Аналіз твору Е. Хемінгуея "Старий і море"


Аналіз твору Е. Хемінгуея «Старий і море»


Виконала:

Семеренко Світлана


1.Аналіз твору «Старий і море»


«Старий і море», Е. Хемінгуей, опубліковано у 1952 р.

Заголовок містить певну характеристику головного героя (більш того, море теж можна вважати своєрідним персонажем, адже «старий завжди думав про море як про жінку, про живу істоту»), містить вказівку на тему та проблему твору (старий і море - протистояння людини і природи).

Твір написаний у прозовій формі, наявний зовнішній план сюжету, текст має описово-розповідальну структуру, обєктивно зображуються події та людські взаємини. Таким чином, твір належить до епосу. Жанр - повість-притча, тобто середній епічний жанр, який характеризується здебільшого однолінійним сюжетом і розповідає про певні події з життя головного героя, а також має алегоричний характер, глибокий моральний і філософський зміст.


.Художня тематика твору


Повість торкається кількох так званих «вічних» тем, кожній з яких відведено своє місце у творі. Так, автор розкриває тему єдності й взаємодії людини і природи через образ старого: Сантьяго відчуває себе частиною природи, а не людиною, яка з нею змагається. Також у творі присутня тема смерті, виражена законом: треба або вбивати, або бути вбитим. Смерть є неминучою (за Хемінгуеєм), однак всі живі істоти прагнуть боротися за своє життя. Традиційно «Старий і море» сприймається як гімн мужності людини, її волі й силі. Отже, тема героїзму також присутня в цьому творі. «Подвиг» старого, те, на що він іде заради своєї мети, і його сприйняття поразки, певно, і є героїзмом.


3.Провідні мотиви


Повість побудована на системі мотивів, які переплітаються та взаємодіють між собою. На мою думку, варто виділити такі найголовніші мотиви:

а) Незвичайна риба, яку хотів упіймати (і, зрештою, упіймав) Сантьяго. На мою думку, саме рибина втілює мрію старого, його мету, задля досягнення якої він ні перед чим не зупиниться.

б) Самотність - старий неодноразово повторює слова «самотній», «самотина», «сам»: «Не можна, щоб людина доживала віку в самотині, - думав він. - Але нічого не вдієш». Проте, мені здається, таким чином письменник показує, що саме необхідність розраховувати лише на себе робить старого мужнім, терпеливим і безстрашним.

в) Леви - це зв'язок старого з минулим, його спогади про юність і пережиті пригоди.

У повісті «Старий і море» Хемінгуей застосував «прийом айсберга»: «на поверхні» знаходиться лише одна третя, а решта - «під водою», тобто читач має сам це домислити. На мою думку, проблематику твору можна загалом визначити як морально-етичну і філософську.

Одна з основних проблем повісті - взаємини людини і природи. З одного боку, Сантьяго притаманне почуття органічної єдності з природою. Старий милується її красою і величчю, схиляється перед її мудрістю та грізною силою, щиро співчуває беззахисним створінням. Він і самого себе усвідомлює часткою природи, наприклад, згадуючи про черепах, зауважує: «Адже і в мене таке саме серце, та й руки-ноги подібні до їхніх». З іншого боку, змальовується протистояння людини та природи. Саме у цьому полягає зміст двобою рибалки з рибиною та його битви з акулами. Двоїсті взаємини людини та природи найповніше розкриваються у ставленні старого до рибини. Він сприймає її як суперника, якого треба перемогти, однак при цьому він захоплено милується грацією та міццю рибини, і відчуває до неї щире співчуття.

Також у повісті порушується проблема життєвих поразок та перемог особистості. Так, за сюжетом, старий програє: від рибини, здобутої ціною неймовірних зусиль, залишається лише кістяк. Проте, з іншого боку, це є свідченням рибальського подвигу. У боротьбі з рибиною Сантьяго виявляє справжній героїзм, витримавши всі негаразди, що стверджує моральну силу людини: «...я покажу їй, - подумки каже Сантьяго, - на що здатна людина й що вона може стерпіти».

На мою думку, головними у творі є ідея непереможності та незламності людини, її здатності витримати будь-які випробування долі; а також ідея нерозривного звязку людини і природи, необхідності шанувати і жити в гармонії з оточуючим світом.

Тип конфлікту - конфлікт між людиною і природою.

У повісті наявний героїчний (подвиг старого), драматичний (поразка рибалки) і гуманістичний (ідея моральної непереможності особистості) пафос.

На мою думку, у творі відсутні яскраво виражені прийоми комічного.

Твір є життєподібним.

Твір є самостійним, не поділений на розділи.

Оповідна композиція:

виклад інформації - розповідь та спогади (сни);

наявний оповідач.

Композиція сюжету:

.Сюжет і фабула співпадають.

.Типи сюжету:

oза походженням - частково взятий з реального життя (Хемінгуей був завзятим рибалкою і добре розумівся на тонкощах цього ремесла, знався з багатьма рибалками; одним з прототипів головного героя вважається кубинський рибалка Грегоріо Фуентос), частково вигаданий;

oза динамічністю - адинамічний (дія дещо уповільнена);

oза кількістю ліній - однолінійний;

oза формою вияву - зовнішній.

.Елементи сюжету:

oекспозиція (знайомство з персонажами, місцем дії тощо);

oзавязка (старий виходить у море);

oрозвиток дії (перебування Сантьяго у човні);

oкульмінація (двобій з рибиною);

oрозвязка (старий повертається додому).

Прийом організації сюжету - у хронікально-лінійній послідовності.


. Композиція позасюжетних елементів


У повісті є багато позасюжетних елементів, які уповільнюють дію та доповнюють цілісну картину твору. Так, наприклад, сни старого - це пам'ять про пережиту боротьбу й готовність знову ставати до бою. Портретна характеристика дає читачеві змогу більше дізнатися про головного героя, його повсякденне життя, його минуле тощо: «Старий був кощавий, виснажений, потилицю його поорали глибокі зморшки, на обличчі темніли коричневі плями нешкідливого нашкірного раку, що з'являються від сонячного проміння, відбитого тропічним морем. Ті плями збігали вниз по щоках до самої шиї. Долоні старого були посічені глибокими поперечними рубцями від плетеної жилки, якою він тягнув з води велику рибу. Та жоден з тих рубців не був свіжий - усі старі, як борозни на пересохлій землі. Геть усе в ньому було старе, крім очей, а вони мали колір моря і блищали весело й непереможно.» Таку ж роль виконує й опис житла старого: «Там стояли ліжко, стіл та стілець, а просто на долівці було вогнище, де старий розпалював деревне вугілля й варив собі їсти. На темних стінах із розрівняних і щільно припасованих один до одного шорстких волокнистих щитків висіло кольорове зображення Святого серця Господнього і ще одне - Мідної Богоматері. То були пам'ятки по дружині. Колись на стіні висіла і її підфарбована фотографія, але старий зняв те фото, бо, дивлячись на нього, надто гостро відчував свою самотність, і тепер воно лежало на полиці в кутку під його чистою сорочкою.»

Композиція персонажів - один персонаж в центрі, інші навколо нього.


. Специфіка хронотопу


Художній час - абстрактний;

художній простір - конкретний, земний, символічний (море - людське життя, сповнене випробувань).

Мова художнього твору.

Лексичні ресурси: професіоналізми (рибальські терміни: ості, гарпун, живець тощо) (у мові оповідача й героїв), введення в мову персонажів іспанських слів та виразів, розмовна лексика. На мою думку, головна функція цих засобів - це підсилення реалістичності та переконливості зображуваного.

Тропи:

порівняння (вітрило скидалося на прапор безнастанної поразки; рубці старі, як борозни на пересохлій землі; живці висіли гірляндою; хмари над землею купчились, наче гори);

епітети (золотаві береги; );

метафори (зморшки поорали його потилицю; червонястий серпанок планктону);

символи (рибина, акули, леви тощо)

Стилістичні фігури:

полісиндетон (багатосполучниковість) («Побачив і білу смугу обгризеного хребта, і темне громаддя голови з випнутим уперед мечем, і весь голий кістяк.»)

риторичні звернення (старий звертається до риби, птахів тощо)

Всі ці засоби допомагають зробити художнє мовлення твору яскравішим та виразнішим, підкреслити або глибше розкрити певні художні деталі. Крім того, цікавим елементом твору є розмова старого з рибино. Він звертається до неї, як до гідного суперника, а іноді навіть співчуває їй. Таким чином, на мою думку, автор підкреслює гармонію старого рибалки з природою, його любов і шанобливе ставлення до неї.


Висновок

хемінгуей старик море

Повість Е. Хемінгуея - це ствердження ідеї незламності людини, її здатності жити далі після поразок. Вона пронизана гуманістичним пафосом та оптимізмом. Всепереможним гімном людині звучать у творі слова старого: «...людина створена не для поразки... Людину можна знищити, а здолати неможна». Проблеми, які піднімаються у повісті, завжди були і є актуальними. На мою думку, кожен читач зможе щось почерпнути для себе з цього твору. Адже, як казав сам автор, це його послання майбутнім поколінням. Це урок, яки й ми всі маємо вивчити.


Теги: Аналіз твору Е. Хемінгуея "Старий і море"  Резюме / рецензия  Литература
Просмотров: 11708
Найти в Wikkipedia статьи с фразой: Аналіз твору Е. Хемінгуея "Старий і море"
Назад