Система управління фінансами в Україні

Білет № 1

. Система управління фінансами в Україні

Фінансова система властива кожній державі, незалежно від рівня економічного розвитку. Фінансова система - сукупність фінансових органів та інституцій, які керують грошовими потоками в економіці та характеризують систему управління фінансами в країні.

Система управління державними фінансами в Україні

Стратегічне управління - це загальне управління фінансами, що включає дії, розраховані на довгострокову перспективу і вирішення глобальних завдань розвитку фінансової системи країни.

Оперативне управління фінансами - це управління фінансами, що становить сукупність заходів, розроблених на основні оперативного аналізу фінансової ситуації, фінансового планування, контролю та регулювання, складання й виконання фінансових планів.

. Форми грошей та їхня еволюція. Демонетизація золота. Еволюція кредитних грошей

В своєму розвитку гроші виступають у двох основних формах:

. повноцінні гроші

. неповноцінні гроші

Повноцінні гроші зберігають дві складові: 1) внутрішньо-реальну вартість (набули завдяки витратам на матеріали, з яких вони зроблені - золото); 2) еквівалентну вартість (отримана в процесі обігу).

Демонетизація золота - це перехід від повноцінних до неповноцінних (кредитних) форм грошей. Демонетизація золота - поступовий процес втрати золотом своїх грошових функцій. Проте золото продовжувало виконувати функції світових грошей, а також міри вартості - як основа встановлення національного масштабу цін і, через нього - валютних курсів.

Неповноцінні гроші - гроші,номінальна вартість яких вища від реальної, тобто свою вартість вони набувають в процесі обігу. Право випуску належить державі.

Різниця між номінальною вартістю грошей і витратами на їх повноваження - емісійний дохід казни.

Форми грошей:

) повноцінні гроші

·товарні - предмети першої необхідності, предмети роскоші

·металеві - зливки металу, монети

) неповноцінні гроші - кредитні

·паперові - банкноти, казначейські банкноти, нерозмінні банкноти

·депозитні - традиційні, електронні

·квазі гроші - векселі, облігації, чеки

) змішані - повноцінні + неповноцінні

Кредитні гроші зявилися як зобовязання покупця погасити свою заборгованість за отриманий товар,тобто такі гроші є результатом розвитку товарного виробництва, коли купівля-продаж здійснюється у розстрочку. Паперові гроші зявилися як замінники золотих монет .

. Суть кількісної теорії грошей

Кількісна теорія грошей стверджує, що ціни товарів визначаються обємом платіжних засобів, що не перебувають в обігу, а рівень товарних цін в середньому змінюється пропорційно кількості грошей в обігу. Кількісна теорія грошей залежно від етапів її розвитку поділяється на класичну та неокласичну (сучасний монетаризм). За Д. Рікардо кількісна теорія грошей включає два постулати:

. Причинності - ціни залежать від кількості грошей

. Пропорційності - ціни змінюються пропорційно зміні кількості грошей

За Д. Юнгом існує постулат «однорідності», за яким подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня цін. Суттєвий внесок до модернізації кількісної теорій зробив Фішер у вигляді математичного рівняння обміну - mV=PQ.

Маршал, Пігу, Кейнс, Солоу були засновниками кембриджського варіанту кількісної теорії грошей. Вони відстоювали тезу про вплив зміни маси грошей на рівень цін і акцентували увагу на мотивах, які змушують окремих субєктів утримати у себе певний запас грошей - касові залишки. Ці гроші використовували для покриття непередбачуваних витрат. Пігу визначає кількість грошей як суму касової готівки населення і підприємств - M = K*PQ, де К - коеф. заощадження - це частина річного доходу, яка зберігається у ліквідній формі субєктів господарювання. K = 1/v .

В теорії Кейнса велика увага приділяється активному використанню фіскальної та грошово-кредитної політики. Кейнс розробив концепцію регулювання ціноутворення і підконтрольної інфляції. Збільшення попиту з боку держави призводить до збільшення виробництва і зайнятості. Збільшення попиту з боку населення веде до інфляції. Тому необхідно стимулювати державні і приватні інвестиції, але обмежити з/п працюючим.

Представники сучасного монетаризму на чолі з Фрідменом заперечували ефективне втручання держави в економіку,прогнозували зростання товарної маси (1-4%) через додаткову емісію грошей. Виходячи з цього Фрідмен запропонував використати правило механічного приросту грошової маси в середньому на 4%, що сприяло б щорічному 3% приросту ВВП.

Тести

. - 1) ; 2. - 2) ; 3. - 2) ; 4. - 4) ; 5. - 4) ; 6. - 3) ; 7. - 3) ; 8. - б,г,д 9. - а,в,е 10. - г

Білет №2

. Визначте особливості фінансів підприємства порівняно з державними фінансами

Державні фінанси - провідна сфера фінансової системи, яка забезпечує функціонування держави. Склад державних фінансів: загальнодержавні та місцеві фінанси. Загальнодержавні фінанси формують фінансову базу вищих органів державної влади і управління. Місцеві фінанси - база місцевих органів влади та управління, забезпечують регіональний контроль. Функціонування сфери державних фінансів характеризується фінансовими категоріями: державні доходи, державні видатки, державний кредит. Державні доходи мобілізуються державою для забезпечення своєї діяльності. Державний кредит є джерелом покриття бюджетного дефіциту. Характерною ознакою сфери державних фінансів є збалансованість вхідних і вихідних грошових потоків в цілому.

Фінанси підприємств, або фінанси суб'єктів господарювання, призначені для забезпечення їхньої виробничої діяльності. Основою фінансів підприємств є формування фінансових ресурсів та отримання і розподіл доходів із метою забезпечення відтворення виробництва, отримання прибутку для власників. В основі фінансової діяльності підприємств лежить здійснення витрат і формування доходів. Проведення витрат забезпечується за рахунок фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні підприємств. Підсумки фінансової діяльності відображаються у фінансових результатах - прибутках чи збитках. За рахунок фінансових ресурсів здійснюються витрати підприємств на виробництво та реалізацію товарів, робіт і послуг, а також інші витрати, пов'язані з діяльністю підприємства. За рахунок отриманих доходів забезпечуються фінансові відносини з державою - платежі в бюджет і цільові фонди, з банківською системою - погашення кредитів і сплата відсотків. Після відшкодування проведених витрат, виплати заробітної плати, розрахунків з бюджетом, цільовими фондами і банками визначаються фінансові результати - прибуток чи збиток.

. Структура грошового обороту за формою платіжних засобів та економічним змістом

Грошовий оборот - процес безперервного руху грошей. Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на безготівковий і готівковий. Готівковий обіг - це рух грошей у формі готівки та виконання ними функцій засобу платежу і засобу обігу. Готівковий рух грошей здійснюється за допомогою різних видів грошей: банкнот, металевих монет, інших кредитних інструментів (векселів, чеків, кредитних карток). Емісію готівкових грошей здійснює Національний банк України. Він випускає готівкові гроші в обіг і вилучає їх, якщо вони стають непридатними до вжитку, а також замінює гроші на нові зразки купюр та монет. У сфері готівкового обігу гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб'єктів. Такий рух безготівкових грошей обслуговує відносини між населенням і юридичними особами, між фізичними особами, між населенням і державними установами тощо.

Безготівковий обіг - це рух вартості без участі готівкових грошей. У сфері безготівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді переведення сум через рахунки в банках. Грошові кошти в безготівкових розрахунках не мають речового виразу і існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках. Безготівковий обіг здійснюється за допомогою чеків, векселів, кредитних карток та інших кредитних інструментів.

За економічним змістом виділяють 4 сектори грошового обороту:

) грошовий обіг (обслуговує сферу товарного обміну) - безперервна циркуляція грошей як засобів обігу і платежу, рух грошових засобів, як складова частина товарно-грошових, торгових, фінансово-кредитних, платіжних операцій.

) фінансовий оборот ( купівля-продаж цінних паперів) - сектор грошового обороту, який обслуговує купівлю-продаж цінних паперів (акцій, облігацій, веселів та інших цінних паперів).

) кредитний оборот ( дивіденди, відсотки) - охоплює сферу перерозподільчих відносин, у якій власність суб'єктів господарювання не відчужується, а лише передається в тимчасове користування іншим особам, за що власник отримує дохід у вигляді відсотків або дивідендів.

) фіскально-бюджетний оборот ( податки та ін. платежі) - охоплює фінансові відносини, які зумовлюють відчуження певної частини доходів, суб'єктів господарювання у вигляді податків, штрафів, відрахувань та інших платежів в подальшому їх перерозподілі через бюджет та цільові фонди на користь держави.

. Стадії та закономірності руху кредиту. Обєкти, субєкти та типи кредитних відносин

Кредит - цінність, що передається одним субєктом іншому. Субєктами кредиту є позичальники та кредитори. Обєктами - вартість, що передається в позичку (позичковий капітал); форма руху позичкового капіталу. Для розуміння суті кредиту важливе значення має рух позиченої вартості відповідно до розвитку кредитних відносин між двома суб'єктами, тобто на мікрорівні.

-а стадія - формування вільної вартості як джерела надання позичок;

-а стадія - розміщення вільної вартості в позичку;

-я стадія - використання позичальником коштів, одержаних у тимчасове розпорядження;

-а стадія - вивільнення використаних позичальником коштів з його обороту або формування в нього доходів, достатніх для повернення позички;

-а стадія - повернення позичальником вартості кредитору та сплата процента. На цьому етапі завершується рух позиченої вартості і закінчуються відносини між кредитором і позичальником щодо даної позички.

На мікроекономічному рівні основними закономірностями руху кредиту є:

зворотність руху вартості, що передана в позичку. Власні кошти постійно залишаються в обороті економічного суб'єкта. Одержані з бюджету кошти не мають умови обов'язкового повернення їх у бюджет, вони стають власністю даного суб'єкта.

тимчасовість перебування позиченої вартості в обороті позичальника, яка визначається тривалістю одного кругообороту його капіталу.

збереження позиченої вартості в процесі руху і повернення її до кредитора в повному обсязі.

залежність маси наданої позички від наявних обсягів вільних коштів.

На макроекономічному рівні закономірності руху кредиту проявляються в такому:

кількісні параметри розвитку кредиту (за динамікою зростання кредитних вкладень) повинні бути адекватними динаміці обсягів ВНП.

як вимога і як зобов'язання, як актив і як пасив, загальні суми кредитних вкладень і позичених ресурсів у макромасштабах завжди балансуються.

зворотність і платність кредиту робить його найбільш адекватним ринковим умовам інструментом фінансування зростання капіталу в реальному секторі економіки.

спрямування коштів з галузей і секторів економіки з низькою рентабельністю у високорентабельні галузі, види виробництва.

Тести

. - 2); 2. - 1); 3. - 2); 4. - 4); 5. - 3); 6. - 2); 7. - 4); 8. - а); 9. - а); 10. - г)

Білет № 3

. Склад і структура видатків Державного бюджету України. Регулювання бюджетних видатків

Видатки бюджету - особлива економічна категорія, яка відображає відносини з приводу витрат держави на здійснення своїх повноважень. Видатки бюджету регламентуються відповідними законодавчими та нормативними актами органів державної влади. Економічну функцію держави забезпечують видатки на народне господарство та науку, соціальну - видатки на соціальний захист населення та соціально-культурну сферу, оборонну - на оборону, управлінську - на утримання управлінських структур (органи державної влади і управління, судові структури і прокуратура, правоохоронні органи і служба безпеки, митна і податкова служби) та на зовнішньополітичну діяльність. Окремо в бюджеті виділяються видатки, пов`язані з системою державного кредиту - на обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу. Видатки бюджету на народне господарство в Україні включають державні капітальні вкладення, бюджетні позички підприємствам, державні субсидії і дотації, операційні витрати. Видатки бюджету на соціальний захист включать державні субсидії окремим громадянам та покриття різниці в цінах на соціально значущі товари і послуги. Видатки на соціально-культурну сферу, що виділяються на основі кошторисного фінансування, структуруються за галузевими ознаками: освіту, охорону здоров`я, фізичну культуру і спорт, культуру. Видатки бюджету на науку відображають фінансування державних і міждержавних науково-технічних програм, фундаментальних досліджень, пошукових та прикладних розробок. Видатки бюджету на оборону включають закупку озброєнь і військової техніки та витрати на утримання військових частин. Крім того, до них також відносять витрати на наукові дослідження в сфері оборони і виплату пенсій військовослужбовцям. Видатки в сфері зовнішньоекономічної і зовнішньополітичної діяльності - це сплата внесків до міжнародних організацій, членом яких є Україна, утримання дипломатичних представництв за кордоном, відрядження за кордон представників органів державної виконавчої влади. Видатки по обслуговуванню державного боргу включають погашення заборгованості та виплату процентів за державними позиками. Фінансування державних видатків - це плановий, цільовий, безповоротний та безоплатний відпуск коштів, що здійснюється з урахуванням оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних джерел фінансування, проводиться в міру здійснення планового використання коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій, а також для утримання соціально-культурної сфери, створення соціальних гарантій населення та виконання зобов'язань держави, з додержанням режиму економії при всебічному постійному контролі. У видаткових відносинах беруть участь щонайменше три суб'єкти. Владною стороною виступають Міністерство фінансів України, яке складає розпис видатків, і Державне казначейство. Посередником виступає уповноважений банк.

. Основні типи грошових систем та їх еволюція

Грошова система - форма організації грошового обороту в державі.

Типи грошових систем:

. за формами грошей:

.1 металеві:

·біметалізм ( подвійні валюти, «кульгаючі» валюти; паралельні валюти)

·монометалізм ( мідні, срібні, золоті)

Золото в свою чергу пройшло таку еволюцію:

І Золотомонетний стандарт - характерне виконання золотом усіх функцій грошей, карбування і обіг золотих монет із фіксованим золотим вмістом, вільний обмін паперових грошей на золото.

ІІ Золото-злитковий стандарт - характерні відсутність в обігу золотих монет, заборона на їх вільне карбування, обмін банкнот лише на стандартні золоті зливки. Золото-зливковий стандарт використовувався переважно для міжнародних розрахунків.

ІІІ Золото-девізний стандарт - характерні відсутність в обігу золотих монет та їх вільного карбування, здійснення обміну банкнот на золото через обмін на іноземну валюту (девізу), яка, в свою чергу, обмінюється на золото. У такий спосіб зберігався непрямий зв'язок грошових одиниць тридцяти країн світу із золотом.

.2 система паперово-кредитного обігу:

·паперово-грошова система;

·система кредитних грошей.

. за характером регулювання

.1 ринкові

.2 неринкові

. За характером економічної системи

.1 відкрита

.2 закрита.

. Назвіть статі пасивів і активів банку. Дайте їм характеристику

Статті активу та пасиву подаються у балансовому звіті у порядку зменшення їх ліквідності. Норми ліквідності встановлюються як відношення різних статей активів балансу банку до всієї суми або до певних статей пасивів, або, навпаки, пасивів до активів. Норму ліквідності ще називають коефіцієнтом ліквідності. За ступенем ліквідності активи банку можна об'єднати в три групи: активи в безпосередньо ліквідній формі, легко- і важко ліквідні активи. Активи в безпосередньо ліквідній формі - це касовий резерв готівки і засобу на поточному рахунку в центральному банку, оскільки комерційні банки можуть у будь-який час вилучити ці засоби готівкою. Касовий резерв готівки і засобу на поточному рахунку в центральному банку є незайнятими активами комерційних банків, що не приносять їм прибутку. З усіх зайнятих активів найбільш ліквідними є позички до запитання, облік векселів і короткострокові позички. Найменш ліквідними статтями активів комерційних банків виступають середньо- і довгострокові позички, а також інвестиції в цінні папери. Останні теоретично можуть бути завжди перетворені на готівку, але практично таке перетворення не завжди здійснюється без втрат. Реалізація ж цінних паперів за цінами, нижчими від цін придбання, може призвести до банкрутства банку. Ліквідність банківських активів і їхня прибутковість взаємно протилежні. Активи в безпосередньо ліквідній формі (готівка в касі і засоби на поточному кошторисі в центральному банку) зовсім не приносять прибутків, а найбільш ліквідні зайняті активи (позички до запитання) приносять найменший дохід. Найбільш дохідні довгострокові позички й інвестиції в цінні папери є найменш ліквідними статтями активів.

Тести

. - 1); 2. - а); 3. - а,б) 4. - а) 5. - в,г,д); 6. - а,б,г) 7. - в,д); 8. - 1,2,3) 9. - 1); 10. - 3)

Білет №4

. Охарактеризуйте групи фінансових відносин, що стосуються фінансів підприємств

Фінанси субєктів господарювання одна з основних сфер функціонування фінансів. Їх специфіка - мобілізація коштів і створення фондів фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси:

. Внутрішні:

·при розподілі доходу формування прибутку;

·розподіл і використання чистого прибутку;

·формування фонду підприємства.

. Зовнішні:

.1 обміну

·розрахунки між покупцями і постачальниками

.2 розподілу

·з керівними органами;

·з учасниками фінансового ринку;

·з бюджетом;

·з цільовими державними фондами;

·з банками;

·із страховими компаніями.

. Кредитний ринок та ринок цінних паперів, їх структура, субєкти та інструменти

За інституціональною ознакою та організацією торгівлі фінансовими ресурсами фінансовий ринок поділяється на кредитний і ринок цінних паперів. Кредитний ринок охоплює ту частину фінансового ринку, яка функціонує на основі укладення кредитних угод; він має договірний характер. Такий ринок є основною складовою фінансового ринку. По-перше, він забезпечує найшвидший доступ до фінансових ресурсів. По-друге, переваги кредитного ринку випливають із функціонального потенціалу основних суб'єктів цього ринку - комерційних банків, що не тільки опосередковують рух фінансових ресурсів, а й певною мірою продукують їх. Кредитний ринок дає змогу здійснити нагромадження, розподіл, перерозподіл та рух позикового капіталу між сферами економіки, суб'єктами фінансового ринку. Кредит - суспільні економічні відносини, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Об'єктом кредиту є та вартість, яка передається в позику одним суб'єктом іншому. Суб'єктами ринку є: кредитори; держава в особі центрального банку, який контролює виконання чинного законодавства учасниками ринку кредитів і регулює ринок за допомогою економічних методів; постачальники. Учасниками ринку кредитних ресурсів є: комерційні банки, брокерські контори, дисконтні компанії та інші фінансово-кредитні інституції.

Ринок цінних паперів - особлива форма торгівлі фінансовими ресурсами, що опосередковується випуском та обігом цінних паперів. Він є найактивнішою частиною сучасного фінансового ринку і дає змогу реалізовувати різноманітні інтереси емітентів, інвесторів та посередників. Первинний ринок - ринок перших і повторних випусків (емісій) цінних паперів, на якому відбувається їх первинне розміщення (андерайтинг). Первинне розміщення здійснюється шляхом безпосереднього звернення емітента до покупця, або передачі всієї емісії чи її частки посередникові (інституційному інвестору), який бере на себе функції поширення цінних паперів. На вторинному ринку відбувається обіг раніше емітованих на первинному ринку цінних паперів, тобто їх перерозподіл. Цей ринок характеризується операціями перепродажу раніше випущених цінних паперів. Об'єктом ринку цінних паперів є специфічні фінансові інструменти - цінні папери різних видів.

. Грошові реформи в Україні

Серед комплексу заходів щодо оздоровлення і впорядкування грошового обороту особливе місце займають грошові реформи. Вони являють собою повну чи часткову перебудову грошової системи, яку проводить держава з метою оздоровлення грошей чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту. Основними принципами створення грошової системи в Україні повинні бути:

?? створення національної грошової одиниці і розгалуженої структури депозитних та інших форм грошей;

?? запровадження ефективного механізму організації і регулювання готівкового обігу та їх взаємодії;

?? побудова нової системи зовнішніх валютних відносин;

?? забезпечення внутрішньої і зовнішньої конвертованості власної грошової одиниці;

?? здійснення реформи банківської системи;

?? утворення належної ринкової інфраструктури грошового, валютного та фондового ринків.

Розпочалася реформа в січні 1992 р. випуском у готівковий обіг купоно-карбованця багаторазового використання, а закінчилася у вересні 1996 р. випуском в обіг гривні, тобто тривала майже 5 років. Беручи до уваги вжиті за цей період заходи, можна виділити кілька етапів реформи:

?? перший етап (січень - листопад 1992 р.),

?? другий етап (листопад 1992 - серпень 1996 р.),

?? третій етап (вересень 1996 р.). [2, ст. 240]

Проведення грошової реформи було спрямовано на закріплення фінансової стабільності, прискорення розрахунків, залучення в банківську систему надлишкової готівки, забезпечення стабільності курсу національної валюти щодо іноземних валют. Головним досягненням було утримання стабільності грошового, споживчого й валютного ринків.

Тести

. - 1); 2. - 2); 3. - 3); 4. - 2); 5. - 3); 6. - 3); 7. - 4); 8. - б,г,д,е) 9. - а,б,в,г) 10. - а)

Білет №5

. Економічна суть та класифікація державних видатків

а) поточні видатки, які відображають усі платежі бюджету, що спрямовуються на поточні цілі. Поточні видатки - це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів управління у бюджетному році та витрати на фінансування заходів із соціального захисту населення тощо;

б) капітальні видатки, які спрямовуються на придбання основного капіталу, створення державних запасів і резервів, землі і нематеріальних активів, а також капітальні трансферти;

в) нерозподілені видатки, які є видатками з резервних фондів Кабінету Міністрів України та фондів непередбачених видатків Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих адміністрацій, виконкомів місцевих рад;

г) кредитування з вирахуванням погашених коштів, які відображають платежі бюджетів усіх рівнів з метою проведення економічної політики, в результаті чого у них виникають фінансові вимоги до інших субєктів господарської діяльності. При здійсненні кредитування обовязковою умовою є зобовязання щодо повернення коштів.

2. Функції міжнародних фінансів: розподільча і контрольна

Розглянемо дві основні функції міжнародних фінансів: розподільну і контрольну.

Розподільна функція. Через механізм міжнародних фінансів здійснюється грошовий розподіл і перерозподіл світового продукту. Розподіл та перерозподіл світового продукту визначається:

. обєктивними закономірностями:

·капітал спрямований туди, де найбільша норма прибутку;

·важливим чинником руху капіталу є ризики, повязані з отриманням прибутку;

·рух капіталів відображає також дію закону пропорційного розвитку;

. політикою (інтересами) субєктів міжнародних відносин.

Контрольна функція. Міжнародні фінанси відображають рух суспільного продукту у грошовій формі. Це дає можливість здійснювати облік та аналіз руху світового суспільного продукту у грошовій формі у будь-який час, на будь-якому етапі.

Практична реалізація контрольної функції полягає в: прийнятті подальших рішень щодо міжнародних фінансів; розробленні поточної та стратегічної міжнародної фінансової політики.

. Необхідність, суть та органи валютного регулювання. Механізм регулювання валютного курсу (девальвація, ревальвація, валютна інтервенція)

Валютне регулювання - це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку. До міжнародних органів валютного регулювання належать: МВФ, Світовий банк, міжнародні фінансово-кредитні організації. Механізм валютного регулювання в Україні охоплює сукупність заходів, котрі проводять НБУ, Мінфін, ДПА, інші органи валютного контролю у сфері валютних відносин. Проведення зваженої та обґрунтованої курсової політики є головною метою валютного регулювання Національного банку України. Валютний курс - це ключова ланка, яка зв'язує економіку України зі світовою економікою. Поява обмінних валютних курсів національних валют пов'язана з розвитком міжнародної торгівлі, яка давно вже стала невід'ємною частиною економічної діяльності країн світового співтовариства. Обмінні курси впливають не тільки на стан міжнародної торгівлі, а значною мірою і на національну економіку країни.

Механізм валютного регулювання переважно зводиться до таких форм:

. Девальвація - зниження обмінного курсу національної валюти щодо іноземних. Об'єктивна основа: завищення офіційного валютного курсу порівняно з реальною купівельною спроможністю грошової одиниці.

. Ревальвація - підвищення курсу національної валюти стосовно імпортних.

. Валютна інтервенція - операції щодо купівлі та продажу власної валюти або конкурентної - іншої держави. Способи здійснення валютної інтервенції: за рахунок використання власних іноземних валютних резервів (через своп-угоди); за рахунок продажу цінних паперів, розміщених в іноземній валюті, в тому числі кредитних позицій у СПЗ (SDR).

Тести

. - 7); 2. - 2); 3. - 4); 4. - 4); 5. - 4); 6. - 3); 7. - г); 8. - а); 9. - а); 10. - а)

Білет №6

. Податкова система та податкова політика в Україні

Податки - обовязкові платежі, які забезпечують фінансування державних витрат. Податкова система - сукупність встановлених в країні податків та зборів (платежів) до бюджетів та державних цільових фондів. Податкова система України передбачає групування податків:

·в залежності від бюджетного устрою ( до держбюджету та місцевих бюджетів, платежі, що формують цільові державні фонди);

·за способом сплати ( прямі, непрямі податки ).

Податки поділяються на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні в свою чергу на:

) прямі податки:

·податки на прибуток підприємства;

·податок на землю;

·податок на нерухомість.

) непрямі податки:

·ПДВ;

·акцизний збір;

·мито.

) збори:

·до пенсійного фонду;

·з тимчасової втрати працездатності;

·на виплати по безробіттю;

·виплати на нещасні випадки, проф. захворювання;

·держмито;

·за використання природних ресурсів.

Місцеві поділяються на:

) податки:

·за рекламу;

·комунальні.

) збори:

·гастрольний;

·курортний;

·збір за виграш та участь на іподромі;

·інші.

Податкова політика - діяльність держави у сфері встановлення та справляння податків. Ґрунтується на принципах, визначених податковим законодавством: стимулювання підприємницької інвестиційної активності, рівномірності сплати податків.

. Система міжнародних фінансових відносин

Міжнародні фінансові відносини являють собою досить складну систему руху грошових потоків. Вони можуть бути згруповані за такими напрямами:

·взаємовідносини між субєктами господарювання різних країн;

·взаємовідносини держави з юридичними і фізичними особами інших країн;

·взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжнародними організаціями;

·взаємовідносини держави і субєктів господарювання з міжнародними фінансовими інституціями.

Здійснення міжнародних фінансових відносин потребує купівлі-продажу необхідної для розрахунків валюти та визначення валютного курсу. Ці операції забезпечуються через спеціальний фінансовий інститут - валютний ринок, який є базовою ланкою сфери міжнародних фінансів. Міжнародні фінансові відносини ґрунтуються на двох основних складових: установлених формах розрахунків та системі валютного регулювання. Порядок і форми проведення розрахунків становлять організаційний аспект міжнародних фінансових відносин і регламентуються відповідними міжнародними документами та угодами. Форми розрахунків у системі міжнародних фінансових відносин характеризують організаційний аспект руху грошових потоків - порядок проведення операцій, їх документальне оформлення, відповідальність сторін і банків та ін. Міжнародні фінансові відносини загалом і міжнародна торгівля зокрема можуть успішно розвиватись тільки на засадах еквівалентності обміну, що, у свою чергу, можливо лише на основі реального курсу валют.

. Валютний ринок

Валютний ринок - система організаційних та економічних відносин, повязаних з купівлю-продажем іноземної валюти.

Валютний ринок:

. за обємом валютних операцій:

·міжнародний (є сукупністю операцій з купівлі і продажу різноманітних валют усіма фінансовими організаціями світу);

·регіональний (становлять собою відносини між суб'єктами світового господарства з приводу купівлі-продажу іноземних валют, які діють в регіоні);

·місцевий (це ринок однієї держави, на одній території).

. за субєктами, які проводять валютні операції:

·міжбанківський;

·клієнтський;

·біржовий.

. за ступенем законності операцій:

·офіційний;

·нелегальний;

·сірий.

Функції валютного ринку реалізуються через виконання широкого спектру валютних операцій. Операції валютного ринку:

) Конверсійні - касові,форвардні, фючерсні, опціонні, своп, арбітражні;

) Депозитні - до запитання, короткострокові, строкові;

) Кредитні - короткострокові, середньострокові, довгострокові.

Тести

. - 1); 2. - 5); 3. - 2); 4. - 4); 5. - 3); 6. - 2); 7. - а,г,д); 8. - б); 9. - а); 10. - в)

Білет №7

. Характеристика загальнодержавних цільових фондів, що створені в Україні

Пенсійний фонд України є найбільшим позабюджетним цільовим фондом. У своїй діяльності Пенсійний фонд керується законодавчими і нормативними актами, які окреслюють його завдання та функції, зокрема збирання і акумуляцію обов'язкових страхових внесків, призначених для пенсійного забезпечення й виплат допомоги, і їх виплати, у тому числі пенсій відповідно до законів України про пенсійне забезпечення та про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсій військовослужбовцям і працівникам органів внутрішніх справ, допомоги на дітей та інших витрат, які згідно з чинним законодавством фінансуються за рахунок Пенсійного фонду, а також перевірку правильності їх призначення і виплат. Пенсійний фонд також бере участь у фінансуванні державних і регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів й організовує міжнародне співробітництво у сфері пенсійного забезпечення. У межах чинного законодавства України Пенсійному фонду та його органам на місцях надано право отримувати від підприємств, установ і організацій, а також громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність, інформацію й документи щодо нарахування і сплати обов'язкових страхових платежів до Пенсійного фонду, перевіряти їх, вимагати від юридичних і фізичних осіб усунення порушень законодавства щодо сплати внесків і використання коштів Пенсійного фонду.

Конституційне право громадян на працю забезпечується органами державної влади й управління, у тому числі Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Цей Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, кошти якого не входять до складу Державного бюджету України. За рахунок коштів Фонду зайнятості фінансувалися заходи, передбачені державними та територіальними програмами зайнятості; основним джерелом доходів Фонду були обов'язкові внески підприємств і організацій. У видаткових статтях Фонду переважають виплати допомоги у зв'язку з безробіттям.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності належить до цільових позабюджетних страхових фондів. У Фонді акумулювалися збори, з нього фінансувалися виплати на обов'язкове соціальне страхування. За рахунок коштів Фонду здійснюються:

виплата допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та пологами, при народженні дитини та у зв'язку з доглядом за нею до досягнення трирічного віку, на поховання;

фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей;

утворення резерву страхових коштів у розрахунку на місяць для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб.

Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві також належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Страхування від нещасного випадку на виробництві є самостійним видом загальнообовязкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя і здоровя громадян у процесі їх трудової діяльності. Фінансування Фонду здійснюється за рахунок внесків роботодавців; прибутку, одержаного від розміщення тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; добровільних внесків; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників; коштів, одержаних від стягнення штрафів і пені з винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці юридичних і фізичних осіб.

2. Поняття про грошовий оборот, його економічна основа, основні субєкти та ринки, які він обслуговує

Грошовий оборот - процес безперервного руху грошей. Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на безготівковий і готівковий. Готівковий обіг - це рух грошей у формі готівки та виконання ними функцій засобу платежу і засобу обігу. Готівковий рух грошей здійснюється за допомогою різних видів грошей: банкнот, металевих монет, інших кредитних інструментів (векселів, чеків, кредитних карток). Безготівковий обіг - це рух вартості без участі готівкових грошей. У сфері безготівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді переведення сум через рахунки в банках. Грошові кошти в безготівкових розрахунках не мають речового виразу і існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках. Безготівковий обіг здійснюється за допомогою чеків, векселів, кредитних карток та інших кредитних інструментів.

За економічним змістом виділяють 4 сектори грошового обороту:

) грошовий обіг (обслуговує сферу товарного обміну)

) фінансовий оборот ( купівля-продаж цінних паперів)

) кредитний оборот ( дивіденди, відсотки)

) фіскально-бюджетний оборот ( податки та ін. платежі)

Субєктами грошового обороту фактично є всі юридичні й фізичні особи, які приймають участь у створенні, розподілі, обміні і споживанні ВНП.

Як відомо, ринок у найпростішому розумінні система економічних відносин з приводу купівлі-продажу товарів. Він представлю сукупність товарного та грошового обороту. У функціональному розумінні сучасний ринок - поняття більш глибокі комплексне і представляє систему ринків, серед яких найважливіша роль належить грошовому (фінансовому) ринку. Грошовий ринок - це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщаються (розподіляються та перерозподіляються) під впливом попиту пропозиції з боку різних суб'єктів економіки.

. Суть інфляції, її причини, форми прояву та закономірності розвитку. Види інфляції

Інфляція - це процес знецінення грошей, це падіння купівельної спроможності грошей, підвищення грошової вартості життя, це приріст цін, викликаний надлишком грошей щодо товарів та послуг. Причинами її виникнення може бути: незбалансованість державних витрат і доходів, мілітаризація економіки, емісія грошей, зростання «відкритості» економіки тієї чи іншої країни і т.д. Інфляція має важкі форми прояву. Головні з них: перерозподіл доходів, прихована державна конфіскація грошей у населення через податки, прискорена матеріалізація грошей, падіння реальної процентної ставки на капітал, падіння рівня життя народу.

Розрізняють інфляцію за:

причинами (інфляція попиту, інфляція витрат);

темпом приросту цін (помірна, галопуюча, гіперінфляція);

можливостями передбачити зростання цін (очікувана, неочікувана);

характером перебігу (збалансована, незбалансована);

характером знецінення грошей (відкрита, прихована, придушена).

Наслідками нерегульованої інфляції є: довільний перерозподіл доходів, відсутнє заощадження, ціни не відіграють регулюючої ролі, гроші перестають бути вимірником економічних процесів.

Але існують антиінфляційні заходи:

·політика доходів - вилучення з обороту частини грошової маси.

·політика структурних зрушень - податкове стимулювання певних галузей, державне вкладення в розвиток певних галузей;

·монетарні заходи - девальвація, ревальвація;

·грошові реформи - деномінація, конфіскація, нуліфікація.

Тести

. - 1); 2. - 3); 3. - 3); 4. - б,в,г); 5. - б); 6. - б); 7. - в); 8. - б,г,д,е); 9. - а,б,в,г); 10. - а

Білет №8

. Державний борг, його економічні наслідки

Державний борг - сума заборгованості держави своїм кредиторам. Виділяють державний борг:

. Поточний - витрати з виплати доходів (процентів) кредиторам за всіма борговими зобов'язаннями держави і погашення зобов'язань, термін сплати яких настає в поточному періоді.

. Капітальний - це вся сума випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, а також доходи (проценти), які необхідно сплатити за цими зобов'язаннями.

. Внутрішній - це сукупність зобовязань держави перед резидентами, тобто заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації.

. Зовнішній - це сукупність боргових зобовязань держави, що виникли в результаті запозичень держави на зовнішньому ринку.

Зовнішній державний борг має такі дві складові:

борг органів державної влади і управління, який виникає в результаті залучення кредитів іноземних держав та випуску державних цінних паперів, що розміщуються на міжнародних ринках капіталів.

борг субєктів господарювання, гарантований Урядом. Він погашається та обслуговується субєктами господарювання - позичальниками.

Погашення та обслуговування державного боргу здійснюється шляхом проведення платежів з виконання боргових зобовязань перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу, відсотків по ній та супутніх витрат, передбачених умовами випуску державних цінних паперів, угодами про позику, державними гарантіями та іншими документами.

Управління державним боргом - система форм, методів по забезпеченню платоспроможності держави. Платоспроможність держави залежить від розвитку внутрішнього ринку і валютних надходжень.

. Попит на гроші та його складові

Грошовий ринок забезпечує баланс між попитом та пропозицією на всі фінансові інструменти. Попит на гроші -запас грошей, який прагнуть мати в своєму розпорядженні економічні субєкти. Тобто попит на гроші є багатство ліквідних фондів.

Попит на гроші MD = f( rM2; rB; rE; rWn ), тобто попит індивідуума на гроші MD є функція від норми відсотка на гроші: в строкових депозитах (rM2); в облігаціях (rB); в акціях (rE); інші форми багатства (rWn). Попит на гроші формується як трансакційний попит ( попит на гроші для операцій) і попит на гроші як на актив ( для накопичення купівельної спроможності ).

Трансакційний попит - є попит для обслуговування всіх видів угод в економіці. Виходячи з рівняння Фішера, попит на гроші можна подати MD = PY/V, або ж попит на гроші можна записати у вигляді кембриджського рівняння M = K*P*Q, де К - коефіцієнт заощадження К = 1/V.

Трансакційний попит змінюється зі зміною ВВП.

Спекулятивний попит на гроші пов'язаний зі заощадженням у формі готівки або ін. активів ( облігацій, акцій, золота, нерухомості ). Спекулятивний попит на гроші - це певний резерв грошей, за допомогою якого прагнуть застрахувати себе від можливих витрат. Реальні грошові запаси (M/p)D = L*i, де i - відсоткова ставка, L - вартість активів. Підвищення відсоткової ставки за активами зменшує спекулятивний попит на гроші.

Чим вищий темп інфляції, тим нижчий буде рівень реального попиту на гроші.

3. Розвиток кредитно-фінансових інститутів

Крім банків, кредитна система включає спеціалізовані кредитно-фінансові інститути, які останнім часом набувають усе більшого розвитку і починають створювати серйозну конкуренцію комерційним банкам на ринку фінансових послуг. Вони представлені пенсійними, інвестиційними фондами, страховими, лізинговими, фінансовими компаніями, ломбардами. Пенсійні фонди - це спеціалізовані фінансові установи, основним завданням яких є збирання і акумуляція грошових коштів, призначених для пенсійного забезпечення громадян після досягнення ними певного віку. За формою власності вони можуть бути приватними або державними. Приватні пенсійні фонди створюються різними фірмами й корпораціями, для виплати пенсій та допомоги своїм робітникам і службовцям. Кошти цих фондів формуються за рахунок регулярних відрахувань із заробітної плати працівників, відрахувань з прибутку підприємства. Державні пенсійні фонди створюються центральними та місцевими органами влади, а їх ресурси формуються за рахунок відрахувань з бюджетів різних рівнів, а також внесків працівників державних підприємств.

Інвестиційні фонди - це особливий вид фінансово-кредитних установ, що забезпечують посередництво в інвестиційному процесі. Випускаючи власні цінні папери, вони акумулюють грошові кошти приватних інвесторів (переважно населення) та вкладають їх в акції й облігації різних підприємств. Організаційно інвестиційні фонди можуть бути відкритого або закритого типу.

Лізингові компанії - це кредитно-фінансові формування, які займаються купівлею устаткування, машин, транспортних засобів, споруд виробничого призначення, які дорого коштують та надають їх в оренду з правом наступного викупу. Для придбання машин і устаткування лізингові компанії використовують власні та позичкові кошти. Лізинг забезпечує підприємствам можливість одержати необхідне устаткування без значних разових витрат грошових коштів, неминучих при звичайній купівлі.

Фінансові компанії - це кредитно-фінансові установи, які спеціалізуються на кредитуванні продажу споживчих товарів з відстроченням платежу. Ресурси фінансових компаній формуються за рахунок випуску власних боргових зобов'язань - облігацій або векселів, а також отримання короткострокових кредитів від комерційних банків. Вони надають кредити покупцям споживчих товарів шляхом придбання у торговельних фірм боргових зобов'язань, якими був оформлений відповідний продаж. У процесі придбання товару покупець сплачує частину його вартості (у межах 20%), а на решту суми бере торговельний кредит.

Ломбарди - кредитні установи, що надають грошову позику під заставу рухомого майна цінних речей. Нині ломбарди - це державні госпрозрахункові підприємства, які спеціалізуються на наданні споживчого кредиту фізичним особам, під заставу рухомого майна, яке можна швидко реалізувати. Вартість заставленого майна, як правило, має перевищувати суму кредиту на 20-50%. Позичальник зберігає право власності на заставлене в ломбарді майно протягом певного періоду. Це право підтверджується заставною квитанцією, яка засвідчує факт внесення того чи іншого майна в заставу. У разі, коли кредит не буде повернуто в строк, ломбард має право реалізувати заставлене майно, виторг за яке має компенсувати суму боргу разом з нарахованими відсотками. Специфіка ломбардних позичкових операцій полягає у видачі громадянам невеликих сум позичок на відносно короткі строки (переважно до трьох місяців).

Тести

. - 2); 2. - 1); 3. - 2); 4. - 4); 5. - 3); 6. - 1); 7. - 3); 8. - а); 9. - а); 10. - б,г,д

Білет №9

. Фінансовий механізм

Фінансовий механізм - сукупність форм і методів створення та використання фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, суб'єктів господарювання і населення. Застосовується з метою створення сприятливих умов для економічного і соціального розвитку суспільства.

За допомогою фінансового механізму згідно з основними положеннями фінансової політики здійснюється розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту.

Структура фін. механізму:

) фінансові методи - планування, оперативне управління, фінансовий контроль, фінансове забезпечення, фінансове регулювання;

) фінансові важелі - податки, обовязкові платежі, норми А, відсотки, орендні платежі, інше;

) стимули - податкові пільги, прискорена амортизація, бюджетне фінансування, фонд матеріального забезпечення;

) санкції - штрафи, пеня;

) нормативно-правове забезпечення - конституція, закони ВР, підзаконні нормативно-правові документи

. Сутність і функції фінансового ринку

Фінансовий ринок - це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності. Відносини обміну пов'язані з переданням одним суб'єктом іншому за відповідну плату (проценти, дивіденди, дисконтні скидки тощо) права на тимчасове чи постійне використання фінансових ресурсів. Таке передання може здійснюватись прямо чи через фінансових посередників (комерційні банки, інвестиційні фонди та ін.). Фінансовий ринок виконує надзвичайно важливі функції в ринковій економіці. Він є забезпечуючою структурою, насамперед для фінансів суб'єктів господарювання, які є базовою сферою фінансової системи. Їх фінансова діяльність розпочинається з формування ресурсів. Призначення фінансового ринку полягає в забезпеченні підприємствам належних умов для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів. Таким чином, підприємства на фінансовому, як і на інших ринках, практично рівнозначні, як у ролі покупця, так і продавця ресурсів.

Сутність та роль фінансового ринку в економіці держави найбільш повно розкривається в його функціях, основними з яких є:

) мотивована мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, зарубіжних інвесторів та трансформація акумульованих грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;

) реалізація вартості, втіленої у фінансових активах, та організація процесу доведення фінансових активів до споживачів (покупців, вкладників);

) перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств із метою їх ефективнішого використання;

) фінансове обслуговування учасників економічного кругообігу та фінансове забезпечення процесів інвестування у виробництво, розширення виробництва та дольової участі на основі визначення найбільш ефективних напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері;

) вплив на грошовий обіг та прискорення оборогу капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

) формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;

) страхова діяльність та формування умов для мінімізації фінансових та комерційних ризиків;

) операції, пов'язані з експортом-імпортом фінансових активів; інші фінансові операції, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю;

) кредитування уряду, місцевих органів самоврядування шляхом розміщення урядових та муніципальних цінних паперів;

) розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу тощо.

. Сутність кредиту як форми руху вартості на зворотній основі. Позиковий капітал і кредит

Кредит - цінність, що передається одним субєктом іншому. Принципами кредитування є: строковість, зворотність, платність, забезпеченість, цільове використання. Кредит як економічне явище являє собою процес, що характеризується певним рухом елементів його структури (обєкта і субєктів). Рух кредиту має свою визначеність у часі та в просторі, має свої специфічні закономірності і є ключовою ознакою кредиту як економічної категорії.

На мікроекономічному рівні однією з основних закономірностей руху кредиту є:

зворотність руху вартості, що передана в позичку. Цим рух кредитних коштів істотно відрізняється від власних та бюджетних коштів, які є в обороті позичальника. Власні кошти постійно залишаються в обороті економічного субєкта. Одержані з бюджету кошти не мають умови обовязкового повернення їх у бюджет, вони стають власністю даного субєкта. Деякі економісти вважають сплату податків джерелом повернення бюджетних коштів до бюджету. Проте це не так - податки не можуть бути ні джерелом повернення одержаних раніше бюджетних асигнувань, ні формою плати за користування бюджетними коштами.

Позиковий капітал - кошти, які надаються ліцензіату на умовах повернення та платній основі з метою здійснення інвестиційної діяльності. Позиковий капітал характеризує залучення для фінансування розвитку підприємства на основі повернення коштів або інших майнових цінностей. Усі форми позикового капіталу, які використовує підприємство, є фінансовими зобовязаннями і підлягають погашенню в передбачені терміни.

Тести

гроші фінанси державний борг

1. - 3,4) 2. - 3); 3. - 2); 4. - 1); 5. - 3); 6. - 2); 7. - г); 8. - а); 9. - б); 10. - а,б)

Білет № 10

. Причини виникнення дефіциту бюджету та методи його фінансування

Бюджетний дефіцит - перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною. Є однією з основних причин інфляції, спричиняється економічною нестабільністю, скороченням надходжень до бюджету, зростанням видатків з бюджету.

Причини виникнення дефіциту: - спад виробництва; - зниження ефективності функціонування окремих галузей; - несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення; - великі воєнні витрати; - інші фактори, що впливають на соціально-економічне становище країни. Бюджетний дефіцит - явище майже постійне в економіці кожної держави. Для населення наявність дефіциту має опосередковане значення, але воно бере участь у поверненні залучених для покриття дефіциту коштів шляхом сплати податків.

Основними методами фінансування бюджетного дефіциту є:

кредитно-грошова емісія (монетизація);

боргове фінансування;

за рахунок податкової політики.

Кредитно-грошова емісія пов'язана з випуском в обіг додаткової маси грошей для фінансування саме бюджетного дефіциту. Але безконтрольна емісія грошей посилює інфляцію, погіршує стан грошового обігу, спричиняє тяжкі наслідки у сфері економічних та соціальних відносин. Покриття бюджетного дефіциту за допомогою боргового фінансування, тобто здійснення державних запозичень за рахунок випуску та реалізації державних цінних паперів (облігацій, казначейських векселів тощо) на внутрішньому та зовнішньому ринках за визначених умов, витісняє частину інвестицій із виробничого процесу, зумовлює зменшення чистого експорту, збільшення ринкової ставки відсотка і зниження споживчих видатків. Ще одним методом фінансування бюджетного дефіциту є упровадження зваженої податкової політики. Проблема збільшення податкових надходжень до державного бюджету виходить за межі фінансування бюджетного дефіциту, оскільки вона пов'язана з проведенням комплексної податкової реформи, спрямованої на зменшення податкових ставок і розширення бази оподаткування.

. Функції грошей. Функція міри вартості. Ціна як грошове вираження вартості товарів

Функція грошей - певна дія чи робота грошей. Виділяють наступні функції грошей:

. міра вартості - виражена в грошах вартість товару - є його ціна. Кількість абстрактної праці,що гроші реалізують через цю функцію виражається в масштабі ціни;

. гроші як засіб обігу - виконують роль посередника в обміні товару і забезпечують їх обіг;

. як засіб платежу;

. як засіб нагромадження і заощадження;

. світові гроші.

Міра вартості - це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни. Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, та встановлює певну грошову одиницю розрахунків - національну валюту.

Ціна - це грошове вираження вартості предмета, об'єкта, товару, тобто кількість грошових одиниць, що характеризує вартість. При цьому вважається, що вартість визначається суспільне необхідними затратами праці на виробництво і реалізацію цього товару. Ціна - грошове вираження вартості товару, яке повністю задовольняє інтереси продавця і покупця або значною мірою однієї зі сторін (залежно від типу ринку, на якому представлений товар). Ціна є грошовим вираженням вартості товару тільки в тому разі, коли існує рівновага між попитом і пропозицією.

. Платіжний баланс

Платіжний баланс - співвідношення між валютними надходженнями в країну і платежами держави за кордон протягом певного часу; статистичний звіт про результати зовнішньоекономічної діяльності країни за певний період, зазвичай за рік.

Стан платіжного балансу країни визначається її економічним потенціалом, особливостями структури економіки, участю економічних агентів країни в міжнародній кооперації, звязками із світовим ринком позичкових капіталів, станом державного регулювання економіки і зовнішньоекономічних відносин. Тому платіжний баланс чітко відображає економічне становище країни, широко використовується в інтересах прогнозування і макроекономічного регулювання. За формою складання платіжний баланс визначається як платіжний звіт за певний період часу, в якому відображаються усі економічні ситуації між

резидентами і нерезидентами держави. Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку. Система розрахунків платіжного балансу унікальна в тому плані, що вона хоч і не показує безпосередньо, які процеси розвиваються добре, а які явища їх викликають, проте відображає реальні фінансові потоки між даною країною і зовнішнім світом, що дає змогу зробити відповідні висновки. По-перше, за допомогою записів результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих валютних курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більш зацікавлені в цьому (резиденти), і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерезиденти). По-друге, платіжний баланс незамінний і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри накопичення даної валюти в руках іноземців і вирішити питання про доцільність підтримки фіксованого курсу валюти, якщо їй загрожує криза. По-третє, рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату відсотків і платежів за основною сумою боргу й можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація потрібна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам.

Тести

. - 2); 2. - 1,2); 3. - 3); 4. - 2); 5. - 1); 6. - 1); 7. - 1); 8. - а,г); 9. - в); 10. - б)

Білет №11

. Сутність, значення та функції державного бюджету

Бюджет держави є складовою ланкою державних фінансів. Бюджет держави розглядають з трьох позицій:

. як економічна категорія - сукупність економічних відносин між державою і фізичними, юридичними особами;

. як правова категорія - повязана з законодавчим регулюванням процесу формування бюджету;

. за матеріальним змістом - бюджет являє собою загальний державний фонд грошових ресурсів.

Джерелами формування бюджету є:

·податкові надходження;

·неподаткові надходження;

·доходи від операцій з капіталом;

·бюджетні трансферти;

·цільові бюджетні фонди.

Напрями використання бюджету:

·економічна діяльність держави;

·соціальна сфера;

·державне управління;

·національна оборона;

·зовн.-економічна діяльність;

·обслуговування державного боргу.

Функції бюджету

Фіскальна функція означає створення фінансової бази функціонування держави в умовах фактичної відсутності у нього власних доходів (виключаючи дохід від державної власності).

Функція економічного регулювання - це використання державою податків (основного джерела доходів бюджету) для проведення своєї економічної політики.

Соціальна функція припускає використання державного бюджету для підвищення прозорості доходу.

. Суть грошей як загального еквівалента і абсолютно ліквідного активу. Гроші як гроші і гроші як капітал

Гроші - це форма прояву суспільних відносин. Суспільне призначення грошей полягає в тому, що вони є простим засобом обігу (гроші як гроші) та носієм самозростаючої вартості (гроші як капітал). Природа грошей як загального еквівалента визначається передусім їх походженням. За своїм місцем у товарному виробництві й обміні гроші - це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом і абсолютно ліквідним активом. Ліквідність визначається як:

можливість використання певного активу в ролі засобу платежу;

здатність даного активу зберігати свою номінальну вартість незмінною.

Суть грошей змінювалась протягом їх існування. Гроші, що застосовуються для обслуговування процесів нагромадження вартості та інвестування перетворюються в носія самозростаючої вартості, тобто у одну їз форм капіталу. Забезпечення самозростання вартості стало пріоритетною ціллю руху грошей у процесі відтворення, яка істотно впливає на інтереси економічних суб'єктів, на їх взаємовідносини. При застосуванні у сфері інвестування гроші стають носієм капіталу, у зв'язку з чим виникає необхідність розрізняти гроші як гроші і гроші як капітал. Гроші як гроші використовуються переважно для реалізації наявної споживної вартості, тобто їх цільове призначення обмежується посередництвом в обміні. Гроші як капітал використовуються для забезпечення зростання наявної вартості. Для цього виготовлену вартість потрібно реалізувати, нагромадити та використати так, щоб її не тільки зберегти, а й збільшити. Це можливо лише за умови, що гроші використовуються для формування промислового чи торговельного капіталу або як позичковий капітал. Набуття грошима однієї з форм руху капіталу не означає, що вони перестають використовуватися як гроші. Гроші стають капіталом переважно при їх нагромадженні, зберіганні та продажу на грошовому ринку, оскільки це дає власнику грошей додатковий дохід у вигляді процента.

. Центральний банк. Його походження і призначення

Центральний банк - емісійно-касовий центр країни, що здійснює нагляд за банківською системою і несе відповідальність за проведення монетарної політики в державі. Завданням ЦБ є збереження стабільності національної грошової системи та координація та нагляд за функціонуванням банківської системи. Призначення центрального банку і його специфічне місце в банківській системі обумовлюють основні напрями діяльності банку. Головне призначення центрального банку - це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки. Центральний банк впливає на грошовий оборот через зміну пропозиції грошей і зміну ціни грошей. Центральний банк є:

емісійним центром готівкового обороту;

банком банків;

органом банківського регулювання та нагляду;

банкіром і фінансовим агентом уряду;

провідником монетарної політики.

Конкретні способи виникнення центральних банків у різних країнах були різними, але в цілому вони зводилися до двох основних варіантів. У першому - держава на основі спеціального законодавчого акта створювала спеціальний державний банк, за яким закріплювалося виняткове право на випуск (емісію) банкнот. У другому випадку право емісії закріплювалося за одним із комерційних банків. Сьогодні центральні банки здебільшого належать державі.

Тести

. - 1); 2. - 3); 3. - 4); 4. - 1); 5. - д,в,е,б,ж); 6. - б,д); 7. - г); 8. - б); 9. - а); 10. - а)

Білет №12

. Наведіть загальні та специфічні ознаки, властиві фінансам підприємств

Використання фінансів дає можливість підприємствам сфери матеріального виробництва забезпечити безперервність процесу відтворення, вирішення виробничих, економічних та соціальних завдань, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів на рівні як держави, так і субєктів господарювання.

Фінансам підприємств, як і фінансам загалом, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, повязаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів.

Виходячи із загальної та специфічних ознак, можна сформулювати таке основне визначення фінансів підприємств. Фінанси підприємств - сукупність економічних відносин, що повязані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів субєктів господарювання в процесі відтворення. Отже, фінанси підприємств безпосередньо повязані з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто поняття «фінанси підприємств» ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами.

. Субєкти міжнародних фінансових відносин: фізичні, юридичні особи держави, резиденти та нерезиденти

Система міжнародних фінансових відносин складається між різними суб'єктами. Ними є фізичні, юридичні особи та держави, які згідно із законом мають і здійснюють безпосередньо або через представників свої права та обов'язки, пов'язані з міжнародними фінансами. Суб'єкти системи міжнародних фінансів з позицій конкретної держави поділяються на резидентів та нерезидентів. З економічної точки зору розрізняють таких суб'єктів: домашні господарства, господарюючі підприємства, різноманітні фінансові інститути, держава, міжнародні організації.

Субєктами міжнародних фінансів є:

держава;

міжнародні організації;

юридичні особи, серед яких особливе місце посідають: транснаціональні корпорації; транснаціональні банки; фінансово-кредитні організації; біржі;

фізичні особи.

Фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. Нерезидент - фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України.

. Платіжний баланс

Тести

1. - ? (151.1 ст. 151 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755 основна ставка податку на прибуток підприємств становить 16 відсотків.)

. - 2); 3. - 4); 4. - 2); 5. - 1); 6. - 4); 7. - 4); 8. - в); 9. - в); 10. -

Білет 13

.Фінансова система України. ЇЇ Основні підсистеми та ланки

Фінансова система - це сукупність окремих її ланок, що мають особливості в створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, які зосереджені в розпорядженні держави, не фінансового сектора економіки, певних фінансових інститутів, домогосподарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства в цілому,окремих його верств населення, господарських структур, окремих громадян.

Фінансова система України як предмет дослідження фінансового права складається з таких основних ланок: державний бюджет та місцеві фінанси, фінанси державних підприємств, установ та організацій, спеціальні цільові фонди та кредит.

Державний бюджет - це найбільший централізований фонд коштів, що перебуває у розпорядженні уряду, який виконує державну політику. За його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, що перерозподіляється фінансовими методами.

Наступною за своїм значенням фінансовою ланкою є місцеві (муніципальні) фінанси, які поступово розвиваються. В Україні спостерігається поступове збільшення масштабів місцевого господарства, їх зв'язок та залежність від великого капіталу, розширення та ускладнення функцій місцевої влади, компетенція якої визначається чинним законодавством України.

Самостійну фінансову ланку утворюють фінанси державних підприємств, функціонування яких пов'язано з розвитком державного сектора в національній економіці.

Особливу фінансову ланку становлять спеціальні фонди, що мають певне цільове призначення та визначену законодавством самостійність.

Ще однією ланкою фінансової системи є кредит - державний (і муніципальний) та банківський.

Фінансова система України з позиції рівня централізації фінансових ресурсів може бути представлена у вигляді двох підсистем: централізовані фінанси та децентралізовані фінанси. До централізованих фінансів належать: Державний та місцеві бюджети, Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, позабюджетні фонди, Фонд державного кредиту, Фонд державного майнового та особистого страхування. У структурі децентралізованих фінансів входять: фінанси галузей народного господарства, фінанси підприємств та обєднань усіх форм власності, фінанси громадських організацій, фонди банківського кредиту, а також фінанси населення.

Фінансова система України:

.Фінансі субєктів господарювання

фінанси підприємств

фінанси домагосподарств

.державні фінанси

державний бюджет

цільові державні фонди( пенсійний, фонд безробіття)

державний кредит

фінанси державного сектору

.Страхування

особисте

майнове

відповідальності

підприємницького ризику

Фінансовий ринок

ринок ЦП

ринок позичкового капіталу

.Міжнародні фінанси

фінанс. інститути

фінанси. міжнародних організацій

міжнародні розрахунки

.Міжнародні фінанси, як підсистема міжнародних економічних відносин, повязаних з міжнародним рухом грошових потоків. Сфери міжнародних фінансових відносин

Міжнародні фінанси - це фонди фінансових ресурсів, створення і використання,яких здійснюється на світовому або міжнародному рівнях для задоволення спільних потреб, які мають міжнародне значення. Виникнення і розвиток міжнародних фінансів зумовлено глобалізацією економічних зв'язків, посиленням інтеграційних процесів в економіці, політиці і соціальній сферах.Порядок мобілізації коштів до бюджетів цих організацій визначається статутом тієї чи іншої організації. Наприклад, країни - члени ООН сплачують членські внески до бюджету цієї організації. Кошти бюджету ООН використовуються на утримання її органів, на фінансування міжнародних проектів і проведення різних заходів міждержавного значення. У сфері міжнародних фінансів складна система руху грошових потоків реалізується через грошовий ринок як механізм відносин між юридичними особами (фірмами, підприємствами), яким необхідні кошти для свого розвитку, з одного боку, і організаціями та громадянами (населенням, домашніми господарствами), які можуть надати такі кошти, - з іншого.

.Номіналістична теорія грошей

Суть: заперечення товарної природи грошей і визначення їх як умовних знаків, які позбавлені внутрішної вартості.

Першими представниками номіналізму були -Бентлі, Стюарт(XVII-XVIII ст.), які вважали , що:

грошу створюються державою

їхня вартість визначається номіналом

сутність грошей зводиться до ідеального масштабу цін

Нім. економіст Кнапп стверджував:

гроші-категорія не юридична, а економічна

металевим грошам притаманна самостійна вартість

Гроші за Кнаппом-продукт права, а від так і держава, яка може встановлювати вартість грошей, а отже, і закони грошового обігу.У сучасних умовах номіналізм є однією з домінуючих теорій грошей.Самуельсон вважає, що грошу я умовними знаками і розглядає їх як штучну соціальну умовність.

Завдання 2

.2)

.3)

.2)

.1)

. а), б), в), д)

.д)

.в)

.г)

Білет 14

.Сутність і склад державних фінансів

Державні фінанси - це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій. Склад державних фінансів, що відображений на схемі, розглядається за ланками і рівнями органів державної влади й управління. Ланками державних фінансів, як вже зазначалося, є:

бюджет держави;

фонди цільового призначення;

державний кредит;

фінанси державного сектора.

За рівнями державні фінанси поділяються на загальнодержавні й місцеві.

Схема

Склад державних фінансів

ЛанкиБюджет державиЦільові фондиДержавний кредитФінанси державних підприємствРівніЗагальнодержавні фінансиДержавний бюджетЗагальнодержавні фондиДержавні позикиФінанси державного сектораМісцеві фінансиМісцеві бюджетиРегіональні фондиМісцеві позикиФінанси муніципального господарства

Загальнодержавні фінанси призначені для забезпечення тих потреб суспільства, які мають загальнонаціональний характер і відображають інтереси держави загалом. Вони, з одного боку, формують фінансову базу вищих органів державної влади й управління, а з іншого - у їхніх руках є інструментом впливу на соціально-економічний розвиток країни. Через загальнодержавні фінанси здійснюється територіальний перерозподіл ВВП з метою збалансованого розвитку окремих регіонів. З їх допомогою здійснюється також структурна політика, яка покликана забезпечити оптимальний галузевий розвиток країни.

.Акредитив як форма організації розрахунків

Акредитивна форма розрахунків - це форма безготівкових розрахунків між підприємствами і організаціями за товарно-матеріальні цінності та послуги за допомогою акредитивів.

Акредитивом називають платіжний документи, за яким кредитна установа (банк, страхова компанія, фонд тощо) дає розпорядження іншій кредитній установі за рахунок спеціально заброньованих коштів оплатити товарно-транспортні документи на відвантажений товар чи виплатити предявникові акредитиву зазначену суму грошей. Акредитиви розрізняють:

грошовий акредитив;

товарний (документарний) акредитив.

Грошовим акредитивом називають іменний грошовий документ, в якому зазначено розпорядження банку про виплату власнику вказаної суми повністю або частинами. При міжнародних розрахунках грошові акредитиви сплачуються або в зазначеній у них валюті, або у валюті країни, де акредитиви предявляються за курсом на день платежу.

Документарний акредитив - це документ, в якому імпортер дає доручення банку, який його обслуговує, здійснити оплату документів третій особі.

)Контрагенти (експортер та імпортер) домовляються про здійснення платежу за допомогою акредитиву.

)Імпортер дає доручення банку-емітенту відкрити акредитив на користь бенефіціара(експортер на користь якого відкритий акредитив) на визначених умовах.

)Банк-емітент(банк імпортера), який відкрив акредитив, надсилає акредитивний лист одному із своїх банків-кореспондентів у країні експортера

)Після одержання, відкритого на його користь, акредитива (як забезпечення платежу за товар) бенефіціар відвантажує товар і подає документи до авізуючого банку, який надсилає їх для оплати банку-емітенту.

)Після перевірки правильності оформлення документів банк-емітент здійснює їх оплату.

Згідно з умовами акредитива банком, який уповноважений на оплату документів (виконавчий банк) може бути призначений авізуючий банк, який проводить оплату документів бенефіціара в момент їх надання в банк. А потім вимагає відшкодування здійсненого платежу в банку-емітента.

.Форми та види кредиту

Кредит(credo-вірю)-це цінність, що передається одним субєктом іншому.

В залежності від об´єкту кредитування розрізняють грошову і товарну форми кредиту. В товарній формі кредитні відносини виникають між продавцями і покупцями за умов отримання товару чи послуги покупцем з відстроченням платежу. Дана форма кредиту охоплює комерційний кредит, який товаровиробники надають один одному у формі продажу товарів і наданні послуг з відстрочкою платежу. Регулюються відносини комерційного кредиту за допомогою векселів та інших платіжних засобів. Види кредитів в товарній формі:

міжгосподарський(вексельний)

іпотечний

позичковий

споживчий-

приватний(особистий)

Грошова форма кредиту виникає тоді, коли кошти використовуються не як простий посередник в обміні, а як гроші за для отримання прибутку, що набуває форми позичкового капіталу. Основу функціонування грошової форми кредиту становлять закономірності кругообігу капіталу в процесі відтворення, коли в окремих учасників економічних відносин з´являються тимчасово вільні кошти, а в інших виникає потреба в позичкових коштах.Види кредитів в грошовій формі:

банківский

державний

міжнародний

консорціумний

.2)

.а), б), в). д)

.б)в)г)

.в)

.а)

.в).д).е)

.в)

Білет 15

.Економічна сутність і функції податків

За економічною сутністю податки є обов'язковими платежами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фізичних осіб до відповідного бюджету для фінансування витрат держави.Функції податків:

.Фіскальна-мобілізація коштів для забезпечення функціонування держави

.Регулююча- в процесі реалізації цієї функції вирішуються питання визначення:

.1.Обєккта оподаткування та методики нарахування податків

Оподатковується:

валовий дохід, прибуток, вартість майна, заробітня плата, обсяг реалізації

.2. Джерел сплати полатків:

прибуток(податок на прибуток)

собівартість (відрахування в цільові державні фонди( пенсійні, безробіття), місцеві податки, збори)

виручка від реалізації продукції(ПДВ, мито, акцизний збір)

.3.Розмір ставок та методика їх розрахунку

Податкові ставки можуть бути універсальні і диференційовані, встановлюються в грошовому виразі на одиницю оподаткування або у %.

.4.Терміни сплати податків для різних підприємств ріхні

.5.Податкові пільги-надаються окремими обєктами оподаткування ( платникам)

.6. Штрафні санкції- за порушення податкового законодавства

2.Суть грошової системи, її призначення та місце в економічній системі країни. Елементи грошової системи

Грошова система-форма організації грошового обороту держави.Елементи грошової системи:

) назва грошової одиниці

)масштаб цін-величина грошової одиниці, купівельна спроможність грошей, виражає вартість товару в грошовій одиниці.

)емісійна система (установи, які здійснюють випуск грошей і цінних паперів та визначають порядок емісії)

) валютний курс (співвідношення між грошовими одиницями різних країн, що використовується для обміну валют під час здійснення валютних та інших економічних операцій. Виступає як ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни)

)регламентація готівкового та безготівкового обігу (охоплює визначення сфер готівкових та безготівкових розрахунків і режиму використання грошей на рахунках, форми розрахунків, порядок платежів тощо).

Загальнонаціональне призначення та особлива місія грошової системи у функціонуванні держави зумовлюють важливу роль історичного чинника, традицій, національних особливостей, економічного розвитку країни в її формуванні. Це проявляється не тільки в зовнішньому вигляді грошових знаків та монет, а й у більш складних і відповідальних елементах грошової системи, таких як масштаб цін, купюрність грошових знаків, організація розрахунків тощо. Завдяки цьому грошова система кожної країни має свої специфічні ознаки, які відрізняють її від грошових систем інших країн, забезпечують їм імунітет проти зовнішнього втручання.

3.Міжнародний валютний фонд

МВФ-провідний фінансовий інститут, який має спеціальний статус установи ООН, Створений 1947р.Капітал МВФ формується за рахунок внесків країн-членів фонду. Внесок у країни-

,3 млн SDR

% вноситься у вільно конвертованій валюті, 75%- в національній.

Внесок кожної країни є її квотою.Діяльність МВФ має 3 напрями:

) кредитування

)регулювання валютних взаємовідносин

) постійний нагляд и спостереження

Кредитування МВФ передбачає допомогу перед:

вирівнюванням платіжного балансу

компансацією фінансування

допомога найбіднішим країнам

Механізм кредитування полягає в тому, що МВФ продає необхідній країні валюту за її національну. Обсяги кредитування залежать від:

резервної

кредитної частки

Резервна частка-25% квоти країни вноситься в іноземній валюті.В межах цієї суми держава отримує кредит без плати % і комісійних за першою вимогою.Кредитна частка становить повну величину квоти даної країни.Ця сума ділиться на 4 рівні частини-транши.Країна може отримати кредит в розмірі 25% її квоти.

Завдання 2

.2),3),6)

.в)

.б)

.б),в)

.а)

.г)

.а)

.б)

.а)

Білет 16

.Екномічна суть та значення державних доходів

Державні доходи - це сукупність грошових коштів, що використовуються державою для виконання нею функцій та завдань, передбачених конституцією. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт (новостворена суспільна вартість), частину якого вона і використовує.

Залежно від порядку формування державних доходів їх поділяють на централізовані та децентралізовані. До централізованих доходів належать кошти, призначені на формування державного та місцевого бюджетів, державних цільових фондів. Децентралізовані доходи - це, доходи державних підприємств, установ, організацій, що формуються переважно за рахунок їхнього прибутку і використовуються за місцем їх створення.

Основна мета державних доходів-створення фінансової базі функціонування держави.

Говорячи про економічне значення доходів держави, можна сказати що, угруповання доходів за допомогою бюджету дає можливість зосереджувати фінансові ресурси на вирішальних ділянках соціального і економічного розвитку, за допомогою чого відбувається перерозподіл національного доходу між галузями, територіями, сферами суспільної діяльності. Разом з тим, відображаючи економічні процеси, що протікають в структурних ланках економіки, угруповання доходів і витрат дає чітку картину того, як надходять у розпорядження держави фінансові ресурси від різних суб'єктів господарювання, показує, чи відповідає розмір централізуемих ресурсів держави обсягом його потреб. Таким чином, при правильному підході бюджет об'єктивно може бути не просто засобом державного економічного регулювання, він може реально впливати на зростання економіки і соціальної сфери, прискорення темпів науково-технічного прогресу, оновлення та вдосконалення матеріально-технічної бази суспільного виробництва.

.Поняття та складові маси грошей, що обслуговують грошовий оборот.Базові гроші та грошові агрегати

Сукупний грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої має важливе значення для діяльності центрального банку та грошово-кредитного регулювання економіки країни.

Маса грошей в обігу - це загальна сума залишків грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів економіки у певний момент часу.

Грошовий агрегат - це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.

М0 = готівка поза банками (банківські білети та розмінна монета, які знаходяться поза банківською системою);

М1 = М0 + залишки грошових коштів на поточних та ощадних рахунках у національній валюті (депозити до запитання);

М2 = М1 +кошти на страхових рахунках та валютних заощадженнях

М3 = М2 +цинні папери крім акцій.

На грошову масу впливають:

швидкість обертання грошей

кількість грошей

Базові гроші-гроші, випущені в обіг центральним банком у національній валюті; сукупність готівки в обігу і в касах комерційних банків, обов'язкових резервів та коштів на кореспондентських рахунках банків. Ці гроші не беруть участі в кредитному банківському обороті і додатково не збільшують маси грошей в обігу, а тільки є базою для їх зростання.

Грошова база=М0+Мкб+Мр

М0-готівка поза банківської системи

Мкб-готівка в касах комерційних банків

Мр-резерви комерц банків на їх кореспондентських рахунках в центр. банку

.Валютний курс

Валютний курс-ціна грошової одиниці певної країни, виражена в грошових одиницях другої країни.

Види валютного курсу:

.Фіксований

.Гнучкий

.Множинний

Фіксування курсу націон. грошової одиниці іноземної- є валютне котирування:

пряме : 1 од.іноз.валю=ход.нац.вал. ( 1$=8,02 грн)

зворотнє ( 1 грн=12цент)

Для професійних учасників валютних ринків:

) курс покупця( bid rate)

) курс продавця ( offer rate)

Різниця між курсом продавця і курсом покупця-маржа.Розраховують відносну маржу:

=(OR-BR)/OR * 100%

курс продавця BR-курс покупця

Для обміну валюти може вікористовуваться крос-курс-коли 2 валюти порівнюються, а потім визначається за допомогою третьої валюти

Завдання 2

.3)

.1) 3)

.2)

.г)

б)

.2)

.1), 2), 3)

. в)

.а),г),е)

. б)г)

Білет 17

.Фінансова політика як складова економічної політики держави

ФП-складова частина економічної політики держави. Залежно від рівня економічної системи розрізнябть фінансову політику держави( макрорівень) та підприємства (мікрорівень).

Мета ФП-оптимальний розподіл між:

галузями національної економіки

соц.групами населення

території

Фінансова політика втілюється в:

. Фінаносовому законодавстві

.Фінаносвому механізмі

.Структурі доходів і видатків бюджету держави.

Залежно від характеру заходів і часу розрізняють:

фінансову стратегію-напрямки використання фінансів на тривалу перспективу( приватизації, спад виробництва, подолання інфляції_

фінансову тактику ( удосконалення оподаткування, надання пільг)

Фінансова політика підприємств-система норм і методів для фінансового забезпечення функціонування держави.

.Механізм формування пропозиції грошей

Під пропозицією грошей (MS) розуміють кількість грошей, що перебуває в обігу і складається з агрегатів( М0, М1, М2, М3)

Модель пропозиції грошей передбачає використання показників

грошова база ( МВ): МВ=С +TR

С-сума готівкових грошей,мінімальний банківський резерв

коеф.депонування ( Cr) ^ Cr=C/D

сума депозитів

норма фактичного резервування депозитів ( rr): rr= TR/D

При системі часткового резервування рівень фактичного резервування( rr)

=(R+ E)/D

форма обовязкових резервів

Е-надлишкові резерви.

Тоді пропозиція грошей:

=MB (cr+1)(cr+rr)-грошовий мультиплікатор

Грошово-кредитний мультиплікатор-процес створення нових банківських депозитів(безготівкових грошей)при кредитуванні банками субєктів господарювання на основі додаткових резервів, що надійшли до банку ззовні

=1/MR * 100%

норма обовязкових резервів

.Монетаристська версія кількісної теорії грошей

Представник Фрідмен

.Заперечували ефективність державного втручання в економіку

.Звинувачували Кейнса у впровадженні основ інфляції

.Вважали головним джерелом нестабільности-грошову сферу

.Прогнозували зростання товарної маси ( 1-4%) через додаткову емусію грошей

Виходячи з цього Фрідмен запропонував використати правило механічного приросту грошової маси в середньому на 4 % , що спряло б шорічно 3% приросту.

Економісти чікагської школи стверджували:

номінальний обсяг ВВП перебуває в тісному взаємозвязку з пропозицією грошей

динаміка ВВП перебуває в прямому звязку з динамікою грошей в обігу

зміна темпів збільшення грошової маси більш суттєво впливає на величину ВВП ніж абсолютний рівень цін

.4)

.2)

.1) 2) 3)

.б) в)

.а)

.в) д) е)

.в)

.б)

Білет 18

.Загальнодержавні фонди цільового призначення. Їх класифікація та характеристика

Основним централізованим фондом фінанси.резсурсів держави є бюджет. Першу становлять постійні фонди, створення яких повязане з виділенням окремих функцій держави. Так, в реалізації соціальної функції особлива увага приділяється соціальному страхуванню. У звязку з цим окремо створюються спеціальні фонди для гарантованого забезпечення цих видатків. Другу групу становлять тимчасові фонди, які формуються метою прискореного вирішення актуальних проблем. Вони створюються у разі конкретної необхідності і після вирішення проблеми закриваються.

Постійні:

пенсійний

тимчасової втрати працездатності

на випадок безробіття

від нещасних випадків

Тимчасові

інноваційний

фонд охороні праці

фонд охорони навколишнього середовища

Пенсійний фонд України - центральний орган виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати.

Фонд соціального страхування на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Інноваці?йний фо?нд - фонд фінансових ресурсів, створений з метою фінансування науково-технічних розробок і ризикових проектів. Джерелом фінансових ресурсів є спонсорські внески фірм і банків. Звичайно засоби фонду розподіляються між претендентами на інвестиції на конкурсній основі.

.Субєкти та інструменти фінансового ринку

Фінансовий ринок-особлива форма організації руху грошових коштів в економіці.Фінансовий ринок містить :

. Ринок цінних паперів

.Ринок кредитних ресурсів.

Фінансовий ринок акумулює тимчасово вільні кошти і ефективно використовую їх.Функціональне призначення фінансового ринку-посередництво в русі грош. коштів від інвесторів до позичальників.

Субєкти фінансового ринку:

домогосподарства

підприємства

держава

нерезеденти

Фінансові інструменти - різноманітні фінансові активи, які обертаються на ринку, є законними вимогами власників цих активів на отримання певного (як правило, грошового) доходу в майбутньому і за допомогою яких реалізуються операції на фінансовому ринку. Основними інструментами на фінансовому ринку є готівкові гроші, банківські кредити, цінні папери.

3.Ліквідність банківських активів та його групи

За ступенем ліквідності банківські активи поділяють на три групи.

Під ліквідністю активів розуміють їх здатність швидко та без суттєвої втрати вартості перетворюватися в грошову форму.

. Високоліквідні активи - це такі активи, які перебувають у готівковій формі або можуть бути швидко реалізовані на ринку. Це - готівкові кошти, дорожні чеки, банківські метали, кошти на рахунках в інших банках, державні цінні папери. У міжнародній практиці до складу високоліквідних активів можуть включатися банківські акцепти, векселі та цінні папери першокласних емітентів.

. Ліквідні активи - це такі, які можуть бути перетворені в грошову форму протягом певного періоду часу (наприклад 30 днів). До цієї групи відносять платежі на користь банку з термінами виконання в зазначений період, такі як кредити, в тому числі і міжбанківські, дебіторська заборгованість, інші цінні папери (крім високоліквідних), які обертаються на ринку.

. Низьколіквідні активи - це прострочені, пролонговані та безнадійні кредити, ненадійна дебіторська заборгованість, цінні папери, які не обертаються на ринку, господарські матеріли, будинки, споруди та інші основні фонди.

Завдання 2

.2)

.3)

.2)

.г)

.б)

.а),в)

.г)

.б)

.а)

.б)

Білет 19

.Економічна суть і форми державного кредиту

Держава для фінансування своїх потреб може мобілізовувати фінансові ресурси у формі державного кредиту. У цьому разі вона є позичальником, а населення і підприємницькі структури, тобто фізичні і юридичні особи, - кредитодавцями. Державний кредит має строк повернення і ціну в формі процента. Державний кредит буває внутрішнім і зовнішнім. За своєю економічною сутністю державний кредит - це форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту. Його джерелом с вільні кошти населення, підприємств і організацій. Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу. Сума його складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави як внутрішніх, так і зовнішніх, включаючи гарантії за кредитами, що надаються іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним підприємствам. Форми державного кредиту:

.Використання частини вкладів населення в ощадних установах

.Державні позики-основна форма державного кредиту, надається на підставі

.1угоди-кредити від урядів, міжнародних організацій і фінансових інститутів.

.2За допомогою цинніх паперів:

облігації

казначейські зобовязання

Залучення позик повинно базуватися на 2ох чинниках:

мінімізації вартості позики

стабільності цінних паперів на фінансовому ринку

Випуск державних позик як основної форми ( джерела) державного кредиту вимагає:

наявности кредиторів з грошима

довіра кредиторів до держави

можливість держави своєчасно повернути борги

Джерела поглинання державного кредиту:

доходи від інвестування

нові позики ( фінансова піраміда)

емісія та ін.

.Функція засобу обігу. Функція засобу платежу. Їх сутність, сфери використання , відмінність

Засіб обігу-функція, в якій гроші виступають посередником в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. Як посередники гроші доводять товари до споживача. Самі вони залишаються у сфері обігу і обслуговують наступні операції обміну. . Для здійснення кругообігу Т - Г - Т мають бути реальні гроші. Функція засобу обігу передбачає фізичну наявність відповідної кількості грошей (готівкових чи безготівкових). Передача товару покупцю і його оплата відбуваються одночасно. У сучасних умовах використання грошей як засобу обігу здійснюється переважно в роздрібній торгівлі, при наданні послуг населенню тощо.

Функція засобу платежу тісно пов'язана з функцією грошей як засобу обігу функція грошей як засобу платежу. В товарообігу, опосередкованому грішми, має місце продаж заради купівлі, і гроші передаються від одного суб'єкта відносин до іншого, виступаючи в ролі посередника. Гроші при цьому виконують функцію засобу обігу. Коли ж гроші здійснюють самостійний рух, переходячи від одного власника до іншого, вони виконують уже іншу функцію - функцію засобу платежу. у функції засобу платежу гроші виступають у тих випадках, коли товари продаються в кредит, тобто в борг. Неоднакова тривалість періодів виробництва і обігу товарів зумовлюють необхідність їх відчуження з відстрочкою платежу. В момент погашення боргу гроші й виступають як засіб платежу. Сфера використання грошей як засобу платежу в розвинутій ринковій економіці дуже широка. Свою функцію засобу платежу гроші виконують не тільки під час оплати куплених у кредит товарів, а й при виплатах заробітної плати працівникам підприємств, господарських організацій та установ, при платежах юридичних і фізичних осіб у державний бюджет та в інші централізовані фонди цільового призначення і фінансування суспільних потреб з цих фондів, під час видачі і погашення банківських позик тощо. На використанні функції засобу платежу ґрунтується функціонування податкової, бюджетної, банківської систем, системи соціального забезпечення та інші системи.

.Суть антиінфляційної політики

Антиінфляційна політка-комплекс заходів державного регулювання економіки спрямовані на подолання інфляції.

Види антиінфляційних заходів:

.Девляційна політика (політика доходів)-вилучення з обороту частини грошової маси через:

зменшення державних витрат

підвищення % ставки за кредит

обмеження грошової маси в обігу через продаж цінних паперів на фінансовому ринку

замороження заробітної плати

.Політика структурних зрушень( концепція пропозиції)-реалізується через:

податкове стимулювання певних галузей

державного вкладання в розвиток певних галузей

.Монетарні заходи-реалізується через:

девальвацію валюти

ревальвацію валюти

.Грошові реформи:

деномінація-укрупнення грошової одиниці

конфіскаційна-лише готівка

нуліфікація

Завдання 2

.2)

.3)

.1).3)

.4)

.б)

.в)

.г)

.в)

Білет 20

.Недержавні фінансові фонди

За рахунок державних фондів цільового призначення держава виконує лише основні функції, а допоміжні та додаткові, а також функції суто комерційного характеру виконуються виробничими й громадськими структурами, а держава може частково фінансово підтримувати ці структури, такими є недержавні пенсійні фонди, благодійні фонди. НПФ є індикаторами добровільного пенсійного страхування, які залучають на добровільних засадах внески юридичних та фізичних осіб з метою формування фонду пенсійних накопичень, з якого здійснюються додаткові пенсійні виплати учасникам фонду, що дає змогу підвищити рівень пенсійного забезпечення громадян.

Благодійні фонди - це особлива форма організації фінансових відносин,

(неприбуткова недержавна організація),яка характеризується виключно добровільними находженнями коштів для створення фондів і використання наявних коштів на благодійні цілі. Благодійні фонди, як правило, функціонують на правах юридичної особи і є самоврядними суб'єктами. Метою створення їх є благодійна діяльність, що здійснюється передусім стосовно хворих та громадян пенсійного віку. Кошти цих фондів створюються за рахунок:

добровільних внесків, дарунків, відрахувань, громадських організацій, творчих спілок, колективів підприємств, установ, окремих громадян;

прибутку, одержаного від виробничо-господарської діяльності організацій та підприємств, створюваних фондами;

надходження від закордонних фондів та окремих осіб;

доходів від заходів, що проводяться на користь фонду, лотерей, платних послуг, видавничої та іншої діяльності.

.Структура фінансового ринку. Характеристика ринку грошей та ринку капіталів

Фінансовий ринок-особлива форма організації руху грошових коштів і економіці.Містить:

Щодо часової ознаки фінансовий ринок поділяють на дві складові:

) грошовий ринок - ринок, де здійснюється короткострокове інвестування надлишкових фінансових активів, переважно терміном не більше одного року.

Інструментами грошового ринку є векселі, депозитні сертифікати.

Його основні інститути - банки, облікові установи, брокерські й дилерські фірми. За джерела ресурсів Правлять кошти, залучені банківською системою. Основними позичальниками є фірми, кредитно-фінансові інститути, держава, населення. Слід мати на увазі, шо грошовий ринок - важливий об'єкт державного регулювання. Держава використовує його ресурси для фінансування своїх видатків і покриття бюджетного дефіциту.

Грошовому ринку властиві елементи звичайного ринку - попит, пропозиція, ціна. Особливості грошового ринку визначають особливості кожного з елементів: попит мас форму попиту на позики, пропозиція - форму пропозиції позик, а ціна - форму відсотка на позичені кошти.

) ринок капіталів - ринок призначений для середньо- та довгострокового інвестування фінансових активів на термін більше одного року. Класичними операціями ринку капіталів с операції з акціями, середньо- та довгостроковими облігаціями; довгостроковими депозитами та позиками комерційних банків, операції з фінансовими активами спеціалізованих інвестиційних компаній.

Ринок капіталів виконує такі функції:

По-перше, обєднує дрібні, розрізнені грошові заощадження населення, державних підрозділів, приватного бізнесу, зарубіжних інвесторів і створює великі грошові фонди.

По-друге, трансформує грошові кошти в позичковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування матеріального виробництва національної економіки.

По-третє, надає позики державним органам і населенню для вирішення таких важливих завдань, як покриття бюджетного дефіциту, фінансування частини житлового будівництва тощо.

.Необхідність кредиту.Загальні передумови формування кредитних відносин

Кредит є економічною категорією. Його необхідність викликана існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника. В кругообігу фондів однієї групи підприємств, в процесі руху ресурсів фінансової системи, утворення заощаджень у населення відбувається тимчасове вивільнення ресурсів. В цей же період у іншої групи юридичних і фізичних осіб виникає потреба в коштах для здійснення невідкладних заходів, оплати товарів, робіт та послуг. Кредит дозволяє спрямувати вивільнені кошти учасникам виробництва, які можуть забезпечити ефективне їх використання.

Необхідність в кредиті виникає також у звязку із сезонністю виробництва. Вкладення затрат у виробництво і одержання продукції, як правило, не співпадають у часі. Нерівномірність надходження продукції породжує нерівномірність її реалізації і отримання виручки - основного джерела покриття витрат. Разом з тим підприємства повинні своєчасно розраховуватись із робітниками по оплаті праці, діставати ТМЦ для нового циклу виробництва. Для розвязання цих питань і забезпечення нормального процесу виробництва в ті періоди, коли у підприємства не достатньо власних коштів, виникає необхідність у отриманні кредиту.

Процес формування й розвитку кредитної системи визначається двома об'єктивними економічними передумовами:

на певному етапі суспільного розвитку з'являється потреба у специфічній формі підприємницької діяльності, пов'язаній із нагромадженням та розподілом тимчасово вільних коштів суб'єктів ринку;

розвиток товарного виробництва й розширення торгівлі обумовили зростання обсягів грошових потоків, що спричинило необхідність їх організації й технічного обслуговування.

Завдання 2

.1)2)3)

.3)

.1)

.б)

.в)

.б)

.б),в),д)

Білет 21

.Склад і структура доходів Державного бюджету України

Державний бюджет - план формування і використання фінансових ресурсів на поточний рік для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади.Бюджет держави розглядається з 3 позицій:

. Як економічна категорія-сукупність економічних відносин між державою і фіз.. та юрид особами.

. Як правова категорія-повязана з законодавчим регулюванням процесом формування бюджету.

.За матеріальним змістом являє собою загальнодерж.фонд грошових ресурсів.

Джерела формування державного бюджету:

.Податкові надходження

.Неподаткові надходження( платежі, штрафи)

.Доходм від операцій з капіталом

. Бюджетні трансферти

.Цільові бюджетні фонди( еколог. середовища, фонд захисту інвалідів)

.Форми організації безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки здійснюються у різних формах, які відрізняються одна від одної особливостями економічних відносин контрагентів., способами платежу та організацією документообігу, тобто системою оформлення, руху та використання розрахункових документів. Згідно з запровадженим Національним банком України порядком, безготівкові розрахунки можуть здійснюватися за такими формами розрахункових документів:

платіжними дорученнями;

платіжними вимогами-дорученнями;

розрахунковими чеками;

акредитивами;

платіжними вимогами.

Крім перелічених, у платіжному обороті України дедалі більшого поширення набувають безготівкові розрахунки з використанням як платіжних інструментів векселів і банківських платіжних карток.

Платіжне доручення являє собою наказ підприємства або організації банку, що його обслуговує, про перерахування (переказ) певної суми коштів зі свого поточного рахунку на рахунок постачальника або іншого одержувача, зокрема бюджету, загальнодержавного цільового фонду тощо.

Платіжна вимога-доручення - це комбінований документ, який складається з двох частин. Перша частина - це вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому згідно з договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг); Друга частина платіжної вимоги-доручення - це доручення платника своєму банкові про перерахування з його рахунку коштів на рахунок одержувача.

Розрахунковий чек - це письмове розпорядження чекодавця банкові, який веде його рахунок, сплатити чекодержателю вказану у чеку суму коштів.

Акредитив - це грошове зобов'язання банку, яке видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента сплатити кошти постачальникові (або надати повноваження банку постачальника здійснити такий платіж) на умовах пред'явлення документів, передбачених відповідно з договором між контрагентами.

У країнах з ринковою економікою поширені розрахунки на умовах відстрочки платежів з використанням векселів.

Вексель - це цінний папір, письмове боргове зобов'язання чітко встановленої форми, яке засвідчує обов'язок боржника (векселедавця) сплатити певну грошову суму в певний строк своєму кредитору, власнику векселя (векселедержателю). Це - свідоцтво позабанківського товарного кредиту, що широко використовується в ринковій економіці (в тому числі у міжнародній торгівлі).

.Соціально-економічні наслідки інфляції

. інфляція приводить до перерозподілу національного доходу і багатства між різними групами суспільства, економічними і соціальними інститутами довільним і не прогнозованим чином.

. Високі темпи інфляції і різка зміна структури цін ускладнюють планування (особливо довгострокове) фірм та домогосподарств. В результаті збільшується невизначеність і ризик ведення бюджету. Платою за це є ріст процентних ставок та прибутків, а інвестиції починають носити короткостроковий характер.

. Населення та корпорації прагнуть матеріалізувати грошові кошти, які швидко знецінюються. Результатом є ріст сукупного попиту і ріст цін (інфляція попиту).

. Реальна грошова процентна ставка зменшується на величину щорічного проценту росту інфляції.

. Відбувається знецінення амортизаційного фонду, що ускладнює процес відтворення. Крім того, знецінюються грошові заощадження населення, банківські вклади, облігації, страховки, готівкові гроші. Кошти спрямовуються в основному на поточне споживання. Це так звана, втеча від грошей.

. В результаті росту цін знижується конкурентоспроможність національних товарів, внаслідок чого росте імпорт і зменшується експорт, банкротують національні виробники.

. Росте попит на більш стабільну іноземну валюту, посилюється втеча капіталів за кордон.

. Знижується політична стабільність у суспільстві, росте соціальна напруженість.

. Змінюється структура і зменшуються реальні доходи державного бюджету. Звужуються можливості держави для проведення експансіоністської фіскальної та монетарної політики. Зростає бюджетний дефіцит і державний борг, запускається механізм їх відтворення.

. Інфляція погіршує керованість національним господарством, оскільки посилюється нестабільність, змінюються ціни, важко прогнозувати затрати і прибутки, що знижує економічну активність.

Завдання 2

.1)2)

.3)

.1)

.б) в)

.а)

.б) в) д)

.в)

.б) в) г) д)

.г)

Білет 22

.Класифікація податків

. Загальнодержавні(місцеві):

прямі непрямі збори

податок на -ПДВ -пенсійний фонд

прибуток підприєм. -акциз -тимчасової втрати працездат

податок за землю -мито -на випадок безробіття

податок на неру -нещасні віпадкі, професійні за-

помість хворювання

за використання природ.ресурсів

за геологорозід. роботи

мито

. Місцеві

збори податки

гастольний збір -комунальні

курортний збір -за рекламу

збір за участь і виграш

на іподромі

інші

.Вексель як спосіб розрахунків на умовах відстрочки платежу

Вексель-безумовне боргове зобовязання(боргова розписка).Виділяють:

.Простий-просте зобовязання боржника ( векселедавця) сплатити власнику векселя у визначений термін повну суму.

. Переказний -тратта-письмовий наказ векселедержателя( трасанта), адресований платнику( трасату) сплатити 3ій особі (ремітенту) певну суму грошей у певний термін.

Вексель є формою оформлення комерційного кредиту, який надається в товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки сплати боргу за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Переказний вексель представляє собою письмову пропозицію векселедавця, звернене до платника, сплатити певну суму векселедержателю. Переказний вексель може бути проданий за допомогою індосаменту (передавального напису). Строк платежу визначається або датою акцепту, або ж датою протесту.

В зв'язку з введенням в господарський обіг векселів банки можуть здійснювати з ними наступні операції:

· прийняття векселів на інкасо;

· облік векселів;

· видачу кредитів під вексельне забезпечення.

.Ліквідність банківських активів та його групи

За ступенем ліквідності банківські активи поділяють на три групи.

Завдання 2

.2) 4)

.3)

.2)

.а) в)

.в)

.а) е)

.в)

.а)

.в)

.а) в) д)

Білет 23

.Елементи податку. Їх характеристика

Основою податкової системи і механізму оподаткування є їх складові елементи. Вони включають:

а) суб´єкти оподаткування - це учасники податкових платежів.

До них належать фізичні та юридичні особи, на яких покладено обов´язки сплачувати, утримувати та перераховувати податки до бюджету. Окремими суб´єктами є платники податку (фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо сплачують податок) та носії податку (кінцеві споживачі, на яких припадає сплата податку наприкінці усіх процесів).

б) об´єкт оподаткування вказує на явище, предмет чи процес, внаслідок наявності яких сплачується податок. Такими об´єктами можуть бути:

доходи у формі прибутку, заробітної плати, дивідендів тощо;

рухоме й нерухоме майно;

вартість продукції (робіт, послуг);

операції з цінними паперами;

користування природними ресурсами;

в) джерелом оподаткування називають дохід, з якого платник сплачує податок. Джерело сплати податку може бути безпосередньо пов´язане з об´єктом оподаткування, а може і не бути пов´язане з об´єктом оподаткування.

г) одиницею оподаткування або масштабом вимірювання є одиниця виміру об´єкта оподаткування. Вона має фізичні (площа земельної ділянки в гектарах або квадратних метрах, об´єм циліндра двигуна транспортного засобу в кубічних метрах) і вартісні вимірники (гривні);

д) база оподаткування - це законодавчо закріплена частина доходів чи майна платника податку за вирахуванням наданих пільг, яка приймається для розрахунку суми податку;

є) ставка податку - це встановлений у законодавчому порядку розмір податку на одиницю виміру бази оподаткування. Залежно від методу встановлення ставки можуть бути універсальними та диференційованими.

є) податкова пільга відображає повне або часткове звільнення від податків для певної категорії платників або об´єктів оподаткування.

ж) норма оподаткування являє собою відношення обсягу податкових надходжень до податкової бази;

з) податкові канікули - це відстрочення на певний період належної до сплати суми податків або повне звільнення від сплати податку на певний період;

и) податковий період відображає термін, протягом якого завершується процес формування податкової бази, остаточно визначається обсяг податкового зобов´язання;

і) податковий кредит являє собою термінове відстрочення податку, який належить до сплати юридичною особою до бюджету у календарному році;

й) ухиляння від сплати податків - це дії платників податків, спрямовані на несплату податків шляхом заниження відомостей про величину доходів та інших об´єктів оподаткування або повне їх приховування.

.Походження грошей. Роль держави у творенні грошей

Походження, сутність та концепції виникнення грошей

В економічній літературі розглядають 2 концепції походження грошей:

раціоналістична-грошу виникли як наслідок угоди між людьми або запроваджені національними актами держави для полегшення обміну товарими.

еволюційна-гроші є результатом евол. процесу , тому що деякі предмети виокремились від загальної маси і посіли особливе місце.

Лише із закріпленням ролі грошей за золотом втручання держави помітно посилилося. Вона взяла на себе зобов'язання надавати грошам точно визначену форму (монета), встановила контроль за їх створенням (чеканка, фіксація проби металу, вмісту металу в грошовій одиниці), запровадила контроль за повноцінністю грошей (боротьба з фальшуванням монет) тощо.

Ще більш значною стала роль держави, коли гроші перестали бути повноцінними. Вона почала визначати не тільки форму грошей (вид та форму грошових знаків), а й їх вартість, регулюючи масу грошей в обігу. Завдяки зусиллям держави в особі її центрального банку звичайні клаптики паперу чи прості записи в бухгалтерських книгах банків набули здатності виконувати функції і роль грошей. Держава насамперед надає паперовим грошам силу законного платіжного засобу та приймає такі гроші в платежі по всіх своїх вимогах. Крім того, вона реалізує цілу систему заходів щодо підтримання маси грошей на рівні потреб обігу за умови збереження сталості цін.

Проте це не значить, що держава - творець грошей, що її роль в цьому процесі визначальна, а самі гроші - виключно продукт, створений державою.

По-перше, сам ринок спричиняє об'єктивну потребу в грошах, з якою держава повинна рахуватися.

По-друге, ринок висуває жорсткі вимоги до носія грошових функцій, і держава повинна вибрати носія, який здатний найповніше задовольнити ці вимоги.

По-третє, кількість грошей в обігу визначається певними об'єктивними закономірностями, які повинні враховуватися державою в її регулятивних діях.

Тільки при врахуванні всіх трьох обставин випущені (створені) державою грошові знаки будуть визнані ринком і зможуть виконувати функції грошей. Інакше вони знеціняться і країну буде трясти інфляція.

Отже, гроші не декретуються державою, а спричинюються самою ринковою економікою. Роль держави в їх створенні не визначальна, а коригувальна.

.Характеристика міжнародних валютно-кредитних установ

Міжнародні фінансові інститути поділяються на дві групи: всесвітні та регіональні. До всесвітніх відносяться Міжнародний валютний фонд (МВФ), група Світового банку та Банк міжнародних розрахунків. Регіональні створюються за континентальною ознакою: Європейський банк реконструкції та розвитку; Азіатський банк розвитку: Африканський банк розвитку; Міжамериканський банк розвитку та ін.

,3 млн SDR

% вноситься у вільно конвертованій валюті, 75%- в національній.

Внесок кожної країни є її квотою.Діяльність МВФ має 3 напрями:

) кредитування

)регулювання валютних взаємовідносин

) постійний нагляд и спостереження

Кредитування МВФ передбачає допомогу перед:

вирівнюванням платіжного балансу

компансацією фінансування

допомога найбіднішим країнам

резервної

кредитної частки

Другою за значенням у системі міжнародних фінансів є група Світового банку, яка включає до свого складу чотири міжнародні фінансові інститути:

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР);

Міжнародну асоціацію розвитку;

Міжнародну фінансову корпорацію

Агентство з гарантування багатосторонніх інвестицій.

Кредити видаються на період до 20 років під гарантією уряду при умові наявності 30% власних засобів.

Банк міжнародних розрахунків є першим в історії міжнародним фінансовим інститутом. Основне завдання банку полягає у налагодженні співробітництва між центральними банками провідних країн світу та здійснення розрахунків між ними. Банк забезпечує також здійснення розрахунків між країнами, що входять до Європейської валютної системи. Він виконує депозитно-кредитні функції, здійснює валютні операції та операції на фондовому ринку.

Європейський банк реконструкції та розвитку-створений 1990р, спрямовує 60% кредитів у приватний сектор і 40%- у державний.

Завдання2

.3)4)

.2)

.в)

. б )г)

. а) г)

.б)

.а) г)

Білет 24

.Управління державним боргом

Це система форм, методів, інструментів по забезпеченню платіжоспроможності держави. Платіжоспроможність держави залежить від внутрішнього ринку і валютних надходжень.

Держава розробляє і постійно корегує стратегії позикової політики через:

конверсію ДБ(зміна дохідності)

консолідації ДБ(передача старого боргу на нові позики)

унифікації ДБ(злиття декількох позик в одну)

реструктуризації

анулювання боргів

.Суть, економічна структура і характеристика грошового ринку

Грошовий( монетарний, фінансовий)ринок-сукупність усіх грошових ресурсів крахни, що постійно переміщаються, розподіляються та перерозподіляються під впливом попиту і пропозиції..

Джерела-заощадження домогосподарств.

Структура грошового ринку:

Ринок капіталу охоплює купівлю-продаж середньострокових і довгострокових кредитів і фінансових актівів.

Ринок грошей-монетарний ринок, де продаються грошові кошти у вигляді короткострокових позик до 1 року і депозитних операцій.

В свою чергу ринок грошей включає валютний ринок та ринок банківських кредитів і є базою формування відсоткової політики в країні.

Грошовий ринок включає сектори:

. Обліковий ринок-проводиться купівля-продаж векселів і цінних паперів з терміном погашення менше 1 р.

. Міжбанківський ринок-проводиться перерозподіл ресурсів між окремими банками.

. Відкритий ринок-ринок купівлі-продажу ЦП держави(облігацій) центр. банком

.Інвестиційні компанії та інвестиційні фонди. Кредитування великих та малих фірм

Інвестиційною компанією визнається торговець цінними паперами, який, окрім провадження інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення.

Інвестиційна компанія створюється у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю в порядку, встановленому для цих товариств, та здійснює діяльність щодо спільного інвестування згідно з цим Положенням.

Інвестиційні фонди - це сукупні активи, які формуються за рахунок коштів інвесторів (фізичних та юридичних осіб) з метою отримання прибутку від інвестування цих коштів в цінні папери, корпоративні права, нерухомість тощо.

Активи інвестиційного фонду належать його інвесторам на правах спільної власності. Участь кожного інвестора в інвестиційному фонді підтверджується володінням цінними паперами цього фонду: інвестиційними сертифікатами чи акціями.

Завдання 2

.3)

.2)

.4)

.2)

.а)

.б)

.г)

Білет 25

.Визначте сутність фінансів підприємств

Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи займають визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід - основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни.

Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів.

.Функції міжнародних фінансів: розподільча і контрольна

Сутність розподільної функції полягає у тому, що за допомогою механізму міжнародних фінансів здійснюється грошовий розподіл і перерозподіл світового продукту. Такі процеси є не хаотичними, а визначаються об'єктивними закономірностями: капітал рухається в пошуках найбільшої норми прибутку; важливим чинником є ризики, пов'язані з отриманням прибутку; рух капіталів відображає також дію закону пропорційного розвитку.

Контрольна функція ґрунтується на тому, що міжнародні фінанси відображають рух суспільного продукту в грошовій, тобто універсальній (зіставлюваній) формі. Це дає змогу здійснювати у будь-який час, на будь-якому етапі облік та аналіз руху світового суспільного продукту в грошовій формі.

.Поняття грошово-кредитної політики центрального банку.Її завдання і типи

Кредитна політика банку - це стратегія і тактика банку щодо залучення коштів та спрямування їх на кредитування клієнтів банку (позичальників) на основі принципів: поверненості, строковості, цільового використання, забезпеченості, платності. Вона охоплюс наступні механізми монетарної політики:

здійснення операцій на відкритому ринку

регулювання лбліковох ставки %

регулювання норм банківських резервів

визначення механізму оцінки реальної вартості державного боргу цінних паперів, які його обслуговують.

Типи грошово-кредитної політики:

Перший тип являє собою рестрикційну грошово-кредитну політику (політику дорогих грошей), спрямовану на обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня процентних ставок і гальмування тампів росту грошової маси в обігу. Така політика застосовується як з метою зглажування різких коливань фаз економічного циклу, так і з метою боротьби з інфляцією та стабілізації грошової системи.

Другим типом регулювання є експансіоністська грошово-кредитна політика (політика дешевих грошей), яка супроводжується розширенням обсягів кредитних операцій, зниженням рівня процентних ставок і загальним зростанням грошової маси. Політика грошової експансії застосовується з метою подолання спаду виробництва та пожвавлення ділової активності шляхом стимулювання інвестиційних процесів та збільшення платоспроможного попиту на товари і послуги.

Завдання 2

.3)

.4)

.3)

.б)

.а)

.б

Теги: Система управління фінансами в Україні Вопросы Финансы, деньги, кредит
Просмотров: 11411
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Система управління фінансами в Україні

Учись учиться

Система управління фінансами в Україні

Репетиторство