Лінгвокультурне дослідження фразеологізмів часу в англійській та російській мовах

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет іноземних мов

Кафедра англійської філології


МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

ЛІНГВОКУЛЬТУРНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ЧАСУ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА РОСІЙСЬКІЙ МОВАХ


ЗМІСТ


ВСТУП

РOЗДІЛ 1. КАТЕГОРІЯ ЧАСУ ЯК ОБ'ЄКТ НАУКОВОГО АНАЛІЗУ

1.1 Підходи до вивчення часу у філософії

.2 Категорія часу в культурології

.3 Категорія часу в лінгвістиці

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ ЯК НАЦІОНАЛЬНО-СПЕЦИФІЧНІ ОДИНИЦІ МОВИ

.1 Поняття та проблема класифікації фразеологічних одиниць

2.2 Внутрішня форма фразеологічої одиниці

2.3 Національно-культурна специфіка у фразеології

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ АНАЛІЗ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ЧАСУ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА РОСІЙСЬКІЙ МОВАХ

3.1 Семантичний аналіз фразеологічних одиниць, що позначають час в англійській та російській мовах

.2 Семантичний аналіз ідіом, що позначають час з образною складовою в англійській та російській мовах

Висновки до розділу 3

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ


ВСТУП


Дослідження присвячене вивченню лінгвокультурного аспекту фразеологічних одиниць часу в російській та англійській мовах.

Час - одне з основних категорій людського буття. Категорія часу є об'єктом наукового аналізу різних наук: філософії, лінгвістики, лінгвокультурології тощо.

Більшість філософів розглядають час як субєктивний феномен. Яскрава характеристика психологічного часу - існування його у вигляді психологічної часової перспективи, де минулий час представлений памяттю, теперішній - спогляданням, а майбутній - уявою - виділяється практично всіма авторами. Вважається, що сутність часу можна розкрити лише стосовно його до людини і тому час є певною формою "інтуїції", яка відповідає внутрішньому почуттю. Так як обєктивного пояснення категорії часу немає, воно інтерпретується субєктивно. Субєктивна оцінка часу базується на емоціях і почуттях, які безперервно змінюються, тому час може протікати швидко чи повільно, зупинятися або змінювати свій напрямок.

Сприйняття часу по-різному відображається в різних культурах, тому що в сучасній цивілізації простежується поділ культур на поліхронні (акцентується увага на спілкування з людьми, налагодження звязків, сімю) і монохронні (акцент на завдання, роботу з формальними даними, індивідуальні досягнення) [70, с. 78].

Час являє собою форму існування матерії, за допомогою якої людина осягає світ. Саме фразеологізми нав'язують носіям мови особливе бачення світу, ситуації. Фразеологічні одиниці виникають для того, щоб описувати світ, інтерпретувати, оцінювати та виражати до нього суб'єктивне ставлення.

Актуальність обраної теми визначається тим, що дане дослідження знаходиться в галузі найбільш актуальних напрямків лінгвістики та соціально-гуманітарного знання. У фокусі уваги сучасного мовознавства - маргінальні теми, повязані з поняттями, що мають вихід в інші науки. Лінгвокультурологія - одна з галузей лінгвістики, що найбільш активно розвивається; вона вивчає звязок мови і культури. Багатьма теоріями та науковими школами час визнається однією з базових культурних універсалій. Сприйняття та відображення часу по-різному здійснюється в різних культурах і, відповідно, по-різному відображається в системі мови і у фразеології зокрема.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в межах комплексної наукової теми кафедри: "Проблеми функціонування, взаємодії та розвитку романо-германських та словянських мов у зіставно-типологічному, когнітивному і комунікативному аспектах". № 0110U007577 державної реєстрації.

Метою даної роботи є опис особливостей вираження часу у фразеологізмах у російській і англійській лінгвокультурах.

Для досягнення поставленої мети у роботі вирішуються наступні завдання:

) проаналізувати підходи вивчення категорії часу в різних науках;

) розглянути структуру організації значення фразеологічної одиниці і уточнити місце внутрішньої форми фразеологічної одиниці у відображенні категорії часу;

) відібрати і проаналізувати семантичні властивості ідіом, що позначають час в англійській і російській мовах;

) виявити подібності та відмінності темпоральних образів у контексті англійської та російської лінгвокультур.

Об'єктом даного дослідження є вираження категорії часу в англійській і російській лінгвокультурах.

Предмет аналізу становлять англійські та російські фразеологічні одиниці часу.

Матеріалом дослідження слугували 100 англійських і 150 російських фразеологічних одиниць, відібраних із фразеологічних словників - О. Куніна, С. Лубенської, А. Альохіної.

У відповідності з поставленими цілями і завданнями дослідження в якості основних методів аналізу використовувалися описовий (для опису категорії часу як об'єкту наукового аналізу в філософії, культурології та лінгвістиці, фразеологічної одиниці як національно-специфічної одиниці мови, поняття та проблеми класифікації фразеологічних одиниць, вутрішньої форми фразеологічої одиниці, а також національно-культурної специфіки у фразеології), зіставний та лінгвокультурний (для проведення семантичного аналізу фразеологічних одиниць, що позначають час в англійській та російській мовах).

Практична значущість даної роботи визначається можливістю застосування її результатів у розробці загальних і спеціальних курсів із лінгвокультурології, міжкультурної комунікації, фразеології, а також на практичних заняттях з англійської та російської мови.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи та її результати були апробовані на Міжнародній науково-практичній конференції "Дискурс у сучасному науковому, соціокультурному та інформаційному просторі" та ІІІ Міжнародній науковій конференції молодих учених "Мова і соціум: етнокультурний аспект" , на передзахисті магістерських робіт на кафедрі англійської філології та знайшли своє відображення в 2 публікаціях, що були надруковані у збірнику тез доповідей

Робота складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, списку використаних словників та додатків, загальним обємом 114 сторінок.

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету та завдання дослідження, охарактеризовано методи та матеріал, що використовувалися в дослідженні, розкрито практичну значущість, вказано апробацію досліджження.

У першому розділі "Категорія часу як обєкт наукового аналізу" розглянено підходи до вивчення категорії часу у філософії, культурології та лінгвістиці.

Другий розділ "Фразеологічні одиниці як національно-специфічні одиниці мови" присвячено вивченню поняття та проблеми класифікації фразеологічних одиниць, внутрішній формі фразеологічної одиниці та національно-культурній специфіці у фразеології.

У третьому розділі "Лінгвокультурний аналіз фразеологічних одиниць часу в англійській та російській мовах" проведено семантичний аналіз фразеологічних одиниць, що позначають час та ідіом, позначаючих час з образною складовою в англійській та російській мовах

У загальних висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, акцентується увага на основних його результатах.

Список використаних джерел нараховує вісімдесят вісім позицій: 77 джерела наукової літератури (6 з яких англійською мовою) та 11 словників - джерел фактичного матеріалу.


РOЗДІЛ 1. КАТЕГОРІЯ ЧАСУ ЯК ОБ'ЄКТ НАУКОВОГО АНАЛІЗУ


.1Підходи у вивченні часу у філософії


Час є однією з головних категорій буття й однією з найважливіших, пізнаних людиною форм існування матерії, яка введена в мову як для того, щоб говорити про складні таємниці Всесвіту, так і для того, щоб осягнути найпростіші форми орієнтації людини в конкретному часі. У координатах часу нами сприймається все суще, все доступне нашому розуму й нашому тлумаченню, все, що презентоване нашій свідомості та репрезентоване в ній, осмислюється в цих координатах, тобто має якісь часові характеристики.

Час є тією універсальною інтердисциплінарною категорією, що спокончасу була і є понині способом осягнути та, як наслідок, описати основоположні поняття буття. Саме тому час - це, передусім, одна із засадничих філософських категорій, яка віднаходить реалізацію в різноманітних сферах людського буття, зокрема, у мовленні.

Час, як і простір, є категорією, що формує як світосприйняття та самоусвідомлення кожної окремої людини, так і картину світу цілих епох. У звязку із цим не можемо розглядати сучасне загальноприйняте розуміння категорії часу без залучення історичних та культурологічних аспектів вивчення цього поняття, адже уявлення сучасної людини про часовий вимір світу пройшло тривалу стадію формування протягом багатьох епох, які, залишивши слід у сучасному мисленні, знайшли своє втілення і в мовленнєвих категоріях [65, с. 108].

Мислителі усіх без винятку епох намагалися осягнути та пояснити природу часу, створюючи при цьому доволі різноманітні концепції.

А. Папіна зазначає, що у Давній Греції міфологізували абстрактне поняття Часу. Одним із початків світу давні греки визнавали бога Часу - Хроноса, який разом із Зевсом та Землею породив Вогонь, Повітря і Воду. А вони, у свою чергу, створили покоління богів. Надалі в багатьох мовах імя бога часу "Хронос" перетворилося в елемент інтернаціонального терміна - "хроно", що утворює низку складних термінів, наприклад: хронологія, хронографія, хронометрія, хронограф, хронометр, хроніка та інші. Ці терміни, називаючи розділи науки, явища, прилади, зберігають звязок із поняттям "Часу" [50, c. 158].

Справді, чимало аспектів у сучасному баченні категорії часу було почерпнуто саме з уявлень давніх народів, і особливо - з античності, що виявляється не тільки у сучасній базі термінів та понять на позначення темпоральності, а й у тих світоглядних парадигмах, які лягли в основу мислення сучасної людини. І це, на нашу думку, є цілком закономірно, адже західну культурну традицію вважають прямою спадкоємицею давньогрецької культурної спадщини.

Філософи античності прагнули описати форму та зміст поняття часу. Давньогрецький мудрець Платон (V-IV ст. до н.е.) намагався вловити суть ідеї та слова час, пояснити його етимологічно. Він увів визначення етапу часу - "епоха" [61, с. 111].

Учень, послідовник та критик Платона Аристотель (IV ст. до н.е.) повязував поняття часу з категорією простору (що, безперечно, залишилося й до тепер в уявленнях сучасної людини про хронотоп) та ввів поняття "вічності" як "безкінечності", як "повний термін [існування] всього Неба". Він вважається першим філософом, який систематично розробив категорію часу. Саме він задається зв'язками поняття часу з поняттями існування та руху. Він визначає час як "число руху по відношенню до попереднього і наступного". Питання про існування часу, згідно з Аристотелем, парадоксальне, оскільки минулого вже немає, майбутнє ще не настало, а "тепер" є не частиною часу, а скоріше межою між минулим і майбутнім. Концепція Аристотеля характеризується як реляційна (час задано через послідовність подій, зв'язок попередньої й наступної) і динамічна (оскільки минулі і майбутні події не існують, а відбувається безперервне становлення). У своїх знаменитих дослідженнях з граматики Аристотель визначив особливість форми дієслова, яка полягає в тому, що форма дієслова, на відміну від форми імені, виражає значення часу [50, c. 158].

Із поширенням християнського вчення змінюється і концепція часу. На противагу сприйняттю руху світу як циклічного процесу (кульмінація якого усвідомлювалася в Золотому віці минулого), світосприйняття середньовічної людини було зорієнтоване на абсолютно іншу модель руху життя. Категорія часу тепер набуває рис лінійності, односпрямованості та неминучості "кінця" (апокаліптичність із цього моменту стає визначальною рисою поняття часу).

Цікавою, на наш погляд, є концепція психологічного сприйняття часу Аврелія Августина (354-430 рр.), який зазначав, що ані минуле, ані майбутнє не існують насправді, є тільки теперішнє. Адже минуле може існувати лише у нашій памяті, майбутнє - у наших надіях, а теперішнє - це стрімкий рух і постійні зміни. Отже, за словами святого Августина, минуле - це пригадування, теперішнє - споглядання, майбутнє - сподівання чи надії, вічність же не має ні минулого, ні майбутнього, вона тільки є [61, c. 112]. При обговоренні часу Августин спирається значною мірою на праці Аристотеля. Для існування Бога ним приймається статична концепція часу, а для існування людини - динамічна. З одного боку, обговорюючи питання про "початок часів", створення світу, Августин стверджує існування часу і в світі речей: час є відношення порядку між речами, що виражається в їх послідовності один за одним через момент сьогодення. Час представлений сукупністю подій, перша з яких - створення світу, остання - страшний суд. Час повязаний з рухом, але не збігається ні з ним, ні з тим, що рухається. З іншого боку, Августин приходить до висновку, що минуле і майбутнє все ж таки існують, але існують вони лише для душі, у свідомості людини [54, c. 91].

Із поширенням просвітницьких ідей змінюється і сприйняття часового виміру буття. Панівна в епоху Просвітництва ідея про обєктивність часу (що було підкріплено вірою в поступовий і невпинний прогрес на тлі всезагального розвитку науки) все частіше піддається сумнівам, і вчені XVII-XVIII ст. починають висловлювати думку про існування часу субєктивного. Так, німецький філософ Імануїл Кант (1724-1804) визнавав простір, час, причиновість "апріорними" явищами, незалежними від досвіду людини. Проте І. Кант заперечував "будь-які претензії на абсолютну реальність" щодо категорії часу. У своїй фундаментальній (та переломній для ходу всієї світової філософської думки) праці "Критика чистого розуму" І. Кант стверджував, що час - це "форма внутрішнього чуття, тобто споглядання нас самих та нашого внутрішнього стану" [31, c. 138].

Інша (відмінна від "обєктивного" часу природничих та соціальних наук Просвітництва) концепція темпоральності і в німецького філософа Г. Гегеля. Учений називав час "споглядальним буттям", а "спостерігати за буттям - означає уявляти час, тобто проникати розумом, думками в умоглядне поняття часу" [36, c. 75].

Ідею субєктивного часу, субєктивної неперервності часу, що знаходиться в основі самоусвідомлення кожної особистості, чітко і прямо протиставив обєктивному часові світу Анрі Бергсон (1859-1941). Французький філософ "протиставляє зовнішній час світу, який є безконечним теперішнім, суто внутрішній протяжності субєктивного часу" [67, c. 209]. А час, простір і матерію вчений визначав як "різні форми протяжності" [50, c. 158]. Незважаючи на доволі велику кількість критичних робіт щодо теорії Бергсона, концепція французького філософа справила значний вплив на розуміння природи часу в ХХ ст.

На думку Д. Хапаєвої, не меншою мірою, ніж Бергсон, проблематизації ідеї обєктивного часу сприяв Едмунд Гуссерль (1859-1938). Положення про те, що темпоральність свідомості за своєю природою є субєктивною і має небагато спільного з обєктивним часом світу, - одна з центральних ідей феноменології Гуссерля. Німецький мислитель вважав час не відображенням зовнішнього часу обєктів, а конструктом свідомості: "Цей потік не є потоком обєктивного часу, який я визначаю за допомогою годинника чи хроноскопа, не час світу, який я фіксую відносно до землі чи сонця. Адже він потрапляє під феноменологічну редукцію. Швидше, назвемо цей потік доемпіричним або феноменологічним часом" [22, c. 147].

Усвідомлюючи твердження власного часу на противагу обєктивному часові світу, не можна оминути увагою і творчість Марселя Пруста, яка засновується на філософії внутрішнього часу. Використовуючи прийом відтворення спогадів, М. Пруст рішуче відкидає хронологічний принцип ведення розповіді, "деісторизуючи роман і конструюючи внутрішній час переживання, що повністю підпорядковує собі логіку розповіді й замінює собою хронологічну впорядкованість мовлення" [67, c. 211].

У ХХ столітті особливо звертають увагу на проблеми часового виміру світу. Однією із найбільш визначальних філософських подій ХХ ст. визнано "онтологічний поворот", тобто переорієнтація уваги мислителів на проблеми буття. Серед інших основних теоретичних модифікацій онтологічного повороту (таких, як екзистенційний, антропологічний, структуралістсько-постмодерний, комунікативний, герменевтичний повороти) є, безперечно, і лінгвістичний поворот. До того ж темпоральність стає одним із ключових понять у філософії ХХ ст. Яскравим прикладом цього є назва однієї із найбільш переломних робіт у філософії ХХ ст. - "Буття і час" ("Sein und Zeit") Мартіна Хайдеггера (1889-1976) [66, c. 320].

Час у роботах М. Хайдеггера набуває рис маркера "справжнього" чи "несправжнього" буття. Внутрішній час стає не тільки ознакою, а й основною складовою буття "справжнього", екзистенції - Буття-тут (Dasein), що може бути досягнутим за допомогою орієнтації людини на конечність свого існування, так зване "буття-до-смерті" [66, c. 321]. Адже, за філософськими поглядами М. Хайдеггера, смисл буття можна усвідомити лише тоді, коли опиняємося перед "обличчям смерті", усвідомлюючи тлінність людського існування.

Характеризуючи істинну субєктивну темпоральність як таку, що є конечною, М. Хайдеггер також заперечував ідею "вульгарного часу", тобто обєктивного хронологічного часу "науки". Цей "вульгарний час", на думку M. Хайдеггера, є "безкінечним і непевно спрямованим у непевне майбутнє. Минуле, теперішнє і майбутнє перестають розглядатися як нероздільна єдність і протиставляються один одному" [67, c. 210].

Говорячи про сприйняття категорії часу в модерну епоху, не можемо не торкнутися питання про поняття "зміни наукових та психологічних парадигм", що в широкому науковому обігу почало використовуватися з виходом 1962 року праці Томаса Куна "Структура наукових революцій" ("The Structure of Scientific Revolutions"). Як стверджує американський фізик і філософ, світова наука рухається не за моделлю постійного розвитку та поступового накопичення знань на шляху до істини (так звана "нормальна наука"), а за схемою спорадичних наукових революцій, що спричиняється до "зміни парадигм" [38, c.140]. А зі зміною наукової картини світу, безперечно, відбуваються і зміни у парадигмах світогляду.

Щодо концепції часу, то найяскравішим прикладом вважаємо описані в праці Т. Куна "наукові революції", здійснені видатними вченими Ньютоном та Ейнштейном. Ісаак Ньютон (1643-1727) увів поняття "абсолютного часу" та "абсолютного простору". І час, і простір І. Ньютон описав як такі, що є обєктами самостійними та незалежними від усіх інших обєктів та процесів. Ці задекларовані І. Ньютоном принципи були основоположними для всієї науки та базовими для інших фізичних законів і психологічного сприйняття світу аж до наступної, за словами Т. Куна, переломної у сфері фізики наукової революції, здійсненої у ХХ ст. теоріями Альберта Ейнштейна (1879-1955).

Теорія відносності А. Ейнштейна змінює парадигму сприйняття хронотопу та постулює, що час та простір є не самодостатніми, а формуються в ході перебування в них інших обєктів. Тобто, за теорією відносності, після вилученням усіх інших обєктів із часу та простору існування хронотопу припиняється як таке. Окрім того, час, за теорією А. Ейнштейна, має різну швидкість у різних системах відліку, є невємним від трьох просторових вимірів та залежить від швидкості того, хто за ним споглядає.

Отже, історично концепція сприйняття часу пройшла чимало переломних трансформацій, що, зрештою, сформувалося в ту картину світу, яку можемо спостерігати у суспільстві сучасної епохи. Проте вчені по-різному ставляться до змін у сприйнятті часу.

Чимало сучасних дослідників починають бити на сполох, указуючи на "неполадки із темпоральністю" [67, c. 205], що значною мірою повязано з так званою теорією презентизму, яку сформулював французький дослідник Франсуа Артог. Концепція вченого полягає в тому, що "у сприйнятті часу настав різкий перелом. Особливістю нового сприйняття часу, що характерно для наших днів, є припущення теперішнім двох інших членів часової тріади. Поглинання теперішнім минулого і майбутнього перетворює теперішнє в самодостатній горизонт і робить неможливим вихід за його межі "в інший час" [67, c. 205].

Тим не менш більшість філософів розглядають час як субєктивний феномен і сходяться на думці про те, що, сутність часу можна розкрити лише відносно його до людини і тому час є формою "інтуїції", яка відповідає нашому внутрішньому почуттю.

В. Філлипов у праці "Філософія і методологія науки" стверджує, що філософія і методологія науки в уявленнях про час стали виходити з припущення, що, час є деяка функція змін, що відбуваються у фізичних об'єктах [64, c. 120].

Необхідно розмежовувати кількісні та якісні властивості часу. До перших відносяться ті властивості часу, які можна виміряти за допомогою годинника. У порівнянні з метричними властивостями, якісні властивості часу більш фундаментальні, тобто вони не залежать від способу вимірювання і залишаються незмінними. До основних якісних властивостей часів більшість дослідників відносять:

·рівномірність: час тече в реальності, не прискорюючись і не вповільнюючись;

·односпрямованість: час тече з минулого в майбутнє;

·лінійність: плин часу не перетинається із самим собою;

·незворотність: час незворотній;

·зв'язок із причинністю: процесу розвитку властивий зв'язок часів;

·незмінність минулого і можливість коректування майбутнього;

·локальність: час завжди співвіднеений з певним моментом;

·зв'язок з рухом: час не статичний, рух є форма існування матерії [35, c. 160].

Як показує аналіз, у різні часи використовувались різноманітні підходи та концепції у категоризації часу і його властивостей. Але, не зважаючи на загальноприйняті якісні властивості часу, ставлення до цієї категорії неоднакове у представників різних культур.


1.2Категорія часу в культурології


Час є "безумовною передумовою буття людини", то він визначає спосіб існування людей, і людина "всі помисли про світ незмінно зв'язує з часом, відпущеним йому або світу, і з вічністю, як можливим безсмертям" [44, с. 3]. А з цього виходить, що категорія часу є категорія людської свідомості. На цій підставі час вивчається і в таких гуманітарних науках, як психологія і культурологія.

Актуальним для нашого дослідження буде роглянути час саме в культурології.

Кожна культура містить ряд ключових елементів - культурних категорій, які визначають способи спілкування і поведінки індивідів. Один із найбільших фахівців з міжкультурної комунікації Е. Холл виділяє такі категорії, як час, простір, контекст і інформаційні потоки.

Час у культурі - це характеристика тривалості існування, що формується на основі психологічного і соціального часу, ритму, темпу, послідовності, координації зміни станів культури у цілому і всіх елементів, а також їх смислової наповненості для людини [42, с. 156].

У будь-якої живої системи є власні часові ритми і темпи змінювання. Можна говорити про взаємозв'язок і синхронізацію ритмів як між цими системами, так і між ними і обертанням Землі навколо осі і зміною пір року. Сприйняття подібних процесів властиво лише людині, яка саме через час сприймає всі зміни, що відбуваються в навколишньому світі. У індивідуальному сприйнятті людини час може розтягуватися і стискатися. Так, у дитинстві час тягнеться дуже повільно, але чим старше стає людина, тим швидше плине час. Відчуття часу загострюється при сильному емоційному навантаженні. Воно "летить", коли людина чимось захоплено займається, і сповільнюється, коли людина знаходиться у небезпеці.

Людині також властиво відчуття часу. Залежно від тренованості люди можуть більш менш точно визначати без годинника час доби, тривалість якихось подій, змусити себе прокинутися у потрібний час без будильника. Іншими словами, у людей є "внутрішній годинник", який ґрунтується на біологічних ритмах організму (биття серця, частота дихання, ритми мозку).

Так, Л. Гумільов намагається дати пояснення відчуттю часу через відношення етносу як цілосності до категорії часу. Він підкреслює, що відповідь на питання "Що таке "час"?" не знає ніхто. Проте вимірювати його люди навчилися. Навіть найпримітивніші народи розрізняють день і ніч, пори року, "жваву хронологію" за датами власного життя і, нарешті, циклічність - тиждень, місяць, рік тощо. Лінійний же відлік часу зявляється, коли етнос починає відчувати свою історію не як виняткове явище, а у звязку з історією суміжних країн. А в міру нагромадження знань виникає квантування часу у свідомості людей, тобто поділ його на епохи, вельми нерівні за тривалістю, але еквівалентні за наповненістю подіями. Тут вже категорія часу стикається з категорією сили - причини, що викликає прискорення історичного процесу [21, c. 94]. Л. Гумільов виділяє чотири варіанти часового відчуття, яке безпосередньо повязане із розвитком етносу, причому в його теорії особливий інтерес становлять відмінності в поняттях минулого, теперішнього й майбутнього.

Коли етнічна спільність вступає в перший творчий період свого становлення, провідна частина її населення нагромаджує матеріальні й ідейні цінності. Це нагромадження стає "імперативом" і щодо часу трансформується у відчуття, яке Л. Гумільов назвав "пасеїзм". Сенс його в тому, що кожен активний будівельник етнічної цілісності відчуває себе продовжувачем лінії предків, до якої він ще щось додає. Це "ще" говорить про те, що минуле не пішло, що воно в людині, і тому до нього варто додавати щось нове, бо тим самим минуле, нагромаджуючись, просувається вперед. Кожна прожита хвилина сприймається як приріст до існуючого минулого [21, c. 95].

На місце пасеїзму, згідно з Л. Гумільовим, на наступному етапі етнічного розвитку приходить "актуалізм", при якому минуле забувається, а майбутнє люди не хочуть знати. Головна риса цього відчуття часу бажання жити зараз і для себе. Люди на даній стадії ентогенезу все роблять за ради себе, бо для них реальне лише теперішне, під яким неминуче розуміється своє особисте. Третій можливий варіант відношення до часу і світу з точки зору Л. Гумільова - "футуризм". Це ігнорування не лише минулого, а й сьогодення заради майбутнього, реальною визнається лише мрія [21, c. 96].

Пасеїзм, актуалізм і футуралізм відображають три стадії етнічної динаміки, але, крім того, на думку професора Л. Гумільова, існує і система оцінювання категорії часу, відповідна статичному стану етносу. Вона полягає в ігноруванні часу як такого. Час не цікавить людей цього складу, тому що вони не отримують з відліку часу жодної користі для тієї діяльності, яка їх годує. Ці люди живуть у всіх стадіях, але за наявності інших категорій вони малопомітні [13, c. 100]. Виокремлюючи чотири відчуття часу, Л. Гумільов тим самим отримує підтвердження своєї гіпотези про чотиричленну конструкцію етнічного становлення. Але слід зазначити, що його теорія розуміння часу на різних стадіях етногенезу є досить специфічною і своєрідною. Це ще раз підтверджує, що вичерпна відповідь на питання "Що таке час?" не може бути отримана. Питання ж, з чого складається уявлення про час у буденній свідомості і в поетичному ідіолекті особи, цілком правомірне.

Перші уявлення про час виникли у процесі диференціації суспільства з навколишнього світу. Стаючи усе більш автономним, соціум набуває власний час розвитку, який виникає як розрив із довкіллям. Соціальний час (час синхронної діяльності великих груп людей) спочатку пристосовується до природного часу, а потім стає усе більш вільним від нього. Головним фактором, що визначає хід соціального часу, є перетворююча творча діяльність людини, за допомогою якої він міняє як себе, так і довкілля [21, c. 97]. Соціальний час може істотно відрізнятися від календарного. Так, за календарем XIX ст. почалося в 1801 р. і закінчилося в 1900 р. Але з точки зору історії культури, але по міркам соціального часу він почався в 1789 р. (з Французької революції) і закінчився в 1914 р. (з початком Першої світової війни).

У результаті взаємодії природних ритмів і соціального часу поступово виникає час культури, який багато в чому є протилежністю природного часу (він оборотний, якісно неоднорідний, розтяжний), у ньому представлені одночасно (і цілком) минуле, теперішнє і майбутнє, тобто він синхронно доступний для огляду. Ці особливості культурного часу дозволяють говорити про нього як про простір людської духовності.

Перші уявлення про час формуються швидше за все у палеоліті на основі спроб осмислення процесів руху і змін. Перехід від первісного стада до першої форми соціальної спільності - роду - був переходом від "природи" до "культури", тому вимагав заміни природних біологічних зв'язків, що об'єднували особин в стаді, на штучні, надбіологічні, було необхідне створення спільного часу, тобто життя в єдиному ритмі. Інакше неможлива спільна, тобто узгоджена діяльність. Перші ритуали створювали єдиний ритм, для чого використовувалися усі підручні засоби - голос людини, бавовна, притопування, здобуття звуку зі всього, що лише може звучати, а також спільні тілесні рухи (ритуальні танці). На цій основі сформувався образ циклічного часу, в якому немає чіткого розрізнення між минулим, теперішнім і майбутнім. Час вважається одухотвореним, якісно різнорідним (наприклад, "щасливий" і "нещасливий"), який не передує стосункам, подіям і речам, а створюється ними і не здатний існувати у відриві від них.

Цивілізації, що з'явилися пізніше, з метою подолання обмеженості родового життя повинні були знайти такий еталон ритму, який дозволив би узгоджувати життєдіяльність людей на великих відстанях. Перші осередки культури з цією метою встановлювали зв'язок циклів розливу річок, у долинах яких вони селилися, з циклами обернення небесних світил. Тому для цих цивілізацій також характерне циклічне уявлення про час. Такі уявлення залишаються також локальними [50, c. 173].

Ідея єдиного лінійного часу культури з'являється лише у християнському світогляді. Воно створює єдиний час культури за допомогою особливих механізмів, що спираються на смерть Ісуса Христа. Саме ця подія забезпечила можливість вільного переміщення від одного ритму спільного життя до іншого. У християнстві час був перетворений з чужої, не підвладної людям сили у спосіб виховання людства. Час повинен був об'єднувати людей і слугувати цілям творення.

Сучасні уявлення про час не могли б з'явитися без народження протестантизму, що вперше обгрунтував необхідність активної діяльності людини тут, на Землі. З одного боку, це сприяло промисловій революції, що поклала початок сучасної цивілізації. Нове відношення до часу виявилося економічно продуктивним, змушувало цінувати кожну мить, не відкладати життя, сподіваючись на прийдешню вічність. Але з іншого боку, гасло "час - гроші" веде до втрати цінностей і позбавлення сенсу світу, що стало однією з причин кризи сучасної культури.

Саме усвідомлення цих причин привело до зміни відношення до часу. Сьогодні відбувається демасифікация часу (воно стає більш індивідуальним) і його реструктуризація. За словами Е. Тоффлера, "третя хвиля" кинула виклик механічній синхронізації, замінивши велику частину наших основних соціальних ритмів і цим звільнивши нас від машинної залежності. Ще у 1970-і рр. з'явився гнучкий час, коли працівникові дозволили вибирати години роботи [52, с. 44].

Зараз, у результаті стрімкого поширення простору культури (глобалізації) і утворення загального часу утворюється нова культурна ідентичність. Сучасне людство, що спостерігає на екранах телевізорів і моніторів події, що відбуваються в світі, як в реальному часі, так і в записі, демонструє повну незалежність від природного, календарного, географічного і навіть соціального часу. У будь-який час дня і ночі в будь-якій частині світу людина може переглянути будь-яку подію незалежно від того, в якому реальному часі вона сталася. Оскільки людство все більше усвідомлює, що воно має загальну долю, сам час як феномен культури перестає бути "різним" (в кожній культурі - свій), він усе більше стає загальним, він вже не розділяє людей, а об'єднує їх.

Час культури є складним утворенням. Він охоплює час історичний (різні форми буття культури), час соціальний (спектр соціальних ритмів, зумовлених відповідними закономірностями різних процесів у людських колективах) і час людського буття. Його розглядають не як довільний калейдоскоп подій, фактів, явищ, а як процес з притаманною йому ритмованістю, послідовністю, що визначаються людською діяльністю.

Отже, час культури - це минуле, сьогодення та майбутнє людської культуротворчої діяльності в єдності її поступовості та циклічності, що породжує все багатство культурного надбання. Тобто час у культурі - це не мить між минулим і сучасним, а тривалий творчий процес, певний (для кожного історичного часу) ступінь розвитку, що уособлює можливості відповідно до вимог епохи та можливостей людини відтворювати минулі етапи культури.

Час культури є вічною темою взаємовідносин традицій і новаторства. Кожної історичної епохи вона вирішувалася по-своєму, охоплюючи весь спектр культурної діяльності.

Різні культури виявляють різну часову орієнтацію, що зберігається в системі мислення представників цих культур. Культурологія традиційно розділяє монохронні та поліхронні культури, і в основі такого поділу знаходиться спостереження за тим, як мешканці різних країн відносяться до часу.

На Сході плин часу для людей повільніший, ніж на Заході. Щодо нього та планування майбутнього там завжди присутні нотки фаталізму. Час там не є ресурсом для досягнень, а вічна ріка, данність, яка була до нас, є зараз і буде після нас. "Коли Бог створив час, Він створив його достатньо", - говорять на Сході [30, с.76].

Таке ж ставлення і до природи, навколишнього світу. Основна думка багатьох відомих трактатів стародавнього Сходу сформульована так: "Ми лише частина цього вічного світу. І з цим світом треба жити у злагоді".

Сприйняття простору і часу на Заході багато в чому протилежне. Тут ритм життя і постійний процес змін продиктований необхідністю своєрідної розмітки, урахування навіть невеликих часових інтервалів. Тут говорять: "Хвилина рік береже", "Точність - ввічливість королів" тощо [30, с. 77].

Різні ділові культури по-різному ставляться до часу. Очевидно, це важливо для успішного управління організацією. Від того, як партнери по бізнесу з різних країн ставляться до часу, часто залежить успіх співпраці.

Для представників монохронних культур (Скандинавія, Англія, Німеччина, США тощо) важливою психологічною установкою в бізнесі є послідовність і концентрація на одній справі. До часу тут ставляться серйозно. Точність і пунктуальність розглядаються як чеснота і обов'язковий атрибут серйозного бізнесмена. Вони схильні планувати час заздалегідь, а одночасне вирішення кількох питань вважається невмінням організуватися [30, с. 78].

Представники поліхронних культур (азіатські, латиноамериканські, арабські країни, південь Європи, а також Іспанія і Португалія), навпаки, вважають нормальним займатися одночасно кількома справами. Те, що через це постійно трапляються зміни у розкладі роботи сприймається тут у цілому спокійно [30, с. 79]. Очевидно, що при цьому частина справ буде не закінчена вчасно. Тобто представниками поліхронних культур справи плануються як набір певних можливостей і ніколи не виконуються в строгій послідовності.

Представники монохронних культур (крім прагнення робити не більш ніж одну справу за одиницю часу) зазвичай відрізняються надзвичайною пунктуальністю. Їхнє гасло: "Час - гроші". Запізнення на ділову зустріч зазвичай сприймається як порушення ділового протоколу. На переговорах відчувається прагнення відразу зосередитися на головному. Витоки пунктуальності швейцарців, німців, шведів, американців та інших народів, "стурбованих часом", потрібно шукати у релігійній трудовій етиці. У протестантській Європі, а також у старообрядців Росії, праця була частиною релігійного служіння, а діловий успіх - знаком глибокого особистого звязку з Богом, покликання (звідси німецьке der Beruf, "професія"). Було поширене уявлення про те, що час - це капітал, наданий Богом людині для того, щоб та правильно його "вклала". Це підгрунтя західного ставлення до часу відчувається і до цього часу [52, c. 46].

Поліхронні культури ставляться до часу більш вільно. Запізнення на 10-20 хвилин на зустріч часто є частиною протоколу, а іноді навіть може розглядатися як констатація значущості становища того, хто запізнився, наявності у нього серйозного бізнесу.

Згідно з традиціями, у поліхронних культурах не прийнято починати зустріч чи діловий сніданок із обговорення справи. Це вважається неввічливим. Нормальним буде якщо обговорення переноситься на другу або третю зустріч.

Важливішим є створення загального контексту для співпраці: встановлення неформальних звязків через пошук спільних знайомих, виявлення спільних інтересів і хобі (спорт, мисливство, риболовля, подорожі, погода тощо). Спроби прискорити перехід до справи, "підштовхування" співрозмовника зауваженнями типу "давайте тепер перейдемо до теми наших переговорів" можуть сприйматися як нетактовність, викликати підсвідоме неприйняття вас як партнера [30, с. 78].

Поліхронні культури орієнтовані на спілкування з людьми, налагодження звязків, на сімю, а монохронні культури орієнтовані на завдання, роботу з формальними даними, на індивідуальні досягнення. Росія та Україна належать до числа країн, де поліхронна (поліактивна) культура переважає: на цій шкалі ми опиняємося десь між чилійцями, португальцями і полінезійцями.

Поширення західних стандартів по світу призвело до того, що монохронне (лінійно-активне) ставлення до часу стало свого роду ідеалом для менеджерів у традиційно поліхронних культурах. За даними опитування кінця 1980-х, наприклад, у Бразилії, Мавританії і Південній Кореї принцип "час - гроші" "на словах" виражений навіть сильніше, ніж у Західній Європі [52, с. 48].

Будь-яке гасло, маніфест, дефініція, термін має всередині себе певну часову перспективу; виражаючи систему мислення, повязану з позицією даного мислетворчого субєкта, будь-яка дефініція приховує (але не завжди явно) часову орієнтацію, яка знаходиться за цією системою мислення.

У концепції часу втілюється рефлексія епохи і діяльності, інтерпретація культури, яка склалася, ритм соціального часу. Всі ці моменти знаходять своє відображення у мові.


1.3Категорія часу в лінгвістиці


Час - складне полікатегоріальне поняття, співвідносне із категоріями філософського, фізичного, психологічного, біологічного, соціального, історичного та лінгвістичного змісту, тому у дослідженні лінгвістичного аспекту цієї категорії необхідно опиратися на різні трактування поняття часу, представлені у природничих та гуманітарних науках.

У рамках лінгвістики можна говорити про дієслівне вираження часу. Час - граматична категорія, значення якої характеризують часову відповідальність (часову референцію) ситуації, що описується реченням. Мозок людини - це чутливий детектор часу [62, с. 19].

Граматична категорія часу (tense), як правило, співвідноситься в лінгвістиці з загальнонауковим поняттям часу (time), в якому дихотомічно протиставлені минуле і теперішнє. Значну частину природних мов складають мови з тричленним граматичним протиставленням "теперішнє - минуле - майбутнє". До цього типу належать, зокрема, германські, романські та слов'янські мови. Категорія часу виявляє різноманітні звязки з іншими категоріями - в першу чергу, з категорією виду, яка описує внутрішню темпоральну структуру ситуації.

У науці про мову також оперують і поняттям часу, і поняттям темпоральності. Темпоральність - це категорія, що визначає реалізацію часових стосунків у мові [11, c.171].

Категорія часу є морфологосинтаксичною за своїм характером, і вона не збігається з логіко-семантичною категорією темпоральності і в плані вмісту, і в плані вираження. Категорія темпоральності включає і граматичні, і лексичні засоби вираження часових стосунків, а отже, вона за об'ємом більше ніж категорія часу.

У лінгвістиці розглядом категорій темпоральності і часу займаються представники таких напрямів, як граматичний (традиційний), синсемантичний, когнітивний, комунікативний і функціональна граматика.

У класичному граматичному мовознавстві під часом розуміють "граматичний час", що виражається особовими і безособовими формами дієслова. Дієслівний час "є віддзеркаленням часової локалізації якої-небудь події" [18, c. 8].

У межах функціональної граматики вивченням представленності часових стосунків у мові займалися А. Бондарко, З. Тураєва, В. Дресслер. Согласно А. Бондарко, темпоральність - це "функціонально-семантична категорія, що виражає суть фізичного і філософського аспектів часу, що реалізується різними мовними засобами вираження часу: сукупністю граматичних, лексичних і комбінованих засобів, де ядром темпоральності є граматичний час" [11, c. 172].

Один із засобів вираження темпоральності - дейксис. Дейксис - використання мовних виразів та інших знаків, які можуть бути проінтегровані лише за допомогою звернення до фізичних координат комунікативного акту - його учасникам, його місця і часу. Дейктичні значення та дейктичні елементи є одними з фундаментальних і універсальних елементів людської мови.

Взаємозв'язок лінгвістичного поняття часу з категоріями логіки та фізики простежує М. Курбанов. Дослідник стверджує, що при визначенні граматичної категорії часу і відповідно часових форм дієслова більшість мовознавців виходить із логіко-філософських і фізичних позицій. Спроби лінійно розставити усі форми дієслова, пов'язані із значенням часу, витікають саме з його фізичного розуміння. Але на відміну від фізичного часу, якому властива односпрямованість, реалізація мовного часу відбувається у двох напрямках - з теперішнього у минуле і з теперішнього у майбутнє, тобто він є двонаправленим. Отже, тут при запереченні однієї властивості фізичного часу, визнається інша - лінійність. При цьому, як вважають дослідники, на скільки сегментів не ділилася б схема горизонтальної лінії часу, вона не здатна розмістити усі ті дієслівні форми, які так чи інакше пов'язані з часом.

Необхідно розрізняти поняття лігвістичного та фізичного часу, тому розглянемо більш детально співвідношення між ними. Це питання за своєю природою є інтердисциплінарним. Складність підходу до даної проблематики залежить від кількох факторів. По-перше, безсумнівним є те, що проблема звязку лінгвістичного та реального часу зумовлена низкою засадничих питань мовознавства, серед яких такі, як: взаємовплив мови і мовлення, мови й мислення, мови і свідомості.

По-друге, лінгвістичний час не можна вважати прямим відображенням фізичного часу за допомогою мовних засобів, а навпаки, більш доцільно говорити про розбіжності між ними. Лінгвістичний час не є відображенням реального часу за допомогою лінгвістичних засобів, підтвердження чого досить часто можна спостерігати у мовознавчих працях (наприклад: [9, c. 43; 29, c. 419]).

У цьому питанні поділяємо думку Г. Мілейковської, яка, критикуючи позицію М. Поспєлова (про те, що граматичні явища прямо й безпосередньо відображають обєктивну реальність), наголошує: "Не можна визнати, що граматична форма часу є знаком обєктивного теперішнього, минулого, майбутнього часу, відображаючи всі його риси. Перш ніж явище буття буде відображене у мовному факті, воно повинне бути сприйнятим свідомістю того, хто говорить. І якщо час у бутті завжди - абсолютне і незалежне від нашої свідомості, то категорія часу в мові залежить від усвідомлення обєктивного часу мовцем" [48, c. 75]. На жаль, при розгляді особливостей вираження категорії часу в мові на цей засадничий принцип не завжди зважають у сучасних мовознавчих працях, що вважаємо недостатньо коректним підходом для наукової практики.

По-третє, відомо, що час є передусім категорією філософською та культурологічною, а тому будь-який аналіз та тлумачення сучасного уявлення про фізичний час, на наше глибоке переконання, мусить бути співвіднесеним із тезою про зміну наукових парадигм (за Томасом Куном) [38, c. 145]. Тобто слід мати на увазі таке: те, що зазвичай називають часом абсолютним, є всього лише загальноприйнятими уявленнями про категорію часу як фізичне явище на даному етапі розвитку наукової думки та людства загалом.

Особливу увагу зіставленню часу як лінгвістичної категорії та часу реального приділено в працях О. Бондаря, К. Городенської, Т. Дешерієвої, А. Ісаченка, С. Соколової та ін. ХІХ-ХХ ст. стали періодомдетального вивчення часу як лінгвістичної категорії. Зокрема, категорія часу (та дієслово загалом) стала обєктом розгляду у працях В. Виноградова, Ю. Маслова, О. Пєшковського, О. Потебні, О. Шахматова та ін.

"Категорія часу, - зазначає Т. Дешерієва, - має фізичний, філософський та лінгвістичний аспекти, з яких перші є двома боками єдиного цілого, а останній підпорядковується їм, але має свою специфіку" [23, c. 111]. Ця теза дослідниці заслуговує особливої уваги в контексті розмови про категорію часу, адже такий підхід є доволі поширеним, а саме тому потребує детальнішого пояснення.

Справді, фізичний та філософський аспекти можна назвати "двома боками одного цілого", але лише у тому плані, що час фізичний - це явище абсолютне і (тут доведеться послугуватися постулатами агностицизму) непізнаване остаточно (або, принаймні, до кінця не пізнане на сьогоднішньому етапі розвитку наукової думки). Той же час, який ми сприймаємо як фізичне явище, доречніше було б називати часом філософським чи культурологічним; він є проекцією фізичного часу на людську свідомість.

Що ж до тези Т. Дешерієвої про підпорядкування часу лінгвістичного часові фізичному та філософському, то тут виникають деякі сумніви. Мова, безперечно, відображає явища навколишнього світу, проте, з другого боку, мова, як відомо, структурує свідомість. А отже, вочевидь, можна говорити про здатність мови адаптовувати поняття та явища світу до більш стрункої та чіткої для людської свідомості структури. Тому "специфіка" лінгвістичного аспекту категорії часу, про що веде мову дослідниця, полягає не в підпорядкуванні, а у відмінностях лінгвістичної та філософської часової картини світу.

Функція мови (у даному контексті) - не просто віддзеркалення фізичного явища часу за допомогою лінгвістичних засобів, а й значною мірою структурування моделі реального часу у свідомості носіїв мови; це шлях впорядкування від хаотичних знань та здогадок до чіткої моделі уявлень. Суголосну цитату Н. Рябцевої наводить у своїй роботі А. Папіна: "без мови час назавжди залишився б лише супровідним світовому устрою фізичним явищем. Вербальне (мовне) усвідомлення часу збагачує ціннісний компонент картини світу" [50, c. 162], з чим цілком погоджуємося.

Для чіткого доведення відмінності між часом фізичним (абсолютним, сталим) та його "відображенням" у мовній картині світу спробуємо простежити деякі варіації лінгвістичного часу в історичному розрізі (діахронії) та на сучасному етапі розвитку (синхронії), зіставляючи певні аспекти мовних картин часу різних мовних груп.

Надзвичайно плідними для простеження змін мовної картини фізичного часу можуть бути лінгвістичні дослідження граматики у діахронії, що може демонструвати еволюцію уявлень народу про категорію часу протягом певного історичного періоду. Так, у сучасних східнословянських мовах відсутні такі специфічні засоби, які виражають аористичне значення, на відміну від перфектного (форма минулого доконаного виду) чи імперфектного (форма минулого недоконаного виду) [55, c. 14], проте на основі порівняльної граматики маємо змогу виділяти риси аориста серед граматичних значень минулого часу, використовуючи систему часів, наприклад, південнословянських, більшості романських або навіть і тюркських мов.

Загальновідомий факт про майже остаточне зникнення форми аориста в дієсловах східнословянських мов є надзвичайно цікавим явищем не тільки в історико-граматичному, а й етнопсихологічному вимірах. Адже дослідження мови у діахронічному аспекті може виявитися надзвичайно плідним особливо для вивчення динаміки колективної картини світу етносів.

Звісно, не можна однозначно вести мову про те, що за умови відсутності специфічних засобів для вираження певних форм часу (в даному випадку - аориста), ці форми повністю відсутні в картині світу носіїв мови, адже в повідомленні вони можуть бути передані за допомогою контексту. Однак еволюційні зміни чи навіть і зникнення (або ж поява) мовних форм на позначення специфіки певних якостей часу, безперечно, свідчить про зменшення (чи збільшення) актуальності того чи того часового аспекту у світоглядній позиції цілого народу - носія мови, а отже - й у свідомості кожного конкретного мовця (звичайно, за умови, що ця мова є для нього рідною).

Доведено, що давні словяни, виділяли в минулому часі передминулий, давноминулий (плюсквамперфект), незавершений тривалий минулий час (імперфект), завершений короткий минулий (аорист), минулий із результатом у теперішньому, передтеперішній (перфект). Аналогічно членувався і майбутній час: передмайбутній, майбутній початковий, майбутній тривалий, завершений майбутній [50, c. 162]. Таке досить детальне (з погляду носія сучасної української мови) членування свідчить перш за все про аналітичний спосіб інтерпретації категорії часу. Натомість зменшення використання чи навіть втрата деяких із раніше активно вживаних часових форм у мовленні, вочевидь, є результатом процесу узагальнення, зниження актуальності аспектів категорії часу в колективній свідомості народу. А тому існує велика ймовірність того, що в таких випадках акцентуація уваги переноситься на інші аспекти світобачення, проте це питання потребує значно глибшого та детальнішого дослідження у сфері етнопсихології.

Щодо аналізу лінгвістичного часу в синхронії, то загалом можна виділити принаймні три основні моделі часового виміру світу, що випливає з аналізу мовних конструкцій. Перша описує час як такий, що зорієнтований на момент мовлення. Це антропоцентричний, особистий час мовця. Дана модель повністю залежить від адресата повідомлення, співвіднесена з моментом мовлення. Ця модель чітко поділяє час на минулий, теперішній (до якого належить і теперішній тривалий) та майбутній стосовно моменту мовлення [50, c. 158]. Наприклад: Менi здається, що я ширшаю в плечах, твердiшаю в ходi i ось-ось пiдлечу (Гр. Тютюнник); Я жива, я буду вічно жити, / Я в серці маю те, що не вмирає (Леся Українка).

Другою моделлю мовної інтерпретації часу можна вважати співвідношення повідомлення до певного моменту, не повязаного безпосередньо з моментом мовлення. Точку відліку тут визначає мовець, а минуле, теперішнє і майбутнє співвідноситься з нею як період "перед" - "під час" - "після" обраного моменту відліку [50, c. 159]. Таку модель часу можемо спостерегти, наприклад, у реченнях: Я раніше, коли села ще не знав, теж, бувало, заморював червячка всячиною (Гр. Тютюнник); Його слова зліплялись шматочками здобного тіста, він формував їх у листкові пиріжечки, посипав цукром і цукрином, квітчав мармеладними трояндочками і закохано спинявся на мить перед тим, як віддати ці ласощі на поживу (В. Підмогильний).

Третій тип мовної інтерпретації часу - це така модель часу, яку прийнято називати хронологічною або календарною. Ця модель є глобальнішою та більш універсальною порівняно з двома попередніми моделями. У цьому випадку час перебігу подій у вигляді дат (або періодів) співвідноситься із загальноприйнятою та актуальною для певного суспільства шкалою поділу часу [50, c. 160]. Так, наприклад, сучасне суспільство послуговується християнським літочисленням, орієнтованим на народження Христа як точку відліку: час до та після Різдва Христового / нашої ери. Напр.: В 1945-му поліг комбат смертю хоробрих на околиці якогось польського містечка (О. Гончар); Влітку 1658 року Полтава згоріла дощенту (Л. Костенко).

До третього типу мовної інтерпретації часу варто також зараховувати й такі речення, які оперують поняттями давноминулого часу, напр.: Хочеш, я тобі на цимбалах заграю? - Грай. Отої, що в давнину співали (Г. Тютюнник); Жили тут люди в давню давнину (Л. Костенко); Але чому на землях цих, де Київ, / іще до літописних лихоліть, / так наче нам хто чорну дірку виїв / у історичній памяті століть? (Л. Костенко).

Речення такого типу можна співвіднести із антропоцентричною моделлю, проте тут більше наголошено на уявленні про світовий час як історичний процес: точку відліку повязано не з моментом мовлення конкретного адресата, а з актуальним для мовця історичним етапом розвитку суспільства.

Найбільш вживаною з наведених моделей часу в мовленні є перша - антропоцентрична. Ця модель найяскравіше представляє чіткий поділ часу на минулий, теперішній і майбутній. А тому традиційний тричленний поділ категорії часу на минулий, теперішній і майбутній є суто лінгвістичним явищем і не притаманний абсолютному фізичному часу (на відміну від т. зв. часу фізіологічного, повязаного з відрізком життя кожної конкретної людини [50, c. 161]).

Найяскравішим доказом відмінності картини "мовного" часу та часу фізичного вважаємо розбіжності у часових картинах світу різних мов, адже жодну мову в наш час неможливо повноцінно вивчати без порівняльного аспекту та залучення світового лінгвістичного досвіду. Зіставлення граматичних форм різних мов дає змогу ширше поглянути на специфіку певних аспектів досліджуваної мови: як граматичних форм вираження та семантичних особливостей у мові, так і світоглядної парадигми носіїв цієї мови.

Отже, лінгвістичний час не відображає реальний час безпосередньо, а є відтвореною за допомогою лінгвістичних засобів структурою усвідомлення мовцями моделі фізичного часу. Картина лінгвістичного часу не є тотожною за своєю суттю із часом фізичним. Чіткі відмінності між ними простежуються під час синхронічного дослідження розбіжностей у часових картинах світу різних мов, а також при діахронічному аналізі динаміки граматичних форм, що виражають часову семантику.

У російській, як і в інших словянських мовах, лінгвістичний час є чітко структурованим. Поділ на теперішній, минулий і майбутній є рисою лінгвістичного, а не абсолютного фізичного часу. Така тричленна ієрархічна структура лінгвістичного часу в українській та російській мовах базується на безпосередньому відношенні дії до моменту мовлення. Чим більший ступінь зосередження на моменті мовлення у мовній системі, тим більш узагальненою та ієрархізованою є структура часу в мові [50, c. 162].

В основі граматичної категорії часу знаходяться поняття часу і простору, які постійно розвиваються, відбивають обєктивно реальний час і простір. Однак людські уявлення про простір і час відносні, отже, граматичні форми часу також фіксують відносний характер цих уявлень.

Поняття моменту мовлення трактується по-різному. Оскільки момент мовлення з логічної точки зору не обовязково відноситься до теперішнього часу, були висловлені пропозиції розглядати його як тривалий час, здатний охопити логічну межу, що безперервно пересувається разом з дією і одержує перспективу в майбутньому.

Існує думка, що момент мовлення як точка відліку і поділу обєктивного часу на теперішній, минулий і майбутній не є надійним критерієм, оскільки він відбиває певний обєктивний час субєктивно і, отже, може виступати не як безпосередня, а опосередкована демаркаційна точка часу, або, інакше, як обєктивна точка субєктивного часу. І. Кошева членування обєктивного часу визначає не моментом мовлення, а станом предметів і їх зміною, що виражається через граматичний час, який передає відношення дії до періоду її протікання [33, c. 83].

Для порівняльно-типологічних досліджень важливішим, ніж те, що знаходяться в основі розмежування часових відношень, є сам факт розмежування і виділення в усіх порівнюваних мовах трьохчленної опозиції теперішній: минулий: майбутній час. Разом з тим слід відзначити, що між російською мовою, з одного боку, і англійською, з другого, щодо вираження часових відношень існують істотні розбіжності.

В англійській мові необхідно розрізняти два наступних поняття: час як загальну категорію і час як лінгвістичну категорію [62, с. 20]. Час в загальнофілософському поданні поряд із простором є формою існування матерії; він не залежить від людського сприйняття, знаходиться в постійному русі і безперервно змінюється. Час відображається людиною крізь чуттєве сприйняття та інтелект і знаходить вираження у мові, в семантиці лексичних і граматичних мовних одиниць. Момент безпосереднього сприйняття і відображення реальної дійсності, лінгвістично фіксується як "момент мовлення", утворює так званий "момент теперішнього часу" і виступає в якості маргінальної лінії між минулим і майбутнім. Лінгвістичний час може бути або орієнтованим на момент мовлення, "орієнтованим на теперішнє", "абсолютивним", або "неорієнтованим на теперішнє", "не-абсолютивним". Значення "абсолютивного часу" охоплює три сфери: сфери минулого, теперішнього і майбутнього. Сфера теперішнього включає момент мовлення і може передаватися лексично такими словами і словосполученнями як this moment, today, this week, this millennium тощо. Сфера минулого передує сфері теперішнього і оцінюється ретроспективно; вона може передаватися лексично такими словами і словосполученнями як last week, yesterday, many years ago тощо. Сфера майбутнього йде слідом за сферою теперішнього і оцінюється проспективно; вона може передаватися лексично такими словами і словосполученнями як soon, in two days, next week тощо. Значення "неорієнтованого на теперішнє" часу може бути або "відносним" ("релятивним"), або "фактичним" ("фактуальним"). Значення "відносного часу" вказує на співвідношення двох або більше подій і охоплює передування ("відносне минуле"), одночасність ("відносне теперішнє") і слідування в часі ("відносне майбутнє") однієї події відносно іншої. "Відносний час" передається лексично такими словами і словосполученнями як after that, before that, at the same time with, some time later та ін. "Фактичний час" виражає реальний астрономічний час або історичні віхи, не співвіднесені ні з моментом мовлення, ні з іншим часовим центром або подією; він передається лексично такими словами і словосполученнями як in the morning, in 1999, during World War II тощо [23, с. 115].

Фактичний час може передаватися тільки лексичними засобами, тоді як вираження абсолютивного і відносного часу в англійській мові може бути не тільки лексичним, але й граматичним. Граматичне вираження дієслівного часу за допомогою морфологічних форм дієслова утворює граматичну категорію часу (tense від латинського слова "tempus" - "час").

Категорія часу в англійській мові значно відрізняється від часових категорій дієслова в російській. У російській мові категорія часу передає, перш за все, значення абсолютивного часу; три часові форми російського дієслова представляють події лінійно, в їх розвитку від минулого до майбутнього, ср: Он работал вчера; Он работает сегодня; Он будет работать завтра. В англійській же мові існує чотири часових форм дієслова: форми теперішнього (work), що пройшов (worked), майбутнього (shall / will work), і "майбутнього-в-минулому" (should/would work). Дві форми майбутнього часу виражають майбутнє двома різними способами: як наступна подія щодо теперішнього, наприклад: He will work tomorrow (not right now), і як наступна подія щодо минулого, наприклад: He said he would work the next day. Дієслівні форми майбутнього часу виражають відносний час - слідування щодо плану теперішнього або щодо плану майбутнього. Дієслівні форми теперішнього часу і минулого часу виражають абсолютивний час та відносять події або до плану теперішнього, або до плану минулого; і це стосується всіх особистих дієслівних форм, включаючи перфектні форми, продовжені форми та форми майбутнього [12, с. 57]. Таким чином, в англійській мові існує не одна часова категорія дієслова, а дві взаємозалежні категорії часу: одна з них виражає значення абсолютивного часу в ретроспективній оцінці (минуле в протиставленні з теперішнім), а друга виражає значення відносного часу в проспективній оцінці (майбутнє в протиставленні з не-майбутнім).

Даний підхід додатково підтверджується тим, що з точки зору логіки одна й та ж категорія не може бути виражена в граматичній формі двічі: члени однієї парадигми повинні взаємно виключати один одного; існування такої специфічної форми як "майбутнє-в-минулому" підтверджує, що в англійській мові існує дві категорії часу [12, с. 59].

Отже, у двох зіставлюваних мовах категорія часу представлена трьохчленними опозиціями типу: speaks : spoke : will speak, is speaking : was speaking : will be speaking, які показують відношення часу дії до моменту мовлення рос. говорить : говорил : будет говорить. В англійській мові часові відношення виражаються ще формами часової віднесеності. В англійській та російській мовах категорія часу тісно повязана з категорією особи і виявляється в особових формах.

Питання про диференціацію двох мовних парадигм "граматичного" і "лексичного" часу є вельми актуальним на сьогодні і тому доречним буде розгляд категорії часу ще й в когнітивній лінгвістиці.

Когнітивна наука звертає, перш за все, особливу увагу на те, що ж було підведено під поняття часу буденною свідомістю, і що із сприйнятого органами чуття людини могло слугувати базою для формування такої концептуальної структури, як час. Безпосереднє відношення до категорії часу має, з погляду когнітології, те, що людина пізнає світ у його онтологічній суті - світ як він є, і категорію часу відносять саме до онтологічних категорій, за допомогою яких індивід розчленовує дійсність, що його оточує.

Категорія часу складалася як категорія природна, а це означає, по-перше, що в її підставах ще повинна зберегтися відома чуттєва або перцептуальна підстава, по друге, що вона слідувала у своєму перетво ренні принципам фамільної схожості, тобто розвивалася в різних напрямах. Слід також зазначити, що опису часових відношень релевантні такі ознаки, як становище спостерігача, характер і умови сприйняття [37, c. 7].

Це й не могло б бути інакше, оскільки поняття часу із самого початку виявляється антропоцентричним. Саме розвиток свідомості й самосвідомості в людини дає їй змогу усвідомлено сприймати навколишню дійсність, що є для неї просторово-часовою реальністю, а себе - як її частку, антропоорієнтировану точку взаємодії її координат.

Останніми роками принцип антропоцентризму став центральним у когніції й розуміється, перш за все, як особлива форма буття та усвідомлення людиною себе у центрі, причому в кожен конкретний момент часу її позиція визначена конкретним простором [51, c. 180].

Слід також звернути увагу на те, що з часу як когнітивного концепту зростає мовний час як знакова абстракція, що дає змогу розглядати й описувати світ як систему відносин у відхиленні від конкретних наочнопросторових маніфестацій обєктів, які складають цю систему. На рівні чуттєвих переживань час уявляється людині в одному вигляді - це сьогодення, те "тепер", яке переживається як безпосередня даність.

Майбутнє, сьогодення й минуле є суттю абстракції від цього природного поняття часу [34, c. 68]. Будь-яка абстракція будується на певній сукупності конкретних фактів, які є складовими емпіричного досвіду людини і створюють основу усілякого знання взагалі. Побудова мовної системи часу заснована людиною на рефлексії, направленій на обєкти поточного й попереднього сприйняття. Саме тому мовний час у багатьох мовах сформувався як система бінарних протиставлень - теперішнє/минуле, що відображає сферу людського досвіду, і лише значно пізніше до цих сфер реального досвіду долучилася сфера гіпотетичного, прогнозуючого досвіду, що дістала назву майбутнього. Важливий і той факт, що відмінність у статусі реального та прогнозованого досвіду, підкріплена структурними відмінностями між відповідними мовними формами, наштовхує лінгвістів на розгляд часової системи в мові як системи, що складається з двох підсистем:

першу утворює протиставлення теперішнього й минулого як поточної та минулої реальності;

другу утворює протиставлення минулого й теперішнього - майбутньому, як реального та нереального (тобто недоступного сприйняттю).

Багато фахівців у галузі когнітивістики підкреслюють той факт, що для опису семантики часу як граматичної категорії недостатньо лише схематичних тлумачень типу: "дія відбулася до моменту мовлення", "дія відбувається в момент мовлення", "дія відбудеться після моменту мовлення", - тобто тлумачень, що задаються виключно логічним обчисленням [43, c. 92]. Неадекватність такого підходу відрізняється ними, зокрема у такому феномені, як асиметрія минулого й майбутнього часу. Ця асиметрія випливає з різної природи думок мовного субєкта про ті події, що пройшли, і про майбутні події: тоді як повідомлення про минулі події є повідомленням про події, що дійсно мали місце тобто про референтні ситуації), то повідомлення про майбутні події є в будь-якому випадку не більше ніж припущення або передбачення, бо екстенсіоналом висловлювання в даному випадку є лише ситуація можливої дійсності (тобто нереферентна ситуація) [10, c. 32].

Що стосується формування категорії часу у свідомості людини, то слід зазначити, що це процес тривалий. Це пояснюється тим, що часові відносини недоступні безпосередньому спостереженню: їх потрібно виділяти шляхом абстрагування з численних фактів дійсності, яка спостерігається. Найбільш раннім із диференційованих часових уявлень є уявлення про одночасність. Трохи пізніше з часового контінууму виділяється часове передування й протиставлення минулих дій тим, що відбуваються зараз, тобто теперішніх дій. Усвідомлення часового передування вимагає певних навичок абстрагування, хоча і в цьому випадку є опора на реальну дійсність. Майбутній же час починає усвідомлюватися людиною пізніше теперішнього й минулого, оскільки немає жодної опори на конкретну дійсність, і його поява повязана із сферою запланованих дій [13, c. 101].


Висновки до розділу 1


Підсумовуючи інформацію першого розділу слід засвідчити, що:

Час є однією з основних форм буття, і як фундаментальна категорія філософії викликає інтерес різних дослідників до її вивчення в силу того, що вона представляє собою форму існування матерії, за допомогою якої людина осягає світ.

Розглядаючи поняття "час" як феномен, необхідно перш за все підкреслити таку його властивість, як калейдоскопічність, оскільки за номінацією "час" стоять концепти найрізноманітніших типів. З одного боку, час (у філософському розумінні цього слова) є номінацією, яка несе в плані свого змісту логічно сконструйований концепт, щo позбавлений будь-якої образності й відповідає поняттю, яке трактується традиційно. У цьому випадку значення слова "час" дорівнює його словниковому визначенню. Згідно зі словником С. Ожегова, час розуміється як одна з форм існування матерії, що нескінченно розвивається, - послідовна зміна її явищ і станів [49, c. 93]. Згідно з основною тезою філософського вчення про час, останній є перш за все обєктивно-реальною формою існування матерії. Час, поряд з простором, володіє кількісною і якісною нескінченністю, і йому також притаманні одновимірність і необоротніть, яка виявляється, зокрема, у тому, що всі зміни у світі походять від минулого до майбутнього, і в тому, що те, що відбувається у світі, має певну тривалість і складається з моментів, які послідовно змінюють один одного [47, c. 19].

З іншого боку, розглядаючи час з лінгвістичної точки зору, під граматичним часом розуміють відношення моменту дії, що позначається дієсловом, до моменту мовлення. Причому, оскільки когнітивна лінгвістика орієнтована на аналіз живих процесів мовлення й на вивчення мовної системи в її звязках із процесами мовлення та мислення, саме момент мови має в когнітивній лінгвістиці первинне значення, а подія, про яку йдеться, - вторинне, релевантне значення.

На рівні ж буденної свідомості людина не встановлює для себе значення назви "час" ні з точки зору філософського розуміння, ні з визначенням категорії часу в граматиці. На питання, що таке час, носій мови вкаже вам на годинник або підкреслить цінність часу, імплікуючи її фразою: "Час - гроші", або ж відзначить швидкоплинність часу ("Час летить"), яка, справді, порівнюється в нашій свідомості з польотом птаха.

Дослідження розвитку мов на різних етапах еволюції людського суспільства дає підстави вважати, що диференціація уявлень про просторові відношення відбувалась раніше, ніж диференціація уявлень про час [73, c. 265]. Л. Брюль, наприклад, зазначає, що із первинного усвідомлення людиною ритму і періодичності поступово виникла абстрактна ідея всесвітнього однорідного часу.

Аналізуючи різноманітні розуміння концепту часу як філософами і мрійниками, так і лінгвістами, слід відзначити той факт, що поняття "час" не має стійких, фіксованих асоціацій. Саме в цьому значенні можна назвати концепт часу калейдоскопічним. Цей концепт характеризується надзвичайною плинністю і дійсно належить до роду феноменів світу, який осягається розумом. Не будучи доступними "знанню по істині", концепти такого роду часто становлять обєкт віри та є свого роду міфологемами [68, c. 125].

Своєрідністю концепту часу є, перш за все, його калейдоскопічність. І, виходячи з усього того різноманіття думок у розумінні концепту часу, на наш погляд, фраза філософа А. Августина про те, що "якщо його про це не запитують, він знає, що таке час, але якщо він захотів би пояснити, тому хто запитує, - ні, не знає" [54, c. 95], найкраще відображає спосіб існування подібних концептів у свідомості людини: вони існують як вистава (знання наочно-образне), а не як поняття, що розкривається в дефініції (знання раціональне). Не будучи доступними знанню за істиною, такі концепти часто становлять обєкт віри і є своєрідними міфологемами [68, c. 126].

Отже, розглянувши категорію часу з когнітивної точки зору, слід зазначити, що часова категорія є антропоцентричною, процес її формування в людській свідомості відбувається поетапно, за допомогою неї людина членує прийманий обєктивний світ. Загальновідомо, що носії різних мов можуть бачити та осягати навколишнє середовище по-різному крізь призму своїх мов. Поняття ж часу належить до базисних категорій картини світу, мовне вираження яких відображає частково універсальний, частково національно специфічний, притаманний даному мовному колективу спосіб сприйняття й організації дійсності.

Отже, оскільки час - складне полікатегоріальне поняття, співвідносне з категоріями філософського, фізичного, психологічного, біологічного, соціального, історичного та лінгвістичного змісту, у дослідженні лінгвістичного аспекту цієї категорії необхідно опиратися на різні трактування поняття часу, представлені у природничих та гуманітарних науках. Зокрема, вивчення семантичної категорії теперішності та мовних засобів її реалізації вимагає не лише осягнення глибинного змісту поняття час, а також і взаємозвязку реального перебігу подій чи стану речей із періодом їх відображення у мові, взаємовіднесеності подій та станів у часі, їх послідовності, проміжків часу між ними, так само як і ситуативно-змістових нюансів часу в індивідуальному сприйнятті та вираженні їх людиною.

Таким чином, моделювання часу в мові безпосередньо пов'язано зі множинністю моделей часу, які присутні у повсякденній свідомості людей і відображені в мові часу. Такі моделі можна підрозділити на ті, в яких головною фігурою є людина і такі, які орієнтовані на сам час [6, c. 99]. Категорія часу спочатку оформлюється в "наївній" картині світу, тому що не існує об'єктивної наукової теорії про час. "Наївне" уявлення про час відображається у фразеологічному фонді мови. Так як предметом даного дослідження є фразеологізми як носії культурно-історичного досвіду, слід розглянути що таке фразеологізм.


РОЗДІЛ 2. ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ ЯК НАЦІОНАЛЬНО-СПЕЦИФІЧНІ ОДИНИЦІ МОВИ


2.1 Поняття та проблема класифікації фразеологічних одиниць


У дослідників фразеологічного складу мов, які порівнюються, існує велика кількість поглядів відносно питання, яке займається тлумаченням терміну "фразеологізм". Єдиної думки щодо визначення терміну "фразеологізм" не склалося. У наукових працях зустрічаються різні тлумачення даного терміну. Тому у сучасній лінгвістиці чітко намітилися два напрямки досліджень фразеологічних одиниць.

Перший напрямок вихідною точкою має визнання того, що фразеологізм (ФО) - це така одиниця мови, яка складається зі слів, тобто за своєю природою є словосполучення. При цьому одні вчені висловлюють думку, що об'єктом фразеології є всі реально можливі в даній мові конкретні словосполучення, незалежно від якісних відмінностей між ними. Так, наприклад, М. Копиленко говорить наступне: "Фразеологія охоплює всі сполучення лексем, що існують у даній мові, в тому числі і так звані "вільні" словосполучення" [32, c. 81]. З іншого боку об'єктом фразеології в межах цього напрямку визнаються тільки деякі розряди і групи словосполучень, які виділяються з усіх можливих у мові особливою своєрідністю. Залежно від того, які ознаки враховуються при виділенні таких словосполучень, і визначається склад подібних одиниць у мові. Тільки ці "особливі" словосполучення і можуть бути названі фразеологізмами. Незважаючи на умовність понять і пов'язане з цим розмежування, зазвичай говорять, що фразеологія може бути представлена:

1) як фразеологія мови в "широкому" розумінні слова, що включає до свого складу і словосполучення, переосмислені повністю, і словосполучення, в яких є не переосмислені слова-компоненти. Прикладом такого "широкого" розуміння об`єму та складу фразеології може служити точка зору В. Архангельського, О. Ахманової, М. Шанського [69, c. 127].

) як фразеологія російської мови у "вузькому" сенсі слова, що включає до свого складу тільки словосполучення, які переусвідомлені до кінця. До числа робіт, що відображають таке розуміння обєму та складу фразеології російської мови, відносяться, наприклад, статті В. Жукова [28]. В обох випадках слівний характер фразеологізму, як і лексемний характер його компонентів не ставиться під сумнів цими вченими. Фразеологізм рекомендують розглядати як контамінацію ознак слова і словосполучення, підкреслюється омонімічність фразеологізму і словосполучення, що співвідноситься з ним за структурою.

Другий напрямок у російській фразеології виходить з того, що фразеологізм - це не словосполучення (ні за формою, ні за змістом), це одиниця мови, яка складається не зі слів. Об'єктом фразеології є вирази, які є лише генетичною суттю словосполучення. "Вони можуть бути розкладені лише етимологічно, тобто поза системою сучасної мови, в історичному плані"[40, с. 202]. Ці вирази протиставляються словосполученням, не омонімічними, оскільки якісно відрізняються від них. Основним у вивченні фразеологізму є не смислова і формальна характеристика компонентів, що його утворюють, і не дослідження зв'язків між компонентами, а вивчення самого фразеологізму в цілому, як одиниці мови, що має певну форму, зміст та особливості вживання в мові. Склад фразеології формується з категоріально однотипних одиниць. Історія та етимологія кожного фразеологізму вивчається не в прямолінійній залежності від якихось "універсальних" схем переосмислення словосполучень, а від ступеня семантичної злитості компонентів і від ступеня десемантизації слів у словосполученнях.

Отже, "фразеологізм - це стійке сполучення слів з ускладненою семантикою, де слова не утворюються за породжуючими структурно-семантичними моделями змінних сполучень" [39, с. 5], тобто це сталий вираз чи поєднання слів, яке вноситься до мови у готовому вигляді і не може вживатися в самостійному значенні.

Під стійкістю фразеологічної одиниці (далі ФО) розуміється міра, ступінь семантичного злиття, нерозкладності компонентів. На думку В. Жукова стійкість, принаймні в семантичному плані, органічно пов'язана з ідіоматичністю, тобто зі смисловою нерозкладністю фразеологізму. Стійкість - це якась ступінь, міра семантичної нерозкладності компонентів всередині того чи іншого фразеологізму. Вона є формою прояву ідіоматичності стосовно до конкретно даного фразеологізму. Іншими словами, стійкість - це міра ідіоматичності [28, с. 110].

Фразеологізми обєднуються в єдину систему одиниць на основі таких типологічних ознак:

)семантична цілісність (неподільність) компонентів фразеологізму (значення фразеологічної одиниці не може бути витлумачене на основі значень тих слів, які входять до неї);

)стабільність компонентного складу, усталеність порядку слів;

)автоматичність відтворення фразеологізму в мовленні;

)багатокомпонентний склад;

)можуть вступати у синонімічні та антонімічні відношення;

)характеризуються образністю.

Таким чином, найбільш загальноприйнятим є наступне визначення: фразеологізмом (фразеологічною одиницею) називається стійке словосполучення, яке виконує функцію окремого слова та яке вживається як ціле і яке не підлягає подальшому розкладу та зазвичай не допускає перестанови своїх складових усередині себе. Значення фразеологізму неможливо вивести зі значень компонентів, які його складають.

Над проблемою фразеологічних одиниць працювали багато наукових діячів. Родоначальником теорії фразеології вважається швейцарський лінгвіст Шарль Баллі, який вперше визначив фразеологію як самостійний розділ лексикології. Було запропоновано цілий ряд класифікацій ФО.

У залежності від того, наскільки стираються номінативні значення компонентів фразеологізму, наскільки сильно в них відчувається переносне значення, В. Виноградов поділяє їх на три типи: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення [17, с. 45].

До особливої групи фразеологічних виразів варто внести деякі цитати, прислівя, приказки та ряд термінологічних словосполучень, які здобувають окремі риси власне фразеологізмів: відтворюваність у тому самому складі і метафоричність. М. Шанський називає їх фразеологічними виразами та відносить їх до загального складу фразеології [69, c. 84].

Фразеологічні зрощення. Фразеологічними зрощеннями називаються такі лексично неподільні словосполучення, значення яких не визначається значенням окремих слів, які входять до їхнього складу. Наприклад, зміст зворотів: очертя голову - нерозважно, держать ухо востро - бути на сторожу, семи пядей во лбу - розумний і інших не є мотивованим значенням складових компонентів, тому що, наприклад, у лексичній системі сучасної мови немає повноцінних за значенням самостійно існуючих слів востро, очертя, пядей. Фразеологічні зрощення виникли на базі переносних значень їх компонентів, але згодом ці переносні значення стали незрозумілими з точки зору сучасної мови. Наприклад слова bay - кут та beck - помах рукою є архаїзмами і не вживаються ніде окрім даного вище архаїзму [72, c. 150]. Таким чином, у фразеологічних зрощеннях втрачено звязок між прямим та переносним значеннями, де останнє для них стало головним. Саме тому їх важко перекладати на інші мови. Фразеологічні зрощення володіють рядом характерних ознак: до їх складу можуть входити так звані некротизми - слова, які ніде окрім даного зрощення не вживаються і є незрозумілими внаслідок цього з точки зору сучасної мови; до їх складу можуть входити архаїзми; вони є синтаксично нерозкладними; зміна їх компонентів у більшості випадків є неможливою; вони характеризуються непроникливістю, тобто не допускають входу до свого складу додаткових слів.

Втрачаючи своє самостійне лексичне значення, "… слова які входять до структури фразеологічного зрощення перетворюються у компоненти складної лексичної одиниці, яка наближається за значенням до окремого слова" [4, c. 128].

Таким чином, основною ознакою фразеологічного зрощення є його лексична неподільність, абсолютна семантична усталеність, при якій значення цілого звороту не можна вивести зі значення складових його слів.

Семантично зрощення в більшості випадків є еквівалентом слова [71, c. 60] ("своєрідним синтаксично складовим словом", за термінологією академіка В. Виноградова). Наприклад: положа руку на сердце - відверто, щиросердно, из рук вон - погано тощо.

Граматичні форми слів, які складають фразеологічне зрощення, можуть змінюватися. Однак на загальне значення зрощення така зміна граматичних форм не впливає.

У деяких зрощеннях граматичні форми слів і граматичні звязки вже не може бути пояснено, мотивовано з погляду сучасної російської мови, тобто вони сприймаються як свого роду граматичні архаїзми. Наприклад: на босу ногу, сломя голову тощо. Застарілі граматичні форми слів (а іноді й слово в цілому) і невмотивовані синтаксичні звязки лише підтримують лексичну неподільність звороту, його семантичну єдність.

Фразеологічні єдності. Фразеологічними єдностями називаються такі лексично неподільні звороти, загальне значення яких певною мірою мотивовано переносним значенням слів, що становлять даний зворот. Наприклад, загальний зміст таких єдностей, як пускать пыль в глаза, из пальца высосать, кровь с молоком та інших, залежить від переносного значення окремих елементів, які становлять образний стрижень усього звороту [41, c. 120].

Образність, властива тією чи іншою мірою фразеологізмам всіх типів, є результатом вживання окремих слів, що становлять фразеологізми, у переносному значенні. Однак не всі типи стійких сполучень мають однакову образність, і далеко не в кожному з них дану образність може бути мотивовано і співвіднесено зі значенням окремих компонентів. Так, образність фразеологічних зрощень є вже невмотивованою та не залежить від значення елементів, що входять до їх складу. На відміну від зрощень, фразеологічні єдності мають властивість потенційної образності. Образність фразеологічних єдностей відрізняє їх не тільки від зрощень, але й від вільних словосполучень, омонімічних за оформленням (наприклад: как снег на голову - несподівано, зненацька і как снег на голову - у прямому значенні).

Лексичний склад фразеологічних єдностей є неподільним. Це зближує їх із групою зрощень. Але на відміну від зрощень, частини фразеологічних єдностей можуть бути відокремлені один від одного вставкою будь-яких слів. Граматичні форми і синтаксичний лад фразеологічних єдностей є визначеними, але, як правило, мотивовані існуючими у сучасній мові формами і звязками (наприклад: положить зубы на полку та положить книги на полку, намылить голову та намылить руки тощо) [17, с. 47].

Заміна слів у складі єдності, а також підстановка синоніма призводить або до руйнування образності, яка властива даному звороту, або до зміни його експресивного змісту.

Фразеологічні сполучення. Фразеологічними сполученнями називаються такі стійкі звороти, загальне значення яких повністю залежить від значення складових слів. Слова в складі фразеологічного сполучення зберігають відносну семантичну самостійність, однак є невільними й проявляють своє значення лише у поєднанні з певним, замкнутим колом слів. Наприклад: слово слізно сполучається тільки зі словами просити, благати. Отже, один зі членів фразеологічного сполучення є більш стійким і навіть постійним, а інший - змінним. Наявність постійних і змінних членів у сполученні помітно відрізняє їх від зрощень і єдностей. Значення постійних членів (компонентів) є фразеологічно повязаним. Наприклад, у сполученнях намылить голову або сломать шею постійними будуть слова намылить та сломать, тому що саме ці слова є основними (стрижневими) елементами і в інших фразеологічних сполученнях: намылить шею й сломать хребет. Вживання інших компонентів є неможливим (намылить лицо або сломать позвоночник), це обумовлено існуючими семантичними відносинами усередині мовної системи.

Відмінність фразеологічних сполучень від фразеологічних зрощень і єдностей полягає у тому, що вони не є абсолютно лексично неподільними. Незважаючи на фразеологічну замкнутість зворотів даного типу, навіть лексично невільні компоненти без шкоди для загального фразеологічного значення можуть бути замінені синонімом (потупить голову - опустить голову; насупить брови - нахмурить брови тощо). Це створює сприятливі умови для виникнення варіантів фразеологічних єдностей, а нерідко й синонімів [17, с. 48].

Синтаксичні звязки слів у подібних зворотах відповідають існуючим нормам, за якими створюються й вільні словосполучення. Однак на відміну від останніх, ці звязки є стійкими, нерозкладними й завжди відтворюються в тому самому виді, семантично властиві тому або іншому фразеологізму.

Фразеологізовані звороти (фразеологічні вирази). Від власне фразеологічних, умовно можливо виділити так звані фразеологізовані звороти (вирази), які володіють не всіма розпізнавальними ознаками фразеологізмів, а лише частиною з них: відтворюваністю в готовому вигляді і (тією чи іншою мірою) образністю. Однак, слова в них залишаються семантично повноцінними. До таких виразів відносяться, наприклад, окремі цитати, частина прислівїв, ряд термінологічних сполучень. Всі вони здобули певну метафоричність, яка все ж таки повністю виводиться із слів, які складають такі вирази [68, c. 127]. Так, фразеологізовані цитати набувають узагальнено-образного змісту, що є майже відірваним від первісного контексту: рожки да ножки (оставили бабушке).

Найбільш поширеною класифікацією англійських фразеологічних одиниць є тематична класифікація. У її рамках різними вченими виділяються групи фразеологізмів за семним складом значень. Класифікація має основні типи, сформовані за наявністю основної архісеми (наприклад, випробовувати емоції), які далі поділяються на більш приватні групи (такі як хвилювання, страх, байдужність тощо) [77, c. 21].

Класифікація за співвіднесеністю фразеологізмів з певними частинами мови (так звана значеннєва класифікація) також застосовується. В основі поділу лежить приналежність основного слова вираження до будь-якої частини мови. Виділяють наступні розділи [5, c. 129]: 1) дієслівні стійкі сполучення, e.g. to come to a head; 2) стійкі сполучення із прикметниками, e.g. a good heart; 3) стійкі сполучення з іменниками, e.g. in the neck of time; 4) стійкі вирази із прийменниками, e.g. at first hand.

Недолік даної систематизації полягає в тому, що критерій виділення стрижневого слова залишається незрозумілим.

Семантичну класифікацію В. Виноградова було перероблено О. Куніним відповідно до англійської мови. Він послідовно розробляв структурний аспект англійських фразеологічних одиниць. Також, окрім вищезазначеної класифікації фразеологічних одиниць за співвіднесеністю із частинами мови, О. Кунін розробив і класифікацію англійських фразеологізмів з погляду їхнього походження. Ним було виділено наступні категорії: властиво англійські (які він підрозділяє за часом виникнення на давньо-англійські, середньо-англійські, ново-англійські) і запозичені (у тому числі біблеїзми: Achilles heel, ones own flesh and blood, грецизми тощо) [39, c. 206].

О. Смірницький поділяє англійські стійкі вирази на: 1) ті, які володіють яскравою експресією та емоційною маркованістю (imaginative, expressive and emotional) і 2) ті, яких позбавлено цього, тобто ті, які є стилістично нейтральними. Наприклад: 1) soft in the head, a long head; 2) an apple of ones eye, give a free hand, on the other hand.

А. Альохіна виділяє семантичні фразеологічні серії і моделі за ознакою значеннєвої близькості (але не синонімії), наприклад, за ознакою відношення загального поняття до часткового. При цьому мовознавець враховує й структурні особливості стійких виразів. Так, А. Альохіна виділяє особливі дієслівні структурно-семантичні моделі з дієсловами to be, to feel, to have та іншими, групуючи їх у певні семантичні серії, наприклад, відчування, стану, буття тощо [2, c. 7-8].

Наступною класифікацією є контекстологічна класифікація. Саме завдяки контекстологічному методу, Н. Амосова виділила серед фразеологізмів англійської мови два класи: а) клас ідіом і б) клас фразем [3, с. 16]. В основу даної класифікації покладено специфіку внутрішніх контекстуальних звязків фразеологізмів.

Не менш важливою є класифікація фразеологізмів, що ґрунтується на граматичних, семантичних та структурних ознаках фразеологізмів. Ця класифікація належить перу В. Архангельського, має два види фразеологізмів: 1. Фраземи (всі фразеологізми, структура словосполучень). 2. Стійкі фрази (всі фразеологізми, структура речень).

Поділ фразеологізмів на два основних граматико-структурних класи знайшов підтримку у дослідниці української фразеології Л. Скрипник: 1. Фразеологічні одиниці, що організовано за типом моделі словосполучення (радше - речення) [8, с. 114]. 2. Фразеологічні одиниці - фрази, що мають організацію простих або складних речень.

І. Арнольд поділяє англійські фразеологізми на так звані set-expressions, semi-fixed combinations та free phrases, що в цілому відповідає класифікації В. Виноградова на фразеологічні зрощення (to be neck and neck), фразеологічні єдності (in the twinkling of an eye, get the upper hand) і фразеологічні сполучення (ones own flesh and blood), відповідно [5, c. 182-184]. Найбільш поширеними в англійській мові є фразеологічні єдності.

У філологічній літературі існує ще чимало класифікацій фразеологізмів із вузьким спрямуванням. Вони висвітлюють питання теорії фразеології лише частково.

Граматична класифікація. Вона представлена у науковій літературі двома різновидами: морфологічним та синтаксичним.

Морфологічна класифікація. Дана класифікація заснована на співвідношенні фразеологічних одиниць з певними частинами мови (виділяються еквіваленти іменників, дієслів, прислівників тощо).

Синтаксична класифікація. Вона передбачає поділ фразеологізмів на основі виконання ними синтаксичних функцій в реченні (підмета, присудка, додатка тощо).

Генетична класифікація. Вона передбачає групування фразеологізмів за джерелами походження. З її допомогою можна простежити етапні моменти формування літературної мови. У цій класифікації виділяють: 1) біблійні звороти; 2) запозичення з інших мов; 3) крилаті слова; 4) прислівя та приказки тощо.

Основний недолік цієї класифікації полягає в тому, що нечасто вдається визначити джерело виникнення того чи іншого звороту. Крім того, така систематизація показує лише динаміку розвитку фразеологічних одиниць і може складати основу історичної фразеології [8, c. 116].

Стилістична класифікація. Лінгвостилістичний аспект дослідження фразеологізмів вимагає конкретизованої систематизації серіалу. Однак таку систематизацію не може бути покладено в основу вивчення фразеологічного фонду, оскільки лінгвостилістичний аспект складає інший план дослідження у порівнянні із загальнотеоретичним. На цій підставі стилістичну класифікацію розглядають як деталізацію основного типологічного поділу фразеологізмів. Особливу роль відіграє стилістична класифікація в процесі відтворення фразеологізмів з мови-оригіналу мовою мети - художнього перекладу [8, c. 117].

Таким чином, класичну класифікацію фразеологічних одиниць В. Виноградова можна також застосовувати й до англійського матеріалу, хоча найбільш представленою в літературі є структурна класифікація англійських стійких виразів за співвіднесеністю із частинами мови. Кожний автор визначає свої критерії співвіднесенності того або іншого багатокомпонентного фразеологізму з тією або іншою частиною мови.


2.2 Внутрішня форма фразеологічої одиниці


Слова мають зовнішню оболонку - звукове оформлення і написання - за якими їх розрізнюють і автоматично відтворюють у мовленні. Водночас вони мають і власну внутрішню форму, в якій відображається їх походження і за якою можна встановити звязки з іншими словами і поняттями.

Внутрішня форма слова - комплекс мотиваційних ознак, які є основою найменування. Мотивація слова здавна цікавила не лише мовознавців, а й психологів, логіків, філософів; ще в античності конкретне явище розглядали як вияв внутрішніх загальних принципів світобудови [1, с. 128].

Найбільш продуктивним виявилося тлумачення внутрішньої форми слова Платоном. Він зазначав, що слово, крім свого значення і звукової форми, має ще одну характерну особливість - ідею, образ, та, що з часом образ може затемнюватися, стиратися, стає зрозумілим, що це призводить до втрати словом функції відображення. Платон поділяв слова на первинні та вторинні аналогічно до слів-основ та похідних, причому вважав, що пояснити внутрішню форму первинних слів неможливо.

За О. Потебнею, внутрішня форма слова є "образом імені", "найближчим етимологічним значенням слова, тим засобом, яким виражається зміст", тобто ознакою плану вираження, яка проектується у план змісту [53, с. 84]. О. Потебня вважав, що внутрішня форма слова - елемент памяті мови, у якому відображається найперший зв'язок слова і предмета, ним позначеного. Він зазначав, що коли йдеться про слова, які виникли давно, то для пояснення внутрішньої форми слова слід звертатися до етимології, тобто наукового тлумачення походження слів через зв'язок з іншими мовами, а також прамовою. Внутрішня форма слова для непохідних слів виявляється в їхньому історичному етимоні.

Структура фразеологізму має план змісту і план вираження. План змісту - образ, що зберігається в пам'яті і складає внутрішню форму (ВФ) фразеологізму. А план вираження - "акустично-графічний слід" фразеологізму, відбитий у свідомості [75, c. 30]. Згідно з В. Масловою, спочатку в світі виникає якась прототипна ситуація, тобто ситуація, відповідна буквальному значенню фразеологізму, наприклад, людина, послизнувшись (або підсковзнувшись), сіла на калошу. За нею закріплюється зміст, який потім переосмислюється, тобто формується образ ФО на основі первинних значень слів у прототипній ситуації. Саме ці первинні слова залишають в образі свій слід (план вираження). Так виникає внутрішня форма (ВФ), в якій і міститься основна інформація, повязана з культурою. Культурну інформацію можна отримати з ВФ фразеологізму, бо в ній наявні "сліди" культури - міфи, архетипи, звичаї і традиції, відображені історичні події та елементи матеріальної культури [46, с. 87]. Внутрішня форма робить значення слова мотивованим, але ця обумовленість не є повною.

Послідовники О. Потебні ототожнюють внутрішню форму слова зі значенням або його частиною залежно від ступеня похідності найменувань, а також вважають маніфестантом мотивованості похідних слів як зумовленості звязку форм і значень дериватів і їхніх мотиваторів. Дискусійною є проблема місця внутрішньої форми слова у словотворчих студіях, адже їх називають навіть інваріантом словотвірної мікросистеми, порівнюють зі словотвірною структурою. Однак внутрішня форма слова може бути повязана зі значенням мотивованого слова та його структурою доволі опосередковано, через комплекс асоціацій, оцінок, відчуттів, образів, сценаріїв свідомості.

У сучасній лінгвістиці дослідники диференціюють різні аспекти тлумачення внутрішньої форми слова: енергетичний (В. фон Гумбольдт), етнопсихологічний (Г. Штейнталь, В. Вундт), етимологічно-психологічний (О. Потебня), логіко-філософський (А. Марті, Г. Шпет), індивідуально-естетичний (У. Фосслер), гносеологічний (Л. Вейсгербер) та ін.

О.О. Потебня, який ввів поняття "внутрішня форма" у вітчизняну лінгвістику в 1982, визначає ВФ як найближче етимологічне значення. Таким чином, ВФ - це усвідомлюваний мовцем спосіб вираження значення в слові, який у різних мовах представлений по-різному [53, c. 60]. Внутрішня форма слова, за О. Потебнею, стає "центром образу" предмета для представників певної мовної культури, а слово у такому випадку є для мовця "з самого свого народження засобом розуміти себе та свої сприйняття" [53, c. 65].

Порівняння внутрішньої форми слів різних мовних культур доводять висловлені О. Потебнею положення: у кожному конкретному випадку будь-яка ознака номінації закарбовує актуальні для національної свідомості соціуму ознаки предмета найменування, які були важливими на момент народження назви.

Спільне у первинній мотивації містять не тільки окремі слова, а й фразеологічні одиниці: пор. рос. в Тулу со своїм самоваром не ездят [63, c. 31], англ. carry coals to Newcastle, нім. Tee nach China tragen / Ablaß nach Rom tragen. Вони мають значення, що не слід брати з собою те, чим славетне те місце, куди вирушаєш, або робити непотрібну справу. Вживаються фраземи як жарт, коли беруть із собою те, що можна легко знайти там, куди їдуть.

У багатьох випадках спільність внутрішньої форми та змістового наповнення фразеологізмів пояснюється спільними латинськими коренями, як і в наступному прикладі, де актуалізовано давній асоціативний зв'язок: рос. Все дороги ведут в Рим [7, c. 63]; англ. all roads lead to Rome; нім. Es führen viele Wege nach Rom / Alle Wege führen nach Rom. Приклади такого типу є свідченням єдності лінгвосеміотичних моделей, на яких засновані людські мови. Внутрішня форма мовних одиниць матеріалізує цю єдність і водночас виражає відмінності вербалізації загальної мовної тотожності, що є виявом специфіки національного світогляду.

В. Телія розглядає фразеологізми як мікротексти, в яких у згорнутому вигляді закладено ілокутивні сили, що зближує фразеологізми із мовленнєвими актами [60, c. 213]. Тим самим, фразеологізми мають подвійну знакову природу: з одного боку, вони є явищем системи мови, з іншого, своєрідною етнокультурною рефлексією мовця в комунікативній ситуації, адже він свідомо або підсвідомо співвідносить власне емоційно-оцінне ставлення й ціннісну орієнтацію зі змістом фразеологічного знака, а образний зміст звороту - з еталонами та стереотипами культурно-національного світобачення й розуміння світу.

Етимологічні розвідки допомагають у розкритті культурно-історичної інформації. Так, етимологія російської приказки Вот тебе, бабушка, и Юрьев день [63, c. 35] відображає один з епізодів історії російського народу, пов'язаний з кріпаччиною селян. Виникнення кріпацтва стосується часів Київської Русі (ІХ - ХІІ століття). Селяни, хоча й вважалися вільними, не мали права протягом року переходити від одного володаря до іншого: звичай вимагав, щоб вони йшли тільки після завершення всіх польових робіт, на початку зими, коли весь врожай вже було прибрано. У середині ХV століття дозволялося селянам переходити від одного хазяїна до іншого один раз на рік - за тиждень до Юрєва дня та протягом тижня після нього (Юрєв день, тобто день святого Георгія, російською Юрия, покровителя землеробства, відмічався 26 листопада за старим стилем). В кінці ХVІ століття був заборонений перехід і в Юрєв день. Таким чином, селяни були закріплені за землею і повинні були залишатися на все життя у свого поміщика. У селян, які чекали на Юрєв день як єдину можливість змінити хазяїна і спробувати покращити своє життя, була відібрана остання надія на змінення свого положення. Так виникла приказка, що висловлює жалкування з приводу нездійснених надій. У наш час так говорять, коли хочуть виразити надзвичайне здивування або смуток від того, що несподівано трапилося, про що щойно взнали, і ця звістка відняла надію, не виправдила сподівань.

Внутрішня форма фразеологічної одиниці - це її первинне денотативне значення, що виникає із сукупності реальних значень слів-компонентів. О. Потебня вважав, що внутрішня форма стійкого звороту повязана зі значенням і структурою вільного словосполучення як бази фразотворення з огляду на той спосіб вираження ідеї, що зумовила втілення нового значення саме в такій, а не в іншій зовнішній формі. Він розглядав процес становлення внутрішньої форми фразеологічних зворотів від синтаксично ширшого до більш вужчого й найвужчого, тобто фразеологізми кваліфікувалися як "уламки" текстів (пісень, казок, байок, міфів, релігійних текстів) або їхніх фрагментів, які скорочувалися до прислівїв або до приповідок чи до слів. Причому, на думку О. Потебні, редукція може бути послідовно-залишковою, коли зберігається певний фрагмент речення або тексту, та перетворено-вибірковою, якщо синтаксично вужча одиниця є алюзією ширшої [53, c. 130]. Б. Ларін обстоював зворотну тезу щодо виникнення розгорнутих від фразеологізмів прислівїв з огляду на значну варіативність останніх: давні стиснені лаконічні формули ідіоматичного плану розгортаються, розкриваються у більш повний зрозумілий образ [40, с. 72].

У сучасній когнітивно орієнтованій фразеології висуваються положення щодо асоціативно-образного підґрунтя фразеологічної номінації, яке може бути не повязаним ані з прямими значеннями компонентів, ані з метафоричними моделями (В. Телія, А. Баранов, Д. Добровольський, Т. Черданцева, Р. Гіббс, Дж. ОБрайєн, Н. Наяк, Е. Каві, С. Глаксберг, Р. Макін й ін.).

Внутрішня форма фразеологічних одиниць, яка є носієм мотивованості, часто містить елементи національно-культурного плану, тому що фразеологізми виникають на основі "образного уявлення про дійсність, уявлення, яке відображає переважно побутово-емпіричний, історичний та духовний досвід мовного колективу, досвід, який пов'язаний з його культурними конотаціями" [58, c. 302]. Культурна конотація - це у самому загальному вигляді інтерпретація денотативного або образного мотивованого, квазіденотативного, аспектів значення в категоріях культури. Стосовно до одиниць фразеологічного складу мови як знаків вторинної номінації, характерною рисою яких є образно-ситуативна мотивованість, яка напряму повязана з світосприйняттям народу - носія мови, осереддя культурної конотації, її основним нервом є ця образна основа [60, c. 214].

Фразеологія, за В. фон Гумбольдтом, - один із засобів мовного світосприйняття, що "дає підстави говорити про існування у кожній мові фразеологічної картини світу" [19, c. 156]. У фразеологічних одиницях засобом утілення культурно-національної специфіки є образна основа, внутрішня форма фразеологізму, образна гештальт-структура (яка часто містить культурно марковані компоненти, що позначають культурні реалії).

Слід зазначити, що між культурою і мовою немає прямого співвіднесення: між ними можливо "помістити" пресупозицію (раніше надбані знання) як ключ до інтерпретації фразеологізму. Інтерпретувати зміст культурної конотації, яка міститься у фразеологізмі, без пресупозиції неможливо. Це дуже важливе методологічне положення. Наприклад, щоб зрозуміти значення фразеологізму англ. a Judas kiss, треба знати євангельську легенду про зрадництво одного з дванадцяти учнів Іісуса - Іуди Іскаріота; свого вчителя він зрадив за тридцять срібних монет іудейським первосвященикам; провівши сторожу до Гефсиманського саду, де знаходився Іісус, Іуда сказав, що того, кого він поцілує, треба схопити, і відразу підійшов до Іісуса та поцілував його [74, c. 215]. Імя Іуди стало синонімом зрадника; вислів "поцілунок Іуди" має значення: зрадницький вчинок, лицемірно прикритий проявом любові, дружби.

Загальновідомо, що поняттям "внутрішня форма" наша наука зобов'язана лінгвістичній концепції В. фон Гумбольдта, який вважає внутрішню форму явищем багатогранним, що випливає з духу народу або національної духовної сили [20, c. 59]. Подібне визначення внутрішньої форми отримало надалі різні тлумачення. Перш за все, виникло протиставлення внутрішньої форми мови внутрішній формі мовних одиниць, причому внутрішня форма мовних одиниць розуміється різними лінгвістами по-різному. Одні вчені визначають внутрішню форму як найближче етимологічне значення мовних одиниць, інші вважають внутрішньою формою "контрастну ознаку, що звязує назву з його джерелом". За словами В. Виноградова, "внутрішня форма слова, образ, що знаходиться в основі значення і вживання слова, може зменшитися лише на фоні тієї матеріальної та духовної культури, тієї системи мови, у контексті якої виникло або перетворилося дане слово чи сполучення слів" [17, c. 17-18].

Під внутрішньою формою фразеологічної одиниці прийнято розуміти "...діахронічний зв'язок фразеологічного значення звороту і його етимологію" [39, с. 42].

Отже, змістом культурно-національної конотації фразеологічних одиниць є інтерпретація образної основи, внутрішньої форми фраземи у знаковому культурно-національному просторі даної мовної спільноти. З цього можливо вивести два методологічно важливих наслідки: 1) культурне знання можливо "висловлювати" з внутрішньої форми фразеологічних одиниць: в ній наявні "сліди" культур: звичаї й традиції, історичні події й елементи побуту" [26, c. 97] і 2) культуру можливо розуміти як спосіб орієнтації субєкта у емпіричному, культурному, духовному житті на підставі норм, еталонів, стереотипів, символів, міфологем та подібних знаків національної культури, традиційно встановленої у певному національному (мовному) соціумі. Власна назва, що є елементом лексичного наповнення фразеологізму, презентує різною мірою виявлений зв'язок із першоджерелом, проте ономастична одиниця не просто повідомляє важливу інформацію про нього, а й набуває самостійності й здатності рельєфно виділяти ознаку окремо від її носія.

Таким чином, внутрішня форма спрямована на відтворення деякого істотного зв'язку з метою вторинної номінації або передачі системи зв'язків (цілісної ситуації), вона також сприяє виникненню у свідомості асоціативних зв'язків. Крім того, типізована ситуація, що виражається внутрішньою формою, несе в собі "певну цілісну орієнтацію, закріплену за нею над індивідуальною свідомістю попередніх поколінь, вироблену суспільною практикою в процесі історичного розвитку даного суспільства". Внутрішня форма - явище багатогранне, що випливає з духу народу або національної духовної сили.


2.3 Національно-культурна специфіка у фразеології


Тема національно-культурної специфіки є досить традиційною для досліджень у галузі фразеології. Протягом багатьох років у роботах із фразеології (особливо, якщо вони виконувалися в межах традиційного мовознавства) стверджувалося, що ФО - це національно-специфічні одиниці мови, які акумулюють культурний потенціал народу. Ця тема вивчалася такими вченими, як Г. Вежбицька, В. Телія, В. Маслова, Д. Добровольський та ін.

В. Телія пише, що фразеологічний склад мови - "дзеркало", в якому лінгвокультурна спільність ідентифікує свою національну самосвідомість, саме фразеологізми нав'язують носіям мови особливе бачення світу, ситуацій [59, с. 140].

Різні мовні товариства, користуючись різними інструментами концептоутворення, формують різні картини світу, які по суті є основа національних культур.

В. Маслова відзначає, що справжніми хранителями культури є тексти. Не мова, а текст відображає духовний світ людини. Саме текст безпосередньо пов'язаний з культурою, бо він пронизаний безліччю культурних кодів, саме текст зберігає інформацію про історію, етнографію, національну психологію, національну поведінку, тобто про все, що складає зміст культури. Текст - набір специфічних сигналів, які автоматично викликають у читача, вихованого в традиціях даної культури, не тільки безпосередні асоціації, а й велику кількість непрямих. У свою чергу, правила побудови тексту залежать від контексту культури, в якому він виникає. Текст утворюється з мовних одиниць нижчих рівнів, які при відповідному доборі можуть посилити культурний сигнал. Саме такими одиницями у першу чергу і є фразеологізми [46, c. 87].

В. Маслова вважає, що: "фразеологічні одиниці (ФО), відображаючи у своїй семантиці тривалий процес розвитку культури народу, фіксують і передають від покоління до покоління культурні установки і стереотипи, еталони і архетипи" [46, c. 82].

Відносно фразеології В. Маслова висунула наступні постулати:

. У більшості фразеологізмів є "сліди" національної культури, які мають бути виявлені.

. Культурна інформація зберігається у внутрішній формі ФО, яка, будучи образним уявленням про світ, надає фразеологізму культурно-національний колорит.

. Головне при виявленні культурно-національної специфіки - розкрити культурно-національну конотацію.

На думку В. Маслової, "фразеологія є фрагментом мовної картини світу. Фразеологічні одиниці завжди звернені на суб'єкта, тобто виникають вони не стільки для того, щоб описувати світ, скільки для того, щоб його інтерпретувати, оцінювати і висловлювати до нього суб'єктивне ставлення" [46, с. 84]. фразеологічний ідіома час семантичний

Під час дослідження національної специфіки Д. Добровольський виділяє два підходи. Перший підхід називається порівняльним, при якому національно-культурна специфіка однієї мови визначається відносно іншої мови. Другий підхід - інтроспективний, при якому національна специфіка мови розглядається очима його носіїв, тобто проводиться самоаналіз, самоспостереження [25, с. 37].

При порівняльному підході специфічними вважаються всі факти мови 1 щодо мови 2, які представляються нетривіальними з точки зору традиційної народної культури з перспективи мови 2 (і відповідної культури). При цьому не є важливим та обставина, що велика кільсть з тих, що виділяються в якості специфічних фактів можуть мати місце і в інших мовах (культурах).

Інтроспективний підхід заснований на уявленні про наявність "іманентних" національно-культурних характеристик безвідносно до специфіки інших мов і культур. Завдання дослідження формулюється як пошук відповіді на питання, в чому полягає національна специфіка мови 1 очима його носіїв. Найбільш адекватними методами дослідження в цьому випадку є опитування інформантів і різні тести, спрямовані на з'ясування ставлення носіїв мови до відповідних лінгвістичних фактів. Так, наприклад, сигналом наявності "іманентної" національної специфіки може бути думка про недоречність даного висловлювання з вуст іноземця. При порівняльному аналізі одним з найважливіших критеріїв є можливість зводити встановлені міжмовні відмінності до специфіки відповідних культур, у той час як інтроспективний підхід передбачає звернення до інтуїції носіїв мови, які характеризують деякі явища як свої і тільки свої, тобто суто національні. Явища, відібрані в якості специфічних на основі порівняльного підходу, можуть не тільки не збігатися з колом явищ, виділених на основі інтроспективного підходу, але навіть не мати з ним точок дотику [25, c. 40].

У нашому дослідженні ми також будемо спиратися на перший підхід. Дуже важливим компонентом у фразеологізмах є культурна конотація. Культурна конотація фразеологізмів визначається цінностями певної культури. Це те, що є специфічним для окремої нації, культури. Культурна конотація виникає як результат інтерпретації асоціативно-образної основи ФО через співвіднесення її з культурно-національними стереотипами [45, с. 55], в результаті чого ми і розкриваємо їх культурно-національний зміст і характер ФО, які конструюють час і характеризуються, в залежності від культурної цінності, як позитивні і негативні, та конструюються в мові з певною конотацією. Наприклад, фразеологізм to toil and moil, де "toil" часто має негативну конотацію і асоціюється з чимось довгим, повільним, розтягнутим у часі, і має російський еквівалент "тягнути лямку". Таким чином, саме культурна конотація надає культурно-значущу маркерованість ФО і навіть всьому тексту. Засобами передачі цієї культурної конотації, на думку Г. Вежбицької є ключові слова, які знаходяться в центрі фразеологізму. Формуючи певні, центральні для деякої галузі культури, властивості і функціонуючи в даній якості у фразеологізмі, ключові слова "можуть привести нас у сердцевину цілого комплексу культурних цінностей та установок" [16, с. 38]. Аналізуючи вищезазначене, ми приходимо до того, що фразеологізми є носіями культурно-національної інформації. ФО зберігають і відтворюють менталітет народу, його культуру.

Так як фразеологізм пов'язаний зі стереотипом, то саме фразеологізм є засобом вираження цього стереотипу, який пов'язаний з певним уявленням або образом, що виражений у даному фразеологізмі. У когнітивній лінгвістиці та етнолінгвістиці термін стереотип відносять до змістовної сторони мови і культури, тобто розуміється як ментальний стереотип, який співвідноситься з мовною картиною світу. Так, у Є. Бартмінського мовна картина світу і мовний стереотип відносяться як частина і ціле, і мовний стереотип розуміється як "судження або кілька суджень, що відносяться до певного об'єкту позамовного світу, суб'єктивно детерміноване зображення певного предмета, в якому співіснують описові та оцінні ознаки і яке є результатом тлумачення дійсності в рамках соціально-вироблених пізнавальних моделей" [45, с. 58]. Мовний стереотип - це не тільки судження або кілька суджень, але й будь-який стійкий вираз, що складається з декількох слів, наприклад, Indian summer - бабье лето, а whole hour - битый час. Вживання таких стереотипів полегшує та спрощує спілкування, що дозволяє економити сили комунікантів. Крім того, вони відображають у своїй семантиці довгий процес розвитку культури народу, передають національний характер, історичний і культурний колорит. Ми багато що можемо дізнатися про побут, менталітет народу, виходячи з внутрішньої форми лінгвістичної одиниці. Тобто ФО формується через стереотип. Але може відбуватися і зворотній процес, коли стереотип формується за допомогою ФО. Наприклад, візьмемо фразеологізм "горбатого могила исправит". Сприймаючи цю структуру, в нашій свідомості формується стереотип, що погану людину вже не переробиш, вона ніколи не виправиться.

Інтерпретуючи ФО на базі співвідношення їх образних сприймань зі стереотипами, що відображають народний менталітет, ми тим самим розкриваємо їх культурно-національний зміст і характер, що і є змістом національно-культурної конотації [56, с. 16].

Таким чином, відображення стереотипів у фразеології виражене дуже яскраво, так як тільки спільно, співвідносячи образи із поняттями, із сенсом, ми можемо виявити культурно-національну значущість виразу.


Висновки до розділу 2


Другий розділ був присвячений вивченню поняття та проблеми класифікації фразеологічних одиниць, внутрішній формі фразеологічної одиниці та національно-культурній специфіці у фразеології.

Категорія часу спочатку формується в "наївній" картині світу, так як не існує об'єктивної наукової теорії про час. "Наївне" уявлення про час відображається у фразеологічному фонді мови. Досить не існує єдиного погляду щодо тлумачення терміну "фразеологізм". Найбільш загальноприйнятим є наступне визначення: фразеологізмом (фразеологічною одиницею) називається стійке словосполучення, яке виконує функцію окремого слова та яке вживається як ціле і яке не підлягає подальшому розкладу та зазвичай не допускає перестанови своїх складових усередині себе.

В англійській мові загальноприйнятими є терміни set expression, idiom, phraseological unit. Найбільш розповсюджені класифікації фразеологізмів - це тематична (за семним складом значень), значеннєва (за співвіднесеністю з певними частинами мови), структурна класифікація О.В. Куніна, контекстологічна класифікація Н. Амосової, граматична, генетична та стилістична класифікації.

У російській мові розповсюдженою є класифікація фразеологізмів за вмотивованістю значення та семантичним злиттям, що було розроблено В. Виноградовим та доповнено М. Шанським.

Важливим компонентом фразеологічної одиниці є її внутрішня форма (ВФ). Згідно з О. Потебнею, внутрішня форма - найближче етимологічне значення або усвідомлюваний мовцем спосіб вираження значення в слові, який у різних мовах представлений по-різному. За допомогою ВФ фразеологізмів виявляються риси подібності та відмінності в ідентифікації часу в англійській і російській культурах [53, с. 129].

Так як фразеологізм пов'язаний зі стереотипом (образом, що лежить в основі індивідуальної і суспільної свідомості), то саме фразеологізм є засобом вираження цього стереотипу, який пов'язаний із певним уявленням або якимсь образом, що виражений у даному фразеологізмі.

Тема національно-культурної специфіки є досить традиційною для досліджень у галузі фразеології. Протягом багатьох років у роботах із фразеології (особливо, якщо вони виконувалися в межах традиційного мовознавства) стверджувалося, що ФО - це національно-специфічні одиниці мови, які акумулюють культурний потенціал народу.

У рамках нашого дослідження ми дотримуємося точки зору Д.О. Добровольського, який пропонує порівняльний підхід, при якому національно-культурна специфіка однієї мови визначається відносно іншої мови, і інтроспективний, при якому національна специфіка мови розглядається очима його носіїв [25, с. 40].


РОЗДІЛ 3. ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ АНАЛІЗ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ЧАСУ В РОСІЙСЬКІЙ ТА АНГЛІЙСЬКІЙ МОВАХ


3.1 Семантичний аналіз фразеологічних одиниць


Відібрані фразеологізми із різних фразеологічних словників складають семантичне поле часу.

Семантичне поле, термін, вживаний в лінгвістиці найчастіше для позначення сукупності мовних одиниць, об'єднаних якоюсь загальною (інтегральною) семантичною ознакою; іншими словами - що мають певний загальний нетривіальний компонент значення.

Семантичне поле володіє такими основними властивостями: Л. Васильєв пропонує розмежовувати семантичні класи слів (до них можуть входити і фразеологізми) і семантичні поля (поряд зі словами та фразеологізмами вони включають також граматичні засоби мови) [14, с. 170].

. Семантичне поле інтуїтивно зрозуміло носію мови і має для нього психологічну реальність.

. Семантичне поле автономне і може бути виділено як самостійна підсистема мови.

. Одиниці семантичного поля пов'язані тими чи іншими системними семантичними відносинами.

. Кожне семантичне поле пов'язане з іншими семантичними полями мови і в сукупності з ними утворює мовну систему.

Елементи окремого семантичного поля пов'язані регулярними та системними відносинами, і, отже, всі слова поля взаємно протиставлені один одному.

Л. Васильєв відзначає, що семантичне поле сприймається носіями мови як деяке самостійне об'єднання, яке співвідноситься з тією чи іншою галуззю людського досвіду, тобто психологічно реальне [14, с. 171].

Поля парадигматичного типу, одиницями якого є лексеми, які належать до однієї частини мови і об'єднані спільною категоріальною семою у значенні, нерідко також називаються семантичними класами або лексико-семантичними групами.

Л. Васильєв пропонує іменувати тільки такі семантичні класи слів, члени яких пов'язані регулярними опозиціями (тобто такими, які регулярно повторюються у складі різних мікрополей даного парадигматичного поля [14, с. 172]. Наприклад, дієслівне семантичне поле часу структурується такими пропорційними опозиціями, як рано - пізно; завжди - ніколи.

Фразео-семантичною групою (ФСГ) іменується велика за обсягом своїх членів організація слів, яка об'єднана базовим семантичним компонентом. Семантичний компонент узагальнює кілька різних родових сем (гіперсем), позначаючи клас предметів, ознак, процесів, відносин [76, c. 48].

Г. Вежбицька разом із іншими вченими висунули близько 60 кандидатів в універсальні елементарні смисли. Серед виділених категорій вони враховують природні семантичні угруповання, такі як час, простір тощо. Г. Вежбицька в поле часу виділяє такі семантичні групи, як "зараз", "після", "до", "довго", "недовго", "деякий час" [15, с. 89].

Для порівняльного аналізу англійських і російських ФО часу, були виокремлені фразеосемантичні групи, об'єднані базовим семантичним компонентом:

. ФСГ, що відображають поняття "рано - пізно"

. ФСГ - "давно - недавно"

. ФСГ - "минуле - майбутнє"

. ФСГ - "завжди - ніколи"

. ФСГ - "зараз - потім"

. ФСГ - "своєчасність - несвоєчасність"

. ФСГ - "довго - недовго"

. ФСГ - "швидко - повільно"

. ФСГ - "постійно, часто - рідко, іноді"

Розглянемо кожну з ФСГ більш делально:

1. "Рано - пізно"

Фразеосемантична група "рано - пізно" нараховує 25 фразеологічні одиниці та складає 10 % від загальної кількості (Див. додаток А мал. 1).

Фразеологічна підгрупа, яка відображає поняття "рано" (17 фразеологічних одиниць), в англійській та російській культурах грає важливу роль.

В англійській культурі поняття "рано" має більш важливе значення, ніж в російській, особливо у сфері бізнесу та ділових колах. Тому, щоб процвітати й бути успішним, треба вставати дуже рано:

- Long before dawn

A day before the fair

- At the peep of day

- With the lark (with the sun)

- At the first hint of day

- At first light

- Rise at cock-crow

- The early bird catches the worm

- Early bird

Ми знаємо, що на Русі селяни багато працювали, виконували важку роботу, а так як роботи було дуже багато, то їм доводилося вставати дуже рано. Час був дуже цінний, тому селяни не витрачали його даремно. Поняття "рано" дуже цінувалося на Русі, так як воно було уособленням працьовитості й успіху в справах. І до цього дня поняття "рано" дуже цінується людьми:

- Ни свет ни заря

Чуть свет

Вставать с петухами

Кто рано встает, тому бог подает

Ранняя пташка

До света, до зари

В основному оцінка таких фразеологізмів і в англійській, і в російській мовах позитивна, але також можна спостерігати і негативну:

- Go to sleep at the same time as the hens

- Ложиться спать с курами

Отже, можна сказати, що особливих відмінностей між фразеологізмами з поняттям "рано" у англійській та російській мовах не спостерігається.

В англійській і російській мовах фразеологізмів з тематикою "пізно" не так багато (8 одиниць), і вони також мають як позитивну, так і негативну оцінку.

В обох мовах віддають перевагу дії, ніж бездіяльність:

- Better late than never

Лучше поздно, чем никогда

Для російської людини характерна запальність, емоції затьмарюють розум, тому спочатку дія відбувається, а вже потім осмислюється:

- После драки кулаками не машут

Ничего не поделаешь

Хорошая мысля приходит опосля

Русский мужик задним умом крепок.

Молоде покоління як англійської так і російської культур має звичку лягати спати дуже пізно. Найчастіше ВФ таких фразеологізмів носить негативний характер:

- To sit till the cock-crow

До петухов

Тут також відмінностей у фразеологізмах обох мов не спостерігається.

2. "Давно - недавно"

Фразеосемантична група "давно - недавно" також налічує 25 фразеологізмів, що скаладє 10% від загальної кількості (Див. додаток А мал. 2).

Як в англійській, так і у російській мовах є тенденція перебільшувати що-небудь, особливо, якщо це стосується поняття "давно - недавно". Звичайно, що будуть спостерігатися відмінності в образних складових. Для того, щоб показати, що подія відбулася давно, використовуються імена з Біблії, казок, історичних подій тощо. Ця підгрупа нараховує приблизно однакову кількість ФО: 11 - в англійській мові (11%), та 10 - в російській (6,7%).

- From the cradle

- From the dawn of time

- A lot of water has flown since then

- Dating from the times of the siege of Eighty-eight

- When Adam was a boy

- When queen Anne was alive

- In the year dot

- Адамовы (веки) времена

Испокон века (от века)

Много воды утекло

Времена царя Гороха

Во время оно (во оны времена)

В свое время

С колыбели

Сколько лет, сколько зим!

С незапамятных времен

Якщо в російській мові фразеологізм c молодых ногтей має позитивну оцінку, то в англійській він може мати негативну:

- From the time one was a little shaver (плут, юнец)

В англійській мові цей фразеологізм відноситься тільки до чоловічої статі, у російській ж - як до чоловічої, так і до жіночої.

Також він може мати й позитивну конотацію:

- From the earliest youth

From the tender nail

Фразеологізмів із поняттям "недавно" не так багато (4 одиниці, 1,6% від загальної кількості), але вони інтерпретуються однаково в обох мовах. Фразеологізм, ВФ якого позначає коротке перебування де-небудь має негативну конотацію в обох мовах, але в англійській культурі вона сильніше виражена, тому що англійці належать до новачків у плані обережності та підозри:

To be somewhere next to no time

- Smb. is a fresh hand at smth.

- Без году неделя

Проаналізувавши дані ФО, ми можемо зробити висновок про те, що в англійській і російській мовах ФО, що відображають поняття "давно - недавно" не мають істотних відмінностей.

3. "Минуле - майбутнє"

Фразеосемантична група "минуле - майбутнє" складає 11,2% (28 одиниць) від загальної кількості (Див. додаток А мал. 3).

Для англійської культури більш характерно планування майбутнього, тому ця підгрупа складає 4%, а підгрупа "минуле" - усього 1%. Англійці живуть не минулим або теперішнім, як росіяни, а майбутнім. Вони вже заздалегідь передбачають своє майбутнє, якісь події, успіхи тощо:

- Sooner or later

- The sooner the better

- Time to come ("майбутні часи")

- Have a great future

Проте у російській культурі часто звертаються до людей, які бачать майбутнє, так як у росіян є така риса, як допитливість, бажання знати, що ж буде в майбутньому:

- Заглянуть в будущее

Погадать на короля

- Кидать жребий

- Не за горами

Англійці вважають, що все можна змінити і немає нічого, що не можна було б виправити, в той час як російський народ вірить у неминучість якихось подій, що все вже вирішено наперед, тобто для російської культури більш характерна буттєвість - спостерегливе ставлення до майбутнього:

- Чему быть, того не миновать

Что будет, то будет

Время покажет

Поживем, увидим

Дождаться своего часа

Цыплят по осени считают

Бабушка надвое сказала

Как Бог на душу положит

Будем живы - не помрем

- Будь что будет

Отже підгрупа "майбутнє" в російській мові складає 9,2% (14 одиниць), а "минуле" - 6% (9 одиниць). Фразеологізми із поняттям "минуле" у російській мові можуть вказувати на відступну позицію:

- Что было, то было

Что было, то прошло

Былого не вернуть

Потерянного времени не воротишь

Кто старое помянет, тому глаз вон

Что было, то сплыло

Что было, быльем поросло

Что было, травой поросло

Російський фаталізм призводить до того, що життєві перешкоди здаються непереборними, а отже, і немає сенсу уживати які-небудь заходи, щоб подолати несприятливу ситуацію. Тому в російській мові більше фразеологізмів з даною тематикою і в основному вона має негативну оцінку.

Також російська людина дуже часто посилається на минулі часи, так як у минулому у нього було все добре. Те ж характерно і для англійської культури:

- Добрые старые времена

- Good old time

Причому цей фразеологізм вживається в основному тільки чоловіками як у англійців, так і у росіян.

4. "Завжди - ніколи"

Фразеосемантична група "завжди - ніколи" складає 12,8% (32 одиниці) від загальної кількості (Див. додаток А мал. 4).

Абстрактне поняття "завжди", відображене у фразеологізмах англійської та російської мов, має деяку поетичну піднесеність та, в основному, позитивне забарвлення в обох мовах. Зазвичай такі фразеологізми відносяться до теми дружби, любові, вдячності та ненависті:

- Till the cows come home

To the grave

To the tomb

До скончания века

Во веки веков

На веки веков

На веки вечные

По гроб жизни

До гроба

До гробовой доски

До последнего дыхания

Раз и навсегда

Ця підгрупа налічує 3 фразеологічні одиниці в англійській мові (3%) та 9 одиниць в російській (6%).

Фразеологізми із поняттям "завжди - ніколи" погано піддаються порівняльному аналізу, тому що виражають універсальні поняття, які однакові практично в усіх мовах.

Підгрупа "ніколи" є більшою за "завжди" і налічує як в англійській, так і в російській мові 8%. Фразеологізми з поняттям "ніколи" і в англійській, і в російській мовах частіше мають негативну конотацію:

- Never for a moment

- Not for a minute

- On no account

- Under the circumstances

- The day pigs fly

- When the moon turns green cheese

- When two Sundays comes together

- On the second Sunday of next week

- Tomorrow come never

- When hell freezes over

- Not for love or money

- Not for all the tea in China

- Ни на миг

Ни на минуту

Ни под каким предлогом

Когда рак на горе свистнет

Ни за что на свете

Ни под каким соусом

До новых веников не забудет

Отже, проаналізувавши дані ФО, можна сказати, що ВФ обох мов збігається. Фразеологізми зі значенням "ніколи" частіше зустрічаються в англійській мові і мають більш яскраву образність через те, що англійці більш категоричні і принципові, ніж росіяни.

5. "Зараз - потім"

Фразеосемантична група "зараз - потім" складає 6,4% (16 одиниць) від загальної кількості (Див. додаток А мал. 5).

Так як у менталітеті англійців закладена чемність, ввічливість, фразеологізми зі значенням "зараз" стосовно до сфери обслуговування в англійській культурі відіграють більш важливу роль, ніж у російській, так як чемність і швидкість дій сприяють матеріальному зиску, тому ця підгрупа складає 4% в англійській мові і лише 1,3% - в російській.

- As good time as any

- In a jiffy

- In a tick

- In a trice (ей момент")

У російській культурі цей момент менш важливий, так як у менталітеті російської людини є така риса, як повільність і часто зараз означає потім, тому й фразеологізмів з цим значенням менше:

- Сию минуту

- Одну секунду

У російській культурі люди звикли виконувати роботу не поспішаючи, часом надто зволікати з її виконанням, відкладати на потім, тому ця підгрупа в російській мові налічує аж 9 фразеологічних одиниць (6%) :

- Работа не волк (медведь), в лес не убежит

Отложить до поры до времени

Отложить на потом

Отложить в долгий ящик

Время терпит

После дождичка в четверг

- Подписано, так с плеч долой

Фразеологізми з такою ВФ в англійській мові практично не зустрічаються.

Однак в російській мові є й фразеологізми, які засуджують лінь:

- Не откладывай на потом то, что можно сделать сейчас

Делу время, а потехе час

6. "Своєчасність - несвоєчасність"

Фразеосемантична група "своєчасність - несвоєчасність" складає 16% (40 одиниць) від загальної кількості (Див. додаток А мал. 6).

Як ми знаємо, західні країни, особливо Англія і Америка, живуть за принципом "час - гроші", тому для них своєчасність (пунктуальність) є важливим чинником. Росія відноситься до країн із поліхронною культурою, тобто це спілкування з людьми, налагодження звязків, сімю. Тому в російській культурі час грає не таку важливу роль, як в англійській культурі, особливо якщо це стосується своєчасності. Тому ця підгрупа в російській мові складає лише 6,6% (10 одиниць). Але, тим не менш своєчасність в обох мовах цінується (особливо в ділових колах) і має позитивну оцінку. Відмінності обох мов носять тільки кількісний характер і фразеологічні одиниці "своєчасності" переважають в англійській мові - 15 одиниць (15%):

- In due time

- Strike while the iron is hot

- Make hay while the sun shines

- On the dot

- On the tick

- In the very nick of time

- Make provision for a rainy day

- To a split second

- To a T

- To a hairs breadth

- The best part of an hour

- Business first, pleasure after

- With time to spare

In the morning mountains, in the evening fountains

- Time and tide wait for no man

- High time

В аккурат

В свое время

Куй железо, пока горячо

Минута в минуту

Как нельзя кстати

- Готовь сани летом, а телегу зимой

Секунда в секунду

Тютелька в тютельку

Час в час

- Время разбрасывать камни и время собирать камни

Підгрупа "несвоєчасність" нараховує 15 фразеологічних одиниць (10 - англійських, 5 - російських), що складає 6% від загальної кількості.

Поняття "несвоєчасність" в обох мовах може мати різний відтінок. У англійській культурі воно має частіше негативне забарвлення. У російській ж - як позитивне, так і негативне. Англійці звикли, що у них все розписано по годинах, і частіше відносяться до несподіванок (наприклад, до приходу непроханих гостей) кілька негативно, тому що це вибиває їх зі свого особистого графіка. Росіяни ж ставляться до цього більш легко. Як росіяни, так і англійці вважають "несвоєчасність" чинником, що вибиває з колії, а зрозуміти, чи є цей фактор позитивним чи негативним дуже складно, тому що все залежить від ситуації:

- Out of the blue

- Out of a clear blue sky

- Out of nowhere

- X hit Y like a thunderbolt

- X was (like) a body blow (to Y)

- Y was stunned by X

- Like a bolt from the blue

- Будто снег на голову

- Ударить будто обухом по голове

Цілком зрозуміло, що негативний відтінок мають:

- Like a bolt from the blue

- Out of the blue

- It is not a good time

- Как гром среди ясного неба

Не ко времени

Незваный гость хуже татарина

Як ми бачимо, відмінність спостерігається в кількості фразеологічних одиниць, причому знову перевага у бік англійських фразеологізмів.

7. "Довго - недовго"

Фразеосемантична група "довго - недовго" складає 7,2% (18 одиниць) від загальної кількості (Див. додаток А мал. 7).

Фразеологізми зі значенням "довго" як в англійській, так і у російській мовах інтерпретуються однаково та складають 5,2% від загальної кількості (13 одиниць). Деякі фразеологізми з цією тематикою взяті з Біблії, міфів древньої Греції:

- As long as Jared; as old as Jared

As long as Methuselah; as old as Methuselah

Live to a ripe old age

- Аредовы веки

Мафусаилов век (Мафусаиловы года (лета)

До скончания века

До второго пришествия

Жить в веках

До седых волос

- День и ночь

Всі вони мають позитивну конотацію, окрім:

Best part of an hour

- Битый час, целый час

- До посинения

Підгрупа з цим значенням в англійській мові складає 15%, а в російській - всього 6,6%. А фразеологічні одиниці зі значенням "недовго" налічують 3 одиниці в англійській мові, що складає 3% та 2 одиниці в російській мові, що відповідає 1,2%.

У обох культурах присутнє усвідомлення того, що все швидкоплинно і всьому є своя межа:

Trouble is never far off

There is nothing permanent under the moon

The morning sun never lasts a day

- Долго ли до греха (беды)

- Ничто не вечно под луной

У цілому відмінностей у ВФ фразеологізмів в обох мовах не спостерігається. Деякі англійські фразеологізми мають більш описовий характер, ніж російські.

8. "Швидко - повільно"

Фразеосемантична група "швидко - повільно" складає 21,2% (53 одиниці) від загальної кількості (Див. додаток А мал. 8).

Підгрупа "швидко" налічує 40 фразеологічних одиниць, що складає 16% від загальної кількості.

Як в англійській, так і у російській мовах є фразеологізми, що характеризують нестриманість, зайву емоційність і поспіх:

- Flew like a bolt of lightning

- On the spur of the moment

- Off the top of ones head

- With a swoop

- In a flash

- Off hand

Time flies

- Влететь как бомба

Без оглядки

Во всю прыть

Со всех ног

С бухты барахты

С налету

С кондачка

С наскоку

Пикнуть не успел

- Рта не успеешь раскрыть

Не умпеешь глазом моргнуть

Не успеешь оглянуться

Є фразеологізми, які позитивно характеризують швидкість, коли це край необхідно, особливо в англійській культурі, де цінується кожна хвилина:

- Delay is tantamount to death

- Smb.is running for all he is worth

- Show a clean pair of heels

- In the twinkling of an eye

- At the drop of a hat

Time is money

- To put the best leg forward

- Промедление смерти подобно

Только пятки сверкают

Семимильными шагами

Галопом по Европам

Ловить с лету

В темпе

- В мгновение ока

В два счета

В один миг

- Одна нога здесь, другая там

- Как белка в колесе

Якщо розглядати ФО з поняттям "швидко" окремо в англійській та російській мовах, то можна стверджувати, що в російській мові ФО з цим значенням більше (17,3%), ніж в англійській (15%). Хоч швидкість у справі або при певній ситуації має важливе значення в обох мовах, та в англійській вона виражена сильніше.

Деякі фразеологізми мають як позитивну, так і негативну оцінку в обох мовах, тобто процес швидкого перебігу якогось явища може розглядатися двояко:

- Grow like mushrooms

- By leaps and bounds

- Расти как грибы

- Не по дням, а по часам

Російські люди більш емоційні і менш стримані, ніж англійці, тому для них характерна швидкість дій, до того ж необдумана:

- Влететь как бомба

Сломя голову

С бухты барахты

С налету

С наскоку

В два счета

Підгрупа зі значенням "повільно" (5,2% від загальної кількості) менша за підгрупу "швидко", але також розглядається двояко в обох мовах. І в англійській, і в російській мовах часто "повільно" означає як слід, ретельно, з розумом:

- Rome was not built in a day

- Slow and sure

- Москва не сразу строилась

Медленно, но верно

- Поспешишь - людей насмешишь

В час по чайной ложечке

Черепашьим шагом

Однак у російських людей є така риса, як відкладати щось на потім, зачекати з чимось:

- Тянуть лямку

Тянуть кота за хвост

Только за смертью посылать

Отложить под сукно

Тянуть волынку

Тянуть время

Отже, проаналізувавши дану підгрупу, можна засвідчити, що поняття "повільно" більш притаманне англійській культурі через таку особистісну характеристику, як старанність у справах, обдуманість дій і відсутність поспіху.

9. "Постійно, часто - рідко, іноді"

Фразеосемантична група "постійно, часто - рідко, іноді" складає 5,2% (13 одиниць) від загальної кількості (Див. додаток А мал. 9).

Підгрупа зі значення "постійно, часто" складає в англійській мові 3%, а в російській 2,6%. Фразеологізми даної тематики і в англійській, і в російській мовах не мають істотної різниці, так як дана підгрупа однаково зустрічається в обох мовах. В основному вони мають негативну оцінку, але можна зустріти і позитивну:

Every blessed day

Day in and day out

Time and again

- Каждый божий день

Изо дня в день

Всякий раз

- Раз за разом

Те ж саме можна сказати і про опозиційну групу "рідко, іноді". Фразеологічні одиниці з цим значенням складають 2% в англійській мові та 2,6% в російській:

Every now and then

From time to time

- Время от времени

По временам

Другой раз

- Иной раз

Щодо даної тематики складно проводити порівняльний аналіз, так як вона універсальна в усіх мовах.


3.2 Семантичний аналіз ідіом із образною складовою


В. Маслова, Д. Добровольський, Ю. Солодуб, розглядаючи культурну специфіку ідіом, прийшли до висновку, що показником культурної специфічності плану змісту ідіом є їх образна складова. Образна складова становить велику цінність в нашому дослідженні ідіом, які конструюють час в російській і англійській культурі, так як вона передає звязок між обєктивними і нормативними сторонами нашого життя.

Образна складова є частиною плану змісту ідіом (і слів з метафоричним значенням). Доказом цього положення можуть слугувати нетривіальні семантичні ефекти, зумовлені специфікою образу.

Д. Добровольський сформулював деякі гіпотези відносно природи образної складової і в значенні ідіом [27, с. 71]:

образна складова основана не на квазівізуальних уявленнях, а на знанні та операціях над ним;

семантично релевантні особливості образу проявляються на середньому рівні абстракції, причому дана абстракція орієнтується на "повсякденні знання".

Ці знання слугують не тільки основою формування актуального значення ідіоми, але успадковуються ним й існують (часто у вигляді згорнутих концептуальних структур) як його частина, що і дозволяє говорити про образну складову в значенні ідіом;

образна складова виконує функції модифікатора відповідного концепту, тим самим дозволяє здійснювати семантичну диференціацію всередині поля за декілька інших підстав, ніж це можливо за допомогою слів у прямих значеннях (на відміну від однослівних метафор, які в цьому відношенні не виявляють принципових відмінностей від ідіом); у цій диференціюючій функції, мабуть, слід шукати причину існування в мові великої кількості близьких за значенням ідіом;

наявність образної складової у плані змісту проявляється в різного роду сполучуваних чи ситуативних обмеженнях, опис яких може слугувати діагностичним інструментом: там, де немає відмінностей у вживанні, немає і лінгвістично релевантних відмінностей в образній складовій.

У ідіомах із живою внутрішньою формою образна складова є елементом плану змісту і впливає на вживання ідіоми в мові. Істотними при цьому є не індивідуальні уявлення, що виникають у свідомості мовця/слухача, а проведені ним операції над релевантними знаннями, сполученими із буквальним прочитанням ідіоми. Певні групи ідіом, які виділяються на підставі близькості їх значення і утворюють частину відповідного семантичного поля, можуть бути структуровані за параметром образності [57, с. 103].

Отже, розглянемо ідіоми із образною складовою:

1. "Рано - пізно"

Значення англійських ідіом with the lark (with the sun), rise at cock- crow, go to sleep at the same time as the hens і російських - вставать с петухами, ложиться спать с курами описується як рано. У англійській культурі для вираження поняття "рано" використовується образ сонця, жайворонока, півня і курки, в російській - також півня і курки, оскільки ці птахи встають дуже рано. Ці ідіоми вживаються тоді, коли мова йде про людину, яка встає дуже рано.

Значення англійської ідіоми to sit till the cock-crow та російської - до петухов складають опозицію раніше вказаним ідіомам. Тобто описуються як допізна, пізно, а саме до світанку, так як цей птах прокидається саме в цей час.

2. "Давно - недавно"

Англійські ідіоми when Adam was a boy, when queen Anne was alive, from the cradle та російські ідіоми Адамовы времена, времена царя Гороха, с колыбели означають поняття "давно". Як в англійській, так і у російській культурах використовується біблійний образ Адама для того, щоб підкреслити давність подій, причому в деякому контексті може спостерігатися перебільшення.

Ідіома Аредовы веки вживається в значенні: довголіття. Від імені біблейського патріарха Іареда, який нібито прожив 962 роки [7, с. 87].

Також використовуються реалії, а саме імена власні, які є специфічними і зрозумілими тільки для певної культури. Так, в англійській культурі присутній образ королеви Анни, а у російській - царя Гороха.

3. "Минуле - майбутнє"

Російські ідіоми погадать на короля, цыплят по осени считают передають віднесеність до майбутнього. Ідіома погадать на короля означає передбачати судженого, а так як ворожіння відбувається на картах, то використовується образ короля як уособлення справжнього чоловіка. Англійська ідіома never fry a fish till it is caught і російська - цыплят по осени считают означають, що все може змінитися в майбутньому. Образ курчат використовується невипадково, тому що їх кількість до осені може змінитися внаслідок таких причин, як хвороба, напад хижих птахів тощо. Тобто все ще може змінитися. Те ж саме можна засвідчити і про англійську ідіому never fry a fish till it is caught, тобто не потрібно заздалегідь готувати рибу, так як її можна і не зловити.

4. "Завжди - ніколи"

Значення англійських і російських ідіом to the grave, to the tomb, по гроб жизни, до гробовой доски описується як завжди, назавжди. Тим часом спостереження за вживанням цієї ідіоми показують, що сфера її функціонування суворо обмежена, причому ці обмеження можна вивести з образу. Ідіома to the grave частіше вживається в ситуації, коли мова йде про подяку, яка буде тривати завжди. Ср. приклад: you have done so much that I will be grateful to you to the grave (ти зробив для мене стільки, що я на все життя буду тобі вдячний). Висновок забезпечується за рахунок використання свого роду нестандартного евфемістичного спостреження. Реалізований при цьому хід міркувань може бути описаний приблизно наступним чином: або людина завжди вдячна, або вона вдячна по гроб жизни. Хоча явно мається на увазі перше, ситуація описується таким чином, якщо б мало місце друге, що забезпечує додатковий гумористичний ефект. Описані особливості вживання цієї ФО базуються не на візуальному образі труни, а на досить комплексних операціях над "звичайним" знанням, відправною точкою яких є буквальне прочитання ідіоми.

Ідіоми the day pigs fly, when the moon turns green cheese, when two Sundays come together, when hell freezes over, not for all the tea in China, когда рак на горе свистнет складають опозицію вищевказаним ідіомам і позначають поняття "ніколи". З прикладів видно, що образна складова дуже різноманітна. В англійській культурі використовується образ свині, яка, звичайно, ніколи не полетить; місяця, який ніколи не перетвориться на зелений сир; пекла, яке ніколи не замерзне тощо. У російській культурі використовується образ раку. Так як він не має здатності свистіти, отже, певна ситуація або явище ніколи не відбудуться. Асоціації із якимись поняттями у різних людей різні, але чому різні культури вибирають ті чи інші образи у фразеологізмах, пояснити важко, так як їх етимологію простежити досить складно.

5. "Зараз - потім"

Англійська ідіома in a tick ("сей момент") означає поняття "зараз". Пояснюється це тим, що tick позначає дуже маленький проміжок часу зміни однієї секунди на іншу, тобто означає прямо зараз, цієї секунди.

Російська ідіома работа не волк (медведь), в лес не убежит означає поняття "потім". Образ вовка або ведмедя найбільш часто використовується в російській фразеології. Тут робота порівнюється з образом вовка, який, наприклад, при небезпеці тікає до лісу. Робота ж нікуди не дінеться і її можна закінчити потім.

6. "Своєчасність - несвоєчасність"

Значення англійських ідіом strike while the iron is hot, make hay while the sun shines і російських - куй железо, пока горячо; готовь сани летом, а телегу зимой описується як робити будь-що вчасно. Залізо можна кувати тільки у розпеченому стані, відповідно, його не можна кувати через якийсь час, коли воно охолоне, отже, все потрібно робити вчасно, звідси й образ заліза в англійській і російській ідіомах.

Англійська ідіома make hay while the sun shines також позначає своєчасність. Тут використовується образ сонця. Траву косять, коли ясно (світить сонце), тобто мається на увазі, що потрібно все робити вчасно.

Ідіома готовь сани летом, а телегу зимой теж має значення своєчасності, так як не приготувавши сани влітку, взимку без них буде погано.

7. "Довго - недовго"

Значення англійських ідіом as Long as Jared, as Long as Methuselah і російських - Аредовы веки, Мафусаилов век описується як "довго". Образи як в англійській, так і у російській культурах однакові, тому що взяті з Біблії, причому ці постаті використовуються тому, що прожили дуже довге життя.

Ідіома до седых волос також відображає поняття "довго", тому що процес появи сивини на волоссі протікає досить довго. Англійська ідіома the morning sun never lasts a day і російська - ничто не вечно под луной складають опозицію вищевказаним ідіомам і відображають поняття "недовго". Образи сонця і місяця постійні, тоді як деякі явища можуть закінчуватись, а період існування деяких предметів недовгий.

8. "Швидко - повільно"

Значення англійської ідіоми flew like a bolt of lightning та російської - влететь как бомба описується як дуже "швидко". Образ блискавки і бомби підкреслюють швидкість процесу, так як їх дія протікає миттєво, за долі секунди.

Англійська ідіома Rome was not built in a day і російська - Москва не сразу строилась складають опозицію вищевказаним ідіомам і відображають поняття "повільно". Образ Риму і Москви вказує на те, що процес їх утворення, становлення протікав дуже повільно, тому що це дуже великі міста. Образ Риму більш зрозумілий англійському народу, а образ Москви - росіянам, що, ймовірно, пов'язано з історією.


Висновки до розділу 3


У третьому розділі для порівняльного аналізу англійських та російських фразеологічних одиниць часу, були виокремлені фразеосемантичні групи, обєднані базовим семантични компонентом. Аналіз виділених ФСГ показав, що є подібності та відмінності у сприйнятті часу в обох культурах.

Аналіз ФО з внутрішньою формою, пов'язаною з поняттям "рано - пізно" (10 % від загальної кількості), показав, що найбільше фразеологізмів мають позитивну оцінку в групі "рано". Це поняття цінується як в англійській, так і у російській культурах, так як воно є уособленням працьовитості й успіху в справах. В обох культурах перевага надається діянню, ніж бездіяльності. Однак для російської людини характерна запальність, емоції затьмарюють розум, тому спочатку відбувається дія, а вже потім її осмислення.

Фразеосемантична група "давно - недавно" також складає 10% від загальної кількості. Як в англійській, так і у російській мовах є тенденція перебільшувати що-небудь, особливо, якщо це стосується поняття "давно - недавно".

Наступна ФСГ "минуле - майбутнє" налічує 28 фразеологічних одиниць, що складає 11,2% від загальної кількості. В англійській мові велика кількість ФО, що відображають майбутнє, тому що англійці живуть не минулим або теперішнім, як росіяни, а майбутнім. Російський народ вірить у неминучість якихось подій, що все вже вирішено наперед, тобто для російської культури більш характерне споглядальне ставлення до майбутнього. Російський фаталізм призводить до того, що життєві перешкоди здаються непереборними, а отже, і немає сенсу робити які-небудь дії, щоб подолати несприятливу ситуацію. Тому в російській мові більше фразеологізмів із даною тематикою і в основному вона має негативну оцінку.

Фразеологізми зі поняттям "завжди - ніколи" погано піддаються порівняльному аналізу, тому що виражають універсальні поняття, які однакові практично в усіх мовах. Ця група складає 12,8% від загальної кількості. Абстрактне поняття "завжди", що відображене у фразеологізмах англійської та російської мов, має якусь поетичну піднесеність і має, в основному, позитивне забарвлення в обох мовах. Зазвичай такі фразеологізми відносяться до теми дружби, любові, вдячності і ненависті. Фразеологізми зі значенням "ніколи" і в англійській, і в російській мовах частіше мають негативну конотацію.

Фразеосемантична група "зараз - потім" складає 6,4% (16 одиниць) від загальної кількості. Так як у менталітеті англійців закладена чемність, ввічливість, фразеологізми зі значенням "зараз" стосовно до сфери обслуговування в англійській культурі відіграють більш важливу роль, ніж у російській, так як чемність і швидкість дій сприяють матеріальному зиску, тому фразеологізмів зі значенням "зараз" у англійській мові більше. У російській культурі цей момент менш важливий, так як у менталітеті російської людини є така риса, як повільність і часто "зараз" означає "потім", тому й фразеологізмів з цим значенням менше.

ФСГ "своєчасність - несвоєчасність" складає 16% (40 одиниць) від загальної кількості. В англійській культурі час ґрає важливішу роль ніж у російській, особливо якщо це стосується своєчасності. Західні країни, особливо Англія і Америка, живуть за принципом "час - гроші", тому для них своєчасність (пунктуальність) є важливим чинником. Поняття "несвоєчасність" в обох мовах може мати різну оцінність. Англійці звикли, що у них все розписано по годинах, і частіше відносяться до несподіванок (наприклад, до приходу непроханих гостей) кілька негативно, тому що це вибиває їх зі свого особистого графіка. Росіяни ж ставляться до цього більш легко.

Фразеологізми зі значенням "довго - недовго" як в англійській, так і в російській мовах інтерпретуються однаково. Більшість з них має позитивне забарвлення. В обох культурах присутнє усвідомлення того, що все швидкоплинне і всьому є своя межа. У цілому відмінностей у ВФ фразеологізмів в обох мовах не спостерігається. Ця ФСГ скаладає 7,2% від загальної кількості. ФСГ "швидко - повільно"складає 21,2% (53 одиниці) від загальної кількості і є найбільшою серед усіх, що були проаналізовані. Як і поняття "швидко", поняття "повільно" також розглядається двояко в обох мовах. Швидкість у справі або при певній ситуації має важливе значення в обох мовах, але в англійській вона виражена сильніше. Російські люди більш емоційні і менш стримані, ніж англійці, тому для них характерна швидкість дій, причому необдумана. І в англійській, і в російській мовах часто "повільно" означає як слід, ретельно, з розумом, однак у російських людей є така риса, як відкладати щось на потім, зволікати з чимось.

Фразеологізми групи "постійно, часто - рідко, іноді" і в англійській, і в російській мовах не мають істотної різниці, так як дана підгрупа однаково зустрічається в обох мовах. Щодо даної тематики було складно проводити порівняльний аналіз, так як вона універсальна у всіх мовах. Ця ФСГ складає всього 5,2% від загальної кількості.

У результаті проведеного семантичного аналізу ідіом із образною складовою можна зробити висновок про те, що

в англійській культурі для вираження поняття "рано" використовується образ жайворонока, сонця, півня і курки, в російській - також півня і курки, оскільки ці птахи встають дуже рано;

для того, щоб підкреслити давність подій, як в англійській, так і в російській культурах використовується біблійний образ Адама. Також використовуються реалії, а саме імена власні, які зрозумілі тільки для певної культури;

поняття "завжди, назавжди" означає образ труни як у англійській, так і в російській культурах. Найчастіше цей образ вживається в ситуації, коли мова йде про подяку, яка буде тривати завжди;

для зображення поняття "ніколи" в англійській культурі використовується образ свині, яка, звичайно, ніколи не полетить; місяця, який ніколи не перетвориться на зелений сир; пекла, яке ніколи не замерзне тощо. У російській культурі використовується образ раку. Так як він не має здатності свистіти, отже, певна ситуація або явище ніколи не відбудуться;

для зображення поняття "потім" в російській фразеології часто використовується образ вовка або ведмедя. Тут робота порівнюється з образом вовка, який, наприклад, при небезпеці тікає до лісу. Робота ж нікуди не дінеться і її можна закінчити потім;

поняття "своєчасності" зображується через образ заліза. Залізо можна кувати тільки у розпеченому стані, відповідно, його не можна кувати через якийсь час, коли воно охолоне, отже, все потрібно робити вчасно;

образи сонця і місяця постійні, тоді як деякі явища можуть закінчуватись, а період існування деяких предметів недовгий.

образ блискавки і бомби підкреслюють швидкість процесу, так як їх дія протікає миттєво, за долі секунди.

образ Риму і Москви вказує на те, що процес їх утворення, становлення протікав дуже повільно, тому що це дуже великі міста. Образ Риму більш зрозумілий англійському народу, а образ Москви - росіянам, що, ймовірно, повязано з історією.

Асоціації із якимись поняттями у різних людей різні, але чому різні культури вибирають ті чи інші образи у фразеологізмах, пояснити важко, так як їх етимологію простежити досить складно.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ


Наше дослідження було проведене з метою лінгвістичного опису особливостей вираження часу у фразеологізмах в англійській і російській лінгвокультурах. У результаті дослідження було виявлено місце часу в житті людини та проведено порівняльний аналіз ФО часу в російській і англійській лінгвокультурах, з метою виявлення особливостей, схожих та відмінних рис двох досліджуваних націй.

Час, як одна з основних категорій людського буття і поняття філософське, викликає великий дослідницький інтерес у галузі філософії, соціології, лінгвокультурології, міжкультурної комунікації, оскільки допомагає розкрити деякі особливості певної культури, що, зокрема і було зроблено в даній роботі. Об'єктивність часу, яка міститься в соціальних діях, невіддільна від його сприйняття та концептуалізації. Тому можна стверджувати, що мало знайдеться інших показників культури, які в такій же мірі характеризували б її сутність, як розуміння часу. У концепції часу втілюється рефлексія епохи і діяльності, інтерпретація культури, яка скалалася, ритм соціального часу та ефективність прогностичної свідомості. Всі ці моменти визначають історичну "парадигму" часу.

Розглянуті у нашій магістерській роботі ФО були виділені у фразеосемантичні групи часу, що дало нам чітке уявлення про ставлення до часу двох лінгвокультур. ФО, що відображають народний менталітет, є сховищем суспільного досвіду, послужили цінним матеріалом для дослідження часу.

У ході порівняльного аналізу ФО часу у англійській та російській мовах, ми зясували, що ставлення до часу неоднорідне і має більше значення в англійській культурі, так як англійська культура відноситься до монохронної (чітке планування часу), а російська - до поліхронної (акцентується увага на спілкуванні з людьми, налагодженні звязків, сімю). Поняття "рано" дуже цінується в обох культурах, так як воно є уособленням працьовитості й успіху в справах, проте в англійській культурі воно має більш важливе значення, ніж в російській, особливо у сфері бізнесу та ділових колах. Для російської людини характерна запальність, тому спочатку відбувається дія, а вже потім її осмислення. Коротке перебування де-небудь має негативну конотацію в обох мовах, але в англійській культурі вона виражена сильніше, тому що англійці належать до новачків у плані обережності та підозри. Для англійської культури більш характерне планування майбутнього. Англійці живуть не минулим або теперішнім, як росіяни, а майбутнім. Вони вже заздалегідь передбачають своє майбутнє, якісь події, успіхи тощо. Російський народ вірить у неминучість якихось подій, що все вже вирішено наперед, тобто для російської культури більш характерне споглядальне ставлення до майбутнього. Абстрактне поняття "завжди", що відображене у фразеологізмах англійської та російської мов, має якусь поетичну піднесеність, зазвичай такі фразеологізми відносяться до теми дружби, любові, вдячності і ненависті. Чемність і ввічливість англійців протиставляється повільності росіян, які часто кажуть зараз, а роблять потім. Західні країни, особливо Англія і Америка, живуть за принципом "час - гроші", тому для них своєчасність (пунктуальність) є важливим чинником. Але, тим не менш, своєчасність в обох мовах цінується (особливо в ділових колах). Як росіяни, так і англійці вважають "несвоєчасність" чинником, що вибиває з колії. В обох культурах присутнє усвідомлення того, що все швидкоплинне і всьому є своя межа. Нестриманість, зайва емоційність і поспіх присутні в обох культурах, але сильніше виражені у росіян. Однак іноді швидкість необхідна, коли дорога кожна секунда. Швидкість у справі або у певній ситуації має важливе значення в обох мовах, але в англійській вона виражена сильніше. Як і поняття "швидко", поняття "повільно" також розглядається двояко в обох мовах. І в російській, і в англійській мовах часто "повільно" означає як слід, ретельно, з розумом. Однак у росіян є така риса, як відкладати щось на потім, зволікати з чимось.

Для узагальнення результатів проведеного дослідження слід зауважити, що з огляду на прогресивний розвиток економіки, соціальних відносин, змінюються й уявлення про час. І інтерес до дослідження часу різних народів не зникає, так як даний предмет дуже актуальний на сьогоднішній день.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1.Алефиренко Н.Ф. Теоретические основы учения о "внутренней форме" фразем / Н.Ф. Алефиренко // Семантика языковых единиц. - М., 1996. - С. 128-130.

.Алехина А.И. Идиоматика современного английского языка (Idiomatic English) / А.И. Алехина. - Минск: Высшая школа, 1982. - 279 с.

.Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии / Н.Н. Амосова. - Л.: ЛГУ, 1963. - 130 с.

.Антрушина Г.Б. Лексикология английского языка: учеб. пособие для студентов / Г.Б. Антрушина, О.В. Афанасьева, Н.Н. Морозова. - М.: Дрофа, 1999. - 288 с. - (на англ. яз.)

5.Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка / И.В. Арнольд. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Высшая школа, 1986. - 295 с. - (на англ. яз.)

6.Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека / Н.Д. Арутюнова. - 2-е изд., испр. - М.: Яз. рус. культуры, 1999. - 895 с.

7.Ашукшин Н.С. Крылатые слова: литературные цитаты; образные выражения / Н.С. Ашукшин, М.Г. Ашукшина. - 4-е изд., доп. - М.: Худож. лит., 1988. - 528 с.

8.Баран Я.А. Фразеологія: знакові величини / Баран Я.А., Зимомря М.І., Білоус О.М. - Вінниця: Нова Книга, 2008. - 270 с.

.Бондар О. Лінгвістична категорія часу як відображення реального часу / О. Бондар // Мовознавство. - К., 1986. - № 2. - С. 41-45.

10.Бондарко А.В. Временные категории / А.В. Бондарко // Категоризация мира: пространство и время: сб. статей. - М.: МГУ, 1997. - С. 31-34.

.Бондарко А.В. Грамматическое значение и смысл / А. Бондарко. - Ленинград: Наука, 1978. - 174 с.

12.Бровченко Т.О. Основи контрактивного аналізу мов / Т.О. Бровченко // Порівняльні дослідження з граматики англійської, української, російської мов. - К., 1981. - 310 с.

.Бурдина И.В. Категория времени: развитие и функционирование в речевых актах / И.В. Бурдина // Категоризация мира: пространство и время: сб. статей. - М.: МГУ, 1997. - С. 100-101.

.Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика: [учеб. пособие для вузов] / Л.М. Васильев. - М.: Высш. шк., 1990. - 175 с.

.Вежбицкая А. Понимание культур через посредство ключевых слов / А. Вежбицкая. - М.: Яз. славян. культуры, 2001. - 287 с.

.Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание / А. Вежбицкая. - М.: Рус. словари, 1996. - 411 с.

17.Виноградов В.В. Избранные труды. Лексикология и лексикография / В.В. Виноградов. - М.: Наука, 1977. - 312 с.

.Гильфанова Д.Р. Темпоральность художественного текста (на материале английского и татарского языков): автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук: 10.02.20 / Д.Р. Гильфанова - Тюмень, 2005. - 20 с.

19.Гумбольдт В. О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человечества / В. Гумбольдт // Избр. труды по языкознанию. - М.: Прогресс, 1984. - 240 с.

.Гумбольдт В.Ф. Язык и философия культуры / В.Ф. Гумбольдт. - М.: Прогресс, 1985. - 451 с.

.Гумилёв Л.Н. Этногенез и биосфера земли / Л.Н. Гумилёв. - Л.: Ленинг. университет, 1989. - 276 с.

22.Гуссерль Э. Феноменология внутреннего сознания времени / Э. Гуссерль. - М.: Гнозис, 1994. - 162 с.

23.Дешериева Т. Лингвистический аспект категории времени в его отношении к физическому и философскому аспектам / Т. Дешериева // Вопросы языкознания. - М., 1975. - № 2. - С. 111-117.

24.Добровольский Д.О. К проблеме фразеологических универсалий / Д.О. Добровольский. - М., 1991. - №1. - С. 71-96 - (Филологические науки).

.Добровольский Д.О. Национально-культурная специфика во фразеологии / Д. О. Добровольский. - М., 1997. - С. 37-49. - (Вопросы языкознания: №6).

.Добровольский Д.О. О возможности моделирования внутренней формы фразеологизма / Д.О. Добровольский.- М., 1988. - 215 c.

.Добровольский Д.О. Образная составляющая в семантике идиом / Д.О. Добровольский. - М., 1996. - С. 71-94 - (Вопросы языкознания: №1).

.Жуков В.П. Семантика фразеологических оборотов / В.П. Жуков. - М., 1978. - 158 с.

.Исаченко А. Физическое время и его преломление в грамматике / А. Исаченко. - Братислава: Издательство Словацкой АН, 1960. - 423 c.

30.Каган М.С. Бытие и время в культурологическом контексте / М.С. Каган. - М., 2001. - 178 c.

31.Кант И. Критика чистого разума / И. Кант // Сочинения в 6 т. - М.: Мысль, 1964. - Т. 3. - 799 с.

32.Копыленко М.М. Очерки по общей фразеологии / М.М. Копыленко, З.Д. Попова // Фразеосочетания в системе языка. - М.: Едиториал УРСС, 2010. - 192 с.

33.Кошевая И.Г. Курс сравнительной типологии английского и русского языков / И.Г. Кошевая. - М.: Высшая школа, 2008. - 210 с.

34.Кравченко А.В. Феноменология значения и значение феноменологии в языке / А.В. Кравченко // Категоризация мира: пространство и время: сб. статей. - М.: МГУ, 1997. - С. 61-72.

35.Кравченко А.В. Язык и восприятие. / А.В. Кравченко // Когнитивные аспекты языковой категоризации. - М., 1996. - 286 с.

36.Крекич Й. Направление времени в значении перформативов / Й. Крекич // Языковые функции: семантика, синтактика, прагматика. - Тарту, 2003. - С. 74-85.

37.Кубрякова Е.С. Краткий словарь когнитивных терминов / Е.С. Кубрякова. - М.: МГУ, 1997. - 245 с.

.Кун Т. Структура научных революций / Т. Кун. - М.: Прогресс, 1977. - 300 с.

.Кунин А.В. Курс фразеологии современного английского языка / А.В. Кунин. - М.: Высш. шк., 1986. - 336 с.

40.Ларин Б.А. О систематизации и методах исследования фразеологических материалов / Б.А. Ларин // История русского языка и общего языкознания. - М.: Просвещение, 1977. - 224 с.

41.Лебедева Л.А. Устойчивые сравнения русского языка во фразеологии и фразеографии / Л.А. Лебедева. - Краснодар, 1999. - 170 с.

.Леонтьев А.Н. Человек и культура / А. Н. Леонтьев. - М., 1961. - 190 c.

43.Майсак Т.А. Будущее время как частный случай выражения нереферентности ситуации / Т.А. Майсак // Категоризация мира: пространство и время: сб. статей - М.: МГУ, 1997. - С. 92-95.

44.Малушко О.А. Культурно-исторические хронотипы европейского общества: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филос. наук: 09.00.11. / О.А. Малушко. - Уфа, 2005. - 19 с.

45.Маслова В.А. Введение в лингвокультурологию / В.А. Маслова. - М., 1997. - 270 с.

.Маслова В.А. Лингвокультурология : [учеб. пособие] / В.А. Маслова. - М.: Академия, 2004. - 202 с.

.Микоян А.С. Нарушение объективных свойств пространства и времени как литературно-художественный приём / А.С. Микоян // Категоризация мира: пространство и время: сб. статей. - М.: МГУ, 1997. - С. 190-193.

.Милейковская Г. О соотношении объективного и грамматического времени / Г. Милейковская // Вопросы языкознания. - М., 1956. - №5. - С. 75-79.

.Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка / С.И. Ожегов. - М.: Русский язык, 1983. - 814 с.

.Папина А. Третья глобальная категория - времени / А. Папина // Текст: его единицы и глобальные категории. - М.: Едиториал УРСС, 2002. - С. 158-175.

.Позднякова Е.М. Пространственно-временной фактор в организации номинативного поля имени деятеля / Е.М. Позднякова // Категоризация мира: пространство и время: сб. статей. - М.: МГУ, 1997. - С. 179-181.

.Поликарпов B.C. Время и культура / B.C. Поликарпов. - Харьков: Высшая школа, 1987. - 68 с..

53.Потебня А.А. Слово и миф в народной культуре / А.А. Потебня // Собр. тр. [Т. 2]. - М.: Лабиринт, 2000. - 479 с.

54.Святий Августин. Сповідь / Святий Августин. - К.: Свічадо, 2008. - 356 с.

55.Соколова С. Час та його відображення в граматичних категоріях дієслова / С. Соколова // Мовознавство. - К., 1995. - № 4-5. - С. 11-17.

56.Солодуб Ю.П. Национальная специфика и универсальные свойства фразеологии как объект лингвистического исследования / Ю.П. Солодуб // ФН НДВШ. - М., 1990. - № 6. - 157 с.

.Сукаленко Н.И. Отражение обыденного сознания в образной языковой картине мира / Н.И. Сукаленко. - К., 1992. - 296 с.

.Телия В.Н. Внутренняя форма и ее роль в функционировании значения слова и фразеологизмов / В.Н. Телия // Семантика языковых единиц. - М.: Альфа, 1993. - 256 с.

.Телия В.Н. Роль образных средств в культурно-национальной окраске миропонимания / В.Н. Телия // Этнопсихолингвистические аспекты в преподавании иностранных языков. - М., 1996. - 180 с.

.Телия В.Н. Русская фразеология в контексте культуры: семантические, прагматические и лингвокультурологические аспекты / В. Н. Телия. - М.: Яз. рус. культуры, 1986. - 260 с.

.Трубников Н.И. Проблемы времени в свете философского мировоззрения / Н.И. Трубников // Вопросы философии. - 1978. - № 2. - С. 111-121.

.Тураева З.Я. Категория времени: время грамматическое и время художественное / З.Я. Тураева. - М., 1979. - 60 c.

.Фелицына В.П. Русские пословицы, поговорки и крылатые выражения: Лингвострановедческий словарь / В.П. Фелицына, Ю.Е. Прохоров. / Ин-т рус.яз.им. А.С. Пушкина; под ред. Е.М. Верещагина, В.Г. Костомарова. - М.: Рус.яз., 1979. - 560 c.

.Филлипов В.Н. Философия и методология науки / В.Н. Филлипов, К.Г. Колтаков. - Бийск: НИЦ БГПУ им. В.М. Шукшина, 2003. - 180 с.

.Франк С. Очерки философии культуры. Культура и личность / С. Франк, П. Струве // Культура в современном мире: опыт, проблемы, решения: информ. сб. - М., 1990. - Вып. 1. - 360 с.

66.Хайдеггер М. Бытие и время / М. Хайдеггер. - М.: Ad Marginem, 1997. - 451 с.

67.Хапаева Д. Время собственное / Д. Хапаева // Герцоги республики в эпоху переводов: Гуманитарные науки и революция понятий. - М.: НЛО, 2005. - С. 204-215.

68.Чернейко Л.О. Представление о времени в обыденном и художественном сознании… / Л.О. Чернейко // Категоризация мира: пространство и время: сб. статей. - М.: МГУ, 1997. - С. 125-128.

69.Шанский Н.М. Фразеология современного русского литературного языка / Н.М. Шанский. - М., 1969. - 342 с.

70.Яковлева Е.С. Фрагменты русской языковой картины мира (модели пространства, времени, восприятия) / Е.С. Яковлева. - М., 1994. - 90 c.

.Яковлевская А.В. Факторы возникновения фразеологических единиц / А.В. Яковлевская. // Уч. Зап. Волгоградского пединститута. - Волгоград, 1961. ? вып. 14. - 65 с.

72.Altenberg B. On the Phraseology of Spoken English / B. Altenberg // The Evidence of Recurrent Word-Combinations. - Oxford: Clarendon Press, 1998. - 230 p.

73.Bloomfield L. Language / L. Bloomfield. - Chicago: The University of Chicago press, 1984. - 564 p.

74.Kipfer <#"justify">75.Makkai A. Idiom Structure in English / A. Makkai. - The Hague, 1979. - 160 p.

76.Palmer F.R. Semantics / F.R. Palmer // A new Outline. - Cambridge Univ. Press, 1977. - 120 p.

77.Skandera <#"justify">Список використаних словників:

78.Алехина А.И. Краткий русско-английский и англо-русский фразеологический словарь / А.И. Алехина. - Минск: Изд-во БГУ им. В.И. Ленина, 1980. - 290 с.

.Кузьмин С.С. Русско-английский словарь переводчика / С.С. Кузьмин. - М.: Флинта, 2001. - 763 с.

80.Кунин А.В. Англо-русский фразеологический словарь / А. В. Кунин. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Рус. яз., 1984. - 942 с.

81.Кунин А.В. Англо-русский фразеологический словарь / А.В. Кунин. - М.: Русский язык, 1999. - 501 с.

82.Лингвистический энциклопедический словарь / [гл. ред. В.Н. Ярцева]. - М.: Сов. энцикл., 1990. - 682 с.

83.Лубенская С.И. Большой русско-английский фразеологический словарь / С.И. Лубенская. - М.: АСТ-Пресс Книга, 2004. - с. 1024.

84.Словарь иностранных слов / [сост.: М.Ю. Женило, Е.С. Юрченко]. - Ростов н/Д.: Феникс, 2001. - 797 с.

85.Федоров А.И. Фразеологический словарь литературного русского языка конца 18-20 веков / А.И. Федоров. - Новосибирск: Наука, 1991.

86.Фразеологизмы в русской речи: словарь-справ. / [сост. Н.В. Баско]. - М.: Наука: Флинта, 2002. - 269 с.

87.Фразеологический словарь русского языка / [сост. Л.А. Войнова и др.; под ред. А.И. Молоткова]. - М.: Рус. яз., 1978. - 543 с.

Додатки


Додаток А


Лінгвокультурне дослідження часу в англійській та російській мовах


Мал. 1. ФСГ "рано - пізно" в англійській та російській мовах (кількість, %)


Мал. 2. ФСГ "давно - недавно" в англійській та російській мовах (кількість, %)

Мал. 3. ФСГ "минуле - майбутнє" в англійській та російській мовах (кількість, %)


Мал. 4. ФСГ "завжди - ніколи" в англійській та російській мовах (кількість, %)


Мал. 5. ФСГ "зараз - потім" в англійській та російській мовах (кількість, %)

Мал. 6. ФСГ "своєчасність - несвоєчасність" в англійській та російській мовах (кількість, %)


Мал. 7. ФСГ "довго - недовго" в англійській та російській мовах (кількість, %)


Мал. 8. ФСГ "швидко - повільно" в англійській та російській мовах (кількість, %)


Мал. 9. ФСГ "постійно, часто - рідко, іноді" в англійській та російській мовах (кількість, %)


Додаток Б


Методичні рекомендації


1.Зіставте фразеологічну одиницю та її визначення в англійській та російській мовах:

1. The peep of day;1) from or at a very early time in your life;

2. from the cradle;2) never, not at any price;

. till the cows come home;3) the first appearance of daylight;

. not for all the tea in China;4) immediately, right away;

5. in a jiffy.5) for a long time of unforeseeable duration.

а) когда рак на горе свистнет;1) о чем-л. судят лишь по конечным итогам;

б) много воды утекло;2) неизвестно когда или никогда;

в) цыплят по осени считают <#"justify">2.Дайте визначення наступним фразеологічним одиницям часу в англійській та російській мовах:

a day before the fair, when Adam was a boy, Y was stunned by X, off the top of ones head, in the twinkling of an eye, when two Sundays comes together, in a tick, русский мужик задним умом крепок, без году неделя, с бухты барахты, ничто не вечно под луной, кидать жребий, Аредовы веки, сломя голову.


3.Знайдіть синоніми серед наступних фразеологічних одиниць часу в англійській та російській мовах:

a) Go to sleep at the same time as the hens 1. c молодых ногтейb) the early bird catches the worm2. в один мигc) when queen Anne was alive3. времена царя Горохаd) from the time one was a little shaver4. до гробовой доскиe) good old time5. добрые старые временаf) to the grave6. жить в векахg) strike while the iron is hot7. кто рано встает, тому бог подаетh) X hit Y like a thunderbolt8. куй железо, пока горячо i) live to a ripe old age 9. ложиться спать с курамиj) at the drop of a hat10. медленно, но верноk) Rome was not built in a day11. ударить будто обухом по головеl) slow and sure12. Москва не сразу строилась

4.Знайдіть у наступних реченнях англійські фразеологічні одиниці часу та дайте їм російські відповідники:

a.On the very first morning after her arrival she was up and ringing her bell at cock-crow. ("David Copperfield" Ch. Dickens)

b.He needed to cling to something to help bear his weight so he could rest in the water from time to time, and if it couldn't be this hatch cover, he would have to leave it and find something else. ("Pastwatch: The Redemption of Christopher Columbus" O. Card)

c.It apparently started off as a small-scale venture andgrew by leaps and bounds. ("Hard-boiled Wonderland and the End of the World" H. Murakami)

d.Time flies when the rains are over, the bank manager went on with his novel cheerfulness. Scobie had never before heard in his voice this note of optimism. ("The Heart of the Matter" H. Greene)

e.He had lived to a ripe old age on Earth and slept at my fathers feet after my mother left, never wanting to let him out of his sight. ("The Lovely Bones" A. Sebold)

f."The message is very important," the second one said, and once again I find it necessary to use the expression "bolt from the blue." ("The Vile Village" L. Snicket)

g.In the prolonged sustained roar during the split second left him, Bloom felt as if somebody had stepped up behind him and grasped his chin and the base of his skull and lifted with both hands like a weightlifter doing a snatch lift. ("From Here to Eternity" J. Jones)

h.In this unnerved - in this pitiable condition - I feel that the period will sooner or later arrive when I must abandon life and reason together, in some struggle with the grim phantasm, FEAR. ("The Fall of the House of Usher" E. Poe)

i.So, thy father has thought on the old Hall, and old Sir Hildebrand at last - better late than never. ("Rob Roy" W. Scott)

j.Speak quickly, but if it is about that cursed money again, I will have to tell you what Ive told you before: youll get what you have coming in due time and not before. ("The Coffee Trader" D. Liss)

5.Знайдіть у наступних реченнях російські фразеологічні одиниці часу та дайте їм англійські відповідники:

а. А потом стал и себя ругать: будто бы все это оттого и вышло, что он поднялся в то утро ни свет ни заря, даже не отдохнул как следует, и будь он проклят, если когда-нибудь еще встанет рано. ("Приключения Гекльберри Финна" М. Твен)

б. Роланд доказывал это раз за разом, с самых первых дней своего похода... нет, даже раньше, с тех пор, как подслушал повара Хакса, замышляющего предательство, и того вздернули на веревке. ("Темная башня" С. Кинг)

в. Ему все чудилось, что кто-то гонится за ним на резвом коне, тогда как его лошади плетутся черепашьим шагом, хотя на самом деле они неслись во всю прыть. ("Записки Барри Линдона, эсквайра, писанные им самим" У. Теккерей)

г. - Что ж, сказать вам без утайки, сэр, - скромно согласился мистер Вегг, - какую бы печатную страницу вы мне ни показали, думаю, что я с ней расправлюсь в два счета, лишь бы печать была английская. ("Наш общий друг" Ч. Диккенс)

д. А работал, как вол, день и ночь, никто его не щадил, и молодой ученый, будущий профессор, должен был искать себе практику и по ночам заниматься переводами, чтобы платить вот за эти... подлые тряпки! ("Попрыгунья" А.П. Чехов)

е. В "кибитку" он очевидно верил, как в то, что я сидел подле него, и ждал ее именно в это утро, сейчас, сию минуту, и всё это за сочинения Герцена да за какую-то свою поэму! ("Бесы" Ф. Достоевский)

ж. Знаете, я весь последний месяц говорил себе: "Или мы разом с ним сойдемся друзьями навеки, или с первого же разу разойдемся врагами до гроба!" ("Братья Карамазовы" Ф. Достоевский)

з. Не скрою, что при дележе денег мы поссорились и разошлись на некоторое время, но что было, топрошло, и мы снова стали лучшими друзьями. ("Дьяволова нога" А.К. Дойль)

и. Кит стоял посреди улицы и смотрел им вслед со слезами на глазах, взволнованный не столько проводами, сколько предстоящей встречей, которая была уже не за горами. ("Лавка древностей" Ч. Диккенс)

к. Сколько, например, надо было погубить душ и опозорить честных репутаций, чтобы получить одного только праведного Иова, на котором меня так зло поддели во время оно! ("Братья Карамазовы" Ф. Достоевский)

6.Визначте структурний тип фразеологічних одиниць за класифікацією В. Виноградова.

With the lark, better late than never, dating from the times of the siege of Eighty-eight, in the year dot, to be somewhere next to no time, the sooner the better, time to come, good old time, on no account, not for love or money, in a trice, in the very nick of time, with time to spare, X was (like) a body blow (to Y), trouble is never far off, off hand, time is money, every blessed day, it is not a good time, по временам, отложить под сукно, только за смертью посылать, с наскоку, не по дням, а по часам, как белка в колесе, не успеешь глазом моргнуть, долго ли до греха, жить в веках, как нельзя кстати, работа не волк, в лес не убежит, до последнего дыхания, не за горами, бабушка надвое сказала, будем живы - не помрем, сколько лет, сколько зим, до новых веников не забудет, Аредовы веки.

7.Складіть діалоги (російською та англійською мовами) на вільну тему використовуючи якомога більше фразеологізмів часу.


8.Назвіть фразеологічні одиниці часу в англійській мові відповідно до запропонованого лексичного значення та запишіть їх у відповідну строку кросворду.



) Try to make a good impression; to do ones best

) The appropriate time

) To wake up early

) Very old

) To run away quickly

6) A person <#"justify">9.Знайдіть російські еквіваленти англійським фразеологічним одиницям часу.

When hell freezes overfirst, pleasure afterhay while the sun shineswas not built in a dayprovision for a rainy day


10.Знайдіть синонімічні фразеологізми часу в англійській мові та зєднайте їх.

1) The morning sun never lasts a daya) as old as Methuselah2) at the drop of a hatb) to a T3) grow like mushroomsc) strike while the iron is hot4) as long as Jaredd) on the second Sunday of next week5) out of a clear blue skye) by leaps and bounds6) to a hairs breadthf) from the time one was a little shaver7) make hay while the sun shinesg) There is nothing permanent under the moon8) when the moon turns green cheeseh) when queen Anne was alive9) from the earliest youthi) in the twinkling of an eye10) when Adam was a boyj) like a bolt from the blue

11.Знайдіть синонімічні фразеологізми часу в російській мові та зєднайте їх.

1) После драки кулаками не машута) с молодых ногтей2) с колыбелиб) тютелька в тютельку3) заглянуть в будущеев) что было, быльем поросло4) поживем, увидимг) не ко времени5) до скончания векад) хорошая мысля приходит опосля6) в аккурате) изо дня в день7) незваный гость хуже татаринаж) до посинения8) кто старое помянет, тому глаз вонз) время покажет9) до седых волоси) по гроб жизни10) каждый божий деньк) погадать на короля

12.Знайдіть антонімічні фразеологізми часу в англійській мові та зєднайте їх.

1) Rise at cock-crowa) in a flash2) to the tombb) the morning sun never lasts a day3) as long as Jaredc) from time to time4) slow and sured) to toil and moil5) day in and day oute) everything in its time6) now is the best timef) go to sleep at the same time as the hens7) in a tickg) time and again8) flew like a bolt of lightningh) the day pigs fly9) every now and theni) Rome was not built in a day10) by leaps and boundsj) delay is tantamount to death

13.Знайдіть антонімічні фразеологізми часу в російській мові та зєднайте їх

1) Во всю прытьа) медленно, но верно2) заглянуть в будущееб) семимильными шагами3) ложиться спать с курамив) всякий раз4) с незапамятных временг) со всех ног5) изо дня в деньд) поспешишь - людей насмешишь6) черепашьим шагоме) вставать с петухами7) тянуть кота за хвостж) былого не вернуть8) не по дням, а по часамз) время от времени9) иной рази) без году неделя10) после дождичка в четвергк) сию минуту

Анотація


Магістерська робота присвячена вивченню лінгвокультурного аспекту фразеологічних одиниць, що виражають час у англійській та російській мовах. Дане дослідження знаходиться в галузі найбільш актуальних напрямків лінгвістики та соціально-гуманітарного знання. У роботі проаналізовано підходи до вивчення категорії часу в філософії, культурології та лінгвістиці. Розглянуто структуру організації фразеологічної одиниці та місце внутрішньої форми фразеологічної одиниці у відображенні категорії часу. Розглянуті у нашій магістерській роботі ФО були виділені у фразеосемантичні групи часу, що дало нам чітке уявлення про ставлення до часу двох лінгвокультур.

Ключові слова: лінгвокультурологія, фразеологічна одиниця, ідіома, час, семантичний аналіз.


Аннотация


Магистерская работа посвящена изучению лингвокультурного аспекта фразеологических единиц, которые выражают время в английском и русском языках. Данное исследование находится в отрасли наиболее актуальных направлений лингвистики и социальногуманитарного знания. В работе проанализированы подходы к изучению категории времени в философии, культурологии и лингвистики. Рассмотрена структура организации фразеологичной единицы и место внутренней формы фразеологичной единицы в отображении категории времени. Рассмотренные в нашей магистерской работе ФО, были выделены во фразеосемантические группы времени, что дало нам четкое представление об отношении ко времени двух лингвокультур.

Ключевые слова: лингвокультурология, фразеологическая единица, идиома, время, семантический анализ.


Summary


The master's research is dedicated to linguocultural aspect of phraseological units of time in English and Russian languages. This research is in sphere <http://www.lingvo-online.ru/ru/Search/Translate/GlossaryItemExtraInfo?text=%d0%be%d1%82%d1%80%d0%b0%d1%81%d0%bb%d1%8c%20%d0%b7%d0%bd%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d0%b9&translation=sphere%20/%20department%20/%20field%20of%20knowledge&srcLang=ru&destLang=en> of the most relevant directions of linguistics and social humanitarian <http://www.lingvo-online.ru/ru/Search/Translate/GlossaryItemExtraInfo?text=%d0%b3%d1%83%d0%bc%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d1%82%d0%b0%d1%80%d0%bd%d1%8b%d0%b9&translation=humanitarian&srcLang=ru&destLang=en> knowledge. The approaches to studing of category of time in philosophy, study of culture, linguistics are analysed in the research. The structure of organization of phraseological unit and place of internal form of phraseological unit in the reflection of category of time is considered. Phraseological units which were considered in our master's thesis were selected in the phraseosemantic groups of time that gave us the clear picture of attitude toward time of two linguocultures.

Key words: linguocultural studies, phraseological unit <http://www.lingvo.ua/ru/Search/Translate/GlossaryItemExtraInfo?text=%d1%84%d1%80%d0%b0%d0%b7%d0%b5%d0%be%d0%bb%d0%be%d0%b3%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%b0%d1%8f%20%d0%b5%d0%b4%d0%b8%d0%bd%d0%b8%d1%86%d0%b0&translation=phraseological%20unit&srcLang=ru&destLang=en>, idiom, time, semantic <http://www.lingvo-online.ru/ru/Search/Translate/GlossaryItemExtraInfo?text=%d1%81%d0%b5%d0%bc%d0%b0%d0%bd%d1%82%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%b9&translation=semantic&srcLang=ru&destLang=en> interpretation <http://www.lingvo-online.ru/ru/Search/Translate/GlossaryItemExtraInfo?text=%d1%81%d0%b5%d0%bc%d0%b0%d0%bd%d1%82%d0%b8%d1%87%d0%b5%d1%81%d0%ba%d0%b8%d0%b9%20%d0%b0%d0%bd%d0%b0%d0%bb%d0%b8%d0%b7&translation=semantic%20interpretation&srcLang=ru&destLang=en>.


Теги: Лінгвокультурне дослідження фразеологізмів часу в англійській та російській мовах  Диссертация  Английский
Просмотров: 40861
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Лінгвокультурне дослідження фразеологізмів часу в англійській та російській мовах
Назад