарантом його постійної платоспроможності й інвестиційної привабливості у межах допустимого рівня ризику». Саме так визначила Г.В. Савицька в одному із підручників, а більш пізньому виданні вона додає: «фінансова стійкість - це внутрішня сторона фінансового стану підприємства, що забезпечує стабільну платоспроможність у тривалій перспективі, в основі якої лежить збалансованість позитивних і негативних грошових потоків, де зовнішнім проявом фінансового стану підприємства є поточна платоспроможність» [48].

Однак ряд авторів Д.М. Білик, О.В. Павловська, Н.М. Притуляк, Н.Ю. Невмержицька, Н.М. Дієва, О. І. Дедікова визначають фінансову стійкість як основну складову фінансової стабільності, при цьому характеризують фінансову стабільність як спроможність підприємства досягати стану фінансової рівноваги при збереженні достатнього ступеня фінансової стійкості та зберігати цей стан у довгостроковій перспективі при ефективному управлінні фінансами та визначають фінансову стійкість як гарантований стан наявності власних коштів, стабільної прибутковості та забезпечення процесу розширеного відтворення за раціональним розпорядженням ними, характеризуючи фінансову рівновагу збалансованістю фінансових потреб та джерел фінансування.

Один із провідних російських вчених, який присвятив значну кількість своїх праць досліджуваному питанню, є О.В. Грачов. Він визначає фінансову стійкість підприємства, як відносну платоспроможність у часі при обовязковому дотриманні умов двократної ліквідності і фактичному збільшенні власного капіталу. Однак звертає увагу на те, що зона абсолютної платоспроможності може бути досягнута але за відповідних економічних передумов [9, 10].

М.С. Абрютіна поняття фінансової стійкості і платоспроможності вважає близькими але не тотожними і повязує фінансову стійкість зі структурою майна (капіталу) підприємства в цілому, що виражає комплексно виробничий і фінансовий потенціал даного субєкта економіки. М.Н. Крейніна розглядає фінансову стійкість як стабільність фінансового положення підприємства за достатності долі власного капіталу у складі джерел фінансування. У статті Н. І. Соловйової досліджуване трактування повязане саме з ефективністю і висвітлюється як здатність ефективно формувати й використовувати фінансові ресурси, зберігати позитивну динаміку прибутковості та підтримувати процеси відтворення в умовах випадкових флуктуацій зовнішнього і внутрішнього середовища [51]. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. розглядають сутність фінансової стійкості як забезпеченість запасів джерелами формування, і вважають це зовнішнім проявом, наслідком чого виступають платоспроможність та ліквідність [60].

При дослідженні даного питання ми зіткнулися з великою кількістю трактувань, де сутність поняття «фінансова стійкість» повязується, в основному, зі станом і структурою активів і пасивів, які випливають із традиційного трактування фінансів підприємств як системи економічних відносин, які виникають у процесі формування, розподілу та використання грошових ресурсів підприємства. Ці усі визначення не суперечать один одному і, безумовно, мають право на існування, але ми схильні до трактування де фінансова стійкість подається у системі стабільності, бо вважаємо його найбільш повним і здатним реально відобразити всі сторони цієї складної економічної категорії. Велика кількість підходів до визначення фінансової стійкості підприємства свідчить про багатогранність цього поняття та існування великої кількості методик.

Узагальнюючи методологічні та методичні принципи визначення фінансової стійкості, в сучасній науковій літературі, концептуально економічну сутність категорії фінансової стійкості підприємства можна визначити як аналітичну інтерпретацію загальної характеристики фінансового стану підприємства, ступеня залежності підприємства від залучених джерел фінансування, стану підприємства, коли за рахунок власного капіталу покриваються кошти, що вкладені в необоротні активи, не допускається невиправдана дебіторська та кредиторська заборгованості та вчасно здійснюються розрахунки зі своїми зобовязаннями. Окрім цього, важливим є наявність нерозподіленого прибутку на підприємстві, а також характеристика стану його фінансових ресурсів, результативність їх розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва тих чи інших сфер діяльності на основі зростання прибутку й активів при збереженні плато- й кредитоспроможності.

Умовою життєздатності підприємства та основою його розвитку в конкурентному ринку є стабільність (стійкість). Саме фінансова стійкість підприємства є передумовою його економічного розвитку. У звязку із загостренням фінансових проблем на багатьох підприємствах країни значна увага повинна приділятися моніторингу фінансової стійкості, який передбачає забезпечення механізму постійного спостереження за рівнем фінансової стійкості в умовах нестабільного функціонування сучасного підприємства.

Метою розробки системи моніторингу фінансової стійкості є своєчасне виявлення величини та причин зниження її рівня, повязаного з погіршенням фінансового стану підприємства, а також розробка та прогнозування заходів щодо коригування певних напрямків фінансово-господарської діяльності з метою нормалізації та підвищення фінансової стійкості субєкта господарювання. Слід зазначити, що підходи виявлення та оцінки кризового розвитку підприємства та застосування заходів щодо його фінансової стабілізації залежить від розуміння сутності питання та визначених завдань дослідження.

При використанні різних методик для виконання завдань оцінювання фінансової стійкості підприємства важливим є набір використовуваних оцінних показників, що дозволяють отримати обґрунтовані висновки. Для проведення моніторингу необхідно сформувати групу показників, що дають у сукупності комплексну характеристику стану й перспектив будь - якого підприємства. Кількість показників моніторингу повинна бути невелика, тому що тільки в цьому випадку можна, з одного боку, створити передумови для оперативності й комплексності аналізу, а з іншого боку - уникнути надмірної трудомісткості й виключити сперечливість висновків. Крім того, повинна бути дана чітка й недвозначна інтерпретація показникам й їхнім значенням, а також сукупності значень показників.

Отже, фінансова стійкість є головним елементом загальної стійкості підприємства, так як є результатом звязку та взаємодії багатьох складових системи фінансових відносин підприємства та формується в процесі його операційної, інвестиційної та фінансової діяльностей. Фінансова стійкість підприємства є якісною характеристикою його фінансового стану, так як відображає тенденції зміни фінансових відносин на підприємстві під впливом факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, а також ефективність формування, розподілу і використання фінансових ресурсів підприємства. Незважаючи на територіальні відмінності і різницю в економічному розвитку економік України та зарубіжних країн, теоретичні підходи у визначенні поняття «фінансова стійкість підприємства» не мають істотних відмінностей.


1.2 Умови фінансової стабілізації підприємства

фінансовий управління ринок

Основна роль в системі антикризового управління відводиться широкому використанню механізмів фінансової стабілізації. Це повязано з тим, що успішне застосування цих механізмів дозволяє не тільки зняти фінансовий стрес загрози банкрутства, але й значною мірою позбавити підприємство від залежності використання позикового капіталу, прискорити темпи його економічного розвитку [27, с. 11].

Фінансова стабілізація - це такі економічні відносини, які відображають процес створення на підприємстві ефективної структури капіталу, використання якого забезпечує мінімальні витрати по обслуговуванню та максимальний прибуток при цьому.

Фінансовий механізм стабілізації підприємств потрібно розробляти на основі сукупності певних принципів. Пропонуємо власне бачення принципів формування механізму стабілізаційного управління підприємством (табл. 1.1).


Таблиця 1.1 Характеристика принципів механізму стабілізаційного управління підприємством

ПринципХарактеристикаПринцип ефективностіСформований на підприємстві механізм повинен підвищувати ефективність результатів діяльності на підставі врахування його реальних і потенційних ресурсних можливостейПринцип безперервного функціонуванняХарактеризує необхідність оперативного і своєчасного аналізу фінансового стану підприємства, заснованого на моніторингу його внутрішнього та зовнішнього середовища, необхідного для формування управлінських рішень, що дозволяють здійснювати цілеспрямоване функціонування підприємстваПринцип адекватності реагуванняВибір методів стабілізації розвитку підприємства має засновуватись на реальному рівні дисбалансу на підприємстві і бути адекватним цьому рівню, в протилежному випадку або не буде досягнуто очікуваний ефект від проведення стабілізаційних заходів, або підприємство буде мати невиправдано високі витратиПринцип нових завданьМеханізм стабілізаційного управління підприємством має забезпечувати можливість пристосування до появи нових завдань, джерелами виникнення яких є зміни в середовищі функціонування підприємства, формування нових парадигм його розвитку, заснованих на світових процесах інтеграції та глобалізації.Принцип гнучкостіСвідчить про те, що механізм стабілізаційного управління має породжувати такі управлінські рішення, які були б орієнтовані або на пристосування до стохастичних змін зовнішнього середовища, або на обмежене управління цими змінамиПринцип необхідного різноманіттяПолягає у виборі необхідного і достатнього переліку фінансових індикаторів, на підставі яких здійснюється діагностика фінансового стану підприємстваПринцип використання єдиної інтегрованої бази данихЗабезпечує необхідність формування єдиної бази даних підприємства, яка містить показники, що відбивають його діяльність у ретроспективі, а також передбачає можливість її поповнення і коректуванняПринцип обов'язкового зворотного зв'язкуДозволяє за допомогою процесу стабілізації розвитку підприємства формувати адекватні та несуперечливі управлінські дії, що дозволяють оперативно реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища підприємстваПринцип своєчасності прийняття управлінських рішеньРеалізація цього принципу вимагає безперервного моніторингу стану суб'єкта господарювання, раннього виявлення ознак кризового стану, швидкого реагування на них проведенням відповідних стабілізаційних заходівПринцип багатоваріантності розробки заходівСтабілізаційний механізм має містити правила та алгоритми вибору найбільш доцільного рішення з урахуванням аналізу максимально можливої кількості альтернативних варіантів на підставі зіставлення їхньої результативності і витратПринцип комплексностіСтабілізаційне управління, спрямоване на фінансове оздоровлення підприємства повинно мати ефект синергетичного впливу на всі сфери його життєдіяльностіПринцип придатності для використання під час вирішення різнопланових практичних завданьІнструменти механізму припускають проведення аналізу фінансового стану підприємства, розробку бізнес-плану, плану санації та реструктуризації, оцінку ефективності антикризової програми та інвестиційної привабливості, визначення санаційної спроможності та вартості бізнесу та ін

Фінансова стабілізація підприємства в умовах кризової ситуації послідовно здійснюється за такими основними етапами: усунення неплатоспроможності; відновлення фінансової стійкості; зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного зростання. Кожному етапу фінансової стабілізації підприємства відповідають певні механізми, які у практиці фінансового менеджменту поділяють на оперативний, тактичний і стратегічний. Схематично це зображено на рис. 1.1.


Рисунок 1.1 - Етапи та механізм реалізації фінансової стабілізації підприємства


Оперативний механізм фінансової стабілізації, заснований на принципі «відсікання зайвого», являє собою захисну реакцію підприємства на несприятливий фінансовий розвиток і позбавлений яких-небудь наступальних управлінських рішень.

Тактичний механізм фінансової стабілізації, використовуючи окремі захисні заходи, являє собою наступальну тактику, спрямовану на перелом несприятливих тенденцій фінансового розвитку і вихід на рубіж фінансової рівноваги підприємства.

Стратегічний механізм фінансової стабілізації являє собою винятково наступальну стратегію фінансового розвитку, що забезпечує оптимізацію необхідних фінансових параметрів, підвладний цілям прискорення всього економічного росту підприємства.

Оперативний механізм фінансової стабілізації являє собою систему мір, спрямовану, з одного боку, на зменшення розміру поточних зовнішніх і внутрішніх фінансових зобов'язань підприємства в короткостроковому періоді, а з іншого боку, - на збільшення суми грошових активів, що забезпечують термінове погашення цих зобов'язань. Принцип «відсікання зайвого», що лежить в основі цього механізму, визначає необхідність скорочення розмірів як поточних потреб, так і окремих видів ліквідних активів (із метою їхньої термінової конверсії в грошову форму).

Вибір відповідного напрямку оперативного механізму фінансової стабілізації диктується характером реальної неплатоспроможності підприємства, індикатором якої служить коефіцієнт чистої поточної платоспроможності. На відміну від традиційного коефіцієнта поточної платоспроможності підприємства, він потребує додаткового коригування як складу оборотних активів, так і складу короткострокових фінансових зобов'язань.

З складу оборотних активів виключається їх неліквідна частина:

безнадійна дебіторська заборгованість;

неліквідні запаси товарно-матеріальних цінностей;

витрати майбутніх періодів.

З складу короткострокових фінансових зобов'язань виключається така внутрішня їхня частина, що може бути перенесена на період завершення фінансової стабілізації:

розрахунки по нарахованих дивідендах і відсотках, що підлягають виплаті;

розрахунки з дочірніми підприємствами (філіями);

внутрішні розрахунки;

розрахунки з учасниками.

З урахуванням внесення цих коректив коефіцієнт чистої поточної платоспроможності визначається по такій формулі [27, с. 128]:

, (1.1)


де КЧПП - коефіцієнт чистої поточної платоспроможності підприємства в умовах його кризового розвитку;

ПА - сума всіх оборотних активів підприємства;

ПАн - сума неліквідних (у короткостроковому періоді) оборотних активів підприємства;

ПП - сума всіх короткострокових (поточних) фінансових зобов'язань підприємства;

ППвз - сума внутрішніх короткострокових (поточних) фінансових зобов'язань підприємства, що може бути відкладена до завершення його фінансової стабілізації.

З урахуванням значення коефіцієнта чистої поточної платоспроможності підприємства, напрямки оперативного механізму його фінансової стабілізації можуть бути такі.

Забезпечення прискореної ліквідності оборотних активів (КЧПП › 1), що забезпечує ріст позитивного грошового потоку в короткостроковому періоді. Забезпечення прискорення часткового дезінвестування позаоборотних активів (КЧПП ‹ 1).Забезпечення прискореного скорочення розміру короткострокових фінансових зобов'язань, що забезпечує зниження обсягу негативного грошового потоку в короткостроковому періоді,

Мета цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутої, якщо усунута поточна неплатоспроможність підприємства, тобто обсяг надходження коштів перевищив обсяг невідкладних фінансових зобов'язань у короткостроковому періоді. Це означає, що погроза банкрутства підприємства в поточному відрізку часу ліквідована, хоча і носить, як правило, відкладений характер.

Тактичний механізм фінансової стабілізації являє собою систему мір, спрямованих на досягнення точки фінансової рівноваги підприємства в майбутньому періоді. Принципова модель фінансової рівноваги підприємства має такий вид [27, с. 131]:


, (1.2)


де ЧПо - чистий операційний прибуток підприємства;

АВ - сума амортизаційних відрахувань;

Д АК - сума приросту акціонерного (пайового) капіталу при додатковій емісії акцій (збільшенні розмірів пайових внесків у статутний фонд);

Д ВФРі - приріст власних фінансових ресурсів за рахунок інших джерел;

Д Івк - приріст обсягу інвестицій, що фінансуються за рахунок власних джерел;

ДФ - сума дивідендного фонду (фонду виплат відсотків власникам підприємства на вкладений капітал);

ПУП - обсяг програми участі найманих робітників у прибутку (виплат за рахунок прибутку);

СП - обсяг соціальних, екологічних і інших зовнішніх програм підприємства, що фінансуються за рахунок прибутку;

Д РФ - приріст суми резервного (страхового) фонду підприємства.

Як очевидно з приведеної формули, праву її частину складають усі джерела формування власних фінансових ресурсів підприємства, а ліву - відповідно всі напрямки використання цих ресурсів. Тому в спрощеному виді модель фінансової рівноваги підприємства, до досягнення якої підприємство прагне в кризовій ситуації, може бути подана в такому виді [27, с. 132]:


, (1.3)


де ОГ вфр - можливий обсяг генерування власних фінансових ресурсів підприємства;

ОС вфр - необхідний обсяг споживання власних фінансових ресурсів підприємства.

З урахуванням можливих обсягів генерування і витрати власних фінансових ресурсів варіанти моделей фінансової рівноваги можуть бути виражені графічно. Приведена на рисунку принципова модель фінансової рівноваги була вперше запропоновані для практичного використання французькими дослідниками Ж. Франшоном і І. Романэ. По діагоналі проходить межа між двома основними зонами: зона успіхів і зона дефіцитів.

Стратегічний механізм фінансової стабілізації являє собою систему мір, спрямованих на підтримку досягнутої фінансової рівноваги підприємства в тривалому періоді. Цей механізм базується на використанні моделі стійкого економічного росту підприємства.

Роздивимося найбільше простий варіант моделі стійкого економічного росту підприємства, що має такий вид [27, с. 132]:


, (1.4)


де ДОР - можливий темп приросту обсягу реалізації продукції

ЧП - сума чистого прибутку підприємства;

ККП - коефіцієнт капіталізації чистої прибутку;

А - вартість активів підприємства;

КОа - коефіцієнт оборотності активів у разах;

ОР - обсяг реалізації продукції;

ВК - сума власного капіталу підприємства.

Таким чином, модель стійкого економічного росту є регулятором оптимальних темпів розвитку обсягу операційної діяльності (приросту обсягу реалізації продукції) або, в зворотному її варіанті - регулятором основних параметрів фінансового розвитку підприємства. Вона дозволяє закріпити досягнуте на попередньому етапі антикризового управління підприємством фінансову рівновагу в довгостроковій перспективі його економічного розвитку.

Ціль цього етапу фінансової стабілізації вважається досягнутої, якщо в результаті прискорення темпів стійкого економічного росту підприємства забезпечується відповідний ріст його ринкової вартості в довгостроковій перспективі.

Отже, фінансовий механізм стабілізації має велике значення для діяльності підприємства. Від правильної організації фінансового механізму, вибору методів, важелів у конкретних ситуаціях залежить ефективність діяльності підприємства. Розвиток фінансового механізму стабілізації, розширення та поглиблення змісту, обґрунтування структури побудови і методичне забезпечення його функціонування дозволять поліпшити показники роботи підприємств у нових умовах господарювання.


1.3 Методичні засади дослідження управління фінансовою стійкістю на підприємстві


У процесі операційної, інвестиційної і фінансової діяльності відбувається безупинний процес кругообороту капіталу, змінюються структура коштів і джерел їхнього формування, наявність і потреба у фінансових ресурсах і, як наслідок, - фінансовий стан підприємства, зовнішнім проявом якого є платоспроможність.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким (передкризовим) і кризовим. Спроможність підприємства вчасно здійснювати платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння і підтримувати свою платоспроможність у несприятливих обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан, і навпаки.

Якщо поточна платоспроможність - це зовнішній прояв фінансового стану підприємства, то фінансова стійкість - внутрішня йото сторона, що забезпечує стабільну платоспроможність у тривалій перспективі, в основі якої лежить збалансованість активів і пасивів, доходів і витрат, позитивних і негативних грошових потоків.

Стійкого фінансового стану досягають при достатності власного капіталу, добрій якості активів, достатньому рівні рентабельності з урахуванням операційного і фінансового ризиків, при достатності ліквідності, стабільних доходах і широких можливостях залучення позикових коштів.

Для забезпечення фінансової стійкості у підприємства має бути гнучка структура капіталу, вміння організувати його рух у такий спосіб, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для самофінансування.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. Навпаки, внаслідок спаду обсягів виробництва і продажів відбувається підвищення собівартості продукції, зменшення виручки і суми прибутку і, як наслідок, - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Отже, стійкий фінансовий стан не щаслива випадковість, а підсумок грамотного, вмілого керування всім комплексом факторів, що визначають результати господарської діяльності підприємства.

Стійке фінансове становище, у свою чергу, впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансову діяльність як складову господарської діяльності має бути спрямовано на забезпечення планомірного надходження і витрат грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу та найбільш ефективне його використання.

Основні завдання аналізу:

. Вчасна й об'єктивна діагностика фінансового стану підприємства, визначення його «болючих точок» і вивчення причин їх виникнення.

. Пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства, його платоспроможності і фінансової стійкості.

. Розробка конкретних рекомендацій, спрямованих на ефективніше використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

. Прогнозування можливих фінансових результатів і розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.

Аналіз фінансової стійкості підприємства можна розподілити на два етапи:

) оцінювання фінансової стійкості - розрахунок відносних та абсолютних показників, що ґрунтуються на порівнянні активів та їх джерел фінансування;

) оцінювання запасу фінансової стійкості - аналіз критичного обсягу реалізації, зони безпеки, операційного та фінансового левериджу.

За абсолютний показник фінансової стійкості приймають наявність власних оборотних коштів. Це розрахунковий показник і визначається за формулою [26]:


, (1.5)


де ВОК - власний оборотний капітал;

ВК - власний капітал;

НА - необоротні активи.

Даний показник показує, яка сума необоротних активів сформована за рахунок власного капіталу.

Джерелами формування довгострокових активів є власний капітал та довгострокові зобовязання, але вони можуть формуватись і за рахунок короткострокових кредитів. Поточні активи формуються за рахунок власного капіталу та короткострокових зобовязань. Наявність власного оборотного капіталу буде характеризувати фінансову залежність підприємства та його фінансовий стан.

Для визначення типу фінансової стійкості розраховують такі абсолютні показники:

-надлишок (+) чи нестача (-) власних оборотних коштів для формування запасів, який визначається за формулою [26]:


, (1.6)


де З - запаси і витрати;

-надлишок (+) чи нестача (-) власних і довгострокових джерел формування запасів, що визначається за формулою [26]:


, (1.7)


де ДсЗ - довгострокові зобовязання;

-надлишок (+) чи нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів [26]:


, (1.8)


де КсЗ - короткострокові зобовязання.

В залежності від значення цих показників відносно нуля, виділяють чотири типи фінансової стійкості: абсолютна фінансова стійкість, нормальна фінансова стійкість, нестійкий фінансовий стан та критичний фінансовий стан.

Абсолютна фінансова стійкість характеризується тим, що підприємство має високий рівень фінансової незалежності. Приблизно 80% майна формується за рахунок власних засобів. Підприємством не використовуються довгострокові позикові засоби, розширення виробництва здійснюється за рахунок власних ресурсів. У цьому випадку, абсолютні показники фінансової стійкості повинні мати такі значення [26]:


. (1.9)


Для кожного типу фінансової стійкості визначається тривимірний показник (S) [26]:


. (1.10)


Для абсолютного типу фінансової стійкості тривимірний показник матиме такий вигляд: (1; 1; 1).

Нормальна фінансова стійкість характеризується порушеннями в пропорціях фінансування оборотних активів. Рівень стійкості знаходиться в допустимих межах, проте в структурі заборгованості переважає кредиторська. Незважаючи на те, що підприємство випробовує дефіцит довгострокових джерел формування оборотних коштів, автономність підприємства знаходиться на рівні, що дозволяє використовувати кредитні ресурси при виникненні неврівноваженого фінансового потоку.

Абсолютні показники за даного типу фінансової стійкості мають такі значення [26]:


. (1.11)


Тривимірний показник - (0; 1; 1).

Нестійкий фінансовий стан характеризується дефіцитом основних джерел формування оборотних активів. Товарно-матеріальні запаси, в основному, формуються за рахунок кредиторської заборгованості, що приводить при невчасному погашенні дебіторської заборгованості до значного зростання короткострокових пасивів, підвищення рівня зовнішньої залежності. При такому становищі абсолютні показники мають значення [26]:


. (1.12)


Тривимірний показник нестійкого фінансового стану - (0; 0; 1).

При критичному фінансовому стані підприємство не в змозі формувати всі запаси і витрати за рахунок нормальних джерел фінансування і знаходиться на межі банкрутства. У такому разі, значення всіх абсолютних показників будуть менше нуля [26].


. (1.13)


Тривимірний показник для критичного типу фінансової стійкості - (0; 0; 0).

Крім абсолютних, застосування відносних показників аналізу фінансової стійкості підприємства дозволяє більш детально її оцінити.

Основою такого аналізу є коефіцієнтний метод. Методичні підходи до визначення фінансової стійкості за допомогою фінансових коефіцієнтів є найбільш поширеними. При використанні даного методу кількість фінансових коефіцієнтів коливається від одного до шістнадцяти і більше.

Найбільш вживані відносні показники, що дозволяють здійснити аналіз фінансової стійкості підприємства [25]:

. Коефіцієнт автономії характеризує частку власного капіталу в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність.


, (1.14)


де А - активи.

. Коефіцієнт фінансування показує співвідношення власного та позикового капіталу.


, (1.15)


де ПК - позиковий капітал.

. Коефіцієнт фінансового важелю показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних.


. (1.16)


. Коефіцієнт покриття інвестицій характеризує частку власного капіталу та довгострокових зобовязань в загальній сумі активів підприємства та розраховується за формулою:


. (1.17)


5. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів обчислюють за формулою:


. (1.18)


. Коефіцієнт короткострокової заборгованості відображає частку короткострокових зобовязань у загальній сумі власного капіталу підприємства і розраховується за формулою:


. (1.19)


. Коефіцієнт кредиторської заборгованості характеризує частку кредиторської заборгованості в загальній сумі зобовязань підприємства.


, (1.20)


де КЗ - кредиторська заборгованість.

. Коефіцієнт мобільних та іммобілізованих коштів показує, скільки оборотних активів припадає на кожну одиницю необоротних активів підприємства, і розраховується за формулою:


, (1.21)


де ОА - оборотні активи.

. Коефіцієнт постійного активу показує, яка частка власного капіталу спрямовується на покриття вартості необоротних активів підприємства.


. (1.22)


10. Коефіцієнт реальної вартості майна показує, яку частку у вартості майна підприємства складають засоби виробництва.


, (1.23)


де ОЗ - основні засоби;

ВЗ - виробничі запаси;

НВ - незавершене виробництво;

МШП - малоцінні та швидкозношувані предмети.

. Коефіцієнт вартості основних засобів характеризує частку основних засобів у загальній сумі майна підприємства.


. (1.24)


12. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами показує, яка частка оборотних активів сформована за рахунок власних джерел і розраховується за формулою:


. (1.25)


13. Коефіцієнт забезпечення запасів власними оборотними коштами показує, в якій мірі запаси підприємства сформовані за рахунок власних джерел і не потребують у залученні позикових джерел.


. (1.26)


14. Коефіцієнт співвідношення запасів і власних оборотних коштів є оберненим до попереднього показники.


. (1.27)


. Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частка власного оборотного капіталу знаходиться в обороті, тобто у формі, яка дає змогу вільно ними маневрувати, а яка капіталізована.


. (1.28)


16. Коефіцієнт маневреності функціонального капіталу характеризує ту частку власного оборотного капіталу, яка знаходиться у формі оборотних активів, які мають максимальну ліквідність.


, (1.29)


де ГК - грошові кошти;

ПФІ - поточні фінансові інвестиції.

. Коефіцієнт вартості матеріальних оборотних коштів у майні показує частку оборотних коштів у загальній вартості майна підприємства.


. (1.30)


Також поряд з коефіцієнтним методом аналізу фінансової стійкості підприємства використовується інтегральний метод.

Інтегральний метод дає змогу дати інтегровану оцінку рівню фінансової стійкості. Його можна застосовувати в умовах економічної кризи, коли звязки підприємства з контрагентами порушені і відбувається процес налагодження ним нових звязків з партнерами, зацікавлених у достатній фінансовій стійкості [25, с. 321].

Показники фінансової стійкості за цього підходу характеризують стан і структуру активів підприємства та забезпеченість їх джерелами фінансування. Алгоритм визначення узагальнюючого коефіцієнта фінансової стійкості на основі розрахунку системи показників наведено на рис. 1.2.


Рисунок 1.2 - Алгоритм визначення узагальнюючого коефіцієнта фінансової стійкості підприємства


Цей підхід цікавий тим, що на відміну від усіх охарактеризованих вище, в процесі його здійснення кожний з показників розглядається у взаємозвязку з іншими показниками.

Крім того, для загальної оцінки фінансового стану за цим підходом використовують узагальнюючий показник зміни фінансової стійкості підприємства (ФС), який розраховується за формулою [25, с. 321]:


, (1.31)


де Кдс.з. 1, Кдс.з. 0 - коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів у звітному та попередньому періодах;

Кззвок1, Кззвок0 - коефіцієнт забезпечення запасів власним оборотним капіталом у звітному та попередньому періодах;

Кф.в. 1, Кф.в. 0 - коефіцієнт фінансового важелю у звітному та попередньому періодах;

Крвм1, Крвм0 - коефіцієнт реальної вартості майна у звітному та попередньому періодах;

Кп.а. 1, Кп.а. 0 - коефіцієнт постійного активу у звітному та попередньому періодах.

Критерії оцінки узагальнюючий показник зміни фінансової стійкості підприємства такі:

-якщо ФС > 0, то рівень фінансової стійкості підприємства збільшився;

-якщо ФС < 0, то рівень фінансової стійкості підприємства знизився.

Основною перевагою цього підходу є можливість своєчасного виявлення негативних тенденцій зміни фінансової стійкості та усунення або нейтралізація причин такої ситуації.

Важливим аспектом фінансового аналізу є визначення запасу фінансової стійкості, що дає змогу належним чином обґрунтувати управлінські рішення в бізнесі. Такий аналіз прийнято називати маржинальним аналізом. Методика його базується на вивченні співвідношення між трьома групами важливих економічних показників: «витрати - обсяг виробництва (реалізації) продукції - прибуток) і прогнозуванні величини кожного із цих показників при заданому значенні інших. Даний метод управлінських розрахунків називають ще аналізом беззбитковості або сприяння доходу, або СVР-аналізом.

Проведення маржинального аналізу вимагає дотримання ряду умов, таких як:

-необхідність поділу витрат на дві частини - змінні і постійні;

-змінні витрати змінюються пропорційно до обсягу виробництва (реалізації) продукції;

постійні витрати не змінюються в межах релевантного (значимого) обсягу виробництва (реалізації) продукції, тобто в діапазоні ділової активності підприємства,

який установлено виходячи із виробничої потужності підприємства і попиту на продукцію;

тотожність виробництва і реалізації продукції в рамках періоду часу, що розглядається, тобто запаси готової продукції істотно не змінюються.

Отже, в основу методики покладено поділ виробничих витрат і витрат на збут залежно від зміни обсягу діяльності підприємства на змінні (пропорційні) і постійні (непропорційні) та використання категорії маржинального доходу.

Для розрахунку запасу фінансової стійкості (зони безпечності) підприємства використовують такі показники форми №2:

виручку від реалізації (без ПДВ і АЗ);

маржинальний дохід;

постійні витрати.

На основі вказаних даних ф. №2 визначають поріг прибутковості та запас фінансової стійкості.

Маржинальний дохід підприємства являє собою постійні витрати і прибуток.

Поріг рентабельності (Прен) являє собою відношення суми простійних витрат (ПВ) до питомої ваги маржинального доходу у виручці (ПВМД) [25, с. 325]:


. (1.32)


Економічний зміст нього показника полягає в тому, що визначається та сума виручки, яка необхідна для покриття всіх постійних витрат підприємства. Прибутковість тут дорівнює нулю. За допомогою цього показника розраховують запас фінансової стійкості (ЗФС) [25, с. 325]:


(1.33)


Підприємству потрібно постійно слідкувати за порогом прибутковості та запасом фінансової стійкості, бо коли виручка зменшиться ще більше, то підприємство стане збитковим, буде «проїдати» власний і позиковий капітал, стане банкрутом.

Ринкова система господарювання обумовлює зміну форм та методів управління підприємством, вимагає нових підходів до визначення місця та ролі підприємства у розвитку суспільного виробництва. Успіх структурних та організаційних перетворень господарюючих субєктів багато в чому залежить від удосконалення методів управління їх діяльністю. За будь-яких умов, управління підприємством повинно бути ефективним, тобто забезпечувати йому конкурентоспроможність на ринку та інвестиційну привабливість, одним із елементів якої є фінансова стійкість.

При дослідженні даного питання ми зіткнулися з великою кількістю трактувань, де сутність поняття «фінансова стійкість» повязується, в основному, зі станом і структурою активів і пасивів, які випливають із традиційного трактування фінансів підприємств як системи економічних відносин, які виникають у процесі формування, розподілу та використання грошових ресурсів підприємства.

Узагальнюючи усі підходи до трактування поняття «фінансова стійкість», можемо сказати, що фінансова стійкість є головним елементом загальної стійкості підприємства, оскільки є результатом звязку та взаємодії багатьох складових системи фінансових відносин підприємства та формується в процесі його операційної, інвестиційної та фінансової діяльностей.

Фінансова стійкість підприємства є якісною характеристикою його фінансового стану, так як відображає тенденції зміни фінансових відносин на підприємстві під впливом факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, а також ефективність формування, розподілу і використання фінансових ресурсів підприємства.

Аналіз фінансової стійкості підприємства є найважливішим етапом оцінки його діяльності і фінансово-економічного благополуччя, відображає результати його поточного, інвестиційного і фінансового розвитку, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також характеризує здатність підприємства відповідати за своїми боргами і зобовязаннями та нарощувати свій економічний потенціал.

Основне завдання аналізу фінансової стійкості полягає у визначенні спроможності підприємства протистояти негативній дії різних факторів (зовнішніх, внутрішніх та непередбачуваних), що впливають на його фінансовий стан. Результатом такого аналізу повинен бути висновок щодо його спроможності здійснювати господарську діяльність, отримувати прибуток в умовах економічної самостійності, а також вірогідність збереження такого стану підприємства.

Найбільш повно результати аналізу можна отримати розрахувавши абсолютні та відносні показники, як пропонує більшість авторів. Але з'ясовано, якщо абсолютні показники збігаються, то відносні показники кожним автором обрані по різному. Крім цього слід пам'ятати, що фінансова стійкість безпосередньо є індикатором платоспроможності підприємства, тому при її аналізі слід враховувати й групу показників ліквідності і платоспроможності.


2. Аналіз фінансового стану на підприємстві ТОВ «Берег Партнер»


.1 Загальна оцінка фінансового стану підприємства


ТОВ «Берег Партнер» - це підприємство, що займається продажем палива, пластичних мастил, олій, мастильно-охолоджувальних рідин, технологічних засобів.

ТОВ «Берег Партнер» - нафтохiмiчне пiдприємство, яке не має власної сировинної бази. Сировина, яку переробляє пiдприємство, дуже рiзноманiтна, до неї вiдноситься нафтова та хiмiчна сировина, реагенти, а також сировина та матерiали, якi використовуються у виробництвi металевої та полiмерної тари. Основною сировиною для виробництва мастильних матерiалiв є нафтова сировина: базовi оливи, мазут та гудрон. Питома вага цiєї складової складає понад 80% вiд загальної кiлькостi отриманої сировини.

ТОВ «Берег Партнер» вiдчуває гострий дефiцит вiтчизняної нафтової сировини i вимушений звертатися за нею до закордонних постачальникiв. Вартiсть iмпортної сировини вимагає додаткових витрат за рахунок митних та iнших обов'язкових зборiв, пiдвищених витрат на доставку, додаткових притягнень валютних коштiв.

Основними постачальниками нафтової сировини протягом 2011-2013 рр. були: українськi ТОВ «Лукойл-Україна», ТОВ «Група ЖС», iноземнi фiрми «Terlit Trade Ltd», «NYNAS NAPHTHENICS AB», «MERCURY L.L.C», «MOL HUNGARIAN OIL», «COLLIDE S.A.», «Русская смазочная компания», «Газпромнефть-СМ», «Транспромсервис». Постачання хiмiчної сировини, реагентiв та матерiалiв для виробництва тари забезпечували: вiтчизнянi ТОВ» ТД Югойл», ПП «Хiмпостачальник», росiйське ТОВ «КЦ «Алтайхiмпром», фiрми-iмпортери «Afton Chemikal», «AVO-oil», «Lubrizol France Sarl Ltd», «SQM EUROPE N.V.», «Manuchar N.V.» та iншi.

В табл. 2.1 подані основні фінансово-економічні показники діяльності ТОВ «Берег Партнер» протягом аналізованого періоду.

Таблиця 2.1 Основні фінансово-економічні показники діяльності ТОВ «Берег Партнер» за 2011-2013 рр.

ПоказникиРікВідхилення: +, - 2013 до20112012201320112012Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)34902810764528298-320730-79347Валовий прибуток (збиток), тис. грн.1859512727-8688-27283-21415Чистий прибуток (збиток), тис. грн.-32397-27122-37866-5469-10744Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.4485542599,540111,5-4743,5-2488Фондовіддача2,442,020,41-2,03-1,61Рентабельність діяльності підприємства, %-10,21-31,58-231-220,79-199,42

Аналізуючи дані, наведені в таблиці 2.1, можна зробити висновок про те, що в цілому показники діяльності підприємства ТОВ «Берег Партнер» протягом досліджуваного періоду мають тенденцію до погіршення. Так, доход (виручка) від реалізації продукції в 2012 році скоротився на 69,2% порівняно з 2011 роком. В 2013 році падіння рівня доходів підприємства стало ще масштабнішим - 91,9% порівняно з 2011 роком, але якщо порівняти з 2012 роком, то падіння рівня доходів підприємства склало лише 22,7%.

Що ж до валового прибутку підприємства, то даний показник також зменшувався протягом всього досліджуваного періоду. Значний спад валового прибутку спостерігався у 2013 році, коли його значення сягнуло відємного показника, а розмір скоротився на 115% порівняно з минулим роком.

В цілому діяльність ТОВ «Берег Партнер» протягом досліджуваного періоду була збитковою. Цей факт ілюструє розмір чистого прибутку (збитку) підприємства. На основі даних таблиці 2.1 можна стверджувати, що найбільший збиток підприємство мало в 2013 році, коли дана сума склала 37866 тис. грн. Виникнення такої ситуації повязано, в першу чергу, в результаті фінансово-економічної кризи, наслідки якої охопили не лише фінансовий сектор (банківська і парабанківська системи), а й сектор реального виробництва країни. В 2012 році ситуація дещо стабілізувалася, що дозволило підприємству скоротити збитки на 16,3% порівняно з минулим роком.

Важливим показником, який характеризує фінансовий стан підприємства є коефіцієнт рентабельності діяльності (відношення чистого прибутку (збитку) до чистого доходу). На основі даного показника протягом 2011-2013 рр. (-10,21%, -31,58%, -231%) можна говорити про те, що підприємство знаходиться у кризовому стані і його діяльність є збитковою.

У процесі своєї діяльності підприємство взаємодіє з постачальниками та покупцями. На рис. 2.1 представлено матрицю принципів взаємодії підприємства ТОВ «Берег Партнер» з постачальниками і покупцями у процесі функціонування.


Рисунок 1.1 - Схема процесу функціонування підприємства

У результаті взаємодії з взаємодіє з постачальниками та покупцями виникає кредиторська та дебіторська заборгованості. На підставі балансу підприємства проаналізуємо динаміку кредиторської та дебіторської заборгованості ТОВ «Берег Партнер» за 2010-2013 рр. (рис. 2.2).


Рисунок 2.2 - Динаміка кредиторської та дебіторської заборгованості ТОВ «Берег Партнер» за 2011-2013 рр.


З рисунку видно, що на підприємстві існує тенденція до зниження дебіторської заборгованості, що є позитивним моментом. Кредиторська заборгованість підприємства у 2011 році в порівнянні з 2010 роком різко зросла, але у 2012 та 2013 роках знизилася нижче рівня 2010 року.

Слід відзначити, з 2011 року значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською. Високе перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською свідчить про проблеми при реалізації продукції і розрахунках з постачальниками.

Проведемо аналіз стану основних засобів ТОВ «Берег Партнер» за 2011-2013 рр. (рис. 2.3).


Рисунок 2.3 - Динаміка стану основних засобів ТОВ «Берег Партнер» за 2011-2013 рр.


З рис. 2.3 ми бачимо, що первісна вартість основних засобів ТОВ «Берег Партнер» у 2012 році зменшилася на 0,07%, у 2013 році на 0,2%. Разом з тим залишкова вартість основних фондів у 2012 році зменшилася на 7,11%, а у 2013 році - на 4,47%.

Ступінь зносу основних фондів ТОВ «Берег Партнер» склала: у 2011 році - 66,32% (в т.ч. виробничого призначення - 69,3%, невиробничого призначення - 39,6%.), у 2012 році - 68,69% (в т.ч. виробничого призначення - 70%, невиробничого призначення - 77,3%), у 2013 році - 70,03% (в т.ч. виробничого призначення - 72%, невиробничого призначення - 79%). При нормальному відтворенні основних фондів ступінь їх зносу повинен складати не більше 25 - 30%. Слід відзначити, що виходячи зi складного становища на підприємстві, яке склалося в аналізованому періоді, оновлення основних засобiв виробництване проводилося.

Відсоток завантаження виробничих потужностей у 2013 р. склав 2,8% проти 2,7% за попередній рік. Ступінь використання основних засобів емітента у 2013 році становив 28,75%, (у 2012 р. - 29,97%, 2011 році - 31,3%. У звітності за 2013 рік була проведена трансформація згідно МСФЗ, облік основних засобів відображає реальну справедливу вартість. До складу основних засобів були включені незавершені капітальні інвестиції, як це вимагають МСФЗ.

Структура основних засобів ТОВ «Берег Партнер» за 2012 та 2013 роки наведено у таблиці 2.2.


Таблиця 2.2 Структура основних засобів ТОВ «Берег Партнер» (за залишковою вартістю) за 2012-2013 рр.

Найменування основних засобів2012 рік2013 ріктис. грн.%тис. грн.%1. Виробничого призначення:3954396,383748895,65- будівлі та споруди2976272,542914274,35- машини та обладнання722917,62618215,77- транспортні засоби7191,755031,28- інші18334,4716614,242. Невиробничого призначення:14863,6217064,35- будівлі та споруди550,13540,14- машини та обладнання00,0000,00- транспортні засоби00,0000,00- інші14313,4916524,21Усього4102910039194100

Таблиця 2.2 наочно нам показує, що у 2012 та 2013 році у загальній структурі основних засобів підприємства займають основні фонди виробничого призначення займають 96,38% та 95,65% відповідно. З них частка будівель та споруд у 2012 році становила 72,54%, а у 2013 році збільшилася до 74,35%.

Частка машин та обладнання виробничого призначення у 2012 році склала 17,62%, а у 202 році зменшилася до 15,77%.

Орендованих основних засобів Товариство немає.

До узагальнюючих показників ефективності використання основних виробничих фондів відносять: фондовіддачу та фондомісткість.

Під фондовіддачею розуміють показник ефективності використання основних виробничих фондів, який характеризує обсяг виробленої підприємством продукції (послуг) у вартісних вимірниках одиницею основних виробничих фондів. Отже, фондовіддача ТОВ «Берег Партнер» становила у 2011 році - 1,65, у 2012 році - 0,25, у 2013 році - 0,37. Тобто, фондовіддача в аналізованому періоді зменшилася на 77,57%.

Фондомісткість представляє собою показник, зворотний показнику фондовіддачі, тобто він показує, на яку суму потрібно придбати основні виробничі фонди підприємству для випуску необхідних обсягів продукції (послуг). Отже, фондомісткість ТОВ ТОВ «Берег Партнер» становила у 2011 році - 0,61, у 2012 році - 4,0, у 2013 році - 2,70.

У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства виступає його ліквідність і платоспроможність. Оцінку ліквідності підприємства виконують за допомогою системи фінансових коефіцієнтів, які дозволяють зіставити вартість поточних активів, що мають різний ступінь ліквідності, із сумою поточних зобовязань. До них належать: коефіцієнт загальної ліквідності (або коефіцієнт покриття), коефіцієнт поточної ліквідності (або коефіцієнт швидкої ліквідності), коефіцієнт абсолютної ліквідності, чистий оборотний капітал.

Отже, проведемо оцінку ліквідності ТОВ «Берег Партнер» на основі вищенаведених фінансових коефіцієнтів за 2011-2013 рр. (табл. 2.3).


Таблиця 2.3 Показники ліквідності ТОВ «Берег Партнер» за 2011-2013 рр.

ПоказникРікВідхилення, +/-Темп приросту, %201120122013Коефіцієнт загальної ліквідності1,310,850,26-1,05-80,11Коефіцієнт поточної ліквідності0,930,620,21-0,72-77,11Коефіцієнт абсолютної ліквідності0,0100,0970,008-0,002-20,450Чистий оборотний капітал19558-7553-56469-76027,00-388,73

З таблиці 2.3 ми бачимо, що коефіцієнт загальної ліквідності ТОВ «Берег Партнер» у 2011 році становив 1,31, у 2012 році - 0,85, а у 2013 році - 0,26.

Нормальним значенням даного коефіцієнта вважається 1,5 - 2,5, але не менше 1,0. Таким чином, лише у 2011 році показник знаходився межах допустимого значення. У 2012 та 2013 рр. показник загальної ліквідності ТОВ «Берег Партнер» не відповідає нормативним значенням.

Проте, яку частину поточних зобовязань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів - грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості показує коефіцієнт поточної ліквідності. Коефіцієнт поточної ліквідності ТОВ «Берег Партнер» у 2011 році становив 0,93, у 2012 році - 0,62, а у 2013 році - 0,21. Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,6. Отже, лише у 2011 та 2012 роках показник поточної ліквідності ТОВ «Берег Партнер» відповідав нормативному значенню.

Визначити частку короткострокових зобовязань, що підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів, дозволяє коефіцієнт абсолютної ліквідності. Коефіцієнт абсолютної ліквідності ТОВ «Берег Партнер» у 2011 році становив 0,01, у 2012 році - 0,097, а у 2013 році - 0,008. Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,2 - 0,3. На практиці ж значення бувають значно нижчі, і за цим показником не можна відразу робити негативні висновки про можливості підприємства негайно погасити свої борги, тому що малоймовірно, щоб всі кредитори підприємства одночасно предявили б йому свої вимоги. У той же час, занадто високе значення показника абсолютної ліквідності свідчить про нераціональне використання фінансових ресурсів.

Для підтримки фінансової стійкості підприємства необхідний чистий оборотний капітал, оптимальна сума якого залежить від особливостей діяльності компанії, зокрема від її масштабів, обсягів реалізації, швидкості оборотності матеріальних запасів і дебіторської заборгованості. Чистий оборотний капітал ТОВ «Берег Партнер» у 2011 році становив 19 558 тис. грн., у 2012 році - (-7 553) тис. грн., а у 2013 році - (-56 469) тис. грн. Від'ємне значення чистого оборотного капіталу, свідчить про неспроможність підприємства вчасно розраховуватись за своїми поточними зобов'язаннями та про недостатню фінансову стійкість, оскільки в цьому випадку певна частина необоротних активів фінансується за рахунок поточних зобов'язань.

Таким чином, можна з проведеного аналізу можна зробити висновки, що ТОВ «Берег Партнер» є неліквідним підприємством.

Аналіз платоспроможності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів): коефіцієнта фінансової незалежності (автономії), коефіцієнта фінансування, коефіцієнта фінансового левериджу, коефіцієнта покриття процентів, коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами, коефіцієнта маневреності власного капіталу.

Отже, проведемо аналіз платоспроможності ТОВ «Берег Партнер» на основі вищенаведених фінансових коефіцієнтів за 2011-2013 рр. (табл. 2.4).


Таблиця 2.4 Показники платоспроможності ТОВ «Берег Партнер»

ПоказникРікВідхилення, +/-Темп приросту, %201120122013Коефіцієнт фінансової незалежності0,390,28-0,22-0,62-156,22Коефіцієнт фінансування1,542,60-5,51-7,04-458,89Коефіцієнт фінансового левериджу0,300,520,00-0,30-101,01Коефіцієнт забезпеченості власними оборотним капіталом0,24-0,18-2,83-3,07-1288,40Коефіцієнт маневреності власного капіталу0,39-0,324,073,68953,86

Коефіцієнт фінансової незалежності показує частку активів організації, які покриваються за рахунок власного капіталу (забезпечуються власними джерелами формування). Частка, що залишилася активів покривається за рахунок позикових коштів. Нормативне обмеження Кфн> 0,5.

З таблиці 2.4 ми бачимо, що коефіцієнт фінансової незалежності ТОВ «Берег Партнер» 2011 році становив 0,39, у 2012 році - 0,28, а у 2013 році вже -0,22. Таким чином, в аналізованому періоді даний показник не відповідав нормативному значенню.

Чим більше значення коефіцієнта, тим кращим буде вважатися фінансовий стан компанії. Чим нижче значення коефіцієнта, тим вище ризик неплатоспроможності. Низьке значення коефіцієнта говорить про можливість дефіциту грошових коштів. Для більш детального фінансового аналізу значення цього коефіцієнта слід порівнювати з середніми значеннями по галузі, до якої відноситься аналізоване підприємство.

Коефіцієнт фінансування ТОВ «Берег Партнер» у 2011 році становив 1,54, у 2012 році - 2,60, а у 2013 році вже -5,51. Рекомендоване значення коефіцієнта фінансування менше 1.

Показник фінансового левериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобовязань. Значення цього показника ТОВ «Берег Партнер» у 2011 році становило 0,3, у 2012 році - 0,52, а у 2013 році - 0.

З таблиці 2.4 ми також бачимо, що в аналізованому періоді забезпеченість підприємства власними оборотними засобами становить у 2011 році - 0,24, у 2012 році - (-0,18), у 2013 році - (-2,83). Нормативним значенням вважається більше 0,1. Недостатня забезпеченість підприємства оборотними засобами гальмує його нормальну діяльність і погіршує фінансовий стан.

Отже, з проведеного аналізу ми можемо зробити висновок, що ТОВ «Берег Партнер» характеризується вкрай низьким запасом міцності (коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) <= 0) та не має можливостей залучення додаткових позикових засобів без ризику втрати фінансової стійкості.

Далі проведемо аналіз ділової активності підприємства шляхом розрахунку таких основних показників (коефіцієнтів): коефіцієнта оборотності активів, коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості, тривалості обертів дебіторської та кредиторської заборгованостей, коефіцієнта оборотності матеріальних запасів, коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі), періоду обігу чистого робочого капіталу, коефіцієнта оборотності власного капіталу.

Аналіз ділової активності ТОВ «Берег Партнер» за 2011-2013 рр. представлено у вигляді табл. 2.5.


Таблиця 2.5 Показники ділової активності ТОВ «Берег Партнер» за 2011-2013 рр.

ПоказникРікВідхилення, +/-Темп приросту, %201120122013Коефіцієнт оборотності активів2,471,010,26-2,21-89,39Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості24,5712,925,55-19,02-77,41Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості12,155,731,15-11,00-90,56Тривалість обороту дебіторської заборгованості14,8628,2665,7650,90342,61Тривалість обороту кредиторської заборгованості30,0563,71318,22288,18959,14Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів23,289,268,07-15,21-65,34Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддачі)5,003,990,27-4,73-94,65Період обігу чистого робочого капіталу22,50-32,10-1256,70-1279,20-5685,66Коефіцієнт оборотності власного капіталу6,263,65-1,18-7,45-118,87

Показник оборотності активів показує, скільки разів за період обертається капітал, вкладений в активи підприємства. З таблиці 2.5 ми бачимо, що коефіцієнт оборотності активів ТОВ «Берег Партнер» у 2011 становив 2,47, у 2012 році - 1,01, а у 2013 році вже 0,26, тобто зменшився на 2,21пунктів або на 89,39%. Зменшення даного показника говорить про зниження ефективності їхнього використання.

З проведеного аналізу можна відзначити, що строк погашення дебіторської заборгованості ТОВ «Берег Партнер» в аналізованому періоді збільшився на 50,9 днів та склав 65,76 дня, як результат сповільнилась оборотність на 19,02 обороти. В свою чергу це призвело до збільшення строку погашення кредиторської заборгованості ТОВ «Берег Партнер» з 30,05 дня до 318,22 дня. Таким чином, в аналізованому періоду показники ділової активності ТОВ «Берег Партнер» погіршилися.

З проведеного аналізу можна зробити висновок, що станом на 31.12.2013 р. ТОВ «Берег Партнер» не мало достатньо наявних грошових коштів для погашення зобовязань. Загальний та поточний показник лiквiдностi має значення більше теоретичного та свідчить про те, що в разі перетворення дебіторської заборгованості в наявні грошові кошти та реалiзацiї інших оборотних активів підприємство може погасити свої поточні зобовязання. Враховуючи отриманий збиток за результатами дiяльностi в аналізованому періоді, що вплинув на загальну суму власного капіталу, підприємство не має достатньо власного капіталу для забезпечення наступних витрат i платежів, а також інших поточних зобовязань.


2.2 Аналіз показників фінансової стійкості підприємства


Оцінка фінансової стійкості є важливим показником фінансового стану будь-якого підприємства, адже цей показник характеризує стан активів (пасивів) підприємства, що гарантує постійну платоспроможність та може вчасно розраховуватись за своїми боргами та зобов'язаннями.

Як уже зазначалося, до оцінки фінансової стійкості підприємства є безліч підходів, які враховують свої особливості та різний набір показників. Нами було досліджено два підходи: аналіз абсолютних показників фінансової стійкості та аналіз відносних показників фінансової стійкості. Для початку використаємо перший метод, який полягає у визначенні трикомпонентного типу фінансової стійкості (аналіз покриття власним капіталом, довгостроковим капіталом та загальним обємом капіталу підприємства вартості запасів та витрат).

На основі показників, визначених у першому розділі, побудуємо табл. 2.6


Таблиця 2.6 Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості ТОВ «Берег Партнер» у 2011-2013 рр., тис. грн.

№ПоказникиРікВідхилення: +, - 2013 до201120122013201120121Вартість власного капіталу підприємства5065923537-13879-64538-374162Вартість необоротних активів підприємства462544333542627-3627-7083Наявність власних оборотних коштів (р. 1 - р. 2)4405-19798-56506-60911-367084Сума довгострокових зобовязань підприємства151891224842-15147-122065Наявність власного капіталу та довгострокових зобовязань (р. 1 + р. 4 - р. 219594-7550-56464-76058-489146Короткострокові кредити банків62581489067642513844275197Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (р. 1 + р. 4 + р. 6 - р. 2)821754135619961-62214-213958Сума запасів та витрат24096109223721-20375-72019Надлишок або нестача власних оборотних коштів для формування запасів та витрат (р. 3 - р. 8)-19691-30720-60227-40536-2950710Надлишок або нестача довгострокового капіталу для покриття запасів та витрат (р. 5 - р. 8)-4502-18472-60185-55683-4171311Надлишок або нестача загальної суми основних джерел формування запасів та витрат (р. 7 - р. 8)58079304346394858693351412Тип фінансової стійкостіНестійкий станНестійкий станНестійкий стан--

На основі обчисленого трикомпонентного показника фінансової стійкості нами було визначено типи фінансової стійкості ТОВ «Берег Партнер» протягом аналізованого періоду 2011-2013 років.

Протягом 2011-2013 рр. фінансова стійкість ТОВ «Берег Партнер» значно погіршилася. Про це, насамперед, свідчить розмір власного капіталу, який у 2012 році зменшився на 53,5% порівняно з 2011 роком, а у 2013 році ще на 159% порівняно з 2012 роком. Відповідно основна частина власних коштів була витрачена на оновлення необоротних активів, а придбання оборотних активів було здійснено майже за рахунок лише позикових коштів. Це спричинило порушення платоспроможності підприємства, що призвело до виникнення нестійкого фінансового стану підприємства протягом цих років. ТОВ «Берег Партнер» покривало оборотні активи в основному за рахунок короткострокових (поточних) зобовязань, які в 2013 році зросли майже у 1,2 рази порівняно з 2011 роком. Натомість сума довгострокових зобовязань підприємства скоротилася майже на 100%.

Виникнення нестійкого фінансового стану ТОВ «Берег Партнер» спричинено наслідками фінансово-економічної кризи 2009 року, в результаті якої спостерігався значний спад в усіх галузях економіки країни. Це призвело до погіршення результатів роботи даного субєкта підприємницької діяльності, зниження його платоспроможності та фінансової стійкості. Про це свідчить швидке скорочення вартості власного капіталу та стрімкий ріст рівня заборгованості (довгострокової та короткострокової). Незначного покращення фінансового становища підприємства можна досягти шляхом скорочення дебіторської заборгованості та підвищення оборотності запасів.

Отже, провівши аналіз фінансової стійкості за методом абсолютних показників та визначивши трикомпонентні типи фінансової стійкості ТОВ «Берег Партнер» протягом досліджуваного періоду, можна зробити висновок про те, що ситуація на підприємстві значно погіршилася, що призвело до неспроможності підприємства в повній мірі покривати оборотні активи за допомогою власних оборотних коштів та залучених, і необхідності стрімкого зростання вартості останніх. Це і спричинило виникнення нестійкого фінансового стану ТОВ «Берег Партнер» протягом 2011-2013 років.

Поряд з абсолютними показниками в процесі аналізу необхідно розглянути відносні показники (коефіцієнти) фінансової стійкості ТОВ «Берег Партнер». Для цього нами було виділено ряд показників, які найбільш повно дозволяють визначити рівень фінансової стійкості, характеризують структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, та незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Відносні показники фінансової стійкості ТОВ «Берег Партнер» наведені в табл. 2.7.


Таблиця 2.7 Аналіз відносних показників фінансової стійкості ТОВ «Берег Партнер» у 2011-2013 рр.

№ з/пНазва показникаРік2011201220131Коефіцієнт автономії0,390,28-0,222Коефіцієнт фінансової залежності2,543,60-4,513Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами0,31-0,15-2,834Коефіцієнт маневреності власного капіталу0,09-0,844,075Коефіцієнт фінансової стабільності (стійкості)0,650,39-0,186Коефіцієнт фінансування1,542,60-5,517Коефіцієнт концентрації власного капіталу0,390,28-0,228Коефіцієнт концентрації позикового капіталу0,610,721,22

На основі показників, наведених в табл. 2.7, можна зробити висновок про фінансову стійкість ТОВ «Берег Партнер».

Проаналізувавши коефіцієнт автономії, можна стверджувати, протягом 2011-2013 рр. ситуація дуже складна, про що свідчить зменшення даного показника - з 0,39% до -0,22%. Таким чином, зросла залежність ТОВ «Берег Партнер» від зовнішніх джерел фінансування. Дану тенденцію яскраво ілюструє коефіцієнт фінансової залежності, що є оберненим до коефіцієнта автономії. Відповідно значення даного показника зростають протягом досліджуваного періоду.

На основі показника забезпеченості власними оборотними засобами можна стверджувати, що в 2011 році купівля оборотних засобів забезпечувалася власними коштами. Проте в результаті зменшення власних коштів підприємства забезпечення оборотними активами підприємства здійснюється за рахунок позичкових ресурсів.

На основі аналізу коефіцієнта маневреності власного капіталу можна зробити висновок, що основна частина власних коштів зосереджена у необоротних засобах, а оборотні засоби, як уже говорилося, покриваються за рахунок позичкових коштів.

Коефіцієнти фінансової стабільності (стійкості) і фінансування є взаємно оберненими і характеризують відповідно частку власного капіталу до позикових коштів і навпаки. Як видно з даних таблиці 2.6 обсяг власних коштів на протязі аналізованого періоду не перевищував позикові. Разом з тим фінансовий стан ТОВ «Берег Партнер» значно погіршується, що призвело до значної залежності підприємства від зовнішнього фінансування. Це підтверджує розмір коефіцієнта фінансування протягом 2011-2013 рр.: 1,54, 2,60 та -5,51 відповідно при нормативному значенні - < 0,5.

Для характеристики частки власного капіталу та частки позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства, використовуються коефіцієнти концентрації власного капіталу і концентрації позикового капіталу. Відповідно для ТОВ «Берег Партнер» значення першого показника скорочується, а значення другого, навпаки, зростає протягом 2011-2013 рр. Дана тенденція спричинена наслідками фінансово-економічної кризи у 2009 році, що похитнула фінансову стійкість субєктів господарювання і змусила здійснювати формування ресурсної бази в основному за рахунок позичкових ресурсів.

Отже, проведений аналіз показників фінансової стійкості показав, що в протягом 2011-2013 рр. ситуація на підприємстві дуже складна, що призвело до скорочення власного капіталу у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства і зростанням боргового навантаження в основному за рахунок короткострокових позик. Тому існує потреба у налагодженні ефективної діяльності ТОВ «Берег Партнер» з метою вирівнювання його фінансово-економічного стану.


2.3 Економетричне моделювання тренду власного капіталу


Поглиблене дослідження динаміки власного капіталу потребує застосування економетричних моделей. Під економетричною моделлю розуміють рівняння регресії, яке встановлює кількісне співвідношення між декількома параметрами, що нас цікавлять.

Нижче приведені дані спостережень (табл. 2.8):


Таблиця 2.8 Дані спостережень

РікНомер періоду, TВласний капітал, тис. грн. Y200917929820102641232011350659201242353720135-13879

На основі наведених даних побудуємо лінійну регресійну:


,


де - параметри, які треба знайти; - відхилення фактичних значень від лінії регресії.

Параметри знайдемо за допомогою метода найменших квадратів, який стверджує, що найкраще наближення, яке мають забезпечувати параметри регресії, досягається, коли сума квадратів різниць є мінімальною:


.


Значення, знайдені за допомогою вказаного методу мають вигляд:


= -22694,

= 108830.


Отже, розрахункові значення обчислюються за формулою:


108830 - 22694 *tі



Середньоквадратична помилка регресії:


= 9325,1.


Відносно середньо вибіркового значення це становить 22,89%

Коефіцієнт детермінації для даної моделі дорівнює


= 0,9518.


Це означає, що вибрана модель пояснює відмінність величин Y на 95,18%. Решта зумовлена факторами, які лежать поза межами моделі.

Перевіримо адекватність лінійної моделі за критерієм Фішера. Для цього за статичними таблицями F-розподілу Фішера для 5%-ого рівня значимості (задаємо довільно) та при степенях вільності відповідно 1 і n-2 знайдемо критичне значення 10,13. Розраховане значення F-критерію Фішера відповідно дорівнює


59,23.


Таким чином, розраховане значення F більше ніж критичне. Отже, можна зробити висновок про адекватність моделі за F-критерієм Фішера.

Перевіримо значимість коефіцієнта регресії , який оцінено. Це можна зробити за допомогою аналізу його відношення до свого стандартного відхилення :

2948,85.

7,7.


Критичне значення t-статистики знаходимо за статистичними таблицями t-розподілу Стьюдента при рівні значимості (задаємо довільно) та ступенях вільності n-2: 3,182.

Таким чином, обраховане значення більше ніж критичне. Отже ми відкидаємо нульову гіпотезу про те, що і робимо висновок, що з надійністю 95% відрізняється від нуля.

Для оцінки впливу показників на без урахування одиниць виміру обчислимо коефіцієнти еластичності за формулою:



Еластичність, що обчислена на основі середніх значень змінних, складає


-1,67.



Застосуємо побудовану модель для обчислення прогнозних значень.

Точкова оцінка прогнозного значення обчислюється як


108830 - 22694*tіпрог.


Верхня та нижня границя довірчого інтервалу обраховуються відповідно



де



Результату розрахунку представлені в таблиці 2.9 та в графічному вигляді.


Таблиця 2.9 Результати розрахунку

Прогноз на№ періодуТочкова оцінка прогнозного значенняВерхня границя довірчого інтервалуНижня границя довірчого інтервалу20146-27334,421502,8-5831,6-48837,2


Таким чином, побудована модель є адекватною за критерієм Фішера і має значимі параметри. Отже, вона може використовуватися у подальших розрахунках, у тому числі і для прогнозу.

Аналіз моделі показав, що:

1.З кожним наступним періодом власний капітал зменшується в середньому на 22694 тис. грн.

2.Коефіцієнт еластичності власного капіталу з кожним наступним періодом зростає по абсолютному значенню.

3.Прогнозне значення власного капіталу на 2014 рік з вірогідністю 95% очікується відємним. Його розрахункове значення дорівнює -27334,4 тис. грн. При оптимістичному прогнозі це значення (максимальне значення довірчого інтервалу) дорівнює -5831,6 тис. грн., що також є величиною відємною.


2.4 Оцінка факторів, що впливають на фінансову стійкість підприємства


На фінансову стійкість підприємства впливає ціла низка чинників. З метою управління окремими з них, посилення чи послаблення їх впливу на фінансову стійкість підприємства їх можна обєднати в групи залежно від рівня виникнення та ступеня значущості.

За рівнем виникнення виділяють внутрішні та зовнішні чинники.

Залежно від ступеня їх значущості виділяють чинники I рівня (базові), II рівня (похідні) та III рівня (деталізуючі).

Оскільки з різних причин виникають чинники, що впливають на фінансову стійкість, то при виборі методів управління ними необхідно це врахувати. Якщо зовнішні чинники, що впливають на фінансову стійкість, викликані дією обєктивних економічних законів і майже не залежать від діяльності підприємства, то внутрішнім чинникам властивий високий ступінь керованості, а характер їх зміни безпосередньо залежить від організації роботи самого підприємства. Отже, вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на фінансову стійкість підприємства може бути різним, яким потрібно і можливо управляти в певних межах. За складом та ступенем значущості чинники, що впливають на фінансову стійкість, можна охарактеризувати так.

Чинники I рівня - це узагальнюючі (базові) чинники, які є результатом впливу чинників II і III рівнів і водночас виступають генератором взаємодії більш дрібних чинників.

До чинників I рівня відносять:

фазу економічного розвитку системи;

стадію життєвого циклу підприємства.

Фаза економічного циклу розвитку економічної системи є базовим зовнішнім чинником, що впливає на фінансову стійкість підприємства. Залежно від фази економічного розвитку системи будуть різними темпи реалізації продукції, виробництва, їх співвідношення, рівень інвестицій підприємства у товарні запаси, доходів підприємства та населення. Так, у період економічної кризи темпи реалізації продукції відстають від темпів її виробництва, зменшуються інвестиції в товарні запаси, що, в свою чергу, призводить до ще більшого скорочення збуту за одночасного зменшення доходів підприємств і рівня доходів населення. Отже знижується ліквідність підприємств та їх платоспроможність, що неодмінно негативно відбивається на ступені фінансової стійкості підприємства.

Другим базовим чинником I рівня виступає стадія життєвого циклу підприємства. Вона є основоположним чинником при визначенні загально-економічної мети діяльності підприємства, для досягнення якої будуть спрямовані всі інші його стратегії (стратегія управління обсягами діяльності, стратегія управління власним та позиковим капіталом, фінансова стратегія). На рівні підприємства необхідно велику увагу приділяти зясуванню специфіки кожної окремої стадії його розвитку, оскільки специфіка кожної окремої стадії розвитку підприємства буде визначати також потенційні його можливості щодо забезпечення обсягів діяльності, а отже, величини прибутку, формування приросту активів та їх фінансування за рахунок окремих видів джерел, зокрема власними фінансовими ресурсами у необхідному обсязі з метою самофінансування, і разом з цим опосередковано формуватиме певний ступінь фінансової стійкості та стабільності фінансової діяльності підприємства.

Чинники II рівня - похідні. Вони є результатом дії основоположних (базових) чинників (фази економічного розвитку системи та стадії життєвого циклу підприємства). До складу чинників II рівня (похідних) належать:

середній рівень доходів населення;

демографічна ситуація;

соціальна політика держави;

податкова політика держави;

грошово-кредитна політика;

амортизаційна політика;

загальний рівень стабільності;

стратегія управління обсягами діяльності;

стратегія управління активами;

стратегія управління капіталом;

стратегія управління грошовими потоками.

Чинники II рівня бувають як зовнішніми, так і внутрішніми.

Зовнішні чинники II рівня - це такі, вплив яких повязаний з характером державного регулювання (податкова, грошово-кредитна, амортизаційна, соціальна, демографічна політика тощо). Від ступеня відповідності видів, напрямів, методів цього регулювання і фази економічного циклу залежатиме характер та глибина впливу деталізуючих чинників, або чинників III рівня.

До внутрішніх похідних факторів другого рівня, що забезпечують фінансову стійкість, належать стратегія управління обсягами діяльності підприємства, політика управління його активами, власним і позиковим капіталом. Розроблена стратегія передбачає загальну потребу в активах, їх оптимальну структуру при одночасному визначенні джерел фінансування цієї потреби та оптимізації структури капіталу, що, в свою чергу, є гарантом досягнення ефективної пропорційності між коефіцієнтом фінансової прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства. Досягнення необхідної пропорційності між коефіцієнтом прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості має бути основною метою підприємства, оскільки це один із чинників, який сприяє максимізації його ринкової вартості.

Чинники III рівня - є деталізуючими. За допомогою їх зясовують і деталізують механізм впливу на фінансовий стан підприємства похідних чинників. До чинників III рівня (деталізуючих) відносять:

середній рівень доходів населення;

рівень конкуренції;

рівень інфляції;

склад та структуру активів;

стратегію управління власними фінансовими ресурсами та позиковим капіталом;

стратегію управління ризиком.

Вплив чинників III рівня на фінансову стійкість є різним. Тому за їх значущістю одним із найважливіших внутрішніх чинників фінансової стійкості є оптимізація складу та структури активів підприємства. Аналогічним за своїм впливом є також правильний вибір стратегії управління активами. Значною мірою фінансова стійкість підприємства залежить від якості політики управління поточними активами, від того, який загальний обсяг оборотних коштів має підприємство, який розмір запасів та активів у грошовій формі. При зменшенні виробничих запасів та зростанні ліквідних активів підприємство може отримувати більший обсяг прибутку за рахунок залучення в оборот додаткових коштів, однак разом з цим виникає ризик неплатоспроможності підприємства. Оптимізація управління поточними активами полягає в тому, щоб забезпечити достатньо високий рівень прибутковості активів при одночасній мінімізації ризику втрати платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості.

Другим за своєю значущістю внутрішнім чинником III рівня є стратегія управління капіталом - оптимізація складу та структури джерел фінансування активів, власних фінансових ресурсів, а також правильний вибір політики управління ними. Iз збільшенням обсягу власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел збільшуються також потенційні можливості підприємства. Важливим є як загальний розмір прибутку, так і структура його розподілу, а саме та частка, яка спрямовується на реінвестиційні цілі.

Отже, політика розподілу та використання прибутку є одним із основних внутрішніх деталізуючих чинників, що впливають на фінансову стійкість підприємства.

На фінансову стійкість підприємства значний вплив мають кошти, що додатково мобілізуються на ринку позичкового капіталу. Збільшення позикового капіталу, з одного боку, приводить до зростання прибутковості власного капіталу, а з другого - надмірне зростання частки позикового капіталу призводить до зниження фінансової стійкості підприємства, зростання ризику втрати платоспроможності та фінансової незалежності. Отже, у цьому звязку особливо важливим є чинник умілого використання ефекту фінансового леверіджу і забезпечення оптимізації структури капіталу підприємства.

Вплив зовнішніх чинників III рівня на фінансову стійкість особливо зростає на стадії економіки кризового періоду. З фінансовою стійкістю підприємства тісно повязаний обсяг платоспроможного попиту населення, оскільки зростання обсягу попиту є стимулом до розширення обсягу його діяльності. Останнє потребує зростання активів підприємства, що в свою чергу, обумовлює необхідність пошуку додаткових джерел фінансування цього приросту. Залучення додаткових джерел фінансування призводить до структурних змін у складі джерел фінансування активів, а отже, відповідно впливає на ступінь фінансової стійкості підприємства.

Падіння платоспроможного попиту, яке характерне для кризового періоду функціонування економіки, призводить до загострення конкурентної боротьби та підвищення рівня конкуренції на ринках різних типів. Гострота конкурентної боротьби - не менш важливий зовнішній чинник фінансової стійкості, оскільки така боротьба призводить до конюнктурних змін на товарних, ресурсних та фінансових ринках, що, в свою чергу, є причиною змін цін на продукцію підприємства (що впливає на можливі обсяги реалізації), на матеріальні ресурси (що змінює витрати на виробництво та реалізацію), на фінансові ресурси (що відбивається на можливості залучення підприємством позикових коштів). Всі ці зрушення відразу відбиваються (позитивно чи негативно - залежно від характеру змін зовнішніх чинників) на ступені фінансової стійкості підприємства.

Зовнішнім фактором третього рівня, що впливає на фінансову стійкість, є рівень інфляції. Порівняно із стабільним етапом розвитку в умовах економічної кризи зростає вплив інфляції, що негативно відбивається на ступені фінансової стійкості підприємства, оскільки зменшується обсяг його чистого прибутку. Це призводить до зниження обсягу власних фінансових ресурсів, які формуються за рахунок внутрішніх джерел. Зменшення власних фінансових ресурсів підприємств при стабільній чи зростаючій потребі в ресурсах обумовлює необхідність їх запозичення у значно більших обсягах, а це означає, що ціна на позикові ресурси зростатиме, ускладнюватиметься можливість їх використання для збільшення прибутковості власного капіталу, внаслідок чого зросте вартість капіталу підприємства. Все це в сукупності сприяє зниженню ринкової вартості підприємства.

Оскільки з різних причин виникають чинники, що впливають на фінансову стійкість, то при виборі методів управління ними необхідно це врахувати. Якщо зовнішні чинники, що впливають на фінансову стійкість, викликані дією обєктивних економічних законів і майже не залежать від діяльності підприємства, то внутрішнім чинникам властивий високий ступінь керованості, а характер їх зміни безпосередньо залежить від організації роботи самого підприємства. Отже, вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на фінансову стійкість підприємства може бути різним, яким потрібно і можливо управляти в певних межах.

Оцінка фінансової стійкості передбачає аналіз факторів формування показників, які характеризують стабільність функціонування підприємства з позиції забезпечення прибутковості операційної діяльності. Серед цих показників чільне місце належить порогу рентабельності та запасу фінансової стійкості.

Розрахуємо запас фінансової стійкості ТОВ «Берег Партнер» та здійснимо його оцінку (табл. 2.8).


Таблиця 2.8 Аналіз запасу фінансової стійкості ТОВ «Берег Партнер»

№ПоказникЗвітність підприємства1Виручка від реалізації за мінусом ПДВ і АЗ, тис. грн.164012Сума маржинального доходу, тис. грн. (постійні витрати + прибуток)-86883Сума умовно-постійних витрат, тис. грн.177364Частка маржинального доходу у виручці (р. 2 / р. 1), %-52,975Прибутковість, тис. грн. (р. 3 / р. 4)-334,836Запас фінансової стійкості (р. 1 - р. 5), тис. грн.16735,83

Отже, у результаті проведеного аналізу ми побачили, що ТОВ «Берег Партнер» не має запасу фінансової стійкості, оскільки фактично виручка становить 16401 тис. грн., що нижче порогу прибутковості 16735,83 тис. грн. Щоб покрити всі витрати необхідно було реалізувати продукції на -334,83 грн.% прибутковості при цій виручці дорівнює нулю.

Таким чином, можна сказати, що процес забезпечення фінансової стійкості має бути націлений на мінімізацію негативного впливу зовнішнього та внутрішнього середовища на діяльність підприємства; створення передумов ефективної реалізації запланованих дій.

Для досягнення необхідного рівня фінансової стійкості потрібно здійснювати ефективне управління нею. Загалом під управлінням розуміється процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб сформулювати і досягти цілей організації, і діяльність, повязана з впливом керуючого субєкта на керований обєкт з метою досягнення результатів.

Головна мета управління фінансовою стійкістю підприємства органічно поєднана з головною метою фінансового менеджменту, реалізується в єдиному комплексі та виступає як забезпечувальна до неї. Зокрема, Л.Т. Гіляровська та А.О. Вєхорєва вважають, що метою управління фінансовою стійкістю підприємства є підтримка його фінансової рівноваги, уникнення ризиків для інвесторів і кредиторів та оцінка його заборгованості. Г.В. Козаченко, А.Е. Воронкова, В.Ю. Медяник та В.В. Назарова головною метою механізму управління фінансовою стійкістю підприємства вважають забезпечення створення ефективної системи взаємодії, яка, з одного боку, не має збиткових звязків, що уповільнюють роботу підприємства, а з іншого - включають всі ті звязки, відсутність яких призвела б до порушення заданих параметрів [6, с. 110].

В умовах нестабільності економіки, необхідно також визначати ймовірність банкрутства. Підприємство може абсолютну фінансову стійкість до кризи, але не встояти під час кризових явищ, тому прогнозування банкрутства є необхідним заходом в процесі управління фінансовою стійкістю.

Модель інтегрального показника рівня загрози банкрутства, яка була запропонована в 1968 році Едвардом Альтманом, являє собою функцію від деяких показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за звітний період.


, (2.1)


де К1 - частка власних оборотних коштів в активах підприємства;

К2 - нерозподілений прибуток у загальному обсязі активів;

К3 - частка прибутку (до сплати%, податків) у загальному обсязі активів;

К4 - вартість акціонерного капіталу у загальному обсязі зобовязань;

К5 - виручка від реалізації в загальному обсязі активів.

Значенням Z відповідають рівні вірогідності банкрутства: Z < 1,8 - ймовір ність банкрутства дуже висока, 1,8 < Z < 2,7 - висока ймовірність банкрутства, 2,7 < Z < 3,0 - низька ймовірність банкрутства, Z > 3,0 - дуже низька ймовірність банкрутства [16, с. 199].

Пятифакторна «Z-модель» Е. Альтмана для ТОВ «Берег Партнер» виглядає наступним чином:

Z = 1,2*(-0,9)+ 1,4*(-1,496) + 3,3*(-0,31) + 0,6*(-0,18) + 0,999*0,26= -4,05.

Отже, за цією моделлю вірогідність для підприємства ТОВ «Берег Партнер» дуже висока.

В 1972 році англійський економіст Ліс розробив наступну формулу оцінки можливості банкрутства для Великобританії:


, (2.2)


де Х1 - Оборотний капітал / Сума активів;

Х2 - Прибуток від реалізації / Сума активів;

Х3 - Нерозподілений прибуток / Сума активів;

Х4 - Власний капітал / Позиковий капітал.

Для ТОВ «Берег Партнер» модель Романа Ліса наступна:

Z = 0,063*0,32 + 0,092*0,45 + 0,057*(-1,496)+ 0,001*(-0,18) = -0,024.

Якщо Z перевищує 0,037, то ймовірність банкрутства низька. В нашому випадку Z = -0,024, тобто ймовірність банкрутства ТОВ «Берег Партнер» висока.

Модель Р. Таффлера і Х. Тішоу

Розрахунок показника Z Тафлера, для компаній, акції яких котуються на біржах здійснюється за формулою:


, (2.3)


де Х1 - Прибуток до сплати податків / Поточні зобовязання;

Х2 - Поточні активи / Сума зобовязань;

Х3 - Поточні зобовязання / Сума активів;

Х4 - Обсяг продажів (виручка) / Сума активів.

Якщо величина Z-рахунку більша за 0,3, це свідчить про те, що фірма має непогані довгострокові перспективи, якщо менше 0,2 - то банкрутство є більш ніж ймовірним.

Для ТОВ «Берег Партнер» модель Р. Таффлера і Х. Тішоу виглядає наступним чином:

Z = 0,53*(-0,255) + 0,13*0,26 + 0,18*1,22 + 0,16*0,26 = 0,16.

Отже, банкрутство підприємства є більш ніж ймовірним.

Модель Гордона Л.В. Спрінґейта


(2.4)


де A - робочий капітал / загальна вартість активів;- прибуток до сплати податків та відсотків / загальна вартість активів;- прибуток до сплати податків / короткострокова заборгованість;- обсяг продажу / загальна вартість активів.

Модель Гордона Л.В. Спрінґейта для ТОВ «Берег Партнер»:

Z = 1,03*(-0,9)+ 3,07*(-0,3) + 0,66*(-0,255) + 0,4*0,26 = -1,95.

Критичним значенням рахунку Спрінґейта є рівень 0,862, якщо Z < 0,862, то підприємство є потенційним банкрутом.

Отже, з проведених розрахунків, можна зробити висновок, що вірогідність банкрутства для ТОВ «Берег Партнер» досить висока.

Таким чином, фінансова стійкість є важливим показником для підприємства і постійно повинна бути під контролем фінансових менеджерів. При цьому повинні, з нашої точки зору, враховуватися як внутрішні, так і зовнішні фактори впливу, вестися постійний моніторинг за показниками фінансової стійкості та оцінюватися вірогідність банкрутства за різними методиками.

ТОВ «Берег Партнер» - це підприємство, що займається продажем палива, пластичних мастил, олій, мастильно-охолоджувальних рідин, технологічних засобів.

Прведений аналіз показав, що в цілому показники діяльності підприємства ТОВ «Берег Партнер» протягом досліджуваного періоду мають тенденцію до погіршення. Так, доход (виручка) від реалізації продукції в 2012 році скоротився на 69,2% порівняно з 2011 роком. В 2013 році падіння рівня доходів підприємства стало ще масштабнішим - 91,9% порівняно з 2011 роком, але якщо порівняти з 2012 роком, то падіння рівня доходів підприємства склало лише 22,7%. Отже, діяльність ТОВ «Берег Партнер» протягом досліджуваного періоду була збитковою.

На протязі аналізованого періоду відбувається зниження ділової активності ТОВ «Берег Партнер», чому сприяло зменшення частки власних коштів в обороті i на його основі робочого капіталу. Iнформацiя по розрахунку показникiв фінансового стану ТОВ «Берег Партнер» дає змогу сформувати наступні висновки, що станом на 31.12.2013 р. підприємство не мало достатньо наявних грошових коштів для погашення зобовязань. Загальний та поточний показник лiквiдностi має значення більше теоретичного та свідчить про те, що в разі перетворення дебіторської заборгованості в наявні грошові кошти та реалiзацiї інших оборотних активів Товариство може погасити свої поточні зобовязання. Враховуючи отриманий збиток за результатами дiяльностi в аналізованому періоді, що вплинув на загальну суму власного капіталу, Товариство не має достатньо власного капіталу для забезпечення наступних витрат i платежів, а також інших поточних зобовязань.

Проведений аналіз показників фінансової стійкості показав, що в протягом 2011-2013 рр. ситуація на підприємстві дуже складна, що призвело до скорочення власного капіталу у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства і зростанням боргового навантаження в основному за рахунок короткострокових позик. Тому існує потреба у налагодженні ефективної діяльності ТОВ «Берег Партнер» з метою вирівнювання його фінансово-економічного стану.

Аналіз економетричної моделі динаміки власного капіталу показав, що:

. З кожним наступним періодом власний капітал зменшується в середньому на 22694 тис. грн.

. Коефіцієнт еластичності власного капіталу з кожним наступним періодом зростає по абсолютному значенню.

. Прогнозне значення власного капіталу на 2014 рік з вірогідністю 95% очікується відємним. Його розрахункове значення дорівнює -27334,4 тис. грн. При оптимістичному прогнозі це значення (максимальне значення довірчого інтервалу) дорівнює -5831,6 тис. грн., що також є величиною відємною.

Проведені розрахунки з банкрутства показали, що вірогідність банкрутства для ТОВ «Берег Партнер» досить висока.


3. Шляхи покращення фінансового стану підприємства


.1 Заходи покращення фінансової стійкості підприємства


У ринковій економіці незалежні самостійні виробники товарів і послуг не зможуть успішно діяти на ринку, не забезпечивши економічну стійкість своїх підприємств. Протягом останнього пятиріччя на більшості підприємств України відбувалися позитивні кількісні зміни, досягнуті переважно завдяки екстенсивним чинникам розвитку. Однак, тепер ці чинники вже вичерпали свої можливості впливу і не забезпечують прибутковості підприємствам. Сучасний ринок постійно змінюється. Швидкість змін така велика, що саме пристосування до них стає істотною перевагою підприємств у конкурентній боротьбі. У цих умовах підприємства, які прагнуть зміцнити свої конкурентні позиції, повинні орієнтуватися на нові підходи, принципи і методи організації і ведення бізнес процесів, заснованих на удосконаленні саме внутрішнього механізму управління сталим функціонуванням підприємств. Саме тому першочерговою проблемою на сьогоднішньому етапі розвитку всіх українських підприємств, що виробляють товари чи надають послуги, є пошук альтернативних шляхів покращання їх фінансового стану.

Ефективність використання ресурсів і підвищення рівня економічної стійкості підприємства в сучасних економічних умовах значною мірою залежить від наявності, використання й вдосконалення економічного потенціалу підприємства. Однією з особливостей нестійкого функціонування сучасних підприємств є кількісна, якісна та структурна недосконалість економічного потенціалу господарюючих субєктів, що зумовлена великими втратами ресурсів у здійсненні реформ і складним фінансовим становищем підприємств.

Використання й вдосконалення економічного потенціалу до необхідного рівня повинно надавати можливість підприємству для ефективного застосування своїх ресурсів, а значить сприяти поглинанню зовнішніх й внутрішніх дестабілізуючих факторів, що є свідченням стійкості функціонування.

Першочерговим етапом у покращання фінансового стану українських підприємств є пошук оптимального співвідношення власного і позикового капіталу, яке б забезпечило мінімальний фінансовий ризик за максимальної рентабельності власного капіталу. Оптимізація ліквідності підриємства реалізується за допомогою оперативного механізму фінансової стабілізації - системи заходів, спрямованих, з одного боку, на зменшення фінансових зобовязань, а з іншого, на збільшення грошових активів, що забезпечують ці зобовязання. Фінансові зобовязання підприємство може зменшити за рахунок: зменшення суми постійних витрат (зокрема витрат на утримання управлінського персоналу); зменшення рівня умовно-змінних витрат; продовження строків кредиторської заборгованості за товарними операціями; відтермінування виплат девідендів та відсотків. Збільшити суму грошових активів можна за рахунок: рефінансування дебіторської заборгованості (шляхом факторингу, врахування та дисконтування векселів, форфейтингу, примусового стягнення); прискорення оборотності дебіторської заборгованості (шляхом скорочення термінів надання комерційного кредиту); оптимізація запасів товарно-матеріальних цінностей (шляхом встановлення нормативів товарних запасів методом техніко-економічних розрахунків); скорочення розмірів страхових, гарантійних та сезонних запасів на період перебування підприємства у фінансовій кризі.

В умовах конкурентного середовища актуальності набуває оптимізація збутової політики підприємства. Підприємству необхідно активізувати політику в галузі маркетингу з метою просування своєї продукції, яка фактично за рахунок високої якості та ціни, нижчої від середньо галузевої є конкурентноспроможною. Важливими для вирішення є питання реклами, упаковки, випуску високоякісної сувенірної продукції, фірмова торгівля, стимулювання збуту різними шляхами. Правильний підхід до просування продукції виробників товарів дозволить збільшити реалізацію продукції, що створить реальні передумови для виходу підприємства з фінансово-економічної кризи.

Доцільно також звернути увагу на те, що для покращання свого фінансового становища виробники товарів та послуг повинні реалізовувати всю продукцію, що застоюється на складах. Для розширення ринків збуту підприємство може створити пункти роздрібної торгівлі. Це призведе до збільшення прибутку та збільшення оборотності капіталу. Впровадження цього проекту звичайно ж не вирішує існуючих фінансових проблем, але дозволить скоротити термін реалізації товару та прискорити розрахунки з кредиторами.

Конкурентоспроможність на ринку збуту можна досягти шляхом зниження собівартості продукції, за рахунок впровадження нової техніки, технологій, раціональнішого використання як матеріальних, так і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних витрат в собівартості продукції, адже зниження собівартості продукції прямо пропорційно впливає на збільшення прибутку підприємства.

Варто також звернути увагу на зростання ввізного мита в Україні. Тому доцільніше буде закуповувати сировину і матеріали в межах нашої країни, аніж ввозити з-за кордону.

Ще одним напрямком покращання фінансового стану підприємства є збільшення грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства, що збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності і дозволить підприємству брати довго- і короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності, які видаються лише платоспроможним підприємствам, в яких коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає нормі. Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду.

Наступним напрямком покращання фінансового стану підприємства може стати виробництво і розробка нових видів продукції, яка зацікавить споживачів, а також отримання ліцензій на виробництво «ходових» товарів, що дасть змогу стабілізувати і покращити фінансовий стан підприємства.

Фінансовий стан підприємства не може бути стійким, якщо воно не отримує прибутку у розмірах, що забезпечують необхідний приріст фінансових ресурсів, спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази підприємства та їх соціальної сфери.

Інформація про фінансовий стан підприємства надзвичайно важлива як для керівництва підприємства, так і для інвесторів. Тому заслуговує на увагу проблема щодо інформаційного забезпечення підприємства. Достовірність даних про фінансовий стан підприємства є важливою умовою для прийняття правильних управлінських рішень [45].

Покращити фінансовий стан підприємства можна також, використовуючи економіко-математичні методи. Їхнє застосування підвищує ефективність аналізу за рахунок розширення факторів, які вивчаються, обгрунтування відповідних управлінських рішень щодо вибору оптимального варіанта використання фінансових ресурсів, розкриття резервів ефективності виробництва.

Однією з причин кризового стану вітчизняних підприємств є неналежне виконання фінансовими службами покладених на них функцій, зокрема відсутність гнучкого фінансового планування та аналізу, управління ризиками та несвоєчасне виявлення фінансової нестабільності, як наслідок - фінансова криза.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Насамперед на фінансовий стан підприємства позитивно впливає безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Оскільки фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства, то його треба систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за низку періодів, дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективності використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

До основних чинників, які можуть спричинити фінансову кризу на підприємствах, належать: зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).

Головними екзогенними чинниками фінансової кризи на підприємстві можуть бути: спад конюнктури в економіці загалом; значний рівень інфляції; нестабільність господарського та податкового законодавства; нестабільність фінансового та валютного ринків; посилення конкуренції в галузі та криза окремої галузі; посилення монополізму на ринку; дискримінація підприємства органами влади та управління; політична нестабільність у країні.

Головні ендогенні чинники фінансової кризи: брак чітко визначеної стратегії розвитку підприємства; дефіцити в організаційній структурі; низький рівень менеджменту; низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції; незадовільне використання виробничих ресурсів; непродуктивне утримання зайвих робочих місць.

Враховуючи проблеми фінансового стану підприємства в умовах фінансової кризи, а також необхідність стабілізації фінансової стійкості підприємств в умовах фінансової нестабільності, варто вжити таких заходів:

усунення зовнішніх факторів банкрутства;

удосконалення поточного календаря фінансового документа, у якому докладно відображається грошовий обіг підприємства;

регулювання рівня незавершеного виробництва; переведення низькооборотних активів до високооборотних;

вживання локальних заходів з поліпшення фінансового стану;

забезпечення фінансового становища підприємства в середньостроковій перспективі, яке виявляється в стабільному надходженні виручки від реалізації в достатньому рівні ліквідності активів, підвищенні рентабельності продукції, установлення призупинення штрафних санкцій за прострочену кредиторську заборгованість, забезпечення достатності фінансових ресурсів для покриття нових поточних зобовязань;

поступове погашення старих боргів, скорочення витрат до мінімально допустимого рівня, проведення енерго- і ресурсоощадних заходів;

створення стабільної фінансової бази; забезпечення стійкого фінансового становища підприємств у довгостроковій перспективі, створення оптимальної структури балансу та фінансових результатів, фінансової системи підприємства до несприятливого зовнішнього впливу [45].

Становлення ринкових відносин в Україні супроводжувалося активним розвитком підприємництва, створенням нових підприємств, діяльність яких спрямована на досягнення певних результатів. Однак їхньою особливістю була і залишається низька економічна стійкість. Особливо це проявляється сьогодні під час економічної кризи. Тому дослідження економічних процесів на рівні підприємства як основної ланки національної економіки має ключове значення. Саме на цьому рівні управління необхідно глибоко визначити всі можливості, які є у кожного підприємця для досягнення та підтримання стійкого й ефективного розвитку економіки. І, що важливо, від вирішення цих проблем підприємствами залежить економічна стійкість на всіх інших рівнях управління виробництвом.

Економічну стійкість підприємства необхідно розуміти як сукупність її взаємообумовлених і взаємоповязаних складових, які за будь-яких умов забезпечують здатність до ведення діяльності підприємств, запас ресурсів (ресурсного потенціалу) та збалансований процес функціонування.

Збалансованість досягається шляхом забезпечення оптимальних кількісних співвідношень між елементами загальної системи, які дозволяють їй гармонійно розвиватися. Тому економічна стійкість підприємства передбачає такий стан підприємства, за якого забезпечується максимально узгоджена взаємодія всіх його елементів. Пріоритетними та вагомішими функціональними складовими є саме внутрішні чинники. Тому для оцінки економічної стійкості підприємств необхідно класифікувати її складові за функціональною ознакою, а саме: фінансова, виробнича, кадрова, маркетингова, інвестиційна та управлінська. Проте слід враховувати, що кожна із складових (фінансова, виробнича, кадрова, маркетингова, інвестиційна, управлінська) характеризується своїм переліком заходів, які сприяють їх стійкості [12].

Система заходів для підтримки економічної стійкості підприємства повинна передбачати:

постійний моніторинг зовнішнього і внутрішнього станів підприємства;

розробку заходів із зниження зовнішньої вразливості підприємства;

розробку підготовчих планів при виникненні проблемних ситуацій, здійсненні попередніх заходів для їхнього забезпечення;

впровадження планів практичних заходів при виникненні кризової ситуації, прийняття ризикових і нестандартних рішень у випадку відхилення розвитку ситуації;

координацію дій всіх учасників і контроль за виконанням заходів та їхніми результатами.

Саме за таких умов можна забезпечити систему моніторингу кожної із складових економічної стійкості підприємств, яка змогла б надати можливість оптимізувати її відповідно до перспектив розвитку.

Так, якщо моніторингом виявлено недостатній рівень фінансової стійкості підприємства, то можна реалізувати такі дії:

) оптимізація руху фінансових ресурсів підприємства і врегулювання фінансових відносин, які виникають під час розрахункових відносин між господарюючими субєктами з метою ефективного їхнього розподілу;

) розробка стійкої фінансової стратегії підприємства;

) розробка проектів перспективних і поточних фінансових планів, прогнозних балансів та бюджетних коштів;

) розрахунок прогнозних значень реалізації продукції (планів продажів) і планів капіталовкладень, собівартості продукції тощо;

) визначення джерел фінансуваннягосподарської діяльності, а також бюджетне фінансування, довго - та короткострокове кредитування тощо;

) координація фінансових підрозділів підприємства.

Саме за рахунок стійкої фінансової складової підприємство спроможне вкладати кошти у розробку нових товарів (послуг), освоювати нові ринки збуту шляхом демпінгу, забезпечувати або сприяти забезпеченню маркетингової стійкості підприємства, розвивати нові напрями діяльності, підтримувати інвестиційну стійкість, і, маючи висококваліфікований персонал, забезпечувати кадрову стійкість підприємства, ефективний процес управління. Отже, фінансова складова вважається провідною та вирішальною, оскільки в ринкових умовах господарювання фінанси є рушійною силою будь-якої економічної системи [45].

Що стосується кадрової стійкості підприємства, то важливість цієї функціональної складової полягає у тому, що від кваліфікації, корпоративної культури і компетенції працівників залежатиме, чи буде конкретний клієнт і надалі замовляти продукцію підприємства, чи обере конкурента. Це залежить від: кваліфікованого обслуговування під час продажу та післяпродажного обслуговування; професіоналізму, ввічливості, чесності, порядності, надійності, оперативності, ініціативності та комунікабельності працівників; якісної технічної підтримки продукції; добрих стосунків на всіх рівнях; кваліфікованих менеджерів та інженерно-технічних працівників; корпоративної культури, яка склалася на підприємстві.

Для того, щоб працівники підприємства відповідали всім вищезазначеним характеристикам, потрібен системний аналіз кадрової політики та постійне її вдосконалення. Так, на багатьох підприємствах нині створюються відділи «Управління персоналом», які займаються підвищенням кваліфікації персоналу. Інакше кажучи, кадрова стійкість підприємства забезпечується під час ефективної кадрової політики та соціальної програми стратегії кадрового розвитку персоналу.

Важливим обєктом регулювання, відповідно до моніторингу, є виробнича стійкість підприємства. З огляду на складність виробничих відносин на підприємстві та різноманітність виконуваних ним функцій його стійкість визначається багатьма внутрішніми та зовнішніми чинниками, кожний з яких впливає на постачання та відновлення якісного, конкурентоспроможного продукту. Управління виробничим процесом через виробничий менеджмент найуспішніше здійснюється завдяки гнучким планам, правильному використанню елементів виробничої системи та дієвого контролю над усіма видами діяльності підприємств. Основними кінцевими цілями у забезпеченні стійкого виробничого процесу є: оптимальний обсяг продажів, якість виготовленої продукції, задоволення споживача, одержання прибутку, зміцнення іміджу підприємства, постійний контакт із клієнтами, післяпродажне обслуговування. Саме постійний контроль за підвищенням ефективності виробництва і ресурсним забезпеченням може гарантувати виконання основних цілей виробничого процесу підприємств та його стійкості.

Досягнення економічної стійкості підприємства можливе лише за умови використання елементів сучасного менеджменту, своєчасної реакції на зміни зовнішнього середовища та стратегічного бачення майбутнього стану підприємства.


3.2 Нейтралізація впливу негативних факторів на фінансовий стан підприємства


Одним з найбільш суттєвих наслідків переходу України до ринкової економіки стала поява нових механізмів господарювання, які ґрунтуються на принципах повної економічної самостійності підприємств, мінливості зовнішнього середовища, а також високої інтенсивності конкуренції. У звязку з цим першочергового значення набуває забезпечення на підприємствах комплексної системи фінансової безпеки, яка стала б запорукою досягнення і підтримання найважливіших фінансових пропорцій, зокрема структури капіталу, на рівні, необхідному для створення передумов ефективного функціонування в поточному та перспективному періодах. Тому виникає питання: за рахунок якого майна та за рахунок яких джерел (власних або позичених) його придбати і в якому їх співвідношенні формувати сукупний капітал окремого підприємства. Вирішення цього питання потребує тільки індивідуального підходу. Не може бути визначено єдино оптимального підходу щодо співвідношення структурних елементів капіталу для різних підприємств або для одного підприємства на весь термін його функціонування. Проте процес оптимізації структури капіталу підприємства має здійснюватися на основі формування цільової структури капіталу - співвідношення власних і позичених фінансових коштів підприємства, яке дає змогу повною мірою забезпечити досягнення вибраного критерію її оптимізації (рис. 3.1) [23].


Рисунок 3.1 - Критерії визначення оптимальної структури капіталу

З метою оптимізації структури капіталу для ТОВ «Берег Партнер» нами було обрано третій критерій - оптимальне співвідношення рентабельності власного капіталу та фінансової стійкості підприємства. Тобто ідентифікатором оптимального співвідношення власного і позикового капіталу обрано показники фінансової стійкості та рентабельності власного капіталу підприємства.

Крім того, виділяють три методи оптимізації структури капіталу підприємства:

а) оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня прогнозованої фінансової рентабельності;

б) оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації її вартості;

в) оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків.

Оберемо третій метод, що повязаний з процесом диференційованого вибору джерел фінансування різних складових активів підприємства.

Існує декілька підходів до фінансування активів будь-якого підприємства (табл. 3.1) [23].


Таблиця 3.1 Підходи до фінансування активів підприємства

Підходи до фінансування активівХарактеристика підходів1. КонсервативнийЗа даного підходу фінансування постійної частини активів і приблизно половини змінної їх частини здійснюється за рахунок власного капіталу і довгострокового залученого капіталу. Друга половина змінної частини активів підприємства повинна фінансуватися за рахунок короткострокового залученого капіталу. Така модель забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства (за рахунок мінімального обсягу використання короткострокових позикових коштів), однак збільшує витрати власного капіталу на їх фінансування.2. Помірний (компромісний)При даному підході передбачається, що за рахунок власного капіталу і довгострокового залученого капіталу повинна фінансуватися постійна частина активів, тоді як за рахунок короткострокового залученого капіталу - весь обсяг змінної їх частини. Така модель забезпечує прийнятний рівень фінансової стійкості підприємства і рентабельність використання власного капіталу.3. АгресивнийАгресивний підхід передбачає, що за рахунок власного капіталу і довгострокового залученого капіталу фінансується лише невелика частка постійної частини оборотних активів (не більше половини), тоді як за рахунок короткострокового залученого капіталу - переважна частка постійної і вся змінна частини активів підприємства. Такий тип політики може створити проблеми в забезпеченні поточної платоспроможності і фінансової стійкості підприємства.

Оскільки фінансова стійкість ТОВ «Берег Партнер» протягом 2011-2013 рр. характеризується нестійким (передкризовим) станом, то необхідно обирати таку модель фінансування активів підприємства, яка б не загрожувала виникненню проблем в забезпеченні поточної платоспроможності і фінансової стійкості підприємства. Тому, на нашу думку, варто запропонувати використання помірного підходу при фінансуванні активів. Такий тип політики фінансування активів забезпечить прийнятний рівень фінансової стійкості підприємства і рентабельність використання власного капіталу, наближену до середньої норми прибутку на капітал на ринку.

Операційна діяльність ТОВ «Берег Партнер» не є сезонною, тоді оборотні активи підприємства не потрібно ділити на постійну і змінну частини. Вважатимемо, що сезонні коливання ніяким чином не впливають на виробництво та реалізацію продукції даного підприємства.

Таким чином, проведені розрахунки дають змогу зробити висновок, що оптимальна структура капіталу підприємства складається з 50% власного капіталу та 50% позикового капіталу. Але в будь-якому разі потрібно враховувати й індивідуальні особливості підприємства.

За умови оптимального співвідношення між власним і позиковим капіталом (фінансування активів підприємства власним і позиковим капіталом здійснюється 50%: 50%) ТОВ «Берег Партнер» ми отримаємо наступні результати оцінки фінансової стійкості у 2013 році (табл. 3.2).

Дані розрахунки свідчать про те, що за умови здійснення підприємством оптимізації структури капіталу, воно б мало змогу покращити свій фінансовий стан і мати нормальну фінансову стійкість. Це підтверджують розрахунки, наведені в табл. 3.2. Такі результати були отримані за рахунок вирівнювання суми власного і позикового капіталу. Тобто співвідношення між власним і позиковим капіталом дорівнює 1.

Зростання власного капіталу ТОВ «Берег Партнер» до оптимально значення - 42344 тис. грн. порівняно із фактичним значенням за 2013 рік можливе за рахунок таких дій:

а) приросту вартості необоротних активів (основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових вкладень і інших капітальних вкладень) підприємства в результаті переоцінки;


Таблиця 3.2 Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості ТОВ «Берег Партнер» за 2013 р. з урахуванням оптимізації структури капіталу, тис. грн.

№ПоказникиЗначення1.Вартість власного капіталу підприємства423442.Вартість необоротних активів підприємства433353.Наявність власних оборотних коштів (р. 1 - р. 2)-9914.Сума довгострокових зобовязань підприємства14820,45.Наявність власного капіталу та довгострокових зобовязань (р. 1 + р. 4 - р. 2)13829,46.Короткострокові кредити банків27523,67.Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (р. 1 + р. 4 + р. 6 - р. 2)413538.Сума запасів та витрат109229.Надлишок або нестача власних оборотних коштів для формування запасів та витрат (р. 3 - р. 8)-1191310.Надлишок або нестача довгострокового капіталу для покриття запасів та витрат (р. 5 - р. 8)2907,411.Надлишок або нестача загальної суми основних джерел формування запасів та витрат (р. 7 - р. 8)3043112.Тип фінансової стійкостіНормальна стійкість

б) додаткової емісії акцій чи підвищення номінальної вартості акцій, за рахунок суми різниці між вартістю продажу і номінальною вартістю акцій, вирученої при реалізації їх за ціною, що перевищує номінальну вартість;

в) приросту вартості необоротних активів, створених за рахунок прибутку чи фондів підприємства;

г) відображення позитивних курсових різниць по внесках іноземних інвесторів у статутні капітали українських підприємств.

Крім того, варто також провести реструктуризацію позикового капіталу, збільшивши частку довгострокових зобовязань і знизивши частку поточних зобовязань.

З метою покращення фінансової стійкості даного підприємства на мікрорівні доцільним є використання антикризової фінансової стратегії за кожним із наведених напрямів:

а) проведення поглибленого аналізу структури кредиторської заборгованості у динаміці з метою пошуків способів і джерел її погашення;

б) аналіз структури заборгованості за довгостроковими кредитами з метою з'ясування причин несвоєчасності їх погашення;

в) аналіз структури дебіторської заборгованості, причин її виникнення і можливостей погашення;

г) забезпечення необхідного рівня самофінансування виробничого розвитку підприємства за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики;

д) підвищення рівня ліквідності активів шляхом збільшення питомої ваги оборотних активів;

є) проведення інвентаризації основних виробничих фондів для визначення їх придатності й необхідності в експлуатації;

ж) проведення аналізу ефективності й доцільності довгострокових фінансових вкладень;

з) забезпечення компенсації можливих фінансових збитків шляхом: резервування частини фінансових ресурсів у вигляді формування цільових резервних фондів, страхового фонду підприємства відповідно до вимог чинного національного законодавства; формування системи штрафних санкцій - за несвоєчасної оплати поставленої продукції встановити штрафи у розмірі 0,5% від суми несплати за кожний день прострочення; ефективне управління портфелем цінних паперів, у т. ч, прибутковими операціями на фондовому ринку.

Отже, на основі проведеного дослідження ми дійшли висновку, що діяльність ТОВ «Берег Партнер» у 2011 році мало нормальну фінансову стійкість, а протягом 2012-2013 рр. фінансовий стан значно погіршився. Тому нами було запропоновано шляхи уникнення фінансової нестійкості підприємства і визначено напрями, яких слід дотримуватися керівникам ТОВ «Берег Партнер» для забезпечення його ефективної діяльності в майбутньому. Таким чином, запорукою досягнення і підтримання найважливіших фінансових пропорцій на достатньому рівні є оптимізація структури капіталу. Для даного підприємства ефективним є розподіл власних і позикових ресурсів у співвідношенні 50%: 50%, яке може бути досягнуте за рахунок проведення відповідних заходів по нарощенню власного капіталу і реструктуризації позикового капіталу.

фінансовий управління ринок

3.3 Підвищення ефективності діяльності підприємства


На сучасному етапі розвитку економіки України перед багатьма торговельними підприємствами стають питання щодо підвищення власної конкурентоспроможності та ефективного використання власного конкурентного потенціалу. Одним із напрямків вирішення цих питань є розробка інноваційної політики підприємства, що є складовою загальної стратегії розвитку підприємства і реалізації її на практиці [42, с. 30]. Рішення про перехід торговельного підприємства на інноваційний шлях розвитку може бути прийнято за декількома причинами, які умовно можна поділити на дві основні групи:

реальна гостра необхідність в інноваціях полягає в меті підвищення ефективності діяльності підприємства (забезпечення виживання підприємства на ринку);

рішення керівництва у відповідь на дію конкурентів або досягнення відповідності загальному рівню розвитку галузі торгівлі.

Важливим етапом у здійсненні інноваційної діяльності є визначення необхідної глибини інновацій.

В. Василенко за класифікаційною ознакою «за глибиною інновацій» виділяє такі основні види інновацій: радикальні (принципово революційні зміни), поліпшені (удосконалюючі), модифікаційні (часткові поліпшення) [6, с. 63]. Цей напрям класифікації враховує ступінь та масштаб новизни, інтенсивність впроваджуваних змін. Дану класифікаційну ознаку деякі вчені також називають «за інноваційним потенціалом», оскільки глибина впроваджуваних нововведень знаходиться у певному тісному взаємозвязку з інноваційним потенціалом підприємства. Для подальших досліджень пропонується використовувати такі види інновацій: базисні (радикальні), поліпшуючі, мікроінновації (модифікаційні) та псевдоінновації.

Під базисними інноваціями розуміються радикальні зміни усталеного або формування нового напряму діяльності [55, с. 40]. Тобто базисна інновація - це нововведення, яке базується на науковому відкритті або крупному винаході та спрямоване на засвоєння принципово нових продуктів й послуг, технологій нових поколінь [33].

Поліпшуючі інновації - інновації, що повязані зі значним покращенням існуючих продуктів або з уведенням нових чи значно модифікованих методів організації виробництва [4, с. 47]. Таке визначення чітко адаптоване для виробничих підприємств, для торговельних підприємств під поліпшуючими інноваціями розуміються зміни, спрямовані на значне покращення та удосконалення технологій і торговельного процесу.

Модифікаційні інновації полягають у незначних змінах існуючого асортименту продукції, технологій і систем управління з метою їх вдосконалення. Вони не змінюють функції виробів або процеси виробництва [31, с. 39]. Для торговельного підприємства мікроінновації (модифікаційні) - це неглибокі зміни, які принципово не змінюють торговельних процесів та призводять до позитивного результату Псевдоінновації - це неістотні зміни, які не несуть якісної та принципової новизни, вони не є бажаними, тому не будуть розглянуті в розробленій методиці визначення необхідної глибини інновацій.

Якщо торговельне підприємство отримало позитивне рішення про необхідність інновацій та потребує інновацій у своїх бізнес-процесах, то необовязково використовувати радикальні або поліпшуючі інновації, які потребують коштів, адаптації та частого коректування всіх бізнес-процесів до впроваджуваних змін. При певних стратегічних цілях та загальному економічному стані торговельного підприємства можливо впровадити мікроінновації, яких може бути достатньо для розвязання існуючих проблем на підприємстві та покращення показників діяльності й ефективності використання ресурсів.

Тобто в умовах необхідності економії всіх видів ресурсів та специфіки галузі важливо розуміти, що інновації на певний момент часу не є доцільними та необхідними для кожного торговельного підприємства. Якщо ж така необхідність є очевидною, то для керівництва підприємства дуже важливим є визначення необхідної бажаної глибини змін. Визначення необхідності впровадження інновацій та глибини змін пропонується проводити за трьома основними напрямами:

. Визначається, чи задоволено підприємство динамікою своїх результатів господарської діяльності та станом фінансових ресурсів.

. Визначається конкурентоспроможність підприємства за показниками задоволення споживачів, тобто за методом семантичного позиціювання.

. Керівництвом підприємства визначається, яку конкурентну позицію на ринку планується зайняти: зберігати існуючу чи змінювати на іншу.

На рис. 3.2 представлена схема визначення необхідності в інноваціях та їх глибини для торговельного підприємства, де виділені всі можливі варіанти отриманих результатів аналізу за трьома запропонованими напрямами.

Таким чином, здійснюється аналіз за всіма напрямами часу: динаміка результатів діяльності торговельного підприємства відображує минулий час, конкурентоспроможність як оцінка підприємства споживачами на певний момент часу - теперішній час, планована конкурентна позиція на ринку - майбутній час. Така позиція пояснюється тим, що будь-яка інновація повинна враховувати напрацьовану систему бізнес-процесів та накопичені ресурси й можливості підприємства, вона завжди має стратегічний характер та повинна бути повязана з майбутнім періодом, при цьому впроваджується в даний момент, тобто спостерігається весь ланцюжок часу.


Рисунок 3.2 - Схема визначення необхідності інновації та їх глибини в діяльності торгівельного підприємства


Визначені три напрями цілком задовольняють основним цілям впровадження інновації, де враховується фінансова успішність торговельного підприємства, забезпеченість ресурсами, потреби споживачів та погляд керівництва на подальший бажаний розвиток та позиціювання підприємства на ринку.

Під результатами діяльності торговельного підприємства пропонуємо розглядати товарооборот та чистий прибуток як основні показники успішності та ефективності діяльності. Вважаємо доцільним не лише визначати темп росту товарообороту та чистого прибутку, але й спостерігати динаміку розвитку підприємства. Тобто необхідно порівнювати індекс (або темп зміни у відсотках) товарообороту та прибутку звітного періоду з індексом (темпом зміни у відсотках) минулого періоду відповідно. Таким чином, визначається динаміка розвитку торговельного підприємства за три періоди.

Окрім отриманих результатів діяльності торговельного підприємства, вважаємо важливим визначати стан фінансових ресурсів як оцінку перспективного розвитку підприємства з позиції його фінансового забезпечення. Стан фінансових ресурсів доцільно характеризувати через визначення одного з чотирьох типів фінансової стійкості торговельного підприємства: абсолютна, нормальна стійкість, нестійкий та кризовий фінансовий стан за існуючою методикою [31, с. 29].

Існує досить багато визначень поняття «інновація» через отримання конкурентних переваг, оскільки інноваційний розвиток є одним з основних шляхів досягнення стійкої сильної конкурентної позиції. При визначенні необхідності в інноваційному розвитку торговельного підприємства важлива бажана конкурентна позиція на ринку. Конкурентна позиція - позиція на ринку, яку підприємство займає в галузі відносно своїх конкурентів у відповідності до результатів господарської діяльності, отриманих на основі існуючих конкурентних переваг. Основним питанням є «чи підприємство бажає зберегти існуючу конкурентну позицію чи бажає її змінити». Перш за все, необхідно визначати поточну конкурентну позицію торговельного підприємства, а вже потім бажану.

За основу були прийняті чотири чітко визначені позиції, у яких можуть знаходитися підприємства на полі конкуренції, запропоновані Ф. Котлером та Р. Тернером: позиція лідера на ринку, позиція виклику ринковому оточенню, позиція послідовника та позиція знаючого своє місце на ринку [40, с. 196].

Основним критерієм визначення запропонованої конкурентної позиції є питома вага на ринку. Так, Ф. Котлер пропонував таку класифікацію: лідери - контролюють не менш 40% ринку; претенденти на лідерство (позиція виклику) - контролюють близько 30% ринку; «болото» (послідовники) - так названі залежні учасники ринку, у тому числі й фірми, що стабільно утримують деяку частину ринку, впевнено почувають себе на 20% ринку; «новачки» (позиція знаючого своє місце на ринку), зайняті пошуком ринкової ніші та закріпленням в ній, контролюють менш 10% ринку [22].

Існують і інші підходи стосовно визначеної питомої ваги на ринку та відповідної конкурентної позиції: лідери - до 35%, претенденти на лідерство (позиція виклику) - до 25%, послідовники - до 15%, новачки (знаючий своє місце на ринку) - до 10% [30, с. 203]. Доцільним вважаємо питому вагу на ринку для торговельного підприємства визначати відносно роздрібного товарообороту району кожного міста окремо, що є специфікою галузі торгівлі, так як магазин одного району міста зазвичай не є конкурентом магазину навіть в іншому районі міста, особливо це стосується неспеціалізованих продовольчих торговельних підприємств.

Лідери ринку в галузі торгівлі в сучасних умовах - це гіпермаркети, торговельні центри, супермаркети, що входять до торговельної мережі. Для лідерів характерна постійна інноваційна діяльність, яка спрямована на розширення ринку за рахунок приваблення нових споживачів або збереження своєї позиції та питомої ваги на ринку.

Торговельні підприємства, що відносяться до позиції виклику, - це в основному торговельні мережі дискаунтерів, супермаркетів тощо, які ще є молодими на ринку. Основною стратегічною метою таких підприємств є збільшення питомої ваги та заняття позиції лідерів.

Така стратегічна мета має обовязково в стратегічному наборі інноваційну стратегію, яка спрямована на покращення та підвищення ефективності діяльності підприємства та отримання конкурентних переваг перед іншими торговельними підприємствами.

Торговельні підприємства позиції послідовника здійснюють діяльність за стратегією копіювання. Стратегія конкурентної поведінки послідовника складається в тому, що він не атакує лідера, але чітко охороняє свою питому вагу на ринку. Послідовник намагається утримати своїх споживачів, хоча й не відмовляється від отримання своєї питомої ваги на нових ринках. Важливою рисою послідовників є те, що підприємство достатньо прибутково та у своїй ринковій стратегії концентрує увагу на прибуток [40, с. 199]. Послідовник залежно від ринкової ситуації та рішення керівництва може копіювати деякі дії лідерів стосовно інновацій в діяльності. До послідовників відносяться такі торговельні підприємства, які намагаються змінювати торговельні концепції, автоматизувати деякі процеси, змінювати свій торговельний формат, проте не утворюють торговельні мережі та не претендують на лідерство на ринку.

Торговельні підприємства, що відносяться до позиції знаючого своє належне місце на ринку, це в основному торгові обєкти, які не бажають щось змінювати у своїх бізнес-процесах, здійснюють діяльність достатньо тривалий строк та отримують стабільний дохід за рахунок вигідного розташування та постійної прихильності окремих споживачів.

Додатково до двох розглянутих напрямів визначення необхідності та глибини інновацій пропонується методика визначення конкурентоспроможності підприємства саме за оцінкою споживачів, оскільки навіть при отриманні високого фінансового результату в динаміці визначена незадоволеність споживачів у майбутньому періоді здатна призвести до погіршення фінансового стану підприємства та ринкової позиції взагалі. Торговельне підприємство значною мірою залежить від прихильності споживачів, яка безпосередньо впливає на обсяги товарообороту, тому дуже важливим є завойовування та подальше збереження споживачів. Крім того, саме задоволення нових потреб споживачів є однією з основних цілей здійснення інноваційної діяльності. Тому вважаємо доцільним оцінювати конкурентоспроможність торговельного підприємства через оцінку споживачів, яка має бути поштовхом для впровадження необхідних інновацій.

Тобто пропонуємо оцінити конкурентоспроможність торговельного підприємства за методом семантичного позиціювання, що виділений окремою групою. Метод семантичного позиціювання використовується для оцінки рівня конкурентоспроможності продукції або підприємства на основі опиту споживачів та виявлення їх думки стосовно факторів, що визначають конкурентоспроможність [21, с. 24]. Оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства при використанні семантичного позиціювання відбувається за такими етапами: визначення факторів оцінки конкурентоспроможності; складання анкет для респондентів; опит респондентів; виведення усередненої оцінки; виведення сумарної оцінки та аналіз отриманих даних [21, с. 42]. Конкурентоспроможність торговельного підприємства пропонується оцінити експертним шляхом через опитування споживачів за трибальною шкалою за такими основними критеріями:

широта асортименту;

цінова доступність товарів;

швидкість появи товарів ринкової новизни;

рівень сучасності торговельного обладнання;

рівень обслуговування продавцями;

естетичне задоволення споживачів;

рекламна активність підприємства.

Відповідно отримані бали за кожним критерієм підсумовуються та визначається конкурентоспроможність за такою шкалою: 1-7 балів - низька конкурентоспроможність; 8-14 - середня конкурентоспроможність; 15-21 - висока конкурентоспроможність.

Після проведення аналізу за всіма трьома напрямами за кожним результатом аналізу напряму пропонується відповідь на питання, «чи є необхідність у впровадженні інновацій у діяльність торговельного підприємства?». Таким чином визначається необхідність інновацій не взагалі, а на певний момент часу.

Враховуючи, що за першим напрямом щодо результатів діяльності торговельного підприємства та станом фінансових ресурсів аналізуються три складові, а за двома іншими напрямами - лише одна, то відповідей про необхідність інновацій повинно бути пять. Лише при одній позиції пропонується неоднозначна відповідь (при збереженні позиції послідовника), що пояснюється залежністю торговельного підприємства-послідовника від дій лідера та інших конкурентів.

Загальна суть запропонованої методики визначення необхідності та глибини інновацій полягає в тому, що якщо торговельне підприємство отримує в динаміці високі результати своєї господарської діяльності, має задовільний стан фінансових ресурсів, що визначений через основні та оборотні активи, не має цілей змінювати свою конкурентну позицію та загалом задовольняє своїх споживачів, то на певний період часу немає гострої потреби змінювати загальну схему функціонування всіх бізнес-процесів підприємства.

Якщо хоч одна з визначених умов не виконується, то з метою подальшого ефективного здійснення своєї діяльності торговельне підприємство має потребу в якихось якісних змінах, а точніше інноваціях. Питання в такому випадку полягає в глибині необхідних інновацій та сфері їх застосування. Чим більше визначено невідповідностей заданим умовам, тим глибше рівень необхідних інновацій.

Відмітимо таку особливість: якщо рішення про інноваційну діяльність приймається з причини копіювання інновацій конкурента, наприклад, для подальшого збереження ринкової позиції, то глибина таких інновацій може не залежати від загального стану та успішності функціонування підприємства, а залежить тільки від глибини інновації конкурента.

Займання ринкової позиції лідера або виклику вимагає постійного впровадження інновацій, тобто інноваційного типу розвитку торговельного підприємства. Це повязано з тим, що торговельне підприємство-лідер має зазвичай високі фінансові результати та стійкий фінансовий стан і, звісно високу споживчу прихильність, проте з метою подальшого збереження позиції від підприємств позиції виклику необхідно постійно здійснювати інновації навіть на мікрорівні.

При отриманні пяти позитивних відповідей (5Т) торговельному підприємстві пропонується або базові інновації, що неможливо для багатьох підприємств, або що більш реальне в практичному застосуванні масові поліпшуючі інновації за багатьма сферами застосування, тобто формування інноваційного набору.

Під інноваційним набором пропонуємо розуміти сукупність певної кількості інновацій за різними сферами застосування на підприємстві або за однією сферою застосування, але багатьма напрямами. Необхідність в інноваційному наборі пояснюється тим, що при такому загальному негативному стані та ринковому положенні підприємства неможливо покращувати лише якийсь один бізнес-процес, це не дасть очікуваного результату.

Подальшим кроком при визначеній необхідності та глибині інновацій є діагностика інноваційного потенціалу торговельного підприємства, яка має дві спрямованості:

визначення готовності та здатності торговельного підприємства впроваджувати інновації;

отримання конкретної сфери застосування інновацій у діяльності торговельного підприємства на основі виділення основних «вузьких місць» у діяльності підприємства.

Інновації характеризуються власною привабливістю. Неможливо говорити про привабливість інновації взагалі, це може стосуватися лише конкретної інновації. Пропонуємо поняття привабливість інновацій розглядати як сукупність фінансово-економічних та техніко-технологічних характеристик нововведення, які показують доцільність його впровадження в діяльність конкретного торговельного підприємства.

Таким чином, після визначення необхідності та рівня глибини інновації, готовності торговельного підприємства до впровадження нововведення, оцінюється ступінь привабливості конкретного інноваційного проекту за певними показниками, в основі яких лежить ефективність інновації. Тобто розраховуються витрати та вигоди (доходи, економія витрат), отримані при реалізації певної інновації.

Першочерговим етапом у покращання фінансового стану українських підприємств є пошук оптимального співвідношення власного і позикового капіталу, яке б забезпечило мінімальний фінансовий ризик за максимальної рентабельності власного капіталу. Оптимізація ліквідності підриємства реалізується за допомогою оперативного механізму фінансової стабілізації - системи заходів, спрямованих, з одного боку, на зменшення фінансових зобовязань, а з іншого, на збільшення грошових активів, що забезпечують ці зобовязання. Фінансові зобовязання підприємство може зменшити за рахунок: зменшення суми постійних витрат (зокрема витрат на утримання управлінського персоналу); зменшення рівня умовно-змінних витрат; продовження строків кредиторської заборгованості за товарними операціями; відтермінування виплат девідендів та відсотків. Збільшити суму грошових активів можна за рахунок: рефінансування дебіторської заборгованості (шляхом факторингу, врахування та дисконтування векселів, форфейтингу, примусового стягнення); прискорення оборотності дебіторської заборгованості (шляхом скорочення термінів надання комерційного кредиту); оптимізація запасів товарно-матеріальних цінностей (шляхом встановлення нормативів товарних запасів методом техніко-економічних розрахунків); скорочення розмірів страхових, гарантійних та сезонних запасів на період перебування підприємства у фінансовій кризі.

В умовах конкурентного середовища актуальності набуває оптимізація збутової політики підприємства. Підприємству необхідно активізувати політику в галузі маркетингу з метою просування своєї продукції, яка фактично за рахунок високої якості та ціни, нижчої від середньо галузевої є конкурентноспроможною. Важливими для вирішення є питання реклами, упаковки, випуску високоякісної сувенірної продукції, фірмова торгівля, стимулювання збуту різними шляхами. Правильний підхід до просування продукції виробників товарів дозволить збільшити реалізацію продукції, що створить реальні передумови для виходу підприємства з фінансово-економічної кризи.

На основі проведеного дослідження ми дійшли висновку, що діяльність ТОВ «Берег Партнер» у 2011 році мало нормальну фінансову стійкість, а протягом 2012-2013 рр. фінансовий стан значно погіршився. Тому нами було запропоновано шляхи уникнення фінансової нестійкості підприємства і визначено напрями, яких слід дотримуватися керівникам ТОВ «Берег Партнер» для забезпечення його ефективної діяльності в майбутньому. Таким чином, запорукою досягнення і підтримання найважливіших фінансових пропорцій на достатньому рівні є оптимізація структури капіталу. Для даного підприємства ефективним є розподіл власних і позикових ресурсів у співвідношенні 50%: 50%, яке може бути досягнуте за рахунок проведення відповідних заходів по нарощенню власного капіталу і реструктуризації позикового капіталу.


Висновки


Ринкова система господарювання обумовлює зміну форм та методів управління підприємством, вимагає нових підходів до визначення місця та ролі підприємства у розвитку суспільного виробництва. Успіх структурних та організаційних перетворень господарюючих субєктів багато в чому залежить від удосконалення методів управління їх діяльністю. За будь-яких умов, управління підприємством повинно бути ефективним, тобто забезпечувати йому конкурентоспроможність на ринку та інвестиційну привабливість, одним із елементів якої є фінансова стійкість.

При дослідженні даного питання ми зіткнулися з великою кількістю трактувань, де сутність поняття «фінансова стійкість» повязується, в основному, зі станом і структурою активів і пасивів, які випливають із традиційного трактування фінансів підприємств як системи економічних відносин, які виникають у процесі формування, розподілу та використання грошових ресурсів підприємства.

Узагальнюючи усі підходи до трактування поняття «фінансова стійкість», можемо сказати, що фінансова стійкість є головним елементом загальної стійкості підприємства, оскільки є результатом звязку та взаємодії багатьох складових системи фінансових відносин підприємства та формується в процесі його операційної, інвестиційної та фінансової діяльностей.

Фінансова стійкість підприємства є якісною характеристикою його фінансового стану, так як відображає тенденції зміни фінансових відносин на підприємстві під впливом факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, а також ефективність формування, розподілу і використання фінансових ресурсів підприємства.

Найбільш повно результати аналізу можна отримати розрахувавши абсолютні та відносні показники, як пропонує більшість авторів. Але з'ясовано, якщо абсолютні показники збігаються, то відносні показники кожним автором обрані по різному. Крім цього слід пам'ятати, що фінансова стійкість безпосередньо є індикатором платоспроможності підприємства, тому при її аналізі слід враховувати й групу показників ліквідності і платоспроможності.

В дипломній роботі проаналізовано підприємство ТОВ «Берег Партнер». Це підприємство, що займається продажем палива, пластичних мастил, олій, мастильно-охолоджувальних рідин, технологічних засобів.

Прведений аналіз показав, що в цілому показники діяльності підприємства ТОВ «Берег Партнер» протягом досліджуваного періоду мають тенденцію до погіршення. Так, доход (виручка) від реалізації продукції в 2012 році скоротився на 69,2% порівняно з 2011 роком. В 2013 році падіння рівня доходів підприємства стало ще масштабнішим - 91,9% порівняно з 2011 роком, але якщо порівняти з 2012 роком, то падіння рівня доходів підприємства склало лише 22,7%. Отже, діяльність ТОВ «Берег Партнер» протягом досліджуваного періоду була збитковою.

На протязі аналізованого періоду відбувається зниження ділової активності ТОВ «Берег Партнер», чому сприяло зменшення частки власних коштів в обороті i на його основі робочого капіталу. Iнформацiя по розрахунку показникiв фінансового стану ТОВ «Берег Партнер» дає змогу сформувати наступні висновки, що станом на 31.12.2013 р. підприємство не мало достатньо наявних грошових коштів для погашення зобовязань. Загальний та поточний показник лiквiдностi має значення більше теоретичного та свідчить про те, що в разі перетворення дебіторської заборгованості в наявні грошові кошти та реалiзацiї інших оборотних активів Товариство може погасити свої поточні зобовязання. Враховуючи отриманий збиток за результатами дiяльностi в аналізованому періоді, що вплинув на загальну суму власного капіталу, Товариство не має достатньо власного капіталу для забезпечення наступних витрат i платежів, а також інших поточних зобовязань.

Проведений аналіз показників фінансової стійкості показав, що в протягом 2011-2013 рр. ситуація на підприємстві дуже складна, що призвело до скорочення власного капіталу у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства і зростанням боргового навантаження в основному за рахунок короткострокових позик. Тому існує потреба у налагодженні ефективної діяльності ТОВ «Берег Партнер» з метою вирівнювання його фінансово-економічного стану.

Аналіз економетричної моделі динаміки власного капіталу показав, що:

. З кожним наступним періодом власний капітал зменшується в середньому на 22694 тис. грн.

. Коефіцієнт еластичності власного капіталу з кожним наступним періодом зростає по абсолютному значенню.

. Прогнозне значення власного капіталу на 2014 рік з вірогідністю 95% очікується відємним. Його розрахункове значення дорівнює -27334,4 тис. грн. При оптимістичному прогнозі це значення (максимальне значення довірчого інтервалу) дорівнює -5831,6 тис. грн., що також є величиною відємною.

На основі проведеного дослідження ми дійшли висновку, що діяльність ТОВ «Берег Партнер» у 2011 році мало нормальну фінансову стійкість, а протягом 2012-2013 рр. фінансовий стан значно погіршився. Тому нами було запропоновано шляхи уникнення фінансової нестійкості підприємства і визначено напрями, яких слід дотримуватися керівникам ТОВ «Берег Партнер» для забезпечення його ефективної діяльності в майбутньому. Таким чином, запорукою досягнення і підтримання найважливіших фінансових пропорцій на достатньому рівні є оптимізація структури капіталу. Для даного підприємства ефективним є розподіл власних і позикових ресурсів у співвідношенні 50%: 50%, яке може бути досягнуте за рахунок проведення відповідних заходів по нарощенню власного капіталу і реструктуризації позикового капіталу.

Список використаної літератури


1.Закон України Про охорону праці [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2694-12

2.Алексеенко Н.В. Управление устойчивым развитием промышленных предприятий [Текст] / Н.В. Алексеенко // Економіка і організація управління: Зб. наук. праць. - Донецьк: ДонНУ, Каштан, 2009. - Вип. 2 (6). - С. 50-60.

.Арефєва О.В., Городинська Д.М. Економічна стійкість підприємства: сутність, складові та заходи з її забезпечення [Текст] // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №8 (86.) - С. 83-90.

.Близнюк Т.П. Вплив циклічності розвитку економіки на інноваційну діяльність підприємства: [монографія] / Т.П. Близнюк. - Х.: ФОП Александрова К.М., 2008. - 352 с.

.Будник М.Н. Финансовая устойчивость предприятия в условиях рыночной экономики [Текст] / М.Н. Будник, С.А. Чуденцова // БизнесИнформ. - 2009. - №2 (3). - С. 127-130.

.Василенко В.О. Інноваційний менеджмент [Текс]: навч. посіб. / В.О. Василенко, В.Г. Шматко. [3-е вид., вип. та доп.]. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 440 с.

.ГОСТ 12.1.005-88 Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони

.ГОСТ 12.0.003-74 Система стандартів безпеки праці. Небезпечні і шкідливі виробничі чинники. Класифікація

.Грачев А. Основы финансовой устойчивости предприятия [Текст] / А. Грачев // Финансовый менеджмент. - 2010.-Ст. 4. - С. 15-34

.Грачев А.В. Финансовая устойчивость предприятия: анализ, оценка и управление [Текст]: Учебно-практическое пособие / А.В. Грачева. - М.: Дело и Сервис, 2004. - 192 с.

.Гринкевич С.С. Економічні основи стратегічного управління фінансовою стійкістю підприємства в умовах ринкових перетворень [Текст] /С.С. Гринкевич // Науковий вісник НЛТУ України. - 2008, вип. 18.5 - С. 110-114.

.Докієнко Л.Д. Управління фінансовою стійкістю підприємств торгівлі [Текст] / Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Київ - 2005.

.ДСанПіН 3.3.2.007-98 Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин,

.ДСН 3.3.6.037-99 Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку

.Економічна діагностика діяльності підприємств: методичний та практичний інструментарій [Текс]: навч. посіб. / [Л.В. Фролова, О.О. Никитенко, С.О. Єрмак, Л.В. Івкова]. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2007. - 158 с.

.Ефимова О.В. Финансовый анализ: современный инструментарий для принятия экономических решений: учебник [Текст] / О.В. Ефимова. - М.: Изд-во «Омега-Л», 2009. - 350 с.

.Ільченко О.С. Математична модель фінансового стану на основі системи балансових рівнянь [Текст] / О.С. Ільченко, О.П. Низьков, В.В. Хаустов // Економіст. - 2006. - №1. - С. 38-41.

.Карпець О.С. Модеоь оцінки фінансової стійкості підприємства: когнітивний підхід [Електронний ресурс] / О.С. Карпець. - Режим доступу: http://business-inform.net/pdf/2012/3_0/54_58.pdf

.Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент: навч. посіб. [Текст] / Г.Г. Кірейцев. - К: ЦУЛ, 2002. - 496 с.

.Кондрашихін А.Б. Фінансова санація і банкрутство підприємств [Текст]: Навч.посіб. / А.Б. Кондрашихін, Т.В. Пепа, В.О. Федорова. - К.: ЦУЛ, 2007. - 208 с.

.Конкурентоспособность продукции и предприятия [Текс]/ [Буркинский Б.В., Лазарева Е.В., Агеев И.Н. и др.]. - Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2009. - 132 с.

.Конкурентная позиция малого предприятия [Электронный ресурс] / веб-сайт «Центр информационной поддержки малого бизнеса». - Режим доступа: http://smallbusinesses.ru/content/10/1/

.Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування [Текст] / Г.О. Крамаренко. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 224 с.

.Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз субєктів господарювання [Текст]: Монографія / Л.А. Лахтіонова. - К.:КНЕУ, 2001. - 387 с.

.Лахтіонова Л.А. Аналіз фінансової стійкості субєктів підприємницької діяльності [Текст]: Монографія / Л.А. Лахтіонова. - К.: КНЕУ, 2011. - 880 с.

.Лахтіонова Л.А. Модель внутрішнього аналізу фінансової стійкості компанії на основі абсолютних її показників [Електронний ресурс] / Л.А. Лахтіонова. - Режим доступу: http://www.kntu.kr.ua/doc/zb_22 (2)_ekon/stat_20_1/73.pdf

.Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій [Текст]: монографія / Л.О. Лігоненко. - К: Київ. нац. торг. - екон. університет, 2001. - 580 с.

.Лисевич С.Г. Управління фінансовою стійкістю та фактори, що впливають на неї [Електронний ресурс] / С.Г. Лисевич. - Режим доступу: http://www.pdaa.edu.ua/sites/default/files/nppdaa/6.2/211.pdf

.Мамонтова Н.А. Фінансова стійкість акціонерних підприємств і методи її забезпечення [Текст] / Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Київ - 2001.

.Маркетинговий менеджмент [Текс]: навч. посіб. / [під ред. д.е.н., проф., академіка АЕН України Л.В. Балабанової]. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2002. - 290 с.

.Михайлова Л. І. Інноваційний менеджмент [Текс]: навч. посіб. / Л. І. Михайлова, С.Г. Турчіна. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 248 с.

.Мних Є.В. Економічний аналіз [Текст]: Підручник / Є.В. Мних. - Київ: Центр навчальної літератури, 2008. - 412 с.

.Молчанова О.П. Інноваційний менеджмент [Електронний ресурс] / О.П. Молчанова. - Режим доступу: http://molchanova.spa.msu.ru/Innov-Management2/02-01.htm.

.НАПБ Б.03.001-2004 Типові норми належності вогнегасників

.НАПБ А.01.001-2004 Правила пожежної безпеки в Україні

.НПАОП 40.1-1.32-01. Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок

.НПАОП 0.00-1.31-99 Про затвердження Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин

.НРБУ-97 Норми радіаційної безпеки

.Павловська О.В. Фінансовий аналіз [Текст]: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц./ О.В. Павловська, Н.М. Притуляк, Н.Ю. Невмержицька. - К.: КНЕУ, 2002. - 388 с.

.Парахина В.Н. Стратегический менеджмент [Текс]: учебник / В.Н. Парахина, Л.С. Максименко, С.В. Панасенко. - [4-е изд., стер.]. - М.: КНОРУС, 2008. - 496 с.

.Пласкова Н.С. Экономический анализ [Текст]: учебник / Пласкова Н.С. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Эксмо, 2010. - 704 с.

.Подольська В.О. Фінансовий аналіз [Текст]: Навчальний посібник / В.О. Подольська, О.В. Яріш. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 488 с.

.Пожидаева Т.А. Анализ финансовой отчетности [Текст]: учеб. пособ / Т.А. Пожидаева. - 3-е изд., стер. - М.: КНОРУС. 2010. - 320 с.

.Полонська Л.А. Інноваційна політика торговельних підприємств: теорія та методологія: [монографія] / Л.А. Полонська, Н.В. Лохман. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2009. - 221 с.

.Приймак І.І. Стратегія забезпечення фінансової стійкості субєктів господарювання в економіці України [Текст] / Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. Львів - 2007.

.Рудницька О.М. Шляхи покращення фінансового стану українських підприємств [Електронний ресурс] / О.М. Рудницька, Я.Р. Білецька. - Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/2700/1/19.pdf

.Русак Н.А. Финансовый анализ субъекта хозяйствования [Текст]: Справ. Пособие / Н.А. Русак, В.А. Русак. - Мн.: Выш. Шк., 1997. - 309 с.

.Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства [Текст]: Навч. Посіб. / Г.В. Савицька. - К.: Знання, 2004. - 654 с.

.СН 181-70 «Вказівки по проектуванню колірної обробки інтер» єрів виробничих будівель промислових підприємств»

.СніП 2.04.05-91*У «Опалення, вентиляція і кондиціонування»

.Соловйова Н.І. Основні компоненти фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств [Текст] / Н.І. Соловйова // Економіка АПК. -2004.-Ст. 7. - С. 81-89

.Старостенко Г.Г. Фінансовий аналіз [Текст]: Навч. Посібник / Г.Г. Старостенко, Н.В. Мірко. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 224 с.

.Уолш Кяран. Ключові фінансові показники. Аналіз та управління розвитком підприємства [Текст]: пер. з англ. - К.: Всеувито; Наукова думка, 2009. - 367 с.

.Фартушний І.Д. Економіко-математична модель стратегії розвитку ВАТ «Укртелеком» на основі нечіткої логіки [Електронний ресурс] / І.Д. Фартушний, Х.В. Гандабура. - Режим доступу: http://economy.kpi.ua/ru/node/330

.Федулова Л. І. Інноваційна економіка [Текс]: підруч. / Л. І. Федулова. - К.: Либідь, 2006. - 480 с.

.Фролова Т.О. Фінансовий аналіз [Текст]: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч./ Т.О. Фролова. - К.: Вид-во Европ. ун-ту, 2010. - 253 с.

.Хиггинс, Роберт С. Финансовый анализ: инструменты для принятия бизнес-решений [Текст]: Пер. с англ. - М.: ООО «И.Д. Вильямс», 2007. - 464 с.

.Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємств та її аналіз [Текст]: Навч. посібник / Ю.С. Цал-Цалко. - К.: ЦУЛ, 2002. - 360 с.

.Череп А.В. Проблеми визначення фінансового стану підприємств в умовах фінансової кризи [Текст] / А.В. Череп, Л.А. Кириченко. - 2008. - №6. - С. 233-236.

.Шеремет А.Д. Анализ и диагноститка финансово - хозяйственной деятельности предприятия [Текст]: Учебник / А.Д. Шеремет. - М.: ИНФРА-М, 2009. - 367 с.

.Штембуляк Д.О. Фінансова стійкість підприємства в умовах ринкової турбулентності [Текст] // Экономика и управление. - 2010. - №1. - С. 119-123.

.Яловий Г.К. Концептуальні підходи до визначення фінансової стійкості підприємства [Текст] / Г.К. Яловий, Н.П. Бакеренко // Науковий вісник НЛТУ України. - 2008, вип. 18.5 - С. 115-124.


Теги: Розробка і наукове обґрунтування методичних положень і практичних рекомендацій щодо покращення фінансової стійкості на підприємстві  Диплом  Финансы, деньги, кредит
Просмотров: 27641
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Розробка і наукове обґрунтування методичних положень і практичних рекомендацій щодо покращення фінансової стійкості на підприємстві
Назад