П’ятикнижжя. Буття 17. Заповіт Бога з Аврамом і його нащадками. Зосередження на особі/місці, представленому в уривку

Львівська Богословська Семінарія


Есе

Пятикнижжя. Буття 17. Заповіт Бога з Аврамом і його нащадками. Зосередження на особі/місці, представленому в уривку


Студентки І курсу ЛБС

Будюгіної Олени

Викладач: Пол Лазанте


Львів - 05.11.2014


Сімнадцятий розділ Буття представляє нам ще один приклад того, як Господь благословив Аврама. Діалог Бога з Аврамом будується навколо пяти звернень Всевишнього, кожне з яких демонструється словами "і сказав йому" або "і сказав Бог Авраму". В деяких випадках Аврам щось відповідає Богу, в інших він своїми діями без слів показує відношення до сказаного, а іноді про його реакцію нічого не сказано. Проте ввесь розділ пронизаний радістю та благословінням: радістю від того, що Бог однаково має намір виповнити Свою чудесну обіцянку.

Перше слово Господа і відповідь Аврама описані у віршах 1-3а. Важливо звернути увагу на те, з чого Господь розпочинає розмову зі Своїм слугою після тринадцятилітньої перерви. Перша фраза досить таки показова: "Я Бог Всемогутній…" (17:1) Цими словами Він виправляє маловіря Аврама. Своїми діями в 16 розділі Аврам показав, що не довіряв Богу. Він думав, що Бог потребує людської "допомоги". Проте ні: Яхве є Бог Всемогутній, Ель Шадай. буття авраам обітування благословіння

Потім Бог каже: "… ходи переді мною і будь непорочний…"(17:1). Це був натяк на попереднє падіння Аврама. Зараз Господь хоче, щоб він виправився.

Друге слово Господа ми знаходимо у віршах 3б-8. Це звернення відкривається словами: "Я, - ось Мій заповіт із тобою…" (17:4). Зміст Божого заповіту з Аврамом залишався незмінним - це обіцянка великого потомства і землі, яку він отримає у володіння. Проте тут заповіт доповнюється новими деталями. По-перше, Господь вперше згадує, що від Аврама вийде навіть не одне племя, а безліч народів. По-друге, над цими народами будуть керувати царі. Щоб допомогти Авраму повірити у надзвичайне, Господь дає йому нове імя: Авраам (17:5) Якщо попереднє імя - Аврам - означало "високий чи сильний батько", то нове - Авраам- означає "батько багатьох". Зміна імені була для Авраама і благословінням, і випробуванням. Благословінням - тому, що це ще одне підтвердження, що Бог має намір виповнити Свої обіцянки. Випробуванням, тому, що всім своїм знайомим Авраам повинен буде повідомити про те, що у нього нове імя, і про причини зміни імені. По - третє, Господь відкриває, що вступить у заповіт не тільки з Авраамом, але й з його нащадками: "І Я складу заповіта Свого поміж мною та поміж тобою, і поміж твоїм потомством по тобі на їхні покоління на вічний заповіт, що буду Я Богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі" (17:7) Це означає, що Бог стоятиме в завіті з народом ізраїльським. На це Авраам нічого не відповідає.

Тоді Бог промовляє третє слово (17:9-14), підтверджуючи знак заповіту - обрізання. Цей знак не робив Авраамів заповіт умовним. Бог все рівно виконав би Свої обіцянки незалежно від того, чи будуть Авраам і його нащадки обрізані чи ні. Проте цей знак слугував зовнішнім символом того, що людина перебуває в заповіті з Богом.

Четвертим словом, яке описане у віршах 15-17, Господь дає нове імя дружині Авраама: "Сара, жінка твоя, нехай свого ймення не кличе вже: Сара, бо імя їй Сарра" (17:15). Її попереднє імя, Сара, означало "княжого роду", а нове, Сарра "принцеса". Сенс її імені не змінився докорінно , але найголовніше - сам факт зміни імені. Те, що їй було дане нове імя, повинно нагадати самій Саррі і всім оточуючим про Божу обіцянку. Зміна імені показала, що Сарра - не сторонній спостерігач, а безпосередній учасник обітування. Довгоочікуваний спадкоємиць народився не від кого іншого, а саме від неї.

Пяте слово Господа демонструється хвалінням Авраама "…Хоча б Ізмаїл жив перед лицем твоїм" (17:18) Проте, у відповідь на це Господь підтверджує Свою незвичайну обіцянку.

Здавалося б, простого повторення обіцянки було б достатньо, але Бог у Своїй щедрості дає ще одну, нову обіцянку. Після цього у маловірного раба Божого не повинно було залишитися ніяких сумнівів у Господі. Бог вибрав його, і Бог його благословив!

Останні вірші розділу (17:23-27) розповідають про покору Авраама. Божий слуга з точністю виповнив все те, що йому сказав Господь. Тим самим він показав, що повністю довіряє Господу і хоче бути Йому вірним. Він щиро прагне ходити перед Господом і бути непорочним, як Бог і велів йому на початку розмови.


Теги: П’ятикнижжя. Буття 17. Заповіт Бога з Аврамом і його нащадками. Зосередження на особі/місці, представленому в уривку  Эссе  Культурология
Просмотров: 4962
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: П’ятикнижжя. Буття 17. Заповіт Бога з Аврамом і його нащадками. Зосередження на особі/місці, представленому в уривку
Назад